Дитячий християнський журнал Стежинка № 150

ISSN 2194-3796

дитячий християнський журнал

2

2016 ся Що бабу ь, коли т и б о р з ься т є а н з і д про мій вчинок?

Stejinka 02_2016.indd 1

23.11.15 18:51

Знайди початок і, дотримуючись ліній від літери до літери, прочитай відоме прислів’я. Ш

Е

О

Є

Н

О

С

О

,

Т

П

Щ

П Ш

Ж

Е

І

Й

Цікаво, що це за прислів’я, яке має підказати нам тему журналу?

I справді… Відшукавши кілька літер по порядку, вже легко відгадати прислів’я.

Так, воно взяте з Біблії. Це серйозне попередження всім нам.

СТЕЖИНКА 2/16

А чи знаєш ти, що тримаєш у руках журнал, який уже не один рік сіє гарні зерна? I я не маю сумнівів у тому, що ті зерна приносять гарні плоди.

2 Stejinka 02_2016.indd 2

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

23.11.15 18:51

ЗАГАДКИ Володимир КНИШЕВ Переклала Олена МІКУЛА

1.

Птахи гніздечка в’ють собі, Живуть лисиці в теплих норах. А Він був бідним на землі, Хоч в небі мав палац просторий.

2.

Був Матвій-євангеліст – Будівельник чи юрист? Чи то митар, чи вівчар, Чи священик, чи тесляр?

3 . Щоб міцно дім новий стояв,

За чиїм наказом в небі сонце сяє – I на добрих, і на злих промінь посилає?

5.

В морі Егейськім знаходиться острів – Ти назву його не забув? Тут Iван, друг Христа та апостол, У вигнанні ув’язнений був.

Stejinka 02_2016.indd 3

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

4.

6.

Хто з-поміж апостолів Христа Чув, коли Він промовляв з хреста?

СТЕЖИНКА 2/16

Під час потопу щоб не впав, Що краще класти у основу: Пісок, каміння чи солому?

3 23.11.15 18:51

Д А А Р О П ДІДУСЯ Ольга НОВИКОВА

СТЕЖИНКА 2/16

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

4

Не перший день Роман приходив зі шко­ ли в поганому настрої. Дідусь, помітивши зміни в поведінці внука, запитав його: – Ти ж нещодавно в перший клас пішов – і вже не подобається в школі? Хлопчик, зайнятий улюбленою грою на комп’ютері, відповів: – Не подобається.

– А чому? На уроках не все зрозуміло?

– Зрозуміло мені все, діду. Просто, ро­ зумієш, ніхто зі мною не дружить, – відвер­ нувшись від комп’ютера, пояснив Роман.

– А ти намагався знайти друзів?

– Та вибирати нема з кого: Мишко об­ разився, що я на перерві його лінійку зла­ мав. Костя відвертається, коли мене ба­ чить, тому що я його кілька разів чотири­ оким назвав. Але ж він в окулярах! Хотів із Генкою подружитися – так він мене те­ пер боїться!

Stejinka 02_2016.indd 4

– Чому?

– На фізкультурі, під час бігу, він мене плечем зачепив. Я у відповідь стукнув його по спині. Дідусь насупився: – Знаєш що, онучок дорогий, ти сам ви­ нен, що без друзів залишився. Ось послу­ хай, що я зараз прочитаю з Біблії: «Не об­ манюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й по­ жне». Ось ти всіх образив і ще хочеш, щоб із тобою дружили. Ти «посіяв» злі справи, і це до тебе повернулося самотністю.

– І що ж мені тепер робити? Назавжди залишатися без друзів?! – із сумом у голо­ сі запитав Роман дідуся.

– А ти спробуй жити по-іншому: сій добро, виказуй увагу до однокласників. Не будь таким запальним і зухвалим. Не дражни! Спробуй бути більш поблажливим до інших.

23.11.15 18:51

Stejinka 02_2016.indd 5

ш тим,» є а н з и Ч «плідни

им що сам важається в , або бур’яном ник непахучий а? уч ер триреб омашка непах оже р а слин м Одна ро над о дати п півтора а мільйон . н и насін

СТЕЖИНКА 2/16

І Роман вирішив послухатися дідуся. Спочатку на кишенькові гроші він купив нову лінійку Мишкові. Той, звичайно, ду­ же здивувався, приймаючи від Романа вибачення за зламану річ. Костю чотири­ оким дражнити Роман перестав. Дівчаток на перервах не штовхав і взагалі перестав битися. Час ішов. Настав листопад. На великій перерві Гена запрошував друзів на свій день народження: Костю, Мишка й іще Ми­ колу з Андрієм. Потім, зовсім несподівано для Романа, Гена підійшов до нього: – Романе, ти теж до мене приходь у не­ ділю! Там усі мої друзі будуть! Хлопці ска­ зали, щоб я не забув запросити й тебе теж. Отже, в неділю о 15-й годині. Не спізнюйся!

– Та не спізнюся! – осілим від радості го­ лосом промовив Роман услід другові, що вже біг далі.

5 23.11.15 18:51

Над цим варто замислитися СТЕЖИНКА 2/16

6 Stejinka 02_2016.indd 6

Що посієш, те й пожнеш Пам’ятаю, як давним-давно (я тоді був іще дитиною) ми наприкінці зими сіяли в горщиках пшеницю. Так у нас було заведено. Я щодня вилазив на стілець і дивився на глиняний горщик, який стояв на підвіконні: виросло там що-небудь чи ні. I в один із днів помічав, що на поверхні пухкої землі з’являвся зелений пушок. Через кілька днів увесь горщик був повний густої ​​зелені. Я знав: скоро Великдень. У наші горщики мама покладе крашені яйця. Яке відношення яйця мали до Великодня, я не розумів, та й зараз не дуже розумію. Але мені на все життя запам’яталося почуття таємниці: я сіяв своїми руками пшеничні зерна, і вони… проростали! Біблія вчить нас, що так буває не тільки з пшеницею чи іншим насінням, а з усім, що ми робимо. «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» – так просто й ясно говорить Біблія про те, що ми говоримо і робимо, навіть про те, що ми думаємо. Якщо ми про щось погане думаємо, то й говоримо погане. А слова наші, як насіння: сказав щось погане про когось – і втратив дружбу, сказав неправду – стає так важко на серці...

Iсус каже, що по тому, що ми сіємо, і по тому, які плоди приносимо, можна ді­ знатися, які ми. Тому так важливо вірити Богові, слухатися батьків, бути доброзичливим і привітним, старанним і вірним! Ти запитаєш, звідки в тебе такі погані думки, погані слова й учинки, яких ти сам соромишся? Скажу. Від того, що ти читаєш, що дивишся, з ким дружиш і спілкуєшся, залежить твоє внутрішнє життя. Від того, чим ти займаєшся, залежать твої думки й слова. Це як із насінням пшениці. Якщо ти «посіяв» у серці своєму поганий фільм, звідки взятися добрим думкам? Якщо ти дружиш із хлопцями або дівчатами, які не вірять у Бога, лаються поганими словами, як ти гадаєш, що сіється в твоє серце? Точнісінько так, як твої слова, добрі чи недобрі, – це «насіння», яке ти сієш навколо себе, так само й слова та вчинки твоїх друзів чинять на тебе вплив. Тому Біблія, використовуючи стародавнє грецьке прислів’я, попереджає: товариство лихе псує добрі звичаї.

I ще щось дуже важливе хочу сказати всім, віруючим у Iсуса: по тому, як ти чиниш, що говориш і як ставишся до людей, оточуючі – твої друзі, однокласники, сусіди, діти й дорослі, – усі, з ким ти зустрічаєшся і маєш справу, судять про Христа. «Ось які вони – віруючі!» – говорять вони. А ми ж не хочемо, щоб про Iсуса погано думали, правда ж? Тому будемо в усьому брати приклад з Iсуса Христа, Який говорив тільки хороше, робив тільки добро й ставився до всіх із великою любов’ю. Вальдемар ЦОРН

23.11.15 18:51

Любов ЛАЗЬКО

СКАРБ За хмарами сонце ховається, У зернятку паросток спить, У жолуді дуб розвивається, В яєчку курчатко лежить.

Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

У землю занурені корені Трави, і дерев, і кущів; Під листям у лісі оголенім Сховалося безліч грибів. Є в серці людини скарбниця, У кожної – лише своя. Не можна її роздивитись, Прихована добре вона. Та лише вуста відкриваєш, Стає зрозуміло усім, Хороше чи зле ти ховаєш, Складаєш у серці своїм. Нехай не знайдуть собі місця Брехня в твоїм серці та зло. Нехай твоя чиста скарбниця Ховає любов та добро.

ш ти, Чи знжаинєа найбільших що дов 66 см? досягає к о ш и ш ь вони Ростут ій сосні ов на цукр ній іч в Півн і. ц Амери

Анатолій БОЛУТЕНКО

СЛАВА БОГУ! Безліч є чудес в природі, Знає, мабуть, кожен, Наче все саме виходить, Та по волі Божій.

У садку та на городі, В лісі, в горах, в полі Все саме росте та родить, Та по Божій волі.

Радість, коли сонце сходить, Серце обіймає, Начебто й саме заходить – Та Бог його тримає.

Просимо дощу на ниви – Літо пашить жаром. Ось сама неначе злива, Та наслав Бог хмари.

Малювала Олена МАМАЄВА

Stejinka 02_2016.indd 7

СТЕЖИНКА 2/16

У природі все виходить Наче так, як треба, Але силами природи Бог керує з неба.

7 23.11.15 18:51

Розгорнімо Біблію СТЕЖИНКА 2/16

8

ПШЕНИЦЯ І КУКІЛЬ Гузаль ТАЛІПОВА

Ісус часто розповідав історії про Небесне Царство. Люди слухали Його з великим інте­ ресом, адже незвичайні історії, а особливо повчальні, всім подобаються. Одного разу Ісус підійшов до озера, біля якого зібрався натовп бажаючих послухати Його. І Ісус роз­ повів притчу. Жила-була дуже заможна людина. Чого тіль­ ки не було в цієї людини: і чудовий будинок, і величезні сади, і хлібні лани, і сховища для зерна. У цієї людини було багато працівників, які трудилися на свого пана в його великому господарстві: обробляли землю, удобрювали її, орали, щоб потім засіяти поля, а після жнив із радістю заповнити порожні комори зібраним урожаєм. Хліб, який пекли з мелених зерен пшениці, вва­ жався дуже цінним продуктом в Ізраїлі. Тому гос­ подар вибрав найкраще поле й наказав засіяти його добірним пшеничним зерном. Слуги одразу ж виконали наказ. Через деякий час паростки посі­ вів дружно зійшли. Тепер залишалося тільки поче­ кати до жнив, щоб зібрати багатий урожай і потім продати зерно на ринку. Але ось одного разу один із робітників виявив, що на пшеничному полі виросла трава, колосся якої хоч і були схожі на пшеничні, однак нага­ дували своїм виглядом дику рослину. Спан­ теличені робітники не на жарт злякалися. Що скаже господар? Раптом звинуватить у всьому їх, слуг? Але робити нічого, адже треба розпо­ вісти панові про біду. Робітник прийшов до господаря і з хвилюванням сказав: «Хазя­ їне! На жаль, я приніс вам недобру звіст­ ку – на вашому пшеничному полі виросли якісь рослини. Усі робітники дивуються, звідки вони могли взятися! Ідіть і поди­ віться самі...»

Stejinka 02_2016.indd 8

23.11.15 18:51

Малювала Лариса ГОРОШКО

Господар пішов на поле, щоб подивити­ ся, що ж там виросло. І справді, він побачив, що між сходами пшениці ростуть інші, дикі, рослини. На щастя, господар не став дорі­ кати слугам. «Хм, цікаво... – мовив він. – Це явно польовий бур’ян, причому найшкідливі­ ший! Здається, я розумію, чиїх рук це спра­ ва. Я знаю одну людину, яка завжди заздрила моєму процвітаючому господарству й, на жаль, стала моїм ворогом. Ось цей чоловік, поки ми спали, прийшов і посіяв цю кукіль на моєму полі, щоб нашкодити мені. Але нічого, я розберуся з цим пізніше». «Але як бути далі? – запитав один із слуг. – Може, нам повисмикувати ці бур’яни?» Мудрий господар відповів: «Ні, якщо ви висмикнете бур’яни зараз, то ненавмисно разом із ними можете вирвати й пшеницю. Нехай і те й інше росте до жнив. А під час Як ти вважаєш? жнив спочатку приберемо бур’я­ 1. Що виявили слуги на ни, а потім зберемо пшеницю. полі господаря? Наш урожай буде таким само чу­ 2. Як запропонував вчидовим, як завжди!» нити з іще недозрілим Слуги так і вчинили. І ось при­ урожаєм господар, коли йому повідомили йшов час жнив. Найтяжча праця погану новину? залишилася позаду – кукіль бу­ 3. Яким чином Боже Слоло зібрано й пов’язано в окре­ во може впливати на мі зв’язки. А пшеницю зібрали наше зростання? й помістили в спеціальне зерно­ сховище, звідки її потім візьмуть, щоб переробити на борошно. З борошна ж господині в своїх будинках спечуть м’який і смачний хліб.

Ця притча записана в 13-й главі Євангелія від Матвія, з 24-го вірша по 30-й.

Stejinka 02_2016.indd 9

СТЕЖИНКА 2/16

А тепер подумай про значення притчі. Поле – це світ, в якому ми живемо, а хороші колоски пшениці – люди, які слухають слова Бога й виконують їх. Кукіль – так у притчі на­ звані люди, які не виконують Божу волю й ідуть проти Бога. Той, хто посіяв кукіль, – це ворог Божий, який не хоче, щоб Боже Царство росло та зміцнювалося. А господар поля – це Ісус Христос, Який береже нас від усіляких негараздів і пле­ кає в нас насіння Свого Слова. Його слуги – ангели – викону­ ють важливі доручення свого Пана. А ми, зернятка пшениці, повинні пам’ятати, що Господь знає і любить Своїх дітей і не дозволить, щоб щось погане заглушило Божу любов у нас.

9 23.11.15 18:51

УПІЗНАЙ МЕНЕ! Тетяна ГОЛОВІНА

їх можна їсти сирими, запікати, квасити (особливо смачно – разом із капустою). Спробуй приготувати солодкий салат із моїх плодів, додавши родзинки, горіхи й трохи кориці. У ящику на горищі мої плоди можна зберігати досить довго, майже цілу зиму, і це справжня комора вітамінів. А які смачні пироги з начинкою з них виходять! Твоя мама й бабуся вже точно печуть такі пироги! Бог наділив нас великою міцністю та довголіттям. Ми не боїмося морозів (витримуємо навіть 40-градусний мороз), нам не страшна й спека. До віку Мойсея (Втор. 34:7) ми не доживаємо всього лише років двадцять. А наші дикорослі родичі можуть жити й плодоносити стільки, скільки «ходив Енох з Богом» (Бут. 5:22). Прочитай ці тексти – і ти дізнаєшся про мій вік. Про мене згадує пророк Йоіл (1:12). А мудрий Соломон порівнює добре слово («слово, проказане часу свого», Пр. 25:11) з моїми плодами – «на срібнім тарелі». Як це правильно! Тепер ти вже точно знаєш, як мене звуть. Звичайно, я – в твоєму саду! А плоди мої – яблука. яблуня

Я – «дерево овочеве» (Бут. 1:11), із родини розових (Rosaceae). Десятки сортів поширені по всьому світу, хоча нашою батьківщиною вважається Центральна Азія. У нас є й дикі родичі, ти можеш зустріти мене на лісовій галявині. Можливо, я росту й у твоєму садку, але ти проходиш мимо, не звертаючи на мене уваги. А даремно, адже мене створив Творець у третій день Свого творіння. На жаль, нас часто пов’язують із розбратом і поганими схильностями. Мовляв, плід мій недалеко від мене падає – такий само поганий. А згадай біблійну історію про заборонений плід, яким змій звів був Єву. Але це був необов’язково мій плід! Адже спочатку моїм ім’ям називали плоди будь-якого дерева. Кажуть, Iсаак Ньютон (1642–1727), відомий ан­ глій­ський учений, творець класичної механіки, сидів одного разу під моїм деревом, і, треба ж такому статися, – плід мій упав йому на голову. I що ж? Він замислився про силу гравітаційного притягання – і відкрив закон всесвітнього тяжіння! Отже, й хорошого від нас чимало. Та й плоди мої соковиті, смачні, ароматні. З них можна варити повидло, компот, кисіль,

СТЕЖИНКА 2/16

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

10 Stejinka 02_2016.indd 10

23.11.15 18:51

Схованка в домі лісника Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі та дідуся. Їхній дідусь – лісник. Приїхавши з міста, онуки допомагають дідусеві, який в саду обрізає дерева, і складають гілки біля комори, потім спостерігають за нічним бенкетом зайців... А Марк не лише знайшов схованку, але майже спустошив її. Частина 8

СТЕЖИНКА 2/16

Після вечірнього читання Біблії діти повкладалися спати. Аня довго не могла заснути, згадуючи зібрання зайців. Коли ж вона нарешті заснула, їй наснився тривожний сон: вона лежала в коморі, на м’якому сіні. Перед нею було безліч зайців, що гризли гілки. Раптом вдалині з’явилося щось чорне. Це був Цезар, вівчарка мельника. Цезар усе ближче підкрадався до зайців. У Ані перехопило подих. Де ж Нерон? Чому він не гавкає? Чому не проганяє злого собаку? Невже Нерон лежить у своїй будці й не помічає небезпеки? Тим часом відстань між Цезарем і зайцями небезпечно скорочувалася. Хижо ощиривши зуби, пес виглядав так само страшно, як і тоді, біля годівниці в лісі, коли він ганявся за косулею. Тут Аня не витримала й закричала щосили: – Нероне! Нероне! Хапай його! Швидше!

– Що трапилося? – злякано запитав Марк.

11 Stejinka 02_2016.indd 11

23.11.15 18:51

СТЕЖИНКА 2/16

Він увімкнув лампу на тумбочці, схопився з ліжка й кинувся до ліжка сестрички, що стояло біля протилежної стіни.

– Тобі щось наснилося? Кого повинен схопити Нерон?

– Цезаря! – вимовила напівсонна Аня й сіла в ліжку. Брат узяв її за руку.

– Спи спокійно, – втішав він сестричку. – Злий Цезар посаджений на ланцюг і не може втекти. А нас охороняє Ісус. Заспокоївшись, Аня знову лягла в теплу постіль. Вона все ще не розуміла: те, що їй привиділося, було сном чи дійсністю. Наступного ранку діти виявили за коморою обгризені гілки й сучки і багато-багато заячих слідів. В Ані був зовсім уже святковий настрій. Куди б дівчинка не йшла, де б не стояла, усюди вона наспівувала пісні хвали та подяки. Вдома вона знала лише кілька пісень, але на вечірніх спілкуваннях у будинку лісничого встигла розучити багато нових. Марк теж уже знав нові пісні. Але йому було не до співу. При одній лише думці про прийдешній день його охоплював страх, який бук­ вально переповнював його. Того дня бабуся дізнається про його негідний учинок. Адже вона збиралася в день народження подати пряники до чаю. І, звичайно ж, вона не зрадіє, побачивши, що від пряників залишилося лише кілька штук. Марк уже бачив перед собою її засмучене обличчя. Але як вона діятиме й яке покарання його чекає, Марк не знав і тому дуже нервував. «Скоріше б усе це минуло, – раз у раз зітхав він. – Ох, якби цієї історії з пряниками взагалі не було! Якби я не зачепив цей бідон...» І як він міг так безглуздо вчинити! Але зробленого не повернеш, як би йому цього не хотілося.

12 Stejinka 02_2016.indd 12

23.11.15 18:52

Час неможливо повернути назад. І Марк не знав нікого, хто б міг виправити вчинене ним неподобство... За обідом бабуся складала план роботи на другу половину дня. «Завтра субота, а в неділю в Марка й Анечки день народження, – міркувала вона. – Не знаю, чи впораюсь я взавтра з усіма справами. Робота в мене вже не кипить, як раніше. Тож приберу й святково прикрашу вітальню вже сьогодні». Звертаючись до онуків, бабуся запропонувала: – Якщо хочете, можете мені допомогти. Діти відразу погодилися. За роботою Аня заспівала: Що провину може змить? О, ніщо, лиш кров Ісуса! Ну а що може зцілить? О, ніщо, лиш кров Ісуса!

СТЕЖИНКА 2/16

Марк, нічого не пояснюючи, хутко вибіг із вітальні й зачинився в дитячій кімнаті. Бути поруч із сестрою було просто нестерпно! Її спів його дратував. Він знав: якщо не піде з вітальні, то обов’язково облає Аню. І, звичайно ж, бабуся запитає: «У чому річ? Чому ти такий дивний?» І що він їй відповість? Розповість, що в нього на серці? Що сталося б, якби він зізнався: «Мені так боляче, що вона радіє, а я не можу радіти. І радіти я не можу, тому що вкрав твої пряники...» Може, і справді, треба саме так учинити? Та ні, це неможливо! Він тільки зіпсує настрій і бабусі, і сестричці. Так принаймні він думав. Марку раптом дуже захотілося зробити щось гарне. Трохи подумавши, він згадав, що вони ще не встановили годівницю для птахів. Хлопчик одразу ж вийшов із дому. Дідуся він знайшов у коморі.

– Шкода, що ти раніше не прийшов, – сказав дідусь. – А то міг би мені допомогти. Я щойно зняв косуляті пов’язку.

13 Stejinka 02_2016.indd 13

23.11.15 18:52

СТЕЖИНКА 2/16

– Ой! – із жалем вигукнув Марк. – Я б дійсно із задоволенням допоміг тобі. Так він тепер знову бігає? Без жодних проблем?

– Кульгає трохи. Ну а так усе гаразд.

– І ти випустиш його в ліс? – поцікавився Марк.

– Поки що ні. На мерзлому снігу він не виживе. Але згодом, коли сніг розтане, відпущу його на волю, – пояснив дідусь, а потім запитав: – Чому ти шукав мене? Ти щось хотів?

– Так, – підтвердив Марк. – Я хотів запитати, де годівниця, яку я тобі подарував? Я її ніде не бачив. Дідусь провів рукою по волоссю й сказав: – Я про неї зовсім забув, внучку! Вибач. Дідусь швидко пройшов у комору й повернувся з годівницею. Годівниця була вкрита густим шаром пилу, і Марк як слід протер її.

– Я можу встановити її, – запропонував він, – щоб у пташок було надійне місце, де вони можуть годуватися.

– Я тобі допоможу, внучку, – сказав дідусь. – Один ти не впораєшся. Земля дуже мерзла. Потрібно багато сили, щоб викопати яму для стійки, на якій тримається годівниця.

– А де ми її встановимо? – запитав Марк.

– Гадаю, на городі. Це буде найбільш підходяще місце, – відповів дідусь після деяких роздумів. – Там не так сильно дме різкий східний вітер, і, крім того, ви зможете спостерігати за птахами через вікно в кухні.

– Чудово! Так і зробимо! – зрадів Марк. Після години спільної роботи годівниця для птахів уже стояла посеред городу, і дідусь насипав у неї корм. А Марк пішов у кухню, щоб звідти помилуватися барвистим пташиним

14 Stejinka 02_2016.indd 14

23.11.15 18:52

будиночком. Поки він, задоволений, дивився у вікно, до годівниці вже підлетіли перші птахи й почали старанно клювати зерна під козирком. Марк побіг до вітальні й покликав сестричку. Аня пішла з братом, бо кімната була вже прибрана. Прийшовши в кухню, діти побачили, що до годівниці підлітає все більше птахів. Присунувши два стільці до вікна, Аня з Марком сіли, підібгавши під себе ноги, й почали спостерігати за їх веселою метушнею. Там були й синиці, й коноплянки, й вівсянки, й дрозди. Кілька разів прилітав навіть красень зяблик. Птахи копирсалися в зернятках, точили дзьобики й знову клювали. Якийсь час усе було мирно. Потім діти побачили, як на голі гілки вишні прилетіла галаслива зграя горобців. Деякі з них угледіли годівницю й перепурхнули туди. Недовго думаючи, за ними полетіли інші. В одну мить горобці обліпили всю годівницю. Кінець тиші. Горобці цвірінькали, шуміли, сварилися, билися. Зерна посипалися з годівниці на сніг. Горобці підняли такий ґвалт, що розбудили Мурку, бабусину кішку, яка мирно спала на кухонному дивані. Вона повільно встала, потягнулася й, стрибнувши на підвіконня, примостилася біля Ані. Застиглим поглядом Мурка спостерігала за тим, що відбувалося біля годівниці. Так багато птахів їй уже давно не доводилося бачити. А тим більше так близько! Кілька хвилин Мурка сиділа нерухомо. Потім вона пригнулася й нагострила вуха, уважно стежачи за рухами птахів. Здавалося, вона ось-ось кинеться на птахів. Але між ними було віконне скло! Мурка схаменулася, зістрибнула з підвіконня й, підбігши до дверей, почала нявкати, поки її не випустили назовні. (Далі буде)

СТЕЖИНКА 2/16

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

15 Stejinka 02_2016.indd 15

23.11.15 18:52

Майкл

1791–1867

Фарадей Сіяв зерна не тільки науки, але й живої віри в Бога: читав проповіді для дітей і розповідав їм про Біблію.

Дитинство і юність Яке чарівне видовище – іскри, що летять! Вони розсипаються яскравим святковим феєрверком з-під кожного удару молотом по розпеченому залізу на ковадлі. Особливо цікаво за ними спостерігати в мороку сутінок, коли день хилиться до вечора, втомлені селяни повертаються додому, а батько закінчує кувати черговий плуг або косу. Маленький Майкл любить сидіти в куточку кузні. Тут набагато цікавіше, ніж у школі. Ось там доводиться важко: вчителька постійно висміює його за те, що він не може вимовити деякі букви. А одного разу відправила старшого брата Майкла – Роберта – на ринок за різкою, щоб покарати Майкла. Однак Роберт, викинувши монетку, яку дала вчителька, все розповів матері. Навчання на цьому закінчилося – батьки забрали дітей зі школи.

Портрет М. Фарадея роботи Т. Філліпса, 1842 р.

Незабаром уся сім’я з селища Ньюінгтон-Баттс, що поблизу Лондона, переїхала до Лондона. У тринадцять років Майкл уже працював у майстерні палітурника. Він почав читати всі книги, які потрапляли до рук. Особливо йому подобалася науково-популярна література: «Хімічні бесіди», «Британська енциклопедія», статті з електрики. Книги надихнули юного Фарадея на заняття хімічними та фізичними дослідами. Зі скляної пляшки, сургучу та шматка мотузки він сконструював електричну машину. При роботі вона розсипала навколо іскри. Чарівне видовище! Вечорами Майкл почав відвідувати наукові лекції. Незабаром йому вдалося влаштуватися лаборантом до знаменитого хіміка Гемфрі Деві в Королівський інститут. Потім він супроводжував свого наставника в поїздці по Франції, Iталії та Швейцарії.

СТЕЖИНКА 2/16

Духовне життя

16 Stejinka 02_2016.indd 16

Майкл Фарадей в лабораторії. Художник Г. Мур, 1850 р.

Батьки Майкла, його дідусь і бабуся були віруючими людьми. Щонеділі всі відправлялися на богослужіння. Молодий учений не був винятком. А після прийняття святого водного хрещення став проповідником Євангелія. Щотижня в церкві на вулиці Святого Павла Фарадей говорив про таємниці Царства Небесного і про Христа, що відкриває ці таємниці людям. Його мова була ясною, простою, доступною. Багато його друзів та

23.11.15 18:52

Наукова діяльність Господь благословляв наукову діяльність Фарадея. Він став основоположником вчення про електромагнітне поле, винахідником генератора. Його називають найбільшим фізиком-експериментатором усіх часів. Саме завдяки експерименту 29 серпня 1831 (рідкісний випадок, коли наукове відкриття має точну дату!) учений вперше спостерігав явище електромагнітної індукції. Майкл Фарадей відкрив електрохімічні закони, які стали основою нової науки – електрохімії. На честь Фарадея названо одиницю виміру електричного заряду (фарадей). Він передбачив відкриття

Проповідник не міг пропустити богослужіння й двічі відмовив королеві! Майкл Фарадей був кращим лектором у Лондоні. Він читав багато лекцій не тільки для студентів, а й для всіх бажаючих, проводив бесіди з хімії та фізики для дітей, демонстрував досліди,

З допомогою «трансфор­ матора Фарадея» була досліджена електро­магнітна індукція

Видатні особистості

колег – вчених – приходили послухати ці проповіді. Фарадей також часто їздив у села поблизу Лондона, де відвідував братів і сестер по вірі й допомагав нужденним.

написав книгу «Iсторія свічки», яку перевидають досі. Ніколи не брав плату за свої виступи, а якщо якісь грошові винагороди й були, то він віддавав їх у фонд Королівського інституту. Гроші й розкіш його не вабили, він вважав, що його багатство – на небесах.

Фарадей сіяв зерна не тільки науки, але й живої віри в Бога: читав проповіді для дітей і розповідав їм про Біблію. Його улюбленим віршем зі Священного Писання був 9-й вірш із 6-ї глави Послання апостола Павла до галатів: «А роб­ Майкл Фарадей читає публічну різдвяну лекцію лячи добре, не знуджуймося, бо в Королівському інституті (Лондон, 1955 р.) в присутності членів королівської родини часу свого пожнемо, коли не ослабнемо». I він робив добро, наелектромагнітних хвиль. Винайденим їм методом магаючись не сумувати, щоб не слабшати. зрідження газів користуються дотепер. Він був Не тільки іскри наукових експериментів Фапочесним членом сімдесяти двох наукових това- радея висвітлили майбутній технічний прогрес риств і академій світу, в тому числі Петербурзької людства, але, головне, його запалена свічка віри стояла на свічнику Слова Божого й світила всім академії наук. За величезний внесок у розвиток науки бри- оточуючим. танська королева Вікторія хотіла посвятити Фарадея в лицарі й двічі запрошувала до себе в палац, але... обидва рази візити намічалися на неділю. Надія ОРЛОВА

Stejinka 02_2016.indd 17

СТЕЖИНКА 2/16

Свічка віри

17 23.11.15 18:52

Із серії «Пригоди гіпопотама Буху» СТЕЖИНКА 2/16

ПАСТКА Пауль УАЙТ

Діти сиділи під баобабом і схвильовано про щось розмовляли. Першими прийшли сюди Тембо і Мгого. Вони привезли з собою на лікарняному візку Гулу, в якого була зламана нога. Потім підійшли Елізабет і Юдіт. Між ними йшла дів­чинка, в якої були перев’язані очі. Звертаючись до неї, Юдіт сказала: – Лісо, скоро сюди прийде Дауді, помічник лікаря. Він розповідає нам приголомшливі історії!

– А в нас гарні новини для нього, – додала Елізабет. – Багато людей послухали нас і вже знають, де можуть отримати щеплення. Взавтра вони хочуть прийти в лікарню.

– Багато вже прийшли, – повідомили близнюки Талі й Калі. – Тому Дауді й затримується.

– Он він іде! – вигукнув Мгого. Дауді з посмішкою привітав дітей: – Я був зайнятий, робив людям щеплення від віспи. Щеплення – чудовий винахід. Але ви тільки подивіться на це! Він простягнув їм невеликий ящик.

– Що це? – тихо запитала Лісо.

– Це часом не пастка для звірів? – поцікавився Тембо.

У джунглях хлопчик Мвоко, син мисливця, висипав біля глибокої ями, виритої прямо на стежці, візок сухої трави.

18

Stejinka 02_2016.indd 18

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

– Так, і це дуже погана річ! – відповів Дауді. – Якщо ви коли-небудь побачите одну з таких пасток, спробуйте її обережно прибрати. I не забувайте, що кращий майстер розставляти пастки – це...

– Сатана, диявол! – вигукнув Мгого.

– Ой! – злякався Гулу й подивився на гіпс на своїй нозі. – Я б не хотів потрапити в таку пастку.

– Кожна пастка, яка зачиняється за вами, відбирає у вас свободу й не приносить радості. На щастя, небагато людей потрапляють у такі пастки. Але є одна, в яку хоча б раз попадався кожен. Та пастка страшніша від усіх інших!

– Ти говориш про пастку гріха, Дауді?

– Саме про неї! А як ми потрапляємо в таку пастку?

– Коли я роблю погані справи й не роблю хороші! – відповів Тембо.

– А ти можеш сам вибратися з цієї пастки? – запитав його Дауді.

– Ні! – вигукнули кілька дітей водночас. Притулившись до стовбура дерева, Дауді почав розповідати.

«Гарна пастка, – сказав батько, акуратно присипаючи травою тоненькі гілочки, які повністю перекрили яму. – Стінки цієї ями прямовисні, як шийка посудини з гарбуза.

Той, хто потрапить в цю пастку, вже ніколи з неї не вибереться. Мвоко, якщо завтра буде так само спекотно, як сьогодні, то ніхто, крім нас, не буде проходити через джунглі.

23.11.15 18:52

А в цей час антилопа Дік-Дік ішла вздовж берега річки. Гіпопотам Буху дрімав, зручно влаштувавшись у своїй улюбленій водоймі серед латаття.

Дік-Дік зупинилася, з цікавістю глянувши на великі ніздрі гіпопотама, які виднілися над водою. Раптом антилопі спала дуже зухвала ідея.

Вона побігла в джунглі – до дерева, вкритого дрібними круглими квіточками, відламала гілочку від дерева і, повернувшись до водоймища, дуже тихо підкралася до Буху.

Тримаючи в зубах гілку, вона нахилилася над ним і потрясла головою. Ціла хмара дрібних квіточок посипалася прямо гіпопотамові на ніс!

Спочатку по воді пройшли дрібні брижі, потім піднялися досить великі хвилі. Це Буху відкрив очі й зморщив носа: «Ех, ох! Мені треба... я хочу... ох, зараз чхну!»

«Цього я й хотіла!» – захихотіла ДікДік. I тут Буху чхнув так сильно, що затремтіли дерева на березі. Він повільно вийшов із води й пильно подивився на Дік-Дік.

«Хм! Це зовсім не смішно. Мабуть, я тебе – хм! – укушу!» Почувши це, Дік-Дік зірвалася з місця й помчала, перестрибуючи через кущі й мурашники.

При цьому вона примовляла: «Як нерозумно з його боку думати, що він зможе мене наздогнати! Ніколи в нього це не вийде, надто вже він незграбний».

Озирнувшись, антилопа побачила, що Буху поволі й важко крокував за нею. Але він був дуже далеко. Раптом перед нею на стежці з’явилася велика тінь.

Дік-Дік стрибнула прямо в середину тіні. У цей момент під нею піднялася хмара з сухої трави й листя, а сама антилопа полетіла вниз головою в глибоку яму. Отямившись від переляку,

бідолаха побачила, що навколо неї тільки земля, а над головою – плямочка блакитного неба. Дік-Дік спробувала видертися по стінах ями, але вони були надто стрімкі.

Stejinka 02_2016.indd 19

СТЕЖИНКА 2/16

Ми прийдемо опівдні й заберемо звідси здобич, яку зможемо продати на ринку. Ось побачиш, ця пастка виправдає наші сподівання!»

19

23.11.15 18:52

СТЕЖИНКА 2/16

Вона спробувала вистрибнути з ями, але й це в неї не вийшло, бо земля під нею була дуже волога. Тоді антилопа почала бити копитцями по стінках ями.

Однак і це не допомогло. Вона опинилася в пастці. Єдиною її надією був промінь світла над головою, але й він раптом кудись пропав, через що в ямі стало зовсім темно.

Перелякана антилопа подивилася вгору й побачила над собою дві круглі тіні, які ворушилися над отвором ями. ДікДік забилася в куток, боячись навіть дихати.

Її серденько завмерло від страху, коли вона почула зверху низький голос: «Хм, ти там, Дік-Дік?» Антилопа полегшено зітхнула: «Буху, мені так шкода...» – «Облиш, Дік-Дік.

Я хотів тебе провчити. Але я не міг і подумати, що ти побіжиш до цієї пастки. Хм, почекай-но секунду...» Над антилопою знову з’явилося світло, і вона почула, що Буху говорить із носорогом Фару.

«Дік-Дік потрапила в пастку», – повідомив він. «Маленьке дурне створіння! – пробурчав Фару. – Треба бути розумнішою. Вона повинна була дивитися, куди біжить.

Скажи їй, що в майбутньому вона має бути більш обережною, а зараз нехай скоріше звідти вибирається. Я сьогодні в джунглях бачив сліди мисливця.

Якщо він прийде сюди, то не минути лиха тому, хто потрапив у цю яму». – «О, ні... тобто так, так і буде, – погодився Буху. – Дік-Дік, Фару каже, що в майбутньому тобі слід бути обережнішою.

Але не турбуйся. Я зараз придумаю для тебе кілька правил, щоб ти сюди більше не потрапляла. Отже, пункт перший...» – «Але ж я вже в цій пастці! – закричала Дік-Дік. – Тут, унизу, так страшно!

В ямі хтось повзає...» – «Це змії, точно тобі кажу, – відповів Буху. – Найжахливіші істоти живуть у темряві. Але повернімося до пункту першого.

По-перше, ти повинна уважно оглядати місця, вкриті листям. По-друге, ніколи на них не наступай. Це... Як їх там називають?»

Дік-Дік запитала пошепки: «А мисливець скоро прийде?» – «Можливо... Що ти сказав, Фару? О, це вже вселяє побоювання! Дік-Дік, він говорить, що мисливець прийде приблизно опівдні.

20

Stejinka 02_2016.indd 20

23.11.15 18:52

«Що тут відбувається, Буху? Чому ти рахуєш свої пальці?» – «Хм, це означає один, два, три... А, точно! Дік-Дік потрапила в пастку, а я їй допомагаю». – «Допомагаєш? Як?»

«Я їй розповідаю, як небезпечно потрапляти в пастки. Я саме вчу її правил...» – «Але це не допоможе їй вибратися звідти. Дік-Дік, ти там? Це я, Ваддель!»

Антилопа почула хлопання крил, після чого на краю ями з’явилася маленька качечка. «А там, унизу, темно! – крякнула Ваддель. – Гарне укриття для змій.

Шкода, що в тебе немає таких крил, як у мене. Ти б ними трохи помахала – і вибралася б звідти». – «Але, – почувся голосок бідолашної Дік-Дік, – у мене немає крил.

Та й не можу я зробити так, щоб вони виросли!» – «Зберігай спокій, Дік-Дік, – пробурчав Буху своїм низьким голосом. – Дуже важливо, щоб ти зосередилася.

Повторюй про себе до тих пір, поки ти в це не повіриш: «Я не в пастці! Я не в пастці!» Антилопа затремтіла від страху. Вона не могла зрозуміти, про що говорить Буху.

Тут на краю ями з’явилася мавпочка Тото й з цікавістю зазирнула всередину. «Не сумуй, Дік-Дік! – сказала вона. – Зосередься, гарненько подумай, і ти сама звідти виберешся!»

Мавпочка говорила так весело й підбадьорливо, що Дік-Дік відчула, як хоробрість знову повертається до неї. «Озирнись і пошукай що-небудь, на що б ти могла наступити, – порадила

мавпочка. – Потім зроби своїми копитцями виїмки в стіні й по цих сходинках виберися назовні. Все дуже просто!» Дік-Дік пошукала, але нічого підходящого не знайшла.

Вона спробувала викопати передніми копитцями в стіні сходинки, але й це в неї не вийшло. «Мавпочці з її лапками легше було б, ніж мені з копитами», – подумала з сумом Дік-Дік.

Чим більше антилопа турбувалася, тим сумнішою вона ставала. Вона не бачила ніякого виходу із ситуації. Але в мавпочки була ще одна ідея.

Stejinka 02_2016.indd 21

СТЕЖИНКА 2/16

I це теж показує, якою тобі слід бути уважною. Отже, по-третє...» – «Буху, я хочу вибратися звідси! Зараз! До того як мисливець...» Але тут веселий голосок перебив антилопу:

21

23.11.15 18:52

СТЕЖИНКА 2/16

Вона вилізла на дерево, відламала гілку й швидко повернулася назад. «Дік-Дік! – закричала вона. – Покладися на мене, і вже за хвилину ти будеш на волі!»

Тото опустила гілку в темряву. Антилопа витягла шию і ледве дотяглася зубами до гілки. Тото міцно стискала інший кінець гілки. Але гілка виявилася занадто короткою, щоб витягнути Дік-Дік.

Гієна Мбізі, яка разом із шулікою спостерігала за подіями, злісно засміялася: «Схоже, розуму мавпочки недостатньо!» Шуліка видав дивний звук і почав точити дзьоб.

Буху, підійшовши до самого краю ями, сказав: «Дік-Дік, я тут придумав три способи, як можна не попадатися в пастку. Ось побачиш, вони тобі знадобляться. Я в цьому впевнений».

Шуліка подивився на гієну, й обидва посміхнулися. Дік-Дік крикнула: «Буху, а полудень уже скоро?» Тим часом Тото знову залізла на дерево в пошуках підходящої гілки.

«Ми витягнемо її звідти, перш ніж ви встигнете вимовити ◊кокос“!» – сказала мавпочка. Вона повернулася до ями, урочисто несучи в лапках довгу гілку.

Гілка була настільки товстою, що Тото насилу утримувала її обома лапками. «Ця гілка досить довга, – сказала вона Буху, – і не поламається».

«Чудово», – пробурмотів Буху. Тото вже дивилася в темну яму: «Дік-Дік, я знайшла іншу гілку, довшу й міцнішу. Тримайся за неї міцно, і за хвилину ми тебе витягнемо».

Але Дік-Дік не могла вхопитися за гілку зубами. Надто вже товстою була гілка, щоб можна було за неї триматися. «Вхопися за гілку хвостом і тримайся!» – закричала Тото.

Буху підійшов ближче до Тото й пробурмотів: «Хм, гарна палиця...» – «З тобою все гаразд, Дік-Дік?» – схвильовано запитала Тото. Антилопа не відповіла: в неї вийшло вхопитися

за гілку зубами. «Ось так! Тепер гілка більше не зрушиться!» – заявив Буху й поставив ногу на кінець гілки, через що підскочив інший кінець гілки, за який трималася антилопа.

Дік-Дік злетіла вгору і вдарилася головою об стінку ями. Не зумівши утримати гілку зубами, вона знову впала на вологе дно пастки. «Що трапилося? – вигукнула Тото. – Усе в порядку?

22

Stejinka 02_2016.indd 22

23.11.15 18:52

Уся в саднах і подряпинах, Дік-Дік насилу підвелася на ноги. Їй ставало дедалі страшніше й страшніше. Навряд чи вона зможе вибратися з цієї жахливої ​​ями.

Антилопа вже могла бачити сонце. Отже, скоро полудень. З’явився ще один шуліка. Гієна в передчутті поживи об­ лиз­нула губи.

Буху сумно похитав головою: «Як шкода! Я впевнений, ми змогли б допомогти Дік-Дік, якби в нас було трохи більше часу». Тото мовчки сиділа, чухаючи голову.

Раптом між дерев промайнула чиясь тінь і зупинилася біля пастки. Шуліки одраз ж зметнулися й полетіли, а гієна повільно відповзла в кущі.

В роті у Дік-Дік пересохло, коли вона відчула, як здригається земля від чиїхось кроків. Антилопа тремтіла всім тілом. Невже прийшов мисливець?

Вона в страху відповзла до стінки ями, але тут побачила, як щось довге й зміє­ подібне спустилося в яму. «Дік-Дік, виходь на світло!» – почула антилопа доб­ розичливий голос.

Вона полегшено зітхнула: «Це ти, Нембо?» – «Так, це я, – відповів слон Нембо. – Підходь ближче, і я тобі допоможу. Це єдиний вихід із твого становища».

«Я вже все перепробувала, але не змогла вибратися... Друзі теж намагалися зробити для мене все можливе». Качечка Ваддель схвильовано замахала крилами.

«Поспішай! – крякнула вона. – До нас іде мисливець, він уже зовсім близько!» – «Довірся мені, – спокійно сказав Нембо. – Я витягну тебе. Піднімись якомога вище».

«Але мені нема за що вхопитися», – поскаржилася антилопа. «Тобі й не потрібно. Я буду тебе тримати». Раптом Дік-Дік помітила виступаючий корінь на прямовисній стіні.

Передніми копитцями вона змогла спертися на нього. Дік-Дік відчула, як колишній страх відступає. Нембо обхопив антилопу своїм хоботом.

Stejinka 02_2016.indd 23

СТЕЖИНКА 2/16

Чому ти не тримаєшся за гілку?» ДікДік була розчарована й налякана. «Ну що ж, зі свого боку я зробив усе, що потрібно, – гордо сказав Буху. – Я завжди готовий допомогти!»

23

23.11.15 18:52

«Не озирайся. I не дивися вниз. Дивись тільки на мене», – сказав слон. I ДікДік відчула, що піднімається на світ із темряви.

Ось нарешті вона стоїть на твердій зе­ м­лі! Антилопа озирнулася. Вона була врятована. Її погляд висловлював подяку краще за будь-які слова.

Нембо сказав чітко: «Йди за мною. Ходімо звідси. Чим ближче ти будеш до мене, тим безпечніше тобі буде жити».

Малювала Дівчинка з перев’язаними очима простягнула до Дауді руки: Юлія ПРАВДОХІНА – Я теж у пастці – в пастці гріха! Я знаю, що це так. Але хто мені допоможе?

– Тільки Божий Син, Iсус, може тобі допомогти, – ніжно відповів їй Дауді. – Якщо ти попросиш Його простити твої гріхи, Він витягне тебе з пастки гріха й укаже, як жити далі. За допомогою Біблії! рада – Якщо лікарі нічого не зможуть зробити з моїми очима, я ніколи більрисна по о К ше не зможу читати Біблію, – сумно сказала дівчинка. – I не дізнаюся, а, ь до Ісус як треба жити. Звернис е б ьнить те Дауді озирнувся. Елізабет кивнула: і Він звіл гріха. з пастки – Ми допоможемо тобі – будемо читати вголос!

– Так, – погодився Дауді, – це єдиний вихід для тих, хто все ще знаходиться в пастці гріха. I він зовсім не схожий на ту допомогу, яку пропонував послужливий Буху.

СТЕЖИНКА 2/16

, Й А Н З І П У ХТО ЦЕ!

24 Stejinka 02_2016.indd 24

23.11.15 18:52

РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ Вранці, так ранесенько, Наш Iсус воскрес. Прилетіли ангели На землю з небес. Новину цю радісну Принесли жінкам: Бог дарує прощення I спасіння нам. Радістю наповнена Грішна вся земля. Радістю спасіння Радію і я. Переклала Олена МІКУЛА

Степан ЗАГОРУЛЬКО

ХРИСТОС ВОСКРЕС ДЛЯ НАС! Хіба могли Христа тримати Кайдани смерті? Хіба Він міг хоча б на день, На мить померти? Хіба існує в світі сила, Яка спроможна Христа сховати у могилі? Ні! Так не можна! Не можна Господа убити, Це неможливо! Та Бог Отець хотів здійснити Суд справедливий. Це замість нас Христос страждав I був розп’ятий, Отець з небес Його послав Нас врятувати. Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

Stejinka 02_2016.indd 25

СТЕЖИНКА 2/16

Шура ТИМОШЕНКО

25 23.11.15 18:52

Кросворд

! Й И В И Ж Н І В Склала Дар’я ІСУПОВА, 11 років Переклала Олена МІКУЛА

1. Свято воскресіння Христова.

2. Люди, що стерегли гробницю (Мт. 28:66).

3. Намісник Юдеї (Мт. 27:2).

4. «Це Iсус, Цар ____» (Мт. 27:37).

5. «I великий ось стався __________» (Мт. 28:2).

6. Людина, яку змусили нести хрест Iсуса (Мт. 27:32).

7. Багата людина з Ариматеї, яка поклала тіло Iсуса в свою гробницю (Мт. 27:57–60).

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

8. Розбійник, якого відпустили замість Iсуса (Мт. 27:26).

9. Гора, на якій стратили Iсуса (Мт. 27:31–33).

10. «Я ____ й життя» (Iв. 11:25).

11. Як звали первосвященика? (Мт. 26:27).

12. Мати Iсуса (Лк. 1:26–31).

13. Знаряддя страти Iсуса (Мк. 15:27–32).

14. День, наступний після п’ятниці.

СТЕЖИНКА 2/16

Розв’яжи кросворд, і ти дізнаєшся, що написано у виділених клітинках.

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

ш тичо,го є а н з и ю Ч мандру

инид що сере е тільки насін єн насіння и, тобто які т в а ься аерон реносят е п і р в повіт відстані, але кі на вели -мореплавці, ни й насіни уть у воді он які не т ються ля е с й пере ря та о через м рикладом П океани? ужить того сл косової ко насіння . и пальм

26 Stejinka 02_2016.indd 26

23.11.15 18:52

Знайди до кожного висловлювання рибку з доречною відповіддю. Число на хвості рибки – номер потрібної тобі літери в слові. Впиши цю літеру в відповідну клітинку й прочитай (знизу вгору) вираз, який у тебе вийшов.

1. Знаряддя для греблі. .. . . . . . . . . . .

2. З цього міста був родом Нафанаїл. .. . . . . .

3. Це впіймали рибалки тієї ночі. .. . . . . . . .

4. Знаряддя для риболовлі. . . . . . . . . . . .

5. Це побачили учні, коли вийшли на землю. . . . . .

6. Iм’я батька двох братів-рибалок. . . . . . . . .

7. Привітання. . . . . . . . . . . . . . . .

8. У цього рибалки подвійне ім’я. . . . . . . . . .

9. Так іще називали Хому. . . . . . . . . . . .

10. В цьому озері учні ловили рибу. . . . . . . . .

11. Відстань, на яку відпливли учні. . . . . . . .

12. Засіб для пересування по воді. . . . . . . . . .

13. Стільки риби зловили учні. . . . . . . . . . .

14. Це приготував Iсус для учнів. .. . . . . . . .

15. Найкращий час для риболовлі. . . . . . . . . .

16. Місцевість, де була розташована Кана. . . . . . .

Двісті ліктів 1

Кана

Сто п'ятдесят три

4

Жар

1

Сніданок 1

4 Ранок

2 Зеведей

Тивериядське Човен

7 Симон Петро

Невід

Нічого 1

2

               

10 Мир вам! 3

2 3

1 Галілея

4

Весло 1

Близнюк

Це незмінне: ____________________________________________

СТЕЖИНКА 2/16

Друзі Iсуса упіймали багато риби (Iв. 21:1–14). При цьому вони виявили дещо таке, що не змінилося стосовно них і після воскресіння Iсуса.

Довідайся!

ЗУСТРІЧ М И Л С Е Р К С ІЗ ВО

27 Stejinka 02_2016.indd 27

23.11.15 18:52

Петер МАРТИН

Буття, гл. 12 (Друге тисячоліття до Р. Х.)

Кочовище Авраама Для забезпечення водою потрібно було копати колодязі. Знайди двох жінок, які сваряться через колодязь.

Історія ізраїльського народу, як раніше називали євреїв, починається з Авраама. Як написано в Біблії, Бог заповідав йому залишити рідне місто в Месопотамії, щоб оселитися на новому місці в країні Ханаан.

Авраам узяв із собою все своє майно й усіх рідних і слуг і, як кочівник, вирушив зі своїми стадами туди, де були гарні пасовища.

Жінки пряли овечу вовну й виробляли тканини. Знайди прядильницю й ткачиху.

СТЕЖИНКА 2/16

Варили на багатті, викладеному камінням. Знайди коржі, які печуться на каменях.

Чужинцям пропонували ночівлю та їжу. Знайди трьох чоловіків у чужоземному одязі.

28 Stejinka 02_2016.indd 28

Коза заплуталася в колючому чагарнику. Чи бачиш ти її?

Знайди торговця з караваном. Скільки віслюків ти бачиш?

23.11.15 18:52

На такому жертовнику спалювали жертвопринесення. Знайди жертовник серед дерев.

Чи бачиш ти хлопчика, який несе на плечах свого братика?

З козячих шкур виготовляли міхи для вина. Знайди 2 такі ємності. Чоловіки носили спідниці з візерунками. Чи можеш ти знайти 5 таких спідниць?

Оскільки кочівники не все вміли робити самі, вони торгували з хананеями. Знайди віз ханаанського торговця.

Знайди людину, яка доїть козу.

Хананеї жили в містах, оточених кам’яними мурами. Чи бачиш ти їхнє місто?

Малював Петер КЕНТ Знайди немовля в підвісній люльці.

Stejinka 02_2016.indd 29

Знайди двох чоловіків, які з луками й списами вирушають на полювання.

Знайди двох дівчаток: одна грає на арфі, інша співає.

СТЕЖИНКА 2/16

Знайди служницю, якій вичитує пані.

29 23.11.15 18:52

Небесна радість

З пошти «Стежинки»

Дарунки Каїна і Авеля

ів, Росія

Оля БЕЗМЕНОВА, 11 рок

В небі синім сонце сяє, Добру звістку сповіщає. Його промені ясні З неба радість шлють мені. В цей чудовий день весінній Ми святкуєм воскресіння. Наш Господь Iсус воскрес – Ось нам радість із небес!

Моя земля Розквітають квіти, Трави щось шепочуть, А берези віти Листячком лоскочуть. Я люблю цю землю, Тут я народилась, Тут з Христом Iсусом Я колись зустрілась.

Настя, 4 р.

Лена ОБВIНЦЕВА, 7 років, Росія

Надіслала Наталка Кузьменко, 14 років, м. Рівне

Відповіді до стор. 28–29:

СТЕЖИНКА 2/16

Кочовище Авраама

30

Жінки сваряться через колодязь 1 Прядильниця і ткаля 2 Коржі печуться на каменях 3 Чоловіки в чужоземному одязі 4, 5, 6 Коза в колючому чагарнику 7 Віслюки в каравані 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14

Stejinka 02_2016.indd 30

Немовля в підвісній люльці 15 Чоловіки на полюванні 16, 17 Дівчинка, яка грає на арфі 18 Співаюча дівчинка 19 Ханаанське місто 20 Служниця, якій вичитує пані 21 Людина доїть козу 22

Віз ханаанського торговця 23 Чоловіки в спідницях із візерунками 24, 25, 26, 27, 28 Міхи для вина з козячих шкур 29, 30 Хлопчик несе свого братика 31 Жертовник серед дерев 32

23.11.15 18:52

Кросворд 1. Що кричали первосвященики на суді Пилата? (Iв. 19:6).

2. Як називається гора, на якій розіп’яли Iсуса?

(Iв. 19:17–18).

3. Що сказав Iсус перед тим, як віддав Свого духа?

(Iв. 19:30).

4. Будівля в Єрусалимі, куди народ збирався для богослужіння (Лк. 18:10).

5. Учень, котрий не повірив у воскресіння Iсуса (Iв. 20:24–25).

1

2/2016 Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна Галина Парницька, 12 років, Україна

Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим.

2

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

3 4 5

Склала Сабрина ЖЕЛАВСЬКА, 12 років, Молдова

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002. Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. С. 7: З книги «Хвалите Господа», © Вид-во «Книги о главном».

C. 11–15: © CSV, Hückeswagen,

переклад з німецької Марії Вінс. С. 18–24: © Paul White Productions,

переклад з німецької Олесі Гандзій. С. 28–29: © Lion Hudson,

переклад з німецької Ельвіри Цорн.

Номер підписано до друку 22.01.2016. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Відповіді:

Марія КОБРИН, 9

До стор. 2: До стор. 3:

До стор. 24: До стор. 26:

До стор. 27:

До стор. 31:

Stejinka 02_2016.indd 31

років, Україна

Що посієш, те й пожнеш.

1. Iсус Христос. 2. Митар – податковий інспектор. 3. Каміння.

4. За наказом Бога. 5. Патмос. 6. Iван. Слон. КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Пасха. 2. Сторожа. 3. Пилат.

4. Юдейський. 5. Землетрус. 6. Симон. 7. Йосип. 8. Варавва.

9. Голгофа. 10. Воскресіння. 11. Кайяфа. 12. Марія. 13. Хрест.

14. Субота. По вертикалі: Христос воскрес.

1. Весло. 2. Кана. 3. Нічого. 4. Невід. 5. Жар. 6. Зеведей.

7. Мир вам! 8. Симон Петро. 9. Близнюк. 10. Тиверіядське.

11. Двісті ліктів. 12. Човен. 13. Сто п’ятдесят три. 14. Сніданок.

15. Ранок. 16. Галілея. ГОСПОДЬ БЕРЕЖЕ НАС. КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Розіпни. 2. Голгофа. 3. Звершилось.

4. Храм. 5. Хома. По вертикалі: Пасха.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924. © «Свет на Востоке», 2016 р.

ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © Sunny studio/shutterstock.com

www.tropinka.eu

23.11.15 18:52

СЛАВЛЮ СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ! Слова Віри КУШНІР

Переклад Олени МІКУЛИ

1. Ра - но вран - ці на - сві - тан - ні 2. I бри - нить над го - ло - во - ю 3. I дзве - нить струм - ком ве - сін - нім

ся ний їй

лі - си, при - віт. пса - лом:

і ви - блис - ку То Сво - є - ю Слав - лю, свя - то

на крап - ли - ноч по - си - ла - є Слав - лю, віч - ність

А - лі А - лі А - лі -

лу лу лу -

я! я! я!

-

про - ки - да - ють з не - ба со - няч у ду - ші мо -

-

ках ро - си. щас - тя в світ. із Хрис - том!

На крап - ли - ноч По - си - ла - є Слав - лю, віч - ність

є про - мін - ня Бог ру - ко - ю вос - кре - сін - ня!

А - лі - лу - я! А - лі - лу - я! А - лі - лу - я!

ках ро - си. щас - тя в світ. із Хрис - том!

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

Stejinka 02_2016.indd 32

23.11.15 18:52