Дитячий християнський журнал Стежинка № 156 by Христианская периодика

ISSN 2194-3796

Анатолій БОЛУТЕНКО Переклад Олени МІКУЛИ

Я ІСТИНУ ЗНАЮ

Iрина ХОЛОСТЕНКО, 14 років, Україна

Я істину святу від Бога знаю, Вона неначе чудо із чудес, Її з благоговінням промовляю: Христос воскрес! Воістину воскрес!

дитячий християнський журнал

Христос воскрес, щоб мав надію кожен, Що й після смерті буде він живим. Будь-хто з людей в усьому світі може Знайти Христа і примиритись з Ним. Прославимо Iсуса воскресіння I вознесіння до святих небес! Він кров пролив для нашого спасіння, Я знаю: Він воістину воскрес!

2017 Я змушу гіпопотама взяти участь у змаганні.

Тимофій БУЖОР, 11 років, Молдова

Зоряна СКОЦЬКА, 9 років, Україна

Руслана ВIТКОВЕЦЬ, 7 років, Україна

Єгор САЄНКО, 11 років, Україна

Агнеса ВЕЛIЄВА, 10 років, Україна

Аделіна МЕМЕЙ, 8 років, Молдова

Особистий

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕЖИНКА 2/17

Оленко, давай-но я буду називати слова, а ти їх записуй!

БІ блІ йНІ Віра МЕЛЬНИК Переклала Олена МІКУЛА загадки

Гаразд, Петрику. А потім я назву слово, яке за своїм значенням буде протилежним тому словосполученню, що в нас вийде.

Серед грішників він жив, Та, як інші, не грішив. Бог на нього поглядав I таке завдання дав: «Ти візьми своїх синів Та працюй багато днів. Корабель збудуй собі, Як Я накажу тобі. Хай глузують навкруги Рідні, друзі, вороги. Ні на кого не зважай, Лиш Мені ти довіряй. Я на землю дощ пошлю I водою все заллю. В кораблі оцім, Мій сину, Збережу тебе й родину».

ти, ш є а н з Чи ити можуть до сну що к ися без обходит , а без їжі – ів ста дн яців? іс м вісім

Хто вікна навстіж відчиняв Й на схід з надією дивився, Коліна тричі в день схиляв I лише Богові молився?

3. Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

Самотнім у пустелі жив I диким медом харчувався, В одежу дивну одягався, В Йордані грішників хрестив. Хто це?

СТЕЖИНКА 2/17

Веселий Друг Загальний Чорний Різні Ніч Високий Пасивний Легкий Опівдні Важкий Тьмяний

Занеси в праву колонку слова, що мають протилежне значення (антоніми). З перших літер цих слів склади словосполучення, яке підкаже тобі тему цього номера журналу. А чи знаєш ти слово, протилежне за значенням цьому словосполученню?

Олена МІКУЛА

СТЕЖИНКА 2/17

Глава 2

Суботнього ранку машина Оленчиних батьків під’їхала до Петрикового під’їзду. Петрик уже чекав із пакетом знаменитих маминих пиріжків із курагою. А ще він тримав під пахвою тубус, в якому була захована карта зоряного неба. Мама Оленки, побачивши пакет із пиріжками, скромно сказала: – Ой, навіщо це?.. А тато з радістю взяв пакет і відразу ж виловив із нього ще теплий пиріжок. Він підморгнув Петрикові: мовляв, знаємо навіщо. За годину були на місці. Дача стояла на високому пагорбі, внизу бігла річка, хоча

зараз не було видно, що бігла, бо була скута кригою. А за річкою виднівся засніжений ліс. До нього можна було дістатися, перетнувши річку по дерев’яному містку. Петрику дуже сподобалася дача – старий сільський будинок із садом, колодязем і сараєм. Усе було так затишно занесене снігом, навіть шкода було його чіпати. Але довелося: тато з Петриком розчистили стежку до будинку, і поки мама з Оленкою розпалювали піч, попрацювали лопатами на подвір’ї.

СТЕЖИНКА 2/17

Із серії «Подорож зоряним небом»

м о є е ї м щ р и і р ї о Г

Коли розчервонілі чоловіки ввійшли до будинку, там було вже тепло. У грубці потріскували дрова, на плиті в чавуні щось булькотіло й смачно пахло. Посеред кімнати стояв великий стіл із лавами. Сходи біля протилежної стіни вели на горище. Петрик відразу зрозумів: йому конче треба туди потрапити. Він спробував з’ясувати в Оленки, що там, але вона відповіла загадково: – Дізнаєшся ввечері. Петрик ледве дочекався того моменту, коли Оленчин тато сказав: – Ну що, покажемо нашому гостю горище? Петрик мало не збив Оленку з ніг, кинувшись до сходів. І не дарма. Скрипучі сходи вели в найцікавіше в світі місце. Чого тут тільки не було! Грамофон із мідною трубою, полиці зі старовинними книгами, кована скриня, старовинний барометр і... телескоп! У Петрика подих перехопило від такого багатства: – Це ж горище моєї мрії! Оленко, і це все твоє? – Ні, моє! – з гордістю відповів Оленчин тато. – Поглянь-но, Петрику, в мене теж є карта зоряного неба. – Карта? А чому тут усілякі тварини? Змії... скорпіони... – Це перша друкована карта. Унизу на ній напис латиною: «Йоган Стабій спрямував – Конрад Хейнфогель розташував зірки – Альбрехт Дюрер заповнив коло зображеннями». Великий німецький художник зобразив сузір’я згідно з грецькою міфологією. – А навіщо уявляти сузір’я в такому вигляді? – Петрик скривився, розглядаючи скорпіона. Оленчин тато зітхнув: – Не знаю, чому такі образи спали на думку стародавнім астрономам, які розглядали зоряне небо... Напевно, в їхніх серцях виникали страх і трепет, як у будь-якої людини, що дивиться на небосхил. У них не було телескопів, навіть таких простих, як мій.

КОНКУРС ТРИВАЄ!

Оленка обійняла батька: – А я згадую вірш із Біблії: «Той, хто Волосожара й Оріона створив, Хто смертну темноту зміняє на ранок, а день затемняє на ніч, хто прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі, – Господь Ймення Йому» (Ам. 5:8). – Бог прекрасний і великий! Думаю, страх і трепет виникають у наших серцях тому, що ми стикаємося з незбагненними для нас поняттями – вічністю і нескінченністю, – сказав Оленчин батько. – Ми бачимо зірки, на які дивилися Авраам, Мойсей, Іван... – Я взагалі перестаю що-небудь розуміти, коли думаю про вічність і нескінченність, – щиросердно зізнався Петрик. – Не ти один, – Оленчин батько потріпав Петрикову чуприну. – Я теж ніяк не зрозумію, як вічний, нескінченний, всесильний і всемогутній Бог вирішив мати з нами справу... Я тобі розповім іще дещо, але не зараз. Чуєте? Нам час – мама кличе пити чай. – М’ятний, з млинцями та медом, – уточнила Оленка. – У тебе, Оленко, в голові сама лише проза, але така приваблива... – сказав Петрик, прямуючи до скрипучих сходів.

«Подорож зоряним небом» – це повість із шести глав із завданнями наприкінці кожного розділу. Виконай завдання 2. Після того як ти напишеш відповіді також і на останнє завдання, надішли ВСI відповіді мені поштою. Перші 20 читачів, які надішлють правильні відповіді на ВСI запитання, отримають приз.

ЗАВДАННЯ 2 1. У якої планети є кільця? 2. Розшифруй, запиши і завчи вірш із Біблії.

СТЕЖИНКА 2/17

– Це місячні кратери, – із виглядом знавця відповіла Оленка. – А он зірочка червона! Яка гарна! – Напевно, це Марс. – А он! Дивись, дивись! Це Сатурн, я знаю, у нього є кільця. Я бачу кільця Сатурна! Дивись-но, Оленко! – Від хвилювання Петрик забув, що в телескоп можна дивитися тільки одному. Оленка з татом сміялися, дивлячись на захопленого Петрика. Оленчин батько сів поруч із Петриком і почав розповідати йому про те, що ще можна побачити: – Цей телескоп – аматорський, тому його можливості обмежені. Але ми можемо бачити планети нашої Сонячної системи, деякі космічні об’єкти, віддалені від нас на великі відстані. Ось поглянь, це Туманність Андромеди, а ось Плеяди. – Як гарно! – ледь переводячи подих, сказав Петрик. – Мені навіть стало трохи страшно від цієї краси і... величі! – Дивлячись у телескоп, я часто співаю мій улюблений псалом: «Великі та дивні діла Твої, Господи, Боже Вседержителю...» – продовжив Оленчин тато.

СТЕЖИНКА 2/17

Але люди дивилися на небо й бачили, що з дня на день, з року в рік з небес на них поглядають одні й ті ж самі зірки. Вони помітили дивний зв’язок між деякими з них. Ці зірки здавалися їм нерухомими одна щодо іншої, тобто являли сузір’я. І вже в другому столітті нашої ери античний вчений Птолемей написав тринадцятитомну працю з астрономії – «Альмагест», яка на багато століть стала для астрономів головним посібником. Можливо, Дюрер теж звертався у своїй роботі до «Альмагесту», щоб надати сузір’ям образів, зрозумілих людям того часу. – Так, намальовано красиво, але мені подобається, що на моїй карті немає цих знаків. А можна, я подивлюся в телескоп? – Дивись, тобі пощастило, сьогодні небо ясне, а Місяць майже уповні. Петрик припав до окуляра телескопа: – Ух ти! Які зірки величезні! А Місяць! Поглянь-но, Оленко, на ньому видно якісь круглясті плями...

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕЖИНКА 2/17

Перенеси літери з кольорових клітинок у клітинки відповідних кольорів на «земній кулі». По вертикалі в тебе мають вийти слова-відповіді на запитання. А в білих клітинках ти зможеш прочитати, як було створено небеса (Пс. 33:6).

1. Вважати себе кращим за інших. 2. Намагатися привернути до себе увагу людини, яка зайнята якоюсь справою. 3. Назва регіону, де жив Авраам, коли Бог наказав йому переселитися в інше місце (Дії, 7:2). 4. «I справили Iзраїлеві сини, священики й Левити та решта вигнанців свято ______________ того Божого дому з радістю» (Езд. 6:16). 5. Бог пробачив нам усі гріхи – це милість та _________________. 6. Факт, який не можна заперечити. 7. «А Бог _____________ поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів» (Бут. 28:3). 8. Справа, яку не закінчено. 9. «Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, ________________ бо жінці ти, мують ш є а н з Чи импанзе отри ня говорити в Церкві!» (1 Кор. 14:35). ен що ш 10. Правда, в якій є трохи брехні. задовол сті е н з е ч и е ш р вел ування оли вони 11. «Моав посоромлений, бо _____________ він, іс ч и в к від одного, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав один у ть звідти ю попустошений!» (Єр. 48:20). витягу аразитів, п комах- та 12. «I поклав я на серце своє, щоб пізнати __________ и колючк цим ____» (Екл. 1:17). а З бруд? ям 13. «Оце були міста ________________ для всіх т занят водять о Iзраїлевих синів та для приходька, що мешкає вони пр ька іл чужинцем серед них, на сховище туди кожному, хтоіноді к оспіль. вб’є кого ненароком» (Нав. 20:9). годин п

Над цим варто замислитися

Кросворд

Свободна воля

Спека. Піт тече, але робота посувається. Ще трохи – і кінець поля. I батьки будуть задоволені, що ми пропололи всю картоплю. Сьогодні день особливий: мама з татом не посилали нас полоти картоплю. Ми чули, як вони про це говорили за вечерею. Тато весь час зайнятий, та й мама з роботи приходить утомлена. «Зовсім вже заросла картопля, – сказала мама. – Треба б прополоти...» Ми з братом пішли до нашої кімнати, кожен зі своєю книгою. I раптом брат запропонував: «Давай-но не чекати, поки нас змусять попрацювати на полі. I батькам буде приємно, та й ми щось гарне зробимо не з примусу, а самі, з власної волі». – «Давай», – неохоче погодився я зі старшим братом. Коли роботу вже було майже зроблено (залишилося всього нічого, і скоро можна йти на греблю купатися та рибалити), я зрозумів, що набагато приємніше виконувати роботу не з примусу, а добровільно. А як раділи наші батьки! Бог поважає нашу свободну волю. Він хоче, щоб ми все робили добровільно, охоче. Навіть найнеприємніше, важке. Наприклад, попросити вибачення. Не потрібно чекати, поки хто-небудь нам скаже: «Ти винен. Iди, проси вибачення!» На душі не буде такої радості, якщо ми попросимо вибачення через те, що нам це підказали. А от якщо ми самі здогадалися, змусили себе вчинити правильно, тоді на серці стає легко й радісно. Це вірно стосовно всього нашого життя. Бог теж дуже радіє, коли ми в усьому так чинимо. Особливо в духовному житті. Що це таке? Це читання Біблії, відвідування богослужінь і недільної школи, молитви й допомога людям, особливо слабким, самотнім і сиротам. Або просто зробити якусь роботу, навіть якщо вона нам не до вподоби. I коли ми станемо дорослими, для нас жодна праця не буде тягарем, оскільки ми знаємо, що робимо її задля блага нашої родини, нашого народу, нашої країни, а в кінцевому підсумку – задля Бога. Роблячи це все добровільно, від душі, як для Господа, ми знайдемо в серці радість і мир. Нам усе здаватиметься легким і світлим. Та й дружити так легше. I з батьками стосунки будуть простими, радісними й теплими, якщо ми будемо робити те, що потрібно, добровільно, а не з примусу. У Біблії написано: «I все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові» (Кол. 3:23–24). Прийми рішення чинити так завжди й в усьому, і ти ніколи в житті не пошкодуєш. Вальдемар ЦОРН

СТЕЖИНКА 2/17

10 11 12

О Б Е Н А Т ЗЕМЛЯ

Вальдемар ЦОРН

В Ермітажі – найбільшому музеї Санкт-Петербурга, розташованому в Зимовому палаці, – є чудовий відділ, в якому експонуються картини великих голландських художників. Особливу увагу відвідувачів привертають полотна Рембрандта. Якщо ти побуваєш у цьому музеї і побачиш натовп туристів біля одного з них, то майже напевно це буде «Повернення блудного сина» або ще який-небудь твір на біблійну тему. Є там і прекрасна картина «Давид і Йонатан». Геніальний художник передав найдраматичніший момент з історії дружби Йонатана (спадкоємного принця, сина першого ізраїльського царя Саула) і Давида (переможця Голіафа і героя Ізраїлю). У Біблії розповідається про дружбу цих молодих людей. Цар Саул почав заздрити юнакові з Вифлеєма, якому Бог подарував перемогу над велетнем Голіафом. Проте син його Йонатан подружився з героєм. І такою міцною була їхня дружба, що, як кажуть, водою не розлити. Саул сердився на сина. «Навіщо ти дружиш із Давидом? – не раз обурено запитував він Йонатана. – Він у тебе коли-небудь царський престол відбере!» – «Давид ніколи ні тобі, ні мені не завдасть лиха! – відповідав Йонатан упевнено. – Ми присягнулися один одному у вічній дружбі!» – «Ось побачиш, сину мій, тобі доведеться вибирати: або бути царем у Ізраїлі, або дружити з Давидом!»

СТЕЖИНКА 2/17

Малювала Лариса ГОРОШКО

Як ти гадаєш? 1. Хто був першим царем у Iзраїлі? 2. Чому цар вирішив убити Давида? 3. Що було для Йонатана важливіше: царські почесті або дружба з віруючим у Бога Давидом, майбутнім царем Iзраїлю?

«Ти знаєш, що я завжди був вірний і цареві, і тобі, друже мій! – відповів Давид. – Але, видно, не судив Бог нам бути разом. Доведеться мені йти». Друзі обійнялися востаннє і гірко плакали про те, що через заздрість царя не можуть більше зустрічатися, разом співати Богові тих пісень, які складав Давид, ходити на полювання та походами на філістимлян.

Цей момент прощання і відтворено на картині Рембрандта. А прочитати цю історію ти можеш у Першій книзі Самуїловій, у главах 18–20.

СТЕЖИНКА 2/17

Розгорнімо Біблію

ВИБІР ЙОНАТАНА

Одного разу Саул запросив Давида до себе на царський обід. Однак він вирішив не вшановувати героя, а вбити його, оскільки вбачав у ньому суперника. Давид попросив Йонатана вибачитися за нього перед Саулом і не пішов на обід. За реакцією царя Йонатан мав дізнатися, що батько надумав зробити Давидові. Друзі домовилися, як Йонатан сповістить Давида про намір батька. Побачивши, що місце Давида за столом залишалося незайнятим і наступного дня, цар запитав у Йонатана, де його друг. І дуже розгнівався Саул на Йонатана, і сказав, що Давид приречений на смерть. Так Йонатан довідався про підступний задум батька. Він попередив друга про небезпеку й порадив: «Іди з країни, інакше вб’є тебе батько мій. Боїться він тебе!»

Пташка звістку принесла мені, Що весна до нас в гості летить, Ось шпаків вже лунають пісні, I прокинувся, врешті, ведмідь. Скута льодом, дрімає ріка, Та недовго їй спати, бо час – Крига скресне, весела, дзвінка, Річка скине кайдани ураз. Крига сяюча кличе тебе, Але ти краще далі біжи, Лід крихкий, ступиш – згубиш себе. Небезпечно! Життя бережи!

Автор невідомий

Пауль УАЙТ

Життя Вся земля співає – я це чую, Я живу, я дихаю, сміюсь. Я сміливо уперед крокую I нічого в світі не боюсь. Бог – мій Батько, я Його дитина, Благодать Його спасла мене. Я тепер ніколи не загину, Шлях мій у погибель не зверне. Лише поруч з Ним вперед рушаю, Тільки в Ньому – джерело життя. Ось чому радію і співаю – Бо навіки я Його дитя! Переклад Олени МІКУЛИ

СТЕЖИНКА 2/17

Так в житті гріх нас манить: «Iди! Буде добре, довірся мені». Та не вір, гріх веде до біди, Він страшніший, ніж лід навесні.

НЕПРАВИЛЬНА ПАРА

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

– За нашими звичаями, дівчата виводять на весіллях трелі язиком, висловлюючи цим свою радість, – сказала Елізабет. – Як я зараз, – перервала її Лісо й вивела радісну, красиву трель. – Щоб видати подібний звук, слід швидко рухати язиком від однієї щоки до іншої! Лікар засміявся: – Я можу тільки висовувати язик! – Якщо ти трохи потренуєшся, у тебе теж вийде виводити трелі, – сказала одна з дівчаток. Саме в цей час повз них проходили люди, вони були веселі й співали пісень. – Не хочу запізнитися на весілля! – заквапилася Юдіт, і дівчатка, взявшись за руки (Юдіт із одного боку від Лісо, Елізабет – з іншого), попрямували до церкви. – Лікарю, – повідомив Тембо, – ці двоє, які сьогодні вінчаються, були одними з перших, хто отримав щеплення. Вони багато з чого мають однакові думки. Увечері все ще було чути святковий бій барабанів. А діти знову зібралися під баобабом. Елізабет перебувала в радісному збудженні:

Антилопа Дік-Дік поглянула на гіпопотама Буху: «Кажуть, коли дозріють кавуни, у джунглях відбудуться змагання з бігу». – «Гм, так. Ти сказала – кавуни? Я люблю кавуни», – зауважив Буху.

Із серії «Пригоди гіпопотама Буху»

Пташка звістку принесла мені

– Це було чудове весілля! Юдіт кивнула на знак згоди. Дауді, помічник лікаря, повернувся до дівчаток: – Ви, напевно, думали про той день, коли самі вийдете заміж, правда? Елізабет, зніяковівши, затулила обличчя руками, а Юдіт засміялася: – Дауді, звідки ти знаєш, що ми про це взагалі думаємо? Дауді посміхнувся: – Ви робите дуже мудро, заздалегідь міркуючи про те, що Біблія говорить про вибір супутника життя. – А хіба Біблія про це щось говорить? – запитала Юдіт. – Звичайно, – відповів Дауді. – У цій Книзі Бог показує нам, як людині найкраще влаштувати життя. – I що нам потрібно робити? – запитав Калі. – Нехай Дауді розповість історію... – прошепотів Мгого. – Буде і цікаво, і ми дізнаємося відповідь. Дауді, що сидів на ослоні, нахилився трохи вперед і почав розповідати.

I в нього потекли слинки. Увійшовши в річку й плаваючи в ній, він продовжував думати про кавуни й тому не почув, як слон Нембо скликав усіх тварин на загальні збори.

Слон докладно пояснив правила змагань. Приз викликав загальне захоп лення. На закінчення Нембо сказав: «Добре поміркуйте й через два сходи сонця знову приходьте сюди.

СТЕЖИНКА 2/17

Наталя ЛУГОВЕЦЬ

залишити після себе пряму борозну». – «Не зовсім так, – заперечив Нембо. – Камінь повинні тягти двоє, не один». Фару був незадоволений: «Ну, оце так!

Тоді кавун доведеться ділити на двох. Яка прикрість! Потрібно знайти гіпопотама Буху. Він приблизно одного розміру зі мною. Та й кавуни він теж любить. Я покличу його на змагання».

Потужний голос носорога Фару змусив усіх обернутися до нього: «Ходімо ж, Буху! В нас із тобою по чотири ноги, по два ока! Та й кавуни ми з тобою полюбляємо. Що нам іще потрібно?»

Буху стояв у нерішучості: «Я б краще з іншим гіпопотамом у парі грав. Знаєш, гіпопотам гіпопотама краще розуміє». – «Ти не правий!

Ми з тобою однакового зросту й статури. Ми схожі. Давай-но почнемо!» – «Добре, – дуже невпевнено відповів Буху. – Але, знаєш, я б краще посидів десь у затінку.

Мавпочка Тото побачила, як він помчав, залишивши позаду себе хмару пилу. «Не дістанеться йому й шматочка кавуна, – сказала вона, звертаючись до Дік-Дік. – Ми з тобою можемо брати участь разом!

Ми легко виграємо змагання». – «Ой, а чи не буде складно, якщо тобі доведеться бігти на двох, а мені – на чотирьох ногах?» – задумливо запитала її Дік-Дік.

«Звісно, не буде! – упевнено відповіла мавпочка. – Я постараюся прилаштуватися до тебе. Зрештою, ми ж обидві хочемо отримати кавун, вірно?» Дік-Дік кивнула на знак згоди.

Я легко можу обгоріти. А це дуже погано. Проте навряд чи ти це розумієш». – «Ну, ходімо ж, ходімо! – Фару не вгамовувався. – У нас вийде, ось побачиш!

Хіба ти не хочеш кавуна?» – «Звісно, хочу. Та якби ти був гіпопотамом, ти б знав, що пісок занадто гарячий. Боляче, знаєш, ходити...»

Незадоволений, він усе-таки пішов до старту, при цьому бурчав собі під ніс, що за такої спеки він точно застудиться. Раптом Буху зупинився, намагаючись підняти свою верхню губу передньою ногою.

Вона спантеличено розглядала витку рослину, схожу на букву «у». На двох її кінцях були петлі, куди потрібно було просунути голову, а до третього був прив’язаний камінь.

Тото перекидалася в піску. Потім, щоб показати свою силу, вона підняла великий камінь. Дік-Дік, застрибнувши на мурашник, запитала: «Тото, чи не вважаєш ти, що нам слід поговорити зі слоном?

Він мудрий і...» – «Хочеш – говори!» – відповіла їй Тото, не підозрюючи, що за ними спостерігали павіани Гун і Лун. Мавпочка, випнувши груди, підняла над головою камінь.

Фару здивовано поглянув на нього: «Ходімо, Буху! I дай своїй губі спокій». – «Здається, я... зараз... чихну... А-а-чхи-и! Ой, ні, з носа потекло, очі сльозяться...»

«М-да, – невдоволено буркнув Фару. – А якщо твої ноги зараз не почнуть бігти, я що-небудь із тобою зроблю! – I він просунув спочатку свій ріг, а потім і всю голову в петлю. – Ходімо!»

Буху довелося піддатися на вмовляння. Слідом за Фару він натягнув петлю на шию: «I куди ми йдемо? Чи не краще спочатку обговорити шлях, а потім ним іти?» – «Годі міркувати!

Жираф Твіга та інший жираф, менший, який у цей час жував листя баобаба, пішли до слона й довго з ним про щось розмовляли.

Потім Нембо хоботом указав на дерево дивної форми, що росло вдалині. Коли вони йшли, Твіга підсумовував: «Є тільки один шанс виграти це змагання.

Нембо все вірно говорить». I Твіга поглянув на далеке дерево. Через два дні всі тварини джунглів зібралися на довгому піщаному березі.

Ми повинні вже йти!» Фару невдоволено топтався на місці, здіймаючи навколо себе хмару пилу. Твіга стояв біля баобаба й хитав головою: «Яка неправильна пара!

Борозну вони протягнуть аж ніяк не рівну. Як можуть такі різні тварини виграти, навіть якщо вони однакові на зріст?» – «Ну що, готові?» – крикнула зебра Поккі.

«Звичайно, готові!» – відповів Фару. «Виграє та пара, яка прокладе найпрямішу борозну, – нагадала Поккі. – На старт, увага, МАРШ!»

СТЕЖИНКА 2/17

Якщо у вас будуть запитання, то ви знаєте, де мене знайти». – «Я знаю, що мені потрібно робити! – вигукнув носоріг Фару. – Я повинен рівно протягти великого каменя по білому піску, щоб

Камінь за ними бовтався з боку в бік, залишаючи на землі борозну, схожу на слід змії. «Швидше!» – крикнув Фару. «Але-е-е... – важко дихаючи, сказав Буху.

Він побачив попереду високу пальму. – Чи не варто нам запобігти... гм...» – «Менше базікай і швидше біжи!» – командував Фару. Його голова була низько нахилена, очі – напівзаплющені.

Але на шляху Буху стояла пальма, тому він штовхнув Фару вбік, щоб обійти її. «Ти що робиш?! – обурився Фару. – Як ми виграємо, якщо ти?..»

«А ти не бачиш, що перед нами?» – «Мовчи! – перебив його Фару. – Біжи прямо вперед, я тобі кажу!» БАХ! I носоріг вдарився в дерево, ледве втримавшись на ногах.

Iз дерева на нього посипалися кокосові горіхи. БАХ! Один горіх упав йому прямісінько на ніс. БАХ! Iнший упав поміж очей Буху. Очі Фару почервоніли від люті.

«Що ти робиш?!» Але він побіг далі, тягнучи за собою камінь, який раптом відв’язався, пролетів у повітрі й упав прямо на спину Фару.

Носоріг був украй розлючений. Він заходився трясти головою, поки петля не злетіла. Вдаривши Буху в бік, Фару помчав у джунглі. Захеканий Буху присів і насилу перевів подих.

Коли він, нарешті, розплющив очі, то побачив, яку нерівну борозну вони залишили після себе. «О жах! Ми начебто такі схожі, але ж такі різні! Шкода, що ми не подумали про це перед стартом».

Дауді замовк, перервавши розповідь. Він побачив, що стежкою до нього бігла медсестра. – Дауді, ви нам потрібні, покваптеся! – звернулася вона до помічника лікаря. – Уже йду, – відповів той і побіг за медсестрою, на ходу кинувши дітям: – Чекайте на мене тут! Я повернуся й розповім історію до кінця. (Далі буде)

Корисна

порада

режний Будь обе узів. др у виборі

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

ЇХ ПОТРЕБУЄ ГОСПОДЬ Iсус та Його учні йшли до Єрусалима. Коли вони прийшли до Вітфагії, до гори Оливної, Iсус послав двох учнів із завданням: «Iдіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть і Мені приведіть їх...» (Мт. 21:1–2).

СТЕЖИНКА 2/17

Вісім великих ніг важко ступили на пісок. Короткозорий Фару дивився вперед повз свій ріг. Він сопів, наче паровоз. Гіпопотам Буху намагався не відстати від носорога.

Малювала Олена МІКУЛА

Нумо дізнайся!

А С У С І Д З Ї ’ В М И Л А С У Р С В

НА ПАСХУ

Коли Iсус в’їжджав до Єрусалима, народ зустрічав Його з радістю, розстеляв на дорозі перед Ним свій одяг і гілки з дерев. Розстав слова в листі в правильному порядку, і ти дізнаєшся, як учні славили Бога.

Марія ДЕЛЬ

Сценка

Дійові особи: троє воїнів, ангел, Марія, Саломія. 1-й ВОЇН. Навіщо все це фарисеям? Не збагну. Вже третій день вартуємо могилу. I хто це вигадав, до тями не візьму! Мені стояти так бракує сили. 2-й ВОЇН. А ти не думай. Старший наказав, Щоб вхід в печеру ми охороняли. Очей не зводити із каменя сказав – Аж раптом хтось його убік відвалить. 3-й ВОЇН. Відвалить камінь? Та де ж герой такий? Ми втрьох не зможемо його підняти. Все це пусте! Я втомлений та злий, Додому хочу й дуже хочу спати! 3-й воїн лягає біля каменя.

Склала й намалювала Ольга ГУЦОЛ

2 -й ВОЇН (штовхає 3-го воїна). Гей! Піднімайся, спати нам не час! Це варті заборонено, ти ж знаєш. Чекають неприємності на нас!

3-й ВОЇН. Та не кричи так! Мертвих налякаєш!

СТЕЖИНКА 2/17

2-й ВОЇН. Нам треба гроб Iсуса вартувати, Бо можуть учні змовитись таємно Прийти вночі Iсуса тіло взяти. Тож, стоїмо на варті недаремно.

СТЕЖИНКА 2/17

ВІДГАДАЙ!

Яку біблійну історію тут зображено? Спробуй і ти намалювати її, не відриваючи олівця від паперу.

1-й ВОЇН. Ти правий, друже, – сили вже нема: Уже дві ночі мусим тут стояти. Ніхто тут не проходив, все дарма. Вже ніч кінчається. Що може статись?

Малювала Емма НІКЕЛЬ

3-й ВОЇН. Подейкували люди, що Він Сам Казав, що оживе і не боїться страти, Що Він зруйнує та збудує храм…

2-й ВОЇН. Він помилявся. Годі щось чекати. Раптом починається землетрус, гримить грім, камінь відвалюється, воїни падають додолу. Згодом воїни підіймаються та біжать геть. З’являються жінки з пахощами.

МАРIЯ. Болить у грудях, ниє, наче рана, Немов хтось серце бідне моє вийняв. Iсус помер… Чому пішов так рано? О, мій Iсусе! Чом Ти нас покинув? САЛОМIЯ. I в мене на душі печаль, тривога, Помер Iсус, я дихати не в змозі… Що далі? Жити як – відомо Богу… А нам Господь залишив біль та сльози.

СТЕЖИНКА 2/17

МАРIЯ. Нам не забути рук Його пробитих, Бо багатьом ці руки помагали, Не мали втоми, щоб добро чинити, Iз праху мертвих навіть підіймали.

МАРIЯ. Ходім до Нього, хай що буде з нами! За Нього вмерти ми готові вже обоє. САЛОМIЯ. А як же ми відвалимо той камінь? Це не під силу, сестро, нам з тобою. МАРIЯ. Поглянь, тут пусто, вартових немає, Хтось камінь відвалив… Що там, в могилі? Я зазирну в печеру. Світло сяє… САЛОМIЯ. Ой, хтось сидить там у одежах білих! АНГЕЛ. Живого серед мертвих не шукайте, Iсус живий, Він смерті зняв кайдани! Iдіть і світу звістку сповіщайте: «Христос воскрес! I Він навіки з нами!» АРIЯ та САЛОМIЯ (звертаючись до церкви). М Христос воскрес! Переклад з німецької Олени МІКУЛИ

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

ПОРОЖНЄ ЯЙЦЕ

Свідчення

2-й ВОЇН. То був синедріону судочин, Бо фарисеї й книжники кричали, Що рівним Богові назвався Він, За це вони Його на хрест послали.

САЛОМIЯ. Згадай, Маріє, Лазаря із гробу Підняв Iсус. О, як ми всі раділи: Ожив наш друг! Iсус зробив так, щоби Той не залишився тоді в могилі.

Незадовго до свята Христового воскресіння Алла Веренчук, викладач з духовно-морального виховання, вирішила нагадати учням початкових класів про те, що відбувалося в далекі часи пасхальними днями. Минулого року діти почули цю історію, і тепер Алла хотіла відновити в їхній пам’яті ці важливі події та уроки. Щоб зробити заняття більш наочним, вона приготувала пластмасові «великодні» яйця і помістила в кожне з них щось із матеріалу, який заздалегідь заготувала для цієї мети: клаптик тканини, хрестик, меч, камінь... Роздавши дітям яйця, вона попросила їх розповісти, яку роль ці предмети відігравали в історії розп’яття та воскресіння Господа. Діти натхненно відновлювали пасхальну історію, немов складали частинки мозаїки. Одне з яєць виявилося порожнім. «Але тут нічого немає!» – вигукнули діти! «Про що це нагадує вам?» – запитала Алла. І діти згадали порожню гробницю. Христос Воскрес!

СТЕЖИНКА 2/17

1-й ВОЇН. Не розумію я, з яких причин Так сильно фарисеї лютували? Який то злочин мав зробити Він, Щоб Його так гнобили й катували? Він не порушував закон, а поважав. Ходив містами, вчив добра – всі знали, Що Він ніколи не вбивав, не крав. Скажіть, за що Iсуса розіп’яли?

Майя ТОДОСОЙ, Молдова

Мурахоїд

КРОСВОРД

ВОЇН В ОБЛАДУНКАХ

Розв’яжи кросворд, і ти дізнаєшся, що сталося дуже давно, але донині приносить нам найбільшу радість.

Ольга МАРТИНОВА

2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13

СТЕЖИНКА 2/17

1. Символ Тіла Христова (Лк. 22:19). 2. «А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж _________ нас уздоровлено!» (Iс. 53:5). 3. Римський начальник, який наказав стратити Христа (Лк. 23:13–25). 4. Найбільше свято іудеїв (Вих. 12:27). 5. П’ятикнижжя. 6. Символ Крові Христової (Лк. 22:20). 7. Судилище (Лк. 22:66). 8. Розбійник, якого народ просив відпустити (Мт. 27:21). 9. Гора, на якій стратили Iсуса (Мт. 27:33–35). 10. Тварина, на якій Iсус в’їхав у Єрусалим (Iв. 12:12–15). 11. Первосвященик, в домі якого іудеї радились, аби вбити Iсуса (Мт. 26:3–4). 12. Жінка, яка прийняла Iсуса за садівника (Iв. 20:15). 13. Учень, який тричі зрікся Христа (Мт. 26:75). 14. Що святкують християни в день Пасхи? Склала Христина КОРОЛЕНКО, м. Житомир Малювала Аліна МИНАЄВА

ш ткии,-носорога, ає є а н з и Ч мка пташ де яйця, ст

ді? що са го як відкла о ому гніз ку н т с а я л л в іс у п иною, я янкою» «полон ладає отвір гл алишаючи к з Вона за приносить, инку. їй р а ь самец евеличку шп н и инку тільк ю шпар є ц з е р е Ч а постач самець пташенят самку й У такий . кормом мка а с спосіб енята й пташ від і захищен . ів к а хиж

Що за страшний звір зламав тверді, мов камінь, стінки термітників і залишив у них величезні діри? Стовбури дерев подряпав жахливими кігтями й зорав навколо землю? А товсті корені порвав, наче тонкі нитки? Та хто ж це? Ой, боюсь, боюсь! Не варто лякатися! Це просто гігантський броненосець (Priodontes maximus), який «працює» лише в темряві й не залишає свого притулку вдень. Як же він примудрився залишити після себе таку розруху? А так: пробив у термітнику дірку, просунув у неї свою вузьку трубчасту морду, висунув із рота довгого липкого язика й обстежив ним кожен куточок термітника. Усі комахи, що прилипли до язика, були втягнуті в рот. Ну а в процесі нічного обіду й землю порито, і дерева постраждали... Гігантський броненосець – велетень серед родичів. Довжина його тіла досягає півтора метри, а важити він може до 60 кілограмів. Тільки уяви: кіготь на третьому пальці його передньої лапи може перевищувати 20 сантиметрів! Це найдовші кігті на землі! Зверху та з боків тіло броненосця захищене панциром – кістяними пластинами з ороговілим епідермісом поверх них. Панцир броненосців нагадує

обладунки воїна, дуже рухливий і поділений на численні сегменти. Хвіст звіра, довжиною до півметра, також покритий панциром. Витягнута мордочка може мати до ста спрямованих назад зубів. Серед суходільних ссавців гігантські броненосці тримають рекорд за кількістю зубів! Харчуються вони термітами та їхніми личинками, рідко – мурахами, павуками, черв’яками та падаллю. Гігантські броненосці живуть на півночі Аргентини, у Бразилії та Гайані. Віддають перевагу вологим джунглям і відкритим лукам. Ворогів у броненосця небагато, хіба що пума та ягуар. Головним винищувачем гігантського броненосця можна назвати людину: на нього полюють головним чином через м’ясо, але також знищують через його набіги на поля. У разі небезпеки броненосець заривається в землю. Один із них якось так відчайдушно працював пазуристими лапами, що всього лише за хвилину пробив асфальт на дорозі й сховався під землею! Ось такі ці воїни в обладунках! Щоправда, трохи боягузливі. Черепаха

Гігантський броненосець Кулястий броненосець

Панцирна миша

Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА

СТЕЖИНКА 2/17

Чудеса творіння

Степовий ящір

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

ПЕРЕЦЬ

I вогненний перець чилі, і солодкий болгарський перець – члени великого сімейства овочевих перців. Плоди 500 сортів перцю вирізняються не тільки за пекучістю, ароматом і смаком, а й за формою. Перець буває видовженим і круглястим, грушоподібним і конічним, прямим і вигнутим. Болгарський перець із великим, товстим, практично чотиригранним плодом (його називають ще «паприка») – найбільш поширений сорт. Його споживають сирим, маринованим, печеним, вареним і смаженим, із нього готують перцеві пасти, соуси, приправи, кетчуп. У якості прянощів зазвичай вживають мелений червоний гострий перець. Цікаві факти

Птахи спокійно можуть клювати пекучий перець, оскільки не реагують на капсаїцин, який відповідає за пекучий смак. При цьому зерна, пройшовши через травну систему птахів, можуть знову почати рости на новому місці.

З історії перцю Червоний перець вважається найдавнішою городиною Америки. Батьківщиною стручкового перцю, найімовірніше, є субтропічні райони Мексики та Гватемали, де він був освоєний стародавніми майя та ацтеками. Вони використовували плоди гострих перців замість солі, яка їм була мало відома. Солодкий перець споживався як овоч. До Європи червоний перець був завезений лікарем Христофора Колумба. Спочатку його вирощували як лікарську рослину, але незабаром екзотичний овоч потрапив на кухню і став вживатися як пряність. Починаючи з XVI століття, перець поширився по всій Європі. I до Росії він потрапив теж у XVI столітті, проте лише ближче до XIX століття набув широкої популярності. Ельвіра ЦОРН

Чудеса творіння

Найулюбленішим предметом Тимофія в школі була історія. А ще він любив риболовлю. У цьому він був схожий на свого діда. Дідусь багато читав і, маючи гарну пам’ять, часто розповідав онукові цікаві історії. Одного разу Тимофій і дідусь у черговий раз зібралися на риболовлю. До озера, де вони зазвичай рибалили, було кілометра півтора. Тимофій радів майбутньому спілкуванню з дідусем, бо сподівався почути якусь цікаву історію. – Я приготую на обід фарширований перець, – сказала мама Тимофія. – Та якщо ви затримаєтеся, то розігрієте собі потім самі, тому що я по обіді хочу відвідати тітку Ганну в лікарні. Узявши вудки та наживку, дідусь і Тимофій вирушили в дорогу. – Слова твоєї мами наштовхнули мене на думку розповісти тобі одну цікаву історію, пов’язану з перцем, – сказав дідусь. – Якось я прочитав про те, що першим європейцем, який познайомився з гострим перцем, був Колумб. Він у 1493 році «поласував» гострим соусом із місцевих плодів на Гаїті. Про це Колумб записав у своєму щоденнику. А чи знаєш ти, як одного разу європейці-завойовники відчули на собі пекучі властивості перцю? Тимофій заперечливо похитав головою. – Це сталося біля річки Оріноко, у 1532 році. Ти ж знаєш, що конкіста дори – завойовники індіанських земель – часто стикалися з опором місцевих племен, що й зрозуміло. Однак завдяки вогнепальній зброї зазвичай у боях перемагали завойовники. Та одного разу від ланцюжка індіанських воїнів, озброєних луками й стрілами, відокремилися кілька людей із тацями в руках, на яких тліло розжарене вугілля. Безстрашно йдучи назустріч конкістадорам, вони сипали на вугілля якийсь порошок. Коли вітер подув у бік іспанців, із їхнім загоном сталося щось дивне, зовсім незрозуміле. Із очей солдатів раптом полилися сльози, чхання та кашель змішали бойові ряди, солдати не в змозі були чинити опір. І отут індіанці кинулися в бій. Ну й завдали ж вони тоді іспанцям перцю! Саме так: на розжареному вугіллі палили мелений червоний перець! При цьому виділялася їдка, гостра речовина, яка дратувала слизові оболонки рота, горла та носа загарбникам. – Оце так історія! – здивувався хлопчик. – Про таку тактику я ніколи не чув! – Так, заради свободи й незалежності люди нерідко готові зробити що завгодно.

СТРУЧКОВИЙ

На відміну від жителів Карибських островів, які вважають пекучий перець фруктом і поїдають його нарівні з яблуками, ми не звикли до вогненної гостроти чилі. Європейцям слід бути обережними: надмірне вживання чилі може бути небезпечним для органів травлення й навіть призвести до внутрішніх опіків.

Повсюди на території Перу та Чилі трапляються давні поховання з муміями, обвішаними висушеними стручками перцю. Воно й не дивно, адже перець має чудові бактерицидні та антисептичні властивості.

СТЕЖИНКА 2/17

НЕЗВИЧАЙНА ТАКТИКА

Стручковий перець – рослина сімейства пасльонових, так само як картопля та помідори. Як правило, це багаторічники, чагарники й напів чагарники.

Я – цигарка. Можливо, ти думаєш, що я (така невеличка, біленька, легенька) не можу заподіяти жодного лиха? Помиляєшся! Я дуже підступна й отруйна! Білий папір ховає мою отруту. Я можу перетворити людину на свого раба! Кожен, хто курить, потрапляє в мою пастку. Мій нікотин міцно тримає його в отруйних кайданах. Навіть недовго курячи, людина стає залежною від мене. При затягуванні сигаретою перша доза нікотину проникає в мозок за 10–20 секунд. Отруйні речовини тютюнового диму потрапляють і в легені. Поступово в легенях утворюються темні плями. Для того, хто з’їв один апельсин, але потім викурив одну цигарку, все одно, що він узагалі не їв цей апельсин, тому що тютюн – вбивця вітамінів. Нешкідливих цигарок немає! Деякі тільки зовні виглядають нешкідливими, їхній дим – м’ятного смаку, однак насправді вони сповнені отрути. Курець затягується та випускає дим, а отруйні речовини потроху скупчуються в дихальних шляхах, легенях, порушують роботу серця, послаблюють пам’ять, змінюють колір шкіри та зубів. Тютюновий дим порушує нормальний процес самоочищення легенів, він шкідливий для всіх, хто його вдихає. Особливо небезпечно перебувати поруч із курцем дітям і вагітним жінкам. Тютюновий дим буває двох видів: основний і побічний. Основний дим – це той, який курець втягує в себе, а потім випускає. Побічний дим піднімається з трубки, з кінця палаючої цигарки або сигари. У побічному набагато більше шкідливих речовин. Їх концентрація більша, ніж у димі, який вдихає та видихає курець. «Міцний тютюнець!» – думають люди, а тютюновий дим тим часом входить у них і сіє хвороби: хронічний бронхіт, запалення слизової оболонки шлунка, виразку шлунка, рак легенів, губ, язика, порожнини рота й безліч інших. Тютюновий дим укорочує життя людини. Від хвороб, викликаних курінням, у світі щорічно помирають більше п’яти мільйонів людей. Людина, що палить, як той потопаючий корабель, який і сам гине, і тягне за собою в безодню людей, що знаходяться поруч. Я, цигарка, розповіла тобі всю правду про себе. А зараз повертаюся до своєї коробочки, на якій написано: «Куріння вбиває». Посплю, почекаю, поки мене хтось розбудить і потрапить до моєї невидимої, отруйної пастки... О, відчуваю, як чиїсь пальці беруть мене з коробочки. Зараз мене хтось викурить. Ай! Мене ламають навпіл, мене викидають у сміття! Ай-Ай-Ай!

СТЕЖИНКА 2/17

Переклад з литовської Надії ЮРГАЙТЕНЕ

Малювала Гайда ПОВІЛАЙТІТЕ

Куди потрапили Адам і Єва після смерті?

(Ліля Р., м. Бердянськ, Україна).

Адам і Єва були грішними людьми. Ніщо ж грішне не може бути зі святим Богом на небесах. Можливо, вони покаялися перед Богом у своїх гріхах і свавіллі, і Бог прийняв їх до Себе. Люди, які жили до приходу Iсуса Христа на Землю, теж рятувалися вірою в Боже прощення та спокутування. Тим більше що Бог дав Адамові та Єві надію, що їхній нащадок, що зветься Христос, вразить сатану (насіння жінки вразить в голову змія – сатану, див. Бут. 3:15).

ся вранці й увечері. Правду кажуть Кажуть, треба молити (Оля К., с. Летківка, Україна).

Запитання-відповіді

Дайва БАУЄРЕНЕ

Давай-но поміркуємо: якщо ти любиш своїх батьків, ти розмовляєш із ними тільки два рази на день? Чи тобі хочеться якомога частіше спілкуватися з ними? Точнісінько так і в стосунках із Богом. Ті, що стали дітьми Божими через віру в Iсуса, завжди прагнуть відкрити своє серце Богові у молитві. Адже молитва – це розмова з Небесним Отцем. Ми потребуємо Його допомоги й поради, водійства та втіхи. Тому Біблія радить: «Безперестанку моліться» (1 Сол. 5:17); «…кожного часу моліться духом» (Еф. 6:18). Це означає, що наше серце завжди має бути зв’язане з Господом, ми можемо часто молитися, тобто говорити з Ним уголос або подумки. А вранці й увечері можемо усамітнитися в своїй кімнаті й помолитися Богові на колінах, розповісти Йому про всі наші труднощі, попросити Його ради та благословення, а також вибачення за гріхи й помилки, подякувати й прославити Його.

с, щоб прийти на Землю, вибрав у с І у країну? Чо м не нашу

(Ірина А., с. Новоолександрівка, Україна).

Бог мав підготувати людей до приходу Свого Сина – Спасителя світу. Для цього треба було дати людям закон (Десять заповідей), щоб люди побачили Божі святі мірки моральності й зрозуміли свою гріховність. Люди повинні були усвідомити, що вони грішні й не відповідають Божим вимогам, не можуть виконати Божі заповіді й потребують Спасителя. Тому й написано в Біблії, що Бог послав Свого Сина у світ, коли «настало виповнення часу», «на схилку віків» (Гал. 4:4; Євр. 9:26). Свої одкровення Бог почав давати одній людині – Авраамові, який вірив Йому й шукав Його всією душею. Бог відкривається тим, хто шукає Його. Від Авраама Бог утворив народ (ізраїльський), який повинен був зберігати Божі одкровення та очікувати Месію – Христа. За земним родоводом Христос – нащадок Авраама. Бог обіцяв Авраамові, що в насінні його благословляться всі народи, – і виконав обіцянку. Всі віруючі благословляються разом із вірним Авраамом через віру в його великого нащадка – Спасителя Христа. Відповіді Марини КУЗНЄЦОВОЇ Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕЖИНКА 2/17

Уся правда про цигарку

Петер МАРТІН

Перша книга царів, гл. 12–22 (Середина IX століття – 722 р. до Р. Х.)

Навала ассирійців Після смерті Соломона почалася боротьба за престол. У результаті царство розпалося на дві частини: Північне (Ізраїль) і Південне (Юдея). Обидва царства були міцними. Північніше Ізраїлю знаходилося Ассирійське царство, яке мало армію, що наводила жах на навколишні народи, і претендувало

Ассирійський цар вимагав від царя в Єрусалимі золото й срібло. Знайди верблюдів, на яких доставляють цю данину.

Бойові колісниці використовувалися, головним чином, у боях, рідше – при облозі. Знайди колісницю, яку ремонтують. Армії треба постачати велику кількість продовольства. Знайди трьох дітей, які зривають смокви для воїнів.

на світове панування. Ассирійці напали на Ізраїль і захопили його. Юдея не була захоплена ассирійцями, проте кілька міст опинилося в руках ворога, наприклад, місто Лахіш.

Знайди два тарани, за допомогою яких руйнували брами та мури.

Війни руйнують сім’ї. Чи бачиш ти двох дітей, які шукають своїх батьків?

Воїни на фортечних мурах за допомогою списів відбивали натиск нападників. Знайди двох ассирійців, які падають із драбин.

Захисники фортець кидали на атакуючих смолоскипи. Знайди 4 смолоскипи.

СТЕЖИНКА 2/17

Щити з соломи захищали стрільців із лука. Знайди 6 щитів.

Малював Петер КЕНТ Переможених супротивників іноді страчували. Знайди людину, яка просить помилувати її.

Полонених і здобич відвозили на возах. Знайди два вози.

Чи бачиш ти царя на троні?

У рукопашному бою користувалися мечами. Знайди двох людей, які б’ються на мечах.

Навіть у військовому таборі слуги повинні були обмахувати царя віялом. Чи бачиш ти двох слуг із віялами?

Воїни, що піднімалися на стіну по драбинах, ризикували життям. Знайди 5 драбин.

Під час війни сільське господарство занепадає. Знайди двох овець і козу, які шукають корм.

СТЕЖИНКА 2/17

У війську ассирійців були воїни, які метали з пращі камені. Чи бачиш ти їх?

Жінки й діти потрапили в полон. Чи бачиш ти жінку з дитиною на руках?

З пошти «Стежинки»

та с и р Х я л д й и н е р Я ство

МАЙОРОВИ, Вероніка (7 років) Олена (10 років) і ан ст Киргиз

Таня КОНДРЯ, 8 років,

Молдова

Я створений не для гріха, Я створений лиш для Христа, Я маю все Йому віддати, Щоби спасіння вічне мати.

Благую звістку нести в змозі, Хоч важко іноді в дорозі. Ти обіцяв допомагати Всі перепони подолати.

Я часто думаю: для чого У цьому світі я живу? Iсус сказав: живіть для того, Щоб звістку нести всім благу.

Ти, Бог, Володар всіх світів, Морів, чудових островів. Тобі, Господь, моя хвала! В Тобі душа моя жива! Надіслав Денис КРИВЧАНСЬКИЙ, Україна Переклад Олени МIКУЛИ

О мій Господь, Тобі хвала, Що має сенс моє життя, Що можу я Тебе хвалити, З Тобою в серці вічно жити!

Дар’я IСУПОВА, 11 років, Росія

2/2017 Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Головний редактор Ельвіра Цорн Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим.

Владислав МАТЕЙШЕН , 11 років, Україна

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим. Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua

Відповіді до с. 28–29:

Навала ассирійців

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002. Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

СТЕЖИНКА 2/17

Відповіді

Софія ОБВИНЦЕВА, 12 років, Росія

Метальник каменів 1 Тарани 2, 3 Смолоскипи 4, 5, 6, 7 Щити з соломи 8, 9, 10, 11, 12, 13 Переможений супротивник, що просить про помилування 14

Вози 15, 16 Ассирійський цар 17 Чоловіки, що б’ються на мечах 18 Слуги з віялами 19, 20 Драбини 21, 22, 23, 24, 25 Вівці 26, 27 Коза 28

Ассирійці, що падають із драбин 29, 30 Діти, які шукають батьків 31, 32 Діти, що зривають смокви 33, 34, 35 Бойова колісниця, яку ремонтують 36 Верблюди, на яких доставляють данину 37 Жінка з дитиною на руках 38

До стор. 2: До стор. 3: До стор. 7: До стор. 8:

До стор. 18: До стор. 22:

ГОЛОВОЛОМКА: сумний, ворог, особистий, білий, однакові, день, низький, активний, важкий, опівночі, легкий, яскравий. Свободна воля – зневолення. 1. Ной. 2. Даниїл. 3. Iван Хреститель. «Він будує на небі чертоги Свої, а Свій небозвід заклав над землею, воду морську Він кличе, і виливає її на поверхню землі, – Господь Йому Ймення!» (Ам. 9:6) П I Д Н О С И Т И С Я

В I Д В О Л I К А Т И

М Е С О П О Т А М I Я

В I Д Н О В Л Е Н Н Я

В С Е П Р О Щ Е Н Н Я

Д О С Т Е М Е Н Н И Й

В С Е М О Г У Т Н I Й

Н Е Д О Р О Б Л Е Н А

Н Е П Р И С Т О Й Н О

Н А П I В П Р А В Д А

Р О З Т Р О Щ Е Н И Й

П Р Е М У Д Р I С Т Ь

П Р И З Н А Ч Е Н Н Я

В’ЇЗД IСУСА В ЄРУСАЛИМ: «Благословенний Цар, що йде у Господнє Iм’я!» (Лк. 19:38). ВIДГАДАЙ: Авраам та Iсак ідуть на гору, щоб принести жертву. Бог випробовує Авраама. КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Хліб. 2. Ранами. 3. Пилат. 4. Пасха. 5. Тора. 6. Вино. 7. Синедріон. 8. Варавва. 9. Голгофа. 10. Осел. 11. Кайяфа. 12. Марія. 13. Петро. 14. Воскресіння. По вертикалі: ХРИСТОС ВОСКРЕС!

С. 13–16: © Paul White Productions, переклад з німецької Олесі Гандзій. С. 28–29: © Lion Hudson, переклад з німецької Ельвіри Цорн.

Номер підписано до друку 20.01.2017. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660. Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924. © «Свет на Востоке», 2017 р. ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © ISchmidt / shutterstock.com

www.tropinka.eu

ISSN 2194-3796

Анатолій БОЛУТЕНКО Переклад Олени МІКУЛИ

Я ІСТИНУ ЗНАЮ

Iрина ХОЛОСТЕНКО, 14 років, Україна

дитячий християнський журнал

2017 Я змушу гіпопотама взяти участь у змаганні.

Тимофій БУЖОР, 11 років, Молдова

Зоряна СКОЦЬКА, 9 років, Україна

Руслана ВIТКОВЕЦЬ, 7 років, Україна

Єгор САЄНКО, 11 років, Україна

Агнеса ВЕЛIЄВА, 10 років, Україна

Аделіна МЕМЕЙ, 8 років, Молдова