Cerkovna gazeta 2013 21 343 ua

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Листопад 2013 № 21 (343)

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офі­цій­них сайтах УПЦ — church.ua; orthodox.org.ua, а також на сайтах: ort­ho­doxy.org.ua, fotolitopys.in.ua, cpg.in.ua ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР

НОВИНИ, ПОДІЇ, КОМЕНТАРІ

Святі мученики Акиндин, Пігасій, Афоній, Єлпідифор, Анемподист і ті, що з ними; преподобна Феоктиста; преподобний Нил Синайський

Зустріч просвітителів

с. 3

с. 7

У Києві пройшли Міжнародні Покровські читання

СОЦІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ

ВИДАТНІ ПОСТАТІ Лебедина пісня українського бароко

«Новенькі» стають «своїми»

До 300-річчя від дня народження Івана ГригоровичаБарського

Після чергової неділі я знову сумую за ними, й навіть «новенькі» до наступного приїзду стають «своїми»

с. 8–9

с. 10–11

«ПРЕПОДОБНЫХ ОТЕЦ ПЕЧЕРСКИХ ЖИТИЯ И ЧУДЕСА НАПИСАВЫЙ»

9 листопада відбулося святкування пам’яті небесного покровителя Київських духовних шкіл — преподобного Нестора Літописця та Собору святих Київської духовної академії. В Успенському соборі Києво-Печерської Лаври була звершена Божественна літургія. Потім відбувся річний акт Київської духовної академії і семінарії.

Читайте на с. 2

ПРЕ ДС ТОЯТЕ ЛЬ У ПЦ

10 листопада, у Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, під час планового лікування, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію. Його Блаженству співслужили архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, клірики Київської єпархії. За богослужінням молилися лікарі, співробітники лікарні та інші віруючі. Того ж дня Предстоятель УПЦ вклонився мощам великомученика Георгія Побідоносця, що їх привезла в клініку грецька делегація на чолі з ігуменом афонського монастиря Ксенофонт архімандритом Олексієм. Після молитвослів’я Його Блаженство привітав архімандрита Олексія та членів делегації. У свою чергу архімандрит Олексій передав у дар Блаженнішому Митрополиту Володимиру список старовинної ікони великомученика Георгія Побідоносця (Х ст.).

СВЯТИНІ

ТРИВАЄ ПЕРЕБУВАННЯ В МЕЖАХ УПЦ МОЩЕЙ СВЯТОГО ГЕОРГІЯ ПОБІДОНОСЦЯ Як уже повідомляла «Церковна православна газета» (див.: № 20 «ЦПГ» за 2013 р.), 30 жовтня з монастиря Ксенофонт Святої Гори Афон в Україну були принесені чесні мощі (десниця) великомученика Георгія Побідоносця. 4 листопада, після перебування у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі, святиня була перенесена в київський храм на честь Усіх святих на території будівництва Воскресенського ­кафедрального собору УПЦ. Після зустрічі чесних мощей святого великомученика Георгія у Всіхсвятському храмі була звершена Божественна літургія. Богослужіння звершили вікарії Київської Митрополії архі­єпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископи Бородянський Варсонофій та Васильківський Миколай у співслужінні секретаря Київської єпархії по м. Києву протоієрея Віктора Іващука й духовенства храму. Після богослужіння відбувся хресний хід зі святими мощами навколо храму.

10 листопада у храмі на честь Усіх святих відбулися проводи святині. Читання акафіста великомученику Георгію очолили архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр та єпископ Бородянський Варсонофій. Перед перенесенням десниці великомуче-

ника Георгія Побідоносця в Чернігівську єпархію чесним мощам вклонився Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. З 10 до 12 листопада святиня перебувала в межах Чернігівської єпархії, де їй вклонилися віруючі Козельця та Чернігова.

2 листопада, з благословення Керуючого справами Української Православної Церкви, ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, відбулася зустріч ­ігумена Афонського монастиря Ксенофонт архімандрита Олексія, який супроводжує чесні мощі святого великомученика Георгія Побідоносця, з викладачами та студентами КДАіС.

7 листопада пройшла зустріч з архімандритом Олексієм у столичній Галереї «Соборна» (захід був організований спільними зусиллями Духовно-просвітницького центру Кафедрального собору УПЦ на честь Воскресіння Христового та Паломницького центру УПЦ). У дні перебування чесних мощей святого Георгія Побідоносця на території Воскресенського кафедрального собору, в Галереї «Соборна» відкрилася виставка відомого грецького фотографа Костаса Асіміса «Наш Афон», яка триватиме до 20 листопада.

Подальший графік перебування десниці святого великомученика Георгія Побідоносця в Україні: • Харківська єпархія, Благовіщенський собор, Покровський монастир м. Харків — 12—17.11; • Донецька єпархія, СвятоУспенська Святогірська Лавра — 17—18.11; • Горлівська єпархія, Богоявленський собор м. Горлівка — 18—19.11; • Донецька єпархія, СпасоПреображенський собор м. Донецьк — 19—21.11; • Дніпропетровська єпархія, м. Дніпропетровськ — 21—26.11;

• Білоцерківська єпархія, Спасо-Преображенський собор м. Біла Церква — 26—28.11; • Житомирська єпархія, Свято-Троїцький храм м. Бердичів — 28—29.11; • Житомирська єпархія, Спасо-Преображенський собор м. Житомир — 29.11 — 1.12; • Житомирська єпархія, Свято-Троїцький собор м. НовоградВолинський — 1.12; • Львівська єпархія, Георгіївський храм м. Львів —1—3.12; • Спасо-Преображенський собор, м. Київ — 3—5.12.

2

№ 21 (343), листопад 2013

православна газета

н о в и н и, п од і ї, ко мен та рі

ДУ ХОВНІ ШКОЛИ 4 листопада, в день святкування Казанській іконі Пресвятої Богородиці, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Керуючий справами УПЦ, ректор Київської духовної академії і семінарії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив урочистості з нагоди 15-річчя від часу заснування Регентсько-катехізаторського духовного училища при Корецькому СвятоТроїцькому ставропігійному жіночому монастирі. Напередодні митрополит Антоній звершив всеношну, а в сам день свята очолив служіння Літургії у СвятоТроїцькому соборі обителі. Його Високопреосвященству співслужили архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент та

духовенство монастиря. Після відпусту митрополит Антоній привітав сестер і парафіян обителі зі святом, а також, з благословення Предстоятеля УПЦ, нагородив настоятельку монастиря ігуменю Рафаїлу (Хільчук) орденом святої рівноапостольної княгині Ольги. Після богослужіння відбувся річний акт, у рамках якого владика Антоній оголосив вітальний адрес Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира настоятельці Корецького монастиря ігумені Рафаїлі, ректору Регентсько-катехізаторського духовного училища при обителі протоієрею Олександру Опанасюку, наставникам та вихованкам училища. ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ Із 30 жовтня до 8 листопада в м. Пусан (Республіка Корея) пройшла Х Генеральна асамблея Всесвітньої Ради Церков. У роботі асамблеї брала участь офіційна делегація Руської Православної Церкви на чолі із головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополитом Волоколамським Іларіоном. До складу делегації, зокрема, входили представники Української Православної Церкви — секретар Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич, співробітник ВЗЦЗ УПЦ Денис Лозинський та головний редактор порталу «Православіє в Україні» Юлія Комінко. Учасникам форуму було запропоновано до обговорення теми християнської солідарності і взаємодопомоги перед загрозою гонінь на християн у різних регіонах світу, питання мирного врегулювання у Сирії, проблеми економічної та соціальної несправедливості в сучасному суспільстві тощо. 1 листопада на пленарному засіданні асамблеї прозвучав виступ митрополита Волоколамського Іларіона «Голос Церкви повинен бути пророчим», у якому йшлося, зокрема, про войовничий секуляризм і радикальний ісламізм як «два основні виклики, з якими сьогодні в тій чи іншій мірі стикнувся весь християнський світ» (детальніше про виступ див. на с. 14). 5 листопада делегацією Руської Православної Церкви в рамках дискусійної програми X Асамблеї ВРЦ було організовано семінар «Джерела авторитету в Церкві». Учасники асамблеї обрали новий склад Центрального комітету — постійного керівного органу ВРЦ, засідання якої пройде у липні 2014 р. За матеріалами сайтів church.ua, mospat.ru

Закінчення. Початок на с. 1

«ПРЕПОДОБНЫХ ОТЕЦ ПЕЧЕРСКИХ ЖИТИЯ И ЧУДЕСА НАПИСАВЫЙ»

Напередодні, 8 листопада, в академічному храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці, було звершено заупокійну літію по спочилих начальниках, наставниках і вихованцях Київської духовної академії і семінарії. Літію звершив духівник Київських духовних шкіл архімандрит Маркел (Павук) у співслужінні академічного духовенства. За богослужінням молилися Керуючий справами УПЦ, ректор КДАіС митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, гості, студенти та вихованці Київських духовних шкіл. Того ж дня митрополит Бориспільський і Броварський Антоній очолив традиційний святковий молебень перед мощами преподобного Нестора Літописця, який був звершений у храмі на честь Усіх преподоб­ них Печерських Києво-Печерської Лаври. Його Високопреосвященству співслужили перший проректор Академії протоієрей Сергій Ющик, секретар Вченої ради протоієрей Ростислав Снігірьов, старший помічник ректора з навчально-методичної роботи архімандрит Сильвестр (Стойчев) та старший помічник ректора з виховної роботи ієромонах Амвросій (Вайнагій). Після закінчення молебню владика Антоній привітав гостей, викладачів та студентів Київських духовних шкіл зі святом. Того ж дня в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври було звершено всеношну. Богослужіння очолив митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Його Високопреосвященству співслужили архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф, єпископи Ірпінський Климент, Фастівський Даміан та Вознесенський і Первомайський Олексій, а також численні гості — представники духовних навчальних закладів України, Росії, Білорусі, викладачі та студенти Київських духовних шкіл у священному сані.

9 листопада, в день святкування пам’яті преподоб­ ного Нестора Літописця та Собору святих Київської духовної академії, в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври було звершено Божественну літургію. Богослужіння очолив Керуючий справами УПЦ, ректор КДАіС митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Його Високопреосвященству співслужили ректор Санкт-Петербурзької духовної академії і семінарії єпископ Петергофський Амвросій, єпископи Макарівський Іларій, Боярський Феодосій, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, Фастівський Даміан, Вознесенський і Первомайський Олексій, Васильківський Миколай, духовенство Київських духовних шкіл. За Літургією митрополит Антоній висвятив на пресвітера студента II курсу КДА ієродиякона Софронія (Чуприну) і на диякона студента I курсу читця Василія Грабка. Після Літургії в актовому залі Києво-Печерської Лаври відбувся річний акт Київської духовної академії і семінарії, який очолив Керуючий справами УПЦ, ректор КДАіС митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. В акті взяли участь ректор СанктПетербурзьких духовних шкіл єпископ Петергофський

Амвросій, єпископи Макарівський Іларій, Боярський Феодосій, голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент, єпископ Васильківський Миколай; генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомир Михайлина, гості, викладачі, співробітники та студенти Київських духовних шкіл. На початку засідання митрополит Антоній зачитав вітальний адрес Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира (текст привітання опубліковано на сайті КДАіС). Потім слово було надано першому проректору Академії протоієрею Сергію Ющику, який виступив зі звітом про діяльність духовних шкіл. У доповіді, зокрема, було зазначено, що цього навчального року в Київській духовній академії реалізовується Концепція вищої духовної освіти, затверджена Священним Синодом УПЦ. Протоієрей Сергій також повідомив, що й далі триває налагодження співпраці з українськими та закордонними духовними і світськими навчальними закладами, зокрема було підписано відповідні угоди з Православними богословськими факультетами університету Східного Сараєва (Боснія і Герцеговина) і Белградського університету (Сербія), Свято-Володимирською православною духовною семінарією (США). Крім того, було підписано договір про співпрацю з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та пролонговано угоду з Національним Києво-Печерським історико-культурним заповідником. Після доповіді першого проректора митрополит Антоній презен-

тував нові видання Київських духовних шкіл: монографії викладача КДАіС Андрія Ухтомського «Єпископ Кассіан (Безобразов) і його переклад Нового Завіту» та випускника КДА диякона Андрія Глущенка «Значення антропології преподобного Максима Сповідника для сучасної �������������������������������� православно��������������������� ї�������������������� апологетики», ������������������� переклад українською мовою «Послання Варнави», здійснений доцентом Академії протоієреєм Олегом Кожушним, і черговий номер студентського журналу «Академічний літописець». З актовою доповіддю «Переклад Святого Письма як місіонерська діяльність», присвяченою 1150-річчю місії святих рівно­ апостольних Кирила і Мефодія, виступив вчений секретар Академії професор протоієрей Ростислав Снігірьов. Потім викладачів та студентів Київських духовних шкіл привітав ректор Санкт-Петербурзької духовної академії і семінарії єпископ Петергофський Амвросій. Були також оголошені вітальні адреси голови Учбового комітету РПЦ, ректора Московських духовних шкіл архієпископа Верейського Євгенія та Керуючого справами Білоруського екзархату, ректора Мінських духовних шкіл архієпископа Новогрудського і Лідського Гурія. З привітанням виступив генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомир Михайлина. Після привітань митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, вручив церковні ордени ряду викладачів і співробітників КДАіС, а також стипендії імені Блаженнішого Митрополита Володимира та стипендії імені Георгія Кірпи Міністерства інфраструктури України (імена нагороджених і стипендіатів опубліковано на сайті КДАіС). У другій частині річного акту відбувся концерт духов­ них піснеспівів хору студентів Київських духовних шкіл під керівництвом архімандрита Романа (Підлубняка). А за святковою трапезою були оголошені привітання від духовних навчальних закладів України.

Офіційне видання Української Православної Церкви Наша адреса: 01015, Київ, вул. Лаврська 15, корп. 39, тел./факс: 254–48–63 Головний редактор

Видається з 1990 р.

протоієрей Владислав Софійчук

Відповідальний секретар Олена Головіна Редагування і коректура: монахиня Євтропія (Бобровнікова), Марина Бурдейна, Валерій Зал-Заде, Олена Скринник, Аліна Кудлай

Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото ієрея Максима Брусники, Богдана Придатка Газета віддрукована у типографії ТОВ «Новий Друк», 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, тел.: 536–15–28 Свідоцтво про реєстрацію КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Підписано до друку 13.11.2013 р. Наклад 20 000 прим.

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах: cpg.in.ua, orthodoxy.org.ua Джерела офіційної інформації: orthodox.org.ua, church.ua, mitropolia.kiev.ua, kdais.kiev.ua; повідомлення прес-служб Синодальних установ.

Про­хан­ня не ви­ко­рис­то­ву­ва­ти га­зе­ту з по­бу­то­вою ме­тою

православна газета

Пра в о с л а вн и й Кален д а р ПАРОСЬКА ПОДВИЖНИЦЯ

Преподобна Феоктиста (день пам’яті — 22 листопада за н. ст.)

Н

евеликий грецький острів Парос відомий унікальними родовищами мармуру — його якість визнано в усьому світі. Однак не тільки камінь прославив цю землю. Починаючи з другої половини IX ст. Парос стали згадувати як місце, де жила й померла Божа угодниця Феоктиста. Світ, може, й не дізнався б про її подвиги, якби одного разу на острів не забрели мисливці. Приставши до берега, вони заходилися шукати здобич. Один із них настільки захопився погонею, що непомітно для себе забрів далеко в глиб острова. Через якийсь час він побачив занедбаний християнський храм. Мисливець зайшов у нього, щоб помолитися. Коли ж він промовив останні слова молитви, то побачив за густою павутиною в напівтемному закутку, недалеко від святого престолу, щось схоже на людську фігуру. Прибулець підійшов ближче, одначе голос зупинив його: «Стій, чоловіче, не йди далі, мені соромно, бо я — нага жінка». Тоді мисливець залишив там свій верхній одяг. Незабаром він побачив перед собою жінку літнього віку зі змореним обличчям. Жінка розповіла йому, хто вона і як її звуть. Преподобна Феоктиста народилася у м. Міфімна й дуже рано стала сиротою. Родичі віддали дівчинку на виховання в місцевий монастир. Феоктиста полюбила богослужіння, піст і молитву, вивчивши чимало славослів’їв напам’ять. 846 р., коли праведниці минуло 18 літ, ігуменя благословила їй залишити обитель і на Пасху відвідати свою рідну сестру. Після богослужіння свята відпочивала у сестри, коли ж вночі на селище напали розбійники, схопивши багатьох жителів і

ВІРНІ ХРИСТОВІ СЛУЖИТЕЛІ

Святі мученики Акиндин, Пігасій, Афоній, Єлпідифор, Анемподист і ті, що з ними (день пам’яті — 15 листопада за н. ст.)

Т

іла трьох чоловіків прив’язали до дерев’яних брусів і стали бити батогами. Минув час, і стомлені кати віддали знаряддя катувань іншій зміні, а самі відійшли на перепочинок. На спини страждальців посипалися нові хльосткі удари, однак за весь цей час мученики не вимовили жодного звуку, жодного прохання припинити тортури. Перський цар Сапор II, який і віддав своїх придворних на страждання, так і не дочекався від них відречення від Христа як Істинного Бога. Перебуваючи у крайньому напруженні й очікуванні, правитель навіть знепритомнів. Слуги царя подумали, що він помер. Тоді святі Акиндин, Пігасій і Анемподист — а саме їх піддавали тортурам — помолилися Богу, і до Сапора повернулося життя. Звинувативши своїх колишніх чиновників у чаклунстві, цар продовжив їхні муки... Акиндин, Пігасій і Анемподист були таємними християнами. Коли по всій своїй великій країні Сапор ініціював гоніння на Церкву, заздрісники виказали їх правителю. Так вони постали перед володарем Персії. Засвідчивши свою віру у Пресвяту Трійцю, Акиндин, Пігасій і Анемподист підписали собі смертний вирок. Після того як святих відшмагали батогом, Сапор відправив сповідників на нові муки. Їх підвісили над багаттям так, щоб страждальці померли від задухи. Але й цього разу правитель не досяг своєї мети. Невдовзі він уже стояв у повній розгубленості поруч із мучениками, намагаючись зрозуміти, як їм вдалося скинути із себе мотузки й загасити полум’я. Відповідь про всемогутність Христа царя не вдовольнила, навпаки, він розлютувався ще більше і почав хулити Ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: «Нехай же твої вуста стануть безмовними» — і правитель враз онімів. У паніці Сапор став жестами пояснювати, щоб сповідників кинули у в��������������������������������������� ’�������������������������������������� язницю, але ніхто так і не зміг зрозуміти його. Цар у люті зірвав із себе одяг, почав рвати на собі волосся, бити себе по обличчю. Святому Акиндину стало шкода його і він Ім’ям Господа звільнив Сапора від німоти. Проте правитель продовжив муки. Святих поклали на решітку й розвели під нею багаття. Мученики звернулися у молитвах до Бога, — і враз пішов дощ та загасив полум’я. Свідками цих чудес стало багато людей, вони прославили Господа Іісуса Христа. Один із катів на ім�������������������������� ’я������������������������ Афоній привселюдно сповідав себе християнином і попросив у сповідників пробачення. Визнали Христа Господом і вельможа Єлпідифор, а також мати царя. Бачачи, як зростає кількість християн, Сапор наказав стратити не тільки трьох мучеників, але також Афонія, Єлпідифора, свою матір і всіх тих, хто пішов за ними на місце страти. Того дня від рук царських воїнів загинуло до семи тисяч християн. Акиндин, Пігасій, Анемподист разом із матір’ю царя були віддані на спалення вогнем наступного дня. Однак вогонь не торкнувся тіл святих, які уже віддали душі Господу, і християни змогли із честю поховати їх.

№ 21 (343), листопад 2013

3

забравши із собою на кораблях. Серед бранців була й Феоктиста. Щоб перерахувати «здобич» і визначити вартість кожного для наступного продажу, кораблі кинули якір коло безлюдного острова Парос. В один зі зручних для втечі моментів Феоктиста кинулася навтьоки й змогла вислизнути від погоні, причаївшись у глибині острова. Невдовзі дівчина знайшла руїни християнського храму на честь Пресвятої Богородиці. Вони й стали її новою оселею. Вона прожила там 35 років, творячи безперестанну молитву, а свої тілесні сили підживлювала насінням соняшника. Однак за увесь час перебування на острові праведниця так жодного разу й не причастилася Святих Христових Таїн. Закінчивши розповідь, Феоктиста попрохала мисливця привезти їй частинку Святих Таїн, якщо він ще коли-небудь опиниться у цих краях. Минув рік, і прибулець виконав її прохання. Ставши навколішки посеред храму, подвижниця після слізної молитви причастилася Тіла й Крові Христових. Наступного дня мисливець знайшов у храмі мертве тіло преподобної й з благоговінням переніс її останки в неглибоку могилу. Розуміючи, що перед ним велика Божа угодниця, чоловік дерзнув відокремити від її тіла руку, щоб взяти із собою як святиню. Потому він сів на корабель і разом з іншими мисливцями вирушив додому. Та вночі здійнялася така буря, що корабель хитало по хвилях урізнобіч, а на ранок, коли море стихло, здивовані подорожани побачили, що їхній корабель причалив на те саме місце, звідки учора вирушив у плавання. Тоді мисливець розповів історію про подвижницю, яка довго служила Богові на цьому острові у занедбаному храмі. Вислухавши його до кінця, усі вирішили вклонитися мощам праведниці. Одначе, коли вони розкопали могилу, тіла преподоб­ ної Феоктисти в ній уже не було.

«ЧЕНЦІВ БАГАТЬОХ НАСТАВНИК»

Преподобний Нил Синайський (день пам’яті — 25 листопада за н. ст.)

К

оли араби напали на Раїфську обитель, що на Синайському півострові, преподобний Нил був високо в горах. Він став свідком жорстокої розправи над пустельниками. Кочівники убили більшість ченців, а решту полонили. Серед останніх був і син святого — Феодул. Оплакавши загиблих, Нил не знаходив собі місця, думаючи про долю свого сина й сподвижника. Незабаром він довідався подробиці гіркого перебування Феодула в полоні у язичників, які збиралися принести його в жертву ранковій зорі. Одначе недовго тужило серце праведного пустельника. За кілька днів стало відомо, що жертвопринесення не відбулося, і його син живий — його продали єпископові м. Елуза. Коли Нил знайшов Феодула, той вже готувався прийняти сан священика. Дізнавшись про життя й подвиги його батька, владика запропонував і йому прийняти ієрейський сан. Після звершення Таїнства єпископ підготував подвижникам нове місце служіння у своїй єпархії, але батько й син попросили відпустити їх на колишнє місце подвигів. Отримавши архіпастирське благословення, преподобні Нил та Феодул вирушили на гору Синай, де раніше багато років служили Богові у пості й молитві. Преподобний Нил був родом із Константинополя, походив зі знатної родини й здобув блискучу як на той час освіту. Якось Нил був у справах в Антіохії Сирійській. Там він познайомився з діяльністю святителя Іоанна Златоуста, який на той момент був священиком і ніс послух головного проповідника міста. Деякий час Нил, як і чимало вдячних антіохійців, слухав слова благодатного оратора. Однак незабаром він залишив місто й виїхав у столицю, де йому запропонували обійняти високу посаду префекта Константинополя. У його обов’язки входили організація та контроль усієї величезної системи життєзабезпечення цього мегаполіса. Ставши префектом, Нил зблизився з імператорським двором й особисто з василевсом. На той час він уже був одружений і мав двох дітей. Проте оманливий блиск придворного життя, постійні інтриги, жадібність і жадоба влади імперських сановників привели праведника до думки про те, що «світ лежить у злі» й що у ньому складно відшукати правду та справедливість. За обопільною згодою подружжя вирішило залишити світ з усіма його примарними благами. Нил

узяв із собою сина Феодула й пішов на Синай, де вони разом викопали печеру та стали вести усамітнений спосіб життя, харчуючись дикими рослинами. Дружина преподобного вирушила в Єгипет, де разом із дочкою прийняла чернечий постриг. Нил залишив світ, але не уникав спілкування з людьми. Оскільки праведник добре знав особливості внутрішнього життя двору, то до нього зверталися по пораду та із проханнями помолитися чиновники найвищого рангу й навіть сам імператор Аркадій. До нас дійшли деякі листи преподобного, в одному з них він чітко висловився проти гонінь на Константинопольського архієпископа Іоанна Златоуста. Святий Нил уславився і як автор богословських трактатів, а також робіт морального й аскетичного змісту. Праведник подвизався у пустелі майже 60 років і помер близько 450 р. Після смерті його сподвижника, співмолитвеника й сина — пресвітера Феодула — чесні тіла обох подвижників, з ініціативи імператора Іустина Молодшого, перенесли у Константинополь — у храм на честь Святих апостолів. Підготував Андрій Гор

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМУ ТЬСЯ ДНІ ПАМ’ЯТІ: 18 листопада — святителя Іони, архієпископа Новгородського; 19 листопада — преподобного Варлаама Хутинського; преподобного Луки, економа Печерського, у Ближніх печерах; 21 листопада — Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних;

22 листопада — преподобного Онисифора Печерського, у Ближніх печерах; ікони Божої Матері, іменованої «Скоропослушниця»; 23 листопада — священномучеників Прокопія, архієпископа Херсонського, та Іоанна ієрея;

26 листопада — святителя Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського; 27 листопада — апостола Фоми; 28 листопада — преподобного Паїсія Величковського; 29 листопада — апостола і євангеліста Матфея.

4

№ 21 (343), листопад 2013

н о в и н и, п од і ї, ко мен та рі

ЦЕРКВА І АРМІЯ 29–30 жовтня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, в Чернігові, на базі 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту України, відбулися щорічні збори священиків, які відповідають за спів­

працю зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України в єпархіях Української Православної Церкви. У зборах взяли участь 49 священиків із 36 єпархій УПЦ. Відкриттю роботи форуму передувала Літургія у Свято-Троїцькому кафедральному соборі м. Чернігова. Богослужіння очолив голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі ЗС та іншими військовими формуваннями України архі­ єпископ Білоцерківський і Богуславський Августин. Після Літургії її учасники, з нагоди 69-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників, поклали квіти до Монумента слави і звершили заупокійну літію по загиблих у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр. У ході зборів, основною темою яких стала роль 1025-річчя Хрещення Русі у справі розвит­ку співробітництва УПЦ і військових формувань України, було підбито підсумки пастирської опіки військовослужбовців у поточному році, вивчено досвід співпраці УПЦ і Держспецтрансслужби у сфері духовного та морального виховання військовослужбовців, а також досвід роботи з військовими в Чернігівській єпархії. У роботі зборів взяли участь голова Адміністрації Держспецтранслужби України генераллейтенант Микола Мальков та представники військових формувань України. Після пленарного засідання священнослужителі відвідали обласне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України, де подивилися фільм про роботу пожежників та рятувальників і ознайомилися з експонатами музею. Наступного дня священики відвідали Першу окрему танкову бригаду ЗСУ (смт Гончарівське Чернігівського р-ну Чернігівської області). Для учасників зборів також було організовано екскурсію визначними місцями м. Чернігова та показовий виступ військового оркестру 8 навчального центру Держспецтрансслужби. Вітальне слово учасникам зборів військового духовенства УПЦ направив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (текст привітання опубліковано на офіційному сайті УПЦ orthodox.org.ua). ПА ЛОМНИЦЬК А ДІЯ ЛЬНІС ТЬ 29 жовтня — 5 листопада відбулася інформаційна поїздка Грецією для співробітників паломницьких служб Української Православної Церкви, організована Паломницьким центром УПЦ спільно із грецькою компанією «Містакідіс Тур». З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, паломницьку групу очолив архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Амвросій. Паломники з України відвідали ряд монастирів і древніх храмів Елладської Православної Церкви; побували біля відомих святинь (зокрема, біля мощей святителя Спиридона Триміфунтського, Григорія Палами, мучеників Косми і Даміана); брали участь у богослужіннях; зустрічалися з представниками туристичних фірм та готелів, які приймають паломників. У рамках поїздки відбулися зустрічі представників УПЦ з ієрархами Елладської Православної Церкви — митрополитом Кесаріанійським, Віронським і Іміттоським Даниїлом, митрополитом Керкірським, Паксійським і Діапонтійських островів Нектарієм, митрополитом Стагеським і Метеорським Серафимом, відомим сучасним гімнографом митрополитом Едеським, Пеллським і Альмопійським Іоїлем, митрополитом Лангадійським, Літійським і Рендінським Іоанном. На завершення інформаційної поїздки відбулося засідання її учасників, на якому було прийнято підсумковий документ, що містить кілька варіантів тематичних маршрутів паломницьких поїздок до святинь Греції. Учасники засідання висловили думку, що для найбільш продуктивної реалізації цих маршрутів необхідна консолідація зусиль паломницьких служб Української Православної Церкви. З огляду на те що інформаційна поїздка привернула увагу Елладської Церкви (повідомлення про зустрічі та маршрут поїздки публікувалися на головних грецьких сайтах церковних новин) і кілька грецьких архієреїв висловили бажання 2014 р. разом із кліриками та мирянами своїх єпархій відвідати святині Української Православної Церкви, Паломницьким центром УПЦ був накреслений план прийому паломників із Греції в межах Української Православної Церкви. Детальніше про поїздку, що відбулася, читайте на сайті Паломницького центру УПЦ (pilgrims.in.ua).

православна газета

ЦЕРКВА, С УСПІЛЬС ТВО, ДЕРЖ АВА 30 жовтня у Золотому залі Одеського літературного музею, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, відбувся форум Всеукраїнської громадської організації «Союз православних жінок» «Проблеми моральності, культури й духовності в сучасній Україні». Форум був організований за участю Синодального відділу УПЦ «Місія “Церква й культура”», Синодального відділу УПЦ у справах сім’ї та за підтримки Національної експертної комісії України з питань суспільної моралі. У заході взяли участь керівники громадських організацій, представники регіональних відділень Союзу православних жінок, творчих спілок, діячі культури й мистецтва, священнослужителі. Відкрила роботу форуму голова Синодального відділу УПЦ «Місія “Церква й

культура”» ігуменя Серафима (Шевчик). Як повідомляє прес-служба Союзу православних жінок, учасники зборів обговорювали такі питання: взаємодія Церкви, органів влади, громадських організацій, творчих спілок у відродженні духовності, моральності, збереженні культурно-духовних традицій і сімейних цінностей в Україні; Церква як духовно-моральна основа суспільства; поновлення системи підтримки церковного мистецтва; роль ЗМІ у відродженні культурних традицій, духовності й моралі; міжкультурні відносини у багатонаціональній Україні; культурно-суспільний простір для дітей та юнацтва; проблеми молоді в сучасному суспільстві.

5 листопада у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній зустрівся з депутатом Сейму Республіки Польща Євгеном Чиквіним. У ході зустрічі сторони обмінялися думками щодо співпраці парламентаріїв Польщі та України у сфері поширення християнських цінностей у суспільстві.

5 листопада, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, вікарій Київської Митрополії єпископ Боярський Феодосій взяв участь у святкуваннях з нагоди 100-річчя Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. На урочистому вечорі, який відбувся в Національній опері України, були присутні голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, міністр культури України Леонід Новохатько, радник Президента України — керівник Головного управління Адміністрації Президента України з питань гуманітарного розвитку Юрій Богуцький, діячі мистецтв України, закордонні гості. З доручення й від імені Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира єпископ Феодосій привітав ректора Академії, доктора мистецтвознавства, народного артиста України Володимира Рожка зі 100-річчям НМАУ. У продовження вечора відбувся святковий концерт.

6 листопада у столиці України пройшли урочистості з нагоди 70-річчя звільнення Києва від фашистських загарбників. На меморіальній церемонії, що відбулася

31 жовтня в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві відбувся XVII Всесвітній руський народний собор. Церемонію відкриття й перше пленарне засідання очолив глава ВРНС Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. Серед учасників

Собору були ієрархи та священнослужителі Руської Православної Церкви. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у Соборі взяв участь Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній.

4 листопада, у День залізничника, у столичному храмі в ім����������������������������������������� ’���������������������������������������� я преподобного Николи Святоші була звершена Літургія. На богослужінні, яке очолив архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин, були присутні голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту генерал-лейтенант Микола Мальков, представники Міністерства інфраструктури й Генерального штабу Збройних сил України, а також гості з Білорусі.

на території Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр., були присутні голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, ветерани, представники міських і районних державних адміністрацій, депутати Київради, кияни й гості столиці. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у заході взяли участь: вікарії Київської Митрополії єпископ Боярський Феодосій і Васильківський Миколай, секретар Київської єпархії по м. Києву протоієрей Віктор Іващук, благочинні столиці. Того ж дня у Національному палаці мистецтв «Україна» відбулися урочисті збори з нагоди 70-річчя звільнення Києва від фашистських загарбників. Перед учасниками зборів виступив Президент України Віктор Янукович. Присутні вшанували пам’ять загиблих у Великій Вітчизняній війні хвилиною мовчання. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, збори відвідали Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, єпископ Васильківський Миколай, голова Адміністративного апарату Київської Митрополії протоієрей Володимир Коцаба.

7 листопада Києво-Печерську Лавру відвідала делегація Прикордонної служби ФСБ Росії на чолі з першим заступником директора — керівником Прикордонної служби ФСБ Росії генерал-полковником Володимиром Кулішовим. Після екскурсії територією Лаври делегацію прийняв Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. У зустрічі також взяли участь голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами й іншими військовими формуваннями України архієпископ Білоцерківський і Богу­ славський Августин, представники Державної прикордонної служби України й Збройних сил України. У вітальному слові до гостей митрополит Антоній відзначив, що робота з військовими та правоохоронцями завжди була й залишається одним із найважливіших напрямів діяльності Православної Церкви.

православна газета

н о в и н и, п од і ї, ко мен та рі

№ 21 (343), листопад 2013

5

ЛІТОПИСИ ЯК СВІДЧЕННЯ ЧАСУ С ЛОВ’ЯНСЬКІ ЧИТАННЯ « ВИТОКИ НАШОЇ ІСТОРІЇ: 900 РОКІВ “ПОВІСТІ МИНУЛИХ ЛІТ” НЕСТОРА ЛІТОПИСЦ Я »

Виповнилося 900 років створення «Повісті минулих літ» — основи наших знань про Русь, літопису затвердження в нашій Вітчизні православної віри. На відзначення цієї ювілейної дати в історії нашої державності 8 листопада у актовій залі Києво-Печерської Лаври відбулися Слов’янські читання «Витоки нашої історії: 900 років “Повісті минулих літ” преподобного Нестора Літописця». У них взяли участь провідні сучасні історики, хроністи, філологи й публіцисти України та Росії, священноначаліє та керівники Спілки журналістів України, доктори й кандидати наук КНУ імені Тараса Шевченка, МДУ ім. Ломоносова, МАУП, Православного Свято-Тихонівського Гуманітарного університету, інших провідних вишів. Вони виступили з доповідями та матеріалами про цю знаменну подію. Ім’я преподобного Нестора Літописця (бл.

1056–1114) зі шкільної лави відомо всім і кожному в Україні, Росії та Білорусі. Його шанують як першого вітчизняного історика та агіографа, що закарбував для наступних поколінь розбудову великої держави, яка стала оплотом Право­ слав’я. Народи історичної Русі — прямі продов­жувачі та живі спадкоємці цієї великої держави, яких об’єднує спільна історія, єдина віра і кров предків. Преподобний Нестор Літописець, нетлінні мощі якого спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври, вважається покровителем усіх, хто пише. У 17-річному віці його прийняли в КиєвоПечерський монастир, а його основним послухом стало складання літопису. Церква здавна була берегинею історії. Усі свідчення про найважливіші події, що впливали на долю Русі, зберігалися завдяки традиції монастирського літописання. Чернець-патріот Нестор був одним із найосві­ч еніших людей свого часу, читав в оригіналах грецькі тексти та інші

«Преподобний Нестор Літописець стоїть біля витоків духовної траєкторії існування святої Русі, — зазначив у своєму виступі Олександр Яровий, доцент кафедри теорії літератури,

Олександр Яровий

компаративістики і літературної творчості Інституту ф і л ол о г і ї К и ї в с ь ко го націо­н ального університету імені Тараса Шевченка. — Ним була задана та висока відмітка духов­ них устремлінь, яка віками

першоджерела давнини. Він часто вводить у літопис вислови Святого Письма, записує цікаві повчальні роздуми, розповідає про знамення та чудеса. Літочислення в «Повісті...» преподобного Нестора починається з 852 р. У 80-х роках ХІ ст. він написав «Читання про житіє та загибель блаженних страстотерпців Бориса і Гліба» у зв’язку з перенесенням їхніх святих мощей до Вишгорода. У цей самий час перший літописець склав житіє преподобного

є орієнтиром для нашої культури, церковної та світської, і тих зразків, де п о є д н у ют ьс я обидва початки. Якщо говорити про особистість письменника в цілому, то Нестор втілив у собі ідеал: відповідність написаного зроб­ леному. Тобто, за євангельською послідовністю: зробив сам, а потім навчив». Після Читань відбулася прес-конференція, на якій єпископ Макарівський Іларій (Шишковський) сказав про значення головної праці Нестора Літописця: «Є богословський погляд на те, чому і як пишуться літописи. Вони — свідчення нового часу, який Господь створив Своїм спасінням і приніс на землю. Звернувши увагу на працю преподобного Нестора, ми побачимо, що він каже про цей новий, спасенний час. Зміст його літопису насичений фактами християнської історії, ми бачимо там і моральне ставлення автора, і певні замальовки життя князів, ченців, держави, які отримують християнську оцінку. Це не просто суха констатація фактів, а жива участь у житті Церкви й держави. Ми повинні пишатися тим, що у нас є “Повість минулих літ”, пишатися в хорошому значенні слова, оскільки це показує високий рівень народу, який розумів, як важливо зафіксувати ті епохальні події, що відбувалися в країні. Літописи зберігають пам’ять народу, а без пам’яті народ не є нацією, тією спільнотою, яка здатна існувати далі». Феодосія Печерського, одного із засновників Лаври. А 1091 р. йому було доручено викопати із землі мощі преподобного Феодосія для перенесення їх у храм. Він виніс їх із печери й був очевидцем великих чудес, що відбувалися при цьому, про що сам свідчив. Але головним подвигом жит тя преподобного Нестора було складення до 1112–1113 рр. «Повісті минулих літ». Найдавніший літопис розповідає про початок держави і народу Русі. Нестор Літописець оповідає про всю Руську землю від Києва до Новгорода і від Смоленська до Володимира, про створення святими братами Кирилом та Мефодієм слов’янської грамоти, про подорож княгині Ольги до Константинополя для прийняття Хрещення, про «випробування вір» святим рівноапостольним князем Володимиром, про перший православний храмі у Києві, про Хрещення Русі та багато інших важливих подій. Підготувала Олена Головіна. Фото Олександра Данилевського

ФОТОГРАФІЇ, ЩО СТАЛИ ІКОНАМИ

У ГА ЛЕРЕЇ « СОБОРНА » ПРОЙШЛА ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДОК УМЕНТА ЛЬНОГО ФІЛЬМУ « ОЛЕКСІЙ ГЛАГОЛЄВ. ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ ОК УПАЦІЇ» ІЗ ЦИК ЛУ « СВЯТІ Й ПРАВЕ ДНИКИ Х Х СТОЛІТ ТЯ » Зустріч відбулася 1 листопада, напередодні 70-річчя визволення Києва від фашистських загарбників, що відзначається 6 листопада. Презентацію провів відомий православний журналіст, автор журналу «ФОМА в Україні» Влад Головін. Кілька десятків глядачів прийшли на перегляд і обговорення картини. Серед них — голова Всеукраїнського православного педагогічного товариства п р ото і є р е й А н а то л і й З а то в с ь к и й , р еж и се р фільму Ярослав Геляс, молодша дочка й онуки героя картини — протоієрея Олексія Глаголєва: Марія Олексіївна Глаголєва, Артем та Зінаїда Пальян. «Історію отця Олексія Глаголєва розповіли люди, які безпосередньо знали його. Цим наша розповідь про святих і праведників XX століття відрізняється від житій святих Димитрія Ростовського», — зазначив після перегляду режисер Ярослав Геляс. Одному з найстаріших київських священиків — протоієрею Анатолію Затовському — фільм дуже сподобався. «Про отця Олексія я дізнався від священика Георгія Єдлінського, коли служив дияконом у Флорівському монастирі в 70-х роках, — розповів отець Анатолій. — Це були батюшки, яких справді можна назвати святими людьми». «Які тільки прізвиська мені не придумували у школі за те, що мій батько священик. Я соромилася тата. Він завжди зустрічав зі школи мене із сестрою, а я намагалася скоріше втекти, щоб тільки з ним не йти, — пригадує молодша дочка отця Олексія, Марія Олексіївна. — Він був дуже веселий. Любив грати на піаніно. Музичної грамоти його вчила мама Михайла Булгакова. Цікаво, що моїх подруг, ще коли ми були дітьми, він завжди називав на “Ви”». В онука священика Олексія Глаголєва, Артема Пальяна, фільм залишив найтепліші враження. Про дідуся в його родині згадують щодня. «Ми ходили в церкву до дідуся, як на роботу, — згадує він. — Зараз я приходжу в церкву на Євхаристію й на великі свята. Господь спасає мене, і я певен, що це тільки завдяки молитвам наших предків, які досі про нас моляться». На думку киянки Алли Григораш, фільм не тільки подає життєпис протоієрея Олексія Глаголєва, але й по-новому розкриває історію столиці через життя новомучеників. «У фільмі показано людину з великої букви, що у період окупації

ви­явила себе не тільки як подвижник, а й як праведник. Важливо, щоб люди в період антихристиянських настроїв бачили такі приклади», — заявив історик Сергій Шумило. Тато Олексія Глаголєва — прото­ ієрей Олександр Глаголєв — служив у храмі Миколи Доброго в Києві,

викладав у Київській духовній академії, був духівником родини Булгакових. Він загинув 1937 р. у Лук’янівській в’язниці й прославлений у лику священномучеників.

1941 р. Олексій Глаголєв був висвячений на ієрея, служив у Покровській церкві в Києві й був духівником для сотень киян. Разом зі своєю родиною він доклав великих зусиль для порятунку євреїв під час нацистської окупації Києва, за що 1992 р. був посмертно визнаний гідним звання Праведника світу. Серіал «Святі й праведники ХХ століття» вийшов на телеканалі НТН у травні — червні 2013 р. Глядачі побачили фільми про преподобних Лаврентія Чернігівського, Кукшу Одеського, Амфілохія Почаївського, а також згадану вище стрічку. Робота над серіалом розпочалася з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира восени 2012 р. Фільми про святих знімає телевізійне агентство «Профі ТБ» за участю редакції журналу «ФОМА в Україні». Керівник видання Антон Нікітін — головний редактор проекту «Святі й праведники ХХ століття». Його заступник, протодиякон Олександр Карпенко, виступив у ролі експерта у фільмах про преподобних Кукшу й Амфілохія. Решта співробітників журналу беруть участь у підготовці сценарію та зйомках. Творці фільму обіцяють, що найближчим часом фільм «Олексій Глаголєв. Історії київської окупації» буде доступний на сайті журналу «ФОМА в Україні» (foma.in.ua). Олег Карпенко, Надія Яремчук

6

№ 21 (343), листопад 2013 ІС ПОЛ ЛА ЕТІ, ДЕСПОТА!

11 листопада виповнилося п’ять років перебування на кафедрі архієпископа Уманського і Звенигородського Пантелеімона.

3 листопада виповнилося 35 років від дня народження єпископа Роменського і Буринського Іосифа.

30 жовтня виповнилося 25 років служіння у священному сані єпископа Фастівського Даміана.

БОГОС Л У ЖІННЯ 10 листопада, в День молитви за сиріт, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, у храмах УПЦ молилися про сиріт, а також про людей, які приймають таких дітей у свої сім’ї. В Успенському соборі Києво-Печерської Лаври молебень про них відслужив намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел. За богослужінням молилися 120 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, які проживають у дитячих будинках та інтернатах. По завершенні богослужіння на Соборній площі Лаври діти запустили в небо повітряні кульки, написавши на них свої мрії та бажання. Потім для цих хлопчиків і дівчаток були організовані екскурсія та святковий обід. Після закінчення свята в будинку намісника митрополит Павел вручив кожній дитині пам’ятні подарунки. НОВІ ВИД АННЯ Світ побачив черговий, 13-й, випуск студентського журналу Київських духов­ них шкіл «Академічний літописець». Тема номера — «Вік інформаційної атаки» (проблеми взаємовідносин Церкви та ЗМІ). Під рубрикою «З історії КДА: напередодні 400річчя» до уваги читачів пропонуються статті про видатних ієрархів, дореволюційних ректорів КДА — архі­ єпископа Василія (Богдашевського) і єпископа Сильвестра (Малеванського). Рубрика «Ювілеї» присвячена 900-річчю створення преподобним Нестором Літописцем «Повісті минулих літ». Номер також містить рубрики «Запитання ректору» , «Розмова про вічне», «Стоп-кадр» та ін. * * * З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, світ побачила книга «Єпископ Кассіан (Безобразов) і його переклад Нового Завіту». Книга продовжує приурочену до 400річчя Київських духовних шкіл ювілейну серію видань, ініціатором якої є ректор Київських духовних шкіл митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Автор книги — викладач Київської духовної академії і семінарії, кандидат богословських наук Андрій Ухтомський. Видання присвячене дослідженню першого після революції 1917 р. російського перекладу Нового Завіту, виконаного відомим богословом і екзегетом єпископом Кассіаном (Безобразовим). Видання буде цікаве священнослужителям, учням духовних закладів і всім, хто займається питаннями православної біблеїстики та історією перекладу Святого Письма. * * * Світ побачила книга диякона Андрія Глущенка «Значення антропології преподобного Максима Сповідника для сучасної православної апологетики». Видання здійснено з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира в рамках книжкової серії, присвяченої 400-річчю Київських духовних шкіл. У монографії досліджені деякі аспекти богословської спадщини преподобного Максима Сповідника. Книга буде цікава священнослужителям, викладачам і студентам, а також всім, хто вивчає святоотцівську спадщину.

православна газета

ві до мі імен а

МІЙ ДУХІВНИК

ДЕСЯТЬ РОКІВ ТОМУ ВІДІЙШОВ ДО ГОСПОДА СХИІГУМЕН ГЕРОНТІЙ, НАСЕЛЬНИК СВЯТОУСПЕНСЬКОЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ 24 листопада 2003 р., на 62-му році життя, оточений численними чадами, спочив схиігумен Геронтій (у миру — Геннадій Павлович Захаров). Його багатотрудний земний шлях завершився там, де батюшка мріяв бути майже усе своє життя, — серед братії Києво-Печерської Лаври. Проводили старця в останню путь багато духовенства і мирян. Люди не стримували сліз… Поховали отця Геронтія, за його заповітом, у Покровському чоловічому монастирі (Голосіївська пустинь). ародився батюшка 16 квітня Н 1942 р. на Луганщині. Його батько Павло і мати Анна шану-

вали Бога, ходили до сільської церкви й молилися вдома. Весь вільний час Геннадій проводив у храмі, виконуючи різні послухи.

1959 р., отримавши атестат за десять класів, юнак вступив до Московської духовної семінарії. У 1960-х роках він був висвячений на священика, багато років прослужив в Удмуртії. Атеїстична влада тоді якраз розпочала чергову хвилю гонінь на Церкву. Після ряду арештів і втечі з психіатричної лікарні, куди його примусово помістили, батюшка отримав благословення священноначалія терміново виїхати в Україну. Йому довелося служити майже в усіх областях України. Протягом 40 років отець Геронтій дарував

людям духовну радість і світло надії. Смиренномудрість отця Геронтія приваблювала парафіян, він ставав духівником багатьох віруючих, відкриваючи їм шлях до спасіння.

20 липня 1992 р. Господь здійснив давнє бажання отця Геронтія — він прийняв чернечий постриг з ім’ям Гавриїл (на честь Божого благовісника) і був зарахований до братії Києво-Печерської Лаври, яку й відроджував разом з іншими ченцями. Але його здоров’я, підірване важким сповідницьким подвигом, щодня гіршало. Багаторазові операційні втручання не давали позитивних результатів. 24 березня 1993 р. батюшка був пострижений у велику схиму з ім’ям Геронтій (на честь преподобного отрока Геронтія, канонарха Печерського). Однак Господь дав отцю

Геронтію сили для подальшого служіння. Багато віруючих поспішали до батюшки, щоб отримати благословення і духовну пораду. Передчуваючи свою швидку смерть, прикутий до інвалідного візка, отець Геронтій поспішав кожну хвилину віддати людям.… І тепер духовні чада отця Геронтія не почуваються покинутими: сила його молитов нам завжди допомагає. Ростислав Солопенко

«КНИГУ ПАЧЕ ХЛІБА І СОЛІ ПРИЄМЛЮ…»

Степан Іванович Пономарьов (1828–1913) — один із перших професійних бібліографів-релігіє­з навців, літературознавець та бібліофіл другої половини XIX ст. — за життя написав, відредагував і видав майже 700 праць. елігійна тема не випадково Р посідала провідне місце у творчому й особистому житті Пономарьова, позаяк він був людиною віруючою. Степан Іванович віддано служив не лише науці, а й Церкві, вважаючи їх нероздільними. Добре знався на релігійній літературі, мав відомості про відомих і маловідомих церковних діячів, уважно стежив за ходом будівництва храмів в Україні, за підготовкою й видан-

до своєї смерті Степан Іванович. Цими рядками можна охарактеризувати суть людини, яка прожила нелегке життя, але встигла зробити стільки добра, що й через століття після смерті її ім’я із вдячністю згадують нащадки. Центральна міська бібліотека м. Конотопа на Сумщині, де народився й прожив усе життя Пономарьов, ось уже п’ять років носить ім’я видатного земляка. Конотоп пишається тим, що тут жила і пра-

Бібліографічні праці С. І. Пономарьова не втратили актуальності й можуть бути цінними довідковими посібниками для викладачів та студентів сучасних духовних навчальних закладів України ням книг та періодики на релігійну тематику. І все це оперативно висвітлював у пресі. Статті, вірші, рецензії, бібліографічні праці релігійного спрямування склали значну частину творчої спадщини науковця. Його перу належать ґрунтовні дослідження, присвячені відомим церковним діячам — Київському митрополиту Євгенію (Болховітінову), святителям Філарету Чернігівському і Філарету Московському та ін. С. І. Пономарьов — автор багатьох публікацій та збірників про історію і стан храмів, єпархій в Україні та поза її межами, про міжнародні релігійні зв’язки й інші сторони тогочасного релігієзнавства. Усі праці вченого насичені величезною кількістю бібліографічних посилань, що свідчить про його енциклопедичність у багатьох галузях науки, освіти, культури. «Я книгу паче хліба і солі приємлю...» — писав за кілька місяців

цювала така неординарна, талановита людина — справжній подвижник науки й культури. Сучасні краєзнавці та дослідники-бібліографи завдяки працям своїх попередників мають змогу донести широкому загалові численні історичні багатства. Степан Іванович справедливо може вважатися їхнім учителем. Готуючись до мандрівки на Схід, учений перечитав велику кількість літератури про Палестину. Причиною для складання бібліографічної праці «Иерусалим и Палестина в русской литературе, науке, живописи и переводах: материалы для библиографии» було особисте бажання Пономарьова подати цілісну картину з цього питання засобами бібліографії. У передмові, використовуючи величезний масив літописів, друкованих видань і численних публікацій на сторінках світської та духовної періодики, С. І. Пономарьов у хронологічному порядку

подає усі відомі йому згадки про подорожі співвітчизників до Єрусалима і Палестини (від Никонівського літопису часів Володимира Хрестителя, де зустрічаються перші повідомлення про подорож паломників з Київської Русі до святих місць, до подорожей жителів українських і російських губерній 70-х років XIX ст.). Свідчення бібліографа — не просто статистичні дані, а яскрава ілюстрація взаємовпливу культур слов’янських і неслов’янських народів. Ще багато цікавих відомостей можна зустріти в передмові до цієї роботи. Посібник — це перелік літератури про Єрусалим та Палестину, поданий у 15 розділах та окремих додатках (покажчики імен, періодичних видань, місць і предметів, згадуваних у бібліографії Палестини). За життя С. І. Пономарьова покажчик з даної проблематики був найповнішим. Бібліографічні праці С. І. Пономарьова не втратили актуальності й можуть бути цінними довідковими посібниками для викладачів та студентів сучасних духовних навчальних закладів України. Жанна Іванова

православна газета

н о в и н и, п од і ї, ко мен та рі

№ 21 (343), листопад 2013

7

ЗУСТРІЧ ПРОСВІТИТЕЛІВ

У КИЄВІ ПРОЙШЛИ МІЖНАРОДНІ ПОКРОВСЬКІ ЧИТАННЯ Головний місіонерський форум Української Православної Церкви розпочав свою роботу 29 жовтня у Київському інституті міжнародних відносин.

VI Покровські міжнародні місіонерсько-просвітницькі читання відкрив Керуючий справами УПЦ, ректор КДАіС митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, який зачитав вітальне слово Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира. Потім владика представив власну доповідь «Майбутнє християнської педагогіки в суспільному просторі України». Митрополит Антоній почав свій виступ з питання: «Що очікує від нас українське суспільство у сфері освіти й виховання?». Відповідь на нього — найважливіше завдання Покровських читань. «Причиною глобальної економічної кризи світова преса називає дефіцит моралі. Альтернативою безпринципності сучасного суспільства має стати повернення до традиційних християнських моральних цінностей, — зазначив владика. — Зараз дуже важливо розвивати викладання предметів духов­ но-морального спрямування в середній і вищій школі. Це дозволить говорити про формування громадянського суспільства нового зразка. Саме тут відбувається стихійна самореалізація і засвоєння класичних форм суспільної солідарності, що ґрунтуються на духов­ них цінностях. Не на прагненні до вигоди, споживацтві, а на суспільних цінностях формуються зародки нового суспільства». Представник Президента України у Верховній Раді Юрій Мірошниченко передав учасникам форуму вітання від Глави Держави Віктора Януковича та українського парламенту. Він підкреслив, що і політики зацікавлені у християнізації вітчизняної системи освіти. Чиновник заявив, що його міжфракційна група, очолювана Ганною Герман, підготувала 14 законопроектів у сфері морально-духов­ них цінностей. Вони стосуються соціального статусу священнослужителів, відновлення майнових прав Церкви, права релігійних громад засновувати навчальні заклади, визнання

державою дипломів і наукових ступенів духовних навчальних закладів тощо. Учасників конференції привітав ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леонід Губерський; єпископ Бобруйський і Биховський Серафим передав форуму вітання від митрополита Мінського і Слуцького Філарета. Були оголошені слова вітання міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника та голови КМДА Олександра Попова. Цього року в Читаннях взяли участь понад 500 священнослужителів і педагогів з України, Росії, Білорусі, Польщі, Грузії та Великобританії. Конференцію традиційно проводить Синодальний відділ релігійної освіти, катехізації та місіонерства УПЦ. Організатори розповіли, що головна мета Читань — забезпечити зустріч педагогів, місіонерів і усіх тих, хто подвизається на ниві християнської освіти. «Приїжджаю вже третій рік, — ділиться з нами завуч недільної школи храму на честь благовірних Петра і Февронії Муромських м. Запоріжжя Марина Підгородецька. — Дуже

стерність. Цього потрібно вчитися. За цим ми і приїжджаємо». Другий день Читань проходив у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Учасники конференції працювали в секціях за такими напрямами: — вплив християнства на формування освітньої парадигми в Україні; — духовно-культурні та сімейні цінності християнства в молодіжному середовищі; — недільна школа — духов­ ний фундамент майбутнього покоління; — сучасна медицина і Православ’я; —��������������������������� теологія і філософія християнства; — психологія творчості і православна духовність; — християнські духовноморальні курси в системі шкільної та позашкільної освіти України: досвід і перспективи. Керівник «Клубу знавців православної культури» з м. Комсомольська Полтавської області Олена Волкова на Читаннях уперше. Як новачку їй цікаві всі напрями роботи форуму. «Мені хотілося б відвідати всі секції і мати відео

цікаво, отримую багато користі від спілкування з колегами. Сам дух Читань дає позитивний заряд на цілий рік, стимул до роботи і бажання вдосконалюватися. Крім цього, в секціях вивчається педагогічний досвід усіх регіонів України. На цих Читаннях я сподіваюся почерпнути щось нове для своєї роботи. Адже у педагога недільної школи має бути супермай-

кожного з виступів», — розповіла вона. Для когось приїзд на Покровські читання став сімейною традицією. Наприклад, Валерія Дацюк із Хмельницького разом з мамою відвідує конференцію вже втретє. «Раніше приїжджала за компанію з батьками. Була маленька й нічого не розуміла, а зараз мені цікаво, — розповіла вона.

— Я працюю волонтером при Гуманітарно-педагогічній академії у Хмельницькому. Ми активно допомагаємо недільній школі, тому тут у мене практичний інтерес». Київський психолог Світлана Бабарика не пропускає жодного форуму. Світлана вважає, що психологія повинна розвиватися нерозривно з бого­ слов’ям. «Перші курси психології впроваджували в духовних семінаріях. Потрібно відновити досвід минулого, тим паче що підручники збереглися, ������ —����� сказала вона. ������������������ —����������������� Психологи вивчають особистість, особистість — це цінності, а цінності у нас православні». Учасниця секції «Сучасна медицина і Православ’я», кандидат юридичних наук Елла Горян вважає, що участь у конференції допомагає знаходити однодумців, людей, православних за духом. «У науковому середовищі однодумців мало, — говорить вона. — Це пов’язано з атеїстичним вихованням і з тим, що юристи часто мислять сухими юридичними категоріями, які далекі від життя. На секції піднімалися питання гострі і спірні ������ —����� біометрія, евтаназія, трансплантологія... Ставлення Церкви до цих новоявлених феноменів багато в чому визначає її образ в очах суспільства». Конференція зібрала представників різних наукових напрямів. Учасниці секції «Теологія і філософія християнства» старшому науковому співробітнику Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України Наталії Филиппенко конференція подобається тим, що тут розглядаються теми широкого

спектру. «Виступають не тільки богослови, філософи, а й літературознавці, — зазначила фахівець. — Сьогодні ми стикнулися з тим, що біблійні сюжети часто трактуються літераторами в поверхневому сенсі. Наприклад, притчу про блудного сина розуміють як конфлікт поколінь. Тобто релігійний текст аналізують чисто літературними засобами». Це результат секуляризації культури, вважає вона. На заключному пленарному засіданні Покровських читань, яке відбулося 31 жовтня у Київському університеті імені Бориса Грінченка, була прийнята підсумкова резолюція конференції. У документі учасники Читань звернулися до Президента України, Кабінету Міністрів та Міністерства освіти з проханням повернути до типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів II ступеня предмет «Етика». Підводячи підсумки форуму, організатори та гості Читань висловили своє переконання в тому, що церковна місія в сучасному суспільстві повинна базуватися на тисячолітніх традиціях нашого народу, витоки яких дало Хрещення князя Володимира. На думку учасників конференції, головною особ­ливістю діяльності Церкви в сучасному світі має стати творче використання накопиченого в минулі роки досвіду та підвищення професіоналізму церковних місіонерів, фахівців з релігійної освіти, катехізації та соціального служіння. Олег Карпенко, Надія Яремчук

МІЖПРАВОС ЛАВНІ ЗВ’ЯЗКИ 4–8 листопада, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, офіційна делегація Української Православної Церкви на чолі із головою Відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства при Священному Синоді УПЦ митрополитом Полтавським і Миргородським Филипом перебувала у США, де взяла участь у святкуванні 75-річчя Свято-Володимирської православної богословської семінарії (м. Крествуд, штат Нью-Йорк).

6 листопада члени делегації відвідали резиденцію Предстоятеля Православної Церкви в Америці Блаженнішого Архієпископа Вашингтонського, Митрополита всієї Америки і Канади Тихона, де мали зустріч із канцлером (керуючим справами) ПЦА протоієреєм Іоанном Джилліонсом і секретарем ПЦА протоієреєм Еріком Тосі, а також помолилися і вклонилися святиням у домовому храмі в ім’я преподобного Сергія Радонезького при резиденції. У ході зустрічі митрополит Филип передав

Митрополиту Тихону молитовне вітання та ювілейну панагію від Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира. Того ж дня митрополит Полтавський і Миргородський Филип із членами делегації прибув у Свято-Воло-

димирську православну богословську семінарію, де їх зустріли духовенство, викладачі та студенти на чолі з канцлером семінарії протоієреєм Чедом Хетфілдом і численна паства. Митрополит Филип, з благословення Блаженнішого

Митрополита Київського і всієї України Володимира, передав семінарії частку мощей небесного покровителя духов­ ної школи — святого рівноапостольного князя Володимира, після чого було звершено хресний хід зі святинею і відслужено акафіст Хрестителю Русі. Після богослужіння Його Високопреосвященство зачитав вітальне слово Блаженнішого Митрополита Володимира з нагоди 75-річчя Свято-Володимирської семінарії і передав у дар духовній школі примірники факсимільного видання Пересопницького Євангелія ХVI ст. і богослужбового Євангелія українською мовою, виданого Українською Православною Церквою до 1025-річчя Хрещення Русі. Протоієрей Чед Хетфілд передав Предстоятелю УПЦ подяку за цінні подарунки й за передачу семінарії частки мощей її небесного покровителя.

7 листопада митрополит Филип зустрівся з Первоієрархом Руської Православної Церкви Закордоном Митрополитом Східно-Американським і НьюЙоркським Іларіоном.

8

№ 21 (343), листопад 2013

видатні постаті

православна газета

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО

ДО 300-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ГРИГОРОВИЧА-БАРСЬКОГО Архітектуру часто називають «музикою в камені», порівнюють із книгою, у якій прочитуються віки. Про те, наскільки тендітна, скороминуща ця музика і як легко безжалісна рука часу вириває сторінки із цієї безцінної книги, свідчить історія кожного міста

В

ійни, пожежі, повені, інші стихійні та соціальні лиха, з одного боку, завдають непоправної шкоди історичному вигляду міст, а з іншого — сприяють появі нових шедеврів зодчества. Київ не є винятком. Багато з того, що прикрашало місто в минулому, залишилося лише на старих замальовках і фотографіях. І коли розглядаєш їх, то у душі спливає щемливе ностальгічне почуття. Але, на щастя, чимало й збереглося. Це Софійський собор, Кирилівська церква, ансамбль Києво-Печерської Лаври, деякі інші будинки та споруди, що надають нашому місту неповторний, пізнаваний вигляд, хоча воно й змінюється із плином часу. І майже в кожній із цих пам’яток є риси, що їх привніс найвизначніший київський архітектор, останній великий представник українського бароко Іван Григорович Григорович-Барський. Він народився 1713 р. і був шостою дитиною у багатодітній родині заможного торговця Григорія Бєляєва з подільського міста Бар. Звідси й виникло прі­ звище Григорович-Барський, закріплене (разом із дворянським званням) за родом уже наприкінці життя зодчого. У Івана був старший брат Василь, відомий мандрівник-паломник і дослідник Близького Сходу, який більшу частину свого життя провів далеко від дому і лише перед своєю смертю повернувся у Київ. Очевидно,

його листи й неопубліковані тоді подорожні нотатки, у яких було багато замальовок храмів, що їх Василь бачив у Європі та країнах Серед­ земномор’я, заронили в душі Івана зерно любові до зодчества. У Київській духовній академії, де в різний час навчалися обидва брати, серед безлічі предметів викладали й основи архітектури та фортифікації. Іван опанував ще й мистецтво гравірування. Коли відомий архітектор ЙоганнГотфрід Шедель у 1740-х роках побудував Велику дзвіницю Києво-Печерської Лаври, — це стало вирішальним поворотом у долі Івана. (У ті роки в Києві розгорнулося грандіозне будівництво церковних споруд, яке проводив архієпископ Київський і Галицький Рафаїл (Заборовський).) «У 1744 р. стояв Іван разом із молодою дружиною серед сили-силенної людей при освяченні Великої дзвіниці Києво-Печерської Лаври, — пишуть Г. Десятник і Л. Федорова. — Очима художника він уявив собі місто й землі довкола нього, і нескінченний Дніпровський плин з вершини тієї дивної вежі. І раптом усе прояснилося. Витвір великого Шеделя вразив душу й відкрив життєвий шлях. Іванові йшов 31 рік, коли він виїхав із міста невідомо куди — вчитися будівельної справи». Сміливий крок для людини, обтяженої великою родиною — у той час уже народилися більшість із його

Спасо-Преображенський собор. Красногірський Покровський монастир у Черкаській області, поблизу м. Золотоноші.

1767–1771 рр. Фото Сергія Криниці

15 дітей! До того ж доводилося займатися й торгівлею, допомагаючи батькові.

1748 р. магістрат призначає його на посаду інстигатора (заступника) головного архітектора міста. Перша робота молодого зодчого, створена за рік після призначення на посаду, — міський фонтан «Феліціал» (нині відомий як «Самсон») із водозбірним басейном у вигляді павільйону-ротонди. Фонтан увінчав складну систему міського водогону, що довкола Подолу збирав по дерев’яних трубах із підніжжя пагорбів ключову воду.

Відтоді у майстра починається творчий злет, що особливо яскраво втілився у храмовому будівництві

На жаль, не всі його роботи збереглися. Багато з них було знищено або ж сильно пошкоджено сумнозвісною подільською пожежею 1811 р. , чимало споруд перебудували, а ще якусь частину зруйнувала у 1930-х роках богоборча влада. Деякі будинки лише за стилем близькі до тих, які створив Григорович-Барський, і їхнє авторство спірне. Частково нам допомагають свідчення самого автора: на остан-

ній сторінці оригіналу «Подорожанина» —дорожніх нотаток брата Василя — Іван власноручно записав текст своєї майбутньої епітафії, де перелічив те, що він створив: «Працював над різними спорудами, воду привів у різні місця в місті цьому від різних джерел з-під гір, а потім будував кам’яні церкви, дзвіниці й палаци. Першу церкву зробив у Кирилівському монастирі, із дзвіницею і брамою, і погребами, церкву Покровську й Набережно-Микільську; у Козельці церкву штукатурнею прикрашав і тинькував, і дзвіницю знову побудував, у Золотоніському Красногірському монастирі церкву, дзвіницю у ПетроПавлівському монастирі, у Соборно-Успенському соборі із церквою. Ще магазин міський і гостинний двір, покої у Грецькому монастирі та Юрієві Дранчеву…». Останнє ім’я у списку — сусіда, грецького купця, вочевидь, болгарського походження. Церковна творчість зодчого почалася у старовинному Кирилівському монастирі. Тут замість згорілих дерев’яних споруджуються капітальні цегляні монастирські будівлі, увінчані триярусною Благовіщенською церквою-дзвіницею. Самій Кирилівській церкві ХІІ ст. архітектор надав барокового вигляду, прикрасивши її вигадливою ліпниною. Паралельно, у 1747– 1758 рр. він добудовує галерею до Костянтино-Єленин-

ської церкви, що на розі Щекавицької та Кирилівської вулиць і зводить тут кам’яну дзвіницю, на другому ярусі якої була освячена каплиця в ім��������� ’�������� я святителя Димитрія Ростовського. У 60-х роках XVIII ст. добудовували трапезну Софії Київської. У цих роботах І. Г. Григорович-Барський, на той час уже найвідоміший архітектор міста, брав активну участь. Його головний шедевр тих років — Покровська церква на Подолі, зведена у 1766– 1772 рр. Батько архітектора довгі роки був старостою соборної подільської церкви на честь Успіння Богородиці (Пирогощі), збудованої ще у ХІІ ст. Її Іван Григорович також реконструював приблизно у той самий час, коли будував Покровський храм. Через три роки чудова церква в ім������� ’������ я святителя Миколая (Набережного) прикрасила собою подільські береги Дніпра (нині вулиця Г. Сковороди). Як вважають деякі дослідники, в основу її вигляду ліг проект храму в с. Лемеші, що біля Козельця. Його замовила зодчому Наталя Дем’янівна, матір фельдмаршала Олексія Розумовського і його брата Кирила, останнього гетьмана України й президента Академії наук, для зведення на могилі свого чоловіка, козака Григорія Розума. У самому Козельці Григорович-Барський у співдружності з Андрієм Васильовичем Квасовим, який тоді обіймав посаду головного архі-

православна газета

Храм на честь святителя Димитрія Ростовського та рівноапостольних Костянтина і Єлени на Подолі в Києві. 1743–1750 рр. Листівка поч. ХХ ст.

в и д ат ні п о стат і

№ 21 (343), листопад 2013

Межигірський Спасо-Преображенський монастир. Трапезна двоповерхова однокупольна церква з триярусною дзвіницею, побудована І. Г. Григоровичем-Барським. Малюнок Тараса Шевченка, 1843 р.

Для стилю українського (або козацького) бароко, що розвивалося з другої половини XVII ст., творчість Івана ГригоровичаБарського стала останнім, найвищим етапом. У почерку автора прослідковуються елементи стилів єлизаветинського бароко, а в останніх роботах — і класицизму тектора Малоросії, в 1752– 1763 рр. спорудив собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці й прикрасив храм ліпниною. Трохи пізніше тут же, у Козельці, він прикрашає у ліпний декор і дім полкової канцелярії. Ще один твір Івана Григоровича-Барського досі прикрашає Красногірський

честь Успіння Богородиці (Пирогощі), парафіянином якого був. На жаль, цей цвинтар було знищено у 1930-х роках, і могила зодчого, як і могила його брата Василя біля стіни Богоявленського собору на території Київської академії, не збереглася до нашого часу.

А втім, майже все творче життя майстра пройшло в Києві на Подолі. Тут, крім власного будинку напроти Пирогощі, він збудував бурсу на подвір’ї Київської духовної академії, дзвіницю й житлові корпуси Єкатерининського Грецького монастиря, Гостинний двір, дзвіницю церкви на честь Петра й Павла та багато іншого Покровський монастир біля м. Золотоноші Черкаської області. Це Спасо-Преображенський собор, збудований у 1767–1771 рр. коштом святителя Софронія (Кришталевського), єпископа Іркутського. А в зруйнованому більшовиками Межигірському СпасоПреображенському монастирі біля Києва він спроектував трапезну двоповерхову однокупольну церкву із триярусною дзвіницею і братський корпус. Помер І. Григорович-Барський 1791 р., про що свідчить запис у метричній книзі, й похований біля собору на

Для стилю українського (або козацького) бароко, що розвивалося з другої половини XVII ст., творчість Івана Григоровича-Барського стала останнім, найвищим етапом. У почерку автора прослідковуються елементи стилів єлизаветинського бароко, а в останніх роботах — і класицизму. Багато з того, що дійшло до наших днів, ми можемо бачити лише в перебудованому пізніше вигляді, але й ці шедеври навіки закарбували в собі творчу манеру одного з найвидатніших київських зодчих. Володимир Моїсеєнко

Собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці в м. Козельці Чернігівської області. 1752–1763 рр. Фото Сергія Клименка

Ф. Г. Солнцев. Межигірський монастир, 1843 р. Трапезна двоповерхова однокупольна церква з триярусною дзвіницею і братський корпус, спроектовані І. Г. Григоровичем-Барським

9

10

№ 21 (343), листопад 2013 ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. 25 жовтня під головуванням архієпископа Могилів-Подільського і Шаргородського Агапіта відбулося перше засідання єпархіальної ради Могилів-Подільської єпархії. На засіданні були обрані керівники відділів єпархії: по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України — протоієрей Петро Пацкан; у справах молоді — протоієрей Віталій Красилюк; по зв’язках із громадськістю та представниками влади — прото­ ієрей Степан Василинець; у справах сім’ї — ієрей Олександр Савчук; з благодійності та соціального служіння — протоієрей Віталій Лоцько; релігійної освіти — протоієрей Анатолій Киричук; прес-центру — ієрей Павел Подюченко.

со ці ал ь не с лужіння

православна газета

«НОВЕНЬКІ» СТАЮТЬ «СВОЇМИ»

ЛУГАНСЬК. 29 жовтня архієпископ Луганський і Алчевський Митрофан звершив велике освячення храму в ім’я Пресвятої Трійці в с. Півнівка Міловського благочинницького округу Луганської єпархії. Настоя-

У кожного волонтера, як і в кожного учня, є літні канікули. Але восени волонтери зустрілися знову і в одну з неділь відвідали дитячий будинок. тель храму архімандрит Аліпій (Пугач) був нагороджений орденом святителя Димитрія, митрополита Ростовського. РОВЕНЬКИ. 29 жовтня у будівлі виконавчого комітету м. Свердловська (Ровеньківська єпархія) відбулася конференція «Моральні цінності християнства в контексті світської освіти». Її організаторами виступили виконавчий комітет Свердловської міської ради, Ровеньківська єпархія Української Православної Церкви та управління освіти Свердловської міської ради. У рамках форуму єпископ Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон виступив з доповіддю «Духовна і світська освіта: історія взаємовідносин — сучасність — перспективи». ІЗЮМ. 30 жовтня, з нагоди 400-річчя Дому Романових і 125-річчя чудесного порятунку Царської сім’ї під час аварії поїзда (жовтень 1888 р.), архієпископ Ізюмський і Куп’янський Єлисей звершив молебний спів і освячення пам’ятника імператору Олександру ІІІ у споруджуваному храмі на честь Царствених страстотерпців у с. Первомайське Зміївського благочиння

Ізюмської єпархії. Пам’ятник Олександру III був подарований Благодійним фондом «Відродження культурної спадщини» м. Москва Харківській обласній громадській організації «Русь триєдина» замість зруйнованого більшовиками. СУМИ. 31 жовтня, з благословення архієпископа Сумського і Охтирського Євлогія, в Сумському державному університеті відбулася єпархіальна науковопрактична конференція «Виховання християнських цінностей у сучасній системі освіти: історія, теорія, традиції, практика». У форумі взяли участь священно­ служителі Сумської, Конотопської та Роменської єпархій, керівники і співробітники системи освіти й науки Сумської області, ректори вищих навчальних закладів, викладачі ВНЗ, ПТУ, загальноосвітніх навчальних закладів, педагоги парафіяльних недільних шкіл, а також студенти вишів і Сумського пастирсько-богословського духовного училища. За даними реєстрації, в роботі конференції взяли участь близько 600 осіб.

Для мене кожна така поїздка довгоочікувана. Постійно питаю себе: «Навіщо я туди їду?». Адже після моїх відвідин діти не стають відмінниками, та й я не

приношу їм такої радості, коли б до них завітала зірка телебачення чи відома співачка, а Православ’я — не завжди тема наших розмов...

...Ось ми і приїхали. Діти з радістю біжать до нас — хто без куртки, хто без шапки, хто в домашніх капцях. Вони жадають зустрітися й обійнятися з нами. Соромливо виходять у двір і «новенькі» дітки, придивляючись до нас. Цій зустрічі радію і я. (Знову пригадується історія, коли я захворіла й до мене щодня приходили друзі та однокурсники. Ні, від цього я не стала одужувати швидше або навчатися краще. Але це було надзвичайно приємно, і я ніколи цього не забуду!) Дітям із дитбудинку за­в­ ж­ди є чим поділитися і про що розповісти по секрету. Во­ни оповідають про те, що сталося за минулий тиждень, чимось ділюся і я. Розумію, що саме так починається друж­ба. А дружба — завжди радість! Напевно, це і є одна з відповідей на питання «На­віщо я їду до дітей?». Після чергової неділі я знову сумую за ними, й навіть «новенькі» до наступного приїзду стають «своїми». Ганна Карпенко*

ДОПОМАГАЄШ СОБІ Мої враження від поїздки до дитячої школи-інтернату не можу передати словами. Це подорож до паралельного світу, де незвична атмосфера й багато тепла… Хоча тут інші умови життя, та все одно розумієш, що ці діти прагнуть уваги, любові, вони проник­ливі, вони тебе ніби сканують, і в них є чого повчитися. На занятті помітила, що їм хочеться працювати, попри те, що вихованцям подекуди бракувало уважності. Але їм так важливо показати те, що вони роблять, почути заохочувальні слова, аби продовжити зі ще більшим ентузіазмом. Та найбільше гріло душу, коли вони раділи, що у них виходить, а в деяких, здавалося, аж світилися очі.

На жаль, заняття не було систематизованим: я постійно ходила від одного учня до іншого, координуючи процес виготовлення маленьких шедеврів і водночас побоюючись, що не встигну їх навчити. Сподіваюся, згодом зрозумію методику подання матеріалу та закріплення знань за короткий проміжок часу. Приємно вразило, що діти запросили приїхати ще раз, обіймали на прощання. Я дуже хочу повернутися. Ці шестеро діток, з якими я познайомилася, добрі й чуйні, кожен зі своїм характером. Думаю, в мене буде змога зрозуміти їх краще... Волонтери кажуть, що, допомагаючи дітям, допомагаєш насамперед собі. Так і є.

Руслана Колюка*

православна газета

со ці ал ь не с лужіння

Я ХОЧУ ПРИЙТИ ТУДИ ЩЕ Про волонтерство я почула від подруги. Мені теж захотілося долучитися, та все якось не складалося. Нарешті, сталося... Згадавши розповіді подруги про онкохворих дітей, а головне, побачивши, як сяє її обличчя, коли вона розповідає про них, я зрозуміла, що ось він — шанс, який дає мені Господь, щоб випробувати себе й допомогти тим, хто дійсно потребує допомоги. Я довго збиралася, налаштовувалася... Мені здавалося, що там я побачу багато горя, болю, чого завгодно, крім того, що побачила насправді: чисті дитячі очі, а у них — оптимізм і віра. Таку безмежну віру нечасто побачиш в очах дорослих здорових людей... Перша дитина, що припала мені до серця, — маленька Адріана. Сама вона така ж незвичайна, як і її ім’я. В неї коротке темне волоссячко й мудрий не по літах погляд великих карих очей, і в них зовсім немає болю, побачити який я так боялася. Бачачи, як вона, заливаючись щасливим сміхом, ганяє з м’ячиком по коридору, неможливо було уявити, що цю життєрадісну дівчинку чекає чергове переливання крові, що кожен день її маленького життя наповнений важкими процедурами, і в неї зовсім не багато приводів для радості. Дві години, проведені в онкоцентрі, проминули швидко, мені навіть здалося, що надто швидко. Коли мене запитали про мої враження після відвідування лікарні, я, чесно кажучи, розгубилася, бо слова піді-

11

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ

брати було дуже складно. Емоцій багато, почуттів ще більше — а слів практично немає, усередині начебто щось перевернулося. Залишаючи онкоцентр, я не могла позбутися відчуття, що від спілкування з хворими дітьми отримала більше, ніж змогла їм дати: вони допомогли мені побачити себе, своє життя в іншому ракурсі, з позиції справжніх, а не уявних цінностей. Вони показали мені неістотність, нікчемність моїх проблем, а головне — допомогли зрозуміти, що щастя зовсім не в «успіху», не в грошах і матеріальних благах, щастя в тому, щоб просто ЖИТИ. І я точно знаю, що хочу прийти туди ще... Юлія Сосновська*

СОНЦЕ ПРОБИВАЄТЬСЯ КРІЗЬ ХМАРИ Блаженні й тричі блаженні сироти, які залишилися без великої любові своїх батьків, тому що вони ще в цьому житті сподобилися мати Отцем Бога і при цьому зберігають батьківську любов, яку втратили, в Божому банку, й вона приносить відсотки. (Паїсій Святогорець) Нещодавно один день свого життя я провела у дитячому будинку. Моя поїздка була незапланована, але я не пошкодувала, що поїхала. Щойно ми переступили поріг будинку — повибігали дітлахи й почали нас обіймати. Як деревця тягнуться до сонечка, так і дітки тяглися до нас. Робота нашої групи волонтерів була доволі успішною. Виконано уроки, складено 3D пазли, виготовлено дивовижні аплікації з природних матеріалів. З якою радістю і захопленням діти показували свої вишивки бісером! Навіть хлопці вишивали. І тільки лунало: «Коли ще привезете такі набори для вишивання?»... Особливо мені сподобалося працювати з Вовою. Він старанно зробив аплікації, виявивши творчу фантазію. Малювали й кольоровою крейдою на асфальті. Тетяна зобразила сердечко. Вова — сонечко з

№ 21 (343), листопад 2013

хмаринками. Він прокоментував: «Сонечко пробивається крізь хмарки, а вони плачуть, бо не хочуть поступитися місцем». Ці роботи я сфотографувала. Коли переглядала, у простих, на перший погляд, малюнках побачила глибокий зміст. У Тетяни — прагнення любові. У Вови сонце — це він, хмарки — його доля. Хоч і хилить

доля, та хлопчик, не зважаючи на перешкоди, пробивається крізь життєві труднощі, як ті промінчики крізь хмарки. Він сяє і несе радість друзям. Коли відчуваєш увечері втому — день минув не дарма. Додому їхали втомлені, але просвітлені, згадуючи щирі погляди й посмішки дітей. Після таких поїздок з’являється стимул творити добро і починаєш цінувати кожну мить свого життя. Подумала: чому виникають такі почуття саме після поїздки у дитячий будинок? І знайшла відповідь. Ми їздимо не в дитячий будинок, а в будинок ангелів. Я в цьому впевнена. Саме там панує чистота почуттів. Ми маємо можливість доторкнутися до щирості, доброти й радості. Критерієм цих почуттів є любов, яка нічого не вимагає натомість, а просто існує та виконує своє призначення: об’єднує душі й серця маленьких ангелів і волонтерів. Ольга Євтушик* * волонтери руху «Молодість не байдужа» при Синодальному відділі УПЦ у справах молоді

У рамках пленарного засідання архієпископ Сумський і Охтирський Євлогій виступив із доповіддю, присвяченою 1025-річчю Хрещення Русі та просвітницької місії Православної Церкви. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. 31 жовтня в с. Говори Віньковецького р-ну Хмельницької області відбулося освячення нового храму на честь Покрову Пресвятої Богородиці. Чин освячення храму та служіння першої Літургії в новоосвяченій церкві очолив митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній. Благодійник Покровського храму Віктор Буяновський, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, був удостоєний ордена святого рівноапостольного великого князя Володимира ІІ ступеня. КИЇВСЬКА ЄПАРХІЯ. 1 листопада, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Миколай звершив освячення домового храму в ім’я преподобної Анастасії Київської в однойменному монастирі с. Ковалівка Васильківського р-ну Київської області. Його Преосвященству співслужили секретар Київської єпархії протоієрей Костянтин Пилипчук, благочинний Гребінківського благочиння архімандрит Ігнатій (Сологуб) та духовенство Київської єпархії. БЕРДЯНСЬК. 2 листопада єпископ Бердянський і Приморський Єфрем освятив каплицю на честь Сорока мучеників Севастійських у с. Чистопілля Токмацького р-ну Запорізької області (Бердянська єпархія). КРИВИЙ РІГ. 3 листопада, в Неділю 19-ту після П’ятидесятниці, архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем відвідав з архіпастирським візитом м. Жовті Води, де звершив велике освячення нового дерев’яного храму на честь мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. МУКАЧЕВЕ. 3 листопада архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор відвідав с. Кушниця Іршав-

Координатор поїздок до дитячих будинків Аліна Недашківська

ського р-ну Закарпатської області (Мукачівська єпархія), де освятив новий храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. СЄВЕРОДОНЕЦЬК. 3 листопада єпископ Сєверодонецький і Старобільський Никодим звершив освячення храму в ім’я святої блаженної Матрони Московської м. Рубіжне (Сєверодонецька єпархія). ЧЕРКАСИ. 3 листопада митрополит Черкаський і Канівський Софроній звершив освячення храму на честь Стрітення Господнього в с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкаської області. ДОНЕЦЬК. 4 листопада відбулося святкування 20-річчя Свято-Георгіївського собору м. Макіївка Донецької області (20 років тому, в день святкування Казанській іконі Божої Матері, відбувся хресний хід від Казанського храму Макіївки до того місця, де тепер стоїть собор). Служіння Літургії очолив настоятель собору єпископ Макіївський Варнава, вікарій Донецької єпархії.

12

№ 21 (343), листопад 2013 ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ

ЛУГАНСЬК. 4–12 листопада у межах Луганської єпархії перебували святі мощі (десниця) великомученика Димитрія Солунського. Святиню, привезену із Греції, супроводжувала делегація Елладської Православної Церкви на чолі з митрополитом Верійським, Наусським і Камбанійським Пантелеімоном. 8 листопада, у день пам����������������������������������� ’���������������������������������� яті великомученика Димитрія Солунського, у Володимирському кафедральному соборі м. Луганська, де перебували мощі святого, відбулося соборне архієрейське богослужіння. Літургію звершили: митрополит Верійський, Наусський і Камбанійський Пантелеімон, митрополит (на спокої) Іоанникій; архієпископи Луганський і Алчевський Митрофан, Горлівський і Слов’янський Митрофан; єпископи Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон, Сєверодонецький і Старобільський Никодим, Новокаховський і Генічеський Філарет, Шепетівський і Славутський Діонисій у співслужінні духовенства Луганської, Сєверодонецької та Ровеньківської єпархій. 9 листопада святі мощі великомученика Димитрія привезли для молитовного поклоніння в м. Алчевськ, де цього дня відбулося урочисте відкриття Православного навчально-просвітницького центру. 10 листопада святиню привезли у Петро-Павлівський кафедральний собор м. Луганська, де вона перебувала до 12 листопада. Перед принесенням у Луганську єпархію мощі святого великомученика Димитрія відвідали СпасоПреображенський кафедральний собор м. Донецька. СУМИ. 4 листопада, з благословення архієпископа Сумського і Охтирського Євлогія, благочинний Охтирського і Великописарівського церковних округів Сумської єпархії протоієрей Євгеній Сопіга у співслужінні кліриків Охтирського Покровського собору звершив освячення молитовної кімнати (церковного куточка) у педіатричному відділенні центральної районної лікарні м. Охтирка Сумської області. ХЕРСОН. 4 листопада, в день святкування Казанській іконі Божої Матері, архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн звершив освячення храму на честь Казанського образу в с. Чорнобаївка Білозерського р-ну Херсонської області. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 5 листопада, в день пам’яті апостола Якова, брата Господнього по плоті, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней

звершив освячення правого (південного) приділу в ім’я апостола Якова у Благовіщенському храмі м. Дніпропетровська (наразі проводиться реконструкція цього храму, побудованого 1896 р.). СІМФЕРОПОЛЬ. 5 листопада у Петро-Павлівському кафедральному соборі м. Сімферополь митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар звершив подячний молебень на честь тезоіменитства та 85-річчя найстарішого священнослужителя Сімферопольської єпархії протоієрея Якова Жили. БОРИСПІЛЬ. 6 листопада, у день святкування іконі Божої Матері «Всіх скорботних Радість», Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній відвідав Спасо-Преображенський монастир у с. Княжичі Броварського р-ну Київської області (Бориспільська єпархія), де звершив Божественну літургію.

Сві дч ення о ч ев и д ця

православна газета

МАМА МОЛИЛАСЯ СВЯТИТЕЛЮ МИКОЛАЮ

Сьогодні ваша, шановні читачі, співрозмовниця — киянка Віра Кузьмівна Тітенкова. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, маленькій Вірі було вісім років. Вона — свідок окупації столиці України фашистськими загарбниками. Послухаємо... Коли німці входили до міста, ми були на Володимирській вулиці. Там жила наша родичка. І коли почалася війна, ми вирішили бути разом. Я бачила, як вони йшли. Як йшли фашисти нашим містом... До окупації пам’ятаю: йду до школи (а вона була біля вокзалу — залізнична школа № 6), і в цей час — вибух бомби. Фашисти хотіли поцілити у вокзал. Бомба впала на площу (напроти вокзалу). Осколок ударив мені в портфель. ...Ми стояли на балконі будинку на Володимирській і бачили: рано-вранці з боку Софійського собору їхали три мотоциклісти: один попереду, двоє обабіч, а позаду — кіннота. Вони зупинилися напроти входу в університет. Кіннотники оточили скверик. Зі скверика виволокли хлопчика років 15 з гвинтівкою. Тоді з будівлі університету вийшли три молоді Віра Тітенкова, 1961 р. жінки у вишиванках, із х­лібом-сіллю. Фашисти поставили хлопчика під червону стіну і розстріляли. Увесь Південно-Західний фронт, який захищав Київ, був розбитий або полонений. Можете уявити, скільки там було військових. Ми жили на Повітрофлотському шосе, у нас був свій будиночок. І щоранку протягом декількох днів, тільки починало світати, німці вже вели полонених цією вулицею. Колони були дуже довгі. Вели есесівці в чорній формі з собаками. Одразу ж вибігали з будинків жінки і дивилися — чи немає своїх. Наш тато також опинився в полоні. І ми теж виходили. І, певно, вони цих полонених не годували. Люди були ослаблі, деякі падали. Я побачила, як впав високий чоловік. Кажу: «Мамо, чому він упав, він же такий великий, сильний?». Він упав на коліна, німець підійшов, а він йому: «Пане, у мене вдома кіндер!». А фашист його багнетом заколов. Ось так вони вбивали усіх, хто падав. За колоною їхала підвода з поліцаями, які одразу ж викопували неглибокі ями (вулиця була неасфальтована) і закопували трупи. Коли з часом почали реконструкцію цієї вулиці і вкладали асфальт, я думала: «Господи, це ж по трупах кладуть, як же так?». І потім, 9 травня, у день Перемоги, коли я пішла на могилу бабусі на Солом’янське кладовище, то, повертаючись центральною алеєю кладовища, побачила могилу, і поряд — дуже багато квітів. Підійшла і прочитала: «Тут поховані останки полонених, знайдені при реконструкції вулиць міста Києва». Я навіть зраділа! Думала: «Кісточки полоненого, останні хвилини життя якого я бачила, теж тут лежать». Купила букет і принесла йому і всім тим, хто тоді поліг. ...Ми ж, проводжаючи колони полонених, видивлялися тата. Через деякий час приходить до нас додому колишній полонений і приносить від тата записку. І каже, що тата тримають у Кременчуці, у таборі. І ще каже: «Ідіть туди, викличте такого-то поліцая, і він допоможе. Але приготуйте йому подарунок». До Кременчука майже 300 км. Транспорту ніякого не було. Йшли пішки. Мама бере двох знайомих, чоловіка з дружиною, і йдуть визволяти тата. Вони взяли санчата — вже була зима. І мішки для тютюну. Коли прийшли до табору, викликали того поліцая, домовилися з ним, а мама вручила йому великі натуральні рукавиці. І він сказав: «Через три дні твій чоловік буде вдома». І, дійсно, тато через три дні зустрівся з мамою і розповів, що напередодні цей поліцай підійшов до нього ввечері і сказав: «Завтра вранці буде шикування, а ти ставай третім». Тато став третім, а третього, мабуть, для якихось пропагандистських цілей, відпустили. Одного на увесь табір, можете собі уявити?! Це все молитви. Мама нічого не робила без благословення. До арешту в 1937 р. отця Михаїла Єдлінського вона духовно окормлялася у нього. Була на вечірньому богослужінні напередодні його арешту, після якого він уже не повернувся. Заарештували й отця Олександра Глаголєва. Вони слу-

жили недалеко один від одного. А після того як заарештували отця Михаїла, мама стала ходити за духовною порадою і благословенням до схиархієпископа Антонія (Абашидзе). Вона мені розповідала, що, коли закривали Лавру, владика Антоній був хворий. І його якась жінка забрала до свого власного будинку. Прийшли його за­арештовувати, а вона сказала: «Ви можете взяти його тільки через мій труп, убийте мене, потім беріть його». Вони розвернулися і пішли, за молитвами владики, звичайно. Ну і мама завжди на все брала благословення. І коли вона пішла рятувати тата, вона взяла в нього благословення і попросила його молитов. Коли мама з попутниками поверталася з Кременчука, намінявши тютюну, то на кордоні з Київською областю їх зупинив поліцай. Двоє маминих попутників пройшли, а її зупинили. «Що везеш?» Мама сказала, що була отамечки. Сказала, як було. А він говорить: «Ні. Партизанам везеш — ходімо назад». Мама плакала, благала — нічого не допомогло. Приводить поліцай її до якогось приватного будинку, говорить: «Стій тут». І забрав санки з тютюном. Мама стоїть. Раптом через паркан визирає якась жінка і каже: «Біжіть звідси! Бо хто до цього дому заходить — живим не вертається». Мама молиться і відповідає тій жінці: «Нічого, я не одна». І ось її викликають у цей будинок. Мама потім згадувала: «Це було дуже страшно! Навіть зараз говорю про це — і моторошно стає. Есесівець! Такий страшний! Бандитська пика...». А по кімнаті на підлозі розсипано тютюн. Перекладач перекладає. Мама розповідає, як було, що в таборі її чоловік, і вона ходила туди. А він — ні. «Партизан — розстріляти». І тоді до будинку заходить німець високого рангу, вже не в чорному одязі, не есесівець, а в сірому. Та одразу — до мами. Мама йому відповідає на всі запитання. І ось один — відпустити, а інший — розстріляти. Відпустили. Мама прожогом вискочила на вулицю. Вона завжди говорила, що Миколай Угодник їй допоміг.

— Часто молилася, напевно, Ваша мама Святителю Миколаю?

— Звичайно! Вона завжди йому молилася. І тато молився. Тому і вдалося йому повернутися... ...Мама побігла подалі від того будинку. Мама біжить — хоче наздогнати своїх попутників. Адже одній небезпечно було ходити. Майже 300 км потрібно пройти... Запитує у зустрічних: «Ви не бачили чоловіка і жінку?»,— «Бачили, бачили, але це вже далеченько». Мама вибігає на якусь гірочку. І далеко — дві крапочки. Вона кричить — не чують. І люди, які йшли вперед і назад, стали хором кликати. Крапочки зупинилися. Мама наздогнала, вибилася із сил. Вони з’єднали двоє санчат. Поклали її і везли, поки вона опам’яталася. Вдома мама дякувала Богу. А через три дні прийшов тато. ...У Києві німці влаштовували облави. На вулицях хапали людей. Жінок і дітей відправляли до Німеччини на роботи, чоловіків часто розстрілювали. І тоді схиархієпископ Антоній благословив маму забрати усю сім’ю і йти з Києва. І вказав адресу — Узинський район, радгосп ім. Воровського. Це за Білою Церквою. Пішки — 150 км. Мама потім не раз проходила цю відстань вперед і назад: бабуся залишилася в окупованому Києві, тож потрібно було їй продукти приносити. Якось взяла мене із собою. …Коли ми туди прийшли, нас поселили в бараку. Біженців було багато. Кімната була велика, і я пам’ятаю, що ліжка стояли в три ряди. Тато був будівельник і відразу показав себе. Допомагав усім, дахи крив — все робив. Йому дали півбудинку. Поле, потім польова дорога, і ось уздовж дороги — будинки.

православна газета Другу половину займав якийсь Петро з дружиною. У нас там з’явилася корова, кури. Землі — хоч відбавляй. Засадили грядки. Ходили до Києва, щоб бабуся не померла з голоду. А як зупинялися ми! У будь-яку хату постукаєш — і тебе приймають на ніч. У будь-яку хату!

— Не те, що зараз, Ви хочете сказати...

— Що Ви! Зараз немає такого... Ні. А тоді люди були дуже чуйні, уважні й добрі. Майже завжди нас годували, чим Бог послав. А одного разу зупинилися у господині з п’ятьма дітьми. У дітей волосся було таке заплутане... Я сіла розплутувати — по одній волосинці, щоб не боляче. Причесала їх, взяла у мами мило, помила голови. ГоспоВіра Тітенкова диня говорить: «Жіночко, залиште нам цю дівчинку!». Мама дивується: «Як це я залишу?!». Ну, загалом, і діти просили, і господиня — і мама залишила мене, поки не повернулася назад.

— А чим займалися, окрім свого господарства? Це радгосп був?

— Ні. Ніякого радгоспу не було. Тато ходив, допомагав будувати приватно. Роботи було багато. Чоловіки переважно в армії були, тому чоловіча рука була потрібна. І от німці, коли наші їх погнали, відступали і по нашій дорозі. Звістка про те якась, напевно, була, бо тато вчасно викопав печеру. Вхід — під стійлом корови. Люди туди й упірнали. І мій старший брат. Йому було у 1943-му вже 18 років.

— Тобто, ховалися від фашистів?

— Так, коли німці відходили, вони туди і сховалися — два брати мої і батько. А ось Петро не сховався чомусь. Або не встиг, або ще щось... І сидів у скирді, в соломі. Як зараз пам’ятаю — місяць був світлий та великий. І було видно, як удень. Німці в кожен дім заходили і розстрілювали чоловіків. Боялися: вони відходять, а чоловік візьме зброю і буде стріляти... Вони уже всього боялися. Знали, що накоїли на нашій землі. А неподалік жив ще один Петро. Його називали «куркулем». Він виходив у поле й завжди говорив: «Оце усе було моє... Колись було моє...». Ненавидів радянську владу і, коли німці зайшли до нього, сказав: «У наступному будинку є троє чоловіків». Це наш сусід Петро, тато і мій старший брат. І ось сидить у нашій кімнаті дружина Петра, мама, я лежу на ліжку. Гуркіт — ломляться у двері. Мама перехрестилася, відчиняє. Стоїть німець, тримає свого коня (німці були верхи), заходить до кімнати. Мама відразу показує на мого брата і каже: «Хворий», а німці боялися хворих. Фашист із кімнати. І вивів маму. Запитує: «Де чоловіки?». Мама говорить: «Та нема у нас ніяких чоловіків». Німець йде навколо будинку, потім дає мамі повід коня, говорить: «Стій», а сам — шукати, де чоловіки. І що мама робить? Стрибає в туалет, в дірку! Німець підійшов, вилаявся, вистрілив у повітря кілька разів, а йому вже кричали-кликали. Сів на коня і поскакав. А Петро, який засів у скирді, бачив усе, підійшов до туалету і питає: «Хто там?». Мама каже: «Це я!». І тримається руками зсередини за дірку. Він і витягнув. І мама через поле побігла до першого будинку. Хочу ще раз підкреслити: які були люди! Маму обмили, напоїли якимось чаєм, поклали на піч, і вона проспала там до ранку. А вранці прийшли наші. Молоді такі хлопці, красиві. Їх було чоловік п’ять. Мама вже повернулася, і курку їм, і яйця, і все-все. Вранці поскакали далі, вони на конях були. І у нас до того часу з’явився кінь. І наступного дня ми поклали всі речі на воза, запрягли, мене посадили зверху, корову прив’язали ззаду, для курки тато змайстрував якусь клітку, і в такому вигляді ми приїхали до Києва. З коровою! Тато побудував для неї хлів. І ця корова була у нас ледь не до 60-х років. Поки Хрущов не заборонив тримати у місті худобу.

— Ви жили у приватному будинку?

— Ні. Тато працював виконробом. Будував. По цій вулиці. Зараз для виконробів ставлять вагончики, а тоді — дерев’яні тимчасові будинки. А коли закінчили будівництво, начальник виписав татові цеглу і говорить: «Обкладеш — і буде квартира, тобі і бухгалтеру». Жили ми перед тим на вулиці Короленка, і було нас 15 чоловік в одній кімнаті. Ну ми туди і переїхали, тато російську піч склав. У нас — три кімнати і кухня. А поряд — хлів для корови. Це зараз на цій вулиці все забудовано, а раніше тут були яри і ми каталися на санчатах. Одного разу мама відправила мене пасти корову. На вулиці — дощ. Я взяла чорну парасольку. І йду... А я так

Сві дч ення о ч ев и д ця любила цю корову, вона була мені, як подружка! Така хороша, така лагідна! І я йду, накрила парасолькою себе і її голову. Спустилися ми до залізниці, дощик перестав, я лягла на травичку, тримаю цю парасольку, прив’язала мотузку до парасольки. А корова ж як: їсть, їсть, а потім головою раз — і смикне. І ось вона висмикнула у мене цю парасольку. І як побачила щось чорне позаду! Як почала бігати! Я кричу: «Миленька, зупинись, ну, будь ласка!». Але вона, поки не роздерла цю парасольку на шматки — не зупинилася. Повернулася я додому — парасолька розідрана, перелякана корова не дала молока... Ось так я пасла корову. Після закінчення війни декількох фашистів повісили на нинішньому Майдані Незалежності. Оголосили, що їх стратять, прізвища перераховували. Вішали тих, хто звірствував під час окупації. І ми ходили на Майдан і дивилися, як їх вішали.

— І скільки осіб тоді повісили?

— Осіб 30, здається. Я не пам’ятаю точно.

— Це тих, хто в Києві були?

— Напевно. Подробиць не пам’ятаю.

— А де Ви працювали після війни, після навчання?

— Працювала в проектному інституті суднобудування. У нас зараз багато говорять: «І це не так! І це погано!». Всі дивляться один на одного — хто як живе. Багато хто — у пригніченому і зневіреному стані. А після війни люди були радісні та світлі, хоча не вистачало найнеобхіднішого. Під час війни люди знали, що буде добре! На обрії було щось хороше. А зараз на горизонті нічого немає… Хоча зневіра — гріх. Все одно — гріх.

— Так, зараз подивишся: у людей є що одягнути, є що їсти. Але при цьому у багатьох зневіра... А під час війни і після війни було піднесення. Чому?

— Тому що люди сподівалися і знали, що буде добре.

— А зараз не сподіваються?

— А зараз — ні. Зараз такий розвал! І чим далі, тим гірше. Матеріально в ті часи жили набагато гірше, але було піднесення.

— Полиці супермаркетів вгинаються від товарів, але при цьому у людей повна незадоволеність життям... Що ж дає радість життя для віруючої людини і зараз?

— Віра. Тільки віра. А тоді... По-перше, країна перемогла! По-друге, навіть ті, хто голодував і кому важко було — знали, що попереду розквіт.

— Була надія. Люди жили надією...

— Моя мама, як я вже говорила, була в отця Михаїла Єдлінського напередодні його арешту. Вона про нього дуже добре відгукувалася. Він був чудовий батюшка. Дав мамі молитву і сказав, щоб вона навчила нас, дітей, щоб ми читали цю молитву вранці та ввечері. І жодна волосина з голови не впаде. Мама змушувала нас, і ми читали цю молитву щодня. І, зрештою, війна минула, а з нас не впала жодна волосина. І всі з нашої родини залишилися живі та цілі, що було тоді величезною рідкістю. Оскільки ми були дітьми, батюшка дав молитву у віршах: Господи, Боже, зглянься на нас, стомлених суворою боротьбою. Словом Твоїм зсуваються гори, каміння — як віск, що тане перед Тобою. Темряву відділив Ти від яскравого світла. Створив Ти Небо небес. Землю, що трепетом життя зігріта, весь світ Ти наповнив прихованих чудес. Створив Ти рай і вигнав нас із раю. О Боже, знову нас до Себе поверни! Ми втомилися, в мороці блукаючи. Ми, грішні, прости нас, прости. Не спокушай нас безцільним стражданням, не втомлюй непосильною боротьбою. Дай повернутися нам з надією, дай нам, Господи, злитися з Тобою. Ім’я Твоє — незрозуміле і дивне. Боже наш, нам допоможи! Бесіду вела і записала Анастасія Лаговська

№ 21 (343), листопад 2013

13

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ Його Високопреосвященству співслужили намісник монастиря архімандрит Софроній (Шинкаренко), секретар Київської єпархії протоієрей Костянтин Пилипчук, благочинний першого Броварського округу протоієрей Олександр Левчук, духовенство обителі та району. На малому вході митрополит Антоній нагородив насельника обителі ієродиякона Уриїла правом носіння подвійного ораря. Після закінчення Літургії відбувся хресний хід навколо головного храму монастиря. КРИВИЙ РІГ. 6 листопада, на завершення святкування у Криворізькій єпархії 1025-річчя Хрещення Русі, в парку Металургів м. Нікополь, поряд із меморіалом Воїнам-трубникам, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни, відбулося освячення каплиці на честь небесних покровителів сім’ї та шлюбу — святих благовірних князя Петра і княгині Февронії, Муромських чудотворців. Чин освячення звершив архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем. ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. 7 листопада. Щоб поліпшити управління парафіями Володимир-Волинської єпархії, указом єпископа Володимир-Волинського і Ковельського Володимира були внесені зміни до адміністративного устрою єпархії. З парафій, що складали Любомльський благочинницький округ, утворено два благочиння: Любомльське Різдво-Богородичне та Любомльське Пантелеймонівське. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 7 листопада митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней відвідав храм на честь Собору Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна м. Дніпропетровська (храму будують на набережній Дніпра), де звершив велике освячення нижнього храму-баптистерію на честь святих праведних Захарії та Єлисавети — батьків Іоанна Хрестителя. ПОЛТАВА. 7 листопада, з благословення митрополита Полтавського і Миргородського Филипа, відбулося освячення каплиці в ім’я преподобного Сергія Радонезького, що на території Крюківської виправної колонії № 29 (Полтавська область). Чин освячення звершив благочинний Полтавського районного округу протоієрей Олександр Антонюк у співслужінні прото­ ієрея Андрія Симона. ЧЕРКАСИ. 7 листопада, напередодні дня пам’яті великомученика Димитрія Солунського, митрополит Черкаський і Канівський Софроній звершив освячення нового православного храму в ім’я цього святого в с. Іскрене Шполянського р-ну Черкаської області. КРЕМЕНЧУК. 8 листопада єпископ Кременчуцький і Лубенський Миколай освятив на березі Дніпра місце під будівництво майбутнього кафедрального собору м. Кременчука. Перед цим відбувся загальноміський хресний хід до місця освячення. ХЕРСОН. 8 листопада, у день пам’яті великомученика Димитрія Солунського, архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн освятив Димитріївський храм смт Брилівка Цюрупинського р-ну Херсонської області. БАЛТА. 9 листопада архієпископ Балтський і Ананьївський Олексій освятив каплицю в ім’я святителя Миколая Чудотворця у с. Марківка Роздільнянського р-ну Одеської області (Балтська єпархія). КРЕМЕНЧУК. 9 листопада єпископ Кременчуцький і Лубенський Миколай освятив нову каплицю в ім’я великомученика Димитрія Солунського в с. Оріхівка Лубенського р-ну Полтавської області (Кременчуцька єпархія). БЕРДЯНСЬК. 10 листопада відбулося освячення Микільської церкви м. Бердянська, найбільшого храму на Бердянській землі. Чин освячення й Літургію в новоосвяченій церкві звершили архієпископи Запо-

різький і Мелітопольський Лука, Ізюмський і Куп’янський Єлисей, єпископи Бердянський і Приморський Єфрем, Вознесенський і Первомайський Олексій.

14

№ 21 (343), листопад 2013

М іжн а род ні н о в и н и

православна газета

КИЇВСЬКИЙ СВЯЩЕНИК СТАВ ЛАУРЕАТОМ «КНИЖКОВОЇ ПРЕМІЇ РУНЕТУ 2013»

У НІМЕЧЧИНІ ВІДКРИЛАСЯ ВИСТАВКА, ПРИСВЯЧЕНА СВЯТИТЕЛЮ МИКОЛАЮ

Відомий місіонер і проповідник, настоятель київських храмів в ім’я преподобного Агапіта Печерського та в ім’я святителя Луки Кримського, протоієрей Андрій Ткачов став лауреатом конкурсу «Книжкова премія Рунету 2013». Номінація «Художня література», в якій перемогла книга отця Андрія «“Країна чудес” та інші оповідання», — це вибір експертів, серед яких відомі діячі культури, актори театру і кіно, журналісти. За неофіційною інформацією збірник до останньої миті лідирував і в голосуванні користувачів «Рунету», повідомляє Православіє.Ru. Розповіді батюшки про любов до ближніх і шляхи Промислу Божого знайшли відгук у читачів різного рівня релігійності. Збірник вийшов величезним накладом — уже продано близько 120 тисяч примірників видання. Отець Андрій Ткачов спеціально приїхав до Москви на урочисті заходи. Вручення премії відбулося у столичному музичному клубі «Jagger». «Споконвіку було Слово. Тож кому, як не нам, священикам, писати? — сказав отець Андрій зі сцени після вручення йому пам’ятної нагороди у вигляді скляного зливка, диплома й букета польових квітів. — Хто, якщо не ми?» Уже після церемонії він зауважив: «Ця номінація — великий плюс для Церкви. Я б радів, якби говорив перед цією аудиторією хоча б півгодини. На мій погляд, якщо людина каже суттєві речі, вони відшаруються, залишаться і будуть записані. Якщо є що розповісти, не можна не розповідати!». На думку священика, необхідно вчитися говорити про

У музеї ікон м. Реклінгхаузен (федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія) 19 жовтня відкрилися виставка «Миколай. Святий у всіх потребах. Житіє, легенди, ікони», де виставлені майже 120 грецьких і руських ікон з ликами святого, повідом­ ляє Седмиця.Ru з посиланням на агентство dpa. Найстаріша ікона на виставці датується XI–XII ст. Більшість представлених ікон із запасників музею створені в період між XV і XIX ст. Лики святителя Миколая, єпископа Мірлікійського, написані на дерев’яних дошках, склі та металі. Музей ікон, що відкрився 1956 р. у Реклінгхаузені, зберігає найбільше у неправославних країнах зібрання ікон та церковного начиння. Нині його колекція перевищує тисячу експонатів з Росії, України, Білорусі, Румунії, Греції, Єгипту, Ефіопії та ряду балканських країн. Серед них не тільки православні ікони та предмети, що їх

важливе так, щоб уважно слухала не тільки людина, яка регулярно молиться у храмі щонеділі, а й та, яка не розуміє, навіщо взагалі потрібна Церква. «Я не ставив перед собою якоїсь певної мети, коли починав писати “«Країну чудес» та інші оповідання”. Своєю книгою я хотів звернути увагу людини на повсякденні чудеса, які нас оточують всюди. Я остерігаюся прямого впливу на читача, проповідництва. Сучасна людина не любить, коли їй усе розжовують, — продовжив отець Андрій Ткачов. — Тому дуже важливо було залишити свободу читачеві — це голов­не, мені здається. Я розповів історію — почитай і подумай. Торкнулося, заплакав — чудово. Не зворушило — ну, що ж, не назріло питання. Адже в чужій історії часто є й відповідь

на твоє питання. Але якщо питання немає, то історія не відповідає. Ось тому в людині й має назріти питання». «Ця країна чудес — поряд з нами, просто часто-густо ми її не помічаємо, — розповів керівник видавництва Стрітенського монастиря ієромонах Симеон (Томачинський), який приїхав на церемонію підтримати отця Андрія. — І зовсім не обов’язково провалюватися у кролячу нору, як Аліса, щоб опинитися в цій чудовій країні. Потрібно звернутися до Бога, і чудеса дійсно почнуть відбуватися». Нагородження переможців «Книжкової премії Рунету» пройшло втретє. 2012 р. лауреатом конкурсу став автор збірки оповідань «Несвяті святі» архімандрит Тихон (Шевкунов).

У ХАБАРОВСЬКІЙ ДУХОВНІЙ СЕМІНАРІЇ З’ЯВИЛИСЯ СТУДЕНТИ З КИТАЮ У духовній школі із жовтня 2013 р. почалася реалізація освітньої програми для іноземних студентів, повідомляє Седмиця.Ru. Навчальний план для іноземних студентів здійснюватиметься в секторі заочного навчання. Програма покликана

створити громадянам країн Східної Азії всі необхідні умови для проходження практики з російської мови та навчання православної культури. Першими іноземними студентами ХДС стали православні китайці, що отримали при Хрещенні

імена Амвросій та Анатолій. У період їхньої сесії, за богослужінням у семінарському храмі звучать молитви китайською мовою, а під час Літургії вони читають китайською уривки зі Святого Письма і служать вівтарниками.

використовують у православному богослужінні, але також і старовинні книги на релігійну тематику.

У БОЛГАРІЇ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ КИЇВСЬКОЇ СВЯТОЇ У болгарському селі Каліпет­ рово 26 жовтня відсвяткували день пам’яті преподобної Димитри (Єгорової), болгарки за походженням, яка подвизалася в Києві. Про це повідом­ ляє Седмиця.ru з посиланням на сайт Болгарської Патріархії.

тана російської армії. Після загибелі чоловіка під час Кримської війни, 1856 р. Матрона переїхала до Києва. 1876 р. вона скупила цілий квартал в Києві, де на її прохання 4 березня 1878 р. було засновано Введенську жіночу общину для піклування про вдів

У сільському храмі було відслужено Божественну літургію, яку очолив митрополит Доростольський Амвросій (Болгарська Православна Церква). Йому співслужили вікарій Київської Митрополії архієпископ Білогородський Миколай, єпископ Антоній (Боровик), намісник Свято-Введенського монастиря в Києві єпископ Фастівський Даміан, єпископ Єдинецький і Брачанський Никодим (Православна Церква Молдови) та представники Румунської Православної Церкви. Преподобна Димитра Київська (в миру — Матрона Олександрівна Єгорова) народилася 1810 р. у Сілістрі. Разом із родиною вона переселилася в Бессарабію, де вийшла заміж за капі-

та сиріт, якій благодійниця пожертвувала свої будинки і 21 тисячу рублів. 9 березня 1878 р. вона померла в Петербурзі, прийнявши перед смертю постриг з ім’ям Димитра. Була похована в Олександро-Невській Лаврі, але 7–8 серпня 1878 р. її перепоховали у склепі храму Введенської общини в Києві. Після закриття монастиря її останки були перепоховані на Звіринецькому кладовищі й повернуті назад після відновлення обителі 1996 р. 8 листопада 2008 р. преподобна Димитра була канонізована Українською Православною Церквою. Частка її мощей 26 червня 2009 р. була передана жителям рідного міста Сілістра й зараз зберігається у храмі в Каліпетрово. Підготував Олег Карпенко

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН ВИСТУПИВ З ДОПОВІДДЮ НА ГЕНЕРАЛЬНІЙ АСАМБЛЕЇ ВСЕСВІТНЬОЇ РАДИ ЦЕРКОВ Голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон виступив із доповіддю на пленарному засіданні X Генеральної асамблеї Всесвітньої Ради Церков, що пройшла в Пусані (Республіка Корея) із 30 жовтня до 8 листопада. Про це повідомляє служба комунікації ВЗЦЗ. У своєму виступі владика зупинився на основних викликах, з якими зустрічається сьогодні християнський світ. Один з них — войовничий секуляризм, що набирає силу в Європі та Америці й закликає до витіснення релігії з суспільного життя, до відмови від основоположних моральних норм. Серед головних напрямів подальшого розвитку ідей войовничого секуляризму — цілеспрямоване руйнування традиційних уявлень про шлюб та сім’ю. Про це свідчать такі новітні явища, як прирівнювання гомосексуаль-

них союзів до шлюбу та надання одностатевим парам права всиновлювати дітей. Митрополит Іларіон також звернув увагу учасників асамблеї на те, що за останні декілька років одностатеві шлюби були законодавчо легалізовані в ряді штатів США, декількох країнах Латинської Америки, у Новій Зеландії, а також у Франції, в Англії та Уельсі. «Країни, що законодавчо визнали гомосексуальні союзи одним з видів шлюбу, роблять

серйозний крок у бік деконструкції самого поняття шлюбу та сім’ї. Сім’я в християнському розумінні цього слова розпадається, на її місце приходять безликі терміни “батько номер один” і “батько номер два”», — констатував владика Іларіон. Голова ВЗЦЗ підкреслив, що відповідь християнських Церков на виклики сучасного світу має ґрунтуватися на Божественному Одкровенні, як воно передано нам у Біблії. «Виступаючи проти будьяких форм дискримінації, Церква, проте, повинна відстоювати традиційне християнське розуміння шлюбу як союзу чоловіка і жінки, найважливішою місією якого є народження і виховання дітей», — сказав митрополит Іларіон, висловивши жаль, що не всі християнські Церкви сьогодні готові, всупереч панівному секулярному світогляду, відстоювати біблійні ідеали.

православна газета

М іжн а род ні н о в и н и

№ 21 (343), листопад 2013

15

У МОСКВІ НАЗВАНО НАЙКРАЩІ ПРАВОСЛАВНІ КНИГИ 2013 р. У рамках московської виставкифоруму «Православна Русь. Романови» 4 листопада були нагороджені лауреати VIII премії «Просвітництво через книгу». Головний приз конкурсу отримало видавництво Білоруського екзархату за факсимільне видання Полоцького Євангелія. Спеціальний приз конкурсу вручено видавництву Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету за книгу «Святитель Амвросій Медіоланський. Зібрання творів у 3-х томах». Цьогорічні книги-переможці: Найкращий художній твір: Т. Л. Александрова. «День народження Лукана».

Найкраще навчальне видання: протоієрей Олег Давиденков. «Догматичне богослов’я». Найкраща аудіокнига: Павло Бажов. «Малахітова шкатулка» (Видавничий Дім «СОЮЗ»). Найкраща дитяча книга: Б. О. Алмазов. «Святий благовірний князь Олександр Невський». Найкраща духовно-патріотична книга: Ф. В. Розумовський. «Хто ми? Про землю, земну вітчизну і державу». Найкраща духовно-просвітницька книга: Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. «Подолання смути». Найкраща книга для молоді: прото­

ієрей Андрій Ткачов. «Повернення в рай та інші оповідання». Найкраща історична книга: «Історія В’ятського Успенського Трифонового монастиря» у 2-х томах. Найкраща ілюстрована книга: А. Ключикова. «Лавра преподобного Сергія». Засновник премії — Видавнича Рада РПЦ. Мета проекту — співпраця церковних і світських видавництв у пошуку видань і програм, що свідчать про християнські цінності та сприяють духовному й патріотичному вихованню дітей, підлітків і молоді. Конкурс проводиться з благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з 2006 р.

У ПЕРМІ ВІДКРИТО ПРАВОСЛАВНУ ЛІКАРНЮ У церемонії відкриття Єлисаветинської клініки взяли участь митрополит Пермський і Солікамський Мефодій, заступник голови Пермської міської думи Юрій Уткін, заступник голови крайового уряду Надія Кочурова, повідомляє Правмір. «Відкриваючи православну лікарню, ми відновлюємо історичну справедливість, бо саме тут знаходився монастир, був собор. Переконаний, що пацієнти отрима-

ють не тільки кваліфіковану медичну допомогу, а й духов­н у розраду й турботу», — сказав Юрій Уткін. До складу Єлисаветинської лікарні входять поліклініка, травматологічний пункт, відділення сестринського догляду, а також відділення ендоскопічної хірургії, еферентної терапії, променевої діагностики, гінекології та ЛОР-хвороб. На базі клініки працюватимуть духовно-просвітницькі

школи й центри: сестер милосердя, православної родини, кризовий християнський центр та ін. Як кажуть співробітники клініки, місія Єлисаветинської лікарні — затверджувати в медицині традиції християнського лікування — євангельську любов, милосердя і співчуття до стражденної людини. Медичний заклад названо ім’ям великої княгині Єлисавети Феодорівни, яка пока-

зала приклад високого подвижництва, духовності та милосердя. Вона двічі була в паломництві у Пермській єпархії, відвідувала собор на честь Успіння Божої Матері, на місці якого і розташовується тепер лікарня. Раніше будівля належала лікарні № 2. За угодою між адміністрацією міста та Пермською єпархією корпус був переданий Церкві для створення православної клініки.

НОВИМ АРХІЄПИСКОПОМ РУСЬКОГО ЕКЗАРХАТУ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ СТАВ УКРАЇНЕЦЬ Генеральна асамблея Архієпископії православних руських церков у Західній Європі (в юрисдикції Константинопольського Патріархату) на загальній сесії, що пройшла 1 листопада під головуванням митрополита Галльського Еммануїла, який т и м ч а со в о виконував обов’язки голови Архієпископії, обрала нового архієпископа. Ним став архімандрит Іов (Геча), повідомляє Седмиця.Ru з посиланням на французький православний сайт Оrthodoxie.com. Архі­

єпископ був обраний 109 голосами, отримавши, таким чином, понад дві третини поданих голосів. Архімандрит Іов (в миру — Ігор Володимирович Геча) народився 31 січня 1974 р. у м. Монреалі (провінція Квебек, Канада) у родині українських емігрантів. Належав до Української Православної Церкви в Канаді, яка спочатку мала розкольницьке походження, але потім перейшла в юрисдикцію Константинопольського Патріархату.

Закінчив Інститут святого Андрія у м. Вінніпег та Університет провінції Манітоба (Канада). 1998 р. переїхав до Франції і прийняв чернецтво в монастирі преподобного Антонія Великого (подвір’я Афонського Симоно-Петрського монастиря). 2003 р. перейшов до Архієпископії православних руських церков у Західній Європі та висвячений у сан ієромонаха, зараз клірик Свято-Сергіївського подвір’я. У Парижі закінчив Свято-Сергіївський православний богословський

Патріарх Грузинської Православної Церкви Ілія II, повідомляє foma.ru. При цьому Владика зазначив, що сьогодні дехто намагається знецінити усе це, привносячи нове розуміння життєвих цінностей. Насправді ж те, що назива-

інститут, захистив докторську дисертацію з богослов’я на тему «Літургійна реформа митрополита Кіпріана Київського». Викладач церковної історії та літургіки у СвятоСергіївському інституті. Член Київського релігійно-філософського товариства.

ють новими цінностями, згубно для людини, вважає він. «Ми повинні знати, що таке цінність. Це — міцна сім’я, Православ’я та Батьківщина», — підкреслив Предстоятель Грузинської Православної Церкви.

У РИЗІ РОЗПОЧАЛА РОБОТУ XII МІЖНАРОДНА ПРАВОСЛАВНА КОНФЕРЕНЦІЯ «ЦЕРКВА , СІМ’Я І ШКОЛА» 31 жовтня з благословення митрополита Ризького і всієї Латвії Олександра та за підтримки Департаменту добробуту Ризької думи розпочала роботу XII Міжнародна православна конференція «Церква, сім’я і школа». Як зазначає Седмиця.Ru з посиланням на прес-службу Латвійської Православної Церкви (ЛПЦ), цей церковно-громадський форум виник 12 років тому з ініціативи та благословення голови ЛПЦ. На конференцію зібралися представники держави й ризького самоврядування, голови традиційних християнських конфесій Латвії, учителі, вчені, лікарі, журналісти. Після прес-конференції за участю митрополита Олек-

сандра і мера Риги Ніла Ушакова зі словами привітання виступили: міністр освіти і науки Латвії В’ячеслав Домбровський, архієпископмитрополит Римсько-Католицької Церкви Латвії Збіг-

нєв Станкевич, кардинал Римсько-Католицької Церкви Латвії Яніс Пуятс, голова Центральної ради Древньоправославної Поморської Церкви Латвії наставник отець Олексій Жилко, настоя-

ЗАПРОШУЄ ВКЛОНИТИСЯ СВЯТИНЯМ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ Київ — Почаїв 6–8 грудня Три українські Лаври Київ – Чернігів Київ – Почаїв Святогірська Лавра (за груповими замовленнями)

НАЙВАЖЛИВІШЕ — МІЦНА СІМ’Я, ПРАВОСЛАВ’Я ТА БАТЬКІВЩИНА, ВВАЖАЄ КАТОЛИКОС-ПАТРІАРХ ІЛІЯ II «Ми живемо в дуже поганий час, коли відбувається девальвація цінностей — тих цінностей, заради яких принесли себе в жертву десятки тисяч людей», — сказав на недільній Божественній літургії у храмі Светіцховелі Католикос-

ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

тель вірменської церкви Риги священик Хосров Степанян. Слова вітання учасникам і гостям конференції прозвучали від представників Естонської Православної Церкви, Віленсько-Литовської та Сиктивкарсько-Воркутинської єпархій, а також від ректора Даугавпілського університету. На двох пленарних засіданнях прозвучали 11 доповідей, частина яких була запропонована до уваги присутніх гостями з Росії та Естонії. У ході конференції було показано фільм «Ризький Свято-Троїце-Сергієв жіночий монастир», підготовлений студією документальних фільмів Латвійської Православної Церкви. Підготував Олег Карпенко

Москва – Дивєєво 26–30 грудня СанктПетербург – ОлександроСвірський монастир 14–18 грудня Новий рік у Прибалтиці 28 грудня – 3 січня

ДО СВЯТИНЬ ДАЛЕКОГО ЗАРУБІЖЖЯ Ізраїль 2–9 січня 15–22 січня Греція 5–12 січня Греція (з відвідуванням м. Барі) 17–24 грудня Італія 14–21 грудня Франція — Німеччина «До тернового вінця Спасителя» 4–12 грудня, 2–9 січня Туреччина («Різдво в Каппадокії») 2–9 січня 01103, Залізничне шосе, 3, Київ, Україна Тел.: +38 (044) 383–04–11 +38 (044) 383–04–22 +38 (050) 265–55–42 +38 (097) 545–42–55 Факс: +38 (044) 529–02–92 pilgrimsua@gmail.com www.pilgrims.in.ua

16

православна газета

№ 21 (343), листопад 2013

ЄПАРХІАЛЬНЕ ЖИТ ТЯ

ПАМ’ЯТЬ

БОРИСПІЛЬ. 10 листопада, у Неділю 20-ту після П’ятидесятниці, Керуючий справами УПЦ, ректор Київської духовної академії і семінарії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній звершив Літургію в Борисо-Глібському храмі м. Вишгорода (Бориспільська єпархія). Його Високопреосвященству співслужили секретар Бориспільської єпархії протоієрей

Костянтин Пилипчук, настоятель храму, доцент КДА протоієрей Димит­рій Денисенко, клірики Бориспільської єпархії та духовенство Київських духовних шкіл. За Літургією владика Антоній висвятив на диякона студента IV курсу КДА Ігоря Легенького. Після відпусту митрополит Антоній привітав протоієрея Димитрія Денисенка з тезоіменитством, яке той відзначав 8 листопада (у день пам’яті великомученика Димитрія Солунського), подякував за працю на ниві богословської освіти й подарував йому ікону одного із прославлених подвижників Собору святих КДА — святителя Іоасафа Бєлгородського. ДОНЕЦЬК. 10 листопада у м. Красноармійську (Донецька єпархія) відбулося освячення та відкриття нового типового храму на честь Архістратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, що побудований у міському парку імені Горького. Освячення звершили митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон та архієпископ Горлівський і Слов’янський Митрофан. ЛУЦЬК. 10 листопада, у День молитви за сиріт, в Палаці культури м. Луцька відкрилася Всеукраїнська пересувна фотовиставка православного жіночого журналу «Самарянка» «Сім’я: формула любові». Луцьк став сьомим містом, у якому побувала експозиція. У відкритті виставки взяли участь митрополит Волинський і Луцький Нифонт, Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко, керівники області й міста, священнослужителі й городяни. ЖИТОМИР. 12 листопада архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим освятив храм на честь святих апостолів Петра й Павла в с. Тютюнники Чуднівського р-ну Житомирської області. За матеріалами єпархіальних сайтів

ПРОХАННЯ ПРО ДОПОМОГУ

ДОПОМОЖЕМО МАМІ ТРЬОХ ДІТЕЙ «Доброго дня! Звертаюся до вас із великою надією та проханням про допомогу. Мені 44 роки, я мама трьох синів, медпрацівник за фахом і ніколи б не подумала, що до мене прийде така біда. Це дуже важко морально — бути здоровим і раптом, почувши вирок, опинитися на межі життя й смерті. Тільки тоді починаєш розуміти ціну життя й усвідомлювати всією своєю сутністю, що насправді найважливіше для людини. Це можливість бачити своїх дітей, дочекатися онуків, та й, зрештою, самій, як ніколи, хочеться просто жити!

5 липня мені вже зробили операцію, потім були післяопераційна реабілітація та додаткове обстеження в Білорусі. Далі мені потрібно пройти 22 курси променевої терапії і чотири сеанси хіміотерапії. На лікування ми використовували гроші, які позичили у знайомих. Заробітної плати чоловіка катастрофічно не вистачає, адже у нас троє дітей. Для подальшого лікування мені потрібно не менше 18 тисяч гривень. Прошу небайдужих до чужої біди людей відгукнутися на моє прохання!». Леся Безверхнева, м. Луцьк Тел.: 050–222–96–50 (Леся), 098–441–88–74 (Надія, волонтер). «Банк ВТБ», Р/р: 29246000032001. МФО: 321767, ЄДРПОУ: 14359319. Номер картки: 26252001176908 Одержувач: Безверхнева Леся Миколаївна Надія Попко, волонтер руху «Молодість не байдужа»

4 листопада у столичному Будинку вчителя відбувся вечір пам’яті архімандрита Лонгина (Чернухи), попереднього головного редактора «Церковної православної газети», який відійшов до Господа 7 серпня ц. р. У меморіальному заході взяли участь рідні, друзі, колеги отця Лонгина. На вечорі звучали спогади про покійного, демонстрували фотографії, відеоматеріали з його участю. Державний академічний естрадносимфонічний оркестр під керуванням протодиякона Миколая Лисенка виконав улюблені твори архіманд­ рита Лонгина. У пам’ятному концерті також виступили протоієрей Олександр Нємчинов (фагот, вірменський дудук), сімейний ансамбль священика Максима Брусники і хрещениця отця Лонгина Анастасія Софійчук, яка в супроводі оркестру виконала пісню «Добра казка», написану батюшкою.

ПЕРЕДПЛАТА–2014

ПРО ЖИТТЯ ЦЕРКВИ — В ОДНIЙ ГАЗЕТI • Cлужіння Предстоятеля УПЦ; • • • •

новини єпархій; історія Православної Церкви; життя християнських подвижників; святині Православ’я та святі місця; • родина, виховання, здоров’я та багато іншого.

94 грн. 56 коп. Вартість передплати: на рік

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ГАЗЕТУ ВЧАСНО: до 15 грудня - на весь 2014 рік

–

,