Дитячий християнський журнал Стежинка № 144

ISSN 2194-3796

дитячий християнський журнал

2 2015

х

ають, н з е добра, и н бажає н ні. Во о їм хто – т а

б

і осул ини к му твар Чо нші людей? а і ьс я т ят о

Стрибай разом із Наталкою по кружечках відповідно до нумерації. Із літер, які написані в кружечках, склади слова. Ти прочитаєш цікавий вислів та дізнаєшся, ер про що цей ном журналу.

Гарна ідея для гри на перерві: стрибати по буквах! Так можна загадувати однокласницям різні слова, прислів'я та біблійні вірші.

Така гра не для хлопчиків... Але я хочу прочитати захований тут вислів, щоб дізнатися тему журналу.

Малювала Вікторія ДУ

НАЄВА

—————— ————— — ——————

Б Р

О

Ю

Е

Л

Н

М І

В

У

СТЕЖИНКА 2/15

Т

Є

В

А

С Х

А

2

Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО Шура ТИМОШЕНКО

РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ Ніч іще лежала На усій землі, Аж зорі промінчик Спалахнув в імлі. Дивовижний ангел, Світлий, мов алмаз, Сповіщає людям Воскресіння час.

Швидше вирушайте, Звістку рознесіть, Що спасіння нині, Людям розкажіть. Він воскрес із мертвих, Щоб в останній час Воскресити також Віруючих – вас!» Тож яка це радість, Я навік живий! Бог уклав з народом Заповіт новий.

Любов ЛАЗЬКО

ХРИСТОС ВОСКРЕС! Христос воскрес! Де смерті жало? Бог переміг, воскрес, ожив! Христова сила смерть здолала, Життя воскреслий Бог явив. Христос воскрес! Не плачте, люди! Він назавжди постав живим! А той, хто теж Iсуса любить, Навіки буде разом з Ним. Христос воскрес! Не бійтесь, люди! Він сильний захисник для нас.

I тим, хто Богу вірно служить, Він прощення й спасіння дасть. Христос воскрес! Радійте, люди! Він наш Господь, Володар, Цар! Йому хай вічна слава буде, Він з нами – Всесвіту Владар! СТЕЖИНКА 2/15

«Не лякайтесь, люди, Тут Христа нема, Він воскрес із мертвих Й розійшлась пітьма.

Христос воскрес! I ми, я знаю, Воскреснемо разом із Ним.

I в небі кожен заспіває Хвали, любові й слави гімн. Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

3

опії З Ефі

СТЕЖИНКА 2/15

Джип насилу просувався вперед по пасовищах і луках. Герхард витер піт із чола. Він спітнів не тільки тому, що було дуже спекотно, але й тому, що йому було страшно. Чотири ефіопа, які супроводжували його, теж не виглядали відважними героями. Як приклеєні, сиділи вони на сидіннях джипу. Герхард Беслер – місіонер. На шляху до місіонерської станції йому та його проводирям треба було проїхати по небезпечній території гуджів. Гуджі – напівкочове плем’я скотарів народу оромо на півдні Ефіопії, в Східній Африці. Вони володіють чималими стадами великої рогатої худоби, овець і кіз, із якими кочують від одного пасовища до іншого. Знайшовши місце, де достатньо корму для худоби, гуджі ставлять свої прості хатини зі шкір. Вони харчуються майже виключно м’ясом своєї худоби. У даний час усе частіше можна бачити поселення осілих гуджів. Але й сьогодні ці люди небезпечні, як і раніше. У багатьох місцевостях досі існує закон кровної помсти. Якщо когось убивають, його смерть має бути відомщена. Родичі вбитого

4

заспокоюються лише після того, як уб’ють вбивцю або кого-небудь з його родини. Донедавна жодна дівчина з гуджів не виходила заміж за юнака, який не міг довести, що він уже вбив хоча б одну людину. Войовничі гуджі не дозволяють чужинцям перебувати на їхній території. У недалекому минулому один євангеліст хотів завоювати їхню дружбу. Він не повернувся назад. Навіть поліція боїться їх, тому що найчастіше списи гуджів скоріші за поліцейські пістолети. І ось місіонер їде в джипі по їхній території. Несподівано з кущів хтось вискочив. Переляканий місіонер миттєво повернув машину вбік. Побачивши, що це була лише газель, яка великими стрибками поквапилась віддалитися, він полегшено зітхнув. Через деякий час дорогу перебігла матуся павіана з дитинчам на спині. За нею слідували інші мавпи зі своїми дитинчатами. Це виглядало кумедно. Але Герхардові сьогодні не до них. І його проводирям теж. Тільки б скоріше проминути небезпечну ділянку. Їм здавалося, що з усіх боків за ними спостерігає безліч очей. Так і було. Від гострого погляду гуджів ніщо не могло сховатися. «Взагалі-то мені має бути соромно, – думав Герхард Беслер, докірливо хитаючи головою. – Я називаю себе місіонером, а тут через кількох гуджів моя душа пішла в п’яти». Але він згадав учнів Ісуса, коли вони були на Генісаретському озері. Їх теж огорнув страх – від завивання вітру та хвиль, що билися об човен, а також страх потрапити до рук римлян. Так, страх може опанувати й християнином. Але християнин може сказати про цей страх Тому, Хто нас добре розуміє, – Ісусові. Герхард знав це, а тому почав молитися.

СТЕЖИНКА 2/15

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

5

СТЕЖИНКА 2/15

Нарешті джип проминув територію гуджів. І всі знову почали жваво розмовляти, навіть співати – одну пісню прославлення за одною. Герхард Беслер ніс служіння в районі, розташованому по сусідству з землями гуджів. І чим частіше йому доводилося проїжджати їхньою територією, тим сильнішим було його бажання принести їм звістку про Ісуса Христа. Але як? Чи встигне він вимовити хоча б одне слово, перш ніж їхні списи простромлять його? Одного разу до нього дійшла жахлива звістка: гуджі потерпали від голоду, тому що мор вразив їхні стада. Тварини гинули, і життя гуджів було в небезпеці. Герхард з дружиною почали розмірковувати про те, як допомогти цим людям. «Я придумав! – раптом вигукнув він. – Ми привеземо гуджам зерно та рослинну олію і спробуємо стати їхніми друзями. Але для цього нам потрібна справжня дорога». Порадившись, вони вирішили, що Герхард на вертольоті облетить землі гуджів і з’ясує, де найкраще прокласти дорогу. «От якби тільки страх був не такий великий і не позбавляв мужності... Мені слід більше покладатися на Господа», – думав він. Неодноразово Герхард і його дружина молилися: «Господи, якщо Ти хочеш послати нас до гуджів, то визволи нас від страху! Влаштуй наш шлях до них!» Як добре, що з Богом можна розмовляти – завжди і скрізь, особливо коли тобі страшно й усе так непросто! Що Герхард і його дружина не могли знати, так це те, що Бог уже давно проклав шлях до сердець гуджів. Притому дуже незвичайний. Одного разу вночі, приблизно за 50 років до цього, старий вождь племені прокинувся від дуже дивного сну. З настанням дня він зібрав старійшин. Спираючись на посох, вождь почав розповідати: «Сьогодні вночі я побачив уві сні чоловіка, який показав на небо й сказав: ◊Одного разу ви побачите на небі дорогу. Тоді знайте, що незабаром після цього до вас прийде кінь, який не їсть траву.

6

СТЕЖИНКА 2/15

Він привезе людину з книгою – це Книга про істину. Вислухайте цю людину й повірте їй!“ ш ти, є а н з и Ч имучу змію Сказавши це, чоловік зник». що гр и Почуте вразило всіх. «Це справді дивгриміт змушує ри переляку ний сон! Що б він міг означати?» – дивуваП страх? нає сильно и ч о лися старійшини. . в неї п и хвіст іт т Протягом наступних тижнів і місяців люди а н трем о гуркіт тоді Та якщ , тільки про це й говорили. Але нічого не відв не подія нього. ворога а н бувалося. Ні про дорогу на небі, ні про коня, є а пад вона на який не їсть траву, не було ні слуху ні духу. З часом про цей сон вождя забули. І ось тепер у їхній землі настав голод. Нужда була велика. Гуджі день і ніч молилися своїм богам, але нічого не змінювалося. Навіть Вака, великий незнаний бог, мовчав. І ось одного разу вони побачили на небі світлі смуги. Всі гуджі вибігли зі своїх хатин і дивилися на небо. «На небі – дорога!» – передавали вони новину один одному. Звідки їм було знати, що ці світлі смуги – конденсаційний слід літаків, які щодня почали літати над територією гуджів?! Для них же це означало: тепер сон старого вождя виповниться! І всі знов почали говорити про сон: «Це дорога. Але де ж кінь, який не їсть траву? І коли прийде людина з Книгою про істину?» Через деякий час вони побачили вертоліт, що пролітав над їхньою територією. Перелякані люди розбіглися хто куди. Вони поховалися в кущах і заплаві річки. А вертоліт приземлився. З нього вийшов охоплений неабияким хвилюванням Герхард Беслер, його серце завмирало в грудях. Гуджами теж опанувало занепокоєння. Один шепнув іншому: «Бачиш?! Це кінь, який не їсть траву! Тоді ця людина – той, хто повинен принести нам Книгу про істину». Люди обережно почали залишати свої укриття й підходити до Герхарда. Їхні темні очі світилися від радості. Герхард невпевнено відступив на крок. На його обличчі відбивався страх. Чому гуджі раптом такі привітні? Можливо, це пастка? Проте їхня прихильність до нього не виглядала нещирою. Гуджі навіть запрошували його до своїх осель. І тільки ввечері, сидячи біля палаючого багаття, Герхард дізнався таємницю. «Ти приніс нам Книгу про істину?» – запитали його гуджі. Герхард згідно кивнув. Його очі засяяли від радості. Він показав їм Біблію. Зовсім забуті смертоносні списи гуджів. Страху – як не було! Герхард міг тільки дивуватися незвичним шляхам Бога для досягнення людських сердець, нехай то сон про дорогу на небі, про коня, який не їсть траву, або про людину, яка приносить Книгу про істину. Герхард був упевнений, що ця Книга змінить серця гуджів. І це невимовно радувало його!

7

Розгорнімо Біблію СТЕЖИНКА 2/15

8

Рут ТАЛІПОВА

Ти, напевно, чув розповіді про безстрашних мореплавців і їхні дивовижні пригоди. Можливо, хтось навіть сам мріє стати мореплавцем, коли виросте. Але захоплюючі пригоди завжди супроводжуються небезпеками, вірно? В морі – це бурі та шторми, сила яких непідвладна нікому на землі. Однак зараз ти дізнаєшся історію про диво, яке одного разу здійснив Ісус під час шторму. Багато-багато років тому Ісус ходив Палестиною та вчив людей правді та любові Божої. Біля Нього завжди збирався народ, який з великим зацікавленням слухав Його проповіді. Ісус ніколи нікому не відмовляв у допомозі, іноді Йому навіть ніколи було поїсти й відпочити, бо натовпи людей постійно оточували Його. І ось одного разу Він вирішив зі Своїми учнями переправитися човном із одного берега Галілейського моря на інший. А до цього Ісус увесь день учив людей, розповідав їм повчальні притчі, тому того вечора був дуже втомлений. У човні Він нарешті зміг трохи поспати. Тим часом учні обговорювали події прожитого дня, будували плани на майбутнє. Більшість із них були рибалками, тому подорож у човні їх нітрохи не стомлювала, а навпаки, навіть заспокоювала. Але раптово на морі знявся дуже сильний вітер. Учні насторожилися. «Як дивно, – думали вони, – адже ніщо не віщувало шторму». Чорні хмари затягли чисте до того вечірнє небо.

Як ти гадаєш: 1. Що налякало учнів?

2. Чому учням стало соромно після слів Iсуса?

3. Що потрібно робити, якщо тобою оволодіває страх?

СТЕЖИНКА 2/15

Почався лютий шторм... Вітер дув дедалі сильніше, хвилі здіймалися все вище й вище. Вони нещадно били об борти човна з такою силою, що його почало заливати водою, тож навіть учні Ісуса – досвідчені рибалки – дуже злякалися. Вони відчайдушно вичерпували воду з човна, але це мало допомагало. Їхній маленький човен, якого шаленим вітром кидало з боку в бік, опинився перед загрозою потонути. Цікаво, що б ти відчував на місці учнів Ісуса? Ісус же в цей час безтурботно спав. Учні з подивом і страхом вигукнули: «Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?» Ісус прокинувся, вислухав їхній докір і... Уявіть собі, Він не схопився за черпак, щоб теж вичерпувати воду разом із переляканими учнями. Він просто наказав бурі вщухнути, а морю наказав: «Замовкни, перестань!» І тієї ж миті – о диво! – вітер ущух, і поверхня моря стала гладенькою, наче дзеркало! Настав повний штиль. Думаю, учні не відразу повірили власним очам, адже до цього їм здавалося, що вони неминуче загинуть. Їхні серця все ще тріпотіли від страху, проте вони були щасливі, що залишилися в живих і тепер – у безпеці. І тут пролунав добрий голос Учителя: «Ну чого ж ви так злякалися? Де ваша віра?» Учні не змогли відповісти. Їм стало соромно, що вони дозволили страху оволодіти їхніми серцями. Під час шторму вони забули про всі чудеса Ісуса, які бачили на власні очі. А вони ж увесь цей час були в одному човні з Самим Господом! Учні пошепки питали один у одного: «Хто ж Він, що навіть вітер і море слухають Його?» Відповідь на це запитання вони отримали пізніше. А ти знаєш, Хто такий Ісус Христос?

Прочитати про цю дивовижну пригоду ти можеш у четвертому розділі Євангелія від Марка, з 35-го вірша й далі.

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

9

Вікторина

Склала Ельвіра ЦОРН

Як а В КА

В О iДП

Ь Д i

Н Ь П РА В И Л

? А

увши , поч ода, зляо т Х 1. Госп вався голос й схо я кавс ього? вiд Н

а) Адам б) Каїн в) Йона

3. Як що н звали в Госп еславив елетня, яког ода й пр iм'я й не о боявс оти вийт наважувя iзра.i.и нiхто з авс..я вiйсьльського воi нiв ка?

а) Кір’ят -А б) Ґолія рба т в) Ахіма н

6. Хто злякав з правителiв промо ся, почувши правдуву Павла пр о та май суд? бутнiй

СТЕЖИНКА 2/15

а) Фелікс б) Агріппа в) Фест

10

оявся 4. Хто битим б бути в вою через с у вродлив ? дружину

а) Яків б) Iсаак в) Iзмаїл

7. Хто сказав: C <<Господь мо ня свiтло й спасiн ду бу го ко i , C мо боятись?>>

а) Мойсей б) Iсус Навин в) Давид

о ог ли о як а зв , д Як вiка лися го .

2 ло оя йо , чо ди б , бо яло Бог лю iйти я ся як ? пiд личч ого ним об ля т в iз пiсвори го й

о а) Н раам в б) А йсей о М в)

чи аю вiд явся м , я о в Хто нн об алi 5. ручеда, пи Ва нь до спо ват уде очi? Го уйну ник е вн зр ртовив ц же роб i з муїл

а а) С мсон а б) С деон Г в) е

о, ког ницi и ш б чив гро оба i бiля алися П .

8 як тов ляк варса на стали iсу , що так твi? мер Iсуса

ів а) учн ла е г б) ан к о в) жін

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Над цим варто замислитися

Вальдемар ЦОРН

11

СТЕЖИНКА 2/15

Страх – дуже неприємне відчуття. Щоправда, Бог нас так створив, що від страху ми нікуди не можемо подітися. Всі люди коли-небудь чого-небудь бояться. Якщо в людини зовсім немає страху, то це означає, що вона не зовсім здорова психічно. Страшно перебігати вулицю, якою рухається потік машин. I це нормально. Лізти на самісіньку верхівку дерева – страшно. I дуже корисно цього боятися: можна впасти, розбитися на смерть або зламати спину, і потім усе життя не те що по деревах не лазитимеш, а й узагалі ходити не зможеш, бо будеш прикутий до інвалідного візка. Але є страх, якого в нас не повинно бути. А якщо він є, то ми можемо від нього позбавитись, щоб не мучитися. Я маю на увазі, наприклад, страх увійти до темної кімнати, страх від уявлення, що під твоїм ліжком хтось ховається... Ось такі страхи зовсім уже ні до чого. Правда ж? Але вони іноді бувають і завдають нам великих страждань. I не тільки дітей переслідують такі страхи, але й дорослих. Так було з учнями Iсуса Христа, коли вони потрапили в шторм на морі. Вони дуже злякались і навіть кричали від страху. I що ж вони зробили? Розбудили Iсуса, що спав собі спокійнісінько, й попросили Його втрутитись, допомогти їм. Що зробив Iсус? Він наказав бурі й сказав морю: «Замовкни, перестань!» I вщух вітер, і настала тиша. Потім Iсус нагадав учням, що страх у них від нестачі віри. Від того, що вони забули про Нього. Чого ми можемо навчитися з цієї історії, яку Бог не дарма велів записати в Біблії? Перше. Якщо ми чогось боїмося, чого не слід боятися, то це означає, що ми забули, що з нами Iсус Христос. Він завжди з тими, хто Його любить і Йому вірить. Якщо ти Йому віриш, повністю довіряєш, то Він – із тобою. А якщо Iсус – Той, Який морю може сказати слово, й воно Йому підкоряється, – з тобою, тоді чого боятися? Правильно? Друге. Нам потрібно так само, як це зробили учні, звернутися до Iсуса з проханням про допомогу, сказати Йому: «Iсусе! Ти мій Захисник! Допоможи мені не боятися. Як добре, що Ти зі мною! Спасибі Тобі! З Тобою я нічого не боюся». Для того щоб не боятися, потрібно навчитися розмовляти з Iсусом. В Біблії написано: «Безперестанку моліться» (1 Сол. 5:17). Якщо ми так будемо чинити, то незабаром помітимо, що перестали лякатися вечорами, перестали боятися темряви й залишатися самі в кімнаті. Ми знаємо, що Iсус завжди з нами, тобто ми ніколи не залишаємося самі. Він нас бачить, чує, любить і захищає.

П

23

ви м Да сало

да

1 Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду, –

СТЕЖИНКА 2/15

3 Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливості.

12

5 Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття!

2 на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!

4 Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, – Твоє жезло й Твій посох – вони мене втішать!

6 Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

Малювала Лариса ГОРОШКО

ÏÑ

Ì ÀËÎ

3. Був він вірним, не скорився, Хоч не мав багато сил, В ямі лев’ячій молився Й не загинув . Л Л I I С А Т О П Т Н П Н Х В П П

А С Д У Л А Н Д Ф Є Ч Ь I Щ Л А А Н П Л С ЮЖ Т I И Ї И Р Д О Д Т В Н О I В А НЖЕ П Е Г ЩЛ А Д Н Т Л А В А Р ШК А Е П Д I С Ц В Л Р Д О У А I ДЖЛ Н Д П П А Л А З Д I Т Л А В Л Я I П Л О Л И О П Ф Н Г Г Д Р ЮШ А У Л О Л А Т ЮК Н Д

А О Я П Ч Д Ц А Я Л О Р А В З Г I

В I Щ З ЮВ Ш У С И Н А Д Г У ФЮП I О ДЖФ А Л АШВЮЄ I ОШ У РЖ Й Ф Я Ь И Б В В А Ф Б О Г ШЄЮА А А К Л Д Л С Ц В Д А К О Е З Д Р АШ Ш Г Л А Є Л А О В Ф Я Й Ш Х К Е Г Щ Н Б К Е Д Р ЄЩО Д Р И

Л Й Х О С О Т Н И К З Е А О Б О В

А Д Є Ї К Ц З Ж Є Ї И Л У Р Ю Н А

2. З незнайомцем розмовляли, А це був Господь Iсус. Його учні не впізнали На дорозі в .

4. Занурився у Йордан Та зцілився Нааман, Здивував усіх людей Пророк Божий .

Склала Яна ШАПОВАЛОВА

лка, Iван, ні слова: риба уп ст на ці ич рон, Знайди у табл ик, суддя, Кед н, олива, сотн іо др не си , ні уч , Ездра. ьному Варавва, Синай х слів у правил ци ри те лі і рш Поставивши пе дісну подію. знаєшся про ра ді ти у, дк ря по

СТЕЖИНКА 2/15

1. Йому Павло писав листи, Хоч був він дуже молодий. Напевно, здогадався ти, Що звали його .

Подумай, запиши!

иса ГОРОШКО Малювала Лар

13

ЮЛЬЧИНА ПРОБЛЕМА Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

СТЕЖИНКА 2/15

Юля з плачем увійшла до опочивальні батьків. Підвівшись у ліжку, мама спросоння запитала: – Що сталося, Юлю? Чому ти плачеш?

– У мене болить живіт, – схлипуючи, відповіла Юля.

– Іди-но сюди, до мене в ліжко, – покликала мама доньку. Вона пригорнула дочку до себе й почала легко масажувати їй живіт. Мама Юлі здогадувалася про причину цих «болів» у животі. Наступного ранку вона сказала чоловікові:

14

– Так далі не піде. Треба щось робити. Відтоді як цей хлопчик, його звуть Павлик, з’явився в Юльчиному класі, вона боїться йти до школи. Вчора вона повернулася зі школи заплакана, бо Павлик плюнув їй в обличчя. Він навіть бив її. Мама була дуже засмучена. Тато порадив: – Найкраще, якщо ти почекаєш цього хлопчика біля школи й поговориш із ним. І добре було б повідомити матері Павлика про те, як він поводиться в школі.

– Ти правий, це буде найкраще, – погодилася мама й поцілувала чоловіка на прощання. Робочий день Юльчиного батька починався дуже рано. Потім мама розбудила Юлю: – Прокидатися пора, донечко! Юля солодко потягнулася. І раптом згадала про школу й про Павлика.

– Я не хочу прокидатися! Ніколи більше до школи не піду! – вперто заявила вона. Мама присіла на край її ліжка.

– На жаль, я не можу звільнити тебе від школи, – м’яко сказала вона. – Усі діти повинні відвідувати школу.

Молитва: «Дорогий Ісусе! Допоможи, будь ласка, дітям, у яких школа або школярі викликають страх. Допоможи їм подолати цей страх. Пошли їм радість у навчанні. Амінь».

СТЕЖИНКА 2/15

– Але Павлик погано ставиться до мене, – заперечила Юля.

– Знаю, що ти його боїшся, – відповіла мама. – Тому я сьогодні хочу поговорити з ним. І поговорю з його мамою... А тепер давай помолимось про те, щоб твій животик більше не болів, добре? Юля згідно кивнула. Минуло кілька днів. Мама поговорила з Павликом та його батьками. І щовечора мати й дочка молилися про проблему Юлі. І про Павлика вони теж молилися, щоб він не заподіював зла іншим дітям. І дивно: живіт перестав боліти!

15

Едуард СКАЧКОВ Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

Хочу, щоб сни мені снилися світлі, Щоб усміхалися зорі мені, Прошу Тебе, дорогий мій Спасителю, Ти бережи мене й уві сні. Хочу, щоб мама моя не старіла, Батько ніколи мій щоб не хворів, Хочу, щоб раптом лелеченька білий Завтра в садочок до нас прилетів. Хочу, щоб мене з Тобою, мій Господи, Ніхто ні на мить навіть не розлучав, Щоб за вікном шелестіли тополеньки Й місяць сріблястим човном пропливав. Хочу, щоб тіні мене не лякали, Хай утече і тривога, і страх, А колискову щоб зорі співали В синіх, високих, святих небесах.

СТЕЖИНКА 2/15

Боже, послухай молитву дитячу, Спокою, миру і сили дай Ти. Хочу, щоб гріх мій, помилки, невдачі Боже мій добрий та любий простив.

16

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

лочками, Прослідкуй за стрі відповів Iсус і ти дізнаєшся, що гоги Яїру, який начальникові сина о по допомогу, звернувся до Ньог цятирічна коли його дванад ерті. донька була при см

Е А Н Е Д Р I К Й А К Е

С А П С У Б I Ь Л I Т Н

4

аєшся, ж собою, і ти дізн З’єднай крапки мі мальовано. яку тварину тут на 3

2 1

ію тут зображено? від паперу. Яку біблійну істор відриваючи олівця не її, ти ва лю ма Спробуй-но й ти на

Малювала Емма НІКЕЛЬ СТЕЖИНКА 2/15

Н А О В Й У В И С Ь Я Л

Спробуй, відгадай!

ь тер, що утворюют ожеш скласти з лі зм ів. ти сл ів 11 сл і и мн ьк ай іл Ск ласти прин ск й бу ро Сп »?

IЄ слово «ЄВАНГЕЛ

17

Схованка в домі лісника Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ Батьки Марка та Ані привезли своїх дітей на час зимових канікул до бабусі та дідуся. Дідусь Марка та Ані – лісник, і дітям, що приїхали з міста, все цікаво. Вони допомагають доглядати за пораненим косулятком... Частина 2

СТЕЖИНКА 2/15

Наступного ранку сніг перестав. Ліс навколо виглядав просто казковим! Неначе хтось покрив дерева товстим шаром цукрової глазурі – так вони блищали на сонці. Аня дивилась у вікно, милуючись природою.

– Бог створив ліс таким гарним! – задумливо вимовила вона. – Який же великий Господь, якщо може зробити таке! Марк, ставши поруч із нею біля вікна, підтвердив: – Я теж нещодавно про це думав. Учитель розповідав нам на уроці, що кожна сніжинка має свою особливу форму – жодна сніжинка не схожа на іншу. Можеш собі таке уявити? Дивовижно, хіба ні?! Той, хто може придумати стільки різних форм, дійсно всемогутній... Раптом знадвору почувся гучний гул. Діти побігли до іншого вікна, звідки було видно лісову дорогу, якою вони вчора прийшли. Нею їхав снігоочисник.

18

СТЕЖИНКА 2/15

– Тепер батьки зможуть повернутися додому, а потім відправитись у відпустку, – вголос розмірковував Марк.

– Я скажу їм про це, – з цими словами Аня вибігла з кімнати. Марк пішов за нею. Увійшовши до кухні, діти побачили, що батьки, вже готові до від’їзду, снідали й розмовляли з бабусею та дідусем. Вони лише чекали, поки снігоочисник розчистить дорогу, бо інакше неможливо було залишити будинок лісника. Після сніданку батьки почали прощатися з дітьми. У Ані на віях заблищали сльозинки. Це не пройшло повз дідуся, і він постарався відволікти внучку.

– Діти, – сказав дідусь, – одягніться тепліше, ми підемо в ліс – там зараз почнеться годування диких тварин. Ви ж хочете піти зі мною? Печаль розлуки миттєво випарувалась, Аня з Марком радісно вигукнули: – Звичайно! Чудово! Ми підемо з тобою! Лісник разом із дружиною та онуками махали на прощання від’їжджаючим, поки ті не зникли за поворотом. Потім дідусь вивіз із комори сани, а бабуся винесла оберемок сіна й пару ріпок.

– А де каштани, які ми з Анею збирали восени? Їх теж треба взяти з собою, – нагадав Марк.

– Еге ж, – підтвердила бабуся. – Зараз ми з тобою підемо на горище й зберемо каштани в мішок. Аню, ти можеш піти з нами, тоді ми скоріше впораємося. Так вони й зробили. Коли вони з мішком каштанів вийшли на двір, дідусь укладав приготований корм на сани. Бабуся пішла за чимось у комору, і дітям стало цікаво, чим вона там займається.

– Хочу дати сіна нашим козам і хворому косуляті. Адже їм теж хочеться поїсти! – пояснила бабуся.

– Ой! Я про косулятко зовсім забув! – зізнався Марк.

– І я! – із жахом вигукнула Аня.

19

СТЕЖИНКА 2/15

– Як почуває себе наш малюк? – запитав Марк.

– Поглянь на нього сам, – сказала бабуся. – Поки сани будуть готові, мине ще трохи часу. Діти одразу ж побігли до хліву, але при цьому так налякали кіз, що ті мало не заскочили в корито. Ще більше, ніж кози, налякалося, звичайно, косулятко. Незважаючи на поламану ногу, воно схопилося й хотіло було перестрибнути через дерев’яну перегородку свого стійла. Але не впоралося й із жалісним криком зависнуло передніми ногами на дошках. Діти злякалися й хотіли втекти, але бабуся зупинила їх: – Ну вже ні, залишайтеся тут, поки ми не виправимо становища. Той, хто робить безлад, повинен допомогти все знову налагодити. Діти залишилися в хліві, намагаючись показати косуляті, що йому нема чого боятися. Але воно більше не давало себе гладити. Тільки бабусю підпустило до себе, дозволивши допомогти йому спуститися з перегородки. Діти дуже засмутилися.

– Не треба сумувати! – сказала бабуся. – Запам’ятайте, що тварин не можна лякати. Вони страждають від цього не менше, ніж люди. Якщо ви це зрозумієте, то сьогоднішній урок піде вам на користь. Сани тим часом були завантажені, і можна було вирушати в дорогу. Марк і Аня були за конячок: упряглися в сани й що було духу тягнули їх по снігу. Дідусь ледь устигав за ними. Приблизно за півгодини вони вийшли на відкритий простір серед високостовбурного лісу. Там знаходилася годівниця для тварин. Під глибоким снігом її зовсім не було видно. Дідусь згріб лопатою сніг із даху годівниці й розчистив місце навколо неї.

– А чому годівницю не поставили в укритті, в густому підліску? – запитав Марк.

– Через косуль, – пояснив дідусь. – Під час їжі вони хочуть все навколо оглядати, щоб вчасно втекти, тільки-но відчують небезпеку.

20

СТЕЖИНКА 2/15

– Зрозуміло, – кивнув Марк. Прибравши вбік сніг, дідусь висипав корм у годівницю. Онуки йому ревно допомагали. На закінчення лісник допитливим поглядом окинув місце годівлі й, задоволено кивнувши, сказав: – А тепер ходімо до тих високих дерев біля просіки й сховаємось там. Звідти нам все буде видно. – Потім, вказавши рукою наліво, додав: – Он, дивіться, там уже чекають два голодних гостя! Марк і Аня побачили на узліссі двох косуль. Онуки пішли за дідусем просікою і сховалися за великими деревами, притиснувшись до стовбурів. Чекати довелося недовго: обидві косулі, озираючись навколо, наблизилися до годівниці. Незабаром їхня компанія збільшилася: з підліска виринули ще шість косуль і жадібно накинулися на частування. Марк поводився зовсім тихо, уважно спостерігаючи за тваринами. Ані ж важко було зберігати спокій. Їй хотілося кричати від захоплення, і тільки усвідомлення того, що тварини злякаються й утечуть, утримувало її від прояву почуттів. Косулі, витягуючи шиї, квапливо висмикували сіно між прутів годівниці. При цьому вони постійно озиралися на всі боки й прислухалися, чи не загрожує їм яка небезпека. Між тим із лісу прискакали кілька зайців. Довговухі, гризучи ріпу, теж були напоготові.

– Дідусю, чому тварини такі полохливі? – тихо запитав Марк. – Чому вони нас бояться? Хіба вони не розуміють, що ми їх любимо? Адже ми приносимо їм їжу!

– Цього тварини розрізняти не можуть, – прошепотів дідусь. – Вони не відразу бачать, хто бажає їм добра, а хто – ні. До людей вони спочатку дуже недовірливо ставляться.

– Чому? – здивувався Марк.

21

СТЕЖИНКА 2/15

– Це – наслідок гріхопадіння, – пояснив дідусь. – Спочатку так не було. До гріхопадіння в світі не було страху. Перші люди – Адам і Єва – мирно жили в сусідстві з тваринами. Після того як людина згрішила, діючи не з волі Божої, у світ увійшли страх і смерть.

– Косулі не повинні мене боятися, – прошепотіла Аня. – Я люблю Ісуса, я зізналася Йому в моїх гріхах, і Він мені пробачив. Як же мені показати косулям, що... Договорити Аня не встигла. Самець косулі, переставши їсти, витягнув шию, насторожив вуха й принюхався, повернувши голову в правий бік. Тут уже й інші тварини підвели голови й прислухалися. Раптом усі вони стривожилися.

– Що з ними? – пошепки запитав Марк.

– Я точно не знаю, але вони зачули небезпеку, – заклопотано відповів дідусь.

– Може, вони нас виявили? – припустив Марк.

– Ні-ні, – похитав головою дідусь. – Нас вони не можуть відчути. Ми стоїмо проти вітру. Наш запах несеться вбік від тварин. Та вони й не дивляться в нашому напрямку. Небезпека загрожує з іншого боку... Тварини розбіглися, наче по команді. Зайці сховалися в густому підліску, а косулі помчали до лісу. Ворони, які з галасом і криком брали участь у трапезі, зметнулися на дерева. Діти злякано озирнулись навколо.

– Дідусю, що сталося? – тривожно запитала Аня. Лісник здивовано озирнувся. Тут вони зрозуміли причину втечі тварин. Між дерев з’явилася велика чорна вівчарка. Обнюхавши землю, вона вищирила зуби. Наблизившись до годівниці, вівчарка з жадібністю оглянула її. Дідусь вискочив з-за дерева й закричав: – Цезар, нахабний пес! А ну, геть звідси!

22

Він знав цього злого собаку, який належав мельникові й часто полював у лісі. Однак Цезар не слухав лісника. Він уже взяв слід і, немов одержимий, помчав через високостовбурний ліс.

– Шкода, що я не захопив із собою рушниці, – досадував лісничий. – Я б у нього вистрілив, щоб він назавжди запам’ятав, що значить полювати в чужих володіннях! Але рушниці не було, і Цезар продовжував переслідувати тікаючих тварин. Через кілька хвилин він уже був метрів за п’ятдесят від однієї з косуль, майже добігши до річки.

– Косуля, напевно, хоче перестрибнути через річку й дістатися до великої галявини в лісі на іншому боці, – припустив дідусь, разом із онуками напружено спостерігаючи за переслідуванням. Бачачи, як стрімко вівчарка наближається до косулі, Марк і Аня були в нестямі від хвилювання.

– Ісусе! – благала Аня. – Зроби що-небудь, щоб злий собака не наздогнав бідолашну косуленьку! Між собакою та косулею залишалося вже метрів тридцять. Лісник із досадою промовив: – Цьому браконьєрові в снігу легко. Цезар щодня отримує ситний корм, спить у теплій будці. А бідні косулі витрачають сили в боротьбі з голодом і холодом. Зрозуміло, чому вони так швидко втомлюються й слабшають. Сором-ганьба відпускати такого собаку на дике полювання о цій порі року. Сьогодні ж піду до мельника й поговорю з ним.

– Хоч би Цезар її не наздогнав! Хоч би Цезар не наздогнав косулю! – повторював Марк, тупаючи від досади ногами.

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

ш ти, Чи зіантасьєкі деревні жуатбиь

що аз м мож ки 10 с ого дерева на завдовж дн ки ати з о м завдя переліт стань до 12 х, від на лапа м а к н и інше на т м пере ? шкіряни як парашути ь т ію які д

СТЕЖИНКА 2/15

(Далі буде)

23

Подумай, запиши!

и нок біблійним «Заповни» буди на , ся ш ає і ти дізн персонажами, нок. ди бу й це стоїть якій підвалині

5 4

6

3

7

2

8

1

9

10 11 12

14

13 16 17 18

СТЕЖИНКА 2/15

19

15

1. Хто плавав майже рік на кораблі без плану та певного курсу? (Бут. 7:1 – 8:19) 2. Хто жив доброчесним життям та був узятий живим на небо? (Бут. 5:24) 3. Хто був проданий братами до Єгипту? (Бут. 37:23–28) 4. Пророк, якого кинули у лев’ячу яму через те, що він молився Богові. (Дан. 6:3–23) 5. Який цар написав 3000 приповістей та 1005 пісень? (1 Цар. 4:30–32) 6. Як звали людину, якій віру було зараховано в праведність? (Як. 2:23) 7. Хто ще юнаком переміг ведмедя та лева?

(1 Сам. 17:34–36) 8. Євангеліст, лікар. (Кол. 4:14) 9. Хто, мешкаючи в місті розпусти, був вірним Богові, і за це Бог зберіг йому життя? (Бут. 19:29) 10. Пророк, який бачив, як його попередника у вогняному возі було взято на небо (2 Цар. 2:11–12) 11. Суддя Iзраїлю, якому було доручено розпочати рятувати Iзраїль від филистимлян. (Суд. 13:5, 24–25; 15:20) 12. Як звали батька Iсуса, послідовника Мойсея? (Повтор. 34:9) 13. Пророк за часів царювання Давида.

(2 Сам. 12:1) 14. Брат Йосипа, який завадив братам убити його. (Бут. 37:13–22) 15. Син Манасії, онук Йосипа. (Чис. 26:28–29) 16. Хто був найлагіднішою людиною на землі? (Чис. 12:3) 17. Хто знав, що не помре, поки не побачить Христа? (Лк. 2:25–32) 18. Цар Iзраїлю, якому Бог, за його молитвою, подовжив життя на 15 років.

(2 Цар. 20:1–7) 19. Хто є основою нашої віри та нашої надії?

(1 Кор. 3:11) Склала родина АДАМОВИХ

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

24

Склала Алла СОКОЛЮК

Кросворд

По вертикалі: 1. Улюблений син патріарха Якова. (Бут. 37:1–4) 2. Що було знаком заповіту Бога з людьми після потопу? (Бут. 8:18–22) 3. Дружина Мойсея. (Вих. 2:11–21) 5. Як звали проповідника, який утік із Дамаска? (Дії, 9:21–28) 6. Фарисей, який приходив до Iсуса вночі. (Iв. 3:1–21) 7. Хто запросив на обід трьох Божих посланців? (Бут. 18:1–19) 8. Хто мав судити Iсуса? (Мт. 27:1–30) 11. Велетень, якого переміг Давид. (1 Сам. 17:1–53) 12. Хто врятував ізраїльських розвідників? (Нав. 2:1–7)

По горизонталі: 4. Місце, де молився Iсус після таємної вечері. (Мт. 26:36–44) 5. Найперший мученик за віру. (Дії, 6:2–15) 7. Хто з'явився у храмі під час служби Захарії? (Лк. 1:5–25) 9. Кого кинули у лев’ячу яму? (Дан. 6:12–28) 10. Хто виказав Iсуса Христа за гроші? (Лк. 22:1–5) 13. Хто з апостолів зрікся Христа? (Мт. 26:36–44) 14. Хто прийшов здалеку вклонитися Немовляті Iсусу? (Мт. 2:1–10) 15. Хто боровся з Богом? (Бут. 32:13–30)

1 2

3

4

5

6

7 8 9 10 11

12

13

14

СТЕЖИНКА 2/15

15

25

Юлія АБДУВАХІДОВА

відвідати близько 1500 квіток, харчуючись нектаром кожні 10 хвилин. Гніздечко ми звиваємо на гілочці дерева або чагарника. Виходить воно таке ж крихітне, як і ми самі, а зроблене з найніжніших матеріалів – павутинок, шерстинок і дрібних шматочків кори. Кладку з двох крихітних яєчок, вагою всього лише 0,2 грама, самка висиджує 2–3 тижні, потім близько місяця годує й обігріває крихіток. У період виведення пташенят «молода матуся» може бути настільки безстрашною, що здатна напасти навіть на змію, втикаючи свого довгого й гострого дзьоба в ніс або око супротивника. Ми належимо до родини, яка нараховує 350 видів і мешкає в Америці, причому не тільки в тропіках і субтропіках, але й у інших кліматичних зонах, аж до Аляски. Однак наш вид можна зустріти тільки на Кубі, на острові Хувентуд і на півдні Флориди. Деякі люди називають представників нашої родини «смарагдовим горлечком», або «літаючим аметистом», або «вогненним топазом», оскільки на сонці наше блискуче пір’ячко переливається, змінюючи забарвлення, що робить нас схожими на крихітний дорогоцінний камінь. А насправді мене звуть (Mellisuga helenae). колібрі-бджола

Привіт, друже! Сьогодні на тебе чекає нове знайомство з навколишнім світом. Не тільки твоя, але й моя присутність у ньому – це хороший приклад, який свідчить про Бога Творця! Про мене кажуть: безстрашна, енергійна та швидка, як блискавка. Але ти не повіриш! Якщо взяти в руки дві канцелярські скріпки, то вийде моя вага, а зріст досягає всього 6 см. Багато хто вважає, що коли ти маленький, то, значить, – дуже слабкий. Прочитай про мене, і ти переконаєшся, що це не так. Хоча мене вважають найменшою пташкою на Землі, я можу махати крилами зі швидкістю 80 разів на секунду й летіти по прямій зі швидкістю 50 км/год (це середня швидкість автомобіля в межах міста). У повітрі я, наче вертоліт, демонструю фігури вищого пілотажу, рухаючись уперед і назад, вгору й униз, нерухомо зависаючи, злітаючи й приземляючись вертикально. Це робить мене невразливою. У спокійному стані моє серце б’ється з частотою до 500 ударів на хвилину, а під час польоту – до 1000! Для підтримки такого активного способу життя мені необхідно надзвичайно ефективне «паливо», яке я отримую у вигляді нектару з квітів. Здобуваю я його довгим тонким дзьобом, що нагадує голку. Протягом дня я встигаю

СТЕЖИНКА 2/15

Малювала Наталя ЖУРАКОВСЬКА

26

Чудеса творіння ТРОПИНКА 2/15 СТЕЖИНКА

Малювала Наталя ЖУРАКОВСЬКА

Учені довго сперечалися, як класифікувати велику панду, або бамбукового ведмедя (Ailuropoda melanoleuca), – як ведмедя чи як єнота? У 1936 році американський фахівець із порівняльної анатомії тварин професор Вільям Грегорі знайшов у великої панди багато анатомічних них ознак, які притаманні американським єнотамОльга МАРТИНОВА полоскунам. Напрошувався висновок, що велика панда – гігантський єнот. Однак після генетичних досліджень учені довели, що велика панда – насправді ведмідь. Найближчим родичем великої панди вважається очковий ведмідь, що живе в Південній Америці. Отже, панда – ссавець із родини ведмежих, зі своєрідним чорно-білим забарвленням шерсті, якому притаманні деякі ознаки єнотів. Велика панда була виявлена порівняно недавно – в 1869 році, а зловили першу панду лише в 1937 році. Це була юна самочка, яку назвали Сулінь. Слово «панда» походить від китайської назви цього звіра – «н’яла-понча», що означає «пожирач бамбука». Довжина дорослої панди досягає майже двох метрів, а важить вона до 150 кг! Великі панди мешкають у гірських районах Центрального Китаю. Простір, обжитий бамбуковими ведмедями, невеликий: з півночі на південь простягається лише на 300 км. З другої половини ХХ століття панда стала національним символом Китаю. За походженням панди – хижі тварини, але харчуються лише рослинною їжею, в основному молодими паростками бамбука. Звір спритно тримає товстими лапами стебло бамбука й обкушує. Як же це в нього виходить? Завдяки «шостому пальцю» – подовбу женій кістці зап’ястя, яка нагадує великий палець людської руки. «Шостий паж лець» щільно притискає навіть найтонші стебла бамбука до решти пазурів лале пи. За день доросла велика панда з’їдає до 30 кг зелені! пи Бамбуковий ведмедик – зникаючий вид. Розмір популяції постійно зменшується через низький рівень народжуваності – як у дикій природі, так само й при утриманні в неволі. Вчені припускають, що в дикій природі залишилося близько 1600 особин. ка Зображення великої панди стало символом Всесвітнього Зо фонду дикої природи (WWF). ф

27

27

Слова та музикаа Е. ЖЕЛЕЗ Пр Переклад д Олен О ни МІКУЛИ Олени

[Помірно]

1. Ра - ді - є на - род, по - спі - ша - є до брам. Що тра - пи - лось 2. О - де - же - ю лю - ди всте - ля - ють весь шлях, I паль-мо - ві 3. Хрис - тос по - вер - нув нам у - тра - че - ний рай, I ти ра - зом Приспів.

та - ам? Ска - жіть ви і нам. ві - ти у ді - ток в ру - ках. з на - ми цю піс - ню спі - вай!

дей!

А

як

Йо - го

Хто

зва - ти –

ї - де на

I

-

ос - ли - ку? Цар всіх лю-

сус

На - зо - рей.

ш тибо,їться є а н з и Ч не ва коза

СТЕЖИНКА 2/15

о що сніг упевнено йде й и рірви, висот краю п о п ь навіт козеня вести аби при росте е туди, д ва? ра т свіжа

28

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

Переклад Олени МІКУЛИ Тетяна ЖЕМБРОВСЬКА

Тихо в ліжку засинаю, Маму за руку тримаю, А вона співає знову Ніжну пісню колискову: «Спи, засни, моя дитино, Спи солодко, спи спокійно, Бог твій сон охороняє, Він не спить і не дрімає». Я нічого не боюсь, Адже поруч мій Ісус!

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

Світло вимкнули у хаті, Та не страшно нашій Каті. Темна нічка не лякає Тих, хто віру в Бога має.

СТЕЖИНКА 2/15

Валерій ШУМІЛІН

29

З пошти «Стежинки»

ІСУС ВОСКРЕС! Наш Iсус Христос воскрес! Ллється радість із Небес. Слава Господу й хвала, Торжествують Небеса.

Неллі ЧЕРНЯВСЬКА, 9 років, Росія аїна

Iрина МУРАВСЬКА, Укр

ПРОЧИТАЙ ВІРШ!

_ _ _ _ _ _ _ 2 19 22 3 19 13 17 _ _ _ _ _ _ _ 30 19 2 23 7 2 7 _ _ _ _. _.

23 3 19 13 26

СТЕЖИНКА 2/15

Юлія САПОЖНИКОВА, Росія

30

_ _ _ _ 20 21 19 23 _ _ _ _ _ 6 19 21 19 4

Склала Юля СЕРГЄЄВА, 9 років, Росія

Лія ХРУЛЬОВА, 10 років, Чувашія

Наш Iсус Христос воскрес! Я співаю до Небес. Наш Iсус Христос воскрес! Справжнє чудо із чудес!

Невеличка підказка:1=а, 2=б, 3=в, 4=г, 5=ґ…

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 1 18 4 7 16 1 17 3 12 18 18 1 15 1 9 7 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 20 11 16 31 18 24 3 1 23 11 18 1 3 22 12 26

Наш Iсус Христос воскрес! Сповіщає світ увесь. Смерть і пекло Він здолав I спасіння людям дав.

_ 7 _ 1

_ _ 2 7 _ 26

Надіслала Олена ПРОЦЕНКО, США

ТРОВ, Iван ДИМИ стан ах 8 років, Каз

РОЗШИФРУЙ ВІРШ! Випиши початкові літери намальованих предметів і прочитай вірш.

2/2015 ш туи, є а н з и Ч років том

Олена МИХАЙЛОВА, 14 років, Україна

номер що 25 перший в о ш й ви у журнал ка» ин «Стеж кою російсь – мовою нка»? и «Троп був Це теж ній великод . к випус

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим. Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим. Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002. Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

ргизстан Даша КРИВДА, Ки

Відповіді:

Руслан ДОЛГОВ, 9 років, Росія

До стор. 2: «Страху немає в любові» (1 Iв. 4:18). До стор. 10: 1/а, 2/в, 3/б, 4/б, 5/в, 6/а, 7/в, 8/б. До стор. 13: ЗАГАДКИ: 1. Тимофій (1 Тим. 1:1–2).

2. Еммаус (Лк. 24:13–16).

3. Даниїл (Дан. 6:22).

4. Єлисей (2 Цар. 5:8). ЗНАЙДИ ТА СКЛАДИ: Iсус воскрес!

Л А С Д У Л А Н А В I ЩЗЮВ Л А Л ДФ Є Ч Ь I ЩОШУ С И Н А Й Д I Л А А Н П Л С Я Д Г У ФЮ П Х Є I ЮЖ Т I И Ї И П I О Д Ж Ф А О Ї С Р Д О Д Т В Н Ч Л АШВЮЄ С К А О I В А НЖЕ Д I ОШУ РЖО Ц Т П Е ГЩЛ А Д Ц ЙФЯ Ь И Б Т З О Н Т Л А В А Р А В В АФБ О НЖ ПШК А Е П Д I Я ГШЄЮА А И Є Т С Ц В Л Р Д О Л А К Л Д Л С К Ї Н У А I ДЖЛ Н О Ц В Д А К О З И П Д П П А Л А З Р Е З Д Р АШЕ Л Н Д I Т Л А В Л АШГ Л А Є Л А У Х Я I П Л О Л И В А О ВФЯ Й О Р В О ПФН Г Г Д ЗШХ К Е ГЩБЮ П Р ЮШ А У Л О Г Н Б К Е Д Р О Н П Л А ТЮК Н Д I ЄЩО Д Р И В А

До стор. 17: ЩО СКАЗАВ IСУС: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона» (Лк. 8:50). СЛОВА: Єва, ангел, лев, гнів, лан, ген, ліга, вена, Нева, Ліван, Аліна. ВIДГАДАЙ: Розп’яття та воскресіння Iсуса Христа. До стор. 25: Кросворд «СТОРIНКАМИ БIБЛIЇ»: По горизонталі: 4. Гефсиманія.

5. Степан. 7. Ангел. 9. Даниїл. 10. Юда. 13. Петро. 14. Мудреці. 15. Яків. По вертикалі: 1. Йосип. 2. Веселка. 3. Ціппора. 5. Савл. 6. Никодим.

7. Авраам. 8. Пилат. 11. Ґоліят. 12. Рахав. До стор. 30: ПРОЧИТАЙ ВIРШ: «Бо Своїм Ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнувати на всіх дорогах твоїх» (Пс. 91:11). РОЗШИФРУЙ ВIРШ: «…Воскрес Христос із мертвих…» (Рим. 6:4).

С. 4–7: © Hänssler-Verlag, Holzgerlingen, переклад з німецької Эльвіри Цорн. С. 14–15: © Verlag Bibellesebund, Marienheide, переклад з німецької Эльвіри Цорн.

C. 18–23: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 21.01.2015. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660. Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001. © «Свет на Востоке», 2015 р.

ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © gorillaimages/shutterstock.com

www.tropinka.eu

Оксана ЛАДНАЯ Переклад Олени МІКУЛИ

ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! Христос воістину воскрес! Хіба доречно сумнів мати? Це знає і блакить небес, I соловей, що звик співати. Настя МОЇСЕЄВА, 11 років, Чувашія

Маша ГЛУХОВА, 9 років, Росія

Христос воістину воскрес! А в Ньому – воскресіння наше! Насправді чудо із чудес, З усіх подій воно – найкраще. Христос воістину воскрес! Земля в квітках, мов наречена.

I звістка, що прийшла з Небес, Несе нам радість незбагненну.

Ліра РОМАРНЮК, 12 років, Молдова

Ольга ВIРТ, 7 років, Україна

Марія ВIРТ, 12 років, Україна Олексій КОМПАНIЄЦЬ, 10 років, Україна

Аня СЕРЬОГIНА, 9 років, Україна