Християнська газета Голос надії № 121

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Проповідь Благої вістки серед скіфів причорномор'я на початку нашої ери с.7 Книга Йова: чому Бог допускає страждання с.6 Словом і ділом с.5 Сімейні служіння в Дубно с.4

У Луцьку відбувся незвичайний «УРОК» с.2

Олена Герасимчук

У Луцьку відбувся незвичайний «УРОК» У третій луцькій громаді провели пізнавально-наукову розважальну програму для дітей та батьків. У ігровій формі 30 серпня діти вчились разом з казковими персонажами бути ввічливими у різних життєвих ситуаціях. Одним з улюблених уроків дітей є малювання, де вони працювали у команді. Малювали веселих тваринок. На уроці біології діти вивчали лікарські рослини та їх застосування. Відгадували назви рослин та їх призначення в медицині. Урок фізкультури пройшов у вигляді захоплюючої естафети. На цих заняттях дорослі також не сумували і мали змогу згадати свої шкільні роки. Батьки із захопленням дивились як діти навчаються. Їм також запропонували цікаві запитання зі шкільної програми, які викликали жваву дискусію та неабиякий інтерес. Цікавим ребусом для всіх присутніх став урок математики де не було нудних прикладів та завдань. А була розглянута цікава послідовність чисел вченого Фібоначі, яку ще називають Золотою пропорцією Бога. Вона полягала в тому що більшість живих істот створена за певними математичними законами. Солодким та смачним виявися урок кулінарії на якому кожен міг власноруч виготовити смачні цукерки із сухофруктів. З натуральних складників, без ГМО!!! Урок літератури пройшов також нестандартно. Усім присутнім запропонували виявити свої знання сучасної пісенної культури. Також необхідно було впізнати поезію класиків української літератури у сучасних піснях. Апогеєм свята став урок іноземної мови, де кожен міг освідчитись у коханні на 36 мовах світу. Присутні вивчили вислів «я тебе кохаю» іспанською, грузинською, абхазькою, японською та іншими мовами. Свято супроводжувалось співами дорослих та виступами дітей.

2

Голос Надії №121 жовтень 2014

Олена Оніщук, Анатолій Салюк

У Луцьку школярів спорядили до школи У першій Луцькій громаді Церкви Адвентистів Сьомого Дня 30 серпня відбулося свято благословення усіх учнів та студентів. Більше 50 дітей зібрались на богослужінні, щоб у віршах та піснях прославити Господа та попросити Його благословення на новий навчальний рік.

Протягом програми діти звертали увагу на необхідність у навчанні доброї пам’яті, світлого розуму, уважності, а також сили вистояти у спокусах, які пропонує теперішній світ. Цього року в громаді було четверо першокласників. Особливу молитву-благословення над ними звершив пастор Анатолій Антонюк. Серед першокласників також був хлопчик, батьки якого не відвідують нашу церкву, але він, із п’ятьма іншими дітьми, приходив на канікулярну школу, яка проходила влітку в нашій громаді.

Також на це служіння були запрошені малозабезпечені і багатодітні сім’ї нашого міста (яких підібрала служба дітей у справах Луцької міської ради). Їм громада подарувала канцелярське приладдя, таке потрібне школярам. За організоване соціальне служіння секретар міської ради Григоренко С. від імені міської влади висловив подяку церкві. Фото: www.jesuslove.ru

Голос Надії №121 жовтень 2014

3

Оксана Терещук

Олександр Коропець

Благовісники відвідали Берестя та Дубровицю

Музика може грати навіть «На лаві»

Новоутворена громада в с. Берестя мала перевагу провести місіонерський конгрес 13 вересня 2014 року.

В Дрогобичі утворився музичний гурт.

До участі в заході були залучені пастори Віктор Власюк (керівник Глобальної місії в Західній Конференції), Ігор Тополевський, Анатолій Поліщук, Микола Борсуков та Андрій Терещук. Серед присутніх буди гості і представники від громад смт. Рокитне, м. Сарни, с. Сівки та Березне, а також м. Кузнєцовська та Володимирця. Урочисте служіння конгресу розпочалося з проведення суботньої школи, далі слухачі мали можливість прослухати два семінари та проповідь про важливість служіння та необхідність попередити людей про другий прихід Христа. На завершення громада і всі присутні перепосвятили себе на служіння Богу і була проведена Літанія посвячення. Натхненні словами настанов зі Святого Письма, та підкріплені смачним обідом, тридцять благовісників вирушили на практиці застосовувати здобуті знання. Оскільки громада Берестя успішно працює в своєму селищі, то учасникам конгресу запропонували пройти певну частину міста Дубровиця, що розміщене в декількох кілометрах від села, і де ще немає церкви АСД. За декілька годин було розповсюджено близько сотні книг "Велика Боротьба", "Дорога до Христа", "Переможна хода Бога" та "Останній час Землі", а також близько тисячі газет і буклетів телеканалу «Надія». На вечірньому служінні кожен мав змогу поділитися здобутими досвідами та отриманими благословеннями. Після виходу в місто залишилися адреси (а також і номери телефонів) людей, які виявили бажання досліджувати Біблію і спілкуватися з служителем.

Маючи велике бажання виконувати музичні твори, молодь Дрогобича в серпні спробувала об’єднати зусилля в проекті «На лаві». Саме музику визначили дієвим інструментом проповіді і зближення з людьми.

Невдовзі, після першої репетиції, поїхали на концерт в Новий Розділ на Базу відпочинку «Барвінок». Експеримент вдався, люди залишились задоволеними. Дві труби, скрипка і клавіші – інструменти, які прозвучали під час концерту і не залишили нікого байдужим. Зробили спробу музичного штурму Трускавця і стіни похитнулись під натиском труб. Анжела Поліщук

Сімейні служіння відбулися в Дубно Цього разу, 19-20 вересня, Анжела Поліщук запропонувала слухачам по-новому подивитись на сім’ї, про які оповідає Слово Боже. Актуальним виявився і семінар на тему «Образа. Вихід у Господі». А вже ввечері на всіх чекала сімейна вікторина «Стежинами Біблії». Відтак, подружні пари разом зі своїми дітьми вправлялись у знанні біблійної географії, історії, медицини, кулінарії, біології, хімії, математики, літератури, права, музики, економіки та мовознавства. Усі збагнули: Біблія — це справжня компактна бібліотека книг і наук.

4

Голос Надії №121 жовтень 2014

Родини Черняків, Пилипчуків, Алієвих, Мелесів, Бойків, Трофим᾽юків та Скоропадських мали чудову нагоду зробити проміжний аналіз результативності своїх домашніх богослужінь. Священики родин — чоловіки, поділились з громадою біблійними віршами, котрі у їх домівках стали своєрідними девізами. А найдопитливіші «мандрівники стежинок», дітки, здивували присутніх захопливими розповідями своїх улюблених історій Святого Писання. Наостанок усі брати й сестри об’єднались в молитві подяки за велику, дружну сім’ю Божу — громаду Церкви АСД у рідному місті і в Україні.

Зокрема, пастора першої ковельської громади Мелися Володимира відзначили «Подякою за вагомий особистий внесок у розвиток Української держави, благодійну діяльність, активну громадянську позицію» та «З нагоди 23-ї річниці Незалежності України», а також цінним подарунком на згадку. Церква не стоїть осторонь суспільних проблем і викликів. Ковельські адвентисти за підтримки та особистої участі місцевих служителів тісно співпрацюють з адміністрацією міста в реалізації соціальних проектів. Проводили «Країну здоров’я» для дітей, благодійні заходи для малозабезпечених сімей міста, організовували допомогу постраждалим від воєнних дій в зоні АТО.

Олександр Слободський

Словом і ділом відзначили церкву у Ковелі Спеціальною відзнакою вшанували пастора ковельської громади за благодійність і активну громадську позицію.

24 серпня під час проведення святкових заходів з нагоди Дня незалежності України на центральній площі Ковеля відбулось нагородження міських діячів, які зробили особливий внесок у розвиток міста.

44,0

Олександр Климчук м. Костопіль

Досвід почутої молитви. Перше моє випробування на довіру. "Спочатку Бог подарував нам з дружиною сина а потім дочку. І ось, маленька Віточка, десь в півтора роки тяжко захворіла. Дружина лежала з нею в районній лікарні в окремій палаті для важко хворих. Жодні ліки, крапельниці — нічого не допомагало. Лікарі не могли встановити правильний діагноз. Дитина на наших очах помирала. Оченята закочуються під лоба, губи синіють. Галя, моя дружина, плаче, а я стою під вікном на вулиці і, щоб не виявити своїх сліз і безпорадності, відвернувся від вікна і поспішив до дому. По дорозі

безперестанку молився молитвою «Отче наш», і в дома також. Потім відчув великий спокій, і подумав, що Бог дасть те і буде. Після цього повністю поклався на Бога. Тоді я ще не був членом Церкви адвентистів сьомого дня, але «Ти, Господи,

добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе!» (Пс.85:5)

Ніч пройшла спокійно, а вранці я поспішив до лікарні. Підійшовши до вікна палати, побачив свою дружину, одну без дитини. Нерозчесану, але з усмішкою на обличчі. Промайнула жахлива думка, що

Голос Надії №121 жовтень 2014

можливо дитина…, а у дружини сталася проблема з психікою. Я запитав: «Де Віточка?» Дружина відповіла: «З дітьми грається». «Де? З якими дітьми?»

— перепитав я. «В сусідній палаті» — відповіла вона. Не повіривши її словам, підбіг до вікна сусідньої палати і справді побачив донечку, яка гралась з іншими дітьми. «А що сказали лікарі?» — запитав я. «Лікар сказала — як прийшла хвороба, так і пішла, таке часом буває». Ми разом з дружиною дякували Богові за Його чудесне зцілення".

5

€

Олександр Болотніков

Книга Йова: чому Бог допускає страждання?

Алілуя! Прославте Господа! — Ось, що означає це слово в перекладі з івриту: "Прославте Господа!" Це — древнє поняття. Вперше воно прозвучало з вуст Давида за 1000 років до н.е. Коли Давид писав свої хвалебні гімни, які співалися в Єрусалимському храмі. Він їх так і назвав: "Алилуя! Прославте Господа!"

За що сьогодні можна прославити Господа?

Але сьогодні виникає питання: Чи прославити Господа? Чи можна сьогодні прославити Господа? За що? Сьогодні Всемогутній Бог — Творець неба і землі, чи гідний Він цього прославлення? Чи гідний він прославлення взагалі? Це питання задають діти, які вижили і пережили Освенцім і Бухенвальд, ті, хто показують вам витатуювані на руках номери. Сьогодні їм по 50-60 років і вони задають питання: де був Бог, коли наші батьки згорали в печах крематоріїв і гинули в газових камерах? Де був Бог і чому Бог допустив таку страшну катастрофу?! Чому загинуло 6 млн. людей протягом якихось 14 років? Але це питання цікавить не тільки євреїв. Християни також стикаються з цим питанням. Де був Бог, коли наші будинки були зруйновані землетрусом? Де був Бог, коли наші будинки розвалилися від бомбардувань?

Чому Бог допускає страждання?

Чому Бог допускає ці страшні всесвітні катастрофи? Чому гинуть люди? Може для когось це питання не важливе, але для цих людей, які щодня в різних країнах страждають від катастроф, це питання стає особистим. Це вже не суха теорія про якісь війни, які були в минулому, або які йдуть зараз, але не тут — це реаль-

6

Юліус Шнорр фон Карольсфельд, Страждалець Йов і його друзі 1852-1860, Лейпциг

не життя і реальна, на превеликий жаль, смерть. Смерть і страждання наздоганяють нас кожен день. І ми голосимо. Ті, кого це торкнулося волають: де Бог?! Чому Він не втручається? Чому Бог мовчить?

Де знаходиться відповідь?

Святе Письмо має відповідь на це питання. Ви знаєте, Бог, Який створив цей світ і людей за образом Своїм і подобою — Він передбачав, що будуть ці питання. І тому найперша книга Священного Письма відповідає на ці проблеми. Ви зараз думаєте, де у книгах Буття, Вихід міститься відповідь на це питання? Я хочу вам сказати, можливо, когось це твердження

Голос Надії №121 жовтень 2014

шокує, але найперша книга, яка була написана, це книга Йова. Сьогодні вчені, досліджуючи мову цієї книги, дивуються наскільки ця мова древня. Це — єдина книга, в якій міститься така велика кількість слів, запозичених з давньоєгипетської і давньовавилонскої; що свідчить про її дуже велику давність. І це незважаючи на те, що вона написана дуже хорошим і впорядкованим поетичним стилем. Ця книга не знає ще, що таке закон Мойсея, тому що, коли до Йова, ураженого проказою, приходять друзі, вони не відокремлюються від нього, вони не знають ще цих заповідей. Ця книга була написана раніше. Вчені сьогодні припускають, що цю книгу також написав Мойсей. Вірніше, Мойсей знайшов цю кни-

гу і відредагував її. Він написав до неї вступ і висновок, які написані у формі прози. Інша ж частина книги записана поетичною древньою мовою.

Страждалець Йов Книга оповідає про людину, яка втратила все. Спочатку у нього загинули всі діти. І мабуть, цього достатньо, щоб сказати: "він втратив все". Потім, він був людиною не бідною, у нього в результаті різних катастроф було знищено все майно. Але і цього було недостатньо. Після цього він був уражений страшною хворобою. У російському перекладі написано, що він хворів на проказу. Однак, хвороба Йова — це не була лепра, це було щось більш страшне. Я не маю можливості показати вам цю фотографію, яку я одного разу побачив у газеті. Стаття називалася: "Людина — пухир". Можете собі уявити жуйку, коли діти її надувають. А тепер, уявіть собі, що таким чином надута вся ваша шкіра, і немає ні єдиного вільного місця, яке не було б уражено цими пухирями. Ця людина живе на Філіппінах. І автор статті, каже, що швидше за все, саме ось так, саме такою хворобою був уражений Йов.

Нестерпні друзі Але й це було ще не все. Його прийшли провідати дорогі друзі. Це були: Еліфаз, Цофар і Біддад. І вони, замість того, щоб втішити Йова, почали говорити з ним про його проблему. Я не знаю, чи сподобалося Йову це відвідування. Мені здається, ні. Але коли це все починає описуватися, книга ніби ділиться на три поеми — три цикли. Три рази говорили друзі Йова, три рази Йов відповідав їм. І всі ці поради зводилися до одного: немає диму без вогню. Не може все це з тобою відбуватися, якщо ти такий невинний і ні в чому не згрішив. До мене підходять люди і кажуть: що я зробив, що у мене загинув син?! Що я зробив, що у мене хвороба і я паралізований? Що я зробив перед Богом, я мав усе, а сьогодні у мене немає ніякого майна? Де був Бог?! Що я зробив?

Ця книга відповідає на це питання. Я раджу вам прочитати її повністю; вона — не легка, але ви побачите там дуже цікаву тенденцію. Кожна відповідь Йова звучить приблизно в одному ключі: "Ви мені говорите, але я Вам не вірю. Я хочу, щоб Сам Бог відповів мені на мої запитання. Я хочу побачити Бога". Ви знаєте, на відміну від багатьох з нас, хто страждають, Бог до Йова з'явився. Бог почав з ним говорити.

А що робить Бог? Давайте подивимося, що сказав Бог Йову: "Підпережи но ти стегна

свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?" (Йов.38:3-7).

Чи не здається вам така відповідь — глузуванням?! У людини наболіло — не в переносному сенсі, а в буквальному: він страждає, і тут приходить Той, Хто має відповісти на ці питання. Але замість відповідей, Сам ставить запитання. Причому питання трішечки зі шпилькою. В чому справа? Чому?! Уявіть ніби вас мучить якесь питання, ви не знаєте, що робити і звертаєтеся до приймальні президента... Потрапити туди, звичайно ж неможливо. Але вам приходить відповідь! Багатьом не приходить, але вам приходить відповідь, де написано: будь ласка, президент готовий вас вислухати. Ви приходите, стоїть величезна черга. Зазвичай, у приймальні президента приймає якийсь помічник, але тут виявляється, що єдиний раз за весь термін свого президентства він вирішив прийти особисто. І ви стоїте в цій черзі, спека на вулиці нестерпна; начебто вже п'ять хвилин до закриття, і вас впускають. Ви забуваєте про все на світі. Заходите до кабінету, але замість відповіді на ваше запитання, ви чуєте глузування — що ви будете відчувати?! Проте, давайте не будемо згущувати фарби і подивимося на це питання з іншого боку.

Голос Надії №121 жовтень 2014

Чому Бог задає Йову ці питання? "Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!" (Йов.38:4).

Це питання сьогодні може адресуватися і сучасній людині. Чи знаємо ми до кінця той світ, де ми знаходимося? Чи розуміємо ми до кінця його походження? Всі наукові теорії дуже часто грунтуються на чиїхось недоведених гіпотезах. На жаль, наш сьогоднішній світ діє за законами, які колись поклав за основу відомий французький учений і філософ Рене Декарт, який сказав: "Я мислю, значить я існую. А якщо щось існує і не має своїх логічних обгрунтувань, то воно не має права на існування". Як часто ми любимо покладатися, і бачити підставу у своїй власній логіці. Як часто ми думаємо, що наші умозаключення є настільки геніальними, що немає нічого вище за них. І ми намагаємося знайти причину, ми намагаємося скласти весь світ і представити його у вигляді причинно-наслідкових зв'язків — наскільки розумно це? Наскільки цей метод виправдовує себе? Наскільки геніальне наше власне "я"? Бог задає Йову це питання не даремно, а тому що саме на це питання сьогодні немає відповіді. Якщо є якісь гіпотези, які хоч якось представляють нам походження всесвіту, то на питання: звідки і як конкретно взялась наша планета, сьогодні гіпотез нормальних не існує. Так само не існує в науці відповідей на дуже багато питань. І ті, хто має відношення до реальної науки, прекрасно розуміють те, про що я говорю. Є рівняння, які не мають вирішення. Є завдання, у яких немає аналітичного рішення, і його і не буде. Є теореми, які показують, що ця або інша задача просто не може мати аналітичного рішення. Цими обмеженнями науки, на жаль, постійно нехтує популярна преса, яка часто роздмухує сенсації. Але той, хто має справу з реальною лабораторією, з реальними обчисленнями, той знає, про що йде мова. Продовження читайте у наступному номері.

7

Віталій Нероба, магістр релігієзнавства

Проповідь Благої вістки серед скіфів Причорномор'я на початку нашої ери У попередніх статтях ми дослідили історію апостола Андрія та його учнів. Ми виявили, що факт їх приходу на наші землі з метою проповідувати Радісну Звістку про спасіння в Ісусі Христі є досить реальним. Про це свідчать багато істориків Церкви перших століть нашої ери. Чому ж апостоли залишали свої затишні будинки і проводили життя в місіонерських подорожах у далеких невідомих для них землях?

Велике Доручення Ісуса Христа — проповідь усім народам Відповідь ми знаходимо на сторінках Святого Письма. В Євангелії від Матвія 28:18-20 ми читаємо:

«Ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів!»

Доручення про проповідь Євангелія всім народам відноситься не тільки до тих народів, які жили на території Римської імперії В цих текстах записане Велике Доручення, яке наш Господь Ісус Христос перед Своїм вознесінням на небеса дав своїм учням. Це Доручення про проповідь Євангелія всім народам відноситься не тільки до тих народів, які жили на території Римської імперії але й до народів України, які в той час жили по сусідству з греко-римським світом — центром поширення християнства. Нас цікавить поширення християнства серед тих народів, які в той час жили на наших землях.

Європейські язичницькі народи на північ від Римської імперії Відомо, що наш народ отримав назву “українці” в 16-17 ст., а до того часу він мав інші назви, та

8

й різні народи в свій час жили на землях сучасної України. Нам відомі різні назви для означення тієї частини людства, яка мешкала на території сучасної України в перші століття нашої ери: скіфи, сармати, гунни, анти, гети (готи), склавіни, венеди, алани (роксолани), кельти (галли) та інші. Але часто було так — скіфами називали готів, і навпаки. В апостольські часи етнічна картина Європи, крім греко-римського світу, складалась з трьох головних етносів — скіфів, кельтів та германців. На початку нашої ери в Європі поза межами Римської імперії панівними були два суперетноси — кельтський (в грецьких джерелах — галатський) та скіфсько-сарматський.

Скіфські народи на території сучасних українських земель Скіфи — группа народів, що жили у Східній Європі. Древні греки звали країну, де жили скіфи, Скіфією. Інформація про скіфів походить переважно з творів античних авторів та археологічних розкопок. В першому столітті нашої ери, слово «скіфи» вживалося в грецьких джерелах для найменування всіх народів, що жили на північ від Чорного моря. У джерелах III-IV століть н. е. «скіфами» часто називаються готи (гети), сармати (алани), дакі. Наприклад, Єпіфаній, єпископ Констанський (314-367) писав:

Голос Надії №121 жовтень 2014

«Скіфією стародавні звичайно називають всю північну країну, де живуть готи і давни (напевно даки)… — до рубежів германців».

В першому столітті нашої ери, слово «скіфи» вживалося в грецьких джерелах для найменування всіх народів, що жили на північ від Чорного моря У візантійских джерелах скіфами називали слов’ян, хазар и печенегів. Відомий історик М. Брайчевський свідчить: «Термін «скіф» в античній літературній традиції, як відомо, мав збірний характер. Старогрецькі автори називали нашу країну Скіфією, а її населення скіфами за чисто географічною ознакою, незалежно від етнічного визначення. Слов’янські племена також називають цим іменем, що добре фіксується від часів Геродота, а фактично й ще віддаленішої доби».

Роль Павла в євангелізації «варварських народів» (язичників) Яким же чином Євангельська вістка стала проповідуватись серед цих народів? Хто був тим, через кого Бог здійснив цю справу? Це був Савл, більш відомий як Павло — апостол язичників. Савл, жорстокий гонитель перших християн. Радикальна зміна відбулася в житті Савла, коли він

Етнічна карта Європи І-ІІ ст. Карта складена на основі свідчень древніх авторів (Цезаря, Плінія, Тацита, Птолемея та ін). Джерело: http://www.istorik.ru/maps/ ішов до Дамаску, нищити християн і зустрівся дорогою з Господом Ісусом Христом. «А коли він ішов і на-

ближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: «Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш?» А він запитав: «Хто Ти, Пане?» А Той: «Я Ісус, що Його переслідуєш ти!» (Дії 9:3-7).

З того дня Савл став іншою людиною, бо він пережив духовне народження згори, від Духа Святого. Він отримав нове ім’я — Павло і став апостолом язичників.

Павло і скіфи Йосафат Іваськів у книзі «Український народ і християнство» пише: «У Греції, під час проповіді апостола, до Христа наверталися багато вельмож, і цілком імовірно, що Павло бував у їхніх домівках. Можна припустити, що

він там познайомився з нашими предками скіфами, які були рабами у грецьких вельмож, а також зі скіфами — купцями та найманими скіфськими воїнами». Павло як місіонер, безумовно цікавився життям скіфського народу, ареал поширення якого був чи не такий же, як Римська імперія, та проповідував їм. Як відомо, віруючі, котрі прийняли Ісуса Христа як свого особистого Спасителя, обов’язково свідчать іншим про це дорогоцінне спасіння. Напевно так чинили і наші віруючі предки, які були рабами грецьких вельмож. Так чинили купці християни та воїни — коли поверталися додому, то свідчили своїм рідним і землякам про любов Божу і спасаючу Христову благодать. Так виконувалося велике дорученням Ісуса: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мк. 16:15).

Голос Надії №121 жовтень 2014

Можливо, коли Павло писав лист до римлян, він перебував у Греції, в Коринті, у домі Гая, якого свого часу охрестив. Досить вірогідно, що у Гая, чи у інших коринтян, були слуги зі скіфів, яких греки називали «барбарос», тобто варвари або чужинці, і Павло спілкувався з ними.

Досить вірогідно, що у Гая, чи у інших коринтян, були слуги зі скіфів, яких греки називали «барбарос», тобто варвари або чужинці, і Павло спілкувався з ними Перебуваючи під враженням від цього спілкування та під проводом Духа Святого, Павло в Рим.

1:13-16 пише: «Багато разів мав я намір прийти до вас.., щоб мати плід і в вас, як і в інших народів. А гре-

9

кам і варварам — я боржник. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує». Павло вважав це своїм

обов’язком і ревно виконував його. Коли Павло був ув’язнений за проповідь Слова Божого у римській в’язниці, то звідти він написав лист до Колосян. У 3-му розділі з 9 по 11 текст читаємо: «Якщо скинули з себе

людину стародавню з її вчинками та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Творця її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита (рос. — скіфа), раба, вільного, але все та в усьому Христос!»

Церкви за межами імперії відрізнялись від тих, що були на території підконтрольній римській владі. Головна перевага скитських та кельтських церков полягала в тому, що вони залишилися незалежними від Візантійської офіційної церкви, керованої імператорами. Варвари і скити, про яких тут говорить апостол, були дорогоцінними душами для Христа, бо Він відкупив їх святою кров’ю, і тому Павло так дорожив ними. Й. Іваськів пише: "В 12-му тексті, Павло звертається до людей, названих у вірші 11-му як до віруючих у Христа: «Отож, зодягніться

як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння».

Ці слова говорять про можливість

МОЛИТОВНЕ СЛУЖІННЯ ЗК

того, що серед християнської громади вже були представники вищеназваних категорій населення, в тому числі і скіфи".

Свідчення Святого Письма про проповідь Євангелія всім народам Святе Письмо є найвірнішим джерелом, яке засвідчує величезний ареал поширення проповіді Євангелія в дні апостолів. Ці слова стосуються також і України, землі якої межували з імперією, а частина Південної України взагалі була під владою Риму. Наприкінці свого життя Павло стверджував, що успішно виконав Велике Доручення, отримане від Господа: «Про-

поведи Иисуса Христа …, которая ныне… по повелению вечного Бога, возвещена всем народам для покорения их вере» Рим. 14:24-25 (Сино-

дальний переклад). В листі Павла до Колосян 1:23, написаному у 62 р. н.е. в Римі, ми читаємо: «Євангелія, що ви чули її…

проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служителем». Біблія, в поєднанні з запи-

сами літописців, які жили в І-ІV ст. н. е., свідчить — правдиве апостольське християнство було серед наших предків уже в перші століття нашої ери.

Свідчення греко-римських істориків про поширення Благої Вістки серед скіфів Грецькі та римські історики з найдавнішого часу в один голос стверджують, що Євангеліє про-

МАРАФОН ПОСТУ І МОЛИТВИ Дорогі брати і сестри! З 1 березня 2014 року розпочався марафон посту та молитви за Євангельську програму, яка повинна була проходити з 19 червня по 5 липня 2014 року у м. Львові. Ведучий програми — Вадим Бутов. Проте, у зв’язку з нестабільною ситуацією в країні, проведення програми переноситься на осінь. Впродовж усього часу підготовки до програми, народ Божий Західної конференції, буде схиляти коліна перед величчю нашого Господа та уповати

10

повідувалось і на землях Кельтії та Скіфії. Про це свідчать Євсевій Кесарійський (340), Оріген (200-258), Іполіт Порсуенський (222 р.), Епіфаній Кіпрський, Тертуліан, Євсевій Никифір Каліста, Дорофій єпископ Тирський та ін. Таких свідчень досить багато — про них в одній з наступних статей. Ми приведемо лише два з них: Єронім Стадонський (340-420): «Християнство розповсюджується в усьому світі, так що навіть гуни читають Псалтир, а холод Скитії палає жаром віри». Тертуліан (III ст.): «Різноманітні галльські племена, і недоступні для римлян місця Британії скорилися Христу, а також і країни сарматів, даків, германців, скіфів». Тертуліан писав в кінці II або на початку III ст., тому його свідчення дуже цінне. В ньому зафіксовано ранній початок проникнення християнства до скіфо-сарматів та кельтів. Церкви за межами імперії відрізнялись від тих, що були на території підконтрольній римській владі. Головна перевага скитських та кельтських церков аж до Халкідонського Собору 451 р., а потім і після нього полягала в тому, що вони залишилися незалежними від Візантійської офіційної церкви, керованої імператорами. А той Собор, як відомо, був спрямований на підкорення церков державній владі Візантійської імперії. В чому були особливості віровчення перших християн в Україні, і чим воно відрізняється від сучасного — про це в наступних статтях. Джерело: www.asd.in.ua

на Його милість, щоб ця програма здійснилась. День посту за цю програму — середа, час молитви — щодня о 12:45. Будемо просити Бога, щоб Він, Духом Святим, вплинув на серця людей, яких ми плануємо запросити на цю програму. Нехай добрий Господь благословить нас у цьому марафоні посту і молитви! Якщо у вас виникають особисті потреби в молитві, прохання звертатись за телефоном довіри: (097) 450 57 54.

Голос Надії №121 жовтень 2014

Роберт Біро

Угорський «Конгрес без кордонів» 2014

6 вересня 2014 року на Закарпатті знов відбувся Угорський конгрес під назвою «Конгрес без кордонів». Цього разу він був вперше проведений у громаді «Еммануїл» у місті Мукачево. На конгрес приїхали представники з усіх угорських громад Закарпаття, були присутні і члени українських громад та гості з-за кордону.

МІсіонерські новини На початку конгресу Біро Роберт розповів присутнім, яка місіонерська робота проводилась серед угорського населення Закарпаття протягом часу, від останнього конгресу. За цей період провели 2 євангелізації серед угорців в селах Чомонин та Вишково за участі угорських служителів; тренінги з ефективної комунікації серед учнів Берегівських угорських шкіл; літній дитячий табір для 24 дітей та підлітків; виїзд румунських літературних євангелістів в Берегівський район та у Солотвино; активно розповсюджували угорської газети «Життя та здоров’я» у збільшеному тиражі (до 6000 примірників). І звичайно — продавали літературу силами місцевих служителів у нових угорських населених пунктах, де ще не велась місіонерська робота. У рамках спеціальних проектів — поширювали виключно книги «Велика Боротьба» в п'яти селах, розповсюджували угорський місіонерський журнал «Вихід є». Рік, протягом якого звершується певне служіння серед угорців, у нас починається не стільки з настанням нового календарного року, скільки з проведенням конгресу восени, тому що саме на ньому присутнім членам угорських громад подається звіт про виконану роботу. За період від минулого угорського конгресу в Берегові (осінь 2013го року) серед угорців було розповсюджено більше 600 книг «Велика боротьба». Сам же попередній період служіння закінчився успішним продажем книг — в останній день перед Конгресом (у п’ятницю) був зроблений виїзд в село Тісобикень, Виноградівського району. З Божою допомогою мешканці села за цей день придбали 65 книг, зокрема 15 книг «Велика боротьба». І таким же успішним був і перший тиждень після Конгресу, на початку нового періоду

служіння — 2 виїзди з літературою на нову територію, у трохи віддалене село Шаланки. За 2 дні було розповсюджено близько 100 угорських книг, в тому числі щодня ми могли залишати в селі по 10 книг «Велика боротьба».

Конгрес у дії Конгрес продовжився загальною суботньою школою. ЇЇ провів пастор та координатор відділу нац. меншин при ЗК Дьозо Форкош. На передобідній частині конгресу з привітаннями до присутніх звернулись Ілля Пірчак та президент ЗК Валентин Шевчук. Також урочисто привітали всіх у кого впродовж серпня був День народження. Цього разу серед іменинників стояли не тільки члени місцевої громади, але і гості Конгресу. Служіння Словом звершував президент Угорського Уніону — Томаш Очаі. Всі служіння прикрашали спів мукачівського хору «Еммануїл», пісенне служіння гостей — дуету зі Львова, дуети, сольні номери з та інші урочисті виступи.

Місіонерський вихід Після смачного та поживного обіду, приготованого членами місцевої та навколишніх громад Конгрес продовжився особливою практичною частиною — місіонерським виїздом з угорськими та українськими книгами

Голос Надії №121 жовтень 2014

та газетами в село Ракошино, що розташоване неподалік від Мукачево. У всіх членів церкви про село Ракошино склалось враження, як про село, в якому Адвентистську церкву знають і поважають. Майже всі мешканці села, до кого ми заходили, були відкритими для прийняття наших матеріалів та до розмови. Після повернення була можливість поділитись здобутими під час цього служіння досвідами, після чого з короткою проповіддю до присутніх звернувся президент ЗК Валенти Шевчук.

Приємні новини Перед завершенням Конгресу у громаді «Еммануїл» відбулось ще одне радісне і урочисте служіння — через водне хрещення заповіт з Богом уклали двоє молодих дівчат. Після закінчення урочистого обряду хрещення Валентин Шевчук зробив заклик до тих з присутніх, хто в майбутньому також бажає укласти заповіт з Господом. Було радісно бачити, як декілька людей з присутніх відгукнулося та вийшло наперед. Особливу молитву за них звершив Михайло Матвійчук — секретар ЗК. Потім гість конгресу, президент Угорського Уніону Томаш Очаі та його дружина отримали від керівництва ЗК на пам'ять подарунки. Слава нашому люблячому Богу за те, що Він допоміг провести цей Конгрес, за дорогих нових сестер, за нові досвіди та зустрічі і за всі Його рясні благословення.

11

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт

121. Чим керуються ангели ? «Закон Божий існував до створення людини. Він був пристосований до стану святих істот; навіть ангели керуються ним» (Ознаки часу 30 грудня 1889).

122. Чи брали ангели участь у складанні плану спасіння? «Навіть ангелам не було дозволено брати участь у нарадах між Отцем і Сином, коли складався план спасіння» (Служіння зцілення, с.429).

123. Що ангели пропонували зробити для людини? «Ангели схилились до ніг свого Повелителя і запропонували свої послуги — стати жертвою заради спасіння людини» (Патріархи і пророки с.64).

А ви знаєте, що... ... В липні 1889 року Елен вирішила потрапити на табірне зібрання в Уїльямспорт (Пенсильванія), на якому вона, за власним переконанням, повинна була проповідувати. Якраз в той час в Пенсильванії

Місіонерські конгреси: 18.10 – м. Рівне – 3 (Рівне–1, Рівне–2, Корець, Остріг, Здолбунів, Дубно, Демидівка, Млинів, Смордва) 25.10 – с. Велятино (Хуст, Торунь, Олександрівка, Данилово) 25.10 – c. Чорний Потік (Ільниця, Іршава, Виноградово, Підвиноградово, Дротинці) 25.10 – с. Вільхівці–Лази (Тересва, Бедевля, Нересниця, Терново, Новоселиця, Добрянське) 25.10 – м. Миколаїв (Львів–1, Львів–3, Дрогобич, Борислав, Трускавець, Самбір, Стрий, Н. Розділ, Ходорів) Євангельські програми: 25.10 – с. Олика, Волинська обл.

1.11 – м. Рава-Руська, Львівська обл. Річниці: 18.10 – 90 років громаді Ковель–1

20 років громаді Львів–3

бушувала Джонстаунська повінь, яка спустошила центральну частину штату. Проливні дощі розмили дорогу і потяг не міг рухатись вперед. Від Уїльямспорту їх розділяли ще не менше 18 зруйнованих мостів. А дорога назад виявилась розмитою через новий розлив води. Нарешті вони зустріли чоловіка, який розповів, що шлях можна продовжити пішки — через гору. Їм довелось переходити бурні річки там, де були поруйновані мости. Елен і її група благополучно прибули до Уїльмспорту на чотири дні пізніше запланованого терміну.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net На обкладинці — Незвичайний "УРОК", Луцьк-3. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук, Руслан Бабій. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників.