2015 №2 «Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
Анонси
Біль є сигналом
стор.
2
Як не наступати на граблі, на які стають 600 мільйонів людей? стор.
3
Егоїзм стор.
4
Вихід із замкнутого кола стор.
5
Политические кумиры стор.
6
Вчать граблі історії стор.
7
Хто не знає минулого, той не має майбутнього стор.
8
Улюблений інструмент
людства – граблі
zz Кожен із нас може згадати свої власні «граблі життя», на які неодноразово доводилося наступати. Здавалося б, вже достатньо надивилися на чиїсь помилки і після цього маємо достатньо розуму, щоб їх не повторювати. Та бувало часом, поки я задоволено розмірковував який я спритний та розумний на фоні інших невдах, раптом і не вчувся, як натрапив на ті ж граблі. Правда, знайома картина?
Неприємна річ. Але якщо звичайні граблі великої шкоди не завдадуть (гуля на лобі швидко мине), то «життєві граблі» можуть мати більш серйозні наслідки. Тут буває і удар набагато відчутніший, і часу на відновлення піде більше, і після такої «процедури» чомусь не лоба труть, а потилицю чешуть. Чому ж це ми, люди, такі неуважні? Невже стільки цих граблів порозкидано? Якщо добре придивитись, то дійсно їх є немало: це й історичні граблі, і моральних посягань, і граблі фінансових зловживань, релігійної винятковості і проблем з кумирами. А чого тільки варті граблі власного «я», ставлення до здоров’я та ще багато інших… Ось і виходить, що мусимо звертати увагу на свій шлях.
Хтось може тішити себе тим, що не один він такий, що всі час від часу роблять якісь помилки. Та це слабенька втіха і від неї не легше на душі, бо якщо вибір невірний і обирає його навіть переважна більшість, то страждати від нього доводиться кожному окремо. У такому випадку виникає слушне запитання: хіба помилки не мають у собі позитивного досвіду? Звичайно мають, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить! Тому не біймося помилок і невдач – вони викладають нам урок. Якби їх не було, то як би ми вчились? Чи просувалися б ми вперед, якби ніхто з нас не робив помилок? Якщо б усі наші починання вдавалися з першої спроби, ми стали б самовдоволеними і втратили навички. Отже, тільки конкретна дія дає змогу отримати результат – позитивний чи негативний. В обох випадках отримуємо досвід. Негативний – так більше не роби, позитивний – ти на вірному шляху. Невдачі – часто кращі вчителі. Теодор Рузвельт казав: «Не бійтеся помилятися, бійтеся повторювати помилки». Саме ця проблема, котру ми назвали «наступати на ці самі граблі», і покладена в основу наших роздумів на сторінках газети.
2
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Біль є сигналом
zz Життя людини цілісне і включає в себе багато сфер: сім’я, робота, фінанси, здоров’я, духовність та ін. І в кожній із них є свої «граблі», на які ми можемо ставати знову й знов. Проте головною є духовна сфера – те, що всередині нас, адже все, що ми робимо, добре воно чи зле, як казав Господь: «…з серця виходить…», і «… чим серце наповнене, те говорять уста». А також тому, що вона не лише впливає на наше земне благополуччя, але й визначає наше спасіння.
У духовній сфері такими «граблями» можуть бути наші гріхи, звички, пристрасті, які ми щоразу повторюємо. Чому так стається? Причини різні... Хтось, можливо, раз піддавшись звичці, настільки вкорінився у ній, що не в силах її перемогти. Радий би залишити, та не в змозі. Дехто, зробивши помилку, пі-
шов на компроміс із сумлінням і не зробив для себе висновків. І знову повторюється те саме. Але духовні «граблі» мають дуже страшну властивість: чим більше й частіше на них става-
Цивільний шлюб – чергові граблі
ти, тим менше людина відчуває біль. А саме біль, як відомо, є сигналом, що з організмом щось не так. Таким духовним «болем» є совість. Та чим більше ми грішимо, тим слабшим стає її голос,
і гріх стає ніби не такий вже й страшний для нас… Проте навіть у таких випадках є надія! Навіть коли людина здається вже духовно мертвою та нечутливою ні до чого, Бог може врятувати її. Можна припинити ставати на одні й ті самі граблі! Не треба чекати. Треба прийти до Бога такими, якими ми є. Ісус, що прийшов спасти нас, Він може нас змінити. Його обітниця діє так само і сьогодні: «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні». Тому потрібно просити у Бога сили жити по новому та мудрості, щоб не повторювати помилки минулого. Отже, відчувши больові сигнали, не намагаймося їх приглушувати якимось штучними засобами, а зразу звертаймося до нашого Лікаря-Спасителя. Він не відмовляє в проханні жодному, хто з покаянням приходить до Нього! Владислав Берецки
Почему люди кричат?
zz Часто можна зустріти пари, які починають жити разом без реєстрації своїх відносин перед державними законами. Практично 80% випадків таких угод не призводить до реєстрації шлюбу. Для чоловіків перебування в цих відносинах досить комфортні і необтяжливі. Жінка для них у таких «вільних» стосунках виконує всі обов'язки «справжньої» дружини: це і готування, і прибирання, і задоволення сексуальних потреб, та інші жіночі обов'язки господині в домі. Багато дівчат сприймають такий спосіб життя як перехідний етап до сімейного життя, а для чоловіків це зовсім не так. Найчастіше така поведінка свідчить про те, що чоловік заперечує саму ідею шлюбних відносин і не хоче оформляти свої відносини. Не варто забувати й те, що для деяких чоловіків сімейні відносини є чужими і тому вони не хочуть взяти на себе обов’язки, які передбачені у зареєстрованому шлюбі. Якщо чоловік насправді закоханий, він зробить все, щоб заявити на весь світ, що його обраниця є його дружиною, і стороннім вхід заборонено. Тому на штампі він буде наполягати. Але якщо чоловік розглядає свою партнерку як прохідний варіант, то він залишає для себе лазівку і заміж він не запропонує. Він буде придумовувати різні причини, які навіть звучатимуть цілком переконливо і насамперед для нього самого, він навіть собі часом не зізнається, що живе з жінкою як із запасним варіантом». Деякі співмешканці аргументують небажання вступати в шлюб тим, що вони не хочуть, щоб держава втручалася в їх особисте життя і в їх любов. Дозвольте, але дитина теж плід любові, але чомусь ніхто з батьків не заперечує проти свідоцтва держави про її народження, адже це теж "страшний" штамп, на все життя і його не зміниш. Ніхто не заперечує проти атестатів, дипломів і так далі. Чи не здається дивним той факт, що незважаючи на те, що співмешканці, котрі живуть у так званому цивільному шлюбі, не переходять на новий рівень відносин і розлучаються – сьогодні велика кількість тих, хто знову й знову роблять ту ж саму помилку.
Однажды Учитель спросил у своих учеников: – Почему, когда люди ссорятся, они кричат? – Потому, что теряют спокойствие,– сказал один. – Но зачем кричать, если другой человек находится с тобой рядом? – спросил Учитель.– Нельзя с ним говорить тихо? Зачем кричать, если ты рассержен? Ученики предлагали свои ответы, но ни один из них не устроил Учителя. В конце концов, он объяснил: – Когда люди недовольны друг другом и ссорятся, их сердца отдаляются. Для того чтобы покрыть это расстояние и услышать друг друга, им приходится кричать. Чем сильнее они сердятся, тем громче кричат. – А что происходит, когда люди влюбляются? Они не кричат, напротив, говорят тихо. Потому что их сердца находятся очень близко, и расстояние между ними совсем маленькое. А когда влюбляются еще сильнее, что происходит? – продолжал Учитель. – Не говорят, а только перешептываются и становятся еще ближе в своей любви. В конце даже перешептывание становится им не нужно. Они только смотрят друг на друга и все понимают без слов. Такое бывает, когда рядом двое любящих людей. Так вот, когда спорите, не позволяйте вашим сердцам отдаляться друг от друга, не произносите слов, которые еще больше увеличивают расстояние между вами. Потому что может прийти день, когда расстояние станет так велико, что вы не найдете обратного пути...
Якщо ви не вчитеся на своїх помилках, немає сенсу їх робити. Лоренс Пітер Професіонал – це не той, хто не робить помилок, а той, хто їх не повторює! Артем Устюгов
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
3
Як не наступати на граблі, на які стають 600 мільйонів людей? zz Часто можна почути, як люди, котрі часто хворіють, скаржаться на погану генетику, мовляв, це я від предків отримав погану спадковість. Але не будемо забувати, що погана генетика є причиною лише 10% усіх можливих негативних змін у нашому здоров’ї, а повноцінне життя без болю та хвороб на 70 % залежить від самої людини, тобто від способу життя, який вона обирає.
Якщо ви страждаєте від гіпертонії, вам не спадало на думку проаналізувати спосіб життя та харчування своїх батьків? Можливо, скоріше за все виявиться, що ви практикуєте ті ж самі звички, що й попереднє покоління. Гіпертонія є найпоширенішим захворюванням ХХІ століття. Приблизно 600 млн. людей у всьому світі страждають від високого кров’яного тиску. Близько 3 млн. людей помирає від цієї хвороби щорічно. Згідно зі статистикою, кожна третя доросла людина страждає на гіпертонію. Половина людей із підвищеним тиском навіть не знає про це. А ті, хто все ж таки розуміють, що хворі, вельми часто нехтують лікуванням, тому що відчувають себе нібито добре. Мільйони людей на планеті знову і знову стають на ті ж граблі, тобто неправильний спосіб життя, що й призводить до таких сумних наслідків. А як нам уникнути цих граблів? Насамперед слід усвідомити, наскільки небезпечний високий тиск крові. Звернемося до фактів. Інсульт вражає гіпертоніків у 8 разів частіше, ніж інших людей. У гіпертоніка втричі підвищується ризик серцевого нападу і в 5 разів – ризик зупинки серця. Постійний високий тиск крові також веде до пошкодження нирок, підшлункової залози і рогівки ока. Гіпертонію називають тихим вбивцею. Поступово і непомітно вона руйнує життєво важливі органи організму, навіть не подаючи сигналів. Гірко усвідомлювати, що гіпертоніками ми стаємо за своїм власним вибором. Статистика стверджує, що приблизно 90 % захворювань гіпертонією спричинено способом життя і шкідливими звичками. Отже, поговоримо про причини гіпертонії докладніше. Ось чинники, які збільшують ризик високого тиску крові: Чинник 1. Надлишкова вага. Кожен кілограм жиру вимагає 15 км додаткових найдрібніших кров’яних судин. Тому потрібен більший тиск, щоб проштовхнути через них кров. З цієї причини люди, що мають вагу на 20 % більшу за необхідну, у 5 разів частіше страждають від гіпертонії, ніж люди з нормальною вагою. Чинник 2. Надмірне вживання солі. Чинник 3. Куріння. Одна цигарка підвищує тиск крові як мінімум на 30 хвилин. Якщо людина викурює
в середньому пачку цигарок на день, постійний підвищений тиск їй гарантований. Чинник 4. Алкоголь і кофеїн. Наукові дослідження довели, що навіть помірне вживання алкоголю може бути причиною від 5 до 15 % всіх випадків гіпертонії. Дослідження також показали, що одна чашка кави в день може значно підвищити тиск крові – на 5-6 поділок. Чинник 5. Закупорка артерій або атеросклероз. Так само, як мінеральні відкладення нагромаджуються в старих іржавих водопровідних трубах і призводять до підвищення в них тиску води, так і звужені, закупорені артерії вимагають від організму підвищення тиску крові, для того, щоб забезпечити кров’ю весь організм. Чинник 6. Малорухливість. Людина, яка не займається фізичними вправами, рано чи пізно страждатиме від підвищеного тиску. Чинник 7. Стрес. Разом із іншими сторонами неправильного способу життя, стрес також може підвищувати кров’яний тиск. Щоб успішно боротися із гіпертонією, необхідно не лише утримувати показники тиску на мінімальному рівні за допомогою медикаментів, але й усунути причину захворювання. Інакше рано чи пізно медикаменти перестануть допомагати, і організм дасть збій у вигляді інсульту або інфаркту – двох грізних ускладнень гіпертонії. Наукові дослідження показали, що правильний спосіб життя може привести до дивовижних результатів. Ось деякі перевірені поради, які успішно знижують кров’яний тиск: Порада 1. Знизьте вагу свого тіла. Коли вага знижується, як правило, тиск крові, знижується також.
Порада 2. Зменшіть вживання солі до ½ ч.л. в день. Сіль у сільниці складає всього 25 % від натрію, що вживається нами. 75 % солі, яку ми вживаємо, міститься в продуктах: у соліннях і маринованих огірках, помідорах, консервованих салатах, солоних сортах риби (наприклад, оселедець) і м’яса (у тому числі й ковбаси), твердих сортах сиру, а також в консервах, які ми купуємо в магазині (тушковане м’ясо, рибні консерви, салати по-корейськи). Гіпертонікам життєво необхідно виключити дані продукти зі свого раціону. Порада 3. Киньте курити. Адже нікотин викликає стійке звуження кровоносних судин, що при гіпертонії істотно підвищує ризик ускладнень, таких як інсульти та інфаркти. Порада 4. Уникайте вживання кофеїну і алкоголю, оскільки ці речовини є сильними стимуляторами серцево-судинної системи. Порада 5. Зменшіть вживання жирів. Дієта з низьким вмістом жирів та збагачена клітковиною знижує кров’яний тиск на 10 % навіть без зменшення ваги або обмеження
у вживанні солі. Їжте достатньо натуральних продуктів, таких як зернові, салати, боби, свіжі фрукти та овочі. Порада 6. Виконуйте фізичні вправи. Ідеальним є виконання фізичних вправ щодня, від 30 до 60 хвилин. Це може бути швидка ходьба, їзда на велосипеді, зарядка на свіжому повітрі. Порада 7. Щоб зменшити негативний вплив стресу на наш організм, частіше бувайте на лоні природи. Виділіть один день на тиждень для духовних роздумів і спілкування з сім’єю та друзями. Звертайтеся в молитві до Бога – єдиного Джерела сили для вирішення проблем та негараздів. Пам’ятайте, що здоров’я - це результат способу життя. І якщо ви не хочете потрапити в число 600 мільйонів людей, які наступають на граблі під назвою «гіпертонія», вам варто лише прислухатися до цих простих порад та змінити свій спосіб життя. Будьте щасливі і здорові! Світлана Водько, спеціаліст у галузі здорового способу життя
Досвід додає нам мудрості, але нашу дурість не зменшує. Генрі Уїллер Шоу
4
zz Звідки ж береться гордість? Відповідь на це запитання знаходимо в Євангелії від Марка в 7 розділі: «…бо зсередини серця людини виходять злі помисли, перелюб, розпуста, вбивство, гордість, богозневага…» Як бачимо, Святе Письмо говорить, що гордість виходить із серця. А в книзі пророка Ієремії в 17 розділі читаємо, що: «Людське серце лукавіше над усе та невигойне…» Ми народжені з лукавим серцем. Ми егоїстичні за своєю природою. Погляньте на маленьких дітей. Вже із самого народження вони вимагають до себе постійної уваги. Вони ще нічого не розуміють, але вже проявляють у собі зародок егоїзму. Скористаємося ще раз тлумачним словником, де записане таке пояснення: егоїзм – це себелюбство, надання власним інтересам більшої ваги ніж інтересам інших. Отож, всі ми, так чи інакше, є егоїстами від природи й потенційно гордими людьми. Але чи можливо бути водночас християнином
Егоїзм
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Єгоїзм породжує образу і самотність і гордою людиною? Що нам про це говорить Слово Боже? В приповістях Соломона читаємо: «Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком – бундючність». Отже, Господь говорить нам, що гордість, – це індикатор
швидкої загибелі. Горда людина не встоїть під час Другого приходу Ісуса Христа на нашу землю, про який в Святому Слові написано десятки разів. Зважаючи на це, дуже актуально звучать слова ап. Павла, записані ним у 2 посланні до
Тимофія. Апостол звертається до свого учня, кажучи: «Знай же це, що в останні дні настануть тяжкі часи. Люди будуть самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді …» На перший погляд здається, що гордість, це така собі риса характеру, яка нікому не заважає і тому її не можна прирівнювати до якихось великих гріхів. Однак справа в тому, що гордість є першопричиною всіляких гріхів і, зрештою, веде до злочинних дій. З непомітного паростка вона розцвітає розкішним кущем і приносить свої гіркі плоди. Досліджуючи Писання, ми дізнаємося, що ворог людства – сатана, був скинутий з неба на землю. Виникає запитання: Чому? Пророк Езекіїль у 28 розділі своєї книги дає нам відповідь: «Високо неслось твоє серце від пишноти твоєї, через гординю стратив ти мудрість твою». Гордість в серці сатани зародилась ще тоді, коли він був осяйним херувимом. Вона ж, зрештою, і занапастила його.
Моє власне «я» може бути небезпечним zz Сьогодні мільйони людей живуть так, ніби вони одні у всьому Всесвіті. Тобто, займають позицію, згідно з якою «я сам (сама) по собі, а всі інші – теж самі по собі, і ми жодним чином не впливаємо одне на одного». А в результаті таких міркувань виходить, що: «Я можу робити, що мені хочеться, не враховуючи наслідки для оточуючих мене людей».
інтересами, із забудькуватості, що поряд з тобою живуть інші – такі ж живі люди, і що в нашому земному просторі «все» на «все» впливає. Наприклад: – Якомусь одному вченому дуже цікаво досліджувати принципи радіоактивного плутонію, і він, цей вчений, не бере до уваги, що дає в руки політикові водневу бомбу, готову знищити сотні мільйонів людей. – Виробнику харчових проТільки у ХХ ст. такі правила дуктів важливий миттєвий дохід, життя призвели до того, що люди тому і в ці продукти кілограмами принесли один одному більше добавляються хімічні сполуки і страждань, ніж всі стихійні лиха консерванти, що позбавляють нас разом узяті (100 млн. загиблих вна- усіх здоров’я. слідок світових війн та геноциду). – Міністру важливий рейтинг, І чи можна думати, що ці страхіття у результаті система освіти перебули результатом високої свідо- творюється в посміховисько над мості? Скоріше за все, це – плід здоровим глуздом, а випускники глобальної несвідомості, або за- шкіл – у «відформатованих телесліплене егоїстичне безумство. пузиків». Насправді, якщо вдуматися – – Батькам дітей здається першобудь-яка трагедія в нашому світі черговим заробляння грошей, і починається з егоїзму, із захоплен- вони повністю відсторонюються ня собою та виключно своїми від виховання власних дітей. Усе це наслідки егоїстичного погляду на власне «я». Будь-які дії людини мають своє джерело в її розумі. Якщо ми мислимо з позиції власного «я», і точкою опори є тільки наше особисте бачення проблеми, то ми створюємо ілюзію того, що наші дії не торкнуться інших людей чи нас самих, або наших дітей. 1. Моє власне «я» і сім’я.
Як і яким чином моє власне «я» проявляється в сімейному житті? Позиція індивідуаліста – сліпота і глухота у відносинах один з одним. Власне «я» заставляє бачити в будь-якому слові образу, в звичайних життєвих проявах неувагу, у люблячій людині – ворога. Власне «я» породжує ревність, недовіру, підозрілість. Від такого «мікроклімату» в родині близькі люди з часом все більше відсторонюються одне від одного, створюючи навколо себе «психологічну стіну», яка інколи є міцнішою за справжню замкову споруду. Коли людина гостро відчуває своє власне «я», вона завжди відділяє себе від усіх оточуючих, а навколишній світ стає для неї незатишним і навіть ворожим. Любов – це завжди почуття суспільності. Егоїзм – завжди тільки «я». 2. Егоїзм власного «я» і комплекс неповноцінності. Коли людина знаходиться під владою свого власного «его», вона дуже болісно сприймає навіть звичайну інформацію, і завжди трактує її, як направлену проти неї. Моє власне «я» здатне воювати зі всіма, якщо комусь не подобається те, що подобається мені : «Хто зі мною не згідний, той загрожує моєму життю». Саме так розуміє і відчуває моє власне «его». Якщо я спостерігатиму деякий час за своїми думками і відчуттями, то з часом усвідомлюю, що мої думки і відчуття – це не є моя сутність. Моє власне «я» – немов спостерігач всього на-
вколишнього, – хто що сказав, як подивився на мене, що накоїв такого, чого б я ніколи не зробив , і т.д. Та коли я в покаянні душі і серця, через пізнання себе та свого Творця починаю розуміти справжню людську сутність, тоді моє єство наповнюється безмежною радістю і вдячністю Богу за своє існування. 3. Егоїзм та майбутнє. Існує думка, що наші найменші громадяни – наші діти – не вміють порівнювати, щось ділити, аналізувати. Але вони поки-що не вміють і ображатися, і сваритися. Вони радіють життю, вони відкриті, і від того щасливі. Вони розуміють одне одного з півслова. І нам, дорослим, дуже хотілося б, щоб наші діти були позбавлені жахів егоїзму, в якому дуже часто живуть їхні батьки. Що нам, дорослим, заважає відкинути конфлікти своїх «я» і цінувати кожну мить життя, яке подароване нам з любов’ю? Людмила Кастран
Приємніше, якщо ти порозумнішав від досвіду інших, ніж інші від твого. Плавт
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Вихід із замкнутого кола
zz Життя – річ непередбачувана. Кожна людина схильна помилятись, адже не помиляється лише той, хто нічого не робить. Існує мудра думка, що розумна людина вчиться на чужих помилках, щоб не робити своїх. На жаль, люди рідко дотримуються цього правила, тому змушені робити висновки зі своїх неправильних вчинків. Кожного разу ми відмічаємо, що знайома нам уже попередня помилка відгукується неприємною душевною гіркотою. «Адже це вже не перший раз, де ж була моя голова, ну, скільки ж можна припускатися подібних дурощів?» – черговий раз картаємо ми самих себе. Парадокс, але дуже часто ми стаємо на одні й ті ж граблі, забуваючи, як боляче вони нещодавно нас вдарили. Хто з нас після чергового необачного кроку не давав собі слова виправитись і зробити необхідні висновки, проте незабаром все повторювалось? Для прикладу згадаймо тих, хто має шкідливі звички. Розмірковуючи над тим, скільки шкоди було
завдано своєму здоров’ю та які суми було витрачено на ці отруйні товари, після чергової цигарки, або келиха людина назавжди вирішує відмовитись від цього. Але вже наступного дня рука знову тягнеться за тим, що вчора здавалось огидним та шкідливим. Виникає замкнуте коло, розірвати яке здається неможливим.
В таком тумане ты не разберёшь, Куда идти, кому повиноваться, А враг тихонечко сплетает ложь, Чтоб ты не мог до Истины добраться…
Проте вихід все ж таки є! Перш за все слід визнати свою слабкість та неспроможність самотужки змінити ситуацію. Також потрібно мати велике бажання не завдавати більше болю та нещасть собі та своїм близьким. І найголовніше – вам немає необхідності боротися самостійно, адже найкращий та найефективніший спосіб – це просити підтримки
5
у Небесного Отця, Який обіцяє нам Свою допомогу та захист. «Того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть», переконує нас Ісус Христос у 6 розділі Євангелії від Іоанна. Лише силою, даною згори, можливо здобути справжню перемогу над своїми недоліками. Жодна сила волі або популярні у наш час аутотренінги не спроможні по-справжньому вплинути на ситуацію. Якщо у вашому житті щось складається не так, як вам би того хотілося, або ви незадоволені своїм характером чи звичками – не впадайте у відчай! Апостол Павло писав: «Я все можу в Тому, Хто мене підкріпляє – в Ісусі Христі». За його прикладом, кожен з нас також може розраховувати на підтримку Того, Хто віддав заради спасіння людства Своє життя. У щирій, особистій молитві просіть про силу та шляхи виходу із критичної ситуації, і перемога обов’язково буде за Вами. Христос ніколи не відмовляв людині, яка, відчуваючи потребу в Ньому, зверталася по допомогу. Тож вперед до мети силою Ісуса Христа! Дмитро Гіленко
Настоящий мужской разговор
Шесть тысяч лет трудился день и ночь, Чтоб совращать с путей святых Всевышнего – Как уповать нам нужно на Того, Кто всех сильней, Кто всех мудрей и выше! Приди к Иисусу – Он твой лучший Друг Глубины истины откроет Он так ясно, Что самый слабый – даже детский ум Поймёт всё то, что Он сказал прекрасно… И если есть сомнения, мой друг, Не медли, не тяни – ведь есть Спаситель – Он исцелит духовный твой недуг И приведёт тебя в Свою обитель. Светлана Игнатьева
zz Сын учился в пятом классе, когда сильно обидел маму, и она расплакалась. Я не стал вмешиваться. Прошла неделя. Сын учил уроки, когда я подошёл к нему и сказал: «Пойдём, прогуляемся. Мне нужно с тобой серьёзно поговорить. Это очень важно». Мы молча пошли в сторону парка. Но это было не пустое молчание. Иногда нужно просто помолчать, чтобы выразить кипение чувств. Воспитание всегда происходит во внутреннем мире, а не во внешнем. Сын понял, что предстоит что-то важное. – Сынок, мне нужна твоя помощь, – начал я разговор. – Было время, когда я влюбился. И я обещал этой девушке, что если она выйдет за меня замуж, то я сделаю всё, чтобы никто никогда её не
обидел. Это твоя мама… И теперь мне нужен твой совет, как мне поступить с сыном, который обидел мою любимую женщину? Сын подумал и ответил: «Накажи меня». – Раньше я был один мужчина в семье, теперь пусть нас будет двое. Двое мужчин, которые будут защищать наших любимых женщин. Давай договоримся, что никто не узнает о нашем разговоре, это будет наш с тобой мужской союз. Мы крепко пожали друг другу руки, закрепив тем самым наш важный договор. Такие мужские разговоры, которые показывают полное уважение и доверие к ребёнку, дают огромный импульс и фундамент для воспитания. Такие разговоры, не на каждый день, тем и ценны – эффект от них намного сильнее и глубже.
Досвід - це ім'я, яке кожен дає своїм помилкам. Оскар Уайльд
6
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Политические кумиры
zz Бог создал человека со способностью производить больше материальных благ, чем самому человеку нужно для потребления. Например, один столяр может смастерить за год столько табуреток, что его труд мог бы обеспечить нужду в табуретках нескольких небольших сел на несколько лет вперед. Также, одна семья может вырастить на поле столько картошки, что это могло бы обеспечить годовую потребность в картошке одновременно нескольких семей и т.п. Но, не смотря на дарованные Богом способности, большая часть человечества попрежнему находится в нужде, и изобилия в планетарном масштабе не наблюдается. Почему? Может все дело в неравномерном перераспределении излишка, который производится? Или дело в неэффективной организации производства? А может, нужна смена политической системы? А может еще что-то? Недовольство существующими политическими и экономическими системами было во все времена. Так первый Израильский Царь воцарился из-за недовольства израильтян существующим на тот момент государственным устройством. Им zz В якийсь момент життя просто дивуєшся таким винаходом людства, як гроші. Невже не можна було б обійтися без них? Невже не можна було б уникнути бідності і багатства, якби кожен міг вільно володіти всіма надрами землі, не привласнюючи їх собі, а просто користуючись досхочу? Мабуть, це справді неможливо, поки на Землі панує гріх. Адам і Єва, до прикладу, перші мешканці Землі, які навряд чи одразу після гріхопадіння придумали гроші, все ж повинні були оцінювати якось свою власність, хай і без цих самих шелестких купюр. Тут і зародилися багатство і бідність, які спотворили людське існування до непізнаваності. І сьогодні багатьом здається, що без грошей ти просто ніхто. І це нам нав’язують щоденно! Хочеш виглядати гарно – купи нове пальто, новий телефон, класний автомобіль чи ще щось. І людина намагається тягнутися того ідеалу, бути вищою в очах своїх знайомих та друзів. А якщо сам фінансовий стан не дозволяє – не проблема, можна взяти кредит. Правда ж? Згадайте, як Ви вперше у сво-
виделось, что их будущее будет более светлым, если у них будет царь, как у прочих народов. Они обратились к пророку Самуилу со словами: «поставь над нами царя, чтобы он судил нас, как у прочих народов» 1Цар.8:5. Вроде бы ничего плохого нет в таком желании, но Библия говорит: «не понравилось слово сие Самуилу, когда они сказали: дай нам царя, что-
бы он судил нас. И молился Самуил Господу. И сказал Господь Самуилу: послушай голоса народа во всем, что они говорят тебе; ибо не тебя они отвергли, но отвергли Меня, чтоб Я не царствовал над ними» 1Цар.8:6,7. Сегодня, спустя века, многие люди упустили из виду то, что они уже давно живут в странах, где над ними поставлены «цари», совре-
Безкоштовний сир
Кажуть, що грошей забагато не буває, і що вони то починають закінчуватися, то закінчують починатися єму житті позичали гроші у своїх найближчих і то так, щоб ніхто про це не дізнався. Більш ніж впевнена, що більшості з читачів було просто соромно. А ще й якщо знати на що ці гроші підуть… Наче й необхідна річ! Хоча і без неї поки можна було б обійтися… І ніби глибоко всередині переконуєш себе, що це було востаннє, а вже через якихось 5 днів біжиш до іншого свого друга і позичаєш у нього гроші. Ними покриваєш попередній борг і ще маєш трохи грошей на новенький телефон! І ця процедура повторюється знову, знову, знову… І вже не знаєш, як сказати «стоп». А граблі то б’ють з новою силою – сума з кожним разом збільшується… Позика – це постійна залежність, а не свобода купувати все, що до вподоби. Звісно, є різні ситуації та проблеми. Однак здебільшого позичені гроші витрачаються для розваг. І що найцікавіше, тоді готові їх позичати ще і ще, забувши про попередній борг. І є бажання знову наступати на ті ж граблі!? Але є й інша проблема – позики іншим. Тут треба бути дуже обережним. Якщо не готові людині подарувати позичених грошей – краще не позичати
їх взагалі. Щодо милостині – це також питання совісті. Біблія про це пише так: «Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя» (Повторення Закону 15:10). А тепер подумайте – невже не можна жити на ті гроші, які заробляємо? Тоді б і кредит брати не треба. У житті бувають випадки, котрі чітко визначають, чи хворіємо ми на грошолюбство чи ні. Чи вдалося б нам відмовитися від шаленої пропозиції, замість якої ми отримали б хорошу суму? Чи погодилися б на «подяку» від учнів у вигляді грошової винагороди? Чи погодилися б прийняти подарунок незнайомця наче за «просто так»? Ох, і вже всередині щось заскреготало. Так, Вам нічого б не довелося робити! Справді! Лишень доставити декілька балів у атестаті, лише щоденно приходити у якесь дивне місце і провести там декілька хвилин, просто лиш оголитися для фотосесії чи підписувати при потребі незрозумілі документи. Ви готові на таке заради грошей? Це всього лише питання совісті. Хіба не «краще добре ім'я від оливи хорошої» (Екклезіаст 7:1)? Фінанси – це одні з найулюбленіших граблів людства. Це те, що найбільше болить і найбільше цікавить, адже від їх кількості залежить якість життя. Але
менные «кесари», политические «кумиры» на любой выбор и вкус. Многие напрочь не учитывают тот факт, что действительно любящий их Творец жестоко распят на кресте. Теперь одна часть людей возлагают все свои надежды на одного политика, другая часть людей с той же убежденностью – на другого, и редко кто вспоминает о том, что Бог предупреждает: «все под грехом… нет праведного ни одного» Рим.3:9-10. Многие из нас даже не заметили, как каменных идолов плавно заменили «политические кумиры», а человечество в который раз становится на одни и те же «грабли» – попытку построить справедливое общество без Бога. Вместо справедливой надежды на Творца, многие из нас возлагают свои надежды на очередного «кумира», заранее обрекая себя на гарантированное разочарование. Но однажды все кумиры уйдут в прошлое, и сбудется Божье обещание: «И отрет Бог всякую слезу с очей их, и смерти не будет уже; ни плача, ни вопля, ни болезни уже не будет, ибо прежнее прошло» Откр.21:4. Лишь надеющийся на Бога не будет разочарован. Мир Вам! Александр Жупан чи буде якісним життя з постійними докорами сумління?.. Питання, на яке відповів ще мудрий Соломон: «Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою» (Приповісті 17:1). Бог дарує нам чудові поради, як правильно розпоряджатися своїми грошима. Точніше, Його грошима, адже все у цьому світі належить Йому. З огляду на те, щоб людина з вдячністю визнала Божу турботу про неї, Господь просить 10% доходу повертати Йому. Ці гроші мають бути використані для проповідування Його Імені! А решту 90% заробітку Він просто дарує нам! Є також невеличкі поради, як краще використовувати кошти – це правило 4 конвертів. Уявіть, що 10% Ви вже відклали раніше – це та десята частка, що за правом належить Богу. Отож, перед Вами гроші та 4 пусті конверти. Для початку відділіть не менше 10% – це Ваші заощадження на майбутнє. Далі відкладіть суму щомісячних витрат за комунальні послуги, навчання тощо. А тепер решту грошей розділіть на 4 рівні частини і покладіть у конверти, кожен з яких – для тижневого використання. Якщо ж після закінчення тижня у Вас гроші залишилися – можете перекласти їх у наступний конверт або ж до своїх заощаджень. Чесність – ось що насправді зараз в дефіциті. Будьте чесними і обережними – краще не підписуйтеся там, де не впевнені. Не дозвольте Вас обманути, адже безкоштовний сир, як мовить людська мудрість, є лише в мишоловці. Вікторія Михальчук
Якби досвід можна було продати по собівартості, ми б стали мільйонерами. Ебігайл Ван Берен
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
Вчать Вчать граблі граблі історії історії
zz Що є мораль для кожного з нас? Можливо, дотримання основних моральних цінностей суспільства? Чи власних принципів поведінки і сприйняття світу? Або ж одне залежить від іншого і слід віднайти баланс між особистим і суспільним? Яку роль мораль відіграє у нашому житті? Перш за все, вона задає певні правила та норми поведінки для благополучного співіснування людей. В більшості випадків дотримання даних основ є добровільним вибором кожного. Однак, так або інакше ми несемо відповідальність за цей вибір, адже наші дії можуть вплинути на життя інших. У важливості моральних догм можемо переконатись, заглянувши в минуле. На історичній мапі світу повсякчас виникали великі й могутні держави, такі як Римська імперія, Франкська держава, Російська імперія, і всі, як одна, феєрично зникали. Представники кожної з них вирізнялись спільною рисою – неймовірною жагою заволодіти всім світом. Однак вершити долі цілих народів і правити всесвітом аж ніяк не підвладно людині. Змагання з Творцем було приречене на поразку. Але навряд що до такого кінця привів єдиний невірний крок. Вибір хибного шляху найчастіше починається з незначних прагнень, однак пізніше жадіб-
ність цілковито затьмарює очі. Зокрема, славнозвісний занепад Римської імперії. Це явище було зумовлене рядом чинників і розпочалось задовго до фатальних нападів на державу. Пізнання розкішного життя імператорами звелося до абсолютно аморальних веселощів, розпусти, задоволення тільки власних потреб, розкрадання державного майна.
З часом це призвело до зовнішньої слабкості всієї імперії, яка не витримала натиску ворогів. Також схожа доля спіткала Київську Русь. Суперництво рідних братів за престол, прагнення кожного із них перевершити іншого, дійшло до братовбивчої війни і розколу цілої держави. Спочатку, ми навіть не помічаємо, як часто заздрість або
жадібність приходять в наше життя, тим самим, скеровуючи думки в напрямку зла. А потім може бути запізно щось міняти. Тож чи не краще все-таки навчитись на чужих помилках? На перший погляд здається, що мораль еволюціонувала разом із людством і та поведінка, що за часів середньовіччя сприймалась за норму, зараз видається жахливою. Але заглянувши глибше, можна помітити, що з року в рік, із століття в століття світ не змінюється, лише сучасне зло стало ретельно приховуватись. Сьогодні нерідко можна почути вирази, як от: «Живіть в своє задоволення», «Ні про що не думайте, живіть сьогоднішнім днем», «Думайте лише про себе» і т.д. Але навряд чи подібні принципи можуть існувати пліч-опліч з мораллю. Людські вади і слабкості залишились такими ж, а відтак і результат такого діяння буде незмінний. Проаналізувавши досвід предків, можна спрогнозувати і наше майбутнє. Звичайно ж, знову постає вибір: йти по вже не одноразово пройденій стежині, знову наступати на старі граблі або ж намагатись прокласти нову, кращу. Залишається питання: як відшукати єдину правду, як зрозуміти, де правильно, а де хибно, вчасно помітити крок, який звертає нас зі шляху істинного? А правда в тому, що не потрібно вдруге винаходити велосипед, бо ж відповіді на всі питання можна знайти у Книзі книг – Біблії, адже Слово Боже і є істина. Адріана Карбованець
Кодекс моральності zz Одного разу до Ісуса прийшов молодий законник з питанням: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» Відповідь Спасителя містить у собі нестаріючу і непорушну істину, вона настільки ж актуальна для нас сьогодні, як і в той день, коли її виголосив Христос: «Коли ж хочеш мати життя вічне, то виконуй заповіді» (Матвія 19:16-17). Ісус прямо заявляє, що Десять Заповідей закону є мірилом, по якому ми повинні порівнювати своє життя, якщо, звичайно, прагнемо приготуватися до вічності. Однак у наші дні багато хто вважає, що ці принципи складають певні проблеми для їхнього благополуччя, адже потрібно притримуватися правил поведінки. Сьогодні дуже поширена така точка зору: «У кожної людини є її власні заповіді, її закон поведінки, її власне поняття про те, що добре, а що погано». Проте, коли Ісус послав своїх учнів, Він доручив їм іти й проповідувати всім народам, «навчаючи їх зберігати все те, що (Він, Ісус їм) заповів» (Матвія 28:20). Древній Екклезіаст, або ж по-нашому
7
проповідник, найбільш точно відобразив головний обов'язок віруючої людини в таких словах: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й виконуй Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!» Саме у цьому тексті Бог виключає якісь інші закони окрім Десяти Заповідей, згідно з якими Він визначає, що є нормою праведності і що є гріхом. «У цьому все для людини», – заявляє Соломон. Заповіді стануть мірилом на майбутньому суді, де раз і назавжди вирішиться вічна доля кожної людини, бо тільки через них можна довідатися, які обов'язки людини перед Богом і перед людьми. За часів атеїстичної доби було намагання змінити незмінну Божу мораль, вилучивши ті заповіді, в котрих була згадка про Бога. Навіть назву дали своїм заповідям: «Моральний кодекс будівника комунізму». Та, однак, як кажуть: «Без Бога, ні до порога», а не те щоб до комунізму. Чи не наступаємо ми сьогодні на ті ж граблі, намагаючись вилучити з Божого Закону четверту заповідь, котра єдина вказує на Того, хто є нашим Творцем, Котрий створив небо та землю?
Досвід приходить із роками, але іноді роки приходять одні. Невідомий автор
СВІТЛО твого ЖИТТЯ
8
Хто не знає минулого, той не має майбутнього
zz Кажуть, що розумна людина вчиться на чужих помилках, а нерозумна – на своїх. І це й справді так. Навіщо повторювати ті ж самі життєві помилки, потрапляти в одні й тіж неприємні життєві ситуації, в яких вже побували твої близькі або друзі? Але щоб такого не трапилось, треба дійсно усвідомлювати, що який би ти розумний не був, найцінніший для тебе досвід – це досвід інших людей, які пройшли набагато довший за твій життєвий шлях. Треба мати достатньо розуму, щоб не потрапити у халепу, а потім не ламати голову, як з неї вибратися. А ось на власних помилках найчастіше всього вчаться ті, хто вважає себе неперевершеним знавцем життя та не замислюється над своїми вчинками і своїм майбутнім. Таким варто було б звернути увагу на ще одне прислів’я, набуте життєвим досвідом багатьох поколінь людей: «Не позичай у сусіда
розуму». Це означає, що не треба сліпо покладатися на те, що тобі радять інші, а краще за все жити своїм розумом і перевіряти достовірність інформації. Є чимало історичних та життєвих свідчень. Цікавий, наприклад, той факт, що ще Аристотель написав в одній зі своїх праць, що у мухи вісім ніг (за деякими джерелами, це помилка не самого Аристотеля, а його переписувачів). На це спиралося наукове середовище усього світу, і ця заява не піддавалася сумніву аж до початку XIX століття. Чому? Та тому, що всі покладались на неперевершений авторитет великого вченого. Мабуть, так би і далі вважали, якби шведський вчений-натураліст Карл Лінней не здогадався перерахувати ноги реальної мухи і не з'ясував, що їх усього шість. Проте ще й сьогодні чимало їх продовжують робити подібні помилки. До прикладу, любителі спиртного, захищаючи свою пристрасть, «авторитетно» й пере-
конливо посилаються на Біблію, твердячи, що там написано: «Пий, та не впивайся». І багато їх сприймають на віру те, що нібито саме Святе Писання спонукує пити. Але якби вони самі не полінувались прочитати Послання до Ефесян, то пересвідчилися б, що в 5 розділі, 18 тексті немає слова «пий», а натомість міститься осуд: «І не впивайтесь вином, в якому розпуста…» Подібних прикладів, коли перекручується написане у Святому Писанні, існує багато. Навіть більше того, якісь перекази чи легенди видаються немовби богонатхненне слово. Та коли мова йде про Слово Господнє – Біблію, ось тут категорично легковажити не можна. Бо якщо від невірного знання про чисельність ніг у мухи ми особливих прикростей не зазнаємо, то спотворена інформація істин Біблії може коштувати нам свого спасіння. Отже, робимо підсумок нашої головної теми, яку намагалися ви-
Телеканал цілодобового супутникового мовлення «Надія» створений для тих, хто бажає бачити більше, знати глибше, розвинути найкраще. Телефон гарячої лінії – безкоштовно 0 800 30 20 20 Пишіть на адресу: м. Ужгород, вул. Джамбула, 23; Індекс: 88000
Засновник і видавець: Черничко Іван Петрович Адреса редакції: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36 моб. тел.: 095-195-41-91 e-mail: chernip@i.ua Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань. Розповсюджується безкоштовно
e-mail: info@contact-hope.com
Редакційна колегія: Іван Черничко, Агнеса Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик, Віталій Мелесь, Світлана Водько Реєстраційне свідоцтво: ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.
світлити у цьому газетному номері. Для цього мусимо звернутися до ще одного цінного прислів’я: «Хто не знає минулого, той не має майбутнього». Дійсно, знаючи історію, ми маємо можливість уникнути багатьох помилок, що були зроблені раніше. У зв’язку з важливістю піднятого нами питання, хочеться запитати: «Чи цікавилися ви тим, що Біблія є основою усієї світової історії?». Еммануїл Кант писав: «Існування Біблії як книги є найбільшою користю для всіх людей, яку будьколи мало людство. Будь-яка спроба применшити Біблію є злочином проти людства». Ви самі особисто можете переконатися в цінності Біблії, адже саме вона найкраще допоможе зрозуміти, що причини падіння як світових імперій, так і окремих особистостей виникали тоді, коли не брали до уваги помилок попередників. Не варто нам наступати на одні й ті ж самі граблі!
http://hope.ua/
skype:
contact-hope
Адреса друкарні: вул. Гагаріна, 42/1 м. Ужгород, Закарпатська обл. ПРАТ «Видавництво «Закарпаття» тел.: 66-95-68 Тираж: 35 000. Зам. № 72