«ДОРОЖНАЯ КАРТА» ПЕРЕВООРУЖЕНИЯ АРМИИ УКРАИНЫ
№1-2 [ ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ, 2016 ]
АНАЛИЗ
АКТУАЛЬНО
ПРЯМАЯ РЕЧЬ
СЕРГЕЙ ГАЙДУК
АРТЕМ ВЬЮННИК
КОМАНДУЮЩИЙ ВМС УКРАИНЫ, ВИЦЕ-АДМИРАЛ:
«ВСЕУКРАИНСКИЙ ОБЩЕСТВЕННЫЙ ЦЕНТР НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ»:
«УКРАИНЕ НЕОБХОДИМ КОМПЛЕКТ СИЛ ДЛЯ СДЕРЖИВАНИЯ АГРЕССИВНЫХ НАМЕРЕНИЙ РФ С МОРСКИХ НАПРАВЛЕНИЙ»
«ЧАСТНЫЕ КОМПАНИИ ДОЛЖНЫ СОСТАВЛЯТЬ СУЩЕСТВЕННУЮ ЧАСТЬ ОТЕЧЕСТВЕННОГО ОПК»
НАЛАЖИВАНИЕ НОВЫХ КООПЕРАЦИОННЫХ СВЯЗЕЙ ТРАНСФОРМАЦИЯ ПРОЦЕДУР РАЗРАБОТКИ И ЗАКУПКИ ВООРУЖЕНИЙ
СОЗДАНИЕ НОВОЙ НАУЧНОЙ И ПРОМЫШЛЕННОЙ БАЗЫ
«ОБОРОНКА» УКРАИНЫ
В ВИХРЯХ ИЗМЕНЕНИЙ ОРИЕНТИРЫ ОБОРОННОЙ РЕФОРМЫ Стратегический бюллетень. Детали
БРОНЯ «АЗОВА» Модульная идеология создания бронетехники
АВТОМАТ «МАЛЮК» Тестирование спецназом ВС Украины
БЛЕСК И СКРЕЖЕТ СТАЛИ УРОКИ ВОЙНЫ Новое научно-популярное полноцветное иллюстрированное издание «Блеск и скрежет стали. Уроки войны. Том 1: танки, боевые бронированные машины» серии «Оружие Украины» выпущено в 2016 г. киевским издательством Defense Express в сотрудничестве с компанией ДримАрт. Книга является логичным продолжением издания «Блеск стали» 2011 г. В ней представлен опыт противодействия Вооруженных сил Украины российской агрессии в период 20142015 гг., обобщена практика боевого применения Сухопутными войсками ВСУ штатной, модернизированной и новой бронетехники в ходе гибридных военных действий, сделан анализ боевых и небоевых потерь техники и вооружений в ходе антитеррористической операции на востоке страны. Приобрести книги можно в редакции издательства Defense Express. тел.: +38 (044) 425-42-10, факс: +38 (044) 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua
* Формат книги А4+. Переплет твердый. Объем - 200 стр., с широким использованием эксклюзивных материалов, более 750 фото и инфографик.
Узнать больше о книге и об условиях приобретения можно по ссылке через QR-код
[ зміст ]
концепції
2 Орієнтири оборонНої реформи
Стратегічний оборонний бюлетень України. Окремі деталі вооруженным взглядом
8 Наша армия
«Дорожная карта» оснащения и перевооружения ВС Украины актуально
18 НВМС України: сильний флот – потужна держава! співпраця
24 «ЗБРОЯ ТА БЕЗПЕКА – 2016» – НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ СПІВРОБІТНИЦТВА пряма мова
26 Нові виклики – нові підходи сделано в украине
32 Вооружиться «тройкой» дело техники
38 Броня «Азова» арсенал
44 «АВТОМАТ «МАЛЮК» – ВЗЯВ І НЕ ХОЧЕТЬСЯ ВИПУСКАТИ З РУК» Тестування спецназом МО України підтвердило високі характеристики нової стрілецької зброї морская миля
48 Модернизация флота Белого орла противостояние
54 Радиоэлектронная борьба
ЛЮДИНА, ТЕХНІКА, ТЕХНОЛОГІЇ
З цього року наш журнал отримав доповнення до своєї назви. Людина, техніка, технології – ці три слова визначають головні центри тяжіння, три ключових фундаменти, на базі яких, власне, і створюється національний продукт держави. Сприяння обороні, безпеці та розвитку України через поєднання можливостей людини, техніки та технологій – це місія інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, яка реалізується уже понад двадцять років. Зараз настали нові і відповідальні часи. Актуальних питань, що стоять перед країною і вимагають відповідей і дій, більш, ніж достатньо. Треба домогтися, щоб збільшення оборонних витрат у країні з огляду на російську агресію було усвідомленим і результативним. Щоб кожна наша «військова» гривня забезпечила максимальний ефект мультиплікації. Щоб відбулося реальне зближення експортно-орієнтованого обороннопромислового комплексу із задоволенням середньострокових і довгострокових потреб армії, якій потрібне системне переозброєння. Нам необхідна ревізія і переформатування програм подальшого розвитку Збройних сил і «оборонки». Є нагальна потреба істотно допрацювати або повністю змінити систему управління оборонно-промисловим комплексом, визначитися зі шляхами його майбутнього розвитку. Робота над цим триває, проте зрушення і зміни відбуваються значно повільніше, ніж цього б хотілося. Треба дати більше місця і більше шансів вітчизняним приватним компаніям у задоволенні актуальних потреб держави. Приватні компанії повинні скласти суттєву частку вітчизняного ОПК, адже ступінь їхньої мобільності, гнучкості, креативності значно вища за більшість державних підприємств. В Україні модель взаємодії силових та державних структур з приватними компаніями, які займаються розробкою та виготовленням озброєнням та військової техніки, лише створюється. Існує низка системних складнощів та перешкод, усунення яких потребує і кваліфікованого обговорення, і підготовки необхідних та актуальних рішень і рекомендацій. Не менш важливо в нинішніх умовах збалансувати потреби переозброєння армії України, кардинальну зміну векторів обороннопромислової кооперації з інтересами провідних європейських і американських компаній, які давно прагнуть вийти на внутрішній оборонний ринок країни. Надзвичайно важливо зуміти використати їхню допомогу і пропозиції так, щоб у подальшій збройовій дружбі з європейцями і американцями нашу «оборонку» не втратити, а навпаки – зберегти і розвинути. Наш потенціал, всі наші проекти – інформаційні, публічні, консалтингові, видавничі – націлені на вирішення саме цих актуальних завдань.
Россия в ходе войны против Украины активно применяет новейшие средства РЭБ
defense express MEDIA & consulting www.defense-ua.com
СЕРГIЙ ЗГУРЕЦЬ – директор iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, головний редактор журналу «Експорт зброї та оборонний комплекс України», szgurets@gmail.com; ВАЛЕРIЙ Рябих – директор з розвитку iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defence_2@meta.ua; МАРК КАНАРСЬКИЙ – арт-директор; Антон Мiхненко – редактор журналу Ukrainian Defense Review, заступник головного редактора журналу «Експорт зброї i оборонний комплекс України»; Iгор ФЕДИК, – заступник редактора Ukrainian Defense Review, експерт-оглядач; Сергiй ПОПСУЕВIЧ – фотокореспондент; ВОЛОДИМИР ЗАБЛОЦЬКИЙ – експерт-оглядач; ОКСАНА ПЕТРЕНКО – лiтредактор.
Сергей ЗГУРЕЦ, главный редактор
Наша адреса: Україна, 04070, м. Київ, вул. Iллiнська, 10, оф. 5, тел. (044) 425-42-10 факс: (044) 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua
Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння http://cacds.org.ua
ВАЛЕНТИН БАДРАК – директор Центру дослiджень армiї, конверсiї та роззброєння; МИХАЙЛО САМУСЬ – заступник директора ЦДАКР з мiжнародних питань; ВОЛОДИМИР КОПЧАК – керiвник оборонно-промислових проектiв ЦДАКР.
[ концепції ]
Орієнтири
оборонНої реформи Стратегічний оборонний бюлетень України. Окремі деталі 2 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
В Україні триває робота над підготовкою до ухвалення вже найближчим часом Стратегічного оборонного бюлетеня України. Про що загалом йтиметься у довгоочікуваному документі, який створюється з урахуванням національного досвіду оборонного планування, євроатлантичних принципів і стандартів, цілей партнерства України з НАТО, рекомендацій вітчизняних та іноземних експертів?
идання Стратегічного бюлетеня обумовлено наявністю воєнної загрози з боку Російської Федерації, яка має довгостроковий характер та вимагає підвищення рівня обороноздатності держави. Стратегічний оборонний бюлетень України – це концептуальний документом, що має стати дорожньою картою оборонної реформи. На його основі розробляється Державна програма розвитку Збройних Сил України та державні програми розвитку інших військових формувань; державні цільові програми, спрямовані на створення нових зразків озброєння та військової техніки, будівництво важливих військових об’єктів, розв’язання інших проблем в сфері оборони, що потребують державної підтримки. Документ складається з наступних розділів: • мета, цілі та очікуваний результат оборонної реформи; • основи державної політики в сфері оборони; • рушійні сили та обмеження оборонної реформи; • основні завдання розвитку сил оборони; • терміни реалізації оборонної реформи. Головною метою оборонної реформи є набуття Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та силами оборони спроможностей щодо ефективного реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, досягнення євроатлантичних стандартів та забезпечен-
ня здатності сил оборони брати участь у підтриманні миру та міжнародної безпеки. З урахуванням економічних можливостей держави та у порядку пріоритетності визначені такі стратегічні цілі досягнення головної мети оборонної реформи: • перша – запровадження військового керівництва силами оборони на основі прийнятих в державах – членах НАТО принципів і стандартів; • друга – впровадження ефективного оборонного планування та управління оборонними ресурсами з використанням сучасних євроатлантичних підходів; • третя – набуття силами оборони основних оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей для гарантованої відсічі збройній агресії; • четверта – створення об’єднаної системи логістичного забезпечення, здатної забезпечувати всі складові сил оборони під час їх застосування; • п’ята – професіоналізація сил оборони та створення необхідного військового резерву. Очікуваним результатом оборонної реформи мають стати ефективні сили оборони, здатні ефективно проводити операції (бойові дії) за можливими сценаріями реалізації загроз воєнній безпеці України, визначеними у Воєнній доктрині України, під керівництвом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в єдиній системі керівництва сектором безпеки і оборони держави. У бюлетені визначаються загрози та способи протидії цим загрозам з залученням усіх силових структур країни. Це Збройні Сили України, Національна гвардія України; Наці-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 3
[ концепції ]
Орієнтири
оборонНої реформи Стратегічний оборонний бюлетень України. Окремі деталі 2 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
В Україні триває робота над підготовкою до ухвалення вже найближчим часом Стратегічного оборонного бюлетеня України. Про що загалом йтиметься у довгоочікуваному документі, який створюється з урахуванням національного досвіду оборонного планування, євроатлантичних принципів і стандартів, цілей партнерства України з НАТО, рекомендацій вітчизняних та іноземних експертів?
идання Стратегічного бюлетеня обумовлено наявністю воєнної загрози з боку Російської Федерації, яка має довгостроковий характер та вимагає підвищення рівня обороноздатності держави. Стратегічний оборонний бюлетень України – це концептуальний документом, що має стати дорожньою картою оборонної реформи. На його основі розробляється Державна програма розвитку Збройних Сил України та державні програми розвитку інших військових формувань; державні цільові програми, спрямовані на створення нових зразків озброєння та військової техніки, будівництво важливих військових об’єктів, розв’язання інших проблем в сфері оборони, що потребують державної підтримки. Документ складається з наступних розділів: • мета, цілі та очікуваний результат оборонної реформи; • основи державної політики в сфері оборони; • рушійні сили та обмеження оборонної реформи; • основні завдання розвитку сил оборони; • терміни реалізації оборонної реформи. Головною метою оборонної реформи є набуття Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та силами оборони спроможностей щодо ефективного реагування на загрози національній безпеці у воєнній сфері, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, досягнення євроатлантичних стандартів та забезпечен-
ня здатності сил оборони брати участь у підтриманні миру та міжнародної безпеки. З урахуванням економічних можливостей держави та у порядку пріоритетності визначені такі стратегічні цілі досягнення головної мети оборонної реформи: • перша – запровадження військового керівництва силами оборони на основі прийнятих в державах – членах НАТО принципів і стандартів; • друга – впровадження ефективного оборонного планування та управління оборонними ресурсами з використанням сучасних євроатлантичних підходів; • третя – набуття силами оборони основних оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей для гарантованої відсічі збройній агресії; • четверта – створення об’єднаної системи логістичного забезпечення, здатної забезпечувати всі складові сил оборони під час їх застосування; • п’ята – професіоналізація сил оборони та створення необхідного військового резерву. Очікуваним результатом оборонної реформи мають стати ефективні сили оборони, здатні ефективно проводити операції (бойові дії) за можливими сценаріями реалізації загроз воєнній безпеці України, визначеними у Воєнній доктрині України, під керівництвом Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в єдиній системі керівництва сектором безпеки і оборони держави. У бюлетені визначаються загрози та способи протидії цим загрозам з залученням усіх силових структур країни. Це Збройні Сили України, Національна гвардія України; Наці-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 3
[ концепції ] ональна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України, розвідувальний орган Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України. Відповідно до розподілу функцій між складовими сил оборони визначено їх повноваження та відповідальність під час реагування на основні загрози воєнній безпеці України за можливими сценаріями. Серед загроз, розкладених на сценарії протидії, такі: • повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України з проведенням сухопутних, повітряно-космічних, морських операцій з рішучими воєнно-політичними цілями; • окрема спеціальна операція Російської Федерації проти України із застосуванням військових підрозділів та/ або частин, нанесенням вогневих ударів, проведенням інформаційних, інформаційно-психологічних операцій (дій) у сукупності з використанням невоєнних заходів, у тому числі миротворчих сил за відсутності відповідного рішення Ради Безпеки ООН; • блокада морських портів, узбережжя або повітряного простору України із застосуванням воєнної сили, порушення комунікацій України з боку Російської Федерації; • збройний конфлікт всередині держави, інспірований Російською Федерацією з намаганням відокремити від України адміністративно-територіальні одиниці у східних та пів-
4 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Збройні Сили України складатимуться Сухопутні війська, Повітряні Сили, ВійськовоМорські Сили; окремі роди військ (сил) ЗСУ – Сили спеціальних операцій та Високомобільні десантні війська. Організаційно ЗСУ складатимуться з органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. Бойовий склад ЗСУ мирного часу за строками готовності до виконання завдань за призначенням буде розподілено на Сили негайного реагування, Сили нарощування, Сили резерву.
денних регіонах України, за участю не передбачених законом збройних формувань, терористичних угруповань у взаємодії з політичними, неурядовими, етнічними, релігійними або іншими організаціями; • збройний конфлікт на державному кордоні України у вигляді прикордонних збройних інцидентів (провокації, сутички) з регулярними або нерегулярними си-
лами Російської Федерації, не передбаченими законом збройними формуваннями; • терористичні акти на території України або проти громадян України, посягання на життя державних чи громадських діячів, представників іноземних держав (вчинені з метою провокації війни або міжнародних ускладнень), диверсії (у тому числі на об’єктах критичної інфраструктури), а також вибухи, підпали у приміщеннях органів державної влади та їх захоплення, викрадення громадян або захоплення заручників. Досягнення стратегічних цілей розвитку сил оборони, серед іншого, передбачатиме низку заходів. А саме: • Реформування Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, підвищення їх ефективності за рахунок протидії корупції та впровадження належних механізмів стримувань і противаг, розподіл повноважень та відповідальності між МО та ГШ ЗСУ; переведення органів військового управління Збройних Сил України на “J-структуру”, прийняту за основу в штабах збройних сил держав – членів НАТО, що забезпечить їх сумісність при плануванні та проведенні спільних операцій, виконанні інших завдань. • Оптимізація організаційних і функціональних структур Збройних Сил України та інших складових сил оборони; набуття необхідних спроможностей Силами спеціальних операцій – як окремого роду військ. • Впровадження автоматизованих систем управління військами (силами) та засобами вогневого ура-
[ концепції ]
•
•
•
•
•
ження, запровадження сучасних технологій в системи управління, телекомунікацій, розвідки, радіоелектронної боротьби, приведення їх до відповідних стандартів НАТО тощо. Розвиток стратегічних комунікацій, зокрема, публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, інформаційних та психологічних операцій. Забезпечення захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах. Удосконалення системи оборонного та бюджетного планування, впровадження процедур, прийнятих в державах – членах НАТО, що сприятиме підвищенню ефективності використання обмежених оборонних ресурсів, належному фінансовому і ресурсному забезпеченню потреб сил оборони та досягненню ними необхідних спроможностей. Запровадження прозорого та ефективного управління оборонними ресурсами, що передбачає раціональне поєднання централізованих і децентралізованих державних закупівель. Удосконалення механізму формування та реалізації державного оборонного замовлення. Передбачається перейти до формування державного оборонного замовлення на наступні три роки з щорічним уточненням його показників. Уніфікація озброєння та військової техніки, відновлення справності, модернізація та закупівля нових зразків для Збройних Сил України та інших складових сил оборони – шляхом встановлення єдиних вимог до тактико-технічних характеристик ОВТ.
6 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
• Розвиток військової інфраструктури з новими вимогами і підходами. • Запровадження спільної підготовки складових сил оборони за стандартами НАТО, упорядкування системи керівництва підготовкою Збройних Сил України, надання командувачам, командирам (начальникам) права визначати та коригувати заходи з підготовки підпорядкованих військ (сил) залежно від ступеня досягнення мети підготовки та рівня навченості особового складу. • Розвиток системи воєнної розвідки. • Реформування системи медичного забезпечення сил оборони. • Створення воєнної поліції – на базі Військової служби правопорядку ЗСУ. • Створення системи управління логістичним забезпечення Збройних Сил України на основі логістичних доктрин і стандартів НАТО; автоматизація процесів обліку та руху матеріальних засобів; оптимізація мережі арсеналів, баз, складів та розвиток системи об’єднаних центрів забезпечення матеріально-технічними засобами. Адаптація національної системи класифікації матеріально-технічних засобів до класифікації, прийнятої в НАТО • Підвищення мотивації до проходження військової служби, у тому числі посилення соціального захисту та розв’язання житлової проблеми, поступове збільшення частки військовослужбовців за контрактом, формування професійного сержантського складу, нарощування чисельності військового резерву. Досягнення більш раціонального
співвідношення категорій особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань. Створення сучасної системи кадрового менеджменту з використанням прийнятих в НАТО принципів кадрової та гуманітарної політики. • Реформування військової освіти і науки з урахуванням досвіду участі в антитерористичній операції та підходів, методик і програм, прийнятих в державах – членах НАТО. • Реформування військових комісаріатів. • Розвиток служби військового духовенства (капеланської служби). Стратегічні цілі оборонної реформи передбачається досягти, завершивши: • до кінця 2018 р. – реформування Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, запровадження безпосереднього військового керівництва об’єднаними силами оборони, ефективного оборонного планування та управління оборонними ресурсами, демократичного цивільного контролю; • до кінця 2020 р. – набуття визначених спроможностей Збройними Силами України, іншими складовими сил оборони, досягнення ними сумісності та військових критеріїв необхідних для членства в НАТО, створення єдиної системи логістичного забезпечення військ (сил); • до кінця 2025 р. – нарощування основних спроможностей Збройних Сил України та інших складових сил оборони за рахунок їх подальшого переозброєння та професіоналізації.
.. Ми робимо УкраIну сильною www.ukroboronprom.com
You Tube
Ukroboronprom
[ вооруженным взглядом ]
«Дорожная карта» оснащения и перевооружения ВС Украины Мы хотим, чтобы наша армия была сильной. Но как добиться эффективного результата в минимальные сроки и с оптимальным расходованием средств и усилий? В информационно–консалтинговой компании Defense Express сформировано твердое убеждение, что на
8 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Наша
данном этапе для поиска действенных путей и выбора рекомендаций нужно создать площадку для обсуждений и найти форму для привлечения и специалистов, и энтузиастов. Каждое решение следует рассматривать с оценкой нескольких альтернативных вариантов. Тогда
риск ошибиться будет меньше. Вероятность выбрать оптимальное решение – больше. Далее – дорожная карта, подготовленная в нашей компании для систематизации тех вызовов и задач, которые связаны с перевооружением армии и других силовых структур, форми-
армия рованием перспективного облика ВС Украины, качественной трансформацией оборонно-промышленного комплекса. В будущих номерах нашего журнала в рубрике «Наша армия», руководствуясь этой дорожной картой, будут публиковаться материалы именно с альтернативными оценками обо-
ронно-промышленных проектов, а также решений, реализуемых или необходимых для повышения возможностей армии Украины противостоять реальным угрозам.
Сергей ЗГУРЕЦ, директор ИКК «Defense Express»
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 9
[ вооруженным взглядом ]
«Дорожная карта» оснащения и перевооружения ВС Украины Мы хотим, чтобы наша армия была сильной. Но как добиться эффективного результата в минимальные сроки и с оптимальным расходованием средств и усилий? В информационно–консалтинговой компании Defense Express сформировано твердое убеждение, что на
8 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Наша
данном этапе для поиска действенных путей и выбора рекомендаций нужно создать площадку для обсуждений и найти форму для привлечения и специалистов, и энтузиастов. Каждое решение следует рассматривать с оценкой нескольких альтернативных вариантов. Тогда
риск ошибиться будет меньше. Вероятность выбрать оптимальное решение – больше. Далее – дорожная карта, подготовленная в нашей компании для систематизации тех вызовов и задач, которые связаны с перевооружением армии и других силовых структур, форми-
армия рованием перспективного облика ВС Украины, качественной трансформацией оборонно-промышленного комплекса. В будущих номерах нашего журнала в рубрике «Наша армия», руководствуясь этой дорожной картой, будут публиковаться материалы именно с альтернативными оценками обо-
ронно-промышленных проектов, а также решений, реализуемых или необходимых для повышения возможностей армии Украины противостоять реальным угрозам.
Сергей ЗГУРЕЦ, директор ИКК «Defense Express»
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 9
[ вооруженным взглядом ] Управление, разведка, связь
Развитие систем управления, разведки, связи, а также повышение мощности огневых средств напрямую связано с повышением боевой эффективности даже относительно небольших групп войск. Части и подразделения, как показывает практика АТО и ряд других конфликтов современности, все чаще действуют рассредоточено. При отсутствии линии фрон-
та в классическом понимании. Такие «дисперсные», рассредоточенные действия, как на тактическом, так и на оперативно тактическом уровне, требуют хорошей осведомлённости о противнике и понимания намерений собственного командования. Что и призваны решать интегрированные системы управления, разведки, связи. В Украине такой интеграции на данный момент нет. По каждому из отдельных направлений – существенное отставание по сравнению с воз-
можностями. Необходима ликвидация отставания. * Управление, разведка, связь (от С2 до C4ISR) В англоязычной терминологии C2 означает command, control. Далее – по нарастающей. C4ISR означает: command, control, communications, computers, intelligence, surveillance and reconnaissance. Все аппаратные средства и программное обеспечение, призванные в едином комплексе решать задачи сокращения цикла боевого управления.
Огневая мощь
Огневая мощь напрямую связана с наличием в арсеналах видов ВС средств поражения, спо-
собных обеспечить как минимум равенство, а в идеале - превосходство в огневых контактах с противостоящими средствами противника, уничтоже-
ние живой силы, техники и объектов врага на различных рубежах эшелонирования, включая резервы в его оперативнотактической глубине.
Огневые средства РВиА
В условиях современного боя артиллерия и ракетные войска наносят противнику до 70% ущерба в живой силе и технике. В условиях АТО – где авиация активно не применялась - этот показатель был еще выше. Части РВиА ВС Украины несли основную нагрузку по противодействию противнику в зоне АТО. При этом, как показала практика, гарантированное поражение целей на всех рубежах (особенно в промежутке 100-30 км) не обеспечивается. Общая проблема для всей ствольной артиллерии (буксируемой и самоходной) – повышенный расход боеприпасов для поражения целей, некондиционность зарядов боеприпасов из-за длительных сроков хранения, проблемы исправности по отдельным типам взрывателей, выработка ресурса стволов. Системы РСЗО (122 мм, 220 мм и 330 мм) практически в 1,5-2 раза уступают современным российским образцам как по дальности стрельбы, так и по скорости привязки к местности, скорости открытии огня, сворачивания.
Поражение целей на дальности до 300 км
Системы связи
Наличие двух конкурирующих проектов – многофункционального ракетного комплекса (МФРК) и крылатой ракеты. Оба проекта рисковые по ряду ключевых узлов. Прогнозируемый срок реализации до появления серийного образца – 6-8 лет. Затратность на создание МФРК выше. При этом крылатая ракета может быть применена для пусков с воздушных, морских и наземных платформ – включая противокорабельный комплекс береговой обороны.
Системы и средства разведки
Проведение в короткие сроки модернизации дальнобойной 300-мм РСЗО «Смерч» (9К58). Замена просроченного смесевого топлива. Проведение доработки системы управления украинскими предприятиями для повышения точности поражения целей. Управляемый снаряд имеет б/ч (моноблочную или кассетную) массой 280 кг, обеспечивает дальность стрельбы – 70 км.
(ВСУ, видов войск, оперативно-тактического и тактического уровня, включительно – до бойца). Выработка решений и практическое воплощение. Отход от классической иерархической многоуровневой структуры построения. Закупка/производство/совместное производство. Видовые и межвидовые как в интересах командования ВСУ, видов и родов войск, так и до тактического звена (аэрокосмическая, авиационная, радиолокационная, звукометрическая, оптическая). Необходимо выстраивание приоритетов по разработкам/закупкам таких систем – с учетом потребностей по видам ВСУ, поиск партнеров для совместного производства. Особо актуальная тема – тепловизионные средства разведки, обнаружения и прицеливания для различных систем (вертолеты, танки, БТР, стрелковое оружия) в ночных условиях. Ночная слепота украинских войск должна быть преодолена. Почти 50% боевых действий ведется ночью.
Геоинформационные системы (ГИС)
Определение стандартов работы и применение на всех уровнях боевого управления ГИС – как базовой системы для оперативного анализа и использования территориальных данных. Система обеспечивает: сбор, накопление, визуализацию цифровой информации о местности, создание и выдачу топографических и специальных карт. ГИС – основа «электронного поля боя», ключевая подсистема при управлении войсками и оружием в автоматизированных системах. Повышает на 40% эффективность боевого управления войсками и существенно сокращает время цикла боевого управления. Для минимизации ошибок рассмотреть возможность воплощения решений, применяемых в странах НАТО с доступом к геоинформационным базам альянса. Оценить опыт АТО при работе с отечественной ГИС «Панорама».
Автоматизация процессов планирования, управления, боевого применения
В сегменте ЕАСУ – АСУ видов (Воздушных сил «Ореанда» и др.), который связан с автоматизацией процессов боевого управления и процессов управления и целеуказания в формате отдельных систем вооружений – пока огромный слой проблем. Деньги тратятся давно, результаты незаметны. Анализ проблем АСУ требует отдельного исследования (с учетом опыта АТО – низкой эффективностью системы «Дніпро»), с выбором дальнейшей стратегии. При работе всех АСУ, независимо от уровня, необходима синхронизация подходов как по системам связи, так и по программному обеспечению для работы с ГИС. По оптимистическому сценарию, в срок до 6 лет возможна реализация локального решения по автоматизации процессов управления до уровня бригады. Как версия – перенос зарубежных решений (американский, британский или израильский опыт) на наши штаты бригад, или более мелких подразделений. По мере наращивания сил и возможностей – обеспечить постепенный переход на более высокие уровни обеспечения процессов боевого управления (со всеми составляющими) – как ключевого элемента повышения боевой эффективности. При невозможности обеспечить решение всего комплекса задач ближайший приоритет определить таким: автоматизация процессов управления и целеуказания для отдельных систем вооружений.
10 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
Инициирование проекта Артиллерийская система 152 (155) мм
Формирование отдельной программы по созданию в короткий промежуток времени своей подвижной дальнобойной (30-40 км) артсистемы большого калибра – с версиями размещения как на гусеничном, так и на колесном (8х8) шасси. Возможно, ее следует проектировать под натовский калибр – 155 мм. Особенно если будет возможна закупка зарубежных снарядов с СПБЭ. УБ «Квитнык» адаптивен под калибр 155 мм. Решение задачи воссоздания производства или закупки стволов будет необходимо как для этого проекта, так и для других ствольных систем, которые останутся в арсенале ВС Украине. Необходимо повторно оценить эффективность управляемых боеприпасов типа «Квитнык» для 152-мм пушек, с целью доработки изделия. Следует обеспечить лазерную подсветку целей без применения человека-корректировщика (подсветка на дальности 2,5 – 5 км связана с риском обнаружения и уничтожения корректировщика). Для всех средств РВиА необходимо расширение номенклатуры применяемых боеприпасов. Особенно за счет самонаводящихся и самоприцеливающихся боеприпасов. Рассмотреть варианты закупок или создания таких боеприпасов. Решить задачу по производству/закупке отдельных типов взрывателей снарядов ствольной артиллерии. Для РСЗО «Град» прибрести снаряды с увеличенной – до 40 км – дальностью (Болгария, Сербия).
Средства разведки и целеуказания в интересах РВиА
Наиболее насущным требованием как для ствольных, так и реактивных средств артиллерии является их увязка с системами разведки, целеуказания и боевого управления. В таком сочетании они становятся разведывательноударными комплексами, способными поражать даже малоразмерные цели в пределах своей досягаемости. Возможность ведения стрельбы с короткой остановки, автоматизация операций заряжания пусковой установки, сокращение времени сворачивания-разворачивания лучшим образом скажется на живучести систем. Необходимо оперативное завершение работ, проводимых предприятием «Оризон-Навигация» по применению систем глобального позиционирования для повышения эффективности применения РСЗО «Град», «Смерч». Масштабирование этого опыта на другие системы ствольной и реактивной артиллерии. Ревизия состоянии проектов «Оболонь», «Положение-2» (по этим проектам необходим анализ на предмет их соответствия современным потребностям, возможности серийного производства), «Зоопарк-2» – как новых средств боевого управления средств и разведки РВиА. При невозможности удовлетворить некоторые требования (например, определение позиций противника в городских застройках или др.) рассмотреть перечень зарубежных образцов, способных решать эти задачи более эффективно. Оценить возможность получения зарубежной продукции в сегменте разведки и целеуказания для РВиА в лизинг – до завершения работ по собственным проектам.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 11
[ вооруженным взглядом ] Радиолокационное и радиотехнические обеспечение Техника и средства для обеспечения задачи по созданию радиолокационного информационного поля в интересах разведки и управления на уровне командования ВСУ, Воздушных сил и других видов и родов войск. Задача по производству РЛС разного типажа Украина способна решить собственными силами – но требуется новая элементная база европейских производителей (желательно – класса military). Также необходима существенная оптимизации существующего парка в составе ВСУ. Техника и средства РЭБ Определение перспективной номенклатуры техники с упором на отечественного производителя (с учетом перспективного облика ВСУ и анализа потенциала/возможностей противника). Техника и средства инженерного обеспечения Техника и средства тылового и медицинского обеспечения Тренажеры и полигоны Эффективность применения частей и подразделений, исправность и надежность техники в ходе эксплуатации в значительной степени определяются уровнем выучки как отдельных экипажей, так и их слаженности и обученности для выполнения командных задач. Самая умная техника и оружие не заменят у солдата мозгов и отсутствия навыков. Что в итоге может свети на нет все усилия государства и компаний по разработке и закупке современных вооружений. Создание сети современных тренажерных и полигонных центров в интересах видов и родов войск, дооборудование наших полигонов современными техническими средствами для комплексной подготовки подразделений (возможно, как проекты в рамках зарубежной помощи).
16 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
[ актуально ] ВМС України: сильний флот – потужна держава!
Сергій ГАЙДУК
Командувач ВМС України, віце-адмірал
орський напрямок російської агресії проти України має свій вимір. Це зухвалі провокації агресора на Азовському морі, мінування підходів до Маріуполя, висадки ДРГ на українському узбережжі, обстріли патрульних катерів тощо. На Чорному морі – незаконне переміщення окупантами у виключній економічній зоні України під охороною бойових кораблів захоплених українських морських газовидобувних платформ «Чорноморнафтогазу» та інше. Що робити і як дати відсіч гібридній війні на морі? На початку січня в Одесі відбулася робоча зустріч експертів Defense Express з провідними фахівцями ВМСУ на чолі з головнокомандуючим віце-адміралом Сергієм Гайдуком. Користуючись нагодою, він погодився відповісти на питання щодо актуального стану, проблемних питань та перспектив розвитку ВМС України.
– Як нині визначається роль і місце ВМС України в контексті нової Воєнної доктрини України, де головним про18 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Україна повинна мати комплект сил для стримування агресивних намірів РФ з морських напрямків
тивником визнано Російську Федерацію, і що слід робити для захисту національних інтересів держави на морі?
– Україна є європейською морською державою. За протяжністю морських кордонів (2782 км) та площею виключної морської (економічної) зони (72 658 кв. км) вона є 12-ою в Європі. Близько 28 % національного ВВП (до анексії Криму) створювалося за рахунок приморських областей. До 30 % зовнішніх транспортних перевезень також здійснюється морем. Це все потрібно захищати шляхом реалізації комплексу дипломатичних, економічних, інформаційних та, в останню чергу, військових заходів з відповідним набором інструментів. До останніх належать Військово-Морські Сили Збройних Сил України (до цього та далі по тексту – ВМС України), на які покладається відсіч збройній агресії з морського напрямку та захист національних інтересів держави на морі. ВМС України здійснюють постійний моніторинг торговельного судноплавства та контроль за режимом плавання у Чорному та Азовському морях, у тому числі й порушення законодавства України щодо заборони заходів до
анексованого Криму. Крім цього, одним із шляхів стримування агресора розглядається участь у системах колективної безпеки. Воєнною доктриною України визначено шляхи формування національних оборонних спроможностей, серед яких – відродження військовоморського потенціалу держави, розвиток ВМС України, які мають бути здатними обороняти берегову лінію Чорного та Азовського морів, виключну (морську) економічну зону, а також залучатися до міжнародних операцій НАТО і ЄС. Для виконання цих завдань ВМС України повинні організаційно складатися з надводних та підводних сил, морської авіації, берегових ракетно-артилерійських частин та морської піхоти. Ми ні в якому разі не намагаємося зрівнятися по потенціалах з Росією. Це і недоцільно, і економічно неможливо. Проте, Україна повинна мати комплект сил, я підкреслюю, для стримування агресивних намірів РФ з морських напрямків. Головним стримуючим агресора фактором повинна стати наявність у ВМС України ударної зброї морського, берегового та повітряного ба-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 19
[ актуально ] ВМС України: сильний флот – потужна держава!
Сергій ГАЙДУК
Командувач ВМС України, віце-адмірал
орський напрямок російської агресії проти України має свій вимір. Це зухвалі провокації агресора на Азовському морі, мінування підходів до Маріуполя, висадки ДРГ на українському узбережжі, обстріли патрульних катерів тощо. На Чорному морі – незаконне переміщення окупантами у виключній економічній зоні України під охороною бойових кораблів захоплених українських морських газовидобувних платформ «Чорноморнафтогазу» та інше. Що робити і як дати відсіч гібридній війні на морі? На початку січня в Одесі відбулася робоча зустріч експертів Defense Express з провідними фахівцями ВМСУ на чолі з головнокомандуючим віце-адміралом Сергієм Гайдуком. Користуючись нагодою, він погодився відповісти на питання щодо актуального стану, проблемних питань та перспектив розвитку ВМС України.
– Як нині визначається роль і місце ВМС України в контексті нової Воєнної доктрини України, де головним про18 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Україна повинна мати комплект сил для стримування агресивних намірів РФ з морських напрямків
тивником визнано Російську Федерацію, і що слід робити для захисту національних інтересів держави на морі?
– Україна є європейською морською державою. За протяжністю морських кордонів (2782 км) та площею виключної морської (економічної) зони (72 658 кв. км) вона є 12-ою в Європі. Близько 28 % національного ВВП (до анексії Криму) створювалося за рахунок приморських областей. До 30 % зовнішніх транспортних перевезень також здійснюється морем. Це все потрібно захищати шляхом реалізації комплексу дипломатичних, економічних, інформаційних та, в останню чергу, військових заходів з відповідним набором інструментів. До останніх належать Військово-Морські Сили Збройних Сил України (до цього та далі по тексту – ВМС України), на які покладається відсіч збройній агресії з морського напрямку та захист національних інтересів держави на морі. ВМС України здійснюють постійний моніторинг торговельного судноплавства та контроль за режимом плавання у Чорному та Азовському морях, у тому числі й порушення законодавства України щодо заборони заходів до
анексованого Криму. Крім цього, одним із шляхів стримування агресора розглядається участь у системах колективної безпеки. Воєнною доктриною України визначено шляхи формування національних оборонних спроможностей, серед яких – відродження військовоморського потенціалу держави, розвиток ВМС України, які мають бути здатними обороняти берегову лінію Чорного та Азовського морів, виключну (морську) економічну зону, а також залучатися до міжнародних операцій НАТО і ЄС. Для виконання цих завдань ВМС України повинні організаційно складатися з надводних та підводних сил, морської авіації, берегових ракетно-артилерійських частин та морської піхоти. Ми ні в якому разі не намагаємося зрівнятися по потенціалах з Росією. Це і недоцільно, і економічно неможливо. Проте, Україна повинна мати комплект сил, я підкреслюю, для стримування агресивних намірів РФ з морських напрямків. Головним стримуючим агресора фактором повинна стати наявність у ВМС України ударної зброї морського, берегового та повітряного ба-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 19
[ актуально ] тися у середньостроковій перспективі?
зування та мінної зброї. У цій важливій справі нам слід розраховувати, перш за усе, на власні сили, вітчизняні розробки та вітчизняний промисловий потенціал.
– Якою є Ваша оцінка сучасного стану ВМС України (корабельний склад, морська авіація, берегова артилерія та морська піхота) та потреб у новому озброєнні. – Як відомо, ВМС України створювалися шляхом розподілу ЧФ колишнього СРСР і, на відміну від інших видів ЗС України, створених на базі колишніх армій і округів, з самого початку не були достатніми та збалансованими. До того ж, за наслідками розподілу колишнього ЧФ ми отримали далеко не найкращі кораблі, озброєння та інфраструктуру. Переважна більшість отриманого корабельного складу вже тоді була застарілою морально і фізично. До того ж, за наказом командування ЧФ з бойових кораблів, що підлягали передачі Україні, демонтувалося або ж виводилося з ладу цінне обладнання, озброєння, пристрої та механізми, навіть кабельні траси. Тому відновлення боєздатності таких кораблів вимагало проведення досить коштовних ремонтів. На жаль, усі роки незалежності України розвитку національних ВМС України не приділялося належної уваги, поповнення корабельним складом здійснювалося повільно, а фінансування – за залишковим принципом. Так, для ВМС України спромоглися добудувати лише 5 нових різнотипних бойових кораблів, що залишалися на різних заводах з часів колишнього СРСР. Проте, процес списання застарілих кораблів значно перевищував
20 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
У жовтні 2015 р. було прийнято протокольне рішення міжвідомчої наради, яким запропоновано опрацювати питання щодо припинення фінансування корвету, а «отриманий набуток використати для модернізації наявного корабельного складу ВМС України». З чим ми не згодні! Виконання цього рішення може призвести до низки негативних наслідків.
поповнення, тому бойовий склад ВМС України постійно зменшувався. До того ж, частину кораблів було захоплено росіянами в Криму. До речі, в акваторії Азовського моря, де немає визначеного державного кордону з РФ, взагалі не вважалося за доцільне мати комплект сил ВМС України. Наслідки цього ми відчуваємо сьогодні. Єдиним виходом із ситуації, що склалася, є оновлення корабельного складу, авіаційної техніки, озброєння і техніки родів сил ВМС України.
– Відновлення боєздатності ВМС України – процес поетапний. З урахуванням обстановки, на першому етапі у 2014-15 рр. основні зусилля було зосереджено на розбудові морської піхоти та берегових артилерійських частин. Зокрема, сформовано бригади морської піхоти та берегової артилерії, триває реформування сил морського спецназу, які відзначилися в зоні АТО проведенням низки успішних операцій. Дуже актуальним залишається питання оновлення корабельного складу ВМС України. Нашою метою є досягнення необхідної якості національного флоту за рахунок оснащення його високотехнологічним озброєнням (протикорабельними ракетними комплексами морського, берегового та повітряного базування, здатними уражати берегові і морські цілі на дистанціях понад 250 км; засобами управління, розвідки і спостереження тощо), створення відповідної структури і необхідних для
– Як відновлюється боєздатність ВМС України та як вони будуть розвива-
виконання завдань родів сил. У 2015 р. ми визначилися щодо нашого бачення майбутнього складу ВМС України, можливостей проектних та промислових підприємств щодо забезпечення ство-
рення відповідних зразків ОВТ та оснащення ними частин і підрозділів. До 2020 р. за рахунок будівництва біля 30 нових кораблів, допоміжних суден та катерів має бути створене ядро національного флоту у складі вже 66 бойових та допоміжних одиниць, спроможних вирішувати бойові завдання із захисту інтересів держави на морі. Але остаточно вигляд ВМС України буде сформований, за сприятливих умов, лише у 2035 р. Основу ВМС України мають становити нові корвети проекту 58250, ракетні катери типу
«Лань», малі броньовані артилерійські катери типу «Гюрза-М» (два перші катери вже проходять державні випробування), десантноштурмові катери типу «Кентавр» (початок будівництва запланований у 2016 р.) та інші. Зокрема, Державною цільовою оборонною програмою розвитку військової техніки до 2020 р. передбачається будівництво до 3 корветів, до 3 ракетних катерів, до 18 артилерійських катерів, до 8 десантно-штурмових катерів та 20-25
допоміжних суден. Ми також працюємо над питанням придбання кораблів, які ніколи не будувалися в Україні – протимінних та десантних. Хочу особливо відзначити ключову роль у відродженні бойового потенціалу ВМС України, яку має відіграти завершення будівництва головного корвету 58250 «Володимир Великий». Це перспективний бойовий корабель, який за своїми ТТХ не поступатиметься закордонним аналогам, здатний вирішувати цілу низ-
ку бойових завдань, притаманних навіть легким фрегатам. Новий корвет є єдиною реальною альтернативою на заміну фрегату «Гетьман Сагайдачний», якому у 2018 р. виповниться 25 р. і який потребує модернізації. Лише наявність нових корветів дозволить ВМС України виконувати завдання за межами територіальних вод. Треба розуміти, що ракетні катери не можуть замінити корвети, вони мають різні можливості і різне призначення.
– А в якому стані знаходиться питання завершення будівництва головного корвета сьогодні? – Загальна технічна готовність корвета «Володимир Великий» становить 32%. Проте,
вже третій рік, як будівництво корвета в рамках державної програми (!) призупинено через брак фінансування. Більш того, у жовтні 2015 р. було прийнято протокольне рішення міжвідомчої наради, яким запропоновано опрацювати питання щодо припинення фінансування корвету, а «отриманий набуток використати для модернізації наявного корабельного складу ВМС України». З чим ми не згодні! Виконання цього рішення може призвести до низки негативних наслідків, починаючі від руйнації національної системи кораблебудування, дискредитації країни як надійного партнера серед іноземних постачальників унікального обладнання, аж до втрати бойового потенціалу ВМС України, наслідком чого буде панування ворожого флоту біля наших берегів, видобуток вуглеводної сировини в нашій виключній економічній зоні та інші виклики національним інтересам України на морі. На наш погляд, необхідна для добудови корвета значна сума коштів все ж таки не є критичною для держави. Більш того, вважаю, що проблема корвета, за великим рахунком, полягає не в коштах, а в площині комунікації політиків, акціонерів та суспільства. Отже, треба шукати шляхи вирішення цього питання, залучення коштів іноземних партнерів (як варіант, військовотехнічна допомога країн-членів НАТО), приватних підприємств, громад тощо. Адже вирішення важливого питання національного виміру неможливе без участі суспільства. Я оптиміст і вважаю, що активізація робіт з будівництва нового корвета у 2016 р. дозво-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 21
[ актуально ] тися у середньостроковій перспективі?
зування та мінної зброї. У цій важливій справі нам слід розраховувати, перш за усе, на власні сили, вітчизняні розробки та вітчизняний промисловий потенціал.
– Якою є Ваша оцінка сучасного стану ВМС України (корабельний склад, морська авіація, берегова артилерія та морська піхота) та потреб у новому озброєнні. – Як відомо, ВМС України створювалися шляхом розподілу ЧФ колишнього СРСР і, на відміну від інших видів ЗС України, створених на базі колишніх армій і округів, з самого початку не були достатніми та збалансованими. До того ж, за наслідками розподілу колишнього ЧФ ми отримали далеко не найкращі кораблі, озброєння та інфраструктуру. Переважна більшість отриманого корабельного складу вже тоді була застарілою морально і фізично. До того ж, за наказом командування ЧФ з бойових кораблів, що підлягали передачі Україні, демонтувалося або ж виводилося з ладу цінне обладнання, озброєння, пристрої та механізми, навіть кабельні траси. Тому відновлення боєздатності таких кораблів вимагало проведення досить коштовних ремонтів. На жаль, усі роки незалежності України розвитку національних ВМС України не приділялося належної уваги, поповнення корабельним складом здійснювалося повільно, а фінансування – за залишковим принципом. Так, для ВМС України спромоглися добудувати лише 5 нових різнотипних бойових кораблів, що залишалися на різних заводах з часів колишнього СРСР. Проте, процес списання застарілих кораблів значно перевищував
20 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
У жовтні 2015 р. було прийнято протокольне рішення міжвідомчої наради, яким запропоновано опрацювати питання щодо припинення фінансування корвету, а «отриманий набуток використати для модернізації наявного корабельного складу ВМС України». З чим ми не згодні! Виконання цього рішення може призвести до низки негативних наслідків.
поповнення, тому бойовий склад ВМС України постійно зменшувався. До того ж, частину кораблів було захоплено росіянами в Криму. До речі, в акваторії Азовського моря, де немає визначеного державного кордону з РФ, взагалі не вважалося за доцільне мати комплект сил ВМС України. Наслідки цього ми відчуваємо сьогодні. Єдиним виходом із ситуації, що склалася, є оновлення корабельного складу, авіаційної техніки, озброєння і техніки родів сил ВМС України.
– Відновлення боєздатності ВМС України – процес поетапний. З урахуванням обстановки, на першому етапі у 2014-15 рр. основні зусилля було зосереджено на розбудові морської піхоти та берегових артилерійських частин. Зокрема, сформовано бригади морської піхоти та берегової артилерії, триває реформування сил морського спецназу, які відзначилися в зоні АТО проведенням низки успішних операцій. Дуже актуальним залишається питання оновлення корабельного складу ВМС України. Нашою метою є досягнення необхідної якості національного флоту за рахунок оснащення його високотехнологічним озброєнням (протикорабельними ракетними комплексами морського, берегового та повітряного базування, здатними уражати берегові і морські цілі на дистанціях понад 250 км; засобами управління, розвідки і спостереження тощо), створення відповідної структури і необхідних для
– Як відновлюється боєздатність ВМС України та як вони будуть розвива-
виконання завдань родів сил. У 2015 р. ми визначилися щодо нашого бачення майбутнього складу ВМС України, можливостей проектних та промислових підприємств щодо забезпечення ство-
рення відповідних зразків ОВТ та оснащення ними частин і підрозділів. До 2020 р. за рахунок будівництва біля 30 нових кораблів, допоміжних суден та катерів має бути створене ядро національного флоту у складі вже 66 бойових та допоміжних одиниць, спроможних вирішувати бойові завдання із захисту інтересів держави на морі. Але остаточно вигляд ВМС України буде сформований, за сприятливих умов, лише у 2035 р. Основу ВМС України мають становити нові корвети проекту 58250, ракетні катери типу
«Лань», малі броньовані артилерійські катери типу «Гюрза-М» (два перші катери вже проходять державні випробування), десантноштурмові катери типу «Кентавр» (початок будівництва запланований у 2016 р.) та інші. Зокрема, Державною цільовою оборонною програмою розвитку військової техніки до 2020 р. передбачається будівництво до 3 корветів, до 3 ракетних катерів, до 18 артилерійських катерів, до 8 десантно-штурмових катерів та 20-25
допоміжних суден. Ми також працюємо над питанням придбання кораблів, які ніколи не будувалися в Україні – протимінних та десантних. Хочу особливо відзначити ключову роль у відродженні бойового потенціалу ВМС України, яку має відіграти завершення будівництва головного корвету 58250 «Володимир Великий». Це перспективний бойовий корабель, який за своїми ТТХ не поступатиметься закордонним аналогам, здатний вирішувати цілу низ-
ку бойових завдань, притаманних навіть легким фрегатам. Новий корвет є єдиною реальною альтернативою на заміну фрегату «Гетьман Сагайдачний», якому у 2018 р. виповниться 25 р. і який потребує модернізації. Лише наявність нових корветів дозволить ВМС України виконувати завдання за межами територіальних вод. Треба розуміти, що ракетні катери не можуть замінити корвети, вони мають різні можливості і різне призначення.
– А в якому стані знаходиться питання завершення будівництва головного корвета сьогодні? – Загальна технічна готовність корвета «Володимир Великий» становить 32%. Проте,
вже третій рік, як будівництво корвета в рамках державної програми (!) призупинено через брак фінансування. Більш того, у жовтні 2015 р. було прийнято протокольне рішення міжвідомчої наради, яким запропоновано опрацювати питання щодо припинення фінансування корвету, а «отриманий набуток використати для модернізації наявного корабельного складу ВМС України». З чим ми не згодні! Виконання цього рішення може призвести до низки негативних наслідків, починаючі від руйнації національної системи кораблебудування, дискредитації країни як надійного партнера серед іноземних постачальників унікального обладнання, аж до втрати бойового потенціалу ВМС України, наслідком чого буде панування ворожого флоту біля наших берегів, видобуток вуглеводної сировини в нашій виключній економічній зоні та інші виклики національним інтересам України на морі. На наш погляд, необхідна для добудови корвета значна сума коштів все ж таки не є критичною для держави. Більш того, вважаю, що проблема корвета, за великим рахунком, полягає не в коштах, а в площині комунікації політиків, акціонерів та суспільства. Отже, треба шукати шляхи вирішення цього питання, залучення коштів іноземних партнерів (як варіант, військовотехнічна допомога країн-членів НАТО), приватних підприємств, громад тощо. Адже вирішення важливого питання національного виміру неможливе без участі суспільства. Я оптиміст і вважаю, що активізація робіт з будівництва нового корвета у 2016 р. дозво-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 21
[ актуально ] лить до кінця 2018 р. отримати готовий корабель. Тоді можна буде говорити і про модернізацію «Сагайдачного». На державному рівні також потрібна структура для популяризації флоту у суспільстві, військово-патріотичного виховання, подолання континентального способу мислення еліт, а головне – сприяння пошуку джерел фінансування розбудови сучасного флоту. Розуміння цього, як ми переконалися протягом 2015 р., існує на усіх рівнях, то ж треба діяти. Причому діяти вже сьогодні, бо створення нових кораблів – це тривалий та коштовний процес. Інакше в силу об’єктивних обставин ВМС України після 2018 р. можуть просто втратити останні нечисельні кораблі і катери, які остаточно застаріють і будуть виключені зі складу флоту.
– А що можна сказати про морську авіацію? – Ми маємо подібні проблеми і з морською авіацією, матеріальна частина якої дісталася нам також у спадщину від колишнього ЧФ СРСР. Протягом багатьох років парк літальних апаратів майже не оновлювався, а техніка морально і фізично застаріла. Хотів би зазначити, що кораблі, літаки і взагалі техніка радянського виробництва, яку ми змушені використову-
особливості гідрології та глибини Чорного моря, це можуть бути надмалі, малі або навіть середні підводні човни. Для підводних сил пропонується створити нову інфраструктуру.
– З огляду на важливість захисту Приазов’я, чи планується створення на Азовському морі окремої зони відповідальності ВМС України?
Для виконання своїх завдань ВМС України повиннi органiзацiйно складатися з надводних та пiдводних сил, морської авiацiї, берегових ракетноартилерiйських частин та морської пiхоти
вати зараз, нас вже не влаштовують. Парк застарілих літаків Бе12 плануємо замінити на універсальні патрульні літаки виробництва ДП «Антонов», які вперше отримають ракетне озброєння. Також ВМС України отримають ударні вертольоти, здатні виконувати вогневу підтримку як сил флоту, так і наземних підрозділів на приморському напрямку з використанням некерованої ракетної зброї. У 2017 р. до складу морської авіаційної бригади планується включити ланку безпілотних літальних апаратів, здатних цілодобово здійснювати трансляцію даних в режимі онлайн. Ми маємо також замінити застарілі аналогові системи зв’язку на сучасні цифрові, за стандартами НАТО, більш захищені і ефективні.
– Чи варто для прискорення поповнення корабельного складу ВМС України погодитися на пропозиції деяких країн НАТО, які пропонують 22 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
нам кораблі, що вже були у користуванні, за прикладом Польщі, Румунії та Болгарії? – Однозначної відповіді на це питання бути не може, до нього треба підходити зважено. Питання передачі таких кораблів потребує вивчення у кожному окремому випадку, особливо, коли це може бути єдиним шляхом вирішення проблеми. Але не завжди така практика має позитивний досвід з огляду на вік кораблів, озброєння та витрати на їх подальше утримання.
– Останнім часом активно дискутується питання щодо відродження українського підводного флоту. Чи це реально? – Так, дійсно, це цілком реально і нашими планами передбачається до 2020 р. відродити у складі ВМС України підводні сили у складі 2-4 підводних човнів. Підводні сили мають стати елітою флоту та важливим бойовим, морально-психологічним і стримуючим фактором в регіоні. Враховуючи
– Так, планується. На сьогодні значна частина підрозділів морської піхоти, берегової артилерії та спецназу ВМС України бере участь в АТО. В подальшому заплановано нарощування комплекту сил для дій в Азовській морській операційній зоні, у т.ч. і шляхом формування з’єднань кораблів охорони і забезпечення.
– Як ви оцінюєте роль міжнародного співробітництва, насамперед, з країнами НАТО, участь у спільних маневрах з точки зору укріплення бойового потенціалу ВМС України та сумісності з кораблями західних країн. Наскільки ця діяльність на сьогодні є важливою для України? – Сьогодні система глобальної безпеки, зокрема, у Чорноморському регіоні, докорінно змінилася. Тільки об’єднуючись, можливо побудувати новий формат гарантування безпеки та стримати агресора. НАТО, як система колективної безпеки, вважається наріжним каменем у забезпеченні захисту національного суверенітету. Тому Командуванням Військово-Морських Сил України ведеться активна робота з флотами країн-партнерів, в першу чергу США і Туреччини щодо об’єднання зусиль у забезпеченні безпеки в Чорноморському регіоні. В цьому контексті,
як зазначено в основоположних доктринальних документах держави, має бути забезпечене максимальне наближення до стандартів НАТО, досягнення оперативної і технічної сумісності зі збройними силами країн-членів Альянсу. До цієї роботи також активно залучаються наші партнери, насамперед Командування 6-го флоту США та Морське Командування НАТО.
– Які перспективи повернення Україні кораблів та майна ВМС України, що були захоплені агресором в Криму у березні 2014 р., чи варто на це розраховувати?
Ми маємо морську авiацiю, матерiальна частина якої дiсталася у спадщину вiд колишнього ЧФ СРСР. Протягом багатьох рокiв парк лiтальних апаратiв майже не оновлювався, а технiка морально i фiзично застарiла.
– Так, у Криму досі залишаються кораблі та допоміжні судна ВМС України, головно – морально застарілі, деякі з них мають пошкодження. Досвід передачі кораблів та суден від Чорноморського флоту РФ свідчить про необхідність мати значний фінансовий ресурс на відновлення їхньої технічної готовності при тому, що вони мають ракетне обладнання та двигуни російського виробництва. Проте, питання повернення цих кораблів відноситься до компетенції МЗС України, можливо, Гаазького суду.
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Express DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 23
[ актуально ] лить до кінця 2018 р. отримати готовий корабель. Тоді можна буде говорити і про модернізацію «Сагайдачного». На державному рівні також потрібна структура для популяризації флоту у суспільстві, військово-патріотичного виховання, подолання континентального способу мислення еліт, а головне – сприяння пошуку джерел фінансування розбудови сучасного флоту. Розуміння цього, як ми переконалися протягом 2015 р., існує на усіх рівнях, то ж треба діяти. Причому діяти вже сьогодні, бо створення нових кораблів – це тривалий та коштовний процес. Інакше в силу об’єктивних обставин ВМС України після 2018 р. можуть просто втратити останні нечисельні кораблі і катери, які остаточно застаріють і будуть виключені зі складу флоту.
– А що можна сказати про морську авіацію? – Ми маємо подібні проблеми і з морською авіацією, матеріальна частина якої дісталася нам також у спадщину від колишнього ЧФ СРСР. Протягом багатьох років парк літальних апаратів майже не оновлювався, а техніка морально і фізично застаріла. Хотів би зазначити, що кораблі, літаки і взагалі техніка радянського виробництва, яку ми змушені використову-
особливості гідрології та глибини Чорного моря, це можуть бути надмалі, малі або навіть середні підводні човни. Для підводних сил пропонується створити нову інфраструктуру.
– З огляду на важливість захисту Приазов’я, чи планується створення на Азовському морі окремої зони відповідальності ВМС України?
Для виконання своїх завдань ВМС України повиннi органiзацiйно складатися з надводних та пiдводних сил, морської авiацiї, берегових ракетноартилерiйських частин та морської пiхоти
вати зараз, нас вже не влаштовують. Парк застарілих літаків Бе12 плануємо замінити на універсальні патрульні літаки виробництва ДП «Антонов», які вперше отримають ракетне озброєння. Також ВМС України отримають ударні вертольоти, здатні виконувати вогневу підтримку як сил флоту, так і наземних підрозділів на приморському напрямку з використанням некерованої ракетної зброї. У 2017 р. до складу морської авіаційної бригади планується включити ланку безпілотних літальних апаратів, здатних цілодобово здійснювати трансляцію даних в режимі онлайн. Ми маємо також замінити застарілі аналогові системи зв’язку на сучасні цифрові, за стандартами НАТО, більш захищені і ефективні.
– Чи варто для прискорення поповнення корабельного складу ВМС України погодитися на пропозиції деяких країн НАТО, які пропонують 22 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
нам кораблі, що вже були у користуванні, за прикладом Польщі, Румунії та Болгарії? – Однозначної відповіді на це питання бути не може, до нього треба підходити зважено. Питання передачі таких кораблів потребує вивчення у кожному окремому випадку, особливо, коли це може бути єдиним шляхом вирішення проблеми. Але не завжди така практика має позитивний досвід з огляду на вік кораблів, озброєння та витрати на їх подальше утримання.
– Останнім часом активно дискутується питання щодо відродження українського підводного флоту. Чи це реально? – Так, дійсно, це цілком реально і нашими планами передбачається до 2020 р. відродити у складі ВМС України підводні сили у складі 2-4 підводних човнів. Підводні сили мають стати елітою флоту та важливим бойовим, морально-психологічним і стримуючим фактором в регіоні. Враховуючи
– Так, планується. На сьогодні значна частина підрозділів морської піхоти, берегової артилерії та спецназу ВМС України бере участь в АТО. В подальшому заплановано нарощування комплекту сил для дій в Азовській морській операційній зоні, у т.ч. і шляхом формування з’єднань кораблів охорони і забезпечення.
– Як ви оцінюєте роль міжнародного співробітництва, насамперед, з країнами НАТО, участь у спільних маневрах з точки зору укріплення бойового потенціалу ВМС України та сумісності з кораблями західних країн. Наскільки ця діяльність на сьогодні є важливою для України? – Сьогодні система глобальної безпеки, зокрема, у Чорноморському регіоні, докорінно змінилася. Тільки об’єднуючись, можливо побудувати новий формат гарантування безпеки та стримати агресора. НАТО, як система колективної безпеки, вважається наріжним каменем у забезпеченні захисту національного суверенітету. Тому Командуванням Військово-Морських Сил України ведеться активна робота з флотами країн-партнерів, в першу чергу США і Туреччини щодо об’єднання зусиль у забезпеченні безпеки в Чорноморському регіоні. В цьому контексті,
як зазначено в основоположних доктринальних документах держави, має бути забезпечене максимальне наближення до стандартів НАТО, досягнення оперативної і технічної сумісності зі збройними силами країн-членів Альянсу. До цієї роботи також активно залучаються наші партнери, насамперед Командування 6-го флоту США та Морське Командування НАТО.
– Які перспективи повернення Україні кораблів та майна ВМС України, що були захоплені агресором в Криму у березні 2014 р., чи варто на це розраховувати?
Ми маємо морську авiацiю, матерiальна частина якої дiсталася у спадщину вiд колишнього ЧФ СРСР. Протягом багатьох рокiв парк лiтальних апаратiв майже не оновлювався, а технiка морально i фiзично застарiла.
– Так, у Криму досі залишаються кораблі та допоміжні судна ВМС України, головно – морально застарілі, деякі з них мають пошкодження. Досвід передачі кораблів та суден від Чорноморського флоту РФ свідчить про необхідність мати значний фінансовий ресурс на відновлення їхньої технічної готовності при тому, що вони мають ракетне обладнання та двигуни російського виробництва. Проте, питання повернення цих кораблів відноситься до компетенції МЗС України, можливо, Гаазького суду.
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Express DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 23
[ співпраця ]
«ЗБРОЯ ТА БЕЗПЕКА – 2016» – НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ СПІВРОБІТНИЦТВА
раховуючи величезну потребу в переозброєнні Збройних Сил України, Національної Гвардії України та інших військових формувань, Україна поступово перетворюється на потужний ринок озброєнь і військової техніки. У 2016 році передбачені рекордні для України витрати бюджету на безпеку та оборону в розмірі 113.6 млрд. грн, або 5% ВВП. Завдяки підвищенню в умовах зовнішньої агресії з боку РФ витрат на потреби оборони в нашій країні за останні два роки з’явилося багато нових виробників військової продукції, но-
24 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2015
вих зразків озброєння та техніки, йде активний процес залучення іноземних оборонних технологій. При цьому, на виконання доручень Президента, Україна одночасно має зберегти провідні позиції на міжнародному ринку озброєнь та воєнної техніки. З огляду на це, українські оборонні підприємства потребують взаємного обміну технологічними і технічними ідеями із зарубіжними компаніями з країн-партнерів України. Досвід провідних держав світу доводить, що одним з ефективних інструментів для вирішення завдань забезпечення безпеки та оборони, а також для зміцнення статусу країни як гідного гравця на світовому ринку озброєнь є власна міжнародна виставка озбро-
єнь та військової техніки. Розпорядженням Уряду в Україні таким заходом визначено Міжнародну спеціалізовану виставку «Зброя та безпека». Основні тематичні напрями виставки: озброєння та військова техніка для армії і правоохоронних органів; оснащення поліції; військова авіація; охорона кордону; зброя для полювання, самозахисту та спорту; одяг, взуття, засоби захисту. Вже 13-та поспіль виставка «Зброя та безпека-2016» відбудеться з 11 по 14 жовтня 2016 р. традиційно на території Міжнародного виставкового центру (Київ, Броварський проспект 15, метро «Лівобережна»).Проведення виставки напередодні Дня захисника України матиме не тільки величезне практичне,
а й суспільне значення. Адже виставка «Зброя та безпека» є унікальним інструментом як для поглиблення військової та військово-технічної співпраці із зарубіжними країнами-партнерами, для посилення вітчизняного економічного потенціалу, так і для об’єднання всіх громадян України, незалежно від статі, національності та віросповідання, навколо ідеї побудови нової сильної та квітучої України. Виставка «Зброя та безпека» проводиться з 2004 р., але саме 2015 р. вона стала найбільшою подією такого напрямку в історії України за кількістю вітчизняних та іноземних учасників, важливих міжнародних угод, представлених зразків техніки і новинок, а також по представ-
ницькому рівню і популярності серед громадськості. На шляху розвитку Збройних Сил України за західними стандартами та досягнення сумісності із збройними силами держав – членів НАТО, виставка «Зброя та безпека» має також стати щорічним звітом про результати процесу імплементації стандартів НАТО у виробництві військової продукції. Тож виставка «Зброя та безпека – 2016» є унікальним шансом як для вітчизняних, так і для зарубіжних виробників оборонної продукції знайти своїх споживачів та нових партнерів. І немає сумнівів що цього року вона підтвердить статус знакової події як для підвищення обороноздатності нашої країни, так і для зміцнення регіональної та міжнародної безпеки.
Організатор виставки ТОВ «Міжнародний виставковий центр» та Інформаційно-консалтингова компанія «Діфенс Експрес» як генеральний інформаційний партнер заходу запрошують виробників та споживачів продукції оборонного призначення, а також всіх зацікавлених в отриманні нових знань та можливостей взяти участь у заході і зробити свій внесок у обороноздатність України та безпеку Європейського континенту. Контакти організаторів і місце проведення: тел.: +38(044) 201-1163, e-mail: zbroya@iec-expo.com.ua Україна, м. Київ, Міжнародний виставковий центр, Броварський проспект, 15, станція метро «Лівобережна»
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2015 / 25
[ співпраця ]
«ЗБРОЯ ТА БЕЗПЕКА – 2016» – НОВІ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ СПІВРОБІТНИЦТВА
раховуючи величезну потребу в переозброєнні Збройних Сил України, Національної Гвардії України та інших військових формувань, Україна поступово перетворюється на потужний ринок озброєнь і військової техніки. У 2016 році передбачені рекордні для України витрати бюджету на безпеку та оборону в розмірі 113.6 млрд. грн, або 5% ВВП. Завдяки підвищенню в умовах зовнішньої агресії з боку РФ витрат на потреби оборони в нашій країні за останні два роки з’явилося багато нових виробників військової продукції, но-
24 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2015
вих зразків озброєння та техніки, йде активний процес залучення іноземних оборонних технологій. При цьому, на виконання доручень Президента, Україна одночасно має зберегти провідні позиції на міжнародному ринку озброєнь та воєнної техніки. З огляду на це, українські оборонні підприємства потребують взаємного обміну технологічними і технічними ідеями із зарубіжними компаніями з країн-партнерів України. Досвід провідних держав світу доводить, що одним з ефективних інструментів для вирішення завдань забезпечення безпеки та оборони, а також для зміцнення статусу країни як гідного гравця на світовому ринку озброєнь є власна міжнародна виставка озбро-
єнь та військової техніки. Розпорядженням Уряду в Україні таким заходом визначено Міжнародну спеціалізовану виставку «Зброя та безпека». Основні тематичні напрями виставки: озброєння та військова техніка для армії і правоохоронних органів; оснащення поліції; військова авіація; охорона кордону; зброя для полювання, самозахисту та спорту; одяг, взуття, засоби захисту. Вже 13-та поспіль виставка «Зброя та безпека-2016» відбудеться з 11 по 14 жовтня 2016 р. традиційно на території Міжнародного виставкового центру (Київ, Броварський проспект 15, метро «Лівобережна»).Проведення виставки напередодні Дня захисника України матиме не тільки величезне практичне,
а й суспільне значення. Адже виставка «Зброя та безпека» є унікальним інструментом як для поглиблення військової та військово-технічної співпраці із зарубіжними країнами-партнерами, для посилення вітчизняного економічного потенціалу, так і для об’єднання всіх громадян України, незалежно від статі, національності та віросповідання, навколо ідеї побудови нової сильної та квітучої України. Виставка «Зброя та безпека» проводиться з 2004 р., але саме 2015 р. вона стала найбільшою подією такого напрямку в історії України за кількістю вітчизняних та іноземних учасників, важливих міжнародних угод, представлених зразків техніки і новинок, а також по представ-
ницькому рівню і популярності серед громадськості. На шляху розвитку Збройних Сил України за західними стандартами та досягнення сумісності із збройними силами держав – членів НАТО, виставка «Зброя та безпека» має також стати щорічним звітом про результати процесу імплементації стандартів НАТО у виробництві військової продукції. Тож виставка «Зброя та безпека – 2016» є унікальним шансом як для вітчизняних, так і для зарубіжних виробників оборонної продукції знайти своїх споживачів та нових партнерів. І немає сумнівів що цього року вона підтвердить статус знакової події як для підвищення обороноздатності нашої країни, так і для зміцнення регіональної та міжнародної безпеки.
Організатор виставки ТОВ «Міжнародний виставковий центр» та Інформаційно-консалтингова компанія «Діфенс Експрес» як генеральний інформаційний партнер заходу запрошують виробників та споживачів продукції оборонного призначення, а також всіх зацікавлених в отриманні нових знань та можливостей взяти участь у заході і зробити свій внесок у обороноздатність України та безпеку Європейського континенту. Контакти організаторів і місце проведення: тел.: +38(044) 201-1163, e-mail: zbroya@iec-expo.com.ua Україна, м. Київ, Міжнародний виставковий центр, Броварський проспект, 15, станція метро «Лівобережна»
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2015 / 25
[ пряма мова ]
Нові виклики – нові підходи Артем В’юнник
Голова громадської спілки «Всеукраїнський громадський центр національної безпеки»
26 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Приватні компанії повинні скласти суттєву частку вітчизняного ОПК, адже ступінь їх мобільності, гнучкості, креативності значно вища за більшість державних підприємств
Приватні оборонні та оборонно-промислові компанії традиційно демонструють більшу гнучкість у вирішенні актуальних питань переозброєння війська. Проте в Україні оптимальна та ефективна модель взаємодії силових та державних структур з приватними вітчизняними компаніями, які займаються розробкою та виготовленням озброєнням та військової техніки, лише створюється. У цьому сегменті існує низка системних складнощів та перешкод, усунення яких потребує і кваліфікованого обговорення, і підготовки необхідних та актуальних рішень та рекомендацій. Сприяти розвитку саме приватних оборонних компаній – одне з ключових завдань, яке ставить перед собою громадська спілка “Всеукраїнський громадський центр національної безпеки ”. Голова спілки Артем В’юнник відповів на декілька питань від редакції журналу Defense Express. – Що стало поштовхом для створення громадської спілки, які основні засади її діяльності і яка основна мета? – Громадська спілка створена приватними компаніями, які безпосередньо мають відношення до забезпечення Збройних Сил України сучасним обладнанням та приймають активну участь у процесі розвитку та модернізації української армії. Власне, накопичення критичної маси різноманітних проблемних питань, з якими прийшлося зіткнутись у цьому процесі, а також розуміння того, що вирішення цих проблемних питань неможливе без системного підходу, і
стало поштовхом для створення майданчику, який об’єднує людей, небайдужих до проблем реформування ОПК, Збройних сил та модернізації озброєння, людей, які бачать українську армію сучасною, високотехнологічною, високоорганізованою та ефективною, а Україну – сильною і незалежною.
– В назві громадського об’єд нання є слова “національна безпека”. Чим це викликано? – Насправді, ці слова мають досить практичне значення і в них немає нічого містичного. Для того, щоб це зрозуміти, достатньо звернутись до Закону України «Про основи національної безпеки» та прочитати, що значить «національна безпека», «національні інтереси», «загрози національній безпеці». Наприклад, будь-які недолугі організаційні механізми, що стримують розвиток суспільства у сфері оборони, науково-технічної та інноваційної політики, захисту прав інтелектуальної власності тощо є загрозами національній безпеці України. І таких загроз дуже багато.
– Чи є конкретні приклади у цьому контексті? – Яскравим прикладом таких загроз є механізм ціноутворення при виконанні державного оборонного замовлення, принципи якого запозичені, ймовірно, з радянських часів і які абсолютно неприйнятні з точки зору сьогодення. Наприклад, зафіксовані у Постанові КМУ №464 від 27.04.2011 р. нормативи прибутковості для суб’єктів держоборонзамовлення в розмірі 1% на придбання комплектуючих у сторон-
ніх постачальників та 15% – на решту витрат виробництва створюють умови, коли жодна компанія не здатна не те що отримати прибуток, а й взагалі вижити. Адже, окрім комплектуючих, сировини і праці у підприємства є ще низка статей витрат, які ігноруються замовником. І це нормативи прибутку до оподаткування. Практика “приймання” витрат на оплату праці в розмірі не більше 19,72 грн. на нормо/ годину (приблизно 3470 грн/місяць) незалежно від фактичного рівня оплати праці, незалежно від кваліфікації і складності роботи, незалежно від середньоринкової вартості праці призводить до того, що, виконуючи держоборонзамовлення, підприємство не отримує навіть покриття фактичних витрат, не говорячи вже про прибуток. В умовах радянської планової економіки, коли всі підприємства були державними, темпи науково-технічного розвитку досить повільні, а розподіл коштів відбувається централізовано, такий підхід можливо був прийнятним. Але сьогодні, коли темпи розвитку технологій вимагають від підприємств великих витрат на НДКР, які є високоризикованими з точки зору повернення таких витрат, коли темпи розвитку і науковий потенціал приватних компаній часом значно більший від державного сектору і його необхідно розвивати, злочинно підтримувати такі механізми. Зрозуміло, що подібна практика не могла бути запроваджена, якби не була комусь вигідна. Адже подібний механізм дозволяє закуповувати зразки майже нижче виробничої собівартості.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 27
[ пряма мова ]
Нові виклики – нові підходи Артем В’юнник
Голова громадської спілки «Всеукраїнський громадський центр національної безпеки»
26 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Приватні компанії повинні скласти суттєву частку вітчизняного ОПК, адже ступінь їх мобільності, гнучкості, креативності значно вища за більшість державних підприємств
Приватні оборонні та оборонно-промислові компанії традиційно демонструють більшу гнучкість у вирішенні актуальних питань переозброєння війська. Проте в Україні оптимальна та ефективна модель взаємодії силових та державних структур з приватними вітчизняними компаніями, які займаються розробкою та виготовленням озброєнням та військової техніки, лише створюється. У цьому сегменті існує низка системних складнощів та перешкод, усунення яких потребує і кваліфікованого обговорення, і підготовки необхідних та актуальних рішень та рекомендацій. Сприяти розвитку саме приватних оборонних компаній – одне з ключових завдань, яке ставить перед собою громадська спілка “Всеукраїнський громадський центр національної безпеки ”. Голова спілки Артем В’юнник відповів на декілька питань від редакції журналу Defense Express. – Що стало поштовхом для створення громадської спілки, які основні засади її діяльності і яка основна мета? – Громадська спілка створена приватними компаніями, які безпосередньо мають відношення до забезпечення Збройних Сил України сучасним обладнанням та приймають активну участь у процесі розвитку та модернізації української армії. Власне, накопичення критичної маси різноманітних проблемних питань, з якими прийшлося зіткнутись у цьому процесі, а також розуміння того, що вирішення цих проблемних питань неможливе без системного підходу, і
стало поштовхом для створення майданчику, який об’єднує людей, небайдужих до проблем реформування ОПК, Збройних сил та модернізації озброєння, людей, які бачать українську армію сучасною, високотехнологічною, високоорганізованою та ефективною, а Україну – сильною і незалежною.
– В назві громадського об’єд нання є слова “національна безпека”. Чим це викликано? – Насправді, ці слова мають досить практичне значення і в них немає нічого містичного. Для того, щоб це зрозуміти, достатньо звернутись до Закону України «Про основи національної безпеки» та прочитати, що значить «національна безпека», «національні інтереси», «загрози національній безпеці». Наприклад, будь-які недолугі організаційні механізми, що стримують розвиток суспільства у сфері оборони, науково-технічної та інноваційної політики, захисту прав інтелектуальної власності тощо є загрозами національній безпеці України. І таких загроз дуже багато.
– Чи є конкретні приклади у цьому контексті? – Яскравим прикладом таких загроз є механізм ціноутворення при виконанні державного оборонного замовлення, принципи якого запозичені, ймовірно, з радянських часів і які абсолютно неприйнятні з точки зору сьогодення. Наприклад, зафіксовані у Постанові КМУ №464 від 27.04.2011 р. нормативи прибутковості для суб’єктів держоборонзамовлення в розмірі 1% на придбання комплектуючих у сторон-
ніх постачальників та 15% – на решту витрат виробництва створюють умови, коли жодна компанія не здатна не те що отримати прибуток, а й взагалі вижити. Адже, окрім комплектуючих, сировини і праці у підприємства є ще низка статей витрат, які ігноруються замовником. І це нормативи прибутку до оподаткування. Практика “приймання” витрат на оплату праці в розмірі не більше 19,72 грн. на нормо/ годину (приблизно 3470 грн/місяць) незалежно від фактичного рівня оплати праці, незалежно від кваліфікації і складності роботи, незалежно від середньоринкової вартості праці призводить до того, що, виконуючи держоборонзамовлення, підприємство не отримує навіть покриття фактичних витрат, не говорячи вже про прибуток. В умовах радянської планової економіки, коли всі підприємства були державними, темпи науково-технічного розвитку досить повільні, а розподіл коштів відбувається централізовано, такий підхід можливо був прийнятним. Але сьогодні, коли темпи розвитку технологій вимагають від підприємств великих витрат на НДКР, які є високоризикованими з точки зору повернення таких витрат, коли темпи розвитку і науковий потенціал приватних компаній часом значно більший від державного сектору і його необхідно розвивати, злочинно підтримувати такі механізми. Зрозуміло, що подібна практика не могла бути запроваджена, якби не була комусь вигідна. Адже подібний механізм дозволяє закуповувати зразки майже нижче виробничої собівартості.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 27
[ пряма мова ] Отже, нині в державі застосовується виключно витратний метод визначення вартості, який призводить до занепаду ОПК, спричиняє відтік науково-інженерних кадрів, катастрофічне відставання у технологічній сфері. З таким підходом знання та багаторічний досвід, ноу-хау нічого не варті! Також не йдеться про інтелектуальну власність та її вартість, про комерційну таємницю. Адже механізм укладення контрактів згідно чинного законодавства та інститут представництв замовника (військових представництв) передбачає тотальне втручання держави в комерційну діяльність шляхом контролю виконання замовлення з боку замовника, підготовки розрахунковокалькуляційних матеріалів, в яких підприємство зобов’язане розкрити інформацію, яка у всьому цивілізованому світі є комерційною таємницею і захищається законом. І сама ідея нормування прибутку незалежного суб’єкта господарювання дещо віддає «совком».
– Як це позначається на діяльності державних чи приватних підприємств нині? – Як приклад – проект виробництва вітчизняного безпілотного авіаційного комплексу «Спектейтор» на підприємстві «Меридіан» ДК Укроборонпром. На сьогодні контракт ще не виконано, але вже зрозуміло, що і підприємствовиробник, і розробники досить перспективного БпАК отримають серйозні збитки від співробітництва з державою в особі Міністерства оборони. Іншим прикладом є досвід державної компанії ДП “Спецтехноекспорт”, яка в 2015 р. уклала і виконала державний контракт з постачання МОУ вітчизняних БпАК А1-С Фу-
28 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
рія (виробництва НВП “Атлон Авіа”). Неоднозначність положень Наказу Міністра оборони №422 від 21.06.2012 р., який регулює порядок підготовки, укладання та супроводження виконання державних контрактів, дозволила представництву замовника №2461 злочинно знизити договірну ціну виробів відносно орієнтовної ціни, що призвело до великих збитків підприємства. Окремим є питання застосування таких понять як «орієнтовна ціна» і «договірна ціна», механізм застосування яких взагалі ніде не прописаний, що призводить до маніпуляцій. Така ситуація є наслідком все тієї ж філософії – будь-яким чином знизити вартість, недоплатити виробнику, обґрунтовуючи це будьяким способом, навіть явно викривляючи норми підзаконних актів та законів. І така практика є доволі поширеною. В цих умовах майже не розвиваються державні підприємства, приватний сегмент ОПК майже відсутній. З точки зору сталого розвитку такий стан речей є неприйнятним.
– Ви часто говорите про роль приватних компаній у ОПК. Чи дійсно Ви вважаєте приватний сектор перспективним? – Приватні компанії мають високий потенціал, адже це компанії, у яких є ефективні власники. Філософія таких компаній полягає в отриманні прибутку, адже прибуток – джерело розвитку. Прибуток комерційна компанія може отримати, лише виробивши якісний продукт. Іншими словами, приватні компанії орієнтовані на результат. Приватні компанії повинні скласти суттєву частку вітчизняного ОПК, адже ступінь їхньої мобільності, гнуч-
кості, креативності значно вища за більшість державних підприємств. Більше того, приватні компанії мають значно ширші можливості залучення інвестицій для ведення НДКР, можуть швидко змінювати свою структуру, вступати в кооперацію з іншими приватними компаніями без будьяких додаткових узгоджень. Досвід конфлікту на сході країни довів – Україна має світлі голови, талановитих інженерів, менеджерів, людей орієнтованих на результат. І це найголовніше. При цьому парадоксально, але Україна не має багатьох технічних рішень у сфері зв’язку, засобів розвідки, інших програмно-апаратних рішень не з причини відсутності кваліфікованих кадрів, а з причини некомпетентності управлінців наукових установ, державних підприємств, органів виконавчої влади, неспроможних виявляти тенденції, формулювати проблему, ставити задачу, організовувати її вирішення з метою доведення до працюючого зразка. Була можливість спостерігати спроби приватних компаній вступати в кооперацію з розробки електронних компонентів з деякими науковими установами, але, окрім бюджетів на заробітну платню та планів освоєння коштів, отримати чогось більшого від наукових установ не вдавалось. Але ринок так не працює. Ринку потрібен принаймні працюючий прототип, краще – готове рішення. І приватні компанії повністю орієнтовані на такий підхід, на відміну від державних.
– НДКР це традиційно мільйонні інвестиції. Чи повинна держава фінансувати НДКР? Чи готові приватні компанії йти цим шляхом самостійно?
– Наразі держава має не дуже позитивний досвід фінансування НДКР, адже багато з них тривають роками і так і не досягають бажаного результату. На мою думку, не може бути уніфікованого підходу для всіх випадків. Звісно, стратегічно важливі та дуже капіталоємні програми повинна фінансувати держава. І, зважаючи на те, що серйозних гравців приватного сектору майже не існує, скоріш за все, ці програми наразі мають реалізовуватись на базі державних підприємств. В той же час, є велика потреба в різноманітних зразках обладнання, приладах тощо, які можуть бути швидко і якісно розроблені та виготовлені приватними підприємствами. При цьому держава не повинна фінансувати такі розробки, а лише повинна створити ефективний механізм гарантування затребуваності таких зразків.
– Чи маєте Ви бачення, як саме має виглядати такий механізм? – Насправді, подібний механізм в загальних рисах може бути доволі простий і він, до речі, вже обговорювався з деякими посадовцями Міністерства оборони. Першим кроком після визначення потреби у певному зразку ОВТ та формування технічного завдання має бути проведення маркетингу з метою виявлення світових аналогів та формування середньозваженої вартості зразка, виходячи з вартості таких аналогів. Другим кроком має бути підписання «форвардних» державних контрактів на постачання зразків з усіма зацікавленими компаніями-резидентами з умовою, що через певний час компанія повинна представити на державні випробування зразок, вартість якого повинна бути менше середньозваже-
ної вартості світового аналога, наприклад, на 25%. При цьому програма випробувань повинна бути додатком до такого контракту, а переможцем конкурсу має стати компанія, яка представить найкращий із зразків (тобто виконання умов ТЗ буде необхідною, але не достатньою умовою для перемоги в конкурсі). І тільки контракт з цією однією компанією вступить в силу і держава буде зобов’язана придбати зазначену в контракті кількість зразків ОВТ. На етапі підписання таких контрактів держава, звісно, розуміє, що жодна з компаній може не виконати умов ТЗ, а отже, планує в бюджеті повну вартість іноземного зразка з метою закупівлі його – у разі невдачі вітчизняних ініціатив. Що дає такий механізм державі? Держава не відволікає гроші на довгострокові НДКР, не витрачає ресурси у вигляді різноманітних військових представників, контролерів тощо. А у разі успішного завершення конкурсу отримує вітчизняний зразок гарантовано на 25% дешевше аналога, і, у разі сильної конкуренції, з кращими, ніж світовий аналог, ТТХ. Отже, держава економить вже за чотирма пунктами! Приватному підприємству такий механізм дає впевненість в тому, що у разі перемоги виготовлений зразок буде закуплений, дає можливість всерйоз говорити з інвестором, впевнено залучати висококласних фахівців. Держава не втручається у комерційну діяльність приватних компаній – учасників конкурсу, що суттєво підвищує інтерес до співпраці з державою і вирішує одну з проблем, про яку ми говорили вище. Більше того, розуміючи, що тільки один учасник отримає цей контракт, всі учасники, які будуть включені в ці перегони, бу-
дуть відпрацьовувати запасні варіанти, адже до моменту проведення випробувань вже будуть вкладені великі інвестиції, а їх треба повертати – а це фактично тільки зовнішні ринки. Отже, знову, держава виграє від притоку іноземної валюти за експортними контрактами. В процесі таких «перегонів» приватні компанії будуть конкурувати за капітал і фахівців, що буде сприяти формуванню надзвичайно сильних конкурентоспроможних компаній, і це, власне, підвищить рівень національної безпеки. Цей механізм наразі відпрацьовують фахівці з права нашої організації, з метою формування найбільш ефективного юридичного механізму його реалізації.
– Як ці пропозиції вписуються в Концепцію та саму Державну програму реформування та розвитку ОПК на період до 2020 р.? – Це відповідає духу цих документів. Але нині потреба в тому, аби слова були підтримані конкретними діями та заходами. На думку представників «Всеукраїнський громадський центр національної безпеки», формування приватного сегменту ОПК має відбуватись не тільки шляхом корпоратизації та приватизації державних підприємств або в рамках державно-приватного партнерства, але й шляхом розбудови ефективних механізмів розміщення державного оборонного замовлення на вітчизняних приватних підприємствах. А це, в свою чергу, буде сприяти зміцненню науково-технічного потенціалу, підвищення зайнятості, покращенню іміджу держави на міжнародній арені.
Розпитував Володимир ТКАЧ, Defense Express DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 29
[ пряма мова ] Отже, нині в державі застосовується виключно витратний метод визначення вартості, який призводить до занепаду ОПК, спричиняє відтік науково-інженерних кадрів, катастрофічне відставання у технологічній сфері. З таким підходом знання та багаторічний досвід, ноу-хау нічого не варті! Також не йдеться про інтелектуальну власність та її вартість, про комерційну таємницю. Адже механізм укладення контрактів згідно чинного законодавства та інститут представництв замовника (військових представництв) передбачає тотальне втручання держави в комерційну діяльність шляхом контролю виконання замовлення з боку замовника, підготовки розрахунковокалькуляційних матеріалів, в яких підприємство зобов’язане розкрити інформацію, яка у всьому цивілізованому світі є комерційною таємницею і захищається законом. І сама ідея нормування прибутку незалежного суб’єкта господарювання дещо віддає «совком».
– Як це позначається на діяльності державних чи приватних підприємств нині? – Як приклад – проект виробництва вітчизняного безпілотного авіаційного комплексу «Спектейтор» на підприємстві «Меридіан» ДК Укроборонпром. На сьогодні контракт ще не виконано, але вже зрозуміло, що і підприємствовиробник, і розробники досить перспективного БпАК отримають серйозні збитки від співробітництва з державою в особі Міністерства оборони. Іншим прикладом є досвід державної компанії ДП “Спецтехноекспорт”, яка в 2015 р. уклала і виконала державний контракт з постачання МОУ вітчизняних БпАК А1-С Фу-
28 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
рія (виробництва НВП “Атлон Авіа”). Неоднозначність положень Наказу Міністра оборони №422 від 21.06.2012 р., який регулює порядок підготовки, укладання та супроводження виконання державних контрактів, дозволила представництву замовника №2461 злочинно знизити договірну ціну виробів відносно орієнтовної ціни, що призвело до великих збитків підприємства. Окремим є питання застосування таких понять як «орієнтовна ціна» і «договірна ціна», механізм застосування яких взагалі ніде не прописаний, що призводить до маніпуляцій. Така ситуація є наслідком все тієї ж філософії – будь-яким чином знизити вартість, недоплатити виробнику, обґрунтовуючи це будьяким способом, навіть явно викривляючи норми підзаконних актів та законів. І така практика є доволі поширеною. В цих умовах майже не розвиваються державні підприємства, приватний сегмент ОПК майже відсутній. З точки зору сталого розвитку такий стан речей є неприйнятним.
– Ви часто говорите про роль приватних компаній у ОПК. Чи дійсно Ви вважаєте приватний сектор перспективним? – Приватні компанії мають високий потенціал, адже це компанії, у яких є ефективні власники. Філософія таких компаній полягає в отриманні прибутку, адже прибуток – джерело розвитку. Прибуток комерційна компанія може отримати, лише виробивши якісний продукт. Іншими словами, приватні компанії орієнтовані на результат. Приватні компанії повинні скласти суттєву частку вітчизняного ОПК, адже ступінь їхньої мобільності, гнуч-
кості, креативності значно вища за більшість державних підприємств. Більше того, приватні компанії мають значно ширші можливості залучення інвестицій для ведення НДКР, можуть швидко змінювати свою структуру, вступати в кооперацію з іншими приватними компаніями без будьяких додаткових узгоджень. Досвід конфлікту на сході країни довів – Україна має світлі голови, талановитих інженерів, менеджерів, людей орієнтованих на результат. І це найголовніше. При цьому парадоксально, але Україна не має багатьох технічних рішень у сфері зв’язку, засобів розвідки, інших програмно-апаратних рішень не з причини відсутності кваліфікованих кадрів, а з причини некомпетентності управлінців наукових установ, державних підприємств, органів виконавчої влади, неспроможних виявляти тенденції, формулювати проблему, ставити задачу, організовувати її вирішення з метою доведення до працюючого зразка. Була можливість спостерігати спроби приватних компаній вступати в кооперацію з розробки електронних компонентів з деякими науковими установами, але, окрім бюджетів на заробітну платню та планів освоєння коштів, отримати чогось більшого від наукових установ не вдавалось. Але ринок так не працює. Ринку потрібен принаймні працюючий прототип, краще – готове рішення. І приватні компанії повністю орієнтовані на такий підхід, на відміну від державних.
– НДКР це традиційно мільйонні інвестиції. Чи повинна держава фінансувати НДКР? Чи готові приватні компанії йти цим шляхом самостійно?
– Наразі держава має не дуже позитивний досвід фінансування НДКР, адже багато з них тривають роками і так і не досягають бажаного результату. На мою думку, не може бути уніфікованого підходу для всіх випадків. Звісно, стратегічно важливі та дуже капіталоємні програми повинна фінансувати держава. І, зважаючи на те, що серйозних гравців приватного сектору майже не існує, скоріш за все, ці програми наразі мають реалізовуватись на базі державних підприємств. В той же час, є велика потреба в різноманітних зразках обладнання, приладах тощо, які можуть бути швидко і якісно розроблені та виготовлені приватними підприємствами. При цьому держава не повинна фінансувати такі розробки, а лише повинна створити ефективний механізм гарантування затребуваності таких зразків.
– Чи маєте Ви бачення, як саме має виглядати такий механізм? – Насправді, подібний механізм в загальних рисах може бути доволі простий і він, до речі, вже обговорювався з деякими посадовцями Міністерства оборони. Першим кроком після визначення потреби у певному зразку ОВТ та формування технічного завдання має бути проведення маркетингу з метою виявлення світових аналогів та формування середньозваженої вартості зразка, виходячи з вартості таких аналогів. Другим кроком має бути підписання «форвардних» державних контрактів на постачання зразків з усіма зацікавленими компаніями-резидентами з умовою, що через певний час компанія повинна представити на державні випробування зразок, вартість якого повинна бути менше середньозваже-
ної вартості світового аналога, наприклад, на 25%. При цьому програма випробувань повинна бути додатком до такого контракту, а переможцем конкурсу має стати компанія, яка представить найкращий із зразків (тобто виконання умов ТЗ буде необхідною, але не достатньою умовою для перемоги в конкурсі). І тільки контракт з цією однією компанією вступить в силу і держава буде зобов’язана придбати зазначену в контракті кількість зразків ОВТ. На етапі підписання таких контрактів держава, звісно, розуміє, що жодна з компаній може не виконати умов ТЗ, а отже, планує в бюджеті повну вартість іноземного зразка з метою закупівлі його – у разі невдачі вітчизняних ініціатив. Що дає такий механізм державі? Держава не відволікає гроші на довгострокові НДКР, не витрачає ресурси у вигляді різноманітних військових представників, контролерів тощо. А у разі успішного завершення конкурсу отримує вітчизняний зразок гарантовано на 25% дешевше аналога, і, у разі сильної конкуренції, з кращими, ніж світовий аналог, ТТХ. Отже, держава економить вже за чотирма пунктами! Приватному підприємству такий механізм дає впевненість в тому, що у разі перемоги виготовлений зразок буде закуплений, дає можливість всерйоз говорити з інвестором, впевнено залучати висококласних фахівців. Держава не втручається у комерційну діяльність приватних компаній – учасників конкурсу, що суттєво підвищує інтерес до співпраці з державою і вирішує одну з проблем, про яку ми говорили вище. Більше того, розуміючи, що тільки один учасник отримає цей контракт, всі учасники, які будуть включені в ці перегони, бу-
дуть відпрацьовувати запасні варіанти, адже до моменту проведення випробувань вже будуть вкладені великі інвестиції, а їх треба повертати – а це фактично тільки зовнішні ринки. Отже, знову, держава виграє від притоку іноземної валюти за експортними контрактами. В процесі таких «перегонів» приватні компанії будуть конкурувати за капітал і фахівців, що буде сприяти формуванню надзвичайно сильних конкурентоспроможних компаній, і це, власне, підвищить рівень національної безпеки. Цей механізм наразі відпрацьовують фахівці з права нашої організації, з метою формування найбільш ефективного юридичного механізму його реалізації.
– Як ці пропозиції вписуються в Концепцію та саму Державну програму реформування та розвитку ОПК на період до 2020 р.? – Це відповідає духу цих документів. Але нині потреба в тому, аби слова були підтримані конкретними діями та заходами. На думку представників «Всеукраїнський громадський центр національної безпеки», формування приватного сегменту ОПК має відбуватись не тільки шляхом корпоратизації та приватизації державних підприємств або в рамках державно-приватного партнерства, але й шляхом розбудови ефективних механізмів розміщення державного оборонного замовлення на вітчизняних приватних підприємствах. А це, в свою чергу, буде сприяти зміцненню науково-технічного потенціалу, підвищення зайнятості, покращенню іміджу держави на міжнародній арені.
Розпитував Володимир ТКАЧ, Defense Express DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 29
30 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 31
30 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 31
36 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 37
36 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ2016 / 37
[ дело техники ]
Броня «Азова» Сергей СТЕПАНОВ
главный конструктор инженерной группы «Азов»
38 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Украине в нынешних условиях необходима модульная идеология создания бронетехники и концептуально новые образцы
Украине в нынешних условиях нужна новая идеология создания бронетехники и новые образцы тяжелых и легких бронемашин (как гусеничных, так и колесных) для подразделений силовых структур, которые будут участвовать в гибридных и ассиметричных военных действиях. В этом убежден коллектив инженерной группы полка «Азов», входящего в состав Национальной гвардии. Творческая основа этого коллектива – представители харьковской школы танкостроения (Завода им. В. Малышева и Харьковского бронетанкового завода), а также участники АТО из полка «Азов», которые на своем боевом опыте могут уверенно утверждать, какие именно бронемашины нужны их побратимам на переднем крае.
На фото слева направо: главный конструктор инженерной группы «Азов» Сергей Степанов, главный консультант ИГ «Азов» Николай Степанов, советник инженерной группы Заур Берианидзе, руководитель инженерной группы Богдан Зварыч.
По словам Николая Степанова, который является главным консультантом ИГ «Азов», а ранее был техническим директором Завода им. Малышева, одно из приоритетных требований к новой технике – это максимальная защита для экипажа и десанта. Но это лишь одна из составляющих в облике проектов, с которыми инженеры «Азова» стремятся преодолеть зацементированные барьеры из прошлого. А именно: неготовность силовых ведомств рассматривать альтернативные пути развития и совершенствования бронетехники; чрезмерное пристрастие к «вечной» модернизации советских образцов, крайне ограниченное использование современных технологий при конструировании новых узлов и агрегатов, являющихся основой для новых ма-
шин; игнорирование тенденций роботизации, максимальной автоматизации процессов, связанных как с облуживанием, так и применением машин на поле боя, где их преимущество в значительной степени обеспечивается командным применением с опорой на автоматизированную систему управления полем боя тактического звена. У редактора журнала Defense Express была возможность расспросить главного конструктора Инженерной группы «Азов» Сергея Степанова об основных проектах, которые разрабатывает и воплощает в металле этот творческий коллектив.
– В течение определенного периода внимание общественности приковано к машине «Азовец», которая созDEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 39
[ дело техники ]
Броня «Азова» Сергей СТЕПАНОВ
главный конструктор инженерной группы «Азов»
38 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Украине в нынешних условиях необходима модульная идеология создания бронетехники и концептуально новые образцы
Украине в нынешних условиях нужна новая идеология создания бронетехники и новые образцы тяжелых и легких бронемашин (как гусеничных, так и колесных) для подразделений силовых структур, которые будут участвовать в гибридных и ассиметричных военных действиях. В этом убежден коллектив инженерной группы полка «Азов», входящего в состав Национальной гвардии. Творческая основа этого коллектива – представители харьковской школы танкостроения (Завода им. В. Малышева и Харьковского бронетанкового завода), а также участники АТО из полка «Азов», которые на своем боевом опыте могут уверенно утверждать, какие именно бронемашины нужны их побратимам на переднем крае.
На фото слева направо: главный конструктор инженерной группы «Азов» Сергей Степанов, главный консультант ИГ «Азов» Николай Степанов, советник инженерной группы Заур Берианидзе, руководитель инженерной группы Богдан Зварыч.
По словам Николая Степанова, который является главным консультантом ИГ «Азов», а ранее был техническим директором Завода им. Малышева, одно из приоритетных требований к новой технике – это максимальная защита для экипажа и десанта. Но это лишь одна из составляющих в облике проектов, с которыми инженеры «Азова» стремятся преодолеть зацементированные барьеры из прошлого. А именно: неготовность силовых ведомств рассматривать альтернативные пути развития и совершенствования бронетехники; чрезмерное пристрастие к «вечной» модернизации советских образцов, крайне ограниченное использование современных технологий при конструировании новых узлов и агрегатов, являющихся основой для новых ма-
шин; игнорирование тенденций роботизации, максимальной автоматизации процессов, связанных как с облуживанием, так и применением машин на поле боя, где их преимущество в значительной степени обеспечивается командным применением с опорой на автоматизированную систему управления полем боя тактического звена. У редактора журнала Defense Express была возможность расспросить главного конструктора Инженерной группы «Азов» Сергея Степанова об основных проектах, которые разрабатывает и воплощает в металле этот творческий коллектив.
– В течение определенного периода внимание общественности приковано к машине «Азовец», которая созDEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 39
[ дело техники ] дается в интересах полка «Азов». Тем не менее, специалисты понимают, что эта бронемашина, с одной стороны, будет способна вполне успешно выполнять боевые задачи в условиях городской застройки, там, где танки оказываются весьма уязвимы. Но ее предназначение технологически и системно более значимо. Так как на ней – как на первом образце – отрабатывается ряд конструкционных решений, правильность которых может быть перепроверена и в дальнейшем усовершенствована. Так ли это? – Да, так как речь идет о целом направлении по созданию семейства на базе тяжелой гусеничной платформы. Тяжелая универсальная гусеничная платформа (ТУГП) создается с использованием ходовой части танка Т-64, с целью максимальной унификации узлов и агрегатов для ускорения и удешевления производства. Категория по массе – около 40 т. Приоритетные требования – максимально возможный уровень защиты экипажа и десанта; высокая информационная осведомленность экипажа о происходящем в окружающем пространстве; устойчивость средств наблюдения и прицеливания от осколков и огня стрелкового оружия противника; обеспечение командных действий в едином информационном поле тактического звена. ТУГП создается для решения различных задач, что определяет ее оснащение. Это может быть высокозащищенная машина поддержки танков БМПТ, командно-штабная и разведывательная машина в одном лице – как ключевой элементы АСУ тактического звена; машина противовоздушной обороны передне-
40 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Разработчик
Инженерная группа «Азов»,
Средняя универсальная гусеничная платформа (масса – до 18 т.) рассматривается как основа для новой БМП с высоким уровнем защиты, база для размещения огневых средств поражения различного назначения и создания линейки специальных машин
г. Киев
масса
экипаж
41 5
На шевроне инженерной группы «Азов» изображена «летающая тарелка» – неопознанный летающий объект. НЛО – пограничный образ. Так как грань между правдой и вымыслом в дискуссиях об НЛО всегда очень зыбка. С другой стороны – по своей внутренней сути объекты НЛО для людского ума априори являются воплощением наиболее совершенных технологий. К чему, собственно, и стремятся инженеры с «Азова», создавая своими головами и руками «неопознанные» объекты – но из брони.
человек
скорость макс. запас хода
65
км/ч
500
км
го края. Устанавливаемые на ТУГП боевые модули могут включать различные образцы вооружений. Например, шестиствольные скорострельные пушки ГШ-30 или ГШ-23. При использовании ТУГП как базы для ЗРК ПВО вместо той же «Стрелы-10» – ракетное вооружение от ГосККБ «Луч» с дальностью поражения воздушных целей до 8-10 км. Основные узловые и технологические решения по ТУГП инженерная группа «Азов» отрабатывает на базе БМПТ «Азовец», которая впервые была представлена в 2015 г., с вы-
Тяжелая универсальная гусеничная платформа
в облике боевой машины поддержки танков «Азовец» с двумя модулями со скорострельными пушками. Внизу – ТУГП с ракетно-пушечным модулем: 30-мм пушка и 4 ПУдля ПТРК для поражения как воздушных, так и наземных целей. ходом на первый этап испытаний в 2016 г. С платформы Т-64, на которой создан «Азовец», убрана 15-тонная танковая башня. За счет использования новых конструкционных решений, усиления противоминной и динамической защиты удалось обеспечить высокий уровень защиты экипажа из 5 человек. Итоговая масса «Азовца» – около 41 т., что позволяет использовать штат-
ные торсионы и штатный двигатель от Т-64 (для сравнения: масса Т-64БВ – 42,4 т. Масса БМ «Булат» – 44 т). БМПТ «Азовец» может действовать как в одной линии с танками, так и впереди них, если необходимо входить в населенный пункт или вести бой в условиях плотной застройки. Противоминная защита «Азовца», защита фронтальной, задней и верхней проекции – значительно лучше, нежели у украинских танков. Благодаря камерам, разнесенным по периметру всего корпуса, экипаж машины, состоящий из 5 человек, имеет полную картинку того, что происходит вокруг бронемашины. Поразить даже снайперским огнем маленькие «зрачки» камер противнику весьма сложно. Для уточнения ситуации, например, чтобы заглянуть за угол, планируется также использовать квадрокоптеры, стартующие с площадки над кормовым отсеком. Время реакции на угрозу у каждого из двух операторов дистанционно управляемых боевых модулей – минимально возможное, с переброской линии прицеливания пушки на цель в секторе 180 градусов за менее чем полторы секунды.
– Кроме тяжелой платформы, ИГ «Азов» также разрабатывает проект средней гусеничной платформы. В чем состоят ключевые особенности этого направления? – Средняя универсальная гусеничная платформа (СУГП) должна обеспечивать
высокую мобильность и защиту, быть авиатранспортабельной, плавающей. Масса – до 18 т. СУГП рассматривается как основа для новой БМП с высоким уровнем защиты, а также как база для размещения огневых и высокоточных средств поражения различного назначения (САУ, РСЗО, ПТРК, система ПВО, многозарядная минометная система и т.д.), а также для создания линейки специальных машин. Высокий уровень защиты должен быть обеспечен за свет применения новых конструкционных материалов. В частности, металлокерамики для создания бронекорпуса с противоминным днищем и допбронирования по модульному принципу. 6/7-катковая ходовая часть будет частично унифицирована с узлами от МТ-ЛБ. Для обеспечения подвижности ставка сделана на гибридную электро-дизельную установку. Два дизеля обеспечивают зарядку аккумуляторов через со-
Подвижность СУГП обеспечивает гибридная электро-дизельная установка. Узлы и агрегаты двигательной установки размещены вдоль бортов корпуса. Это кардинально улучшает эргономику для десанта увеличенного состава (12 человек).
пряженные генераторы, работу электродвигателей, приводящих в действие ведущие колеса. Подвижность СУГП сохраняется и при одном работающем дизеле, и при ходе лишь на АКБ. На резиновых гусеницах в режиме «электромотор» обеспечивается практически бесшумное движение. Крутящий момент на машине сравним с танковым дизелем. Узлы и агрегаты двигательной установки размещены вдоль бортов корпуса СУГП. Это кардинально улучшает эргономику для десанта увеличенного состава (12 человек).
– Какие задачи ставит перед собой коллектив инженерной группы «Азов» при разработке колесных платформ? – Универсальная колесная платформа (УКП) является наиболее оригинальной конструкцией в линейке проектов инженерной группы «Азов». Формально УКП позиционируется как средняя, для боевых и специальных машин массой до 18 т. Но она строится по модульному принципу, где один из ключевых элементов – колесо-движитель. Каждое из таких колес может изменять клиренс за счет гидроподъемников, в том числе обеспечивая стабилизацию самой платформы даже на сложном рельефе. Платформа также может разворачиваться вокруг своего центра, что другим колес-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 41
[ дело техники ] ным машинам не под силу, при необходимости – двигаться боком. Колесные модули позволяют создавать подвижную базу формулами от 4х4 до 10х10 и более. Сбалансированность подвески и «взаимопонимание» между колесами обеспечивается автоматизированной системой управления. В этом – и главная изюминка, и главная сложность. Для бронемашин на УКП предлагается несущий корпус с использованием «сендвича» из брони и металлокерамики (допбронирование – динамическая защита и комплексы активной защиты ДЗ и КАЗ – под требования и задачи).
– В чем будет унификация гусеничных и колесных платформ? – Предполагается, что для всех платформ аппаратное и программное обеспечение для связи, передачи данных, управления огнем, распознавания «свой-чужой», интеграции в АСУ ТЗ должно быть максимально унифицированным. Более того, этот задел будет также использоваться и для «интеллектуальной» начинки при создании наземных роботизированных систем и роботов. Создание первого робота с грузоподъемностью до 4 т. планируется на гусеничной платформе. Задача – доставка и использование полезной разведывательной или боевой нагрузки в зоны высокого риска, сбор и передача необходимых данных, выполнение огневых/взрывных задач. -* * * По основным заявленным направлениям инженерная группа «Азов» замотивиро-
42 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
Огневое мобильное средство на гусеничной платформе, которое разработано специалистами ИГ «Азов», включает три 120 мм миномета с автоматической системой заряжания Облик роботов от ИГ «Азов» с грузоподъемностью до 4 т. на гусеничной платформе
вана получить осязаемый результат уже в 2016 г. Возможно, это чрезмерно оптимистично, так как создание каждого нового образца вооружения в нынешних условиях сопряжено с целым «клубком» научных, технологических, промышленных и организацион-
ных задач. Но их решение формирует новых специалистов, инженеров и управленцев, дает им актуальный практический опыт. Появление новых конструкторских школ для страны также остро необходимо, как и современные бронемашины. Тем более, что одно без другого не бывает…
[ арсенал ]
«АВТОМАТ «МАЛЮК» – ВЗЯВ І НЕ ХОЧЕТЬСЯ ВИПУСКАТИ З РУК» Тестування спецназом МО України підтвердило високі характеристики нової стрілецької зброї
44 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
В Україні завершено випробування автомата «Малюк», за результатами яких отримано позитивні оцінки за більшістю параметрів, що підлягали тестуванню. Випробування проводились за затвердженою ЦНДІ ОВТ методикою, за результатами отримано відповідний сертифікат. Автомат рекомендовано до прийняття на озброєння українськими спецпризначенцями.
Після визначальних випробувань було організовано тестування партії серійних зразків автомата «Малюк» в ході підконтрольної експлуатації в одному з підрозділів спеціального призначення Збройних сил України, що бере участь в Антитерористичній операції. Як повідомив Defense Express заступник генерального директора ТОВ «ІнтерПроІнвест» Сергій Луговський, головне завдання тестування автомату полягало в тому, аби максимально адаптувати автомат до потреб користувача. Одним з етапів стосувався тестування на безвідмовність при веденні безперервної інтенсивної стрільби. Перевірялась працездатність 5,45 мм та 7,62 мм версій автомата, а також версії з приєднаним супрессором. Під час тестових випробувань було використано по шість магазинів боєприпасів на одиницю зброї. Також під час тестових випробувань автомата «Малюк» з супрессором здійснювалось ведення автоматичного вогню без
обмежень.Також в ході випробувань було проведено моделювання експлуатації зразка автомата «Малюк» в жорстких умовах бойової обстановки. Зокрема, автомат повністю занурювався в пісок, після чого здійснювалось його волочіння в цьому агресивному середовищі. Після приєднання магазину та досилання патрону в патронник з автомата здійснювалась стрільба в різних режимах, що відбувалась без затримок. При цьому показники точності стрільби залишались стабільними. В цілому, за результатами тестування партії серійних зразків автомата «Малюк» в ході підконтрольної експлуатації встановлено: • автомат «Малюк» здійснює стрільбу без затримок; • ствол та корпус не перегріваються; • показники точності стрільби залишаються стабільними; • задимленість та викиди часток пороху в районі обличчя стрільця відсутні; • можливе використання супрессора для ведення тривалої стрільби чергами; застосування глушника не впливає на точність стрільби. Спецназівці, що тестували
Автомат «Малюк» – розробка української компанії «ІнтерПроІнвест». На початку «Малюк» вбачався як варіант глибокої модернізації радянських АКМ та АК-74 за схемою булл-пап. Однак, після випробувань в реальних умовах та внесення низки конструктивних змін, нині автомат являє собою самостійну оригінальну конструкцію, що за показниками точності, надійності та зручності суттєво перевершує автомат Калашнікова.
нову зброю від компанії «ІнтерПроІнвест», дали високі оцінки можливостям автомата «Малюк». За відгуками бійців, що мали досвід використання різноманітних систем озброєнь як радянського, так і західного виробництва, «Малюк» забезпечує вищий рівень за такими основними показниками як влучність, надійність та зручність використання. За емоційною оцінкою одного зі спецназівців, «автомат «Малюк» дає відчуття того, що в руках тримаєш «серйозну» річ – відчуваєш щось на кшталт того, коли після складного ножика береш бойового ножа з душею Мастера. Взяв і не хочеться випускати з рук». В компанії «ІнтерПроІнвест» стверджують, що завдяки особливостям конструкції автомат не потребує додаткового переобладнання для розширення його можливостей. Виробництво автомата буде розгорнуто на ДП «Красилівський агрегатний завод», що входить до складу Державного концерну «Укроборонпром».
Валерій РЯБИХ, Defense Express DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 45
[ арсенал ]
«АВТОМАТ «МАЛЮК» – ВЗЯВ І НЕ ХОЧЕТЬСЯ ВИПУСКАТИ З РУК» Тестування спецназом МО України підтвердило високі характеристики нової стрілецької зброї
44 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
В Україні завершено випробування автомата «Малюк», за результатами яких отримано позитивні оцінки за більшістю параметрів, що підлягали тестуванню. Випробування проводились за затвердженою ЦНДІ ОВТ методикою, за результатами отримано відповідний сертифікат. Автомат рекомендовано до прийняття на озброєння українськими спецпризначенцями.
Після визначальних випробувань було організовано тестування партії серійних зразків автомата «Малюк» в ході підконтрольної експлуатації в одному з підрозділів спеціального призначення Збройних сил України, що бере участь в Антитерористичній операції. Як повідомив Defense Express заступник генерального директора ТОВ «ІнтерПроІнвест» Сергій Луговський, головне завдання тестування автомату полягало в тому, аби максимально адаптувати автомат до потреб користувача. Одним з етапів стосувався тестування на безвідмовність при веденні безперервної інтенсивної стрільби. Перевірялась працездатність 5,45 мм та 7,62 мм версій автомата, а також версії з приєднаним супрессором. Під час тестових випробувань було використано по шість магазинів боєприпасів на одиницю зброї. Також під час тестових випробувань автомата «Малюк» з супрессором здійснювалось ведення автоматичного вогню без
обмежень.Також в ході випробувань було проведено моделювання експлуатації зразка автомата «Малюк» в жорстких умовах бойової обстановки. Зокрема, автомат повністю занурювався в пісок, після чого здійснювалось його волочіння в цьому агресивному середовищі. Після приєднання магазину та досилання патрону в патронник з автомата здійснювалась стрільба в різних режимах, що відбувалась без затримок. При цьому показники точності стрільби залишались стабільними. В цілому, за результатами тестування партії серійних зразків автомата «Малюк» в ході підконтрольної експлуатації встановлено: • автомат «Малюк» здійснює стрільбу без затримок; • ствол та корпус не перегріваються; • показники точності стрільби залишаються стабільними; • задимленість та викиди часток пороху в районі обличчя стрільця відсутні; • можливе використання супрессора для ведення тривалої стрільби чергами; застосування глушника не впливає на точність стрільби. Спецназівці, що тестували
Автомат «Малюк» – розробка української компанії «ІнтерПроІнвест». На початку «Малюк» вбачався як варіант глибокої модернізації радянських АКМ та АК-74 за схемою булл-пап. Однак, після випробувань в реальних умовах та внесення низки конструктивних змін, нині автомат являє собою самостійну оригінальну конструкцію, що за показниками точності, надійності та зручності суттєво перевершує автомат Калашнікова.
нову зброю від компанії «ІнтерПроІнвест», дали високі оцінки можливостям автомата «Малюк». За відгуками бійців, що мали досвід використання різноманітних систем озброєнь як радянського, так і західного виробництва, «Малюк» забезпечує вищий рівень за такими основними показниками як влучність, надійність та зручність використання. За емоційною оцінкою одного зі спецназівців, «автомат «Малюк» дає відчуття того, що в руках тримаєш «серйозну» річ – відчуваєш щось на кшталт того, коли після складного ножика береш бойового ножа з душею Мастера. Взяв і не хочеться випускати з рук». В компанії «ІнтерПроІнвест» стверджують, що завдяки особливостям конструкції автомат не потребує додаткового переобладнання для розширення його можливостей. Виробництво автомата буде розгорнуто на ДП «Красилівський агрегатний завод», що входить до складу Державного концерну «Укроборонпром».
Валерій РЯБИХ, Defense Express DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 45
Parametric comparison of the Maluyk bullpup rifle vs similar-class international counterparts
Physical characteristic/ performance parameter
Malyuk (Ukraine)
TAVOR (TAR-21) (Israel)
Fort 221 (Ukraine)
AUGZA2 (Austria)
up to 3.8
3.27
3.9
3.8
Full length of the rifle, mm
710
720
645
805
Length of the barrel, mm
415
460
375
508
Caliber of cartridge used
5.45x39 mm 7.62x39 mm
5.56x45 mm
5.56x45 mm
5.56x45 mm
Firing patterns
Single-shot/ automatic
Single-shot/ automatic
Single-shot/ automatic
Single-shot/ automatic
Rate of fire, rds/min
660
750
500
600
Muzzle velocity, m/s
900/ 715
850-900
890
500
500
500
30/45
30
30
30/42
as required by Customer
Red-dot
Red-dot
1.5 power optical
Picatinny (length 315)
-
-
Mounting possible
Mounting possible
Not available
Mass without magazine, kg
Effective range of fire, m Magazine capacity, rounds Standard sight Type of sight mounting Underbarrel grenade launcher
Mounting possible
INTERPROINVEST INAUGURATES Malyuk T Automatic Rifle
he Malyuk rifle has a bullpup design. The weapon features three Picatinny-style rails for mounting a different variety of optical and mechanical devices, such as sights, grip handle, bipod etc. A quick-detachable sup pressor is also available. The magazine is mounted within a dedicated shaft, which not only facilitates better fixation, but is designed so that to allow the magazine to fall down
46 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
under its own weight with a press of the release button located next to the trigger, and it is easy to load into the receiver from whatever position the shooter chooses to take. The weapon’s design makes an optimal use of the energy of the combustion gases. The barrel is cooled by air convection, resulting in a longer barrel life, which is twice that of the Kalashnikov rifle. The Malyuk automatic rifle is designed to be ambidextrous
for both right-hand and lefthand shooters. The ergonomic bolt handle doesn’t move when firing to preclude finger or chin injuries. The Malyuk has had its recoil reduced by almost 50 percent as compared to that in the Kalashnikov rifle, and its design allows the key operations – unlocking, firing, removing and replacing the magazine and reloading – to be done with a single hand.
A production line for the manufacture of the Malyuk rifle has been launched at Krasyliv Assembly Manufacturing Plant, which is incorporated with Ukroboronprom (Ukrainian Defense Industries) State Corporation. A commercial version of the weapon, that competes and even surpasses in some aspects many of the most popular domestic and international counterparts, is being prepared for produc-
tion at Krasyliv Assembly Manufacturing Plant and Lviv Elektron, and anticipated impatiently by sporting and hunting gun fans.
InterProInvest Ltd is the Design Authority and Patent Holder of the Malyuk rifle Person of contact –
An engineering company, InterProInvest was founded in Ukraine in 2001. InterProInvest’s key areas of expertise include design and development of firearms.
Serhiy Luhovskoy Tel. +38 (099) 617 90 56
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 47
Parametric comparison of the Maluyk bullpup rifle vs similar-class international counterparts
Physical characteristic/ performance parameter
Malyuk (Ukraine)
TAVOR (TAR-21) (Israel)
Fort 221 (Ukraine)
AUGZA2 (Austria)
up to 3.8
3.27
3.9
3.8
Full length of the rifle, mm
710
720
645
805
Length of the barrel, mm
415
460
375
508
Caliber of cartridge used
5.45x39 mm 7.62x39 mm
5.56x45 mm
5.56x45 mm
5.56x45 mm
Firing patterns
Single-shot/ automatic
Single-shot/ automatic
Single-shot/ automatic
Single-shot/ automatic
Rate of fire, rds/min
660
750
500
600
Muzzle velocity, m/s
900/ 715
850-900
890
500
500
500
30/45
30
30
30/42
as required by Customer
Red-dot
Red-dot
1.5 power optical
Picatinny (length 315)
-
-
Mounting possible
Mounting possible
Not available
Mass without magazine, kg
Effective range of fire, m Magazine capacity, rounds Standard sight Type of sight mounting Underbarrel grenade launcher
Mounting possible
INTERPROINVEST INAUGURATES Malyuk T Automatic Rifle
he Malyuk rifle has a bullpup design. The weapon features three Picatinny-style rails for mounting a different variety of optical and mechanical devices, such as sights, grip handle, bipod etc. A quick-detachable sup pressor is also available. The magazine is mounted within a dedicated shaft, which not only facilitates better fixation, but is designed so that to allow the magazine to fall down
46 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
under its own weight with a press of the release button located next to the trigger, and it is easy to load into the receiver from whatever position the shooter chooses to take. The weapon’s design makes an optimal use of the energy of the combustion gases. The barrel is cooled by air convection, resulting in a longer barrel life, which is twice that of the Kalashnikov rifle. The Malyuk automatic rifle is designed to be ambidextrous
for both right-hand and lefthand shooters. The ergonomic bolt handle doesn’t move when firing to preclude finger or chin injuries. The Malyuk has had its recoil reduced by almost 50 percent as compared to that in the Kalashnikov rifle, and its design allows the key operations – unlocking, firing, removing and replacing the magazine and reloading – to be done with a single hand.
A production line for the manufacture of the Malyuk rifle has been launched at Krasyliv Assembly Manufacturing Plant, which is incorporated with Ukroboronprom (Ukrainian Defense Industries) State Corporation. A commercial version of the weapon, that competes and even surpasses in some aspects many of the most popular domestic and international counterparts, is being prepared for produc-
tion at Krasyliv Assembly Manufacturing Plant and Lviv Elektron, and anticipated impatiently by sporting and hunting gun fans.
InterProInvest Ltd is the Design Authority and Patent Holder of the Malyuk rifle Person of contact –
An engineering company, InterProInvest was founded in Ukraine in 2001. InterProInvest’s key areas of expertise include design and development of firearms.
Serhiy Luhovskoy Tel. +38 (099) 617 90 56
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 47
[ морская миля ]
Последние месяцы 2015 г. ознаменовались рядом важных подвижек в реализации оперативного плана усиления и модернизации ВМС Республики Польша под названием «Борьба с угрозами на море». После многолетних дискуссий и корректив этот план начинает обретать конкретные очертания: после многолетнего перерыва на воду спущены сразу два новых корабля, есть высокая вероятность, что за ними последуют контракты на постройку других. Опыт модернизации ВМС РП в известной степени может быть полезен для ВМС Украины, для которых этот вопрос приобретает все большую актуальность.
П
ольша имеет относительно небольшую по своей протяженности береговую линию и соответственно морскую границу – всего 491 км. Вместе с тем, в стране существуют мощная и современная судостроительная промышленность, научная база, современный океанский торговый и рыболовный флот. Для обеспечения интересов страны на море в качестве отдельного вида Вооруженных сил страны имеются национальные ВМС Польши (Marynarka Wojenna). К настоящему времени в составе ВМС РП насчитывается до 40 боевых кораблей и катеров
JOINT WARRIOR, STRONG RESOLVE, LOYAL MARINER, BRILLIANT MARINER или NOBLE MARINER. Помимо этого, корабли ВМС РП участвуют в ежегодных международный учениях с отработкой мероприятий спасательных операций BALTIC SAREX, польско-шведских учениях CROWN EAGLE и в проводимых раз в три года учениях BOLD MONARCH/ SORBET ROYAL. Корабли 3-й флотилии принимают фактическое участие в боевых операциях, а также выделяет свои корабли в состав престижных Сил Ответного удара НАТО. Так, они шесть раз участвовали в антитеррористической операции НАТО
Модернизация флота Белого орла
(в т.ч. 2 фрегата, 5 подводных лодок, 3 ракетных катера и 1 противолодочный корвет, 15 тральщиков) и 15 вспомогательных судов и катеров. Численность личного состава ВМС составляет до 10000 матросов, старшин, офицеров и адмиралов. Организационно ВМС состоят из двух флотилий корабельного состава, морской авиабригады, военно-морской академии, береговой обороны, учебного центра, а также
48 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
вспомогательных и логистических частей. Основные военно-морские базы ВМС РП: Гдыня (3-я флотилия, фрегаты, ракетные корветы, подводные лодки, гидрографические суда, вспомогательные и учебные суда), Свиноуйсце и Колобжег (8-я флотилия, минно-транспортные корабли, тральщики, противолодочный дивизион, вспомогательные суда и корабли береговой обороны). Учебный центр ВМС расположен в г.Устка. Главной тактической единицей ВМС РП является 3-я флотилия, основу которой составляют два фрегата американской постройки типа “Oliver H. Perry”, три ракетных кора-
бля и один корвет ПЛО, а также подводные лодки. Флотилия является основой ударных сил ВМС и активно участвует во всех проводимых с участием Польши международных операциях и учениях НАТО. Прежде всего, это ежегодные учения ВМС стран-участников программы «Партнерство ради мира» - BALTOPS, а также ежегодные многонациональные военно-морские учения серии DANEX, NORTHERN COASTS,
на Средиземном море АCTIVE ENDEAVOUR, а тральщики польских ВМС являются постоянными участниками всех операций и учений на Балтике в сфере борьбы с минной опасностью. И хотя по своему численному составу ВМС РП в принципе можно назвать сбалансированными, подавляющее большинство корабельного состава устарело и нуждается в замене. В этой связи, к 2030 г. планируется полное об-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 49
[ морская миля ]
Последние месяцы 2015 г. ознаменовались рядом важных подвижек в реализации оперативного плана усиления и модернизации ВМС Республики Польша под названием «Борьба с угрозами на море». После многолетних дискуссий и корректив этот план начинает обретать конкретные очертания: после многолетнего перерыва на воду спущены сразу два новых корабля, есть высокая вероятность, что за ними последуют контракты на постройку других. Опыт модернизации ВМС РП в известной степени может быть полезен для ВМС Украины, для которых этот вопрос приобретает все большую актуальность.
П
ольша имеет относительно небольшую по своей протяженности береговую линию и соответственно морскую границу – всего 491 км. Вместе с тем, в стране существуют мощная и современная судостроительная промышленность, научная база, современный океанский торговый и рыболовный флот. Для обеспечения интересов страны на море в качестве отдельного вида Вооруженных сил страны имеются национальные ВМС Польши (Marynarka Wojenna). К настоящему времени в составе ВМС РП насчитывается до 40 боевых кораблей и катеров
JOINT WARRIOR, STRONG RESOLVE, LOYAL MARINER, BRILLIANT MARINER или NOBLE MARINER. Помимо этого, корабли ВМС РП участвуют в ежегодных международный учениях с отработкой мероприятий спасательных операций BALTIC SAREX, польско-шведских учениях CROWN EAGLE и в проводимых раз в три года учениях BOLD MONARCH/ SORBET ROYAL. Корабли 3-й флотилии принимают фактическое участие в боевых операциях, а также выделяет свои корабли в состав престижных Сил Ответного удара НАТО. Так, они шесть раз участвовали в антитеррористической операции НАТО
Модернизация флота Белого орла
(в т.ч. 2 фрегата, 5 подводных лодок, 3 ракетных катера и 1 противолодочный корвет, 15 тральщиков) и 15 вспомогательных судов и катеров. Численность личного состава ВМС составляет до 10000 матросов, старшин, офицеров и адмиралов. Организационно ВМС состоят из двух флотилий корабельного состава, морской авиабригады, военно-морской академии, береговой обороны, учебного центра, а также
48 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
вспомогательных и логистических частей. Основные военно-морские базы ВМС РП: Гдыня (3-я флотилия, фрегаты, ракетные корветы, подводные лодки, гидрографические суда, вспомогательные и учебные суда), Свиноуйсце и Колобжег (8-я флотилия, минно-транспортные корабли, тральщики, противолодочный дивизион, вспомогательные суда и корабли береговой обороны). Учебный центр ВМС расположен в г.Устка. Главной тактической единицей ВМС РП является 3-я флотилия, основу которой составляют два фрегата американской постройки типа “Oliver H. Perry”, три ракетных кора-
бля и один корвет ПЛО, а также подводные лодки. Флотилия является основой ударных сил ВМС и активно участвует во всех проводимых с участием Польши международных операциях и учениях НАТО. Прежде всего, это ежегодные учения ВМС стран-участников программы «Партнерство ради мира» - BALTOPS, а также ежегодные многонациональные военно-морские учения серии DANEX, NORTHERN COASTS,
на Средиземном море АCTIVE ENDEAVOUR, а тральщики польских ВМС являются постоянными участниками всех операций и учений на Балтике в сфере борьбы с минной опасностью. И хотя по своему численному составу ВМС РП в принципе можно назвать сбалансированными, подавляющее большинство корабельного состава устарело и нуждается в замене. В этой связи, к 2030 г. планируется полное об-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 49
[ морская миля ] г. ожидается начало реализации программы по строительству кораблей двух названных типов. Вместе с тем, пока не определен разработчик проектов. Теоретически это может быть новое польское проектное бюро BTT System, успешно прошедшее аудит промышленной группы MARS Shipyards&Offshore. Завершается процедура закупки шести новых буксиров (шифр «Holownik»). По-
портных судов, включая рейдовые катера и буксиры, а также одного танкера-заправщика. Все они должны быть переданы ВМС до 2020 г. В 2021 г. должен войти в строй корабль снабжения «Bałtyk», призванный также обеспечивать действия патрульных кораблей типов «Miecznik» и «Czapliа». Заказ этого корабля запланирован на 2017 г. Также планируется приобретение 2-х кораблей разведки типа «Delfin»,
стройкой этих относительно простых судов будет заниматься одна из шести фирмпретендентов, включая две иностранные. Их выбор будет осуществляться в начале 2016 г. Ожидается, что это будут универсальные суда, которые помимо чисто буксировочных задач, будут также привлекаться для решения целого ряда других, в т.ч. спасательных, противопожарных, подъема учебных торпед и транспортировки персонала и грузов на небольшие расстояния. В 2016 г. запланировано начало предварительных процедур заказа 9 разных транс-
2-х спасательных судов типа «Ratownik», гидрографического судна «Hydrograf», судна снабжения «Мerlin», плавстенда размагничивания «Magneto» и экологической баржи «Ekotank». Пока не определены точные временные параметры приобретения транспортных, штабных и рейдовых катеров, корабельной оптоэлектронной системы «Bielik», дистанционно управляемых противоминных систем «Kijanka» и интегрированной системы охраны кораблей на рейдах, в портах и на якорных стоянках «Ostryga» (6 комплектов мо-
52 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
К настоящему времени в составе ВМС РП насчитывается до 40 боевых кораблей и катеров (в т.ч. 2 фрегата, 5 подводных лодок, 3 ракетных катера и 1 противолодочный корвет, 15 тральщиков) и 15 вспомогательных судов и катеров. Численность личного состава ВМС составляет до 10000 матросов, старшин, офицеров и адмиралов.
бильных и 2 комплекта стационарных платформ плюс 4 мобильных центра управления). Наиболее интересной считается программа «Orka» по приобретению ВМС РП 3-х новых подводных лодок, причем первая из них должна войти в строй уже в 2022 г. В настоящее время продолжается уточнение тактико-технических требований к будущим кораблям, связанных с требованием оснастить эти корабли крылатыми ракетами подводного старта большой дальности. Последнее обстоятельство рассматривается военнополитическим руководством страны в качестве оружия сдерживания. На переходный период для сохранения кадров специалистов-подводников не исключается лизинг подержанной германской или шведской субмарины. Потенциальными поставщиками крылатых ракет подводного старта на мировом рынке вооружений сегодня являются концерны MBDA и Raytheon. Европейская группа предлагает свою крылатую ракету NCM в пакете с подводной лодкой типа «Scorpene» французской постройки (DCNS), в то время, как американскую КР «Tomahawk» польская сторона может получить вместе с немецкой U212 или шведской субмариной A26. Таким образом, реализация программы обновления ВМС Польши позволит иметь к моменту ее завершения вполне сбалансированную военно-морскую составляющую национальной обороны. В известной степени, польский опыт может оказаться востребованным и при воссоздании ВМС Украины.
Владимир ЗАБЛОЦКИЙ, Defense Express
[ морская миля ] г. ожидается начало реализации программы по строительству кораблей двух названных типов. Вместе с тем, пока не определен разработчик проектов. Теоретически это может быть новое польское проектное бюро BTT System, успешно прошедшее аудит промышленной группы MARS Shipyards&Offshore. Завершается процедура закупки шести новых буксиров (шифр «Holownik»). По-
портных судов, включая рейдовые катера и буксиры, а также одного танкера-заправщика. Все они должны быть переданы ВМС до 2020 г. В 2021 г. должен войти в строй корабль снабжения «Bałtyk», призванный также обеспечивать действия патрульных кораблей типов «Miecznik» и «Czapliа». Заказ этого корабля запланирован на 2017 г. Также планируется приобретение 2-х кораблей разведки типа «Delfin»,
стройкой этих относительно простых судов будет заниматься одна из шести фирмпретендентов, включая две иностранные. Их выбор будет осуществляться в начале 2016 г. Ожидается, что это будут универсальные суда, которые помимо чисто буксировочных задач, будут также привлекаться для решения целого ряда других, в т.ч. спасательных, противопожарных, подъема учебных торпед и транспортировки персонала и грузов на небольшие расстояния. В 2016 г. запланировано начало предварительных процедур заказа 9 разных транс-
2-х спасательных судов типа «Ratownik», гидрографического судна «Hydrograf», судна снабжения «Мerlin», плавстенда размагничивания «Magneto» и экологической баржи «Ekotank». Пока не определены точные временные параметры приобретения транспортных, штабных и рейдовых катеров, корабельной оптоэлектронной системы «Bielik», дистанционно управляемых противоминных систем «Kijanka» и интегрированной системы охраны кораблей на рейдах, в портах и на якорных стоянках «Ostryga» (6 комплектов мо-
52 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
К настоящему времени в составе ВМС РП насчитывается до 40 боевых кораблей и катеров (в т.ч. 2 фрегата, 5 подводных лодок, 3 ракетных катера и 1 противолодочный корвет, 15 тральщиков) и 15 вспомогательных судов и катеров. Численность личного состава ВМС составляет до 10000 матросов, старшин, офицеров и адмиралов.
бильных и 2 комплекта стационарных платформ плюс 4 мобильных центра управления). Наиболее интересной считается программа «Orka» по приобретению ВМС РП 3-х новых подводных лодок, причем первая из них должна войти в строй уже в 2022 г. В настоящее время продолжается уточнение тактико-технических требований к будущим кораблям, связанных с требованием оснастить эти корабли крылатыми ракетами подводного старта большой дальности. Последнее обстоятельство рассматривается военнополитическим руководством страны в качестве оружия сдерживания. На переходный период для сохранения кадров специалистов-подводников не исключается лизинг подержанной германской или шведской субмарины. Потенциальными поставщиками крылатых ракет подводного старта на мировом рынке вооружений сегодня являются концерны MBDA и Raytheon. Европейская группа предлагает свою крылатую ракету NCM в пакете с подводной лодкой типа «Scorpene» французской постройки (DCNS), в то время, как американскую КР «Tomahawk» польская сторона может получить вместе с немецкой U212 или шведской субмариной A26. Таким образом, реализация программы обновления ВМС Польши позволит иметь к моменту ее завершения вполне сбалансированную военно-морскую составляющую национальной обороны. В известной степени, польский опыт может оказаться востребованным и при воссоздании ВМС Украины.
Владимир ЗАБЛОЦКИЙ, Defense Express
[ противостояние ]
Радиоэлектронная Россия в ходе войны борьба против Украины активно применяет новейшие Антон МИХНЕНКО, Defense Express
Война в Грузии в августе 2008 г. подтолкнула военно-политическое руководство Российской Федерации к усовершенствованию собственных средств радиоэлектронной борьбы. За более чем семь последующих лет оборонным производителям РФ, работающих в этом направлении, удалось достигнуть значительных результатов, которые уже сегодня активно демонстрируются в войне на Донбассе и создают преграды для эффективной деятельности украинской армии.
54 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
средства РЭБ
Пафос и реальность
Наличие в вооруженных силах средств связи, управления и иных радиоэлектронных систем еще не означает, что армия способна эффективно выполнять свои задачи. Широкое распространение средств радиоэлектронной борьбы (РЭБ) может серьезно затруднить деятельность войск. Так называемая «война в невидимом информационном пространстве» посредством аппаратуры РЭБ, осуществляемая воздействием различными видами излучений на электронные
средства, каналы получения и передачи информации, а также специальным программнотехническим воздействием на электронно-вычислительные средства, позволяет снизить эффективность управления войсками и применения ими оружия. Советская, а позже – и российская, наука имела значительные успехи в разработке и производстве средств РЭБ. Было создано и продолжает создаваться множество наземных, морских, воздушных комплексов и систем, предназначенных для решения различных задач – от тактических до оперативно-стратегических.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 55
[ противостояние ]
Радиоэлектронная Россия в ходе войны борьба против Украины активно применяет новейшие Антон МИХНЕНКО, Defense Express
Война в Грузии в августе 2008 г. подтолкнула военно-политическое руководство Российской Федерации к усовершенствованию собственных средств радиоэлектронной борьбы. За более чем семь последующих лет оборонным производителям РФ, работающих в этом направлении, удалось достигнуть значительных результатов, которые уже сегодня активно демонстрируются в войне на Донбассе и создают преграды для эффективной деятельности украинской армии.
54 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
средства РЭБ
Пафос и реальность
Наличие в вооруженных силах средств связи, управления и иных радиоэлектронных систем еще не означает, что армия способна эффективно выполнять свои задачи. Широкое распространение средств радиоэлектронной борьбы (РЭБ) может серьезно затруднить деятельность войск. Так называемая «война в невидимом информационном пространстве» посредством аппаратуры РЭБ, осуществляемая воздействием различными видами излучений на электронные
средства, каналы получения и передачи информации, а также специальным программнотехническим воздействием на электронно-вычислительные средства, позволяет снизить эффективность управления войсками и применения ими оружия. Советская, а позже – и российская, наука имела значительные успехи в разработке и производстве средств РЭБ. Было создано и продолжает создаваться множество наземных, морских, воздушных комплексов и систем, предназначенных для решения различных задач – от тактических до оперативно-стратегических.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 55
[ противостояние ] Однако, невзирая на существующие познания в этой сфере, опыт использования российских войск в войне против Грузии в 2008 г. показал множество существующих проблем в «современной армии Кремля». Как отмечали в свое время российские эксперты, войскам РФ не удалось в ходе войны достигнуть непрерывного создания помех РЛС ПВО Грузии. При этом в тот момент россиянами применялись как воздушные, так и наземные средства РЭБ. В отличие от Украины, где им пришлось «довольствоваться» лишь наземным компонентом. Тем не менее, используя наземные средства РЭБ в тактическом звене, российским войскам удалось снизить эффективность работы грузинских передовых авианаводчиков и корректировщиков артиллерийского огня. К примеру, российский 1077-й отдельный батальон РЭБ, который был задействован во время боевых действий, при проходе Рокского тоннеля подавил радиолинии управления БПЛА с потерей в дальнейшем грузинами трех аппаратов. В свою очередь, грузины также интенсивно использовали средства РЭБ, в результате чего у россиян связь очень часто отсутствовала. При этом грузины оказались в более выгодном положении – у них частично работала спутниковая связь. Доходило до того, что переговоры, также как и в войне на Донбассе, шли по мобильным телефонам, причем такой связью пользовались обе стороны. В целом, анализ эффективности действий сил и средств РЭБ РФ в ходе конфликта вскрыл ряд недостатков – от ограниченных возможностей имевшихся станций помех по ведению разведки современных ра-
56 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
диоэлектронных средств производства ведущих стран НАТО до отсутствия возможности эффективного ведения радиоразведки в движении. Нужно отдать должное: хотя и с опозданием, но после событий в Грузии военно-политическим руководством РФ были сделаны соответствующие выводы. Было принципиально пересмотрено отношение к средствам РЭБ. В начале 2009 г. было создано ОАО «Концерн радиоэлектронные технологии» (КРЕТ), главной задачей которого стало ведение разработки и производство авиационных, наземных и морских радиоэлектронных комплексов (в том числе РЕБ), а также систем военного и гражданского назначения. Позже появилась интегрированная структура по разработке и производству техники РЭБ, в состав которой вошли ОАО «Концерн «Созвездие» (Воронеж) – по направлению развития техники РЭБ с системами управления войсками и ОАО «Концерн радиоэлектронные технологии» (КРЕТ) (Москва) – по направлению развития техники РЭБ с системами управления оружием. Далее в период 2010-2013 гг. были успешно завершены государственные испытания 18 новых образцов техники РЭБ, среди которых «Борисоглебск-2», «Алургит», «Инфауна», «Красуха-2», «Красуха-4», «Москва-1», «Пародист», «Лорандит-М», «Леер-2», «Леер-3», «Лесочек», «Поле-21», «Хибины-У» и др. Была проведена модернизация станций помех в результате получились комплексы СПР-2М «Ртуть-БМ» и Р-330Ж «Житель». В результате проведенных работ новые разработанные средства впервые позволили: • обеспечивать возможность радиоразведки и радиопо-
•
•
•
•
давления интегральных систем связи и передачу данных коллективного пользования; в 1,5-1,8 раза увеличить вероятность селекции объектов подавления и сократить время реакции в 10 раз; осуществлять возможность скрытого, выборочного по местоположению и (или) адресу блокирования абонентских терминалов сотовой связи противника, увеличить размер зоны эффективного действия за счет применения нетрадиционных (неэнергетических) способов интеллектуального блокирования абонентских терминалов сотовой связи до четырех раз; повысить конфликтную устойчивость в условиях применения противником средств радиоэлектронного поражения и самонаводящегося по излучению оружию.
Плоды переоценки
В результате на сегодня уже более 10 подразделений РЭБ ВС РФ в разных регионах России полностью перевооружены на современные и перспективные средства. Так, на вооружение российской армии с 2013 г. поступает комплекс РЭС и РЭБ 1Л267 «Москва-1» разработки ОАО «ВНИИ «Градиент». Он обеспечивает пассивное обнаружение целей, ведение радиотехнической разведки, управление средствами радиопомех и радиоэлектронного подавления. Система сканирует воздушное пространство и, обнаружив оснащенную радиоэлементами технику противника, передает полученные данные средствам радиоэлектронной борьбы ПВО и ВВС для ней-
трализации целей. Воздушная обстановка отражается на нескольких мониторах, каждому из которых можно задавать различные режимы визуализации. Оператор на специальном планшете выделяет цель для поражения. Остальное система делает сама. Серийное производство комплекса «Москва-1» ведется предприятиями КРЕТ – в т.ч. НПО «Квант» (г. Нижний Новгород). Основная часть комплектующих «Москвы-1» российского производства, однако около 2% закуплено в Украине и Белоруссии. При этом все импортные детали были сертифицированы российской военной приемкой. По 2% комплектующих происходит процесс локализация производства. В период 2013-2015 гг. планировалось поставить около 10 единиц «Москва-1». Стоимость долгосрочного контракта превышает 3,5 млрд рублей (по ценам 2013 г.). Известно, что 10 декабря 2013 г. было объявлено о начале поставок комплекса в ВС РФ. К концу 2014 г. планировалось по-
лучить 4 комплекса, а к концу 2015 г. – еще 5 комплексов. Другой российский комплекс РЭБ – «Поле-21» разработки ОАО «Оборонительные системы» успешно прошел испытания в 2013 г. Система предназначена для прикрытия объектов от прицельного применения высокоточного оружия. «Поле-21» состоит из десятков излучателей, расположенных друг от друга в десятках километров. Во время возникновения угрозы воздушного нападения, точнее, при самом нападении, источники излучения включаются и создают над огромной территорией «мертвую» для радиосигналов зону. Главной задачей системы является срыв наведения на цели воздушных носителей средств высокоточного вооружения и авиационных средств высокоточного вооружения противника в определенной зоне, недопущение своевременного приема навигационных данных вооружением и военной техникой противника с аппаратурой потребителей глобальных
спутниковых радионавигационных систем на борту в предназначенной зоне. Компании АО НИИ «Градиент» и АО «Брянский электромеханический завод» (БЭМЗ) из состава АО «КРЕТ» создали комплексы РЭБ 1Л269 «Красуха-2» и 1РЛ257 «Красуха-4». «Красуха-С2» предназначен для радиоэлектронного подавления РЛС, работающих в диапазоне частот изделия, а также обеспечивает выявление, обработку, анализ и распознавание сигналов РЛС. Государственные испытания были завершены в 2009 г., но только в 2012 г. в вооруженные силы РФ были поставлены первые станции 1Л269 «Красуха-2». Комплекс РЭБ 1РЛ257 «Красуха-4» предназначен для радиоэлектронного подавления РЛС воздушного базирования для защиты наземных и воздушных малоразмерных целей от наблюдения их с помощью РЛС. Радиус действия одного комплекса, состоящего из двух машин, превышает 300 км. Известно, что в 2014 г. по итогам выполнения Государственного оборонного заказа в ВС РФ было поставлено более 20 комплексов радиоэлектронной борьбы, в том числе и «Красуха-4». Несколько комплексов поступили в подразделения РЭБ Восточного военного округа. В ноябре 2014 г. одна станция радиоэлектронной борьбы «Красуха-4», была замечена возле зданий Донецкого национального технического университета в Донецке. Ее использовали для глушения не только РЕС украинских войск, но и беспилотников ОБСЕ. Также КРЭТ поставил ВС РФ более 10 многофункциональных станций помех «РтутьБМ», которые представляют собой модернизированную вер-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 57
[ противостояние ] Однако, невзирая на существующие познания в этой сфере, опыт использования российских войск в войне против Грузии в 2008 г. показал множество существующих проблем в «современной армии Кремля». Как отмечали в свое время российские эксперты, войскам РФ не удалось в ходе войны достигнуть непрерывного создания помех РЛС ПВО Грузии. При этом в тот момент россиянами применялись как воздушные, так и наземные средства РЭБ. В отличие от Украины, где им пришлось «довольствоваться» лишь наземным компонентом. Тем не менее, используя наземные средства РЭБ в тактическом звене, российским войскам удалось снизить эффективность работы грузинских передовых авианаводчиков и корректировщиков артиллерийского огня. К примеру, российский 1077-й отдельный батальон РЭБ, который был задействован во время боевых действий, при проходе Рокского тоннеля подавил радиолинии управления БПЛА с потерей в дальнейшем грузинами трех аппаратов. В свою очередь, грузины также интенсивно использовали средства РЭБ, в результате чего у россиян связь очень часто отсутствовала. При этом грузины оказались в более выгодном положении – у них частично работала спутниковая связь. Доходило до того, что переговоры, также как и в войне на Донбассе, шли по мобильным телефонам, причем такой связью пользовались обе стороны. В целом, анализ эффективности действий сил и средств РЭБ РФ в ходе конфликта вскрыл ряд недостатков – от ограниченных возможностей имевшихся станций помех по ведению разведки современных ра-
56 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
диоэлектронных средств производства ведущих стран НАТО до отсутствия возможности эффективного ведения радиоразведки в движении. Нужно отдать должное: хотя и с опозданием, но после событий в Грузии военно-политическим руководством РФ были сделаны соответствующие выводы. Было принципиально пересмотрено отношение к средствам РЭБ. В начале 2009 г. было создано ОАО «Концерн радиоэлектронные технологии» (КРЕТ), главной задачей которого стало ведение разработки и производство авиационных, наземных и морских радиоэлектронных комплексов (в том числе РЕБ), а также систем военного и гражданского назначения. Позже появилась интегрированная структура по разработке и производству техники РЭБ, в состав которой вошли ОАО «Концерн «Созвездие» (Воронеж) – по направлению развития техники РЭБ с системами управления войсками и ОАО «Концерн радиоэлектронные технологии» (КРЕТ) (Москва) – по направлению развития техники РЭБ с системами управления оружием. Далее в период 2010-2013 гг. были успешно завершены государственные испытания 18 новых образцов техники РЭБ, среди которых «Борисоглебск-2», «Алургит», «Инфауна», «Красуха-2», «Красуха-4», «Москва-1», «Пародист», «Лорандит-М», «Леер-2», «Леер-3», «Лесочек», «Поле-21», «Хибины-У» и др. Была проведена модернизация станций помех в результате получились комплексы СПР-2М «Ртуть-БМ» и Р-330Ж «Житель». В результате проведенных работ новые разработанные средства впервые позволили: • обеспечивать возможность радиоразведки и радиопо-
•
•
•
•
давления интегральных систем связи и передачу данных коллективного пользования; в 1,5-1,8 раза увеличить вероятность селекции объектов подавления и сократить время реакции в 10 раз; осуществлять возможность скрытого, выборочного по местоположению и (или) адресу блокирования абонентских терминалов сотовой связи противника, увеличить размер зоны эффективного действия за счет применения нетрадиционных (неэнергетических) способов интеллектуального блокирования абонентских терминалов сотовой связи до четырех раз; повысить конфликтную устойчивость в условиях применения противником средств радиоэлектронного поражения и самонаводящегося по излучению оружию.
Плоды переоценки
В результате на сегодня уже более 10 подразделений РЭБ ВС РФ в разных регионах России полностью перевооружены на современные и перспективные средства. Так, на вооружение российской армии с 2013 г. поступает комплекс РЭС и РЭБ 1Л267 «Москва-1» разработки ОАО «ВНИИ «Градиент». Он обеспечивает пассивное обнаружение целей, ведение радиотехнической разведки, управление средствами радиопомех и радиоэлектронного подавления. Система сканирует воздушное пространство и, обнаружив оснащенную радиоэлементами технику противника, передает полученные данные средствам радиоэлектронной борьбы ПВО и ВВС для ней-
трализации целей. Воздушная обстановка отражается на нескольких мониторах, каждому из которых можно задавать различные режимы визуализации. Оператор на специальном планшете выделяет цель для поражения. Остальное система делает сама. Серийное производство комплекса «Москва-1» ведется предприятиями КРЕТ – в т.ч. НПО «Квант» (г. Нижний Новгород). Основная часть комплектующих «Москвы-1» российского производства, однако около 2% закуплено в Украине и Белоруссии. При этом все импортные детали были сертифицированы российской военной приемкой. По 2% комплектующих происходит процесс локализация производства. В период 2013-2015 гг. планировалось поставить около 10 единиц «Москва-1». Стоимость долгосрочного контракта превышает 3,5 млрд рублей (по ценам 2013 г.). Известно, что 10 декабря 2013 г. было объявлено о начале поставок комплекса в ВС РФ. К концу 2014 г. планировалось по-
лучить 4 комплекса, а к концу 2015 г. – еще 5 комплексов. Другой российский комплекс РЭБ – «Поле-21» разработки ОАО «Оборонительные системы» успешно прошел испытания в 2013 г. Система предназначена для прикрытия объектов от прицельного применения высокоточного оружия. «Поле-21» состоит из десятков излучателей, расположенных друг от друга в десятках километров. Во время возникновения угрозы воздушного нападения, точнее, при самом нападении, источники излучения включаются и создают над огромной территорией «мертвую» для радиосигналов зону. Главной задачей системы является срыв наведения на цели воздушных носителей средств высокоточного вооружения и авиационных средств высокоточного вооружения противника в определенной зоне, недопущение своевременного приема навигационных данных вооружением и военной техникой противника с аппаратурой потребителей глобальных
спутниковых радионавигационных систем на борту в предназначенной зоне. Компании АО НИИ «Градиент» и АО «Брянский электромеханический завод» (БЭМЗ) из состава АО «КРЕТ» создали комплексы РЭБ 1Л269 «Красуха-2» и 1РЛ257 «Красуха-4». «Красуха-С2» предназначен для радиоэлектронного подавления РЛС, работающих в диапазоне частот изделия, а также обеспечивает выявление, обработку, анализ и распознавание сигналов РЛС. Государственные испытания были завершены в 2009 г., но только в 2012 г. в вооруженные силы РФ были поставлены первые станции 1Л269 «Красуха-2». Комплекс РЭБ 1РЛ257 «Красуха-4» предназначен для радиоэлектронного подавления РЛС воздушного базирования для защиты наземных и воздушных малоразмерных целей от наблюдения их с помощью РЛС. Радиус действия одного комплекса, состоящего из двух машин, превышает 300 км. Известно, что в 2014 г. по итогам выполнения Государственного оборонного заказа в ВС РФ было поставлено более 20 комплексов радиоэлектронной борьбы, в том числе и «Красуха-4». Несколько комплексов поступили в подразделения РЭБ Восточного военного округа. В ноябре 2014 г. одна станция радиоэлектронной борьбы «Красуха-4», была замечена возле зданий Донецкого национального технического университета в Донецке. Ее использовали для глушения не только РЕС украинских войск, но и беспилотников ОБСЕ. Также КРЭТ поставил ВС РФ более 10 многофункциональных станций помех «РтутьБМ», которые представляют собой модернизированную вер-
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 57
[ противостояние ] сию советской станции СПР2 «Ртуть-Б». Они предназначены для защиты личного состава и техники от поражения артиллеристскими снарядами и ракетами, оснащенными радиовзрывателями. «Ртуть-БМ» разработана Всероссийским научно-исследовательским институтом «Градиент». НИИ «Эфир» (г.Тамбов) и ОАО «Концерн «Созвездие», в свою очередь, выпустили свой многофункциональный комплекс РЭБ СБ-301Б «Борисоглебск-2», предназначенный для подавления систем подвижной спутниковой связи и радионавигационных систем КВ и УКВ диапазонов, выявления, определения местоположения и подавления радиосетей и линий радиосвязи тактического звена управления. «Борисоглебск-2» является развитием модернизированного в 2001 г. комплекса «Мандат», но имеет лучшие технические характеристики: расширенный частотный диапазон средств радиоразведки и радиоэлектронного подавления, увеличенную скорость сканирования частотного диапазона, сокращенное время реакции по неизвестным частотах, высокую точность определения местоположения источника радиоизлучения, повышенную пропускную способность средств подавления. Госиспытания комплекса «Борисоглебск-2», который создавался в течение шести лет, были успешно завершены в конце 2010 г. В 2013 г. в объединение Южного военного округа поступило около 8 комплексов «Борисоглебск-2». В июле 2014 г. на полигоне Калиновский в Чеченской Республике прошли соревнования на лучший экипаж радиоэлек-
58 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
тронной борьбы (РЭБ) объединения ЮВО. В соревнованиях приняли участие 6 комплексов РЭБ «Борисоглебск-2». Одна из главных задач экипажей комплекса РЭБ «Борисоглебск-2» состояла в создании сложной помеховой обстановки, имитации реальных боевых действий с условным высокотехнологичным противником. В 2014 г. «Борисоглебск-2» поступил в войска Восточного военного округа в Бурятии. Планируется, что техника такого типа составит основу вооружения частей РЭБ российской армии. В целом к концу 2015 г. в армию РФ должно было быть поставлено 14 (сначала планировалось 16) комплексов «Борисоглебск-2». Кроме изделия «Борисоглебск-2», концерн «Созвездие» выпустил комплекс СБ531Б «Инфауна», предназначенный для обеспечения защиты авто– и бронетехники, личного состава подразделений от минно-взрывных устройств
с радиодетонатором, выявления и подавления средств оптической разведки и радиосвязи в частях РЭБ батальонного уровня. В состав оборудования комплекса входят средства радиоэлектронного подавления средств связи и управления, а также средства оптико-электронной разведки и подавления. Это позволяет осуществлять радиоэлектронное подавление средств связи и приемников радиоуправляемых минно-взрывных устройств, а также защитить личный состав путем постановки аэрозольных завес. Осенью 2010 г. комплекс прошел государственные испытания. Первые 4 комплекса «Инфауна» были получены в конце 2011 г. для обеспечения подразделений радиоэлектронной борьбы ВДВ. 15 единиц СБ-531Б «Инфауна» в 2011 г. поступили в соединение радиоэлектронной борьбы ВС РФ. 16 января 2012 г., четыре машины комплекса поступили на вооружение подразделений РЭБ Свирской воздушно-де-
сантной дивизии (г. Иваново) и штурмовой (горной) бригады ВДВ (г. Новороссийск) Западного и Южного военных округов соответственно. Весной 2015 г. первая партия комплексов РЭБ «Инфауна» поступила на вооружение подразделений радиоэлектронной борьбы (РЭБ) российской военной базы Южного военного округа в Армении. Очередная партия комплексов должна была поступить на российскую военную базу до конца 2015 г. Также концерном «Созвездие» создан малогабаритный передатчик помех «Лесочек», предназначенный для защиты бронетанковой, автомобильной техники и личного состава от поражения радиоуправляемыми минно-взрывными устройствами, как во время стоянки, так и в движении. Первые 40 комплектов малогабаритных передатчиков помех поступили на вооружение подразделений радиоэлектронной борьбы (РЭБ) Воздушно-десантных войск РФ. В 2014 г. было запланировано поставку около 300 комплектов для российской армии, в 2015 – 450. Поставки начались в 2013 г., тогда Минобороны получило около 400 комплектов. В целом российская армия к концу 2015 г. должна была получить 1,2 тыс. комплексов РЭБ «Лесочек». Преимущественно комплексы поступали в Тульское и Ивановское соединение ВДВ РФ. ООО НИИ «Эталон» (г. Москва) разработало и произвело комплекс РЭБ «Леер-2» на базе бронеавтомобилей ГАЗ2330 «Тигр». Он предназначен для проведения радиоразведки источников радиоизлучений, постановки помех и радиоподавления радиоэлектронных средств противника. Кроме того, комплекс позволя-
ет создавать реальную помеховую обстановку, имитировать работу различных РЭС, а также проводить оценку электромагнитной обстановки при проведении мероприятий боевой подготовки. В ВДВ ВС РФ этот комплекс заменит малогабаритные многофункциональные комплексы радиоконтроля, пеленгования и подавления РП-377, РП-377Л и РП-377ЛА «Лоранд». По сообщению российских СМИ, первые поставки комплекса «Леер-2» были начаты еще в 2013 г., тогда подразделения радиоэлектронной борьбы ВДВ России получили на вооружение десять мобильных комплексов. Сейчас «Леер-2» уже используются подразделениями РЭБ Ивановского и Ульяновского соединений ВДВ и подмосковным полком специального назначения. Во время оккупации Крыма спецмашина «Леер-2» использовалась подразделениями ВС РФ на территории Украины. Еще одним весьма интересным и современным продуктом российской оборонки является комплекс радиоэлектронного подавления РБ-
341В «Леер-3», разработанный санкт-петербургским ООО «Специальный технологический центр». Комплекс «Леер-3» предназначен для мониторинга сетей связи GSM, определения системных идентификаторов мобильных станций, их местоположения, передачи полученных данных, а также для подавления GSM-связи при помощи помех. Комплекс «Леер-3» в 2015 г. был представлен на выставке «День инноваций Южного военного округа». В представленной на мероприятии конфигурации комплекс был размещен на базе шасси КамАЗ-5350, хотя фургон со специальным оборудованием может устанавливаться и на других шасси. Непосредственно подавлением радиоканалов должны заниматься беспилотные летательные аппараты «Орлан-10». Эти беспилотники оснащаются специальными передатчиками радиосигнала, имитирующими работу базовых станций сетей GSM и противодействующими использованию абонентских терминалов. Такая аппаратура позволяет блокировать использование аппаратуры, работающей в диапазонах GSM-900 и GSM1800. При этом имеется возможность работы в нескольких диапазонах частот, полностью перекрывающих диапазоны сотовых сетей. Т.н. передатчики виртуальной базовой станции располагаются в фюзеляже и крыле БПЛА «Орлан-10». В первом случае мощность передатчика превышает 10 Вт, во втором – 2 Вт. Такая мощность позволяет эффективно блокировать работу абонентского оборудования в радиусе до 6 км (фюзеляжный передатчик). Передатчики способны блокировать работу сетей трех операторов и «обслуживать» до 2000 абонентских терминалов.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 59
[ противостояние ] сию советской станции СПР2 «Ртуть-Б». Они предназначены для защиты личного состава и техники от поражения артиллеристскими снарядами и ракетами, оснащенными радиовзрывателями. «Ртуть-БМ» разработана Всероссийским научно-исследовательским институтом «Градиент». НИИ «Эфир» (г.Тамбов) и ОАО «Концерн «Созвездие», в свою очередь, выпустили свой многофункциональный комплекс РЭБ СБ-301Б «Борисоглебск-2», предназначенный для подавления систем подвижной спутниковой связи и радионавигационных систем КВ и УКВ диапазонов, выявления, определения местоположения и подавления радиосетей и линий радиосвязи тактического звена управления. «Борисоглебск-2» является развитием модернизированного в 2001 г. комплекса «Мандат», но имеет лучшие технические характеристики: расширенный частотный диапазон средств радиоразведки и радиоэлектронного подавления, увеличенную скорость сканирования частотного диапазона, сокращенное время реакции по неизвестным частотах, высокую точность определения местоположения источника радиоизлучения, повышенную пропускную способность средств подавления. Госиспытания комплекса «Борисоглебск-2», который создавался в течение шести лет, были успешно завершены в конце 2010 г. В 2013 г. в объединение Южного военного округа поступило около 8 комплексов «Борисоглебск-2». В июле 2014 г. на полигоне Калиновский в Чеченской Республике прошли соревнования на лучший экипаж радиоэлек-
58 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
тронной борьбы (РЭБ) объединения ЮВО. В соревнованиях приняли участие 6 комплексов РЭБ «Борисоглебск-2». Одна из главных задач экипажей комплекса РЭБ «Борисоглебск-2» состояла в создании сложной помеховой обстановки, имитации реальных боевых действий с условным высокотехнологичным противником. В 2014 г. «Борисоглебск-2» поступил в войска Восточного военного округа в Бурятии. Планируется, что техника такого типа составит основу вооружения частей РЭБ российской армии. В целом к концу 2015 г. в армию РФ должно было быть поставлено 14 (сначала планировалось 16) комплексов «Борисоглебск-2». Кроме изделия «Борисоглебск-2», концерн «Созвездие» выпустил комплекс СБ531Б «Инфауна», предназначенный для обеспечения защиты авто– и бронетехники, личного состава подразделений от минно-взрывных устройств
с радиодетонатором, выявления и подавления средств оптической разведки и радиосвязи в частях РЭБ батальонного уровня. В состав оборудования комплекса входят средства радиоэлектронного подавления средств связи и управления, а также средства оптико-электронной разведки и подавления. Это позволяет осуществлять радиоэлектронное подавление средств связи и приемников радиоуправляемых минно-взрывных устройств, а также защитить личный состав путем постановки аэрозольных завес. Осенью 2010 г. комплекс прошел государственные испытания. Первые 4 комплекса «Инфауна» были получены в конце 2011 г. для обеспечения подразделений радиоэлектронной борьбы ВДВ. 15 единиц СБ-531Б «Инфауна» в 2011 г. поступили в соединение радиоэлектронной борьбы ВС РФ. 16 января 2012 г., четыре машины комплекса поступили на вооружение подразделений РЭБ Свирской воздушно-де-
сантной дивизии (г. Иваново) и штурмовой (горной) бригады ВДВ (г. Новороссийск) Западного и Южного военных округов соответственно. Весной 2015 г. первая партия комплексов РЭБ «Инфауна» поступила на вооружение подразделений радиоэлектронной борьбы (РЭБ) российской военной базы Южного военного округа в Армении. Очередная партия комплексов должна была поступить на российскую военную базу до конца 2015 г. Также концерном «Созвездие» создан малогабаритный передатчик помех «Лесочек», предназначенный для защиты бронетанковой, автомобильной техники и личного состава от поражения радиоуправляемыми минно-взрывными устройствами, как во время стоянки, так и в движении. Первые 40 комплектов малогабаритных передатчиков помех поступили на вооружение подразделений радиоэлектронной борьбы (РЭБ) Воздушно-десантных войск РФ. В 2014 г. было запланировано поставку около 300 комплектов для российской армии, в 2015 – 450. Поставки начались в 2013 г., тогда Минобороны получило около 400 комплектов. В целом российская армия к концу 2015 г. должна была получить 1,2 тыс. комплексов РЭБ «Лесочек». Преимущественно комплексы поступали в Тульское и Ивановское соединение ВДВ РФ. ООО НИИ «Эталон» (г. Москва) разработало и произвело комплекс РЭБ «Леер-2» на базе бронеавтомобилей ГАЗ2330 «Тигр». Он предназначен для проведения радиоразведки источников радиоизлучений, постановки помех и радиоподавления радиоэлектронных средств противника. Кроме того, комплекс позволя-
ет создавать реальную помеховую обстановку, имитировать работу различных РЭС, а также проводить оценку электромагнитной обстановки при проведении мероприятий боевой подготовки. В ВДВ ВС РФ этот комплекс заменит малогабаритные многофункциональные комплексы радиоконтроля, пеленгования и подавления РП-377, РП-377Л и РП-377ЛА «Лоранд». По сообщению российских СМИ, первые поставки комплекса «Леер-2» были начаты еще в 2013 г., тогда подразделения радиоэлектронной борьбы ВДВ России получили на вооружение десять мобильных комплексов. Сейчас «Леер-2» уже используются подразделениями РЭБ Ивановского и Ульяновского соединений ВДВ и подмосковным полком специального назначения. Во время оккупации Крыма спецмашина «Леер-2» использовалась подразделениями ВС РФ на территории Украины. Еще одним весьма интересным и современным продуктом российской оборонки является комплекс радиоэлектронного подавления РБ-
341В «Леер-3», разработанный санкт-петербургским ООО «Специальный технологический центр». Комплекс «Леер-3» предназначен для мониторинга сетей связи GSM, определения системных идентификаторов мобильных станций, их местоположения, передачи полученных данных, а также для подавления GSM-связи при помощи помех. Комплекс «Леер-3» в 2015 г. был представлен на выставке «День инноваций Южного военного округа». В представленной на мероприятии конфигурации комплекс был размещен на базе шасси КамАЗ-5350, хотя фургон со специальным оборудованием может устанавливаться и на других шасси. Непосредственно подавлением радиоканалов должны заниматься беспилотные летательные аппараты «Орлан-10». Эти беспилотники оснащаются специальными передатчиками радиосигнала, имитирующими работу базовых станций сетей GSM и противодействующими использованию абонентских терминалов. Такая аппаратура позволяет блокировать использование аппаратуры, работающей в диапазонах GSM-900 и GSM1800. При этом имеется возможность работы в нескольких диапазонах частот, полностью перекрывающих диапазоны сотовых сетей. Т.н. передатчики виртуальной базовой станции располагаются в фюзеляже и крыле БПЛА «Орлан-10». В первом случае мощность передатчика превышает 10 Вт, во втором – 2 Вт. Такая мощность позволяет эффективно блокировать работу абонентского оборудования в радиусе до 6 км (фюзеляжный передатчик). Передатчики способны блокировать работу сетей трех операторов и «обслуживать» до 2000 абонентских терминалов.
DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016 / 59
[ противостояние ] Комплекс РБ-341В «Леер-3» уже дошел до серийного производства и поставляется в войска. В октябре 2014 г. сообщалось, что первые системы этого типа поступят в войска до конца года. Первыми эксплуатантами комплекса «Леер-3» были подразделения Восточного военного округа. После этого подобную технику получили другие соединения ВС РФ, в том числе Южного военного округа.
Поле битвы – Украина
Война России против Украины на территории Донецкой и Луганской областей достаточно ярко засвидетельствовала, насколько сильно россияне продвинулись в сфере создания и использования РЭБ после событий в Грузии. Наряду с упомянутым выше комплексом «Красуха-4» российскими войсками использовались и ряд других ранее неизвестных наземных средств РЭБ. Так, в сентябре 2014 г. в Донецкой области была зафиксирована и уничтожена российская автоматизированная станция активных помех Р-330Ж «Житель» вместе с экипажем из военнослужащих РФ, еще одна станция РЭБ была повреждена в результате обстрела. Позднее уже летом 2015 г. «Жители» были замечены рядом с н.п. Тельманово и Макеевка, где они блокировали связь для полетов беспилотных летательных аппаратов Специальной мониторинговой миссии ОБСЕ. Об этом сообщали представители миссии. Позже ЕС даже обращалось к делегации РФ с требованием объяснить присутствие Р-330Ж «Житель» на Донбассе. Станция разработана и выпускается ОАО «Науч-
60 / DEFENSE EXPRESS / ЯНВАРЬ-ФЕВРАЛЬ 2016
но-внедренческое предприятие «ПРОТЕК» (входит в состав компании «ЭГО-Холдинг») и предназначена для обнаружения, пеленгования и радиоподавления базовых станций систем сотовой связи стандарта GSM 900/1800 и 1900, систем подвижной спутниковой связи Inmarsat и Iridium, радиоподавления навигационной аппаратуры потребителей систем спутниковой связи NAVSTAR (GPS). Любой вышеперечисленный сигнал полностью глушится в радиусе 20-30 км от работающей станции.
же выявлять и закрывать технические каналы утечки информации на объектах ВДВ. Первые подобные комплексы были приняты на вооружение Воздушно-десантных войск России в 2012 г. В этом же году отдельный полк специального назначения ВДВ получил новейшие образцы мобильных комплексов автоматизированного контроля на базе бронеавтомобиля ГАЗ– 233014 «Тигр». *** Военно-политическое руководство Российской Федерации проводит активные мероприятия по оснащению воо-
16 января 2015 г. в Луганске возле ТЦ «Аврора» был замечен еще один комплекс радиоэлектронной борьбы МКТК-1А «Дзюдоист» разработки ОАО «ВНИИ «Эталон» ( г. Москва). Он предназначен для радио-, радиотехнического и специального контроля эффективности защиты информации и оценки электромагнитной обстановки. Комплекс способен обнаруживать, измерять параметры и определять местоположение радиоэлектронных средств, средств противоракетной обороны (ПРО), а так-
руженных сил современными средствами радиоэлектронной борьбы. По состоянию на 2015 г. на оснащение подразделений РЭБ РФ поставлена значительная часть современных средств радиоэлектронной борьбы, позволяющих успешно действовать в современной сложной обстановке. Украинской армии в таких условиях следует учитывать возможности российских РЭБ с целью их дальнейшей нейтрализации и обеспечения выполнения собственных задач с максимальной эффективностью.
ИНФОРМАЦИОННО–КОНСАЛТИНГОВАЯ КОМПАНИЯ ИКК «Defense Express» оперативно освещает события, происходящие в сфере безопасности, обороны и военно-технического сотрудничества Украины. Регулярные информационные продукты: аналитический блок и лента новостей на ресурсе www.defense-ua.com (ежедневно); информационный бюллетень «Украинский оборонный обзор» (еженедельно); информационный бюллетень на английском языке «Ukrainian Defense News» (ежемесячно). Аналитический журнал «Defense Express. Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины» – выходит ежемесячно, доступен по подписке в печатной и он-лайн версии
Англоязычынй журнал «Ukrainian Defense Review» – выходит ежеквартально, доступен в он-лайн версии на сервисе ISSUU по ссылке: http://issuu.com/ukrainian_defense_ review, возможна подписка на печатную версию журнала Книги серии «Оружие Украины» предназначены для читателей, интересующихся современной продукцией и новыми разработками украинской «оборонки»
КОМПАНИЯ «DEFENSE EXPRESS» РАБОТАЕТ НА ИНФОРМАЦИОННОМ РЫНКЕ С 2001 Г. Контакты для подписки на печатную и он-лайн продукцию ИКК «Defense Express»: Адрес: ул. Ильинская, 10, офис 5, г. Киев, Украина, 04070, Тел.: +38 (044) 425-16-22, Факс: +38 (044) 425-42-10 E-mail: defenseexpress@i.ua www.defense-ua.com