Вибух євангелізації by Издательство Христианское просвещение

Д. Джеймс Кеннеді

ВИБУХ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ Вступ Біллі Грема Третє видання ПРОГРАМА ДЛЯ РЯДОВИХ ЧЛЕНІВ ЦЕРКВИ Під редакцією Д. Джеймса Кеннеді та Т.М. Мур

Від серця до серця – ВЕ Християнське просвітництво Одеса 2015

“Evangelism Explosion”, by D. James Kennedy ББК 86.37 Д. Джеймс Кеннеді Вибух євангелізації – [Пер. з англ. – Гергель В. за участю Новак Т.] – Одеса: Християнське просвітництво, 2015. – 286 с.

Біблія цитується з нового українського перекладу, виданого Канадійським Біблійним товариством у Торонто 1962 року. Evangelism Explosion III International. Всі права належать організації “EVANGELISM EXPLOSION III INTERNATIONAL”. Передрук дозволяється тільки з письмового дозволу. EVANGELISM EXPLOSION III International P.O.Box 23820 Fort Lauderdale, Florida 33307, USA Phone (305) 491-6100 Fax (305) 771—256 Міжнародний Вибух Євангелізації III п/с 23820 Форт Лодердейл 33307, США Телефон (305) 491-6100 Факс (305) 771-2256 Рада служіння “Від серця до серця — ВЄ” Україна, 08200 м. Ірпінь, Київської обл., вул. Чехова, 1а Тел./факс (04597) 6-23-41

Зміст

Про автора..............................................................................................5 Вступне слово доктора Біллі Грема......................................................7 Передмова до третього видання “Міжнародний Вибух Євангелізації”.... 9 Передмова до першого видання..........................................................13 Розділ 1. Навчання євангелізації рядових членів церкви...................15 Розділ 2. Виклад Євангелії...................................................................38 Розділ 3. Аналіз викладу Євангелії......................................................76 Розділ 4. Вміння переконливо використовувати свідчення..............114 Розділ 5. Як реагувати на заперечення...............................................125 Розділ 6. Ілюстаціїї..............................................................................168 Розділ 7. Декілька корисних порад.....................................................179 Розділ 8. Благовіствування як спосіб життя......................................183 Розділ 9. Анкетування як знаряддя євангелізації..............................191 Розділ 10. Душеопікунство..................................................................211 Розділ 11. Поповнення лав благовісників..........................................220 Розділ 12. Структура ієрархії...............................................................236 Додаток А ............................................................................................252 Додаток Б. Подальше душеопікунство...............................................254 Додаток В ............................................................................................284

Ця книга з любов’ю присвячується сотням рядових членів пресвітеріанської церкви Корал Ридж і десяткам тисяч євангелістів усього світу, які протягом багатьох років використовували на практиці принципи і методи цієї програми.

ПРО АВТОРА

октор Д. Джеймс Кеннеді народився в м. Огаста, штат Джорджія, виріс у Чікаго, а більшу частину життя провів у Флоріді. Після закінчення університету в м. Тампа він отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук, а закінчивши пізніше Колумбійську теологічну семінарію й Інститут Богослов’я в Чікаго, був удостоєний ступеня бакалавра богослов’я з відзнакою і ступеня магістра з особливою відзнакою. Пізніше йому був наданий ступінь доктора богослов’я коледжем і Євангельською школою богослов’я Трініті, а також ступінь доктора філософії Нью-Йоркським університетом. Доктор Кеннеді читав лекції і викладав у десятках різних семінарій і коледжів. Зі своїм словом він звертався до 75 000 священнослужителів і студентів семінарій. Темою його виступів була євангелізація за допомогою рядових членів церкви. Окрім того, він є постійним викладачем одного з факультетів Школи Євангелізації Біллі Грема.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОРИСТАННЯ ПОДАНОЇ ПРОГРАМИ Використання в служінні описаної методики євангелізації проводиться в пресвітеріанській церкві Корал Ридж, м. Форт Лодер дейл, штат Флоріда, вже протягом двадцяти років. Кожного тижня близько 700 рядових членів цієї церкви викладають Євангеліє нехристиянам, і Господь рясно благословляє цей труд. Кількість членів церкви Корал Ридж зросла з 17 до 6500 осіб, а священнослужителів — від одного до 12. Але більше, ніж кількість членів церкви, вражає кількість тих, хто приходить до церкви щонеділі. За останні чотири роки до церкви додавалося по 1285 членів щорічно, а відвідування церкви у неділю зросло до 10000 осіб. Значно поширилася сфера діяльності церкви та її можливості. Якщо спочатку вона обмежувалася лише власними скромними прибутками, то зараз її бюджет зріс до 10 мільйонів доларів. Близько 120 сімей працюють на

Вибух Євангелізації

професійній основі й увесь свій час присвячують служінню. Нині богослужіння пресвітеріанської церкви Корал Ридж транслюються по каналах телебачення в 3300 містах і округах США, а також в 21 країні світу. Це лише деякі з вражаючих результатів, які стають реальністю, коли церква серйозно сприймає заповідь Христа про підготовку своїх членів до євангелізації. 1 квітня 1983 р.

ВСТУПНЕ СЛОВО доктора Біллі Грема

октор Д. Джеймс Кеннеді є пастором пресвітеріанської церкви Корал Ридж в місті Форд Лодердейл, штат Флоріда. Я знаю його вже декілька років і пильно стежу за його служінням. Мені настільки сподобалася його програма євангелізації силами членів церкви, що я запросив його читати регулярні лекції у нашій Школі євангелізації перед багатотисячною аудиторією студентів-богословів, молодих священнослужителів та інших християнських працівників. Доктор Д. Джеймс Кеннеді не одразу став проповідником. Колись він працював інструктором у школі танцю Артура Мюррея і досягнув немалих успіхів у цій сфері. Але одного разу вранці він почув по радіо проповідь доктора Дональда Грея Барнгауза з Філадельфії, який запитав своїх слухачів про те, що чекає їх у вічності. Звичайно, можна було просто вимкнути радіо, але це не давало відповіді на болюче запитання. Результатом стало воістину революційне переродження молодого Кеннеді. Він залишив посаду інструктора і присвятив себе вивченню богослов’я, а згодом став пастором пресвітеріанської церкви Корал Ридж. Журнал “Християнство сьогодні” цілком справедливо відмічає, що його церква є найбільш зростаючою серед пресвітеріанських церков США. За 9 років кількість її членів виросла з 17 до 2000. І це в той час, коли інші церкви скаржаться на зменшення кількості членів. Для такого феноменального зростання, безсумнівно, існує цілий ряд причин, але я хотів би звернути вашу увагу на дві основні. Перша міститься в непохитній вірі доктора Кеннеді в Господа нашого Ісуса Христа, в його готовності принести будь-яку жертву Богові, якою б дорогою вона не здавалася. Друга причина полягає в глибокому розумінні пастора Кеннеді запозиченої з Біблії думки про першочергове завдання церкви залучати до євангелізації всіх її членів. Церква Христова повинна йти проповідувати Христа. В даній книзі доктор Кен-

Вибух Євангелізації

неді показує, як можна мобілізувати всю громаду на виконання цієї місії. Вибравши учнів, він проводить з ними вечірні заняття раз на тиждень протягом чотирьох місяців, посвячуючи їх у всі тонкощі мистецтва особистої євангелізації. Він навчає їх по особливій програмі, а потім показує її використання на практиці. Після цього стажисти стають наставниками і навчають інших. За словами одного канадського пастора, до церкви якого залучили 103 нових члена у результаті використання даної програми протягом восьми місяців, методика доктора Кеннеді “є найграндіознішим досягненням 20-го століття у галузі особистого розповсюдження Євангелія, що дозволяє реалізувати колосальний потенціал рядових членів церкви”. Яким би недостойним іноді я себе не відчував, та ось уже двадцять років, як Бог дарує мені радість бачити, як найбільші стадіони світу вщент заповнюються людьми, які прагнуть почути слово Христа, записане в Біблії. Але не менш важлива і євангелізація на основі Нового Заповіту, де слова ллються від серця до серця. Червень, 1970 р.

ПЕРЕДМОВА

до третього видання “Міжнародний Вибух Євангелізації”

вадцять років тому, коли починалася ця праця, подібне бурхливе зростання євангелізації здавалося скоріше мрією, але сьогодні ця мрія все більше й більше набирає риси реальності. Церква Христова зростає в усьому світі з небаченою швидкістю. Багато в чому це пояснюється тим, що все більша кількість простих віруючих усвідомлює свою відповідальність і велич дару бути свідками віри в Ісуса Христа. Кожен рік тисячі християн навчаються свідчити іншим людям. Церква, по правді, стає схожою на “могутню армію”. Але те, що найбільш вражає, міститься в тому, що, чим більше зростає церква і чим більша кількість християн проходить навчання, тим швидшими стають темпи зростання. Ми дійсно спостерігаємо справжній “вибух євангелізації”, але його вершина ще попереду! За оцінками, до кінця цього року близько десяти тисяч церков у більш ніж п’ятдесяти країнах будуть навчати своїх членів свідчити, використовуючи принципи і методику, розроблену в рамках програми “Вибух євангелізації”. Протягом ряду років у програмі “Вибух євангелізації” (ВЄ) склалися три наступних етапи.

I. ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ З самого початку праці згідно програми ВЄ було очевидно, що євангелізація не є самоціллю, а лише початком. Хоча головною метою ВЄ була (і залишається дотепер) євангелізація, ми зрозуміли, що для її успіху необхідно мати дружні відносини, атмосферу любові між наставником і учнем. Окрім того ми усвідомили, що новонавернених одразу після прийняття Ісуса Христа не можна залишати на себе самих, бо вони потребують духовної підтримки й опіки.

Вибух Євангелізації

II. ДУХОВНЕ НАСТАВНИЦТВО В міру набуття реального досвіду євангелізації нам ставало все більше й більше зрозуміло, що найкращі результати дає така праця, при якій духовне наставництво проходить на трьох рівнях.

1. Наставник і учень Практичне навчання значно покращує якість свідчення рядового віруючого. Це такий тип навчання, коли, йдучи свідчити, досвідчений євангеліст бере з собою менш досвідченого. Протягом декількох місяців менш досвідчений євангеліст поступово залучається до викладу Євангелія, і це продовжується до того часу, поки учень сам не зможе провести всю бесіду.

2. Взаємовідносини учасників програми ВЄ з іншими членами церкви В процесі праці за нашою програмою євангелізації до неї залучається вся церква, й відбувається це завдяки молитовній підтримці: кожен учасник євангелізаційної програми, який проходить навчання, звертається до двох членів церкви з проханням підтримати його молитовно під час навчання. Він розповідає їм про свої труднощі і просить їх молитися кожен тиждень про тих людей, яких він старається привести до Господа. Таким чином, все більша і більша кількість людей безпосередньо входить у служіння євангелізації. Учасники програми добре розуміють, що привести людину до Христа — це лише початок, і вони можуть покладатися на більш досвідчених членів церкви і керівників, а також, що в наступних етапах вони матимуть підтримку і допомогу у вихованні нових християн. В кожній церкві значну частину складають віруючі, які лише відвідують богослужіння. У міру того, як вони приєднуються до молитви за новонавернених, зростає і їхня власна духовна активність. Разом із тим віруючі, які безпосередньо займаються євангелізацією, не почувають себе вибраними і відірваними від решти членів громади й уникають фарисейської спокуси елітарності. Таким чином скріпляються зв’язки церкви в цілому.

Передмова до третього видання

3. Новонавернені і духовні батьки Христос заповідав нам “навчати всі народи”, але, щоб належним чином навчати один одного, ми повинні ділитися досвідом усього свого життя. Тут недостатньо добре знати зміст Євангелія, тому тільки ті віруючі, які досягли певної духовної зрілості у своєму житті, можуть взяти на себе відповідальність навчати духовних дітей, з тим щоб і вони, у свою чергу, стали відповідальними й активними християнами, які будуть здібні приносити духовні плоди.

III. ЗРОСТАННЯ ЦЕРКВИ Місцева церква — це Господня сім’я. Вона складається з молодих і старших, а з духовної точки зору — зрілих і не зовсім зрілих. Щоб учень набув достатньої зрілості й міг стати справжнім євангелістом, він повинен знати, як будувати свої відносини, як із зрілими, так і з недостатньо зрілими у духовному плані членами церкви, а також з нехристиянами. Деякі церкви розпочинають працю згідно програм євангелізації, не оцінивши свого власного духовного стану. Діяльність таких церков може мати дуже плачевні результати. Служителі церков повинні постійно піклуватися про духовне здоров’я своїх членів, щоб уся церква зростала і помножувалася, даючи духовні плоди. Ісус сказав: “По тому пізнають усі, що ви учні Мої, коли будете мати любов між собою”. А далі у Євангелії від Івана Ісус додає: “Я — у них, а Ти — у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти”. Саме любов і єдність віруючих, їх взаємозбагачення, наповнене любов’ю Христовою, яка охоплює нас, свідчать світові про силу і правдивість Євангелія. Основні заповіді Євангелія можна викласти людині за декілька хвилин, але вони стають для неї дійсно живими, лише коли вона відчує їх, спілкуючись з іншими членами церкви. Недаремно таке свідчення отримало назву “церковної євангелізації”. Колективне свідчення євангельської правди, яка оновлює життя, у місцевій церкві стає фоном, основою для особистого свідчення. Без такої основи особисте свідчення завжди буде дещо обмеженим. З іншого боку, особисте свідчення кожного члена церкви приводить до зростання духовності всієї церкви в

Вибух Євангелізації

цілому, примножує її. Христос заповідав нам свідчити не заради свідчення, а для того, щоби збільшувати свою церкву. Незабаром після першого семінару по підготовці духовних наставників в м. Форт Лодердейл, штат Флоріда, що проводився в 1976 р., керівники церков з інших країн зацікавилися цією роботою. Особливо великих успіхів досягли ті, які працювали у практично здорових, чутливих до нових віянь у духовному й культурному житті церквах. Тепер у Форт Лодердейлі організований міжнародній центр, в основу діяльності якого покладена ця програма. Центр підтримує регулярні контакти з церквами, що працюють згідно нашої програми в усьому світі. Потрібно врахувати, що 80% людей, яких необхідно євангелізувати, живуть за межами Західного світу. Ми сподіваємося, що з Божою допомогою протягом наступних десяти років наша програма буде використовуватися практично серед усіх народів світу, зрозуміло, з урахуванням культурних особливостей кожного регіону. В останні роки нам стало ясно, що потрібно спростити деякі матеріали, особливо ті, що стосуються роботи з новонаверненими, а також учбові матеріали. Це одне з головних завдань третього видання. Т. М. Мур, наш старший віце-президент, відредагував і спростив останні розділи книги, в той час, як я займався, головним чином, переробкою перших розділів, із урахуванням побажань наших проповідників, які працюють згідно програми ВЄ. Так, ми вирішили приділити більше уваги темі воскресіння Ісуса Христа і Його керуючій ролі у нашому житті, а також докладніше зупинитися на темі покаяння і дії Святого Духа. Особливо велика роль Святого Духа у молитві в момент прийняття рішення, формування впевненості у спасінні й у період подальшого душеопікування. Підносячи свої проникливі молитви до Бога, Творця духов ного врожаю, ми кличемо до Нього з надією, що Він і в майбутньому буде використовувати програму ВЄ на добро спасіння незчисленної кількості людей по всьому світу, для чого і призначене це видання. Єдиного Бога славимо! 1 квітня 1983 року. Д. Джеймс Кеннеді, засновник і президент програми

ПЕРЕДМОВА до першого видання

житті християнської церкви з’явилося щось нове, а саме служіння “Вибух євангелізації”. Останніми роками ми багато чуємо про “демографічний вибух” — про збільшення чисельності населення нечуваними темпами. Темпи приросту населення вищі, ніж церкви. Все це пояснюється дуже просто. В той час, як населення зростає у геометричній прогресії, до церкви лише “додаються нові члени”. Цілком очевидно, що при такому стані речей їм ніколи не зрівнятися. Єдиний шлях вирішення даної проблеми — це, просто кажучи, “духовне множення”. Для цього необхідні зусилля всієї церкви. Більше того, це стосується всіх і кожного, хто кличе ім’я Христа. Вибух євангелізації — це відповідь Бога на вибух демографічний. Тисячі рядових членів церкви і пасторів, які опанували досвід свідчення, є Його “вибуховою речовиною”. Святий Дух, діючи через Євангеліє, відіграє роль висадника, пробуджує приховану в них вибухову силу. В результаті такого божественного вибуху виникає не хаос, а нове творіння, до Церкви залучається величезне число нових християн, яких, у свою чергу, готують продовжувати цю духовну ланцюгову реакцію. На всесвітній конференції з проблем євангелізації, яка відбулася у Швейцарії в середині 1969 року, було відмічено, що шістдесяті роки характеризуються зростанням активності рядових членів церкви. Приблизно у 1960 році в різних куточках світу майже одночасно з’явився цілий ряд релігійних громад і рухів, які були близькі за поглядами. Всі вони усвідомили необхідність мобілізувати і як слід підготувати потужну армію рядових віруючих для розповсюдження Євангелія. Ми вважаємо, що нарешті, після декількох століть, протягом яких усе життя Церкви було орієнтоване на священиків і пасторів, Святий Дух через це служіння повертає Церкву до того стану, в якому вона була у перші три століття християнства.

Вибух Євангелізації

Великий ентузіазм тисяч пасторів, які з готовністю прийняли участь у навчанні рядових членів церкви, також підтверджує, що новий рух — вияв дії Святого Духа. Рядові члени церкви не тільки самі навчаються свідченню, але можуть, у свою чергу, пройти підготовку, щоби навчати інших свідчити і, тим самим, у багато разів збільшити плодотворність свого служіння. Недарма говориться, що найуспішніше працює той, хто сам готує нових працівників. Програма підготовки євангелістів із числа рядових віруючих у нашій церкві дала такі вражаючі результати, що багатьом людям, які не усвідомлюють духовного потенціалу подібного служіння, вони можуть видатися просто неймовірними. Ми самі зі смиренним благоговінням дивимося на плоди цієї божественної праці і знаємо, що все це робиться силою Господа Ісуса Христа на наших очах. Мета даної книги — допомогти іншим церквам, пасторам і простим віруючим краще навчитися свідчити від серця до серця і підготувати інших до цієї праці. Я щиро вдячний багатьом людям, знайомим і незнайомим, які підказали багато цікавих ідей і прикладів для цієї книги. Я хотів би також виразити свою безмежну вдячність Кеннеді Смартові, який з великим терпінням навчав мене особистій євангелізації. Я безмежно зобов’язаний людям, які допомогли мені видати цю книгу. Я хотів би подякувати Гаррі Міллерові, який першим зібрав цей матеріал в один зошит; відданій групі членів нашої церкви, які протягом багатьох років збирали матеріали, що використовувалися спочатку лише у нашій церкві; моїй особистій секретарці Мері Н. Бункер за її постійну допомогу. Особливу подяку хочу виразити пані Рут Ромм, нашій видавничій секретарці, за її невпинну працю по передрукуванню і редагуванню рукопису даного підручника. Д. Джеймс Кеннеді, Форт Лодердейл, Флоріда, 1970 рік

РОЗДІЛ 1

НАВЧАННЯ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ РЯДОВИХ ЧЛЕНІВ ЦЕРКВИ А. ОГЛЯД ПРОГРАМИ

е, про що тут говориться, — не теорія, а факт! Це не мрії про замок на піску, а старанно звірені результати копіткої праці. Спочатку у пресвітеріанській церкві Корал Ридж в м. Форт Лодердейл, штат Флоріда, а потім у тисячах церков США й інших країн, принципи і методи роботи, що викладені у даній книзі, були джерелом нового життя для церков і сприяли наверненню багатьох і багатьох людей.

Універсальна методика Викладена програма підготовки рядових віруючих до євангелізації базується на досвіді вирішення проблем, що постали перед нашою церквою. Однак програма містить цілий ряд універсальних рекомендацій, випробуваних іншими церквами у великих і малих містах, селищах і сільській місцевості, в різних культурних спільнотах світу. На нашу думку, основні принципи програми співпадають з ідеями євангелізації, викладеними у Новому Заповіті, але це ні в якому разі не вичерпує всієї різноманітності біблійних методів євангелізації. Це програма особистого свідчення рядових віруючих, і вона ніяким чином не має суперечностей з іншими перевіреними методами євангелізації, такими як масова євангелізація, євангелізація з кафедри, євангелізація шляхом розповсюдження відповідної літератури і т. д.

Вибух Євангелізації

Сили рядових членів церкви — ключ до вирішення проблем євангелізації Усвідомивши, що найголовнішим, і в той же час, найменш використовуваним резервом євангелізації є рядові члени церкви, ми постаралися створити таку програму, яка б мобілізувала і готувала членів церкви (чоловіків і жінок, юнаків і дівчат) до постійної євангелізаційної роботи. Зрозуміло, що це дуже непросте завдання, що підтвердить будь-який пастор. І все ж таки видається, що основні новозавітні принципи євангелізації мають на увазі саме мобілізацію сил простих віруючих. Мова йде не про чергову короткотермінову кампанію, яких уже було немало, але про підготовку євангелістів з числа членів церкви на постійній основі протягом ряду років. Зупинимося на деяких принципах, що покладені в основу такої діяльності.

Б. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ Кожен християнин — свідок Господа У першому розділі Євангелії від Марка Ісус говорить Своїм послідовникам: “Ідіть услід за Мною, і Я зроблю, що ви станете ловцями людей”. А наприкінці Свого земного перебування Ісус сказав учням: “Та ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та Самарії, та аж до краю землі”. Таким чином Ісус на самому початку і наприкінці Свого земного служіння заповідав Своїм учням бути свідками Господа й ловцями людей! В останньому розділі Євангелії від Марка 16:15 міститься Велике Доручення Ісуса Христа Своїм послідовникам — “іти по цілому світові, і проповідувати Євангелію всьому створінню”. Отже, перший і найбільш очевидний принцип євангелізації міститься у тому, що Церква одержала заповідь від Самого Христа проповідувати Євангелію всьому світу, але тут виникає питання: “Хто і яким чином має це здійснити?”

Навчання євангелізації рядових членів церкви

Сіті диявола Апостол Павло говорив, що ми, християни, усвідомлюємо підступність і хитрість диявола. Однак цікаво, наскільки це справедливо сьогодні? Я впевнений, що перемоги в нього траплялися досить часто. У чому ж могла б міститися найголовніша стратегічна перемога сатани? Як ви вважаєте? Очевидно, що найголовнішою перемогою для диявола була б поразка Церкви. У чому ж вона могла б міститися?

Найбільша перемога диявола Зрозуміло, що, коли починаєш замислюватися про різноманітні диявольські хитрощі, на думку спадає багато чого. Однак мені хотілося б навести один приклад, який, на мій погляд, показує найбільшу перемогу лукавого. Дозволю собі провести аналогію: припустимо, що в сучасному світі якийсь центр пропаганди у країні нашого можливого ворога розробляє нову ідею. Ретельно продумавши все до дрібниць, він розпочинає її розповсюдження за кордоном. Спочатку вона з’являється лише в деяких авангардних виданнях, потім все частіше і частіше миготить на сторінках газет і журналів. Можливо, вона береться за основу сюжету п’єси або фільму, а потім і телевізійної програми. Пізніше виникають групи громадської підтримки, виникає рух протесту і, зрештою, ідея настільки захоплює громадську думку, що приймається усім населенням практично одноголосно. У чому ж міститься ця ідея? Вона полягає в наступному: війни надзвичайно небезпечні й важкі, і звичайні люди можуть безглуздо постраждати під час військових дій, тому їм не слід брати участь у війнах, надавши цю можливість генералам і адміралам. Я вважаю, що в цьому разі ні в кого не виникли б сумніви відносно кінця такої холодної (або не зовсім) війни, у яку ми всі втягнені.

Нехай воюють тільки генерали Напевно, ваша перша реакція буде приблизно такою: але це ж нісенітниця! Таку безглузду ідею неможливо нав’язати жодному народові! І все ж приблизно такого результату досяг

Вибух Євангелізації

диявол у нашій церкві. Я впевнений, що переважна більшість членів християнської церкви цілком серйозно вважає, що битву Христову за душі людей повинні вести, головним чином, священнослужителі й пастори. На думку більшості, євангелізація — це справа фахівців. “Врешті-решт, — кажуть вони, — я тільки м’ясник, пекар або свічник і нічого не розумію в богослов’ї. Я ніколи не навчався у семінарії; нехай цим займаються спеціально підготовлені церковні “генерали”! Я вважаю, що в цьому полягає величезна трагедія, що спала на долю християнської церкви. Її наслідки настільки згубні і всеохоплюючі, що нам важко повністю усвідомити їх.

Церква за часів перших християн Але ситуація у Церкві далеко не завжди була такою! Візьміть для прикладу 4-й вірш 8-го розділу Книги Дій св. апостолів, в якому говориться: “А ті, що були розпорошені, ходили й благовістили Слово”. Цей вірш чудово підходить для проповіді. Але деякі люди можуть вам заперечити: “Хвилиночку, не так швидко. Обережніше! Адже ті, хто ходив по світу в той час, несучи людям Слово, були апостолами. Ви ж пам’ятаєте, Ісус вибрав дванадцять учнів і навчав їх, а потім вони почали благовістити”.

Благовістять усі! Певна річ, всім відомо, що фразу, вилучену з контексту, можна повернути як завгодно. А дуже суттєвим контекстом для вже процитованого вірша з восьмого розділу служить 1-й вірш того ж розділу, в якому йдеться про те, що “всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії”. А далі, як ми вже читали, “А ті, що були розпорошені, ходили й благовістили Слово”. “Благовістили” по-грецьки звучить як “євангелізо”, що означає — “займалися євангелізацією”. Таким чином усі, крім апостолів, ходили і скрізь сіяли! Тепер ми знаємо, що апостоли, безумовно, зробили свою частину роботи. Але богонатхненний автор особливо підкреслює, що всі інші, крім апостолів, також ішли й несли Слово Боже.

Навчання євангелізації рядових членів церкви

Перші результати євангелізації За перші три століття свого існування Церква Христова досягла дійсно вражаючих результатів. Вся язичницька Римська імперія, можна сказати, впала під натиском розтрощувальної сили Христової Євангелії. Учні й послідовники Христа відважно перетинали моря й пустелі, відправлялися в темні чагарники джунглів, ішли у великі й малі міста і врешті проникли у Сенат і палац імператора в Римі, не припиняючи зусиль до тих пір, поки на престол римських цезарів не сів християнин. Яким чином це стало можливим? Саме тому, що всі проповідували. Християнська Церква зростала з такою швидкістю, що до середини другого століття один з великих апологетів зміг сказати: “Ми всюди, ми у ваших містах і селах, ми у вашій армії і на флоті, ми у ваших палацах і в Сенаті, ми усіх перевищуємо числом”. Імператор Костянтин (чи був він християнином — залишимо відповідь історикам) дуже добре розумів, що у нього не було ніякої можливості об’єднати Римську імперію або утримати в ній владу без допомоги християн.

Розкол на клір і простих віруючих До 300 року після Р. X. Церква володіла такою колосальною силою і розповсюджувалася так швидко, що, здавалося б, до 500 року в усьому цивілізованому світі мало бути проповідане Слово Боже й закінчена євангелізація. Але тут щось сталось. У 313 році імператор Костянтин видав указ про віротерпимість, яким поклав кінець вже послабленому гонінню на християн. У наступні десятиліття були прийняті інші укази на користь християн і, зрештою, вся Римська імперія спеціальним указом була об’явлена християнською. В результаті у церкву ринули мільйони язичників, які принесли з собою свої язичницькі погляди і марновірства. Вони навіть не знали Євангелії, їм не довелося пережити перетворюючу силу Слова Божого, і тому, зрозуміло, вони не могли розповісти про це іншим. Так поступово складалася думка, що існує чіткий поділ між кліром — священнослужителями — і мирянами церкви, і що робота по євангелізації повинна проводитися професійно підготовленими

Вибух Євангелізації

людьми. Це й було надано священикам. Тоді настали справді темні часи! За винятком декількох світлих моментів в історії Церкви, вони продовжуються і донині.

Нехай євангелізацією займаються пастори Викрут диявола виявився настільки успішним, що, за деякими оцінками, приблизно 90% американських віруючих жодного разу не привели хоча б одну людину до Христа. Таким чином, воїнство Христове зменшилося більше, ніж у десять разів, а рядові члени церкви, як і раніше, продовжували дотримуватися думки, що євангелізація — це справа служителів. І ми повинні бути вдячними Господеві за те, що нині значно зросла активність рядових членів церкви, і вони все частіше розуміють необхідність і беруть на себе відповідальність за розповсюдження Євангелії.

Рядові члени церкви дуже важливі Другий головний принцип міститься у тому, що готувати рядових членів церкви до євангелізаційної роботи повинні служителі. Більше ніж 99% чисельності церкви складають незвільнені для служіння віруючі, та, якщо вони залишаться пасивними, битву з дияволом буде, безсумнівно, програно.

Завдання служителів церкви Ми бачимо, що більшість рядових членів церкви попали у розставлені дияволом сіті, але те ж, без усякого сумніву, можна сказати і про пресвітерів, тому що, як ми можемо судити, не всі вони усвідомлюють головну мету свого служіння. У 4-му розділі Послання св. ап. Павла до ефесян, йдеться про те, що Христос у Церкві “настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби...” Тобто, значення цих віршів міститься у тому, що Христос поставив пастирів і вчителів для підготовки святих на діло служіння, для збудування Тіла Христового.

Навчання євангелізації рядових членів церкви

Революційна концепція Якби багато церков засвоїли подібну концепцію, це привело б до справжньої революції. Концепція міститься в тому, що основним критерієм оцінки успіху пастирського служіння стає наступне запитання: “Скількох віруючих я підготував для діла служіння?” Тому ми, пастори, повинні дивитися на себе не як на зірок або віртуозів в оркестрі, а як на тренерів добре підготовленої і зіграної команди. Отже, ми зрозуміли, хто і що повинен робити, а тепер давайте подивимося, які умови необхідні для того, щоб вони дійсно прийняли жереб служіння.

Навчання на практиці — відсутній елемент Слова про те, що кожен християнин повинен свідчити, лунали у проповідях сотні тисяч разів, і все ж, хоч скільки-небудь вражаюча армія свідків з числа віруючих, як і раніше, відсутня. Отже, для виправлення цього чогось не вистачає. Тут ми підходимо до третього дуже важливого принципу, а саме: мистецтво благовіствування вивчають не теоретично, а практично. Ці доволі часто повторювані слова дуже точно вказують на той елемент, який, як правило, відсутній під час навчання рядових членів церкви мистецтву благовіствування, й також досить непогано описують той метод, який використовував Христос, навчаючи Своїх послідовників. Тисячам служителів я ставив запитання, чи була необхідність свідчити темою їх проповідей або завданням навчання. Більшість із них відповідали позитивно, але, коли я запитав, хто з них іде євангелізувати разом з членами церкви, озивалося лише тричотири відсотки. Я опитав групу служителів, пасторів, місіонерів і з’ясував, що тільки півтора відсотки з них постійно приводять людей до Христа, й тільки троє з них займалися євангелізацією спільно з рядовими віруючими. Звичайній людині навчатися свідчити, сидячи у класній кімнаті, так само важко, як придбати досвід керування літаком, не виходячи з вітальні. Ланка, що відсутня в сучасній методиці підготовки євангелістів, яку так часто використовував Христос, —

Вибух Євангелізації

це навчання у ході використання на практиці отриманих знань (досвід практичної підготовки — ДПП).

Готуйте ловців людей Четвертий принцип даної програми міститься у тому, що підготувати ловця душ значно важливіше, ніж здобути одну душу. Тактика духовного множення тільки тоді починає працювати на практиці, коли новонавернені згодом стають євангелістами, учні — вчителями. Оскільки 95% навернених ніколи нікого не приводили до Христа, не маючи певних навичок, то цілком очевидно, що підготовка членів церкви до ефективної євангелізації буде значно продуктивнішою, ніж навернення окремої людини. Господь заповідав не просто навертати людей, а йти помножувати кількість учнів. Саме через те, що, як би не було важливо привести одну людину до Христа, набагато важливіше підготувати того, хто приведе до Нього 10, 100, 1000 осіб. Одна з чудових особливостей даної програми полягає у тому, що її завдання двоєдине: рядові члени церкви готуються до євангелізації, спостерігаючи за євангелізацією інших. Тому перше не виключає друге. Ось такі, коротко, головні принципи, які необхідно розуміти і поділяти, якщо церква бажає організувати ефективне служіння євангелізації.

В. ОЗИРАЮЧИСЬ НАЗАД Страх свідчення Наша програма — узагальнення того досвіду, який я набув у пресвітеріанській церкві Корал Ридж, в якій мені пощастило розпочати своє скромне служіння у 1960 році. До цього служіння я приступив, як тільки закінчив семінарію, де вивчав курс по євангелізації і, крім того, прочитав на цю тему чимало книг поза програмою. Однак незабаром з’ясувалось, що досить освічені члени церкви у Форт Лодердейлі ніяк не реагували на мої слова з кафедри, мені ж бракувало як сміливості, так і конкретних знань про те, як викладати Євангелію віч-на-віч. Через 8-10 місяців церква зменшилася з 45 до 17 членів, і, запевняю вас,

Навчання євангелізації рядових членів церкви

що в той час я був найнещаснішим молодим пастором у Америці. Приблизно в той самий час я отримав запрошення у місто Декатур, штат Джорджія, проповідувати на тему про євангелізаційні зібрання в помісній церкві. Треба сказати, запрошення я прийняв з радістю, оскільки мені хотілося трохи відірватися і хоч якось потішитися після свого фіаско у Форт Лодердейлі.

Досвід, який перевернув усе подальше життя Після мого прибуття до Декатура, місцевий пастор сказав мені, що я буду проповідувати кожного вечора, але, що більш важливіше, він мав намір брати мене з собою на домашні візити тричі на день — вранці, вдень і ввечері — з метою особистої євангелізації окремих людей. Спочатку мене охопив жах, тому що я розумів, що не маю ніяких здібностей для цієї праці. І все ж таки наступного ранку ми вирушили в дорогу. Протягом півгодини я невміло намагався почати розмову, після чого пастор взяв ініціативу у свої руки й буквально за 15-20 хвилин навернув людину до Христа. Це мене вразило, але тоді я ще не усвідомлював, що цей досвід вчинить колосальний вплив на все моє життя. Протягом 10 днів я спостерігав, як цей пастор приводив до Христа людей одного за одним: за десять днів їх число досягло 54. До Форт Лодердейлу я повернувся новою людиною і почав робити те, чого навчився у Декатурі. Люди реагували точно так само. Незабаром десятки, а потім і сотні прийняли Христа. Принцип “навчання на практиці” я успішно використав на власному досвіді.

Невдача занять у класній кімнаті Однак незабаром я зрозумів, що існує визначена межа кількості людей, яких я особисто можу привести до Христа. І тоді мені стало ясно, що необхідно готувати інших до цієї роботи. Тут я зробив очевидну помилку, йдучи тим шляхом, яким ішли тисячі інших пасторів: я організував заняття по євангелізації. Всього занять було шість, після чого учні пішли благовістити. Всі вони повернулися додому у розпачі. Я зачекав декілька

Вибух Євангелізації

місяців, а потім зробив ще одну спробу, але цього разу дав уже 12 занять. Знову провал. Пройшло кілька місяців, і я організував нову серію занять, ще більше продуманих і складніших: 15 тижнів члени церкви навчалися благовістити — знову ніяких результатів. Треба сказати, що жодному з моїх учнів не вдалося привести кого-небудь до Христа.

Відсутнє кільце Але одного разу мене буквально просвітило — та ж я сам навчався благовістити протягом трьох тижнів, але так і не став справжнім євангелістом до тих пір, поки хтось не взяв мене з собою, щоб навчити на практиці. Після цього я почав програму, яка триває ось уже 17 років. А насамперед я взяв з собою першого свого учня і разом з ним відправився за однією з адрес, а потім ще і ще раз, до тих пір, поки у нього не з’явилася впевненість у правильності шляху. Те ж саме я повторив з другим і третім учнем. Їх кількість поступово збільшувалася. Після того, як люди самі отримали відповідну підготовку, вони змогли готувати інших.

Г. ЯК СПОНУКАТИ РЯДОВИХ ХРИСТИЯН ЄВАНГЕЛІЗУВАТИ Складнощі масового набору Часто підготовка євангелізації починається з того, що пастор проголошує проповідь на цю тему, а потім запрошує всіх, хто бажає взяти участь у програмі, зібратись у визначений час. Спочатку ми робили так само, але добрих результатів це не принесло. Зрозуміло, першим кроком буде проповідь з кафедри про відповідальність, почесний обов’язок і необхідність для кожного християнина свідчити про Христа. Особливу роль відіграває те, що ми беремо за основу, як уже згадані, так і інші місця Святого Письма. Проте, як показав наш досвід, дуже важко закликати людей до такого служіння з кафедри. Більш успішно це відбувається на особистій основі, у процесі індивідуальної бесіди людей, спочатку з пастором, а потім з підготовленими віруючими.

Навчання євангелізації рядових членів церкви

Д. ВИБІР ЄВАНГЕЛІСТІВ З ЧИСЛА ЧЛЕНІВ ЦЕРКВИ Індивідуальне запрошення Коли Христос призвав Своїх апостолів, Він спочатку молився протягом всієї ночі, а потім призвав кожного з них окремо й поіменно. Слово “апостол” (грец. “апостолос”) означає — “людина, яка послана кудись із завданням, дорученням”. Це слово використовується як у вузькому, так і в широкому значенні. У вузькому значенні воно стосується тільки до 12 апостолів, що були призвані Христом, а в широкому — до будь-якого християнина, котрому Спаситель наш Ісус Христос дав Велике Доручення — поширювати Євангелію. Тому ми радимо пасторам, наслідуючи приклад нашого Господа, після підсиленої молитви вибрати серед членів церкви декількох осіб, яких їм хотілося б взяти з собою для навчання євангелізації.

Звіти про результати праці Звичайно ми проводимо візити щосереди вранці, з 9-ї до 12-ї, і в четвер увечері, з 19.15 до 22.30. Кожного разу після цього ми проводимо зібрання, підводячи підсумки наших візитів, що особливо важливо для підбадьорення людей. На цих зібраннях, звісна річ, вислуховуються повідомлення про результати візитів. Такі обговорення укріплюють початкуючих євангелістів і стають доброю школою аналізу помилок і недоліків. Після цього заповнюється звіт за спеціальною формою, окрім того, статистичні результати візитів крейдою помічаються на дошці. Крім того, ми обговорюємо проблеми і труднощі, які виникли у кожному конкретному випадку, а пастор має можливість прокоментувати кожен такий випадок, допомагаючи, таким чином, усій групі знаходити вихід із скрутного становища. Подібні зібрання допомагають значно скоротити кількість людей, які відмовляються від участі у євангелізації з приводу невпевненості у своїх здібностях, оскільки у них є можливість отримати підтримку від тих, на кому було Боже благословення того дня чи вечора. Зараз наші звітні зібрання проводяться за системою, яка описана в одному з наступних розділів цієї книги (див. розділ “Душеопікунство”).

Вибух Євангелізації

З чого розпочати Як сформувати групу. Я запропонував би починати з того, щоб пастор вибирав для спільних візитів дві пари: двох осіб для ранкових візитів і двох — для вечірніх. Трьох чоловіків для однієї групи забагато, та іноді ми трудимося й такими групами. Але все ж краще, коли у групі є жінка. Хтось може заперечити: “А хіба Біблія не приписує нам вирушати благовістити по двоє?” Я порадив би ще раз звернутися до відповідного місця в Писанні. Безсумнівно, Христос посилав 70 учнів саме по двох, але виникає питання, хто були ці учні? Я не сумніваюся, що всі вони були чоловіками. А коли б у Нього було 35 чоловіків і 35 жінок, як би Він вчинив тоді? Звичайно, в ті часи це було нереально, а в наш час таке відбувається часто. Посилати сьогодні двох жінок у сучасному місті на вечірні візити досить небезпечно. Не рекомендується також посилати і жінку з чиїмось чоловіком. Тому група з трьох осіб, серед яких є жінка, буде кращим рішенням. Роблячи так, ми досягаємо двох цілей: по-перше, залучаємо жінок до роботи за програмою і, по-друге, подвоюємо швидкість підготовки. У когось може виникнути запитання: а чи можна посилати подружжя? Звичайно, можна, але, це тупиковий шлях, оскільки весь сенс програми у тому, щоб постійно збільшувати кількість учнів, і тому, рано чи пізно, чоловіка та дружину доведеться помістити у різні групи, щоб вони могли навчати інших. Тривалість навчання. У своїй церкві ми проводимо два семестри навчання протягом року — перший починається на початку жовтня і продовжується протягом чотирьох з половиною місяців до середини лютого, після цього починається наступна серія занять, що триває до літа. Звичайно, програма і тривалість навчання змінюються в залежності від місцевих умов. Помноження кількості учасників програми. На початку свого служіння мені не хотілося обмежуватися такими скромними масштабами і починати роботу з одним або двома членами церкви, і тому я вирішив підготувати цілу групу євангелістів за один раз. Але закінчилось це тим, що у мене не лишилося жодного. Однак, якщо почати з малого числа людей, поступово і досить швидко у вас буде солідна група свідків Христа. Після закінчення чотирьохмісячної програми навчання кожен із цих чоти-

Навчання євангелізації рядових членів церкви

рьох членів церкви підбере собі двох помічників, а пастор зможе набрати нову групу з чотирьох осіб. Таким чином, до перших чотирьох додасться ще вісім, разом шістнадцять, плюс сам пастор, разом сімнадцять. Після наступного семестру шістнадцять віруючих підберуть собі тридцять двох помічників, і їх буде вже 48, плюс нова група з чотирьох осіб, підібраних пастором — 52, сам пастор — разом 53. Як ми бачимо, досить швидко число євангелістів може вирости до сотні, двох і т. д. Новий набір. Набір учасників служіння ВЄ відбувається в ході візитів на дому, коли члени церкви, які пройшли підготовку, пояснюють своїм братам і сестрам суть програми, а потім запрошують їх на спілкування, де вони отримують повнішу інформацію відносно цілей і принципів програми, а також вислуховують звіт про досягнені результати. Далі пастор звертається до всіх присутніх із запитанням: “Чи готові ви повністю присвятити себе заняттям згідно програми “Вибух євангелізації” протягом чотирьох місяців? При цьому підкреслюється, що тим, хто не готовий вислухати курс повністю, краще й не починати. Як говорив ап. Павло, “Я боюся за вас, чи не дармо я працював коло вас?”.

Е. ПІДГОТОВКА ЄВАНГЕЛІСТІВ Наша програма включає три види навчання.

Види навчань 1. Навчання у класі. Заняття, по 45 хвилин кожне, проводяться раз на тиждень, коли люди збираються у церкві перед тим, як піти на візити. Вони отримують інформацію й розходяться за адресами. Інформація являє собою коротку лекцію на тему тижня й домашнє завдання на наступні сім днів. Після цього всі учасники розділяються на групи по три особи для практичного використання знань, отриманих за попередній тиждень. Більш докладні відомості про форму інструктажу й домашніх завдань читач знайде у розділі учбових матеріалів, що додаються до цього посібника. 2. Домашні завдання. Даний підручник містить докладну інформацію про те, як викласти Євангелію живо і логічно. Домашнє завдання

Вибух Євангелізації

на кожен тиждень включає заучування послідовності викладу визначеної частини Євангелії. Якість підготовки перевіряється щотижня у класі під час усного викладу. 3. Навчання у процесі досвіду практичної підготовки (ДПП). Третя і, на наш погляд, найважливіша складова частина підготовки — це навчання у ході практичної діяльності. Вона припускає, що той, хто навчається під час спільних візитів зі своїм наставником, уважно стежить за тим, як останній приводить людину до Христа. Це найважливіша і найнеобхідніша частина підготовки. Саме при такому підході до навчання майбутній євангеліст долає найбільшу перешкоду, з якою він зустрінеться під час свідчення, — страх перед реакцією слухача. Протягом шістнадцяти тижнів підготовки йому доведеться неодноразово слухати виклад Євангелії, і на його очах багато хто прийде до Христа. Такий досвід животворно вплине на його особу, і як ніщо інше, розвіє усі страхи. При такій роботі дуже важливо пам’ятати про принцип поступового перенесення відповідальності. Подібно до того, як учень пілота оволодіває мистецтвом керування літаком, поступово навчаючись, робить злет, керування польотом і посадку літака, так і той, хто навчається благовістити, поступово підводиться до того, щоб провести всю бесіду від початку до кінця. У мистецтві польоту є три основні частини — зліт, власне, політ і посадка. Їх цілком можна уподібнити трьом етапам у викладі Євангелії, а саме: вступ, виклад Євангелії і прийняття рішення. Точно так, як учень пілота починає з управління літаком у повітрі, так і майбутній євангеліст починає з того, що вступає в бесіду й поступово викладає все більшу й більшу частину Євангелії. Поступово він починає самостійно проводити вступну бесіду й підводити людину до прийняття рішення. Таким чином, глобальна мета досягається шляхом вирішення проміжних задач, які під силу для учня. Частина Євангелії, яку він викладає під час візиту у домі, вивчена ним на попередньому тижні і якість засвоєння попередньо перевірено у класі. У відповідний момент візиту наставник вимовляє приблизно наступну фразу, адресуючи її своєму слухачеві: “Ну що ж, до цих пір говорив, в основному, я. Нехай тепер Марія розповість нам про Божу благодать і про те, що вона означає особисто для неї”.

Навчання євангелізації рядових членів церкви

Марія починає викладати частину Євангелії, і, коли вона стикається з труднощами, наставник приходить на допомогу й доводить до кінця хід викладу.

Ж. ПОШУК КАНДИДАТІВ ДЛЯ НАВЕРНЕННЯ Для максимально ефективної підготовки ми турбуємося про те, щоб підібрати найбільш відповідних кандидатів для євангелізації. Постійне спілкування лише зі складними людьми, напевно, розчарує початкуючого євангеліста. На основі узагальнення досвіду ми встановили, що найбільш відповідними кандидатами є наступні.

Кращі кандидати для євангелізації Люди, які відвідують богослужіння в церкві. Мені здається, що мати справу з людьми такого плану найлегше, бо їх серця вже частково підготовлені до прийняття Слова Божого, адже вони чули його протягом декількох тижнів під час богослужінь. Дехто заперечить, що їх церкву відвідує не так уже й багато сторонніх людей. Саме так відреагував і пастор на одному з моїх семінарів по євангелізації. Я попросив його дати більш точну цифру, і він відповів, що по неділях у нього буває не більше двохтрьох таких відвідувачів. Тоді я запитав, скільком особам він намагався свідчити. Пастор відповів, що цим у них ніхто не займався. І я відповів, що для нього тоді двоє чи троє вже надто багато. Колись було, що і до нашої церкви мало хто заходив, але можна розпочинати і з ними. Чим більше старанності докладається у роботі за даною програмою, тим швидше зростає число відвідувачів.

Як залучити до церкви більше людей Намагаючись збільшити кількість членів церкви, корисно запитати себе: а чому люди взагалі ходять до церкви? У своїй церкві ми провели опитування, охопивши приблизно тисячу осіб. Усім було задане одне й те саме запитання: “Що спонукало вас прийти до церкви вперше?” Переважна більшість відповіла, що вони прийшли на запрошення когось із постійних членів

Вибух Євангелізації

церкви. Одна з найголовніших таємниць збільшення кількості постійних членів церкви міститься у тому, що потрібно всіляко заохочувати віруючих запрошувати людей до церкви. Доцільно періодично проводити спеціальні зустрічі, коли віруючі запрошують до церкви своїх друзів за декілька тижнів до запланованих візитів. У разі відповідного відгуку зі сторони членів церкви з’явиться більш ніж достатня кількість людей, готових для бесіди про Христа.

Родичі і друзі Окрім людей, які відвідують вашу церкву, найбільш підходящими кандидатурами для євангелізації є родичі і друзі новонавернених. Кожен із нас стоїть у центрі цілої системи відносин між людьми. І чим більший ваш християнський досвід, тим менше нехристиян залишається серед ваших знайомих і друзів. А в новонавернених християн зазвичай доволі багато друзів і родичів, які не є християнами. У міру того, як Господь міняє життя новонаверненого, люди кругом нього починають помічати ці зміни, й у нього з’являється чудова можливість свідчити цим людям про Христа. В подальшому питання євангелізації серед родичів буде обговорюватися більш докладно.

Недільна школа Третє джерело кандидатів — це батьки дітей, які відвідують недільну школу. Щоправда, треба сказати, що це джерело навряд чи виявиться надто продуктивним, якщо викладач недільної школи не має звички активно відвідувати своїх учнів і не виявляє цікавості до їх успіхів у християнському навчанні. Але ж якщо викладач недільної школи виявляє справжнє піклування про своїх учнів, то і батьки, як правило, будуть відкриті для прийняття Слова Божого.

Нові мешканці До четвертої групи потенційних кандидатів у новонавернені належать люди, які недавно переїхали у ваш район. Список

Навчання євангелізації рядових членів церкви

таких нових мешканців району легко можна дістати практично в будь-якому місті... Скажемо, будь-який торговець нерухомістю може надати вам таку інформацію або, щонайменше, підказати, де можна про це узнати. В нашому місті Форт Лодердейл така інформація обходиться нам 75 доларів на рік. Ми починаємо з того, що надсилаємо новосельцям листа, в якому вітаємо їх як нових мешканців нашого району і пропонуємо свою допомогу. В кінці ми повідомляємо їх, що незабаром хтось із членів нашої церкви відвідає й особисто привітає їх як нових сусідів і можливих нових членів нашої церкви. Після цього інформація про дату вислання листа і про те, що воно адресоване новосельцям, заноситься до спеціальної картки, яка передається групі, що вирушає на візит.

Релігійне опитування (анкета) Якщо вищезгаданими шляхами вам не вдається знайти достатню кількість кандидатів для проведення євангелізації, можна вдатися до допомоги анкети. Протягом більше ніж шести років ми користувалися спеціальним опитуванням, який роздається людям у громадських місцях. Воно містить п’ять питань. З відповідей на них можна визначити з достатньою точністю, чи готова людина відгукнутися на проповідь Євангелії. Однак цим способом слід користуватися обережно. Ні в якому разі не можна чинити тиск на людей, інакше ви можете викликати негативну реакцію. Як користуватися такою анкетою, пояснюється в наступних розділах цієї книги. За допомогою анкети можна охопити опитуванням все населення вашого міста і виявити тих, кого дійсно цікавлять проблеми духовності. Як кажуть, немає сенсу зривати плід, доки він ще зелений.

З. ВИКЛАД ЄВАНГЕЛІЇ Позитивний підхід Викладаючи Євангелію, ми не прагнемо пояснити різні точки зору, захищати свою позицію, або заперечувати протилежну думку. Ми у простій формі дуже доброзичливо викладаємо Добру Звістку. Як

Вибух Євангелізації

показує практика, більшість християн не вміє докладно, емоційно і переконливо викласти Євангеліє. Саме цьому ми і навчаємо.

Письмовий виклад Ми вважаємо, що письмовий виклад Євангелії виявляється дуже цінною вправою, яка, на жаль, відсутня у багатьох програмах євангелізації. Нашим учням пропонується завчити конспект і використовувати його в якості посібника на практиці. Пізніше цей конспект змінюється у відповідності до індивідуальних особливостей особи: скорочується або стає більш докладним. Але в будь-якому випадку з чогось потрібно починати.

Основи навчання Ми навчаємо людей таким важливим речам: як розпочати розмову про Євангелію і з’ясувати, на якому ступені духовного розвитку знаходиться ваш слухач, як викласти саму Євангелію, як у результаті привести людину до Христа і, нарешті, як залучити новонаверненого до церковної сім’ї.

Три частини Євангелії Навчаючи наших стажистів викладати Євангелію, ми, по-перше, пропонуємо їм вивчити план-конспект викладу Євангелії, який можна розглядати як кістяк. Потім вони приступають до вивчення тих віршів Єв. Писання, які формують його у необхідне “тіло”. І, по-третє, вони вивчають необхідні ілюстрації, які роблять виклад Євангелії живим і зрозумілим.

Робота над планом-конспектом Коли члени церкви під час занять вивчають виклад Євангелії, ми не примушуємо їх запам’ятовувати весь конспект в цілому, а скоріше пропонуємо поступово збільшувати об’єм цього викладу, відштовхуючись від короткого резюме або плану. Спочатку вони вивчають зовсім небагато, образно кажучи, щоб “кістки скелету” не виступали назовні. Потім учні отримують

Навчання євангелізації рядових членів церкви

можливість самостійного викладу Євангелії протягом трьох хвилин. Далі час збільшується до п’яти і восьми хвилин. Ми збільшуємо проміжок часу до тих пір, доки учень не буде спроможний викладати Євангелію за одну хвилину або годину в залежності від конкретної ситуації. Учням надаються зразки як скороченого, так і розгорнутого викладу Євангелії, але в будьякому випадку вони є лише основою для створення їх власних варіантів у відповідності з основним планом-конспектом.

Нехай вони будуть їхніми власними Створений самим учнем варіант викладу стає його інтелектуальною власністю. Ми всіляко заохочуємо своїх учнів до вдосконалення і багаторазового використання свого варіанту, доки, врешті, він не стає невіддільним від них і не набуває відбиток їх особистості.

Ніяких “консервованих продуктів” Тепер декілька слів про теоретичну основу нашої програми навчання. Уважне вивчення Нового Заповіту показує, що Сам Ісус використовував дещо інший метод викладу Євангелії, ніж той, якому Він навчав Своїх послідовників — апостолів. Відправляючи їх благовістити, Він точно вказував їм місце призначення, а також і те, що робити, що брати з собою і що говорити, входячи у дім і виходячи з нього. При навчанні великої групи людей доводиться неминуче повторюватися і вживати стереотипи, але ми постаралися уникнути двох крайностей, які зазвичай зустрічаються при навчанні людей благовістити. Перша крайність — повністю “консервований” підхід, при якому людина дослівно запам’ятовує виклад або зачитує його, або ж дає людині брошуру чи касету. У такому випадку євангеліст-стажист стає лише передавачем продукту, виготовленого досвідченим наставником або пастором. Ми відмовилися від подібного методу, оскільки присмак “консервованості” обмежує творчий потенціал євангеліста. Друга крайність випливає з принципу “спонтанного зростання церкви”. Згідно цієї теорії, нам необхідно лише євангелізувати

Вибух Євангелізації

людей, після чого вони наповнюються Святим Духом і потім уже самостійно йдуть свідчити про Христа. Але ми бачимо, що, на жаль, так буває далеко не завжди. І, мабуть, Сам Христос не дуже високо оцінював подібний підхід, оскільки Він готував Своїх апостолів цілих три з половиною роки. Ми спробували розробити методику, яка займає проміжне положення між двома цими крайностями. Ті, хто навчається за нашою програмою, одержують деяку підтримку й загальний напрям, але вони мають усі можливості для розкриття своїх творчих здібностей. Це досягається за рахунок того, що вони отримують план викладу Євангелії, відповідні цитати з Біблії й ілюстративний матеріал. Ми постійно наполягаємо на тому, щоб учні використовували свої власні ілюстрації, черпаючи їх із книг і власного досвіду. Їм дається також додаткова кількість місць із Св. Писання, що мають безпосереднє відношення до конкретного пункту плану. Ось так, на даній основі, учень створює свій власний кінцевий варіант, невіддільний від його особи.

И. ЯК ЗБЕРЕГТИ ПЛІД Важливість душеопікунства Програма євангелізації, яка подібна до нашої, приділяє величезну увагу роботі в період відразу після навернення. У нас у церкві за неї відповідають спеціальний секретар і один із служителів. Однак основна частина відповідальності покладається на того, хто безпосередньо привів дану людину до Христа. У цьому підручнику досить докладно викладаються принципи і методи роботи під час душеопікунства. Суть міститься у тому, що “духовний батько” використовує всі можливості, які надаються місцевою церквою. У минулому ми використовували для цієї роботи готові матеріали, а в подальшому розробили свої власні. Наші розробки і їхнє використання докладно описуються у відповідних розділах цієї книги. Зрозуміло, вони створювалися для застосування у нашій церкві й можуть бути змінені, виходячи з місцевих умов реалізації програми ВЄ. Найбільш важливим є перший тиждень життя новонаверненого. Тому я підготував набір із шести касет, які нада-

Навчання євангелізації рядових членів церкви

ються людині у той день, коли вона присвячує себе Христу. Їй пропонується слухати їх у кожен із наступних днів першого тижня його християнського життя. Касети присвячені наступним темам: ти придбав вічне життя; праведне життя з Богом; вступ у світ Біблії; вчення про молитву; набуття братерських зв’язків; перетворюючи світ навколо. До касет також додається буклет, щоб їх можна було використати не тільки вдома, але і в учбових класах. Досвід використання цих касет і буклету в деяких церквах показав, що вони дають непогані результати. У першу неділю після прийняття рішення новонаверненого запрошують відвідати перше заняття у недільній школі. Найкраще, коли заняття у такій школі проводяться протягом трьох тижнів і присвячуються трьом основним елементам християнського життя: вивченню Слова Божого, духовному очищенню і входженню у Божу сім’ю. Кожен розділ має бути логічно завершеним для того, щоб новонавернений міг розпочати з будь-якої теми. Таким чином, він одержує добру підтримку на самому початку. Після усіх трьох згаданих занять новонаверненому слід приступити до вивчення курсу, який отримав назву “Ось справжнє життя”. Після дев’яти тижнів роботи він готовий до участі у практично будь-якому з циклів освітніх програм для дорослих.

Духовні онуки Душеопікунство не може вважатися завершеним, доки новонавернений не навчився вивчати Слово Боже, молитися, вести християнський спосіб життя, ходити у Христі. Потім йому пропонується долучитися до праці по євангелізації і навчитися приводити до Христа інших. Але навіть тоді не можна вважати душеопікунство закінченим, тому що новонаверненому необхідно не тільки самому навчитися приносити плоди у вигляді нових учнів, але і підтримувати навернених ним до того моменту, поки вони не будуть спроможні самостійно свідчити. Такий наголос на духовне помноження, спроба заглянути вперед, далі першого покоління, і побачити друге, третє, четверте покоління послідовників Христа, і лежить в основі євангелізаційного служіння, яке постійно розширюється і помножується. Всього за декілька років нам вдавалося побачити, як на світ з’являються пра-пра-пра-пра-

Вибух Євангелізації

пра-правнуки по вірі. Тому найоб’єктивнішим критерієм для всього періоду, який наступає після навернення, є наступне: чи з’являються нові духовні онуки і правнуки, і, якщо ні, то значить щось не так і якийсь суттєвий момент у вашій роботі пропущений.

К. ПРИМНОЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ Бачення мети у світовому масштабі Христос сказав: “Поле є світ”. На мою думку, весь світ має вважатися нашим полем, і що кожна церква і кожен християнин несуть на собі справді всесвітню відповідальність. Я глибоко переконаний, що будь-яка церква повинна ставити собі завдання завоювати Словом Божим увесь світ і вважати саме це своєю особистою метою. Хтось скаже, що це не зовсім реалістично, але я так не думаю. Всього 11 осіб, зовсім невелика церква, зуміли донести Слово Боже практично до всіх націй на земній кулі. І цей переможний марш продовжується до цього дня. Однак я не вірю, що потрібно сотні й тисячі років для того, щоб Євангелія поширилася по всьому світу. Процес духовного множення може розвиватися з такою ж швидкістю, як і темпи зростання населення під час демографічного вибуху, який ми спостерігаємо в наш час. Таким чином, наше завдання полягає в тому, щоб завоювати світ для Христа. Якими ж шляхами цього можна досягти?

Розширюючи масштаби вашого служіння Перш за все ми повинні усвідомити свою відповідальність за людей, які не ходять у нашу церкву і живуть не у нашому місті і навіть не у нашій країні. Як нам виконати свій обов’язок перед ними? Ми діяли таким чином. Ведучи роботу по підготовці євангелістів, ми навчали також і людей з інших церков нашого міста й району. У 1967 р. відбулася перша школа-семінар для пасторів. У ній прийняли участь 30 чоловік. Однак у 1970 р. кількість бажаючих пройти навчання зросла до 350, а через обмежені можливості

Навчання євангелізації рядових членів церкви

в розміщенні людей довелося відхилити ще 1500 заявок. Ми спробували збільшити кількість семінарів для пасторів при церкві Корал Ридж до п’яти на рік, але це негативно вплинуло на щоденну працю церкви. Ми спробували переконати інші церкви в необхідності проведення в них подібних семінарів, але найчастіше їм не вдавалося зробити заняття успішними. Я неодноразово розмовляв з багатьма пресвітерами, і пастор нашої церкви, відповідальний за працю по євангелізації, проводив багаточисельні заняття для духовних осіб нашого району. В міру збільшення масштабів нашої діяльності, ми все більше розуміли, що ж врешті-решт необхідно для успішної підготовки керівників церкви. Основна увага має бути зосереджена на техніці євангелізації. Але метою євангелізації є виховування учнів, а духовно здорових учнів можна підготувати тільки в атмосфері духовно здорової церкви. Для максимальної ефективності даного процесу у 1973 р. нами була затверджена система атестації. Атестація дає набір критеріїв для визначення ступеня підготовки людини до роботи по євангелізації і примноженню плодів цієї роботи. В результаті багаторічної праці виникли високоефективні акредитовані учбові центри у США, Канаді, Англії, Шотландії, Австралії. В Західній Німеччині, Голландії, Ірландії, Швейцарії, Індії, Гонконзі, Кореї, Тайвані, Японії, Новій Зеландії, Гаїті діють аналоги таких учбових центрів. Щоб задовольняти широкий і постійно зростаючий інтерес до нашої програми, була створена некомерційна корпорація. Її діяльність носить міжнародній характер. Корпорація під назвою “Івенджелізм експлоужн інтернешнл” випускає щомісячний інформаційний бюлетень під назвою “Івенджелізм експлоужн тудей”, який безкоштовно надсилається усім бажаючим. Рядові члени церкви, які пройшли підготовку за нашою програмою й отримали відповідні дипломи, можуть, у свою чергу, працювати наставниками на короткотерміновій і тривалій основі у своїх і інших церквах у різних регіонах світу. Мобілізується величезна армія. Ворота пекла тремтять під її натиском, і Христос зміцнює Свою Церкву! Єдиного Бога славимо!

РОЗДІЛ 2

ВИКЛАД ЄВАНГЕЛІЇ А. ПЛАН ВИКЛАДУ ЄВАНГЕЛІЇ

І. Вступ А. Їхнє світське життя Б. Їх церковна приналежність В. Наша церква (їх враження) Г. Свідоцтво (церковне та/або особисте) Д. Два діагностичних запитання: 1. Чи досягли ви такого стану у своєму духовному житті, коли ви маєте повну впевненість у тому, що якщо сьогодні раптом ви розлучитеся з життям, то потрапите в Царство Небесне? 2. Припустимо, що сьогодні ви розлучитеся з життям, постанете перед Богом, і Він запитає вас: “Чому ти сподіваєшся, що Я прийму тебе в Своє Небесне Царство?” Що б ви відповіли? II. Євангелія А. Благодать 1. Небеса — це безвідплатний дар 2. Їх неможливо заробити або заслужити Б. Людина 1. Грішник 2. Не може сама себе спасти В. Бог 1. Милостивий — тому не хоче карати нас 2. Справедливий — тому повинен покарати за гріх Г. Христос 1. Хто Він? Істинний Бог та істинна Людина 2. Що Він зробив? Він заплатив за наші гріхи й приготував для нас місце на небесах, яке пропонує нам як безвідплатний дар Д. Віра

Виклад Євангелії

1. Віра не є простим визнанням історичних фактів 2. Що таке спасаюча віра – “це покладання у нашому спасінні лише на Ісуса Христа” III. Прийняття рішення А. Перевірочне запитання: “Чи має це сенс для вас?” Б. Запитання готовності прийняття рішення: “Чи хотіли б ви отримати дар вічного життя?” В. Пояснення суті рішення, що приймається Г. Молитва покаяння Д. Впевненість у спасінні IV. Негайне душеопікунство А. Вивчення Біблії (призначення зустрічі через сім днів) Б. Молитва В. Участь у богослужіннях і прославленні Господа Г. Християнське спілкування Д. Свідоцтво

Б. КОРОТКИЙ ВИКЛАД ЄВАНГЕЛІЇ I. ВСТУП (А-Г) (Стислий десятихвилинний виклад, що починається з двох діагностичних (перевірочних) запитань і завершується запитанням, що стоїть безпосередньо перед прийняттям рішення.)

Д. Два діагностичних запитання Запитання 1 Все це дуже цікаво, Анно, але скажіть мені, чи досягли ви такого стану у своєму духовному житті, коли ви маєте пов ну впевненість у тому, що, якщо сьогодні вам доведеться розлучитися з життям, ви потрапите в Небесне Царство? Я навіть не знала, що це можна точно знати! Я сам не знав довгі роки, але потім відкрив для себе дещо надзвичайне! Я зрозумів, що можна знати це точно, мало того, я

Вибух Євангелізації

відкрив, що для цього і була написана Біблія. У Писанні сказано: “Оце написав я до вас... 1 Івана 5:13 щоб ви знали, що маєте життя вічне”. Бажаєте, щоби я поділився з вами тим, як я взнав, як отримати життя вічне, і як ви теж можете мати таку впевненість? Звичайно, хочу! Запитання 2 Чудово. Я охоче розповім, але спочатку дозвольте поставити вам ще одне запитання, яке, як мені здається, дуже добре пояснює суть справи. Припустимо, що сьогодні ви розлучитеся з життям, станете перед Богом, і Він запитає вас: “Чому я маю впустити тебе у Своє Небесне Царство?” Що б ви відповіли? Чесно кажучи, не знаю. Я здогадуюся, що ви не писали дисертації на цю тему, але якщо відповісти без роздуму, що вам, перш за все, спадає на думку? Як ви вважаєте, що б ви сказали? Ну, я старалася поступати якнайкраще і виконувати десять заповідей, жити згідно золотого правила: не роби іншому того, чого не бажав би собі. Добра Звістка Чудово, це дуже цікаво, Анна. Вельми похвально. Але знаєте, коли ви відповідали на перше запитання, я подумав, що у мене для вас є дуже добра новина, а почувши вашу відповідь на друге запитання, я повністю у цьому переконався. Насправді, я навіть насмілюся сказати, що через хвилину ви почуєте найчудовішу новину, яку вам коли-небудь доводилося чути за все життя! Цікаво, чи не так? Звичайно, цікаво.

Виклад Євангелії

II. ЄВАНГЕЛІЯ А. Благодать 1. НЕБЕСА — ЦЕ БЕЗВІДПЛАТНИЙ ДАР 2. ЙОГО НЕМОЖЛИВО ЗАРОБИТИ АБО ЗАСЛУЖИТИ Давайте подивимося, чи зможу я підтвердити свою обіцянку. Більшу частину свого життя я думав приблизно так само, як і ви. Я вважав, що, якщо я колись і потраплю в рай, то мені потрібно це заслужити. Необхідно удосконалюватися, працювати над собою, щоб заслужити милість Божу. А потім я відкрив дещо цілком вражаюче: я виявив, що життя вічне — це безвідплатний дар, і його не можна заслужити. Він абсолютно безвідплатний, Бог просто дарує його нам! Чи не правда, це прекрасно? Дозвольте мені показати вам один вірш із Нового Заповіту. Це Послання до Римлян 6:23. Ось він. Прочитайте самі. “Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!”

Римлянам 6:23

“Дар Божий — життя вічне...” Це чудово, чи не так? Ви, мабуть, думаєте про те, як же це можливо? Хто його отримує? І як ми можемо знати, що ми його отримали? Зараз я вам спробую показати, що це не тільки можливо, але практично це і є єдиний реальний шлях.

Б. Людина 1. ГРІШНИК Біблія навчає нас, що всі люди згрішили, і серед нас немає досконалих, щоб увійти у Царство Небесне, але Бог вимагає досконалості. Тому, щоб бути достатньо прийнятними для Бога, за словами Ісуса, необхідно бути досконалими. Як сказано в Євангелії, “Отож, будьте досконалі, як доскоМатвія 5:48 налий Отець ваш Небесний...”

Вибух Євангелізації

Однак “всі згрішили і позбавлені слави Божої”. Згрішили в думках, словах і ділах, не зуміли дотриматися заповідей, порушивши їх гріхами, чинячи неподобство й не роблячи того, що слід. Римлянам 3:23

2. НЕ МОЖЕ САМА СЕБЕ СПАСТИ Тому ніхто з нас не може самостійно забезпечити собі Царство Небесне. Ми не можемо спасти самі себе. Як сказано в Біблії, “Бо спасенні ви благодаттю... а це не від Ефесянам 2:8, 9 вас, то дар Божий: не від діл, щоб ніхто не хвалився”.

В. Бог 1. МИЛОСТИВИЙ — ТОМУ НЕ ХОЧЕ КАРАТИ НАС 2. СПРАВЕДЛИВИЙ — ТОМУ ПОВИНЕН ПОКАРАТИ ЗА ГРІХ Проблема власного спасіння стає ще більш складною, коли ми дізнаємось, що в Біблії сказано про Бога. Характерні риси Бога — милосердя, любов, добро і благодать. Однак у тій самій Біблії сказано, що Бог справедливий, святий і праведний. Його чистота не дозволяє Йому терпіти гріх, і тому Він повинен покарати його. Св. Писання говорить нам, що Бог завжди з обуренням ставиться до гріха і наказує всім людям всюди покаятися. Так, звичайно, Біблія вчить нас, що Бог сповнений любові й милосердя, тому Він не хоче карати нас, але Йому необхідно боротися з гріхом. Який же вихід із цієї дилеми? Завдяки Своїй нескінченій мудрості Бог знайшов рішення цієї проблеми. Господь послав Свого Сина у світ, щоб вирішити це непосильне для людини завдання.

Г. Ісус Христос 1. ХТО ВІН? ІСТИННИЙ БОГ ТА ІСТИННА ЛЮДИНА Тепер давайте подивимося, хто ж такий Ісус Христос? Згідно Біблії, Ісус Христос є Бог, Друга Особа Трійці, Творець Всесвіту. У Св. Писанні сказано: “Споконвіку було Слово, а Слово було в

Виклад Євангелії

Бога, і Слово було Бог... Слово стало тілом і перебувало між нами...” Бог зодягнувся в людське тіло.

Івана 1:1, 14

2. ЩО ВІН ЗРОБИВ? ВІН ЗАПЛАТИВ ЗА НАШІ ГРІХИ Й ПРИГОТУВАВ ДЛЯ НАС МІСЦЕ НА НЕБЕСАХ, ЯКЕ ПРОПОНУЄ НАМ ЯК БЕЗВІДПЛАТНИЙ ДАР Для чого Ісус Христос прийшов на землю? По суті, вся Біблія присвячена розповіді про цю визначну подію. Уявімо собі, що ця книга, яку я тримаю у правій руці, містить найдокладніший опис нашого життя: все, що ми будь-коли вчинили, усі наші гріхи, усі думки, усі мотиви наших дій, усе те, що ми робили таємно — ця книга містить в собі все. Біблія говорить, що настане день, коли такі книги відкриються, й усе це стане явним. Я впевнений в одному: якщо будь-яку людину судити по тому, що записано в цій книзі життя, то вона буде засуджена. Ось це (візьміть книгу) наша головна проблема — наш гріх. Цей гріх давить на нас, як великий тягар (покладіть книгу на долоню однієї руки). І він заважає нам попасти до раю, заважає піднятися до Господа. Що ж нам робити? У Старому Заповіті міститься найдокладніший опис усіх видів гріхів і детальні вказівки на те, що є мерзотою перед Богом. Але ось Іван Хреститель проголосив, що нарешті з’явився Агнець Божий, тобто Ісус Христос, Який і виконає покладену на Нього велику місію. У чому ж вона полягала? Про це сказано простими словами в Біблії: “Усі Ісаї 53:6 ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!” Припустимо, друга моя рука символізує Ісуса Христа. У Біблії сказано, що Господь поклав усі наші гріхи на Ісуса (перекладіть книгу на руку, що символізує Ісуса). Бог записав на рахунок Христа всю нашу провину, наш гріх. Той самий гріх, який Він ненавидить, Бог поклав на Свого Сина. І тут я читаю те, що мене, як батька, щиро вражає. Подивіться, що написано у пророка: “Та зволив Господь, Ісаї 53:10, 4 щоб побити Його, щоб муки завдано Йому...” або інший вірш: “ніби Бог Його (Ісуса) вда-

Вибух Євангелізації

рив поразами й мучив...” Бог вилив увесь гнів за наш гріх на Свого Власного Сина. Ісус опинився на нашому місці, замінив нас Собою і поніс покарання за гріх. Також Ісус говорить нам, що Він іде приготувати для нас, грішників, (Івана 14:2) місце в раю. Він придбав нам право на життя вічне в Божих оселях. Ви знаєте, Анно, найдивовижніша річ полягає в тому, що це місце, куплене Христом такою дорогою ціною, Він пропонує нам цілком безвідплатно. Пам’ятаєте, як сказано в Писанні: “Дар Божий — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім”? Своєю благодаттю Він відкриває нам шлях до Римлянам 6:23 цього безцінного дару — вічного життя.

Д. Віра 1. ВІРА НЕ Є ПРОСТИМ ВИЗНАННЯМ ІСТОРИЧНИХ ФАКТІВ Як же ми отримуємо цей чудовий дар? “Благодаттю ви спасенні через віру...” Віра — це той ключ, який відчиняє двері в Небеса. Хтось сказав, що віра подібна до руки злидаря, що простягнута до царського дару. Багато людей вважають, що мають віру, але вони не розуміють, що це таке. Давайте подивимося, що не є вірою. Багато людей вірять, що Ісус дійсно жив, помер і воскрес із мертвих, і вони гадають, що в цьому міститься суть віри. Але віра не є просто визнанням певних історичних фактів. Біблія вчить нас, що навіть демони вірять в Ісуса. Але вони не наслідують Царства Божого. Ефесянам 2:8

(Віра, до того ж, це не щось тимчасове, скороминуще). Інші люди вважають, що вірять у Христа, але коли запитаєш їх, що ж вони під цим мають на увазі, то виявиться, що віра ця носить виключно тимчасовий характер і стосується звичайних життєвих речей — здоров’я, добробуту дітей, фінансового стану — або пов’язана зі спробами знайти вихід із складної ситуації. Але все це має причетність лише до земного життя.

Виклад Євангелії

2. ВІРА — ЦЕ ПОКЛАДАННЯ У НАШОМУ СПАСІННІ ЛИШЕ НА ІСУСА ХРИСТА Коли у Св. Писанні йдеться про віру, то мається Дії 16:31 на увазі такий стан, при якому людина покладає свою надію на спасіння і вічне життя тільки на Ісуса Христа. Христос прийшов у світ не тільки для того, щоб ми добре перенесли операцію апендициту або щасливо долетіли на літаку зі свого міста до Нью-Йорку! Христос прийшов, щоб привести нас у небесні оселі й дати нам дар вічного життя. Тому вірити — означає покладатися у нашому спасінні лише на Ісуса Христа. Взагалі існує лише два типи віри: або в себе, або в Ісуса Христа. І я, подібно до вас, покладався виключно на свої зусилля, стараючись проводити більш-менш нормальне, достойне життя. Але потім усвідомив просту річ — якщо таким чином можна заслужити спасіння, то, очевидно, я буду своїм власним спасителем; а якщо я вважаю, що можу бути своїм власним спасителем, навіщо мені Христос — Спаситель усього світу? Все, що мені слід було зробити — це перестати покладатися на себе і почати вірити в Ісуса. І багато років тому зі щирим каяттям я звернувся до Господа й отримав дар вічного життя. Я не заслуговував його тоді і не заслуговую його тепер, але Божою благодаттю я отримав цей дар! Дозвольте мені пояснити свої слова за допомогою простого стільця. Ви вірите у те, що цей стілець існує? (Покажіть рукою на пустий стілець.) Так. Ви вірите, що він вас витримає? Так. Але поки ви на ньому не сидите, як ви можете доказати, що він не тільки існує, але і в змозі вас витримати. Треба просто сісти на нього. Уявимо собі, що цей стілець символізує Ісуса Христа. Тривалий час я вірив, що Він існує і може мені допомогти, але я не мав дару вічного життя, оскільки розраховував потрапити на небо, виключно покладаючись на свої добрі діла. Пам’ятаєте вашу при-

Вибух Євангелізації

пустиму відповідь Богу на питання, чим ви заслужили право бути в раю? Ви відповіли: “Я стараюся робити все якомога краще...” Про кого ви в даному випадку говорите, про чиї зусилля тут мова? Про мене. Отже, щоб потрапити на небо, на чиї сили ви покладалися, відповідаючи таким чином? На свої. А тепер, щоб отримати дар вічного життя, ви повинні перенести віру із себе на Ісуса Христа. (Спонукаючий мотив для ведення угодного Богові життя.) Що ж тоді має нас спонукати жити так, як бажає Бог? Подяка за той дар, який приніс нам Христос. Колишній президент Прінстонського університету якось сказав: “Ще молодою людиною я прийняв Христа й отримав дар вічного життя, усе моє подальше життя було лише коротким постскриптумом, короткою післямовою до цього дня: “Дякую Тобі, Господи, за все, що Ти дав мені тоді”.

III. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ А. Перевірочне запитання Отже, що ви про все це думаєте, Маріє? Як, на ваш погляд, чи має це сенс для вас? Так, це просто чудово! Ви щойно почули найвеличніше оповідання, яке було коли-небудь розказане про найвеличніший дар, що коли-небудь пропонувався найвеличнішою Особою з усіх, що жили коли-небудь на цій землі.

Б. Запитання готовності прийняття рішення Тоді у мене до вас таке запитання. Христос зійшов із неба й помер на хресті, щоб вручити вам дар вічного життя. Чи хочете ви прийняти цей дар? Так, певно, хочу.

Виклад Євангелії

В. РОЗГОРНЕНИЙ ВИКЛАД ЄВАНГЕЛІЇ (Розгорнений виклад Євангелії містить додаткові ілюстрації й місця зі Св. Писання, які можна використати як джерело для більш коротких варіантів викладу, збудованих на базовому варіанті.)

І. ВСТУП А. Їхнє світське життя (Стук у двері.) Доброго ранку, місіс Такер! Мене звуть доктор Кеннеді, я з пресвітеріанської церкви Корал Ридж. Можна до вас завітати на хвилинку? Так, звичайно, заходьте. Дякую. Це Мері Сміт і Джорж Саймон, члени нашої церкви. Ми були так раді, коли ви відвідали нашу церкву, що вирішили познайомитися з вами ближче. Це дуже мило з вашого боку. Чи можна тут присісти? Так, звичайно. Дякую. Який у вас красивий будинок! А ця картина надзвичайно цікава, вона ніби випромінює утихомирення і спокій. Чи ви самі її намалювали? Ні. Нам подарував її один знайомий незадовго до переїзду. Вона нам теж дуже подобається. А звідки ви приїхали, місіс Такер? Із штату Вірджинія. З Вірджинії?! Справді? Мені так і здалося, що у вас легенький вірджинський акцент. Без сумніву. Скажіть, чи у Вірджинії всі так протягують голосні? Так, майже всі.

Вибух Євангелізації

Чудово. Знаєте, мені завжди подобався вірджинський акцент. Розкажіть, будь-ласка, трохи про себе. Чому ви вирішили переїхати в наше місто? Ми одного разу відпочивали у цих місцях, і нам тут дуже сподобалося, тому, коли мій чоловік вийшов на пенсію, ми ще раз приїхали сюди, придивилися й вирішили осісти у Форт Лодердейлі, нам тут дуже подобається. Це чудове місто, чи не так? Дуже гарне.

Б. Їхня церковна приналежність А до якої церкви ви належали, коли жили у Вірджинії? До методистської. До методистської? То ж я і помітив у вас щось дуже приємне. У мене багато друзів серед методистів. Дякую. Я у свій час була однією з засновниць нашої громади. Отже, ви пережили усі радощі і прикрості, які пов’язані з народженням громади, і допомагали їй зростати і дорослішати? Так, спочатку у нас було немало труднощів, але потім більшість проблем вдалося вирішити, і зараз це досить велика церква. Протягом двох років я навіть брала участь в організації жіночого служіння і становленні недільної школи. Чудово, як приємно зустріти людину, яка веде активне життя в церкві! Ми дуже раді, що ви приїхали до Форт Лодердейлу. А як сталося, що ви вирішили завітати до нашої церкви?

В. Наша церква Ми вирішили підшукати собі церкву десь поблизу і якось по дорозі звернули увагу на вашу.

Виклад Євангелії

Вам сподобалося наше богослужіння? О, так, дуже сподобалося, люди такі приязні, ми одразу відчули себе як вдома. І співали прегарно, очевидно, члени вашої церкви дуже люблять співати, й атмосфера у церкві якась особлива. Ви дійсно помітили, що у нашій церкві є щось особливе? Так, безсумнівно. А як вам здається, у чому полягає її відміна від інших церков? Не знаю... Поки що мені важко сказати, але мені дуже хотілося б це зрозуміти.

Г. Свідоцтво 1. Церковне (як те, що наведено нижче) або 2. Особисте Дозвольте поділитися з вами тим, що я думаю стосовно цього. Ви знаєте, багато хто і раніше говорили мені, що у нашій церкві є щось особливе. Звичайно, відмічали спів, як і ви, але помічали і якийсь особливий вираз на обличчях членів церкви, ніби вони трохи щасливіші за інших людей. Як ви вважаєте, чи співпадає це з вашим враженням? Так. Взагалі-то, цей секрет простий, якщо добре розміркувати. Ісус Христос прийшов, щоб ми мали життя, і подостатком щоб мали. У Писанні сказано, що люди можуть знати, що вони мають вічне життя. Однак нам часто доводиться бачити, що багато людей, які усе життя ходили до церкви, не до кінця відчувають, що вони мають те саме життя подостатком, і не зовсім уявляють, що станеться з ними після смерті. Звичайно, у них є надія, але вони не знають точно, чи будуть вони на небесах. Багато років я і сам почував себе точнісінько так. Я намагався про це дізнатися і зрозуміти, але всетаки до кінця не був впевнений. А ви, місіс Такер?

Вибух Євангелізації

Д. Два діагностичних запитання 1. Чи досягли ви такого стану у своєму духовному житті, коли ви маєте повну впевненість у тому, що якщо сьогодні раптом ви розлучитеся з життям, то потрапите в Царство Небесне? Гм... Я вважаю, що ніхто не може сказати про це з певністю. Саме так і я вважав багато років, і нічого не міг сказати конкретного. Більше того, я навіть не знав, чи може хто-небудь мати впевненість. Але дозвольте повідомити вас про дійсно вражаючу новину: я виявив, що не тільки можливо мати впевненість у тому, що попадеш на Небеса, але й існує величезна кількість людей, які знають це. Насправді? Так, для мене вищевикладене було захоплюючим відкриттям! Мало того, я довідався, що саме для цього й була написана Біблія! Ось як у ній сказано: “Це написав я вам... щоб ви знали, що ви маєте життя вічне” (1 Ів. 5:13). А я про це не знала! Я теж колись про це не знав. Чи не правда, це просто фантастика! Уявіть собі, як було б чудово, якщо сьогодні, лягаючи спати і кладучи голову на подушку, ви би точно знали, що якщо не прокинетесь у себе в спальні, то прокинетесь на Небесах з Ісусом Христом. Чи не правда, це відкриття прекрасне? Так, це було б чудово. Чи можу я поділитися з вами тим, як я прийшов до цього відкриття і яким чином ви теж можете про це дізнатися? Так, будь ласка, дуже цікаво. Чудово. Я з величезною радістю розповім вам про це, тому що це найвеличніше відкриття, яке я зробив у своєму житті! Воно дійсно перевернуло все моє життя, і я б ні на що у світі не проміняв дивну радість від впевненості в отриманні вічного життя і щастя ділитися цим з іншими. Ви знаєте, дивно, але багато людей прагнуть у цьому переконатися. Я розмовляв із самими різними людьми з усіх верств суспільства, й скрізь і

Виклад Євангелії

чоловіки, і жінки хочуть знати, але ніхто їм ніколи зрозуміло не пояснив. І я нічого такого не знаю. Але спершу дозвольте мені поставити вам ще одне запитання, яке, як мені здається, дуже добре відображає суть того, про що ми зараз будемо говорити. У свій час це запитання мені особисто дуже допомогло. Одного разу наш пастор запитав мене: 2. “Припустимо, що сьогодні ви розлучитеся з життям, постанете перед Богом, і Він запитає вас: “Чому ти сподіваєшся, що Я прийму тебе в Своє Небесне Царство?” Що б ви відповіли? Добре запитання, чи не так? Так, дуже непогане запитання. Воно дійсно примушує вас задуматися. То що б ви відповіли? Ну... Я ніколи про це не думала. Я відвідувала недільну школу і ходила до церкви. Я стараюсь, по можливості, бути доброю людиною, наскільки можу. Зрозуміло, я далеко не завжди була ідеальною, але, мені здається, я ніколи і нікому не шкодила з наміром. Я намагаюся любити своїх сусідів і ніколи не була дуже поганою. Так, іще щось? Ну, ще я відвідувала хворих і всіма зусиллями намагалася жити згідно золотого правила: не роби іншим те, чого не бажаєш собі. Що ж, дякую вам, місіс Такер. Адже вас звати Рене? Можна, я буду звертатися до вас просто на ім’я? Так, звичайно. (Добра Звістка.) Ви знаєте, Рене, коли я запитав вас, чи впевнені ви в тому, що маєте дар вічного життя, і ви відповіли, що не зовсім, я подумав, що у мене для вас є дійсно чудова новина, а після вашої відповіді на друге запитання, я вже знав це напевно. І дійсно, через декілька хвилин ви почуєте найрадіснішу новину, яку вам будь-коли доводилося чути за все ваше життя.

Вибух Євангелізації

II. ЄВАНГЕЛІЯ А. Благодать 1. НЕБЕСА — ЦЕ БЕЗВІДПЛАТНИЙ ДАР Що ж, давайте подивимося, чи вдасться мені виконати свою обіцянку. Ви знаєте, все своє життя я почувався приблизно так само, як і ви, мені здавалося, що Небеса — це щось таке, що я маю заслужити, щось таке, що я можу отримати, якщо буду виконувати заповіді, дотримуватися правил, і іноді я впадав від цих роздумів у відчай. І раптом я відкрив дещо цілком вражаюче. Я зрозумів, що життя вічне з Богом у Небесах — це не те, що можна заслужити чи заробити, а те, що, згідно Св. Писання, є абсолютно безвідплатним даром! Безвідплатним? Абсолютно! Це просто чудово, чи не так? Так. Дійсно. 2. ЖИТТЯ ВІЧНЕ НЕМОЖЛИВО ЗАРОБИТИ АБО ЗАСЛУЖИТИ Його неможливо заробити або заслужити — це безвідплатний дар. Ви знаєте, ми, зазвичай, думаємо, що у цьому житті немає нічого безплатного, ми завжди шукаємо цінник. І найчастіше так воно і є. Однак, завдяки Господові, життя з Богом у Небесах, про яке тільки можна мріяти, — зовсім не має ціни і дістається нам абсолютно безвідплатно! Зрозуміло, думка про те, що за все у житті треба платити, вкорінюється в нас з самого дитинства; усім вона здається правильною, і тому багато людей вважають, що й у Небеса вони мають потрапити подібним способом. Такий шлях здається справедливим кожному, чи не так? Нібито, так. (Шляхи людські не слід плутати з шляхами Божими.) Біблія говорить: “Буває, дорога людині здається простою, та кінець її — стежка до смерті” (Прип. 14:12). Бог каже нам, що Його шляхи не схожі на наші, шляхи Божі і думки Божі

Виклад Євангелії

піднімаються над людськими, так як небо піднімається над землею. Шлях Господній — це шлях благодаті. Господь — Бог усієї благодаті. Рене, дозвольте, я покажу вам один вірш з Нового Заповіту, з Послання ап. Павла до Римлян 6:23. “Бо заплата за гріх (а всі ми грішники, отже, заслуговуємо покарання) — смерть (фізична смерть, духовна смерть, вічна смерть), а дар Божий (ось вона — Добра Звістка) — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім”. “Дар Божий — життя вічне,” — чи не правда, що це прекрасно, Рене? Це дивовижно! Дійсно, це найбільш вражаюча новина, яку мені доводилося коли-небудь чути у своєму житті. Я впевнений, що у вас зараз виникає маса запитань: “Як же подібне можливо, як Бог при цьому залишається ще й справедливим? І хто отримує безцінний дар — кожний? Усі?” Зовсім ні, більше того, Христос говорив, що “просторі ворота і широка дорога, що веде до погибелі, — і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота і вузька та дорога, що веде до життя, — і мало таких, хто знаходять її” (Матв. 7:13, 14). Якщо цей дар отримує не кожний, то хто ж тоді його отримує? Яким чином ми отримуємо його і як можна узнати, що ми маємо цей дар? Тепер, Рене, давайте подивимося, чи вдасться мені відповісти на ці запитання? Насправді я не сумніваюся, що мені вдасться показати вам, що це — єдиний шлях. Більше того, коли ви зрозумієте, що говорить Біблія про Бога і про людину, ви зрозумієте, що інакше просто й бути не може.

Б. Людина 1. ГРІШНИК Перше, що я зрозумів, — що Бог говорить у Біблії про людину, — про всіх нас (про вас і про мене). Є сенс почати саме з цього, оскільки, перш за все, необхідно чітко зрозуміти, в якій ситуації ми опинились. А ситуація, що склалася, треба сказати, нелегка і не дуже приємна! Слово Боже стверджує, що ми влаштували на землі страшний безлад і зіпсували все, до чого доторкнулися.

Вибух Євангелізації

Якби ми відлетіли б із нашої планети і подивилися на плоди своїх діл об’єктивно, ми, безумовно, погодилися б із цим твердженням. Дійсно, бо ж у людському суспільстві багато злочинності й пороків. Ми воюємо, страйкуємо, вбиваємо, ненавидимо, заздримо і ворогуємо один із одним. Згідно Біблії, все це є плід гріха. Душа людини вражена тяжкою хворобою, яка уразила весь рід людський. Біблія так говорить: “Нема праведного ані одного, тому що всі згрішили і позбавлені Божої слави. Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу...” (Рим. 3:10, 23; Іс. 53:6). Таким чином, Біблія вчить, що всі ми грішні, чи не так? Я це знаю. (Слово, думка або діло.) Виходить дуже похмура картина. Насправді в Біблії вона навіть більш гнітюча. Саме на цьому тлі ми повинні сприймати радісну перспективу Євангелії. Гріх — це ракова пухлина, що знищує людський рід, і з нею неможливо боротися, поки про неї не буде сказано відкрито. У думках, словах і ділах ми усі виявилися недостойними Господа й тих заповідей, які Він заснував для нас. Ісус говорив, що згрішити в думках — це те саме, що згрішити на ділі. “Ви чули, що було сказано древнім: “не вбивай, а хто вб’є, той підлягає суду”. А Я кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого без причини, підлягає суду... Чули ви, що сказано древнім: “не чини перелюбу”, а Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з пожадливістю, уже вчинив перелюб з нею в серці своїм”. Далі Христос сказав: “Чули ви, що сказано: люби ближнього твого... А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас... щоб бути вам синами Отця вашого Небесного...” (Матв. 5:21). Ісус дав чітку і недвозначну оцінку нашій поведінці. “Чи ж Закона вам дав не Мойсей? І ніхто з вас Закона того не виконує” (Ів. 7:19). (Гріхи недобрих учинків і бездіяльність.) Біблія вчить, що ми не тільки не дотримувалися заповідей Господніх, але й переступили їх усі, якщо не на ділі, то в думках

Виклад Євангелії

або словах. Ніхто з нас не виконує Золоте правило постійно й не старається робити все можливе для цього. При цьому ми грішимо не тільки тим, що переступаємо Божі заповіді словом, думкою чи вчинком, але й тим, що ми не робимо те, що Бог наказує нам робити. У даному випадку маються на увазі ті вчинки, котрі нам слід було б робити, але які ми через лінощі або з інших причин не робили: не молилися, не вивчали Біблію, не любили ближніх, не відвідували церкву. Згідно Писання все це вважається гріхом. Іноді я запитував себе: скільки разів на день грішить середня людина? Думаю, не менше як 50-100 разів, а можливо, і більше. Жан Кальвін говорив, що ніхто не знає навіть сотої частини гріха, що прилип до його душі, а сьогодні психологи говорять нам, що люди забувають 99% усіх неправильних вчинків. Ми просто витираємо їх з пам’яті, оскільки думати про неприємне нам не до вподоби. Уявімо собі, що людина згрішає лише десять разів на день або навіть п’ять, нехай тільки три рази. Така людина буде майже ангелом у тілі! Припустимо, до неї приходять гидкі думки, гнів, роздратованість або вона робить погані вчинки не частіше, ніж три рази на день. Така людина визнається цілком пристойною, чи не так? Але навіть якщо вона буде такою хорошою, то за рік учинить більше тисячі гріхів! А якщо вона доживе до сімдесяти років, кількість її гріхів складе більше 70 тисяч. Подумаємо, який вирок виніс би наш людський суд злочинцеві, який скоїв 70 тисяч злочинів! 2. НЕ МОЖЕ САМА СЕБЕ СПАСТИ Положення людини дійсно незавидне. Згідно Біблії людина є грішною. Вона порушила Божий Закон. Далі Біблія навчає, що положення роду людського ще більше ускладнюється іншим фактором, який усвідомлює ще менша кількість людей. Оскільки людина є грішною, вона не може спасти себе сама, не може знайти шлях у Царство Небесне, тобто вона не в змозі заслужити вічне життя, просто роблячи добрі вчинки. У Писанні про це говориться дуже ясно: “Він нас спас, не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости...” (Тит. 3:5). “Бо спасені ви благодаттю... не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Ефес. 2: 8,9).

Вибух Євангелізації

Колись я вважав, що можу попасти в Царство Боже, виконуючи Десять заповідей, живучи згідно Золотого правила й допомагаючи людям, яким менше пощастило. Однак час від часу, я запитував себе: наскільки ретельно й добре мені слід виконувати все це, щоб попасти у Царство Боже? Я ставив собі приблизно таке ж запитання, як учень школи: який буде прохідний бал на іспитах? Вам коли-небудь спадало на думку, Рене, наскільки доброю вам слід бути, щоб заслужити вічне життя? Бог сказав, наскільки ретельно ми повинні виконувати всі Його заповіді, щоб попасти на Небеса. Він відкрив нам прохідний бал в клас життя. Ви його знаєте? Ні. Що ж, тоді тримайтеся за стілець. Ви готові? Ісус сказав: “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний” (Матв 5: 48). Досконалі? Так, ось прохідний бал. Цікаво, але я виявив, що Бог не йде на компроміси. Він говорить: “Будьте ДОСКОНАЛІ”. Даний вірш зовсім не вирваний з контексту, і його не можна пояснювати іншим чином. Ця думка проходить через усю Біблію. Наприклад, Ап. Павло говорить: “Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!” (Гал. 3:10). Якщо ми постійно не виконуємо всього, що нам слід чинити, то на нас спаде Боже прокляття. Ап. Яків виразив ту саму думку по-іншому: “Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає” (Як. 2:10). Якщо ми робимо всього лише один гріх, ми вже порушуємо закон і стаємо винними. Для того, щоб стати злочинцем, не потрібно порушувати усі закони, які містяться у кодексі, достатньо не виконати один, і нас уже будуть розшукувати поліцейські. Всього лише один гріх, і людина стає злочинцем. Тільки подумайте: один гріх! Сатана винуватий лише в одній злій думці, й за це був скинутий з неба (Іс. 14:12-15). Що ж, у такому випадку, ніхто не зможе попасти у Царство Боже?! Дійсно, здається, що так. Бачите, те що ви сказали, лише відображає ваше розуміння (до речі, у мене було точно таке

Виклад Євангелії

ж), згідно якого людина потрапляє у Царство Боже за свою старанність бути достатньо хорошою. Мабуть, ви так і вважали усе життя, правда? Так. Абсолютно точно. (Ніхто не може бути достатньо хорошим.) І я так завжди думав, але виникає запитання: що вважати у достатній мірі хорошим? У Біблії сказано ясно: достатньо хороший — означає досконалий. Ось тут людина стикається з проблемою, яку, здавалося, не можна розв’язати, і їй починає здаватися, що взагалі ніхто не попаде на небо. Саме так. (Неможливе спасіння добрими ділами.) Це було б вірно тільки тоді, якби таким чином можна було попасти на Небеса. Мартин Лютер сказав, що найхибніша єресь, яка коли-небудь поселялася в розумі людини — ідея, що хтось може досягнути достатньої досконалості, щоб перебувати із Всесвятим Господом. Не можна зробити омлету з п’яти свіжих і одного тухлого яйця, подати гостям і вважати, що так буде смачно. Ще менше ми можемо розраховувати на те, що Богові буде угодне наше життя, де є немало хороших, з людської точки зору, сторін, але все ж таки достатньо поганих думок і вчинків. Якщо ми хочемо потрапити в Царство Небесне за заслуги у світському житті, все, що від нас вимагається, — це досконалість. Божа воля вимагає від нас постійного абсолютного послуху Йому, а саме послухом ми часто зневажаємо. Таким чином, у нас просто немає на що купити вічне життя. Королева Єлизавета І пропонувала своєму лікарю половину Британської імперії всього лише за шість місяців життя, коли знаходилася на смертному ліжку, але, зрозуміло, лікар не міг подарувати їй і шести секунд. Ще менше шансів у нас купити в Бога вічне життя своїми добрими вчинками.

Вибух Євангелізації

(Цілком інший шлях.) Отже, якщо хтось увійде в Царство Боже, то має бути для цього цілком інший шлях. Зрозуміло, в Св. Писанні говориться, що деякі люди увійдуть в Царство Боже. Ісус сказав, що порівняно з загальною кількістю людей, що жили на землі, кількість мешканців Царства Божого буде невелика. “Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, — і мало таких, що знаходять її! Бо просторі ворота й широка дорога що веде до погибелі, — і нею багато хто ходять” (Матв. 7:13, 14). Звичайно, і ці “мало хто” складають величезне число людей, яке ніхто не може собі уявити, і все ж вони, очевидно, складуть меншу частину людства. Тому ми ніяк не можемо вважати, що Царство Боже належить нам, як само собою зрозумілий факт. Таким чином, ми переконалися, що покладання на свої добрі вчинки не приведе нас у Небеса. Інакше вважали фарисеї. Пам’ятаєте, як описав їх Ісус: “Вони впевнені були в собі, що вони праведні” (Лук. 18:9). Багато людей думають так і сьогодні. У розмовах з тисячами людей ми неодноразово переконувалися, що переважна більшість розраховує ввійти в Царство Боже завдяки своїм власним ділам. Але в Біблії сказано: “Буває, дорога людині здається простою...” (Прип. 14:12). Очевидно, багатьом людям здається, що саме цей шлях і є прямий, але подивимося, як закінчується наведений вірш — “та кінець її — стежка до смерті”. Отже, має існувати якийсь інший шлях. У чому ж він полягає? Тепер, щоб усвідомити це, ми повинні розглянути не тільки те, що сказав Бог про людину, але й те, що Він сказав про Самого Себе. Про самих себе ми дізналися, що ми є грішниками і не можемо зробити нічого, щоб перемогти наш гріховний стан.

В. Бог. 1. ЛЮБЛЯЧИЙ І МИЛОСЕРДНИЙ Одна з найбільш вражаючих і важких для розуміння рис Бога міститься в тому, що Він любить нас, незважаючи на нашу гріховність, любить нас такими, які ми є. Причину Його любові

Виклад Євангелії

слід шукати не в нас, а в Самому Богові, оскільки Біблія говорить нам, що “Бог є любов” (1 Ів. 4:8). Ще менш зрозумілою і важкою до пояснення стає любов Господа, коли ми починаємо бачити себе в істинному світлі, з усіма нашими гріхами. Тоді з серця нашого виривається крик, подібний до того, який чути у віршах відомого поета і складача гімнів Чарльза Уеслі: “Чим заслужив я те, що Христос пролив за мене Свою кров, Він помер за мене, того, хто завдав Йому біль; За мене, який привів Його на смерть. Вражаюча любов, як це можливо, Що Ти, Господь мій, помер за мене?”

Яка всеохоплююча, яка нескінченна любов Бога до людей! 2. БОГ СПРАВЕДЛИВИЙ — ТОМУ ВІН ПОВИНЕН ПОКАРАТИ ГРІХ Але те ж саме Св. Писання говорить нам, що люблячий і милосердний Господь одночасно справедливий і праведний і повинен покарати гріх. Ось що написано у пророка: “Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитися на зло”(Ав. 1:13). Тепер ми дивимося на гріхи людей крізь призму Бога, так, як бачить їх Він, Всесвятий, ненавидячий гріх Господь, Який говорить, що Він гнівається на порочних людей щодня. Оскільки Він — справедливий Суддя, Він повинен покарати нас за гріхи. Його закон проголошує, що гріхи повинні бути покарані: “Дотримує милість, ...але карає провину (Вих. 34:7). Бог обіцяє карати наші провини різкою, а наші беззаконня — бичем. У цьому не повинно бути ніякого сумніву — Бог обов’язково покарає всякий гріх. Адже і ми, безумовно, з презирством дивилися б на суддю, який виявляє надмірну поблажливість до злочинців. Якби злочинця, що скоїв дійсно тяжкий злочин, просто “насварили”, ми б обурилися і почали вимагати: покарайте його, адже має бути справедливість. Так само виглядає справа і з Богом. “Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?” (Бут. 18:25). А я думала, що Бог — перш за все, любов.

Вибух Євангелізації

Так, Бог і святий, і люблячий. Цікаво, що ще за багато віків до того, як Він явив нам істинну вершину Своєї любові в Ісусі Христі, Господь затверджував Свій трон як трон праведності. Він, Святий Триєдиний, повинен перемогти гріх. В усіх книгах Старого Заповіту ми ясно бачимо проявлення Його справедливості і святості. Якщо б Він був лише справедливий, усі ми підлягли б осудженню, однак Він люблячий і милосердний. Хоча Бог повинен покарати гріх, Він любить нас і тому не хоче карати людей. Але якщо б Він був лише люблячим, не виникало б ніяких проблем. Якби Бог був лише добрим дідусем, як любить малювати Його собі багато хто, Він би просто забрав усіх до Себе на небо, усіх без винятку: гангстерів Ділінджера й Алькапоне, Нерона і Юду, і навіть самого диявола. Він просто сказав би: “Пішли, хлопці, Я взагалі-то нічого не мав на увазі, коли говорив: “Бо кожен за власну провину помре” (Єр. 31:30). Насправді любов Господня повинна погоджуватися з Його ж справедливістю. Ось основні риси Господа, які Він розкриває Сам про Себе у Святому Писанні: Бог святий і справедливий і повинен покарати гріх, але одночасно Він люблячий і милосердний, і тому не бажає карати людей. Насправді саме це й народило проблему, яку Бог вирішив в особі Ісуса Христа.

Г. Ісус Христос 1. ХТО ВІН? ІСТИННИЙ БОГ ТА ІСТИННА ЛЮДИНА Отже, який же шлях вирішення цієї проблеми? Бог у Своїй предвічній мудрості знайшов чудовий шлях. Вихід з нашого, здавалося б, безвихідного положення — це Ісус Христос. Бог послав Його у світ, і, як ви знаєте, кожного Різдва ми святкуємо Його народження. Рене, мені цікаво було б дізнатися, що ви думаєте про Христа? Хто, на вашу думку, Він такий? Ну, ймовірно, Ісус був найкращою людиною з усіх, хто коли-небудь жив. Він був дивний Вчитель, і я вірю, що Він творив чудеса.

Виклад Євангелії

Чудово, Ісус був великим Учителем і Чудотворцем. Він чинив добро. Іще щось? Ще Він був Сином Бога. Так, дійсно, але і я є син Бога. Він чимось від мене відрізняється? Важко сказати. Біблія вчить нас, що Ісус Христос, Ісус із Назарету, галілейський тесля, був і є Богом! Він — Творець світу. Він є Той, Хто створив Всесвіт. Ісус — Сам Бог Всемогутній! Для багатьох це виявляється несподіванкою, вони не усвідомлюють, що Він Бог Син, єдиний з Богом Отцем і Святим Духом, і що разом Вони утворюють Святу Трійцю, тобто Єдиного Бога. Адже ми співаємо цю істину кожного недільного ранку: “Хваліть Господа — джерело благодаті... Хваліть Отця і Сина і Святого Духа”, або, як сказано в Символі віри: “Бог Один у Трьох Особах, і всі Вони мають однаково вічне і всесильне єство”. 2. ЩО ЗРОБИВ ІСУС ХРИСТОС? ЗАПЛАТИВ ЗА НАШІ ГРІХИ Й ПРИГОТУВАВ ДЛЯ НАС МІСЦЕ НА НЕБЕСАХ, ЯКЕ ПРОПОНУЄ НАМ ЯК БЕЗВІДПЛАТНИЙ ДАР Бог Син став людиною! Ось що ми маємо на увазі під втіленням, ось що ми святкуємо на Різдво. Бог став Людиною з великою і благородною метою. Він залишив Свій Дім слави і народився у брудній стайні. Він прожив досконале і безгрішне життя. Він навчав людство великої мудрості, звершав великі чуда. І ось Він підійшов до кінця і до вершини Свого життя — до того часу, заради якого і прийшов у світ. В цей час звершилася велика подія, яка і складає найголовніше одкровення усієї Біблії, велика подія, яка складає основу християнського вчення. У чому ж вона міститься? Уявімо, що книга в моїй правій руці містить докладний звіт про моє життя. В ній згадано все, що я будь-коли зробив, — кожне слово, кожна думка, що промайнула у мене в свідомості. Коли-небудь, говорить Біблія, книги відкриються, й уся правда

Вибух Євангелізації

про нас вийде на світло: “Висвітлиться заховане в темряві й те, що шепочуть на вухо, буде проповідуване на дахах” (1 Кор. 4:5; Матв. 10:27 перефразовано). Усі дізнаються про те, що приховано в нас у душі, все, що ми думали і робили, усі наші таємні бажання, усі гріхи, більшу частину з яких ми вже забули. Ось ви, Рене, які свої думки двадцятилітньої давності зараз пам’ятаєте? Ніякі! (Чисельність гріхів.) Психологи підрахували, що кожен день у свідомості людини виникає приблизно 10 тисяч думок, за рік це число складає 3,5 мільйони! Отже, якби ви пам’ятали усього лише один відсоток того, що продумали за 20 років, вам довелося б утримувати в пам’яті близько 100 тисяч думок. Як сказав хтось, чисте сумління нерідко є результатом поганої пам’яті. А якщо б нам довелося дати звіт про кожне пусте слово? Кожен рік ми вимовляємо мільйони слів, але хто про них знає? Бог знає! Усі вони записані в Його книгах, і настане день, коли ці книги відкриються. Я повністю переконаний в одному: якби людину судили згідно фактів, записаних у книзі її життя, вона була б засуджена. Я не сумніваюся, що це саме стосується і мого власного життя. Таким чином, ось вона, проблема (візьміть у ліву руку книгу) — мій гріх. Бог любить мене (покажіть на пальці лівої руки), але ненавидить мій гріх (покажіть на книгу) і повинен покарати його. Щоб вирішити цю проблему, Він послав Свого улюбленого Сина у світ (підніміть праву руку паралельно до лівої). В Писанні сказано: “Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу; і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас!” (Іс. 53:6) (вимовляючи слова “поклав на Нього”, перекладіть книгу з лівої руки на праву), і гріх, який Бог так ненавидить, був покладений на Його Улюбленого Сина. Христос “гріхи наші Сам підніс тілом Своїм на дерево” (1 Петр. 2:24). Потім я читаю у Св. Писанні рядки, які вражають мене як батька: Христа “Бог вдарив поразами й мучив... Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому” (Іс. 53:4, 10). Що ж це означає — так страждати? Але що б це не зна-

Виклад Євангелії

чило, я зрозумів, що Христос звершив це, пішов на нескінченні страждання задля мене. Не можемо ми збагнути весь біль, Що виніс Він у той час, Та знаємо, що зійшов на хрест Спаситель задля нас.

(Звершилося.) На хресті Ісус випробував силу Божого гніву. Навіть сонце заховало своє лице, коли Сам Бог спустився за нас у пекло. Але, нарешті, коли останній гріх був викуплений, Ісус сказав: “Звершилося!” (Ів. 19:30). У грецькому оригіналі в цьому місці вживається дуже цікаве слово — “Тетелестай” (комерційний термін, що означає — “заплачено, борг заплачений”). У Посланні до Римлян написано: “Заплата за гріх — смерть”. Ісус сказав: “Тетелестай — заплачено!” Ще Він говорив: “Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас” (Ів. 14:2). “Тетелестай” — означає заплачено. Місце у Царстві Небесному куплене. Своїми власними стражданнями на хресті Ісус приготував нам місце у Царстві Божому. Потім Христос, перемігши смерть, урочисто встав із гробу — воскрес. Ми славимо не мертвого Христа, а живого, славного Спасителя. Найголовніша подія в історії людства — воскресіння Ісуса Христа з мертвих. Ісус є Господом, Розпорядником життя. Це не тільки найважливіший факт в історії людства, але й факт, засвідчений в історії. Протягом шести тижнів Ісуса бачили сотні людей, багато з яких були свідками Його страти й тяжкої смерті. Протягом багатьох віків люди старалися заперечити факт воскресіння Христа, але кожне зусилля одного скептика піддавалося сумніву іншим скептиком, доки, нарешті, всі спроби не перетворилися у величезну купу сміття перед незаперечним фактом — порожнім гробом нашого Спасителя. Незбагненною перемогою над смертю Він дає нам великий дар вічного життя.

Вибух Євангелізації

(Божий дар.) Більшу частину свого життя я думав так само, як і ви. Якщо мені й судилося бути коли-небудь у Царстві Небесному, то тільки завдяки праведному життю. Іншими словами, мої добрі вчинки є вхідною платою на небеса. Я був вражений, коли дізнався, що це невірно! Мені не треба платити за це. Ісус уже заплатив за мене, і я маю життя вічне як безвідплатний дар. Послухайте, що сказано у Св. Писанні: “Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Рим 6:23). Ось що говорить Євангелія: Бог пропонує нам життя вічне як безвідплатний дар. Царство Боже безвідплатно дається людям, оскільки за нього заплатив Христос. Євангелія говорить не “звершайте”, але “звершилося”. За все заплатив Ісус! В Біблії сказано: “Бо благодаттю ви спасені... не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Ефес. 2:8,9). Що розуміється під благодаттю? Капелан англійської королеви на одній із всесвітніх конференцій пояснював її так: дари Божі, за які заплачено Ісусом. Дари Божі — це прощення, Небеса, вічне життя, мир, радість і відчуття любові Господа. Ціна, що заплачена Ісусом, — це муки в Гефсиманії, знущання, терновий вінок, розп’яття, проколення списом, гнів Божий. Ісус заплатив за все. Я завдячую Йому всім. Завдяки Його великій благості Він пропонує нам дар вічного життя безвідплатно. Хто ж отримує цей дар? Усі? Ні. Біблія говорить, що небагато людей знаходять шлях до життя, шлях багатьох — до загибелі. Як можемо отримати його ми?

Д. Віра Тут ми підходимо до четвертого й останнього моменту, який нам необхідно зрозуміти: ми отримуємо Божий дар вірою. В Біблії сказано: “Благодаттю ви спасенні через віру” (Ефес. 2:8). Віра — ключ, який відкриває двері в Царство Небесне. Уявімо, що у вас ціла низка ключів, подібна до моєї (показати низку ключей), і усі вони виглядають однаково. Але, якщо ви прий-

Виклад Євангелії

дете до мене додому і спробуєте відчинити двері усіма ключами, окрім одного — відповідного, ви не потрапите в дім. Єдиний вірний ключ до дверей у Царство Боже зветься вірою. Спасаюча віра — тільки вона відкриває браму в Царство Боже, ніщо інше у світі не зможе відкрити для вас ці двері. 1. ВІРА НЕ Є ПРОСТИМ ВИЗНАННЯМ ІСТОРИЧНИХ ФАКТІВ Дозвольте мені, перш за все, сказати вам, що не є вірою. Багато людей плутають із спасаючою вірою дві речі. Якщо ми подивимося на цю низку ключів, то серед них знайдемо декілька приблизно однакових. Насправді, на перший погляд вам навіть важко буде відрізнити один від одного. Майже так само виглядає справа і з вірою. Отже, перше, що багато людей плутають із спасаючою вірою — це просте визнання деяких історичних фактів. Ви ж вірите в Бога, правда ж? Так, завжди вірила. Ви завжди вірили. Я теж вірив, але це не та віра, яку має на увазі Св. Писання. Я все своє життя вірив у Бога, але цілих двадцять п’ять років не мав спасіння. В Біблії говориться, що навіть диявол вірить у Бога. Ви колинебудь чули про таке? В Біблії говориться: “Ти віруєш, що Бог єдин: добре робиш; і демони вірують, і тремтять”(Як. 2:19). Отже, згідно Біблії, вірити в існування Бога — ще не означає мати спасаючу віру. Одержимий демонами з країни Гадаринської кричав: “Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього. Благаю Тебе, не муч мене!” Навіть демони вірять у божественну сутність Христа! Але цілком очевидно, що вони не були спасені! Ось що багато хто плутає з вірою — просту згоду, визнання історичного факту існування Христа. Але це не те, що розуміє Біблія під вірою. (Віра не є і чимось тимчасовим.) Є дещо, що також нерідко плутають із спасаючою вірою. Ви, мабуть, багато разів молилися Богові, правда ж? О, так. Кожного дня.

Вибух Євангелізації

Ви, мабуть ділилися з Богом своїми проблемами, правда? Ви довірялися Йому у своїх справах? О, звичайно, без молитви я б не змогла прожити. Рене, а скажіть мені, для прикладу, в чому ви на Нього покладалися? Ну, коли мої діти хворіли, коли в нас були фінансові труднощі і справи йшли погано, я завжди молилася Господу про це. Значить, у вашому випадку була не просто згода, а дещо більше. Ви ж дійсно у деяких випадках покладалися лише на Господа? Так. Отже, ваші діти хворіли, справи йшли погано. Я міг би придумати ще цілий ряд ситуацій. Вірогідно, ви покладалися на Нього у складних рішеннях, які доводилося приймати, можливо, молилися з проханням зберегти вас під час важкої подорожі. Можливо, вам у житті довелося перенести операцію, ви й тоді молилися, щоб вона пройшла щасно. І в інших аналогічних випадках. Так. Звичайно, все перераховане чудово, й потрібно довірятися Господові в цьому, але, бачите, справа в тому, що навіть це не є спасаючою вірою. Можна сказати, що коли ви молилися Господу про покращення своїх фінансових справ, у вас була “фінансова” віра. Коли ви просили Його потурбуватися про сім’ю — це була свого роду “сімейна” віра. Коли просили допомогти вам прийняти рішення, віру можна було б назвати вірою “прийняття рішень”, а під час подорожей у вас була “віра дорожня”. У всіх у них є загальний елемент, який їх об’єднує — всі вони носять тимчасовий характер, чи не так? Усі ці речі належать до цього життя, до цього світу, який сам має дочасний характер. Тепер, як мені здається, багато людей покладаються на Бога у таких тимчасових речах. Але мати спасаючу віру — означає покладатися на Христа у тому, щоб Він спас вас, дав вам життя вічне.

Виклад Євангелії

2. СПАСАЮЧА ВІРА ЦЕ ПОКЛАДАННЯ У НАШОМУ СПАСІННІ ЛИШЕ НА ІСУСА ХРИСТА Мені таке ніколи не спадало на думку. Мені теж. Бачите, я покладався на Господа в тому і в цьому, в різних життєвих дрібницях, але у найголовнішому, у вічному спасінні, я покладався на самого себе. Я намагався вести добродійне життя, старався виконувати десять заповідей, жити згідно Золотого правила. Бачите, все я, я, я... Було тільки “Я”! Пам’ятаєте, про що я спитав вас? На кого покладаєтесь ви в отриманні вічного життя? За рахунок чого ви думаєте попасти у Царство Боже? А пам’ятаєте, що ви відповіли? Я намагаюся жити якомога краще, згідно Золотого правила, я стараюся виконувати всі заповіді. Ось бачите...” Спасаюча віра полягає в тому, щоб у своєму спасінні надіятися виключно на Ісуса Христа. Це означає покладатися тільки на Христа і на те, що Він зробив, а не на те, що зробили ми самі. Як говориться у Писанні, “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Ів. 3:16). Дуже добрим прикладом є історія засновника Методистської церкви Джона Уеслі. Протягом п’яти років він навчався в семінарії в Оксфорді, а потім став пресвітером англіканської церкви. Прослуживши десять років, Уеслі вирушив з Англії в Джорджію. Сталося це приблизно у 1735 році. Служіння його було досить невдалим, хоча за нашими, людськими мірками, він був дуже благочестивий пастор. Вставав о 4-й годині ранку і молився протягом двох годин, потім годину читав Біблію, а далі йшов у в’язниці й лікарні, щоб проповідувати різним людям. Таким чином, він молився, проповідував і допомагав іншим до пізньої ночі. І таке життя Джон Уеслі вів протягом багатьох років. В дійсності й сама назва Методистської церкви походить від того методичного благочестивого життя, яке вели Уеслі та його друзі. (Досвід Уеслі.) На зворотному шляху з Америки їх маленький корабель попав у сильний шторм і міг піти на дно. Величезні хвилі заливали

Вибух Євангелізації

палубу і розривали паруси на шматки. Уеслі зрозумів, що осьось їх настигне смерть, і його охопив жах — у нього не було ніякої впевненості в тому, що станеться з ним після смерті. Незважаючи на всі його зусилля вести достойне життя, смерть уявлялася йому величезним і чорним знаком питання. А на кормі гурт людей тим часом співав гімни. Він запитав їх: “Як ви можете співати, коли цієї ночі ви помрете?” Вони відповіли: “Якщо наш корабель піде на дно, то ми назавжди будемо з Господом”. Уеслі похитав головою і відійшов від них, а сам подумав: “Як вони можуть бути у цьому впевнені? Невже вони зробили щось більше, ніж я?” А потім додав подумки: “Я сам навертав поган, а хто ж наверне мене?” По милосердній волі Божій корабель щасливо повернувся до Англії. Уеслі пішов до Лондону й по дорозі зайшов у невелику каплицю на вулиці Алдергейт. Там чоловік читав проповідь, написану за два століття до цього Мартином Лютером. Проповідь називалася: “Передмова Лютера на Послання до Римлян”. Вона була присвячена тому, що є справжня віра. Виявилося, що справжня віра означає, згідно Лютера, покладання надії у справі спасіння не на свої добрі діла, а тільки на Ісуса Христа. Раптом Уеслі зрозумів, що усе життя йшов не тією дорогою. У той же вечір він зробив у своєму щоденнику такий запис: “Приблизно без чверті дев’ять, якраз у той час, коли я описував ті зміни, що відбуваються у серці людини через віру в Ісуса, моє власне серце наповнилося дивним теплом. Я відчув, що на Христа лише покладаюсь у спасінні своєму; і я отримав небувалу впевненість, що Він взяв на Себе все, навіть мої гріхи, і позбавив мене від тягаря гріховності й кайданів смерті”. Ось вона, спасаюча віра! Покаявшись у своїх гріхах, він поклав надію на спасіння лише на Ісуса Христа. Скажіть, хіба Уеслі до цього не вірив в Ісуса? Звичайно, вірив. Він був відомим знавцем Біблії, вивчав християнську літературу англійською, латинською, грецькою та староєврейською мовами. Але у питанні спасіння він покладався на себе, Джона Уеслі. Після цієї події Уеслі став великим проповідником вісімнадцятого століття, але все почалося з того, що він довірився Ісусу Христу, лише Йому одному, у своєму спасінні та прийняв Його як свого Господа.

Виклад Євангелії

(Покладатися на Христа.) Дозвольте, я покажу вам це на простому прикладі. Бачите цей стілець? Правда ж, гарний стілець? Так. Ви вірите, що цей стілець існує? Так. Ви вірите, що він вас витримає? Так. Але, однак, він не витримує вас по одній простій причині: ви на ньому не сидите. Точно так само було у мене з Христом. Я вірив, що Ісус існує, я вірив, що Він Бог. Я довіряв Йому свої фінанси, здоров’я, так само, як робили і ви. Але спасаюча віра — це покладатися на Господа Ісуса Христа саме у своєму спасінні. Багато хто вірить, що Бог захистить їх, коли вони виходять із дому ввечері. Вони, скоріше за все, відро із сміттям ввечері не винесуть, попередньо не помолившись Господу. Але у справі свого вічного спасіння вони покладаються на свої власні зусилля, оскільки ніколи не розуміли, про що навчає Біблія. Спасаюча віра міститься у тому, щоб покладатися тільки на Ісуса Христа у своєму спасінні й отриманні вічного життя. Декілька років тому я покаявся у своїх гріхах і переніс віру з себе на Ісуса Христа, з того, що я робив для Бога, на те, що Він зробив для мене на хресті. Простим актом віри я переніс свою надію з своїх діл на діла Христові. Це подібно тому, як я зараз пересідаю з цього стільця, який символізує мої власні зусилля, на інший, що символізує Христа. Тепер спираюся тільки на один, що символізує Ісуса Христа. Тепер вірю не в те, що робив я сам, а в те, що Він зробив для мене. Про це співають у багатьох гімнах, наприклад: “Христос лише — тверда скеля, на Ньому я будую своє життя, Все інше лише пісок...” або: “Нічим я, грішний, не володію (добрими ділами, молитвами, відвідуванням церкви, любов’ю до сусідів). Лише до одного Хреста я припадаю.” Ви коли-небудь співали подібне?

Вибух Євангелізації Нема виправдань у мене. (Я прихожу, як є — грішний, недостойний, не заслуговуючий нічого, не маючий виправдання.) Лише свята кров Твоя, і Ти кличеш мене до Себе, О, Агнець Божий, я іду.

Яка дивна любов Христа і те, що Він бажає нас прийняти такими, які ми є, і дати нам очищення, прощення і вічне життя. (Правильні дії, невірні мотиви.) Припустимо, що олівець у моїй правій руці символізує вічне життя. У вас може бути два варіанти взаємовідносин із цим олівцем, або вічним життям. Або воно у вас є, як олівець у моїй правій руці, або його у вас немає, як олівця у моїй лівій руці. Отже, якщо у вас його немає, але ви вірите, що воно існує, ви захочете його отримати. Таким чином, ви докладаєте усі зусилля: любите ближніх, ходите до церкви, читаєте Біблію, молитеся, даєте гроші бідним, а потім говорите: “Ось, Господи, все, що я зробив. Надіюся, я виконав достатньо, щоб попасти у Твоє Царство?” Але, бачите, у такому випадку кожному зрозуміло, що все, що ви виконали, робилося для того, щоб отримати вічне життя. Отож, в основі усіх ваших учинків лежав егоїстичний мотив, і тому ви ніяк не можете отримати вічне життя. Далі, проблема ця виглядає подібно, як та ситуація із старої пісні: “Ще рік пройшов, а що змінилося? Ти став на рік старшим і, як і раніше, в боргах”. Справді, день проходить за днем, ми стаємо старшими і все більше стаємо боржниками Господа, оскільки кожен день грішимо. Ми ніколи б не змогли заробити вічне життя. В Біблії йдеться про те, що Господь прийшов на землю й пішов на хрест в особі Сина Свого і цим заплатив за наше вічне життя неймовірну ціну. Своїм благоволінням Він пропонує його нам як безвідплатний дар. (Перенесіть олівець з правої руки в ліву.) Воно дається вірою: Віра — це “рука злидаря, простягнута за царським даром”. (Простягніть ліву руку і візьміть олівець з правої руки.) Ось цей злидар (показуйте на себе) простягнув свою нечисту руку близько двадцяти років тому назад й отримав дар вічного життя. Я не заслуговував його тоді й не заслуговую тепер, і ніколи його не заслужу, але я ним володію — по Божій благодаті!

Виклад Євангелії

(Істинний мотив для ведення благочестивого життя.) Навіщо ж нам тоді старатися благочестиво жити? Привід для достойного життя — це вдячність. Вдячність — ось істинний мотив для того, щоб жити так, як завгодно Богу. Я не стараюся заробити, таким чином, щось своїм зусиллям, просто кажу: “Дякую Тобі за дар вічного життя, який дав мені Христос”. Колишній президент Прінстонського університету писав в одній із своїх книг: “В молодості я прийняв Ісуса Христа і дар вічного життя. Усе моє наступне життя було лише коротким постскриптумом до того дня: “Дякую тобі, Господь, за те, що Ти дав мені тоді”. Таким чином, справжня причина лежить у почутті вдячності за дар вічного життя. “Бо любов Христова спонукує нас...” (2 Кор. 5:14).

III. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ А. Перевірочне запитання Рене, в тому, про що я розповів, є сенс для вас? Так, звичайно!

Б. Запитання готовності прийняття рішення Рене, ви тільки що почули найвеличніше з усіх оповідань, у якому йдеться про найвеличніший дар, який пропонується найвеличнішою Особою, яка будь-коли жила на землі. Це оповідання носить назву Євангелія — Добра Звістка про Ісуса Христа. Тепер, Рене, Бог ставить вам просте запитання: “Хотіли б ви прийняти дар вічного життя?” Щоб придбати його для вас, Син Божий залишив Свій трон і прийняв хресну смерть. То чи хочете ви одержати цей дар? Дуже.

В. Пояснення суті прийняття рішення (Перенесення віри з себе на Бога.) Чудово! Дозвольте мені тільки уточнити, що це означає. По-перше, це означає, що ви переносите свою віру з ваших власних вчинків на те, що Ісус Христос звершив для вас на

Вибух Євангелізації

хресті. Він приймає на Себе наш гріх, а ми отримуємо Його праведність. Ми порушили заповіді і не завжди жили згідно Золотого правила, але Христос підкорився усім Божим законам. Його життя було бездоганним. (Набути праведність Христа?) Досконале життя Христа дається нам у той момент, коли ми приймаємо Його вірою. Воно ніби переноситься на нас, і ми в очах Бога стаємо досконалими. У цей момент ми ніби зодягаємося у білосніжний одяг Христа, й у такому одязі, без жодної плями вини, ми постаємо перед Богом. Тільки таким чином ми можемо набути ту досконалість, якої Бог вимагає від нас. Отже, чи бажаєте ви припинити покладатися на Рене і повністю довіритися Христу? Так, бажаю. (Прийміть воскреслого і живого Христа.) Ви отримуєте вічне життя, прийнявши Ісуса Христа. “До свого Воно прибуло, — та свої відцуралися Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його” (Ів. 1:11, 12). Отож, ми можемо прийняти і пізнати найпрекраснішу Особу в історії людства, адже Ісус Христос живий! (Прийміть Христа у ваше життя як свого Спасителя.) Христос живий, Він говорить: “Ось Я стою під дверима і стукаю (у двері вашого життя): коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною”(Об. 3:20). Це означає, що Христос буде з вами у тісному спілкуванні протягом всього вашого життя. Він буде приходити і прощати вас, і очищати вас, даруючи вічне життя. Він увійде у ваше життя, щоб зробити вас Своєю дитиною і спадкоємцем вічного багатства, якщо ви приймете Його. Рене, чи хочете ви попросити Ісуса Христа, щоб Він увійшов у ваше життя сьогодні як Спаситель? О, так. (Прийміть Ісуса Христа як Господа у своє життя.) Я хотів би у двох словах пояснити ще дещо. Коли Христос входить у ваше життя як Спаситель, Він приходить звершити щось для вас: простити ваші гріхи і дати вічне життя. Але одночасно Він входить у ваше життя і як Господь, як Цар і Повелитель. Він пред’являє

Виклад Євангелії

до вас певні вимоги, хоче, щоб у вашому серці був трон, і це був Його трон. Він створив вас і говорить, що хоче по праву царювати на троні вашого життя. Чи готові ви присвятити Йому своє життя, підкорити його Господу в знак подяки за дар вічного життя? Так, я готова. (Покайтеся у своїх гріхах.) Він також велить нам покаятись у гріхах. Чи хочете ви покаятись в гріхах і слідувати за Ним? Це означає добровільно відвернутися від тих вчинків, які Йому не подобаються, означає повну переміну ставлення до життя і смерті, до Бога й до цього світу. Це відбувається під дією Святого Духа і завжди приводить до перемін в житті. Рене, чи готові ви покаятися в своїх гріхах і стати свідомим членом сім’ї Божої, слідувати за Ним і служити Йому у якості члена церкви, частини Тіла Христового?

Г. Молитва в момент прийняття рішення. Добре, Рене. Зараз тут присутній Сам Господь. Ми можемо звернутися до Нього в молитві і сказати Йому, що ви більше не вірите у свої власні сили і хочете покласти свою віру у справі спасіння на Господа нашого Ісуса Христа, прийняти Його як свого особистого Спасителя. Це дійсно те, чого ви бажаєте? Так. Добре. Дозвольте лише сказати вам, що Господу важливі не стільки ваші слова, скільки те, що відбувається у вашому серці. Він говорить: “І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем” (Єр. 29:13). Якщо це дійсно те, до чого прагне ваше серце, Господь почує вашу молитву і дасть вам життя вічне. Давайте помолимося. (Підготовча молитва.) Отче, я молю Тебе, щоб Рене отримала дар вічного життя. Нехай Дух Святий осінить її, дай їй віру у Твої обітниці, дай їй каяття, щоб відвернутися від гріхів. Яви їй сьогодні розп’ятого Христа.

Вибух Євангелізації

(Спільна молитва.) (Голови схилені, як і раніше.) Рене, Господь сказав: “Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них” (Матв. 18:20). Ісус тут. Зараз ви будете говорити вже не мені, а Йому. Якщо ви дійсно хочете отримати дар вічного життя, то зверніться до Нього вголос. Господи Ісусе, я хочу, щоб Ти прийшов і заволодів моїм життям. Я грішниця, раніше я вірила в себе і в свої власні добрі вчинки, але зараз я надіюся на Тебе, я приймаю Тебе, як мого особистого Спасителя, вірю, що Ти помер за мене. Я приймаю Тебе, як Господа і Повелителя мого життя, допоможи мені відвернутися від моїх гріхів і слідувати за Тобою. Я приймаю дар вічного життя. Я недостойна його, але я дякую Тобі за нього. Амінь. (Упродовж молитви голови схилені.) (Впевненісь у спасінні.) Наш Небесний Отче, Ти чув молитву, яку вимовила Рене. І я прошу Тебе, щоб у цю тиху хвилину Твій Святий Дух увійшов у неї і дав їй впевненість у вічному житті. Даруй їй впевненість у тому, що гріхи її прощені. Зроби так, щоб вона почула в глибині своєї душі Твій голос, який говорить: “Прощаються гріхи твої, йди з миром”. Дай їй, Господи, можливість почути Твій голос: “Як схід віддалений від заходу, так віддалю Я від тебе гріхи твої, щоб ти ніколи не згадав їх більше. Віруючий в Мене ніколи не помре, але має життя вічне” (перефразовано з Пс. 103:12, Ів. 3:18; 5:24; 3:16). Я прошу Тебе в ім’я Ісуса Христа. Амінь.

Д. Впевненість у спасінні Рене, ви щойно висловили найважливішу молитву всього свого життя. Я хочу тепер показати, що Христос сказав про те, що ви зараз зробили. В Євангелії від Івана, розділ 6, вірш 47, Господь говорить нам дещо дуже важливе. Я хочу, щоб ви прочитали цей вірш. “По правді, по правді кажу вам: хто вірує в Мене, — життя вічне той має”. (Нехай новонавернений прочитає запропонований текст вголос.)

Виклад Євангелії

Чудово, Рене. Під час молитви ви не бачили ніяких видінь і не чули ангельських хорів, однак у цьому простому акті віри ви довірилися Ісусу Христу в тому, що Він дасть вам спасіння, вірно? Так, вірно. Кому ви тепер довіряєте у питанні свого спасіння, Рене? Ісусу Христу. Господь говорить: “Віруючий в Мене”, тобто той, хто довіряє Мені, “має життя вічне” — це не означає лише визнання існування Христа, в це ви вірили все своє життя. Це не означає також покладатися на Нього в тимчасових справах, це ви і так робили все своє життя. Спасаюча віра означає, що віднині у своєму вічному спасінні ви покладаєтеся лише на одного Христа. Так ви сьогодні і вчинили, правда ж? Так. Ісус говорить, що людина, віруюча в Нього, має вічне життя. Ви вірите Йому? Так, вірю. Рене, якщо сьогодні ваше життя закінчиться, де ви будете? У Царстві Божому. А якщо Бог спитає вас: “Чим ви заслужили право увійти в Царство Небесне?”, що ви Йому скажете? Я вірю в Ісуса Христа. Ангели радіють на небі! Бог стверджує вас у цьому! Значить усе вирішено. Рене, якщо у вашому серці ви вирішили те ж саме, що промовили, то ви маєте обітницю Самого Христа в тому, що гріхи ваші прощені, й ви прийняті в Його сім’ю й отримуєте вічне життя. Хваліть Господа! А ми будемо радіти з вами, Рене. Ласкаво просимо в сім’ю Божу!

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ВИКЛАДУ ЄВАНГЕЛІЇ I. ПРИНЦИПОВІ РОЗУМІННЯ

уть євангельської віри міститься в тому, що “У Господа спасіння!” (Йони 2:10). Таким чином, спасіння звершується надприродною дією Божественної Трійці — Отець вибирає, Син спокутує, а Дух Святий проводить спасаючу працю Христову в серцях людей. Ось чому навернення досягається зовсім не переконанням, не красномовством, не аргументами проповідника й ніякими іншими людськими зусиллями, оскільки “У Господа спасіння”. Я часто кажу своїм учням, що у людей, до яких вони йдуть з Євангелією, є один недолік, який перешкоджає розумінню Доброї Звістки... — вони сліпі, глухі й мертві, а в іншому вони знаходяться в чудовій формі. Сучасний свідок Христа ніколи не повинен забувати слова апостола Павла: “А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно” (1 Кор. 2:14). Це означає, що наше свідчення має бути не діалогом, а скоріше “трилогом”. Під цим я маю на увазі те, що ми розмовляємо не тільки з гинущими людьми, до яких прийшли, але і з Духом Святим, Який над нами й у нас, і просимо Його, щоб Він відкрив очі слухачам і просвітив їх розум для розуміння тих слів, які можуть привести їх до спасіння. Благовісників слід навчати з самого початку покладатися не стільки на свій власний дар переконування, скільки на силу Святого Духа, інакше вони будуть свідчити “в тілі”, а не в Дусі. Однак багато хто можуть запитати: “Якщо спасіння у Господа, то навіщо нам взагалі свідчити і, більше того, прагнути в цьому ділі до досконалості?” Відповідаючи на це питання, я звичайно наводив наступний приклад: