Голос надії № 108

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

SMS – Супер Місія Спасіння с.3 Чому Добрий Пастир веде долиною смертної темряви? с.7

Щедрий врожай с.2

«Гармонія серця» с.5 Питання про ангелів с.12 «Я ж за тебе молився» с.10

Сюрприз від Асоціації «Дружина пастора» с.4

Вікторія Іваненко

Щедрий врожай програми «Ісус Христос в пророцтвах Біблії»

Володимир Нестерук знову відвідав з благою вісткою «Барвінок» Ліна Костенко, наша сучасниця-поетеса, в одному зі своїх віршів зазначила: «Життя іде і все без коректур». Це дійсно так. Тяжко внести корекцію в особисте життя. Але з Богом можливо все. Біжимо. Хвилюємось. Бентежимось. Спотикаємось і знову спішимо бігти. А коли зупинитись? Коли взяти до рук Книгу і спокійно пороздумувати над вічним? Коли озирнутися назад? Моя відповідь — їдьте у «Барвінок». Кожна думка про це місце додає мені сили у вирі життєвих випробувань, дає надію. Кожна сім’я, кожна особистість бажає мати Боже благословення, отож побувайте тут.

конфесій і віросповідань. З «Барвінку» поверталися всі з багажем нового пізнання, нових вражень, знайомств. Сльози радості і хвилини спілкування з власною совістю, ось який результат чудових лекцій Божого вісника Володимира.

У перспективі — відродження сім’ї

Духовний голод, що бентежить майже кожну українську сім’ю, побудив його до планування ще одного важливого циклу лекцій про сімейне вивчення Біблії. Поділився про свої плани Володимир на сторінках «Голосу Надії»: «Бачу, що на програмі нині багато сімей. Всі вони чимось схожі, в усіх однакові проблеми: вихід із залежностей, побут, виховання дітей т.п. Всі вони потребують духовності, шукають Щедрий врожай сприятливого ґрунту. А це, звісно, Знову богонатхненний семінар можливо тільки з Біблією. Тому відбувся в центрі здоров’я та відпо- буду на наступний рік намагатись чинку на Львівщині. Програма Во- донести до всіх істину духовного лодимира Нестерука «Ісус Христос відродження сім’ї. Прекрасна освів пророцтвах Біблії» пройшла вже та була у Радянському союзі, але вдруге у «Барвінку». Я мала велике без духовності. Брак духовних підвалин і спричиняє кризу. День суботи на таких лекціях поДуховний відпочинок для винен посісти ососім’ї є повноцінним лише в бливе місце. Адже таких місцях, як «Барвінок» сім’я, як правило, цей вихідний день проводить разом. благословення побувати тут знову і привести мою сім’ю в місце, де сьогодні є Бог. 28 чоловік захотіли бути вічно з Ісусом. 28 чоловік серпневого дня вирішили покинути життя у гріху. 28 чоловік пізнали істинний характер Всевишнього і охрестилися. Я для себе називаю Володимира Олександровича Нестерука Божим вісником. Його спокійна, мовлена серцем мова, велике бажання донести до кожного власно пережитий досвід з Богом, знайшли величезні відгуки в серцях віруючих і зовсім не віруючих, людей різних

2

Приємно, що кожна сім’я щиро шукає Бога».

Теплі відгуки Поділилися також своїми враженнями директор санаторію Андрій Бабєнцов, керівник дитячого відділу Світлана Савіна, керівник глобальної місії Віктор Власюк про те, що духовний відпочинок для сім’ї є повноцінним лише в таких місцях як «Барвінок», позитивними моментами є саме серпень, для проведення відпусток, і звичайно ж хороші умови проживання, благодатний клімат, масажі, консультації спеціалістів-лікарів. А на мою думку, організація програми-семінару, чудова кухня, дивовижна природа — це все в руках Господа, який керує такими добрими людьми.

Секрет «Барвінку» В «Барвінку» не зустрінеш відчаю і смутку, розчарувань і нарікань, тут можна стрітися зі справжньою дружбою, переживанням за твою долю зовсім чужих людей, з добрими бажаннями, порадами, і великою надією на ще одне подібне побачення. Все перечислене помножте на власне бажання пізнати істинний характер Бога, і ви привідкриєте завісу до Едемського саду.

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

Ліля Кулініч

S M S — Супер Місію Спасіння провели у Бучі Дитячий місіонерський конгрес спрямований на духовний ріст і соціальне служіння закінчився хрещенням 18 осіб Під гаслом «Супер Місія Спасіння» відбувся другий дитячий Місіонерський конгрес у Лісовій Бучі з 21 по 23 червня 2013 року. На цю зустріч з’їхалося близько 400 діток з усіх куточків України. Три дні місіонерського конгресу були по-особливому благословенні! Юні послідовники Ісуса навчалися свідкувати про Бога і вести людей до спасіння, використовуючи усі дари і навики, які подарував їм Господь. Програма супроводжувалася проповідями молодих дитячих лідерів, які спрямовували серця і думки вгору, свідченнями місіонерів, хоровим, сольним і дуетним співом. Всім юним місіонерам подарували духовну літературу. Родзинкою конгресу було написання книги Нового Заповіту «Дії Апостолів», де усі діти змогли внести свою лепту, написавши декілька віршів самостійно напам’ять. Субота — особливий день поклоніння! Дуже цікавим було служіння у стилі єврейських обрядів. Особливі пісні, особливе духовне спілкування згуртувало усіх учасників конгресу! Надихаючою вісткою для усіх була проповідь Віктора Алєксєєнка — пастора, президента Української уніонної конференції, яка підвела дітей до думки, що існують різні досвіди, як фізичні,так і хімічні, але основний важливий досвід — це досвід ходіння з Богом. На місіонерському конгресі 18 молодих осіб віддали своє життя Богові, прийнявши водне хрещення. Це був особливий святковий час ще й тому, що наш делегат Юрій Ліщук теж заключив заповіт з Богом. Окрему годину з фестивалю-концерту було відведено для діток з фізичними вадами, які завітали з батьками. Для них були приготовлені подарунки. Добровільні пожертвування у розмірі 4 тисяч гривень, а також кошти від Ярмарку, де діти продавали

товари, які зробили своїми руками і привезли з собою, були перераховані дітям-сиротам. Неабияким захоплюючим навчанням був маршрут 18-ма секціями, які мали різні назви: Інтернет, Книга, Лабораторія, Сервіс, Університет, Музика, Драма і т.д. Завдяки заняттям в цих секціях дітей навчили, як за допомогою правильного поводження з грішми, відповідної музики, мистецтва читання, проведення різних дослідів, а також за допомогою відпочинку, правильного надання невідкладної допомоги, створенню виробів своїми руками — та за допомогою, наприклад, інтернету, можна свідчити про Христа та іншим допомагати знайти шлях до спасіння. Організаторами конгресу виступили Світлана та Петро Сироткіни. Учасники сподіваються, що духовне відродження торкнеться усіх делегатів і кожен, повернувшись додому, щоранку зможе перепосвячувати себе Богові й просити сили для подальших духовних звершень!». Світлана Савіна

Особливі мешканці щасливого міста зустрілись на «Барвінку» 130 дітей протягом тижня отримували позитивні враження і запевнення, що кожен із них особливий для Господа на дитячому табірному зібранні Західної конференції Дитячий конференційний табір «Щасливе місто» проходив на базі відпочинку «Барвінок» з 27 червня по 5 липня. Туди з’їхалося 130 дітей з західного регіону. Вже декілька місяців організатори готувались до зустрічі вихованців: відвідували семінари, готували біблійні уроки, пісні. Основною частиною дня були ранкові та вечірні служіння, біблійні уроки, на яких діти в групах могли поспілкуватися на духовні теми. Наставники намагалися донести кожній дитині, що ми всі особливі для Господа. Особливі, бо дивно створені, бо знаємо нашого Майстра. Щодня вивчалася «Пам’ятна перлина» — пам’ятковий вірш, який в творчій формі представляли на ранковій лінійці.

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

3

Діти з нетерпінням чекали захоплюючих щоденних табірних ігор: на довіру, кмітливість, дружбу. Для всебічного розвитку дітей проводили майстер-класи. Вивчали нові пісні, слухали цікаву інформацію про вплив музики на свідомість. Любителі спорту розігрівали м’язи на спортивному майданчику, граючи в футбол, тетербол, волейбол. Заняття з рукоділля проходили у трьох напрямках: декупаж, квілінг, декор пляшок. Роблячи вироби своїми руками, діти навчалися акуратності, терпіння, працелюбності. Щодня на вечірньому служінні мешканці «Щасливого міста» прославляли Господа піснями, віршами та творчими виступами. Зворушливим було останнє служіння, де діти виходили на сцену і розповідали про ті зміни, що відбулися з ними за час відпочинку у таборі. Організатор — керівник Дитячого відділу Західної конференції, висловлює подяку команді за служіння дітям. Закінчується тепле літечко, діти готуються до школи. Але спогади про літні дитячі табори будуть з ними впродовж усього року.

урочистої частини у їдальні були приготовані столи з ласощами для романтичного продовження вечора. Дійсно, ця урочистість була для всіх незабутньою, адже всюди були щасливі подружні пари, які трималися за руки і радісно посміхалися одне одному. Хочеться побажати всім, щоб наші сім’ї були міцними, згуртованими, єдиним, а особливо — цілковито посвяченими Богові.

Оксана Матвійчук

Асоціація «Дружина пастора» підготувала сюрприз для сімей пасторів Сім’ї пасторів оновили шлюбні обітниці і перепосвятили себе на служіння на особливому вечорі організованому керівниками Асоціації «Дружина пастора» Незабутня зустріч сімей пасторів відбулася 24-26 червня на базі відпочинку «Барвінок». В ці дні в пасторів відбувалися наради та семінари, обговорювалися плани та програми, а їхні дружини — зустрічалися з гостями, які завітали і з Києва, і з Москви та з-за кордону, серед них: Алла Павлівна Алєксєєнко (Керівник асоціації «Дружина пастора» Української уніонної конференції), Лілія Данилівна Крупска (Керівник асоціації «Дружина пастора» Євроазіатського Дивізіону) та Джанетт Пейдж (Керівник асоціації «Дружина пастора» Генеральної конференції, США). Проводилися цікаві бесіди, семінари, а найголовніше — був особливий час молитви, коли всі разом зверталися до Господа з подякою, прославленням а також з палкими проханнями за всілякі потреби. Особливо ці дні всім запам’яталися тим, що ввечері 25 червня відбулося перепосвячення пасторських сімей та вручення усім почесних дипломів, що засвідчували єдність, злагоду та посвячення сім’ї служителів на служіння Господу. Відбувалося все дуже романтично: чоловіки запросили своїх дружин до святково приготованої зали, кожен подарував кульку у вигляді серця своїй єдиній; сімейні пари молилися разом та повторювали свої обітниці вірності, згадуючи той особливий момент, коли Господь подарував їх одне одному. Потім, на сцені, було урочисто вручено дипломи подружжям Антонюк Олександра Івановича та Тетяни Василівни, які були ведучими на цьому дійстві. Пари проходили через арку у вигляді великого серця з червоно-білих кульок, з уже врученими дипломами. Після

4

Як чудово, щоб Бог подарував людям сім’ю, яка є однією з двох особливих благословень, подарованих нам ще з Едему. Як прекрасно, коли вся сім’я збирається разом, а коли це християнська сім’я, а ще й не одна, а багато, коли всі: і старші і молодші, і батьки і діти, усі разом прославляють Творця, — це завжди незабутньо. Неля Музичко

Запущена духовна хвороба приводить до передчасної гріховної смерті Молодь Західної конференції відчула радісне юнацтво та повернулась додому оновленою із табору «Пісочний» Цьогоріч волинське молодіжне табірне, що проводили з 15 по 25 липня, йменували «Больниця». Організатори здивували приємною несподіванкою — новим географічним розташуванням, вже не поблизу озера Горіхове. Місцем проведення обрали чудову і загадкову місцину неподалік села Згорани, Любомльського району Волинської області. Над фізичним та духовним зціленням лікувального процесу «пацієнтів» 14–28 років працювала команда «професіоналів абстрактної медицини», головний лікар, його два заступники: з питань класного настрою та душевної рівноваги. Та інші «медики». У такому собі лікарняному лісовому стаціонарі мешкали за визначеним графіком: підйом, зарядка, ранкова лінійка з демонстрацією завчених пам’ятних віршів, сніданок, ранкове зібрання, уроки в групах та спеціалізації, обід, купання, загальнотабірна спортивна гра, вечеря, зібрання (духовний наставник — Віталій Нероба щоразу занурював присутніх в глибини християнства на території сучасної України та за її межами) та посиденьки навколо вогнища. Відбій був лише кіль-

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

ка разів. З нововведень варто відзначити можливість «миловарити» та прокататися на квадроциклі. Табір «Пісочний» — це місце, де можна насолодитись спілкуванням із друзями та щоразу опинятись з ними у різних ролях приголомшливого квесту. Особливим чином цей відпочинок запам’ятає одна із рукодільниць. Заради неї вигадали невеличке «шоу» вогню із врученням нагород за участь в «житті» табору. Зі своєї схованки до Олі — головна героїня вечору, вийшов її друг Сергій, який, як годиться, став на одне коліно, зізнався їй в своїх почуттях та запропонував одружитись. Звісно, зашарівшись, дівчина таки дала позитивну відповідь.

молодих людей відгукнулись та охрестились. Були сумніви, вагання, певні проблеми та непорозуміння, та табір молився за це дійство, і неочікувано для усіх, дівчата зі слізьми на очах таки виходили одна за одною на сцену. Хлопці ж були впевненішими — перші в повному запланованому складі твердо показали свої наміри. Квітами, обіймами та святковим концертом вітали новонароджених. Подібні табори варто проводити щонайменше заради долучення молоді до церкви. «Він прийде» — і тепер звучить у вухах кожного авторська пісня Ірини Мокрушенко, яку сім’я Шевчуків обрала як гімн табору. Тож, якщо не на цій землі, то сподівання зустрітися в такому складі вже на Небі. Руслан Бабій

На Волині серця досягнули гармонії Сімейне табірне зібрання освіжило почуття більше ста чоловік

Також керівництво зуміло подивувати завчасно спланованим, майже справжнім, весіллям — з молодими (Оля і Віталій), музиками, рушниками, квітами нареченої, солодощами та Молитвою благословення пастора Мирона Вовка. Табірчани не залишились осторонь і пару вітав створений хор. Ближче познайомитись із цими людьми міг кожен бажаючий з присутніх — ввечері перед тим провели ток-шоу «Полікуймося». Окрім звичайного представлення команд (їх було 6), вигадали «програму» «Оглядобачення» — суть якої в тому, що кожна група приходила на спеціалізацію «Урок музики», де або вчили, або ставали грати на музичних інструментах, виконуючи таким чином християнську відому пісню щойноствореним гуртом. В останній вечір підвели підсумки та обрали переможців. Також щодня в групах вивчали уроки пов’язані з сімома церквами з перших розділів книги Об’явлення, «під завісу» останнього вечору зіграли у гру, на якій визначили групи, які найкраще засвоїли отриману інформацію. Цей християнський табір, дав можливість пізнати Бога, беручи участь в ігровій програмі та, при бажанні, реалізувати себе самого. Як учасникам це вдалося найкраще спостерігали у день самоврядування. Адже тоді у таборі були відсутні наставники, керували їхні замісники. В порівнянні з торішнім табором, приїхало трохи менше молоді та й погодні умови в другій половині цих десяти днів були не надто сприятливі, але чиста вода, переважно сосновий ліс та віддаленість від населеного пункту створили найбільш благоприємні обставини відпочинку. І заклик «Не зволікай! Запущена духовна хвороба — причина передчасної гріховної смертності!» не залишили без відповіді. Одинадцять

Цьогорічне сімейне табірне на Волині в селищі Згорани, під гаслом «Гармонія сердець», було заплановано на останні дні липня. Лише п’ять днів разом дружини, чоловіки та їх діти мали можливість провести на лоні природи. Близько ста чоловік були присутні на цій зустрічі. Всі прогнози погоди були невтішні, майже всі Інтернет-сайти прогнозували дощі та прохолоду. Багато бажаючих, які планували приїхати на табір, почали вагатись, адже їхати в Згорани хотіли сім’ями, в яких були малі діти. Однак організатори сімейного табору щиро молились, щоб Господь дарував на ці дні хорошу погоду. В День заїзду, 26 липня, Бог стримав грозу яка тільки полякала всіх гучними громами і сильними блискавками а також темною, страшною хмарою, яка так і не пролила на приїжджаючих дощу. А далі аж до останнього дня, 30 липня — дня роз’їзду була чудова сонячна, тепла погода. Лише після того, як всі учасники зібрали свої намети і склали всі табірні речі, пустився дощ. В цьому було видно Боже керівництво. Близько 100 чоловік, довірившись Богові, подолали сумніви і прибули на місце відпочинку. Їх радісно зустрічали організатори. Відкриття табору «Гармонія сердець» розпочалось з урочистого виконання гімну «Блажен той дім». Потім було підняття прапору сімейного табору. Ведучі Людмила та Володимир Мелисі в продовж цих днів піднімали різні важливі сімейні теми, закликаючи подружні пари оновити свої відносини, пригадати ті ніжні слова, які вони колись промовляли один одному перед одруженням, зробити приємний подарунок своїй половинці з того, що було тут на лоні природи. Вони настільки переймались тим про що говорили, що можна було помітити на їх очах сльози. Напевно всім запам’ятається особливе служіння в п’ятницю — зустріч суботнього дня: проповідь про благословенний суботній день, спалення ланцюжка молитовних прохань, запуск повітряної кульки у вигляді серця в небо. Весь суботній день був не менш насиченим. Сім’я Марії і Віталія Шевчуків в продовж цілого дня спілкувались з відпочиваючими, обговорюючи різні сімейні

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

5

теми. Віталій Авдійович читав семінар для дружин, а Марія Миронівна для чоловіків. Дуже важливою подією цього дня також була молитва благословення над маленькою донечкою Фіалкою, яка народилася в сім’ї Інни і Олександра Коропців. В неділю кожен мав достатньо часу ближче познайомитись один з одним, пограти в спортивні ігри і покупатися в озері. А в вечері Руслан Бабій провів семінар на тему «Концепція розлучення в Новому Заповіті». Хотілось би також відзначити кухарів з Ковельської першої громади Олену Білецьку, Світлану Муліну, Наташу Заголюк і Юлію Конащук з Шацька, які працювали на чолі з Нелею Левицькою (м. Костопіль), і кожного дня дивували всіх відпочиваючих різноманітними блюдами, що не повторювались. Дуже швидко пробігли ці дні, і нікому не хотілось повертатись до дому. Приємно було знаходитись в колі друзів, спільно славлячи Бога і любуючись Його творивом. І звичайно невимовна подяка Господу за Його благословення і присутність в продовж всього цього сімейного табору. Роберт Біро

Угорський молодіжний табір вперше відбувся на Закарпатті Унікальний табір зібрав дітей та підлітків з неадвентистських угорських сімей для спільного навчання і духовного зросту З 5 по 15 серпня 2013 року в оточеному горами та лісами мальовничому куточку природи, поблизу села Кричево, Тячівського району, вперше проходив дитячий та молодіжний табір для дітей з угорських сімей Закарпаття. Звичайно, він був відкритий і для українців, і, як це потім з’ясувалось, більше половини юних учасників табору вільно володіли українською та російською мовами. Тому, виходячи з цього, в таборі були сформовані 3 групи: угорська, українська та дитяча. Цей табір був організований завдяки спільним зусиллям представників Адвентистської організації «Здоров’я, виховання та сім’я» з Румунії та служителів Церкви адвентистів сьомого дня серед національних меншин Закарпаття. Ініціатором проведення табору був член цієї організації, брат з Румунії Ерік Йончов, координаторами та помічниками від Західної Конференції були Роберт Біро, Іван Теремта та пастор громади м. Берегово Віктор Форкош.

6

На таборі були присутні діти та молодь з Берегівського, Виноградівського, Хустського та Тячівського районів, віком від 6 до 18 років, були гості зі Львова та безпосередньо з Угорщини. Особливістю цього табору було те, що переважна більшість дітей була з неадвентистських сімей. Всього табір нараховував 45 дітей, разом з організаторами - близько 60 чоловік. Теми занять, які проводились щодня на угорській та українських мовах мала назву: «Велика подорож подорож життя». Молодь вивчала Біблію і через неї та через оточуючу природу знайомилась з Господом – Творцем. На заняттях були теми про справжню дружбу, про повагу до старших, до батьків і вчителів та до Господа, було багато розмов про сенс життя, про мету у житті саме у молодому віці, про значення жертви Ісуса Христа заради кожної людини. Заключна тема була про надію та Другий прихід Господа. Було багато співу, молодь разом вчилась, як звертатись з довірою у молитві до Господа, як довіряти та допомагати одне одному. Господь на протязі всіх десятьох днів дарував чудову сонячну погоду, а коли спека вже була нестерпною, послав коротку освіжаючу зливу. Він охороняв всіх учасників під час походів та екскурсій і дивним чином впливав на серце кожного присутнього, щоранку оновлював фізичні та духовні сили, дарував любов і повагу одне до одного. Були проведені екскурсії до «Ведмежої печери», через гори до водяного млина, до овечих кошар та до мальовничого водоспаду. Часто проводились різноманітні змагання, ігри, заняття з рукоділля. Чотири рази під час табору день завершувався великим вогнищем, вночі ми були свідками вражаючого зорепаду. Табір мав і постійного нічного відвідувача - молоду лисицю, якій також сподобалась наша кухня. Особливо запам’яталось відвідування суботнього богослужіння на запрошення місцевої громади с. Кричево, яка сама організувала доїзд молоді в молитовний будинок, а також і на протязі всього табору надавала різноманітну допомогу, підтримувала духовно в молитвах. Під час суботнього богослужіння, яке проводилось з перекладом на угорську мову, діти виконали 2 пісні на українській та угорській мовах, які вони вивчили на табірних заняттях. Визначною та незамінною саме на початку табору була допомога керівника Молодіжного Відділу ЗК Світлани Савіної та її чоловіка, служителя Церкви Андрія Савіна. У допомозі для проведення табору взяла участь і Західна Конференція. Також хочеться відзначити жертовну допомогу сестри з Берегова Наталії Писанюк, а також пастора Кричівської громади Івана Крічфалушій, Едуарда Воробканича, а також членів громад Кричева

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

та Тересви, зокрема сестри Лії та Романа Васильовича. Подяка нашим поварам - сестрі Єві з Румунії та сестрам Людмилі та Валентині з Вишкова за завжди смачну та поживну вегетаріанську їжу. Без жертовного служіння та допомоги цих людей якісне проведення табору не було би можливим, і ми вдячні, що Господь діяв через них. За ці незабутні 10 днів всі учасники табору, як організатори, так і молодь добре познайомились та подружились, і вже через декілька днів після початку мовний бар’єр не становив перешкод для спілкування та дружби. Радісно було спостерігати зростаючу зацікавленість молодих людей до Біблії та розмов про Господа, а також до молитви. Молодь часто задавала

різноманітні запитання стосовно Господа і релігії, розповідала досвіди із власного життя, з задоволенням допомагала на кухні і одне одному у вирішенні різноманітних питань. Особливо приємно було зустрітись з деякими юними учасниками табору після його завершення на суботньому богослужінні в Берегівській громаді, бачити в цьому Божі благословення та плоди цього табірного зібрання. Віримо в те, що це був гарний, благословенний Господом початок і з Божою допомогою бажаємо продовжити це служіння для молодих представників угорської національної меншини на Закарпатті і в наступному році.

44,0 €

Марія Власюк

Чому Добрий Пастир веде долиною смертної темряви? Псалом 23, без сумніву, найвідоміший з усіх псалмів Давида. Кожен з нас читав, а можливо, і знає на пам’ять цю невеличку поему. Богослов Генрі Уорд Бічер сказав про цей Псалом так: «Псалом цей, наче соловей, який солодко співає у мороці ночі, та він сповняє весь світ мелодією радості, яку не може вмістити серце. Він вигоїв більше печалі, ніж усі філософії світу. Його співатимуть ваші і мої діти своїм дітям протягом усіх поколінь; він не опустить своїх крил доки усі подорожні не будуть у безпеці, аж до кінця віку; і тоді відлетить назад у лоно Бога, звідки він вийшов, і вічно лунатиме дивною музикою разом з усіма звуками небесної радості». В Ізраїлі цей псалом виконували перед кожною трапезою. Якою була мелодія його ми можемо тільки здогадуватися, але вона була настільки відомою, що люди, почувши її, без слів знали, що виконавець хоче сказати. Чому ж цей псалом став таким відомим? Можливо тому, що він так схожий на наше життя. І справді в цій невеличкій поемі Давив помістив все своє життя: труднощі, через які йому довелося пройти і щастя перемоги, мир та спокій, який дарує Господь. Умовно його можна поділити на 3 частини: 1–3 вірш, де Давид говорить про доброго Пастиря. 4 вірш, про долину смертельної тіні. 5–6 вірш, де він говорить про переможну трапезу. Ці три частини виражають різні емоції. Це ніби три періоди життя.

Частина перша: Добрий пастир Які емоції викликає у нас цей опис? Зелені пасовиська, тихий плюскіт води, рівні протоптані стежинки серед трави. Атмосфера, наповнена миром і спокоєм. Коли життєва суєта захоплює нас, так хочеться закрити очі і опинитися на цих зелених пасовиськах, відпочити біля тихої води.

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

7

Давид використовує образи зі свого дитинства і юності. Пасучи батьківську отару, він днями знаходився на таких пасовиськах. Там він пізнавав Бога і Його любов, там були написані перші псалми. Можливо, пізніше, ховаючись у печерах і ущелинах від переслідувань, він не раз згадував своє безтурботне дитинство.

Нашій сім’ї довелося пройти через таку долину... коли 4-місячній донечці Анісії поставили страшний діагноз – злоякісна пухлина 4 стадії. Про Бога в Старому Завіті часто говориться як про Пастиря Ізраїлю. Лише в одиничних випадках як про Пастиря однієї людини. Давид вживає коротеньке слово «мій» — як багато воно говорить нам! Господь — Пастир не тільки народу Ізраїльського, Пастир не тільки народу Божого сьогодні, Пастир не тільки моєї церкви, не тільки моєї сім’ї, Він ще й і мій Пастир. Бог відразу постає реальним, особистим, доступним; про Якого з впевненістю можна сказати: «В недостатку ніколи не буду». Більше того, говорячи «Господь — то мій Пастир», Давид використовує слово, яке можна ще перекласти, як «душепопечитель», тобто психолог. Той, Хто «відживляє душу», приводить в нормальний стан нервову систему. Хто, як не Господь, найкраще зрозуміє всі наші душевні переживання і дасть спокій, адже це Він говорить: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас». Як приємно мати особистого професійного психолога. Небесний Пастир пропонує нам все найкраще. «Підкріпляє душу»… Іншими словами Давид говорить: Господь відновлює мене, дає мені нову силу. Завдяки Йому я отримую нову основу — джерело енергії для життя, для нових звершень. Нам би хотілося залишитися на цих благодатних полях, але із пісні слів не викинеш, і ми потрапляємо в місце не дуже приємне, яке Давид називає долиною смертної темряви.

Частина друга: Долина смертної темряви

В час коли Давид пас овець «долиною смертельної темряви» називали темну ущелину. Це було небезпечне місце. Там царює тільки темрява, ніколи не буває сонця і, відповідно, немає ніякого життя. Там може бути тільки смерть. Щодо Давида, то йому в життя не раз доводилося проходити через такі долини. Не тільки буквальні, коли він ще був пастухом, але й образні, коли потрапив в немилість до Саула. Що ж це за долини в житті? Це не долина смерті, а лише смертельної темряви. Тобто смертельної небезпеки. Коли Давид втікав від Саула, то висловився так: «Від мене до смерті один крок». І він не раз потрапляв у важкі ситуації, проте помер не від рук ворогів, не на війні, а в добрій старості, у своєму ліжку.

8

В єврейській поезії головна думка знаходиться не на початку або в кінці твору, а посередині. Тому цей вірш якраз і є центром 23 псалму. Можливо, Давид написав його саме знаходячись у цій темній долині. Проте, він не боїться бо впевнений, що той самий Пастир, Який водив його на зелені пасовиська і води тихі, — ось Він поруч з ним і в «долині смертної тіні». «Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!», — говорить Давид. Жезл — символ влади і сили. Пастухи використовували його, щоб відганяти диких тварин. Посох — засіб опори при ходьбі. Його також використовували, щоб витягати овець з рову (з іншого богу він був загнутий). В моменти смертельної небезпеки Давида втішало лише одне — що Господь є володарем його життя, що Він керує і веде. Досвіди минулого життя допомагають йому бути впевненому у силі і любові Господа під час кризи, адже наш Бог незмінний і любов Його, Його благість — незмінні. Думаю, кожному в житті доводилося проходити через такі долини. Коли життя тихо плине, ми маємо достаток і задоволення. Здається, що так буде завжди, але раптом наступає в житті «чорна смуга». Невдачі, хвороби, здається, накочуються одна на іншу.

Наша особиста долина смертної темряви

Одного разу і нашій сім’ї довелося пройти через таку долину. Це сталося тоді, коли нашій 4-місячній донечці Анісії поставили страшний діагноз — злоякісна пухлина 4 стадії. Це для нас було шоком, тому що наша дитина не була схожа на хвору, вона нормально розвивалася, добре їла, гарно виглядала і добре себе почувала. Тільки після видалення дивних пухирців на шкірі виявилося, що це були метастази. Нас ретельно обстежили в Києві і лікарі сповістили, що ця хвороба піддається лікуванню. Лікувалися ми в Луцьку. Цей випадок в мене став нерозривно пов’язаним з 23 псалмом Давида, тому що саме тоді, коли я з дитиною лежала в лікарні, в мене було достатньо часу пороздумувати над Словом Божим. Ми були самі в палаті, і нам ніхто не заважав. Тоді я і роздумувала про життя Давида, про ті смертельні небезпеки, через які йому довелося пройти. І тоді, якось особливо, в душу запав 23 псалом, кожне його слово ніби промовляло до мене і підкріпляло. Лікування проходило нормально, проте коли організм дитини після курсу хіміотерапії був ослаблений, вона підхопила кишкову інфекцію. Піднялася висока температура, почались судоми, безсонні ночі, важкі дні. За декілька днів дитина так ослабла, що вже і не могла плакати, тільки тихенько пищала. Жару в огонь додавали лікарі, які дивилися на цю ситуацію як безнадійну. Підкріпляли тільки молитви і надія на Господа, Який не лишив без уваги жодної матері, яка прохала за свою дитину. І ось одного ранку, коли наша донька була настільки знесилена, що вже не могла ні їсти, ні рухатися, ні плакати, — до палати зайшов наш лікар. Говорили, що він був професіоналом у своїй справі, але з хворими і їх батьками він поводився, м’яко кажучи, некоректно. Він пощупав нашу дитину, повернув її, а потім як розлючений звір накинувся на нас. Вже дослівно не

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

пам’ятаю, що він говорив, але суть була така: «ви даремно надієтесь на Бога, Він вам не допоможе. Ваша дитина помирає». Тієї миті мені здавалося, що зі мною говорить сам ворог людства. І чомусь в моїй душі зародилась впевненість — раз ворог так лютує, значить Бог хоче, щоб наша дитина жила. Того ранку мені вже самій довелося просити медсестер, щоб поставили дитині крапельницю. Це додало їй сили, вона поїла і почала гратися. І коли медсестра ввійшла до палати вона була цим дуже здивована. Після того Анісі з кожним днем ставало все краще, температура спала, здоров’я покращилося, нас виписали з лікарні, і ми поїхали на Закарпаття. Коли в нашому житті трапляються подібні ситуації, природно постає запитання: навіщо Добрий Пастир веде нас у долину смертної тіні? Можливо, нам було б важче дати відповідь, якби Давид не написав третю частину свого псалму.

Частина третя: тріумфальна

«Ти передо моною трапезу зготовив, при моїх ворогах, мою чашу ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття. Тільки добро і милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя. А я пробуватиму в домі Господньому довгі часи».

Ця частина є ніби віддзеркаленням першої. Давид знову описує благі діяння Господа, але тепер вони значно більші і щедріші. Замість зеленої трави — розкішна трапеза. Замість спокійного, тихого життя — тріумф перемоги. Якщо в першій частині Давид говорить: «Я ні в чому не маю потреби», то тепер він заявляє — «Я маю надмір!». Після випробувань Господь благословляє ще більше. Господь — наш добрий пастир, і він хоче для нас тільки найкращого. Він хоче щедро благословити, вилити на нас свої благословення «аж надмір», він хоче, щоб ми більше пізнали Його любов, Його характер. На жаль, інколи, щоб зробити це, Йому доводиться провести нас через темну ущелину. Але це не тому, що Господь такий, а тому, що ми настільки гріховні і недосконалі. Так сталося і вжитті Йова. Багатий, щасливий, — він був усім задоволений. Проте одного дня опинився в долині смертної темряви. Він втратив своє майно, дітей, і йому загрожувала смерть через важку хворобу. Здавалося, він утратив все, — тільки не втратив свого Господа. І ця довіра до Бога була щедро винагороджена. По-перше, він пізнав такого Бога, Якого не знав раніше, з захопленням Йов вигукує: «Тільки послухом

В моїй душі зародилась впевненість — раз ворог так лютує, значить Бог хоче, щоб наша дитина жила. Варто відмітити, що Господь готує переможну трапезу на очах у ворогів, які думали, що перемогли, і, можливо, глузували та говорили зухвало. Але Бог робить так, щоб і вони побачили, хто справжній переможець. Щоб гадані володарі на цій землі, побачили Який сильний Господь. Господь являє свою силу не тільки для нас, але й для тих, хто ще не знає Його. Ми задумувались, чому Господь провів нашу сім’ю через такі випробування. Можливо для того, щоб лікарі і медсестри, які не знають сили Божої, на власні очі побачили Його чудо; можливо для того, щоб у Києві лікарі здивувалися, коли після 1 курсу хіміотерапії (замість семи) зникли всі метастази і пухлина зменшилася вдвічі. Можливо, щоб лікар, який тоді так кричав на нас, через деякий час зустрівши побачив нашу дитину абсолютно здоровою і веселою.

Випробування загартовують

Сьогодні ми не можемо побачити і оцінити результатів дивних Божих діянь. Але Господь говорить, що

«Тим, хто любить Господа, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добро». Не усім, а тим, хто ви-

брав Господа своїм Пастирем. Пройшовши через долину смертної темряви, Давид віддає хвалу Богові. Він ще раз переконався, що від Господа може виходити «тільки добро і милосердя», і він хоче ще ближче бути до Такого Господа, він хоче «пробувати в домі Господньому довгі часи».

Якщо ми довіряємо Господу, то випробовування нас приводять до кращих, до більш глибоких відносин з Ним. Пройшовши через них ми пізнаємо, наскільки Господь люблячий. В цьому житті ми не зможемо до кінця зрозуміти всіх дивних Господніх діянь, але у вічності, коли ми зберемося за святковою трапезою і перед нами буде відкрите все наше життя, ми зрозуміємо який добрий Господь, що повів нас саме таким шляхом, який ми пройшли.

вуха я чув про Тебе, а тапер моє око ось бачить Тебе». А по-друге,

в останньому розділі книги Йова ми читаємо, що Господь «благо-

словив останок днів Йова більше від початку його». Якщо до цього

в нього було 7 000 дрібної худоби, то стало 14 000, якщо було 3 000 верблюдів, то стало 6 000. І також Господь дарував йому ще 7 синів і 3 дочки, а після воскресіння кількість дітей його збільшиться вдвоє.

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

9

Молитовний конгрес «Я ж за тебе молився»

Людмила Мелись Надія Вовк

П’ятниця, вечір. Відпочинкова база «Барвінок». Фанфари, гімн конгресу. Спів і молитва. Так вперше в Західній конференції розпочався молитовний конгрес під девізом: «Я ж за тебе молився». Сцену прикрашав банер із зображеними голубом, Біблією, логотипом Церкви, рук, складених для молитви на фоні голубого неба і сонця. Кожен делегат одержав папку, ручку, книги і бейджик. Проповідь пастора Мирона Вовка познайомила присутніх зі значенням молитви «Отче наш». Богослужіння було вщерть наповнене молитвами.

Володимир Титера з Житомира, керівник молитовної групи «Ланцюжок молитви». Керівники ЖС майже зі всіх конференцій мали можливість звернутись до делегатів зі словами настанови і поділитись досвідами жіночого служіння. Особливо сподобалась проповідь Олени Носової: «Обновление орла», «Молитва — как образ жизни» Оксани Крестинич. Спів, музика, вірші, сценки робили конгрес цікавим, змістовним і незабутнім. Звершувалися молитви над проханнями присутніх. У суботу увечері Людмила Пристай, керівник Відділу молитовного служіння Західної конференції (ЗК), Насичена програма провела час молитовного пильнуУ суботу конгрес продовжу- вання. «Пильнуйте, моліться, правався. Приїхали гості, співаки, ан- цюйте — у цьому істине життя віри. самбль бандуристів «Срібні стру- «Завжди моліться», тобто завжди перебувайте у дусі молитви, і тоді ви будете готові до прихоЯкби Божа любов і милість ду свого Госпопробуджувала в нас більше да» (Свідоцтва хвали і подяки, наші молитви для церкви т.5 с.235). були б набагато сильніші «Практичні молитовні заняття», провела ни», які прикрасили суботній день. і показала Т.С. Пролінська, ще раз Суботню школу провів Андрій Пи- підтвердивши слова Е.Уайт: «Моріг. Місіонерські вісті розповідали литва — це Божественна наука», і гості: керівники Відділу жіночого ми у вічності будемо досліджувати служіння (ЖС) з інших конференцій: цю науку. «Невже всі наші молитов-

ні зусилля повинні зводитися тільки до того, щоб просити і отримувати? Невже ми завжди повинні думати тільки про наші потреби і ніколи не розмірковувати про отримані нами благословення? Якби Божа любов і милість пробуджувала в нас більше хвали і подяки, наші молитви були б набагато сильніші. Ми б усе більше і більше горіли Божою любов’ю і мали б від Нього більше дарів, що спонукали б нас славословити Його. Моліться, моліться посилено і невпинно, але не забувайте прославляти Господа» (там же с. 317319). Керівник ЖС Буковинської конференції А.В. Глушківська розкрила тему «Ви — сіль землі». На закінчення конгресу секретар ЗК Валентин Шевчук провів Літанію посвячення. Повертаючись додому, кожна сестра та брат виявили бажання організувати у своїх громадах такі молитовні зустрічі, основані на матеріалах Джанет Пейдж.

Усе починалося з бажання

Ініціаторами проведення конгресу стали п’ятеро учасників «Молитовного ланцюжка», який існує більше п’яти років. Таких груп у нашій конференції — по-

10

Голос Надії №8 (108) вересень 2013

над 25. Одним з найбільших їхніх бажань було зустрітися наживо, адже усі вони спілкувались виключно по телефону. Надія Вовк уже два роки поспіль є Керівником жіночого служіння ЗК. Вона підтримала ідею і бажання «Молитовного ланцюжка» зустрітися разом. Запросила керівників Жіночого та Молитовного служіння конференції, щоб разом дружно провести цей конгрес. За згодою адміністрації і був організований цей захід. Зустрівшись, учасники конгресу не приховували сліз радості від зустрічі. Вони впізнавали по голосу тих, з ким вони разом молилися. Конгрес відвідали понад сто делегатів з конференції і усієї України. Серед них були двоє осіб, які за шість років спілкування (чотири по телефону) знайшли спільні інтереси, і утворили сім’ю; ми їх щиро вітали.

Організатори, сім’я пастора — Мирон та Надія Вовк, зробили все для того, щоб показати, яке значення має молитва, як в особистому житті кожного, так і в церковному.

Нам бракує молитовного духу

Елен Уайт писала: «В основі зла лежить відсутність пильнування і зневага таємною молитвою, потім йде забуття інших релігійних обов’язків, і таким чином буде приготовлений шлях для всіх наступних беззаконь. Ніхто не може почувати себе в повній безпеці. Який би великий досвід не був у нас за плечима, наскільки б високим не було наше становище, нам необхідно постійно молитися і пильнувати. Ми повинні щодня знаходитися під керівництвом Святого Духа, в іншому ж випадку опинимося під вла

Питання: Чи вказують вірші Гал. 3:15 і 19 на те, що Закон Божий відмінено? Вітаю вас, Лана! Ось вірші: «Браття, кажу я по-людському: навіть

людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає». (Гал. 3:15) «Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Ангелами рукою посередника». (Гал. 3:19)

Однак давайте спробуємо розглянути, як Павло розвиває свою думку? У третьому розділі він стверджує, що виконанням Закону Божого ніхто не може придбати собі квиток у Вічність. Хіба що хтось виконає його від самого початку до самого кінця, з моменту, коли він був зачатий і аж до смерті. Тоді — так, живий буде законом. Але чи є серед людей такі? Ні. Всі знаходяться під прокляттям Закону, бо всі згрішили хоча б раз. Як же спастись від цього прокляття? Тільки вірою в те, що обітниця Авраамовому насінню прийде і спасе всіх нас. Навіщо тоді була дана Тора (Закон десяти заповідей і П’ятикнижжя Мойсея), якщо спасаємося тільки вірою в це Насіння? Відповідь: «з причини злочинів». Не для того, щоб спасати, оживляти, давати праведність, а для того, щоб допомагати побачити, де ми чинимо неправильно. У цьому розділі Павло стверджує, що Закон Божий даний не для того, щоб спасти нас для Ві-

дою сатани» (там же с.102). Одного і того ж самого висновку дійшов кожен: зараз так бракує молитовного духу в наших громадах. Не секрет, що в цих гуртках переважають люди поважного віку, а до цього служіння варто було б долучити саме молодь, яка, як стверджує Дух пророцтва, в останні часи буде нести світло істини. Тож привчаймо наших дітей змалку у своїх сім’ях до живого спілкування з Богом. І виховані в такому дусі наші діти передаватимуть вогонь істини з покоління в покоління аж до Другого приходу Христа. Організатори висловлюють щиру подяку всім, хто брав активну участь у конгресі, адже кожен присутній мав бажання виступити, звернутися зі словом, помолитися. А кухня не переставала дивувати делегатів своїми чудовими стравами!

чності, а для того, щоб привести нас до Пана Вічності — до Христа. Ну самі поміркуйте, навіщо нам Христос, якщо ми не вважаємо себе грішниками? Адже Христос прийшов, щоб подарувати прощення грішникам. «... Я не

прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13); та «... не здорові потребують лікаря, а хворі; Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мк. 2:17).

А як ви можете дізнатися, що ви грішник? Хтось прийде і скаже вам про це? Як можна довіряти людям в такому важливому питанні? Може, вони щось наплутали або навмисно обманюють вас, вводячи в оману? Як ви можете переконатися в тому, що ви щось робите проти Бога? Дуже просто: Тора (Десять заповідей і П’ятикнижжя Мойсея) ведуть до Христа. Через Закон Бога ви бачите свій нинішній стан і починаєте реально усвідомлювати потребу в прощенні і очищенні, тобто в жертві Христа (Рим. 3:25: 1 Ів. 1:9). Як тільки ви починаєте вірити в прощаючого і змінюючого вас Ісуса, ви виходите з-під опіки вихователя, тому що тепер Сам Ісус буде вчити вас жити праведно, Він животворить і спасає. Чи стане Ісус вчити вас чомусь із того, що забороняв робити і за що звинувачував вас вихователь (Закон)? Звичайно, ні. Бог ніколи не суперечить Сам Собі. З повагою, Олександр Ланц Джерело: www.bible.com.ua

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт 91. Чи важливо для нас мати знання про ангелів? «Слід краще зрозуміти місію ангелів, а для цього добре було б пам’ятати, що усі істинні діти Божі можуть розраховувати на співпрацю небесних істот. Адже невидимі війська сили і світла супроводжують лагідних і смиренних, котрі вірять в обітниці і заявляють на них свої права» (Дії Апостолів с.154).

92. Чи був Христос, під час перебування на Землі нижчим за ангелів? «Сатана, який прийняв на себе вигляд ангела світла, працює з надзвичайною хитрістю і підступністю. Той, хто мав силу

взяти Сина Божого, який при втіленні став нижчим за ангелів, й поставити Його на крило храму, а потім перенести на одну з найвищих гір, щоб показати усі царства світу, — має достатньо влади над людьми, які набагато слабші в силі і мудрості порівняно з Сином Божим, навіть після того, як Він прийняв людську природу» (Свідоцтва для церкви, т.1 с.229).

93. Чи є ангели створеними істотами? «Усі небесні істоти були сотворені Отцем через Його Сина... Христос був Сином Божим; Він існував завжди з Отцем, навіть до сотворення ангелів» (Патріархи і пророки с.34, 38).

• 7 вересня — Місіонерський конгрес «Без кордонів», для угорських громад Церкви АСД, м. Берегово • 7–14 вересня сімейний молитовний тиждень • 15 вересня — 110 річниця проголошення Адвентистської вістки на Демидівщині. Урочисте служіння буде проходити в Будинку культури смт. Демидівка, початок о 12:00 • 21 вересня — День слідопитів; • 21–28 вересня — тиждень духовного відновлення і молитви ТК «Надія». Ведучий: Даниїл Ребант, початок о 19:00.

А ви знаєте, що... ... У Джеймса і Еллен народились чотири сина: Генрі, Едсон, Уїльям Кларенс і Джон Герберт. Джон Гербеот помер у віці трьох місяців, а Генрі через три роки у віці шістнадцяти років від запалення легень. Едсон і Уїльям Кларенс стали служителями церкви. Едсон присвятив своє життя для поркащення стану чорношкірого населення. Він відкривав для них школи і проводив євангельські кампанії в містах і селищах на узбережжі Місісіпі – на місіонерському судні «Ранкова зірка». Уїльям після смерті батька подорожував з матір’ю і допомагав їй в роботі. Елен Уайт мала видіння в якому їй було показано, що він народився з спціальною місією — допомагати їй, і він дісно був її помічником до самої смерті

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net

На обкладинці — хрещення сім’ї Нежухівських на євагельській програмі Володимира Нестерука на базі «Барвінок». “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників