Перемога у назвах вулиць

Черкаси 2011

ББК 63.3(4Укр;4Чек)24.78 І 79

Вулиці міста Черкаси. П е р е м о г а у н а з в а х в у л и ц ь . Книга І. Черкаси: видавець Чабаненко Ю., 2011 – 118 с., 28 іл. Керівник проекту: Маліщук Л.М. Редактори: Маліщук Л.М., Котькалова З.В. Підбір матеріалів: Загоріна Р.К., Мишаков В.Е. Робота з фотоматеріалами: Бутенко І.С., Зеленський Г.М. Набір тексту: Мишаков В.Е. Технічний редактор: Чабаненко Ю.А.

ISBN 978-966-493-316-9

Видання здійснене на замовлення Черкаської міської ради та її виконавчого комітету

Підписано до друку 5.05.2011 р. Формат 60х841/16. Папір офсет. Гарнітура Boocman CТT. Умовн. друк. арк. 7,38. Зам. № 1075 Наклад 9110 прим. Видавець Чабаненко Ю.А. Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців серія ДК №1898 від 11.08.2004 р. Друк ПП Чабаненко Ю.А. Україна, м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 39 Тел. /0472/45&99&84? 56&46&66 е&mail: office@2upost.com

2

Героям визволителям міста Черкаси присвячується

П Е Р Е М О ГА у назвах вулиць Книга перша

3

Зміст Вулиця Атамановського ........................... 8 Вулиця Братів Савченків .......................... 9 Вулиця Василини ..................................... 10 Вулиця Ватутіна ....................................... 11 Вулиця Вернигори ................................... 12 Вулиця Ворошилова ................................ 14 Вулиця Гайдара ....................................... 14 Провулок Гастелло ................................... 15 Вулиця Генерала Коротєєва .................... 16 Вулиця Генерала Рибалка ........................ 18 Вулиця (алея) Генерала Путейка .............. 20 Вулиця Гризодубової ............................... 21 Вулиця Грузиненка .................................. 22 Вулиця Джаліля ........................................ 23 Вулиця Зінченка ....................................... 23 Вулиця Зої Космодем'янської ................. 25 Вулиця Капітана Пилипенка .................... 26 Вулиця Карбишева ................................. 27 Вулиця Конєва ......................................... 28 Вулиця Кузнєцова .................................... 29 Вулиця Лазарєва ..................................... 31 Вулиця Лук'янова ..................................... 33 Вулиця Луценка ........................................ 34 Вулиця Маршала Батицького ................... 36 Вулиця Маршала Василевського ............. 37 Вулиця Маршала Жукова ......................... 38 Вулиця Маршала Красовського ............... 38 Вулиця Маршала Рокоссовського ............ 39 Провулок Матросова ................................ 39 Вулиця Молоткова .................................... 40 Провулок Олега Кошового ........................ 42 Вулиця Онопрієнка ................................... 43 Провулок Павлова .................................... 45 Вулиця Пальохи ....................................... 46 Вулиця Поднєвича ................................... 47

Вулиця Романа ......................................... 50 Вулиця Руднєва ........................................ 51 Вулиця Сержанта Волкова ....................... 51 Вулиця Сержанта Жужоми ....................... 53 Вулиця Сержанта Смирнова .................... 56 Вулиця Смаглія ........................................ 58 Вулиця Спиридона Кириченка ................ 58 Вулиця Старшого лейтенанта Битюцького .... 59 Вулиця Старшого лейтенанта Маца ......... 61 Провулок Старшого сержанта Кульбашного 63 Вулиця Суботіна ....................................... 64 Вулиця Сурікова ....................................... 65 Вулиця Тараскова .................................... 67 Вулиця Хоменка ....................................... 69 Провулок Чалова ...................................... 71 Вулиця Черепіна ...................................... 73 Провулок Черняховського ......................... 73 Вулиця Чіковані ........................................ 75 Вулиця Якубовського ............................... 77 Вулиця Яцика ........................................... 77 Вулиця 14Aго Грудня ................................ 79 Вулиця 2Aго Українського фронту ............. 80 Вулиця 38Aї Армії ..................................... 80 Вулиця 30Aріччя Перемоги ...................... 81 Вулиця Гвардійська ................................. 82 Вулиця Героїв Дніпра ............................... 82 Вулиця Героїв Сталінграда ...................... 84 Вулиця Десантників ................................. 84 Вулиця Оборонна ..................................... 85 Вулиця Слави ........................................... 85 Вулиця Танкістів ....................................... 87 Вулиця Червоноармійська ....................... 87 Провулок Панфіловців .............................. 88 Провулок Партизанський ......................... 89 Літературні джерела ................................ 90

Шановні друзі! Кожне місто має свою історію, традиції, знакові символи. Тим воно і унікальне. Однією із важливих складових є історія назв: вулиць, площ, парків, певних районів, місць. Старовинні, сучасні, унікальні, традиційні назви творять неповторне, не схоже на інші місто. Кожен черкасець щодня ходить вулицями і часто не замислюється, якій людині, чи події присвячена та чи інша назва, а іноді хоче дізнатись ; і не знає, звідки черпати інформацію. Ми започатковуємо серію книг "Вулиці міста Черкаси", щоб жителі та гості Черкас могли знайти інформацію про історію створення та етапи найменування кожної з них. Першу книгу серії ми присвятили визволителям у назвах вулиць ; тим людям, які поклали життя заради існування і процвітання Черкас, воїнам, які боролись за місто. Черкасці навіть не здогадуються, що у місті 70 вулиць та провулків носять імена Героїв, визволителів, рядових солдат та офіцерів. Вернигора, Хоменко, Пилипенко, Луценко… Саме вони колись творили історію нашого міста. Обов'язок вдячних нащадків ; зберегти їхні імена в пам'яті наступних поколінь. Сергій Одарич, міський голова м.Черкаси

Шановний друже! Ти тримаєш у руках книгу "Перемога у назвах вулиць", яка є першою частиною трилогії "Вулиці міста Черкаси". Для кожного з нас Батьківщина починається з рідної домівки, вулиці, міста, країни. Щодня ти проходиш вулицями рідного міста не задумуючись чиє ім'я носить ця вулиця і чому саме так вона названа. Ця книжкова екскурсія вулицями Черкас допоможе тобі дізнатися про героїчні сторінки історії нашого міста, нашого народу у роки Великої Вітчизняної війни. Вдячні жителі Черкас увіковічили пам'ять про Героїв, від солдата і до маршала, у назвах вулиць, провулків, площ міста. Історію потрібно знати. Черкаська міська організація ветеранів війни та праці висловлює щиру подяку міській владі за підтримку у виданні книги та розуміння ролі патріотичного виховання молодого покоління. Сподіваємося, що ця книга стане сімейною реліквією, її будуть зберігати і передавати все новим і новим поколінням. Так історія міста буде зберігатися в пам'яті нащадків. Ця книга була б неможлива без щирої допомоги Черкаського обласного краєзнавчого музею (директор музею ; Кушнір Алла Андріївна).

Деякі з матеріалів книги вперше стали доступні для широкого загалу. У книзі, зокрема, використані матеріали, які були зібрані, систематизовані та підготовлені до друку старшим науковим співробітником музею, членом Національної спілки журналістів України Загоріною Раїсою Кузьмівною, яка понад 30 років працювала над вивченням теми "Черкащина в роки Великої Вітчизняної війни", та завідувачем відділу охорони пам'ятників Шумейком О.О. Ці матеріали уточнюють багато фактів з історії визволення міста Черкаси, а також біографій Героїв;визволителів. Фахівці музею проробили титанічну працю з вивчення першоджерел, спілкувалися та листувалися з учасниками звільнення міста Черкаси та їх рідними, уважно вивчали нагородні документи, особисті листи, багато з яких зберігаються у фондах музею, інші унікальні джерела та історичні матеріали. Невід'ємною частиною книги буде однойменний розділ на офіційному сайті Черкаської міської ради з інтерактивною картою міста Черкаси, можливістю швидкого пошуку вулиць, названих іменами Героїв, військовою кінохронікою. Іван Дем’янович Губський, голова Черкаської міської ради ветеранів війни та праці

Вулиця Атамановського Названа на честь Героя Радянського Союзу Атамановського Петра Юхимовича, який народився у місті Черкаси. Дата найменування вулиці / початок 60/х років ХХ ст. Вулиця розташована у мікрорайоні "Зелений". Атамановський Петро Юхимович (1899;1945) народився у сім'ї робітника. В армію призваний у травні 1942 року. Воював на фронтах Великої Вітчизняної війни у складі військ Південного, 4;го Українського і 1;го Прибалтійського фронтів. Під час визволення Прибалтики 30 січня 1945 року старший сержант П. Ю. Атамановський і його кулеметний підрозділ героїчно загинули в нерівному бою з фашистами. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року йому посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Похований в м. Скоудас (Литва). Його прізвище викарбуване на меморіальній плиті Пагорбу Слави в Черкасах.

8

Вулиця Братів Савченків Названа на честь командира партизанського загону Феодосія Родіоновича Савченка та двох його братів Івана та Григорія, які билися з фашистами на території Черкаського району в роки Великої Вітчизняної війни. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". З вересня 1941 року до листопада 1942 року поблизу Черкас діяв партизанський загін, очолюваний Феодосієм Родіоновичем Савченком і Сергієм Наумовичем Пальохою. Командування загону через своїх людей у поліції дізнавалося про каральні заходи окупантів. Уміло маневруючи, загін водночас завдавав удару ворогу на багатьох шляхах району. Найбільші операції партизани проводили на шляху Черкаси ; Мошни. У вересні вони оволоділи рідним селом, знищили телефонну станцію, розгромили кілька гітлерівських обозів, спалили десяток автомашин, вбили 30 фашистів. Успішними були операції загону в селах Будище, Геронимівка, Кумейки. Партизани пройшли 2 тисячі кілометрів територією Зверху вниз Савченко Ф. Р., командир партизанського загону Савченко Г. Р., політрук роти партизанського загону Савченко І. Р., командир роти партизанського загону

9

5 районів Черкаської та Кіровоградської областей і знищили 200 окупантів. У травні 1942 року смертю героя загинув командир партизанського загону, старший з братів ; Феодосій Родіонович Савченко. В листопаді 1941 року загинув Григорій, а в листопаді 1942 року ; Іван. Їх посмертно нагороджено орденами Вітчизняної війни 1;го ступеня. Поховані брати ; партизани Савченки в братській могилі в їх рідному селі Мошни Черкаського району.

Вулиця Василини Названа на честь видатного організатора парти/ занського руху на Черкащині Василини Петра Кирило/ вича. Дата найменування вулиці / 1972 рік. Вулиця розташована у мікрорайонах "Благовісний" та "Центральний". Василина Петро Кирилович (1899 ; 1941) народився в с. Леськи Черкаського району в селянській сім'ї. Був головою Чорнобаївського комнезаму, директором Кам'янської машино; тракторної станції і головою Кам'янського райвиконкому на Черкащині.

10

З липня 1941 року ; керівник партизанського підпілля, секретар Кіровоградського підпільного обкому партії. В серпні 1941 року організував партизанські групи в Чигиринському, Златопільському і Кам'янському районах. У лісах Холодного Яру створив партизанський загін. У грудні 1941 року закатований фашистами в черкаській в'язниці.

Вулиця Ватутіна Названа на честь видатного радянського полководця, командувача 1/м Українським фронтом, генерала армії, Героя Радянського Союзу Ватутіна Миколи Федоровича. Дата найменування вулиці / 1956 рік. Вулиця розташована в мікрорайонах "Зелений", "Яблуневий", "Дніпровський". Ватутін Микола Федорович (1901 ; 1944) народився в с. Чепухіно нині с. Ватутіне Білгородської області (Росія). На початку Великої Вітчизняної війни Ватутін М. Ф. призначений начальником штабу Північно;Західного фронту, з 1942 року ; командуючим Воронезьким, а потім Південно; Західним фронтом, війська якого брали активну участь у Сталінградській битві.

11

З липня 1943 року командував військами Воронезького фронту, перейменованого на 1;й Український фронт. Його війська відзначилися в Курській битві, Білгородсько;Харківській операції, в Битві за Дніпро, при визволенні Києва. Війська 1;го Українського фронту під командуванням Ватутіна М. Ф. брали активну участь у проведені Корсунь;Шевченківської операції в січні ; лютому 1944 року та у визволенні багатьох міст і сіл Черкащини. Під час наступу військ 1;го Українського фронту на Правобережній Україні Ватутін М. Ф. був смертельно поранений. Похований у Києві. В травні 1965 року Ватутіну М. Ф. присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Вулиця Вернигори Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Вернигори Петра Леонтійовича. Дата найменування вулиці / 1967 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний". Вернигора П. Л. народився 12 липня 1921 року в селищі Тараща, нині місто Київської області. Українець. В ніч з 16 на 17 листопада 1943 року командир батареї 1817;го самохідно;артилерійського полку 52;ї армії 2;го

12

Українського фронту лейтенант Вернигора П. Л. першим увірвався в опорний пункт ворога ; село Геронимівка. Потужним залпом гармат, дружною атакою десанту за короткий час було розгромлено крупний підрозділ дивізії СС "Вікінг". Удосвіта, 20 листопада 1943 року, 6 самохідних установок нестримно подолали зону вогню і увірвалися на станцію Черкаси. Біля залізничної станції гітлерівці влаштували танкову засідку. За блокпостом, прикриті димовою завісою, зачаїлися ворожі танки. Але важкі гармати радянської самохідної установки 122;міліметрового калібру одним пострілом підпалювали фашистські танки, гусениці трощили ворожі батареї і кулеметні точки. Одна за одною запалали 5 ворожих машин. На станції Черкаси був знищений паровоз ворога. Шлях до міста було відкрито. Усього за 4 дні батарея лейтенанта Петра Леонтійовича Вернигори знищила 5 танків, 17 гармат, 2 міномети, 6 протитанкових гармат, 16 кулеметів, 13 автомашин, багато солдатів та офіцерів ворога, захопила у полон 18 солдатів, а також 14 автомашин і 3 гармати. Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 22 лютого 1944 року посмертно. Нагороджений орденом Леніна. Похований у братській могилі в с. Геронимівка. Іменем Героя названі вулиці у містах Черкаси та Тараща, у с. Геронимівка.

13

Вулиця Ворошилова Названа на честь видатного радянського полководця та державного діяча, Маршала Радянського Союзу, двічі Героя Радянського Союзу Ворошилова Климента Єфремовича (1881 / 1969). Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський".

Вулиця Гайдара Названа на честь видатного радянського дитячого письменника, учасника партизанського руху на Черкащині Гайдара (Голікова) Аркадія Петровича. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. Аркадій Петрович Гайдар (1904 ; 1941) народився у селищі поблизу Льгову, нині Курської області, у сім'ї вчителів. Автор дитячих творів "Р.В.С.", "Тимур і його команда", "Доля барабанщика", "Військова таємниця" та інші. Під час Великої Вітчизняної війни Гайдар А. П. перебував у діючій армії в якості кореспондента "Комсомольської правди". Після оточення, у вересні 1941 року, частин Південно;Західного фронту в районі

14

Умань ; Київ Аркадій Гайдар потрапив у партизанський загін, де був кулеметником. 26 жовтня 1941 року Аркадій Гайдар загинув неподалік від села Ліпляве Канівського району Черкаської області. У місті Каневі Черкаської області розташована бібліотека;музей А. Гайдара.

Провулок Гастелло Названий на честь легендарного радянського льотчика, Героя Радянського Союзу Гастелло Миколи Францовича. Провулок розташований у мікрорайоні "Кривалівський".

26 червня 1941 року командир 2;ї ескадрильї 207;го далеко; бомбардувального авіаційного полку під час бойового вильоту бомбардував ворожу колону на дорозі Молодечно ; Радошковичі у Білорусі. Вогнем зенітної артилерії противника літак Гастелло було підбито. І тоді командир, охопленого полум'ям літака, здійснив "вогняний таран" ; направив палаючу машину на механізовану колону ворога.

26 липня 1941 року Гастелло М .Ф. удостоєний звання Героя Радянського Союзу посмертно. Подвиг Гастелло став одним з найбільш відомих в історії Великої Вітчизняної війни. "Гастелловцями" почали називати льотчиків, які здійснили "вогняний таран". Всього за період Великої

15

Вітчизняної війни було здійснено 595 "класичних" повітряних таранів, 506 таранів літаком наземної цілі, 16 морських таранів і 160 танкових таранів.

Вулиця Генерала Коротєєва Названа на честь генерал/полковника Коротєєва Костянтина Аполоновича, командуючого 52/ї армії, яка звільняла місто Черкаси. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". Коротєєв Костянтин Аполонович народився 25 лютого 1901 року в селищі Щегловка, нині в межах м. Богодухів Харківської області. Росіянин. З перших днів Великої Вітчизняної війни в діючій армії. В липні 1943 року генерал;лейтенант Коротєєв К. А. призначений командувачем 52;ї армії. 3 жовтня 1943 року 52;а армія була включена до складу Степового фронту. В цей час її частини форсували Дніпро в районі с. Хрещатик, північніше міста Черкаси. На початку листопада 52;а армія отримала наказ Ставки Верховного Головнокомандування відвести свої війська з;під

16

с. Хрещатик на лівий берег Дніпра і вдруге форсувати ріку в районі міста Черкаси. Виконуючи наказ Ставки Верховного Головнокомандування, 52;а армія здійснила марш у 60 кілометрів і вийшла в район нового форсування в районі міста Черкаси. Війська 52;ї армії генерал; лейтенанта Коротєєва К. А. діяли швидко й злагоджено і в цьому велика заслуга їх командуючого. Генерал Коротєєв К. А. у ці дні майже не відпочивав, увесь час був на своєму командному пункті. В ніч на 13 листопада 1943 року війська двох стрілецьких корпусів (73;го і 78;го) 52;ї армії розпочали форсування Дніпра в районі міста Черкаси на п'яти переправах одночасно. Противник не чекав їх наступу, будучи впевненим у неприступності "Східного валу" (потужної подвійної системи оборонних споруд, побудованих гітлерівцями вздовж правого берега Дніпра). Місто Черкаси було також оточено подвійною смугою оборони гітлерівців і перетворено в один з головних опорних пунктів противника. Завдяки мужності і рішучим діям, відвазі й стійкості радянських воїнів цю дійсно потужну систему оборони гітлерівців удалося здолати. Війська 52;ї армії захопили в районі с. Свидівок (північніше міста Черкаси) плацдарм і розширили його, оволодівши рядом прибережних сіл ; с. Свидівок, с. Єлизаветівка, с. Будище, с. Дахнівка, с. Сокирне, с. Василиця. Так був створений Свидівський плацдарм, що став головним у боях за місто Черкаси.

17

Звідси почався наступ частин і підрозділів 52;ї армії на місто Черкаси. Генерал;лейтенант Коротєєв К. А. тримав під своїм контролем військову операцію, швидко і рішуче реагував на найменші зміни в ній. Війська під його командуванням 14 грудня 1943 року звільнили місто Черкаси від гітлерівців.

22 військові частини і з'єднання 52;ї армії були удостоєні почесного найменування "Черкаських". Більше 20 воїнів отримали звання Героїв Радянського Союзу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року генерал;полковник Коротєєв К.А. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Помер 4 січня 1953 року. Похований у Москві.

Вулиця Генерала Рибалка Названа на честь видатного радянського полководця, командуючого 3/ю танковою армією під час битви за Дніпро, Маршала бронетанкових військ, двічі Героя Радянського Союзу Рибалка Павла Семеновича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський".

18

Рибалко Павло Семенович народився 4 листопада 1894 року у селі Малий Вистороп. нині Сумської області. Українець. Призваний до царської армії у 1914 році, рядовим пройшов Першу світову війну. На фронтах Великої Вітчизняної війни ; з липня 1942 року, командував 5;ю та 3;ю гвардійською танковими арміями, брав участь у багатьох військових операціях. Перше звання Героя Радянського Союзу Рибалку П. С. присвоєно 17 листопада 1943 року за успішне форсування Дніпра, уміле керівництво армією в битві під Курськом та Київській наступальній операції. Танкова армія Рибалка П. С. під час Львівсько;Сандомирської операції врятувала Львів від руйнування фашистськими загарбниками. Вдруге, звання Героя Радянського Союзу, присвоєно Рибалку П. С. 6 квітня 1945 року за бойову звитягу військ під його командуванням на завершальному етапі війни та проявлений особистий героїзм. Після війни командував армією, був командуючим бронетанковими та механізованими військами Радянської Армії. Помер 28 серпня 1948 року.

19

Вулиця (алея) Генерала Путейка Названа на честь генерал/майора Путейка Михайла Костянтиновича, командира 254/ї стрілецької дивізії, яка звільняла місто Черкаси. Дата найменування вулиці / 1980 рік. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. Путейко Михайло Костянтинович народився 8 листопада 1913 року в с. Ревкутьєвичі Мінської області. Білорус. З літа 1942 року Путейко М. К. командував стрілецьким батальйоном, потім полком. Восени 1943 року полковник Путейко М. К. був призначений командиром 254;ї стрілецької дивізії, яка форсувала в ніч на 13 листопада Дніпро в районі с. Свидівок (північніше м. Черкаси). Радянські війська розпочали Черкаську наступальну операцію (13.11.1943 ; 14.12.1943), метою якої було визволення м. Черкаси. Противник побудував потужну систему оборони вздовж правового берега Дніпра ; так званий "Східний вал", і сподівався затримати тут стрімкий наступ радянських військ, а потім знову перейти у наступ. Правий, високий берег Дніпра також був сильно укріплений і замінований.

254;а стрілецька дивізія форсувала Дніпро і захопила Свидівський плацдарм. Протягом 13 ; 18 листопада плацдарм був розширений, були визволені села Свидівок, Лозівок, Єлизаветівка, Василиця, Дахнівка. Радянські війська повели наступ на

20

противника в напрямку с. Геронимівка, с. Руська Поляна, с. Дубіївка. Бої були запеклими і важкими, та радянські війська просувалися вперед. Черкаська наступальна операція завершилася 14 грудня 1943 року. У цей день було звільнено місто Черкаси. 254;а стрілецька дивізія серед інших частин і з'єднань 52;ї армії була удостоєна почесного найменування "Черкаська". У квітні 1945 року дивізія вела бої на підступах до німецького міста Бауцен, де Путейко М. К. був важко поранений. Це сталося 19 квітня 1945 року, а 21 квітня він помер від важких ран. Похований відважний генерал у м. Львів. Ім'я героя носить Черкаська спеціалізована школа № 27, на території якої встановлено бронзовий бюст з меморіальним написом: "Генерал;майор Путейко М. К.".

Вулиця Гризодубової Названа на честь легендарної льотчиці, учасниці боїв за визволення Правобережної України, Героя Радянського Союзу Гризодубової Валентини Степанівни. Дата найменування вулиці / 60/і роки ХХ ст. Вулиця розташована у мікрорайоні "Зелений".

21

Гризодубова Валентина Степанівна, командир екіпажу літака "Родіна" (АНТ;37), яка разом з двома іншими легендарними льотчицями Осипенко П. Д. і Расковою М. М. здійснила безпересадочний переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд у дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолано відстань у 6450 кілометрів). У 1938 році їй присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У вересні 1943 року авіаційний полк під командуванням Гризодубової В. С. брав участь у здійсненні Дніпровської десантної операції на території Правобережної Черкащини.

Вулиця Грузиненка Названа на честь повного кавалера орденів Слави Грузиненка Андрія Лук'яновича, який народився у місті Черкаси. Дата найменування вулиці / 1989 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Соснівський". Грузиненко Андрій Лук'янович (1920 ; 1945) народився в с. Дахнівка Черкаського району. З 1932 року працював рибалкою, потім ковалем у господарстві Соснівського санаторію. З 1939 року служив у лавах Червоної Армії. В роки Великої Вітчизняної війни брав участь у боях проти фашистських загарбників на Західному,

22

Брянському та Українському фронтах. Загинув у квітні 1945 року при форсуванні річки Шпрее під Берліном. За мужність і відвагу нагороджений орденом Слави трьох ступенів.

Вулиця Джаліля Названа на честь Муси Джаліля (1906 / 1944), татарського поета, Героя Радянського Союзу, страченого гітлерівцями в 1944 р. у в'язниці Моабіт. Дата найменування вулиці / 60/і роки ХХ ст. Вулиця розташована у мікрорайоні "Хімселище".

Вулиця Зінченка Названа на честь першого коменданта Рейхстагу, Героя Радянського Союзу Зінченка Федора Матвійовича, який проживав у місті Черкаси. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дніпровський". Федір Матвійович Зінченко народився 19 вересня 1902 року в селі Ставскове, нині Томської області. Українець.

23

У Червоній Армії з 1924 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни з березня 1942 року. Навесні 1944 року Федір Зінченко призначений командиром 756;го стрілецького полку 150;ї стрілецької дивізії 3;ї ударної армії 1;го Білоруського фронту.

30 квітня 1945 року воїни стрілецького полку, яким командував Зінченко Ф. М., штурмом захопили Рейхстаг, а 1 травня встановили над ним Прапор Перемоги. Наказом командира дивізії полковник Зінченко Ф. М. був призначений першим комендантом Рейхстагу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за уміле керівництво полком, зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях із фашистськими загарбниками полковникові Федору Зінченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1950 році полковник Федір Зінченко вийшов у відставку. Жив у місті Золотоноші Черкаської області, а з 1981 року переїхав до міста Черкаси. Помер Федір Матвійович Зінченко 15 жовтня 1991 року.

24

Вулиця Зої Космодем'янської Названа на честь Космодем'янської Зої Анатоліївни, бійця спеціального партизанського загону, що діяв у Московській області в роки Великої Вітчизняної війни. Дата найменування вулиці / 60/і роки ХХ ст. Вулиця розташована у мікрорайоні "Кривалівський". При виконанні бойового завдання Космодем'янська З. А.

(1923 ; 1941) була затримана. Гітлерівські кати піддали юну партизанку жорстоким тортурам, але вона не відповіла на жодне запитання. 29 листопада 1941 року після довгих і болісних катувань Зою Космодем'янську повісили на сільській площі. Її відданість Батьківщині, мужність і самовідданість стали надихаючим прикладом у боротьбі з ворогом. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 лютого 1942 року за мужність і героїзм, проявлені в боротьбі з фашистами Космодем'янській З.А. було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

25

Вулиця Капітана Пилипенка Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу капітана Пилипенка Михайла Васильовича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Зелений". Пилипенко Михайло Васильович народився у 1922 році в с. Чернеччина Охтирського району Сумської області. Українець. В 1942 році був направлений на фронт. Командир стрілецького батальйону 933;го стрілецького полку 254;ї стрілецької дивізії 52;ї армії капітан Пилипенко М.В. в ніч на 2 жовтня 1943 року одним з перших форсував Дніпро в районі с. Хрещатик. В боях на цьому плацдармі знищив 15 ворожих танків із 20. В ніч на 13 листопада дивізія вдруге форсувала Дніпро. Батальйон під його командуванням першим у полку переправився через Дніпро в районі с. Свидівок і оволодів південно;східною околицею села. На полі бою залишились 15 танків противника і трофеї: 2 гармати, 3 тягачі, автомашина і бронемашина. Розвиваючи наступ, батальйон капітана Пилипенка М. В. успішними бойовими діями відвернув увагу ворога від основних частин і підрозділів 933;го стрілецького полку, які завдяки цьому переправились через Дніпро з найменшими втратами. Потрапивши в оточення, батальйон капітана Пилипенка дві доби

26

вів бої у повному відриві від свого полку, де їх вже вважали загиблими. Але завдяки рішучим і сміливим діям капітана Пилипенка М. В. батальйон було врятовано. Вони вирвалися з оточення і з'єдналися з підрозділами свого полку.

20 листопада 1943 року батальйон капітана Пилипенка М. В. увірвався в місто Черкаси і протягом наступних днів вів успішні бойові дії на вулицях міста, відбиваючи до 3 ; 6 ворожих контратак, зокрема, танкових. За період з 18 до 30 листопада 1943 року батальйон знищив 11 танків і до 400 солдатів та офіцерів противника. Особисто капітан Пилипенко М.В. знищив за цей час 29 солдатів і офіцерів ворога.

22 лютого 1944 року капітан Пилипенко М. В. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. В травні 1944 року майор Пилипенко М. В. пропав безвісти (за іншими даними ; загинув) під час боїв у Румунії.

Вулиця Карбишева Названа на честь видатного радянського військового діяча, генерал/лейтенанта інженерних військ, Героя Радянського Союзу Карбишева Дмитра Михайловича (1880 / 1945), закатованого у німецькому концтаборі Маутхаузен.

27

Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". У 1914 ; 1915 роках Карбишев Д.М. брав участь у споруджені оборонних військово;інженерних споруд на Черкащині.

Вулиця Конєва Названа на честь видатного радянського полководця, двічі Героя Радянського Союзу, Маршала Радянського Союзу Конєва Івана Степановича. Дата найменування вулиці / 1984 рік. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. У роки Великої Вітчизняної війни Конєв Іван Степанович (1897 ; 1975) командував 2;м Українським фронтом, війська якого визволяли місто Черкаси та Черкащину від фашистських загарбників.

28

Вулиця Кузнєцова Названа на честь видатного радянського розвідника, Героя Радянського Союзу Кузнєцова Миколи Івановича, який діяв на території окупованої України. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". Кузнєцов Микола Іванович народився 27 липня 1911 року у с. Зирянка Єкатеринбурзької області. Росіянин. У 1926 році закінчив 7;річну школу, де захопився мовою есперанто; записується на агрономічний відділ Тюменського сільськогосподарського технікуму, у 1927 році продовжує навчання у лісовому технікумі, де став самостійно вивчати німецьку мову, виявивши неабиякі лінгвістичні здібності. У 1932 ; 1936 роках навчався у Свердловському індустріальному інституті, продовжуючи удосконалювати знання з німецької мови. Навесні 1938 року Кузнєцов М.І. переїхав до Москви і був прийнятий на службу в органи НКВД. В кінці 30;х років ХХ;го століття спецслужби гітлерівської Німеччини активізували розвідувально;диверсійну діяльність проти Радянського Союзу. У цих умовах органи держбезпеки СРСР вирішують використати проти німецьких розвідників свою "секретну зброю", якою став геній радянської розвідки Микола Іванович Кузнєцов.

29

Він мав унікальний дар перевтілення. Десятки надсекретних документів, а головне, точний термін нападу Німеччини на Радянський Союз, стали відомі Кузнєцову М. І. завдяки його вмінню викликати симпатію до себе потрібних йому людей. Під час Великої Вітчизняної війни, за власним бажанням, у серпні 1942 року Кузнєцов М. І. був направлений у тил ворога, в партизанський загін "Переможці" Медведєва Д. М., що діяв на території України. Відважний розвідник виконував виключно складні завдання. Завдяки йому радянське командування неодноразово отримувало цінні розвідувальні дані. Користуючись довірою фашистських офіцерів, він дізнавався місця дислокації ворожих частин, напрямки їх пересування. Йому вдалося отримати інформацію про німецькі ракети "ФАУ;1" і "ФАУ;2", розкрити місцезнаходження ставки Гітлера "Вервольф" ("Перевертень") під містом Вінницею, попередити радянське командування про майбутній наступ гітлерівських військ у районі Курська (операція "Цитадель"), про підготовку замаху на голів урядів СРСР (Сталіна), США (Рузвельта) і Великобританії (Черчилля) в Тегерані. У боротьбі з німецькими загарбниками Кузнєцов М. І. проявив надзвичайну відвагу і винахідливість. Виступав він і в ролі народного месника. Ним здійснені акти помсти над багатьма фашистськими генералами і старшими офіцерами, наділеними великими повноваженнями Третього рейху. За активної участі Кузнєцова М. І. були знищені: головний суддя України Функ, імперський радник Рейхскомісаріату "Україна" Галль і його

30

секретар Вінтер, віце;губернатор Галичини Бауер, генерал Даргель; на чолі групи партизанів Кузнєцов М. І. викрав командувача каральними військами на Україні генерала Ільгова.

9 березня 1944 року Кузнєцов М. І. загинув у бою. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за виняткову мужність і героїзм при виконанні завдань командування Микола Іванович Кузнєцов був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Вулиця Лазарєва Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Лазарєва Федора Федоровича. Дата найменування вулиці / 1965 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Центральний". Лазарєв Федір Федорович народився в 1922 році в с. Філіпкове Удомельського району Тверської області (Росія). Росіянин. В 1941 році, навесні, призваний до Червоної Армії і направлений на навчання до танкового військового училища. Восени 1943 року молодший лейтенант Лазарєв Ф. Ф., командир танка 378;го танкового батальйону 173;ї окремої танкової бригади, брав участь у визволенні Лівобережної України.

31

173;а окрема танкова бригада разом з іншими частинами і з'єднаннями 52;ї армії 2;го Українського фронту вела бої за завоювання Свидівського плацдарму під час Черкаської наступальної операції, визволяла села на підступах до міста Черкаси і відзначилась у боях за саме місто. З боями танкісти просувалися вперед. Екіпаж танка молодшого лейтенанта Лазарєва Ф. Ф. одним з перших увірвався на околиці міста Черкаси.

11 грудня 1943 року під час запеклих боїв у районі залізничної станції екіпаж Лазарєва Ф. Ф. знищив 17 кулеметних гнізд противника, 3 гармати, німецький танк "Тигр" і до 40 солдатів та офіцерів. Під час бою в танк Лазарєва влучив ворожий снаряд, але машина не зупинилася, продовжуючи вести вогонь. Танк спалахнув. І тоді молодший лейтенант Лазарєв Ф.Ф. віддав свій останній наказ: "На ворога! Повний вперед!" Відважний танковий екіпаж до останнього виконав свій військовий обов'язок і загинув смертю хоробрих. Молодший лейтенант Лазарєв Ф. Ф. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Похований на Пагорбі Слави.

32

Вулиця Лук'янова Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Лук'янова Олексія Власовича. Дата найменування вулиці / 1974 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний". Лук'янов Олексій Власович народився 9 лютого 1906 року в с. Глібовка Новосильського району Орловської області (Росія). Росіянин. З грудня 1941 року ; на фронті. Воював на Північно;Західному, 2;му Українському, 1;му Білоруському фронтах, брав участь в обороні Москви, Сталінградській та Курській битвах, штурмі Берліна.

15 листопада 1943 року під час проведення Черкаської наступальної операції 259;й окремий танковий полк під командуванням полковника Лук'янова О. В. переправився по наведеному через Дніпро понтонному мосту і вступив у бій на Свидівському плацдармі. Саме тут розгортались основні події битви за Черкаси. Війська 52;ї армії 2;го Українського фронту форсували Дніпро в цьому районі в ніч на 13 листопада 1943 року.

259;й окремий танковий полк полковника Лук'янова О. В. діяв у складі 52;ї армії. Танковий полк Лук'янова О. В. з боями просувався вперед. Особливо важкі бої були в районі села Дубіївка та хутора Кирилівка. Не менш важкими і запеклими були бої й на вулицях

33

міста Черкаси. Противник уперто оборонявся, та 14 грудня 1943 року місто Черкаси було повністю звільнене від гітлерівців.

259;й окремий танковий полк полковника Лук'янова О. В. був удостоєний почесного найменування "Черкаський". За вміле керівництво танковою бригадою, за рішучі й ініціативні дії, за особисту мужність і відвагу полковник Лук'янов О. В. був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після закінчення Великої Вітчизняної війни продовжив службу в Радянській армії. В 1950 році закінчив Військову академію Генштабу, служив командиром механізованої військової частини, був начальником танкового училища. В 1958 році вийшов у запас. Жив у місті Черкаси. Почесний громадянин міста. Помер 20 серпня 1974 року. Похований у місті Черкаси.

Вулиця Луценка Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Луценка Онуфрія Максимовича. Дата найменування вулиці / 1977 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний".

34

Луценко Онуфрій Максимович народився 25 червня 1908 року в с. Сухий Ташлик Вільшанського району Кіровоградської області. Українець. З листопада 1941 року до січня 1942 року ; командир батальйону 658;го стрілецького полку 218 стрілецької дивізії Південного фронту. В січні 1942 року був поранений і перебував на лікуванні в госпіталі.

13 листопада 1943 року почалася Черкаська наступальна операція, яку здійснювали війська 52;ї армії 2;го Українського фронту. Стрілецький полк підполковника Луценка О. М. успішно вів бої на Свидівському плацдармі. Брав участь у визволенні сіл Єлизаветівка, Будище, Лозівок та інших. Відзначились бійці підполковника Луценка і в запеклих боях на підступах до міста Черкаси, а також під час вуличних боїв у самому місті. Під час першого штурму німецьких військ, оточених в районі міста Черкаси, лише за один день 20 листопада 1943 року бійці полку відбили 8 атак автоматників і танків противника. Полк діяв на напрямку головного удару (район залізничної станції міста Черкаси), а потім ; в районі водопарку, прориваючись у центр міста.

14 грудня 1943 року в результаті напружених боїв місто Черкаси було звільнене від гітлерівців. 254;а стрілецька дивізія, в складі якої був 929;й стрілецький полк, була удостоєна почесного найменування "Черкаська". Луценко О. М. був нагороджений орденом Червоного Прапора.

35

За бої на річках Південний Буг та Дністер Указом Президії Верховної Ради СРСР 13 вересня 1944 року О. М. Луценку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У жовтні 1945 року Луценко О. М. вийшов у відставку. Жив і працював у місті Черкаси. Помер 19 березня 1977 року.

Вулиця Маршала Батицького Названа на честь командира 73/го стрілецького корпусу, який звільняв місто Черкаси, Маршала Радянського Союзу Батицького Павла Федоровича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. Батицький П. Ф. народився 27 червня 1910 року у Харкові. Росіянин. У Червоній Армії з 1924 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Командував стрілецькою дивізією, 73;м стрілецьким корпусом, який визволяв місто Черкаси. Брав участь у боях за звільнення України, Молдови, Білорусі, Румунії, Польщі, в Корсунь; Шевченківській, Берлінській та Празькій операціях, форсував річки Дніпро та Прут.

36

За уміле керівництво військами та героїзм, проявлений у боротьбі з фашистськими загарбниками, 7 травня 1965 року генералу армії Батицькому П. Ф. присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після війни був на командних та штабних посадах. В 1954 ; 1965 роках командував військами Московського округу ППО, потім був 1;м заступником начальника Генштабу. В 1966 ; 1978 роках головнокомандувач Військ Протиповітряної оборони країни ; заступник міністра оборони СРСР. Маршал Радянського Союзу (1968). З 1978 р. в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Помер 17 лютого 1984 року. Похований у Москві.

Вулиця Маршала Василевського Названа на честь видатного радянського полководця, Маршала Радянського Союзу, двічі Героя Радянського Союзу Василевського Олександра Миколайовича (1895 / 1977). Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський".

37

Вулиця Маршала Жукова Названа на честь видатного радянського полководця, представника Ставки Верховного Головнокомандування під час Корсунь/Шевченківської битви, Маршала Радянського Союзу, чотири рази удостоєного звання Героя Радянського Союзу, Жукова Георгія Костянтиновича (1896 / 1974). Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський".

Вулиця Маршала Красовського Названа на честь видатного радянського полководця, Героя Радянського Союзу, Маршала авіації Красовського Степана Якимовича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Зелений". В роки Великої Вітчизняної війни Красовський С. Я. (1897 ; 1983) командував військово;повітряними силами 56;ї армії Брянського фронту, потім 2;ї і 17;ї повітряних армій. В листопаді ; грудні 1943 року 2;а повітряна армія під командуванням Красовського С. Я. брала участь у визволенні міста Черкаси та Черкащини від фашистських загарбників.

38

Вулиця Маршала Рокоссовського Названа на честь видатного радянського полководця, учасника оборони та звільнення України, Маршала Радянського Союзу, двічі Героя Радянського Союзу Рокоссовського Костянтина Костянтиновича (1896 / 1968). Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський".

Провулок Матросова Названий на честь червоноармійця, Героя Радянського Союзу Матросова Олександра Матвійовича, який 23 лютого 1943 року під час бою закрив своїм тілом амбразуру ворожого дзоту і ціною свого життя сприяв виконанню бойового завдання. Провулок розташована у мікрорайонах "Соборний" і "Кривалівський".

39

Вулиця Молоткова Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Молоткова Володимира Михайловича. Дата найменування вулиці / 1947 рік. Вулиця розташована у мікрорайонах "Зелений" і "Яблуневий". Молотков Володимир Михайлович народився 29 червня 1922 року в Москві. Росіянин. В травні 1942 року розпочав свою бойову біографію. Особливо відзначився у боях за визволення міста Черкаси. Одним із перших він з боєм увірвався на околиці міста. Поставивши гармати свого взводу управління на пряму наводку, лейтенант майже впритул розстрілював автоматників противника, що засіли у міських будинках. Завдяки його сміливим діям радянські стрілецькі підрозділи змогли оволодіти п'ятьма кварталами міста. На центральній площі міста Черкаси в триповерховому будинку школи (нині на цьому місці розташований Головпоштамп) гітлерівці влаштували свій спостережний пункт і звідси управляли вогнем своїх мінометників та артилерії, не даючи радянським бійцям прорватися в центр міста. Лейтенант Молотков В. М., діючи швидко й відважно, пробрався у будівлю школи й влучним вогнем знищив німецьких корегувальників артилерійського вогню і влаштував тут свій спостережний пункт. Тепер він з третього

40

поверху будівлі передавав по рації координати вогневих точок противника, його артилерійських і мінометних батарей, скупчень піхоти і військової техніки гітлерівців.

11 грудня 1943 року лейтенант Молотков В. М., встановивши гармати свого взводу на пряму наводку, знищив мінометну батарею гітлерівців, кілька кулеметів і до 30 німецьких автоматників. Це дало змогу радянським стрілецьким підрозділам оволодіти ще трьома кварталами міста. В ніч на 12 грудня 1943 року разом з кількома бійцями та артилерійською гарматою пробрався в тил гітлерівців і скорегував артилерійський вогонь батареї. Таким чином було знищено кілька вогневих точок противника. Ворог відкрив шалений вогонь по наших бійцях. Потім спалахнув рукопашний бій. В цьому бою він був важко поранений в голову. Увечері того ж дня, в медсанбаті, лейтенант Молотков В. М. помер, не приходячи до свідомості. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року лейтенант Молотков В.М. удостоєний звання Героя Радянського Союзу посмертно. Похований він на Пагорбі Слави у місті Черкаси. В Черкаському обласному краєзнавчому музеї зберігаються усі фронтові листи (47) В.М.Молоткова до його батьків, в експозиції представлений його останній лист, фото Героя і його особисті речі.

41

Провулок Олега Кошового Названий на честь комісара підпільної комсомольської організації "Молода гвардія", Героя Радянського Союзу Кошового Олега Васильовича. Провулок розташований у мікрорайоні "Благовісний". Кошовий Олег Васильович народився 8 червня 1926 року в місті Прилуки Чернігівської області. Росіянин. Перед Великою Вітчизняною війною О. Кошовий деякий час навчався в середній школі міста Канева Черкаської області. У роки Великої Вітчизняної війни Олег Кошовий брав участь у створенні підпільної комсомольської організації "Молода гвардія" у місті Краснодоні. Був організатором і керівником багатьох диверсій проти німецьких окупантів. У січні 1943 року організація була розкрита фашистами. Кошовий О. В. намагався перейти лінію фронту, але був схоплений. Після жорстоких катувань юний патріот був розстріляний 9 лютого 1943 року поблизу міста Ровеньки. Похований у братській могилі. Звання Героя Радянського Союзу Кошовому Олегу Васильовичу присвоєно посмертно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року.

42

Вулиця Онопрієнка Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Онопрієнка Івана Олексійовича. Дата найменування вулиці / 1973 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Соснівський". Онопрієнко Іван Олексійович народився 20 жовтня 1920 року в с. Шахворостівка Миргородського району Полтавської області. Українець. Навідник протитанкової гармати 130;го окремого винищувально;протитанкового артилерійського дивізіону 254;ї стрілецької дивізії 52;ї армії 2;го Українського фронту старший сержант Онопрієнко І. О. особливо відзначився під час визволення міста Черкаси. Одним з перших він переправився через Дніпро разом зі своєю артилерійською батареєю в районі с. Свидівок, в ніч на 13 листопада 1943 року. Старший сержант І. О. Онопрієнко разом із товаришами встановив свою гармату на правому березі Дніпра і вступив у бій з гітлерівцями.

14 листопада 1943 року в бою за с. Свидівок він прямою наводкою із 45;мм гармати знищив один німецький танк, 4 вогневі кулеметні точки і до 20 солдатів та офіцерів.

18 листопада він розбив спостережний пункт противника.

22 листопада 1943 року вогневий взвод протитанкових гармат, в якому служив старший сержант Онопрієнко І. О., вів бої на

43

підступах до міста Черкаси. На позиції взводу гітлерівці кинули 17 танків. Старший сержант відкрив по ним вогонь зі своєї гармати, підпустивши їх на відстань 400 метрів. Він підбив один танк, але інші машини продовжували рухатись уперед. Онопрієнко І. О. навів гармату на наступну ціль. Танки вже були на відстані 200 ; 500 метрів, коли старший сержант холоднокровно розстріляв ще один з них. Противник вів вогонь по бойових позиціях батареї, намагаючись влучити в гармату Онопрієнка І. О. Ще два прицільних постріли, і ще два танки ворога запалали, завмерши в 60 метрах від гармати старшого сержанта. Та ось один зі снарядів гітлерівців таки влучив в гармату і вона була розбита. Тоді Онопрієнко І. О. та його бійці взяли гранати і атакували німецькі танки. Гітлерівці змушені були відступити. А всього у цьому бою було знищено 15 танків. Лише двом німецьким танкам удалось врятуватися. І хоча танки противника були зупинені, та бій продовжувався. В цьому бою старший сержант Онопрієнко І. О. знищив 5 танків противника, 4 вогневі точки, один спостережний пункт ворога і 39 гітлерівських солдатів і офіцерів.

1 грудня 1943 року, під час вуличних боїв за місто Черкаси, Онопрієнко І. О. загинув. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року старший сержант Онопрієнко І.О. був удостоєний посмертно звання Героя Радянського Союзу. Похований на Пагорбі Слави в місті Черкаси.

44

Провулок Павлова Названий на честь Героя Радянського Союзу, командира кулеметного відділення, гвардії старшого сержанта Павлова Якова Федотовича. Провулок розташований у мікрорайоні "Центральний". Павлов Яків Федотович народився 17 жовтня 1917 року в селі Хрестова Новгородської області. Росіянин. У Червоній Армії з 1938 року. Під час Великої Вітчизняної війни Павлов Я. Ф. брав участь у боях на Південно;Західному, Донському, Сталінградському, 3;му Українському і 2;му Білоруському фронтах, пройшовши бойовий шлях від Сталінграда до Ельби. У період оборонних боїв в місті Сталінграді в ніч на 27 вересня 1942 року розвідувальна група на чолі з командиром кулеметного відділення сержантом Павловим Я. Ф. захопила в центрі міста дивом уцілілий 4;поверховий житловий будинок, щоб закріпитися в ньому і не допустити прориву німецьких військ до річки Волги. Після цього його група утримувала будинок, що увійшов в історію Сталінградської битви як "Будинок Павлова", протягом майже трьох діб. На третю добу в "Будинок Павлова" прибуло підкріплення. Гарнізон будинку збільшився до 24;х осіб. Гвардійці за допомогою саперів удосконалили оборону будинку, замінувавши всі підходи до нього, прорили невелику траншею, по якій підтримувався

45

зв'язок з командуванням, доставлялося продовольство, боєприпаси. Будинок став неприступною фортецею. Протягом 58;и днів легендарний гарнізон воїнів;гвардійців утримував "Будинок Павлова" і не віддав його ворогові. Героїчна оборона "Будинку Павлова" продовжувалася до дня ліквідації угруповання гітлерівських військ у районі Сталінграда. За ратні подвиги, мужність і героїзм, проявлені в боях з гітлерівськими загарбниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 р. старшому сержантові Павлову Якову Федотовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1946 році відважний воїн;гвардієць був демобілізований. Старший лейтенант у відставці Павлов Я. Ф. помер 29 вересня 1981 року. Похований у місті Новгород.

Вулиця Пальохи Названа на честь одного з керівників партизанського руху на Черкащині, комісара Черкаського партизанського загону, секретаря Черкаського підпільного райкому партії Пальохи Сергія Наумовича. Дата найменування вулиці / 1984 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Благовісний". Пальоха Сергій Наумович (1902 ; 1984) жив і похований у місті Черкаси.

46

Вулиця Поднєвича Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Поднєвича Валентина Панасовича. Вулиця розташована у мікрорайоні "Хімселище". Поднєвич Валентин Панасович народився 19 вересня 1923 року в с. Судженка Кемеровської області (Росія). Росіянин (за іншими даними ; білорус). В 1941 році був мобілізований до лав Червоної Армії і направлений на навчання до Томського військового артилерійського училища, яке закінчив у 1942 році. Особливо відзначився старший лейтенант Поднєвич В. П. під час боїв за місто Черкаси. Він був командиром гаубичної артилерійської батареї 849;го артилерійського полку 294;ї стрілецької дивізії 52;ї армії 2;го Українського фронту. Наприкінці листопада ; на початку грудня 1943 року підрозділи 294;ї стрілецької дивізії вели запеклі бої на південних підступах до міста Черкаси. Оточений противник не здавався і чинив сильний опір, намагаючись вирватися з кільця.

30 листопада 1943 року, з боку Сміли, гітлерівці підтягли свої значні резерви ; танки, бронетранспортери, важку артилерію, шестиствольні міномети. Німецька авіація і артилерія кілька разів на день бомбардували позиції радянських військ. Німцям вдалося потіснити наші стрілецькі підрозділи. Артилеристи стояли насмерть.

47

2 грудня 1943 року на оточену противником батарею гаубиць старшого лейтенанта В. П. Поднєвича рушили 10 ворожих танків. Старший лейтенант наказав підпустити гітлерівські танки на відстань до 100 метрів і відкрив вогонь по них. Батарея прицільним вогнем з першого ж залпу підбила три танки. Гітлерівська атака захлинулася. Наступного дня гітлерівці знову контратакували батарею, кинувши на неї самохідні гармати, танки з автоматниками і бронетранспортери. Поднєвич В. П. став за навідника до гаубиці, гармата стояла на прямій наводці. Коли танки й самохідки ворога наблизились на відстань 80 метрів, впритул став розстрілювати їх з гармати. Було підбито 2 самохідки і один танк гітлерівців. Решта повернули назад. Старший лейтенант і його батарея продовжили стріляти по автомашинах противника. Атака німців була зірвана. Було знищено до 60 солдатів і офіцерів ворога. Старшому лейтенанту Поднєвичу В. П., в результаті цих боїв, вдалося вивести батарею з оточення і зайняти нову оборону вздовж залізниці. О 9;й годині ранку 4 грудня 1943 року противник почав нову атаку з боку Сміли, кинувши в бій до 30 танків і велику кількість піхоти. Їм вдалося обійти батарею з флангів, відрізавши її від позицій дивізіону. Батарея В. П. Поднєвича, де залишилося всього дві гармати, впритул розстрілювала противника. В ході цього бою батарея Поднєвича В. П. знищила 3 танки і одну самохідну гармату "фердинанд". Боєприпаси на батареї закінчувалися, гармати вели вогонь до останнього снаряда. Коли на батарею

48

рушили 3 танки противника, старший лейтенант вступив у єдиноборство з ними. Він підпустив їх ближче і з відстані 30 метрів, гранатою підірвав один з танків. Поднєвич В. П. був поранений, майже всі його бійці загинули або були важко поранені. Старший лейтенант стріляв по гітлерівцях з пістолета. Останню кулю він залишив для себе, не бажаючи потрапити в полон. Так смертю хоробрих загинув старший лейтенант Поднєвич В. П. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1944 року старшому лейтенанту Поднєвичу В.П. посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Похований на Пагорбі Слави в місті Черкаси.

49

Вулиця Романа Названа на честь учасника визволення України, Героя Радянського Союзу Романа Олексія Петровича, який проживав у місті Черкаси. Вулиця розташована у мікрорайоні "Соснівський". Роман Олексій Петрович народився 2 червня 1922 року в селі Ковалин Переяслав;Хмельницького району Київської області. Українець. У червні 1941 року призваний до лав Червоної Армії і направлений до Харківського бронетанкового училища. Закінчивши його, став командиром танкового взводу 7;го гвардійського механізованого корпусу. У боях Великої Вітчизняної війни з жовтня 1942 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за сміливі та рішучі дії у складі передового загону при форсуванні річки Одер і захопленні плацдарму, мужність і відвагу при відбитті контратак в районі міста Бреслау гвардії старшому лейтенанту Олексію Петровичу Роману присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після закінчення Великої Вітчизняної війни Роман О. П. закінчив Військову академію бронетанкових військ, став генерал; майором. З 1970 року генерал;майор Роман О. П. ; у запасі. Жив у місті Черкаси. Помер 16 листопада 1995 року.

50

Вулиця Руднєва Названа на честь видатного організатора парти/ занського руху на Україні, Героя Радянського Союзу Руднєва Семена Васильовича (1899 / 1943). Вулиця розташована у мікрорайоні "Хімселище".

Вулиця Сержанта Волкова Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Волкова Миколи Васильовича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". Волков Микола Васильович народився в 1914 році в с. Новотроїцьке Маріїнського району Кемеровської області. Росіянин. Учасник Великої Вітчизняної війни з перших її днів.

1 жовтня 1943 року командир кулеметної обслуги 936;го стрілецького полку 254;ї стрілецької дивізії 52;ї армії сержант Волков М. В. в числі перших на рибальському човні переправився через Дніпро в районі с. Хрещатик. Зриваючи всі спроби противника скинути сміливців у Дніпро, кулеметники під командою сержанта Волкова дали можливість

51

підрозділам полку форсувати річку і закріпитися на відвойованій ділянці. У цьому бою вони знищили до 30 гітлерівців.

8 жовтня 1943 року під час контратаки ворога сержант Волков М. В. знову був у самій гущі боїв. Ведучи вогонь зі свого кулемета, він, не зважаючи на поранення, відбив дві контратаки гітлерівців. При цьому було знищено 20 німецьких солдатів і офіцерів та дві вогневі точки противника. Сержант Волков М. В. не покинув поля бою, хоч був уже вдруге поранений. Бійці з обслуги кулемета загинули, і він залишився один, але продовжував вести вогонь, поки не була відбита друга контратака противника. Сержант Волков М. В. загинув 17 листопада 1943 року в бою за с. Дахнівка, де і похований у братській могилі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року сержанту Волкову М. В. посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

52

Вулиця Сержанта Жужоми Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Жужоми Миколи Івановича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Митниця". Жужома Микола Іванович народився 10 січня 1922 року в м. Костянтинівка Донецької області. Українець. У 1939 році призваний до лав Червоної армії. Закінчив Київське піхотне військове училище. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, був командиром взводу, служив на західному кордоні. Брав участь у важких оборонних боях, пізнав гірку біль відступу і втрат бойових товаришів.

7 листопада 1941 року М. І. Жужома брав участь у військовому параді на Червоній площі у Москві, звідки в той же день вирушив на передову. Учасник оборони Москви та Курської битви. Найбільше запам'яталися йому важкі бої за Дніпро, який довелося форсувати двічі ; 1 жовтня 1943 року в районі с. Хрещатик і вдруге ; в ніч на 13 листопада 1943 року в районі міста Черкаси. Старший сержант Жужома М. І. був командиром вогневого взводу 130;го окремого винищувально;протитанкового дивізіону 254;ї стрілецької дивізії 52;ї армії 2;го Українського фронту та був у числі перших бійців, які в ніч на 13 листопада почали переправу через Дніпро, північніше міста Черкаси.

53

21 листопада 1943 року при наступі на місто Черкаси старший сержант Жужома М. І. разом зі своїм вогневим взводом зайшов у тил противника і першим увірвався на околиці міста. Вогневий взвод у цьому бою знищив 3 німецькі танки, 4 автомашини і до 50 солдатів та офіцерів. В боях за місто Черкаси старший сержант Жужома М. І. був важко поранений. За мужність і відвагу, проявлені під час форсування Дніпра та у боях за визволення міста Черкаси старший сержант Жужома М. І. 22 лютого 1944 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Повернувшись після госпіталю на фронт, Жужома М. І. продовжив воювати з гітлерівцями вже в складі самохідно; артилерійського полку. …Йшли запеклі бої в Німеччині, противник відчайдушно оборонявся. Батарея самохідних установок тільки;но закінчила бій. Ховали загиблих товаришів. В цей час пролунала команда: "По машинах!" І знову в бій. Радянське військове командування отримало прохання союзних американських військ допомогти вийти з оточення одному з полків союзників. На прорив кільця оточення був відправлений бронезагін самохідних установок САУ;122, в складі якого був і старшина Жужома М. І. Бій тривав кілька годин. Самохідна установка старшини Жужоми М. І. була пошкоджена прямим влученням німецького снаряда, але продовжувала бій. Вона першою прорвала кільце оточення і з'єдналась з полком американських союзників. Старшина Жужома М. І. разом з механіком;водієм були важко

54

поранені, інші члени екіпажу загинули. З машини їх витягли вже американські солдати і відправили у госпіталь. Вражене мужністю і стійкістю радянських бійців, американське командування представило їх до нагороди. Старшина Жужома М. І. був удостоєний вищої нагороди США ; ордена Срібної Зірки, а радянське командування вручило йому орден Вітчизняної війни 1;го ступеня. У посвідченні до вищої нагороди США, яке йому вручили разом з орденом, зазначалося: "Сполучені Штати Америки. Усім, хто побачить цю нагороду ; вітати (нагородженого). Цим засвідчується те, що Президент Сполучених Штатів відповідно до рішення Конгресу від 9 липня 1944 року нагородив Срібною Зіркою старшого сержанта Миколу Івановича Жужому, воїна Червоної армії СРСР, за хоробрість у бою". Демобілізувавшись після лікування в госпіталі Жужома М. І. повернувся в м. Глухів Сумської області. В 1970 році закінчив Роменський текстильний технікум, працював на заводі. Помер 24 вересня 1981 року і похований у м. Глухів.

55

Вулиця Сержанта Смирнова Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Смирнова Івана Федоровича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Митниця". Смирнов Іван Федорович народився 19 жовтня 1919 року в с. Середня Підпорізького району Ленінградської області. Росіянин. Відзначився при форсуванні Дніпра та в боях за звільнення міста Черкаси. Командир вогневого взводу 130;го окремого винищувально; протитанкового дивізіону 254;ї стрілецької дивізії 52;ї армії 2;го Українського фронту сержант Смирнов І. Ф. двічі форсував Дніпро. Перший раз ; в районі с. Хрещатик 1 жовтня 1943 року. Бої в цьому районі тривали до початку листопада. А потім радянські війська отримали наказ повернутися на лівий берег Дніпра і вдруге форсувати його в районі міста Черкаси з метою визволення міста від фашистських загарбників. В ніч на 13 листопада 1943 року почалася Черкаська наступальна операція. 130;й окремий винищувально; протитанковий дивізіон, в складі якого служив сержант Смирнов І. Ф., переправлявся одним з перших і вступив у бій з ворогом на правому березі Дніпра. Сержант Смирнов І. Ф. був командиром протитанкової гармати. Він особисто в бою за с. Свидівок зі своєї

56

гармати знищив 3 німецькі танки і 7 вогневих точок противника, до 60 солдатів та офіцерів. У цих боях вибув з лав командир вогневого взводу, і сержант Смирнов І. Ф. взяв командування на себе.

14 листопада 1943 року при відбитті танкової атаки в бою за с. Свидівок він особисто встав до гармати, навідник і командир якої загинули, і ведучи прицільний вогонь по наступаючому противнику, знищив 2 танки гітлерівців. Особливо відзначився мужній артилерист у бою 22 листопада 1943 року при наступі на місто Черкаси. Одним з перших увірвавшись на околиці міста, він вів вогонь прямою наводкою, знищуючи гітлерівські автомашини, що підвозили на вогневі позиції важкі артилерійські гармати великого калібру. При цьому І.Ф.Смирнов знищив 4 автомашини.

18 грудня 1943 року сержант Смирнов І. Ф. загинув у бою за с. Степанки, де і був похований в братській могилі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року Смирнов І. Ф. посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

57

Вулиця Смаглія Названа на честь героїчного захисника блокадного Ленінграду Смаглія Олексія Васильовича, який народився у місті Черкаси. Дата найменування вулиці / 1972 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Соснівський". Після закінчення середньої школи № 3 Смаглій Олексій Васильович (1919 ; 1941) вступив до Севастопольського морського училища. У грізні дні оборони Ленінграда командував батареєю далекобійних гармат і героїчно загинув у боях з фашистами.

Вулиця Спиридона Кириченка Названа на честь учасника форсування Дніпра в районі міста Черкаси, почесного громадянина міста (з 1968 року) Кириченка Спиридона Олексійовича (1905 / 1981). Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський".

58

Вулиця

Старшого лейтенанта Битюцького Названа на честь Героя Радянського Союзу Битюцького Петра Семеновича, який героїчно загинув під час оборони м. Черкаси у серпні 1941 року. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Яблуневий". Битюцький Петро Семенович народився 17 липня 1913 року у с. Покровка Волгоградської області. Росіянин.

28 липня 1941 року, коли бої вже точилися на території Черкащини, Битюцький П. С. чотири рази вилітав на бойові завдання. В цьому бою політрук П. С. Битюцький майже впритул підбив літак ворога, але і його літак запалав. Та льотчик вже з охопленої полум'ям машини кулеметною чергою "прошив" ще один "мессершмітт". У той день політрук не повернувся із бою. Пройшло три доби і в полку вирішили, що він загинув. Але несподівано для всіх Битюцький П. С. повернувся саме у ту мить, коли його товариші встали, щоб вшанувати його пам'ять хвилиною мовчання. За два неповних місяці перебування на фронті П. С. Битюцький здійснив більше 50 бойових вильотів, збив 4 літаки противника. Тоді ж, у серпні 1941 р., він був нагороджений своїм першим орденом Леніна. У серпні почались бої за Черкаси. Наше місто

59

стало центром оборони Черкаського плацдарму, який захищали війська тільки;но створеної 38;ї армії Південно;Західного фронту.

13 серпня 1941 року Битюцький П. С. повів у бій ланку винищувачів "І;153" для прикриття групи наших бомбардувальників, які завдавали удару по скупченню танків противника південно;західніше Черкас. В цей день це був уже четвертий успішний бойовий виліт. Літаки поверталися на свій аеродром і раптом, із;за хмар, виринула нова група "мессершміттів". Політрук Битюцький віддав наказ льотчикам летіти на аеродром, а сам вступив у єдиноборство з трьома винищувачами противника. Коли закінчилися боєприпаси, він направив свій літак у лобову атаку і таранив ворожий літак. Обидва літаки вибухнули у повітрі. Битюцький П. С. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1942 року був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. У Черкасах на Пагорбі Слави встановлено пам'ятну меморіальну дошку. Також на будівлі аеровокзалу встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом героя та написом: "У цьому районі 15 серпня 1941 року здійснив свій подвиг у повітряному бою з фашистами пілот ; комісар 15;ї авіадивізії, Герой Радянського Союзу Битюцький П. С.".

60

Вулиця Старшого лейтенанта Маца Названа на честь учасника визволення міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Маца Григорія Зельмановича. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Яблуневий". Мац Григорій Зельманович народився 2 січня 1920 року в с. Перещепине Дніпропетровської області. Єврей. Командир артилерійської батареї 8;го гвардійського винищувально;протитанкового дивізіону 7;ї гвардійської повітряно;десантної дивізії 52;ї армії 2;го Українського фронту гвардії старший лейтенант Мац Г.З. відзначився при визволенні міста Черкаси.

7;а гвардійська повітряно;десантна дивізія вступила в бій на Свидівському плацдармі 24 листопада 1943 року. Дивізія вела бої на підступах до міста на південній, південно;західній, а потім і східній околицях міста Черкаси.

28 листопада 1943 року радянські війська оточили німецький гарнізон ще одним, зовнішнім кільцем оточення. В цих боях брали участь і воїни 7;ї гвардійської повітряно;десантної дивізії. В ніч на 1 грудня 1943 року до ділянки прориву противника була підтягнута уся протитанкова артилерія 7;ї гвардійської повітряно;десантної дивізії. На ділянці оборони 18;го гвардійського повітряно;десантного полку 7;ї гвардійської повітряно;десантної дивізії гітлерівським танкам удалося

61

прорвати позиції і частково вклинитися у бойові порядки радянських військ. У цьому бою особливо відзначилася артилерійська батарея 8;го гвардійського окремого винищувально;протитанкового дивізіону. Батареєю командував гвардії старший лейтенант Мац Г. З. Почався нерівний поєдинок. Танки і самохідки ворога вели безперервний вогонь зі своїх гармат, піхота відкрила вогонь з автоматів. В результаті прямих влучень виходили з ладу гармати, падали вбиті й поранені бійці батареї… Гвардії старший лейтенант Мац Г. З. вже будучи пораненим, отримав друге важке поранення, але батарея стояла непохитно і продовжувала відбивати атаки ворога. В цьому бою артилерійська батарея Маца Г. З. знищила 14 танків і 4 бронетранспортери фашистів, до сотні солдатів і офіцерів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1944 року Мац Г. З. був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Та сталось так, що відважний воїн не загинув, а будучи двічі важко пораненим і непритомним, він потрапив до рук противника і опинився в концтаборі Майданек. Лише після закінчення війни він повернувся на Батьківщину і отримав свою заслужену високу нагороду ; орден Леніна і медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу.

12 жовтня 1977 року він помер.

62

Провулок Старшого сержанта

Кульбашного Названий на честь Героя Радянського Союзу Кульбашного Сидора Захаровича, який народився у місті Черкаси. Дата найменування провулку / 1983 рік. Провулок розташована у мікрорайоні "Дахнівський". Кульбашний Сидір Захарович народився 15 травня 1911 року у місті Черкаси. Українець. З перших днів Великої Вітчизняної війни ; на фронті. Призваний Черкаським райвійськкоматом у червні 1941 року. Брав участь в оборонних боях 1941 року, в Сталінградській битві, у визволенні Білорусі, Польщі. За виняткову мужність, безстрашність і відвагу, за ініціативність і кмітливість, виявлену у боях з гітлерівськими загарбниками, 24 березня 1945 року старшому сержанту Кульбашному С. З. було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Після закінчення Великої Вітчизняної війни Кульбашний С. З. демобілізувався і повернувся в рідне місто Черкаси. Помер в 1947 році і похований в місті Черкаси.

63

Вулиця Суботіна Названа на честь Героя Радянського Союзу Суботіна Серафима Павловича, який проживав у місті Черкаси. Суботін Серафим Павлович народився 15 січня 1921 року в селі Красногір'я, нині Ярославської області. Росіянин. Учасник війни в Кореї 1950 ; 1953 років. Вранці 18 червня 1951 року гвардії капітан Суботін вилетів на чолі двох ланок винищувачів МіГ;15біс на перехоплення літаків супротивника. При підльоті до міста Сейсо на висоті 9000 м наші льотчики виявили групу з 16 американських винищувачів F;86 "Сейбр". Незважаючи на перевагу противника в силах, Суботін прийняв рішення дати бій. Раптово і стрімко він атакував ворожий літак і відкрив вогонь. "Сейбр" вибухнув у повітрі. Бойовий порядок противника відразу розпався, при цьому частина американських літаків вийшла з бою. У ході бою Субботін відсік нападників, але сам опинився під вогнем. Він кинув свій літак в круте пікірування, намагаючись відірватися від переслідування, але безуспішно. Більше того, один з "Сейбрів" виявився зовсім поруч. Тоді Суботін вирішив покарати противника, нехай навіть ціною свого життя. Випустивши гальмівні щитки, він підставив свій винищувач під удар. Американець не встиг відвернути. Обидва літаки впали у джунглі. Це був перший у світі таран на реактивному літаку.

64

Американський пілот при зіткненні розбився разом із літаком. На місці падіння були виявлені документи на ім'я капітана Вільяма Д. Кроуна. Суботін встиг катапультуватися. Після лікування в госпіталі повернувся у стрій і продовжив свій бойовий рахунок. Всього за 9 місяців боїв збив 9 літаків противника. За мужність і відвагу, проявлені при виконанні військового обов'язку, Суботіну Серафиму Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Жив і працював у місті Черкаси. Помер 22 квітня 1996 року.

Вулиця Сурікова Названа на честь визволителя м. Черкаси, Героя Радянського Союзу Сурікова Олексія Павловича. Дата найменування вулиці / 1961 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Яблуневий". Суріков Олексій Павлович народився 12 жовтня 1917 року в слободі Сергіїв;Посад Московської області. В складі 294;ї стрілецької дивізії 52;ї армії О. П. Суріков двічі форсував Дніпро восени 1943 року: перший раз 1 жовтня ; в районі с. Хрещатик, і вдруге ; в районі міста Черкаси в листопаді.

65

Старшина Суріков О. П., командир взводу протитанкових рушниць 350;го окремого винищувально;протитанкового дивізіону 294;ї стрілецької дивізії 52;ї армії 2;го Українського фронту здійснив свій безсмертний подвиг на ближніх підступах до міста Черкаси, в районі хутора Кирилівка. Саме тут тримали оборону бійці;бронебійники 350;го окремого винищувально; протитанкового дивізіону на початку грудня 1943 року. Напередодні, 30 листопада 1943 року, гітлерівці з боку Сміли підтягли значні сили і кинули їх на штурм радянських позицій. Вони намагалися прорвати оборону наших військ і визволити свої, оточені в місті Черкаси, війська. З 30 листопада до 5 грудня 1943 року противник безперервно бомбардував позиції радянських військ в районі хуторів Кирилівка, Данилівка і Тернівка. Взвод Сурікова О. П. відбив кілька атак противника і знищив не менше 80 гітлерівців. Але ворог вперто рвався уперед. Гітлерівці підтягли свої резерви і в ході нової атаки оточили взвод. Старшина звернувся до бійців: "Будемо битися до останнього набою, але не підемо із зайнятого рубежу!" Закінчувалися боєприпаси, один за одним гинули бійці, але ті, що лишились в строю, продовжували стояти насмерть. Гітлерівці, вражені їх мужністю, вирішили взяти їх живими. Та ось в живих залишився лише старшина Суріков О. П., але й він був уже поранений. Коли закінчились набої, Суріков взяв у руки дві останні гранати і встав на увесь свій зріст. Одну гранату він кинув у німців, а іншою підірвав себе.

66

За виняткову мужність і героїзм старшина Суріков О. П.

22 лютого 1944 року був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Похований в братській могилі с. Хутори Черкаського району. На тому місці, де здійснив свій подвиг Суріков О. П., зараз розташована прохідна заводу "Хімволокно". У 1967 році на приміщенні прохідної була встановлена меморіальна дошка. На мармуровій плиті ; бронзовий барельєфний портрет Сурікова О. П. Під ним викарбуваний напис: "Зупинись друже! На цьому місці здійснив подвиг у 1943 році, підірвавши себе і ворогів останньою гранатою, Герой Радянського Союзу Олексій Суріков".

Вулиця Тараскова Названа на честь визволителя м. Черкаси, Героя Радянського Союзу Тараскова Дмитра Фроловича. Дата найменування вулиці / 1981 рік. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. Тарасков Дмитро Фролович народився 20 серпня 1915 року у м. Горлівка Донецької області. Росіянин. Початок Великої Вітчизняної війни Тарасков Д. Ф. зустрів на південно;західному кордоні. В складі Південно;Західного фронту брав участь у боях з гітлерівцями, обороняв Київ, а потім

67

продовжив службу у складі 40;ї армії. Найбільш пам'ятними для нього були бої за м. Черкаси в листопаді ; грудні 1943 року. В ніч на 20 листопада 1943 року перед групою самохідок 1817;го самохідно;артилерійського полку було поставлене завдання прорватися в м. Черкаси і об'єднатися з танкістами 259; го окремого танкового полку для спільних дій в центрі міста. Першою в Черкаси увірвалась самохідка старшини Тараско; ва Д. Ф. Танкістів 259;го окремого танкового полку не виявилося в означеному місці і самохідки самостійно вели нерівний бій. Одна за одною гинули самохідки і їх екіпажі. Був важко поране; ний лейтенант Вернигора П. Л. і його механік;водій старший сержант Хоменко Г. С. На самохідці старшини Тараскова Д. Ф. була пошкоджена гармата, з усього екіпажу в живих залишились старшина і заряджаючий, але і він був поранений у плече. О 12;й годині дня їх самохідка була підбита і запалала. Загасити вогонь не вдалося. Ось;ось мали вибухнути паливні баки. І тоді старшина Тарасков Д. Ф. зупинив машину і допоміг вибратися з неї товаришу. До ночі вони переховувалися в руїнах, а потім вирішили добиратись до свого полку в с. Руська Поляна. Кілька днів вони йшли у напрямку села, та були схоплені гітлерівцями. Тарасков Д. Ф. опинився у таборі військовополонених і був відправлений до Німеччини. В квітні 1945 року в Дрездені він разом з іншими радянськими військовополоненими був визволений Радянською армією. Тарасков Д. Ф. дізнався, що Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року йому присвоєно звання Героя

68

Радянського Союзу посмертно (бо в його полку вважали, що він загинув, як і увесь бронезагін САУ лейтенанта Вернигори П.Л.). В 1947 році, коли Тарасков Д. Ф. повернувся в рідну Горлівку, на Донбас, йому в Києві вручили орден Леніна і медаль "Золота Зірка" Героя Радянського Союзу. З 1971 року проживав у м. Черкаси. 20 січня 1981 року помер і похований в Черкасах.

Вулиця Хоменка Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Хоменка Гната Степановича. Дата найменування вулиці / 1967 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний". Хоменко Гнат Степанович народився в 1914 році в с. Синява Рокитнянського району Київської області. Українець. З початку війни воював на Західному, Воронезькому, Степовому і 2;му Українському фронтах. Механік;водій самохідно;артилерійської установки (САУ;122), старший сержант Хоменко Г. С. у складі 1817;го самохідно; артилерійського полку 52;ї армії 2;го Українського фронту здійснив свій безсмертний подвиг під час боїв за визволення міста Черкаси в листопаді 1943 року.

69

20 листопада 1943 року, ще в сутінках, бронезагін лейтенанта Вернигори П. Л. з десантом автоматників на броні рушив на місто Черкаси Смілянським шосе. О 8;й годині ранку екіпажі САУ;122 лейтенанта Вернигори П. Л. і Хоменка Г.С. увірвались на залізничну станцію Черкаси. За попереднім планом бронезагін мали зустріти танкісти 259; го окремого танкового полку, а потім розділитись на три групи і вести бої в центрі міста Черкаси, в районі цукрорафінадного заводу й залізничної станції. Але танкістам не вдалось прорвати оборону ворога і вони не встигли прибути на місце зустрічі з бронезагоном самохідок. На цей час з боку Сміли гітлерівці підтягли свої резерви ; танки і артилерію. Ситуація складалась не на користь бронезагону, але вони продовжували вести вогонь. Поступово закінчувалися снаряди. Тим часом Хоменко Г. С. таранив машиною колону німецьких автомашин ; тягачів з артилерійськими гарматами. Самохідка лобовим ударом і гусеницями трощила військову техніку гітлерівців. До них приєдналися ще дві САУ;122. Вогнем кулеметів вони нищили німецьку піхоту. Гітлерівці направили на них шквал своєї артилерії і танків. В машину Хоменка Г. С. потрапив ворожий снаряд. Був смертельно поранений лейтенант Вернигора П. Л., відірвало праву руку і старшому сержанту Хоменку Г. С. Переборюючи жахливий біль, він із останніх сил вів самохідку однією рукою. Відважний екіпаж загинув у цьому бою, до останнього виконавши свою військову присягу.

70

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року лейтенант Вернигора П. Л. і механік;водій САУ;122 старший сержант Хоменко Г. С. посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Поховані Герої в с. Геронимівка.

Провулок Чалова Названий на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Чалова Степана Андрійовича. Дата найменування / 1973 рік. Провулок розташований у мікрорайоні "Яблуневий". Чалов Степан Андрійович народився в 1919 році в с. Єфремята Пермської області (Росія). Росіянин. У Червоній Армії з осені 1939 року. В 1941 році закінчив танкове училище. В діючій армії ; з лютого 1942 року. В 1943 році в складі 378;го танкового батальйону 173;ї окремої танкової бригади 52;ї армії 2;го Українського фронту старший сержант Чалов С. А. брав участь у боях на правому березі Дніпра, в районі міста Черкаси. Танкові батальйони бригади вели наступ на південній і південно;східній околицях міста. Старший сержант Чалов С. А. був механіком;водієм танка Т;34.

71

Одним з перших його танк увірвався на околиці міста і з боями просувався вперед.

11 грудня 1943 року напередодні четвертого, вирішального, штурму танк старшого сержанта Чалова С. А. увірвався на залізничний вокзал. Екіпаж танка знищив 17 кулеметних гнізд противника, 3 гармати, 1 німецький танк "Тигр" і до 40 солдатів та офіцерів. Танк Чалова С. А. був двічі підбитий ворожими снарядами. Пошкодження виявилися серйозними: заклинило башту, вийшов з ладу кулемет. Загинув баштовий стрілець. Танк спалахнув. Вести вогонь вже стало неможливо. Тоді виконуючи наказ командира екіпажу, старший сержант Чалов С. А. повів Т;34 на артилерійську батарею ворога. Він таранив її і гусеницями розчавив гармату і окоп, де заховалися ворожі артилеристи. Відважний екіпаж танка загинув смертю хоробрих у цьому бою, до кінця виконавши свій військовий обов'язок. Старший сержант Чалов С. А. був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу 17 травня 1944 року. Похований на Пагорбі Слави в місті Черкаси.

72

Вулиця Черепіна Названа на честь першого народного депутата Верховної Ради СРСР від Черкаського виборчого округу, бригадного генерала Черепіна Тихона Корнійовича, який народився у місті Черкаси. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". В роки Великої Вітчизняної війни бригадний генерал Черепін Тихін Корнійович (1907 ; 1941) був членом Військової ради 18;ї армії. Загинув 8 жовтня 1941 року в с. Вершині;Другій Запорізької області.

Провулок Черняховського Названий на честь талановитого радянського воєначальника, генерала армії, двічі Героя Радянського Союзу Черняховського Івана Даниловича, який народився на Черкащині. Дата найменування провулку / 1960 рік. Провулок розташований у мікрорайоні "Дніпровський".

73

Черняховський Іван Данилович (1906 ; 1945) народився у с. Оксанина Черкаської області. З 1924 року ; у Червоній Армії. З червня 1941 року ; на фронтах Великої Вітчизняної війни. Командував 28;ю танковою дивізією, танковим корпусом, армією і фронтом. Війська 60;ї армії (Центральний фронт) під його командуванням відзначилися у Воронезько;Касторненській операції, Курській битві, при форсуванні річок Десна і Дніпро. У жовтні 1943 року за визволення столиці України ; міста Киє; ва ; командуючому армії генерал;лейтенанту Черняховському перший раз присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У листопаді 1943 р. армія Черняховського І. Д. взяла участь у Київській наступальній операції, в ході якої було звільнено столицю України. Надалі 60;та армія відзначилась у Житомирсько;Бердичівській, Рівненсько;Луцькій і Проскурово; Чернівецькій операціях. Зважаючи на талант, виявлений Черняховським І. Д., радянське військове керівництво у квітні 1944 року призначило 38;річного генерала командувачем Західного, а пізніше 3;го Білоруського фронту. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 липня 1944 року за успішно проведену Білоруську наступальну операцію І. Д.Черняховському другий раз присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У ході наступальної операції радянських військ у районі м. Мельзак (Східна Пруссія) Черняховський І. Д. був смертельно

74

поранений. Похований у м. Вільнюс (Литва). На батьківщині Героя йому встановлено бронзове погруддя. У Вільнюсі та інших містах йому встановлено пам'ятники.

Вулиця Чіковані Названа на честь визволителя міста Черкаси, Героя Радянського Союзу Чіковані Вахтанга Володимировича. Дата найменування вулиці / 1967 рік. Вулиця розташована у мікрорайонах "Хімселище" і "Яблуневий". Чіковані Вахтанг Володимирович народився 2 серпня 1919 року в м. Тбілісі. Грузин. В 1941 році добровольцем вступив до лав Червоної Армії і був направлений на навчання до Військової академії хімічного захисту. В діючій армії ; з липня 1942 року. Старший лейтенант Чіковані В. В. брав участь у боях в районі с. Хрещатик. Наприкінці листопада ; на початку грудня 1943 року бої розгорнулися на вулицях міста Черкаси. В одному з таких боїв і відзначився старший лейтенант Чіковані В. В. В Палаці піонерів, одній з найкрасивіших будівель міста Черкаси, гітлерівці влаштували свій опорний пункт. Вони

75

передавали рацією координати радянських артилерійських і мінометних батарей, кулеметних гнізд. Радянські бійці намагалися вибити з будівлі противника, але це ніяк не вдавалося. Тоді підкотили артилерійську гармату і вирішили розстріляти німців, що засіли там. Але старший лейтенант Чіковані В. В. запропонував підібратись до будівлі з тилу і з групою автоматників несподівано для гітлерівців увірватись всередину. Таким чином будівля була врятована від знищення. Противник був вибитий з неї, жодного німецького солдата там не залишилося. Нині на фасаді Палацу дитячої та юнацької творчості (колишній Палац піонерів) встановлено меморіальну дошку, на якій викарбувано: "У грудні 1943 року в боях за визволення Черкас від німецько;фашистських загарбників при взятті цього будинку проявив мужність син грузинського народу Чіковані В. В.". Старший лейтенант Чіковані В. В. брав участь у Корсунь; Шевченківській битві, де він і здійснив свій останній подвиг. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року старший лейтенант Чіковані В. В. був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Похований Герой в с. Водяники Звенигородського району Черкаської області. На шкільному подвір'ї середньої школи № 12 у місті Черкаси встановлено бюст Героя Радянського Союзу Чіковані Вахтанга Володимировича.

76

Вулиця Якубовського Названа на честь Героя Радянського Союзу Якубовського Ізраїля Семеновича, який народився у місті Черкаси. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. У роки Великої Вітчизняної війни Якубовський Ізраїль Семенович (1924 ; 1944) відзначився при форсуванні Керченської протоки і штурмі кримського села Жуківки, де разом з бійцями захопив плацдарм та утримував його до підходу радянських військ. Загинув у Білорусії в с. Смолиці, де й похований.

Вулиця Яцика Названа на честь видатного діяча міста Черкаси Яцика Петра Андрійовича, який героїчно загинув під час гітлерівської окупації. Дата найменування вулиці / 1970 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Зелений". Яцик Петро Андрійович (1908 ; 1942), у передвоєнні роки ; голова Черкаського райвиконкому, який вніс значний внесок у

77

розвиток народного господарства міста і району. Під час оборони міста Черкаси Яцик П. А. ; командир Зведеного винищувального загону, сформованого з робітників черкаських підприємств. Був залишений в окупованому місті Черкаси для організації підпільної роботи, але схоплений фашистами і розстріляний у черкаській в'язниці в січні 1942 року.

78

Вулиця 14:го Грудня Названа на честь визволення міста Черкаси від фашистських загарбників. Дата найменування вулиці / 1983 рік.

14 грудня 1943 року Совінформбюро повідомляло: "Війська 2;го Українського фронту оволоділи містом Черкаси. Бої за Черкаси були жорстокими. Німці перетворили всі кам'яні будинки в укріплені вогневі точки. У підвалах і на горищах засіли ворожі снайпери. Ворог безперервно кидав в атаку танки з десантами автоматників. Боротьба йшла за кожний квартал, за кожну вулицю. Прагнучи будь;якою ціною втримати місто, ворог безперервно підкидав свіжі резерви. Долаючи впертий опір фашисті, наші війська вчора вночі почали вирішальний штурм міста. Одночасно був зроблений обхідний маневр з півдня, з району вокзалу, і завдано удару з островів на Дніпрі. Сьогодні, на світанку, наші бійці повністю очистили місто Черкаси від німецько;фашистських загарбників. Ворог поніс величезні втрати. За останні дні в боях за місто знищено до 6000 німецьких солдатів та офіцерів. Захоплено трофеї та значну кількість полонених".

Фото гармати у Парку Перемоги

79

Вулиця 2:го Українського фронту Названа на честь військових частин і з'єднань 2/го Українського фронту, які восени / взимку 1943 року визволяли місто Черкаси від фашистських загарбників. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована в мікрорайоні "Дахнівський".

Фото штандарта 2;го Українського фронту

Вулиця 38:ї Армії Названа на честь 38/ї армії, яка у серпні 1941 року обороняла місто Черкаси від фашистських загарбників. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Дахнівський". У серпні 1941 року місто Черкаси захищала від гітлерівських військ 38;а армія під командуванням генерал;лейтенанта Дмитра Івановича Рябишева. Завдання оборони різко ускладнилися, коли гітлерівським військам групи "Південь" удалося оточити в районі Умані 6;ту і 12;ту армії. У зв'язку з цим, на великій, майже 200;кілометровій Фото командуючого 38;ю армією Рябишева Дмитра Івановича

80

відстані, утворився розрив між Південно;Західним і Південним фронтами. Кількісна перевага ворога швидко зростала. До десяти атак в день відбивали радянські воїни на Черкаському плацдармі. Два тижні точилася битва під Черкасами. Жителі краю, як могли, допомагали вести боротьбу з ворогом. В боях за місто відзначилися особові склади бронепоїздів №55 і №57, які курсували залізницею Сміла ; Черкаси, та річковики Дніпровської воєнної флотилії. Мужньо і віддано билися з гітлерівцями воїни 116;ї та 212;ї стрілецьких дивізій, окремих підрозділів 196;ї і 97;ї стрілецьких дивізій, 4;ї повітряно;десантної дивізії та льотчики 15;ї змішаної авіадивізії.

Вулиця 30:річчя Перемоги Названа на честь 30/ї річниці Перемоги радянського народу над фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні (22 червня 1941 року / 9 травня 1945 року). Дата найменування вулиці / 1975 рік. Вулиця розташована у Південно/Західному районі. Фото Ордена Перемоги – вищого військового ордена СРСР

81

Вулиця Гвардійська Названа на честь гвардійських військових частин, які брали участь у звільненні міста Черкаси від фашистських загарбників. Дата найменування вулиці / 1961 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Яблуневий".

Вулиця Героїв Дніпра Названа на честь Героїв Битви за Дніпро, визволителів міста Черкаси та Правобережної України. Дата найменування вулиці / 1983 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Митниця". Текст листівки Політуправління Червоної Армії від 22 вересня 1943 року: "Вперед, за Дніпро! Лихоманить розбійницьку гітлерівську армію. Земля палає під ногами душогубців. Світла і радісна перемога супроводить наші радянські війська. Україна очікує нас! Годі проклятим фашистам панувати на сонячній землі. Ген уже сяйнула перед нашими очима срібна стрічка Дніпра. Добридень, Славуто! Уклін тобі від усіх радянських

82

рік. Котиш ти свої горді хвилі до моря. Ти не скорився ворогові. Як душа народна, дужий ти і широкий. Уклін тобі, Дніпре, колиско слов'янських народів. Уклін тобі, нездоланна українська річко. Ми підходимо до Дніпра на всій його протяжності. Заметушилися фашисти, як сучі діти. Але ніщо вже їх не врятує. Наші воїни не дають їм перепочинку, б'ють супостатів на всіх фронтах. Нехай тепер спробують маневрувати своїми резервами. Охрімова свита у них вийде! Наше військо тисне фашиста до Дніпра. Недалеко вже й висока задніпровська гора ; святиня українського народу, могила Тараса Шевченка. Уклін тобі, батьку Тарасе! Ми прийшли. Два роки земля над тобою ридма ридала, криком кричала. Хижаки;гітлерівці винищували український народ, гнали в рабство, закопували живцем у землю. Фашистський режим закінчився. Знову настав наш, радянський час. Ми підійшли до Дніпра. Уклін тобі, великий Тарасе, від усіх радянських людей. Загарбники тікають за Дніпро. Їм здається, що по той бік ми їх не дістанемо. Брешуть, вражі діти, дістанемо й за Дніпром! Утопимо гітлерівську погань у Дніпрі! Хай несе вода осоружні трупи в море, ; прокляття їм і ганьба. Вперед, за Дніпро! Українська мати благословляє визволителів. За Дніпром нас чекають;не дочекаються, геть уже очі виплакали за нами. Де ви, сини; де ви, брати; де ви, батьки? Вперед, за Дніпро! Перемога буде за нами!"

83

Вулиця Героїв Сталінграда Названа на честь черкащан / учасників Сталінградської битви (19 листопада 1942 року / 2 лютого 1943 року). Дата найменування вулиці / 1982 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Митниця". Фото медалі «За оборону Сталінграда»

Вулиця Десантників Названа на честь героїчних подвигів 3/ї, 5/ї гвардійських повітряно/десантних бригад та 7/ї гвардійської повітряно/десантної дивізії, які брали участь у визволенні міста Черкаси. Дата найменування вулиці / 1975 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний".

84

Вулиця Оборонна Названа на честь захисників міста Черкаси від німецьких загарбників влітку 1941 року. Дата найменування вулиці / 1972 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний".

Вулиця Слави Веде до меморіального комплексу м. Черкаси, де розташований Пагорб Слави, Стела Пам'яті з прізвищами черкасців, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, та обласний краєзнавчий музей. Дата найменування вулиці / 1985 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Центральний". Меморіальний комплекс "Пагорб Слави" у місті Черкаси споруджено на честь 3621 радянського воїна, 22 партизанів, що полягли у боях за звільнення міста Черкаси від фашистських загарбників у листопаді ; грудні 1943 року, та 527 жителів міста, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941 ; 1945 років. (Відомі прізвища 927 радянських воїнів i 2;х партизанів, які загинули при визволенні міста).

85

Композиція вирішена у великих монументальних формах. Широку ритуальну площу завершує курганоподібний насип із гранітними східцями, увінчаний скульптурою жінки;матері Батьківщини. У піднятій правій руці ; чаша з Вічним вогнем, ліва рука звернена вперед до ритуальної площі. На облицьованій гранітом підпірній стіні напівовальної форми змонтована горельєфна композиція на батальну тему та висічені прізвища 904 воїнів ; черкащан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Праворуч від ритуальної площі розміщена братська могила 3621 воїна з підрозділів 73;го стрілецького корпусу 52;ї армії 2;го Українського фронту, 3;ї та 5;ї повітряно;десантних бригад, 7 повітряно;десантної дивізії та 22 партизанів із загону ім. Сталіна, які загинули у листопаді ; грудні 1943 року, визволяючи місто Черкаси від німецьких загарбників. Їхні останки на Пагорб Слави були перенесені у 1967, 1975 та 1992 роках із братських та індивідуальних захоронень в різних частинах міста. Прізвища полеглих воїнів висічені на надмогильних плитах із сірого граніту. Ліворуч від братської могили розміщені могили Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за Черкаси. На могилах встановлені надмогильні плити з меморіальними написами: ; Герой Радянського Союзу лейтенант Молотков Володимир Михайлович 1922;1943 ; Герой Радянського Союзу старший сержант Онопрієнко Іван Олексійович 1920;1943

86

; Герой Радянського Союзу лейтенант Лазарєв Федір Федорович 1922;1943 ; Герой Радянського Союзу старший лейтенант Поднєвич Валентин Панасович 1922;1943 ; Герой Радянського Союзу старший сержант Чалов Степан Андрійович 1919;1943.

Вулиця Танкістів Названа на честь героїчних радянських танкістів, які в роки Великої Вітчизняної війни визволяли місто Черкаси від німецьких загарбників, та танкової частини, що дислокувалася в місті. Дата найменування вулиці / 1975 рік. Вулиця розташована у мікрорайоні "Привокзальний".

Вулиця Червоноармійська Названа на честь черкащан / бійців Червоної Армії. Дата найменування вулиці / 1941 рік. Вулиця розташована у мікрорайонах "Благовісний" і "Центральний".

87

Провулок Панфіловців Названий на честь 28/ми героїв/панфіловців з 316/ї дивізії генерал/майора Івана Панфілова, які зупинили німецькі танки на підступах до Москви. Провулок розташований у мікрорайоні "Зелений".

16 листопада 1941 року група винищувачів танків на чолі з політруком Клочковим В.Г. вступила у нерівний бій з ворожими військами біля роз'їзду Дубосєково Волоколамського району Московської області. Червоноармійці трималися мужньо, відбивши не одну атаку супротивника і не відступивши ні на крок. На засніженому полі залишилося 18 підбитих броньованих машин ворога. Смертю героя загинув і наш земляк, рядовий 316;ї стрілецької дивізії генерала Панфілова, Єрофій Павлович Довжук з села Павлівка Перша Тальнівського району. Єрофій Довжук у складі групи 11 саперів дві доби відбивав атаки фашистських танків на підступах до Москви. Тут вони всі загинули. Про їх подвиг стало відомо лише у 1970;х роках. Тоді ж Є.Довжук і його загиблі побратими були нагороджені орденом Леніна.

Фото легендарного командира 316;ї дивізії генерал;майора Івана Васильовича Панфілова

88

Провулок Партизанський Названий на честь бійців партизанських загонів, які брали участь у визволенні міста Черкаси та Черкащини від фашистських загарбників. Дата найменування провулку / 1960 рік. Провулок розташований у мікрорайоні "Яблуневий". У боях за звільнення міста Черкаси у листопаді ; грудні 1943 року загинули 22 партизани.

Пам’ятник партизанам Холодного Яру

89

Літературні джерела 1. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. М., 1989.

2. Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область.

3. Герои;освободители Черкасщины. Днепропетровск, 1975.

4. Кривенко С.І., Портянко О.А., Соса П.П. Назви вулиць, провулків і площ м. Черкаси (1893 ; 1992). Черкаси, 1992.

5. Соса П.П., Кривенко С.І., Страшевич В.Б. Вулиці Черкас. Черкаси, 1997.

6. Слава Черкащини. Дніпропетровськ, 1967.

7. Увінчані славою. Черкаси: Чабаненко Ю.А., 2010.

8.Тамара Горб;Дубова. Україна не стала на коліна. Черкаси: "Відлуння;плюс". 2010.

9. Збережемо пам'ять про подвиг. Черкаси: "Ваш дім", 2005.

10.М.І.Бушин, Є.П.Єрмілов "Черкаський край в особах: 1941 ; 2011", Черкаси, 2005.

11. Минуле згадують бійці. Спогади фронтовиків;ветеранів Великої Вітчизняної війни, визволителів міста Черкаси. Кіровоград.

12.Зразковий музей бойової слави 254;ї Черкаської стрілецької дивізії. Черкаси, 2007.

90