DEFENSE EXPRESS №3 за 2013 год

ВЫЗОВЫ IDEX-2013 НА РЫНКЕ ОРУЖИЯ ПОБЕЖДАЮТ НОСИТЕЛИ НОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

РАЗМЕР ИМЕЕТ ЗНАЧЕНИЕ Ракетнопушечные башни – под украинский Falarick

№3 [ МАРТ, 2013 ] ЭКСПОРТ ОРУЖИЯ И ОБОРОННЫЙ КОМПЛЕКС УКРАИНЫ

БОЛЬШЕ, ЧЕМ

ВИНТОВКА

НОВАЯ РАЗРАБОТКА ОТЕЧЕСТВЕННОЙ КОМПАНИИ «ЗБРОЯР» – ВИНТОВКА Z008 ВТОРОГО ПОКОЛЕНИЯ

АДСКАЯ СМЕСЬ

Перспективы перевооружения военной авиации Индии

НЕРВ АРМИИ

Перспективы создания единой автоматизированной системы управления ВС Украины

ДЕЛО СНАЙПЕРА

При переоснащении на новые образцы оружия нужно учитывать потенциал отечественной промышленности

! е с р у к в ь Буд efense востей «Dажных о н х ы н н о всех в тво оборо ое агентс х подписчиков об в Украине и в го н и т л -конса рмирует свои ких событиях формация – о с н мационно • Инфор » ежедневно инф военно-техниче оперативная и Express олитических и ся нужная вам ss. Эксnse Expre е оргаfe e D « военно-п государствах. В se-ua.com л а журн едущи соседних сайте www.defenическое издание –ы» выписывают в-технического н т м о и е и н а на наш месячное анал комплекс Укр атегию воен плекса, отечей же стр ом • Наше еружия и оборонныи реализующие ромышленного к ры. е у о -п и т о т к щ н р у ю н о р ций в о п определя х тенден льские ст тия обор низации, чества, предприя учно-исследовате оценку основныния и экспорта сотрудни и зарубежные на дят собственную опасности, созданном комплексе ственные агентства провождународной безронно-промышлеСрединихособой ля широкого круга д а. ми ты ме бо • Эксперрегиональной и ых изменений в о родуктахагентств ги предназначеныцией и разработка п и к н х н е у р К ы д р . у н е о » р р кт сф е Украины –врегуля краины, п ний, стру вооруже Результатыработысерия книг «Оружиооруженных Сил У ей Украины. остью пользуется перспективами В плекса. я новос т х ы популярн , интересующихс мышленного ком н н ро й о читателе ого оборонно-пр тво обо-техническом с т н е к г с н А о и укра ос ти военн

н деятельло лидером ква Украины т е л ь т а За десяse Express» с т ионного рын « D e f e n т е и н ф о рм а ц с е гм е н

10, оф. 05 , я а к с н и 1 , ул. Иль (044) 425-42-om в е и К . г , .c Украина fense-ua e d . w w w

[ содержание ]

тенденцiї

40 Нерв армії

передний край

6 Размер имеет значение Ракетно-пушечные башни – под украинский Falarick

Перспективи створення Єдиної автоматизованої системи управлiння Збройних Сил України з урахуванням досвiду Польщi, Румунiї та Казахстану

вопрос ребром

50 «Камо грядеши», украинский авиапром?

тенденцiї

10 Виклики IDEX-2013

На арабському ринку озброєнь перемагають носiї нових технологiй

К вопросу выживания и развития украинской авиаиндустрии

актуально

22 Юлія МАЛИШЕНКО

«Україна сьогоднi має можливостi для провадження та реалiзацiї офсетної дiяльностi прямая речь

28 Константин КОНЕВ

Наши винтовки ни в чем не уступают изделиям зарубежных конкурентов

детально

60 Пекельна Суміш

Розвиток авiацiйного компоненту ЗС Індiї крiзь призму виставки AeroIndia-2013

арсенал

34 Дело снайпера

При переоснащении на новые образцы оружия украинские «силовики» должны учитывать потенциал отечественной промышленности

defense express MEDIA

СЕРГЕЙ ЗГУРЕЦ – главный редактор журнала «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», szgurets@gmail.com, ВАЛЕРИЙ РЯБЫХ – заместитель директора Defense Express Media по развитию, defence_2@meta.ua, ВЛАДИМИР КОПЧАК – заместитель главного редактора, v_kopchak@mail.ru, АНДРЕЙ КРАМАР – коммерческий директор, МАРК КАНАРСКИЙ – арт-директор, АНТОН МИХНЕНКО – экспертобозреватель, СЕРГЕЙ ПОПСУЕВИЧ – фотокорреспондент, МИХАИЛ САМУСЬ – руководитель европейского корпункта Defense Express (Чехия, Прага)

В поисках новых концепций

В нашей оборонной промышленности на «живых» предприятиях занято около 120 тыс. работающих. По итогам прошлых лет показатель выработки на одного работающего в этой сфере колебался от 30 до 150 тыс. грн в год – в зависимости от специализации производства. В среднем – менее $10 тыс. товарной выработки на одного работающего. При этом в Израиле, где на ведущих оборонных компаниях работает до 30 тыс. сотрудников, доход составляем $200 тыс на одного работающего. А в бронепромышлености Франции этот показатель составляет 240 тыс. евро на одного работающего. Наше заметное отставание в продуктивности «оборонного» труда объясняется вовсе не ленью и низкой квалификацией рабочих – хотя низкая зарплата явно не стимулирует их развитие. Практически все механические цеха наших оборонных заводов – корнями из СССР. Для изготовления сложной детали задействуется затратная технологическая цепочка из десятков станков – токарных, фрезерных, расточных, шлифовальных и т.д. Но нам нужно менять не только станки. Нам нужно менять философию организации оборонного производства. Начинать следует с оптимизации производственных потоков – с учетом всей специфики нашей «оборонки». Как приоритет ближайшей перспективы можно рассматривать создание ограниченного количества новых универсальных автоматизированных производственных линий. Они должны быть «заточены» под производство продукции и комплектующих с высокими параметрами качества и точности – под текущие и перспективные задачи прорывных отечественных оборонно-промышленных кластеров. Иначе отсталость технологической оснастки, неспособность или нежелание перейти на современные рельсы управления производством будут нашими извечными «якорями» при выполнении как гособоронзаказа, так и экспортных контрактов.

Сергей ЗГУРЕЦ, главный редактор

ВАЛЕНТИН БАДРАК – директор Центра исследований армии, конверсии и разоружения, v_badrak@mail.ru

Наш адрес: Украина, 04070, г. Киев, ул. Ильинская, 10, оф. 5, тел./факс: (044) 425-42-10, e-mail: defense@gala.net

новости

реформа

Оружейный доход окреп на 2% Доход ГК «Укр­спец­ экспорт» и ее дочерних предприятий от экспортно-импортных операций по итогам 2012 г. выросла в сравнении с 2011 г. на 2%.

Деньги на армию

Президент Украины Виктор Янукович дал соответствующее поручение Кабинету Министров выделить необходимое финансирование для нужд армии на текущий год. Об этом сообщил министр обороны Украины Павел Лебедев: «Финанси­ рование Вооруженных Сил Украины на 2013 г. предусмотрено в размере 15 млрд. гривен. Есть расчет на недофинансирование из-за кредиторской задолженности в размере 1,2 миллиарда гривен на 1 января». Бюджетом также предусмотрено финансирование в объеме 1 млрд. грн на новое вооружение и полмиллиарда на ремонт. «Также представлено и утверждено Президентом Украины дополнительное выделение около 1,8 млрд. гривен на вооружение», - сообщил министр обороны Украины.

Программа – на подходе ... Указом президента утверждена Концепция стратегического развития ВС Украины до 2017 г. и на ее основе ГШ уже заканчивает разработку Комплексной программы реформирования и развития ВС Украины до 2017 г.

Об этом сообщил первый заместитель министра обороны Украины Александр Олейник. Также он отметил: «В этом программном документе заложены все качественный и количественный характеристики, касающиеся всех направлений развития и комплектования

Комитет военных реформ

Президент Украины утвердил новый состав Комитета по реформиро-

2 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ванию и развитию Вооруженных Сил Украины и обо­ронно-про­ мышленного комплекса. Согласно Указу Президента Украины № 123/2013 в состав данного Комитета введены: Михаил Болотских Глава Государственной

ВС Украины. Программа будет рассмотрена и утверждена на следующей неделе в МО Украины. В дальнейшем она будет подана на рассмотрение и утверждение правительством и Президентом страны». Касаемо вооружения и военной техники замминистра отметил, что на протяжении пяти лет до 2017 г. обновлению будут подлежать все типы вооружения, в первую очередь, авиационная техника, системы ПВО, бронетехника, боеприпасы. О будущей численности ВС Украины Александр Олейник заявил: «Сегодня отрабатываются коли-

службы Украины по чрезвычайным ситуациям; Сергей Громов - генеральный директор Государственного концерна «Укроборонпром» (по согласию); Леонид Кожара - Министр иностранных дел; Михаил Короленко - Министр промышленной поли-

тики Украины; Павел Лебедев - Министр обороны Украины; Игорь Прасолов - Министр экономического развития и торговли Украины; Александр Якименко Глава Службы безопасности Украины. Кроме того, утверждены в составе Комитета Игорь Калинин

чественные показатели. Согласно тех показателей, которые есть в программе численность ВС Украины на конец 2017 г. может составить, в зависимости от того какое будет ресурсное обеспечение, ориентировочно, 110 тыс. человек. Сокращение будет происходить не в боевых частях, а в органах обеспечения и органах управления. В дальнейшем, если будет принята Комплексная программа реформирования и развития ВС Украины до 2017 г., численность на каждый год будет утверждаться Законом, то есть решением Верховной Рады Украины».

- Советник Президента Украины, Анатолий Кинах - первый заместитель Председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам национальной безопасности и обороны (по согласию) и Александр Кузьмук - народный депутат Украины (по согласию).

Мимо сотни

Об этом сообщили агентству «Интерфакс» в пресс-службе госкомпании. «Объем торговопосреднической деятельности госкомпании и ее дочерних предприятий в 2012 г. составил $1,024 млрд, что почти на $20 млн превышает выручку 2011 г. и является лучшим показателем за 16 лет работы

«Укрспецэкспорта». В структуре экспорта 47% приходится на страны Азии, 23% - на государства Африки, 21% - на страны СНГ, 6% - Европы и 3% Америки. В настоящее время «Укрспецэкспорт» сотрудничает с 78 странами. «Крупнейшими партнерами Украины в сфере военно-технического сотрудничества выступают Индия, Ирак, КНР, Таиланд. Казахстан, РФ и Азербайджан», - отметили в госкомпании. С декабря 2010 г. по решению правительства ГК

«Укрспецэкспорт» и ее дочерние предприятия входят в состав госконцерна «Укроборонпром». По данным госкомпании, по итогам 2011 года выручка «Укрспецэкспорта» и его дочерних компаний от экспортно-импортных операций составила $1,005 млрд, что на 5,2% больше, чем в 2010 году ($956,85 млн). Согласно ранее озвученным госкомпанией данным, портфель заказов ГК «Укрспецэкспорт» и ее дочерних предприятий на ближайшие 3-5 лет оценивается в более чем $5 млрд.

Украинские компании не вошли в список 100 крупнейших мировых производителей оружия из-за проблемы с доступом к данным. Об этом говорится в докладе Стокгольмского международного института исследования проблем мира SIPRI за 2011 год. Как сообщило 18 февраля 2013 г. издание «Корреспондент», исследователи особо подчеркнули тот факт, что в рейтинг не попали украинские компании, которые, также как и казахские и китайские, являются достаточно крупными, чтобы войти в этот список, однако, возникли проблемы с доступом к информации. По подсчетам аналитического учреждения, 60% всех продаж достались 44 компаниям из США, а 29% - оружейной индустрии Западной Европы. На первой и второй строчке рейтинга SIPRI оказались американские компании Lockheed Martin и Boeing. Третье место досталось оборонному заводу Великобритании - ВAE Systems. Отмечается, что всего в 2011 г. продажи оружия, произведенного индустриальными гигантами, составили $410 млрд.

Последний призыв Осенью в 2013 г. состоится последний осенний призыв в ряды Вооруженных сил Украины. Об этом

заявило руководство военного ведомства во время пресс-конференции в Доме Правительства. «Принято окончательное решение, что осенью текущего года состоится последний общий призыв в ряды Вооруженных сил Украины. Согласно этому сроку начнется работа по комплектова-

нию Вооруженных сил по контракту», - заявил первый заместитель Министра обороны Украины Александр Олейник. При этом Кабмин сократил призыв на срочную военную службу в апреле-мае 2013 г. до 13,9 тыс. человек. Из них в Вооруженные Силы Украины отправятся 7,5 тыс. человек, во Внутренние войска - 5,2 тыс. человек, Государственную специальную службу транспорта - 1,2 тыс.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 3

новости

реформа

Оружейный доход окреп на 2% Доход ГК «Укр­спец­ экспорт» и ее дочерних предприятий от экспортно-импортных операций по итогам 2012 г. выросла в сравнении с 2011 г. на 2%.

Деньги на армию

Президент Украины Виктор Янукович дал соответствующее поручение Кабинету Министров выделить необходимое финансирование для нужд армии на текущий год. Об этом сообщил министр обороны Украины Павел Лебедев: «Финанси­ рование Вооруженных Сил Украины на 2013 г. предусмотрено в размере 15 млрд. гривен. Есть расчет на недофинансирование из-за кредиторской задолженности в размере 1,2 миллиарда гривен на 1 января». Бюджетом также предусмотрено финансирование в объеме 1 млрд. грн на новое вооружение и полмиллиарда на ремонт. «Также представлено и утверждено Президентом Украины дополнительное выделение около 1,8 млрд. гривен на вооружение», - сообщил министр обороны Украины.

Программа – на подходе ... Указом президента утверждена Концепция стратегического развития ВС Украины до 2017 г. и на ее основе ГШ уже заканчивает разработку Комплексной программы реформирования и развития ВС Украины до 2017 г.

Об этом сообщил первый заместитель министра обороны Украины Александр Олейник. Также он отметил: «В этом программном документе заложены все качественный и количественный характеристики, касающиеся всех направлений развития и комплектования

Комитет военных реформ

Президент Украины утвердил новый состав Комитета по реформиро-

2 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ванию и развитию Вооруженных Сил Украины и обо­ронно-про­ мышленного комплекса. Согласно Указу Президента Украины № 123/2013 в состав данного Комитета введены: Михаил Болотских Глава Государственной

ВС Украины. Программа будет рассмотрена и утверждена на следующей неделе в МО Украины. В дальнейшем она будет подана на рассмотрение и утверждение правительством и Президентом страны». Касаемо вооружения и военной техники замминистра отметил, что на протяжении пяти лет до 2017 г. обновлению будут подлежать все типы вооружения, в первую очередь, авиационная техника, системы ПВО, бронетехника, боеприпасы. О будущей численности ВС Украины Александр Олейник заявил: «Сегодня отрабатываются коли-

службы Украины по чрезвычайным ситуациям; Сергей Громов - генеральный директор Государственного концерна «Укроборонпром» (по согласию); Леонид Кожара - Министр иностранных дел; Михаил Короленко - Министр промышленной поли-

тики Украины; Павел Лебедев - Министр обороны Украины; Игорь Прасолов - Министр экономического развития и торговли Украины; Александр Якименко Глава Службы безопасности Украины. Кроме того, утверждены в составе Комитета Игорь Калинин

чественные показатели. Согласно тех показателей, которые есть в программе численность ВС Украины на конец 2017 г. может составить, в зависимости от того какое будет ресурсное обеспечение, ориентировочно, 110 тыс. человек. Сокращение будет происходить не в боевых частях, а в органах обеспечения и органах управления. В дальнейшем, если будет принята Комплексная программа реформирования и развития ВС Украины до 2017 г., численность на каждый год будет утверждаться Законом, то есть решением Верховной Рады Украины».

- Советник Президента Украины, Анатолий Кинах - первый заместитель Председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам национальной безопасности и обороны (по согласию) и Александр Кузьмук - народный депутат Украины (по согласию).

Мимо сотни

Об этом сообщили агентству «Интерфакс» в пресс-службе госкомпании. «Объем торговопосреднической деятельности госкомпании и ее дочерних предприятий в 2012 г. составил $1,024 млрд, что почти на $20 млн превышает выручку 2011 г. и является лучшим показателем за 16 лет работы

«Укрспецэкспорта». В структуре экспорта 47% приходится на страны Азии, 23% - на государства Африки, 21% - на страны СНГ, 6% - Европы и 3% Америки. В настоящее время «Укрспецэкспорт» сотрудничает с 78 странами. «Крупнейшими партнерами Украины в сфере военно-технического сотрудничества выступают Индия, Ирак, КНР, Таиланд. Казахстан, РФ и Азербайджан», - отметили в госкомпании. С декабря 2010 г. по решению правительства ГК

«Укрспецэкспорт» и ее дочерние предприятия входят в состав госконцерна «Укроборонпром». По данным госкомпании, по итогам 2011 года выручка «Укрспецэкспорта» и его дочерних компаний от экспортно-импортных операций составила $1,005 млрд, что на 5,2% больше, чем в 2010 году ($956,85 млн). Согласно ранее озвученным госкомпанией данным, портфель заказов ГК «Укрспецэкспорт» и ее дочерних предприятий на ближайшие 3-5 лет оценивается в более чем $5 млрд.

Украинские компании не вошли в список 100 крупнейших мировых производителей оружия из-за проблемы с доступом к данным. Об этом говорится в докладе Стокгольмского международного института исследования проблем мира SIPRI за 2011 год. Как сообщило 18 февраля 2013 г. издание «Корреспондент», исследователи особо подчеркнули тот факт, что в рейтинг не попали украинские компании, которые, также как и казахские и китайские, являются достаточно крупными, чтобы войти в этот список, однако, возникли проблемы с доступом к информации. По подсчетам аналитического учреждения, 60% всех продаж достались 44 компаниям из США, а 29% - оружейной индустрии Западной Европы. На первой и второй строчке рейтинга SIPRI оказались американские компании Lockheed Martin и Boeing. Третье место досталось оборонному заводу Великобритании - ВAE Systems. Отмечается, что всего в 2011 г. продажи оружия, произведенного индустриальными гигантами, составили $410 млрд.

Последний призыв Осенью в 2013 г. состоится последний осенний призыв в ряды Вооруженных сил Украины. Об этом

заявило руководство военного ведомства во время пресс-конференции в Доме Правительства. «Принято окончательное решение, что осенью текущего года состоится последний общий призыв в ряды Вооруженных сил Украины. Согласно этому сроку начнется работа по комплектова-

нию Вооруженных сил по контракту», - заявил первый заместитель Министра обороны Украины Александр Олейник. При этом Кабмин сократил призыв на срочную военную службу в апреле-мае 2013 г. до 13,9 тыс. человек. Из них в Вооруженные Силы Украины отправятся 7,5 тыс. человек, во Внутренние войска - 5,2 тыс. человек, Государственную специальную службу транспорта - 1,2 тыс.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 3

новости

сотрудничество

Дружба навеки

РКК «Энергия» не откажется от работы с предприятиями космической отрасли Украины по ракетамносителям типа «Зенит». Об этом. заявил

SPERWER летит в Украину

Самолеты для Судана Судан может приобрести пять украинских самолетов Ан-148/158 и Ан-74 производства ГП «Антонов» на сумму более $100 млн. Об этом,

как сообщил 18 февраля 2013 г. «Коммерсантъ Украина», заявил заместитель генерального конструктора ГП «Антонов» Александр Кива. «Судан хотел бы получить первые самолеты до конца этого года. Однако все зависит от того, какие схемы финансирования будут

Сближение траекторий

ГП «Антонов» в ближайшее время подпишет с ОАО «Авиакор - авиационный завод» (РФ) соглашение о создании совмест-

4 / DEFENSE EXPRESS / март 2013

предложены в рамках контракта»,- уточнил он. Как заявил министр транспорта Судана Ахмед Бабикер Нахар агентству Reuters, на позапрошлой неделе правительство Судана подписало соответствующий предварительный договор с Украиной. Контракт планируется подписать в марте во время официального визита украинской делегации в Судан. «Новые самолеты «Антонова» очень хорошие и имеют высо-

ного предприятия. Об этом сообщило российское издание «Ведомости». «В СП будут внесены интеллектуальные права на самолет Ан-140. Это даст возможность провести доработку Ан140-100 без согласования с украинской сто-

кий уровень безопасности», - отметил Ахмед Бабикер Нахар. Как сообщается, самолеты нужны для авиакомпании Sudan Airways, которая переживает сейчас не лучшие времена изза торговых санкций США. В ГП «Антонов» утверждают, что контракт не идет вразрез с эмбарго относительно Судана. По словам А. Кивы, переговоры контролирует Государственная служба экспортного контроля Украины.

роной. Передача интеллектуальных прав в СП с российской стороной стало условием Минобороны, которое может приобрести Ан-140Т (транспортная модификация)», - отметил представитель российской стороны. Как сообщил

Чистая прибыль ГП «Антонов» в 2012 г. составила 39,33 млн. грн., что на 79,6% меньше по сравнению с показателем 2011 г. (192 млн. 969 тыс. грн.). По информации Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку, чистый доход от реализации продукции ГП «Антонов» в прошлом году вырос на 2,8% - до 3 млрд. 262 млн. 816 тыс. грн. против 3 млрд. 173 млн. 026 тыс. грн. за 2011 год. Валовая прибыль за отчетный период уменьшилась на 29,1% - до 522 млн. 873 тыс. грн. против 737 млн. 890 тыс. грн. за 2011 год.

вице-президент ГП «Антонов» Александр Кива, соответствующий российскоукраинский договор находится на стадии подписания. Юристы с российской и украинской стороны отработали механизм передачи интеллекту-

альной собственности в СП. Александр Кива также проинформировал, что на очереди организация подобных совместных предприятий по другим проектам ГП «Антонов», например, относительно самолета Ан-124 «Руслан».

ГП «Чугуевский авиаремонтный завод» (ГП «ЧАРЗ») вместе с компанией «SAGEM» провели работу по организации совместного производства беспилотных авиационных комплексов БпАК SPERWER MK-II в Украине. Об этом сообщила пресс-служба МО Украина. По результатам проведенной работы в 2010 г. в Париже ГП «ЧАРЗ» и компанией «SAGEM» был подписан «Меморандум о согласии», который предусматривает совместное производство в Украине БпАК разных классов.

Броня для Таиланда

генеральный конструктор и глава РКК Виталий Лопота. По словам В.Лопоты, пусковой морской комплекс, ракетаноситель «Зенит 3SL» и разгонный блок ДМ - это проверенные средства выведения космических аппаратов на орбиту, сочетающие в себе лучшие технологии ракетостроения последних десятилетий. В днепропетровском КБ «Южное» признали свою вину в провале запуска ракеты-носителя «Зенит3SL» 1 февраля 2013 г. в рамках проекта «Морской старт». Причиной нештатного пуска ракеты Зенит3SL оказался отказ бортового источника мощности, который был разработан в КБ и произведен на отечественном заводе «Южмаш».

«Движки» для Пакистана ГК «Укрспецэкспорт» подписала контракт с Пакистаном на изготовление и поставку в эту страну 110 силовых установок для танков. Об этом заявил исполняющий обязанности заместителя генерального директора «Укрспецэкспорта» Вадим Кожевников в ходе международной выставки IDEX-2013 в Абу-

Даби. Согласно сообщению, контракт рассчитан на 4 года и будет производиться на мощностях ГП «Завод имени Малышева», его стоимость превышает $50 млн. По словам В.Кожевникова, в Пакистан ранее уже отправлено более 300 единиц таких агрегатов для танка «Аль Халид».

На Киевском бронетанковом заводе подписан акт приемки очередной партии БТР-3Е1 в количестве 22 машин для армии Таиланда. Об этом заявили в госкомпании «Укрспецэкспорт». Из этой партии 15 машин - линейные БТР-3Е1, четыре - минометные БТР-3М2, два БТР-БР и один - командирский БТР3-К. Окончательная передача состоится после соответствующих испытаний в Таиланде. Отгрузка бронетехники запланирована на вторую половину марта. «Укрспецэкспорт» в целом уже отгрузил в Таиланд более 120 БТР3Е1. Все действующие программы по поставке БТР-3Е1 в Таиланд рассчитаны до 2015 г.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 5

новости

сотрудничество

Дружба навеки

РКК «Энергия» не откажется от работы с предприятиями космической отрасли Украины по ракетамносителям типа «Зенит». Об этом. заявил

SPERWER летит в Украину

Самолеты для Судана Судан может приобрести пять украинских самолетов Ан-148/158 и Ан-74 производства ГП «Антонов» на сумму более $100 млн. Об этом,

как сообщил 18 февраля 2013 г. «Коммерсантъ Украина», заявил заместитель генерального конструктора ГП «Антонов» Александр Кива. «Судан хотел бы получить первые самолеты до конца этого года. Однако все зависит от того, какие схемы финансирования будут

Сближение траекторий

ГП «Антонов» в ближайшее время подпишет с ОАО «Авиакор - авиационный завод» (РФ) соглашение о создании совмест-

4 / DEFENSE EXPRESS / март 2013

предложены в рамках контракта»,- уточнил он. Как заявил министр транспорта Судана Ахмед Бабикер Нахар агентству Reuters, на позапрошлой неделе правительство Судана подписало соответствующий предварительный договор с Украиной. Контракт планируется подписать в марте во время официального визита украинской делегации в Судан. «Новые самолеты «Антонова» очень хорошие и имеют высо-

ного предприятия. Об этом сообщило российское издание «Ведомости». «В СП будут внесены интеллектуальные права на самолет Ан-140. Это даст возможность провести доработку Ан140-100 без согласования с украинской сто-

кий уровень безопасности», - отметил Ахмед Бабикер Нахар. Как сообщается, самолеты нужны для авиакомпании Sudan Airways, которая переживает сейчас не лучшие времена изза торговых санкций США. В ГП «Антонов» утверждают, что контракт не идет вразрез с эмбарго относительно Судана. По словам А. Кивы, переговоры контролирует Государственная служба экспортного контроля Украины.

роной. Передача интеллектуальных прав в СП с российской стороной стало условием Минобороны, которое может приобрести Ан-140Т (транспортная модификация)», - отметил представитель российской стороны. Как сообщил

Чистая прибыль ГП «Антонов» в 2012 г. составила 39,33 млн. грн., что на 79,6% меньше по сравнению с показателем 2011 г. (192 млн. 969 тыс. грн.). По информации Национальной комиссии по ценным бумагам и фондовому рынку, чистый доход от реализации продукции ГП «Антонов» в прошлом году вырос на 2,8% - до 3 млрд. 262 млн. 816 тыс. грн. против 3 млрд. 173 млн. 026 тыс. грн. за 2011 год. Валовая прибыль за отчетный период уменьшилась на 29,1% - до 522 млн. 873 тыс. грн. против 737 млн. 890 тыс. грн. за 2011 год.

вице-президент ГП «Антонов» Александр Кива, соответствующий российскоукраинский договор находится на стадии подписания. Юристы с российской и украинской стороны отработали механизм передачи интеллекту-

альной собственности в СП. Александр Кива также проинформировал, что на очереди организация подобных совместных предприятий по другим проектам ГП «Антонов», например, относительно самолета Ан-124 «Руслан».

ГП «Чугуевский авиаремонтный завод» (ГП «ЧАРЗ») вместе с компанией «SAGEM» провели работу по организации совместного производства беспилотных авиационных комплексов БпАК SPERWER MK-II в Украине. Об этом сообщила пресс-служба МО Украина. По результатам проведенной работы в 2010 г. в Париже ГП «ЧАРЗ» и компанией «SAGEM» был подписан «Меморандум о согласии», который предусматривает совместное производство в Украине БпАК разных классов.

Броня для Таиланда

генеральный конструктор и глава РКК Виталий Лопота. По словам В.Лопоты, пусковой морской комплекс, ракетаноситель «Зенит 3SL» и разгонный блок ДМ - это проверенные средства выведения космических аппаратов на орбиту, сочетающие в себе лучшие технологии ракетостроения последних десятилетий. В днепропетровском КБ «Южное» признали свою вину в провале запуска ракеты-носителя «Зенит3SL» 1 февраля 2013 г. в рамках проекта «Морской старт». Причиной нештатного пуска ракеты Зенит3SL оказался отказ бортового источника мощности, который был разработан в КБ и произведен на отечественном заводе «Южмаш».

«Движки» для Пакистана ГК «Укрспецэкспорт» подписала контракт с Пакистаном на изготовление и поставку в эту страну 110 силовых установок для танков. Об этом заявил исполняющий обязанности заместителя генерального директора «Укрспецэкспорта» Вадим Кожевников в ходе международной выставки IDEX-2013 в Абу-

Даби. Согласно сообщению, контракт рассчитан на 4 года и будет производиться на мощностях ГП «Завод имени Малышева», его стоимость превышает $50 млн. По словам В.Кожевникова, в Пакистан ранее уже отправлено более 300 единиц таких агрегатов для танка «Аль Халид».

На Киевском бронетанковом заводе подписан акт приемки очередной партии БТР-3Е1 в количестве 22 машин для армии Таиланда. Об этом заявили в госкомпании «Укрспецэкспорт». Из этой партии 15 машин - линейные БТР-3Е1, четыре - минометные БТР-3М2, два БТР-БР и один - командирский БТР3-К. Окончательная передача состоится после соответствующих испытаний в Таиланде. Отгрузка бронетехники запланирована на вторую половину марта. «Укрспецэкспорт» в целом уже отгрузил в Таиланд более 120 БТР3Е1. Все действующие программы по поставке БТР-3Е1 в Таиланд рассчитаны до 2015 г.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 5

[ передний край ]

Размер имеет значение Сергей Згурец, Defense Express

Ракетно-пушечные башни – под украинский Falarick Сотрудничество украинских оружейников и бельгийских промышленников рождает новые и многообещающие проекты. Каждая оружейная выставка – тому подтверждение.

6 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 7

[ передний край ]

Размер имеет значение Сергей Згурец, Defense Express

Ракетно-пушечные башни – под украинский Falarick Сотрудничество украинских оружейников и бельгийских промышленников рождает новые и многообещающие проекты. Каждая оружейная выставка – тому подтверждение.

6 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 7

[ передний край ]

Новая концепция 120/105-мм среднего танка: машина представляет собой объединение башни Cockerill XC-8, гусеничного шасси БМП K21 компании Doosan и украинских ракет.

8 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

2010 г. на выставке Eurosatory ведущий украинский разработчик высокоточных противотанковых ракет - государственное Киевское конструкторское бюро «Луч» и компания CMI (Cockerill Maintenance & Ingenierie) впервые продемонстрировали новую противотанковую управляемую ракету Falarick 105, которая может выстреливаться из пушки бельгийской башни Cockerill CT-CV 105HP. Башня CT-CV с ракетно-пушечным вооружением совместима со всеми типами легкобронированных машин и предлагается производителям бронетехники, заинтересованным в усилении огневой мощи своих машин. Среди них БТР 8х8 «Патриа», «Пиранья- 3», «Пандур-2», БТР-4 и др. В 2013 г. стало ясно, что у давнего украинскобельгийского тандема появился и третий партнер. На оружейной выставке IDEX 2013 бельгийская компания CMI

Defence, украинское ГосККБ со сложным рельефом, веде«Луч» и южнокорейская ние огня непрямой наводкой Doosan DST совместно предна расстояние до 10 км, а приставили новую концепцию менение ракеты Falarick 120 120/105-мм среднего танка. Это позволяет поражать тяжесимбиоз новой башни Cockerill лую бронетехнику на значиXC-8 и гусеничного шасси тельных расстояниях – до 5 БМП K21 компании Doosan. В км. Фактически продвигаебашню XC-8 может быть устамая на внешний рынок рановлено одно из двух орудий с кета Falarick 120 являетпониженным усилием отдачи. ся аналогом ранее разПушка высокого давлеработанного в ГосККБ ния Cockerill 120-мм, по мне«Луч» выстрела «Конию разработчиков, обеспечи- нус». Масса выстрела со вает превосходную поражаю120 мм управляемой ракещую способность. Экипаж мотой – 22,3 кг, бронепробитие жет вести огонь всеза ДЗ – 700 мм. Пушка высокого ми 120-мм гладкодавления Cockerill 105 ствольными снаряБТР-ЗЕ с мм обеспечивает шидами стандарта НАбельгийской рокий выбор боеприТО, а также ракетой двухместпасов в соответствии с Falarick 120, которая ной башней СMI Defence тактической обстановвыстреливается через Cockerill CSE кой, она может вести канал ствола пушки 90LP с 90-мм огонь всеми боеприпаи позволяет эффекгладкоствольсами калибра тивно поражать тяженой пушкой 105 мм, а лую бронетехнику на Cockerill также расстояниях до 5 км. пониженной Наведение орудия по баллистики вертикали на угол до +42 ° обеспечивает исключительную возможность участия в боях на местности

женной баллистики на украинский 16тонный БТР-ЗЕ. Этот проект продвигает компания «Укроборонсервис», а базовый БТР с увеличенным диаметром погона под более массивную башню изготовлен на ГП «Ки-

управляемой противотанковой ракетой Falarick 105. Масса выстрела – 25,2 кг, тандемная боевая часть кумулятивного типа обеспечивает бронепробитие за динамической защитой (ДЗ) – 550 мм. Оба орудия работают с использованием универсальной, цифровой, полностью стабилизированной, дневно-ночной системы управления вооружением. Башня имеет малый вес за счет использования автомата заряжания, расположенного в заманной части, экипаж состоит из двух человек - командира и наводчика. Концептуальная башня Cockerill XC-8 использует проверенную модульную технологию башни Cockerill CT-CV 105HP. В свою очередь, шасси БМП Doosan K21 представляет собой гусеничную машину последнего поколения.

K21 стоит на вооружении армии Республики Корея. Сочетание башни Cockerill XC-8 с шасси Doosan K21 обещает стать значительным шагом

вперед среди машин среднего веса, способных вести стрельбу прямой наводкой. Тактическая мобильность и гибкость еще более усиливается способностью машины плавать при общем весе системы около 25 т. Еще одним дебютным проектом стала установка бельгийской двухместной башней СMI Defence Cockerill CSE 90LP с 90-мм гладкоствольной пушкой Cockerill пони-

евский ремонтномеханический завод». По заявлениям представителей СMI Defence на выставке IDEX 2013, ориентировочная стоимость БТР-3 с новой башней составит около $2 млн. Пока в боеукладке БТР-3Е с башней Cockerill CSE 90LP ракетное оружие не значится. Но ГосККБ «Луч» уже завершило работы по созданию нового выстрела с управляемой тандемной противотанковой ракетой калибром 90 мм, впервые продемонстрировав ее на выставке под названием Falarick 90.

Управляемое семейство

Управляемая ракета

FALARICK 120 Управляемая ракета

FALARICK 105

Выстрел и управляемая ракета

FALARICK 90

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 9

[ передний край ]

Новая концепция 120/105-мм среднего танка: машина представляет собой объединение башни Cockerill XC-8, гусеничного шасси БМП K21 компании Doosan и украинских ракет.

8 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

2010 г. на выставке Eurosatory ведущий украинский разработчик высокоточных противотанковых ракет - государственное Киевское конструкторское бюро «Луч» и компания CMI (Cockerill Maintenance & Ingenierie) впервые продемонстрировали новую противотанковую управляемую ракету Falarick 105, которая может выстреливаться из пушки бельгийской башни Cockerill CT-CV 105HP. Башня CT-CV с ракетно-пушечным вооружением совместима со всеми типами легкобронированных машин и предлагается производителям бронетехники, заинтересованным в усилении огневой мощи своих машин. Среди них БТР 8х8 «Патриа», «Пиранья- 3», «Пандур-2», БТР-4 и др. В 2013 г. стало ясно, что у давнего украинскобельгийского тандема появился и третий партнер. На оружейной выставке IDEX 2013 бельгийская компания CMI

Defence, украинское ГосККБ со сложным рельефом, веде«Луч» и южнокорейская ние огня непрямой наводкой Doosan DST совместно предна расстояние до 10 км, а приставили новую концепцию менение ракеты Falarick 120 120/105-мм среднего танка. Это позволяет поражать тяжесимбиоз новой башни Cockerill лую бронетехнику на значиXC-8 и гусеничного шасси тельных расстояниях – до 5 БМП K21 компании Doosan. В км. Фактически продвигаебашню XC-8 может быть устамая на внешний рынок рановлено одно из двух орудий с кета Falarick 120 являетпониженным усилием отдачи. ся аналогом ранее разПушка высокого давлеработанного в ГосККБ ния Cockerill 120-мм, по мне«Луч» выстрела «Конию разработчиков, обеспечи- нус». Масса выстрела со вает превосходную поражаю120 мм управляемой ракещую способность. Экипаж мотой – 22,3 кг, бронепробитие жет вести огонь всеза ДЗ – 700 мм. Пушка высокого ми 120-мм гладкодавления Cockerill 105 ствольными снаряБТР-ЗЕ с мм обеспечивает шидами стандарта НАбельгийской рокий выбор боеприТО, а также ракетой двухместпасов в соответствии с Falarick 120, которая ной башней СMI Defence тактической обстановвыстреливается через Cockerill CSE кой, она может вести канал ствола пушки 90LP с 90-мм огонь всеми боеприпаи позволяет эффекгладкоствольсами калибра тивно поражать тяженой пушкой 105 мм, а лую бронетехнику на Cockerill также расстояниях до 5 км. пониженной Наведение орудия по баллистики вертикали на угол до +42 ° обеспечивает исключительную возможность участия в боях на местности

женной баллистики на украинский 16тонный БТР-ЗЕ. Этот проект продвигает компания «Укроборонсервис», а базовый БТР с увеличенным диаметром погона под более массивную башню изготовлен на ГП «Ки-

управляемой противотанковой ракетой Falarick 105. Масса выстрела – 25,2 кг, тандемная боевая часть кумулятивного типа обеспечивает бронепробитие за динамической защитой (ДЗ) – 550 мм. Оба орудия работают с использованием универсальной, цифровой, полностью стабилизированной, дневно-ночной системы управления вооружением. Башня имеет малый вес за счет использования автомата заряжания, расположенного в заманной части, экипаж состоит из двух человек - командира и наводчика. Концептуальная башня Cockerill XC-8 использует проверенную модульную технологию башни Cockerill CT-CV 105HP. В свою очередь, шасси БМП Doosan K21 представляет собой гусеничную машину последнего поколения.

K21 стоит на вооружении армии Республики Корея. Сочетание башни Cockerill XC-8 с шасси Doosan K21 обещает стать значительным шагом

вперед среди машин среднего веса, способных вести стрельбу прямой наводкой. Тактическая мобильность и гибкость еще более усиливается способностью машины плавать при общем весе системы около 25 т. Еще одним дебютным проектом стала установка бельгийской двухместной башней СMI Defence Cockerill CSE 90LP с 90-мм гладкоствольной пушкой Cockerill пони-

евский ремонтномеханический завод». По заявлениям представителей СMI Defence на выставке IDEX 2013, ориентировочная стоимость БТР-3 с новой башней составит около $2 млн. Пока в боеукладке БТР-3Е с башней Cockerill CSE 90LP ракетное оружие не значится. Но ГосККБ «Луч» уже завершило работы по созданию нового выстрела с управляемой тандемной противотанковой ракетой калибром 90 мм, впервые продемонстрировав ее на выставке под названием Falarick 90.

Управляемое семейство

Управляемая ракета

FALARICK 120 Управляемая ракета

FALARICK 105

Выстрел и управляемая ракета

FALARICK 90

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 9

[ тенденції ]

Виклики IDEX-2013 Сергій Згурець, Валерій Рябих,

Defense Express, Абу-Дабі – Київ

Фото Юрія Щокова

На арабському ринку озброєнь перемагають носії нових технологій

10 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 11

[ тенденції ]

Виклики IDEX-2013 Сергій Згурець, Валерій Рябих,

Defense Express, Абу-Дабі – Київ

Фото Юрія Щокова

На арабському ринку озброєнь перемагають носії нових технологій

10 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 11

[ тенденції ] іжнародна виставка озброєнь «Айдекс2013» (IDEX2013), яка пройшла у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів АбуДабі з 17 по 21 лютого 2013 р., гідно відкрила череду між­народних заходів військово-технічного характеру, проведення яких очікувалось у цьому році. Виставка організовується раз на два роки і охоплює майже всі напрямки розробок у військовій царині. Цей захід набуває все більшої ваги серед світових виробників озброєння та техніки. Так, на IDEX-2013 свою продукцію та послуги представили 1112 компаній з 59 країн. Вперше взяли участь у цьому заході 64 компанії. В 2013 році виставка суттєво прогресувала не тільки по кількості учасників а і по розмаху заходу та задіяних виставкових площах. Експонати були розміщені в 38 національних павільйонах на загальній площі в 124 тис. кв. метрів. Чиста площа виставкових стендів становила 43,2 тис. кв. метрів. Найбільшим на виставці був павільйон ОАЕ площею 12,5 тис. кв. метрів, де свою продукцію військового призначення виставили 147 еміратських компаній. В рамках IDEX також пройшла виставка морських оборонних технологій, озброєнь, систем і устаткування NAVDEX. За оцінками організаторів виставки, IDEX-2013 відвідала рекордна кількість учасників та іноземних делегацій. Загалом на виставці побувало близько 80 тис. осіб. Загальна сума контрактів, підписаних на салоні озброєнь IDEX-2013, за підсумка-

12 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Українська експозицiя на виставцi IDEX представляла тi напрямки дiяльностi вiтчизняного ОПК, де вiт­чиз­ няна продукцiя може конкурувати з європейськими виробниками i здатна викликати реальну зацiкавленiсть у покупцiв з країн Азiї, Африки та Близькосхiдного регiону. В першу чергу – це важка i легка бронетехнiка, керованi засоби ураження, радiолокацiя. На вiдкритому майданчику «Укрспецекспорт» i «Укр­обо­ ронпром» надали можливiсть вiдвiдувачам виставки ознайомитися з новими зразками української бронетехнiки – танком «Оплот» i бронетранспортером БТР-4МВ.

ми п’яти робочих днів, склала понад $4 млрд. А відкрилось еміратське свято оборонних технологій проведенням другої оборонної конференції Gulf Defence Conference 2013 (GDC), яка 16 лютого ц.р. пройшла в Офіцерському клубі збройних сил ОАЕ в Абу-Дабі. Конференція організовувалась та проводилась Інститутом воєнного аналізу Близького Сходу та Перської затоки (Near East and Gulf Military Analysis, INEGMA) під патронатом президента ОАЕ шейха Халифа бин Заид Аль Нахайяна. На заході представники оборонних відомств багатьох країн обговорили головні безпекові виклики в регіоні

Близького сходу та Північної Африки та можливі шляхи колективної протидії ним.

Нова роль арабських держав – з імпортерів в єкспортери

Виставка IDEX-2013 стала яскравим віддзеркаленням підходів та довгострокових пріоритетів держав, що входять до складу Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (Cooperation Council for the Arab States of the Gulf). Як відомо, Рада спів-

робітництва арабських держав Перської затоки (далі – Рада) об’єднує Саудівську Аравію (найбільший в світі виробник нафти), Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар і Об’єднані Арабські Емірати. Країни Ради володіють 40% всіх нафтових запасів світу. Крім того ця група країн з 1982 р. проводить достатньо скоординовану політику щодо розвитку своїх країн, яка останнім часом починає все більше поширюватися на безпековий сегмент, військові та військово-технічні проекти. Рада займає проамериканську позицію щодо стратегії Ірану у регіоні. За підсумками свого останнього саміту вона висловила «неприйняття і засу-

дження стратегії постійного втручання Ірану в справи арабських держав Перської затоки і закликає Іран відмовитися від такої політики». Звісно, такий підхід впливає на бачення Радою майбутнього регіону – включно з можливістю застосування сили проти Ірану. З огляду на звіти військових виробників і спеціалізованих організацій, які були озвучені під час виставки озброєнь IDEX-2013, протягом двох останніх років розміри витрат арабських країн на військові потреби перевищили $300 млрд. Це означає, що арабські країни займають одне з перших місць у світі з урахуванням відношення військових

витрат до ВВП. Згідно з даними Арабського валютного фонду, протягом останніх 10 років більшість арабських країн витрачали на оборону і озброєння більше 7% ВВП на рік. Цікаво, що з 2002 р. по 2010 р. країни регіону витратили на потреби оборонного комплексу $680 млрд, в середньому це становило $75 млрд на рік. Проте вже в 2011 р. і 2012 р. середній річний показник складав $161 млрд. Країни, що входять до складу Ради, витрачають на озброєння 2/3 коштів від витрат усіх арабських країн. Загальні витрати на оборону в країнах Перської затоки склали близько $ 460 млрд. в період з 2002 р. по 2010 р. і більше $200 млрд. в 2011-12 рр. На цьому тлі підходи країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки до вибору шляхів та способів забезпечення безпеки суттєво впливають на регіональні та світові тренди у сфері виробництва та закупівлі озброєнь. Насамперед через те, що ці країни фактично не мають обмежень у фінансових ресурсах і спроможні забезпечити реалізацію будь-яких проектів, якими б амбітними вони не виглядали. Виставка IDEX-2013 засвідчила, що країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки починають виходити на новий рівень – від імпортера до повноцінного учасника спільних проектів з провідними закордонними збройовими лідерами. В подальших їх планах – прагнення забезпечувати безпеку з опорою на власну оборонну промисловість, задовольняти попит держав свого та інших регіонів власною продукцією. Нині арабські компанії, розвиток яких активно підтримується урядами країн, стають активними партнерами в розробці систем ОВТ

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 13

[ тенденції ] іжнародна виставка озброєнь «Айдекс2013» (IDEX2013), яка пройшла у столиці Об’єднаних Арабських Еміратів АбуДабі з 17 по 21 лютого 2013 р., гідно відкрила череду між­народних заходів військово-технічного характеру, проведення яких очікувалось у цьому році. Виставка організовується раз на два роки і охоплює майже всі напрямки розробок у військовій царині. Цей захід набуває все більшої ваги серед світових виробників озброєння та техніки. Так, на IDEX-2013 свою продукцію та послуги представили 1112 компаній з 59 країн. Вперше взяли участь у цьому заході 64 компанії. В 2013 році виставка суттєво прогресувала не тільки по кількості учасників а і по розмаху заходу та задіяних виставкових площах. Експонати були розміщені в 38 національних павільйонах на загальній площі в 124 тис. кв. метрів. Чиста площа виставкових стендів становила 43,2 тис. кв. метрів. Найбільшим на виставці був павільйон ОАЕ площею 12,5 тис. кв. метрів, де свою продукцію військового призначення виставили 147 еміратських компаній. В рамках IDEX також пройшла виставка морських оборонних технологій, озброєнь, систем і устаткування NAVDEX. За оцінками організаторів виставки, IDEX-2013 відвідала рекордна кількість учасників та іноземних делегацій. Загалом на виставці побувало близько 80 тис. осіб. Загальна сума контрактів, підписаних на салоні озброєнь IDEX-2013, за підсумка-

12 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Українська експозицiя на виставцi IDEX представляла тi напрямки дiяльностi вiтчизняного ОПК, де вiт­чиз­ няна продукцiя може конкурувати з європейськими виробниками i здатна викликати реальну зацiкавленiсть у покупцiв з країн Азiї, Африки та Близькосхiдного регiону. В першу чергу – це важка i легка бронетехнiка, керованi засоби ураження, радiолокацiя. На вiдкритому майданчику «Укрспецекспорт» i «Укр­обо­ ронпром» надали можливiсть вiдвiдувачам виставки ознайомитися з новими зразками української бронетехнiки – танком «Оплот» i бронетранспортером БТР-4МВ.

ми п’яти робочих днів, склала понад $4 млрд. А відкрилось еміратське свято оборонних технологій проведенням другої оборонної конференції Gulf Defence Conference 2013 (GDC), яка 16 лютого ц.р. пройшла в Офіцерському клубі збройних сил ОАЕ в Абу-Дабі. Конференція організовувалась та проводилась Інститутом воєнного аналізу Близького Сходу та Перської затоки (Near East and Gulf Military Analysis, INEGMA) під патронатом президента ОАЕ шейха Халифа бин Заид Аль Нахайяна. На заході представники оборонних відомств багатьох країн обговорили головні безпекові виклики в регіоні

Близького сходу та Північної Африки та можливі шляхи колективної протидії ним.

Нова роль арабських держав – з імпортерів в єкспортери

Виставка IDEX-2013 стала яскравим віддзеркаленням підходів та довгострокових пріоритетів держав, що входять до складу Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (Cooperation Council for the Arab States of the Gulf). Як відомо, Рада спів-

робітництва арабських держав Перської затоки (далі – Рада) об’єднує Саудівську Аравію (найбільший в світі виробник нафти), Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар і Об’єднані Арабські Емірати. Країни Ради володіють 40% всіх нафтових запасів світу. Крім того ця група країн з 1982 р. проводить достатньо скоординовану політику щодо розвитку своїх країн, яка останнім часом починає все більше поширюватися на безпековий сегмент, військові та військово-технічні проекти. Рада займає проамериканську позицію щодо стратегії Ірану у регіоні. За підсумками свого останнього саміту вона висловила «неприйняття і засу-

дження стратегії постійного втручання Ірану в справи арабських держав Перської затоки і закликає Іран відмовитися від такої політики». Звісно, такий підхід впливає на бачення Радою майбутнього регіону – включно з можливістю застосування сили проти Ірану. З огляду на звіти військових виробників і спеціалізованих організацій, які були озвучені під час виставки озброєнь IDEX-2013, протягом двох останніх років розміри витрат арабських країн на військові потреби перевищили $300 млрд. Це означає, що арабські країни займають одне з перших місць у світі з урахуванням відношення військових

витрат до ВВП. Згідно з даними Арабського валютного фонду, протягом останніх 10 років більшість арабських країн витрачали на оборону і озброєння більше 7% ВВП на рік. Цікаво, що з 2002 р. по 2010 р. країни регіону витратили на потреби оборонного комплексу $680 млрд, в середньому це становило $75 млрд на рік. Проте вже в 2011 р. і 2012 р. середній річний показник складав $161 млрд. Країни, що входять до складу Ради, витрачають на озброєння 2/3 коштів від витрат усіх арабських країн. Загальні витрати на оборону в країнах Перської затоки склали близько $ 460 млрд. в період з 2002 р. по 2010 р. і більше $200 млрд. в 2011-12 рр. На цьому тлі підходи країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки до вибору шляхів та способів забезпечення безпеки суттєво впливають на регіональні та світові тренди у сфері виробництва та закупівлі озброєнь. Насамперед через те, що ці країни фактично не мають обмежень у фінансових ресурсах і спроможні забезпечити реалізацію будь-яких проектів, якими б амбітними вони не виглядали. Виставка IDEX-2013 засвідчила, що країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки починають виходити на новий рівень – від імпортера до повноцінного учасника спільних проектів з провідними закордонними збройовими лідерами. В подальших їх планах – прагнення забезпечувати безпеку з опорою на власну оборонну промисловість, задовольняти попит держав свого та інших регіонів власною продукцією. Нині арабські компанії, розвиток яких активно підтримується урядами країн, стають активними партнерами в розробці систем ОВТ

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 13

[ тенденції ] з урахуванням місцевих потреб. Так, лише в ОАЕ створено низку потужних науково-промислових та венчурних груп, серед яких провідне місце зай­мають International Golden Group, Mubadala, Tawazun, Abu Dhabi Autonomous System Investments (ADASI, дочірня компанія холдингу Tawazun), Emirates Advanced Research and Technology Holding (EARTH), Abu Dhabi Shipbuilding (ADSB). Всі ці компанії відповідають за «локалізацію» науковотехнічного супроводження та промислового виробництва американського та європейського озброєння та техніки, створення нових проектів на базі вже існуючих систем та платформ. Причому, як засвідчила виставка IDEX-2013, арабські країни насамперед зацікавлені опанувати складні технології, що суттєво впливають на боєздатність військ в сучасних умовах. Ця тенденція простежуються в усіх сегментах, за якими можна розподілити продукцію, представлену на виставці IDEX-2013, а саме: авіація та безпілотні системи, бронетехніка, засоби ураження, морська техніка.

Авіаційна техніка та безпілотні системи

Закупка авіаційної техніки традиційно є найбільш витратною частиною в оборонних бюджетах. Країни Перської затоки, насамперед ОАЕ та Саудівська Аравія, реалізують програми по суттєвому посиленню бойового потенціалу військової авіації. ОАЕ планують замінити понад 60 французьких винищувачів Mirage. Франція для заміни пропонує поставити 60 винищувачів Rafale. Переговори на цю тему тривають з Францію декілька років. Власні пропози-

14 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ції для ОАЕ представили також виробники європейського Єврофайтера (Tuphoon) та американський Boing (Super Hornet). Тож боротьба за еміратське замовлення в самому розпалі. У Саудівській Аравії інтереси американських постачальників (Boing) нині зосереджені на контракті на постачання 84 нових винищувачів F-15SA і модернізації 70 винищувачів F-15S до рівня «SA». Контракт почато наприкінці 2011 р. Керівництво регіонального відділення розвитку бізнесу на Близькому Сході і в Африці компанії Boeing на виставці IDEX-2013 заявило, що американська компанія сподівається, що її подальша бізнесмодель на Близькому Сході буде розвиватися у напрямку зміцнення партнерських зв’язків та співробітництва. Партнером американських постачальників є саудівська компанія Alsalam aircraft, що має контрольний пакет акцій у цьому проекті. Причому Саудівська Аравія приділяє дуже багато уваги «саудізаціі» спільного продукту, висуваючи широкий спектр офсетних вимог до постачальників військового продукту – включно з передачею окремих технологій та перенесенням виробництв на територію покупця. В свою чергу, еміратські групи Mubadala і Tawazun беруть участь у великих нових програмах, старт яких у ОАЕ був оголошений у 2012 р. Насамперед йдеться про розробку на базі італійського літака Piaggio P180 Avanti нового морського патрульного літака. Вперше на виставці було відкрито окремий павільйон для демонстрації безпілотних розробок, хоча безпілотні апарати також демонструвалися і поза «базовою» виставковою зоною. Особлива увага до без-

Виставка IDEX-2013 стала першим міжнародним демонстраційним майданчиком для нового бронетранспортера KRAZ-ASV/APC/2013, створеного кременчуцьким ПАТ «АвтоКрАЗ» на базі КрАЗ-5233ВЕ з колісною формулою 4х4. Партнером україскої сторони виступила компанія Ares Security Vehicles LLC (ОАЕ, м. Дубай). Бронетранспортер має повний привід. Багатоцільовий транспортний засіб призначений для оперативної доставки особового складу військових підрозділів та їх вогневої підтримки.

пілотної тематики пояснюється тією особливою роллю, яку відіграють БЛА у сучасних військових конфліктах і бажанням країн Перської затоки скористатися превагами, що надають безпілотні платформи, в інтересах національної безпеки. За прогнозними оцінками, у найближчі десять років країни Близького Сходу та Північної Африки на розвиток безпілотних систем та платформ планують витратити біля $1 млрд. Країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки на ці цілі планують витрати в межах $360 млн. Арабські країни у створенні БЛА використовують як національні напрацювання, так і тісну інтеграцію з провідними країнами-лідерами у цій царині. В ОАЄ за обслуговування усіх безплотних апаратів відповідає Abu Dhabi Autonomous System Investments (ADASI, дочірня компанія холдингу Tawazun). ADASI, зокрема, ви-

Родзинкою української експозицiї став колiсний бронетранспортер 8х8 БТР-4МВ. У модифiкацiї «МВ» змiнена конфiгурацiя корпусу у носовiй частинi. У базовому виконаннi БТР має рiвень балiстичного захисту за стандартом STANAG 4569 Level 3. Лобова проекцiя вiдповiдає рiвню «3+». Є можливiсть встановлювати додатковi види захисту (в тому числi керамiчну i динамiчну броню) задля забезпечення четвертого i п’ятого рiвнiв захисту.

ступає науково-промисловою та венчурною структурою в процесі прийняття на озброєння сухопутних сил ОАЕ та супроводження в ході експлуатації розроблених у Австрії безпілотних літальних апаратів Schiebel S-100 Camcopter. Крім того, ADASI підписала угоди з двома провідними американськими компаніями – Boeing Insitu subsidiary та IRobot, щодо адаптації БЛА та наземних безпілотних транспортних засобів до регіональних потреб та особливостей. Одним з голових національних виробників БЛА в ОАЄ є компанія Adcom Sistems. Ця компанія вперше представила на виставці Айдекс-2013 свій новий безпілотний літальний апарат United 40 Block 5. Окрім оптико-електронної системи спостереження, БЛА може нести на борту зброю. На ньому можуть бути розміщено до 10 ракет «повітря-поверхня». В свою чергу, компанія Inter­ national Golden Group відповідає

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 15

[ тенденції ] з урахуванням місцевих потреб. Так, лише в ОАЕ створено низку потужних науково-промислових та венчурних груп, серед яких провідне місце зай­мають International Golden Group, Mubadala, Tawazun, Abu Dhabi Autonomous System Investments (ADASI, дочірня компанія холдингу Tawazun), Emirates Advanced Research and Technology Holding (EARTH), Abu Dhabi Shipbuilding (ADSB). Всі ці компанії відповідають за «локалізацію» науковотехнічного супроводження та промислового виробництва американського та європейського озброєння та техніки, створення нових проектів на базі вже існуючих систем та платформ. Причому, як засвідчила виставка IDEX-2013, арабські країни насамперед зацікавлені опанувати складні технології, що суттєво впливають на боєздатність військ в сучасних умовах. Ця тенденція простежуються в усіх сегментах, за якими можна розподілити продукцію, представлену на виставці IDEX-2013, а саме: авіація та безпілотні системи, бронетехніка, засоби ураження, морська техніка.

Авіаційна техніка та безпілотні системи

Закупка авіаційної техніки традиційно є найбільш витратною частиною в оборонних бюджетах. Країни Перської затоки, насамперед ОАЕ та Саудівська Аравія, реалізують програми по суттєвому посиленню бойового потенціалу військової авіації. ОАЕ планують замінити понад 60 французьких винищувачів Mirage. Франція для заміни пропонує поставити 60 винищувачів Rafale. Переговори на цю тему тривають з Францію декілька років. Власні пропози-

14 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ції для ОАЕ представили також виробники європейського Єврофайтера (Tuphoon) та американський Boing (Super Hornet). Тож боротьба за еміратське замовлення в самому розпалі. У Саудівській Аравії інтереси американських постачальників (Boing) нині зосереджені на контракті на постачання 84 нових винищувачів F-15SA і модернізації 70 винищувачів F-15S до рівня «SA». Контракт почато наприкінці 2011 р. Керівництво регіонального відділення розвитку бізнесу на Близькому Сході і в Африці компанії Boeing на виставці IDEX-2013 заявило, що американська компанія сподівається, що її подальша бізнесмодель на Близькому Сході буде розвиватися у напрямку зміцнення партнерських зв’язків та співробітництва. Партнером американських постачальників є саудівська компанія Alsalam aircraft, що має контрольний пакет акцій у цьому проекті. Причому Саудівська Аравія приділяє дуже багато уваги «саудізаціі» спільного продукту, висуваючи широкий спектр офсетних вимог до постачальників військового продукту – включно з передачею окремих технологій та перенесенням виробництв на територію покупця. В свою чергу, еміратські групи Mubadala і Tawazun беруть участь у великих нових програмах, старт яких у ОАЕ був оголошений у 2012 р. Насамперед йдеться про розробку на базі італійського літака Piaggio P180 Avanti нового морського патрульного літака. Вперше на виставці було відкрито окремий павільйон для демонстрації безпілотних розробок, хоча безпілотні апарати також демонструвалися і поза «базовою» виставковою зоною. Особлива увага до без-

Виставка IDEX-2013 стала першим міжнародним демонстраційним майданчиком для нового бронетранспортера KRAZ-ASV/APC/2013, створеного кременчуцьким ПАТ «АвтоКрАЗ» на базі КрАЗ-5233ВЕ з колісною формулою 4х4. Партнером україскої сторони виступила компанія Ares Security Vehicles LLC (ОАЕ, м. Дубай). Бронетранспортер має повний привід. Багатоцільовий транспортний засіб призначений для оперативної доставки особового складу військових підрозділів та їх вогневої підтримки.

пілотної тематики пояснюється тією особливою роллю, яку відіграють БЛА у сучасних військових конфліктах і бажанням країн Перської затоки скористатися превагами, що надають безпілотні платформи, в інтересах національної безпеки. За прогнозними оцінками, у найближчі десять років країни Близького Сходу та Північної Африки на розвиток безпілотних систем та платформ планують витратити біля $1 млрд. Країни Ради співробітництва арабських держав Перської затоки на ці цілі планують витрати в межах $360 млн. Арабські країни у створенні БЛА використовують як національні напрацювання, так і тісну інтеграцію з провідними країнами-лідерами у цій царині. В ОАЄ за обслуговування усіх безплотних апаратів відповідає Abu Dhabi Autonomous System Investments (ADASI, дочірня компанія холдингу Tawazun). ADASI, зокрема, ви-

Родзинкою української експозицiї став колiсний бронетранспортер 8х8 БТР-4МВ. У модифiкацiї «МВ» змiнена конфiгурацiя корпусу у носовiй частинi. У базовому виконаннi БТР має рiвень балiстичного захисту за стандартом STANAG 4569 Level 3. Лобова проекцiя вiдповiдає рiвню «3+». Є можливiсть встановлювати додатковi види захисту (в тому числi керамiчну i динамiчну броню) задля забезпечення четвертого i п’ятого рiвнiв захисту.

ступає науково-промисловою та венчурною структурою в процесі прийняття на озброєння сухопутних сил ОАЕ та супроводження в ході експлуатації розроблених у Австрії безпілотних літальних апаратів Schiebel S-100 Camcopter. Крім того, ADASI підписала угоди з двома провідними американськими компаніями – Boeing Insitu subsidiary та IRobot, щодо адаптації БЛА та наземних безпілотних транспортних засобів до регіональних потреб та особливостей. Одним з голових національних виробників БЛА в ОАЄ є компанія Adcom Sistems. Ця компанія вперше представила на виставці Айдекс-2013 свій новий безпілотний літальний апарат United 40 Block 5. Окрім оптико-електронної системи спостереження, БЛА може нести на борту зброю. На ньому можуть бути розміщено до 10 ракет «повітря-поверхня». В свою чергу, компанія Inter­ national Golden Group відповідає

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 15

[ тенденції ] за найбільш амбітний на Близькому Сході «безпілотний» проект. Йдеться про закуплю у американської компанії General Atomics Aeronautical Systems БЛА Predator, який буде проданий ОАЕ під індексом Predator XP. За адаптацію Predator XP до арабського ринку відповідають, окрім International Golden Group, також фахівці компанії ADASI. Власне, це буде перший найбільш сучасний безпілотний апарат на цьому ринку, тому що розробки БЛА в самих арабських країнах, у тих же Еміратах, чи Ірані, суттєво поступаються можливостям повністю автоматизованого БЛА Predator.

122-мм реактивна система залпового вогню, яка виробляється еміратською компанією Jobaria Defense Systems, включає в себе важкий (колісна формула 6х6) транспортер Oshkosh Defense та 10-колісний напівпричіп з чотирма 3х20трубними ракетними модулями TR-122 (загальна кількість ракет 240)

Засоби ураження

На виставці IDEX-2013 значна частина виробників демонструвала широкий спектр керованих та некерованих засобів ураження для повітряних, наземних та морських платформ. Основними тенденціями в розвитку засобів ураження є: підвищення точності при знищенні цілей; зменшення супутніх наслідків ураження об’єктів та живої сили; інтеграція в єдині комплекси систем виявлення та ураження цілей; застосування рішень, які дозволяють перевести вже існуючі некеровані засоби ураження в керовані. Американськими, французькими, російськими, китайськими, турецькими розробниками були представлені низка керованих високоточних боєприпасів та керованих мін – з додатковими модулями управління, прагненням до мініатюризації систем, зменшення габаритів тощо. Щоправда, були і помітні виключення з загальних тенденцій. Так, на виставці вперше було представлено «найпотужнішу у світі систему залпового вогню національної розробки». Йдеться про 122мм реактивну систему залпо-

16 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Важливим «пробивним» напрямком української оборонної промисловості залишаються протитанкові засоби ураження, що створюються в ДержККБ «Луч». Лінійка нових протитанкових ракет, розроблених у Києві, використовується для оснащення різних систем – як українського, так і зарубіжного виробництва.

вого вогню, яка виробляється еміратською компанією Jobaria Defense Systems (JDS) спільно з турецькою компанією Roketsan. Ця РСЗВ є одним з численних видів озброєнь, які розробляються в Еміратах за допомогою зарубіжних підрядників, але з вимогою, що остаточне складання та інтеграція повинні проводитися в ОАЕ. Деяка кількість установок Jobaria Defense Systems уже поставлена до армії ОАЕ. Розширення співпраці з країнами Перської затоки є визна-

чальною рисою значної кількості оборонних компаній з Туреччини на тлі загального збільшення експорту продукції оборонної промисловості цієї країни. У Туреччини в 2012 р. він виріс на 35,7 % в порівнянні з 2011 р. і склав $1,2 млрд. За 2012 р. найбільшу кількість продукції оборонного призначення було експортовано в США – на $490 млн. Проте після США найбільша доля експорту продукції турецької оборонної промисловості припадає саме на ОАЕ – $ 101 млн. і Саудів-

ську Аравію – $99 млн. До 2016 р. Анкара планує досягти обороту в ОПК в $8 млрд., плюс ще $2 млрд отримати від експорту ОВТ – в тому числі і до країн Перської затоки. В сегменті засобів ураження потужну експозицію представила південно-африканська компанія Denel Land Systems, яка, за словами її керівництва, «визначила Близький Схід як один з основних регіонів для розвитку маркетингу і зростання бізнесу». Показово, що просування продукції здійснюється че-

рез тісне партнерство з місцевими компанія. Так, на виставці компанія Denel Land Systems (ПАР) і еміратська компанія International Golden Group (IGG) уклали угоду на ексклюзивний продаж 60-мм південноафриканських мінометів М6 країнам Перської затоки. Також Denel Land Systems представила масштабні моделі нещодавно оновленої G652, які вже стоять на озброєнні армій ОАЕ та Оману. Ця самохідна гармата-гаубиця була модернізована із збільшенням

дальності стрільби і здатністю вести стрільбу з темпом до восьми пострілів на хвилину.

Denel Dynamics також продемонструвала цілий ряд тактичних ракет – бронебійну систему Mokopa, зенітну ракету Umkhonto-IT і протитанковий ракетний комплекс Ingwe з лазерним наведенням. Останній може прямо конкурувати з ПТУР «Скіф» української розробки. Створена у 2012 році Denel Dynamics спільно з еміратським Tawazun Holdings компанія Tawazun Dynamics на IDEX2013 вперше представила комплект високоточної авіабомби Al-Tariq. Сімейство цих засобів ураження буде базуватися на технологічних рішеннях Denel Dynamics і матиме крила, GPSINS систему управління, з додатковим застосуванням інфрачервоної і напівактивної лазерної системи наведення. На виставці IDEX-2013 було підписано угоду між державною компанією ОАЕ Emirates Advanced Research and Tech­ no­logy Holding (EARTH) і сербським державним об’єднанням Yugoimport-SDPR щодо спільних розробки і виробництва сербського перспективного далекобійного протитанкового ракетного комплексу ALAS (Advanced Light Attack System) з волоконно-оптичним наведенням. Загальна вартість еміратських інвестицій в проект може перевищити $200 млн. Також на IDEХ-2013 ОАЕ оголосили про закупку у РФ керованих ракет «Аркан» калібру 100 мм для бойових машин піхоти БМП-3, що перебувають на озброєнні сухопутних військ та морської піхоти Еміратів. Це є чи не єдиний контракт, укладений Росією на виставці IDEX2013. Контракт з тульським КБП передбачає поставку для сухопутних сил ОАЄ 4 тисяч керованих пострілів «Аркан»

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 17

[ тенденції ] за найбільш амбітний на Близькому Сході «безпілотний» проект. Йдеться про закуплю у американської компанії General Atomics Aeronautical Systems БЛА Predator, який буде проданий ОАЕ під індексом Predator XP. За адаптацію Predator XP до арабського ринку відповідають, окрім International Golden Group, також фахівці компанії ADASI. Власне, це буде перший найбільш сучасний безпілотний апарат на цьому ринку, тому що розробки БЛА в самих арабських країнах, у тих же Еміратах, чи Ірані, суттєво поступаються можливостям повністю автоматизованого БЛА Predator.

122-мм реактивна система залпового вогню, яка виробляється еміратською компанією Jobaria Defense Systems, включає в себе важкий (колісна формула 6х6) транспортер Oshkosh Defense та 10-колісний напівпричіп з чотирма 3х20трубними ракетними модулями TR-122 (загальна кількість ракет 240)

Засоби ураження

На виставці IDEX-2013 значна частина виробників демонструвала широкий спектр керованих та некерованих засобів ураження для повітряних, наземних та морських платформ. Основними тенденціями в розвитку засобів ураження є: підвищення точності при знищенні цілей; зменшення супутніх наслідків ураження об’єктів та живої сили; інтеграція в єдині комплекси систем виявлення та ураження цілей; застосування рішень, які дозволяють перевести вже існуючі некеровані засоби ураження в керовані. Американськими, французькими, російськими, китайськими, турецькими розробниками були представлені низка керованих високоточних боєприпасів та керованих мін – з додатковими модулями управління, прагненням до мініатюризації систем, зменшення габаритів тощо. Щоправда, були і помітні виключення з загальних тенденцій. Так, на виставці вперше було представлено «найпотужнішу у світі систему залпового вогню національної розробки». Йдеться про 122мм реактивну систему залпо-

16 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Важливим «пробивним» напрямком української оборонної промисловості залишаються протитанкові засоби ураження, що створюються в ДержККБ «Луч». Лінійка нових протитанкових ракет, розроблених у Києві, використовується для оснащення різних систем – як українського, так і зарубіжного виробництва.

вого вогню, яка виробляється еміратською компанією Jobaria Defense Systems (JDS) спільно з турецькою компанією Roketsan. Ця РСЗВ є одним з численних видів озброєнь, які розробляються в Еміратах за допомогою зарубіжних підрядників, але з вимогою, що остаточне складання та інтеграція повинні проводитися в ОАЕ. Деяка кількість установок Jobaria Defense Systems уже поставлена до армії ОАЕ. Розширення співпраці з країнами Перської затоки є визна-

чальною рисою значної кількості оборонних компаній з Туреччини на тлі загального збільшення експорту продукції оборонної промисловості цієї країни. У Туреччини в 2012 р. він виріс на 35,7 % в порівнянні з 2011 р. і склав $1,2 млрд. За 2012 р. найбільшу кількість продукції оборонного призначення було експортовано в США – на $490 млн. Проте після США найбільша доля експорту продукції турецької оборонної промисловості припадає саме на ОАЕ – $ 101 млн. і Саудів-

ську Аравію – $99 млн. До 2016 р. Анкара планує досягти обороту в ОПК в $8 млрд., плюс ще $2 млрд отримати від експорту ОВТ – в тому числі і до країн Перської затоки. В сегменті засобів ураження потужну експозицію представила південно-африканська компанія Denel Land Systems, яка, за словами її керівництва, «визначила Близький Схід як один з основних регіонів для розвитку маркетингу і зростання бізнесу». Показово, що просування продукції здійснюється че-

рез тісне партнерство з місцевими компанія. Так, на виставці компанія Denel Land Systems (ПАР) і еміратська компанія International Golden Group (IGG) уклали угоду на ексклюзивний продаж 60-мм південноафриканських мінометів М6 країнам Перської затоки. Також Denel Land Systems представила масштабні моделі нещодавно оновленої G652, які вже стоять на озброєнні армій ОАЕ та Оману. Ця самохідна гармата-гаубиця була модернізована із збільшенням

дальності стрільби і здатністю вести стрільбу з темпом до восьми пострілів на хвилину.

Denel Dynamics також продемонструвала цілий ряд тактичних ракет – бронебійну систему Mokopa, зенітну ракету Umkhonto-IT і протитанковий ракетний комплекс Ingwe з лазерним наведенням. Останній може прямо конкурувати з ПТУР «Скіф» української розробки. Створена у 2012 році Denel Dynamics спільно з еміратським Tawazun Holdings компанія Tawazun Dynamics на IDEX2013 вперше представила комплект високоточної авіабомби Al-Tariq. Сімейство цих засобів ураження буде базуватися на технологічних рішеннях Denel Dynamics і матиме крила, GPSINS систему управління, з додатковим застосуванням інфрачервоної і напівактивної лазерної системи наведення. На виставці IDEX-2013 було підписано угоду між державною компанією ОАЕ Emirates Advanced Research and Tech­ no­logy Holding (EARTH) і сербським державним об’єднанням Yugoimport-SDPR щодо спільних розробки і виробництва сербського перспективного далекобійного протитанкового ракетного комплексу ALAS (Advanced Light Attack System) з волоконно-оптичним наведенням. Загальна вартість еміратських інвестицій в проект може перевищити $200 млн. Також на IDEХ-2013 ОАЕ оголосили про закупку у РФ керованих ракет «Аркан» калібру 100 мм для бойових машин піхоти БМП-3, що перебувають на озброєнні сухопутних військ та морської піхоти Еміратів. Це є чи не єдиний контракт, укладений Росією на виставці IDEX2013. Контракт з тульським КБП передбачає поставку для сухопутних сил ОАЄ 4 тисяч керованих пострілів «Аркан»

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 17

[ тенденції ] калібру 100 мм для бойових машин піхоти БМП-3 і розрахований на 3 роки. В цілому для Росії Близький і Середній Схід є другим за значимістю ринком озброєння. За підсумками 2012 р. на країни цього регіону припало 23 % всіх поставок. Але, незважаючи на значну історію відносин з арабськими споживачами, інтерес до російської продукції під час IDEX-2013 значним не був. З цього приводу є показовою заява генерального директора російського підприємства «Сплав» Миколи Макаровця: «Якщо говорити про нинішню виставку в Абу-Дабі, то хотів би сказати, що вона викликає багато питань через те, що стало набагато менше відвідувачівпокупців. Не хочу сказати, що ця виставка пройшла вхолосту, але ми очікували більшого». Також показовою є ситуація у взаєминах РФ та Саудівської Аравії. З 2007 р. дві країни вели переговори за трьома напрямками постачань – вертолітна техніка, бронетехніка, техніка ППО. Проте після попереднього обговорення великого пакету замовлень Саудівська Аравія призупинила подальші переговори з Росією по закупкам озброєння і техніки, про що заявив директор з особливих доручень «Рособоронекспорту» Микола Димідюк. Відтак, в цілому ситуація на цьому перспективному ринку виглядає для РФ не досить оптимістично. Фактично підприємства РФ на IDEX-2013 змогли укласти угоди лише в продовження поставок, здійснених раніше. Це може свідчити про невідповідність російських пропозицій потребам місцевих споживачів. Зокрема, ось що заявив, відвідавши російський стенд, наслідний принц Абу-Дабі, заступник верхового головнокомандувача збройними силами

18 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ОАЕ Мухаммед бен Заїд альНахайян: «ОАЕ – багата країна. Однак ми хочемо не тільки купувати готову продукцію, але і вкладати кошти у виробництво, щоб через 5-10 років домогтися кінцевого результату. Я в цьому зацікавлений і хочу, щоб за певний час мені доповіли про такий успіх».

Бронетехніка

Всі головні світові виробники важкої та легкої бронетехніки (США, Німеччина, Франція, Велика Британія, Росія, Україна, Туреччина, Південна Корея) представили натурні зразки або танків, або бронетранспортерів. Проте про «броньовані» контракти оголосили лише американці, українці та французи. Американська компанія Ge­ neral Dynamics Land Systems отримала контракт вартістю $ 132,7 млн на закупівлі комплектуючих і виробництво 69 танків Abrams M1A2 (M1A2S) для Королівства Саудівська Аравія. Ця робота є частиною плану Королівства Саудівська Аравія по оновленню свого парку танків. Цей контракт розширює роботи з модернізації танків M1A1 і M1A2 до конфігурації M1A2S. Модернізація M1A2S підвищує ефективність і можливості танка. Робота буде виконуватися на потужностях Joint Systems Manufacturing Center в Лімі, штат Огайо, з очікуваним завершенням у липні 2014 р. В свою чергу, бельгійська компанія CMI Defence і південнокорейська Doosan DST спільно представили нову концепцію 120/105-мм середнього танка з використанням українських керованих ракет від ДержККБ «Луч». Україна в категорії важких озброєнь на виставці IDEX представила новий танк «Оплот» та новий БТР-4МВ. Росія, с свою чер-

гу, вперше привезла до Еміратів останню версію модернізації свого танку Т-72 до рівня танку Т-90С та бойову машину підтримки танків «Термінатор». При цьому самі росяни визнавали, що ці машини не мають перспектив у Перській затоці, де нині домінує американська та французька важка бронетехніка. Хоча раніше РФ вдалося поставити до ОАЕ велику партію легкої бронетехніки – майже тисячу БМП-3. Нині ОАЕ розглядають доцільність модернізації парку цих російських бойових машин піхоти. Приблизно 300 БПМ-3 знаходяться на озброєнні Національної гвардії, яка близька до ухвалення рішення про модернізацію 135 машин. В свою чергу, сухопутні сили ОАЕ відклали рішення про модернізацію наявних у них 700 БМП-3. Затримка з ухваленням рішення ОАЕ щодо початку модернізації парку російських бойових машин піхоти БМП-3 може пояснюватись тим, що ОАЕ розглядають можливість реалізації іншого варіанту. Так, на виставці IDEX-2013 глава французької компанії Nexter Філіпп Буртен оголосив, що французька компанія очікує підписання контракту на постачання збройним силам ОАЕ 700 колісних броньованих машин VBCI для заміни БМП-3 російського виробництва. При цьому, за твердженням керівника Nexter, компанія готова піти на передачу технологій і організувати в ОАЕ повноцінне виробництво, що, власне, є базовою вимогою еміратської сторони. За словами глави французької компанії, 250 з 700 машин планується повністю виготовити в ОАЕ. Власне, остаточного рішення ОАЕ на користь броньованих машин VBCI ще немає. Про-

те пропозиції Nexter виглядають такими, що більше відповідають вимогам уряду ОАЕ. Загальний обсяг програми оцінується в $2 млрд., реалізація очікується впродовж 4-5 років. Слід згадати, що в цьому тендері на постачання броньованих машин до ОАЕ з метою заміни нинішнього парку БМП брала участь і Україна з БТР-7 (модернізація БТР-70, яка здійснена Миколаївським ремонтномеханічним заводом). За перемогу також змагалися платформи 8х8 від низки закордонних виробників. А саме: AMV Patria (Фінляндія); Boxer (консорціум Krauss-Maffei, Німеччина); VBCI від Nexter (Франція); Freccia від компанії Iveco (Італія); Piranha 5 від General Dynamics European Land Sys­ tems (Швейцарія); PARS від компанії FNSS (Туреччина). Разом з тим, перспективи Україні у цьому тендері визначально були обмежені двома умовами. Хоча БТР-7 від МРМЗ (як версія модернізації БТР-70 з новими закордонними двигунами) вдало пройшов ходові випробування у ОАЕ, реалізувати вимогу замовника щодо адаптації башти від БМП-3 виглядало більш реально на новому українському БТР-4 (версії БТР-4Е та БТР-4МВ). І логічніше виглядало, щоб саме новий БТР-4 брав участь у тендері. Але цього не сталося. І нині де-факто є дуже мало інформації, які саме зусилля докладались з боку українських спецекспортерів у боротьбі за контракт ціною у $2 млрд.

Морська тематика

На військово-морській виставці NAVDEX-2013 демонстрували свої досягнення понад 80 учасників. Морські сис-

теми озброєнь традиційно показували французькі, британські, італійські та німецькі компанії. Також були представлені нові протикорабельні ракети, розроблені турецькими та південнокорейськими виробниками. ОАЕ зробили ставку на показ власних можливостей у морській сфері. ОАЕ активно розвивають національну корабельну промисловість, де базовою компанію виступає Abu Dhabi Shipbuilding (ADSB). Заснована у 1996 р. ADSB спочатку була орієнтована на вій­сь­ ково-морській ремонт, про­ те поступово перейшла до будівництва складних військових кораблів, таких як корвети проекту Baynunah 70. Вони побудовані за дизайном французької компанії CMN, у Франції також був побудований перший корпус, а інші п’ять корветів будувала вже ADSB. Також на виставці NAVDEX2013 був продемонстрований малий ракетний катер вдосконаленого типу Ghannatha – Р302 Al-Bazam, що недавно включено до складу ВМС ОАЕ. Контракт між ADSB та ВМС ОАЕ вартістю $253 млн був підписаний у 2009 р. і передбачає поставку 12 таких катерів до складу еміратського флоту. Ці катери є вдосконаленим проектом шведської компанії Swede Ship Marine (варіант відомих шведських малих бойових катерів Combatboat 90). З 12 замовлених малих ракетних катерів вдосконаленого типу Ghannatha перші три катери були побудовані Swede Ship Marine на своїй верфі Djupvik Shipyard, а решта дев’ять за ліцензією будує на своїх потужностях ADSB. Завершення серії – 2014 р. На військово-морській експозиції NAVDEX також були представлені гелікоптери для виконання морських завдань.

Компанія «Єврокоптер» представила вертольоти NH90 в морському варіанті, AS565 та EC145T2. Спільно зі своїм партнером компанією «Фалкон евіейшн сервисиз» (FAS, Falcon Aviation Services) «Єврокоптер» заснував в ОАЕ центр технічного обслуговування замовників гвинтокрилої техніки. Активний маркетинг в близькосхідному регіоні вертольота NH90 спрямований на розширення кола замовників цієї машини. До теперішнього часу було поставлено 136 вертольотів цього типу, в тому числі 18 машин в морському варіанті. Першим покупцем NH90 на Середньому Сході став Оман, який замовив 20 машин.

Висновки

1. Найбільший вплив на стратегію та політку у галузі закупівлі озброєнь та їх виробництва у регіоні, що охоплює країни Середнього Сходу та Північної Африки, мають шість країн, які входять до Ради співробітництва арабських держав Перської затоки. Насамперед через те, що ці країни фактично не мають обмежень у фінансових ресурсах. Володіючи 40% всіх нафтових запасів світу, країни Ради витрачають на озброєння 2/3 коштів від витрат усіх арабських країн. Загальні витрати на оборону в країнах Перської затоки склали більше $200 млрд. в період 2011-12 рр. Левову частку оборонних витрат безпосередньо серед країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки здійснюють ОАЕ та Саудівська Аравія.

2. Виставка IDEX-2013 засвідчила, що країни Ради співро-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 19

[ тенденції ] калібру 100 мм для бойових машин піхоти БМП-3 і розрахований на 3 роки. В цілому для Росії Близький і Середній Схід є другим за значимістю ринком озброєння. За підсумками 2012 р. на країни цього регіону припало 23 % всіх поставок. Але, незважаючи на значну історію відносин з арабськими споживачами, інтерес до російської продукції під час IDEX-2013 значним не був. З цього приводу є показовою заява генерального директора російського підприємства «Сплав» Миколи Макаровця: «Якщо говорити про нинішню виставку в Абу-Дабі, то хотів би сказати, що вона викликає багато питань через те, що стало набагато менше відвідувачівпокупців. Не хочу сказати, що ця виставка пройшла вхолосту, але ми очікували більшого». Також показовою є ситуація у взаєминах РФ та Саудівської Аравії. З 2007 р. дві країни вели переговори за трьома напрямками постачань – вертолітна техніка, бронетехніка, техніка ППО. Проте після попереднього обговорення великого пакету замовлень Саудівська Аравія призупинила подальші переговори з Росією по закупкам озброєння і техніки, про що заявив директор з особливих доручень «Рособоронекспорту» Микола Димідюк. Відтак, в цілому ситуація на цьому перспективному ринку виглядає для РФ не досить оптимістично. Фактично підприємства РФ на IDEX-2013 змогли укласти угоди лише в продовження поставок, здійснених раніше. Це може свідчити про невідповідність російських пропозицій потребам місцевих споживачів. Зокрема, ось що заявив, відвідавши російський стенд, наслідний принц Абу-Дабі, заступник верхового головнокомандувача збройними силами

18 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ОАЕ Мухаммед бен Заїд альНахайян: «ОАЕ – багата країна. Однак ми хочемо не тільки купувати готову продукцію, але і вкладати кошти у виробництво, щоб через 5-10 років домогтися кінцевого результату. Я в цьому зацікавлений і хочу, щоб за певний час мені доповіли про такий успіх».

Бронетехніка

Всі головні світові виробники важкої та легкої бронетехніки (США, Німеччина, Франція, Велика Британія, Росія, Україна, Туреччина, Південна Корея) представили натурні зразки або танків, або бронетранспортерів. Проте про «броньовані» контракти оголосили лише американці, українці та французи. Американська компанія Ge­ neral Dynamics Land Systems отримала контракт вартістю $ 132,7 млн на закупівлі комплектуючих і виробництво 69 танків Abrams M1A2 (M1A2S) для Королівства Саудівська Аравія. Ця робота є частиною плану Королівства Саудівська Аравія по оновленню свого парку танків. Цей контракт розширює роботи з модернізації танків M1A1 і M1A2 до конфігурації M1A2S. Модернізація M1A2S підвищує ефективність і можливості танка. Робота буде виконуватися на потужностях Joint Systems Manufacturing Center в Лімі, штат Огайо, з очікуваним завершенням у липні 2014 р. В свою чергу, бельгійська компанія CMI Defence і південнокорейська Doosan DST спільно представили нову концепцію 120/105-мм середнього танка з використанням українських керованих ракет від ДержККБ «Луч». Україна в категорії важких озброєнь на виставці IDEX представила новий танк «Оплот» та новий БТР-4МВ. Росія, с свою чер-

гу, вперше привезла до Еміратів останню версію модернізації свого танку Т-72 до рівня танку Т-90С та бойову машину підтримки танків «Термінатор». При цьому самі росяни визнавали, що ці машини не мають перспектив у Перській затоці, де нині домінує американська та французька важка бронетехніка. Хоча раніше РФ вдалося поставити до ОАЕ велику партію легкої бронетехніки – майже тисячу БМП-3. Нині ОАЕ розглядають доцільність модернізації парку цих російських бойових машин піхоти. Приблизно 300 БПМ-3 знаходяться на озброєнні Національної гвардії, яка близька до ухвалення рішення про модернізацію 135 машин. В свою чергу, сухопутні сили ОАЕ відклали рішення про модернізацію наявних у них 700 БМП-3. Затримка з ухваленням рішення ОАЕ щодо початку модернізації парку російських бойових машин піхоти БМП-3 може пояснюватись тим, що ОАЕ розглядають можливість реалізації іншого варіанту. Так, на виставці IDEX-2013 глава французької компанії Nexter Філіпп Буртен оголосив, що французька компанія очікує підписання контракту на постачання збройним силам ОАЕ 700 колісних броньованих машин VBCI для заміни БМП-3 російського виробництва. При цьому, за твердженням керівника Nexter, компанія готова піти на передачу технологій і організувати в ОАЕ повноцінне виробництво, що, власне, є базовою вимогою еміратської сторони. За словами глави французької компанії, 250 з 700 машин планується повністю виготовити в ОАЕ. Власне, остаточного рішення ОАЕ на користь броньованих машин VBCI ще немає. Про-

те пропозиції Nexter виглядають такими, що більше відповідають вимогам уряду ОАЕ. Загальний обсяг програми оцінується в $2 млрд., реалізація очікується впродовж 4-5 років. Слід згадати, що в цьому тендері на постачання броньованих машин до ОАЕ з метою заміни нинішнього парку БМП брала участь і Україна з БТР-7 (модернізація БТР-70, яка здійснена Миколаївським ремонтномеханічним заводом). За перемогу також змагалися платформи 8х8 від низки закордонних виробників. А саме: AMV Patria (Фінляндія); Boxer (консорціум Krauss-Maffei, Німеччина); VBCI від Nexter (Франція); Freccia від компанії Iveco (Італія); Piranha 5 від General Dynamics European Land Sys­ tems (Швейцарія); PARS від компанії FNSS (Туреччина). Разом з тим, перспективи Україні у цьому тендері визначально були обмежені двома умовами. Хоча БТР-7 від МРМЗ (як версія модернізації БТР-70 з новими закордонними двигунами) вдало пройшов ходові випробування у ОАЕ, реалізувати вимогу замовника щодо адаптації башти від БМП-3 виглядало більш реально на новому українському БТР-4 (версії БТР-4Е та БТР-4МВ). І логічніше виглядало, щоб саме новий БТР-4 брав участь у тендері. Але цього не сталося. І нині де-факто є дуже мало інформації, які саме зусилля докладались з боку українських спецекспортерів у боротьбі за контракт ціною у $2 млрд.

Морська тематика

На військово-морській виставці NAVDEX-2013 демонстрували свої досягнення понад 80 учасників. Морські сис-

теми озброєнь традиційно показували французькі, британські, італійські та німецькі компанії. Також були представлені нові протикорабельні ракети, розроблені турецькими та південнокорейськими виробниками. ОАЕ зробили ставку на показ власних можливостей у морській сфері. ОАЕ активно розвивають національну корабельну промисловість, де базовою компанію виступає Abu Dhabi Shipbuilding (ADSB). Заснована у 1996 р. ADSB спочатку була орієнтована на вій­сь­ ково-морській ремонт, про­ те поступово перейшла до будівництва складних військових кораблів, таких як корвети проекту Baynunah 70. Вони побудовані за дизайном французької компанії CMN, у Франції також був побудований перший корпус, а інші п’ять корветів будувала вже ADSB. Також на виставці NAVDEX2013 був продемонстрований малий ракетний катер вдосконаленого типу Ghannatha – Р302 Al-Bazam, що недавно включено до складу ВМС ОАЕ. Контракт між ADSB та ВМС ОАЕ вартістю $253 млн був підписаний у 2009 р. і передбачає поставку 12 таких катерів до складу еміратського флоту. Ці катери є вдосконаленим проектом шведської компанії Swede Ship Marine (варіант відомих шведських малих бойових катерів Combatboat 90). З 12 замовлених малих ракетних катерів вдосконаленого типу Ghannatha перші три катери були побудовані Swede Ship Marine на своїй верфі Djupvik Shipyard, а решта дев’ять за ліцензією будує на своїх потужностях ADSB. Завершення серії – 2014 р. На військово-морській експозиції NAVDEX також були представлені гелікоптери для виконання морських завдань.

Компанія «Єврокоптер» представила вертольоти NH90 в морському варіанті, AS565 та EC145T2. Спільно зі своїм партнером компанією «Фалкон евіейшн сервисиз» (FAS, Falcon Aviation Services) «Єврокоптер» заснував в ОАЕ центр технічного обслуговування замовників гвинтокрилої техніки. Активний маркетинг в близькосхідному регіоні вертольота NH90 спрямований на розширення кола замовників цієї машини. До теперішнього часу було поставлено 136 вертольотів цього типу, в тому числі 18 машин в морському варіанті. Першим покупцем NH90 на Середньому Сході став Оман, який замовив 20 машин.

Висновки

1. Найбільший вплив на стратегію та політку у галузі закупівлі озброєнь та їх виробництва у регіоні, що охоплює країни Середнього Сходу та Північної Африки, мають шість країн, які входять до Ради співробітництва арабських держав Перської затоки. Насамперед через те, що ці країни фактично не мають обмежень у фінансових ресурсах. Володіючи 40% всіх нафтових запасів світу, країни Ради витрачають на озброєння 2/3 коштів від витрат усіх арабських країн. Загальні витрати на оборону в країнах Перської затоки склали більше $200 млрд. в період 2011-12 рр. Левову частку оборонних витрат безпосередньо серед країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки здійснюють ОАЕ та Саудівська Аравія.

2. Виставка IDEX-2013 засвідчила, що країни Ради співро-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 19

UPCOMING DEFENCE IQ EVENTS INCLUDE: [ тенденції ] бітництва арабських держав Перської затоки вдало та результативно втілюють нові підходи у своїй військовотехнічній та оборонно-про­ мис­ловій політиці. Найближче її завдання – перейти від статусу найбільших імпортерів озброєнь до повноцінних учасників спільних проектів з провідними закордонними збройовими лідерами. Подальше завдання – забезпечувати безпеку з опорою на власну оборонну промисловість, задовольняти попит держав свого та інших регіонів власною продукцією. Для реалізації цієї політики залучаються офсетні механізми, вимога до постачальників щодо передачі технологій розробки та виробництва зразків, що імпортуються; локалізація виробництв ключових компонентів озброєнь на власній території; створення спільних підприємств, сервіс­ них центрів, венчурних фондів, наукових закладів із закордонними партнерами.

3. Головними партнерами країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки виступають Сполучені Штати та провідні європейські країни (насамперед Франція, Німеччина, Швеція), які почали пропонувати достатньо широкий спектр високотехнологічної продукції: авіація, бронетехніка, засоби ураження, ракетні технології, безпілотна техніка, компоненти «С4I». Це суттєво пришвидшує опанування цих технологій країнами Ради. Якщо, наприклад, Китай здобував досвід розробника та виробника озброєнь в умовах суттєвих обмежень для такої кооперації, вдаючись до способу «зворотного інжинірингу» та подальшо-

20 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

MARCH 2013 DIRECTED ENERGY SYSTEMS 5 – 7 March 2013, London, UK www.directedenergysystemsevent.com MILITARY FLIGHT TRAINING 11 – 13 March 2013, London, UK www.militaryflighttraining.com CARIBBEAN BASIN COASTAL SURVEILLANCE AND MARITIME SECURITY 12 – 14 March 2013, Santa Barbara Beach And Golf Resort, Curaçao www.cabsecevent.com AIR POWER MIDDLE EAST 18 – 19 March 2013, Abu Dhabi, UAE www.meairpower.com AFLOAT SUPPORT AND NAVAL LOGISTICS 18 – 20 March 2013, London, UK www.afloatsupportconf.com INTEGRATED AIR MISSILE DEFENCE 19 – 21 March 2013, Warsaw, Poland www.airmissiledefenceevent.com

го відтворення чужих зразків ОВТ на власній промисловій та елементній базі, то головні арабські країни цих перешкод не мають.

4. Показово, що Сполучені Штати одночасно реалізують військову та технологічну допомогу як провідним арабським країнам Перської затоки, так і Ізраїлю. Можна стверджувати, що США обрали шлях контролю над озброєнням цих важливих регіонів та країн з точки зору американських інтересів. Причому поширення допомоги арабському світу створило ситуацію, коли провідні країни Перської затоки у своєму військово-технічному партнерстві переорієнтовуються на США та європейські країни, які здатні забезпечити такі умови постачання озброєнь, що оптимально задовольняють стратегічні інтереси провідних країн регіону.

5. Переорієнтування арабсь­ких країн на широку кооперацію з американськими та європейськими виробниками озброєнь створило підґрунтя для поступового обмеження військово-технічного співробітництва цих держав з Російською Федерацією, що цілком відповідає амери-

канським інтересам у регіоні. Перші результати такого обмеження вже були помітні на прикладах і результатах роботи російської делегації на виставці IDEX-2013.

6. В середньостроковій перспективі – через 3-5 років – країни Перської затоки можуть стати експортерами озброєнь і поступово будуть поширювати свій вплив за межі свого регіону.

7. Позиції України у галузі експорту озброєнь на тлі виставки IDEX-2013 виглядають достатньо критичними. Йдеться не лише про низький рівень маркетингової роботи з донесення інформації про потенціал українських розробників. Головна складність полягає у тому, що нині Україна неспроможна задовольняти потреби арабських країн у високотехнологічних сегментах – особливо, коли йдеться про умови передачі тих чи інших технологій. При цьому такі держави як КНР, Південна Корея, Туреччина, ПАР, які раніше поступалися Україні своїм військово-технічним потенціалом у галузі створення ОВТ, нині вже помітно випереджають Україну як за переліком представленої оборонної продукції, так і за її якістю.

FUTURE ARTILLERY 20 – 22 March 2013, London, UK www.future-artillery.com ANTI-SUBMARINE WARFARE 19 – 21 March 2013, London, UK www.antisubmarinewarfare.com APRIL 2013 DEFENCE LOGISTICS UAE 22 – 24 April 2013, Abu Dhabi, UAE www.defencelogisticsuae.com

AIR WEAPONS INTEGRATION 21 – 23 May 2013, London, UK www.airweaponsevent.com

INFANTRY WEAPONS September 2013, London, UK www.infantryweaponsconf.com

FIGHTER NORDIC 29 – 30 May 2013, Copenhagen, Denmark www.fighternordic.com

SOLDIER MODERNISATION INDIA September 2013, India www.soldiermodindia.com

JUNE 2013

MILITARY ENGINEERING September 2013, London, UK www.militaryengineeringevent.com

ARMOURED VEHICLES BRAZIL 26 – 28 June 2013, Sao Paolo, Brazil www.armouredvehiclesbrazil.com FUTURE ARTILLERY INDIA June 2013, New Delhi, India www.futureartilleryindia.com OFFSHORE PATROL VESSELS LATIN AMERICA June 2013, Brazil www.opvlatinamerica.com

C3IS IN THE DEPLOYED ENVIRONMENT 28 – 29 April 2013, London, UK www.c3isevent.com

ARMOURED VEHICLES UAE 20 – 22 May 2013, Abu Dhabi, UAE www.armouredvehiclesuae.com

OCTOBER 2013 AMPHIBIOUS OPERATIONS October 2013, London, UK www.amphibiousoperations.com

JC4ISR June 2013, London, UK www.jointc4isr.com

FUTURE MORTAR SYSTEMS October 2013, London, UK www.future-mortars.co.uk

DEFENCE IT June 2013, Brussels, Belgium www.defence-it.com

INTEROPERABLE OPEN ARCHITECTURE October 2013, London, UK www.ioaevent.com

COUNTER-IEDS June 2013, London, UK www.counteriedevent.com

CYBER DEFENCE FORUM October 2013, Prague www.cyberdefenceforum.com

JULY 2013

ARMOURED VEHICLES ASIA October 2013, Singapore www.armouredvehiclesasia.com

ARMOURED VEHICLES AFRICA July 2013, Ghana www.armouredvehiclesafrica.com AUGUST 2013 ARMOURED VEHICLES SOUTH AFRICA August 2013, South Africa www.armouredvehiclesevent.co.za

MAY 2013

MARITIME RECONNAISSANCE AND SURVEILLANCE September 2013, Italy www.maritimerecon.com

INFORMATION OPERATIONS June 2013, London, UK www.informationoperationsevent.com

INTEGRATED AIR MISSILE DEFENCE BRAZIL July 2013, Brazil

MINE COUNTERMEASURES 23 – 25 April 2013, London, UK www.minecountermeasures.com

OFFSHORE PATROL VESSELS September 2013, The Netherlands www.offshorepatrolvessels.com

SEPTEMBER 2013

JOINT PERSONNEL RECOVERY 21 – 22 May 2013, London, UK www.jointpersonnelrecovery.com

MILITARY AIRLIFT September 2013, London, UK www.militaryairliftevent.com

COASTAL SURVEILLANCE BRAZIL 21 – 23 May 2013, Brazil www.coastalsurveillancebrazil.com

ARMOURED VEHICLES TURKEY September 2013, Turkey www.armouredvehiclesturkey.com

ARCTIC PATROL AND RECONNAISSANCE 21 – 23 May 2013, Copenhagen, Denmark www.arcticpatrolandrecon.com

CLOSE AIR SUPPORT September 2013, London, UK www.closeairsupport.co.uk

NOVEMBER 2013 MEDICAL AND CASUALTY EVACUATION November 2013, London, UK www.medevacevent.com INTERNATIONAL FIGHTER November 2013, London, UK www.international-fighter.com ARMOURED VEHICLES INDIA November 2013, New Delhi, India www.armouredvehiclesindia.com MARITIME LIFE CYCLE MANAGEMENT, REPAIR AND MAINTENANCE November 2013, London, UK www.maritimelifecycle.com DECEMBER 2013 ARMOURED VEHICLES NORDIC December 2013, Oslo, Norway www.armouredvehiclesnordic.com The event calendar may be subject to change

INTERESTED IN SPONSORING?

WANT TO ATTEND AN EVENT?

+44 (0) 207 368 9735 sponsor@iqpc.co.uk www.defenceiq.com/join.cfm

DFIQ_EVENT +44 (0)20 7368 9737 enquire@defenceiq.com

Get a 10% Discount by Referencing

Contact our Business Development Specialists:

SIGN UP FOR YOUR FREE MEMBERSHIP TO DEFENCE IQ! Visit www.defenceiq.com/join.cfm Join our online communities for free: Follow @DefenceIQ to keep up to date with news and developments on air defence, cyber warfare, armoured vehicles, naval defence and land defence

Join Defence IQ World Defence Community on LinkedIn

www.defenceiq.com

Read the Defence IQ blog authoritative news source for high quality and exclusive commentary and analysis on global defence and military-related topics defencesummits.wordpress.com

UPCOMING DEFENCE IQ EVENTS INCLUDE: [ тенденції ] бітництва арабських держав Перської затоки вдало та результативно втілюють нові підходи у своїй військовотехнічній та оборонно-про­ мис­ловій політиці. Найближче її завдання – перейти від статусу найбільших імпортерів озброєнь до повноцінних учасників спільних проектів з провідними закордонними збройовими лідерами. Подальше завдання – забезпечувати безпеку з опорою на власну оборонну промисловість, задовольняти попит держав свого та інших регіонів власною продукцією. Для реалізації цієї політики залучаються офсетні механізми, вимога до постачальників щодо передачі технологій розробки та виробництва зразків, що імпортуються; локалізація виробництв ключових компонентів озброєнь на власній території; створення спільних підприємств, сервіс­ них центрів, венчурних фондів, наукових закладів із закордонними партнерами.

3. Головними партнерами країн Ради співробітництва арабських держав Перської затоки виступають Сполучені Штати та провідні європейські країни (насамперед Франція, Німеччина, Швеція), які почали пропонувати достатньо широкий спектр високотехнологічної продукції: авіація, бронетехніка, засоби ураження, ракетні технології, безпілотна техніка, компоненти «С4I». Це суттєво пришвидшує опанування цих технологій країнами Ради. Якщо, наприклад, Китай здобував досвід розробника та виробника озброєнь в умовах суттєвих обмежень для такої кооперації, вдаючись до способу «зворотного інжинірингу» та подальшо-

20 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

MARCH 2013 DIRECTED ENERGY SYSTEMS 5 – 7 March 2013, London, UK www.directedenergysystemsevent.com MILITARY FLIGHT TRAINING 11 – 13 March 2013, London, UK www.militaryflighttraining.com CARIBBEAN BASIN COASTAL SURVEILLANCE AND MARITIME SECURITY 12 – 14 March 2013, Santa Barbara Beach And Golf Resort, Curaçao www.cabsecevent.com AIR POWER MIDDLE EAST 18 – 19 March 2013, Abu Dhabi, UAE www.meairpower.com AFLOAT SUPPORT AND NAVAL LOGISTICS 18 – 20 March 2013, London, UK www.afloatsupportconf.com INTEGRATED AIR MISSILE DEFENCE 19 – 21 March 2013, Warsaw, Poland www.airmissiledefenceevent.com

го відтворення чужих зразків ОВТ на власній промисловій та елементній базі, то головні арабські країни цих перешкод не мають.

4. Показово, що Сполучені Штати одночасно реалізують військову та технологічну допомогу як провідним арабським країнам Перської затоки, так і Ізраїлю. Можна стверджувати, що США обрали шлях контролю над озброєнням цих важливих регіонів та країн з точки зору американських інтересів. Причому поширення допомоги арабському світу створило ситуацію, коли провідні країни Перської затоки у своєму військово-технічному партнерстві переорієнтовуються на США та європейські країни, які здатні забезпечити такі умови постачання озброєнь, що оптимально задовольняють стратегічні інтереси провідних країн регіону.

5. Переорієнтування арабсь­ких країн на широку кооперацію з американськими та європейськими виробниками озброєнь створило підґрунтя для поступового обмеження військово-технічного співробітництва цих держав з Російською Федерацією, що цілком відповідає амери-

канським інтересам у регіоні. Перші результати такого обмеження вже були помітні на прикладах і результатах роботи російської делегації на виставці IDEX-2013.

6. В середньостроковій перспективі – через 3-5 років – країни Перської затоки можуть стати експортерами озброєнь і поступово будуть поширювати свій вплив за межі свого регіону.

7. Позиції України у галузі експорту озброєнь на тлі виставки IDEX-2013 виглядають достатньо критичними. Йдеться не лише про низький рівень маркетингової роботи з донесення інформації про потенціал українських розробників. Головна складність полягає у тому, що нині Україна неспроможна задовольняти потреби арабських країн у високотехнологічних сегментах – особливо, коли йдеться про умови передачі тих чи інших технологій. При цьому такі держави як КНР, Південна Корея, Туреччина, ПАР, які раніше поступалися Україні своїм військово-технічним потенціалом у галузі створення ОВТ, нині вже помітно випереджають Україну як за переліком представленої оборонної продукції, так і за її якістю.

FUTURE ARTILLERY 20 – 22 March 2013, London, UK www.future-artillery.com ANTI-SUBMARINE WARFARE 19 – 21 March 2013, London, UK www.antisubmarinewarfare.com APRIL 2013 DEFENCE LOGISTICS UAE 22 – 24 April 2013, Abu Dhabi, UAE www.defencelogisticsuae.com

AIR WEAPONS INTEGRATION 21 – 23 May 2013, London, UK www.airweaponsevent.com

INFANTRY WEAPONS September 2013, London, UK www.infantryweaponsconf.com

FIGHTER NORDIC 29 – 30 May 2013, Copenhagen, Denmark www.fighternordic.com

SOLDIER MODERNISATION INDIA September 2013, India www.soldiermodindia.com

JUNE 2013

MILITARY ENGINEERING September 2013, London, UK www.militaryengineeringevent.com

ARMOURED VEHICLES BRAZIL 26 – 28 June 2013, Sao Paolo, Brazil www.armouredvehiclesbrazil.com FUTURE ARTILLERY INDIA June 2013, New Delhi, India www.futureartilleryindia.com OFFSHORE PATROL VESSELS LATIN AMERICA June 2013, Brazil www.opvlatinamerica.com

C3IS IN THE DEPLOYED ENVIRONMENT 28 – 29 April 2013, London, UK www.c3isevent.com

ARMOURED VEHICLES UAE 20 – 22 May 2013, Abu Dhabi, UAE www.armouredvehiclesuae.com

OCTOBER 2013 AMPHIBIOUS OPERATIONS October 2013, London, UK www.amphibiousoperations.com

JC4ISR June 2013, London, UK www.jointc4isr.com

FUTURE MORTAR SYSTEMS October 2013, London, UK www.future-mortars.co.uk

DEFENCE IT June 2013, Brussels, Belgium www.defence-it.com

INTEROPERABLE OPEN ARCHITECTURE October 2013, London, UK www.ioaevent.com

COUNTER-IEDS June 2013, London, UK www.counteriedevent.com

CYBER DEFENCE FORUM October 2013, Prague www.cyberdefenceforum.com

JULY 2013

ARMOURED VEHICLES ASIA October 2013, Singapore www.armouredvehiclesasia.com

ARMOURED VEHICLES AFRICA July 2013, Ghana www.armouredvehiclesafrica.com AUGUST 2013 ARMOURED VEHICLES SOUTH AFRICA August 2013, South Africa www.armouredvehiclesevent.co.za

MAY 2013

MARITIME RECONNAISSANCE AND SURVEILLANCE September 2013, Italy www.maritimerecon.com

INFORMATION OPERATIONS June 2013, London, UK www.informationoperationsevent.com

INTEGRATED AIR MISSILE DEFENCE BRAZIL July 2013, Brazil

MINE COUNTERMEASURES 23 – 25 April 2013, London, UK www.minecountermeasures.com

OFFSHORE PATROL VESSELS September 2013, The Netherlands www.offshorepatrolvessels.com

SEPTEMBER 2013

JOINT PERSONNEL RECOVERY 21 – 22 May 2013, London, UK www.jointpersonnelrecovery.com

MILITARY AIRLIFT September 2013, London, UK www.militaryairliftevent.com

COASTAL SURVEILLANCE BRAZIL 21 – 23 May 2013, Brazil www.coastalsurveillancebrazil.com

ARMOURED VEHICLES TURKEY September 2013, Turkey www.armouredvehiclesturkey.com

ARCTIC PATROL AND RECONNAISSANCE 21 – 23 May 2013, Copenhagen, Denmark www.arcticpatrolandrecon.com

CLOSE AIR SUPPORT September 2013, London, UK www.closeairsupport.co.uk

NOVEMBER 2013 MEDICAL AND CASUALTY EVACUATION November 2013, London, UK www.medevacevent.com INTERNATIONAL FIGHTER November 2013, London, UK www.international-fighter.com ARMOURED VEHICLES INDIA November 2013, New Delhi, India www.armouredvehiclesindia.com MARITIME LIFE CYCLE MANAGEMENT, REPAIR AND MAINTENANCE November 2013, London, UK www.maritimelifecycle.com DECEMBER 2013 ARMOURED VEHICLES NORDIC December 2013, Oslo, Norway www.armouredvehiclesnordic.com The event calendar may be subject to change

INTERESTED IN SPONSORING?

WANT TO ATTEND AN EVENT?

+44 (0) 207 368 9735 sponsor@iqpc.co.uk www.defenceiq.com/join.cfm

DFIQ_EVENT +44 (0)20 7368 9737 enquire@defenceiq.com

Get a 10% Discount by Referencing

Contact our Business Development Specialists:

SIGN UP FOR YOUR FREE MEMBERSHIP TO DEFENCE IQ! Visit www.defenceiq.com/join.cfm Join our online communities for free: Follow @DefenceIQ to keep up to date with news and developments on air defence, cyber warfare, armoured vehicles, naval defence and land defence

Join Defence IQ World Defence Community on LinkedIn

www.defenceiq.com

Read the Defence IQ blog authoritative news source for high quality and exclusive commentary and analysis on global defence and military-related topics defencesummits.wordpress.com

[ актуально ]

Юлія МАЛИШЕНКО,

ни (наприклад, проект Порядку погоджувався із понад десятьма заінтересованими державними органами). Разом з тим, порушені у Порядку питання не мають загальнодержавного характеру, тому на розгляд Кабінету Міністрів України, до сфери правового регулювання якого вони відносяться, було представлено саме проект постанови.

заступник начальника управління економіки оборони та безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:

Україна сьогодні має можливості для провадження та реалізації офсетної діяльності

Відомо, що відповідальним департаментом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України опрацьовувались питання офсетного досвіду багатьох країн світу. Чий досвід, на Ваш погляд, може бути адаптованим в Україні, і чиї принципові моменти були використані при підготовці відповідної української нормативно-правової бази?

У розвиток піднятої в минулому номері журналу теми українського офсету під час закупівлі озброєнь Defense Express публікує інтерв’ю з заступником начальника управління економіки оборони та безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Юлією МАЛИШЕНКО. Ґрунтовність, глибина вивчення та опрацювання на законодавчому рівні дають підстави сподіватися, що питання запрацює і в практичній площині. Тепер вже справа за тими, від кого напряму залежить рівень оснащення Української армії сучасними зразками ОВТ…

У

2010 році Законом України «Про державне оборонне замовлення» було введено поняття офсетного договору при здійсненні закупівель продукції оборонного призначення за імпортом. Після того, у квітні 2011 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та види компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами.

Які цілі та задачі ставлять перед собою розробники та «лобісти» цих документів? Прокоментуйте ключові моменти прийняття цих актів. Як нарешті вдалося вирі22 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Починаючи з 2006 року, Міністерством вивчається міжнародний

шити це питання (відомо, що його вирішення тривало достатньо довго)? І чому зміни до Закону і постанова Уряду, а не Закон про офсети, як в багатьох інших країнах (наприклад, у Польщі)? Дійсно, в Україні з 2010 року розпочато реальну роботу з формування правового поля офсетної діяльності. Метою розробників було виключно поширення передового світового досвіду використання практики офсетних договорів при імпорті продукції та послуг військового призначення. Тому використання терміну «лобізм» та пошук відповідних факторів впливу у даному випадку не є доречними. Що стосується термінів розробки та прийняття згаданих документів,

Позаблоковий статус України не перекреслює можливості взаємовигідного співробітництва як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями. Головним чинником тут виступає наявність взаємовигідного результату, а саме взаємна вигода і є сутністю офсету хотілося б зазначити, що фахівцями Мінекономрозвитку здійснювалось планомірне вивчення світової практики із зазначеного питання, прораховувалась імовірна вигода для держави. Таким чином, всі етапи створення нормативно-правового підґрунтя для започаткування офсету в Україні проходили відповідно до вимог та у терміни, передбачені регламентом Кабінету Міністрів Украї-

досвід застосування європейськими країнами офсетних угод при імпорті продукції та послуг військового призначення. Протягом останніх років проведено зустрічі з представниками Міністерства економіки та енергетики Республіки Болгарія, Міністерства економіки та транспорту Угорської Республіки, Міністерства оборони Угорської Республіки та Міністер-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 23

[ актуально ]

Юлія МАЛИШЕНКО,

ни (наприклад, проект Порядку погоджувався із понад десятьма заінтересованими державними органами). Разом з тим, порушені у Порядку питання не мають загальнодержавного характеру, тому на розгляд Кабінету Міністрів України, до сфери правового регулювання якого вони відносяться, було представлено саме проект постанови.

заступник начальника управління економіки оборони та безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:

Україна сьогодні має можливості для провадження та реалізації офсетної діяльності

Відомо, що відповідальним департаментом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України опрацьовувались питання офсетного досвіду багатьох країн світу. Чий досвід, на Ваш погляд, може бути адаптованим в Україні, і чиї принципові моменти були використані при підготовці відповідної української нормативно-правової бази?

У розвиток піднятої в минулому номері журналу теми українського офсету під час закупівлі озброєнь Defense Express публікує інтерв’ю з заступником начальника управління економіки оборони та безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Юлією МАЛИШЕНКО. Ґрунтовність, глибина вивчення та опрацювання на законодавчому рівні дають підстави сподіватися, що питання запрацює і в практичній площині. Тепер вже справа за тими, від кого напряму залежить рівень оснащення Української армії сучасними зразками ОВТ…

У

2010 році Законом України «Про державне оборонне замовлення» було введено поняття офсетного договору при здійсненні закупівель продукції оборонного призначення за імпортом. Після того, у квітні 2011 року постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та види компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами.

Які цілі та задачі ставлять перед собою розробники та «лобісти» цих документів? Прокоментуйте ключові моменти прийняття цих актів. Як нарешті вдалося вирі22 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Починаючи з 2006 року, Міністерством вивчається міжнародний

шити це питання (відомо, що його вирішення тривало достатньо довго)? І чому зміни до Закону і постанова Уряду, а не Закон про офсети, як в багатьох інших країнах (наприклад, у Польщі)? Дійсно, в Україні з 2010 року розпочато реальну роботу з формування правового поля офсетної діяльності. Метою розробників було виключно поширення передового світового досвіду використання практики офсетних договорів при імпорті продукції та послуг військового призначення. Тому використання терміну «лобізм» та пошук відповідних факторів впливу у даному випадку не є доречними. Що стосується термінів розробки та прийняття згаданих документів,

Позаблоковий статус України не перекреслює можливості взаємовигідного співробітництва як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями. Головним чинником тут виступає наявність взаємовигідного результату, а саме взаємна вигода і є сутністю офсету хотілося б зазначити, що фахівцями Мінекономрозвитку здійснювалось планомірне вивчення світової практики із зазначеного питання, прораховувалась імовірна вигода для держави. Таким чином, всі етапи створення нормативно-правового підґрунтя для започаткування офсету в Україні проходили відповідно до вимог та у терміни, передбачені регламентом Кабінету Міністрів Украї-

досвід застосування європейськими країнами офсетних угод при імпорті продукції та послуг військового призначення. Протягом останніх років проведено зустрічі з представниками Міністерства економіки та енергетики Республіки Болгарія, Міністерства економіки та транспорту Угорської Республіки, Міністерства оборони Угорської Республіки та Міністер-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 23

[ актуально ] ства економіки Республіки Польща. На рівні наукових праць вивчався досвід Чеської Республіки у зазначеній галузі, після чого організовано та проведено зустріч представників Міністерства економіки України з представниками Міністерства промисловості та торгівлі Чеської Республіки. Вивчення міжнародного досвіду застосування іншими країнами офсетних угод при імпорті продукції та послуг військового призначення є важливим для України з огляду на те, що на сьогодні запроваджуються новітні тенденції у сфері застосування офсетної практи-

країнам-партнерам у сфері закупівлі озброєння та військової техніки. Так, найбільш корисним для України може стати досвід Республіки Польщі, оскільки обидві країни мають подібну структуру державного управління. Система, за якою реалізується польська офсетна діяльність, наразі запроваджується в Україні; вона створює умови для забезпечення достатнього рівня транспарентності виконання угод, ефективного розподілу обов’язк ів та зручної координації дій органів державної влади під час здійснення офсетної діяльності. Зокрема, внутрішня законодавча база з питань офсетної діяльнос-

говорів, їх терміни та вартість, позаофсетні випадки, структуру та склад державних та дорадчих органів, відповідальних за виконання офсетної діяльності, зобов’язання, відповідальність та можливості відшкодування витрат учасниками офсетного процесу, а також питання моніторингу офсетних операцій. Фактично на даному етапі запровадження офсетної практики в Україні здійснюється за подібною схемою: статтею 8 Закону України «Про державне оборонне замовлення» визначено передумови виникнення офсету, постановою Кабінету Міністрів України затверджено По-

Співвідношення прямих і непрямих офсетних в Україні наразі не визначено. В подальшому тип офсетних угод, що переважатиме на українському ринку, визначатиметься рівнем її соціально-економічного розвитку, цілями, що переслідуватиме Україна при висуванні офсетних вимог, а також обсягами та номенклатурою продукції оборонного призначення, що закуповуватиметься за імпортом ки, удосконалюється нормативноправова база, що регулює відносини у сфері державного оборонного замовлення. Оцінюючи перспективи запровадження досвіду досліджуваних країн нашою державою, ми, в першу чергу, виходили із необхідності оцінки державного регулювання офсету, нормативних документів, що діють у зазначеній сфері, міжвідомчої взаємодії органів та установ, що опікуються питаннями офсету. Особлива увага була приділена також стану оборонно-промислового комплексу країн, міжнародним коопераційним зв’язкам, ключовим

24 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ті представлена Законом Республіки Польщі та Розпорядженням Ради Міністрів. Закон “Про деякі компенсаційні угоди, укладені за контрактами для потреб національної безпеки і оборони” визначає основні засади здійснення офсетної діяльності. Також цим Законом затверджено Положення про Комітет з підготовки офсетних операцій – орган, на який покладено обов’язки контролю за виконанням офсетних операцій. Розпорядженням Ради Міністрів Республіки Польщі визначено координацію дій органів державної влади Республіки Польщі під час реалізації офсетної діяльності, порядок укладання до-

рядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами, при Мінекономрозвитку утворено офсетну комісію. Таким чином, Україна сьогодні має можливості для провадження та реалізації офсетної діяльності. У разі відкриття Україною свого внутрішнього ринку оборонної продукції дуже важливо вчасно започаткувати офсетну практику, а саме з урахуванням законодавчо закріплених принципів реалізації офсетної діяльності встановлювати постачальникам такі умови, які

нададуть можливість залучити в національну економіку нові технології та інвестиції.

Дія українського офсету розповсюджується на договори, вартість яких перевищує 5 млн. євро. Чим обумовлена саме така сума? Вартісна межа закупівель озброєння та військової техніки, при якій виникатимуть офсетні зобов’язання – це мінімальна сума контракту на постачання продукції оборонного призначення, необхідна для виникнення офсету. Так, у провідних країнах світу, які використовують офсет, ця сума коливається від 1 млн. євро до 10 млн. євро. Наприклад, подібні до України за розгалуженістю коопераційних зв’яз­ ків Румунія, Угорщина та Болгарія висувають вимоги щодо нижньої вартісної межі закупівель у розмірах 3 млн. євро, 4 млн. євро та 5,1 млн. євро відповідно. Польща як країна з подібною до української системою державного регулювання встановила цю межу на рівні 5 млн. євро. У Фінляндії, досвід якої є цікавим для України, навпаки, офсетні зобов’язання виникають у тому разі, коли вартість контракту на постачання продукції та послуг оборонного призначення складає лише 10 тис. євро. Існують також приклади, неприйнятні для країн, яким характерні нерівномірне фінансування оборонного замовлення та дефіцит бюджету – в Австрії умовою виникнення офсету є укладання контракту на суму 22 млн. євро, Швейцарія визначила цей показник на рівні 12,7 млн. євро, Португалія – 10 млн. євро.

При Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України створюється так звана офсетна комісія. Прокоментуйте ідею створення, задачі, принципи роботи, функції і – головне – реальну вагу і повноваження щодо прийняття конкретних рішень цієї підструктури. Коли комісія збиралась востаннє, в якому складі, які питання обговорювались?

Офсетна комісія є консульта­тив­ но-дорадчим органом при Мінекономрозвитку, персональний склад якого затверджується відповідним наказом. Основною метою створення комісії є забезпечення на належному рівні координації діяльності суб’єктів офсетної діяльності щодо укладення, виконання та здійснення контролю за виконанням офсетних договорів. Завданнями комісії є розроблення та вдосконалення нормативноправової бази у сфері офсетної діяльності, координація вибору та діяльності офсетних бенефіціарів, підготовка та надання державним замовникам рекомендацій щодо напрямів та видів офсетних компенсацій. Комісією розглядаються та схвалюються офсетні пропозиції та проекти офсетних договорів, проводиться аналіз інформації щодо основних показників державного оборонного замовлення на відповідний рік у контексті визначення можливості виникнення офсету. З урахуванням змін у складі Уряду України наразі уточнюється і готується до затвердження склад офсетної комісії, також проводяться всі необхідні процедури для проведення її установчого засідання.

Можливо, вже надходили офсетні пропозиції, які розглядалися до проведення засідань офсетною комісією? Якщо так, то прокоментуйте розвиток подій, хід переговорів, проблемні питання. Одними із завдань офсетної комісії є проведення аналізу інформації щодо основних показників державного оборонного замовлення на відповідний рік у контексті визначення можливості виникнення офсету, а також вивчення та узагальнення міжнародного досвіду застосування офсетних договорів при закупівлі продукції оборонного призначення. Створення в Україні діючої і в подальшому ефективної офсетної системи потребує залучення значних фі-

нансових вкладень, що, в свою чергу, пов’язане із внесенням відповідних змін до Державного бюджету України. Мінекономрозвитку як уповноважений орган з питань координації оборонного замовлення забезпечує підготовку та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту основних показників оборонного замовлення на відповідний бюджетний період, контролює діяльність державних замовників під час розміщення оборонного замовлення та виконання державних контрактів. Таким чином, оцінка перспективних напрямів міжнародної кооперації, зокрема і у частині можливості укладення офсетного договору, є законодавчо визначеною функцією Міністерства. Розгляд та обговорення офсетних пропозицій здійснюється офсетною комісією за поданням офсетного бенефіціара. Як вже зазначалось, станом на лютий 2013 року уточнюється склад комісії та здійснюється підготовка до проведення її установчого засідання.

При фактичній відсутності закупівель озброєння та військової техніки за кордоном офсетна політика і відповідні структури можуть ще довго існувати тільки на папері. Чи в змозі прийнята законодавча база зрушити з місця офсет в Україні? Чи налагоджено у цьому напрямку співробітництво між Мінекономрозвитку (офсетною комісією), Мінфіном, Міноборони? Внутрішньодержавна координація з питань забезпечення упровадження офсетної діяльності в Україні налагоджена належним чином – зокрема, представники Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України є членами офсетної комісії, і, в свою чергу, приймають участь у здійсненні заходів, направлених на удосконалення цієї сфери. Разом з тим, розвиток офсетної діяльності в Україні, як і будьякої іншої галузі, багато в чому залежить не лише від досконалої нормативно-правової бази, належного рівня фінансування, наявності виробничих потужностей тощо.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 25

[ актуально ] ства економіки Республіки Польща. На рівні наукових праць вивчався досвід Чеської Республіки у зазначеній галузі, після чого організовано та проведено зустріч представників Міністерства економіки України з представниками Міністерства промисловості та торгівлі Чеської Республіки. Вивчення міжнародного досвіду застосування іншими країнами офсетних угод при імпорті продукції та послуг військового призначення є важливим для України з огляду на те, що на сьогодні запроваджуються новітні тенденції у сфері застосування офсетної практи-

країнам-партнерам у сфері закупівлі озброєння та військової техніки. Так, найбільш корисним для України може стати досвід Республіки Польщі, оскільки обидві країни мають подібну структуру державного управління. Система, за якою реалізується польська офсетна діяльність, наразі запроваджується в Україні; вона створює умови для забезпечення достатнього рівня транспарентності виконання угод, ефективного розподілу обов’язк ів та зручної координації дій органів державної влади під час здійснення офсетної діяльності. Зокрема, внутрішня законодавча база з питань офсетної діяльнос-

говорів, їх терміни та вартість, позаофсетні випадки, структуру та склад державних та дорадчих органів, відповідальних за виконання офсетної діяльності, зобов’язання, відповідальність та можливості відшкодування витрат учасниками офсетного процесу, а також питання моніторингу офсетних операцій. Фактично на даному етапі запровадження офсетної практики в Україні здійснюється за подібною схемою: статтею 8 Закону України «Про державне оборонне замовлення» визначено передумови виникнення офсету, постановою Кабінету Міністрів України затверджено По-

Співвідношення прямих і непрямих офсетних в Україні наразі не визначено. В подальшому тип офсетних угод, що переважатиме на українському ринку, визначатиметься рівнем її соціально-економічного розвитку, цілями, що переслідуватиме Україна при висуванні офсетних вимог, а також обсягами та номенклатурою продукції оборонного призначення, що закуповуватиметься за імпортом ки, удосконалюється нормативноправова база, що регулює відносини у сфері державного оборонного замовлення. Оцінюючи перспективи запровадження досвіду досліджуваних країн нашою державою, ми, в першу чергу, виходили із необхідності оцінки державного регулювання офсету, нормативних документів, що діють у зазначеній сфері, міжвідомчої взаємодії органів та установ, що опікуються питаннями офсету. Особлива увага була приділена також стану оборонно-промислового комплексу країн, міжнародним коопераційним зв’язкам, ключовим

24 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ті представлена Законом Республіки Польщі та Розпорядженням Ради Міністрів. Закон “Про деякі компенсаційні угоди, укладені за контрактами для потреб національної безпеки і оборони” визначає основні засади здійснення офсетної діяльності. Також цим Законом затверджено Положення про Комітет з підготовки офсетних операцій – орган, на який покладено обов’язки контролю за виконанням офсетних операцій. Розпорядженням Ради Міністрів Республіки Польщі визначено координацію дій органів державної влади Республіки Польщі під час реалізації офсетної діяльності, порядок укладання до-

рядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та видів компенсацій, що можуть надаватися за компенсаційними (офсетними) договорами, при Мінекономрозвитку утворено офсетну комісію. Таким чином, Україна сьогодні має можливості для провадження та реалізації офсетної діяльності. У разі відкриття Україною свого внутрішнього ринку оборонної продукції дуже важливо вчасно започаткувати офсетну практику, а саме з урахуванням законодавчо закріплених принципів реалізації офсетної діяльності встановлювати постачальникам такі умови, які

нададуть можливість залучити в національну економіку нові технології та інвестиції.

Дія українського офсету розповсюджується на договори, вартість яких перевищує 5 млн. євро. Чим обумовлена саме така сума? Вартісна межа закупівель озброєння та військової техніки, при якій виникатимуть офсетні зобов’язання – це мінімальна сума контракту на постачання продукції оборонного призначення, необхідна для виникнення офсету. Так, у провідних країнах світу, які використовують офсет, ця сума коливається від 1 млн. євро до 10 млн. євро. Наприклад, подібні до України за розгалуженістю коопераційних зв’яз­ ків Румунія, Угорщина та Болгарія висувають вимоги щодо нижньої вартісної межі закупівель у розмірах 3 млн. євро, 4 млн. євро та 5,1 млн. євро відповідно. Польща як країна з подібною до української системою державного регулювання встановила цю межу на рівні 5 млн. євро. У Фінляндії, досвід якої є цікавим для України, навпаки, офсетні зобов’язання виникають у тому разі, коли вартість контракту на постачання продукції та послуг оборонного призначення складає лише 10 тис. євро. Існують також приклади, неприйнятні для країн, яким характерні нерівномірне фінансування оборонного замовлення та дефіцит бюджету – в Австрії умовою виникнення офсету є укладання контракту на суму 22 млн. євро, Швейцарія визначила цей показник на рівні 12,7 млн. євро, Португалія – 10 млн. євро.

При Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України створюється так звана офсетна комісія. Прокоментуйте ідею створення, задачі, принципи роботи, функції і – головне – реальну вагу і повноваження щодо прийняття конкретних рішень цієї підструктури. Коли комісія збиралась востаннє, в якому складі, які питання обговорювались?

Офсетна комісія є консульта­тив­ но-дорадчим органом при Мінекономрозвитку, персональний склад якого затверджується відповідним наказом. Основною метою створення комісії є забезпечення на належному рівні координації діяльності суб’єктів офсетної діяльності щодо укладення, виконання та здійснення контролю за виконанням офсетних договорів. Завданнями комісії є розроблення та вдосконалення нормативноправової бази у сфері офсетної діяльності, координація вибору та діяльності офсетних бенефіціарів, підготовка та надання державним замовникам рекомендацій щодо напрямів та видів офсетних компенсацій. Комісією розглядаються та схвалюються офсетні пропозиції та проекти офсетних договорів, проводиться аналіз інформації щодо основних показників державного оборонного замовлення на відповідний рік у контексті визначення можливості виникнення офсету. З урахуванням змін у складі Уряду України наразі уточнюється і готується до затвердження склад офсетної комісії, також проводяться всі необхідні процедури для проведення її установчого засідання.

Можливо, вже надходили офсетні пропозиції, які розглядалися до проведення засідань офсетною комісією? Якщо так, то прокоментуйте розвиток подій, хід переговорів, проблемні питання. Одними із завдань офсетної комісії є проведення аналізу інформації щодо основних показників державного оборонного замовлення на відповідний рік у контексті визначення можливості виникнення офсету, а також вивчення та узагальнення міжнародного досвіду застосування офсетних договорів при закупівлі продукції оборонного призначення. Створення в Україні діючої і в подальшому ефективної офсетної системи потребує залучення значних фі-

нансових вкладень, що, в свою чергу, пов’язане із внесенням відповідних змін до Державного бюджету України. Мінекономрозвитку як уповноважений орган з питань координації оборонного замовлення забезпечує підготовку та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту основних показників оборонного замовлення на відповідний бюджетний період, контролює діяльність державних замовників під час розміщення оборонного замовлення та виконання державних контрактів. Таким чином, оцінка перспективних напрямів міжнародної кооперації, зокрема і у частині можливості укладення офсетного договору, є законодавчо визначеною функцією Міністерства. Розгляд та обговорення офсетних пропозицій здійснюється офсетною комісією за поданням офсетного бенефіціара. Як вже зазначалось, станом на лютий 2013 року уточнюється склад комісії та здійснюється підготовка до проведення її установчого засідання.

При фактичній відсутності закупівель озброєння та військової техніки за кордоном офсетна політика і відповідні структури можуть ще довго існувати тільки на папері. Чи в змозі прийнята законодавча база зрушити з місця офсет в Україні? Чи налагоджено у цьому напрямку співробітництво між Мінекономрозвитку (офсетною комісією), Мінфіном, Міноборони? Внутрішньодержавна координація з питань забезпечення упровадження офсетної діяльності в Україні налагоджена належним чином – зокрема, представники Міністерства оборони України та Міністерства фінансів України є членами офсетної комісії, і, в свою чергу, приймають участь у здійсненні заходів, направлених на удосконалення цієї сфери. Разом з тим, розвиток офсетної діяльності в Україні, як і будьякої іншої галузі, багато в чому залежить не лише від досконалої нормативно-правової бази, належного рівня фінансування, наявності виробничих потужностей тощо.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 25

[ актуально ] Внутрішня привабливість більшості видів продукції обороннопромислового комплексу України досить низька, передусім це пов’язано з обмеженістю оборонного бюджету при значних потребах фінансування закупівель озброєнь. Сьогодні підприємства ОПК України характеризуються підвищенням потенціалу міжнародної кооперації, що в майбутньому надасть їм можливість зайняти певні позиції на міжнародному ринку озброєнь. За умов, що сформувались в оборонно-промисловому комплексі України, офсетні схеми можуть забезпечити його розвиток лише за умови, коли в державі реалізується ефективна науково-технічна політика, розроблені моделі інноваційного розвитку підприємств, програми підтримки промисловості та створення за рахунок міжнародного співробітництва конкурентної продукції військового призначення. Паралельно з цим має розвиватись офсетна діяльність – невід’ємна складова зовнішньоекономічних операцій.

Однією із особливостей українського офсету є розмір компенсацій (офсетний коефіцієнт) – від 65 % до 100 % основного договору в залежності від галузі. Прокоментуйте, будь-ласка, ці достатньо жорсткі цифри. Затверджені постановою Уряду офсетні коефіцієнти навряд чи можна назвати жорсткими – це рекомендовані коефіцієнти відповідно до рівня рентабельності галузі. Так, авіаційна галузь відзначена стовідсотковим коефіцієнтом компенсації, в той же час топографічна галузь відображена коефіцієнтом у 65%, що обумовлено прогнозованою вартістю можливих контрактів на постачання підофсетної продукції. Водночас, положеннями Порядку передбачено, що офсетні вимоги визначаються з урахуванням пропозицій представників державних підприємств, які залучаються як консультанти з питань визначення офсетних вимог та прийняття офсет-

26 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

кування офсетної практики, в подальшому тип офсетних угод, що переважає на українському ринку, визначатиметься рівнем її соціальноекономічного розвитку, цілями, що переслідуватиме Україна при висуванні офсетних вимог, а також обсягами та номенклатурою продукції оборонного призначення, що закуповуватиметься за імпортом.

Які, на Ваш погляд, подальші шляхи розвитку нормативно-правової бази з питань офсетів в Україні? Розвиток нормативно-правової бази у сфері офсетної діяльності планується здійснювати, в першу чергу, шляхом вдосконалення існуючої – за наявності відповідних напрацювань, наукових досліджень, оцінки практичного досвіду тощо. Ключові аспекти розвитку офсетної діяльності в Україні повинні також йти в одному фарватері із стратегічними програмними документами, якими визначаються шляхи подальшого розвитку оборонно-промислового та науковотехнічного комплексів, військовотехнічного співробітництва України з іноземними державами.

них пропозицій. Тобто, у разі якщо державне підприємство залучене як консультант, запропонує змінити цей показник, а офсетна комісія підтримає таку пропозицію, то відсотковий коефіцієнт може коригуватись – звісно, в межах визначених показників. Слід також додати, що офсетний коефіцієнт є предметом переговорів з контрагентом, і коефіцієнт компенсації по кожному окремому договору повинен стати консенсусом, точкою перетину інтересів сторін.

Порядок укладення компенсаційних договорів передбачає наявність як прямого, так і непрямого офсету. Чи є напрацювання, яким повинно бути їх процентне співвідношення? Що слід розуміти під прямим офсетом, адже, виходячи із світового досвіду, це достатньо широке поняття – від налагоджен-

ня виробництва зразків, що поставляються, до передачі технологій і підтримки галузі в цілому? Яке Ваше бачення українських реалій? Кожною державою встановлюється процентне співвідношення між прямим та непрямим офсетом у відповідності до цілей її офсетної політики. Прямий офсет являє собою компенсаційний договір, що реалізовується експортером в тій галузі промисловості, до якої в подальшому здійснюватиметься компенсація. Непрямий офсет – це компенсаційні договори, що реалізовуються експортером в галузі промисловості чи інших сферах економіки, безпосередньо не пов’язаних з продукцією оборонного призначення, що постачається. Так, економічно розвинуті країни з високим рівнем наукомісткості виробництва використовують пе-

реважно прямий офсет, тобто залучення іноземних інвестицій у підприємства оборонно-промислового комплексу (Швеція, Фінляндія, Греція, Туреччина). Країни, що вибірково освоюють наукомісткі технології та виробництво, застосовують у пропорції, встановленій відповідними нормативними актами, як прямий, так і непрямий офсети (Австрія, Бельгія, Польща). Країни, що розвиваються, використовують переважно непрямий офсет – непрямі проекти в цивільних галузях промисловості (наприклад, Малайзія). Це пояснюється необхідністю розвивати власну оборонну промисловість. Що стосується України, співвідношення прямих і непрямих офсетних операцій на законодавчому рівні не визначено. Зважаючи на той факт, що наразі в Україні створено законодавче підґрунтя для започат-

Питання зовнішньополітичного характеру. Чи не вважаєте Ви, що позаблоковий статус України у певній мірі обмежує перспективи військово-технічного співробітництва з іноземними державами (США, НАТО, ЄС), зокрема, щодо отримання вигідних прямих офсетів для українського обороннопромислового комплексу? Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» передбачено дотримання Україною політики позаблоковості, що означає її неучасть у військовополітичних союзах. Цим же законом затверджено пріоритетність участі України у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками

з усіх питань, що становлять взаємний інтерес, а також підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди. Тобто, позаблоковий статус України не перекреслює можливості взаємовигідного співробітництва як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями. Головним чинником тут виступає наявність взаємовигідного результату, а саме взаємна вигода і є сутністю офсету.

Відомо, що український обороннопромисловий комплекс орієнтований переважно на експорт. Чи пропрацьовуються офсетною комісією чи відповідними підрозділами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України механізми та умови, за яких Україна могла б використовувати офсет при здійсненні експортних операцій? Звісно, використання офсету при експорті продукції та послуг оборонного призначення розглядається і наразі існують певні напрацювання у цьому напрямі. Крім того, Мінекономрозвитку не припинило вивчення світової практики застосування офсетних схем, і розглядає його як досить перспективний напрямок. Водночас, слід розуміти, що офсетна практика є для України своєрідною інновацією. Якщо теоретичну складову офсету можна розглянути на прикладі зарубіжних країн, які мають як позитивний, так і негативний досвід використання офсету, то практична складова та об’єктивні реалії можуть поставити перед Україною складні, непрогнозовані питання. Так, спершу вважається за доцільне відпрацювати та отримати позитивний результат використання офсетних схем за імпортом, і вже тоді нарощувати потенціал їх використання та вдосконалювати існуючі напрацювання. Бесіду вів

Володимир КОПЧАК DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 27

[ актуально ] Внутрішня привабливість більшості видів продукції обороннопромислового комплексу України досить низька, передусім це пов’язано з обмеженістю оборонного бюджету при значних потребах фінансування закупівель озброєнь. Сьогодні підприємства ОПК України характеризуються підвищенням потенціалу міжнародної кооперації, що в майбутньому надасть їм можливість зайняти певні позиції на міжнародному ринку озброєнь. За умов, що сформувались в оборонно-промисловому комплексі України, офсетні схеми можуть забезпечити його розвиток лише за умови, коли в державі реалізується ефективна науково-технічна політика, розроблені моделі інноваційного розвитку підприємств, програми підтримки промисловості та створення за рахунок міжнародного співробітництва конкурентної продукції військового призначення. Паралельно з цим має розвиватись офсетна діяльність – невід’ємна складова зовнішньоекономічних операцій.

Однією із особливостей українського офсету є розмір компенсацій (офсетний коефіцієнт) – від 65 % до 100 % основного договору в залежності від галузі. Прокоментуйте, будь-ласка, ці достатньо жорсткі цифри. Затверджені постановою Уряду офсетні коефіцієнти навряд чи можна назвати жорсткими – це рекомендовані коефіцієнти відповідно до рівня рентабельності галузі. Так, авіаційна галузь відзначена стовідсотковим коефіцієнтом компенсації, в той же час топографічна галузь відображена коефіцієнтом у 65%, що обумовлено прогнозованою вартістю можливих контрактів на постачання підофсетної продукції. Водночас, положеннями Порядку передбачено, що офсетні вимоги визначаються з урахуванням пропозицій представників державних підприємств, які залучаються як консультанти з питань визначення офсетних вимог та прийняття офсет-

26 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

кування офсетної практики, в подальшому тип офсетних угод, що переважає на українському ринку, визначатиметься рівнем її соціальноекономічного розвитку, цілями, що переслідуватиме Україна при висуванні офсетних вимог, а також обсягами та номенклатурою продукції оборонного призначення, що закуповуватиметься за імпортом.

Які, на Ваш погляд, подальші шляхи розвитку нормативно-правової бази з питань офсетів в Україні? Розвиток нормативно-правової бази у сфері офсетної діяльності планується здійснювати, в першу чергу, шляхом вдосконалення існуючої – за наявності відповідних напрацювань, наукових досліджень, оцінки практичного досвіду тощо. Ключові аспекти розвитку офсетної діяльності в Україні повинні також йти в одному фарватері із стратегічними програмними документами, якими визначаються шляхи подальшого розвитку оборонно-промислового та науковотехнічного комплексів, військовотехнічного співробітництва України з іноземними державами.

них пропозицій. Тобто, у разі якщо державне підприємство залучене як консультант, запропонує змінити цей показник, а офсетна комісія підтримає таку пропозицію, то відсотковий коефіцієнт може коригуватись – звісно, в межах визначених показників. Слід також додати, що офсетний коефіцієнт є предметом переговорів з контрагентом, і коефіцієнт компенсації по кожному окремому договору повинен стати консенсусом, точкою перетину інтересів сторін.

Порядок укладення компенсаційних договорів передбачає наявність як прямого, так і непрямого офсету. Чи є напрацювання, яким повинно бути їх процентне співвідношення? Що слід розуміти під прямим офсетом, адже, виходячи із світового досвіду, це достатньо широке поняття – від налагоджен-

ня виробництва зразків, що поставляються, до передачі технологій і підтримки галузі в цілому? Яке Ваше бачення українських реалій? Кожною державою встановлюється процентне співвідношення між прямим та непрямим офсетом у відповідності до цілей її офсетної політики. Прямий офсет являє собою компенсаційний договір, що реалізовується експортером в тій галузі промисловості, до якої в подальшому здійснюватиметься компенсація. Непрямий офсет – це компенсаційні договори, що реалізовуються експортером в галузі промисловості чи інших сферах економіки, безпосередньо не пов’язаних з продукцією оборонного призначення, що постачається. Так, економічно розвинуті країни з високим рівнем наукомісткості виробництва використовують пе-

реважно прямий офсет, тобто залучення іноземних інвестицій у підприємства оборонно-промислового комплексу (Швеція, Фінляндія, Греція, Туреччина). Країни, що вибірково освоюють наукомісткі технології та виробництво, застосовують у пропорції, встановленій відповідними нормативними актами, як прямий, так і непрямий офсети (Австрія, Бельгія, Польща). Країни, що розвиваються, використовують переважно непрямий офсет – непрямі проекти в цивільних галузях промисловості (наприклад, Малайзія). Це пояснюється необхідністю розвивати власну оборонну промисловість. Що стосується України, співвідношення прямих і непрямих офсетних операцій на законодавчому рівні не визначено. Зважаючи на той факт, що наразі в Україні створено законодавче підґрунтя для започат-

Питання зовнішньополітичного характеру. Чи не вважаєте Ви, що позаблоковий статус України у певній мірі обмежує перспективи військово-технічного співробітництва з іноземними державами (США, НАТО, ЄС), зокрема, щодо отримання вигідних прямих офсетів для українського обороннопромислового комплексу? Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» передбачено дотримання Україною політики позаблоковості, що означає її неучасть у військовополітичних союзах. Цим же законом затверджено пріоритетність участі України у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками

з усіх питань, що становлять взаємний інтерес, а також підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди. Тобто, позаблоковий статус України не перекреслює можливості взаємовигідного співробітництва як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями. Головним чинником тут виступає наявність взаємовигідного результату, а саме взаємна вигода і є сутністю офсету.

Відомо, що український обороннопромисловий комплекс орієнтований переважно на експорт. Чи пропрацьовуються офсетною комісією чи відповідними підрозділами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України механізми та умови, за яких Україна могла б використовувати офсет при здійсненні експортних операцій? Звісно, використання офсету при експорті продукції та послуг оборонного призначення розглядається і наразі існують певні напрацювання у цьому напрямі. Крім того, Мінекономрозвитку не припинило вивчення світової практики застосування офсетних схем, і розглядає його як досить перспективний напрямок. Водночас, слід розуміти, що офсетна практика є для України своєрідною інновацією. Якщо теоретичну складову офсету можна розглянути на прикладі зарубіжних країн, які мають як позитивний, так і негативний досвід використання офсету, то практична складова та об’єктивні реалії можуть поставити перед Україною складні, непрогнозовані питання. Так, спершу вважається за доцільне відпрацювати та отримати позитивний результат використання офсетних схем за імпортом, і вже тоді нарощувати потенціал їх використання та вдосконалювати існуючі напрацювання. Бесіду вів

Володимир КОПЧАК DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 27

[ прямая речь ]

Наши винтовки ни в чем не уступают изделиям зарубежных конкурентов

Константин КОНЕВ директор компании «Зброяр»

28 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Н

а международной выставке вооружений IDEX2013 в Объеденных Арабских Эмиратах впервые была представлена новая разработка отечественной компании «Зброяр» – винтовка Z008 второго поколения, получившая название «винтовка Конева». Инициативная разработка украинского производителя стрелкового вооружения весьма достойно смотрелась на фоне иностранных разработок. О стратегии и достижениях компании «Зброяр» журналу Defense Express рассказал директор предприятия и конструктор стрелковых систем Константин Конев.

Константин Юрьевич, буквально несколько слов о компании, ее создании и наработках.

– Компания «Зброяр» основана в 2007 г. Первые два года были связаны с формированием производственной базы, получением необходимых лицензий на выпуск огнестрельного оружия. В этот период основной продукцией предприятия были всевозможные аксессуары для стрелкового оружия: кронштейны, дульные устройства, планки «вивер-пикатини» и т. п. За это время мы успели столкнуться с рядом проблем, с которыми сталкиваются при реализации подобных проектов. Главная из которых – это, конечно же, люди. За период, прошедший с момента развала Советского Союза,

практически не осталось необходимых профессионалов. С получением лицензии мы активизировали работы по выпуску высокоточного оружия. Это винтовки, называемые по английской терминологии «болт экшн», то есть, винтовки с ручным заряжанием и поворотным затвором. На первом этапе, желая выиграть время, мы взяли за основу затворную группу Mauser 98 (производства «Застава», Сербия). В процессе доработки устранялись производственные недоделки и огрехи массового производства. Однако оказалось, что выбирая между тюнингом чужого многотиражного изделия и выпуском собственного изделия «с нуля», последнее оказывается более оправданным – как

по техническому результату, так и по цене. Поэтому в итоге был сделан выбор в пользу собственного производства. Сразу был поставлен достаточно жёсткий критерий, что винтовки отстреливаются и уходят с завода только в случае, если они имеют кучность стрельбы не хуже, чем пол угловой минуты , при использовании заводских боеприпасов. Изначально мы запустили опытную винтовку К-007 в компоновке «булл-пап», однако она в серию не пошла чисто по коммерческим причинам. Было принято решение сделать ставку на более традиционные винтовки. В серию пошла винтовка Z-008. «Z» от названия компании «Зброяр», а «восемь» – год начала производства. Винтов-

ка делалась в достаточно широкой гамме калибров, начиная от .223 Remington – самый нижний, до .338 Lapua Magnum.

– Какие преимущества и конструктивные особенности Вашего оружия, которые отличают его от иностранных образцов?

– В нашем вооружении применены определённые, достаточно оригинальные решения по сравнению с винтовками других производителей. В первую очередь, на всех наших винтовках применяется разработанная нами собственная затворная группа. Вокруг этого фундамента уже и строится та или иная версия винтовки. Также на нашем оружии реализуется отличное от других производителей

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 29

[ прямая речь ]

Наши винтовки ни в чем не уступают изделиям зарубежных конкурентов

Константин КОНЕВ директор компании «Зброяр»

28 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Н

а международной выставке вооружений IDEX2013 в Объеденных Арабских Эмиратах впервые была представлена новая разработка отечественной компании «Зброяр» – винтовка Z008 второго поколения, получившая название «винтовка Конева». Инициативная разработка украинского производителя стрелкового вооружения весьма достойно смотрелась на фоне иностранных разработок. О стратегии и достижениях компании «Зброяр» журналу Defense Express рассказал директор предприятия и конструктор стрелковых систем Константин Конев.

Константин Юрьевич, буквально несколько слов о компании, ее создании и наработках.

– Компания «Зброяр» основана в 2007 г. Первые два года были связаны с формированием производственной базы, получением необходимых лицензий на выпуск огнестрельного оружия. В этот период основной продукцией предприятия были всевозможные аксессуары для стрелкового оружия: кронштейны, дульные устройства, планки «вивер-пикатини» и т. п. За это время мы успели столкнуться с рядом проблем, с которыми сталкиваются при реализации подобных проектов. Главная из которых – это, конечно же, люди. За период, прошедший с момента развала Советского Союза,

практически не осталось необходимых профессионалов. С получением лицензии мы активизировали работы по выпуску высокоточного оружия. Это винтовки, называемые по английской терминологии «болт экшн», то есть, винтовки с ручным заряжанием и поворотным затвором. На первом этапе, желая выиграть время, мы взяли за основу затворную группу Mauser 98 (производства «Застава», Сербия). В процессе доработки устранялись производственные недоделки и огрехи массового производства. Однако оказалось, что выбирая между тюнингом чужого многотиражного изделия и выпуском собственного изделия «с нуля», последнее оказывается более оправданным – как

по техническому результату, так и по цене. Поэтому в итоге был сделан выбор в пользу собственного производства. Сразу был поставлен достаточно жёсткий критерий, что винтовки отстреливаются и уходят с завода только в случае, если они имеют кучность стрельбы не хуже, чем пол угловой минуты , при использовании заводских боеприпасов. Изначально мы запустили опытную винтовку К-007 в компоновке «булл-пап», однако она в серию не пошла чисто по коммерческим причинам. Было принято решение сделать ставку на более традиционные винтовки. В серию пошла винтовка Z-008. «Z» от названия компании «Зброяр», а «восемь» – год начала производства. Винтов-

ка делалась в достаточно широкой гамме калибров, начиная от .223 Remington – самый нижний, до .338 Lapua Magnum.

– Какие преимущества и конструктивные особенности Вашего оружия, которые отличают его от иностранных образцов?

– В нашем вооружении применены определённые, достаточно оригинальные решения по сравнению с винтовками других производителей. В первую очередь, на всех наших винтовках применяется разработанная нами собственная затворная группа. Вокруг этого фундамента уже и строится та или иная версия винтовки. Также на нашем оружии реализуется отличное от других производителей

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 29

[ прямая речь ] винтовок решение по посадке ствола. Посадка ствола идёт на определённых посадочных шейках, что позволяет обеспечить, с одной стороны, более высокую точность, с другой – высокую стабильность. Ствольная коробка сверху является замкнутой, в отличие, скажем, от таких классических систем как Remington-700. Делается это для того, чтобы коробка была максимально жёсткой. Так как если мы

выполнения новой задачи. Такой модульный подход существенно расширяет возможности пользователя. Также стоит отметить еще один наш принципиальный подход. Хотя мы и делаем затворную группу полностью свою, тем не менее, по ряду присоединительных мест мы ее унифицируем с некоторыми, скажем так, международными стандартами. Для чего это делается? Рынок оружия характеризует-

то, что хочет потребитель. Это большой плюс. Есть компании в мире, которые специализируются на выпуске только спусковых механизмов, и больше, в принципе, ничего не делают. Но при этом спусковые механизмы у них практически идеальные. Поэтому при таком раскладе нет смысла изобретать велосипед наново и делать что-то, не имеющее аналогов. Разумно использовать то, что выпускают компании,

режущего оборудования. Это станки как с ЧПУ, так и с ручным управлением, контролирующие точность перемещения инструмента до 0,01 мм. Мы покупаем лишь заготовки, из которых в цехах предприятия создают уже готовый продукт. При производстве винтовок используются заготовки стволов Shilen, Bartlein, реже Lothar Walter. Что касается патронников, то мы изготавливаем как стандарт-

ставщиков, предварительно рассматривавшихся в качестве фаворитов. Увы, по моему мнению, некоторые фирмы стали известны на рынке благодаря удачному стечению обстоятельств и грамотным PR-кампаниям, но при независимом тести¬ровании они проигрывают более молодым и шустрым. При этом следует отметить, что с поставщиками мы оговариваем все наши требования. Касаемо ствола

ния. Это позволяет говорить о некой локализации производства по ряду компонентов.

– Какова сегодня структура вашего предприятия и специфика организации работы?

– В составе компании есть свое конструкторское бюро, производственные мощности и испытательный комплекс. По сути, технологическая цепочка производ-

В составе компании «Зброяр» есть свое конструкторское бюро, современные производственные мощности с автоматизацией ряда технологических процессов, испытательный комплекс. «При этом, создавая вооружение, мы стремимся использовать наилучшие составляющие. Постоянно идет работа по увеличению доли составляющих украинского производства в составе вооружения», – говорит Константин Конев.

устанавливаем тяжёлый ствол, который, по сути, является консолью, нагружающей коробку, то важно, чтобы коробка была максимально устойчивой. Иначе вы не добьётесь высоких результатов. Кроме того, наши винтовки строятся по модульному принципу. Предусмотрена смена стволов под различные калибры. При этом при смене ствола достаточно только поменять личинку в затворе, и вы фактически имеете новое оружие для

30 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ся тем, что выпускается огромное количество аксессуаров. И здесь нужно ориентироваться на те «топовые» модели, которые все за собой «тянут». Соответственно, если мы делаем присоединительные места по коробке, унифицированной с Remington, то можем использовать все приклады, которые производятся под тот же Remington. А это тысячи вариантов. В итоге появляется возможность подобрать то, что больше всего нужно нам и

которые войну за выживание между собой уже провели и в которой выжили лучшие. Поэтому мы стареется ориентироваться на лидеров и использовать те или иные «лидерные» компоненты.

– Тогда как выглядит кооперация при создании винтовок компанией «Зброяр»?

– Затворная группа производится на предприятии. Для этого у нас имеется парк различного металло-

ные, так и «тесные» патронники по согласованию с клиентом. В оружии используются композитные приклады Bell&Carlson, Manners. Кроме того, приклад может быть вырезан из клееной под давлением ламинированной заготовки. Поставщики как заготовок стволов, так и прикладов были выбраны на основании тестирования продукции многих производителей. При этом мы были вынуждены отказаться от товаров ряда по-

– это форма канала, количество нарезов, длина и т.д. Следует отметить, что мы постоянно совершенствуем производство и постепенно отказываемся от ряда иностранных комплектующих, используемых в наших изделиях. При этом, создавая вооружение, мы стремимся использовать наилучшие составляющие. Постоянно идет работа по увеличению доли составляющих украинского производства в составе вооруже-

ства стандартная. Изначально выполняется конструкторская работа. Задача конструкторов разработать 3D-модель и подготовить чертежи. Далее в электронном виде они передают модель технологам, которые уже с 3D-модели пишут программы. Дальше программа попадает непосредственно на станок. Ну, и начинается производственный цикл. Здесь включается руководитель производства, диспетчерская служба и непо-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 31

[ прямая речь ] винтовок решение по посадке ствола. Посадка ствола идёт на определённых посадочных шейках, что позволяет обеспечить, с одной стороны, более высокую точность, с другой – высокую стабильность. Ствольная коробка сверху является замкнутой, в отличие, скажем, от таких классических систем как Remington-700. Делается это для того, чтобы коробка была максимально жёсткой. Так как если мы

выполнения новой задачи. Такой модульный подход существенно расширяет возможности пользователя. Также стоит отметить еще один наш принципиальный подход. Хотя мы и делаем затворную группу полностью свою, тем не менее, по ряду присоединительных мест мы ее унифицируем с некоторыми, скажем так, международными стандартами. Для чего это делается? Рынок оружия характеризует-

то, что хочет потребитель. Это большой плюс. Есть компании в мире, которые специализируются на выпуске только спусковых механизмов, и больше, в принципе, ничего не делают. Но при этом спусковые механизмы у них практически идеальные. Поэтому при таком раскладе нет смысла изобретать велосипед наново и делать что-то, не имеющее аналогов. Разумно использовать то, что выпускают компании,

режущего оборудования. Это станки как с ЧПУ, так и с ручным управлением, контролирующие точность перемещения инструмента до 0,01 мм. Мы покупаем лишь заготовки, из которых в цехах предприятия создают уже готовый продукт. При производстве винтовок используются заготовки стволов Shilen, Bartlein, реже Lothar Walter. Что касается патронников, то мы изготавливаем как стандарт-

ставщиков, предварительно рассматривавшихся в качестве фаворитов. Увы, по моему мнению, некоторые фирмы стали известны на рынке благодаря удачному стечению обстоятельств и грамотным PR-кампаниям, но при независимом тести¬ровании они проигрывают более молодым и шустрым. При этом следует отметить, что с поставщиками мы оговариваем все наши требования. Касаемо ствола

ния. Это позволяет говорить о некой локализации производства по ряду компонентов.

– Какова сегодня структура вашего предприятия и специфика организации работы?

– В составе компании есть свое конструкторское бюро, производственные мощности и испытательный комплекс. По сути, технологическая цепочка производ-

В составе компании «Зброяр» есть свое конструкторское бюро, современные производственные мощности с автоматизацией ряда технологических процессов, испытательный комплекс. «При этом, создавая вооружение, мы стремимся использовать наилучшие составляющие. Постоянно идет работа по увеличению доли составляющих украинского производства в составе вооружения», – говорит Константин Конев.

устанавливаем тяжёлый ствол, который, по сути, является консолью, нагружающей коробку, то важно, чтобы коробка была максимально устойчивой. Иначе вы не добьётесь высоких результатов. Кроме того, наши винтовки строятся по модульному принципу. Предусмотрена смена стволов под различные калибры. При этом при смене ствола достаточно только поменять личинку в затворе, и вы фактически имеете новое оружие для

30 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ся тем, что выпускается огромное количество аксессуаров. И здесь нужно ориентироваться на те «топовые» модели, которые все за собой «тянут». Соответственно, если мы делаем присоединительные места по коробке, унифицированной с Remington, то можем использовать все приклады, которые производятся под тот же Remington. А это тысячи вариантов. В итоге появляется возможность подобрать то, что больше всего нужно нам и

которые войну за выживание между собой уже провели и в которой выжили лучшие. Поэтому мы стареется ориентироваться на лидеров и использовать те или иные «лидерные» компоненты.

– Тогда как выглядит кооперация при создании винтовок компанией «Зброяр»?

– Затворная группа производится на предприятии. Для этого у нас имеется парк различного металло-

ные, так и «тесные» патронники по согласованию с клиентом. В оружии используются композитные приклады Bell&Carlson, Manners. Кроме того, приклад может быть вырезан из клееной под давлением ламинированной заготовки. Поставщики как заготовок стволов, так и прикладов были выбраны на основании тестирования продукции многих производителей. При этом мы были вынуждены отказаться от товаров ряда по-

– это форма канала, количество нарезов, длина и т.д. Следует отметить, что мы постоянно совершенствуем производство и постепенно отказываемся от ряда иностранных комплектующих, используемых в наших изделиях. При этом, создавая вооружение, мы стремимся использовать наилучшие составляющие. Постоянно идет работа по увеличению доли составляющих украинского производства в составе вооруже-

ства стандартная. Изначально выполняется конструкторская работа. Задача конструкторов разработать 3D-модель и подготовить чертежи. Далее в электронном виде они передают модель технологам, которые уже с 3D-модели пишут программы. Дальше программа попадает непосредственно на станок. Ну, и начинается производственный цикл. Здесь включается руководитель производства, диспетчерская служба и непо-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 31

[ прямая речь ] В определенный момент у нас сложилось понимание, что рынок высокоточных винтовок, это, как у нас говорят, удел «белых воротничков», «топовый» уровень. И, соответственно, он не может быть огромен. В 2011 г. пришло осознание, что у нас есть все возможности для того, чтобы, образно говоря, взять «под прицел» и сегмент самозарядного оружия

средственно исполнители на рабочих местах. То есть, там уже идет процесс изготовления. После того, как она изготовлена, проводится сборка, проверка ОТК, отстрел в собственном тире, а дальше работа коммерческой службы по выполнению контрактов на поставку заказчикам.

– Сколько людей работает на вашем предприятии?

– 35 человек. Здесь мне хотелось бы сделать акцент и разрушить сложившийся в советские времена, стереотип. Многие производственные компании с мировым именем сегодня имеют штат от 20 до 50 человек. Компании, где 350 и 500 человек – это уже гиганты.

30-40 лет назад, как правило, на оборонных предприятиях станок выполнял одну конкретную операцию. И токарь, который простоял возле него 20 лет, также занимался лишь этим. И поскольку станки были «заточены» под одну операцию, то их нужно было много, и стояли они рядами до горизонта, ведь страна могла себе это такое

32 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

позволить. Но в современном мире это неприемлемо. Сегодня достаточно всего нескольких четырехкоординатных станков для того, чтобы заменить этот гигантский арсенал советского наследия.

– Какие результаты демонстрируют ваши винтовки?

– Наши винтовки неоднократно участвовали в различных международных спортивных соревнованиях. Они есть в арсенале команды, которая участвовала в чемпионате Европы в Англии по стрельбе на тысячу ярдов. Два последних года стрелки с нашими винтовками в соревнованиях занимают призовые места.

– На учениях ВС Украины «Пер­ спек­тива-2012» киевский завод «Маяк» продемонстрировал новые снайперские винтовки VPR-308, VPR-338, которые по ряду внешних признаков схожи с вашими изделиями серии Z-008. Не могли бы Вы разъяснить ситуацию?

– Мы работаем в тесном сотрудничестве с заводом «Маяк». В результате чего военный сегмент, с

использованием, в том числе, и наработок наших специалистов, реализуется при помощи и использовании потенциала «Маяка». И в этом нет ничего зазорного. Я хотел бы, чтобы у нас у всех кругозор был шире, и мы учитывали процессы, которые происходят в мире. Приведу пример, который наиболее ярко иллюстрирует ситуацию на современном рынке. Есть частная американская компания Magpul, она разработала самозарядный карабин Masada. Однако, в силу спецификации, не в состоянии его производить, поэтому Magpul продала карабин одному из крупных холдингов. Сегодня это изделие производится двумя дружественными компаниями, Remington и Bushmaster. Два завода, каждый из которых самостоятелен, входят в одну финансовопромышленную группу. Но один производит изделие для военного рынка, другой – для гражданского. Схожая ситуация и здесь. «Зброяр» как серийный производитель ориентирован на гражданский рынок, «Маяк» как производитель с учетом всех необходимых лицензий и требований – на военный.

– Но, кроме снайперских винтовок, «Зброяр» сегодня известен и как производитель самозарядных винтовок на базе конструкции AR-15. Причем в этом направлении, как и с оружием на базе Z-008, есть и гражданская, и военная составляющая. В 2012 г. было заявлено, что выпуск штурмовых винтовок AR-10/AR-15 под маркой MZ-10 и MZ-15 начат и на ПАО «Завод «Маяк». И промышленники от «Маяка» в комплекс вооружения для украинского, скажем так, «солдата будущего», предлагают включить именно штурмовые винтовки MZ-10 и MZ-15…

– Для развития компании это был достаточно серьезный шаг. В определенный момент у нас сложилось понимание, что рынок высокоточных винтовок, это, как у

нас говорят, удел «белых воротничков», «топовый» уровень. И, соответственно, он не может быть огромен. В 2011 г. пришло осознание, что у нас есть все возможности для того, чтобы, образно говоря, взять «под прицел» и сегмент самозарядного оружия. Осенью 2011 г. мы анонсировали самозарядную винтовку и впервые показали её на охотничьей выставке в Москве. Это была модель Z-15 (AR-15). Через год, прошлой осенью, мы показали винтовку Z-10, которая масштабно увеличена, в сравнении, с Z-15. Винтовки Z-15 и Z-10, по сути, являются модульными. Винтовка разбирается и позволяет устанавливать на нее разные стволы. При этом не требуется использования дополнительного спецоборудования.

– То есть, можно изменить длину и толщину ствола, и его калибр?

– Да. И назначение. Смена калибра позволяет очень сильно маневрировать. Например, если сегодня украинский миротворческий контингент поедет в какую-нибудь страну и будет действовать в составе международной миссии, то необходимо с автоматами «Калашни-

кова» везти за собой «эшелоны» своих боеприпасов. Но ведь есть же альтернатива. С нашим оружием миротворец может просто сменить ствол и использовать патроны под калибр НАТО 5,56 мм, и, соответственно, «питаться» за счет общей логистики всего международного контингента. Это реалии нашего времени. Кроме того, модульный характер оружия позволяет менять назначение винтовок. К примеру, сегодня для многих спецподразделений как в Украине, так и России, характерны ситуации, когда на одном сотруднике закреплено по пять-шесть винтовок под разные задачи. И зачастую ему нужно, если обстановка при выезде непонятная, тащить все это с собой. Либо как-то себя ограничивать, искать какие-то компромиссы и так далее. В нашем варианте, нужно бесшумное оружие – пожалуйста, нужен базовый карабин – пожалуйста. И все это на одной платформе.

– А насколько ценовая политика в гражданском сегменте отличается от военного?

– Отвечу так. Военная продукция на мировом рынке всегда дороже гражданской. Как минимум, по той причине, что количество накладных расходов, проверок всегда больше. Также стоит учесть, что военные, как правило, в любой стране покупают, так или иначе, комплексную вещь. Если гражданский человек покупает карабин с одним магазином, а всё остальное докупает постепенно, то военные не будут этим заниматься. Они говорят: «Нам, пожалуйста, винтовку, с четырьмя магазинами, с набором для чистки, с чехлом, со штыкножом и так далее». Естественно, это всегда дороже. Разговаривал

Антон Михненко, Defense Express

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 33

[ прямая речь ] В определенный момент у нас сложилось понимание, что рынок высокоточных винтовок, это, как у нас говорят, удел «белых воротничков», «топовый» уровень. И, соответственно, он не может быть огромен. В 2011 г. пришло осознание, что у нас есть все возможности для того, чтобы, образно говоря, взять «под прицел» и сегмент самозарядного оружия

средственно исполнители на рабочих местах. То есть, там уже идет процесс изготовления. После того, как она изготовлена, проводится сборка, проверка ОТК, отстрел в собственном тире, а дальше работа коммерческой службы по выполнению контрактов на поставку заказчикам.

– Сколько людей работает на вашем предприятии?

– 35 человек. Здесь мне хотелось бы сделать акцент и разрушить сложившийся в советские времена, стереотип. Многие производственные компании с мировым именем сегодня имеют штат от 20 до 50 человек. Компании, где 350 и 500 человек – это уже гиганты.

30-40 лет назад, как правило, на оборонных предприятиях станок выполнял одну конкретную операцию. И токарь, который простоял возле него 20 лет, также занимался лишь этим. И поскольку станки были «заточены» под одну операцию, то их нужно было много, и стояли они рядами до горизонта, ведь страна могла себе это такое

32 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

позволить. Но в современном мире это неприемлемо. Сегодня достаточно всего нескольких четырехкоординатных станков для того, чтобы заменить этот гигантский арсенал советского наследия.

– Какие результаты демонстрируют ваши винтовки?

– Наши винтовки неоднократно участвовали в различных международных спортивных соревнованиях. Они есть в арсенале команды, которая участвовала в чемпионате Европы в Англии по стрельбе на тысячу ярдов. Два последних года стрелки с нашими винтовками в соревнованиях занимают призовые места.

– На учениях ВС Украины «Пер­ спек­тива-2012» киевский завод «Маяк» продемонстрировал новые снайперские винтовки VPR-308, VPR-338, которые по ряду внешних признаков схожи с вашими изделиями серии Z-008. Не могли бы Вы разъяснить ситуацию?

– Мы работаем в тесном сотрудничестве с заводом «Маяк». В результате чего военный сегмент, с

использованием, в том числе, и наработок наших специалистов, реализуется при помощи и использовании потенциала «Маяка». И в этом нет ничего зазорного. Я хотел бы, чтобы у нас у всех кругозор был шире, и мы учитывали процессы, которые происходят в мире. Приведу пример, который наиболее ярко иллюстрирует ситуацию на современном рынке. Есть частная американская компания Magpul, она разработала самозарядный карабин Masada. Однако, в силу спецификации, не в состоянии его производить, поэтому Magpul продала карабин одному из крупных холдингов. Сегодня это изделие производится двумя дружественными компаниями, Remington и Bushmaster. Два завода, каждый из которых самостоятелен, входят в одну финансовопромышленную группу. Но один производит изделие для военного рынка, другой – для гражданского. Схожая ситуация и здесь. «Зброяр» как серийный производитель ориентирован на гражданский рынок, «Маяк» как производитель с учетом всех необходимых лицензий и требований – на военный.

– Но, кроме снайперских винтовок, «Зброяр» сегодня известен и как производитель самозарядных винтовок на базе конструкции AR-15. Причем в этом направлении, как и с оружием на базе Z-008, есть и гражданская, и военная составляющая. В 2012 г. было заявлено, что выпуск штурмовых винтовок AR-10/AR-15 под маркой MZ-10 и MZ-15 начат и на ПАО «Завод «Маяк». И промышленники от «Маяка» в комплекс вооружения для украинского, скажем так, «солдата будущего», предлагают включить именно штурмовые винтовки MZ-10 и MZ-15…

– Для развития компании это был достаточно серьезный шаг. В определенный момент у нас сложилось понимание, что рынок высокоточных винтовок, это, как у

нас говорят, удел «белых воротничков», «топовый» уровень. И, соответственно, он не может быть огромен. В 2011 г. пришло осознание, что у нас есть все возможности для того, чтобы, образно говоря, взять «под прицел» и сегмент самозарядного оружия. Осенью 2011 г. мы анонсировали самозарядную винтовку и впервые показали её на охотничьей выставке в Москве. Это была модель Z-15 (AR-15). Через год, прошлой осенью, мы показали винтовку Z-10, которая масштабно увеличена, в сравнении, с Z-15. Винтовки Z-15 и Z-10, по сути, являются модульными. Винтовка разбирается и позволяет устанавливать на нее разные стволы. При этом не требуется использования дополнительного спецоборудования.

– То есть, можно изменить длину и толщину ствола, и его калибр?

– Да. И назначение. Смена калибра позволяет очень сильно маневрировать. Например, если сегодня украинский миротворческий контингент поедет в какую-нибудь страну и будет действовать в составе международной миссии, то необходимо с автоматами «Калашни-

кова» везти за собой «эшелоны» своих боеприпасов. Но ведь есть же альтернатива. С нашим оружием миротворец может просто сменить ствол и использовать патроны под калибр НАТО 5,56 мм, и, соответственно, «питаться» за счет общей логистики всего международного контингента. Это реалии нашего времени. Кроме того, модульный характер оружия позволяет менять назначение винтовок. К примеру, сегодня для многих спецподразделений как в Украине, так и России, характерны ситуации, когда на одном сотруднике закреплено по пять-шесть винтовок под разные задачи. И зачастую ему нужно, если обстановка при выезде непонятная, тащить все это с собой. Либо как-то себя ограничивать, искать какие-то компромиссы и так далее. В нашем варианте, нужно бесшумное оружие – пожалуйста, нужен базовый карабин – пожалуйста. И все это на одной платформе.

– А насколько ценовая политика в гражданском сегменте отличается от военного?

– Отвечу так. Военная продукция на мировом рынке всегда дороже гражданской. Как минимум, по той причине, что количество накладных расходов, проверок всегда больше. Также стоит учесть, что военные, как правило, в любой стране покупают, так или иначе, комплексную вещь. Если гражданский человек покупает карабин с одним магазином, а всё остальное докупает постепенно, то военные не будут этим заниматься. Они говорят: «Нам, пожалуйста, винтовку, с четырьмя магазинами, с набором для чистки, с чехлом, со штыкножом и так далее». Естественно, это всегда дороже. Разговаривал

Антон Михненко, Defense Express

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 33

[ арсенал ] Владимир ТКАЧ,

снаипера Defense Express

При переоснащении на новые образцы оружия украинские «силовики» должны учитывать потенциал отечественной промышленности На вооружении подразделений Вооруженных Сил Украины и других силовых структур страны находится 7,62 мм снайперская винтовка Драгунова (СВД). На момент принятия СВД на вооружение в 1963 г. ее конструкция была практически идеальной, исходя из задач снайперов тех

34 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

лет. Но сегодня перед армией и правоохранительными структурами Украины уже давно стоит вопрос о постепенной замене снайперской винтовки Драгунова СВД и принятии на вооружение новых образцов снайперского оружия.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 35

[ арсенал ] Владимир ТКАЧ,

снаипера Defense Express

При переоснащении на новые образцы оружия украинские «силовики» должны учитывать потенциал отечественной промышленности На вооружении подразделений Вооруженных Сил Украины и других силовых структур страны находится 7,62 мм снайперская винтовка Драгунова (СВД). На момент принятия СВД на вооружение в 1963 г. ее конструкция была практически идеальной, исходя из задач снайперов тех

34 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

лет. Но сегодня перед армией и правоохранительными структурами Украины уже давно стоит вопрос о постепенной замене снайперской винтовки Драгунова СВД и принятии на вооружение новых образцов снайперского оружия.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 35

Снайперские винтовки

[ арсенал ] Konev Z-008 Gen II Разработчик

Компания Zbroyar (Зброяр), Украина

В 2013 г. на международной выставке IDEX в г. Абу-Даби (ОАЭ) компания Zbroyar впервые продемонстрировала винтовку Z-008 второго поколения. Разработка вобрала в себя проверенные временем и практикой конструкторские решения и приобрела ряд существенных отличий, призванных сделать украинские винтовки еще более удобными для потенциального потре-

бителя. К неизменному стоит отнести затворную группу Конева и модульный подход. Базовая версия снайперской винтовки ориентирована на патрон 7.62x51 NATO (.308Win). Имеются также модификации под такие распространенные патроны, как .300 Winchester Magnum и .338 Lapua Magnum. Для винтовки под патрон .308Win эффективная дальность составля-

ет 800-850 метров, под .300WSM – 1100 метров, под 338LM – порядка 1,5 км. Кучность стрельбы гарантируется не хуже, чем ½ МОА. Замена ствола, в сравнении с прошлыми «восьмерками», на винтовке Konev Z-008 Gen II существенно упрощена. Снайпер при помощи шестигранного ключа может за короткое время в полевых условиях сменить ствол, исходя из потребностей и задач. Ствол оснащен пламегасителем. Поверх

пламегасителя можно навинтить прибор для бесшумной стрельбы. Эти важные «мелочи» позволят существенно оптимизировать носимый арсенал в снайперской группе. Винтовка имеет складной приклад, щека приклада регулируется по высоте и по углу. Z-008 Gen 2 стала легче – при сравнении изделий с однотипными стволами она выигрыва-

B&T APR 308

ет у «родственников» первого поколения с преимуществом до 600 г. По всей длине верхней части Z-008 Gen II размещена направляющая Picatinny. Это позволяет на одной базе устанавливать оптические прицелы и инфракрасные предобъективные насадки, их оптическое совмещение теперь максимально упрощено. Планки Picatinny также размещены на цевье на 3, 6 и 9 часов. Внешне новая винтовка Конева выделяет-

ся чистотой дизайнерских линий, а эстетическое удовольствие будущего потребителя от «общения» с оружием – фактор, который всегда учитывают мировые стрелковые бренды, формируя облик своих изделий. Неписаное правило гласит, что оружие должно быть надежным, эффективным и ... красивым. Решение этой триединой задачи придает оружию узнаваемость, а продукции компании – свой стиль и почерк.

Кучность стрельбы составляет менее 1 угловой минуты (1 МОА) на

всех практических дальностях стрельбы (до 1000 метров).

APR 308 имеет модульную конструкцию. Механизм винтовки использует продольно скользящий поворотный затвор с тремя ради-

альными боевыми упорами в передней части. Винтовка комплектуется пластиковым цевьем и складным вбок прикладом, складными двуногой сошкой и задней опорой под прикладом. Винтовка APR 308 применяет патрон 7.62x51 NATO (.308Win), длина винтовки: 1139 мм (906 мм со сложенным прикладом), ствол: 610 мм, масса: 7.01 кг (без патронов и прицела).

шень на дальности до 800 м, грудную - до 600 м, головную фигуру - до 300 м. Обеспечивая требуемые точность и кучность, СВД также позволяет снайперу при необходимости принимать участие в ближнем бою. На винтовку крепится 4-кратный оптический прицел ПСО-1 (1П43). Могут крепиться ночные прицелы (модификация СВДН или 6В1НЗ).

• Применяемый патрон: 7,62х54R; • боевая скорострельность: 30 выстр./мин; • Длина винтовки без штыка: 1225 мм; • Длина ствола: 620 мм; • Масса оружия с магазином и прицелом ПСО: 1…4,52 кг; • Емкость магазина: 10 патронов.

Разработчик

Компания Brugger & Thomet, Швейцария

Снайперская винтовка APR 308 разработана швейцарской оружейной компанией Brugger & Thomet (B&T). Впервые

винтовка APR308 была показана на выставке MILIPOL 2005, в настоящее время предлагается для вооружения снайперов, а

также для стрелковспортсменов. При использовании рекомендованных производителем патронов винтовка обеспечивает с веро-

ятностью 99% поражение с первого выстрела цели размером с голову человека на дальности 400 м. и «грудной мишени» на дальности 800 м.

СВД

Разработчик

Евгений Драгунов, Ижевск, СССР

36 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

В 1958 г. Минобороны СССР объявило конкурс на специальную автоматическую снайперскую винтовку под классический

патрон 7,62 мм с закраиной, запасы которого были огромны и который использовался для станковых пулеметов. В конкурсе на создании винтовки победила команда оружейника Евгения Драгунова из Ижевска.

Снайперс­кая винтовка Дегтярева (СВД) – лучшая самозарядная винтовка своего времени. СВД отлично подходила для выполнения задач штатным снайпером в составе армейского подразделения. СВД позволяет поразить ростовую ми-

Это связано, прежде всеи руководитель компаго, с расширением спекнии Zbroyar также изКомпания тра задач снайперов и вестен тем, что еще в Zbroyar исповеих специализацией, воз2003 г. он представил дует стратегию растанием требований снайперскую винтовку модульного пок дальности и меткости СВК (ВК-003) для оснастроения оружия, предусмаснайперского огня. Перщения спецподразделетривающую возвый шаг в снайперском ний Белоруссии. можность исКонструкция Z-008, переоснащении украпользования созданная в 2008 г., инская армия сделала на одной винтовке стволов имеет продольнов конце 2012 г., когда на под различные скользящий затвор с вооружение были прибоеприпасы шестью боевыми упоняты швейцарская 7,62 рами для прочного замм снайперская винтовка В&Т APR308 и патроны пирания за ствольную коробк ним - 7.62x51 NATO (.308Win). ку. Сама коробка для обеспечеВинтовки закуплены в ограни- ния максимальной жесткости и ченном количестве для форми- прочности - закрытой конструкруемых снайперских подразде- ции, и, как и затвор со сменлений в составе Сил специаль- ной личинкой, выполнена из термически обработанной неных операций ВСУ. При этом следует знать, ржавеющей стали. Все элеменчто в Украине разработаны и ты затворной группы выполсерийно производятся образ- няются с высокой точностью. цы снайперских комплексов, Ствольные коробки выпускакоторые по своим возможно- ются двух размеров - стандартстям не уступают самим «про- ные и длинные (под патроны двинутым» зарубежным брен- «магнум» класса). В ствольную дам. Так, созданная в Укра- коробку ствол устанавливается ине в 2007 г. частная компа- на резьбе. Конструкция узла сония Zbroyar сегодня выпу- пряжения такова, что основные скает целую линейку винто- нагрузки воспринимаются не вок на базе конструкции Z-008. резьбой, а гладкими и цилинЭто серийные модели Tactical, дрическими участками поверхTactical Pro, Hunting, Hunting ности ствола, точно пригнанPro, Varmint, Benchrest. В мар- ными к ствольной коробке. Компания Zbroyar исповекетинговой стратегии компания Zbroyar пока ориентирова- дует стратегию модульного на на сегмент, определяемый построения оружия, предусмагражданской лицензией. Воен- тривающую возможность исные проекты Zbroyar реализу- пользования на одной винтовет в тесном тандеме с ПАО «За- ке стволов под самые разноовод «Маяк» (г.Киев) и госком- бразные боеприпасы. Военные панией «Укрспецэкспорт». По- «восьмерки» VPR-308 и VPR-338 ставляемые на экспорт снай- предлагаются, соответственно, перские винтовки VPR-308 и под патроны .308Win и .338LM. VPR-338 являются очень близ- Украинские винтовки приобкими родственниками винто- ретаются зарубежными заказвок Tactical Pro с сохранением чиками, и в перспективе выконструкционных изюминок глядит логичным оснащение семейства Z-008. Их фундамен- украинской армии и спецпотом является затворная группа дразделений других силовых и ствольная коробка, разрабо- ведомств страны снайперскитанные оружейником Констан- ми системами с клеймом «зротином Коневым. Конструктор блено в Україні».

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 37

Снайперские винтовки

[ арсенал ] Konev Z-008 Gen II Разработчик

Компания Zbroyar (Зброяр), Украина

В 2013 г. на международной выставке IDEX в г. Абу-Даби (ОАЭ) компания Zbroyar впервые продемонстрировала винтовку Z-008 второго поколения. Разработка вобрала в себя проверенные временем и практикой конструкторские решения и приобрела ряд существенных отличий, призванных сделать украинские винтовки еще более удобными для потенциального потре-

бителя. К неизменному стоит отнести затворную группу Конева и модульный подход. Базовая версия снайперской винтовки ориентирована на патрон 7.62x51 NATO (.308Win). Имеются также модификации под такие распространенные патроны, как .300 Winchester Magnum и .338 Lapua Magnum. Для винтовки под патрон .308Win эффективная дальность составля-

ет 800-850 метров, под .300WSM – 1100 метров, под 338LM – порядка 1,5 км. Кучность стрельбы гарантируется не хуже, чем ½ МОА. Замена ствола, в сравнении с прошлыми «восьмерками», на винтовке Konev Z-008 Gen II существенно упрощена. Снайпер при помощи шестигранного ключа может за короткое время в полевых условиях сменить ствол, исходя из потребностей и задач. Ствол оснащен пламегасителем. Поверх

пламегасителя можно навинтить прибор для бесшумной стрельбы. Эти важные «мелочи» позволят существенно оптимизировать носимый арсенал в снайперской группе. Винтовка имеет складной приклад, щека приклада регулируется по высоте и по углу. Z-008 Gen 2 стала легче – при сравнении изделий с однотипными стволами она выигрыва-

B&T APR 308

ет у «родственников» первого поколения с преимуществом до 600 г. По всей длине верхней части Z-008 Gen II размещена направляющая Picatinny. Это позволяет на одной базе устанавливать оптические прицелы и инфракрасные предобъективные насадки, их оптическое совмещение теперь максимально упрощено. Планки Picatinny также размещены на цевье на 3, 6 и 9 часов. Внешне новая винтовка Конева выделяет-

ся чистотой дизайнерских линий, а эстетическое удовольствие будущего потребителя от «общения» с оружием – фактор, который всегда учитывают мировые стрелковые бренды, формируя облик своих изделий. Неписаное правило гласит, что оружие должно быть надежным, эффективным и ... красивым. Решение этой триединой задачи придает оружию узнаваемость, а продукции компании – свой стиль и почерк.

Кучность стрельбы составляет менее 1 угловой минуты (1 МОА) на

всех практических дальностях стрельбы (до 1000 метров).

APR 308 имеет модульную конструкцию. Механизм винтовки использует продольно скользящий поворотный затвор с тремя ради-

альными боевыми упорами в передней части. Винтовка комплектуется пластиковым цевьем и складным вбок прикладом, складными двуногой сошкой и задней опорой под прикладом. Винтовка APR 308 применяет патрон 7.62x51 NATO (.308Win), длина винтовки: 1139 мм (906 мм со сложенным прикладом), ствол: 610 мм, масса: 7.01 кг (без патронов и прицела).

шень на дальности до 800 м, грудную - до 600 м, головную фигуру - до 300 м. Обеспечивая требуемые точность и кучность, СВД также позволяет снайперу при необходимости принимать участие в ближнем бою. На винтовку крепится 4-кратный оптический прицел ПСО-1 (1П43). Могут крепиться ночные прицелы (модификация СВДН или 6В1НЗ).

• Применяемый патрон: 7,62х54R; • боевая скорострельность: 30 выстр./мин; • Длина винтовки без штыка: 1225 мм; • Длина ствола: 620 мм; • Масса оружия с магазином и прицелом ПСО: 1…4,52 кг; • Емкость магазина: 10 патронов.

Разработчик

Компания Brugger & Thomet, Швейцария

Снайперская винтовка APR 308 разработана швейцарской оружейной компанией Brugger & Thomet (B&T). Впервые

винтовка APR308 была показана на выставке MILIPOL 2005, в настоящее время предлагается для вооружения снайперов, а

также для стрелковспортсменов. При использовании рекомендованных производителем патронов винтовка обеспечивает с веро-

ятностью 99% поражение с первого выстрела цели размером с голову человека на дальности 400 м. и «грудной мишени» на дальности 800 м.

СВД

Разработчик

Евгений Драгунов, Ижевск, СССР

36 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

В 1958 г. Минобороны СССР объявило конкурс на специальную автоматическую снайперскую винтовку под классический

патрон 7,62 мм с закраиной, запасы которого были огромны и который использовался для станковых пулеметов. В конкурсе на создании винтовки победила команда оружейника Евгения Драгунова из Ижевска.

Снайперс­кая винтовка Дегтярева (СВД) – лучшая самозарядная винтовка своего времени. СВД отлично подходила для выполнения задач штатным снайпером в составе армейского подразделения. СВД позволяет поразить ростовую ми-

Это связано, прежде всеи руководитель компаго, с расширением спекнии Zbroyar также изКомпания тра задач снайперов и вестен тем, что еще в Zbroyar исповеих специализацией, воз2003 г. он представил дует стратегию растанием требований снайперскую винтовку модульного пок дальности и меткости СВК (ВК-003) для оснастроения оружия, предусмаснайперского огня. Перщения спецподразделетривающую возвый шаг в снайперском ний Белоруссии. можность исКонструкция Z-008, переоснащении украпользования созданная в 2008 г., инская армия сделала на одной винтовке стволов имеет продольнов конце 2012 г., когда на под различные скользящий затвор с вооружение были прибоеприпасы шестью боевыми упоняты швейцарская 7,62 рами для прочного замм снайперская винтовка В&Т APR308 и патроны пирания за ствольную коробк ним - 7.62x51 NATO (.308Win). ку. Сама коробка для обеспечеВинтовки закуплены в ограни- ния максимальной жесткости и ченном количестве для форми- прочности - закрытой конструкруемых снайперских подразде- ции, и, как и затвор со сменлений в составе Сил специаль- ной личинкой, выполнена из термически обработанной неных операций ВСУ. При этом следует знать, ржавеющей стали. Все элеменчто в Украине разработаны и ты затворной группы выполсерийно производятся образ- няются с высокой точностью. цы снайперских комплексов, Ствольные коробки выпускакоторые по своим возможно- ются двух размеров - стандартстям не уступают самим «про- ные и длинные (под патроны двинутым» зарубежным брен- «магнум» класса). В ствольную дам. Так, созданная в Укра- коробку ствол устанавливается ине в 2007 г. частная компа- на резьбе. Конструкция узла сония Zbroyar сегодня выпу- пряжения такова, что основные скает целую линейку винто- нагрузки воспринимаются не вок на базе конструкции Z-008. резьбой, а гладкими и цилинЭто серийные модели Tactical, дрическими участками поверхTactical Pro, Hunting, Hunting ности ствола, точно пригнанPro, Varmint, Benchrest. В мар- ными к ствольной коробке. Компания Zbroyar исповекетинговой стратегии компания Zbroyar пока ориентирова- дует стратегию модульного на на сегмент, определяемый построения оружия, предусмагражданской лицензией. Воен- тривающую возможность исные проекты Zbroyar реализу- пользования на одной винтовет в тесном тандеме с ПАО «За- ке стволов под самые разноовод «Маяк» (г.Киев) и госком- бразные боеприпасы. Военные панией «Укрспецэкспорт». По- «восьмерки» VPR-308 и VPR-338 ставляемые на экспорт снай- предлагаются, соответственно, перские винтовки VPR-308 и под патроны .308Win и .338LM. VPR-338 являются очень близ- Украинские винтовки приобкими родственниками винто- ретаются зарубежными заказвок Tactical Pro с сохранением чиками, и в перспективе выконструкционных изюминок глядит логичным оснащение семейства Z-008. Их фундамен- украинской армии и спецпотом является затворная группа дразделений других силовых и ствольная коробка, разрабо- ведомств страны снайперскитанные оружейником Констан- ми системами с клеймом «зротином Коневым. Конструктор блено в Україні».

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 37

38 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 39

38 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 39

[ тенденції ]

Сучасна зброя та методи її застосування дають можливість протидіяти агресору виходячи із принципу «нанесення неприйнятної шкоди». Необхідною умовою ефективного використання сучасних засобів ураження та реалізації планів командування є наявність у збройних силах єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ). Якщо така система за своєю ефективністю не поступається аналогічній системі супротивника, – вона набуває значення фактору стримування загрози. Тому в ході будівництва сучасних збройних сил системі управління має належати місце і роль стратегічної зброї.

Перспективи створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України з урахуванням досвіду Польщі, Румунії та Казахстану

Нерв армії Валерій РЯБИХ, Defense Express

40 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 41

[ тенденції ]

Сучасна зброя та методи її застосування дають можливість протидіяти агресору виходячи із принципу «нанесення неприйнятної шкоди». Необхідною умовою ефективного використання сучасних засобів ураження та реалізації планів командування є наявність у збройних силах єдиної автоматизованої системи управління (ЄАСУ). Якщо така система за своєю ефективністю не поступається аналогічній системі супротивника, – вона набуває значення фактору стримування загрози. Тому в ході будівництва сучасних збройних сил системі управління має належати місце і роль стратегічної зброї.

Перспективи створення Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України з урахуванням досвіду Польщі, Румунії та Казахстану

Нерв армії Валерій РЯБИХ, Defense Express

40 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 41

[ тенденції ]

Ще наприкінці 80-х років минулого століття військовими теоретиками були визначені основні завдання створення автоматизованих систем управління військами та силами, які полягали у забезпеченні підвищення ефективності управління військами і зброєю шляхом автоматизації процесів збору, обробки та зберігання інформації про можливості та реальний стан військ; моделювання операцій (бойових дій); надання командирам і штабам довідкової інформації, необхідної для своєчасної підготовки науково обґрунтованих рішень; своєчасне доведення наказів (команд, сигналів) і розпоряджень до виконавців та контроль їх виконання; дистанційне управління системами озброєння та іншими технічними системами. За розрахунками спеціалістів Російської Федерації, автоматизація процесів управління може сприяти підвищенню бойових можливостей військ (сил) на 15–20% і водночас на

42 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

50% скоротити час, який витрачають органи військового управління всіх рівнів на прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих. Роботи по запровадженню ЄАСУ в збройних силах Російської Федерації активізувалися після конфлікту з Грузією у серпні 2008 року. На той час в Росії ще не були завершені роботи щодо випробувальновійськової експлуатації системи шифрування та захисту від перешкод єдиної системи управління тактичної ланки «Созвездие-М». Внаслідок цього під час бойових дій можливості системи не були використані. У той же час управління грузинськими військами здійснювалося за допомогою автоматизованої системи управління військами (АСУВ) фірми «HARRIS» – провідної американської компанії, що пропонує інноваційні технічні рішення щодо менеджменту інформації у сфері оборони, розвідки, забезпечення державної та громадської безпеки. За висновками російських військових експертів, грузинська система управління військами за показником ефективності значно перевищувала російську, що не в останню чергу зумовило успішність дій грузинських підрозділів на початковому етапі операції у Цхінвалі. В арміях високорозвинених держав світу вже досягнуто вагомих успіхів у створенні АСУВ. На цей час автоматизовані системи управління активно впроваджуються у збройних силах Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Німеччини, Франції, Туреччини та Ізраїлю. Це сприяло підвищенню ефективності та якості управління, значному скороченню часу на прийняття рішень і створенню умов для оптимального вико-

ристання бойових можливостей військ, досягненню успіху в бойових діях за мінімальних витрат сил і засобів. У Збройних Силах України також розуміють, що на сьогодні основною умовою високої ефективності управління угрупованнями військ є своєчасно отримана, точна, повна, швидко та якісно проаналізована інформація та забезпечення якнайшвидшого, надійно захищеного обміну нею між органами управління. На жаль, тривалий час у Збройних Силах України створювалися розрізнені, не пов’язані єдиним логічним принципом та автономно функціонуючі автоматизовані системи. Саме їхня автономність за умов централізованого принципу управління збройними силами викликала до життя ідею їх механічного об’єднання. Але це шлях у протилежному від ЄАСУ напрямі – це шлях до марнотратства державних коштів без досягнення стратегічної мети автоматизації, тобто без значного підвищення ефективності управління військами. На 2011 рік ЄАСУ Збройних Сил України вже повинна була охоплювати такі складові: автоматизовану систему стратегічного керівництва, АСУ видів Збройних Сил, АСУ видів забезпечення, АСУ родів військ та сил спеціального призначення. Але через низку факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру цього не сталося. Більше того, досі не створено остаточного системного проекту ЄАСУ у Збройних Силах України, який би цілком відповідав потребам управління національною військовою сферою, а також не сформульовано системні погляди на функціональне призначення перспективної ЄАСУ, котрі мають лягти в основу систем-

ного проекту. Як наслідок, для створення перспективної ЄАСУ бракує технічного завдання. Тобто замовник – Збройні Сили України – не довів розробникам ЄАСУ вимоги до системи, не визначив: переліку функцій управління, що мають бути автоматизовані; переліку та складу типових автоматизованих робочих місць; параметрів базових та перспективних систем зв’язку, а також джерел отримання інформації; технічних показників функціонування системи (обсягів інформації, швидкості, рівня захищеності тощо). За таких умов генеральному конструкторові ЄАСУ Збройних Сил України А.О. Морозову надзвичайно важко реалізувати свій величезний досвід автоматизації процесів управління добре відомих у світі цивільних об’єктів різного призначення в інтересах національної оборони (Анатолій Олексійович Морозов – доктор технічних наук, професор, членкореспондент Національної академії наук України, засновник і науковий керівник школи «Теорія і практика створення інтелектуальних автоматизованих систем підтримки прийняття колективних рішень»). Більше того, головною причиною гальмування впровадження автоматизації управління у Збройних Силах генеральний конструктор вважає відсутність переліку управлінських функцій, які підлягають автоматизації. Технічний бік проблеми, на його думку, є другорядним, зважаючи на нинішній стан розвитку технологій в інформаційній сфері, а також на практику вже реалізованих проектів автоматизованих систем. З огляду на інтенсивне запровадження АСУ збройними силами в більшості країн Причорноморського регіону подальше зволікання з упрова-

дженням ЄАСУ в Збройних Силах України стає небезпечним для обороноздатності держави. Це питання є одним з вирішальних для формування перспективних Збройних Сил, які необхідно створити в процесі реалізації проекту Державної комплексної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на 2012–2017 роки. Сьогодні головною проблемою у визначенні принципової схеми перспективної ЄАСУ Збройних Сил України є відсутність єдиного розуміння посадовцями різних органів військового управління її

При цьому оновлення інформації має відбуватися в реальному масштабі часу і безперервно, виходячи з космічної, повітряної, сухопутної, морської, воєнно-політичної, соціальнополітичної, метеорологічної обста­новки та решти факторів, що можуть впливати на застосування військ. Впровадження та розвиток ЄАСУ збройних сил є невід’ємною складовою сучасної концепції «мережецентричної війни», суть якої полягає не у застосуванні нових форм і видів військових дій, а у кардинальній зміні спосо-

В арміях високорозвинених держав світу вже досягнуто вагомих успіхів у створенні АСУВ. На цей час автоматизовані системи управління активно впроваджуються у збройних силах Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Німеччини, Франції, Туреччини та Ізраїлю. Це сприяло підвищенню ефективності та якості управління, значному скороченню часу на прийняття рішень і створенню умов для оптимального використання бойових можливостей військ. основного призначення, а також переліку функцій, які має виконувати ЄАСУ ЗС України. Важливою складовою перспективної ЄАСУ повинна бути багатопрофільна інформаційна база даних, в якій зберігаються моделі збройної боротьби, нормативно-правова база з питань безпеки та оборони, матриці вірогідних рішень, воєннополітична, воєнно-стратегічна і оперативна обстановка, електронні карти тощо.

бу управління угрупованнями військ. При цьому за рахунок використання новітніх інформаційних технологій досягається якісно новий рівень інформаційної переваги над супротивником, що характеризується ефектом резонансу результатів на противагу ефекту мультиплікації сил та засобів. Однією з головних особливостей сучасної АСУВ є її здатність до функціонування в реальному масштабі часу. Техніч-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 43

[ тенденції ]

Ще наприкінці 80-х років минулого століття військовими теоретиками були визначені основні завдання створення автоматизованих систем управління військами та силами, які полягали у забезпеченні підвищення ефективності управління військами і зброєю шляхом автоматизації процесів збору, обробки та зберігання інформації про можливості та реальний стан військ; моделювання операцій (бойових дій); надання командирам і штабам довідкової інформації, необхідної для своєчасної підготовки науково обґрунтованих рішень; своєчасне доведення наказів (команд, сигналів) і розпоряджень до виконавців та контроль їх виконання; дистанційне управління системами озброєння та іншими технічними системами. За розрахунками спеціалістів Російської Федерації, автоматизація процесів управління може сприяти підвищенню бойових можливостей військ (сил) на 15–20% і водночас на

42 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

50% скоротити час, який витрачають органи військового управління всіх рівнів на прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих. Роботи по запровадженню ЄАСУ в збройних силах Російської Федерації активізувалися після конфлікту з Грузією у серпні 2008 року. На той час в Росії ще не були завершені роботи щодо випробувальновійськової експлуатації системи шифрування та захисту від перешкод єдиної системи управління тактичної ланки «Созвездие-М». Внаслідок цього під час бойових дій можливості системи не були використані. У той же час управління грузинськими військами здійснювалося за допомогою автоматизованої системи управління військами (АСУВ) фірми «HARRIS» – провідної американської компанії, що пропонує інноваційні технічні рішення щодо менеджменту інформації у сфері оборони, розвідки, забезпечення державної та громадської безпеки. За висновками російських військових експертів, грузинська система управління військами за показником ефективності значно перевищувала російську, що не в останню чергу зумовило успішність дій грузинських підрозділів на початковому етапі операції у Цхінвалі. В арміях високорозвинених держав світу вже досягнуто вагомих успіхів у створенні АСУВ. На цей час автоматизовані системи управління активно впроваджуються у збройних силах Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Німеччини, Франції, Туреччини та Ізраїлю. Це сприяло підвищенню ефективності та якості управління, значному скороченню часу на прийняття рішень і створенню умов для оптимального вико-

ристання бойових можливостей військ, досягненню успіху в бойових діях за мінімальних витрат сил і засобів. У Збройних Силах України також розуміють, що на сьогодні основною умовою високої ефективності управління угрупованнями військ є своєчасно отримана, точна, повна, швидко та якісно проаналізована інформація та забезпечення якнайшвидшого, надійно захищеного обміну нею між органами управління. На жаль, тривалий час у Збройних Силах України створювалися розрізнені, не пов’язані єдиним логічним принципом та автономно функціонуючі автоматизовані системи. Саме їхня автономність за умов централізованого принципу управління збройними силами викликала до життя ідею їх механічного об’єднання. Але це шлях у протилежному від ЄАСУ напрямі – це шлях до марнотратства державних коштів без досягнення стратегічної мети автоматизації, тобто без значного підвищення ефективності управління військами. На 2011 рік ЄАСУ Збройних Сил України вже повинна була охоплювати такі складові: автоматизовану систему стратегічного керівництва, АСУ видів Збройних Сил, АСУ видів забезпечення, АСУ родів військ та сил спеціального призначення. Але через низку факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру цього не сталося. Більше того, досі не створено остаточного системного проекту ЄАСУ у Збройних Силах України, який би цілком відповідав потребам управління національною військовою сферою, а також не сформульовано системні погляди на функціональне призначення перспективної ЄАСУ, котрі мають лягти в основу систем-

ного проекту. Як наслідок, для створення перспективної ЄАСУ бракує технічного завдання. Тобто замовник – Збройні Сили України – не довів розробникам ЄАСУ вимоги до системи, не визначив: переліку функцій управління, що мають бути автоматизовані; переліку та складу типових автоматизованих робочих місць; параметрів базових та перспективних систем зв’язку, а також джерел отримання інформації; технічних показників функціонування системи (обсягів інформації, швидкості, рівня захищеності тощо). За таких умов генеральному конструкторові ЄАСУ Збройних Сил України А.О. Морозову надзвичайно важко реалізувати свій величезний досвід автоматизації процесів управління добре відомих у світі цивільних об’єктів різного призначення в інтересах національної оборони (Анатолій Олексійович Морозов – доктор технічних наук, професор, членкореспондент Національної академії наук України, засновник і науковий керівник школи «Теорія і практика створення інтелектуальних автоматизованих систем підтримки прийняття колективних рішень»). Більше того, головною причиною гальмування впровадження автоматизації управління у Збройних Силах генеральний конструктор вважає відсутність переліку управлінських функцій, які підлягають автоматизації. Технічний бік проблеми, на його думку, є другорядним, зважаючи на нинішній стан розвитку технологій в інформаційній сфері, а також на практику вже реалізованих проектів автоматизованих систем. З огляду на інтенсивне запровадження АСУ збройними силами в більшості країн Причорноморського регіону подальше зволікання з упрова-

дженням ЄАСУ в Збройних Силах України стає небезпечним для обороноздатності держави. Це питання є одним з вирішальних для формування перспективних Збройних Сил, які необхідно створити в процесі реалізації проекту Державної комплексної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на 2012–2017 роки. Сьогодні головною проблемою у визначенні принципової схеми перспективної ЄАСУ Збройних Сил України є відсутність єдиного розуміння посадовцями різних органів військового управління її

При цьому оновлення інформації має відбуватися в реальному масштабі часу і безперервно, виходячи з космічної, повітряної, сухопутної, морської, воєнно-політичної, соціальнополітичної, метеорологічної обста­новки та решти факторів, що можуть впливати на застосування військ. Впровадження та розвиток ЄАСУ збройних сил є невід’ємною складовою сучасної концепції «мережецентричної війни», суть якої полягає не у застосуванні нових форм і видів військових дій, а у кардинальній зміні спосо-

В арміях високорозвинених держав світу вже досягнуто вагомих успіхів у створенні АСУВ. На цей час автоматизовані системи управління активно впроваджуються у збройних силах Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Німеччини, Франції, Туреччини та Ізраїлю. Це сприяло підвищенню ефективності та якості управління, значному скороченню часу на прийняття рішень і створенню умов для оптимального використання бойових можливостей військ. основного призначення, а також переліку функцій, які має виконувати ЄАСУ ЗС України. Важливою складовою перспективної ЄАСУ повинна бути багатопрофільна інформаційна база даних, в якій зберігаються моделі збройної боротьби, нормативно-правова база з питань безпеки та оборони, матриці вірогідних рішень, воєннополітична, воєнно-стратегічна і оперативна обстановка, електронні карти тощо.

бу управління угрупованнями військ. При цьому за рахунок використання новітніх інформаційних технологій досягається якісно новий рівень інформаційної переваги над супротивником, що характеризується ефектом резонансу результатів на противагу ефекту мультиплікації сил та засобів. Однією з головних особливостей сучасної АСУВ є її здатність до функціонування в реальному масштабі часу. Техніч-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 43

[ тенденції ] ною основою втілення цієї концепції є глобальна інтегрована інформаційна мережа, яка об’єднує АСУ, розвідку, системи озброєння та управління. Така система дозволить організувати вертикальні, а також горизонтальні зв’язки для оперативного обміну інформацією між будь-якими об’єктами у бойовому просторі, що певним чином порушує усталену в національних збройних силах традицію суворої вертикальності ліній управління та ієрархічності інформаційних зв’язків. Подібна інформаційна модель системи управління, побудована за принципом єдиного інформаційного поля, не залежить від ієрархії органів управління, а інформація, яка в ній циркулює, не фільтрується кожним вищим органом військового управління. Серед переваг такої моделі – можливість реформування органів військового управління без порушення їхньої здатності до управління об’єктами. В бойовій обстановці це значно підвищує живучість командної системи у випадку знищення окремого пункту управління, а у разі необхідності – дозволяє їхнє створення під конкретне бойове завдання. Необхідність створення єдиного інформаційного поля із забезпеченням горизонтального напрямку обміну інформацією підтверджується бойовим досвідом збройних сил США в ході іракської кампанії 2003 року. Наведемо один із прикладів. Під час просування військ у напрямку Багдаду батальйонній тактичній групі зі складу 3-ї піхотної дивізії було наказано захопити і утримувати важливий міст через Євфрат. Бойове завдання виконувалося з використанням можливостей новітньої системи управління «Blue Force Tracker», яка, серед іншого, на-

44 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Автоматизація процесів управління може сприяти підвищенню бойових можливостей військ (сил) на 15–20% і водночас на 50% скоротити час, який витрачають органи військового управління всіх рівнів на прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих

давала дані щодо місця знаходження та переміщень своїх та ворожих військ. Унаслідок розмежування доступу до інформації про супротивника командири бойових підрозділів у районі дій не бачили на електронних картах наявні в зоні операції ворожі війська. А інтегрована інформаційна мережа на тактичному рівні не володіла необхідною пропускною спроможністю для забезпечення швидкої обробки запитів до штабу коаліційних сил, які володіли повною оперативною картиною. По голосових радіоканалах розвідувальні дані штаб не видавав. Як наслідок, батальйонна тактична група була втягнута у бойове зіткнення із переважаючими у декілька разів силами супротивника і поставлена на межу знищення. Яким же чином вирішується проблема створення ЄАСУ збройних сил у країнах, які за певними критеріями можемо порівняти з Україною? Розглянемо це питан-

ня на прикладі таких країн, як Польща, Румунія та Казахстан.

Польща

Польща та Румунія, перебуваючи у складі Організації Північноатлантичного договору, з питань, що стосуються побудови сучасної автоматизованої системи управління військами та формування єдиного інформаційного поля, тісно співпрацюють з Агентством НАТО з питань зв’язку та інформатизації (NCIA). Призначення NCIA полягає в реалізації концепції C4ISR – концепції інтеграції функцій командування і управління, а також систем зв’язку, автоматизації, збору інформації, спостереження та розвідки. Ідея реалізації концепції C4ISR лежить в основі процесу досягнення збройними силами країнчленів НАТО спроможності ефективно діяти в умовах «мережецентричної війни».

Агентство НАТО з питань зв’язку та інформатизації координує діяльність Технічного центру Головного штабу ОЗС НАТО в Європі (STC) у м. Гаазі (Нідерланди) та Агентства НАТО з питань зв’язку та інформатизації (NACISA) у м. Брюсселі (Бельгія). Агентство нараховує більш ніж 800 співробітників, і якщо у Нідерландах проводяться наукові дослідження, то в Бельгії реалізується технічна частина високотехнологічних проектів у рамках концепції C4ISR, а також у сферах кібербезпеки і протиракетної оборони. Агентство НАТО з питань зв’язку та інформатизації спів­ працює з усіма 28 країнамичленами Альянсу. Реалізовуючи щорічний бюджет у більш ніж 100 мільйонів євро, пріоритетним напрямком роботи агентство визначає досягнення взаємосумісності національних збройних сил країнчленів у рамках концепції C4ISR. Співпраця Міністерства національної оборони Республі-

ки Польща та Агентства НАТО з питань зв’язку та інформатизації розпочалася у грудні 2009 року підписанням меморандуму про взаєморозуміння. Крім цього, Польща долучилася до двох багатонаціональних проектів NCIA, а саме: Інтегрованої системи управління та передачі команд НАТО (ICC) та Системи оповіщення НАТО щодо ситуації у приморських районах та в акваторіях (NMSTA). У лютому 2011 року Генеральний директор Міністерства національної оборони Рес­публіки Польща Яцек Олбрихт (Jacek Olbrycht) та Генеральний директор агентства NCIA Джордж Доландер (Georges D’hollander) підписали угоду, відповідно до якої Польща отримала можливість ведення спільних досліджень та доступ до новітніх технологій в рамках концепції C4ISR. У червні того ж року у Варшаві було проведено першу зустріч спеціалістів-представників сторін, в ході якої обговорювалися основні напрямки роботи та конкретні проекти, в яких польська сторона братиме участь. Зокрема було визначено порядок двосторонньої співпраці та регіональної кооперації з питань управління, зв’язку, автоматизації, збору інформації, спостереження та розвідки. Крім цього, було погоджено, що наступні п’ять років коаліційні навчання НАТО щодо бойової взаємосумісності проводитимуться на базі навчального центру поблизу польського міста Бидгощ (Bydgoszcz). У ході роботи зі створення національної ЄАСУ військами, польська компанія «TELDat» розробила сучасну ЄАСУ військами C3IS JASMINE, яка у вересні 2011 року була успішно протестована Агентством НАТО з питань зв’язку та інформатизації і сертифікована на сумісність з іншими АСУ НАТО.

Ця система підвищує ефективність управління в ході ведення бойових дій на оперативному і тактичному рівнях за рахунок надання користувачу наступних можливостей: • візуалізація ситуації на полі бою; • формування загальної картини операції; • автоматизований контроль за переміщенням особового складу, підрозділів, техніки та інших елементів бою на тактичному рівні; • спільна робота з системами розвідки і використання даних з усіх доступних датчиків на полі бою (у тому числі бойових вертольотів, безпілотних літальних апаратів, бойових машин і датчиків окремих солдатів); • структурування й архівування даних, включаючи голосові повідомлення.

C3IS JASMINE складається з таких трьох компонентів: штабна система управління (Head­quarters Management Sys­tem – HMS), бойова система управління (Battlefield Managment Sys­tem – BMS), система окремого солдата (Dismounted Soldier Sys­tem – DSS). В залежності від архітектури побудови АСУВ штабна система управління може комплектуватися блоком доступу до глобальної мережі, сервером локальної комп’ютерної мережі, маршрутизатором, блоком оптоволоконних ліній, модулем WLAN та периферійними пристроями відображення та управління. Кількість блоків і модулів системи залежатиме від рівня органу управління та особливостей його розміщення на місцевості. Бойова система управління BMS призначена для застосування на командирських машинах, бойових броньованих машинах, танках та інших транспортних засобах, в тому

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 45

[ тенденції ] ною основою втілення цієї концепції є глобальна інтегрована інформаційна мережа, яка об’єднує АСУ, розвідку, системи озброєння та управління. Така система дозволить організувати вертикальні, а також горизонтальні зв’язки для оперативного обміну інформацією між будь-якими об’єктами у бойовому просторі, що певним чином порушує усталену в національних збройних силах традицію суворої вертикальності ліній управління та ієрархічності інформаційних зв’язків. Подібна інформаційна модель системи управління, побудована за принципом єдиного інформаційного поля, не залежить від ієрархії органів управління, а інформація, яка в ній циркулює, не фільтрується кожним вищим органом військового управління. Серед переваг такої моделі – можливість реформування органів військового управління без порушення їхньої здатності до управління об’єктами. В бойовій обстановці це значно підвищує живучість командної системи у випадку знищення окремого пункту управління, а у разі необхідності – дозволяє їхнє створення під конкретне бойове завдання. Необхідність створення єдиного інформаційного поля із забезпеченням горизонтального напрямку обміну інформацією підтверджується бойовим досвідом збройних сил США в ході іракської кампанії 2003 року. Наведемо один із прикладів. Під час просування військ у напрямку Багдаду батальйонній тактичній групі зі складу 3-ї піхотної дивізії було наказано захопити і утримувати важливий міст через Євфрат. Бойове завдання виконувалося з використанням можливостей новітньої системи управління «Blue Force Tracker», яка, серед іншого, на-

44 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Автоматизація процесів управління може сприяти підвищенню бойових можливостей військ (сил) на 15–20% і водночас на 50% скоротити час, який витрачають органи військового управління всіх рівнів на прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих

давала дані щодо місця знаходження та переміщень своїх та ворожих військ. Унаслідок розмежування доступу до інформації про супротивника командири бойових підрозділів у районі дій не бачили на електронних картах наявні в зоні операції ворожі війська. А інтегрована інформаційна мережа на тактичному рівні не володіла необхідною пропускною спроможністю для забезпечення швидкої обробки запитів до штабу коаліційних сил, які володіли повною оперативною картиною. По голосових радіоканалах розвідувальні дані штаб не видавав. Як наслідок, батальйонна тактична група була втягнута у бойове зіткнення із переважаючими у декілька разів силами супротивника і поставлена на межу знищення. Яким же чином вирішується проблема створення ЄАСУ збройних сил у країнах, які за певними критеріями можемо порівняти з Україною? Розглянемо це питан-

ня на прикладі таких країн, як Польща, Румунія та Казахстан.

Польща

Польща та Румунія, перебуваючи у складі Організації Північноатлантичного договору, з питань, що стосуються побудови сучасної автоматизованої системи управління військами та формування єдиного інформаційного поля, тісно співпрацюють з Агентством НАТО з питань зв’язку та інформатизації (NCIA). Призначення NCIA полягає в реалізації концепції C4ISR – концепції інтеграції функцій командування і управління, а також систем зв’язку, автоматизації, збору інформації, спостереження та розвідки. Ідея реалізації концепції C4ISR лежить в основі процесу досягнення збройними силами країнчленів НАТО спроможності ефективно діяти в умовах «мережецентричної війни».

Агентство НАТО з питань зв’язку та інформатизації координує діяльність Технічного центру Головного штабу ОЗС НАТО в Європі (STC) у м. Гаазі (Нідерланди) та Агентства НАТО з питань зв’язку та інформатизації (NACISA) у м. Брюсселі (Бельгія). Агентство нараховує більш ніж 800 співробітників, і якщо у Нідерландах проводяться наукові дослідження, то в Бельгії реалізується технічна частина високотехнологічних проектів у рамках концепції C4ISR, а також у сферах кібербезпеки і протиракетної оборони. Агентство НАТО з питань зв’язку та інформатизації спів­ працює з усіма 28 країнамичленами Альянсу. Реалізовуючи щорічний бюджет у більш ніж 100 мільйонів євро, пріоритетним напрямком роботи агентство визначає досягнення взаємосумісності національних збройних сил країнчленів у рамках концепції C4ISR. Співпраця Міністерства національної оборони Республі-

ки Польща та Агентства НАТО з питань зв’язку та інформатизації розпочалася у грудні 2009 року підписанням меморандуму про взаєморозуміння. Крім цього, Польща долучилася до двох багатонаціональних проектів NCIA, а саме: Інтегрованої системи управління та передачі команд НАТО (ICC) та Системи оповіщення НАТО щодо ситуації у приморських районах та в акваторіях (NMSTA). У лютому 2011 року Генеральний директор Міністерства національної оборони Рес­публіки Польща Яцек Олбрихт (Jacek Olbrycht) та Генеральний директор агентства NCIA Джордж Доландер (Georges D’hollander) підписали угоду, відповідно до якої Польща отримала можливість ведення спільних досліджень та доступ до новітніх технологій в рамках концепції C4ISR. У червні того ж року у Варшаві було проведено першу зустріч спеціалістів-представників сторін, в ході якої обговорювалися основні напрямки роботи та конкретні проекти, в яких польська сторона братиме участь. Зокрема було визначено порядок двосторонньої співпраці та регіональної кооперації з питань управління, зв’язку, автоматизації, збору інформації, спостереження та розвідки. Крім цього, було погоджено, що наступні п’ять років коаліційні навчання НАТО щодо бойової взаємосумісності проводитимуться на базі навчального центру поблизу польського міста Бидгощ (Bydgoszcz). У ході роботи зі створення національної ЄАСУ військами, польська компанія «TELDat» розробила сучасну ЄАСУ військами C3IS JASMINE, яка у вересні 2011 року була успішно протестована Агентством НАТО з питань зв’язку та інформатизації і сертифікована на сумісність з іншими АСУ НАТО.

Ця система підвищує ефективність управління в ході ведення бойових дій на оперативному і тактичному рівнях за рахунок надання користувачу наступних можливостей: • візуалізація ситуації на полі бою; • формування загальної картини операції; • автоматизований контроль за переміщенням особового складу, підрозділів, техніки та інших елементів бою на тактичному рівні; • спільна робота з системами розвідки і використання даних з усіх доступних датчиків на полі бою (у тому числі бойових вертольотів, безпілотних літальних апаратів, бойових машин і датчиків окремих солдатів); • структурування й архівування даних, включаючи голосові повідомлення.

C3IS JASMINE складається з таких трьох компонентів: штабна система управління (Head­quarters Management Sys­tem – HMS), бойова система управління (Battlefield Managment Sys­tem – BMS), система окремого солдата (Dismounted Soldier Sys­tem – DSS). В залежності від архітектури побудови АСУВ штабна система управління може комплектуватися блоком доступу до глобальної мережі, сервером локальної комп’ютерної мережі, маршрутизатором, блоком оптоволоконних ліній, модулем WLAN та периферійними пристроями відображення та управління. Кількість блоків і модулів системи залежатиме від рівня органу управління та особливостей його розміщення на місцевості. Бойова система управління BMS призначена для застосування на командирських машинах, бойових броньованих машинах, танках та інших транспортних засобах, в тому

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 45

[ тенденції ] числі й літальних апаратах. Функціонуючи як окрема мобільна система BMS JASMINE може розглядатися як система управління рівня C4ISR. Апаратно ця система складається з варіативних блоків доступу до глобальної мережі (з можливістю відображення інформації, функцією маршрутизації або зв’язку у локальній тактичній мережі), комутаторів, терміналів пакетної передачі голосу, тактичних планшетних та персональних кольорових графічних терміналів. Система окремого солдату DSS JASMINE передбачає комплектування військовослужбовця, що діє на полі бою у пішому порядку, персональним кольоровим графічним терміналом, IP-радіостанцією, вмонтованим у шолом дисплеєм, IPвідеокамерою, які у комплексі забезпечать передачу даних на рівні повноцінного функціонування системи рівня C4ISR. Крім цього, на сьогоднішній день в рамках співпраці з агентством NCIA щодо створення ЄАСУВ у збройні сили Польщі надійшли на озброєння наступні комплекси автоматизації та зв’язку: високопродуктивний тактичний комп’ютер (BFC) АСУВ виробництва США, модель 2002 року, призначений для забезпечення прийняття рішення командира на будьякому ієрархічному рівні автоматизованої системи управління; компактний бортовий багатофункціональний комплекс обробки даних, зв’язку, навігації та пожежної безпеки DD-9620, яким оснащуються бойові машини збройних сил Польщі.

46 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Елементи тактичного рівня автоматизованої системи управління військами, розроблені підприємством «ТелекартПрилад» (м. Одеса)

Комплекс американського виробництва має широкі інтерфейсні можливості: шість портів підключення по паралельному інтерфейсу, інтерфейс PCMCIA, вбудовану систему попередження несанкціонованого доступу, кабельний модем, сумісний із бортовою системою зв’язку FONET, можливість дистанційного керування комплексом на відстані до 1500 метрів та можливість підключення сенсорного екрану; електронний модуль розвідки «Срокож» (SROKOSZ) – комплекс радіоелектронної розвідки, який може бути встановлений на борту корабля чи у стаціонарному варіанті на суші. Модуль містить в собі системи зв’язку, передачі даних, приймач сигналів від американської системи глобального пози-

ціонування та визначення координат GPS та систему прийомупередачі команд. Комплекс може перехоплювати та дешифрувати сигнали у радіодіапазоні УКХ. В інфрачервоному діапазоні комплекс здатний відслідковувати та ідентифікувати по базі даних цілі, а також визначати їхні характеристики. Цей комплекс використовується в польських ВМС.

Румунія

За аналогічним сценарієм, лише з деякою різницею у часі, відбувається співпраця з Агентством з питань управління і зв’язку іншого члена НАТО і суміжної з нами країни – Румунії. У липні 2011 року в Брюсселі директором Департамен-

ту матеріального забезпечення та озброєння Міністерства оборони Румунії бригадним генералом Каталіном Морару (Cetelin Moraru) та Генеральним директором NCIA Джорджом Доландером був підписаний меморандум про взаєморозуміння та визначені спільні проекти у рамках концепції C4ISR. У листопаді того ж року делегація фахівців NCIA прибула у Бухарест для проведення зустрічі з керівництвом Міністерства оборони Румунії та представниками директоратів зв’язку та розвідки генерального штабу збройних сил Румунії, провідними спеціалістами науково-дослідних та виробничих установ. Вони узгодили річні плани роботи та проекти, в яких оборонне виробниче об’єднання Румунії корпорація «PATROMIL» співпрацюватиме з агентством NCIA у напрямку реалізації концепції C4ISR та побудови інтегрованої до системи управління НАТО АСУВ збройних сил Румунії. Таким чином, Польща і Румунія фактично відмовилися від розробки і впровадження власної ЄАСУ збройними силами і вирішують це завдання шляхом адаптації національних систем управління до єдиних стандартів та процедур системи управління НАТО, на основі технологічної та матеріально-технічної підтримки з боку провідних членів Альянсу, зокрема США.

Казахстан

Республіка Казахстан, будучи країною-членом Організації договору про колективну безпеку, з питань, що стосуються створення ЄАСУ збройними силами, співробітничає з Російською Федерацією.

Активна співпраця Казахстану з Російською Федерацією щодо створення ЄАСУ збройними силами розпочалася синхронно з актуалізацією цієї проблематики у збройних силах Росії після конфлікту з Грузією у 2008 році. В жовтні 2008 року на засіданні підкомісії з воєнно-технічного співробітництва Міжурядової комісії по співробітництву між Російською Федерацією та Республікою Казахстан було прийнято

ки та зв’язку було створено кафедру АСУ та Центр випробувань компонентів АСУ. У грудні 2010 року в Москві міністри оборони двох країн підписали угоду про створення спільного підприємства для впровадження у збройних силах Республіки Казахстан єдиної автоматизованої системи управління. Перспективна ЄАСУ збройних сил Республіки Казахстан повин­ на включати в себе розвідувальні засоби апаратів космічної розвід-

Сьогодні головною проблемою у визначенні принципової схеми перспективної ЄАСУ Збройних Сил України є відсутність єдиного розуміння посадовцями різних органів військового управління її основного призначення, а також переліку функцій, які має виконувати ЄАСУ ЗС України. рішення про створення автоматизованої системи управління Сил повітряної оборони збройних сил Республіки Казахстан як складової частини ЄАСУ збройних сил на основі російських технологій. Було прийнято рішення покласти в основу перспективної АСУ Сил повітряної оборони комплекси засобів автоматизації, розроблені російським концерном ПВО «Алмаз-Антей», а саме: АСУ «Байкал-1МЭ», що призначена для управління бойовими діями бригади ПВО, та комплекс засобів автоматизації розвідки і контролю повітряного простору «Фундамент-Э». У подальшому в березні 2009 року на базі алматинського Військового інженерного інституту радіоелектроні-

ки, безпілотні літальні апарати та розвідувально-сигналізаційні прилади, засоби зв’язку із захищеними каналами високої про­пускної здатності, комплект навігаційного програмного забез­печення, комплекс бортових та носимих інформаційноуправляючих систем, які повинні автоматично збирати та передавати в АСУ інформацію про місцезнаходження об’єкта, стан його критично важливих систем та екіпажу. Крім цього, в інтересах казахської ЄАСУ планується використання можливостей російської глобальної навігаційної системи «ГЛОНАСС». Перспективними комплексами автоматизації та управління у збройних силах Республіки Казахстан можуть бути АСУ виробництва російського ВАТ

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 47

[ тенденції ] числі й літальних апаратах. Функціонуючи як окрема мобільна система BMS JASMINE може розглядатися як система управління рівня C4ISR. Апаратно ця система складається з варіативних блоків доступу до глобальної мережі (з можливістю відображення інформації, функцією маршрутизації або зв’язку у локальній тактичній мережі), комутаторів, терміналів пакетної передачі голосу, тактичних планшетних та персональних кольорових графічних терміналів. Система окремого солдату DSS JASMINE передбачає комплектування військовослужбовця, що діє на полі бою у пішому порядку, персональним кольоровим графічним терміналом, IP-радіостанцією, вмонтованим у шолом дисплеєм, IPвідеокамерою, які у комплексі забезпечать передачу даних на рівні повноцінного функціонування системи рівня C4ISR. Крім цього, на сьогоднішній день в рамках співпраці з агентством NCIA щодо створення ЄАСУВ у збройні сили Польщі надійшли на озброєння наступні комплекси автоматизації та зв’язку: високопродуктивний тактичний комп’ютер (BFC) АСУВ виробництва США, модель 2002 року, призначений для забезпечення прийняття рішення командира на будьякому ієрархічному рівні автоматизованої системи управління; компактний бортовий багатофункціональний комплекс обробки даних, зв’язку, навігації та пожежної безпеки DD-9620, яким оснащуються бойові машини збройних сил Польщі.

46 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Елементи тактичного рівня автоматизованої системи управління військами, розроблені підприємством «ТелекартПрилад» (м. Одеса)

Комплекс американського виробництва має широкі інтерфейсні можливості: шість портів підключення по паралельному інтерфейсу, інтерфейс PCMCIA, вбудовану систему попередження несанкціонованого доступу, кабельний модем, сумісний із бортовою системою зв’язку FONET, можливість дистанційного керування комплексом на відстані до 1500 метрів та можливість підключення сенсорного екрану; електронний модуль розвідки «Срокож» (SROKOSZ) – комплекс радіоелектронної розвідки, який може бути встановлений на борту корабля чи у стаціонарному варіанті на суші. Модуль містить в собі системи зв’язку, передачі даних, приймач сигналів від американської системи глобального пози-

ціонування та визначення координат GPS та систему прийомупередачі команд. Комплекс може перехоплювати та дешифрувати сигнали у радіодіапазоні УКХ. В інфрачервоному діапазоні комплекс здатний відслідковувати та ідентифікувати по базі даних цілі, а також визначати їхні характеристики. Цей комплекс використовується в польських ВМС.

Румунія

За аналогічним сценарієм, лише з деякою різницею у часі, відбувається співпраця з Агентством з питань управління і зв’язку іншого члена НАТО і суміжної з нами країни – Румунії. У липні 2011 року в Брюсселі директором Департамен-

ту матеріального забезпечення та озброєння Міністерства оборони Румунії бригадним генералом Каталіном Морару (Cetelin Moraru) та Генеральним директором NCIA Джорджом Доландером був підписаний меморандум про взаєморозуміння та визначені спільні проекти у рамках концепції C4ISR. У листопаді того ж року делегація фахівців NCIA прибула у Бухарест для проведення зустрічі з керівництвом Міністерства оборони Румунії та представниками директоратів зв’язку та розвідки генерального штабу збройних сил Румунії, провідними спеціалістами науково-дослідних та виробничих установ. Вони узгодили річні плани роботи та проекти, в яких оборонне виробниче об’єднання Румунії корпорація «PATROMIL» співпрацюватиме з агентством NCIA у напрямку реалізації концепції C4ISR та побудови інтегрованої до системи управління НАТО АСУВ збройних сил Румунії. Таким чином, Польща і Румунія фактично відмовилися від розробки і впровадження власної ЄАСУ збройними силами і вирішують це завдання шляхом адаптації національних систем управління до єдиних стандартів та процедур системи управління НАТО, на основі технологічної та матеріально-технічної підтримки з боку провідних членів Альянсу, зокрема США.

Казахстан

Республіка Казахстан, будучи країною-членом Організації договору про колективну безпеку, з питань, що стосуються створення ЄАСУ збройними силами, співробітничає з Російською Федерацією.

Активна співпраця Казахстану з Російською Федерацією щодо створення ЄАСУ збройними силами розпочалася синхронно з актуалізацією цієї проблематики у збройних силах Росії після конфлікту з Грузією у 2008 році. В жовтні 2008 року на засіданні підкомісії з воєнно-технічного співробітництва Міжурядової комісії по співробітництву між Російською Федерацією та Республікою Казахстан було прийнято

ки та зв’язку було створено кафедру АСУ та Центр випробувань компонентів АСУ. У грудні 2010 року в Москві міністри оборони двох країн підписали угоду про створення спільного підприємства для впровадження у збройних силах Республіки Казахстан єдиної автоматизованої системи управління. Перспективна ЄАСУ збройних сил Республіки Казахстан повин­ на включати в себе розвідувальні засоби апаратів космічної розвід-

Сьогодні головною проблемою у визначенні принципової схеми перспективної ЄАСУ Збройних Сил України є відсутність єдиного розуміння посадовцями різних органів військового управління її основного призначення, а також переліку функцій, які має виконувати ЄАСУ ЗС України. рішення про створення автоматизованої системи управління Сил повітряної оборони збройних сил Республіки Казахстан як складової частини ЄАСУ збройних сил на основі російських технологій. Було прийнято рішення покласти в основу перспективної АСУ Сил повітряної оборони комплекси засобів автоматизації, розроблені російським концерном ПВО «Алмаз-Антей», а саме: АСУ «Байкал-1МЭ», що призначена для управління бойовими діями бригади ПВО, та комплекс засобів автоматизації розвідки і контролю повітряного простору «Фундамент-Э». У подальшому в березні 2009 року на базі алматинського Військового інженерного інституту радіоелектроні-

ки, безпілотні літальні апарати та розвідувально-сигналізаційні прилади, засоби зв’язку із захищеними каналами високої про­пускної здатності, комплект навігаційного програмного забез­печення, комплекс бортових та носимих інформаційноуправляючих систем, які повинні автоматично збирати та передавати в АСУ інформацію про місцезнаходження об’єкта, стан його критично важливих систем та екіпажу. Крім цього, в інтересах казахської ЄАСУ планується використання можливостей російської глобальної навігаційної системи «ГЛОНАСС». Перспективними комплексами автоматизації та управління у збройних силах Республіки Казахстан можуть бути АСУ виробництва російського ВАТ

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 47

[ тенденції ] «Концерн «Созвездие», а саме: автоматизована система управління оперативно-стратегічної та оперативної ланки «Акация», єдина система управління тактичної ланки «Созвездие-М», комплекс розвідки, управління та зв’язку «Стрелец» (розробник – ВАТ «Радиоавионика»). Реалізацію науково-техніч­ ної частини проекту покладено на державну компанію «КазИнж Электроникс», а також «Казахстан ГИС Центр», який перебуває у підпорядкуванні міністерства оборони і в якому для впровадження ЄАСУ збройних сил у жовтні 2010 року був створений департамент інформаційних технологій. Створення казахської, як і російської, ЄАСУ збройних сил планується завершити до 2016 року. Законом про бюджет міністерства оборони Республіки Казахстан на 2012-2014 роки із загальної суми у 5,4 мільярда доларів (0,93 % від ВВП), передбачено виділення 27 мільйонів доларів на створення ЄАСУ збройних сил. Таким чином, у процесі створення ЄАСУ збройними силами Республіка Казахстан орієнтується на співпрацю з Російською Федерацією та будує АСУ власними збройними силами на основі російських технологій, до яких вона отримує доступ в рамках Організації договору про колективну безпеку.

На фоні світових тенденцій автоматизації управління національними збройними силами, відсутність Єдиної автоматизованої системи управління у Збройних Силах України ставить під сумнів можливість виконання зав­дань трансформації армії у напрямку під­вищення мобільності, боєздатності та здатності протидіяти сучасним загрозам

48 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Замість висновків

Отже, на фоні світових тенденцій автоматизації управління національними збройними силами, відсутність Єдиної автоматизованої системи управління у Збройних Силах України ставить під сумнів можливість виконання завдань трансформації армії у напрямку підвищення мобільності, боєздат-

ності та здатності протидіяти сучасним загрозам. У ході впровадження ЄАСУ суміжними країнами – членами Організації Північноатлантичного договору, а також Організації договору про колективну безпеку, враховуючи позаблоковий статус України, відсутність ЄАСУ у Збройних Силах у середньостроковій перспективі набуватиме загрозливого характеру для безпеки країни. Якщо для Польщі, Румунії та Казахстану обраний шлях вирішення проблеми побудови ЄАСУ збройними силами є фактично безальтернативним варіантом, оскільки ці країни зв’язані зобов’язаннями організацій колективної безпеки, до складу яких вони входять, то для України він є неприйнятним з огляду на технологічну залежність, що неминуче виникне, якщо система управління військами будуватиметься на основі іноземних розробок. Зважаючи на те важливе значення, якого набуває ефективна ЄАСУ збройними силами у сучасних збройних конфліктах, технологічна залежність може перерости у воєннополітичну. Разом з тим, на думку експертів, вартість ліцензування, адаптації та впровадження, а надто поточне технічне супроводження проектів АСУВ іноземного виробництва – значно вище вартості вітчизняних розробок. На даний час головною проблемою видається відсутність реальної потреби в ЄАСУ в Збройних Силах. Замовник, як уже зазначалося вище, зволікає з формулюванням технічного завдання. Ук­раїна має достатній науковотехнічний, технологічний та виробничий потенціал для розробки і впровадження національної ЄАСУ. У нас немає проблеми пропозиції, натомість є проблема нереалізованих можливостей.

Література

1. Фролов В.С. Структурно-логiчна схема Єдиної автоматизованої системи управлiння Збройних Сил України. Наука i оборона. – К.: 2012. – №1, с. 15-23.

2. David S. Alberts, Richard E. Hayes.

Command and Control Research Program (CCRP). – 2006. – 255 p.

3. Офiцiйний веб-сайт Агентства НАТО з питань зв’язку та iнфор­ матизацiї (NCIA). Режим доступу до ресурсу: http://www.ncia.nato.int.

4. Рiчний звiт щодо розвитку мiж­ народного спiвробiтництва у рамках реалiзацiї концепцiї C4ISR Агентства НАТО з питань зв’язку та iнформатизацiї за 2011 рiк. – Брюссель, 2011. – 40 с.

5. Каталог дослiджень, розробок та проектiв Агентства НАТО з питань зв’язку та iнформатизацiї за 2012 рiк. – Брюссель, 2012. – 94 с.

6. Сетецентрическая война: Россия готова? Веб-сайт спецiалiзованого видання «Арсенал». Режим доступу до ресурсу: http://www.rusarm. com/arhiv/n2_2010.

7. Україна. ЕАСУ. Час практичних дiй! Веб-сайт спецiалiзованого видання Defense-Express «Експорт озброєння та оборонний комплекс України». Режим доступу до ресурсу: http://www.defense-ua.com.

8. Особливостi створення автоматизованої системи управлiння авiацiєю та протиповiтряною обороною ЗСУ. Веб-сайт неурядової громадської органiзацiї «Центр воєнної полiтики та полiтики безпеки». Режим доступу до ресурсу: http:// defpol.org.ua/site/index.php/uk/arhiv.

9. Перспективы внедрения «Com­ mand&Control» на постсоветском пространстве. Веб-сайт научно-популярного журналу «Оборонные системы». Режим доступу до ресурсу: http://defense-systems.ru.

10. Россия поможет Казахстану создать АСУ ВС. Веб-сайт научнопопулярного журналу «Оборонные системы». Режим доступу до ресурсу: http://defense-systems.ru.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 49

[ тенденції ] «Концерн «Созвездие», а саме: автоматизована система управління оперативно-стратегічної та оперативної ланки «Акация», єдина система управління тактичної ланки «Созвездие-М», комплекс розвідки, управління та зв’язку «Стрелец» (розробник – ВАТ «Радиоавионика»). Реалізацію науково-техніч­ ної частини проекту покладено на державну компанію «КазИнж Электроникс», а також «Казахстан ГИС Центр», який перебуває у підпорядкуванні міністерства оборони і в якому для впровадження ЄАСУ збройних сил у жовтні 2010 року був створений департамент інформаційних технологій. Створення казахської, як і російської, ЄАСУ збройних сил планується завершити до 2016 року. Законом про бюджет міністерства оборони Республіки Казахстан на 2012-2014 роки із загальної суми у 5,4 мільярда доларів (0,93 % від ВВП), передбачено виділення 27 мільйонів доларів на створення ЄАСУ збройних сил. Таким чином, у процесі створення ЄАСУ збройними силами Республіка Казахстан орієнтується на співпрацю з Російською Федерацією та будує АСУ власними збройними силами на основі російських технологій, до яких вона отримує доступ в рамках Організації договору про колективну безпеку.

На фоні світових тенденцій автоматизації управління національними збройними силами, відсутність Єдиної автоматизованої системи управління у Збройних Силах України ставить під сумнів можливість виконання зав­дань трансформації армії у напрямку під­вищення мобільності, боєздатності та здатності протидіяти сучасним загрозам

48 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Замість висновків

Отже, на фоні світових тенденцій автоматизації управління національними збройними силами, відсутність Єдиної автоматизованої системи управління у Збройних Силах України ставить під сумнів можливість виконання завдань трансформації армії у напрямку підвищення мобільності, боєздат-

ності та здатності протидіяти сучасним загрозам. У ході впровадження ЄАСУ суміжними країнами – членами Організації Північноатлантичного договору, а також Організації договору про колективну безпеку, враховуючи позаблоковий статус України, відсутність ЄАСУ у Збройних Силах у середньостроковій перспективі набуватиме загрозливого характеру для безпеки країни. Якщо для Польщі, Румунії та Казахстану обраний шлях вирішення проблеми побудови ЄАСУ збройними силами є фактично безальтернативним варіантом, оскільки ці країни зв’язані зобов’язаннями організацій колективної безпеки, до складу яких вони входять, то для України він є неприйнятним з огляду на технологічну залежність, що неминуче виникне, якщо система управління військами будуватиметься на основі іноземних розробок. Зважаючи на те важливе значення, якого набуває ефективна ЄАСУ збройними силами у сучасних збройних конфліктах, технологічна залежність може перерости у воєннополітичну. Разом з тим, на думку експертів, вартість ліцензування, адаптації та впровадження, а надто поточне технічне супроводження проектів АСУВ іноземного виробництва – значно вище вартості вітчизняних розробок. На даний час головною проблемою видається відсутність реальної потреби в ЄАСУ в Збройних Силах. Замовник, як уже зазначалося вище, зволікає з формулюванням технічного завдання. Ук­раїна має достатній науковотехнічний, технологічний та виробничий потенціал для розробки і впровадження національної ЄАСУ. У нас немає проблеми пропозиції, натомість є проблема нереалізованих можливостей.

Література

1. Фролов В.С. Структурно-логiчна схема Єдиної автоматизованої системи управлiння Збройних Сил України. Наука i оборона. – К.: 2012. – №1, с. 15-23.

2. David S. Alberts, Richard E. Hayes.

Command and Control Research Program (CCRP). – 2006. – 255 p.

3. Офiцiйний веб-сайт Агентства НАТО з питань зв’язку та iнфор­ матизацiї (NCIA). Режим доступу до ресурсу: http://www.ncia.nato.int.

4. Рiчний звiт щодо розвитку мiж­ народного спiвробiтництва у рамках реалiзацiї концепцiї C4ISR Агентства НАТО з питань зв’язку та iнформатизацiї за 2011 рiк. – Брюссель, 2011. – 40 с.

5. Каталог дослiджень, розробок та проектiв Агентства НАТО з питань зв’язку та iнформатизацiї за 2012 рiк. – Брюссель, 2012. – 94 с.

6. Сетецентрическая война: Россия готова? Веб-сайт спецiалiзованого видання «Арсенал». Режим доступу до ресурсу: http://www.rusarm. com/arhiv/n2_2010.

7. Україна. ЕАСУ. Час практичних дiй! Веб-сайт спецiалiзованого видання Defense-Express «Експорт озброєння та оборонний комплекс України». Режим доступу до ресурсу: http://www.defense-ua.com.

8. Особливостi створення автоматизованої системи управлiння авiацiєю та протиповiтряною обороною ЗСУ. Веб-сайт неурядової громадської органiзацiї «Центр воєнної полiтики та полiтики безпеки». Режим доступу до ресурсу: http:// defpol.org.ua/site/index.php/uk/arhiv.

9. Перспективы внедрения «Com­ mand&Control» на постсоветском пространстве. Веб-сайт научно-популярного журналу «Оборонные системы». Режим доступу до ресурсу: http://defense-systems.ru.

10. Россия поможет Казахстану создать АСУ ВС. Веб-сайт научнопопулярного журналу «Оборонные системы». Режим доступу до ресурсу: http://defense-systems.ru.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 49

[ вопрос ребром ]

«Камо грядеши», украинский авиапром? Олег КОНОНЕНКО, специально для Defense Express

К вопросу выживания и развития украинской авиаиндустрии

50 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Defense Express в очередной раз возвращается в проблематике состояния и перспектив развития отечественной авиастроительной индустрии. Текущие события заставляют под другим углом смотреть на, казалось бы, незыблемые факты, посылают «новые старые» сигналы, как обнадеживающие, так и тревожные

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 51

[ вопрос ребром ]

«Камо грядеши», украинский авиапром? Олег КОНОНЕНКО, специально для Defense Express

К вопросу выживания и развития украинской авиаиндустрии

50 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Defense Express в очередной раз возвращается в проблематике состояния и перспектив развития отечественной авиастроительной индустрии. Текущие события заставляют под другим углом смотреть на, казалось бы, незыблемые факты, посылают «новые старые» сигналы, как обнадеживающие, так и тревожные

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 51

[ вопрос ребром ] Новая история, которая пока не учит

Прошло более 21 года, с того момента как молодое украинское государство стало обладателем достаточно весомой части общесоюзного авиапрома. В 1991 году «наследство» состояло из одного из самых мощных авиационных ОКБ Союза, двух серийных авиационных заводов – Киевского и Харьковского, двух авиаремонтных заводов гражданской авиации, запорожского двигательного кластера в составе ЗМКБ «Прогресс» и серийного моторостроительного завода (ныне это АО «Мотор Сич»), ряда производителей авионики и агрегатов и, самое главное, мощного ядра квалифицированных кадров. Как сегодня любят подчеркивать руководители отрасли, Украина стала седьмым членом мирового клуба стран, имеющих развитой авиапром, т.е. будучи в состоянии разработать и построить полностью свой самолет или, как говорится, имея 100% компетентность в авиа– и двигателестроении. Правда, все это великолепие затрещало с первых дней независимости. Обычно первопричиной последовавшего обвального спада производства многие называют разрыв отраслевых связей в рамках союзной авиационной индустрии. Но это не совсем так. Просто последовавший после развала Союза экономический

52 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

спад и галопирующая инфляция сделали размещение новых заказов неактуальными, произошло резкое сокращение оборонных статей бюджета Украины в реальном наполнении, и, как следствие, – неспособность военных оплачивать ранее размещенные заказы и формировать новые. Министерство обороны перестало быть потенциальным заказчиком готовых изделий авиапрома и не только. Правда, еще оставался внешний рынок военных поставок, но он требовал налаживания военнотехнического сотрудничества с нуля, т.к. старые связи и контакты по реализации оружия советского производства остались в Москве, где до сих пор не особо рады активности

украинских коллег на традиционных для СССР рынках. В период 1990-2000 гг. произошел объемов грузоперевозок в 8,3 раза, пассажирских – в 12,5 раза. Как результат? образовался кризис переизбытка провозных мощностей авиакомпаний, усугубленный дикой приватизацией, когда государственная собственность за бесценок переходила в руки новых собственников. Новые хозяева, зачастую не особо заморачивались её дальнейшим развитием, предпочитая проедать доставшиеся за бесценок основные средства и демпинговать на рынке авиаперевозок. Естественно, в этих условиях практически полностью исчез спрос на новые гражданские самолеты для внутрен-

него рынка. Оставался рынок внешний, но и там спрос на продукцию постсоветского авиапрома рухнул в разы. Это было связано со спецификой поставок традиционным партнерам, которые зачастую рассчитывались переводными рублями. Переход же внешнеторговых операций на свободно конвертируемую валюту сразу сделал продукцию постсоветского авиапрома неконкурентоспособной на мировом рынке… То есть, обвальное падение было делом неизбежным, о чем свидетельствует похожая судьба авиапромов Чехии, Словакии и Польши, оказавшихся в аналогичной ситуации. На все это наложилась еще и местная специфика: пресловутый разрыв производствен-

Ан-148

призван стать родоначальником целого семейства машин

ной кооперации, усугубивший и ускоривший неизбежный коллапс; плюс авиационные предприятия, находившиеся в подчинении союзного министерства, вдруг оказались, по сути, предоставлены сами себе. Большинство руководителей отрасли просто не были готовы работать в условиях рынка, а не привычной для них директивной экономики. К началу нулевых годов, когда отмечалось некоторое оживление и подъем экономики, авиапром находился в глубочайшем кризисе. Но, как говорится, «все счастливы одинаково, но каждый несчастен по-своему». Далее произошли обвальное сокращение платежеспособного спроса на традиционных рынках с одновременным открытием последних для конкурентов, рост стоимости кредитов с параллельным вымыванием оборотных средств, разрыв производственных связей в рамках СНГ и практическое устранение государства как собственника от решения возникших проблем. Даже части этого «букета» было достаточно для краха отрасли. От большей части производителей комплектующих и обоих серийных заводов остались лишь бледные тени некогда процветавших и успешных предприятий. В тоже время, АНТК им. О.К.Антонова, запорожские двигателестроители («Ив­чен­ ко-Прогресс» и «Мотор Сич»), агрегатчики из корпорации «ФЭД» более-менее сохранили потенциал и сумели кто больше, кто меньше адаптироваться к новым экономическим реалиям. Водораздел между двумя группами, по большому счету, лежал в возможности самостоятельного выхода на рынок с конкурентоспособным про-

дуктом, плюс немалую роль сыграли личности руководителей. АНТК им. О.К. Антонова смог опереться на поступление средств от созданной еще в 1989 г. авиакомпания «Авиалинии Антонова» и предоставления инжиниринговых услуг по продлению ресурса весьма многочисленного парка самолетов марки «Ан» в 35 странах мира. А личность руководившего прославленным коллективом П.В.Балабуева позволила, несмотря ни на что, сохранить компетенцию в области проектирования транспортной, пассажирской авиации и выйти на рынок с новыми проектами самолетов. В Запорожье использовали в полной мере сохранившийся спрос на вертолетные двигатели для «бестселлера» по имени Ми-8. Правда, модель выживания была выбрана не совсем обычная для Украины – симбиоз ЗМКБ «Прогресс» (сейчас – ГП «Ивченко-Прогресс») с приватизированным серийным моторостроительным заводом, превратившимся в 1995 г. под руководством энергичного В.А.Богуслаева в знаменитое АО «Мотор-Сич». Примечательна на этом фоне судьба того периода двух серийных авиазаводов, которые впали в кому не в последнюю очередь «благодаря» их руководству, мягко говоря, не сильно озабоченному задачами выживания своих предприятий. При этом ответственность за наступивший практический паралич производства и накопление огромных долгов напрямую лежит и на органах государственного управления, показавших на практике вопиющую некомпетентность. Во всех странах «государствоплохой собственник», в Украине – это собственник зачастую просто никакой, позволяющий

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 53

[ вопрос ребром ] Новая история, которая пока не учит

Прошло более 21 года, с того момента как молодое украинское государство стало обладателем достаточно весомой части общесоюзного авиапрома. В 1991 году «наследство» состояло из одного из самых мощных авиационных ОКБ Союза, двух серийных авиационных заводов – Киевского и Харьковского, двух авиаремонтных заводов гражданской авиации, запорожского двигательного кластера в составе ЗМКБ «Прогресс» и серийного моторостроительного завода (ныне это АО «Мотор Сич»), ряда производителей авионики и агрегатов и, самое главное, мощного ядра квалифицированных кадров. Как сегодня любят подчеркивать руководители отрасли, Украина стала седьмым членом мирового клуба стран, имеющих развитой авиапром, т.е. будучи в состоянии разработать и построить полностью свой самолет или, как говорится, имея 100% компетентность в авиа– и двигателестроении. Правда, все это великолепие затрещало с первых дней независимости. Обычно первопричиной последовавшего обвального спада производства многие называют разрыв отраслевых связей в рамках союзной авиационной индустрии. Но это не совсем так. Просто последовавший после развала Союза экономический

52 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

спад и галопирующая инфляция сделали размещение новых заказов неактуальными, произошло резкое сокращение оборонных статей бюджета Украины в реальном наполнении, и, как следствие, – неспособность военных оплачивать ранее размещенные заказы и формировать новые. Министерство обороны перестало быть потенциальным заказчиком готовых изделий авиапрома и не только. Правда, еще оставался внешний рынок военных поставок, но он требовал налаживания военнотехнического сотрудничества с нуля, т.к. старые связи и контакты по реализации оружия советского производства остались в Москве, где до сих пор не особо рады активности

украинских коллег на традиционных для СССР рынках. В период 1990-2000 гг. произошел объемов грузоперевозок в 8,3 раза, пассажирских – в 12,5 раза. Как результат? образовался кризис переизбытка провозных мощностей авиакомпаний, усугубленный дикой приватизацией, когда государственная собственность за бесценок переходила в руки новых собственников. Новые хозяева, зачастую не особо заморачивались её дальнейшим развитием, предпочитая проедать доставшиеся за бесценок основные средства и демпинговать на рынке авиаперевозок. Естественно, в этих условиях практически полностью исчез спрос на новые гражданские самолеты для внутрен-

него рынка. Оставался рынок внешний, но и там спрос на продукцию постсоветского авиапрома рухнул в разы. Это было связано со спецификой поставок традиционным партнерам, которые зачастую рассчитывались переводными рублями. Переход же внешнеторговых операций на свободно конвертируемую валюту сразу сделал продукцию постсоветского авиапрома неконкурентоспособной на мировом рынке… То есть, обвальное падение было делом неизбежным, о чем свидетельствует похожая судьба авиапромов Чехии, Словакии и Польши, оказавшихся в аналогичной ситуации. На все это наложилась еще и местная специфика: пресловутый разрыв производствен-

Ан-148

призван стать родоначальником целого семейства машин

ной кооперации, усугубивший и ускоривший неизбежный коллапс; плюс авиационные предприятия, находившиеся в подчинении союзного министерства, вдруг оказались, по сути, предоставлены сами себе. Большинство руководителей отрасли просто не были готовы работать в условиях рынка, а не привычной для них директивной экономики. К началу нулевых годов, когда отмечалось некоторое оживление и подъем экономики, авиапром находился в глубочайшем кризисе. Но, как говорится, «все счастливы одинаково, но каждый несчастен по-своему». Далее произошли обвальное сокращение платежеспособного спроса на традиционных рынках с одновременным открытием последних для конкурентов, рост стоимости кредитов с параллельным вымыванием оборотных средств, разрыв производственных связей в рамках СНГ и практическое устранение государства как собственника от решения возникших проблем. Даже части этого «букета» было достаточно для краха отрасли. От большей части производителей комплектующих и обоих серийных заводов остались лишь бледные тени некогда процветавших и успешных предприятий. В тоже время, АНТК им. О.К.Антонова, запорожские двигателестроители («Ив­чен­ ко-Прогресс» и «Мотор Сич»), агрегатчики из корпорации «ФЭД» более-менее сохранили потенциал и сумели кто больше, кто меньше адаптироваться к новым экономическим реалиям. Водораздел между двумя группами, по большому счету, лежал в возможности самостоятельного выхода на рынок с конкурентоспособным про-

дуктом, плюс немалую роль сыграли личности руководителей. АНТК им. О.К. Антонова смог опереться на поступление средств от созданной еще в 1989 г. авиакомпания «Авиалинии Антонова» и предоставления инжиниринговых услуг по продлению ресурса весьма многочисленного парка самолетов марки «Ан» в 35 странах мира. А личность руководившего прославленным коллективом П.В.Балабуева позволила, несмотря ни на что, сохранить компетенцию в области проектирования транспортной, пассажирской авиации и выйти на рынок с новыми проектами самолетов. В Запорожье использовали в полной мере сохранившийся спрос на вертолетные двигатели для «бестселлера» по имени Ми-8. Правда, модель выживания была выбрана не совсем обычная для Украины – симбиоз ЗМКБ «Прогресс» (сейчас – ГП «Ивченко-Прогресс») с приватизированным серийным моторостроительным заводом, превратившимся в 1995 г. под руководством энергичного В.А.Богуслаева в знаменитое АО «Мотор-Сич». Примечательна на этом фоне судьба того периода двух серийных авиазаводов, которые впали в кому не в последнюю очередь «благодаря» их руководству, мягко говоря, не сильно озабоченному задачами выживания своих предприятий. При этом ответственность за наступивший практический паралич производства и накопление огромных долгов напрямую лежит и на органах государственного управления, показавших на практике вопиющую некомпетентность. Во всех странах «государствоплохой собственник», в Украине – это собственник зачастую просто никакой, позволяющий

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 53

[ вопрос ребром ] топ-менеджменту госпредприятий безнаказанно дерибанить находящиеся в их управлении активы.

Рубикон настоящего: замкнутый круг

Итак, сегодня основные активы украинского авиапрома сосредоточены в ГП «Антонов» и корпорации «Ивченко», состоящей из ГП «ИвченкоПрогресс» и АО «Мотор-Сич». ГП всегда «Антонов» являлся визитной карточкой Украины, символом её экономической и технологической значимости. На улице Туполева прием официальных иностранных делегаций уже стал рутиной. Антоновцам есть чем гордиться – в условиях общеэкономического спада и резкого сокращения платежеспособного спроса, усугубленного разрушением производственной кооперации, они в 1994 году подняли уникальный военнотранспортный Ан-70, в 1997-м – Ан-140, который стал первым полностью спроектированным после развала СССР самолетом, а в 2004-м – Ан-148, призванный стать родоначальником целого семейства машин на его базе. И это все без какойлибо существенной помощи государства, путем вкладывания в проектирование собственных оборотных средств. Но благополучной и безмятежной ситуация видится неискушенным наблюдателям. На самом деле у ГП «Антонов» серьезный структурный кризис, связанный с дальнейшей стратегией развития фирмы. Первая проблема – старение кадров и как следствие – эрозия стоимости нематериальных активов фирмы, ко-

54 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

торые составляют большую часть капитализации данного предприятия. Ни для кого не секрет, что уровень зарплаты там хоть и выше средней по отрасли, но все равно весьма скромен и не идет в никакое сравнение с доходами коллег в Москве и тем более в Тулузе или Сиэтле. В Киеве молодой сотрудник всегда может найти намного более высокооплачиваемую работу. Вот и произошел в 1990-х массовый отток наиболее динамичных кадров, в первую очередь, молодежи, что привело к разрыву поколений конструкторов и перманентному дефициту квалифицированных рабочих. А это грозит тем, что старое поколение может не успеть передать в полном объеме знания, которыми славится антоновская школа авиастроения. Вторая проблема – иссякание в среднесрочной перспективе имеющихся источников финансирования. Уже сегодня солидные в прошлом поступления от инжиниринговых услуг, связанных с продлением ресурса старых самолетов (а это в основном Ан-12 и Ан24/26), существенно сократились в связи с неуклонным процессом списания авиакомпаниями морально и физически устаревших самолетов советского производства. В ближайшие 10-15 лет произойдет неизбежное – продление ресурсов невозможно до бесконечности и старые «Аны» прекратят эксплуатировать, новых машин будут выпущены единицы, и когда-то мощный поток поступлений от сопровождения техники превратится в тоненький ручеёк. Второй столп, на котором держалось и держится сегодня относительное финансовое благополучие антоновской фир-

мы – предоставление услуг по перевозке грузов авиакомпанией «Авиалинии Антонова» в составе семи «Русланов» и одной «Мрии». Но при имеющемся темпе эксплуатации этих уникальных самолетов, ресурс этого парка начнет исчерпываться, начиная с 2030 года. Т.к. из получаемых средства от эксплуатации самолетов не производится амортизационных отчислений на приобретение новых самолетов (да и на рынке нет свободной возможности приобретения Ан-124), то идет фактически медленное, но верное «проедание» основных фондов. В отличие от российского партнера-конкурента группы компаний «Волга-Днепр», являющегося лидером на рын-

ке СНГ по грузовым перевозкам и создавшего параллельно с флотом из десяти Ан-124100 компанию AirBrideCargo с одиннадцатью грузовыми Boeing 747. И это не вина, а беда ГП «Антонов», вынужденного делать выбор между финансированием своей основной деятельности и развитием своей авиакомпании. Очевидно, что необходимо что-то предпринимать, и выбор, казалось бы, лежал и лежит на поверхности – продавать то, что лучше всего получается у АНТК, т.е. свои проекты. Для этого не нужна болезненная перестройка привычной на протяжении десятилетий деятельности. Вроде, самолеты антоновской школы известны во всем ми-

ре и не уступают по летнотехническим характеристикам лучшим мировым образцам. Желающие покупать лицензии для разворачивания серийного производства таких великолепных машин всегда найдутся, а АНТК сможет дальше заниматься любимым проектированием шедевров и жить на роялти с каждой выпущенной машины… Но реалии оказались намного печальнее. Первый звонок прозвенел от Европы, которая отказалась от совместного проекта Ан-7Х в пользу чисто европейского А-400М, хоть последний и уступал украинскому проекту по ряду ключевых параметров. Очередной раз подтвердился открытый Ч.Дарвином закон,

На рынке РФ «Суперджет» вступает в конкурентное противостояние с Ан-148… Все эти Ряд недружественных действий со стороны ОАК свидетельствуют об отсутствии у соседей восприятия украинского авиапрома как равного партнера

что в процессе естественного отбора выживает не сильнейший, но более приспособленный. Все попытки выйти на рынок развитых западных стран со своими или совместными проектами натыкались на препятствия. Как субъективные – непонимание руководством АНТК самого процесса принятия решений на Западе и недооценки значимости соответствия разрабатываемой продукции современным сертификационным базисам и их подтверждения на практике, так и объективные – никто в Европе или США не хотел рассматривать Украину как равного партнера, с которым нужно будет делиться долей высококонкурентного рынка и технологиями. Правда, у Украины оказалось два зарубежных партнера, жаждавших сотрудничать в самолетостроении – это Китай и Иран. Последний купил лицензию на Ан-140 (в Иране он называется IrAn-140) и произвел 10 машин при деятельной поддержке Украины. По признанию самих антоновцев, если бы не иранские деньги, то возможно не состоялся бы и Ан-148. Китай, в отличие от Ирана не нуждается в готовых проектах и помощи в разворачивании производства, его интересует украинские ноу-хау, консультации и проектирование под ключ отдельных частей самолетов собственной разработки. В новейшем китайском военном транспортнике Y-20 невооруженным взглядом видно, что это «лего» с заимствованиями типовых решений от Ан-70 (и не только). Считать, что денежный поток из этих стран может обеспечить стабильность на долгие годы – верх наивности, обе страны рассматривают украинское участие в совместных

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 55

[ вопрос ребром ] топ-менеджменту госпредприятий безнаказанно дерибанить находящиеся в их управлении активы.

Рубикон настоящего: замкнутый круг

Итак, сегодня основные активы украинского авиапрома сосредоточены в ГП «Антонов» и корпорации «Ивченко», состоящей из ГП «ИвченкоПрогресс» и АО «Мотор-Сич». ГП всегда «Антонов» являлся визитной карточкой Украины, символом её экономической и технологической значимости. На улице Туполева прием официальных иностранных делегаций уже стал рутиной. Антоновцам есть чем гордиться – в условиях общеэкономического спада и резкого сокращения платежеспособного спроса, усугубленного разрушением производственной кооперации, они в 1994 году подняли уникальный военнотранспортный Ан-70, в 1997-м – Ан-140, который стал первым полностью спроектированным после развала СССР самолетом, а в 2004-м – Ан-148, призванный стать родоначальником целого семейства машин на его базе. И это все без какойлибо существенной помощи государства, путем вкладывания в проектирование собственных оборотных средств. Но благополучной и безмятежной ситуация видится неискушенным наблюдателям. На самом деле у ГП «Антонов» серьезный структурный кризис, связанный с дальнейшей стратегией развития фирмы. Первая проблема – старение кадров и как следствие – эрозия стоимости нематериальных активов фирмы, ко-

54 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

торые составляют большую часть капитализации данного предприятия. Ни для кого не секрет, что уровень зарплаты там хоть и выше средней по отрасли, но все равно весьма скромен и не идет в никакое сравнение с доходами коллег в Москве и тем более в Тулузе или Сиэтле. В Киеве молодой сотрудник всегда может найти намного более высокооплачиваемую работу. Вот и произошел в 1990-х массовый отток наиболее динамичных кадров, в первую очередь, молодежи, что привело к разрыву поколений конструкторов и перманентному дефициту квалифицированных рабочих. А это грозит тем, что старое поколение может не успеть передать в полном объеме знания, которыми славится антоновская школа авиастроения. Вторая проблема – иссякание в среднесрочной перспективе имеющихся источников финансирования. Уже сегодня солидные в прошлом поступления от инжиниринговых услуг, связанных с продлением ресурса старых самолетов (а это в основном Ан-12 и Ан24/26), существенно сократились в связи с неуклонным процессом списания авиакомпаниями морально и физически устаревших самолетов советского производства. В ближайшие 10-15 лет произойдет неизбежное – продление ресурсов невозможно до бесконечности и старые «Аны» прекратят эксплуатировать, новых машин будут выпущены единицы, и когда-то мощный поток поступлений от сопровождения техники превратится в тоненький ручеёк. Второй столп, на котором держалось и держится сегодня относительное финансовое благополучие антоновской фир-

мы – предоставление услуг по перевозке грузов авиакомпанией «Авиалинии Антонова» в составе семи «Русланов» и одной «Мрии». Но при имеющемся темпе эксплуатации этих уникальных самолетов, ресурс этого парка начнет исчерпываться, начиная с 2030 года. Т.к. из получаемых средства от эксплуатации самолетов не производится амортизационных отчислений на приобретение новых самолетов (да и на рынке нет свободной возможности приобретения Ан-124), то идет фактически медленное, но верное «проедание» основных фондов. В отличие от российского партнера-конкурента группы компаний «Волга-Днепр», являющегося лидером на рын-

ке СНГ по грузовым перевозкам и создавшего параллельно с флотом из десяти Ан-124100 компанию AirBrideCargo с одиннадцатью грузовыми Boeing 747. И это не вина, а беда ГП «Антонов», вынужденного делать выбор между финансированием своей основной деятельности и развитием своей авиакомпании. Очевидно, что необходимо что-то предпринимать, и выбор, казалось бы, лежал и лежит на поверхности – продавать то, что лучше всего получается у АНТК, т.е. свои проекты. Для этого не нужна болезненная перестройка привычной на протяжении десятилетий деятельности. Вроде, самолеты антоновской школы известны во всем ми-

ре и не уступают по летнотехническим характеристикам лучшим мировым образцам. Желающие покупать лицензии для разворачивания серийного производства таких великолепных машин всегда найдутся, а АНТК сможет дальше заниматься любимым проектированием шедевров и жить на роялти с каждой выпущенной машины… Но реалии оказались намного печальнее. Первый звонок прозвенел от Европы, которая отказалась от совместного проекта Ан-7Х в пользу чисто европейского А-400М, хоть последний и уступал украинскому проекту по ряду ключевых параметров. Очередной раз подтвердился открытый Ч.Дарвином закон,

На рынке РФ «Суперджет» вступает в конкурентное противостояние с Ан-148… Все эти Ряд недружественных действий со стороны ОАК свидетельствуют об отсутствии у соседей восприятия украинского авиапрома как равного партнера

что в процессе естественного отбора выживает не сильнейший, но более приспособленный. Все попытки выйти на рынок развитых западных стран со своими или совместными проектами натыкались на препятствия. Как субъективные – непонимание руководством АНТК самого процесса принятия решений на Западе и недооценки значимости соответствия разрабатываемой продукции современным сертификационным базисам и их подтверждения на практике, так и объективные – никто в Европе или США не хотел рассматривать Украину как равного партнера, с которым нужно будет делиться долей высококонкурентного рынка и технологиями. Правда, у Украины оказалось два зарубежных партнера, жаждавших сотрудничать в самолетостроении – это Китай и Иран. Последний купил лицензию на Ан-140 (в Иране он называется IrAn-140) и произвел 10 машин при деятельной поддержке Украины. По признанию самих антоновцев, если бы не иранские деньги, то возможно не состоялся бы и Ан-148. Китай, в отличие от Ирана не нуждается в готовых проектах и помощи в разворачивании производства, его интересует украинские ноу-хау, консультации и проектирование под ключ отдельных частей самолетов собственной разработки. В новейшем китайском военном транспортнике Y-20 невооруженным взглядом видно, что это «лего» с заимствованиями типовых решений от Ан-70 (и не только). Считать, что денежный поток из этих стран может обеспечить стабильность на долгие годы – верх наивности, обе страны рассматривают украинское участие в совместных

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 55

[ вопрос ребром ] проектах как временную вынужденную меру до завершения подготовки своих квалифицированных кадров. На просторах СНГ поступления от роялти тоже не пугают своей масштабностью – изготовление самолетов марки «Ан» носит штучный характер. В РФ производство Ан38 в Новосибирске было свернуто в 2005 году, производство Ан-3 в Омске находится в подвешенном состоянии, Ан-140 в

лись минимизации авторских отчислений за Ан-148, то для выхода на точку безубыточности создания этого проекта с существующим темпом производства понадобится не менее 35 лет. Очевидно, что стратегия практически бесплатной передачи проектов под ключ (конструкторская документация на Ан-148 на ВАСО была передана за смешные 30000 долларов) с дальнейшей отдачей в виде роялти вложенных

В ближайшие 10-15 лет произойдет неизбежное продление ресурсов невозможно до бесконечности, и старые «Аны» прекратят эксплуатировать, новых машин будут выпущены единицы, и когдато мощный поток поступлений от сопровождения техники превратится в тоненький ручеёк... И это не вина, а беда ГП «Антонов», вынужденного делать выбор между финансированием своей основной деятельности и развитием собственной авиакомпании Самаре делают на уровне пары машин в год, все никак не возобновят выпуск Ан-124 в Ульяновске и не спешат выделять деньги на строительство новой производственной площадки под производство Ан-70 в Казани. Харьковский авиазавод все еще находится в коматозном состоянии, в аналогичной ситуации находился и Киевский «Авиант» до 2009 года. На этом фоне куда ни шло состояние воронежского ВАСО, выпускающего до шести Ан148 с планами развернуться до 12 машин в год. Учитывая, что российские партнеры доби-

56 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

в проектирование средств себя не оправдала, а сразу полностью оплачивать антоновские проекты самолетов никто не спешит. Остался единственный путь – создавать вертикально интегрированную структуру по типу западных фирм, где проектирование, изготовление и послепродажное обслуживание находится в одних руках. Это упрощает отношения с эксплуатантами и устраняет лишние надстройки, что снижает непроизводственные издержки с параллельным повышением конкурентоспособности выпу-

скаемого продукта. Ну и естественно дает возможность аккумулировать средства для дальнейшего развития. Поэтому для АНТК им. О.К. Антонова было естественным поглощение находящегося практически на одной территории Киевского государственного авиазавода «Авиант» с последующим разворачиванием на имеющихся площадях серийного производства своих проектов. Напомним, что еще в 2004 году состоялась первая попытка создания концерна «Антонов», где АНТК должен был быть в роли подчиненного. Развязавшийся конфликт привел в 2005 году к отставке П.В.Балабуева, а в 2008 г. аппаратная война в кабинетах завершилась созданием Государственного авиастроительного концерна «Антонов» с участием ХГАПП, «Завода N410 гражданской авиации», Киевского авиационного завода «Авиант» и АНТК им.Антонова. Из этой довольно аморфной структуры в 2009 году наконец выкристаллизовалось ядро украинского самолетостроения – ГП «Антонов», образовавшееся в результате присоединения «Авианта» (переименован в «Серийный завод «Антонов») к АНТК им. О.К Антонова. Данное напрашивавшееся решение запоздало, как минимум, на десять лет, и антоновцам пришлось взваливать на свои плечи долговые проблемы дошедшего к этому времени до банкротства экс-«Авианта» в размере более 850 млн. гривен и разворачивать в основном за собственные средства серийное производство Ан-70 и Ан-148/158. Пока для «Антонова» денежный поток от владения серийным заводом носит отрицательный характер – при штучном производстве просто невозможно выйти на приемлемую себе-

стоимость. По предварительным расчетам для выхода на точку безубыточности производства машин класса Ан148/158 необходимо выпускать не менее 24 самолетов в год, а для дальнейшего устойчивого развития вышеприведенную величину желательно довести до уровня 30-40 машин. Что же мешает разворачиванию серии? Во-первых, на нее нужен гарантированный спрос, обеспечивающий загрузку серийного производства на ближайшие 3-4 года. Увы, между декларируемыми руководством «Антонова» «твердыми» заказами и реальностью существует существенные разрывы. Причина – значительные риски для потенциального заказчика. Это и отсутствие современного послепродажного обслуживания в виде интегральной логистической системы (правда, на «Антонове» над ней активно работают), и отсутствие гарантий остаточной стоимости для выпускаемых изделий. Плюс вопросы собственно по серийному производству, проблемы с квалифицированными кадрами и как следствие – проблемы с объемами и качеством изготовления, бесконтрольный рост цен на покупные изделия и комплектующие, который неизбежен при штучных заказах. Получается замкнутый круг: нет серии – нет средств для возрождения, нет средств – нет серии. В свое время Людовик XII на один из своих вопросов получил ответ: «Для войны нужны три вещи: деньги, деньги и еще раз деньги». Так и тут, без солидного стартового финансирования в диапазоне 300500 млн. долларов невозможно провести давно назревшую модернизацию серийного за-

вода и развернуть экономически целесообразное производство. В существующих реалиях привлечь бюджетные деньги в подобных объемах не представляется возможным. Правда, можно привлечь ресурсы под госгарантии, но опыт подсказывает, что эффективность подобных инвестиций существенно уступает прямым вложениям от стратегического инвестора, берущего на себя все риски.

Между Сциллой и Харибдой или нарастающие проблемы в динамике

Рано или поздно государство будет вынуждено «отпустить» свой авиапром – это диктует сама логика развития фирмы. Идеи корпоратизации предприятий авиапрома, в том числе, и с целью определения реальной рыночной стоимости активов под управлением государства и подготовки базы для дальнейшего привлечения стратегических инвесторов озвучивались еще с 2006 года, но воз пока и ныне там. Не в последнюю очередь это связано с отсутствием интереса со стороны отечественного бизнеса к столь капиталоемкой отрасли как авиастроение, а допускать к стратегической отрасли «варягов» у обитателей Печерских холмов рука пока не поднимется. Это в случае неуспеха грозит вылиться в существенные имиджевые и политические издержки для организаторов приватизации. В перспективе «Антонову» еще предстоит проскочить между Сциллой стагнации и медленного угасания под неэф-

фективным госуправлением и Харибдой возможного враждебного поглощения, которое принесет «оптимизацию» и превратит самодостаточную фирму в лучшем случае во второстепенный филиал «инвестора». Понятно, что вопросы о возможных рынках сбыта для производимой продукции и потенциальных инвесторах, и как следствие – стратегии развития авиапрома Украины в данном контексте развития событий становятся ключевыми. В мировом разделении труда Украина предлагает специфический нишевый продукт – транспортные и пассажирские самолеты с расширенными возможностями эксплуатации на неподготовленных аэродромах. Антоновские машины, будучи не всегда оптимизированными на достижение максимальной экономической эффективности, всегда отличались неприхотливостью и прочностью – эдакие «джипы» среди самолетов. Поэтому в ГП «Антонов» считают своими потенциальные рынки России, Азиатских стран, Африки и Латинской Америки. Естественно, наиболее значащий и традиционно освоенный рынок для украинского авиапрома – российский, с которым у украинских авиастроителей давние связи, переплетенные производственной кооперацией и личными контактами. Даже чисто психологически рынок России наиболее комфортен. Но, если смотреть на этот рынок в динамике, то видны нарастающие проблемы для украинских авиастроителей. Еще с первой половины 1990-х Россия взяла курс на импортозамещение поставщиков военного назначения, что болезненно ударило по украинским производителям комплектующих. Остались только те,

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 57

[ вопрос ребром ] проектах как временную вынужденную меру до завершения подготовки своих квалифицированных кадров. На просторах СНГ поступления от роялти тоже не пугают своей масштабностью – изготовление самолетов марки «Ан» носит штучный характер. В РФ производство Ан38 в Новосибирске было свернуто в 2005 году, производство Ан-3 в Омске находится в подвешенном состоянии, Ан-140 в

лись минимизации авторских отчислений за Ан-148, то для выхода на точку безубыточности создания этого проекта с существующим темпом производства понадобится не менее 35 лет. Очевидно, что стратегия практически бесплатной передачи проектов под ключ (конструкторская документация на Ан-148 на ВАСО была передана за смешные 30000 долларов) с дальнейшей отдачей в виде роялти вложенных

В ближайшие 10-15 лет произойдет неизбежное продление ресурсов невозможно до бесконечности, и старые «Аны» прекратят эксплуатировать, новых машин будут выпущены единицы, и когдато мощный поток поступлений от сопровождения техники превратится в тоненький ручеёк... И это не вина, а беда ГП «Антонов», вынужденного делать выбор между финансированием своей основной деятельности и развитием собственной авиакомпании Самаре делают на уровне пары машин в год, все никак не возобновят выпуск Ан-124 в Ульяновске и не спешат выделять деньги на строительство новой производственной площадки под производство Ан-70 в Казани. Харьковский авиазавод все еще находится в коматозном состоянии, в аналогичной ситуации находился и Киевский «Авиант» до 2009 года. На этом фоне куда ни шло состояние воронежского ВАСО, выпускающего до шести Ан148 с планами развернуться до 12 машин в год. Учитывая, что российские партнеры доби-

56 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

в проектирование средств себя не оправдала, а сразу полностью оплачивать антоновские проекты самолетов никто не спешит. Остался единственный путь – создавать вертикально интегрированную структуру по типу западных фирм, где проектирование, изготовление и послепродажное обслуживание находится в одних руках. Это упрощает отношения с эксплуатантами и устраняет лишние надстройки, что снижает непроизводственные издержки с параллельным повышением конкурентоспособности выпу-

скаемого продукта. Ну и естественно дает возможность аккумулировать средства для дальнейшего развития. Поэтому для АНТК им. О.К. Антонова было естественным поглощение находящегося практически на одной территории Киевского государственного авиазавода «Авиант» с последующим разворачиванием на имеющихся площадях серийного производства своих проектов. Напомним, что еще в 2004 году состоялась первая попытка создания концерна «Антонов», где АНТК должен был быть в роли подчиненного. Развязавшийся конфликт привел в 2005 году к отставке П.В.Балабуева, а в 2008 г. аппаратная война в кабинетах завершилась созданием Государственного авиастроительного концерна «Антонов» с участием ХГАПП, «Завода N410 гражданской авиации», Киевского авиационного завода «Авиант» и АНТК им.Антонова. Из этой довольно аморфной структуры в 2009 году наконец выкристаллизовалось ядро украинского самолетостроения – ГП «Антонов», образовавшееся в результате присоединения «Авианта» (переименован в «Серийный завод «Антонов») к АНТК им. О.К Антонова. Данное напрашивавшееся решение запоздало, как минимум, на десять лет, и антоновцам пришлось взваливать на свои плечи долговые проблемы дошедшего к этому времени до банкротства экс-«Авианта» в размере более 850 млн. гривен и разворачивать в основном за собственные средства серийное производство Ан-70 и Ан-148/158. Пока для «Антонова» денежный поток от владения серийным заводом носит отрицательный характер – при штучном производстве просто невозможно выйти на приемлемую себе-

стоимость. По предварительным расчетам для выхода на точку безубыточности производства машин класса Ан148/158 необходимо выпускать не менее 24 самолетов в год, а для дальнейшего устойчивого развития вышеприведенную величину желательно довести до уровня 30-40 машин. Что же мешает разворачиванию серии? Во-первых, на нее нужен гарантированный спрос, обеспечивающий загрузку серийного производства на ближайшие 3-4 года. Увы, между декларируемыми руководством «Антонова» «твердыми» заказами и реальностью существует существенные разрывы. Причина – значительные риски для потенциального заказчика. Это и отсутствие современного послепродажного обслуживания в виде интегральной логистической системы (правда, на «Антонове» над ней активно работают), и отсутствие гарантий остаточной стоимости для выпускаемых изделий. Плюс вопросы собственно по серийному производству, проблемы с квалифицированными кадрами и как следствие – проблемы с объемами и качеством изготовления, бесконтрольный рост цен на покупные изделия и комплектующие, который неизбежен при штучных заказах. Получается замкнутый круг: нет серии – нет средств для возрождения, нет средств – нет серии. В свое время Людовик XII на один из своих вопросов получил ответ: «Для войны нужны три вещи: деньги, деньги и еще раз деньги». Так и тут, без солидного стартового финансирования в диапазоне 300500 млн. долларов невозможно провести давно назревшую модернизацию серийного за-

вода и развернуть экономически целесообразное производство. В существующих реалиях привлечь бюджетные деньги в подобных объемах не представляется возможным. Правда, можно привлечь ресурсы под госгарантии, но опыт подсказывает, что эффективность подобных инвестиций существенно уступает прямым вложениям от стратегического инвестора, берущего на себя все риски.

Между Сциллой и Харибдой или нарастающие проблемы в динамике

Рано или поздно государство будет вынуждено «отпустить» свой авиапром – это диктует сама логика развития фирмы. Идеи корпоратизации предприятий авиапрома, в том числе, и с целью определения реальной рыночной стоимости активов под управлением государства и подготовки базы для дальнейшего привлечения стратегических инвесторов озвучивались еще с 2006 года, но воз пока и ныне там. Не в последнюю очередь это связано с отсутствием интереса со стороны отечественного бизнеса к столь капиталоемкой отрасли как авиастроение, а допускать к стратегической отрасли «варягов» у обитателей Печерских холмов рука пока не поднимется. Это в случае неуспеха грозит вылиться в существенные имиджевые и политические издержки для организаторов приватизации. В перспективе «Антонову» еще предстоит проскочить между Сциллой стагнации и медленного угасания под неэф-

фективным госуправлением и Харибдой возможного враждебного поглощения, которое принесет «оптимизацию» и превратит самодостаточную фирму в лучшем случае во второстепенный филиал «инвестора». Понятно, что вопросы о возможных рынках сбыта для производимой продукции и потенциальных инвесторах, и как следствие – стратегии развития авиапрома Украины в данном контексте развития событий становятся ключевыми. В мировом разделении труда Украина предлагает специфический нишевый продукт – транспортные и пассажирские самолеты с расширенными возможностями эксплуатации на неподготовленных аэродромах. Антоновские машины, будучи не всегда оптимизированными на достижение максимальной экономической эффективности, всегда отличались неприхотливостью и прочностью – эдакие «джипы» среди самолетов. Поэтому в ГП «Антонов» считают своими потенциальные рынки России, Азиатских стран, Африки и Латинской Америки. Естественно, наиболее значащий и традиционно освоенный рынок для украинского авиапрома – российский, с которым у украинских авиастроителей давние связи, переплетенные производственной кооперацией и личными контактами. Даже чисто психологически рынок России наиболее комфортен. Но, если смотреть на этот рынок в динамике, то видны нарастающие проблемы для украинских авиастроителей. Еще с первой половины 1990-х Россия взяла курс на импортозамещение поставщиков военного назначения, что болезненно ударило по украинским производителям комплектующих. Остались только те,

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 57

[ вопрос ребром ]

заместить которые Россия просто физически пока не может. В сегменте транспортной авиации Россия вынужденно идет на заказы Ан-140 ввиду провала проекта Ил-112. Примечательна эпопея с Ан-70, окончательное положительное решение по которому было принято по итогам войны «08.08.08», когда на практике убедились, что близкие по классу Ил-76МД не могут обеспечить в полной мере провозные возможности по переброске современной техники. Ну, и естественно остается заинтересованность со стороны ГК «Волга-Днепр» в возобновлении производства модернизированных «Русланов». В настоящее время идет разработка нового военно-транспортного самолета Ан-178, в конструкции которого предусмотрена широкая унификация с Ан-158. Этот перспективный ВТС, по сути, вступает в конкурентное про-

58 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

тивостояние с близким по классу российско-индийским МТА (Ил-214). Но на «Антонове» верят в успех этого самолета. В сегменте гражданской авиации, где ГП «Антонов» выходит на рынок России с совместным производством самолетов Ан-140 и Ан-148 ситуация менее обнадеживающая. Если Ан-140 играет роль эдакого гадкого утенка, малоинтересного и полузабытого в Киеве и Москве, то за Ан-148, производимый в Воронеже в кооперации с заводом «Антонов» идут настоящие бои. Для ГП «Антонов» крах программы будет означать уход на периферию самолетостроения, а пока своей удачной машиной антоновцы наступили на больную мозоль могущественному лобби в лице компании «Гражданские Самолеты Сухого» (ГСС). Последняя в последние годы стала практически безраздель-

Между декларируемыми руководством «Антонова» «твердыми» заказами и реальностью существуют существенные разрывы. Причина – значительные риски для потенциального заказчика

но доминировать в секторе российского гражданского самолетостроения со своим SSJ-100, выдавив из этого направления старые традиционные фирмы Туполева и Ильюшина. Руководство России купилось на авантюрные обещания «совершить прорыв на мировой рынок» и «превзойти конкурентов на 10-15%» путем создания самолета с доминирующим использованием импортных комплектующих. Но оказалось, что пассажирский самолет – это вовсе не «истребитель без пушки», и в итоге получился закономерный результат – весьма посредственное изделие, страдающее массой дефектов и не имеющее резервов для модернизации. С самого начала для российских авиакомпаний с целью стимулирования спроса на SSJ-100 были применены меры административного давления с одновременным предо-

ставлением беспрецедентных скидок, достигающих 40% от каталожной стоимости. Но поток безудержного финансирования пока не дает адекватной отдачи – производство штучное, несмотря на европейскую сертификацию, машина страдает букетом дефектов, а реальные характеристики существенно уступают заявленным. Поэтому планы экспансии на прайм-рынки типа европейского и североамериканского так и не осуществились. Вот и приходится ГСС довольствоваться домашними заказами и заказами нескольких второразрядных авиакомпаний третьего мира, которые и не скрывают, что их выбор был мотивирован «беспрецедентными скидками». На рынке РФ «Суперджет» вступает в конкурентное противостояние с Ан-148. В ГСС, понимая, что при равной конкуренции шансы выиграть «заплыв» невелики, привлекли на свою сторону максимум административных рычагов. ОАК, защищая детище ГСС, большую часть финансовых потоков отправляло на разворачивание серийного производства «Суперджета» – модернизация авиазаводов в Комсомольскена-Амуре и Новосибирске была профинансирована в полном объеме, а ВАСО – едва на треть. Авиакомпаниям, которые планировали брать Ан148, настоятельно рекомендовали передумать в пользу SSJ100. После катастрофы под Воронежем Ан-148, представители ГСС наведались в Мьянму и отговорили заказчика брать Ан-148 в пользу «Суперджета». Правда, после катастрофы SSJ-100 в Индонезии там сделали выбор в пользу Эмбраера, но зато усилиями ГСС теперь на ВАСО стоят два невостребованных «мьянских» Ан148 с англоязычными кабина-

ми. В 2012 году ВАСО лишили субсидирования производства Ан-148, чтобы сделать приобретение «Анов» не привлекательным на фоне щедро субсидируемых «Суперджетов». В российской Госпрограмме «Развитие авиационной промышленности» на 2013-2025 годы вообще предлагается закрыть программу производства Ан-148, как дублирующего SSJ-100. Все эти недружественные действия со стороны ОАК свидетельствуют об отсутствии восприятия украинского авиапрома как равного партнера. Вместо расширения

всего, на бывшем «Авианте». Для этого есть ряд преград, которые в ближайшей перспективе выглядят скорее непреодолимыми – от объективных производственных и рыночных, до субъективных политических ввиду завязки практически всех украинских проектов на кооперацию с РФ и, опять же, российский рынок. Перечисленные в статье факторы заставляют смотреть на возможное вхождение российских структур в украинскую авиационную промышленность с определенной тревогой. В России нет нужды в

В мировом разделении труда Украина предлагает специфический нишевый продукт – транспортные и пассажирские самолеты с расширенными возможностями эксплуатации на неподготовленных аэродромах. Антоновские машины всегда отличались неприхотливостью и прочностью – эдакие «джипы» среди самолетов кооперационных связей идет их сворачивание, пусть даже в ущерб развития промышленности обеих стран.

Выводы, промежуточные...

Усиление вертикально интегрированной структуры в лице ГП «Антонов» видится единственно верным путем развития украинского авиапрома. Это возможно при выполнении не единственного, но обязательного условия – возобновления реального серийного производства на авиационных заводах, прежде

серийных украинских авиационных заводах (свои бы загрузить), зато там остро нуждаются в украинских кадрах, которые можно привлечь к подрядным работами – эдакий российский вариант конструкторского центра «Боинга» в Москве. То, что при этом будет потеряна самостоятельность украинского авиапрома, инвестора вряд ли будет волновать. К сожалению, сегодня найти обладающую свободными финансами структуру, согласную вложить средства в украинскую авиационную промышленность без ухудшения её статуса, представляется затруднительным или вообще невозможным.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 59

[ вопрос ребром ]

заместить которые Россия просто физически пока не может. В сегменте транспортной авиации Россия вынужденно идет на заказы Ан-140 ввиду провала проекта Ил-112. Примечательна эпопея с Ан-70, окончательное положительное решение по которому было принято по итогам войны «08.08.08», когда на практике убедились, что близкие по классу Ил-76МД не могут обеспечить в полной мере провозные возможности по переброске современной техники. Ну, и естественно остается заинтересованность со стороны ГК «Волга-Днепр» в возобновлении производства модернизированных «Русланов». В настоящее время идет разработка нового военно-транспортного самолета Ан-178, в конструкции которого предусмотрена широкая унификация с Ан-158. Этот перспективный ВТС, по сути, вступает в конкурентное про-

58 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

тивостояние с близким по классу российско-индийским МТА (Ил-214). Но на «Антонове» верят в успех этого самолета. В сегменте гражданской авиации, где ГП «Антонов» выходит на рынок России с совместным производством самолетов Ан-140 и Ан-148 ситуация менее обнадеживающая. Если Ан-140 играет роль эдакого гадкого утенка, малоинтересного и полузабытого в Киеве и Москве, то за Ан-148, производимый в Воронеже в кооперации с заводом «Антонов» идут настоящие бои. Для ГП «Антонов» крах программы будет означать уход на периферию самолетостроения, а пока своей удачной машиной антоновцы наступили на больную мозоль могущественному лобби в лице компании «Гражданские Самолеты Сухого» (ГСС). Последняя в последние годы стала практически безраздель-

Между декларируемыми руководством «Антонова» «твердыми» заказами и реальностью существуют существенные разрывы. Причина – значительные риски для потенциального заказчика

но доминировать в секторе российского гражданского самолетостроения со своим SSJ-100, выдавив из этого направления старые традиционные фирмы Туполева и Ильюшина. Руководство России купилось на авантюрные обещания «совершить прорыв на мировой рынок» и «превзойти конкурентов на 10-15%» путем создания самолета с доминирующим использованием импортных комплектующих. Но оказалось, что пассажирский самолет – это вовсе не «истребитель без пушки», и в итоге получился закономерный результат – весьма посредственное изделие, страдающее массой дефектов и не имеющее резервов для модернизации. С самого начала для российских авиакомпаний с целью стимулирования спроса на SSJ-100 были применены меры административного давления с одновременным предо-

ставлением беспрецедентных скидок, достигающих 40% от каталожной стоимости. Но поток безудержного финансирования пока не дает адекватной отдачи – производство штучное, несмотря на европейскую сертификацию, машина страдает букетом дефектов, а реальные характеристики существенно уступают заявленным. Поэтому планы экспансии на прайм-рынки типа европейского и североамериканского так и не осуществились. Вот и приходится ГСС довольствоваться домашними заказами и заказами нескольких второразрядных авиакомпаний третьего мира, которые и не скрывают, что их выбор был мотивирован «беспрецедентными скидками». На рынке РФ «Суперджет» вступает в конкурентное противостояние с Ан-148. В ГСС, понимая, что при равной конкуренции шансы выиграть «заплыв» невелики, привлекли на свою сторону максимум административных рычагов. ОАК, защищая детище ГСС, большую часть финансовых потоков отправляло на разворачивание серийного производства «Суперджета» – модернизация авиазаводов в Комсомольскена-Амуре и Новосибирске была профинансирована в полном объеме, а ВАСО – едва на треть. Авиакомпаниям, которые планировали брать Ан148, настоятельно рекомендовали передумать в пользу SSJ100. После катастрофы под Воронежем Ан-148, представители ГСС наведались в Мьянму и отговорили заказчика брать Ан-148 в пользу «Суперджета». Правда, после катастрофы SSJ-100 в Индонезии там сделали выбор в пользу Эмбраера, но зато усилиями ГСС теперь на ВАСО стоят два невостребованных «мьянских» Ан148 с англоязычными кабина-

ми. В 2012 году ВАСО лишили субсидирования производства Ан-148, чтобы сделать приобретение «Анов» не привлекательным на фоне щедро субсидируемых «Суперджетов». В российской Госпрограмме «Развитие авиационной промышленности» на 2013-2025 годы вообще предлагается закрыть программу производства Ан-148, как дублирующего SSJ-100. Все эти недружественные действия со стороны ОАК свидетельствуют об отсутствии восприятия украинского авиапрома как равного партнера. Вместо расширения

всего, на бывшем «Авианте». Для этого есть ряд преград, которые в ближайшей перспективе выглядят скорее непреодолимыми – от объективных производственных и рыночных, до субъективных политических ввиду завязки практически всех украинских проектов на кооперацию с РФ и, опять же, российский рынок. Перечисленные в статье факторы заставляют смотреть на возможное вхождение российских структур в украинскую авиационную промышленность с определенной тревогой. В России нет нужды в

В мировом разделении труда Украина предлагает специфический нишевый продукт – транспортные и пассажирские самолеты с расширенными возможностями эксплуатации на неподготовленных аэродромах. Антоновские машины всегда отличались неприхотливостью и прочностью – эдакие «джипы» среди самолетов кооперационных связей идет их сворачивание, пусть даже в ущерб развития промышленности обеих стран.

Выводы, промежуточные...

Усиление вертикально интегрированной структуры в лице ГП «Антонов» видится единственно верным путем развития украинского авиапрома. Это возможно при выполнении не единственного, но обязательного условия – возобновления реального серийного производства на авиационных заводах, прежде

серийных украинских авиационных заводах (свои бы загрузить), зато там остро нуждаются в украинских кадрах, которые можно привлечь к подрядным работами – эдакий российский вариант конструкторского центра «Боинга» в Москве. То, что при этом будет потеряна самостоятельность украинского авиапрома, инвестора вряд ли будет волновать. К сожалению, сегодня найти обладающую свободными финансами структуру, согласную вложить средства в украинскую авиационную промышленность без ухудшения её статуса, представляется затруднительным или вообще невозможным.

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 59

[ детально ]

Павло НЕДВЕДЕНКО, Defense Express

Розвиток авіаційного компоненту ЗС Індії крізь призму виставки AeroIndia-2013

Пекельна

60 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 61

[ детально ]

Павло НЕДВЕДЕНКО, Defense Express

Розвиток авіаційного компоненту ЗС Індії крізь призму виставки AeroIndia-2013

Пекельна

60 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 61

[ детально ] позначку 2,23% в рамках переглянутого бюджету на 20122013 фінансовий рік. Цікаво, що індійський оборонний бюджет на 2012-13 фінансовий рік, скоріш за все, вперше в останні п’ять років стане таким, чиє зростання виявиться нижчим середнього показника збільшення оборонних витрат країнами АТР. Однак про якісь ознаки кризи в обороннопромисловій політиці Делі тут годі говорити. Так, перегляд оборонних витрат був пов’язаний із загальною економічною кон’юнктурою: показники зростання ВВП країни в період 2010-2012 рр. впали з 9,6% до 5,1%. В той же час, за всіма ознаками сповільнення темпів зростання оборонних витрат Індії, зумовлене загальноекономічними чинниками, буде припинене протягом найближчих трьох років. До 2015 року зростання ВВП країни відновиться до темпів близько 8% , що стане нормою і запорукою подальшого планового зростання витрат на оборону. Експертні прогнози свідчать, що в 2017 році розмір оборонного бюджету Індії може сягнути показника 55,6 млрд. доларів США з відповідним збільшен-

В період 06-10 лютого 2013 року в Індії поблизу м. Бангалор відбувся 9-й міжнародний аерокосмічний салон AeroIndia-2013.

Defense Express аналізує тенденції розвитку повітряного компоненту індійських ЗС, що перебуває в багаторічному перехідному період від застарілої техніки «холодної війни» до надсучасних високотехнологічних систем майбутнього…

Бюджетні коливання

Індія на сьогодні виступає третім за обсягами оборонних витрат гравцем в АзіатськоТихоокеанському регіоні (АТР) після Китаю та Японії. В загальносвітовому ж рейтингу оборонних «марнотратів» Делі обіймає сьому позицію. У період між 2006 і 2012 роками видатки на оборону збільшилися на 40,1% (з 31,7 млрд. дол. США до 44,5 млрд. дол. США). Витрати на оборону у відсотках від ВВП досягли найвищої позначки (2,58%) в 2009 році, перш ніж відкотитися назад на

62 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ням фінансування так званих «збройових» статей (закупівля, виробництво та розвиток ОВТ) до 14,9 млрд. доларів на рік. Відтак, Індія має всі шанси стати четвертою країною в світі за розмірами оборонних витрат до 2020 року після США, Китаю і Росії, обійшовши при цьому Францію, Японію і Великобританію. Незважаючи на поточну непросту бюджетну ситуацію в Індії, вже в 2013-2014 фінансовому році можна очікувати зростання витрат за основними «збройовими» статтями. Це не в останню чергу буде продиктоване вимогами планового фінансування низки стратегічних проектів саме в авіаційному сегменті. Чого лише варта рекордна програма MMRCA (Multi-Role Combat Aircraft), за якою спочатку закуповуватимуться, а згодом і вироблятимуться на національних підприємствах французькі багатофункціональні винищувачі Rafale. Показово, що сьогодні більш гострою в питанні розвитку повітряного компоненту ЗС для Делі може стати проблема не стільки фінансового, скільки технологічновиробничого характеру. Вже зараз чітко прослідковується, щ о

потужності однієї національної літакобудівної корпорації Hindustan Aircraft Ltd (HAL) не в змозі в повному обсязі і в окреслені терміни реалізовувати всі прийняті програми ліцензійного виробництва авіаційної техніки різних походження, класу, ступеня складності… Як би не сталося так, що згодом HAL просто не зможе «переварити» все те, що сьогодні намагається «проковтнути», а тотальна ставка на диверсифікацію джерел постачання техніки і технологій вилізе індійцям боком… Схоже, цю загрозу добре усвідомлюють в Делі, тому не поспішають списувати в утіль застарілу техніку, усіляко продовжуючи її ресурс та проводячи відповідні роботи з модернізації. Така обережна політика на тлі зведеної в абсолют диверсифікації партнерів у ВТС дає шанси на індійському ринку найрізноманітнішим гравцям, включно з Україною. Забезпечення панування в повітрі порівняно з можливостями основних регіональних конкурентів – КНР та Пакистану – залишається основною стратегічною ціллю для національних ВПС Індії. В рамках цієї мети ставка робиться на спроможність нанесення ударів системами високоточної зброї зі значних відстаней в рамках можливого проведення наземних, морських та повітряних операцій. В той же час, процес переозброєння та модернізації авіаційного компоненту ЗС Індії вже багато років перебуває на перехідному етапі – плавного та тривалого відходу від застаріваючої техніки минулого

Бiльшiсть зi 126 винищувачiв Rafal мають бути зiбранi на потужностях корпорацiї HAL в Бангалорi

століття на користь надсучасних зразків виробництва провідних світових гравців із намаганням максимального залучення та розвитку потужностей національного ОПК. Цей процес характеризується диверсифікацією іноземних постачальників нових озброєнь. В авіаційному сегменті Індія в цьому плані однозначно обіймає перше місце в світі, а диверсифікація, схоже, досягла гіперболізованих і подекуди загрозливих масштабів. Плюс паралельно триває селективна модернізація наявних на озброєнні зразків. Індія традиційно продовжує дотримуватись ідеології уникання «політичної» залежності від одного якогось постачальника в окремо взятому сегменті авіаційної техніки та озброєнь. В цьому плані не можливо не помітити ряду ознак поступового витіснення з низки сегментів індійського авіаційного ринку Росії попри наявні гучні декларації з боку Москви стосовно розвитку спільних проектів. Кремль вимушений вживати політичні важелі впливу для не стільки

отримання нових контрактів, скільки для втримання позицій, які традиційно вважаються «російськими» на індійському авіаційному ринку. Зверніть увагу – Російська Федерація останнім часом програє всі двосторонні «змагання» західним компаніям в рамках індійських тендерів в авіаційній сфері. А розвиток ВТС в цьому сегменті базується суто на пролонгації та розширенні обсягів раніше підписаних угод. Так, з одного боку, наприкінці 2012 року між Індією та РФ підписано угоди на суму 3,19 млрд. доларів США на подальшу поставку російських багатофункціональних винищувачів Су-30МКИ і вертольотів Мі-17В-5; ці пролонгації стали можливими не в останню чергу завдяки особистому втручанню в процес президента РФ В.Путіна. З іншого боку, на початку 2013 року оголошено про перемогу європейської компанії Airbus Military в тендері на поставку Індії нових літаківзаправників в рамках програми MRTT; європейський варіант літака-заправника A330 переміг російську пропозицію на базі Ил-76 (вартість контракту оці-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 63

[ детально ] позначку 2,23% в рамках переглянутого бюджету на 20122013 фінансовий рік. Цікаво, що індійський оборонний бюджет на 2012-13 фінансовий рік, скоріш за все, вперше в останні п’ять років стане таким, чиє зростання виявиться нижчим середнього показника збільшення оборонних витрат країнами АТР. Однак про якісь ознаки кризи в обороннопромисловій політиці Делі тут годі говорити. Так, перегляд оборонних витрат був пов’язаний із загальною економічною кон’юнктурою: показники зростання ВВП країни в період 2010-2012 рр. впали з 9,6% до 5,1%. В той же час, за всіма ознаками сповільнення темпів зростання оборонних витрат Індії, зумовлене загальноекономічними чинниками, буде припинене протягом найближчих трьох років. До 2015 року зростання ВВП країни відновиться до темпів близько 8% , що стане нормою і запорукою подальшого планового зростання витрат на оборону. Експертні прогнози свідчать, що в 2017 році розмір оборонного бюджету Індії може сягнути показника 55,6 млрд. доларів США з відповідним збільшен-

В період 06-10 лютого 2013 року в Індії поблизу м. Бангалор відбувся 9-й міжнародний аерокосмічний салон AeroIndia-2013.

Defense Express аналізує тенденції розвитку повітряного компоненту індійських ЗС, що перебуває в багаторічному перехідному період від застарілої техніки «холодної війни» до надсучасних високотехнологічних систем майбутнього…

Бюджетні коливання

Індія на сьогодні виступає третім за обсягами оборонних витрат гравцем в АзіатськоТихоокеанському регіоні (АТР) після Китаю та Японії. В загальносвітовому ж рейтингу оборонних «марнотратів» Делі обіймає сьому позицію. У період між 2006 і 2012 роками видатки на оборону збільшилися на 40,1% (з 31,7 млрд. дол. США до 44,5 млрд. дол. США). Витрати на оборону у відсотках від ВВП досягли найвищої позначки (2,58%) в 2009 році, перш ніж відкотитися назад на

62 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

ням фінансування так званих «збройових» статей (закупівля, виробництво та розвиток ОВТ) до 14,9 млрд. доларів на рік. Відтак, Індія має всі шанси стати четвертою країною в світі за розмірами оборонних витрат до 2020 року після США, Китаю і Росії, обійшовши при цьому Францію, Японію і Великобританію. Незважаючи на поточну непросту бюджетну ситуацію в Індії, вже в 2013-2014 фінансовому році можна очікувати зростання витрат за основними «збройовими» статтями. Це не в останню чергу буде продиктоване вимогами планового фінансування низки стратегічних проектів саме в авіаційному сегменті. Чого лише варта рекордна програма MMRCA (Multi-Role Combat Aircraft), за якою спочатку закуповуватимуться, а згодом і вироблятимуться на національних підприємствах французькі багатофункціональні винищувачі Rafale. Показово, що сьогодні більш гострою в питанні розвитку повітряного компоненту ЗС для Делі може стати проблема не стільки фінансового, скільки технологічновиробничого характеру. Вже зараз чітко прослідковується, щ о

потужності однієї національної літакобудівної корпорації Hindustan Aircraft Ltd (HAL) не в змозі в повному обсязі і в окреслені терміни реалізовувати всі прийняті програми ліцензійного виробництва авіаційної техніки різних походження, класу, ступеня складності… Як би не сталося так, що згодом HAL просто не зможе «переварити» все те, що сьогодні намагається «проковтнути», а тотальна ставка на диверсифікацію джерел постачання техніки і технологій вилізе індійцям боком… Схоже, цю загрозу добре усвідомлюють в Делі, тому не поспішають списувати в утіль застарілу техніку, усіляко продовжуючи її ресурс та проводячи відповідні роботи з модернізації. Така обережна політика на тлі зведеної в абсолют диверсифікації партнерів у ВТС дає шанси на індійському ринку найрізноманітнішим гравцям, включно з Україною. Забезпечення панування в повітрі порівняно з можливостями основних регіональних конкурентів – КНР та Пакистану – залишається основною стратегічною ціллю для національних ВПС Індії. В рамках цієї мети ставка робиться на спроможність нанесення ударів системами високоточної зброї зі значних відстаней в рамках можливого проведення наземних, морських та повітряних операцій. В той же час, процес переозброєння та модернізації авіаційного компоненту ЗС Індії вже багато років перебуває на перехідному етапі – плавного та тривалого відходу від застаріваючої техніки минулого

Бiльшiсть зi 126 винищувачiв Rafal мають бути зiбранi на потужностях корпорацiї HAL в Бангалорi

століття на користь надсучасних зразків виробництва провідних світових гравців із намаганням максимального залучення та розвитку потужностей національного ОПК. Цей процес характеризується диверсифікацією іноземних постачальників нових озброєнь. В авіаційному сегменті Індія в цьому плані однозначно обіймає перше місце в світі, а диверсифікація, схоже, досягла гіперболізованих і подекуди загрозливих масштабів. Плюс паралельно триває селективна модернізація наявних на озброєнні зразків. Індія традиційно продовжує дотримуватись ідеології уникання «політичної» залежності від одного якогось постачальника в окремо взятому сегменті авіаційної техніки та озброєнь. В цьому плані не можливо не помітити ряду ознак поступового витіснення з низки сегментів індійського авіаційного ринку Росії попри наявні гучні декларації з боку Москви стосовно розвитку спільних проектів. Кремль вимушений вживати політичні важелі впливу для не стільки

отримання нових контрактів, скільки для втримання позицій, які традиційно вважаються «російськими» на індійському авіаційному ринку. Зверніть увагу – Російська Федерація останнім часом програє всі двосторонні «змагання» західним компаніям в рамках індійських тендерів в авіаційній сфері. А розвиток ВТС в цьому сегменті базується суто на пролонгації та розширенні обсягів раніше підписаних угод. Так, з одного боку, наприкінці 2012 року між Індією та РФ підписано угоди на суму 3,19 млрд. доларів США на подальшу поставку російських багатофункціональних винищувачів Су-30МКИ і вертольотів Мі-17В-5; ці пролонгації стали можливими не в останню чергу завдяки особистому втручанню в процес президента РФ В.Путіна. З іншого боку, на початку 2013 року оголошено про перемогу європейської компанії Airbus Military в тендері на поставку Індії нових літаківзаправників в рамках програми MRTT; європейський варіант літака-заправника A330 переміг російську пропозицію на базі Ил-76 (вартість контракту оці-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 63

[ детально ] нюється в 2 млрд. доларів США). Плюс черговий тривожний для РФ сигнал – поразка у тендерах на постачання ударних та важких багатоцільових вертольотів, де перемогу наприкінці 2012 року отримали американські варіанти AH-64E Apache і CH-47F Chinook (конкурентами виступали російські Мі-28Н і Мі-26, відповідно). Не забуваймо, що втрати РФ на рику Індії у вертолітному сегменті прямо відбиваються на рівні ВТС за лінією Україна – РФ – Індія, адже фактично жодна експортна поставка вертольотів російського виробництва не обходиться без кооперації з українським ПАТ «МоторСіч» – основним виробником силових установок для вертольотів сімейства «Мі» і «Ка». В той же час, у військовотехнічних поразках РФ на індійському ринку не слід перебільшувати політичний фактор. Тут, скоріше, прагнення Індії отримувати та одомашнювати (нехай і з різним успіхом) дійсно «краще з кращих».

Винищувальна «тріада»

В сегменті бойової авіації авіасалон характеризувався яскравим акцентом на двох стратегічних програмах: реальній – реклама та демонстрація французького багатофункціонального винищувача Rafale, що закуповується в рамках тендеру MMRCA; і віртуальній – розвиток програми створення винищувача 5-го покоління в інтересах індійських ВПС (Fifth Generation Fighter Aircraft – FGFA). Нагадаємо, що протягом останніх двох років міністерство оборони Індії ухвалило ряд стратегічних рішень щодо закупівлі і модернізації авіа-

64 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Корпорація HAL вже у найближчій перспективі може зіткнутися з проблемою звалювання на себе надмірної кількості проектів ліцензійного виробництва іноземних зразків надсучасної авіаційної техніки На стендi компанiї HAL вперше було представлено модель винищувача 5-го поколiння, що розроблюються в рамках програми FGFA

ційного компоненту ЗС, акцентуація на яких відчувалася під час салону в Бангалорі. Йдеться про процеси роз’яснення, промоушена і так званої громадсько-експертної легітимізації стратегічно важливих рішень. Чільне місце тут обіймає саме французький Rafale. Передбачається, що більшість зі 126 винищувачів вказаного типу будуть зібрані на потужностях корпорації Hindustan Aircraft Ltd (HAL) в Бангалорі. Представники ВПС Індії окремо підкреслюють, що закупівля винищувачів Rafale базувалася на можливостях літака, розвитку потенціалу національної авіабудівної промисловості, а не на політичних міркуваннях; плюс ставка на диверсифікацію джерел постачань озброєнь. Все, в принципі, як завжди. Про певну перспективу утримання Росією провідних позицій на ринку бойової авіації Індії свідчить поточний розвиток ситуації довкола програ-

ми створення винищувача 5-го покоління в інтересах індійських ВПС FGFA. Для РФ ця програма (окрім вказаної пролонгації поставок винищувачів Су-30МКИ і Ми-17) є базовою для втримання позицій на індійському рин­ку. Так, під час виставки AeroIndia-2013 на стенді компанії HAL вперше було представлено модель винищувача 5-го покоління, що розроблюються в рамках програми FGFA. Поточні плани ВПС Індії наявність, починаючи з 2022 року, до 220-250 винищувачів 5-го покоління на базі нинішнього дослідного зразка Т-50 розробки ОКБ Сухого (програма ПАК ФА – перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації). За оцінками індійських фахівців, загальна вартість програми складатиме 35 млрд.

доларів США (вартість одного літака після запуску в серію має складати близько 100 млн. доларів США). Найближчим часом очікується підписання контракту аж на 11 мільярдів доларів США в рамках проведення дослідноконструкторських робіт за програмою FGFA. Контракт розподілятиметься рівними частками між індійською корпорацією HAL і російською «Об’єднаною авіабудівною корпорацією» (ОАК). Введення першого літака у стрій заплановане на період 20192020 рр. В цих більш

ніж наполеонівських планах відверто ріжуть око декілька речей. Насамперед, надто вже оптимістичні терміни введення в експлуатацію і, особливо, запуску в серію індійських (російських) винищувачів покоління №5. Далі не можна не помітити залежність реалізації програми не стільки від роботи російських конструкторів (КБ «Сухого»), скільки від наявності фінансування з боку індійської сторони – реалізація програми ПАК ФА в інтересах ВПС РФ, по суті, переходить у залежність від фінансової підтримки з боку Індії. Слід розуміти, що на окреслений момент введення в експлуатацію індійських винищувачів 5-го покоління власне Індія може мати позитивний досвід експлуатації винищувачів Rafale у складі національних ВПС. Також на той момент триватиме експансія на світовому ринку американських винищувачів 5-го покоління F-35. Тут, правда прямої конкурен-

Tejas – «легкий» компонент винищувальної «трiади» майбутнiй iндiйських ВПС

ції не відбудеться, адже F-35 є легким винищувачем, коли як в рамках FGFA створюється, скоріше, аналог американського важкого винищувача 5-го покоління F-22, зняття заборони експорту на який поки не передбачається. Наведені тези свідчать про явну передчасність зазначених оптимістичних прогнозів стосовно реалізації програми FGFA. Сьогодні в усьому цьому фурорі довкола російсько-індійської «п’ятірки» чітко проглядається лише перспективний базис для втримання позицій на індійському ринку бойової авіації на далекострокову перспективу – для росіян, психологічний та іміджевий момент підкреслити «невідставання» від КНР в даному напряму – для індійців (для росіян, в принципі, також). Паралельно із реалізацією програмам з оснащення ВПС сучасними зразками винищувачів (MMRCA, Су-30, FGFA) в Індії продовжується реалізація концепції відновлен-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 65

[ детально ] нюється в 2 млрд. доларів США). Плюс черговий тривожний для РФ сигнал – поразка у тендерах на постачання ударних та важких багатоцільових вертольотів, де перемогу наприкінці 2012 року отримали американські варіанти AH-64E Apache і CH-47F Chinook (конкурентами виступали російські Мі-28Н і Мі-26, відповідно). Не забуваймо, що втрати РФ на рику Індії у вертолітному сегменті прямо відбиваються на рівні ВТС за лінією Україна – РФ – Індія, адже фактично жодна експортна поставка вертольотів російського виробництва не обходиться без кооперації з українським ПАТ «МоторСіч» – основним виробником силових установок для вертольотів сімейства «Мі» і «Ка». В той же час, у військовотехнічних поразках РФ на індійському ринку не слід перебільшувати політичний фактор. Тут, скоріше, прагнення Індії отримувати та одомашнювати (нехай і з різним успіхом) дійсно «краще з кращих».

Винищувальна «тріада»

В сегменті бойової авіації авіасалон характеризувався яскравим акцентом на двох стратегічних програмах: реальній – реклама та демонстрація французького багатофункціонального винищувача Rafale, що закуповується в рамках тендеру MMRCA; і віртуальній – розвиток програми створення винищувача 5-го покоління в інтересах індійських ВПС (Fifth Generation Fighter Aircraft – FGFA). Нагадаємо, що протягом останніх двох років міністерство оборони Індії ухвалило ряд стратегічних рішень щодо закупівлі і модернізації авіа-

64 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

Корпорація HAL вже у найближчій перспективі може зіткнутися з проблемою звалювання на себе надмірної кількості проектів ліцензійного виробництва іноземних зразків надсучасної авіаційної техніки На стендi компанiї HAL вперше було представлено модель винищувача 5-го поколiння, що розроблюються в рамках програми FGFA

ційного компоненту ЗС, акцентуація на яких відчувалася під час салону в Бангалорі. Йдеться про процеси роз’яснення, промоушена і так званої громадсько-експертної легітимізації стратегічно важливих рішень. Чільне місце тут обіймає саме французький Rafale. Передбачається, що більшість зі 126 винищувачів вказаного типу будуть зібрані на потужностях корпорації Hindustan Aircraft Ltd (HAL) в Бангалорі. Представники ВПС Індії окремо підкреслюють, що закупівля винищувачів Rafale базувалася на можливостях літака, розвитку потенціалу національної авіабудівної промисловості, а не на політичних міркуваннях; плюс ставка на диверсифікацію джерел постачань озброєнь. Все, в принципі, як завжди. Про певну перспективу утримання Росією провідних позицій на ринку бойової авіації Індії свідчить поточний розвиток ситуації довкола програ-

ми створення винищувача 5-го покоління в інтересах індійських ВПС FGFA. Для РФ ця програма (окрім вказаної пролонгації поставок винищувачів Су-30МКИ і Ми-17) є базовою для втримання позицій на індійському рин­ку. Так, під час виставки AeroIndia-2013 на стенді компанії HAL вперше було представлено модель винищувача 5-го покоління, що розроблюються в рамках програми FGFA. Поточні плани ВПС Індії наявність, починаючи з 2022 року, до 220-250 винищувачів 5-го покоління на базі нинішнього дослідного зразка Т-50 розробки ОКБ Сухого (програма ПАК ФА – перспективний авіаційний комплекс фронтової авіації). За оцінками індійських фахівців, загальна вартість програми складатиме 35 млрд.

доларів США (вартість одного літака після запуску в серію має складати близько 100 млн. доларів США). Найближчим часом очікується підписання контракту аж на 11 мільярдів доларів США в рамках проведення дослідноконструкторських робіт за програмою FGFA. Контракт розподілятиметься рівними частками між індійською корпорацією HAL і російською «Об’єднаною авіабудівною корпорацією» (ОАК). Введення першого літака у стрій заплановане на період 20192020 рр. В цих більш

ніж наполеонівських планах відверто ріжуть око декілька речей. Насамперед, надто вже оптимістичні терміни введення в експлуатацію і, особливо, запуску в серію індійських (російських) винищувачів покоління №5. Далі не можна не помітити залежність реалізації програми не стільки від роботи російських конструкторів (КБ «Сухого»), скільки від наявності фінансування з боку індійської сторони – реалізація програми ПАК ФА в інтересах ВПС РФ, по суті, переходить у залежність від фінансової підтримки з боку Індії. Слід розуміти, що на окреслений момент введення в експлуатацію індійських винищувачів 5-го покоління власне Індія може мати позитивний досвід експлуатації винищувачів Rafale у складі національних ВПС. Також на той момент триватиме експансія на світовому ринку американських винищувачів 5-го покоління F-35. Тут, правда прямої конкурен-

Tejas – «легкий» компонент винищувальної «трiади» майбутнiй iндiйських ВПС

ції не відбудеться, адже F-35 є легким винищувачем, коли як в рамках FGFA створюється, скоріше, аналог американського важкого винищувача 5-го покоління F-22, зняття заборони експорту на який поки не передбачається. Наведені тези свідчать про явну передчасність зазначених оптимістичних прогнозів стосовно реалізації програми FGFA. Сьогодні в усьому цьому фурорі довкола російсько-індійської «п’ятірки» чітко проглядається лише перспективний базис для втримання позицій на індійському ринку бойової авіації на далекострокову перспективу – для росіян, психологічний та іміджевий момент підкреслити «невідставання» від КНР в даному напряму – для індійців (для росіян, в принципі, також). Паралельно із реалізацією програмам з оснащення ВПС сучасними зразками винищувачів (MMRCA, Су-30, FGFA) в Індії продовжується реалізація концепції відновлен-

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 65

[ детально ] ня та модернізації наявної у розпорядженні техніки у так званий «перехідний період». Йдеться про модернізацію трьох ескадрилій винищувачів МіГ-29. Паралельно командування ВПС Індії узгодило умови з французькою компанією Dassault щодо модернізації парку з 51 винищувача Mirage 2000H/TH і 12 штурмовиків Jaguar. Вказані роботи з модернізації проводяться попри те, що з 2014 року «остаточного рівня бойових можливостей» має досягти легкий винищувач національної розробки Tejas (так само корпорація HAL). Поточні роботи серед іншого замикаються на зменшенні ваги планера літака і підвищення потужності двигуна General Electric F414, який проходить проходить випробування. Таким чином, в індійських ВПС у компоненті багатофункціональних винищувачів формується певна «тріада»: «важкий компонент» продовжуватиме формуватися за рахунок російських літаків Су-30МКИ (далека перспектива – літаки 5-го покоління, створювані за програмою FGFA), «середній компонент» – винищувачі Rafale (126 одиниць), «легкий або нижній компонент» – літаки Tejas. Відповідно до поточних планів командування ВПС Індії, в далекостроковій перспективі до 2030 року кількість винищувачів Tejas у складі ВПС Індії має складати орієнтовно 300-350 одиниць. Відтак, роботи з модернізації літаків Mirage 2000H/TH і Jaguar покликані заповнити тимчасовий вакуум за мірою реалізації вказаних перспективних проектів. Плюс вони мають призупинити скорочення числа бойових ескадрилій через вихід з ладу літаків «за технічним станом». В даний час у складі ВПС Індії є 34

66 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

винищувальні ескадрильї замість 42 передбачених. Все йде до того, що до 2017 року чисельність винищувальних ескадрилій скоротиться до 31 одиниці. Стратегічною метою ВПС Індії є збільшення чисельності ескадрилій до 40-42 одиниць у період 2022-2027 рр. Вищого ступеня боєготовності ВПС Індії планують досягти після прийняття на озброєння всіх запланованих до серійного ліцензійного виробництва винищувачів: Су-30МКИ – в кількості 222 одиниць, середнього багатоцільового винищувача Rafale – 126 одиниць, винищувача 5-го покоління FGFA – щонайменше 144 одиниці, легкого бойового літака Tejas – 148 одиниць.

Здобутки реальні та віртуальні

Мабуть, найбільшого прогресу протягом останніх років в переоснащенні повітряного компоненту ЗС Індія досягла в сегментах розвідувальної та спеціальної авіації. Йдеться про літаки дальнього радіолокаційного виявлення і управління (ДРЛВ і У), системи дозаправлення пальним у повітрі, спеціальні літаки на базі американських C-l30J, плюс високоточні системи озброєнь, системи управління ВПС і ППО. Так, проведено роботи з модернізації літаків ДРЛВ А-50 (на базі військовотранспортних літаків Ил76) за участі Росії та Ізраїлю (інтеграція радару Phalcon Aireye виробництва компанії Elta фахівцями компанії IAI). Паралельно Управлінням оборонних досліджень та розробок (DRDO) Індії як доповнення до вказаної програми ведеться проект створен-

ня системи ДРЛВ на базі літака EMB-145I бразильської компанії Embraer. Перший з трьох EMB-145 у варіанті ДРЛВ і У був переданий ще в серпні 2012 року. Літак під час виставки в Бангалорі демонструвався вперше. Індія реалізує програму оснащення ВМС новими базовими патрульними літаками виробництва США. На сьогодні компанія Boeing перебуває на завершальному етапі випробувань першого з восьми літаків базової патрульної авіації P-8I Neptune (індійське позначення американського варіанту P-8A), призначеного для ВМС Індії. Сьогодні Boeing веде переговори з індійським замовником про організацію обслуговування літаків і підготовку персоналу. Паралельно на виставці було зазначено, що американська компанія Northrop Grumman зайшла у глухий кут щодо намірів поставок до Індії стратегічних безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) через положення договору про контроль за ракетними технологіями. Так, Northrop Grumman на сьогодні не може запропонувати індійським ВМС БПЛА Triton як платформу для ведення комплексної розвідки (ISR) без ухвалення відповідного рішення на державному рівні в США. БПЛА Global Hawk Triton має пройти перші льотні випробування вже в березні поточного року в США. Показово, що в США БПЛА зазначеного типу закуповуються разом із розвідувальними морськими літаками P-8, рішення про поставку яких до Індії прийняте. Тут по-

казово, що Індія бажає в перспективі перейняти американську модель організації повітряного компоненту розвідки ВМС на базі пілотованих і безпілотних апаратів стратегічного рівня (Р-8 та Triton, відповідно). Однак на сьогодні Індія не є членом договору про контроль за ракетними технологіями, що перешкоджає отриманню в США висотних БПЛА великої дальності польоту. Активну і нетривіальну політику щодо розширення власної присутності на індійському ринку ОВТ веде шведська компанія Saab, яка робить ставку на комплексні автоматизовані систем розвідки, управління, зв’язку та цілевказання (західне узагальнене позначення такого роду систем – C4I), плюс розвідувальні безпілотні авіаційні комплекси (БпАК). Військове керівництво Індії зі свого боку цей на-

прям розглядає як один з пріоритетних (в загальній концепції переходу на цифрові системи від аналогових в системі функціонування ЗС). В сегменті військовотранспортної авіації (ВТА) картина виглядає найбільш зрозуміло та визначено. Можна із впевненістю говорити про поступову відмову від радянських/російськихлітаківсімейства Іл-76 на користь американських військово-транспортних літаків C-17 Globemaster (поточні плани передбачають закупівлю 16 одиниць) і середніх ВТЛ C-130J (до 12 одиниць). Правда, такою собі «валізою без ручки» все ще залишається спільний із росіянами проект створення багатоцільового транспортного літака (програма МТА). На сьогодні існує відповідне спільне підприємство. Попередній договір стосовно етапу проектування був підписаний між індійською компанією HAL і російською ОАК в жовтні 2012 року. Нинішні плани передбачають створення 45 літаків в ін-

Управлiнням оборонних дослiджень та розробок Iндiї ведеться проект створення системи ДРЛВ на базi лiтака EMB145I бразильської компанiї Embraer

тересах ВПС Індії, 100 одиниць – для ВПС РФ, 60 на експорт. Перший політ літака зараз запланований на 2017, початок серійного виробництва – 2019 рік. Проект все ще переживає певну кризу, тому окреслені терміни реалізації програми – це видавання бажаного за дійсне і не більше – стан, який програма МТА переживала неодноразово. Ще в 1999 р. відбулися переговори між Делі і Москвою про спільне проектуванні літака МТА. Власне в Індії цей літак планувався як заміна Ан-32 і Ан-12. В 2001 році було прийняте рішення, що основою для МТА стане російський проект Іл-214. Однак на шляху реалізації проекту стала маса проблем. Це і гармонізація вимог індійських і російських ВПС, у результаті яких МТА значно виріс в масі і вантажопідйомності; і деградація компанії «Ільюшин» як проектанта, який виявився не в змозі спроектувати сучасний літак у прийнятні терміни; і практична неможливість ВПС Росії гарантувати свою частину обсягу стартового замовлення

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 67

[ детально ] ня та модернізації наявної у розпорядженні техніки у так званий «перехідний період». Йдеться про модернізацію трьох ескадрилій винищувачів МіГ-29. Паралельно командування ВПС Індії узгодило умови з французькою компанією Dassault щодо модернізації парку з 51 винищувача Mirage 2000H/TH і 12 штурмовиків Jaguar. Вказані роботи з модернізації проводяться попри те, що з 2014 року «остаточного рівня бойових можливостей» має досягти легкий винищувач національної розробки Tejas (так само корпорація HAL). Поточні роботи серед іншого замикаються на зменшенні ваги планера літака і підвищення потужності двигуна General Electric F414, який проходить проходить випробування. Таким чином, в індійських ВПС у компоненті багатофункціональних винищувачів формується певна «тріада»: «важкий компонент» продовжуватиме формуватися за рахунок російських літаків Су-30МКИ (далека перспектива – літаки 5-го покоління, створювані за програмою FGFA), «середній компонент» – винищувачі Rafale (126 одиниць), «легкий або нижній компонент» – літаки Tejas. Відповідно до поточних планів командування ВПС Індії, в далекостроковій перспективі до 2030 року кількість винищувачів Tejas у складі ВПС Індії має складати орієнтовно 300-350 одиниць. Відтак, роботи з модернізації літаків Mirage 2000H/TH і Jaguar покликані заповнити тимчасовий вакуум за мірою реалізації вказаних перспективних проектів. Плюс вони мають призупинити скорочення числа бойових ескадрилій через вихід з ладу літаків «за технічним станом». В даний час у складі ВПС Індії є 34

66 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

винищувальні ескадрильї замість 42 передбачених. Все йде до того, що до 2017 року чисельність винищувальних ескадрилій скоротиться до 31 одиниці. Стратегічною метою ВПС Індії є збільшення чисельності ескадрилій до 40-42 одиниць у період 2022-2027 рр. Вищого ступеня боєготовності ВПС Індії планують досягти після прийняття на озброєння всіх запланованих до серійного ліцензійного виробництва винищувачів: Су-30МКИ – в кількості 222 одиниць, середнього багатоцільового винищувача Rafale – 126 одиниць, винищувача 5-го покоління FGFA – щонайменше 144 одиниці, легкого бойового літака Tejas – 148 одиниць.

Здобутки реальні та віртуальні

Мабуть, найбільшого прогресу протягом останніх років в переоснащенні повітряного компоненту ЗС Індія досягла в сегментах розвідувальної та спеціальної авіації. Йдеться про літаки дальнього радіолокаційного виявлення і управління (ДРЛВ і У), системи дозаправлення пальним у повітрі, спеціальні літаки на базі американських C-l30J, плюс високоточні системи озброєнь, системи управління ВПС і ППО. Так, проведено роботи з модернізації літаків ДРЛВ А-50 (на базі військовотранспортних літаків Ил76) за участі Росії та Ізраїлю (інтеграція радару Phalcon Aireye виробництва компанії Elta фахівцями компанії IAI). Паралельно Управлінням оборонних досліджень та розробок (DRDO) Індії як доповнення до вказаної програми ведеться проект створен-

ня системи ДРЛВ на базі літака EMB-145I бразильської компанії Embraer. Перший з трьох EMB-145 у варіанті ДРЛВ і У був переданий ще в серпні 2012 року. Літак під час виставки в Бангалорі демонструвався вперше. Індія реалізує програму оснащення ВМС новими базовими патрульними літаками виробництва США. На сьогодні компанія Boeing перебуває на завершальному етапі випробувань першого з восьми літаків базової патрульної авіації P-8I Neptune (індійське позначення американського варіанту P-8A), призначеного для ВМС Індії. Сьогодні Boeing веде переговори з індійським замовником про організацію обслуговування літаків і підготовку персоналу. Паралельно на виставці було зазначено, що американська компанія Northrop Grumman зайшла у глухий кут щодо намірів поставок до Індії стратегічних безпілотних авіаційних комплексів (БпАК) через положення договору про контроль за ракетними технологіями. Так, Northrop Grumman на сьогодні не може запропонувати індійським ВМС БПЛА Triton як платформу для ведення комплексної розвідки (ISR) без ухвалення відповідного рішення на державному рівні в США. БПЛА Global Hawk Triton має пройти перші льотні випробування вже в березні поточного року в США. Показово, що в США БПЛА зазначеного типу закуповуються разом із розвідувальними морськими літаками P-8, рішення про поставку яких до Індії прийняте. Тут по-

казово, що Індія бажає в перспективі перейняти американську модель організації повітряного компоненту розвідки ВМС на базі пілотованих і безпілотних апаратів стратегічного рівня (Р-8 та Triton, відповідно). Однак на сьогодні Індія не є членом договору про контроль за ракетними технологіями, що перешкоджає отриманню в США висотних БПЛА великої дальності польоту. Активну і нетривіальну політику щодо розширення власної присутності на індійському ринку ОВТ веде шведська компанія Saab, яка робить ставку на комплексні автоматизовані систем розвідки, управління, зв’язку та цілевказання (західне узагальнене позначення такого роду систем – C4I), плюс розвідувальні безпілотні авіаційні комплекси (БпАК). Військове керівництво Індії зі свого боку цей на-

прям розглядає як один з пріоритетних (в загальній концепції переходу на цифрові системи від аналогових в системі функціонування ЗС). В сегменті військовотранспортної авіації (ВТА) картина виглядає найбільш зрозуміло та визначено. Можна із впевненістю говорити про поступову відмову від радянських/російськихлітаківсімейства Іл-76 на користь американських військово-транспортних літаків C-17 Globemaster (поточні плани передбачають закупівлю 16 одиниць) і середніх ВТЛ C-130J (до 12 одиниць). Правда, такою собі «валізою без ручки» все ще залишається спільний із росіянами проект створення багатоцільового транспортного літака (програма МТА). На сьогодні існує відповідне спільне підприємство. Попередній договір стосовно етапу проектування був підписаний між індійською компанією HAL і російською ОАК в жовтні 2012 року. Нинішні плани передбачають створення 45 літаків в ін-

Управлiнням оборонних дослiджень та розробок Iндiї ведеться проект створення системи ДРЛВ на базi лiтака EMB145I бразильської компанiї Embraer

тересах ВПС Індії, 100 одиниць – для ВПС РФ, 60 на експорт. Перший політ літака зараз запланований на 2017, початок серійного виробництва – 2019 рік. Проект все ще переживає певну кризу, тому окреслені терміни реалізації програми – це видавання бажаного за дійсне і не більше – стан, який програма МТА переживала неодноразово. Ще в 1999 р. відбулися переговори між Делі і Москвою про спільне проектуванні літака МТА. Власне в Індії цей літак планувався як заміна Ан-32 і Ан-12. В 2001 році було прийняте рішення, що основою для МТА стане російський проект Іл-214. Однак на шляху реалізації проекту стала маса проблем. Це і гармонізація вимог індійських і російських ВПС, у результаті яких МТА значно виріс в масі і вантажопідйомності; і деградація компанії «Ільюшин» як проектанта, який виявився не в змозі спроектувати сучасний літак у прийнятні терміни; і практична неможливість ВПС Росії гарантувати свою частину обсягу стартового замовлення

DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013 / 67

[ детально ] (не менше 100 одиниць); і неврегульований через бюрократичну тяганину механізм фінансування спільного проекту в рахунок погашення рупійного боргу, на чому наполягала індійська сторона… Ще на початку 2006 року індійська сторона зрозуміла, що в осяжній перспективі (а зараз, в 2013-му ситуація, схоже мало чим відрізняється) прийняття на озброєння МТА не відбудеться, і необхідно вживати термінових заходів через загрозу зупинки всього наявного парку літаків марки «Ан» після 2010 року. Якщо проблему з Ан-12 Ін-

в Бангалорі проводила активну маркетингову роботу з просування ідеї спільної з індійською стороною розробки легкого ВТЛ на базі Іл-112, яку через технічні причини свого часу самі ж росіяни на рівні Міноборони і призупинили, здавалось би остаточно. Отже, активна кампанія з реанімації проекту Іл-112 триває, а фактор участі Індії, схоже, залишається останнім козирем для апологетів з ОАК проштовхнути на внутрішній російський ринок цей літак, поставивши шлагбаум українсько-російському Ан-140 (транспортна версія – Ан-

фінансів для ОАК, що не знімає проблеми технічної неспроможності росіян реалізувати проект, насамперед, створити двигун для Іл-112 власними силами. Підсумовуючи наведене, зазначимо, що масштабні та амбіційні плани Індії з переоснащення повітряного компоненту ЗС є до-

В Делi не поспiшають списувати в утiль застарiлу технiку, усiляко продовжуючи її ресурс та проводячи вiдповiднi роботи з модернiзацiї. Така обережна полiтика на тлi зведеної в абсолют диверсифiкацiї партнерiв у ВТС дає шанси на iндiйському ринку найрiзноманiтнiшим гравцям, включно з Україною дія вирішила шляхом придбання їм на заміну американських С-130J (цілком очікуване рішення), то стосовно Ан-32 було прийнято рішення про продовження терміну їх служби, плюс можливості конструкції цього літака дозволяли це зробити без надмірних витрат. У 2006 р. був оголошений тендер на проведення капремонту з подальшою модернізацією всього парку літаків Ан-32, в якому в 2009 році перемогла Україна. На сьогодні ведеться виконання даного контракту відповідно до графіку і без нарікань, що було відзначено представниками індійських ВПС під час останньої виставки в Бангалорі. Цікаво, що російська сторона під час останньої виставки

68 / DEFENSE EXPRESS / МАРТ 2013

140Т). Залучення до проекту Іл112 індійської сторони за прикладом МТА може стати вагомим «політичним» чинником на користь проекту у прийнятті рішення в Міноборони РФ, де з моменту головування С.Шойгу різко посилилася тенденція до переходу на національні проекти в процесі переоснащення авіаційного компоненту ЗС. Правда, постає ряд запитань, з яких головне: навіщо це Індії з огляду на тотальне гальмування іншого проекту – МТА, який, таке враження, жевріє лише на дипломатичному етикеті і корупційних зв’язках росіян в Делі? І треба розуміти, що навіть у разі приєднання індійців до проекту, Індія там виступатиме виключно як джерело

сить уразливими через наявні та прогнозовані затримки із реалізацією широкого спектру розпочатих програм. Фактично всі без виключення поточні проекти в інтересах ВПС Індії стикаються з низкою проблем різного характеру, з яких особливо гостро стоять технологічні, бюрократичні (корупційні) та фінансові.

новый выпуск

UKRAINIAN DEFENSE REVIEW №2

вызвал повышенный интерес у читателей журнального он-лайн магазина

www.issuu.com

Ukrainian Defense Review новый англоязычный журнал информационно-консалтинговой компании Defense Express

Нам есть что показать По вопросам взаимодействия и размещения рекламы обращаться по адресу:

Украина, 04070, г. Киев, ул. Ильинская, 10, оф. 5, тел.: +38 (044) 425-42-10, факс: +38 (044) 425-16-22, e-mail: defence_2@meta.ua

www.defense-ua.com