газета Голос надії № 106

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Нове життя старих пісень с.2 20-літній Ковчег с.8 Хто підкорив «Світ Біблії»? с.4 Незвичайний випуск с.6

Історія незбагненної любові с.10 Тисяча гривень за півтори години с.5

Нове життя старих пісень Кого здивує ретро? Молодіжний музичний фестиваль Західної конференції «Я співаю для Ісуса», у перший же день — п’ятницю, здивував слухачів новою номінацією — «Ретро-пісня». За її допомогою організатори хотіли познайомити молодь із старими адвентистськими піснями, які сьогодні – незаслужено забуті. Номінація «Ретро-пісня» включає в себе гімни зі збірника «Псалми Сіону», а також адвентистські пісні написані до 1985 року. Виконавці були одягнуті згідно встановленого дрес-коду. Пісні у цій номінації були представлені на півторагодинному концерті, котрий мав назву — «Псалми написані кров’ю». В його основу була покладена однойменна книга Олексія Опаріна. Ведучі – Ольга Гороховська та Олександр Євтушок підготували розповіді про авторів збірника «Псалми Сіону»: Григорія Григор’єва, Яна Вільсона, Генріха Лєбсака та ін. Програму супроводжувала фото-презентація люб’язно надана Дмитрієм Юнаком.

Ольга Ношин

Про складні часи існування церкви за Радянського Союзу розповіли президенти Західної та Буковинської конференцій Олександр Антонюк та Іван Завадюк, секретар ЗК Валентин Шевчук та директор адвентистського радіо «Голос надії» Анатолій Бегас. Протягом концерту молодь виконала загальним співом багато пісень зі збірника «Псалми Сіону», які не увійшли до його української редакції — «Пісні надії». Богослужіння проходило у затишній домашній атмосфері — усі зручно розмістились за столиками.

працюють» у виконанні Мар’яни Скороход. А гурт «Просто неба» презентував пісню «Мы каждый день экзамены сдаем» Ольги Бокової, якій передував відео репортаж з автором. Організатори сподіваються, що глибокий зміст забутих адвентистських гімнів, історія їх написання і ціна, яку сплатили їхні автори, — стануть поштовхом до духовного відродження молоді та натхненням для створення нових пісень.

Родзинка фестивалю

На суботньому богослужінні звучало багато музики, суботню школу провів ведучий програми «Познаем истину» Олег Харламов, а проповідь проголосив президент Української уніонної конференції Віктор Алєксєєнко. На вечірньому богослужінні, за бажанням слухачів, повторили музичні номери з ретро-концерту. Цього разу до виконавців ретро-пісні долучився Петро Швайковський, який приїхав

Але родзинкою концерту стали виступи колективів «Філадельфія» м. Рівне та «Просто неба» м. Луцьк, які підготували музичні номери для нової номінації «Ретро-пісня». Гурт «Філадельфія» підготував знану і улюблену багатьма пісню «Спаситель мій». Особливо сподобалась слухачам композиція на слова Андрія Мащака «Люди трудяться,

Далі все було звично?

Мар’яна Скороход та гурт «Філадельфія» «Люди трудяться, працюють» — Ретро-пісня

2

Голос Надії №6 (106) липень 2013

Андрій Бровчук «Завдяки Тобі», авторська пісня послухати, але вирішив також заспівати. Разом з сином Марком виконав пісню «На колінах все краще». Композиція виявилась настільки живою і запальною, що увесь зал залюбки підспівував виконавцям. Проповідував на богослужінні президент Подільської конференції Михайло Вільчинський. Після богослужіння продовжилась фестивальна програма.

Номінації ... Окрім вже згаданої «Ретропісні», на фестивалі можна взяти участь у номінації «Вокал», «Гурт», «Інструментальне виконання», «Авторська пісня» та «Співають всі». Фестиваль приділяє особливу увагу розвитку творчості серед співочої молоді. З цієї причини дві останні номінації дають змогу молодим авторам представити власні твори на широкий загал. Цього року фестиваль запропонував до уваги слухачів 11 пісень у номінації «Авторська пісня».

... жюрі... До складу жюрі фестивалю входять: Валентин Шевчук — помічник керівника музичного відділу конференції, Олександр Гладюк — поет, композитор, автор пісень і фронтмен київського гурту «Історія» та Павло Фестер — композитор, ди-

Дарія Конрніленко «Сахара», авторська пісня

ректор студії звукозапису «Фермата» м. Коломия.

... і переможці Меценати фестивалю: вже згаданий Павло Фестер та Олександр Лупулишен директор студії звукозапису «Маранафа» м. Чернівці, — надають переможцям у зазначених номінаціях право безкоштовного запису пісні на професійному обладнанні. Цього року Дарія Корніленко з Ковеля запише пісню «Сахара», яка була представлена у номінації «Авторська пісня», а Ольга Ношин та Ярослав Коберник запишуть пісню «Не забувай» із номінації «Співають всі». Цього року у номінації «Вокал» друге місце посіла Софія Масюк зі Львова з піснею «Не осуждай меня, Господь», а третє — Анастасія Бабаченко з м. Сміла з піснею «Солнце все ниже и ниже склоняется». Першого місця жюрі не призначило жодному виконавцю :( У номінації «Гурт» перше місце посів колектив «Просто неба» з м. Луцьк з композицією «Спокій». Друге — молодий львівський гурт «В.А.Ж.Л.И.В.О.» з піснею «Притулок». Третє місце залишилося порожнім :( Переможцем у номінації «Авторська пісня» стала Леся Лупулишена з м. Чернівці з піснею «Город мечты». Друге — Андрій Бровчук з

м. Рівне за пісню «Завдяки Тобі», третє — Людмила Гаврилюк з Луцька за пісню «Як навесні». У номінації «Співають всі» була представлена лише одна пісня — «Не забувай» Ольги Ношин та Ярослава Коберника. А от у номінації інструментальне виконання було два учасника: перше місце посів Влад Теглівець з Луцька з композицією на акустичній гітарі «Чудова ласка» Джона Ньютона, а друге — Арсен Дрозда з «Сонатою №17 ч.3» Людвіга ван Бетховена на фортепіано. Особливим чином фестиваль відмічає учасника, який виступає вперше. Цього року серед кількох дебютантів жюрі обрало молодого автора пісень зі Львова — Ярослава Хабу, який представив свою пісню «Нове життя». Усі призери отримали грамоти та унікальні пам’ятні знаки ручної роботи Івана Ношина. «Я співаю для Ісуса» вирізняється з-поміж інших фестивалів особливим відношенням до живої музики — із трьох десятків музичних номерів, виконаних протягом фестивальної програми, лише п’ять мали своїм супроводом фонограму. Молодіжний музичний фестиваль Західної конференції «Я співаю для Ісуса» відбувся 7-9 червня 2013 на базі відпочинку «Барвінок». Фестиваль проходить щорічно, уже чотири роки поспіль.

Анатолій Бегас, директор радіо «Голос надії» ділиться досвідами на ретро-вечорі Затишна атмосфера ретро-концерту

Голос Надії №6 (106) липень 2013

3

Людмила Антонюк

«Світ Біблії» підкорила молодь із Пожарок

Іван Андрейчін

Місіонерський конгрес у Дрогобичі навчав практичних методів служіння

Всеукраїнська молодіжна вікторина «Світ Біблії 2013» по притчах Ісуса Христа, а також по книзі Е. Уайт «Притчі Ісуса Христа» зібрала дев’ять молодіжних і дві слідопитські команди.

Місіонерській конгрес під гаслом «Відроджені для місії» зібрав 11 травня представників громад м. Дрогобич, Стрий, Борислав.

Вікторина проходила у м. Буча 25 травня і складалась з двох етапів: представлення команди і власне біблійної вікторини. Було багато запитань, а судді справедливо оцінювали відповіді команд. Вікторина розпочалась о третій годині дня і тривала аж до восьмої вечора. Проте свої результати команди дізнались тільки близько 22:00.

Місіонерський конгрес розпочали з прославлення Господа та молитви. Було представлено чотири семінари стосовно практичних методів місіонерського служіння, які провели пастори: Мирон Вовк, Геннадій Пристай, Іван Андрейчін та керівник жіночого служіння Західної конференції Надія Вовк.

Західну конференцію представляла команда «Небесний Бренд» із села Пожарки, в кількості п’яти осіб, яка посіла третє місце.

З проповіддю звернувся до присутніх секретар ЗК Валентин Шевчук. Після цього провели тренінг про методи розповсюдження місіонерської літератури.

Після вікторини до с. Пожарки завітав пастор Мирон Вовк для того, щоб привітати і підтримати молодь. Він подарував кожному учаснику команди нові Біблії. Наступна вікторина має відбутись через рік, по біблійних книгах Даниїла та Об’явлення і книзі Е. Уайт «Велика Боротьба».

Після молитви посвячення, підкріпившись фізичною їжею, всі відправились в місто; кожен отримав комплект літератури та карту маршруту з зазначеними будинками. Через дві години місіонери повернулися задоволеними, радісними і щасливими, тому що пережили нові

4

Голос Надії №6 (106) липень 2013

досвіди, послужили Господу та ближнім. Радо ділилися досвідами розповідаючи, як Бог відкривав серця людей і двері на кодах. Всього було роздано: близько 400 газет «Вічний Скарб», 60 книг «Велика Боротьба», 60 книг «Дорога до Христа», 100 газет «Світло твого життя», та рекламні брошури телеканалу «Надія». На завершення місіонерського конгресу заспівали псалом, та помолились. Сергій Шевчук

Молодь зібрала для хворих дітей тисячу гривень за півтори години Рівненська молодь у День захисту дітей провела на вулицях міста акцію по збору коштів для дітей хворих на рак. Уже доброю традицією для молоді міста Рівного стає організація та проведення соціальних акцій для різних категорій населення. Так, після тижня відродження, який пройшов на початку весни, молоді люди й далі продовжують активно працювати в міському дитячому притулку, відвідуючи його щонеділі. На даний час вдалось налагодити контакт із адміністрацією притулку, яка усіляко сприяє проведенню таких зустрічей, а також затоваришувати з дітьми, даруючи їм частинку свого тепла, піклування та любові. Одним із позитивних моментів цієї діяльності стало об’єднання молоді заради служіння дітям: була спланована особлива акція, яка відбулась в міжнародний День захисту дітей — 1 червня. Суть акції полягала в тому, щоб зібрати кошти та підтримати 17 дітей у віці від 2-х до 9 років, які знаходяться в Рівненській обласній дитячій лікарні у відділенні гематології. У всіх цих дітей діагноз — рак. Також, однією із цілей акції було привернути увагу мешкан-

ців Рівного, та зокрема, членів місцевої громади, до їх проблем. У другій половині дня, 30 молодих адвентистів, за підтримки діток та кількох дорослих, вийшли на одну із центральних площ міста, де розгорнули свої заздалегідь підготовлені плакати, які нагадували людям про День захисту дітей. Поряд з ними розташувався імпровізований хор, який виконував у супроводі гітари, сопілки та шейкера відомі християнські пісні. У співпраці із благодійною організацією «Скарбниця надії», яка має право збирати кошти в Рівному на вулицях міста, біля музикантів і співаків стояла людина із спеціальною скринькою, куди перехожі могли пожертвувати гроші. Акція тривала всього півтора години, — за цей час зібрали більше однієї тисячі гривень. Також перехожі мали можливість написати слова побажання і підтримки для хворих дітей на плакатах, які згодом разом із зібраними коштами були передані у адміністрацію лікарні. Родзинкою дійства став перевдягнутий у костюм пса Любомира один із учасників, який весело й завзято запрошував перехожих долучитись до акції, роздавав разом з іншими адвентистські газети та рекламні буклети і весело фотографувався з усіма охочими.

Голос Надії №6 (106) липень 2013

5

Звичайно, зібрані кошти не вирішать навіть малої частини потреб цих дітей, однак ця акція нагадала, насамперед її учасникам, а також усім, хто долучився до неї на вулиці, про важливість служіння ближньому, адже про необхідність такого служіння говорив Ісус Христос: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» Мат. 25:45.

викладав Валерій Рябой. На практичних заняттях студенти вчилися надавати першу медичну допомогу, робити гідропроцедури, масаж, а також практикувалися у кулінарії. Дві години в день приділялося трудовому класу — працювали на городі та клумбах, збирали лікарські трави, прибирали територію і приміщення, а також працювали на кухні. Студенти активно брали участь в суботньому бого-

Вікторія Михальчук

Львів’яни роздумували над можливістю життя за подвійними стандартами Молоді люди з чотирьох громад Церкви адвентистів сьомого дня міста Львова та гості із Києва роздумували про подвійні стандарти у житті християнина.

1 червня у приміщенні першої адвентової громади міста Львова відбулася незвичайна молодіжна зустріч з цікавою назвою «2S». Як поводитися у середовищі друзів, принципи яких відрізняються від ваших? Чи варто забути про свої принципи на деякий час, чи, все ж таки, керуватися ними і надалі? Серед молоді розвивалися різні думки, котрі молодіжний керівник Західної конференції Віктор Власюк спрямовував у правильне русло. Важливою думкою вечора було запитання «Чи можливо прожити все життя за такими подвійними стандартами?». Відповідь дала сама молодь — спершу це здається цікавим і легким, та згодом, застрягнувши поміж двох своїх життів, залишаєшся поза ними. Чи потрібно грати ролі і щоденно одягати маски тієї людини, якою ти не є? Остаточних висновків не дійшли, та кожен зміг зробити їх особисто для себе. Під час зустрічі для молоді співала група «В.А.Ж.Л.И.В.О.». На закінчення молодь смакувала чаєм та випічкою. Тетяна Гнатюк

Незвичайна школа провела випуск незвичайних студентів Регулярна школа медиків-місіонерів на «Барвінку» організована Відділом здоров’я, за підтримки адміністрації Західної конференції, протягом місяця готувала студентів зі всієї України і проводила медико-просвітницькі заходи для жителів міста.

служінні, а після обіду для усієї групи організовували прогулянку лісовими маршрутами. Особливо цікавим був «сімейний час», присвячений оповіданням особистих досвідів. Увечері пастор проводив семінар по книзі пророка Даниїла. Щодня після занять група учнів разом з куратором школи збиралася для підбиття підсумків дня. Разом обговорювали найважливіші моменти, ділилися відкриттями, отриманими на заняттях і, звичайно, молилися за потреби кожного. Кухарі пригощали студентів усе новими і новими стравами вегетаріанської кухні. Багато з них таку їжу пробували вперше. Великим досвідом для студентів стала «Виставка Здоров’я», яку провели в місті Новий Розділ. Місцева влада була не особливо розташована, щоб дати дозвіл на проведення цього заходу. Проте, медики-місіонери були упевнені, що ця програма потрібна місту, тому посилено молилися. Спланували провести її в суботу після обіду на території місцевої громади. В п’ятницю цілий день йшов проливний дощ. Незважаючи на це, студенти добре підготувалися, і в суботу організованою групою пішли в церкву. Дощу не було, хоча хмари провіщали його. По дорозі дарували перехожим газети і запрошували на програму. Коли поставили стенди, почали підходити молодь, діти, літні люди і реєструватися. Кожен сту-

В день заїзду студентів з Чернівецької, Івано-Франківської, Донецької області, а також зі Львова, Кіровограда, Полтави і навіть з Білорусії, привітно зустріли і розмістили в затишних кімнатах. Навчальний процес чергував духовні предмети з практичними. Щодня було сім уроків. Особливо вразив предмет — сотеріологія (наука про Спасіння), який

6

Голос Надії №6 (106) липень 2013

дент стояв на своєму місці — на стендах, вимірах. Навколо кожного інструктора юрбилися групи людей. Деякі стенди поставили біля тротуарів, щоб привернути увагу перехожих. Замість трьох запланованих годин програма тривала п’ять. Навіть після того, як зібрали майже усі стенди, люди продовжували підходити і просити, щоб «Виставку Здоров’я» провели ще наступного дня. Загалом у суботу на програмі побували близько 70 чоловік. На випуску школи після офіційної частини кожен медик-місіонер отримав сертифікат. На прощальній вечері випускники ділилися враженнями і відкриттями. Організатори стверджують: «Справжня освіта — це виховання місіонерів». Школа ставить своєю метою привернути увагу тих, для кого реформа здоров’я раніше не була актуальною. Часто її помилково представляють, оскільки неправильно розуміють. Але тут багато питань відносно взаємозв’язку харчування, звичок, характеру і духовності відкриваються в іншому світлі. Одна студентка наприкінці сказала: «Я пропрацювала медсестрою багато років, але, виявляється, так багато не знала!». На школі медиків-місіонерів гармонійно розвивають фізичні, розумові і духовні сили християнина, набувають практичні навички для служіння, готують інструкторів для програми «Виставка Здоров’я», кулінарних класів, лікувальних кабінетів, таборів здоров’я тощо. Охочі записатися на навчання в школу медиківмісіонерів можуть зателефонувати (093) 148 15 14, (097) 389 81 81, (050) 886 61 66, або написати на email: info@barvinok.name Місце проведення — Центр здоров’я і відпочинку «Барвінок». Комплекс з чотирьох корпусів, знаходиться у Львівській області, неподалік від міста Новий Розділ. Оточений буковим лісом, неподалік знаходиться озеро. Руслан Бабій

Піврічна нарада Західної конференції планувала і навчала Протягом двох днів — 28 та 29 травня у Львові, на черговій піврічній нараді Західної Конференції не лише планували роботу, а й навчали проповідувати у сучасному суспільстві. Нараду, яка проходила на базі першої львівської громади, відкрив керівник Західної конференції Олек-

сандр Антонюк. Заступник керівника Української уніонної конференції Павло Кирилюк провів аналіз роботи і стану Церкви адвентистів в Україні у поточному році, а також представив плани Церкви АСД на наступних півроку. А ректор Заокської духовної академії Юрій Друмі упродовж двох днів викладав для пасторів семінар в якому розкривав особливості проповіді для сучасного суспільства. Наталія Грицай і ансамбль бандуристів «Срібні струни» з місцевої громади, прикрасили служіння чудовим співом. Зустріч служителів — завжди важлива подія, адже з’їжджаються вони з різних куточків Західної України. Вони діляться досвідами, переживаннями, проблемами… Все це можна почути в розмовах співпрацівників-служителів, які саме тут можуть обговорити все те, що їх найбільше непокоїть і хвилює там, де вони працюють. Галина Мелись

Ніч пильнування пробудила громаду в Ужгороді Низка місіонерських заходів стала результатом ночі пильнування, яка відбулась 25 травня В Ужгродській другій громаді пройшла ніч пильнування і молитви за відродження в церкві. Вона розпочалась з дитячої програми, де діти в піснях та віршах дякували Богові за матерів та татусів. Після дитячих молитов уся громада об’єдналась навколо дітей, і матері називаючи імена своїх дітей вручили їх під Боже керівництво. Після цього усі мали можливість прийняти вечірню трапезу і дальше перебувати у молитвах і роздумах. Та найбільше запам’яталась молитва за жителів міста, яку виголосили на свіжому повітрі — під зоряним небом. У неділю громада з приятелями виїхала на природу. Наступна субота запам’яталась закликом до перепосвячення, на який відгукнулись навіть приятелі. Також, на честь Дня захисту дітей, дитячий відділ після служіння влаштував конкурс малюнка на асфальті. А ввечері молодь провела для усієї громади захоплюючу вікторину по книзі Еклезіаста. Три команди змагались у шістьох конкурсах. Після закінчення гри приз був розділений на всі команди. Після служіння, з радісним духом, громада вийшла в місто з пропозицією про безкоштовну підписку на газету «Світло твого життя» та з рекламою телеканалу «Надія». А у неділю 2 червня дитячий відділ провів кулінарний клас для дітей з церкви і їх друзів. На курсах діти разом із шеф-кухарем місили тісто і виготовляли смачну піцу.

9 червня друга громада Ужгорода, за допомоги першої громади, провели захід для міста – «Країна здоров’я», на якій було зареєстровано 183 дитини, та близько тисячі слухачів. Всі присутні отримали у подарунок дві газети, реклами про телеканал «Надія» і книжковий магазин, а також брошуру «Церква надії». Члени ужгородської громади вірять, що завдяки цьому інформація про церкву буде донесена до кожного жителя міста. «А ми не будемо гасити свій дух і продовжуватимемо молитись і планувати нові заходи» — стверджують вони.

Голос Надії №6 (106) липень 2013

7

Неля Музичко фото: Олександр Жаловага

«Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували»

Громада №2 «Ковчег» з міста Луцька в червні відзначила ювілей — 20 років від часу заснування. Громада була започаткована після євангельської програми доктора богослов’я Вілмара Гонсалеса (Бразилія), яка проходила близько півтора місяця в тодішньому кінотеатрі «Промінь».

Перші зустрічі Саме там вперше зустрілися майбутні члени цієї громади. Після програми, 6 та 12 червня 1993 року, було охрещено 99 осіб. 19 червня було проведено перше богослужіння в приміщенні Будинку профспілок. Дата реєстрації церкви — 29 липня 1993 року. Восени того ж року від українця, що мешкає в Австралії, Петра Кулика, одержали 3000 у.о. Тоді це були великі кошти, на які зуміли закупити пиломатеріали та 100 тис. цегли. В наступному році одержали дозвіл на будівництво, але погодження проектної документації затягнулося ще на рік.

Лише 25 червня 1995 року 68 членів громади, на чолі з пастором Русланом Вільховим, провели перше богослужіння на місці майбутнього молитовного будинку та розпочали його будівництво. Восени 96-го були збудовані стіни та закінчена робота над покрівлею. Незапланованим спочатку, та все ж викопаним, став підвал будинку — через вікна брати вийняли 300 м3 грунту. Поки Дім будували, громаді доводилось часто змінювати місця проведення богослужінь. За 7 років це — Будинок профспілок, Будинок науки і техніки, Комерційний технікум та Клуб Залізничників.

«Ковчег» і його мешканці

3 листопада 2000 року — проведено перше богослужіння в новозбудованому Храмі, який «сусіди» йменували «Ковчегом» (через

характерну форму). Урочисте посвячення молитовного будинку відбулося 18 жовтня 2003 року. Серед найбільших євангельських програм, в яких брали активну участь і члени церкви, варто згадати найвизначніші — Антоніо Артеаги (1995), Віктора Гіла (1998 та 2012), Івана Черничка (1998), Володимира Нестерука (1999-2001), Ігора Корещука (2004). У 1999 році від «Ковчегу» відділилася та стала самостійно існувати громада села Підгайці. А згодом у 2001 році і громада №3 міста Луцька. Із значних досягнень громади варто згадати те, що 6 молодих людей стали служителями церкви: Олександр Філіпчук, Святослав Музичко, Олег Смоляр, Віктор Власюк, Микола Рябенко, Андрій Терещук. А також сестри, які стали незмінною підтримкою для служителів: Людмила Мелесь (Мінько), Галина Ярчак (Мінько), Марія Власюк (Антонюк) Оксана Терещук (Бурило) та ін.

Керманичі «Ковчега»

За 20 років у громаді здійснювали служіння шість пасторів. Руслан Вільховий (1993-97) розпочав будівництво. Володимир Нестерук (19972001) продовжив і вже забезпечив

8

Голос Надії №6 (106) липень 2013

можливість збиратися в молитовному будинку. Олександр Московчук (20012004) фактично завершив роботи і оформив держприйом за 2 тижні (без цього пожежна інспекція погрожувала закрити Дім молитви). Михайло Опіяр (2004-2009) розпочав приватизацію земельної ділянки та оформлення документації для будівництва житла для пастора. За тиждень були викопані траншеї, залитий фундамент та закуплена цегла та інші будівельні матеріали. Ігор Рубін (2009-2011) завершив оформлення документації. Не встиг взяти участь у будівництві, оскільки був обраний на служіння секретарем Західної конференції. (До слова, варто зазначити, що церква продовжує молитися за його здоров’я, і в день святкування теж була звершена особлива окрема молитва). Пастору, який нині звершує служіння, Володимиру Овчаренко (з 2011 року), вдалося звести стіни першого поверху та перекриття житла для пастора.

Старанна підготовка

Святкові богослужіння радою громади були призначені на суботу 15 червня. Завчасно були надіслані запрошення керівництву конференції й уніону та пасторам, які служили в цій церкві в свій час. Не один місяць члени церкви готувалися до цього дійства — був зроблений косметичний ремонт, чимало зусиль доклали учасники програми: хористи, які виконали близько 10 музичних творів, ансамбль бандуристів, гурт «Просто неба», та інші. І хоч здавалося, що сатана не полишав нас в цей день — в колективів виникали певні проблеми з святковим одягом, виходили з ладу музичні інструменти, псувалася їжа :), з невідомих причин вимикалися фонограми, і доводилось доспівувати акапельно, Бог все одно залишався поруч.

Храм всіх зустрічав перший пастор церкви — Руслан Вільховий. Суботню школу проводив теж один із колишніх пасторів — Михайло Опіяр. Після перерви до слова привітань запросили інших присутніх служителів, серед яких були: Олександр Антонюк та Анатолій Антонюк, Вік-

тор Власюк та Олександр Філіпчук. Гості принесли з собою різні подарунки. Ми також не залишились в боргу — віддячили пам’ятними сувенірами. Завершували суботній день усі разом за святковим солодким столом, що розмістили на вулиці.

Як швидко проходять єднання

хвилини: Був ранок — кінчається день. Вже сонце сідає... лиш тільки

невпинно Мелодія лине пісень.

Ми будемо вдячні і Бог не забуде, На Нього надійтесь завжди. Отож, будьте Світлом, щоб

бачили люди В Вас Духа Святого плоди.

Нам добре тут бути, немов на

Фаворі Ми вірим — Христос з нами був. Ми славили Бога на струнах і хори Співали Творцеві хвалу.

В єднанні святому ми славили

Бога, Та всьому на світі пора… Спішіть до Ісуса — Спасителя

Свого, Любіть Сонце Правди й Добра.

Служили Ви словом, піснями в

молитві, Любові вогонь не погас, Хай Бог дасть Вам сили з гріхом

вести битву І ще приїжджайте до нас.

Бог з Вами… І знов перед Вами

дорога, Немов журавлиний політ. Братам всім і сестрам, що

вірують в Бога Везіть наш братерський привіт.

Урочисте святкування

Перед ранковим богослужінням при центральному вході в

Голос Надії №6 (106) липень 2013

9

44,0 €

Ярослав Стасюк

Історія незбагненної любові

(досвід, оснований на реальних подіях, імена змінені) «Початок зими, того року, видався холодним і безсніжним. Іноді падав дощ. Небо було безпросвітне, похмуре. Висока вологість, яка властива нашому краю, і західний пронизливий вітер, примушував людей одягатися тепліше. Постійна хмарна погода, довга відсутність сонця і короткі дні — вічні супутники меланхолії. Довгі вечори ... Неосвітлені вулиці ... Калюжі ... Точне продовження осені.

Сумні новини В один з таких довгих вечорів пролунав телефонний дзвінок. Я підняв трубку і почув схвильований знайомий голос. Це була сестра з нашої громади, Белла Яківна. Вона коротко повідомила мені, що помер син нашої старенької сестри-вдови Віри Максимівни — Борис. Похорон повинен відбутися опівдні наступного дня. Борис не був членом нашої громади і взагалі не належав до будь-якої церкви. Того вечора, мені здавалося, що його смерть принесе Вірі Максимівні полегшення. «Так-так, саме полегшення» — думав я про себе. Справа в тому, що Борис, якому на той час, було тридцять чотири, був уже сімнадцять років наркоманом. Мало того, він був відомим злодієм і прославленим рекетиром у своєму районі. Ця обставина стала причиною відвідин ним кілька разів місць, як кажуть, «не таких віддалених».

Історія одної сім’ї Чоловік Віри Максимівни — Володимир був офіцером міліції. Дослужившись до чину підполковника він передчасно помер залишивши її вдовою з двома

10

дітьми-підлітками: зі старшим сином Сергієм і молодшим Борисом. Хлопчики після смерті батька не особливо хотіли слухатися свою матір. Віра Максимівна вийшла заміж за Володимира коли їй було близько сорока років. А коли підросли сини вона вже була жінкою «пенсійного віку». Сестра Віра, як ми її називали, дуже любила своїх синів і виявляла до своїх дітей велику любов та ніжність. Хлопці росли як «на дріжджах». Обидва були міцної статури. З підліткового віку почали відвідувати спортивну секцію боксу. Природно, подорослішавши і набравшись досвіду рукопашного бою, їм хотілося застосувати свої «спортивні навички» на ділі. Мати завжди вірила своїм синам і сподівалася, що вони підуть по стежці їхнього батька. Але авторитет серед ровесників, побудований на силі, був занадто великою спокусою для хлопців. Особливо для Бориса. Друзі, наркотики, бійки, кримінальні справи, судимості... Все це поступово призвело до передчасної смерті.

Чи таке заслуговує мама?

Квартира Віри Максимівни, якщо її так можна було назвати, знаходилась в напівпідвальному приміщенні старого п’ятиповерхового будинку. Швидше за все це було колись підсобне приміщення або якась майстерня, яку переобладнали на тісну житлову квартиру з низькою стелею. Навіть вхід до напівпідвальної квартири з під’їзду, в перший мій візит, викликав у мене підозру: а чи живе хтось тут, чи може я помилився адресою. В останні місяці перед смертю Бориса, мені довилося часто відвідувати цю літню жінку. Там був притон наркоманів, «друзів» Бориса. Син буквально обкрадав свою стару і майже сліпу матір. Він не залишав ані копійки на хліб або оплату комунальних послуг. У квартирі вже давно не було нічого, що могло б представляти, хоч якусь цінність, і що можна було б винести і продати. Борис часто перебував «під кайфом». Не раз вживав наркотики з друзями прямо в дома. Лаяв матір, принижував, ображав і відбирав силою її мізерну пенсію. Часто сусіди і друзі з церкви приносили їй що-небудь поїсти. Віра Максимівна ділилася з Борисом і його друзями тими продуктами, які приносили для неї. А під час перебування сина

Голос Надії №6 (106) липень 2013

у в’язниці, вона постійно готувала для нього передачі — повні авоськи з усілякими «необхідними» на зоні речами і продуктами. Список «потреб», був чесно кажучи, більш ніж скромним. Це продовжувалося рік за роком, термін за терміном. Віра Максимівна постійно говорила про його виправлення і покаяння в недалекому майбутньому.

Після втрати Після похорону, сестри і диякони з нашої церкви не залишали Віру Максимівну саму. Потрібно було допомогти прибрати, зробити побілку, відремонтувати крани — тобто створити давно відсутні елементарні умови для проживання. Минали тижні. Одного разу, я зайшов до цієї самотньої літньої жінки, щоб підтримати і помолитися з нею. Вона вийшла мені назустріч у чорній хустці; запросила пройти і присісти на старенький диван. До мого приходу Віра Максимівна розглядала старі фотографії, які знайшла серед купи всяких паперів в шафі. Порядки за життя і «діяльності» Бориса наводити було марно. Але тепер уже все скінчилось і після смерті сина, притон наркоманів закрився. Вона вирішила поступово розставити «все по поличках». При розборі паперів знайшла фотографії своїх синів. Ще тих дітлахів, які були для неї всім земним щастям. На неї накотилися спогади і, як це буває в таких випадках, вона розплакалася. Після короткої розмови, Віра Максимівна розповіла мені про свій перший досвіді богопізнання, який був безпосередньо пов’язаний з Борисом. Ще в той радянський час, коли слово «Бог» і все пов’язане з Ним вважалося «мракобіссям» і ознакою недалекого розуму, їй, дружині радянського офіцера міліції, члена Комуністичної партії, Бог відкрився як Цілитель, великий Лікар і Життєдавець.

На краю смерті Сергію, старшому синові Віри Максимівни, було близько двох років від народження, коли повинен був з’явитися на світ молодший — Борис. Вагітність у неї протікала без ускладнень. Але відразу після народження малюка лікарі поставили жахливий діагноз: дитина тяжко хвора, жити не буде. Для матері в той момент здавалося, що зникає весь сенс життя. Вона так довго чекала появи своїх малюків! У цьому віці Віра Максимівна могла вже бути і бабусею. Але роки не притупляють у жінки її ніжних материнських почуттів. Побачивши того, хто прийшов на цей світ, такого невинного і безпорадного, рідну кровиночку, вона не могла, та й не хотіла, уявити собі життя без нього. Почуте від лікарів кинуло її у глибокий відчай. Сидячи навпроти, я слухав її глибоко емоційно насичені спогади. Використовуючи всілякий словнико-

Ми приречені зрозуміти глибини душі іншої людини лише через призму суб’єктивного досвіду

вий запас, вона намагалася інтонаційно і ємко висловити всю гаму почуттів жалю і любові до своєї дитини. Він майже безболісно вмирав на її руках. Але мама дуже хотіла, щоб це крихітне створіння жило! Всі плани її майбутнього були тісно пов’язані тільки з ним!

Перша молитва Протестуючи проти жорстокої реальності усіма фібрами своєї душі, вона почала направляти благання кудись догори, в невідомість. Це був крик безнадії і безпорадності, який, здавалося, упирався в закритий простір післяпологової палати. Швидше підсвідомо, ніж усвідомлено, вона розуміла, що десь існує Вища Сила Буття як її самої, так і її малюка. Майже збожеволівши від безвиході, вона голосно ридала у подушку. Її ніхто не заспокоював. Та й не було нікого поруч — близького чи рідного. «Господи! ... Боже! ... Якщо Ти є! ... Допоможи мені! Ну чому мій син ... моя крихітка повинен, померти?! Будь ласка ... Господи ... спаси ... зроби що-небудь!», — закривши обличчя руками, вона простогнала обривки нікому незрозумілих, а можливо, і не почутих фраз. Навряд чи подібні молитви можна описати. З таких молитов не пишуться псалми, не складаються пісні.

Що таке молитва? А чи підносяться молитви тільки з слів?... Не думаю! Та й чи полягає справа в послідовності правильних слів у молитві!? Напевно, існує ще якийсь важливий елемент, не менш важливий, ніж логічна побудова пропозицій у зверненні до Бога. Іноді я думаю про себе: а чи використовував Христос тільки слова в Гефсиманській молитві? Чи повторював протягом всього часу агоній одні й ті ж фрази, які пізніше записали три євангелісти? (Матв.26: 39; Мар.14: 36; Лук.22: 42) І взагалі, чи піддається вербальному опису подібний стан агонії і боротьби? Навіть слухаючи розповідь про подібні переживання, чи може людина зрозуміти те, що ніколи не переживала? Швидше за все, ми приречені зрозуміти глибини душі іншої людини лише через призму суб’єктивного досвіду і не більше. Єдиний, Хто перейнявся всією глибиною людського страждання і горя — це Христос. Адже тільки Він випив вміст тієї чаші, яка несла в собі набагато більше, глибше, вище і ширше ніж те, що ми називаємо просто фізичним та душевним болем і стражданням!

Промінь надії Бог відповів на молитву Віри Максимівни. Більше того, відповідь послідувала негайно. На превеликий подив лікарів, дитина почала буквально воскресати на очах. З цього моменту в серці матері зародилося те, що ми називаємо вірою. Вона була маленькою, подібної до гірчичної зерняти або іскри. Але цю іскру, яка підігрівала її надію, вона пронесла через усе життя. Вона не дала їй погаснути протягом всієї епохи радянського комунізму. І з приходом євангельської вістки в дев’яностих роках минулого століття Віра Максимівна заключила Завіт з Тим, Хто давно вже посіяв те «гірчичне зерно» в її материнському серці». Продовження буде

Голос Надії №6 (106) липень 2013

11

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт 85. У чому полягав гріх Адама? «В самому плоді не було нічого смертоносного, і гріх не полягав тільки в потуранні голосу апетиту. Недовіра Божій доброті, недовіра Його Слову і відкинення Його авторитету, — ось що зробило наших прабатьків беззаконниками і принесло у світ знання зла». (Виховання, с.25)

86. Хто є предметом найбільшої уваги Христа? «Якою б слабкою і недосконалою не була церква Христа, — вона єдина річ на землі, якій Він найбільше приділяє Свою увагу». (Свідоцтва для проповідників, с.49) «Ніщо у цьому світі не є на-

стільки дорогим Богові, як Його церква і ніщо не охороняється Ним з такою горливістю і турботою». (Свідоцтва для церкви, т.6, с.42

87. Чи можемо ми уявити характер Ісуса? «Христос дуже точно і детально виконував закон Свого Отця, але при цьому насолоджувався повною свободою. Володіючи великим ентузіазмом, Він в той же час був спокійним, врівноваженим і стриманим. У Своїй поведінці Він підіймався вище загальноприйнятих у світі відносин, але при цьому не відокремлювався від суспільства. Він їв разом з митниками і грішниками, грався з малими дітьми, брав їх на руки і благословляв. Він вшанував Своєю присутністю молоду пару, від-

23.07 – 04.08 Євангельська програма Володимира Нестерука, «Барвінок» 12-14.07 Молитовний конгрес жіночого відділу. «Барвінок». Тел. для довідки: (063) 188 20 05 Надія Вовк. Табірні зібрання: 15.07–25.07 «Болниця» на «Пісочному» с.Згорани, Волинська обл. Духовний наставник Віталій Нероба. Вартість 450 грн. Реєстрація за тел.: (066) 337 80 87, (063) 837 28 38 22.07–01.08 Закарпатська обл. Духовний наставник Михайло Проданюк. Вартість 495 грн. Реєстрація за тел.: (098) 780 17 81 – Ангеліна.

6,7.07 «Ти не один» на «Барвінку». Вартість 150 грн.

07-15.07 Табірне зібрання Слідопитів. с.Згорани, Волинська обл. Духовний наставник Юрій Ліщук. Вартість 400 грн. Реєстрація за тел.: (093) 399 75 45 – Олександр Коберник.

26-30.07 Сімейне табірне зібрання. с.Згорани, волинська обл. Вартість 50 грн/добу, діти до 14 років — безкоштовно. Реєстрація до 15 липня у Людмили Мелись.

відавши весілля. Він проливав сльози біля могили Лазаря». (На небесах, с.54) «Престарілі, скорботні, обтяжені гріхами, діти, польові звірі і терпеливі в’ючні тварини, — всі ставали щасливими поруч з Ним. Той, Хто панував над всіма світами, схилявся над пораненою пташкою, щоб допомогти їй. Він нічого не упускав з уваги, і був готовий послужити кожному». (Христос надія світу, с.74)

А ви знаєте, що... ... В 1863 році Елен Уайт отримала видіння відносно духовного впливу на фізичне здоров’я. Це видіння змінило життя багатьох адвентистів сьомого дня; згідно цьому видінню були засновані численні медичні установи, організовані центри здоров’я.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net На обкладинці — Ярослав Хаба, м. Львів, переможець фестивалю у номінації «Дебют». Фото Валентин Сандул.

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників