Дитячий християнський журнал Стежинка № 147

ISSN 2194-3796

дитячий християнський журнал

5

2015

зп

не з

я , п о ки с ю о п ок с а ованку х з с не ину с у Я аб б у ками! д й и на рян

За першими літ ерами назв відгадай, що тут тварин написано.

Знаю, Оленко. Це коли людина свої інтереси підносить вище за інтереси інших і думає тільки про власну користь і вигоду. Отже, ми дізнаємося в цьому випуску журналу про шкідливість егоїзму.

СТЕЖИНКА 5/15

Петрику, це нескладно! Виходить слово «егоїзм», воно означає себелюбство.

2

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

ШЛЯХ Я Т ЖИТ

Андрій зголосився допомогти батькові з поливом дальнього городу, на якому вирощували картоплю, буряк і моркву. На дальньому городі батькові завжди допомагали старші діти. А молодші допомагали матері на ділянці біля будинку, де росли помідори, зелень, ягоди й усе, що потребувало більш пильної уваги. Андрій уперше пішов із батьком і старшими братами на дальній город. Побачивши його, він був здивований: – Тату, наш город, виявляється, такий великий!

– Так, синку, нам потрібно багато овочів на зиму. Адже в нас велика родина. Батько й сини пішли до головного арика – там починалися всі ділянки, виділені селянам під приватні городи. Від безлічі нових вражень Андрій без упину засипав батька запитаннями: – Тату, а як ми принесемо воду на наш город? Вода ж у кам’яному арику! А як ми дістанемо воду з арика? Тут же немає шланга, як удома.

– Почекай, синку, наберися терпіння, – посміхався батько. Біля великого бетонного жолоба, який молодший син назвав кам’яним ариком, батько сказав старшим синам: – Перевірте всі повороти. Хлопці розійшлися вздовж арика, що вів до їхньої ділянки. Батько підійшов до жолоба й трохи прочинив залізний засув, умонтований в його нижню частину.

– Ага, ось як! – зрадів Андрій, побачивши струмочок чистої води, що побіг по земляному дну арика. Андрій побіг за струмком, радісно перестрибуючи через купини. Батько йшов поруч, міряючи русло великими кроками. Він теж стежив за напрямом води.

– Тату, чому ти так мало відкрив? А можна більше? – не вгавав молодший син.

– Коли вода дійде до нашого городу, я повернуся й відкрию більше, – заспокоїв його батько.

СТЕЖИНКА 5/15

Людмила ШТОРК

3

СТЕЖИНКА 5/15

Підійшовши до Марка, найстаршого з братів, Андрій виявив, що вода, вдарившись у саморобну загату з каменів і шматків клейонки, повернула праворуч. Далі стояло ще кілька подібних, споруджених хлопчиками, перешкод, підкоряючись яким, струмок обирав певний напрямок. Незабаром вода дісталася до їхнього городу. Дійшовши до кінця ділянки, вода вперлась у велику перешкоду й зупинилася.

– От і все... – засмутився хлопчик.

– Ні, синку, це тільки початок, – заперечив батько. Закрутившись спіраллю, вода почала наповнювати арик уздовж усієї ділянки. Хлопчик захопився грою маленьких вирів біля самої «греблі» і не помітив, як пішов батько. Через деякий час Андрій побачив, що вода почала прибувати швидше. Це батько, повернувшись до головного арика, пустив більше води, вище підняв залізний засув. Пробиваючи собі шлях, вода ставала каламутною, але поступово частки землі осідали на дно, і струмочок виглядав чистішим. Спостерігаючи за водою, хлопчик не помітив, як повернувся батько й підійшли брати.

– Дивіться, діти, – сказав батько й показав на воду, – в нашому житті ми можемо стати схожими на цей струмок. Бог наповнює наші серця Своєю живою водою і хоче, щоб ми покірно виконували Його волю. Якщо Він поставив перешкоду, не варто намагатися пробити її. Подумайте, може, Бог бажає трохи змінити напрямок вашого життя? Виконуйте своє завдання на будь-якому місці, куди б Він вас не спрямував. Якщо потрібно буде, Бог Сам прибере цю перешкоду. Але може статися й так, як із нашим струмком: потрібно буде зупинитися і згодом, виконавши все на призначеному місці, піти по нових шляхах, щоб принести всьому, що на шляху, життя, яке Бог уклав у нас. Точнісінько так само, як Він уклав життя в наші серця.

– А в чому ж наше завдання?

– Що це за життя, про яке ти говориш? – посипалися запитання від дітей.

– Бог дав Свою любов і мир у наші серця. А в навколишньому світі люди шукають тільки свого й дуже часто ображають один одного. Наше завдання – отриману від Бога любов дарувати всім і всьому, що навколо нас, і на всякому місці, куди спрямовує нас Небесний Отець. Підтримувати тих, у кого опустилися руки, захищати слабких, утішати плачучих, допомагати сиротам і вдовам, шукати мудрого рішення

4

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕЖИНКА 5/15

для всіх питань життя. А Він Сам знає, куди нас спрямувати. Пам’ятаєте історію Йосипа?

– Так, звичайно, – посміхнулись хлопчики.

– І я пам’ятаю! – голосніше за всіх відповів Андрій.

– У Йосипа майже ніколи не було вибору, де жити й чим саме займатися. Він просто намагався в усьому чинити так, як навчив його Бог. І куди б не прийшов Йосип, Бог був із ним, і його супроводжувало благословення й удача в усіх справах. Так і нам треба чинити в житті – завжди й в усьому шукати, як виконати Його волю. Нещодавно мені розповіли про людей, які дуже розсердилися на перешкоди. Один із них застряг в автомобільній пробці. В іншої жінки розкапризувалася дитина, і вона не змогла залишити її в дитячому садку. Третій перекинув собі на штани чашку кави, і йому довелося переодягатися. Всі ці люди запізнилися на роботу – і дуже нервували через це. Але саме через ці перешкоди вони залишилися живі, коли їхній офіс тим ранком підірвали терористи...

– Так ось чому ти майже ніколи не нервуєш, якщо в тебе щось не відразу виходить! – здогадався Марк.

– Так, я намагаюся, як ця вода, знайти інший спосіб вирішення проб­ леми, – посміхнувся батько й вказав синові на струмок, який повільно розмивав одну з перешкод, яку хлопчики побудували на його шляху. – Іноді Бог теж оновлює та «ремонтує» перепони, якщо я не зрозумів, куди Він мене спрямовує, і продовжую «пробивати» свій шлях. Але буває й так, що Сам Бог бажає, щоб я долав перешкоди, – батько вказав рукою вперед, на один із жолобків на городі, де вода пробивалася через кілька грудок землі, які впали в жолоб і заважали воді потрапити на город. – Тому Бог не карає нас за наполегливість, але засмучується, якщо ми нарікаємо та незадоволені.

– Я теж хочу бути слухняним, як струмочок! – твердо вирішив Андрій. – Хочу, щоб через мене Бог давав усьому навколо життя і любов, як нашому городу дає водичку за допомогою струмочка.

5

С И Н П ОТ І Х И Я Н И Р С О Н З Ч А РУ В А Н І Історія, яку я хочу розповісти тобі, вразила багатьох людей, що жили в Іудеї за часів служіння апостолів Ісуса Христа. У ті далекі дні люди в Божій церкві були настільки згуртова­ ними та єдиними, що серед них неможливо було знайти нуж­ денної людини, – так усі дбали один про одного. Християни, які були більш заможними, продавали свої землі та будинки й приносили отримані гроші апостолам. А ті, в свою чергу, ді­ лили ці кошти між християнами, що були бідніші. Один чоловік, на ім’я Йосип, теж продав свою землю, а гро­ ші приніс учням Ісуса. Його добрий вчинок і щедре серце були прекрасним прикладом для інших віруючих, тож серед христи­ ян його почали називати не Йосипом, а Варнавою, що значить «син потіхи». І дійсно, внесок Йосипа в служіння Богові був ду­ же великий – він із радістю допомагав братам по вірі, а також людям, які ще не знали Христа. Йосип робив добро, дума­ ючи не про себе, а лише про те, як і чим може ще послужи­ ти своєму Спасителеві. Апостоли довіряли Йосипові й дуже його любили. Однак була серед послідовників Ісуса людина, яка позаздри­ ла добрій славі Йосипа. Звали цю людину Ананія. Ананія біль­ ше дбав про себе, ніж про служіння Господу. Ананія змовився зі своєю дружиною Сапфірою, і во­ ни вирішили обманом знайти честь і похвалу від апостолів Ісуса. Знаєш, що вони вигадали? Як і Варнава, вони продали свій маєток. Різниця лише в тому, що Варнава віддав усі кошти,

СТЕЖИНКА 5/15

Розгорнімо Біблію

Рут ТАЛІПОВА

6

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

Історію про Йосипа та Ананію ти можеш прочитати в книзі Дії апостолів (4:32 – 5:11).

СТЕЖИНКА 5/15

отримані за продану ним землю, а от Ананія і Сапфіра вирішили так: «Ми віддамо апостолам тільки частину виручки й скажемо, що наш маєток стіль­ ки й коштував. Цим ми знайдемо собі славу нітрохи не гіршу за славу Йоси­ па, але при цьому залишимося при грошах». План був дуже хитрий. Але Бог бачив злі серця цих людей і відкрив їхній задум апо­ столові Петру. Як ти вважаєш? Коли Ананія прийшов до учнів Ісуса, то без доко­ 1. Чому перші рів сумління сказав: «Ось, я приніс гроші за маєток, християни вирішили мати все спільне? який продав заради вас і церкви! Тут усе, що я от­ римав за свою землю!» Ананія обдурив, адже він 2. Чому Ананія обдурив апостолів? думав лише про себе, коли продавав свій маєток. Але Петро, ​​всупереч очікуванням Ананії, не 3. Що приносить більше радості: піклуватися став йому дякувати й радіти подарункові для про себе чи про християн. Навпаки, він дуже засмутився й із гли­ інших? боким сумом почав говорити те, що Бог звелів йому сказати: «Ананія, невже сатана зміг на­ стільки заволодіти твоїм серцем, що ти збрехав Святому Духові, залишивши собі частину грошей, які отримав за продану землю? Адже земля до того, як ти її продав, була твоєю, і гроші, які ти отримав, теж твої, і ти міг розпоряджатися ними на власний розсуд. Чому ж ти вигадав таку брехню? Ананія, ти сказав неправду не людям, а Богові!» Ці слова прозвучали для Ананії немов страшний вирок. Почувши їх, він упав без дихання на землю. Усі, хто ба­ чив це, були так уражені, що не в силах були вимовити ні слова. Увечері того ж дня, не дочекавшись чоловіка, до апо­ столів прийшла Сапфіра. І знову пролунав упевнений голос Петра: «Скажи мені, чи за стільки ви з чоловіком продали землю?» – «Так, – спокійно відповіла Сапфі­ ра, – за стільки». – «То це ви змовилися спокушати Бо­ га? – вигукнув Петро. – Ось, твій чоловік помер. І ти помреш». Тієї ж самої миті Сапфіра впала до його ніг мертвою. Великий страх охопив тоді не тільки людей у церкві, а й тих, хто не знав Ісуса Христа. Хто б міг подумати, що самолюбство та хит­ рість можуть призвести до такого трагічно­ го кінця?! Але Бог дуже любить нас. Він не хоче, щоб люди гинули через свої гріхи, навпа­ ки, Він готовий прийняти до Себе кожно­ го, хто щиро кається у своїх гріхах і про­ сить вибачення!

7

Над цим варто замислитися СТЕЖИНКА 5/15

8

Червоний чи зелений? Уздовж доріг, перед крутими спусками, перехрестями, переїздами та інши­ ми небезпечними ділянками, стоять дорожні знаки. Iноді водіїв це дратує, особ­ ливо коли на знаках вказано обмеження швидкості або заборонено обгін. Але всі ці знаки не проти водіїв, а за них! Вони покликані захистити людей від аварій, не­ щасних випадків, навіть трагічних подій. Нехтувати дорожніми знаками небезпеч­ но для життя. Є такі знаки, які попереджають пішоходів про смертельну небезпеку. Наприклад, червоний сигнал світлофора або опущений шлагбаум на залізничному переїзді. Од­ ного разу Iсуса запитали, яка заповідь найголовніша. Він відповів, що найголовніше в житті людини – любити Господа Бога всім серцем і ближнього свого, як самого се­ бе. Це так само важливо, як зупинитися на червоне світло світлофора. А як люди порушують цю, головну для всіх нас, заповідь? Дуже просто: во­ ни люблять не Бога та інших людей, а себе. Люблять себе більше від усіх інших. Усе, так їм здається, повинне крутитися навколо них. А якщо це не так, вони ду­ же засмучуються, розлючуються, заздрять, ворогують, сваряться з усіма навко­ ло. Ось так усе і є: якщо людина любить не Бога і людей, а саму себе, у такої лю­ дини безліч ворогів. I найголовніший її ворог – вона сама. Людина сама позбав­ ляє себе радості від спілкування з іншими людьми. Радості від того, що вона ко­ мусь допомагає, служить, для когось важлива й комусь потрібна. Такі люди на­ зиваються егоїстами. Латинське слово «его» українською означає «я». Це наше «я» – найжорстокі­ ший наш ворог. Наше «я» змушує нас брехати, щоб виглядати в очах інших кра­ ще. Наше «я» змушує нас говорити про інших погано, щоб нам здаватися сильні­ шими, розумнішими, важливішими. Наше «я» хоче бути кращим за всіх, гарнішим за всіх, найбагатшим... А якщо це не так, тоді наше «я» шукає винних у своїх не­ щастях. Егоїзм, себелюбство – це так само небезпечно, як переходити дорогу на червоне світло світлофора або переїжджати через колію при закритому шлаг­бау­ мі. Це смертельно небезпечно! Недарма Бог нас про цю небезпеку попереджає і вчить любити Його, любити людей, служити Йому та людям. Немає в цьому світі нічого, що приносило б так ба­ гато радості, як робити добро іншим, виказувати по відношенню до ближніх увагу, турботу, надавати їм допомогу. Ті, хто чинить так, ідуть на зелене світло. Вони по­ важають інших, допомагають ближнім, служать Богові й радують навіть ангелів. Вальдемар ЦОРН

Віктор НЄМЦЕВ Переклала з російської Олена МІКУЛА

НАВЧИСЬ РОЗУМІТИ Часом один одного не чуємо, В справах поспішаючи своїх, Бо лише свій біль, печаль тамуємо I скорбот не бачимо чужих. Це тому, що лиш себе ми любимо, Користі шукаємо собі, Вслід за егоїзмом ми прямуємо, Бо душа – в неправді та пітьмі. Розуміння інших – крок маленький В правильному напрямку душі, Розуміння інших – це тоненька Нитка, що об’єднує усіх. Поважати інших, розуміти, Поділити біль, чужий тягар – Ми невипадково у цім світі, I життя – це Божий вічний дар. Поспішай добро в житті творити – Iстина ця вірна і проста. Господа і ближнього любити Вчись натхненно біля ніг Христа.

ш тсуир,икатів, є а н з и Ч са а інна ри

в що відм авців сімейст това­ с с згур дрібних , – їхня ім’ями х и в о т с мангус ивуть сів Вони ж інтере ? т ь с т и х іс а н з і , н соби до 40 о їть их сто н у ’ї ім с ці. ому міс ш р е п а н и ебезпек У разі н тові і го матус вати в жерт у ади ар собою з у нк у порят ат. ч н дити

СТЕЖИНКА 5/15

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

9

Притча

МІШОК ЧАСУ Дайва БАУЕРЕНЕ

– Я подарував тобі цілий мішок часу, а ти його марно витратив. Усе життя ти витрачав час тільки на себе, думав тільки про себе. Чому ти не дарував свій час іншим? Тут прийшов іще один чоловік із порожнім мішком у руках. Володар запитав його: – А де твій час, людино? Чому твій мішок порожній? Зараз подивимося. Знову на небі засвітився великий екран і з’явилися слова «Твоє життя», і Володар часу уважно спостерігав за життям людини від народження до старості. Екран показував усю правду, нічого не приховуючи. Володар іноді посміхався, іноді вимовляв: «М-м-м». А коли екран згас, повернувся до людини й сказав: – Я подарував тобі цілий мішок часу, а ти його іншим роздарував, не залишив собі ні крихти. Все життя тільки про інших і думав. Чому не залишав часу для себе?

СТЕЖИНКА 5/15

Коли дитина народилася на світ, Володар часу подарував їй цілий мішок часу. Збігали дні, минали роки – і часу в цьому мішку ставало дедалі менше й менше. І ось, нарешті, час людини почав добігати кінця. І коли не залишилося навіть крихітки часу, людина повернулася з порожнім мішком до Володаря часу. Володар запитав: – Людино, куди подівся час, який я тобі подарував? Де він? На тлі неба засвітився великий екран, і на ньому з’явився напис «Твоє життя». Людина побачила на екрані все своє життя, від народження до старості, – кожну дрібницю, без спотворення, все, як було. Стежачи за екраном, Володар часу то морщив брови й погладжував свою довгу білу бороду, то, тримаючи руки за спиною, ходив туди-сюди й розмірковував. Коли екран згас, він подивився на людину, яка стояла з опущеною головою, і сказав:

10

Малювала Марія ГІЛЕВА

Це дуже корисна й важлива порада. Живучи так, ми будемо завжди приносити людям радість і самі будемо задоволені. І Бог буде нами задоволений.

СТЕЖИНКА 5/15

Побачивши, що обидві людини стоять сумні, Володар часу витягнув із кишені своєї мантії два невеликих повних мішечка й сказав: – Дарую вам іще по мішечку часу. Повертайтеся назад і використовуйте його правильно – даруєте час іншим, але не забувайте й про власну душу.

11

Схованка в домі лісника Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі та дідуся. Їхній дідусь – лісник, і онуки, що приїхали з міста, разом із дідусем годують у лісі диких кабанів... А Марк усе ще не знайшов бабусину схованку. Частина 5

СТЕЖИНКА 5/15

Наступного дня, коли всі сиділи за столом, дідусь сказав, що після обіду йому потрібно попрацювати в лісі.

– Я піду з тобою! – заявив Марк і нетерпляче засовався на стільці.

– Я теж! Я теж! – підхопила Аня й почала підстрибувати від радості.

– Я б із задоволенням узяв вас із собою, – відповів дідусь. – Але сьогодні це неможливо. Мені потрібно піти в саму глиб лісу, там немає розчищених доріг, і сніг дуже глибокий. Краще вам цього разу залишитися вдома. Аня й Марк дуже засмутилися і, виказуючи невдоволення, бур­ мотіли щось собі під ніс.

– Та не бурчіть, – втрутилася бабуся. – Вам не буде нудно. Сьо­ годні після обіду до мене з села прийде моя подруга Софія Миколаївна. Во­ на дуже цікаво розповідає, особливо про своє дитинство. Ви можете поси­ діти з нами у вітальні й послухати цікаві історії.

12

СТЕЖИНКА 5/15

Від цієї пропозиції настрій дітей поліпшився. Незабаром вони вже й зов­ сім забули про свій смуток. Приблизно через півгодини після того, як дідусь пішов, на порозі їхньо­ го будинку з’явилася Софія Миколаївна. Бабуся провела її до вітальні й по­ садила на один із м’яких стільців, що стояли навколо важкого дубового сто­ лу. Потім бабуся продовжила в’язати мереживну серветку, а гостя дістала з сумочки своє в’язання – светр, який вона збиралася подарувати синові на день народження, – і взялася за роботу. Через кілька хвилин між жінками зав’язалася жвава бесіда – точнісінько, як передбачала бабуся. Гостя вміла розповідати захоплюючі історії зі сво­ го дитинства. Коли мова зайшла про дні народження, виявилося, що вона добре пам’ятає багато з них.

– Майже кожен подарунок, який я отримувала, супроводжувався наста­ новою. Річ у тім, що мені було дуже важко бути слухняною, – зізналася Софія Миколаївна. – Я весь час хотіла робити не те, що наказували стар­ ші, а якраз навпаки. Хоча це зовсім не робило мене щасливою. Але згодом я дізналася про Ісуса Христа, Сина Божого, і Він став моїм Спасителем. Я розповіла Йому про все погане, що зробила, і почала з Ним нове життя. Відтоді я намагалася бути покірливою батькам. І навіть от­ римувала радість від цього. Марк і Аня сиділи на лаві біля теплої кахельної печі й уваж­ но слухали гостю. Потім Софія Миколаївна розповіла їм про те, як вона вперше допомагала мамі пекти пряники до дня на­ родження... Це нагадало Маркові про бабусині пряники, і він знову за­ ходився гадати, де ж вони можуть бути. Раптом його осяяло: «На верхньому поверсі, де ж іще! Зараз самий раз пошукати. Поки в нас гостя, мені ніхто не завадить. Треба тільки не про­ ґавити влучний момент і непомітно вислизнути з кімнати».

13

СТЕЖИНКА 5/15

Влучний момент настав раніше, ніж він споді­ вався. Розповідь гості настільки захопила Аню, що вона злізла з лави, підійшла до бабусі, що сиділа за столом, і притулилася збоку до її колін. Марк скори­ стався цим і непомітно вислизнув із кімнати. Крадькома, як кішка, він піднявся сходами нагору. Треба діяти вкрай обережно! Не шуміти, не гриміти, інакше він мо­ же виказати себе. Бабуся, Аня й гостя тоді одразу теж піднімуться нагору, і він уже не зможе втекти. Марк безшумно обшукав усі кімнати. Безуспішно. Пряників ніде не бу­ ло, ними навіть і не пахло. Неначе крізь землю провалилися. Проте Марк не втрачав надії. Навпаки, чим довше він шукав, тим більше його охоплю­ вало бажання довести самому собі, що немає таких перешкод, які перешко­ дили б йому знайти пряники. Він іще раз обшукав спальню бабусі й дідуся, але нічого не знайшов, і тут його винахідливість вичерпалася. Засмучений, Марк пішов до сходів і вже зібрався спуститися вниз, але на першій сходинці на секунду замислився. Потім, кинувши повний надії погляд наверх, він піднявся на горище. Адже пряники напевно знаходяться десь у будинку, і тільки на горищі Марк іще не шукав! Але тут він випадково зачепив ногою старий молочний бідон, яким більше не користувалися, і той із гуркотом упав. Марк скам’янів. Са­ ме цього він і боявся. Напевно, вони зараз прибіжать сюди й застануть тут його – злодія! Яка ганьба! Він уже уявляв собі, як Аня, бабуся й гостя сто­ ять перед ним і як він згоряє від сорому... Ох, навіщо він так нерозсудли­ во ганяється за цими пряниками?! Але в будинку було так само тихо. Ніхто не піднімався сходами. Посту­ пово Марк заспокоївся. Напевно, шум від падіння бідона не чути у вітальні. Марк підняв старий бідон і раптом виявив, що той не порожній. Що ж може бути всередині? Обережно піднявши кришку, Марк не повірив

14

СТЕЖИНКА 5/15

власним очам. Де він тільки не шукав пряники, а вони ось де – лежать у бідоні! І справді, бабуся знайшла чудо­ ве місце для схованки, краще й не вигадаєш! Тепер Марк іще більше пишався собою, адже він, незважаючи ні на що, зумів знайти заховані пряники. О, як вони смачно пахли! Яка це була спокуса! Але ні, Марк не зі слабаків! Він домігся, чого хотів, – і цього до­ сить! Хутко закривши бідон, хлопчик уже зібрався йти. Але тут він знову зупинився й сказав самому собі: «Ну, вже один пряник мож­ на собі дозволити, так би мовити, в якості премії за знахідку». Сказано – зроблено. Перший шматочок Марк їв повільно, з насолодою. Пряник так і танув у роті й видавався набагато смачнішим від тих, які він кілька днів тому куштував на кухні. Незабаром Марк знову сидів у вітальні, біля теплої печі, і слухав розпо­ віді бабусі та Софії Миколаївни. Потім бабуся поставила на стіл солодкий пиріг і запросила всіх пити чай. Марк, який дуже любив цей пиріг, сьо­ годні поклав собі на тарілку лише маленький шматочок.

– Що сталося? Чи не захворів ти часом? – здивувалася бабуся.

– Не знаю. Мені щось зле, – відповів Марк із сумним виглядом.

– Ти тому так довго пропадав? Марк кивнув, опустивши голову. Його кинуло в жар.

– Ну, тоді піди приляж трохи. Може, минеться, – стурбовано поради­ ла бабуся. Марк полегшено зітхнув і хутенько вийшов із кімнати. Можливість уса­ мітнитися була зараз дуже доречною. У присутності інших він почувався незатишно. Але вже скоро він зауважив, що ні ліжко, ні самотність йому не допо­ магають. Дивно, але Марк увесь час залишався незадоволеним і відчував

15

СТЕЖИНКА 5/15

якусь незрозумілу тривогу. Йому раптом стало прикро від того, що він, сам того не бажаючи, з’їв пряник. Мало того, що з’їв, так він іще й збрехав. Як це жахливо! Якщо ти зробив щось погане й не зізнався в цьому, то ви­ ходить, що поганого стає ще більше. Ні, з цим треба кінчати! Досить! До свого й Аниного дня народження він більше не доторкнеться до пряників. Прийнявши це рішення, Марк відчув полегшення. Він повернувся до ві­ тальні, і бабуся, побачивши його, зраділа, що онук не хворий. «Добре, що бабуся ні про що не запитала», – подумав Марк. Він не був упевнений, сказав би він зараз їй правду чи знову б збрехав. Але вже через дві години Марк ізнову ходив по дому з засмученим ви­ глядом. У його душі точилася жахлива боротьба. То він казав собі: «Брати бабусині пряники – це крадіжка». То, навпаки, переконував себе: «Та ні, не так уже це й страшно. Не біда, якщо буде одним пряником менше. Адже їх там удосталь». І його знову щосили тягло на горище, до бідона. Повернувшись додому, дідусь приніс кілька гілок блакитної ялинки.

– Бабуся поставить їх у вазу й трохи прикрасить. І тоді до дня народжен­ ня у вас буде гарний букет, – сказав він. Аня дуже зраділа, а Марк – ні. Її радість була йому навіть відразлива, і він, перекривлюючи, сказав: – Ой, який це буде чудовий букет! Який чудовий букет!

– Ти чого це? – здивувався дідусь. Марк, нічого не відповівши, пішов до своєї кімнати. Він злякався, що дідусь почне його розпитувати, і тоді вийде на­ зовні історія з пряниками. Рано чи пізно йому доведеться зізнатися: «Я поводжуся так дивно, тому що мені прик­ ро, що я не можу радіти, як Аня». Наступного дня, після обіду, лісник ізнову пішов у своїх справах до лісу, проте пообіцяв до третьої

16

години повернутися, оскільки хотів іще встигнути погодувати диких кабанів. І тоді внуки зможуть пі­ ти з ним. Але о третій нуль-нуль дідуся все ще не було, і ді­ ти заходилися просити бабусю відпустити їх самих до родини «хрюків».

– Ми ж знаємо, як потрібно годувати кабанів, – запевняли вони. – Дідусь показав нам, як це ро­ биться.

– Так, але все одно буде краще, якщо ви його дочекаєтеся, – заперечувала бабуся.

– Поки ми будемо чекати, вже стемніє. І тоді ми точно не зможемо піти до «хрюків», – напо­ лягав Марк. Він устиг знову побувати на горищі й узяти з бідона кілька пряників.

– Так, правда, – підтакнула Аня. – Може, ми підемо, а ді­ дусь нас наздожене?

– Ну гаразд, ідіть, – здалася бабуся, махнувши рукою.

– Давай-но, Аню, допоможи мені! – звернувся Марк до сестрички. Він очікував від неї активної допомоги в приготуванні корму, і Аня з цим завданням упоралася. Наповнивши кормом відра й мішки, вони з бабусиною допомогою поклали все на сани й попрямували в бік лісу.

– Як ти гадаєш, «хрюки» на нас уже чекають? – запитала Аня, побачив­ ши вдалині підлісок.

– Не знаю. Зараз побачимо, – відповів Марк із таким виглядом, ніби він тепер лісник і контролює ситуацію.

СТЕЖИНКА 5/15

(Далі буде)

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

17

Тетяна ЖЕМБРОВСЬКА Переклала з російської Олена МІКУЛА

ХОЧ МАЛЕНЬКА Я

ЛАБІРИНТ

Зрадникам Своїм Він посміхався, Його били – Він лише змирявся, Ворогів Своїх Христос любив, На хресті вмираючи, простив. Хоч маленька я, Iсуса знаю, Бути схожою на Нього я бажаю, Не лише для себе хочу жити, А з любов’ю ближнім всім служити.

СТЕЖИНКА 5/15

ила своїх онук Бабуся попрос , які приїхали Настю та Олю віднести до неї в гості, и для кт в церкву фру ю дорогою ко Я Свята жнив. а йти, щоб дівчаткам треб церкви? потрапити до

За Iсусом натовпи ходили, Дуже Його слухати хотіли, Бо Господь не лише Словом вчив, Але Сам життям безгрішним жив.

18

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

Завдання

ЖНИВА сано , під якими напи мерами У рамках літери но з но ід літери зг в та ос П . ри ф ци рду. ітинки кросво та впиши в кл и дякуємо им вислів, як м єш та чи ро п Ти дари. Богові за Його

Склала Сніжана МІТРОШИНА, 11 років, м. Апостолове Дніпропетровської обл.

1 2 8

О

I

Г

Р Х

2

4

1

3

3

О М Л И Н

2

4

5

3

1

2

4

5

5 6

1

2

5

4

3

1

2

5

9

Б И О А С К Р

4

6 5

2

7

4

8

1

А Н А А Н С

3

4

6

1

Г

Р О К О

I

2

4

3

5

6

1

7

5

3

6

Г О

7

5

3

2

1

8

6

4

Я У Б К Р 4

9

А Н И В Д Р

2

1

5

3

К Ю У Р 4

3

1

2

Малювала Олена МІКУЛА СТЕЖИНКА 5/15

3

7

Л И В А С

19

Яна ПАРАЩИЧ ЯК ЖАДЬКО СТАВ ЩЕДРИКОМ (Закінчення. Початок у № 4/15)

Малювала Лариса ГОРОШКО

«Краще, кар, не треба, кар, а то бу­ де ◊бабах“ і тобі, і велику». – «Який іще ◊бабах“?» – здивувався ведме­ дик. «Пагорб крутуватий, кар-кар! Ти і твій велосипед полетите стрімголов із цього пагорба, кар-кар!

«Адьку, кар-кар! Не можна!» – cпро­ бувала зупинити небезпечну витів­ ку ведмедика ворона. «Ну, що тобі ще?» – сівши на велосипед і приго­ тувавшись з’їхати з пагорба, знехо­ тя запитало ведмежа.

А потім буде з вами ◊ба-а-бах“, на шматочки розвалитеся, кар!» – «Не каркай. Я цей пагорб добре знаю. Знаєш, скільки разів я вже з нього спускався, ого-го-го!» – не зверта­ ючи уваги на застереження воро­ ни, відповів Адька.

«На велосипеді?» – здивувалася во­ рона. «Ні-і, але яка різниця?» – спо­ кійно відповів ведмедик і, хвацько відштовхнувшись, помчав на своє­ му вже не зовсім новенькому вело­ сипеді вниз із пагорба.

Карка злетіла й закричала: «Три­ майся! Міцніше тримайся за кермо!» Але було вже пізно, бо велосипед Адьки наскочив на незрозуміло звід­ ки виниклий пеньок.

I ведмежа, з виряченими від жаху очима, з відкритим від здивування ротом і широко розставленими ла­ пами, якими він злегка помахував, уявляючи, ніби це крила, здійняло­ ся над пагорбом.

СТЕЖИНКА 5/15

А-а-а!

А ворона Карка від несподіванки роззявила дзьоба й застигла, як ка­ мінь, уявивши, що може трапитися з Адькою. Вигук ведмедика: «А-а-а! Ні-і-і!» – змусив її прокинутися від заціпеніння.

20

Бум!

Щоб виправити ситуацію, ведмежа що було сили почало махати крила­ ми-лапами, щоб допомогти своєму кругленькому черевцю не врізати­ ся в сосну. Але «крилаті» лапки не допомогли Адькові.

I... бабах-х-х... бум! Сталося те, про що попереджала ворона Карка. Ве­ лосипед, розвалившись на части­ ни, валявся з одного боку, Адька ж, ледве живий, – з іншого.

«Адьку, Адьку, ти не вмирай! Що з тобою? – Схвильована ворона лі­ тала навколо пораненого, намагаю­ чись його оживити. – Відгукнися! Ти живий?» – «Не зна-а-аю», – застог­ нало ведмежа, відкривши одне око.

«Ура-а-а! Кар! Живий!» – закричала Карка. «А велосипед мій живий?» – поцікавився ведмедик. «Головне, ти живий! Кар!» – раділа ворона. Але це не влаштовувало Адьку.

«Ні! Де... мій велик? – Ведмедик спробував підвестися, але сильний біль змусив його знову лягти на зем­ лю. – Ой-ой-ой! Як боляче! Що тра­ пилося? Здається, я... ой, лапки зла­ мав...

Усе, тепер я тут залишуся один!» – заревіло ведмежа на всю галяви­ ну. «Не залишишся, – заспокоюва­ ла його ворона. – Зараз я покличу всіх звірят, і вони тобі допоможуть».

«Ні-і! Не треба звірят, – ще голосніше закричав Адька. – Вони не захочуть мені допомагати». – «З чого ти взяв? Кар-кар». – «Iз того-о-о», – хникав Адь­ ка. «Ось зараз і побачимо, кар-кар», – відлітаючи, сказала ворона.

Яким же було здивування Адьки, коли всі звірята прийшли йому на допомогу. Одні майстрували ноші з гілок, щоб можна було перенести пораненого ведмедика додому.

СТЕЖИНКА 5/15

«Я вмію літати! – вигукнув Адька. – Я лечу, ура-а-а!» Але тут він поба­ чив, що прямо по курсу його польо­ ту стоїть велика сосна. Якщо він за­ раз не зверне вбік, то його політ обірветься.

21

СТЕЖИНКА 5/15

Iнші лікували його садна й подряпи­ ни, поки лисичка з їжачком їздили на своїх велосипедах за лісовим ліка­ рем. А білочка принесла цілий кошик горіхових цукерок і разом із зайчам заходилася лікувати ними Адьку.

«Це як цілющі таблетки, – поясни­ ла вона, – від яких усім звірятам стає краще». А інші звірята, на чолі з вовченям, почали збирати розва­ лений велосипед ведмедика.

Адька не міг зрозуміти, що відбува­ ється. Чому вони всі так допомага­ ють йому? Адже він – Жадько! За що? Чому? Ці питання мучили Адь­ ку цілий місяць, поки він лежав хво­ рий у своєму ліжку.

Задні лапи в гіпсі, передні вимазані зеленкою, голова перебинтована, ходити не може, а вони – всі звіря­ та, з якими він ніколи нічим не ділив­ ся, – приносять йому свої солодощі та іграшки.

Та ще й допомагають Дрікові лаго­ дити розбитий велосипед, яким він, Адька, не хотів ділитися. Змучений питаннями «за що?» і «чому?», вед­ медик вирішив звернутися до брата за відповіддю.

«Дріку! Чому лисичка подарувала мені книжку з малюнками? Я ж не віддав їй дзвоник для велосипеда... Чому вовченя і зайча допомагають тобі лагодити мій велик?

Я ж не дав їм покататися... Чому всі звірята з нашої лісової галявини при­ ходять до мене в гості й приносять мені пряники та цукерки? Я ж їх ні­ коли не пригощав солодощами.

Чому ти клопочешся зі мною? За що? Я не розумію», – опустивши ви­ нувато очі, запитав Адька. «Ні за що, просто так. Робити добро й діли­ тися з друзями чимось своїм – це ж здорово!

Відкрию тобі секрет: від цього в ме­ не ось тут, де стукає серце, стає так радісно й ясно, що хочеться крича­ ти й стрибати. А коли я не хочу ді­ литися...»

22

Тоді в мене в серці стає темно, гріз­ но й щось так щемить». – «Це точ­ но, – зітхнув Адька й запитально по­ дивився на брата. – А що ж робити, щоб не щеміло?»

«Я борюся зі своєю жадібністю, ка­ жу собі: не скупися, йди та поділи­ ся! Поглянь, як багато ти маєш: дру­ зі, зелений ліс, сонечко. А якби Тво­ рець забрав сонечко?

Адже це Бог створив сонечко, во­ но Йому належить. Як би тоді темно й нудно було в лісі... Але Творець ду­ же щедрий. Він нічого Собі не заби­ рає. I від цього тобі добре й радісно.

Iди й поділися своїм, принеси ра­ дість іншим. I я ділюся моїми улюб­ леними цукерками», – закінчив Дрік. «Здорово! I я хочу, щоб у мене на серці було ясно та радісно!

Допоможеш мені?!» – захоплено за­ питав Адька. «Звичайно, допоможу! З чого почнемо?» – зрадів Дрік не­ сподіваній зміні в братові. «Почне­ мо з лисички.

Знайди під ліжком дзвінок, я хочу подарувати його лисичці. А там, за шафою, стоїть барильце з медом, дістань його. I ще... У шафі заховані цукерки, дістань їх, сьогодні будемо пити чай разом із звірятами!»

Ось так Жадько став Щедриком.

I ніхто в лісі вже не міг розрізни­ ти братів-ведмежат Адьку та Дрі­ ка. Вони були схожі один на одного, і обидва були дуже щедрими.

Хоча... стривайте, була одна відмін­ ність: одне з ведмежат накульгува­ ло. I це нагадувало про погану ри­ су, з якою Адька відважно боров­ ся – і переміг!

СТЕЖИНКА 5/15

«Ти не хочеш ділитися?!» – перебив брата Адька, не вірячи почутому. «Буває, а ти що думав? – зізнався Дрік. – Знаєш, як мені важко діли­ тися моїми улюбленими медовими цукерками?

23

Знайди, дізнайся, розфарбуй!

Склала Яна ПАРАЩИЧ

Знайди серед звірят, що грають на ромашковій галявині, тих, які згадуються в оповіданні, і розфарбуй їх.

ХТО ПОКЛИКАВ ЗВІРЯТ?

СТЕЖИНКА 5/15

АДЬКОВІ ДРУЗІ

24

НА РОМАШКОВІЙ ГАЛЯВИНІ

Розфарбуй малюнок, як на попередній сторінці в оповіданні.

Малювала Лариса ГОРОШКО

З’єднай пронумеровані точки, і ти дізнаєшся, хто покликав звірят, щоб вони допомогли пораненому ведмежаті.

ш ті иег,оїстична є а н з и Ч ол ї а – дов ку іншо

к дин що кіш ява в бу приймається о П ? а н твари няти с бо коше ивно. кішки а стіше негат лення йча невдово нею на ує своє з а к о п », Вона канцем ш е м « їжі або новим ись від ч я ю я л в рів. Дл відмо господа ів к и щ в о з пест який и жила», «старо я отримуват т е т н и і ж усе одарів гу госп всю ува з іншими, це її ділити травма. а н з о й сер

Тато й мама Костика, Наталки та Вадима – місіонери в Україні. Вони розповідають людям про Бога й запрошу­ ють їх встати на шлях слідування за Христом, померлим на хресті заради спасіння всіх людей. У місіонерів є коло друзів у Німеччині. Ці друзі моляться про них, їхнє слу­ жіння, а також допомагають матеріально: жертвують гро­ ші та одяг, щоб місіонери не бідували самі й могли допо­ магати нужденним. І ось одного разу ця сім’я місіонерів отримала від сім’ї з Людвігсбурга, розташованого на півдні Німеччини, за­ прошення в гості. Це було дуже несподівано, і, звичай­ но, всі, а особливо діти, зраділи такому прояву любові з боку німецької родини. Вирішено було їхати під час осінніх канікул. Тиждень, проведений у Німеччині, пролетів дуже швидко. Гостей із України вразив замок Вюртемберг­ ських королів. Сподобався й парк казок. А також за­ пам’яталася виставка гарбузів. Такого сім’я з Украї­ ни ще ніколи не бачила: понад півмільйона гарбу­ зів було представлено на найбільшій у світі щоріч­ ній виставці гарбузів у Людвігсбурзі. Три найбіль­ ші гарбузи розміщують на п’єдесталі, і відвідувачі можуть захоплюватися ними до кінця виставки. А в останній день виставки цих велетнів розрі­ зають, і всі бажаючі можуть отримати насіння від них. Перше місце в Європі зайняв гарбуз, який важив 790 кг. Виростив його житель із Саксонії (Німеччина). Відомий скульптор виготовив із гарбу­ зів різні фігури, у тому числі тварин. Цікаво було подивитися й на гарбузо­ ву регату – заплив у човнах із гарбу­ зів. В одномісних суденцях із вели­ ких гарбузів, розрізаних і виско­ блених, учасники мали перетнути невелике озерце. Один учасник не впорався із завданням: його човен перекинувся, і він опи­ нився у воді. Від усього серця дякували гості своїм друзям за таку чу­ дову відпустку, яку вони дов­ го будуть пам’ятати. Вони були зворушені теплотою та гостинністю сім’ї з Людвігс­ Малював Олександр ВОЛОСЕНКО бурга.

СТЕЖИНКА 5/15

ВИСТАВКА

25

Чудеса творіння

ГАРБУЗ

Диво-ягода гарбуз – однорічна рослина, яка відноситься до баштанних культур і, традиційно, до овочів. Близькі родичі гарбуза – кабачки, огірки, патисони. Та й кавун із динею можна до нього в родичі записати. Гарбузом називається і великий м’ясистий плід цієї рослини, що має кулясту або овальну форму. Відрізняється він товстою гладкою шкіркою, під якою знаходяться соковита м’якоть і багато насіння. Забарвлення шкірки та м’якоті, а також вага й форма плодів залежать від сорту.

Коли дивишся на золотавий гарбуз, виникає відчуття, що він увібрав у себе всю силу та енер­ гію сонця й готовий віддати її нам. Однак гарбузи бувають не тільки помаранчеві, але й сині, зе­ лені, білі. У помаранчевих сортах гарбуза міститься бета-каротину в кілька разів більше, ніж у морк­ ві. Гарбуз – чемпіон серед овочів за вмістом заліза, міді та фтору.

СТЕЖИНКА 5/15

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

26

Завдяки високому вмісту калію гарбуз покращує роботу серця, зміцнює судини й позбавляє від набряків. Їстівні стиглі гарбузи вживають як у свіжому, так само й у варе­ ному, смаженому чи запечено­ му вигляді. З них готують пюре, ікру, оладки, повидло, соки. Гар­ буз чудово поєднується з карто­ плею і помідорами.

Шарль Перро в XVII столітті у своїй казці «Попелюшка» вигадав зробити карету з гарбуза – як із продукту, який завжди є на кухні навіть у найбідніших.

Кам’яний гарбуз, виготовлений ацтеками В Індії гарбуз цінують за високий вміст вітаміну Е, вважають, що він запобігає старінню. А «пляшковий» гарбуз використовують для поліпшення звуку при виготовленні музичного інструменту ситар.

Австрійці так переробляють гарбуз, що від нього залишаються тільки «ріжки та ніжки», все інше йде на виробництво косметики, ліків і чорного-чорного, але дуже цілющого масла. Це масло корисне для печінки, виводить із організму холестерин. Із макухи, що залишилася на фермах, роблять всілякі ласощі, типу бісквітів та печива, про які навіть не подумаєш, що вони зроблені з гарбуза. У Центральній Азії з гарбуза виготовляють посудини для напоїв і клітки для дрібних співочих птахів.

Калебас

Iндіанці з давніх-давен вико­ ристовували гарбуз не тільки для їжі, але й для виготовлення посу­ ду (з висохлих плодів). З невели­ кого гарбуза спеціального сорту досі роблять традиційну індіан­ ську посудину для заварювання напою, що нагадує чай. До Європи гарбуз разом із ін­ шими корисними рослинами при­ везли іспанці в XVI столітті. В да­ ний час він вирощується в біль­ шості країн світу. Відомо близько 20 видів гарбуза, серед них як їс­ тівні, так і декоративні. Ельвіра ЦОРН

СТЕЖИНКА 5/15

З історії гарбуза Батьківщиною гарбуза вважа­ ється Центральна Америка. Ар­ хеологічні розкопки свідчать про те, що жителі Мексики розводять гарбуз уже понад 5 тисяч років. Насіння гарбуза було знайдене в похованнях перуанських інді­ анців. Про користь гарбуза знали ще в стародавні часи, він завжди вважався цілющим. Перші амери­ канські поселенці (індіанці) відрі­ зали верх у гарбуза, видаляли на­ сіння, наповнювали внутрішність молоком, спеціями та медом і за­ пікали гарбуз у гарячій золі або смажили скибочки гар­ буза на багатті. А зі смужок в’яленого гарбуза робили килимки.

У Голландії щороку наприкінці жовтня проходять «Помпунпаради» – веселі ходи гарбузів. Господарі вирощених плодів везуть на візках і в колясках величезні жовті, зелені, жовтогарячі, смугасті та плямисті гарбузи. Тут же можна придбати насіння різних сортів і покуштувати різноманітні страви з гарбуза.

Цікаві факти

Гарбуз – герой багатьох рекордів. Наприклад, у США був спечений найбільший пиріг із гарбуза, діаметр його досягав 152 см. Для приготування гігантського пирога було використано 3 кг гарбуза, 1,5 кг цукру і 144 яйця, а випічка зайняла 6 годин.

27

ОСІНЬ У ЛІСІ Любов ЛАЗЬКО

Сценка

Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

Бурундук. Ти, сороко, як вважаєш, Осінь скоро завітає?

Сорока.

Що з тобою, бурундук? Зазирни у свій сундук: Є запаси в закромах – Звісно, скоро вже зима. Якщо ти в нору зібрав I насіння різних трав, I горішки, і зерно – Мабуть, осінь вже давно!

Ведучий. Довговухі зайченята Під кущем, мов мишенята...

Заєць.

Друже сірий, глянь скоріше! Шорстка стала в нас густіша, Шубка з кожним днем біліє – Скоро білий сніг завіє.

Ведучий. А їжак, колюча спинка...

Їжак. Щоб не мерз у нірці взимку, Я збираю мох та листя – В холод все мені згодиться.

СТЕЖИНКА 5/15

Ведучий. Ось лисичка щось шукає, Хвостик стежку замітає…

28

Лисиця.

Ой, погано як лисиці – Вже в траві нема суниці, Коник зник, і я сумую… Може, зайчика вполюю.

Ведучий.

Ну, а це що за тваринка? Хвіст рудий, сіренька спинка, Скаче з гілочки на гілку – Звісно, це маленька білка!

Білка.

На сучках гриби розвішу, Потім принесу горішок, Мохом устелю дупло, Щоб не дуло, не мело.

Ведучий. Сірий вовк, хижак відомий, З полювання йде додому.

Вовк.

Добре я попрацював! А тепер би я поспав. Я працюю санітаром, Хліба свого не їм даром: День і ніч не сплю, полюю, Кволих, немічних ловлю я.

Ведучий. Раптом стук у лісі чую: Дятел дзьобом дуб лікує...

Дятел.

ш ттиич,ний є а н з и Ч їс про я – его

л и що зозу на дбає тільк ля о В о і. З зу птах? байдуж нізда інших їй і ш г себе, ін яйця в ає свої д кожне). а в л к е ід н д п о ( ів х лі, що пта еня зозу нього, ш а т п з А юється штовхує вилупл в е іш и найчаст я з гнізда ц інші яй ом им чин к а т й їжу ує всю нової отрим в гу с оєї а в у ю с й у рі». «мате

Під корою на дубах Безліч шкідників-комах. Знаю справу я свою – З-під кори їх дістаю. Начувайся, короїд, Був шкідник, а став – обід!

Ведучий. Ось ведмедик клишоногий Позіхає край дороги... Ведмідь. Листя жовте облітає, Вже барліг мене чекає. Так живуть разом у лісі Звірі, квіти і пташки, I малесенькі комашки, Й хижі велетні-вовки. Ліс усіх годує смачно I притулок всім дає, I тому тут кожен вдячний Й лісу користь надає.

Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА СТЕЖИНКА 5/15

Ведучий.

29

йте!

З пошти «Стежинки»

За все дяку

Денис БАБIЙ,

А, Україна

Аліна ЗОРВ

аїна

ПРОЧИТАЙ ВІРШ! Яна ОЛЕША, 9 років, Україна

СТЕЖИНКА 5/15

Есфір ЯРМОШИК, 9 років, Україна

30

їна

Христина МАРТИНОВА, 13 років

Аліна БЛИК, 13 років, Укр

Люба ДАВИДЕНКО, 9 років, Україна

9 років, Укра

Склала Наталка ДОБРОЛЮБОВА, с. Бистрик Житомирської обл.

Діана АБУМУСА, 15 років, Україна

ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ МАЛЮНКИ?

5/2015 Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим. Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим. Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Знайди 15 відмінностей!

Малювала Вікторія КВАЧ, 11 років, Україна

Здрастуй, дорога «Стежинко»! Я дуже любл ю ваш журнал. Він мене багато чого вчить, що добр е й що погано. Я молюся Богові, якщо в мене щось не виходить, і дякую Бого ві, коли все добре. Руслан ДОЛГОВ, 9 років, Росія

Евелін ОЛЕНЕВА, 8 років, Франція

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. С. 10–11: © з журналу «Vakaro zvaigzdele» («Вечірня зірочка»), Вільнюс, переклад з литовської Дайви Бауерене.

C. 12–17: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 16.08.2015. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660. Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924.

Відповіді:

© «Свет на Востоке», 2015 р. До стор. 2: До стор. 19: До стор. 24:

До стор. 30:

Егоїзм. ЗАВДАННЯ «ЖНИВА»: «СЛАВА БОГУ!» РОМАШКОВА ГАЛЯВИНА: Лисичка, їжак, білочка, зайчатко, вовченятко, ведмедик Дрік, ворона. ХТО ПОКЛИКАВ ЗВIРЯТОК: Ворона. ПРОЧИТАЙ ВIРШ: «Тож, у всьому, що хочете, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12).

ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © Ramona Heim /shutterstock.com

www.tropinka.eu

НАШІ ОЧІ БАЧАТЬ ВСЕ НАВКРУГ Слова Надії КАЛЕКІНОЇ Український переклад Олени МІКУЛИ

Музика Катерини РОМАНЕНКО

[Помірно]

1. На - ші о - чі ба - чать все нав-круг, 2. В сві - ті без - ліч чу - да та кра - си –

На - ші вуш - ка чу - ють ко - жен Кві - ти, тра - ви, го - ри та лі-

звук, Руч - ки без ро - бо - ти не ле - жать, Ніж - ки хо-дять, пли-га-ють, бі - жать. си. Пі - зна - ва - ти Все-світ хо - чу я, Про-слав-ля-ти Гос - по - да Iм’ - я. Приспів

А сер-день-ко на-ше, що - би всіх лю-бить

I що-би I - су - со - ві йо-го від-крить.

Малювала Олена МІКУЛА

За - про - си у сер-це Гос - по - да Хрис-та, Хай хра-нить те-бе Йо - го лю-бов свя-та.