A toush of art

ATouch ofART №1 травень 2014

ІСТОРІЯ європейського живопису

3D 3D

на вулицях міста

Інтерв’ю з Мариною Рибачук

Живопис: класика VS сучасність

2

Історія

4 ст. т і в С авній д о р Ста чя - 6 ст. . Середньовіч - 10 ст я н н е ж Відрод Новий час - 12 ст.

Актуально

Цікаво знати

Живо п клас ис: суча с ика - 3 с ність VS т.

Люди

Імпреза Марини Риба чук - 15 ст.

3D мист ецтвост.

13

Цікаво знати

3

Живопис: сучасність VS класика

У XXI-му столітті митці створюють неймовірні картини, які, на їхню думку, заслуговують високу оцінку сучасності. Молодь уже давно відійшла від рамок минулого, щоразу дивуючись абстрактним, модним мистецтвом та живописом. Але чи може теперішнє покоління гідно оцінити класику? Для цього ми провели невеличке опитування серед студентів.

Internet З кожним роком сучасний живопис стає все більш незрозумілим для непідготовленого відвідувача виставок. Мимоволі складається враження, що популярність полотна залежить від відсутності в ньому найменшого сенсу. За останні півтора сторіччя виникло понад десятинних напрямів, таких, як супрематизм, імпресіонізм, кубізм та поп-арт. На думку сучасних культурологів мистецтво в класичному вигляді вичерпало себе. Тобто репродуктивна передача вже існуючих речей – непотрібна справа, адже людина й сама може споглядати їх (йдеться про пейзажі, портрети тощо). Варто створювати нові форми, які б оперували іншими категоріями мислення та викликали б сенсорно - емпатичні образи без посередництва рецепції. Попри такі слушні зауваження мистецтвознавців живопис, як і весь культурний процес зараз переживає кризу критики, який полягає у відсутності критеріїв до витвору. Складається враження ( хоча так воно і є), що існує мистецтво для мас і для незначної групи інтелектуалів. Для верифікації цього твердження було проведено польове дослідження серед студентів ЧНУ та молоді з інших міст. Бліцопитування полягало у тому, що опитувані описувати свої враження від побачених робіт Каземира Малевича “Супрематизм” та “Чорний квадрат”. Тетяна, -5 ­­­­­­­­­­­­­ курс, студентка ЧНУ - Я бачу просто чорний квадрат, але, якщо вдивлятись в картину довше, то можна побачити все, що захочеш. Я вважаю, що це справді мистецтво, тому що через цю картину автор виражає

свої переживання, емоції. Ірина, 2 курс, студентка ЧНУ.

- На першій картині я бачу банальні геометричні фігури. На другій ,через цю похмуру погоду - холод, темряву, безвихідь, але, якщо адекватно сприймати, то теж просто чорний квадрат. Богдан, 5 курс,студент ЧНУ.

- На першій картині – буденне місто, а на другій бачу щось схоже на телевізор чи вікно. Юрій, 3 курс,студент ЧНУ - Все у нас в житті відносне і взаємодіюче, як й зображення на картинці, які компонують одна з одною, з рамкою, якій немає меж. Її можна зробити ширшою. Віталій, 1 курс,студент НУ ЛП - В першій мені бачиться жирний, набундючений мужчина, а квадрат не викликає ніяких асоціацій Ганна, 3 курс , студентка ЛНУ - На першій картині я бачу хаос. Андрій, 1 курс, студент ЛНУ - На першій я бачу запліднення яйцеклітини. Юрій, ­­­­­­­2 курс, студент ПНУ ім. Стефаника - Друга картина асоціюється мені з коробкою, на яку дивишся зверху. На мою точку погляду, кожен період мистецтва і стиль має право на існування і залежить лиш від його поціновувачів. Час новітніх технологій зробив своє, і простій пересічній середньостатистичній молоді будь-якого регіону важко дивитись на абстракційні картини і шукати у них прихований сенс. Тепер кожен хоче бачити точно і чітко. Та я щиро сподіваюся, що серед нас ще залишились ті, хто береже у серці богемне таїнство. Христина Циган

4

Історія

Мистецтво Стародавнього світу Стародавній Єгипет

Internet

Понад шість тисяч років розвивалося мистецтво Стародавнього Єгипту. Яскраві пам’ятники скульптури, архітектури, декоративно-прикладного мистецтва, живопису зберегли для сучасних людей історію життя у долині Нілу. Вони вражають високим рівнем художньої майстерності, реалістичною достовірністю, досконалістю конструкцій і форм. Багату літературу створив єгипетський народ, вона мала вплив на арабську та античну літератури. У ній відображується контраст між соціальним становищем фараона (намісника бога на землі, володаря), жерців (служителів релігії), землевласницької верхівки та простих трудівників (гончарів, землеробів, будівельників, мисливців).

Культові догми потребували строгого наслідування усталеним зразкам, конанізації художніх образів. Але незалежно від усього протягом тривалого часу єгипетська культура розвивалася, відбиваючи і боротьбу різних соціальних верств, і нові вимоги часу. Головним мистецтвом Стародавнього Єгипту була архітектура, а від неї залежали інші види.У самобутній культурі Єгипту панували монументальні форми. Стиль стінопису, скульптури, які складали з архітектурним комплексом єдиний ансамбль, визначала грандіозна архітектура царських поховань. Історію Єгипту підрозділяють на такі періоди: Стародавнє царство (2800 - 2400 р. до н. е.), Середнє царство (21 - початок 18 століття до н. е.), Нове царство (16 11 століття до н. е.). Періоди розвитку мистецтва розрізняють відносно цього.

Стародавня Греція

Internet

Художню культуру Риму та Стародавньої Греції називають античною. “Античний” - від латинського “antiqus” тобто давній. В епоху Відродження з’явився цей термін, тоді грецька спадщина вважалася мистецьким зразком. Взагалі ж філософи, письменники, художники усіх народів та часів зверталися до античного мистецтва. З великою повнотою і глибиною мистецтво античної Греції показало красу людини. Історія античного мистецтва

поділена на чотири періоди.; Перший - гомерівська Греція (протоархаїка) XI - VIII ст. до н. е. - період виникнення перших пам’яток ранньогрецького мистецтва і міфів, а також розпаду докласового та зародження класового суспільства. Другий етап - архаїка VII - VI ст. до н.е. - період зародження ранньорабовласницького міста-поліса. В цей час розвиваються такі види мистецтва, як художнє ремесло, скульптура і архітектура. Третій - мистецтво класики V - IV ст. до н. е. - період розквіту рабовласницького суспільства. Культура Греції на цьому етапі високим розвитком архітектури, науки, літератури, зокрема поезії й драми, образотворчого мистецтва. Антична філософія досягла високого рівня розвитку, найяскравіші представники якої - Арістотель, Демокріт, Платон, Сократ. Багато було зроблено відкриттів в галузі механіки,

Історія

5

математики, астрономії. В розвиток світової літератури вписали свою лепту античні письменники - Арістофан, Софокл, Сапфо, Евріпід, Есхіл та інші. Четвертий етап - епоха еллінізму III - I ст. до н. е. - період загострення класових суперечностей та виникнення великих імперій, які потім увійшли до Римської держави. В епоху пізнього еллінізму створюється багато жанрових і портретних скульптурних пам’ятників. Античне мистецтво було зв’язане з міфологічними уявленнями еллінів з поетичним світом казок і легенд. У міфах своєрідно відбивалися уявлення та знання греків про дійсність, традиції античних художників, досвід античного мистецтва наснажували і живили наступні покоління творців.

Стародавный Рим

ансамблі. Відчутним внеском до світової культури стали давньоримський театр та література. Неможливо оцінити значення історичних праць Тіта Лівія, промов Ціцерона, поетичних творів Овідія, Горація, Вергілія, сатири Марціала, філософії Лукреція. Стародавній Рим - рабовласницька держава. Історія цієї держави ознаменована класовою боротьбою та безперервними війнами. Мистецтво Рима ділиться на декілька періодів: культура доримської Італії ((VII - IV ст. до н. е.) етруське мистецтво); мистецтво республіканського Риму (IV - I ст. до н. е.) та мистецтво імРимське мистецтво це наслідок взаємодії ператорського Риму (кінець I ст. до н. е. грецької культури та творчості місцевих іта- - V ст. н. е.). лійських племен (етрусків). Мистецтво стародавнього Риму проходило свій розвиток у тісній взаємодії з мистецтвом підкорених народів, які були у складі Римської імперії. Основою образів римського мистецтва є реальна дійсність, але улюбленими для римлян все ж були мотиви з міфології. Надзвичайно багата і різноманітна спадщина стародавнього Рима. Римські творці залишили після себе чудові мозаїки, фрески, прекрасні скульптурні портрети, грандіозні архітектурні

6

Історія

Мистецтво Середньовіччя Візантія

Interneet

До Візантії в різні часи входили Єгипет, Сирія, Македонія, Мала Азія. Тому природно, що на візантійське мистецтво, яке протягом тисячоліття (395 - 1453 рр.) розвивалося, впливала не тільки греко-елліністичні традиції, а й художня культура, сусідів-слов’ян, варварських держав, Переднього Сходу. Догмам християнства було підпорядковане мистецтво Візантії. Митець залежав від встановлених православною церквою канонів.Із храмовим будівництвом пов’язані значні досягнення візантійського мистецтва. Собор св. Софії в Константинополі (532 537 рр.) є шедевром ранньовізантійської архітектури. Це масивна й величезна споруда (висота 55 метрів). Основа її композиції - тринефна базиліка - прямокутна видовжена будівля. Високе склепіння було увінчане гігантським куполом (діаметр 31 м.), який з двох боків оточений напівкуполами. Сорок вузеньких вікон, які розміщені в основі центрального куполу, у внутрішнє при-

міщення пропускають світло, завдяки цьому конструкція здається простою і легкою. Хрестово-купольний тип споруд стає панівним у IX столітті. Такі храми були увінчані банями-куполами. Мозаїками і фресками покриваються майже суцільно внутрішні стіни приміщень. На візантійський живопис мали вплив елліністичні традиції. Фрески в Кастельсепріо, мозаїка в церквах Фессалонік, Нікеї та Равенни зображують сцени, що пов’язані з життям Христа. Мозаїки Равенни, зокрема церкви Сан Вітале, дають уявлення про ранній період візантійського живопису. Серед кращих - композиції “Імператриця Феодора з почтом” та “ Імператор Юстиніан з почтом”. Кольорова гама цих мозаїк насичена яскравими червоними, золотистими, голубими, білими барвами, які переливаються і мерехтять. В IX - X ст. досягає розквіту живописна культура Візантії. До цього часу відносяться мозаїки церкви св. Софії, на яких зображені історичні особи та міфічні персонажі: імператор Костянтин дарує Богоматері засноване ним місто, імператор Лев Мудрий перед троном Христа У візантійській культурі на межі XIII - XIV ст. почалося своєрідне відродження. Як утвердження свого національного стилю сприймалося повернення до традицій античності. В цей період у живописі розширюється тематика, зростає роль пейзажу, у композиціях переважають розповідні елементи. Стіни храмів починають покривати багатошаровими фресками, більш використовують декор. У Візантії значного розвитку досягає іконописне мистецтво. У Третьяковській галереї зберігається знаменита ікона Володимирської богоматері, привезена до Київської Русі з Візантії ще в XII столітті. Вона втілює материнську красу, ніжність, благородство. Дитя горнеться до жіночого лиця. Мати ніби передчуває долю сина. Смуток застигає в її очах. Візантійські митці спромоглися надихнути канонічні форми живими ознаками часу, реальністю, емоційно наситити зображення. Припинила своє існування Візантія у 1453 році внаслідок турецького завоювання. Але її культура вплинула на мистецтво Київської Русі, Західної Європи, Закавказзя, південних слов’ян. На території Західної Римської імперії, після падіння Риму (476 р.) виник цілий ряд варварських держав. Рабовласницький спосіб виробництва змінив феодальний. Історія мистецтва середньовіччя поділяється на три періоди: дороманський (V - XV), романський (XI - XII), готичний (XII - XV).

Раннє Середновіччя В епоху середньовіччя живопис став одним з найголовніших видів мистецтв. Зміни в житті суспільства й нові технічні приймання дали художникам можливість створювати реалістичні, пронизані глибоким гуманізмом добутку, яким було призначено зробити справжню революцію в західноєвропейському мистецтві. Усі нові полотна - спочатку лише на релігійні сюжети - жадали не тільки аристократи й служителі церкви, але й заможні городяни. З поширенням грамотності зростав і попит на літературу світського змісту. Новому відношенню до живопису сприяв і цілий ряд релігійних нововведень. На початку XIII століття церковні вівтарі прикрасив запрестольний образ, на тлі якого велися богослужіння. Він нерідко складався із двох (диптих), трьох (триптих) і більш стулок, але описував єдину групу персонажів або сцену. Особливою популярністю користувалося зображення донатора (особи, що оплатила виготовлення вівтарного образа його церкви, що й пожертвувала), якого його святий заступник представляє Мадонні. Багато з тенденцій набагато раніше зародилися в Італії, ніж в інших країнах Європи. Двоє майстрів кінця XIII століття - Чимабуе й Дуччо – уважаються загально визнаними засновниками традиції зримого реалізму в живописі, якому було призначено домінувати в європейськім мистецтві аж до XX сторіччя. Обоє залишили нащадкам знамениті вівтарні образи, де головними персонажами виступають Мадонна з дитиною. Незабаром обох живописців затьмарив їхній молодший сучасник Джотто ді Бондоне (1267-1337). Він першим з великих флорентійських майстрів здобув прижиттєву славу, добившись пошани й багатства. Створюючи свої панно, Джотто застосовував винайдену на той час італійцями техніку фресковому живопису. Сьогодні ми називаємо фресками як створені в цій техніці картини, так і взагалі будь-який настінний живопис. Але справжня фреска - це завжди розпис поверх свіжої, ще вологої штукатурки, що служить ґрунтом для шару фарби. Саме італійське слово “fresco” означає “свіжий”. За один сеанс розписувався фарбами лише той ділянка стіни, яка майстер устигати заповнити по ще не підсохлій штукатурці. Завдяки цьому колосальному технічному прориву через роки були створені найбільші шедеври фрескового живопису, у тому числі розпису Сікстинської капели у Ватикані кисті Мікеланджело. В 14304х рр.

Історія

7

“Благовіщення Пресвятої Богородиці” Internet

у тодішній Фландрії, що належала герцогові Бургундському (нинішні Бельгія й Нідерланди), почав розвиватися зовсім новий стиль живопису. Подібно Італії, Фландрія була краєм процвітаючих міст. Саме цьому факту багато приписують реалістичний, позбавлений підкресленого аристократизму стиль місцевого мистецтва. І так само, як в Італії, розквіту фламандському живопису сприяло найважливіше технічне нововведення - олійні фарби. Розтерті з рослинною олією пігменти значно перевершували по яскравості, що переважала тоді в живописі темперу, основою якої служив яєчний жовток, що швидко сохне. І якщо писати темперою й створювати фрески треба було швидке, не вдаючись у дрібні деталі, те олійні фарби можна було накладати шар за шаром, домагаючись дивних мальовничих ефектів. З тих пор будьякий художник, який тягнеться до досконалості, незмінно віддавав перевагу масляного живопису.

8

Історія

Романіка

Internet Романський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв’язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською. В орнаменті перепліталися традиції

античності, далекого Сходу. Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-

фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам’яних брил удосконалюється, а м’які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон,

із півциркульними арками. Архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. Скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. В оформленні церков були популярними сюжети Страшного суду й Апокаліпсиса, біблійні сцени, скульптури. Перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

Готика

Готичний стиль(від італ. gotico, букв. - готський, від назви німецького племені готовий), художній стиль, що з’явився завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної і частково Східної Європи (між серединою 12 і 15 - 16 ст.). Термін “готика” введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». З початку 19 ст., коли для мистецтва 10 - 12 ст. був прийнятий термін романський стиль, були обмежені хронологічні рамки готики, у ній виділили ранню, зрілу (високу) і пізню фази. Готика розвивалася в країнах, де панувала католицька церква, і під її егідою феодально-церковні основи зберігалися в ідеології і культурі епохи готики. Від романського стилю готика успадкувала верховенство архітектури в системі мистецтв і традиційні типи будинків. Особливе місце в мистецтві готики займав собор - вищий зразок синтезу архітектури,

Історія

9

Internet скульптури і живопису (віражів). Непорівнянне з людиною простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури динамічним архітектурним ритмам, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих. Розвиток мистецтва готики відбивало і кардинальні зміни в структурі середньовічного суспільства: початок формування централізованих держав, ріст і зміцнення міст, висування світських сил - міських, торговельних і ремісничих, а також придворно-лицарських кіл. В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали підвалини середньовічного релігійно-догматичного світогляду, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно розвивалися містобудування і цивільна архітектура. Міські архітектурні ансамблі включали культові і світські будинки, зміцнення, мости, колодязі. Головна міська площа часто оббудовувалася будинками з аркадами, торговельними і складськими приміщеннями в нижніх поверхах. Від площі розходилися головні вулиці; вузькі фасади 2-, рідше 3-поверхових будинків з високими фронтонами вибудовувалися уздовж вулиць і набережних У пізній готиці одержали поширення скульптурні вівтарі в інтер’єрах, що поєднують дерев’яну розфарбовану і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев’яних дошках. Склався новий емоційний лад образів, що відрізняється драматичною експресією, особливо в сценах страждань Христа і святих, переданих з нещадною. В будівництві і оздобленні готичних будівель використовувались в основному камінь, мармур, дерево (дуб, горіх, ялинка, сосна, модрина, кедр європейський, ялівець). В декорі використовувалась мозаїка з плитки, майоліка; скрині обтягували шкірою, використовувалась багата металева (залізна і бронзова) фурнітура, мотиви сталактитів, виточені бруски. Фігурна ліпнина інколи розписувалась і покривалась позолотою. Кольорові вітражі у вигляді стрільчатих арок - одна із самих впізнаних особливостей стилю готики. Величезні вікна, для яких стіни служать лише легким каркасом, багатокольорові вітражі, світлові ефекти і, накінець, прекрасне вікно-роза - все це і створює неповторне “лице” готики. “Готичні рози”, барвисті вітражі, розмальована скульптура - все це говорить про особливу роль кольору в средньовіччі.

Internet

10 Internet

Історія

Мистецтво Відродження

“Венера заснула” Джорджоне Барбареллі да Кастельфранко Наступ епохи Ренесансу кардинально змінює ідеологію. Сакральне відходить на другий план , активно проявляється інтерес до людської особистості , індивідуальності (завдяки цьому розквітає жанр портрета) . Художники і скульптори озираються на мистецтво античності , намагаються наслідувати його еталонам і завданням. Зміна темпери на масляну живопис дозволяє досягти нових вершин в техніці живопису. Відбувається відкриття перспективного побудови , а також світлотіні. Живописці одночасно поєднують високу технічність та навички в зображенні натури з гуманістичними ідеалами , вірою в красу і спробами створити ідеальні збалансовані гармонійні твори . Завдяки зверненню до античності , в мистецтві з’являються не тільки забуті жанри , а й персонажі - античні боги , які стають також популярними , як зображення християнських персонажів.

Пізнє Відродження

Цілком закономірно, що в епоху Ренесансу простежуються системи мислення, які прагнули подолати тенденції індивідуалізму й на інших філософсько-естетичних засадах. Ці тенденції виявляються у XVI ст., вони характерні для періоду так званого Пізнього Відродження. Одним із мистецьких напрямів, що виник внаслідок наростаючої кризи Ренесансу, став маньєризм. Початок маньєризму простежується з 20-х років XTV ст. і стосується Флоренції. Проте мотиви маньєризму відчуваються впродовж майже всього Ренесансу, кризу якого зумовлювали суперечності його ідейно-духовної програми та соціальної дійсності. Процес феодалізації, що знищив вільні міста-комуни, падіння абсолютних монархій, реформація і контрреформація — все це позбавляло культуру Відродження її колишньої соціальної бази. Гармонійне і героїчне світосприйняття Ренесансу набувало внутрішньо-суперечливого і трагічного характеру. З’являються мотиви так званого трагічного гуманізму, властиві Пізньому європейському Відродженню. У художній творчості маньєризм тяжів до алегоризму і символізму. Твір мистецтва зазвичай все ще трактувався як втілення тих чи інших ідеальних форм. І хоча було висунуто питання про можливість втілення ідеальних форм у матерії, проте таке втілення не завжди вважалося ідеальним.

Джорджоне не закінчив картину. Він встиг написати саму Венеру і, можливо, скелю за нею, перш ніж помер відчуми у 1510 році. Картину закінчив уже Тіціан, який написав краєвид, небо, одяг, на якому лежить Венера, і помістив Купідона біля її ніг. Купідон, написаний Тицианом, не дійшов до наших днів. Його присутність можна визначити тільки за допомогою інфрачервоної зйомки. Саме це дозволяє ідентифікувати сплячу жінку як Венеру, проте не можна з усією точністю стверджувати, що саме таким був первинний задум Джорджоне. Інфрачервоне дослідження показало, що у Купідона в руках були стріла і птах, що додавали картині явний еротичний символізм. Мотив Венери, що спить в саду, де вічна весна, присутній ще в римських весільних поемах/ Богиня кохання зазвичай спала в оточенні путті, а Купідон будив її. Після цього Венера відправлялася на весільне торжество до пари, якій була присвячена поема. Схожий сюжет зустрічається і в латинській поезії XVI століття. Якщо картина Джорджоне була візуальним втіленням саме цього мотиву, тоді, можливо, замовником роботи був Джероламо Марчелло (Gerolamo Marcello), що одружився на Морозіні Пізані (Morosina Pisani) в 1507 році. Джорджоне у виборі пози Венери, можливо, керувався однією з гравюр Гіпнеротомахії Поліфіла, виданої у 1499році. Цю ж позу використав Тіціан у «Венері Урбінській» і Мане — в «Олімпії».

Визнавалися можливими різноманітні методи втілення ідеї в матерії та ідеальної форми у відповідному художньому творі. Звідси походить і сам термін “маньєризм” (італ. тапіега — манера, стиль). Під “манерою” розумілася та різноманітна форма співвідношення ідеї і матерії, питання про яку ще не поставало в період Високого Ренесансу. В XVI ст. маньєризм

Історія

11

став загальноєвропейським явищем. Майстри маньєризму культивували уявлення про нестійкості світу, хиткості людської долі, що знаходиться у владі ірраціональних сил, прагнули не стільки слідувати природі, скільки виражати “Внутрішню ідею” образу.

Internet

” Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі. У 1517 році виявили, що фреска псується: причина швидкого псування — своєрідна техніка, яка поєднує олію з темперою, та відмова робити в класичній техніці вологого тиньку (тобто фрески). У творчому доробку Леонардо немає жодної фрески за канонічною технологією, про що писав ще Бернсон (Британія). Саме тому робота над стінописом розтяглася на чотири роки, коли типову фреску тоді ж писали за три місяці теплого літа. Обмірковуючи майбутню «Тайну вечерю», Леонардо не тільки виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників цієї сцени: «Той, що пив і поставив кубок на місце, звертає голову до того, що говорить, інший з’єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться на свого товариша, інший показує долоні рук, препіднімає плечі до вух і висловлює здивування ротом…» У записах не зазначені імена апостолів, але Леонардо, скоріш за все, ясно уявляв собі дії кожного з них і місце, яке кожен мав зайняти в загальній композиції. Імовірніше за все, за його версією апостоли розташовуються так (зліва направо): Варфоломій, Яків Менший (молод-

ший), Андрій, Юда Іскаріотський, Петро (позаду Іуди), Іван. Від Христа вправо: Фома (ззаду), Яків (старший), Пилип, Матвій, Фаддей, Симон Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав таких форм вираження, які утягнули б всі фігури в єдиний вир пристрастей. Неканонічність «Тайної вечері» була закладена самим Леонардо. Майстри задовго до Леонардо малювали цей сюжет: у камені відтворили його ще майстри готики. Особливо часто до цього сюжету зверталися художники 15 століття. До Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечерь» (у Андреа Кастаньо, у Гірляндайо-батька). Неканонічність стінопису Леонардо помічав і Джорджо Вазарі: «Він (Леонардо) відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив Іуду Іскаріота серед апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили до нього». Іуду тепер можна було впізнати за кошелем з срібняками, що той мав у руці, та острахом, що відбився на обличчі.

12

Історія

Новий час: сучасне мистецтво

Суча́сне мисте́цтво — необтяжене термінологічною точністю поняття, що може означати мистецтво, що твориться в теперішній момент, або посилатись на сукупність мистецьких напрямків і течій, що виникли у другій половині XX століття.

Питання «сучасності» мистецтва природно змінюються з плином часу. Наприклад, польський мистецтвознавець Мечислав Порембський у книзі «Границя сучасності»1965 року видання знаходить витоки сучасного його епосі мистецтва у творчості дадаїстів початку XX століття і відштовхується від переважання принципу мистецтво для мистецтва, унезалежнення мистецтва від ринкової кон’юнктури, пошуку новітніх, невідомих раніше форм художнього вираження. Натомість наприкінці XX століття у філософії мистецтва з’являється протиставлення постмодерного мистецтва модерному, одним із важливих моментів якого стало заперечення елітності мистецтва та переважання принципу співіснування різних форм мистецтва. На межі 1960-70-х років художні шукання того часу можна охарактеризувати як пошук альтернатив модернізму. Це виразилося в пошуку нових образів, нових засобів і матеріалів вираження, аж до дематеріалізації об’єкта (перформанси та хепенінг). Найпомітнішими явищами рубежу 60-х і 70-х років можна назвати розвиток концептуального мистецтва і мінімалізму. У 70-х помітно посилилася соціальна спрямованість арт-процесу як з точки зору змісту (тим, підіймався у творчості художниками), так і складу: найпомітнішим явищем середини 70-х став фемінізм у мистецтві, а також наростання активності етнічних меншин (1980-і) і соціальних груп. Кінець 70-х і 80-і роки характеризуються «втомою» від концептуального мистецтва і мінімалізму і поверненням інтересу до зображальності,

Кубізм

Футуризм

Метафізичний Сюрреалізм живопис

Абстракціонізм

Дадаізм

«Активний» живопис

Поп - арт

Супрематизм

Мінімалізм

Internet кольором і фігуративності (розквіт таких рухів як «Нові дикі»). На середину 80-х припадає час підйому рухів, активно використовуються образи масової культури — кемпізм, мистецтво іст-Віллідж, набирає сили нео-поп. Великий вплив зробив на мистецтво розвиток технологій, зокрема вдосконалення відео та аудіо у 60-х роках, а також поява комп’ютерів і мережі інтернет в 1990-х. На сучасному етапі розвитку цивілізації, мистецтво не може бути визначеним вичерпним формулюванням. Сучасне мистецтво тяжіє до відсутності естетичних та технічних обмежень у художньому вираженні. З’явились такі нові прийоми, як колаж, фотомонтаж, інсталяція.

Нове мистецтво

Якщо нове мистецтво не для кожного зрозуміле, можна сказати, що його імпульси не є загальними для всіх. Кожен стиль, який з’являється в історії, може породити певну кількість різних форм. Але настає день, коли золоту жилу вичерпано. Це сталося, наприклад, з романтичним та натуралістичним романом і театром. Було б помилкою вважати, ніби сучасна безплідність цих напрямків - результат відсутності талантів. Справа у тому, що всі їхні можливі комбінації вичерпані. У мистецтві, як і в моралі, те, що потрібно зробити, не залежить від нашого особистого бажання, треба приймати усе, що диктує час. І навіть у цьому випадку вона може нічого не досягти; але, найімовірніше, вона зазнає невдачі, якщо прагнутиме до створення ще однієї опери на кшталт вагнерівської чи ще одного натуралістичного роману. Новий стиль прагне: 1) де-гуманізувати мистецтво; 2) уникати життєподібних форм; 3) щоб витвір мистецтва був нічим іншим, тільки витвором мистецтва; 4) вважати мистецтво лише грою, і більше нічим; 5) бути глибоко іронічним; 6) стерегтися підробки і тим самим прагнути ретельного виконання; 7) на думку молодих митців, мистецтво - це щось несерйозне, таке, що не впливає на життя.

Актуально

мистецтво

13

3D-графіті – це малюнки, виконані крейдою або фарбами на асфальті чи на стінах, що поєднують у собі мистецтво епохи Відродження з буденним недовговічним мистецтвом вулиць. Сьогоднішні вуличні 3D-художники прагнуть показати, що графіті – це не завжди нівечення стін будинків написами з назвами улюблених рок-груп, а картини, які можуть змагатися з творами мистецтва. Такі художники, як Курт Веннер, Едуардо Релеро і Трейсі Лі Стам створюють незрівнянні шедеври, повз які неможливо пройти.

Interner

Один з найкращих художників сьогодення, Курт Веннер створює картини, котрі нагадують про епоху Ренесансу. Він відкрив художню геометрію, що дозволяє зробити малюнки тривимірними,.У минулому Курт – ілюстратор NASA. Він здобув славу завдяки своїм вуличним картинам, які часто з’являються у статтях, телевізійних передачах, документальних фільмах.

Inernet

Inernet

Едгар Мюллер і Манфред Штадер Це команда німецьких вуличних художників. Переважна частина їхніх робіт виконана в анаморфоному тривимірному стилі, але вони часто малюють і звичайні вуличні картини. Штадер і Мюллер здобули нагороди в багатьох змаганнях з вуличних картин і викладали предмет street painting в університетах.

Inernet

Джуліан Бівер Картини, намальовані цим художником, як вірус поширились в Інтернеті. Це зумовлено тим, що Джуліан є справжнім майстром, котрий створює свої шедеври, використовуючи тривимірну анаморфну техніку ще з 1990-х років. Зазвичай Бівер малює свої картини цілий день, а на другий день від них лишаються тільки спогади, а картини зникають, змиті дощем або стерті ногами пішоходів. Отримавши прізвисько «Пікассо асфальту» («The Pavement Picasso»), Бівер малює свої картини в усьому світі.

14

Актуально

Internet

Internet

Трейсі Лі Стам

Її заслужено називають одним із найкращих вуличних художників. Вона об’їхала увесь світ і брала участь у різних фестивалях. Ім’я художниці внесене до Книги рекордів Гіннесса як автора найбільшої вуличної картини, котру вона намалювала в 2006 році. У своїх творах Трейсі відтворює біблійні й світські сюжети.

Internet

Грег Браун Його настінне мистецтво різноманітне за стилем і тематикою: від картин, виконаних у стилі Сальвадора Далі, до класичних оптичних ілюзій, теми яких різноманітні: від будівельного устаткування до мініатюрних кораблів.

Internet

Рід Тріон

Internet

Картини художника прикрашають вулиці всього світу вже протягом 20 років. Він вперше намалював анаморфне зображення у 1996 році. Рід говорить про свої картини: «Розважати аудиторію, створюючи картини, які з’являються з розверзнутого асфальту – особливе задоволення для автора». Даїм (Daim) Найвище графіті у світі було намальовано Даїмом і потрапило до Книги рекордів Гіннесса. Він малює свої картини на вулицях, у приміщеннях, транспорті.

Імпреза Марини Рибачук

Internet Художниця Марина Рибачук зібрала на своїй імпрезі знаних буковинців. Виставка тривала до 16 грудня у залі Чернівецького обласного художнього музею. Марина Рибачук, яка родом з Донецька, уже багато років поспіль живе і творить на Буковині. Жінка щиро захоплюється Чернівцями, тож архітектурний пейзаж старої частини міста є постійною темою у її творчості. Окрім того, мисткиня буває на різних пленерах за кордоном. Тому на її персональній виставці «Далеке і близьке» можна побачити не лише наш край, але й

Intenet Засновники Христина Циган Юлія Бучковська Адреса м. Чернівці, вул. Стасюка 4б. Тел:12345 e-mail yogonemaye@mail.ru Головний художник Христина Циган

Люди

15

твори, які було написано в Румунії та Франції. Імпрезу Марини Рибачук, яка відбулася минулої середи, відвідало чимало відомих буковинців – заслужений діяч мистецтв України Василь Селезінка, екс-директор книгарні «Букініст» Марина Лібанова, голова правління Чернівецького обласного відділення Українського фонду культури Валентина Діаковська, фотохудожник Володимир Конєв, а також такі знані колеги М. Рибачук, як Л. Богдан, І. Салевич, А. Холоменюк, Р. Лекалов, А. Піонтковський, А. Житарюк, І. Гордіца, А. Фочук, І. Каленик, Д. Стасюк, Г. Кривобок тощо.

– Чимало було подій у місті, які відбувалися майже одночасно із моєю імпрезою, проте відвідувачів виставки було вдосталь – прийшли мої колеги, друзі, родичі та знайомі, яким цікава моя творчість, – каже М. Рибачук. – Тож той, хто хотів – прийшов, хто не зміг – ще прийде, адже мої картини демонструватимуть ще не один раз. Нагадаємо, торік чернівецька художниця стала лауреатом Міжнародної премії ім. О. Кобилянської. Тоді Марина Рибачук відзначила, що Ольга Кобилянська для неї є взірцем, адже у письменниці ніколи не було великої підтримки, однак бажання творити – перемагає усе. Юлія Бучковська

Internet Друк видання Головні редактори Свідоцтво про реєстрацію: ТОВ “Буковинський Христина Циган Державна реєстраційна служба видавничий дім” України, серія КВ, №12345Юлія Бучковстка 1234P від 1.04.2014р. Всі Верстка Свідоцтво про права належать видавцям. Христина Циган реєстрацію Передрук і будь-яке викориЮлія Бучковстка ЧЦ №362-42Р стання матеріалів можливе Редактор рубрик від 01.05.2014 р. тільки з письмового дозволу Христина Циган Тираж 2 прим. редакції. Думка редакції може Юлія Бучковстка Над номером працювали не співпадати з думкою автора. Христина Циган, Юлія Бучковська

s w e e t арт З Н А Н Н Я

м.Чернівці, вул.Штейнбарга, 23 Щодня, з 10.00 до 18.00 Вхід безкоштовний 099-063-22-10 / 067-161-70-17 Галерея займається організацією та проведенням виставок сучасного живопису, графіки, декоративноприкладного мистецтва (скло, кераміка, метал). А також - продажем витворів сучасного мистецтва та авторських виробів ручної роботи.