Жити в очікуванні - Молитовні читання (2015) by Христианская периодика

Молитовні читання 2015

Æèòè â î÷iêóâàííi ÂIÄÐÎÄÆÅÍÍß I ÄÐÓÃÈÉ ÏÐÈÕIÄ

ÇÂÅÐÍÅÍÍß ÏÐÅÇÈÄÅÍÒÀ

ийте тривогу, хай чує весь світ: “Скоро Господь наш прийде!”» – слова цього відомого гімну звучать у серці кожного адвентиста сьомого дня, котрий очікує славного дня Приходу Христа. Для читань Молитовного тижня цього року вибрана актуальна тема. Ми будемо роздумувати про відродження і Другий прихід Христа, про благословенну надію та необхідність проголошення Трьохангельської вістки, а також про виконання пророцтв і реальність першого й другого воскресіння. Яку роль відіграє Трьохангельська вістка у відродженні Церкви? Наскільки вона важлива для кожного з нас? Що спільного між ученням про Святиню та цією важливою вісткою? Який зв’язок між ознаками Другого приходу Христа, відродженням та участю в місіонерській роботі? На чому ґрунтуються наша впевненість у реальності Другого приходу і наша надія на воскресіння? Яке значення Тисячолітнього царства і другого воскресіння в контексті Великої боротьби? Ми будемо досліджувати ці та інші запитання під час читань Молитовного тижня, написаних під натхненням Святого Духа. Я запрошую вас приєднатися до молитовних роздумів над цими важливими істинами, пережити спільний досвід духовного відродження й перетворення, що веде до вічного життя з Богом. Якщо у вас є діти (або ж вам самим подобається слухати цікаві історії), не пропустіть можливості прочитати з ними сторінки для дітей, написані Чарльзом Міллсом, керівником медіа-служби «Christian Communications» (Берклі Спрінгс, Західна Вірджинія, США). Нехай Господь благословить спільні зустрічі нашої всесвітньої церковної сім’ї, під час яких ми будемо вивчати теми цього Молитовного тижня, молитися про духовне відродження та перетворення нашого життя.

Тед Н. К. Вільсон, президент Генеральної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня

ПРО АВТОРІВ Геральд і Шанталь Клінгбейл присвятили своє життя викладацькій діяльності, переживаючи про духовний стан адвентистської молоді. Геральд родом з Німеччини, професор у галузі досліджень Старого Завіту та історії стародавнього Сходу Стелленбоського університету (Південна Африка), а також помічник редактора журналів «Адвентист Рев’ю» та «Адвентистський світ». Останні два десятиліття Геральд викладав у кількох адвентистських університетах Південної Африки й Азії. Шанталь народилася і виросла в Південній Африці. Вона працює з дітьми, підлітками і молоддю, а також є помічником директора Відділу духовної спадщини Церкви АСД. Шанталь отримала ступінь магістра філософії в галузі лінгвістики в Стелленбоському університеті. Працювала викладачем у середній школі й університеті, займалася навчанням своїх дітей удома, є автором і редактором. У Геральда і Шанталь три дочки підліткового віку: Ханна, Сарра і Джеміма, котрі допомагають батькам у служінні. 2

ÏÅÐØÀ ÑÓÁÎÒÀ

Ñèëà äëÿ çàâåðøåííÿ ñïðàâè ПРОГОЛОШУЮЧИ ТРЬОХАНГЕЛЬСЬКУ ВІСТКУ

и живемо в дивовижний час. Як члени Церкви адвентистів сьомого дня, так і всі, хто стежить за виконанням біблійних пророцтв та за подіями у світі, розуміють, що Бог здійснює щось надзвичайне. Усім серцем я вірю, що Ісус прийде дуже скоро! Писання говорить, що точна дата Другого приходу Христа невідома нікому, крім Бога, проте в Біблії описані певні ознаки, які вказують на час перед самим поверненням Господа. І цей час уже настав! Біблія і Дух пророцтва закликають нас до відродження й перетворення, тобто до виконання Божих вказівок щодо приготування до злиття Пізнього дощу Святого Духа. Про цю подію ми читаємо в 2-му розділі книги пророка Йоіла, у 6-му розділі книги пророка Осії, а також у 2-му розділі книги Дії апостолів. Сьогодні Бог звертається до нас зі словами: «І впокоряться

люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» (2 Хронік 7:14). Діючи так, Божий народ приготується до злиття Пізнього дощу. Коли ми впокорюємо себе перед Богом під впливом Святого Духа, щиро молимося про Його керівництво, досліджуємо Його Слово, відмовляючись від власних планів і дозволяючи Богові провадити нас до пізнання істини, тоді Він почує, простить і зцілить нас. Він приведе нас до ще більш тісних взаємовідносин з Ним, щоб ми могли завершити Його справу на Землі. Моліться так, як ви ніколи раніше не молилися. Бог закликає нас до відроджених і відновлених відносин з Ним, щоб ми приготувалися до проголошення пророчої вістки, яку Він довірив нам як Церкві Останку. Адвентистське розу-

міння пророцтв, викладених у книзі пророка Даниїла та в Об’явленні, допомагає зберігати єдність наших теологічних поглядів, визначаючи нашу мету, наші відмітні риси як деномінації, а також чітке бачення нашої всесвітньої місії. Сьогодні Бог закликає нас проголошувати Трьохангельську вістку, записану в 14-му розділі книги Об’явлення. Прийшов час об’єднатися у вивченні та проголошенні пророчої вістки Церкви адвентистів сьомого дня – вістки, призначеної для нашої секулярної епохи.

Приймаємо, віримо, відроджуємося Однак для того, щоб проголошувати цю вістку, нам спочатку необхідно самим прийняти її, повірити в неї й пережити досвід відродження. Яким чином ця вістка може відродити нас? Вона змінює нас, коли ми всім серцем заглиблюємося в 3

неї. Коли ця вістка стає частиною нас самих, тоді прийняте нами світло істини починає сяяти для інших. Ми усвідомлюємо важливість цієї вістки і, спонукувані любов’ю до Бога, прагнемо поділитися з людьми істиною, яка змінює життя. Сам Ісус дав нам це доручення, записане в 14-му розділі книги Об’явлення. Це доручення призначене не для когось іншого, а саме для Його народу Останку. У «Свідченнях для Церкви» читаємо: «Особлива місія адвентистів сьомого дня – нести світло для світу і стояти на варті істини. Їм було довірене останнє застереження для гріховного світу. Слово Боже освітлює адвентистів своїм чудовим світлом. Господь доручив їм найбільш почесну місію: проповідувати світові вістки першого, другого і третього ангелів. І немає важливішої роботи, ніж ця. Адвентисти не мають права займати свою увагу чимось іншим» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 19).

Трьохангельська вістка Перші адвентисти проповідували вістку про повернення Христа в 1844 році та пережили Велике розчарування, про що було провіщено в 10-му розділі книги Об’явлення. Їхня справа не була повністю завершена. Бог бажав, щоб вони передали світові ще одну, особливу вістку. Вона складається з трьох частин і записана в Об’явл. 14:6-12. Вістка першого ангела. Ця вістка (в. 6, 7) проголошує вічне Євангеліє, спасіння 4

через праведність Христа і благодать – Його силу, яка виправдовує й освячує. Ангел звіщає про настання години суду і закликає людство повернутися до істинного поклоніння Богові, віддавши Йому славу насамперед як Творцеві. Заклик поклонитися Богові як Творцеві покладає на людей відповідальність за дотримання дня, котрий нагадує про Його творчі діяння. Створені істоти не можуть прославляти Бога, відмовляючись святити сьомий день тижня – суботу, яку Бог відокремив, зробивши пам’ятником Свого творіння. Дотримання заповіді «Пам’ятай день суботній...» стане основною причиною гонінь перед Приходом Христа. Еллен Уайт пише: «Субота стане великим випробуванням вірності, оскільки цей пункт істини зазнає особливих нападів. Коли люди будуть піддані останньому випробуванню, тоді буде проведена й розмежувальна лінія між тими, хто служить Богові, і тими, хто не служить Йому» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 605). Поклонятися Богові як Творцеві означає зректися хибних теорій про походження життя, включаючи теорію еволюції. Неможливо вірити в еволюцію або теїстичний еволюціонізм і водночас визнавати Бога Творцем неба і землі, а також усіх живих організмів. Залишайтеся непохитними в питанні створення світу Богом за шість буквальні днів, коли Він «наказав – і з’явилось». Це шість послідовних днів творіння, які увінчує

сьомий день – субота, якої ми го ангела матиме такий вплив, Ми цінуємо свободу віродотримуємося. визнання, надану громадянам якого ще не було раніше. Вістка другого ангела. У Люди побачать, що пророцбагатьох країн світу, зокрема 8-му вірші ми знаходимо тва, записані в книзі пророка і Сполучених Штатів. Одвістку, яка проголошує падіння нак наближається час, коли Даниїла, у Євангеліях від Вавилона. Уперше вона була Матвія, Марка й Луки, у книзі наша релігійна свобода буде озвучена влітку 1844 Об’явлення та в інших року. Оскільки в прочастинах Біблії, вико«Коли ця вiстка стає частиною роцтві ця вістка звучить нуються саме так, як нас самих, тодi прийняте після проповіді про суд, про це говорили ті, хто нами свiтло iстини починає і до того ж церкви, до дотримується Десяти яких вона звернена, споЗаповідей. Створення сяяти для iнших». чатку були чистими, тут образу звіра і надання Вавилон означає церкви, які чинності закону про недільобмежена, а церква контровідкинули попередження про ний день призведе людство до люватиме державу такою настання суду. загальнонаціонального занемірою, що держава видасть Вістка другого ангела – закони, узгоджені з вимогами паду та глобальної економіч«упав Вавилон» – повторюної кризи. відступницьких церков (там ється в Об’явленні 18:1-4. Для само, с. 445). Люди, котрі прямують за Божих дітей, котрі досі переСпасителем і не відкидають Знак звіра – дотримання бувають у Вавилоні, звучить істин Трьохангельської вістбудь-якого іншого дня, крім заклик вийти з нього, щоб сьомого, – це постанова, котра ки, повинні розуміти, що їхній вони не були винними в його обов’язок – розповісти про цю чітко визначає владу звіра. гріхах та не накликали на себе Одна всесвітня церква з усією вістку оточуючим, а резульБожий гнів, який зіллється на тати своєї проповіді віддати відповідальністю заявляє, що Вавилон. Вавилон символізує Богові. Ми читаємо, що вони вона даною їй згори владою церкви, учення яких ґрунту«із сяючими святою ревністю змінила день поклоніння – ється на теології Середньообличчями поспішатимуть з сьомий день, суботу, вставіччя і вводить в оману безліч новлену ще при творінні, на одного місця до іншого, щоб людей по всьому світу. неділю. Інші церкви стверджу- звістити небесну вістку… по Вістка третього ангела. всій землі... Будуть здійснюють, що поклоняються Богові У цій вістці (вірші 9-11) ватися чудеса, хворі зцілятипершого дня тижня на знак міститься чітке застереженмуться, ознаки й чудеса супам’яті про воскресіння Хриня: не поклонятися звірові проводжуватимуть віруючих... ста. У Святому Письмі ми не та його образу і не приймати Отже, мешканці Землі повинні знаходимо жодного підтверйого знак. Інакше ви загинете. дження істинності цих учень, будуть визначити власну позиВістка третього ангела ґрунякі, по суті, скасовують покло- цію» (там само, с. 612). тується на пророцтві, записаніння Богові як Творцеві. Прекрасне майбутнє ному в попередньому, 13-му, Сила вістки Брати і сестри, дослідники розділі Об’явлення. Перший Релігійні лідери-відступкниг Даниїла та Об’явлення! звір із 13-го розділу симвоники не зможуть спростувати Нас очікує прекрасне майбутнє, лізує відступницьку церкву. біблійних доказів щодо свяоскільки ми покликані заверДругий звір у цьому ж роздітості суботи, тому сповняться шити велику Божу справу, пролі, котрий символізує собою лютістю. Людей, котрі доголошуючи унікальну за своєю Сполучені Штати Америки, силою вістку трьох ангелів. Ми створить образ першого звіра. тримуються суботи, будуть переслідувати й кидати до зможемо виконати цей обов’яВизначення цього образу ми в’язниць. На тлі всіх цих подій зок, якщо цілковито покладазнаходимо в книзі «Велика проголошувана вістка третьо- ємося на Ісуса та Його праведборотьба» на с. 443. 5

ність, на силу Святого Духа. Бог готує нас до дивовижної події, яка відбудеться в найближчому майбутньому, – до злиття Пізнього дощу Святого Духа. Якщо ми відгукнемося на Божий заклик, то переживемо відродження та сміливо понесемо у світ цю чудову вістку! Бог змінює серця тих, хто зацікавлений у Його дивовижній вістці і бажає бути з Христом. Яка велика перевага – ділитися цією пророчою вісткою з іншими та покірно благати Бога про відродження й оновлення силою Святого Духа.

Чи хочемо ми цього? Якщо ми віримо в пророцтва, праведність Христа і в Його швидке повернення, то хіба не виявимо бажання обновити свій завіт з Ісусом та наслідувати Його приклад? Чи не захочемо ми, виявляючи Його любов, попередити світ про небезпеку? Чи бажаєте ви проголошувати особливу пророчу вістку – Вістку трьох ангелів? Чи дозволите ви Богові використовувати вас у ці останні дні земної історії, щоб з любов’ю і мужністю свідчити про спасіння, Божу любов і суд? Давайте спочатку самі приймемо цю вістку та повіримо в неї, дозволяючи їй перетворити й відродити нас, щоб світло

істини яскравіше засяяло в пітьмі, яка огорнула світ. Дуже скоро ми поглянемо вгору і побачимо маленьку темну хмару розміром з людську долоню. Вона дедалі збільшуватиметься, ставатиме все світлішою. Цією чудовою хмарою, зверху обрамленою веселкою, а знизу – блискавками, будуть мільйони ангелів. У самому центрі хмари ми побачимо Того, Кого очікували, – нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа, Котрий гряде як Цар над царями і Господь над панами. Яким величним буде цей день! Чи бажаєте ви в смиренні підкоритися Господу, Котрий надихнув Даниїла й Івана написати унікальні пророчі книги і Котрий пропонує вам пережити духовне відродження та взяти участь у проголошенні Трьохангельської вістки? Христос готовий кожного з вас одягнути у Свою праведність, освячуючи ваше життя і перетворюючи ваш характер, щоб ви уподібнилися до Нього. Чи бажаєте ви, щоб Господь використав ваші здібності й таланти для поширення Його пророчої вістки в останній період земної історії? Якщо так, то запрошую вас саме зараз, де б ви не були,

схилити голову та присвятити себе Христу, благаючи Його про відродження і про те, щоб зрозуміти й щирим серцем прийняти вістку трьох ангелів. Нехай Господь наділить вас силою і мужністю для проголошення цієї чудової вістки світові! Ісус прийде дуже скоро! ТЕД Н. К. ВІЛЬСОН, президент Генеральної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня

З А П И Т А Н Н Я

для роздумів та обговорення: 1. Що означає жити, терпляче очікуючи повернення Ісуса Христа? 2. Чому субота стане «великим випробуванням вірності» в останній час? Чи є четверта заповідь важливішою за інші? 3. На чому ми повинні зосередити свою увагу, очікуючи скорого повернення Ісуса Христа? На зміцненні особистих відносин з Ним? На допомозі іншим людям? На вивченні біблійних доктрин? Поясніть.

ÍÅÄIËß

«ß çíàâ, ùî Òè ïðèéäåø» ВПЕВНЕНІСТЬ У ДРУГОМУ ПРИХОДІ

грудня 1988 року об 11:41 за місцевим часом на півночі Вірменії, недалеко від міста Спітак, стався землетрус магнітудою 6,8. Це був один з найбільш руйнівних землетрусів у історії країни. Внаслідок землетрусу було зруйновано кілька міст, загинуло близько 30 тисяч осіб. Ті, хто вижив, залишилися без даху над головою. Із цими сумними подіями пов’язана дивовижна історія про невідомого батька, котрий намагався відшукати свого сина в зруйнованій будівлі школи. Ця історія донині надихає тисячі людей. Як тільки чоловік відчув поштовхи, він побіг до школи. Вона була повністю зруйнована. Батько руками почав розбирати завали, адже він обіцяв синові завжди бути поруч! «Що б не трапилося, я завжди буду поруч із тобою», – часто говорив він хлопчикові, коли той був чимось наляканий. Визначивши приблизне розташування класної кімнати сина, чоловік почав руками відтягати каміння й уламки бетонних плит. Присутні на подвір’ї школи люди вмовляли його не робити цього. Однак чоловік не здавався, адже він обіцяв! Пожежники й рятувальники намагалися зупинити його, адже йому загрожувала небезпека через можливий вибух газу. «Це наша робота, – гово-

рили вони. – Ваш син навряд чи вижив». Однак батько продовжував розбирати руїни, камінь за каменем. Нарешті, через 38 годин, він почув голос сина: «Тату, це ти? Я знав, що ти прийдеш. Я сказав іншим дітям, щоб вони не боялися, бо ти обіцяв прийти за мною». Того дня чоловік урятував 14 дітей, включаючи і свого сина. Він дотримав свою обіцянку! (Джек Канфілд, Марк Віктор Хансен. Бальзам для душі, с. 273, 274).

Інше очікування

Ми чекаємо досить довго – відколи ангели сказали учням: «Чого стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, що вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо!» (Дії 1:11). Павло чекав цього великого дня (Римл. 13:11-13; 1 Сол. 1:10), Петро (1 Петра 1:7-9; 4:7; 2 Петра 3:9-14) та Іван також очікували його (Об’явл. 22:12, 20). Відтоді мільйони послідовників Ісуса очікують Приходу Господа. Нерідко ті, хто очікує славного повернення Вчителя, потрапляють у в’язниці, їх переслідують і висміюють. З іншого боку, байдужість може перетворити ревних учнів Христа на пасивних глядачів, які більше зацікавлені в придбанні нових гаджетів (мобільних телефонів, планшетних комп’ютерів тощо) та задоволенні

власних примх, ніж в очікуванні Приходу їхнього Господа. Чекати не завжди легко.

Уроки з книги Дії апостолів

Члени ранньої християнської Церкви, про яку йдеться в книзі Дії апостолів, подають нам прекрасний приклад того, як необхідно чекати. Як тільки Спаситель зник у небесній далині, вони почали чекати. В очікуванні – молилися (Дії 1:14). У молитвах – зближувалися один з одним (Дії 2:1). І ось що сталося: внаслідок злиття Святого Духа молитовне очікування перетворилося на мужність (Дії 4:31). Відродження спонукало перших християн до активної місіонерської діяльності, яку неможливо було зупинити. Наповнене Святим Духом свідчення Петра зворушило серця багатьох слухачів, і завдяки цьому свідченню навернулися тисячі людей. Того дня, як повідомляє Писання, охрестилося три тисячі душ (Дії 2:41), і це був тільки початок. Єдність у молитві, турбота про потреби нової громади, прославляння Бога сприяли зростанню Церкви, оскільки «Господь... додавав до них щодня тих, що спасалися» (Дії 2:47). Боязкі, утомлені й розгублені люди стали сміливими і цілеспрямованими проповідниками Слова. Почалися гоніння, і християни бігли до Самарії, Малої Азії, Риму – і 7

до краю Землі. Вони чекали й чали свій відлік 457 року до н. е., ми, а егоїзм не знає меж. Однак ревно проповідували воскреслого коли цар Мідо-Персії Артаксеркс ми знаємо, що Христос пережиСпасителя у світі, для більшості І сказав до Ездри: «А що тобі та вав такі ж самі труднощі, живумешканців якого хрест здавався браттям твоїм буде добре вчиничи у світі, сповненому зла. Як і безумством (1 Кор. 1:18). ти з рештою срібла та золота, те Його учні, ми, очікуючи Господа, Два ключових мотиви спонузробіть за вподобанням вашого активно служимо Йому. Ми, як кали віруючих рухатися вперед. Бога» (Ездри 7:18). Завдяки цьому і Петро, занурюючись у хвилі По-перше, вони були з Ісусом. Ездра зміг відновити міську стіну переживань, хапаємося за руку Вони розповідали про СпаситеЄрусалима, що було передбачено в Вчителя. Як і в перших учнів Хриля, Котрого знали особисто. На книзі Даниїла 9:25. У цьому тексті, ста, у нас є «непорушне пророче власному досвіді перші християни як вам відомо, згадується указ про слово», яке сяятиме для нас «у пережили й відчули, що означає «З відбудову Єрусалима. темному місці» (2 Петра 1:19). нами Бог», і цей досвід змінив їх. Біблійним пророцтвам можЗлиття Святого Духа в славПо-друге, вони глибоко дона довіряти. Коли ж надійшов ний день П’ятидесятниці було для сліджували Писання, звертаючи відповідний час, «повнота часу», всіх очевидним. Його діяльність особливу увагу на пророцпомітна і в наш час. Звісттва. Наприклад, у день П’яка про скоре повернення Внаслiдок злиття тидесятниці Петро у своїй Христа, проповідувана в проповіді використав багато Святого Духа містах і селах, змінює життя цитат зі Старого Завіту. З людей. Ми служимо Госпомолитовне очiкування Писання віруючі довідалися, ду, чекаючи Його, бо такий перетворилося на мужнiсть задум Божий для Його дітей, коли прийшла повнота часу для Приходу Месії (Гал. 4:4). який почав втілюватися ще Також вони вірили словам Бога про що йшлося в пророцтвах, відтоді, коли на очах учнів Ісус про час повернення Його Сина. Ісус став учасником важливих вознісся на Небо. У ранньої Церкви ми можеподій на Землі, назавжди змінивСьогодні ми будемо молитимо навчитися ось чого: як і учні ши її історію. Якщо Божі пророц- ся про те, щоб вістка про Боже Ісуса, ми повинні особисто знати тва мають таке велике значення Царство продовжувала поширюнашого Спасителя. Благодать і на них можна покладатися, ватися. Серед болю і страждань неможливо отримати з інших рук. то якою ж мірою ми повинні цього світу, незважаючи на тягар Спасіння не передається в спадок; довіряти Богові, Котрий сказав: власних проблем та пережийого неможливо отримати на під- «Ось Я незабаром приходжу!» вань, ми продовжуємо терпляче ставі тільки належності до Цер(Об’явл. 22:12). чекати. І того славного дня, який кви. Лише після особистої зустрічі Коли настане «незабаром»? затьмарить усі інші, ми побіжимо з воскреслим Господом ми будемо Перші адвентисти розуміли, в обійми нашого Спасителя-Цапо-справжньому очікувати Його що Господь скоро прийде. Їхнє ря, вигукуючи: «Ісусе, ми знали, повернення. Ми, люди, зазвичай життя, пріоритети, надії були що Ти повернешся за нами, адже довіряємо лише тим, кого добре сфокусовані на найбільш славноТи обіцяв!» знаємо. А щоб добре пізнати Ісуса, му моменті в історії людства. Сконам потрібно проводити з Ним ро прийде Ісус і забере спасенних З А П И Т А Н Н Я час у молитовних роздумах та додому. Однак відтоді минуло для роздумів вивченні Його Слова. вже майже 200 років. Ще один важливий аспект «Коли настане “незабаром”?» – та обговорення: очікування зустрічі з Христом на запитуємо ми, продовжуючи чекахмарах небесних полягає в розу1. Як ми, живучи у світі, де нети. Звичайно, ознаки Його скорого мінні Божої пророчої вістки для Приходу очевидні (Матв. 24). Ми має місця Богові, можемо «активнашого часу. переконуємося в цьому щоразу, но очікувати» повернення Ісуса? Після закінчення в 1844-му коли вмикаємо телевізор, відві2. Який взаємозв’язок між відроці великого пророчого періоду дуємо різні сторінки в Інтернеті родженням та надією на Другий 2 300 років ми з вами живемо в або читаємо новини про війни, період так званого останнього природні катаклізми, хвороби, прихід? часу. Текст, записаний у книзі голод, жорстокості, моральне 3. Чому ми, чекаючи Ісуса, інопророка Даниїла 9:24-27, дорозтління й соціальну нерівність. ді впадаємо у відчай і розчарупомагає нам визначити, коли На жаль, ми дедалі частіше повання? Які ліки від цієї «хвороби» розпочався цей великий період мічаємо на своєму обличчі риси 2 300 вечорів-ранків (або днів/ лаодикійської байдужості. Наш ви можете застосувати? років), про який ми читаємо в світ справді перебуває в стані 4. Як ми, будучи членами попередньому розділі (Дан. 8:14). кризи – моральної, економічної, Божої Церкви, можемо з вірою Пророк Даниїл був дуже стурсоціальної й екологічної. очікувати Господа і бути благобований, почувши цю звістку. Наше життя не може тривати Сімдесят тижнів, відокремлені від вічно. Наші ресурси обмежені, словенням для інших? великого пророчого періоду, попроблеми здаються нездоланни8

ÏÎÍÅÄIËOÊ

Âè öiííi â Áîæèõ î÷àõ ПОКЛОНІННЯ І ДРУГИЙ ПРИХІД

ім’я давно мріяла про відпустку. Коли чоловік, дружина й діти піднялися на борт літака і зайняли свої місця, вони зітхнули з полегшенням. «Нарешті ми відпочинемо!» – можна було прочитати на їхніх обличчях. Після цього всі заснули. Через шість годин, коли літак ішов на посадку, сім’я прокинулася. Яке ж було їхнє здивування, коли вони побачили на вулиці тепло одягнених людей! Віяв сильний вітер. Вони купили путівку в тропіки, а опинилися на Алясці! Ви уявляєте, наскільки сильним було їхнє збентеження? Так сталося, що вони зайняли місця не в тому літаку, і ніхто цього не помітив. Замість теплого бризу і пальм їх чекали холодний вітер та снігопад. Можливо, ми ніколи не помилялися у виборі рейсу і не потрапляли туди, куди не планували, однак існує ймовірність, що ми можемо пропустити одну з найважливіших історичних подій. Утомлені довгим очікуванням, захоплені задоволеннями, зосереджені на засобах масової інформації та збентежені сучасними вченнями про Бога, адвентисти зіткнуться з протистоянням у питаннях поклоніння. Це протистояння може похитну-

ти віру цілих громад. Воно стосуватиметься серйозних питань, пов’язаних з істинним поклонінням Богові. Кому ви поклоняєтеся? Істинне поклоніння буде відмітною ознакою Божого народу останнього часу. Перший ангел із 14-го розділу книги Об’явлення, який летить серед неба і проголошує вічне Євангеліє, закликає нас: «Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!» (Об’явл. 14:7). Поклоніння є основною темою книги Об’явлення. Божий народ поклоняється Божому Агнцеві, Котрий сидить на престолі (Об’явл. 4:10; 5:14; 7:11; 11:16). Однак сатана, дракон, вимагає, щоб мешканці Землі поклонялися йому (Об’явл. 13:4, 8, 12, 15). Він знає, що ми виявляємо вірність тому, кому або чому поклоняємося. Через це щодня на всій Землі точиться духовна боротьба. Деякі поклоняються певним предметам. (У минулому таке поклоніння вважалося ідолопоклонством, але сьогодні ми називаємо це матеріалізмом). Інші поклоняються людям. У 2010 році Пол Фрозе та Крістофер Бадер, професори Бейлорського уні-

верситету, опублікували роботу «Чотири американських Бога: що ми говоримо про Бога і що це говорить про нас». Ґрунтуючись на результатах опитування щодо релігійних переконань, вони дійшли висновку, що серед американців поширені чотири думки про Особу Бога: Бог заслуговує на довіру, Бог милостивий, Бог засуджує, Бог далекий. Безперечно, наше сприйняття Бога впливає на форму поклоніння Йому. Сприймаючи Бога як далекого і здатного тільки засуджувати, ми поклонятимемося Йому формально, намагаючись ретельно дотримуватися всіх вимог та обрядів нашої релігії. Якщо Бог милостивий (яким Він насправді є) і заслуговує довіри, ми вважатимемо Його своїм Другом. Складається враження, що із часом людина створила власний образ Бога, забувши, що створена за Його образом і подобою (Бут. 1:27).

Поклоніння та відродження

Короткий огляд історії Ізраїлю підтверджує існування тісного зв’язку між поклонінням та відродженням. Здійснені Єзекією реформи та відновлення храму відбулися після святкування Пасхи (2 Хронік 29:30). Через століття молодий цар Йосія продовжив реформи в Ізраїлі, 9

очищаючи Юдею та Єрусалим від язичницьких пагорбів, священних дерев та інших кумирів (див. 2 Хронік 34). Пізніше Йосія відновлює святкування Пасхи (2 Хронік 35, див. вірш 18). Зосереджуючи свою увагу на Богові, ми зазнаємо відродження. Ми переглядаємо цінності та згадуємо, ким є насправді – створеними істотами. Тоді починаємо помічати за собою спроби самоствердження, що призводить до егоцентризму. Духовне відродження – запорука оновленого поклоніння.

винні наслідувати Його приклад (Івана 13:15).

Поклоніння і субота

Запитайте члена Церкви адвентистів сьомого дня про поклоніння, і він обов’язково торкнеться теми про суботу. Адвентистам подобається сьомий день – субота. Він нагадує нам про наше походження. Всемогутній Творець створив нас за Своїм образом і подобою (Вих. 20:8-11). Тема про суботу також розповідає нам про втрачений рай і про те, як Бог приведе нас додому. Оскільки ми грішники і потребуємо Спасителя, Котрий виведе нас із духовного Єгипту (див. П. Зак. 5:12-15), творіння та викуплення є важливими біблійними істинами, безпосередньо пов’язаними з нашим поклонінням. Щосуботи ми маємо прекрасну можливість згадувати про це.

а питання життя і смерті. Наша вірність у питаннях поклоніння Богові має ґрунтуватися на впевненості в істинності пророчого слова та на особистих взаємовідносинах зі Спасителем, Котрий гідний пошани.

Не треба боятися

Читання книги Об’явлення може схвилювати нас. Розмірковуючи про кризу, переслідування і Божих ворогів, багато хто з нас, можливо, відчує страх і розчарування. Однак «об’явлення Ісуса Христа» (Об’явл. 1:1) зосереджує нашу увагу не тільки на завершальній битві. Воно визначає і Поклоніння й очікування радість тих, хто поклоняється Поклоніння – це не просто Агнцеві, Котрий сидить на преодне з важливих теологічних столі. Ми читаємо про це в 7-му питань, які ми обговорюємо, розділі книги Об’явлення. Іван розмірковуючи про останній час. подивився і побачив «величезний Під час істинного поклоніння (на натовп, якого злічити ніхто не відміну від хибного) ми звертаєможе» (в. 9). Вони вигукували: мо свою увагу не на себе, а на на«Спасіння нашому Богові, шого Творця і Спасителя. Який сидить на престолі, І це обов’язково помітять Складається враження, і Агнцеві!» (в. 10). Потім оточуючі. що iз часом людина вони вклонилися Тому, Яків описує ще один з елементів поклонінстворила власний образ Бога, Хто заплатив таку високу за їхнє спасіння. Їхня ня: «Чиста й непорочна забувши, що створена за Його ціну радість нагадує нам про непобожність перед Богом образом і подобою. бесний мир та вічне благоі Отцем – це відвідувати словення. Їхнє поклоніння сиріт і вдів у їхньому горі, надихає нас бути вірними Богові, зберігати себе чистим від світу» Істина про сьомий день тижготовими до служіння. Їхній спів (Якова 1:27). ня також має велике значення розповідає нам про таке прекрасЛюди, котрі очікують славного для нас, бо ми чекаємо поверне майбутнє, якого ми навіть повернення Вчителя і Господа, нення Вчителя. Кульмінацією не можемо собі уявити. Не буде не повинні залишатися бездіяльвідступництва – однієї з ознак ними в церквах та навчальних останнього часу, описаних у книзі голоду, сліз, страху, самотності, смерті, і «Бог зітре всяку сльозу з закладах, дискутуючи про час і Об’явлення, – є спроби сатани дату Його Приходу. Їм слід бути змінити день поклоніння – суботу їхніх очей!» (в. 17). Приєднаймося ж до їхнього активними у своїх громадах. на неділю. Питання про істинний поклоніння Богові! Вони служитимуть бездомним, день поклоніння Богові стає клюділитимуться матеріальними й човим питанням останнього часу духовними благословеннями з (Об’явл. 13:11-17; 14:9; простежте З А П И Т А Н Н Я пригнобленими та розчарованиза спробами малого рогу «поздля роздумів ми. Вони будуть дбати про хворих мінювати свята та права» (Дан. та підтримувати помираючих. 7:25)). Еллен Уайт провістила: та обговорення: Ми покликані до безкорисли«Шанувальники біблійної суботи вого служіння. Найчастіше це будуть проголошені ворогами 1. Який вплив справляє поклопов’язано з тим, що нам потрібно закону й порядку, руйнівниками ніння на повсякденне життя і дузалишити свою зону комфорту, моральних засад суспільства, ховне зростання християнина? тобто те місце, де ми почуваємокотрі призводять до анархії та 2. Який зв’язок між суботою та ся, як удома. Так ми наслідуємо морального занепаду, накликають поклонінням? приклад Ісуса, Котрий «понизив суди Божі на Землю» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 592). Самого Себе, прийнявши образ 3. Що спільного між істинним Пророчі слова Еллен Уайт раба» (Филп. 2:7). Ми бачимо, як поклонінням і Другим приходом? Ісус омиває ноги учням, зокрема і нагадують нам про те, що день Чому ми отримали застереження Своєму зрадникові. Ми чуємо, як поклоніння – це питання не проне поклонятися звірові? сто вибору наших пріоритетів, Господь нагадує нам, що ми по10

ÂIÂÒÎÐÎÊ

ßê ìè ïîâèííi î÷iêóâàòè? ДОВГОТЕРПІННЯ І ДРУГИЙ ПРИХІД

одному з адвентистських навчальних закладів тривав Молитовний тиждень. Пастор натхненно проповідував про ознаки останнього часу. Він говорив про те, що Ісус дуже скоро прийде. Після закінчення Молитовного тижня в оселях більшості батьків пролунали телефонні дзвінки. Одна зі студенток також зателефонувала батькові. – Тату, Ісус скоро прийде. Пророцтва, у яких описані ознаки Його Приходу, майже всі виконалися. Він уже біля дверей. Я думаю, що мені краще залишити коледж і проповідувати оточуючим про Другий прихід. – Я дуже радий, що тобі сподобався Молитовний тиждень. Однак чому ти хочеш припинити навчання саме зараз? – Тату, це необхідно. Ми не можемо жити так, як раніше. Ісус уже йде! – Мене дуже тішить, що ти так думаєш. Однак хіба ти не будеш краще служити, якщо закінчиш навчання? Крім того, невже в тебе немає можливості служити Богові під час навчання?

У повсякденному житті наше очікування часто супроводжується хвилюванням. «Коли я отримаю свою першу зарплату?» – думає випускник вищого навчального закладу. «Коли вже настане Різдво?» – запитують із нетерпінням діти. «Коли ж я почуватиму себе краще?» – цікавиться людина, яка страждає від хронічної хвороби. Існує приказка: «Терпіння – це чеснота». І ця чеснота непопулярна. Ми живемо у світі, який прагне відразу ж отримувати задоволення. Авраамові й Саррі довелося довго – 25 років – чекати виконання обітниці (Бут. 12:4; 21:5). Очікувати не завжди легко. Народження Ізмаїла через 11 років після того, як Бог уперше дав Свою обітницю, стало результатом необдуманого вчинку, від якого постраждав не тільки Авраам. Однак Авраам і Сарра все ж продовжували чекати. Вони не зупинилися на шляху до землі, яку обіцяв їм Бог. Вони жили вірою, як і багато інших героїв, народжених після них (Євр. 11:8-12). Вони також вірили в Прихід Господа. І Він прийде. Настане день, коли Він з’явиться на хмарах

небесних. У тексті Об’явл. 14:12 перераховані характеристики Божого народу останнього часу. Ми знаємо про його віру в Ісуса, дотримання ним Божих заповідей. Згадані Іваном святі переживають чимало випробувань і труднощів, однак вони мають «терпіння» (в. 12, пор. Об’явл. 13:10) – це їхня відмітна риса. Вони вірні, розуміють, що Господь скоро прийде, вірять у Божий дар пророцтва, але найбільш помітна їхня риса – терпіння. Терпіння, а також довготерпіння нерозривно пов’язані з вірою, про яку йдеться в Об’явл. 13:10. Люди, котрі розрізняють добро і зло та відкидають фальшиві вчення звіра, будуть стійкими й терплячими. Вони не підуть на компроміс у питаннях істини. Водночас вони не стануть ховатися від людських очей у монастирях або катакомбах. Залишаючись у містах і селищах, вони будуть представниками Христа, виявляючи принциповість та присвятивши себе служінню «найменшим братам» (Матв. 25:40).

Очікування в останній час

У Своїй проповіді для останнього часу Ісус описує Суд 11

Царя. Його слова спонукають нас замислитися над нашою долею. Великий Цар ставить овець праворуч від Свого престолу, а козлів – ліворуч (див. Матв. 25:31-46). Звичайно, Ісус не мав наміру говорити про домашніх тварин або про їхні відмінності. Аналогії Христа цілком зрозумілі. Цар звертається до праведників, які стоять праворуч від Нього. Син Божий каже, що вони нагодували Його, коли Він був голодний, напоїли, коли Він відчував спрагу, відвідали Його, одягли і прийняли у своєму домі. Ісус вкладає у Свої слова глибокий зміст, використовуючи яскраві образи, завдяки яким ми можемо побачити на обличчях праведників лагідність, котра в Писанні порівнюється з лагідністю ягнят. «Господи, коли ми бачили Тебе голодним?» – запитують вони (в. 37). Цар відповідає їм: «Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені» (в. 40). Очікування, характерне для останнього часу, – це активне очікування. Воно передбачає служіння нужденним і допомогу знедоленим. Воно закликає нас залишити нашу зону комфорту й допомагати тим, про кого ми раніше не турбувалися. Чи буде це так званий центр впливу в усіма забутому бідному селищі чи маленька, майже не обладнана лікарня в африканському селі, величезний зал вищого навчального закладу чи далекий від цивілізації населений пункт, Бог бажає, аби Його народ являв світові, що значить по-справжньому очікувати Його Приходу. Еллен Уайт пише: «Ми чекаємо на велику страшну подію, якою закінчується історія цієї Землі. Однак нам слід не тільки чекати, а й старанно працювати зважаючи на урочистість цієї 12

події. Жива Божа Церква буде очікувати, пильнувати і працювати. Ніхто не повинен залишатися байдужим. Усім потрібно представляти Христа, активно й ревно працювати для спасіння душ, котрі гинуть» (Е. Уайт. Свідчення для проповідників, с. 163). Терпляче очікування Приходу Вчителя, Котрий приведе нас додому, характеризується ще й тим, що воно не ґрунтується на сенсаційних подіях. Люди навколо нас не потребують збудливих новин та чуток про неймовірні випадки. Слово Боже попереджає нас про існування сатанинських сил, котрі, озброївшись оманою, намагаються «звести… і вибраних» (Матв. 24:24). Переслідування, спотворення інформації, фанатизм та маніпуляції – ось засоби, якими майстерно користується Божий ворог протягом століть. Ісус у Своїй проповіді для останнього часу звертає нашу увагу на служіння й виконання Його Церквою своєї місії. «І це Євангеліє Царства буде проповідуване по всьому світі на свідчення всім народам, – і тоді прийде кінець» (Матв. 24:14).

торії, прилеглої до кінцевої зупинки його маршруту. Незабаром люди помітили, що вигляд пустиря змінився. Після того як усе сміття було прибрано, водій привіз розсаду і почав висаджувати на ділянці квіти. Про це повідомили газети, і на кінцеву зупинку стали приїжджати цікаві городяни. Деякі допомагали водієві садити рослини і доглядати за садом. Інші просто насолоджувалися прекрасним краєвидом. Семи хвилин на день було достатньо, аби брудний пустир перетворився на сад. Очікування може виснажити наші сили, позбавивши нас бажання працювати. Однак у цьому очікуванні Бог бажає подарувати нам «терпіння святих». Ми повинні ретельно дослідити своє серце, а потім іти на працю в Його виноградник. Так, Ісус скоро прийде! Він шукає людей, чиї серця повністю присвячені Йому. Очікуючи Його повернення, будемо служити Йому скрізь, де б ми не перебували. Служити всім серцем, усією душею й усіма силами (див. П. Зак. 6:5).

Доглядаючи за садом

Один водій автобуса повинен був по сім хвилин проводити на кінцевій зупинці свого маршруту. Місце стоянки було огидним. Чекаючи, коли він зможе вирушити в дорогу, чоловік часто дивився на засмічену ділянку землі. Усюди були розкидані пластикові коробки і пляшки. День у день водій бачив цей занедбаний пустир. Але одного разу він вирішив: треба щось робити, неможливо дивитися на цю жахливу картину. Водій вийшов з автобуса і почав прибирати сміття. Через сім хвилин він продовжив свій маршрут. Відтоді його щоденним заняттям стало прибирання тери-

З А П И Т А Н Н Я

для роздумів та обговорення: 1. Ми проповідуємо про Прихід Христа вже майже 200 років. Чого ми можемо навчитися від біблійних героїв, яким теж доводилося довго чекати обіцяного? 2. Як ви вважаєте, чи важко виявляти в житті довготерпіння в його біблійному розумінні? Чому? 3. Яким чином ви можете бути «інструментами» в Божих руках у вашому повсякденному житті?

ÑÅÐÅÄÀ

«I ïðîðîêóâàòèìóòü âàøi ñèíè é âàøi äî÷êè» ДАР ПРОРОЦТВА І ДРУГИЙ ПРИХІД

середу ввечері, 25 січня 1837 року, жителі штатів Нової Англії з трепетом дивилися на небо, яке переливалося яскраво-червоними вогнями. Очевидці казали, що їм здавалося, ніби ці вогні танцюють на вкритій снігом поверхні. Багато хто був наляканий таким надзвичайним північним сяйвом, але не дев’ятирічна Еллен. Дівчинка проходила курс лікування після нещасного випадку. Вона не вставала з ліжка. Еллен спостерігала за цими вогнями, лежачи в ліжку, оскільки їх було добре видно з вікна її кімнати. У той час як інші відчували страх, серце дівчинки переповнювалося радістю. Вона думала, що настав Другий прихід Христа. Усе сво є життя Еллен очікувала настання цього дня і робила все можливе для його наближення. Хто ж ця маленька дівчинка, котра так чекала повернення Ісуса?

Знайомство з Еллен Уайт

Еллен Гармон Уайт була досить відомою людиною свого часу. Переважна частина її життя припадає на XIX століття (1827–1915рр.). Однак тво-

ри Еллен Уайт і зараз справляють вплив на тисячі людей по всьому світу. Її справді можна назвати плодотворною письменницею. Вона написала 40 книг і понад 5 000 статей для періодичних видань. Сьогодні, включаючи компіляції її праць, видано понад 100 її книг англійською мовою. Праці вісниці Божої висвітлюють широкий спектр питань. Вона писала про релігію, освіту, взаємовідносини, євангелізм, пророцтва, видавничу діяльність, харчування і навіть про управління. Одна з найвідоміших її книг, у якій описується життєвий шлях християнина, називається «Дорога до Христа». Вона видана більш ніж 160 мовами.

Дар пророцтва і Другий прихід

Проте Еллен Уайт була не просто обдарованою письменницею. Біблія говорить нам про відродження дару пророцтва в християнській Церкві перед Приходом Христа. У книзі пророка Йоіла ми читаємо про Божу обітницю злити на Божих дітей Святого Духа і дати їм дар пророцтва. Про-

рок пише: «І буде потому, – виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого» (Йоіла 3:1, 2). Динаміка зростання ранньої Церкви і духовні дари, якими були наділені перші християни, підтверджують факт, що перед Другим приходом відбудеться злиття Святого Духа. Петро у своїй проповіді в день П’ятидесятниці, по суті, цитує слова Йоіла (Дії 2:16-21). Проте не тільки того дня мав виявитися дар пророцтва. Останні вірші другого розділу книги пророка Йоіла повідомляють про дар пророцтва, указуючи на те, що сила Божого Духа виявиться і перед Другим приходом Христа. У книзі Об’явл. 12:17 Іван описує дві основні характеристики Божого народу останнього часу. Ті, хто житиме в цей час, дотримуватимуться Божих заповідей і матимуть «свідчення Ісуса». Ми не залишені в не13

знання щодо значення вислову «свідчення Ісуса». В Об’явл. 19:10 читаємо, що «свідчення Ісуса – дух пророцтва» (див. також Об’явл. 22:9).

«Приготуйтеся до зустрічі з Господом»

Життя і служіння Еллен Уайт свідчать про часткове виконання цих біблійних пророцтв. Протягом свого 70-річного служіння вона отримала сотні видінь та пророчих снів. Видіння були різними за тривалістю – від однієї хвилини до чотирьох годин. Еллен Уайт була покликана Богом, щоб

нести особливу вістку, звертаючи увагу людей на біблійне вчення й допомагаючи їм приготуватися до Другого приходу Христа. Еллен Уайт писала: «Суть моєї вістки до вас полягає ось у чому: приготуйтеся, приготуйтеся до зустрічі з Господом. Запаліть ваші світильники, і нехай світло істини засяє на шляхи й загороди. Світ має бути попереджений про те, що наблизився всьому кінець» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 106). Звичайно, цей пророчий дар не був призначений для того, щоб його плоди стали доповненням або заміщенням Біблії. Біблія залишається унікальним мірилом, за допомогою якого слід перевіряти всі праці Еллен Уайт та інші твори (див. Віровчення Церкви адвентистів сьомого дня. Сілвер Спрінг, Пасторська асоціація, Генеральна Конференція Церкви АСД, 1988, с. 227). У Біблії зазначені способи перевірки, які дозволяють дізнатися, чи справді Еллен Уайт володіла пророчим даром, передбаченим у книгах Йоіла та Об’явлення. Ці способи представлені п’ятьма біблійними текстами. Згідно з ними, істинність пророка можна визначити так: 1) Бог спілкується з ним за допомогою видінь та снів (Чис. 12:6); 2) його слова відповідають Писанням,

тобто більш раннім Божим об’явленням (Ісаї 8:20); 3) істинний пророк завжди вказує на Христа (Івана 1:29); 4) його пророцтва справдилися (Єрем. 28:9); 5) його пророче служіння приносить добрі плоди (Матв. 7:20). Усі зазначені вище біблійні тексти свідчать про те, що Еллен Уайт – істинний пророк. Мета її служіння – залучити людей до ретельного вивчення Біблії. Праці Еллен Уайт актуальні для нас. Її особисті взаємовідносини з Богом почали розвиватися під час очікування Приходу Ісуса напередодні 1844 року. І навіть після того, як Еллен було відкрито, що перед Другим приходом мають відбутися й деякі інші події, вона не втратила ентузіазму та продовжувала своє служіння.

Змінене життя

Основною темою книг більшості старозавітних пророків були пророцтва про Прихід Господа, суд та звільнення. Ісая, Єзекіїль, Йоіл, Софонія та інші пророки провіщали настання «дня Господнього» (див. Ісаї 13:6; Єзек. 30:2-4; Йоіла 1:15; Соф. 1:6-8; Авдія 15). У словах Йоіла, звернених не тільки до сучасників, а й до нас, чітко звучить попередження: «Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він» (Йоіла 2:1). Новозавітні автори також піднімають цю тему у своїх посланнях (пор. з 2 Петра 3; 1 Сол. 4:15; 5:2, 3; Якова 5:7, 8). Петро, Павло, Яків та інші апостоли вірили і навчали, що Ісус скоро прийде. Послухайте, що каже Петро: «Не бариться Господь з обітницею, хоч це деякі вважають за зволікання, але є довготерпеливий до нас, не бажаючи, аби хтось загинув, а щоб усі прийшли до каяття. А Господній день прийде, мов злодій уночі, коли небо з

гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:9, 10). Віра в близький Прихід Ісуса стала провісницею змін та рушійною силою для стрімкого поширення Євангелія по всій Римській імперії протягом однієї епохи. Ця віра змінювала життя кожного, хто особисто досліджував Писання, – від

вони виявили, що дата була правильною, але стосувалася зовсім іншої події! Замість того аби прийти на Землю, Ісус розпочав завершальну стадію Свого служіння в Небесній святині. Пророцтва вказували на те, що Христос прийде на Землю знову і це відбудеться дуже скоро. Віра в Другий прихід Ісуса сприяла зростанню Церкви

Життя i твори Еллен Уайт свiдчать, що вона володiла вмiнням жити в сьогоденнi, прагнучи до майбутнього – до вiчностi. багача до бідняка-хлібороба. Після дослідження пророцтва, записаного у 8-му розділі книги пророка Даниїла – про 2300 вечорів та ранків, – Уїльям Міллер дійшов висновку, що Ісус скоро прийде. Він був дуже схвильований тим, що «вже приблизно через 25 років... усі наші діла теперішнього часу будуть закінчені» (Р. Шварц, Ф. Грінліф. Носії світла. Нампа, Айдахо: Пасифік Пресс, 1995, с. 33). Ця вістка так вразила його, що він не міг не поділитися нею з іншими. Хоч Міллер відчував себе зовсім неготовим до цієї праці і в нього не було досвіду публічних виступів, він розумів, що повинен розповісти про своє відкриття. Найбільше він бажав, щоб люди прийняли Спасителя Ісуса та з радістю почали очікувати Його швидкого повернення. Віра в скорий Прихід Христа надихала навіть найслабшого з віруючих. Надія на Прихід Ісуса, підкріплена біблійним ученням, стала міцним якорем віри для збентежених адвентистів, коли, всупереч їхнім очікуванням, Ісус не прийшов 1844 року. Ця надія спонукала їх повернутися до вивчення біблійних пророцтв, у яких

адвентистів сьомого дня та поширенню їхнього вчення. Кількість прихильників цього руху зросла з кількох сотень віруючих до понад 18 мільйонів. Очікування Приходу Христа визначило хід життя і служіння Еллен Уайт у новоствореній Церкві. Прихід Ісуса був для неї не просто гіпотетичною подією майбутнього. Вістка про Другий прихід Христа спонукала її діяти без зволікання, проповідуючи людям Благу вістку про Його скоре повернення у світ. Еллен Уайт писала: «Господь гряде. Ми чуємо кроки Бога, Який наближається... Нам належить готувати шлях для Нього своєю працею, підготовляючи людей до цього великого дня» (Е. Уайт. Євангелізм, с. 219).

Захист від фанатизму

Деяким адвентистам віра в скоре повернення Христа може здаватися проявом фанатизму, але Еллен Уайт наголошувала, що ця віра ґрунтується на Слові Божому, а не на пориві почуттів. Життя і твори Еллен Уайт свідчать, що вона володіла вмінням жити сьогодні, прагнучи до майбутнього – до вічності. У її статтях і листах міститься чимало прикладів того, як втілювати практичні плани

збудування Царства Божого, водночас пам’ятаючи про скорий Другий прихід. Ці приклади свідчать: усупереч думці про непристосованість нас, віруючих, до життя і про те, що від нас мало користі, віра спонукає нас бути розважливими в задоволенні своїх та чужих потреб, щоб ми могли приготувати світ до повернення Ісуса. «Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам», – писав пророк Амос понад 2 750 років тому (Амоса 3:7). Бог вірний Своєму Слову. Він не залишив нас у незнанні щодо Його планів, давши нам особливі вказівки через Своїх пророків. Кінець земної історії наближається, ми впритул підійшли до нього. Господь повинен завершити Свою роботу. Нам необхідні очі віри, щоб постійно дивитися на наш майбутній дім, приготований для нас Богом. Читайте богонатхненні поради, дані нам у творах Еллен Уайт. Господь готовий послати нам Свого Духа, як у день П’ятидесятниці. Він бажає провадити нас за допомогою Його пророчого Слова. Та чи готові ми до цього?

З А П И Т А Н Н Я

для роздумів та обговорення: 1. Як знання того, що ми є частиною пророчого руху, спонукає нас до більш активної участі у виконанні місії Церкви? 2. Який зв’язок між вірою в скорий Другий прихід Ісуса та відродженням? 3. Яким чином праці Еллен Уайт допомагають нам уникнути фанатизму? 15

×ÅÒÂÅÐ

Õðèñòîñ — íàøà ñëàâíà Íàäiÿ УПЕВНЕНІСТЬ І ДРУГИЙ ПРИХІД

дного разу поблизу Лос-Анджелеса проводилася рятувальна операція. Рятувальники намагалися витягнути з ущелини чоловіка, котрий упав зі стрімкого схилу й отримав серйозні травми. Сама операція була небезпечною. Крім того, чоловік ускладнював роботу рятувальників: побачивши рятувальний вертоліт, він почав панікувати. Постраждалий відмовлявся від допомоги, боячись, що йому доведеться заплатити за роботу рятувальників. Тільки після того, як його переконали, що операція з порятунку абсолютно безкоштовна, чоловік дозволив рятувальникам витягнути його.

Стандарти Неба високі. Якщо чесно проаналізуємо своє життя, то дійдемо висновку: усі ми – грішники (див. Римл. 3:9). Ми не заслуговуємо вічності. Нам необхідні зміни. Більшість релігій світу визнає вчення про заслуги. Його суть у тому, що ми повинні щось зробити, аби щось отримати, тобто спасіння необхідно заслужити. Навіть багато християн дотримується такої помилкової думки. Ми можемо почати молитися, читати Біблію і робити добрі діла, щоб отримати впевненість у тому, що перебуваємо на правильному шляху. З часом у глибині душі починаємо вірити, що нас спасають Христос і наші добрі діла.

А як щодо нас?

Що ви думаєте про своє спасіння? Чи дозволите Ісусові спасти вас? Чи готові вже сьогодні зустрітися з Ним? Хоч ми в унісон стверджуємо, що віримо в спасіння, дароване нам Ісусом, більшість із нас, відповідаючи на ці запитання, починають дещо сумніватися. Якщо Ісус прийде сьогодні, чи готові ми до зустрічі з Ним?

Добра вістка

Можливо, як і той потерпілий у вищезгаданій історії, ми боїмося прийняти дар спасіння, бо розуміємо, що не зможемо заплатити за нього. Однак вістка, яка звучить для нас, справді добра. Це правда, що всі ми грішники і не можемо внести плату за своє спасіння. Але Ісус помер за наші гріхи, щоб нам

не довелося помирати за них (див. 2 Кор. 5:21). Ісус зайняв наше місце на хресті, щоб ми одержали спасіння як дар. Нам не потрібно платити за це спасіння. Бог сповна заплатив за нього на Голгофі. Приймаючи Ісуса як Свого особистого Спасителя, ми можемо бути повністю впевнені, що будемо готові до зустрічі з Ним, навіть якщо Він прийде на Землю саме зараз.

Безкоштовно не означає дешево

Бог бажає дати нам упевненість у спасінні (див. Римл. 8:31, 32). Але отримаємо ми цю впевненість лише тоді, коли перестанемо розраховувати на власні сили і зосередимо свою увагу на тому, що Ісус здійснив для нас. Багатьох християн дратує ця думка. Їм здається, що впевненість у спасінні неможливо прийняти як дар. Інакше, на їхню думку, спасіння стало б «дешевою благодаттю» і багато людей продовжили б жити в гріху, заявляючи про можливість прощення без будь-яких змін у житті.

Так, спасіння безкоштовне, але не дешеве. Дар вічного життя має найвищу ціну, яку ми навіть не можемо собі уявити. Наше спасіння коштувало Ісусові життя. Хоч воно і дається нам безкоштовно, це не означає, що ми не беремо жодної участі в справі нашого спасіння. У роздумах про це нам допоможе Біблія.

говорить, що усвідомлення нашого з вами спасіння – це щось більше, ніж просто віра в нього. Спасіння також не можна осягнути самим тільки інтелектом. Те, що Ісус є нашим Спасителем, – не просто втішна новина або приваблива ідея. Усвідомлення нами свого спасіння – це «прояв віри» і «перехід від сили до сили». Апостол Яків ясно говорить, що віра не має сенсу, якщо не супроводжується ділами (Якова 2:20). Послання Яко-

через вірність Ісусові, яку виявляємо в цих ділах. Щоденна боротьба – це відмова від усього, що розділяє нас із Ним. Як і Яків, ми повинні не відпускати Ісуса і триматися за Нього, замість того щоб боротися з Його Духом або заважати виконанню Його справи. Упевненість в тому, що ми готові до зустрічі з Ісусом, не залежить від досягнення певного стандарту. Згідно з посланням Віра без діл мертва апостола Павла, наша впевнеПатріарх Яків знав, що поність ґрунтується на тому, що требує порятунку. Він отримав ми «щодня помирагрізну вістку: його для всього, що брат Ісав іде назустріч Цей аспект небесної досконалостi ємо» розділяє нас із Богом, йому з озброєними передбачає постiйне зростання, та покладаємося на людьми. Мирні дари, які Яків послав Ісаву, а не статичний стан. Ми досягаємо Його обітниці. Коли «небо, як здавалося, не змінили досконалостi не завдяки великiй звій книжковий, буде ситуації. Ісав набликiлькостi добрих дiл, а через вiрнiсть звинене», а земля жався, сповнений ріIсусовi, яку виявляємо в цих дiлах. захитається, «немов шучості помститися. п’яний», ми зможемо Яків переправив свою ва – це своєрідний посібник з упевненістю сказати: «Це наш сім’ю через річку. Залишивдля християнина-практика. Бог, що на Нього ми мали нашись на самоті, він став благаВоно відкриває нам, як здобути дію – і Він спас нас!» (Ісаї 25:9). ти Бога про допомогу. впевненість у спасінні: ми жиВін хотів урятуватися від вемо в послуху Богові, оскільки помсти Ісава, але знав, що, як знаємо, що Він простив нас, та обманщик, не мав права проЗ А П И Т А Н Н Я віримо, що Він спасе нас. Якщо сити Бога про допомогу. Коли ми щодня перебуваємо з Богом, ж допомога надійшла, Яків не для роздумів Він справляє постійний вплив зрозумів цього. Він боровся з та обговорення: на наше життя. Тому можемо Богом, вважаючи, що зазнав бути впевнені, що будемо готонападу з боку людини. Тільки 1. На чому має ґрунтуватися ві до зустрічі з Ним, якщо Він на світанку, усвідомивши, з наша впевненість у тому, що прийде сьогодні. ми готові зустрітися з Ісусом, Ким він боровся, Яків здобув якщо Він прийде сьогодні? упевненість, якої так потребував. Чому? Припинивши Заключна місія спасіння 2. Чого Бог очікує від усіх боротьбу з Богом, Яків не Другий прихід Христа стане поколінь християн? У чому хотів відпускати Його (Бут. найвеличнішою подією в земній біблійне розуміння Його очіку32:22-29). історії. Писання говорить, що вань відрізняється від віри в те, Ісус дарує нам спасіння і «небо, як звій книжковий, буде що останнє покоління християн впевненість у цьому спасінні, звинене» (Ісаї 34:4), а земля має бути досконалим? якщо ми залишаємося вірнихитатиметься, «немов п’яний» 3. Ми можемо мати впевми Йому. Еллен Уайт пише: (Ісаї 24:20). неність у тому, що будемо «Кожна віруюча душа повинна Бог бажав, щоб усі покоспасенні, якщо Ісус прийде цілком узгодити свою волю ління християн здобували сьогодні. Та чи означає це, що з волею Бога та перебувати в перемогу над гріхом (Римл. ми будемо впевнені в цьому покаянні й упокоренні духу, 6:11-14). Однак цей аспект через місяць? Поясність свою виявляючи віру у викупні занебесної досконалості передвідповідь. слуги Спасителя і переходячи бачає постійне зростання, а не 4. Як ми можемо допомогти від сили до сили, від слави до статичний стан. Ми досягадітям і молоді радіти спасінню слави» (Е. Уайт. Відображаюємо досконалості не завдяки та бути впевненими в ньому? чи Христа, с. 74). Еллен Уайт великій кількості добрих діл, а 17

Ï’ßÒÍÈÖß

Âåëèêèé æàõ ÷è âåëèêà íàäiÿ? ВПЕВНЕНІСТЬ І РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ

ісля сенсаційної публікації 1859 року книги Чарльза Дарвіна «Походження видів» учені почали активні пошуки скам’янілостей «вимерлих предків». 1910 року археолог Чарльз Доусон знайшов, як йому здавалося, відсутню ланку між мавпою і людиною. Насправді ж це була одна з найбільших містифікацій за всю історію людства. Знайдений артефакт отримав назву «Пілтдаунська людина». Він складався з частини черепа та щелепи із зубами. Доусон показав свою знахідку відомому палеонтологові, який підтвердив її достовірність. Вістка про це відкриття швидко поширилася по всьому світу. Проте із часом таємниця «Пілтдаунської людини» була викрита. З’ясувалося, що частини знахідки анатомічно не відповідають одна одній. Також були виявлені суперечності із запропонованими раніше доказами існування стародавніх людей. У 1950-х роках більш ретельне дослідження показало, що вік черепа становив лише 600 років, а щелепа належала орангутангу. Очевидно, якась добре обізнана в цій галузі людина підпиляла й 18

пофарбувала зуби, після чого закопала своє «творіння» (див. Джейн Мак-Грас. 10 найбільших обманів в історії).

Ви не помрете! Чи так це насправді?

Бути обманутим – жахливо! Ніхто не хоче опинитися в такому становищі. Однак омана часто здається нам правдою, інакше ми не повірили б у неї. Одним з перших випадків обману були слова змія, звернені до Єви: «Умерти – не вмрете» (Бут. 3:4). Єва повірила змієві та з’їла плід. Відтоді багато людей твердо вірять цій неправді. До самого кінця вони сподіваються, що їхнє життя продовжиться після смерті. Цей обман став одним з найбільш популярних, адже кожного з нас дуже цікавить відповідь на запитання: що станеться з нами після смерті?

Смертний сон

Слово Боже повідомляє, що смерть – це несвідомий стан. У Біблії смерть порівнюється зі сном: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають… і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!..» (Екл. 9:5, 6). Петро підтвердив ці

слова в день П’ятидесятниці, згадавши про царя Давида: «Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер» (Дії 2:29). Далі Петро запевнив: «Давид не піднявся на небо» (в. 34). «Навіть якщо це не біблійне вчення, що поганого в моїй вірі в те, що дехто з моїх рідних зараз перебуває в кращому світі?» – можуть запитати люди, котрі пережили смерть рідних або близьких. Віра в те, що людина після смерті перебуває у свідомому стані, нехай навіть у якомусь прекрасному місці, має певні наслідки. По-перше, така віра відчиняє двері для сатанинських сил, які за допомогою прямої маніпуляції нашою свідомістю постараються звести нас зі шляху істини. Диявол може постати перед нами в образі будь-кого з померлих близьких та спілкуватися з нами. По-друге, така віра заперечує потребу людства в найбільшій історичній події – Другому приході Христа.

Кульмінація історії людства

Біблія змальовує Другий прихід Ісуса Христа як кульмінаційну подію в історії

Землі. Його Прихід не буде одного. Це не були ворожі лісом промовляє: «Прокидайтеся, маловідомою подією, у якій таки. Через кілька годин в’язні прокидайтеся, пробудіться! Ви, більшість людей залишаться були вільними. Для них це був що спите в поросі, вставайте!» осторонь. Ісус обіцяв, що ця найщасливіший день у їхньоНа всіх широтах Землі мертві подія обов’язково відбудеться. му житті. Проте в іншої групи почують Його голос і, почувЙого Прихід буде ши, оживуть. Земля подібний до блисздригнеться від Тi з нас, хто засне смертним сном, кавки, яку видно кроків великої армії i тi, хто доживе до Другого приходу, воскреслих з усяковід сходу до заходу (Матв. 24:27). Іван стануть свiдками найбiльшої подiї го племені, і язика, і додає, що «побанароду, і люду. Вони в iсторiї нашої планети. чить Його кожне виходять із полону око» (Об’явл. 1:7). Це буде людей звук моторів викликав смерті, зодягнені в безсмертнеймовірне і дивовижне видо- страх, а не радість. Охорону ну славу з вигуками: “Смерте, вище. табору охопив жах. Для них де твоя перемога? Де твоє, Другий прихід Христа – настав день суду. Вони мали смерте, жало?” (1 Кор. 15:55). блаженна надія Церкви. Прихід відповісти за свої злодіяння. Голоси живих праведників і Спасителя буде буквальним. Перелякані охоронці залишили воскреслих святих зливаються Його побачить кожний житель свої пости і втекли до лісу. в тривалих радісних переможСтрах і радість цього світу. Коли Ісус поверних вигуках» (Е. Уайт. Велика Багатьом мешканцям Землі неться, з Його уст пролунає боротьба, с. 644). гучний заклик: «Нехай воскрес- одна лише думка про те, що Ми не зобов’язані вірити нуть мертві!», і всі померлі пра- незабаром настане день вособману. Перед лицем смерті кресіння та возз’єднання з Боведники піднімуться з могил. ми не повинні відчайдушно хагом, приносить велику радість. патися за надію на те, що десь Апостол Павло так описує цю подію: «Адже Сам Господь з Однак той день буде жахливим і якимось чином одразу після наказом, при голосі архангела і для тих, хто не готовий зустрі- смерті буде продовжуватися при Божій сурмі, зійде з неба, – тися з Ісусом. Для одних ця життя. Нам слід мати блажені першими воскреснуть померлі подія буде найрадіснішою в ну надію, що Ісус знищить в Христі. Потім ми, що живемо, історії Землі, для інших – найжало смерті. З цією надією ми жахливішою. Ті, хто не приякі залишимося, разом з ними дивимося в майбутнє, чекаючи будемо підхоплені на хмари, на готувався до зустрічі з Ісусом, возз’єднання з нашими померзустріч з Господом у повітрі, – і впадуть у відчай і скажуть «до лими близькими, коли прийде так завжди будемо з Господом» гір та до скель: Упадіть на нас і Ісус на хмарах слави і пробусховайте нас від обличчя Того, дить їх до життя. Ми повинні (1 Сол. 4:16, 17). Хто сидить на престолі, та від У день Другого приходу ті, очікувати майбутньої зустрічі, гніву Агнця!» (Об’явл. 6:16). хто заснув у Господі, воскреспісля якої не буде прощання. Ніхто з нас не бажає опинуть для вічного життя. Знанитися в цій групі людей. Ісус ючи, що смерть – це сон, ми З А П И Т А Н Н Я зробив усе, щоб ми могли з розуміємо, що обітниця про для роздумів радістю очікувати Його поДругий прихід і воскресіння вернення. Ті з нас, хто засне для вічного життя має для нас та обговорення: смертним сном, і ті, хто дожиособливе значення. 1. Яку надію дає засмучеОдна подія – ве до Другого приходу, станим біблійне розуміння стану дві протилежні реакції нуть свідками найвеличнішої мерт вих? Друга світова війна наблиподії в історії нашої планети. 2. Яка небезпека підстеріжалася до кінця. Якось в’язМи побачимо, як найстрашгає тих, хто вірить у безсмертя ні одного з концтаборів для ніший ворог, смерть, буде душі? військовополонених почули поглинута перемогою. 3. Чому так важливо зназвук моторів. Над їхнім табоЕллен Уайт яскраво опити, що говорить Біблія про ром летіли літаки. Усі вибігли з сує цю сцену: «Серед спалахів те, яким чином прийде Ісус бараків і спрямували погляд у блискавиць, гуркоту грому Христос? небо, намагаючись розгледіти та хитання землі голос Сина 4. Чи впевнені ви в тому, що символіку на бортах літаків. Не- Божого викликає святих, що будете радіти, а не відчувати забаром усі полонені закричали сплять у поросі земному. Він страх у день Другого приходу? від радості. Вони махали рукадивиться на могили праведниЯк зміцнити цю впевненість? ми льотчикам та обіймали одне ків і, звівши руки, гучним голо19

ÄÐÓÃÀ ÑÓÁÎÒÀ

Êiíåöü .. âåëèêîi áîðîòüáè

оли закінчиться тисячоліття, Христос знову повернеться на Землю в супроводі сонму спасенних та ангелів. Він велично зійде з Небес і звелить померлим грішникам воскреснути, щоб отримати за заслугами. Вони виходять зі своїх могил – могутнє військо, незліченне, як пісок на березі моря...

Христос сходить на гору Оливну... Коли Новий Єрусалим у сліпучому сяйві сходить з Небес, він опускається на очищене й приготовлене для нього місце. Христос разом зі Своїм народом та ангелами входить до святого міста. Тепер сатана готується до останньої вирішальної битви за першість. Позбавлений

сили та можливості спокушувати, князь зла довгий час почував себе нещасним і пригніченим, але після воскресіння нечестивих він бачить, що на його боці сила-силенна людей. Його надії оживають, і він твердо вирішує продовжувати велику боротьбу. Сатана збере всі армії беззаконників під свій прапор та намагатиметься з

їхньою допомогою здійснити свої мрії... У цьому незліченному натовпі перебувають допотопні довгожителі, велетні з могутнім інтелектом... Тут царі й генерали, завойовники народів, доблесні мужі, які не програли жодної битви; горді та марнославні воїни, від одного вигляду яких тремтіли царства... Сатана радиться зі своїми ангелами, а також із царямизавойовниками та сильними світу цього... Нарешті видається наказ про наступ, і незліченні полчища виступають наперед... У повному бойовому порядку вони просуваються вперед по розритій нерівній поверхні землі до міста Божого. За наказом Ісуса ворота Нового Єрусалима зачиняються, і полчища сатани оточують місто, готуючись до штурму.

Коронація Христа і Божі суди

Тепер вороги Христа знову бачать Його. Над містом, на постаменті з блискучого золота, знаходиться високо піднесений престол. На ньому сидить Син Божий серед підданих Свого Царства... У присутності всіх мешканців Землі і Неба відбувається коронація Сина Божого. Зодягнутий у найвищу велич і владу, Цар царів виголошує вирок повсталим проти Його правління та звершує суд над порушниками Його Закону і гнобителями Його народу. Пророк Божий говорить: «І я побачив великий білий престол і Того, Хто сидів на ньому, що від Його обличчя втекло небо і земля, і для них не було місця. І я побачив померлих, малих і великих, що стояли перед Богом. І книги відкрилися; відкрилася й інша книга, що є книгою життя. І судили мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами» (Об’явл. 20:11, 12). Як тільки розгорнуться небесні книги й Ісус зверне

Свій погляд на нечестивих, вони пригадають усі свої гріхи. Вони побачать, коли і за яких обставин залишили шлях чистоти й святості та як гордість і непослух призвели їх до порушення Закону Божого... Увесь грішний світ стоїть перед судом Божим звинувачений у зраді небесного правління. У безбожних немає захисника; для них немає виправдання, над ними виголошується вирок вічної смерті... Сатана розуміє, що його свавільне повстання зробило його непридатним для Небес. Він розвивав свої здібності для боротьби проти Бога; небесна чистота, гармонія та мир обернулися б для нього нестерпною мукою. Його звинувачення проти милосердного і справедливого Бога змовкають. Звинувачення, які він насмілювався кинути на Єгову, тепер повністю лягають на нього. І ось нарешті сатана схиляється перед Богом та визнає справедливість винесеного йому вироку. «Хто не буде боятися, Господи, і не прославить Імені Твого? Бо Ти єдиний Святий, і всі народи прийдуть та поклоняться перед Тобою, бо об’явилися Твої суди!» (Об’явл. 15:4). Усі питання істини й омани, навколо яких так довго точилася боротьба, тепер стають зрозумілими... Сатана засудив себе власними вчинками. Божа мудрість, справедливість і доброта повністю виправдані...

Знищення зла

Вогонь спадає з неба від Бога... Горять навіть скелі... Нечестиві отримають свою платню на Землі (див. Прип. 11:31). Вони стануть мовби «соломою, – і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот» (Мал. 4:1)... Руйнівній роботі сатани назавжди покладено край. Протягом шести тисяч років він діяв за своєю волею, сповнюючи

Землю горем, а Всесвіт стражданнями... Усе творіння Боже стогнало і мучилося від болю. Тепер воно навіки звільнене від присутності та спокус ворога... У той час як Земля буде охоплена нищівним вогнем, праведні перебуватимуть у безпеці у святому місті. Над учасниками першого воскресіння друга смерть не має влади. Якщо для беззаконних Господь є нищівним вогнем, то для Свого народу Він – «сонце та щит» (див. Об’явл. 20:6; Псал. 84:12). «І я побачив нове небо і нову землю. Бо перше небо і перша земля проминули» (Об’явл. 21:1). Вогонь, що нищить нечестивих, очищує Землю. Зникають усі сліди прокляття. Ніяке вічно палаюче пекло не буде нагадувати спасенним про страшні наслідки гріха.

Сліди розп’яття

Залишиться тільки одне: наш Спаситель завжди носитиме на Собі сліди розп’яття. Його поранені чоло, бік, руки та ноги нагадуватимуть про жорстокі наслідки гріха... Ці знаки приниження – Його найвищі почесті; упродовж вічності голгофські рани будуть прославляти Його та звіщати Його силу. «А ти, башто Черідна, підгірку Сіонської доньки, прийде до тебе і дійде старе панування» (Мих. 4:8). Настав час, якого з нетерпінням чекали святі мужі, відколи вогняний меч перегородив шлях до Едему першій подружній парі, час «викуплення придбаного» (Ефес. 1:14). Земля, що на початку була віддана людині у володіння, але внаслідок гріха перейшла до рук сатани і так довго перебувала під владою цього могутнього ворога, тепер знову повернута їй завдяки великому Плану спасіння. Усе втрачене через гріх тепер повертається назад... «І осяде 21

народ мій у мешканні спокійнім, і безпечних місцях, і в спокійних місцях відпочинку» (Ісаї 32:18). «У твоїм краї не буде вже чуте насилля, руїна й спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої – похвалою!» (Ісаї 60:18). «І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив... і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук!» (Ісаї 65:21, 22)... У небесній атмосфері не може бути болю. Не буде більше сліз, похоронних процесій, жодних знаків жалоби. «І більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, бо перше минулося» (Об’явл. 21:4)... Перед викупленим Божим народом відкриються всі скарби Всесвіту.

Слава вічності

Там Новий Єрусалим – столиця прославленої Нової Землі... У Божому місті «ночі вже більше не буде». Там ніхто не має потреби у відпочинку і не прагне його. Ніхто не зазнає втоми, виконуючи волю Бога та прославляючи Його Ім’я. Ми завжди будемо відчувати свіжість, яка ніколи не минає. «І не потребуватимуть світла світильника та світла сонця, бо Господь Бог їх освічує» (Об’явл. 22:5). Замість сонячного світла буде сяйво, яке не вирізняється сліпучою яскравістю, але значно перевершує наше полуденне світло. Слава Бога й Агнця наповнює святе місто незгасним світлом. Спасенні ходитимуть у сяйві слави вічного дня. «А храму я не бачив у ньому, бо Господь Бог, Вседержитель і Агнець – то його храм» (Об’явл. 21:22). Народ Божий

має перевагу безпосередньо спілкуватися з Отцем і Сином... Ми будемо перебувати в Його присутності й бачити славу Його. Там спасенні пізнають, подібно до того, як і вони пізнані. Любов і співчуття, які Сам Бог заклав у душу людини, знайдуть найчистіші та найсолодші прояви... Там безсмертний розум буде захоплюватися чудесами творчої сили і таємницею Викупителя... Надбання знань не буде втомлювати мозок і виснажувати тіло. Там буде можливість для здійснення грандіозних задумів, досягнення найвищих цілей, реалізації найблагородніших прагнень; та все ж будуть з’являтися нові вершини для сходження, нові чудеса, які викликатимуть подив і захоплення, нові істини для пізнання, нові об’єкти дослідження, котрі вимагатимуть усіх сил розуму, душі й тіла. Перед викупленим Божим народом відкриються всі скарби Всесвіту. Звільнені від кайданів смерті, вони, не відчуваючи втоми, літатимуть до далеких світів, які з глибоким сумом спостерігали за людським горем та радісним співом вітали навернення кожної душі. З невимовним захопленням діти Землі пізнаватимуть мудрість безгрішних істот... Роки вічності принесуть спасенним багате й глибоке пізнання Бога і Христа. У міру збільшення пізнання будуть зміцнюватися любов, благоговіння та щастя. Чим глибше люди пізнаватимуть Бога, тим більше будуть захоплюватися Його характером. Коли Ісус відкриє перед ними багатства Викуплення та дивовижні здобутки у великій боротьбі із сатаною, серця спасенних спалахнуть ще більшою любов’ю, вони ще з більшим завзяттям торкнуться золотих струн арф;

тисяча тисяч і десятки тисяч десятків тисяч зіллються в єдиному могутньому співі похвального гімну. «І чув я, як кожне творіння, що на небі й на землі, під землею і на морі, і все те, що в них, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, й Агнцеві – благословення, і честь, і слава, і влада на віки віків!» (Об’явл. 5:13). Велика боротьба закінчена. Гріха та грішників більше немає. Усесвіт – чистий. У всьому незліченному творінні б’ється один пульс гармонії та радості від Того, Хто створив усе це. Течуть потоки життя, світла і щастя в усі простори безмежного світу. Від найменшого атома до найбільших галактик – усе живе й неживе у своїй незатьмареній красі й досконалій радості свідчить про те, що Бог є любов. Стаття написана на основі тексту 42-го розділу «Боротьба закінчена» з книги Еллен Уайт «Велика боротьба», с. 662-678. Адвентисти сьомого дня вірять, що ЕЛЛЕН Г. УАЙТ (1827-1915) володіла біблійним даром пророцтва. Понад 70 років свого життя вісниця Божа присвятила служінню Богові та Його Церкві.

З А П И Т А Н Н Я

для роздумів та обговорення: 1. Чи є щось таке, що лякає вас, коли ви думаєте про знищення гріха? Що це? 2. Яке значення для нас має факт, що на руках Ісуса навіки залишаться сліди розп’яття? 3. Що особисто для вас означає жити в постійній присутності Бога?

Читання для дітей Перша субота ПАМ’ЯТНА ПЕРЛИНА:

Гучний голос

«Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!»

(Об’явл. 14:12).

дуже втомився. У залі очікування було прохолодно і комфортно. Ось уже кілька тижнів я подорожував країнами Карибського басейну. У мене назбиралося чимало фотографій, я навіть зняв фільм про різні заходи, які проводили члени Церкви в тій місцевості. Мій фільм розповідав про пасторів і рядових членів Церкви, котрі ділилися вісткою про Божу любов з іншими людьми. Також у ньому йшлося про проповідників, учителів, лікарів, які дбають про хворих. Я бачив справжніх героїв, що жертвували багато чим заради служіння Богові, Котрого вони люблять. Я фотографував молодих людей, що розповідали про те, як вони долали різні проблеми. Я чув музику, натхненні досвіди і проповіді, бачив, як люди приймали хрещення. А зараз настав час повертатися додому.

ЗЗА В Д А Н Н Я

ь в тобі можливіст Якби Господь да усім ав аз ск ісці, що б ти побути на Його м собою із їх у, запрошуючи людям цього світ людей ши свою вістку до пи За а? ес еб Н на ім, онною поштою вс тр ек ел її ли ш ді та на кого знаєш.

Я заплющив очі, відчуваючи втому. Після такої напруженої роботи можна й відпочити. Скоро я буду вдома і нарешті висплюся у своєму ліжку. Несподівано я зрозумів, що не чую розмов інших людей. Зал очікування, лише кілька хвилин тому наповнений дітьми, пасажирами та працівниками аеропорту, тепер був зовсім порожній. Усе, що я чув, – тільки звук реактивного двигуна. Я почав панікувати. Це мій рейс! Мій літак, який мав доставити мене додому, відлітав без мене. Я запізнився на нього. Я заснув і не почув оголошення про посадку. Цієї миті з динаміків у залі очікування почувся гучний голос: «Увага! Увага! Остання посадка на рейс 982 до Маямі. Пасажири, негайно пройдіть до літака. Якщо ви маєте квиток на рейс 982, терміново пройдіть на посадку. Останнє попередження». Я біг до літака так швидко, що, напевно, встановив рекорд з бігу на посадку. Коли я підбіг до літака, його двері майже зачинилися. «Почекайте! – закричав я. – Це мій рейс! У мене є квиток, дивіться! Ось мій паспорт! Будь ласка, впустіть мене! Я хочу додому!». Чи знаєш ти, що саме зараз для тебе звучить «гучний голос»? Цей голос звертається до людей по всьому світу. Це Божа вістка, яка звучить з уст трьох ангелів. Вони – посланці Неба і повинні виконати два завдання: по-перше, попередити про наближення лиха; по-друге, розповісти, що нам потрібно зробити, аби потрапити додому разом з Ісусом. Мене розбудив гучний голос і закликав негайно пройти до літака. Божий гучний голос має подібне завдання. Тільки цього разу ми не полетимо до Маямі. Ми вирушимо на Небеса! Тому пильнуй і прислухайся до цього голосу. 23

Читання для дітей Неділя ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

«І я побачив іншого ангела, який летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоб звіщати його жителям землі, – усякому народові, поколінню, племені і народності» (Об’явл. 14:6).

Школа благовiстя не хочу їхати до церкви, – пробурмотів – Джастін, схрестивши

руки на грудях. – Чому? – запитав батько, стежачи за дорогою. – Я думав, тобі подобається бувати в церкві. – Я краще зайнявся б сьогодні чимось іншим. Наприклад, пограв у бейсбол або подивився свої улюблені фільми. Іноді в церкві нудно. Батько Джастіна ледь помітно кивнув: – Можливо, ти маєш рацію. Порівняно із захопливою грою в бейсбол або з фільмом про битву динозаврів відвідування церкви може здатися нудним. Хлопчик здивувався: – Ти згоден зі мною? – Звичайно, – усміхнувшись, відповів батько. – Тому ми сьогодні не поїдемо до церкви. – Це правда? – Правда.

ЗА В Д А Н Н Я:

обив, ором, що б ти зр Якби ти був паст нась , що кожний чого аби переконатися ок та іння? Склади спис уж сл с ча д пі ся вчив дь готому пасторові. Бу віддай його своє йому. вий допомагати

– Оце так! – пожвавішав Джастін. – Більше того, – додав батько, – ми вирушимо туди, де ти дізнаєшся, як стати ангелом, тобто Божим вісником. Час припинити думати про битви динозаврів. Краще навчитися дружити з людьми, приносячи в їхні оселі радість. Деякий час у машині панувало мовчання. – Хто навчатиме мене всього цього? – запитав хлопчик. – Бог, – відповів батько. – Звідки ти знаєш, що Бог навчатиме мене? – злякано запитав Джастін. Батько знизав плечима: – Він обіцяв, що буде це робити. «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє» (Марка 16:15). Як ти думаєш, Бог бажає, щоб ми йшли проповідувати, не знаючи, як це робити? Нам, синку, потрібні знання і практика. А також навчання. Боже повеління передбачає, що тобі потрібно робити щось особливе один або два рази на тиждень. Щось таке, що навчить тебе бути вісником Божої любові для цього світу. Також потрібно... Батько припаркував свій мінівен на стоянці. Там уже було багато машин. З них виходили люди. Їхні обличчя сяяли радістю. – Також потрібно відвідувати церкву, – сказав Джастін. Він усміхнувся, упізнавши місце, куди вони приїхали. – У людей, які жили в біблійні часи, була спочатку святиня, потім був храм. Сьогодні ми теж відвідуємо церкву. Але місія в нас одна й та сама: навчитися звіщати Добру вістку про Божу любов. Ти мене зрозумів? Джастін кивнув: – Так, і знаєш що, тату? – Що? – Я радий, що ми можемо відвідувати цю маленьку церкву. Пробач, що я скаржився. Я хочу бути Божим вісником. І хочу передавати Його любов кожній людині. Батько і син вийшли з машини і попрямували до церкви.

Читання для дітей Понеділок ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

«Яка ознака Твого приходу та кінця віку?» (Матв. 24:3).

Будь готовий!

-річна Ліза була дуже схвильована. – Ти ще не бачиш її? – запитала мама, визираючи з дверей. Вона тримала в руках гарячий малиновий пиріг, який щойно вийняла з духовки. – Малиновий пиріг – її улюблений. – Я знаю, – радісно відповіла Ліза. – Їй також подобаються печені яблука, дині та рис «по-іспанськи». Мама поставила пиріг на підвіконня, щоб він охолов, та сіла на веранді. – Ти сумуєш за своєю старшою сестрою, чи не так? – запитала вона. Ліза кивнула: – Корабель Сари зупинявся в багатьох цікавих місцях. Щоразу, коли вони дис... дисл... – Дислокуються, – виправила мама. – Точно! – підтвердила Ліза. – Так ось, щоразу, коли вони дислокуються, Сара вирушає до якогось екзотичного місця. Слово «екзотичне» означає «таємниче, незвичайне». Я знайшла його значення в словнику.

ЗА В Д А Н Н Я

оже ном твоє життя м Опиши, яким чи ск о оре узям і сусідам пр др м ої тв ти чи ід піссв апиши вірш або Н . та ис Хр ня ен поверн подію. ню про цю чудову

Після невеликої паузи дівчинка продовжила: – Я ніколи не бувала в екзотичних місцях, якщо не брати до уваги кімнату Деріла. Мама розсміялася. – Я думаю, що він теж прибрав свою кімнату до приїзду Сари. Весь будинок сяє чистотою! Ліза усміхнулася і сказала: – Усе заради Сари. Я хочу, аби вона відчула, що знову вдома. – Я б дуже хотіла, – сказала мама, – щоб люди так само ретельно готувалися до повернення ще декого. – Кого ж? – здивувалася дівчинка. – Ісуса. Він прийде на нашу Землю. – Коли ж це станеться? – поцікавилася Ліза. – Скоро, – відповіла мама. – Ісус сказав Своїм учням, що перед Його поверненням у світі відбуватимуться жахливі події. – Я згадала, – сказала дівчинка, – Ісус говорив про ознаки Свого Приходу. Виявляти любов – Ти знаєш, що приїде Сара, тому прибираєш свою кімнату, миєш підлогу, збираєш гарні польові квіти, переш свій одяг. Тобі хочеться якомога краще підготуватися до приїзду Сари. Я роблю так само. Готую її улюблені страви. Чому ми це робимо? Ліза широко усміхнулася: – Тому що любимо Сару і хочемо, аби вона знала, що ми чекаємо на неї вдома. Це ж мають робити всі християни – виявляти любов до людей, аби кожний знав, що незабаром станеться особлива, чудова подія. До нас прийде наш найкращий Друг Ісус. Усе наше життя має свідчити людям про те, що Ісус скоро повернеться. З-за повороту виїхав автомобіль. Ліза застрибала від радості. – Вона приїхала! Вона приїхала! – вигукувала дівчинка. Мама і Ліза махали руками й усміхалися, коли машина під’їжджала до будинку. Вони знали, що все готово для зустрічі з рідною людиною, за якою вони сумували і яка повернулася додому. 25

Читання для дітей Вівторок ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

Докази

«Знайте насамперед те, що в останні дні прийдуть з насмішками кепкуни, які живуть за власними пожаданнями»

и погано себе почуваєш? – запитав батько Кіма, коли хлопчик увійшов до кухні. Кім був ще в піжамі. В одній руці він тримав наполовину порожню склянку соку, а в другій – баночку з вітаміном C. – Ні, зі мною все гаразд, – відповів Кім, – якщо не враховувати кашлю, нежитю, болю в горлі, високої температури та шуму у вухах. Батько розсміявся. – Бідний малюк, – сказав він. Кім спохмурнів: – Ти називаєш мене малюком? Мені вже 13 років. Я хочу, щоб мене називали «юнак» або «дорослий». Батько ледь помітно похитав головою. – Я точно знаю, що тебе турбує, – сказав він. – І яким буде твій діагноз, лікарютату? – поцікавився Кім. Батько показав на ногу хлопчика й відповів: – Імовірно, у тебе забій щиколотки. Кім деякий час мовчки дивився на батька. – Забій щиколотки? – нарешті запитав він. Батько зробив серйозний вираз обличчя: – А ти вважаєш інакше? – Тату, – заперечив хлопчик, – у мене застуда. – Значить, – сказав батько, – твоя думка ґрунтується на доказах, чи не так? Кім ствердно кивнув. – І нам слід приймати рішення, ґрунтуючись на доказах? – Правильно, – підтвердив Кім. – Тоді чому тобі так складно повірити в те, що Ісус скоро прийде?

(2 Петра 3:3).

–

Кім розсердився. – Як Прихід Ісуса пов’язаний з моєю застудою? Батько продовжив: – Учора ввечері ти висловив сумнів у тому, що Ісус скоро прийде. Ти сказав, що ми повинні любити інших, бути добрими, радіти з того, що Бог дарує прощення, але розповідати іншим про Другий прихід – це старомодно. – Так, – відповів Кім. – Тоді давай поговоримо про докази. – Про які докази? – здивувався Кім. – Ісус сказав Своїм учням, що перед Його Приходом будуть голод та епідемії. Люди відчуватимуть сильний страх, з’являться нові хвороби. Люди будуть жорстоко поводитися з бідними, не звертаючи уваги на їхні страждання. Це все докази, Кіме. Докази того, що Ісус скоро прийде. Ми повинні розповісти про це іншим. – Якщо все це правда, то чому Він досі не прийшов? – запитав Кім. Батько відповів: – Я впевнений, що для цього Він має вагомі причини. Але якщо ти віриш доказам, то повинен довіряти обітниці. Я думаю, нам слід розповідати людям про цю обітницю і про докази її виконання. Кім ствердно кивнув: – Добре. Ти маєш рацію. Я повинен більш серйозно ставитися до питання про Другий прихід. Потрібно розповідати про цю подію іншим людям. Через деякий час хлопчик додав: – І я почну робити це відразу після того, як вилікую свою «щиколотку». Батько усміхнувся. –Так, мій дорослий сину! – з гордістю промовив він.

ЗАВДАННЯ Намалюй три малюнки. Зобрази на них те, що ти можеш зробити для рідних, суспільства і церкви, аби нагадати їм про скоре повернення Ісуса. Напиши на своїх малюнках текст: «Ось Я незабаром приходжу» (Об’явл. 22:12). 26

Читання для дітей Середа

Очiкуючи жнив

ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

«І першими воскреснуть померлі в Христі» (1 Сол. 4:16).

еррі пильно дивився на невеликий клаптик землі. Над ним у небі зі щебетом літали птахи, пливли хмари. Уже минуло три години, відколи тато посіяв насіння в землю. Проте нічого не відбувалося. Його п’ятирічний розум не міг із цим погодитися. Тато важко працював, ретельно готуючи ґрунт, додаючи в нього добрива та сіючи насіння. Сонце яскраво світило, а весняний прохолодний вітер розгойдував гілки дубів, що росли за домом. Минуло вже багато часу, але нічого не змінилося. Батько підійшов до свого маленького сина й усміхнувся. – Ти оглядаєш город? – запитав він. Террі показав пальцем на землю. – Я оглядаю землю, де посіяне насіння. Ти посіяв його сьогодні вранці, і я хочу з’їсти кукурудзу на вечерю. Чого чекає насіння? Адже воно вже всередині! – Воно робить щось дуже важливе, – сказав батько.

ЗА В Д А Н Н Я

у, як усі спасенні Намалюй картин . На спода на хмарах Го ь ут м ти ча рі ст зу у, яку пам’ятну перлин картині напиши ні. ти вивчив сьогод

– Що ж? – поцікавився Террі. – Воно чекає. Чекає, коли дні стануть довшими, сонце буде світити яскравіше, повітря стане теплішим, а літній дощ проникне крізь землю, щоб збагатити її життєдайною водою. Потім станеться щось неймовірне. – Що? – хлопчик нахилився, щоб краще розглянути те, що має статися. – Воно пустить паростки, які вилізуть крізь землю на поверхню, а коріння заглибиться в ґрунт. Потім вони візьмуть енергію в сонця і почнуть рости все вище й вище, з’являться стебла, листочки і, нарешті, качани кукурудзи, які голодний маленький хлопчик з’їсть на вечерю разом з вареною картоплею і стручковою квасолею. Террі спохмурнів. – А чому вони ростуть так довго? Батько поглянув на город і відповів: – Усі рослини ростуть за визначеним порядком. Після того як сонце прогріє землю, а дощі промочать ґрунт, насіння почне проростати. Так було і в той час, коли Бог створив світ. Батько зробив паузу і продовжив: – Щось подібне відбувається і з людьми, котрі померли. З такими ж, як твої дідусь і бабуся. Пам’ятаєш? Ми поклали їхні труни в землю, у могилу. Та одного разу прийде Ісус і воскресить їх. Вони оживуть, і ми побачимо їх. Потім усі ми вирушимо з Ісусом на Небо, де ніхто більше не помре, а на моєму городі будуть рости прекрасні овочі протягом усієї вічності. Ти б цього хотів? Террі подумав трохи й відповів: – Так, тоді я теж буду чекати. Я чекатиму, поки з’являться качани кукурудзи. А також я чекатиму повернення Ісуса, Котрий воскресить моїх дідуся і бабусю. – Хороша думка, – сказав батько і взяв хлопчика за руку. Вони разом попрямували додому. – Чекати не завжди весело, – зауважив батько, – але це варто робити. Ось побачиш! 27

Читання для дітей Четвер Четвер ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

«Блаженний і святий той, хто має частку в першому воскресінні. Над ними друга смерть не матиме влади» (Об’явл. 20:6).

Безпечне мiсце

льза дивилася на опале листя і зів’ялу траву. Вона бачила зграї гусей у небі. Гуси летіли у вирій. У долині дув вітер, і дівчинка тремтіла від холоду. Вона намагалася сильніше притулитися до матері, щоб зігрітися. – Мені не подобається осінь, – сказала Ельза, опускаючи руки в кишені. – Вона викликає в мене занепокоєння. – Занепокоєння? – запитала мама. – Чому ж? – Я переживаю за тварин, – відповіла дівчинка, указуючи на ліс і луки. – Подивися на білок, бурундуків і птахів. А як щодо лисиць, ведмедів, лісових бабаків та оленів? Що з ними станеться, коли випаде сніг? Скоро буде дуже холодно, озеро вкриється льодом, тварини не зможуть здобувати собі їжу. У них немає теплого каміна, як у нас. Усе, що вони мають, – лише ліс і сніг. Це жахливо. Мама ненадовго задумалася, а потім сказала:

АВДАННЯ ЗА

дівниу дворі кілька го Причепи у своєм тобі вони птахів. Завдяки і ин ар тв я дл ць й, що сподь буде ради матимуть їжу. Го рив. во ст арин, яких Він ти дбаєш про тв са ж ме. узів зробити те Запроси своїх др

– Ти маєш рацію. У них немає такого великого будинку, як у нас. Однак у них є Бог. Коли Він створював наш світ, то подбав про те, щоб кожна істота мала оселю. Тому наша планета стала одним великим домом для всіх. Мешканці Землі були щасливі. Люди і тварини разом гуляли, сиділи під гілками прекрасних дерев. І зараз звірі живуть так. Однак після того як гріх увійшов у наш світ, Адам і Єва побудували власний дім. Згодом люди почали будувати міста. Вони стали жити іншим життям, яке відрізняється від призначеного для них Богом. Тварини залишилися майже такими, якими їх створив Бог. Внаслідок гріха з’явилася холодна зима, звірі стали боятися людей. Вони почали рити нори, ховатися на деревах, а птахи – відлітати в теплі краї. Багато хто з них навчився зимувати в затишних барлогах і норах, інші ж знаходять їжу під опалим листям та під снігом. Тварини поводяться так, як навчив їх Бог, щоб вони могли вижити. Мама на мить замовкла. – Бог обіцяв захищати і нас, якщо ми дозволимо Йому це, – продовжила вона. – Одного разу Небеса стануть нашим домом. Там ми будемо в безпеці. Ми дізнаємося більше про Бога та про поклоніння Йому. Птахи, ведмеді, лисиці, білки й олені приєднаються до нас у прославленні Бога. Ми будемо знову однією великою родиною. Ельза кивнула на знак згоди. Мама усміхнулася. – А чи не хотіла б ти, Ельзо, допомогти Богові подбати про тварин? – запитала вона. – А це можливо? – здивувалася дівчинка. – Звичайно, можливо. Спочатку підемо до крамниці і купимо корм для птахів і тварин. Потім, коли випаде сніг, будемо годувати білок, кроликів, оленів і птахів. Вони зможуть взяти трохи їжі у свої нори та гнізда. Наш ліс, звичайно, не схожий на Едемський сад, але ми можемо дбати про тварин та любити їх так само, як Адам і Єва. Так вони і зробили.

Читання для дітей П’ятниця ПАМ’ЯТНА ПЕРЛИНА:

Поклоняйся Творцеві

«Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!»

дного разу в суботу після обіду ми з дружиною пішли на прогулянку. Насолоджуючись природою, розглядали різнобарвне листя, слухали спів птахів, які ховалися серед гілок дерев. Я зупинився, щоб сфотографувати гарну квітку. Моя дружина пішла вперед, милуючись метеликами і квітами. Незабаром вона відійшла досить далеко від мене. Раптом із сусіднього двору вибіг величезний кудлатий собака і помчав назустріч моїй дружині. Оскал і голосний гавкіт свідчили про те, що в наміри собаки не входило просто побавитися з нею. У мене було три варіанти дій. Перший: я міг покликати собаку до себе. «Містере Пес, – сказав би я доброзичливим тоном. – Я буду надзвичайно вдячний тобі, якщо ти не вкусиш мою дружину. Будь ласка, повернися до свого двору, а ми підемо далі».

(Об’явл. 14:7).

ЗА В Д А Н Н Я

остора сказати пр Попроси свого па іт св і Бог створив наш як , те о пр дь ві по своїх Запроси кількох все, що в ньому. зом з ра и цю проповідь друзів послухат тобою.

Або ж я міг спробувати щось довести собаці. «Містере Пес, твої дії не здаються доброзичливими. Бути доброзичливим значно приємніше і краще, ніж сердитися й гарчати. Крім того, у тебе можуть бути проблеми. Просто погавкай трохи, а потім повертайся до свого двору». І третій варіант: я міг зробити те, що я і зробив. Я закричав: «Гей, стій, стій, поганий собако! Іди геть, іди додому, додому!» Останній варіант виявився правильним. Це подіяло відразу! Собака повернувся до себе додому. Просто чудово! Я полегшено зітхнув.

Сатана – звір, що ричить

У дивовижній біблійній книзі Об’явлення йдеться про те, що Бог послав трьох ангелів попередити всіх мешканців Землі, що гріх знищить їх. Сатана – звір, що ричить, – кидається на людей, щоб позбавити їх вічного життя. У Біблії ми читаємо, що ангели проголошують свою вістку гучним голосом. Перший ангел каже: «Поклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і джерела вод!» Іншими словами, він звертається до всіх людей: «Бог створив вас, тому ви маєте поклонятися Йому!» Чому ангелу довелося нагадати людям про те, що їх створив Бог? Багато хто з них забув про це. Вони вважають, що людина походить від мавпи. Ці люди поклоняються науці й технологіям, схиляються перед вождями або вважають, що не поклоняються нікому. Перший ангел мав для них особливу вістку. Наука, технології, люди або мавпи не можуть спасти нас. Тільки Бог-Творець може зробити це. Я не пропоную тобі піди до свого друга, постукати у його двері й відразу ж проголосити гучним голосом: «Бог любить тебе, Він хоче спасти тебе від гріха! Підемо пограти у футбол?» Натомість ти можеш спочатку запропонувати йому пограти у футбол. Виявивши у грі чесність, можеш розповісти другові, що Ісус поводився так само і завжди робив людям добро. Наше чесне життя і добрі вчинки будуть для наших друзів Трьохангельською вісткою. 29

Читання для дітей Друга субота ÏÀÌ’ßÒÍÀ ÏÅÐËÈÍÀ:

Вiчне життя

«Господь Бог їх освічує, і вони будуть царювати на віки віків»

кладно зрозуміти вислів «на віки». Чому? Тому що ніхто з нас нічого не робив «на віки», тобто вічно. Ніхто з нас не гуляв на вулиці вічно, не їв щось смачне вічно, не грав вічно у футбол і не дивився вічно мультфільми. Усе, що ми робимо, має початок і кінець. Навіть цей день почався зі сходу сонця і закінчиться заходом. Початок. Кінець. Старт. Фініш. Життя також має свій початок і свій кінець. У Біблії ми знаходимо текст про те, що ми будемо робити на Небесах. «Господь Бог їх освічує, і вони будуть царювати на віки віків» (Об’явл. 22:5). Це чудово! У Біблії сказано, що ми не будемо потребувати сонячного світла, бо Божа слава освітлюватиме наші оселі. Щодо мене, я не проти царювати. Тут, на Землі, я постійно жив під тиском сатани, піддавався споку-

(Об’явл. 22:5).

ЗА В Д А Н Н Я

ази на малюнків. Зобр Намалюй кілька ості. Під уєш робити у вічн ан пл ти о щ х, ни віки». ом напиши: «На кожним малюнк у місці ом юнки на видн Причепи свої мал в кімнаті.

сам, відчував страх і невизначеність. Однак на Небесах не буде зла, гріха і спокус. Царювати – це чудово! Однак що означає «на віки віків»? Невже Небеса, які були колись створені, ніколи не зникнуть? Саме так. Щоб це зрозуміти, нам потрібно прикликати на допомогу нашу уяву, оскільки ми ніколи нічого не робили вічно. Вічність – це завжди є і завжди буде. Наш гріховний розум не може зрозуміти, що це таке. Замість того щоб намагатися пояснити, що таке вічність, спробуємо скласти план, чим займатимемося у вічності. У дитинстві мені подобалося бавитися зі своїми друзями. Коли сонце сідало за обрій, я чув голос мами: «Чарлі, додому. Уже темніє». Мені не хотілося припиняти цікаву гру і йти додому. Я був засмучений, що настає ніч. Моїм бажанням було залишитися на вулиці і бавитися з друзями вічно. Кілька років тому я відвідав свого батька. Він був уже старенький і дуже хворів. Ми згадували минуле, він, усміхаючись, говорив, як сильно любить мене. Я заплакав. «Тату, – сказав я. – Я не хочу, щоб ти старів і хворів. Я хочу приїжджати до тебе в гості, спілкуватися з тобою і любити тебе вічно». Невдовзі після цього мій батько помер. Чи розумієш ти тепер, що означає вічність? Це означає, що наша радість ніколи не припиниться. Це означає, що ти ніколи не перестанеш отримувати задоволення від гри. І найголовніше – ніколи не скажеш мамі, татові чи друзям: «Прощавай». Ті, хто любить Ісуса і бажає почати з Ним нове життя, отримають від Нього в подарунок вічність. І вона ніколи не припиниться! Це те, чого хочу я. А ти?

Ìîëèòîâí³ ÷èòàííÿ 2015 ð.

Æèòè â î÷³êóâàíí³ Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà Â. Äæóëàé Ãîëîâíèé ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð Ïåðåêëàä Í. Êà÷ìàð Êîðåêòîðè: Þ. Âàëü÷óê, ². Äæåðäæ Êîìï’þòåðíà âåðñòêà òà äèçàéí îáêëàäèíêè Â. Êóçüìåíêî Â³äïîâ³äàëüíà çà äðóê Ò. Ãðèöþê Áóìàãà îôñåòíà. Îôñåòíèé äðóê. Ï³äïèñàíî äî äðóêó 15.09.2015 ð. Ãàðí³òóðà Í’þòîí. Íàêëàä 1900 ïðèì. Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, ì. Êè¿â, âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua