Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право by Denis

У К РА Ї Н С Ь К А А С О Ц І А Ц І Я М І Ж Н А Р О Д Н О Г О П РА В А

УДК 341 ББК 67.9(4Укр)5 Р 32

Рекомендовано до друку Президентською Радою Української асоціації міжнародного права Протокол № 17 від 30 вересня 2014 року

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (ІМВ КНУТШ) 30 вересня 2014 року, протокол № 2 Упорядкування і загальна редакція: Задорожній Олександр Вікторович, Голова Президентської Ради Української асоціації міжнародного права, завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, членкореспондент Національної академії правових наук України, к.ю.н., професор, Заслужений юрист України Рецензенти: доктор юридичних наук, професор кафедри міжнародного приватного права ІМВ КНУТШ Бірюков Олександр Миколайович доктор юридичних наук, доцент кафедри порівняльного правознавства і європейського права ІМВ КНУТШ Шпакович Ольга Миколаївна доктор юридичних наук, професор, Президент Академії права при Таллінському університеті Мюллерсон Рейн Аввович доктор юридичних наук, професор кафедри галузевих правових наук Національного університету «Києво-могилянська академія» Петров Роман Арестович Р 32 Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право. — К.: К.І.С., 4. — 1016 с. ISBN 978-617-684-088-6 В монографії подано міжнародно-правовий аналіз подій в Україні з кінця листопада 2013 року до літа 2014 року (робота над текстом в основному завершена в кінці липня 2014 року). Провідні вітчизняні юристи-міжнародники роблять міжнародно-правовий аналіз, а також намагаються дати правову кваліфікацію подіям на Майдані Незалежності у Києві під час Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014), агресії РФ щодо України, що мала наслідком анексію Криму, а також подіям на сході України, зокрема діяльності угрупувань «ДНР» та «ЛНР». Значна увага приділена захисту прав і свобод громадян під час цих подій.

УДК 341 ББК 67.9(4Укр)5

ISBN 978-617-684-088-6

Зміст 3

Зміст Переднє слово..................................................................................................................... 8

Розділ I. Міжнародно-правова оцінка української Революції гідності Підрозділ 1.1. Дотримання прав і свобод людини як основоположний обов’язок держави: міжнародно-правовий аналіз української Революції гідності........................................................................................ 15 1.1.1. Право на мирні зібрання та обмеження його реалізації в Україні... 17 1.1.2. Формування та розвиток ідеї права народу на повстання у філософсько-правових концепціях світової цивілізації..................... 32 1.1.3. Обов’язок покарання за злочини проти людяності в Україні (щодо активістів Майдану) згідно з міжнародним правом............................................................................................................. 44 1.1.4. Децентралізація повноважень органів публічної влади як вимога Майдану: національна та міжнародна зміна............................ 59 Підрозділ 1.2. Легітимність формування сучасної влади в Україні.............115 1.2.1. Щодо легітимності діючої сьогодні влади в Україні.......................... 117 1.2.2. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року — відповідність міжнародним стандартам і законодавству України............................................................................ 122

Розділ 2. Україна в світовому правопорядку після Революції гідності Підрозділ 2.1. Європейський шлях розвитку України як вибір українського народу...................................................................................129 2.1.1. Асоціація з Європейським Союзом і перспективи європейської інтеграції України............................................................. 131

Зміст

2.1.2. Угода про асоціацію з ЄС та перспективи поліпшення ділового клімату в Україні........................................................................ 147 2.1.3. Правові засади Зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом......................................................................... 155 2.1.4. Запровадження безвізового режиму для громадян України і європейська інтеграція.............................................................................. 166 2.1.5. Міжнародно-правове регулювання вільної торгівлі України з країнами ЄАВТ та інші зони вільної торгівлі в зовнішньоекономічній практиці України......................................... 175 2.1.6. Принцип взаємної вигоди як правова основа інтеграції України до Європейського Союзу........................................................... 185 2.1.7. Правові засади забезпечення мовних прав в Україні відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.......................................................................................................... 200 Підрозділ 2.2. Міжнародно-правові гарантії безпеки України.....................213 2.2.1. Будапештський меморандум 1994 року та суверенітет України: зміст і юридична природа гарантій....................................... 215 2.2.2. Ядерні гарантії Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та їхній зв’язок із Будапештським меморандумом.................. 233 2.2.3. Добровільна відмова України від ядерної зброї.................................. 242 2.2.4. Відмова Україною від ядерної зброї та зобов’язання західних держав. Відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи..... 254 Підрозділ 2.3. Підтримка української Революції гідності міжнародним співтовариством. Міжнародно‑правові інституційні і договірні механізми у вирішенні міждержавних спорі..............................................261 2.3.1. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 через призму загального міжнародного права............................................................. 263 2.3.2. Агресія Росії проти України: Council of Europe, quo vadis у розв’язанні міждержавних спорів? ................................... 281 2.3.3. Визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду: очікування України.................................................................................... 290 2.3.4. Територіальні суперечки — судові та силові формати вирішення.310 2.3.5. Торгові війни з Росією: причини, правові підстави та наслідки. Механізми вирішення торгових суперечок ................. 328

Зміст 5

Розділ 3. Агресія Російської Федерації проти України Підрозділ 3.1. Агресія Російської Федерації проти України — витоки і міжнародно‑правові кваліфікації..........................................................343 3.1.1. Доктрина Путіна та міжнародне право................................................. 345 3.1.2. Агресія Росії проти України — не тільки зухвалий виклик світовій спільноті........................................................................................ 355 3.1.3. Концепція докорінної зміни обставин у сучасному міжнародному праві та її довільне тлумачення Російською Федерацією................................................................................................... 470 3.1.4. Відсутність підстав для застосування Росією доктрини «R2P» («зобов’язання щодо захисту») до подій у Криму та на Донбасі.... 497 Підрозділ 3.2. Окупація та анексія Криму Російською Федерацією............513 3.2.1. Референдум в Автономній Республіці Крим 2014 року (міжнародно-правовий аспект)............................................................... 515 3.2.2. Порівняльна характеристика випадків Косово та Криму: міжнародно-правовий аналіз.................................................................. 531 3.2.3. Характеристика «референдумів» та «опитувань», проведених на сході України та в Автономній Республіці Крим у березні — травні 2014 року................................................................... 543 3.2.4. Крим: чи застосовується міжнародне право військової окупації до анексованої території? ........................................................ 550 3.2.5. Проблема прав корінних народів України в умовах революції гідності та іноземної окупації.................................................................. 561 3.2.6. Питання громадянства та статусу місцевого населення у зв’язку з російською окупацією Автономної Республіки Крим... 590 3.2.7. Російська агресія проти України: питання права власності на окупованій території Криму та відшкодування збитків................... 597 3.2.8. Правовий режим публічної власності на окупованих територіях України (на прикладі морегосподарського комплексу).................................................................................................... 603 3.2.9. Екологічні наслідки анексії Криму з позиції міжнародного права навколишнього середовища......................................................... 628 3.2.10. Захист культурних цінностей Криму в умовах окупації: правовий статус та можливості захисту............................................... 640

Зміст

Підрозділ 3.3. Правова оцінка сепаратистських утворень «ДНР» та «ЛНР» на сході України.............................................................653 3.3.1. Сепаратистські утворення як загроза суверенітету і територіальній цілісності України1................................................................................................. 655 3.3.2. Політико-правові та історичні аспекти існування Донецької та Луганської областей у складі України............................................... 680 3.3.3. Проголошення «ДНР» і «ЛНР» і право народів на само визначення: ілюзорний суверенітет чи суверенітет ілюзій............. 685 3.3.4 Оцінка відповідності призначення, організації та порядку проведення «референдумів» 11 травня 2014 року нормам міжнародного права та українського законодавства......................... 718 3.3.5. Статус сепаратистських утворень «ДНР» і «ЛНР» у міжнародних відносинах і міжнародному праві............................. 734 Підрозділ 3.4. Події на сході України: Російська Федерація як держава-агресор і держава‑експортер тероризму.............................745 3.4.1. Правова оцінка фактів порушення режиму україно‑російського кордону на сході України з території РФ....... 747 3.4.2. Міжнародно-правові оцінки фінансування, підтримки сепаратистів, засилання іноземних найманців на територію східних областей України з боку РФ. Перспективи визначення Росії як держави — експортера тероризму........................................... 761 3.4.3. Міжнародно-правові оцінки намагань екстериторіального засто сування російського кримінального закону за фактом засто сування заборонених засобів і методів ведення війни в Україні.... 774 Підрозділ 3.5. Гуманітарні аспекти антитерористичної операції на сході України...........................................................................................789 3.5.1. Взаємодія міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини під час Антитерористичної операції у східних регіонах України....................................................... 791 3.5.2. Діяльність міжнародних організацій в Україні з надання допомоги населенню в умовах антитерористичної операції........... 814 3.5.3. Захист культурних цінностей під час збройного конфлікту на Сході України............................................................................................... 827 3.5.4. Поняття внутрішньо переміщених осіб у міжнародному праві та їхня поява в Україні (в контексті порушення територіальної цілісності України та дій озброєних груп на сході України).............................................................................................. 835

Зміст 7

Підрозділ 3.6. Інформаційна війна Російської Федерації проти України: юридичний аналіз необхідності зміни підходів до інформаційної безпеки держави...............................................................847 3.6.1. Виклики національній безпеці за доби глобального інформаційного суспільства.................................................................... 849 3.6.2. Державний суверенітет в інформаційній сфері: концептуальні засади................................................................................. 851 3.6.3. Державний суверенітет і захист інформаційної безпеки в умовах глобального інформаційного суспільства........................... 855 3.6.4. Інформаційна агресія Росії проти України: кваліфікація за міжнародним правом................................................................................. 863 3.6.5. Інформаційний спротив російській агресії: міжнародно‑правові рамки...................................................................... 867 3.6.6. Інформаційна безпека — справа всього Українського народу........ 871 3.6.7. Інформаційна війна Російської Федерації проти України: оцінка міжнародного співтовариства.................................................... 875 Підрозділ 3.7. Міжнародно-правова відповідальність Російської Федерації як держави-агресора проти України......................................885 3.7.1. Збройна агресія Росії проти України: реалії та правова модель відповідальності держави-агресора....................................................... 887 3.7.2. Міжнародно-правова відповідальність Росії за терористичну війну проти України на Сході.................................................................. 903 3.7.3. Обґрунтування підстав міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації за агресію.............................. 908 3.7.4. Політичні підстави та міжнародно-правові проблеми постійного членства Російської Федерації в Раді Безпеки ООН.... 920 3.7.5. Відсутність правових підстав для членства Російської Федерації в ООН.................................................................... 944 3.7.6. Наслідки агресії РФ проти України для світопорядку та системи сучасного міжнародного права.......................................... 950 Післямова......................................................................................................................... 954 Хронологія української Революції гідності............................................................. 956 Хронологія війни в Україні.......................................................................................... 994 Автори............................................................................................................................. 1010

Переднє слово

Останні українські події стали знаковими та поворотними не лише для самої України, але і для всієї Європи і, в тій чи іншій мірі, для всього міжнародного співтовариства в цілому. І якщо для нашої держави вони ознаменували остаточний вибір європейського, демократичного шляху розвитку і розбудови такої моделі суспільних відносин, в якій права і свободи людини та громадянина займають визначальне місце, то на глобальному рівні вони вкотре підняли ряд складних питань: необхідність реформування підходів до колективної безпеки, неможливість протиставлення інтересів будь-якої держави ключовим засадам міжнародних відносин, над виробленням яких довгий час працювало міжнародне співтовариство і які покликані гарантувати мир і стабільність. В той же час, події в Україні вкотре продемонстрували важливу роль міжнародного права як регулятора міжнародних відносин. Саме ставлення тієї чи іншої держави до міжнародного права стало тим індикатором, що вказує на відповідальні та послідовні дії того чи іншого суб’єкту, чи навпаки на їхню деструктивність та спрямованість на ескалацію певної ситуації. Саме на аналіз подій в Україні з точки зору міжнародного права спрямована колективна монографія «Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право». Монографія доводить, що міжнародне право не лише не втратило своїх значення та важливості, але і залишається чи не єдиним регулятором, що забезпечує співіснування держав, які часто будують свою політику на діаметрально протилежних цінностях та засадах. У монографії дається характеристика всім визначальним подіям, які останнім часом мали місце в Україні: від Революції гідності і до агресії Російської Федерації проти України. Основна робота над монографією була завершена в липні 2014 року, тому, за невеликим винятком, міжнародно-правовий аналіз окреслених подій надається, виходячи з фактичної ситуації, яка на той момент існувала в Україні. За умов агресії проти України, особливо важливою стала консолідація українських юристів навколо єдиної ідеї, що і ставила собі за мету Українська асоціація міжнародного права, ініціюючи підготовку монографії. Адже, зважаючи на те, що міжнародне право надає Україні широкі можливості для захисту власних національних інтересів, вкрай необхідним є ґрунтовне та різнобічне дослідження юристів-міжнародників щодо останніх подій, і таке дослідження

Переднє слово 9

має не лише високу цінність на теоретичному рівні, але й практичну важливість, адже може слугувати орієнтиром для дій України на міжнародній арені. У роботі над монографією взяли участь чотири покоління юристів-міжнародників, які надали глибокий аналіз подій в Україні з точки зору міжнародного права. Монографія поєднує як політично-правову оцінку поточних подій, так і ґрунтовні теоретичні дослідження засадничих міжнародно-правових явищ. Революція гідності стала наслідком не лише відмови тогочасної української влади від декларованого європейського вектору розвитку, але і нехтування правами та свободами людини і громадяни, перш за все — правом на мирні збори, мітинги, демонстрації. В той же час, особливе місце в сучасному міжнародному праві відведено праву народу на повстання, яке є невід’ємним і таким, що не може бути обмеженим. А. Л. Федорова та О. М. Лисенко в монографії слушно підсумовують, що українське суспільство, реалізуючи право на мирні зібрання та гинучи за свої свободи та права, довело усвідомлення українцями сутності свободи мирних зібрань та можливості за допомогою реалізації цього права протистояти навіть авторитарній владі, відстоювати можливість вільно розвиватися. Очевидно, що закони, ухвалені українським парламентом 16 січня 2014 року, не відповідають не лише основним критеріям легітимності в сучасному міжнародному праві, але і засадам моральності та здорового глузду. Таким чином, як не парадоксально, правові норми, які повинні відображати справедливість, перетворились на інструменти переслідування громадян і стали однією з причин загострення внутрішньополітичної кризи. На жаль, ухвалені в подальшому Верховною Радою України «закони про амністію» мали скоріше політичну, ніж правову природу і були спрямовані на створення передумов для збереження режиму януковича. Перемога Майдану не лише довела здатність українського народу самостійно обирати шлях розвитку власної держави і захищати власні переконання та погляди, вона досить гостро поставила питання про покарання винних у страшних злочинах, скоєних проти активістів Майдану. У монографії детально розглядається теза про невідворотність такого покарання, досліджуються як національно-правові, так і міжнародні елементи даного процесу. М. М. Антонович визначила, що нова влада зобов’язана виконати обов’язок покарання за грубі порушення прав людини попереднім режимом. До відповідальності мають бути притягнуті як ті державні службовці, незалежно від займаної посади, які планували злочинні дії, віддавали злочинні накази, так і виконавці цих злочинів. В той же час, підкреслюється необхідність створення такої національної судової системи, за якої справедливе покарання за злочини проти людяності не викликало б жодних сумнівів, адже остаточне виконання обов’язку покарання за злочини проти людяності покладається на національні суди, і лише справедливий судовий розгляд вчинених злочинів проти активістів Май-

Переднє слово

дану українськими судами стане запорукою того, що такі злочини більше не повторяться. Майдан досить суттєво завдячує своєю перемогою здатності українців до самоорганізації, ефективності взаємодопомоги та волонтерським рухам. Саме тому одним з феноменів Революції гідності стало прагнення Майдану відбудувати нову систему взаємодії суспільства і влади, що втілилось у вимогу децентралізації. Зокрема, Баймуратов М. О. та Сліденко І. Д. підкреслюють, що основними перевагами здійснення децентралізації публічної влади є: прозорість і спрощення процесу прийняття рішень; розмежування повноважень між органами публічної державної та публічної самоврядної (муніципальної) влади, а також між різними рівнями місцевого самоврядування; покращення якості розгляду звернень громадян до органів влади та місцевого самоврядування; сприяння розвитку місцевих (локальних) економік та стратегічному плануванню; більш цілеспрямоване та адресне використання видатків бюджету на місцеві першочергові потреби та ін. Окремим аспектом є законність та легітимність нової української влади, яка була сформована після ганебної втечі януковича та ухвалення українським парламентом постанови про його самоусунення. Російська Федерація обрала шлях невизнання нового українського уряду, хоча така позиція не може бути пояснена ані теоретичними підходами до проблеми визнання урядів, ані історичними прикладами реалізації інституту визнання. Закріплення та остаточна легітимізація нової української влади відбулися у вигляді успішного проведення президентських виборів. Як слушно зазначив М. В. Охендовський, позачергові вибори Президента України відбулися завдяки кожному з 18 мільйонів наших виборців, які взяли участь у голосуванні. Їх результатом стало те, що держава отримала легітимно обраного Главу. І цей беззаперечний факт не може ставити під сумнів ніхто у світі. В питанні законності та легітимності нової української влади важливе місце має той факт, що саме янукович порушив Угоду від 21 лютого, не виконавши її положень, не підписавши ухвалених парламентом законодавчих актів і здійснивши втечу з України. Будь-які аргументи про те, що постанова про самоусунення, ухвалена Верховною Радою України, не створює правового підґрунтя для законного формування нової влади, не відповідають дійсності, зважаючи на те, що Конституція просто не може передбачити всіх можливих практичних випадків і не повинна врегульовувати всі можливі суспільні відносини. Адже справді неможливо було навіть уявити, що президент не лише буде причетний до масових порушень прав людини, але і, знехтувавши своїми обов’язками перед власним народом, полишить державу, створивши тим самим загрозу для національних інтересів та безпеки. Більш того, в умовах, коли порушується територіальна цілісність України, янукович продовжує перебувати на території держави, яка такі порушення і здійснює. Конституція встановлює основи державного ладу та основні принципи співіснування та взаємодії суспільства, ви-

Переднє слово 11

значаючи, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Саме тому, рішення Верховної Ради України, яке відповідає волі народу і відповідає потребам захисту української державності, однозначно створює основу для законного і легітимного формування нової влади в Україні, а будь-які інші дії українського парламенту, навпаки, могли б бути розцінені як такі, що направлені проти національних інтересів України. Важливим аргументом на користь легітимності нової влади є те, що Верховна Рада України є законно обраною, а вибори до українського парламенту були визнані міжнародним співтовариством, включно з Російською Федерацією. Тому немає жодних підстав для того, щоб ставити під сумнів рішення Верховної Ради України. Повертаючись до тези про те, що народ є єдиним джерелом влади, слід відзначити, що події української Революції гідності мали своїм наслідком законну трансформацію владної системи в Україні, яка повністю кореспондувала прагненням саме українського суспільства. Будь-які спроби пояснити виникнення феномену Майдану іноземним впливом не відповідають дійсності і слугують інструментами проросійської пропаганди, адже саме українці стали ініціаторами докорінних суспільних змін, і саме українці власними силами та ціною героїчних зусиль втілили ці зміни у життя. Слід відзначити, що на певних етапах Революції гідності українці, можливо, і прагнули б отримати суттєвішу підтримку чи допомогу Заходу, втім західні держави залишились відданими принципу невтручання у внутрішні справи і зайняли досить виважену і стриману позицію. На жаль, втілення здобутків українського народу, які ознаменувались перемогою Революції гідності, було дещо сповільнене через агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалась з окупації Криму і продовжилась в діях Росії щодо дестабілізації ситуації на сході України. Беззаперечним є той факт, що і незаконна анексія Криму, і сприяння терористам та сепаратистам на сході України є саме проявами збройної агресії Росії, а будь-які спроби пояснювати зазначені події правом на самовизначення чи проявами власне українського конфлікту є нічим іншим, як свідомою спробою уникнути відповідальності, передбаченої міжнародним правом. У монографії висвітлюються недолугі спроби Російської Федерації обґрунтувати відповідність власних дій нормам і принципам міжнародного права, коли окупація території незалежної держави пояснюється «правом на самовизначення», а агресія — існуванням «внутрішнього протистояння» чи «захистом» прав людини. О. В. Задорожній з цього приводу підкреслив, що дії РФ … є порушенням норм міжнародного права, і не можуть бути виправданими заявами про так званий «захист прав людини» чи «право на самовизначення». На жаль, Російська Федерація обрала шлях постійної підміни понять, коли під виглядом ідеї про гуманітарну допомогу мова йде про повномасштабне входження російських військ на територію України; коли «екстериторіальність» російського кримінального законодавства, яка начебто має на меті сприяння законності, направлена на те, щоб чинити тиск на

Переднє слово

українських бійців АТО; коли агресію проти суверенної держави намагаються висвітлити як прояви внутрішнього протистояння, ігноруючи численні прояви інформаційної війни, фінансової та матеріальної підтримки Росією сепаратистів та терористів на Сході України, порушення українського кордону російською військовою технікою тощо. Важливим є питання впливу міжнародної підтримки на перебіг подій в Україні, адже переважна більшість міжнародного співтовариства та всі значущі міжнародні інституції виступили проти порушень злочинним режимом януковича прав і свобод українського народу, масових переслідувань та вбивств, а потім — і на захист територіальної цілісності України. Більш того, міжнародна ад’юдикація може і повинна бути використана для захисту національних інтересів України. Слід відзначити, що підтримка міжнародного співтовариства є обов’язковим складником майбутнього успіху України в боротьбі за власну державність та територіальну цілісність, хоча українське суспільство й усвідомлює, що переважну більшість зусиль доведеться докласти самим українцям. В той же час, запровадження санкцій та контрзаходів проти Росії іншими державами, навіть за умов негативних економічних наслідків для них самих, свідчить про єдність світової спільноти перед загрозою миру і стабільності та про відданість демократичним цінностям. Саме тому, затягування процесу введення санкцій чи надмірна обережність в їхньому запровадженні є неприйнятними. Як слушно зазначає В. Г. Буткевич, спроби знехтувати принципами і нормами, які виробило співтовариство чи окрема в демократичному плані більш передова організація держав, для міждержавних відносин явище не нове. В той же час, неспростовною є теза про те, що будь-які подібні спроби прямо і невідворотно пов’язані з відповідальністю, будуть зупинені міжнародним співтовариством, яке сьогодні перебуває на принципово новому етапі розвитку. Загалом колективна монографія «Українська революція гідності, агресія РФ і міжнародне право» покликана ще раз засвідчити важливість міжнародного права, його значення для розвитку подій, що вже мали місце в ході української кризи і його потенційний вплив на майбутнє вирішення наявних проблем та відновлення миру і стабільності на європейському континенті, а отже й у світі в цілому. Олександр Задорожній

1010

Автори

Антонович Мирослава Михайлівна — завідувачка кафедри міжнародного права Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя ad hoc Європейського суду з прав людини, доктор права, професор (1.1.3.) Бабін Борис Володимирович — завідувач кафедри адміністративного і кримінального права Одеської національної морської академії, д. ю. н., професор (3.2.5., 3.2.8.) Баймуратов Михайло Олександрович — завідувач кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету, д. ю. н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України (1.1.4.) Березовська Ірина Андріївна — науковий співробітник Науково—дослідної частини Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.1.3.) Білас Іван Григорович — професор кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор права, доктор історичних наук, професор, Заслужений юрист України (1.1.2.) Бровко Олександра Миколаївна — магістр міжнародного права та економіки, Інститут світової торгівлі, Університет Берна; магістр міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.3.5.) Буроменський Михайло Всеволодович — завідувач кафедри міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків), д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України (1.2.1., 3.7.4.) Бусол Катерина Ігорівна — аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, магістр міжнародного права Кембриджського університету (3.2.10., 3.5.3.) Буткевич Володимир Григорович — суддя Європейського суду з прав людини у відставці, д. ю. н., професор (3.1.2.) Буткевич Ольга Володимирівна — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д. ю. н. (3.1.3.) Василенко Володимир Андрійович — професор кафедри міжнародного права Національного університету «Києво-Могилянська Академія», д. ю. н., Надзвичайний і Повноважний Посол України (3.7.1.)

Автори 1011 Васюренко Аліна Олегівна — старший консультант відділу податкового та юридичного консультування «КПМГ Україна», аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (3.7.3.) Власюк Віталій Вікторович — головний спеціаліст відділу координації виконання рішень Європейського суду з прав людини Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, радник юридичної фірми «Право», аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (3.4.2.) Гнатовський Микола Миколайович — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.3.3., 3.2.4., 3.5.1.) Головко – Гавришева Оксана Ігорівна — доцент кафедри європейського права Львівського національного університету імені Івана Франка, к. ю. н. (2.3.2.) Городиський Іван Михайлович — директор Центру верховенства права Українського католицького університету (м. Львів), к. ю. н. (2.2.1.) Григоров Олександр Миколайович — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.1.6.) Довгерт Анатолій Степанович — професор кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України (3.2.7.) Задорожній Олександр Вікторович — завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н., професор., член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України (Переднє слово, 3.2.2., 3.3.1., 3.3.4., 3.4.1., 3.4.3., післямова) Заєць Анатолій Павлович — член робочої групи Конституційної Комісії з підготовки проекту Конституції України 1996 року, д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України (1.2.1.) Запорозчук Анна Валеріївна — юрист громадської організації «Україна без корупції», к. ю. н. (2.2.4.) Кирилюк Ольга Василівна — аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (3.6.1.) Коваль Дмитро Олександрович — старший викладач кафедри міжнародного права і міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія», докторант Польської академії наук, Школа соціологічних досліджень, к. ю. н. (3.2.10., 3.5.3., 3.6.7.) Кононенко Валерій Петрович — адвокат, к. ю. н. (2.3.4.) Кориневич Антон Олександрович — асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.3.3., 3.2.3.) Коробко Ірина Ігорівна — заступник виконавчого директора - керівник прес-центру Української асоціації міжнародного права (Хронологія)

1012

Автори

Короткий Тимур Робертович — доцент кафедри міжнародного права і міжнародних відносин Національного університету «Одеська юридична академія», к. ю. н., доцент (3.3.1., 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4., 3.3.5., 3.4.1., 3.4.3., 3.6.7) Коцюбська Вікторія Володимирівна — магістр міжнародного права та економіки, Інститут світової торгівлі, Університет Берна магістр міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.3.5.) Кузьменко Лідія Рудольфівна — старший спеціаліст програм Міжнародної організації з міграції, асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (3.2.4., 3.2.8.) Кучер Олена Борисівна — аспірант кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.3.3.) Лисенко Олена Миколаївна — доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (1.1.1.) Медведєва Марина Олександрівна — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д. ю. н. (3.2.9.) Мельник Світлана Олександрівна — старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, старший викладач Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, к. ю. н. (2.2.3.) Мережко Олександр Олександрович — завідувач кафедри права Київського національного лінгвістичного університету, д. ю. н., професор (3.1.1., 3.3.3., 3.7.2., 3.7.5., 3.7.6.) Мікічурова Ольга Володимирівна — здобувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.1.6.) Муравйов Віктор Іванович — завідувач кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д. ю. н., професор (2.1.1.) Мушак Наталія Богданівна — доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Київського університету права НАН України, к. ю. н. (2.1.4.) Невара Лілія Михайлівна — здобувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2.1.7.) Охендовський Михайло Володимирович — Голова Центральної виборчої комісії України, Заслужений юрист України, магістр міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1.2.2.) Пазюк Андрій Валерійович — асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (3.6.1.-3.6.6)

Автори 1013 Плешко Едуард Анатолійович — начальник відділу прокуратури Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, старший радник юстиції, к. ю. н. (3.3.3., 3.3.5., 3.4.1., 3.4.3.) Поєдинок Ольга Романівна — адвокат, старший викладач Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України, асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (3.2.6.) Половець Ірина Сергіївна — докторантка Інституту європейського і міжнародного економічного права, Університет Берна, консультант Міжнародного центру з торгівлі і сталого розвитку (ICTSD) (2.3.5.) Саяпін Сергій В’ячеславович — доцент Школи права Університету КІМЕП (м. Алмати, Республіка Казахстан), доктор права (2.3.1.) Святун Олексій Володимирович — к. ю. н. (2.2.2.) Святун Олена Володимирівна — доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.2.2.) Скринька Дмитро Васильович — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.1.2.) Сліденко Ігор Дмитрович — суддя Конституційного Суду України, д. ю. н., професор (1.1.4.) Смирнова Ксенія Володимирівна — доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (2.1.5.) Старосвіт Світлана Анатоліївна — асистент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, магістр права, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Гарвардський університет, США (3.2.4.) Тимченко Леонід Дмитрович — професор кафедри міжнародного права Національного університету Державної податкової служби України, д. ю. н. (2.3.4.) Тимченко Ліліана Олексіївна — завідувач кафедри міжнародного права Національного університету Державної податкової служби України, доктор права, к. ю. н. (3.2.1.) Федорова Алла Леонідівна — доцент кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, к. ю. н. (1.1.1.) Хендель Наталія Володимирівна — доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Міжнародного гуманітарного університету, к. ю. н. (3.3.1., 3.3.2., 3.3.5., 3.5.2.) Христова Ганна Олександрівна — докторант Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків), к. ю. н., доцент (3.1.4.) Чередніченко Валерія Сергіївна — магістр міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірант Університетy Мадрида імені Карлоса ІІІ, програма поглибленого вивчення прав людини (3.5.4.)

Наукове видання

Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право Колективна монографія

Підписано до друку 06.10.2014. Формат 70х100 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 80,63. Видавництво «К.І.С.» 04080 Київ–80, а/с 1, тел. (044) 462 52 69, http://books.dovidka.com.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК, №677 від 19.11.2001 р. Надруковано ТОВ «Дорадо-Друк» 09000, м. Сквира, вул. Щорса, 7 (044) 501–75–69 www.doradoalliance.com Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру ДК № 2600 від 01.09.2006 р.