Голос надії № 105

ГОЛОС

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня червень 2013

НАДІЇ

Другий всеукраїнський фестиваль духових оркестрів с.2 Забута Євангелія с.10 Сторінка слідопита с.6

Чи може жінка служити в церкві? с.8

Футбольний турнір на Закарпатті с.4

Сурми не сурмлять без поважних причин

Неля Музичко

За часів Радянського Союзу в Україні не було жодної адвентової церкви без духового оркестру у своєму складі. Без нього не обходилася жодна подія — святкова як весілля, чи сумна як похорон. Микола Михайловський, скарбник Західної конференції, стверджує — «Якщо на вашому вінчанні грав духовий оркестр, такий шлюб практично вічний». Поринути в атмосферу живої музики і повернутись до витоків добрих адвентистських традицій закликали у Луцьку, де 17-19 травня відбувся другий всеукраїнський фестиваль духових оркестрів, учасниками якого стали майже 300 осіб, а саме 13 обраних українських та два запрошені закордонні колективи, які довели, що свої «арфи на

ред», «Цар Царей», «Он держит целый мир», «Хвала Христу», «Торжествуй», «Дайте свет», «Вперед во имя Бога», «Слава Богу життя», «Как прекрасна Церковь Божья», «Прекрасний білий стрій», «Херувимська», «Благословення Отця», і багато інших, які, зокрема, вміщували в собі цікаві аранжування, авторські ідеї та фантазії диригентів. Декому з них навіть вдалося перевтілити пісні у марші. «Свято, яке видало певний звук Чимало знайшлося триангельської звістки» віртуозів, які граЛев Вертило ли з заплющеними очима. верби» вони не повісили. Обласний центр було обрано неспроста — саме тут знаходиться чи не єдина громада в Україні, яка налічує кілька різних хорів та оркестрів. Незмінним ведучим дійства був Лев Вертило, керівник відділу музичного служіння Української уніонної конференції. Кожен оркестр привіз із собою ведучих, які презентували «програми» із історіями створення та відродженння колективів, словами прославлення Творцю та співом солістів під супровід оркестру.

Насичена програма Музика — це зв’язок поміж небом і землею, тож, окрім класичних християнських творів Генделя, Бортнянського та інших композиторів, були виконані знані й відомі адвентистські «хіти» з теперішнього збірника «Пісні надії» та колишнього «Псалмы Сиона»: «Молитва», «Біблію дайте», «Як славний наш Господь», «Великий Бог», «Гимн молодежи», «Грех победить», «Жить для Иисуса», «Впе-

2

Початок фестивалю Першого фестивального вечору 17 травня участь у програмі брали музиканти з міста Дубно та Горохів, а також по два оркестри з Буковинської й Подільської конференцій. Остання, єдиною представила суто пасторський оркестр. Засвідчили свою шану й відвідувачі дійства — піднявшись під час виконання закарпатським колективом гімну «Боже великий, єдиний». Щонайменше члени шести навколишніх громад проявили свою гостинність. Таким чином, учасники мали можливість відвідати та відпочити у наймальовничиших куточках Волині — в Луцьку та сусідніх містечках — Ківерці, Рожище, Пожарки, Торчин, Підгайці.

Свято труб Приємним подарунком для кожної церкви стало ранкове суботнє богослужіння — «свято труб», яке

«обслуговував» гостюючий оркестр, відповідно до місця перебування. Тим часом в першій луцькій громаді, де «служили» білоруський та київський колективи, загальні пісні виконувалися під супровід труби та флейти. Організатори підібрали тематичні місіонерські вісті з африканського дивізіону, де дітки співають й грають на піаніно та саморобних трубах, а пастор у цей час виголошує проповідь. З його слів — це найкращий метод привернути увагу людей до слухання Слова Божого. Посміхнутися тим, хто сидить поруч, та потиснути руки один одному — таким закликом розпочалася інтернаціональна суботня школа. Вірші цитувалися на українській та російських мовах. Музиканти ж із Білорусії, жартома, зізналися, що не знають вірша на своїй мові!.. З різних міст від найближчих до найдальших передавали сердечні вітання гості — з Одеси, Закарпаття, та навіть від Мойсея Островського (президента Білоруського Уніону). Після виконаного київським оркестром гімну «Єрусалим», Лев Вертило звернувся до присутніх із словами проповіді. Він наголосив, що наша сила — це свідоцтво у світі. А дія Святого Духа — у звуках музичних інструментів, і саме так ми можемо віддати Отцю славу із наших сердець. Оскільки фестиваль це не змагання, а можливість відчути єдність, прославляючи ім’я Бога живого, та навчаючись один у одного.

«Настав час, коли звучать святі труби» Яків Пацукевич

Голос Надії №5 (105) червень 2013

Закінчували ранкове зібрання активними закликами та проханнями не залишити нікого на самоті в Домі молитви без обіду. Кожен гість був запрошений у домівки лучан.

Святковий вечір Пригадати втрачених та достойно цінувати ще живих — ось що можна було прочитати поміж рядків нотного стану музикантів. Молдавський оркестр, якому заледве виповнилось 5 років, рівно рік тому в жахливій автокатастрофі втратив п’ятьох своїх побратимів. Піднявшись на ноги, хвилиною мовчання, увесь зал вшанував їхню пам’ять. Не оминули увагою одного із «патріархів» духової музики Дмитра Дмитровича Грицюка. Коротка програма присвячена праці служителя, і пісня в його виконанні «Вже рідний берег бачу я», знайшли своє місце у виступі духову оркестру першої Луцької громади. Потому йому вручили Подяку та подарунок. Тим часом з’ясувалося, що у залі присутній ще один ветеран Павло Майданець, тож керівництво Західної конференції пообіцяло невдовзі видати ще одну Грамоту і подарунок. Відновлений рік тому оркестр з міста Біла Церква подивував своєю історією. Жоден учасник не має спеціальної музичної освіти, та щосуботи ввечері вони з’їжджаються на репетиції, дехто і за 50 км. Це чи не єдиний оркестр-учасник, диригентом якого була жінка, яка вправно зі всіма разом грала на своїй трубі, а не «зображала вентилятор, як інші чоловіки-диригенти», — коментував Лев Пантелейович. Перед тим, як виконати один із останніх номерів «Размышляю я о прекрас-

ной стране», орке«Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не странти зізнались: переставайте славити Господа на бажання їхніх сердухових інструментах» дець — ось так раОльга Мурга. зом грати і на Небі.. Наче в довершення цих слів вже з міста Умань музиканти відіграли «Мы такої кількості номерів усіх оркеВам желаем счастья»… стрів, нам здається, що ми вже на Незмінним керівником духо- Небі», — зізнались його учасники вого оркестру з Білорусії вже про- під час виступу. тягом 55 років залишається Яків Другий фестивальний день заПацукевич. Наразі йому 83 роки, і кінчував колектив з Києва, який в найпевніше саме він був найстар- своєму репертуарі налічує понад шим учасником і диригентом події. 200 творів класичної християнської У своєму колективі йому вдалось музики.

зібрати 8 пасторів. «Господи, я принес, а ты раздай», — поділився він словами з молитви, розповідаючи досвід літературного євангелізму: придбавши один мільйон примірників «Великої боротьби», він щонеділі дарує людям кількасот книг на вокзалі свого міста. Багато колективів України, де грають батьки, діти і вже їхні внуки, своєму зародженню завдячують оркестру з села Пожарки. Один з таких — із Ільниці, що на Закарпатті, існує понад 45 років. «Після

Раптові перешкоди Через кілька годин після початку концерту, телефонним дзвінком керівництво сповістили про заборону недільного виступу в місті, як було заплановано завчасно. Захід планувався надзвичайний — музична програма оркестрів в парках та на площах міста, літературні євангелісти та програма здоров’я. Усе було відмінено у зв’язку з Днем пам’яті жертв політичних репресій, який щороку відмічається в Україні в третю неділю травня. Тож вирішили продовжити концерт у приміщенні церкви: відбулася духовна програма, семінари для музикантів та репетиція зведеного оркестру. «Музыка сама о себе скажет», — так висловився ведучий молдовського оркестру. Тож найбільші сподівання щодо відвідуваності лучан покладали на галаконцерт шести кращих колективів у Палаці культури «Луцьк». Про третій фестиваль говорити поки зарано, проте за рік на Україну очікує тур чоловічого хору з Америки, який налічує 200 осіб та 70 учасників симфонічного оркестру.

Голос Надії №5 (105) червень 2013

3

Діана Войтко

У Львові визначили переможців молодіжної біблійної вікторини по притчах Ісуса Христа Команда «Небесний бренд» — села Пожарки показала найкращі знання притч Ісуса Христа на другому етапі молодіжної біблійної вікторини. Другий етап молодіжної біблійної вікторини відбувся у Львові 28 квітня 2013 року у приміщенні другої громади. Ведучим програми був керівник молоді Західної конференції Віктор Власюк. Команди-переможці з’їхались з усіх куточків Західної України, щоб продовжити дослідження Біблії та книги Е. Уайт «Притчі Ісуса Христа». У змаганнях взяли участь команди: «Небесний бренд» — с. Пожарки, «Комора» — с. Ільниця, «ОАО АОА» — м. Кузнецовськ та команда Львова «Небесні інвестори».

Вікторія Михальчук

Церковні репортери два дні навчались у Бучі 88 церковних журналістів з усієї України прослухали у Бучі семінар ініційований інформаційним відділом Українського Уніону.

1 травня семінари для журналістів проводили Максим Балаклицький, Ігнат Меренков та Оксана Лівшун. Максим Балаклицький навчав як зацікавити читача – і статтею, і самим заголовком. Ігнат Меренков з Луганська виклав принципи роботи у християнських ЗМІ, щоб у матеріалах були зацікавлені не тільки християнські видання. Він також розповів про жанр статті і дав рекомендації, як писати аналітичні матеріали. Оксана Лівшун, головний спеціаліст відділу редагування та перекладу документів Національного банку України, розкривала слухачам секрети редагування.

2 травня Олег Василенко розповів про те, як покращити сприйняття тексту. Та більшість семінарів проводилося для фотографів. Навчали їх Володимир Романишин та Юрій Кузьменко. Натхненні після зустрічі журналісти та фотографи роз’їхалися по домівках, аби продовжувати свою працю і втілювати нові ідеї, розвивати нові грані! Даніела Саксон

Футбольний турнір виховував християнський дух під час улюбленої справи Спочатку молодь разом прославила Господа в молитві та співах. Пастор Микола Михайловський звернувся до присутніх з проповіддю та настановами. Після чого кожній із команд була дана можливість представитись і коротко розповісти про себе. А далі розпочалась найцікавіша та найвідповідальніша частина вікторини — перевірка знань Біблії та книги «Притчі Ісуса Христа», де усі команди достойно показали себе. Перемогу здобула команда «Небесний бренд» с. Пожарки, яка згодом відправиться на уніонну біблійну вікторину у м. Буча. Друге місце посіла команда «Комора» с. Ільниця, а третє — «ОАО АОА» м. Кузнецовськ. Разом з тим кожна команда мала домашнє завдання, яке полягало в тому, щоб показати застосування притч Ісуса Христа у сучасному житті. Тут учасники представили глядачам різноманітні відеоролики, презентації та сценки. На завершення молодь об’єдналась у прославленні Бога піснею та молитвою подяки. Ця вікторина ще більше надихнула молодих людей на вивчення Біблії, адже тільки вивчаючи Писання, християнин може рости духовно та підтримувати відносини зі своїм Творцем.

4

Шість команд зібрались на черговий благодійний турнір на Закарпатті, щоб довести, що і через спорт можна славити Бога. Організатором турніру виступила Молодіжна Рада Закарпатської області в Західній Конференції Церкви АСД. Цього року турнір відбувся 28 квітня в м.Свалява. На змагання прибула молодь зі всієї Закарпатської області, а саме з таких населених пунктів як: Ракошино, Мукачево, Свалява, Бобовище, Берегово, Іршава. Команди приїхали у особливих футбольних формах , з гарним настроєм. Матч пройшов у цікаво і захопливо у товариській атмосфері. Переможці турніру з м. Іршава подарували свій приз — футбольний м’яч адміністрації християнського табору «Джерело любові», щоб влітку дітки також змогли чудово провести час на спортивному майданчику. Даний захід був спрямований на поширення ідеї здорового способу життя з метою повернути дух командної боротьби, самоорганізації та активної участі у різноманітних спортивних змаганнях. Організатори вважають, що основна ціль молодої людини, що визнає Христа, — любити оточуючих, на-

Голос Надії №5 (105) червень 2013

Наприкінці служіння пастор церкви, Андрій Савін, провів у громаді невеликий екзамен на засвоєння вивчених книг пророків Осії, Йоіла, Амоса та Овдія, а у нижньому залі храму на усіх присутніх чекала гостина, приготована з нагоди свята. Світлана Романюк

Гучне служіння хвали і поклоніння пройшло у ВолодимиріВолинському дихати їх своєю любов’ю та Світлом Христовим. Розповідати людям про Ісуса — важлива справа, але недостатня без власного прикладу. «Головна мета турніру, виховувати у молоді християнський дух під час улюбленої справи, яка поєднує тренування тілесне задля можливості розуміння того, що навіть через спорт можна прославити нашого Бога» — зазначають вони. Світлана Романюк

У Володимирі-Волинському дізнались про історію виникнення суботньої школи Вперше громадою міста ВолодимирВолинський було організовано та проведено Свято суботньої школи. На суботньому богослужінні 27 квітня обговорювали історію виникнення суботньої школи як у світі в цілому, так і в Україні зокрема; вказав на важливість дослідження Біблії по класах, а також на значення суботньої школи в цілому для Церкви, і особливо, для підростаючого покоління. Організатором події виступив керівник суботньої школи Церкви адвентистів сьомого дня м. Володимира-Волинського, Дмитро Романюк. В ході богослужіння вчителям та учням усіх класів суботньої школи було надано можливість представити свій клас, використовуючи фото презентації та особисті досвіди, таланти та вміння прославляти Господа. Перед громадою висупили і класи суботньої школи різних вікових категорій: дітей, підлітків та молоді.

Неординарною подією стало богослоужіння за участю духового оркестру для членів громади Володимира-Волинського На суботнє богослужіння у Володимирі-Волинському 11 травня 2013 року завітали учасники духового оркестру громади села Привітне. У богослужінні взяли участь співочі чоловічі колективи різних вікових категорій, духовий оркестр, сольні виступи юних музикантів, а також молодь місцевої громади. Духовні роздуми на одвічну тему щастя прозвучали з уст пастора громади с. Привітне Василя Салівончика. Адвентисти Володимира-Волинського щиро вдячні гостям за дружній візит і надалі будуть раді кожній наступній такій зустрічі. ВІкторія Михальчук

У Львові знайшли «Вічний скарб» Трорчим вечором 18 травня відзначили у Львові 10-річний ювілей газети «Вічний скарб» у домі молитви Адвентистів сьомого дня, що на вул. Короленка. На святі слухали пісні, вірші, гру музичних інструментів, вірші. Звучали також побажання для видавництва газети. Говорили про цінності людського життя і про вічні цінності, вічні скарби кожного християнина. Загостював у Львові і представник газети — Євген Кучерявенко, керівник літературного відділу Української унійної конференції. Він розповів про діяльність газети і те, чому вона має саме таку назву. А назва тісно пов’язана із Словом Божим. Адже «де скарб твій, там твоє серце» (Матвія 6:21). Ми ж маємо не просто земні цінності, а й вічні! Цей скарб захований на небесах, де нічого йому не пошкодить. Бажаючі задавали Євгену запитання — про діяльність видавництва. Закінчили зустріч спільною молитвою та благословеннями на подальшу працю.

Голос Надії №5 (105) червень 2013

5

Сторінка С лідопита

Канікулярна школа Слідопитів у Горохові 24 березня молитовний дім м. Горохова гостинно відкрив двері для підлітків зі Львова, Луцька, Печихвостів, Привітного і Бродів. Після проведення канікулярної школи в Шацьку, команда лідерів вирішила зібрати підлітків знову. «Давайте розділимось на дві команди і зможемо прийняти більшу кількість дітей», — виникла ідея під час зустрічі табірної команди. І ось слідопити три дні жили в молитовному будинку. Все почалось із знайомства. Ігри допомогли подолати бар’єр відчуження і вже через кілька годин всі були однією дружною командою. У Слідопитів був насичений розпорядок дня: підйом, зарядка, сніданок, богослужіння, заняття в групах, спеціалізації, рукоділля, орієнтування. Діти вчились допомагати в тих обставинах, коли виникають проблеми зі здоров’ям, надавати першу медичну допомогу, адже добрий самарянин із біблійної притчі надав першу медичну допомогу ближньому. Цієї спеціалізації навчала спеціаліст в області

медицини Роза Михайловська. Духовні заняття мали назву «Ти не один». Їх проводив пастор Руслан Демчунь. Щоб відпочити від занять слідопитам влаштували веселе катання з гірки на мішках з сіном! Після розваг нова спеціалізація: кулінарна справа. За допомогою старших наліпили 500 вареників. Після проведення спеціалізації по орієнтуванню пастор Андрій Савін дав карту, компас. Завдання правильно пройти вказаний маршрут виявилося не із легких. Заняття по рукоділлю, які проводила Наталя Савіна, навчали акуратності, терпінню. Кожен повіз додому виріб з орігамі: яскраву квіточку, виготовлену своїми руками. Наставниця Еріка Дика провела заняття з фото справи. Павло Швайковський з командою поварів готував смачну їжу. Місцеві «підгодовували» кексами та іншою смакотою. Всього три дні, а скільки нових вражень, позитивних емоцій. Чекаємо нових замовлень на осінні, зимові та весняні канікули. Світлана Савін

Пригоди на острові адвентистів Саме такий заголовок видався актуальним для історії про слідопитську канікулярну школу, що пройшла в Пожарках 2426 березня. З’їхавши з траси на Пожарки загрузаєш в снігових заметах і розумієш, що тільки обрані можуть добратись до батьківщини адвентизму на Волині — славетних Пожарок. Водії всюдихідних авто які проїжджають повз і назустріч виявляються адвентистами, які завзято звільняють з снігового полону і допомагають добратись до місця призначення… Як завжди збір слідопитів поєднав три напрями: духовний, практичний (ремесла і спеціалізації) і розважальний (ігри і атракції). Для залучення усіх бажаючих, школи проходили паралельно в Пожарках і Горохові. До Пожарок приїхали слідопити Володимир-Волинська, Ковеля, Шацька, Підгайців і, звичайно, майбутні слідопити — дітки з місцевої громади.

Цього разу проходили корисні і цікаві спеціалізації: рукоділля, декупаж (нанесення зображень на тверді і гладкі поверхні), ремонт взуття, і в’язання віників. В результаті діти везли до дому цінні сувеніри і практичні прилади (віники). Обов’язки капелана успішно виконував служитель місцевої громади Ярослав Стасюк, на Біблійних уроках усі виявляли активність і зацікавлення. Не обійшлося і без піших походів, які організовував керівник слідопитського служіння Волині Григорій Ан-

тонюк (слідопитське псевдо — дядя Жора). На заваді не був глибокий сніг і легенька втома. В програмі заходів була цікава екскурсія на млин Василя Павлюка, де слідопити ознайомилися з процесом отримання борошна. Потужний млин спеціально запустили, щоб в живу показати його роботу.

Родина Черук активно сприяла у проведенні розважальної частини, а саме зробила для діток і дорослих Волинську карусель, яку називають крутілка, або шугайло. Ото-то всіх покрутили, як згадаєш, то аж в голові паморочиться. Катали верхи на коні, дехто прогулявся на лижах. Був також нічний похід з пошуковою операцією — шукали мішок брикету, щоб вертатись не з порожніми руками. На нічному засніженому узліссі відбулась інсценізація бою Давила з Голіафом. Причому, за сценарієм, ізраїльтяни кинулись в атаку, а филистимляни природно пустилися навтьоки. Спробували будувати ковчег. Слідопити вистроїлись по периметру реальних розмірів ковчега і по команді увімкнули ліхтарі. Всі з захопленням споглядали велич стародавнього корабля. Все пройшло супер. Діти, перебуваючи разом, спільно брали участь в різних іграх і гуртках стали ближчими один до одного і до Бога. Значить мету досягнуто і проповідь для наших дітей проголошено! Олександр Коропець

Чи може жінка бути служителем у церкві? Останнім часом у церквах все частіше до служіння беруться жінки. Брати сидять в молитовному залі тихо і боязко, а жінки — служать. Якби була війна, репресії і брати сиділи б не на лавках в церкві, а на нарах в таборах за колючим дротом, тоді б довелося жінкам прийняти на свої плечі служіння. Але зараз, в мирний час вільної проповіді Євангелії, жінки відкривають із загальною молитвою богослужіння, виступають з проповідями перед зборами, читають з кафедри місіонерські вісті, проводять розбір Біблії з членами церкви, тощо. В деяких церквах є жінки-пастори, деякі жінки-теологи навіть очолюють об’єднання церков. Як дивиться на це Біблія? Що сказано із цього приводу в Слові Божому? Яке служіння в церкві можна довірити жінці? Це питання сьогодні цікавить багатьох. Дуже часто, мені як пасторові доводилося радити, як бути із служінням жінок в церкві. Не думаю, що моя думка задовольнить усіх, тому що вирішення цього питання багато в чому залежить від відношення до жінок в різних культурних середовищах. Щоб мати загальне поняття про служіння жінок хотілося б розглянути відношення до жінок в різні періоди історії людства.

Створення жінки “Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина» (Бут.5:2). Зверніть

увагу, Бог і чоловіка і жінку назвав одним словом — людина. Для виконання поставленого перед ними завдання (Бут.1:28), Адаму був потрібний “помічник, відповідний йому”. Жінка була створена заради Адама, в допомогу йому, тому обоє вони належать один одному і доповнюють один одного. Зберігаючи свою індивідуальність, вони в той же час утворюють єдність в шлюбі.

Гріхопадіння

При гріхопадінні порушився Божественний порядок єдності в їх стосунках. Апостол Павло, міркуючи про історію падіння і порятунку людини, говорить передусім про гріх і злочин Адама, що накликав на усе людство смерть і прокляття (Рим.5:12-21). І тільки коли мова заходить про покору дружин, Павло вказує на те, що жінка першою впала в спокусу. Наслідки непослуху порушили Божественний порядок, і позначилися на стосунках між чоловіком і жінкою. Підпорядкування жінки чоловікові, засноване на любові, змінюється його пануванням над нею. При цьому слід підкреслити, що йдеться не про нову Божу постанову, а про результат гріхопадіння.

Жінка у Старому Завіті

У Старому Завіті ми маємо справу з патріархатом при якому в сім’ї, в громадському житті і богослужінні провідна роль відводиться чоловікові. Шлюб також будувався виключно на верховенстві чоловіка. Проте, ізраїльські жінки були улюбленими і шановними своїми чоловіками і дітьми, а також зазнавали загального визнання і похвали. Тільки після вавілонського полону Передусім, перед храмом з’явився окремий жінка покликана виконувати двір для жінок, віддалений від будівлі обов’язки матері храму. Але обидва двори знаходилися і господині. У цих на території храму, куди доступ питаннях чоловік язичникам був закритий повністю покладався на неї. Жін-

8

ка могла самостійно працювати і приймати рішення, а також розпоряджалася прислугою, яка могла належати їй особисто. Обов’язком жінки було виховання дітей, причому повчання матері були рівнозначні повчанню батька. (Прип.6:20). За відсутності спадкоємця чоловічої статі право спадкоємства переходило до доньки померлого (Чис.27:1-11). Вони брали участь у святах і у священній трапезі. Жінки з сім’ї священика могли «їсти святиню». Жінки молилися в храмі (1Сам.1:9-17; 2:1-10; Лук.2:37) і вихваляли Господа в піснях. Тільки після вавілонського полону перед храмом з’явився окремий двір для жінок, віддалений від будівлі храму. Але обидва двори знаходилися на території храму, куди доступ язичникам був закритий. Бог дарував жінкам особливі одкровення: Ревека (Бут.25:22- 23); дружина Маноя (Суд.13:3); Марія (Лук.1:26-27). Першою з числа пророчиць згадана Маріам, сестра Мойсея і Аарона. Пророчиця Девора, дружина Лапидофа, була суддею Ізраїлю (Суд.4:4). Коли в храмі була знайдена книга Закону, цар Йосія призвав пророчицю Олдаму роз’яснити написане в книзі (2Цар.22:14-20). Останньою відомою нам пророчицею, на межі Старого і Нового заповітів була Ганна, що прийшла в храм побачити немовлятко Ісуса (Лук.2:36-37).

Жінка у Новому Звіті У елліністичну епоху зростає роль жінки в релігійному і політич-

Голос Надії №5 (105) червень 2013

ному житті, але подружні стосунки в цей же час усе більш знецінюються. Чоловіки починають з презирством відноситися до неосвічених дружин і до своїх подружніх обов’язків. Свобода статевих стосунків не лише дозволялася, але філософськи обгрунтовувалася. У цей час, жінка у іудейському світі займає виразно низьке положення. Заборонялося навіть говорити з жінками на вулиці. Про жінку говорили, що її справа посилати дітей в синагогу, займатися домашніми справами, не заважати своєму чоловікові їздити вчитися в школу і вести господарство до його повернення. Ісус, виступаючи проти спотворених уявлень про жінку, що панували у той час, говорив про неї як про Боже творіння. Він зобов’язав чоловіка бути вірним дружині і називає перелюбом навіть жадібний погляд кинутий у бік іншої жінки. Сам Ісус спілкується з жінками, як з рівними, без жодної зневаги. За Ним йшли жінки, яких Він зцілив і які служили Йому своїм маєтком. Коли Христос «... проходив містами

та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були, та дехто з жінок...» (Лук.8:1,2). Жінки стояли

біля хреста, брали участь в Його похованні, першими побачили порожній гріб і воскреслого Ісуса. У християнській общині жінка і чоловік рівні перед обличчям Бога: тут

«нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал.3:28).

Жінки моляться і пророкують під час богослужіння (1Кор.11:5). У багатьох посланнях апостола Павла разом з братами згадуються і сестри: Рим.16:1; 1Кор.9:5; Як.2:15. Павло називає жінок словом «співробітники», яким позначаються помічники-чоловіки.

Але Біблія говорить...

панувати над мужем, але бути в мовчанні» (1Тим.2:11,12). Ці слова

треба читати в історичному контексті. Тут отримав віддзеркалення іудейський і грецький світогляд, про який ми говорили трохи вище. Якби у той час християнські жінки брали активну участь в роботі церкви, то вона б неминуче набула поганої слави притулку розбещених жінок. Ранньохристиянська церква встановлювала ці норми лише як необхідні, в умовах і обставинах, в яких вона знаходилася. Не слід вичитувати з цих слів заборону усім жінкам брати участь в роботі і в служінні в церкві. Також необхідно звертати увагу на ті місця в посланнях Павла, де він висловлюється, що стерлося багато відмінностей, що чоловіки і жінки, раби і вільні, іудеї і язичники можуть служити Христу.

Висновок усього почутого

В сучасному суспільстві ми спостерігаємо зростання активності жінок. У багатьох професіях, які раніше вважалися суто чоловічими, сьогодні більшість становлять жінки: приміром лікарі, учителі. Кажуть, що спочатку вишиванням займалися тільки чоловіки. Сьогодні ж в основному, це робота жінок. Я закликаю чоловіків не залишати своє служіння, а ревно здійснювати його для слави Божої. Чоловік, як голова повинен виконувати роль священика в сім’ї. Він має бути прикладом в служіння для своїх дітей. Але потрібно враховувати і той факт, що сьогодні в церквах більшість складають жінки, які з радістю готові виконувати служіння в ім’я Господа. Закінчуючи свої міркування, хочу зробити ще два, на мій погляд, важливих зауваження, відносно загальних принципів життя, у тому числі і служіння жінок: 1. Завжди краще встановити строгіші норми поведінки, ніж занадто слабкі. Набагато краще відмовитися від своїх бажань, якщо вони можуть стати каменем спотикання для іншого, ніж наполягати на них.

2. Які розбіжності не виникали б між людьми, в церкві немає місця для прискіпливості. Люди можуть розходитися в думках, але все таки жити в мирі і злагоді.

Роздумуючи над питанням про служіння жінок можна зробити ще деякі зауваження. У Священному Писанні ми читаємо, що жінки учили навіть чоловіків. У книзі Діяння апостолів ми дізнаємося, що Аполлос був наставлений на істину Акилою і його дружиною Прискиллою (Дії.18:26). Але хотілося б, щоб в питанні служіння жінок не виникали крайнощі. Тому важливо помітиМи ніде не зустрічаємо у ти, що ми ніде не Священному Писанні, щоб жінки зустрічаємо у Священному Писанні, були рукопокладені і здійснювали щоб жінки були руобряди в церкві або були копокладені і здійкерівниками в ній снювали обряди в церкві або були керівниками в ній. Їх служіння склаНа підставі усього сказаного, далося з молитов, співу, благовістя, думаю, ви самі зможете визначити, пророцтв. Вони не брали участь в яке служіння можна довірити жінобрядах, ніколи не хрестили. У чис- кам у вашій церкві. ло дванадцяти апостолів Христос не обрав жінок. Мирон Вовк

Проте, усьому сказаному про служіння жінок, суперечать слова: «нехай у Церкві мовчать жінки

ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!» (1Кор.14:34,35). А також: «Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані

Голос Надії №5 (105) червень 2013

9

44,0 €

Забута Євангелія «Ця цікава історія розпочалася у 1997 році, коли я вперше, як новообраний виконуючий обов’язки голови сільвиконкому, переступив поріг свого робочого кабінету. Тоді я і гадки не мав, що ці обов’язки мені доведеться виконувати поспіль аж 13 років, як сільський голова Мащанської сільської ради Костопільського району Рівненської області. Все це було попереду, а свій перший робочий день я вирішив розпочати з перегляду документів, які залишилися у столі після мого попередника Олександра Савовича Соломка, який відпрацював головою сільради 17 довгих років і просто перейшов на іншу роботу.

Незвичайна знахідка Заглянувши до шухляд стола, я відразу помітив велику книгу в чорній міцній обкладинці. Взявши до рук, мимоволі здригнувся — новенька Біблія. Телефоную колишньому господареві кабінету: так мовляв і так, ви забули в столі свою Біблію. Олександр Савович щось пригадує, а потім після недовгих роздумів каже: «Це мені подарувала одна знайома людина, але я її так і не читав. Можеш залишити собі, раптом колись знадобиться». Не буду зараз описувати своє подальше життя після цієї події, бо навіть роману для цього буде замало. Скажу лише, що Біблія дійсно знадобилась. Саме завдяки їй Господь врятував життя і благополуччя трьох родин в різних населених пунктах нашої області, а в мальовничому селищі Степань сусіднього з нами Сарненського району навіть утворилася нова церковна громада і, зрештою, побудувався Дім молитви. І нині цей примірник Біблії знаходиться в користуванні.

Втрачений спокій... Всі ці роки мене не покидала одна єдина думка — про першого власника примірника. Чому людина тримаючи в своїх руках Слово Боже не знайшла часу для Його дослідження? Невже така добра і чуйна людина, яким є Олександр Савович, ніколи не зможе почути Божу вістку спасіння? Мене особисто весь час щось по-

10

буджувало неодмінно розпочати євангельську діяльність в с. Берестовець, де і замешкала велика і славна родина Соломків. Упродовж багатьох років, я говорив пасторам церкви «Господь запрошує нас в Берестовець». Попередній пастор громади, Микола Демчина нарешті погодився. В 2009 році їдемо в Берестовець з одноденною музичною місіонерською програмою, яку ми наважилися провести на другий день православної Трійці. На превеликий жаль, заклад культури був майже порожній. Незважаючи на це, продовжуємо працювати з газетами та книгами упродовж кількох місяців, а в лютому 2010 року вдруге пробуємо зібрати громаду села в сільському клубі. Протидія місцевого священика та холодні стіни приміщення (клуб не опалюється), знову зводять нанівець зусилля нашої громади. Програма, ледь стартувавши, припиняється з причини відсутності слухачів. Літом знову працюємо з літературною місією. Тим часом у нашій громаді чергові кадрові зміни. Пастором Костопільської громади стає Валерій Левицький і робота в с. Берестовець не затихає, а набирає нових обертів. Свій посильний вклад в Божу справу вносить пресвітер громади Анатолій Кіптач. Налагоджуються товариські взаємозв’язки з небайдужими і соціально активними жителями села, і ми втретє робимо спробу розпочати євангельську кампанію. Разом з пастором Левицьким розклеюємо афіші та оголошення, нарешті відчуваючи неприховану зацікавленість зі сторони мешканців населеного пункту. Однак надходить нове випробування. Неочікувано, в самому кінці лютого 2012 року вдаряють сильні морози. Температура повітря різко знизилася до -25, -28 градусів. Опалення в клубі відсутнє, з обігрівачів маємо лише маленький кімнатний масляний радіатор. І все це уже в перший день програми! Навіть якщо хтось і планував прийти до клубу, то злякався холоду і лишився вдома.

... промінь надії...

Голос Надії №5 (105) червень 2013

Можна було б вже впасти в розпач, але Божі діти і за таких умов залишаються Божими дітьми. Щоденні молитви і піст стають нам у пригоді. Маленька група людей з п’яти, а інколи навіть чотирьох осіб продовжує залишатись слухачами програми. Серед них подружжя Соломків: Олександр Савович та його дружина Лідія Семенівна, яка як ніхто краще розуміє важливість всього того, що говориться

на лекціях про дотримання здорового способу життя. Адже, як лікар-терапевт, вона все своє життя присвятила лікуванню людей від важких недуг. Багато років поспіль, до виходу на заслужений відпочинок, ця працелюбна і надзвичайно мудра жінка очолювала місцеву лікарську амбулаторію, і тому заслужила високу повагу та довіру серед жителів свого рідного села. Нас і в подальшому чекали випробування і різні негаразди (відключення електроенергії, вихід з ладу автомобіля, загострення хвороб), адже ворог всього живого ніяк не міг змиритися з тим, що ось так, просто у нього перед очима звершувалася Божа справа там, де йому так хотілося бути довічним володарем людських сердець.

... і набуті досвіди Програма закінчилася, та добра справа не загасла. Ми продовжували відвідувати наших нових друзів, а друзі відвідували нас та брали участь у служіннях. На полицях сільської бібліотеки розмістилися поряд з науковою та художньою літературою книги Елен Уайт, Олексія Опаріна та інших християнських авторів та дослідників Слова Божого. Цілком логічним виявився і фінал цієї історії. 13 квітня цього року Лідія Семенівна заключила завіт з

Запитує Світлана: «Чому пастори не можуть працювати? Десятину платили левітам, бо вони не були забезпеченими харчами. Апостол Павло працював!» Вітаємо, Світлано. У житті будь-якої церковної організації є служителі, які заробляють на свій прожиток працюючи на якійсь роботі, а вільний від основної роботи час ділять між сім’єю і служінням в церкві. Скільки часу такі люди можуть присвятити церковній роботі? В основному це пару вечірніх годин або кілька годин у вихідні дні. Однак Пастор — це буквально «пастух стада». Ви можете уявити пастуха, що приходить до стада тільки на годинку-дві, а потім залишає стадо на полі на весь інший час? Що входить в обов’язки Пастора церкви? Це не тільки приготування проповіді, хоча і хороша проповідь вимагає багато годин і навіть днів підготовки. Десятихвилинна програма може відняти тижні кропіткої праці. Хороша півгодинна проповідь — це багато годин досліджень, розміркувань і підготовки. Робота пастора — це не тільки планування та проведення церковних рад. Це духовне піклування про церкву. Крім того, що пастор приймає віруючих у себе, в його обов’язки входить їх регулярне відвідування вдома, він цікавитсься їхніми духовними і фізичними потребами, тому що не всі прийдуть і попросять допомоги. Деякі чекають, що до них прийдуть

Господом через святе водне хрещення та стала повноправним членом Божої родини. Господь, по своїй милості, інколи досить в незвичний спосіб повертає людині забуті нею речі, але при цьому нам дуже важливо не забувати головне — справжній фінал земної історії звичайно ще попереду. Тому забута Євангелія миру і нині продовжує звіщати Господню славу всім мешканцям землі». Віктор Бобильов м. Костопіль

і допоможуть. І така робота забирає у пастора набагато більше часу і сил, ніж робота на будівництві або біля верстата. Піклуючись про потреби інших, пастор переживає ті ж проблеми, від чого часом психологічно втомлюється навіть більше, ніж сам страждалець. Пастор, як і левіт в давнину, є для пастви першим радником з питань духовних, з питань сімейних, він — перший лікар і перший юрист, він — перший вчитель і просто людина, якій можна виплакати всі свої біди або з яким можна поділитися усіма своїми радощами.

«Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виберіть із поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрості, їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову» (Дiї.6:2-4).

Цей текст показує, що пастори зобов’язані постійно бути зайнятими духовними питаннями, і інші справи не повинні відволікати їх від цього. Тобто цей текст визначає повний робочий день служителя.

«Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку? Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії» (1Кор.9:13,14).

А цей текст показує, що служителі Нового Завіту мають те саме джерело доходу, яке мали і служителі Старого Завіту. Десятина — основне джерело для забезпечення оплати служіння пасторів. Божих вам благословень!

Голос Надії №5 (105) червень 2013

11

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт 82. Де Христос почав Своє служіння? «Христос почав своє служіння на весіллі, в радісній атмосфері серед друзів і родичів». (Служіння зцілення, с.356)

серпня 1897 року) «Немає меж корисності тієї особи, хто, відкинувши себе, дозволить Святому Духу діяти в серці і жити життям, повністю посвяченим Богові». (Моє життя сьогодні, с.37)

83. Що Святий Дух може зробити для нас?

84. Хто має ангела охоронця?

«План спасіння передбачає повне звільнення нас від влади сатани. Христос у всіх обставинах оберігає від гріха душу того, хто кається. Він прийшов, щоб зруйнувати діла диявола і по Його волі Святий Дух буде посланий кожній душі, яка кається, щоб стримати людину від гріха». (Христос надія світу, с.311) «Тим, хто по-справжньому люблять Бога, Дух Святий відкриє забуті, а також і абсолютно нові істини». (Рев’ю енд Геральд 17

«Кожен святий має ангела служителя. Якщо святі плачуть при розчаруванні чи знаходяться у небезпеці, їх ангели охоронці швидко передають звістку на небо і ангели у Місті перестають співати... Усі ангели у Місті також плачуть... Але якщо святі концентрують свою увагу на прийдешній нагороді і своєю хвалою прославляють Бога, — тоді ангели несуть до Міста радісну новину і небесні склепіння відбивають звуки їх улюблених гімнів». (Моє життя

01.06 Місіонерські конгреси: Луцьк-2–Ківерці–Підгайці–Маневичі–Любешів– Луцьк-3; Ільниця–Довге–Іршава–Чорний Потік 08.06 Місіонерські конгреси: Горохів–Печихвости–Привітне–Ст.Загорів– Локачі; Новий Розділ–Ходорів–Миколаїв–Львів-3 15.06 Місіонерський конгрес: Хуст–Велятино– Данилово–Олександрівка–Міжгір’я–Торунь.

06-07.06 Табір для одиноких «Ти не один» 06-10.06 Слідопитьський табір «Друзі Ісуса»: Тересва, Солотвино або Рахів 07-09.06 Молодіжний фестиваль «Я співаю для Ісуса». «Барвінок» 12-22.06 Євангельська програма Віктора Гілла 27.06 – 05.07 Дитячий табір (відповідальний – Савін Андрій)

сьогодні, с.302) «Ангели Божі завжди супроводжують ваших дітей». (Християнська родина, с.432)

А ви знаєте, що... Наприкінці 1874 – напочатку 1875 року Елен захворіла пневмонією і була присмерті. Коли 3 січня 1875 року зібралась група віруючих для молитви і помазання оливою — вона була схоплена у видінні, яке тривало 10 хвилин. Наступного дня, повністю зцілена, вона одягнулась і разом з чоловіком засніженою дорогою попрямувала до церкви на зібрання.

4 січня вона розповіла про своє видіння, яке стосувалось роботи видавництв по всьому світі. Через десять років Елен на свої власні очі побачила друкарські верстати, які були показані їй тоді у видінні.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників