Християнська газета «Голос надії» № 110

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

№ 110

листопад 2013

Не лінуйся, а тренуйся с.4

Євангелька мета «Барвінку» с.10

Падіння Люцифера с.6

Церква повинна знати своїх героїв с.9

Поезія с.5 Домашнє завдання для спортсменів с.3

Час дякувати Господу с.2

Час дякувати Господу

Мирослава Зейкан

Після спекотного літа осіння прохолода дуже приємна. Осінь для християнина завжди асоціюється із жнивами. Нива чекає на женців; у полях, садах і на городах вже достигли плоди і чекають свого часу. Свято подяки Господеві за урожай здавна відоме в нашій церкві. Всі адвентисти з нетерпінням чекають на це свято, ретельно готуються до нього.

29 вересня громада села Ільниця провела Служіння подяки. Радість, яка наповняла кожного в цей день, допомогла провести його якнайкраще. Погода також піднімала настрій — яскраво світило сонечко. Зал був прибраний гарними вазонами осінніх квітів та овочами і фруктами з наших городів. Ільницька громада славиться великою кількістю дітей та молоді, які активно беруть участь у проведенні різних видів служіння. Бог благословив нас цими талантами і жодна подія, чи акція за участі нашої громади не проходить без їхньої підтримки. Тож і цього дня програма складалася з численних виступів молоді та дітей. Музичне служіння розпочав духовий оркестр під керівництвом Святослава Ловски. Після прочитаних слів з Духа Пророцтва звучала пісня хору. Ведучі гармонійно поєднували номери служіння та привітання гостей. Наймолодші учасники, діти 4–6 років, гарно розповіли

2

віршики про дари природи. Свято продовжилося виступом дітей, які славили Господа на сопілках та дзвониках. А що за свято без наших скрипалів під керівництвом Інни Капітан, тож і цього дня не одна пісня лунала на славу Богові. Молодь показала сценку про вміння кожен день бачити руку Господню в нашому житті. Чоловічий хор також взяв участь у цьому святі, і слава Господу за те, що поважні мужі громади активно підтримують його. Пастор громади Іван Варцаба звернувся до присутніх з привітаннями та Словом Божим. Після проповіді всі об’єдналися у співі псалму «Пише краєвиди дивовижні».

На святі, традиційно, були присутні голова села Ільниця та голова містечка Іршава, які звернулися до присутніх зі словами подяки за теплоту і радість, яку дарує громада вже протягом багатьох років. Музичний номер скрипалів та пісня молоді «Молитва» урочисто завершили програму. Після благословення служителів, під музику духового оркестру, гості та члени церкви вийшли на подвір’я де були накриті столи з дарами: смакували кавуни, виноград та солодкий мед з хлібом. Ніхто не залишився голодним. Хліб Духовний та хліб тілесний нікого не залишив байдужим. А чи може людина яка любить Бога і довіряє Йому бути голодною чи спраглою?

Голос Надії № 110 листопад 2013

Анатолій Маценюк

Спортсменам у Любомлі задали домашнє завдання Вихованці спортивно-виховного клубу «Самсон», Любомльського професійного ліцею, продовжують розвиватись, як у спорті, так і в соціальних акціях. Вже другий рік поспіль спортсмени клубу отримують домашні завдання пов’язані не лише з правильним харчуванням і особистими відпрацюваннями техніки на дому. Нормою стало виконання домашнього завдання, яке полягає в здійсненні доброї справи і прочитанні будь-якої книги українською мовою. Тому не дивуйтеся, жителі Любомльського краю, коли вам хтось терміново захоче допомогти – це домашнє завдання.

Є речі на які людина не завжди може впливати на 100% тому кожного тренування (а це тричі на тиждень), весь колектив спортсменів звершує загальну молитву за пацієнтів Любомльської лікарні. В контексті виховання у спортсменів позитивних рис характеру, і з метою допомоги дітям Головненської школи-інтернат, клуб «Самсон» продовжує від-

відувати цей заклад. 24 вересня відбувся вже другий візит з гуманітарною місією. Але цього разу спортсмени і їх друзі частину подарунків зібрали самі, а також до них додали мобільні телефони, спортінвентар, засоби гігієни і одяг від благодійників з Києва і Львівської області. «Не лише заради спорту» з таким девізом займаються спортом молоді люди в клубі «Самсон» і з усього видно, що їм це вдається. Михайло Онуфрійчук

Місіонерський конгрес відбувся на Виноградівщині Делегати громад місм Виноградова, Берегово та сіл Підвиноградова і Дротинці роздумували над життям та служінням адвентиста, як жителя ХХІ століття. Місіонерський конгрес відбувся 12 жовтня у с. Підвиноградово, Закарпатської обасті. Він розпочався з молитви на якій пастори запросили особливим гостем Ісуса Христа. Впродовж богослужінння розглядались методи та найуспішніші засоби вістки Євангелія. Семінари про методи та ефективність служіння проводили Віктор Власюк, Павло Процюк та Михайло Онуфрійчук. Урочисте служіння було сповненне співу і молитов. На завершення пастори проголосили літанію посвячення, закликаючи кожного присутнього перепосвятити себе на служіння Господу. Після богослужіння учасники конгресу прийняли участь у практичній частині заходу. Делегати розповсюдили біля 100 книг «Велика боротьба», 800 газет «Світло твого життя» та 50 інших християнських книг. Після місіонерського виходу в селище, брати та сестри ділились досвідами практичного служіння. Деякі із розповідей змусили місцевих жителів замислитись над запитанням: «Чому так багато людей в нашому селі ще не знають хто такі Адвентисти і так мало ще знайомих з вісткою останнього часу?». Завершенням

Голос Надії № 110 листопад 2013

3

конгресу були загальний спів, молитва та слова благословення. Подібні заходи висвітлюють потребу нашого служіння в суспільстві, вказують як мало ще людей знайомих з вісткою Божої любові та пробуджують духовність самих адвентистів. Даша Шевчук

Флеш-моб відбувся у Рівному Креативним способом молодь з Рівного вирішила нагадати жителям міста про здоровий спосіб життя. 20 жовтня в центрі міста було проведено флеш-моб «Не лінуйся, а тренуйся». Флеш-мо́ б (англ. flash mob — «спалахуючий натовп», flash — спалах, mob — натовп) — це заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій), і потім швидко розходяться. Для рівненських громад це другий флеш-моб, в якому з радістю прийняла участь молодь з Рівного та Рівненської області, а також пресвітери і пастори, які в той день приїхали на семінарську зустріч в Рівне. Прогулюючись в центрі міста біля торгового центру «Злата Плаза» всі учасники вдавали ніби не знають одне одного. Хтось розмовляє по телефону, хтось сидить на лавочці та спілкується, хтось біжить чи ще щось інше робить. І ось залунала музика… В центрі майданчика молодий хлопець почав робити вправи, потім до нього приєдналось ще 5 людей, а до них приєдналися ще 5 людей… І таким чином колона за колоною вишукувалось біля 30 чоловік, які злагоджено та весело робили прості фізичні вправи просто неба. Як перестала лунати музика всі «незнайомці» розійшлись, а той перший хлопець підняв табличку «Не лінуйся, а тренуйся». Під час флеш-мобу пастори разом з пресвітерами пропонували газету «Моя здорова сім’я» та запрошу-

4

вали на футбольний та волейбольний клуб, що відкриються незабаром. В сучасному суспільстві дуже гостро стоїть питання здоров’я. Все частіше в ЗМІ освітлюють питання правильного харчування, фізичної активності, відпочинку та ін.. Ми як церква дотримуємось певних правил здорового життя: правильне харчування, фізично активний спосіб життя, вживання достатньої кількості води, сонячне світло, чисте повітря, стримання, відпочинок, віра в Бога. Ольга Ношин

На «Бамбетлі» заговорили німецькою Львівське арт-кафе «Бамбетель» відкрило новий клуб «Німецька на Бамбетлі», який щонеділі збирає охочу до навчання молодь. Арт-кафе «Бамбетель», яке розташоване у третій львівській громаді потішило поціновувачів іноземних мов новим клубом з вивчення німецької мови.

Заняття відбуваються щонеділі, їх відвідують 6-8 слухачів. Займається з молоддю Андрій Левшевич з першої львівської громади. Він приділяє велику увагу практичній частині уроку — перевірка засвоєного ма-

Голос Надії № 110 листопад 2013

теріалу, індивідуальні завдання, перегляд навчального відео. Організатори мають на меті невдовзі організувати також клуб «Англійська на Бамбетлі». Михайло Онуфрійчук

У Виноградові вчилися цінувати час Подячне служіння за щедрий врожай і Божі дари відбулось 6 жовтня в м. Виноградів. Урочисте богослужіння розпочали загальним співом. Потім церковний хор продовжив славити Господа. Далі присутніх зі святом жнив вітали дітки — через сценічне представлення намагались донести важливість доброти і радість ділитись нею з оточуючими. Потім продовжили свято ведучі, які вміло налаштували уяву присутніх на важливість і скороплинність часу, адже саме про «Час» — ресурс подарований Богом, йшлося на урочистому служінні. Час дуже швидко минає, він здатний зробити наше життя щасливим, але усвідомлення його втрати викликає почуття розгубленості. Все залежить від того який людина зробить вибір. Пісні, вірші, проза були спрямовані на підкреслення цієї істини. З проповідю звернувся до присутніх пастор місцевої громади Павло Процюк. Свято завершив загальний спів всього зібрання.

Звичайно не обійшлось і без традиційного на гостинній Виноградівщині столу. Всі присутні були запрошенні не тільки бачити чудове твориво Господнє, але й скуштувати вміло приготовлені страви. Духовна насолода завершилась смакуванням вишуканої закарпатської кухні. На святі було багато приятелів та друзів членів громади. Глядачі висловлювали своє задоволення програмою. Навіть у районній газеті «Новини Виноградівщини» з’явилась стаття місцевої кореспондентки, яка була присутня на богослужінні. Всіма своїми позитивними враженнями вона поділилася з читачами газети. Таким чином вістка Божої любові, яка була проголошена на святі, пролунала і за межами молитовного будинку.

Человек в пустыне ищет Бога. Далека и призрачна дорога. Где он — путь? Дорог в пустыне нет. Миражей мерцает зыбкий свет. Человек устал. Он хочет пить. Мочи нет подняться и ступить. Шаг вперед — быть может в никуда. Человеку грезится вода. Звезды высыпали к ночи — свет во тьме. Но в песках на выжженной земле, Человек не верит небесам, Не по звездам ищет путь, а по следам. И оставив славу неба синего, К человеку Бог пришел в пустыню. Он пришел в любви, в тоске, в тревоге, Став водой и хлебом, и дорогой.

Христу В смирительной рубахе нашей плоти Ты жил, страдая долгих тридцать лет, Трудясь без устали до крови и до пота В горниле наших горестей и бед. Гримасами порока и отчаянья Вокруг был искорежен каждый лик... Живые воды истин изначальных, Покоя исцелительный родник, Который мы смешали с липкой грязью, Ты нес в душе, чтоб исцелить больных, Ты жил как раб, оставив титул князя, Как узник в подземелиях сырых Сходил с ума по вольным неба высям, Ведь дом для сумасшедших — вся земля, — Единственный на свете здравомыслящий, Прости, что мы не поняли Тебя.

Наталья Щеглова

Наталья Щеглова

Голос Надії № 110 листопад 2013

5

Олександр Сєрков

Падіння Люцифера Продовження. Початок статті читайте у №7 (серпень 2013) с. 5.

Інше пророцтво Давайте звернемося ще до одного пророцтва на цю тему — це книга пророка Ісаї. У 14 розділі говориться про царя Вавилонського. Тут опис якийсь таємничий і, схоже, що мова також йде не про людину, а про ангела. Ось 4 вірш: «То ти заспіваєш оцю пісню глумливу про

царя Вавилону та й скажеш: Як гнобитель минувся, минулося гноблення! » І далі візьмемо вірші 12-15: «Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясна зоре, ти розбився об землю, погромнику люду! Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, по вище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!».

Людина чи ангел Як і в книзі Єзекіїля, ми знову стикаємося з питанням: «Про кого тут йде мова, про людину чи про ангела»? Існує думка, що 14 розділ книги пророка Ісаї взагалі не має відношення до небесної духовної реальності. Дійсно, на початку цього розділу йдеться про царя Вавилону, тобто про людину. Але, так само як і у Єзекіїля, у пророка Ісаї ми знаходимо елементи, які ніяк не вписуються в розповідь про людську особу. Давайте подивимося на 12 вірш цього розділу: «Як упав ти з неба...». Чи може це відноситися до людини? Ні! Для того щоб впасти з неба, потрібно там перебувати. Але, наскільки нам відомо з історії, жоден цар вавилонський на небо не підіймався, ні на супутнику, ні на

літаку, тим більше до престолу Бога, як ми побачимо далі. У 12 вірші описується істота названа словами «о сину зірниці досвітньої». У сучасній українській мові слово «зірниця» вживається рідко, а тому для нас не зовсім зрозуміле. «Зірниця» є перекладом староєврейського слова ‫« לליה‬хелель» яке має значення «світиться», «світлоносний», «несе світло» або «ранкова зоря». Тому «зірниця» — це той, хто несе день, світлу частину доби. У богословській літературі вживається слово латинського походження «Люцифер» (лат. Lucifer — «світлоносний», «той, що несе світло» утворене від слів lux — «світло» і fer — «нести» ). Чи може такий опис відноситися до вавилонського царя? Навряд чи! А ось істота, з якою ми познайомилися в 28 розділі книги Єзекіїля, дійсно випромінювала світло. Значить і тут мова йде про того ж помазаного Херувима. А оскільки характер і дії вавилонського царя були схожі з характером і діями помазаного Люцифера, саме про нього йдеться в цьому контексті. Давайте подивимося, що ж з ним сталося.

Таємні наміри

«... А говорив у серці своєму ...» ( Іс.14:13). Слово «серце» перекладене з давньоєврейського ‫« ב ָבל‬лебаб», і означає «внутрішній світ, розум, воля, серце». Фраза «говорив у серці своєму» — означає «розмірковував», «всередині себе промовляв», «в розумі своєму виношував думку». У богословській літературі вживається Ця фраза говорить про те, що слово латинського походження «Люцифер» спочатку він вголос нікому не розповідав про свої істинні наміри. І Біблія (лат. Lucifer — «світлоносний», «той, що дає нам унікальну можливість зазирнесе світло» утворене від слів lux — нути у внутрішній світ помазаного «світло» і fer — «нести» ) херувима і розповідає про те, які задуми, приховані від оточуючих, були

6

Голос Надії № 110 листопад 2013

у нього всередині. Чого він хотів, якими були його мотиви, до чого він прагнув? Він забажав встановити свій престол Бог знав усі його помисли і відкрив нам там, де до Бога збираються всі ангели, його намірами. всі створені істоти, щоб вони вклонялися У 14 вірші цього ж розділу Ісаї записані йому замість Бога наміри Люцифера: «...буду подібний до Всевишнього». Подумати тільки, помазаний херувим, повставши проти Закону Божого, у пихатості захотів мати такий же статус, як у Бога. Але На жаль, ця фраза є спотворенням тексту оригіяк це зробити? налу, тому що там вживається словосполучення, що Він прекрасно усвідомлював, що є лише творін- означає «гора зібрань», а слова «збору богів» в оригіням! Він не має життя в самому собі і не має творчої налі відсутні. Він забажав встановити свій престол там, сили для того, щоб створити ангелів, які могли б по- де до Бога збираються всі ангели, всі створені істоти, клонятися йому як богу. щоб вони вклонялися йому замість Бога. Був лише один шлях стати подібним до Бога, і цей Що ж відбулося насправді? Вдалося йому здійснишлях він обдумував у своїй свідомості. Він говорив у ти свій підступний план? Про це ми читаємо в книзі серці своїм: «... вище зірок Божих поставлю престол Об’явлення: «І скинений був змій великий, вуж старо-

свій».

Що таке «зірки»? Що вони означають? У 12 розділі книги Об’явлення, віршах 4,7,8 і 9, ясно і конкретно сказано: зірки Божі — це ангели. Ми ще повернемось до цього. Помазаний херувим мав намір піднести себе на рівень Бога і змусити ангелів служити собі як богу. Він захотів сидіти на престолі, як і Бог. Люцифер думав, що спокусивши ангелів, він досягне своєї мети, стане подібним Всевишньому. Тут важливо відзначити ще один нюанс щодо українського перекладу Біблії. У 13 вірші сказано: «... сяду я на горі збору богів». Відразу ж виникає питання: Чому саме «богів», чому це слово вжито в множині? Звідки береться безліч богів?

давній, званий дияволом і сатаною» (Об. 12:9). «…його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу.» (Об.

12:4).

Згідно цього тексту, змій — це диявол і сатана. Ці слова вже про щось нам кажуть. Але чи розуміємо ми повністю значення цих слів? Слово «сатана» походить від давньоєврейського ‫« ן ָ ט ׂ ָש‬Шатан». Значення цього слова — «противник», «ворог». Слово «диявол» прийшло до нас з грецької мови, де διάβολος «діаболос» означає «наклепник», «брехун». Так от, сатана або диявол, у тексті — змій, хвостом своїм «змів з неба третю частину зірок і кинув їх на землю».

Війна на небі Тепер повернемось до зірок: 9 вірш пояснює, що означають зірки: «І скинений був змій великий, вуж ста-

родавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його ангели були скинені».

Отже, змій — це диявол і сатана, а третя частина зірок — це ангели. Я не вважаю, що третина ангелів це конкретне математичне число 33,333... Я бачу тут іншу картину. Всі ангели розділилися на три частини. Прихильники сатани, прихильники Бога і ті, хто сумнівались, але залишилися на боці Бога. Три частини ангелів за статусом. Одна частина ангелів розділила з Люцифером дух повстання проти Бога, саме вони і були скинуті на землю. Дві частини ангелів залишилися з Богом. Після Голгофи у ангелів на небі не залишилося ніякого сумніву щодо справедливості і любові Божої. Христос Своєю жертовною смертю розвіяв будь-які сумніви. І тепер на небі нема ангелів, які сумніваються. Після того, як одна третина ангелів приєдналася у повстанні до диявола, а на боці Бога залишилося дві третини «... сталась на небі війна: Михаїл та його Анго-

ли вчинили зо змієм війну. І змій воював та його ангели, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі» (Об.12:7-8). Що може означати фраза «не знайшлося їм місця на небі». У якому значенні в Священному Писанні вико-

ристовується слово «небо»?

Голос Надії № 110 листопад 2013

7

Йому вдалося повести за собою третину ангелів, після чого він почав спокушати синів Божих, що живуть у Всесвіті... Коли у Люцифера нічого не вийшло у Всесвіті, він перекинув всю свою силу і спокуси на нашу планету

Місце перебування Бога

Ми знаємо, що існує три неба. Найближче до нас — це повітряна оболонка навколо землі. Чи мав на увазі Іван це небо у вищенаведеному тексті? Ні. Адже Сатана, після його скинення з неба знаходиться саме в межах атмосфери землі і навіть є правителем цього неба: «Князь, що панує в повітрі…» (Ефес.2:2). Словом «небо» позначається також космос, або весь Всесвіт. Може про це небо йдеться тут? Ні. У Священному Писанні є ще одне значення слова «небо» — це місце проживання Бога, де знаходиться Божий престол, святилище, храм, де Бог виявляє себе створеним істотам видимим чином. Це місце зустрічі — «гора зібрань». Бог обіймає весь Всесвіт, але, образно кажучи, на цьому місці Бог сидить, як Цар царів на престолі. І поруч з Божим престолом ніхто із створених істот не може встановити ще один престол. Тому саме там дияволу не знайшлося місця! Коли його внутрішні задуми стали очевидними, коли вже почалося протистояння між його ангелами і ангелами Божими, тоді він був відсторонений від Божого престолу. Люцифер вже не міг бути Херувимом хоронителем, перебувати серед «огнистого каміння» і вважати це місце своїм домом.

Місце перебування Люцифера

щувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?» (Йов.38:4-7).

Тут описано час створення нашої Землі у Всесвіті, і це відбувалося «коли разом спі-

вали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини» (7 вірш). «Зорі поранні» — це ангели, які тішаться появі нової

планети. Однак поряд з ними згадуються також «сини Божі». Про кого тут йдеться? Ми читаємо в посланні до Євреїв 1:5 про те, що Бог ніколи нікому з ангелів не говорив «ти син Мій». Ангели не називаються в Біблії Божими синами, але Ісус Христос і люди — так. Апостол Павло говорить: «Всі ви сини Божі» (Гал.3:26). Коли Бог творив нашу землю, на ній ще не було жодної людської істоти, проте у Всесвіті раділи ангели («зорі поранні») і людські істоти — «всі Божі сини». Ми дізнаємося, що Всесвіт насправді населений. Подібно до нашої планети Землі, є інші планети, на яких живуть подібні до нас людські істоти. І саме на них звернув свою увагу давній змій. Йому вдалося повести за собою третину ангелів, після чого він почав спокушати синів Божих, що живуть у Всесвіті. Чи були успішні ці спроби? Читаємо, що про це говорить пророк Ісая: «ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились...» (Іс.26:18). У цьому

тексті в оригіналі використовуються два абсолютно різних слова, що дуже точно відповідає українському перекладу: слово ‫« ץ ֶ ר ֶא‬Ерец» — «Земля» і слово ‫« לבּת‬Тевель» — «Всесвіт». Пророк Ісая описує муки людей на землі і вказує на те, що інші жителі ‫« לבּת‬Тевель» — Всесвіту, не впали. Коли у Люцифера нічого не вийшло у Всесвіті, він перекинув всю свою силу і спокуси на нашу планету Земля.

Де ж опинився сатана після усунення його від Божого престолу? Давайте уважно подивимося на три місця, які описані в цьому уривку. Перше, як ми вже знаємо — це небо, де знаходиться престол Божий. Друге місце — Земля. І третє — Всесвіт. Вірш 9 говорить: «... що зводить Всесвіт», у перекладі Огієнка. Ця ж фраза у перекладі Турконяка звучить: «... що ошукує ввесь світ; скинений він був на землю». Яка послідовність і взаємозв’язок цих подій? Після того як сатані не знайшлося місця на небі, він спокушав Всесвіт і потім був скинутий на землю. Роботу диявола і його спокушування людей на землі ми знаємо, але кого він спокушав у Всесвіті? Фраза «зводить Всесвіт» не може означати «спокушати ангелів», третина їх перейшла на його сторону ще до війни на небі, і вже більше ніхто з ангелів за ним не пішов. Хто ж живе у Всесвіті, кого сатана міг спокушати після ангелів і до спокушення людей на землі?

Хто такі Сини Божі? Ключ до відповіді на це питання знаходимо у тексті: «Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо

маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапу-

8

Голос Надії № 110 листопад 2013

АДРА

відсвяткувала 35-річний ювілей у Готелі Руанда

Міністр Джеймс Мусоні, як представник уряду Республіки Руанда, привітав Авентистське агенство допомоги та розвитку, на святкуванні 35-річного ювілею, у суботу 19 жовтня в столиці держави — Кігалі. Святкування відбулось у Готелі Тисячі Пагорбів (Hôtel des Mille Collines), який під час геноциду 1994 року дав притулок 1270 біженцям. Ці події відтворено у художньому фільмі «Готель Руанда». На святкуванні були присутні: Джонатан Даффі, президент АДРА; Воллі Амундсон, засновник АДРА Руанди та Карл Уілкенс Директор АДРА Руанди у 1994, який у час геноциду відмовився залишити країну і зостався, щоб допомогти вижити тисячам людей. Його книга «Я залишаюся» перша річ, яка зустрічає відвідувачів у сувенірній крамничці Музею геноциду у Руанді. http://news.adventist.org/all-photos/photo/go/2013-10-25/adras-35th-at-hotel-

rwanda/

Церква повинна знати своїх героїв

Карл Уілкенс (англ. Carl Wilkens; род. 20 листопада 1957, Такома Парк, Меріленд, США) — американський волонтер і борець за права людини. Найбільш відомий тим, що під час геноциду в Руанді в 1994 році відмовився евакуюватися, залишившись єдиним у країні американцем, і, ризикуючи своїм життям, врятував від геноциду безліч людей. Газета «The New York Times» назвала його «руандійським Раулем Валленбергом»1. Став пастором1. Батьки — Джон і Евелін Уілкенс, адвентисти сьомого дня.

Події у Руанді Карл Уілкенс приїхав з родиною до Руанди навесні 1990 року як співробітник програми гуманітарної допомоги агентства «Adventist Development and Relief Agency International» (ADRA), який діяв під егідою Церкви адвентистів сьомого дня. Після початку геноциду його сім’я, разом з працівниками американського посольства та іншими американцями була евакуйована на машинах у Бурунді (використовувати аеропорт було визнано занадто небезпечним після знищення літака президента Жювеналя Хабіарімана). Однак сам Уілкенс навідріз відмовився евакуюватися, хоча і уряд США, і його церква, і батько, і друзі радили йому це зробити1. Уілкенс мотивував своє рішення тим, що не може покинути і залишити на розтерзання своїх друзів з числа тутсі, з якими він жив ​​і працював у Руанді. Перші три тижні після початку геноциду обстановка на вулицях Кігалі була настільки напруженою, що Уілкенс не міг навіть вийти з дому. Однак, як тільки йому випала така можливість, він почав їздити по країні, намагаючись врятувати людей.

Відчайдушні спроби Одного разу, заїхавши до сирітського притулку Гізімби в кігалійском районі Ньямірамбо, Уілкенс виявив там близько чотирьохсот сиріт і ще безліч бі1 The New York Times: Saying No To Killers

женців тутсі2, оточених п’ятдесятьма озброєними бойовиками інтерахамве, що готувалися до кривавої бійні. Розраховуючи, що присутність громадянина США може стримати бойовиків, Уілкенс провів ніч в притулку. Наступного дня, використовуючи свої зв’язки, Уілкенс дістав чотири гранати для оборони притулку, і, залишивши їх керівнику притулку Дамасу Мутезінтаре Гізімбе, відправився за допомогою в офіс префекта Тарсіссе Рензахо (фр. Tharsisse Renzaho). Прибувши в офіс, він знайшов там Жана Камбанда — прем’єр-міністра хуту, одного з організаторів всього геноциду. Однак, коли Уілкенс, керуючись чиєюсь порадою, попросив самого Камбанда про допомогу в порятунку притулку, той несподівано відповів згодою і особисто гарантував безпеку всім присутнім там людям. Камбанда стримав слово, сироти та біженці виявилися врятовані і пізніше переправлені Уілкенсом в безпечний притулок. Уілкенс також зіграв вирішальну роль у порятунку людей, які перебували у притулку Ватье і в церкві в Ньямірамбо.

ADRA SOS Під час геноциду Уілкенс пересувався на машині, на якій було нанесено напис «ADRA SOS», багато руандійців запам’ятали його під цим прізвиськом. Коли одного разу ввечері бойовики інтерахамве прийшли в будинок Уілкенса, щоб убити його і домробітницю з тутсі, то його сусіди, жінки з числа хуту, встали перед входом в його будинок і не допустили бойовиків всередину1. Карл Уілкенс був знятий в кількох документальних фільмах, присвячених геноциду в Руанді, і в 2011 році опублікував книгу «I’m not leaving». http://ru.wikipedia.org/wiki/Уилкенс,_Карл 2 Guardian — Rwanda heroes: 17 years on

Голос Надії № 110 листопад 2013

9

ЄВАНГЕЛЬСЬКА МЕТА ЦЕНТРУ ЗДОРОВ’Я І ВІДПОЧИНКУ «БАРВІНОК»

Тетяна Гнатюк

Гості центру оздоровлення та відпочинку «Барвінок» мають можливість відчути на собі руки Спасителя і насолодитися перевагами здорового способу життя. Багато з тих, що приїхали, мали одну мету — поправити фізичне здоров’я. Однак вони знаходять і те, чого навіть не очікували — зцілення душі, а це є найважливішим. Опинившись, як вони кажуть, в атмосфері раю, хочеться бути такими ж привітними і позитивними, як ті, хто їх оточує. Програма оздоровлення починається з енергійної зарядки і натхненних роздумів, які допомагають кожному усвідомити Божу любов і знайти свій власний шлях до Господа. Тут слухачі, можливо вперше, чують Слово Боже. Деякі цікавляться духовними питаннями, на які згодом отримують відповіді від пастора, лікаря або інструктора. У центрі здоров’я та відпочинку «Барвінок», кожен працівник — місіонер на своєму робочому місці. Візьмемо, приміром, роботу лікаря. Гості помітили, що в інших медичних закладах медперсонал не відноситься до своїх пацієнтів з такою теплотою і любов’ю, як тут. Особливо їх вражає щира молитва лікаря за здоров’я під час першого огляду. Одна жінка, яка пережила важку втрату і перебувала в депресії, після молитви лікаря розплакалася, хоча довгий час не могла плакати. З цього часу у неї почалося нове життя. Вона зрозуміла, що Бог

її любить. Усвідомлення цього зціляло змучену душу і наповнювало серце радістю. До закінчення санаторного заїзду вона стала абсолютно іншою людиною, яка знайшла надію в Бозі. Під час ранкових і вечірніх лекцій відпочиваючі можуть глибше дізнатися про принципи здорового способу життя, а також про прості методи профілактики і лікування різних захворювань. У будь-який час дня лікар готовий прийняти, вислухати і надати необхідну допомогу пацієнтові. Таке ставлення завойовує довіру гостей і вони починають відкривати свої проблеми лікареві й інструкторам, для того, щоб ті помолилися за них. Часто доводиться вислуховувати довгі історії життя. Завдання інструктора — людини, яка безпо-

«Господь дав нам можливість мати наші медичні установи, щоб ми навчилися найпривабливішим чином відкривати хворим істини небесного походження. Нам ніколи не слід упускати з виду той факт, що ці установи є знаряддями в руках Бога, щоб донести світло істини, тим людям, які знаходяться у темряві» (Елен Уайт Медичне служіння, с. 194).

10

середньо працює з пацієнтом впродовж заїзду, не тільки надати фізичну допомогу, а й знайти підхід до хворого. Одних потрібно вислухати, іншим сказати слова підбадьорення. Треті потребують уваги. Ми також використовуємо спів на процедурах або християнську музику. Це заспокоює нервову систему людини і створює теплу атмосферу. Санаторій пропонує для оздоровлення масаж, гідротерапію, інгаляції, фізіопроцедури, фітотерапію, інфрачервону сауну, програму для поліпшення зору. Родзинкою програми є здорове і смачне вегетаріанське харчування. Наші гості можуть не тільки скуштувати різноманітні страви у їдальні, але також і навчитися їх готувати на кулінарному майстеркласі. Працівники кухні також є місіонерами на своєму місці. Більшість гостей переконується, що саме таке харчування допомагає вирішити багато проблем зі здоров’ям. Кухарі розуміють, що для задоволення потреб кожного пацієнта і допомоги в його одужанні, вони потребують Божої мудрості і сили. Тому кожен день просять їх у Бога. Результати не змушують себе довго

Голос Надії № 110 листопад 2013

чекати. Гості це відчувають і дякують кухарам. Усі спільні заходи, які проводяться в нашому центрі відпочинку: гімнастика, прогулянки, лекції, теж приносять свою позитивну дію. Гості ближче дізнаються один про одного, набувають нових друзів і стають однією великою родиною.

Усі бажаючі відвідують книжковий центр, де можна придбати книги про здоров’я, сімейні відносини, виховання дітей а також інші духовну літературу. У середньому за місяць відпочиваючі купують книги на суму від 4 до 7 тисяч гривень. Гості, які відчули на собі дію оздоровчої програми, починають

Запитує Олег: «Чи може адвентист служити в армії?» Мир Вам , Олеже ! Служба в Армії передбачає можливість вбивства інших людей. Ми повинні любити державу, в якій живемо. Але ця любов не повинна приводити до вбивства жителів сусідньої держави. По-суті християни громадяни Божого Царства. «Усі

вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто». (Євр.11:13-16).

Рішення конфлікту інтересів між державними вимогами і Божими ми бачимо на прикладі Апостолів у книзі Дії 4:15-19: «І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою, говорячи: Що

запрошувати своїх близьких і друзів відвідати Центр здоров’я та відпочинку. Це і є жива реклама, вона діє краще, ніж щось інше. Найцікавіший захід на заїзді — це прощальний вечір, або ми ще його називаємо «Вечір благословень», де наші гості діляться своїми враженнями від перебування у санаторії. Тут є місце сльозам, емоціям, творчості, а також можливості сказати все, що накопичилося за весь цей час. Як правило, люди більше дякують, розповідають про поліпшення здоров’я і про духовні відкриття. Про те, як склалася подальша доля наших пацієнтів, ми найчастіше можемо і не знати. Знаємо одне: те, що було посіяно — обов’язково рано чи пізно зійде. Але іноді ми отримуємо радісні звістки про те, що хтось почав відвідувати церкву, а хтось навіть уклав заповіт з Богом.

робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити. Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім’я. І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?» (Дiї.4:15-19). А згодом читаємо у Дії 5:27-29 27 «Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас... Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дiї.5:27-29).

Божих вам благословень! Джерело: www.bible.com.ua

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт 94. Чи відвідують ангели нашу Землю? «Небесні істоти все ще відвідують нашу землю, як і колись у ті часи, коли вони ходили і розмовляли з Авраамом і Мойсеєм» (Наочні уроки Христа с.176).

95. Коли ангели зовсім залишать нас? «Кожна людина випробовується і з часом стає зрозуміло чи готові ті чи інші пожертвувати своїм ідолом і підкоритися голосу Вічного свідка. Якщо хтось не очиститься через послух істині і не переможе свого егоїзму, гордість і лихі риси характеру, — тоді ангели Божі скажуть: «Приліпився до своїх ідолів, залиште його», — і підуть далі звершувати своє діло,

залишаючи таких людей з їх непереможеними гріховними рисами характеру на волю злих ангелів» (Свідоцтва для церкви т.1 с.187).

96. Що роблять ангели для людей? «Знову і знову ангели говорять до людей, так само як люди розмовляють з друзями, і провадять їх у безпечне місце. Знову і знову їхні слова підбадьорення оновлюють знеможений дух віруючих, підносячи їх над земною марнотою, дають їм побачити білий одяг, вінці, пальмове віття, які отримають переможці, коли стануть перед білим престолом» (Дії апостолів с.153). «Робота небесних ангелів полягає у тому, щоб наблизитись

Місіонерські конгреси 2 листопада • Ковель-1, Шацьк, Любомль, Дроздні, Львів-1 9 листопада • Львів-2, Помлинів, Рава Руська, Броди, Буськ, Львів-4; • Костопіль, М. Мидськ, Березне, Сівки, Степань; • Вишково, Кричево, Руське Поле, Буштино, Тячево 16 листопада • Ратно, Раків Ліс, Камінь-Каширськ, Ковель-2; • Луцьк-2, Ківерці, Підгайці, Маневичі, Любешів, Луцьк-3 24 листопада — молодіжна зустріч в арт-кафе «Бамбетель» м. Львів, 17:00

до спокушуваних страждальців. Вони довго і неупинно трудяться, щоб спасти душі за які помер Христос» (Сини та доньки Бога с.36).

А ви знаєте, що... ... У своїх працях вона торкалась багатьох тем, включаючи спіритизм, гіпноз, питання сільського господарства, пожежу в СанФранциско, суд, епоху Мартіна Лютера, Громадянську війну, «Хатину дядька Тома», рабство, Боротьбу і перемогу, небо і нову землю, служіння ангелів, розваги, різноманітні хвороби. ЇЇ праці включають більше 4600 статей в періодичних виданнях; близько 2000 із них написані для «Рев’ю енд Геральд» (зараз «Адвентіст рев’ю»).

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net

На обкладинці — фрагмент декорацій сцени на святі врожаю у с. Ільниця, Закарпаття. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників