Християнський дитячий журнал "Стежинка" № 162 by Христианская периодика

ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! Слова Оксани ЛАДНОЇ Переклад Олени МІКУЛИ

Музика Олени СТЕБЛЯНКО

ISSN 2194-3796

Вiд щирого серця вiтас - мо всiх читачiв iз святом Пасхи! Редколегія

Радісно

1. Хрис - тос 2. Хрис - тос 3. Хрис - тос

вів не - ма - є! вос - кре - сін - ня! ну стрі - ча - є,

во - іс - ти - ну во - іс - ти - ну во - іс - ти - ну

вос - крес! вос - крес! вос - крес!

Про це бри - нить бла - кить Це справ - ді чу - до із і звіст - ка ра - діс - на

і пта-шеч - ка піс - ні спі - ва - є. нам да - ру - вав I - сус спа - сін - ня! про вос-кре - сін - ня спо - ві - ща - є.

тос тос тос

вос-крес! вос-крес! вос-крес!

Любов ЦАП, 11 років, Україна

Ні - я - ких сум - ні У Ньо - му – на - ше По - глянь, зем - ля вес -

Хрис - тос во - іс - ти - ну Хрис - тос во - іс - ти - ну Хрис - тос во - іс - ти - ну

Денис ГАВРИШОВ, 7 років, США

не - бес, чу - дес – з не - бес

Хрис - тос вос - крес! Хрис Хрис - тос вос - крес! Хрис Хрис - тос вос - крес! Хрис -

вос - крес! вос - крес! вос - крес!

Анастасія БЕРШАДСЬКА, 9 років, Україна

дитячий християнський журнал

2018

СИНКУ, ТРЕБА СЛУХАТИСЯ БАТЬКІВ, І ТОДІ ТОБІ БУДЕ ДОБРЕ.

Шура ТИМОШЕНКО Переклад з російської Олени МІКУЛИ

(1, 2)

М Х У (2, 3)

О Р Г

Знайди у мотузочці з літер назви намальованих предметів. Випиши у клітинки літери, номери яких зображено біля малюнків. Отримане слово підкаже тобі тему журналу.

Н Я Л

В (3, 4)

І Н Ш С О Б Н

Цю якість батьки намагаються прищепити дітям іще в дитинстві, але як важко вона нам дається!

В А

Е М Н А

(3)

Н Т И

Л О П А А З Ч Й А П О СТЕЖИНКА 2/18

(5)

Л М

Маєш рацію, Оленко! I навіть як діти Божі, ми не завжди готові чинити так, як угодно Йому.

Нема і сьогодні Там тіла Господня, Воскрес Він із мертвих, воскрес! «Ідіть, не лякайтесь Та переконайтесь», – Сказав людям ангел з небес. Живий Він навіки! Ті звістки, мов ріки, Всім світом течуть та біжать. У душах спасенних, В серцях незчисленних Світильники Божі горять. Ці вогники вічні Палають та кличуть Горіти завжди для Христа. Життя лише в Ньому, Веде нас додому. Хай славлять Його всі вуста!

Є Ц

Розкажуть малята, Як Бог розіп’ятий Покинув могилу живий. Як варта в тривозі Біжить по дорозі, Зчиняючи галас страшний.

(1, 2, 3)

Про краще у світі, Про свято це світле Співають всі люди навкруг. Воскрес наш Спаситель, Господь і Учитель, Наш вірний та люблячий Друг.

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

СТЕЖИНКА 2/18

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Л И В

ПАСХАЛЬНІ ВІРШІ

Послух ліпший від жертви. 1 Сам. 15:22

КРАЩИЙ ПОДАРУНОК Ніна БЛАЖКО

Артур був у матері єдиним сином. Його батько помер, коли хлопчик був іще зовсім маленьким. Артур дуже любив маму, і мама любила його і дбала про нього. Жили вони дуже бідно (іноді, крім хліба, нічого на столі не було), проте мама вчила свого хлопчика бути покірливим Богові: не обманювати, не красти, не лихословити – словом, бути слухняним і чесним. День народження мами був особливим днем для Артура. Він завжди намагався зробити їй щось приємне: отримати гарну оцінку в школі, подарувати квіти, гілочку берези. Грошей у нього не було, але йому завжди хотілося подарувати мамі щось особливо цінне. Артур бачив, що діти із заможних родин мають особисті кишенькові гроші. Напевно, вони роблять своїм мамам дорогі подарунки. «За два тижні у мами день народження, та що я можу їй подарувати? – думав Артур. – Як би вона зраділа, коли б я подарував їй красиву хустку або сумку! Але де мені взяти гроші?» Ці думки позбавляли хлопця спокою. Врешті-решт він знайшов вихід із ситуації. Щоранку, ви йшовши з дому, він прямував на базар, де підробляв по силах – щось підносив, прибирав тощо. Кожну зароблену банкноту він дбайливо клав у старенький записничок, міцно перетягував його резинкою і ховав у кишеню. І з кожним днем кількість грошей у записнику зростала. До дня народження мами залишався один день. Артур назбирав достатньо коштів і купив хустку. Хустка не була дорогою, але Артурові дуже подобалася. Хлопчик уявляв, як зрадіє цій

хустині мама. Адже вона навіть гадки не має, який гарний подарунок приготував їй син! Такі думки його дуже тішили. Артур уже поспішав додому, та раптом його покликав знайомий голос: – Артуре, що сталося? Чому ти не в школі? Що ти тут робиш? Перед Артуром стояв його вчитель. Хлопчик почервонів. Думки закружляли в голові з неймовірною швидкістю. Він насилу вимовив: – Мама захворіла, і я ходжу на базар підробляти. Сказавши це, Артур хутко розвернувся і побіг додому. Хлопчик не міг дочекатися ранку, щоб вручити мамі подарунок. Коли він прокинувся, мама вже пекла пиріг на кухні. Підійшовши тихенько ззаду, він накинув їй на плечі хустку й поцілував у щоку: – З днем народження, мамо! Побачивши хустку, мама розплакалася від радості: – Спасибі, синку! Така гарна хустка! Артур мало не застрибав від радості. Раптом у двері постукали. Мама поспішила відчинити й була здивована, побачивши на порозі Артурового вчителя. – Доброго дня, Марія Іванівно! Як ваше здоров’я? Вам уже краще? Я вирішив провідати вас і вашого сина перед початком занять. Можливо, я можу чимось допомогти? Через вашу хворобу Артур уже тиждень не був у школі. Артур рясно почервонів. Він не смів підвести очі, щоб поглянути на маму. Невдовзі учитель пішов. Мама мовчала, і ця тиша ще більше пригнічувала Артура. Нарешті мама зняла хустку і, поклавши руку синові на плече, сказала: – Синку, як ти міг зважитись на таке: прогуляти школу і сказати неправду вчителеві? Цим ти спричинив мені біль. Хустка, яку ти мені подарував, дуже красива, але більшим і кращим подарунком для мене була б твоя правдивість.

Валерій ШУМИЛІН

МОЛИТВА Господи! Мій добрий Боже! Знаю, що Ти допоможеш Маму слухати й любити, З усіма у мирі жити!

СТЕЖИНКА 2/18

Малював Віктор БАРИБА

Про послух Тобі не доводилося бачити, як досконало аборигени Австралії володіють мистецтвом кидання бумеранга? Ні? Це вражає! А виготовляють бумеранги досвідчені в цій справі літні чоловіки. Хлопчаки сидять навколо такого майстра і не відводять очей від його рук. Вирізати, відшліфувати, випробувати, а потім прикрасити бумеранг – справа тривала. Однак у майстра і його учнів є і час, і терпіння. Майстер дає хлопцям по шматку деревини і показує, як користуватися ножем, як визначити форму майбутнього бумеранга. Діти уважно слухають і роблять так, як їм каже майстер. А тепер уяви собі хлопчиська, який не слухається майстра. Користі від такого учня жодної. Ніколи він не стане майстром. Ніколи не буде вчити своїх дітей цієї майстерності. Чому так важливо переймати досвід старшого покоління? Тому що так накопичуються знання про життя, про природу, про взаємини в родині, суспільстві, державі. Найбільше інформації отримують люди у перші п’ять років свого життя. Тому дуже важливо, щоб діти слухалися батьків, а батьки проводили час із дітьми. З книжок не всього можна навчитися. А з комп’ютера або телепередач – і поготів. Чого тільки вони не навчать! Однак дуже важливо, щоб діти пішли тим самим життєвим шляхом, що й їхні батьки, якщо вони віруючі. Бог так визначив, щоб діти були слухняні батькам у всьому, як каже Писання. Чим закінчується непослух, ми знаємо. Перші люди на землі не послухалися свого Небесного Отця і посмакували заборонені плоди. Так у світ прийшов гріх. З усіма його страшними наслідками. Бог знав, що буде, тому й попереджав. Адам і Єва втратили спілкування з Богом, бо стали грішними та смертними, а їхній первісток Каїн убив рідного брата, позаздривши йому... Загалом, ти знаєш, що таке гріх. А почалося все з непослуху. Так і в родині. Спочатку дитина неслухняна в малому. Наприклад, не хоче навести лад у своєму столі чи прибрати в кімнаті, а потім чим далі більше пручається, відмовляючись коритися. Чим таке ставлення до батьків закінчиться, ми знаємо зі Слова Божого. Тому Бог дав людям заповідь, щоб діти шанували батьків і були їм слухняні. Заради їхнього ж власного добра. Тож стережися бути неслухняним. Це дуже небезпечно. Вальдемар ЦОРН

Бути схожим на Христа

I хоч Сином Він був, проте навчився послуху... Євр. 5:8

Щоб слухняним бути – труд важкий, Знають це дорослі, знають діти. «Ой, несправедливий світ який!» – Чути скарги, ніде правду діти. Біблія розповідає нам, Як гріхом Усесвіт зруйнували: Перші люди – Єва та Адам – Слухатися Бога не бажали. Скільки горя це їм завдало! Хибна була обрана дорога, Множилися гріх, неправда, зло, Бо вони не слухалися Бога. Але мав Господь великий план – Щоб спасти людей від покарання, Свого Сина Він у світ послав – На ганьбу, на муки, на страждання.

Послух – прикраса християнина і водночас – сила, що окрилює його молитву.

I Христос безгрішний, а не ми, На Своїх плечах поніс слухняно Кару, що заслужена людьми, I помер… й воскрес на третій ранок. Хочеш бути схожим на Христа – Люблячим, слухняним, добрим, мужнім, Присвятити Господу життя Й рятувати заблукалі душі? Ти сьогодні розпочни цей шлях, I слухняність звичкою хай стане. Знай, що на землі і в Небесах Бог воздасть за вірність та старання. Малював Олександр ВОЛОСЕНКО СТЕЖИНКА 2/18

Над цим варто замислитися СТЕЖИНКА 2/18

Галина ВЕЗИКОВА Переклад з російської Олени МІКУЛИ

Вальдемар ЦОРН

У Біблії дуже багато повчальних історій. Історій радісних і сумних, виняткових і звичайних, проте цікавих і важливих. Сьогодні ми ознайомимося зі звичайною собі історією – про доручення, яке один батько дав своєму синові. Батька звали Ісаком, він був сином Авраама, а сина, про якого йдеться, звали Яковом. Він був молодшим у двійні, яка народилася в Ревеки, дружини Ісака. Старшого звали Ісавом, молодшого – Яковом. Одного разу Ісак покликав свого сина Якова до себе у намет (а напоумила його на це Ревека, дружина його) і сказав: «Я не хочу, щоб ти одружився на невіруючій дівчині з народу, серед якого ми живемо. Вирушай у далеку путь – у Харан. Там живуть наші родичі. Вони – свої люди. З-поміж них вибери собі дружину. Якщо послухаєш мене, то Бог благословить тебе, і розмножить твою родину, і дасть тобі потомство велике, і заселить воно всю землю, яку обіцяв Бог батькові нашому Аврааму». Ісак помолився за Якова, благословив його і вирядив сина в дорогу. Послухався Яків батька. За тих часів мало хто наважився б перечити батькові. І ось Яків у дорозі. Настав вечір, а з ним і пора знайти місце для ночівлі. Яків вирішив зупинитись у відкритому полі. Знайшов затишну місцинку, замість подушки підклав камінь під голову і заснув. І наснився йому сон: бачить він сходи до неба, а по них ангели спускаються і піднімаються, а на сходах угорі – Сам Бог. І чує Яків, як Бог йому каже: «Заради батька твого Ісака і заради Авраама, раба Мого, благословлю тебе і розмножу тебе, і в сімені твоєму благословляться всі народи землі».

Малювала Лариса ГОРОШКО

Яків прокинувся приголомшений. Як ти гадаєш? Оце так сон! Він чув обітницю Самого Бога! Яків одразу ж поставив Богові 1. Чому Iсак вирядив Якова у таку жертовник – той камінь, на якому спав, далеку подорож? і вилив на нього єлей. Він попросив 2. Що обіцяв Бог Бога зберігати його на шляху, благоЯкову? словити в чужій країні і неушкодженим 3. Чому важливо повернути його у дім батька. І дав Яків слухатися Богові обіцянку служити Йому і бути батьків? Йому вірним. День минав за днем, усе далі й далі відходив Яків від рідної домівки. Відстань була чималою – він пройшов більше тисячі кілометрів. І тут він побачив у степу колодязь, а навколо нього – отари овець. Яків розпитав пастухів і дізнався, що вони з Харану, батьківщини матері його – Ревеки. І про Лавана він запитав, брата матері своєї. «Живий він, – сказали пастухи Якову, – а ось і дочка його Рахіль іде з вівцями». Тільки-но Яків побачив Рахіль... Одним словом, у Біблії теж є історії про кохання з першого погляду. Згодом Рахіль і Яків побралися, у них народилися діти. А після двадцяти років життя на чужині Яків повернувся до батьківської оселі, як обіцяв йому Бог, з величезним багатством і великою родиною. Гос подь дав йому нове ім’я – Ізраїль. Яків став родоначальником ізраїльського народу. Цю історію про послух Якова і наслідки цього послуху ти можеш знайти у Біблії, у книзі Буття, главах 28 і 29.

СТЕЖИНКА 2/18

Розгорнімо Біблію СТЕЖИНКА 2/18

ДОРУЧЕННЯ, ЩО ІСАК ДАВ ЯКОВУ

_м в_

п_р _ тв х з_ мл __ _. п_т , н_ м_ _м ст в _ б_д в_ _

рн _

б_

в_

д_

л_

ц_

п_льн_в_т_

_ б_д_ т_б_

_ з т_б_ _,

м з_

_ _сь

х з т т_ шс_ _ б _ т _мл б л ш_р_ _ в_ _г _ _ п_ _ т _х . с л_ _ вл в _ т ьс _

б_в т_б_ . щ_ _ ск_з_ в п_к_ н_ в ч_н_, т_б_ , _ж п_к_н _ _ н_ б_

т _м т_ к д _ _ н_щ т_б __ м ,– д_ _ш _ ж л_ _й т_ _ _к н л_, З_м

1 8 М О Л А С П КЛАНЯЙСЯ

НАПОВНЮ

скр_зь, к_д_ п_д_ш,

Наскільки ми довіряємо Богові, настільки ж ми можемо бути слухняними.

СТЕЖИНКА 2/18

ХОДИВ

ПІШОВ Малювала Інна КОЗІНА

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

Iз деяких віршів «вистрибнули» дієслова, які ти знайдеш на цій сторінці. Постав кожне слово на відповідне місце.

1 Для диригента хору. На гітійськім знарядді. Асафів. 2 _______________ Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова, 3 заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами, 4 засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята, 5 бо це право Iзраїлеві, Закон Бога Якова! 6 На свідчення в Йосипі Він учинив його, як ___________ був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав: 7 «Рамена його Я _____________ з тягару, від коша його руки звільнились. 8 Ти був кликав у недолі, – й Я видер тебе, Я ____________ тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села. 9 Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о Iзраїлю, – коли б ти послухав Мене: 10 нехай бога чужого у тебе не буде, і не __________ богу сторонньому! 11 Я – Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста – і Я їх ___________! 12 Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною Iзраїль, – 13 і Я їх пустив ради впертості їхнього серця, – нехай вони йдуть за своїми порадами! 14 Коли б Мій народ був ________ Мене, коли б був Iзраїль ________ по дорогах Моїх, 15 ще мало – і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх! 16 Ненависники Господа йому б покорились, – і був би навіки їхній час, 17 і Я жиром пшениці його ______________ би, і медом із скелі тебе б насищав!»

ПОСЛУХАВ ГОДУВАВ ВІДПОВІДАЮ

Подумай, запиши!

клала Українською ви УЛА ІК М Олена

ь. в _вд_н с_ н_ п п _ ч, _ н л н п_вн_ _м _ _д, _ щ х с _ _д _ н_ _х_д, в к_ н_ н_ з

Нумо дізнайся!

Н О С Й И Н Ш І УТ

Яків подорожує в Харан (Бут. 28:10–17). Його ніхто не супроводжує. Без сумніву, після незвичайної ночі усі його думки вранці були спрямовані на те, що Бог уві сні сказав йому. Вставивши всі голосні літери, ти без зусиль зможеш дізнатися, що Бог обіцяв Якову.

СПІВАЙТЕ

ЗВІЛЬНИВ

СТЕЖИНКА 2/18

РЕТЦНЕР

К Склала Юта

ЗАЙЧа

Діана МОЦЬО

БіЛЧеНя

Глава 2

СКОК

СТЕЖИНКА 2/18

Яскраве сонце визирнуло з-поза хмар, і маленький промінчик, заскочивши у кімнату до Оленки, ласкаво розбудив її. Дівчинка розплющила очі, потягнулася й повільно підвелася з ліжка. Щоранку, прокидаючись, вона дякувала Богові за новий день і здоров’я. Оленка підійшла до вікна й відчинила його, щоб запустити свіже повітря. Потім одяглася, вмилася, поснідала, допомогла мамі вимити посуд і побігла на вулицю, прихопивши з собою нову книжку. Дівчинка сіла на лаву й відкрила книгу. Вона пам’ятала, на чому закінчилася попередня історія: зайча Пім став майже справжнім лікарем!

1. Прокинувшись, Пім потягнувся, ще трохи покрутився на ліжку й підвівся. У нього був чудовий настрій: на вулиці світило сонце, галявина вже висохла після вчорашнього дощу, отже, можна було відразу бігти грати!

2. Пім вийшов зі своєї кімнати, зазирнув у комору і, прихопивши там величезну морквину, вирушив на вулицю. Тут він почув, як його батьки щось бурхливо обговорюють під старою ялиною. Зай ча підкралося ближче й прислухалося. Йшлося про якогось хворого.

3. Виявилося, що цей хворий – лев, цар усіх звірів! Пім зрозумів, що лев тяжко занедужав, а позаяк батьки Піма були найкращими лікарями, їх запросили прийти й оглянути царя. «Я піду з вами! Я дуже хочу!» – закричав Пім, підбігаючи до мами з татом.

4. Однак тато суворо подивився на сина і сказав: «Ти ж знаєш, який туди небезпечний шлях. Навіть ми з мамою, скоріше за все, відмовимося. Нехай знайдуть лікарів, які мешкають неподалік хворого лева. Пім, навіть і не думай іти туди!»

5. Пім хотів щось відповісти, але зрозумів, що переконати батьків буде неможливо. I тоді в нього визрів план. Він подумав, що в разі, якщо вилікує самого царя, то всі будуть вважати його героєм.

6. Пім побіг до свого друга, білченяти Скока, і розповів йому про хворого лева і свій план: «Скоку, давай-но я скажу татові з мамою, що хочу з тиждень пожити у тебе! Вони мені, звичайно, дозволять. А насправді я за цей тиждень збігаю до лева та вилікую його».

7. «Піме, ти що?! Це ж так небезпечно! Тобі доведеться перетнути найтемнішу частину лісу, а там, кажуть, водяться вовки!» – заперечив Скок. «Я нічого не боюся! Уявляєш, як усі будуть мене хвалити, якщо я вилікую царя!» – не вгамовувався Пім.

8. «Ну, не знаю... Ти ж, крім цього, іще й батьків не послухаєшся і обдуриш їх. I мені теж доведеться обманювати...» – «Скоку, ти друг чи ні? Ти повинен мені допомогти й прикрити мене». – «Гаразд, тільки будь обережний!» – погодилося білченя.

СТЕЖИНКА 2/18

ПІМ і

9. Наступного дня Пім домовився з батьками, що тиждень поживе у Скока, і надвечір пішов до друга. Він вирішив розпочати свою подорож рано-вранці, тому, тільки-но сонце показалося з-за обрію, попрощався зі Скоком і вирушив у путь.

10. Пім біг, весело стрибаючи, і вже дуже скоро опинився на узліссі. На галявині він вирішив трохи відпочити і приліг на травиці. Трохи погрівшись на сонечку, зайча продовжило шлях. Йому потрібно було добігти до темного лісу завидна.

15. Уранці зайча прокинулося від того, що хтось гладив його по голівці. Розтуливши очі, він побачив... маму! Тато теж був поруч. Напевно, ніколи раніше Пім не був такий радий побачити батьків. «Пробачте мені! – плачучи, говорив він. – Відтепер я буду завжди-завжди вас слухатися!»

16. «Вважаю, ти отримав гарний урок, синку, – сказав тато. – Запам’ятай, що немає нічого важливішого за слухняність». – «Нічого-нічого? Навіть бути лікарем – не важливіше?» – запитав Пім. «Так, синку, слід бути лікарем, покірливим своїм батькам, тоді тобі буде добре».

«Яка цікава історія! – подумала Оленка, закриваючи книгу. – Я завжди буду слухатися батьків, щоб не наражатися на неприємності».

11. Однак чим ближче Пім підходив до темного лісу, тим страшніше йому ставало. Несподівано небо потемнішало, затягнулося сірими хмарами. Сонце сховалося. Зайча зіщулилося від страху: навколо стало так темно, що навіть не було видно стежки.

12. Закапав дощик, який поступово перетворився на потужну зливу: почалася гроза. На небі спалахували блискавки. Бідолашний Пім промок мало не наскрізь. Він полохливо посувався темним лісом, намагаючись знайти захисток від грози. Побачивши великий кущ, сіромаха сховався під ним.

13. Пім тремтів від страху та холоду. Несподівано він почув, як хтось повільно наближається до нього. Серденько в Піма почало сильно-сильно калатати. «Вовк», – промайнуло в голові. Пім іще ніколи не відчував такого страху.

14. Він заходився згадувати, що потрібно робити, коли зустрічаєш вовка, але нічого не міг пригадати. Пім мало не заплакав, але побачив, що вовк, не помітивши його, розвернувся і пішов геть. Пім полегшено зітхнув і, заплющивши очі, заснув.

орада

п Корисна

няні ьте слух Діти, буд ькам, бо це бат в усьому не! ві приєм д о Госп о 0). (Кол. 3:2

СТЕЖИНКА 2/18

(Далі буде)

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

П О Т О П І Й НО

За книгою Бут

2 3

тя, глави 6–9

5 9

16 17

Українською виклала Олена МІКУЛА

СТЕЖИНКА 2/18

Малювала Олена МАМАЄВА

Наша любов до Бога виражається в покірливості Йому. Девід М. Адамс

По горизонталі: 2. Хто знайшов милість у Господніх очах? 6. Що побудував Ной для спасіння? 9. Молодший син Ноя. 10. Гори, на яких зупинився ковчег? 12. З якого дерева Ной побудував ковчег? 15. Птах, якого Ной випустив першим. 16. Який листочок приніс птах? 17. Старший син Ноя. 19. Скільки людей врятувалось у ковчегу?

По вертикалі: 1. Що наслав Бог на грішну землю? 3. По скільки голів чистої худоби узяв Ной у ковчег? 4. Скільки років було Ною під час потопу? 5. Хто з людей був у ковчегу окрім Ноя, його дружини та синів? 7. Що побудував Ной по виході з ковчега? 8. Скільки днів та ночей лилася вода з неба? 11. Пташка, яка принесла Ноєві листочок. 12. Хто зачинив ковчег? 13. Скільки ліктів становила довжина ковчега? 14. Що сказав Бог про тварин, перед тим як ті вийшли з ковчега? 17. Чим Ной помастив ковчег? 18. Середній син Ноя.

КОНСТРУКТОР Віра НОВА

Учора мені виповнилося шість років. На день народження я запросив Миколку з дитячого садка «Конвалія», у який ми обидва ходимо, і друзів із недільної школи: Сергійка, Оленку і Вовчика. Спочатку ми разом із татом ходили в парк на каруселі, а коли повернулися, мама з бабусею нагодували нас різною смакотою. Як же я полюбляю усе смачне, а ще – подарунки! Відгадайте, що мені цього разу подарували? Конструктор! Я давно мріяв про нього, адже так цікаво будувати міста, а найбільше – замки... з мостами та баштами, як у моїх улюблених казках. Ніні Георгіївні, нашій із Миколкою виховательці з дитсадка, теж подобається, як я будую. Коли за мною приходить тато або мама, вона каже: – Ваш Славко такий посидючий хлопчик – сам годинами порається з конструктором та ще й інших хлопців залучає! А тітонька Оля, наша з Сергієм, Оленкою і Вовчиком вчителька з недільної школи, каже, що я справжній архітектор і що в мене виходять цікаві роботи. Я дуже люблю будувати, та будував деінде, бо вдома у мене конструктора не було. Знаєте, як шкода розбирати замки щоразу, як треба йти додому? І ось він – конструктор!

СТЕЖИНКА 2/18

Кросворд

Склав Вітя РО

– Я так і знав! Нічого не вийшло! Я дуже розсердився, що мені не дають побудувати місто, і з силою штовхнув кубики; ті з шумом розлетілися по підлозі. Коли ми купили все, що наказала мама, і вже зібралися виходити з магазину, на вулиці несподівано вдарила злива. – Зачекаємо, – сказав тато. І ми стали чекати, тому що не взяли парасольку. У магазині зібралося багато людей: нікому не хотілося мокнути під дощем. Спочатку я розглядав покупців, потім – листівки у відділі біля виходу. А дощ усе не вщухав, і мені стало нудно. Я подумав про своє поламане місто, але від цього смуток тільки посилився. – Тату, – смикнув я тата за руку, – а Бога теж відволікали, коли Він будував наш світ? – Ні, – похитав головою тато. – Він найголовніший. Більшого за нашого Господа нікого немає. – Везе ж Йому! – шмигнув я носом. – І, між іншим, – раптом підморгнув мені тато, – Бог ніколи марно не ламає те, що будує. – Напевно, у Нього виходить усе з першого разу... – припустив я. – Ну-у, – замислився тато. – Були моменти, коли й Господь був розчарований. – Ого! – здивувався я. – А що в Нього не виходило? – Одного разу, коли Бог побачив лихі людські вчинки, Він пошкодував, що створив людей, і сказав, що вигубить їх, а з ними – усіх тварин і птахів. – Нічого собі! – сказав я, і мені стало трохи моторошно. – Так це ми в Нього не вийшли? Я недовірливо поглянув на тата: може, він жартує? Але тато був серйозний. І тоді я запитав: – І Він усіх-усіх знищив? – Так. Бог завжди робить те, що говорить, – кивнув тато. – Тоді Він винищив усіх тварин і людей. У живих залишилися тільки ті, хто Його послухався.

СТЕЖИНКА 2/18

Сьогодні, прямо вранці, я схопив коробку з конструктором і вивалив її вміст на середину кімнати. Я придумав, що будуватиму, і навіть виклав два ряди майбутнього міста. – Тепер ми вже точно переїдемо до палацу, – пожартував тато, побачивши мене за роботою. – Не сумніваюся, – підхопила мама, яка з’явилася слідом за татом. – Тільки перед початком будівництва все ж треба вмитися і поснідати, інакше у будівельника швидко вичерпаються сили. – Та й майданчик для будівництва потрібно розчистити, – не залишилася осторонь бабуся, – а то після дня народження он який безлад. – Ну от, – наморщив я ніс, – так я ніколи не побудую навіть маленького будиночка. – Архітектор! – посміхнулася мама. – Знаєте, чому я люблю архітектирувати? – жваво запитав я в надії, що коли дорослі дізнаються причину, то дозволять мені добудувати місто. – Тітонька Оля говорила, це тому, що наш Бог – Творець, а ми схожі на Нього. Але ж Бог побудував цілий світ! Однак, глянувши на маму і бабусю, я зрозумів, що вони не відступляться. Я насупився і поплентався у ванну – чистити зуби. Коли сніданок було з’їдено, а пилосос нарешті перестав дзижчати і «сховався» у кутку, я знову прилип до кубиків. Стрілка на годиннику переповзла всього на годину, коли мама сказала: – Славику, збирайся з татом у магазин. – Не хочу! – відмахнувся я. – Хіба ти не бачиш, я зайнятий?! – Тоді ми залишимося голодними, тому що мені нема з чого приготувати обід. – Тато може сходити в магазин і без мене, – обурився я. – Може, – обізвалася з кухні мама, – але татові буде набагато легше, якщо ти йому допоможеш.

ь д і пов

Надіслав Ігор ПОЛИВАНОВ

Яка від

П РА

Н Ь ВИЛ

1. Кого Господь послав до Марії?

? А

а) пророка б) ангела в) священика

Вікторина

– Ой, а я знаю, хто це був! Ной і його родина! – зрадів я. Тут люди почали ланцюжком виходити з магазину. Дощ перестав. Я взяв тата за руку, і ми поринули у повітря з озоном. Це мені тато розповідав, що під час грози повітря насичується такими частинками, які називаються «озон», і тому на вулиці пахне по-особливому. – От якби дощ лив сорок днів... – згадав я історію про Ноя, – то ми б теж потонули. – Так, – погодився тато. – Тільки Ной дуже любив свого Творця і завжди Його слухався, тому залишився живий. Тоді-то Бог і пообіцяв, що не буде більше руйнувати світ, поки не прийде час побудувати новий. А щоб не забути про Свою обіцянку, Бог заховав у хмарах веселку, яка відтоді іноді з’являється після дощу як нагадування. – Веселку?

2. Хто був першим учнем Христа?

а) Петро б) Iван в) Андрій

4. Ким був Пилат?

а) князем б) правителем Iудеї в) кесарем

3. Ким Ісусові доводився Лазар?

а) братом б) другом в) родичем

5. Що вимагали люди від Пилата?

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

Я підвів голову і... завмер. Над нами розкинулася веселка. – Дивись! – застрибав я по калюжах, забризкуючи татові штани і свої гольфи. – Веселка! Райдуга! – Мамо! Бабусю! – закричав я, ледь відчинилися двері нашої квартири. – Бог щойно згадав про Свою обіцянку! Він показав нам веселку! Мама і бабуся посміхнулися, а потім спохмурніли, побачивши наші з татом брудні штани. Після обіду я присів навпочіпки перед розкиданим конструктором і згадав про слухняного Ноя і про те, що Господь урятував його від смерті. І мені захотілося стати таким самим, як Ной... А ще я подумав про веселку і, швидко зібравши конструктор, виклав на підлозі з кубиків різного кольору рівні дуги, ну зовсім як справжня веселка. Я навіть відійшов убік – помилуватися тим, що вийшло, і, задоволений своєю роботою, сказав: – Я теж більше не буду нічого марно ламати, хіба що захочу побудувати щось нове.

6. У якому Євангелії написано, що Ісус перед смертю сказав: «Звершилось!»?

а) у Євангелії від Марка б) у Євангелії від Луки в) у Євангелії від Iвана

7. Ким був апостол Павло?

а) рибалкою б) виготовлювачем наметів в) митником

СТЕЖИНКА 2/18

а) розіп’яти Iсуса б) кинути до в’язниці в) відпустити на волю

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Петер МАРТІН

Євангеліє від Луки, гл. 22–23 (33 р. від Р. Х.)

Смерть Ісуса Разом з Ісусом були розп’яті двоє розбійників. Їхні тіла були загорнуті в похоронні пелени. Знайди їх.

Ісус попросив Свого учня Івана піклуватися про Його матір Марію. Чи бачиш ти їх обох?

Хтось хоче кинути камінь із пращі. Бачиш ти його?

Знайди 9 таких щитів.

Після того як один з учнів Ісуса виказав Його, вороже налаштовані релігійні вожді змогли Ісуса заарештувати. Перед римським правителем Понтієм Пилатом вони стверджували, що Ісус небезпечний для римлян. Через Нього народ міг би повстати проти панування римлян і зробити Ісуса царем. Пилат не був упевнений у цьому, але все ж віддав Ісуса на розп’яття.

Відшукай дві драбини

Чи бачиш ти дах храму?

Знайди людину, яка розрівнює пісок.

Померлих намагалися поховати якомога швидше. Знайди друзів Ісуса, які забирають Його тіло.

Ноги та руки приречених на смерть прибивали цвяхами до хреста. Знайди два дерев’яні молотки.

Померлих ховали в кам’яних печерахгробницях. Знайди гробницю з круглими кам’яними дверима.

Воїни насміхалися з Ісуса. Знайди терновий вінець, який вони поклали Йому на голову.

Знайди 6 оливкових дерев поблизу місця розп’яття.

Малював Петер КЕНТ Іуда Іскаріот зрадив Ісуса, але потім пошкодував про це. Чи бачиш ти його?

Знайди римського правителя Понтія Пилата.

Римляни боялися збройних повстань. Знайди групу борців за свободу.

Знайди двох бездомних собак.

До хреста прибивали табличку із зазначенням провини засудженого. Знайди 3 таблички.

Знайди двох жебраків.

Римські воїни поділили одяг Ісуса, кинувши жереб. Знайди воїнів за цим заняттям.

СТЕЖИНКА 2/18

Знайди трьох воронів.

Історія про молодого мандрівника, який, побачивши картину, полюбив Христа.

Благочестивий онук Багато років тому, теплим травневим днем у знатній та багатій родині графа Цинцендорфа народився хлопчик, якого назвали Ніколаусом. Коли він був іще зовсім маленьким, помер його батько. Великий вплив на виховання Ніколауса справила бабуся, яка була віруючою і хотіла, щоб онук виріс справжнім християнином. У десятирічному віці Ніколауса відправили до школи в місто Галле, де учнів навчали основ християнської віри. Ті часи позначилися дивовижними винаходами та відкриттями: було винайдено велосипед, сконструйовано перший підводний човен і відкрито ліки від страшних хвороб. Саме тоді з’явилася газована вода! Цей період історії називають епохою Просвітництва. Але це призвело до того, що люди

перестали вірити в могутність і силу Бога, а почали більше покладатися на власний розум. Багатьом християнам це, звичайно, не подобалося. Вони стверджували, що людина повинна покладатися тільки на Бога, а не на власні сили. Такі християни називали себе «пієтистами», що означає «благочестивий». Маленького Ніколауса вчили в школі довіряти Богові й бути Йому покірливим. Роки по тому він разом із іншими молодими людьми організував таємне товариство – орден «Гірчичне зерня». Юнаків об’єднувало прагнення любити всіх людей і розповісти їм про спасіння у Христі.

Дивовижна картина Після закінчення школи шістнадцятирічний юнак вступив до університету Віттенберга. Сім’я

СТЕЖИНКА 2/18

Шкільне містечко у Галле. Гравюра XVIII ст.

Ніколаус був запрошений на коронацію данського короля. На святі він познайомився з віруючими з Гренландії і чорношкірим рабом із Карибських островів. Вони просили Ніколауса прислати до них місіонерів. Їхнє прохання справило на графа велике враження, і через кілька років він відправив двох місіонерів з церкви в Гернгуті на Віргінські острови. Протягом наступних двох десятиліть Ніколаус відрядив у різні країни більше місіонерів, ніж увесь християнський світ за попередні двісті років. Через кілька років Ніколаус сам вирушив на Карибські острови відвідати місіонерів. Після повернення додому він вирішив поїхати і в Америку. «Це Людина», художник Доменіко Фетті

Університет у Віттенберзі, XVII ст.

його душу. Саме тоді, стоячи перед картиною, він присвятив своє життя Богові. Ніколаус залишався у музеї до самої ночі і, коли вийшов звідти, вирішив не їхати в Париж, а повернутися додому. Від того моменту життя молодого графа Цинцендорфа повністю змінилося. Усе, що в нього було, він віддав Тому, Хто подарував йому спасіння.

Допомога втікачам

Юний граф Цинцендорф

Великий місіонер Видатні особистості

Цинцендорф

Ніколауса хотіла, щоб він вивчав право, а потім поступив на державну службу. Однак Ніколаус бажав зовсім іншого: вільно слідувати за Господом і служити Йому. Тому в університеті він особливу увагу приділяв вивченню Священного Писання. Після закінчення університету молодий, розумний і багатий Ніколаус багато подорожував країнами Європи. Одного разу дорогою в Париж він проїжджав Дюссельдорф. Ніколаус вирішив відвідати художню галерею міста. Там його особливу увагу привернула картина, на якій був зображений Христос у терновому вінку. Під картиною було написано: «Це Я зробив для тебе, а що ти робиш для Мене?» Ніколаус читав і перечитував ці слова, захоплюючись любов’ю Христа, яка полонила

У той час багато віруючих у Європі зазнавали гонінь за віру. Вони залишали свої країни і тікали в інші, щоб там знайти притулок. Ось одну з таких груп утікачів 1722 року і прихистив Ніколаус у своєму маєтку Бертельсдорф. Він не просто надав людям житло, але побудував ціле селище, яке назвав Гернгут. Упродовж кількох років туди приїжджало чим далі більше людей у пошуках притулку. Церк ва в цьому селищі зростала. Найбільшим бажанням віруючих було розповідати всьому світові про спасіння у Христі.

Граф Цинцендорф несе світло Божого Cлова народам

Там він разом із іншими братами благовістив індіанцям. Місіонери жили, як і місцеві жителі, працюючи і заробляючи на прожиток, і свідчили оточуючим про любов Христа і про те, що довірили Богові своє життя. Ніколаус Цинцендорф помер у травні 1760 року. Усе його життя стало свідченням любові Божої і було присвячене служінню Йому. I це він зробив для Iсуса Христа.

СТЕЖИНКА 2/18

Ніколаус Людвіг фон 1700–1760

Олеся ГАНДЗІЙ

Біла полярна сова – 65 см

Малайський рибний пугач – 45 см

Довгохвоста сова – 60 см

я можу точно визначити джерело звуку й зайняти вигідне положення для атаки. Нас вважають до свідченими хижаками, ми вміємо бути повністю безшумними навіть у польоті. Це ми можемо завдяки м’якості махового та рульового пір’я. До того ж у нас незвичайна будова лап: два пальці звернені вперед, два – назад. Тому ми легко захоплюємо здобич. Більшість із нас ведуть нічний спосіб життя, а день ми використовуємо для відпочинку, влаштувавшись на гілках дерев, в ущелинах або під дахами покинутих будинків. Харчуємося ми живою здобиччю. Наш раціон залежить від місцевості проживання, але зазвичай складається з різних гризунів, кроликів, змій і комах. Живемо ми парами на одному постійному уподобаному місці. Відоме всім «ухання» – знак заявлених прав на територію. Наше розмноження залежить від наявності їжі, а також від погодних умов. Якщо запасів їжі вистачає, то я відкладаю дуже багато яєць. Якщо ж у їжі нестача – то лише одне-два яйця. Ще в Стародавній Греції нас вважали символом мудрості. Наше зображення зустрічається на давньогрецьких монетах і як фірмовий знак організацій, які пов’язані з освітою та видавничою діяльністю. Ось такі ми, (Strigiformes), незвичайні й дивовижні істоти! Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА

СТЕЖИНКА 2/18

Сич-ельф – 15 см

Чудеса творіння

Юлія АБДУВАХІДОВА

сови

Своєю поведінкою і життям я й досі привертаю до себе увагу численних дослідників. Сподіваюсь, і ти, друже, зацікавишся і спробуєш угадати й запам’ятати, що я за птах. За давніх часів нас налічувалося близько двохсот видів. Ми живемо на всіх континентах, окрім Антарктиди. Нас можна знайти всюди: на морському узбережжі, у горах, пустелях і навіть у містах. Наше оперення, густе і м’яке, служить нам гарним захистом за холодної погоди. А колір його допомагає маскуватися. Між собою ми дуже різнимося за розмірами і забарвленням, але усіх нас об’єднує здатність повертати голову на 135 градусів. Дозволяє це робити шия, яка складається з чотирнадцяти хребців, тоді як у звичайних птахів їх лише сім. Ця особливість дана мені Творцем через незвичайність зору. Річ у тім, що на голові у мене розташовані два дуже великих, але повністю нерухомих ока. Це робить мене вразливою для хижаків, проте дозволяє зосередитися на здобичі. Мене вважають єдиним птахом із зовнішніми вухами, які утворені зі складок шкіри. Вуха розташовані асиметрично (одне трохи вище за інше). Тому

Під час археоло гічних розкопок 1954 року в північнозахідній частині Канади, у товщі промерзлого мулу біля річки Міллер-Крік на плато Юкон було знайдене насіння люпину арктичного. I коли через 12 років один канадський ботанік створив для насіння сприятливі умови, деякі зерна проросли й із них виросли здорові рослини.

В Iндонезії росте одне з найдивовижніших дерев. Називається це вічнозелене дерево заввишки 20–25 метрів – кеппел. Його кулястої форми плоди, розміром близько шес ти сантиметрів, за смаком нагадують манго. Покуштувавши їх, людина починає пахнути фіалками! Дихання стає неймовірно ароматним і навіть піт деякий час поширює запах фіалки.

У Північній Америці рос те «плакуче» дерево: за сильної спеки з його гілок течуть крихітні струмочки прозорої рідини. До вечора дерево ніби оповите туманом. Називається це дерево церціс, у народі воно відоме під назвою «дерево Iуди», оскільки, мабуть, нагадує про плач Iуди, який продав Iсуса за 30 срібняків.

Плоди цератонії, дерева заввишки близько 10 метрів, яке росте у сухих субтропіках Середземномор’я, називають царгородськими стручками, або солодкими царськими ріжками. Зовні вони схожі на стручки акації, тільки більші – 10–25 сантиметрів завдовжки. Соковита солодкувата м’якоть усередині стручка, наповнена насінням, містить до 50% цукру. З тих плодів, що пролежали кілька днів на сонці, можна вичавити сік і використовувати його як цукровий сироп.

Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА

СТЕЖИНКА 2/18

ХТО Я?

- Ш ТИ? ЧИ ЗНАС

Заборонений плід – це те, що, попри свою привабливість, заборонене. Ще кажуть так: заборонений плід солодкий.

Варвара НАСОН

У СІР

Інструкція:

1. Виріж таблицю по лінії, на якій зображені ножиці.

2. Зігни таблицю по пунктирній

Остання вечеря Ісуса з учнями. Він відкриває їм, що один з них зрадить Його.

Іуда залишає Ісуса і учнів.

лінії, що розділяє картинки і текст.

3. Склей картинки і текст разом. 4. Склади картинки «гармошкою». 5. Приклей смужку паперу,

що залишилася, до стінки сірникової коробки, як зображено на малюнку. в картинках у сірникову коробку і закрий її. Ти можеш обклеїти коробку кольоровим папером або прикрасити за своїм бажанням.

Ісуса приводять на суд до Понтія Пилата.

Використовуючи картинки і текст, розкажи своїм друзям історію Великодня!

Ісуса розіп’яли на хресті.

 Малював Яків БУРДА

Ісус молиться у Гефсиманії.

Іуда зраджує Ісуса поцілунком.

6. Склади історію

СТЕЖИНКА 2/18

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

Іуда отримує 30 срібняків за те, що зрадив Ісуса.



Наприклад, мама поклала під ялинку красиві коробки з подарунками і наказала не відкривати їх до Різдва. Діти щодня підходять до коробок: їм нетерпець побачити свої подарунки, але вони знають, що мама поки що не дозволяє. Для дітей ці коробки – заборонений плід. Iнший приклад. Тато забороняє своєму маленькому синові заходити в одну з кімнат. Там у тата хімічна лабораторія. На полицях стоять різні речовини в баночках і пробірках. Серед них є небезпечні рідини і порошки. Тато розуміє, якщо малюк розіб’є якусь пробірку, то може отримати опік або поранитися. Тому хлопчикові заборонено заходити до цієї кімнати, хоча йому дуже хочеться дізнатися, що там. Лабораторія для дитини – заборонений плід. Біблійну історію про заборонені плоди і дерево пізнання добра і зла ти можеш прочитати у третій главі книги Буття.

Я Н Д О К ВЕЛИ Я І Р О Т ІС НИКОВІЙ КОРОБЦІ

Ісус воскрес.

СТЕЖИНКА 2/18

Ти, напевно, знаєш історію про перших людей, Адама і Єву. Вони жили в раю, де росло безліч дерев. Посеред цього прекрасного саду було дерево пізнання добра і зла. Господь заборонив Адаму і Єві споживати його плоди. Проте перші люди не послухалися Творця і покуштували плодів із забороненого дерева. Ці плоди видалися їм дуже приваб ливими. Наслідки ж були дуже сумні: Адам і Єва стали грішниками, і Бог вигнав їх із раю. Саме ця біблійна історія породила фразеологізм «заборонений плід».

(Смужка для приклеювання)



ЗАБОРОНЕНИЙ ПЛІД

ам!

с Зроби



Ми часто використовуємо у повсякденній мові фразеологізми – усталені звороти, – навіть не помічаючи цього. Деякі з цих влучних висловів знайомі нам з дитинства. Багато з них запозичені з Біблії. У цій рубриці ми будемо розповідати про біблійні фразеологізми.



Чому ми так говоримо?



З пошти «Стежинки»

2/2018 Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Виходить шість разів на рік. Ганна БОНДАРЧУК, 8 років, Україна

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Юлія КОТЯЙ, 12 років, Україна

Головний редактор Ельвіра Цорн Віталій ХОЛОСТЕНКО, 12 років, Україна

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Ганна БЄЛЬЧУК, 13 років, Україна Тетяна КРАВЧУК, 9 років, Україна

Художній редактор I. Козіна Підписний індекс: 06597 Тираж 29 400 прим.

Павло ХРУПЧИК, 7 років

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Катя ОНОПРІЄНКО, 10 років Віталій БРЕК, 9 років, Україна

Відповіді до стор. 22–23:

Смерть Iсуса

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73; e-mail: sns@sns.org.ua Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002. Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. С. 10: © BLB-Verlag, Marienheide. С. 22–23: © Lion Hudson, переклад з німецької Ельвіри Цорн. С. 29: © Kohl-Verlag e. K., переклад з німецької Олесі Гандзій.

СТЕЖИНКА 2/18

Відповіді

ЄНКО, Настя БУГА аїна У 5 років, кр

Загорнуті в поховальні пелени тіла двох розбійників 1, 2 Друзі Iсуса забирають Його тіло 3 Гробниця з круглими кам’яними дверима 4 Ворони 5, 6, 7 Оливкові дерева поблизу місця розп’яття 8, 9, 10, 11, 12, 13 Iуда Iскаріот 14

Понтій Пилат 15 Борці за свободу 16 Бездомні собаки 17, 18 Таблички 19, 20, 21 Жебраки 22, 23 Воїни кидають жереб 24 Терновий вінець 25

Дерев’яні молотки 26, 27 Людина, що розрівнює пісок 28 Дах храму 29 Драбини 30, 31 Щити 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40 Чоловік хоче кинути камінь 41 Iван і Марія 42

До стор. 2: До стор. 10: До стор. 11: До стор. 16: До стор. 21:

Слухняність. 1) Земля, на якій ти лежиш, – Я дам її тобі та нащадкам твоїм. 2) I буде потомство твоє, немов порох землі. 3) I поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. 4) I благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. 5) I ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, 6) і верну тебе до цієї землі, 7) бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі. Співайте – вірш 2, пішов – 6, звільнив – 7, відповідаю – 8, кланяйся – 10, наповню – 11, послухав – 14, ходив – 14, годував – 17. КРОСВОРД: По горизонталі: 2. Ной. 6. Ковчег. 9. Яфет. 10. Араратські. 12. Гофер. 15. Крук. 16. Оливковий. 17. Сим. 19. Восьмеро. По вертикалі: 1. Потоп. 3. Семеро. 4. Шістсот. 5. Невістки. 7. Жертовник. 8. Сорок. 11. Голубка. 12. Господь. 13. Триста. 14. Плодіться. 17. Смолою. 18. Хам. 1/б, 2/в, 3/б, 4/б, 5/а, 6/в, 7/б.

Номер підписано до друку 20.12.2017. Надруковано ТОВ «Новий друк», вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660. Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090. Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924. © «Свет на Востоке», 2018 р. ISSN 2194-3796 Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма На першій сторінці обкладинки: фото © Phovoir / shutterstock.com

www.tropinka.eu

ХРИСТОС ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! Слова Оксани ЛАДНОЇ Переклад Олени МІКУЛИ

Музика Олени СТЕБЛЯНКО

ISSN 2194-3796

Вiд щирого серця вiтас - мо всiх читачiв iз святом Пасхи! Редколегія

Радісно

1. Хрис - тос 2. Хрис - тос 3. Хрис - тос

вів не - ма - є! вос - кре - сін - ня! ну стрі - ча - є,

во - іс - ти - ну во - іс - ти - ну во - іс - ти - ну

вос - крес! вос - крес! вос - крес!

Про це бри - нить бла - кить Це справ - ді чу - до із і звіст - ка ра - діс - на

і пта-шеч - ка піс - ні спі - ва - є. нам да - ру - вав I - сус спа - сін - ня! про вос-кре - сін - ня спо - ві - ща - є.

тос тос тос

вос-крес! вос-крес! вос-крес!

Любов ЦАП, 11 років, Україна

Ні - я - ких сум - ні У Ньо - му – на - ше По - глянь, зем - ля вес -

Хрис - тос во - іс - ти - ну Хрис - тос во - іс - ти - ну Хрис - тос во - іс - ти - ну

Денис ГАВРИШОВ, 7 років, США

не - бес, чу - дес – з не - бес

Хрис - тос вос - крес! Хрис Хрис - тос вос - крес! Хрис Хрис - тос вос - крес! Хрис -

вос - крес! вос - крес! вос - крес!

Анастасія БЕРШАДСЬКА, 9 років, Україна

дитячий християнський журнал

2018

СИНКУ, ТРЕБА СЛУХАТИСЯ БАТЬКІВ, І ТОДІ ТОБІ БУДЕ ДОБРЕ.