Роль Церкви в житті суспільства. Урок СШ № 3 (2016) by Христианская периодика

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі третій квартал 2016 року (липень, серпень, вересень 2016 року)

Гаспар Колон, Мей Еллен Колон

Роль Церкви в життi суспiльства Зміст Вступ ......................................................................................................................... 2 Урок 1. 25 червня – 1 липня. “Відновлення всього”...................................................... 4 Урок 2. 2 – 8 липня. Відновлення панування ............................................................. 13 Урок 3. 9 – 15 липня. Справедливість і милосердя в Старому Завіті. Частина 1......... 23 Урок 4. 16 – 22 липня. Справедливість і милосердя в Старому Завіті. Частина 2 ....... 32 Урок 5. 23 – 29 липня. Ісус у служінні суспільству ..................................................... 42 Урок 6. 30 липня – 5 серпня. Ісус спілкувався з людьми ............................................ 52 Урок 7. 6 – 12 серпня. Ісус бажав людям добра ........................................................ 61 Урок 8. 13 – 19 серпня. Ісус виявляв співчуття .......................................................... 70 Урок 9. 20 – 26 серпня. Ісус служив потребам людей ............................................... 80 Урок 10. 27 серпня – 2 вересня. Ісус завойовував довіру людей ............................... 89 Урок 11. 3 – 9 вересня. Ісус говорив людям: «Ідіть за Мною» .................................... 99 Урок 12. 10 – 16 вересня. Служіння міським жителям наприкінці часу ..................... 108 Урок 13. 17 – 23 вересня. Як ми повинні очікувати? ................................................ 118

Êèїâ

2016

Цілісне Євангеліє

астор підняв свою Біблію і показав громаді. Її сторінки рясніли різнокольоровими підкресленнями. У семінарії він та його товариші різнокольоровими олівцями підкреслили в цій Біблії всі уривки, де йдеться про справедливість, бідність, багатство і пригноблення. У Святому Письмі ці теми настільки важливі, що без них дуже багато ідей втрачає сенс. «Різнокольорова» Біблія пастора яскраво свідчить про те, що Бог вважає важливим. Що ця історія повідомляє нам, адвентистам сьомого дня? Дослідження показують: лише приблизно 30 % адвентистів сьомого дня залучені до роботи, пов’язаної із задоволенням потреб суспільства за межами Церкви. А що можна сказати про решту 70 %? Ісус закликає всю Свою Церкву останнього часу проголошувати «вічне Євангеліє» і жити згідно з ним (Об’явл. 14:6). Що являє собою «цілісне Євангеліє»? Судячи з опису місії та служіння Ісуса в уривку Луки 4:16-21, цілісне Євангеліє не обмежується проголошенням істини про спасіння через віру, хоч воно багато в чому визначає нашу діяльність. Ісус показує нам, що проповідь Євангелія також означає відчутний прояв любові й співчуття до бідних, голодних, хворих, засмучених, пригнічених, ізгоїв, ув’язнених. Цього (поряд із відмовою від учинків диявола) вимагає від нас біблійна справедливість. Саме так ми повинні діяти, чекаючи остаточної перемоги Ісуса над злом наприкінці часу. У поточному кварталі ми вивчатимемо «вічне Євангеліє» в його цілісності, а також роль Церкви у створенні сприятливих умов для ефективного впливу Євангелія на світ. Під «Церквою» ми розуміємо співтовариство людей, які живуть не для себе, оскільки покликані словом і ділом проповідувати вічне Євангеліє, явлене в служінні Ісуса. Така проповідь включає служіння потребам людей у місцях нашого проживання. Як ваша громада служить потребам людей? Усі церковні відділи, такі як відділи здоров’я, сімейний, молодіжний, Cуботньої школи, дияконський та інші, існують, щоб разом 2

працювати на благо суспільства і членів Церкви. Підрозділи Адвентистської організації служіння суспільству (ACS) працюють від імені Церкви, щоб відкрити людям Євангеліє та підготувати шлях для прийняття Божого Слова. У деяких частинах світу ця організація носить назву «Тавита», «Адвентистські мужі». Адвентистське агентство допомоги та розвитку (ADRA), що надає гуманітарну допомогу на правах недержавної організації, хоч і не працює на рівні місцевої церкви, також надає відчутну допомогу нужденним. А як особисто ви виявляєте свою вдячність Богові за те, що Він здійснив для вас у Христі? Один член Церкви написав: «На вулиці я побачив маленьку дівчинку в тоненькому платті, яка змерзла й хотіла їсти, проте не мала шансів роздобути собі поживу. Я розсердився і сказав Богові: «Чому Ти допускаєш це? Хіба Ти не можеш щось зробити?» Спочатку Бог нічого не відповів, а потім сказав: «Я вже дещо зробив! Я створив тебе!»» (Dwight Nelson, Pursuing the Passion of Jesus, p. 78). На момент написання Посібника з вивчення Біблії в Суботній школі Гаспар Колон був завідувачем кафедрою релігії у Вашингтонському адвентистському університеті в Такома-Парк, штат Меріленд, США. Його дружина Мей Еллен Колон – заступник директора Відділу суботньої школи та особистого служіння при Генеральній Конференції, а також директор Міжнародної адвентистської організації служіння суспільству. Протягом дев’яти років подружжя здійснювало місіонерське служіння в Африці та країнах колишнього Радянського Союзу. У них двоє дорослих дітей і двоє внуків.

Урок

25 червня 1 липня

«віднОвлення всьОгО» Біблійні тексти для дослідження: Бут. 1:26,27; П. Зак. 6:5; Бут. 3:8-19; Якова 4:4; Гал. 4:19; Марка 2:1-12; Івана 10:10. Пам’ятний вірш: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27).

остатньо уважно подивитися на навколишній світ, суспільство і самих себе, аби зрозуміти: щось пішло не так. Щось відбулося не так унаслідок жахливої помилки. Цю ситуацію ми визначаємо такими поняттями, як гріхопадіння, повстання і велика боротьба. Але хороша звістка полягає в тому, що велика боротьба не триватиме вічно. Ісус прийшов на Землю, помер за гріхи світу й пообіцяв прийти знову. І коли Він повернеться, від цього старого світу не залишиться й сліду. Замість нього буде засновано нове царство – вічне Царство Христа. «А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки» (Дан. 2:44). Яке чудове відновлення!

Неділя, 26 червня

Образ Бога Біблія повідомляє, що людство було створене за Божим образом (див. Бут. 1:27). Образ може бути двовимірним, як, наприклад, відображення в дзеркалі чи фотографія, або тривимірним, як скульптура чи голограма. Образ також може бути нематеріальним, наприклад, розумовий образ або якась ідея в нашій свідомості. Про який образ говорить Біблія? Прочитайте Бут. 1:26, 27. Як Святе Письмо пояснює, що значить бути створеним за «образом» Божим? Див. також Бут. 1:31; П. Зак. 6: 5; 1 Сол. 5:23. _____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Створивши наших прабатьків, Бог встановлює нову форму життя на Землі: чоловік і жінка. З усіх істот на нашій планеті тільки вони були створені за Божим образом. Вони не походять від мавпи. Як люди, ми докорінно відрізняємося від усіх інших форм життя на Землі, тому будь-яке вчення, що нівелює цю різницю, принижує людство. «Чоловіком і жінкою Він їх створив… і назвав Він їхнє ймення: Людина [в ориг. адам]» (Бут. 5:2). Іншими словами, чоловік і жінка при всіх їхніх відмінностях були єдиним цілим. Спільно в усій своїй повноті й досконалості вони представляли образ Божий. Божий образ має цілісну природу: «Коли Адам вийшов із рук Творця, його фізична, розумова й духовна природа носила подобу його Митця» (Еллен Уайт. Виховання та освіта, с. 15; курсив додано). У єврейській мові «образ» – целем, «подоба» – демут. Обидва ці слова вказують як на фізичну сторону, так і на 5

1 Урок

Однак початку процесу відновлення нам не слід чекати до Другого приходу. Хто в Христі, той нове творіння (2 Кор. 5:17), і ми визначені наперед, аби бути подібними до образу Ісуса вже зараз (Римл. 8:29). Також Він закликає нас на правах членів Його Церкви працювати в справі відновлення інших людей, наділяючи нас необхідною для цього силою.

1 Урок

внутрішню сутність, яка включає духовні й розумові аспекти людської природи. Еллен Уайт підтверджує це, коли говорить, що людина володіла образом Божим і в зовнішній подібності, і в характері (див. Патріархи і пророки, с. 45). Слід зазначити, що у творах Е. Уайт, як і в Біблії, слова «образ» та «подоба» використовуються як взаємозамінні. Текст П. Зак. 6:5 згадує про три складові людського єства: духовну («душа»), інтелектуальну («серце») та фізичну («сила»). Аналогічну картину ми знаходимо в тексті 1 Сол. 5:23. Людина, створена за образом Божим, володіє всіма трьома компонентами. Хоч у самій ідеї створення «за образом Божим» закладено значно глибший зміст, Біблія ясно свідчить: людські істоти унікальні і відрізняються від усіх інших істот на Землі. Жодна інша істота не може зрівнятися з людиною. Чому важливо завжди пам’ятати про це? Понеділок, 27 червня

Гріхопадіння та його наслідки Біблія не повідомляє, скільки минуло часу від творіння до гріхопадіння. Ми не знаємо, чи обчислюється цей період днями, тижнями чи роками. Але про сам факт гріхопадіння ми знаємо точно, як і те, що його наслідки були негайні й очевидні. Першим результатом уживання Адамом та Євою плодів дерева пізнання добра і зла, про яке згадується в Біблії, було раптове усвідомлення своєї наготи (Бут. 3:7). Вони спробували сховатися від Бога. Осяйне світло, що огортало їх, зникло (див. Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 57.) Їхні близькі відносини з Богом були зруйновані через згубний егоїзм, що оселився в їхніх серцях. Тоді Бог відкрив першому подружжю наслідки скоєного ними гріха. Прочитайте запропоновані тексти й визначте безпосередні наслідки гріха Адама та Єви. Як ці ж самі наслідки виявляються сьогодні? Бут. 3: 8-10 _______________________________________________ Бут. 3:12 __________________________________________________ 6

Безперечно, гріхопадіння було реальним болісним досвідом, який приніс жахливі наслідки для людського роду. Трагічні наслідки гріха розкриває довга сумна історія людства аж до наших днів. Ми можемо бути вдячними Богові за Його обітницю про те, що одного разу трагедії гріха буде покладено край і вона більше ніколи не повториться. Яким чином ми щодня стикаємося з наслідками власних гріхів? Вівторок, 28 червня

Ворожнеча і викуплення Прочитайте тексти Бут. 3:14, 15. Що мав на увазі Бог, коли сказав сатані: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її» (Бут. 3:15)? Яку надію ми можемо знайти для себе на підставі цього тексту? ___________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Використане в тексті слово «ворожнеча» (ейва) у єврейській мові має спільний корінь зі словами «неприязнь» і «ворог». Скуштувавши плодів дерева пізнання добра і зла, наші прабатьки поставили самих себе і все людство в становище ворожнечі з Богом (див. Римл. 5:10; Кол. 1:21; Якова 4:4). Але Божа обітниця передвіщає, що Господь здійснить Свій План, аби навернути людство до Себе і таким чином викликати в людях ворожнечу до сатани. Це дозволить Йому запропонувати людям спасіння, не порушивши принципи Свого Божественного правління. Це важливий аспект викуплення, яке Спаситель здійснив завдяки Своїй жертві і продовжує здійснювати, щоб відновити те, що було втрачено внаслідок гріхопадіння. Що повідомляють про викуплення наступні вірші? Лев. 1:3, 4; 1 Кор. 5:7; 1 Івана 1:9. _____________________________ ___________________________________________________________

1 Урок

Бут. 3:13 _________________________________________________ Бут. 3:16 _________________________________________________ Бут. 3:17-19 ______________________________________________

1 Урок

Богослови іноді використовують вислови «загладжування вини», «примирення за гріх», щоб показати механізм викуплення. Це поняття передає ідею відшкодування збитку, заподіяного неправильним учинком. Людина чинить злочин, порушує закон, і справедливість вимагає, щоб вона зазнала певного покарання. Часом кажуть, що злочинець «у боргу перед суспільством». Ми згрішили, але відповідно до Плану спасіння здійснене Христом викуплення (Його жертовна смерть) звільняє нас від юридичних наслідків цього правопорушення. Сам Хрис тос заплатив за нас. Ісус прийняв на Себе те покарання, яке за Законом мали понести ми. Таким чином справедливі вимоги Закону були задоволені завдяки жертві Ісуса, а не нашій смерті. Будучи грішниками й порушниками Закону, ми прощені та виправдані Ним. Це вирішальний, основоположний крок у процесі «відновлення всього» (див. Дії 3:21). Середа, 29 червня

Відновлення в Ісусі «Діти мої, я знову терплю нестерпні муки за вас, доки не відобразиться у вас Христос» (Гал. 4:19). Спочатку ми були створені як досконалі, цілісні істоти для життя в досконалому, цілісному світі. На жаль, цей рай був утрачений внаслідок гріхопадіння. Знайомий нам світ наповнений смертю, насильством, стражданнями, страхом і невіглаством. Але Бог розробив План спасіння, щоб повернути наш світ до його початкового досконалого стану. Христос прийшов відновити те, що було втрачене внаслідок гріхопадіння. «На початку Бог створив людину за Своєю подобою. Він наділив її шляхетними якостями. Розум людини був урівноважений, усі її здібності – гармонійно розвинуті. Але гріхопадіння та його наслідки зіпсували ці дари. Гріх спотворив і майже знищив у людині Божий образ. План спасіння призначений для того, щоб відновити Божу подобу в людині, і їй дане життя, наповнене випробуваннями. Велика мета життя, яка є основою всього іншого, полягає в тому, аби повернути 8

Прочитайте текст Гал. 4:19. Якого важливого духовного питання торкнувся Павло в наведеному вірші? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У Посланні до євреїв Сам Христос представлений як образ Бога – «образ Його сутності» (Євр. 1:3; порівн. Івана 14:9; 2 Кор. 4:4 ; Колос. 1:15). Ісус бажає з’єднатися з нами, щоб відновити в нас Божий образ. Якщо ми погодимося, Христос, образ Бога, перебуватиме в нас: «Христос у вас, надія слави!» (Колос. 1:27). Остаточне й повне відновлення Його образу відбудеться під час Другого приходу Ісуса (див. 1 Кор. 15:49; 1 Івана 3:2). Але якщо Христос перебуває в нас, а ми – в Ньому, то процес відновлення Божого образу починається вже тут, на Землі. У міру того як це відбувається, ми прагнемо привести людей до Господа, Котрий може ініціювати процес відновлення і в них. Хоч праця з відновлення починається в нас уже зараз, чому ми завжди повинні пам’ятати, що цей процес не буде повністю завершений аж до Другого приходу Ісуса? Четвер, 30 червня

Відновлювальна роль Церкви Як ми вже говорили, наш світ, хоч і був створений досконалим, не встояв у боротьбі, і це призвело до руйнівних наслідків. Але Бог не дозволив, щоб нас спіткала вічна загибель (саме таку долю передвіщають нам деякі вчені). Натомість ще до створення світу був розроблений План спасіння (див. 1 Петра 1:2). Неймовірною ціною для Самого Себе Ісус прийшов у наш світ і постраждав на хресті. Він також обіцяв повернутися. Коли зло та гріх будуть остаточно знищені, тоді наш світ буде повністю відновлений. 9

1 Урок

людині досконалість, дану їй при творінні» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 595). Хоч таке відновлення триватиме до появи Нового Неба і Нової Землі, у відроджених християнах цей процес уже розпочався!

1 Урок

Неймовірно, що Бог закликає нас, Його Церкву, уже зараз брати участь у цьому відновлювальному процесі. Прочитайте в Марка 2:1-12 історію про наполегливість друзів паралізованого, котрі принесли його до Ісуса. Як ця історія ілюструє роль Церкви в зціленні й відновленні людей? ___________________________________________________

Дім був переповнений, оскільки там перебував Ісус. Його беззастережна любов приваблювала до Нього натовпи людей. Четверо чоловіків розібрали дах, аби спустити до Ісуса людину, хвору духовно, морально й фізично. Ісус відновив здоров’я паралізованого, простивши гріхи, подарувавши душевний спокій та повелівши йому встати й іти. Спаситель показав, що справжнє зцілення має бути комплексним. Що Боже Слово повідомляє про причини Приходу Хрис та на Землю? Яку надію ці обітниці можуть подарувати нам? Івана 10:10; 1 Івана 3:8. _____________________________ ___________________________________________________________

У тексті Івана 10:10 коротко викладена вістка Церкви адвентистів сьомого дня. У цих словах ясно представлена місія Христа. Основне покликання Тіла Христового, Його Церкви, – наслідувати Його приклад та руйнувати діла диявола. Церква покликана замість смерті нести «життя надміру» (Івана 10:10; Дії 10:38; 1 Івана 2:6), співпрацювати з Христом у справі фізичного, розумового й духовного відновлення людей за Божим образом. Хто відчуває особливу потребу у вашій допомозі саме зараз? П’ятниця, 1 липня

Для подальшого дослідження: Прочитайте інші біблійні уривки, де сказано про відновлення образу Божого: Римл. 8:29; Колос. 1:15; 3:9-11; 2 Кор. 3:18; 5:17. Прочитайте із книги Еллен Уайт Патріархи і пророки розділи «Творіння», «Спокуса і падіння», «План викуплення» (с. 44-70). Бог закликає нас як Свій народ працювати заради добра інших, шукати шляхи, аби вказати людям на даровані в Ісусі обітниці надії й відновлення. 10

Питання для обговорення:

1. Наведіть приклади роботи, яку виконує ваша громада з метою фізичного, розумового й духовного відновлення людей у вашому суспільстві. Чи успішна ця робота? Поділіться з класом своїми ідеями щодо того, як можна розширити таку діяльність громади серед місцевого населення. 2. Як ми розуміємо ідею фізичного відновлення? Що б ми не робили, допомагаючи іншим людям покращити стан здоров’я, якщо Господь не повернеться за їхнього життя, вони врешті-решт помруть унаслідок хвороби або старості. Чому цей факт доводить, що повне відновлення настане лише після повернення Ісуса? 3. Яким чином ми відчуваємо процес відновлення в нас образу Божого? Як нам дізнатися, що ми прогресуємо в цьому? Чому нам необхідно мати чітке уявлення про Бога, аби відновлення могло відбутися? Як не впадати у відчай, якщо ми не бачимо прогресу, якого, на нашу думку, слід очікувати? 11

1 Урок

Господь використовує різні способи, щоб зробити цю справу через нас. Деякі громади пропонують фізичне відновлення, проводячи різні медичні програми для населення. Система церковних лікарень та клінік працює для досягнення цієї ж мети. Завдання розумового відновлення може бути досягнуте завдяки проведенню навчальних семінарів для населення щодо поведінки в різних життєвих ситуаціях. Церкви також можуть створювати й розвивати школи, навчати професійних навичок, проводити програми з ліквідації неписьменності серед населення, давати приватні уроки, практикувати наставництво та психологічне консультування. Бажаючи фізичного відновлення і повноцінного життя, чимало людей зрозуміють, що потребують також духовного й розумового відновлення. Фактично це ключові аспекти відновлення Божого образу в людині (див. Ефес. 4:22-24).

Місіонерська історія

Знехтуваний, але непохитний Частина 1 Ісая Малик Гаранг, Південний Судан

нгліканський архієпископ, що приїхав з візитом, ледь удостоїв поглядом священика, що стояв перед ним навколішках, але, зануривши палець в миску з попелом, намалював хрестик у нього на лобі. Була Попільна середа, і ми вважали для себе особливою честю приймати в Південному Судані представника церковної влади. Але коли настала моя черга зробити крок уперед і опуститися на коліна, я цього не зробив. Мої колеги-священики переконували мене схилитися і прийняти на лоб попільний хрест, але я відмовився. За всі роки мого служіння як священика в Судані я так і не знайшов у Біблії згадки подібного ритуалу. А якщо чогось не було в Біблії, я вважав, що мені не слід брати в цьому участі. Архієпископ повідомив про мою поведінку своєму керівництву, і щодо до мене були вжиті рішучі заходи. Упродовж двох днів я і ще один священик були звільнені з посади за відмову від прийняття попільного хреста. Десять років відданого служіння в церкві виявилися як пил під ногами. Дияконів 17 церков, які я курирував, було викликано і допитано. Тих, хто виявився лояльним щодо мене, звільнили від їхніх церковних обов’язків. Перш ніж усе ущухло, ще 82 особи – від церковних лідерів до ні в чому не винних членів церкви – були зняті зі служіння чи позбавлені членства. Я був приголомшений. Що я такого зробив, що було б загрозою для моєї церкви? Я не розумів. Мені було заборонено навіть заходити до церкви, яку я нещодавно очолював. Деякі члени церкви побоювалися, що, якщо хтось побачить їх, як вони розмовляють зі мною, то їх також відлучать від церкви. Але з часом до мене дійшли чутки, що були і невдоволені тим, що відбулося. Мені потрібно було знати істину про Бога, ту істину, пошуки якої призвели до мого відлучення. Щодня багато часу я виділяв для дослідження Біблії, шукаючи пізнання Божої істини. Через деякий час Соломон, мій далекий родич, приїхав відвідати мою родину. Розмова перейшла на духовні теми, і я запитав його про релігійні переконання. Соломон відповів, що він адвентист сьомого дня. Пізніше я роздумував над тим, що він сказав про суботу. Я і раніше чув про тих, хто дотримується суботи, але думав, що вони – як євреї і не вірять в Ісуса. Я пригадав, що якось під час навчання в семінарії запитав священика, чому святий день був змінений із суботи на неділю. Але він не зміг дати мені задовільної відповіді. Одні говорили, що це Ісус вніс зміни, інші – що день був змінений, щоб ушанувати Ісуса, Котрий воскрес із мертвих у неділю. Ці відповіді мене не переконали.

Урок

2-8 липня

віднОвлення панування Біблійні тексти для дослідження: Бут. 1:26-28; Псал. 8:3-8; Бут. 2:15; Римл. 8:20-22; Вих. 20:1-17; Римл. 1:25; 2 Сол. 3:10. Пам’ятний вірш: «І сказав Бог: “Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі”» (Бут. 1:26).

оли сталося гріхопадіння, наші прабатьки втратили не тільки початковий Божий образ. «Унаслідок гріха не тільки людина, а й уся Земля опинилася у владі лукавого і буде відновлена через План викуплення. Після свого створення Адам був владикою всієї Землі, але, згрішивши, опинився під владою сатани, і його панування перейшло до його переможця. Таким чином сатана став “богом цього віку”. Він узурпував владу над Землею, яка від початку була дана Адамові. Однак Христос приніс Себе в жертву, щоб не тільки викупити людину від плати за гріх, а й повернути втрачене нею панування. Усе, 13

2 Урок

що було втрачене першим Адамом, буде повернуте Другим» (Е. Уайт. Ознаки часу, 4 листопада 1908 р.). Безперечно, унаслідок гріхопадіння люди втратили багато чого, зокрема й дароване нам від початку панування. У чому полягало втрачене панування? Хоч сьогодні ідея панування часто має негативне значення, в Едемському саду вона мала зовсім інший зміст. Що вона означала, коли людям уперше була дана влада над Землею? А що може зробити Церква, аби допомогти людям відновити частину того, що було втрачене внаслідок трагічного гріхопадіння наших прабатьків у Едемі? Неділя, 3 липня

Створені для панування Один автор нещодавно написав, що його знайома, переконана атеїстка, зізналася, що іноді «прокидається посеред ночі та розмірковує над безліччю складних запитань: “Чи справді цей світ – результат випадкового Великого вибуху? Невже не існує вищого призначення та мети нашого існування й існування Всесвіту? Чи можливе таке, що життя будь-якої людини, зокрема моє власне життя, життя чоловіка і двох дітей, не має жодного значення? Чи має моє життя мету і сенс?”» Після гріхопадіння людство втратило дуже багато. Ми віддалилися не тільки від Бога, а й одне від одного. Навіть наше ставлення до самої Землі змінилося. Подібно до згаданої жінки, ми намагаємося зрозуміти, хто ми і для чого живемо. Для багатьох людей ці питання нерозв’язні через переконання в тому, що своїм існуванням вони зобов’язані випадку, а не задуму Бога-Творця. Що повідомляють про мету створення людства наведені вірші? Бут. 1:26-28; Псал. 8:3-8; Ісаї 43:6, 7. Що означає фраза: «І кожного… Я на славу Свою був створив» (Ісаї 43:7)? Як Божа слава співвідноситься з пануванням? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 14

Якщо хтось запитає вас: «Що ви як християнин можете сказати про мету свого життя?», якою буде ваша відповідь і чому? Понеділок, 4 липня

Перевага панування Про яке панування людей над Землею йдеться в текстах Бут. 1:26-28? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Біблійне слово «панування» утворене від єврейського дієслова рада. Це слово вказує на право й обов’язок керувати. У даному контексті воно вказує на ієрархію влади й авторитету, у якій людська раса перебуває вище за інших представників природи. Дієслово рада, судячи з його вживання в інших місцях Старого Завіту, саме по собі не визначає, яким чином здійснюється панування: у доброзичливій манері чи агресивно. Проте контекст безгрішного стану творіння вказує на те, що панування мало бути доброзичливим. Аналогічні висновки можна зробити щодо повеління про володіння землею в тексті Бут. 1:28. Дієслово «володіти» (євр. каваш) також указує на ієрархічні взаємовідносини, за 15

2 Урок

Як видно з наведених біблійних віршів, Адам і Єва були створені також для панування над Землею (Бут. 1:26-28). Відображаючи славу й характер Бога, перша пара мала стати інструментом, за допомогою якого Він, володіючи найбільшою славою і владою (Об’явл. 1:5, 6), годував би Своє творіння, дбав про нього та керував ним. Хто знає, як була б розкрита Божа слава через перших людей та їхнє панування над світом, якби не з’явився гріх. Однак навіть тепер, маючи віру в Ісуса Христа, присвячуючи Йому своє життя в послуху та співпраці, ми можемо сказати разом з Давидом: «Господь оце виконає!» (Псал. 138:8). Знання того, що Бог має мету для кожного з нас, – це підстава для радості й упевненості, якщо ми присвятили своє життя Йому, аби Його воля могла виконатися в нас.

2 Урок

яких люди мають владу над землею та її тваринним світом. У Старому Завіті дієслово каваш більш виразно, ніж рада, пере дає ідею підкорення і навіть примусового підпорядкування (див. Чис. 32:22, 29; Естер 7:8; Неем. 5:5; Єрем. 34:11, 16). У деяких з наведених випадків наявне зловживання владою, і Бог висловлює Своє невдоволення цим фактом. Але знову ж таки, беручи до уваги історію творіння й життя безгрішного подружжя, створеного за Божим образом, володіння Землею можна охарактеризувати винятково як благородне служіння творінню за дорученням Творця. Про безжалісну експлуатацію тоді не могло бути й мови. Додатковий аспект концепції панування ми знаходимо в тексті Бут. 2:15, де описано, як Бог поселив Адама в саду, щоб той обробляв землю (євр. авад – обробляти, доглядати) і зберігав її (євр. шамар – берегти, захищати, охороняти). Тому ми можемо дійти висновку, що панування – це дбайливе, сповнене любові керівництво або управління. У своїх відносинах із Богом наші прабатьки мали всі необхідні ресурси та повноваження для здійснення свого панування, яке відображало любов Господа до Свого творіння. Хоч сьогодні слово «панування» може мати негативний відтінок, перша згадка в Біблії про панування явно не мала такого відтінку. Які уроки ми можемо почерпнути для себе, знаючи, у якому значенні використовувалося це поняття до гріхопадіння? З огляду на все сказане, як нам потрібно ставитися до тих, на кого поширюється наше «панування»?

Вівторок, 5 липня

Межі Чи означає панування людини «над усею землею» (Бут. 1:26), що її влада була безмежна? Біблійна історія показує, що це панування (або управління) мало межі. Наприклад, Бог сказав Адамові, що людям заборонено споживати плоди з дерева пізнання добра і зла (див. Бут. 2:15-17). Отже, перший гріх можна розглядати в контексті управління. Адам і Єва переступили межі власного панування, 16

Прочитайте Вих. 20:1-17. Які «межі» встановлені для нас у Божому Законі? Що Закон повідомляє нам про межі людського панування? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Протягом усієї історії людства аж до кінця часу (див. Об’явл. 13) контрольовані сатаною деспотичні люди (наприклад, фараон – Вих. 1-14; Ірод – Матв. 2) намагаються незаконно панувати над тим, що їм не належить. Вони наслідують сатану, який захопив владу і зробив себе «князем цього світу» (Івана 12:31). Справжнє панування було підмінене пригнобленням. З іншого боку, деякі люди відмовляються прийняти контроль над тим, що було довірено їм в управління (див. Матв. 25:14-30; Луки 19:12-27). І хоч гріх призвів до того, що людство частково втратило дане йому при творінні панування, наше початкове панування не було повністю втрачене внаслідок гріха. Багато що продовжує залишатися в зоні нашої відповідальності, наприклад, самовладання в особистому житті за допомогою Христа (див. 1 Кор. 9:25-27; Гал. 5:22, 23). Це також включає турботу про Землю та її мешканців, розпоряджання всім, що було дане нам Богом (див. Якова 1:17; Матв. 25:14-30). Ми, християни, повинні зрозуміти межі своїх повноважень та працювати в їхніх рамках, аби бути вірними управителями. Яких конкретних меж потрібно дотримуватися в стосунках з іншими людьми: членами сім’ї, друзями, колегами? Які принципи допомагають нам визначати ці межі (див., наприклад, Матв. 7:1, 12)? Середа, 6 липня

Турбота про Землю «І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Бут. 2:15). 17

2 Урок

встановлені Богом. Усе творіння досі продовжує страждати від цього перевищення повноважень (див. Римл. 8:20-22).

Урок

Які викладені в цьому тексті принципи визначають наше ставлення до планети і турботу про неї? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

До гріхопадіння Адам і Єва отримали право панувати над усім, що Бог довірив їм. Вони мали владу над рослинами і тваринами. Проте складається враження, що після гріхопадіння природа повстала проти них такою ж мірою, якою вони повстали проти Бога. Люди стали безсилі перед обличчям природних чинників. «З-поміж нижчих створінь Адам вирізнявся як цар, і доки він залишався вірним Богові, уся природа визнавала його правління; але коли він згрішив, це панування було втрачене. Бунтівний дух, якому він сам відчинив двері, поширився на тваринний світ. Отже, не лише життя людини, а й природа тварин, лісові дерева, польова трава, саме повітря, котрим вона дихала, – усе свідчило про сумний урок пізнання зла» (Е. Уайт. Виховання та освіта, с. 26, 27). Сьогодні ми продовжуємо страждати від стихійних лих та погіршення умов навколишнього середовища, принаймні у деяких місцях. Ми докладаємо великих зусиль, щоб використовувати сучасні наукові технології і промисловість для свого захисту. І хоч наука та промисловість допомагають нам захистити себе, саме вони найчастіше і завдають шкоди нашій планеті. Проблеми екології – це моральні, етичні й богословські питання, особливо коли експлуатація землі може ускладнити життя людей. «Церква адвентистів сьомого дня відстоює принципи простого і здорового способу життя, за якого люди не занурюються в безодню неприборканого споживання, виробництва товарів та накопичення відходів. Ми закликаємо шанобливо ставитися до всього творіння, економно використовувати природні ресурси, переоцінити свої потреби та підтвердити гідність створених істот» (Офіційна заява Церкви адвентистів сьомого дня щодо охорони навколишнього середовища, 1995 р.). 18

Четвер, 7 липня

Відновлення панування Унаслідок гріхопадіння ми, люди, втратили дуже багато, зокрема й панування, яке було дароване нашим прабатькам в Едемі. Христос прийшов, щоб відновити втрачене нами. Розуміючи, що Христос здійснив заради нас, ми також усвідомлюємо своє покликання допомогти іншим людям знайти в Христі спасіння і владу, втрачену внаслідок гріхопадіння. Хоч цей процес триватиме до і після Другого приходу Ісуса, уже зараз ми можемо допомагати нужденним, загубленим та пригніченим у світі. Бог може використати нас, щоб почати це відновлення вже зараз і допомогти тим, хто його потребує. Згідно з наведеними віршами, що може допомогти частково повернути панування, втрачене внаслідок гріхопадіння? П. Зак. 15:7-12 _____________________________________________ Луки 14:12-14 ______________________________________________ 1 Петра 3:15 ________________________________________________ Якова 1:27 _________________________________________________ Ісаї 58:7 __________________________________________________ 2 Сол. 3:10 _______________________________________________

Як Церква ми багато чого можемо, повинні й покликані зробити, щоб допомогти нужденним. Іноді ця допомога зводиться до простої справи – забезпечення незаможних продуктами, одягом або дахом. Полегшити страждання необхідно, але також важливо допомогти людям відновити панування в їхньому власному житті. Будучи завжди готовими поділитися нашою надією, ми повинні, задовольняючи фізичні потреби людей, направляти їх до кращого життя. Хоч ситуації і потреби бувають різними, Бог покликав нас стати світлом, джерелом зцілення й надії в суспільстві.

2 Урок

Як нам навчитися правильно ставитися до землі, аби бути хорошими управителями даного нам дому та уникнути небезпеки поклоніння землі як божеству? Яке попере дження міститься в тексті Римл. 1:25?

2 Урок

Це невід’ємна частина свідчення світові про люблячого Бога Спасителя, Котрому ми служимо. З Божою допомогою ми повинні зробити все можливе, аби бути маяком світла й надії для нужденних. Як християни, ми не повинні задовольнятися меншим. Здійснюючи дане служіння, ми допомагаємо людям дізнатися, яким є Бог. Задовольняючи їхні матеріальні потреби, ми готуємо в їхніх серцях шлях для Святого Духа. Так робив Ісус, так покликані чинити й ми. П’ятниця, 8 липня

Для подальшого дослідження: Прочитайте наступні розділи із книг Е. Уайт: із книги Виховання та освіта розділи «Стримання та дієтетика» (с. 202-206), «Дисципліна» (с. 287-290); із книги Поради щодо їжі та харчування розділ «Потреба в самовладанні» (с. 73, 74); із книги Поради щодо управління ресурсами, розділи «Принципи управління» (с. 111-113), «Поділяючи радість спасенних» (с. 348-350). Перебуваючи в гріховному світі, сьогодні дуже складно усвідомити масштаби того, що ми втратили внаслідок гріхо падіння. Злий світ – це все, що ми знаємо, і якби Боже Слово не повідомляло про наше створення та про походження гріха, смерті і зла, ми сприймали б зло як невід’ємну частину життя. Однак історія гріхопадіння показує, що Божий задум насправді був зовсім інший. Книга Буття розповідає, що Адам і Єва мали керувати світом, проте відразу після гріхопадіння їхні взаємовідносини зі світом змінилися, оскільки змінилися як вони самі, так і фізичний світ. Несподівано вони втратили владу, якою володіли, і це мало величезні наслідки. «Тернина й осот (Бут. 3:17, 18), наслідки всесвітнього потопу (Бут. 7:12), пустелі і солончаки, земля, яка волає про звільнення (Римл. 8:1922), – ось деякі з тих словесних картин, які використовує Біблія для опису впливу гріха на наш світ. Бурхливе море, землетруси, повені й посухи, голод і моровиці не були заплановані Богом для нашої землі» (Настільна книга з теології, т. 12, с. 193). 20

Питання для обговорення:

1. Хоч безпосередній контекст віршів Вих. 23:10-12; П. Зак. 11:11, 12; 20:19, 20 не пов’язаний з екологією в сучасному розумінні, проте які вони містять принципи, котрі допоможуть краще зрозуміти наш обов’язок бути хорошими управителями навколишнього середовища? Крім того, як ми можемо дізнатися, чи не переступили ми межу і замість того, аби бути управителями природи, чи не поклоняємося їй? 2. Поміркуйте про світ природи. Чим природа є для нас: другом чи ворогом? Аргументуйте свою відповідь. 3. Обговоріть запитання, поставлене в кінці уроку за неділю про сенс і мету людського життя. Що б ви відповіли людині, котра поставила таке запитання? Як наші відповіді мають відрізнятися від відповідей тих, хто не вірить у Бога та спасіння? 4. Як повернути слову «панування» його первісне позитивне значення?

2 Урок

Якими вдячними ми повинні бути за План спасіння, з допомогою котрого буде відновлене все втрачене та котрий відкриває нам майбутнє, значно прекрасніше, ніж минуле чи теперішнє!

Місіонерська історія

Знехтуваний, але непохитний Частина 2 Ісая Малик Гаранг, Південний Судан

ось питання про суботу і неділю постало знову. Чи залишається субота днем поклоніння? Якщо так, то чому більшість християн замість цього поклоняється в неділю? Мені не дозволялося заходити до церкви, де я колись звершував служіння, тому щонеділі я молився у себе вдома. Деякі з тих, хто був звільнений або хто думав, що церква припустилася серйозної помилки, приєдналися до мене для поклоніння. На території мого колишнього округу почали зустрічатися по домівках ще вісім інших груп. Питання про суботу непокоїло мене. Я знав, що одні поклоняються в п’ятницю, інші – у суботу, а треті – у неділю. У міру вивчення Біблії я знайшов безліч згадок про суботу, але не було жодної згадки ні про п’ятницю, ні про неділю як дні поклоніння. Я закликав членів нашої Малої групи вивчати Біблію і молитися про це питання. Врешті-решт ми дійшли висновку, що Бог ніколи не переносив день поклоніння із суботи на якийсь інший. Після цього ми відразу ж почали зустрічатися в суботу замість неділі. Ми також виявили повеління утримуватися від нечистої їжі. Деякі люди, що не входили до наших Малих груп, дізнавшись про наші рішення, повісили на нас ярлик «юдеїв». Соломон, побачивши зміни в моєму житті, почав спонукати мене вивчати доктрини адвентистів сьомого дня. Мені було цікаво, яка ж різниця між тим, що виявили ми, і тим, чого навчають адвентисти. Я вирушив на пошуки адвентистських керівників, щоб дізнатися більше про те, у що вони вірять. Я знайшов церкву адвентистів у одному із сіл. Я представився пасторові і пояснив, що хотів би дізнатися, чого навчає його деномінація. Три місяці я прожив у тому селі, вивчаючи Біблію та праці Еллен Уайт, дізнаючись про основні вірування Церкви. Я зрозумів, що знайшов те, чого так шукала моя душа. Тому попросив про хрещення в Церкві адвентистів сьомого дня. Цілий тиждень перед хрещенням я обмірковував своє рішення. Брат переконував мене залишити країну. Мені надійшло запрошення приєднатися до міжконфесійної церкви, а моя колишня церква надіслала мені листа з проханням повернутися до священицького служіння.

Урок

9-15 липня

спРаведливість і МилОсеРдя в стаРОМу завіті Частина 1 Біблійні тексти для дослідження: Вих. 22:21-23; 23:2-9; Амоса 8: 4-7; Ісаї 1:13-17; 58: 1-14; Дії 20:35. Пам’ятний вірш: «Господь… правосуддя вчиняє покривдженим… хліба голодним дає! Господь в’язнів розв’язує, Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних! Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!» (Псал. 146:7-9).

агато років тому в Нью-Йорку босий, тремтячий від холоду десятирічний хлопчик стояв і дивився на вітрину взуттєвого магазину. До нього підійшла жінка і запитала, чому він так пильно розглядає вітрину. Хлопчик відповів, що просив Бога дати йому пару взуття. Жінка взяла його за руку й увійшла з ним до магазину. Вона попросила продавця принести шість пар шкарпеток, а також миску з водою і рушник. Відвівши 23

3 Урок

хлопчика в закуток товарного залу, вона зняла рукавички, помила йому ноги й висушила їх рушником. Продавець приніс шкарпетки. Жінка одягла одну пару хлопчикові на ноги, а потім купила йому пару взуття. Вона погладила його по голові і запитала, чи краще він себе почуває. Коли вона вже зібралася йти, здивований хлопчина взяв її за руку та зі сльозами на очах запитав: «Ви – дружина Бога?» (Див. http://memo.im/ vy-zhena-boga/ або http: // pritchi. ru / post_28146). Цей хлопчик, сам того не усвідомлюючи, сказав істину. Церква Бога – Його наречена, Його дружина. Характер Бога відображений у пам’ятному вірші. Як перетворені члени Його Церкви, ми повинні відображати Його характер. Якщо ми справді належимо Господу, то будемо підтримувати бідних і пригноблених та піклуватися про них. Неділя, 10 липня

Милосердя і справедливість – відмітні риси Божого народу Навіть у давньому Ізраїлі Закон Бога передбачав соціальну справедливість, і вона була встановленим Ним ідеалом для Свого народу. Соціальна справедливість – це частина початкового Божого задуму щодо людської спільноти: це мав бути світ, де задоволені основні потреби людей, де народ насолоджується благами в мирі і спокої. Прочитайте наступні вірші й узагальніть викладені в них ідеї щодо милості і справедливості, тобто соціальної справедливості. Вих. 22:21-23; 23:2-9; Левит 19:10; Прип. 14:31; 29:7. ________________________________________________ ___________________________________________________________

Принципи милосердя і справедливості також містяться в законах про суботу, даних стародавньому Ізраїлеві. Бог виділив три типи субот. Як ідеї милосердя і справедливості відображені в кожному типі субот? Вих. 20:8-10; 23:10, 11; Левит 25:8-55. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 24

У самій моделі єврейської громади ми можемо побачити, як діяли принципи правосуддя й милосердя для добра найменш благополучних груп населення. Понеділок, 11 липня

Турбота про всіх Прочитайте Бут. 2:1-3. Що ці вірші повідомляють про універсальність суботи? __________________________________ ___________________________________________________________

Якщо ми по-справжньому дотримуємося суботи, то не будемо задовольнятися винятково власними спокоєм (Вих. 23:12), викупленням (П. Зак. 5:12-15) та остаточним відновленням на Новій Землі (Ісаї 66:22, 23). Насправді сьомий день, субота, свідчить нам, що Бог створив усіх людей на Землі і кожному дав Свій спокій. Універсальність суботнього спокою передбачає, що всіх нас, багатих і бідних, пов’язують родинні стосунки. Наявність спільного Батька – Бога – означає загальну рівність та обов’язок турбуватися про всіх людей. Крім того, як ми побачили вчора, турбота про соціальну справедливість простягається від щотижневих субот до суботніх років і ювілейного року. Принципи, закладені в основі цих трьох різновидів субот, описаних у 23-му й 25-му розділах книги Левит, поширюються і на християн. 25

3 Урок

1. Повеління дотримуватися сьомого дня, суботи, означає забезпечення рівних можливостей для відпочинку всіх, зокрема слуг, приходьків і домашніх тварин. 2. Кожен сьомий (суботній) рік був часом прощення боргів, вияву турботи про бідних та звільнення рабів. Бог повелів Своєму народові давати і тваринам можливість скористатися перевагами суботнього року (див. Левит 25:6, 7). 3. Ювілейний рік припадав на п’ятдесятий рік, після семи суботніх років. Продану нерухомість повертали попередньому власникові, борги прощали, а ув’язнених та рабів звільняли. Ювілейний рік зрівнював людей у правах, даючи кожному можливість нового початку. Це було «захистом як проти надмірного збагачення, так і проти зубожіння» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 185).

3 Урок

Сьомий день завжди вказуватиме на творіння, а також на Голгофський хрест і Нову Землю. Субота зміцнить наші відносини з нашим співчутливим Творцем і Спасителем, тим самим зближуючи нас із тими, кого Він дуже любить, – із нужденними, бідними, страждальцями. Однак, будь ласка, зверніть увагу: хоч суботній та ювілейний роки ілюструють вічні принципи, це не означає, що ми в буквальному розумінні маємо дотримуватися цих свят у наш час. Навпаки, на відміну від сьомого дня, суботи, встановленої при творінні ще до гріхопадіння, вони є церемоніальними суботами – тінню майбутнього (Колос. 2:16, 17). Вони вказували на служіння і жертву Ісуса та припинили свою дію з Його смертю на хресті. Проте ці церемоніальні суботи вказують на те, як ми повинні ставитися до інших, особливо до нужденних. Як викуплений народ, Ізраїль зобов’язаний був служити світлом для світу, демонструючи Боже милосердя до всіх без винятку. З вдячністю вони мали являти характер Бога тим людям, які не знали Його. Прочитайте Амоса 8:4-7. Про яку ганебну практику повідомляють тексти і як нам переконатися, що в наших стосунках з людьми ми не поводимося так само? З урахуванням контексту, який зміст ви вбачаєте в словах: «Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків»? Вівторок, 12 липня

Пророчий голос

Частина 1

«Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним. Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного» (Прип. 31:8, 9). Як ми застосовуємо ці принципи у своєму житті? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Цього тижня ми відзначили: Бог бажає, щоб Його народ виявляв Його милосердя і справедливість. Таким чином він наблизився б у своїй поведінці до ідеалу. Єврейські пророки часто виступали від імені нужденних, закликаючи Божий 26

Прочитайте тексти Ісаї 1:13-17. Що ці тексти повідомляють про те, як Бог розуміє справжнє поклоніння? Як ми можемо прийняти ці слова і застосувати у своєму житті? Про що свідчать нам сьогодні прочитані вірші? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хоч, без сумніву, багато старозавітних пророків указували на майбутні події, вони також наполягали на необхідності духовних і моральних реформ та безкорисливому служінні в теперішній час. Пророчий голос Божих слуг посилювався, коли Його народ докладав неймовірних зусиль для поклоніння, але у своїх діях не відображав милосердя Бога до страждань людей. Неможливо уявити собі гіршого свідка за того, хто настільки зайнятий «поклонінням» Богові, що не має часу для допомоги нужденним. Такому «поклонінню» немає місця в житті людей, котрі служать Господу, задовольняючи потреби інших! Середа, 13 липня

Пророчий голос

Частина 2

58-й розділ книги пророка Ісаї містить особливу пророчу вістку осуду й надії для Божого народу як за днів Ісаї, так і сьогодні. Після проголошення слів розчарування Своїм народом, як Бог змальовує тих, до кого звертається? Ісаї 58:1, 2. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Господь засуджує народ за показний прояв благочестя й віри, оскільки знає, наскільки він оманливий. У «Новому міжнародному перекладі» цей вірш звучить так: «День у день вони шукають Мене; справляють враження, що бажають пізнати дороги Мої, немов були народом, який чинить правильно і не зневажає повелінь свого Бога» (Ісаї 58:2). 27

3 Урок

народ покаятися в спотворенні Його турботи про знедолених та пригноблених. Насправді Бог прирівнює самовіддане служіння до істинного поклоніння.

Урок

Прочитайте уривок Ісаї 58:3-14. Що ще говорив Господь цим людям щодо помилковості їхніх релігійних обрядів (зокрема посту)? Якого більш глибокого питання торкається уривок? __________________________________________ ___________________________________________________________

Зверніть увагу на зазначену тут важливу деталь: поклоніння часто буває егоїстичним. «Господи, зроби оце й оте для мене!» – просимо ми. Звичайно, за певних обставин ми можемо просити Господа задовольнити наші особисті потреби. Однак у даному разі Господь каже, що справжнє поклоніння включатиме служіння «голодним», «пригнобленим», «бідним». Цікаво, що таке служіння іншим благословляє не тільки тих, хто отримує допомогу, а й тих, хто надає її. Визначте в цих віршах, що відбувається з людьми, котрі допомагають нужденним. Служачи іншим, віддаючи, ми отримуємо благословення. Хто з нас не відчував у своєму житті дієвості цих Божественних обітниць? Хіба ми не помічали, як радість, почуття задоволення й надія переповнюють тих, хто допомагає людям, котрі не спроможні допомогти собі? Важко уявити собі кращий спосіб відображення Христового характеру у світі. Прочитайте Дії 20:35. Чи відчували ви дієвість цих слів у своєму служінні іншим?

Четвер, 14 липня

Сила добра Володіти істиною чудово, але цього недостатньо. У 58-му розділі книги пророка Ісаї ми читаємо про те, що Божий народ захопився релігійними формами і практиками, але був слабкий у практичному застосуванні віри. Бог закликає Свою Церкву сьогодні бути силою для добра, відгукуючись на заклик старозавітних пророків демонструвати справжній Божий характер. Прочитайте наступні тексти. Як ми можемо на рівнях місцевої громади та всесвітньої Церкви здійснювати те, до чого покликані Богом? Псал. 82:3 _________________________________________________ ___________________________________________________________ 28

Одна міська церква перебувала в суспільстві, яке страждало від збройного насильства. На місіонерському конгресі у великому місті 2011 року пролунав ясний пророчий голос пастора. У своїй промові він сказав: «Християни повинні зупинити марш смерті!» Посилаючись на біблійну історію про те, як Ісус зупинив траурну процесію біля воріт Наїна (Луки 7:11-17), пастор пояснив, яким чином може діяти церква, коли в суспільстві спостерігається спалах насильства. Він запитав своїх слухачів: «Невже наша церква здатна лише на хвалебні промови? Не потрібно запитувати Бога: “Чому Ти допускаєш страждання?” Замість цього ми повинні запитати себе, чи ми є церквою, яка прагне полегшувати страждання людей. Ця громада виконує активне місіонерське служіння в суспільстві. Протягом семи років церковний хор систематично виходив на вулиці свого міста. Його члени співали, роздавали буклети та пропонували свої послуги нужденним. Крім цього, церква в різний спосіб часто допомагала мешканцям навколишніх селищ, приносячи величезну користь людям. Завдяки різним програмам церква змогла змінити ситуацію в суспільстві. Це лише один приклад того, як ми, будучи Тілом Хрис та, можемо здійснювати служіння зцілення для людей у суспільстві. Що може зробити ваша церква, аби допомогти нужденним у вашому місті/селі? П’ятниця, 15 липня

Для подальшого дослідження: Прочитайте із книги Е. Уайт Патріархи і пророки розділи «Закон, даний Ізраїлю» (с. 307-314) та «Божа турбота про бідних» (с. 530-536). Поняття справедливості й милосердя відображені в усіх старозавітних книгах. Прочитайте, наприклад, слова, записані в П. Зак. 24:10-22. Зверніть увагу на конкретні повеління, проголошені в певних ситуаціях. У них ми бачимо турботу 29

3 Урок

Ісаї 1:17 __________________________________________________ ___________________________________________________________

3 Урок

Господа про бідних, трударів і боржників. Така стурбованість виражена не в абстрактних міркуваннях про те, що потрібно дбати про людей, які опинилися в скрутному становищі; навпаки, це конкретні практичні накази відносно ставлення до боржників та бідних найманих робітників. Ці поняття були надто важливі, аби дозволити людям встановлювати власні критерії справедливості та доброзичливості. Зауважте також, що Господь указує ізраїльтянам на важке становище, в якому вони колись самі перебували. «І будеш пам’ятати, що рабом був ти в єгипетськім краї, тому я наказую тобі робити цю річ» (П. Зак. 24:22). Як християни, ми, незалежно від нашого фінансового становища, маємо завжди пам’ятати про благодать і незаслужену милість, які Бог дарував нам. Таким чином, усвідомлюючи багатство й повноту, котрі маємо в Христі (Ефес. 3:19; Колос. 2:10), ми повинні бути готовими служити і допомагати тим, хто потребує нашої допомоги та служіння. Питання для обговорення:

1. Яким чином повеління, що міститься в четвертій заповіді про відпочинок у суботній день раба й невільниці, розкриває ідею рівності всіх людей перед Господом? З огляду на це, яким має бути наше ставлення до прав людей, які працюють на нас або є нижчими за соціальним статусом? Крім того, яким чином універсальність жертви Христа на хресті чітко визначає рівність усіх людей перед Богом? 2. «Коли ми здобудемо розум Христа і чинитимемо Його діла, тоді будемо постити так, як говорить пророк Ісая: «Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?» [Ісаї 58:6]. Дізнайтеся, чого потребують бідні та стражденні, а потім з любов’ю і ніжністю поділіться з ними тим, що Бог подарував вам, допомагаючи їм здобути мужність, надію і впевненість» (Е. Уайт. Вісник Тихоокеанського уніону, 21 липня 1904 р.). Як нам виконати це доручення: поділитися тим, що Бог подарував нам, але зробити це відчутним чином, аби по-справжньому допомогти нужденним? 30

Місіонерська історія

Знехтуваний, але непохитний Частина 3 Ісая Малик Гаранг, Південний Судан

ніч перед хрещенням мені наснився сон, нібито я стою на землі, чистій і освітленій. Я подивився вгору і побачив сходи від землі до неба. Люди бігли звідусіль і підіймалися цими сходами. Вони співали: «Ми ніколи не перестанемо прямувати за Ісусом, бо ми йдемо в Небеса». Людей, котрі співали, ставало все більше. Тоді я побачив, як піднімаюся цими сходами. Я несподівано прокинувся і сів, ставлячи собі запитання, чи живий я. Потім став на коліна, щоб подякувати Богові за чудовий викладений урок і мужність, яку Він дав мені. Мене хрестили в річці недалеко від будинку пастора. Незабаром після цього мене запросили на роботу як волонтера Глобальної місії. Я із задоволенням пропрацював три місяці, але зрозумів, що мені потрібно повернутися до дружини і Малих груп, які я залишив. Я повідомив керівнику групи про своє рішення і висловив надію, що Бог приведе цих нових віруючих в церкву, як привів мене. Я повернувся додому і відвідав вісім Малих груп, які збиралися по домівках на колишньому місці мого служіння. Вони продовжували поклонятися в суботу і хотіли почути те, що я дізнався під час свого від’їзду. Більшість людей прийняли адвентистську вістку і уклали заповіт з Господом. Однією з перших хрестилася моя дружина. У якому я був захопленні від того, що вона вирішила бути зі мною в цьому новому служінні! Навіть священик, який був звільнений разом зі мною за багато місяців до цього, прийняв ту ж точку зору і попросив про вступ у члени Церкви адвентистів сьомого дня. Завдяки моєму звільненню з колишньої церкви в моєму окрузі Південного Судану сьогодні близько 355 членів у 13 адвентистських церквах і групах. Я служу тим самим людям, яким служив раніше, коли був священиком моєї колишньої церкви. Нове служіння не з легких. Деякі з наших церков вночі руйнували недоброзичливці, на їхньому місці залишалися лише купи будівельних матеріалів. Але навіть ці невдачі оберталися на благословення, а ми просто відновлювали будівлі і запрошували руйнівників приєднатися до нас для поклоніння. Важко прокладати шляхи на нові території, але ми наполегливо працюємо, і Бог благословляє. Дякуємо за вашу допомогу, спрямовану на завершення роботи, яку Бог призначив нам здійснити тут, у Південному Судані. Ісая Малик Гаранг нині звершує служіння заступника секретаря Асоціації служителів і заступника директора у відділах сімейного служіння, Суботньої школи і особистого служіння в Екваторіальному регіоні.

Урок

16-22 липня

спРаведливість і МилОсеРдя в стаРОМу завіті Частина 2 Біблійні тексти для дослідження: Єзек. 37:1-14; Ефес. 2:10; Єзек. 47:1-8; Матв. 5:16; Об’явл. 22:1, 2; Ісаї 61:1-11. Пам’ятний вірш: «І станеться, всяка жива душа, що роїться скрізь, куди приходить той потік, буде жити, і буде дуже багато риби, бо ввійшла туди та вода, і буде вздоровлена, і буде жити все, куди пройде той потік» (Єзек. 47:9).

істо, яке процвітало в 50-х і на початку 60-х років минулого століття, стало подібним до зони воєнних дій наприкінці 60-х і на початку 70-х років. Багато сімей виїхало, залишивши занедбані, старі і спалені багатоквартирні будинки. Підприємства припинили свою роботу, поступившись місцем наркоманії та злочинності, що зробило цей район непридатним для життя. У 1986 році одна християнська сім’я залишила свій зручний дім у передмісті та переїхала до цього безлюдно-

Неділя, 17 липня

Живі в Христі У 37-му розділі книги пророка Єзекіїля наочно представлена Божа благодать, яка дарує відродження людям, мертвим у злочинах та гріхах. У видінні Дух переносить пророка Єзекіїля на поле, повне сухих кісток. Ці кістки символізують увесь Ізраїлів дім. Бог запитує: «Сину людський, чи оживуть оці кості?» (Єзек. 37:3). Відповідь на це запитання стає зрозумілою в міру того, як пророк пророкує кісткам. Прочитайте Єзек. 37:1-14. Що Бог бажав здійснити для Свого народу? ___________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Результати пророцтва сухим кісткам були наступними: ( 1) «вони ожили, і поставали на ноги свої, – військо дуже- дуже велике!..» (Єзек. 37:10); (2) Бог поселить Свій народ на їхній власній землі (Єзек. 37:14); (3) вони знатимуть, що все це зробив Бог (Єзек. 37:14). Однак недостатньо пережити досвід відродження. Божий народ відроджується для виконання місії, для певної мети. Ізраїль мав стати світлом для народів. Прочитайте Ефес. 2:10. З якою метою Бог оживив нас – духовно відтворив у Христі? _____________________________ ___________________________________________________________ 33

4 Урок

го міста. До них приєднався пастор з іншого міста. Вони відновили дві зруйновані будівлі й оселилися там. Дві сім’ї ходили вулицями, знайомлячись із різними групами людей, котрі залишилися в місті. За допомогою цих двох сімей Бог організував церкву, що принесла мертвому місту зцілення й перетворення. Їхнє служіння триває і сьогодні, кардинально змінюючи життя багатьох людей. Бог має що сказати про роль Церкви в «безнадійних» ситуаціях, подібних до згаданої вище. Цього тижня ми продовжимо прислухатися до хору старозавітних голосів, які закликають Божий народ явити світові милостивий характер Господа.

4 Урок

«Бог приймає нас лише завдяки Своєму улюбленому Синові, а наші добрі діла є результатом дії Його любові, що прощає гріх. Ці діла не зараховуються нам, і ми не можемо представити їх як свій внесок у справу спасіння наших душ. Спасіння – Божий дар віруючому заради Христа. Занепокоєна душа може здобути мир через віру в Христа, і цей мир співмірний вірі й упованню. Однак хіба добрі діла не мають значення? Хіба до грішника, який день у день безкарно грішить, Бог ставиться з таким же благоволінням, як і до людини, котра через віру в Христа трудиться, не шкодуючи сил? Писання свідчить: «Бо ми – Його творіння, ми створені в Христі Ісусі для добрих діл, які Бог наперед приготував для нас, щоб ми в них перебували» (Ефес. 2:10). У Своєму Божественному промислі та не заслуженому нами благоволінні до людей Господь розпорядився, аби добрі діла були винагороджені. Ми прийняті тільки завдяки заслугам Христа, а здійснювані нами діла милосердя і співчуття є плодом віри та стають благословенням для нас, оскільки люди отримують відплату згідно зі своїми ділами» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 3, с. 199, 200). Понеділок, 18 липня

Живий потік Прочитайте Єзек. 47:1-8. Що відбувається із храмом, який Єзекіїль споглядає у видінні? ____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

З-під храму тече вода. Як ми знаємо, витік води може бути спричинений проривом труби. Але в даному разі поява води є добрим знаком. Ця вода текла із храму «на схід». На схід від Єрусалима розташоване Солоне (або Мертве) море – найнижче водой мище на Землі. Від Мертвого моря Єрусалим відокремлюють приблизно 34 кілометри пустельної засушливої місцевості. Це долина Араба, що займає так звану Йорданську западину. Саме Мертве море настільки солоне, що жодне створіння не може там жити. 34

Прочитайте Матв. 5:16. Що Ісус каже про те, як ми маємо представляти Його у світі? _______________________________ ___________________________________________________________

Річка Замбезі в Замбії, Африка, починається як мілководний струмок, що витікає з-під дерева. У міру своєї течії до водоспаду Вікторія струмок завглибшки по кісточки перетворюється на повноводну ріку. Так само невеликий потік із храму надзвичайно збільшився: «Стала великою та вода на пливання, потік, що був неперехідний» (Єзек. 47:5). Цілющий вплив вашої громади може починатися з малого, але він зростатиме, доки не перетворить вашу місцевість! «Наша робота на самому початку була представлена мені як невеликий, дуже маленький струмок» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 7, с. 171). Образи світла й води використовуються в Біблії, щоб показати: через нас Бог може допомогти іншим. Як нам стати найкращими каналами для служіння нужденним? Вівторок, 19 липня

Церква як джерело життя «І станеться, всяка жива душа… буде жити, і буде дуже багато риби… і буде жити все» (Єзек. 47:9). Пророцтво Єзекіїля показує: де протікає річка, що починається в Божій Церкві, там є життя. Текст Єзек. 47:10 продовжує дивувати. Яке надзвичайне видовище: рибалки закидають свої сіті у водоймище, де ніколи не було риби і навіть саме її існування було неможливим, та виловлюють багато риби. Суть видіння ось у чому: завдяки силі Бога, яка діє в Його народі, життя може існувати там, де раніше його не було. «Там, де Бог здійснює Свої наміри, не може бути безнадійної ситуації; немає такої групи людей, яка не мала б надії на спасіння; немає таких наслідків нещасного досвіду в 35

4 Урок

Але коли потік із храму досягає моря, його мертві води «вздоровлюються». Потік може символічно зображати вплив, який справляє Божа Церква, або духовний храм (1 Петра 2:4, 5). Досягаючи людей у світі, Церква служить джерелом здоров’я та зцілення для тих, хто мертвий через переступи й гріх.

4 Урок

минулому, які прирікали б нас на відчай» (The Interpreter’s Bible, vol. 6, p. 328). Божа дивовижна благодать звершує дивовижні справи в житті тих, хто приймає її. У цьому також міститься Євангеліє. Через нас Бог може подарувати надію людям розчарованим, пригніченим, виснаженим, котрі помирають як духовно, так і фізично. Порівняйте тексти Єзек. 47:12 та Об’явл. 22:1, 2. Що ці два уривки повідомляють нам про остаточну долю людей, яких Ісус зцілив та оживив через Свою Церкву? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Настане день, коли Божий народ, включаючи людей, котрих Бог зцілив та оживив завдяки самовідданості членів Церкви, опиниться на Новій Землі, де протікатиме інша річка від Божого престолу. Там не буде пустелі, посухи або смерті. Однак поки ми очікуємо настання цієї благословенної реальності, Бог бажає, щоб Його Церква стала джерелом, з якого суспільство черпатиме зцілення й життя. Господь бажає працювати через нас, щоб оживляти і перетворювати пустелі, западини й мертві моря на нашій території, несучи їм повноцінне життя в Ісусі (Івана 10:10). Саме цю вістку і проповідують адвентисти сьомого дня. Пророк Амос змальовує картину, аналогічну змальованій у 47-му розділі книги пророка Єзекіїля. Прочитайте Амоса 5:24. Як ця картина співвідноситься з роллю вашої церкви у вашому суспільстві? Які дієві методи служіння використовує ваша громада, здатні перетворювати її на цілющий потік?

Середа, 20 липня

Обітниці ювілейного року У Старому Завіті часто зустрічається ідея, згідно з якою люди, що мають матеріальні й духовні благословення, повинні допомагати тим, хто позбавлений таких благословень. Прочитайте уривок Ісаї 61:1-11. Що Бог говорить Своєму 36

Розділ 61 книги пророка Ісаї починається із твердження про те, що Дух Господній діє через Помазаника, «бо Господь помазав Мене [Христа] благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням ‒ відчинити в’язницю» (Ісаї 61:1). Усі елементи цієї обітниці знаходять своє виконання в «рік уподобання Господу». «Рік уподобання Господу» – це вказівка на ювілейний рік, який, як ми вже говорили, був часом служіння потребам бідних. Отже, «сіонські жалобники», котрі отримали розраду, «замість попелу... оздобу», «оливу радости замість жалоби» й «одежу хвали замість темного духа» (Ісаї 61:3), – це ті ж люди, які «забудують руїни відвічні, відбудують спус тошення давні». Отримавши благословення месіанського ювілейного року, вони перетворюють суспільство, відновлюють поруйновані міста (Ісаї 61:4). Божі діти названі «священиками» і «слугами», які користуються «багатством народів» (Ісаї 61:5, 6). Образи 61-го розділу книги пророка Ісаї, котрі змальовують Божого Помазаника, Який перетворює навколишні народи руками людей, що перебувають у заповіті з Ним (див. Ісаї 61:8, 9), застосовні до тих, котрі в даний час покликані бути «священиками», «слугами» і «місіонерами» в громадах по всьому світу. Чи не повинна відчуватися така ж перетворювальна дія цього пророцтва тепер, коли ми насолоджуємося спілкуванням з Господом, хвалимося Богом та перебуваємо в суспільстві, одягнені в одежу спасіння і праведності (див. Ісаї 61:10, 11)? Прочитайте текст Ісаї 61:9. Яке переконливе свідчення про те, що Бог міг здійснити у Своєму народі! Чи можна сказати про нас сьогодні те ж саме? Аргументуйте свою відповідь. 37

4 Урок

народу та як ми можемо застосувати ці слова до себе і свого обов’язку перед Господом? Див. також Луки 4:18. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

4 Урок

Четвер, 21 липня

Церква як інструмент перетворення Прочитайте 6-й розділ книги пророка Михея. Проти чого виступає Господь у цьому розділі? ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Михей вторить іншим старозавітним пророкам, відзначаючи, що зовнішні форми релігії, яким бракує покірного свідомого вияву справедливості й милосердя, неприйнятні для справедливого милосердного Бога. У чому полягає головна думка тексту Михея 6:8? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Справжня релігія має практичне застосування. Безумовно, вона включає церковні обряди й ритуали, проте це не стільки питання стримання від їжі, скільки питання розділення хліба з голодним. Практичне благочестя – єдиний вид релігії, визнаний Божим судом (Матв. 25:34-46)» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 4, с. 306). Сьогодні Бог, як і раніше, не бажає миритися з відступництвом показної релігії, позбавленої практичного благочестя, про яку йдеться в Михея 6:8. Релігійні форми – не самоціль, це засіб для досягнення мети, а метою є відображення в нас Христа. У вступній частині цього уроку ми прочитали розповідь про дві сім’ї, які переїхали до «безнадійного» міста, щоб служити потребам його мешканців. Ці дві родини організували малу групу з місцевих жителів, яка збиралася в одній з віталень. Члени цієї зростаючої групи щиро молилися, аби Бог показав їм, як відродити рідне місто. Спільно з Адвентистським агентством допомоги і розвитку вони почали організовувати добровольців для відновлення старих багатоквартирних будинків. Сьогодні це містечко – квітучий населений пункт, який має значно кращий вигляд, ніж раніше. Зміни стали можливими завдяки тому, що невелика церква бажала продемонструвати любов Ісуса на ділі, і це 38

Хоч Бог звертається до Свого народу загалом, у тексті Михея 6:8 використовується особовий займенник «ти». Бог говорить до кожного зокрема. Якою мірою кожен із нас робить те, що Господь називає добрим? П’ятниця, 22 липня

Для подальшого дослідження: Прочитайте тексти Єрем. 22:1-16; Єзек. 16:49; Зах. 7:9, 10. Прочитайте коментарі Еллен Уайт у Біблійному коментарі АСД, т. 4, с. 1165, 1166; а також у книзі Свідчення для Церкви, т. 6, с. 227, 228. «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, ‒ нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8). Чи міг Господь ще більш зрозуміло висловитися про те, чого Він бажає від Свого народу? Бог показав нам, що є «добрим», або «хорошим», у першому розділі книги Буття, де йдеться про життя створених Ним істот до гріхопадіння. Там неодноразово використовується епітет «добре». Таким чином, наша увага спрямовується в минуле до ідеалу, до початкового наміру Бога щодо нас і, врешті-решт, до відновленого Богом світу після повернення Ісуса. Вислів «пожадає від тебе» може бути також перекладений як «шукає у вас». Чого ж Бог «шукає в нас», Своєму народі, викупленому благодаттю Христа? Відповідь лежить у площині нашого ставлення до Бога й людей. По-перше, необхідно чинити правосуддя. У поточному кварталі ми розмірковуємо над тим, як допомагати безпорадним жертвам несправедливості. По-друге, ми повинні любити милосердя. Ми живемо у світі, який часто демонструє жорстокість. Яке потужне свідчення ми могли б проголошувати, якби любили милосердя та відкривали Божу любов, виявляючи у своєму житті співчуття до оточуючих! По-третє, 39

4 Урок

привело до відродження міста. Така робота демонструє один дуже дієвий, ефективний метод, за допомогою якого Хрис тос звершує перетворення суспільства, – служіння Божого народу потребам людей.

4 Урок

ми повинні ходити сумирно з Богом. Якщо в тексті Михея 6:4 Господь нагадує євреям про їхнє звільнення з Єгипту як підставу для того, аби бути смиренними й вірними перед Ним, то тим більше ми маємо бути смиренними, оскільки викуплені кров’ю Ісуса. Реальність Голгофського хреста і велика Жертва, принесена заради нашого спасіння, мають завжди нагадувати нам про необхідність покори перед Богом. Питання для обговорення:

1. Які інші старозавітні тексти говорять про наш обов’язок допомагати нужденним? 2. У розділі 5 книги пророка Амоса, особливо у віршах 21-24, ми знаходимо виразні слова, які характеризують релігію сучасників пророка. Вони показують, що справедливе ставлення до людей для Бога важливіше, ніж дотримання встановлених Ним релігійних ритуалів. Що це говорить нам про необхідність правильно розставляти пріоритети? 3. Як уникнути небезпеки надмірної турботи про матеріальні потреби людей, при якій нехтуються їхні духовні потреби? Як ми можемо зберігати правильний баланс у своєму бажанні служити нужденним?

Місіонерська історія

Біблійні дослідження Бакстера

ерез громадянську війну в Судані Бакстеру довелося надовго залишити дім. Перебуваючи далеко від дому, він зустрів декілька адвентистів сьомого дня і вивчав з ними Біблію. Він став членом Адвентистської церкви і хотів поділитися новою вірою зі своєю сім’єю. Коли Бакстер нарешті зміг повернутися додому, то засмутився, дізнавшись, що його сім’я і чути нічого не хоче про адвентистів сьомого дня. «А що не так із церквою, яку ми відвідуємо? – запитав брат Бакстера. – Навіщо ти хочеш все змінити?» Незабаром помер племінник Бакстера. На похоронах Бакстер поділився з присутніми надією на те, що всі вони знову побачать хлопчика, коли прийде Ісус. Після похоронів місцевий священик висловив йому своє невдоволення. «Хто тобі дозволив тут проповідувати?» – обурювався священик. Бакстер відповів: «Я отримав дозвіл від Ісуса Христа. Він сказав, щоб ми йшли по всьому світу і проповідували Євангеліє». Священик ще більше розсердився і пригрозив, що ударить Бакстера, але якась людина встала між ними. «Не можемо ж ми битися на похоронах, – сказав він. – Давайте сядемо і обговоримо це питання». Після похоронів Бакстер і священик сіли під манговим деревом для бесіди. Ще майже двісті осіб зібралося їх послухати. Вони проговорили декілька годин. Священик наполягав на своїй вірі, а Бакстер вказував йому на те, що на цю тему говорить Біблія. Поступово присутні люди почали усвідомлювати різницю між тим, чого їх навчали все життя, і тим, чого вчить Біблія. Деякі були невдоволені тим, що Бакстер дискредитував їхню церкву, але інші хотіли дізнатися більше про цю нову для них віру. Бакстер почав відвідувати в селі кожен будинок. У культурі його народу вважається проявом неповаги не посидіти і не послухати гостя, що прийшов у дім, і Бакстера знову і знову запрошували ділитися вірою з жителями села. Навіть ті, хто не хотів його слухати, не виганяли проповідника із ввічливості. В одній сім’ї, боячись скривдити гостя, його запросили сісти. А потім пішли з дому, щоб не довелося його слухати! Але Бакстер не здавався. Він продовжував приходити до тих пір, доки деякі члени сім’ї все-таки не захотіли його послухати. Через п’ять місяців вивчення Слова Божого ця сім’я була в числі перших, хто приєднався до Церкви адвентистів сьомого дня. Бакстер навчив нових віруючих, як проводити біблійні уроки, і незабаром мала група виросла удвічі – до 32 членів. З підручних матеріалів вони побудували невелику церкву і школу, кількість членів громади продовжує зростати.

Урок

23-29 липня

ісус у служінні суспільству Біблійні тексти для дослідження: Луки 4:16-19; 10:25-37; Матв. 5:13; Ісаї 2:8; Івана 4:35-38; Матв. 13:3-9. Пам’ятний вірш: «Тож ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства та зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі» (Матв. 4:23).

оберт Л’юїс Стівенсон, який став відомим завдяки своєму пригодницькому роману «Острів скарбів», ріс хворобливим хлопчиком і не міг систематично відвідувати школу. Тому батьки найняли вчителя для навчання дитини вдома і няню, яка допомагала б йому в побутових питаннях. Одного вечора няня зайшла побажати Роберту доброї ночі і застала його біля вікна. Його руки й ніс були притиснуті до скла. Боячись, що хлопчик застудиться, няня попросила його повернутися в ліжко. Роберт відповів: «Підійдіть до вікна, аби побачити те, що бачу я!» Няня підійшла, щоб подивитися. Унизу на вулиці ліхтарник запалював вуличні ліхтарі. «Дивіться, – вигукнув Роберт, – 42

Неділя, 24 липня

Місія Ісуса Ісус, молодий Учитель з Назарета, став дуже популярним у Галилеї (Луки 4:15). Коли Він говорив, «дивувався простий люд з Його вчення, бо навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники та фарисеї» (Матв. 7:28, 29). Одного разу в суботу, коли Йому передали сувій книги пророка Ісаї, Ісус прочитав перші два тексти 61-го розділу, зупинившись на середині речення перед фразою «день помсти для нашого Бога» (Ісаї 61:2). Прочитайте уривок Луки 4:16-19. Де ми чули ці слова раніше? (Див. Ісаї 61:1, 2). Прочитавши ці тексти, що виголосив Ісус? __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як ми вже зазначили, фраза «рік уподобання Господу» вказує на ювілейний рік (див. Левит 25). Під час Свого відвідування Назарета Ісус цитує месіанський уривок із Божого Слова і запевняє Своїх слухачів: «Сьогодні, коли ви чуєте, сповнилося це Писання» (Луки 4:21). У Своїй проповіді Він відкриває Себе як Помазаника, Котрий благовістить убогим, проповідує полоненим визволення, сліпим прозріння, відпус кає пригноблених на волю та звіщає відновлення ювілейного року. Цей перелік повністю зображує земне служіння Ісуса,

5 Урок

людина протикає темряву!» (Margaret Davis, Fear Not! Is There Anything Too Hard for God? р. 332). Ми коротко розібрали, що говорить Старий Завіт про допомогу нужденним. А тепер розглянемо, що говорить про це Новий Завіт. І найкраще розпочати обговорення з прикладу Ісуса! Одна з відомих настанов Ісуса говорить, що ми повинні бути «світлом для світу» (Матв. 5:14). Поводячись так, ми відображаємо Ісуса – істинне Світло для світу (Івана 8:12). Настанови Ісуса, які Він сформулював у процесі Свого земного служіння, указують на те, яким чином ми з Його допомогою можемо «проткнути» темряву.

5 Урок

ключовими елементами якого були навчання, зцілення та служіння нужденним. Чому Ісус не до кінця процитував текст Ісаї 61:2? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ісус навмисно скоротив фразу, яка закінчується словами «день помсти для нашого Бога», не бажаючи, щоб Його служіння співвідносили з поширеною думкою про те, ніби Месія здобуде перемогу над поневолювачами рідного народу та підпорядкує їх владі Ізраїлю. Це уявлення було помилковим, що, на жаль, перешкодило багатьом Його співвітчизникам прийняти Христа і Його служіння таким, яким воно було насправді. Замість цього Ісус звернув увагу слухачів на служіння знедоленим, яке Він мав запропонувати просто там і тоді, незалежно від політичної ситуації. Який висновок ми повинні зробити для себе зі слів Ісуса, усвідомлюючи, що Він робить особливий наголос на практичній роботі, яку ми маємо виконувати? Понеділок, 25 липня

Любов до ближнього «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе» (Луки 10:27). Прочитайте Луки 10:25-37. Яка вістка міститься тут для нас у контексті всебічного розгляду питання про допо могу нужденним? _________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Знавець Закону розумів, що всі заповіді ґрунтуються на любові до Бога та ближнього, якого ми повинні любити, як самих себе. Постає запитання: «А хто є моїм ближнім?» Оскільки за часів Христа серед ізраїльського народу було прийнято ставитися до співвітчизників, як до ближніх, а до всіх інших, як до сторонніх, книжник попросив Ісуса пояснити це питання. Розказана Ісусом притча змальовує зовсім іншу 44

Як наші забобони можуть завадити нам виконувати відведену нам роль ближніх? Вівторок, 26 липня

Правильний рецепт «Ви – сіль землі» (Матв. 5:13). У цьому тексті Ісус закликає Своїх послідовників бути «сіллю» – перетворювальною речовиною. Церква – це «сільниця», яка містить «сіль землі». З чим або з ким ми повинні змішати «цю сіль»? Тільки із собою чи з «інгредієнтами», відмінними від нас? Можливо, ви зможете краще зрозуміти відповідь на це запитання, якщо заповните одну форму для випічки хліба тільки сіллю, а другу – тістом, яке, крім інших інгредієнтів, 45

5 Урок

картину. Наш ближній – це той, хто потребує нашої допомоги. Бути ближнім – значить задовольняти потреби свого ближнього. Священик і левит більше дбали про те, аби їм не опоганитися та не поставити під загрозу виконання їхніх релігійних обов’язків. Який зручний спосіб використовувати свою релігію як пристойний привід, щоб не помирати для свого «я» і не допомогти тому, хто, найімовірніше, ніколи не зможе відшкодувати витрати. На відміну від них, самарянин побачив у пораненому «чужинці» й «ворогові» свого ближнього та постарався задовольнити його потреби, а не свої власні. Замість того щоб запитувати: «Хто мій ближній?», ми повинні запитати: «Хто стане ближнім для принижених і пригноблених?» Не має значення, хто ця людина: кожен нужденний – це саме той, кому ми маємо допомогти. «Бог не визнає жодних національних, расових чи кастових відмінностей. Він – Творець усього людства. Усі люди належать до однієї сім’ї завдяки творінню, усі об’єднані завдяки викупленню. Христос прийшов зруйнувати будьяку стіну розділення та відчинити двері в кожне відділення храму, аби кожна душа мала вільний доступ до Бога. Його любов така широка, така глибока, така повна, що проникає всюди» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 386).

5 Урок

містить також сіль. У першій формі – лише сіль; навряд чи такий продукт буде смачним і придатним для їжі. У другій формі сіль у певній пропорції входить до складу тіста нарівні з іншими інгредієнтами. У такому разі вона перетворює тісто на корисний смачний хліб. Сіль приносить більше користі, коли змішується з іншими компонентами. Те ж саме можна сказати і про християн. Перетворення не відбудеться, якщо ми залишимося в комфортній церковній «сільниці». Цей важливий момент не можна забувати. Ми можемо дотримуватися моральних принципів у різних аспектах, наприклад, не курити, не вживати алкоголю, не грати в азартні ігри, не припускатися злочинів. Усе це важливо. Але питання полягає не тільки в тому, чого ми не робимо, а й у тому, що ми робимо. Іншими словами, що ми робимо, аби допомогти людям, з якими живемо в одному місті і які потребують нашої допомоги? Прочитайте ще раз Матв. 5:13, звернувши увагу на другу частину вірша. Як сіль може втратити свою силу? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Але якщо сіль втратить свою силу, якщо побожність виявляється тільки на словах, а любові Христа немає, то немає й сили для добра. Таке життя не може справити спасенного впливу на світ» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 439). Повернімося до нашого прикладу з рецептом. Ми переконалися: якщо в нас є тільки сіль, це недобре. Надмірна кількість солі в раціоні може бути шкідливою. Сіль має бути ретельно перемішана з іншими інгредієнтами. Отже, якщо ми схожі на світ або, що ще гірше, нічим не відрізняємося від світу, тоді не зможемо змінювати його. Нам не буде що запропонувати людям. Сіль стане непридатною. А що в такому разі, за словами Ісуса, з нею роблять? Але пронизані пахощами Христової любові, ми будемо охоче змішуватися з людьми, щоб як перетворювальний елемент справляти позитивний вплив на їхнє життя. Ми по46

Прочитайте П. Зак. 12:30; 31:20; Ісаї 2:8. Про яку небезпеку попереджають дані тексти і як нам не потрапити в цю пастку? Середа, 27 липня

Праця фермера Прочитайте тексти Івана 4:35-38. Що Ісус сказав про різні кроки на шляху спасіння душ? __________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Праця фермера багатогранна. Необхідно виконати велику роботу, перш ніж достигне рясний урожай (Матв. 9:35-38). Для Господніх жнив необхідні не тільки женці. Чи можете ви уявити собі фермера, який під час збору врожаю каже до своїх помічників: «Настав час жнив, давайте посіємо насіння»? Збір урожаю можливий тільки тоді, коли були проведені попередні сільськогосподарські роботи.

Фермерство включає в себе насамперед підготовку ґрунту, оскільки не всякий ґрунт придатний для землеробства. Див. Матв. 13:3-9. Що може зробити ваша громада, аби розпушити «твердий ґрунт» та видалити «камені» й «терня» в тій місцевості, де вона перебуває? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Одні працівники виконали велику роботу задовго до збору врожаю, а інші пожинають плоди їхньої праці. Іноді в євангельській діяльності приділяється більше уваги жнивам, ніж підготовчій роботі. Однак це неправильний підхід. Ґрунт необхідно підготувати задовго до того, як євангеліст відвідає це місце і почне проповідувати, сподіваючись отримати гарний урожай. Працю на полі необхідно розглядати як процес: тестування ґрунту, підготовка/обробка ґрунту, посів, поливання, внесення добрива, боротьба зі шкідниками, очікування, збирання і збереження врожаю.

5 Урок

ведемо інших до того, що справді має значення в житті, – до спасіння в Ісусі.

5 Урок

Збір урожаю – тільки частина цього процесу. У церкві процес «фермерства» може включати в себе тестування ґрунту за допомогою проведення різних заходів, таких як анкетування й опитування населення з метою виявлення його потреб, оцінка демографічного стану, інтерв’ю з лідерами суспільства. Під час підготовки й обробки ґрунту необхідно провести роботу із задоволення потреб населення, виявлених з допомогою анкетування. «Посівна» – це різні семінари, вивчення Біблії, організація Малих груп, молитва про злиття Святого Духа. Лише невелика кількість людей приходить до Христа завдяки одному заходові. Ми повинні сприяти зростанню їхньої зацікавленості за допомогою проведення різнопланових заходів, збільшуючи ймовірність готовності цих людей до жнив. Якщо будемо покладатися тільки на випадкові дії, малоймовірно, що нові рослини доживуть до збору врожаю. Яку працю (крім виконуваної зараз) вам необхідно виконати в процесі придбання душ для Христа? Четвер, 28 липня

Організація громад Прочитайте уривок Матв. 10:5-10. Чому Ісус посилав Своїх учнів до навколишніх міст і селищ без будь-яких засобів? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Здається дивним, що учні Ісуса мали здійснювати служіння, не маючи можливості утримувати себе. Мабуть, Ісус помістив Своїх учнів у такі обставини для того, щоб вони відчули свою залежність від Бога, а також усвідомили важливість налагодження дружніх відносин за допомогою служіння місцевому населенню. Місцеві мешканці оцінять їхнє служіння та нададуть необхідну допомогу. Керівництво місцевої конференції, де служить пастор Френк, доручило йому організувати церкву в такому районі великого міста, де не було жодного адвентиста. Спочатку в нього не було бюджету для виконання цієї роботи. Пастор узяв карту, визначив межі цієї частини міста і вивчив демографічний склад місцевого населення. Потім він припаркував 48

П’ятниця, 29 липня

Для подальшого дослідження: Прочитайте інші настанови Ісуса щодо ролі Церкви в суспільстві: Матв. 7:12; 23:23; 25:31-46; Марка 4:1-34; 6:1-13; Луки 6:36; 11:42; 12:13-21; 14:16-24; 16:13; 18:18-27; 19:1-10; Івана 10:10; 12:8; 17:13-18. Прочитайте із книги Е. Уайт Хрис 49

5 Урок

свій автомобіль у жвавій частині міста і почав відвідувати різні офіси, розпитуючи про життя в цьому районі. Френк зустрівся з керівниками політичних, ділових та громадських установ, цікавлячись найгострішими потребами людей у цій частині міста. Він потоваришував з деякими мешканцями, котрі запросили його приєднатися до місцевого громадського клубу. Незабаром він познайомився з іншими керівниками, які допомогли в оренді прибудови пресвітеріанської церкви. Активісти громадського клубу допомогли зібрати гроші на покупку фарби та миючих засобів для косметичного ремонту приміщення, щоб там можна було проводити євангельські зустрічі. Бесіди з громадськими лідерами показали, що місцевих жителів цікавлять питання здоров’я. Тому пастор Френк зібрав команду добровольців, які провели для місцевих мешканців різноманітні діагностичні програми. Люди, отримавши користь від своєї участі в обстеженні, заплатили символічну плату, яка допомогла покрити витрати. Незабаром пастор став проводити уроки Суботньої школи, і деякі жителі почали їх відвідувати. Пастор Френк дізнався, що одним з найкращих способів організації громади є організація служіння, яке відповідає потребам місцевих мешканців. Завдяки такому служінню понад 140 осіб прийняли хрещення і була організована громада адвентистів сьомого дня. Історія пастора Френка свідчить про те, що відбувається, коли ми дотримуємося настанов Ісуса щодо нашого служіння суспільству. Як Ісус застосовував на практиці Своє вчення? Наступного тижня ми почнемо вивчати метод служіння Хрис та, який дарує «справжній успіх у проповіді людям Божої істини» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 143).

5 Урок

тос – надія світу розділ «Одному з найменших братів Моїх» (с. 637-641), а також її статтю «Зразок місіонера» в журналі Ознаки часу від 19 березня 1894 року. «Якщо церква не є світлом для світу, то вона є темрявою» (Е. Уайт. Ознаки часу. 11 вересня 1893 р.). Це дуже сильна думка. Вона нагадує нам про слова Ісуса: «Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає» (Матв. 12:30). Ісус ясно каже: у великій боротьбі не може бути нейтралітету. Ми або на боці Христа, або на боці диявола. Отримати велике світло і не використовувати його – значить протидіяти йому. Ми покликані бути світлом у світі; а якщо не виконуємо свого покликання, значить ми – темрява. Цей же принцип озвучений і в дещо іншому контексті: «Отже, коли світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж велика тоді темрява!» (Матв. 6:23). Усе сказане вище можна підсумувати словами: «У кожного, кому дано багато, будуть і багато вимагати від нього; і кому багато довірено, ще більше будуть вимагати від нього» (Луки 12:48). Питання для обговорення:

1. Обговоріть, як ми повинні «змішатися» зі світом, аби придбати людей для Христа. Яким чином можна зберігати правильний баланс: спілкуватися з людьми у світі, справляючи на них добрий вплив, і водночас залишатися вільними від звичаїв світу? 2. Часто, беручи участь у суспільному житті, ми стикаємося з політичними питаннями. Зрештою, такі питання, як допомога бідним, поліпшення освіти й охорони здоров’я, у вирішенні яких ми бажали би брати участь, є предметом політичної дискусії. Як нам бути обережними і не дозволяти політичній боротьбі вторгатися в нашу працю? 3. Чи бувають такі ситуації, коли для кращого служіння суспільству нам необхідно діяти на політичній арені? Наведіть конкретні приклади та поділіться міркуваннями, як слід поводитися, щоб не йти проти власного сумління та принципів Божого Слова. 50

Місіонерська історія

Невидимий помічник

іонери Глобальної місії покликані Богом жити в районах, де немає організованих церков. Вони знаходять друзів, приводять людей до Христа, підтримують і навчають віруючих, здійснюють керівництво церквами. Ці місіонери залишаються на одному місці стільки часу, скільки необхідно, створюють там центральну громаду, а потім дочірні громади в сусідніх селах. У Південному Судані вони працюють у складних умовах: без електрики, нормальних доріг, водопроводу і багатьох інших зручностей. Ось одна дивовижна історія, що сталася в Південному Судані кілька років тому. Вільям і Чарльз побудували в одному із сіл церкву і попросили направити до них ще двох піонерів Глобальної місії, щоб ті приєдналися до них у проведенні євангельських зібрань у сусідньому, ще не охопленому проповіддю селі. Вони запросили всіх на зібрання, і багато хто із запрошених прийшов. Вечорами люди слухали вістку Євангелія, але жоден не виявляв бажання стати на бік істини. Вільям і його товариші були спантеличені. Люди були добрі до них, запропонували їм місце для проживання, ділилися їжею. Щовечора вони слухали євангельську вістку. Чому ж не було ніякого відгуку? Місіонери ходили з дому в дім, закликаючи людей прийняти Ісуса, але приєднуватися до церкви ніхто не хотів. Усі четверо були засмучені через відсутність результатів, але підтримували один одного, сподіваючись, що насіння віри все ж посіяне. Надійшов час, коли двом піонерам Глобальної місії пора було повертатися додому. До від’їзду Чарльз хотів сфотографувати групу. Усі четверо піднялися на пагорб, де часто молилися. Чарльз їх трьох сфотографував. Коли він проявив плівку, то виявив на фото не трьох, а чотирьох чоловіків, що стоять на схилі пагорба. Людина, що стоїть поряд з Вільямом, була одягнена в усе біле і тримала в руці Біблію. Вірні місіонери знали, що це Бог послав ангела, щоб підбадьорити їх у їхній праці. «Завдяки цій фотографії ми переконалися, що євангельська робота – це робота Божа, – сказав Вільям. – Господь послав ангелів нам на допомогу, щоб зміцнити нашу віру. Ми дізналися, що Бог задоволений нашою роботою, хоч ми і не бачили результатів. Вона обов’язково принесе плоди». Частина пожертвувань тринадцятої суботи в цьому кварталі допоможе побудувати дитячий духовний центр при центральній Адвентистській Церкві в Джубі, столиці Південного Судану. Діти, що становлять приблизно 45 % від загального числа членів церкви, проводять Суботню школу й інші заходи просто неба. Дякуємо вам за щедру допомогу!

Урок

30 липня – 5 серпня

ісус спілкувався з людьМи Біблійні тексти для дослідження: Матв.1:22, 23; Івана 1:14; Луки 15:3-24; Матв. 9:10-13; Псал. 51:19; 1 Івана 2:16; Филп. 2:13-15. Пам’ятний вірш: «Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоб послухати Його. І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть» (Луки 15:1, 2).

омісяця диякон місцевої громади разом з молоддю вирушав на мікроавтобусі до дому для перестарілих, де проводив богослужіння. Першого тижня, коли молодь проводила служіння, літній чоловік в інвалідному візку взяв за руку диякона і тримав її протягом усього богослужіння. Так відбувалося з місяця в місяць. Але одного разу, коли група молоді знову відвідала цей дім, людини в інвалідному візку не було. Співробітники повідомили, що він навряд чи доживе до ранку. Диякон пішов до його кімнати, де старенький лежав на ліжку без свідомості. Узявши його за руку, диякон помолився, щоб Господь дарував йому вічне життя. Цей чоловік, котрий, здавалося, був у несвідомому стані, міцно стиснув руку диякона, який зрозумів, що його молитва почута. Зі сльозами на

Неділя, 31 липня

Тільки метод Христа Еллен Уайт у часто цитованому уривку підсумовує, що робив Ісус, аби донести Свою вістку до людей та привести їх до спасіння (див. також Матв. 9:35, 36). «Лише метод Христа принесе справжній успіх у проголошенні людям Євангелія. Спаситель спілкувався з людьми як Той, Хто бажав їм добра. Він виявляв до них співчуття, служив їхнім нуждам і завойовував їхнє довір’я. А тоді говорив їм: “Ідіть за Мною”» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 143). Проаналізуємо цю цитату. 1. Ісус спілкувався з людьми, бажаючи їм добра. 2. Ісус виявляв співчуття до людей. 3. Ісус служив потребам людей. 4. Поєднавши перший, другий і третій пункти, Господь завойовував довіру людей. 5. Після цього Ісус говорив їм: «Ідіть за Мною». Тут ми бачимо цілісну модель благовістя. Цей метод служіння дозволяє нам більш повно проповідувати Євангеліє. Ісус не розділяв соціальну роботу (пункти 1-4) та запрошення йти за Ним (пункт 5), і ми також не повинні цього робити. Усі зазначені кроки в сукупності «принесуть справжній успіх». Даний урок сфокусований на першому кроці методу Христа. Уроки 7-11 будуть зосереджені на наступних кроках. Що наведені тексти повідомляють про Бога-Сина, Котрий спілкувався з нами? Матв. 1:22, 23; Івана 1:14. ______________ 53

6 Урок

очах він вийшов з кімнати. У коридорі диякон зустрів жінку, котра представилася дочкою старенького. Вона сказала: «Мій батько чекав на вас! Він говорив, що раз на місяць приходить Ісус і тримає його за руку. Він не хотів помирати, доки не зможе ще раз узяти Ісуса за руку» (Історія взята з відеофільму «Брати Мої менші», Old Fashioned Pictures, 2004). Християнство означає стати «Ісусом» для когось. Наступні кілька уроків будуть присвячені різним аспектам методу, який використовував у служінні Сам Христос, а також використовує Його Церква.

6 Урок

Ми всі глибоко поранені й ушкоджені гріхом. Унаслідок гріха порядок речей у світі був порушений, і відповіддю Бога на це стало Його примирення з людством через земне служіння Ісуса. Він спілкувався з людьми і бажав цілісного зцілення особи та цілісного зцілення усього людства, служачи навіть тим, кого в тій культурі вважали ізгоями. Поміркуйте над такою дивовижною істиною: Ісус, Творець усього (див. Івана 1:3), «зодягнувся» в людське тіло, спілкувався з людьми і служив грішному людству. Як ця чудова, сповнена надії істина сприяє нашому спілкуванню з іншими людьми та служінню їм? Понеділок, 1 серпня

Пропав і знайшовся У 15-му розділі Євангелія від Луки Ісус розповідає три притчі у відповідь на обвинувачення з боку фарисеїв і книжників у тому, що Він «грішників приймає і з ними їсть» (Луки 15:2). Прочитайте наступні уривки та зосередьтеся на суті відповіді Ісуса на ці звинувачення. Луки 15:3-7 _______________________________________________ Луки 15:8-10 ______________________________________________ Луки 15:11-24 _____________________________________________

Кожна притча починається історією про пропажу і закінчується описом свята, яке виражає любов Бога до нас та Його глибоку зацікавленість у нашому спасінні. Пастор проводив уроки з вивчення Біблії після програми «Голос пророцтва» і виявив, що вся сім’я була зацікавлена у вивченні Біблії, за винятком одного її члена. Якщо мати, батько й молодша дочка прийняли Христа і були готові систематично разом з пастором досліджувати Святе Письмо, то старший син виступав проти християнства, не бажаючи мати з ним нічого спільного. Щовечора, коли пастор відвідував їхню оселю, юнак виходив з кімнати і не брав участі у вивченні уроку. Після шести тижнів щирого і продуктивного вивчення Біблії цією сім’єю молодий пастор почав готувати батьків і дочку до хрещення. Проте через певні причини вони попросили дати їм кілька місяців на роздуми. Несподівано до 54

Чи не уникали ви свідчити людині, котра, на вашу думку, не «впишеться» у вашу церкву? Чого коштуватиме вам і вашій церкві знайти достатньо благодаті, аби приймати таких «грішників»? Вівторок, 2 серпня

Споживання їжі з грішниками Прочитайте Матв. 9:10-13. Який важливий урок ми маємо почерпнути для себе з відповіді Ісуса Своїм критикам? Див. також Осії 6:6. ______________________________________

Ісус сидів за столом, спілкуючись і споживаючи їжу з тими, кого суспільство вважало «небажаними». Яких людей ваше суспільство вважає «небажаними»?

Почувши запитання фарисеїв про доречність спілкування з такими зневаженими людьми, Ісус закликає їх навчитися милосердя, протиставляючи його жертві. «Ідіть же й навчіться, що то значить “хочу милосердя, а не жертви”, бо Я прийшов закликати не праведників, а грішників до покаяння» (Матв. 9:13). Прикро, що Ісусові доводиться закликати релігійних лідерів навчитися однієї з найважливіших істин їхньої віри. Тут ми знову зустрічаємося з проблемою, яка періодично виникала в старозавітні часи, коли релігійним формам та 55

6 Урок

вітальні, де відбувалося дослідження уроків, увійшов старший син і заявив, що укладе заповіт з Господом, як тільки пастор вважатиме, що він готовий до цього. Протягом наступних двох тижнів юнак старанно вивчав Біблію, куплену в книгарні, і, починаючи з першого уроку, дедалі більше переконувався в тому, що має публічно визнати свою віру. Через два тижні юнак був хрещений, а ще через місяць його приклад наслідували інші члени сім’ї. Беручи до уваги прочитані притчі Христа, можна уявити собі радість небожителів з цього приводу! Ісус цілеспрямовано спілкувався з такими людьми, як самарянка біля криниці, римський сотник, «грішниця», яка розбила посудину з дорогоцінним миром і помазала ноги Спасителя, а також із безліччю «недостойних» людей, яких інші всіляко уникали.

6 Урок

обрядам надавали більшого значення, ніж ставленню до людей. Цікаво, що, аргументуючи Свою точку зору, Христос цитує Старий Завіт (Осії 6:6). «Сьогодні тисячі людей припускаються тієї самої помилки, що й фарисеї, котрим Христос докоряв на гостині в Матвія. Замість того, щоб зректися якоїсь улюбленої ідеї або поступитися власною думкою, чимало людей відкидає істину, яка походить від Отця світла. Вони покладаються на самих себе, на власну мудрість, не усвідомлюючи свого духовного зубожіння... Піст чи молитва, звершувані заради самовиправдання, – це огида в Божих очах» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 280). Легко судити про чужі вчинки, керуючись власними уявленнями. Ми повинні навчитися вгамовувати своє «я» та дозволити Святому Духові зробити нас милосердними. Про що йдеться в тексті Псал. 51:19? Як усвідомлення власної гріховності має допомогти нам краще зрозуміти значення цього тексту?

Середа, 3 серпня

Мудре спілкування Проповідник попросив своїх слухачів сказати, скільки «неадвентистів» є їхніми друзями. Один чоловік у кінці залу підвівся і голосно відповів: «Я пишаюся тим, що в мене немає таких друзів!» Цей чоловік міг не мати в думках нічого поганого, проте його слова показали, яким світлом він був для оточуючих. Як ми зазначали, у тексті Матв. 5:13 сказано, що ми – сіль землі, але ця сіль може втратити свою силу. Один купець у Сидоні зберігав сіль у сховищах із земляною підлогою. Оскільки сіль мала безпосередній контакт із землею, вона втратила свою силу і була використана для посипання доріг. Ми повинні виявляти обачність у нашому спілкуванні зі світом, не дозволяючи позбавити нас унікальних властивостей. Чи збігаються наші цінності з цінностями світу? Який урок можна почерпнути з наступних історій? Бут. 13:5-13; 19:12-26; Чис. 25:1-3; див. також 1 Івана 2:16. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 56

Скільки у вас друзів-неадвентистів? Якими є ваші взаємо відносини? Чий вплив сильніший: ваш чи їхній? Четвер, 4 серпня

Серед розбещеного роду Безперечно, світ потребує того, що ми здобули в Христі. У нас самих немає нічого такого, що робило б значущим те, чим ми володіємо. Фактично те, що ми отримали від Христа, зобов’язує нас благовістити іншим. І саме тому, що отримали так багато, ми покликані ділитися вісткою з тими, хто цього не має. «Даром отримали – даром давайте» (Матв. 10:8). Прочитайте Филп. 2:13-15. Про що йдеться в уривку? Як це співвідноситься з нашим покликанням приводити людей до Христа і водночас самим не відпасти від істини? ___________________________________________________________

Нам необхідно бути обережними у своєму прагненні захистити себе від світу, адже ми ризикуємо втратити можливість спілкуватися з людьми, які живуть у ньому. Дуже легко залишитися у власній духовній та богословській зоні комфорту і стати духовними інтровертами*. Така зосередже* Інтроверт – людина, яка не схильна до спілкування і важко налагоджує контакти з навколишнім світом (прим. редактора).

6 Урок

Наведені біблійні приклади вказують на необхідність виявляти обережність у спілкуванні з людьми, котрі живуть згідно зі світськими цінностями (див. 1 Івана 2:16). Ми обманюємо себе, якщо вважаємо, що нам не загрожує небезпека потрапити в тенета хибних принципів світу. Водночас, що доброго ми можемо зробити для інших, якщо ховаємося від них, побоюючись негативного впливу? Зверніть увагу на мудру збалансовану пораду: «Чи повинні люди, які називають себе християнами, уникати спілкування з ненаверненими й відмовлятися контактувати з ними? Ні, вони повинні бути поруч із ними, у світі, але не від світу, не чинити за їхнім прикладом, не піддаватися їхньому впливу, не відкривати свої серця для їхніх звичаїв і порядків. Цей контакт потрібен для того, аби приводити людей до Христа» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 3, с. 231).

6 Урок

ність на собі може перетворитися на егоцентричну релігію. Як часто місцеві громади використовують усю свою енергію для того, аби відстоювати власний стиль поклоніння або певну ідею, замість того, щоб спрямувати її на благовістя тим, хто гине у світі? Роберт Лінтікум у своїй книзі «Допомога бідним» (с. 2130) описує три види церков. (1) Церква в суспільстві. Така церква практично не має контактів з навколишнім світом. Діяльність церкви спрямована на задоволення потреб своїх членів. (2) Церква – суспільству. Ця церква знає, що має брати участь у служінні суспільству. Вона намагається визначити потреби суспільства, не радячись із ним, а потім пропонує програми суспільству. Велика ймовірність того, що її служіння не принесе користі суспільству. (3) Церква із суспільством. Така церква робить демографічний аналіз, щоб зрозуміти тих, кому вона служить. Члени церкви спілкуються з керівниками й мешканцями міста, намагаючись зрозуміти, які їхні реальні потреби. Їхнє служіння суспільству, найімовірніше, буде ефективним і затребуваним, оскільки суспільство вже зробило свій внесок в це служіння і довіряє цьому процесу. Церква співпрацює із громадськістю, і вони разом вирішують, яке суспільство бажають побудувати і хто може допомогти в цьому. Така церква координує свою роботу з громадськими організаціями і може надати допомогу в забезпеченні необхідних послуг для населення. У таких стосунках є спільна справа та спільний внесок у цю справу з метою вдоволення реальних потреб. П’ятниця, 5 серпня

Для подальшого дослідження: Прочитайте із книги Е. Уайт Служіння зцілення розділ «Наш приклад» (с. 17-28); із книги Христос – надія світу розділ «Левій Матвій» (с. 272-280). Місія Церкви має бути спрямована у світ, а не тільки на себе. Вона була організована для служіння іншим. Церква однієї з конфесій установила знак на місці з’їзду із шосе на дорогу, що веде до церковної будівлі. На ньому написано: «В’їзд для слуги». Це багато про що говорить, чи не так? 58

Питання для обговорення:

1. Обговоріть викладену вище ідею: відокремлюючись, ми поводимося як «відступники». Чи вважаєте ви її надто різкою чи згодні з нею? Аргументуйте свою відповідь Біблією. 2. Хоч ми повинні перебувати в суспільстві, аби здійснювати служіння, чому підтримка церковної сім’ї та наша підзвітність їй є важливими чинниками, якими ми не можемо нехтувати? Як ми, члени Христового Тіла, можемо допомагати одне одному в прагненні послужити світові, а не бути захопленими світом? 3. Обговоріть думку про те, що церкви витрачають більше енергії на суперечки щодо внутрішніх питань, аніж на євангельську працю. Як ми можемо уникнути цієї згубної пастки? 59

6 Урок

«Аби встановилися довірчі відносини з людьми, які гинуть, необхідно проводити з ними час». Ісус умів це робити з великою майстерністю, і Еллен Уайт підкреслює, що саме так має діяти Божа Церква сьогодні. Члени Церкви є сіллю, яка повинна наскрізь просочити суспільство. «Ми не покликані здійснювати євангельське служіння як мисливець, котрий вичікує зайця в пустелі. Пророк закликає нас за прикладом Христа спілкуватися з непривабливими, бідними й заблудлими людьми. Ісус дружив з грішниками та проводив з ними час. Він ніколи не йшов на компроміс зі Своєю вірою, однак охоче ходив туди, де збиралися грішники. Найкомфортніше поруч з Ісусом почувалися грішники, а так звані святі відчували незручність. Але Ісус не звертав на це увагу, бо в Нього були Свої пріоритети. Він прийшов, щоб спасти грішників. У цьому полягала Його місія, і вона має стати нашою місією, навіть якщо деякі «святі» засмутяться... Занадто довго адвентисти трималися осторонь від решти світу, нібито його не існувало. Цей час закінчився. Ми не можемо продовжувати жити в стані відступництва. Прийшов час зробити крок назустріч людям» (Russell Burrill, How to Grow an Adventist Church, p. 50).

Місіонерська історія

Пропадала і знайшлася Частина 1 – покликала мама. – Іди сюди!» Мати схопила дитину за руку. «Деніз!«Що, мамо, що?» – запитала чотирирічна дівчинка, намагаю-

чись не відставати від матері. «Солдати! Вони йдуть! Ми повинні сховатися!» Деніз не зрозуміла слів матері, але відчула її страх. Дійшовши до свого маленького дому в Руанді, Деніз побачила батька; він зав’язував якийсь згорток. Разом уся сім’я почала бігти запорошеною стежкою, що йшла на схід. До них приєдналися ще якісь люди, і незабаром стежку наповнив натовп, що втікав і плакав. Це був 1994 рік, коли мільйони втікали з рідних місць, рятуючи своє життя. Вони йшли довгими годинами, ховаючись у високій траві або невеликих лісах, коли хтось думав, що солдати десь поруч. Нарешті сім’я дісталася до кордону з Демократичною Республікою Конго, можна було відпочити. Вони влаштувалися в таборі біженців, спорудженому з навісів і пластикового брезенту, що могло служити хоча б якимось укриттям від спекотного сонця і проливного дощу. Тут вони були в безпеці, принаймні так думали. Але потім до табору ввійшли чоловіки з ножами і рушницями, і люди кричали і втікали. Деніз теж побігла. Але де ж мама і тато? Деніз ішла за натовпом і кликала батьків. Але ніхто не відгукувався. Стомлена Деніз сіла відпочити. Якийсь чоловік запропонував їй залізти йому на плечі. Вона відчула себе в безпеці. Але потім він стомився і опустив її. Раптом звуки пострілів і криків розірвали повітря. Деніз утекла з дороги і ховалася, доки стрільба не припинилася. Потім вона знову приєдналася до інших. Дівчинка бачила людей, що лежать на дорозі. Потім побачила чоловіка, що ніс її. Він лежав нерухомо... Деніз зрозуміла, що він мертвий. Дівчинка йшла вперед, просто прямуючи за іншими. Іноді вона кликала: «Мамо, тату», але так і не почула відповіді. Деніз приєдналася до сім’ї, де їй дозволили залишитися – в обмін на роботу. Проте там вона стала об’єктом їхньої жорстокості. Дівчинка втекла з цього будинку і знайшла сирітський притулок, де можна було залишитися. Коли Деніз почула, що воєнні дії закінчилися, їй захотілося повернутися додому і знайти батьків. Але де її будинок? Деніз залишалася в притулку, доки не подорослішала, щоб залишити його. І тоді вона вирушила в далеку дорогу пішки назад до Руанди. Уночі вона спала в кущах. Ідучи дорогою, вона часто запитувала Бога, чому їй доводиться стільки страждати. Деніз не чула Божої відповіді, але коли у неї не вистачало сил або її долав голод, люди ділилися з нею їжею і зміцнювали надію.

Урок

6-12 серпня

ісус бажав людяМ дОбРа Біблійні тексти для дослідження: Йони 3:4-4:6; Луки 19:38-42; Матв. 5:43-47; 1 Кор. 13; Марка 8:22-25; Филп. 2:3-5; Якова 2:14-17. Пам’ятний текст: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, та ви не захотіли!» (Матв. 23:37).

суботу вранці під час проведення уроку Суботньої школи та богослужіння часто можна побачити скейтбордистів, які проїжджають повз вхід до будівлі, де збирається місцева громада адвентистів сьомого дня. Річ у тім, що ця громада орендує приміщення в міському Молодіжному центрі поруч зі скейтборд-парком. І якщо ви подумали, що скейтбордисти створюють незручності, то це зовсім не так. Бажаючи приборкати зростання злочинності серед молоді, міська влада створила парк, щоб залучити молодь до здорового способу життя. Коли Молодіжний центр і скейтборд-парк були побудовані, керівники міста вирішили, що було б добре, якби якась церковна громада проводила свої богослужіння в приміщенні Молодіжного центру. Вони вважали, що присутність церкви позитивно впливатиме на молодь, яка відвідує парк, 61

7 Урок

тому запросили кілька церков різних християнських конфесій. Але відгукнулася лише одна – церква, що проводить уроки Суботньої школи та богослужіння в суботу вранці. Члени місцевої громади зраділи, що перейдуть до Молодіжного центру, оскільки їм випала нагода охопити євангельською вісткою молодіжну групу скейтбордистів. Тому місцеву громаду можна охарактеризувати як спільноту людей, котрі живуть не тільки для себе. Такому визначенню мають відповідати всі наші громади. Неділя, 7 серпня

Йона в Ніневії Прочитайте уривок Йони 3:4-4:6. З якою серйозною проблемою зіткнувся пророк? ________________________________

У 4-му розділі книги пророка Йони написано, що пророк вийшов з великого міста Ніневії та сів на схід від нього. Він щойно проголосив обвинувальний вирок, виконавши Боже доручення. Йона розмірковує про свій довгий шлях до Ніневії, про небажання вирушати до цього міста і свою втечу, про наполегливість Бога, Який змусив його виконати місію, про три дні, проведених в утробі риби. Для чого все це було потрібно? Аби Бог явив Свою милість до цих огидних людей? Народ розкаявся, але Йона відчуває себе зрадженим, зганьбленим і використаним. Він сподівався: зруйнування цього язичницького міста зі 120 тисячами мешканців покаже, що Бог віддав перевагу Своєму вибраному народові та виправдає ненависть Йони до ніневітян. Прочитайте Луки 19:38-42. Про що йдеться в уривку та яким було ставлення Ісуса до Єрусалима? ___________________________________________________________

Через вісімсот років Ісус верхи на осляті спускається з пагорба, споглядаючи Єрусалим. Чути хвалебні вигуки: «Благословенний Цар, що йде в Ім’я Господнє!», а також слова надії: «Мир на небі і слава на висотах!» (Луки 19:38). Під час Свого тріумфального в’їзду Ісус, наблизившись до міста, зупиняється та зі сльозами на очах вигукує: «Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для твого миру!» (Луки 19:42). 62

Як може егоїзм викликати байдужість до спасіння інших? Понеділок, 8 серпня

Усупереч Прокажений підходить до Ісуса і благає про зцілення. Здоровий глузд підказує, що ця людина має бути ізольованою. Усупереч цьому Ісус, Який був чистий, доторкається до прокаженого та зціляє його (див. Матв. 8:1-4). Петро тричі відрікається від Ісуса під час суду над Ним (див. Івана 18). Усупереч цьому після воскресіння, випробувавши щирість Петра, Ісус відновлює його в служінні (див. Івана 21). Божа церква в Коринті нехтує авторитетом і впливом Павла. Усупереч цьому Павло служить її членам (див. 2 Кор. 12:14, 15). Принцип служіння всупереч обставинам має важливе значення для розуміння характеру Того, Хто бажає людям добра. «Мільйони людських душ стоять на краю загибелі, закуті ланцюгами незнання й гріха; вони ніколи навіть не чули про любов Христа до них. Якби ми опинилися на їхньому місці, то чого чекали б від оточуючих? На нас лежить серйозний обов’язок зробити все можливе для стражденних. «Золоте правило» Христа, на підставі якого кожна людина в день суду буде виправдана або засуджена, полягає саме в цьому: “Отже, все, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, так чиніть їм і ви” (Матв. 7:12)» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 640). Це «золоте правило» є основоположним у служінні людей, які насамперед думають про добро для тих, кому служать, а не про свою вигоду. 63

7 Урок

Зверніть увагу на контраст. Йона неохоче підкорився Божим повелінням, мало піклуючись про благополуччя жителів Ніневії. Ісус же наближається до Єрусалима з одним бажанням у серці: щоб його мешканці прийняли спасіння, яке Він здобуде такою безмежною ціною. Два міста – Ніневія та Єрусалим. Два посланці – Йона й Ісус. Різниця очевидна. Ісус являє приклад самозречення і дбайливого ставлення до народу. Хотілося б, аби ми завдяки Божій благодаті могли виявляти таку ж любов, з якою Ісус ставився до всіх людей.

Урок

Прочитайте тексти Матв. 5:43-47; Луки 6:27, 35; 23:34. Який важливий принцип виклав Ісус про наше ставлення до певного класу людей? ________________________________

Ісус закликає нас із любов’ю та добротою ставитися до людей, незважаючи на те, що вони ненавидять нас або є нашими ворогами. Також зауважте, що Ісус пов’язує це поводження і ставлення з характером Самого Бога. «Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде нагорода вам велика: ви будете синами Всевишнього, бо Він є добрий і до невдячних, і до злих» (Луки 6:35). Як ми розуміємо вислів, що Бог «добрий і до невдячних, і до злих»? Чи пояснює він, чому нечестиві часом процвітають? Як текст Римл. 2:4 доповнює загальну картину? Вівторок, 9 серпня

Любов ніколи не минає За словами Ісуса, існують дві найбільші заповіді, які наказують любити Бога та ближнього (Луки 10:27, 28). Він також пояснив, хто є нашим ближнім (Луки 10:29-37). Безперечно, життя Ісуса від початку до кінця було втіленням любові Бога, Котрий є любов (1 Івана 4:16). Отже, якщо ми покликані відображати характер Бога та допомагати іншим людям пізнати Бога і Його сутність, то повинні любити. Подумайте про це. Найбільшою перешкодою на шляху прийняття людьми Ісуса і християнства найчастіше є самі християни. Які ви можете навести приклади, коли так звані християни коїли огидні вчинки, прикриваючись ім’ям Ісуса? Хіба не попереджає нас про це книга пророка Даниїла? (Див. Дан. 7:24, 25, а також Римл. 2:24). ___________________________________________________________

Не дивно, що багато людей і в минулі століття, і в наш час відвернулося від християнства. Тому необхідність відображати Христа своїм власним життям стає гострою, як ніколи. І ніщо не може мати сильнішого впливу, ніж любов Ісуса, відображена в нашому житті.

Прочитайте уривок 1 Кор. 13. Як Павло визначає любов? Що не є любов’ю? Які вчинки звершує любов? Чого вона не робить? Іншими словами, яким чином любов має 64

Середа, 10 серпня

Другий дотик Прочитайте тексти Марка 8:22-25. Який духовний урок ми можемо почерпнути з факту, що перший дотик Ісуса не зцілив сліпого повністю? ______________________________

Послинивши очі сліпого, Ісус поклав на нього руки і запитав, чи він бачить щось (Марка 8:23). Чому Ісус використав такий засіб? У стародавній літературі ми знаходимо приклади використання слини лікарями. Дане чудо частково нагадує зцілення глухонімого в Десятимісті незадовго до цього (див. Марка 7:31-37). Однак на відміну від усіх інших чудес зцілення, здійснених Христом та описаних у Святому Письмі, лікування сліпого відбувалося у два етапи. Ще раз прочитайте тексти Марка 8:23, 24. Як ви розумієте відповідь чоловіка на запитання, чи він щось бачить? ___________________________________________________________

«Бачу людей… бачу, мов дерева ходять» (Марка 8:24). Тобто він міг відрізнити людей від дерев тільки завдяки тому, що вони рухалися. Як можна застосувати цей випадок до нашого духовного життя? Може статися, що після того, як Ісус подарував нам духовний зір, у нас не відбулося повного відновлення. Ми бачимо людей, як «дерева», як предмети. Це може означати, що ми залишаємося сліпими, якщо не помічаємо реальних людей з їхніми реальними потребами. Ми розглядаємо їх, як можливість збільшити список охрещених або створити приваб ливий образ Церкви. Унаслідок такого споживацького ставлення до них багато людей, імовірно, не залишиться в Церкві. Ще раз прочитайте текст Марка 8:25. Чому в даному разі Ісус свідомо зцілив людину у два етапи? ___________________________________________________________

Ця історія відбулася в такому контексті: саме перед цим чудом зцілення Ісус зіткнувся з іншого роду сліпотою. Його

7 Урок

виявлятися в нашому християнському житті і як вона повинна співвідноситися з нашим свідченням світові? Але, найважливіше, які зміни мають відбутися в нашому житті, щоб ми являли таку любов?

7 Урок

учні не зрозуміли значення застереження: «Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової» (Марка 8:15). Учні подумали, що Спаситель сказав це, оскільки в них не було достатньої кількості хліба в човні. Ісус назвав їх сліпими: «Маючи очі, не бачите?» (Марка 8:18). Цілющого дотику Ісуса потребують не тільки люди, які перебувають за межами Церкви. Сліпота буває і всередині Церкви. Короткозорі члени Церкви, для яких люди представляють винятково статистичний інтерес, навряд чи помітять, що багато немовлят у Христі залишає Церкву. Необхідний другий дотик Ісуса, щоб ці члени Церкви могли ясніше бачити й полюбити інших так, як це робив Ісус. Четвер, 11 серпня

Церква, орієнтована на інших людей «Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших. Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі» (Филп. 2:3-5). Яким чином викладені в цьому вірші принципи повинні управляти нашим життям і впливати на наше ставлення не тільки до членів Церкви, а й до людей у суспільстві? ___________________________________________________________

Перебуваючи на Землі, Ісус не думав про Себе. Він керувався бажанням зробити добро іншим. Більшу частину Свого служіння Він виконував прохання, подібні до прохання Яіра зцілити його помираючу дочку. Виконуючи цю просьбу, Ісус попутно зцілив також невиліковно хвору жінку, яка страждала протягом 12 років (див. Марка 5:21-43). Церква Христа – це Його серце і руки на Землі. Ісус любив людей понад усе, і Церква, яка виконує Його волю, чинитиме так само. Церква має свої плани й цілі, і це добре. Однак безумовна любов до людей часом спонукає нас знехтувати планами, які заважають нам виявити Божу любов до інших. Для багатьох церков на першому місці в порядку денному стоїть хрещення. Хрещення – це чудово. Здійснюючи хрещення, ми виконуємо 66

Ще раз прочитайте вірші, запропоновані на сьогодні. Наскільки добре вони відображають вашу власну позицію щодо оточуючих? Як ми можемо навчитися помирати для свого «я», щоб ці характеристики виявилися в нашому житті?

П’ятниця, 12 серпня

Для подальшого дослідження: Прочитайте запропоновані розділи із творів Еллен Уайт: із книги Служіння зцілення «Наш Приклад» (с. 17-28); із книги Христос – надія світу «Одного бракує тобі» (с. 518-523); із книги Моє життя сьогодні «Суспільне життя» (с. 186-196). «Аби проголосити істину всім верствам суспільства, нам слід іти до них, бо вони самі не шукатимуть нас за власною ініціативою. Божественна істина торкається сердець людей не тільки тоді, коли звучить з кафедри. Бажаючи людям добра, Христос намагався зацікавити їх під час безпосереднього спілкування з ними. Він починав розмову з людьми, коли вони були зайняті своєю повсякденною працею, і виявляв щире зацікавлення їхніми звичайними справами» (Е. Уайт. Моє життя сьогодні, с. 186). 67

7 Урок

наказ, записаний у Матв. 28:19. Але якою є мотивація хрещення людей у вашій церкві? Чи не егоїстична вона? Чи не ґрунтується вона на бажанні добре виглядати й почути похвалу від пастора? Чи ваша громада справді бажає, аби оточуючі прийняли Христа, насолоджувалися життям «надміру» (Івана 10:10) й усім, що Він пропонує, оскільки ви бажаєте їм добра? Одна церква відкрила благодійну їдальню в неблагополучному районі міста. Пастор тільки й чув: «Ми повинні закрити їдальню, бо немає хрещень». Інша громада нарешті закінчила будівництво нового церковного приміщення. Її члени дуже пишалися цим. Коли пастор запропонував запросити людей зі світу на канікулярну Біблійну школу або виставку здоров’я, виникли побоювання: а чи не забрудниться і не зноситься новий килим, а чи не зіпсуються туалетні кімнати? Порівняйте ці дві церкви з церквою, яка проводила богослужіння в скейтборд-парку.

7 Урок

Як правильно зауважено, що люди «не шукатимуть нас за власною ініціативою». У своїх відносинах із людьми ми повинні дотримуватися тактики Ісуса, Котрий зійшов з Небес і знайшов нас там, де ми перебували. У цьому немає нічого складного. Нас оточує безліч людей, і кожна людина має свої потреби. Світ наповнений болем та розчаруваннями. Чимало людей зі зламаними долями бажають зустріти того, хто виявить до них щиру зацікавленість, вислухає їх. І, звичайно, як Церква ми повинні надати їм певну матеріальну допомогу. Ми маємо бути обережними, щоб не виявитися винними в тому, про що застерігав Яків: маючи віру, не мати діл, які відображали б справжню віру. Цікаво, що апостол виклав це застереження не в контексті обговорення питань харчування, одягу або особистої поведінки, а в контексті розмови про допомогу нужденним (див. Якова 2:14-17). Будь-хто може сказати, що має віру. Наша реакція на потребу «ближнього» – правдиве мірило цієї віри. Питання для обговорення:

1. Прочитайте уривок Якова 2:14-17. Як ви можете бути впевненими в тому, що вам не властива поведінка, про яку застерігає Яків? 2. Подумайте про біблійних персонажів, котрі демонстрували безкорисливе дбайливе служіння. Наприклад: «У Йопії була одна учениця на ім’я Тавита, що в перекладі означає Сарна; вона була сповнена добрих діл та милостинь, які чинила» (Дії 9:36). Що робить ваша церква, аби допомогти жителям сучасної «Йопії»? 3. Легко творити добро, коли вас хвалять і називають доброчесною людиною. Але чи легко допомагати людям, коли ніхто про це не знає, не чує і нікому до цього немає діла, не враховуючи людей, яким ви допомагаєте? 4. На запитання: «Яка мета твого життя?» один християнин відповів: «Давати і не просити нічого взамін!» Наскільки точно ця відповідь характеризує нашу християнську позицію? 68

Місіонерська історія

Пропадала і знайшлася Частина 2

арешті Деніз опинилася в північно-західній Руанді. Там вона познайомилася з одним добрим чоловіком і його дружиною, вони подружилися. Коли дівчинка розповіла подружжю свою історію, вони почали наполягати, щоб вона залишила свої поневіряння і залишилася в них. Ці люди надали їй притулок у своєму домі і годували її. Вони поводилися з нею лагідно, говорили з любов’ю, розповіли їй про Ісуса і про те, як сильно Він любить її. Дівчинка дізналася, що ці люди – адвентисти сьомого дня. Деніз любила цих людей, вони так хотіли допомогти їй знайти рідних. Але коли не знайшлося жодного живого родича, вони запропонували Деніз удочерити її. Вона погодилася. Нарешті у дівчинки знову був дім і люди, які про неї піклувалися. Подружжя часто говорило з Деніз про Бога. Вони познайомили дівчинку з Ісусом, і незабаром вона прийняла Його як свого Спасителя. Але вночі Деніз часто думала про свою рідну сім’ю. Названий батько відвіз Деніз до Кігалі, столиці Руанди. Він познайомив її з менеджером адвентистської радіостанції «Голос надії», і там вона розповіла свою історію. Радіоведучий попросив усіх, хто хоча б щось знає про сім’ю Деніз, повідомити про це по телефону. Деніз дізналася, що батько її помер в таборі для біженців. Але залишилася невідомою доля матері. Виявилося, що у Деніз є інші родичі в Руанді, і вона хотіла б зустрітися з ними. Але серце її розривається. Вона любить своїх прийомних батьків і Бога, Котрого вони навчили її любити. «Окрім духовних цінностей, вони дали мені надію на майбутнє», – говорить вона. Хоч її земний батько помер, Деніз знає, що Небесний Отець любить її безумовною любов’ю. Саме Він зберіг її життя, коли вона йшла пішки через декілька країн у пошуках будинку і сім’ї. «За час геноциду так багато людей загинуло, але все-таки Бог зберіг мене, – говорить вона. – Він врятував мене, хоч я навіть не знала Його, і привів мене до нового життя в Ісусі». Від часів геноциду в Руанді відбулося багато позитивних змін. Нова медична школа в Адвентистському університеті Центральної Африки, що знаходиться в Кігалі, готуватиме кваліфікованих фахівців у галузі охорони здоров’я. Випускники школи звершуватимуть служіння в тих регіонах світу, де на двадцять тисяч пацієнтів припадає один лікар. Частина пожертвувань тринадцятої суботи в цьому кварталі допоможе побудувати гуртожитки і кафетерій для студентів-медиків. Дякуємо вам за ваші приношення!

Урок

13-19 серпня

ісус виявляв співчуття Біблійні тексти для дослідження: 2 Цар. 13:23; Вих. 2:23-25; Луки 7:11-16; 1 Івана 3:17; Івана 11:35; Римл. 12:15; 2 Кор. 1:3, 4. Пам’ятний вірш: «Вийшовши, Ісус побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих» (Матв. 14:14).

о може бути більш трагічнішим? Сімнадцятирічна дівчина відчувала ті ж проблеми, що й більшість її ровесниць, проте вона також переживала значно серйознішу проблему, яка коштувала їй життя. Важко уявити собі горе її батьків! Пастор відвідав цю родину. Він сів у вітальні поруч із батьками і нічого не говорив протягом довгого часу. Він просто занурився в їхнє горе та плакав, доки не скінчилися сльози. Потім, не кажучи ні слова, він підвівся й пішов. Через деякий час батько сімейства сказав пастору, що оцінив його вчинок. Вони з дружиною в той час не потребували слів, обітниць або консультацій. Усе, що їм було необхідно, – це просте співчуття. – Я не можу передати вам, – сказав він служителеві, – як багато значить для нас ваше співчуття!

Неділя, 14 серпня

Чути стогін Усесвіт може видатися дуже страшним місцем – безкрайнім і холодним. Перебуваючи в ньому, ми відчуваємо власну нікчемність та безпорадність. Цей страх став ще більше переважати, коли сучасні вчені за допомогою гігантських телескопів встановили, що космос значно більший, ніж ми можемо собі уявити. Додайте до цього безглузді заяви прихильників дарвінізму, який у найбільш популярних своїх версіях заперечує ідею існування Творця, і стане зрозумілим, чому люди відчувають безнадію, перебуваючи в нескінченному Всесвіті, якому, судячи з усього, немає діла до нашої долі. Звичайно, Біблія пропонує нам зовсім інший погляд на наше місце у творінні. Що повідомляють наведені тексти про співчуття Бога до свого заблудлого і зламаного творіння на Землі? Суд. 2:16-18 _______________________________________________ 2 Цар. 13:23 ______________________________________________ Ісаї 54:7, 8, 10 ____________________________________________

Усупереч поширеному уявленню про старозавітного Бога як про сувору, прискіпливу, невблаганну і жорстокосерду Істоту, Котру протиставляють Христу з Нового Завіту, ці тексти поряд із безліччю інших у Старому Завіті відкривають Боже співчуття до людства.

Що тексти Вих. 2:23-25 повідомляють нам про те, як Бог ставиться до страждання? _______________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Бог глибоко зацікавлений у людях (див. Якова 5:11), і Його турбота про них відображена в усій Біблії.

8 Урок

Грецьке дієслово сюмпатео дослівно означає «страждати разом», тобто «співстраждати»; дієслово «співчувати» – це синонім попереднього. Прояв співчуття до засмучених переносить поняття спілкування на зовсім інший рівень. Виявлення співчуття було особливим засобом Христового благовістя.

8 Урок

«Людські печалі зворушують Його любляче серце... Він не може бути байдужим до всього, що стосується вашого внутрішнього спокою... Жодне нещастя, котре може спіткати найменшого з Його дітей, – ніщо не проходить повз увагу Небесного Отця, усе знаходить живий відгук у Нього» (Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 100). Якого роду загальний стогін підноситься до Неба у вашій країні/місцевості? Як Бог може використовувати вас, щоб виявити співчуття і допомогти страждальцям?

Понеділок, 15 серпня

Наш співчутливий Спаситель У процесі спілкування з людьми під час Свого земного служіння Ісус виявляв співчуття до них. «Вийшовши, Ісус побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих» (Матв. 14:14). Прочитайте тексти Матв. 9:35, 36 і Луки 7:11-16. Які уроки ми можемо почерпнути з даних уривків щодо того, як слід виявляти співчуття? _________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Близьким за змістом до слова «співчуття» є слово «спів переживання», «співстраждання». Співпереживання – це здатність внутрішньо ототожнювати себе з іншою людиною, об’єднувати свої переживання з її переживаннями. Співстраждання – готовність прийняти на себе біль іншої людини. Співчуття і співстраждання показують, що ми не тільки розуміємо, що відчувають страждальці, але також хочемо допомогти полегшити та зцілити їхні страждання. Як ви реагуєте, коли чуєте про біди, котрі спіткали людей у вашій місцевості, наприклад, про пожежу або чиюсь смерть? Обмежуєтеся шаблонною фразою: «Шкода!», продовжуючи займатися своїми звичайними справами? Чи сповнені співчуття, прагнення допомогти нещасним? Справжнє співчуття спонукає вас потішити і на ділі допомогти як друзям, так і незнайомим. Сповнена любові дія, чи то вручення листівки 72

За сніданком чоловік слухав, як його дружина читає в новинах про трагедію в іншій країні, де загинули тисячі людей. Зауваживши, як це жахливо, він змінив тему і запитав, чи вчора місцева футбольна команда виграла матч. Чи не поводимося ми подібним чином? Як нам змінити такий стан речей? Вівторок, 16 серпня

Увійти в становище іншої людини Прочитайте тексти Колос. 3:12; 1 Петра 3:8; 1 Івана 3:17. Про що ці тексти повідомляють нам і як ми можемо виявити таке співчуття у своєму житті? ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Слово «співстраждання», як ми вже говорили, означає «страждання разом з іншою людиною», або «спільне страждання». Якщо нам самим доводилося страждати, значить ми здатні зрозуміти страждання інших людей. Якщо ми очікуємо прояву співчуття і співпереживання до себе, то повинні бути готовими виявити їх до інших. У попередньому уроці ми розглядали історію про доброго самарянина. Звертаючи увагу на його вчинок, Ісус сказав: «А якийсь самарянин, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився» (Луки 10:33). Співчуття спонукало мандрівника діяти в інтересах жертви. Священик та левит, імовірно, запитали себе: «Якщо я допоможу цій людині, що

8 Урок

зі словами співчуття, чи особистий візит і допомога у вдоволенні нагальних потреб, є результатом істинного співчуття. На щастя, люди й організації з надання допомоги переважно оперативно реагують на великі нещастя. Проте іноді ми можемо залишити без уваги «менші» біди і напасті, які дуже ранять людину. Ісус не просто висловлював співчуття, а й виявляв його в конкретних діях. Ми, звичайно, покликані робити те ж саме. Будь-хто може жалкувати з приводу чиєїсь біди. Питання в тому, до яких дій нас спонукає співчуття.

8 Урок

станеться зі мною?» Натомість самарянин, напевно, запитав себе: «Якщо я не допоможу цій людині, що станеться з нею?» У цій історії самарянин безкорисливо входить у становище жертви і вживає заходів. Рятуючи незнайомця, він ризикував своєю безпекою та своїм майном. Іншими словами, іноді бути християнином ризиковано і може дорого коштувати. У цьому ж контексті поміркуйте також над історією про блудного сина (Луки 15:20-32). Які дії батька роблять його уразливим до критики та загрожують сімейною ворожнечею? Співчутливі обійми, одяг як знак приналежності, перстень довіри, сандалі свободи і запрошення на бенкет демонструють безкорисливу радість батька, готового пожертвувати всім заради відновлення свого блудного сина. Епітет «блудний» означає «марнотратний, безрозсудний, навіжений, неконтро льований». Ці слова описують поведінку сина. Однак зупиніться на мить і подумайте: у відповідь на повернення блукача хтось зміг законно стверджувати, що батько в цій історії забуває свою гідність та нерозважливо дарує все, що має, своєму зубожілому синові. В очах старшого брата саме батько постає марнотратним, безрозсудним і неконтро льованим. Побачивши свого розкаяного сина, батько стає марнотратом; співчутливе серце спонукає його використати всі ресурси, необхідні для відновлення сина. Такий ступінь співчуття та співпереживання вимагатиме самопожертви, а це здатне зробити нас уразливими до чогось, що може статися, коли ми співчуваємо страждальцю та допомагаємо йому відновитися. Іншими словами, справжнє співчуття та співпереживання можуть мати певну ціну. Середа, 17 серпня

Ісус плакав «Ісус заплакав» (Івана 11:35). Що цей вірш говорить нам не тільки про людську природу Ісуса, а й про Його ставлення до страждань інших? Див. також Римл. 12:15. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 74

Генерал Вільям Бут, засновник Армії спасіння, сказав: «Якщо ви не здатні плакати над містом, ви нам не підходите!» (Roger S. Greenway and Timothy M. Monsma, Cities: Missions ‘News Frontier, p. 246). Про що ці слова свідчать кожному з нас? Четвер, 18 серпня

Християнин як утішитель «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, що розраджує нас у 75

8 Урок

У тексті Івана 11:35 зображений Ісус, Котрий виявляє співчуття, співпереживання, що виходять із серця. Хоч Він мав намір воскресити Лазаря з мертвих, смуток близької Йому сім’ї справив на Нього фізичне та емоційне враження. Однак Ісус плакав не тільки у зв’язку зі смертю дорогого друга. Він бачив значно ширшу картину – страждання всього людства через руйнівну дію гріха. «Його пригнічував тягар смутку всіх віків. Він розумів страшні наслідки порушення Божого Закону, бачив, що в історії світу, починаючи від Авеля, невпинно точилася боротьба між добром і злом. Вдивляючись у майбутнє, Він бачив страждання і смуток, сльози і смерть, – нещасну долю людства. Серце Ісуса пронизував біль людського роду всіх віків та всіх країн. Горе грішного людства гнітило Його душу, сльози лилися з Його очей, бо Він прагнув полегшити долю всіх страждальців» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 534). Поміркуйте над висловом: «Серце Ісуса пронизував біль людського роду всіх віків та всіх країн». Ніхто з людей не здатний винести таке. Нам важко думати про біль тих, кого ми знаємо і любимо. Додайте до цього біль інших людей, про страждання яких ми читаємо в новинах. І все ж ми бачимо тут Господа, Який знає те, чого ми не знаємо, і плаче над загальним горем людства. Один Бог знає повну міру людського нещастя і страждання. Нам слід бути вдячними за те, що ми бачимо лише окремі фрагменти цього горя, хоч деколи навіть це нестерпно для нас. Спробуйте уявити, що відбувалося в серці Ісуса в той час.

Урок

всіх наших скорботах, аби й ми могли потішати тих, що перебувають у різних скорботах, утіхою, якою Бог потішає нас самих» (2 Кор. 1:3, 4). Павло пише, що наші власні страждання допомагають нам більш ефективно виявляти співчуття і нести розраду оточуючим людям. Чи відчули ви правдивість цих слів у своєму житті? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У міру того як Христос зміцнює нас у наших стражданнях, ми можемо передавати цю силу іншим. Почерпнувши цінний досвід з власних переживань, ми можемо ефективніше служити іншим у їхніх стражданнях. У Церкві зазвичай є люди, які страждають, і люди, які втішають. Це поєднання дозволяє перетворити вашу громаду на «безпечний дім» – «місто-сховище» (див. Чис. 35:6), а також на цілющий потік (див. Єзек. 47:1-12), який несе свої води людям. Виявляти співчуття та приносити втіху – це мистецтво. Ось деякі поради: • Поводьтеся природно. Більше слухайте, ніж говоріть. Переконайтеся, що ваша мова тіла підсилює ваше прагнення виявити співчуття. • Виявляйте співчуття, виходячи зі своїх особистих рис. Дехто виявляє співчуття, коли тихо плаче з людиною, яку спіткало горе. Інші не плачуть, але виявляють своє співчуття, організовуючи те, що також слугує потіхою для скорботних. • Присутність поруч із людиною часто є важливішою, ніж розмова або вчинки. • Дозвольте людям виливати своє горе по-своєму. • Ознайомтеся з етапами, які проходять люди, що переживають горе. • Не поспішайте казати: «Я знаю, що ти відчуваєш!». Ви можете помилятися. • Не забувайте про можливість звернутися за консультацією до фахівця. 76

П’ятниця, 19 серпня

Для подальшого дослідження: Прочитайте тексти П. Зак. 24:10-22; Йони 3; Мал. 3:17; Матв. 15:32-38; Марка 6:34-44; Гал. 6:2; Євр. 10:32-34; Прочитайте із книг Еллен Уайт запропоновані розділи: із книги Моє життя сьогодні «Будьте милосердними до всіх людей» (с. 189) і «Турбота про інших» (с. 193); із книги Дорога до Христа «Велика перевага молитви» (с. 100); із книги Служіння доброчинності «Справжня релігія» і «Притча про доброго самарянина» (розділи 4 та 5). Під час свят кілька сімей разом зі своїми маленькими дітьми наповнили пакети їжею й засобами гігієни, щоб роздати бездомним у місті. Вони сіли в автомобілі, вирушили до центру міста і почали роздавати пакети. Потім відвідали музей, після чого повернулися додому на вечерю. Коли вони прямували до машин, один з них сказав: «Я радий, що ми зробили це, але більшість із тих, кого ми нагодували, знову зголодніли». Безперечно, у світі так багато людей потребує розради, співчуття і допомоги, що саме завдання їх підтримки може видаватися непосильним. Хтось заявляє: «Який сенс наших дій? Ми ледь можемо виконати малу частину необхідної роботи!» Однак через таке ставлення виникають численні проблеми. По-перше, якщо кожний так міркуватиме, то ніхто не буде допомагати іншим і намагатися задовольнити їхні потреби, тому ситуація лише погіршиться. Крім того, якщо всі, хто може допомогти, докладатимуть зусиль, тоді ситуація стане не такою безпросвітною. По-друге, ніде в Біблії не сказано, що біль, страждання і зло будуть повністю знищені в цьому світі. Натомість ми читаємо про зворотне. Навіть Ісус, перебуваючи на Землі, не поклав край усім людським 77

8 Урок

• Не кажіть: «Я буду молитися за тебе», якщо ви не маєте наміру цього робити. По можливості моліться з людьми, відвідуйте їх, не поспішаючи піти, та підбадьорюйте страждальців біблійними обітницями. • По можливості організовуйте групи підтримки у вашій церкві або у вашому місті.

8 Урок

стражданням. Він робив те, що міг. Ми покликані робити те ж саме: утішати, співчувати і допомагати тим, кому можемо допомогти. Питання для обговорення:

1. Що необхідно для того, аби ваша громада стала пристановищем та місцем зцілення для зламаних горем людей? 2. Обговоріть у класі таку цитату: «Багато хто дивується, чому Бог не діє. Бог дивується, чому багато Його дітей байдужі» (Dwight Nelson, Pursuing the Passion of Jesus, 2005). Чи згодні ви з такою ідеєю? Якщо так, то що ми можемо зробити, аби змінитися? 3. Прочитайте наступну цитату Еллен Уайт: «Невеликими знаками уваги, які нам нічого не коштують, можна підтримати й підбадьорити людей, які борються з великими труднощами в нерівній життєвій битві... Справді щирий прояв Христового співчуття, якщо воно виявляється в простоті, має силу відчинити двері серця, котре потребує чуйного, делікатного дотику духу Ісуса» (Свідчення для Церкви, т. 9, с. 30). Що це говорить нам про неймовірну силу доброти і співчуття, виявлених до засмучених?

Місіонерська історія

«Пам’ятай віру твою» Частина 1

’єр, спотикаючись, пішов по червоному ґрунту дороги, прямуючи за іншими. Він не знав, куди йде, знав лише, що повинен утекти від смерті, що наздоганяє його. П’єру було дев’ять років, коли геноцид у Руанді забрав вісімсот тисяч осіб і зруйнував звичне життя. Батько П’єра, пастор, скликав своїх дев’ятьох дітей і серйозно сказав: «Я не знаю, що буде далі. Якщо ви залишитеся живі, то повинні зберегти вірність Богові. Пам’ятайте суботу, а також свою віру». Коли прийшли солдати, сім’я, шукаючи укриття, побігла в церкву. Але солдати підпалили будівлю. П’єр усе ще пам’ятав запах диму, у вухах ясно звучали крики помираючих навколо людей. Якимось дивом йому вдалося вибратися з полум’я і втекти, уникнувши кулі. Але що сталося з його сім’єю? Цього він не знав. П’єр приєднався до людей, які йшли до сусідньої Бурунді. Він жив у таборі для біженців, доки йому не сказали, що тепер можна повернутися до Руанди. І знову він ішов запорошеною дорогою, цього разу в бік домівки. П’єр знайшов своє місто. Там, де колись стояла церква, він виявив тільки купу попелу. Він побачив там кістки. П’єр зрозумів, що був єдиним, хто вижив. Він залишився сам. Слова батька лунали в його серці. «Залишайтеся вірними Богові, незважаючи ні на що». Тітонька П’єра, що жила в сусідній Уганді, приїхала і забрала його до себе жити. Разом вони будували життя наново. З часом гострий біль втрати притупився, його віра в Бога зміцніла. Потім сталася ще одна трагедія: тітка П’єра загинула внаслідок нещасного випадку. І знову хлопець залишився сам. Йому було 14, і він не знав, що робити і куди звернутися. Усе, що в нього було, – це його віра. Уряд Руанди надав безкоштовну освіту дітям, що пережили геноцид. П’єру допомогли вступити до середньої школи. Він жив у кімнаті з двома іншими хлопчиками, Ездрою і Део, які теж втратили сім’ї під час геноциду. Ці троє стали як брати, їх об’єднали трагедії і втрати. П’єр закінчив середню школу і йому призначили повну стипендію на навчання в національному університеті в Руанді. Але він відхилив пропозицію. Юнак хотів навчатися в Адвентистському університеті в Кігалі, хоч допомога, що надавалася йому як жертві геноциду, не могла покрити усі пов’язані з цим витрати. «Ти з глузду з’їхав! – вигукували його друзі. – Погоджуйся на стипендію!»

Урок

20-26 серпня

ісус служив пОтРебаМ людей Біблійні тексти для дослідження: Марка 5:22-43; 10:46-52; Івана 5:1-9; Псал. 139:1-14; Марка 2:1-12; Дії 9:36-42. Пам’ятний вірш: «Обходив Ісус усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах і проповідуючи Євангеліє Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі» (Матв. 9:35).

ітня адвентистка сьомого дня, що проживала в одній з африканських країн, вийшла на пенсію, але не бажала залишати своє служіння. Її співвітчизники потребували зцілення від руйнівного впливу ВІЛ / СНІДу. Найбільш гостра потреба полягала в тому, що діти-сироти, чиї батьки померли від СНІДу, не мали нормального харчування. У 2002 році разом з іншими членами Церкви ця жінка відкрила їдальню для дітей, яка працювала шість днів на тиждень. Почавши з 50 дітей, у 2012 році вони вже обслуговували 300 дітей на день. Завдяки цьому служінню громада організувала дошкільний заклад, і тепер його відвідують 45 дітей. Інші види служіння полягають у забезпеченні незаможних людей одягом, отриманим від АДРА, овочами й кукурудзою,

Неділя, 21 серпня

Зупинка заради служіння Ісус зійшов з човна на берег поблизу Капернаума (див. Марка 5). Його учні ще не отямилися після жахливої зустрічі з біснуватим у Десятимісті. Як завжди, на березі юрмилися люди, які зустрічали Спасителя. Прагнучи привернути Його увагу, люди в натовпі проштовхувалися ближче до Ісуса. Аж тут почулося прохання про допомогу, цього разу від начальника синагоги. Прочитайте Марка 5:22-43. Хто затримав Ісуса дорогою до дому начальника синагоги та якою була Його реакція на цю затримку? Які уроки ми маємо почерпнути з цієї історії для себе? Як ми реагуємо, коли виникає необхідність відкласти свої справи заради служіння? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Подивімося правді в очі: нікому з нас не подобаються затримки, чи не так? Ми зайняті, у нас є особисті справи, плани, робота, яку потрібно виконати. Ми ставимо цілі для себе і хочемо досягнути їх протягом певного періоду часу. Однак на нашому шляху можуть виникати перешкоди. Ось чому, коли хтось приходить із потребою або проханням про допомогу, це може дуже дратувати, особливо якщо відбувається в незручний час. Часом ви просто не можете відкласти роботу, яку виконуєте. Водночас як часто ми могли б відкласти роботу і допомогти, але не зробили цього просто тому, що не захотіли?

9 Урок

вирощеними на церковному городі, та в турботі про хворих. Члени Церкви почали програму розвитку професійних навичок для жінок, допомагаючи їм заробляти на життя. У результаті такого виявлення любові Ісуса була організована нова громада. Спочатку вона складалася з п’ятьох членів Церкви, а у 2012 році богослужіння відвідували вже 160 осіб. Бог подбав про кошти для будівництва у 2012 році дитячого будинку та нового церковного приміщення. Який яскравий наочний приклад уважного ставлення християн до потреб суспільства!

9 Урок

Проте часто найбільші можливості послужити потребам людей відкриваються тоді, коли нас зупиняють. Більшість із нас намагається уникнути затримок і засмучується, коли руйнуються наші плани. Розмірковуючи про служіння Ісуса, ми помічаємо: деякі потреби, про які Він з любов’ю подбав, були озвучені саме під час таких затримок. Проаналізувавши, ми зауважимо, що багато можливостей, які відкриваються нам для служіння, часто з’являються як перешкоди. Ми вже розглянули історію про доброго самарянина. Хто знає: куди він ішов та що збирався робити, коли опинився в тій місцевості? Але він зупинився і надав допомогу сторонній людині. Обговоріть приклади подібних затримок у своєму житті. Коли останній раз хтось зупиняв вас зі своєю потребою та проханням про допомогу? Якою була ваша реакція? Понеділок, 22 серпня

Чим я можу допомогти? Прочитайте уривки Марка 10:46-52 та Івана 5:1-9. В обох випадках Ісус ставить запитання. Чому Він це зробив? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Зауважте, в обох випадках Ісус цікавиться, чого хочуть люди, хоч їхні бажання, здавалося б, очевидні. І навіть якби вони не лежали на поверхні, Ісус усе одно знав про ці потреби. Однак, запитуючи, Спаситель продемонстрував повагу до людей. Він показав, що готовий їх вислухати й допомогти їм у їхній боротьбі із хворобою. Переважно люди потребують особу, яка їх просто вислухає, з ким вони можуть поділитися своїми переживаннями й бідами, щоб відчути полегшення. Задумайтеся на хвилину, що б ви відчули, якби увійшли до кабінету лікаря, котрий, подивившись на вас, виписав би рецепт та відправив вас додому. Звичайно, ви засумнівалися б у тому, чи справді цей лікар знає, що вам потрібно. Ви б сказали: «Лікар не запитав мене, як я почуваюся, не послухав моє серце, не перевірив артеріальний тиск...». Не даремно одне з основних правил медичної практики свідчить: «Діагностика передує лікуванню». 82

Більшість із нас може вільно висловлювати свою думку, і ми користуємося цим правом. Як же нам навчитися бути уважними слухачами? Вівторок, 23 серпня

Глибинні потреби Наш Господь Ісус знав про людей більше, ніж вони самі знали про себе. Безліч євангельських віршів підтверджує, що Ісус добре знав не тільки думки людей (див. Марка 2:8), а й їхнє минуле (Івана 4:18). Прочитайте Псал. 139:1-14. Про що псалмист говорить в уривку? __________________________________________________ ___________________________________________________________

Як ми говорили вчора, Ісус добре знав потреби людей і служив саме цим потребам. Він також знав про потреби, які не були очевидні. Про це свідчить історія з паралізованим. Його потреба у фізичному зціленні лежала на поверхні, але справжня проблема містилася значно глибше. Тому, перш ніж звеліти йому взяти постіль та йти додому, Ісус сказав: «Сину, прощаються твої гріхи!» (Марка 2:5).

Прочитайте уривок Марка 2:1-12. Що відбувалося в серці паралізованого, чого не бачили інші? Яким чином ця 83

9 Урок

Це справедливо і щодо медико-місіонерської роботи, яка спрямована на поліпшення здоров’я людей та вдоволення їхніх основних потреб. Чимало членів Церкви вважає, що знає, якого служіння найбільше потребує суспільство. Коли ми докладаємо зусиль, розмовляючи з людьми про їхні потреби або потреби мешканців міста, то показуємо їм свою турботу й дізнаємося, як найбільш ефективно послужити їм. Крім того, діючи так, ми придбаємо нових друзів. «Пам’ятайте: ви можете зламати найзапекліший опір, виявляючи особисте зацікавлення в тих, із ким зустрічаєтеся. Живучи на цій Землі, Христос завжди цікавився людьми, які оточували Його. Куди б не йшов, Він всюди був медиком- місіонером. Ми повинні ходити, звершуючи добро, як це робив Він. Ми маємо годувати голодних, одягати нагих й утішати засмучених» (Е. Уайт. Служіння доброчинності, с. 162).

Урок

глибша потреба може стати проблемою для людей, яким ми бажаємо послужити? __________________________________ ___________________________________________________________

Ісус знав, що проблема полягала не тільки у фізичній недузі. «І все ж він бажав не стільки тілесного одужання, скільки звільнення від тягаря гріха. Якби тільки побачити Ісуса й одержати запевнення в прощенні і примиренні з Небом! Після того він був готовий жити чи померти – згідно з Божою волею» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 267). Звичайно, ми, на відміну від Ісуса, не можемо побачити те, що приховане в глибині людського серця. Однак ми точно знаємо: кожна людина, якій служимо, травмована гріхом. Незалежно від своїх очевидних потреб, усі люди потребують благодаті, упевненості, знання, що є Бог, Котрий любить їх, помер за них і бажає їм найкращого. Подумайте, наскільки ви прагнете здобути впевненість у спасінні та в Божій любові до вас. Як ви можете допомогти іншим відчути таку ж упевненість? Середа, 24 серпня

Тавита в Йопії Прочитайте Дії 9:36-42. Що робила Тавита в Йопії, бачачи потреби людей? Що означає фраза «покликавши святих і вдовиць» (вірш 41)? ____________________________________

Тавита була діяльною ученицею. «У Йопії була одна учениця, на ім’я Тавита» (Дії 9:36). Чи можна сказати: «У [назва вашого міста] є учні [назва вашої церкви]», котрі «сповнені добрих діл і милостинь, які чинять» (Дії 9:36)? «Святі» – це члени християнської Церкви; «вдови» можуть включати в себе як членів Церкви, так і не членів. Тавита служила всім. Ваша «Йопія» має бути як у вашій громаді, так і за її межами. Постійна турбота про членів Церкви – також потужна стратегія євангельського служіння (Дії 2:42-47). Тоді люди, які не є членами Церкви, зможуть сказати: «Подивіться, як адвентисти сьомого дня піклуються одне про одного!» Прочитайте тексти Івана 13:34, 35; 15:12. Яка думка повторюється в усіх віршах і чому нам як Церкві важливо 84

При плануванні служіння людям за межами вашої громади вам необхідно визначитися, який стиль або підхід ви будете використовувати. Емі Шерман описує три стилі служіння місцевої громади: (1) стиль поселенця передбачає задоволення потреб людей навколо вашої церкви. «Йопією» для жінки, що здійснювала служіння серед ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, були жителі тієї місцевості, де вона проживала. (2) Стиль садівника означає служіння за межами території, яка розташована в безпосередній близькості до вашої церкви, подібно до того як садівник вважає свій сад продовженням свого дому. Іноді кілька громад здійснюють якесь спільне служіння за межами своїх територій. В одному місті кілька громад організували магазин здорової їжі, завдяки роботі якого була створена нова громада. (3) Стиль пастиря передбачає служіння певній групі, яка географічно не прив’язана до якоїсь місцевості (див. Ronald J. Sider et al., Churches That Make a Difference: Reaching Your Community with Good News and Good Works, p. 146). Четвер, 25 серпня

Церква в дії «Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої» (Прип. 16:3). Коли ваша громада здобуде ясне розуміння того, як необхідно служити суспільству, важливо розробити загальний план, згідно з яким усі відділи громади працюватимуть спільно для виконання задуманого. Навіть якщо ви не вважаєте себе «лідером» у громаді, однак можете зробити свій внесок. Крім того, було б добре, якби всі члени Церкви розуміли цей процес, оскільки йдеться про виконання місії вашої громади в суспільстві. В ідеалі стратегічний план церкви має ґрунтуватися принаймні на трьох складових: (1) принципи Біблії і праць Духа пророцтва; (2) знання потреб людей, які проживають 85

9 Урок

дотримуватися цих інструкцій? Чому часом так складно це зробити? _____________________________________________ ___________________________________________________________

9 Урок

на тій чи іншій території; (3) внесок місцевої громади. Деякі громади отримують третю складову від членів Церкви за допомогою проведення мозкового штурму, під час якого всі члени Церкви можуть поділитися своїми ідеями та мріями про євангельську роботу й поліпшення стану громади. Прочитайте уривок Луки 14:25-35. Що ці тексти повідомляють про посвячення та планування, необхідні для виконання місії вашої громади? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Розмірковуючи над роботою з ефективного задоволення потреб суспільства, можна подумати: вона вимагає надто багато часу й обов’язків. Ми вважали б за краще найкоротші шляхи. Дві наведені притчі застерігають нас не ставитися легковажно до своєї місії й учнівства. Вони нагадують нам про необхідність аналізу і планування місії. Це питання хорошого управління ресурсами. Смак солі в тексті Луки 14:34 символізує відданість. Без цього наше служіння, наше учнівство даремне і безглузде. Ми повинні палко й віддано любити нашого Господа, і якщо володіємо цим, то будемо палко й віддано любити служіння. Що можна зробити, аби поліпшити організацію і планування з євангельської роботи в суспільстві? П’ятниця, 26 серпня

Для подальшого дослідження: Прочитайте тексти П. Зак. 15:11; Йова 29:11-17; Прип. 14:31; 19:17; Дії 3:6; Якова 1:27-2:5; а також із книги Еллен Уайт Соціальне служіння розділ «Місіонери в Австралії» (с. 327-338). Павло, як і Ісус, брав активну участь у вдоволенні нагальних потреб людей. Ми бачимо це, наприклад, у відомому виступі Павла на Марсовому полі в Афінах. У тексті Дії 17:23 читаємо, що Павло, перебуваючи під враженням від поширеного в місті ідолопоклонства, вступає в жваву дискусію з місцевою інтелігенцією та людьми, які були на ринку і бажали взяти участь у розмові. Апостол довідався 86

Питання для обговорення:

1. «Господь, Котрий навчав людей, як досягти миру та щастя, піклувався про їхні тимчасові потреби так само, як і про духовні» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 365). Який важливий урок щодо нашого обов’язку служити потребам людей міститься в наведеному вислові? 2. Чому ми, роздумуючи про способи, як досягнути людей, не повинні забувати свою кінцеву мету? Яка наша кінцева мета? Обґрунтуйте свою відповідь. 3. Як нам навчитися сприймати деякі несподівані обставини не як неприємності, а як священні можливості для служіння? Як текст Гал. 2:20 може допомогти нам у цьому? 87

9 Урок

про місцеві потреби та проблеми. Він виявив, що в житті місцевих жителів було місце для невідомого Бога, їм необхідно було пізнати істинного Бога та відмовитися від поклоніння бездушним ідолам. Потім він почав проповідувати в синагозі, де були присутні побожні євреї та представники інших національностей (Дії 17:17). Тобто Павло скористався наявними можливостями, аби проповідувати Євангеліє. Він намагався починати бесіду на тому рівні, на якому вони перебували. Це ми бачимо з того, як він розмовляв з афінянами, котрих зустрічав в синагозі і на ринкових площах. Місцеві мешканці вірили в якесь Божество, оскільки побудували жертовник «Невідомому Богові» (Дії 17:23). На підставі цієї передумови Павло прагнув указати їм на Бога, «Того, Кого не знаючи, ви побожно шануєте» (Дії 17:23). Пізніше він навіть процитував одного з місцевих поетів, котрий написав істинне твердження: «Ми з Його роду!» (Дії 17:28). Починаючи розмову на тому рівні, на якому перебували люди, апостол хотів відвернути їх від кумирів та привести до живого Бога й воскреслого Ісуса. Отже, оцінивши потреби тих, кому бажав благовістити, Павло постарався допомогти задовольнити ці потреби.

Місіонерська історія

«Пам’ятай віру твою» Частина 2

’єр не піддався на вмовляння друзів, що переконували його йти навчатися до національного університету. Він твердо вирішив отримати адвентистську освіту, навіть якщо втратить запропоновану стипендію. «Бог мені все дасть!» – сказав він їм. Коли Ездра і Део побачили рішучість П’єра вступати до Адвентистського університету, вони і самі подали туди документи. Юнаків прийняли. Вони оселилися разом у невеликій кімнаті в будинку неподалік від університету. І хоч юнаки вели спільне господарство, їм не завжди вистачало грошей на належне харчування. Проте іноді вони навіть ділилися своїм небагатим обідом з тими, у кого грошей було ще менше. Ездра і Део зауважили різницю між своїми колишніми вчителями і товаришами та студентами Адвентистського університету. Викладачі тут були глибоко зацікавлені у благополуччі студентів і допомагали їм подолати труднощі, що виникали. Вони давали студентам поради і молилися з ними. Молитва була для них не простою формальністю, а джерелом життєвої сили. П’єр запросив Ездру і Део ходити з ним на богослужіння і по суботах, і серед тижня. Урочистіші богослужіння проводилися на відкритому стадіоні в студентському містечку. Там не було церковної будівлі, де можна було б поклонятися, але хлопці все-таки пішли. Досить скоро юнаки зрозуміли, чому Бог займає таке важливе місце в житті П’єра. Під час молитовного тижня в університеті Ездра і Део присвятили своє життя Богові і уклали заповіт з Богом. П’єр радів, що брати, яких одного разу об’єднала трагедія, тепер стали пов’язані вірою у Бога, яка сильніша за смерть. Подібно до П’єра, його друзів і тисяч інших людей, що пережили геноцид у Руанді, Адвентистський університет Центральної Африки (АУЦА) також піднявся з руїн. Уряд забрав студентське містечко, що знаходилося в ще нестабільному регіоні Руанди. Церкві виділили землю на вершині пагорба в столиці Кігалі і кошти, щоб допомогти відновити кампус. Сьогодні в університеті навчаються 2200 студентів. Більше половини з них – не адвентисти. Кампус університету продовжує рости. 2010 року пожертвування тринадцятої суботи за перший квартал допомогли добудувати багато функціональну церковну будівлю на території кампусу. У цьому кварталі у нас є можливість допомогти з фінансуванням будівництва гуртожитку для студентів, що здобувають освіту в новій медичній школі при університеті, а також кафетерію на території кампусу. Дякуємо вам за щедру підтримку цієї місії!

Урок

27 серпня – 2 вересня

ісус завОйОвував дОвіРу людей Біблійні тексти для дослідження: Бут. 15:6; Чис. 14:11; 1 Кор. 3:1-9; Дан. 6:1-3; Неем. 2:1-9; П. Зак. 4:1-9; Дії 2:42-47. Пам’ятний вірш: «Та чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоб послухати й оздоровитися в Нього від своїх недуг» (Луки 5:15).

ротягом кількох років громада адвентистів сьомого дня забезпечувала сніданком дітей у місцевій державній початковій школі. Хоч суспільство в країні було секулярним, держава прийняла закон, що передбачав виділення кожній школі коштів на утримання капелана. Керівництво школи та батьки попросили адвентистську громаду запропонувати відповідну кандидатуру. Роль капелана полягає в тому, щоб допомагати у вдоволенні фізичних, емоційних і духовних потреб учнів та інших членів шкільної спільноти. Для людини, яка займає цю посаду, відкриваються справді дивовижні можливості. «Мені подобаються унікальні, особливі відносини з вашою церквою! – зізнався директор школи пастору церкви, який відвідав школу. – Інші церкви повинні брати з вас приклад». 89

10 Урок

Коли пастор від’їжджав, жінка – координатор школи зі зв’язків, подякувала йому за те, що робить церква, і спитала дозволу відвідати церкву в одну із субот. Цього тижня ми розглянемо питання про те, як завойовувати довіру людей, котрих ми прагнемо привести до Христа. Неділя, 28 серпня

Завоювання довіри Після того як Христос, бажаючи людям добра, виявляв до них співчуття та служив їхнім потребам, Він «завойовував їхню довіру». Українське слово «довіра» складається з префіксу «до» і слова «віра». У Біблії використовується кілька слів, щоб розкрити значення терміну «віра». У єврейській мові основний корінь слова «віра» – амн, від якого утворено слово «амінь». Цей корінь передає ідею сталості, вірності, непохитності, безперервності й надійності. Він означає щось тверде, надійне, що заслуговує довіри. Дієслово з цим коренем часто перекладають як «вірити» в контексті спасенної віри в Бога, а іменник із цим коренем може означати «істину». Те, як Христос завойовував довіру людей, дозволяє зробити висновок: довіра в людини з’являється тоді, коли вона бачить стійкість і тверду прихильність, які Ісус виявляв у спілкуванні з людьми, співчуваючи їм та служачи їхнім потребам. Прочитайте наведені тексти, кожен з яких містить слово, утворене від кореня амн (Бут. 15:6; Чис. 14:11; Ісаї 7:9; Авак. 2:4). Як це слово використовується в текстах і як розкриває ідею впевненості й довіри? ___________________________________________________________

У грецькій мові Нового Завіту значення єврейського слова амн (віра, переконання) передає слово пістіс. Це грецьке слово для позначення віри включає такі поняття, як переконання, довіра, вірність, абсолютна впевненість, надійність, підтвердження. Коли люди бачили, що Ісус перебуває поруч із ними, виявляє до них співчуття і служить їхнім потребам, їхні серця наповнювалися абсолютною впевненістю, довірою, відчуттям надійності. 90

Якщо хтось запитає вас: «Що являє собою істинна віра в Бога?», що ви відповісте? Обґрунтуйте свою відповідь та поділіться нею в класі Суботньої школи. Понеділок, 29 серпня

Розумний баланс Церква адвентистів сьомого дня в африканських країнах стрімко зростає. У чому секрет її успіху? Керівники Церкви стверджують, що існує тісний взаємозв’язок між цим зростанням та безкорисливим служінням членів Церкви людям у містах і селах по всьому континенту. Довіра людей до Церкви адвентистів сьомого дня зацікавила президента однієї країни. Він відвідав масштабну соціальну адвентистську програму й особисто подякував членам Церкви за їхнє служіння. Водночас як представники Христа ми повинні бачити тонку грань. Нам необхідно за прикладом Христа завойовувати довіру людей. Однак їхня впевненість має ґрунтуватися не на нас, а на Ісусі. Ми лише провідники Його любові. Люди бачать у нас такі риси Христового характеру, як безкорисливість, любов, турбота, самозречення заради блага інших, і це приваблює їх до нас. Проте якщо вони уважніше придивляться до нас, то, можливо, їм не все сподобається в нас, адже всі ми – грішники. Тому ми завжди повинні вказувати людям на Ісуса, оскільки тільки в Ньому вони можуть мати непохитну впевненість. А ми рано чи пізно можемо їх розчарувати. Прочитайте тексти 1 Кор. 3:1-9; 5:1. З чим зіткнувся Павло в Коринтській церкві? Якби ці люди запросили інших до 91

10 Урок

Необхідно зазначити, що в Писанні щоразу, коли йдеться про впевненість у людях (чи то самовпевненість, чи впевненість в іншій людині), це поняття набуває негативного відтінку (див. Мих. 7:5; Псал. 118:9). І, навпаки, воно має позитивне значення, якщо наша впевненість зосереджена в Богові. У цьому міститься застереження для нас. Як послідовники Ісуса, ми покликані втілювати у своєму житті Його приклад спілкування з людьми, прояву співчуття та служіння їхнім потребам. Але коли люди, яким ми служимо, починають у всьому покладатися на нас, ми повинні вказати їм на Ісуса і на Його подвиг заради них.

10 Урок

своєї громади і ті побачили все, про що говорив Павло, якою була б їхня реакція? _______________________________ ___________________________________________________________

Звичайно, це не означає, що перш ніж служити потребам інших, ми повинні стати досконалими і мати ідеальну громаду. Однак нам необхідно зробити все можливе, аби люди могли розраховувати на нас і довіряти нам. А це можливо тільки тоді, коли ми сумлінно і старанно піклуємося про людей, як це робив Ісус. Безперечно, багатьох сварок і чвар у громадах можна було б уникнути, якби члени Церкви зосередили всю свою увагу на служінні потребам інших людей та прояві до них любові Христа. Якщо сторонні люди почнуть регулярно відвідувати вашу церкву, яке свідчення вони побачать? Вівторок, 30 серпня

Соціальний капітал «Ліпше добре ім’я за багатство велике, і ліпша милість за срібло та золото» (Прип. 22:1). Як викладений у цьому тексті принцип співвідноситься з нашим благовістям та доброчинністю? _________________________________________ ___________________________________________________________

Що таке «соціальний капітал»? Коли ви кладете заощадження на банківський рахунок, вони починають зростати. Соціальний капітал складається з позитивних продуктивних відносин, які не менш цінні, ніж гроші в банку. Коли ви налагоджуєте контакт з громадськими лідерами, дізнаєтеся від них про потреби суспільства, звертаєтеся до них за порадою про те, яким чином ці потреби можна задовольнити, а потім робите конкретні дії, ви будуєте взаємовідносини з ними. Це і є соціальний капітал. Будь-який позитивний досвід – це інвестиція у ваші відносини. Ваш соціальний капітал продовжує зростати, а також зростає ваша значущість в очах суспільства. «Церковне керівництво» нагадує нам, що адвентистів сьомого дня «мають сприймати як зразкових громадян... котрі працюють для загального блага». «Ми повинні в міру можливості й сумісності з нашими принципами підтримувати 92

Крім опису земного служіння Ісуса, Святе Письмо пропонує чимало прикладів того, що може статися, коли Божий народ здобуває «соціальний капітал». Прочитайте наведені уривки й опишіть позитивні взаємовідносини, які біблійні персонажі встановлювали зі «сторонніми». Якими були результати цих відносин? Дії 7:9, 10; Бут. 41:38-45 __________________________________ Дан. 2:46-49; 6:1-3 ________________________________________

Можливо, наші історії не такі драматичні, як описані в наведених віршах. Але це не так уже й важливо. Згадані люди виявили таку силу характеру, яка вразила оточуючих. Еллен Уайт у книгах «Патріархи і пророки» (с. 217, 218, 221) та «Пророки і царі» (с. 628) пише, що ці благочестиві люди завоювали довіру й прихильність «язичників» завдяки таким якостям, як лагідність, чесність, мудрість, здоровий глузд, вправність, благородство і цнотливість. Середа, 31 серпня

Цінність соціального капіталу Здебільшого церкви являють собою групи добровольців, які працюють, маючи обмежені бюджети. Соціальний капітал допомагає підвищити ймовірність того, що ваша церква може досягти значущих цілей. У деяких країнах існує давня традиція, коли одні фермери допомагають іншим збирати врожай, що представляє собою приклад соціального капіталу. Тобто, хоч необхідно розглядати кожну ситуацію окремо, але коли це можливо, ми можемо співпрацювати з іншими для досягнення загальних цілей. Прочитайте уривок Неем. 2:1-9. Що було результатом довіри, виявленої Неемії царем Артаксерксом? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ 93

10 Урок

своїм служінням та засобами зусилля, що сприяють громадському порядку й поліпшенню добробуту людей», «спокійно й непохитно відстоювати принципи справедливості і права в цивільних справах» (розд. 12, Принципи християнського життя, с. 183, 184, 2010 р.).

10 Урок

«Неемія не покладався на випадок. Необхідні засоби він просив у тих, хто міг їх дати. Господь задля істини готовий і сьогодні впливати на серця тих, котрі володіють Його благами. Божі працівники повинні користуватися допомогою, яку Він посилає їм через людей... Можливо, такі жертводавці навіть не вірять у Христа і не знайомі з Його Словом, але це не повинно бути причиною для відмови від використання їхніх дарів» (Е. Уайт. Пророки і царі, с. 634). Як чудово, що в даному випадку Бог вплинув на серця язичників, щоб вони допомогли в здійсненні Його справи. Це має викласти нам важливий урок. Наскільки можливо, ми повинні співпрацювати з людьми, котрі бажають сприяти справі Христа, навіть якщо вони належать до іншого віро визнання. Але ми маємо бути обачними, долучаючись до різних об’єднань, та обережно, з молитвою працювати спільно з іншими людьми, чий внесок може допомогти в нашому служінні на благо суспільства. Влада, приватні підприємства або фізичні особи, вражені нашою гуманітарною діяльністю, часто пропонуватимуть свою підтримку. Ця підтримка не повинна бути автоматично прийнятою чи відкинутою. Навпаки, перш ніж буде прийняте рішення, кожну пропозицію необхідно уважно розглядати з молитвою й обговоренням. Які методи можна використовувати для формування «соціального капіталу» у вашій місцевості, котрий згодом принесе користь іншим людям? Четвер, 1 вересня

«Милість у всіх людей» Безперечно, ми як народ були благословенні великим світлом від Господа. Це світло полягає не тільки в богослов’ї, у розумінні істин про Голгофський хрест, про святилище, стан мертвих, суботу, велику боротьбу. Самі по собі ці істини є великим благословенням. Розмірковуючи про відкриті нам принципи здоров’я та зцілення, ми розуміємо, що можемо багато чого запропонувати людям, які живуть навколо нас. Вістка про здоровий спосіб життя може бути значущою основою для спілкування з оточуючими людьми. Зрештою, 94

Прочитайте уривок П. Зак. 4:1-9. Що Господь говорив Своєму народові в давнину? Яким чином викладені в цьому уривку принципи (включаючи вимогу Господа виконувати всі Його заповіді) можуть стосуватися нас? ___________________________________________________________

Кілька років тому члени однієї адвентистської громади запитали себе: якщо раптом вони зникнуть з міста, чи засмутить це інших жителів? Відповідь була простою: ні, не засмутить. Люди в їхньому місті не довіряли їм. Оскільки відповідь була незадовільною, адвентисти вирішили перейти від будівництва «стін» до створення «мостів». Обережно, щоб не дискредитувати істину, у якій вони були переконані, члени громади почали співпрацювати з організаціями, які вже виконували Божу працю. Вони розробили різні проекти співробітництва на постійній основі із зазначеними організаціями. Це були не просто разові проекти, а довготривалі програми, які принесли величезну користь людям. І незабаром ставлення до церкви докорінно змінилося. Прочитайте тексти Дії 2:42-47. Який зв’язок існував між зростанням ранньої Церкви і тим, що її члени мали «милість у всіх людей» (Дії 2:47)? Порівняйте цінності, згадані в прочитаному уривку, із цінностями вашої церкви. П’ятниця, 2 вересня

Для подальшого дослідження: Прочитайте тексти Марка 5:18-20; Луки 8:38, 39; Дії 5:12-16. Прочитайте зазначені розділи із книг Е. Уайт: із книги Служіння зцілення розділ «Христос – наш приклад» (с. 17-28); із книги Вибрані вісті (т. 3) – «Ввічливість як чеснота» (с. 236-240); із книги Христос – надія світу – «Благословення дітей» (с. 511-517); із книги Моє життя сьогодні – «Спасайте пригнобленого» (с. 242). 95

10 Урок

навіть ті, хто спочатку не цікавиться нашою вісткою, бажають мати міцне здоров’я. Ми маємо унікальну можливість поділитися тим, що отримали. Ісус сказав: «У кожного, кому дано багато, будуть і багато вимагати від нього; і кому багато довірено, ще більше будуть вимагати від нього» (Луки 12:48). Немає жодних сумнівів у тому, що нам багато чого дано.

10 Урок

Звичайно, існує безліч способів співпраці між вашою церквою та іншими церквами й організаціями на благо суспільства. Дуже важливо для місцевої громади виявити потреби суспільства, а потім, наскільки можливо, разом з іншими спробувати задовольнити ці потреби. Що може бути кращим за створення довірчих стосунків з людьми у вашому населеному пункті, включаючи представників інших деномінацій? Коли між членами Церкви й іншими людьми будуть встановлені довірчі взаємовідносини, тоді буде закладена основа для того, щоб спрямувати їх до Ісуса, оскільки «ця праця не залишиться і не може залишитися без плоду» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 144 ). Тільки Бог знає, скільки людей було і ще буде навернуто завдяки простому доброму вчинку щодо нужденних. Питання для обговорення:

1. Як нам узгодити ідею налагодження хороших відносин і здобуття доброго імені в суспільстві з Господніми словами застереження в Матв. 10:22: «Вас будуть усі ненавидіти за Моє Ім’я, але хто витерпить до кінця, той спасеться»? Як ми можемо подолати цю уявну суперечність? 2. Обговоріть у класі таке запитання: Що характеризує справжню віру? Іншими словами, якщо ми справді володіємо спасенною вірою в Ісуса, тоді чим будемо відрізнятися від тих, хто цієї віри не має? 3. Питання прийняття допомоги від представників інших конфесій вимагає обережного і зваженого підходу. Як ми побачили під час вивчення уроку за середу, Еллен Уайт схвалювала отримання дарів від тих, які навіть не були віруючими в Ісуса. У книзі «Служіння зцілення» (с. 340) вона, однак, виступає проти отримання Церквою грошей від людей, котрі збагатилися за рахунок торгівлі спиртним (зокрема від своїх членів «з хорошою репутацією»). Вона говорила, що гроші цих людей «заплямовані кров’ю» і «прокляття лежить на них». Як нам зрозуміти, що допустимо, а що неприпустимо в питаннях прийняття пожертвувань та співпраці? 96

Місіонерська історія

Задовольняючи потреби людей

вадцятидев’ятирічний Зефирен – піонер Глобальної місії, що трудиться в горах Північної Руанди. Коли два роки тому він прибув до цього району, тут виявилося лише троє адвентистів сьомого дня. Більшість поклонялася своїм богам. Шукаючи спосіб знайти друзів для Ісуса, Зефирен вивчав потреби місцевих жителів. Він попросив у вождя дозволу навчати дорослих читати і писати. Той погодився і виділив для цього приміщення з трьох кімнат. Зефирен здивувався, коли на заняття прийшло 126 осіб. У нього була певна підготовка в навчанні грамотності дорослого населення, але не було жодної книги. Отже, озброївшись тільки дошкою і крейдою, він почав викладати. Через вісім місяців більшість уміла читати і писати. Він створив нові групи – групи навчання швидкого читання і письма. Учні, що закінчили цей курс, могли читати Біблію рідною мовою. Зефирен починав і закінчував заняття молитвою і потрохи розповідав своїм учням про Бога, пояснюючи їм біблійні істини. Інтерес зростав, і він організував проведення євангельських зібрань. Ці зустрічі відвідало близько п’ятиста осіб. Зефирен навчав їх два тижні, а потім упродовж місяця відвідував їх удома. Потім провів ще одну двотижневу серію зустрічей і ще місяць відвідував людей. Зефирен повторив це шість разів. Увесь цей час він продовжував проводити заняття, навчаючи людей грамотності. З кожною серією зустрічей відвідуваність зростала. Спочатку охрестилося майже двісті осіб. Один з тих, хто хрестився, був чаклуном, який заробляв на життя, звертаючись до своїх богів. Ще один був релігійним наставником іншої церкви. Більшість членів тієї громади наслідували приклад свого пастора. Уклала заповіт з Господом дружина місцевого директора школи, Розета. Зефирен переживав, щоб це не викликало обурення у її чоловіка. Але директор був присутнім на хрещенні. Він сказав так: «Хто знає… Можливо, і я укладу заповіт з Богом». Він уклав заповіт з Господом під час наступної серії проповідей 97

і сподівається організувати ще одну групу віруючих поряд зі своєю школою. Зефирен продовжував проводити заняття, навчаючи людей грамотності, а також євангелізаційні зібрання, крім того, відвідував сім’ї, проводив щоденні ранкові й урочисті суботні богослужіння. А Бог продовжував зливати благословення. Упродовж одного року кількість віруючих збільшилася з трьох до трьохсот! Офіс церковної місії придбав землю, завіз цемент для фундаменту і металеві листи для покрівлі. Будівля церкви повинна була вміщувати п’ятсот осіб. Віруючі купили цеглу для зведення стін. Сьогодні церква нараховує понад чотириста членів, у ній багато дітей, її відвідує значна кількість гостей. У навколишніх районах було організовано декілька Малих груп, проводиться більше хрещень. Ваші регулярні місіонерські пожертвування допомагають Глобальній місії і є підтримкою різних проектів, спрямованих на зростання церкви. Дякуємо вам за щедрість.

Урок

3-9 вересня

ісус гОвОРив людяМ: «ідіть за МнОю» Біблійні тексти для дослідження: Івана 10:1-5, 16; Луки 9:2; Об’явл. 14:6, 7; Луки 19:110; Дії 26:11-27; Об’явл. 3:20. Пам’ятний вірш: «Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!» (Івана 10:4, 5).

362 р. після Р. Х. римський імператор Юліан почав кампанію з відродження язичництва. Його та інших представників влади з числа язичників турбувало, що християнство безперешкодно поширювалося по всій Римській імперії. Порада Юліана визначному язичницького жерцеві виражає його заклопотаність та пояснює, чому християнство так швидко поширювалося: «Я думаю, це сталося тому, що жерці зневажали бідноту, а нечестиві галилеяни [християни] помітили це та присвятили себе доброчинності... [Вони] підтримують не тільки своїх бідних, а й наших, і кожен може бачити, що наш народ не отримує допомоги від нас» (цит. за: Rodney Stark, Cities of God, 2006, p. 31). Римляни розраховували, що християнство зникне зі смертю його Засновника, Ісуса Христа. Однак сталося навпаки: 99

11 Урок

багато римських громадян стали послідовниками Ісуса. Як можновладці пояснювали цю «проблему»? Послідовники Ісуса демонстрували свою любов, задовольняючи основні потреби оточуючих. Саме так чинив Ісус під час Свого життя на Землі, і таким же чином мають діяти Його послідовники. Не дивно, що, коли прозвучало запрошення піти за Ісусом, багато хто відгукнувся на нього. Неділя, 4 вересня

Вони знають голос Його Прочитайте Івана 10:1-5, 16. Як ці тексти свідчать про важливість налагодження відкритих, дружніх відносин з людьми, яких ми прагнемо привести до Ісуса? Як ми можемо допомогти їм навчитися чути Його голос? ___________________________________________________________

Шепіт друга – більш потужний засіб у наверненні людей до Ісуса, ніж крик незнайомця. Коли ми здобуваємо друзів і завойовуємо їхню довіру, Добрий Пастир (Івана 10:11, 14) може діяти через нас, допомагаючи цим людям почути, пізнати Його голос та піти за Ним. Звичайно, важливо самим знати голос Ісуса, аби допомогти іншим познайомитися з Ним. Нам необхідна проникливість від Бога, щоб відрізняти вкрадливий голос сатани від голосу Ісуса. Ми ніколи не повинні забувати про реальність великої боротьби і про нашого ворога, котрий діє з великою хитрістю, перешко джаючи людям приходити до спасенних відносин з Ісусом. Однак ми можемо стати потужними «передавачами», доносячи до слуху людей голос Ісуса. Він свідчить через природу (незважаючи на руйнівні наслідки гріхопадіння), через допущені Провидінням обставини, вплив Святого Духа, благочестивих людей і Своє Слово (див. Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 85-91). Познайомившись із Ним та навчившись підкорятися цьому голосу, ми можемо стати провідниками для інших людей. Але нікому з нас не хочеться виявитися сліпим проводирем, який веде сліпого (див. Матв. 15:14). Чому Ісус із непереборною силою привертав до Себе людей? Тому що важко встояти перед Його прикладом безкорисливої 100

Понеділок, 5 вересня

Шукайте! Прочитайте тексти Луки 19:10; Марка 1:17; Луки 9:2; Об’явл. 14:6, 7. Яка загальна думка об’єднує всі ці вірші? Що вони наказують нам робити? __________________________________

Протягом кількох років громада адвентистів сьомого дня молилася: «Господи, будь ласка, приведи людей до нашої громади і до Тебе», немовби Церква є гігантським магнітом, який чарівним чином привертає людей до себе. Справді, часом люди, які шукають Бога, приходять до нашої Церкви без видимих зусиль з нашого боку. Але як діятиме ваша громада, якщо протягом кількох років ніхто не переступить поріг вашої церкви? Якщо ви просто зосередитеся на молитві за людей, щоб вони прийшли до Церкви, значить оберете не метод Христа для придбання душ. Він жив серед людей, спілкувався з ними та шукав їх, щоб спасти. «Нам не слід чекати, доки люди прийдуть до нас, ми самі повинні шукати їх там, де вони перебувають... Є багато людей, які ніколи не почують Євангеліє, якщо їм його не принести» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 229) . Ідею пошуку заблудлих ілюструють різні метафори: 1. Пастух залишає 99 овець своєї отари й вирушає на пошуки єдиної заблудлої овечки (див. Матв. 18:10-14). Ісус розповів цю історію в контексті Свого заклику піклуватися й захищати «цих малих» від гріха. «Малими» можуть бути діти або незрілі християни. Якщо вони заблукали у світі, ми, подібно до Ісуса, повинні їх знайти і з любов’ю повернути до Нього. 101

11 Урок

віддачі Себе людям. Коли ми, члени Його Тіла, відкинемо свій егоїзм і почнемо служити, дозволяючи Йому жити в нас, інші люди відгукнуться на заклик Христа, що звучатиме через нас. Як представники Доброго Пастиря, ми маємо відображати особливості Його служіння, якщо бажаємо, щоб люди йшли за Ним. Щирі слова і справжнє служіння являють жертовну любов Ісуса, завойовують прихильність тих, кому ми служимо, та руйнують бар’єри між суспільством і Церквою. Назвіть конкретні дії, які можуть допомогти іншим людям почути голос Пастиря.

11 Урок

Головна думка аналогічна ключовій думці попередніх текстів: нам необхідно виявляти ініціативу в пошуку заблудлих душ. Ми маємо докладати зусиль, аби досягти їх. Звичайно, бувають такі випадки, коли людина з вулиці заходить до Молитовного дому і просить розповісти про Бога, спасіння й істину, але це швидше виняток, ніж правило. 2. «Метод Христа» в придбанні загублених душ ніколи не залишиться без плоду (див. Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 144). Однак чи повинні ми орієнтуватися тільки на «легко доступні плоди», тобто на людей, котрі вже поділяють наш християнський світогляд, наприклад, християн інших конфесій? Що ми робимо для придбання «важкодоступних плодів»: світських людей, атеїстів, мусульман, юдеїв, індуїстів, буддис тів та інших? Історично склалося так, що люди із християнським світоглядом нормально ставляться до адвентизму, але нам необхідно поліпшити свою роботу з навернення людей з релігійних груп, які мають інші погляди на світ. Вівторок, 6 вересня

Міст

Іноді церква проводить різні програми, розраховані на суспільство та присвячені питанням здоров’я, сім’ї, управління фінансами, вирішення конфліктів тощо. Доречно запитати: що відіграє роль моста, який дозволяє привести людей до заклику «Йди за Мною!»? Більш правильно буде запитати: хто є цим мостом? Ви самі! «Найвагоміший аргумент на користь Євангелія – люблячий та любимий людьми християнин» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 470). Церкви, яким вдається підтримувати інтерес до себе за допомогою проведення різних заходів та програм, складаються з благословенних членів, котрі щиро люблять Бога і прагнуть налагоджувати довгострокові дружні стосунки з людьми. З іншого боку, члени Церкви, байдужі до своїх відвідувачів, можуть справляти досить негативний вплив на місіонерську діяльність вашої громади. «Господь у даний час не працює, аби привести багато душ до істини, як через членів Церкви, котрі ніколи не були навернені, так і через тих, хто, колись навернувшись, відступив від віри. Який вплив матимуть ці 102

Прочитайте уривок Луки 19:1-10. Чому Закхей вважав за необхідне вилізти на дерево, щоб побачити Ісуса? Які духовні уроки ми можемо почерпнути з цієї історії? ___________________________________________________________

Уявіть собі, що сталося б, якби ті, хто не пускав людей до Ісуса там, у Єрихоні, звернули увагу на зацікавленість Закхея та з любов’ю запросили цього «грішника» до ніг Спасителя. Ті з нас, хто є частиною «натовпу» навколо Ісуса, повинні «заразитися» Його любов’ю до багатостраждального, грішного людства, щоб наша християнська любов також стала «заразною». Глибоко усвідомлюючи любов і милість Бога до грішників, подібних до нас, ми будемо намагатися знайти за межами натовпу людей невеликого духовного зросту і дбайливо провадити їх до Христа. Що ви зробите, побачивши незнайомих людей у церкві? Чи докладете зусиль, аби поговорити з ними? Чи про ігноруєте їх, чекаючи, що хтось інший послужить їм? Як ваша відповідь характеризує вас і допомагає побачити моменти, котрі потребують змін? Середа, 7 вересня

Заклик Ісус та Його учні зцілювали людей, а потім спрямовували їхні думки до вічних питань (див. Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 20). Марк Фінлі нагадує нам, що не знайомити людей з Богом – це духовне злодіяння. Метод євангелізації Ісуса полягав у тому, щоб задовольняти найгостріші потреби людей. Саме в цьому полягає медико-місіонерська робота. Христос не обмежувався тільки фізичним зціленням. Мета – вічне життя в Христі. Медико-місіонерська робота може не починатися із заклику до знайомих іти за Ісусом, однак це має бути нашою кінцевою метою. Відчуваючи любов до людей, ми бажаємо запропонувати їм все, що пропонує Ісус. Але ви можете заперечити: «Я можу виконати першу частину методу Ісуса, але не зможу виконати частину, у якій 103

11 Урок

непосвячені члени на новонавернених? Хіба вони не зводять нанівець дану Богом вістку, котру повинен нести Його народ?» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 6, с. 371).

11 Урок

звучить заклик: «Іди за Мною». У мене немає таких здібностей». Проте якщо ви виконаєте першу частину, то здивуєтеся, як мимоволі поділитеся вісткою про Ісуса – це буде легко й природно, оскільки ви заклали «основу» в їхніх серцях. Чим більше ви дізнаєтеся про людей, яким служите, тим старанніше шукаєте можливостей поділитися своєю вірою та розповісти, що Господь значить для вас. Знаходьте приводи почати розмову на духовні теми. Розпитайте своїх нових друзів про їхню сім’ю, професію, релігію; усе це відкриває можливості поділитися особистим досвідом. Насправді особисті свідчення можуть бути найпотужнішим способом благовістя, бо не містять у собі жодної загрози. Ви не проповідуєте відкрито, а просто розповідаєте свою історію. У кожного з нас має бути особиста історія про те, що Ісус зробив у нашому житті. Прочитайте уривок Дії 26:11-27, де апостол Павло ділиться особистим досвідом із царем Агрипою. Який урок ми можемо почерпнути для себе з даної історії, бажаючи навчитися ефективно свідчити іншим про Ісуса? ___________________________________________________________

Зверніть увагу на різні етапи свідчення Павла. Спочатку він розповів про те, яким був до зустрічі з Господом. Потім говорив про свій досвід навернення. Також Павло наголосив на тому, що відтоді Бог здійснив у його житті. А після всього цього він зробив заклик.

Хоч наші історії можуть бути не такими драматичними, як в апостола Павла, якою є ваша власна історія відносин з Ісусом? Як ви можете навчитися ділитися нею з іншими в слушний момент? Четвер, 8 вересня

Шукайте і знайдете Прочитайте тексти Об’явл. 3:20; Матв.7:7, 8; Івана 1:12. Яким чином ці три уривки пов’язані між собою та як вони пояснюють, що означає шукати і знайти Бога? ___________________________________________________________

Усі ці тексти показують, що люди повинні просити й шукати, а також бути відкритими для прийняття Ісуса. Водночас 104

П’ятниця, 9 вересня

Для подальшого дослідження: Прочитайте тексти Псал. 77:21; Осії 11:4; 2 Кор. 5:11-21. Прочитайте зазначені розділи із книг Еллен Уайт: із книги 105

11 Урок

текст Об’явл. 3:20 змальовує Ісуса, Котрий стоїть біля дверей та стукає, щоб людина могла відчинити двері і впустити Його. Ці ідеї не суперечать одна одній. Завдяки силі Святого Духа Господь працює над серцями людей, привертаючи їх до Себе, навіть якщо люди не усвідомлюють цього. Вони часто шукають чогось такого, що життя не може запропонувати їм. Ми маємо перевагу вказати їм правильний напрямок і допомогти краще зрозуміти, що вони шукають. Через вас Ісус може стукати до «дверей» мешканців вашого міста або селища. Ті, хто добровільно «відчинить двері» та прийме Його, отримають благословення, які приходять разом із Ним (Об’явл. 3:20; Івана 1:12). Крім того, Господь запрошує Своїх послідовників просити, шукати, стукати у двері й отримувати «добро» Його Царства (Матв. 7:7, 8, 11). Якщо, підкорившись впливу Святого Духа, людина готова «відчинити двері» для Христа, запитайте її: «Чи бажаєте ви помолитися зі мною, прийняти Ісуса Христа і стати членом Його сім’ї?» Нижче наведено зразок молитви, який можна використати для цієї мети: «Дорогий Господи Ісусе, я знаю, що є грішником і потребую Твого прощення. Я вірю, що Ти помер за мої провини. Я хочу залишити свої гріхи. Увійди в моє серце і живи в ньому! Я бажаю вірити й іти за Тобою, мій Господи та Спасителю! В ім’я Ісуса, амінь». Ми повинні володіти духовною проникливістю, щоб визначити слушний момент для заклику. Крім небезпеки бути надмірно наполегливим, існує більша небезпека – бути недостатньо наполегливим. Іноді людину потрібно акуратно і з любов’ю підвести до того, щоб вона зробила вибір на користь Господа. Хто знає, можливо, людина балансує на межі між вічним життям у Христі та вічною загибеллю? На нас, безперечно, покладено священний обов’язок.

11 Урок

Служіння зцілення розділи «Навчання і зцілення» (с. 139-146) та «Допомога в щоденному житті» (с. 469, 470). А також із книги Наочні уроки Христа розділи «Він приймає грішників» (с. 185-197) та «Вийди на шляхи та загороди» (с. 228-237). Один молодий чоловік любив Господа і бажав розповісти іншим про Ісуса. Він умів чітко формулювати свої думки, був приємним та переконливим свідком. Людям подобалося слухати його. Проте він не наважувався просити людей присвятити своє життя Ісусові. Це дивувало інших членів Церкви, оскільки він справляв враження сміливого свідка, завжди готового відкрито розповісти про свою віру. Коли його запитали про це, він відповів, що не має такого дару. Йому подобалося сіяти насіння, залишаючи іншим пожинати врожай. Однак через деякий час молодий чоловік зізнався, що найбільше боявся бути відкинутим. Він завжди відчував себе не достойним благовістя (що само по собі непогано) і тому боявся, що люди відмовляться присвятити своє життя Ісусові, якщо він попросить їх про це. Інші члени Церкви пояснили йому, що ми проповідуємо не себе, а Ісуса. Ми завжди будемо недосконалими свідками. Хоч можемо з молитвою й любов’ю вказувати людям на Ісуса, однак не здатні замінити роль Святого Духа – Єдиного, Хто може переконати і навернути людину. Проте ми покликані бути людськими каналами, щоб любов Христа досягла інших. Питання для обговорення:

106

1. Що б ви відповіли людині на її визнання, що вона боїться закликати людей присвятити своє життя Ісусові? 2. У тексті Івана 1:9 сказано: «То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, що приходить у світ». Як цей вірш допомагає нам зрозуміти, що Господь прагне подарувати спасіння кожній людині? 3. Наскільки дружелюбна ваша церква до відвідувачів? Що б ви поліпшили в цьому служінні? 4. Коли востаннє людина з вулиці просто зайшла до вашої церкви? Яка була реакція членів Церкви? 5. Розкажіть у класі історію свого навернення. Як ви використовуєте її або могли б використовувати для ефективного благовістя?

Місіонерська історія

Нове серце Частина 1 Агнес Мукарвего і Аліта Берд, Руанда

о це ти так вирядилася?» – запитав мене на ринку продавець риби. Я подивилася на свій нарядний одяг – не той, який я, як правило, надівала, коли йшла на ринок. Що ж сказати цій людині, другу мого чоловіка? Якби чоловік дізнався, що я ходила в церкву, він би розсердився. Але обманювати я не могла. Нарешті я сказала: «Я йду з церкви, зайшла, щоб купити на обід улюблену рибу чоловіка». Наша сім’я не була щасливою. Чоловік вживав багато алкоголю і майже не звертав уваги на мене і дітей. Ми були бідні, тому що в нього не було постійної роботи. Ці проблеми робили мене сумною і змушували шукати хоча б щось, що дало б мені надію. Тому, коли я одного разу зустріла сусідку та її друзів, які запевняли, що Бог – це відповідь на всі мої проблеми, мені захотілося почути про Нього більше. Але коли вони запросили мене прийти в суботу до них у церкву, я відповіла, що не зможу. Субота – це базарний день, найбільш завантажений день тижня. Сусідка дала мені Біблію. Я розгорнула її і почала читати прямо на ходу, дорогою додому. Я і вдома продовжувала читати і скоро знайшла кілька дорогоцінних текстів, які, здавалося, були звернені саме до мене. Я читала їх знову і знову. «…Не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, в що зодягнетеся. Хіба душа не більша від їжі, а тіло – від одягу? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, а ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них? Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть?» (Матв. 6: 25-27). «Бог знає про мої турботи! – подумала я. – Якщо Господь так піклується про мене, Він, безумовно, може допомогти мені вирішити проблеми. Я вирішила, що наступної суботи піду до Церкви адвентистів сьомого дня з метою дізнатися більше про Бога, Котрий не хоче, щоб я непокоїлася. Я встала до того, як прокинувся чоловік, одягнулася і вийшла непомітно з будинку. 107

Урок

10-16 вересня

служіння МіськиМ жителяМ напРикінЦі часу Біблійні тексти для дослідження: Дії 18:1-28; Вих. 2:23-25; Матв. 13:3-9, 18-23; Івана 15:12, 13; 2 Петра 3:9. Пам’ятний вірш: «І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій» (Єрем. 29:7).

рьохангельська вістка закликає проповідувати Євангеліє «усякому народові, поколінню, племені і народності» (Об’явл. 14:6). Вістка має бути проголошена всюди, де живуть люди. А оскільки чимало людей сьогодні живе в мегаполісах, ми повинні йти з вісткою до міст. Необхідність праці в містах зросла у 2007 році, коли фахівці зі статистики Організації Об’єднаних Націй заявили, що вперше в історії людства більшість населення світу стала проживати в мегаполісах. Сьогодні служіння в містах – цен-

108

Неділя, 11 вересня

Особливості міста Міста об’єднують різні культури, етноси, мови й релігії. У минулому кожна група мала свій «квартал» або певну територію. Сьогодні в різних районах мегаполісу різні люди проживають по сусідству. Така мультикультура створює ризик і складність, але водночас надає прекрасну можливість для проповіді Євангелія. Тут існує більша терпимість до нових ідей, більша відкритість до нових релігій, ніж у традиційному культурному оточенні за межами міст. Міські умови відкривають доступ до багатьох людей, котрі в іншій обстановці ніколи не були б охоплені адвентистською вісткою. Прочитайте уривок Дії 18:1-28, аби побачити приклад того, як Павло дбав про організацію громад у містах. Які важливі моменти ми можемо помітити в його діяльності? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У стародавніх містах, як і в сучасних, існувала мозаїка з багатьох мов, культур та етнічних груп. Павло зустрів певні групи людей, з якими мав щось спільне. Він знайшов людей, котрі, як і він, були юдеями, римськими громадянами і займалися виготовленням наметів. Апостол використовував свої професійні навички, заробляючи собі на життя. Його прихистила родина, що увірувала в Христа і благовістила про Нього. Павло навчав у синагозі, доки не був звідти вигна-

109

12 Урок

тральне питання місіонерської діяльності Церкви адвентистів сьомого дня. У багатьох країнах Церква адвентистів сьомого дня більш ефективно здійснює служіння в малих містах та сільських районах, ніж у великих містах. Дослідження показали, що в деяких мегаполісах більшість людей ніколи не чула про Церкву адвентистів сьомого дня і, отже, нічого не знає про Трьохангельську вістку. Безперечно, для проголошення вістки цьому світові ми повинні йти до міст.

12 Урок

ний, а потім організував домашню церкву в домі віруючого. Він навчав і наставляв новонавернених таким чином, щоб, коли йому потрібно буде вирушити далі, він міг призначити з їхнього числа людей, котрі подбають про створену групу. Очевидно, Павло відчував себе комфортно в мультикультурному і багатоконфесійному міському оточенні (див. також 1 Кор. 9:20-23). Апостол знав, як адаптуватися до навколишнього середовища, як представити істину, аби якомога кращим чином задовольнити потреби тих, кого він прагнув навернути. Як ми можемо індивідуально, а також у складі громади навчитися ефективно спілкуватися з людьми, щоб досягнути їхніх сердець?

Понеділок, 12 вересня

Місто страждань Коли Христос проходив через Єрусалим, Капернаум та інші міста, хворі, каліки й бідняки юрмилися навколо Цілителя. Його серце співчувало стражденному людству. У місті завжди всього багато: людей, будівель, машин на дорогах і проблем. Це справжній виклик для церков. Вісники Євангелія не можуть ігнорувати потреби оточуючих та зосередитися тільки на передачі вістки, адже таке ставлення дискредитує саму вістку. Якщо наші діла не демонструють співчуття, милосердя й надії, про які ми говоримо, то наші слова виявляться безсилими. Вони звучатимуть як ще один із багатьох голосів, які конкурують за привернення уваги людей. Прочитайте тексти Вих. 2:23-25; 6:5; Псал. 12:6; Римл. 8:22; Йова 24:12. Яка вістка міститься в цих віршах для нас? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Наш світ відчуває біль. Він стогне під тягарем страждань і гріха. Ким би ми не були, нікому з нас не уникнути цієї реальності. Цей біль також створює можливості для благовістя. Але ми повинні бути дуже обережними. Коли постає питання, як 110

Уявіть собі, який вплив ми справлятимемо на наших співгромадян, якщо всі наші церкви конкретними ділами відгукнуться на стогін стражденних людей! Вівторок, 13 вересня

Посів та жнива в містах Прочитайте тексти Матв. 13:3-9, 18-23. Хоч ми добре знаємо цю історію, як нам засвоїти її уроки стосовно нашого служіння та свідчення оточуючим, зокрема і в мегаполісах? _____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хоч ця притча була розказана в контексті сільської місцевості, вона має значно більше значення для служіння в мегаполісах, ніж для служіння в невеликих містах і селах, оскільки міські райони мають більшу різноманітність «ґрунтів». Це пояснює, чому значно складніше проводити євангельські кампанії в містах, ніж у сільській місцевості. Різні ґрунтові умови породжують різні результати, що свідчить про необхідність вивчення цих умов до початку євангельської діяльності. Якщо після такого вивчення ваша громада виявить нестачу «доброго ґрунту», необхідно його поліпшити, орючи утрамбовану землю, видаляючи камені

111

12 Урок

Церкву сприймають сторонні люди з точки зору простого сусідства, важливо розуміти різницю між громадськими заходами та постійним служінням, яке насправді задовольняє потреби людей. У свідомості суспільства існує різниця між церквою, котра розносить продукти по домівках на свято один раз на рік, та церквою, яка в центрі міста щодня годує безпритульних. Конкретна адвентистська громада пішла іншим шляхом. Завдяки її служінню люди можуть отримати гарячий сніданок! Ця невелика громада нараховує лише 75 членів, але вони повністю присвятили життя задоволенню потреб своїх співгородян. Це велика робота, її може здійснювати тільки той, хто бачить зміст життя і свій обов’язок у допомозі нужденним.

12 Урок

й бур’яни. Для успішної євангелізації необхідно заздалегідь підготувати ґрунт. Попередня підготовка сприяє підвищенню ефективності євангельської кампанії. У текстах 1 Кор. 12; Римл. 12 та Ефес. 4 йдеться про духовні дари. Дари різні, але місія одна. Види ґрунту, які згадуються в притчі, показують необхідність використання різних дарів у місіонерській роботі в містах. У великих містах «потрібно залучати людей, які володіють різноманітними талантами. Необхідно використовувати нові методи. Божий народ має усвідомлювати вимоги сьогодення» (Е.Уайт. Євангелізм, с. 70). Володіючи даром Божественної проникливості, Еллен Уайт бачила, що потрібно для ефективного служіння в містах. Сьогодні ще більш необхідно мати широкий набір підходів і дарів у рамках великої багатогранної стратегії. Одна кампанія або один великий проект не принесуть великого успіху в довгостроковій перспективі. Масовий масштаб та складна структура міста просто поглинають подібні програми, і через кілька тижнів не залишається жодних слідів впливу. Багато що слід зробити заздалегідь. Подумайте про людей, яким ви бажаєте благовістити. До якого типу ґрунту належать їхні серця? Що ви можете зробити, аби поліпшити ґрунт? Середа, 14 вересня

Зробіть це особисто Прочитайте тексти Івана 15:12, 13; Якова 1:27; Гал. 6:2. Який важливий урок ми можемо почерпнути з цих віршів стосовно місіонерської роботи? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Унаслідок численності міського населення легко випустити з уваги факт, що віра має особистісний характер. Кінцевою метою місіонерської роботи в місті, як і в будь-якому іншому місці, є налагодження особистих відносин людини з Христом. Дослідження показали: переважна більшість новонавернених приєдналася до Церкви адвентистів сьомого дня завдяки тому, 112

113

12 Урок

що мала знайомих адвентистів. І часто дружба, особливо в євангельській справі, означає самовідданість та готовність працювати для добра інших. Підготовка ґрунту, сівба насіння, поливання, розпушування, підживлення рослин до збору врожаю та збереження врожаю – усе це буде максимально ефективним за наявності міцних відносин. Ми маємо навчитися дружити з людьми, слухати їх, а також навчитися любити їх. Ці елементи важливі в будь-який місіонерській діяльності, але особливо значущі при здійсненні служіння в містах, де люди часто відчувають себе самотніми і забутими серед величезного населення. Останній вирішальний момент служіння Малих груп у містах може набрати форму «домашньої церкви», представленої в Новому Завіті (Дії 2:46), або це можуть бути просто невеликі групи в складі великої громади. У міському районі або передмісті, де немає місцевої громади, але є три і більше адвентистів, необхідно організовувати Малі групи. «На необхідність утворення невеликих груп як основи християнських зусиль було вказано мені Тим, Хто ніколи не помиляється. Якщо церква велика, нехай її члени сформують невеликі групи, щоб разом працювати не тільки для своїх братів, а й для невіруючих. Якщо в будь-якому місці лише двоє чи троє знають істину, то вони повинні скласти групу працівників. Нехай такі зберігають свої узи єдності непорушними, згуртувавшись в любові та злагоді, надихаючи одне одного на працю, примножуючи мужність і силу завдяки спільній підтримці. Нехай такі, подібно до Ісуса Христа, виявлять поблажливість і терпіння, не промовляючи необдуманих слів та використовуючи дар мови для зміцнення одне одного у святій вірі. Забуваючи себе в прагненні допомогти іншим, нехай такі з любов’ю Христа працюють для спасіння заблудлих, які перебувають поза Церквою. І коли вони будуть працювати й молитися в ім’я Христа, їхні ряди зростатимуть, адже Спаситель каже: “Коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного” (Матв. 18:19)» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 7, с. 21, 22).

12 Урок

Цей підхід має велике значення для служіння в містах через кілька причин. Однією з них є складна мозаїка культурних, етнічних, мовних, соціально-економічних груп, які мають бути охоплені Благою вісткою навіть у невеликих містах. Якщо не буде Малих груп, орієнтованих на кожний із цих сегментів, місія Христа не буде завершена. Служіння Малих груп необхідне ще й тому, що віруючим складно прямувати за Ісусом у місті. На людину з різних сторін тиснуть, вона стикається зі спокусами, зустрічається з альтернативними віруваннями й ідеологіями. Деякі віруючі не витримують тиску і залишають Церкву, у той час як інші, захищаючи свої почуття, замикаються у своїй шкаралупі і робляться нечутливими до оточуючих. А люди потребують, аби їх з любов’ю познайомили з Ісусом. Четвер, 15 вересня

Євангельська праця в містах Ніхто не каже, що благовістя і служіння не вимагають зусиль. Навпаки, це важка праця. Люди морально впали, розбестилися і не цікавляться духовними питаннями. Як сказав Павло: «Бо знаємо, що Закон є духовний, а я – тілесний, проданий гріхові» (Римл. 7:14). Якщо Павло так говорить про себе, що можна сказати про тих, хто не знає Бога і не пережив доленосного досвіду з Ісусом? І навіть якби грішна природа людини не була настільки зіпсована, міста негативно впливають на їхніх жителів. Люди стикаються з великою кількістю спокус, і ворог людських душ уміло використовує їх, заманюючи людей у пастку та прив’язуючи їх до гріха та світу. Тому проповідь Євангелія в містах є вкрай складним завданням. Однак це завдання має бути виконане, і ми як Церква повинні це зробити, звершуючи своє покликання. Що запропоновані вірші повідомляють нам про важливість євангельської праці? 2 Петра 3:9 ________________________________________________ __________________________________________________________ 1 Тим. 2:4 ________________________________________________ 114

Прочитайте тексти Римл. 10:14, 15. Чи ці слова стосуються всіх, хто вважає себе послідовником Христа? Як нам стати більш активними в благовісті та служінні незалежно від місця нашого проживання? П’ятниця, 16 вересня

Для подальшого дослідження: Прочитайте книгу «Служіння великим містам» (Заокский: Источник жизни, 2013). Це компіляція матеріалів Еллен Уайт про місіонерське служіння в містах. Експерт з питання служіння Церкви адвентистів сьомого дня в містах провів дослідження 107 статей Еллен Уайт у періодичних виданнях щодо проживання в містах. 24 статті містять настанови про необхідність залишати міста або створювати різні установи за межами міста. Однак у 75 статтях містяться особливі повеління переїжджати до міст для євангельської праці. Решта 8 статей не містять конкретних рекомендацій. Історик Церкви, узагальнюючи поради Еллен Уайт про працю в містах, відзначає: щодо установ вона радить здійснювати 115

12 Урок

Згідно з Божим Словом, смерть Христа була універсальною: Ісус помер за все людство, яке жило від часів Адама і Єви та житиме до кінця світу. У цей список, звичайно, можна включити величезну кількість людей, котрі проживають у мегаполісах. Вони також повинні почути важливі, дорогі для нас істини. «Вістки, які Бог посилав у минулому, не зазнали жодних змін. Праця у великих містах не втратила своєї значущості і тепер. Коли ми працюватимемо в містах, як того бажає від нас Господь, у них розпочнеться такий потужний рух, якого нам ще не доводилося бачити» (Е. Уайт. Медичне служіння, с. 304). Заклик євангелізувати міста спрямований до кожної людини зокрема. Це заклик до більш глибоких взаємовідносин із Христом, заклик до щирого заступництва, а також до комплексного планування й виконання намічених цілей. Він вимагає повного відродження й перетворення, бо може бути здійснений тільки силою Святого Духа.

12 Урок

роботу за межами міста, але коли йдеться про служіння місцевих громад, вона радить здійснювати цю працю в місті. Які плани вашої громади щодо євангелізації міст? Як близько до мегаполісу розташована ваша місцева громада? Жодна громада не повинна думати, що завдання проповідувати в містах її не стосується. Кожна адвентистська громада має зробити свій внесок у виконання цієї найважливішої місіонерської справи. Ігнорувати великі міста й орієнтуватися тільки на області за межами столичних регіонів – це неправильна відповідь на місіонерський заклик Христа. «Чому б сім’ям, які знають істину для теперішнього часу, не оселитися в цих містах?.. Рядові члени Церкви, які переїхали до міст... дозволять дарованому їм Богом світлу засяяти для інших людей» (Е. Уайт. Advent Review and Sabbath Herald, 29 вересня 1891 р.). Питання для обговорення:

1. Подумайте про даровану нам чудову вістку, а також про нашу надію на краще життя в цьому світі й у вічності. Які ваші улюблені біблійні тексти наголошують на надії, яку ми маємо в Ісусі? Чому вони важливі для вас? Поділіться ними із членами класу в суботу. 2. Подумайте про те, як жахливо жити без надії, вважаючи, що все життя з його боротьбою, працею і болем – лише мить, після якої людина помирає і навіки зникає. Повірте, саме це відчувають люди, котрі проживають у великих містах. Як нам навчитися виявляти любов до дорогоцінних душ та бути готовими подати їм руку?

116

Місіонерська історія

Нове серце Частина 2 Агнес Мукарвего і Аліта Берд, Руанда

юди в церкві прийняли мене тепло, і я відчула себе частиною їхньої люблячої сім’ї. Здавалося, ніби проповідь була сказана спеціально для мене, щоб заспокоїти. Я прийшла і наступної суботи, і на богослужіння серед тижня. Але через декілька тижнів чоловік прокинувся рано і заборонив мені відвідати церкву. «Ти десь тинялася в суботу, дарма витрачала час, – сказав він. – Сьогодні опівдні я буду вдома, хочу пообідати. Вирушай на ринок, купи їжу; коли повернуся, щоб усе було готово», – зажадав він. Я неохоче залишилася вдома і приготувала чоловікові обід. Але він обідати не прийшов. Наступної суботи сталося те ж саме. Утретє, коли чоловік наказав мені до полудня приготувати обід, я подумала, що диявол намагається стати на заваді мого відвідування церкви. Я йому не дозволю! Я вирішила спочатку піти в церкву, а потім готувати їсти, коли повернуся. Після відвідування церкви я зайшла на ринок, щоб купити рибу, яку чоловік хотів скуштувати на обід. Саме тоді його друг і побачив мене одягненою в мій найкращий одяг. Я купила декілька рибин і поспішила додому, щоб приготувати їх так, як любив чоловік. Але він знову не прийшов додому. Я чекала чоловіка весь день, але він повернувся тільки пізно вночі. Він постукав у двері, я відчинила. Він увійшов нетвердою ходою, п’яний, і почав мене бити. Я спробувала втекти до кімнати, але він пішов за мною і потягнув мене назад у вітальню. Потім кинув мене там, зачинив за собою двері в спальню і ліг спати, залишивши мене саму. Уранці, коли він прокинувся, я віднесла йому води для умивання: не хотіла, щоб він гнівався. «Чому ти бив мене вчора увечері, коли я тобі відчинила?» – запитала я його. «Тому що ти мене не поважаєш! – закричав він. – Я наказав тобі піти на ринок в першій половині дня і купити рибу, але мій друг сказав, що ти була на ринку пізно, а до того ходила в церкву. Ти неслухняна дружина, і так більше тривати не може!» – кричав він пронизливо. 117

Урок

17-23 вересня

як Ми пОвинні Очікувати? Біблійні тексти для дослідження: Матв. 24:35-25:46; 2 Петра 3; Якова 2:14-26; Івана 4:35-38; 1 Кор. 3:6-8; Об’явл. 21:1-4. Пам’ятний вірш: «У наполегливості не лінуйтеся, духом палайте, Господеві служіть, радійте надією, труднощі переносьте, перебувайте в молитві; беріть участь у потребах святих, виявляйте гостинність» (Римл. 12:11-13).

а кілька років до землетрусу 1906 року в Сан-Франциско громади Церкви адвентистів сьомого дня у Сан-Франциско й Окленді, штат Каліфорнія, були залучені до активної діяльності. Члени Церкви відвідували хворих і знедолених, шукали житло для дітей-сиріт, забезпечували роботою безробітних, доглядали за хворими, проводили домашні уроки з вивчення Біблії. Адвентисти розповсюджували християнську літературу й організовували заняття зі здорового способу життя. Громади також створили школу для дітей у підвалі Молитовного дому на Лагуна-стріт, утримували гуртожиток для робітників та покри118

Неділя, 18 вересня

Очікуючи Ісуса Учні милувалися прекрасною картиною: храм сяяв у променях сонця. Ісус, бажаючи звернути їхню увагу на долю християнської Церкви в найближчому майбутньому та в кінці часів, відкрив перед ними завісу прийдешнього: «Чи не бачите все це? Запевняю вас: не залишиться тут каменя на камені, який не буде зруйнований» (Матв. 24:2). Здивовані Його коментарем, учні запитали: «Скажи нам, коли це буде і яка ознака Твого приходу та кінця віку?» (Матв. 24:3). В уривку Матв. 24:4-31 Ісус відкриває їм, яких подій слід очікувати у світі перед Його поверненням. Перераховуючи ознаки Свого Приходу, Ісус попереджає, що «це ще не кінець» (Матв. 24:6), а «лише початок страждань» (Матв. 24:8). Пряма відповідь на запитання учнів міститься в Матв. 24:14: «І це Євангеліє Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам, – і тоді прийде кінець». Уривок Матв. 24:1-35 спонукає нас серйозно поставитися до цих ознак, проте Ісус також говорить, як ми повинні очікувати «кінця віку» (Матв. 24:3). Нам слід не просто сидіти й очікувати Його Приходу, неначе ми сидимо на автобусній зупинці, чекаючи автобуса. Ні, ми маємо звершити велику працю, чекаючи Другого приходу Господа. Прочитайте притчі, записані в Матв. 24:36-25:46. Кожна притча говорить про те, що Божий народ має робити, 119

13 Урок

вали витрати медичної місії. За підтримки церков працювали магазин здорової їжі і вегетаріанське кафе. Члени церкви почали місіонерську роботу на судні в місцевому порту, а служителі час від часу проводили програми у великих залах міста. Еллен Уайт називала ці дві церкви «вуликами» і була в захопленні від їхньої праці (Advent Review and Sabbath Herald, 5 липня 1900 р.). Чекаючи Другого приходу, ми можемо і повинні наслідувати цей приклад. Ми знаємо, що наш Гос подь ось-ось повернеться. Головне запитання для нас: що ми робимо під час очікування? Від нашої відповіді залежить доля багатьох душ.

13 Урок

очікуючи Другого приходу Ісуса. Узагальніть висловлені Господом повеління. Тепер ми (кожен зокрема і громада в цілому) повинні запитати себе: наскільки добре ми виконуємо Господні повеління, викладені для нас у притчах? ___________________________________________________________

Ісус пояснює Своїм учням, як повинні очікувати Його повернення справжні послідовники. Протягом усього періоду очікування учні Ісуса будуть завжди готові. Вони виявлятимуть любов, турботу й повагу одне до одного; будуть пильнувати, готуватися заздалегідь і нести відповідальність за свій особистий духовний стан. Послідовники Христа будуть збільшувати довірені їм Богом ресурси, вкладати таланти і гроші в Божу справу, відкривати істинний характер люблячого Бога та піклуватися про «найменших». Понеділок, 19 вересня

Відродження і перетворення під час очікування Прочитайте третій розділ Другого послання Петра. Стисло перекажіть учення цього розділу про відродження й перетворення. Як ці вірші співвідносяться з темою, котру ми вивчали в поточному кварталі? ______________________

Бажання Бога полягає в тому, «щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:9). Хоч ми не можемо виконати роботу Святого Духа, Котрий приводить людей до покаяння, проте покликані нести їм вістку про спасіння. Прийняття ними цієї вістки приведе до покаяння. Як члени Церкви, ми також повинні мати дух покаяння. Покаяння – частина процесу відродження й перетворення. Відродження – це повернення до благочестивого життя, це відновлення й відтворення. Перетворення означає зміну, унаслідок якої ми стаємо новим творінням (2 Кор. 5:17). «Відродження істинного благочестя в нашому середовищі – найбільша і найнагальніша наша потреба. Прагнути до цього – наше найперше завдання» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 1, с. 121). Біблійні тексти з учорашнього уроку про те, яким має бути наше очікування, ілюструють умови і результати перетво120

Як нам захиститися від самозаспокоєння щодо Другого приходу Христа? Як із часом не втратити відчуття реальності і неминучості повернення Господа? Вівторок, 20 вересня

Місія Церкви під час очікування Прочитайте уривок Якова 2:14-26. Яким чином ці вірші відкривають нам, хто ми та який сенс нашого існування? ___________________________________________________________

В уроці за неділю ми побачили, що учні починають розмову із захоплення красою храмових будівель. Ісус звертає їхню увагу на стан Церкви та її місію в кінці світу. Фактично Церква існує заради місії, а не навпаки. Місія Церкви адвентистів сьомого дня, закріплена в Робочому курсі Генеральної Конференції (A 05), полягає в тому, щоб «зробити учнями всі народи, проголошуючи вічне 121

13 Урок

рення й відродження. Наприклад, усі десять дівчат, які мали потребу у відродженні, пробудилися від сну (Матв. 25:1-13). Нерозумні діви потребували більшого наповнення Святим Духом у своєму житті. Упокорюючи своє «я», помираючи для себе, безкорисливо молячись, вивчаючи Боже Слово та з любов’ю звіщаючи його іншим людям, ми збільшуємо свою здатність наповнитися Святим Духом під час злиття Пізнього дощу. Проте можна годинами вивчати Біблію і залишатися егоїстичною людиною. Ми можемо молитися про відродження та злиття Пізнього дощу, але егоїстично бажати цього тільки для себе. Відродження завжди веде до прояву безкорисливої турботи про інших. Якщо ми наповнені Святим Духом, то будемо перетворені на ревних учнів, сконцентрованих на виконанні місії та служіння. Ми потребуємо відродження й перетворення у своїх молитвах, у вивченні Біблії й у своєму прагненні отримати рясний дар Святого Духа в Пізньому дощі. Але як Церква ми також потребуємо відродження і перетворення у своїх підходах і методах. Ми потребуємо відродження й перетворення у своєму ставленні до «найменших», у взаємодії з ними. Саме про це йшлося в уроках даного кварталу.

13 Урок

Євангеліє [Євангеліє Царства (Матв. 24:14)] у контексті Трьохангельської вістки (Об’явл. 14:6-12) та спонукуючи їх прийняти Ісуса як особистого Спасителя і приєднатися до Його Церкви останку, навчаючи їх служити Йому як Господу й готуючи до Його скорого повернення». Благовістя, навчання і зцілення – запропоновані методи здійснення цієї місії. Поняття «зцілення» в Робочому курсі прокоментоване так: «Утверджуючи біблійні принципи всебічного благополуччя людини, ми вважаємо першочерговим завданням збереження здоров’я людей та зцілення хворих; за допомогою нашого служіння бідним і пригнобленим ми співпрацюємо з Творцем у Його милосердній справі відновлення людини». Вивчення уроків цього кварталу ми почали з ідеї про те, що Ісус бажає відновити Свій образ у людстві і доручає нам, як Своїм послідовникам, стати інструментами відновлення в суспільстві. «Нині світ потребує того, чого потребував двадцять століть тому, – одкровення Христа. Необхідно здійснити велику справу реформи, але фізичне, розумове й духовне відновлення може бути звершене тільки через благодать Христа» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 143). Прослухавши семінар, у якому служіння Ісуса було представлене як модель служіння Його Церкви в останній час, член Церкви заявив: «У нашій частині світу ми не дуже відкриті для нових ідей і методів. Те, що ми почули цього тижня про метод служіння Ісуса, насправді не є чимось новим. Це давня ідея, яку ми забули». «Віра без діл мертва». Чи переконалися ви на особистому досвіді в тому, що віра тісно пов’язана з ділами? Яким чином діла зміцнюють вашу віру? Середа, 21 вересня

Підготовка до останніх жнив під час очікування Як уже було зазначено в уроці 5, у Своєму вченні про Царство Ісус використав образи із сільського господарства. Ми наголошували, що заняття сільським господарством – процес, який вимагає терпіння! Це цикл, який регулярно 122

Прочитайте тексти Івана 4:35-38. Які образи використані в цьому уривку та яка міститься вістка щодо нашої праці для інших? ______________________________________________

Ми не знаємо сердець людей, не знаємо, як Святий Дух працює в їхньому житті. Часом дивимося на різних людей і думаємо, що їм належить пройти довгий шлях, перш ніж вони будуть готові до жнив, тоді як потрібно лише закликати їх присвятити своє життя Ісусові. Триває боротьба за серце й розум кожної людини, і Бог закликає нас допомогти людям обрати Його.

Прочитайте тексти 1 Кор. 3:6-8. Яка вістка міститься для нас у цих віршах щодо нашої праці для інших? ___________________________________________________________

Павло говорить практично про те саме, про що говорив Ісус у попередньому прикладі. Праця проповіді Євангелія подібна до роботи фермера. Не всі ми виконуємо однакові завдання, але ця праця все ще залишається ключовою частиною процесу досягнення й навернення людей. І хоч Бог використовує нас на різних ділянках, урешті-решт тільки Він може привести людину до навернення. Як нам навчитися з вдячністю і покорою виконувати ту роль, яку Бог відвів нам у справі служіння іншим? Чому ця справа фактично є перевагою?

Четвер, 22 вересня

Завершення очікування Багато років тому англійський письменник Чарльз Діккенс написав «Повість про два міста» – книгу про Лондон і Париж. У певному значенні можна сказати, що Біблія також розповідає про два міста – Вавилон та Єрусалим. У текстах Об’явл. 14:8 та Об’явл. 18 апостол Іван описує Вавилон як житло бісів та оселю нечистих духів. Вавилон 123

13 Урок

повторюється, з різними етапами й видами робіт для різних людей у різний час. Ми маємо бути відкриті для керівництва Святого Духа та Божественного провидіння, щоб Господь міг ефективно використовувати нас у процесі підготовки ґрунту, посіву насіння і жнив.

13 Урок

примушував кожен народ припускатися духовного перелюбу. Йому було винесено вирок, і прозвучала вістка про його падіння. Це місто як втілення зла, відступництва й повстання проти Бога одного разу буде переможене і знищене. Прочитайте тексти Об’явл. 21:1-4. У чому Новий Єрусалим протилежний Вавилонові? _________________________

Друге місто – святе місто, Новий Єрусалим, описаний у 21-му і 22-му розділах книги Об’явлення. Мешканці цього міста обрали Жениха, відкинувши егоїзм та духовний перелюб сатани і його послідовників. Через Божу милість викуплені виконали Його заповіді та виявили віру в Ісуса (Об’явл. 14:12). Їхні терпіння і прагнення здійснювати служіння Ісуса створювали атмосферу Небесного Царства на Землі. Вони були спасенні через віру в Ісуса Христа; Його праведність зробила їх гідними раю. Їхня турбота про найменших братів Христа (Матв. 25:40) була зовнішнім проявом спасенної віри. Завдяки дії крові Агнця (Об’явл. 5) Церква, яка до цього була зайнята відновлювальною працею, тепер тріумфує й радіє (Об’явл. 5:13, 14). У цьому щасливому святому місті немає навіть сліду колишнього горя. «Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, бо перше минулося» (Об’явл. 21:4). Істинний мир відновлено. Відбулося повне відновлення Божого образу в людині в розумовій, духовній та фізичній сферах. Велика боротьба закінчена, і «від найменшого атома до найбільших галактик – усе живе й неживе у своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що «Бог є любов» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 678). Прочитайте Об’явл. 22:21. Яким чином цей останній вірш Біблії охоплює сутність усього, у що ми віримо?

П’ятниця, 23 вересня

Для подальшого дослідження: Прочитайте тексти Матв. 5:16; Колос. 3:17; Євр. 13:15, 16. Прочитайте зазначені розділи із книги Еллен Уайт Христос – надія світу: «На Оливній горі» (с. 627-636) та «Одному з найменших братів Моїх» (с. 637-641). 124

Питання для обговорення:

1. Обговоріть у класі відмінності між життям у «Вавилоні» та в «Єрусалимі». У чому різниця між цими двома містами: у розташуванні самих міст чи в їхніх мешканцях? 2. Запитання: «Чи відіграють діла якусь роль у християнській вірі?» не є незрозумілим для християн. Безумовно, діла відіграють певну роль. Правильніше буде поставити інше запитання: «Якщо діла не можуть спасти нас, то яка їхня роль у християнській вірі?» Як можна відповісти на це запитання, особливо в контексті благовістя і служіння потребам людей? 3. Як ми очікуємо повернення Ісуса? Що ми робимо у своєму житті, аби наша віра в Його повернення не була даремною? Чому наше життя має відрізнятися від життя тих, хто не вірить у Другий прихід? 125

13 Урок

Ісус розповів нам про ознаки кінця, які передують Його поверненню. У них мало приємного. Війни, воєнні чутки, епідемії тощо. Люди часто виправдовують своє невір’я в Бога злом, яке панує навколо. Ближче до кінця подібних приводів для виправдання стане ще більше. Отже, для Божого народу, для тих, котрі називають себе Його послідовниками, ще більш нагальним стає завдання відображати Його характер у світі і допомогти людям здобути правильне уявлення про Бога. «Якщо ми впокорилися перед Богом та будемо добрі й увічливі, чуйні і співчутливі, то сотні людей навертатимуться до істини там, де сьогодні навертаються тільки одиниці» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 189). Яке просте, але виразне твердження в контексті благовістя і служіння людям! Поки ми чекаємо Другого приходу Ісуса, Він очікує, що члени Його Церкви будуть проповідувати та втілювати у своєму житті всю повноту Євангелія, вкладати свої сили й ресурси в працю, з любов’ю і повагою піклуватися про людей, відкриваючи своє життя для всеосяжного впливу Святого Духа. Таке свідчення світ не зможе заглушити.

Місіонерська історія

Нове серце Частина 3 Агнес Мукарвего і Аліта Берд, Руанда

ій чоловік продовжував вигадувати нові розпорядження, аби тільки тримати мене чимдалі від церкви. Я подумала: «Він може заборонити мені відвідувати церкву, але не може заборонити молитися». Я розповіла Богові про спроби чоловіка не пускати мене в церкву і попросила пом’якшити його серце. Минуло декілька тижнів, і я знову вирушила до церкви. Цього разу чоловік не бив мене. Потім я почала ходити щосуботи, читати Біблію дітям, і чоловік не заперечував. Він почав зауважувати, що в п’ятницю в будинку було особливо охайно і чисто, діти купалися, а їжа була приготовлена на увесь наступний день. Він звернув увагу, що я стала веселішою, а сім’я – щасливішою. Одного разу в п’ятницю ввечері він прийшов додому і виявив, що всі суботні приготування завершені, а діти зібралися для поклоніння. Я запросила його посидіти з нами. «Бачу, твоє життя змінилося, та ти і виглядаєш щасливішою, – сказав він. – Так жити краще». Хоч він рідко приєднувався до наших молитов, але більше ніколи не забороняв поклонятися. Я хотіла, щоб чоловік був присутнім на моєму хрещенні, але він відмовився, сказавши: «У мене немає на це часу». У суботу, коли я повинна була укласти заповіт з Богом, я знову попросила його прийти, але він, як і раніше, відмовлявся. Проте сказав, що після хрещення я, якщо захочу, можу запросити своїх друзів додому. «Я залишуся вдома і прийму твоїх друзів, якщо вони прийдуть», – сказав він. Я не знала, чого чекати, але привела друзів із церкви до себе. Чоловік вітав їх, і я була вражена, коли почула його слова: «Моя дружина змінилася. Я хочу подякувати вам усім, хто допоміг їй знайти Бога. Я бачу зміни, здійснені Богом в її житті і в нашому будинку». Я була в захопленні від його слів! Я дякую Богові за зміну в серці чоловіка, у його ставленні до моєї віри і церкви.

126

Чоловік більше ніколи не забороняв мені відвідувати богослужіння, а іноді і сам ходив з нами. Він помер минулого року, так і не уклавши заповіт з Господом. Але я знаю, що Бог бачить те, чого ми бачити не можемо, і сподіваюся, що одного прекрасного дня, коли повернеться Ісус, ми зустрінемося з чоловіком на Небесах. Я дякую Богові за те, що Він підтримав мене і дав надію та спокій у житті. Агнес Мукарвего – активний рядовий член церкви в Руанді. Вона всюди ділиться своєю вірою з оточуючими і своїм свідченням привела багатьох до спасіння в Ісусі. Аліта Берд – письменниця, живе в Лондоні, Англія.

127

Посібник з вивчення Біблії в Ñóáîòíіé øêîëі II квартал Енді Неш

Роль Церкви в життi суспiльства Äèðåêòîð видавництва Â. Äæóëàé, головний ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, переклад Н. Качмар, кîðåêòîðи: Þ. Âàëü÷óê, І. Джердж, кîìï’юòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî, дèçàéíåð îáкëадинкè А. Аптер, відповідальна çà друк Ò. Ãðèöþê Áóìàãà офсетна. Îôñåòíий друк. Ïідписано до друку 6.04.2016 р. Ãàðíіòóðà Í’þòîí. Наклад 3000 екз. Видавництво «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, м. Êèїâ, вóë. Ëóê’ÿíіâñьêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua

128