Християнська газета Голос надії № 118

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Жива віра: Сни від Бога с.7

"Здорова нація" с.3 Прощання "Самсона" с.5

"Я і тато" с.6

Історія Ковельської громади с.10

Людмила Шевчук

Пам’ятні дати є у кожного: людини, держави, церкви. Є радісні пам’ятні дати, є сумні. Часто вони переплітаються одна з одною, бо в житті: горе і радість ідуть поруч.

Радість і горе йдуть поруч

Так трапилося і в першій громаді церкви Адвентистів сьомого дня в місті Ковелі. До радісної події 20-річчя з дня відкриття Дому молитви та 95-ї річниці проголошення євангельської вістки на Ковельщині готувалися заздалегідь. Та коли прийшов цей день — 24 травня 2014 року, в Україні (згідно останніх воєнно-політичних подій) трапилося горе. На Донеччині в боротьбі із сепаратистами та терористами загинуло 17 солдатів, із них 10 волинян. Один із загиблих — старший сержант із Ковеля Олександр Артемук. За рішенням Волинської обласної адміністрації 24, 25 травня оголошено Днем скорботи та Днем загальнонаціональної молитви всіх конфесій за мир в Україні. Суботнє служіння у церкві розпочалося співом хору “Отче наш”. Пастор церкви Мелись Володимир оголосив про радісну дату нашої церкви, та про День скорботи, і про День молитви. Помолився, взявши за основу вірш з Біблії: “Як любі осе-

1929 рік є згадка, що у Ковелі налічується 18 членів церкви Адвентистів сьомого дня, з них 15 білорусів, 3 росіянина. За всі часи розвитку церкви виділено чотири періоди. Перший: період Першої світової війни по 1921 рік. Другий: з 1929 по 1939 рік. Третій: з 1945 по 1991 рік. Четвертий період з 1991 року по цей час.

Спогади Василь Русин (один із активних членів у побудові Дому молитви) поділився згадками про те, як мріяли про власний дім для церкви, як планували, та як будували. Згадував про тих, кого вже немає, про щасливий день відкриття, про зростання церви. Саме через формування близьких сімейних стосунків, християни були дійсно один одному братами, сестрами. Любов, співчуття, жертовність і як результат — на даний момент церква налічує 395 осіб, крім того 176 дітей і 80 молоді. Силами церви, та з Божою допомогою за 20 років побудовано три молитовні будинки — у Ковелі (церква №2), у Любомлі, у Скулині. Придбано приміщення під церкву у Голобах.

лі Твої, Господи Саваоте!.. Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм“ (Пс.83:1-5).

Нелегкий шлях громади

Від секретаря Західної конференції Шевчука Валентина присутні почули цікаву розповідь, підкріплену слайдами, про історію виникнення адвентистського руху на Ковельщині. Всі дані отримані із періодики того часу, та із записів церковних книг. Цікаво, що перша згадка про перших адвентистів знайдена в церковній книзі м. Лодзь в 1919 р. У Варшавському архіві в записах за

2

Голос Надії №118 липень 2014

Щирі вітання В цей день громада приймала вітання від керівника Західної конференції Олександра Антонюка та скарбника Миколи Михайловського, а також від секретаря Українського Уніону Леоніда Волощука. Окреме вітання було від колишніх пасторів цієї громади. Слово мав Леонід Федорук, який поділився згадкою про відкриття Дому молитви. Він казав: “Коли молився Хименець Павло я відчував присутність Бога”. Пастор-ветеран проголосив для присутніх слова настанови і застереження: «Тільки будь сильний

та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом…» Іс. Нав.1:7; “Тож благаю вас браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтеся до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що є воля Божа, — добро, приємність та досконалість” Рим.12:1,2.

Між виступами братів лунали пісні хвали Богові з вуст окремих виконавців, молоді, дітей. В будинку панувала атмосфера єдиної сім’ї і відчуття скорого возз’єднання земної і небесної родини.

Тетяна Задерецька

У Львові поклали початок здоровій нації Дводенна соціально-пізнавальна програма пройшла 31 травня і 1 червня у Львові біля кінотеатру ім. О. Довженка. «Здорова нація» — вулична програма, покликана ознайомити львів’ян з основними деструктивними чинниками, які мають негативний вплив на здоров’я індивіда зокрема, та на стан нації в цілому; навчити основних принципів здоров’я; пояснити значення і важливість таких фундаментальних цінностей українців, як: шлюб, сім’я, материнство, здоров’я, віра в Бога. Основні напрямки проекту були проілюстровані чотирма стендами. Кожен із них представляв схематичне зображення проблеми (фотографії, факти, статистичні дані МОЗ та ВООЗ), а також шлях для її вирішення. «Невидиме рабство». Основні види залежності, від яких потерпає більша частина населення України. Тут: паління, алкоголізм, наркоманія, віртуальна залежність (лудоманія — залежність від азартних ігор, кібераддикція — ігроманія, інтернет-аддикція — залежність від інтернету). Для подолання цієї проблеми запропоновані «12 кроків позбавлення від залежності», які використовуються залежними у всьому світі, і взяті на озброєння у боротьбі з більше ніж сотнею залежностей. «Хвороби способу життя». Захворювання, які забирають життя українців. Причини виникнення, згубні наслідки, інвалідність. Тут: хвороби системи кровообігу (атеросклероз, стенокардія, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, інсульт), рак, СНІД, алергія, ожиріння. Як метод звільнення від хвороб способу життя і їх профілактики — «8 кроків здоров’я»: чиста вода, свіже повітря, сонячне світло, фізичні вправи, здорове харчування, відпочинок, стриманість, довіра до Бога. «Сім’я під загрозою». Аморальність, знівечення фундаментальних суспільних цінностей українців: материнство, шлюб, сім’я. Тут: зрада, розлучення, цивільний шлюб, аборт та їх наслідки. Як альтернати-

ва — християнський погляд на сім’ю та шлюб, чистоту відносин. «10 правил щасливої сім’ї». «П’ять мов любові». Визначення і застосування п’яти основних проявів любові: слова схвалення, якісний час, подарунки, акти служіння, фізичний дотик, як метод налагодження стосунків у сім’ї, та відновлення романтичних відносин у подружжі (за однойменною книжкою Гері Чапмена). Оргкомітет проекту отримав дозвіл від міської ради та районної адміністрації на проведення програми у центрі Сихівського масиву — на площі поблизу кінотеатру ім. О. Довженка. У програмі взяли участь 26 волонтерів — членів третьої львівської громади. За два дні вони роздали чимало газет «Вічний скарб», «Скарбничка», «Моя здоровая семья», посібники «Нове життя» та «Секрети сімейного щастя», буклет «Львів — місто надії». Протягом усього часу діяла молитовна група. Незважаючи на різке похолодання і дощ програма пройшла успішно. Надалі, при можливості, цю програму планують проводити біля Духовного центру третьої громади. Організатором програми виступив Відділ здоров’я третьої львівської громади церкви Адвентистів сьомого дня, за підтримки Відділу здоров’я Західної конференції.

Голос Надії №118 липень 2014

3

Ольга Ношин

Ольга Ношин

Конференція для медиків-місіонерів відбулась на «Барвінку» Чотириденна конференція для медиківмісіонерів підняла питання здорового раціонального харчування і висвітлювала крайні погляди на реформу здоров’я. 38 гостей приймала база відпочинку «Барвінок». Насичену програму 9-12 червня регламентував чіткий розпорядок дня: ранкова зарядка, духовні роздуми і сніданок передували лекціям, які починалися вже о 8:30. Після обіду — продовження конференції. Для збереження фізичного здоров’я і душевної рівноваги після кожного прийому їжі була спланована прогулянка, а кожні 45 хвилин лекційного часу — перерва. В програмі конференції п’ять доповідачів: Духовним здоров’ям заопікувався пастор Валерій Рябой. Він запропонував для роздумів тему: «Праведність Христа». Лідія Нейкурс представила низку тем про вплив емоцій на стан організму. Сергій Гор’єв розповідав про досвід організації магазину здорового харчування. Цього року спеціальними гостями стали лектори з Польщі. Беата Сьлєшинська — керівник Відділу здоров’я Польського Уніону представила до уваги присутніх дві лекції: «Вплив вегетаріанської дієти на розвиток новоутворів» та «Плюси і мінуси вегетаріанської дієти». Також вона поділилась досвідом роботи Відділу здоров’я у Польщі. Пастор Маріуш Майковський у лекції «Реформація здоров’я, чи деформація здоров’я», — говорив про крайні погляди на реформу здоров’я поширені серед деяких членів церкви, які замість того, щоб привернути увагу людей до здорового харчування, своїм «прикладом» лише відлякують їх. Щовечора, після лекцій, бажаючі могли поділитись досвідами та поспілкуватись. Організатор — керівник Відділу здоров’я Західної конференції Богдан Яремцьо.

4

Оксана Козунь завітала до Львова У Львові на благодійному концерті Оксани Козунь «Тому що люблю» зібрали понад 5 000 гривень для допомоги біженцям з Криму та східних областей України. Концерт відбувся у суботу 14 червня у великому залі Кінопалацу «Кіно» (колишній кінотеатр ім. О. Довженка) на Сихові, за сприяння церкви Адвентистів сьомого дня, голови Міської адміністрації Андрія Садового та Всеукраїнського благодійного фонду «Краще життя». Оксана представила увазі глядачів багато авторських пісень «Наша жизнь без любви не имеет смысла» із проекту «І прийде кохання», «Я не могу надышаться тобой», «Найсолодша любов» та інші, а також всесвітньо відомі хіти «You raise me up» ( Rolf Løvland, Brendan Graham «Secret Garden», 2002) та «Amazing grace» (John Newton (1725–1807). Присутні насолоджувались живим звуком, акомпанував Олександр Самойленко. Також усі могли послухати натхненну гру неодноразової переможниці музичних конкурсів, віолончелістки Соломії Канчалаби-Швайковської. Особливо сподобалась слухачам пісня Володимира Верменича на слова Миколи Сингаївського «Чорнобривці» у супроводі віолончелі. Концерт тривав півтори години. Репертуар співачки включав багато ліричних відступів, які наштовхували на роздуми про Бога, Його любов, Його жертву. Ведуча концерту Людмила Калдарє. Наприкінці концерту до уваги присутніх представили слайд-презентацію Бази відпочинку «Барвінок», яка надає притулок біженцям з АР Крим та східних областей України: серед них кілька мусульманських родин з малолітніми дітьми, — всього близько 15 осіб. До присутніх звернулися з проханням зібрати кошти для допомоги таким людям. Оксана Козунь багаторазова лауреатка всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів, автор оригінальної музики до проекту «І прийде кохання» на телеканалі «1+1». До виходу на велику сцену була солісткою ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України.

Голос Надії №118 липень 2014

Ілона Філіпчук

О-ла-ла-ла-ла «Країна здоров’я» до вас прийшла З такими словами організатори та учасники програми в червні цього року на центральній площі міста Ковеля, а також у с. Дроздні біля ЗОШ, вітали усіх мешканців та гостей. Пізнавально-розважальна програма «Країна здоров’я» для дітей віком від 3 до 14 років проводиться вже не перший рік на Ковельщині. Батьки, діти яких відвідали цю програму, дуже раділи, що з їхніми малюками бавляться, приділяють кожному належну увагу.

Програму провели члени церкви двох ковельських громад Адвентистів сьомого дня, за підтримки Міської адміністрації. У «Країні здоров’я» у Ковелі взяли участь близько 500 дітей, різних за віком, а також майже понад 100 дітей в с. Дроздні, але з однаковим бажанням — отримати гарний настрій та нових друзів. В кінці кожний учасник отримав солодощі, а батьки, через газети «Вічний скарб», мали змогу дізнатись краще про Бога, Який любить нас і навчає як любити усіх людей, що нас оточують. Ірина П’ятковська

«Самсон» попрощався з друзями 12 червня відбулось завершальне тренування клубу «Самсон», у зв’язку зі зміною місця проживання організаторів клубу і з метою уникнення переміни духовно-спортивної діяльності на якусь іншу.

Дітки мали можливість пограти у різноманітні ігри: пострибати на надувних м’ячах, запустити в небо мильні бульбашки, змогли себе відчути юними парашутистами, пострибати на батуті. З клубом Слідопитів відчути адреналін пересування по канату, та найголовніше — могли вивчити чи згадати про 8 принципів здорового способу життя. На програмі був також ведмедик Гоша, який всіх веселив, та додавав гарного настрою. Усі хто мали бажання могли сфотографуватися з ним на згадку.

«Крайнє» тренування завершили дружнім матчем з баскетболу і спортивним безалкогольним застіллям. Згадали, як спортивні так і духовні досягнення, дали один одному добрі настанови і побажання. Як доказ спортивної доблесті вже на другий день після завершення роботи клубу, спортсмени згуртувались і разом зі своїм тренером, пастором адвентистської громади в м. Любомль вирушили в Головненську спецшколу-інтернат з подарунками від благодійників Києва і Львівщини. Зустріч з дітками інтернату завжди радісна подія, але цього разу прощались. Віримо, що все ж встигли передати дітям безцінні зернини істини і натхнення. Велика подяка усім хто долучався до організації і сприяння в розвитку клубу «Самсон». Здобута матеріальна база клубу далі буде використовуватись в місії євангелізації. Також щира подяка усім, хто долучався до благодійних акцій для школи-інтернату в с. Головно і для будинку престарілих в с. Гуща, Любомльського району на Волині. Припинення тренувань не означає припинення дружніх стосунків між людьми.

Голос Надії №118 липень 2014

5

Таня Ваценко

Вперше відбувся уїк-енд активного відпочинку «Я і тато» З 13 по 15 червня 2014 року, на базі відпочинку «Барвінок» керівник відділу Сімейного служіння Західної конференції Марія Шевчук, та її команда організували уїк-енд активного відпочинку для татів і їхніх дітей. Організатори ставили собі за мету покращити стосунки між татами та їхніми дітьми, сприяти довірчим та щирим взаєминам у сім’ях. Лідія Нейкурс допомогла батькам подивитися на себе та свої методи виховання з іншої сторони і підказала способи їх вдосконалення, показала наскільки важливими є сьогоднішні взаємини тато-дитина для благополучного майбутнього дітей. У п’ятницю всі учасники табору мали змогу спробувати свої сили у спортивній естафеті, пометати на влучність повітряні кульки наповнені водою. Команда «Я» проти команди «Тато» позмагалися в силі у перетягуванні канату. Зустрічали суботу запуском небесних ліхтариків з найпотаємнішими бажаннями. Після ранкового суботнього служіння, конкурсу малюнків на асфальті на всіх чекав смачний обід. До слова, всі обіди, сніданки та вечері були дуже смачними :) Після обіду на татів чекали нелегкі, але приємні та веселі випробування. Спочатку кожен мав впізнати свою дитину, а потім й себе за описом, який дали діти. Відмітимо, що всі справилися на відмінно. Під час гри «Мій зможе» діти випробовували своїх татів різними завданнями, тати в свою чергу вибирали завдання для дітей. Ввечері підлітки мали таємну розмову з Лідією Дмитрівною; про що говорили не поділилися, проте, виходили дуже задоволеними. А закінчували суботу піснями біля багаття. В неділю відбувся дружній футбольний матч «Я» проти «Тато», переможцями були всі, адже головним подарунком був час весело проведений з найріднішими людьми. Завершували табір урочистим врученням грамот та подарунків усім учасникам, а їх було близько п’ятдесяти, та подякою усім хто допомагав у проведені

6

цього заходу. Роз’їжджалися з усмішками на обличчях: тати´ від чудово проведеного часу, організатори від вдало проведеного табору, а діти весело наспівували слова гімну табору, які повністю підтвердилися: «Тато зможе, тато зможе, все що завгодно!» Олександр Коропець

"Самсон" відвідав останній дзвоник в Любомлі 30 травня в Любомльській гімназії прозвучав останній дзвоник навчального року. Із смутком і радістю спортсмени клубу «Самсон» зустрічали цю подію, адже у клубі теж є випускники, які водночас випускаються і з секції. Заспокоює факт, що в життя молодь вирушає фізично, морально і духовно укріпленою. Ця подія завжди залишається пам’ятною особливо для тих, хто залишає стіни навчального закладу і вирушає в доросле життя. З промовою до усіх присутніх на святі Останнього дзвоника звернувся перший заступник голови Любомльської райдержадміністрації Володимир Михайлович Склянчук і пастор місцевої адвентистської громади, директор клубу «Самсон» Олександр Коропець. Причому останній додав до добрих слів подарунки — спортивне обладнання.

Голос Надії №118 липень 2014

44,

0€

Віктор Бобильов

Сни від Бога

«Стережи добрий розум і розважність, і вони будуть життям для твоєї душі» (Прип. 3:21), —

стверджує мудрий Соломон. А далі в Божій обітниці говориться про наступне: «Якщо покладешся, не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон»…

У повній мірі ця Божа обітниця справдилася в житті Костопільської громади, що знаходиться на Рівненщині. Справдилася настільки, що досвідом захотілося поділитися з усіма братами та сестрами. Справа у тому, що 17 травня у нашій громаді планувалося урочисте служіння Хрещення, під час якого завіт з Господом Богом мали укласти подружня пара з с. Малий Мидськ Микола та Олена Рудика. За кілька днів до хрещення на заклик Святого Духа відгукнулась ще одна молода людина з Малого Мидська, а саме Ольга Лапчик, яка виявила бажання посвятити своє подальше життя служінню Богові. І тому церква щиро раділа цій звістці і готувалася до святкової події. Дружина пастора, сестра Неля, щиро молилася під час вечірньої молитви за всіх, хто готувався до хрещення. А вночі Неля бачить уві сні дивовижно реалістичну картину. Вона бачить, що Завіт з Господом заключає п’ятеро громадян Божого Царства. Серед присутніх біля басейну стоять в білому одязі мама та донька з родини Харчуків, що мешкають в Костополі, та відвідують богослужіння нашої церкви

упродовж останнього періоду часу. Донька Тетяна вже давно живе самостійним життям і має свою сім’ю, та церква стала ще однією домівкою, де ці дві рідні людини можуть привітати одна одну і спільно брати участь у служінні Богові. На ранок сестра Неля поділилася своїм сном з чоловіком і вони вирішили в даній ситуації повністю покластися на волю Божу. Під час богослужіння звістка про дивний сон не розповсюджувалася між членами церкви. Не було про цей сон сказано і самій родині Харчуків. Тому дуже хвилюючою видалася і його розв’язка. Під час проповіді пастора, Тетяна Кичан (дівоче — Харчук), помітно хвилювалася. З її очей раз по раз нестримно збігали гарячі сльози і це було надто щиро, хоча слово «надто» певно мало підходить для опису того стану душі, в якому перебувала Тетяна. Та щось певно ще заважало цій чудовій людині піднятися зі свого місця і зробити найважливіший крок в своєму житті. А тим часом пастор Валерій Левицький з трьома кандидатами до хрещення спустився до нижньої зали готуватися до проведення запланованого служіння. Сестра Неля також допомагала їм в ці хвилини. Не стримавшись від сильного хвилювання вона нарешті відважилась розповісти про свій сон старшій дияконисі громади Галині Комаровій. На питання, що робити з цим усім, остання проявила

Голос Надії №118 липень 2014

справжню християнську рішучість і у властивій їй манері сказала: «Діяти, і то негайно!». Неля піднялась до головної зали і перше підійшла до Людмили Харчук. Почувши про сон, поважна жінка сказала те, чого певно і сама від себе не очікувала ще годину тому: «Якщо тобі, сестро, так дійсно наснилося, то я готова!». Почувши про дивний сон, вслід за мамою приймає рішення і її донька. Тепер вже сльози щастя та радості з’явилися на очах у всієї костопільської громади. Воістину, Бог, є Любов! І це не просто слова зі Святого Писання! Це ВІН САМ! Його природа і сама суть ще довго будуть дивувати нас і надихати на повноцінне і багатовекторне християнське служіння та духовне життя. Життя та служіння, як одне одному, так і нашому небесному Спасителю. Нам дійсно є Кому служити, нам є Ким захоплюватися, з Кого брати приклад і Кому бути вірним до самого кінця. Бо, «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його» (1Кор.2:9).

Насамкінець, хотілося б наголосити на словах апостола Павла: «А

ми прийняли духа не світу, але Духа, що від Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам» (1Кор.2:12).

Одним із таких подарунків і є на сьогодні сни від Бога.

7

Роберт Біро, Іван Теремта

Літературні євангелісти Закарпаття «Ще під час мого служіння місіонером в смт. Вілок на угорській території, моєю мрією, як і у кожного місіонера, було спершу охопити з продажем книг всі села, що розташовані навколо і таким чином знайти зацікавлених, відкритих до біблійної істини людей. Це бажання підсилював і той факт, що у багатьох з цих угорських сіл наша церква ще не проводила місіонерську роботу, на їхню землю «ще не ступала нога літературного євангеліста», а в деяких і взагалі не чули про Адвентистську церкву. Та відомо, що і над серцями цих людей в Виноградівському та Берегівському районах працював Дух Святий. В цьому нас переконав результат розповсюдження угорських газет, журналів та книг в цих селах.

Вражаючі результати Служителі берегівської громади — Дьозо Форкош, Олександр Зіборов, літературний євангеліст Івана Теремта та члени берегівської громади — Лідія Кельнік та її син Аттіла, Марта Теремта та Боніка Біро в 14-х з цих угорських сіл через друковані видання дали можливість їх мешканцям пізнати Біблійну істину. Їх населення належить здебільшого до Реформатської, Греко- та Римо-католицьких церков. Загалом люди в цих селах придбали близько 2000 книг переважно угорською мовою, більшість з цих книг — це твори Духа Пророцтва, зокрема 419 книг «Велика боротьба» та 35 книг «Христос — надія світу» і більше тисячі угорських газет та журналів. Відтоді в селах Четово та Перехрестя люди щомісяця отримують угорську газету по здоров’ю (450 примірників), а в селах Нове Село та Матієво для цього спеціально проводилось соціологічне

МОЛИТОВНЕ СЛУЖІННЯ ЗК

опитування. Українське населення отримує відповідно газету «Вічний скарб». Звичайно, це був тільки початок служіння для населення цих сіл, і колись це служіння необхідно буде продовжити, адже після цих виїздів з’явилось багато зацікавлених Біблійною істиною людей. Книгоноші охопили ті села, які знаходились в нашій «зоні досяжності», по головній дорозі в напрямку Румунського кордону, та села розташовані поблизу. Проте, на Виноградівщині залишилась ще одна територія з угорським населенням — між дорогою з Виноградова до Берегова та Рахівським районом. Це три великі угорські та одне українське села, розташовані на дуже гарній, мальовничій території, серед лісів та полів. Цього року Господь дав можливість піти нарешті і в ці села. Для місіонерської роботи в угорських селах на території Хустського району, щомісяця була мож-

МАРАФОН ПОСТУ І МОЛИТВИ Дорогі брати і сестри! З 1 березня 2014 року розпочався марафон посту та молитви за Євангельську програму, яка повинна була проходити з 19 червня по 5 липня 2014 року у м. Львові. Ведучий програми — Вадим Бутов. Проте, у зв’язку з нестабільною ситуацією, проведення програми переноситься на осінь. Впродовж усього часу підготовки до програми, народ Божий Західної конференції, буде схиляти коліна перед величчю нашого Господа та уповати

8

Голос Надії №118 липень 2014

на Його милість, щоб ця програма здійснилась. День посту за цю програму — середа, час молитви — щодня о 12:45. Будемо просити Бога, щоб Він, Духом Святим, вплинув на серця людей, яких ми плануємо запросити на цю програму. Нехай добрий Господь благословить нас у цьому марафоні посту і молитви! Якщо у вас виникають особисті потреби в молитві, прохання звертатись за телефоном довіри: (097) 450 57 54

10 кілометрів від одного села до іншого, але й тоді йти треба було мальовничою лісовою дорогою, де дерева захищали від літньої спеки та нагадували про люблячого Творця. По третє — Господь завжди забезпечував найбільш оптимальну для розповсюдження літератури погоду. Були випадки, коли хмари з дощем обминали села нашого служіння, іншого разу злива починалась тільки через деякий час після його завершення. Але жодного разу дощ не падав під час виїздів, і не починався відразу після них. Таким чином книги та журнали не псувались дощем, люди мали час занести їх до будинків та прочитати.

Відкриті серця ливість виділити тільки 2–3 дні. Служіння звершували разом з братом Іваном Теремтою. Одного разу допомогти нам змогла і моя дружина Юлія.

Боже керівництво В усьому можна було побачити Боже керівництво та турботу: По-перше — виявилось, що можна доїхати і до цих, здавалося б, «недосяжних» без власного транспорту сіл. Щоправда, їхати потрібно було значний час, автобусами та маршрутними таксі: спершу з Берегова з повними книг та газет рюкзаками та сумками через Вілок до автовокзалу у Виноградові, а вже звідти рейсовим автобусом знов через Вілок до потрібного села. Приїжджали ми на місце лише близько обіду, але найважливіше, що все ж могли доїхати. Вирішивши їхати до людей, Господь завжди вказує потрібний маршрут, відкриває дорогу та скеровує. По друге — автобусів назад з деяких сіл не було взагалі. Ми закінчували до 17:00, потім йшли на початок села зупиняти попутній транспорт. І завжди Господь посилав добрих людей, які нас підвозили до головної дороги. Іноді доводилось робити 1-2 пересадки, але з Божою допомогою ми завжди встигали на останній автобусний рейс до Берегова. Під час цих поїздок також була можливість свідчити і дарувати книги та журнали, 2 рази нас підвозили з далеких сіл аж до самого Берегова. Одного разу біля нас зупинився раніше нам знайомий місцевий служитель реформатської церкви. І тільки один раз довелось прокласти пішки маршрут у

Але найважливіше — в цих селах люди виявились відкритими для придбання наших книг. В селі Вербовець було розповсюджено 350 книг «Переможна хода Бога» угорською мовою і стільки ж газет по здоров’ю; в с. Чорний Потік — 280 книг «Дорога до Христа», «Переможна хода Бога» та «Міст над часом» (книга про суботу) і таку ж кількість угорських газет. Останнім на цій території було село Шаланки, де було розповсюджено 773 кольорових місіонерських журналів «Є вихід», які ми отримали від Угорського Уніону. На кожний виїзд ми брали з собою і декілька книг «Велика боротьба», щоби подарувати їх зацікавленим людям, в вищезгаданих двох селах було роздано близько 10 книг, а в селі Шаланки залишили 15 цих книг та ще 10 книг «Міст над часом». Люди з радістю приймали ці книги, цікавились хто ми і звідки, а дехто запрошував прийти ще. Населення цих сіл майже на 95% угорське, до адвентистських місіонерів ставиться поки що без упередження. Ці місіонерські виїзди були розпочаті взимку 2014 року і тривали до червня. Не було «упущеним» і українське село Пушкіно, яке знаходиться між селами Перехрестя та Шаланки. На протязі шести місяців там систематично розповсюджувалась газета «Вічний Скарб» (400 примірників), щоб жителі села познайомились з нашою періодикою. Після цього влітку запропонуємо їх придбати місіонерські книги «Велика боротьба» та «За межами пізнання». Такий метод добре зарекомендував себе в багатьох не тільки угорських, але й українських селах Берегівського та Ужгородського районів. Слава Господу за такі відкриті можливості в служінні!».

Голос Надії №118 липень 2014

9

Валентин Шевчук

Історія Ковельської громади Продовження. Початок історії ковельської громади читайте у попередньому номері.

Ковель — центр конференції Особливою перевагою для громади Ковеля стала присутність керівництва східної конференції, офіс якої був перенесений із Луцька до Ковеля згідно рішення IX з’їзду конференції, який відбувся в Пожарках 17-20 вересня 1936 року. Тепер у Ковелі перебувало керівництво конференції у складі президента Йозефа Зелінского, секретаря-скарбника Єжи Ліпскі і секретаря відділів Олексія Вєсєлова1. Єжи Ліпскі, проживаючи у Ковелі, піклувався про духовний стан громади і залишався тут аж до 1945 року, незважаючи на усі небезпеки воєнного періоду. Він був одним із польських проповідників, який останнім залишив територію України2. На Х з’їзді Східної конференції, який проходив у Пожарках 9-12 червня 1938 року у склад ревізійної комісії конференції увійшов В. Колєнда3. Громада Ковеля підтримувала дружні стосунки з сусідніми громадами і допомагала їм. 8 жовтня 1937 року в Озерянах померла у віці 30 років Євдокія Шворак. Як про це повідомляється в некролозі у часописі «Слуга Збору», члени чотирьох громад: Ковель, Богушівка, Немир, Сернички прийняли участь у похоронах.

1 J. Zieliński "Zjazd Zjednoczenia Wschodniego" str. 12, Sługa Zboru. Warszawa – Listopad 1936.

2 Praca Zbiorowa ,"Rocznik Muzeum i Archiwum Polonii, Australijskiej", Tom III. Melbourne 2009r. str. 108.

3 J. Lipski "Zjazd Zjednoczenia Wschodniego" str. 11, Sługa Zboru, Warszawa Lipiec- 1938 r.

Єжи Ліпскі

10

В домі смутку та на кладовищі промовляв проповідник Ян Бороди4. Протягом 1938 року він продовжував працювати у Ковелі, виконуючи функцію молодіжного керівника і секретаря суботньої школи Східної конференції5. Під молитовне приміщення громада в Ковелі використовувала половину будинку, орендованого у домі євреїв6.

Важкі часи У Варшавському державному архіві «Актів Нових» знаходиться цікавий документ під грифом «Таємно», датований 19 серпня 1938 року і адресований Міністерством внутрішніх справ до Міністерства у справах релігії Польщі у Варшаві, у якому згадується місто Ковель і церква Адвентистів сьомого дня. У ньому неважко побачити факт обмеження релігійної свободи і негативне ставлення польської влади до громад, які використовують духовну літературу російською мовою. Цитуємо з незначними скороченнями: «На теренах

північно-східних воєводств діють релігійні секти, які постійно використовують у своїх пропагандистських виданнях російську мову. І так, в тому числі, часопис Адвентистів сьомого дня «Церковний Вісник», який видавався у Варшаві, а друкувався в Ковелі і Біблії, використовувані «Штундистами», надруковані російською мовою… Роз4 J. Szworak "Nekrolog" str. 11. Sługa Zboru.

Warszawa-1937.

5 Danuta Alina Borody ,"Tęcza po Burzy" str. 24-26. Wyd. II. Wydane własnym nakładem autorki w Australli 2007r.

6 Спогади Демчини Віктора Йосиповича м. Луцьк. Інтерв’ю бере Шевчук В. А. 27. 12. 2009.

Євгеній Шворак

Голос Надії №118 липень 2014

Йосип Демчина

повсюдження сектантських видань, власне російською мовою, з точки зору народної політики є небажаним, оскільки утверджує русифікацію північно-східних земель і затрудняє асиміляцію тамтешнього населення до державності і польської національності… Окрім вище сказаного, Міністерство внутрішніх справ просить про прийняття відповідних кроків, з метою припинення подальшої пропаганди сектантства російською мовою на північно-східних землях7».

Видатні служителі, вихідці із Ковельської громади

Євгеній Шворак. Народився 29.04.1914 року в Ковелі. У віці 14 років (1928), приймає адвентистську вістку і починає працювати літературним євангелістом. В 1934 році вступає до духовної семінарії в Бєльсько Бяла; після закінчення працює офіційним служителем церкви в різних громадах Польщі8. Демчина Йосип. Народився на Галичині в Жовківському районі, Львівської області. Адвентистську вістку прийняв від Андрія Мащака та Кобринця, який проживав у Жовкві. З метою отримання богословської освіти, навчався в Бєльсько в богословській школі. Там він познайомився з студенткою цієї ж школи — Жебрун Наталією Пилипівною, 1908 року народження, уродженкою Ковеля. Згодом вони одружилися і проживали у Ковелі. Йосип активно займався місіонерсько-колполтерською справою, готувався стати служителем, але війна завадила цьому. В травні 1944 року сім’я Йосипа Демчини виїхала потягом з Ковеля на Хелм у зв’язку з небезпекою для життя, адже Ковель був в центрі бойових дій. Згодом повернулися у батьківський дім Йосипа на Жовківщину. Через короткий час прийшли радянські війська і Йосип пішов подивитися чи не знищений в Ковелі будинок церкви, в результаті військових дій. Прибувши у Ковель, тішився, що будинок уцілів. Мав зустріч із Кирилом Макієвцем, який в цей час відповідав за адвентистську церкву на Волині. Отримав від нього офіційний радянський документ на право 7 Jan Sawicki, Naczelnik Wydziału Ministerstwa Spraw Wewnętrznych Nr. PN. 350/10/.1. Warrzawa dnia 19.08.1938r.

"Sekty religijne - używające języka rosyjskiego". Str. 216.

8 Kaznodzieja Eugeniusz Szworak: dane znajdują się w Archiwum Kościoła Adwentystów Dnia Siódmego w Polsce w Podkowie Leśnej.

Ковель, 1937 рік

Ян Бороди з дружиною звершувати пасторську роботу. З радістю вертався на Жовківщину до своєї дружини і дітей, щоб забрати їх на Волинь і почати здійснювати служіння. Проте, загинув неподалік свого власного дому на Галичині з причини непорозумінь із тамтешніми діючими партизанськими загонами9.

Церква Адвентистів у Ковелі після війни

Після війни в Ковелі залишилися такі сім’ї: Колєнда, Ворсинюк, Томаш, родина Майданця Степана і родина Йосипа Демчини. Збиралися в Колєнди. Брат Павлюк організував громаду в Дрозднях (там адвентисти були ще за німців) і члени церкви з Ковеля їздили в Дроздні. Громада в Дрозднях стала більша за Ковельську. Коли в Дрозднях заборонили проводити богослужіння, ковельські брати і сестри почали нелегально збиратися в Ковелі. Влада неодноразово штрафувала, але це їх не зупиняло. Богослужіння проходили в будинках Гнатюка Іллі, Олександра та інших. Згодом отримали дозвіл на проведення богослужінь у баптиському молитовному домі, де і залишалися до побудови свого власного дому.

9 Спогади Демчини Віктора Йосиповича м. Луцьк. Інтерв’ю бере Шевчук В. А. 27. 12. 2009. Відео зйомка Шевчук В. А.

Ковель в гостях у Дрозднях, 1956 рік

Голос Надії №118 липень 2014

11

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт

118. Що приносить радість ангелам? «Ангели — вісники небесної слави, знаходять радість у тому, що дарують свою любов людям і безперестанку турбуються про знедолені грішні душі. Небесні істоти намагаються привернути наші серця, вони приносять світло небесної домівки у цей темний світ» (Христос — надія світу, с.21).

119. У яких домах ангели не можуть бути присутніми? «Взаємна доброта та терпіння роблять дім раєм і святі анге-

ли охоче затримуються в таких сім’ях; але вони втікають із дому, в якому чути неприємні слова, роздратування і суперечки» (Християнська родина, с.422).

120. Хто приносить нам кожне обіцяне благословення? «Христові чудеса для знедолених і страждаючих були звершені силою Божою через служіння ангелів. Кожне благословіння приходить до нас від Бога завдяки Христу, і з допомогою небесних посланців» (Христос — надія світу, с.143).

А ви знаєте, що... ... усі знайомі з Елен, згадують її, як просту і люблячу жінку. Часто борючись з хворобою, вона залишалася радісною і оптимістичною, виявляючи велику любов до квітів і тварин, а понад усе турбувалась про людей. Все життя вона знаходилась у такому стані — відчувала хвороби і страждала. Одного разу у неї на обличчі з’явився рак шкіри. Елен пройшла курс лікування в Лома-Лінда — 23 сеанси променевої терапії, і хвороба відступила. Не дивлячись на страждання і хвороби Елен Уайт ніколи не нарікала, але завжди прославляла Бога.

6.07 Зустріч в львівському молодіжному арт-кафе «Бамбетель» на тему: «Шанс чи приреченість». Попередня реєстрація за тел.: (063) 073 97 18, Ярослав.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями.

10–20.07 Євангельська програма. Ведучий Дмитро Зубков. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь База відпочинку «Барвінок». Реєстрація і довідки за пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. тел.: (063) 177 30 13, Уляна. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net 9–22.07 Слідопитський табір «Фактор страху» с. Згорани, На обкладинці — громада м. Ковель на урочистому Волинської обл. Реєстрація і довідки за тел.: (067) богослужінні 24 травня 2014 року 251 58 11, Григорій.

14–22.07 Молодіжний табір Пісочний «Зона відчуження» с. Згорани, Волинської обл. Реєстрація і довідки за тел.: (063) 837 28 38, Олександр.

24–28.07 Сімейний табір с. Згорани, Волинської обл. Реєстрація і довідки за тел.: (093) 227 97 35, Люда.

4–14.08 Молодіжній табір «К2». Санаторій «Берізка» Ківерцівський р-н. Волиньської обл. Реєстрація і довідки за тел.: (093) 836 01 02, Мар’яна.

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників