http://dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ
е кологіЯ
50
Н о тат к и з п р и в од у
іс т о рі Я
20 років тому Україна вийшла з срср.
камазів сміття
Як це було
вже вивезли зі стрижня
За короткий термін прибирання багатостраждального Стрижня лише з території однієї дамби було вивезено 50 камазів сміття. «Чого там тільки не було», – говорить монтажник Богдан Данілюк. – Там і ганчір'я, і пляшки, і консервні банки... Такого ще не бачив на жодній річці». На 24 липня вже заплановано міський суботник з прибирання водойми. Поки що там трудяться лише працівники ПМК-59. На заклик допомогти прибрати річку, відгукнулося вже декілька організацій. Проте деякі люди готові вийти на суботник навіть сім’ями. Головне – бути обережними та не лізти в Стрижень. Особливо, застерігати своїх дітей, адже в мулі багато битого скла, від якого можна порізатися та підхопити заразу. криміНал
12 українок повернули із сексуального рабства Міліція викрила двох жінок, які продавали за кордон у сексуальне рабство українок. Це жительки Житомира та Київської області 18-ти та 21-річного віку. Як повідомили в УМВС України у Житомирській області, через Інтернет зловмисниці пропонували дівчатам віком від 18 до 22 років стати моделями за кордоном і допомагали виїхати у країну призначення. Проте за кордоном дівчат утримували для сексуальної експлуатації у розважальному комплексі. У результаті оперативних заходів у співпраці із Інтерполом МВС України та консульським представництвом в іншій державі із сексуального рабства визволено і повернуто на Батьківщину 12 громадянок України. Зловмисниць заарештовано.
Дебати про наші зарплати М Цікаві статистичні дані оприлюднила днями газета «Факты» – рівень заробітної плати по регіонах України. Середній показник – 2201 грн. Але територіально цифри дуже різняться. Різниця сягає практично двократних розмірів. Найвищі зарплати, звісно, у столиці. Середній показник – 3293 грн. Другутретю сходинку рейтингу, з великим, правда, відривом, посідають Донецька та Дніпропетровська області – відповідно 2497 і 2366 грн.
Чернігівщина на третьому місці, тільки… з кінця. Середній рівень зарплат наших земляків –
1736 грн.
Нижче нас лише Херсонська і Тернопільська області.
Словом, гордитися нашим землякам з цього приводу нічим. Явна регіональна несправедливість. А якщо припустити, що і ця зарплата не виплачується або виплачується невчасно, тоді як?
стор.2
соЦіум
Україна в сотні «найщасливіших» країн
За підрахунками соціологів, найщасливіші в світі люди живуть у Скандинавських країнах. Згідно з даними всесвітнього опитування у п’ятірку лідерів рейтингу щасливих країн входять Фінляндія, Норвегія, Швеція, Нідерланди, а очолює його – Данія. Зокрема, в Данії радіють життю 82% респондентів, 17% відчувають проблеми, і лише 1% зізналися, що страждають. У Фінляндії «процвітають» – 75%, мають проблеми – 23%, страждають – 2%. США розділили 14 і 15 місце з Австрією, Японія
стала 81-ою, Німеччина – 33-ю а Франція – 44-ю. Найнещаснішою країною визнана Республіка Того – тут щасливих людей всього лише 1%. Цікавим виявилося положення Туркменії – у світовому рейтингу щастя республіка посіла на подив високе 18-те місце, залишивши далеко позаду Росію та інші країни СНД. У числі 155 країн Росія з показником в 21% щасливого населення розташувалася у середині списку – на 73 місці – між Україною й Ліваном. За кількістю щасливих жителів,
РФ опинилася на одному рівні з ЮАР, Ліваном, Румунією і Словаччиною. При цьому страждає кожен п’ятий (22%), а більше половини (57%) відчувають проблеми. Слідом за Російською Федерацією, на 74 позиції, опинилася Україна. Щасливих людей у нас, як в Росії – 21%, про проблеми зізналися 53%, а тих, хто страждає – 26%. А ось наша інша сусідка – Білорусь опинилася на 54 місці. Щасливі там 29% населення, про проблеми зізналися 59%, а відверто страждають лише 12%.
Не все вдається вмістити в газеті. Багато залишається поза увагою.
инулої п’ятниці в Чернігові відзначали круглу дату прийняття Декларації про державний суверенітет. У Чернігівській міській раді вітали учасників походу «Дзвін-90». А у Верховній Раді України зібралися всі, хто був причетний до історичної події 16 липня 1990 року. Сьогодні історики називають документ, ухвалений 20 років тому, творінням романтиків. Згідно з Декларацією, Україна проголошувалася суверенною державою, в якій затверджувалися верховенство, самостійність і неподільність влади Республіки на її території. З дня ухвалення документа від імені народу могла виступати тільки Верховна Рада, а територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною.
стор.4
т ра Н с п о р т
автобус в Хотівлю та Дроздовицю буде! «Живемо як на острові! До райцентру не дійти, не доїхати!», – нещодавно говорили жителі села Хотівля, що на Городнянщині. І ось нарешті цього тижня селяни отримали добру звістку: з 22 липня автобус у Хотівлю та сусідню Дроздовицю їздитиме!
стор.3
dponline.cn.ua
cmyk
2
реґіон реґіон
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок
віс т і з м е н щ и н и
Жнива у розпалі
http://dponline.cn.ua
Н о тат к и з п р и в од у
Дебати про наші зарплати Н Початок на 1-й стор.
Д
ещо раніше звичайних термінів розпочалися жнива у Менському районі. Вже на 13 липня сільгоспвиробники тиждень збирали ранні зернові. Загалом ранніх зернових і зернобобових було посіяно 15759 гектарів, що на 2 тисячі гектарів більше проти минулого року. Активно проводять збирання зернових ДП «Зернятко», СК «Куковицьке», «Авангард», приватне підприємство «Лан» та інші. На жаль, урожайність, через спекотне літо, не дуже висока та й закупівельні ціни на зерно не радують, але хлібороби поспішають зібрати та зберегти вирощене.
Кульова блискавка «відвідала» лікарню
П
ротягом кількох тижнів на Мену не випадало й краплі дощу. Зате щоденна спека зашкалювала за 30 градусів. Наелектризоване до краю повітря, вночі, 14 липня, розрядилося рясним дощем, громом і блискавкою, які тривали близько двох годин. За повідомленням райвідділу МНС, інформація про серйозну шкоду до них не надходила. У Менській центральній райлікарні повідомили, що о четвертій годині ранку до приміщення інфекційного відділення залетіла кульова блискавка. Вона «поплавала» по палаті і вибухнула, розсипавши рій іскор та перелякавши хворих. На щастя, ніхто з них не постраждав. Валерій Магула
м. Мена
з н а й н а ш и х!
У складі Шевченківського комітету – наш земляк
П
резидент України Віктор Янукович затвердив новий персональний склад комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка. До його складу увійшов і наш талановитий поет, лауреат Національної премії України, головний редактор «Гарту» Дмитро Іванов. Вітаємо, Дмитре Йосиповичу, і – плідної роботи!
е випадково стан погашення заборгованості по зарплаті, відповідності її обсягів фінансово-економічним можливостям підприємств у сферах економічної діяльності став днями предметом розмови на розширеному засіданні колегії облдержадміністрації, яке вів голова ОДА Володимир Хоменко. Свого часу Кабінет Міністрів України соціальні питання визначив пріоритетними у своїй діяльності. На нараді 8 червня ц.р. всім структурам державної виконавчої влади було чітко окреслено найневідкладніші завдання з цього приводу. Перше. До 1 липня нинішнього року заборгованість із заробітної плати скоротити щонайменше на 30 відсотків. Друге: погасити в найкоротші терміни заборгованість державних та комунальних підприємств. І третє: суттєво скоротити борги на економічно неактивних підприємствах і підприємствах-банкрутах. Круто, чи не так? Що ж маємо на ділі? На жаль, констатував у своїй доповіді на засіданні колегії начальник головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Іван Коробка, кардинального поліпшення справ на підприємствах області поки що не відбулося. За даними статистики, загальна сума заборгованості із заробітної плати в області з початку року зросла на 43,4 відсотка і на 1 червня становила 35,7 млн грн, у тому числі, зважте, працівникам економічно активних підприємств – 24,4 млн грн. Частка невиплаченої зарплати становить 8,5 відсотка до фонду оплати праці за травень. Правда, в реґіональному розрізі є й позитивні моменти. На 1 червня повністю ліквідували заборгованість економічно активні підприємства Бобровицького та Носівського районів, сім районів погасили борги у промисловості, дванадцять – у сільському господарстві. Тим не менше, ситуація залишається складною. З початку року заборгованість зросла на підприємствах Чернігова майже на 80 відсотків, у Ніжині – на 13, а в деяких районах (Ріпкинський та Бахмацький) – у рази. Основні боржники – у промисловості (44 відсотки загальної суми), будівництві (24 відсотки), транспорті та підприємствах зв’язку (15 відсотків). Непокоїть і той факт, що негативні тенденції не тільки не пригасають, а в деяких реґіонах навіть активізуються. Так, у Менському, Ніжинському та Ко-
ропському районах, у Ніжині за минулий місяць борги не тільки не скоротили, а навпаки – сума їх суттєво зросла. Складним залишається становище з ліквідацією боргів працівникам підприємств комунальної та державної форм власності, а також підприємств, стосовно яких реалізується процедура відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. А порушення законодавства про оплату праці з боку керівників підприємств, установ та організацій області – швидше правило, аніж виняток. Звертаючись до присутніх, голова обл держадміністрації Володимир Хоменко наголосив, що для подолання заборгованості, перш за все, варто кардинально змінити формат роботи: не констатувати негаразди, а шукати дієві шляхи вирішення проблеми. Що це означає? Насамперед запровадити щотижневий особистий контроль за погашенням боргів. По-друге, ґрунтовно аналізувати ситуацію з цих питань на всіх рівнях, а головне – запровадити ефективні механізми стимулювання підприємств до погашення заборгованості, залучати до справи правоохоронні органи. Голова ОДА поставив завдання у найкоротші терміни погасити борги комунальних підприємств, які підпорядковані безпосередньо органам влади на місцях, посилити вимогливість до керівних кадрів, аж до розірвання з ними укладених
Пори року
Караючий меч липневого сонця
Г
нітюче враження справляють геть вигорілі узбіччя вулиць обласного центру. Аномально висока температура повітря висотує останні залишки вологи в садах і на городах. Донедавна зелені, вони швидко починають змінювати соковиті кольори. Ще трохи – і праця людська піде за гарячим вітром. На чернігівському Поліссі ось уже тривалий час температура повітря перевищує значення південних реґіонів держави. Позавчорашня спека в Києві – рекордна з 1881 року. А ми чим гірші? За даними обласного центру з гідрометеорології, 17 липня на території області перевищено максимум
температури цього дня, який утримувався із 1951-го року, а 18 липня – рекорд 2001-го року. Тобто спека сягнула 36-ти градусів. Імовірно, що й учорашній день виявиться рекордно теплим. Сьогодні вся Європа не обділена теплом. Комфортніше хіба що почуваються скандинави. Тут значно нижчий температурний фон. Зате італійці, як і ми, знемагають від спеки. Найспекотніше на півдні Поволжя, там плюс 40-42 градуси. До речі, як пояснюють синоптики, нинішнє аномальне тепло в наших краях поволзького походження. Саме тутешній антициклон править бал. Лесь ГОМІН Фото Віктора КОШМАЛА
контрактів. Як ця робота буде проведена, стане першою оцінкою в діяльності новопризначених керівників районів. Така ж позиція і заступника голови Державної податкової адміністрації України Сергія Лекаря, який брав участь у розширеному засіданні колегії. Він також переконаний, що у найкоротші терміни слід поставити крапку на прострочених платежах із зарплати. Наміри хороші. Та де реальний механізм їх реалізації? Найреальніший – найшвидше повернення державою податку на додану вартість. Та в казні, як відомо, таких фінансових ресурсів немає. Уряд пішов шляхом реструктуризації відшкодування заборгованості з ПДВ. Взагалі, податок на додану вартість – хитра річ. У нашому виконанні він найкорумпованіший. Скажіть, будь ласка, навіщо збирати його, залучати до адміністрування потужні фіскальні структури, аби потім повертати ці кошти? Там, у Києві, їх перерозподілять, а де тоді брати кошти на відшкодування? На яких принципових засадах? У кого очі голубіші? Отож, залишається одне – працювати. До сьомого поту, хоча вироблена продукція без реалізації – мертвий капітал, яким зарплату не виплатиш. А на голодний шлунок довго не протягнеш. Навіть до першого поту. Олекса ДОРОШ Фото Віктора КОШМАЛА
http://dponline.cn.ua
сУспільство сУспільство
автобУс в Хотівлю та Дроздовицю бУДе!
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок
3
Н о в и Н и у к ра ї Н и
ЄДиний поДаток для бізнесменів становитиме
350 гривень
П Початок на 1-й стор.
як доїХАТи до рАЙЦенТру?
З
а часів Радянського Союзу з райцентру до Хотівлі та Дроздовиці регулярно курсував автобус. В роки незалежності ситуація змінилась. Був навіть час, коли села залишалися повністю відрізаними від зовнішнього світу. Та поступово все якось стабілізувалося і декілька років поспіль у ці села п’ять разів на тиждень їздив автобус. Селяни цьому раділи. Та й чому б не радіти?! Люди запросто могли доїхати до райцентру, а там і лікарня, і поліклініка, і базар, і управління пенсійного фонду, і районний соцзабез, і ще багато установ, доступ до яких потрібен не лише городянам, а й селянам. А як тішилися батьки, бабусі та дідусі, коли до них на вихідні приїжджали діти та онуки! І раптом, як грім серед ясного неба, зміна розкладу руху автобусів! Навесні цього року чотири рейси на Хотівлю та Дроздовицю було скасовано, залишився лише четверговий маршрут. Але далеко й не кожного четверга селяни могли дочекатися автобуса – він то їздив, то не їздив. Люди називали цей автобус пільговим, бо проїзд у ньому для пільгових категорій громадян був безкоштовним. Нині селяни згодні вже й платити, тільки б возили чимось! «Навесні 2007 року я з родиною переїхала із Запоріжжя на Чернігівщину. В Хотівлі ми придбали будинок, – розповідає надія базенюк. – Село мені сподобалося
тру велосипедом. Добре, коли ти молодий та здоровий, то можна і велосипедом приїхати в Городню, і пішки дійти в Кузничі, а звідти вже поїхати автобусом. А що робити пенсіонерам, які подолати кількакілометрову відстань вже не мають сил, а побувати у райцентрі їм треба? А як бути батькам з маленькими дітьми? Їм же потрібно і до лікаря з’їздити, і на базар! У Городні, наприклад, живе мій син з невісткою та двоє внуків. Коли ходили автобуси, то Руслан та Вадим (саме так звуть онуків) їздили до мене частень-
ко. Невістка у райцентрі їх проводжала, а я тут зустрічала, а потім – навпаки. Хлопці ж ще невеликі – старшенькому дев’ять років, меншому вісім. Якщо немає автобуса, то їх без супроводу в село не відправиш!» Селяни стверджують, нерегулярне автобусне сполучення може негативно позначиться на житті села: до батьків-пенсіонерів не приїжджатимуть діти, щоб допомогти, а молодь не повертатиметься в українську глибинку, а навпаки виїжджатиме. Отже, через кілька років село може опинитись на межі вимирання. Щоб попередити можливий апокаліпсис, селяни вирішили… написати листа Президенту. І таки написали! У ньому попросили очільника держави про допомогу щодо налагодження автобусного сполучення між селом і райцентром.
АвТобусів неМАє. ЙдіТь піШки відразу. Навколо мальовнича природа, зелені луки та ліси багаті на ягоди і гриби. Але трохи поживши в Хотівлі, ми все ж таки вирішили перебратися в сусіднє село Кузничі. Звідти до райцентру і до Чернігова можна доїхати без проблем. Автобуси курсують постійно. Колись і в Хотівлю ходили автобуси, але останнім часом в село, хоч лети! Вже давно можновладці обіцяють відродити українське село. Та хіба можна відродити українську глибинку, якщо туди навіть автобуси не їздять!» «Тиждень тому вирішила поїхати в Городню. Потрібно було у робочих справах. Але автобуса так і не дочекалася. Довелося залишатися вдома, – розповідає бібліотекар Хотівлянської бібліотеки Тетяна ніконова. – Коли знову буде рейс, не знаю. Мабуть доведеться їхати до райцен-
В
ідповіді від Президента кореспондент «Деснянки вільної» не стала чекати і звернулася за коментарем до засновника пп «надія» (підприємства, що надає транспортні послуги населенню району) василя Мартиненка. Вислухавши всі запитання, він безпорадно розвів руками. «Не можу нічим порадувати людей. Автобуса не буде!», – сказав Василь Андрійович. Під час розмови з’ясувалося, що підприємство «Надія» нині переживає важкі часи: боргів чимало, субвенція з держбюджету не надходить, а рейси у села – збиткові. Подібна ситуація характерна не лише для Городнянщини, але й для інших районів Чернігівщини. «Загальний борг підприємства – близько 200 тисяч гривень, – говорить Василь
Мартиненко. – За газ, наприклад, ми заборгували 60 тисяч гривень. Якщо найближчим часом не розрахуємося з цим боргом, не отримаємо пального для заправки автобусів. За браком грошей змушені були взяти податковий кредит за травень на суму 16 тисяч гривень. Нині маємо розрахуватися з цим боргом і оплатити поточні платежі. Де взяти гроші, не знаю. А ще підприємство має заборгованість із виплати заробітної плати своїм працівникам. Виживаємо лише завдяки чернігівським рейсам. Сільські маршрути збиткові. Нині у село і з села їздить не стільки людей, як колись! А ганяти пустий автобус невигідно. Зранку автобус їде порожній. Повертається з села повним, щоправда, не завжди. Та й проїзд оплачують лічені люди, а решта – пільговики. Держава взяла на себе зобов’язання компенсувати перевізникам збитки за перевезення пільгових категорій громадян, але не виконує його. За І півріччя 2010 року підприємство мало отримати 235 тисяч гривень субвенції. А надійшло лише 60 тисяч. Як можна працювати в таких умовах?! Якщо найближчим часом ситуація не зміниться, мабуть, підприємство буде закрито».
АвТобусне сполучення буде відновлено!
Д
обрі новини повідомив виконуючий обов’язки начальника управління економіки та розвитку інфраструктури городнянської райдержадміністрації Андрій василець. Виявляється, місцеві посадовці теж не стали чекати реакції Президента і заздалегідь почали перемови з приватним перевізником. Тому Андрій Василець сповістив, що з 22 липня автобус буде! Але до погашення заборгованості за перевезення пільгових категорій громадян платити за проїзд доведеться всім, навіть пільговикам. «Автобус ходитиме тричі на тиждень: у четвер, п’ятницю та неділю, – каже Андрій Василець. – Як далі підуть справи, поживемо – побачимо». Селяни ж сподіваються, що автобус в їхні села їздитиме постійно. «У Хотівлі живе не одна–дві людини, а 414. Тому залишати село без автобусного сполучення не можна, – каже Хотівлянський сільський голова Юрій червяк. – Від села до Городні 12 кілометрів. Подолати таку відстань самотужки не кожному під силу». Валентина ФЕДУСЬ Фото автора
резидент Віктор Янукович підписав зміни до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно зі змінами, платники єдиного податку відтепер платитимуть 350 гривень. «При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, яка перерахована до Пенсійного фонду України, має складати не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу і не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату роботи найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного податком доходу (прибутку), загального оподатковуваного податком доходу, з якого сплачуються страхові внески», – говориться у цьому законі. Нагадаємо, що раніше приватні підприємці, які вибрали спрощену систему оподаткування, з 1 травня 2009 року платити додаткові страхові внески до Пенсійного фонду в розмірі від 123,5 гривні на місяць. А кілька днів тому Апеляційний адмінсуд Києва визнав незаконною цю постанову попереднього уряду.
Сніжана БОЖОК
інфляція на 2010 рік
У
Національному банку України вважають, що з урахуванням підвищення тарифів на газ рівень інфляції у 2010 році може бути не вищим, ніж 12%. Про це заявив виконавчий директор з економічних питань Нацбанку Ігор Шуміло. «Вважаю, що навіть з урахуванням підвищення тарифів на газ, електроенергію, житловокомунальні послуги є можливість утримати інфляцію в 2010 році на рівні менше, ніж торік, тобто менше 12%, а базову інфляцію – до 10%», – заявив він. Також пан Шуміло зазначив, що цілком реальним є вихід наприкінці 2012 року і утримування в подальші роки інфляції на рівні не вище, ніж 5%.
купуєте квартиру? каЖіть, звіДки гроШі
І
з середини серпня для оборудки з нерухомістю на суму понад 400 тисяч гривень від українців вимагатимуть довідку про джерело доходів. Тобто, купуючи житло, люди муситимуть звітувати спеціальним органам про те, звідки вони взяли гроші на цю нерухомість. Як вважають парламентарі, які ухвалили цей законопроект, така вимога стане ще однією перепоною у легалізації доходів, що були отримані незаконним шляхом. Адже відомо, що частенько фінансово забезпечені громадяни вкладають вільні гроші у нерухомість. Траплялися навіть випадки, коли одна і та ж людина скуповувала десятки квартир в одному будинку для їх подальшого перепродажу. Із середини серпня будь-яку операцію з нерухомістю, що перевищує 400 тисяч гривень, потрібно буде фіксувати у спеціальному органі фінансового моніторингу. Підготувала Валентина ФЕДУСЬ
cmyk
4
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок http://dponline.cn.ua
20 років тому Україна вийшла із СРСР.
Як це було Д
Поч. на 1-й стор.
ата ухвалення Декларації була оголошена Днем незалежності України. Проте згодом святкування перенесли на 24 серпня, адже саме цього дня в 1991 р. Парламент ухвалив Акт проголошення незалежності України і остаточно вивів державу зі складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Про те, як це було з «Деснян кою вільною» поділився спогадами голова Інституту громадянського суспільства, народний депутат України 1990–94 років, а нині віце-президент Асоціації народних депутатів попередніх скликань (1994-98) Анатолій Ткачук. Хроніку подій великого розпаду редакція подає в скороченому вигляді. Кінець 80-х років минулого століття був дуже драматичним для Радянського Союзу – «наддержави», яка уособлювала для одних потугу комунізму, для інших була «імперією зла». Соціалістична власність на засоби виробництва, плановий характер радянської економіки, формування «новой исторической общности советского народа», все, що завжди на уроках та лекціях з наукового комунізму, політекономії, історії партії подавалося, як беззаперечна перевага соціалістичного ладу над «загниваючим капіталізмом», почали давати збої. Періодично з прилавків магазинів, почали зовсім зникати найпотрібніші товари: то пропало мило і пральний порошок, то макарони, про м’ясо чи масло розмови взагалі не було. Промтовари – це завжди дефіцит, до якого в СРСР усі звикли й навіть сатира Райкіна про впливові фігури «завскладу» чи «завмагу» не викликала додаткової уваги «компетентних органів», які слідкували за всім і всіма. Разом із соціальним вибухом назрівала національна буря. На фоні дефіциту, тотального стеження та дуже цікавої кадрової політики в національних республіках, з’являються нові тенденції. Починається пошук тих «хто з’їв наше м’ясо», та виникають питання типу «чи могло б бути краще без Москви». На той час це було зрозуміле запитання, оскільки провінціям ставало ясно, що Москва забирає все собі. Протягом 1990 року Радянський Союз отримав «парад суверенітетів», на який спочатку мало звертали уваги, аж до того моменту, коли про незалежність заговорили в Україні, найбільш відданому та найважливішому бастіоні Радянського Союзу. Хоча тоді з комунікаціями було складно, в Україну доходили російськомовні газети з прибалтійських республік. Звідти молоді українські націоналдемократи, черпали перші ази національного державного будівництва.
Ось деяка хроніка подій, які сьогодні можна назвати великим розпадом великої імперії. 16 листопада 1988 року Верховна Рада Естонської РСР ухвалює Декларацію про суверенітет Естонської РСР, яка була першою, дуже короткою, але водночас дуже змістовною. Незважаючи на реверанс у бік Союзного договору, Естонія визначила, що на її території мають верховенство саме естонські закони. Фактично відбувся перший великий розрив правового поля Радянського Союзу. У межах його території виникли землі, де діє інше правове регулювання. Радянське керівництво тоді зробило вигляд, що нічого не відбулося. Естонія маленька, та й естонців там менше половини від складу населення. Другою стала Латвія. Маленька республіка, де більшість населення проживала у російськомовній Ризі. 28 липня 1989 року Верховна Рада Латвійської РСР ухвалює «Декларацію про державний суверенітет Латвії». Наступними стали, як не дивно, Азербайджан та Грузія. 23 вересня 1989 року – Верховна Рада Азербайджанської РСР ухвалює Закон про суверенітет республіки. Втім найбільшими радикалами в цьому питанні виступили грузини. На відміну від усіх зазначених актів, де хоч якось ішла мова про членство республік у СРСР, Верховна Рада Грузії 9 березня 1990 року денонсує Договір 1921 року та Союзний договір 1922 року. Прибалтійські країни на той час активно розбудовували свої національні інститути й одразу після Грузії оголосили повну незалежність від СРСР. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литви ухвалює акт про відновлення незалежності Литовської держави і скасовує дію Конституції СРСР на території Литви. 30 березня 1990 року Верховна Рада Естонської РСР голосує за постанову про державний статус Естонії, в якій стверджується: «Верховный Совет Эстонской ССР утверждает, что оккупация Эстонской Республики Союзом ССР 17 июня 1940 г. не прервала существование Эстонской Республики де-юре. Территория Эстонской Республики является оккупированной до настоящего времени. Верховный Совет Эстонской ССР… – признает незаконной государственную власть Союза ССР в Эстонии с момента ее установления и провозглашает начало восстановления Эстонской Республики». 4 травня 1990 року Верховна Рада Латвії ухвалює Декларацію про відновлення незалежності Латвійської республіки. Отже, в липні 1990 року Україна мала визначити долю СРСР. Або вона стає в ряди «самостійників», таких як прибалти та грузини, чи залишиться серед тих, хто зберігатиме СРСР до останнього, як це пропонувала зробити Росія.
Україна, друга за людським та економічним потенціалом республіка в СРСР, член ООН, могла своїм рішенням змінити ситуацію у будь-який бік. І Україна обрала свій шлях. Декларація про державний суверенітет, реально стала Актом української Незалежності. На відміну від парламентів Литви, Латвії, Естонії чи Грузії, перша Верховна Рада Української РСР складалась у своїй більшості з депутатів-комуністів, які навряд чи знали про Українську народну республіку і могли б допустити навіть у страшних снах утворення держави, яка уособлювалась з Петлюрою, «жовтоблакитниками» та «самостійниками». Втім більшість депутатів-комуністів у Верховній Раді 1990-94 років були «українськими комуністами», для яких «українство» не було порожнім звуком. 16 липня 1990 року Декларацію про державний суверенітет було ухвалено. Це була справжня бомба. Україна виходить зі складу СРСР! Саме такі
коментарі з’явились у пресі і вони мали рацію. Фактично Декларація стала визначальним, головним джерелом права у новій Україні на багато років уперед. У цьому документі все було вперше: визнане право української нації на самовизначення, визнано, що саме народ, а не партія, як це було раніше, є єдиним джерелом влади, закладено принцип поділу влади на три гілки – законодавчу, виконавчу та судову. Декларація запровадила принцип українського громадянства, основу економічної самостійності, впровадження власної валюти та власної армії. Звичайно, у цьому тексті не обійшлося без певної радянської архаїки, як наприклад, загальний нагляд прокуратури чи брак поняття місцевого самоврядування. Але ж тоді серед депутатів не було достатньої кількості професійних юристів-конституціоналістів, та й апарат Верховної Ради був ма-
лочисельним і не досвідченим. Більшість проектів українських законів або «йшли» з Москви як «основи законодавства СРСР», або ж їх розробляв Центральний Комітет КПУ. Певною проблемою, яка досі використовується, як прихильниками, так і противниками незалежності України, є нейтральний та без’ядерний статус України. Одні стверджують, що відмовившись від ядерної зброї, Україна прирекла себе на маргінес і дала можливість сусідам не рахуватися з українськими інтересами. Інші переконані, що Україна просто не здатна утримувати ядерну зброю. Обидва твердження не є беззаперечними. Хоча й кажуть, що положення про без’ядерний статус та нейтралітет з’явилися спонтанно під час обговорення документа, але це не зовсім так. Депутати в кулуарах активно обговорювали цей момент. Суть аргументів була досить простою: доки на нашій території ядерна зброя, ми ніколи не отримаємо незалежність. Таку зброю контролювала Москва, і навіть Америка не підтримала б незалежність України, заради того, щоб ця зброя не «розповзалася» по світу. Аргумент був досить переконливим, хоча серед багатьох націонал-демократичних депутатів нейтральність та роззброєння викликало незадоволення. Тим паче, що ми спілкувалися з вищими офіцерамиракетниками, найкращими інженерами й науковцями з Дніпропетровська та Харкова. Вони аргументовано підтвердили не тільки можливість українського персоналу утримувати у безпеці цей арсенал, але й гарантували створення системи нового кодування пусків та самих ядерних боєприпасів. Пропозицію щодо нейтральності та без’ядерного статусу підтримали практично усі, оскільки і противники, і прихильники незалежності не вірили в можливість виводу ядерної зброї у недалекому майбутньому… Особливо секретне, надшвидке вивезення в Росію тактичної ядерної зброї підтвердило можливість управління нею українськими спеціалістами. Проявилося, вочевидь, бажання США та Росії назавжди залишитися ядерними гігантами. У вересні 1990 року Олександр Солженіцин у програмовій статті «Как нам обустроить Россию?» допускав вихід з СРСР практично всіх, крім українців. До речі, в цьому матеріалі й зародилися тиражовані сьогодні ідеї щодо неправильності галичан та не належності до України Донбасу чи Одещини. Навіть сьогодні, через 20 років з моменту ухвалення Декларації про державний суверенітет України, питання існування незалежної української держави непокоїть деяких наших «братів». І тому лише вірність Декларації, Конституції, вірність прагненням незалежності наших дідів та прадідів збереже існування української держави та української нації, яка народила незалежну Україну. Підготував Ігор Левенок
http://dponline.cn.ua
фестиваль фестиваль
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок
У Шестовиці відгримів X Міжнародний «Коровель» П
оходжали просторою галявиною варяги і русичі, воїни, князі й красуні-слов’янки, лунали незвичні імена, вітання, мелодії… Саме так на мальовничих берегах Десни поблизу села Шестовиця розпочався десятий фестиваль слов’яно-варязької культури та історичного фехтування «Коровель-2010». Він проводиться тут традиційно, адже село розташоване неподалік найбільшого в Центральній Європі городища вікінгів ІХ-ХІ ст. Як розповідає один з організаторів цього дійства Геннадій Обушний, цього року у змаганнях візьмуть участь понад тридцять команд з різних областей України, а також з Росії та Білорусі. З почесних гостей на «Коровель» завітав повноважний посол Королівства Норвегія Олав Берстад зі своєю дружиною. З 15 по 19 липня на гостей та мешканців області чекала надзвичайно цікава і захоплююча програма, яка включала цілу низку змагань і показових виступів з різних видів стародавніх єдиноборств, виступи менестрелів, майстер-класи, народні забави, виставки ремесел і народних промислів, фаєр-шоу та інші надзвичайно цікаві забави. Традиційно на учасників чекав і конкурс історичного костюма. Як розповідають дівчата з Києва: «Цілий рік ми шиємо наші вбрання. Прикрашаємо різними вишивками, намистинками... І тоді вже зі спокійною душею їдемо на фестиваль, щоб продемонструвати своє творіння». А на їхні творіння справді варто поглянути. Навіть найбайдужіші затамовували подих. Не обійшлися цього року і без нововведень. До переліку індивідуальних змагань додалися ще й історичні єдиноборства, які складаються з бігу, стрільби з лука та метання короткого списа. За 10 років «Коровель» став масштабним і популярним серед поціновувачів старослов’янських традицій і звичаїв не тільки в Україні, а й за її межами. Тому для кожного з нас – це захоплююче свято, на яке хочеться їхати. Сніжана БОЖОК Фото Віктора КОШМАЛА
5
cmyk
6
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок http://dponline.cn.ua
о д н ієї г р у п и к р о ві
У буднях гартоване слово Ч
итаю новелу із пожовклої газетної вирізки про рідне село, домашній сад, батька й матір, які його посадили біля хати і де мені довелося спробувати разом із автором, тієї ще юної, публікації, смачних і соковитих фруктів та ягід. І спливає на думці немало цікавих спогадів, про які й хочу розповісти. Роки... Летять, ніби пташки в теплі краї, ось тільки з вирію не повертаються. Мабуть, недарма вони мають ще одну паралельну назву – «літа», тому що пролітають… Не зчувся, як минуло власних півстоліття з гаком, а тут, дивишся, і молодші колеги вже своє друге двадцятип’ятиріччя святкують. Кажуть, цей ювілей найславний. Золотий. Саме його завтра і відзначатиме член Національної спілки журналістів України, мій земляк із Ніжинщини, а нині чернігівець Віктор Кирієнко. Хто б що не казав, а ми, журналісти, чомусь мало пишемо про своїх колег. А скільки ж цікавих і творчих людей серед них! Отож і хочу, як кажуть, скористатися нагодою, щоб хоч у кількох штрихахспогадах розповісти про ювіляра. «Десь позаду дитинство і юність, а попереду зріле життя…» – написав в одному зі своїх віршів у студентські роки Віктор. Його розкритикували за ці слова, адже тоді, у двадцять із хвостиком, юність тільки починалася. Справді, позаду була Стодільська восьмирічка, де ще в п’ятому класі радів першій своїй замітці в районці. А далі – публікації в «Деснянській правді» і «Гарті», в яких, «гризучи граніт науки» в дев’ятому та десятому класах Кукшинської середньої школи (це в сусідньому селі), вже числився сількором. Друзі завжди дивувалися, коли їхнього однопортфельника по кілька разів на місяць зі словами «а де ваш писатєль?», розшукували листоноші, аби вручити йому хоч і невеликий, від одного до кількох карбованців, але ж зароблений власними трудами гонорар. В семидесяті роки то були солідні гроші. Що й казати, давно те було, а ніби й недавно. Не дають забути про ті найщасливіші літа ні однокашники, ні армійські побратими, ні студенти-однокурсники: інтенсивний мобільно-телефонний та інтернетний зв’язок, а заразом і часті зустрічі з друзями весь час нагадують про вчорашній день. Приміром, дівчата-однокласниці при кожній нагоді дякують за залишені на замовлення у шкільних записничках ліричні вірші, присвячені їхньому вдалому, і не дуже, юному коханню. А друзіоднокласники, зустрічаючись, згадують про часті творчі позашкільні велопоходи по навколишніх лісах, під час яких біля вогнища влаштовували конкурси на кращий анекдот та самостійно складені жартівливі віршики зі шкільного життя. Складали також запозичені із журналу «Перець» словнички – жартівнички типу: «грубіян – майстер, що ставить грубки», «коровай – бичок» тощо. Переможцям, а він був таким найчастіше, вручали пляшку тодішнього смачного Ніжинського лимонаду… Все зібране в таких творчих співбесідах літературно опрацьовував і разом із розповідями про життя територіальної громади надсилав у районну та обласні газети. Таке вже було велике бажання стати журналістом, що в дев’ятому класі, як кажуть, без відриву від шкільної лави, закінчив дворічний факультет журналістики Ніжинського народного університету при тодішньому міському комітеті партії, деканом якого був журналіст і людина із великої літери, відповідальний секретар міськрайонної газети – Юрій Каганов. Саме він став першим наставником та вчителем, який сіяв розумне, добре та вічне, прищеплюючи любов до журналістики і творчої праці.
Їздив Віктор на навчання кілька разів на місяць разом із двоюрідним братом Миколою, якого долучив до журналістики за компанію. Удвох і свідоцтва отримали. Проте на шляху зі школи до омріяного Київського університету чекало нелегке випробування, яке, завдяки книгам та фільмам про кордон, спогадам звільнених у запас воїнів, хотілося пройти. Далі була служба на кордоні в Середній Азії, де після чергувань і рейдів, у хвилини перепочинку писав про армійське життя-буття та про повсякденні будні кордону, які були насичені всілякими непередбаченими пригодами. Як результат, військкора швидко запримітили, відзначили Почесною грамотою окружної газети «Дзержинець», куди згодом запросили на стажування… Ось там, каже він, хоч трішки перепочив після нічних дозорів та тривог. Після навчальної застави (курсу молодого бійця) прикомандирували в механізовану маневрову групу (готували до відправки в Афганістан), особовий склад якої постійно дислокували на тій ділянці кордону, де в ті роки вирувала Ісламська революція. У компанії армійських побратимів часто згадують, як за час служби на кордоні довелося зустріти аж три Нових роки. Вийшло так, що в армію призвали найпершого в селі на початку осені, а звільнився в запас на третій рік, майже в березні. А хлопці, які пішли в листопаді служити в інші роди військ, повернулися в село, вважай, на півроку раніше і вже до повернення Віктора дехто навіть встиг одружитися. Якось його однокурсник, відомий в Україні фотохудожник і журналіст Олександр Клименко, який є автором багатьох книг-фотоальбомів, під час бесіди зі мною згадав свого колегу-земляка як одного з «найбагатших» жителів студ-
містечка на Ломоносова й Сєченова. Бо ж, окрім стипендії та гонорарних підробітків, отримував ще й зарплату нічного охоронця на підприємствах столиці, а далі ще й на підвищення пішов – садівником в один з елітних дошкільних закладів, куди «по блату» прилаштував племінник репресованого письменника Григорія Косинки Михайло, який на той час був відомим скульптором. Та головне – це творчі майстерні, які пройшов разом із друзями у таких видатних майстрів української журналістики, письменників і вчених, як: Дмитро Прилюк, Анатолій Москаленко, Олександр Мукомела, Степан Колесник, Василь Яременко… Ніби вчора було стажування в Харкові, Києві, чернігівській «Деснянській правді», звідки й отримав запрошення після університету… Із вдячністю згадував мені в розмові своїх старших наставників по газеті – тодішнього редактора Івана Музиченка, Володимира Бібчука, Петра Пулінця, Григорія Желія, Петра Громового та багатьох відомих в області журналістів. Всяк було на роботі. Доводилося і на горіхи заробляти... Приміром, треба ж такому бути: поверталися з водієм на старенькій редакційній «Волзі» з відрядження та й «влипли» в ситуацію, після якої з’явилася кореспонденція в газеті про беззахисну і безпомічну пенсіонерку в одному із сіл «столичного» району, якій ніхто не хотів відремонтувати дах будинку. Публікація наробила такого галасу, що навіть влаштували високу перевірку: а чи не збрехав журналіст? Я тоді головою Чернігівської районної ради працював, і цей момент добре пам’ятаю. Приїхали перевіряючі та й потилиці почухали: як же можна було довести бідну жінку до такої безвиході? А вже через якийсь час не тільки дах, але й хатку тій старенькій
підремонтували. Хоча й немало довелося хвилюватися за «наїзд» автору, але ж справедливість взяла гору. А скільки було в подальшому критичних публікацій... Головна його тема – людські проблеми. І не тільки соціально-економічні. Але й оздоровлення. Недарма захопився народною медициною. Отож, окрім запланованих редакційних завдань, привозив із відряджень ще й нариси та замальовки про місцевих народних цілителів. Публікації були цінними ще й тим, що містили рецепти від тих чи інших захворювань і душевних переживань. А ще його захоплення – це карикатури, які публікував не тільки в обласній, але й центральній пресі. Часто бере до рук відеокамеру та фотоапарат. І це, як кажуть, не лише хобі… Але ж, де б не працював – консультантом в обласній раді, заступником начальника відділу внутрішньої політики Чернігівської міської ради та керівником її прес-служби, в інформаційноаналітичному відділі обласної державної адміністрації, а нині у відділі інформаційного забезпечення та зв’язків із громадськістю виконавчого апарату обласної ради – всюди він, завдяки власній журналістській жилці, тримав і тримає зв’язок із засобами масової інформації. Він один із авторів і нашої газети. Правда, в більшості публікацій (хоч я його і журив за це) використовує журналістські псевдоніми. Запитую, а навіщо? Каже, що так цікавіше для читачів, адже знатимуть, що в газеті багато дописувачів і більше передплачуватимуть та читатимуть. У відділі інформаційного забезпечення та зв’язків із громадськістю виконавчого апарату обласної ради, який я донедавна очолював, ми разом з ним та відомим чернігівським журналістом Іваном Кужільним створили повноколірний інформаційний вісник обласної ради «Орієнтир». Наш ювіляр, окрім головної роботи, виконував ще й обов’язки випускового редактора журналу, в якому опублікував десятки власних нарисів та аналітичнопубліцистичних матеріалів про діяльність органів місцевого самоврядування області та депутатську роботу народних обранців, за що був удостоєний звання лауреата у профільній номінації журналістського фестивалю «Золотий передзвін Придесення». А ще ж він співавтор і літературний редактор книжки про депутатів обласної ради «З любов’ю до людей і до землі», один зі сценаристів та авторів телевізійних фільмів про життя територіальних громад краю, офіційного сайту обласної ради, нагороджений її Почесною грамотою. Здається, каже, ще вчора юнакував, а вже син Володимир академію закінчує і невдовзі диплом юриста отримає. Це особлива втіха для Ганни Григорівни – бабусі Володі і матері Віктора, в якої майже всі діти й онуки мають вищу освіту. А за її плечима – навчання в Київському лісохімічному технікумі, праця в тилу під час Великої Вітчизняної війни на потреби фронту, майже півстоліття трудового стажу на нелегкій колгоспній роботі. Вона – ветеран війни і праці, мати-героїня, адже разом із чоловіком, Степаном Петровичем, колишнім фронтовиком і головним зоотехніком місцевого колгоспу, народила і виховала в Стодолах шістьох дітей. Має дванадцять онуків і дев’ять правнуків… Отож і Віктору є ким і чим пишатися. А щоб не відставати від сина, і сам професійну кваліфікацію підвищує – невдовзі захищатиме диплом в Національній академії державного управління при Президентові України. А ще ж скільки творчих планів і задумів! І дай Боже йому їх здійснити. З ювілеєм, тебе, Вікторе Степановичу! Володимир ЛИСЕНКО
оголоШення оголоШення
http://dponline.cn.ua
головне управління юстиції у чернігівській області
ви к л и к и до суд у
Печерський районний суд м. Києва викликає як відповідача садового віктора івановича у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до Садового В.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд якої відбудеться 27 липня 2010 року о 12 год. у приміщенні Печерського районного суду м. Києва за адресою: м. київ, вул. М. гайцана, 4, каб. 412. Роз’яснюємо, що у разі неявки в судове засідання без поважних причин або не повідомлення суду про причини неявки, справу буде розглянуто за вашої відсутності на підставі наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи. Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Дяченко Надії Вікторівни до Груди Олександра Михайловича про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням призначено на 26 липня 2010 року на 9 год. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Філатової Л.Б. (каб. 13) – для участі у справі як відповідача викликається: груда олександр Михайлович, 12.01.1980 року народження, останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Комсомольська, 31/5. Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини його неявки, повідомленого належним чином, або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Чернігівський районний суд в порядку частини 9 статті 74 ЦПК України
викликає в судове засідання 9 серпня 2010 року на 9 год. відповідача ольховика Миколу васильовича, який проживає за адресою: вул. Шевченка, буд. 49, с. Количівка, у цивільній справі за позовом ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» Чернігівського району електричних мереж до Ольховика Миколи Васильовича про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: вул. воровського, 4, м. чернігів, під головуванням судді С.М. Майбороди. Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Ольховика Миколи Васильовича, або причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто без його участі на підставі наявних у ній даних чи доказів. Цибенко володимир григорович, зареєстрований за адресою: м. Прилуки, вул. Вокзальна, 40, кв. 35, Чернігівська область, повідомляється, що 5 серпня 2010 року в приміщенні Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області, за адресою: м. прилуки, вул. котляревського, 62, о 14 год. 10 хв. відбудеться судове засідання за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до Цибенка Володимира Григоровича про стягнення боргу. До зазначеного строку Цибенко В.Г. має право подати свої заперечення. В разі неявки відповідача в судове засідання, справу буде розглянуто за його відсутності. Про поважність причин неможливості прибути в судове засідання Цибенко зобов’язаний повідомити суд.
21 липня 2010 року в Головному управлінні юстиції у Чернігівській області відбудеться телефонна «гаряча» лінія. Він 15.30 до 16.30 на запитання громадян відповідатиме заступник начальника Головного управління юстиції у Чернігівській області – начальник відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян бАШТовиЙ віталій віталійович.
Запрошує на відпочинок до літньої бази «Зв’язківець» за доступними цінами. База розташована в мальовничому куточку на березі Десни в с. Ладинка. До ваших послуг: • дерев’яні літні будиночки; • холодильник, човен напрокат; • зручний вихід на берег р. Десни. Запрошуємо на приємний відпочинок! Довідки за тел.: (0462) 685-495, (0462) 778-900.
4-40-07
Телефон «гарячої» лінії –
67-65-77.
��������������������� ������������ ����� ���������������
�����������������������
��������������
������������������������������ �������������������������������� ������������������������������ ��������������������������������
������ ������� ����������� ������������ ��������� ������� �������� ���������� ������� ����������� ��������� ����������
������������������������ �����������������������
��������������� �����������������������
��������������������������� ��������������������������������� ������������������������� �������������������������������������� ������������������������� ��������������������������������� �������������������������������� �������� ������� �����������������
����
віДДілУ –
���������� ����������
7
зН і м о к із с у п у т Н и к а
оголоШує конкурс
на заміщення вакантних посад: • начальника Ріпкинського районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта, громадянство України, постійне проживання на території України не менше, ніж 5 років, стаж роботи за фахом не менше, ніж 3 роки, погодження райдержадміністрації, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера; • заступника начальника Менського районного управління юстиції – начальника відділу реєстрації актів цивільного стану. Вимоги: повна вища юридична освіта, громадянство України, постійне проживання на території України не менше, ніж 5 років, стаж роботи за фахом не менше, ніж 3 роки, висновок кваліфікаційної комісії відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання рівня професійної підготовки; досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера; • старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: повна вища юридична освіта, стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або II категорій (державного виконавця) не менше, ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше, ніж два роки, громадянство України, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера. Документи приймаються протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068. Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Шановні жителі області! Чернігівська дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта»
телефон рекламного
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок
���������� ���������� ��������� �������� ���������� ���������� ���������� ��������
������������������� ������ ������� ������ ������ ���������� �������
7 липня 2010 року Головне управління юстиції у Чернігівській області зареєструвало чернігівський обласний осередок федерації мисливського собаківництва україни (свідоцтво №315). Мета діяльності – сприяння розвитку мисливського собаківництва в Україні, збереженню та поліпшенню генофонду чистопородних мисливських собак як національного здобутку, шляхом їх племінного розведення на науковій основі, нормативне забезпечення мисливського собаківництва, участь в кінологічній роботі на державному рівні. Юридична адреса – 14003, м. чернігів, вул. стрілецька, буд. 1, корп. 27, кв. 1. Керівник – соловеЙ Михайло олексійович. 6 липня 2010 року Головне управління юстиції у Чернігівській області зареєструвало чернігівську обласну партійну організацію політичної партії «зАХисТ» (свідоцтво №197). Місцерозташування – чернігівська обл., м. Мена, вул. Транспортна, буд. 3. Керівник – фесЮн олег григорович.
Чернігів
NOAA-18
19.07.2010 12:57
гід р о м е т Ц е Н т р п овід о м л Я є
20-го червня очікується мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер північно-східний 3–8. Температура повітря +29 ... +34 °C, по Чернігову +31 ... +33 °C. 21-го та 22-го червня – мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер північно-східний 3–8 м/сек. Температура вночі +16 ... +21 °C, вдень +29 ... +34 °C. Радіаційний фон по області: Ніжин, Семенівка, Покошичі – 11, Чернігів, Остер, Щорс – 12, Прилуки – 13 мкр/год. Температура води в Десні – 25 °C. п о г о д а Н а с о Н Ц і ( д а Н і S O H O)
GOES-14
19.07.2010 01:06
LASCO C2 18.07.2010 10:34
калеНдар
сьогодні сонце зійшло о 5 год. 12 хв., зайде о 21 год. 00 хв. день триватиме 15 годин 48 хвилин. перша чверть 18 липня. Місяць у скорпіоні. за релігійним календарем сьогодні – преподобного Фоми, що в Малеї. Преподобного Акакія, про котрого розповідається у Ліствиці. Оновлення ікони «Спас Нерукотворний» у жіночому Свято-Борисо-Глібському монастирі Харківської єпархії (1997). Влахернської (принесена до Росії у 1654 році) ікони Божої Матері. завтра – явлення ікони Пресвятої Богородиці у місті Казані (1579). Великомученика Прокопія. Праведника Прокопія, Христа ради юродивого, Устюзького чудотворця. Знамення від ікони Божої Матері «Благовіщення» в місті Устюзі (1290). День пісний. іменинниками будуть: сьогодні – Герман, Євдокія, Хома, Євфросинія; завтра – Прокіп. Ц и м и д Н Я м и Н арод илисЯ
Перший підкорювач Евересту едмунд гілларі (1919); російський кіно20.07 режисер Тетяна ліознова (1924); мексиканський гітарист, перкусист, композитор карлос сантана (1947). Французький астроном Жан пікар (1620); американський письменник ерХемінгуей (1899); українська поетеса 21.07 нест олена Теліга (1906); грузинська співачка нані брегвадзе (1938); український футболіст, тренер віктор чанов (1959). Н есп ри Я тл и ви й д е Н Ь у л и п Ні
27
9 липня 2010 року Головне управління юстиції у Чернігівській області зареєструвало чернігівське обласне відділення української спілки в’язнів – жертв нацизму (усвЖн) (свідоцтво №316). Мета діяльності – захист законних соціальних, економічних, вікових та інших спільних інтересів своїх членів. Юридична адреса – 14033, м. чернігів, вул. червоногвардійська, буд. 17-а, кв. 48. Керівник – зубок ніна василівна.
cmyk
№ 77 (117) 20 липня 2010, вівторок
П р о зір о к
Білик розійшлася з Дікусаром
За інформацією деяких ЗМІ, співачка Ірина Білик таки порвала зі своїм чоловіком – танцюристом Дмитром Дікусаром. Натомість у житті Іри з’явився новий «мен» – російський стиліст Сергій Звєрєв. «Я розумію, що багато шанувальників нашої пари засмутяться, почувши моє підтвердження про розрив стосунків із Дімою, але це так. Хочу, щоб усі зрозуміли: ми такі ж люди, як усі інші, і так само розлучаємося з чоловіками і дружинами!» – сказала Білик в інтерв’ю «Бліку». Нагадаємо, Дікусар з Білик одружилися менше трьох років тому в Бразилії. Щоправда, за українськими законами цей шлюб не мав чинності. Але це не заважало парі бути разом. Чутки про розрив 24-річного Діми та 40-річної Іри поповзли після зйомок нового кліпу Білик та російського скандаліста Звєрєва. У ньому Ірина та Сергій зіграли екранне весілля. «Якось прийшла та мить, коли я зрозуміла, що мені важко повертатися додому. Не просто додому, а до Діми… Ми з ним чомусь віддалилися одне від одного. Не скажу, що це через Серьожу, просто так вийшло. Особливо після того поцілунку в кліпі зі Звєрєвим. Він був справжнім! Не люблю, коли люди обманюють одне одного. Я не з тих жінок, хто має коханця у Москві, а у Києві – чоловіка», – запевнила Ірина Білик. За словами співачки, вони з Дімою домовилися разом ходити на дні народження спільних друзів. «Він добудовує дачу, яка мала стати нашим гніздечком. Але ми не разом..,» – зітхає вона. – Я вдячна йому за те, що він сприйняв наш розрив як справжній чоловік. А не став, як мій попередній, кидатися на мене з ножем», – згадала зірка «незлим тихим словом» хореографа Дмитра Коляденка.
Остання Остання сторінка сторінка к лім ат и ч ні м е та м ор ф ози
Спека триватиме ще два тижні
Фото Світлани Варлиги
8
Начальник Українського гідрометцентру Микола Кульбіда повідомив, що у найближчі два тижні температура повітря суттєво не зміниться. Він зазначив, що коливання температури буде в межах 2-3 градусів, але на загальний стан погоди, її характеристики це суттєво не вплине. Дещо відрізнятиметься погода на Заході. Там, очікуються зливи, випадання
граду і шквалистий вітер. Синоптики також прогнозують короткочасні дощі у центральних та південних областях, а от на півночі країни опади взагалі не очікуються. Микола Кульбіда також зауважив, що і в серпні прогнозується досить спекотна погода, температура повітря може змінитися лише в третій декаді місяця.
http://dponline.cn.ua
Щоб уберегти своє здоров’я під час спеки, потрібно пити більше рідини. Так радить головний кардіолог Міністерства охорони здоров’я України Юрій Сиренко. За його словами, люди похилого віку мають часто пити, не чекаючи відчуття спраги. «Уважніше потрібно стежити за водним балансом людей, які не можуть обслуговувати себе самостійно. До таких відносяться лежачі хворі, діти, пацієнти з пониженою розумовою функцією», – сказав Сиренко. Кардіолог також порадив уникати влітку вживання алкоголю. «Люди з підвищеною чутливістю до спеки мають залишатися в прохолодних або кондиціонованих приміщеннях протягом того часу, коли сонце у найактивнішій фазі (від 12.00 до 16.00). Важливо звертати увагу на одяг. У період спеки потрібно вибирати одяг з легких і натуральних тканин, носити головні убори, а також уникати затісного одягу», – зазначив лікар. Також, медики радять у спекотні дні понизити звичайну фізичну активність. Обмін тепла в організмі людини залежить від рівня фізичної активності, акліматизації, віку і статури.
...А в Латинській Америці люди помирають від лютих морозів
пу абітурієнти із сертифікатами, кількість балів у яких з непро– Психологія фільних предметів нижча, ніж 124. – Менеджмент (митна справа) • Випускники шкіл 2007 року і раніше можуть Навчання платне, оплата щомісяця. Тел. (0462) 61-01-98; вступати на заочну форму навчання за вступними тел./ф. (0462) 64-97-64; випробуваннями. http://ris.cn.ua • Абітурієнти з дипломаАдреса: 14021, м. Чернігів, ми молодших спеціалістів завул. Любецька, 151-а. раховуються на другий курс.
за денною та заочною формами навчання за спеціальностями:
Деснянка вільна
Ліцензія МОН України: АВ № 420502 від 24.09.08
Щонайменше 14 осіб померли від переохолодження в Арґентині за останній тиждень. Хвиля холодного полярного повітря з Антарктиди накрила країну минулого понеділка. На півдні і в центрі Арґентини температура вночі опускається нижче 14 градусів, на півночі і в столиці – до мінус трьох, сніг випав у передгір`ї Анд, у Патагонії і навіть на Атлантичному узбережжі за 200 кілометрів від Буенос-Айреса. Тільки за останні вихідні шість арґентинців замерзли і померли. Через негоду утруднено рух на автострадах, скасовано або відкладено деякі місцеві авіарейси (аеропорти на периферії Підготувала Валентина ФЕДУСЬ завалені снігом). Синоптики відзначають незвичайні природні аномалії: у центральній провінції Мендореклама са температура повітря в ці дні набагато нижча, ніж на аргентин• Дійсні сертифікаЧернігівська філія ській базі Марамбіо в Антарктити УЦОЯО, видані у Рівненського інституту слов’янознавства ді. У Парагваї через аномальне Київського славістичного університету 2008, 2009 або 2010 зниження температури (до нуля році. в окремих районах) скасоГОТУЄ ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ • Допускаються до всту вночі вано заняття у школах. Підготувала Сніжана Божок
великі проблеми малої АНОНС! Про вулиці Симонова у Березному У наступному номері газети:
Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса Мілова. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Світлана СОКОЛ. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.
Менського району
Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх. Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 39 406. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє п огляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.