Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня
«Моменти, які захоплюють дух» с.5
«У Його ритмі» с.4 Куди приводять мрії с.6 Тема номера:
Київ — місто надії с.7
Розлучення та повторний шлюб с.10 Ось я, пошли мене с.8
90 років громаді Кобилецької Поляни с.2
Василь Мурга
90
років громаді Кобилецької Поляни
Наприкінці останнього осіннього місяця, 30 листопада, в суботу відбулася урочистість з нагоди 90-річчя з дня заснування адвентистської громади в смт. Кобилецька Поляна, Закарпатської області. Служіння проводилося в приміщенні нового просторого молитовного будинку, який знаходиться на стадії завершення будівництва. Громада вперше приймала таку кількість людей: близько 300 чоловік. На ювілей громади приїхали обласний пастор Василь Чопик, президент Західної конференції Олександр Антонюк, гість з-за кордону — районний пастор з Румунії Теодор Бринзяник; пастори, які звершували служіння в громаді: Василь Білак, Михайло Горничар, Іван Ношин, Іван Крічфалушій, Марія Дмитрівна, дружина покійного пастора Степана Онофрійчука, та дружина Ігоря Онофрійчука, Одарка; пастори з сусідніх громад: Олександр Грицак, В. Водяне та Олег Шнайдер, м. Рахів; брат Василь Писанок, один із спонсорів будівництва молитовного будинку, який проживає в Англії; і звичайно вже відомі пастори, які виросли і сформувалися тут, а зараз звершують служіння по всій Україні і навіть за кордоном: Іван Варцаба, Юрій Ватаман, Василь Варцаба (Англія), Михайло Луцьо (Азербайджан). Урочисту частину розпочав місцевий пастор Василь Мурга. Він зачитав історію громади, у формі вірша відобразив шлях громади протягом 90 років, починаючи з 1923 року від першого адвентиста Дмитра Ватамана. У святковій програмі брали участь: духовий оркестр та ансамбль бандуристів під керівництвом Марії Онуфрійчук з ільницької громади, музичні колективи з м. Чернівці, та смт. Тересва, а також хор і молодь місцевої громади. На сцену були закликані ветерани, які разом виконали пісню «Бурями носимая». Після слів подяки, які висловив ветеранам пастор Юрій Ватаман, їм вручили подарунки та квіти. Всі присутні пастори та гості мали можливість привітати Полянську громаду з ювілеєм, після чого Василь Чопик звершив спільну молитву. Зі словами настанови звернувся Олександр Антонюк, закликаючи членів громади до перепосвячення і активної місіонерської діяльності. Кульмінацією зустрічі стала передача Біблії від старшого покоління молодшому. Саме Біблія першого адвентиста, Дмитра Ватамана і книги Духа Пророцтва, власноручно підписані ним, знаходились в центрі сцени. Служіння відбулося в надзвичайній, домашній і дружній атмосфері. Всіх присутніх запросили на святковий обід.
«Під небом є свій час для всього», — Творець колись проголосив, Час сіяння і час до збору, Щоб плід для Бога люд носив. Так і колись у двадцять третім, Хтось насінинку нам приніс, Щоб у Поляні Кобилецькій, Народ на славу Божу ріс. Хтось із людей був браття перший, З села в село, із дому в дім, — Це Ватаман Дмитро був ревний, Він сіяв правду в краї цім. Ходив наш брат в Бичків, в Росішку, Не забував про Ясіня, Він виробив цю добру звичку, І сіяв правди насіння. Трудився брат, писав руками, Бо Дух Пророцтва цінний дар, Щоби народ читав роками, Витримував життя удар. З’явилась Церква в час непевний: В державі — опір, атеїзм, Комусь судився час тюремний, Бо панував тут комунізм. Але насіння проростало, І в плані Божім було те, В Поляні, щоб громада стала, Яка із року в рік росте. Два роки праці, й сніп духовний, — Дружина вістку зберегла, Сестра Олена крок важливий У двадцять п’ятім, прийняла. Через тринадцять, в тридцять восьмім, Гнатюк Олена та дочка, Стають на шлях вони важливий, В серця приймаючи Христа. А в ті роки нам помагали Із-за кордону два брати, Із Чехії нам їх прислали, Трудились в області вони. Одних хрестив в Поляні — Гонза, Беньовський інших охрестив, І почала зростати Церква, Яку Господь благословив.
2
Голос Надії №112 січень 2014
Тоді в Котільниці збирались, В помешканні Ігнатюків До Бога люди серцем рвались, Бо кожен з них спастись хотів
І Церква вибрала Степана, Пресвітером на довгий час, Тринадцять літ служіння брата, Є незабутніми для нас.
Щасливі ми, що маєм змогу, Для Бога будувати Дім, Щоб для людей була нагода Спасатись у ковчезі цім.
Згадаємо роки глибокі, Далекий тридцять восьмий рік, Коли в служінні почав кроки, Пресвітер перший у селі.
У вісімдесятих з волі неба Білак Василь у нас служив, Помічником був Василь Глеба, Служінням кожний дорожив.
За тих братів ми вдячні Богу, Які внесли вагомий вклад, Щоб мали ми оцю споруду, Про них ще скажем в інший раз.
І дім молитви був у нього, Й випробування переніс, Це Куріляк Іван, якого, Ми з честю згадуємо всі.
За Білаком прийшов служитель, — Це Ігор, брат Онуфрійчук, Розпорядившись наш Спаситель, Надав їм честь служити тут.
Історія нам всім звістила, Ми слухаєм уважно звіт: Громада героїня стала, — П’ятьох синів зростила в світ.
Зерно росло, роки летіли, Дозріла вістка в Ясінях, В сорокових Христа приймали, Хрестив їх Химинець Іван.
А як почались дев’яності, Служив Михайло Горничар, Вирішував складні і прості Питання Церкви на той час.
Ті діти виросли, зміцнились, Бо юними були колись, Служити Богу всі згодились, Людей спасати подались.
Служіння брата у ті роки, Було надмірно не просте, Але приємно, що з Поляни, Його дружина була теж.
Тоді всі зали були повні, Василь Варцаба всім рядив, Програми скрізь були духовні, Дух Божий в Церкву приводив.
Згадаєм ми їх поіменно: Василь Варцаба та Іван, Отримали від Бога щедро Звіщати істинну талант.
Бо в сорок восьмім, її батько. Шановний Прокоплюк Дмитро, Прийшов в громаду в час нелегкий, Навчав творити він добро.
А Горничар Іван мав милість, Служити на межі століть, І скористав свою можливість, Хоч небагато мав він літ.
Луцьо Михайло — проповідник, Також служитель, капелан, Та всім відомий Божий вісник, Шановний Юрій Ватаман.
У брата Химинця Івана, Родились дочки і сини, Чотири сім’ї, після батька, Служіння звершують вони.
Ношин Іван служив потому, Настав вже двадцять перший вік, Не відчували браття втому, Служили Богу з року в рік.
А п’ятий служить у Бичкові, І Церква вибрала його Пресвітером є у громаді — Це Анатолій Устюгов.
Коли прийшов сорок девятий, Повірив брат — Токар Дмитро, Він був пресвітером, завзятий, Творив порядок він кругом.
За ним прийшов до нас служитель, Це Анатолій брат, Тершак, Бо доручив йому Спаситель, Служить в Поляні певний час.
Отож, присутні сестри й браття, Поважні гості, дітвора, Нехай горить Христа багаття, В серцях, що прагнуть до добра.
Сім’я Луцьо тут проживала, Родилась дочка і сини, А після Куріляк Івана До себе зібрання взяли.
А після нього знов в громаду, Прийшов Михайло Горничар, Так вирішила Вища влада, Був в цьому видний Божий знак.
Бажаєм вам віршом з Писання, У ювілейний гарний рік, Буття відкрити без вагання, Що Господь Сарі там прорік:
В свій час сім’я Луцьо Михайла, З Поляни виїхала з тим, Служити в час випробування, В ті роки брат був обласний.
За ним Іван, брат Крічфалушій, Служив в громаді певний час, І він нічим не був не менший, Виконував Христа наказ.
Що через рік буде малятко, Розділ сімнадцять, той же вірш, Що в дев’яносто, хоч як важко, У неймовірне ти повір.
Як виїзжали із Поляни Для Господа віддали дім Де адвентисти аж донині Служіння звершують у нім.
Мойсей Сергій — відоме ім’я, Громаді нашій — дороге, Він також звершував служіння, Відповідальне і святе.
Бажаєм вам завжди родити, І не дивитися на вік, А правду сіяти, трудитись, Вести на шлях спасіння всіх.
Роки ішли, з Поляни душі, Скрізь заключали Заповіт: В Бедевлі, в Берегові, в Сивлюші, Та в Ільниці, — так мовить звіт.
А в даний час тут новий пастор, — Василь Мурга отримав честь, Це перевага, це не просто, Бо задум Божий був на це.
Громаді дев’яносто, — гарно, А тут, у лавах сіячі, Нехай же через років десять, До Бога прийдуть тисячі.
В сімдесят третім збулась мрія, Перевелась до нас сім’я, Онуфрійчук Степан й Марія, Це дочка Дмитра Токаря.
Петро Попович служить щиро, Пресвітером місцевим в нас, Хай Бог сім’ю наповнить миром, Щоб багатьох Господь ще спас.
Трудімось браття, час короткий, Бог обіцяв благословінь, Щоб про спасіння почув кожний, На це ми скажемо: Амінь !!!
Голос Надії №112 січень 2014
3
Даніела Саксон
На Закарпатті провели уїк-енд «У Його ритмі» Центр оздоровлення та відпочинку «Сонячні Карпати», зібрав серед зимових Карпат, охочих на щорічний молодіжний уїк-енд з 13 по 15 грудня. Інтенсивний дводенний діалог зачепив найактуальніші питання: від внутрішнього індивідуального духовного життя, до місіонерських методів адвентистської молоді у світі. На зустріч завітали молоді люди з різних куточків України: активні члени громад, служителі церкви, а також спеціально запрошені гості — Роман Проданюк та Артем Щербанюк. Після розселення по кімнатах та смачної вечері, всі учасники зібрались на загальному богослужінні у просторому залі для зустрічі суботнього дня та офіційного початку молодіжного уїк-енду. По-особливому на вечірньому служінні молодь зосередила свою увагу на духовних роздумах. Під час дискусії у залі, молоді люди висловлювали думки: навіщо потрібна довіра у нашому житті та що може бути важливішим за неї. Завоювати довіру непросто, та здобувши її набуваєш відчуття легкості у спілкуванні — такого висновку дійшли учасники семінару. При цьому розширювати довіру потрібно починаючи з самого себе, а саме: в довірі до Бога, як до Творця і Спасителя, до Святого Письма, як до джерела істини, до батьків, як суб’єктів любові, до церкви, як до спільноти яка зберігає християнські принципи. Після зустрічі молодь не поспішала розходитись, а продовжила спілкування в холі, обговорюючи тему вечора й налаштовуючись на наступні заходи. Суботнє богослужіння було наповнене віршами, сценками, відеороликами, хоровим співом. Разом з
4
групою прославлення співали молодіжні псалми, коментували переглянуті відеоролики та просто ділилися своїми враженнями. Кульмінацією заходу стали духовні роздуми над темою зустрічі, яку представив Роман Проданюк. Йшлося про те, наскільки питання честі, гідності та пошани переплітаються з біблійними історіями, які слугують прикладом для сучасної молоді. Після богослужіння молодь продовжувала знайомитись, додали позитиву рубрика «Цікаві запитання» та драматична постановка. Організатором уїк-енду виступив молодіжний відділ Церкви адвентистів сьомого дня Закарпатської області. «Тема семінару «Довіра» виникла невипадково, – розповідають організатори, – довіра є засобом подолання відчуженості людей, запорукою повернення суспільству втраченої орієнтації на спільноту. Ці кілька днів пролетіли непомітно, але в серцях залишилось те насіння, яке Господь вклав у серце кожному із присутніх для духовного росту та міцних взаємин у суспільстві, між творінням та Творцем». Організатори висловлюють подяку всім працівникам санаторію за їхню увагу, терпіння, любов, яка проявлялася у всьому, навіть у дрібницях.
Голос Надії №112 січень 2014
Олександр Коропець
У першій Луцькій громаді захоплювало дух На молодіжній зустрічі визначили переможця місіонерського проекту, який «захоплює дух». Понад 100 людей завітали на молодіжну зустріч під назвою: «Моменти, які захоплюють дух». Музичні гурти «Філадельфія» і «Просто неба» створили групу прославлення. Ведучі програми Ілона Карпік і Саша Євтушок зуміли спрямувати увагу присутніх до моментів, які по-справжньому захоплюють дух. Учасники обговорювали тему духовного відродження, ділились досвідами з минулого і акцентували увагу на важливості читання Біблії. На завершення програми провели конкурс місіонерських проектів з призовим фондом 500 грн. Було представлено багато цікавого і майже реального.
Торчин запропонував євангельський будівельний проект в рамках якого колектив молоді Торчина мав провести ремонтні роботи в помешканні людини похилого віку. Молодь Володимир-Волинська вирішила здійснити масовий обмін цигарок на сік і цукерки на вулицях міста. Активісти першої Луцької громади намірились запустити в небо дельтаплан з плакатом на якому вказана адреса церкви. Представники Камінь-Каширська презентували ідею розповсюдження в дитячих садках літератури видавництва «Джерело життя». Пожарківчани придумали проект «Біблійна скринька» — розмістити на зупинках громадського транспорту скриньки з яких кожен бажаючий міг би отримати картку з біблійними обітницями і настановами на день насущний. Привітнянці подали ідею з розміщенням плакатів формату А3 з Біблійними текстами в центрі населеного пункту. Суддівська рада після тривалих роздумів віддала перемогу команді громади Луцьк–2 за ідею «Фотограф місіонер». В реалізації проекту задіяний фотограф, який працює на вулицях Луцька обіцяючи молодим людям подарувати надруковане фото великого формату під час молодіжної програми в молитовному будинку (вручає запрошення з контактною інформацією). Отже, 500 грн. від молодіжного відділу Західної конференції знайшли свого власника. Проект «Фотограф місіонер» планують реалізувати 4 січня в другій Луцькій громаді.
Молодіжну зустріч організувала і провела молодь Луцька за підтримки Молодіжного відділу Західної конференції. Марічка Петрова
В Торуні об’єднались для великої сили 14 грудня у с. Торунь, Закарпатської області провели місіонерський конгрес. Не дивлячись на стан погоди та снігові замети, делегати з м. Хуст, сіл Велятино, Данилово та Олександрівки приїхали, щоб разом з місцевими членами церкви понести вістку жителям гір. Також прибув Віктор Власюк — керівник Глобальної місії та Молодіжний керівник західної конференції. Урочисте суботнє служіння розпочали із гімну кон-
гресу «Доторкнись до серця» який відображав ціль зібрання. Урок суботньої школи провів місцевий служитель Валерій Петров, він говорив про триангельську вістку, яка була актуальною в цей день. Пастори Михайло Горничар та Віктор Власюк провели семінари, розкриваючи нашу місію сьогодні та пояснюючи який вплив ми маємо мати на людей. Лунали пісні, літанію посвячення провів служитель Ігор Канюс, після чого відбулася молитва благословення церкви. Після смачного обіду всі отримали пакети з літературою. Особливою підтримкою був автобус брата Михайла, який доставив кожного на місце призначення і згодом забрав назад. Делегати охопили три села в яких майже в кожен будинок занесли книги та га-
Голос Надії №112 січень 2014
5
зети. Вечірнє служіння було наповнене досвідами та враженнями якими могли поділитися всі бажаючі. Та найбільшою радістю було служіння дітей. Пісня, яку виконав Крістіан Гарастей відображала в собі важливий зміст: «Давайте разом триматись будем і цінувати кожну мить...». А досвіди Олександра Петрова та Назарія Білака були великим прикладом та свідченням для всіх. Організатори конгресу вважають, що успіх Божої справи в значній мірі залежить від єдності церков. Адже важко уявити ефективну роботу, якщо кожен не буде доповнювати її тим, що має в дар від Бога. Бог може використовувати будь-яку людину для місіонерської роботи.
Куди
Марія Власюк
мрії?
приводять
Олександр Коропець
Табір «Пісочний» – мрії збуваються! А як ще назвати розповідь, в якій йдеться про «пісочні» мрії, які збуваються, про обіцянки, які виконуються, про натхнення, яке захоплює… Хто був на Волинському таборі «Пісочний» минулого літа, той знає, а хто ні, тому розповім. Протягом усього табору двоє молодих людей не могли дивитись один на одного без захоплення і зітхань, а в результаті він запропонував їй руку і серце, а вона… відповіла «ТАК». І все це відбувалось за цікавим сценарієм, з сюрпризом для нареченої. Він несподівано з’явився з-під столу, на якому лежали подарунки для нагородження команди табору і це тоді, коли її запросили для нагородження. Тут і радість, і квіти, і гітара, і до сотні свідків.
Все б залишилось цікавою молодіжною витівкою, коли б не весілля. Все виявилось дуже серйозно. Сергій на тому таборі прийняв хрещення і зробив пропозицію, а Оля прийняла одне з найважливіших рішень у житті. Знайомі були вже давно, пройшли важкі випробування дошлюбного консультування і… 17 листопада 2013 року в Любомльській громаді, що на Волині було весілля. І я там був, сік, чай пив і радів, і тоді зрозумів – благословенні Богом мрії — збуваються!!!
6
Пам’ятаю, як в дитинстві ми мріяли літати. І ця мрія здавалася нам цілком реальною. Ми знаходили найвищі місця у дворі і з розкритою парасолькою стрибали вниз. В ту мить нам здавалося, що ще трішки, і ми все-таки полетимо. В дитинстві ми мріяли багато. А от, коли виросли… Так варто мріяти чи ні? З цього запитання почав молодіжну зустріч в кафе «Бамбетель» ведучий Віктор Власюк 24 листопада. Наприклад, соліст музичного гурту «Важливо» Ярик Коберник вважає, що краще бути реалістом. Що ж, наші дитячі мрії сьогодні нам здаються дуже наївними. Але не потрібно забувати, що завдяки такій, здавалося б, наївній мрії навчитися літати ми сьогодні маємо авіатранспорт. До кінця зустрічі виявилося, що і Ярик про щось мріє: щоб гітара «строїла». Так, в дитинстві ми мріяли більше. Проте і вирісши, ми продовжуємо мріяти: поїхати на море, вступити до університету, стрибнути з парашутом, стати льотчиком… Учасники зустрічі, зробивши паузу у споживанні чудових страв закарпатської кухні, мали змогу проявити свої артистичні здібності, показавши свою мрію у пантомімі. Усім було весело. А Софія Масюк розповіла, що вона має спеціальний зошит, де записує свої мрії, і більшість з них здійснилися. Проте дуже рідко мрії здійснюються самі собою. Найчастіше до цього потрібно докласти багато зусиль. Але є і такі мрії, здійснити які ми просто не в змозі, як, наприклад, бажання Анни мати дитину (ця історія записана в 1 Сам. 1). Проте довіривши свою мрію Всемогутньому Богу, вона отримала те, що дуже бажала. Ну що ж, мрійте, довіряйте свої мрії Господу, не лінуйтеся, і ваші мрії обов’язково здійсняться. А ще, приходьте на «Бамбетель», запрошуйте своїх друзів, і ви станете учасниками незабутніх вечорів, де у затишній атмосфері зможете знайти відповіді на хвилюючі запитання, поділитися своїми думками, зустрітися з новими друзями, послухати живу музику і, звичайно ж, скуштувати смачні домашні страви.
Голос Надії №112 січень 2014
Анатолій Ярчак
Київ – місто надії Під такою назвою на початку жовтня почалась в столиці України широкомасштабна євангельська робота, яка охопила не тільки Київ, але й міста, що знаходяться поруч: Бориспіль, Бровари, Ірпінь, Боярка, Вижгород, Васильків і т.д.
Метод повної євангелізації
Її мета — євангелізація у мегаполісах. Київ став першим «містом надії», однак подібні заходи заплановано провести в кожному обласному центрі України. Щоб максимально ефективно досягти людей Божою вісткою, євангельську роботу проводять в три етапи по методу повного євангелізму: сіяти, збирати, зберігати.
Посів Отже, перший етап «посів» — це підготовка до євангельських програм, що мають відбутися в березні 2014 року, він означає пошук людей, зацікавлених у вивченні Біблії. Для виконання цієї місії були запрошені волонтери: медики-місіонери, біблійні працівники, літературні євангелісти а також молодь. Київ був поділений на місіонерські поля, на чолі з пасторами місцевих громад. Місіонери працюють на цих територіях, а також в містах
поблизу Києва, стукаючи в кожну квартиру багатоповерхових будинків, пропонуючи людям духовну літературу, газети, біблійні уроки. Волонтери, які присвятили себе праці на Божій ниві, будуть трудитися тут аж до травня 2014 року. Їм допомагають пастори з усіх конференцій Українського уніону, які згідно графіка приїжджають на один тиждень до Києва, щоб попрацювати разом з волонтерами. Крім методу роботи «з дому в дім», з метою знайомства людей з Божою церквою та істиною, в домах молитви проводяться заходи по оздоровленню населення: програми відновлення зору, позбавлення від шкідливих звичок, школа здорового харчування, тощо. На
ці програми запрошуються жителі столиці та області.
Збір Другий етап євангельської роботи — це «збір» або «жнива», він буде відбуватися в березні. Тоді, уже знайомі з програмою люди, яких знайшли і з якими подружилися місіонери, будуть запрошені на євангельські програми, що одночасно проходитимуть в декількох місцях в самому Києві та містах поблизу.
Зберігання Тих, хто укладе завіт з Богом через хрещення, протягом наступних двох місяців будуть відвідувати волонтери, підтримуючи на початку їхнього духовного життя та утверджуючи їхню віру в Бога. Це буде третій етап — «зберігання». На даний час робота проходить добре: місіонери вже знайшли зацікавлених у вивченні Святого Письма, проводять з ними біблійні уроки. Є звичайно і свої труднощі: багатьох немає вдома, вони до вечора працюють, багато людей відмовляються і закривають перед місіонерами двері. Однак, слід пам’ятати, що робота Божа здійснюється «Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот». (Зах.4:6)
Голос Надії №112 січень 2014
7
44,
0€
Жанна та Олександр Жаловаги
«Деякі відмовляються служити Христу своїми природними здібностями, посилаючись на те, що інші мають для цього більше талантів та обдарувань. Але у притчі про таланти так не сказано. Коли господар дому покликав своїх слуг, він вказав кожному на його роботу». Е. Уайт «Дорога до Христа».
Ось я, пошли мене Так склалося з самого початку, що у нашій молодій сім’ї, служіння займає значну частину нашого часу. Ми відвідуємо невеликі громади зі словом проповіді і співом. Більше трьох років відвідуємо в’язниці-колонії у Волинській області. Там нас завжди чекають, як спраглий чекає ковтка свіжої води. Для цих людей звістка про покаяння у гріхах і Боже прощення є особливою надією. Але навіть цього виявляється замало, коли Господь простягає свою руку і вказує нам на потреби суспільства. Ми зрозуміли важливий принцип і намагаємося не відступати від нього. Коли Господь закликає працівників, то єдина відповідь може бути: «Ось я, пошли мене». Серед життєвих клопотів може бути багато причин, щоб відступити і зайнятися своїми проблемами. Але коли починаєш займатися
8
Ось я, пошли мене доброчинністю, тоді помічаєш, як Господь вирішує всі твої проблеми. Примножує тобі таланти, а з ними з’являються і нові можливості.
Крик про допомогу Господь дивним чином відкрився нашій сім’ї у соціальному служінні ближнім. Це стало для нас можливим коли ми познайомились з реабілітаційним центром для молоді «Джерело життя». Ці молоді люди обмежені недугами, але серця їх не мають кордонів. Вони жадають дружби, любові і спілкування. Тому окрім потреби у гуманітарній допомозі ми почули і крик про допомогу від деяких сімей та молоді. Проблеми є в кожній родині, але в сім’ях інвалідів це трагедія. Ми запропонували для них лекції у формі проекту: «Відносини в сім’ї». Наші лекції стали відвідувати більше тридцяти чоловік молоді та їх рідних, які також приєдналися до нас.
Наші сонячні дітки До того ж нам Господь послав ще дітей із синдромом Дауна. Після молитви Господу на сімейній раді, пішли до наших «сонячних діток». Ми відразу поділилися нашою радістю спочатку в громаді «Ковчег»,
Голос Надії №112 січень 2014
потім в першій і в третій громаді м. Луцька, і до нас почали приєднуватися нові помічники-волонтери. Господь іде попереду цього, адже Він служив тут на землі таким же нещасним.
Акції доброти Першу акцію провели в церкві «Ковчег». Ми подарували квіти та листівки нашим друзям. Їх тоді прийшло 25 осіб, в тому числі їх вихователі.
Другу акцію ми провели в першій громаді міста Луцька, там вже прийшли сім’ї з дітьми з синдромом Дауна і наші друзі з «Джерела життя». Перша церква по особливому зустріла їх усіх і служіння та подарунки у вигляді фруктового набору були приправлені любов’ю. Сьомого грудня, третя Луцька громада влаштувала благодійний концерт з нагоди міжнародного
Будьте очима сліпому, Голодному хліба окрайцем, Оселею будьте бездомному, Нещасному вранішнім сонцем.
дня інвалідів. Діти, молодь, відділи сім’ї та «Тавіфи», керівники громади — все чудово організували. Спів нашого невеликого хору, молодіжної групи і особливо дитяча програма викликали радість на обличчях гостей і відбиток Божої любові. Діти дарували всім гостям сердечка з сюрпризом, а також фруктові набори. Ми разом співали прекрасну пісню «Мир вам» а потім ще кілька інших християнських пісень. Коли закінчився концерт, пастор запросив дітей та молодь з числа гостей прийти на суботню школу. Коли ми знову зустрілись з дітьми, вони постійно запитували: «Коли ми вже підемо на суботню школу?»
Служіть Господу Тепер у нас є помічники у соціальному служінні — це молодь, пастори громад та їхні дружини. Але дуже важливу допомогу нам надали Віталій і Марія Шевчуки. Сказати лекцію це нескладно, але обійняти і притиснути до серця і ще потім влаштувати чаювання — це запам’ятовується. Вони по-справжньому познайомили їх з Ісусом. Наш сімейний досвід може стати реальним досвідом наших адвентистських сімей і кожного особисто. Ми знаємо що і у вас є таланти, і такі ж досвіди з Богом! Нехай нас благословить Господь!
Віктор запитує: “Чи можна християнину святкувати Новий РІк?” Справа не в тому, можна чи не можна, а в тому, для для чого і як. Все, що ми робимо, завжди має проходити через фільтр цих двох питань. Для чого я входжу у святкування Нового Року? Щоб пострибати на дискотеці, витратити гроші на мішуру і наряди, щоб вночі від пуза наїстися «всього-всього», щоб влаштувати собі свято, щоб було весел–весело ... ну хоч раз в році? ... Чи щоби хоч раз на рік нагодувати голодного або принести свято в життя знедоленого, щоб разом зі своєю християнською родиною переосмислити минулий рік, подякувати Богові за те, що Він дарував, і так само разом зробити наступний крок у житті. Як святкувати? «Не любіть світу, ані того, що
в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови
Будьте ногами хворому, Руками будьте безрукому, Допомогою будьте скорою, І ніколи не будьте розлукою. Не доламайте ніколи надламане, І не зруйнуйте своїми руками. Пам’ятайте, що всім знедоленим Ми є вічними боржниками. Марта Гончар
Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1Iван.2:15-17)
Гадаю, ці слова відфільтровують практично все, що сьогодні передбачається робити для святкування Нового Року. Господь Бог не має нічого проти того, щоб люди раділи життю і відзначали свята, проблема тільки в тому, що люди осягають сенс радості не в Його школі, а за партами світу цього ... Тому головне моє побажання вам, Вікторе, таке: нехай наступаючий рік стане для вас часом, проведеним в школі Христа. Нехай Сам Ісус вчить вас правильно дивитися на світ, на себе і на Шлях Порятунку. Божих вам благословень! Джерело: www.bible.com.ua
Руслан Бабій
Розлучення та повторний шлюб
У сучасному суспільстві спостерігається тенденція знецінення інституту шлюбу. Сім’ї відводиться незначна роль. У результаті цього багато молодих людей не бажають укладати шлюб, а ті, хто все-таки створили сім’ю, при різних труднощах або непорозуміннях з легкістю розлучаються. Продовження. Початок читайте у попередньому номері. 3. Швидше за все, Матвій залишає відкритими «двері» для розлучення на підставі різних видів сексуальної аморальності. Апостол постає перед нами як церковний політик, який прагне примирити розходження, знайти рівновагу між строгістю і милістю, вимогами учнівства і повсякденними реаліями. У будь-якому випадку, перед нами процес адаптації, зумовленої практичними міркуваннями. 4. Як зауважує Девід Хілл, «вони фактично обумовлюють привабливість шлюбу можливістю легкого розлучення!»1 5. У даному контексті не можна припустити, що мова йде про два типи учнів: одні здатні вмістити вчення про розлучення, а інші — ні. Швидше, фраза «але кому дано» — алюзія на 13:11: «Вам дано пізнати таємниці Царства Небесного». Оскільки таємниці Царства дано знати Ісусовим учням, то їм належить і дотримуватись Його вчення без винятків (28:16-20). Навіть якщо учням доведеться «оскопити себе» відмовою від шлюбу; навіть якщо християнські чоловіки позбавляються звичайної чоловічої прерогативи давати своїм дружинам розлучення, — його слід виконувати, знаючи, що Бог дає і силу до послуху. Ті, хто не здатний вмістити вчення про розлучення — аутсайдери, на зразок фарисеїв (які залишаються закритими і чинять опір владі Ісуса).
Матвія 5:31-32 «31 Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового. 32 А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб». (Мт. 5:31,32)
Ці вірші стверджують: чоловік, який розлучається з дружиною, робить її перелюбницею, а чоловік, який бере собі законно за жінку розведену, теж чинить перелюб. Судячи з усього, тут заперечується реальна дієвість розвідного свідоцтва: шлюб як і раніше залишається в силі. Якщо розлучена жінка знову вийде заміж (наприклад, заради юридичного та економічного захисту), вона де-факто зраджує своєму колишньому чоловіку, який її відпустив; і чоловік, який взяв її за дружину, також буде чинити перелюб проти її першого чоловіка. Згідно постанови про розлучення з книги Повторення закону, воно визнається дійсним лише у разі «перелюбу» (див. значення слова «перелюб» вище). 1
10
Hill 1972, 281.
Тому Матвій ставить перед християнськими чоловіками більш високу планку. Вони повинні взяти на себе повну моральну відповідальність за міцність своїх шлюбів, — за тим єдиним винятком, коли «перелюб» може покласти шлюбу кінець. Тут, як і в Мт. 19 міститься заборона на розлучення, окрім причини перелюбу.
Луки 16:18 «18 Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб». (Лук.16:18)
У Луки виходить: чоловік не повинен ні розлучатися з дружиною, ні одружуватись з розведеною. Це лаконічне формулювання виключає можливість нового шлюбу після розлучення для обох партнерів.
1 Послання до Коринтян 7:1-16
«1 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. 2 Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. 3 Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. 4 Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. 5 Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. 6 А це говорю вам як раду, а не як наказа. 7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так. 8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. 9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися. 10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком! 11 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини! 12 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її. 13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його. 14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі. 15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. 16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш
Голос Надії №112 січень 2014
чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини? 17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую». (1Кор.7:10-17)
Цей уривок — хронологічно найбільш ранній з новозавітніх текстів про розлучення. Він надзвичайно цікавий тим, що Павло свідомо адаптує Ісусове вчення про розлучення, відоме йому з переказів. Коринтяни запитують Павла чи суворі юдейські закони зобов’язують всіх, принаймні чоловіків, вступати в шлюб з християнами2. Деякі, можливо, не хотіли вступати в шлюб і запитували Павла чи можна їм залишатися в безшлюбності3. Теми які розглядаються в цьому уривку: a. Павло різко відхиляє радикальний аскетизм і радить продовжувати жити повноцінним подружнім життям і не утримуватися від інтимних відносин (7:7). b. У 7:8-9 апостол радить неодруженим, незаміжнім і вдовам відмовитися від вступу в шлюб, — хоча ця порада не торкається тих, в кого вирують сильні пристрасті. c. Потім він переходить до директив щодо розлучення (7:10-16). У тому числі він звертається до тих, хто має чоловіка чи дружину не в церкві. (7:12-17). Павло на єврейський манер використовує пасивну форму стосовно до жінки («бути відокремленою»), та активну форму стосовно до чоловіка («відпускати»), але його коментарі припускають елліністичні звичаї Коринфа, де жінки мали право ініціювати розлучення (10:13!). У плані євангельських традицій, формулювання Павла найближче до Мк. 10:11-12: заборона на розлучення так само відноситься до чоловіка, як і до дружини. На відміну від євангелістів, Павло не називає повторний шлюб перелюбом, але все ж вважає його небажаним.
спасіння невіруючого партнера існує, — тому віруючий зобов’язаний залишатися в шлюбі доти, доки можливо. Однак, якщо виникне ситуація коли невіруючий вирішить розірвати стосунки, у віруючого не повинно бути сумнівів як йому поводитися: «Нехай відділяється». Бог покликав нас (тобто Церкву, громаду народу Божого) до миру. Участь в очікуванні «Нового світу» важливіша, ніж спроба врятувати потопаючий човен шлюбу з людиною, якій цей світ непотрібний. Чи означає фраза «брат чи сестра не пов’язані», що віруючий вільний у такій ситуації вступити в новий шлюб? Про це Павло прямо не говорить. Загальний принцип Павла в 1 Кор. 7 очевидний: a. Неодруженим чи вдовам краще не змінювати свій статус (7:8, 17-24, 25-27, 39-40). b. Краще залишатися одному і всього себе присвятити служінню Господу (7:32-35). Однак не менш очевидно, що принцип не носить безумовний характер (принаймні, для вдів і дівчат). Якщо вони вирішать вийти заміж, то не згрішать. Більше того, іноді це навіть краще, ніж «палати пристрастю» (7:9, 28, 36-38, 39).
Чи була дана така ж свобода віруючій жінці, яку залишив невіруючий чоловік? Ні в Павлових посланнях взагалі, ні в 1 Кор. 7 зокрема, ніщо не заперечує таку інтерпретацію. Загалом у цьому відривку не складається враження, що Павло категорично забороняє повторний шлюб для віруючих. Швидше, він запрошує їх роздумувати над тим, як найкраще можна послужити Богові в «та-
кій ситуації» (7:26).
Божа воля
В 1 Кор. 7:12-16 Павло розглядає нову тему, якої Ісус не торкався. Вона могла виникнути саме в обстановці місіонерської проповіді, де був чіткий контраст між віруючими і невіруючими, громадою вірних і світом. Як бути з шлюбами між християнами і нехристиянами? Ймовірно, в більшості випадків, ці шлюби були укладені ще до навернення чоловіка або дружини в християнство. Легко уявити, як такі обставини могли створити серйозні конфлікти у шлюбі: один примкнув до дивної єврейської секти з дивними обрядами і зібраннями, а інший залишився осторонь, спантеличений або навіть переповнений осуду. Що робити? Частина коринтян висловлювала сумнів у доцільності збереження таких шлюбів. Останній аспект Павлових настанов — не розривати змішані шлюби: Якщо ж невіруючий відділяється, нехай відділяється. У такому випадку брат чи сестра не зв’язані. До миру покликав нас Бог (1 Кор. 7:15). Тут міститься важлива думка: приналежність до християнської громади вимагає більшої вірності, ніж вірність шлюбу. Лінія, що відокремлює нове творіння від старого, може пролягати через шлюб. Проте, надія на
Постійність шлюбу між одним чоловіком і однією жінкою, це буквальне втілення Божої волі про творіння, а також образ довго очікуваного есхатологічного союзу Христа і Церкви. У цьому контексті шлюб ніколи не може бути ефемерним: адже він вказує на кінцевий задум Бога про викуплення. Тому ті, хто у Христі, повинні, що би не сталось, уникати розлучення. Розлучення не сумісне з Доброю вісткою про примиряючу Божу любов. «Є тільки один гріх — гріх перелюбу, який може поставити чоловіка або дружину в таке положення, коли вони можуть бути вільні в очах Божих від шлюбної обітниці4». «Напередодні завершення історії цієї Землі, сатана буде працювати на повну силу таким же чином і за допомогою тих самих спокус, якими він спокушував древній Ізраїль якраз напередодні їхнього входу в землю обітовану. Він буде розставляти пастки для тих, хто стверджує, що дотримується Божих Заповідей, і перебуває біля кордонів небесного Ханаану. Він буде використовувати всі свої сили, щоб заманити душі і піймати вибраних з Божого народу в їх слабостях. Сатана повний рішучості знищити своїми спокусами — осквернити блудом душі тих, хто не підпорядкував свої пристрасті вищим силам свого єства, хто дозволив своєму розуму плисти за течією потураючи тілесним пристрастям»5.
2 Мішна Yebamalft 6.6, Талмуд, видання Сайкина 1 тому. 411 стр. 3 Комментарий Адвентистов Седьмого Дня Глава 7, 1-е Послание к Коринфянам
4 Е. Уайт «Християнська родина» 5 Е. Уайт «Свидетельства об интимных отношениях, супружеской неверности и разводе»
Змішані шлюби
Голос Надії №112 січень 2014
11
“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт
100. Яким чином ми можемо проявити нашу вдячність і любов до Бога? «Бог дозволяє нам виразити нашу оцінку Його милості через віддане служіння ближнім. Це єдиний шлях, щоб проявити вдячність і любов до Бога. Іншого шляху Він не передбачив» (Поради з адміністративно-господарських питань, с.18-19).
101. Чи знищує Бог? «Бог нікого не знищує. Грішник сам робить це своїм нерозкаянням» (Свідоцтва для церкви, т.5, с. 120).
102. Як ми можемо дізнатися волю Божу? «Є три шляхи, якими Бог відкриває нам Свою волю, щоб привести нас до Себе і навчити приводити до Нього інших. Бог відкриває нам Свою волю через Своє Слово — Святе Письмо. Його голос також чуємо в ділах Його Провидіння... Є ще один шлях, через який чуємо голос Божий — звертання Святого Духа, який впливає на серце і відображається у нашому характері» (Свідоцтва для церкви, т.5, с.512).
4.01 – Обласний молодіжний вечір. м. Луцьк («Ковчег»), о 18.00. Довідки за телефоном: (063) 837 28 38. 8-18.01 – Десять днів молитви за великі міста та єдність Всесвітньої Церкви. 11.01 – Обласний молодіжний вечір. м. Ільниця, о 16.00. Реєстрація музичних пожертв за телефоном: (098) 780 17 81 Ангеліна. 18.01 – Обласний молодіжний вечір. Львів-2, вул. Короленка,1, о 19.00. Довідки за тел.: (093) 667 25 58. 14-23.02 – Зимова євангельська програма «Дивовижні факти загублених міст». База відпочинку «Барвінок». Євангеліст Антонюк О. І. Довідки та реєстрація за телефоном: (063) 177 30 13 Уляна.
А ви знаєте, що... ... Протягом кожного літа, звичайний план Елен включав у себе від восьми до десяти табірних зібрань. Інколи їй доводилось виступати в протестантських церквах, в’зницях, на євангельських зібраннях, які відбувались на вулицях і площах міста. У 1879 році вона проповідувала під час круїзу, подорожуючи кораблем по річці Міссісіпі. У 1877 вона виступала на зібранні присвяченому стриманню у місті Батл-Крик, штат Мічіган. П’ять тисяч присутніх слухали її з великою увагою протягом 90 хвилин.
Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net На обкладинці — учасники місіонерського конгресу у м. Торунь, сторінка 5.
“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників