Паси вівці Мої. Урок СШ № 2 (2017)

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі (квітень, травень, червень)

Роберт К. МакАйвер

«Паси вівці Мої»

Перше і Друге послання апостола Петра ЗМІСТ Вступ ......................................................................................................................... 2 Урок 1. Особа Петра. 25-31 березня ......................................................................... 4 Урок 2. Нетлінна спадщина. 1-7 квітня ..................................................................... 14 Урок 3. Царське священство. 8-14 квітня ................................................................. 24 Урок 4. Соціальні відносини. 15-21 квітня ................................................................ 33 Урок 5. Життя для Бога. 22-28 квітня ........................................................................ 43 Урок 6. Страждаючи за Христа. 29 квітня – 5 травня ................................................ 53 Урок 7. Керівництво як служіння. 6-12 травня ........................................................... 62 Урок 8. Ісус у посланнях Петра. 13 – 19 травня ......................................................... 71 Урок 9. Будь самим собою. 20-26 травня ................................................................ 80 Урок 10. Пророцтво і Писання. 27 травня – 2 червня ................................................ 90 Урок 11. Лжевчителі. 3-9 червня ............................................................................ 100 Урок 12. День Господній. 10-16 червня .................................................................. 110 Урок 13. Основні теми в посланнях Петра. 17-23 червня ....................................... 119

Êè¿â

2017

«ПАСИ ВІВЦІ МОЇ»

П

ротягом цього кварталу ми будемо досліджувати Перше і Друге послання апостола Петра, читаючи слова людини, котра супроводжувала Ісуса в найважливіші моменти Його служіння. Згодом Петро став видатним лідером ранньої християнської Церкви. Навіть завдяки тільки цим фактам послання Петра заслуговують уваги. Однак вони також цікаві тим, що були написані для церков, які переживали важкі часи. Ці церкви піддавалися як переслідуванням ззовні, так і руйнівній дії лжевчителів зсередини. Апостол Петро попереджає, що, окрім інших єресей, фальшиві вчителі сіятимуть сумніви щодо Другого приходу Ісуса Христа. Вони скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо відколи впокоїлися батьки, все залишається так, як від початку творення!» (2 Петра 3:4). Сьогодні, майже дві тисячі років по тому, ми теж чуємо подібні заяви, чи не так? Застерігаючи Церкву щодо лжевчителів, Петро кілька разів повертається до теми страждань, яких зазнають християни. За його словами, ці страждання відображають страждання Ісуса, Котрий узяв на Себе наші гріхи і помер на хресті (1 Петра 2:24). Але смерть Ісуса принесла віруючим у Нього свободу від вічної смерті та праведне життя тут і зараз (1 Петра 2:24). Апостол пише, що Ісус не тільки помер за наші гріхи, а й повернеться на Землю та сповістить суд Господній (2 Петра 3:10-12). Він наголошує: перспектива суду має спонукати віруючого до серйозних кроків у житті. Коли Ісус повернеться, Він знищить усі гріхи й очистить Землю вогнем (2 Петра 3:7). Тоді християни отримають спадщину, яку Бог зберігає для них на Небесах (1 Петра 1:4). Петро конкретно говорить про те, як християни повинні жити. Насамперед вони мають любити один одного (1 Петра 4:8). Він підсумовує свої повчання словами: «Нарешті, всі будьте однієї думки, співчутливі, братолюбні, милосердні, покірливі» (1 Петра 3:8).

2

У своїх посланнях апостол Петро також ревно проголошує Євангеліє – головну вістку всієї Біблії. Зрештою, хто як не Петро був добре знайомий зі спасенною благодаттю Господа?! Саме Петро прилюдно відрікся від Господа, присягнувши, що «не знав Цієї Людини» (Матв. 26:74), і саме йому Ісус пізніше сказав: «Паси вівці Мої» (Івана 21:17). Ці два послання наочно показують, як Петро виконував одержане від Господа повеління пасти Його овець. І, звичайно, турбота про овець передбачає проголошення великої істини про спасіння через віру в Христа – теми, яку так переконливо звіщав співпрацівник Петра, апостол Павло. Істину про Божу благодать Петро знав не умоглядно, він на власному досвіді пізнав реальність і силу цієї благодаті. Мартін Лютер у своєму коментарі на Перше послання Петра писав: «Це послання святого Петра – одна з найбільших книг Нового Завіту, справжнє, чисте Євангеліє. У ньому Петро, подібно до Павла й усіх євангелістів, підносить істинне віровчення, розповідаючи про даровану нам благодать Христа, Котрий забирає наші гріхи і спасає нас» (Commentary on the Epistles of Peter and Jude, pp. 2, 3). Ісус звелів Петру пасти Його овець. Оскільки ми – частина цієї отари, прислухаймося до настанов апостола! Роберт К. МакАйвер виріс у Новій Зеландії і більшу частину свого служіння працював у Авондейлському коледжі, де зараз викладає біблійні дисципліни й археологію. Він написав кілька книг, зокрема «Чотири обличчя Ісуса» і «Що ховається за кодом да Вінчі?».

3

25-31 березня

Але найголовніше – Петро знав, що означає помилятися, бути прощеним і рухатися вперед у вірі й покорі. Відчувши на собі дію Божої благодаті, він продовжує звертатися до всіх, хто також потребує цієї благодаті. Неділя, 26 березня

«ВІДІЙДИ ВІД МЕНЕ!»

ОСОБА ПЕТРА Біблійні тексти для дослідження: Луки 5:1-11; Матв. 16:13-17; Матв. 14:22-33; Луки 22:31-33, 54-62; Гал. 2:11-14. Пам’ятний вірш: «Та побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене! І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?» (Матв. 14:30, 31).

А

постол Петро – автор двох новозавітних книг: Першого і Другого послань, які носять його ім’я. Він був одним із перших учнів Ісуса, супроводжував Спасителя в Його служінні на Землі та одним із перших побачив Його порожню гробницю. Іншими словами, Петро мав багатющий досвід, до якого міг звертатися, коли під натхненням Святого Духа писав свої переконливі послання. «Адже ми сповістили вам про силу та присутність Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитрими вигадками, але будучи очевидцями Його величі» (2 Петра 1:16). Петро часто згадується в Євангеліях, які описують його перемоги й падіння. Саме він взаємодіє з Ісусом від імені учнів. Після воскресіння і вознесіння Ісуса Петро став видатним лідером ранньої Церкви. Про нього згадується в книзі Дії апостолів та в Посланні до галатів.

4

У Євангеліях ми вперше зустрічаємо Петра на березі Галилейського моря, де той рибалив (Матв. 4:18; Марка 1:16 і Луки 5:1-11). Він працював усю ніч, але так нічого і не спіймав. Незважаючи на це, Петро та його товариші підкоряються повелінню Ісуса ще раз закинути невід у море. Наскільки сильним було здивування Петра й інших рибалок, коли від ваги спійманої риби човни почали тонути! Про що вони думали після цього чуда? Прочитайте Луки 5:1-9. Як характеризує Петра його відповідь Ісусові (текст 8)? Що вона відкриває нам про його духовний стан? __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро, очевидно, уже дещо знав про Ісуса. Ще до самого чуда, коли Ісус звелів рибалкам закинути сіті, Петро, можливо, трохи скептично відповів: «За словом Твоїм закину сіті». Складається враження, що послух Петра був обумовлений його ставленням до Ісуса. Факти свідчать про те, що Петро був знайомий з Ісусом до цієї події. Можливо, розгадка міститься в тексті Луки 5:3, де йдеться про те, що сталося перед цим чудом. «Увійшовши до одного з човнів, що належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей з човна». Може, саме тоді слова Ісуса справили на Петра незабутнє враження. Після цього чуда Петро побачив у Ісусі святість, протилежну своїй гріховності. Усвідомлення Петром власної гріховності та готовність визнати її публічно свідчать, наскільки відкритим він був для Господа. Тому не дивно, що Ісус покликав цього рибалку. Незважаючи на його численні вади, Петро був богобоязливою людиною, готовою йти за Господом, чого б це не коштувало.

5

1

1

Урок

Урок

Понеділок, 27 березня

ВИЗНАЮЧИ ХРИСТА Свідчення Петра про Христа в розмові з Ним – один із найяскравіших моментів у житті Ісуса. Щойно книжники й фарисеї спокушали Його, вимагаючи ознаки, яка б зняла всі питання щодо Його Особи (див. Матв. 16:1-4). Пізніше в колі учнів Ісус говорив про два здійснених Ним чуда, завдяки яким Він двічі нагодував тисячі людей кількома хлібами й рибами. Усе це було сказано в контексті попередження учнів про «закваску фарисейську та саддукейську» (Матв. 16:11). Прочитайте уривок Матв. 16:13-17. Про що тут розповідається? Яке значення слів Петра, звернених до Ісуса? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро сміливо визнав свою віру в Ісуса. З тексту Матв.

16:20 зрозуміло, що й інші учні поділяли його визнання Ісуса Месією. Це стало поворотним моментом у служінні Господа, хоч учням, зокрема й Петру, потрібно було ще багато чого навчитися. «Учні все ще сподівалися, що Христос царюватиме як земний правитель. Хоч Він довго не виявляв Своїх намірів, вони вірили, що Ісус не завжди буде бідним і невідомим. Надходить час, коли Він заснує Своє Царство. Учні навіть не могли собі уявити, що ненависть священиків та рабинів ніколи не припиниться, що Христос буде відкинутий Своїм же народом, засуджений як бунтівник і розп’ятий як розбійник» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 415). Як тільки учні визнали Ісуса Месією, Він почав відкривати їм, що Йому належить постраждати й померти (див. Матв.

16:21-23). Петро не міг цього прийняти і став «перечити» Ісусові. Тоді Ісус звертається до Петра і каже: «Відійди від Мене, сатано!» (Матв. 16:23). Це одні з найсуворіших слів, 6

Як часто ваші особисті бажання суперечать тому, чого Бог бажає від вас? Як ви вирішуєте, що робити в таких ситуаціях? Вівторок, 28 березня

ХОДІННЯ ПО ВОДІ Супроводжуючи Ісуса, учні бачили безліч чудес, проте мало які із цих чудес можуть зрівнятися з подіями, описаними в уривках Матв. 14:13-33; Марка 6:30-52 та Івана 6:1-21. Ісус використав п’ять невеликих хлібів і дві риби, щоб нагодувати понад п’ять тисяч чоловік. Про що могли думати учні після побаченого?

Прочитайте Матв. 14:22-33. Який найважливіший урок ми можемо почерпнути з цієї історії, що допоможе нам підтримувати близькі відносини з Господом? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Люди стали свідками влади Ісуса, яка виявилася в чуді нагодування народу. Він справді мав владу над світом природи. Можливо, саме це спонукало Петра звернутися до Христа зі сміливим проханням: «Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!» (Матв. 14:28). Який вияв віри! Тоді Ісус визнав цю віру та звелів Петру йти по воді, що той і зробив. Це також було проявом віри Петра. Проте йти по воді, коли море спокійне, – це одне, Петро ж ступив на воду під час бурі. Зазвичай ця історія є прикладом того, як важливо не відводити свій погляд від Ісуса. Але вона містить і інші 7

1

які Він сказав будь-кому під час Свого служіння; проте Господь зробив це для добра Петра. Слова учня відображали його власні бажання й егоїзм. Ісус мав негайно зупинити його на цьому шляху. І, хоч Спаситель насправді звертався до сатани, Петро почерпнув урок для себе. Йому необхідно було зрозуміти, що служіння Господу включає в себе і страждання. З послань Петра можна зробити висновок, що він засвоїв цей урок (див. 1 Петра 4:12).

Урок

Урок

1

Прочитайте Луки 5:11. Який важливий принцип викладений у тексті? Якого посвячення очікує від нас Ісус? Про що також говорить факт, що рибалки були готові залишити все, коли їхні сіті були повні?

Ми також можемо взятися за якусь справу з великою вірою, покладаючись на силу нашого Господа, але коли ситуація виходить з-під контролю, нам необхідно пам’ятати слова Ісуса, звернені до Петра: «Маловірний, чому ти засумнівався?» (Матв. 14:31). Середа, 29 березня

ВІДРІКАЮЧИСЬ ВІД СВОГО ГОСПОДА Прочитайте тексти Луки 22:31-34, 54-62. Які уроки ми можемо почерпнути з невдач Петра? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро мав добрі наміри. Фактично він виявив більшу мужність, ніж інші учні, коли пішов за Ісусом, аби побачити, що з Ним буде. Але при цьому він вирішив приховати свою приналежність до учнів Ісуса. Цей компроміс та відхилення від правдивого шляху призвели до того, що Петро тричі відрікся від свого Господа, як і передвістив Христос. Цей епізод із життя Петра трагічно повчальний, бо свідчить про те, наскільки руйнівними можуть бути наслідки компромісу. Як ми знаємо, історія християнства затьмарена страшними подіями, котрі мали місце тоді, коли християни поступалися життєво важливими принципами. Хоч саме життя нерідко спонукає до компромісів і ми час від часу маємо бути го8

Як ми можемо навчитися прощати тих, хто розчарував нас, як і Петро розчарував Ісуса?

Четвер, 30 березня

ПЕТРО – ЛІДЕР ЦЕРКВИ Під час служіння Ісуса Петро часто виступав у ролі лідера дванадцятьох учнів. Зазвичай саме він представляв їхні інтереси. Перераховуючи учнів, Матвій згадує першим «Симона, прозваного Петром» (Матв. 10:2). Апостол також відігравав помітну роль у ранній Церкві. Саме він запропонував зібранню обрати учня замість Юди Іскаріота, котрий зрадив Ісуса (Дії 1:15-25). Під час П’ятидесятниці саме Петро пояснив юдеям, що вони бачать обіцяний дар Духа, посланий Богом Своєму народові (див. Дії 2:14-36). Саме Петро, заарештований за проповідь про воскресіння мертвих, звернувся з промовою до первосвященика та юдейських 9

1

товими йти на взаємні поступки, проте принципові істини необхідно твердо відстоювати. Як народ, ми повинні знати, у яких питаннях ніколи й за жодних обставин не можна йти на компроміс (див., наприклад, Об’явл. 14:12). Еллен Уайт пише, що зречення Петра було обумовлене його безтурботною поведінкою в Гефсиманському саду, коли замість того, щоб молитися, він спав і тому не був духовно готовий до майбутніх подій. Автор підкреслює: якби Петро був наполегливий у молитві, «він не зрікся б свого Господа» (Христос – надія світу, с. 714). Так, Петро жахливо впав. Проте яким би сильним не було його падіння, Божа благодать сильніша. «А де намножився гріх, там безмірно виявилася благодать» (Римл. 5:20). Саме Господнє прощення дозволило Петрові стати одним з головних лідерів ранньої християнської Церкви. Божа благодать реальна! Завдяки їй ми можемо, незважаючи на наші невдачі, просуватися з вірою вперед! Петро знав, що значить отримати прощення. Він на власному досвіді пізнав суть Євангелія, оскільки пережив не тільки реальність своєї людської гріховності, але й велич і глибину благодаті та любові Бога до грішників.

Урок

1 Урок

уроки. Петро, безперечно, вірив у Ісуса, інакше ніколи б не висловив такого прохання і не вчинив так. Проте як тільки почав іти, він злякався і почав тонути. Чому? Хіба Ісус не міг втримати Петра на поверхні води незалежно від його страху? Однак Спаситель дозволив учневі досягти крайньої точки, коли йому не залишалося нічого, як тільки закричати: «Господи, спаси мене!» (Матв. 14:30). Після цього Ісус простягнув руку і виконав прохання Петра. Факт, що «Ісус, простягнувши руку, схопив його» (Матв.

14:31), хоч міг просто втримати учня на поверхні без фізичного контакту, безумовно, допоміг Петрові усвідомити, наскільки важливо навчитися довіряти Ісусові.

Прочитайте вірші Гал. 1:18, 19; 2:9, 11-14. Що ці тексти повідомляють нам про Петра? ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хоч Петро був лідером Церкви, якого Сам Господь покликав на служіння (див. Івана 21:17), хоч він удостоївся отримати видіння (див. Дії 10:28), проте мав потребу в духовному зростанні. Рання християнська Церква складалася переважно з євреїв, багато з яких були «ревні прихильники Закону!» (Дії 21:20). Згідно з їхнім розумінням закону, євреям було заборонено споживати їжу разом з язичниками, котрих вважали нечистими. Тому, коли з Єрусалима до Антіохії прийшли послані Яковом юдеї-християни, Петро перестав їсти разом із християнами з язичників. Для Павла така поведінка була нападом на саме Євангеліє. Він вважав дії Петра відвертим лицемірством і не побоявся докорити йому в цьому. Фактично Павло використав цю можливість, щоб висловити ключове вчення християнської віри – виправдання через віру (див. Гал. 2:14-16). Хоч Петро був покликаний Богом, він усе ж мав вади, які необхідно було виправляти. Як ми реагуємо, коли хтось указує нам на наші вади?

П’ятниця, 31 березня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте із книги Е. Уайт «Христос – надія світу» розділи «Заклик біля моря» (с. 244-251) та «Ніч на озері» (с. 377-382).

10

Питання для обговорення: 1. Навіть після ганебного зречення від Христа Петро виконав одну з ключових ролей не тільки в ранній Церкві, а й у християнстві взагалі, ставши одним з новозавітних авторів. Що цей факт говорить про Божу благодать? Як на прикладі відродження Петра ми можемо навчитися правильно поводитися з тими, хто в тій чи іншій формі відрікся від Господа?

2. Обговоріть у класі небезпеки для Церкви, які приховує в собі компроміс. Як нам дізнатися, де можна поступитися, а де не можна за жодних обставин? Наведіть приклад компромісу в історії Церкви, який призвів до катастрофи. Які уроки ми можемо почерпнути із цих подій?

3. Петро дорого заплатив за свій життєвий досвід. Чи можемо ми навчитися на його помилках, щоб уникнути власних?

11

1

Починаючи з моменту визнання рибалкою своєї гріховності і далі, коли він сміливо заявив Ісусові: «Ти є Христос, Син Бога Живого!» (Матв. 16:16), коли відрікся від свого Господа та припустився помилки як церковний лідер, Петро, безумовно, залишався ключовою фігурою. Перебуваючи під натхненням Святого Духа, він написав свої послання на підставі не тільки теорії, а й власного досвіду. Апостол пізнав і спасенну, і перетворювальну благодать Христа. «До свого жахливого падіння Петро завжди був попереду, вирізнявся категоричністю, а в моменти емоційного пориву часто говорив нерозважливо. Він завжди був готовий поправляти інших та висловлювати свою думку ще до того, як сам міг ясно усвідомити свій стан і свої слова. Але Петро навернувся, і навернений Петро дуже відрізнявся від Петра поривистого, нетерплячого, імпульсивного. Хоч він залишився таким же палким, благодать Христа стримувала його запальність. Він уже не був поривчастим, самовпевненим, зарозумілим, натомість став спокійним, володів собою та прислухався до порад. Після такої зміни Петро міг пасти ягнят і овець Христової отари» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 5, с. 334, 335). Усі ми певною мірою схожі на Петра. Хто з нас не відстоював, подібно до Петра, свою віру? І хто з нас не помилявся так само гірко, як Петро?

Урок

1 Урок

старійшин (див. Дії 4:8-12). Саме Петро прийшов за повелінням Бога до Корнилія – першого язичника, прийнятого як послідовника Ісуса (див. Дії 10:1-48). Павло відвідав Петра та пробув у нього п’ятнадцять днів, коли вперше прийшов до Єрусалима після свого навернення (див. Гал. 1:18). Описуючи тогочасну громаду послідовників Ісуса в Єрусалимі, Павло виділяє три «стовпи» Церкви: Петра, Якова (брата Ісуса) та Його улюбленого учня Івана (Гал. 2:9).

Місіонерська історія

СКАСОВАНИЙ ПОХОРОН Частина 1

О

дного разу я почув розмову своєї сестри з другом.

– Але це сталося, – сказала вона. – Людина була мертвою, а зараз жива. «Як померла людина може повернутися до життя? – подумав я і вголос додав: – «Цього не може бути».

– Це правда, – переконувала сестра. – Людина була мертва, а зараз жива. Я знав, що Господь воскрешав людей у біблійні часи. Однак такі чудеса більше не відбуваються. Чи все ж трапляються? Я став на коліна і помолився молитвою Хоми: «Господи, якщо це правда, дозволь мені побачити це на власні очі; тоді я повірю» (див. Івана 20:25). Незабаром я забув цю дивну історію про воскреслу людину. Я закінчив школу і перед вступом до коледжу вирішив послужити рік піонером Глобальної місії. Піонер Глобальної місії – це рядовий член Церкви, якого обирає громада. Він отримує невелику стипендію, і його запрошують переїхати на нове місце, аби проповідувати там вічне Євангеліє, відкриваючи християнські цінності. Піонери відіграють особливу роль у створенні нових громад. Мене направили до віддаленого району центральної Нігерії, куди раніше їздили кілька місіонерів і де не було жодного адвентиста. Я прибув до села і почав знайомитися з людьми. Більшість жителів села поклонялася ідолам, проте деякі дозволяли мені ділитися з ними Євангелієм. Молода дівчина на ім’я Ван-Ойо особливо зацікавилася вісткою про Бога. Я почав разом з нею вивчати Біблію. Одного разу до мене в кімнату забіг хлопчик, вигукуючи, що Ван-Ойо померла.

– Вона померла минулої ночі, – повідомив він. – Її рідні хочуть, щоб ви прийшли, перш ніж її поховають.

12

Приголомшений страшною новиною, я побіг до будинку Ван-Ойо. Дівчина лежала на підлозі на солом’яному маті, зі зв’язаними руками і ногами, підготовлена до поховання. Я дивився на неї і думав про наше дослідження Біблії саме напередодні ввечері. Не вірилося, що Ван-Ойо померла. Я доторкнувся до її руки – вона була твердою і холодною. Я попросив дозволу помолитися, перш ніж її поховають. Два десятки людей у кімнаті спостерігали, як я схилився над померлою і молився. Я просив Бога повернути цій дівчині життя та явити перед присутніми Свою силу. Так пройшло близько години. Раптом на тілі Ван-Ойо з’явився піт. Поклавши долоню на руку дівчини, я відчув тепло. Натхненний, я продовжив молитву і почув, як ВанОйо чхнула. Потім Ван-Ойо чхнула ще раз. Далі буде.

13

1 – 7 квітня

«...щиросердечно любіть один одного»

НЕТЛIННА СПАДЩИНА Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 1:1, 2; Івана 3:16; Єзек. 33:11; 1 Петра 1:3-21; Левит 11:44, 45; 1 Петра 1:22-25. Пам’ятний вірш: «Очистивши [Духом] ваші душі на нелицемірне братолюбство через послух істині, ревно й щиросердечно любіть один одного» (1 Петра 1:22).

Щ

оразу, коли ми вивчаємо Біблію, зосереджуючи увагу на одній книзі або навіть на її частині, необхідно по можливості відповісти на кілька запитань. По-перше, яка цільова аудиторія книги? По-друге, що стало причиною її написання? По-третє, на які особливі питання (якщо такі є) хотів звернути увагу читачів автор (як, наприклад, у Посланні до галатів Павло звертає увагу на помилкові погляди щодо взаємозв’язку спасіння і Закону)? Як ми знаємо, значна частина Нового Завіту була написана у формі послань, або листів, а люди зазвичай пишуть листи, щоб передати адресатам конкретну вістку. Іншими словами, читаючи Перше послання Петра, корисно знати його історичний контекст. Про що повідомляє послання і чому? Але найголовніше – які уроки ми можемо почерпнути з нього?

14

Як ми незабаром переконаємося, уже на самому початку свого Першого послання Петро відкриває чимало істин, життєво важливих сьогодні для нас. Неділя, 2 квітня

ВИБРАНИМ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ Якби вам дали аркуш паперу з текстом, який починається словами: «Шановний пане!», ви б зрозуміли, що читаєте листа. І з легкістю визначили б, що цей лист надійшов від людини, з якою вас мало що пов’язує. Подібно до того, як сучасні листи починаються зі стандартних формулювань, так було з кореспонденцією і в античну епоху. Перше послання Петра починається так само, як починався б будь-який лист того часу. У ньому зазначені автор та адресати. Прочитайте 1 Петра 1:1. Які корисні відомості ми можемо почерпнути з цього тексту? ______________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро чітко ідентифікує себе. Його ім’я – перше слово в листі. Більше того, він відразу визначає себе як «апостол Ісуса Христа». Подібно до Павла (див. Гал. 1:1; Римл. 1:1; Ефес. 1:1), Петро відразу окреслює свої «повноваження», наголошуючи на своєму Божественному покликанні. Він був апостолом, або посланцем, а послав його Сам Господь Ісус Христос. Петро називає області, мешканцям яких адресоване його послання: Понт, Галатія, Кападокія, Азія і Витинія. Усі ці області знаходилися на півострові Мала Азія (територія сучасної Туреччини, на схід від Босфору). Богослови продовжують дискутувати, до кого звертався Петро: до віруючих з юдеїв чи з язичників. Термін «переселенці» (переклад І. Хоменка; «захожани» – переклад І. Огієнка), який використовує автор у 1 Петра 1:1, зазвичай стосувався євреїв, які жили в I ст. н. е. за межами Святої землі. Характеристика «вибраним… за передбаченням Бога 15

2

2

Урок

Урок

Понеділок, 3 квітня

Прочитайте 1 Петра 1:3-12. Яку основну думку апостол викладає в цих віршах? _________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

ВИБРАНІ Прочитайте тексти 1 Петра 1:1, 2. Що тут сказано про адресатів Петра? Як він їх називає? _____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Незалежно від того, кому писав Петро: християнам-юдеям чи віруючим з язичників, він був абсолютно впевнений, що вони – вибрані «за передбаченням Бога Отця» (1 Петра 1:1, 2). Тут, однак, потрібно бути обережними. Слова апостола не означають, що Бог призначив одним людям спастися, а іншим загинути, і, на щастя, адресати Петра виявилися тими, кого Бог вирішив спасти, тоді як інші були приречені на смерть. Це не біблійне вчення. Прочитайте тексти 1 Тим. 2:4; 2 Петра 3:9; Івана 3:16; Єзек.

33:11. Як ці вірші допомагають нам зрозуміти, що мав на увазі Петро, називаючи людей «вибраними»? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

16

Чи дарує вам надію факт, що Бог вибрав вас для спасіння?

Вівторок, 4 квітня

ОСНОВНІ ТЕМИ

Вітаючи своїх читачів, Петро вже згадував Отця, Сина і Святого Духа (1 Петра 1:2). Три Особи Божества є суб’єктами текстів 1 Петра 1:3-12. Отець і Син фігурують в уривку 1 Петра 1:3-9, а діяльність Святого Духа обговорюється у віршах 1 Петра 1:10-12. Пишучи про Отця, Сина й Святого Духа, Петро торкається цілого ряду тем, до розгляду яких повернеться пізніше. Апостол починає із твердження, що християни народилися заново (див. 1 Петра 1:3; див. також Івана 3:7). Вони були відроджені воскресінням Ісуса «до живої надії», до нетлінної спадщини, яка чекає їх на Небесах (1 Петра 1:3, 4). Тут, як і в багатьох інших місцях Нового Завіту, наголошується, що воскресіння Ісуса має ключове значення для християнської надії. Ця надія дає християнам привід для радості, хоч багато читачів Першого послання Петра страждають. Страждання випробовують та очищають їхню віру, як вогонь випробовує 17

2

Священне Писання ясно говорить, що ще до створення Землі Бог мав намір спасти кожну людину: «Оскільки Він вибрав нас у Ньому раніше від створення світу» (Ефес. 1:4). Усі люди є «вибраними» в тому значенні, що початкова мета Бога полягала в тому, аби всі були спасенні й ніхто не загинув. Він призначив усе людство для вічного життя. Це означає, що План спасіння дозволяє кожному отримати викуплення, проте не всі скористаються такою можливістю. Боже передбачення вибраних – це Його споконвічне знання того, яким буде їхній вільний вибір щодо спасіння. Таке передбачення ніяк не могло вплинути на сам вибір людей.

Урок

2 Урок

Отця, освяченням Духа» в 1 Петра 1:1, 2 стосується як євреїв, так і християн. Той факт, що люди, які перебували поза спільнотою віруючих, названі «язичниками» (1 Петра 2:12; 4:3), указує на єврейську приналежність адресатів Петра. Однак деякі коментатори заперечують це, заявляючи, що слова апостола в 1 Петра 1:18; 4:3 звучать переконливіше, якщо припустити, що вони стосуються християн з язичників, а не з євреїв. Справді, чи міг Петро написати євреям: «Ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками»? Або звернутися до єврейських читачів зі словами: «Адже достатньо минулого часу життя, коли ви виконували волю язичників, жили в розпусті, в пожаданнях, у пияцтві, в пристрастях, в гульні та в беззаконному служінні ідолам» (1 Петра 4:3)? Проте для нас не стільки важливим є питання читацької аудиторії послання, скільки його зміст.

У тексті 1 Петра 1:4 сказано, що існує нетлінна спадщина, збережена для нас на Небесах. Подумайте: на Небесах є певне місце, призначене особисто для вас. Яким чином ви можете відреагувати на цю чудову обітницю? Середа, 5 квітня

ЖИТТЯ СПАСЕННИХ Прочитайте уривок 1 Петра 1:13-21. Що має мотивувати поведінку християнина? _________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Слово «тому» у вірші 13 показує, що наступне твердження Петра випливає з попереднього. До цього автор говорив про Божу благодать і надію, яку християни мають у Христі Ісусі (1 Петра 1:3-12). Петро закликає своїх читачів, які отримали благодать і надію, підперезати «стегна… розуму» (1 Петра 1:13). Іншими словами, у відповідь на отримане в Ісусі спасіння вони повинні підготувати свій розум, аби твердо стояти на ногах і бути вірними (1 Петра 1:13). Прочитайте текст 1 Петра 1:13. Що означає цілком покласти надію на благодать, явлену в Ісусі? _____________________ ___________________________________________________________

18

Що спонукає вас бути християнином? Поділіться своїми думками в класі Суботньої школи.

Четвер, 13 квітня

ЛЮБІТЬ ОДИН ОДНОГО Потім Петро спрямовує християн до найвищого прояву святого життя через віру.

Прочитайте 1 Петра 1:22-25. На що Петро звертає особливу увагу у своїх міркуваннях про те, що означає бути християнином? __________________________________________ ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Апостол Петро виходить із того, що християни вже очищені («очистивши [Духом] ваші душі...») і живуть у послуху істині (1 Петра 1:22). Дієслово «очистити» тісно пов’язане зі словами «святий» і «святість», які перегукуються з тим, про що 19

2

Безумовно, Петро пише віруючим, що їхня надія повністю ґрунтується на Ісусі. Але потім він наголошує, що від християн очікується певна поведінка як наслідок їхнього спасіння. Апостол зазначає три спонукальних чинники, які лежать в основі християнської поведінки: характер Бога (1 Петра 1:15, 16), майбутній суд (в. 17) та викуплення (в. 17-21). Перше, що має мотивувати християнську поведінку, – характер Бога. Цей характер можна описати фразою: Бог святий. Петро цитує тексти Левит 11:44, 45, коли каже: «Будьте святі, як Я Святий!» (1 Петра 1:16). Тому послідовники Ісуса також будуть святими (1 Петра 1:15-17). Другий мотиваційний чинник для християнської поведінки – усвідомлення, що святий Бог судитиме всіх неупереджено, згідно з учинками кожного (1 Петра 1:17). Третій спонукальний чинник випливає з великої істини про те, що християни викуплені. Це означає, що за них була заплачена незмірно висока ціна – дорогоцінна кров Христа (1 Петра 1:18, 19). Петро підкреслює: смерть Ісуса – не випадкова історична подія, вона була передбачена ще до створення світу (див. 1 Петра 1:20).

Урок

2 Урок

й очищає золото. Адресати апостола не бачили Ісуса на власні очі під час Його земного служіння, але це не заважає їм любити Його й вірити в Нього. Результат такої віри – спасіння та нетлінна, непорочна і нев’януча спадщина, збережена для них на Небесах (див. 1 Петра 1:4). Петро також повідомляє, що пророки давнини «провістили для вас благодать» (1 Петра 1:10). Пророки Старого Завіту «розвідували та допитувалися» (1 Петра 1:10), намагаючись збагнути досвід спасіння, який тепер християни здобули в Ісусі. Оскільки читачі послання зазнали гонінь за свою віру, Петро звертає їхню увагу на те, що вони залучені до масштабного конфлікту між добром і злом. Апостол прагне допомогти їм залишитися вірними істині навіть серед випробувань.

Як ми можемо навчитися більше любити? Яке рішення повинні прийняти, щоб мати можливість виявляти «щиросердечну» любов?

П’ятниця, 7 квітня

Питання для обговорення: 1. У класі обговоріть питання, запропоноване в кінці уроку за середу: «Що спонукає вас бути християнином?». У чому ваші відповіді схожі, а в чому відрізняються?

2. У першому розділі (1 Петра 1:3, 21) апостол двічі згадує про воскресіння Христа. Чому ця подія така важлива для нашої віри?

3. Петро говорив про «нетлінну спадщину» (див. також Дан.

7:18). Що це означає? Подумайте про всі речі у світі, які поступово старіють або можуть зникнути в одну мить. Що це говорить про те, наскільки прекрасною є обіцяна нам спадщина?

4. Як може наша віра зростати серед випробувань? Яким чином можна отримати цінні уроки зі своїх страждань?

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте з книги Е. Уайт «Вибрані вісті» (т. 1) розділи «Досконалий послух у Христі» (с. 373-376) та «Христос – шлях життя» (с. 365-368). Перший розділ послання Петра є напрочуд змістовним і глибокодумним. Апостол починає своє послання з роздумів про характер Бога – Отця, Сина і Святого Духа. Отець передбачив Спасителя в Особі Свого Сина, Ісуса Христа, і 20

21

2

ми вибрані в Ньому для освячення й послуху. Ми полюбили Ісуса й у Ньому радіємо великою радістю, оскільки через Його смерть і воскресіння маємо обітницю про нетлінну спадщину на Небесах. Навіть у випробуваннях ми можемо радіти спасінню, запропонованому нам у Христі. Послання Петра «сприяли відновленню мужності та зміцненню віри людей, які зазнавали випробувань і страждань. Вони також спонукали знову чинити добро тим, кому загрожувала небезпека втратити своє уповання на Бога через різноманітні спокуси» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 517). Дух Святий впливав на пророків, щоб вони у своїх провіщеннях описали час, коли жили Петро та його читачі. Як наслідок, християни повинні жити святим життям послуху істині в громадах, відмітною рисою яких буде щиросердечна любов.

Урок

2 Урок

Петро писав раніше (1 Петра 1:15). Присвятивши себе Ісусові та прийнявши хрещення (пор. 1 Петра 3:21, 22), християни очистилися, відокремили себе для Бога та підкоряються істині. Зміна в їхньому житті спричиняє природний наслідок, так що тепер вони перебувають у тісному взаємозв’язку з людьми таких же поглядів. Ці відносини настільки близькі, що Петро порівнює їх зі стосунками в сім’ї. Християни мають діяти на підставі братерської й сестринської любові. Грецьке слово, яке використовує Петро, говорячи про «братолюбство» (1 Петра 1:22), – філадельфія, «братерська» або «сестринська любов». Таку любов відчувають один до одного члени однієї сім’ї. У грецькій мові є кілька різних слів для позначення слова «любов»: «філіа» (дружба), «ерос» (пристрасна любов між чоловіком і дружиною), «агапе» (чиста любов, яка шукає добра для іншого). Закликаючи: «Любіть один одного» (1 Петра 1:22), Петро використовує дієслово «агапао». Але апостол також доповнює фразу словом «щиросердечно любіть один одного» (1 Петра 1:22), тобто любити щирим серцем, народженим заново з нетлінного Божого Слова (1 Петра 1:23; див. також 1 Петра 1:3). Такого виду любов походить тільки від Бога; егоїстичне, невідроджене серце не здатне так любити. Саме тому Петро приділяє велику увагу очищенню й послуху істині (1 Петра 1:22). Істина – це не просто вчення, у яке ми віримо, істиною необхідно жити.

Місіонерська історія

СКАСОВАНИЙ ПОХОРОН Частина 2

У

сі присутні в кімнаті теж почули, як Ван-Ойо чхнула, і перелякані вибігли з дому. Я продовжував молитися, і Ван-Ойо розплющила очі. Вона намагалася звільнитися від мотузок, які зв’язували її. Я покликав її брата, щоб він розв’язав її. Але його трясло від страху. Я поквапив його, і незабаром Ван-Ойо була вільна. Ми допомогли їй сісти в крісло. Плакальниці, які вибігли з кімнати, тепер юрмилися на порозі та заглядали у вікна, щоб побачити дівчину, котра ожила з мертвих. Ван-Ойо попросила їжі, і хтось приніс їй поїсти. Незабаром до неї повернулися сили, і ми разом помолилися Богові. Я сказав її сім’ї, що Господь зцілив їхню дочку у відповідь на молитву, але Бог не бажає розділяти Свою славу з чаклунством. Я застеріг їх не давати Ван-Ойо жодних трав відповідно до місцевих традицій, оскільки це також було однією з форм чаклунства, яке Бог забороняє. Мати і брат дівчини кивнули на знак згоди. Уже стемніло, коли я повернувся до своєї кімнати. Мої ноги тремтіли, я відчував себе виснаженим. Я став на коліна: «Боже, сьогодні на мою молитву Хоми була дана відповідь. Я вірю. Використовуй мене по Своїй волі. Я твій». Потім я ліг у ліжко і заснув. Близько першої години ночі мене розбудив гучний стукіт у двері.

— Пасторе Ларі, швидше! – благав жіночий голос. Я відчинив двері і побачив на порозі матір Ван-Ойо.

— Підіть з нами! – благала вона. – Ван-Ойо знову померла. Я поспішив за нею. Ван-Ойо лежала на ліжку. Я перевірив пульс і дихання. Дівчина знову була мертва. Я опустився 22

перед нею на коліна та відчув запах чаклунських трав, якими хтось покропив її тіло.

— Хто побризкав її цими травами? – запитав я. Мати Ван-Ойо відповіла, що, мабуть, це зробив її чоловік, оскільки тільки він залишався в будинку.

— Бог воскресив її з мертвих, – сказав я, – і Він заслуговує слави за її воскресіння. Але хтось зганьбив Господа і дав їй ці трави, тому вона знову мертва! Я почав молитися за цю сім’ю. Через кілька хвилин ВанОйо розплющила очі й сіла. Перш ніж повернутися додому, я попередив її рідних, щоб ніхто не доторкався до дівчини знахарськими травами. Мати і брат Ван-Ойо енергійно закивали. Я повернувся додому і, знесилений, упав на ліжко. Далі буде.

23

8-14 квітня

У текстах, запропонованих для дослідження протягом цього тижня, Петро звертає увагу своїх читачів на священну відповідальність та високе покликання, які вони мають як Божий народ заповіту, оскільки, за словами Павла, прищеплені до оливки. Один із цих обов’язків, покладений колись на стародавній Ізраїль, – проголошувати велику істину про спасіння в Господі. Неділя, 9 квітня

ЖИТИ ЯК ХРИСТИЯНИН

ЦАРСЬКЕ СВЯЩЕНСТВО Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 2:1-3; Євр. 4:12; 1 Петра 2:4-8; Ісаї 28:16; Вих.

19:3-6; 1 Петра 2:5, 9, 10. Пам’ятний вірш: «А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (1 Петра 2:9).

В

ихований у єврейській культурі, релігії й історії Петро називає християн святим народом, придбаним. У цьому випадку він використовує стосовно новозавітної Церкви мову заповіту, яка вживається в Старому Завіті щодо стародавнього Ізраїлю. І це не дивно, адже віруючі в Ісуса язичники були прищеплені до Божого народу заповіту. Відтепер вони причетні також до обітниць заповіту. «Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева, то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе» (Римл. 11:17,18).

24

Другий розділ Першого послання Петра починається словом «отож», що вказує на продовження початої раніше розмови. У першому розділі послання говорилося про подвиг Христа заради нас і наш відгук на цей подвиг. У наступному розділі апостол розвиває цю думку. Прочитайте тексти 1 Петра 2:1-3. Що апостол говорить про те, як ми повинні жити? ____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Апостол виголошує два заклики, підкреслюючи, що християни мають подвійний обов’язок. У першому заклику він перераховує негативні звички та риси, які потрібно відкинути; другий заклик указує на те, до чого нам потрібно прагнути. Насамперед Петро закликає християн позбутися зла, обману, лицемірства, заздрості й усіляких обмов (1 Петра 2:1). Зробивши це, християни будуть поводитися інакше, ніж більшість оточуючих. Відкинувши зло, вони не завдають шкоди іншим, навпаки, шукають для них добра. Відмовившись від підступності, вони нікого не обманюють, залишаючись відкритими й чесними. Християни не заздрять багатшим за них. Вони задоволені своєю долею і щасливі. Також християни не роблять нічого, що може зашкодити чужій репутації. У другому заклику Петро використовує образ немовляти, яке жадає молока (1 Петра 2:2). Щоб жити християнським життям, недостатньо відмовитися від поганих учинків. Таке 25

3

3

Урок

Урок

Як згадані два заклики пов’язані між собою? Яким чином пошук духовної їжі в Слові може допомогти нам відкинути перераховані Петром погані звички й риси? Понеділок, 10 квітня

ЖИВИЙ КАМІНЬ Прочитайте 1 Петра 2:4-8 (див. також Ісаї 28:16; Псал.

118:22; Ісаї 8:14, 15). До якої важливої істини звертається Петро? Як, за словами апостола, ми повинні чинити у відповідь на дії Ісуса? ___________________________________ ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Закликавши своїх читачів жадати духовної їжі, Петро відразу ж спрямовує їхню увагу на Ісуса Христа – живий Камінь. Фактично Петро наводить порівняння з Єрусалимським храмом. У текстах 1 Петра 2:4-8 він згадує три старозавітних уривки про значущість наріжного каменя, котрий символізує роль Ісуса в Його Церкві. Петро – не єдиний, хто пов’язує ці вірші з Ісусом. Сам Спаситель цитує Псал. 118:22 наприкінці однієї зі Своїх притч (див. Матв. 21:42). Петро робить те ж саме у своїй промові до єврейських вождів (див. Дії 4:11). Павло цитує текст Ісаї 28:16 у Римл. 9:33. Апостол Петро наголошує: незважаючи на розп’яття й відкинення Ісуса співвітчизниками, Бог визначив для Нього роль наріжного Каменя в духовному Божому домі. Християни ж є живими каменями, які складають цей духовний дім. Використовуючи такі поняття, як наріжний камінь та будівельне 26

Ще раз прочитайте текст 1 Петра 2:5. Що означає «приносити духовні жертви»? Як це роблять християни, представляючи інтереси суспільства у своєму поклонінні Богові? Вівторок, 11 квітня

БОЖИЙ НАРОД ЗАПОВІТУ Петро пише з позиції Старого Завіту. Ключовою в ній є ідея заповіту, який має величезне значення для єврейської та християнської теології. Що таке заповіт? «Заповіт» (євр. «берит») – це договір, або угода між двома сторонами. Він міг бути укладений між двома приватними особами (наприклад, між Лаваном та Яковом; див. Бут. 31:44) або між двома царями (наприклад, між Соломоном і Хірамом; див. 1 Цар. 5:26)*. Заповіт також міг бути укладений між царем та його народом, як це було у випадку з Давидом і старійшинами Ізраїлю (див. 2 Сам. 5:3). *В обох текстах слово «берит» перекладається як «умова».

27

3

каміння, Петро створює образ Церкви. Церква заснована на Ісусі, але складається з Його послідовників. Зверніть увагу: як християнин, ви стаєте частиною християнської Церкви та місцевої громади. Християни подібні до цеглин, вмурованих у великий дім, вони не покликані бути відособленими, відокремленими від інших послідовників Ісуса. Християнин, який не об’єднується з іншими християнами в поклонінні і праці заради наближення Божого Царства, не відповідає своєму імені. Християни хрестяться в Христа і таким чином приєднуються до Його Тіла – Церкви. Петро також говорить про роль Церкви. Ця роль полягає в тому, щоб утворити «святе священство» (1 Петра 2:5), яке приносить «духовні жертви». У Старому Завіті священики були посередниками між Богом та Його народом. Петро й інші новозавітні автори часто використовують термінологію храму і священства, аби зобразити Церкву як живий храм Бога, у якому роль священиків виконує Його народ. Апостол указує на старозавітну систему поклоніння, щоб відкрити істину про те, як християни мають жити й діяти у світі.

Урок

3 Урок

життя було б позбавлене сенсу. Віруючий має шукати духовної їжі з такою ж енергією, з якою голодна дитина просить молока. Петро вказує читачам на джерело духовної їжі – Слово Боже (див. також Євр. 4:12; Матв. 22:29; 2 Тим. 3:15-17). Завдяки Біблії ми можемо зростати духовно й морально, оскільки в ній маємо найбільш повне об’явлення Ісуса Христа. А в Ісусі нам дароване об’явлення характеру і природи Святого Бога, Якого ми любимо та Якому служимо.

Перша книга Біблії, Буття, розповідає, як Бог уклав заповіт з Авраамом (Бут. 15:9-21; 17:1-26). Бог «згадав» про цей заповіт та звільнив Свій народ від єгипетського рабства (Вих. 2:24). Бог відновив заповіт зі Своїм народом за часів Мойсея, коли дав ізраїльтянам Десять Заповідей та інші закони (див. Вих. 19:1-24:8; Вих. 24:3-8). Але обітниці заповіту не були безумовними. «Господь обіцяв: якщо вони будуть сумлінно виконувати Його вимоги, Він благословить їх у всіх достатках та в усіх ділах їхніх рук» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 2, с. 574). Справді, пророки, використовуючи термінологію заповіту, неодноразово попереджали Ізраїль про небезпеки непокори Божому Законові. Деякі богослови вважають: за винятком, мабуть, пророцтв із книг Даниїла й Об’явлення, усі інші пророцтва Біблії є умовними. Це показує, яку важливу роль відіграє послух для виконання обітниць заповіту. Виконання передбачених заповітом благословень залежало від послуху Божому Законові, а пророцтва про загибель стосувалися винятково неслухняних.

«Духовний дім», «рід вибраний», «царське священство», «Божий народ» – усі ці біблійні словосполучення відображають особливі відносини, які Бог мав з нащадками Авраама. Тепер у контексті Нового Завіту, у контексті подвигу Христа Петро використовує ту саму мову заповіту, застосовуючи її до членів Церкви. Дані Ізраїлеві обітниці заповіту тепер поширюються не тільки на євреїв, котрі вірять в Ісуса, а й на віруючих язичників. Так, завдяки Ісусові язичники також можуть називатися дітьми Авраама. «А якщо ви Христові, то ви є нащадками Авраама і, згідно з обітницею, – спадкоємці» (Гал. 3:29). Через Христа кожна людина, незалежно від свого походження, може стати частиною «царського священства».

Що означають для вас відносини заповіту з Богом? Які зобов’язання накладає на вас цей заповіт?

Середа, 12 квітня

Прочитайте тексти 1 Петра 2:5, 9, 10 та Вих. 19:6. Що має на увазі Петро, називаючи християн «царським священством» і «святим народом»? Що це говорить нам, християнам-адвентистам сьомого дня про наші зобов’язання? ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

«Царське священство», «святий народ»... Чи відповідає життя кожного з нас і життя всієї громади цим високим званням? Якщо ні, то що ми можемо зробити, аби виправити ситуацію?

ЦАРСЬКЕ СВЯЩЕНСТВО У книзі Вихід Господь звернувся до Мойсея з такими словами: «Скажеш отак дому Якова, і звістиш синам Ізраїля: Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо Моя вся 28

Четвер, 13 квітня

ВІДДАЮЧИ ХВАЛУ Паралелі зі старозавітною Церквою не обмежуються спасінням, покликанням та обранням нас Богом. Питання полягає в наступному: «Для чого ми покликані й вибрані?» Петро відразу ж дає відповідь. Він наголошує, що ці особливі 29

3

Прочитайте тексти Бут. 17:1-4; Вих. 2:24; 24:3-8. Що ці вірші повідомляють нам про заповіт між Богом та Ізраїлем? ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

земля – то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вих. 19:3-6). Ось Добра звістка, проголошена за півтора тисячоліття до Голгофи: Бог спасає Свій народ, звільняючи його від гріховності й порочних кайданів, та велить йому як особливому народові заповіту любити і слухатися Його перед очима всього світу.

Урок

3 Урок

Поряд з іншими виділяються особливі відносини заповіту між Богом та Його вибраним народом, нащадками Авраама.

Прочитайте тексти П. Зак. 4:6; 26:18, 19; Ісаї 60:1-3; Зах.

8:23. Яка загальна думка міститься в цих віршах? ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Стародавньому Ізраїлеві, народові заповіту, була доручена місія – благовістити світові Євангеліє, запропоноване Господом спасіння. Християни повинні здійснювати цю ж священну місію. Вони покликані ділитися з іншими своїм досвідом, знанням Бога та розумінням того, що Він здійснив для світу через Христа. Прочитайте 1 Петра 2:10. Чому цей вірш дуже важливий для місії та цілі християн? _______________________________ ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________

Світ переповнений гріхами, смертю, безнадією. Однак Ісус віддав Своє життя, щоб спасти всіх від неминучої загибелі. Для стародавнього Ізраїлю особливий статус означав особливу відповідальність. Християни мають надзвичайно високий статус – статус Божого народу. Але це передбачає обов’язок запрошувати інших до Бога, щоб вони також могли розділити високий статус. Згідно з текстом 1 Петра 2:10, тепер християни є народом. Колись вони не були народом, а тепер удостоїлися честі стати святим народом (див. Осії 1, 2). У Біблії слово «святий» зазвичай означає «відокремлений для поклоніння». Тому, будучи святим народом, християни повинні жити особливим життям, відмінним від світського. Також їм необхідно бути подібними до вогню в холодну ніч, який приваблює інших своїм світлом і теплом. Християнам доручено ділитися з людьми славним спасінням, до якого вони причетні.

30

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Церква дуже дорога в очах Бога. Він цінує її не за зовнішні переваги, а за щиру побожність, яка вирізняє її з-поміж світу. Господь оцінює Церкву відповідно до того, як її члени зростають у пізнанні Христа і практичному духовному досвіді. Христос палко бажає одержати від Свого виноградника плоди святості й безкорисливості. Він шукає проявів любові і доброти. Уся краса мистецтва не може порівнятися із красою душі й характеру представників Христа в цьому світі. Атмосфера благодаті, що огортає душу віруючого, Святий Дух, Котрий працює над розумом та серцем, роблять його запахом життя – на життя, даючи Богові можливість благословляти його працю» (Е. Уайт. Наочні уроки Христа, с. 298). Питання для обговорення: 1. Що означає бути покликаним Богом із темряви до дивного Його світла? Як би ви пояснили цю ідею людині, котра не вірить в Ісуса? Що таке темрява? Що таке світло? У чому, на думку Петра, полягає різниця між ними?

2. «Дивіться, – навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його. Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд! Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» (П. Зак. 4:5-8). Яким чином ці слова стосуються нас, адвентистів сьомого дня, і до чого закликає нас Господь, Котрий так щедро обдарував нас?

3. Прочитайте текст 1 Петра 2:3. Що має на увазі Петро, кажучи: «Бо ви скуштували, що Господь добрий»? Чи скуштували ви Його доброту?

4. Що в Церкві адвентистів сьомого дня є такого, що спонукає її членів, включаючи і вас, звертатися з вісткою до тих, хто нічого не знає про адвентистів або про те, у що ми віримо?

31

3

П’ятниця, 14 квітня

Урок

3 Урок

відносини мають певну мету. Християни повинні «звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (1 Петра 2:9). Саме це мав звершувати стародавній Ізраїль. Бог покликав його бути свідком світові. Божа мета полягала в тому, аби благословити весь світ через стародавній Ізраїль, Свій народ заповіту.

Місіонерська історія

СКАСОВАНИЙ ПОХОРОН

Я

4

15-21 квітня

Частина 3

ще спав, коли на світанку мене знову розбудив стукіт у двері.

– Пасторе! Вона знову мертва! – плакала мати Ван-Ойо. Я не міг у це повірити! Поки ми спали, її батько приходив додому. Можливо, він знову покропив її травами, – розповіла вона. Хтось хотів, щоб Ван-Ойо померла. Чи був це її батько? А може, її мати теж хотіла цього? Чи потрібно мені повернутися туди і знову молитися та чи буде Бог прославлений цим? Мати Ван-Ойо опустилася переді мною на коліна і благала мене прийти й помолитися за її дочку. Я погодився. Я ще раз помолився за дівчину, і вона знову ожила. Я порадив вивезти Ван-Ойо із села. Її мати погодилася, і брат відвіз дівчину до родичів у інше село. Ван-Ойо повернулася додому через кілька місяців, зміцніла і здорова. Вона продовжила вивчення Біблії та прийняла хрещення разом з дев’ятьма іншими віруючими. У день хрещення Ван-Ойо взяла собі нове ім’я – Благословенна, щоб позначити початок свого нового життя. Її присутність у селі була свідченням Божої сили, яка рятує навіть від смерті. Сьогодні сімдесят віруючих збираються під навісом біля дому Ван-Ойо, аби прославляти Бога. Історія про воскресіння Ван-Ойо поширилася по всій центральній Нігерії. Багато людей пізнали Ісуса як свого Друга і Спасителя завдяки Божій силі, виявленій у житті Ван-Ойо. Ваші регулярні приношення підтримують роботу піонерів Глобальної місії по всьому світу. Кожен квартал ваші приношення тринадцятої суботи підтримують особливі проекти в різних дивізіонах. Цього кварталу приношення тринадцятої суботи будуть спрямовані в Західний Центрально-Африканський дивізіон на будівництво молодіжного багатофункціонального центру при університеті Бабкок у Нігерії та нової школи Центрально-Африканської уніонної духовної академії в Габоні. Дякуємо вам за щедрі щотижневі дари для місії та приношення тринадцятої суботи. Також ви можете жертвувати для місії в будь-який час; наш сайт www.adven – is – mission / giving. Оланревайю Огунгбіле з Ойо, Нігерія. Після свого служіння як піонера Глобальної місії він вивчав теологію в університеті Бабкок у Нігерії.

32

Урок

СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 2:13-25; 3:1-7; 1 Кор. 7:12-16; Гал. 3:27, 28; Дії 5:27-32; Левит 19:18. Пам’ятний вірш: «Передусім майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8).

П

ослання Петра також містить відповіді на складні соціальні питання. Наприклад, як необхідно жити християнам в умовах переслідування з боку нечестивої влади? Для сучасників Петра такою владою була язичницька Римська імперія. Що сказав Петро своїм читачам і що його слова означають для нас сьогодні? Як мають реагувати раби-християни, якщо господар поводиться з ними жорстоко і несправедливо? Хоч сучасні відносини між працівником і працедавцем відрізняються від подібних відносин I століття, проте відносини між рабом і господарем, про які пише Петро, безперечно, зможуть упізнати працівники, котрі сьогодні мають справу з несправедливими начальниками. Чудово, що апостол указує на Ісуса та Його 33

Неділя, 16 квітня

ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА Хоч Біблія була написана давно, вона торкається питань, які залишаються актуальними і сьогодні, наприклад, питання відносин між християнами та владою. У деяких випадках абсолютно ясно, якими мають бути ці відносини. Наприклад, в Об’явл. 13 ідеться про час, коли підпорядкування політичним силам буде означати непослух Богові. У такому разі наш вибір очевидний (див. урок за четвер). Прочитайте уривок 1 Петра 2:13-17. Яким по можливості має бути наше ставлення до влади? _____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Злочини Римської імперії були добре відомі тим, хто жив у її межах. Вона виросла за рахунок військових досягнень амбітних правителів. Будь-який опір жорстоко придушувався. Систематичні тортури і розп’яття на хресті – це тільки два види покарань з величезного списку. Римська влада була пронизана кумівством та корупцією. Панівна еліта застосовувала силу холоднокровно й жорстоко. Незважаючи на все це, Петро закликає своїх читачів підкоритися всякій людській владі: імператорові та його намісникам (див. 1 Петра 2:13, 14). Апостол стверджує, що імператори й намісники карають злочинців і заохочують доброчинців (див. 1 Петра 2:14). Таким чином можновладці відіграють важливу роль у формуванні суспільства. Справді, незважаючи на всі її вади, Римська імперія забезпечувала стабільність. Вона запобігала громадянській 34

Чому для християн важливо бути добрими громадянами навіть у неідеальних політичних ситуаціях? Що ви можете зробити, аби хоч трохи поліпшити своє суспільство? Понеділок, 17 квітня

ПАНИ І СЛУГИ Прочитайте уривок 1 Петра 2:18-23. Як ми сьогодні розуміємо ці складні за змістом вірші? Який принцип можемо почерпнути з них для себе? ______________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Уважне прочитання уривка 1 Петра 2:18-23 показує, що ці тексти не схвалюють рабства, а навчають правильного ставлення до важких обставин, змінити які ми не здатні. Слово ойкетес, перекладене в 1 Петра 2:18 як «слуга», використовується винятково щодо домашніх рабів. Більш поширене слово дулос зустрічається в тексті Ефес. 6:5, де рабам дана така ж порада. У Римській імперії рабів вважали законною власністю, вони перебували в повній владі свого господаря, який міг поводитися з ними милосердно або жорстоко. Кількість рабів поповнювалася за рахунок захоплення полонених, народження дітей у рабів та права кредитора зробити рабом свого боржника. Деякі раби мали великі повноваження. Одні управляли великими маєтками своїх господарів, інші 35

4

війні. І хоч її правосуддя було суворим, воно ґрунтувалося на верховенстві закону. Імперія будувала дороги та встановила грошову систему для поповнення своєї військової казни. За допомогою цього Рим створив середовище, у якому населення мало можливість зростати і здебільшого процвітати. У такому ракурсі настанови Петра щодо влади справді мають сенс. Жодна держава не є досконалою, і держава, де проживали Петро й опікувана ним Церква, теж не була такою. Апостол навчає: християни повинні намагатися бути добрими громадянами та підкорятися законам своєї країни там, де це не суперечить Божому Законові, навіть якщо її керівники далекі від досконалості.

Урок

4 Урок

реакцію на погане поводження, пояснюючи, як мають чинити християни в аналогічних обставинах (див. 1 Петра 2:21-24). Як має взаємодіяти подружжя, особливо якщо в них різні релігійні переконання? Нарешті, як християнам належить ставитися до громадського порядку, якщо цей громадський порядок, як і політичний устрій, є спотвореним та суперечить християнській вірі?

Які практичні уроки ми можемо почерпнути зі слів Петра? Чи означає це, що ми не повинні відстоювати свої права? Поділіться своїми думками в класі. Вівторок, 18 квітня

ДРУЖИНИ Й ЧОЛОВІКИ Прочитайте тексти 1 Петра 3:1-7. Який особливий випадок розглядає Петро в уривку? Яким чином його слова можна застосувати до інституту шлюбу в сучасному суспільстві? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У наведеному уривку міститься важливе уточнення, котре допоможе уважному читачеві зрозуміти, яке саме питання розглядає автор. У тексті 3:1 він говорить про чоловіків, котрі не підкоряються слову. Іншими словами, Петро розмірковує про те, як має поводитися християнка, одружена з нехристиянином.

36

Середа, 19 квітня

СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ Прочитайте тексти Римл. 13:1-7; Ефес. 5:22-33; 1 Кор.

7:12-16; Гал. 3:27, 28. Порівняйте слова Павла з роздумами Петра в уривку 1 Петра 2:11-3:7. ___________________ ________________________________ ___________________________ ___________________________________________________________

У кількох місцях своїх послань Павло розглядає питання, висвітлені Петром у згаданому уривку. Слова Павла узго37

4

Для християнки вельми непросто жити в шлюбі з чоловіком, котрий не поділяє її віру. Що ж робити в такій ситуації? Чи повинна вона залишити свого чоловіка? Петро, як і Павло в уривку 1 Кор. 7:12-16, не радить християнці покидати свого невіруючого чоловіка. Натомість, за словами апостола, дружина невіруючого має жити зразковим життям. Роль жінок у Римській імперії першого століття значною мірою визначав їх соціальний статус. Римлянки, наприклад, були краще захищені в правовому відношенні, ніж більшість жінок, до яких звертався Петро. Жінкам з інших соціальних груп не дозволялося брати участь у політиці, займати цивільні або релігійні посади. Апостол закликає християнок прийняти ті стандарти, які в їхній ситуації гідні захоплення, тобто він закликає їх до чистоти й богобоязливості (див.

1 Петра 3:2). Він вважає, що прикрасою жінки-християнки має бути внутрішня краса, а не модні зачіски, навішування золота чи прикрашання одягу (1 Петра 3:3-5). Християнка поводитиметься так, аби показати своєму чоловікові християнство в найкращому світлі. Чоловіки в жодному разі не повинні сприймати слова Петра як пораду погано поводитися зі своїми дружинами. Апостол умовляє чоловіків дбайливо ставитися до своїх дружин (див. 1 Петра 3:7). Хоч Петро розглядає конкретний випадок – шлюб християнки з невіруючим, ми можемо побачити в цих віршах ідеал християнського шлюбу: подружжя піклується одне про одного, живе чесним життям і славить Бога в повсякденних справах.

Урок

4 Урок

розпоряджалися їхнім майном та захищали ділові інтереси. Ще інші навчали дітей своїх панів. Раба можна було викупити, після чого він ставав вільним. Таких рабів називали «викупленими». Павло використовує це слово для змалювання того, що Ісус здійснив для нас (див. Ефес. 1:7; Римл. 3:24; Колос. 1:14; 1 Петра 1:18, 19). Важливо пам’ятати, що серед перших християн було багато рабів. Вони виявилися заручниками системи, яку не могли змінити. Ті, кому не пощастило мати милосердних панів, були в особливо скрутному становищі; але й ті, хто належав добрим господарям, могли потрапити під гарячу руку. Настанови Петра християнам-рабам узгоджуються з іншими твердженнями в Новому Завіті. Такі раби повинні коритися й терпіти, як і Христос був слухняний та постраждав (див. 1 Петра 2:18-20). Немає жодної похвали в тому, щоб зазнати заслуженого покарання. Істинний дух Христа відкривається тоді, коли людина страждає несправедливо. Подібно до Ісуса, у таких випадках християни повинні не лихословити або погрожувати, а довіритися Богові, Котрий справедливо розсудить усіх (1 Петра 2:23).

Прочитайте Гал. 3:27-29. Які позитивні соціальні результати матимуть дії християн, якщо вони будуть ставитися один до одного з урахуванням того, що Христос здійснив для них? Четвер, 20 квітня

ХРИСТИЯНСТВО І ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК Знаючи, що людські установи і влади недосконалі, а іноді й гріховні, а також усупереч своїм негативним досвідам взаємодії із цивільною та релігійною владою, апостоли Петро і Павло закликали перших християн підкорятися людській владі (див. 1 Петра 2:13-17; Римл. 13:1-10). За їхніми словами, християни повинні платити податки та виконувати трудові обов’язки. Там, де їм дозволяло сумління, християни мали бути зразковими громадянами.

38

Перші успіхи християнської Церкви привели до арешту Петра й Івана (див. Дії 4:1-4). Вони зазнали допиту правителів, старійшин та книжників, після чого їх відпустили, заборонивши проповідувати (див. Дії 4:5-23). Незабаром їх знову заарештували і запитали, чому вони не послухалися наказу влади (див. Дії 5:27, 28). Петро відповів: «Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!» (Дії 5:29). Який важливий висновок ми повинні зробити на підставі цих слів? _________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро не був лицеміром, який говорить одне, а робить інше. Коли постало питання, кого слухатися – Бога чи людей, відповідь була однозначною. Доки перед християнами не постане такий вибір, вони повинні сприяти й підкорятися владі, намагаючись здійснювати перетворення в суспільстві. Коли моральні засади перебувають під загрозою, християни будуть і повинні долучатися до законного сприяння тим видам соціальних змін, які відображають цінності та вчення Христа. Вибір способу дій залежить від багатьох чинників, але прагнення бути законослухняним громадянином зовсім не означає, що християнин відмовляється від будь-яких спроб поліпшити суспільство. Прочитайте тексти Левит 19:18 та Матв. 22:39. Чи можна сказати, що повеління любити ближнього, як самого себе, включає також заклик змінювати на краще умови й обставини життя ближнього?

П’ятниця, 21 квітня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Прочитайте з книги Е. Уайт «Велика боротьба» розділи «Прийдешня боротьба» (с. 582-592), «Наш єдиний захист» (с. 593-602) та «Час горя» (с. 613-634).

39

4

Прочитайте уривок Дії 5:27-32. Як співвідноситься повеління Петра підкорятися владі (див. 1 Петра 2:13-17) з поведінкою самого Петра та інших апостолів у згаданій ситуації? _________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

4 Урок

джуються з думками Петра. Наприклад, як і Петро, Павло закликає своїх читачів підкорятися «вищій владі» (Римл.

13:1). Правителі призначені Богом і «страшні не для добрих діл, а для злих» (Римл. 13:3). Отже, християнин має поводитися згідно з повчанням: «Віддавайте всім належне: кому податок – податок, кому мито – мито, кому страх – страх; кому пошану – пошану» (Римл. 13:7). Павло також зазначає, що жінки, які перебувають у шлюбі з невіруючими чоловіками, повинні жити благочестивим життям, тим самим спонукаючи своїх чоловіків приєднатися до Церкви (див. 1 Кор. 7:12-16). Павло пише про взаємність у християнському шлюбі. Чоловіки мають любити своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву (див. Ефес. 5:25). Далі апостол закликає рабів коритися своїм земним панам, як Христу (див. Ефес. 6:5). Отже, Павло був готовий працювати з урахуванням обмежень, які накладають певна культура й закон. Він розумів, що в його культурі можна змінити, а що ні. Проте він також побачив у християнстві внутрішню силу, яка здатна поліпшити соціальні відносини. Петро й Павло, як і Христос, не закликали до політичної революції задля зміни соціального ладу. Зміни в суспільстві могли відбутися під впливом благочестивих людей, котрі діють як закваска.

4 Урок

Еллен Уайт виступала за те, щоб адвентисти сьомого дня були хорошими громадянами і дотримувалися закону своєї країни. Вона навіть радила людям не порушувати демонстративно місцеві закони про неділю. Хоч адвентисти мали шанувати сьомий день, суботу, як звелів Бог, очікувалося, що вони не будуть навмисно і злісно порушувати заборону працювати в неділю. Проте вона ясно дала зрозуміти, у якому випадку адвентисти не повинні підкорятися законові. Якщо раб або рабиня втекли від свого пана, закон вимагав, щоб вони були повернуті назад. Еллен Уайт виступила проти цього закону і закликала адвентистів не підкорятися йому: «Коли людські закони суперечать Слову й Законові Божому, нам слід підкорятися останньому, якими б не були наслідки. Ми не повинні підкорятися законові нашої країни, який вимагає віддавати раба його панові, і нам доведеться пережити наслідки порушення цього закону. Людина не може бути чиєюсь власністю. Бог володіє нею за правом, а людина не може привласнювати собі творіння рук Божих» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 201, 202). Питання для обговорення: 1. Обговоріть у класі запитання, поставлене в уроці за понеділок: «Чи означає це, що ми не повинні відстоювати свої права?». Спробуйте також з’ясувати, у чому полягають наші права?

2. Наведіть приклади позитивного впливу християн на суспільство. Які уроки ми можемо почерпнути із цих прикладів?

3. Наведіть приклади, як християни замість того, щоб викривати суспільні вади, мовчки погоджувалися з ними і навіть виправдовували їх. Які уроки ми можемо почерпнути із цих випадків?

4. У тексті 1 Петра 2:17 сказано: «Поважайте царя». За часів Петра царем був імператор Нерон – один із найбільш підступних і зіпсованих правителів. Що цей факт сьогодні означає для нас? Як дана апостолом порада: «Шануйте всіх» на початку цього вірша допомагає краще зрозуміти його слова?

5. Прочитайте в класі уривок 1 Петра 2:21-25. Яким чином ці вірші відображають євангельську вістку? Яку надію вони пропонують нам? До чого вони нас закликають? Чи поводимося ми згідно з цими настановами?

40

Місіонерська історія

НОВЕ ЖИТТЯ Частина 1

М

онсурат, дівчині з Нігерії, дуже хотілося більше дізнатися про свого нового сусіда. Він не відвідував мечеть по п’ятницях і видавався таким щасливим! Що ж робило його таким особливим? Монсурат віталася з ним при зустрічі та із цікавістю спостерігала, як він працював біля дому. Нарешті вона відважилася запитати сусіда про те, що давно непокоїло її: «Яку релігію ви сповідуєте?» «Я – адвентист сьомого дня», – відповів сусід. Монсурат ніколи не чула про адвентистів. Чоловік запропонував їй книгу «Дорога до Христа», і дівчина погодилася її прочитати. Хоч батьки Монсурат не вміли читати, вони б дуже розсердилися, якби знайшли в дочки християнську книгу, тому Монсурат читала її потай. Дівчина навчалася в школі за кордоном, і їй там дуже подобалося. Незабаром вона забула про сусіда з дивною релігією. Але, повернувшись додому на літні канікули, Монсурат згадала його і тепло привіталася з ним. Одного разу він запросив її відвідати церкву.

– Я не можу піти, – із жалем сказала Монсурат. – У мене спеціальні заняття по суботах, де я готуюся до вступу в університет. Але, побачивши розчарування в очах сусіда, вона зважилася: – Звичайно, я хочу побачити вашу церкву. Де вона знаходиться? Чоловік сказав їй адресу, і наступної суботи Монсурат була там. Її цікавило, чи інші люди в тій церкві такі ж добрі, як її сусід. Члени церкви тепло зустріли гостю. Їй дуже сподобалося богослужіння, хоч воно вельми відрізнялося від релігійних 41

служінь, до яких вона звикла. Щотижня Монсурат замість відвідування занять вирушала до церкви. Оскільки богослужіння в церкві завершувалося в той же час, що й заняття, її батьки ні про що не здогадувалися. Монсурат отримала Біблію і почала її читати. Вона вчилася молитися, як молилися християни, і просила Бога допомогти їй жити праведним життям. Монсурат була трохи бешкетною дівчиною, але твердо вирішила, що її викладачі й декан повинні побачити в ній іншу людину, коли вона повернеться на навчання за кордоном. Повернувшись на навчання, Монсурат знайшла адвентистську церкву, до якої потрібно було годину їхати автобусом. Щосуботи дівчина відвідувала богослужіння, а наприкінці навчального року присвятила своє життя Ісусові і попросила охрестити її в Церкві адвентистів сьомого дня.

Урок

5

22-28 квітня

ЖИТТЯ ДЛЯ БОГА Біблійні тексти для вивчення: 1 Петра 3:8-12; Гал. 2:20; 1 Петра 4:1, 2; Рим. 6:1-11; 1 Петра 4:3-11; 2 Цар. 11:4.

Далі буде. Пам’ятний вірш: «Адже очі Господні – на праведних, а Його вуха звернені до їхньої молитви; обличчя ж Господнє проти тих, що робить зло!» (1 Петра 3:12).

Б

іблійні автори добре знали про проблему людської гріховності, що вразила весь світ, а також усвідомлювали власну гріховність (див. 1 Тим. 1:15). Вони розуміли всю серйозність цієї проблеми, для вирішення якої була необхідна смерть Ісуса Христа на хресті. Жертва Господа свідчить про згубність і масштабність гріха. Однак біблійні автори також чудово розуміли, що Христос має силу змінити наше життя і створити з нас нову людину в Ньому. Цього тижня ми продовжимо досліджувати тему нового життя, яке віруючий здобуває в Христі після свого посвячення Йому та прийняття хрещення. Ця зміна настільки велика, що її не можна не помітити. Петро не пише, що вона відбувається легко; часто необхідні страждання тіла, щоб отримати обіцяну перемогу (див. 1 Петра 4:1).

42

43

Неділя, 23 квітня

БУДЬТЕ ОДНІЄЇ ДУМКИ Прочитайте уривок 1 Петра 3:8-12. Як, за словами апостола, повинні жити християни? Що він повторює з написаного в текстах 1 Петра 2:20, 21? _______________________________ ___________________________________________________________

Апостол починає з того, що закликає віруючих бути однієї думки (хомофронес). Він не має на увазі одноманітність, коли всі думають та діють абсолютно однаково. Найкращу ілюстрацію цієї ідеї можна знайти в 1 Кор. 12:1-26, де Павло пояснює: як тіло складається з різних частин (таких як руки, ноги, очі, голова), так і Церква складається з людей із різними духовними дарами. І в тому, і в іншому випадку єдності можна досягнути за рахунок загальних цілей та спільних дій. Безперечно, мати таку єдність не завжди легко, про що наочно свідчить сумна історія християнської Церкви. Проте відразу після цієї настанови Петро пояснює своїм читачам, яким чином вони можуть утілити в життя християнський ідеал. Наприклад, християни мають виявляти співчуття (див.

1 Петра 3:8). Співчуття означає: коли страждає один християнин, інші страждатимуть разом із ним; коли один християнин радіє, з ним радіють і інші (пор. 1 Кор. 12:26). Співчуття дає нам можливість побачити події очима ближнього, а це важливий крок на шляху до єдності. Далі Петро пише, що ми повинні бути «братолюбні» (1 Петра 3:8). Сам Ісус сказав, що Його справжніх учнів можна буде впізнати через їхню любов один до одного (див. Івана 13:35). Крім того, Петро закликає християн бути милосердними (див. 1 Петра 3:8). Вони мають бути поблажливими до вад і помилок ближніх. «Розіпніть себе, вважайте інших кращими за себе. Таким чином ви станете єдині із Христом. Перед Усесвітом, перед 44

Чи завжди ми поводимося згідно з повчаннями Петра, зокрема його порадою: «Не відплачуйте злом за зло» (1 Петра 3:9)? Чи повинні ми перемогти свою гординю, щоб виконувати повчання апостола? Яким чином ми можемо це зробити? Див. Гал. 2:20. Понеділок, 24 квітня

СТРАЖДАТИ ТІЛОМ Ісус помер за наші гріхи, і наша надія на спасіння ґрунтується тільки на Ньому, на Його праведності, яка покриває нас і робить праведними в очах Бога. Завдяки Ісусові «Бог приймає вас такими, ніби ви ніколи не грішили» (Е. Уайт. Дорога до Христа, с. 62). Однак Божа благодать не обмежується тільки тим, що проголошує прощення наших гріхів. Бог також дає нам силу для перемоги над нашими гріхами. Прочитайте тексти 1 Петра 3:18, 21; 4:1, 2 та Римл. 6:1-11. Який існує зв’язок між стражданням та перемогою над гріхом? ___________________________________________________ ___________________________________________________________

У тексті 1 Петра 3:18 використане коротке грецьке слово, яке свідчить про вичерпний характер жертви Христа. Це слово «хапакс» – «один раз» або «раз і назавжди». Петро вживає це слово, аби підкреслити універсальний характер страждань і смерті Ісуса за нас. Зв’язок між текстами 4:1, 2 та 3:18-22 забезпечується завдяки слову «отже» у вірші 4:1. Раніше Петро відзначав, що Христос постраждав за наші гріхи, аби привести нас до Бога (1 Петра 3:18), і що «хрещення – не позбавлення від тілесної нечистоти, а обітниця доброго сумління Богові, – і нині вас спасає через воскресіння Ісуса Христа» (1 Петра 3:21). Слова Петра: «Хто постраждав тілом, перестав грішити» – найкраще можна зрозуміти в контексті хрещення (1 Петра 4:1).

45

5

Церквою і світом ви пронесете безпомилкове свідчення того, що ви – сини й дочки Божі. Бог буде прославлений через приклад, явлений вашим життям» (Е. Уайт. Свідчення для Церкви, т. 9, с. 188).

Урок

5 Урок

Апостол розвиває тему, яка червоною ниткою проходить через усю Біблію, а саме: прояв любові в житті віруючого в Ісуса. «Любов, – пише він, – покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Люблячи і прощаючи інших, ми відображаємо те, що Ісус здійснив та продовжує здійснювати для нас.

Коли в останній раз ви «страждали тілом», намагаючись подолати гріх? Що ваша відповідь говорить про ваше християнське життя?

Вівторок, 25 квітня

Що Петро говорить про суд? 1 Петра 4:5. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Тут, як і в інших місцях Біблії (див. Івана 5:29; 2 Кор.

5:10; Євр. 9:27), ясно говориться, що одного разу настане день суду для справ, учинених за «людськими пожаданнями» (1 Петра 4:2). Говорячи, що Євангеліє «і померлим благовістилося» (1 Петра 4:6), апостол має на увазі, що померлі на той момент люди за свого життя мали можливість пізнати спасенну благодать Бога. Тому Він справедливо судитиме і їх. Наскільки змінилося ваше життя, відколи ви повірили в Христа? Що саме змінилося?

НАРОДЖЕНІ ЗГОРИ У Христі ми маємо нове життя, новий початок. Ми народжуємося згори. Для людей, котрі прийняли Христа в дорослому віці, це означає, що відтепер вони житимуть не так, як раніше. Усі ми чули неймовірні історії про людей, які зазнали радикальних змін завдяки Ісусові та Його спасенній благодаті. Розповівши про смерть свого «я» і нове життя, котре ми маємо в Ісусі як хрещені в Його смерть і воскресіння, далі Петро говорить про зміни, які відбуваються в нас. Прочитайте уривок 1 Петра 4:3-6. Які зміни відбуватимуться в житті людини та як оточуючі реагуватимуть на ці зміни? _________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Говорячи про зловживання алкоголем, Петро використовує слова «пожадання», «пияцтво», «гульня». Сучасною мовою це означає, що після навернення людини вечірки закінчилися. За словами Петра, зміни в житті християнина настільки великі, що люди, котрі знали його раніше, «дивуються», що 46

Середа, 26 квітня

ГРІХИ ТІЛА Перераховуючи неправильні вчинки, які люди скоїли в минулому та які перестали робити, повіривши в Ісуса, Петро також згадує пороки, які можна визначити як «сексуальні гріхи». Ще раз прочитайте текст 1 Петра 4:3. Які пороки перераховує Петро? __________________________________________ ___________________________________________________________

Два слова мають явний сексуальний підтекст: «розпуста» (грец. «аселгея» – аморальність, безсоромність, непристойність, хтивість) та «пристрасті» (грец. «епітюпіа» – пожадання, сексуальне бажання). Проте християни іноді мають неправильне уявлення про сексуальність. Біблія не проти сексу. Навпаки, Бог створив інтимні стосунки і дарував людству сексуальність як велике благословення. Сексуальність була присутня в Едемі на самому початку. «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним 47

5

він залишив розгульний спосіб життя (1 Петра 4:4). Таким чином, ми отримуємо можливість свідчити невіруючим навіть без проповіді. Життя благочестивого християнина може бути більшим свідченням, ніж усі проповіді у світі.

Урок

5 Урок

За допомогою хрещення християнин бере участь у стражданнях, смерті й воскресінні Ісуса; він зробив вибір: «Щоб решту часу жити в тілі вже не за людськими пожаданнями, але за Божою волею» (1 Петра 4:2). Це завдання можна виконати тільки завдяки щоденному підкоренню себе Господу і розп’яттю «свого тіла з його пристрастями та пожадливостями» (Гал. 5:24). В уривку Римл. 6:1-11 Павло пише, що при хрещенні християни об’єдналися з Ісусом у Його смерті й воскресінні. При хрещенні ми померли для гріха. А тепер маємо поводитися так, щоб смерть для гріха стала очевидною в нашому житті. Слова Павла: «Вважайте себе мертвими для гріха і живими для Бога в [нашім Господі] Ісусі Христі» (Римл.

6:11) відкривають секрет успіху християнського життя.

Яка загальна тема викладена в наведених текстах? 2 Сам.

11:4; 1 Кор. 5:1; Бут 19:5; 1 Кор. 10:8. _______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Не тільки Біблія повідомляє про біль і страждання, заподіяні зазначеними гріхами; усі люди – свідки цього. Проте нам слід бути обережними. Звичайно, згадані в текстах гріхи справляють сильний негативний вплив на людей, і суспільство схильне таврувати їх ганьбою. Але смерть Христа покриває будь-які гріхи, включаючи й сексуальні. Як християнам, нам необхідно виявляти обережність, особливо в такій делікатній сфері, аби бути впевненими в тому, що ми виконуємо пораду: «Вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Луки 6:42). Четвер, 27 квітня

ЛЮБОВ ПОКРИВАЄ ВСЕ Уже за часів Петра християни жили в очікуванні швидкого повернення Ісуса та кінця світу. Ми знаємо це зі слів самого апостола: «Та наблизився всьому кінець. Тому будьте мудрі й 48

Згідно зі словами Петра, як мають жити християни, якщо «наблизився всьому кінець»? 1 Петра 4:7-11. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Християни не тільки повинні бути розсудливими й пильнувати в молитвах, але також мати «щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів» (1 Петра 4:8). Що це означає? Яким чином любов покриває гріх? Відповідь на це запитання міститься в тексті, на який посилається Петро: «Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі провини» (Прип. 10:12). Якщо ми любимо, то з більшою готовністю і легше прощаємо тих, хто завдає нам болю й ображає нас. Через любов до нас Христос прощає кожного з нас. Наша любов також має спонукувати нас прощати інших. Коли рясніє любов, легше забути невеликі і навіть великі провини. Петро висловлює таку ж думку, яку неодноразово озвучували Ісус та Павло: весь Закон полягає в повелінні любити Бога всім серцем та любити наших ближніх, як самих себе (див. Матв. 22:34-39; Римл. 13:8-10). Петро також закликає християн бути гостинними. Другий прихід близько, але через це християни не повинні нехтувати соціальними відносинами. Апостол також застерігає, що слова християн мають звучати, як Божі слова. Серйозність часу, у який ми живемо, спонукає до серйозної розмови з людьми про духовні істини. «Любов покриває безліч гріхів». Хто згрішив проти вас? Як ви можете виявити таку любов, щоб «покрити» той гріх? Чому в цьому випадку ви також отримаєте благословення?

49

5

ревні в молитвах!» (1 Петра 4:7). Отже, Петро закликає своїх читачів приготуватися до кінця. У певному розумінні «кінець» для кожного з нас настане відразу після смерті. Смертний сон може тривати тисячу років або кілька днів, але ми сприймаємо його як одну мить. Як тільки відкриємо очі, для нас відразу настануть Другий прихід Христа і кінець світу.

Урок

5 Урок

тілом. І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились» (Бут. 2:24, 25). Інтимні стосунки були одним із ключових чинників єдності чоловіка й дружини, котрі на все життя присвятили себе одне одному. Ця єдність забезпечувала найкраще середовище для виховання дітей. Близькість та інтимність між подружжям – відображення відносин, які Бог бажає мати зі Своїм народом (див. Єрем. 3; Єзек. 16; Осії 1-3). Хоч у шлюбному союзі чоловіка й жінки сексуальність є величезним благословенням, однак у будь-яких інших стосунках вона може стати однією з найбільш руйнівних сил у світі. Руйнівні наслідки сексуальних гріхів у наш час неможливо уявити. Життя багатьох людей було зруйноване через зловживання чудовим даром сексуальності.

5 Урок

П’ятниця, 28 квітня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ:

«Любов, яка довго терпить і є доброю, не буде перетворювати необачний учинок на непростимий гріх та наживатися на помилках інших. Святе Письмо ясно навчає нас, що з людиною, яка схибила, потрібно поводитися терпляче й люб’язно. При правильному підході запекле серце зможе навернутися до Христа. Любов Ісуса покриває безліч гріхів. Його благодать ніколи не веде до викриття чиїхось помилок, якщо тільки це не викликане позитивною необхідністю» (Е. Уайт. Поради батькам, учителям і учням, с. 267). Поміркуйте про Ісуса та жінку, схоплену під час перелюбу (див. Івана 8:1-11). Ми зазвичай розглядаємо цей епізод як історію про благодать, виявлену Христом до грішної жінки. Однак ця історія містить ще один урок. Чому Ісус записав «таємні гріхи» релігійних лідерів на піску, який не може довго зберігати написи (див. Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 461)? Чому Він не викрив їх прилюдно в гріхах, які цілком могли бути важчими за гріхи тієї жінки? Замість цього Ісус показав керівникам народу, що Йому відомі їхні лицемірство та злі наміри, проте Він не бажає розголошувати їхні пороки. Можливо, саме так Ісус намагався достукатися до сердець цих людей, показуючи, що вони все ще можуть спастися. Який чудовий урок для нас! Питання для обговорення: 1. Поміркуйте про єдність, протилежну одноманітності. Чи є такі сфери, у яких ми повинні підтримувати повну однодумність, щоб успішно функціонувати як Церква? Що це за сфери та як ми можемо досягнути необхідної одностайності? І, навпаки, у яких сферах різниця в думках не тільки не шкідлива, а й корисна?

2. Чи пережили ви користь від «страждання тілом» з метою перестати грішити? Ми знаємо, що Бог діє в нашому житті, змінюючи нас. Чи означає цей факт, що нам немає необхідності «страждати тілом», аби здобути перемогу? Аргументуйте свою відповідь 3. Подумайте про шкоду, якої завдає людям уживання алкоголю. Що ми як Церква можемо зробити, аби допомогти іншим побачити всю згубність цього наркотику? Що ми можемо зробити, аби застерегти молодь від загравання з ним?

50

Місіонерська історія

НОВЕ ЖИТТЯ Частина 2

М

онсурат не розповідала своїм друзям, куди їздить по суботах, але вони помітили в ній зміни. Дівчина стала більш відповідальною і вже не вдавалася до різних витівок. На канікулах Монсурат знову пішла до церкви. Батьки помітили, що вона щосуботи йде з дому, і запитали, куди донька ходить, але Монсурат ухилилася від відповіді. Коли її родина пішла до мечеті помолитися, Монсурат пішла з ними, але замість того щоб читати молитви, завчені багато років тому, вона молилася в серці до Ісуса. Мати це помітила і почала розпитувати доньку. Монсурат вирішила, що їй більше не слід приховувати свою віру від батьків. Вона повинна бути чесною і розповісти їм, як стала християнкою. Батьки дуже розсердилися. Вони заборонили їй спілкуватися із сусідом-християнином та відвідувати церкву. Батьки просили її друзів та викладачів робити все можливе, щоб змусити Монсурат відмовитися від християнської віри. Але наскільки слухняною вона хотіла бути батькам, настільки ж вірною прагнула бути Христу і не могла відмовитися від Нього. Зрештою батько відрікся від доньки, і Монсурат змушена була покинути рідну домівку. До того ж батько відмовився платити за два останні роки її навчання в університеті. Монсурат дуже боялася залишитися одна, але молилася, і Божий мир наповнив її серце. Дівчина з надією повторювала біблійну обітницю: «Бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене» (Псал. 27:10). Члени церкви допомогли Монсурат оплатити навчання, а подруга, котра жила поруч з університетом, запросила її пожити в неї. Монсурат намагалася поговорити з батьками, але безуспішно. Вона відчувала себе дуже самотньою. Члени церкви 51

відвідували сім’ю Монсурат, просячи батьків дозволити доньці повернутися додому. Нарешті ті погодилися. Однак взаємовідносини не налагодилися, і Монсурат зрозуміла, що не може більше жити вдома. Пресвітер церкви запропонував їй навчатися в адвентистському університеті в Нігерії, де вона зможе спокійно жити і здобувати знання, а церква оплатить її навчання. Монсурат вступила до університету Бабкок, обравши спеціальність медсестри. Її батьки нині пишаються досягненнями доньки і навіть кілька разів відвідували її. Монсурат молиться про те, щоб одного разу її сім’я теж увірувала, і сподівається, що її історія допоможе іншим молодим людям твердо стояти у вірі. Монсурат вивчала медсестринську справу в університеті Бабкок, Нігерія.

Урок

6

29 квітня – 5 травня

СТРАЖДАЮЧИ ЗА ХРИСТА Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 1:6; 3:13-22; 2 Тим. 3:12; 1 Петра 4:12-14; Об’явл. 12:17; 1 Петра 4:17-19.

Пам’ятний вірш: «На це ви були покликані, тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами» (1 Петра 2:21).

І

сторія переслідування християн протягом перших трьох століть добре відома. Біблія, особливо книга Дії апостолів, розповідає, що чекало ранню Церкву і що вона переживала. Переслідування та страждання були знайомі і християнам, до яких звертався Петро. У першому розділі апостол пише: «З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути трохи засмучені всілякими випробовуваннями, щоб випробування вашої віри, – набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, – виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа» (1 Петра 1:6, 7). В останніх віршах послання ця думка повторюється: «А Бог усякої благодаті, що в Ісусі

52

53

Неділя, 30 квітня

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ПЕРШИХ ХРИСТИЯН Прочитайте тексти 1 Петра 1:6; 5:10. Про що пише апостол? Як він радить своїм читачам реагувати на те, що відбувається з ними? ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Протягом перших трьох століть людина могла зазнати жахливої смерті тільки за те, що була християнином. Лист, адресований римському імператорові Траяну, ілюструє, наскільки уразливими були ранні християни. Лист написав Пліній, котрий на той момент (111-113 рр. н. е.) був намісником у Понті й Витинії – двох областях, згаданих у тексті 1 Петра 1:1. Пліній запитував Траяна, як слід поводитися із християнами. Він повідомив, що відправляє на страту тих, хто завзято відстоює свою приналежність до християнства. Інші говорили, що були християнами в минулому, але більше такими не є. Пліній дозволив їм довести свою невинність. Для цього вони мали звершувати куріння статуям Траяна та інших божеств і проклясти Ісуса. Поклоніння живому імператору рідко практикувалося в Римі, але в східній частині Римської імперії, куди саме й було адресоване Перше послання Петра, імператори дозволяли будувати храми на свою честь. У деяких із цих храмів були свої священики й вівтарі для жертвоприношень. Коли Пліній 54

Понеділок, 1 травня

СТРАЖДАННЯ І ПРИКЛАД ХРИСТА Прочитайте уривок 1 Петра 3:13-22. Як християни повинні відповідати тим, хто завдає їм страждань через їхню віру? Який зв’язок між стражданнями Ісуса та стражданнями віруючих за свою віру? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Коли Петро каже: «А коли й терпите через праведність, то ви – блаженні» (1 Петра 3:14), він повторює слова Ісуса: «Блаженні переслідувані за праведність» (Матв. 5:10). Потім апостол застерігає, що християнам не слід боятися своїх кривдників, натомість вони повинні освячувати (шанувати) Христа як Господа у своїх серцях (див. 1 Петра 3:15). Таке визнання Ісуса в серці допоможе подолати страх, який викликають їхні вороги. Далі Петро пише, що християнам необхідно завжди бути готовими дати відповідь про свою надію з лагідністю і шанобливістю (див. 1 Петра 3:15, 16).

55

6

змушував християн демонструвати свою лояльність до імперії, звершуючи куріння та поклоняючись статуї імператора, він використовував давно усталену в Малій Азії практику. У першому столітті християнам загрожувала смерть за їхню віру. Особливо жорстокими були переслідування за імператорів Нерона (54-68 рр. н. е.) та Доміціана (81-96 рр. н. е.). Переслідування, згадані в Першому посланні Петра, очевидно, носили локальний характер. У своєму посланні Петро не наводить конкретних прикладів, але, можливо, ідеться про обмовляння (1 Петра 2:12), лайку та зневагу (1 Петра 3:9; 4:14). При всій серйозності цих випробувань вони навряд чи закінчувалися масовими тюремними ув’язненнями або стратами, принаймні в той час. Проте християнське життя могло спричинити конфлікт віруючих із представниками впливових класів, і в такому разі віруючі могли серйозно постраждати через свої політичні переконання. У своєму посланні Петро торкнувся важливої й актуальної теми.

Урок

6 Урок

Христі покликав вас до Своєї вічної слави, нехай тих, хто трохи постраждав, поновить; хай укріпить, хай зміцнить, хай твердо поставить!» (1 Петра 5:10). У цьому невеликому Посланні, як мінімум у трьох розгорнутих уривках, ідеться про страждання його читачів за Христа (див. 1 Петра 2:18-25; 3:13-21; 4:12-19). Прийнято вважати, що головною темою Першого послання Петра є тема страждань, викликаних переслідуваннями. Тому звернімося до цієї теми.

Чи страждали ви колись через свій правильний вчинок? Розкажіть про цей досвід. Чи навчив він вас, що значить бути християнином та відображати характер Христа?

Вівторок, 2 травня

ВОГОНЬ ВИПРОБУВАННЯ Прочитайте тексти 1 Петра 4:12-14. Чому Петро пише своїм читачам, що страждання не повинні їх дивувати? Див. також 2 Тим. 3:12; Івана 15:18. ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро ясно пише, що бути переслідуваним за християнство означає розділити страждання Христа. Гонінням не слід дивуватися. Павло писав: «Адже всі, що в Ісусі Христі бажають жити благочестиво, будуть переслідувані» (2 Тим.

3:12). Сам Ісус попереджав Своїх послідовників про переслідування, яких вони зазнають: «Тоді видаватимуть вас на муки, і вбиватимуть вас, і зненавидять вас усі народи через 56

Прочитайте текст Об’явл. 12:17. Що тут сказано про переслідування християн в останні дні? ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Безперечно, для вірних християн переслідування можуть стати постійною реальністю, про що й пише Петро, застерігаючи своїх читачів про вогонь випробувань, яких вони зазнають. Вогонь – влучна метафора. Вогонь може бути руйнівним, але також може очистити від домішок і бруду. Усе залежить від того, що потрапляє у вогонь. Він знищує будівлі, але срібло і золото очищає. Хоч ніколи не слід навмисно провокувати переслідування, Бог може обернути їх на добро. Отже, Петро пише своїм читачам і нам: «Так, гоніння – це погано, але не впадайте у відчай, неначе це щось несподіване. Зростайте у вірі!» Що ми можемо зробити, аби підтримати й підбадьорити тих, хто страждає за свою віру?

Середа, 3 травня

СУД І БОЖИЙ НАРОД Порівняйте тексти 1 Петра 4:17-19 з Ісаї 10:11, 12 і Мал.

3:1-6. Про що йдеться у віршах? _________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У всіх наведених уривках зображено процес суду, який починається з Божого народу. Петро навіть пов’язує страждання своїх читачів з Божим судом. На думку апостола, страждання, яких зазнають його читачі-християни, – це не що інше, як 57

6

Моє Ім’я. І тоді багато хто спокуситься, і одне одного будуть видавати, і зненавидять одне одного» (Матв. 24:9, 10). Еллен Уайт пише: «Так буде з усіма, хто бажає благочестиво жити в Ісусі Христі. Усіх, хто має дух Христа, чекають гоніння й ганьба. Характер переслідувань із часом змінюється, але принцип – дух, що їх підбурює, – той самий, що вбивав Господніх обранців від днів Авеля» (Дії апостолів, с. 576).

Урок

6 Урок

Апостол наполягає: християни повинні бути впевнені, що не дають іншим приводу для звинувачень на свою адресу. Їм слід мати «добру совість» (1 Петра 3:16). Це важливо, оскільки в такому разі обвинувачі християнина будуть посоромлені його непорочним життям. Звичайно, немає жодної заслуги в стражданні за злочин (див. 1 Петра 3:17). Саме страждання за добру справу, за правильний учинок справляють позитивний вплив. «Бо краще, якщо на те Божа воля, страждати, будучи доброчинцем, аніж злочинцем» (1 Петра 3:17). Петро наводить Ісуса як приклад. Сам Христос постраждав за Свою праведність; святість і чистота Його життя були постійним докором для Його ненависників. Якщо хтось і постраждав за свої добрі діла, так це Ісус. Однак Його страждання також здобули єдиний засіб спасіння. Він помер замість грішників («праведний за неправедних», 1 Петра 3:18), щоб віруючі в Нього отримали обітницю вічного життя.

Прочитайте Луки 18:1-8. Як цей уривок допомагає нам зрозуміти Божий суд? ____________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У біблійні часи суд переважно був вельми бажаною подією. Притча про бідну вдову в Луки 18:1-8 відображає загальне ставлення до суду. Вдова знає, що зможе виграти справу, якщо знайде суддю, котрий візьметься за її справу. Вона не має ані грошей, ані становища в суспільстві, щоб її вислухали, однак переконує суддю вислухати й захистити її. Ісус каже: «То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що кличуть до Нього день і ніч?» (Луки 18:7). Гріх приніс зло в наш світ, але Божий народ протягом багатьох століть очікував Господа, Котрий усе виправить. «Хто не буде боятися, Господи, і не прославить Імені Твого? Бо Ти єдиний Святий, і всі народи прийдуть та поклоняться перед Тобою, бо об’явилися Твої суди!» (Об’явл. 15:4). Подумайте про незліченні злочини, що кояться у світі і залишаються безкарними. Чому поняття справедливості й Божого праведного суду такі значущі для нас як християн? Яку надію ви черпаєте в обітниці про прийдешній суд?

Четвер, 4 травня

ВІРА СЕРЕД ВИПРОБУВАНЬ Ми з’ясували, що апостол Петро писав віруючим, котрі страждали за свою віру. Як показує історія християнства, ця ситуація в подальшому погіршилася. Звичайно, у наступні роки чимало християн знаходило розраду й підтримку в словах Петра. І сьогодні ці слова несуть підбадьорення віруючим. «Чому ми страждаємо?» – це споконвічне запитання. У книзі Йова, одній з перших написаних книг Біблії, тема страждань є ключовою. Справді, якщо хтось, за винятком Ісуса, і постраждав не як «убивця, або як злодій, або як зло58

Як наступні тексти допомагають відповісти на запитання про причини страждань? 1 Петра 5:8; Об’явл. 12:9, 12; 2:10. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Ми страждаємо тому, що перебуваємо в епіцентрі великої боротьби між Христом і сатаною. Це не просто метафора, яка вказує на протиборство доброго і злого начал у нашій природі. Реальний диявол та реальний Ісус борються за людину.

Прочитайте 1 Петра 4:19. Як порада Петра може допомогти нам у нашій боротьбі? ___________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Страждаючи не через свою вину, ми знову й знову, як і Йов, запитуємо: «Чому?» І найчастіше не знаходимо відповіді. Усе, що ми можемо зробити в стражданнях, – це присвятити свої душі Богові, покладаючись на нашого вірного Творця та продовжуючи звершувати добро (1 Петра 4:19). Чому особистий досвід пізнання Бога, Його характеру, доброти, любові настільки важливий для християнина в стражданнях? Як ми можемо поглиблювати своє пізнання Бога?

П’ятниця, 5 травня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: В уроці за неділю ми говорили про переслідування, з якими стикаються християни. Уривок із листа, написаного імператорові Траяну, свідчить про те, яких страждань зазнавали християни в ті далекі часи: 59

6

чинець, або як той, хто втручається в чужі справи» (1 Петра 4:15), то це був Йов. Адже навіть Бог говорив про Йова так: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (Йова 1:8). І все ж подивіться на страждання, яких нещасний Йов зазнав не тому, що робив зло, а тому, що творив добро!

Урок

6 Урок

Божий суд, котрий починається з Божого дому. «Тому й ті, що терплять з Божої волі, нехай, творячи добро, вручать свої душі Йому як вірному Творцеві» (1 Петра 4:19).

6 Урок

«З тими, на кого донесли як на християн, я діяв так. Я запитував їх самих, чи християни вони; тих, що зізналися, запитував удруге і втретє, погрожуючи покаранням; хто опирався – тих відправляв на страту. Я не сумнівався: у чому б вони не зізналися, їх слід покарати за непохитну твердість і впертість. Тих, хто заперечував, що вони християни або були ними, я вирішив відпустити, коли вони разом зі мною закликали богів, звершили перед зображенням твоїм, яке я з цією метою звелів принести разом зі статуями богів, жертву ладаном і вином, а, крім того, похулили Христа; справжніх християн, кажуть, не можна примусити до жодного із цих учинків. Інші, названі донощиком, сказали, що вони християни, а потім зріклися; деякі були, але відпали, одні три роки тому, інші багато років тому, деякі років двадцять тому. Усі вони вшанували і твоє зображення, і статуї богів та зневажили Христа» (Листи Плінія Молодшого, X. 96). Питання для обговорення: 1. Судячи з цього листа, з якою основною проблемою стикалися християни? Які тут можна побачити паралелі з подіями останніх днів, описаними у вістці третього ангела (див. Об’явл. 14:9-12)? Що це говорить нам про важливі моменти великої боротьби?

2. «Тих, які шанують Закон Божий, будуть звинувачувати в тому, що вони стягнули на світ суди Божі, і на них дивитимуться як на винних у жахливих бідах, ворожнечі й кровопролиттях, котрі наповнили всю землю горем. Сила, яка супроводжувала останнє застереження, розлютить нечестивих. Їхній гнів запалиться проти всіх, хто прийняв цю вістку, і сатана викличе ще більший дух ненависті й переслідування» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 614, 615). Хоч ми не знаємо, коли це станеться, проте маємо завжди бути готовими зіткнутися із протидією нашій вірі. Назвіть ключові чинники, які забезпечують нашу готовність.

60

Місіонерська історія

БОГ – МІЙ ВІРНИЙ ЧОЛОВІК

М

Частина 1

ій чоловік раптово помер, коли мені було 28 років, залишивши мене одну з п’ятьма дітьми без засобів до існування, без оселі, без роботи та з безліччю боргів. Я була в такому розпачі, що просила Бога теж дозволити мені померти. Мене звуть Еліс Гвет, і я живу в Камеруні в Західній Африці. Ми з чоловіком разом відвідували євангельські зустрічі та дійшли висновку, що Адвентистська Церква – істинна Божа Церква, яка навчає біблійних істин. Чоловік відразу приєднався до цієї Церкви, але я не наважилася, побоюючись реакції моєї родини. Протягом року я відповідала відмовою на м’які прохання чоловіка й заклик Святого Духа та продовжувала по неділях відвідувати свою колишню церкву. Однак Бог не переставав говорити до мене, а мій чоловік м’яко вів мене до Нього. Разом вони торкнулися мого серця. Ставлення чоловіка до мене й дітей не змінилося, хоч я не ходила з ним до церкви. Коли я готувала їжу, яка в Біблії названа «нечистою», він не сердився, а спокійно нагадував мені, що не їсть таке. Він ніколи не нав’язував мені дотримання суботи, натомість м’яко просив мене завершити домашні справи, покупки і приготування їжі в п’ятницю. Чоловік хотів, щоб я відпочивала в суботу, навіть якщо не відвідую його церкву. Мій чоловік привів мене до Церкви завдяки своєму терпінню й любові. Зрештою я почала відвідувати церкву разом з ним. Його ставлення і Дух Святий впливали на мене, щоб я усвідомила свої помилки. Члени громади відвідували мене, молилися і співали зі мною. Їхня щира турбота зворушила мене, і я не могла більше опиратися. Одного ранку я зробила чоловікові сюрприз, повідомивши, що ми підемо до церкви всією сім’єю. Він був такий щасливий! Члени громади також були раді бачити нас. Я почала готуватися до хрещення. Коли настав цей важливий день, мій чоловік сказав, що дуже радий. У нього була вірна дружина, міцна віра, і нарешті його сім’я приєдналася до істинної Церкви. Він додав: якби щось трапилося, що зможе розділити нас, він сподівається, що я залишуся вірною Господу та Церкві. Я дивувалася: «Що могло статися? Усі живі, здорові, у нас є дім, їжа». Ніщо не передвіщало біди. Далі буде.

61

6-12 травня

особливо уразливий. Хто ж найкраще підходить для керівництва громадою? В уривку 1 Петра 5:1-10 Петро розглядає питання християнського керівництва на рівні помісної церкви. У цих віршах він пише про важливі якості, які необхідні не тільки місцевим лідерам, а й членам Церкви. Його слова актуальні і для нас сьогодні. Неділя, 7 травня

КЕРІВНИКИ В РАННІЙ ЦЕРКВІ

КЕРІВНИЦТВО ЯК СЛУЖІННЯ Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 5:1-10; Дії 6:1-6; Єрем. 10:21; Матв. 20:24-28; Прип. 3:34; Об’явл. 12:7-9. Пам’ятний вірш: «Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас» (1 Петра 5:7).

У

висновках досліджень, проведених у зростаючих церквах, майже завжди наголошується на важливості ефективного керівництва. Таке керівництво ґрунтується на принципах Божого Слова та надає кожному членові громади можливість використовувати свої духовні дари при виконанні євангельської праці. Проте керувати громадою не просто. Церквою переважно керують добровольці, які, незважаючи на свою зайнятість, знаходять для цього час. Члени громади часом «голосують ногами», тобто перестають відвідувати богослужіння, коли в громаді відбувається те, з чим вони не згодні. Ефективний християнський лідер повинен бути глибоко духовною людиною. Ми не повинні забувати, що Петро пише церквам, які зазнають переслідування. За таких обставин лідер церкви

62

Прочитайте тексти Дії 6:1-6; 14:23; 15:6; 1 Тим. 5:17; 1 Петра 5:2. З якими проблемами зустрілася рання Церква та яку роль виконували її лідери? _____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Коли велика група людей долучається до громади віруючих – це велике благословення від Бога. Проте, як свідчить досвід перших християн, швидке зростання церкви може викликати додаткові проблеми. Наприклад, розділи 1-5 книги Дії апостолів свідчать про керівництво Святого Духа та навернення великої кількості людей у християнство. Уривок Дії 6:1-6 повідомляє про результат: групою, яка швидко зросла, стало важко керувати, тому були необхідні організаційні зміни для ефективного управління Церквою. Вади організаційної структури стали очевидними для керівників зі скарги деяких віруючих на дискримінацію. Грекомовна група християн почала скаржитися, що їхніх вдів обділяють при щоденній роздачі їжі. У відповідь була призначена особлива група людей, дияконів, для надання допомоги дванадцятьом апостолам у розподілі церковних ресурсів. Святий Дух особливим чином керував ранньою Церквою. Однак церковна організація була необхідна навіть тоді. Кожній місцевій громаді насамперед був потрібний пресвітер. Павло і Варнава призначали пресвітерів у новоутворених християн63

7

7

Урок

Урок

Яким чином ви можете краще взаємодіяти з керівниками вашої громади, навіть якщо не завжди згодні з ними? Понеділок, 8 травня

ПРЕСВІТЕРИ Прочитайте 1 Петра 5:1-4. Як лідери громади мають ставитися до своєї ролі в церкві? Як ці принципи можуть бути застосовані до кожного з нас, незалежно від нашої ролі? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро починає своє повчання для пресвітерів із зауваження, що сам він – співпресвітер. Потім апостол згадує ще два факти про себе: він свідок Христових страждань, співучасник слави, що має відкритися. Говорячи це, Петро підкреслює першу якість, необхідну пресвітерові: він має розуміти важливість Христових страждань за нас та значення великої надії, яку Він нам пропонує. Апостол порівнює пресвітера з пастирем, котрий пасе Боже стадо. Порівняння Церкви зі стадом овець говорить про те, що її члени іноді блукають, як вівці. Тому їм потрібний пастир, який би направляв їх у громаду та допомагав налагоджувати взаємовідносини між її членами. Пресвітер також повинен подавати скромний приклад того, як має поводитися християнин. Яке попередження пастирям ми знаходимо в наступних віршах? Єрем. 10:21; Єзек. 34:8-10; Зах. 11:17. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Завдання християнського керівника полягає в тому, аби поводитися з людьми в церкві так терпляче, як пастухи пово64

Вівторок, 9 травня

КЕРІВНИЦТВО У ФОРМІ СЛУЖІННЯ Прочитайте тексти 1 Петра 5:3 і Матв. 20:24-28. Які важливі принципи християнського керівництва містяться в цих віршах? ______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У грецькому тексті 1 Петра 5:3 ключове слово – «катакюріеуонтес». Це слово зустрічається також у Матв. 20:25 і означає «володіти» або «панувати» над кимось. Отже, повчання пастирям у 1 Петра 5:3 можна перекласти таким чином: «Не пануйте над тими, кого вам довірили». Ця порада перегукується зі словами Ісуса в Матв. 20:25. Уривок Матв. 20:20-23 дає можливість побачити контекст висловлювання Ісуса в Матв. 20:24-28. Мати Якова й Івана підійшла до Ісуса із проханням, щоб у встановленому Христом Царстві її сини сиділи праворуч і ліворуч від Нього. «Ісус поставився до них ласкаво, не докоряв за егоїстичне бажання піднестися над своїми братами. Він читав їхні серця 65

7

дяться зі своїми вівцями. Пресвітери повинні в ніжній манері збирати членів громади для спільного поклоніння Богові та свідчення про Ісуса тим, хто потребує Його спасіння. Петро також зазначає, що пресвітери мають піклуватися про паству охоче, без примусу. Не завжди легко знайти людей, готових узяти на себе керівництво церквою. Це особливо очевидно під час роботи виборчого комітету. Щоб громада добре функціонувала, необхідно призначити відповідних людей на конкретні служіння. З певних причин чимало людей не хоче брати на себе керівну роль. Деякі з цих ролей вимагають значних затрат часу, а люди, які підходять для таких ролей, можливо, уже мають багато обов’язків. Інші можуть відчути, що недостатньо добре підготовлені для служіння. Однак Петро наголошує: коли нас просять, ми повинні охоче брати на себе лідерство, якщо маємо таку можливість.

Урок

7 Урок

ських церквах, а самі прямували туди, де люди ще не чули про Ісуса (див. Дії 14:23). У період раннього християнства пресвітери виконували багато різних функцій. Як лідери своєї громади, вони навчали новонавернених, проповідували, дбали про добробут громади (див. Дії 15:6; 1 Тим. 5:17; 1 Петра 5:2).

Прочитайте вірші Филп. 2:4-8. Як слова Павла перегукуються з настановами Петра? Як можна виконати ці поради апостолів? Середа, 10 травня

ВИЯВЛЯЙТЕ ПОКОРУ У стародавньому світі, у якому жив Петро, суспільство було поділене на безліч класів. Панівна еліта вселяла страх навіть своєю присутністю. Її оточували люди нижчого рангу. Найнижчий щабель займали раби. До представників вищих станів ставилися з покорою. У грецькій мові слово «покірний» означає скромний, незначний, слабкий, бідний. Воно характеризує людей без становища і влади в суспільстві. Поза юдаїзмом та християнством епітет «покірний» асоціювався з людьми низького становища, а покірна поведінка не вважалася обов’язковою для вільних осіб. Прочитайте уривок 1 Петра 5:5-7. З огляду на контекст і час, у який жили адресати послання, що такого особливого написав тут Петро? __________________________________ ___________________________________________________________

66

Чому ми повинні споглядати Спасителя на Голгофському хресті і як це може допомогти нам бути покірними?

Четвер, 11 травня

РИЧИТЬ, МОВ ЛЕВ Як ми вже зазначали, Петро писав своє послання в той час, коли Церква переживала переслідування. Для його читачів тема великої боротьби була не просто абстрактною богословською ідеєю; на відміну від нас сьогодні, вони на власному досвіді пізнали весь тягар цієї боротьби.

Прочитайте 1 Петра 5:8-10; Об’явл. 12:7-9. Що ці тексти повідомляють нам про походження зла та дії сатани в нашому світі? _____________________________________________ ___________________________________________________________ 67

7

У Біблії покірність зображена в зовсім іншому світлі, ніж вона розглядалася в той час і в тій культурі, у якій жив Петро. Апостол цитує текст Прип. 3:34 із Септуагінти (грецького перекладу Старого Завіту), цей вірш також цитується в Якова 4:6. Старий Завіт неодноразово підкреслює, що Бог упокорює гордих і сильних (див. Ісаї 13:11; 23:9; Йова 40:6). Покірне ставлення до Бога – це правильне ставлення. «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу» (1 Петра 5:6). Не гордість, а покора має характеризувати взаємовідносини християн не тільки з Богом, а й один з одним (див. 1 Петра 5:5). Християни, зокрема й ті, хто виконує відповідальне служіння в церкві, усвідомлюють, що вони – грішники, спасенні Божою благодаттю. Це найголовніше, у цьому розумінні ми всі рівні, тому маємо впокоритися перед Голгофським хрестом. Таку покору слід виявляти в наших відносинах з іншими людьми, зокрема з тими, хто нам довірений. Звичайно, простіше бути покірним перед Богом, Творцем неба і землі. Крім того, відносно легко підкорятися тим, хто вищий за нас становищем і має владу над нами. Справжнє ж випробування приходить тоді, коли необхідно виявити покірність щодо тих, хто «нижчий» за нас та не має над нами жодної влади. Саме про таку покору пише Петро.

Урок

7 Урок

і знав глибину прихильності до Нього. Їхня любов не була проявом лише людського почуття, хоч і була заплямована людським егоїзмом, – вона випливала із джерела Його спасенної любові. Христос не бажав докорити їм, а тільки поглибити й очистити їхні почуття» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 548). Ісус пояснив, що таке почесне місце дарує Отець, а не Він. Далі Спаситель уточнив, що головною відмінністю між Його Царством і царствами язичницьких народів є тип керівника. Хто бажає бути більшим у Царстві Ісуса, той має стати слугою, бо керівники в Його Царстві будуть подібні до Нього. «Син Людський – прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!» (Матв. 20:28). Отже, Петро закликає церковних лідерів до такого ж ідеалу: вони мають виявляти такі ж покірність та самозречення, як і Христос.

Ще раз прочитайте текст 1 Петра 5:10. Про що говорить нам апостол? ____________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Хоч ми не знаємо точно, у чому полягали згадані автором випробування, однак можемо відзначити надію, яку висловлює Петро. Так, диявол реальний, велика боротьба реальна, наші страждання реальні. Але «Бог усякої благодаті» переміг диявола. Тому, які б випробування не спіткали нас, якщо ми силою Ісуса залишимося вірними навіть до смерті (див. Євр. 11:13-16), перемога нам забезпечена. Як ми можемо навчитися відстоювати свою віру і бути вірними до кінця, незалежно від обставин?

П’ятниця, 12 травня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Наочний приклад покірного керівництва Ісуса можна побачити в Його діях під час Таємної Вечері. Тоді Ісус повністю усвідомлював, що є Сином Божим і незабаром повернеться до Свого Отця (див. Івана 13:1). Після трапези Він омив ноги учням і сказав: «Отже, якщо Я, Господь і Учитель, помив ваші ноги, то й ви повинні мити ноги один одному. Бо 68

Питання для обговорення: 1. Ісус почав Своє служіння, протиставши дияволові. Ослаблений сорокаденним постом, Він зміг опиратися спокусам диявола, цитуючи Писання (Матв. 4:1-11; Марка 1:12, 13; Луки 4:1-13). Яким чином ми можемо протистояти дияволу в нашому житті?

2. Наведіть приклади справжньої покори, які ви бачили. Чого ви можете навчитися із цих прикладів?

3. Обговоріть у класі якості хорошого християнського лідера, крім тих, про які ми читали в посланні Петра. Як ці якості співвідносяться з якостями світських лідерів? У чому вони повинні відрізнятися?

4. Як би ви відповіли на заяву, що сатана – не реальна, а міфічна істота, лише символ зла, притаманного людській природі?

69

7

Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам» (Івана 13:14,15). Щоразу, коли послідовники Ісуса обмивають ноги один одному, вони не тільки відтворюють цю сцену, а й нагадують один одному важливу істину: аби бути першим у Царстві Ісуса, потрібно стати слугою. Безперечно, до кінця свого життя, більш повно усвідомивши, Ким же насправді був Ісус, учні пам’ятали цей акт покори з боку свого Вчителя. Звичайно, про це пам’ятав і Петро, закликаючи керівників Церкви не панувати над іншими, а виявляти покору. «Погодившись стати Людиною, Христос виявив покору, яка вразила небожителів. Згода стати Людиною не була б приниженням, якби не піднесене передіснування Христа. Ми повинні усвідомити, що Христос зняв Свої шати, царську корону, залишив високе становище та зодягнув Свою Божественність у людське єство, щоб знайти з людиною спільну мову й наділити людство моральною силою бути синами і дочками Бога. Лагідність і покірність Христа будуть явлені в житті й характері тих Його послідовників, які звикли «жити так само, як жив Він»» (Е. Уайт. Сини і дочки Бога, с. 81).

Урок

7 Урок

Книга Об’явлення показує, що християни залучені до вселенської битви між силами добра і зла. Ця книга повідомляє, що сили добра очолює Ісус – «Боже Слово», «Цар над царями і Господь над господарями» (Об’явл. 19:13, 16). Силами зла керує диявол, сатана, представлений в образі дракона (Об’явл. 12:7-9; 20:7, 8). Хоч популярні ЗМІ і навіть деякі християни заперечують реальність сатани, насправді диявол – це могутня істота, котра бажає нам тільки зла. Однак доброю новиною є те, що врешті-решт він буде назавжди знищений (Об’явл. 20:9, 10). Петро не применшує загрози, яка походить від диявола. «Диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8). Апостол також зазначає, що його читачі можуть побачити силу диявола у своїх нинішніх стражданнях. Але ці страждання завершаться вічною славою (1 Петра 5:10).

Місіонерська історія

Урок

8

13-19 травня

БОГ – МІЙ ВІРНИЙ ЧОЛОВІК Частина 2

Ч

ерез чотири місяці чоловік захворів, скаржачись на болі в грудях. Я пішла шукати когось, хто б міг відвезти його до лікарні, але в цей час він помер на руках наших старших дітей семи й восьми років. Діти плакали і були налякані. Я розгнівалася на Бога: «Як це могло статися, коли я присвятила своє життя Тобі?». Я вимагала відповіді, але її не було. Мені теж хотілося померти... Після похорону я усвідомила страшну реальність: у мене більше немає чоловіка, немає роботи, але є п’ятеро дітей, про яких потрібно дбати. Як ми виживемо? Ми знімали будинок, але господар відмовив нам в оренді. Старший брат мого чоловіка запросив нас пожити в нього. Відносини були напружені, і незабаром ми поїхали і звідти. Мій дядько зняв будинок для мене й дітей, але мені потрібна була робота. Моя молодша сестра переїхала до нас, щоб піклуватися про дітей, у той час як я працювала на ринку, продаючи овочі. Було важко, години виснажливої роботи тяглися нескінченно довго, а заробляла я дуже мало. Я почала відвідувати вечірню школу, щоб навчитися необхідних навичок і краще забезпечувати свою сім’ю. У всіх моїх випробуваннях брати й сестри з церкви підтримували мене. Люди дбали про моїх дітей, коли я працювала і навчалася, інші допомагали продуктами та грішми. Я бажада ділитися Божою любов’ю з оточуючими, тому почала продавати адвентистську літературу. Щодня Бог забезпечував нас усім необхідним та зміцнював мою віру. Через рік мені запропонували роботу в адвентистському видавництві. Господь піклувався про нас у ці важкі часи. Коли мої діти втратили свого батька, Бог став їхнім Батьком; Він задовольнив наші потреби і допомагав мені у вихованні дітей. Я навчала їх любити й прославляти Бога, і вони були вірні Йому. Далі буде.

70

ІСУС У ПОСЛАННЯХ ПЕТРА Біблійні тексти для дослідження: 1 Петра 1:18, 19; Колос. 1:13, 14; Ісаї 53:1-12; Івана 11:25; Псал. 18:50; 2 Петра 1:1. Пам’ятний вірш: «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24).

В

ивчаючи Перше послання Петра, ми бачимо, що, незалежно від контексту та специфічних питань, яких торкається автор, його увага повністю зосереджена на Христі. Особа Ісуса є золотим стрижнем усього послання. Від першого рядка, де Петро називає себе апостолом (посланцем) Ісуса Христа, і до останнього речення, де він пише: «Мир усім вам у Христі» (1 Петра 5:14), головною темою Першого послання є Ісус. Петро пише про жертву Ісуса за нас, про великі страждання, яких Він зазнав, тим самим залишивши нам приклад. Апостол наголошує на воскресінні Ісуса та його значенні для нас. Крім того, він свідчить про Ісуса не просто як про Месію (грец. «Христос» – «Помазаник»), а Божественного Месію. Іншими словами, ми бачимо в Першому посланні Петра безліч доказів Божественної природи 71

Неділя, 14 травня

ІСУС – НАШ АГНЕЦЬ Одна з головних тем Біблії – діяння Бога задля спасіння грішного людства. Від розповіді про падіння Адама та Єви в книзі Буття до зображення падіння Вавилона в Об’явленні Біблія розкриває діяння Бога, продиктовані прагненням «спасти те, що загинуло» (Луки 19:10). Послання Петра також присвячені цій темі.

Прочитайте тексти 1 Петра 1:18, 19; Колос. 1:13, 14. Що означає бути викупленими та яким чином кров пов’язана з викупленням? __________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Тексти 1 Петра 1:18, 19 наголошують на значенні смерті Ісуса: «Знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця». У цих текстах містяться два ключових образи: викуплення та жертвоприношення. Викуплення відбувалося в Ізраїлі кількома способами. Наприклад, первородного осла (який не міг бути принесений у жертву) і первородного сина (див. Вих. 34:19, 20) викуповували за допомогою замісної жертви агнця. Заплативши гроші, можна було викупити предмети, продані через бідність (див. Левит 25:25, 26). І, найголовніше, раб також підлягав викупу (див. Левит 25:47-49). Спочатку Петро повідомляє своїм читачам, що ціною їхнього викупу від «марного вашого життя, переданого батьками» (1 Петра 1:18) була «дорогоцінна Кров Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1 Петра 1:19). Образ Христа як Агнця, звичайно ж, указує на старозавітні жертвоприношення тварин.

72

Тільки завдяки замісній жертві Христа ми маємо надію на спасіння. Що це говорить нам про нашу залежність від Бога? Понеділок, 15 травня

СТРАСТІ ХРИСТОВІ Християни часто говорять про «страсті Христові». Слово «страсть» походить від праслов’янського дієслова, що означає «страждати». Тому вислів «страсті Христові» означає страждання, яких зазнав Ісус наприкінці Свого життя, починаючи від тріумфального в’їзду до Єрусалима. Петро також розмірковує на тему страждань Христа в ті останні дні. Прочитайте тексти 1 Петра 2:21-25 і Ісаї 53:1-12. Що довелося пережити Ісусові заради нас? ______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Страждання Ісуса мають особливе значення. «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево [на хрест; пор. Дії 5:30], щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24). Гріх приносить смерть (див. Римл. 5:12). Як грішники, ми заслуговуємо смерті. Однак досконалий Ісус, в устах Котрого не знайдено підступу (див. 1 Петра 2:22), помер замість нас. У цьому заміщенні й полягав План спасіння. Прочитайте ще раз 53-й розділ книги пророка Ісаї. Що ці тексти повідомляють про страждання Ісуса та про характер Бога? ______________________________________________ ___________________________________________________________

73

8

Отже, Петро наголошує: смерть жертовної тварини в старозавітну епоху символізувала смерть Христа. Грішник приносив до святині безвадного агнця, покладав на нього руки та сповідував свої гріхи (див. Левит 4:32, 33). Потім тварину заколювали і невеликою кількістю його крові мазали жертовник, а решту крові виливали до його підніжжя (див. Левит 4:34). Смерть жертовної тварини слугувала викупленням для жертводавця (див. Левит 4:35). Петро каже, що замість нас помер Ісус, і Його смерть викупила нас від нашого колишнього життя й неминучої загибелі в майбутньому.

Урок

8 Урок

Ісуса. Він – Бог, Котрий прийняв на Себе людське тіло, жив і помер, щоб ми могли мати надію й обітницю вічного життя. Протягом цього тижня ми докладно розглянемо, що Перше послання Петра відкриває нам про Ісуса.

Яким має бути наш відгук на страждання Христа заради нас? Згідно з текстом 1 Петра 1:21, як ми можемо наслідувати Його приклад?

Вівторок, 16 травня

ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА Прочитайте вірші 1 Петра 1:3, 4, 21; 3:21; Івана 11:25; Филип.

3:10, 11; Об’явл. 20:6. На яку велику надію вказують ці тексти і що вона означає для нас? _______________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як уже зазначалося, Перше послання Петра адресоване тим, хто страждає за віру в Ісуса. Тому на самому початку свого листа апостол звертає увагу читачів на характер їхньої надії. За його словами, надія християнина – це надія жива, оскільки ґрунтується на воскресінні Христа (див. 1 Петра 1:3). Завдяки воскресінню Ісуса християни можуть розраховувати на небесну спадщину – непорочну й нев’янучу (1 Петра 1:4). Іншими словами, якими б важкими не були нинішні обставини, потрібно думати про те, що чекає нас попереду. Справді, воскресіння Ісуса з мертвих – це гарантія нашого майбутнього воскресіння (1 Кор. 15:20, 21). Як сказав Павло: «Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших» (1 Кор. 15:17). Своїм воскресінням з мертвих Ісус показав, що має владу перемогти смерть. Отже, 74

Подумайте про уявну «остаточність» смерті. Вона така раптова, невблаганна, реальна. Чому обітниця воскресіння настільки важлива для нашої віри? Середа, 17 травня

ІСУС ЯК МЕСІЯ Як раніше ми вже наголошували, найважливішим поворотним моментом у земному служінні Ісуса була відповідь Петра: «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Матв. 16:16). Слово «Христос» означає «Помазаник», «Месія». У єврейській мові йому відповідає термін «Машіах». Він утворений від однокореневого слова машах, що означає «помазати», і використовувався в Старому Завіті в різних контекстах. (В одному місці слово машіах навіть застосовано до язичницького царя Кіра; див. Ісаї 45:1). Таким чином, назвавши Ісуса Христом, Петро використав слово, яке виражало ідеал, запозичений з єврейських писань.

Прочитайте наступні старозавітні тексти, у яких вживається слово «месія», або «помазаник». Яким чином контекст допомагає нам зрозуміти його значення? Яке його значення мав на думці Петро, називаючи Ісуса Христом? Псал. 2:2 __________________________________________________ Псал. 18:51 ________________________________________________ 75

8

християнська надія ґрунтується на історичній події воскресіння Христа. Його воскресіння уможливило наше воскресіння наприкінці часу. Де б ми були без цієї надії та цієї обітниці? Усе, що Христос здійснив для нас, досягає своєї кульмінації в обітниці воскресіння. Без нього ми не маємо підстав для надії! Адже всупереч поширеній серед християн думці, нам відомо: мертві спочивають у могилі в несвідомому стані. «Для християнина смерть – лише сон, мить мовчання й темряви. Життя сховане з Христом у Богові, і “коли з’явиться Христос – ваше життя, тоді й ви з’явитеся з Ним у славі” (Колос. 3:3, 4)... Під час Його Другого приходу всі померлі праведники почують Його голос і вийдуть до славного вічного життя» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 787).

Урок

8 Урок

«Своїми страшними спокусами сатана краяв серце Христа. Спаситель не міг бачити, що чекає Його за порогом смерті. Чи вийде Він із гробу Переможцем? Ніщо не говорило про те, що Отець приймає Його жертву. Усвідомлюючи, яким огидним є гріх для Бога, Христос боявся, що буде навіки розлучений з Отцем. Він відчував муку, якої зазнає кожний грішник, коли Господь уже не буде заступатися за людський рід. Саме усвідомлення гріха, який Він узяв на Себе та який накликав на Нього гнів Отця, зробило такою гіркою чашу Його страждань і розірвало серце Сина Божого» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 753).

Хоч натхнений Богом Петро проголосив Ісуса Месією (Матв. 16:16, 17), очевидно, він і сам не до кінця розумів, що це означає. Він не усвідомлював, Хто такий Месія, що Він мав зробити і, мабуть, найголовніше, яким чином. Не тільки Петро не розумів цих істин. В Ізраїлі існувало багато різних думок про Месію. Використання слова «месія», або «помазаник», у наведених вище текстах не дає уявлення про те, якого саме Месію чекали євреї та яких дій очікували від Нього. Уривок Івана 7:40-42 відкриває деякі сподівання євреїв, пов’язані з Месією: Він буде нащадком Давида, народженим у Вифлеємі (див. Ісаї 11:1-16; Мих. 5:2). І це справді було так. Однак більшість людей вважала, що Месія з роду Давида зробить те ж, що зробив Давид: уразить ворогів єврейського народу. Практично ніхто не очікував Месію, Який буде розп’ятий римлянами. Звичайно, на момент написання своїх послань Петро значно краще розумів Ісуса як Месію (у двох посланнях він 15 разів називає Ісуса Христом) та ясніше усвідомлював, що Він здійснив для людства. Четвер, 18 травня

ІСУС, БОЖЕСТВЕННИЙ МЕСІЯ Петро знав, що Ісус – водночас і Месія, і Господь. Іншими словами, на момент написання своїх послань Петро знав, що Месія – Сам Бог. У грецькій мові термін «Господь» («кюріос») може як стосуватися земного пана, так і вказувати на Божественність. У текстах 1 Петра 1:3 та 2 Петра 1:8, 14, 16 апостол говорить про Ісуса, Месію, Христа як про Господа Бога. Як і інші новозавітні автори, Петро характеризує відносини між Ісусом та Богом за допомогою категорій Отець і Син. Наприклад: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа» (1 Петра 1:3, пор. 2 Петра 1:17). Ісус зображений як улюблений Син (2 Петра 1:17).

76

У тексті 2 Петра 1:1 сказано: «…нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа». У грецькому тексті стоїть артикль, який стосується обох слів: «Бог» і «Спаситель». Граматично це означає, що і «Бог», і «Спаситель» – це Ісус. Тому текст 2 Петра 1:1 є одним з найбільш переконливих доказів Божественності Ісуса в Новому Завіті (таку ж синтаксичну конструкцію зустрічаємо і в тексті Тита 2:13). У своєму прагненні зрозуміти Ісуса ранні християни зібрали воєдино всі свідчення Нового Завіту. У посланнях Петра Отець, Син і Святий Дух – це самостійні Особи (див., наприклад, 1 Петра 1:3; 2 Петра 1:17; 1 Петра 1:12; 2 Петра 1:21), як і в інших місцях Нового Завіту. Водночас Ісус зображений як Божественна Особа, так само як і Святий Дух. Адвентисти сьомого дня включають доктрину про Трійцю до складу 28 основоположних вірувань. Таким чином, ми бачимо, що в посланні Петра Ісус представлений не тільки як Месія, але і як Бог. Коли ми роздумуємо про життя і смерть Ісуса та усвідомлюємо, що Він – Бог, що це говорить нам про Бога, Котрому ми служимо? Чому ми можемо любити такого Бога і довіряти Йому? Поділіться своїми відповідями в класі. П’ятниця, 19 травня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Логічно почати наше дослідження з титулу Месія, оскільки християнська Церква зобов’язана своєю назвою його грецькому еквіваленту Христос, що означає «Помазаний». Для євреїв Месія був Визволителем, Якого вони очікували та Якому відводили роль представника Бога в урочистому відкритті нової епохи для Божого народу. Як єврейське, так і грецьке поняття Месія утворені від коренів, що означають «помазувати». Очевидно, використовуючи титул Христос, 77

8

Прочитайте тексти 2 Петра 1:1; Івана 1:1; 20:28. Що ці вірші повідомляють про Божественну природу Ісуса? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Урок

Урок

8

Дан. 9:25 _________________________________________________ 1 Сам. 24:7 ________________________________________________ Ісаї 45:1 ___________________________________________________

8 Урок

новозавітні письменники вважали Ісуса відокремленим для виконання особливого завдання. Титул «Христос» зустрічається понад 500 разів у Новому Завіті. Хоч серед сучасників Ісуса побутували різні уявлення про месіанство, загальновизнано, що до першого століття юдеї почали дивитися на Месію як на Того, Хто перебуває в особливих взаємовідносинах із Богом. Він мав оголосити про кінець віку та встановлення Божого Царства. Саме через Нього Бог мав втрутитися в історію, щоб звільнити Свій народ. Ісус приймав титул «Месія», проте не заохочував його використання, оскільки в той час він мав політичне забарвлення, що ускладнювало його вживання. Хоч Ісус неохоче користувався цим титулом у спілкуванні з людьми, проте не заборонив ані Петру (Матв. 16:16, 17), ані самарянці (Івана 4:25, 26) ужити його. Ісус знав, що Він – Месія, як видно з Євангелія від Марка, де Спаситель говорить про нагороду для тих, хто напоїть Його учнів чашею води в Його Ім’я, бо вони «Христові» (Марка 9:41)» (Біблійний коментар АСД, т. 12, с. 165). Питання для обговорення: 1. Прочитайте 53-й розділ книги пророка Ісаї. Згідно з цими текстами, що Ісус здійснив для нас? Напишіть, що саме Він здійснив для вас. Яким чином ці тексти ясно свідчать, що Ісус є нашою замісною Жертвою? Чому ми потребуємо Його як нашого Заступника?

2. Протягом історії біблійна обітниця про щасливе життя після воскресіння часто використовувалася з метою пригноблювати людей. «Так, ваше життя важке тут і зараз, але просто зосередьтеся на тому, що Бог обіцяв нам після повернення Ісуса». Оскільки цією істиною з Божого Слова довгий час зловживали, багато людей відкидає християнське уявлення про воскресіння, вбачаючи в ньому прийом, що дозволяє одним людям пригноблювати інших. Як би ви відповіли на таке розуміння?

3. Обговоріть у класі запитання про Божественну природу Христа, поставлене в уроці за четвер. Яким чином Його Божественність свідчить про характер Бога?

78

Місіонерська історія

БОГ – МІЙ ВІРНИЙ ЧОЛОВІК

Ч

Частина 3

ерез роки Бог подарував мені особливі докази Своєї любові. Задовго до мого заміжжя я почула гру молодого хлопця на фортепіано. Мене так вразила його гра, що я попросила Бога: якщо в мене будуть діти, я хочу, щоб вони грали на фортепіано для Божої слави. Бог відповів на цю молитву. Моя дочка – обдарований музикант. Ми не могли собі дозволити уроки гри на фортепіано, але вона мала вроджений музичний талант. У її подруги було фортепіано, і, коли дочка приходила до неї в гості, їй дозволяли грати. Донька ніколи не брала офіційних уроків, проте Сам Господь був її Вчителем. Моя донька прекрасно грає на фортепіано, вона отримала визнання всієї країни за свій талант, але, що найважливіше, вона віддає всю славу Господу. Донька грає в церкві, і багато людей приходить послухати її гру. У мене ніколи не було достатньо грошей, щоб відкласти на випадок непередбачених обставин. Одного разу мій син їхав на велосипеді і його збила машина. Сина принесли додому з численними травмами й забоями. Того дня брат мого чоловіка, який був лікарем, зайшов провідати нас. Двічі він збирався йти, але чомусь затримувався. Коли люди принесли мого пораненого сина, мій дівер ще був у нас. Він оглянув племінника та забрав його до лікарні, де надав медичну допомогу і навіть купив усі необхідні ліки. Потім він привіз сина додому. Він сказав мені: «Того ранку я не планував залишатися надовго в тебе, але щось стримувало мене. Тепер я розумію, що це був Божий голос». Так, я можу з упевненістю сказати, що Господь – мій Чоловік. Він забезпечує мене всім необхідним та піклується про мене. Мої діти – Його діти, і я славлю Бога за те, що Він провів мене, молоду вдову, через важкі часи; Його Ім’ям я перемогла. Нехай буде хвала Господеві! Приношення тринадцятої суботи цього кварталу будуть перераховані Західному Центрально-Африканському дивізіону. Ці кошти допоможуть побудувати молодіжний багатофункціональний центр при університеті Бабкок у Нігерії та Академію адвентистської місії в Габоні. Дякуємо вам за підтримку через ваші щедрі приношення.

Еліс Гвет живе і працює в Яунді, Камерун.

79

20-26 травня

БУДЬ САМИМ СОБОЮ Біблійні тексти для дослідження: 2 Петра 1:1-15; Ефес. 2:8; Римл. 5:3-5; Євр. 10:38; Римл. 6:11; 1 Кор. 15:12-57. Пам’ятний вірш: «Тому докладіть усі старання, покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, в пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братерство, а в братерстві – любов» (2 Петра 1:5-7).

Д

ивовижним у Новому Завіті є те, яка кількість істин може «поміститися» в невеликому уривку. Наприклад, урок на цей тиждень охоплює уривок 2 Петра 1:1-14. У чотирнадцяти віршах Петро викладає істину про праведність через віру. Потім говорить про те, що Божа сила може здійснити в житті людей, які присвятили себе Ісусові. Далі апостол проголошує надзвичайну істину: ми можемо стати «учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі» (2 Петра 1:4). У наступних текстах ми бачимо не просто довільний список християнських чеснот. Петро подає їх у певному порядку. З

80

однієї чесноти випливає наступна, доки всі вони не досягають логічного завершення в найважливішій чесноті. Апостол також пише про те, що означає перебувати в Христі і бути «очищеним» (2 Петра 1:8, 9) від наших колишніх гріхів, а потім привносить ідею впевненості в спасінні та обітницю вічного життя у «вічному Царстві» (2 Петра 1:11) нашого Господа. І, нарешті, автор пропонує кілька думок на важливу тему про стан померлих. Скільки багатих глибоких істин у чотирнадцяти віршах! Неділя, 21 травня

ДОРОГОЦІННА ВІРА Прочитайте уривок 2 Петра 1:1-4. Що, за словами Петра, ми отримали в Ісусі Христі? Яким чином у цих віршах зображена реальність благодаті? ________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

На початку послання Петро каже, що воно адресоване тим, хто «прийняв віру, рівноцінну нашій» (2 Петра 1:1). Він повідомляє читачів, що вони разом прийняли дорогоцінну віру; не заслужили її, не заробили, а отримали як дар від Бога. Павло висловив таку ж думку: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (Ефес. 2:8). Віра дорогоцінна, оскільки «без віри неможливо догодити Богові» (Євр. 11:6). Вона дорогоцінна, адже завдяки їй ми можемо покластися на безліч чудових обітниць. Петро підкреслює, що «Божа сила» Ісуса дарувала нам усе необхідне для життя і побожності (2 Петра 1:3). Тільки завдяки могутності Бога ми взагалі існуємо і лише Його силою можемо досягнути святості. Божественна сила дарована нам через «пізнання Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою» (2 Петра 1:3; див. також Івана 17:3). Ми покликані любити Бога, але хіба можна любити Бога, Якого не знаємо? Ми приходимо до пізнання Бога через 81

9

9

Урок

Урок

Яким було б наше життя, якби не існувало віри? Як ця відповідь допомагає нам зрозуміти, чому дар віри справді дорогоцінний? Понеділок, 22 травня

ЛЮБОВ – ГОЛОВНА ХРИСТИЯНСЬКА ЧЕСНОТА Прочитайте уривки 2 Петра 1:5-7; Римл. 5:3-5; Якова 1:3, 4; Гал. 5:22, 23. Яка загальна тема простежується в текстах? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Серед філософів античності перерахування чеснот було звичайним явищем. Такі списки називають «каталогом чеснот», і Новий Завіт містить кілька списків (див. Римл. 5:3-5; Якова 1:3, 4; Гал. 5:22, 23). Імовірно, що читачі Петра були знайомі з такими списками, хоч між тим, що міг перерахувати філософ, та списком Петра існують цікаві відмінності. Зверніть увагу: Петро спеціально розташував чесноти в такій послідовності, що кожна нова чеснота випливає з попередньої, доки всі вони не досягають логічного завершення в любові! Кожна зі згаданих Петром чеснот має істотне значення. Віра: У цьому контексті віра – не що інше, як переконаність у спасінні через Ісуса (див. Гал. 3:11; Євр. 10:38).

82

Перш ніж подати свій список чеснот, Петро закликає нас докладати всіх старань (2 Петра 1:5), щоб здобути ці чесноти. Що він мав на увазі? Яку роль відіграють зусилля людини в прагненні жити побожним, вірним життям?

Вівторок, 23 травня

БУДЬ САМИМ СОБОЮ Зазначивши у своєму списку, до чого ми, християни, маємо прагнути, Петро повідомляє про результат.

Прочитайте уривок 2 Петра 1:8-11. Який існує зв’язок між тим, що вже зроблено для християнина, і тим, як християнин має жити? __________________________________________ ___________________________________________________________ 83

9

Чеснота. Грецьке слово «арете» означає «доблесть, гідність». Цю якість вихваляли навіть язичницькі філософи. Так, віра має вирішальне значення, але вона повинна спричиняти зміни в житті, наповнюючи його гідністю. Пізнання. Петро, очевидно, пише не про знання як таке, а про пізнання, яке приходить із досвіду спасенних відносин з Ісусом Христом. Стриманість/самоконтроль. Зрілі християни здатні силою Христа контролювати свої емоції, особливо такі, що призводять до крайнощів. Терпеливість/стійкість. Стійкість – це витривалість і вірність, які ми виявляємо, особливо в умовах випробувань та гонінь. Побожність. У язичницькому світі слово, перекладене тут як «побожність», означає моральну поведінку, котра є результатом віри в богів. У Новому Завіті це слово несе в собі ідею етичної поведінки, що є результатом віри в єдиного істинного Бога (див. 1 Тим. 2:2; грецьке слово еусебея означає благоговіння, повага до Бога). Братерство. Християни взаємодіють, як члени однієї сім’ї, і побожність приводить до утворення громади, де люди добрі один до одного. Любов. Петро завершує свій список любов’ю. Він вторить Павлу: «Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них – любов» (1 Кор. 13:13).

Урок

9 Урок

Ісуса, написане Слово, створений світ, а також через досвід віри й послуху. Ми пізнаємо Бога та відчуваємо Його присутність, коли розуміємо, що Він звершує в нашому житті. Це знання змінює нас. Ми пізнаємо Його завдяки дарованій нам Господом благодаті. Після таких міркувань Петро проголошує неймовірну істину: нам також даровані «великі обітниці», щоб ми «через них… стали учасниками Божественної природи» (2 Петра 1:4). Спочатку людина була створена за образом Божим, але цей образ із часом зазнав сильного спотворення. Коли ми народжуємося згори, то отримуємо нове духовне життя в Ісусі і Він працює над відновленням у нас Його Божественного образу. Але якщо ми хочемо, щоб це перетворення відбулося, то повинні віддалятися від «розтління».

Прочитайте текст Римл. 6:11. Як слова Павла підтверджують ідеї Петра в досліджуваному нами уривку? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У певному розумінні і Петро, і Павло кажуть: «Будь тим, ким ти є в Христі». Ми – очищені від гріха, нові створіння в Христі, учасники Божественної природи. Ось чому можемо жити тим життям, до якого покликані. Ми маємо уподібнитися до Христа. Саме це означає звання «християнин». Наскільки ви подібні до Христа? У яких сферах можете стати кращими?

Середа, 24 травня

ТІЛЕСНА ОСЕЛЯ «Бо вважаю за справедливе, доки я ще в цій оселі, спонукувати вас нагадуванням, знаючи, що невдовзі покину 84

Прочитайте уривок 1 Кор. 15:12-57. Що, за словами Павла, відбувається під час смерті? ______________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Вивчення новозавітних уривків про смерть і воскресіння переконало більшість дослідників, що Кульман мав рацію. Новий Завіт справді викладає концепцію воскресіння, а не концепцію безсмертної душі, котра продовжує жити після смерті тіла. Наприклад, у 1 Сол. 4:16-18 Павло закликає віруючих, які втратили близьких, утішатися думкою, що Ісус воскресить мертвих під час Свого повернення. В 1 Кор.

15:12-57 Павло докладно описує воскресіння. Він починає із зауваження, що християнська віра ґрунтується на воскресінні Христа. Якби Ісус не воскрес, тоді віра в Нього була б марною. Однак, як каже Павло, Христос справді воскрес із мертвих, первісток з покійних. Воскресіння Христа з мертвих дозволяє всім віруючим у Нього мати цей славний досвід. В 1 Кор. 15:35-50 Павло повідомляє, що станеться з нашими тілами при воскресінні. Він протиставляє нові тіла, які ми отримаємо при воскресінні, нашим нинішнім тілам. Сьогодні наше тіло смертне, а при воскресінні ми отримаємо безсмертне тіло. Отже, Новий Завіт говорить про смерть, виходячи з концепції воскресіння, а не безсмертя душі. Це важливо знати, аби правильно розуміти уривок 2 Петра 1:12-14. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

85

9

свою оселю, як і Господь наш Ісус Христос показав мені» (2 Петра 1:13, 14). У 1956 році протестантський богослов та історик Оскар Кульман написав коротке дослідження під назвою «Безсмертя душі чи воскресіння з мертвих? Свідчення Нового Завіту». Він стверджував, що поняття воскресіння абсолютно несумісне з ідеєю безсмертя душі. Крім того, він сказав, що Новий Завіт беззастережно підтримує вчення про воскресіння мертвих. «Ще жодна моя публікація, – написав учений, – не викликала водночас такого захоплення і такої неприязні, як ця».

Урок

9 Урок

Петро закликає своїх читачів жити новим життям у Христі. Перерахувавши віру, чесноту, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братерство і любов, апостол висловлює надію, що ці якості не просто присутні в його читачів, а й примножуються (див. 2 Петра 1:8). Проблема полягає в тому, що не всі християни живуть відповідно до цієї нової реальності. Деякі з них безуспішні, або безплідні в пізнанні Господа нашого Ісуса Христа (2 Петра 1:8). Такі люди забули, що були очищені від «попередніх гріхів» (2 Петра 1:9). Тому, каже Петро, християни повинні жити новим життям в Ісусі. У Христі вони отримали прощення, очищення і право бути учасниками Божественної природи. Тому «все більше старайтеся утвердити ваше покликання та обрання» (2 Петра 1:10). Немає жодного виправдання для того, аби продовжувати старе життя і бути безуспішними, безплідними християнами. «Ми багато чуємо про віру, однак хотілося б більше чути про діла. Багато хто обманює власну душу, дотримуючись легкої релігії, яка пристосовується та позбавлена хреста» (Е. Уайт. Віра і діла, с. 50).

ВІРА ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ СМЕРТІ Прочитайте уривок 2 Петра 1:12-15. Що мав на увазі Петро, коли говорив, що незабаром залишить свою оселю, тобто тіло? _______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Уривок 2 Петра 1:12-14 відкриває причину написання листа. Господь відкрив апостолові, що він скоро помре, і це послання містить його останнє звернення, останній наказ. Те, що Петро готується невдовзі померти, видно з використаного ним фразеологізму: «Доки я ще в цій оселі... знаючи, що невдовзі покину свою оселю» (2 Петра 1:13,14). Він уподібнює своє тіло «оселі» (грец. скенома – намет, курінь), яку залишить при смерті. Те, що під «оселею» Петро має на увазі своє тіло, настільки очевидно, що в деяких перекладах ця фраза звучить так: «Доки я в цім тілі... Знаючи, що незабаром треба буде мені покинути тіло моє…» (2 Петра 1:13, 14; переклад І. Хоменка). У словах Петра немає ані найменшого натяку на те, що, коли апостол залишить свою оселю, або тіло, його душа продовжуватиме існувати як окрема субстанція.

Ще раз прочитайте 2 Петра 1:12-15. Як апостол реагує на перспективу неминучої смерті і чого таке ставлення навчає нас? _______________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Уривок 2 Петра 1:12-15 додає ще більшої урочистості словам Петра. Він пише своє послання, знаючи, що його життя скоро обірветься. Петро точно знає це: «Господь наш Ісус Христос показав мені». Однак у його словах немає ані тіні страху, неспокою або поганого передчуття. Натомість апостол піклується про добробут тих, кого залишає. Петро хоче, щоб вони були утверджені в «теперішній істині», і, доки живий, він наставлятиме їх у вірі. Тут ми можемо побачити всю глибину взаємовідносин Петра й Господа. Так, він скоро помре, і це буде мученицька 86

Яким чином наша віра допомагає нам правильно реагувати на перспективу власної смерті? Як перед лицем смерті ми можемо покластися на чудову надію, яку маємо завдяки Голгофському подвигу Ісуса? Прочитайте уривок 1 Кор. 15:12-57. Що, за словами Павла, відбувається під час смерті? П’ятниця, 26 травня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Як ми побачили, Петро знав, що йому належить скоро померти та якою буде його смерть. Сам Ісус задовго до цього сказав йому: «Знову й знову запевняю тебе: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, простягнеш свої руки й інший тебе підпереже та поведе, куди ти не захочеш» (Івана 21:18). Який же був його кінець? «Петра, як юдея й чужоземця, присудили до бичування та розп’яття. Перед лицем цієї жахливої смерті апостол пригадав свій великий гріх відречення від Ісуса в час Його приниження. Але якщо раніше він не бажав прийняти хрест, то тепер вважав за радість віддати своє життя за Євангеліє. Ось тільки померти так, як його Вчитель, він вважав занадто великою честю для себе, бо колись зрікся свого Господа. Петро щиро розкаявся в тому гріху і був прощений Христом. Про це свідчить дане йому високе доручення: пасти овець і ягнят отари. Але він не міг простити собі. Навіть думка про муки під час останньої жахливої сцени в його житті не могла применшити гіркоту його смутку й розкаяння. І Петро попросив своїх катів про останню милість: розіп’яти його на хресті донизу головою. Прохання було задовільнене. Так помер великий апостол Петро» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 537, 538). Навіть знаючи про свою долю, Петро дбав про духовний добробут отари.

87

9

смерть – розп’яття донизу головою (див. Івана 21:18 19; Е. Уайт. Дії апостолів, с. 537, 538), але він безкорисливо піклується про інших. Петро справді жив згідно з вірою, яку проповідував.

Урок

Урок

9

Четвер, 25 травня

9 Урок

Питання для обговорення: 1. У світлі настанов Петра й інших авторів Біблії про обов’язок християн жити святим життям, чому так багато з нас неспроможні «бути тими, ким ми є» в Ісусі?

2. Прочитайте в класі перелік чеснот, наведений у текстах 2 Петра 1:5-7. Обговоріть перераховані якості. Як ми можемо виявити ці чесноти у власному житті? Як можемо допомогти іншим зробити це?

3. Беручи до уваги всю новозавітну інформацію про Петра, ми бачимо, що його послання свідчать про велике перетворення, яке здійснив у ньому Христос, незважаючи на всі його минулі падіння. Яку надію й розраду ми можемо почерпнути з його прикладу?

4. У 2 Петра 1:12 апостол писав про «теперішню істину». Якою була «теперішня істина» за часів Петра та що є «теперішньою істиною» сьогодні?

5. «Мертвим смерть не страшна, – сказав американський письменник Кормак Маккарті. – Смерть – предмет тривоги для живих». Як ми, християни, повинні жити, знаючи, що нас чекає смерть?

88

Місіонерська історія

ЧУДОВА БІБЛІЯ

Я

зібрав речі і був готовий іти в армію. Батько поклав мені на плече руку і вручив Біблію. Я взяв її із собою. «Я буду вірним Богові», – обіцяв я батькові. Я знав, що це буде нелегко, але твердо вирішив дотримати слова. Я приєднався до інших призовників, і ми почали марширувати до бази військової частини. Командир зробив наш маршрут таким складним, наскільки це було можливо. Нам потрібно було по-пластунськи перетинати річку, а коли стало надто глибоко, ми змушені були плисти з нашими важкими рюкзаками. Коли ми вибралися на інший берег, наші сумки були наскрізь мокрі, але нам не дали відпочити й обсохнути. Ми продовжували йти швидким кроком. Коли прибули до табору, нас примусили робити інші вправи. Лише пізно вночі ми змогли розпакувати свої мокрі сумки. Я розклав одяг та інші речі для просушування. Раптом мій погляд упав на батьківську Біблію. Вона залишилася сухою! Усі мої речі були наскрізь просочені брудною річковою водою – усі, крім Біблії. Я зрозумів, що Бог був зі мною. Однак під час суворої військової підготовки я іноді забував про чудовий прояв Божої присутності. Я хотів дотримуватися суботи, але це було дуже складно. Я молився, щоб Господь підказав мені, як це зробити. Незабаром я дізнався, що начальство шукає солдатів, які б навчали дітей військових. Я відразу ж написав заяву. На щастя, мене обрали на цю посаду, тому мені не потрібно було працювати по суботах. В армії я часто ділився своєю вірою. Мій сусід по кімнаті неодноразово говорив зі мною про Біблію та зізнався, що побачив у мені щось особливе. Він прийняв моє запрошення відвідати кілька євангельських зустрічей і пізніше присвятив своє життя Ісусові. Інший солдат був мусульманином, його батько не хотів, щоб він став християнином. Але цей солдат відвідував адвентистську школу і був готовий віддати серце Ісусові. Ми багато говорили про Бога, і зрештою він став адвентистом. Я знав, що Бог був зі мною. Першого ж дня служби Він зберіг мою Біблію сухою, також Він дав мені можливість дотримуватися суботи і приводити інших до Нього навіть під час служби в армії. Мартін Бенгоно живе в Камеруні.

89

27 травня – 2 червня

важливіше (оскільки очевидцями були одиниці), він мав «непорушне пророче слово» (2 Петра 1:19). Апостол знову звертається до Біблії, указуючи на уривки Писання, які підтверджують Божественність та місію Ісуса, і особливо на пророцтва про Нього. Деякі з них Сам Ісус застосовував до Себе (Матв. 26:54; Луки 24:27). Якщо Ісус і Петро так серйозно сприймали Біблію, хіба можемо ми ставитися до неї інакше? Неділя, 28 травня

ПРОРОЦТВО І ПИСАННЯ Біблійні тексти для дослідження: Ісаї 53:1-12; Дан. 7:13, 14; 2 Петра 1:16-20; Матв. 17:16; 2 Тим. 3:15-17. Пам’ятний вірш: «І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, що світить у темному місці, – доки почне розвиднятися і ранкова зоря засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19).

У

процесі вивчення послань Петра слід звернути увагу на абсолютну впевненість автора в тому, про що він пише. Таку ж упевненість мав і Павло. Обох апостолів характеризує тверда переконаність в істинності проголошуваної ними вістки про Ісуса Христа і Голгофський хрест. У текстах, запропонованих для вивчення цього тижня, ми неодмінно побачимо переконаність Петра. Сам апостол пояснює, звідки походить його впевненість. Він каже, що його свідчення ґрунтується не на хитрих вигадках (див. 2 Петра 1:16), на яких будувалися язичницькі релігії того часу. Петро був упевнений в істинності своєї віри з двох причин. По-перше, він був очевидцем життя і служіння «Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:16). І, по-друге, що значно 90

ІСУС У СТАРОМУ ЗАВІТІ Коли Петро писав свої послання, він був упевнений в істинності своїх слів. Він знав, про що говорить, бо знав Того, про Кого говорив. Однією із причин для цього було його знання писань старозавітних пророків, які вказують на Ісуса. Саме довіра Петра до написаного Слова допомогла йому зрозуміти Слово, яке «стало тілом» (Івана 1:14). В уривку 1 Петра 1:10-12 апостол указує своїм читачам на писання стародавніх пророків та їхні висловлювання про Ісуса. За словами Петра, у Старому Завіті Святий Дух відкрив дві важливі істини про Ісуса Христа: Його страждання та майбутню славу (див. 1 Петра 1:11). Ці дві теми червоною ниткою проходять через увесь Старий Завіт. Що Старий Завіт провістив про Ісуса? Див. Псал. 22; Ісаї 53:1-12; Зах. 12:10; 13:7; Єрем. 33:14, 15; Дан. 7:13, 14. ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

В уривку 1 Петра 1:10-12 автор запевняє своїх читачів, що вони займають особливе місце в історії спасіння. Їм було відкрито набагато більше, ніж стародавнім пророкам. Пророки справді зверталися до людей свого часу, але значна частина їхніх вісток здійснилася лише з приходом Христа. Деякі провіщення пророків збулися тільки тоді, коли жили читачі Петра. Ці люди могли чути від «благовісників Духом Святим, посланим з неба», істини, які бажають пізнати навіть ангели (1 Петра 1:12). Слухаючи проповідуване слово, 91

10

10

Урок

Урок

Які біблійні обітниці справдилися у вашому житті? Виконання яких обітниць ви все ще очікуєте? Що вони означають для вас та як ви можете навчитися завжди покладатися на них? Понеділок, 29 травня

ОЧЕВИДЦІ ВЕЛИЧІ Прочитайте 2 Петра 1:16-18. Які ще докази наводить Петро на користь своєї віри в Ісуса? ________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро сам був очевидцем подій, про які проповідував. Християнство, за його словами, ґрунтується не на хитрих вигадках (див. 2 Петра 1:16), а на реальних історичних подіях, свідком яких він був. З Євангелій ми знаємо, що Петро брав участь у багатьох поворотних подіях у житті й служінні Ісуса. Він був свідком проповідей, повчань і чудес. Починаючи від першого чуда з уловом риби (Луки 5:4-6) та закінчуючи моментом, коли учні побачили Ісуса в Галилеї після Його воскресіння (Марка 16:7; Івана 21:15), Петро був очевидцем більшості подій. У текстах 2 Петра 1:17, 18 Петро звертає особливу увагу на одну подію, очевидцем якої був. Що означала ця подія? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро виділяє одну особливу подія, свідком якої був: преображення Христа. Ісус вирушив із Петром, Яковом та Іваном на вершину гори для молитви (див. Луки 9:28). Там Він преобразився на їхніх очах. Його обличчя сяяло, а одяг 92

Яка подія справила незабутнє враження на ваше духовне життя і віру? Як вона вплинула на вас та що означає для вас сьогодні? Чому вона мала такий вплив? Поділіться своїми відповідями в класі в суботу.

Вівторок, 30 травня

РАНКОВА ЗОРЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ «І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, що світить у темному місці, – доки почне розвиднятися і ранкова зоря засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19). Уважно прочитайте цей текст. Що робить слова Петра важливими для нас сьогодні? _________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Тут, як і в багатьох інших біблійних уривках (див. Бут.

1:4; Івана 1:5; Ісаї 5:20; Ефес. 5: 8), проведена межа між світлом і темрявою. Для Петра Боже Слово сяяло, як світильник у «темному місці» (деякі перекладають слово «темний» як занедбаний, брудний, похмурий). Тому апостол закликає нас звертатися до Писання і прямувати за ним, «доки почне розвиднятися і ранкова зоря засяє у ваших серцях». Ми – грішні істоти, які живуть у грішному темному світі. Тільки надприродна сила Бога здатна вивести нас із цієї темряви до Світла – до Ісуса. Петро вказує своїм читачам на велику мету. Деякі вважають, що вислів «доки почне розвиднятися» – це вказівка на Другий прихід Христа. Хоч Другий прихід як подія – це 93

10

став сліпучо білим (див. Матв. 17:2; Луки 9:29). До Ісуса приєдналися Мойсей та Ілля, а голос із неба промовив: «Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав» (Матв. 17:5). Хоч Петро бачив багато чого за час свого перебування з Ісусом, цей випадок відіграє особливу роль. Він показує: Ісус – Божий Син, Його земне життя проходило відповідно до задуму Бога і Він мав особливі взаємовідносини з Отцем. Петро був свідком багатьох подій, але у своєму посланні згадує тільки цей випадок (див. 2 Петра 1:18).

Урок

10 Урок

віруючі знали значно більше про страждання і приниження Спасителя, аніж пророки давнини. Звичайно, їм, як і нам, доведеться почекати, аби побачити «славу, що настане після цього [після страждань Христа]» (1 Петра 1:11). Знаючи, що перша частина цих пророцтв здійснилася, ми можемо бути впевнені, що й остання також виконається.

Яким чином особисте вивчення Слова допомагає вам краще пізнавати Ісуса? Середа, 31 травня

НЕПОРУШНЕ ПРОРОЧЕ СЛОВО Прочитайте 2 Петра 1:19-21. Про які пророцтва пише Петро? Що він має на увазі, коли стверджує, що «жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення»? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Наголосивши, що християнство ґрунтується не на хитрих вигадках (2 Петра 1:16), Петро пропонує дві лінії доказів: по-перше, свідчення очевидців (2 Петра 1:16-18) і, по-друге, пророцтва Писання (2 Петра 1:19-21) – аргумент, який він використав раніше (1 Петра 1:10-12). Апостол стверджує, що «жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення» (2 Петра 1:20). Говорячи про це, Петро не забороняє нам самостійно вивчати Писання. Адже він сам закликав віруючих підперезати стегна їхнього 94

Чому необхідно бути відкритими до порад і повчання всієї Церкви? Водночас чи існують розумні межі нашої довіри чужій думці?

Четвер, 1 червня

СЛОВО В НАШОМУ ЖИТТІ Як ми побачили, Петро приділяє велику увагу Святому Письму. Уривок 2 Петра 1:19-21 підтверджує величезне значення Біблії для християнського досвіду та свідчить про богонатхненність Писання. Біблія – це не продукт людської праці і вимислу. Ця Книга була написана під натхненням Святого Духа, Котрий діяв через святих Божих мужів. Прочитайте 2 Тим. 3:15-17. Як ці тексти допомагають нам зрозуміти роль Святого Писання в нашому житті? Як вони підтверджують істину, висловлену в уривку 2 Петра 1:19-21?

95

10

розуму та бути тверезими (див. 1 Петра 1:13). Апостол високо оцінював стародавніх пророків за їхній старанний пошук значення даних їм пророцтв (1 Петра 1:10). Тоді що має на увазі Петро? Церква Нового Завіту розвивалася й навчалася як єдиний організм. Християни були частиною великого Тіла (див. 1 Кор. 12:12-14). Тому Петро застерігає проти такого вивчення Писання, при якому не береться до уваги його трактування громадою істинно віруючих. Взаємодіючи з іншими членами Церкви, ми можемо зростати як єдиний організм. Дух працює як з усією громадою, так і з окремими її особами. Потрібно ділитися своїм розумінням, уточнювати й поглиблювати його. Але, діючи поодинці та відмовляючись від допомоги інших, ми дійдемо хибних висновків, особливо щодо пророцтв. У наступних віршах ми знаходимо пояснення, чому Петро зробив таке зауваження. Він пише християнам, серед яких присутні лжепророки і лжевчителі (див. 2 Петра 2:1). Апостол закликає віруючих у питанні тлумачення Писання довіритися керівництву Божої Церкви. Багато хто з людей впав у фанатизм та оману тільки тому, що відмовився прислухатися до поради громади віруючих, якою керує Дух. Це було небезпечно як тоді, так і сьогодні.

Урок

10 Урок

наша віддалена надія, ідея про сяйво «ранкової зорі» в наших серцях, судячи з усього, стосується теперішнього моменту і носить глибоко особистісний характер. Вислів «ранкова зоря» вказує на Ісуса (Об’явл. 2:28; 22:16). Її сяйво в серцях віруючих виявляється в пізнанні Ісуса, повній довірі до Нього та усвідомленні присутності живого Христа в їхньому житті. Ісус має бути сутністю нашого існування, джерелом нашої надії й віри. Таким чином, Петро вказує на прямий зв’язок між вивченням Слова Божого та спасенними відносинами з Ісусом, «ранковою зорею». І, звичайно, коли це світло засяє в нас, ми поширюватимемо його на інших. «Уся Земля повинна бути освітлена славою Божої правди. Світло має світити всім країнам та всім народам. І воно виходить від тих, хто отримав це світло. Ранкова зоря зійшла над нами, тому ми повинні освітлювати шлях тим, хто перебуває в темряві» (Е. Уайт. Християнські досвіди і вчення, с. 220).

Попередивши Тимофія про небезпеки, які загрожують йому і Церкві, Павло стисло висловлюється про всю важливість Писання: «Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності» (2 Тим. 3:16). Давайте розглянемо три основних мети Біблії. Навчати. Тут Павло використав слово «дідаскаліа», що означає «вчення, доктрина». Доктрини становлять вчення Церкви. Вони виражають вірування за значущими біблійними темами. Фактично кожна доктрина має вказувати на Христа і навчати нас жити відповідно до досконалої волі Бога (див. Римл. 12:2). Виховувати. Павло каже Тимофієві, що Писання корисне «для виховання в праведності» (2 Тим. 3:16). На це вказує і Петро, порівнюючи біблійні пророцтва зі світильником, що світить у темному місці (див. 2 Петра 1:19). Іншими словами, Писання виховує нас, як ми маємо жити й діяти. Натхнене Святим Духом Слово – це відкрита воля Бога. Зробити мудрим для спасіння. Говорячи, що Писання «може тебе зробити мудрим для спасіння» (2 Тим. 3:15), Павло має на увазі, що Слово Боже вказує нам на Ісуса. Спасіння ґрунтується на вірі в Христа як нашого Спасителя. П’ятниця, 2 червня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: «Найперший і найголовніший обов’язок кожної мислячої людини – дізнатися зі Святого Писання, що є Істина, а пізнавши її, ходити в її світлі, заохочуючи й інших чинити за його прикладом. Щодня старанно досліджуйте Біблію, зважуючи кожну думку та порівнюючи текст із текстом. З Божественною допомогою ми повинні формувати власні погляди, бо кожний відповідатиме перед Богом за себе.

96

Питання для обговорення: 1. Які ще принципи слід враховувати, намагаючись здобути ясне розуміння Писання?

2. Мартін Лютер сказав, що «Біблія тлумачить сама себе». Він мав на увазі принцип самодостатності Біблії: одна її частина може бути використана для розуміння іншої частини. Наведіть кілька прикладів дії цього принципу.

3. Обговоріть у класі відповіді на запитання, поставлене в уроці за понеділок: Яка подія справила незабутнє враження на ваше духовне життя і віру? Чи події, названі в класі, мають щось спільне? Чого ви можете навчитися з досвіду своїх братів і сестер?

4. Якби хтось запитав вас, як вивчення Біблії може поглибити ваші відносини з Господом, що б ви відповіли? Які принципи ви почерпнули з власного досвіду, намагаючись пізнати Господа Ісуса через вивчення Його Слова?

97

10

Істини, так ясно відкриті в Біблії, учені мужі піддають сумнівам, претендуючи на особливу мудрість; вони навчають, що Священне Писання має містичне, таємниче духовне значення і не може бути передане звичайною мовою. Ці люди – фальшиві вчителі. Саме таким Ісус сказав: «…Не знаєте ні Писання, ні Божої сили» (Марка 12:24). Мову Біблії слід тлумачити згідно з тим значенням, яке в ній закладене, за винятком випадку, коли це стосується символів та прообразів. Христос дав обітницю: «Якщо хто хоче чинити Його волю, той пізнає вчення « (Івана 7:17). Якби люди сприймали Біблію так, як вона написана, якби не було лжевчителів, котрі вводять в оману і затуманюють їхній розум, то могла бути здійснена робота, яка принесла б багато радості ангелам і привела до Христової отари тисячі й тисячі душ, котрі тепер блукають у темряві омани» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 598, 599).

Урок

10 Урок

___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Місіонерська історія

БОГ У КАДРІ

Я

к професійний фотограф я здійснюю фото– і відеозйомку на весіллях та інших важливих заходах. Також я знімаю документальні фільми для телебачення і роблю репортажі про спортивні події. Коли я став адвентистом, перше, що мене хвилювало, – це дотримання суботи. Більшість заходів, які я знімав, випадали на суботу, і я змушений був працювати цього дня, аби не втратити роботу. Мені потрібно було годувати сім’ю, тому я вирішив ходити до церкви по суботах, якщо не було замовлень, але коли вони з’являлися, я працював. Однак на душі в мене було неспокійно. Я зауважив: незважаючи на мою старанну роботу, грошей усе одно не вистачало – то хтось у сім’ї захворіє, то з’являлися інші непередбачені витрати. Я попросив церкву молитися про нас. Тоді в мою ситуацію втрутився Бог. Компанію, у якій я працював, купила інша, більша фірма, і я втратив роботу. Майже відразу люди почали телефонувати мені як приватному фотографу. Я зрозумів, що можу створити власний бізнес. Потім я почув проповідь про беззастережну вірність Божим принципам. Ця проповідь торкнулася моєї совісті. Я усвідомив, що Бог закликає мене бути вірним Йому, тому вирішив більше не брати жодних замовлень на суботу. Я розумів: це буде складно, оскільки всі святкові заходи відбуваються у вихідні. Але я вирішив довірити Богові задовольняти наші потреби. Це не завжди легко. Часом ми змушені просити відстрочку на оплату житла або винаходити нові способи економії. Але Бог перебуває з нами. Коли наше фінансове становище було дуже скрутним, я зустрів на вулиці свого колишнього клієнта. Він довгий час був винен мені грошей. Ми поговорили кілька хвилин, але 98

ніхто з нас нічого не сказав про борг. Ми вже збиралися розійтися, як раптом він вручив мені гроші, які заборгував. Через кілька місяців інший колишній клієнт повернув мені гроші, про які я давно забув та які навіть не сподівався коли-небудь отримати. Зараз я не заробляю стільки, скільки отримував, працюючи по суботах, однак Господь благословляє нас іншими шляхами. Мої діти рідше хворіють, у нас менше непередбачених витрат. Я знаю, що не варто переживати про своє майбутнє. Я намагаюся закликати інших бути вірними Богові та на своєму прикладі запевняю їх, що Бог завжди подбає про нас. Ледо Бако живе в Яунді, Камерун.

99

3-9 червня

Але найгірше, про що попереджав Петро, – багато хто піде за їхньою «розбещеністю» (грец. «аполея» – руйнування, знищення, загибель) (2 Петра 2:2).

Про які небезпечні вчення попереджав Петро? Як апостол протидіяв їм? Які уроки ми можемо почерпнути з його застережень, коли стикаємося з подібними внутрішніми загрозами? Про це будемо розмірковувати протягом тижня. Неділя, 4 червня

ФАЛЬШИВІ ПРОРОКИ І ВЧИТЕЛІ

ЛЖЕВЧИТЕЛІ Біблійні тексти для дослідження: 2 Петра 2:1-22; Івана 8:34-36; Матв. 12:43-45; Юди 4-19; Бут. 18:16-33. Пам’ятний вірш: «Вони обіцяють їм волю, а самі є рабами тління; бо хто ким переможений, той тому і раб» (2 Петра 2:19).

У

своєму Першому посланні Петро як дбайливий пастир прагне підбадьорити своїх читачів, яким загрожують переслідування. Хоч ми не знаємо, про які конкретно переслідування йдеться, нам відомо, що на долю Церкви випали важкі випробування, оскільки язичницька Римська імперія поставила собі за мету придушити рух християн. Сатана вирішив напасти з двох боків. Звичайно, зовнішнє переслідування з елементами фізичного насильства – це потужний інструмент. Однак Церква також зустрілася із внутрішньою загрозою – незрівнянно більш небезпечною, ніж зовнішні переслідування. Подібно до того як єврейському народові в минулому доводилося мати справу із лжепророками, так і послідовники Ісуса за часів Петра мали боротися із лжевчителями, котрі сіяли в Церкві єресі (див. 2 Петра 2:1).

100

Іноді ми схильні ідеалізувати ранню Церкву і вважати цей період часом спокою і гармонії, які панували в середовищі християн. Однак таке уявлення помилкове. Від днів Ісуса Церква переживала боротьбу, часто внутрішню (подумайте про Юду, Ананію і Сапфіру, конфлікти, описані в Дії 6:1-5, Дії 15 розд.). Як свідчать новозавітні послання, чимало проблем виникало через лжевчення в церковному середовищі. Рання Церква боролася не тільки із зовнішніми переслідуваннями, а й із внутрішніми проблемами. У своєму листі Петро торкається деяких внутрішніх проблем. Що це за проблеми? «А були і в народі лжепророки, як і між вами будуть лжевчителі, які вноситимуть згубні єресі й відречуться від Того Владики, Який їх викупив, і тим наведуть на себе скору погибель. І багато хто піде за їхньою розбещеністю, а через них дорога істини буде зневажатися. І в ненаситності вони ловитимуть вас улесливими словами. Суд на них віддавна не бариться, а їхня погибель не дрімає» (2 Петра 2:1-3). Погодьтеся, такий опис не відповідає поширеному уявленню про гармонійні відносини між братами і сестрами в ранній Церкві. Прочитайте уривки 2 Петра 2:1-3, 10-22. Про що попереджає Петро? Які хибні ідеї поширювалися в церквах? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Текст 2 Петра 2:1 розкриває найбільш імовірну причину, через яку Господь надихнув Петра написати це послання. Апостол попереджав віруючих: лжепророки були в минулому, 101

11

11

Урок

Урок

Подумайте про те, як категорично Петро реагує на лжевчення. Що це говорить нам про важливість істини? Як ми можемо захистити свою Церкву від фальшивих учень?

У чому полягає, на ваш погляд, свобода в Христі? Від чого звільнив нас Христос?

Понеділок, 5 червня

СВОБОДА В ХРИСТІ «Бо висловлюючи пишномовні нісенітниці, вони зваблюють тілесними пожадливостями та розбещеністю людей, які ледве втекли від тих, що живуть в обмані» (2 Петра 2:18). Про що попереджає Петро? Як текст 2 Петра 2:19 пояснює його занепокоєння? Яке значення має слово «воля» у вірші 19? _______________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Висловлюючись категорично, Петро попереджає своїх читачів про небезпеку з боку лжевчителів. В уривку 2 Петра 2:18-21 він пояснює, що, обіцяючи людям волю, фальшиві вчителі ведуть їх у рабство. Яке спотворення Євангелія! Свобода в Христі передбачає насамперед свободу від рабства гріха (Римл. 6:4-6). Будь-яке розуміння свободи в Христі, що залишає людину рабом гріха, – це омана, про що й попереджає Петро. Хоч дослідники Біблії сперечаються щодо того, з якою саме єрессю зіткнувся Петро, очевидно, що вона була безпосередньо пов’язана з проблемою гріха та гріховного рабства.

Прочитайте тексти Івана 8:34-36. Як наведені тут слова Христа допомагають нам зрозуміти, про що говорить Петро? ___________________________________________________ ___________________________________________________________

102

Вівторок, 6 червня

ПОВЕРНЕННЯ НА ШЛЯХ ЗЛА Прочитайте тексти 2 Петра 2:17-22 і Матв. 12:43-45. Чим небезпечна ситуація, коли новонавернений християнин повертається до свого колишнього способу життя? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро був особливо стурбований долею тих, кого лжевчителі повели назад до колишніх гріхів (2 Петра 2:18). Лжевчителі обіцяють свободу, але, за словами Петра, вона радикально відрізняється від свободи, яку обіцяв Своїм послідовникам Ісус. Проаналізуйте суворе застереження, висловлене Петром. Краще було б «не пізнавати дороги праведності, ніж пізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді» (2 Петра 2:21). Це, безумовно, не означає, що для таких людей немає жодної надії. Ми всі чули історії про людей, котрі відійшли від Господа, але згодом повернулися до Нього. Ми також знаємо, що Господь завжди радий поверненню блудних дітей та готовий знову прийняти їх (Луки 15:11-32). Слова Петра означають тільки те, що відхід від Бога загрожує великою небезпекою, не віщуючи нічого доброго. Порівняння із собакою, що повертається до своєї блювотини, звучить різко, проте точно відображає ситуацію.

103

11

Що б не говорили лжевчителі, вони провадили свої жертви – новонавернених, які нещодавно прийняли Господа Ісуса, – до колишнього гріховного способу життя. Легко уявити собі подібну «благу» вістку про дешеву благодать, яка применшує необхідність у чистоті і святості. Тим самим ця вістка підштовхувала людей, які недавно прийшли зі світу, до колишнього нечестя (див. 2 Петра 2:19). Не дивно, що Петро так різко й рішуче виступав проти цих учень та попереджав про їхні сумні наслідки.

Урок

11 Урок

будуть вони і в майбутньому. Петро наводить досить довгий перелік звинувачень на адресу цих учителів: вони вноситимуть «єресі» (2 Петра 2:1), чим духовно поневолюють людей (див. 2 Петра 2:19), і припускаються безлічі інших помилок. З написаного можна зробити висновок, що згадані лжевчення представляли серйозну загрозу, і досить різка реакція на них Петра була адекватною. Для апостола чистота християнського вчення мала величезне значення.

Яким чином ми, як церковна сім’я, можемо краще піклуватися про своїх членів та наставляти їх, особливо новонавернених? Середа, 7 червня

ПЕТРО ТА ЮДА Чимало людей зазначає, що уривок Юди 4-19 багато в чому повторює повчання, записане в 2 Петра 2:1-3:7. Щоразу, коли в Писанні повторюється певна вістка, потрібно розуміти, що Бог бажає повідомити щось важливе. У цих подібних уривках Петро та Юда намагаються викласти важливу істину: Бог контролює долі нечестивих. Обидва автори не дають нам приводу сумніватися в тому, що Бог уважно стежить за злом. Господь фіксує злі вчинки нечестивих людей та злих ангелів, зберігаючи їх для покарання в день суду (2 Петра 2:9, 17; Юди 6). Прочитайте уривки 2 Петра 2:1-3:7 та Юди 4-19. Які приклади Божої відплати наводять Петро і Юда, показуючи, наскільки серйозно Бог ставиться до гріха? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

104

Прочитайте тексти 2 Петра 2:12 та Юди 10. Тут автори зображують людей, які у своїй деградації уподібнилися до «безсловесних, нерозумних тварин», керованих інстинктами. Порівняйте цей опис із початковим портретом людини, створеної Богом. Як ми можемо запобігти такій деградації у своєму житті?

Четвер, 8 червня

ІНШІ УРОКИ СТАРОГО ЗАВІТУ Прочитайте уривок 2 Петра 2:6-16. Які ще приклади наводить апостол, застерігаючи про руйнівні наслідки нечестя? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У Біблії перша згадка про Содом міститься в Бут. 13:12, 13. Через «фінансові» міркування Лот і Авраам вирішили розділитися. Лот обрав долину річки Йордан та «наметував аж до Содому» (Бут. 13:12). Далі Біблія говорить: «А люди 105

11

Петро та Юда наводять три приклади Божої відплати в минулому. Це знищення світу водами потопу, загибель Содому й Гоморри, утримання в кайданах злих ангелів для майбутнього покарання (див. 2 Петра 2:4-6; 3:7; Юди 6, 7). Усі згадані епізоди пронизані важким передчуттям кінця. Хоч Писання багато говорить про милість і благодать Бога, Його справедливість також відіграє важливу роль в остаточному знищенні гріха. Які гріхи викликали таке суворе покарання? Поширення згубних єресей, зневажання влади, поневолення матеріальними речами, зловживання Божою благодаттю, відречення від єдиного Володаря і Господа нашого Ісуса Христа, опоганення свого тіла, висловлення пишномовних нісенітниць, лихослів’я (2 Петра 2: 1, 10, 19; Юди 4, 8; 2 Петра 2:18; Юди 10). Цікаво зауважити, що цей список не включає жорстоких учинків та огидних злочинів, які так часто нас обурюють. Ідеться про більш «тонкі» гріхи, які мають щось спільне. На жаль, перераховані гріхи часом присутні в церковній громаді і члени Церкви закривають на них очі. Цей факт має спонукати нас до щирого покаяння й перетворення в церкві.

Урок

11 Урок

У тексті 2 Петра 2:20 ми чуємо відгомін слів Христа (див. Матв. 12:45; Луки 11:26), що може бути авторським прийомом. Ісус розповів притчу про людину, яка звільнилася від нечистого духа. Дух блукав і, не знайшовши пристановища, повернувся провідати свою колишню оселю (див. Матв.

12:44). Він знайшов її прибраною та ніким не зайнятою. Тоді він привів із собою сім інших духів, лютіших за себе. Ісус закінчив притчу словами: «І кінець тієї людини буває гірший від початку» (Матв. 12:45). Небезпека, яку зобразив Ісус та розглядав Петро, реальна. Новонавернений має переконатися, що світські нахили, які переважали до цього, витіснені духовними інтересами. Якщо участь у церковному житті та свідчення про свою віру не замінили колишніх світських турбот, то повернення на старий шлях неминуче.

Подумайте про всі істини, відкриті нам у Біблії та працях Еллен Уайт. Чому ми, адвентисти сьомого дня, не можемо сказати, що не були попереджені про духовні небезпеки?

П’ятниця, 9 червня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Християни часто говорять про «свободу в Христі». І, звичайно ж, це правомірна концепція. Бути вільним від 106

Питання для обговорення: 1. Поміркуйте над текстом 2 Петра 2:19 та словами апостола про наслідки лжевчення. Чому нам необхідно особисто добре знати основні біблійні істини, у які ми віримо? Наскільки важливо підтримувати єдність учення? Чим небезпечні ідеї, які суперечать ученню Церкви?

2. Подумайте, як рішуче Петро висловлюється з питання покарання і суду: «Наведуть на себе скору погибель» (2 Петра 2:1); «В своєму розтлінні загинуть» (2 Петра 2:12); «Неправедних зберігати на день суду для покарання» (2 Петра 2:9); «А їхня погибель не дрімає» (2 Петра 2:3). Що ці тексти говорять нам не тільки про реальність суду, а й про засудження Богом тих, хто вводить Його народ в оману?

3. Чому християни, які заявляють про «свободу в Христі», зазвичай роблять це винятково в контексті розмови про дотримання четвертої заповіді про суботу? Яким чином цей аргумент допомагає нам побачити, як може бути спотворена ідея «свободи в Христі»?

107

11

засудження Законом і мати впевненість у спасінні завдяки подвигу Христа, а не нашим власним ділам, – це справді означає бути вільним. Історія Мартіна Лютера, котрий пізнав благодать та звільнився від душевних мук, є прекрасною ілюстрацією здобуття справжньої свободи. Проте, як ми побачили в посланні Петра, ця чудова істина може бути спотворена. «Неправильне розуміння великої істини про те, що наше спасіння повністю залежить від Христа, призводить до самовпевненості. Тисячі людей плутають свободу в Христі з беззаконням, а оскільки Христос прийшов визволити нас від засудження Законом, багато хто заявляє, що Закон скасовано, а хто його дотримується, ті відпали від благодаті. Таким чином, оскільки істина й омана дуже подібні між собою, люди, які не перебувають під керівництвом Святого Духа, приймуть оману і тим самим віддадуть себе у владу сатанинського обману. Спонукуючи позірних християн приймати оману замість істини, сатана добивається від протестантського світу особливої пошани» (Е. Уайт. Христос-Переможець, с. 324).

Урок

11 Урок

содомські були дуже злі та грішні перед Господом» (Бут.

13:13). Пізніше, коли Бог повідомив Авраама про Своє рішення знищити Содом, патріарх просив Господа не знищувати місто, якщо там знайдеться хоча б десять праведників (див. Бут. 18:16-33). Випадок з гостями Лота наочно показав, наскільки мізерний був шанс знайти в Содомі хоча б десять праведників. Тому місто було зруйноване; загибелі уникнули тільки Лот і дві його дочки (див. Бут 19:12-25). На підставі цієї історії Петро робить два повчальні висновки. По-перше, трагічна доля згаданих міст є прикладом покарання, яке чекає нечестивих (2 Петра 2:6). По-друге, ця історія показує, що «Господь уміє рятувати побожних від спокуси» (2 Петра 2:7-9). Потім Петро відзначає деякі характеристики тих, хто був знищений у Содомі й Гоморрі: вони «ходять слідом за нечистим тілесним пожаданням і зневажають владу. Вони зухвалі свавільці, не бояться зневажати славу» (2 Петра 2:10). Простежується подібність з описом апостолом лжевчителів та їхніх послідовників. Історія Валаама записана в Чис. 22:1-24:25. Моавський цар Балак найняв Валаама, щоб той прокляв ізраїльтян. Валаам спочатку відмовлявся, але потім поступився, спокусившись винагородою (див. Чис. 22:7-21). Ангел перегородив дорогу пророкові, і той уникнув смерті тільки тому, що його ослиця звернула вбік. Валаам побив ослицю, а свою помилку зрозумів тільки тоді, коли Господь відкрив йому очі і він побачив «Ангела» (Чис. 22:22-35). Зрештою Валаам благословив Ізраїля (Чис. 23:4-24:24). Петро згадав Валаама як прототип усіх, хто «полюбив неправедну нагороду» (2 Петра 2:15). Такі люди подібні до Валаама, бо залишили шлях, яким мали прямувати.

Місіонерська історія

БАГАТОДІТНА МАТИ Частина 1

Я

Божий місіонер, і моє серце належить євангелізму. Одного разу Бог спонукав мене працювати з незвичайною групою людей. По дорозі на роботу я зупинилася біля воріт церковного офісу і глянула на хлопчиків, які стояли поблизу. Я знала, що більшість із них безпритульні. Деякі з них утекли з дому від лайки й побоїв, інші – від нескінченних злиднів. Я задумалася, чи сумують вони за своїми матерями. Трохи хвилюючись, я попрямувала до них.

– Привіт, – сказала я їм з усмішкою. Вони насторожено подивилися на мене, чекаючи, що я робитиму далі. Я знала, що багато хто з них був залежний від наркотиків та алкоголю, а також була впевнена, що вони голодні. Хлопці потребували сім’ї, особливо опіки матері, котра б дбала про них і навчила, що добре, а що погано. Бог спонукав мене познайомитися з цими хлопчиками й поділитися з ними Його любов’ю.

– Я буду вашою мамою, – заявила я, – і хочу познайомитися з вами. Але хлопці зніяковіли і я занервувала. Я розуміла, що їх було багато і вони могли легко відібрати мою сумку або вдарити мене, якби захотіли. Однак я продовжувала усміхатися й говорити. Я розмовляла з ними кілька хвилин, доки ми всі не відчули себе вільніше. Тоді я запросила їх посидіти під деревом, де б ми могли ще трохи поговорити. Постоявши в нерішучості, вони все ж погодилися. Я трохи розповіла про себе, а потім сказала їм, як Бог любить кожного з них. У відповідь вони почали розповідати історії свого життя. Я запросила їх повернутися на це ж місце наступного тижня.

108

Наступного понеділка я взяла із собою їжі. Я знала, що хлопці завжди голодні, особливо безпритульні; можливо, вони вже дуже давно не їли домашньої їжі. Більшість із них виживала за рахунок милостині та залишків продуктів, які викидали магазини. Я приготувала овочеву запіканку і трохи супу. Коли хлопці прийшли, вони відчули запах їжі, і я побачила усмішки на їхніх обличчях. Вони із задоволенням поїли, і ми знову розмовляли. Деякі з них довірилися мені настільки, що зізналися: овочева запіканка не була їхньою улюбленою стравою, і мене попросили приготувати ще щось. Щотижня я намагалася готувати різноманітні страви, на смак кожного, аби всі отримали свою улюблену страву хоча б раз. І їм це подобалося. Далі буде.

109

10-16 червня

ясно говорить, що це станеться. У цьому контексті Петро однозначно говорить про останні дні, суд, Другий прихід Ісуса і час, коли «стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10). Знаючи, що всі ми грішні і нас чекає суд, Петро запитує: «Якими треба бути у святому житті й у побожності вам?» (2 Петра 3:11). Неділя, 11 червня

АВТОРИТЕТ ПИСАННЯ

ДЕНЬ ГОСПОДНІЙ Біблійні тексти для дослідження: 2 Петра 3:1, 2; Івана 21:15-17; 2 Петра 3:3-13; Псал.

90:5; Матв. 24:43-51; 2 Петра 3:14-18. Пам’ятний вірш: «Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам» (2 Петра 3:11).

У

минулі віки вважалося, що люди, які не вірять у Бога, не заслуговують на довіру і навіть потенційно небезпечні. Чому? Усе просто: якщо вони не вірять у Бога, то й не вірять у майбутній Божий суд, на якому змушені будуть відповісти за свої вчинки. Без такого стимулу до праведного життя люди були більш схильні до гріха. Хоч сьогодні таке уявлення вважається старомодним і «політично некоректним», проте воно не позбавлене логіки. Звичайно, багатьом людям не потрібно боятися майбутнього суду, аби правильно поводитися. Проте перспектива звіту перед Богом, безумовно, може спонукати до правильної поведінки. Як ми побачили, Петро не боявся попереджати про суд, на якому грішники постануть перед Богом, оскільки Біблія

110

Петро попереджав своїх читачів про те, з якими небезпечними вченнями зіткнеться Церква. Він застерігав про лжевчителів, котрі, обіцяючи свободу, поведуть людей назад у рабство гріха, усупереч свободі, обіцяній нам у Христі. На жаль, це не єдине хибне вчення, з яким зустрінеться Церква. За ним з’явиться ще одне. Але перш ніж застерегти про наступну загрозу, Петро каже: «Це вже, улюблені, пишу вам друге з послань, у яких через нагадування пробуджую у вас чисте мислення, аби ви згадали слова, що й раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами» (2 Петра 3:1, 2). Чому, на думку Петра, читачі повинні прислухатися до його слів? Див. також Івана 21:15-17. _____________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У текстах 2 Петра 3:1, 2 Петро нагадує християнам про натхненні слова, які були дані раніше через святих пророків. Таким чином, він знову вказує на Біблію, на Старий Завіт. Він нагадує своїм читачам, що вони мають «непорушне пророче слово» (2 Петра 1:19). Апостол хотів наголосити, що підставою їхньої віри є Боже Слово. Ніщо в Новому Завіті не підтверджує ідею, що Писання Старого Завіту втратили своє значення. Навпаки, саме Старий Завіт підтверджує достовірність Нового Завіту та слів Петра про Ісуса. Більше того, Петро підтверджує взаємозв’язок між діяннями святих пророків Старого Завіту та своїми повноважен111

12

12

Урок

Урок

Чому найвищим авторитетом у нашому житті має бути Боже Слово, а не культура, власне судження чи інтелект? (Зрештою, яка інша причина, якщо не вимога Слова Божого, спонукала б нас дотримуватися сьомого дня, суботи?) Понеділок, 12 червня

КЕПКУНИ Спробувавши закарбувати у свідомості читачів «слова, що їх раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами» (2 Петра 3:2), Петро переходить до особливого застереження. Знаючи, наскільки небезпечним може бути це вчення, він протиставляє йому весь авторитет своїх слів. Прочитайте тексти 2 Петра 3:3, 4. Які аргументи наводять скептики, які ставлять під сумнів повернення Христа? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Існує помітна подібність між тими, хто поширював хибне вчення про свободу, і тими, хто ставить під сумнів Другий прихід. Перша група йшла «слідом за нечистим тілесним пожаданням» (2 Петра 2:10), а представники другої живуть «за власними пожаданнями» (2 Петра 3:3). Це не просто збіг, а закономірність: гріховні пристрасті ведуть до фальшивих учень. Апостол попереджав, що кепкуни, оскаржуючи віру християн у Другий прихід Ісуса на Землю, будуть запитувати: «Де обітниця Його приходу?» (2 Петра 3:4). Говорячи про останні дні, Петро зазначає, що кепкуни будуть наводити незаперечний факт: багато християн померло, а життя продовжується. На перший погляд, це запитання не позбавлене сенсу. Навіть святий Енох, як писала Еллен Уайт, був стурбований тим, що і праведник, і безбожний «перетворяться на 112

Виходячи із власного досвіду віри, як ви ставитеся до факту, що Христос ще не повернувся? Обговоріть відповіді в класі Суботньої школи.

Вівторок, 13 червня

«ТИСЯЧА РОКІВ — НЕМОВ ОДИН ДЕНЬ» Прочитайте тексти 2 Петра 3:8-10. Що Петро відповідає на аргументи кепкунів? Як його слова допомагають нам зрозуміти, чому Христос ще не повернувся? ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Петро висловлюється з питання незмінності світу. Він говорить своїм читачам про помилковість ідеї, згідно з якою світ не зазнає змін від моменту його створення. (Зверніть увагу, як Петро використовує Боже Слово, вибудовуючи свою аргументацію). Одного разу Бог за допомогою потопу знищив мешканців Землі за їхнє беззаконня (див. 2 Петра 3:6). Потоп викликав глобальні зміни у світі, наслідки яких видно і сьогодні. Потім апостол каже, що наступні руйнування будуть викликані не водою, а вогнем (див. 2 Петра 3:10). Він також пише: «Один день у Господа – мов тисяча років, а тисяча років – немов один день!» (2 Петра 3:8). Можливо, ця думка була навіяна йому словами з Псал. 90:4: «Бо в очах Твоїх тисяча літ, – немов день той вчорашній, який проминув, і як сторожа нічна». Іншими словами, наше уявлення про час не відповідає сприйняттю часу Богом. Тому ми маємо бути обережними у своїх судженнях.

113

12

земний порох і цим усе закінчиться» (Патріархи і пророки, с. 85). Якщо навіть Еноха, котрий жив до потопу, хвилювало це питання, наскільки виразніше воно стоятиме перед людьми, які живуть через тисячоліття після нього і досягли «останніх днів»? А що можемо сказати щодо цього питання ми, адвентисти сьомого дня? Навіть наша назва містить ідею про Другий прихід Христа. Однак Він досі не прийшов. Ми також чуємо кепкунів, про яких попереджав Петро.

Урок

12 Урок

нями як одного з «апостолів Господа і Спасителя». Він ясно усвідомлював своє покликання, отримане від Господа. Не дивно, що апостол говорив з такою переконаністю. Він знав джерело своєї вістки.

Середа, 14 червня

ГОЛОВНА НЕБЕЗПЕКА Юнак намагався свідчити своїй матері. Він розповів їй про смерть Ісуса та Його обітницю повернутися. Він пишався собою, вважаючи, що зробив важливу справу. Коли юнак закінчив свою проповідь про Ісуса і Другий прихід, його мати здивовано подивилася на нього й запитала: «І як же це все стосується мене?»

Прочитайте тексти 2 Петра 3:11-13. Як Петро відповідає на запитання: «Як же це стосується мене?» Див. Матв.

24:43-51. _________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

Як ми вже зазначали, сама назва адвентисти сьомого дня свідчить про нашу віру в буквальне повернення Христа. Це вчення є основоположним – наша християнська віра була б безглуздою без повернення Христа й наступних подій.

114

Як усвідомлення реальності Другого приходу впливає на вас і ваше мислення в повсякденному житті? Що ваша відповідь говорить про ваше життя і віру? Четвер, 15 червня

ЗАКЛЮЧНИЙ ЗАКЛИК Петро закінчує своє послання закликом жити праведним життям та пильнувати, щоб «не були ви зведені оманою безбожних» (2 Петра 3:17). Ця звістка звучить протягом усього Послання. Прочитайте уривок 2 Петра 3:14-18. До кого Петро звертається та від чого застерігає? ____________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

115

12

Однак чи не загрожує нам небезпека повторити помилку злого слуги з притчі, записаної в Матв. 24:43-51? Можливо, ми не робимо зла, описаного в притчі, проте суть не в цьому (зрештою, це притча). Притча попереджає: якщо ми знизимо наші стандарти, особливо у взаємовідносинах із ближніми, то уподібнимося до людей зі світу, а наша віра в Прихід Господа охолоне. Час від часу ми зустрічаємося з людьми, які стверджують, що за допомогою своїх схем і пророчих розрахунків визначили дату повернення Христа. Проте головна небезпека, яка загрожує адвентистам сьомого дня, полягає не у встановленні дати Приходу Христа, а в тому, що з роками обітниця про Другий прихід перестає визначати наше мислення. Так, чим довше ми живемо, тим ближче до нас Другий прихід. З іншого боку, чим довше ми живемо, тим більш віддаленою уявляємо перспективу Його повернення і тим менше вона впливає на наше повсякденне життя. Слово Боже застерігає нас від такого самозаспокоєння. Знаючи, що Ісус повернеться і нам доведеться стати перед судом, ми повинні жити святим, побожним життям (2 Петра 3:11). Реальність Другого приходу, коли б він не відбувся, має впливати на наше повсякденне життя.

Урок

12 Урок

З людської точки зору здається, що Христос затримується. Але з точки зору Бога немає жодної затримки. Насправді, як каже Петро, нам було відпущено додатковий час, оскільки Бог виявляє Своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув (див. 2 Петра 3:9). У цей додатковий час багато людей отримало можливість покаятися. Проте Петро попереджає: Божим довготерпінням не можна зловживати, відкладаючи на потім прийняття рішення на користь Ісуса. День Господній прийде так несподівано, як злодій уночі. Злодій розраховує під покровом ночі залишитися непоміченим. Хоч день Господній прийде, як злодій уночі, він, безумовно, буде помітним. «Небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10). Таким чином, вістка Петра подібна до вістки Павла: «Ось тепер – час сприятливий! Ось тепер – день спасіння!» (2 Кор. 6:2).

Які рішення ви можете прийняти зараз, котрі допоможуть вам жити таким життям, до якого покликані в Ісусі Христі? П’ятниця, 16 червня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Нам може здаватися, що Другий прихід затримується. Ісус, безумовно, знав, що ми будемо так думати, тому в деяких притчах засвідчив нам, щоб ми були обережні та не втрачали пильності. Одна з них – притча про двох рабів у Матв. 24:45-51 (згадується в уроці за середу). Обидва раби очікували повернення свого господаря, але дійшли двох різ116

Питання для обговорення: 1. Обговоріть у класі свої відповіді на запитання про Другий прихід, записане в уроці за понеділок. Як ми реагуємо на те, що Христос ще не повернувся? Чого ми можемо навчитися з почутих відповідей?

2. Які адвентистські доктрини, практика й переконання ґрунтуються винятково на Слові Божому, а не обумовлені культурою або традиціями?

3. При вивченні уроку ми переконалися, що Петро пов’язує гріховні нахили й пристрасті з фальшивими вченнями. В уроці написано: «Це не просто збіг, а закономірність: гріховні пристрасті ведуть до хибних учень». Чим пояснюється така закономірність?

4. Альберт Ейнштейн представив світові дивовижну ідею про те, що час не є абсолютним. Залежно від того, де ви перебуваєте і як швидко рухаєтеся, час у вашій системі відліку буде відрізнятися від часу в системі відліку іншої людини. Час – таємнича величина, ми не до кінця розуміємо її. Як ця думка допомагає нам усвідомити, що Боже сприйняття часу відрізняється від нашого, особливо в контексті повернення Христа?

117

12

них висновків. Один вирішив бути готовим до повернення господаря, коли б той не з’явився. Другий раб сприйняв затримку господаря як дозвіл брутально поводитися. «Оскільки ми не знаємо точного часу Другого приходу, необхідно постійно пильнувати. «Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі» (Луки 12:37). Хто очікує Приходу Господнього, ті не залишаться бездіяльними. Очікувати Приходу Христа – означає закликати людей боятися Бога та Його суду за беззаконня, відкрити їм очі на великий гріх – відкинення дару Його благодаті. Люди, котрі очікують Приходу Господнього, очищають свої душі послухом істині, поєднуючи невсипуще пильнування з активною діяльністю» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 634).

Урок

12 Урок

Петро закінчує свого листа, посилаючись на писання улюбленого брата Павла (див. 2 Петра 3:15). Павло також писав про необхідність жити праведним життям під час очікування Другого приходу Ісуса (див. Римл. 2:4; 12:18; Филип. 2:12). Посилання на листи Павла свідчить, що його послання віруючі високо цінували від самого початку християнської історії. Невідомо, чи мав на увазі Петро все зібрання праць Павла, включених у Новий Завіт, чи тільки деякі з них. Проте коментарі Петра показують, що християни високо цінували листи Павла. І, нарешті, Петро стверджує, що послання Павла можуть бути хибно витлумачені, «як й інші Писання». Грецьке слово «графе» дослівно означає «писання», але в цьому контексті воно явно означає «Писання», такі як книги Мойсея і пророків. Це найперший доказ того, що послання Павла за авторитетністю прирівнювалися до Старого Завіту. З огляду на те, що ми читали раніше про лжевчителів, які обіцяють свободу, неважко уявити собі людей, котрі хибно тлумачили писання Павла про свободу і благодать, виправдовуючи ними свою гріховну поведінку. Павло рішуче відстоював істину про праведність через віру (див. Римл.

3:21, 22), але його праці не дають людям дозволу грішити (див. Римл. 6:1-14). Сам Павло стикався з помилковими трактуваннями вчення про праведність через віру. Петро попереджає: хто спотворює праці апостола Павла, той ризикує власним життям (див. 2 Петра 3:16).

Місіонерська історія

БАГАТОДІТНА МАТИ

Урок

13

17-23 червня

Частина 2

Щ

отижня ми говорили про Бога і читали Біблію. Ми разом молилися, потім обідали. Спочатку я думала, що вони слухали тільки через ввічливість, аби отримати гарячу їжу, але їх дедалі більше цікавило те, чого я намагалася їх навчити. Незабаром хлопчики зверталися до мене з великою довірою, як до матері. Багато з них розповідали мені про своє бажання звільнитися від наркотичної залежності та позбутися вкрадених речей. Я слухала і радила, як можна жити щасливим, чесним життям. Я розповідала їм про радість від старанної роботи й чесної праці, про те, як біблійні герої з Божою допомогою часто змінювали світ навколо себе. Діти слухали та приймали рішення довіритися Богові, щоб Він змінив їхнє життя. Я спонукала тих, у кого були батьки, повернутися додому. Умовляти довелося довго, але зрештою деякі з них погодилися на це. П’єр утік з дому, коли йому було лише сім років. Тоді він загубив гроші, які мав віддати мамі, злякався покарання і втік. Він приїхав до столиці, де жив на вулиці наступні вісім років. Коли я розповіла йому притчу про блудного сина, П’єр погодився повернутися додому. Але він боявся повертатися один, і я погодилася супроводжувати його. Ми поїхали на автобусі до його рідного міста. Ми довго блукали майже забутими вулицями, доки П’єр не знайшов свій будинок. Його мати з подивом дивилася на високого юнака, не в силах визнати, що перед нею її маленький хлопчик, якого вона втратила багато років тому. Жінка думала, що її сина вже немає серед живих. Мати довго дивилася на П’єра. Коли ж нарешті усвідомила, хто стоїть перед нею, то кинулася йому назустріч, міцно обняла і заплакала від радості. Потім вона покликала сусідів, щоб вони подивилися на її сина. Того вечора в цьому домі була велика радість – блудний син повернувся додому. Я залишилася в тому місті на ніч, тому змогла відвідати місцевого пастора. Я розповіла йому, що П’єр недавно прийняв Ісуса як свого Спасителя і повернувся до матері. Хлопцеві необхідно приділити багато уваги. Далі буде.

118

ГОЛОВНІ ТЕМИ В ПОСЛАННЯХ ПЕТРА Біблійні тексти для дослідження: Ісаї 53:5, 6, 9; Левит 16:16-19; 11:44; Римл. 13:1-7; 1 Кор. 14:40; 2 Тим. 3:16. Пам’ятний вірш: «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24).

П

ерше і Друге послання Петра були написані з практичною метою. У своєму Першому посланні апостол розглядає проблему переслідувань, яких зазнавали християни. У Другому посланні він звертає увагу на проблему фальшивих учень. Петро писав із силою і владою, намагаючись підбадьорити своїх читачів, а також попередити їх про майбутні труднощі. Петро розглядає обидві проблеми з богословської точки зору, і це важливо. Страждання, викликані переслідуваннями, спонукали апостола роздумувати про страждання і смерть Ісуса, результатом яких стало наше спасіння. Лжевчителі постануть перед реальним судом після повер119

Неділя, 18 червня

СТРАЖДАННЯ ІСУСА І НАШЕ СПАСІННЯ Прочитайте наведені вірші та зверніть увагу на те, що вони повідомляють про спасіння: 1 Петра 1:2 _______________________________________________ 1 Петра 1:8, 9 _____________________________________________ 1 Петра 1:18, 19 ___________________________________________ 1 Петра 2:22-25 ___________________________________________ 1 Петра 3:18 _______________________________________________

Петро переважно говорить про спасіння в контексті міркувань про страждання Ісуса як замісної Жертви за грішників. Наприклад, коли апостол пише про страждання Ісуса в 1 Петра 2:22-24, він використовує мову, аналогічну мові в Ісаї 53:5, 6, 9. Вислів: «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Петра 2:24), передає ідею замісної жертви. Для здійснення певних жертвоприношень, описаних у Старому Завіті, грішники приводили свої жертви до храму і покладали на них руки. За допомогою цієї символічної дії гріх переносили з грішника на тварину, яка потім помирала замість грішника (див. Левит 4:29, 30, 33, 34; 14:10-13). Опоганений гріхами ізраїльтян жертовник очищався в День викуплення (див. Левит 16:16-19). Кров жертви відігравала важливу роль у викупленні від гріха. Християни викуплені дорогоцінною кров’ю Ісуса (див.

1 Петра 1:18, 19). Павло також говорить про заміщення: Ісус, Котрий не знав гріха, став гріхом замість нас (див. 2 Кор.

120

Чому Ісус, наш Заступник, – найбільша надія на спасіння? Яке підбадьорення ми можемо черпати із цієї чудової істини? Понеділок, 19 червня

ЯК МИ ПОВИННІ ЖИТИ? Тема, до якої Петро найчастіше звертається, виражена в запитанні: «Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам?»

(2 Петра 3:11).

Прочитайте наступні тексти. Що Петро говорить про християнську поведінку? 1 Петра 1:15-17, 22; 2:1; 3:8, 9, 11; 4:7-11. _________________________________________________ ___________________________________________________________ ___________________________________________________________

У двох своїх посланнях Петро неодноразово розглядає тему християнської поведінки, неодноразово повторюючи деякі думки. По-перше, апостол двічі наголошує на взаємозв’язку між Божим судом і християнською поведінкою (див. 1 Петра 1:17; 2 Петра 3:11). Бог судитиме вчинки кожної людини, тому християнин має жити святим життям. По-друге, Петро кілька разів наголошує, що християни мають бути святими. У старозавітну епоху святі речі були призначені для використання в храмі (див. Вих. 26:34; 28:36; 29:6, 37) або для конкретних Божих цілей (напри121

13

5:21). Як зазначено в 1 Петра 3:18, Христос постраждав за наші гріхи, Праведник за неправедних – за нас. Як і Павло в текстах Римл. 3:21, 22, Петро наголошує на необхідності віри. Він пише своїм читачам: «Вірите в Нього [Ісуса], хоча не бачите нині, радієте... бо досягаєте мети вашої віри – спасіння душ!» (1 Петра 1:8, 9). Спасіння не можна заробити благочестивою поведінкою (хоч благочестива поведінка буде неодмінним наслідком прийняття спасіння); Бог дарує нам спасіння, якщо ми віримо в подвиг Ісуса заради нас та приймаємо Його як свого особистого Спасителя. Ми здобуваємо впевненість у Ньому, а не в нас самих. Якби ми покладалися на себе, хіба це була б справжня впевненість?

Урок

13 Урок

нення Ісуса на Землю. Це деякі з тем, котрі Петро пояснює у своїх двох посланнях. В останньому уроці ми розглянемо п’ять тем, викладених автором: страждання Ісуса заради нашого спасіння; наш відгук на істину про те, що Бог судитиме наші дії на останньому суді; наша надія на повернення Ісуса; порядок у суспільстві й Церкві; керівництво Священного Писання в нашому житті.

Як ми можемо спонукувати один одного жити таким життям, до якого закликає Петро у своїх посланнях, уникаючи при цьому засудження? Вівторок, 20 червня

НАДІЯ НА ДРУГИЙ ПРИХІД Прочитайте наступні тексти і зверніть увагу на те, що в них сказано про майбутні події: 1 Петра 1:4 _______________________________________________ 1 Петра 1:17 _______________________________________________ 1 Петра 4: 5, 6 ____________________________________________ 1 Петра 4:17 ______________________________________________ 2 Петра 3: 1-10 ____________________________________________

Однією з головних проблем для перших читачів та слухачів послань Петра були переслідування. Петро потішає християн, наголошуючи: незважаючи на переслідування, які ускладнюють життя, на Небі вірних чекає нагорода, яку ніхто не забере. На самому початку свого Першого послання апостол пише, що християни мають нетлінну спадщину, яка зберігається для них на Небесах (див. 1 Петра 1:4). Автор особливо підкреслює дві майбутні події – останній суд та знищення зла вогнем. Він запевняє християн: хоч їх 122

Чому ми маємо зростати у вірі й послуху, незалежно від обставин нашого життя? Чи є в нас альтернатива цьому?

Середа, 21 червня

ПОРЯДОК У СУСПІЛЬСТВІ І ЦЕРКВІ Прочитайте наступні тексти. Що Петро говорить про важливість державної влади та церковного керівництва? Як християни повинні ставитися до цих інституцій? Як слід застосовувати його слова до нашої ситуації сьогодні, незалежно від місця нашого проживання?

1 Петра 2:11-21 ____________________________________________ 1 Петра 5:1-5 _____________________________________________

Петро жив у той час, коли християни часто зазнавали переслідувань з боку держави й релігійної влади. Цей факт надає особливого значення словам Петра і Павла щодо належної ролі владних інституцій (див. 1 Петра 2:13-17; Римл. 13:1-7). Згідно з розумінням апостолів, влада поставлена Самим Богом, аби 123

13

переслідують, проте справедливість переможе і вірні отримають вічну нагороду. Петро згадує про суд у трьох різних випадках (див. 1 Петра 1:17; 4:5, 6, 17). Він каже, що Бог Отець неупереджено судить усіх людей відповідно до їхніх учинків (див. 1 Петра 1:17). Апостол зазначає, що Сам Ісус судитиме живих і мертвих (див. 1 Петра 4: 5). Він також висловлює дивовижну думку, що суд почнеться з дому Божого (див. 1 Петра 4:17). Петро повідомляє, що «нечестиві» будуть знищені вогняною стихією, яка охопить усю Землю (див. 2 Петра 3:7). Водночас апостол відповідає на заперечення людей, які сумніваються в Другому приході Христа (див. 2 Петра 3:110). Він підкреслює, що Господь довго терпить, щоб якомога більше людей покаялися і спаслися. Він також пише, що невідворотність прийдешньої розплати має переконати кожного жити святим і непорочним життям. Звертаючи увагу на актуальні питання та практичне християнське життя, Петро незмінно вказує своїм читачам на предмет їхньої надії. Тому якими б не були обставини життя на даний момент, християнам слід зростати у вірі й послуху.

Урок

13 Урок

клад, субота в Бут. 2:3). План Бога полягав у тому, що Його народ був святий, як і Він святий. Про це говорив і Петро (див. Левит 11:44; 19: 2; 1 Петра 1:15, 16). Процес відокремлення називається «освяченням», і Петро бажав, щоб його читачі освячувалися Духом та були слухняні Ісусові (див. 1 Петра 1: 2). По-третє, Петро конкретизує, як повинні поводитися освячені. Їм необхідно позбутися зла, обману, лицемірства, заздрості, обмов (див. 1 Петра 2:1), натомість здобути однодумність, співчуття, братолюбство, покірливість (див.

1 Петра 3:8, 9). Їх мають вирізняти чеснота, пізнання і любов (див. 2 Петра 1:5-7). Вони повинні мати щиру любов один до одного (див. 1 Петра 4:7-11). І, нарешті, Петро закликає читачів покласти всі свої турботи на Ісуса (див. 1 Петра 5:7).

У тексті 1 Петра 5:5 апостол закликає віруючих виявляти покору. Що особисто ви можете зробити, аби виявляти покору й мудрість у взаємовідносинах із людьми? Четвер, 22 червня

ВЕРХОВЕНСТВО ПИСАННЯ Прочитайте наступні тексти. Що вони повідомляють про роль Біблії в нашому житті й вірі?

1 Петра 1:10-12 ____________________________________________ 2 Петра 1:16-20 ___________________________________________ 2 Петра 3:2 _______________________________________________ 2 Петра 3:16 ______________________________________________

У своєму Другому посланні Петро протистоїть лжевчителям. Він направляє своїх читачів до двох авторитетних джерел: «Аби ви згадали слова, які раніше сказали святі пророки, і заповідь Господа й Спасителя, передану вашими апостолами» (2 Петра 3:2). Сьогодні ми також можемо звертатися до слів «святих пророків», тобто до Старого Завіту. Крім 124

П’ятниця, 23 червня

ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ДОСЛІДЖЕННЯ: Послання Петра приділяють значну увагу християнському життю і взаємовідносинам. Так, ми повинні знати істину, якою вона є в Ісусі. Але не менш важливо, щоб ми жили згідно із цією істиною. На самому початку Петро пише знаменні слова: «Очистивши [Духом] ваші душі на нелицемірне братолюбство через послух істині, ревно й щиросердечно любіть один одно125

13

того, ми маємо у своєму розпорядженні натхненні свідчення апостолів, викладені в Новому Завіті. Матвій, Марко, Лука й Іван залишили нам історію життя, смерті й воскресіння Ісуса. У книзі Дії розповідається про діяльність апостолів. І, звичайно ж, ми можемо прочитати натхненні послання апостолів. Павло переконливо пише про авторитет Слова Божого (2 Тим. 3:16). Петро також направляє своїх читачів до Писання як до авторитетного джерела віровчення і моралі. У тексті 2 Петра 3:16 апостол попереджає своїх читачів та слухачів: хоч Писання – це джерело істини, однак без пильної уваги до вістки, яку бажає донести до нас Святий Дух, навіть Біблія може бути неправильно сприйнята. А це може призвести до плачевних наслідків. Слова апостола нагадують нам про основні принципи вивчення Біблії. Будь-який текст Писання слід читати з молитвою, у контексті певного розділу, книги й усієї Біблії. Яку вістку автор хотів передати читачам? Ми повинні розглядати текст у світлі історичних обставин, за яких він був написаний. (У разі Першого і Другого послань Петра це була Римська імперія першого століття нашої ери). Біблію необхідно читати, шукаючи духовного прозріння й усвідомлюючи, що спасіння можна отримати завдяки жертовній смерті Христа (1 Петра 1:10-12). І, нарешті, ми повинні читати її, співвідносячи написане з нашим власним життям (1 Тим.

4:16). Яку істину бажає донести до нас Бог? Яким чином ми можемо застосувати прочитане Слово в нашому житті, щоб зробити свій внесок у збудування Царства Божого?

Урок

13 Урок

приборкувати зло. Звичайно, часом влада сама може стати втіленням зла. Християни зіткнулися з цим уже за часів Петра, і в наступні роки ситуація тільки погіршилася. Але в цілому ідея полягає в тому, що справедлива влада – це інструмент підтримки правопорядку та гарант безпеки. Навіть сьогодні ми бачимо приклади, як деякі люди зневажають закон і порядок, тому необхідне втручання влади для виправлення ситуації. Хороша влада є одним із Божих благословень для людства. Петро поділяє переконання Павла, що хороше церковне керівництво також важливе. Павло наполягає, що в церковному богослужінні «все нехай відбувається пристойно й організовано» (1 Кор. 14:40). І Петро просить церковних лідерів: «Пасіть те Боже стадо, що є у вас» (1 Петра 5:2). Вони повинні робити це з покорою й турботою. Місцеві церкви мають потребу в хорошому керівництві. Посвячені лідери сприяють правильному баченню та забезпечують узгодженість дій, дозволяючи іншим використовувати свої духовні дари на Божу славу.

13 Урок

го» (1 Петра 1:22). Зверніть увагу, як він пов’язує очищення наших душ із послухом істині. Істина перетворює нас на людей, котрі люблять один одного постійно та від щирого серця. Послух, чистота серця, любов – ці три компоненти пов’язані між собою. Це ідеал, до якого ми повинні прагнути. Уявіть собі, як змінилося б наше життя і наші церкви, якби ми дотримувалися цієї інструкції! Подумайте, як це вплинуло б на церковну єдність! «Брати, чи візьмете ви із собою дух Христа, коли повернетеся до своїх осель і церков? Чи позбудетеся ви невір’я й критики? Наш народ наближається до такого часу, коли більш, ніж будь-коли, ми повинні будемо згуртуватися воєдино і працювати спільно. У єдності – наша сила» (Е. Уайт. Вибрані вісті, т. 2, с. 373, 374). Питання для обговорення: 1. У тексті 2 Петра 3:12 апостол пише, що ми чекаємо й прагнемо «приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум’ям, зникне, а розжарені стихії розплавляться». Як ми можемо наблизити настання Божого дня, тобто Другого приходу?

2. Ми говоримо, що природа – це друга Божа книга Бога. На жаль, вона, як і перша Божа книга (Біблія), може бути неправильно витлумачена. Наприклад, багато людей викреслили із природи вістку про задум і певну мету, замінивши її вченням Дарвіна про випадкові мутації та природний відбір. Світ, кажуть нам, насправді не був створений за певним задумом. У такому разі як слід читати й інтерпретувати книгу природи? Чого вона може навчити нас про Бога, а чого – ні? Яку допомогу ми можемо отримати з першої книги для правильного розуміння другої? Що відбувається, коли наше розуміння природи суперечить розумінню Біблії?

126

Місіонерська історія

БАГАТОДІТНА МАТИ Частина 3

Ц

ерква планувала проводити євангельські зустрічі, і П’єр обіцяв їх відвідувати. Пізніше пастор повідомив мені, що юнак прийняв хрещення і регулярно відвідує церкву. Ще одна втрачена вівця знайшла свій шлях додому. Інші хлопці в нашій групі теж пообіцяли повернутися додому. Я продовжувала зустрічі із хлопцями. Вони утворили тісне коло навколо мене і не хотіли, щоб інші хлопці приєднувалися до нашої групи. Часто вони застерігали мене: «Мамо, будь обережна з тим хлопцем. Не довіряй йому. Він може вкрасти в тебе сумку». Але, незважаючи на їхні спроби захистити мене від новачків, незабаром група зросла з 15 до 30 осіб. Мені ставало все складніше щотижня готувати їжу для хлопців. Було важко забезпечити таку кількість їжі та знайти час для її приготування. Моє серце боліло за цих дітей, але я не могла продовжувати годувати їх. Час від часу мені пропонували допомогу, але все одно основне навантаження лежало на мені. Нарешті я змушена була сказати їм, що більше не можу їх годувати. Але я продовжувала регулярно зустрічатися з ними, і вони досі називають мене мамою. Я також продовжую молитися за них, благаючи Бога приготувати їх до зустрічі з Ним на Небесах, де на Його столах завжди буде достатньо їжі. Цього кварталу частина приношень тринадцятої суботи буде спрямована на будівництво духовної академії для молоді в Лібревілі, Габон. Навчальний заклад допоможе в служінні молоді в цій франкомовній країні на заході Африки. Приношення тринадцятої суботи також дозволять побудувати молодіжний центр при університеті Бабкок, Нігерія, де більшість із десятьох тисяч студентів – не адвентисти, і серед них багато мусульман, які приїжджають із півночі Нігерії.

127

Більше чудових історій з усього світу ви можете знайти, відвідавши наш сайт www.AdventistMission.org/missionquarterlies and www.mission360.org. Також ви можете знайти нас у Фейсбуці. Дякуємо за підтримку адвентистської місії через ваші молитви та щедрі пожертви! Анастасія Нда – біблійний працівник у Яунді, Камерун. Вона також здійснює служіння для жінок, які опинилися в полоні проституції, пропонуючи їм надію на краще життя на землі та в Небесному Царстві. Кілька жінок, як і її хлопчики, уже віддали свої серця Господу.

Ïîñ³áíèê ç âèâ÷åííÿ Á³á볿 â Ñóáîòí³é øêîë³ II êâàðòàë Роберт К. МакАйвер

«Паси вівці Мої» Перше і Друге послання апостола Петра Äèðåêòîð âèäàâíèöòâà Â. Äæóëàé, ãîëîâíèé ðåäàêòîð Ë. Êà÷ìàð, ïåðåêëàä Í. Êà÷ìàð, êîðåêòîðè: Þ. Âàëü÷óê, ². Äæåðäæ, êîìï’þòåðíà âåðñòêà Â. Êóçüìåíêî, äèçàéíåð îáêëàäèíêè À. Àïòåð, â³äïîâ³äàëüíà çà äðóê Ò. Ãðèöþê Áóìàãà îôñåòíà. Îôñåòíèé äðóê. ϳäïèñàíî äî äðóêó 21.12.2016 ð. Ãàðí³òóðà Í’þòîí. Íàêëàä 3000 ïðèì. Âèäàâíèöòâî «Äæåðåëî æèòòÿ» 04107, ì. Êè¿â, âóë. Ëóê’ÿí³âñüêà, 9/10-À, òåë. (044) 425-6906, ôàêñ 467-5064, E-mail: dzherelo@ukr.net, www.adventist.org.ua

128