DEFENSE EXPRESS №6 за 2018 рік by Defense Express

СПЕЦТЕМА: УПРАВЛІННЯ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ В ЗС УКРАЇНИ ТА ДОСВІД ІНШИХ АРМІЙ

АКТУАЛЬНО

ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ

ІВАН РУСНАК

ACS-3. БЕСПІЛОТНИК, ЩО МОЖЕ ЛІТАТИ ПОНАД ДОБУ

№6 [ ЧЕРВЕНЬ, 2018 ]

Перший заступник міністра оборони України: ТРЕБА ПОЗБУТИСЬ ДИСТАНЦІЇ МІЖ СЛОВАМИ ТА СПРАВАМИ

ЕКСПОРТ ЗБРОЇ ТА ОБОРОННИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ

ЦИФРОВА АРМIЯ НОВІ МОЖЛИВОСТІ ЧИ НЕДОСЯЖНА МРІЯ

ЗБРОЙОВІ ІМПРОВІЗАЦІЇ

РОЗІБРАТИСЬ ДО БУКВИ

Огляд трьох міжнародних військових виставок

Від С2 до С4ISR

ПРОТИ ТАНКІВ Вітчизняні протитанкові ракетні комплекси

Defense express Media & Consulting ЗМІСТ 2 Ентоні Тетер,

член Наглядової ради ДК «Укроборонпром»: «Аудит оборонної промисловості є необхідним, якщо ви хочете залучити до України інвестиції американських компаній»

6 Політ у парі

США готові купувати українські літаки Ан-74

10 Французський маневр

Заява про придбання 55 гелікоптерів компанії Airbus Helicopters для МВС України породжує питання: чим справді французські гелікоптери кращі за вітчизняні?

16 Большое в малом

НПП «Атлон Авиа». Инновационные технологии в классе «мини»

20 Українські риси Tamandare

Вітчизняні компанії воюють за корабельну перемогу у Бразилії

24 Залатати пробоїни

Або пять перешкод до порятунку «Миколаївського суднобудівного заводу»

28 Стрельнуть стариной

Армия Украины возвращает из «запасников» в боевой строй сразу шесть типов зенитных ракетных комплексов

30 Повітряна тривога

Зенітні ракетні війська. Як розтріскувався захисний щит

38 Подрезать крылья

Как бороться с крылатыми ракетами

40 Ядерна зброя. Застосування не виключається

НАТО вчиться на прикладі Україні – з моделюванням можливих бойових дій з Росією

44 Під захистом броні

Закордонні та російські бронематеріали. Основні тренди

52 Константин Хуршудян,

ООО «Тактические системы»: «Ведущие американские и европейские оружейные компании, вероятно, вынуждены будут ограничить сотрудничество с Украиной…»

55 Снайперский универсал от Desert Tech Три в одном и даже больше

300 слів по суті

Воюють і перемагають не танки, а моделі управління

важається, що у кого більше танків, той і сильніше. Але є і нелінійний оціночний підхід. Наприклад, сьогодні у бізнесі конкурують не стільки активи, як моделі управління. І ключова роль належить двом складовим: інформації та часу. Це також вірно і для збройних сил. У 20-му столітті інформаційну взаємодію здійснювали люди і перетворювали задум командира у дії техніки та зброї. У 21-му столітті інформаційну взаємодію здійснюють між собою, власне, самі машини та системи. Їх можна називати і С4ISR, і автоматизовані системи управління. Інформація стала ключовим компонентом нарощування бойового потенціалу. Армії розвинутих країн приділять системну увагу заходам, які скеровані на те, аби розбиратися у ситуації на полі бою швидше, ніж противник. Рішення ухвалювати на основі достовірних даних – з урахуванням математичного прогнозу розвитку ситуації. І, спираючись на цей фундамент, оперативно віддавати бойові накази. Все це, власне, і охоплюється циклом бойового управління. Про те, на якому світі у сфері автоматизації та управління знаходиться українська армія та збройні сили інших держав – читайте у матеріалах цього номеру нашого журналу. Звісно, у когось є думка, що для нашої армії оцінка бойових дій через призму сецентричної концепції

виглядає фантастикою. Але якщо у цивільному середовищі використання комерційними компаніями і звичайними українцями всіх переваг мережевих технологій – це mast have, то чому армія повинна залишатися в антитехнологічній резервації? Тільки тому, що у когось не вистачає досвіду, знань, бажання і наполегливості? Отже, повторю. Немає сенсу захоплюватися лише бойовими платформами. Цього вже замало. Перемагає той, хто має більше інформації, швидше її обробляє, швидше приймає рішення і завдає удар в найбільш вразливе місце ворога. Тому проекти у сфері С4ISR або АСУ, – як хто звик, – слід сприймати як такі, що мають ключове значення для національної безпеки та оборони країни. Проте одного розуміння тут вже замало. Потрібні результати. Створення АСУ – «крутіше» за створення будь-якого зразка озброєння і за складністю, і за фінансовими витратами. І ціна помилки, і ціна зволікання тут набагато вища. Але і віддача більш значима. Бо в новій реальності не великі перемагають маленьких, а швидкі – повільних.

Сергій ЗГУРЕЦЬ,

директор інформаційно-консалтингової компанії «Діфенс Експрес», головний редактор журналу szgurets@gmail.com

f facebook.com/szgurets

СЕРГIЙ ЗГУРЕЦЬ – директор iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, головний редактор журналу «Defense Express», szgurets@gmail.com, ВАЛЕРIЙ РЯБИХ – директор з розвитку iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defence_2@meta.ua, АНТОН МIХНЕНКО – редактор журналу Ukrainian Defense Review, ЕДУАРД ВЕЛІКАНОВ – керівник відділу маркетингу iнформацiйно-консалтингової компанiї Defense Express, defenseexpress@i.ua, МАРК КАНАРСЬКИЙ – арт-директор, Сергiй ПОПСУЕВIЧ – фотокореспондент

НАША АДРЕСА: Україна, 04070, м. Київ, вул. Iллiнська, 10, оф. 5, тел. (044) 425-42-10, 425-16-22 e-mail: defenseexpress@i.ua

Інформаційно-консалтингова компанія «Діфенс Експрес» видає: журнал Defense Express. Людина. Техніка. Технології спільно з с видавництвом Дрім-АРТ. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 21842-11742Р від 31.12.2015 г.), яке видане Міністерством юстиції України журнал «Defense Express. Український оборонний вісник» (Ukrainian Defense Review). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації – серія КВ № 22819-12719Р від 12.07.2017 г.), яке видане Міністерством юстиції України

Defense Express | червень 2018

Актуально Про автоматизацію у Збройних Силах і як її пришвидшити. Про кардинальні рішення для зміцнення Зенітних ракетних військ. Про вчасне і повне виконання державного оборонного замовлення для потреб армії. Ці три ключові теми обговорювались у ході інтерв’ю головного редактора журналу Defense Express Сергія Згурця з Першим заступником Міністра оборони України, доктором воєнних наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, генералполковником запасу Іваном Руснаком. 2

Треба позбутись дистанції між словами та справами Іван РУСНАК, перший заступник Міністра оборони України Оборонне замовлення: кошти проплачено – техніки немає – Іване Степановичу, почну з використання коштів підприємствами, які залучені до виконання Державного оборонного замовлення. Керівництво оборонного відомства стверджує, що

є затримки з постачанням замовленої продукції підприємствами оборонно-промислового комплексу. В чому причини і які заходи вживаються Міністерством оборони для виправлення ситуації? – Всі отримують гроші наперед, коли йдеться про виконання Державного оборонного замовлення. Ми авансуємо роботи на рівні 3070% від суми контракту, перераховуємо кошти підприємствам. Але на кінець травня ситуація суттєво погіршилась з огляду на кількість недопоставленої продукції за ДО-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Зом. І Мінфін пригрозив заблокувати всі проплати по авансуванню робіт за контрактами, доки ми не погасимо прострочену дебіторську заборгованість. Поточна заборгованість може бути. Вона визначається циклом виробництва, адже цикл виробництва тієї чи іншої зброї, техніки може бути і рік, і півтора, і більше. Але коли підходить час «Ч», і підприємство після обумовленого періоду не готове поставити нам продукцію, то це говорить про те, що вони просто надмірно оцінюють свої можли-

вості. Підприємства йдуть на укладання договорів, беруть на себе завищені зобов’язання. Після цього, отримавши авансування, підприємство розпочинає процедури, створює кооперацію, знаходить виконавців. А потім на поверхню виходить реальна картина. Тих комплектуючих немає, а ті йдуть з-за кордону по імпорту. І все це впливає на термін поставки продукції. Ми ж, у свою чергу, не володіємо всією інформацією про технологічні можливості підприємств, фактично заключаємо договір на

продукцію, якої немає. Підписуємо контракт і розраховуємо на те, що техніка чи зброя буде нам поставлена. Але час приходить, продукції немає. У нас формується прострочена дебіторська заборгованість, яка є предметом розгляду у судах між підприємствами-виконавцями та замовником – Міністерством оборони. Так, кошти за невиконані контракти можуть бути відсуджені. Але у такому разі ми просто ганяємо гроші туди-сюди замість того, щоб давати готову і потрібну Збройним Cилам продукцію.

Defense Express | червень 2018

Актуально – Це характерно для державних підприємств, які замикаються на «Укроборонпром», чи також і для приватних? – І для приватних. Адже приватні вступають у відносини з головним виконавцем. Тому що не може «Укроборонпром» виконати все своїми силами.

– Чи не є це наслідком достатньо прихильного ставлення до порушень у виконанні контрактів у минулі роки? Адже зриви контрактів відбувалися і раніше.

– Так, це не вперше. Це питання вже впродовж трьох років є предметом обговорення на наших нарадах. Казначейство у якійсь мірі раніше нас розуміло, давало можливість штучно на місяць-півтора продовжувати терміни звітності. Але це було порушенням закону, бюджетного законодавства. А зараз Мінфін та казначейство взяли це питання під жорсткий контроль. Мінфін через казначейство може призупинити проплати оборонного відомства. У свою чергу, жорстко почали діяти і ми. Міністром оборони було ухвалено рішення призупинити всі проплати підприємствам по договорам, щоб закрити борги, які вони мають по простроченій дебіторській заборгованості. В Міноборони було утворено оперативну групу, яка в межах наших можливостей виправ-

ляє ситуацію, аби домогтися різкого зменшення простроченої дебіторської заборгованості. На кінець травня це було понад 900 мільйонів гривень. Але вже у червні борги були скорочені десь до 390 мільйонів гривень. Заходи, скеровані на скорочення заборгованості, тривають. Ми також проінформували Прем’єрміністра України, Раду безпеки та оборони, що треба або змінювати існуючу нормативно-правову базу щодо простроченої «дебіторки», або вносити зміни у наші внутрішні документи. Бо треба діяти у правовому полі і бути впевненим, що продукція буде поставлена вчасно.

– Напевно, це також має супроводжуватись і притягненням до відповідальності директорів заводів, якщо йдеться про зрив державного оборонного замовлення. – Звичайно, відповідальні у перше чергу вони. Адже вони виходять на контракт, вони повинні давати об’єктивну оцінку, що так, підприємство спроможне його виконати. Тож беремо такі кошти і у визначений договором термін постачаємо продукцію. Також треба відпрацювати механізм взяття жорстких зобов’язань за виконання контрактів і з боку керівництва «Укроборонпрому».

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Автоматизація. Ставка на результат – Іване Степановичу, віднедавна, окрім виконання усього спектру завдань, які покладаються на Першого заступника Міністра оборони України, Ви також очолили Раду з питань автоматизації. Завдання з автоматизації процесів бойового управління та повсякденної діяльності Збройних Сил ставляться вже не вперше. На це виділяються фінансові та людські ресурси, а результати все ще очікуються. Як би Ви охарактеризували поточну ситуацію навколо зусиль та заходів з автоматизації у наших Збройних Силах? – Фактично у період з середини 90х років до 2015 р. був проведений значний комплекс наукових досліджень, який мав забезпечити створення передумов для побудови автоматизованої системи управління (АСУ) ЗСУ. Загалом, починаючи з 1992 р., науково-дослідними установами Збройних Сил та Національної академії наук України та промисловості з тематики автоматизованих систем для ЗСУ виконувалося понад 100 НДР і понад 40 ДКР. Досвід проведення цих робіт засвідчив їхню низьку ефективність. Лише близько 20% робіт дійшли до стадії виготовлення дослідних зразків, дослідної експлуатації та державних випробувань, а близько 80% з них не знайшли свого впровадження. Часто з приходом нового керівництва у Міністерство оборони ДРК зі створення АСУ призупинялися, не фінансувалися, але витрачені кошти у бюджет держави не поверталися. При цьому серед значної кількості ДКР, які планувалися та виконувалися для створення АСУ ЗС, лише незначна частина мала безпосереднє відношення до АСУ військами оперативного та оперативно-тактичного рівнів.

– Як зараз це позначається на практиці насамперед бойового управління в українській армії? – Рівень автоматизації діяльності органів військового управління ЗСУ складає лише 10-30% від потреб,

оскільки наявні комплекси засобів автоматизації та програмно-технічні комплекси не складають цілісних систем. Існуючі інформаційно-розрахункові задачі забезпечують мінімальний набір функціональності. Тому керівному складу в існуючій системі управління залишається 15-17% часу оперативного планування для вироблення та прийняття рішень. В той час, як в провідних країнах світу навпаки – 75-80% часу витрачається на моделювання ситуацій, бойових операцій та прийняття рішень. Загалом підсумовуючи попередні етапи, мушу констатувати: до цього часу розуміння важливості автоматизації для Збройних Сил і в самих Збройних Силах не було таким серйозним, як у нинішніх умовах. Адже були зроблені висновки як з урахуванням нового досвіду бойових дій, так і з огляду на вимоги базових документів, які визначають цілі нашої оборонної реформи. Зараз здійснюються заходи з вирішення усього комплексу завдань, пов’язаних з пришвидшенням процесу автоматизації. І головне – отримання конкретних та відчутних результатів.

– Які стратегії обрано цього разу, аби отримати давноочікуваний помітний результат? На мою думку, прогрес у царині управління, зв’язку, автоматизації на різних рівнях – вирішальний

для формування перспективних ЗСУ. Без цього говорити про нову якість нашої армії, чесно кажучи, буде просто несерйозно. Особливо за умов, коли та ж Росія вже здійснила ряд заходів, пов’язаних з покращенням автоматизації, особливо в бригадах, які є дислокованими поблизу наших кордонів, включно з танковою армією. – Щоб впорядкувати всі процеси з розробки та впровадження як Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України, так і її складових, Міністром оборони України було прийняте рішення створити Координаційну раду з питань впровадження інформаційних технологій та створення ЄАСУ ЗС України. Така Рада була створена. Її головою призначено мене як першого заступника Міністра оборони. Заступниками голови є перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, що відповідає за напрям автоматизації, а також головний конструктор. Загалом до складу Ради входять 28 представників різних структур, підприємств та компаній. Серед них – замовники, користувачі та розробники елементів та складових систем автоматизації та бойового управління. Робота пішла досить спрямовано. Ми відпрацювали Концепцію програми розвитку ЄАСУ і інформаційної системи. Міністр оборо-

Defense Express | червень 2018

Актуально ни затвердив цей документ. Також створено Управління розвитку автоматизації Збройних Сил України, яке безпосередньо замикається на профільного заступника начальника Генштабу. І воно буде фактично головним органом, що буде відповідати за організацію замовлень і контроль виконання НДДКР за напрямком автоматизованих систем, закупівлю прийнятих на озброєння зразків у рамках створення і впровадження ЄАСУ ЗС України. А в Міністерстві оборони є Управління інформаційних технологій, яке буде супроводжувати розробки інформаційної системи обліку та управління оборонними ресурсами (DRMIS).

– Координаційна рада також ухвалила рішення, що треба зібрати і сформувати базу даних по усім напрацюванням, які використовуються у якості окремих елементів систем ЕАСУ. Чи означає це, що досі у нас була повна розпорошеність знань про всі попередні розробки? – Фактично двадцять років у нас не було науково-виробничої структури, яка б тримала руку на пульсі усіх процесів автоматизації, що відбуваються у Збройних Силах. І могла б оперативно, реально, об’єктивно доповісти, що саме робиться. І щоб люди у цій структурі працювали довгий час, і, як наслідок, володіли інформацією, які були замовлення, що було розроблено, на якому програмному забезпеченні. Також персонал цієї установи, отримавши від виконавця – а це державні чи скоріш приватні фірми, які здійснюють роботи в рамках державного оборонного замовлення – відповідний програмний продукт чи виріб, має його освоїти, забезпечити експлуатацію та супроводження. Включно з навчанням посадових осіб, які приходять на ті чи інші посади і мають знати, як саме користуватись автоматизованим інструментарієм. У нас є структури, які можуть взяти на себе такі функції, завдання і повноваження. Ми маємо у Центральному науково-дослідному інституті

Збройних Сил України Центр з питань автоматизації, який стане основою для вирішення цих завдань.

– Але, якщо не помиляюся, у згаданому Вами Центральному науководослідному інституті Збройних Сил України напрямком автоматизації займаються лише два десятки людей по штату. А де-факто – менше десяти. Чи не замало? – Головне, що є структура, яку можна буде розширити по чисельності, набрати спеціалістів. Але Центр має пряме призначення для вирішення цих завдань. Ця структура підпорядкована Генеральному штабу. Заступник НГШ координує її діяльність. Кому, як не їм, визначати потребу в людях. Головне, щоб посадові особи та виконавці розуміли, чим вони повинні займатися. Маючи у складі ГШ ЗСУ Центр і управління зв’язку, треба сформувати нормальну робочу структуру. У нас зараз саме таке бачення. Тому ми маємо намір посилити за цим напрямом Центр та Інститут. Центр буде робочим механізмом, який буде володіти реальним знанням щодо потенціалу того чи іншого підприємства, яке буде надавати послуги і бути виконавцем наших робіт. А Інститут візьме на себе, скажімо так, контроль якості, експлуатацію і супроводження того, що буде. Тоді у нас буде вся інформація в наявності, ми будемо розуміти, як

розподіляти кошти, які роботи є в пріоритеті. І що ми будемо мати через рік, півтора, два спільної роботи з виконавцями.

– Виникає питання щодо виконавців. Кількість вітчизняних підприємств, які спроможні виконати подібні завдання, дуже обмежена. Чи можна говорити про те, що Україна має достатній потенціал, аби вирішити ці завдання? Звісно, я можу частково упередити вашу відповідь, що, мовляв, у нас багато програмістів, які працюють на відомі закордонні компанії, створюють конкурентні продукти. Але є й інша сторона медалі. Я поспілкувався з багатьма українськими компаніями у галузі ІТ– технологій. Далеко не всі, чи, точніше, одиниці виявляють готовість працювати з оборонним відомством. Це і складності порозуміння, і непевні перспективи фінансування, і процедури, які багатьох лякають своєю заскорузлістю. Яка ваша думка? – Я певен, що ми можемо це зробити власними силами, поєднавши потенціал вітчизняних приватних та державних компаній, що працюють у інформаційні сфері. Та й, власне, у нас немає іншого шляху. Автоматизація бойового управління має бути реалізована українськими установами. З огляду на цілу низку передумов та обставин. З іншого боку, бурхливий розвиток ІТ, що відбувається останнім часом, надає нові можливості для створен-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Mільярди для автоматизації армій. Бо воно того варте Командування ЗС країн НАТО високо оцінює результати використання АСУ в конфліктах кінця XX – початку XXI століття і зацікавлене в їх подальшому вдосконаленні шляхом створення єдиної інфраструктури, що дозволяє істотно поліпшити взаємодію органів управління всіх рівнів, підвищити якість прийнятих їх командирами рішень та їх доведення до підлеглих, забезпечити досягнення переважної переваги над будьяким супротивником. Так, командування ЗС США розраховує отримати у своє розпорядження в до 2020 р. якісно нову систему управління всіма видами ЗС, яка передбачає повну перевагу над противником, що досягається не за рахунок переваги сил і засобів, а за рахунок створення необхідних умов для більш ефективного їх застосування навіть в умовах недостатньої кількості сил і засобів. При цьому за останнє десятиріччя річні витрати на розвиток інформаційних і мережевих технологій для армії США становили в межах $25-30 млрд. Цікаво також зважити на вартість створення різних за призначенням інших АСУ для ЗС США. Наприклад, орієнтована вартість створення Fors XXI Battle Command Brigade or Below (розподільна система бойового управління бригади) – понад $800 млн; Army`s Movement Tracking System (система адресного постачання) – понад $420 млн; Transportation Command

ня автоматизованих систем управління та їх впровадження у діяльність Збройних Сил для ефективного управління в мирний час та в особливий період. У цілому можна стверджувати, що в Україні існують достатні підстави для успішної реалізації програм зі створення ефективних АСУ військами і зброєю для ЗС України.

– А що саме вже робиться зараз?

Regulating and Command and Control Evacuation System (тилова транспортна система) – понад $910 млн. У свою чергу, у Франції такі заходи реалізуються в рамках концепції під назвою „Інформаційно-центрична війна” (Guerre Infocentre), яка в більшій мірі акцентує увагу на інформаційних потоках, а не на самих мережах, як у ЗС США. У Великобританії формується власна глобальна інформаційна структура, яка являє собою єдину інформаційно-управляючу мережу зі спеціалізованими системами забезпечення безпеки і яку планується використовувати для організації доступу до інформаційних ресурсів ЗС союзників (США, Канади та ін.). Єдина АСУ Збройних Сил (ЗС) Німеччини “Рубін” (RUBIN) має яскраво виражені за рівнем управління та функціональним призначенням складові: • оперативного управління головного штабу (ГлШ) бундесверу; • забезпечення обміну інформацією усередині ГлШ і видми ЗС;

• забезпечення інформацією керівництва країни; • забезпечення обміну інформацією з підпорядкованими штабами; • органів військової розвідки “Жасмін” (JASMIN); • центру бундесверу з контролю за дотриманням договорів у військовій області “Веріс” (VERIS); • АСУ “Фюінфосіс СК” (FuInfoSys SK), яка призначена для мережевого управління військами (силами) на оперативностратегічному рівні. Систему “Фюінфосіс СК” планувалося привести у відповідність з вимогами мережевого управління військами і бойовими діями до 2011 року. Але на думку німецьких фахівців, завершений вигляд система отримає не раніше 2020 року. Об’єднана АСУ ЄС “Фюін фосіс СК” (FülnfoSysSK-Füh rungs-und Informationssystem der Streitkräfte) покликана поєднати різні системи управління та зв’язку для забезпечення мережевого управління військами і бойовими діями. На даний проект з період з 2005 по 2014 роки було витрачено понад 265 млн. євро.

– Здійснюються заходи, що мають на практиці створити необхідне наукове, програмне, апаратне та організаційно-штатне підґрунтя для усіх складових автоматизації в інтересах Збройних Сил. Йдеться як про систему обліку та управління оборонними ресурсами (DRMIS) для Міністерства оборони, так і про комплексну автоматизацію процесів оперативного (бойового) управління, зв’язку, розвідки та спостереження, а також інших складових, що будуть інтегровані до ЕАСУ ЗСУ, яка в окремих керівних документах прирівнюється до системи рівня C4ISR. В рамках розвитку системи оперативного (бойового) управління (C4ISR) ЗС України здійснюються ДКР «Дзвін-АС» та «Ореанда-ПС», де “Ореанда” охоплює створення комплексів засобів автоматизації перспективної автоматизованої системи управління авіацією та протиповітряною обороною. Також йдеться про такі проекти як «IТартилерія» – система в інтересах Ракетних військ та артилерії; «IТлогістика» – для управління матеріальними ресурсами; «Простір» – автоматизована система тактичної ланки управління для механізованих та танкових частин. Також відзначу, що ми сформували прямі зв’язки між замовниками і виконавцями, аби забезпечити підґрунтя для якісної взаємодії. Замовники у нас – на рівні начальника роду військ або начальника управління. Як приклад, замовником тієї ж «IТ-

Defense Express | червень 2018

Актуально артилерія» виступає командування РВіА. Командувач є і замовником продукції, і фактично відповідає за стан та розвиток програм, які він буде використовувати в інтересах своїх військ.

– Коли планується оцінити результати цих напрацювань?

– Восени ми вже будемо мати практичні результати спільної роботи і Координаційної ради, і головних наших підрозділів – Управління розвитку автоматизації Збройних Сил України, управління інформаційних технологій Міністерства оборони. Якраз під кінець року, коли ми отримаємо певну продукцію, у нас буде нагода по результату оцінити стан виконання тих контрактів, які вже укладені в рамках Державного оборонного замовлення. Тому на засіданні Координаційної ради на листопад-грудень ми визначили практичний показ начальнику Генерального штабу та Міністру оборони системи інформаційного обліку оборонних ресурсів та елементів системи бойового (оперативного) управління та ЄАСУ. Там, де будуть серйозні напрацювання, ми будемо пропонувати Міністру оборони збільшити ресурс на ці напрями.

Протиповітряна оборона. Стрільби – критерій істини – У минулому номері нашого журналу ми вже писали про те, що керівництво Збройних Сил вирішило посилити протиповітряну оборону країни за рахунок зенітних ракетних комплексів, які раніше були виведені з бойового складу. Тепер перед підприємствами «Укроборонпрому», а також перед вітчизняними приватними компаніями стоїть завдання відремонтувати та відновити ці ЗРК. Для Вас тема зенітного ракетного озброєння є дуже близькою. Адже з 2007 по 2010 роки ви були командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України. Які перспективи за напрям-

ком посилення та оновлення наших зенітних ракетних арсеналів? – Завдання у часовому проміжку та по суті чимось схожі з заходами з автоматизації. Підприємствам та компаніям, які залучені до ремонту техніки та озброєння ППО, треба буде довести спроможність своїх проектів та рішень конкретними результатами. Тож восени ми запланували проведення стрільб усіма комплексами, які плануємо повернути до складу Зенітно-ракетних військ Повітряних Сил ЗС України. Стрільби – критерій істини. Ми створимо необхідну обстановку, піднімемо цілі в повітря. Той, хто побачив, пустив, попав – той довів свою спроможність виконувати роботи на тому чи іншому комплексі. Розмови, що ми можемо, у нас є такі гарні рішення після цього будуть закінчені. Фінансування піде на проекти по зразкам, які будуть відновлені, модернізовані, або мають перспективу модернізації. Ми їх будемо фінансувати.

– На що розраховуємо за найбільш сприятливого сценарію? – Це нам дає можливість повернути до Збройних Сил фактично полк ЗРК «Тор», два полки С-125, два полки «Куба» і цілу бригаду С300В1. Також є зацікавлені підприємства, які готові повернути до боєздатного стану майже три комплекси С-200. Відремонтувавши їх, буде розгорнуте дієздатне угрупування. Моя позиція така, що треба відремонтувати, навчити людей, ввести в бойовий склад, розгорнути дивізіони на позиціях. А далі з позицій по одному комплексу, по одному зразку потім забирати ці ЗРК на підприємства для модернізації.

– Проте до осені, зокрема, С-200 чи С-300В1 можуть просто не встигнути. Особливо з огляду на те, що треба провести реінженірінг низки складових цих систем. – Для відновлення С-200 дійсно треба десь до року. У нас є ракети. У нас проблема в кабельному гос-

подарстві для системи С-200. Проте є Одеський завод, який каже, що все це відновить. Свого часу, маючи чотири дивізіони на позиції, ми прийняли рішення, щоб повернути ще два. Один хотіли розгорнути в Запоріжжі, там позицію готували, і в Криму. Але так сталося, що їх привели в небоєздатний стан і зараз треба витрачати кошти на відновлення.

– А пальне до С-200 є? Чи купимо у китайців? – Проблем з паливом немає. В нас є запаси – там два компоненти, їх просто треба привести до кондиції. Воно з часом старіє, і спеціалісти мають дати підтвердження, що його можна використовувати. А далі можна перейти і на твердопаливну ракету, ніхто ж не забороняє це зробити. Це як шлях модернізації.

– А всі інші ЗРК мають вийти на пуски? – Так. Всі інші мають восени здійснити пуски. Навіть якщо вони не будуть готові в повному об’ємі виконувати завдання, але пуски провести зможуть. І система «Куб», і система «Тор», і С-125, і С-300В1. На сьогоднішній день наявність фахівців, які знають ці системи, можливість певних підприємств провести контроль функціонування, можливість перевірити на «акіпсах» ракети всіх типів, говорить про те, що ці

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

просто були виведені на зберігання. В наявності є відповідна кількість зенітних керованих ракет для цих комплексів. І, головне, є люди, які служили на них. Їх можна повернути зараз через призов, відновити систему підготовки у Харківському університеті, де є база, де є підручники, по яким можна навчити, є центр у Василькові, через який можна пропускати розрахунки для батарей та дивізіонів. І це дасть можливість досить швидко відновити і наростити систему зенітно-ракетного прикриття.

– Тобто, питання боєздатності на першому місці? – Звичайно. А вже потім піде процес модернізації, оновлення, якщо необхідно, закупки у тих країнах, де були ці комплекси, відповідного запасу зенітних керованих ракет. Тобто, процес налагодимо.

– Але чому активні заходи у галузі ППО починаємо зараз, а не в 2016му році, який вже був визначений роком пріоритетності для протиповітряної оборони?

комплекси, крім С-200, можуть вийти на стрільбу і здійснити пуски. Звичайно, треба буде жорстко дотримуватись заходів безпеки. З урахуванням особливостей кожного комплексу. Наприклад, «Тор» – це система, яка стріляє без людей. Навіть якщо ракети будуть без продовженого ресурсу, ми зможемо здійснити пуски з будь-якої бойової машини «Тор». Особовий склад відходить за межі позиції старту, і здійснюється пуск. Якщо пуск пройшов, ракета керована, пішла за визначеними параметрами – значить, з цією системою можна працювати. Треба знайти спеціалістів, підготувати відповідні технологічні

рішення – і ми будемо мати готовий комплекс. Так само і по ЗРК С-125, і по «Кубу», і по С-300В1. Це спростить прийняття рішення щодо доцільності чи недоцільності того чи іншого комплексу для потреб ЗСУ.

– Чи немає ризику надмірного збільшення «різношерстості» парку ЗРВ у складі Повітряних сил? Чи, враховуючи загрозу з боку Російської Федерації, нам зараз треба забезпечити покращення протиповітряної оборони у цілому, а вже потім думати про економічну доцільність? – Справа в тому, що всі ці комплекси вже були у нас на озброєнні. Вони

– Ні, ми почали це робити у 2010 році. Якщо підняти рішення, коли я був у ранзі командуючого Повітряних сил, то тоді з мого боку була доповідь на міністра оборони про суттєве посилення складової ЗРВ. І міністр сприйняв ці пропозиції позитивно. Тоді, наприклад, було запропоноване і підтримане рішення щодо модернізації усіх зенітно-ракетних комплексів С-125, які у нас були на зберіганні. Ми хотіли позиції цих модернізованих ЗРК розгорнути біля атомних електростанцій, аби вивільнити від цих завдань “Буки”, які мають перевагу за рахунок своєї мобільності і можуть бути використані для посилення ППО на потрібних напрямках. Маючи тоді 12 дивізіонів, які були обліковані, знаходилися на зберіганні, ми вже до 2015 р. могли мати всі ці “стодвадцятьп’ятки” у складі ЗРВ у модернізованому вигляді. Також ми планували збільшити до 6 дивізіонів склад ЗРК дальньої дії С-200В.

Defense Express | червень 2018

Актуально Але, на жаль, починаючи з 2011 р. було обрано курс на те, аби максимально реалізувати ті ж С-125 на зовнішній ринок, у тому числі, зенітні керовані ракети, яких в нас був дуже значний запас. Були прийняті рішення взагалі призупинити програми щодо модернізації та відновлення як С-125, так і С-200В були заблоковані. Ким? Зараз модно говорити, що попередниками.

– Я думаю, що кожен з президентів та міністрів оборони має нести за це відповідальність... – Питання в іншому. У нерозумінні важливості системи протиповітряної оборони чи інших складових. Повітряними силами має керувати фахівець, що знається на цій справі.

– Як ви ставитесь до пропозицій щодо глибокої модернізації чи навіть створення нових зразків ЗРК вітчизняними підприємствами? – Коли будуть готові такі комплекси, ми завжди забезпечимо їм місце для виконання бойових стрільб, відповідну мішенну обстановку, щоб розробники могли продемонструвати нам саме головне – результат своєї роботи, а не лише одні заяви та ініціативи.

– Але ж розробити та виготовити нові комплекси за власні ресурси підприємств просто неможливо. Це ж має бути справа державного масштабу. – Тут знову ж таки повертаємося до першого питання. А саме – про шлях щодо задоволення оборонних потреб держави на основі урядових рішень. І про спроможності оборонної промисловості виконувати взяті на себе зобов’язання. Оскільки є потреба нарощування зенітно-ракетних потужностей у системі протиповітряної оборони, то слід через Мінекономіки визначити певний ресурс, щоб за бюджетні кошти підтримати підприємства. Але підприємства повинні видати продукцію. Якщо цього не станеться, то вони мають нести відповідальність. А Міноборони включиться у роботу і

підтримає цей напрямок, як тільки ми проведемо хоча б відомчі випробування цих зразків.

– Доводилось чути розмови про те, що, зокрема, літерні робочі частоти ЗРК С-300 та «Бук» відомі росіянам. І це ускладнить їхнє застосування на полі бою, бо росіяни будуть давити їх своїми засобами радіоелектронної боротьби. Як з цього виходити? – Це теорія. Вони, скажімо, поставлять завади одній ракеті чи одному комплексу. Але друга полетить і виконає завдання. Неможливо всю систему РЕБ тримати у такому робочому стані, щоб перекрити увесь цей спектр частот, де працюють наші ЗРК. Звісно, якась протидія буде. Але далі ми маємо запровадити свої розробки, поміняємо частоти, що, серед іншого, може бути зроблено у ході модернізації ЗРК. Але наявність зенітного-ракетного комплексу на позиції, незалежно від того, працюють засоби РЕБ чи ні, для льотчика – серйозна загроза та перешкода.

– Деморалізуючий чинник? – Без сумніву. Який пілот полетить у зону, знаючи, що там по ньому обов’язково буде пуск ракети.

Сьогодні для завтра – Чи актуальним є зараз питання про скорочення чисельності наших Збройних Сил? Бо на утримання ми витрачаємо більше, ніж на переозброєння. – Ви знаєте, що є стратегічні рішення щодо застосування Зброй-

них Сил. І під завдання визначено оптимальний варіант чисельності бойових частин і частин забезпечення. Єдине, що може бути – так це перерозподіл у плані зменшення чисельності частин забезпечення на користь бойових частин. Такий варіант можливий. Також на сьогоднішній день при чисельності армії у 250 тисяч, ми маємо у цьому складі ще резерв десь у 47 тисяч цивільних, яких, при потребі, можна буде, скажімо так, поміняти на військових. Також у нас в межах 140 тисяч – це підготовлений резерв першої черги.

– Тож поки що, орієнтуючись на зовнішні загрози, про скорочення чисельності армії говорити зарано? – Звичайно. Коли буде більшменш врегульоване питання на Сході, тоді можна говорити, яку армію нам буде утримувати легше. І які заходи слід під це планувати. Але вже сьогодні треба зменшувати дистанцію між словами та справами. Це стосується як виконання державного замовлення і посилення протиповітряної оборони, так і усіх інших складових нашої обороноздатності. Зокрема, створення автоматизованих систем управління у Збройних Силах, які дозволять виконувати більшій обсяг завдань меншими силами. Це той фундамент, на якому буде триматись наш завтрашній день.

Розпитував Сергій ЗГУРЕЦЬ, головний редактор Defense Express

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

Бойові можливості збройних сил значною мірою залежать від мобільності військ, рівня підготовки особового складу, наявності та ефективності застосування систем управління та автоматизації різного рівня. При цьому у публікаціях на тему бойового управління традиційно використовуються абревіатури С2, С4I чи С4ISR. У чому різниця? Системи управління, в яких автоматизовані тільки дві функції, наприклад, Command and Control, відноситимуться до класу “СС”. Для простоти абревіатура класу позначається як С2. Якщо в системі автоматизовано чотири функції (Command, Control, Communications, Computers), то таку систему слід віднести до класу “СССС”, або С4. При цьому функції, що починаються з букви “С” є базовими, а всі інші – додатковими. З погляду автоматизації управлінських функцій (завдань), та система управління, яка відноситься до класу, що містить в своїй абревіатурі

Розібратись до букви Від С2 до С4ISR

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

більше букв “С”, буде мати більш високу функціональність. Наприклад, система класу С2SR поступатиметься “простій” системі класу С4 по “широті спектру” завдань, що вирішуються в автоматизованому режимі. Системи, в яких автоматизовані функції Command and Control, повинні вирішувати в автоматизованому режимі такі завдання: • здійснювати відображення і передачу сформульованих бойових завдань підлеглим органам управління (об’єктам управління) у формалізованому текстовому і графічному вигляді (файли) з використанням єдиної “безшовної” обчислювальної мережі; • автоматично визначати положення своїх об’єктів управління (до окремого транспортного засобу) і періодично сповіщати свої органи управління і сусідів про їх місцезнаходження з відображенням на електронній карті (ЕК); • здійснювати ручне або напівавтоматичне відображення на ЕК та автоматичний обмін даними про об’єкти супротивника, перешкоди і елементи інфраструктури на полі бою, виявлених (об’єктами) елементами системи; • автоматичний розрахунок і вибір маршрутів руху за відомими даними про дорожню мережу і відображення шляху, пройденого об’єктом системи. Системи класу С2 дозволяють командирові лише швидко довести ухвалене ним рішення до підлеглих і проконтролювати хід його виконання. При цьому функції оцінки обстановки і ухвалення рішення повністю покладаються на самого командира. Окрім самого командира, система повідомляє будь-який об’єкт управління про положення і стан сусідів в ході виконання бойо-

вих завдань – реалізується так звана “ситуативна обізнаність”. Крім того, частина систем, що відносяться до класу С2 здатні виконувати взаємне розпізнавання об’єктів, що входять в систему, за принципом “свій-чужий”, а також виконувати ідентифікацію цілей і видачу в автоматичному режимі цілевказівки засобам вогневого ураження, що входять в систему. Системи управління, в яких автоматизовані такі функції, мають позначення “SR” (Surveillance and Reconnaissance) і позначаються як С2SR або С2+. При цьому, обчислювальна техніка, що використовуються в системах класу С2, розглядається західними фахівцями тільки як засіб первинної, а не повної, обробки і відображення інформації. Тому, хоч системи С2 і мають в своєму складі персональні ЕОМ, але слова “Computers” і відповідної букви в абревіатурі свого класу не мають. Інакше кажучи – система класу С2 лише допомагає посадовим особам ставити підлеглим завдання, збирати і відображати інформацію про поточне положення своїх об’єктів управління, положення супротивника і нейтральних об’єктів. При цьому, про “інтелектуальну підтримку ухвалення рішення” і тим більше – про вироблення яких-небудь варіантів рішення на бій та їх моделювання не йдеться. Відмінна ознака систем, що забезпечують автоматичну організацію мереж зв’язку і локальних обчислювальних мереж, – наявність в їх назві слова Communications. Наявність же в абревіатурі класу системи четвертої букви “С” (Computers), а також букви “І” (Intelligence) передбачає, по-перше, повну автоматичну обробку даних, отриманих в ході реалізації перших два “С”, – Command and Control. А

У арміях навіть найрозвиненіших країн системи класу С4ІSR за своєю приналежністю відносяться до АСУВ оперативної або оперативно-стратегічної ланки військового управління по-друге – вироблення на підставі обробки первинних даних варіанту ситуативного рішення командира і його бачення в найбільш зручній для сприйняття людиною формі. Системи класу С4 (крім виконання функцій, реалізованих в системах класу С2 і С3), повинні бути здатними вирішувати такі завдання: • повна автоматизація методів збору і обробки інформації; • інформаційна підтримка вироблення командиром варіантів рішення (наявність програм типу “Sketch in the decision” (“Нарис в рішення”); • математичне моделювання результатів бойових дій за вибраними варіантами виконання бойових завдань з графічним відображенням змодельованого ходу і результатів бойових дій на електронних картах, зокрема – з використанням засобів тривимірного відображення поля бою; • інформаційна підтримка розробки плануючих документів, що здійснює перетворення графічних і аудіо матеріалів в плануючі документи; • інформаційна підтримка ухвалення часткових рішень у ході виконання бойового завдання, що здійснює оновлення оцінок і висновків на основі інформації, отриманої в ході операції. Таким чином, принципова відмінність систем класу С4ІSR від класу С2 полягає у вищому ступені автоматизації інформаційних (управлінських) завдань. При цьому вкрай важлива деталь: у арміях навіть найрозвиненіших у промисловому відношенні країн всі системи класу С4ІSR за своєю приналежністю відносяться до АСУВ оперативної або оперативно-стратегічної ланки військового управління.

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація Юрий Пастухов, директор компании «Эверест Лимитед»:

«Преимущество над армией агрессора может обеспечить автоматизация процессов боевого управления»

Цифровой код победы Анализируя мировой опыт ведения военных конфликтов, прослеживается явная тенденция получения преимущества на боле боя не за счет увеличения численности вооруженного контингента, а за счет использования высокотехнологических средств вооруженной борьбы и эффективной автоматизированной системы управления войсками. Наша страна не является исключением. Поэтому создание эффективной системы оперативного (боевого) управления, связи, разведки и наблюдения есть одной из приоритетных оперативных целей усовершенствования системы управления Вооруженными силами, поставленными высшим руководством страны в Стратегическом оборонном бюллетене.

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Но что происходит на практике? Когда об автоматизации можно будет не только говорить, но и на деле ощутить преимущества новых решений? Об этом – в разговоре главного редактора журнала Defense Express с директором компании «Эверест Лимитед» Юрием Пастуховым. Для понимания: именно компания «Эверест Лимитед» в рамках государственного оборонного заказа ответственна за одну из ключевых опытно-конструкторских работ (ОКР), кото-

чи автоматизации? Особенно с учетом того опыта, что в других странах подобные разработки потребовали от ведущих компаний и исследовательских организаций десятилетий усилий, а также миллиардных бюджетов? – Группа компаний «EVEREST» автоматизацией занимается с 1992 года. И проекты, которые мы реализовали в коммерческом сегменте, технологически вовсе не уступают оборонному сектору. Поэтому, с учетом наших компетенций, новых технологий, которые

тились огромные деньги, и этим занимались только государственные структуры. А потом появился Илон Маск и говорит – моя частная компания запустит ракету за два года. Все вокруг смеются и говорят, что это невозможно. Но оказалось, что возможно. Что подтверждено на практике новой концепцией ракетных полетов. И это не потому, что люди, которые делали ракеты до Маска, были непрофессиональные. Да, возможно, они были более консервативными в подходах, но дело в другом. Мир поменялся. Изменились тех-

рая должна стать основой для Единой автоматизированной системы управления Вооружённых Сил в сегменте оперативного (боевого) управления.

С опорой на новую реальность – Почему компания «Эверест» взялась за решение сложной зада-

есть и в области программирования, и в области «харда», проектного подхода к бизнесу, который мы исповедуем, сотрудничества с отечественными компаниями мы должны решить эту задачу. Приведу сравнение из области исследования космоса. Вот была раньше советская военно-космическая отрасль, было американское NASA, другие космические агентства. Они запускали ракеты в космос, но циклы разработки были по 15-20 лет. На это тра-

нологии, производственные мощности, сами технические вещи. А изменения в сфере IT еще более динамичные и ощутимые, чем в космической отрасли. Так что новая реальность дает основу для новых результатов.

– Что планируется получить в результате вашей опытноконструкторской работы? – В результате выполнения нашей ОКР будут разработаны типо-

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація вые решения для пунктов управления оперативного и стратегического уровней в стационарном и полевом исполнении и изготовлены образцы изделий. В дальнейшем на их основе, путем тиражирования типовых решений, будет построена автоматизированная система оперативного (боевого) управления оперативно-стратегического уровня. Кроме этого, открытая архитектура системных решений позволяет наращивать функционал системы, которая станет основой для Единой автоматизированной системы управления Вооруженными Силами.

– Какова цель создания системы?

– Если сказать кратко – то целью создания автоматизированной системы является повышение уровня ситуационной осведомленности о текущей обстановке; качества и оперативности принятия решений оперативным составом пунктов управления всех уровней в режиме времени, близком к реальному. При этом ключевые задачи – сократить цикл боевого управления, по сравнению с ручным режимом, который сегодня доминирует в украинской армии, и обеспечить быстрый и защищенный обмен информацией между пунктами управления.

– Удалось ли к этому периоду достичь того, что планировалось в 2016 г., когда «Эверест» брался за выполнение ОКР? – Подобные работы многие государства вели на протяжении десятилетий с колоссальным финансированием. Потому что автоматизация даже части функций пунктов управления – это сложнейшая задача. По масштабам, по вовлечению различных подразделений, которые выставляют свои требования. И с учетом того, что в итоге это должна быть устойчивая система, которая соответствует требованиям заказчика, которые изложены в техническом задании (ТЗ). Сегодня любая опытно-конструкторская работа (ОКР) в Украине делается по требованиям советских ГО-

Если в Вооружённых силах Украины на тактическом уровне будет реализовано С2, но по всей армии, это будет очень круто. Мы обеспечим реальную управляемость.

СТов. Так как пока национальной нормативной базы нет. В ОКР прописаны этапы. Прохождение этапов зависит как от исполнителя, так и от заказчика. Заказчик ставит задачи, если есть крайняя необходимость – вносит изменения в техническое задание, проверяет те или иные технические решения. Поэтому можно идти по пути, чтобы окончательный результат был оптимальным и адаптированным к условиям, в которых работаем мы. А можно – как это делалось в Советском Союзе. У тебя есть ТЗ. Ты делаешь работу, но когда ты ее заканчиваешь, она уже никому не нужна. То есть процесс важнее результата. Так, собственно, в Украине и было раньше. Что касается нашей работы, то реальность такова, что после ее открытия и до сегодняшнего момента было кардинально изменено множество базовых документов, которые касаются именно системы управления. Мы не будем их называть, но эти изменения произошли. Как следствие – техническое задание менялось. И неоднократно. Более того, если изначально задача ставилась по реализации лишь части функций, то сейчас задача сформулирована именно как создание ключевой системы, станового хребта для ЕАСУ.

– То есть, выполнение вашей компанией ОКР совпало с трансформацией системы управления Вооруженными Силами и другими вводными, которые меняют порядок и иерархию в цепочке прохождения команд и решений, логику расчетных задач в новых моделях боевого управления, которые утвердил Генеральный штаб? – Именно так. И поэтому весьма непросто реализовать перестройку на марше, обеспечивать решения под новые задачи.

– Означает ли изменение ТЗ, что создание и принятие на вооружение вашего опытного образца перемещается на более поздний срок? – Нет, к сожалению, для нас как для исполнителя, сроки не меняются. Все понимают, что эта система является базовой для пунктов управления. И мы понимаем, что это очень необходимо для страны. Поэтому мы для себя приняли за правило: работа, которую мы выполняем, должна быть адаптивной к меняющейся ситуации.

– Когда Вы рассчитываете предоставить в Вооружённые Силы опытный образец автоматизированной системы оперативного (боевого) управления?

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

– Если будет обеспечена непрерывность финансирования, – а это очень важно в таких работах, и поддержка, и понимание со стороны руководства Вооружённых Сил, которое на сегодняшний момент присутствует, то мы считаем, что опытный образец будет уже до конца года. Он будет развернут на объектах, которые определены Генеральным штабом. Уже согласованы варианты развертывания пунктов управления стратегического и оперативного уровня для проведения макетирования, апробации технических решений, с последующим наращиванием их состава и функциональности, созданием и аттестацией комплексной системы защиты информации. А дальше все будет зависеть от военных – включая и государственные испытания, и масштабирование этой системы.

Модульность, универсальность, масштабируемость – Масштабирование – это поставки в войска типовых комплектов средств автоматизации? А что это такое – типовой комплект, чтобы было понятно и неспециалисту? – Это как конструктор «Lego». Если вы хотите автоматизировать работу, например, штаба оперативного командования или пункта управления, где есть 100 человек, то вам нужен один модуль или блок с вычислительными мощностями и 100 условных «кубиков» с определенными функциями. Это и есть типовой комплект. Это рабочие места, которые обеспечивает выполнение задачи в соответствии с функционалом пользователя. Любое такое рабочее место будет унифицировано. При этом различные должностные лица – благодаря авторизации и определённым правилам безопасности – будут иметь доступ к своим задачам с любого рабочего места. Если за рабочее место из типового комплекта комплекса средств автоматизации (КСА), который включен в АСУ, садится командующий ОК и регистрирует-

ся как командующий, то ему обеспечиваются соответствующий функционал и допуски. Если штатный офицер-штабист – то он получает возможность для действий в соответствии со своими задачами. Но при этом типовые комплекты КСА обеспечивают модульность, универсальность, масштабируемость. Это и экономия при производстве, и быстрое наращивание возможностей в перспективе – в том числе, и с учетом постоянного прогресса в области ІТ.

– Означает ли это, что такой подход повлияет на облик наших командных пунктов? – Я не знаю, насколько мы вправе говорить о деталях. Но мы убеждены в том, что нужно брать передовой мировой опыт. И учитывать практику современных боевых действий. Суть в том, что вы не знаете, где именно придётся развернуть пункт управления. Все будет определять конкретная ситуация. Но если речь идет о боевых действиях, то вам придётся его развернуть так, чтобы возможность его обнаружения противником была минимальная. А при нынешних системах разведки у противника разворачивать пункт управления на двадцати машинах – занятие весьма рискованное. Поэтому решения принимаются такие, чтобы пункты управления могли быть скрытными.

– А если опуститься на несколько уровней ниже, до командно-штабных машин. Например, то тех же КШМ на базе БТР-4, БТР-3, БМП, что сейчас

Принято считать, что кого больше танков, тот и сильней. Но есть и нелинейный оценочный подход. Например, сегодня в бизнесе конкурируют уже не столько активы, как модели управления. И ключевая роль принадлежит двум составляющим: информации и времени

делаются на тактическом уровне, но другими разработчиками. Нужны ли там аналогичные комплексные средства автоматизации? – Привязка комплексов автоматизации к определенной базе – это подход Советского Союза. Сегодня это оправдано, если речь о специфическом рабочем месте. Например, есть боевое оружие – гаубица или РСЗО. На нём стоит специализированный рабочий компьютер, специализированное программное обеспечение, которое обеспечивает боевое управление этим орудием. Это нормально. Но не нужно путать управление оружием и управление войсками. Системы, которые касаются управления войсками, должны «жить» с человеком, с командиром. Если он в БТР едет – то все должно быть в БТР, если он живёт в землянке где-то или ещё – то система должна быть в землянке. Он должен постоянно, непрерывно управлять процессом.

– В презентационных документах компании Everest под слоганом «интегратор инноваций» всегда упоминается и аббревиатура C4ISR. В англоязычной терминологии C4ISR (сommand, control, communications, computers, intelligence, surveillance and reconnaissance) обозначает единое существование и развитие систем управления, связи и разведки, естественно, на основе автоматизации этих процессов. А не слишком ли громко звучат проекты типа С4ISR для нашей армии, которая до сих пор, скажем так, не «оцифрована» в полной мере? Может, нам надо сначала в массовом порядке решит задачу С2? И не замахиваться на то, что у нас будет существовать С4ISR на уровне бригад и даже ниже? – Для ВС Украины в её нынешнем состоянии сокращение C4ISR – образ цели, к которой нужно двигаться. Для компании Everest C4ISR – это понятный знак для внутренних и зарубежных партнеров, задачи какого уровня способна решать наша компания именно как системный интегратор. С учетом и собственного

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

опыта, и опыта взаимодействия с зарубежными компаниями, которые, среди прочего, создали системы боевого управления для своих армий. Что же касается С4ISR на бригадном уровне, то даже американцы не решили эту задачу в полной мере. Другие страны, и наши противники в том числе, этого тоже не сделали. В нашей стране я также не вижу бюджета и возможностей, чтобы реализовать это. Но все пошли по схожему пути. Наиболее сложную систему нужно строить на верхнем уровне. Почему? Потому что цена ошибки другая. Когда наверху принимается ошибочное решение – то это фактически цена поражения, и жизни тысяч людей. Наша система имеет все элементы того, что на Западе, да уже и в наших документах, формулируется как С4ISR. Но мы также понимаем, что весь потенциал С4ISR обеспечить проще на уровне оперативного командования и выше. А вот когда ты опускаешься от бригады и ниже, то реализовать все требования С4ISR очень проблематично. По крайней мере, это крайне дорого. Решения внизу, на тактическом уровне – это локальные решения. Но на тактическом уровне нужно обеспечить сбор информации с максимального количества источников. Она нужна для принятия решений на этом уровне. Но если эту информацию поднять наверх, проанализировать – то по ней с помощью алгоритмов, «зашитых» в систему С4ISR, уже можно действовать с прогнозированием ситуации, с опережением, с минимизацией риска ошибок. Поэтому в нашей компании убеждены – если в Вооружённых силах Украины на тактическом уровне будет реализовано С2, но по всей армии, это будет очень круто. Мы обеспечим реальную управляемость, а на основе обработки данных с использованием потенциала системных решений уровня С4ISR получим заметный прирост боевых возможностей.

– Как бы Вы охарактеризовали взаимоотношения с заказчиком в ли-

це Минобороны и Генерального штаба и вашей компании, как исполнителя ключевой работы в области автоматизации? – Я бы сказал так – вселяет оптимизм, что наша компания находит максимальную поддержку и понимание и в Министерстве обороны, и в Генеральном штабе. Естественно, для оборонного ведомства в целом это также новый шаг – доверить коммерческим компаниям решение вопросов, за которые ранее в плане проектирования системы отвечали большие военные или полувоенные институты. Сейчас, к сожалению, осколки этих институтов выступают даже тормозом в наших прогрессивных взаимоотношениях с военными. Почему? Потому что они исповедуют старые подходы, порой осознано игнорируя или, что еще хуже, не зная существующего современного уровня технологических решений. Но зато у них есть право вето. Они говорят – мы знаем военную науку. И здесь, конечно же, крайне важно, чтобы ответственность взял на себя заказчик. Так как военная наука и управление войсками периода Советского Союза и опыт, который наши Вооруженные Силы приобрели в гибридной войне с Россией – это две большие разницы. Поэтому мы ориентированы на заказчика и отрабатываем задачи, определенные заказчиком.

Но при этом предлагаем решения, которые, с учетом уже нашего опыта, действительно ориентированы на результат, а не на процесс – как было с прошлым периодом создания ЕАСУ в интересах нашей армии.

Частный потенциал государственного значения – Приходилось слышать, что слишком рисковое дело доверять частной компании такие задачи. Мол, сегодня она есть, завтра – нет… – Но ведь за рубежом выполнение оборонных заказов частными компаниями никого не пугает. В США нет ни одной госкомпании в оборонном секторе. Тенденции в Украине – такие же. Более того, плохая новость для любителей государственного сектора. У нас нет ни одного госпредприятия или КБ, которое в одном лице интегрально располагает и финансовыми, и качественными людскими ресурсами для разработки и продвижения IT-решений на мировом уровне. Такие возможности демонстрируют частные украинские компании. Но многие из них чураются работы с Минобороны, как черт ладана. И сложно, и долго, и непонятно. Некоторые уже обожглись на военных проектах.

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Что касается рисков несогласованного ухода частного предприятия с рынка, то, безусловно, такая ситуация, теоретически, возможна, но что-то не припоминаю случая из мировой практики, когда частное предприятие, получившее государственный заказ в сфере ОПК, вдруг взяло и отказалось, прекратило получать доход от оборонных заказов. При нормальном, плановом финансировании, риски такого события – минимальны. Мы надеемся, что у Минобороны уже сложилось иное, чем было ранее, мнение относительно автоматизации процессов боевого управления войсками, и есть понимание, что автоматизация – крайне необходима. И потому диалог можно будет вести проще, а результаты будут достигнуты быстрее. Какая часть работы будет сделана, в значительной степени зависит от настроя военного ведомства. Мы готовы обеспечить максимальную отдачу от нашей компании, понимая, насколько это системно важно для всей армии.

– А какие взаимоотношения у «Эвереста» с другими украинскими ІТ компаниями? – Работая в сфере ІТ с 1992 г., мы знаем потенциал всех отечественных компанией в этом секторе. Они, конечно, знают наши возможности. Поэтому мы честно и ответственно говорим – мы не собираемся брать всё на себя. Если мы хотим жить в этой стране – нам нужно усилить свою армию. Мы можем это сделать за счет выстраивания экосистемы, в которую смогут зайти и работать все остальные компании. Которые сегодня по ряду причин обходят Минобороны стороной.

Мы всегда выступали за то, что очень важно создавать и консорциумы, пускай даже виртуальные, или проекты государственно-частного партнёрства, куда войдут все лучшие компании для того, чтобы сдвинуть с места автоматизацию в нашей армии. Потому что мы понимаем, в каких неравных условиях мы боремся с нашим противником, у которого только в концерне «Созвездие» работает порядка четырех тысяч человек. А это только одно направление связи. Над решением задач боевого управлении и автоматизации для российской армии работают целые институты. Мы же в Украине только подходим к осознанию масштабности решаемой задачи.

– А что касается зарубежной помощи. Может, обратиться с кличем к американцам – мол, нам тут быстро С4ISR нужно сделать. Помогут, как думаете? – Уже предлагают помочь. Но никакая чужая, даже самая современная разработка систем боевого управления – ни тактического, ни оперативного уровня, – не может быть, как черный ящик, перенесена на украинскую почву и «встроена» в нашу систему принятия решений. Это просто невозможно. Любое программное обеспечение и оборудование зарубежного производства, приобретенное как часть автоматизированной системы управления (АСУ) или как составной ее элемент, изначально не будет соответствовать требованиям, предъявляемым к системам защиты информации, действующему законодательству, документам, определяющим порядок применения АСУ (нормативы, приказы и т.д.) в наших Вооруженных Силах.

Будет необходима экспертиза специальных алгоритмов применения системы (информационно-расчетных задач) с разработкой техзадания по адаптации и доработке указанного раздела информационной системы в соответствии с нашими действующими нормативными документами. И это лишь малая часть проблем. При том, что информация о составе, содержании ТТХ АСУ, в т.ч. и ее слабые места, будут известны зарубежному разработчику. А это в случае реального конфликта создает предпосылку к тому, что полная информация о системе может быть доступна противнику. Поэтому мы просто обречены на то, чтобы создавать собственные системы управления войсками.

– Как вы оцениваете готовность командования в Вооруженных Силах использования преимуществ автоматизации процессов оперативного и боевого управления по сравнению, скажем так, с армией, которая управляется «голосом»? – По моему мнению, это путь очевиден, и альтернативы ему нет. Принято считать, что кого больше танков, тот и сильней. Но есть и нелинейный оценочный подход. Например, сегодня в бизнесе конкурируют уже не столько активы, как модели управления. И ключевая роль принадлежит двум составляющим: информации и времени. Все это применимо и к армиям. Время и информация – нематериальные активы боевого потенциала. Побеждает тот, кто имеет больше информации, быстрее ее обрабатывает, быстрее принимает решение и наносит свой удар в наиболее уязвимое место врага. Не большие побеждают маленьких, а быстрые – медленных. В этом наш путь повышения эффективности армии. Этот ресурс армии, ее бригадам или батальонам могут дать только современные системы управления.

Расспрашивал Сергей ЗГУРЕЦ, Defense Express

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

Російська бронецифрова 20

Оцінка стану автоматизації процесів бойового управління наступальних з’єднань армії РФ* В РФ має місце загрозлива для України тенденція, пов’язана із вдосконаленням процесів автоматизації бойового управління на рівні бригад та армій, особливо в ударних з’єднаннях, зокрема, у 1-й танковій армії.

* Представлений матеріал є частиною одного з розділів закритого дослідження інформаційно-консалтингової компанії Defense Express «Російська воєнна загроза. Нові складові»

Військово-політичне керівництво Російської Федерації продовжує проводити заходи, спрямовані на посилення ефективності бойового застосування з’єднань та частин збройних сил на західному напрямку. Особливо увага приділяється 1-й танковій армії (штаб н.п. Одинцово, Московська обл.) зі скла-

ду Сухопутних військ Росії, яка була відновлена 13 листопада 2014 р., і розвиток якої орієнтований на ведення швидких наступальних дій. З огляду на загрози безпеці для України з боку цього військового з’єднання, звертає на себе увагу факт запровадження у 1-й танковій армії нових автоматизованих систем управління та засобів зв’язку, застосування окремих елементів яких здійснювалося в рамках нещодавніх навчань «Захід-2017» (14-20 вересня 2017 р.), які пройшли на території Республіки Білорусь.

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Так, 1-ша танкова армія СВ ЗС ранг», а також САУ «Коаліція-СВ». РФ була обрана для розгортання Ці бойові машини створюються для перспективної системи управлін- дій в єдиному інформаційному проня, оскільки саме з’єднання та час- сторі, тому для реалізації їх повнотини з її складу на регулярній основі отримують на озброєння модернізовані танки з посиленим бортовим захистом Т-72Б3 та, за Наслідком планами військового керівгальмування процесів ництва країни, мають буавтоматизації в ЗС України ти в першу чергу оснащебуде прогресуюче відставання ні такими новими зразкаукраїнських військових ми бронетехніки, як танчастин у їхній спроможності ки Т-14 «Армата», БМП «Курганець» та «Бумепротистояти армії агресора

го потенціалу необхідні автоматизовані системи нового покоління. З боку РФ оптимістично заявлялося, що 1-ша танкова армія до кінця 2018 р. має отримати нову систему АСУ (включно з пунктами управління різних рівнів), що дозволить у режимі реального часу отримувати і обробляти інформацію про хід бойових дій. Проте поки що немає підтверджень, що ці плани будуть виконані вчасно. Разом з тим, слід зважити на тенденції. За попередніми даними, кожен пункт буде оснаще-

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

ний автоматизованими робочими місцями для планування та організації бойових дій. Створення пункту управління для штабу даної армії розпочалося у 2017 році. Пункт управління (ПУ) вбудований в єдиний інформаційний контур, що дозволяє оперативно вносити зміни в бойові документи та розпорядження. В ПУ надходитиме інформація про стан справ у бойових частинах та частинах забезпечення. Командування 1-ї танкової армії зможе за його допомогою контролювати обстановку не тільки на землі, але й у повітрі. ПУ буде з’єднаний високошвидкісними каналами зв’язку з підлеглими частинами та підрозділами і отримуватиме інформацію в режимі реального часу. Впродовж 2016-2017 років у з’єднання та частини зі складу 1-ї танкової армії інтенсивно постачалися різноманітні засоби зв’язку, як оперативно-тактичного, так і тактичного рівня, для відпрацювання їх можливостей в польових умовах та подальше, за потреби, вдосконалення. Зокрема, АТ «Рязанський радіозавод» постачав радіостанції «Акведук» зі швидкістю передачі даних вже 256 кбіт/сек, що в 16 разів швидше, ніж попередні аналоги. В рамках спільного стратегічного навчання «Захід-2017» військові зв’язківці Росії та Білорусі із залученням, в тому числі, частин та підрозділів зв’язку 1-й танкової армії, відпрацьовували, зокрема, питання побудови ліній зв’язку, які забезпечували передачу з великою швидкістю в захищеному режимі широкого спектру інформації для органів управління.

Програмний підхід На сьогодні технічну основу АСУ ЗС РФ складає автоматизована система управління військами (АСУВ) «Акація-М», яка має у військах мобільний аналог (АСУ Р «Акація-М») (постачається на озброєння військових округів Росії з 2005 року). АСУВ «Акація-М» дозволяє військовос-

лужбовцям знаходитися в одному і тому ж інформаційному просторі як у місцях постійного розташування, так і при виході в поле або в ході бойових дій. По суті «Акація-М» – це військовий аналог Інтернету. АСУВ «Акація-М» у поєднанні з розгорнутими мобільними варіантами має забезпечувати оперативно-стратегічне та оперативне управління Збройними силами Росії. Оперативно-тактичне і тактичне управління військами мають здійснювати комплекси Єдиної системи управління тактичною ланкою (ЄСУ ТЛ) «Созвездие-М2» та ЄСУ оперативно-тактичної ланки (ОТЛ) «Андромеда-Д». ЄСУ ТЛ «Созвездие-М2» проходить подальше вдосконалення у Прикордонних військах, а ЄСУ ОТЛ «Андромеда-Д» у військах ПДВ. Перевірка можливостей систем відбувалася на численних загальновійськових навчаннях та невідкладних перевірках, які ЗС Росії провели в 2015-2017 роках, а також в реальних бойових умовах під час операцій російських військ в Україні та Сирії. Всі інформаційні потоки від АСУВ концентруються у «Ставці Верховного Головного управління» – Національному центрі управління обороною РФ, який діє на базі операційної системи Astra Linux виробництва компанії «РусБітєх», а забезпечення геопросторовою інформацією будується на концепції територіаль-

но розподіленого збору, зберігання та доставки геопросторових даних розробки Групи «Кронштадт». Фактично на своїй промисловій, технологічній, компонентній та елементній базі військове керівництво РФ намагається реалізовувати концепцію сецентричного бойового простору. Вона передбачає збільшення бойової потужності військових сил не за рахунок збільшення чисельності, а за рахунок підвищення ефективності управління шляхом створення єдиної інформаційної мережі, що об’єднує всіх учасників бойових дій в режимі реального часу. Однак з огляду на розміри та потреби збройних сил РФ, а також фінансовий стан та рівень технічного розвитку промисловості, запланована побудова АСУВ реалізована не скрізь, але лише на окремих рівнях управління та в окремих з’єднаннях та частинах. На сьогодні стоїть питання реалізувати АСУ насамперед на стратегічних напрямках задіяння військ, яким, зокрема, вважається західний, та у стратегічно важливих частинах, зокрема, ударних. До реалізації завдань оперативного вирішення питань автоматизації в РФ залучені державні та приватні підприємства (близько 100), які об’єднані в рамках вирішення окремих програм у консорціуми. Серед учасників проекту «Концерн «Созвездіе», компанії «Воєнтелеком», холдинг «Роселектроніка», науково-до-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

слідні та дослідно-конструкторські установи – «ВНІІРА», «Експериментальний завод наукового приладобудування», «ВІКор», «НВО ПМ – Развітіє», «НВФ Електрон», «ОАК «НДІ системи зв’язку та управління», «НДІ «Нептун», «НВП «Рубін» тощо.

Контроль за процесом З метою ефективного виконання поставлених завдань здійснюється достатньо суворий контроль над реалізацією запланованих заходів на рівні Міністра оборони та начальника Генерального штабу РФ. Через органи оборонно-промислового управління відбувається координація дій щодо забезпечення розробників елементною та компонентною базою російського виробництва. В умовах діючих санкцій з боку США поєднання російського програмного продукту та власної елементної бази зараз є єдиним шляхом у Росії для реалізації технологічних проектів оборонного значення. Проте розуміння з боку керівництва РФ важливості автоматизації для підвищення боєздатності війська, скоординована політика щодо виконання планів призвели до появи результатів, які слід сприймати як загрозливі для України. Окремо слід відмітити, що на характер процесу впровадження АСУВ в ударні з’єднання РФ впливає досвід, набутий російськими військовими під час війни в Україні та Сирії. Так, відомо, що під час навчань і бойового застосування військ в Сирії була досягнута висока оперативність інформаційного обміну (збору, обробки і відображення інформації про тактичну обстановку), що підвищує швидкості виконання основних завдань управління в 5-6 разів, у порівнянні з неавтоматизованими системами управління; була забезпечена безперервність роботи всієї АСУВ ВС РФ від оперативно-стратегічного рівня до тактичної ланки; був досягнутий високий ступінь уніфікації елементів системи управління за рахунок використання єдиних апарат-

но-програмних комплексів та єдиного програмного забезпечення.

Поточні проблеми Тим не менш, з огляду на брак фінансових можливостей забезпечити якісні зміни у форматі усіх збройних сил, проекти автоматизації в ЗС РФ реалізуються головним чином на оперативному рівні – до рівня бригади (армії як виключення). Окрім того, є низка інших проблемних моментів, які не дозволяють РФ рухатися набагато швидше в питанні оснащення військ сучасними засобами зв’язку та управління: 1. Технологічні можливості російської промисловості не дозволяють в повній мірі реалізувати ідейні концептуальні задуми та існуючі наукові розробки. 2. З огляду на наявність в ЗС РФ різних силових структур низки різних автоматизованих систем управління існують труднощі з узгодженням їхньої взаємодії. Вони створювалися різними розробниками, на різних принципах, з різними базами даних. 3. Проблеми з якістю продукції, що в результаті впливає на життєвий цикл її використання.

Висновки На тлі розробки, серійного виробництва та активного застосування у зонах бойових дій в Україні та Сирії нових систем радіоелектронної боротьби різного призначення; швидких темпів переоснащення військових частин армії РФ на західному напрямку цифровими системами зв’язку, в ЗС РФ має місце загрозлива для України тенденція, пов’язана із значним вдосконаленням процесів автоматизації бойового управління на рівні бригад та армій, особливо в ударних з’єднаннях, зокрема, у відновленій 1-й танковій армії. На сьогодні в РФ сформована перевага у кількісних показниках

основних озброєнь, які можуть бути застосовані проти України. Разом з цим, керівництво РФ проводить заходи щодо забезпечення якісної переваги як над українськими, так і над військовими частинами країн східного флангу НАТО за рахунок сучасних засобів бойового управління, автоматизації процесів прийняття рішень, скорочення циклів бойового управління. На тлі заявлених темпів запровадження автоматизованих систем управління в ударних військових частинах РФ поблизу українських кордонів, керівництву України слід кардинально переглянути підходи до автоматизації процесів оперативного (бойового) управління у власних Збройних Силах. Це має стати одним з першочергових завдань для військово-політичного керівництва держави, аби збалансувати загрози, що створює своїми діями РФ. Оптимізація рішень, конкретна підтримки з боку військових та державних структур проектів, що стосуються усіх складових питань автоматизації, має забезпечити дієвий результат в інтересах ЗСУ за короткий час. Досягнутий позитивний результат також відповідатиме виконанню планових заходів Оборонного бюлетеня, що підписаний Президентом України, і який, серед іншого, декларує запровадження до 2020 р. в ЗС Україні системи C4ISR (Command, Control, Communications, Computers, Intelligence, Surveillance and Reconnaissance). З іншого боку, наслідком гальмування процесів автоматизації в ЗС України буде прогресуюче відставання українських військових частин у їхній спроможності протистояти армії агресора, зростання недовіри з боку США та західних партнерів до військово-політичного керівництва України щодо спроможності виконувати взяті на себе зобов’язання, реалізувати системні кроки по зміцненню бойового потенціалу ЗС України за рахунок не тільки кількісних, але і якісних змін.

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

Аби не втратити голову... Країни НАТО оновлюють підходи до розвитку своїх командних пунктів – з урахуванням досвіду війни на сході України Володимир ТКАЧ, Вивчення досвіду військових дій в Україні примусило Defense Express країни НАТО активно взятися за оновлення підходів до управління на полі бою та за модернізацією пунктів та центрів бойового управління. У цьому матеріалі проаЯкщо воювати з сильним налізовано актуальний досвід Сухопутних сил Канади. Миротворчі операції, або локальРеалістичні та практичні кроки цієї країни щодо розвитку ні конфлікти, у яких раніш брали системи командування і управління (С2) тактичної ланки участь країни НАТО, дещо розславиглядають надвичайно важливими у контексті завдань, били західних військових. До російякі зараз стоять перед Збройними Силами України. ської агресії проти України зброй-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

ні сили Америки, Великобританії, Канади, Австралії, Нової Зеландії і інших країн-партнерів НАТО майже два десятиліття проводили військові операції проти антиурядових угруповань в Афганістані і Іраку. Цей період характеризувався поступовим переходом від мобільних пунктів бойового управління до стаціонарних центрів. Ці стаціонарні командні центри оснащувались швидкісними каналами широкосмугового зв’язку в рамках систем командування та управління (С2), пов’язаних з аналогічними

системами вищих рівнів управління на відповідних ділянках ТВД. Ці системи підтримували стандартний набір функцій, в тому числі – телефонний зв’язок по інтернетпротоколу, обмін електронними повідомленнями, підтримку офісної оргтехніки, а в багатьох випадках – і функції відеозв’язку в реальному часі. Більшість з них представляли собою серійні цивільні системи (в тому числі на базі операційних систем Windows та CISCO) з встановленими на них спеціальними програмами військового призначення. Ці штабні системи розташовувалися в будівлях на території головних військових баз, зокрема, бази сил ISAF в Кандагарі і баз передового розгортання. Зв’язок між цими базами здійснювався за допомогою стаціонарних супутників і каналів зв’язку УКХ-діапазону, а сьогодні для цього використовуються і місцеві мережі, розташовані на території Афганістану. Цілком зрозуміло, що цей зв’язок здійснювався тільки в кодованому форматі. Ці штаби були здебільшого стаціонарними. При цьому окремі сегменти можна було перебазувати в інші райони. Але для цього їх потрібно було спочатку спеціально деактивувати, а потім перезапустити на новому місці, що вимагало великої кількості часу.

Українські уроки Військові операції коаліційних сил на території Афганістану і Іраку тривають по сьогоднішній день. Однак після російського вторгнення в Україну всім стало очевидно, як важливо забезпечити можливість переміщення сил і засобів в умовах вогневої протидії супротивника. Війна в Україні реально показала нову загрозу. Хоча, точніше, повернула до призабутих вимог ведення конвенційної війни. А саме – у протистоянні з рівним противником великі штаби дуже легко виявляються та знищуються, а мережі командування й управління можуть блокуватися за допомогою засобів РЕБ або атак на комп’ютерні мережі. Відтак, зараз фахівці збройних сил НАТО працюють над удосконаленням своїх бригадних центрів командування й управління в рамках загальної стратегії «розгортання – ведення бойових дій – досягнення перемоги над противником», хоча кожна армія використовує свої власні підходи. “Хоча глобальна загроза з боку ІГІЛ і екстремістських угруповань зберігається, ми маємо дивитися в майбутнє і бути готовими до протистояння з більш складним супротивником, а для цього наші бригадні центри С2 мають бути достат-

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

ньо ефективними для забезпечення і підтримки сучасних рішучих дій», – стверджують канадські військові. Потреба у перегляді підходів до організації та оснащення командноштабних структур бригадного рівня виникла у зв’язку з тим, що ті види та зразки військової техніки, які використовувалися в ході військових дій в Афганістані, можуть виявитися не цілком ефективними у протистоянні з потужним ворогом. Звісно, насамперед мається на увазі Росія. У контексті канадських сухопутних сил слід віздначити, що військові активно попрацювали над переглядом організаційної структури штабу бригади та його здатності працювати з існуючими та перспективними системами командування й управління при збереженні мобільності на полі бою. Зокрема, було створено головний штаб бригади з повністю новим обладнанням. Для зручності транспортування воно складається з автономних модулів складаної конструкції, здатних забезпечувати всі функції, необхідні для здійснення командування та управління наземними операціями. Вважається, що постійна робота, яку проводить Канада у сфері модернізації військового вантажного автотранспорту і мереж командування та управління, дозволить бригадам ефективно діяти в комплексному бойовому просторі в умовах сучасної конвенційної війни.

Менше, але краще Для обробки величезних масивів розвідувальної інформації і ретельного планування та ефективного ведення бойових дій командно-штабним структурам підрозділів рівня бригад і бригадних груп потрібен великий штат співробітників. Вони розміщуються на військових базах, де є надійне електропостачання, кондиціонери та швидкісні канали передачі даних. Тому це не передбачає будь-яких істотних обмежень на розміри таких структур.

Проте у випадку тактичних мобільних штабів бойових підрозділів, вони є набагато меншими за розмірами. Вони, як правило, мають у своєму розпорядженні близько п’яти броньованих машин, на яких командири переміщаються по полю бою і здійснюють безпосереднє керівництво військовими діями. Ці мобільні тактичні штаби, як правило, оснащені голосовими радіостанціями та засобами супутникового зв’язку тактичної ланки для зв’язку з центральним штабом. Їх потужностей вистачало лише на передачу основних оперативних даних і, можливо, декількох фотографій з місця подій. Управління операціями на ротному рівні зазвичай здійснюється за допомогою голосового радіозв’язку. Як і в попередньому випадку, командирська машина або командний пункт оснащуються засобами для відправки обмежених обсягів даних до штабу вищого рівня. Вивчення досвіду військових дій в Україні підштовхнуло командування Сухопутних сил Канади до нових висновків. А саме – штабний орган повинен бути максимально компактним і мобільним. Але на цьому шляху існують дві основні перешкоди. Перша полягає у відповіді на питання «яка чисельність штабу і які засоби мають бути в його розпорядженні?». Коли мова йде про управління

бойовими діями безпосередньо на полі бою, необхідно визначити, скільки і яких фахівців потрібно мати під рукою, і які саме потрібні системи та обладнання. Крім того, з огляду на те, що штаб є мобільним, а не стаціонарним, в його організаційно-штатній структурі необхідно передбачити наявність всіх укриттів (як правило, наметів), всіх транспортних засобів і всіх солдатів, які будуть пересуватися разом зі штабом, встановлювати та експлуатувати обладнання і забезпечувати оборону штабу на місцевому рівні. І це є питанням доктрини і оперативних заходів. Друга перешкода пов’язана з оснащенням систем командування й управління С2. Доступні на ринку серійні системи, які використовуються для цих цілей, мають бути більш компактними, мобільними, стійкими до відмов і пошкоджень в результаті бойових дій. Крім того, встановлені на автомобілях системи зв’язку повинні бути модернізовані з оснащенням їх засобами для передачі як голосових повідомлень, так і пакетів даних. Це необхідно для того, щоб командири і штаби всіх рівнів мали змогу постійно здійснювати зв’язок між собою при веденні бойових дій на тактичному рівні. Для вирішення цих двох питань Сухопутні сили Канади проводять серію експериментів і навчань, а

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

С2 під Кленовим листям Тактичні органи управління у Сухопутних силах Канади. Те, що варто взяти до уваги в Україні У Сухопутних силах Канади системи командування і управління С2 поділяються на два рівня. Це потужні мережеві системи, побудовані з використанням доступних на цивільному ринку серійних компонентів, і чисто військові системи на базі мобільних транспортних платформ. Роботи з модернізації проводяться на обох цих рівнях. Системи, модернізовані в рамках декількох ключових проектів, почнуть надходити у війська у 2018 р. При цьому наймасштабніші на сьогоднішній день зміни торкнуться систем, встановлених на мобільних платформах. Роботи здійнсюються за пятьма напрямами. 1. Фірма General Dynamics Mission Systems – Canada (GDMS-Canada) проводить модернізацію штатної для Сухопутних сил Канади голосової радіостанції УКХ діапазону Combat Net Radio (Primary) (CNR (P)). Метою модернізації є забезпечення можливості передачі не тільки голосових повідомлень, але також і пакетів даних. 2. Сухопутні сили Канади раніше закупили партію систем зв’язку, визначення і передачі координат місця розташування Enhanced Position Reporting and Locating Radio System (EPLRS) виробництва компанії Raytheon, проте поставку цих радіостанцій у військові підрозділи так і не було повністю завершено. Сьогодні це питання знову виникло на порядку денному. 3. GDMS-Canada займається оснащенням транспортних засобів певних категорій обладнанням для здійснен-

ня зв’язку в локальній мережі Ethernet. 4. Башти і корпуси бронемашин оснащуються інформаційними терміналами планшетного типу. 5. Компанія Thales за підтримки CGI Group створила новий програмний продукт тактичного призначення під назвою «Тактична бойова система управління» (Tactical Battle Management System (TBMS)). Модернізація цих радіостанцій і мережевого устаткування забезпечує захищену передачу голосових повідомлень і даних як всередині бойових машин, так і між ними, а продукт TBMS поєднує все це в рамках єдиної мережі. Цей продукт створює рухливу карту місцевості, яка показує місце розташування бойової машини і передає цю інформацію екіпажам інших машин і, крім того, дозволяє здійснювати прийом-передачу невеликих тактичних схем і трас. В цілому, всі ці системи об’єднані під загальним кодовим найменуванням «Комплекс спроможностей «Топаз»» (Capability Pack TOPAZ). На початкових етапах комплекс “Топаз” призначений для оснащення підрозділів ротного рівня і нижче. Під час перших випробувань в 2017 р. він показав свою ефективність при використанні в складі обладнання пункту командування й управління рот-

ного рівня і ротної командирської машини. «Топаз» показував розташування всіх машин ротного підрозділу і забезпечує високу швидкість передачі повідомлень в режимі чату. Таким чином, створювалась більш точна картина тактичної обстановки, а можливість відправки невеликих тактичних схем з прив’язкою до карти місцевості дозволяла командирам ротних підрозділів і оперативному складу штабу оперативно здійснювати управління і координацію дій. При використанні комплексу “Топаз” на рівні підрозділів нижньої тактичної ланки голосовий зв’язок досі залишається основним засобом координації дій на полі бою. Питання досягнення більш високого ступеня сумісності між національними контингентами коаліційних сил все ще залишається актуальним, оскільки більшість країн-членів НАТО для обміну тактичною інформацією використовують ті чи інші види мережевих систем на мобільних платформах, проте єдиних загальноприйнятих і узгоджених стандартів досі не існує. Тому більшість систем не здатні взаємодіяти між собою при роботі в режимі передачі даних. З появою інфраструктури базових тактичних мереж на перший план виходить за-

вдання оперативної модернізації програмного забезпечення TBMS, а також створення нових продуктутів, які дозволять підвищити ефективність виконання бойових завдань. Зокрема, розробляється розширена версія TBMS під назвою TBMS Command Post (TBMS CP), яка спеціально призначена для підтримки операцій штабних структур тактичної ланки. Нова версія буде відображати карти місцевості з різних ракурсів і допомагати в розробці та розповсюдженні більш детальних вказівок і накладних схем тактичної обстановки з прив’язкою до карти місцевості. Кінцева мета проекту створення системи TBMS CP полягає в тому, щоб розширити масштаби її застосування до рівня штабних операцій підрозділів батальйонного і навіть бригадного рівнів при веденні бойових дій під час конвенційної війни. Надалі можливості системи CP “Топаз” будуть розширюватись за рахунок створення спеціалізованих підпродуктів для підтримки засобів вогневого ураження і операцій логістики та розвідки. Протягом найближчих двохтрьох років до складу комплексу Топаз увійде і система супутникового зв’язку Satellite on the Move (SOTM). Це дозволить значно збільшити дальність обміну даними з штабами вищого рівня, враховуючи, що дальність дії існуючих радіостанцій CNR (E) і EPLRS зазвичай не перевищує 500 км і сильно залежить від рельєфу місцевості. Після прийняття на озброєння і початку повноцінного використання комплексу CP “Топаз” бойові підрозділи і відповідні командно-штабні структури отримають високомобільну мережу для голосової комунікації і передачі даних.

Defense Express | червень 2018

Спецтема / управління та автоматизація

фокус-групи оновлюють відповідні доктрини і процедури. При цьому не йдеться про повернення до доктрини, яка існувала до участі в афганській кампанії, оскільки з тих пір пройшло вже багато років, а військові технології та практика просунулися далеко вперед. Очевидно, що штабні структури тактичної ланки повинні бути більш гнучкими – як в плані складу, так і чисельності. У Сухопутних силах Канади вважають, що для штабного органу не може бути створено якоїсь однієї ідеальної організаційно-штатної структури. Вона визначатимется цілою низкою змінних, і при розгортанні тактичного штабу повинні обов’язково враховуватися такі фактори, як обсяг, цілі і тривалість операції, від яких залежатиме чисельність і кваліфікація задіяного персоналу. Для ведення операції в рамках класичної конвенційної війни може знадобитися дуже невеликий штаб, де від фахівців з ведення операцій, розвідки та логістики переважно потребуватиметься здійснення функцій управління і планування на два-три дні операції. Якщо операція проводиться серед цивільного населення, додатково знадобиться створення координаційної групи для забезпечення взаємодії між військовими і цивільними органами влади. Залежно від подальшого ходу операції може знадобитися зміна організаційної структури та потреби у фахівцях і обладнанні. Звичайно, існують поняття передових і тилових штабів. Передовий штаб працює безпосередньо в бойовому просторі і в безпосередній близькості від противника, і тому він має бути компактним і мобільним. Тиловий штаб розміщується в

безпечному районі, можливо, і в самій Канаді. Він може бути набагато більшим за чисельністю і схожим на штаб афганської кампанії, і використовуватися для комплексної обробки інформації та планування в масштабах, які потрібні для ведення сучасних операцій. Ключовою умовою для реалізації цих концептуальних змін є модернізація систем командування і управління С2.

Що і як закуповувати, аби встигати за прогрессом З точки зору військових закупівель, придбання високотехнологічних військових систем командування й управління, побудованих на базі технологій, що стрімко розвиваються, є проблемою. Процес військових закупівель традиційно орієнтований на закупівлю обмеженої кількості великих і дуже дорогих систем. Такі платформи як літаки, танки чи кораблі потім експлуатуються протягом 20-ти і більше років і можуть піддаватися незначній модернізації. Однак обладнання для систем командування й управління С2 та автоматизованих систем командування, управління, зв’язку та розвідки C4ISR складається з безлічі невеликих, відносно недорогих компонентів, які постійно змінюються та вдосконалюються. Тому такі закупівлі вимагають зовсім іншого підходу. Нова оборонна Стра-

тегія Канади «Сила, безпека, співпраця» (Strong, Secure and Engaged) пропонує прогресивний підхід і ставить на чільне місце стимулювання інновацій у канадській оборонної промисловості та прискорення процесу оборонних закупівель. Стратегія «Сила, безпека, співпраця» визначає довгостроковий план дій, фінансування і загальні принципи, які дозволять Сухопутних силам Канади постійно вдосконалювати свої спроможності. Визнається, що якщо на створення «оптимальної» системи піде п’ять років, до моменту її появи вона вже встигне морально застаріти. Проте знизити ризики можливо за рахунок регулярних закупівель невеликих систем і безперервної модернізації. Кожні 7-10 років буде виникати потреба в серйозних капітальних вкладеннях у розвиток програмного і апаратного забезпечення для виведення цих систем на новий рівень розвитку. Також щороку необхідно буде фінансувати проекти з модернізації відповідного обладнання по мірі розвитку нових технологій. Це вимагатиме прийняття гнучких підходів до питань розвитку програмного забезпечення і систем в цілому. У контексті мобільних пунктів командування й управління тактичної ланки пріоритети починають зміщуватися від питання «які сили і засоби ви розміщуєте і використовуєте сьогодні?» до питання «що ви робите для реалізації програми постійного розвитку?».

НАЗЕМНІ ПРОТИТАНКОВІ РАКЕТНІ КОМПЛЕКСИ ТА СТУГНА-П/СКІФ | ПЕРЕНОСНИЙ ПТРК ВЕЛИКОЇ ДАЛЬНОСТІ 21 кг

1435mm 152mm

15,7 кг

1091 мм 130 мм

24кг,7

1013мм 125мм

22кг,3

923мм 120 мм

25кг,2

1015мм 105мм

19,3 кг

1136 мм 100 мм

20кг,5

977мм

13,5 кг

1000 мм 107мм

БАРЬЕР | ВОЗИМИЙ ПТРК ВЕЛИКОЇ ДАЛЬНОСТІ

КОМБАТ | 125 ММ ПОСТРІЛ З КЕРОВАНОЮ РАКЕТОЮ

КОНУС | 120 ММ ПОСТРІЛ З КЕРОВАНОЮ РАКЕТОЮ 30

ФАЛАРІК 105 | 105 ММ ПОСТРІЛ З КЕРОВАНОЮ РАКЕТОЮ

СТУГНА | 100 ММ ПОСТРІЛ З КЕРОВАНОЮ РАКЕТОЮ

ФАЛАРІК 90 | 90 ММ ПОСТРІЛ З КЕРОВАНОЮ РАКЕТОЮ 90 мм

КОРСАР | НОСИМИЙ ПТРК

Тип носія Маса ТПК с ракетою

Калібр ракети Довжина пострілу / контейнера ПТРК

ПОСТРІЛИ З КЕРОВАНИМИ РАКЕТАМИ

5,5 км 5 км

800 мм

5 км

750 мм

5 км

700 мм

5 км

2,5 км Бронепробиття за динамічним захистом для ракет з кумулятивною бойовою частиною

Переносний протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П» (експортна версія «Скіф»)

Для ураження цілей на відстанях від 100 м до 5,5 км для ПТРК «Стугна-П/ Скіф» розроблені уніфіковані протитанкові ракети калібрів 130 мм та 152 мм з тандемними кумулятивними (РК-2С, РК-2М-К) та осколково-фугасними (РК-2ОФ, РК-2М-ОФ) бойовими частинами.

550 мм

5 км 4 км

1100 мм

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДЕРЖАВНЕ КИЇВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ЛУЧ» (ДК «УКРОБОРОНПРОМ») вул. Мельникова, 2, м. Київ, 04050, Україна

550 мм 550 мм 550 мм

Легкий носимий протитанковий ракетний комплекс «Корсар»

Defense Express | червень 2018

Співробітництво

Розправлені крила Одеський авіаційний завод відкрив двері для військових дипломатів Валерій РЯБИХ, Defense Express, defence_2@meta.ua ДП «Одеський авіаційний завод», що входить до складу ДК «Укроборонпром», відвідали представники 18 країн-членів Київської асоціації військових аташе (КАВА). Військовим аташе іноземних країн було цікаво дізнатись, що ДП «Одеський авіаційний завод» – єдине в Україні підприємство, що виконує капітальний ремонт планера та двигунів літаків МіГ-21 та Л-39 без залучення субпідрядників. Крім того, при здійсненні модернізації Л-39 на

підприємстві обладнують літак таким чином, щоб забезпечувати повноцінну підготовку льотчиків на конкретні типи бойових літаків. Це досягається шляхом адаптації кабіни та програмного імітування поведінки літака при виконанні бойових завдань. Зокрема, наявні версії модернізації літаків дозволяють готувати льотчиків на МіГ-29, та Су-27. При модернізації Л-39 на підприємстві використовують комплектуючі виключно українського виробництва. На вимогу замовника на підприємстві можуть адаптувати Л-39 для підготовки льотчиків на будь-який тип бойових реактив-

Аташе з питань оборони ФРН, президент КАВА полковник Норберт ГЕС (на фото на передньому плані), як військовий льотчик, високо оцінив розроблений на ДП «Одеський авіаційний завод» варіант модернізації учбово-тренувального літака Л-39, що дозволяє готувати льотчиків для різних типів бойових літаків

них літаків. ДП «Одеський авіаційний завод» вже представляв версію модернізації Л-39 для підготовки льотчиків, зокрема, на винищувачі F-16 та Dassault Mirage 2000. Крім того, члени КАВА мали змогу ознайомитись з широкою номенклатурою запасних частин та комплектуючих, виробництво яких

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Варіант модернізації літака розвідника Су-24МР

Довідка організовано на потужностях підприємства, зокрема, і в рамках програми імпортозаміщення, що було започатковано ДК «Укроборонпром» у зв’язку з припиненням Україною військово-технічного співробітництва з РФ. Військові дипломати також ознайомились з новими напрямками діяльності підприємства. Зокрема, це стосується ремонту та модернізації літака Су-24МР. На ДП «Одеський авіаційний завод» розробили два варіанти модернізації літака-розвідника, що передбачають збільшення дальності виявлення наземних

ДП «Одеський авіаційний завод» є найстарішим авіаційним підприємством в Україні. На цей час тут здатні здійснювати ремонт літаків МіГ-21 (всіх модифікацій), МіГ-23, МіГ-27, Л-39; модернізацію літаків МіГ-21 та Л-39; ремонт авіаційних двигунів різних марок та їх агрегатів; ремонт агрегатів літаків МіГ-29, Ан-12, Ан-24, Ан-26 та Як-40; виготовлення всіх видів гумотехнічних виробів. На підприємстві освоїли виробництво м’яких паливних баків для багатьох типів авіаційної техніки.

цілей; забезпечення відповідності засобів навігації, зв’язку, посадки вимогам ІКАО/НАТО; збільшення якості об’єктивного контролю бортових систем; оперативне отримання розвідувальної інформації. Головний конструктор ДП «Одеський авіаційний завод» Валентин Гостищев підкреслив, що всі варіанти модернізації бойових та учбово-бойових літаків передбачають їхню адаптацію до стандартів НАТО, що підвищує можливості українського війська взаємодіяти з підрозділами країн-членів Альянсу, а також сприяє зростанню конкурентоздатності продукції ДП «Одеський авіаційний завод» на міжнародному ринку товарів та послуг оборонного призначення.

Defense Express | червень 2018

Сделано в Украине

Киевская компания Skyeton завершила полный цикл испытаний беспилотного авиационного комплекса ACS-3, который уже ждут в Вооруженных Силах Украины

Рожденный летать 34

Сложно поверить, что этот небольшой беспилотный летательный аппарат, масса которого в снаряженном состоянии всего 20 кг., может выполнять беспрерывную разведывательную миссию почти сутки. Беспилотный авиационный комплекс (БпАК) ACS-3 создан и производится в киевской компании Skyeton. В мире конкурентов у этого «беспилотника» по продолжительности полета – если мы сравниваем изделия с аналогичными габаритами и массой – можно пересчитать по пальцам всего одной руки. Сергей ЗГУРЕЦ, Defense Express При создании нового беспилотного комплекса разработчики сделали ставку на три ключевые составляющие. Первая – возможности планера. Вторая – максимальная автоматизация всего процесса выполнения полетного задания, от взлета летательного аппарата до его приземления в определённую точку. Третья – надежность и долговечность комплекса. . Беспилотный летательный аппарат ACS-3 большой продолжительности полета от украинской компании Skyeton предназначен для профессионального использования. Максимальное время полета беспилотного комплекса превышает 20 часов, а радиус действия с обеспе-

чением передачи потокового видео – более 100 километров. По боевому радиусу в нынешней комплектации ACS-3 соответствует требованиям и II-го класса БпАК (оперативно-так-

тический; боевой радиус - более 50 км, зона прямой видимости), и III-го класса БпАК (оперативный; боевой радиус - более 200 км, вне зоны прямой видимости). По классификации

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

НИКОЛАЙ ТОПТУН,

директор компании «Skyeton» «Авиакомпания «Skyeton» была основана группой инженеров и пилотов в 2006 г. «Skyeton» сертифицирован как разработчик и производитель авиационной продукции. Компания разрабатывает и поставляет заказчикам легкие спортивные самолеты и беспилотные летательные аппараты. На протяжении многих лет деятельности мы успешно поставляли продукцию нашей компании в Европу, Северную Америку, СНГ и Ближний Восток. В беспилотной области выбор стратегии компании базируется на создании беспилотного летательного комплекса, способного обеспечить максимально долгое пребывание платформы в воздухе, работу с различной полезной нагрузкой, максимальную автоматизацию процессов управления. Мы предлагаем нашим заказчикам полномасштабные системные решения «под ключ», где уникальные характеристики нашего летального аппарата - лишь часть общего сервиса. Компания также представляет для внутреннего и внешнего рынка гражданскую версию беспилотного авиационного комплекса под названием Raybird. Как и ACS-3, он обладает уникальными возможностями для выполнения миссий, где требуется или значительная дальность полета, или контроль больших площадей.

НАТО ACS-3 может претендовать и на категорию Tactikal, и МALE. Комплекс ACS-3 в нынешнем облике транспортируется в четырех контейнерах. Их общая масса – около 200 кг. В двух контейнерах находится по «беспилотнику» с двумя типами полезной нагрузки. Еще в один контейнер упаковывается складная катапульта. В четвертом контейнере - наземная станция управления, антенное и другое комплектное оборудование, включая ЗиП для обслуживания БпАК. Из походного положения два подготовленных члена расчета могут подготовить комплекс к пуску всего за 15-20 минут. Сам беспилотник собирается очень быстро. Среди прочего, это обеспечивается уникальной конструкцией безлюфтовых соединений, которые позволяют собрать планер аппарата из составных частей, упакованных в ящик, как говорится, голыми руками. Ни ключи, ни гайки, ни отвертки для сборки не нужны. Запускается БпЛА с механической катапульты собственной разработки. Приземляется БпЛА с использованием парашюта, при этом при посадке он переворачивается на «спину», чтобы обезопасить камеру. Также используется и подушка безопасности, которая надувается под планером. Все это обеспечивает очень мягкую посадку, минимизируя риски повреждения аппарата и оборудования. Сам БпЛА оснащен карбюраторным двигателем мощностью в три лошадиных силы, что порой даже избыточно для тех типовых задач, которые решал беспилотный комплекс в ходе испытаний. Максимальная высота полета - до 3000 м. На борту также уставлен стартер-генератор, который позволяет отключать и запускать двигатель даже в полете. На БпЛА возможна установка и инжекторного двигателя с элек-

тронным впрыском топлива. Дублирование сервоприводов обеспечивает высокую надежность и безопасность БпЛА. Аппарат в ходе испытаний управлялся одним оператором. Наземная станция управления (НСУ) может располагаться как на открытой площадке, так и на мобильной платформе. После включения станция готова к работе за считанные секунды. НСУ – с большим объемом внутренней памяти, с тремя разнесенными экранами. НСУ выполнена по стандарту IP-67. Она может работать под снегом, под дождём, в пыли. Во время выполнения миссии основная задача оператора – это работа с полезной нагрузкой. Модульное решение позволяет устанавливать на стабилизированный подвес ACS3 различную полезную нагрузку массой до 7 кг. Это может быть фотоаппарат, гиростабилизированная камера, лидар или радар с синтезированной апертурой. Крайний этап испытаний ACS-3 проходил, «вооруженный» многосенсорной гиростабилизированной камерой Epsilon 140 от компании OCTOPUS. Она имеет оптический и тепловизионный канал. Обеспечивается оптическое и цифровое масштабирование для идентификации и сопровождения целей как днем, так и ночью – с качественной стабилизацией. Разрешающая способность с высоты 2 км - до 3 см. Прочитать номер на автомобиле можно с высоты в 400 м. Программное обеспечение обеспечивает захват и автосопровождение до 30 выбранных целей – как движущихся, так и статичных, с определением координат объектов, находящихся в поле зрения камеры. При необходимости на ACS-3 может быть установ-

Defense Express | червень 2018

Сделано в Украине

лена камера Epsilon 140Z, которая, кроме оптического и тепловизионного канала, также оснащается лазерным дальномером и лазерным подсветчиком. Комплекс ACS-3 оказался весьма стойким и при работе в условиях радиоэлектронного противодействия. На борту находятся доработанные приёмники, которые обеспечивают стабильную работу комплекса в условиях РЭБ. При применении на полигоне против ACS-3 одного из отечественных комплексов РЭБ выполнение задачи сорвать не удалось. Что касается автоматизации, то в компании Skyeton придерживаются концепции, что чем меньше солдат или гражданский пользователь вмешивается в управление летательным аппаратом, который движется по запрограммированному маршруту, тем лучше. Этот подход опирается на конкретную статистику, наработанную в ходе эксплуатации комплекса. Автоматическое управление БпЛА является наиболее востребованным, поскольку предъявляет наименьшие требования к подготовке персонала, а также обеспечивает более безопасную и эффективную эксплуатацию БпАК. Но особое внимание к автоматизации объясняется скорее взглядом в будущее, нежели минимизацией рисков дня сегодняшнего. Длительное пребывание каждого БпЛА ACS-3 в небе позволяет управлять несколькими «беспилотниками» из одного пункта управления. А далее – перейти к их роевому применению. Как раз в этом направлении и движется компания Skyeton. По итогам испытаний и разработчики ACS-3, и военные специалисты были единодушны в одном. Комплексы с большой продолжительностью полета требуют соответствующего отношения к обеспечению работы их расчетов. Как признают сами военные, нужно брать за основу американский опыт, где беспилотные «долгоиграющие» комплексы размещаются на автомобильных платформах класса 4х4. В частности, в штате механизированной бригады

Характеристики БпЛА ACS-3 Максимальная дальность полета в режиме радиомолчания, км 2500 Максимальный радиус действия при полете в программируемом режиме, км 1000 Максимальный радиус действия с обеспечением передачи видео и данных телеметрии, км 120 Работа в условиях радо электронного противодействия + Максимальная длительность полета*, часы *зависит от аэродинамики целевой нагрузки и особенностей полетного задания >20 Скорость максимальная/крейсерская/минимальная , км/час 160/120/65 Максимальная высота полета , м *при использовании силовой установи инжекторного типа 3000/4500* Рабочая высота, м 1000-2000 Размах крыла/длина, высота, мм 2985/1830/320 Максимальный взлетная масса, кг 20 Масса пустого БпЛА, кг 9 Силовая установка Однопоршневой 4-тактный карбюраторный двигатель Расход топлива на крейсерском режиме*, кг/час *зависит от аэродинамики целевой нагрузки и особенностей полетного задания 0,3-0,5* Объем топливного бака в штатной версии БпЛА, л 12 Мощность силовой установки , л.с. 3 Способ старта катапульта Приземление парашют + аэроподушка Габариты транспортного контейнера для одного БпЛА, мм 1350 х 650 х 450

Полезная нагрузка На БпЛА могут устанавливаться различные виды полезной нагрузки, исходя из пожеланий заказчика. В частности, стабилизированная камера, фотоаппарат, радар с синтезированной апертурой, лидар и др. Максимальная масса полезной нагрузки, кг 7 Многосенсорный гиростабилизированный подвес Epsilon 140Z (от компании OCTOPUS) Гир стабилизированная нагрузка Epsilon 140Z оснащается оптическим и тепловизизионным каналом, лазерным дальномером и лазерным подсветчиком. Обеспечивается автосопровождение до 30 выбранных целей – как движущихся , так и статичных. Масса, кг 1,77 Габаритные размеры, диаметр/высота, мм 140/189 Исполнение IP64 Температурные ограничения по применению, °С -25 / +50 Углы обзорности: азимут/склонение 360° / от -90° до +45° Видеовыход цифровой, кодированный, H.264, 720p HD Оптический сенсор Hitachi DISC120R HD 720p 1270x720px; 30х оптический зум Инфракрасный сенсор Flir TAU2 SD 640x480px; 3.3x зум, 18 – 60 мм Лазерный дальномер, класс I дальность: 5000 м, точность <1 м Лазерный подсветчик, класс IIIb длина волны 830 nm; мощность 50 mW

Наземная станция управления (НСУ)

Эксплуатационные характеристики БпАК

Система управления автоматическая Диапазон частот видео, определяется диапазон частот телеметрии, МГц заказчиком Шифрование + Количество БпЛА, которыми можно одновременно управлять с одной НСК, ед. 1

Температурные ограничения по применению, °С -25 / +50 Время разворачивания БпАК и подготовки БпЛА к пуску, мин 20 Время подготовки для повторного запуска БпЛА, мин 10 Время для сворачивания БпАК, мин 20 Минимальное количество персонала, необходимое для выполнения задачи БпАК, чел. 2

* при использовании специального пакета программного обеспечения

Масса, кг

до 4* 7

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

«Страйкер» Сухопутных войск армии США есть подразделение БпЛА, оснащенное тремя системами RQ7 «Шадоу-200» (по четыре летательных аппарата в каждом). Они размещены на машинах типах «Хаммер» и способны осуществлять круглосуточное разведывательное обеспечение с суммарной продолжительностью вылетов до 60 ч в сутки. С учетом отечественных и зарубежных реалий разработаны требования к оптимальной комплектации комплекса ACS-3 для ВС Украины. Один комплекс – это четыре БпЛА, две катапульты, два наземных пункта управления, антенны, необходимый ЗиП. Каждый БпЛА комплектуется набором полезной нагрузки, включающей фотоаппарат и гиростабилизированную камеру с оптическим и инфракрасным каналом. БпАК размещается на автомобильной базе. Для комплекса необходимо два автомобиля. Это шесть рабочих мест - по три на каждой машине (два – операторских, одно – командирское). Общее количество персонала комплекса – 11 человек. По оценкам представителей государственного Института испытаний и сертификации вооружений и военной техники в Чернигове, ACS3 - один из наиболее современных по своих характеристикам отечественных комплексов. Военные заявили, что БпАК ACS-3 полностью удовлетворяет техническим требованиям и потребностям украинской армии – с учетом представленного функционала и возможностей беспилотного комплекса. Под ACS-3 уже есть место в боевом порядке. Но сначала нужно обеспечить закупку и опытную эксплуатацию в войсках одного или нескольких комплексов ACS-3. Так как для армии важны не только технические возможности «беспилотника», но и способность компании реагировать на замечания пользователей, готовность обеспечить сервис и сопровождение комплекса в конкретном подразделении. Все это проверяется уже не на полигоне, а реальной службой.

Defense Express | червень 2018

Ринки та ризики

Потіснити Росію на міжнародних ринках озброєнь має Україна, використовуючи нові стратегії та унікальні можливості вітчизняної оборонної промисловості Наразі створюються сприятливі умови, для того, щоб Україні активно діяти на зовнішніх ринках, забираючи під себе нових клієнтів – тих, що традиційно були заточені під споживання радянських та пострадянських озброєнь та воєнної техніки та послуг з їх ремонту та модернізації з РФ.

Валерій РЯБИХ, Defense Express В основі нового ривка України на ринку обслуговування, ремонту та модернізації пострадянських ОВТ можуть лежати нові можливості України по адаптації подібних озброєнь до сучасних умов ведення бойових дій, довіра з боку західних партнерів та санкції, що були введенні міжнародною спільнотою проти РФ у відповідь на анексію нею Криму та гібридну агресію на Сході України. Не менш важливим сприят-

ливим фактором є те, що сучасні варіанти модернізації пострадянської техніки, що розробляються в українських конструкторських бюро, є адаптованими до стандартів НАТО.

Перспективні напрямки зосередження зусиль В Україні вже працюють з ситуацією, що склалась. Так, наприклад, генеральний директор ДК «Укроборонпром» Павло Букін оголосив про плани конкретних заходів з витіснення ро-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

сійських постачальників з окремих ринків. «Ми плануємо укладати договори із заміщення продукції РФ. Є ринки, де Росія мала велику перевагу, але через санкції робота з нею ускладнена. І ці процеси грають нам на руку». Павло Букін також повідомив, що першими країнами, де українські виробники ОВТ посперечаються з російськими постачальниками можуть стати найбільші на Близькому Сході споживачі ОВТ – ОАЕ та Саудівська Аравія. В потенційних напрямах докладання зусиль також Катар, Кувейт та ряд інших країн регіону. Одним з перших амбітних завдань тут є замістити російський ПТРК «Корнет» сучасним високоефективним українським ПТРК «Скіф». За словами Павла Букіна, є й інші розробки, що можуть просуватись на міжнародний ринок з цими ж цілями. «Ми проводимо відповідний маркетинговий аналіз. На основі маркетингової сітки, яка є в уповноважених спецекспортерів, робимо пропозицію і ведемо переговори. Інтеграція нашої продукції в оборонний іноземний комплекс – це завжди діалог. Треба показати не лише цінові переваги, але і тактико-технічні, проводити живі демонстрації. Ми про це не говорили, але на Близькому Сході вже проведено кілька таких презентацій. Зокрема, і продукції КБ

«Луч», – заявив Павло Букін. Важливим, є те, що українські компанії націлені також на те, щоб допомогти своїм потенційним клієнтам, що відмовляться від продукції з РФ, організувати локалізацію виробництва сучасних, і що дуже важливо, перевірених в реальних бойових умовах протистояння російській агресії, засобів збройної боротьби. Крім того, наразі багато з тих, хто експлуатує отриману в РФ техніку, відчуває необов’язковість з боку РФ по виконанню зобов’язань по її технічному супроводженню. І допомога України тут може стати в нагоді. Одним із перспективних напрямів може бути найбільший ринок оборонної продукції в Латинські Америці. Так, наприклад, у 2007 р. росіяни нав’язали Бразилії контракт на придбання російських гелікоптерів Мі35М (AH-2 “Sabre”). Зараз з поставлених 12 гелікоптерів Мі-35 реально може літати лише два-три, а всі інші стоять з причини технічної несправності. Ці гелікоптери потребують обслуговування та ремонту, але Мі-35 має обслуговуватись лише в Росії – тому росіяни тут виставляють монопольно високі ціни. Висловлюючи свою думку по цій ситуації в інтерв’ю Defense Express, Генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» Сергій Слюсаренко на-

голосив: «По факту Мі-35 – це модернізований Мі-24 і Україна з легкістю виконає всі роботи по ньому. Це потрібно пояснювати клієнтам та операторам цих вертольотів. У модернізації Мі-24 в Україні досягли високих результатів, розробивши декілька варіантів модернізації (Мі-24ПУ та Мі-24ПУ1, Мі-24ПУ2)». Очільник «Укрінмаш» також наголосив на уразливості всіх, хто наразі зараз продовжує співпрацювати з РФ в полі міжнародних санкцій: «Потенційним контрагентам РФ зараз треба враховувати санкції, що були введені США та європейськими країнами у відповідь на анексію цією країною українського Криму та збройну агресію на Сході України. І вже багато хто обґрунтовано замислюється над тим, як не потрапити під дію цих санкцій через співробітництво з російськими компаніями, бо все, що пов’язано з російським військовим бізнесом, стає дуже токсичним. Тут слід додати, що російська «Ростех» та холдинг «Вертольоти Росії», які можуть здійснювати технічне обслуговування бразильських гелікоптерів, саме підпадають під дію введених проти РФ міжнародних санкцій». Оцінка ситуації дозволяє зробити висновок про те, що Бразилії продовжувати ремонт отриманих раніше від РФ гелікоптерів є ні економічно, ні політично немає сенсу. І, здається, що в Бразилії зараз замислюються над тим, щоб змінити партнера. Україні, яка має власну конструкторську школу гелікоптеробудування, власне виробництво модифікацій гелікоптерів, що були розроблені на базі радянських гелікоптерів Мі, та потужні ремонті підприємства по ремонту та обслуговуванню гелікоптерів та їх двигунів, тут є що запропонувати. Слід зазначити, що Україна входить до числа 20 країн, що здатні розробляти та виготовляти гелікоптери та до 10 країн світу, що розробляють та виготовляють авіаційні газотурбінні двигуни. Розвиваючи тему гелікоптерів, слід додати, що Україна може також претендувати на участь в обслуговуванні, ремон-

Defense Express | червень 2018

Ринки та ризики типів літаків були надані відповідно до встановлених в СРСР процедур з передачею комплекту необхідної документації (наказом головного інженера ВПС ЗС СРСР в обов’язки якого входило регулювання відносин в цій сфері). Подібні права не мають зворотної сили і тут немає потреби та правових підстав для здійснення додаткового ліцензування. Крім того, задекларувавши курс на євроінтеграцію, в Україні по-

Зараз з поставлених з РФ до Бразилії 12 гелікоптерів Мі-35М (AH-2 “Sabre”) реально може літати лише два-три, а всі інші стоять з причини технічної несправності та монопольно високих цін, що виставляються російськими компаніями

ті та модернізації придбаних раніше США в РФ для ЗС Афганістану гелікоптерів Мі-17. «Це є задача, яка може бути вирішена лише через системне відстоювання інтересів України в Сполучених Штатах. Тільки тоді, коли Сполучені Штати побачать, що ми надійний партнер, що у нас є підприємства, які здатні забезпечити високу якість ремонту та здійснити необхідну модернізацію, ми зможемо це зробити. Тож є дуже важливим саме зараз знайти підтримку США з просування інтересів України на ринку ремонту та модернізації пострадянської техніки, коли цьому сприяє багато факторів. І це може розглядатись у якості бонусу для України, як країни, що несе економічні втрати через агресію РФ», – так прокоментував можливість Україні долучитись до ремонту афганських гелікоптерів Генеральний директор ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» Сергій Слюсаренко. Не можна не відзначити, що у цій царині «Укрінмаш» працює системно і, наприклад, в січні цього року компанія разом з ДП «Авіакон» відкрили новий сервісний центр з ремонту гелікоптерів Мі-8/Мі-17 у Народній Республіці Бангладеш.

Нові обрії Обслуговування, ремонт та модернізація пострадянських гелікоптерів є лише одним з напрямків. Також Україна має потужний потенціал в сфері розробки та виробництва власних літальних апаратів. Також Україна має традиційно потужні можливості з ремонту, підтримання льотної придатності та модернізації ЛА, що розроблялись в інших державах. Зокрема, після проголошення незалежності Україна отримала контроль над низкою авіабудівних та авіаремонтних підприємств, що мають всю необхідну технічну документацію для здійснення поточного та капітального ремонту та продовження льотного ресурсу військових авіаційних засобів, розробники яких опинились на території інших держав, зокрема і в РФ – широкого модельного ряду літаків «МіГ», «Су», «Іл» та вертольотів «Мі» та «Ка». Відповідні права на здійснення діяльності з ремонту зазначених

вністю адаптували власне законодавство в авіаційній сфері до європейських нормативних документів, чого в Росії не передбачають навіть і у віддаленій перспективі. При цьому діяльність у авіаційній сфері регулюється Авіаційними правилами України, які повністю дублюють всі норми Європейського Союзу, що прийняті до виконання Європейською агенцією авіаційної безпеки. Тож, опанування нових ринків ремонту та модернізації усіх типів військової техніки радянської розробки за рахунок витіснення РФ є справою дуже перспективною. Зазначене можна реалізувати лише розвиваючи партнерство та довіру з західними партнерами, які можуть виступати технологічними донорами України. Використовуючи просунуті західні технології та технічні рішення і поєднуючи їх з апробованими, надійними та ефективними пострадянськими технологіями, Україна здатна створити нові та високоефективні озброєння та військову техніку.

Defense Express | червень 2018

Eurosatory-2018

Eurosatory Виставка, яку не можна ігнорувати 26-а Міжнародна виставка озброєнь та військової техніки «Eurosatory-2018», що в період 11 по 15 червня 2018 року відбулась в Парижі, була знаковою. Україна взяла активну участь в заході, показуючи спроможність до розвитку власних можливостей на міжнародному ринку озброєнь, в той час як російські оборонні компанії не були допущені до європейського збройового бієнале.

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

На «Eurosatory-2018» окремий стенд розгорнула українська приватна компанія – Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр»

«Eurosatory» – найбільша європейська виставка озброєнь, де зустрічаються продавці та покупці із усього світу. Участь в цьому заході для тих, хто хоче бути ефективно представленим на міжнародному ринку озброєнь, є обов’язковою.

Найбільша та найважливіша На виставці «Eurosatory-2018» свою продукцію представляли 1802 компанії з 63 країн. До учасників виставки цього року вперше долучилися Азербайджан, Боснія-Герцеговина, Кабо Верде, Колумбія та Латвія.На відкритому майданчику «Eurosatory 2018» демонструвалися більше ніж 250 зразків техніки військового, цивільно-

го і подвійного призначення. Щодня проводилися демонстраційні покази ОіВТ ЗС Франції, в т.ч. основного бойового танку «Leclerc» та колісного БМП VBCI. На заході були представлені такі сегменти як цивільна безпека та реагування у випадку надзвичайних ситуацій, захист критично важливих об’єктів та засоби вимірювання та тестування, а також демонструвалися роботизовані платформи, здатні діяти в різних природних середовищах. Цього року на виставці вперше було представлено технологічний кластер засобів кібербезпеки, в роботі якого брали участь 75 компаній і установ. За даними оргкомітету виставки, свою зацікавленість до цієї тематики висловили понад 15% офіційних делегацій, що відвідали «Eurosatory-2018».

На виставці також представляли свою продукцію більше 130 компаній, що працюють у сфері робототехніки і БПЛА, що свідчить про роль і значення цього напрямку, особливо у світлі бойового досвіду поточних регіональних війн і військових конфліктів різної інтенсивності. Одним з трендів стало поглиблення кооперації європейських оборонних компаній на користь створення спільних високотехнологічних і науково містких продуктів. В першу чергу це робиться з метою зменшення загальних витрат на розробку нових зразків ОВТ. Яскравим прикладом цього є франко-німецька програма з розробки перспективного європейського основного бойового танку. Проект реалізується спільною компанією за участі німецької KraussMaffei Wegmann (KMW) та французької Nexter. Результат спільної роботи було представлено на виставці у вигляді прототипу панєвропейського танку нового покоління. EMBT. Також Франція та Німеччина вже ве-

Defense Express | червень 2018

Eurosatory-2018 Турецький концерн Otokar представива на виставці «Eurosatory 2018» легкий танк Tulpar, створений на базі БМП. За даними виробника, машина характеризується відносно невеликою масою, високою мобільністю і вогневою міццю. Показаний на виставці прототип був оснащеній баштою Cockerill 3105 виробництва бельгійської компанії CMI із 105-мм гарматою і автоматом заряджання. Гармата використовує стандартний боєзапас НАТО, однак може стріляти і керованими протитанковими снарядами Falarick, що виготовляються в Україні.

дуть перемовини щодо можливого спільного створення європейського винищувача 5-го покоління. Також до прикладів вдалої кооперації можна віднести бойову платформу ASCOD (Austrian Spanish Cooperative Development), два варіанти якої було представлено на «Eurosatory 2018», а також представлений турецьким концерном Otokar легкий танк Tulpar, що створений на базі БМП шляхом встановлення башти Cockerill 3105 із 105-мм гарматою виробництва бельгійської компанії CMI.

Російські та китайські ОВТ – небажані в Європі... Китай вже тривалий час бере лише обмежену участь у виставці «Eurosatory-2018» - через дію західного ембарго на постачання ОіВТ до Китаю, запровадженого після придушення заворушень на площі Тянаньмень у 1989 р. Хоча цього року в заході брали участь аж 55 китайських компаній, але всі вони демонстрували лише нелетальну продукцію. Основною новелою «Eurosatory-2018» стало те, що через дію режиму санкцій цього року не мала можливості демонструвати досягнення власного ВПК Російська Федерація. Хоча вже у 2016 році кількість оборонних компаній в порівнянні з аналогічною виставкою в Парижі у 2014 році скоротилася з 26 до 12. Тоді Росію віднесли до категорії країн з особливим режимом перетину кордону (на ряду з Колумбією). Була посилена процедура отримання дозвільних документів. В резуль-

Перший заступник Секретаря РНБО Олег Гладковський під час «Eurosatory-2018» констатував: «Нам вдалося консолідувати зусилля державних органів та представників обороннопромислового комплексу у питанні розробки новітніх зразків озброєнь, запуску нових виробництв та підтримки розвитку приватного підприємництва в оборонній сфері».

таті в 2016 році російська делегація змогла виставити переважно невеличкі макети та моделі, а також стенди з брошурами. Цього разу європейці пішли далі, повністю закривши російським ОВТ доступ на територію Європи. На виставці «Eurosatory-2018» були присутні лише 6 приватних кампаній з РФ з нелетальною продукцією. Приводом стало те, що російські компанії перебувають під санкціями, які були введені західними країнами проти конкретних суб’єктів РФ у від-

повідь на анексію РФ Криму та агресію проти України. Спостерігачі відмічають, що для багатьох відвідувачів «Eurosa tory2018» з країн, що є традиційними споживачами продукції та послуг військового призначення з РФ, було неочікуваним не побачити на заході звичного для них російського стенду. Втім, попит на продукцію та послуги, що є звичними для подібних споживачів, примушували їх до вивчення пропозицій, подібних до ро-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

сійських. Це, в тому числі, призвело до збільшення кількості звернень на український стенд за інформацією, що стосується постачання комплектуючих та ремонту пострадянської техніки, а також запитів на техніку, що є спорідненою за конструктивними особливостями з технікою радянського (російського) виробництва. Зазначений тренд має бути використаний Україною для закріплення та покращення позицій на міжнародному ринку ОВТ. Досягненню кращих результатів тут може сприяти спільна робота з західними партнерами, зокрема в частині створення та виведення на ринок спільних продуктів, які б за параметрами «ціна-якість» переважали продукцію оборонної промисловості РФ та Китаю.

Український слід на «Eurosatory-2018» Передові розробки оборонно-промислового комплексу України на виставці представляв Державний концерн «Укроборонпром». Національний стенд України розгортала Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», що входить до складу ДК «Укроборнпром». Українські компанії та їх продукцію було представлено покластер-

но, що дало можливість споживачам бути краще інформованими стосовно пропозицій українських виробників. Були продемонстровані вітчизняні зразки та макети озброєнь авіаційної, військово-морської, бронетанкової і сухопутної тематики, зокрема: легкий переносний ракетний комплекс «Корсар» від ДП «ДККБ «Луч», високоточний керований артилерійський снаряд «Квітник» від ДП НВК «Прогрес», БПЛА «Спектатор», макет бойового вертольота Мі-24, макет БТР-3ДА, а також макети бронеавтомобілів «КрАЗ» («Hulk 4х4», «Fiona 6х6»). Українську делегацію, що брала участь у роботі виставки, очолював Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олег Гладковський. Під час виставки він виступив з заявою, що мала на меті надіслати західним партнерам чіткий сигнал, що Україна зацікавлена у всебічному розвитку взаємовигідного військово-технічного співробітництва з західними партнерами та готова до того, щоб ширше відкривати власний ринок оборонної продукції для високотехнологічних західних зразків, спрощуючи відповідні процедури. «Сподіваюся, що найближчим часом уряд ухвалить рішення про спрощення процедури експорту товарів військового призначення та імпорту комплектуючих для українських підприємстврозробників і виробників озброєнь та техніки. Адже це не лише покращить імідж України на світовому ринку, але й сприятиме розвитку вітчизняного ОПК та розширенню співпраці з іноземними партнерами, зокрема, з французькими компаніями», - заявив Перший заступник Секретаря РНБО України. Він також запевнив, що найближчим часом до парламенту будуть подані законодавчі ініціативи щодо деяких аспектів реформування структури ОПК, і висловив сподівання на те, що там буде отримано повну підтримку та розуміння. Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, перебуваючи на чолі парламентської деле-

гації з візитом у Франції, під час відвідин національного стенду на «Eurosatory-2018», завив, що «українські зброярі можуть розраховувати на підтримку законодавчих ініціатив щодо діяльності обороннопромислового комплексу». Проявили активність на «Eurosatory-2018» і приватні українські компанії з числа тих, що вже давно та ефективно представлені на міжнародному ринку оборонної продукції. На національному стенді була представлена продукція ПрАТ «АвтоКрАЗ». Зокрема, експонувалися макети спеціальних бронеавтомобілів КрАЗ-Халк, КрАЗФіона, важка евакуаційна машина на базі КрАЗа 8х8 із обладнанням Szczęśniak (Польща). Модель евакуатора була представлена в якості прототипу. Його призначення проведення робіт із відновлення і евакуації пошкодженої і знерухомленної техніки з навантаженням на евакуаційний пристрій до 10 т у важких польових умовах. На «Eurosatory-2018» окремий стенд розгорнула також українська приватна компанія - Наукововиробниче приватне підприємство «Спаринг-Віст Центр», що вже тридцять років працює під торговою маркою «ECOTEST», розробляючи та виготовляючи засоби та системи радіаційного контролю. На стенді було представлено цілий спектр засобів для вирішення різноманітних задач з радіаційного контролю – від персональних та портативних дозиметрів і радіометрів, до стаціонарних систем як військового, так і цивільного призначення. В цілому результати участі українських компаній в «Eurosatory-2018» можна оцінити як позитивні і такі, що можуть бути відчутними протягом найближчих років, принісши суттєву динаміку для України на міжнародному ринку ОВТ.

Валерій РЯБИХ, Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Express

Defense Express | червень 2018

Румунські акценти

Нарощуючи можливості Про тренди та новинки виставки озброєння та військової техніки BSDA-2018 у Румунії Антон МІХНЕНКО, Defense Express, Київ-Бухарест-Київ У столиці Румунії Бухаресті 1518 травня 2018 р. пройшла міжнародна виставка озброєння і вій-

ськової техніки Black Sea Defense & Aerospace-2018 (BSDA-2018). До заходу традиційно долучилася значна частина не лише місцевих, а й провідних американських та європейських виробників. Однак цього року їх було більше, адже Буха-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Особлива увага в рамках виставки була прикута до машин 8Х8 PIRANHA від General Dynamics European Land Systems

рест останнім часом значно збільшив оборонні витрати і розраховує у майбутньому істотно посилити власні оборонні можливості.

Загальні тренди Гібридна агресія Росії проти України, яка триває з 2014 р., змусила країни НАТО відреагувати на нові виклики та загрози. Румунія, як один з ключових гравців Альянсу у чорноморському регіоні, вирішила збільшити оборонні витрати до встановленого блоком рівня у 2% ВВП. Впродовж 2014-2017 рр. військовий бюджет країни зріс на 26,9%. Однак керівництво Румунії вирішило закріпити досягнуте і у лютому 2018 р. під час Мюнхенської конференції з безпеки заявило про плани зберегти такий рівень видатків протягом наступних десяти років. За даними румунських військових джерел, Бухарест розраховує витратити на модернізацію румунської армії близько €9,8 млрд. ($11,3 млрд.) до 2026 р., що зовсім немало, враховуючи, що весь ВВП країни у 2017 р. склав $197 млрд. Такі заяви та тренди, безумовно, не залишаються не поміченими. В результаті, цьогорічна міжнародна виставка та конференція з озброєння і військової техніки BSDA-2018 потрапила в епіцентр уваги провідних світових оборонних компаній. За даними організаторів заходу, якими традиційно виступили амери-

канська компанія TNT Productions та ДП ROMAERO, участь у виставці цього року взяли 270 експонентів (попереднього разу у 2016 р. їх було 250) з 25 країн. Загалом же захід відвідали представники майже 50 держав світу. Найбільш представницькою в рамках виставки була участь румунських виробників – 144 підприємства різної форми власності. Цього року особлива увага серед місцевих виробників була зроблена на максимально можливій демонстрації натурних зразків продукції, яка випускається в країні, а також прийнята на озброєння силових структур. Серед іноземних учасників найбільш потужно були представлені підприємства США (36), Франції (15) та Німеччини (15). Дві останні країни, фактично, вдвічі збільшили свою присутність у рамках даного заходу в порівнянні з попереднім. З найбільш відомих виробників власну продукцію презентували Lockheed Martin, Raytheon, General Dynamics, General Dynamics European Land Systems, Harris, Bell, Textron, L3 Technologies, FLIR Systems, Rockwell Collins, Elbit Systems, Rafael Advanced Defense Systems, Thales, Airbus, Naval Group, MBDA Missile Systems, Damen Shipyards, Fincantieri, Leonardo, Nurol Makina, STM, Rheinmetall, IVECO, Jeep, Pro Optics, UTI, Rohde & Schwarz. Загалом цьогорічна виставка у порівнянні з минулими роками була однією з найбільших, з точки зору кількості представлених зразків ОВТ.

Defense Express | червень 2018

Румунські акценти

Румунська компанія STIMPEX вперше презентувала власний бронеавтомобіль Dracon, виконаний на базі шасі Ford F550

Правила гри 48

Румунська влада зацікавлена у заході на внутрішній ринок іноземних компаній лише за умови організації кооперації та трансферу технологій, що має забезпечити розвиток власної промисловості. Цьогорічна виставка продемонструвала, що іноземні виробники прекрасно це розуміють. Тож задля роботи на внутрішньому ринку країни, активно кооперуються з місцевими компаніями. Це стосується, наприклад, ізраїльської Aeronautics та ROMAERO, французької NAVAL Group та суднобудівної верфі у Констанца – SNC, які позиціонувалися як партнери. А ізраїльська компанія Rafael та румунська Romaero в рамках виставки підписали угоду про співробітництво, яка передбачає просування ізраїльської продукції на румунському ринку. Одночасно з цим, на думку представників низки румунських компаній, керівництво країни занадто велику уваги приділяє кооперації з іноземними виробниками або купівлі західної продукції, аніж власним виробникам. Свідченням такої політики є хоча б той факт, що в рамках виставки Міністр національної оборони Румунії Міхай Фіфора відвідав лише два американські та один

французький стенди, не зайшовши взагалі до румунських компаній.

Бронетехніка В рамках BSDA 2018 переважно була представлена низка вже відомих зразків техніки провідних виробників, що демонструвалися під час інших подібних міжнародних заходів. Країни вважають, що румунський ринок є достатньо ємним і не заповненим, а тому намагаються інтенсивно пропонувати власні зразки подібного ОВТ. Особлива увага в рамках виставки була прикута машинам 8Х8 PIRANHA від General Dynamics European Land Systems. Адже в січні 2018 р. General Dynamics підписала контракт на постачання до збройних сил Румунії до 227 броньованих машин PIRANHA в шести різних конфігураціях (з гарматою калібром 30 мм, з мінометом 120 мм, КШМ, машина РХБ захисту, медична та ремонтно-евакуаційна машина). Контракт загальною вартістю перевищує $1 млрд. Проект реалізується спільно з румунською компанією UZINA MECANICA BUCURESTI (UMB) зі складу ДК «Romarm». Під час виставки General Dynamics презентувала останню версію машини – PIRANHA 5, яку планують випускати в Румунії. Перші 36 автомобілів заплановано доставити до кінця 2018

р. Після цього поставка включатиме 30-40 машин на рік до кінця контракту. Слід зазначити, що з 2006 р. румунські бронетанкові сили є споживачами машин PIRANHA, які були розгорнуті в різних місіях в країні та за кордоном. Під час заходу були показані кілька відомих версій машини PIRANHA III – десантна, медична та з посиленим захистом і потужним бойовим модулем. З огляду на наявні потреби на внутрішньому ринку, достатньо широко в рамках заходу іноземні та місцеві виробники представляли бронетехніку з колісною формулою 4Х4. Окрім машин, які стоять на озброєнні румунської армії – VAMTAC (Іспанія), PANHARD (Франція) та Hammer (CША), були продемонстровані й інші зразки. Так, компанія NIMR з ОАЕ активно просувала в інтересах румунських силових структур вже відомий автомобіль Ajban 440A. Під час BSDA 2018 машина демонструвалася з популярним на сьогодні бойовим модулем KONGSBERG Protector RWS (Remote Weapon Station) та внутрішньою системою зв’язку Military Intercom System від Savox Communications Ltd. В свою чергу, австрійська компанія Achleitner в інтересах румунської жандармерії вперше в

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Румунська компанія Autonomous Flight Technologies вперше в рамках виставки презентувала власну розробку БПЛА змішаного типу зльоту та посадки SIGNUS 35V

185 Центр обслуговування ЗС Румунії презентував прототип патрульного автомобіля 4x2 AUTPI V2 (Autoturismo Usor de Teren pentru Patrulare si Interventii), який виконаний на базі автомобіля Dacia Logan. AUTPI 2V призначений для місій патрулювання та проведення спеціальних завдань силами спеціальних операцій. На сьогодні він проходить випробування на одному з полігонів в Румунії. Що стосується танків, то вони на виставці були представлені лише натурним зразком румунського TR-85М1 (модернізована версія Т-55), виробництва Бухарестського механічного заводу. Мова про його модернізацію не йде. Питання лежить суто у позиції оборонного відомства Румунії. Поки замовлення щодо даних танків з боку МО Румунії до підприємства не надходило.

Продукція компанії Bell Helicopters

Румунії представила вже відому 12 тонну машину BLINDATUL. BLINDATUL може перевозити 8 осіб ззаду і два попереду. Він може використовуватися збройними силами, поліцією, жандармерією. Автомобіль виробляється в Австрії, але також має румунські компоненти виробництва компанії Automecanica Mediaş. Армія та жандармерія Румунії вже проявили інтерес до даного продукту. Турецька компанія NUROL на власному стенді показала натурний зразок вже відомого броньованого автомобілю Ejder Yalin NMS 4X4, який неодноразово демонструвався на різних виставках, однак у Румунії – вперше. Під час BSDA машина демонструвалася без бойового модуля, як засіб пересування для підрозділів швидкого реагування. Ізраїльська компанія Elbit System продемонструвала натурний зразок свого популярного автомобілю SandCat, італійська компанія IVECO – машину LMV, а американська Chrysler легкоброньований Jeep.

Одночасно з іноземними виробниками румунська компанія STIMPEX вперше презентувала власний бронеавтомобіль Dracon, виконаний на базі шасі Ford F550. Він створений за два місяці до початку виставки BSDA 2018 і, фактично, є демонстратором того, як компанія STIMPEX здатна провести бронювання бронемашин. Під час створення Dracon робився акцент на вартості, тому з метою здешевлення в ньому використовувалися комплектуючи та запчастини, які широкодоступні на цивільному ринку Румунії та взагалі Європи. Автомобіль має рівень захисту ІІ STANAG 4569. Функціональна завантаженість складає 1200 кг, що дозволяє йому адаптуватися до різноманітних завдань. Компанія запропонувала кілька варіантів машин на даній платформі: протитанкова пускова установка AG9 або платформа протитанкових ракет, міномет 81 або 120 мм, машина забезпечення, медична машина, машина вогневої підтримки та розвідки.

Авіаційна техніка Авіаційна тематика була представлена достатньо широко і переважно провідними світовими виробниками, зокрема, Bell Helicopters (моделі вертольотів UH-1Y, AH-1Z Viper, 412EPI та натурний зразок Bell 505), Airbus Нelicopters (моделі Н145М, Н225М Caracal, H125M), Leonardo (моделі літаків С-27J Spartan та М-436), Lockheed Martin (натурний літак F-16 та модель F-35). Дані компанії розраховують на участь в процесі модернізації та оновленні за рахунок закупівля наявного авіаційного парку Повітряних сил Румунії. Відомо, що у серпні 2017 р. міністр оборони, прем’єр-міністр та інші румунські чиновники – в тому числі, нинішній Міністр оборони Міхай Фіфор, який в той час був міністром економіки, – підписали лист про наміри стосовно закупівлі 45 бойових вертольотів Bell Helicopters. При цьому, Румунія розраховує частину машин закупити, а частину побудувати на авіаційних потужностях у м.

Defense Express | червень 2018

Румунські акценти

Брашов. У березні 2018 р. представники румунської армії відвідали завод Bell Helicopters в США та військову базу морської піхоти Кемп Пендлтон з метою оцінки можливостей вертольоту AH-1Z Viper. Національні виробники були представлені компаніями Romaero, IAR Brasov та Aerosrtar Group Bacau, які презентвали вже відомі зразки та власні потужності з виготовлення/оновлення/модернізації авіаційної техніки. Безпілотні авіаційні системи були презентовані слабо і переважно вже відомими виробниками. Так, ізраїльська компанія Aeronautics спільно з ROMAERO, представили вже відомі безпілотні літальні апарати (БПЛА) Orbiter 1K, Orbiter 2, Orbiter 3, Orbiter 4 (в натурному виконанні), а американська General Atomics – MQ-9 Reaper (плакат). Одночасно з цим були продемонстровані і нові зразки даного виду озброєння. Так, Агентство з вивчення військової техніки та технології (Agenţiei de Cercetare pentru Tehnică şi Tehnologii Militare) представило прототип нового БПЛА ULTRA 20 Multirol. Апарат наразі є національною розробкою, хоча і виконаний з використанням імпортних комплектуючих. Зараз відбуваються його випробування, що в переважній більшості торкаються питань стійкості планера та потужностей дизельного двигуна. Румунська компанія Autonomous Flight Technologies вперше в рамках виставки презентувала власну розробку БПЛА змішаного типу зльоту та посадки SIGNUS 35V , а також його можливе продовження SIGNUS 150, які відрізняються лише характером зльоту та габаритними розмірами. БПЛА призначений для виконання широкого комплексу завдань розвідки, пошуку та порятунку, а також перевезення вантажів. Він виконаний за популярною на сьогодні схемою, яка значно збільшує можливості застосування апарату. Апарат SIGNUS 35V наразі проходить випробування. Обидва БПЛА обладнують-

Системи виявлення та спостереження були представлені румунськими та закордонними розробками

ПЧ Class 212A від Atlas Elektronik та ThyssenKrupp (Німеччина)

ся спеціалізованою відеокамерою з високою роздільною здатністю та стабілізацією зображення. Департамент безпілотних систем румунського Національного інституту аерокосмічних досліджень та розробок «Елі Карафолі» – I.N.C.A.S. (Institutului Naţional de CercetareDezvoltare Aerospaţială «Elie Carafoli») в рамках виставки вперше презентував БПЛА TWing QH 3.0, який також представляє собою апарат комбінованого зльоту та посадки, та оснащений з гібридною силовою установкою.

Морська тематика З огляду на плани військово-політичного керівництва Румунії поновити та наростити морські можливості, зокрема, придбати три підводні човни та чотири кораблі класу «корвет» для підтримки операцій на Чорному морі, іноземні виробники відповідного озброєння істотно активізувалися в рамках виставки BSDA 2018.

За попередніми оцінками, лише на придбання чотирьох кораблів для свого флоту Румунія планує витратити близько €1,6 млрд ($1,96 млрд США). Постачання кораблів заплановано у період з 2018 по 2024 рр. На сьогодні оборонне відомство перебуває у стадії визначення технічних параметрів для цих підводних човнів та кораблів. Відповідно до планів, перше судно буде побудоване протягом максимум трьох років. Вся закупівля повинна відбутися протягом семи років. В рамках виставки BSDA 2018 макети власних виробів вже відомих зразків представили NAVAL Group (Франція) – ПЧ Scorpion 2000 та корвет GOWIND 2500; Blohm+Voss GmbH, Atlas Elektronik та ThyssenKrupp (Німеччина) – ПЧ Class 212A та корвет К130; Fincantieri (Італія) – кораблі Fremm Alpino та Abu Dhabi Class. Голландська компанія Damen, яка має на території Румунії (м. Галац) виробничі потужності, представила на вистав-

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

ці ряд макетів своїх кораблів, однак переважно суден забезпечення. Важливо зазначити, що румунська сторона робить акцент на виробництві кораблів на місцевих потужностях. З огляду на це достатньо активно у цьому напрямку діє NAVAL Group (Франція), яка вже уклала низку угод з суднобудівної верф’ю в Констанці SNC. Остання активно просувала на власному стенді саме французький проект корабля GOWIND 2500 Відомо, що 14-15 травня 2018 р. міністр оборони Румунії Міхай Фіфор відвідав з офіційним візитом Грецію, де обговорив питання військо-технічної співпраці між обома країнами. Одночасно з цим керівник оборонного відомства здійснив візит на грецьку верф Hellenic Shipyards в м. Скарамангас. Пізніше, вже в рамках виставки BSDA Міхай Фіфор заявив, що планується придбати підводні човни в Греції. Наразі оборонне відомство має підготувати документ в CSAT та парламент для затвердження. «Ми беремо Грецію у партнери» – заявив міністр оборони Румунії. З огляду на те, що верф у Скарамангасі свого часу будувала за ліцензією дизель-електричні підводні човни Type-214, розроблені німецькою компанією Howaldtswerke-Deutsche Werft GmbH (HDW), не виключається, що і цього разу у Греції буде будуватися човен німецького походження. Howaldtswerke-Deutsche Werft GmbH є складовою іншої компанії, яка презентувалася під час BSDA – ThyssenKrupp Marine Systems, показувала модель вже відомого ПЧ Class 212A.

Ракетно-артилерійське озброєння, бойові модулі та боєприпаси В рамках цьогорічної виставки сегмент боєприпасів був представлений вже відомими зразками румунських підприємств оборонної промисловості зі складу ДП ROMARM. Одночасно з цим, Центр наукових досліджень РХБ захисту та екології (Centrul de Cercetare Stiintifica pentru Aparare CBRN si Ecologie) представив прототипи термобаричних гранат для ручних гранатометів AGI 3X40 мм та у AG 9X73 мм (аналог СПГ-9). Фактично нові боєприпаси не змінили власні вагові ха-

рактеристики, однак мають більш потужні можливості щодо ураження цілей, їх планується виготовляти з використанням більш сучасних матеріалів Інша румунська компанія ProOptica в рамках виставки вперше представила дистанційно керований бойовий модуль Anubis. Модуль призначений для застосування на базі різноманітної бронетехніки Anubis RCWS гіростабілізується в двох площинах і може містити кулемети калібром або 7,62, або 12,7 мм. Він обладнаний тепловізором, CDD камерою та автоматичною системою вогневого контролю. Крім того, модуль оснащений лазерним датчиком для визначення дальності до цілі. Anubis забезпечує виявлення автомобільної техніки в нічний час на відстані до 6 км, а людини – до 3 км. Автоматичне супроводження цілі та стабілізація зображення додаються у якості додаткової опції. Модуль має балістичний захист на рівні ІІ STANAG 4569 і забезпечує захист від пострілів 7,62 x 39 мм на відстані у 30 метрів.

Системи виявлення та спостереження Даний сегмент на виставці представляли такі відомі компанії, як Elbit Systems, Rohde&Schwarz та румунські компанії Electro Optic Components та Prooptica. Західні компанії представляли вже відомі зразки ОВТ. Приватна компанія Electro Optic Components вперше презентувала загалу мобільний інтегрований комплекс спостереження MISS (Mobile Integrated Surveillance Systems). Він призначений для виявлення, спостереження, визначення координат та супроводження широкого спектру повітряних та наземних малорозмірних цілей під час виконання завдань із моніторингу лінії розмежування чи державного контролю. Система представляє собою пункт контролю з комплексом різноманітної апаратури, розміщеною в спеціалізованому контейнері. До складу апаратури входять система відео спостереження, лазерний цілевказувач та радіолокаційний радар який здатний виявляти цілі з ефективною поверхнею

розсіювання 0,1 м.кв. Весь комплекс апаратури розміщується на 12 метровій телескопічній щоглі. За попередніми оцінками MISS здатний виявляти цілі на відстані до 30 км. Для забезпечення автономної роботи комплексу впродовж 10 днів та зменшення енергоспоживання, на даху контейнеру розміщені сонячні батареї. Комплекс MISS нещодавно почав використовуватися прикордонною службою Румунії з метою моніторингу стану державного кордону та попередження випадків контрабанди.

Післямова Виставка BSDA-2018 продемонструвала, що румунський ринок зброї, особливо після оголошення керівництвом Румунії наміру збільшити витратити на модернізацію армії, став ще більш привабливим для провідних іноземних виробників. Однак відсутність на ній західних новинок і демонстрація головно добре відомих зразків ОВТ, свідчить про те, що участь для них у цій виставці насамперед має за мету просування на місцевий, а також сусідні ринки ненової, але вдалої продукції, що добре себе зарекомендувала. В той же час, тенденція закупівлі Румунією переважно західного ОВТ має негативні наслідки для місцевого ОПК, який, частково втративши свої виробничі потужності, намагається вижити, орієнтуючись на експорт, а також на кооперацію із західними виробниками ОВТ. BSDA-2018 є яскравим прикладом для України, яка зацікавлена, з одного боку, отримати західні технології та провідні світові компанії у партнери, а з іншого – не втратити власний потенціал. Українській стороні слід зробити висновки і під час роботи із західними виробниками спробувати знайти оптимальну форму співробітництва, яка має забезпечити існування та успішне функціонування національних потужностей, а також перспективну кооперацію з іноземними компаніями із запозиченням у них сучасних технологій та практик.

Defense Express | червень 2018

KADEX-2018. Акценти

KADEX-2018 52

Перспективи збройового ринку Республіки Казахстан З 23 по 26 травня у столиці Республіки Казахстан Астані відбулася ювілейна V Міжнародна оборонна виставка KADEX-2018, організатором якої вперше виступило Міністерство оборонної та аерокосмічної промисловості РК. Виставку урочисто відкрив Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, який наголосив на актуальності проведення виставки з огляду на зростаючу глобальну геополітичну нестабільність.

В роботі KADEX-2018 взяли участь 318 компаній (KADEX-2016 – 231) з 28 країн світу, а також офіційні делегації з 48 країн. Збільшення учасників заходу свідчить про зростання попиту на нові види ОіВТ в регіоні та безумовно високу оцінку світовими гравцями потенціалу ринку озброєнь Центральної Азії. Провідні світові виробники ОіВТ

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

демонстрували на виставці власні вироби та послуги у сфері авіації, космосу, ІТ-технологій, бронетехніки, ППО-ПРО тощо. Крім збільшення чисельності учасників заходу, цього року на ньому було представлено більше експонатів ОіВТ, готових зразків і виробів, вперше демонструвалися досягнення в аерокосмічній сфері тощо. Звертає на себе увагу зростання в РК і в регіоні в цілому попиту на легку бронетехніку, нове озброєння, прилади зв’язку, РЛС тощо. З огляду на це, казахстанська сторона практикує співробітництво з потенційними іноземними партнерами, створюючи в т.ч. спільні підприємства для випуску ОіВТ, в т.ч. з метою подальшого експорту до

третіх країн регіону. Зразки такої продукції широко демонструвалися на виставці.

Казахстан розвиває оборонку Під час роботи виставки 17 казахстанських підприємств представили 57 зразків військової і конверсійної техніки, серед яких варто відзначити наступні. Казахстансько-турецька компанія КАЕ і 811й авторемонтний завод представили варіант оснащення транспортера МТ-ЛБ ПЗРК “Игла-1” у вигляді бойового модуля на 4 постріли з тепловізійним каналом супроводу цілі. На базі МТЛБ також ство-

рено броньований медичний транспортер-евакуатор поранених АМТЕ, на якому обладнано збільшений десантний відсік. Машину вже прийнято на озброєння. Спільно з компанією “Семей инжиниринг” КАЕ представила варіант модернізації танка Т-72КАЕ, який лише наступного місяця має розпочати заводські випробування. На ньому модернізовано систему управління вогнем, впроваджено дистанційно керований кулеметний бойовий модуль Aselsan SARP. На виставковому майданчику демонструвався також модернізований танк Т-72А – спільний проект з ізраїльською фірмою Opgal Industries Ltd. На ньому встановлено нову тепловізійну систему. Та-

Defense Express | червень 2018

KADEX-2018. Акценти

кож на виставці представили модернізований БТР-70 з комплексом вивчення радіаційної обстановки. Цікавою пропозицією виглядав комплект штабних модульних машин у складі 4-х модулів, які демонструвало казахстансько-білоруське СП – ТОВ «Мидивисана Инжиниринг». Водночас, білоруське ВАТ «Минский завод колёсных тягачей» показав на виставці легку броньовану машину МЗКТ-490100 (Volat V1) з розвідувальним радіотехнічним комплексом. В даний час у Казахстані реалізують програму «Солдат майбутнього», що передбачає оснащення особового складу усіма сучасними засобами прихованого зв’язку, нічного бачення, планшетами, спеціальними шоломами та спеціальними окулярами цілодобового бачення, а також лазерними цілевказниками. В реалізації програми активну участь беруть казахські виробники, зокрема, завод «Тыныс».

Новиники на KADEX-2018 Серед нових видів озброєння варто відзначити турецьку розробку – 120мм автоматичний міномет Alkar, інтегрований з автоматизованою системою управління підрозділами. Він має власну систему управління, що працює цілком автономно без втручання людини. Крім того, до новинок виставки слід віднести бойову дозорну машину «Арлан», оснащену бойовим модулем, тепловізійною та денною камерами спостереження та РЛС. Машина сумісна з усіма БПЛА і засобами розвідки, що стоять на озброєнні ЗС РК. Повідомлялося про підписання замовлення на поставку чергової партії БРДМ Arlan 4x4 для потреб ЗС Казахстану. БРДМ випускає казахстансько-південно-африканське СП Kazakhstan Paramount Engineering (КРЕ), учасниками якого є відповідно Kazakhstan Engineering i Paramount Group. На думку експертів, пристосована до служби в умовах Казахстану

Україна запропонувала модернізувати 4 ракетно-артилерійські кораблі пр.0250 типу «Барис» («Барс») ВМС Казахстану

машина, що має посилений захист від мін, додатково отримала систему обігріву та посилену підвіску. Наразі Казахстан отримав вже 60 машин, йдеться про збільшення цієї кількості до 100 з перспективою використання у частинах Національної гвардії та інших силових структур. Поставки нових машин триватимуть до 2020 р. При цьому Казахстан має намір пропонувати ці машини на експорт, в т.ч. до країн Близького Сходу. КРЕ також презентувало на виставці БТР Barys 6x6 і Barys 8х8, з яких перший є модифікацією машини Mbombe 6 виробництва південноафриканської фірми Paramount Group, пристосованою до служби в

кліматичних умовах Казахстану. Для служби в зимових умовах машини оснащено в т.ч. системами обігріву. Barys 6x6 оснащено баштю Sarbaz з 30-мм гарматою 2A42 i спареним з нею 7,62-мм кулеметом Nefer виробництва турецької фірми Aselsan. Потреба ЗС РК в таких машинах є значною і вимірюється сотнями одиниць. Поряд з цим, турецька компанія Otokar i казахстанська Kazakhstan Engineering уклали угоду про співпрацю у сфері виробництва бойових машин для потреб ЗС Казахстану. Передбачено створення СП, яке займатиметься збіркою турецької легкої бронетехніки (зокрема, типу Cobra II ) для ЗС РК у випадку підписання контракту, а також промоцією в регіоні.

Defense Express | червень 2018

www.defence-ua.com

Казахстан приваблює продавців озброєнь Зростаня масштабів виставки KADEX зумовлене зростанням попиту на нові види озброєнь в цілому, однак у більшому ступені це пов’язано самк з планами Казахстану по підвищенню власних оборнних можливостей. Основні зусилля іноземних компаній, що були представлені на вистаці, були зосереджені саме на цьому. Турецька суднобудівна компанія Savunma Teknolojileri Mühendislik пропонує Казахстану ракетні корвети типу Ada, що до останнього часу будувалися для ВМС Туреччини. А турецький концерн Turkish Aerospace Industries пропонує Казахстану легкі навчально-бойові літаки Hurkus-C, БПЛА Anka, ударні вертольоти T129 Atak, а також вертольоти T625. Зазначені платформи пропонувалися як ЗС РК, так і іншим силовим структурам країни з можливістю передачі технологій, в т.ч. з правом виробництва в третіх країнах регіону Центральної Азії. На думку експертів, найбільші шанси на експорт до Казахстану мають БПЛА Anka та учбово-бойовий літак Hurkus-C. Одним з найбільших учасників виставки була російська ДК «Росспецэкспорт», що демонструвала на KADEX-2018 понад 300 зразків ОіВТ. Зокрема, це були ЗРК С-400 «Триумф», С-300ВМ «Антей-2500», С-300ПМУ2 «Фаворит», ЗРК сімейства «Бук» і «Тор», бойова машина підтримки танків «Терминатор», БТ3Ф, ударні вертольоти Ми-28НЭ и Ми35М, транспортно-десантний Ми-38Т, МРК «Каракурт-Э» і «Сарсар», винищувач Су-30СМ, учбово-бойовий літак Як-130, військово-транспортний літак Ил-76МД-90А, а також БПЛА

«Орлан-10Е» та «Орион-Э». За даними Stockholm International Peace Research Institute (Стокгольмський інститут досліджень проблем світу), протягом 1991-2017 рр РФ поставила до Казахстану ОіВТ на 1 млрд 756 млн доларів (в т.ч. 14 винищувачів Су-27С, 8 Су-30СМ, 111 БТР-80А і БТР80, 134 БТР-82А, 18 БПМ-97, 21 бронемашин «Тигр», 10 БМПТ «Терминатор»). З огляду на актуальність створення ударної компоненти ЗС РК на Каспії, російсько-індійське СП BrahMos Aerospace пропонувало Астані крилаті ракети BrahMos повітряного базування. Варто зазначити, що система на разі ще проходить випробування на індійських полігонах, в т.ч. з виконанням пусків ракет з багатоцільових літаків Су-30МКІ.

В цілому слід відзначити, що родь виставки KADEX в регіоні буде зростати і надалі – з огляду на амбіції Казахстану на роль регіонального лідера та особливості розвитку без пекової ситуації в регіоні.

Зафіксовані наміри В рамках роботи виставки повідомлялося про підписання оборонними підприємствами зі складу АТ «Казахстан инжиниринг» понад 20 угод з іноземними кампаніями в оборонній сфері. Зокрема, йдеться про наступні кампанії: французька Thales, індійська ZenTechnologies Limited (виробництво тренажерів), індійська Larsen&Toubro (екс-

На відкритому майданчику українське АТ «МоторСіч» (м.Запоріжжя) демонструвало відвідувачам два модернізованих вертольоти, Мі-2МСБ з новими двигунами АІ-450М, та Мі-8МСБ-Т з нновими двигунами ТВ3117ВМА-СБМ1В 4Е серії

Defense Express | червень 2018

KADEX-2018. Акценти

порт БМП-1), російська «Военнопромышленная компания» (постачання запчастин до БТР-80), польска Wtorplast і болгарска «Металлика Коммерс» (ремонт і модернізація бронетехніки на експорт), болгарська «Терем холдинг» (постачання запасних частин і допомога в модернізації бронетехніки), білоруська «Белспецвнештехника» (дефектація бронетехніки), російський «НЦПЭ» (розробка технологій виробництва БПЛА і програмного забезпечення), йорданська First Armour KDDB (виробництво кевларових шоломів), німецька D&D Dynamit Nobel Defence (розробка систем вогнегасіння для бойової техніки та бронезахист), сербська Yugoimport SDPR (модернизація гаубиць Д-20 і Д-30, організація спільного виробництва протитанкових ракет Alas), турецька Otokar (складання бронемашин). Решта угод стосувалася відносин між суб’єктами всередині Казахстану. Крім того, 24 травня ц.р., під час роботи виставки KADEX 2018 Казахстан підписав з РФ контракт на придбання додаткової партії з 8 багатоцільових бойових літаків Су-30СМ з поставкою до 2020 року. Експерти вважають, що це може бути першим кроком до можливого придбання в середньо терміновій перспективі також ударних крилатих ракет BrahMos індійського виробництва.

Українські інтереси на KADEX-2018 Продукцію українських зброярів в Астані представляли ДК «Укрспецекспорт», ДП «Дослідно-проектний Центр кораблебудування», ДП «Луцкий ремонтний завод «Мотор», ДП «Завод 410 цивільної авіації», ДП «Машинобудівна фірма «Артем», ДП «Антонов», ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», ДП «Одеський авіаційний завод» та приватні компанії: «АвтоКрАЗ» і «Аеротехніка-МЛТ». На українському стенді демонструвалися макети БТР-3Е1 з бойо-

Казахстан є одним з перспективних партнерів України у сфері ВТС на пострадянському просторі вим модулем «Штурм», перспективних проектів ракетного катера «Каракал», корвета «Гайдук-К», десантно-штурмового катера «Кентавр», бронекатера «Гюрза-М», гусенічної пожежної машини ГПМ-72, транспортного літака Ан-178 та пасажирського Ан-148. У випадку необхідності будівництво зазначених кораблів і катерів можливе на казахстанському заводі «Зеніт» у м.Уральську. Крім того, на відкритому майданчику українське АТ «Мотор-Січ» (м.Запоріжжя) демонструвало відвідувачам два модернізованих вертольоти, Мі-2МСБ з новими двигунами АІ450М, та Мі-8МСБ-Т з нновими двигунами ТВ3-117ВМА-СБМ1В 4Е серії. В рамках роботи виставки відбулася зустріч першого заступника голови ДК «Укроборонпром» Сергія Омельченка з міністром оборони РК Сакеном Жасузаковим, на якій обговорено можливість поглиблення двостороннього ВТС між країнами у сфері бронетехніки, авіації, високоточної зброї та кораблебудування. Сторони визначили пріоритетні напрямки цього співробітництва, в т.ч. в сфері модернізації ВМС РК. Зазначалося, що Україна зацікавлена у спільому виробництві деяких з видів ОіВТ. Своєю чергою, казахстанський міністр дав відповідні доручення щодо більш глибокого опрацювання напрямків і проектів, що обговорювалися на переговорах сторін. Зокрема, Україна запропонувала модернізувати 4 ракетно-артилерійські кораблі пр.0250 типу «Барис» («Барс») ВМС Казахстану. Адже Україна і Казахстан вже плідно співпрацюють у сфері війського кораблебудування. Зокрема, підприємства ДК «Укроборонпром» раніше забезпечили будівництво зазначених кораблів для ВМС ЗС Казахстану, для оснащен-

ня яких в Україні було виготовлено низку корабельних систем і озброєння, в т.ч. систему керування зброєю «Каскад» із 2-координатною РЛС «Дельта» (виробник – НДІ «КвантРадіолокація»), оптико-електронну систему контролю за використанням озброєння та спостереження «Sens-2» (НДІ «Квант»), систему корабельного ракетного комплексу «Бар’єр» з дальністю дії до 5 км, ЗРК «Арбалет» (ДК КБ «Луч»), 30-мм автоматичну корабельну артилерійську установку АК-306 (ВАТ «Кузня на Рибальському»). Загальна вартість поставленого устаткування становить понад 25 млн доларів. Розробник проекту модернізації кораблів типу «Барис» – ДПЦК (м. Миколаїв). Казахстан розглядається серед перспективних партнерів України у сфері ВТС на пострадянському просторі, а також на Азіатському регіональному ринку озброєнь. Крім зазначених прикладів, в активі двостороннього ВТС вже маємо поставки до Казахстану українських засобів ППО, ремонт літаків сил повітряної оборони Республіки Казахстан, програми спільної модернізації бронетехніки. Наразі актуальною для ЗС Казахстану залишається модернізація чисельних запасів ОіВТ радянського/російського виробництва, в т.ч. танків Т-72 і оновлення парку транспортної авіації. В цьому сегменті Астана зацікавлена в можливості контактів з іноземними партнерами, в т.ч. з Україною, що має відповідний потенціал і досвід проведення модернізації (танки Т-72, транспортні літаки, РЛС ППО тощо). Тож головне зараз після виставки KADEX-2018 – спокійно осмислити все, про що говорилось на стендах та в кімнатах переговорів, закачати рукава та впевнено приступити до планомірного розвитку військово-технічного співробітництва, де Україна та Казахстан мають добрі перспективи на міцному підґрунті.

Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ, Defense Express

ИКК «Defense Express» оперативно освещает события, происходящие в сфере безопасности, обороны и военно-технического сотрудничества Украины. Регулярные информационные продукты: аналитический блок и лента новостей на ресурсе www.defense-ua.com (ежедневно); информационный бюллетень «Украинский оборонный обзор» (еженедельно); информационный бюллетень на английском языке «Ukrainian Defense News» (ежемесячно). Аналитический журнал «Defense Express. Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины» – выходит ежемесячно, доступен по подписке в печатной и он-лайн версии

defense-ua.com

ИНФОРМАЦИОННО–КОНСАЛТИНГОВАЯ КОМПАНИЯ

Англоязычный журнал «Ukrainian Defense Review» – выходит ежеквартально, доступен в он-лайн версии на сервисе ISSUU по ссылке: http://issuu.com/ukrainian_defense_ review, возможна подписка на печатную версию журнала Книги серии «Оружие Украины» предназначены для читателей, интересующихся современной продукцией и новыми разработками украинской «оборонки»

КОМПАНИЯ «DEFENSE EXPRESS» РАБОТАЕТ НА ИНФОРМАЦИОННОМ РЫНКЕ С 2001 Г. Контакты для подписки на печатную и он-лайн продукцию ИКК «Defense Express»: Адрес: ул. Ильинская, 10, офис 5, г. Киев, Украина, 04070, Тел.: +38 (044) 425-16-22, Факс: +38 (044) 425-42-10 E-mail: defenseexpress@i.ua www.defense-ua.com