Ситуаційний огляд дотримання прав дітей в умовах збройного конфлікту в україні by Group Children Rights in Ukraine

СИТУАЦІЙНИЙ ОГЛЯД ДОТРИМАННЯ ПРАВ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ

КИЇВ, 2015

Інформаційні матеріали «Ситуаційний огляд дотримання прав дітей в умовах збройного конфлікту в Україні» видано в рамках виконання проекту «Захист прав дітей - учасників збройних конфліктів» за фінансової підтримки Фонду з прав людини Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Проведення ситуаційного огляду, збір інформації, аналіз даних забезпечила група експертів і дослідників з національних громадських організацій у складі: Всеукраїнська Фундація «Захист прав дітей»; Вінницька ГО «Вінницька правозахисна група»; Одеська ГО «Віра, Надія, Любов»; Правозахисний центр «Поступ», БФ «ВостокСОС»; ВГО «Жіночий консорціум України»; Представництво ХАЙЕС в Україні; Донецький регіональний осередок Всеукраїнської Фундації «Захист прав дітей»; Харківська ГО «Громадська Альтернатива»; Національна коаліція громадських організацій «Захист прав дітей». Розробка рекомендацій і узагальнення матеріалів: Марія Ясеновська, Катерина Будіянська, Світлана Побережець.

Для розповсюдження на безоплатній основі

Зміст ПЕРЕДМОВА............................................................................................................ 4 ПРОБЛЕМА 1. Законодавство про ВПО не враховує дітей з числа іноземних громадян та осіб без громадянства.......................................... 7 ПРОБЛЕМА 2. Законодавство не врегульовує у повній мірі питання реєстрації як ВПО для дітей без супроводу, дітей без законних представників та дітей, чиї законні представники не мають повного комплекту документів................................................................................. 9 Проблема 3. Всупереч Рекомендаціям Комітету ООН з прав людини існує законодавча можливість залучати до військової служби дітей з 17 років та наявність дітей-солдатів................................................................... 12 Проблема 4. Порушення права на життя дітей................................................... 15 Проблема 5. Відсутність ефективної евакуації дітей, сімей з дітьми та дитячих закладів інтернатного типу......................................... 18 Проблема 6. Недотримання принципу єдності родин......................................... 20 Проблема 7. Недотримання права на адекватний рівень життя........................ 22 Проблема 8. Проблеми із забезпеченням права на освіту................................. 25 Проблема 9. Відсутність належної психологічної підтримки дітей та недосконалість системи надання медичної допомоги........................... 27 Посилання на джерела використаної інформації........................................... 30 СПИСОК СКОРОЧЕНЬ.......................................................................................... 32

ПЕРЕДМОВА Дане видання є одним з результатів реалізації проекту «Захист прав дітей-учасників збройних конфліктів в Україні» («Protecting the Rights of Children Affected by Armed Conflict in Ukraine»), який було реалізовано Всеукраїнською Фундацією «Захист прав дітей» у співпраці з партнерськими організаціями та за підтримки Фонду з прав людини Міністерства Закордонних Справ Нідерландів і Посольства Королівства Нідерландів в Україні. В рамках проекту розглядалася ситуація із дотриманням та забезпеченням прав дитини у контексті збройного конфлікту на Сході країни: було проведено опитування дітей та волонтерів у Донецькій, Луганській, Вінницькій та Одеській областях, аналіз дотичного законодавства та моніторинг ЗМІ протягом жовтня 2014 – травня 2015 р.р.

Партнерами проекту виступили: Вінницька ГО «Вінницька правозахисна група»; Одеська ГО «Віра, Надія, Любов»; Правозахисний центр «Поступ», БФ «ВостокСОС»; ВГО «Жіночий консорціум України»; Представництво ХАЙЕС в Україні; Донецький регіональний осередок Всеукраїнської Фундації «Захист прав дітей»; Харківська ГО «Громадська Альтернатива»; Національна коаліція громадських організацій «Захист прав дітей». Головною метою проекту є сприяння стабілізації ситуації та миру в Україні, а також стимулювання держави до активних дій на захист прав дітей у збройних конфліктах. На основі зібраного та проаналізованого матеріалу було виокремлено перелік ключових проблем у сфері забезпечення прав дитини у збройному конфлікті, які потребують негайного втручання державних органів, громадських організацій та міжнародної спільноти. На наш погляд першочерговими завданнями стратегічного рівня є: 1. Ратифікація Україною Римського Статуту, а також документування та розслідування військових злочинів щодо дітей. 2. Приведення національного законодавства у відповідність до вимог Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, який 4

стосується участі дітей у збройних конфліктах, а також самої Конвенції про права дитини. 3. Запрошення в Україну Спеціального доповідача з питань прав внутрішньо переміщених осіб для запровадження міжнародного досвіду вирішення існуючих проблем. 4. Планування дій щодо дітей, які постраждали від збройного конфлікту, із урахуванням довгострокових рішень, таких як повернення додому, інтеграція в інші територіальні громади або переміщення в інший регіон. Викладені у цьому виданні проблеми щодо дотримання прав дітей в умовах збройного конфлікту в Україні неодноразово обговорювалися під час робочих зустрічей, круглих столів, фокус-груп, прес-конференцій тощо. Представлені рекомендації і пропозиції створюють підгрунтя для: - прийняття державної стратегії, спрямованої на захист прав дітей у збройному конфлікті; - відпрацювання алгоритму реагування органів і служб у справах дітей, окремих міністерств і відомств на порушення декларованих прав і свобод. Голова ВФЗПД, Євгенія Павлова Вперше за свою незалежність Україна стикнулась з проблемою внутрішньо переміщених осіб (далі ВПО). Причиною такого переселення став зброєний конфлікт на Сході країни та анексія Криму у березні 2014 року. Особливо гостро ці події відобразилися на дітях, котрі проживають на тимчасово окупованих територіях та у зоні проведення анти-терористичної операції (далі АТО). Частина з них переїхали в інші регіони країни та стали фактично особами з числа ВПО. За даними Міністерства соціальної політики України на початок проведення АТО у Донецькій та Луганській областях проживало понад 1 млн. дітей. З них понад 14,5 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з яких майже 12 тис. дітей були охоплені сімейними формами виховання, а 2 593 дитини перебувало у 71 закладі системи освіти, охорони здоров’я та соціального захисту населення. Згідно з оперативною інформацією UNDP та UNIСEF на кінець березня 2015 року з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до інших регіонів переселено 802 тис. 625 осіб, а також

громадяни, які переселені з Автономної Республіки Крим та міста Севастополь – 20 тис. 362 особи, з яких 5 тис. 620 дітей. Дані по кількості дітей, з числа ВПО, не є точними. Державна статистика включає до себе лише дітей, чиї батьки зареєструвалися, а волонтери вказують приблизну кількість дітей, через узагальнення даних по отриманій допомозі. Системний моніторинг кількості ВПО за областями за по країні в цілому, нажаль, не ведеться. Згідно із даними, отриманими від волонтерів під час опитування в рамках проекту (далі опитування), дітей з числа ВПО[1]: - у Вінницькій області – 560 (всі потребують соціальної та правової допомоги); - у Донецькій області – 13614 (з них дітей дошкільного віку – 1688 осіб, дітей шкільного віку – 9975 осіб, дітей з особливими освітніми потребами – 139 осіб)[2]; - у Одеській області – близько 10000 (з них не менш 20% потребують допомоги, зокрема 470 дітей-сиріт). 5

В областях працюють координаційні ради з питань ВПО, які об’єднують державні органи та громадськість. Станом на травень 2015 року в Україні працює 25 регіональних штабів з питань ВПО ( дані ДСНС України). Відповідно до п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 №588-р «Питання соціального забезпечення громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО» ДСНС забезпечує діяльність Міжвідомчого координаційного штабу з питань пов’язаних із соціальним забезпеченням цих громадян[4]. У ДСНС цілодобово працює оперативна група цього штабу. З державного бюджету у 2014 році було виділено на ДСНС 10 млн гривень на забезпечення першочергових потреб населення, яке проживає у зоні АТО в Луганській та Донецькій областях.[5] З боку держави також йде робота по забезпеченню дітей та їх родин гуманітарною допомогою, житлом, матеріальною підтримкою, працевлаштуванням батьків, реалізацією права на освіту, медичною допомогою та супроводом. В Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Запорізькій областях створено мобільні групи з числа працівників кримінальної міліції у справах дітей, які мають на меті попередження незаконного вивезення дітей, встановлення фактів примусового залучення дітей до участі в бойових діях, допомогу у вирішенні проблем тимчасового влаштування родин з дітьми, включно із правовим консультуванням, сприяння влаштуванню дітей до навчальних закладів, тощо. У Донецькій

області запроваджено систему «Дітипереселенці», яка передбачає збір та відслідковування інформації щодо таких дітей, їх родин, освіти, потреб та іншого. «Пам’ятка переселенців з дитиною» розроблена для надання адресної допомоги сім’ям в рамках системи МВС та інформування про можливі послуги [6]. Наявна статистика нажаль не відображає кількість переселених дітей в складі сім’ї; дітей, котрі самостійно потрапили з окупованих територій до інших регіонів всередині країни, дітей-громадян України, котрі були примусово вивезені або переселені за межі України за кордон. Всі ці питання потребують постійного моніторингу та обліку. За статистичними даними завжди стоять конкретні долі конкретних людей. В даному випадку мова йде про одну за найуразливіших груп населення – дітей. В цій ситуації Україна має зробити все щодо забезпечення кращих інтересів тисяч внутрішньо переміщених дітей, має забезпечити збір і узагальнення статистичних даних з метою охоплення і захисту всіх без виключення дітей, що постраждали і продовжують потерпати від збройного конфлікту. Держава має виробити системний підхід для вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб та створити всі належні умови щодо реалізації всього спектру прав ВПО, як на законодавчому рівні, так і на рівні правозастосування. В рамках проекту було виявлено низку особливо гострих проблем, які потребують негайного втручання і вирішення.

ПРОБЛЕМА 1. Законодавство про ВПО не враховує дітей з числа іноземних громадян та осіб без громадянства Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (Закону про ВПО), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, системних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Слід звернути особливу увагу на той факт, що згідно міжнародних стандартів, а саме «Керівних принципів з питань переміщення осіб всередині країни», прийнятих Економічною та Соціальною Радою ООН в 1998 році при визначенні ВПО не застосовується термін громадянство, а замість нього застосовується «люди або групи людей». Це означає, що іноземці та особи без громадянства також можуть кваліфікуватись як ВПО. Всупереч вищенаведеного Закон про ВПО взагалі не враховує такої категорії як іноземці та особи без громадянства, в тому числі не враховує і дітей, незалежно від їх правового статусу на території України. Слід зазначити, що 1 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів

України була прийнята Постанова № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" (далі - Постанова № 509), якою був затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Цей порядок передбачає можливість звернення іноземця до відповідних органів влади для взяття його на облік як ВПО. Але таке регулювання не може вважатись достатнім гарантуванням людських прав та свобод, оскільки стаття 92 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України. Також слід зазначити, що відповідно до проекту Закону України № 2166 Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, який вже пройшов перше читання в Верховній Раді України, до визначення ВПО включені іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні. Але такі зміни розповсюджуються лише 7

на маленьку частину іноземціив та осіб без громадянства, оскільки проект Закону звужує категорію іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, лише до тих, хто має право на постійне проживання в Україні. Інші категорії, які перебувають в Україні на законних підставах, навіть протягом тривалого проміжку часу (як то: особи, яких визанно особами, що потребують додаткового захисту; особи, які звернулись до відповідних органів із заявою про визнання їх біженцями або

особами, які потребують додаткового захисту; особи, які прибули на територію України з метою працевлаштування, та ін.), але згідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вважаються такими, які перебувають на території України тимчасово, знову не підпадають під дію проекту Закону України № 2166 Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Висновки: таким чином, не врегулювання на належному рівні потреб іноземців як ВПО, не відповідає положенням міжнародного права і як наслідок - не гарантує дітям з їх числа достатнього захисту й можливості реалізації своїх прав.

Рекомендації: Для належного гарантування прав та свобод іноземців та осіб без громадняства як ВПО, необхідно внести до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII категорію іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах та постійно або тимчасово проживають на її території, а також особи, на яких розповсюджується Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні».

ПРОБЛЕМА 2. Законодавство не врегульовує у повній мірі питання реєстрації як ВПО для дітей без супроводу, дітей без законних представників та дітей, чиї законні представники не мають повного комплекту документів Закон про ВПО (ч. 4 ст. 4) містить перелік категорій дітей, які можуть стати на облік та отримати довідку. Цей перелік є досить детальним в порівнянні з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого Постановою № 509). Вказана Постанова (абз. 2 п. 2) містить загальне визначення дітей, як то: «неповнолітні діти, які переміщуються без батьків або членів сім’ї», яке не узгоджується з положеннями Закону про ВПО, крім того, такого визначення взагалі не існує в інших нормативно-правових актах України. Згідно зі ст. 4 Закону про ВПО заява про взяття на облік як ВПО подається особисто, а дітьми, дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, - через законного представника. При цьому законний представник повинен подати разом із заявою ще документ, який посвідчує особу законного представника та документ, що підтверджує повноваження особи, як законного представника. Специфіка ситуації

ВПО зумовлює потенційну можливість масових проблем зі збереженням будьяких документів. Але Закон про ВПО не містить положення щодо розв’язання даної проблеми. Слід зауважити, що Постанова №509 містить положення, яке регулює дії особи на випадок втрати нею документів, що посвідчують особу, і не містить жодного слова про випадки втрати документів, які підтверджують повноваження законного представника, незважаючи на те, що такі випадки стосуються найуразливішої категорії ВПО – дітей. У випадку відсутності законного представника у дітей, дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, або у випадку, якщо діти прибувають без супроводження, таку заяву від їх імені подають органи опіки та піклування, що розташовані за місцем виявлення таких дітей. У Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого Постановою № 509, врегульовано механізм подачі 9

заяви від імені тільки тих дітей, які мають законних представників та прибули у їх супроводі. Щодо дітей, які не мають законних представників та прибули без супроводу або в супроводі родичів, знайомих (будь-кого, хто не є законним представником дитини) вказана Постанова не містить жодного слова. Закон про ВПО не містить положень, які регулюють передачу інформації про таких дітей та самих дітей до органів опіки та піклування в разі звернення дитини до відповідного органу із заявою про взяття на облік як ВПО. Згідно з Постановою № 866 Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дітей» (далі Постанова № 866) від 24 вересня 2008 року, безпосередня робота з дітьми покладається на Служби у справах дітей. Вказана Постанова (п. 4) містить зобов’язання негайного повідомлення служби у справах дітей про факт залишення дитини без батьківського піклування міститься. Таке зобов’язання розповсюджується на будь-яких осіб. Але, нажаль, практика роботи з певними категоріями дітей без супроводу, свідчить про те, що державні органи обізнані тільки в тих нормативно-правових актах, які поширюються тільки на їх діяльність. Отже, при зверненні дитини до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад для реєстрації як ВПО та отримання довідки, немає гарантії того, що співробітник цього органу буде обізнаний в питаннях діяльності служб у справах дітей та направить дитину до відповідної служби у справах дітей для призначення їй законного представника. Більш того, навіть у випадку отримання

дитиною необхідної інформації, дитина, в силу свого віку та нерозуміння важливості цих дій, може так і не звернутись до відповідної служби у справах дітей. Окремо слід звернути увагу на ті випадки, коли діти приїжджають із зони АТО у супроводі дорослих, які в розумінні українського законодавства не є їх законними представниками. Так, мова може йти про дідусів та бабусь, тіток, дядьків, друзів родини та інших людей. Ніякого особливого порядку для таких випадків чинне законодавство не передбачає. таким чином, ці діти ризикують опинитись ще в більшій стресовій ситуації, оскільки згідно до норм національного законодавства, зокрема до Постанови № 866, можливе направлення такої дитини до дитячого закладу, що призведе до розлучення дитини з єдиною людиною, котрій довіряє. Також необхідно звернуту увагу на те, що Закон про ВПО та Постанова №509 містять умови, за яких може бути відмовлено у взятті на облік, зокрема: п. 11 ст. 4 Закону містить такі положення: «Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, продовження її дії або скасовано її дію, якщо: 1. Відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення визначенні у статті 1 цього Закону, або обставини, що раніше існували, істотно змінились; 2. У державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3. Заявник втратив документи, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство України до їх відновлення». Такі умови є досить спірними, особливо в контексті дітей. В контексті Закону, оскільки не міститься ніяких виключень щодо дітей, діти-ВПО також підпадають під дії цих умов,.

Висновки: таким чином, Закон України „Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, мають бути узгодженими та гармонізованими. Окрім того, як наслідок неврегульованості зазначених вище питань, діти, які не мають законного представника, котрий може підтвердити документально свої повноваження, ризикують не зареєструватись як ВПО і не реалізувати свої права як ВПО. Законодавство про ВПО не містить особливого порядку для влаштування дитини-ВПО в сім’ї осіб (родичів), які не є її законним представником, але які супроводжують дитину та піклуються про неї та готові взяти на себе відповідальність про дитину. Відсутність особливих умов по цій категорії дітей, може призвести до порушення прав таких дітей та порушення принципу «найкращих інтересів дитини». Закон Про ВПО серед умов, за яких довідка про облік не надається або припиняється, не містить виключень для дітей-ВПО. Діти мають братись на облік поза усілякими умовами. Отже необхідно внести відповідні зміни до Закону про ВПО.

Рекомендації: Перелік категорій дітей, які можуть стати на облік та отримати довідку, має бути однаковим в Законі про ВПО та в Постанові № 509. Більш того, необхідно врегулювати детальний механізм дій щодо кожної категорії дітей. Для забезпечення реалізації принципу «найкращих інтересів дитини» у відповідності до Конвенції Про права дитини, необхідно на законодавчому рівні передбачити механізм якнайшвидшого відновлення необхідних документів законного представника та документів дитини. Для уникнення ситуацій тривалого призначення законного представника і, як наслідок, неможливості дитиною реалізувати свої права ВПО протягом певного проміжку часу, слід передбачити порядок взаємодії органів, які працюють з ВПО, для повідомлення та передачі інформації про дітей та самих дітей до органів опіки та піклування (служб у справах дітей) для призначення таким дітям законного представника. Для уникнення ситуацій розлучення дітей із близькими родичами, і, як наслідок, отримання дитиною ще одної психологічної травми, необхідно передбачити спрощену процедуру влаштування дитини, котра переміщується із родичами але без батьків та формальних законних представників, в сім’ю (наприклад, спрощення оформлення опіки чи піклування). Необхідне широке інформування державних органів та населення щодо шляхів допомоги дітям без супроводу, розробка належних механізмів допомоги та розуміння відповідальності за подальшу долю дитини.

Проблема 3. Всупереч Рекомендаціям Комітету ООН з прав людини існує законодавча можливість залучати до військової служби дітей з 17 років та наявність дітей-солдатів Базовим законом, яким регулюються питання вікових цензів відповідно до положень Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах є Закон України «Про військовий обов‘язок і військову службу», статтею 15 якого встановлюється, що на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (громадяни призовного віку). Згідно до ст. 20, громадяни віком від 18 до 40 років в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом. Також відповідно до цієї ж статті, на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів приймаються особи з повною загальною середньою освітою віком від 17 років до 21 року, в тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби, військовослужбовці, резервісти та військовозобов’язані віком до 23 років, які мають повну загальну 12

середню освіту та не мають військових звань офіцерського складу, у разі зарахування їх на перший та наступні курси навчання. Наразі, базовий Закон України «Про охорону дитинства» у статті 30 містить заборону на участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах. Зокрема, участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганда серед дітей ідей війни і насильства забороняються. У ЗМІ постійно з’являється інформація про наявність дітей-солдатів та залучення дітей до участі у збройному конфлікті, як з одної, так і з іншої сторін [9]. Однак підтвердження або спростування інформації вкрай замало. Наприклад, за словами спікера Інформаційноаналітичного центру РНБО Андрій Лисенко бойовики самопроголошеної Донецької народної республіки забирають воювати дітей віком 16-18 років [8]. За свідченням Луганських волонтерів «Діти на території АТО підконтрольній Україні не приймають участь у бойових діях, але часто бігають до військових, на блокпости, пропонують допомогу. Діти на окупованих територіях приймають участь у бойових діях; дітей залучають до громадської діяльності налаштованої

проти України. Дітям в школах розповідають, що при виїзді на територію підконтрольну Україні, у них відберуть документи, Їх продадуть або візьмуть у рабство.»

За результатами опитування дітей в рамках проекту підтвердилися випадки залучення дітей до збройного конфлікту у різних якостях. Ось що говорять самі діти:

Чи знаєш ти про випадки залучення дитини до збройного конфлікту (як розвідника, навчання стрільбі зі вогнепальної зброї, тощо)? Регіон

Таке трапилось з моїм другом

Є такі чутки

Це трапилось зі мною

Ні

Вінницька область

Донецька область

Луганська область

Одеська область

Всього

123

237

Чи знаєш ти про випадки залучення дітей людьми зі зброєю до процесу приготування їжі або прибирання? Регіон

Таке трапилось з моїм другом

Є такі чутки

Це трапилось зі мною

Ні

Вінницька область

Донецька область

Луганська область

Одеська область

Всього

268

Висновки: Невідповідність чинРекомендації: них законодавчих норм міжнародним Вдосконалити чинні закони України стандартам приводить до участі та прийняти низку підзаконних нормативдітей у конфлікті у різних якостях, у но-правових актів на виконання рекоментому числі із зброєю у руках. дацій Комітету ООН з прав дитини, які б містили зокрема: операційні керівні принципи щодо захисту дітей під час збройних конфліктів для особового складу збройних сил України, в тому числі що бере участь у міжнародних миротворчих операціях; криміналізацію у Кримінальному кодексі України дій щодо вербування та залучення дітей у воєнні дії; відповідний термінологічний апарат щодо постраждалих дітей; надання фізичної, психологічної та соціальної допомоги усім дітям, які були 13

чи могли бути завербованими або використовувалися у воєнних діях; механізм для визначення дітей, які були чи могли бути завербованими або використовувалися у воєнних діях; порядок вивезення дітей із зони збройного конфлікту, та надання їм всіх видів допомоги, що загалом можна реалізувати згідно Закону України «Про соціальні послуги». Зазначений закон також потребує відповідних змін у площині передбачення серед складних життєвих обставин такої обставини як збройний конфлікт;

надання послуг закладами для дітей відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про соціальну роботу з сім‘ями, дітьми та молоддю» та інших законів Повернути у положенняx заяви України до Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах, і в Законі України «Про військовий обов‘язок і військову службу» мінімальний вік добровільної служби за контрактом – 19 років.

Проблема 4. Порушення права на життя дітей Згідно інформації Уповноваже ного Президента з питань прав дитини Миколи Кулеби на територіях Донецької та Луганської областей, окупованих бойовиками, досі знаходиться близько 500 тис. дітей. На звільнених територіях - близько 4 тисяч дітей, зокрема, в Дебальцевому та прилеглих населених пунктах - не більше 1 тис. дітей, Станиця Луганська - близько тисячі та в Авдіївці – близько 600 [9]. Як свідчать чисельні повідомлення ЗМІ, доповіді міжнародних організацій, зокрема UNICEF, права дітей на вказаних територіях грубо порушуються. Держава перш за все повинна зробити все, щоб зберегти життя дитини. Нажаль діти гинуть, і гинуть не лише в результаті прямого ведення вогню, але й від мін та вибухових предметів: «Діти гинуть та отримують поранення від мін та вибухових предметів на Сході України» 1 квітня 2015, Київ «Міни, що не розірвались та вибухові предмети забирають все більше життів внаслідок конфлікту на Сході України. Починаючи з березня 2014 року, принаймні 109 дітей отримали важкі поранення і 42 вбиті внаслідок зіткнення з мінами та вибуховими предметами, які залишились після бойових дій у Донецькій та Луганській областях. Станом на кінець березня 2015 року, Державна служба з надзвичайних ситуацій України вилучила 33 717 вибухонебезпечних предметів в Донецькій та Луганській областях. Лише за одну добу Служба вилучає у середньому від 21 до 36 боєприпасів»[10].

Діти, котрі опинились в зоні воєнних дій чи збройних конфліктів, отримують поранення, контузії, каліцтво, зазнають фізичного, сексуального, психологічного насильства, їх викрадають, вони можуть потрапити у полон. Держава намагається інформу вати дітей про можливі небезпеки. Так ДСНС разом із представництвом UNICEF в Україні надрукували спеціальні плакати та листівки для батьків і дітей з питань мінної небезпеки. На сайті ДСНС відкрито дитячий портал «Веб-простір безпеки» із розділом «Небезпечні знахідки», що надає у доступній формі інформацію про вибухонебезпечні предмети, правила поводження у разі їх виявлення.[11]. Втім результати опитувань серед дітей свідчать, що цього недостатньо. 21 травня 2015 року Верховна Рада України прийняла Проект Поста нови про затвердження Заяви Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод". Таким чином, держава підтвердила неможливість гарантування прав людини, в тому числі і прав дитини, в повному обсязі, відповідно до зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Європейською соціальною хартією на території проведення антитерористичної операції у зв’язку з 15

об’єктивною необхідністю вживати захоТакі дії українського уряду лише дів для завдання відсічі збройній агресії підтверджують зростаючий рівень заРосійської Федерації. грози правам дитини в зоні збройного конфлікту. Обізнаність щодо мін та поведінки у разі небезпеки Так, розповідали в школі

Так, розповідали батьки

Так, з реклами

Ні

Вінницька область

107

Донецька область

Луганська область

Одесьська область

Всього

158

133

Регіон

Як ти оцінюєш свої знання про міни і про те як поводити себе у разі небезпеки? Я добре обізнаний

Хочу дізнатися більше

Інформації замало

Не володію інформацією

Вінницька область

107

Донецька область

Луганська область

Одесьська область

103

126

Регіон

Всього

Висновки: очевидно, що рівень загроз життю дітей із початком збройного конфлікту значно виріс. При цьому можна констатувати факт недостатнього знання дітьми елементарних правил безпечної поведінки. Більш того, статистичні дані щодо постраждалих дітей не ведуться, робляться лише приблизні оцінки, часто на основі статистики від громадських організацій. У критично небезпечній ситуації все ще залишаються сотні тисяч дітей.

Рекомендації: Україні необхідно якомога скоріше ратифікувати Римський Статут для надання можливості міжнародного розслідування військових злочинів, зокрема проти дітей. Необхідно чітко документувати та максимально ефективно й швидко розслідувати такі випадки. Необхідно запровадити превентивні заходи, спрямовані на збереження життя дітей в ситуації збройного конфлікту із залученням міжнародного досвіду, особливо досвіду держав, які опинялись у подібних ситуаціях. Питання захисту дітей має бути включено до порядку денного всіх міжнародних переговорних процесів, спрямованих на мирне врегулювання конфлікту на всіх рівнях.

Потрібно налагоджувати співпрацю зі всіма сторонами та акторами, які можуть позитивно вплинути на ситуацію із захистом дітей. Слід запровадити широку інформаційну компанію, спрямовану на дітей, щодо правил поводження в небезпечних

ситуаціях та з небезпечними предметами. Особливу увагу приділити поводженню при обстрілах та поведінці на замінованих територіях. Заміновані території мають бути чітко позначені для цивільного населення.

Проблема 5. Відсутність ефективної евакуації дітей, сімей з дітьми та дитячих закладів інтернатного типу У зв’язку із загрозою для життя і здоров’я частина дітей (близько 150 тисяч дітей) разом з батьками виїхала в інші області України, інша частина - більше 500 тисяч дітей продовжує проживати на території, яка не контролюється органами влади України. Найбільш уразливою категорією дітей є діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Станом на жовтень 2014 із тих закладів, які були розташовані у районі проведення АТО, було евакуйовано понад 1600 дітей. Проте у районі проведення АТО станом на 26.02.2015 залишились:

- дитяче відділення Ровеньківського обласного будинку-інтернату для людей з інвалідністю (27 дітей) та Красно донський обласний дитячий будинок-інтернат Луганської області (80 дітей). Водночас Міністерством соціаль ної політики України узгоджено, що у разі досягнення домовленостей щодо створення коридору для вивезення вищезазначених вихованців їх буде переміщено до Богодухівського, Комарівського, Шевченківського дитячих будинків-інтернатів Харківської області; Білопільського, Конотопського дитячих будинків-інтернатів Сумської області та Зінківського дитячого будинку - інтернату Полтавської області.[3]. З числа дітей, що відносяться до вразливих категорій, кількість переміщених дітей складає [12]: Луганська область

Донецька область

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування – вихованці інтернатів різного типу

805

509

Вихованці інтернатних закладів системи МОН

385

Вихованці інтернатних закладів системи МОЗ

165

Вихованці інтернатних закладів системи Мінсоцполітики

Діти, залишені без батьківського піклування

Діти, які перебувають у складних життєвих обставинах

Вихованці дитячих будинків сімейного типу

143 (22ДБСТ)

301 (38 ДБСТ)

82 (42 ПС)

214 (89 ПС)

Вихованці прийомних сімей

Слід зауважити, що в Донецькій області на жовтень 2014 було зареєстровано 51 ДБСТ та 343 ПС, відповідно виїхало майже дві третини ДБСТ та менш третини ПС. З тих що виїхали 15 ДБСТ та 27 прийомних сімей повернулися на місце реєстрації. Аналогічно по Луганській області: було 38 ДБСТ та 214 ПС, з яких 1 ДБСТ та 8 прийомних сімей повернулися з часом в область [13]. Висновки: У зв’язку з відсутністю в законодавстві норм, які б регулювали питання евакуації дитячих закладів, відселення дітей із зони воєнних дій і збройних конфліктів, з початком антитерористичної операції не було вжито екстрених заходів щодо вчасної евакуації дітей, зокрема, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються в інтернатних закладах. Як наслідок, мав місце факт незаконного вивезення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за межі України. Евакуація дітей проводилась із значним запізненням, що поставило під загрозу їх життя і здоров’я.

Рекомендації: Забезпечити евакуацію дитячих закладів інтернатного типу, ДБСТ та прийомних сімей з небезпечних територій. Докласти всіх зусиль для проведення евакуації дитячих закладів інтернатного типу, ДБСТ та прийомних сімей з непідконтрольних України територій, у тому числі через внесення цього питання до переговорного процесу. Розробити механізм екстреної евакуації сімей з дітьми та дітей з потенційно небезпечних територій. При розробці механізмів евакуації враховувати необхідність координації дій державних органів з волонтерами, громадськими організаціями, міжнародними структурами, тощо. Механізми евакуації мають бути частиною стратегії довгострокових рішень щодо дітей з числа ВПО. Внести необхідні зміни до чинного законодавства в контексті процесу евакуації.

Проблема 6. Недотримання принципу єдності родин Принцип 16 Керівних Принципів закріплює: відповідні органи влади повинні докладати зусиль для з’ясування долі та місцезнаходження переміщених всередині країни осіб, які вважаються зниклими безвісті і співпрацювати з компетентними міжнародними організаціями, які приймають участь в рішенні цих завдань. Вони повинні інформувати близьких родичів про хід розшуку і повідомляти їм про будь-які досягнуті результати. Відповідні органи влади повинні докладати зусиль для збору та ідентифікації останків загиблих осіб, не допускати їх розкрадання та наруги над ними, а також сприяти поверненню цих останків близьким родичам або забезпечити їх належне поховання. Закріплення та дотримання цього принципу є дуже важливим особливо для дітей-переселенців, які прибули з окупованих територій чи територій проведення АТО без супроводу членів родини. Цей принцип найшов своє відображення в п.3 п.1. ст. 11 Законі Україні «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»: «Центральний орган виконавчої влади, що реалізаціє державну політику в сфері міграції (імміграції та еміграції) сприяє возз’єднанню сімей внутрішньо переміщених осіб шляхом надання інформації внутрішньо переміщеній особі фактичного перебування її членів сім’ї. Таким органом в Україні є Державна Міграційна Служба. Що стосується окремо дітей, то реалізації цього принципу служить Постанова КМУ "Питання діяльності органів опіки та 20

піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24 вересня 2008 рр. із змінами і доповненнями, згідно якої на Службу у справах дітей покладається обов’язок щодо встановлення особи дитини та вживання заходів необхідних для розшуку родичів. За даними Управління кримінальної міліції у справах дітей на початок грудня 2014 року з моменту початку бойових дій органами внутрішніх справ зареєстровано 250 заяв про зникнення дітей в зоні АТО[14]. Є діти, яких можна розглядати, як таких, котрі знаходяться без супроводу батьків або родичів. За свідченням волонтерів існує така практика: «Родина може бути розділена за самостійним рішенням батьків (мати та батько залишилися за місцем реєстрації, інші члени сім’ї тимчасово переселилися: діти виїхали з іншими родичами або до інших родичів, з близькими друзями батьків )»[15]. Випадки розлучення з батьками відзначають й опитані діти.

Чи знаєш ти про випадки коли дитині довелося розлучитися з батьками внаслідок збройного конфлікту який відбувається на певних територіях? Так, я розлучився з батьками

Так, мій друг розлучився з батьками

Так, чув про такі випадки

Вінницька область

Донецька область

Луганська область

Одеська область

Всього

179

Регіон

Чи знаєш ти про випадки коли дитина загубилась за останні півроку?

Регіон

Таке трапилось з моїм другом

Знайомі розповідали про такий випадок

Я не можу знайти своїх родичів

Ні

Вінницька область

Донецька область

Луганська область

Одеська область

Всього

293

Висновки: Рівень практичного забезпечення принципу єдності родин є недостатнім. Часто причиною розлучення є прагнення у будь-який спосіб направити дитину на безпечну територію. Тривале перебування дітей у дитячих центрах компактного розміщення не відповідає найкращим інтересам дитини та не може вважатися як довгострокове рішення проблеми. Механізми та процедури возз’єднання сімей не відпрацьовані.

Рекомендації: Принцип єдності родини має дотримуватись на всіх етапах переміщення дитини. Під час реєстрації дитини без супроводу відовідні органи мають фіксувати відомості щодо батьків дитини для подальшого ефективного пошуку батьків. Держава має докладати всіх зусиль для запровадження прозорого механізму пошуку та возз’єднання сімей. Принцип єдності і реалізація права на виховання у сімейному оточенні мають стати ключовим підходом при плануванні довгострокових рішень щодо подальшого влаштування дитини.

Проблема 7. Недотримання права на адекватний рівень життя Профільний закон - Закон України «Про охорону дитинства» - не містить таку категорію дітей як жертви воєнного конфлікту, діти-внутрішньо переміщені. Однак внутрішньо переміщені діти користуються усіма правами дітей своєї країни, то ж цей факт не може стати на заваді реалізації їх прав. Окрім того, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» також гарантує реалізацію прав дітей на житло, харчування, належний одяг, медичну допомогу. Цей Закон містить такі гарантії, хоча і не виділяє дітей в окрему категорію. Задля забезпечення гідних умов життя ВПО держава прийняла рішення про виплату щомісячної адресної грошової допомоги. Виплата такої допомоги передбачена Постановою КМУ «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505. Дія цієї Постанови на відміну від вищевказаного закону розповсюджується і на категорію іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України. Така не відповідність може призвести до проблем щодо реалізації права на отримання адресної грошової допомоги дітьми іноземцями та особами 22

без громадянства, які є ВПО, оскільки Закон має вищу юридичну силу. Окрім того, досі відсутній механізм реалізації права на отримання щомісячної адресної допомоги дітьми-ВПО, які не мають законних представників (у супроводі родичів, знайомих, влаштованих на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів), зв’язок із батьками яких не перервано та є можливість з’ясувати, де вони і чому не перебувають разом з дитиною. Це можливо здійснити на підставі норм статті 151 Сімейного Кодексу України, відповідно до яких батьки мають право передати дитину на виховання фізичним та юридичним особам, а також на підставі статті 5 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування покладено забезпечення вирішення питань щодо створення умов для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Також статтею 193 Сімейного кодексу України передбачено можливість перераховувати на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника.

Окремим питанням є забезпечен- в опитуванні, відмітили, що часто відчуня належного харчування дітей перемі- вають голод та не завжди мають доступ щених із зони АТО. Діти, які взяли участь до гарячого харчування. Коли ти їв гарячу їжу останній раз? Регіон

Сьогодні

Вчора

Інше

Вінницька область

Донецька область

104

Луганська область

Одесьська область

Всього

306

Чи відчуваєш ти почуття голоду у зв’язку з нестачею їжі? Регіон

Так

Ні

Вінницька область

107

Донецька область

119

Луганська область

Одесьська область

136

241

Всього

Волонтери відмічають, що для більш якісного забезпечення дітей харчуванням не вистачає продуктів, зокрема дитячого харчування. Водночас діти часто не отримують у необхідній кількості вітаміни. Родини в зоні АТО, котрі перебувають на підконтрольній Україні території отримують харчові набори у якості гуманітарної допомоги. Щодо якості харчування дітей, які не відвідують навчальні заклади, інформації не має. За даними волонтерів діти та їх родини часто проживають у санаторіях або літніх будівлях без опалення, частина з них взагалі не забезпечена житлом, часто через зависоку орендну плату: «Житлом забезпечені погано, соціального житла немає, оренда задорога, з санаторіїв постійно погрожують виселити»[16]. В зоні АТО є діти, які перебувають у неналежних для проживання будівлях. Умови проживання дітей, які разом з батьками перебувають в орендованих квартирах, державою та громадськими ініціативами майже не вивчаються. Волонтери Луганської області зазначили, що: «Діти в середніх містах

Луганської області забезпечені житлом, одягом, мають доступ до освіти, але у родин не вистачає коштів через брак робочих місць. Багато дітей живуть з батьками в приватних будинках. В маленьких селах діти часто потрапляють під обстріли, не мають нормальних житлово-побутових умов (будинки мають пічне опалення, в будинках не має туалетів, води, часто перебої зі світлом та зв’язком). Також за відсутності інфраструктури у віддалених селищах прифронтової зони не має достатньої кількості продуктів харчування, дуже не вистачає медикаментів». Висновки: Забезпечення права на адекватний рівень життя для дітей ВПО та в зоні АТО залишається недостатнім. Ситуація, в якій опинилися діти, перебуває на межі гуманітарної катастрофи. Через невирішеність питання житла, недостатню його якість родини з дітьми, повертаються до зони АТО, не дивлячись на існуючу високу небезпеку для життя. 23

Рекомендації: З огляду на зазначене необхідно доповнити п. 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого Постановою КМУ №505, в частині закріплення механізму отримання такої допомоги дітьми, котрі прибули без супроводу законного представника з посиланням на статтю 151 Сімейного кодексу України. Наразі можлива також організація надання допомоги таким дітям через «Порядок використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової

допомоги постраждалим особам та особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції» (постанова Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 № 535). Ситуація повинна підлягати постійному моніторингу зі сторони державних органів, громадських організацій та міжнародних структур. Уряду України слід звернути увагу на ситуацію з гуманітарною катастрофою щодо дітей, які постраждали від збройного конфлікту. Задля покращення ситуації, можливості оперативного реагування та постійного моніторингу ситуації запровадити інститут Урядового уповноваженого з питань ВПО.

Проблема 8. Проблеми із забезпеченням права на освіту Чинне законодавство містить цілий корпус норм, якими гарантується право на освіту для дітей. Однак у даній ситуації виникла необхідність створити більш сприятливі умови для дітей-ВПО щодо отримання освіти. 10,7 тисяч учнів з зони АТО Донецької області та 3,8 тисяч з Луганської навчаються на мирних територіях відповідних областей. До навчальних закладів інших регіонів раїни зараховано 25,3 тисяч учнів Донецької та 15,2 тисяч учнів Луганської області. Для здобуття професійно-технічної освіти до навчальних закладів інших регіонів України звернулися 1216 осіб з Донецької і Луганської областей. На кінець листопада 2014 року із зони АТО було евакуйовано 3 вищих навчальних заклади III-IV рівнів акредитації та 2 заклади I-II рівнів акредитації. До вузів інших регіонів України у якості тимчасово допущених до занять переведено 5538 студентів. З Луганської області на постійній основі переведено 3163 студенти, а з Донецької – 2366 [17]. За словами представника регіонального офісу UNICEF у Східній Європі Крістен Елсбі на грудень 2014 року конфлікт на Донбасі зашкодив навчанню до 50 тисяч дітей. У регіонах Донецької

області, де наразі ведуться бойові дії, залишаються закритими 147 шкіл. 187 навчальних закладів є частково чи повністю зруйнованими.[18] Окрім того, тільки в західній частині Донецької області знищено понад 150 шкіл, тож близько 50 тисяч дітей тут не мають змоги навчатися в нормальних умовах [19]. Основна проблема в зоні АТО – регулярні обстріли житлових кварталів, сел, у тому числі під обстріл потрапляють і навчальні заклади. На частині території Донецької області, яка тимчасово підконтрольна бойовикам, знаходиться 490 загальноосвітніх шкіл різних типів, а в Луганській – 363 заклади [20]. Для дітей з числа ВПО практикується дистанційна форма навчання: «Організовано індивідуальні заняття для дітей, в містах, де ведуться активні бойові дії, наприклад, в Авдіївці, організоване дистанційне навчання дітей» [21]. Вчителі зі шкіл Луганської і Донецької областей самоорганізуються й намагаються підтримувати зв’язки зі своїми учнями через мережу Інтернет та таким чином продовжувати навчання. Однак не всі діти мають доступ до Інтернету, що униможливлює отримання освіти в такому форматі.

Висновки: Очевидно, що для належної реалізації права на освіту в умовах збройного конфлікту потрібні додаткові специфічні інтервенції з боку держави. Більше того, ступінь забезпечення права на освіту не відстежується, зокрема не ведеться статистика щодо дітей, які не відвідують заклади освіти (хоча є інформація, що таких дітей значна кількість, а світова практика свідчить, що дитина не повертається до школи, якщо не відвідувала її більше 6 місяців). Є питання щодо отримання дипломів дітьми, які продовжують навчання на непідконтрольних Україні територіях. За результатами опитування батьків таких дітей було встановлено, що дипломи будуть від навчальних закладів РФ.

Рекомендації: Всі сторони конфлікту та інші суб’єкти (в тому числі ті, що надають гуманітарну допомогу, донори) повинні вжити необхідних заходів для забезпечення права ВПО на освіту. Мають бути створені так названі «зони миру». Всі сторони конфлікту повинні поважати заборону нападу на школи, інші навчальні заклади. Будьякий напад є грубим порушенням міжнародного права. Держава повинна посприяти тому, щоб школи які діють в країні були здатні приймати дітей-ВПО, наприклад, якщо є така потреба – наймати на роботу додатково педагогічних працівників. Ні в якому разі не створювати окремі класи, школи для дітей-ВПО. Такий підхід призведе до дискримінації та може призвести до маргіналізації дітей-ВПО.

Проблема 9. Відсутність належної психологічної підтримки дітей та недосконалість системи надання медичної допомоги Психологами ДСНС України разом з представниками громадських (волонтерських) організацій надано психологічну допомогу 147 тис. 249 особам, у тому числі 40 тис. 910 дітям (за даними Міжвідомчого координаційного штабу з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції). В основному така допомога надається в місцях компактного проживання таких дітей. Під егідою Державної Служби України з надзвичайних ситуацій фахівцями Національного університету цивільного захисту України було розроблено Методичні рекомендації на тему: «Психологічна допомога вимушеним переселенцям»[22]. Рекомендації мають велике прикладне значення і можуть бути використаними у роботі як державних структур так і волонтерів, громадських організацій. Динаміка щодо кількості наданих психологічних послуг зумовлена як зростанням самого показника внутрішньо переміщених осіб, так і збільшенням кількості психічних порушень, розладів, які викликані ситуацією війни і проявляються через певний проміжок часу. Небезпека такого впливу полягає в тому, що наслідки травмуючої події (розрив міни, обстріл з «градів», переховування

в підвалі без світла і води, прояви насильства зі сторони військових, мародерство та інші) можуть проявлятися як відразу після події, так і через певний, інколи надмірно відтермінований час: від кількох місяців до років. З віддаленими і більш складними наслідками переживання травми внаслідок перебування дітьми в місцях ведення військових дій стикаються батьки і педагогічні працівники навчального закладу, в який потрапила дитина. Часто дорослі виявляються не готовими до роботи з такими складними випадками, оскільки в нашій країні спеціальна підготовка не спеціалістів проводилась. За опитуваннями фахівців психологічної служби системи освіти найбільша кількість скарг від дітей і батьків стосується розладів сну, апетиту, мінливості настрою, порушень процесів адаптації в новому колективі (проявляється замкнутість або ворожість, агресія), проявів жорстокості і насильства, заїкання, енурезу тощо. З огляду на окреслення кола актуальних запитів стає зрозумілим, що без своєчасної кваліфікованої психологічної допомоги «постраждалі» діти не зможуть нормально функціонувати і взаємодіяти з однолітками, адаптуватися до нових умов життя і навчання. Це підтверджується відповідями дітей.

Чи спостерігаєш ти останнім часом у себе якісь страхи, безсоння, переживання про які хочеться поговорити? Регіон

Так

Ні

Вінницька область

Донецька область

Луганська область

Одесьська область

Всього

203

161

Питання надання державної психологічної допомоги зокрема і соціального супроводу загалом дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах регулюється «Порядком взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах», затвердженого Постановою КМУ № 895 від 21 листопада 2013 року. Слід зауважити, що діти-ВПО і діти-жертви воєнного конфлікту там не зазначені як окремі категорії, що не повинно завадити органам соціального захисту населення надавати таким дітям та членам їх родин психологічну допомогу та здійснювати соціальний супровід. На думку експертів необхідно внести відповідні зміни до вказаного документу і провести спеціальне навчання персоналу. Загалом від наслідків конфлікту в Україні постраждало близько 1,7 мільйона дітей, підрахували в ООН. Брак медикаментів і недостатня кількість щеплень від різноманітних хвороб роблять дітей на Сході ще більш вразливими, наголошують у ЮНІСЕФ [23]. Волонтери постійно відмічають труднощі з вирішенням питань щодо надання якісної медичної допомоги. В першу чергу через відсутність медикаментів, які можна було б надати родинам та неможливість регулярно купувати дорогі ліки. Також є певні труднощі з медичним обслуговування і в місцях компактного проживання ВПО. В той же час за даними ДСНС за медичною допомогою звернулося 60 603 28

дітей з числа тимчасово переміщених з Луганської і Донецької областей осіб, з них 39 038 взято на медичний облік, 10354 госпіталізовано [24]. За інформацією Міністерства охорони здоров’я на кінець листопада 2014: 59 894 дитини звернулися за медичною допомогою, 38 631 дитина взята на облік, 10 188 дітей було госпіталізовано [25]. Висновки: На даний момент держава Україна не спроможна надати всім, хто цього потребує якісну, системну психологічну і медичну допомогу. Питання полягає у площині кадрової підготовки, інформаційної кампанії щодо системи і ринку послуг, забезпечення необхідними медичними препаратами. Окремою проблемою є ідентифікація актуальних потреб, зокрема в дитячому середовищі. Підготовка фахівців проводиться у недостатньому обсязі і носить фрагментарний характер. Відтермінування реформування освітньої і медичної галузей створює додаткові перешкоди в реалізації дітьми свого права на освіту і медичну допомогу. Рекомендації: Органам державної влади застосувати ресурси, резерви для реалізації заходів щодо забезпечення належної медичної та психологічної допомоги для дітей ВПО та членів їх родини. Розробити і впровадити навчальні програми підготовки психологів, соціальних педагогів,

соціальних працівників до роботи з ВПО. Створити системні координаційні, міжвідомчі, громадські програми із залученням підготовленого персоналу. Державні заклади освіти мають забезпечити наявність місць в групах, класах для дітей із сімей ВПО. Необхідно розробити і запровадити механізм пере дачі інформації від центрів соціаль них служб для дітей, сім’ї та молоді до органів освіти про прибулу дитину. Під час соціального супроводу сімей, інспектування, вжити всіх заходів, щоб дитина-ВПО якомога раніше почала відвідувати школу. Діти-ВПО потребують особливої уваги, тому необхідно, щоб дошкільний, шкільний персонал були спеціально треновані з надання першої психологічної допомоги таким дітям. Є необхідність навчати батьків надавати дітям, особливо тим, які пережили жахіття війни, психологічну допомогу.

Органам соціального захисту, служби по роботі з дітьми розробити і реалізувати низку практичних заходів щодо інтеграції і адаптації дітей до нових умов навчання, проживання і психологічного відновлення. Потрібні спеціалізовані програми психологічної підтримки дітей, базовані на світовому досвіді роботи з дітьми війни. За експертною оцінкою Ізраїльських психотерапевтів у роботі з дітьми найбільш ефективними є арт-терапія, психодраматерапія, фокусоване фантазування, когнітивно-поведінкова терапія. Досить успішним є застосування методу «написання моєї історії» коли дитина за допомогою травматерапевта складає і записує історію свого життя, історію сім’ї і видає в кінці книжку. Ця книжка обговорюється з батьками/опікунами і вимагає від них повного прийняття «історії» дитини, яка часто зовсім не відповідає реаліям.

Довгострокові рішення: Одним, з найважливіших завдань яке стоїть перед державою щодо вирішення проблем дітей вимушених переселенців – напрацювання довгострокових рішень та механізмів втілення їх в життя з у рахуванням найкращих інтересів дитини. В якості довгострокових рішень виступають такі: повернення додому; інтеграція в місцях перебування; переселення в інші регіони. Внутрішньо переміщені діти мають право обирати серед можливих рішень і повинні бути захищені від будь-якого примусового повернення, розселення чи переселення. Якщо влада, як одне із довгострокових рішень, розглядає переселення в

інші регіони країни – вона повинна надати доступ до інформації про умови проживання в тих місцях, куди збираються розміщувати переселенців. При чому в такому випадку потрібно враховувати період, у який планується таке переселення, зокрема навчальний процес. Таке рішення як повернення може розглядатись лише в ситуації повної безпеки і належної державної підтримки. На державу покладається місія відновлення інфраструктури, надання житла репатріантам. Ще раз хочемо наголосити, яке б рішення не приймалось, в даному випадку, воно повинно прийматись з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Посилання на джерела використаної інформації [1] Луганські волонтери таких даних не мали [2] На 15 жовтня 2014 року [3] http://www.lhsi.org.ua/index.php/uk/home-uk-ua/47-onovlena-informatsiiashcho-do-vnutrishno-peremishchenykh-ditei [4] З листа-відповіді №03-17084/164 від 04.12.2014 ДСНС на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [5] дивитись посилання [4] [6] З листа-відповіді №582-9зі від 22.12.2014 Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [7]. http://i.piccy.info/i9/d789ed57f3d9b6bce2c12f46120e4f4c/1425405873/432 352/874687/Sotszakhyst_d_tei.png [8] За матеріалами аналізу ЗМІ http://gazeta.ua/articles/np/_u-dnr-mobilizaciyaprizivayut-ditej/600862 [ 9] За матеріалами аналізу ЗМІ http://vn.20minut.ua/Kryminal/povnaistoriya-spravi-zaveruhi-i-ko-yim-mozhut-%E2%80%9Eprishiti%E2%80%9D-vbivstvobuz-10446646.html[10] http://www.unicef.org/ukraine/ukr/media_27604.html [11] З листа-відповіді №03-17084/164 від 04.12.2014 ДСНС на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [12] З листа-відповіді №141/081/1611-14 від 03.12.2014 Міністерства соціальної політики України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [13] З листа-відповіді №141/081/1611-14 від 03.12.2014 Міністерства соціальної політики України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [14] З листа-відповіді №582-9зі від 22.12.2014 Управління кримінальної міліції у справах дітей МВС України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [15] За відповідями Донецьких волонтерів [16] з відповідей Одесьських волонтерів [17] З листа-відповіді №04.01.11-17/547/ЗПІ-14/35298-14 від 03.12.2014 Міністерства освіти та науки України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [18] За результатами моніторингу ЗМІ http://gazeta.ua/articles/life/_ vijna-zmusila-130-tisyach-ditej-viyihati-z-donbasu-unisef/599904 [19] За матеріалами аналізу ЗМІ http://www.dw.de/%D1%8E%D0%BD%D1 %96%D1%81%D0%B5%D1%84-%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B4136-%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87-%D0%B4%D1%96%D1 %82%D0%B5%D0%B9-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D0%B2 %D1%82%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B830

%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B0%D1%81%D1% 96/a-18217807 [20] З листа-відповіді №04.01.11-17/547/ЗПІ-14/35298-14 від 03.12.2014 Міністерства охорони здоров’я України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [21] З відповідей Донецьких волонтерів [22] rda.hm.ua/files/4136_9730.doc [23] За матеріалами моніторингу ЗМІ http://www.dw.de/%D1%8E%D0%BD% D1%96%D1%81%D0%B5%D1%84-%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B4136-%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%D1%87-%D0%B4%D1%96 %D1%82%D0%B5%D0%B9-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8-%D0 %B2%D1%82%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B0%D1%81%D1% 96/a-18217807 [24] З листа-відповіді №03-17084/164 від 04.12.2014 ДСНС на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей» [25] З листа-відповіді №04.01.11-17/547/ЗПІ-14/35298-14 від 03.12.2014 Міністерства охорони здоров’я України на інформаційний запит ВФ «Захист прав дітей»

Додаток 1

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ АТО ВГО ВПО ГО ДБСТ ДСНС КМУ МОЗ МОН ПС РНБО UNDP UNICEF

антитерористична операція всеукраїнська громадська організація внутрішньо переміщені особи громадська організація дитячий будинок сімейного типу Державна служба з надзвичайних ситуацій Кабінет Міністрів України Міністерство охорони здоров’я України Міністерство освіти і науки України Прийомні сім’ї Рада національної безпеки і оборони України Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ

Додаток 2 Вадиме, тут мають бути відскановані листи відповіді від міністерств (надіслані вам додатково). Нажаль не змій знайти цих листів