Християнська газета Голос надії № 126

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Скіфи і Сармати були християнами задовго до хрещення Русі с.8

Ювілейний телемарафон с.4 Кулінарний клас с.5 Обтрушуючи пил століть с.10

Концерт у шпиталі с.6

Свято чебурека с.7

40 років громаді Луцька с.2

Анатолій Салюк

40-річний ювілей святкувала громада міста Луцька

31 січня 2015 відбулося святкове Богослужіння присвячене 40-річчю утворення Луцької громади церкви Адвентистів сьомого дня, яка налічує 245 членів.

Вітання від гостей Громаду з ювілеєм привітали керівники Західної Конференції та Українського Уніону а також представники влади: голова обласної державної адміністрації Володимир Гунчик, міський голова Микола Романюк, секретар міської ради Сергій Григоренко, депутат міської ради Григорій Пустовіт. Володимир Гунчик, вітаючи присутніх на урочистостях, зазначив, що 40 років тому потрібно було проявити велику мужність, щоб створити релігійну громаду. Тепер релігійні громади нашої області — це школи, духовні клуби, де люди вчаться поклонятися Богу, цінувати добро, злагоду, мир, виховують дітей жити в мирі, любові, працювати на благо сім'ї та Батьківщини. Він подякував за молитовну та матеріальну підтримку військовослужбовців в цей непростий для України час. Висловив упевненість, що Волинь надалі буде робити все можливе, щоб цей прекрасний мир розцвів у всьому світі. На знак поваги до Церкви вручив Подяку та пам'ятну адресу, пастору Церкви адвентистів сьомого дня у Волинській області Анатолію Антонюку. Микола Романюк висловив найщиріші вітання з нагоди 40-річчя утворення Луцької громади Церкви адвентистів сьомого дня. Подякував усім, незалежно від того, хто яку церкву відвідує, за розвиток нашої рідної України, за підтримку сімей загиблих учасників АТО. Побажав прихожанам церкви Божого благословення, щастя і миру та вручив пастору громади Анатолію Антонюку вітальний лист.

Історія громади Перші зібрання церкви у Луцьку почали проводити у 1929 році. Саме тоді група людей прийняла трьох-

2

ангельську вістку. Вони збиралися в будинку на вулиці Шевченка, який можна оглянути і тепер. На жаль, не минуло і 10 років, як громада із ЗО-ти членів перестала існувати. Причиною цього була війна, що змусила залишити країну.

Відродження після війни Після війни у Луцьку оселилися сім'ї Бортнік, Крупнов, Грицюк, Климчук, Корчунових, сестри Уніжонна, Никонюк, Осьолко, Мазурок. Потому у Луцьк переїхали брат Корчук, сестри Корольчук — Рая та Галина, сестра Клава Крачунова, сім’я Завадських — Микола, Євдокія, Женя, Петро, сім’я Майданця Василя і Зіни, сім’я Антонюка Віктора і Надії, сім’я Ярощука Володимира та Ніни з родиною, а також сім’я Антонюка Володимира і Софії. Усі вищезгадані брати і сестри були членами пожарківської громади, куди їздили на богослужіння. З 1972 року зібрання проводили у Луцьку в будинках братів Корчука І.Т., Ярощука В., Завадського М., Антонюка В.

Шлях до офіційного визнання... Впродовж наступних трьох років лучани адвентисти звертались з проханням про реєстрацію громади у державні органи. Просили також проводити богослужіння у молитовному будинку євангельських християн баптистів, що на вул. Кічкарівській. Молитви братів і сестер були почуті. І вони отримали відповідь — брати баптисти дали добро. А державні органи — дозвіл. Перше зібрання в домі молитви провели у першу суботу нового 1975 року. Основою Луцької громади (а це 92 члени із 135) стали мешканці Луцька та Рожищ. На сьогоднішній день громада налічує 245 членів. У всі часи й аж до тепер громада проводила місіонерську роботу, результатом якої було надбання для Божого Царства щирих християн.

Голос Надії №126 березень 2015

... і власної церкви

Із 1989 року церква зверталася у державні органи з проханням про виділення земельної ділянки. Два роки громада збирала кошти на будівельні матеріали. Завдячуючи наполегливості покійного брата Петра Лукича Бурило, ми отримали земельну ділянку з оформленою проектною документацією. Навесні 1991 року громада розпочала будівництво. Керівництво будовою рада громади доручила брату Корчуку І.Т. Він в свою чергу передав завершення будівництва Новосаду Олегу. Завдяки невтомній фізичній праці молоді та старшого покоління, в останню суботу 1994 року громада провела перше служіння у підвальному приміщенні. Будівництво продовжували аж до 1998 року. У березні цього ж року відбулося посвячення.

Соціальне служіння

Декілька слів про соціальне служіння членів громади. Нещодавно відбувся ювілейний — 10-й благодійний телерадіомарафон «Бог багатий милосердям». Щороку музичні колективи нашої громади допомагають зібрати кошти для малозабезпечених верств населення. До свята першого вересня громада у своїх стінах збирає дітей із неблагополучних та малозабезпечених сімей нашого міста даруючи їм своє тепло, любов та шкільні подарунки. Наймолодшою у церкві є канікулярна школа. Маємо бажання і натхнення відкрити маленьку школу. Але зараз нам бракує вчителів та фінансів. Тому, якщо «аж до цього місця 40 років нам допоміг Господь», то ми віримо, що Він допоможе і нашим дітям, і нашим онукам.

Місіонерська робота На базі нашої громади з 1993 року відбулися євангельські програми за участі закордонних гостей: Вілмара Гонзалеса (Аргентина), Антоніо Артеаги (Мексика), Віктора Гіла (Канада), Джона Віткома (США), Михайла Дем’яна (США), а також українців — Івана Черничко, Володимира Нестерука, Володимира Гриневича, Ігора Скачкова, Юрія Матвійчука, Віталія Жаруна, Ігора Корещука. Під час усіх цих програм хрестилося чимало людей. І разом з деякими членами нашої громади вони утворили свої за місцем проживання. Туди відносяться Луцьк-2, Луцьк-3. а також містечка і селища Рожище, Ківерці, Підгайці, Острожець.

Голос Надії №126 березень 2015

3

Марія Литовченко

Анатолій Салюк

Зимова євангельська програма на «Барвінку» принесла результат

На Волині відбувся ювілейний телемарафон

Санаторій Барвінок, що на Львівщині знову відкрив свої двері для усіх охочих оздоровити своє тіло і дух. З 4 по 14 лютого там проходила програма «Таємниці стародавніх пророцтв».

Волинська Рада Церков 16 січня 2015 провела Різдвяний десятий благодійний телемарафон «Бог багатий милосердям», під час якого збирали кошти для дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та малозабезпечених.

Цього разу запросили євангеліста з Дніпропетровська Олексія Мельніка. Він щодня говорив на духовні теми, знайомив людей з церквою, доктринами, та любов’ю нашого Господа.

Телемарафон під назвою "Бог багатий милосердям" пройшов за підтримки облдержадміністрації та Луцької міської ради. Мета дійства — зібрати кошти для тих, хто потребує нашого милосердя та матеріаль-

50 чоловік з різних куточків України слухали лекції по здоровому способу життя. Кожен день всі бажаючі приймали оздоровчі процедури, мали спілкування у створених малих групах. Всі 10 днів програми працівники кухні готували корисну і поживну їжу, яка давала сили і покращувала самопочуття. Завдяки синтезу природи, здорового способу життя, натхненного співу, духовних настанов пастора Олексія і впливу Святого Духа — програма завершилась хрещенням 11 братів та сестер. Деякі виявили бажання охреститися в своїй громаді.

ної допомоги. Протягом дня в обласному муздрамтеатрі, імені Тараса Шевченка, проходили виступи музичних колективів, які належать до різних церков і конфесій Волині. Церква адвентистів сьомого дня у Волинській області входить до складу Волинської ради церков. Щороку музичні колективи нашої громади допомагають зібрати кошти для малозабезпечених верств населення. Збір коштів триватиме до 1 березня 2015 року.

4

Голос Надії №126 березень 2015

Ольга Ношин

Ольга Ношин

Як не стати заручником свого шлунка знають у Львові Кулінарний клас, який діє у рамках програми «Львів — місто надії», пропонує попередити різноманітні розлади організму і перейти на здорове харчування. Адже воно впливає позитивно не лише на наше здоров'я, але також на зовнішній вигляд. Існує масовий стереотип, що дієта і здорове харчування ― це одне і те саме. Найчастіше дієта передбачає тимчасове дотримання раціону харчування задля досягнення конкретної мети. Правильне харчування ― це ваш свідомий вибір бути здоровим і дотримуватися його необхідно все життя. Заняття «Кулінарного класу» впродовж лютого організовуються силами вірян другої львівської громади церкви Адвентистів сьомого дня. Керівник медичного відділу Наталія Самійленко разом з помічницею Наталею Зубач пропонують присутнім різноманітне меню: гарячі страви, закуски та десерти. На заняттях можна почути про смачні та корисні рецепти, дізнатися секрети приготування. Говорять про користь горіхів, висівок та насіння. Вони містять антиоксиданти, вітаміни та макроелементи: кальцій, залізо, мідь, магній. До речі, саме останній допомагає боротися зі стресами, перешкоджає старінню. Відвідувачам цікаво було дізнатися, що рекордсменом за вмістом магнію — є насіння соняшника — таке поширене у нашому регіоні і цілком доступне. Ентузіазму організаторів можна лише позаздрити: обмежені у коштах, інвентарі і площі, — вони не падають духом і продовжують працювати для своїх ближніх. Як свідчить відомий вислів: «Ми ― те, що ми їмо». Придивіться уважніше до вашого раціону. Можливо, ви вже стали заручником свого шлунка. Тоді час змінити усталені погляди на їжу та зазирнути до меню здорового харчування. Харчуйтесь правильно і «змініть своє життя на краще».

Львів'ян навчали зберегти зуби здоровими У рамках соціального проекту «Львів – місто надії» на освітній програмі розповідали про профілактику основних стоматологічних захворювань. Масове ураження карієсом 90% населення України в усіх вікових групах, високі рівні ураженості населення хворобами тканин пародонта та іншими стоматологічними захворюваннями свідчать про те, що їх профілактика є однією з провідних медико-соціальних проблем сучасності. Програма «Здорові зуби» ініційована лікарем-стоматологом, керівником відділу здоров’я церкви Адвентистів сьомого дня у Західному регіоні Богданом Яремцьо. Мета зустрічі — розповісти про фактори ризику виникнення стоматологічних захворювань та методи їх попередження; переконати в необхідності відмови від шкідливих звичок, ведення здорового способу життя, а також формувати звичку регулярно доглядати за ротовою порожниною. Дві зустрічі – 25 і 26 січня відбулися в приміщенні першої львівської громади Церкви адвентистів сьомого дня. Особливий акцент був зроблений на проблемі незадовільної гігієни порожнини рота, яка є причиною утворення зубного нальоту і зубного каменю. Лектор розповів, що на здоров’я зубів має вплив не стільки форма і бренд зубної щітки, скільки їх регулярне і правильне чищення. На спеціальній моделі він продемонстрував принципи ефективного чищення зубів. Теорію закріпили на практиці — кожен присутній спробував відтворити побачене. Після зустрічі усі присутні отримали подарунки і змогли поспілкуватись з фахівцем більш детально. Експерти ВООЗ стверджують, що попередити захворювання можна лише в тому випадку, якщо зміняться ставлення населення до проблеми захворювань порожнини рота і його гігієнічні звички. Тож завдання стоматолога — забезпечити зворотній зв'язок з населенням і контролювати вироблення стійких здорових звичок.

Голос Надії №126 березень 2015

5

Ольга Ношин

Музичну терапію організували для воїнів поранених у зоні АТО Духовний концерт відбувся у львівському шпиталі для воїнів поранених у зоні АТО. Беручи до уваги цілющий вплив духовної музики, віряни третьої львівської церкви Адвентистів сьомого дня, 25 січня організували духовний концерт для поранених воїнів із зони АТО, які перебувають на лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.

позиції, декламації. Особливо сподобався слухачам виступ ансамблю бандуристів «Срібні струни». У їхньому виконанні прозвучали, як українські народні пісні, так і духовні гімни. Пастор громади Руслан Вільховий звернувся до присутніх з коротким привітанням і помолився за мирне вирішення конфлікту, за військовослужбовців і сім’ї загиблих. Усі присутні отримали газету «Моя здорова сім’я». А діти привітали пацієнтів шпиталю зробленими власноруч листівками. Духовна музика володіє дивовижною силою. Для осіб, які пережили стресові ситуації і були поранені на полі бою, вона здатна внести гармонійну згоду у фізичне і психологічне здоров’я, подолати депресію, усунути похмурі передчуття і відчай. Церква адвентистів сьомого дня проповідує принципи миру і не бере участі у воєнних конфліктах. Проте, за прикладом Ісуса Христа, несе служіння підтримки і допомоги знедоленим та хворим. Іван Капітан

На Закарпатті збирають кошти для потерпілих на Сході України Більше десяти тисяч гривень зібрали в Ільниці на благодійному концерті гурту «Ambassador».

Через травми і важких стан лише близько десяти пацієнтів зібрались у приміщені клубу, розташованого на території шпиталю. Для тих, хто залишився у палатах організували трансляцію концерту через гучномовці. Іван Держило, заступник начальника центру по роботі з особовим складом повідомив, що на даний момент 50 пацієнтів військово-медичного центру — це військовослужбовці, поранені у зоні АТО. Загалом шпиталь уже надав допомогу понад тисячі пораненим у воєнному конфлікті. На початку вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих у зоні АТО. До уваги слухачів у програмі концерту—- спів хору, виступи дітей, інструментальні ком-

6

Концерт відбувся завдяки спільному проекту АДРА України, телеканалу «Надія», церкви Адвентистів сьомого дня та Віктора Андійовича Симканинця в.о. голови Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області. Приміщення церкви Адвентистів сьомого дня в с. Ільниця 17 січня було переповнене. Для допомоги постраждалим в зоні АТО на сході України зібрали 17174 грн. Всім хотілося допомогти постраждалим — мирним людям, послухати музичні твори гурту та дитячий інструментальний ансамбль. Кошти перерахували постраждалим через організацію АДРА України. Організатори висловлюють подяку усім небайдужим, які підтримали тих, хто сьогодні має особливу потребу.

Голос Надії №126 березень 2015

Ірина Бабій

Біблія продовжує зацікавлювати і малих і дорослих Близько 30 дітей відвідали 7 лютого програму «День Біблії», в громаді м. Костополя. Діти та молодь, Костопільської громади, приготували програму про унікальну книгу «Біблію». Звучали вірші, пісні, показували сценки. Навіть була поставлена невелика лялькова вистава. Всім гостям подарували подарунки: канцелярське приладдя, солодощі, журнали «Страна историй» та газети «Скарбничка». «Ми вирішили провести програму для дітей з багатодітних, малозабезпечених сімей, які проживають в нашому місті, — говорить пастор громади м. Костопіль, Руслан Бабій, — сьогодні прийшли 30 із 36 запрошених дітей, а також їхні батьки». Всім діткам подякували, що вони відгукнулись на наше запрошення і прийшли на програму а також запросили приходити на слідопитський клуб

Надія Вовк

«PATHFINDER», який проходить що неділі в домі молитви. Після закінчення програми, всіх присутніх гостей запросили на сімейну вечерю, яку радо приготували господині Костопільської громади. Наступного дня, на заняття клубу прийшло 9 дітей. Хотілось би подякувати Богу, за Його благословення, що допоміг провести програму.

Хорошим людям – хороша пропозиція

15 лютого православний світ відмічає свято стрітення Господнього. Цього ж дня Відділ жіночого служіння вирішив провести час в духовних роздумах з людьми, які проживають по сусідству з першою львівською громадою церкви Адвентистів сьомого дня.

День чебурека Для запрошених гостей цього дня приготували незвичайне частування. Про що свідчила і назва зустрічі — «День чебурека». Епіграфом цього заходу були слова запрошення: «Хорошим сусідам — хороша пропозиція». Було роздано більше сотні запрошень людям, які живуть поруч з церквою.

Свято, як воно є у Біблії

Свято Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку записав святий євангеліст Лука. Кожна жінка після народження сина 40 днів не сміла входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Після закін-

Незвичайний захід Цей захід відразу мав, як своїх прихильників так і противників. Але його підтримала і ухвалила рада першої львівської громади, як один із заходів підготовки до євангельської програми «Львів — місто надії». Це була можливість розказати своїм сусідам, рідним про євангельську подію. Це надзвичайно важливе завдання, адже люди не завжди правильно розуміють події які відбулись в земному житті Ісуса Христа. Сьогодні люди втрачають духовне значення цієї події — Стрітення Господнього, а більше говорять і приділяють увагу зустрічі двох пір року — зими та літа. Хоч біблійна історія про це нічого не згадує.

Голос Надії №126 березень 2015

7

чення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня та молодого голуба або горлицю, а вбога повинна була принести пару голубів або пару горлиць. Батьки Ісуса Христа, Марія та Йосиф, принесли новонародженого хлопчика до Єрусалимського храму на 40 день, і як того вимагав іудейським закон — принесли в жертву Богу двох горлиць або двох голуб’ят. В цей час в храмі пробували Симеон та Анна і вони в маленькій дитині визнали і побачили свого особистого Спасителя.

Сімейне свято День був похмурим, але це не завадило прийди багатьом гостям. Молитву за мир в Україні, за кожного присутнього звершував пастор Михайло Опіяр. Духовну частину проводив пастор Мирон Вовк. Він наголосив, що мета кожного християнина зустрітися з Ісусом Христом і визнати Його, як свого особистого Спасителя, як це зробили свого часу Симеон та Анна.

Впродовж програми слухали пісні, співали всі разом, звучала музика і тепла усмішка кожного присутнього робила цей захід приємним і особливим.

Смачне частування На завершення присутніх частували чебуреками. Галина Гутей розповіла багато цікавинок про цю страву. Одна з легенд говорить, що перші чебуреки придумали воїни Чингисхана, адже під час своїх довгих походів вони хотіли поїсти чогось ситного і гарячого, що б додавало їм сили. Вони замішували тісто, а в середину клали м'ясо барана і пекли на своїх металевих щитах на відкритому вогні. А їсти чебуреки потрібно тримаючи руками без допомоги столових приборів. Процес поїдання починати з верхнього кінця, бо часто в середині чебурека може міститися рідка начинка, яка може витекти назовні, якщо надкусити його із прямого чи дугоподібного боку. Начинкою для чебуреків може бути не тільки м'ясо, а різні продук-

ти: капуста, картопля з грибами, різні каші, сир та навіть варення для солодких чебуреків. На закінчення ведуча застерегла присутніх: чебуреки можна їсти, але не часто, адже вони дуже ситні і смажені, а це не зовсім корисно для організму.

Цікава програма До уваги присутніх запропонували відео майстер-клас з приготування чебуреків. Кожен отримав 18 рецептів страви, і назва одного із рецептів «Дієтичні чебуреки» — їх потрібно не смажити, а варити і наповнені вони пшоняною кашею. Півтори години проминули дуже швидко. На закінчення пастор Іван Бабич помолився про ті потреби, які має кожен із нас. Хочеться дуже подякувати нашим сестрам за ті смачні чебуреки, які вони приготували і принесли ще гарячими до шкільної їдальні, де проходив цей захід. Кожна господиня ділилася своїм рецептом і своєю начинкою, яку вона вкладала в чебурек.

Віталій Нероба, магістр релігієзнавства

Скіфи і Сармати були християнами задовго до хрещення Русі Існує думка, що християнство почало поширюватись на наших землях починаючи з хрещення киян Володимиром в 988 р. Такий погляд дуже поширений, але чи відповідає він дійсності? Що кажуть літописи минулого відносно початку широкої присутності християн на території Русі? Продовження. Початок читайте у попередньому номері.

Свідчення літописців про вірність перших християн Божим Заповідям у Скіфії та Сарматії

8

Теодорит Кірський (386-457), один із найосвіченіших богословів V ст., автор «Церковної історії», джерелами для якої служили твори Євсевія, Руфіна, Філосторгія, Євстафія, Афанасія. Він повідомляє про єпископа Бретаніона, який ”правив містами всієї Скіфії”1. Також він писав,

що місіонери ”принесли всім людям євангельські закони і переконали прийняти закон Розп’ятого не тільки римлян і підвладні їм народи, але і племена скифські і савроматські”2. «До скіфів та інших варварських народів закони перейшли після їх (апостолів) смерті, і, незважаючи на проти-

1 Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. 1948,

№ 3, С. 296 2 Там же, С. 300

Голос Надії №126 березень 2015

дію всіх, не тільки варварів, але й самих римлян, (закони) продовжували зберігати однакову силу"3. Цей уривок показує переміну християнського вчення в імперії, коли Констянтин в 321 р. ввів святкування неділі замість суботи. А на території Скіфії Божі заповіді не були відмінені, а «продовжували зберігати однакову силу». В усі часи вірність Божим заповідям була «лакмусовим папірцем», який показував відмінність між справжнім та фальшивим християнством. Християни згодні були померти, ніж порушити Божі 10 заповідей, і цим само зректися свого Господа. В історії залишилось ім’я лідера народу антів (територія України) Божа, якого разом із синами і сімдесятьма старійшинами, як християн, в 372 р. розп’яли на хрестах ґоти—язичники, за відмову порушити Божі заповіді і поклонятися ідолам. А минологія імператора Василя II містить оповідь про учнів Андрія — Інну, Римму і Пінну, які походили зі “Скіфії, країни північної” та навчали скіфів зберігати все те, що Христос їм заповів, і багатьох охрестили. Пізніше вони були замучені — їх прив’язали до стовпів вставлених у воду і заморозили4.

Свідчення істориків про переклади Біблії мовами наших предків та їх ставлення до Божого Слова

Іван Златоу́ст (347–407)

патріарх Константинопольський: «І скіфи, і савромати… перекладаючи Святе Писання кожен на свою мову, філософствують про ці словеса5». Згідно цих слів, переклади Біблії мовами скіфів та сарматів в ІV ст. були звичним явищем. Але про це в наступних статтях.

Євсевій Ієронім Стадонський (340–420) з захопленням

писав: “Християнство розповсюджується в усьому світі, так що навіть гунни вивчають Псалтир, холоди Скіфії палають жаром віри,

3 Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ. 1949, №3, С.239 4 Огієнко І.І. Українська Церква. К., 1993. С.14 5 Латышев В.В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вопросы древней истории- 1949 № 3 С.271

руде і біляве військо готів возить із собою намети церков6». Холоди Скіфії палали жаром віри… А чим характерна наша віра? Чи читаємо ми щодня Святе Письмо? Чи палає наше серце жаром віри?

Свідоцтва сучасників про віру скіфських християн та їх відносини з Богом Тертуліан (160–220) свідчить про ранній початок проникнення християнства в Скіфію: “різні галльські племена, і недоступні для римлян місця Британії скорилися Христу, а також і країни сарматів, даків, германців, скіфів”. Гермій Созомен в ”Церковній історії”, (події описані до 423 г.), писав: ”Вже визнали християнську віру кельти.., а також готи і племена, які жили раніше по сусідству з ними по берегам ріки Істра, (Дунай) давно уже, прийнявши віру в Христа, перемінили свої звичаї на більше лагідні та розумні”7. В приведеному уривку особливу увагу привертає слово ”давно”. Навряд чи може йти мова про десятиліття, скоріше — про століття. Афанасій Олександрійський (300–373) серед народів, які при-

йняли ”слово Христове”, називає скіфів та готів8. В епіграмі Альціма Авіта (V ст.) до ”благочестивого союзу Христа” зараховані: ”склави, сармати, остроготи, даки, алани… Всі вони радіють, що пізнали Бога”9

Справжня віра проявляється в послухові Божим Заповідям Зауважте, як літописці описують віру наших предків — скіфів, сарматів та готів — «вони скорилися Христу, перемінили свої звичаї на більш лагідні та розумні, радіють, що пізнали Бога». Ми бачимо, що їхня віра характеризується послухом Божому Закону. Ось як про справжню віру сказав сам Христос: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! уві-

6 Там же С. 229 7 Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе // ВДИ.

1948, №3, С.303 8 Там же, С.682 9 Латышев В.В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вопросы древней истории. 1949 №3. С. 294

Голос Надії №126 березень 2015

йде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!» Матв.7:21-27.

А ми слухаємося Його слів кожного дня? Чи підкоряємо ми свою волю Христу? На чому збудована наша віра — на Божому Слові та послухові Його заповідям, чи на людських ідеях та традиціях? І дійсно на підставі цих авторитетних письмових свідчень ми можемо стверджувати — на землях сучасної України в ті давні часи серед скіфів, готів і сарматів християнство набуло значного поширення, ми можемо говорити, що християнство в Україні у III ст. набирало ще більшої сили, ніж це було у ІІ ст. І Блага вістка про спасіння почала проповідуватися не з днів Володимира, а задовго до нього. Тому ми з радістю можемо подякувати Богові за те, що наші прабатьки сповідували справжнє християнство, засноване на Біблії, а не на людських переданнях. Думаю варто і сьогодні кожному з нас, шукати Божу Церкву та вірити в ті біблійні істини, які сповідували Ісус, та його перші послідовники. Важливим фактором є підтвердження цих даних свідченнями археології — зокрема доведення ймовірності існування значного відсотка християн серед племен черняхівської археологічної культури II-Vст. (анти). Про це в наступній статті.

9

Володимир Овчаренко

Обтрушуючи пил століть…

«Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене» (Івана 5:39).

Незвичайна пропозиція

У 1977 році, Пінін Брамбілла Барсілон отримала незвичайну пропозицію — її попросили очолити групу з реставрації одного з найвідоміших і загадкових творінь епохи Відродження — роботи Леонардо да Вінчі "Остання Вечеря". У той час, вже досить відома реставратор не уявляла собі, наскільки напруженими і захоплюючими виявляться наступні 23 роки її життя. Сторіччя були нещадні до живопису Леонардо, виконаного на стіні міланського монастиря в 1498 році. Фрагмент фрески Леонардо да Вінчі "Таємна вечеря". Мілан, 1498.

Фатальна помилка

Завжди експериментуючи, великий майстер цього разу зробив фатальну помилку, застосувавши нову техніку настінного малярства. Він попередньо обробив ідеальні стіни гіпсом, мастикою і смолою, на суху поверхню художник почав наносити фарби — темперу, виготовлену на основі порошкових натуральних пігментів. Та не врахував, що при такому підході відсутність адгезії між шарами фарби та стіни приведе до швидкої руйнації його роботи. «Таємна вечеря» — це навіть і не фреска. Фреска в перекладі з італійської мови означає — свіжий, це розпис по сирій штукатурці, який передбачає класична техніка настінного малярства. Чому Леонардо вирішив писати по сухому? Мабуть, йому потрібен був час. По сирій штукатурці писати потрібно швидко, доки вона не висохла, по сухій же стіні це можна писати скільки завгодно довго, обмірковуючи і виводячи кожну дрібну деталь. Малюнок складався щодня з маленьких шматочків його свідомості, як дитяча мозаїка. Іноді і в дощ, і в спеку великий майстер пензля втікав до монастиря, щоб провести одну єдину рисочку. Бу-

10

вало, що він малював без зупинки. Бувало, цілими днями просиджував поруч у глибоких роздумах, не торкаючись ні пензлика, ні води, ні їжі... Але, на жаль, нові фарби виявилися неміцними, і почали відлущуватися ще за життя великого майстра. І хоча його робота була відразу визнана шедевром світового мистецтва, все ж вона залишилася незахищеною від столітніх нашарувань бруду. Коли Барсілон розпочала реставрацію, п'ять століть пилу, цвілі, і кіптяви зі свічок затемнили це зображення майже до стану невидимості.

22-літні труднощі Проте справжньою складністю для групи реставраторів було прибирання колишніх спроб реставрувати цю працю, які проводилися з 1700-их років. Важкі пласти лаку, клею, і воску були накладені зверху, кожен з них прискорював процес потемніння живопису. Але найгірше, — "наймані" фахівці-аматори фарбували цю фреску знову і знову, спотворюючи її образи, стираючи деталі яких вони не зрозуміли, і додаючи у своїй власній інтерпретації те, чого їм здавалося бракує — підправляючи роботу великого художника.

Голос Надії №126 березень 2015

Знадобилися місяці лише на фотографування кожного квадратного сантиметра поверхні картини, глибокого й серйозного її аналізу, з використанням найкращої техніки того часу. І нарешті команда Барсілон приступила до роботи. Протягом більше ніж 22-х років, вони в напівзігнутому стані, під мікроскопом, з величезною обережністю і терпеливістю, акуратно знімали 500-річний пил, підфарбовування і підправлення. Якщо все вдало складалося, то в день вони могли реставрувати ділянку розміром всього з поштову марку! У 1999 році коли малюнок, виконаний пензлем великого майстра, нарешті постав перед зором відвідувачів, — важка, ретельна, педантична робота команди Барсілон нарешті була винагороджена.

Незвичайне перетворення

Пінін назвала цей період «повільною, виснажливою боротьбою, яка пласт за пластом, день за днем, міліметр за міліметром, фрагмент за фрагментом, нарешті повернула оригінальне уявлення про розміри і розмах, про експресивність, розпечені емоції та насиченість кольору фрески. Їм вдалося повернути те, що здавалося було втрачено назавжди».

Похмурі тіні зникли; обідня зала посвітліла. Борода і ніс Петра звільнилися від незграбної тяжкості, доданої в процесі невдалих спроб реставрації. У Матвія, виявляється, в оригіналі було світле волосся, а не темне. Фомі повернули ліву руку. Вираз обличчя Андрія перетворили — він уже не похмурий, але здивований. А обличчя Ісуса засяяло новим світлом. Сюжет шедевра залишився незмінним. Да Вінчі зобразив фатальну сцену, — момент, коли Ісус відкрив, що один з його учнів незабаром видасть Його. Після століть нашарувань кіптяви, бруду і бурхливих фантазій горе-реставраторів, які зробили картину темною та похмурою, відновлення роботи відкрило сучасникам справжній задум майстерного зображення виразів обличчя та мови жестів учнів. Образ Христа засяяв знову у своїй чудесній оригінальної красі!

Власний образ Ісуса

Кожна нація чи народ при написанні образу Ісуса Христа намагаються привласнити Його собі. Кожен малює Його схожим на себе. Люди не готові уподібнюватись до Нього, а скоріше уподібнюють Його до собе. Африканці малюють Ісуса темношкірим, забуваючи про те, що за національністю Він був євреєм. За даними щорічного дослідження число християнських деномінацій в світі постійно зростає. У зв'язку з цим сюжет загальної євангельсько-християнської картини хоча і залишається незмінним, проте за останні дві тисячі років з'явилися істотні деталі, які рясніють своїм різноманіттям і суперечливістю. Безліч деномінацій претендують на статус винятковості і право розповісти абсолютну істину про Ісуса та Його вчення, але по своєму ... Чи не є це наслідком накопичення пилу, бруду і кіптяви людських переказів та умовиводів; різноманітних міфів із запалом і щирим завзяттям закидаючи товстим шаром лже-фарби ясний образ Господа. Якби ми змогли зішкребти пил і бруд століть, щоб побачити оригінал — справжнього Ісуса в Євангелії? Якби дозволили ожити тим

пейзажам, щоб побачити Його знову в рідному середовищі? Слова Ісуса не змінилися б, але наповнилися новим змістом, прийнявши своє первинне значення. Ми змогли б побачити Ісуса з новою ясністю, розгледіти фон — світ мандрівників і палестинських селян, царів і пастухів, рабинів та синагог...

Прихована істина... Відкривати для себе істину — справа не проста, а іноді навіть небезпечна. Можливо, саме тому багато віруючих християн вважають краще не ризикувати; а раптом виявиться, що потрібно буде відмовитися від тих вірувань і переконань до яких ти звик і якось уже ужився? А якщо, після того як відкриється оригінальна істина, від усього вчення в якому народився, залишиться лише одне ім'я? Чимало скажуть: «Та ні, адже не може помилитися стільки славного люду: Отці Церкви, святі подвижники, відомі євангелісти, авторитетні пастори і сучасні «апостоли і пророки»!? В кінці-кінців так вірили мої батьки, та й всі родичі…» У цьому сенсі одним з найпоширеніших міфів є нав’язана думка про те, що батьківської віри не можна міняти — це великий гріх… Тільки чи погодились би з цим твердженням видатні Біблійні герої віри: Мойсей, який зрікся бути фараоном Єгипту, пророк Єремія — прийняв наругу співвітчизників як зрадник батьківщини, та й Сам Ісус Христос став каменем спотикання для багатьох… Розум людини дивно спотворений, а серце надто лукаве. Люди, в принципі, не люблять змін; вони їх бояться. Збереження «статус-кво» набагато комфортніше; в усякому разі так здається. Саме тому, напевно, народ не приймав звістку біблійних пророків.

... Божа істина А пророки передавали вістку від Бога. Вони голосили, що потрібно зупинитися, озирнутися і розпитати про якісь шляхи стародавні і йти ними .... Коли пророк Єремія звертався до своїх співвітчизників з закликом стати на дорогу Господню вони відповідали: «Ні, не підемо» (Єр. 6:16).

Голос Надії №126 березень 2015

І все б нічого, подумаєш, — відкинули, відрубали голову або розпиляли чергового розумника і порушника спокою. Можна і так, звичайно, але є одна суттєва деталь! Пророк той був — Божий пророк, і істина була — Божа Істина! Якось до болю сучасно звучать ці слова пророка. Дивно, що в принципі, нічого не змінилося за тисячоліття: скоріше навпаки, ще більше загострилося.

Обтрусивши пил століть

А можливо обтрусивши пил століть, ми би побачили справжній образ Ісуса, яким Він був в оригіналі. Як Спаситель навчав про прощення, спасіння від гріха та смерті. Ми би змогли дізнатися про стан людини між смертю й воскресінням, бо саме Христос пройшов за нас цією долиною смертельної темряви. Досліджуючи Писання можна побачити на якому храмі варто більш концентрувати увагу: де Христос здійснює Своє посередницьке служіння, чи тому в який звикли ходити більшість християн. Напевне ми б тоді змогли довідатись який день насправді святкував Ісус Христос — суботу чи неділю?.. Багато, багато іншого нині приховане нашаруваннями тисячолітньої історії. Та питання залишається в тому, чи потрібний мені Справжній, Біблійний Ісус, чи мені краще мати свого, створеного нами, затвердженого батьками.

Хто кому господь? Як вам здається християни і церква мають бути слугами Євангелія, чи його господарями? Найфатальніші слова в Біблії, як мені здається, були вимовлені Ісусом в контексті майбутніх подій пов'язаних з Другим Пришестям:

«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт.7:21-23).

11

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт 136. Хто із людей воскрес під час воскресіння Христа?

137. Яка доля воскреслих під час служіння Христа?

«Коли він виходив із своєї темниці, як могутній Переможець над смертю і могилою, здригнулась земля і все навколо осяяла небесна слава. В той же час від голосу небесного Батька разом із ним із могил вийшли померлі праведники, як свідки Його славного воскресіння. Це були вибрані святі усіх століть від створення світу до днів Христа... Це були полонені, які піднялись із Ним, як трофеї Його перемоги над смертю і могилою» (Ранні твори, с.184).

«Під час Свого служіння Ісус воскрешав померлих. Він воскресив сина вдови із Наїна, доньку Яїра, Лазаря, та при цьому вони не були одягнені в безсмертя. Після Його воскресіння вони залишились підвладними смерті.» (Вибрані вісті, к.1, с.304,305).

138. Які сліди гріха залишаться на небі назавжди? «Навіки залишиться лише одне: сліди розп'яття на тілі нашого Викупителя... Це Його найвища гідність і протягом не-

1.03 –

Зустріч вчителів дитячої Суботньої Школи на Закарпатті. с. Ільниця (або Іршава).

15.03 –

Зустріч вчителів дитячої Суботньої Школи Волинської та Рівненської обл. Луцьк-2, о 10:00.

Місіонерські конгреси 7.03 –

Грушево, Солотвино, Рахів, Кобилецька Поляна, В. Водяне

Маневичі, Кузнецовськ, Любешів, Ківерці

Привітне, Горохів, Ст Загорів, Локачі, Печихвости

14.03 –

Броди, Буськ, Радехів, Львів - 2, Львів - 4

скінченних століть Голгофські рани будуть прославляти Його і проровідувати Його силу» (Велика боротьба с.674).

А ви знаєте, що... ... Елен знала, як заощаджувати гроші в домашньому господарюванні. Вона була уважним покупцем і мала гостре око щодо оцінки співвідношення ціна-якість. Також вона регулярно поповнювала свою комору овочами і фруктами із власного саду. Проте її ощадність найбільше виявилась в шитті. Зрозуміло, спочатку лише гостра необхідність змушувала її так заощаджувати.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: babiy-rus@ukr.net На обкладинці — святкування 40-річного ювілею громади м. Луцька. Фото: Володимир Романишин. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ ukr.net Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Валентин Шевчук, Віталій Шевчук, Михайло Матвійчук, Руслан Бабій. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви. Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників.