Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня
Ільниця мріє с.3
Історія церкви с.10
Жива віра с.7
Оксана Козунь: Тому що люблю с.2 Ковель: для молодих і сімейних с.4
«Самсон» не забуває про дітей с.5 Особлива думка для угорців с.6
Людмила Калдарє
Християнська співачка Оксана Козунь відвідала Тячівщину, що на Закарпатті з однойменним сольним концертом. Ще зовсім недавно Оксана співала на великих сценах України та Європи. Брала участь у всеукраїнських і міжнародних конкурсах та фестивалях. Оксана співала для перших людей країни: президентів, міністрів, генералів. Маючи престижну роботу, визнання та можливість професійного росту в шоу-бізнесі молода співачка, раптово для всіх, кардинально змінила своє життя. Будучи щирою православною вірянкою, Оксана щодня читала Біблію та щонеділі ходила до церкви. Була вірною Божим принципам, наскільки їх розуміла, як у особистому житті, так і на роботі. Але познайомившись з адвентистами сьомого дня і почувши істину, Оксана Козунь вирішила своїм талантом прославляти Бога. 3 січня на вечірньому богослужінні в с. Руське Поле Оксана розповіла історію нелегкого життя у період прийняття істини та запропонувала до уваги присутніх чудовий спів на славу Господа. Наступного дня в с. Кричево в молитовному будинку відбувся її сольний концерт присвячений любові, в якому приймали участь концертмейстер Олександр Самойленко та ведуча Людмила Калдарє. Свої авторські пісні та відомі світові твори співачка передавала з особливим натхненням. Пісні про кохання, про материнську любов допомогли глядачам зрозуміти, що всі хороші почуття людям дав Сам Господь, але любов людей ніколи не зрівняється з Його любов’ю. Повний зал глядачів мав змогу після програми почути з уст співачки про те, чим їй довелось пожерт-
2
вувати заради істини. Але більше всього їх вразила простота та щирість Оксани. Оксана Козунь завершила свій приїзд на Закарпаття благодійним концертом в будинку культури м. Тячів. Завдяки щедрості близько п’ятисот глядачів, було зібрано 6500 грн. на потреби Тячівської районної лікарні. Також організатори концерту, Церква адвентистів сьомого дня, приготували гостям подарунки — диски про місіонерську роботу в Африці, книги «Велика боротьба», «Дорога до Христа» та інші. «Мені дуже сподобалась краса Карпат, але більше — гостинність та щирість людей. Надіюсь, що це не остання моя поїздка на Закарпаття», — саме такі враження співачка отримала від перебування на Тячівщині.
Голос Надії №113 лютий 2014
Данiела Саксон
У Ільниці молоді люди говорили про мрії Понад 200 молодих людей вирішили стати по-справжньому щасливими, здійснюючи свої мрії разом з Богом. 11 січня в приміщенні церкви АСД с. Ільниця відбулася обласна молодіжна зустріч під загальною назвою «Мрії». На цю зустріч з’їхалося понад 200 молодих людей з різних куточків Закарпаття, а також порадували своєю присутністю 45 гостей з Ковеля та Рівного. Почалася зустріч з діалогу ведучих, а впродовж всього служіння виконувалися чудові музичні твори. Панувала приємна атмосфера. З настановами із Слова Божого звернувся до присутніх Віктор Власюк. Найбільш цікавою частиною молодіжного вечора була дискусія. Її проводили запрошені гості — Віктор Власюк та Артем Щербанюк. Вони змогли створити атмосферу довіри, тому активну участь у дискусії брали всі присутні. У кожного був свій погляд і своя думка на питання, поставлені ведучими: «Що ж таке мрія?», «Чи потрібно мріяти?», «Які мрії повинні бути у християнина?». Після конкурсів і знайомств у організованих групах, крок за кроком ведучі звертали увагу юнаків і дівчат на обговорення головних питань. Бог — Творець Всесвіту, вклав у нас Свою здатність творити, перетворювати світ за допомогою уяви, фантазії, мрії. Господь вкладає в нас мрію для того, щоб допомогти нам зрозуміти, для чого ми народилися на цій землі і яке призначення нашого життя. Тому ми повинні зрозуміти, що ми ніколи не зможемо стати посправжньому щасливими, поки не почнемо здійснювати свої мрії разом з Богом. Здійснюючи свою мрію, ми починаємо більше розуміти і любити Його, вірити і бачити Його силу, закладену в нас, усвідомлювати кінцевий результат здійснення Божої і нашої мрії, прихованої в любові до Бога, ближнього і всіх людей, оточуючих нас. У нашої мрії завжди є задум Бога — прославити Його, бо ми створені Ним і для Нього. Завжди пам’ятайте, що мрії збуваються, коли йдеш назустріч Богові.
Після цієї захоплюючої програми, всю молодь запросили до малої зали на святковий обід і для кращого знайомства одне з одним. Валерій Левицький
Слідопитські місіонерські подорожі дорогами апостола Павла Канікулярні слідопитські школи навчали підлітків використовувати усі можливості для виконання доручення Ісуса Христа, а також допомагали здобути практичні навики, які знадобляться їм у житті. З 5 по 7 січня 2014 року в с. Дроздні Ковельського району, в домівці керівника ковельських слідопитів Віталія Климчука, та на базі першої луцької громади проходили канікулярні слідопитські табори. Протягом трьох днів 65 дітей і дорослих з Ковеля, Володимира– Волинського, Любешова, Костополя, Луцька, Рівного, Підгайців та Привітного подорожували місіонерськими дорогами апостола Павла. Подорож вдалась дуже насиченою. Кожен день розпочинався ранковим сторожем. А опісля звичні заняття: біблійний урок (капелан табору Валерій Левицький та Андрій Савін), орієнтування на місцевості
Голос Надії №113 лютий 2014
3
Геннадій Савчук
У Ковелі молодь підводила підсумки і «задавала тон» Перша субота Нового року стала насиченою подіями для молоді ковельської громади. Тут зустрічали гостей і проводили урочисті богослужіння.
по карті, яку розробив головний топограф волинських слідопитів дядя Жора (Григорій Антонюк). Також потрібно було визначити погоду за прикметами, і навчитися будувати укриття підручними засобами (Віталій Климчук та Павло Швайковський). Кожен учасник міг випробувати себе в ролі парашутиста, повиснувши в парашутних обладунках на високій яблуні, ну і звичайно було вогнище. Учасники одного із таборів відправились в соціально-місіонерську подорож: розбившись на групи роздавали газети по домівках і одночасно прибирали сміття на вулицях. А інші займались прибиранням молитовного будинку Луцьк–1, ремонтуючи замки та миючи усе, що можна помити. Кухонними питаннями подорожі займалися Неля Левицька, Таня Климчук та члени луцької громади. Метою цих канікулярних таборів було показати дітям палке бажання Павла виконувати доручення Ісуса Христа і те, як він використовував всі можливості для цього. На цьому канікулярному таборі діти поглибили свої біблійні знання, а також навчилися багатьох корисних справ, які їм знадобляться у житті. Ну і звичайно нові знайомства, нові друзі, і велике бажання нової зустрічі. Олена Оніщук
Слідопити відвідали дитячий притулок Новорічна програма для дітей із притулку була наповнена і приємним, і корисним. В неділю, 29 грудня 2013 року, клуб слідопитів першої луцької громади, відвідав Рожищенський дитячий притулок. Діткам-підліткам сподобалась історія про Йосипа та його нелегке життя. Один хлопчик сказав, що як Йосип був у в’язниці і дуже хотів повернутися додому, так і вони хочуть залишити це місце, і швидше повернутися додому. Дошкільняткам розповіли про творіння і виготовили разом з ними новорічні листівки. Слідопити співали з ними християнські пісні, а також провели майстер-клас по плетінню «браслета виживання». Найбільше дітлахам, звичайно, сподобалися солодощі, а також кожен з них отримав цікавий дитячий християнський журнал.
4
4 січня до Ковеля завітала Лідія Нейкурс, сімейний консультант та експерт по роботі з молоддю. За участю Лідії Дмитрівни в суботу ввечері молодь провела програму під гаслом «Дорожче, ніж золото». У віршах, піснях, сценках була розкрита тема християнських цінностей. По завершенню служіння молодь мала особливий
час спілкування. В теплій сімейній атмосфері, в дружньому колі, за вечерею обговорювали хвилюючі питання, що стосуються відносин та поведінки молодих людей. Присутні отримали вичерпні відповіді фахівця, кожен зміг почерпнути для себе повчальну інформацію. Подібні зустрічі приносять багато приємних вражень, об’єднують, навчають, підбадьорюють та залишають приємні спогади. Було радісно стати частиною такого гарного вечора спілкування. Людмила Шевчук
У Ковелі відбувся вечір зустрічі сімейних пар З метою єднання, відчуття єдиної родини та теплого сімейного кола у період новорічних свят до ковельської громади запросили подружні пари, членів неповних сімей, а також сім’ї приятелів та знайомих. Сімейний відділ першої ковельської громади провів 5 січня свято «Сім’я любові». Спеціально запрошена лектор із Києва, Лідія Нейкурс – сімейний консультант УУК виголосила проповіді на теми: «Складові частини досконалої віри», «Божа програма майбутніх надій», «Чому нам потрібен Святий Дух». Всі проповіді звучали просто, доступно і зрозуміло.
Голос Надії №113 лютий 2014
Особливим проектом 2014 року буде залучення учнів інтернату до занять спортом в клубі «Самсон» з перспективою продовження спортивної кар’єри. Вже вирішується питання довозу дітей з с. Головно до м. Любомль, де проходять заняття. Ольга Ношин
Супергерої теж зустрічали Новий Рік Арт-кафе «Бамбетель» зібрало молодь на Новорічну зустріч. На сімейному вечорі Лідія Нейкурс розкрила тему: «Що таке сім’я? Як вирішувати сімейний конфлікт». Відповідала на запитання, надавала індивідуальні консультації. Атмосфера свята була наповнена християнським теплом, радістю, любов’ю. Гості, які вперше завітали до церкви відчули, що Новий Рік можна зустрічати цікаво і весело в дружньому колі, порушуючи традиційну уяву про домашнє застольне святкування. Звичайно, приготували і святковий стіл. Головним блюдом вечора був вегетаріанський плов, який готувався за унікальним узбецьким рецептом. Кожна сім’я отримала в подарунок квітку, виготовлену із кульок, та цукерки із побажаннями. Протягом програми у залі звучали духовні пісні-караоке.
Цього разу зустріч Нового Року здивувала усіх присутніх. Обрана тема — «Супергерої» передбачала дрес-код. Близько двадцяти молодих людей взяли активну участь у новорічній програмі. Зустріч розпочали з обговорення супергероїв та самого факту їх появи у коміксах на початку минулого століття. Роздумували про причини, які спонукають людей шукати для себе героїв. Потім говорили про те, що біблійні «супергерої» були всього лише людьми, наділеними надзвичайною силою чи здібностями від Бога. Поговорили також і про реальних простих людей, які в критичних ситуаціях робили дивовижні вчинки: рятували життя абсолютно незнайомим людям, тощо. На завершення усі згодились, що з Божою допо-
Олександр Коропець
«Самсон» не забуває про дітей 9 січня представники спортивного клубу «Самсон» і вокально-інструментальний гурт Адвентистської церкви відвідали діток в Головенській спецшколі-інтернат, що на Волині. Музика, і дружнє спілкування, це найбільше з того, що можна подарувати від серця. А також ми привезли цим дітям іграшки, комп’ютер, одяг та взуття. Подяка сім’ї Фіалковських з Польщі, льотчикам Бродівського авіаційного полку, Олені Каменській, модельному агентству Kamenskaya Kononova за допомогу в зборі подарунків дітям.
могою кожен із нас може стати «героєм» для когось із близьких чи, навіть, далеких. Разом багато співали, грали в ігри. «Супергероїв» частували стравами американської кухні.
Голос Надії №113 лютий 2014
5
Форкош Дьозо, координатор відділу національних меншин в ЗК
Програми ефективного спілкування в угорських школах Берегова Берегово — єдине місто Закарпаття, де більше навчальних закладів з викладанням угорською мовою, ніж українською. У Берегово половина населення — угорці, а це 12800 жителів. Саме тому ми обрали це місто, щоби в угорських школах проводити тренінги, заняття з ефективного спілкування або комунікації.
Перші кроки Перші такі лекції ми проводили в червні 2013 року в трьох школах міста Берегово. Тоді вчителі цих шкіл ще не до кінця розуміли, що саме ми хочемо проводити, але різноманітні організації та фонди з Угорщини часто проводять у них медичні та антинаркотичні програми, тому вони погодились і нам надати можливість для проведення нашого заходу. Лектором був Жіґа Аттіла, який починаючи з 1998 року проводить подібні лекції в Угорщині. Його досвідченість та духовність стали благословенням в цьому нашому спільному проекті.
Програма здобуває популярність
Першого разу протягом 3 днів, ми провели близько 12 лекцій, на яких були присутні майже 400 дітей та 35 батьків та вчителів. Програма їм дуже сподобалась. Лекції охоплювали 5 тем про основи надійного та ефективного спілкування: думки, слова, вчинки, звички і характер. Вони були складені таким чином, щоби слухачі зрозуміли, яким повинен бути зв’язок та спілкування між батьками та дітьми, між вчителями та дітьми та між вчителями і батьками. І все це, звичайно, з християнської точки зору. Вчителям програма настільки сподобалась, що вони запросили нас продовжити її восени. Після закінчення програми ми запросили присутніх дітей в літній місіонерський табір. В серпні 2013 року його відвідали понад двадцять дітей зі школи. Дехто після табору почав відвідувати дитячу суботню школу в Берегівській громаді.
Нові плани, нові програми
У школі-інтернаті, де ми проводили програму, з допомогою угорського АДРА та за сприянням нашого брата з Угорщини Шімон Аттіли ми роздали більше 170 пакунків з продуктами харчування для бідних дітей. 22 грудня 2013-го року з допомогою служителя Берегівської громади Церкви адвентистів сьомого дня Олександра Зіборова, у місті був організований благодійний концерт. Зібрані кошти були спрямовані для оновлення опалювальної системи вищезгаданої школи-інтерната. Всі ці програми допомагають в тому, щоби Берегівська громада стала таким центром впливу, який пробудить у місцевих жителів інтерес до Слова Божого. Переклад — Біро Роберт
Нові території В жовтні 2013 року ми знову відвідали вже знайомі нам школи та провели подібну програму у новій школі. Цього разу ми досягнули близько 600 дітей та 100 батьків та вчителів. І нас знову запросили, щоби ми продовжили програму, тому ми домовились, що повернемось до них весною 2014 року. Потім ми плануємо знову запросити дітей на літній угорський місіонерський табір.
6
Голос Надії №113 лютий 2014
44,0 €
Таня Симівська
Літературні євангелісти в Мукачево «З 26 грудня 2013 по 5 січня 2014 р. в м. Мукачево випускники та студенти УГІ організували літературне служіння. 16 хлопців та дівчат протягом 11 (8 робочих) днів ходили з літературою з дому в дім. За цей час розповсюдили 360 книг, з них 140 книг по здоров’ю, на дитячу та сімейну тематику 128, і 92 книги на духовну тематику. Разом з ними роздали,близько 600 газет «Вічний скарб» та «Світло твого життя», а також буклети та уроки по вивченню Біблії.
наших «літературників». Я бачила в її очах іскру щастя і НАДІЇ… Я вдячна Богу, що Він дав нам можливість бути сіячами нетлінного зерна, тим посудом, який використовував для виконання Своєї Волі. Дякую організаторам, всім тим, хто підтримує подібні заходи. Ви допомагаєте людям бути ближче до Бога».
Тільки переваги Служіння молоді в Церкві ми розглядали з трьох позицій. По-перше, це допомога їм в духовному житі. Пройдуть роки, а вони будуть жити цими досвідами, які отримали під час літературного служіння. Та дружба яка вникає підчас спільного служіння зміцнює відносини та загартовує духовно. Я думаю, протягом свого життя вони не раз згадають цей час проведений у Мукачево. По друге, їх перебування в Мукачево, пожвавило життя Церкви. Вони мали можливість проповідувати в трьох громадах, ділитися досвідами літературного служіння в місті, і своїм співом та запалом підіймати дух і підбадьорювати членів громад. Потретє вони змогли донести літературу до тих людей, до яких ми ще не дійшли. Їм зустрічались ті, які вже мали «Велику боротьбу» і були знайомі з нашою Церквою, і ці зустрічі тільки посилювали позитивний вплив Церкви на цих людей. Тому на їх перебування в Мукачеві я дивлюсь з цих позицій. Нам би хотілось, щоб досвіди, які вони отримали почули і ви. Вони записали деякі з них і ми пропонуємо їх вашій увазі».
Сіячі нетлінного зерна «Наш досвід розпочався ще до того, як я приїхала в Мукачево, оскільки Господь направив мене саме туди, і тепер я розумію, що бажаючи послужити Богу і людям я особисто отримала ще більше благословень… Вдячна Богу за чудово проведений час, за привітних жителів Мукачево, за нових друзів, і за ті чудові досвіди, коли Дух Святий ходив разом з нами від дому до дому, розкриваючи серця людей для прийняття духовної літератури. Я переконана, що наші зустрічі з людьми — це лише початок для багатьох із них. І ми були свідками того, як люди робили свій вибір: хтось вирішив кинути палити, хтось — читати і досліджувати Біблію, і тільки один Бог знає, скільки рішень було прийнято, а скільки ще належить… Це мій другий рік літературного євангелізму. Він особливий тим, що я бачила миттєві результати. Я вірю, що тисячі ангелів раділи, коли в церкву прийшла літня жіночка, після того, як придбала духовні книги у
Досвід Віталіни Павленко
«На літературний євангелізм я поїхала вперше. Для мене це було щось нове і незвідане. Я очікувала дізнатися і відкрити щось цікаве і, зізнаюся, так і було. Мені сподобалося, що ми можемо служити Господу цим шляхом. Першого ж дня я дуже боялася. Напередодні ввечері ми з дівчатками зібралися в кімнаті і кожна із нас говорила Господу слова прохання і слова подяки. Я просила Бога допомогти мені подолати страх і послати потрібні слова для розмови з людьми. Сила молитви — це велика сила. Вже наступного ранку ми з подругою відчули дію молитви: люди відкривали двері для спілкування. Я пам’ятаю, як в той день нам відкрив двері один дідусь. Він запросив нас в будинок і запропонував, щоб ми показали книги які у нас є. Його зацікавили книги про здоров’я і він взяв у нас кілька, а також купив книги та розмальовки своїм онукам. Було дуже приємно чути його слова підбадьорення для нас. Іншого дня я ходила продавати книги з Юрою. Ми вже пройшли приватний сектор і поки Юра відійшов я сиділа відпочивала на лавці біля багатоповерхового будинку. Бачу, до лавки дуже повільно прямує ді-
Голос Надії №113 лютий 2014
7
дусь на милицях. Долаю свій страх і молячись вирішую спробувати запропонувати йому літературу про здоров’я. Не встигла нічого сказати, як він каже: «А навіщо мені здоров’я?». Я трохи розгубилася, але тут же у нас зав’язалася бесіда на цю тему. Раптом підійшов ще один дідусь і привітавшись почав розпитувати мене про книжки. Дещо його дійсно зацікавило і він купив книгу «Вам слід було б знати». Підійшов Юра і ми рушили далі дякуючи Богові за ще один вдалий досвід. Вже після Нового року я ходила з Юлею, яку майже не знала, але була дуже рада можливості у неї повчитися. Зайшовши в один з під’їздів, ми звернулися до Господа в молитві і почали дзвонити у двері. Відкрила жінка середніх років і тут же говорить, що вона реформатор і їй нічого не треба. Ми все ж вирішили запропонувати їй книгу «Велика боротьба», та вона сказала, що у неї є повне зібрання книг і про Яна Гуса і про Мартіна Лютера і інші. Переглянувши вона повертає мені книгу. Я не пам’ятаю, які слова я їй говорила, але вона все ж купила її. У цей момент я відчувала, як Бог говорить через мене. Мені сподобалося, що Юля вміє так радіти. Зайшовши в наступний будинок ми потрапили до жінки, яку дуже зацікавили книги про здоров’я. Але вона сказала, що грошей для покупки у неї немає. Ми заропонували їй книгу «Велика боротьба». Вона сказала, що піде спитає в чоловіка, бо він захоплюється історією. Коли вона відійшла ми почали з Юлею молиться, і знову відчули, як Бог відповідає на наші молитви. Вона купила у нас цю книгу, а ми були натхнені на подальший шлях. Я вдячна моєму братові, що він мені запропонував поїхати в Мукачево. Незважаючи на те, що були люди які закривали двері і говорили у слід не найкращі побажання, під час цих канікул я знайшла нових друзів і багато нових досвідів з Богом. Якщо Господь запрошує Вас на це служіння — погоджуйтеся з радістю».
Досвід Гліба Павленко
«Я навчався в Бучі і буквально з другого курсу вирішив, чисто з цікавості, поїхати просто приємно провести час з друзями, не знаючи що таке літературний євангелізм взагалі. Я уявляв собі це простим розкиданням газет від «хати до хати». Друзі, мені так все сподобалося і служіння з літературою, я навчився простій
8
комунікації з людьми всього за два тижні, до цього я був дуже боязкий в цьому плані, придбав нових друзів, нових невіруючих людей які були зацікавлені прийти до нас на богослужіння в суботу, і багато іншого. Ще один бонус який я пригадую — це зустріч Нового Року. Якщо ви одружені — зустрічайте Новий Рік у колі своєї сім’ї! Але якщо ви ще не визначилися і молодий перспективний ( –на ) — літературний євангелізм чекає. Не дарма кажуть: як зустрінеш рік, так і його і проведеш. Зустрічай його з нами в наступному році серед молодих і перспективних. Але не будемо забувати, що в житті необхідно навчиться розставляти пріоритети, якщо ми присвятимо себе на служіння цілком і повністю — Бог виповнить всі наші потреби і бажання. Цілий рік ми живемо більшою мірою для себе: у кого навчання, у кого робота, і знаю по собі — ми як християни останнього часу просто засинаємо в своєму адвентизмі. Якщо ви ще думаєте, що служіння, яке ми здійснюємо для цього світу потрібно людям зі світу, в більшій мірі ви помиляєтеся. Це служіння потрібно нам щоб не погас той вогонь у лампі, — це служіння і є тим маслом, яке таке необхідне сучасним молодим людям. Саме з цієї причини я і приїжджаю, вже п’ятий рік, на це служіння, хоча вже давно закінчив Бучу. Цей рік, а в принципі, як і всі попередні був сповнений досвідами. Кожна пара, яка виходила зранку з книгами, я впевнений, мала почуття страху або невпевненості. Але я помічаю, як горять очі тих переможців, які довіривши себе в руки Божі, ходили з будинку в будинок, від під’їзду до під’їзду сумлінно шукаючи тих людей, які були б зацікавлені в наших духовних книгах. Повірте, цей вогонь ви не придбаєте ніде, якщо не спробуєте рятувати інших. Адже здобуваючи інших для життя вічного ми рятуємо і себе. Хочу сказати, що кожні відкриті перед нами двері, обіцяли нам досвід: чи негативний, коли нас відкидали, чи позитивний, коли нас приймали. Ми практикуємо ходити парами, зазвичай, це хлопець з дівчиною. Це пом’якшує обстановку коли відкриваються двері. Для мене благословенним є той день, коли Бог допомагає продати духовну літературу, зокрема «Велику Боротьбу». Про це і хочу розповісти. Спочатку ми помолилися з іншою парою у дворі багатоповерхового будинку. І результат не змусив себе чекати. Стукаємо у двері, відкриває молода жінка, знаєте, відразу видно коли людина зацікавлена, а коли ні. Ми запропонували їй багато літератури по здоров’ю, дитячу і вона охоче взяла, але проблема — не може знайти свій гаманець, бігаючи по квартирі перерила все що можна, але не змогла знайти. В результаті діставши свої заощадження із скриньки розрахувалась за книги. Я зрозумів, що це саме та людина яку, можливо, Бог готував для нас. Найцікавіше — це була наша додаткова територія по якій ми не повинні були ходити в той день... Ми зробили презентацію «Великої Боротьби», вона зацікавилась і придбала її. Забравши у нас, за великим рахунком, півсумки книг. Я щиро вірю, що посаджене насіння обов’язково коли-небудь проросте. Адже не дарма літературні євангелісти говорять про «Велику Боротьбу» наступне: «це бомба уповільненої дії через яку діє Бог, приводячи заблукалих овець в лоно церкви».
Голос Надії №113 лютий 2014
Будемо ж молиться про тих людей, яким засяяло світло цього року. Щоб воно не згасло, але засяяло з новою силою наблизивши Царство Небесне».
Дідусь «Немає нічого кращого, ніж служити Богові. І новорічні канікули я присвятила літературному євангелізму, де змогла отримати нові досвіди з Богом, зміцнити свою віру і просто добре відпочити. Цього року наша група молоді здійснювала служіння в місті — Мукачево. За 10 днів служіння було багато різних цікавих досвідів. Особливо мені запам’ятався один з них, який стався на початку нашого служіння. Ми з напарником молилися, щоб Бог дав нам мудрості правильно спілкуватися з людьми. У цей день ми пройшли вже майже всю призначену територію. Люди були відкриті і купували книги більше за тематикою здоров’я та сім’ї. Коли ми підійшли до багатоповерхівки, яка була останнім будинком на цей день, ми молилися про те, щоб Господь благословив людей, які тут живуть і дав нам можливість розповісти про Бога. Ми постукали в квартиру і звідти почувся голос старого: «Натискайте на ручку — відкрито». Ми увійшли, і познайомилися з дідусем, який радо нас прийняв. Він переглянув нашу літературу і сказав, що точно не буде нічого купувати, але не дивлячись на це ми мали з ним розмову про Бога і розповіли йому про книги «Велика Боротьба» і «Христос — надія світу». Його дуже зацікавили ці книги, але в наявності у нас була тільки перша книга. Дідусь попросив, щоб ми йому її залишили, аби він переглянув і принесли іншу, і якщо він вважатиме за потрібне, придбає їх. Ми запитали його чи не хоче він помолитися і він погодився. Наша група протягом декількох днів молилася за нього. Коли в призначений час ми прийшли до нього, він узяв книгу і знову попросив переглянути її. У мене вже були сумніви на рахунок того, чи зацікавить його ця книга, бо за книгу «Велика боротьба» він не сказав ні слова. Але наступного разу він запросив нас пройти в кімнату. На всіх стінах висіли ікони і на всіх полицях стояли духовні книги. Дідусь сказав, що його дуже зацікавила ця книга і він її не просто читає, а досліджує. Він купив у нас книгу «Христос — надія світу». І ще ми подарували йому книгу «Велика боротьба». Через цей досвід Господь показав мені, що деякі люди чекають коли ми принесемо їм духовні книги, щоб вгамувати їх спрагу. «А хто питиме воду, яку
Я йому дам, прагнути не буде повік ...» (Євангеліє від Іоанна 4:14 )
Молодь все ще читає! «Слава Богу, що в нашій Церкві є літературне служіння завдяки якому кожен охочий може стати вісником надії для того, щоб принести звістку про Божу любов до кожної оселі. Коли літературний євангеліст ходить з дому в дім він має можливість зустрітися з різними людьми, кожен з яких має свої переживання, проблеми і труднощі. Спілкуючись з цими людьми, ми можемо просто підтримати їх словом чи ділом, помолитися з ними за їх потреби і, звичайно ж, якщо є така можливість, залишити у цих людей літературу, яка допомогла б вирішити їх проблеми. Під час служіння на території міста Мукачево нам зустрічалися різні жителі цього старовинного міста: багаті, бідні, молоді, літні та спілкування з кожною людиною це новий досвід у служінні людям. Найчастіше на контакт йшли люди похилого або середнього віку, рідко коли у молодих людей знаходився час поспілкуватися або придбати котрусь з наших книг. Тому коли нам вдавалося поспілкуватися з молоддю і залишити їм щось з нашої літератури, то це запам’ятовується надовго. Коли місіонер стоїть перед дверима і чекає, що йому відкриють, він молиться, щоб спілкування, з жителями цього будинку було успішним. Коли двері відкриваються і там стоять два молодих хлопця, то відразу з’являється думка, що тебе зараз відправлять додому і навіть не захочуть вислухати. Але цього разу все було по-іншому. Мешканці цього будинку привітно зустріли нас і коли цим молодим людям була представлена наше література, один з них особливо зацікавився книгами про здоров’я і придбав «Ліки з Божої аптеки», але йти просто так не залишивши щось із духовної літератури не хотілося. Тому в хід пішла «важка артилерія» — місіонерська книга 2013 «Велика боротьба». На наш подив, молодий хлопець дуже зацікавився цією книгою, погортавши і розпитавши про що вона, він придбав її, пообіцявши, що обов’язково прочитає цю книгу. З вдячністю Богові ми покинули цей будинок. Слава Богу, що сьогодні ми маємо такі досвіди, які надихають і підтримують нас. Незважаючи на всю свою зайнятість і розвиненість сучасних технологій, молоді люди ще купують духовні книги і читають їх».
Голос Надії №113 лютий 2014
9
Валентин Шевчук
Діяльність колпортерів церкви Адвентистів сьомого дня на теренах Галичини і Волині у міжвоєнний період
Колпортаж в Церкві Адвентистів сьомого дня у міжвоєнний період був одним із самих важливих напрямків її місіонерської діяльності, націлений на поширення вістки на нових територіях і на придбання нових душ.
Надто важлива справа Духовні лідери Церкви у своїх зверненнях до членів церкви називали колпортерську справу «надто важливою ланкою в проголошенні трьохангельської вістки та найважливішою галуззю в рятуванні душ»1, «справою великих можливостей»2, «правою рукою нашої сили»3, а колпортерів — «лицарями хреста»4 та біблійною «армією Гедеона»5. К. Пьонтек писав, що вони працюють з великим посвяченням, наштовхуючись на різні небезпеки зі сторони світу, проте йдуть сміло від дому до дому, розносячи Слово правди. Як під час спекотних днів, так і серед сніжної заметілі, в погожий день і промочені дощем, — завжди при праці для Бога6. Ставлення населення до мандруючих книгонош було різним в залежності від території, віровизнання, культури та духовності людей. Цікаво як самі колпортери оцінювали ситуацію і описували свою працю: «… пройшли по селу і мали великий успіх в продажу книг» 7 «…люди не добре ставилися, казали залишити місцевість з причини того, що мої книжки є фальшивими»8,
Колпортаж (фр. Colportage — продаж, рознос, розповсюдження, поширення друкованої продукції по будинках та квартирах.) «колпортер зустрічає найрізноманітніших людей починаючи від невчених і зіпсутих, які не цінують нічого, що не приносить їм матеріальної користі. Такі люди будуть часто його ображати, але він ніколи не повинен занепадати духом»9, «…ці піонери йшли вперед з великим самозреченням, не звертаючи увагу на жодні 1 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1928, № 4. - S.19. 2 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1934, №11. - S.12 3 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1936, №10. - S.8. 4 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1935, №11. - S.2. 5 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1933, №11. – S.1. 6 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1934, №11. - S.12. 7 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1928, №1. - S.11. 8 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1928, №2. – S.31. 9 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1933, №11. - S.4-5.
10
poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
перешкоди зі сторони фанатичних визнавців пануючих церков та інші перешкоди»10, «два працюючих колпортери у місті приводять до страху ціле місто. Усі журналісти одразу описують, що їм загрожує велика небезпека…11, «на Волині, православний священик дозволив продавати біля церкви і навіть дав рекомендаційний лист у сусіднє село до свого помічника, щоб той дозволив йому продавати»12.
Преса, яка має розповсюджувачів
Керівник внутрішньої місії та колпортажу Західної конференції Польського уніону К. Новіцкі (К. Nowicki) в 1933 році досить влучно охарактеризував актуальність праці через друковане слово, як метод, що відповідав тому часу. «Сьогодні живемо у паперовому часі. Найважливішим чинником на наш час є преса, яка наповнила своєю продукцією цілий світ. Книгарні переповнені різного виду літературою, а в містах на кожному ринку і кожній вулиці продаються різноманітні журнали і брошури. Преса є потужною лише в тому випадку, коли вона має розповсюджувачів»13. Не даремно М. Васідлов, керівник колпортажу на Волині сказав, що там де сьогодні працює один колпортер повинно працювати п`ять14. Керівництво церкви чудово розуміло, що така кількість книгонош надто мала, щоб охопити населення Польщі, яке становило на той час 32 мільйони. Не безпідставно керівник колпортажу К. Новіцкі (К. Nowicki) апелює про те, що у цілій Польщі маємо 60 колпортерів. Коли кожному колпортерові дамо по 100 тисяч жителів, то 6 мільйонів громадян за рік будуть з трудом відвідані, а до інших 26 мільйонів кого пошлемо?15
Літературна першість
Адвентисти, у своїй діяльності з поширення літератури у спосіб праці парами та на віддалених від їх духовних центрів чи громад територіях, посідали чи не перше місце серед усіх християнських конфесій. Цікаво, що про цю діяльність повідомляв один з опонентів адвентистів, констатуючи факт їх активної місіонерської діяльності: «Багато людей, які думають, що
10 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1936, №10. - S.7-8. 11 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1933, №11. - S.1. 12 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1931, №8. - S.10. 13 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1933, №11. - S.1. 14 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1935, №11. - S.2. 15 Sługa zboru / Miesięcznik Warszawa: 1933, №11. - S.1.
Голос Надії №113 лютий 2014
poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. – poświęcony sprawom ASD w Polsce. –
Преса є потужною лише в тому випадку, коли вона має розповсюджувачів адвентизм є малозначною справою, якій можна легко протистояти, знаходяться у великому заблудженні. Адвентисти закладають фундамент під велику, міцну справу. Як мені відомо, ніяка релігійна конфесія не докладає так багато старання з огляду на розповсюдження літератури, як адвентисти. Вони є надто мудрими, маючи добре організовану систему праці, висилають із свого середовища велику армію колпортерів і через них розповсюджується щорічно багато мільйонів книжок, брошур і журналів, щоб заволодіти думками людей. Потім висилають інших, щоб зібрати рясний врожай до своїх громад». Колпортаж серед адвентистів Волині і Галичини не був винаходом польських чи українських адвентистів, а був лише сприйнятий і реалізований, як багаторічний досвід всесвітньої церкви. В 1849 році адвентисти в Америці видали свою першу брошуру. В той час вони не мали жодних типографій, ані організованої справи колпортажу. Друковані матеріали роздавали безкоштовно, а видатки на витрати покривали члени громад із власних заощаджень. Так було до 1881 року, коли адвентист Єжи Кінг (Jerzy King) представив керівникам Генеральної Конференції церкви АСД пропозицію щодо видання книжки, яка б охоплювала основи віри і яку б можна було продавати як інші книги і, таким чином, розвивати цю галузь. 1881 рік є початком організованої справи колпортажу, і першим колполтером був Єжи Кінг. З того часу видавнича і колпортерська справа стрімко зростала і станом на 1932 рік адвентисти у світі мали 58 власних видавництв, 3000 колполтерів, 219 періодичних видань та друкували книги на 146 мовах16. 16 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. – Warszawa: 1932, №4. - S.2.
Особлива увага
Про те, що колполтерській справі в церкві приділялась особлива увага свідчить тематика церковного часопису «Слуга збору» у міжвоєнний період, де у кожному номері розміщалася рубрика «Колпортаж». Тут подавалися статистичні звіти по конференціях про діяльність колпортерів, в яких вказувалася кількість проданих книг та виручена сума від продажу, наводилися надихаючі досвіди із праці колполтерів, друкувалися звернення керівництва церкви до молоді з метою присвятити себе цій справі17. Окрім того, починаючи з липня 1929 року почав виходити щомісячник «Відділ колпортерів» («Organ kolporterów»), спеціально призначений для книгонош. Друкований часопис ставив перед собою мету надавати допомогу кожному колпортерові, об’єднати колпортера з колпортером, а також з керівництвом.18 Як
...ніяка релігійна конфесія не докладає так багато старання з огляду на розповсюдження літератури, як адвентисти спонукання до більш плідної праці, а також для аналізу діяльності у кожному номері подавався звіт про працю кожного колпортера, у якому вказувалася загальна кількість днів і годин праці, кількість проданих книг і брошур та сума виручених коштів від продажу. Продовження читайте у наступних номерах. На фото: Книгоноші в праці, 1937 р. П. М. Колбач.
17 Sługa zboru / Miesięcznik poświęcony sprawom ASD w Polsce. – Warszawa: 1928, №1. - S.11. 18 Organ kolporterów №1, 1929 s.1
Голос Надії №113 лютий 2014
11
“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт
103. Хто є повелителем ангелів? «Яка картина постала перед ангелами! Їх славний Повелитель, сидячи у рибацькому човні, який гойдався на неспокійних хвилях, проголошував благу вістку спасіння людям, які тіснилися біля самої води. Христос, велич Неба, проголошував істини Свого Царства простим людям під відкритим небом» (Христос — надія світу, с.244).
104. У чому повинні були приймати участь ангели? «Вони пропонували свої життя. Ісус сказав їм, що... життя ангела не може сплатити борг... Ісус
також сказав їм, що вони повинні приймати участь — трудитись разом з Ним і в різні часи укріпляти Його... Ніхто не буде заважати їм споглядати все, що відбувається і вони повинні приймати діяльну участь в Його воскресінні» (Духовні дари, т.1, с.24-25).
105. Коли ангели перестали наражатись на небезпеку зі сторони гріха? «Саме через силу і дієвість Голгофського хреста небесні ангели захищені від відступництва. Без хреста вони б не мали більшого захисту від гріха, ніж перед падінням сатани» (Ознаки часу, 30 грудня 1889).
2.02 Обласна дитяча вікторина по книзі Йони, 10:00 м. Костопіль, Рівненської обл. 2–8.02 Тиждень відродження для молоді. Тема: «Як досягнути успіху в житті з Богом», ведучий Олександр Мєщеряков. Довідки за тел.: (063) 837 28 38. 8.02 Обласний молодіжний вечір у Волинській області, 18:00, Луцьк–1. 14–23.02 Програма «Дивовижні факти», ведучий Олександр Антонюк, БВ «Барвінок». Реєстрація за тел.: (063) 177 30 13 Уляна. 16.02 Арт-кафе «Бамбетель» презентує: Каріна Дрозда з темою «Шлюб — це не для мене». 17:00, м. Львів, вул. Довженка, 4. Довідки за тел.: (093) 399 75 70 Віктор Власюк.
А ви знаєте, що... ... Під час першого року перебування в Австралії, вона страждала на важку форму ревматизму, проте, недивлячись на постійний біль, вона написала за цей час 2000 сторінок і надіслала їх до Америки. Більша частина її творів була написана тоді, коли інші члени її родини спали. Перебуваючи в Австралії, у віці 72 років вона помітила один із випадків написання своїх книг, — вона писала холодного липневого ранку, — фактично о другій годині ночі, накрившись вовняною ковдрою. Ненакритими залишались лише пальці рук, щоб можна було вільно писати.
Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net
На обкладинці — Оксана Козунь, співачка, неодноразова лауреатка пісенних конкурсів. Фото із сайту www.oksanakozun.com “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників