№ 58 «Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)
Анонси
Парадокси цивілізації
стор.
2
Важкі запитання стор.
3
Жизнь или существование стор.
4
Не уподобляемся ли мы тем, кто делает все наоборот? стор.
5
Жизнь с избытком стор.
6
Куда пойдешь? стор.
7
Повноцінне життя можливе стор.
8
Повнота радості
можлива? zz Останнім часом реклама настирливо закликає нас – «живи на повну». Мабуть, навіть самі того не усвідомлюючи, рекламодавці торкнулися кількох важливих питань:
1 – так як ми живемо, цього недостатньо. 2 – потрібно щось змінювати. 3 – чи варто очікувати повноту життя там, де воно взагалі відсутнє? Реклама рідко дбає про ваше здоров’я чи рівень життя, бо ні для кого не секрет, що там чисто бізнесові інтереси. Проте, підняті питання варті того, щоб їх ближче розглянути. Напевно ні в кого не виникає сумніву, що і перше й друге твердження є правильним, бо про це свідчить життєвий досвід. Тут не потрібно доводити якісь теореми чи, можливо, проводити складні наукові дослідження – достатньо подивитися як ми живемо. Звичайно, я не збираюся аналізувати відомий усім слоган «живи на повну», бо певне кожен розуміє, що це лише своєрідний заклик до ще більшого вживання алкоголю, а на краще життя тут і натяку немає. Варто поміркувати: чи додасть алкоголь повноти життя, чи, навпаки, – відніме і забере й те, що Бог уже дарував? Очевидно, що навіть риторичного питання цілком достатньо, щоб зробити правильний висновок. Якщо бути відвертим (хоча би самим з собою), то ті, хто свою нестриманість у звичках намагаються зобразити як необмежену свободу, у глибині душі добре розуміють, що коли йдеться про свободу, то це не про них. Вивіска «живи на повну» лише маскує те, чого там насправді немає. А розмови про свободу, є ніщо інше, як слабкий психологічний захист – треба ж якось мотивувати свій стиль життя. Але чим? Зрозуміло, що не чимось дешевим, малоцінним, нікчемним
– якщо вже й виставляти якийсь мотив-пояснення, то певна річ, матеріальний компонент тут буде здаватися заслабким аргументом. А ось таке ідеологічне поняття як «свобода» чи «воля» залюбки обирають ті, хто не знаходять чим пояснити (хоч би самому собі) причину своїх слабкостей. Трохи перефразувавши відоме прислів’я, доречним було би сказати: дай недобрій звичці волю, заведе в неволю. І тоді вже свобода залишиться тільки на словах, або ж зостанеться згадкою про той час, коли зухвало хизувався: «Я вільна людина – що хочу, те й роблю». У більшості випадків, за рідкісним виключенням, люди намагаються виправдовувати свої вчинки. Ось класичний приклад того, як дехто себе вигороджує: «Усі знають що я п’ю, але ніхто не знає, чому я п’ю». Не чекайте що після такої заявки ви отримаєте якісь пояснення. Розрахунок був лиш просто на те, щоб створити певну інтригу, після якої слухач уже сам здатен буде домислити собі якусь ідеологічну основу цьому випадку. Чи знаєте ви, що навіть відверті зловмисники мають свою власну ідеологію правопорушень, починаючи від кишенькових, до вищих ешелонів? Тому, не давайте себе зводити якимись високими матеріями там, де йдеться про банальне використання чиїхось коштів. Подібним до цього виглядає і будь-яке нехтування простими правилами здоров’я. У першому випадку кража вважається злочином, тому, що це ніби проти когось, а в другому випадку – моє здоров’я, це ніби моя власна справа: я нікому ніякої шкоди не роблю. Але чи так це насправді? На щастя, питання якого ми торкнулися, має й іншу сторону, має здорову альтернативу. Запрошуємо переконатися в цьому… Іван Подорожний