Дії апостолів. Посібник по вивченню Біблії на Суботній школі (3 квартал 2018 року)

Ïîñ³áíèê ç âèâ÷åííÿ Á³á볿 â Ñóáîòí³é øêîë³ (ëèïåíü, ñåðïåíü, âåðåñåíü 2018 ðîêó)

Дії апостолів Уїлсон Пароскі

ЗМІСТ Вступ ........................................................................................................................ 2 Урок 1. 30 червня-6 липня. «І будете Моїми свідками» ............................................... 4 Урок 2. 7-13 липня. П’ятидесятниця ........................................................................ 13 Урок 3. 14-20 липня. Життя в ранній Церкві ............................................................. 22 Урок 4. 21-27 липня. Перші церковні керівники ....................................................... 32 Урок 5. 28 липня-3 серпня. Навернення Савла ........................................................ 41 Урок 6. 4-10 серпня. Служіння Петра ....................................................................... 51 Урок 7. 11-17 серпня. Перша місіонерська подорож Павла ..................................... 60 Урок 8. 18-24 серпня. Собор у Єрусалимі ............................................................... 70 Урок 9. 25-31 серпня. Друга місіонерська подорож ................................................. 80 Урок 10. 1-7 вересня. Третя місіонерська подорож ................................................. 90 Урок 11. 8-14 вересня. Арешт у Єрусалимі ............................................................ 100 Урок 12. 15-21 вересня. Тюремне ув’язнення в Кесарії ......................................... 110 Урок 13. 22-28 вересня. Подорож до Рима ............................................................ 119

Êè¿â

2018

ПЕРЕМОГА ЄВАНГЕЛІЯ

Н

а думку багатьох істориків християнської Церкви, найважливішим періодом у світовій історії стали три десятиліття, протягом яких група чоловіків, переважно юдеїв, наділених силою Святого Духа, сповістили світові Євангеліє. Книга Дії апостолів описує цей важливий період, який розпочався від воскресіння Ісуса Христа 31 року н. е. і тривав до закінчення першого тюремного ув’язнення Павла в Римі 62 року н. е. (див. Дії 28:30). Книга Дії апостолів, мабуть, була написана незабаром після цієї події, оскільки закінчується саме нею. Однак є докази того, що, вийшовши на свободу, Павло продовжив свою місіонерську діяльність, подорожуючи й проповідуючи; однак через кілька років його арештували і стратили в Римі 67 року н. е. У книзі нічого не сказано про автора, але традиційно християни завжди вважали, що написав її Лука, «улюблений лікар» (Колос. 4:14) та співробітник Павла (2 Тим. 4:10; Филм. 24). Лука також є автором третього Євангелія, яке в тексті Дії 1:1 назване першою книгою (пор. Луки 1:3). Обидві книги – Євангеліє від Луки та Дії апостолів – розповідають про витоки християнства: про його походження (життя й служіння Ісуса) і розвиток (місіонерська діяльність апостолів). Загалом вони становлять близько 27 % від обсягу Нового Завіту, що вказує на найбільший внесок окремого автора. У Посланні до колосян Павло, передаючи вітання від своїх співпрацівників, згадує і Луку як свого співробітника. З контексту уривка Колос. 4:7-14 можна зрозуміти, що Лука не був «з обрізаних», тобто він – християнин, навернений з язичників. Отже, Лука – єдиний новозавітний автор-неєврей. Цим пояснюється одна з головних тем книги Дії апостолів – універсальність доступу до спасіння. Бог не дивиться на обличчя. Церква покликана нести свідчення всім людям, незалежно від їхньої статі, расової приналежності чи соціального стану (див. Дії 1:8; 2:21, 39, 40; 3:25; 10:28, 34, 35). Недотримання цього принципу – через упередження чи з 2

міркувань зручності – спотворює суть Євангелія й суперечить основоположним істинам Божого Слова. Для Бога ми всі рівні, кожен з нас – грішник, котрий потребує здійсненого Ісусом Христом викуплення. Не випадково головним героєм розповіді Луки є Павло, «апостол для язичників» (Римл. 11:13), якому присвячені майже дві третини книги. У книзі Дії святих апостолів порушені також інші важливі теми: панування Бога і Його Божественний задум (Дії 17:24, 25; 20:27; 23:11), звеличення Ісуса як Господа й Спасителя (Дії 2:32, 36; 3:13, 15; 4:10-12; 5:30, 31), роль Святого Духа в наділенні Церкви силою та в її керівництві задля виконання місії (Дії 2:1-4; 4:24-31; 8:14-17, 29, 39; 10:19, 20). Досягнення ранньої Церкви не були результатом людської мудрості чи здібностей. Проте Бог використав таку обдаровану людину, як Павло, щоб справити на світ вплив, на який не був спроможний жодний інший апостол (1 Кор. 15:10). Книга Дії апостолів описує період становлення ранньої Церкви, для якого характерні значні структурні перетворення та вдосконалення богослов’я. Це видно на прикладі того, як Церква вирішувала питання щодо часу Другого приходу Ісуса, статусу язичників, а також ролі віри в отриманні спасіння. За такий короткий часовий відрізок рання Церква переконливо засвідчила: Бог може здійснити великі справи через тих, хто упокорює своє серце в молитві, налагоджує взаємини, незважаючи на індивідуальні відмінності, і стає знаряддям Святого Духа, дозволяючи Йому використовувати їх на Божу славу. Дії апостолів – історія людей, котрих Бог покликав розпочати цю справу. Чого можемо навчитися з цієї історії ми – покликані Богом завершити її? Уїлсон Пароскі – професор кафедри новозавітних досліджень у Бразильському адвентистському університеті (UNASP), Енженьєйру-Куелью, Сан-Паулу; доктор філософії університету Ендрюса (2004); проводив наукові дослідження в Гейдельберзькому університеті, Німеччина (2011).

3

Урок

1

30 червня 6 липня

«І БУДЕТЕ МЕНІ СВІДКАМИ» Біблійні тексти для дослідження: Дії 1:6-8; Луки 24:25; Луки 24:44-48; П. Зак. 19:15; Дії 1:9-26; Прип. 16:33. Пам’ятний вірш: «Але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі!» (Дії 1:8).

М

ісія Ісуса на Землі була завершена. Незабаром Бог пошле Святого Духа, Котрий, засвідчуючи справу апостолів різноманітними проявами сили, довірить їм особливу місію. Під Його проводом ця місія охопить усю Землю. Ісус не міг у людському тілі залишитися з учнями назавжди. Через Своє втілення Він був фізично обмежений у виконанні всесвітньої місії; крім того, Його вознесіння та звеличення на Небесах були необхідні для злиття Святого Духа. Проте до воскресіння Ісуса учні не повністю розуміли це. Залишивши все, щоб іти за Ним, вони вважали, що Христос як успішний політик звільнить їхній край від римського ярма, відновить династію Давида та поверне Ізраїлеві колишню славу. Думати інакше їм було непросто.

4

Неділя, 1 липня

ВІДНОВЛЕННЯ ІЗРАЇЛЮ У Старому Завіті ми бачимо два типи пророцтв про Месію. Одні свідчать про царственого Месію, Котрий пануватиме вічно (див. Псал. 89:4, 5, 35-37; Ісаї 9:6, 7; Єзек. 37:25; Дан.

2:44; 7:13, 14 ), а інші провіщають Його смерть за гріхи людей (див. Ісаї 52:13-53:12; Дан. 9:26). Ці пророцтва не суперечать одні одним. Вони лише вказують на два послідовних періоди служіння Месії: спочатку Він постраждає, а потім стане Царем (див. Луки 17:24, 25; 24:25, 26). Однак проблема месіанських очікувань євреїв у першому столітті полягала в тому, що ці очікування були односторонніми. Надія на царственого Месію, Котрий принесе політичне визволення, затьмарювала вістку про Месію, Якому належало постраждати й померти. Учні поділяли саме надію на царственого Месію. Вони вірили, що Ісус – Месія (Матв. 16:16, 20), і часом навіть сперечалися між собою, хто удостоїться сидіти по обидва боки від Христа, коли Він зійде на трон (див. Марка 10:35-37; Луки 9:46). Хоч Христос попереджав їх про Свою прийдешню долю, вони не розуміли Його слів. Тому смерть Ісуса спричинила замішання та зневіру в серцях учнів. Вони казали: «А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля» (Луки 24:21). Прочитайте Дії 1:6. Виходячи з поставленого учнями запитання, чого вони досі не розуміли? Що відповів їм Ісус у Дії 1:7? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Якщо смерть Ісуса стала серйозним ударом для учнів, котрі пов’язували з Ним свої надії, то Його воскресіння відродило її та, очевидно, посилило їхні політичні очікування. Вони 5

1 Урок

Це головне питання останньої настанови Ісуса учням, записаної в Дії 1. Обітницю про Святого Духа наведено в цьому ж контексті. Перший розділ також повідомляє про повернення Ісуса на Небо та приготування ранньої Церкви до П’ятидесятниці.

1 Урок

розцінювали воскресіння як незаперечне свідчення того, що Царство Месії буде встановлене раз і назавжди. Проте Спаситель не дав прямої відповіді на запитання учнів. Він не спростував їхнє припущення про майбутнє Царство, але й не підтвердив його. Христос залишив питання відкритим, наголосивши, що людям не дано знати терміни Божих дій. Згідно з текстом Луки 24:25, у чому полягала проблема учнів? Чому так легко вірити в бажане всупереч тому, чого справді навчає Біблія? Як ми можемо уникнути цієї пастки? Понеділок, 2 липня

МІСІЯ УЧНІВ Прочитайте Дії 1:8. Учні не повинні були губитися в здогадах щодо виконання пророцтва, натомість що вони мали робити? __________________________________________________ ____________________________________________________________

У цьому уривку зазначені чотири важливих елементи місії учнів: 1. Дар Святого Духа. Дія Святого Духа завжди виявлялася в Божому народі. Однак, згідно з пророцтвами, у майбутньому мало відбутися особливе злиття Святого Духа (див. Ісаї 44:3; Йоіла 3:1, 2). Оскільки Сам Ісус був помазаний Ним, Святий Дух уже діяв під час Його служіння (Луки 4:18-21), але в повноті діяльність Духа виявилася тільки тоді, коли Христос воцарився на Небесах (Івана 7:39; Дії 2:33).

2. Свідчення. Свідчення – це розповідь від першої особи. Учні мали достатню підготовку, щоб нести таке свідчення (див. Дії 1:21, 22; 4:20; пор. 1 Івана 1:1-3), і тепер їм було доручено ділитися зі світом винятковим досвідом, який вони пережили з Ісусом.

3. План місіонерської роботи. Спочатку учні мали свідчити в Єрусалимі, потім – у Юдеї, Самарії і аж до краю Землі. Таким був план поетапного благовістя. Єрусалим був центром релігійного життя юдеїв, місцем, де Ісуса засудили на смерть і розп’яття. Юдея і Самарія – найближчі території, на яких Ісус також здійснював служіння. Однак учням не слід було обмежуватися цими місцями. Їхня місія передбачала всесвітній масштаб.

6

Прочитайте Луки 24:44-48. Яку основну ідею мали викладати учні у своїй проповіді? __________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Протягом 40 днів, які Ісус провів з учнями після воскресіння (Дії 1:3), Він пояснював їм багато істин про Боже Царство, але навіть після цього вони далеко не все зрозуміли, судячи з їхнього запитання в Дії 1:6. Апостоли знали пророцтва, проте не могли побачити їх у новому світлі – світлі, яке виходить від хреста й порожнього гробу (див. Дії 3:17-19). Вівторок, 3 липня

ВІН ЗНОВУ ПРИЙДЕ Прочитайте Дії 1:9-11. Як Лука описує вознесіння Ісуса? Яке значення має факт, що до учнів звернулися два ангели? Див. також П. Зак. 19:15. _________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Лука дуже стисло описує подію вознесіння. Ісус зі Своїми учнями перебував на Оливній горі і, коли благословляв їх (див. Луки 24:51), почав підноситися на Небо. Цю подію автор змальовує так, як її сприймали очевидці. Ісус залишав Землю, і зробити це видимим чином можна було тільки через вознесіння. Вознесіння Ісуса – одне з багатьох надприродних Божих діянь, описаних у Біблії. Про це свідчить факт, що Лука використовує пасивну форму грецького дієслова еперте («Він був піднесений», Дії 1:9). І хоч ця дієслівна форма вживається в Новому Завіті тільки в даному уривку та кілька разів у Сеп7

1 Урок

4. Вектор місії. У старозавітні часи інші народи, відгукуючись на Божественне світло в Ізраїлі (Ісаї 42:4-6; 49:6; 51:4, 5), повинні були прийти до Господа (див. Ісаї 2:1-5). А місія Ізраїлю полягала в тому, щоб явити язичникам Бога. Кілька винятків (наприклад, випадок з Йоною) лише підтверджують загальне правило. Однак тепер стратегія змінилася. Єрусалим продовжував залишатися центром, але учням не слід було осідати й закріплятися тут, натомість вони мали покинути місто й вирушити в найвіддаленіші куточки Землі.

1 Урок

туагінті (грецькому перекладі Старого Завіту), у кожному зі згаданих текстів описані Божі діяння. Це свідчить про те, що тільки Бог, і ніхто інший, воскресив Ісуса з мертвих та возніс Його на Небо (див. Дії 2:24, 32; Римл. 6:4; 10:9). Повідомивши, як Ісус зник у хмарі, Лука далі описує (причому ця інформація міститься лише в книзі Дії апостолів) з’явлення учням двох мужів у білому одязі. Цей опис збігається з описом ангелів в осяйних шатах (див. Дії 10:30; Івана 20:12). Вони з’явилися, аби запевнити учнів, що Ісус повернеться так само, як вознісся; і тільки в книзі Дії апостолів повідомляється, що апостоли особисто бачили вознесіння Ісуса (див. Дії 1:9). Отже, видиме вознесіння Ісуса стало гарантією Його видимого повернення – так само на хмарі, але із «силою і великою славою» (Луки 21:27). Це буде вже не приватна подія, оскільки «побачить Його кожне око» (Об’явл. 1:7) і Він з’явиться не один (див. Луки 9:26; 2 Сол. 1:7). Слава Другого приходу значно перевершить славу вознесіння. Усвідомлюючи реальність Другого приходу, як ми можемо навчитися завжди покладатися на обітницю про повернення Господа? Який вплив може справити ця велика істина на такі сфери нашого життя, як управління фінансами, визначення пріоритетів та моральний вибір? Середа, 4 липня

ПРИГОТУВАННЯ ДО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ Відповідаючи на запитання учнів, Ісус у текстах Дії 1:7, 8 не дав чіткої вказівки щодо часу. Зміст Його слів полягав ось у чому: коли на учнів зійде Святий Дух і вони виконають свою місію, Він знову повернеться (див. також Матв. 24:14). Слова ангелів (Дії 1:11) також не містили відповіді на запитання про час настання Царства, однак на підставі їхніх слів можна було зрозуміти, що це станеться незабаром. Напевно, саме тому учні «з великою радістю повернулися до Єрусалима» (Луки 24:52). Обітниця про Другий прихід Ісуса мала ще більше надихнути їх на виконання місії, запевняючи, що кінець дуже близько. У подальшому описі подій у книзі Дії апостолів ми знайдемо підтвердження цієї думки.

8

Повернувшись з Оливної гори, учні зібралися у верхній гостьовій кімнаті (лат. cenaculum) приватного двоповерхового будинку в Єрусалимі. Деякі жінки, послідовниці Ісуса (див. Луки 8:1-3; 23:49; 24:1-12), перебували там разом з Його матір’ю, братами й учнями. Брати Ісуса (Марка 6:3) – це сини від першого шлюбу Йосипа, який овдовів і взяв за дружину Марію. Присутність братів серед учнів стала несподіванкою, оскільки вони довгий час були скептично налаштовані проти Ісуса (див. Марка 3:21; Івана 7:5). Однак воскресіння Христа і Його особливе з’явлення зведеному братові Якову (див. 1 Кор. 15:7) змінили ситуацію на краще. Пізніше Яків, очевидно, змінить Петра на посаді керівника християнської громади (див. Дії 12:17; 15:13; 21:18; Гал. 2:9, 12). Перебуваючи однодушно в молитві (див. Дії 1:14) та постійно прославляючи Бога в храмі (див. Луки 24:53), кожен з присутніх у горниці, безперечно, пережив досвід усвідомлення власних гріхів, покаяння й відречення від них. Навіть якщо вони вважали, що злиття Святого Духа негайно приведе до Приходу Христа, їхній духовний стан повністю відповідав тому, що мало статися, і Святий Дух зійшов у відповідь на молитву. Яким чином, щодня роблячи правильний вибір, ми допомагаємо приготувати шлях для впливу Святого Духа в нашому житті? Четвер, 5 липня

ДВАНАДЦЯТИЙ АПОСТОЛ Першою адміністративною дією ранньої Церкви, яка налічує близько 120 віруючих (Дії 1:15, 16), було обрання апостола замість Юди. Прочитайте Дії 1:21, 22. Якими рисами мав володіти апостол, вибраний замість Юди? Чому це було так важливо? ___________________________________________________________ 9

1 Урок

Прочитайте Дії 1:12-14. Хто ще, крім учнів, перебував у горниці та яким чином усі готувалися до злиття Святого Духа? ____________________________________________________ ____________________________________________________________

1 Урок

Обрання дванадцятого апостола було продиктоване потребою у свідкові воскресіння Ісуса (пор. Дії 4:33). Це мало велике значення, оскільки воскресіння незаперечно вказувало на Ісуса як Месію та підтверджувало істинність християнської віри. Крім того, це мала бути людина, яка супроводжувала апостолів протягом служіння Ісуса. Пізніше Павло зазначить: хоч він не був послідовником Христа під час Його земного служіння, але своє право здійснювати апостольське служіння отримав завдяки зустрічі з Ісусом дорогою до Дамаска. Ця зустріч підготувала його до свідчення про воскресіння Христа (1 Кор. 9:1). Хоч Павло порівнює себе з «якимось недоноском» (див. 1 Кор. 15:8), проте не вважає себе менш підготовленим за інших апостолів (див. 1 Кор. 9:2; Гал. 2:6-9). Отже, офіційно «апостолами» були дванадцять обранців і Павло (Дії 1:25, 26). Якщо ж брати до уваги основне, ширше значення слова «апостол» (посланець, вісник), то його можна застосувати і до інших служителів Євангелія (Дії 14:4, 14; Гал. 1:19). Прочитайте Дії 1:23-36. Яким чином було обрано Маттія? ____________________________________________________________

Використаний учнями метод при обранні Маттія може здатися дивним, але в той час кидання жереба широко практикували для прийняття рішень (див., наприклад, Левит 16:510; Чис. 26:55). Крім того, вибір між двома гідними, раніше відібраними кандидатами не був кроком у невідомість. Віруючі також молилися Богові, вважаючи, що результат жеребкування відображатиме Його волю (пор. Прип. 16:33). Після П’ятидесятниці кидання жереба втратило будь-який сенс, адже християни перебували під безпосереднім керівництвом Святого Духа (див. Дії 5:3; 11:15-18; 13:2; 16:6-9). Якби до вас підійшла людина і запитала: «Як я можу дізнатися про Божу волю щодо мого життя?», якою була б ваша відповідь і чому? П’ятниця, 6 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Фактично весь цей проміжний період між П’ятидесятницею та Парусіа [Другим приходом] (яким би довгим чи 10

Питання для обговорення:

1. Текст Дії 1:7 перегукується з Марка 13:32: «Про той же день або годину не знає ніхто: ані ангели на небі, ані Син, а тільки Отець». Еллен Уайт пише: «Божий народ ніколи більше не отримає вістки, яка ґрунтувалася б на термінах. Нам не дано знати ані певного часу злиття Святого Духа, ані часу Приходу Христа» (Вибрані вісті, т. 1, с. 188). Божа вісниця додає: «Ті, хто береться проголошувати звістку про годину, день або рік з’явлення Христа, роблять те, що Господь ніколи не доручав їм» (Advent Review and Sabbath Herald, 12 вересня, 1893). Наскільки актуальні ці твердження для нас сьогодні?

2. Існує думка: «Бог потребує більше свідків, ніж адвокатів». Як ви розумієте цей вислів?

3. Яку роль відігравала молитва в ранній Церкві? Чи є простим збігом факт, що молитва фігурує в описі вирішальних моментів у житті віруючих? Див. Дії 1:24; 8:14-17; 9:11, 12; 10:4, 9, 30;13:2, 3. Яке значення має молитва в нашому житті?

11

1 Урок

коротким він не був) має заповнювати вселенська місія Церкви в силі Духа. Послідовники Христа повинні були проголосити те, чого Він досяг під час Свого Першого приходу, закликати людей до покаяння й віри для підготовки до Його Другого приходу. Вони мали стати Йому свідками «аж до краю землі» (Дії 1:8) та «по всі дні аж до кінця віку»... Ми не маємо права зупинятися, доки не досягнемо і краю Землі, і кінця віку» (Джон Стотт. Дії святих апостолів, с. 44). «Доручення Спасителя, яке Він дав учням, поширюється на всіх віруючих у Христа аж до кінця часу. Фатальною помилкою буде думати, що спасіння душ ‒ справа лише посвяченого в духовний сан служителя. Доручення проповідувати Євангеліє дане всім, хто отримав натхнення з Неба. Усі, хто прийняв життя від Христа, покликані до праці в ім’я спасіння своїх ближніх. Для цього заснована Церква, і, приймаючи на себе її святі обов’язки, ми обіцяємо стати співпрацівниками Христа» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 822).

Місіонерська історія

ДУШЕВНІ МУКИ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

У

будинку Лі Феньян пролунав телефонний дзвінок. «Мамо, я така нещасна! Моє життя нестерпне! Я не знаю, що робити!» – долинав із слухавки голос Янг-Янг, невістки Феньян. Вона плакала. Схвильована Феньян привезла Янг-Янг до себе додому, і вони почали розмову. Янг-Янг розповіла, що чує голоси, які закликають її до насильства. «Я нестерпно хочу бити і вбивати людей! – зізналася Янг-Янг. – Заховай свої ножі! Якщо я побачу ніж, я вб’ю когось!». Феньян зателефонувала знайомому пастору китайської Адвентистської церкви в Токіо. Пастор Ю Чуанфу був на молитовній зустрічі, але негайно приїхав додому до Феньян, молився і читав Біблію з Янг-Янг. Янг-Янг сподобалося молитися й читати Біблію. Вона читала її регулярно, мешкаючи тимчасово у своєї свекрухи. Також вона читала книги Еллен Уайт. ЯнгЯнг перестала чути голоси й почала усміхатися. Незабаром вона вже відвідувала суботні богослужіння в китайській церкві в Токіо. Чоловік Янг-Янг був вражений змінами, що відбулися з його дружиною. Він почав відвідувати церкву разом з матір’ю і дружиною. Через рік він і Янг-Янг уклали заповіт з Господом. Через деякий час мати Янг-Янг захворіла, лікарі безсило розводили руками. Янг-Янг попросила членів церкви молитися. Вона сказала своїй матері забрати з дому статую Будди і замість цього довіритися живому Богові. Після молитви членів церкви її мати отримала чудове зцілення. «До цього досвіду мати Янг-Янг не вірила в Ісуса, – розповідає Феньян. – Але після піднесених за неї молитов вона повірила в Бога». Жінка позбулася ідола, і через кілька місяців вони з чоловіком уклали заповіт з Богом. Крім того, Янг-Янг і Феньян розповіли своїм родичам в Китаї про Бога, і кілька людей почали відвідувати Адвентистську церкву в себе на батьківщині. Феньян дякує Богові і китайській громаді в Токіо за чудовий досвід навернення її сім’ї. Разом вони приходять щосуботи до церкви, аби вклонитися Богу. Завдяки її впливу вісім осіб уклали заповіт з Богом в китайській громаді міста Токіо. Китайська церква в Токіо – єдина церква в Японії, у якій проводять богослужіння китайською мовою. Вона була створена 2012 року завдяки приношенням Тринадцятої суботи. Сьогодні кількість членів громади збільшилася на 50 чоловік, і поставлена мета – подвоїти чисельність громади. Пастор Ю дякує членам всесвітньої Церкви за приношення Тринадцятої суботи і просить молитися за зростання церкви. Ви можете побачити відеоролик, на якому Лі Феньян виконує китайською мовою гімн «Ісус любить мене»: bit.ly/want-to-kill

12

Урок

2

7-13 липня

П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ Біблійні тексти для дослідження: Дії 2:1-4; Івана 14:16; Дії 2:5-13; Йоіла 3:1-5; Дії 2:22-39; Псал. 110:1-3. Пам’ятний вірш: «Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив це, що ви бачите і чуєте» (Дії 2:32, 33).

П

’ятидесятниця» (грец. Пентекосте) – назва єврейського свята тижнів (седмиць) (Вих. 34:22), відомого також як свято перших плодів (Чис. 28:26). Цей термін дослівно означає «п’ятдесятий», оскільки свято відзначалося на 50-й день після приношення ячмінного снопа в перший день після Пасхи. Це був день радості й подяки, коли ізраїльський народ підносив Господу «первоплід жнив пшениці» (Вих. 34:22). Пізніше це свято стало прекрасним символом перших духовних жнив християнської Церкви, коли завдяки рясному злиттю Святого Духа 3000 осіб хрестилося одного дня (див. Дії 2:41). Злиття Святого Духа, яке відбулося після возне-

«

13

2 Урок

сіння Ісуса та Його звеличення на Небі, було надприродною подією. Воно перетворило апостолів зі звичайних, непоказних галилейців на відважних, принципових чоловіків, котрі силою Духа мали змінити світ. П’ятидесятницю часто називають днем народження Церкви, моментом, коли послідовники Христа, юдеї, а пізніше язичники на законній підставі стали новою Божою спільнотою на Землі. Неділя, 8 липня

ЗЛИТТЯ СВЯТОГО ДУХА Підкоряючись повелінню Ісуса, віруючі перебували в Єрусалимі, очікуючи виконання обітниці про Святого Духа. Прославляючи Бога, вони ревно молилися і щиро каялися. Коли настав день П’ятидесятниці, вони «всі… були однодушно разом» (Дії 2:1), імовірно, у тій самій кімнаті, про яку йдеться в Дії 1. Однак незабаром їм належало вийти до людей (Дії 2:6-13). Прочитайте Дії 2:1-3. Які надприродні явища супроводжували злиття Святого Духа? __________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Картина злиття Духа вражала. Спочатку весь будинок наповнився раптовим шумом з неба, подібним до шуму сильної бурі, а потім з’явилися язики полум’я й осіли на присутніх. У Святому Письмі вітер і вогонь часто пов’язані з теофанією, або Богоявленням (див. наприклад, Вих. 3:2; 19:18; П.Зак. 4:15). До того ж вогонь і вітер уособлюють Духа Божого (Івана 3:8; Матв. 3:11). Яке б значення не мали ці явища, у день П’ятидесятниці вони ознаменували унікальний момент в історії спасіння – обіцяне злиття Святого Духа. Святий Дух ніколи не був бездіяльним. Його вплив на Божий народ у старозавітні часи був помітний, однак ніколи не відчувався в усій повноті. «У часи патріархів сила Святого Духа часто виявлялася помітним чином, але ніколи не була виявлена в усій своїй повноті. Тепер же слухняні слову Спасителя учні звершували молитву про цей дар, а Христос 14

Що свідчить про те, що Святий Дух діє у вашому житті? Понеділок, 9 червня

ДАР МОВ У тексті Дії 2:4 ми читаємо, що дар Духа Святого виявився в говорінні іноземними мовами. Проте це був лише один із численних проявів діяльності Святого Духа (див. Дії 10:45, 46; 19: 6). Серед них – передвіщення майбутнього (Дії 11:28), видіння (Дії 7:55), богонатхненна мова (Дії 2:8; 28:25), зцілення (Дії 3:6, 12; 5:12,16), підготовка до служіння (Дії 6:3, 5). Дар мов був даний у день П’ятидесятниці не тому, що був характерним і найбільш переконливим свідченням злиття Святого Духа. Прояв цього дару мав покласти початок усесвітній місії Церкви. Іншими словами, щоб виконати Господнє доручення (див. Дії 1:8), необхідний був дар іноземних мов. Долаючи культурні бар’єри та досягаючи в проголошенні Євангелія краю Землі, апостоли мали говорити мовою людей, котрі потребували їхньої вістки. Прочитайте Дії 2:5-12. Що свідчить про те, що в день П’ятидесятниці апостоли говорили реальними іноземними мовами? __________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ 15

2 Урок

на Небі додавав до неї Своє заступництво перед Отцем. Він просив обіцяного дару Духа, щоб злити Його на Свій народ» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 37). Іван Хреститель передвіщав про хрещення Святим Духом з Приходом Месії (Луки 3:16, порівн. Дії 11:16), і Сам Ісус кілька разів указував на це (див. Луки 24:49; Дії 1:8). Таке злиття мало стати першим проявом Його заступництва перед Отцем (Івана 14:16, 26; 15:26). У день П’ятидесятниці обітниця виконалася. Хоч хрещення Святим Духом у день П’ятидесятниці було винятковою подією, пов’язаною з перемогою Ісуса на хресті та Його воцарінням на Небесах, досвід наповнення Святим Духом має стати невід’ємною незмінною частиною життя кожного віруючого (Дії 4:8, 31; 11:24; 13:9, 52; Ефес. 5:18).

2 Урок

За свідченням демографії, у першому столітті на Землі проживало від 8 до 10 мільйонів юдеїв, і 60 % з них жили за межами Юдеї. Безліч юдеїв, котрі прибули до Єрусалима на свято з інших країн, не володіли арамейською мовою, якою розмовляло місцеве населення в той час. Безперечно, більшість навернених у день П’ятидесятниці були юдеями з різних країн, і вони змогли почути Євангеліє рідною мовою. Факт, що апостоли розмовляли реальними іноземними мовами, а не використовували невідому екстатичну мову, підтверджує слово діалектос (Дії 2:6, 8). Цей термін позначає мову, яку використовує певний народ або на певній території (пор. Дії 21:40; 22:2; 26:14). Тому цілком очевидно, що апостоли говорили різними мовами. Чудо полягало в тому, що прості галилейці тепер могли розмовляти мовою, якої кілька годин тому навіть не знали. Місцеві юдеї, котрі стали свідками цієї картини, але не знали мов, знайшли єдине розумне, на їхню думку, пояснення: апостоли були п’яні і тому видавали дивні, незрозумілі їм звуки. «Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина» (Дії 2:13). Ці люди стали свідками великого Божого об’явлення, однак вважали, що віруючі просто п’яні. Як ми можемо виявляти обережність, щоб нас не вразила духовна сліпота? Вівторок, 10 липня

ПРОПОВІДЬ ПЕТРА Звинувачення в тому, що віруючі понапивалися вина, дало Петру можливість пояснити те, що відбувалося. У своєму зверненні апостол насамперед указує на Святе Письмо (Дії 2:1621), описуючи злиття Святого Духа як виконання пророцтва. Порівняйте тексти Дії 2:17 та Йоіла 3:1. Як Петро розумів час виконання пророцтва Йоіла? ________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

У пророцтві Йоіла йшлося про прийдешнє спасіння (Йоіла 3:5), що характеризується кількома ознаками у світі природи і рясним злиттям Святого Духа (див. Йоіла 3:1-5). Пояснюючи події П’ятидесятниці у світлі пророцтва, Петро бажав 16

Прочитайте Дії 2:22-32. Яку основну думку хотів викласти Петро, проголошуючи Євангеліє? ________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Наголосивши на пророчому значенні П’ятидесятниці, Петро звернувся у своїй промові до недавніх подій, пов’язаних із життям, смертю й воскресінням Ісуса. Однак особливий акцент він зробив на воскресінні, оскільки ця подія була вирішальним чинником євангельської звістки. Для Петра воскресіння стало остаточним доказом, який свідчить на користь Ісуса Христа (Дії 2:22, 27), тому, цитуючи Святе Письмо, він бажав звернути особливу увагу на значення воскресіння. Смерть не могла втримати Ісуса у своїх кайданах, оскільки Він – Месія. Для Петра й усіх новозавітних авторів воскресіння Ісуса стало переконливим свідченням не тільки того, що Ісус – Месія, а й істинності християнської вістки спасіння. У нашому світі панує смерть, яка незмінно підстерігає нас і наших близьких. Чому істина про воскресіння Ісуса настільки важлива для нас? Середа, 11 липня

ВОЦАРІННЯ ІСУСА «Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив це, що ви бачите і чуєте» (Дії 2:33).

17

2 Урок

наголосити на важливості цього моменту для історії. Однак у цитуванні Петром Йоіла ми бачимо значне відхилення від оригіналу. Замість вступної фрази Йоіла: «І буде потому...» (Йоіла 3:1), що вказує, як правило, на майбутнє, Петро каже: «...останніми днями» (Дії 2:17), тим самим заявляючи, що заключний акт найбільшої драми спасіння вже розпочався. Безумовно, ці слова не претендують на повний опис подій останніх днів, однак указують на відчуття невідкладності цих подій, яке характеризувало ранню Церкву. Перші християни не знали, коли настане кінець, проте були переконані, що це станеться скоро.

2 Урок

У третій частині своєї проповіді Петро повертається до питання мов, які привернули увагу людей. Віруючі не перебували в стані алкогольного сп’яніння, що було б дивно о 9 годині ранку (див. Дії 2:15), натомість говорили різними мовами внаслідок злиття з Небес Святого Духа. Прочитайте Дії 2:33-36. Який існував зв’язок між воцарінням Ісуса праворуч Бога та злиттям Святого Духа? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Перебувати праворуч Бога – почесне становище (Псал.

110:1-3). На підставі Писання Петро робить висновок: Ісус злив Святого Духа на Своїх послідовників, оскільки знову зайняв на Небесах таке високе становище. Звеличення не принесло Ісусові статусу, якого Він не мав раніше (див. Івана 1:1-3; 17:5). Воно символізувало найвище визнання Отцем прерогативи Ісуса як Господа і Спасителя людства (див. Дії 2:36). Насправді ця подія приводить нас до однієї з найважливіших тем Священного Писання: усесвітнього конфлікту між добром і злом. Головна думка така: Святий Дух не міг би зійти повною мірою, якби Христос не був прославлений (Івана 7:39), а цього б не відбулося без перемоги на хресті (див. Івана 17:4, 5). Іншими словами, прославлення Ісуса було обов’язковою умовою злиття Святого Духа, оскільки воно символізувало Боже схвалення подвигу Ісуса, здійсненого Ним на хресті. А цей подвиг означав поразку для князя цього світу (Івана 12:31). Поява гріха у світі кинула тінь на Бога. Смерть Ісуса була необхідна не тільки для викуплення людства, а й для виправдання Бога та розвінчання обману сатани. Під час служіння Ісуса ера спасіння вже розпочалася (Луки 4:18-21). Виганяючи бісів та прощаючи гріхи, Він звільняв в’язнів сатани. І саме Голгофський хрест давав Христові необхідні для цього повноваження. Таким чином, коли жертва Спасителя була підтверджена на Небі, сатана зазнав нищівного удару, а Святий Дух був злитий, аби підготувати народ до Приходу Христа.

18

ПОЧАТОК ЖНИВ Слова Петра проникли в саме серце його слухачів. Деякі з них, можливо, ще кілька тижнів тому кричали: «Розіпни Його!» (Луки 23:13-25). Однак тепер, переконані, що Ісус із Назарета справді був посланим Богом Месією, вони в розпачі вигукнули: «Що ж нам робити, мужі-брати?» (Дії 2:37). Прочитайте Дії 2:38. Які дві основні умови для отримання прощення? _______________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Покаяння – це не просто почуття смутку або жалю, а докорінні зміни в житті й відмова від гріха (Дії 3:19; 26:20). Істинне покаяння поряд з вірою – це Божий дар, але він може бути відкинутий, як і всі інші дари (див. Дії 5:31-33; 26:19-21; Римл. 2:4). Від часів Івана Хрестителя покаяння було пов’язане з хрещенням (Марка 1:4). Хрещення стало виявом покаяння, обрядом, який символізує очищення від гріхів і моральне відродження, здійснюване Святим Духом (див. Дії 2:38; 22:16; пор. Тита 3:5-7). Прочитайте Дії 2:38, 39. Яку особливу обітницю дано тим, хто покається й охреститься? _______________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

У день П’ятидесятниці цим людям було запропоновано не тільки прощення гріхів, а й повнота Святого Духа для особистого зростання, служіння в Церкві та особливо для виконання місії. Це найбільше благословення, адже головне завдання Церкви – нести Благу вістку (1 Петра 2:9). Таким чином, тепер ці люди мали впевненість у спасінні і силу Святого Духа, завдяки якій могли виконати доручену Церкві місію. Чому усвідомлення того, що нам дароване «прощення гріхів», настільки важливе для кожного охочого проголошувати Євангеліє? Зрештою, яку надію в Ісусі ми можемо запропонувати іншим, якщо самі її не отримали?

19

2 Урок

Четвер, 12 липня

2 Урок

П’ятниця, 13 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Злиття Святого Духа в день П’ятидесятниці відкрило важливу істину: Бог Отець на Небі прийняв жертву Христа за гріхи світу. Дана подія також ознаменувала початок небесного служіння Христа заради нас, яке ґрунтувалося на Його земній жертві. Ці дивовижні події красномовно свідчать: між Небом і Землею існує невидимий, але міцний зв’язок. «Вознесіння Христа на Небо було знаком того, що Його послідовники отримають обіцяне благословення. Вони мали чекати цього благословення, перш ніж узятися за виконання своєї справи. Христос, увійшовши небесними ворітьми, воцарився на престолі при загальному поклонінні ангелів. Як тільки ця церемонія завершилася, Святий Дух щедрими потоками зійшов на учнів, і Христос був воістину прославлений тією славою, котру мав у Отця від віковічних часів. Злиття Духа в день П’ятидесятниці було ознакою Неба, що коронація завершилася. Згідно зі Своєю обітницею, Він послав Своїм послідовникам Святого Духа з Неба на знак того, що прийняв усяку владу на Небі й на Землі як Цар і Священик та є Помазаником над Своїм народом» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 38, 39). Питання для обговорення:

1. Що сьогодні може пережити Церква з досвіду П’ятидесятниці? Які події повторюються, а які ні?

2. Поміркуйте над фактом, що особливу увагу у своїй проповіді в день П’ятидесятниці Петро приділив воскресінню Ісуса. Месіанські очікування тогочасних євреїв були різні, але ніхто не очікував воскресіння Месії з мертвих. Вони випустили цей факт з уваги – не про це думали ті, хто чекав Приходу Месії. Наскільки важливо для нас знати вчення Біблії, незважаючи на будь-які популярні теорії?

3. У тексті Дії 2:38 наголошено на необхідності хрещення. Чи означає це, що віруюча в Ісуса людина, яка померла, так і не прийнявши хрещення, виявиться обов’язково втраченою для вічності? Аргументуйте свою відповідь.

20

Місіонерська історія

НАЙКРАЩІ ДРУЗІ Батдельгер Баттзетзег

У

перше я прийшла до церкви в дев’ятому класі, коли втратила водночас усіх своїх друзів. Моя подруга Отко погодилася на інтимні стосунки зі своїм хлопцем, але запитала моєї поради щодо цього на подвір’ї нашої середньої школи в Улан-Баторі, столиці Монголії. Мені було лише шістнадцять років, але я була впевнена, що вона припускається помилки. Я порадила подрузі не робити цього. Потім, щоб упевнитися у своїй правоті, я запитала свою старшу сестру, що вона думає про це. Моя сестра, що відвідувала Адвентистську церкву, пішла до Отко і намагалася переконати її не припускатися помилки і почекати до заміжжя. Отко була в люті, що я розкрила її секрет. Вона наговорила багато нехорошого про мене однокласникам, і вони почали ігнорувати мене. Таким чином, за один тиждень я втратила найкращу подругу і всіх своїх друзів у школі. Я відчувала себе дуже самотньо і попросила сестру взяти мене з собою до церкви. Члени церкви тепло зустріли мене. Вони були привітні й доброзичливі, розповідали мені про Бога. Через кілька місяців мої однокласники почали знову зі мною розмовляти. Вони помітили, що я ходжу до церкви, і запитали: «Навіщо ти ходиш туди?» Я розповіла їм, що стала християнкою. Але зі своїми батьками я не була настільки відвертою. Мої батьки – буддисти, як і більшість жителів Монголії, і мій інтерес до християнства їх лише злив. Я продовжувала відвідувати церкву щосуботи, але приховувала це від своїх батьків. Врешті-решт я розповіла їм правду. Виявилося, що батьки давно вже все знали. Вони прийняли моє рішення хреститися. Через півтора року після сварки з Отко вона прийшла до мене додому, щоб визнати, що я була права. Отко із сумом розповіла мені, що завагітніла і зробила аборт. «Ти – чудова людина. Я не хочу втратити такого друга, як ти. Я готова навіть померти за тебе!» – сказала Отко. Отко не знала, що подібні слова вже були записані в Біблії. В Івана 15:13 Ісус сказав: «Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх». Ми з Отко дружимо й досі, а мій найкращий Друг віддав за мене Своє життя. Батдельгер Баттзетзег – учителька 5 класу в школі Тусгал – єдиної адвентистської школи в Монголії. У цьому кварталі приношення Тринадцятої суботи будуть використані для будівництва окремого приміщення для учнів 9-12 класів. У звільнених класних кімнатах проводитимуть заняття для учнів початкової школи.

21

Урок

3

14-20 липня

ЖИТТЯ В РАННІЙ ЦЕРКВІ Біблійні тексти для дослідження: Дії 2:42-46; 4:34,35; 3:1-26; 4:1-18; 5:1-11; 5:34-39. Пам’ятний вірш: «І щодня вони однодушно перебували в храмі та, ламаючи по домах хліб, в радості й простоті серця приймали їжу, хвалячи Бога та маючи милість у всіх людей. Господь же додавав до них щодня тих, що спасалися» (Дії 2:46, 47).

Р

ання Церква найкраще усвідомлювала невідкладність місії. Факт, що Ісус, відповідаючи на запитання про встановлення Царства Месії, не визначив часових рамок (Дії 1:6-8), можна було інтерпретувати так: тепер усе залежить від злиття Святого Духа й виконання апостольської місії. Отже, у день П’ятидесятниці віруючі ранньої Церкви подумали, що все виконалося: вони отримали Святого Духа та проповідували представникам майже з усього світу, які прийшли до Єрусалима. Віруючі вважали, що не апостоли мали залишити Єрусалим й вирушити у світ, а світ повинен прийти до них (див. Дії 2:5-11). Наступним кроком стало те, що питання особистого матеріального добробуту відійшло на другий план. Усвідомлюючи

22

Неділя, 15 липня

НАВЧАННЯ І СПІЛКУВАННЯ Після розповіді про П’ятидесятницю Лука переходить до загального опису внутрішнього життя Церкви в Єрусалимі. «Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, в ламанні хліба та в молитвах» (Дії 2:42). Фактично згадані в тексті чотири аспекти можна об’єднати навчанням та братерською спільністю. Згідно з текстом 46, навчання відбувалося в храмі, а для братерської спільності віруючі збиралися в приватних будинках. Двір храму оточували криті притвори (приміщення перед входом до храму), де часто викладали рабини. Відданість віруючих апостольському вченню свідчить про те, що дар Святого Духа привів їх не до споглядальної релігії, а до інтенсивного процесу навчання під керівництвом апостолів, чий авторитет підтверджували чудеса й ознаки (Дії 2:43). Ще однією особливою рисою ранньої Церкви була братерська спільність. Віруючі постійно перебували разом не тільки в храмі, а й у своїх оселях, де розділяли трапезу, проводили Вечерю Господню і молилися (Дії 2:42, 46). Перебуваючи в такому щоденному служінні, ранні християни виявляли свою надію на скоре повернення Ісуса та безпосереднє спілкування з Ним у Царстві Месії (див. Матв. 26:29). Приватні оселі відігравали ключову роль у житті ранньої Церкви. Віруючі продовжували відвідувати щоденні богослужіння в храмі (Дії 3:1), а по суботах, імовірно, перебували в синагогах зі своїми братами-юдеями (див. Якова 23

3 Урок

стислість часу, віруючі продавали своє майно та присвячували себе навчанню й спілкуванню, продовжуючи свідчити про Ісуса в межах Єрусалима. Однак їхнє общинне життя, яке давало можливість допомагати бідним, незабаром переросло в проблему, тому Бог мав втрутитися, аби зберегти єдність у Церкві. У цей час віруючі також зауважують перші ознаки протидії. Однак, незважаючи на всі ці труднощі, їхня віра залишалася непохитною.

3 Урок

2:2*); проте відмітні аспекти християнського посвячення виявлялися саме в оселях. Прочитайте Дії 2:44, 45; 4:34, 35. Який важливий момент характеризував спілкування членів ранньої християнської Церкви? ____________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Віруючі були переконані, що кінець близько, тому вирішили, що необхідність в особистому майні відпала і спільне використання матеріальних благ буде доцільнішим. Не було жодної підстави непокоїтися про завтрашній день, адже Сам Месія мав подбати про їхні потреби у Своєму Царстві (див. Луки 22:29, 30). Спільне використання загального майна дозволило християнам відчувати непорушну єдність і стало винятковим прикладом християнської щедрості. Як часто ви щедро ділитеся тим, що дарував вам Господь? Понеділок, 16 липня

ЗЦІЛЕННЯ КУЛЬГАВОГО Текст Дії 3:1 повідомляє, що о третій годині дня за нашим часом Петро й Іван вирушили до храму на молитву. Цей факт свідчить про те, що в ранній період Церква, по суті, сповідувала юдейську віру (відрізняючись тільки вірою в Ісуса як Месію). Апостоли відвідували храм не тільки з метою повчання або навернення нових людей. Залишаючись юдеями, Петро й Іван дотримувалися юдейських релігійних традицій (Дії 20:16; 21:17-26), принаймні до цього моменту. Тут вони здійснили дивовижне чудо (Дії 3:1-10), завдяки якому в Петра з’явилася можливість сказати ще одну проповідь. Прочитайте уривок Дії 3:12-26. На чому Петро зробив особливий наголос у своїй проповіді? ___________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Проповідь ранніх християн містила, як правило, п’ять основних пунктів: Ісус – Месія, Який мав постраждати (Дії *Слово, перекладене як «зібрання», у грецькому тексті звучить як сюнагоге (прим. експерта).

24

Вівторок, 17 липня

ПОЧАТОК ПРОТИСТОЯННЯ Незабаром успіх Церкви викликав протидію з боку окремих юдейських керівників у Єрусалимі. На чолі Єрусалимського храму стояли первосвященик та його помічники – переважно садукеї. Первосвященик також головував у раді, до складу якої входили здебільшого садукеї й фарисеї. Оскільки садукеї не вірили у воскресіння, їх сильно обурили заяви Петра й Івана про воскресіння Христа з мертвих. Храмова сторожа 25

3 Урок

3:18); Бог воскресив Його (Дії 3:15); Ісус був прославлений на Небесах (Дії 3:13); Він знову прийде (Дії 3:20); покаяння необхідне для прощення гріхів (Дії 3:19). Фактично цю саму звістку ми несемо світові й сьогодні, хоч в інших умовах. Апостоли залишалися в юдейському оточенні, і замість зміни релігії людям слід було просто «перейти» від старого заповіту до нового. Вони, як частина Божого народу, мали прийняти Месію й пережити нове народження, яке відбувається після істинного навернення. Хоч нині ситуація змінилася, вістка залишається колишньою: Христос помер за наші гріхи, воскрес і повернеться знову. Це означає, що в Ньому ми можемо здобути спасіння. Навіть у контексті Трьохангельської вістки, записаної в Об’явл. 14, Ісус Христос, Який був розп’ятий, воскрес і знову гряде, має залишатися центром проголошуваної нами вістки. «З усіх, хто вважає себе християнами, адвентисти сьомого дня повинні бути першими у звеличенні Христа перед світом. Проповідь Трьохангельської вістки вимагає проголошення істини про суботу. Цю істину необхідно звіщати разом з іншими складовими вістки. Однак при цьому не можна випускати з уваги Христа – великий Центр тяжіння. Саме на хресті Христовому милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються. Грішника необхідно спонукувати дивитися на Голгофу; з простою вірою дитини він має довіритися достоїнствам Спасителя, прийняти Його праведність й увірувати в Його милосердя» (Е. Уайт. Служителі Євангелія, с. 156, 157).

3 Урок

затримала апостолів і посадила до в’язниці; наступного дня вони мали стати перед синедріоном (Дії 4:1-7). Прочитайте уривок Дії 4:1-18. Що Петро відповів на запитання про те, якою владою вони здійснили чудо? Яка ідея в промові Петра викликала в керівників серйозні побоювання? ____________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Юдейських вождів, які претендували на авторитет, цікавило, якою владою було здійснене чудо. Петро заявив, що чудо було здійснене в Ім’я Ісуса, а також додав, що спасіння походить тільки від Нього. І хоч апостоли постали перед найвищим органом юдейської влади, вони служили незрівнянно могутнішій владі. Мужність і красномовство неосвічених галилейських рибалок вразили всіх присутніх. Юдейські вожді не розуміли, що апостоли були сповнені Святого Духа згідно з обітницею Ісуса (див. Матв. 10:16-20). Не спроможні заперечити факт чуда, оскільки зцілений перебував серед присутніх, члени синедріону заборонили апостолам проповідувати. Почута звістка налякала лідерів нації не менше, аніж сам рух, який стрімко поширювався. Вони не могли належним чином оцінити почуте свідчення, тому дозволили забобонам і прагненню до самозахисту диктувати їм подальші дії. Заключні слова Петра – це одна з найкоштовніших перлин книги Дії апостолів: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, ніж Бога? Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули!» (Дії 4:19, 20). Поміркуйте про прагнення до влади і про те, яким небезпечним воно може бути. Чому християни, покликані служити ближнім, мають остерігатися прагнення до влади? Середа, 18 липня

АНАНІЙ ТА САПФІРА Відмова від особистого майна в ранній Церкві була добровільною, тобто вона не була обов’язковою умовою членства в громаді. Однак кілька прикладів добровільної щедрості на26

Прочитайте уривок Дії 5:1-11. Які уроки ми можемо почерпнути з цієї історії? ___________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Відчуваючи на собі прямий вплив Божого Духа, Ананій та Сапфіра пообіцяли віддати Господу гроші, отримані від продажу землі, але, вийшовши з-під цього небесного впливу, вони відразу втратили впевненість у правильності свого рішення. Вони засумнівалися, почали думати, як би ухилитися від виконання свого зобов’язання. Таким чином подружжя відчинило двері, через які негайно увійшов лукавий, щоб заволодіти їхнім розумом. Спочатку Ананій і Сапфіра впустили в серце жадібність, а потім, оскільки їм було незручно перед братами відмовитися від узятої на себе урочистої обітниці, вони пішли ще й на обман. Вони удвох обговорили цю справу і свідомо приховали частину суми. Цей переступ був не спонтанним, натомість частиною ретельно продуманого плану, навмисної спроби «випробовувати Господнього Духа» (Дії 5:9). Молода Церква швидко зростала, і, щоб зберегти її від морального розтління, необхідно було на самому початку дати віруючим переконливе застереження. Тому Ананія і Сапфіру спіткало суворе Боже покарання. Общинне життя Церкви ґрунтувалося на впевненості, що Ісус скоро повернеться. Нечестивий учинок Ананія й Сапфіри на такому ранньому етапі християнства міг нівелювати всю важливість вірності Богові та згубно вплинути на інших віруючих. Отже, ми бачимо, що дії подружжя від початку і до кінця були гріховними, а гріх у Божих очах – серйозна проблема (див. Єзек. 18:20; Римл. 6:23), навіть якщо відплата за нього приходить не відразу. Факт, що покарання часом відбувається 27

3 Урок

дихнули всю громаду. Одним з таких прикладів став учинок Варнави (див. Дії 4:36, 37), котрий пізніше відіграв важливу роль у Церкві. Поряд з позитивними ми бачимо й негативні приклади в громаді, які загрожували єдності Церкви саме в той час, коли вона почала зазнавати нападів ззовні.

3 Урок

зі зволіканням, має нагадувати нам про велике Боже милосердя (див. 2 Петра 3:9). Чому нам необхідно виявляти обережність, щоб не зловживати благодаттю і не повторити фатальної помилки Ананія й Сапфіри? Четвер, 19 липня

ДРУГИЙ АРЕШТ Апостоли не тільки звершували Божий суд над гріхом, як у випадку з Ананієм і Сапфірою. Господь також являв через учнів Свою милість до грішників. Здійснюване апостолами дивовижне служіння зцілення (див. Дії 5:12-16) було видимим свідченням дії Святого Духа. Вражає переконання людей, що навіть тінь Петра здатна дарувати зцілення. Це перегукується з євангельською розповіддю про жінку, котра зцілилася, доторкнувшись до одягу Ісуса (див. Луки 8:43, 44). Лука не стверджує, що тінь Петра справді мала цілющу силу, а лише повідомляє про переконання людей. Незважаючи на поширені забобони, Бог, поблажливо зійшовши до рівня віри людей, продовжував виявляти Свою милість. Чим більше апостоли сповнювалися силою Святого Духа, а чудеса й ознаки намножувалися, тим більше заздрість наповнювала серця релігійних лідерів. Саме це спричинило другий арешт апостолів (див. Дії 5:17, 18). Тільки після чудесного звільнення з в’язниці (Дії 5:19-24) та ще однієї сміливої проповіді Петра, котрий заявив, що слід «слухатися більше Бога, ніж людей!» (Дії 5:29), деякі начальники почали припускати, що за всім цим може стояти сила згори. Прочитайте Дії 5:34-39. Яким чином Гамалиїл намагався відрадити синедріон від убивства апостолів? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Синедріон перебував під контролем садукеїв, а фарисеї являли собою впливову меншість. Гамалиїл був фарисеєм і законовчителем. Він користувався настільки великою пова28

Що ця історія говорить нам про користь і своєчасність доброї поради? Як ми можемо навчитися бути більш відкритими до чужих порад, навіть якщо вони здаються нам не зовсім приємними? П’ятниця, 20 липня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Ми – управителі. Наш Господь вознісся, доручивши нам піклуватися про Його дім та інтереси, яким Він служив, перебуваючи у світі. Він повернувся на Небо, поклавши на нас відповідальність, і розраховує, що ми будемо пильнувати, очікуючи Його Приходу. Тож залишаймося вірними своєму обов’язку, щоб Господь, раптово прийшовши, не виявив, що ми спимо» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 8, с. 37). «Люди повинні усвідомлювати святість своїх обітниць і клятв щодо Божої справи. Ці обітниці зазвичай не вважають такими ж обов’язковими, як, наприклад, боргове зобов’язання, виписане однією особою іншій. Однак хіба обіцяння менш священне і не таке обов’язкове для виконання тільки тому, що воно дане Богові? Якщо в ньому немає спеціальних термінів і закон не може примусити людину до його виконання, чи християнин ігноруватиме взяте на себе зобов’язання? Жодна боргова розписка не є більш обов’язковою, ніж обітниця щодо Божої справи» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1056).

29

3 Урок

гою серед юдеїв, що заслужив титул «раббан» (наш учитель), а не просто «раббі» (мій учитель). Павло був одним з його учнів (див. Дії 22:3). Гамалиїл у своїй промові нагадав про два повстанських рухи в нещодавній історії Ізраїлю, які також привернули послідовників і викликали сум’яття. Однак лідери цих рухів були вбиті, а послідовники розсіялися. Гамалиїл зробив висновок: якщо християнський рух – «від людей», то незабаром зникне. Якщо ж цим рухом, як стверджували апостоли, керує Сам Бог, то начальники не зможуть перешкодити йому! До поради Гамалиїла прислухалися. Апостолів побили і знову заборонили їм проповідувати в Ім’я Ісуса.

3 Урок

Питання для обговорення:

1. Ісус дав учням два невідкладних доручення: очікувати Його скорого повернення та сповіщати світові Євангеліє. Який вплив мають справляти ці доручення на наше усвідомлення власної місії й покликання?

2. Хтось одного разу сказав: «Ми повинні бути готові до повернення Христа, ніби воно відбудеться сьогодні, але продовжувати працювати [виконувати місію Церкви], немов Він прийде через 100 років». Яка мудрість міститься в цьому висловлюванні? Як ми можемо застосувати його в нашому житті?

3. Чому життя, смерть, воскресіння і повернення Ісуса повинні займати центральне місце в нашій проповіді? Подумайте: яку Добру звістку ми зможемо проголошувати без згадки про ці події?

4. Яким чином розповідь про Ананія й Сапфіру свідчить про те, що ми не можемо знати чужих намірів – ані добрих, ані злих?

5. Чи є у вашому оточенні сучасні Гамалиїли? Обговоріть у класі це запитання. Можливо, саме ви можете виступити в цій ролі для ближніх? Поділіться власним досвідом, як отримана або дана вами мудра порада принесла користь. Які уроки ми можемо почерпнути із цих досвідів?

30

Місіонерська історія

СТРАХ ПЕРЕД УСИНОВЛЕННЯМ Санг Сук Парк

Щ

е маленькою дівчинкою я хотіла всиновити дитину. Це бажання збереглося після мого заміжжя і народження сина, але я не відчувала, що готова до такого серйозного кроку. Зрештою я заповнила необхідні документи і почала молитися: «Боже, пошли мені дитя, з яким я зможу знайти спільну мову. Нехай перша дитина, яку я зустріну, буде дитиною від Тебе!» Так я молилася 2,5 місяці. Потім з притулку нам привели дворічну Бомін. Але при зустрічі вона злобно подивилася на мене. Я хотіла подружитися з нею, для чого простягнула їй пригощання і ляльку. Але дівчинка жбурнула ляльку і не дозволила навіть доторкнутися до себе. Я відправила Бомін назад до притулку. «Я дуже боюся усиновлення дітей!» – сказала я чоловікові. Але я відчувала, як Бог говорить: «Хіба ти не молилася і не просила, щоб перша дитина була послана Мною?» Я плакала і казала Богу: «Я дуже боюся жити з цією дитиною!» Але потім я інакше молилася: «Якщо я повинна взяти цю дівчинку, пошли мені, Боже, тверду впевненість у тому, що я зможу виховати її». Так я молилася п’ять днів. На п’ятий день, під час ранкових роздумів, я прочитала 2 Самуїла 24:14 і зрозуміла, що це і є відповідь. У тексті цар Давид говорить: «Сильно скорблю я! Нехай же впадемо ми до Господньої руки, “бо велике Його милосердя”». Я згадала, що Господь завжди вів мене, і я знаю, що Він і надалі милостиво піклуватиметься про мою родину. Я вирішила віддатися в руки Божі. «Поїхали, заберемо нашу дівчинку!» – сказала я чоловікові. Сльози котилися по моїх щоках, коли ми під’їхали до притулку. Я не могла забути її злісного погляду. Потім я подумала: «Я ж збираюся зустрітися зі своєю прекрасною донечкою!» «Боже, допоможи нам полюбити її!» – помолилася я. У притулку ми трохи почекали, перш ніж Бомін увійшла до кімнати. Вона тихо підійшла до мене і вклала свої маленькі ручки в мої. Мені здалося, що це Господь тримає мене за руки. Я помолилася: «Допоможи мені привести це дитя на Небеса!» І ми поїхали додому.

58-річна Санг Сук Парк очолює агентство з усиновлення дітей Morning Calm Family. За останнє десятиліття воно розмістило 238 дітей у 160 сім’ях адвентистів в Південній Кореї. Сама Санг усиновила чотирьох дітей.

31

Урок

4

21-27 липня

ПЕРШІ ЦЕРКОВНІ КЕРІВНИКИ Біблійні тексти для дослідження: Дії 6; 7:48; Євр. 5:11-14; Михея 6:1-16; Дії 7; 8:4-25. Пам’ятний вірш: «А Боже Слово росло; число учнів у Єрусалимі дуже множилося; і серед священиків дуже багато були послушні вірі» (Дії 6:7).

У

день П’ятидесятниці навернулося багато євреїв-елліністів, які спочатку проживали в греко-римському світі й переселилися до Єрусалима (див. Дії 2:5, 9-11). Хоч вони також були юдеями, проте багато в чому відрізнялися від місцевих євреїв – «юдеїв», про яких ідеться в Дії 6:1. Насамперед еллінські євреї, як правило, не знали арамейської мови, якою в той час говорило населення Юдеї. Існували й інші відмінності – як у культурі, так і в релігії. Народившись в інших країнах, вони не були закорінені в юдейських традиціях або принаймні дотримувалися їх не так суворо, як місцеві юдеї. Ці люди, очевидно, не були сильно прив’язані до храмових обрядів і тих аспектів Мойсеєвого закону, які діяли винятково на території Ізраїлю.

32

Неділя, 22 липня

ПРИЗНАЧЕННЯ СЕМИ ДИЯКОНІВ Прочитайте Дії 6:1. На що скаржилися елліністи? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

«Причиною скарг було нібито занедбання еллінських удовиць під час щоденного розподілу матеріальної допомоги. Усяка нерівність суперечить духові Євангелія, проте сатані вдалося викликати підозру. Потрібно було вжити негайних заходів, щоб усунути будь-який привід до невдоволення і не дати ворогові можливості викликати розділення серед віруючих» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 88). Апостоли запропонували юдеям обрати з-поміж себе сім чоловіків, які займалися б роздачою їжі, тобто в їхні обов’язки входило б «прислуговувати [диаконео] при столах» (Дії 6:2), тоді як інші перебували б у молитві й «служінні [диякон] слова» (Дії 6:4). Оскільки слова диаконео і диякон – однокореневі, головне значеннєве навантаження несуть іменники «столи» в Дії 6:2 та «слово» в Дії 6:4. Разом із прикметником «щоденному» (Дії 6:1) вони вказують на два ключові аспекти щоденного життя ранньої Церкви: навчання («слово») та спілкування («столи»), яке включало загальну трапезу, Вечерю Господню і молитви (див. Дії 2:42, 46; 5:42). Іншими словами, як авторитетні спадкоємці вчення Ісуса, апостоли здебільшого займалися доктринальним навчанням віруючих і перебували в молитві, тоді як сім обраних мужів відповідали за общинне життя, зосереджене в домашніх церквах. Однак їхнє служіння не обмежувалося виконанням обов’язків сучасного диякона. Насправді вони були одними з лідерів Церкви.

33

4 Урок

Крім того, провівши більшу частину свого життя в грекоримському оточенні та перебуваючи в тісному контакті з язичниками, вони, звичайно, краще розуміли універсальність християнської віри. Бог використовував багатьох віруючих із числа еллінських євреїв, щоб через них нести свідчення всьому світові.

4 Урок

Прочитайте Дії 6:2-6. Яким чином було обрано на служіння сім дияконів? _____________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Кандидати повинні були вирізнятися високими моральнодуховними рисами і практичними навичками. Їм потрібно було мати хорошу репутацію та бути сповненими Святого Духа й мудрості. За згодою громади на служіння було обрано сім чоловіків за допомогою молитви і покладання рук. Цей обряд свідчив про суспільне визнання й наділення відповідними повноваженнями для дияконського служіння. І сьогодні зовсім неважко посіяти ворожнечу й чвари. Що ми можемо зробити зі свого боку, аби зберегти мир у громаді та зосередити увагу на виконанні місії? Понеділок, 23 липня

СЛУЖІННЯ СТЕПАНА Після їхнього призначення сім мужів не тільки займалися церковним служінням, а й успішно свідчили про Христа. Тому Євангеліє продовжувало поширюватися, а кількість віруючих незмінно зростала (див. Дії 6:7). Таке зростання викликало опір ззовні. Далі в розповіді Луки головним чином фігурує Степан – чоловік виняткової духовної сили. Прочитайте Дії 6:8-15. Що ці вірші повідомляють нам про Степана, його віру і характер? Що в його проповіді так сильно розлютило противників? _____________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Степан був елліністом, тому проповідував Євангеліє в еллінських синагогах Єрусалима. У місті таких було кілька. У тексті Дії 6:9, імовірно, міститься вказівка на дві з них – в одній збиралися переселенці з півдня (юдеї з Киринеї й Олександрії), а в другій – переселенці з півночі (юдеї з Килікії та Азії). Головною темою суперечки, безперечно, став Ісус. Висунуті проти Степана звинувачення свідчили про те, що він розумів сутність Євангелія значно краще, ніж християни з юдеїв. Степана звинуватили в хулі на Мойсея та Бога, або в словах проти закону і храму. Навіть якщо Степана в чо34

Чому нам необхідно бути обережними щодо відданості усталеним поглядам? Яким чином можна зберігати відкритість до нового світу? Вівторок, 24 липня

ПЕРЕД СИНЕДРІОНОМ Прочитайте Дії 7:1-53. Що сказав Степан своїм обвинувачам? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Висунуті проти Степана звинувачення призвели до його арешту й розгляду справи синедріоном. За юдейською традицією, закон і храмове служіння були двома з трьох стовпів, на яких тримався світ. Третім стовпом були добрі діла. Найменший натяк на те, що встановлені Мойсеєм обряди застаріли або втратили сенс, розцінювали як образу святині юдаїзму; звідси і звинувачення в богозневазі (див. Дії 6:11). Відповідь Степана в книзі Дії апостолів – найдовша промова, що підтверджує її значущість. На перший погляд може здатися, що це лише утомливий докладний переказ історії Ізраїлю. Однак цю промову нам потрібно розуміти в контексті укладеного між Богом та народом старого заповіту і того, як пророки використовували його структуру, коли як релігійні реформатори закликали Ізраїль повернутися до вимог Заповіту. У таких випадках вони порушували так звану «судову справу заповіту» (євр. рив). Це поняття означало, що Бог уживає законних заходів проти Свого народу, котрий порушив заповіт. Наприклад, у текстах Михея 6:1, 2 слово рив вживається тричі. Далі, використовуючи зразок укладеного на горі Сінай заповіту (див. Вих. 20-23), Михей нагадує народові про великі діяння Бога заради їхнього визволення (див. Михея 35

4 Урок

мусь неправильно зрозуміли або навмисно спотворили його слова, а лжесвідків намовили дати проти нього свідчення, обвинувачення не було абсолютно вигаданим, як у випадку із Самим Ісусом (Марка 14:58; Івана 2:19). Факт, що Степан чітко засуджує синедріон за надмірне шанування храму (див. Дії 7:48), свідчить: він глибоко розумів значення смерті Ісуса та її наслідки, принаймні для храму і храмових обрядів.

4 Урок

6:3-5), про умови й порушення заповіту (див. Михея 6:6-12) і, нарешті, про прокляття, які спіткають народ за невірність (див. Михея 6:13-16). Фактично промова Степана повторює цю структуру. Коли його попросили пояснити свою поведінку, він міг би легко спростувати висунуті звинувачення і захистити свою віру. Однак, подібно до стародавніх пророків, Степан підніс свій голос, сповіщаючи про Божий суд над Ізраїлем. Метою його тривалого огляду взаємин між Богом та Ізраїлем у минулому було наочно продемонструвати невдячність і непослух народу. В уривку Дії 7:51-53 Степан постає вже не як обвинувачений, а як Божий пророк, котрий порушив судову справу заповіту проти керівників народу. Якщо їхні батьки були винні в убивстві пророків, то їхня вина незрівнянно більша. Заміна словосполучення «наші батьки» (Дії 7:11, 19, 38, 44, 45) на «батьки ваші» має велике значення: Степан порушив солідарність зі своїм народом і зайняв чітку позицію на боці Ісуса, за що заплатить своїм життям. Проте в його словах немає ані страху, ані жалю. Коли останній раз вам необхідно було зайняти тверду безкомпромісну позицію на захист Ісуса? Чи вдалося вам це зробити? Якщо ні, що вам необхідно змінити? Середа, 25 липня

ІСУС У НЕБЕСНИХ ОСЕЛЯХ Оскільки, згідно з визначенням, пророк (євр. наві) – це людина, котра говорить від Божого Імені, Степан став пророком у той самий момент, коли порушив Божу судову справу (рив) проти Ізраїлю. Однак його пророче служіння тривало дуже недовго. Прочитайте Дії 7:55, 56. Яке значення мало видіння Степана? ____________________________________________________ ___________________________________________________________

«Коли Степан у своїй промові дійшов до цього місця, присутніх охопило хвилювання. Почувши, що він пов’язав пророцтва з Христом та процитував слова пророка про храм, священик удав, ніби охоплений жахом, і роздер свої шати.

36

Прочитайте Дії 7:57-8:1, 2. Як Лука описує смерть Степана? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Каменування було покаранням за богозневагу (див. Левит 24:11-14), хоч у цьому випадку незрозуміло, чи засудили Степана до смерті, чи відбувся самосуд, учинений натовпом фанатиків. Степан став першим згаданим у Біблії мучеником за віру в Ісуса. Факт, що свідки склали свій одяг біля ніг юнака на ім’я Савло, дає підстави вважати, що він був лідером ворогів Степана. Однак, молячись за своїх катів, Степан благав Бога і за Савла. На таке здатна тільки людина з благородним характером та непохитною вірою. Це приголомшливий прояв віри і присутності Христа в житті людини! Четвер, 26 липня

ПОШИРЕННЯ ЄВАНГЕЛІЯ Розправа над Степаном призвела до масових гонінь християн у Єрусалимі, яке ініціювала, без сумніву, та сама група противників. Керівником цієї групи був Савло, котрий заподіяв 37

4 Урок

Для Степана це було знаком, що його голос незабаром замовкне назавжди. Усвідомлюючи той опір, з яким слухачі сприймали його слова, і розуміючи, що це останнє свідчення, він буквально обірвав проповідь на півслові» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 100). У той час як Степан стояв перед юдейськими керівниками і проголошував Божий суд над ними, Ісус перебував у небесних оселях, або в Небесній святині, поблизу Отця. Це вказує на те, що суд на Землі був лише прообразом реального суду, який відбудеться на Небі. Бог судитиме фальшивих учителів та керівників Ізраїлю. Цей факт пояснює, чому заклик до покаяння – обов’язковий компонент попередніх проповідей у книзі Дії апостолів (див. 2:38; 3:19; 5:31) – тут відсутній. Ізраїльська теократія наближалася до кінця, а це означало, що спасіння світу більше не буде здійснюватися через ізраїльську націю, як було обіцяно Авраамові (див. Бут. 12:3; 18:18; 22:18). Ця роль довірена послідовникам Ісуса, юдеям та язичникам, які тепер мали залишити Єрусалим і нести свідчення світові (див. Дії 1:8).

4 Урок

Церкві чимало шкоди (Дії 8:3; 26:10). Однак переслідування обернулося на добро. Справді, розсіявшись по всій Юдеї й Самарії, віруючі почали проповідувати Євангеліє. Так вони виконували повеління нести свідчення до краю землі (Дії 1:8). Прочитайте уривок Дії 8:4-25. Які уроки можна почерпнути з прочитаної історії? _______________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Самаряни – це нащадки ізраїльтян. Вони були монотеїстами, визнавали перші п’ять книг Мойсея (П’ятикнижжя), практикували обрізання й очікували Месію. Однак юдеї вважали релігію самарян спотвореною, а це означало, що самаряни не могли претендувати на благословення заповіту Ізраїлю. Несподіване навернення самарян викликало здивування в Єрусалимській церкві, тому апостоли послали Петра й Івана оцінити ситуацію. Факт, що Бог вилив Святого Духа тільки після приходу Петра й Івана (див. Дії 8:14-17), очевидно, мав переконати апостолів у тому, що самарян необхідно приймати як повноцінних членів релігійної громади (див. Дії 11:1-18). Однак на цьому історія не закінчилася. В уривку Дії 8:26-39 ми читаємо розповідь про Пилипа та ефіопського вельможу, котрий після вивчення Біблії попросив про хрещення. «І наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду – Пилип і скопець; і він охрестив його» (Дії 8:38). Спочатку самаряни, потім ефіоп-чужинець, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння і тепер повертався додому. Як і було передречено, учні поширювали Євангеліє за межі Ізраїлю та проголошували його світові. Проте це був лише початок, оскільки незабаром юдейським віруючим належало обійти весь відомий світ і сповістити велику істину про смерть Ісуса, Котрий зазнав покарання за гріхи людства та пропонує кожному надію на спасіння. Петро сказав до Симона-чаклуна: «Бо ти, я бачу, переповнений жовчною гіркотою і перебуваєш в оковах неправди» (Дії 8:23). Яким чином можна було вирішити його проблему та як має діяти людина, котра перебуває в подібній ситуації?

38

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Гоніння на Єрусалимську церкву стали сильним поштовхом для звершення євангельської роботи. Служіння словом мало тут великий успіх, і виникла небезпека, що учні надовго залишатимуться на цьому місці, занедбуючи повеління Спасителя йти по всьому світу. Забуваючи про те, що силу протидіяти злу найкраще можна здобути в активному служінні, вони почали думати, що найголовніша справа – це захист Церкви від нападів ворога в Єрусалимі. Замість того щоб готувати новонавернених нести Євангеліє тим, котрі ще не чули про нього, вони були схильні задовольнятися досягнутим. Аби розпорошити Своїх представників по Землі, де вони могли служити іншим, Бог допустив на них переслідування. Вигнані з Єрусалиму віруючі «ходили й благовістили Слово»» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 105). Питання для обговорення:

1. Уважно прочитайте наведену вище цитату Еллен Уайт про небезпеки, з якими зіткнулася рання Церква, задовольняючись виконаною роботою. Насамперед це означає, що, усупереч поширеній думці, багато юдеїв справді прийняло Ісуса як Месію. Який урок ми як народ повинні сьогодні почерпнути з цього уривка? Чому ми не повинні задовольнятися й обмежуватися успіхами на своїй території, а маємо нести вістку спасіння по всьому світу?

2. На момент, коли жили апостоли, взаємини між юдеями й самарянами були затьмарені багатовіковою ворожнечею. Чого нас навчає факт, що юдей Пилип свідчив про Ісуса в Самарії? Як адвентисти сьомого дня ми повинні уникати культурних та етнічних упереджень. Чи згодні ви з думкою, що хрест Христа зрівнює всіх нас перед Богом? Чи можна сказати, що універсальне значення смерті Христа вказує на безмежну цінність кожної людської душі?

3. Який підхід до серця ефіопа знайшов Пилип (Дії 8:2730)? Як нам навчитися бачити й використовувати навіть найменші можливості, щоб ділитися Євангелієм з людьми?

4. Який урок ми почерпнули з Дії 6-8, завдяки якому можемо більш ефективно виконувати місію Церкви?

39

4 Урок

П’ятниця, 27 липня

Місіонерська історія

НАВЕРНЕННЯ ДІВЧИНИ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

Я

маджі Хіроші, двадцятип’ятирічний син пастора, був закоханий. Проблема полягала в тому, що його дівчина, Сакіко, не була адвентисткою сьомого дня. Хіроші познайомився із Сакіко в адвентистській медичній школі неподалік Токіо. Після цього вони працювали разом в адвентистському медичному центрі на японському острові Окінава. Там вони почали дружити. Хіроші намагався переконати Сакіко стати адвентисткою. Він щосуботи запрошував її відвідати церкву. Юнак просив пастора провести для дівчини біблійні уроки. Він указував на важливість вивчення Слова Божого й описував переваги християнського життя. «Але дівчина категорично відмовлялася стати християнкою!» – згадує Хіроші. Врешті-решт Хіроші здався. Він зрозумів, що не зможе переконати Сакіко прийняти Христа і що, можливо, їм доведеться розлучитися. Але дівчина подобалася йому, і він їй теж. Юнак пригадав слова з книги Еллен Уайт «Вісті для молоді», яку він прочитав ще підлітком, навчаючись у старших класах адвентистської школи. В уривку було сказано: «Якщо до шлюбу юнаки і дівчата молилися двічі на день, то тепер, коли вони мають намір зробити цей серйозний крок, вони повинні молитися вдвічі більше». Хіроші взяв свою Біблію і книгу Еллен Уайт і пішов до найближчої гори для молитви і поста впродовж трьох днів. «Я просив у Бога поради в молитві і щодня робив позначки в молитовному журналі. Також я читав Біблію і книгу Еллен Уайт», – розповідає юнак. Після цього досвіду Хіроші влаштувався працювати в будинок для людей похилого віку, що був розташований далеко від головних японських островів. Він вважав, що розставання або зруйнує, або зміцнить стосунки, і молився, щоб Господь допоміг зрозуміти Його волю щодо цього. Для юнака це був важкий час. «Я не міг бути з дівчиною, піти з нею до церкви або вивчати біблійні уроки, – розповідає він. – Я не міг нічого, тільки молитися. Тому я багато молився про Сакіко». І незабаром Бог втрутився. Через кілька тижнів Сакіко заявила, що бажає укласти заповіт з Господом. Її серце було повністю навернуте. Сакіко прийняла хрещення, і пізніше молоді люди одружилися. Сьогодні Хіроші 56 років, і він добре пам’ятає історію навернення Сакіко. На сьогодні він є керівником Адвентистської церкви в Японії. У різні роки він виконував служіння директора Адвентистської місії, директора Відділу здоров’я та опікувався євангельською роботою в дивізіоні. «Як пастор я викладаю біблійні уроки, проповідую і наставляю людей, але це все, що я можу зробити, – каже Хіроші, батько п’ятьох дітей. – Змінювати людські серця і робити їх здатними прийняти Ісуса – це Божа робота!».

40

Урок

28 липня 3 серпня

5

НАВЕРНЕННЯ САВЛА Біблійні тексти для дослідження: Дії 26:9-11; П. Зак. 21:23; Дії 9:1-20; 1 Кор. 9:1; Гал.

1:1; Дії 9:20-30. Пам’ятний вірш: «Сказав же йому Господь: Іди, бо для Мене він є вибрана посудина, щоб понести Моє Ім’я до народів, до царів і до синів Ізраїля» (Дії 9:15).

Н

авернення Савла з Тарса, згодом Павла, було однією з найдивовижніших подій в історії апостольської Церкви. Однак роль особистості Павла визначається не тільки самим фактом його навернення, адже Павло, безперечно, – не єдиний противник Церкви, котрий став справжнім християнином. Насамперед має значення те, що він здійснив заради Євангелія. Савло був запеклим противником ранніх християн і завдавав новоствореній Церкві відчутної шкоди. Для ефективної протидії Церкві він володів і рішучістю, і підтримкою влади. Однак Савло відгукнувся на Божий заклик дорогою до Дамаска і став найбільшим з апостолів. «З числа найбільш жорстоких і безжальних переслідувачів Церкви Христа піднявся найбільш здібний та успішний глашатай Євангелія» (Е. Уайт. Нариси життя апостола Павла, с. 9).

41

5 Урок

Колишній досвід Павла, пов’язаний з переслідуванням ранньої Церкви, завжди породжуватиме в ньому глибоке почуття власної негідності. При цьому він буде сповнений глибокої вдячності за Божу милість, недаремно виявлену до нього. З наверненням Павла християнська віра змінилася назавжди. Неділя, 29 липня

ГОНИТЕЛЬ ЦЕРКВИ Савло був еллінським юдеєм. Він народився в Тарсі, столиці Килікії (див. Дії 21:39). Проте він не був типовим еллінським юдеєм, оскільки опинився в Єрусалимі, де навчався в Гамалиїла (Дії 22:3) – найвпливовішого на той час учителя-фарисея. Савло був ортодоксальним фарисеєм, і його завзяття часом межувало з фанатизмом (див. Гал. 1:14). Саме це завзяття було причиною смерті Степана та зробило його ключовою постаттю в наступних гоніннях Церкви. Прочитайте Дії 26:9-11. Як Павло описує свої дії проти Церкви? __________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

У своїх посланнях Павло стверджує, що для юдеїв Євангеліє – спокуса (1 Кор. 1:23). По-перше, Ісус не відповідав традиційним юдейським очікуванням царственого Месії. По-друге, для них була неприйнятною сама ідея, що Розп’ятий на хресті – це посланий Богом Месія, адже в Писанні сказано: «Повішений – Боже прокляття» (П. Зак. 21:23). Розп’яття для юдеїв було абсурдним протиріччям, переконливим доказом того, що заяви Церкви про Ісуса як Месію – хибні. Тексти Дії 9:1, 2 повідомляють, як Савло з Тарса переслідував віруючих. Дамаск був великим містом, розташованим за 215 кілометрів на північ від Єрусалима. Значну частину населення міста становили євреї. Проживаючи за межами Юдеї, вони утворили певну спільноту з центральним органом управління (синедріоном) у Єрусалимі. Синагоги опікувалися членами місцевих громад. Синедріон і такі громади підтримували постійний зв’язок через листи, які переважно передавав 42

Коли в останній раз ви ревно виступали за чи проти чогось, але згодом змінили свою думку? Який урок вам необхідно отримати з цього досвіду? Понеділок, 30 липня

ДОРОГОЮ ДО ДАМАСКА Прочитайте Дії 9:3-9. Що сталося, коли Савло наближався до Дамаска? Яке значення мають слова Ісуса в Дії 9:5 (див. також Дії 26:14)? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Коли Савло та його супутники підходили до Дамаска, відбулося щось несподіване: близько полудня їх осяяло надзвичайно яскраве світло з неба і вони почули голос. Це було не просто пророче видіння, а Божественне з’явлення, призначене винятково для Савла. Люди, які його супроводжували, бачили світло, але осліп тільки Савло; вони чули голос, однак тільки Савло зрозумів його. Світло представляло Божественну славу воскреслого Ісуса, Котрий тієї миті особисто з’явився гонителеві (див. Дії 22:14). Згодом Павло неодноразово стверджував, що особисто бачив Ісуса, а це прирівнювало його до дванадцятьох апостолів як свідка Христового воскресіння та наділяло апостольськими повноваженнями (1 Кор. 9:1; 15:8). Подальший діалог з Ісусом вразив Савла сильніше, ніж поява світла. Переслідуючи віруючих в Ісуса з Назарета, він 43

5 Урок

шаліах, «посланець» (від євр. шалах – «посилати»). Шаліах був офіційним представником, котрий за дорученням синедріону виконував кілька релігійних функцій. Коли Савло випросив у первосвященика, голови синедріону, листи до Дамаських синагог, він став шаліахом, який мав владу арештовувати послідовників Ісуса та провадити їх до Єрусалима (див. також Дії 26:12). Еквівалентом єврейського слова шаліах є грецьке слово апостолос («апостол, посланець, посол»). Таким чином, перш ніж стати апостолом Ісуса Христа, Савло був апостолом синедріону.

5 Урок

був абсолютно впевнений, що здійснює Божу справу, очищаючи юдаїзм від небезпечної єресі (див. Івана 16:2). Однак тепер Савло із жахом дізнався не тільки те, що Ісус живий, а й те, що, терзаючи Його послідовників, він заподіював страждання Самому Ісусові. Звертаючись до Савла, Господь використав приказку, імовірно, грецького походження, яка, безперечно, була знайома гонителеві: «Тяжко тобі бити ногою колючку!» (Дії 26:14). Цей вислів може вказувати на боротьбу в розумі Савла. Біблія пов’язує її з впливом Святого Духа (Івана 16:8-11). Те, що відбулося зі Степаном, могло непокоїти його. «Савло відіграв неабияку роль у суді над Степаном, проте надзвичайні докази Божої присутності під час суду над мучеником примусили Савла засумніватися в справедливості справи, яку він розпочав проти послідовників Ісуса. Він був глибоко занепокоєний. Відчуваючи розгубленість, Савло звертався до тих, чиїй мудрості і справедливості повністю довіряв. Аргументи священиків та начальників урешті-решт переконали його в тому, що ізраїльські служителі праві: Степан був богозневажником, а Христос, Якого проповідував відданий на мученицьку смерть Його учень, був самозванцем» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 112 , 113). Чому необхідно прислухатися до Божого голосу, який говорить через совість? Вівторок, 31 липня

ВІЗИТ АНАНІЯ Усвідомивши, що він розмовляє із Самим Ісусом, Савло запитав: «Господи, що мені робити?» (Дії 22:10). Запитання Савла свідчить про його розкаяння в минулих злодіяннях, але, що важливіше, він висловив безумовне бажання підпорядкувати своє життя Ісусові. Коли Савла привели до Дамаска, він мав чекати подальших вказівок. Уривок Дії 9:10-19 повідомляє, як діяв Господь, аби приготувати Савла з Тарса до нового життя вже як апостола Павла. У видінні Ананій отримав від Ісуса доручення відвіда44

Прочитайте Гал. 1:1, 11, 12. Яку заяву робить Павло щодо свого апостольського служіння? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

У Посланні до галатів Павло наполягає на тому, що дані йому звістка й апостольські повноваження походять не від людей, а безпосередньо від Ісуса Христа. Це аж ніяк не заперечує ролі Ананія в його покликанні. Відвідавши Савла, Ананій тільки підтвердив доручення, яке той уже отримав від Самого Ісуса дорогою до Дамаска. Насправді зміна в житті Савла була настільки приголомшливою, що очевидно одне: у цьому не було жодної людської заслуги. Тільки Божественним втручанням можна пояснити факт, що найзапекліший противник Ісуса раптово прийняв Його як Господа і Спасителя, залишив у минулому все: переконання, репутацію, кар’єру – і став найбільш посвяченим й успішним апостолом. Яким чином навернення Савла ілюструє дію дивовижної Божої благодаті? Який урок ми можемо почерпнути з цієї історії щодо нашого ставлення до людей, котрі, на нашу думку, навряд чи коли-небудь приймуть істинну віру? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 45

5 Урок

ти Савла і покласти на нього руки, щоб повернути йому зір. Однак Ананій знав, хто такий Савло та як багато віруючих постраждало і втратило життя через нього. Також Ананій був добре обізнаний про мету приходу Савла до Дамаска, тому не хотів стати першою жертвою Савла в цьому місті. Його побоювання було цілком зрозумілим. Ананій, звичайно, не здогадувався, що Савло мав особисту зустріч з Ісусом, яка назавжди змінила його життя. Ананій також не знав, що Савло вже не є посланцем синедріону, натомість покликаний Господом здійснювати служіння в Його Ім’я. Це означало: відтепер Савло – не апостол синедріону, а обране знаряддя Христа для передачі Євангелія як юдеям, так і язичникам.

5 Урок

Середа, 1 серпня

ПОЧАТОК СЛУЖІННЯ ПАВЛА Читаючи уривок Дії 9:19-25, ми можемо дійти висновку, що після свого навернення Павло ненадовго затримався в Дамаску, після чого повернувся до Єрусалима (див. Дії 9:26). Однак у тексті Гал. 1:17 Павло повідомляє: перед тим як вирушити до Єрусалима, він пішов до Аравії, де, очевидно, жив на самоті протягом якогось часу. «Тут, у відлюдді пустелі, Павло мав чудову можливість для дослідження й роздумів на самоті» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 125). Прочитайте Дії 9:20-25. Як Лука описує служіння Павла в Дамаску? Наскільки успішним воно було? _____________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Коли Павло вирушав з Єрусалима з листами від первосвященика, його початковою мішенню були християни з юдеїв, котрі, можливо, ховалися в синагогах Дамаска (див. Дії 9:2). Тепер же, повернувшись з Аравії, він, нарешті, відвідав синагоги, але не для того, щоб заарештувати віруючих, а щоб збільшити їхню кількість; не для того, щоб ганьбити Ісуса як єретика-самозванця, а щоб представити Його як Месію Ізраїлю. Що ж відбувалося в розумі людей, котрі раніше чули про Павла як про одного з гонителів, а тепер бачили його свідком Ісуса? Імовірно, вони не мали ані найменшого уявлення про те, який вплив згодом матиме це нове навернення! Не спроможні перешкодити Павлу, деякі з його противників об’єднали зусилля й задумали вбити його. Розповідь Павла про цей епізод (див. 2 Кор. 11:32) наводить на думку, що для досягнення своєї мети його вороги донесли на нього місцевій владі. Але християни допомогли Павлові втекти – його спустили в кошику, очевидно, з вікна будинку, що примикав до міського муру. Від самого початку Павло знав, що йому доведеться зустрітися з випробуваннями (див. Дії 9:16). Протистояння, гоніння і страждання постійно супроводжуватимуть його 46

Незважаючи на боротьбу і протистояння, Павло не падав духом. Як ми можемо навчитися поводитися так само, аби встояти всупереч труднощам і випробуванням? Четвер, 2 серпня

ПОВЕРНЕННЯ ДО ЄРУСАЛИМА Утікши з Дамаска, Павло вперше прибув до Єрусалима як лідер християн. Від моменту його навернення минуло три роки (див. Гал. 1:18). У Єрусалимі Павло виявив проблеми як усередині, так і поза Церквою. Прочитайте Дії 9:26-30. Що сталося з Павлом після повернення до Єрусалима? _________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

У Єрусалимі Павло спробував приєднатися до апостолів. І хоч на той момент його християнський досвід налічував три роки, новина про його навернення була настільки неймовірною, що апостоли, як і Ананій, поставилися до неї доволі скептично. Вони боялися, що це лише частина підступного плану. Однак Варнаві, левитові родом з Кіпру (див. Дії 4:36, 37), хоч він був еллініст, вдалося розсіяти сумніви апостолів та представити їм Павла. Вони здивувалися змінам, які Бог здійснив у житті Павла, і зрештою переконалися в його щирості. Проте певного опору з боку християн з юдеїв Павло зазнавав і в подальшому – якщо не через його переслідування Церкви в минулому, то принаймні унаслідок його ідей у проповіді Євангелія. Як і у випадку зі Степаном, віруючі з юдеїв, зокрема й апостоли, не відразу усвідомили універсальний характер християнської віри. Ця віра більше не ґрунтувалася на старозавітних ритуалах, особливо на системі жертвоприношень, бо вона втратила своє значення після смерті Ісуса на хресті. Найближчими соратниками Павла в юдейській церкві були елліністи. Крім Варнави, у це коло 47

5 Урок

служіння (див. 2 Кор. 4:8, 9), але ніщо не зможе похитнути його віру або почуття обов’язку.

5 Урок

входили Пилип, один із семи дияконів (див. Дії 21:8), та Мнасон, також кіпрянин (див. Дії 21:16). Кілька років по тому керівники Єрусалимської церкви все ще будуть звинувачувати Павла в тому, що він проповідує фактично те саме вчення, яке раніше сповіщав Степан (Дії 21:21). Протягом 15 днів перебування в Єрусалимі (див. Гал.

1:18) Павло, очевидно, вирішив поділитися Євангелієм з тими самими невіруючими юдеями, яких він раніше підбурював проти Степана. Проте, як і у випадку зі Степаном, спроби Павла викликали сильний опір, поставивши під загрозу його власне життя. Ісус у видінні звелів йому покинути Єрусалим з міркувань безпеки (див. Дії 22:17-21). Брати допомогли Павлові дістатися до порту Кесарії, звідки він вирушив до рідного міста в Килікії, де прожив кілька років, перш ніж здійснити місіонерські подорожі. П’ятниця, 3 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Смерть полеглого в бою полководця – втрата для його війська, однак вона не робить ворога сильнішим. Але коли видатна особистість стає на бік противника, це не лише втрата його колишніх прибічників, а й явна перевага для тих, до кого він приєднався. Господь легко міг знешкодити Савла Тарсянина смертю, коли той прямував до Дамаска, позбавивши гонителів головної ударної сили. Проте Бог у Своєму провидінні не тільки зберіг Савлові життя, а й навернув його, унаслідок чого цей войовник залишив ворожий табір та приєднався до послідовників Христа» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 124). «Христос наказав Своїм учням іти й навчити всі народи; однак під впливом юдейського вчення і придбаних раніше знань їм було складно повністю збагнути слова свого Вчителя, тому учні зволікали. Вони називалися дітьми Авраама і вважали себе спадкоємцями Божественної обітниці. Лише через кілька років після вознесіння Господа їхній розум став більш відкритий до чіткого розуміння значення слів Христа про те, 48

Питання для обговорення:

1. Поміркуйте над запитанням Ісуса Савлові: «Чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:4). Запитання свідчило про те, що Ісус-назарянин справді воскрес із мертвих. Крім того, у цьому запитанні Господь ототожнив Себе зі Своєю Церквою (див. також Матв. 25:34-45). Зло, заподіяне Церкві, ранить Самого Ісуса. Яке практичне значення ця істина має для нас сьогодні?

2. Свідчення про Ісуса спричиняє страждання в Його Ім’я. Тому не випадково грецьке слово мартюс («свідок») у деяких мовах співзвучне зі словом «мучеництво». Що означає страждати за Ісуса?

3. Існує латинська крилата фраза: «Credo ut intelligam», що означає: «Вірю, аби пізнати». Як ця думка може допомогти нам зрозуміти досвід, пережитий Савлом з Тарса? Савло спочатку навернувся й повірив і тільки після цього знайшов правильне пізнання. Який урок ми можемо почерпнути з цього в моменти розчарування через те, що хтось не вірить у зрозумілі для нас істини?

49

5 Урок

що вони повинні працювати заради навернення як юдеїв, так і язичників » (Е. Уайт. Нариси життя апостола Павла, с. 38).

Місіонерська історія

БЛАГОВІСТЯ ЧЕРЕЗ ФЕЙСБУК Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

А

двентистів Південної Кореї вважають одними з найбільш старанних євангельських працівників. Вирушивши на Близький Схід, ви неодмінно знайдете віруючих корейців у Туреччині та Лівані. Корейці живуть в Африці та Південній Америці. Навіть у таких віддалених місцях, як Бангладеш та Індія, корейці здійснюють важливе служіння. Проте, за словами місцевих керівників церкви, незважаючи на цей місіонерський дух, багато молодих людей у Південній Кореї зазнає труднощів. Проблема пов’язана з культурним конфліктом поколінь та труднощами кар’єрного росту в країні, де субота визнана робочим днем. Крім того, проблему поглиблює висміювання адвентистів, поширене серед християн інших конфесій. У той час як чверть населення Південної Кореї, що становить 51 мільйон людей, сповідує християнство, адвентисти представляють значну меншість. Адвентистську церкву відкидають як культ, а членів Церкви називають образливим прізвиськом, утвореним від абревіатури «АСД». Шестеро студентів адвентистського університету вирішили покласти край цій практиці. Вони створили групу в соціальній мережі Фейсбук і радіоканал, що віщає в Інтернеті, щоб молоді адвентисти отримували об’єктивну інформацію. «Ми намагаємося досягти молодих людей, які не відчувають себе частиною всесвітнього адвентистського руху», – розповідає один із засновників проекту Хансу Хюн, 27-річний студент адвентистського університету Сам Юк в Сеулі і член університетської церкви. Молоді адвентисти зазначають, що у створеній 2014 року групі нараховується близько 900 учасників, що є значною цифрою для Адвентистської церкви в Південній Кореї. Спільнота публікує записи з вегетаріанськими рецептами і духовними досвідами. Адміністратори групи беруть інтерв’ю у молодих членів Церкви або у відомих національних акторів чи співаків, які є адвентистами. Велику популярність отримала серія публікацій про адвентиста Дезмонда Досса, ветерана Другої світової війни, під час прокату фільму «З міркувань совісті». «Ми виявили, що подібний інформаційний контент легко сприймається молодіжною аудиторією, – ділиться своїми спостереженнями 25-річний Теджун Бонг, один із засновників проекту і студент богословського факультету університету Сам Юк. – Адвентистська молодь, яка залишила Церкву, зізнається, що отримує підтримку через наше служіння. Ми невимовно раді цьому!». Радіоканал, пов’язаний із групою в Facebook, має назву Радіо АСД і пропонує двогодинне щотижневе мовлення. Молодіжні лідери Адвентистської церкви в Кореї розповідають в ефірі про те, як вони проводять суботу. Студенти юридичного факультету обговорюють проблеми, що виникають у результаті дотримання суботи. «Від 700 до 2000 осіб слухають нас щотижня, – розповідає 27-річний Хюнхо Кім, один із засновників радіо, студент факультету англійської літератури. – У християнському житті легко стати пасивним, але ми, молоді люди, готові діяти і вносити свій вклад в адвентистське служіння».

50

Урок

6

4-10 серпня

СЛУЖІННЯ ПЕТРА Біблійні тексти для дослідження: Дії 9:32-43; 10:9-16; Ефес. 2:11-19; Дії 11:1-26; 12:1-18. Пам’ятний вірш: «Відкривши уста, Петро промовив: Справді розумію, що не на обличчя дивиться Бог, але в кожному народі є той, хто прийнятний для Нього, хто боїться Його і чинить праведне» (Дії 10:34, 35).

П

ісля повернення Павла до Тарса Петро знову стає головним персонажем оповіді Луки про ранню християнську Церкву. Петро здійснює місіонерські подорожі по всій Юдеї та прилеглим територіям. У книзі Дії апостолів викладені дві невеликі історії про чудеса – зцілення Енея та воскресіння Тавити (Сарни), а далі, у 10-му розділі, записана історія про Корнилія. Питання навернення язичників викликало в апостольської Церкви найбільші розбіжності. І хоч дискусії після хрещення Корнилія не вирішували всіх проблем, злиття Святого Духа, яке нагадувало про події П’ятидесятниці, допомогло переконати Петра і братів у Єрусалимі в тому, що благословення Євангелія поширюються не тільки на юдеїв. Тим часом церква в Антіохії почала проголошувати Євангеліє язичникам.

51

6 Урок

Цього тижня ми розглянемо нове нетривале переслідування під керівництвом царя Ірода, а також побачимо, який вплив воно справило на апостолів, котрі уціліли під час попередніх гонінь. Неділя, 5 серпня

У ЛІДДІ ТА ЙОПІЇ Петро відвідував християнські громади в прибережному регіоні Юдеї. Він мав на меті утвердити їх у вченні (Дії 2:42), проте Бог використовував його для здійснення особливих чудес, які звершував Сам Ісус. Прочитайте уривки Дії 9:32-35 і Луки 5:17-26. У чому зцілення Енея Петром нагадує зцілення паралізованого Ісусом? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

В обох історіях зазначено, що хворий був прикутий до ліжка. Однак ще важливішим є вплив зцілення Енея на жителів не тільки Лідди, а й прибережної рівнини Сарон. Упевнившись у реальності чуда, багато людей навернулося до Господа. Прочитайте в Дії 9:36-43 історію про воскресіння Тавити. Що примітного в цій історії? ____________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Тавита (у перекладі з арамейської – «Сарна») була віруючою жінкою, котру люди дуже любили й цінували за її благодійність. Історія її воскресіння також перегукується з чудом, звершеним Ісусом, – воскресінням дочки Яіра (див. Луки 8:41, 42, 49-56), свідком якого був Петро. Наслідуючи приклад Ісуса, він попросив усіх залишити кімнату (див. Марка 5:40). Потім Петро став на коліна і помолився, після чого звернувся до померлої жінки: «Тавито, встань!» (Дії 9:40). Апостоли здійснили безліч чудес, але насправді через апостолів діяв Сам Бог (Дії 5:12). Не виключено, що подібність цих чудес із чудесами Самого Ісуса мала нагадати Церкві (зокрема і нам): важливо не те, хто є Божим знаряддям, а ступінь посвячення такої людини Господу (див.

52

Деякі люди вважають: якби вони стали свідками реального чуда, на зразок воскресіння Тавити, то неодмінно увірували б. Так, чудеса часом допомагали привести деяких людей до віри, проте Біблія неодноразово згадує про тих, хто, ставши свідком чуда, так і не повірив. На чому ж має ґрунтуватися наша віра? Понеділок, 6 серпня

У ДОМІ КОРНИЛІЯ У Йопії Петро зупинився в Симона, котрий виправляв шкури (див. Дії 9:43). Тим часом у Кесарії, за 40 кілометрів від Йопії, проживав римський сотник Корнилій. Він та його домашні були благочестивими людьми, поклонялися Богові, хоч формально не навернулися в юдаїзм, а це означало, що всі вони – ще необрізані язичники. У видінні Корнилій отримав вказівку від Бога послати людей до Йопії за Петром (Дії 10:1-8). Прочитайте Дії 10:9-16, 28, 34, 35. Який досвід пережив Петро та як витлумачив його? ____________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Важливо розуміти, що видіння Петра стосувалося не їжі, а людей. Час наближався до полудня, Петро був голодний, голос наказав йому заколоти побачених тварин та з’їсти. Бог послав це видіння не для того, щоб скасувати відмінність між чистими й нечистими тваринами, а щоб відкрити Петрові: Євангеліє призначене для всіх. Мета видіння полягала в тому, щоб усунути неприязнь Петра до язичників. Апостол вважав, що, увійшовши в оселю Корнилія та розмовляючи з ним, опоганиться і не зможе поклонятися в храмі або перебувати в присутності Бога. У першому столітті євреї з Юдеї та прилеглих до неї регіонів не спілкувалися з необрізаними язичниками.

53

6 Урок

Івана 14:12). Коли ми дозволяємо Богові використовувати нас для поширення Євангелія, може статися неймовірне. Петро воскресив Тавиту, і завдяки цьому чуду безліч людей у Йопії навернулася до Господа (Дії 9:42).

6 Урок

Проблема полягала в тогочасному богослов’ї, яке спотворювало мету існування ізраїльської нації – нести світові свідчення про істинного Бога. Оскільки обрізання було знаком заповіту Авраама, до необрізаних язичників ставилися з презирством та упередженням. Вони не могли претендувати на благословення заповіту, доки не звершать обряд обрізання і не стануть юдеями. Однак ця ідея суперечила універсальному характеру смерті Ісуса, і згодом перші християни почали це розуміти. Прочитайте Тита 2:11; Гал. 3:26-28; Ефес. 2:11-19. Що ці тексти повідомляють про універсальний характер Євангелія? Чому не можна ставитися з упередженням до людей різних етнічних груп? Вівторок, 7 серпня

ДАР СВЯТОГО ДУХА В уривку Дії 10:44-48 описаний переломний момент в історії ранньої Церкви. Уперше один з апостолів проповідував Євангеліє необрізаним язичникам На відміну від елліністів, апостоли та християни з юдеїв не були готові прийняти язичників до Церкви. Оскільки Ісус – Месія Ізраїлю, вони вважали, що вістку Євангелія необхідно проголошувати тільки юдеям з ближніх і далеких місць. А язичникам слід спочатку навернутися в юдаїзм і тільки після цього долучатися до християнської релігійної громади. Іншими словами, перш ніж стати християнами, язичники мають стати юдеями. Таке хибне уявлення, поширене серед перших юдеїв із християн, необхідно було виправити. Факт, що Корнилій та його домашні отримали дар мов, був сприйнятий як очевидний доказ того, що Бог не дивиться на обличчя і в питанні спасіння язичники і юдеї мають рівні права перед Ним. Прочитайте уривок Дії 11:1-18. Як церква в Єрусалимі відреагувала на досвід, пережитий Петром у Кесарії? ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Через неприязнь юдеїв до язичників віруючі в Єрусалимі засудили Петра за те, що він їв з необрізаними людьми.

54

Середа, 8 серпня

ЦЕРКВА В АНТІОХІЇ Історія про навернення Корнилія спонукає Луку перервати розповідь про служіння Петра, щоб показати початковий етап поширення Євангелія серед язичників. Прочитайте Дії 11:19-26. Що сталося, коли деякі біженці з Єрусалима прибули до Антіохії? _______________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Цей уривок повертає нас до 8-го розділу, який розповідає про очолюване Савлом гоніння. Поки в Юдеї та інших місцях відбувалися описані вище події, деякі з віруючих елліністів, змушених залишити Єрусалим, прокладали шлях Євангелію за межами Юдеї.

55

6 Урок

Складається враження, що питання дотримання юдейських приписів та обрядів цікавило їх більше, ніж спасіння Корнилія і його сім’ї. Можливо, віруючі побоювалися: якщо Церква відмовиться від традиційної практики, це буде розцінене як зречення віри Ізраїлю. Отже, вони втратять Божественне благовоління та зазнають жорстокої критики з боку своїх братів-юдеїв, які розправилися зі Степаном. «Для Христової Церкви настав час перейти до цілком нового етапу діяльності. Двері, які чимало навернених юдеїв зачинили перед язичниками, тепер мали відчинитися. Язичники, котрі прийняли Євангеліє, повинні були отримати рівні правами з юдейськими учнями, без необхідності звершувати обряд обрізання» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 136). Як і в день П’ятидесятниці, Корнилій та його друзі говорили мовами, яких раніше не знали. Це не були якісь небесні мови або несамовиті звуки. Присутні розуміли, що кажуть язичники, котрі отримали Святого Духа: «Бо чули, як вони говорили мовами і величали Бога» (Дії 10:46). І якщо апостоли отримали цей дар для виконання всесвітньої місії Церкви, то у випадку з Корнилієм він був доказом дії Божої благодаті і Святого Духа в середовищі язичників (Дії 10:47; 11:15).

6 Урок

Лука приділяє особливу увагу великому місту Антіохії, розташованому в Сирії, де біженці почали проповідувати своїм братам-юдеям та елліністам, багато з яких приймали віру. Таким чином тепер еллінські юдеї-християни виконували доручення Ісуса, записане в Дії 1:8. Саме вони започаткували місію для язичників. Почувши про успіх церкви в Антіохії, апостоли вирішили послати туди Варнаву, щоб оцінити ситуацію. Побачивши безмежні можливості для проповіді Євангелія, Варнава вирушив до Тарса за Павлом, безпомилково вбачаючи в ньому корисного помічника. Протягом року Варнава й Павло працювали пліч-о-пліч, завдяки чому безліч людей, переважно язичників, змогло почути Добру вістку. Віруючі з великим ентузіазмом свідчили про Ісуса Христа, тому тут уперше їх почали називати християнами (див. Дії 11:26). Можливо, це ім’я було глузливо дане їм людьми не з церкви, тоді як самі віруючі бажали називатися братами (Дії 1:16), учнями (Дії 6:1) або навіть святими (Дії 9:13). На той час як була написана книга Дії апостолів, ім’я «християнин» стало загальноприйнятим (Дії 26:28), і Лука підтверджує це. «Християнин» означає послідовник або прихильник Христа. Що для вас означає ім’я «християнин»? Чи ваше життя справді християнське? Іншими словами, чи відрізняється ваше життя від життя світських людей у принципових питаннях? Четвер, 9 серпня

ГОНІННЯ ЗА ЧАСІВ ІРОДА Повертаючись до подій у Юдеї, ми читаємо про те, що цар Ірод убив Якова (Дії 12:1, 2) – Іванового брата, сина Зеведеєвого (Марка 1:19). Те ж саме він хотів зробити і з Петром. Прочитайте Дії. 12:1-4. Що цей уривок повідомляє нам про випробування, з якими довелося зіткнутися ранній Церкві? ___________________________________________________ ___________________________________________________________

Згаданий тут цар Ірод – це Агрипа I, онук Ірода Великого (Матв. 2:1), котрий правив Юдеєю від 40 по 44 рр. н.е. Хизу56

Прочитайте уривок Дії 12:5-18. Що сталося у відповідь на молитви віруючих? ___________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Уночі, напередодні запланованого Агрипою дня страти Петра, апостола знову чудовим чином звільнив ангел. Потім ми читаємо історію про смерть Агрипи в Кесарії (Дії 12:20-23). Були спроби встановити причину його смерті (запалення очеревини, виразка, отруєння), проте Лука ясно стверджує, що смерть спіткала царя внаслідок Божественного суду. Яків був убитий, Петро звільнений, над Іродом був звершений Божественний суд. У деяких випадках ми бачимо справедливість, в інших – ні. Як ми повинні реагувати, коли не маємо відповідей на всі наші запитання? Чому нам необхідно жити вірою, навіть якщо сьогодні ми чогось не розуміємо? П’ятниця, 10 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «У розділі 10 книги Дії апостолів ми знаходимо ще один приклад служіння небесних ангелів, який привів до навернення Корнилія та його друзів. Будемо ж читати й перечитувати ці розділи [8-10], приділяючи їм особливу увагу. З них ми дізнаємося, що Небеса значно ближче до християнина, зайнятого 57

6 Урок

ючись своєю удаваною побожністю, він заслужив популярність серед юдейських підданих, особливо серед фарисеїв. Спроба Ірода заручитися підтримкою юдеїв, піддаючи нападкам деяких апостолів, ідеально співвідноситься з тим, що ми знаємо про нього з інших джерел. Оскільки страта Якова зміцнила позиції Агрипи, він вирішив стратити й Петра. Петра арештували та передали чотирьом змінам воїнів із чотирьох осіб у кожній, щоб вони стерегли його вночі. Поруч з апостолом постійно перебували чотири воїни: до двох із них він був прикутий ланцюгами, інші двоє охороняли вхід. Такі крайні застережні заходи були вжиті з метою виключити можливість звільнення, що вже одного разу сталося з Петром (та Іваном) незадовго до цього (див. Дії 5:17-20).

6 Урок

спасінням душ, ніж багато хто припускає. З цих розділів нам також слід засвоїти урок: Бог уважний до кожної людської істоти і кожен має поводитися зі своїм ближнім, усвідомлюючи, що виконує справу Господа на Землі як одне з Його знарядь» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1059). «Коли Церква молиться, Божа справа просувається, а зусилля Його ворогів – даремні, навіть якщо це не позбавляє Церкву від страждання й мучеництва. Лука всією душею вірить у перемогу Євангелія, визнаючи: хоч Боже Слово неможливо стримати, його служителі можуть постраждати й опинитися в кайданах» (Howard Marshall, The Acts of the Apostles, pp. 206, 207.). Питання для обговорення:

1. Слово Боже так характеризує Корнилія: «Побожний і богобоязний разом з усім своїм домом: давав багато милостинь людям і завжди молився Богові» (Дії 10:2). Це свідчить про те, що Дух Божий впливав на Корнилія задовго до його зустрічі з Петром. Чи можна сказати, що посвячене життя Корнилія дозволило Богові відкрити йому Євангеліє? Який урок ми можемо почерпнути з цієї історії?

2. Повертаючись до уроку за понеділок, подумайте над таким запитанням: «Які моменти в культурній, соціальній і політичній сферах викликають міжетнічну напруженість, нагнітати яку християнам не личить?». Іншими словами, яким чином ми як християни можемо стояти вище умовностей нашої культури й походження?

3. Незважаючи на заподіяну шкоду, ініційовані Савлом гоніння обернулися на добро. Прибувши до Антіохії, біженці почали проповідувати юдеям і язичникам. Поділіться в класі особистим досвідом, як пережиті вами біль і страждання Бог перетворив на благословення.

4. Яків був одним з найближчих учнів Ісуса (див. Марка 5:37; 9:2; 14:33). Проте він першим з дванадцятьох апостолів зазнав мученицької смерті. Які ще ми можемо знайти в Біблії приклади того, як чесні люди несправедливо страждали? Який нам необхідно зробити висновок щодо питання страждань?

58

Місіонерська історія

КОШМАР, ЩО ПОВТОРЮЄТЬСЯ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

П

енсіонерку Хелен Йен, яка живе в столиці Тайваню Тайбеї, щодня мучив один і той самий кошмар. Їй снилося, що вона кудись іде і в якийсь момент розуміє, що не може знайти дорогу назад. Денний час минав спокійно. Хелен проводила його з чоловіком, уже дорослими дітьми і внучкою. Вона почала відвідувати безкоштовні заняття для жінок в Тайванській адвентистській лікарні. На лекції Хелен дізналася, що Церква адвентистів сьомого дня, яка неподалік розташована, шукає волонтерів для нової євангельської програми. Церква планувала проводити щовівторка заняття з профілактики хвороби Альцгеймера, поширеної серед місцевого населення, а також щосереди і щочетверга кулінарні курси і курси вивчення Біблії. «Я завжди хотіла бути волонтером, – зізнається Хелен. – Я ніколи раніше не чула про адвентистів. Але коли я прийшла в цю церкву, пастор запросив мене допомогти на кухні». Хелен приходила до церкви щовівторка о 6 годину ранку пекти хліб для продажу на заняттях із профілактики хвороби Альцгеймера. Продаж хліба, який також купують багато членів церкви, допомагає підтримати благодійні проекти Тайванської конференції Адвентистської церкви. Хелен розповідає, що волонтерство дарує їй радість і почуття задоволення. Вона почала відвідувати церкву щотижня і незабаром почала ходити на курси з вивчення Біблії, які проводила дружина пастора, Бренда Хуанг, яка відповідала за євангельську програму. Хелен, котра все життя відвідувала церкву по неділях, уперше почула про святість сьомого дня – суботи. «Я відчула зміну в серці після того, як почула цю звістку, – говорить Хелен, – і вже не могла жити, як раніше!». Жінка почала відвідувати богослужіння в Адвентистській церкві щосуботи. Її життя в багатьох сферах також змінилося, коли вона почала працювати з двадцятьма іншими волонтерами. «Я побачила великі зміни у своєму житті, – зізнається жінка. – Раніше я думала, що щаслива, оскільки у мене є чоловік, діти і внучка. Але потім я зрозуміла, що в житті є щось більше. Я пізнала Бога і тепер хочу поділитися цим знанням з кожним». Через два роки після того, як Хелен почала займатися волонтерською діяльністю, вона почала готуватися до хрещення. «Хелен – наш перший плід!» – говорить пастор церкви Раймонд Ко. Близько 300 осіб відвідали церковні суботні богослужіння завдяки євангельській програмі. Цілий рік Хелен мучили нічні кошмари, уві сні вона не могла ніяк знайти дорогу додому. «Прийшовши до церкви, я перестала бачити ці сни! – ділиться вона. – Я зрозуміла, що істина адвентистів сьомого дня – це і є шлях додому, до Небес». Ваші приношення підтримують євангельські програми, подібні до тієї, що привели Хелен Йен до укладання заповіту з Господом.

59

Урок

7

11-17 серпня

ПЕРША МІСІОНЕРСЬКА ПОДОРОЖ ПАВЛА Біблійні тексти для дослідження: Дії 13; 2 Кор. 4:7-10; Римл. 10:1-4; 3:19; Дії 14:1-26; Римл. 9-11. Пам’ятний вірш: «Тому хай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, – у цьому кожний, хто вірить, оправдується» (Дії 13:38, 39).

Є

вангеліє, безумовно, необхідно було проголошувати язичникам так само, як і юдеям. Поступово християни з юдеїв почали усвідомлювати це. Перше масштабне навернення язичників до християнської віри відбулося в Антіохії, про що докладно пише Лука в книзі Дії апостолів. Саме в Антіохії була заснована перша церква з язичників, хоч у ній перебували також віруючі з юдеїв (див. Гал. 2:11-13). Завдяки місіонерському завзяттю засновників та новому імпульсу, якого додало прибуття Варнави й Павла, 60

Неділя, 12 серпня

САЛАМІН І ПАФА У 13-му розділі книги Дії апостолів Лука повертає нас до Антіохії, щоб розповісти про першу місіонерську подорож Павла; цій темі присвячено два розділи книги (Дії 13, 14). Від цього моменту і до кінця книги увага зосереджена на Павлі та його місіонерській діяльності серед язичників. Цю першу місіонерську ініціативу, про яку йдеться в книзі Дії апостолів, запропонувала й ретельно спланувала помісна церква. Проте Лука зазначає, що ініціатива виходила не від віруючих, а від Самого Бога. Головний урок полягає в тому, що Господь може діяти через нас тільки тоді, коли ми з готовністю приймаємо служіння, яке Він бажає нам доручити. Прочитайте уривок Дії 13:1-12. Описуючи служіння Варнави й Павла на Кіпрі, на яких основних моментах наголошує Лука? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Подорожі місіонерів передував період заступницької молитви й посту. Тому покладання рук фактично було актом посвячення, коли служителів передали Божій благодаті для виконання дорученої справи (див. Дії 14:26). Острів Кіпр розташований у північно-східній частині Середземного моря, недалеко від Антіохії. Проповідь Євангелія апостоли почали саме з цього місця не тільки тому, що Варнава 61

7 Урок

церква стрімко зростала і стала першим великим християнським центром за межами Юдеї. У деяких аспектах вона навіть перевершувала церкву в Єрусалимі. Поки апостоли залишалися в Єрусалимі, Антіохія стала місцем зародження християнських місій. Саме звідси, заручившись підтримкою місцевих віруючих, Павло вирушив у всі три місіонерські подорожі. Саме завдяки їхній прихильності християнство стало світовою релігією, а Євангеліє було проповідуване «усякому народові, поколінню, племені й народності» (Об’явл. 14:6).

7 Урок

був звідси родом, а й у зв’язку з тим, що Добра вістка вже торкнулася жителів острова. Проте роботи залишалося ще багато. Перебуваючи на Кіпрі, Варнава, Павло та Іван Марко – племінник Варнави (Дії 15:39; Колос. 4:10) – проповідували в синагогах Саламіна. Для Павла це була звична практика: спочатку проповідувати в синагогах, а потім звертатися до язичників. Оскільки Ісус був Месією Ізраїлю, юдеї першими мали дізнатися про це. Із Саламіна місіонери вирушили на захід, проповідуючи дорогою, доки не прибули до столиці – Пафи. Далі у своїй книзі автор вибудовує розповідь навколо двох персонажів: юдейського ворожбита Вар-Ісуса (відомого також як Еліма) та римського проконсула Сергія Павла. Ця історія наочно зображає дві протилежні реакції на Добру звістку: з одного боку – відкритий спротив, з другого – прийняття з вірою. Причому друга реакція можлива навіть з боку поважного язичника. Текст Дії 13:12 ясно свідчить про його навернення. Поміркуйте, чому в згаданому випадку юдей відкинув істину, а язичник прийняв її? Як це може допомогти нам зрозуміти причину, через яку представники інших християнських конфесій менш сприйнятливі до «істини для теперішнього часу», ніж люди, далекі від будь-якої віри? Понеділок, 13 серпня

АНТІОХІЯ ПІСИДІЙСЬКА Частина 1

Відпливши з Кіпру, Павло та його друзі прибули до Пергії Памфилійської, на південному узбережжі сучасної Туреччини. Перед тим як вони вирушили до Пісидійської Антіохії, відбулися дві важливих зміни: Павло стає провідною постаттю (досі Варнаву завжди згадували першим), і Лука перестає вживати щодо Павла його юдейське ім’я Савло (Дії 13:9). Можливо, це обумовлено тим, що відтоді Павло перебуває здебільшого в греко-римському середовищі. У Дії 13:13 ми читаємо про повернення Івана Марка до Єрусалима. Текст не повідомляє причину його відходу.

62

Прочитайте Дії 13:38. Перекажіть зміст вістки, проголошеної Павлом в антіохійській синагозі? _________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

В уривку Дії 13:16-41 ми читаємо першу з проповідей Павла, записаних у Новому Завіті. Звичайно, це не перша виголошена Павлом проповідь, і текст містить лише її короткий виклад. Проповідь складається з трьох основних частин. Починається вона загальними твердженнями про обрання Богом Ізраїлю та про царство Давида (Дії 13:7-23); мета цієї частини проповіді – встановити контакт з юдейською аудиторією. Потім у ній представлений Ісус як виконання Божих обітниць про Давидового Нащадка, Котрий принесе Ізраїлеві спасіння (Дії 13:24-37). Заключна частина застерігає проти відкидання спасіння в Христі (Дії 13:38-41). Кульмінацією проповіді є вірші 38, 39, де записані слова Павла про виправдання. Прощення й виправдання даровані не через закон Мойсея, а тільки через Ісуса Христа. У цьому уривку зовсім не сказано, що Закон скасовано. Павло лише наголошує на нездатності Закону виправдовувати, чого очікували від нього юдеї (Римл. 10:1-4). Однак це виняткове право Ісуса Христа (Гал. 2:16). Чому спасіння можливе тільки через Ісуса? Як ви співвідносите необхідність дотримання Божого морального Закону з фактом, що він не здатний нас виправдати? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ 63

7 Урок

Еллен Уайт пише: «У міру того як апостоли рухалися вперед, очікуючи ще більших труднощів, Марко сповнився страхом і, втративши мужність, відмовився йти далі, а повернувся до Єрусалима» (Дії апостолів, с. 170). Бог ніколи не обіцяв, що буде легко. Навпаки, Павло від самого початку знав, що його служіння в Ім’я Ісуса спричинить багато страждань (див. Дії 9:16), але він навчився повністю покладатися на силу Бога, і в цьому полягав секрет його власної сили (2 Кор. 4:7-10).

7 Урок

Вівторок, 14 серпня

АНТІОХІЯ ПІСИДІЙСЬКА Частина 2

У текстах Дії 13:38, 39 міститься важлива доктринальна концепція: Закон не здатний виправдати людину. І хоч його моральні заповіді носять обов’язковий характер, Закон не може дарувати виправдання, бо не виробляє бездоганного послуху в тих, хто його дотримується (Римл. 8:3). Навіть якби Закон і зміг би виробити в нас досконалий послух, він не спроможний викупити наші минулі гріхи (Римл. 3:19, 20; 7:7, 8; Гал. 3:10, 11). Саме тому виправдання, нехай навіть частково, заслужити неможливо. Ми можемо прийняти цей незаслужений дар вірою у викупну жертву Ісуса (Римл. 3:28; Гал. 2:16). І хоч послух – ключовий елемент християнського життя, ми не можемо послухом заробити спасіння. Прочитайте Дії 13:42-49. Як присутні в синагозі сприйняли вістку Павла? _________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Незважаючи на різке завершення проповіді Павла (див. Дії 13:40, 41), реакція більшості присутніх у синагозі була надзвичайно прихильною. Проте наступної суботи ситуація кардинально змінилася. Цілком можливо, що «юдеями», які відкинули вістку Євангелія, були керівники синагоги – представники офіційного юдаїзму. Лука пояснює їхню запеклість заздрістю. У стародавньому світі такі аспекти юдаїзму, як монотеїзм, спосіб життя і навіть дотримання суботи, були привабливими для неюдеїв, чимало з яких приєдналося до юдейської віри як прозеліти. Однак обрізання було серйозною перешкодою, оскільки вважалося грубим огидним обрядом. Тому багато язичників приходило до синагоги на поклоніння Богові, формально не навернувшись у юдаїзм. Ці люди були відомі як богобоязливі, і, можливо, саме вони разом із прозелітами антіохійської синагоги (див. Дії 13:16, 43) допомогли поширити серед народу ідеї Павла, тому до синагоги прийшло безліч 64

Середа, 15 серпня

ІКОНІЯ Підбурена юдейськими керівниками в Антіохії Пісидійській, місцева влада налаштувала натовп проти Павла й Варнави та вигнала їх із міста (див. Дії 13:50). Однак учні сповнювалися радістю і Духом Святим (в. 52). Далі місіонери вирушили до Іконії. Прочитайте Дії 14:1-7. Яким був результат проповіді Павла й Варнави в Іконії? ______________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

В Іконії Павло і Варнава за своїм звичаєм звернулися спочатку до юдеїв, а вже потім – до язичників. У своїй проповіді в Антіохії (Дії 13:16-41) Павло пояснив, що така послідовність обумовлена насамперед обранням Ізраїлю та пов’язаними з цим перевагами (Римл. 3:2; 9:4, 5), а також Божим виконанням обітниці про Спасителя з роду Давида. І хоч багато юдеїв відкидало Євангеліє, Павло ніколи не втрачав надії на можливість їхнього навернення. Бог не відкинув Свого народу, натомість «тепер, за вибором благодаті, залишився останок» (Римл. 11:5). Павло продовжував проповідувати Євангеліє язичникам, однак вірив, що одного разу багато юдеїв здобуде віру в Ісуса. «Аргументація Павла в Римл. 9-11 пояснює місіонерську стратегію, якої він дотримується в книзі Дії апостолів, і показує кожному поколінню християн богословську важливість свідчення невіруючим юдеям» (David G. Peterson, The Acts of the Apostles, p. 401).

65

7 Урок

людей. Їхню увагу привернула можливість здобути спасіння без попереднього навернення в юдаїзм. Це пояснює виникнення заздрості в юдейських керівників. У будь-якому разі, відкидаючи Євангеліє, вони не тільки втрачали вічне спасіння, а й дозволяли Павлу та Варнаві зосередити всю свою увагу на язичниках, котрі раділи й вихваляли Бога за дароване їм спасіння.

7 Урок

Ситуація в Іконії не надто відрізнялася від обставин в Антіохії. Перша реакція юдеїв та язичників на проголошену Павлом Добру вістку була позитивною, але знову невіруючі юдеї, можливо, керівники місцевої юдейської громади, підмовили язичників, налаштували їх проти місіонерів та викликали незгоду в народі. Оскільки противники задумали схопити Павла й Варнаву та вчинити над ними самосуд, місіонери вирішили покинути місто і вирушити далі. Юдеям необхідно було не просто почути Євангеліє, а й спостерігати його дію в житті послідовників Ісуса. Якщо у вас є знайомі євреї, яке свідчення ви їм несете? Четвер, 16 серпня

ЛІСТРА І ДЕРВІЯ Наступним місцем, яке відвідали Павло та Варнава, стала Лістра – маловідоме містечко, розташоване приблизно за 30 км на північний захід від Іконії. І хоч апостоли перебували там деякий час (див. Дії 14:6, 7, 15), Лука згадує лише один епізод – зцілення кульгавого, імовірно, жебрака, котрий з дитинства страждав від цієї недуги. Прочитайте уривок Дії 14:5-19. Яким чином реакція людей на вчинок Павла свідчить про глибину їхнього невігластва? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Народ був настільки вражений чудом, що прийняв благовісників за богів – Варнаву за Зевса, верховного бога грецького пантеону, а Павла – за Гермеса, промовця, супутника Зевса. Тому народ вирішив принести їм жертву. Давньоримський поет Овідій (43 р. до н. е. – 17/18 р. н. е.) написав легенду про Зевса й Гермеса, котрі в людській подобі з’явилися в місті в цій же місцевості («фрігійські пагорби»), бажаючи знайти місце для ночівлі. За легендою одна літня пара люб’язно й гостинно прийняла їх, тоді як інші жителі залишилися байдужими. За виявлені доброту і гостинність пара була винагороджена – їхня хатина перетворилася на 66

Прочитайте Дії 14:20-26. Де Павло і Варнава закінчили свою подорож? Що вони робили на зворотному шляху? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ Павло пише: «Бо ми маємо… через великі утиски ввійти до Царства Божого» (Дії 14:22). Що це означає? Чи пережили ви особистий досвід, який підтверджує правоту цього вірша? Як ми можемо навчитися зростати у вірі, незважаючи на випробування? П’ятниця, 17 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Протягом Свого земного життя Христос намагався розвіяти міф юдеїв про власну винятковість. Навернення сотника та жінки-сірофінікіянки слугували прикладами Його безпосередньої праці за межами Ізраїлю. Тепер прийшов час для ефективного постійного служіння серед язичників, котрі цілими громадами приймали Євангеліє, радіючи й вихваляючи Бога за світло розумної віри. Невіра і злість юдеїв не завадили Божому задумові; новий Ізраїль прищепився до старої оливки. Синагоги для апостолів були замкнені, проте перед ними відчинилися двері домашніх церков, для проповіді Слова Божого були також використані громадські будівлі язичників» (Е. Уайт. Нариси життя апостола Павла, с. 51). «У всій своїй місіонерській діяльності Павло й Варнава прагнули наслідувати залишений Христом приклад, приклад 67

7 Урок

храм, а самі вони стали жерцями, водночас інші жителі міста були повністю знищені (див. Метаморфози, 611-724). У світлі поширеної в цій місцевості легенди реакція людей на здійснене Павлом чудо стає зрозумілою. Легенда також допомагає збагнути, чому народ прийняв місіонерів саме за згаданих двох богів, а не за Асклепія – бога-цілителя. Однак Павло і Варнава змогли перервати хибне поклоніння людей. Проте через вплив противників з Антіохії й Іконії ситуація закінчилася трагедією – Павла побили камінням і виволокли за місто, вважаючи його мертвим.

7 Урок

добровільної жертовності й сумлінної ревної праці для людських душ. Завжди пильні, старанні, невтомні, вони не зважали на власні бажання чи вигоди, натомість із великим завзяттям і молитвою сіяли насіння істини. Водночас апостоли не забували давати надзвичайно цінні практичні вказівки тим, хто приймав Євангеліє. Цей дух ревності й побожності справляв сильне враження на нових учнів, переконуючи їх у важливості євангельської вістки» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 186). Питання для обговорення:

1. Поміркуйте над історією Івана Марка, котрий через труднощі залишив Павла й Варнаву. Пізніше Варнава вирішив знову взяти Івана Марка із собою в місіонерську подорож, проте Павло не підтримав цю ідею (Дії 15:37-40). Однак через роки Павло пише: «Візьми Марка, приведи з собою, бо він мені дуже потрібний для служіння» (2 Тим. 4:11). Які уроки ми можемо почерпнути з цієї історії щодо тих, хто через певні обставини відмовляється від свого покликання?

2. Прочитайте ще раз в уривку Дії 14:14-18 про реакцію Павла й Варнави на обожнювання їх жителями Лістри. Якою має бути наша відповідь на спокусу приписати собі Божі заслуги?

3. Прочитайте Дії 14:21-23. Аналізуючи приклад Павла і Варнави, як можемо ми – кожен окремо і Церква загалом – сприяти зміцненню віри новонавернених?

4. Як ми можемо бути впевнені, що не дозволяємо людським традиціям або усталеним поглядам перешкоджати поступу істини? Як уникнути помилки релігійних вождів, котрі перешкоджали проповіді Павла?

68

Місіонерська історія

ПЕРЕМОГА ЄВАНГЕЛІЯ Такахаші Тору

Т

ого дня я ходив від дому до дому в японському містечку Сідзуока, продаючи адвентистські книги. Ніхто не хотів купувати їх. Я був засмучений і дуже стомився. Уже до кінця дня я раптом опинився на дивній темній вулиці. Із занепокоєнням я попрямував до найближчої хати. По всьому подвір’ї були розкидані порнографічні журнали. Стопки журналів були складені біля вхідних дверей. Журнали були всюди. Я позадкував. Страх оволодів мною, і мені захотілося втекти. Я почав панікувати. «Вітаю! Мене звати Такахаші Тору! – крикнув я. – Я із Церкви адвентистів сьомого дня, і у мене є книги, які змінять ваше життя!». Ми повторювали це привітання на студентській програмі з літературного євангелізму. Коли мені було страшно, я використовував заготовлену промову. Вхідні двері будинку відчинилися, і на порозі з’явився вельми огрядний чоловік. Продовжуючи дотримуватися заготовленої промови, я запитав: «Чи хотіли б ви придбати книгу про здоров’я?» Я очікував, що чоловік скаже «ні», і вже приготувався бігти. Але чоловік глибоким басом сказав: «Так, я хочу купити книгу про здоров’я!» Дуже хвилюючись, я насилу дістав із сумки невелику місіонерську книгу. Чоловік узяв її і почав із цікавістю розглядати. «Так, я візьму її!» – сказав він, дістаючи гроші. Продавши книгу, я щодуху побіг. Я був наляканий і хотів опинитися якнайдалі. Поки я біг, я молився за цього чоловіка і дякував Богові за захист. Потім я зупинився. Мене осяяла думка. Моє серце було таким же брудним, як двір цього чоловіка. І все ж Ісус увійшов у моє серце і запропонував надію. Ісус каже: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро» (Єзек. 36:26). Я стояв посеред вулиці, і мене переповнювала вдячність. Я відчував величезну радість від того, що Ісус увійшов у моє серце. З цим почуттям я йшов до найближчого дому і відразу ж продав книгу. Такахаші Тору, 21-річний студент факультету журналістики, пройшов підготовку в церкві Сетагайя, Токіо, яка вчить молодих людей з усієї Японії проповідувати Благу вістку. Частина приношень Тринадцятої суботи допоможе церкві розвивати цю роботу.

69

Урок

8

18-24 серпня 18-2

СОБОР У ЄРУСАЛИМІ Біблійні тексти для дослідження: Дії 15; Гал. 2:11-13; Вих. 12:43-49; Римл. 3:30; Левит 18:30; Об’явл. 2:14, 20. Пам’ятний вірш: «Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса» (Дії 15:11).

Т

рохи більше ніж через два роки Павло і Варнава повернулися до Сирійської Антіохії. Оскільки на місіонерське служіння їх відправила місцева церква, вони відзвітуються перед нею за свою роботу. Однак особливий акцент у цьому звіті було зроблено не на їхніх особистих досягненнях, а на тому, що Сам Бог здійснив через них. Однією з тем Єрусалимського собору став успіх виконання місії серед язичників, хоч багато юдеїв також прийняло Христа. Після випадку з Корнилієм постало питання щодо навернення необрізаних язичників (див. Дії 11:1-18), але тепер, коли багато язичників приєдналося до Церкви, ситуація ще більше ускладнилася. Чимало віруючих у Єрусалимі були дуже незадоволені. Вони вважали, що язичники спочатку мають здійснити обряд обрізання, тобто стати юдейськими прозелітами, щоб долучитися до Божого народу і спілкуватися з ними.

70

Неділя, 19 серпня

СПІРНЕ ПИТАННЯ Від самого початку церква в Антіохії складалася як з еллінських юдеїв, так і з необрізаних язичників (Дії 11:1921; Гал. 2:11-13), котрі мирно співіснували в громаді. Однак їхнє мирне спілкування було порушене з приходом групи віруючих з Єрусалима. Прочитайте Дії 15:1-5. З якою проблемою зіткнулася церква? __________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Про цих людей у вірші 5 сказано: «…деякі, що з партії фарисеїв». Присутність у церкві фарисеїв не має нас дивувати, оскільки сам Павло до свого навернення також був фарисеєм (Филп. 3:5). Ця група людей, очевидно, прибула до Антіохії з власної ініціативи (Дії 15:24). Інший випадок, який згодом також стався в Антіохії, свідчить, що більшості юдеїв, зокрема й апостолам, не дуже подобалася присутність у Церкві необрізаних язичників (див. Гал. 2: 11-13). У своєму Посланні до галатів Павло досить негативно відгукується про християн з юдеїв, наголошуючи, що вони «бентежать» та «підбурюють» віруючих (Гал. 1:7; 5:10). Апостол називає їх фальшивими братами (Гал. 2:4), котрі бажають підірвати духовну свободу Євангелія та зробити новонавернених язичників рабами закону. Позиція цих прибічників юдаїзму була дуже простою: якщо язичники не здійснять обряд обрізання і не дотримуватимуться всіх інших юдейських законів, вони не спасуться. Ці люди вважали: спасіння можна здобути винятково в складі спільноти Божого заповіту і, відповідно до закону, не існувало іншого способу долучитися до вибраного Божого 71

8 Урок

Лука в 15-му розділі книги Дії апостолів повідомляє про критичну точку, якої досягла ця проблема, а також про спільний пошук Церквою її вирішення. Собор у Єрусалимі став переломним моментом у здійсненні апостольською Церквою всесвітньої місії.

8 Урок

народу, як тільки через обрізання (див. Бут. 17:9-14; Вих.

12:48). Іншими словами, язичники могли здобути спасіння, лише навернувшись у юдаїзм. Павло й Варнава, звичайно, не могли погодитися з такими вимогами, які суперечили істинній природі Євангелія. Однак агресивна реакція гостей з Юдеї викликала бурхливу дискусію; використане в тексті Дії 15:2 слово стасис означає «конфлікт, війна, розбрат, розбіжність». Проте це питання було надто важливе, аби вирішувати його тільки на локальному рівні. Єдність Церкви була під загрозою. Тоді брати з Антіохії вирішили послати до Єрусалима делегатів, зокрема Павла і Варнаву, щоб знайти прийнятне рішення проблеми. Поставте себе на місце християн-юдеїв. Які аргументи ви могли б навести на захист своєї позиції? Понеділок, 20 серпня

ОБРІЗАННЯ Ключовим питанням у цьому конфлікті було питання обрізання. Це не була людська постанова (пор. Матв. 15:2, 9). Сам Бог звелів здійснювати цей обряд як знак Його заповіту з вибраним народом – нащадками Авраама (Бут. 17: 9-14). Прочитайте Вих. 12:43-49. Крім корінних ізраїльтян, хто ще мав приймати обрізання? ____________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Благословення заповіту поширювалися не тільки на корінних ізраїльтян, але за умови обрізання були доступні будь-якому рабу або приходькові, котрий бажав долучитися до заповіту. Після здійснення обряду обрізання ця людина отримувала такий самий статус перед Богом, що й корінний ізраїльтянин: «І він буде, як народжений в Краї» (Вих. 12:48). Таким чином, для чоловіків обрізання було необхідною умовою, щоб стати повноправним членом народу Божого заповіту. А оскільки Ісус був ізраїльським Месією, заява християн з юдеїв про те, що жоден язичник не може розраховувати на Його спасіння без попереднього навернення в юдаїзм, здавалася цілком логічною.

72

Стверджуючи, що жоден язичник не може здобути спасіння без навернення в юдаїзм, християни-юдеї переплутали два різних поняття: заповіт і спасіння. Належність до народу Божого заповіту ще не гарантувала спасіння (Єрем. 4:4; 9:25). До того ж сам Авраам був спасенний (виправданий) по вірі, і сталося це до його обрізання, а не завдяки обрізанню (див. Римл. 4:9-13). Спасіння завжди було дароване через віру, тоді як заповіт – це благодатна постанова, за допомогою якої Бог явив Себе та Свій План спасіння всьому світові. Ізраїль був обраний саме для цієї мети (Бут. 12:1-3). Проблема полягала в тому, що юдеї, фактично ототожнюючи заповіт і спасіння, почали сприймати обрізання як акт, котрий заслуговує високої похвали. Однак Божа спасенна благодать жодним чином не залежить від людських діл. Тому нав’язувати віруючим язичникам обряд обрізання як засіб спасіння означало спотворювати Євангеліє (Гал. 1:7; 2:3-5), звести нанівець Божу благодать (Гал. 2:21) і подвиг Христа (Гал. 5:2). Більше того, це спростовувало універсальний характер спасіння (див. Колос. 3:11; Тита 2:11). Павло ніколи б не погодився з таким розумінням. Чому небезпечно вважати, що спасіння можна здобути винятково завдяки членству в істинній Церкві? Вівторок, 21 серпня

СУПЕРЕЧКА Прочитайте Дії 15:7-11. Яку участь брав у дискусії в Єрусалимі Петро? ____________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Звичайно, Лука не повідомляє всі подробиці розгляду цієї справи. Було б, наприклад, цікаво знати, які аргументи наводили християни «з партії фарисеїв» (Дії 15:5) та що 73

8 Урок

Прочитайте Римл. 3:30; 1 Кор. 7:18; Гал. 3:28; 5:6. Як Павло розумів обряд обрізання? _______________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

8 Урок

відповідали Павло й Варнава (Дії 15:12). Факт, що автор наводить лише виступи Петра та Якова, свідчить про авторитет цих апостолів. У своїй промові Петро звертається до апостолів і пресвітерів, нагадуючи їм про свій давній досвід з Корнилієм. Апостол навів той самий аргумент, що й колись у зверненні до братів у Єрусалимі (Дії 11:4-17). Сам Бог схвалив навернення Корнилія – необрізаного язичника, пославши йому та його родині той самий дар Святого Духа, що й апостолам у день П’ятидесятниці. За Своїм Божественним провидінням Бог обрав Петра, аби переконати юдейських віруючих, що в питанні спасіння Він не робить жодної різниці між юдеями та язичниками. Хоч віруючі язичники в минулому не користувалися перевагами дотримання старозавітних правил і норм, їх уже не можна було вважати нечистими, оскільки Сам Бог очистив їхні серця. Остання заява Петра співзвучна зі словами Павла: «Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса» (Дії 15:11). Прочитайте уривок Дії 15:13-21. Яке вирішення проблеми запропонував Яків? ______________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Промова Якова дає підставу вважати, що він користувався значним авторитетом (пор. Дії 12:17; 21:18; Гал. 2:9, 12). Як би він не розумів відбудову Давидового намету, яка в пророцтві Амоса вказує на відновлення династії Давида (Амоса 9:11, 12), головною метою Якова було показати, що Господь уже передбачив для язичників можливість приєднатися до відновленого Божого народу і таким чином стати частиною Ізраїлю. Яків запропонував таке рішення: на навернених язичників не слід накладати жодних додаткових обмежень, за винятком тих, яких зазвичай вимагали від іноземних громадян, котрі бажали проживати на території Ізраїлю. ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ 74

АПОСТОЛЬСЬКА ПОСТАНОВА Прочитайте Дії 15:28, 29. Які чотири заборони для навернених язичників установив Собор? ______________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Головне питання, заради якого скликали Собор, було успішно вирішене. Оскільки спасіння дароване по благодаті, віруючі язичники, приєднуючись до Церкви, звільнялися від необхідності обрізуватися. Однак вони мали утримуватися від чотирьох речей: 1) не вживати жертовного м’яса, яке язичники використовували у своїх обрядах і потім пропонували на бенкетах у храмі; 2) не вживати крові; 3) не споживати м’яса задушених тварин; 4) уникати розпусти в усіх її проявах. Нині більшість християн вважає ці заборони щодо їжі (заборони 1-3) тимчасовими рекомендаціями. Оскільки перелічені практики викликали особливу огиду в юдеїв, ці християни стверджують, що зазначені заборони мали усунути розрив між юдеями та наверненими язичниками. Крім того, часто звучать заяви, що всі старозавітні закони, включаючи закони про їжу в книзі Левит (Левит 11) і заповідь про суботу (Вих. 20: 8-11), відсутні в наведеному вище переліку, тому більше не обов’язкові для християн. Проте так звана апостольська постанова не була новим тимчасовим законом християнської моралі замість старозавітних правил. Насправді, перебуваючи під керівництвом Святого Духа (Дії 15:28), апостоли й пресвітери Церкви повторили постанови з книги Левит (розділи 17-18), тільки тепер уже щодо християн з язичників. У контексті книги Левит ці заборони передбачають відмову від язичництва. Будь-який чужинець, котрий бажав жити в Ізраїлі, мав відмовитися від звичних язичницьких ритуалів (див. Левит 18:30). Так само і будь-якому віруючому язичнику, котрий хотів приєднатися до Церкви, слід було остаточно порвати з язичництвом. Однак це був лише перший крок. Тепер від новонаверненого очікували покори Заповідям і постановам, які, на відміну 75

8 Урок

Середа, 22 серпня

8 Урок

від церемоніальних правил, мали універсальний характер (існували до Мойсея), наприклад, заповідь про суботу (Бут.

2:1-3), постанова про чистих і нечистих тварин (Бут. 7:2). Про те, що прийняте апостолами рішення не носило тимчасового характеру, ясно свідчать тексти Об’явл. 2:14, 20, де повторюються перша й остання заборони з цього рішення, а інші дві згадані побічно. Історичні факти свідчать, що цю постанову християни вважали правомірною протягом довгого часу після апостольського періоду. Як можна в разі виникнення незгоди зберігати єдність, чути один одного та вирішувати всі проблеми в дусі поваги і покори? Четвер, 23 серпня

ЛИСТ З ЄРУСАЛИМА Прочитайте Дії 15:22-29. Які додаткові заходи вжила Єрусалимська церква у зв’язку з прийнятим на Соборі рішенням? _______________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

По-перше, віруючим язичникам було написано листа, щоб повідомити їх про прийняте рішення. Лист від імені апостолів і пресвітерів Єрусалима мав статус офіційного документа, що свідчить про домінантний вплив Єрусалимської церкви (безумовно, завдяки керівництву апостолів) на інші християнські громади. Цей лист, написаний приблизно 49 року н. е., – один з найбільш ранніх християнських документів, що дійшли до нашого часу. По-друге, Єрусалимська церква призначила двох делегатів – Юду Варсаву і Силу, щоб вони супроводжували Павла й Варнаву до Антіохії; їм було доручено доставити листа й підтвердити його зміст. Прочитайте Дії 15:30-33. Як церква в Антіохії відреагувала на лист? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Коли лист було прочитано, його натхненна вістка наповнила церкву великою радістю: відтепер наверненим язични76

Будьте чесні перед собою: наскільки складно вам спілкуватися з віруючими іншої раси, культури чи соціального стану? Як ми можемо позбутися поглядів, які суперечать Євангелію? П’ятниця, 24 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Навернені євреї не бажали повністю сприйняти зміни, передбачені Божим провидінням. Плоди праці апостолів серед язичників давали підставу передбачати, що кількість навернених з язичників значно перевищить число навернених євреїв. Євреї побоювалися: якщо дотримання обмежень і церемоній їхнього закону не буде для язичників обов’язковою умовою членства в Церкві, національні особливості євреїв, які досі вирізняли їх з-поміж усіх інших народів, врешті-решт будуть утрачені серед людей, які прийняли євангельську вістку» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 189). «Християни-євреї, які проживали в безпосередній близькості від храму, дорожили особливими перевагами, які належали єврейській нації. Зауваживши, що християнська Церква відходить від обрядів і традицій юдаїзму, а святість, яка оточувала єврейські звичаї, може незабаром бути втрачена у світлі нової віри, багато хто обурився на Павла, бо саме 77

8 Урок

кам не потрібно було звершувати обряд обрізання. До того ж вони не висунули жодних заперечень щодо викладених у листі вимог. Таким чином, перше найсерйозніше розділення в ранній Церкві було усунуто, принаймні теоретично. Після закінчення Собору церковні керівники в Єрусалимі повністю визнали проголошене Павлом Євангеліє, вони подали йому й Варнаві руку дружби на знак згоди і довіри (Гал.

2:9). Проте юдеї-християни, продовжуючи жити за юдейським законом, вважали досить проблематичним ділити трапезу з язичниками, котрих вони вважали ритуально нечистими. Ця проблема простежується, наприклад, у випадку з Петром, про що повідомляє уривок Гал. 2:11-14. «Навіть серед учнів, – пише Еллен Уайт, – не всі були готові охоче прийняти рішення Собору» (Дії апостолів, с. 197).

8 Урок

він великою мірою посприяв цій зміні. Навіть серед учнів не всі були готові охоче прийняти рішення Собору. Деякі ревні поборники церемоніального закону ставилися до Павла з неприязню, вважаючи, що він нехтує вимогами єврейського закону» (там само, с. 197). Питання для обговорення:

1. У класі Суботньої школи поверніться до останнього запитання в уроці за понеділок. Як ми розуміємо факт, що членство в істинній Церкві не гарантує спасіння? Наприклад, стародавній Ізраїль, безумовно, був «істинною Церквою», проте це не означає, що всі ізраїльтяни були спасенні. Якщо членство в істинній Церкві не гарантує спасіння, яка ж перевага бути її частиною?

2. Прийняття необрізаних язичників у релігійну громаду стало одним з найважливіших адміністративних питань, з якими зіткнулася рання Церква. Які подібні проблеми виникають у нашій Церкві сьогодні? Яким чином, маючи приклад з Дії 15, ми можемо навчитися вирішувати ці проблеми?

3. Під час обговорення попросіть деяких учнів класу зайняти позицію юдеїв, переконаних у тому, що язичники повинні навернутися в юдаїзм, перш ніж приєднатися до Церкви, на яку поширювалися дані Ізраїлеві обітниці заповіту. Які аргументи вони наводять і що ви можете на них відповісти?

78

Місіонерська історія

ЩЕ ОДНЕ ЗАПИТАННЯ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія анджу Лі збентежено дивився на вірш, який хтось надіслав йому текстовим повідомленням на телефон. Воно надійшло з незнайомого номера. Більшість людей, найімовірніше, видалила б це повідомлення, але тільки не Банджу. Він написав у відповідь повідомлення: «Хто це?» Пролунав телефонний дзвінок.

– Хто це? – запитав жіночий голос.

– Ви перша мені написали, – відповів Банджу. З’ясувалося, що жінка хотіла надіслати вірш другу, але помилилася, неправильно набравши одну цифру. Більшість людей у такій ситуації закінчили б розмову, але не Банджу.

– Ви поетеса? – запитав він її.

– Ні, я лише шкільна вчителька, – відповіла жінка. – Я пишу вірші для себе і друзів. Акцент, з яким говорила жінка, здався Банджу знайомим.

– Ви живете в Пусані? – продовжив розпитувати він.

– Ні, в Чинджу!

– Я закінчив середню школу в Чинджу! Уточнивши, яку школу закінчив Банджу, жінка розповіла, що навчалася в іншій школі на тій самій вулиці. Протягом декількох хвилин співрозмовники згадували свої шкільні роки.

– Чим ви займаєтеся? – запитала жінка.

– Я – пастор Церкви.

– Якої деномінації? Запитання підказало Банджу, що жінка не була буддисткою, прихильником другої за чисельністю релігії в Південній Кореї. Її сповідує приблизно 15 відсотків населення. «Буддисти не запитують ченця, у якому храмі він служить. Найімовірніше, жінка є християнкою», – подумав Банджу. Християнство сповідують 27 відсотків від загальної чисельності населення – 51 мільйон осіб.

– Я – пастор Церкви адвентистів сьомого дня, – відповів Банджу.

– Зрозуміло. А чи знаєте ви групу «Ноїв Ковчег»? Банджу був здивований. Так називали відгалуження адвентизму в Південній Кореї. Жінка пояснила, що два десятиліття тому вона упродовж певного часу відвідувала одну з груп «Ноєвого Ковчега». Потім вона залишила її, переконавшись у тому, що біблійна субота – це не неділя. І тепер, через двадцять років, вона помилково надіслала повідомлення адвентистському пастору. Того вечора Банджу надіслав ще одне повідомлення цій жінці. «Був радий познайомитися з вами сьогодні!» – написав він. Через рік ця жінка уклала заповіт з Богом. «Благовістити легко! – переконаний Банджу. – Якби я проігнорував це повідомлення, можливо, жінка б не стала членом Адвентистської церкви. Але я спробував зав’язати знайомство, поставивши ще одне запитання».

51-річний Банджу Лі очолює відділ Cуботньої школи і особистого служіння Корейської уніонної конференції в Сеулі, Південна Корея. Також він є директором і спікером щоденного духовного підкасту «Chun Su Dap» – другого за популярністю релігійного підкасту в Південній Кореї.

Б

79

Урок

9

25-31 серпня

ДРУГА МІСІОНЕРСЬКА ПОДОРОЖ Біблійні тексти для дослідження: Дії 16; Римл. 3:28; Гал. 2:16; Дії 17; 1 Кор. 1:23; Дії 18:1-10. Пам’ятний вірш: «Не бійся, але говори і не мовчи, бо Я з тобою, і ніхто не накинеться на тебе, щоб заподіяти тобі зло, тому що маю в цьому місті багато людей!» (Дії 18:9, 10).

П

овернувшись до Антіохії, Павло й Варнава навчали церкву та продовжували євангельську діяльність. Очевидно, це був останній раз, коли вони працювали разом, оскільки розходження в одному питанні призвело до їхнього розділення. Причиною незгоди між Павлом і Варнавою став Марко, родич Варнави (Колос. 4:10). Коли Павло запропонував Варнаві відвідати місця, де вони проповідували під час попередньої подорожі, Варнава вирішив узяти із собою племінника, але Павло цю ідею не підтримав, адже в минулій місіонерській подорожі Марко залишив їх (Дії 13:13).

80

Неділя, 26 серпня

ПОВЕРНЕННЯ ДО ЛІСТРИ Вибірковий опис Лукою подій дає нам можливість побачити Павла практично відразу в Дервії та Лістрі. Про Сирію й Килікію зазначено лише те, що Павло проходив через ці території, зміцнюючи Церкви (Дії 15:41). Прочитайте уривок Дії 16:1-13. Як учинок Павла свідчить про те, наскільки чуйним він був, бажаючи працювати заради навернення душ? ________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Хоч батько Тимофія був язичником, його мати Євникія була християнкою з юдеїв. Тимофій був необрізаним, проте з дитинства знав Святе Письмо (2 Тим. 3:15) і був побожним юнаком. Як християнин, він заслужив повагу і схвалення з боку всіх місцевих віруючих. Оскільки у євреїв національність передається по материнській лінії, Тимофій був юдеєм. Можливо, він не був обрізаний восьмого дня після свого народження тому, що його батько-еллін вважав цей обряд варварством. Бажаючи взяти із собою Тимофія як співпрацівника і знаючи, що йому як необрізаному юдеєві вхід до юдейських синагог буде заборонений, Павло обрізав його. Апостол керувався винятково практичними міркуваннями, які не суперечили проголошуваному ним Євангелію.

81

9 Урок

Однак розділення Павла і Варнави обернулося благословенням, бо, розподіливши свої зусилля, вони змогли охопити ширшу територію, ніж планували спочатку. Варнава взяв із собою Марка й повернувся на рідний Кіпр (Дії 4:36). А Павло, обравши собі супутником Силу, пройшов Сирію та Килікію, зміцнюючи раніше створені церкви. До свого першого візиту в Антіохію Павло провів кілька років у Тарсі (Дії 9:30; 11:25, 26). Тепер апостол мав нагоду відвідати раніше створені ним громади. Однак Божий задум щодо Павла був значно грандіозніший, ніж він міг собі уявити.

9 Урок

Ще раз відвідавши міста, де побував під час своєї першої подорожі, Павло бажав вирушити на південний захід, можливо, до Ефеса в провінції Азія. Однак Святий Дух перешкодив здійсненню цього плану. Потім апостол вирушив на північ, плануючи відвідати Витинію, проте знову якимось незбагненним чином Святий Дух завадив цьому. Оскільки Павло проходив через Мисію, єдиним варіантом було йти на захід до морського порту Троади, звідки він міг плисти в кількох напрямках. Однак у нічному видінні Бог відкрив апостолові, що йому необхідно перетнути Егейське море й відвідати Македонію. Дізнавшись про це видіння, супутники Павла дійшли висновку, що Бог закликає їх ділитися Євангелієм з македонцями. Поміркуйте про причини обрізання Тимофія Павлом. Чи припустимо заради досягнення вищої мети здійснювати те, із чим ми не завжди згодні, але що не суперечить Біблії? Понеділок, 27 серпня

ФИЛИПИ Після прибуття до Македонії Павло та його супутники вирушили до міста Филипи, де організували першу християнську громаду в Європі. Прочитайте уривок Дії 16:11-24. Куди місіонери вирушили в суботу і чому? Що з ними незабаром сталося? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Щоразу, коли Павло відвідував якесь місто, він зазвичай вирушав у суботу до місцевої синагоги, щоб засвідчити юдеям (див. Дії 13:14, 42, 44; 17:1, 2; 18:4). Факт, що у Филипах апостол зі своєю групою, яка включала віруючих жінок – юдейок і язичниць, вирушив для молитви на берег річки, імовірно, означає, що синагоги в місті не було. Важливо наголосити, що Павло відвідував юдейські синагоги по суботах не тільки з метою євангелізації, а й тому, що для нього це був день особистого поклоніння Богові.

82

Відповідь Павла і Сили в’язничному сторожу повністю узгоджується з Євангелієм, оскільки спасіння можливе винятково через віру в Ісуса Христа (Римл. 3:28; Гал. 2:16). Однак було б помилкою на підставі цього уривка заявляти, що віра в Ісуса скасовує необхідність доктринального і практичного навчання перед хрещенням. Що нам відомо про в’язничного сторожа? Ким він був: юдеєм чи юдейським прозелітом? У будь-якому разі йому необхідно було повірити в Ісуса як Господа і Спасителя. Сторож цілком міг бути язичником, котрий уже знав про Бога і поклонявся Йому, як, наприклад, Корнилій, Лідія (Дії 16:14) та ще кілька осіб із книги Дії апостолів. Можливо, він чув проповіді Павла раніше. Якими б не були факти про цю людину, стислість викладу даної історії не виправдовує випадки поспішного хрещення. Прочитайте Дії 16:31-34. Що тут сказано про повноту і досконалість жертви Христа за нас? Як ми можемо навчитися щодня мати впевненість у праведності Христа, яка покриває нас і є єдиною надією на спасіння? Вівторок, 28 серпня

СОЛУНЬ І ВЕРІЯ Звільнившись із в’язниці, Павло і Сила залишили Филипи (Дії 16:35-40) та вирушили до Солуні – столиці Македонії. Прочитайте Дії 17:1-9. Як юдеї Солуні відреагували на успіх проповіді Павла серед язичників? _________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Ми знову бачимо, що Павло шукав синагогу, де міг би поділитися Євангелієм. Багато побожних греків та чимало знатних жінок прийняли звістку Павла. Зауваження про те, 83

9 Урок

Прочитайте уривок Дії 16:25-34. Проаналізуйте історію навернення в’язничного сторожа. Що йому необхідно було зробити для здобуття спасіння? ____________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

9 Урок

що новонавернені «приєдналися до Павла та Сили» (Дії 17:4), очевидно, означає, що вони утворили окрему групу, яка збиралася не тільки в синагозі, а й у домі Ясона. Підбурювані заздрістю, їхні противники вчинили заколот. Вони мали намір силою привести Павла й Силу (про Тимофія не згадується) до міської ради та виголосити їм звинувачення. Але оскільки цим людям не вдалося знайти місіонерів, до начальників міста привели Ясона та ще кількох новонавернених, звинувачуючи їх в укритті політичних заколотників. Прочитайте Дії 17:10-15. Яким був відгук юдеїв Вереї порівняно з юдеями Солуні? _____________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Грецьке слово еугенес у Дії 17:11 означає «знатний» або «шляхетний», але також може означати «неупереджений», що найбільш відповідає контексту. Юдеї з Вереї отримали таку високу оцінку аж ніяк не тому, що погодилися з Павлом та Силою, а завдяки своїй готовності самостійно досліджувати Святе Письмо і щодня перевіряти, чи справді місіонери кажуть правду. Одна лише емоційна реакція на вістку Євангелія, без інтелектуальної переконаності, зазвичай є поверховою й нетривалою. Однак незабаром успішне служіння Павла у Вереї було перерване гонінням, змусивши його рухатися на південь – до Афін. Коли останній раз ви старанно досліджували Священне Писання, бажаючи з’ясувати, «чи так воно є»? Середа, 29 серпня

ПАВЛО В АФІНАХ Місто Афіни, інтелектуальний центр стародавньої Греції, у буквальному розумінні було віддане ідолам. Мармурові статуї людей і богів височіли всюди, особливо при вході на агору (міську площу) – епіцентр міського життя. Побачивши таке засилля ідолопоклонства, Павло настільки засмутився, що змінив свою звичку відвідувати спочатку синагогу. Щотижня він 84

Прочитайте уривок Дії 17:22-31. Які великі істини про Бога, спасіння, історію і людство відкрив Павло у своїй проповіді афінянам? _____________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Для досвідченої язичницької публіки, чиї уявлення про Бога й релігію були дуже спотворені, більша частина сказаного Павлом звучала як абсурд. Нам невідомо, яким чином Павло мав намір закінчити проголошувану звістку. Судячи з усього, його промову перервали в той самий момент, коли він згадав про Божий суд над світом (Дії 17:31). Такі поняття суперечили двом грецьким ідеям: 1) Бог – абсолютно трансцендентна Істота, Котра жодним чином не пов’язана зі світом або життям людей; 2) воскресіння мертвих неможливе. Це пояснює, чому Євангеліє для еллінів було безумством (1 Кор. 1:23) та чому в Афінах небагато людей навернулося до Христа. Проте серед новонавернених виявилися одні з найвпливовіших людей афінського суспільства, такі як Діонісій Ареопагіт і Дамара. Згадка імені жінки свідчить про її високе становище в суспільстві, а можливо, навіть про її членство в раді (Дії 17:34). Факт, що Павло обрав інший підхід у своїй проповіді в Ареопагу, свідчить про його розуміння соціальних і культурних відмінностей. Він навіть процитував язичницького поета (Дії 17:28), аби підтвердити свою точку зору. Яким чином ми можемо використовувати різні методи благовістя, щоб досягати сердець різних людей?

85

9 Урок

розмовляв у синагозі з юдеями та наверненими в юдаїзм язичниками, а щодня – з еллінами на міській площі (Дії 17:15-22). Оскільки афіняни любили послухати щось нове, деякі філософи зацікавилися вченням Павла та запросили його виступити з промовою в Ареопагу – вищій раді міста. У своїй проповіді Павло не цитував Святого Письма, не звертався до історії взаємин Бога з Ізраїлем, як у проповіді юдеям (пор. Дії 13:16-41), – це було б надаремно. В Ареопагу Павло виклав ряд важливих біблійних істин мовою, зрозумілою для освічених язичників.

9 Урок

Четвер, 30 серпня

ПАВЛО В КОРИНТІ В уривку Дії 18:1-11 описаний пережитий Павлом досвід у Коринті, де він перебував півтора року. Акила і Прискила стали близькими друзями Павла (Римл. 16:3; 2 Тим. 4:19). З розповіді ми довідуємося, що це подружжя вже було християнами на момент переселення до Коринта. Можливо, їхній переїзд був зумовлений депортацією євреїв з Рима за наказом імператора Клавдія. Римський історик Светоній зазначає, що депортація відбулася через заворушення в юдейській громаді, спровоковані «Хрестусом» (Клавдій, 25.4). Не виключено, що заворушення були викликані проповіддю Євангелія місцевими християнами з юдеїв. Акила і Прискила могли бути причетні до цих подій. У будь-якому разі, Павла та його нових друзів об’єднували не тільки віра і єврейське коріння, а й спільна справа. Прочитайте уривок Дії 18:4-17. Яким був результат місіонерської діяльності Павла в Коринті? ____________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Повернувшись із Македонії, Сила й Тимофій принесли пожертви від тамтешніх церков (2 Кор. 11:8, 9), завдяки яким Павло зміг повністю присвятити себе проповіді Євангелія. Протягом свого служіння апостол вважав за краще жити за рахунок власних коштів, хоч сам навчав, що благовісникам Євангелія слід «жити з Євангелія» (1 Кор. 9:14). Незважаючи на сильний опір діяльності Павла, деякі юдеї та побожні язичники увірували в Христа. Серед новонавернених були старший місцевої синагоги Крисп і вся його родина. Багато коринтян також увірувало й охрестилося. Оскільки ситуація серед юдеїв залишалася напруженою (Дії 18:12-17), Павло вирішив залишити Коринт, проте в нічному видінні отримав Божественну підтримку й повеління залишитися (Дії 18:9-11). Повертаючись до Антіохії, Павло взяв із собою Акилу і Прискилу та залишив їх в Ефесі, де провів кілька днів, перш 86

Павло відчув холодний прийом у Коринті, тому потребував підтримки від Господа, спасаючи душі в цьому місті. Яку обітницю ми знаходимо у зверненні Господа до Павла? Дії 18: 9, 10. П’ятниця, 31 серпня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Ті, хто проповідує сьогодні непопулярні істини, не повинні розчаровуватися, коли часом так звані християни приймають їх не з більшою охотою, ніж приймали Павла та його товаришів люди, для яких вони працювали. Вісники хреста повинні озброїтися молитвою, пильнуючи, прямуючи вперед з вірою й мужністю, працюючи завжди в Ім’я Ісуса» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 230). «Якби в кінці історії нашої Землі люди, котрим звіщають випробувальні істини, наслідували приклад верейців, щоденно досліджуючи Писання та порівнюючи Боже Слово із проповідуваною їм вісткою, то там, де сьогодні є порівняно невеличка кількість людей, вірних Заповідям Божого Закону, їх було б значно більше... Усі будуть суджені згідно з даним їм світлом. Господь посилає Своїх представників з вісткою спасіння, і хто чує її, ті відповідатимуть перед Богом за своє ставлення до слів Його слуг. Щирі шукачі істини старанно досліджуватимуть проповідуване їм учення у світлі Божого Слова» (там само, с. 232). Питання для обговорення:

1. У контексті теми уроку за понеділок обговоріть у класі значення такого вислову: «Кандидатів до хрещення необхідно ретельніше готувати... Тим, хто недавно прийшов до істини, потрібно пояснювати принципи християнського життя» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 6, с. 91).

87

9 Урок

ніж продовжити свою подорож. Тут він мав можливість проповідувати в місцевій юдейській синагозі, і позитивний відгук юдеїв спонукав Павла пообіцяти: якщо на те буде воля Божа, він повернеться (Дії 18:18-21). Цю обіцянку апостол виконав під час своєї наступної подорожі.

9 Урок

2. Поміркуйте над останнім запитанням уроку за середу. Яким чином ми як Церква можемо, подібно до Павла, враховувати культурні відмінності і приймати людей такими, якими вони є, водночас не наражаючи на небезпеку Євангеліє або власну релігійну приналежність?

3. Прочитайте Дії 17:32-34. Чого ми можемо навчитися, бачачи різну реакцію афінян на звістку Павла? «1. Одні глузували з Павла. Їх розважала пристрасність і серйозність цього дивного юдея. Можна жартувати над життям, але часто життя, розпочате комедією, закінчується трагедією. 2. Інші вирішили подискутувати з Павлом пізніше. Але, відкладаючи важливі справи й рішення на майбутнє, можна потрапити у велику біду. 3. Деякі увірували. Мудрий знає, що лише нерозумний відхиляє пропозицію, зроблену Богом» (Уїльям Барклі. Дії апостолів, с. 133).

4. Павло процитував язичницького автора (Дії 17:28), щоб донести до афінян свою думку. Наскільки ефективним може бути використання таких джерел? З іншого боку, які небезпеки можуть критися в неправильному застосуванні цього методу?

88

Місіонерська історія

НІ БІДНИЙ, НІ БАГАТИЙ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

Ч

анг мріяв про гроші і хотів нажити капітал у Китаї. Він думав, що відкрита ним фабрика з виробництва рюкзаків зробить його багатим, і щиро дивувався, коли його бізнес почав переживати важкі часи. Його друг дав йому незвичайну пораду: «Іди до церкви!» Чанг був надто зайнятий і пішов до церкви тільки тоді, коли його фабрика збанкрутувала. Перший візит до церкви не справив на нього враження. Потім хтось сказав йому: якщо він буде відвідувати церкву, Бог неодмінно благословить його. «Я хотів, щоб Бог благословив мене матеріально, тому я пішов до церкви вдруге», – зізнається він. Приблизно в цей самий час Чанг влаштувався на роботу кухарем у ресторан в іншому місті. Після прибуття туди він почав шукати в Інтернеті церкву. «Я хотів знайти церкву, щоб заробляти більше грошей!» – зізнається він. Він знайшов адреси двох церков – великої церкви, члени якої збираються по неділях, і маленької церкви – громади адвентистів сьомого дня. «Не знаю чому, але я вирішив піти до Церкви адвентистів сьомого дня», – говорить він. Згодом один із членів церкви поговорив з Чангом про суботу. «Якщо ти будеш дотримуватися суботи, то матимеш більше благословень!» – переконував він його. Чанг був зацікавлений у матеріальному питанні, він попросив членів церкви молитися, щоб він зміг дотримуватися суботи. Наступного дня він сказав своєму начальнику: «Або мені надають вихідний день – суботу, або я звільняюся!». «Не погрожуй мені звільненням! – відповів начальник. – Просто дотримуйся своєї суботи». Коли власник ресторану дізнався про цю домовленість, він у різкій формі зажадав, щоб Чанг працював по суботах. Чанг відразу ж звільнився. Примітно, що всі працівники ресторану так само звільнилися слідом за ним на знак своєї солідарності. Майже відразу ж після цього члени церкви запропонували Чангу пройти медичні курси в адвентистському санаторії. Чангу сподобалася ця ідея. Маючи на руках сертифікат дієтолога, він зможе знайти високооплачувану роботу. Водночас він відчував дедалі більше бажання краще пізнати Бога. Чанг молився про вивчення Біблії. Наступного дня двоє людей з різних церков окремо один від одного зателефонували йому і порекомендували відвідати курси з вивчення Біблії в іншому місті. Це вивчення змінило його серце. Бажання розбагатіти залишило його, і згодом чоловік став біблійним працівником. Чанг у свої 34 роки каже, що для опису його життя якнайкраще підходить текст Ісаї 55:8: «Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь». «Зараз я не вважаю себе ні багатим, ні бідним, – каже він. – Одна сестра якось сказала мені, що їй нічого в матеріальному плані не бракує . Я не повірив їй і перепитав: “У вас справді стільки грошей, що нема ні в чому потреби?” Тепер я розумію, що вона мала на увазі зовсім інше. Зараз у мене теж немає ні в чому потреби!». Ваші приношення допомагають підтримати служіння місіонерів, таких як Чанг.

89

Урок

10

1-7 вересня

ТРЕТЯ МІСІОНЕРСЬКА ПОДОРОЖ Біблійні тексти для дослідження: Дії 18:24-28; 19; 20:7-12, 15-27; 2 Кор. 4:8-14; Дії 21:1-15. Пам’ятний вірш: «Але я ні про що не турбуюся і не дорожу своєю душею, лише б з радістю закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!» (Дії 20:24).

Р

озповідь Луки про третю подорож Павла починається досить несподівано. У тексті йдеться лише про те, що апостол, провівши якийсь час в Антіохії – центрі своєї місіонерської діяльності, вирушив у нову подорож, проходячи «за порядком Галатську країну та Фригію, підтримуючи всіх учнів» (Дії 18:23). Таким чином, в одному реченні вмістилися майже 2500 кілометрів подорожі. Це обумовлено тим, що центральним пунктом подорожі було місто Ефес, де Павло провів більше часу, ніж у будь-якому іншому місті під час своїх подорожей. Євангельське служіння в Ефесі було дуже плідним; проповіді Павла вплинули на жителів

90

Неділя, 2 вересня

ЕФЕС Частина 1

Уривок Дії 18:24-28 повідомляє: поки Павло перебував на шляху до Ефеса, туди прибув юдей на ім’я Аполлос – красномовний чоловік, сильний у Писанні. Аполлос був послідовником Ісуса, про що свідчать такі слова: «Був він наставлений на Господню дорогу, і палаючи духом, упевнено говорив і навчав про Ісуса» (Дії 18:25). Проте цей юдей знав тільки хрещення Івана. Охрещений Іваном Хрестителем Аполлос познайомився з Ісусом під час Його земного життя, однак перед розп’яттям Христа й подіями П’ятидесятниці він, очевидно, повернувся з Юдеї до рідної Олександрії. Зустрівшись із ним, Акила й Прискила докладніше розповіли йому про дорогу Господню. І хоч на підставі Писання Аполлос міг довести, що Ісус – ізраїльський Месія (Дії 18:28), він потребував інформації про розвиток християнства від часу служіння Спасителя. Однак Акила і Прискила не обмежилися цим. Вони дали йому рекомендаційного листа від Ефеської громади, адресованого церквам Ахаї (Дії 18:27). Завдяки цій рекомендації Аполлос міг здійснювати ефективне служіння в Коринті (1 Кор. 3:4-6; 4:6; 16:12). Прочитайте Дії 19:1-7. Що сталося після прибуття Павла до Ефеса? _________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Розповідь про Аполлоса перегукується з історією про дванадцять мужів, котрих Павло зустрів після прибуття до 91

10 Урок

усієї Азії (Дії 19:10, 26). Очевидно, саме в цей період були засновані церкви в Колосах, Гієраполі та Лаодикії, можливо, завдяки Епафрасу (Колос. 4:12, 13) – одному із соратників Павла (Колос. 1:7; Филм. 23). Слід зауважити, що це – остання подорож Павла, згадана в книзі Дії апостолів, котру він здійснив як вільна людина. Лука описує ще одну подорож апостола – до Рима, але туди Павло вирушив уже в кайданах.

10 Урок

Ефеса, оскільки їхні ситуації були дуже подібні. Згадка про дванадцятьох мужів як про «учнів» (Дії 19:1) та запитання, з яким апостол звернувся до них (Дії 19:2), чітко вказують на те, що ці люди вже вірили в Ісуса. Водночас їхня відповідь свідчить: як і Аполлос, вони в минулому були учнями Івана Хрестителя, потім стали учнями Ісуса, але не зазнали досвіду П’ятидесятниці. Ці віруючі мали отримати можливість насолоджуватися більш тісними взаєминами з Господом. «Прибувши до Ефеса, Павло знайшов там дванадцятьох братів, котрі, як і Аполлос, були учнями Івана Хрестителя, маючи певне уявлення про місію Христа. Вони не володіли такими здібностями, як Аполлос, але так само з вірою прагнули поширювати отримане ними знання» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 282). Нове хрещення цих людей потрібно розглядати з урахуванням унікальності ситуації. Вони не перейшли з іншої християнської конфесії та не пережили щойно досвід навернення. Вони лише приєдналися до основної християнської віри. Факт, що ці мужі отримали дар Святого Духа й заговорили іноземними мовами, означає, що вони, подібно до Аполлоса, були християнами-місіонерами і тепер мали всі повноваження для повсюдного свідчення про Ісуса Христа. Понеділок, 3 вересня

ЕФЕС Частина 2

В Ефесі Павло за своїм звичаєм насамперед почав проповідувати в синагозі. Зіткнувшись там з опором, він разом з новонаверненими перейшов до школи Тирана, де щодня проповідував протягом двох років (Дії 19:8-10). Підсумовуючи служіння Павла в Ефесі, Лука пише, що Євангеліє поширилося по всій провінції (Дії 19:10, 26). В уривку Дії 19:11-20 Лука додає кілька історій про чудеса, описуючи тріумф Божої сили в місті, де були поширені магічні та інші забобонні практики. Безперечно, Бог зціляв через Павла, але факт, що навіть хусточки й пояси, які носив апостол, 92

Прочитайте Дії 19:23-40. Якою була справжня причина бунту проти Павла наприкінці його перебування в Ефесі? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Служіння Павла стало серйозною загрозою язичницькому поклонінню, саме це було причиною заколоту. Золотар Дмитро керувався винятково матеріальними мотивами, проте зумів зобразити ситуацію в релігійному світлі, оскільки в Ефесі був храм грецької богині Артеміди (званої римлянами Діаною) – одне із семи чудес стародавнього світу. Прочитайте Дії 19:27. Зверніть увагу, як майстерно Дмитро під маскою побожності приховав бажання зберегти свій дохід. Чому ми, християни, не повинні використовувати свою віру в корисливих цілях? Вівторок, 4 вересня

ТРОАДА Після заколоту (Дії 19:23-40) Павло вирішив залишити Ефес. Але замість того щоб іти до Єрусалима прямою до93

10 Урок

володіли цілющою силою, може видатися комусь дивним, хоч цей випадок перегукується з історією зцілення Ісусом жінки, що страждала невиліковною хворобою (Луки 8:44 ). Забобонність жителів Ефеса стала причиною здійснення Богом дивовижних чудес у цьому місті. Це приклад того, як Господь відповідає на запити людей з урахуванням їхнього менталітету. Задоволений результатами своєї праці в Ефесі, Павло вирішив відвідати Єрусалим (Дії 19:21). Лука не називає причин цієї подорожі, проте з особистих листів Павла ми знаємо, що він хотів передати Єрусалимській церкві зібрані ним кошти, щоб задовольнити її потреби (див. Римл. 15:25-27; 1 Кор. 16:13). Через об’єднання майна в перші роки існування Церкви та сильний голод за днів правління Клавдія юдейські віруючі зубожіли. У скрутному становищі цих віруючих Павло побачив можливість утвердити їхню віру в його апостольство та зміцнити єдність багатокультурної Церкви, усвідомлюючи всі ризики, які загрожували йому (див. Дії 20:22, 23; Римл. 15:31).

10 Урок

рогою, він значно відхилився від маршруту, попрямувавши через Македонію й Азію (Дії 20:1-3). У цій подорожі Павла супроводжували представники окремих церков, які складалися з язичників (Дії 20:4). Прочитайте уривок Дії 20:7-12. Чому ці вірші часто використовують як доказ щодо заміни неділею дня поклоніння – суботи? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________

Зупинка Павла в Троаді закінчилася церковним зібранням «першого ж дня тижня» (Дії 20:7). Віруючі зібралися «для ламання хліба», що вказує на Вечерю Господню. Оскільки було відомо, що улюблений учитель віруючих скоро залишить їх, прийшло більше народу, ніж зазвичай. Цю історію часто наводять як доказ того, що за часів Павла, принаймні в язичницьких церквах, день поклоніння вже було перенесено із суботи на неділю. Проте, перш ніж робити таку заяву, необхідно встановити точний день, коли відбулася ця зустріч, та визначити її характер. Згадка про світильники (Дії 20:8), уточнення, що Павло продовжив слово до півночі (Дії 20:7) і потім до самого світанку (Дії 20:11), а також повідомлення про заснулого Євтиха (Дії 20:9) ясно вказують на те, що зібрання відбувалося пізно ввечері. Однак питання полягає ось у чому: чи був це вечір напередодні неділі чи після неї? Відповідь залежить від того, яку систему відліку часу використовує Лука: юдейську (від заходу до заходу; див., наприклад, Луки 4:40) чи римську (від півночі до півночі). У першому випадку це буде вечір суботи, а в другому – вечір неділі. Так чи інакше, контекст Дії 20:7-12 свідчить: навіть якщо це зібрання відбувалося в неділю ввечері, це було не одне з регулярних церковних зібрань, а зустріч з нагоди від’їзду Павла вранці наступного дня. Важко зрозуміти, як цей окремий винятковий епізод можна використати для підтримки ідеї про святкування неділі. Насправді він не може слугувати аргументом на користь недільного поклоніння.

94

Середа, 5 вересня

МІЛЕТ Дорогою до Єрусалима Павло зупинився в Мілеті, де мав можливість звернутися з прощальною промовою до керівників церкви в Ефесі. Прочитайте Дії 20:15-27. На чому Павло зробив особливий акцент у вступній частині своєї промови? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Запланувавши нову подорож, яка включала відвідування Рима й Іспанії (Римл. 15:22-29), Павло вважав, що більше ніколи не повернеться до Азії. Тому він почав свою промову зі звіту про свою діяльність в Ефесі. Але звіт не тільки стосувався діяльності апостола серед жителів Ефеса, а й був спрямований у майбутнє, оскільки Павло передчував те, що могло статися з ним у Єрусалимі. Передчуття апостола були цілком обґрунтовані. Єрусалимська церква ставилася до Павла з певним скептицизмом, якщо не ворожістю, оскільки в минулому він був гонителем, а також проповідував свободу від обрізання (Дії 21:20-26). А для юдейської влади Павло був зрадником та руйнівником релігійних традицій (Дії 23:1, 2). До середини першого століття через утиски з боку Риму Юдею охопили революційні й націоналістичні настрої. Ця атмосфера вплинула на всі верстви юдейського суспільства, зокрема, імовірно, і на Церкву. У такій ситуації діяльність колишнього фарисея серед язичників, очевидно, принесла йому погану славу (Дії 21:27-36). Крім того, Павло мав й інші переживання. В уривку Дії 20:28-31 він приділяє велику увагу тому, яким чином керівники церкви в Ефесі мають поводитися з фальшивими вчите95

10 Урок

Поміркуйте про всі аргументи на користь дотримання сьомого дня – суботи. Як потужна біблійна аргументація на користь дотримання суботи утверджує нас у нашому званні адвентистів сьомого дня та в покликанні нести Трьохангельську вістку світові?

10 Урок

лями, котрі, як хижі вовки, намагатимуться звести й погубити отару. Від перших днів існування Церкви фальшиві вчителі були реальною загрозою. Історія християнства свідчить про величезну шкоду, заподіяну Церкві цими вчителями. Така проблема існуватиме до кінця часу (2 Тим. 4:3). Безперечно, Павлові докучало безліч думок та переживань, однак його вірність і старанність завжди залишалися непохитними. Прочитайте 2 Кор. 4:8-14. Чому в цих текстах Павло говорить про необхідність зберігати віру під час випробувань? Яка його головна надія? Четвер, 6 вересня

ТИР І КЕСАРІЯ Описавши події в Мілеті, Лука досить докладно розповідає про подорож Павла до Єрусалима. Апостол провів тиждень у Тирі на фінікійському узбережжі, де належало розвантажити корабель (Дії 21:1-6). Коли апостол перебував у цьому місті, віруючі вмовляли його не йти до Єрусалима. Факт, що вони керувалися отриманим від Святого Духа застереженням, аж ніяк не суперечить більш ранньому твердженню про те, що апостол перебував під керівництвом Духа. Грецький вислів етето хо Паулюс ен то пнеуматі (Дії 19:21) перекладено в українській Біблії як «Павло в Дусі задумав», тобто це не було одноосібним рішенням Павла. Святий Дух міг відкрити тирським християнам небезпеки, які очікували Павла. Відчуваючи людську стурбованість, вони порекомендували йому відмовитися від свого наміру. Сам же Павло не знав, що станеться з ним у Єрусалимі (Дії 20:22, 23). Боже керівництво не завжди вияснює окремі події навіть у житті таких людей, як Павло. Прочитайте Дії 21:10-14. Який особливий випадок, пов’язаний із подорожжю Павла до Єрусалима, стався в Кесарії? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ 96

Хоч Павла неправильно розуміли, обмовляли, жорстоко з ним поводилися і часто ображали, він з вірою рухався вперед. Як ми можемо навчитися поводитися так само у важких обставинах? П’ятниця, 7 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Успішна проповідь Євангелія викликала гнів юдеїв. Звідусіль надходили відомості про поширення нового вчення, яке звільняло євреїв від дотримання обрядів церемоніального закону і надавало язичникам рівні переваги з євреями як з дітьми Авраама... Його [Павла] виразну заяву: «Нема ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання» (Колос. 3:11) вороги розцінювали як зухвалу богозневагу, тому твердо вирішили примусити його замовкнути» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 390). «Він не міг розраховувати на співчуття й підтримку навіть своїх братів по вірі. Ненавернені юдеї пильно стежили за ним і не забарилися поширити недобрі чутки в Єрусалимі – як в усній, так і письмовій формі – щодо нього та його роботи.

97

10 Урок

Агав був пророком з Єрусалима, у книзі Дії апостолів раніше вже згадувалося про нього, що він провістив голод (Дії 11:27-30). Подібно до деяких старозавітних пророцтв (наприклад, Ісаї 20:1-6; Єрем. 13:1-10), його звістка була наочною; вона чітко показувала, що станеться з Павлом у Єрусалимі та як вороги віддадуть його язичникам (римлянам). Співробітники Павла сприйняли вістку Агава як застереження, а не як пророцтво, тому всіляко намагалися переконати апостола не йти до Єрусалима. І хоч їхня реакція глибоко зворушила Павла, він був сповнений рішучості виконати свою місію навіть ціною власного життя. Цілісність Євангелія та єдність Церкви були для нього значно важливіші за власну безпеку чи інтереси. «Ще ніколи апостол не прямував до Єрусалима з таким важким серцем. Він знав, що знайде там мало друзів і багато ворогів. Павло наближався до міста, котре відкинуло й убило Сина Божого, і тепер над цим містом нависла загроза Божественного гніву» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 397, 398).

10 Урок

Навіть декотрі апостоли й пресвітери повірили цим чуткам, не намагаючись заперечити їх та не виявляючи жодного бажання узгодити свої дії з Павлом» (там само, с. 398). Питання для обговорення:

1. Дванадцять учнів, яких Павло зустрів у Ефесі, спочатку були послідовниками Івана Хрестителя, а згодом стали учнями Ісуса (Дії 19:1-7). Чому на підставі цього уривка доречно запрошувати прийняти повторне хрещення християн з інших деномінацій, котрі раніше вже охрестилися шляхом повного занурення, а тепер бажають прийняти адвентистську віру? Чи має якесь значення факт, що Аполлос не був хрещений повторно?

2. Поміркуйте над ситуацією, у якій опинився Павло. Апостола відкидають його ж співвітчизники, котрі не вірять в Ісуса. Навіть серед юдеїв, які вірили в Ісуса, багато хто ставиться до нього з підозрою, вважаючи, що він «пересуває межі» (див. Йова 24:2). Багато язичників ненавидить проголошуване ним Євангеліє. А що робить Павло? Чому він рухався вперед, незважаючи на всі перешкоди? Який урок із цієї історії ми можемо почерпнути для себе?

3. Подумайте про інші аргументи людей, які намагаються довести, що день поклоніння перенесений із суботи на неділю або що заповідь про суботу більше не обов’язкова для них. Як нам слід відповідати на такі аргументи, щоб показати: у дотриманні суботи анітрохи не більше законництва, ніж у виконанні інших дев’яти заповідей, якщо ми виявляємо послух через віру й усвідомлюємо, у чому полягає наша єдина надія на спасіння?

98

Місіонерська історія

«ПРОСТО ЙДИ!» Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

В

ласник приватної бухгалтерської фірми Кійонг Квон відомий у Південній Кореї тим, що привів більше людей до Христа, ніж будь-який адвентистський пастор. У 2000-х роках Кійонг почав вивчати біблійні пророцтва. Він дійшов висновку, що всі пророцтва з книги Даниїла здійснилися, окрім пророцтва про Другий прихід Ісуса. Він замислився, що б робив Ной, якби жив сьогодні. Імовірно, Ной, незалежно від своєї професії, присвятив би своє життя одній меті: проголошувати вістку про повернення Ісуса. Кійонг дедалі більше переконувався, що повинен проголошувати скорий Прихід Ісуса Христа і організовувати нові церкви. Одного ранку, коли Кійонг молився, він відчув, як Бог говорить йому: «Просто йди!» Це повеління злякало його. Він почав шукати причини, щоб відмовитися: «У мене немає ніякого досвіду. Я не пастор. Мені вже майже сорок років. Я боюся, що мені не вдасться». «Але щоранку Божий заклик звучав так ясно, що заподіював мені біль», – розповідає Кійонг. Тому він почав благати: «Боже, якщо Ти справді хочеш, щоб я пішов, відкрий мені, що я повинен робити від початку і до кінця. Тоді я піду! » Кійонг вважав, що це була розумна молитва, але відповіді все не було. Він молився сім днів поспіль. На сьомий день після молитви він відкрив «Церковний компас», журнал Корейської уніонної конференції Церкви АСД. На першій сторінці він побачив цитату з книги «Нариси життя Еллен Уайт», яка шокувала його. Там було написано: «У Бога знайдуться працівники, готові ризикувати всім заради спасіння душ. Ті ж, хто не рушить з місця, доки з усією виразністю не побачить кожен крок на своєму шляху, не отримають у наш час благословенної можливості просувати істину Божу. Зараз нашій Церкві потрібні працівники, здатні йти вперед і в світлі, і в темряві. Їх не зупинить розчарування від нездійснених надій. Вони будуть продовжувати роботу з вірою, зі сльозами і терплячою надією, сіючи при всіх водах і довіряючи результати Господу. Бог закликає на служіння людей стійких, сповнених надії, віри і мужності, налаштованих здійснювати роботу до кінця» (с. 213). «Це була відповідь від Бога! – каже він. – Я не повинен був вимагати, щоб мені все стало зрозуміло від початку і до кінця. Я повинен був рухатися вперед!». Кійонг довірився Богові і організував першу за своє життя церкву. «Дивно, – говорить він. – Мені не потрібно було нічого робити. Коли Бог діє, відбуваються чудеса!». Кійонг Квон заснував три церкви адвентистів у Південній Кореї. Частина приношень Тринадцятої суботи допоможе організувати першу Адвентистську церкву в Седжоні, Південна Корея. Читайте продовження історії про Кійонга наступного тижня.

99

Урок

11

8-14 вересня

АРЕШТ У ЄРУСАЛИМІ Біблійні тексти для дослідження: Дії 21; Римл. 2:28, 29; Гал. 5:6; Дії 22; 23:1-30; Матв.

22:23-32. Пам’ятний вірш: «А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, Павле. Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!» (Дії 23:11).

Н

езабаром після першої місіонерської подорожі Павла стало ясно, що в Церкві з’явилася принципова розбіжність із питання приєднання язичників до віри (Дії 15:1-5). Можливо, передчуваючи загострення конфлікту, Павло задумав план зі зміцнення в Церкві єдності. Оскільки на нараді його просили «пам’ятати про вбогих» (Гал. 2:10), апостол вирішив запропонувати язичницьким громадам надати фінансову допомогу братам у Юдеї та провести так зване «збирання пожертвувань для святих» (1 Кор. 16:1). Можливо, апостол сподівався, що така ініціатива допоможе прокласти мости між згаданими двома групами християн. Це пояснює його рішучість відвідати Єрусалим під кінець третьої подорожі, незважаючи на небезпеку. З одного боку, Павло відчував щиру любов до своїх братів-юдеїв

100

Неділя, 9 вересня

ПОРАДА ЄРУСАЛИМСЬКИХ КЕРІВНИКІВ Коли Павло прибув до Єрусалима, його радо прийняли віруючі з оточення Мнасона, у котрого апостол зміг зупинитися (Дії 21:16, 17). Уривок Дії 21:18-22 повідомляє, що Яків та єрусалимські пресвітери висловили свою стурбованість щодо репутації Павла серед місцевих юдеїв-християн – ревнителів Мойсеєвого закону. Їм повідомили, що апостол навчає новонавернених юдеїв, які живуть серед язичників, усупереч законові Мойсея «не обрізати дітей і не дотримуватися звичаїв» (Дії 21:21). Але насправді було не так. Павло фактично навчав, що як обрізання, так і необрізання не мають жодного значення для спасіння, оскільки і юдеї, і язичники спасаються однаковим чином – через віру в Ісуса (Римл. 2:28, 29; Гал. 5:6; Колос.

3:11). Таку позицію аж ніяк не можна було вважати підбурюванням юдеїв до нехтування Законом та його вимогами. Безумовно, послух – це не синонім законництва, хоч і може бути витлумачений у такий спосіб. Прочитайте Дії 21:23-26. Яким чином Павло мав довести, що він залишається правовірним юдеєм? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Павлові порадили виявити релігійну коректність. Він мав розвіяти поширені чутки про нього, повівшись як справжній юдей: узяти на себе витрати за виконання обітниці посвячення деякими юдейськими братами. Ця обітниця являла 101

11 Урок

(Римл. 9:1-5), а з другого – бажав об’єднати Церкву (Гал.

3:28; 5:6). Оскільки як юдеї, так і язичники спасалися через віру, а не ділами Закону (Римл. 3:28-30), будь-яка соціальна відчуженість між ними внаслідок різного ставлення до церемоніальних вимог закону суперечила всеосяжному характеру Євангелія (Ефес. 2:11-22). Протягом тижня ми досліджуватимемо служіння Павла на новому етапі його життя й діяльності.

11 Урок

собою особливий акт благочестя, за допомогою якого юдей посвячував себе Богові. «Павло розумів: доки керівники церкви в Єрусалимі будуть виношувати свою упередженість проти нього, вони постійно протидіятимуть його впливові. Він також усвідомлював: якщо шляхом розумних поступок зможе придбати їх для істини, то усуне велику перешкоду на шляху проповіді Євангелія в інших місцях. Однак апостол не був уповноважений Богом іти на такі поступки, котрих вони вимагали. Коли ми думаємо про велике бажання Павла бути в згоді зі своїми братами, про його піклування щодо слабких у вірі, про його пошану до апостолів, котрі були з Христом, та Якова, брата Господнього, про його намір стати всім для всіх, не жертвуючи при цьому принципами, – коли ми думаємо про все це, нам не здається таким дивним, що він був змушений відхилитися від того твердого, рішучого курсу, котрого завжди дотримувався. Однак його спроби примирення не досягли бажаної мети, натомість тільки прискорили кризу та його провіщені страждання і призвели до розлуки з братами. Через це Церква втратила одного з найміцніших стовпів...» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 405). Як ми можемо бути обачними, щоб не наразити на небезпеку ані себе, ані Божу справу? Понеділок, 10 вересня

ЗАКОЛОТ У ХРАМІ Прийнявши пропозицію церковних керівників, Павло мав пройти через семиденний обряд очищення, щоб допомогти чотирьом чоловікам завершити обітницю (див. Чис. 19:1113). За юдейськими правилами будь-яка людина, що прибула з язичницьких земель, вважалася нечистою, тому не могла увійти до храму. Через це Павло мав спочатку очиститися сам і лише після цього піти до храмових священиків та повідомити їх про свою участь у ритуалі очищення, пов’язаному з посвяченням (Дії 21:26). Прочитайте уривок Дії 21:27-36. Що сталося з Павлом після завершення семиденного періоду очищення?

102

Зчинився заколот, викликаний тими, хто підбурював натовп проти Павла, звинувачуючи його в замаху на найсвятіші символи юдейської релігії. Тепер йому інкримінували опоганення храму. Оскільки один із супутників Павла, Трохим, був ефеським християнином з язичників (Дії 21:29), противники заявили, що апостол увів його до внутрішнього двору храму, де могли перебувати тільки юдеї. Якби це було доведено, Павло виявився б винним у найсерйознішому злочині. Уздовж стіни, що розділяла зовнішній і внутрішній двори храму, були розміщені знаки з написами грецькою й латинською мовами, які під загрозою смертної кари забороняли необрізаним язичникам заходити всередину. «Згідно з юдейським законом, появу необрізаного чоловіка на внутрішніх дворах священної споруди вважали злочином, який карали смертю. Оскільки Павла бачили в місті в товаристві Трохима-ефесянина, було висловлено припущення, що він увів його до храму. Апостол не робив цього і не порушив закон, увійшовши до храму, адже сам був євреєм. Хоч звинувачення було фальшивим, однак воно розлютило людей. Крик було підхоплено, і він рознісся по всіх дворах храму. Натовп ошаленів» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 407). Коли звістка про бунт дійшла до римської фортеці, римський тисяцький Клавдій Лисій (Дії 21:31, 32; 23:26) прийшов зі своїми воїнами і забрав Павла, запобігши можливому самосуду. Апостол як об’єкт нападу був узятий під варту і закутий у ланцюги, доки тисяцький з’ясовував усі подробиці події. Під шалений крик натовпу він наказав відвести апостола до казарми. Цей бунт спричинили неправдиві чутки. Чому ми повинні бути обережними, коли чуємо такі чутки? Вівторок, 11 вересня

ПЕРЕД НАТОВПОМ В уривку Дії 21:37-40 ми читаємо про те, як розвивалися події. Оскільки Павла привели до римської фортеці на допит, 103

11 Урок

___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

11 Урок

він попросив у тисяцького дозволу звернутися до народу, який несамовито вимагав смерті арештованого. Апостол звернувся до тисяцького грецькою мовою, і той подумав, що Павло міг бути юдеєм з Єгипту, котрий за три роки до цього підняв у Єрусалимі повстання проти римської окупації. Повстання придушили римські війська; багатьох заколотників або вбили, або ув’язнили, а сам єгиптянин утік. Павло заперечив: він не з Єгипту, а з Тарса, і йому дозволили говорити. У своїй промові апостол не дав докладної відповіді на висунуті проти нього звинувачення (Дії 21:28), а розповів історію власного навернення, звернувши особливу увагу на свою відданість юдаїзму та на гоніння, яким піддавав віруючих в Ісуса. Павло отримав безліч об’явлень від Господа й підкорився їм. Саме цим можна пояснити кардинальну зміну в його житті і його проповідь язичникам. Апостол не розпочав богословську суперечку, натомість поділився з людьми своїм особистим досвідом і пояснив причину своєї поведінки. Прочитайте уривок Дії 22:22-29. Як натовп відреагував на заяву Павла, що він апостол язичників? ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Рішення дозволити Павлові говорити ні до чого доброго не привело. Згадавши про свій обов’язок щодо язичників, Павло тільки підтвердив висунуті проти нього звинувачення (Дії 21:28), і натовп знову розлютився. Римський тисяцький міг чогось не зрозуміти зі сказаного Павлом, тому вирішив допитати його, піддавши бичуванню. Бувши чистокровним євреєм (Филп. 3:5), Павло мав також римське громадянство, згадка про яке змусила тисяцького відступити. Павла не мали права піддавати тортурам, оскільки він був римським громадянином. Прочитайте промову Павла в Дії 22:1-21. Про що свідчить факт, що, захищаючи себе, Павло водночас проповідував своїм братам-юдеям? Навіщо він розповів історію свого навернення? Чому історії навернення мають велику силу?

104

ПЕРЕД СИНЕДРІОНОМ Коли римський тисяцький усвідомив, що Павло не представляє жодної загрози для Риму, а конфлікт пов’язаний із внутрішніми суперечностями юдеїв, він передав цю справу синедріонові (Дії 22:30; 23:29). Прочитайте Дії 23:1-5. З чого Павло почав свою захисну промову перед синедріоном? ___________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Під час вступної заяви Павла первосвященик наказав своїм прислужникам бити апостола по устах, можливо, тому, що згадка в’язнем Бога була сприйнята як блюзнірство. Називаючи первосвященика стіною побіленою (Дії 23:3), Павло міг вторити Ісусові, Котрий засуджував фарисеїв за лицемірство (Матв. 23:27). Однак Павло не знав, що звертається до первосвященика, тому з властивою йому ввічливістю сказав: «Не знав я, брати, що це первосвященик» (Дії 23:5). Прочитайте Дії 23:6-10. У чому полягав мудрий хід Павла під час судового розгляду? _______________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

До складу синедріону входили садукеї та фарисеї, котрі мали різні погляди з багатьох питань, зокрема з питань віровчення. Садукеї, наприклад, чий біблійний канон містив лише перші п’ять книг Мойсея (П’ятикнижжя), не вірили у воскресіння мертвих (див. Матв. 22:23-32). Однак було б помилково вважати заяву Павла в Дії 23:6 винятково хитрим прийомом з метою посіяти в синедріоні розбрат. Оскільки зустріч апостола з воскреслим Христом дорогою до Дамаска стала основою його навернення й апостольського служіння, Павлові фактично ставили в провину його віру у воскресіння (Дії 4:20, 21; 26:6-8). Без цієї віри він ніколи не став би тим, ким став, якщо врахувати його минуле як гонителя християн. Якщо Ісус не воскрес із 105

11 Урок

Середа, 12 вересня

11 Урок

мертвих, тоді служіння Павла не мало жодного сенсу, і він цілком усвідомлював це (див. 1 Кор. 15:14-17). Тієї ночі, під час перебування Павла у фортеці, Господь з’явився йому зі словами підбадьорення: «Кріпися, Павле. Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!» (Дії 23:11). З урахуванням обставин така обітниця могла бути особливо значущою для Павла. Мала виконатися його заповітна мрія проповідувати в Римі (див. Дії 19:21; Римл. 1:13-15; 15:22-29). Четвер, 13 вересня

ПЕРЕЇЗД ДО КЕСАРІЇ Незадоволені тим, що їм не вдалося позбутися Павла законними методами, зловмисники вирішили влаштувати засідку й убити його. Прочитайте Дії 23:12-17. У чому полягав задум юдеїв? Яким чином вдалося запобігти його виконанню? Що ця ситуація повідомляє нам про те, наскільки несамовитими можуть бути люди, керуючись фальшивими релігійними мотивами? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Факт, що майже сорок юдеїв змовилося проти Павла й поклялося, свідчить, наскільки апостола ненавиділи в Єрусалимі. І хоч Лука не повідомляє, ким були ці мужі, очевидно, що вони дотримувалися екстремістських поглядів, бажаючи за будь-яку ціну захистити юдейську віру від уявних зрадників і ворогів. Такий різновид релігійного фанатизму поряд з революційними й націоналістичними настроями був типовим явищем у Юдеї та сусідніх регіонах у першому столітті. Однак, за Божим провидінням, вістка про змову дійшла до племінника Павла. На жаль, нам мало що відомо про родину апостола, але на підставі відомої нам інформації можна дійти висновку, що він та його сестра виросли в Єрусалимі (Дії 22:3), де вона вийшла заміж і народила принаймні одного сина. Зменшувальна форма неаніскос (Дії 23:18-22) та уточнення, 106

Прочитайте уривок Дії 23:26-30. Як тисяцький Лисій охарактеризував Павла в супровідному листі до намісника Фелікса? __________________________________________________ ___________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

У листі до Фелікса ситуація була описана чесно. Крім того, у ньому згадується, як Павлові допомогло його римське громадянство. Римський закон забезпечував повний захист своїх громадян, котрі мали право, наприклад, на судовий розгляд, у ході якого могли захищатися (Дії 25:16), а також право звернутися до імператора в разі несправедливого суду (Дії 25:10, 11). Незважаючи на свою репутацію, Фелікс повівся з Павлом відповідно до закону. Після попереднього допиту він звелів тримати апостола під вартою до прибуття обвинувачів. Поміркуйте про Боже провидіння в житті Павла. Як часто ви покірно визнавали Боже провидіння у вашому житті, незважаючи на всі випробування і страждання? П’ятниця, 14 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «З цієї нагоди Павло та його супутники офіційно передали керівникам Єрусалимської церкви пожертвування, зібрані церквами з язичників на підтримку їхніх бідних братів-євреїв... Ці добровільні пожертви свідчили про відданість язичників Божій справі, організованій у світі, і мали би бути прийняті всіма з подякою. Однак Павлові та його супутникам було ясно, що навіть серед тих, перед ким вони зараз стояли, були люди, неспроможні оцінити дух братерської любові, яка спонукала до збору цих дарів» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 399, 400). «Якби керівники церкви повністю позбулися почуття неприязні до апостола та прийняли його як мужа, особливим чином покликаного Богом нести Євангеліє язичникам, 107

11 Урок

що його взяли «за руку» (Дії 23:19), свідчать, що племінник Павла був ще підлітком. Однак це не завадило хлопчикові знайти апостола у фортеці і про все йому розповісти.

11 Урок

Господь зберіг би його для них. Бог не постановляв, аби служіння Павла закінчилося так скоро, проте Він не зробив чуда, щоб змінити хід подій, викликаних позицією керівників Церкви в Єрусалимі. І сьогодні цей дух спричиняє такі самі результати. Неспроможність правильно оцінити й використати дар Божественної благодаті позбавив Церкву багатьох благословень. Як часто Господь міг би продовжити працю того чи іншого вірного служителя, якби його труди були гідно оцінені! Якщо ж віруючі дозволяють ворогові душ зіпсувати їхній розум, унаслідок чого вони починають неправильно представляти й тлумачити слова і вчинки Христового слуги; якщо вони дозволяють собі ставати на його шляху та перешкоджати його праці, Господь часом забирає від них послане раніше благословення... І тільки коли їхні руки будуть складені на бездиханних грудях, коли замовкне їхній підбадьорливий і застережливий голос, тоді вперті отямляться й усвідомлять, які благословення вони відкинули. Смерть Божих слуг завершить те, чого вони не змогли зробити за життя» (там само, с. 417, 418). Питання для обговорення:

1. Вирушивши до Єрусалима, де йому не будуть раді, Павло поставив інтереси Церкви вище за власні. Якою мірою ми повинні наслідувати його приклад?

2. Чого нас може навчити історія поступки, на яку пішов Павло в Єрусалимі? Як ми можемо дотримуватися релігійної коректності, не переступаючи її меж?

3. Єдність Церкви завжди відіграє важливу роль. Як ми можемо навчитися працювати разом, подібно до органів одного тіла, навіть якщо маємо різні погляди?

108

Місіонерська історія

МОЛИТВА ПРО СТО ХРЕЩЕНЬ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

К

оли Кійонг Квон організував свою першу церкву в Південній Кореї, у ній налічувалося 20 членів церкви. Ці двадцять осіб пішли за ним з його колишньої церкви, але Кійонг прагнув, щоб створена ним церква поповнилася новими людьми. На першому суботньому богослужінні з’явився юнак. Це був його перший візит до церкви.

– Чому ти прийшов у цю нечисленну церкву? – запитав Кійонг.

– Мені не щастить у житті, – відповів гість. – Але мені сказали, що, якщо я почну ходити до нової церкви, це принесе мені успіх! Кійонг запропонував юнакові пройти біблійні курси. Той погодився і після закінчення курсів уклав заповіт з Богом. Але Кійонг прагнув до того, щоб чисельність церкви зростала. Одного разу він молився з ранку до вечора: «Господи, будь ласка, пошли нових людей, щоб церква наповнилася ними!» Наступного дня сусідка зупинила Кійонга. «Учора я відчула сильне бажання піти до церкви. Будь ласка, візьми мене у свою церкву!» – попросила вона. Наступного дня Кійонг почув телефонний дзвінок. «Моя сестра-адвентистка десять років умовляє мене піти до церкви, – сказав жіночий голос. – Я жодного разу туди не ходила, але зараз хочу піти!». Кійонг вивчав Біблію з цими жінками, і обидві прийняли хрещення. Упродовж першого року до церкви приєдналося понад сорок осіб. Ще через рік, коли уклала заповіт з Господом 98-а за рахунком людина, Кійонг молився про сто хрещень. Він згадав про жінку, яку не бачив три роки. Він дізнався, що вона викладає в дитячій школі мистецтв, і відвідав її з квітами. «Ви повинні стати сотою людиною, що уклала заповіт з Господом у моїй церкві!» – сказав він їй. Жінка погодилася, і Кійонг домовився з нею, що, починаючи з наступного вечора, буде проводити у неї вдома біблійні курси. «Подбайте, щоб ваш чоловік теж був удома!» – додав він. Після того як Кійонг пішов, жінка зателефонувала чоловікові і сказала: «Пастор Квон прийде до нас завтра вивчати Біблію». Її чоловік, переконаний буддист і бізнесмен, незадовго до цього вирішив вивчати англійську мову і купив кілька книг англійською мовою, зокрема й Біблію. Він намагався читати Біблію у своєму офісі, але йому було важко. Тому він почав молитися: «Боже, якщо Ти є, пошли мені людину, яка роз’яснить мені написане в Біблії». У цей самий момент зателефонувала його дружина і сказала: «Пастор Квон прийде до нас завтра вивчати Біблію». «Чоловік був украй здивований», – розповідає Кійонг. Наступного дня Кійонг прийшов в оселю до подружжя і їхніх дорослих дітей, які чекали на вивчення Біблії. Унаслідок цього вся сім’я прийняла хрещення. Кійонг Квон заснував три церкви в Південній Кореї. Частина приношень Тринадцятої суботи допоможе організувати першу Адвентистську церкву в місті Седжон, Південна Корея. Читайте продовження історії про Кійонга наступного тижня.

109

Урок

12

15-21 вересня

ТЮРЕМНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ В КЕСАРІЇ Біблійні тексти для дослідження: Дії 24-26; 1 Кор. 1:23. Пам’ятний вірш: «Благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, що сьогодні мене чують, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів» (Дії 26:29).

П

рибуття Павла до Кесарії започаткувало його дворічне тюремне ув’язнення в цьому місті (Дії 24:27), а точніше, в Іродовому преторію (Дії 23:35) – офіційній резиденції римського правителя. Протягом цих років відбулося кілька слухань, де апостол Павло постав перед двома римськими правителями (Феліксом і Фестом) та царем (Агрипою II), таким чином продовжуючи здійснювати доручене Богом служіння (Дії 9:15). На кожному засіданні Павло заявляв про свою невинність, що було підтверджене відсутністю доказів та свідків. Насправді вся ця розповідь показує, що Павло не зробив нічого, що заслуговувало б арешту; його можна було б звільнити, якби він не вимагав суду в кесаря (Дії 26:32). Однак ці слухання 110

Неділя, 16 вересня

ПЕРЕД ФЕЛІКСОМ Через п’ять днів після переведення Павла до Кесарії група високопоставлених керівників – первосвященик, кілька членів синедріону та професійний юрист (в українському перекладі промовець*) Тертил – прибула з Єрусалима й офіційно виклала перед Феліксом свою справу проти апостола (Дії 24:1-9). Це єдине слухання справи, про яке йдеться в книзі Дії апостолів, у якому обвинувачі вдалися до послуг юриста. Щоб здобути прихильність правителя, Тертил у своєму зверненні обрав цікаву стратегію. Твердження, що за часів правління Фелікса юдеї насолоджувалися тривалим періодом миру, абсолютно не відповідало дійсності. Жоден інший правитель не був настільки жорстоким, як Фелікс, а його репресивні заходи викликали вороже ставлення юдеїв до римського правління. Майстерно маніпулюючи схильністю правителя до силового вирішення проблем, Тертил постарався переконати його в тому, що досягнути політичної стабільності в даному разі можливо, лише застосовуючи найжорстокіші репресії. Потім він висунув три конкретних звинувачення проти апостола Павла: 1) Павло – відомий заколотник, неодноразово викликав заворушення серед юдеїв по всій імперії (Дії 24: 5); 2) він представник назорейської єресі (Дії 24:5), тобто християнства – деструктивного руху; 3) апостол намагався збезчестити Єрусалимський храм (Дії 24:6). *Реторос (грец.) – людина, яка володіє даром красномовства, виступає в суді, уповноважена, юрист, знайомий з юдейським і римським законами (прим. експерта).

111

12 Урок

дали апостолові можливість свідчити про Ісуса й велику надію, яка міститься в обітниці про воскресіння. Проте для Павла це були тривожні роки виснажливого ув’язнення. Єрусалимська церква, схоже, не надала йому в цей період жодної підтримки, а її керівники «знову почали плекати колишні упередження щодо праці Павла та його помічників» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 403).

12 Урок

Прочитайте Дії 24:10-19. Що відповів Павло на кожне звинувачення? ___________________________________________

Павло вказав на два моменти, які ускладнювали старання обвинувачів: 1) відсутність свідків-юдеїв з Азії (Дії 24:18, 19), через що судовий розгляд можна вважати недійсним; 2) факт, що присутні тут юдеї могли судити про Павла винятково на підставі слухання в синедріоні, яке відбулося минулого тижня (Дії 24:20), тому могли звинуватити його хіба що у вірі у воскресіння мертвих (Дії 23:6). Фелікс відразу усвідомив вагомість доказів Павла. Цьому сприяло й те, що правитель був знайомий з християнською вірою, імовірно, завдяки своїй дружині-юдейці Друзилі. Він вирішив відкласти слухання до прибуття тисяцького Лисія (Дії 24:22). Реакція Фелікса (Дії 24:24-27) багато в чому відкриває його меркантильний характер: він зволікав із прийняттям рішення, сподіваючись отримати хабаря. З такою людиною, як Фелікс, Павло мав мало шансів на справедливий судовий розгляд. Прочитайте Дії 24:16. Павло сказав, що прагне завжди мати «незаплямовану совість перед Богом і людьми». Що це означає? Що нам слід змінити у своєму житті, аби ми могли сказати те ж саме? Понеділок, 17 вересня

ПЕРЕД ФЕСТОМ Через два роки, протягом яких Фелікс утримував Павла у в’язниці, бажаючи зробити приємність юдеям, Порцій Фест змінив Фелікса на посаді правителя (Дії 24:27). Його правління тривало з 60 по 62 р. н. е. Прочитайте Дії 25:1-5. Як цей уривок показує, що проповідь істини може викликати ненависть у тих, хто не бажає вірити в істину? ____________________________________

Юдейські лідери вже не вимагали від нового правителя суду над Павлом, очевидно, через невдалі попередні спроби переконати Фелікса у винності Павла. Імовірно, це був перший візит Феста до Єрусалима, і юдеї вирішили змінити тактику – вони просили правителя передати Павла їм, щоб в’язень постав перед синедріоном згідно з юдейським законом.

112

Прочитайте Дії 25:9-12. Як відреагував Павло, усвідомивши, що Фест може використовувати його в політичних цілях? ____________________________________________________________

Зрештою, Фест як політик мало чим відрізнявся від Фелікса (Дії 24:27). Не бажаючи втрачати підтримку юдеїв на самому початку свого правління, Фест схилявся до того, щоб задовольнити їхнє прохання – відправити апостола до Єрусалима на суд синедріону. Але таке рішення було неприйнятним для Павла. Тому на підставі своїх прав римського громадянина він наполягав на тому, щоб його судив римський трибунал. Не знайшовши іншого виходу зі складної ситуації, апостол вирішив звернутися до вищої інстанції римського правосуддя – імператора. Вівторок, 18 вересня

ПЕРЕД АГРИПОЮ Фест вирішив задовольнити прохання Павла й відправити його до Рима (Дії 25:12). Тим часом правитель скористався візитом Ірода Агрипи II, щоб отримати його пораду в справі Павла, зокрема щодо інформації, яку йому слід надати імператору в офіційному повідомленні. Фест ще недостатньо добре знав юдейські справи й звичаї, і Агрипа міг суттєво допомогти в цьому (Дії 26: 2, 3). Прочитайте уривок Дії 25:13-22. Що Фест розповів Агрипі про Павла та як цар відреагував на це? __________________ ____________________________________________________________ 113

12 Урок

Але за цим проханням був прихований справжній намір юдеїв – убити Павла. Фест висловив готовність повернутися до слухання справи, однак призначив слухання не в Єрусалимі, а в Кесарії. Це означало, що Павла судитимуть за римським законом. Повернувшись до Кесарії, Фест відразу скликав трибунал, і противники Павла висунули проти нього звинувачення (Дії 25:7). Цього разу Лука не повторює звинувачень, проте відповідь Павла (Дії 25:8) дає зрозуміти, що теперішні звинувачення мало чим відрізнялися від висунутих два роки тому. Апостолові інкримінували підбурювання до заворушень, які загрожували цілісності імперії.

12 Урок

Агрипа II, останній правитель з династії Іродіадів, прибув до Кесарії зі своєю сестрою Вернікою, аби привітати нового правителя. Описуючи справу Павла, Фест висловив здивування, що висунуті проти апостола звинувачення не пов’язані з жодним важким злочином політичного або кримінального характеру. Звинувачення стосувалися юдейської релігії, зокрема ставлення до «Якогось померлого Ісуса, про Якого Павло запевняв, що Він живий» (Дії 25:19). Апостол раніше заявляв перед синедріоном, що судимий за віру у воскресіння Ісуса, і тепер Фест ясно дав зрозуміти, що справжня проблема полягає саме в цьому. Прочитайте Дії 25:23-27. Як Лука описує урочистий захід, на якому Павло постав перед Агрипою? _________________ ____________________________________________________________

«І ось Павло, усе ще з кайданами на руках, постав перед зібраними. Який разючий контраст! Агрипа та Верніка володіли владою і становищем, тому користувалися прихильністю світу. Проте вони не володіли тими рисами характеру, котрі цінує Бог. Вони порушували Його Закон, мали розбещене серце та провадили розпусне життя. Їхня поведінка була огидною в очах Неба» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 434). Чого ця історія навчає нас? Чому зовнішні прояви, які можуть тішити людське око, часто бувають оманливими, приховуючи зовсім іншу реальність? Чи відповідає наш зовнішній вигляд внутрішньому змісту? Середа, 19 вересня

ЗАХИСТ ПАВЛА Коли знатні гості зайняли свої місця поруч із правителем, привели в’язня, щоб він виступив на свій захист. Ця промова була розрахована більше на Агрипу, оскільки Фест уже чув її раніше (Дії 25:8-11). Прочитайте Дії 26:1-23. Про що говорив Павло у своїй промові перед Агрипою? ________________________________ ____________________________________________________________

Промова Павла – це автобіографічна розповідь про його життя до та після навернення. За змістом вона нагадує його звернення до натовпу в Єрусалимі (Дії 22:1-21).

114

Прочитайте Дії 26:18. Згідно з текстом, що відбувається з тими, хто здобув спасіння в Христі? Яким був ваш особистий досвід у цьому питанні? Четвер, 20 вересня

ПАВЛО ПЕРЕД КЕРІВНИКАМИ Хоч Павло звертався до Агрипи, першим відреагував Фест (Дії 26:24). Фест не мав би жодних заперечень, якби Павло говорив про безсмертя душі. Стародавні греки й рим115

12 Урок

Спочатку апостол спробував заручитися підтримкою Агрипи. Він висловив подяку за надану можливість викладати свою справу перед можновладцем, тим більше що Агрипа добре знав постанови і звичаї юдейської релігії. З цієї причини Агрипа міг надати неоціненну допомогу римському правителеві в розумінні того, що висунуті проти Павла звинувачення абсолютно безпідставні й неправдиві. Цю промову можна розділити на три частини. У першій (Дії 26:4-11) Павло описує своє колишнє фарисейське благочестя, яким славився серед сучасників у Єрусалимі. Як фарисей, він вірив у воскресіння мертвих, яке має велике значення для виконання сподівань Ізраїлю. Тому юдеї виявляють непослідовність, опираючись новому вченню, оскільки в ньому немає нічого, що, по суті, не було б юдейським. Але Павло добре розумів їхнє ставлення, оскільки сам колись вважав воскресіння Ісуса настільки неймовірним явищем, що навіть переслідував тих, хто вірив у нього. У другій частині промови (Дії 26:12-18) Павло повідомляє про зміну своїх поглядів після зустрічі з Ісусом дорогою до Дамаска та покликання сповіщати Євангеліє язичникам. На закінчення апостол наголосив: зустріч з Господом справила на нього такий вплив (Дії 26: 19-23), що він підкорився небесному покликанню і прийняв заклик благовістити. Саме з цієї причини він постав перед судом. Справжньою причиною арешту Павла було не порушення юдейського закону або опоганення храму, а проголошувана ним вістка. Це звістка про смерть і воскресіння Ісуса-Месії, яка повністю узгоджувалася зі Святим Письмом та дозволяла віруючим язичникам отримувати спасіння нарівні з віруючими юдеями.

12 Урок

ляни вважали, що такі поняття, як безсмертя і воскресіння, погано поєднуються між собою. Тому вони приймали перше і відкидали друге. Саме через це Павло писав, що язичники вважали Євангеліє безумством (1 Кор. 1:23). Апостол у коректній формі довів істинність своїх ідей та звернувся до Агрипи – юдея, здатного не тільки зрозуміти його, а й підтвердити, що сказане ним узгоджується з вісткою юдейських пророків (Дії 26:25, 26). Прочитайте Дії 26:27, 28. Як відповів цар на запитання Павла? ___________________________________________________

Запитання Павла поставило Агрипу в скрутне становище. Як юдей, він не міг сумніватися у Священному Писанні; але, з іншого боку, якщо погодиться з Павлом, то буде змушений прийняти Ісуса як Месію. Агрипа знайшов спосіб ухилитися від відповіді: «Ще трохи і мене переконаєш стати християнином!» (Дії 26:28). Зауваження Павла свідчить про його величезну відданість Євангелію: «Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, що сьогодні мене чують, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів» (Дії 26:29). Останні слова апостола на суді – це не благання про фізичну свободу, якою володіли його слухачі. Навпаки, Павло бажав, щоб вони були подібні до нього в усьому, за винятком кайданів на його руках. Місіонерське завзяття Павла значно перевершувало його занепокоєння щодо власної безпеки. Прочитайте Дії 26:30-32. Яким чином Агрипа висловив свою впевненість у невинності Павла? ___________________ ____________________________________________________________

Фесту була необхідна допомога Агрипи тільки в написанні офіційного повідомлення (Дії 25:25-27). Вимога Павла про суд кесаря формально була задоволена (Дії 25:12). В’язень більше не перебував під юрисдикцією правителя. Прочитайте Дії 26:24-28. До якого авторитету зрештою звернувся Павло? На що ми повинні завжди покладатися в питаннях віри? П’ятниця, 21 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Чи звернувся розум Агрипи при цих словах до минулого своєї родини, до безплідних зусиль, ужитим його предками 116

Питання для обговорення:

1. Обговоріть у класі рішення Павла вимагати суду кесаря. Чи було це рішення правильним (пор. Дії 25:25; 26:31, 32)? У яких випадках слід захищати себе законними способами, а коли – цілком покластися на Бога?

2. Поміркуйте над словами Павла: «Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню» (Дії 26:19). Що це говорить нам про Павла? Наскільки ми як християни вірні нашому місіонерському покликанню (1 Петра 2:9, 10)?

3. Павло любив людей, а не кількісні показники. На останньому слуханні в Кесарії він зізнався, що щиро прагне, аби кожен із присутніх став таким же, як він, – спасенним Божою благодаттю (див. Дії 26:29). Апостол бажав Божого спасіння цим людям більше, ніж свободи і справедливості собі. Який урок ми можемо почерпнути з наведеного прикладу? Чим ми готові жертвувати заради поширення Євангелія?

4. Агрипа мав можливість почути вістку Євангелія безпосередньо з уст Павла, проте відкинув її. Як ми можемо виявляти обережність, щоб не втратити можливостей, які відкриваються перед нами? Іншими словами, як ми можемо залишатися духовно налаштованими в навколишніх реаліях?

117

12 Урок

проти Того, про Кого проповідував Павло? Чи подумав він про свого прадіда Ірода, про побиття невинних немовлят у Вифлеємі? Про свого двоюрідного діда Антипу й убивство Івана Хрестителя? Про свого батька, Агрипу I, і про мученицьку смерть апостола Якова? Чи бачив він у нещастях, які так скоро спіткали цих царів, свідчення Божого несхвалення та наслідки їхніх злочинів проти Його слуг? Чи нагадали йому пишність і помпезність тих днів про час, коли його батько, монарх, могутніший за нього самого, стояв у тому ж місті, одягнений у блискучі шати, а люди кричали, що він бог? Хіба він забув, як, перш ніж стихли ці вигуки захоплення, честолюбного царя спіткала швидка страшна кара? Щось із цього промайнуло в пам’яті Агрипи, але його марнославство тішила чудова картина, яка була перед ним, а гординя й зарозумілість витіснили всі благородні думки» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 6, с. 1066, 1067).

Місіонерська історія

З ДОМУ В ДІМ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

К

ійонг Квон, бізнесмен з Південної Кореї, вирішив, що йому та іншим членам Адвентистської церкви необхідно ходити з дому в дім і ділитися вісткою Євангелія, щоб організована ним церква наповнилася людьми. «Ходити з дому в дім – дуже важко! – говорить Кійонг. – Більшості людей удень немає вдома, а ті, хто є, як правило, не хочуть розмовляти. Але я наслідував пораду Еллен Уайт із книги “Християнське служіння”». Ця порада така: «Окрім роботи масового характеру, не менш важливим є євангельське служіння, що здійснюється з дому в дім. Деякі жителі великих міст належать до таких класів людей, яких неможливо досягти, проводячи лише публічні зустрічі. Ми повинні шукати таких людей подібно до того, як пастух шукає зниклих овець» (с. 113). Тому щочетверга Кійонг та інші адвентисти ходили з дому в дім. Вони не розносили релігійну літературу і не пропонували біблійних уроків. Замість цього вони запитували: «Як ми можемо допомогти вам і вашій родині?» Одного разу Кійонг обходив будинок за будинком, але на його дзвінки ніхто не відповідав. Але в одному з будинків двері відчинилися, і жінка, що вийшла на поріг, запросила: «Заходьте». Кійонг увійшов до будинку, здивований привітним прийомом.

– Ви мене знаєте? Чому ви дозволили мені увійти? – запитав він.

– Я знаю, що ви проповідуєте! – відповіла жінка.

– Але більшість людей не хоче мене слухати. Чому ви прийняли мене? – запитав пастор. Жінка розповіла, що минулої ночі їй приснився сон. Високий чоловік відчинив її вхідні двері і крикнув: «Виходьте! Покваптеся!»

– Коли ви натиснули на дверний дзвінок, я побачила вас на екрані домофону, і ви були високим. Тому я відчинила двері.

– Чи можу я чимось допомогти вам або вашій родині? – запитав Кійонг.

– Моя донька в депресії. Вона нікуди не виходить. Будь ласка, допоможіть їй! – попросила жінка, плачучи.

– Приведіть вашу доньку до вітальні! – попросив Кійонг.

– Думаю, не вдасться, моя донька відмовляється виходити зі своєї кімнати!

– Цього разу все буде інакше, – запевнив Кійонг. – Просто скажіть їй прийти. На подив, дівчина прийшла до вітальні. Кійонг молився і читав Біблію разом з нею. Він повернувся в наступний четвер і знову читав з нею Біблію. Дівчина почала відвідувати Адвентистську церкву і уклала заповіт з Богом. «Такі досвіди повторюються в моєму служінні постійно, – говорить Кійонг. – Це Господь робить Свою справу. Уся слава належить Йому!». Кійонг Квон заснував три церкви в Південній Кореї. Частина приношень Тринадцятої суботи допоможе організувати першу Адвентистську церкву в місті Седжон, Південна Корея. Читайте більше про Кійонга наступного тижня.

118

Урок

13

22-28 вересня

ПОДОРОЖ ДО РИМА Біблійні тексти для дослідження: Дії 27, 28; Римл. 1:18-20. Пам’ятний вірш: «Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем» (Дії 27:24).

П

авло давно бажав відвідати Рим, проте арешт у Єрусалимі зруйнував усі його плани. Поступившись умовлянням по-законницькому налаштованих лідерів Єрусалимської церкви, він врешті-решт провів у римському ув’язненні близько п’яти років, включаючи час морської подорожі до Італії. Це перекреслило його місіонерські плани. Незважаючи на уявну невдачу Павла, Сам Ісус обіцяв, що апостол буде свідчити про Нього в Римі (Дії 23:11). У цей похмурий час Господь не забув Свого слугу. Він захищав його від кровожерливого натовпу у внутрішньому дворі храму, стояв поруч із ним, коли його справу розглядали в синедріоні, був з ним у фортеці і тепер відкрився Своєму вірному свідкові у відповідь на його щиру молитву. Незабаром після звільнення з першого римського ув’язнення Павло був знову заарештований, але цього разу – аби 119

13 Урок

прийняти мученицьку смерть під час правління Нерона в 67 р. н. е. (див. 2 Тим. 4:6-8). Апостол досягнув своєї мети в Римі. Очікуючи у в’язниці судового розгляду перед імператором, Павло проповідував, незважаючи на кайдани (Ефес. 6:20; Филп. 1:13). Він приймав усіх, хто приходив до нього (Дії 28:30,31), зокрема й важливих персон з кесаревого дому (Филп. 4:22). Неділя, 23 вересня

МОРСЬКА ПОДОРОЖ ДО РИМА Після дворічного ув’язнення в Кесарії (Дії 24:27) Павла мали відправити до Рима. Оскільки при описі морської подорожі до Італії використано особовий займенник першої особи множини, а також наведено подробиці тривалого небезпечного шляху (Дії 27:1-28:16), ми можемо припустити, що Павла супроводжували Лука й Аристарх (Дії 27:2). Ще один важливий персонаж цієї історії – римський сотник Юлій, котрий був відповідальний за всіх в’язнів (Дії 27:1). Усі вони вирушили в дорогу наприкінці літа. Згаданий у тексті Дії 27:9 піст пов’язаний з Днем викуплення в другій половині жовтня. Від листопада до березня моряки переважно утримувалися від плавання Середземним морем через погані погодні умови. Однак у цьому випадку мандрівники зіткнулися з труднощами від самого початку і лише з великою затримкою досягли невеликої гавані Добра Пристань на острові Крит (Дії 27:8). Прочитайте Дії 27:9-12. Яку пораду дав Павло під час стоянки в Добрій Пристані? Як були сприйняті його слова? ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Команда не прислухалася до попередження Павла, вирішивши плисти на захід ще близько 60 км до Финіки, Критської пристані, де можна було безпечно перезимувати. На жаль, погода змінилася, здійнялася така сильна буря, що команді нічого не залишалося, як дозволити кораблеві дрейфувати 120

Прочитайте Дії 27:21-26. Яку роль у цьому епізоді відіграв Павло? ____________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Павло виголосив перед командою корабля та в’язнями пророчу вістку, яку щойно отримав від Бога. Не було причин впадати у відчай і втрачати надію. Хоч їм ще треба було пережити небезпеки, проте ніхто не загине. Чому Павло, вірний посвячений слуга Господа, мав пройти через такі випробування? Які уроки ми можемо засвоїти з пережитих ним досвідів? Понеділок, 24 вересня

КОРАБЕЛЬНА АВАРІЯ Павло запевнив усіх мандрівників – 276 осіб (Дії 27:37), що, незважаючи на майбутні труднощі, вони уникнуть людських жертв, тільки корабель зазнає катастрофи (Дії 27:22). Через 14 днів слова апостола справдилися. Буря ще гнала корабель по хвилях, але моряки почали припускати, що наближаються до берега, імовірно, почувши далекий гуркіт прибою (Дії 27:27). Шум прибою посилювався; побоюючись, щоб не наскочити на скелясті місця, моряки кинули з корми корабля чотири якорі, щоб зменшити швидкість, та очікували настання дня (Дії 27:28, 29). Прочитайте Дії 27:30-44. Чого ми можемо навчитися з цієї історії? ______________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

На початку подорожі сотник поводився з Павлом добре, проте раніше не мав підстав довіряти порадам Павла щодо 121

13 Урок

на південний захід, віддаляючись від землі. Незабаром вони почали викидати за борт вантаж і навіть деяке оснащення корабля, відчайдушно намагаючись полегшити судно. Ситуація була критичною. Унаслідок тривалої поганої видимості, зливи й лютої бурі мандрівники не могли визначити свого місця розташування і були сильно виснажені. Вони почали втрачати будь-яку надію на порятунок (Дії 27:20).

13 Урок

навігації. Через два тижні ситуація змінилася. Павло заслужив повагу сотника, оскільки пророцтво апостола про корабельну аварію тепер з точністю збувалося (Дії 27:21-26). Павло переконував мандрівників прийняти їжу, щоб у них вистачило сил доплисти до берега. Боже провидіння не звільняє нас від виконання звичайних обов’язків. «У всій цій історії спостерігається прекрасний баланс між Божим запевненням у безпеці людей та зусиллями, які вони повинні докласти» (David J. Williams, Acts, p. 438). З настанням ранку моряки побачили землю; це була затока з пласким берегом, куди вони вирішили пристати. Проте корабель не зміг пристати до берега – він сів на мілину і зруйнувався під ударами хвиль. Воїни вирішили вбити всіх в’язнів, щоб ніхто не зміг втекти. Однак сотник, бажаючи врятувати Павла, не дозволив їм здійснити цей задум. Зрештою, як Бог і обіцяв, ніхто не загинув. Завдяки силі свідчення Павла та його характеру сотник, бажаючи зберегти йому життя, не дозволив воїнам убити в’язнів. Про що це говорить нам? Вівторок, 25 вересня

НА МАЛЬТІ Тільки діставшись берега, мандрівники дізналися, що це була Мальта – невеликий острів у центрі Середземного моря, на південь від Сицилії. За два тижні дрейфу корабля вони подолали відстань майже в 900 км, починаючи від Доброї Пристані на Криті. А тепер їм потрібно було провести три зимові місяці в очікуванні, перш ніж продовжити свою подорож (Дії 28:11). Прочитайте Дії 28:1-10. Що сталося з Павлом на острові Мальта? Як Бог діяв через нього? ________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Жителі Мальти були дуже доброзичливі й гостинні. Перше, що вони зробили для Павла та його супутників, які промокли й замерзли, – розпалили багаття, щоб потерпілі могли 122

Цікаво зазначити, що тубільці-язичники володіли певним розумінням Божественної справедливості. Звідки воно з’явилося? Див. Римл. 1:18-20. Середа, 26 вересня

ПАВЛО В РИМІ Провівши на Мальті три місяці, Павло та його супутники нарешті змогли продовжити свою подорож (Дії 28:11). Вони прибули до Путеола (Дії 28:13) – сучасне місто Поццуолі, розташоване на березі Неаполітанської затоки, – звідки попрямували до Рима пішки (Дії 28: 11-16). Вістка про наближення Павла швидко дійшла до Рима, тому група віруючих римлян вирушила назустріч апостолу, 123

13 Урок

зігрітися. Температура повітря в цей час року на Мальті не піднімається вище 10°С. Інцидент зі змією привернув увагу людей до Павла. Спочатку місцеві язичники розцінили укус змії як Божественну відплату. Вони подумали, що Павло – убивця, котрий уцілів у морі, однак не зумів сховатися від богів або, можливо, від богині Діке, яка уособлювала справедливість і відплату. А оскільки апостол не помер, його проголосили богом, як це було в Лістрі кілька років тому (Дії 14:8-18). Хоч на цьому опис епізоду закінчується, ми можемо з упевненістю припустити, що Павло скористався ситуацією, аби засвідчити про Бога, Якому служив. Публій, римський прокуратор Мальти або просто місцевий сановник, прихистив Павла та його супутників на три дні, доки вони не знайшли постійного місця перебування. Павло зцілив батька Публія, і це дало апостолу можливість здійснювати служіння зцілення серед жителів острова Мальти. У розповіді Луки ми не знаходимо жодної згадки про хоча б одного наверненого або про організовану Павлом громаду за час його перебування на Мальті. Це показує, що наша місія виходить за рамки хрещення і створення церков; вона також полягає в турботі про людей та їхні потреби. Це практичний аспект Євангелія (Дії 20:35; пор. Тита 3:14).

13 Урок

пройшовши кілька кілометрів на південь. Павло ніколи раніше не був у Римі, однак там у нього було багато друзів: соратники, навернені віруючі, родичі та багато інших (Римл.

16:3-16). Зустріч на Апієвій площі була дуже зворушливою, особливо з огляду на те, що сталося: корабельну аварію і факт, що тепер Павло – в’язень. Апостол подякував Богові за такий надзвичайний прояв любові й турботи з боку його улюблених друзів. Це дуже надихнуло його перед майбутнім судом кесаря. Фест, безперечно, написав у своєму офіційному повідомленні, що за римськими законами Павло не був винен у жодному тяжкому злочині (Дії 25:26, 27; 26:31, 32). Це пояснює, чому Павлові було дозволено орендувати приватне житло (Дії 28:30), а не перебувати у в’язниці або військовому таборі. Проте за римським законом він був постійно прикутий ланцюгами до воїна. Факт, що Павло сам себе утримував, дозволяє припустити, що він займався звичним ремеслом (Дії 18:3). Прочитайте Дії 28:17-22. Що насамперед зробив Павло після свого прибуття до Рима? ___________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Хоч Павло не міг піти до синагоги, синагога могла прийти до нього. Тому через три дні після прибуття, за своєю звичкою спочатку йти до юдеїв (Римл. 1:16), він скликав місцевих юдейських лідерів, щоб заявити про свою невинність. Також апостол пояснив, що його заарештували винятково за надію Ізраїлю (Дії 23:6; 24:15; 26:6-8). Його наміром було не стільки захистити себе, скільки створити довірчу атмосферу, яка дозволила б йому проповідувати Євангеліє й доводити, що воскресіння Ісуса стало виконанням споконвічної надії Ізраїлю. Здивовані тим, що не отримували жодної інформації про Павла з Єрусалима, юдеї вирішили вислухати його. Прочитайте Дії 28:22. Що цей текст повідомляє про вороже ставлення до віруючих, яке існує і сьогодні? Як ми можемо залишатися вірними, коли інші засуджують нашу віру?

124

ПЕРЕМОГА ЄВАНГЕЛІЯ Призначеного дня величезна кількість юдеїв прийшла до Павла, щоб послухати його проповідь Євангелія (Дії 28:23). Прочитайте Дії 28:24-31. З якою метою Павло процитував книгу Ісаї? _______________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________ ____________________________________________________________

Цитата з Ісаї 6:9, 10 свідчить, що відбувається, коли люди відмовляються приймати Божественну вістку. Деякі юдеї прийняли цю вістку, інші – ні, між ними точилися запеклі суперечки, й апостолу не залишалося нічого іншого, як знову звернутися до язичників (Дії 13:46, 47; 18:6). Павло був змушений чекати два роки, перш ніж постав перед імператором. Тим часом, незважаючи на своє становище в’язня, він міг безперешкодно проповідувати Євангеліє всім, хто приходив до нього. В останній сцені книги Дії апостолів зроблено акцент на перемозі Євангелія. Ані юдеї, ані римляни не могли зупинити поширення Доброї вістки. Ми не знаємо, чому Лука закінчує розповідь саме на цьому моменті, хоч є свідчення, що у зв’язку з відсутністю складу злочину Павла звільнили з ув’язнення, після чого він вирушив у наступну місіонерську подорож. Через деякий час його знову заарештували, відправили до Рима і там стратили (див. 2 Тим. 4:6-8). Можливо, Лука як письменник мав на меті показати, що Євангеліє, яке прозвучало в далекому Римі, досягло «краю землі» (Дії 1:8). «Терпіння й бадьорість Павла під час тривалого несправедливого ув’язнення, його мужність і віра були постійною проповіддю. Його дух, такий неподібний до духу світу, свідчив: у ньому перебуває неземна сила. Його приклад спонукав християн енергійніше захищати справу, від виконання котрої був усунутий Павло. Таким чином, кайдани апостола виявилися дуже дійовими, і коли здавалося, що він уже безсилий та не спроможний зробити багато, він зібрав 125

13 Урок

Четвер, 27 вересня

13 Урок

снопи для Христа в тих місцях, до яких практично не мав доступу» (Е. Уайт. Дії апостолів, с . 464). Проте, з погляду місії Церкви, можна сказати, що книга Дії апостолів, або історія поширення Євангелія, ще не закінчена. Саме на цьому етапі кожен з нас з’являється на сцені. Протягом століть було написано багато захопливих і зворушливих розділів, деякі з них – кров’ю Божих вірних свідків. Підійшла наша черга додати ще один розділ – сподіваємося, що останній – і разом з учнями завершити місію Ісуса (Матв. 24:14). П’ятниця, 28 вересня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Христос дав Церкві священне доручення. Кожний її член має бути каналом, через який Бог може передавати світові скарби Своєї благодаті, незбагненні Христові багатства. Спаситель нічого так не бажає, як помічників, котрі явили б світові Його Дух і характер. Світ нічого так не потребує, як любові Спасителя, відкритої в людях. Усе Небо чекає на чоловіків і жінок, через яких Бог може виявити силу християнства» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 600). «Бог давно чекає, коли дух служіння охопить усю Церкву, щоб кожний міг працювати для Нього згідно зі своїми здібностями. Якщо члени Божої Церкви будуть звершувати доручену Господом справу там, де в цьому є потреба, – на батьківщині чи за її межами, виконуючи євангельське доручення, тоді весь світ незабаром почує застереження і Господь Ісус повернеться на Землю в силі й великій славі» (там само, с. 111). Питання для обговорення:

1. Як Лука змальовує віру Павла в Бога під час його подорожі до Рима? Як його беззастережна віра впливала на інших?

2. Незважаючи на всі пережиті труднощі, Павло не похитнувся у вірі та не відмовився від своєї місії. Він продовжував 126

проповідувати в Римі, навіть маючи обмежену свободу. Що нам слід робити, коли приходить спокуса перестати проголошувати Євангеліє іншим людям?

3. Прочитайте Римл. 1:14, 15. Чому Павло відчував, що зобов’язаний проповідувати Євангеліє іншим? Чи відчуваємо ми цей обов’язок? Поміркуйте над таким твердженням: «Спасіння душ має стати справою всього життя кожного, хто вірить у Христа. Ми боржники перед світом за дану нам Богом благодать, за світло, яке осяяло нас, за явлені нам красу й силу істини» (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 53).

4. Прочитайте ще раз уривок із книги Ісаї, процитований Павлом. Чи стосується ця звістка нас? Якщо ми зробимо запеклими наші серця щодо істини або деяких її аспектів, котрі суперечать нашим бажанням, яка небезпека нам загрожує?

5. Уявіть себе на місці воїна, прикутого ланцюгами до Павла. Які риси він бачив у людині, до якої був прикутий?

127

Місіонерська історія

ЗДОРОВА ЦЕРКВА ДЛЯ БАГАТИХ Ендрю МакЧесні, Адвентистська місія

К

ійонг Квон, бізнесмен і організатор церков у Південній Кореї, вибрав багате передмістя Сеула для організації своєї другої церкви. Оскільки його перша церква, відкрита в сільській місцевості чотири роки тому, була переповнена, він поставив перед собою нову мету. «Коли Бог уперше покликав мене, я злякався, – зізнається Кійонг. – А побачивши силу Божу, я став сміливішим». Кійонг вважав, що бідним людям легше прийняти Бога, ніж заможним. Він міркував, як поділитися Євангелієм з тими, у кого все є, розумів, що багаті люди теж мають потребу в міцному здоров’ї. Тому він відкрив церкву «Новий старт» і вегетаріанський ресторан в офісній будівлі в передмісті Бунданга. Нова церква почала проводити семінари на теми здоров’я, кулінарні заняття й біблійні курси. Серед перших відвідувачів була жінка-фармацевт. Вона з цікавістю прослухала тижневий семінар про здоров’я. Слухачі семінару отримали запрошення відвідати біблійні курси з вивчення книг Даниїла та Об’явлення. Але на ці заняття жінка не прийшла. Кійонг з’ясував, що жінка брала тижневу відпустку, щоб відвідувати семінар про здоров’я. Але у неї не було вільного часу відвідувати біблійні курси. Тому Кійонг зробив аудіозаписи біблійних лекцій і надіслав їй. «Жінка була вражена тим, що почула, але не хотіла залишати свою церкву, члени якої дотримувалися неділі», – розповідає Кійонг. Але в міру того, як вона слухала біблійні уроки, її мислення змінювалося. Жінка серйозно задумалася про дотримання суботи і поклоніння в церкві «Новий старт». Поки вона роздумувала, у неї почалися сильні головні болі. Жінка турбувалася, що у неї може бути рак головного мозку, але лікарі не виявили його. Проте біль не вщухав. Її 24-річна дочка сказала: «Хочеш знати, чому у тебе головний біль? Ти знаєш істину, але не чиниш за нею. Я піду з тобою до церкви, члени якої дотримуються суботи». Наступної суботи жінка-фармацевт із донькою прийшли до церкви, і сьогодні вони – посвячені члени Адвентистської церкви. «Завдяки таким досвідам я знаю, що це Божа справа, – говорить Кійонг. – Жодні людські зусилля не зможуть змінити серце, якщо цього не зробить Господь». Кійонг Квон заснував три церкви в Південній Кореї. Частина приношень Тринадцятої суботи допоможе організувати першу Адвентистську церкву в місті Седжон, Південна Корея. Ïîñ³áíèê ç âèâ÷åííÿ Á³á볿 â Ñóáîòí³é øêîë³ III êâàðòàë 2018 ð.

Дії апостолів Уїлсон Пароскі Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà Â. Äæóëàé, ãîëîâíèé ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, ïåðåêëàä Í. Êà÷ìàð, áîãîñëîâñüêà åêñïåðòèçà ². Êîðåùóêà, êîðåêòîðè: Þ. Âàëü÷óê, ². Äæåðäæ, êîìï’þòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî, äèçàéíåð îáêëàäèíêè À. Àïòåð, â³äïîâ³äàëüíà çà äðóê Ò. Ãðèöþê Ïàï³ð ãàçåòíèé. Îôñåòíèé äðóê. ϳäïèñàíî äî äðóêó 4.04.2018 ð. Ãàðí³òóðà Îêòàâà. Íàêëàä 3000 ïðèì. Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, ì. Êè¿â, âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-À,

128