http://dponline.cn.ua
e-mail: despravda@ukr.net
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ
з о Фі ц і Й н и Х Д ж е ре л
Україна програла ще дві справи в Європейському суді з прав людини
Є
вропейський суд з прав людини виніс у четвер дві ухвали у двох справах проти України щодо поганого поводження міліції із затриманими. Про це повідомляє офіційний сайт Європейського суду (http://echr.coe.int). Суд, зокрема, розглянув справи «Ковальчук проти України» та «Самардак проти України». Володимир Ковальчук, 1974 року народження – його затримала українська міліція у вересні 2002-го року на 10 днів. Під час затримання він зізнався в убивстві, проте через кілька днів спростував свої свідчення, заявивши, що дав їх під примусом. У день участі в слідчому експерименті Володимира Ковальчука було доставлено у центр дезинтоксикації із симптомами алкогольного отруєння. Там же лікарі констатували численні удари на плечах, ногах і стегнах. Справу щодо поганого поводження із затриманим було порушено в тому ж 2002-му році, проте вона не завершена й досі. У Європейському суді з прав людини померлого пізніше Ковальчука представляла його матір. Іван Самардак, 1952 року народження – його затримала міліція за те, що він ножем грався на автобусній зупинці. Того ж дня його відпустили, але через кілька днів чоловік звернувся в прокуратуру з проханням порушити кримінальну справу за фактом його побиття працівниками міліції. Прокуратура спочатку відмовила в порушенні кримінальної справи, але потім, після додаткових медичних обстежень, кілька разів порушувала і знов припиняла кримінальну справу протягом останніх восьми років. В обох випадках Європейський суд визнав порушення статті 3 Конвенції прав людини і присудив відшкодувати матері Володимира Ковальчука та Іванові Самардаку по 10 тис. євро моральної шкоди, а також витрати в сумі 290 євро матері Володимира Ковальчука та 650 євро – Івану Самардаку. Протягом трьох місяців обидва цих рішення може бути оскаржено і винесено на розгляд Великої палати суддів. Якщо ж цього не станеться, то рішення набудуть законної сили.
проекти
« Д е н ь г н і в у»
ОСТАННЯ
У новому Трудовому кодексі українцям дозволять більше працювати
Н
мирна акція підприємців
овий Трудовий кодекс (ТК) передбачає збільшення робочого тижня з нинішніх 40 годин до 48, повідомив голова Федерації профспілок, депутат від ПР Василь Хара, один з авторів проекту Кодексу. За його словами це не означає, що українці більше працюватимуть: «У статті 143 кодексу зазначено, що в окремих випадках працівник може працювати 12 годин на день, але не більше (наприклад, машиніст потягу або далекобійник), і 48 годин на тиждень – нині такого обмеження взагалі немає. Загальний відпрацьований час за місяць не може перевищувати нормативного, а це при 20 робочих днях – 160 годин. Якщо людина відпрацювала за один тиждень 48 годин, то наступного тижня має бути 32 години за рахунок додаткового вихідного», пише газета «Сьогодні». У проекті ТК є положення про більшу тривалість робочого дня ніж 12 годин, якщо умови роботи передбачають періоди чекання (наприклад, поки застигає бетон), і до того ж працівник може відпочивати протягом зміни. Але це буде можливо лише з письмової згоди працівника. є в р о -2 0 1 2
Обличчя країни
Ч
ернігів? Є! Херсон? Є! Тернопіль? Є! луганськ? Є! Кіровоград, Суми, Вінниця, Чернівці, Дніпродзержинськ, Донецьк, львів, Ковель, Стрий, Біла Церква, Кременчук, Мелітополь, Одеса, Павлоград, Рівне, Житомир, Кам’янець-Подільський... Під Верховною Радою проходить перекличка. Сьогодні тут можна вивчати географію України – підприємці з усіх куточків країни протестують проти ухвалення Податкового кодексу.
У стор.3
Д о Б ра с п ра в а
Ремонт амбулаторії – подія у Петрівці
ж
ителі села Петрівка Щорського району нарешті дочекалися ґрунтовного ремонту сільської лікарської амбулаторії. Його зробили у рамках проекту розвитку, який координує ООН. А ще раніше, за цим проектом було
Напередодні місцевих виборів комунальна газета «Деснянська правда» розповсюдила в районах спецвипуски. Наклад кожного – по 5 тисяч примірників. Здавалось би, нічого в цьому поганого немає: звичайна передвиборна чи передплатна піар-акція. Та в кожному спецвипуску – редакторське звернення леоніда Ісаченка до жителів того чи іншого району, в якому він пропагує власне видання, очорнюючи «Деснянку вільну». Дивне розуміння корпоративної етики! І тут виникає перше запитання: чому саме леоніда Ісаченка, головного публіциста комунальної газети, непокоїть «Деснянка вільна»? Ось уже втретє за рік редакторства на шпальтах свого видання леонід Михайлович публікує матеріали, які, на його думку, є «просто піаром», по-нашому – пропагандою «Деснянки вільної». Хай
не фальшивить: «піар» той із явним душком, задоволення від якого мало. І він це цілком усвідомлює. В такий спосіб пропіарив і «Гарт», а наша газета, очевидно, претендує на основне інформаційне джерело творчих потуг пана Ісаченка для своїх дисертантів. Бо з наполегливістю, вартою кращого застосування, леонід Михайлович береться без документального підтвердження та з чиєїсь подачі трактувати події, які відбувалися довкола «Деснянської правди». Друге питання. Головред комуналки бідкається: «Наша редакція має сьогодні безліч проблем – від кадрових до фінансових». Знаємо. Але для спецвипусків проти «Деснянки вільної» кошти знайшлися. Де знайшлися? І досить уже маніпулювати словом «вільна». Видаючи перший номер нового видання, ми пояснили читачам, що на-
замінено вікна і оббито сайдингом приміщення Рогізківської та Великощимельської шкіл, переобладнано ФАП у Кучинівці, відремонтовано Тур’янську сільську лікарську амбулаторію.
ша газета вільна від старих зобов’язань. Вийшовши зі складу ВАТ «РВК «Деснянська правда» (доти газета була звичайним структурним підрозділом комплексу) і набувши статусу юридичної особи, редакція взяла на себе функцію видавця, яку до того виконувало відкрите акціонерне товариство. Якби не ініціатива редакційного колективу, за що йому варто подякувати, найімовірніше, досі все залишалося б як і було. А те, що колектив, зрештою, підставили, з цим можна погодитися. Нам також непросто виживати, та робити це за рахунок чужого іміджу, даруйте, остання справа. До речі, леонід Михайлович лукавить, коли зауважує, що «з-поміж засновників відновленої «Деснянської правди» – органи місцевої влади». Насправді тільки вони – обласна рада та облдержадміністрація і залишились. Первинна ж ор-
Валерій МАГУлА
ганізація журналістів редакції не є юридичною особою, тому що збанкрутувала як суб’єкт господарювання. Отже, надаючи журналістській організації статус співзасновника, керівництво газети порушує чинне законодавство. Ісаченко гордиться тим, що за рік його редакторства тижневий наклад газети «Деснянська правда» зріс і на фініші виборчого процесу перевищив 46 тисяч примірників, а «Деснянка вільна», мовляв, занепадає. Та нинішній тираж – то не його заслуга. Чітко спрацював адмінресурс. Дещо раніше і ми мали такий наклад. Тільки тоді адмінресурс працював проти нашої газети. Ось у чому різниця. До речі, «Деснянка вільна» й сьогодні в полі «підвищеної уваги». Дивно, все-таки, читати твердження леоніда Михайловича, що (цитата): «Деснянська правда» два роки тому при «жіно-
чому керівництві» у державі та нашій області потрапила раптом до рук людей, котрим газета була потрібна рівно стільки, скільки на ній можна гендлювати». «На зміну заслуженим і поважним (колись на рівні членів бюро обкому) редакторам…», мовляв, прийшли інші. І далі вже знайомий мотив: «Розігнали заслужених журналістів, професіоналів, котрі десятиліття там працювали, але тепер стали неугодні». По-перше, не два роки, а три. По-друге, а що на це сьогодні сказала б голова обласної ради Наталія Романова, Рома презентуючи депутатам кандидатуру Ісаченка на посаду головного редактора «Деснянської правди»? Словом, чистої води фіга під ніс Хуго чи навпаки (читай книжку белетристики леоніда Ісаченка «Хуго і Фігу» – Чернівці, видавничий дім «Букрем», 2009 р., стор. 189-195).
четвер, 4 листопада, в Києві відбулася презентація нового логотипа України, присвяченого чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Також були представлені промо-ролики, які присвячені майбутній континентальній першості. В основі ідеї логотипа – один з найвідоміших українських символів – квітка соняшника. За задумом авторів, цей знак передає образ країни, наповнений теплом, любов’ю і гостинністю. Перед розробниками логотипа було поставлене завдання створити унікальний знак країни, що включає в себе слово Україна і асоціативний елемент. Ця робота була відібрана протягом конкурсу серед 300 претендентів. Новий логотип буде використовуватися для формування позитивного іміджу України за кордоном, в тому числі на сувенірній та друкованій продукції, яку будуть реалізовувати під час Євро-2012.
ШУКАйТЕ ГАЗЕТУ у пунктах продажу преси вашого міста або
ПЕРЕДПЛАТІТЬ, якщо хочете,
щоб «Деснянку вільну» приносили вам додому Передплату можна оформити у будь-якому поштовому відділенні
триразовий – 49086 триразовий пільговий – 49087 четверговий випуск – 49088
ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСи:
cmyk
2
Р奲он Р奲он
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота
нОвИнИ
Результати виборів по області готові
с и т уа ц і я
Дротове радіо доживає.
О
блраду сформують вісім політичних сил – Партія регіонів – 18,2%, «Батьківщина» – 16,7, «Фронт Змін» – 8,5, «Громадянська солідарність» – 8,2, «Удар» – 7,5, кПУ – 7,3, «сильна Україна» – 3,5, соціалістична партія – 3,4%. не підтримали жодного – 10,8%. Крім представників політичних сил, що подолали тривідсотковий бар’єр, інтереси чернігівців в обласній раді представлятимуть ще двоє переможців в одномандатних мажоритарних округах. Це Сергій Шкарлет – мажоритарний округ №1 (Партія регіонів) та Сергій Биконя – округу №2 («Батьківщина»). А от результати голосування в обласному центрі ще не підрахували. У ТВК кажуть, що через судову тяганину невдоволених політичних сил та повторний перерахунок на кількох дільницях. Однак обіцяють протоколи з підсумками оприлюднити вчасно. І вже десятого листопада чернігівці дізнаються офіційні результати свого волевиявлення.
Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів відвідав Чернігів
П
Чи виживуть телефони?
окоління, якому за п’ятдесят, згадує радіофікацію сіл 50–60-х років. Тоді радіоточки разом з газетами були першим джерелом інформації. Та й нині людей цікавлять районні та обласні новини, які у визначений час передають з динаміка. І для старенької бабусі чи дідуся ця інформація є чи не єдиною ниточкою, яка підтримує зв’язок зі світом. Ні для кого не секрет, що телевізори у пенсіонерів, як правило, давно вийшли з ладу, а газету прочитати зір дозволяє далеко не кожному. Виручає дротове мовлення, але нині воно доживає останні часи. У попередні роки, буваючи в селах, довелося чути скарги селян на те, що радіо перестало говорити, але ніхто не ремонтує ліній. Поясненням про те, що зовсім немає фінансування для підтримання радіоліній та обладнання, люди не вірили. Невже це господарство настільки затратне і нікому не потрібне, що у бюджетах не
знайдуться кошти на його фінансування? Виявилося, що в Україні може бути ще й не таке. Директори районного радіомовлення вже давно з цього приводу били тривогу, зверталися з чолобитними до керівництва області, яке іноді збирає журналістів комунальних ЗМІ, особливо перед виборами. Але всі ті звернення були, м’яко кажучи, голосом волаючого в пустелі. Робити вигляд стурбованості влада навчилася, а на дротове радіо вже давно рукою махнула. – Тож чи виживе воно, це радіо? – поцікавився у заступника начальника Менського цеху електрозв’язку №3 станіслава сОЛОХненка. – Можна сказати, що доживає останні тижні, – відверто говорить Станіслав Віталійович. – Причина проста – протягом більше ніж трьох років не виділялося і копійки на його утримання. Менський район ще тримався до останнього. Адже в багатьох
Г
олова Чернігівської облдержадміністрації володимир Хоменко провів зустріч з надзвичайним і Повноважним Послом королівства нідерландів в Україні Пітером Яном волтерсом та спеціальним представником Міністерства закордонних справ королівства нідерландів з питань програми східного Партнерства Європейського союзу Онно Хатінгом вант сантом. Під час зустрічі сторони обговорили питання торговельно-економічної співпраці, активізації двостороннього співробітництва, проблеми реалізації програми «Східне партнерство». Зокрема, голова облдержадміністрації детально ознайомив іноземних гостей з прикордонним, економічним та гуманітарним напрямками діяльності Прикордонного Співтовариства Єврореґіон «Дніпро» та перспективи його подальшої роботи.
Корюківський кікбоксер – чемпіон світу
У
столиці Шотландії единбурзі на чемпіонаті світу з кікбоксингу за версією міжнародної асоціації кікбоксингу з-поміж двох тисяч учасників змагався хлопець з корюківки Михайло коробко. вихованець спортивного товариства «спартак» виступав у престижному розділі к-1. Корюківський кікбоксер виграв усі три поєдинки і став чемпіоном світу. Серед його суперників були представники різних видів єдиноборств. Хлопець каже, що рішення доводилося приймати дуже швидко і самостійно. Адже тренер був один на всю українську команду. Тренер Михайла Коробка – Юрій Сидоренко не поїхав на чемпіонат світу. Результату вихованця радіє. «Михайло виправдав покладені на нього сподівання. Його перемога цілком заслужена. На кубку світу минулого року він був бронзовим призером», – розповідає тренер. Після перемоги на чемпіонаті світу Михайло Коробко отримає найвище спортивне звання – заслуженого майстра спорту України. Вже отримав кілька цікавих пропозицій з-за кордону. Михайлу Коробко 33 роки. Вішати рукавички на цвях не збирається. Каже, ще купа планів, невиграних турнірів, а головне – достатньо сил. Підготувала Сніжана БОЖОК
http://dponline.cn.ua
районах цього мовлення вже давно немає. Ми жили за рахунок того, що випрошували деяке обладнання у районах, де радіо померло. Адже багато запчастин, ті ж радіолампи, випускались ще в колишньому СРСР. Їх давно вже не виготовляють. Збирали, де могли, навіть з Бобровицького району передавали запчастини… – Скільки ж нині у районі радіоточок? – Ще на початку року було 5887, а на 1 жовтня залишилось 4953, – каже Станіслав Солохненко. – Але і це багато, на Менщині їх найбільше серед районів області. Ми змушені позбавляти радіо не тільки малі, а й віддалені села. Вже в найближчі тижні очікується відключення ще тисячі абонентів. Хочемо за рахунок відключень малих сіл хоч трішки подовжити роботу дротового радіо у райцентрі, селищах та деяких великих селах. Розумію, що це несправедливо, але іншого виходу немає. На обслуговування радіомережі не виділяється ні пального, ні запчастин. Відремонтувати радіообладнання не можемо. – А як щодо стаціонарних телефонів, чи не чекає і їх доля дротового радіо? – Тут ситуація набагато сприятливіша: стоїть завдання не допустити відсіву абонентів стаціонарних телефонів. Хоч у період розквіту мобільного зв’язку це зовсім непросто. Та й коштів на утримання телефонів стали виділяти набагато менше. Протягом нинішнього року в області вже допущено відсів згаданих телефонних точок. У Менському районі навпаки, додалося 36 телефонів. Досить популярною у зв’язківців є послуга з підключення до мережі Інтернет. Тут навіть черга, яку обіцяють задовольнити у листопаді. Тобто, прогресивні технології знаходять дорогу до осель менян. А дротове радіо, виявляється, стало анахронізмом, ніяк не вписується в ринкові умови... Валерій МАГУлА
Менський район
ра р и т е т и
З родинної бібліотеки Безбородьків
м
узей рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя, створений у 1985 році в приміщенні фундаментальної бібліотеки на вулиці Гоголя, оновив експозицію. Після ремонту раритетні видання розмістили в нових вітринах у колишньому читальному залі для зручнішого огляду. В окремому приміщенні створені умови для науково-пошукової роботи. Адже музей діє як науково-дослідний центр: надає консультації студентам, науковцям, краєзнавцям, складає наукові описи та каталоги стародруків, проводить екскурсії. Початок формування книжкових зібрань у Гоголевому виші сягає першої чверті ХІХ століття і тісно пов’язаний з іменами засновників Ніжинської Гім-
назії вищих наук братів Олександра та Іллі Безбородьків. Нащадок родини, відомий меценат та її почесний попечитель граф Олександр КушелєвБезбородько подарував навчальному
закладу зібрання книг російської та європейської літератури ХІІІ–ХІХ ст. з родинної бібліотеки. Згодом книжкові фонди поповнювали нові надходження від різноманітних благодійників, професорів Ніжинської вищої школи Х.А. Екеблада, І.І. Турцевича, М.М. Бережкова, В.І. Рєзанова. Це унікальне книжкове зібрання представляють 2500 експонатів. Тут можна побачити рідкісні видання творів Платона (Венеція, 1513 та 1517 рр.) «Іліаду» та «Одіссею» Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїду» Вергілія (1567 р.), класичні видання ХVІ–ХVІІІ століть творів європейських мислителів Ніколо Макіавелі, Еразма Роттердамського, Томаса Гоббса, Френсіса Бекона. Надія ОНиЩЕНКО
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота http://dponline.cn.ua
Остання мирна підприємців « Д е н ь г н і в у»
Поч. на 1-й стор.
– Ганьба! Ганьба! – лунало в натовпі. – Кодексу – ні! Ні – брехні! Перші ряди представників малого бізнесу, окупувавши огорожу навколо подвір’я Верховної Ради, гучно стукають дерев’яними палицями по алюмінієвих відрах. Інші для створення «художнього шуму» завбачливо принесли порожні пластикові пляшки з камінням усередині. Усюди майоріють плакати: «Малому бізнесу Кабмін риє могили, то, може, треба готувати вила?», «Полтава проти нового Податкового кодексу», «Донбас проти податкового терору», «Безпорадна влада й уряд людей до крайнощів підбурять», «Третій Податковий – ганебніший третього рейху», (а під ним три поховальних вінки). Деякі представники малого бізнесу одяглися у футболки з написом «Влада – це я. Чиновник – мій найманий працівник». – Народе, ви – влада! Не мовчи! – закликала запальна білоцерківчанка. – Спрощеній системі – «так». Єдиний податок – країні достаток! – в унісон кричали підприємці. Їх не лякали дощ і негода. Багато з них прийшли без парасоль. Хтось ховається під ялинками у Маріїнському парку, проте більшість стоять просто неба. Новий кодекс для них, звісно, страшніший за дощ. Більшість мітингувальників – звичайні торгівці з ринку, одягнені в поношені болонієві куртки. – Якщо кодекс приймуть, то нас закриють, взагалі закриють, – бідкаються продавщиці з Фастова. – Самі відбудовували ці модулі, ніхто не дав ні копійки, а тепер ми все маємо віддати й піти. Нас залишають без шматка
хліба. Обкладають такими податками, що просто не дають жити й усе. Що нам, помирати завтра? – Ми стоїмо на базарі. Якщо прикинути, скільки доведеться платити з урахуванням тієї нової структури, то простіше або закриватися, або йти в повну «тінь», – розповідає київський підприємець Олексій. – Тому ми будемо стояти тут до кінця, поки кодекс не знімуть з розгляду. Ми ж не проти того щоб платити, ми й сплачуємо постійно. Але ж так дерти! А сьогодні з кожним днем все гірше – торгівлі нема, а податки зростають. – Кодексу – ні! – вторить натовп. З Чернігова до Києва для участі в акції протесту вирушило близько півтисячі чоловік.
акція
Стояти підприємцям, мабуть, доведеться довго. Верховна Рада перенесла розгляд проекту Податкового кодексу в другому читанні на 16 листопада. Тому підприємці оголосили, що їхня акція не дводенна, як планувалося раніше, а безстрокова. Під будівлею Верховної Ради вони розбили наметове містечко. Поставивши шість маленьких і один великий намет. В першу ніч у них ночувало 12 чоловік. За матеріалами УНІАН
У рейтингу людського розвитку Україна опинилася поруч з Іраном
оприлюднила світовий рейтинг людського розвитку, до якого увійшли 169 країн. Україна потрапила до групи держав з високим рівнем розвитку людського потенціалу, посівши 69-е місце, лише на одну сходинку випередивши Іран. За даними рейтингу, в Україні середня тривалість життя становить 68 років, тривалість освіти – 11 років, ВВП – понад 6 тисяч доларів на душу населення. У цій групі Україну випереджають Білорусь (61 місце), Росія (65 місце), Казахстан (66), Азербайджан (67), Боснія і Герцеговина (68) та Іран (70). Грузія посіла 74 місце, Туреччина – 83, Китай – 89, Молдова – 99. До країн першої групи з дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу потрапили Норвегія, Австралія, Нова Зеландія – вони входять до трійки лідерів. З усіх країн колишнього СРСР лише Естонія змогла увійти до першої групи держав з дуже високим рівнем людського розвитку – вона посіла 34-е місце. Найнижчий рівень розвитку людського потенціалу мають Нігерія, Демократична республіка Конго і Зімбабве.
Дієтологи шокували: вживання яєць призводить до інфаркту
В
останні роки істотно зросло споживання курячих яєць і це стало приводом для занепокоєння багатьох дієтологів. Як стверджує професор Університету Західного Онтаріо (Канада) Девід Спенс, яйця є дуже шкідливим продук том. Група фахівців на чолі з професором провела масштабне дослідження, щоб з’ясувати, як впливають на стан здоров’я пацієнтів спожиті яйця, і виявила стійкий приріст атеросклеротичних явищ, інфарктів та інсультів. В одному яйці, залежно від розміру, міститься 215–275 мг холестерину. Кардіологи рекомендують людям з підвищеним ризиком виникнення серцево-судинних захворювань знизити добове споживання холестерину до 200 мг. Вчені не рекомендують вживати яйця частіше двох-трьох разів на тиждень. Хворим, які страждають на артеріальну гіпертонію краще їсти яйця не частіше ніж один раз на тиждень. Яйця також протипоказані діабетикам і особам, схильним до порушень вуглеводного обміну.
Працею і старанням Н формує здоровий моральний дух у колективі. Щирими оплесками зустрічали в залі перших номінантів: Валерія Аніщенка, Олександра Близнюка, Інесу Марисову, Олександра Москаленка, Петра Никоненка, Григорія Самойленка, В’ячеслава Томека, Олександра Ростовського, Тамару Пінчук, чий подвижницький засів назавжди в пам’яті вдячних учнів. Вони – взірець для тих, хто щодня проходить під фронтоном з девізом фундаторів Ніжинської Гімназії вищих наук Безбородьків – «LABORE ET ZELO» (працею і старанням). Надія Онищенко
В Індонезії знову землетрус і виверження вулкана
Олександр Бойко вручає університетський знак В’ячеславу Томеку
з м а га н н я
Четвертий фестиваль вокалістів
В
Україна і світ
ООН
т ра д и ц ії
ову традицію започаткували в Гоголевому виші – відзначати тих, хто сприяє розвитку навчального закладу знаком – «Заслужений працівник Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя». Їх вручив під час святкування 205-ліття з дня заснування Ніжинської вищої школи ректор університету доктор політичних наук професор Олександр Бойко. Засвідчуючи історичну тяглість до високих ідеалів, до розвитку традицій, він шанобливо говорив про 340 колег, які сьогодні навчають 6 тисяч студентів на семи факультетах. На думку ректора, поважне ставлення до старшого покоління
3
же вчетверте на Коропщині проходить фестиваль молодих талановитих вокалістів. Попередні фестивалі виявили багато талановитої молоді, яка з успіхом співає не лише на районній сцені, а й на обласній. Змагання проходять у трьох вікових групах: від 6 до 10, 11 до 14 і від
15 до 18 років. Кожен з учасників фестивалю має виконати дві пісні, одну з яких обов’язково українською мовою. Перший тур відбудеться 7 листопада. Оцінюватиме виступи нових зірок Коропщини компетентне журі.
Валерій Магула
З
емлетрус магнітудою 6,0 стався біля узбережжя на сході країни в провінції Західне Папуа. Крім того, у центральній Індонезії знову сталося виверження вулкана Мерапі. Вчені запевняють, трикілометровий вулкан на острові Ява вивергається сильніше ніж минулого тижня. Влада оголосила про намір розширити зону евакуації навколо Мерапі з десяти до п’ятнадцяти кілометрів. Наприкінці жовтня в Індонезії вже сталися одночасно землетрус і виверження вулкана. Землетрус спровокував цунамі, яке й викликало найбільші руйнування. У результаті загинуло більше 400 осіб, близько 15 тисяч залишилися без даху над головою. Підготувала Сніжана БОЖОК
cmyk
4
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота http://dponline.cn.ua
Н о в и н и к у л ьт у р н о г о ж и т т я
Журналісти, дістаньте ордени!..
Не часто журналістів запрошують на зустрічі з молодіжною аудиторією. Вони частіше бувають там, щоб написати. А тут самі стали почесними гостями у день краєзнавця в Корюківській районній бібліотеці для дітей та юнацтва. Директор Людмила Болотна задоволена проведенням цього цікавого заходу: – Виявляється, журналісти вміють не лише гарно писати, а й розповідати. Десятикласники першої міської школи приймали їх з оплесками. Ми зі своєю колегою Любов’ю Заболотною сьогодні просто очам своїм не повірили: до читацької зали зайшов у піджаку з багатьма нагородами Ігор Халіман, відомий у районі і в області газетяр. У нього за плечима нелегка служба на кордоні з Афганістаном, непроста робота в школі і в міліції, на радіо і в газеті. Він сам родом
з віддаленого села Лупасове. Як він вміло пише про сільських людей! У його творах людина – на першому місці. Дуже вразила в його розповіді згадка про матір, як вона, проста сільська жінка, завжди вранці ходила до центру села, де висів гучномовець, слухати радіопередачі, які вів її Ігор, ніби на побачення з сином. А молода журналістка Вікторія Савченко зробила оригінальний висновок: «Журналіст має не тільки вміти писати, а й бути педагогом, психологом, високоморальною людиною». На зустрічі був присутній і наш кореспондент, тобто автор цих рядків. Як не виступити і не сказати добре слово про своїх учнів, які дослужилися до високого визнання?! Зоя ШМАТОК
м. Корюківка
реклама
Од н і є ї г р у п и к р о в і
Серед патріархів чернігівської журналістики вирізняється самобутня творча постать Володимира Савченка. Кращі роки свого життя він присвятив плідній роботі в обласній газеті «Деснянська правда». Скупий запис у його трудовій книжці свідчить, що півстоліття тому, 22 серпня 1960 року, Володимир Павлович був призначений літературним працівником відділу промисловості головного друкованого видання області. Наділений талантом влучного і гострого слова, він не обмежувався публікаціями, що стосуються тематичної специфіки відділу, справедливо вважався у колі колег головним фейлетоністом газети. Тривалий час, перебуваючи на пенсії, Володимир Савченко залишався такою ж як і раніше, небайдужою до суспільних реалій людиною, не давав заіржавіти душі від не зовсім ґречного повсякдення, а заодно – і власному перу. Активно, зокрема, співпрацює з «Деснянкою – вільною». Цикл тематичних сторінок з нагоди 65-ї річниці Великої Перемоги, гадаємо, привернув увагу читачів нашого видання. Так тримати, Володимире Павловичу! З роси Вам і води! А нижче пропонуємо читачам один з епізодів журналістської молодості автора, який, до речі, віддзеркалює вельми привабливі базові підходи до справи нашого колеги як журналіста-професіонала.
Як мене підкузьмив ...Н Дем’ян Бєдний
а другому курсі факультету журналістики Київського держуніверситету я, здавалось, остаточно визначився щодо навчально-робочих пріоритетів. Взяв крен на сатирично-гумористичний жанр. Плюс історичний. Годинами просиджував у Софіївському газетно-журнальному сховищі, гортаючи пожовтілі сторінки часописів буремних революційних років. Якось переглядаючи архівну теку полтавських газет за 1920 рік, натрапив на двополоску «За власть Советов». Газет під таким заголовком тоді було безліч, і я уже хотів відкласти її, та увагу привернув вірш на першій сторінці, набраний невиправдано крупним шрифтом. Починався він так: Минувшей зимой Пустил Деникин славу, Что, захватив Полтаву, Он сцапал здесь меня. И дальше – знаемое дело: На перекладине мое качалось тело Три иль четыре дня... Я перевів погляд на кінцівку вірша і побачив підпис – Дем’ян Бєдний. Заінтригований до краю, переписав повністю цей вірш, ще не відаючи, як можна розпорядитись таким трофеєм. Насамперед показав його Олені Григорівні Котовській. Вона читала курс російської літератури. Лекції були цікаві та неординарні. Вірш Дем’яна Бєдного для неї також виявився загадкою, в яку бажано б проникнути. Такої ж думки був і мій старший брат журналіст Петро. Харківський УКІЖ (Український комуністичний інститут журналістики) він закінчив перед початком війни. Фронтовими шляхами пройшов зі своїм політвідділом аж до Берліна. Після війни погони не зняв, залишився працювати у ГоловПУРА (Головне політичне управління Радянської Армії), не пориваючи одначе зв’язків із журналістикою. Він зацікавився моєю архівною знахідкою і дав ось таку інформацію для роздумів. До 40-річчя Радянської Армії го-
тується спеціальний номер журналу «Крокодил». Шукають там «гвоздя» з цього приводу. Причетний до випуску цього номера, брат вважав доречним підверстати туди віднайдений вірш Дем’яна Бєдного. Але, крім вірша, потрібні були ще й історичні нюанси. Бажано «накопати» оригінальні подробиці. І все це оперативно. І я взявся «копати». Справді, денікінська контррозвідка, захопивши Полтаву, розповсюдила там листівки про страту через повішення «большевистских врагов отечества» і серед них «красного бандитаагитатора» Дем’яна Бєдного. Сам «бандит» довідався про свою «кончину» лише через рік, проїздом на врангелівський фронт в агітпоїзді. Тут же, на пероні, він експромтом написав вірша, який називався «Полтавским товарищамкоммунистам». А закінчувався такими рядками: «...Покойничек проездом кланяться вам изволит самолично...» Повністю цей вірш побачив світ у лютневому номері журналу «Крокодил», куди я пробився зі своїм матеріалом під заголовком «Как Деникин расправился с Демьяном Бедным». Я був безмежно радий. Перший мій матеріал у столичному сатиричному журналі! Такий дебют!.. Та похмілля гірке не забарилося. Закінчувалася уже третя пара, коли мене покли-
кали до деканату. Чекала на мене Олена Григорівна. Стривожена якась, зблідла. Мовчки поклала переді мною листа: «Читай!» На фірмовому бланку інституту історії світової літератури імені М. Горького московські академіки, доктори наук (кілька підписів) зверталися до ректорату і парткому Київського університету з проханням... знайти на мене управу. Посилаючись на мій дебют у «Крокодиле», вони категорично заявляли, що подібного вірша Д. Бєдного в природі не існувало і не існує. Його нема ні в повному зібранні творів, ні в рукописних архівних матеріалах. І далі – грізний висновок: публікація в «Крокодиле» – фальшивка або щось гірше. А автор її – ловкач та авантюрист або також ще щось гірше... Грім серед ясного неба! Я сидів пригнічений, наче з мене випустили дух. Не міг до пуття пояснити, що то була за газета в архіві, яка партія видавала, чиї там підписи, дати... Власне, я й раніше не звертав на це належної уваги (урок на все життя!). Коли ж кинувся виправляти помилку – пізно! Двері для мене там уже причинили – напевне, благородний гнів московських маститих літераторів дійшов і до площі Богдана Хмельницького, до Софіївських архівних сховищ. Друзі-колеги, як могли, втішали мене. Не всі правда.
Проте було більше оптимістів, які хотіли чимось зарадити. І насамперед Олена Григорівна Котовська. Тиха, скромна жінка, вона проявила тут неабияку принциповість, заявивши в парткомі про недоречність так зопалу відрахувати мене з університету. До її голосу прислухалися тоді. Можливо, зважили на те, що це голос дочки легендарного комбрига Григорія Котовського. А мені вона порадила не «піджимати хвоста», а діяти. І підказала перший хід... На факультеті журналістики спецкурс «Нарис у газеті» читав доцент Євген Прокопович Бондар. Виявилося – земляк, мати його проживала в Лубнах. Дружина Світлана працювала в редакції газети «Вечірній Київ» заступником завідуючого відділом інформації. Не раз і я підкидав їй щось до цього відділу. А тепер довелось оббивати його пороги, умовляти написати «чолобитну» до архівного керівництва, добитися дозволу на фоторепродукцію полтавської газети. Перша спроба виявилася невдалою. Не той рівень. Тоді пішли ми по другому колу. Прошеніє підписав уже сам редактор Станіслав Іванов, відомий публіцист і письменник. Його рівень, тобто підпис, вирішив мою студентську долю. Нарешті досвідчений фотокореспондент «Вечірки» О. Примаченко зробив конче потрібну фоторепродукцію. І досить вдало. Так вважала і Олена Григорівна, яка дала хід цим фотодокументам. Можна б сказати – вирішальний хід, який урезонив незговірливих московських метрів від літератури. Минув якийсь час, і для всіх стало очевидно, що полтавська газета в київському сховищі – то єдиний примірник. Єдиний! Він уцілів у полум’ї двох воєн, окупації, евакуації... Уцілів, щоб через десятки років утвердити «в законі» оригінальний вірш-експромт Дем’яна Бєдного. Володимир САВЧЕНКО
http://dponline.cn.ua
ФІлАТелІя ФІлАТелІя
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота
5
с т о рі н к и іс т о рії
Революції БІЙЦІ Алея Героїв. Святе місце в Чернігові. Пройдіться нею. Зупиніться біля пам’ятників нашим славним землякам. Вклоніться їм за їхню мужність, за вірність справі, якій присвятили усе своє життя. На трьох пам’ятниках імена: микола Ілліч Подвойський, Володимир Олександрович Антонов-Овсієнко, Віталій маркович Примаков. То герої жовтня – лицарі революції.
П
о-різному нині оцінюються революційні події далекого 1917го року. Хоч ми, образно кажучи, вже не «радянські», живемо в іншій державі, але, як і раніше, переконані: революція, про яку мова – героїчна сторінка історії, історії наших батьків і дідів. І нинішній молоді варто б критичніше осмислювати історичні події, знати тих, хто на світанку народження нового життя запалював його вогні, відстоював у боротьбі з ворогом. Осторонь цієї боротьби, до честі чернігівців, не стояли і наші земляки – кращі сини і дочки героїчного Сіверського краю. Їхній вагомий внесок у загальну справу перемоги, їхні справи – навічно вписані в історію Чернігівської землі. Про багатьох із них розповідається у книгах, журналах, газетах, кінофільмах, у творах живопису. Відчутну послугу зробила і філателія. На численних поштових марках, конвертах, листівках подані портрети наших славних земляків – таких, зокрема, як М. і. Подвойський, в. О. антонов-Овсієнко, в. М. Примаков, П. Ю. Дибенко та інших відважних лицарів революції. Про них і хочеться сказати кілька слів, захистити їхні імена від оббріхування. Адже йшли вони на «барикади» не заради особистої слави, а заради побудови нового, рівного для всіх суспільства. Погляньмо на шоштову марку, видану в СРСР до 70-ої річниці Великого Жовтня На ній у мініатюрному зображенні відтворена картина художника в. в. Пименова «Перед штурмом». Над картою, обговорюючи деталі взяття Зимового палацу в Петрограді, схилилися В. І. ленін, Я. М. Свердлов і наш М. І. Подвойський. Мине небагато часу і на увесь світ буде проголошено: революція звершилася! Поштова марка ще раз нагадала нам, чернігівцям, що серед організаторів і керівників Жовтневого збройного повстання був і Микола ілліч ПОДвОЙсЬкИЙ (1880 – 1948). Хто він? Звідки? Його батьківщина – село Кунашівка Ніжинського району. Батьки – прості сільські вчителі. Змалку вони виховували у сина потяг до знань. До духовного збагачення, вдумливого ставлення до подій тогочасного життя. Сприяло цьому і навчання у Ніжинському повітовому училищі, а пізніше – у Чернігівській духовній семінарії. Критичне осмислення фактів приниження, гноблення простого люду, свідома участь у підпільній роботі привели його до лав професіональних революціонерів. Не раз зазнавав арештів. У 1917-му році став членом Петроградського комітету РСДРП(б) та Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів. Не випадково під час Жовтневого збройного повстання він очолював Військово-
У січні 1918 року В. М. Примаков сформував в Україні полк прославленого Червоного Козацтва, на чолі якого, а пізніше й дивізії та корпусу, громив німецько-австрійських окупантів, війська Петлюри, Денікіна, Врангеля, буржуазно-поміщицької Польщі. Молодому воєначальнику довірялись різні військові посади. На жаль, патріота безпідставно репресовано. Та історія виправила цю страшну помилку: герой був посмертно реабілітований. Його портрет, як знак пошани, не раз з’являвся на поштових конвертах. Чернігівщина (про це не завадило б знати нинішній молоді) дала ще одного лицаря революції, який запалював зорю нового життя. – Павла Юхимовича ДИБенка (1889 – 1938). Село людкове, де він народився, згодом, правда, відійшло до В. Пименов «Перед штурмом» сусідньої Сумської області. Але ми і сьогодні вважаємо його своїм земляком. Молодий матрос Балтійського флоту. Починаючи військову службу, не міг змиритися з тим тягарем, що висів над пригнобленим людом. Серце юнака покликало на шлях боротьби. Нелегким видався той шлях. Ось основні його етапи. Активний учасник лютневої та Жовтневої революцій і громадянської війни. Голова відомого Центробалту. Член Павло Дибенко Микола Щорс Військово-революційного комітету при ПетроградІнший наш земляк володи- ській Раді. Один із організаторів мир Олександрович антОнОв- радянського Військово-Морського ОвсіЄнкО (1883 – 1938) теж із ко- флоту. Нелегальна праця в Україні горти лицарів революції. Чернігівець. і в Криму. Участь у боях за Харків, Син офіцера. Першу військову науку Катеринослав, Царицин, у розгромі перейняв від батька. Багаті знання, денікінських військ на Кавказі, у приідейні переконання, бачення вільного душенні відомого Кронштадського замайбутнього – поєднали його з таки- колоту. Пізніше командував військами ми ж однодумцями, як і він, готови- Середньоазіатського, Приволзького, ми до самопожертви в ім’я справед- ленінградського військових округів. Три ордени Червоного Прапора, чи ливості. Був серед тих, хто керував штурмом Зимового. У громадянську не найвищі нагороди того часу, ряд війну увійшов верховним головноко- інших бойових відзнак прикрашали мандуючим радянськими військами груди відважного «матроса» – талана Україні. Тому й на пам’ятнику, вста- новитого воєначальника. Нагороди новленому йому на Алеї Героїв у Чер- ті – то яскраві свідчення мужності, нігові, викарбувані слова: «Видатний безмежної відданості справі, якій військовий діяч Радянської України». присвятив усе своє свідоме життя. Сторічний ювілей із дня народження Портрет П. Ю. Дибенка теж бачимо нашого земляка теж відзначено ви- на поштових марках. Філателія увічнила й ім’я Миколи пуском поштового конверта. Добре знане й ім’я вірного сина Олександровича ЩОрса (1895 – Сіверського краю віталія Марко- 1919), який із перших днів народженвича ПрИМакОва (1897 – 1937). ня нового життя, безстрашно відстоНародився у Семенівці в сім’ї вчите- ював завоювання Великого Жовтня. ля. Навчався в Чернігівській класич- Це йому, молодому полководцеві, ній чоловічій гімназії. Рано ступив на визволителю столиці України від петстезю революційної боротьби, яка люрівців, вдячні кияни встановили у загартувала юнака, викувала з ньо- своєму місті величний пам’ятник. Чернігівці та гості міста щодня зуго мужнього бійця. Підтримував тісні зв’язки з родиною сонцепоклонника, стрічаються з цими лицарями ревопоборника правди і справедливості люції й іншими безстрашними борцяМ. М. Коцюбинського, його сином ми за свободу і честь своєї БатьківщиЮрієм, із яким пішов стежкою рево- ни, віддають їм шану. Біля підніжжя люційної боротьби. Разом вони бра- їхніх пам’ятників завжди живі квіти. ли участь у Жовтневому збройному Андрій ФОМІЧОВ повстанні в Петрограді. м. Чернігів революційний комітет при Петроградській Раді. Невдовзі, після повалення царського режиму, входив до складу радянського уряду України. Нарком у військових справах. Дипломат. Його груди прикрашала висока нагорода Вітчизни – орден Червоного Прапора. У 1980 році на честь 100-річчя від дня народження М. І. Подвойського мільйонними тиражами видані поштові марки і конверти з його портретом.
Микола Подвойський
Володимир Антонов-Овсієнко
Віталій Примаков
Юрій Коцюбинський
Микола Щорс
cmyk
6
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота http://dponline.cn.ua
Митниця
Реформа по-європейськи Колегія митної служби України схвалила концепцію реформування своєї системи під назвою «Обличчям до людей». Що ставить собі за мету таке нововведення, і розповів на прес-конференції заступник голови державної митної служби України Геннадій ГЕОРГІЄНКО, перебуваючи з робочою поїздкою на Чернігівській митниці.
З
огляду на важливість докорінного оновлення діяльності митна служба визнала для себе 60 основних напрямків та 22 завдання, які мають бути виконані найближчим часом. Серед них – розвиток застосування принципу «єдиного вік на», створення у пункті пропуску спільного контрольного органу, впровадження уніфікованих правил визначення митної вартості та декриміналізації контрабанди. Для оптимізації структури митної служби її приведено у відповідність до адміністративно-територіального устрою країни. Кількість митниць скорочено з 46-ти до 28-ми. Зокрема, і в нашому реґіоні перестала функціонувати Новгород-Сіверська митниця, а її особовий склад перейшов під порядкування Чернігівської митниці. Найближчим часом буде запроваджено відеоспостереження за роботою інспекторів митниці з прямою трансляцією на єдиний диспетчерський пункт та в мережу Інтернет, використання сучасних скануючих систем для машин і контейнерів. Недалекий той час, коли діятиме електронне декларування товарів. Не виключено організацію спільного контролю з суміжними країнами. З’являться й інші новації. Можливо вже до кінця нинішнього року у Верховній Раді України розпочнеться розгляд нового митного кодексу. Його ухвалення суттєво наблизить Україну до міжнародних стандартів, створить умови для спрощення і прискорення митних процедур, сприятиме збільшенню товарообігу з іншими країнами. На митному посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці у рамках програми реформування «Обличчям до людей» нині проводиться реконструкція пункту пропуску, що прискорить перебування тут транзиту. Розширення об’єкта, де діятиме 8 смуг на виїзді і стільки ж на в’їзд, створить комфортні умови для перетину кордону. На оновлення запланованого у 2010 році буде використано 10 млн 600 тис. грн. У червні 2011 року всі роботи на митному посту «Нові Яриловичі» завершаться. Працівники митної служби докладуть всіх зусиль для того, щоб позитивні результати реформування якнайшвидше відчули і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, і громадяни. Віктор БЕРЕГОВИЙ
Центральний відділ ДВС Чернігівського міського управління юстиції повідомляє, що на виконанні знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-952 від 22.09.2010 р. виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про виселення Кравченко Олександри Григорівни, Кравченка Григорія Васильовича, Кравченка Євгена Григоровича та Кравченко Марини Григорівни з приміщення – Б-2, що розташоване на другому поверсі складу цілісного майнового комплексу по пр-ту Перемоги, 62, у м. Чернігові. 09.11.2010 року о 10 год., відбудеться примусове виконання рішення суду, про виселення Кравченко Олександри Григорівни, Кравченка Григорія Васильовича, Кравченка Євгена Григоровича та Кравченко Марини Григорівни з приміщення – Б-2, що розташоване на другому поверсі складу цілісного майнового комплексу по пр-ту Перемоги, 62, у м. Чернігові, так як рішення суду в добровільному порядку боржниками не було виконано.
Долі
У кожного своє щастя. Корюківчанка Зінаїда, наприклад, шукає притулок – донька її побила й на двері показала. – Я б навіть поїхала в глухе село доглядати когось із старих людей, – зізналася зі сльозами. – Ніколи не думала, що мені так гірко буде. Дітям, кажуть, треба прощати, а я не можу. Де в доньки жорстокість узялася?.. Не всі матері в теплі. Це – біда...
Жінка,
яка не знає, коли народилася
П
елагеї Терентіївні Мелешко, навпаки, затишно. Син з невісткою жаліють. Свою опочивальню віддали. Квартира невелика у старому лісгоспівському будинку, але все одно тут добре. У бабусі телевізор свій, гардероб, ліжко високе, давнє, але надійне. – Три роки буде, як я свою хату в Шишці залишила. Вже ніби звикла, – Пелагея Терентіївна нічого не приховує. – Перший рік мені важко почувалося. Хоч і сина щодня бачу, невісточка щебече і трудиться, мов бджілка, та моя душа летить у село, до хати, що в лісі. Там і поговорити немає з ким, хіба що з котом. Людей півжменьки. Дві хати, крім моєї залишилося. Людина, мабуть, так влаштована, що не переживати не може. Хіба ж не телефонували її Олегу з Буди, де сільрада, що в материній хаті ночами хтось світло вмикає. Бомжі якісь… Поїде син, позабиває, та «майстри» відірвуть усі замки. Довідривалися, що й хату спалили. Заплющить очі бабуся Поля, як її всі називають, і ніби хатка її стоїть, жива і весела. Нащо було її комусь чіпати?.. Усе там було рідне – світлі вікна, піч, кожна шпаринка. Не палац, але своя. Тихо повідала Пелагея Терентіївна свою історію: – У мене в паспорті значиться тільки рік народження – 1927-й. Ні числа, ні місяця. Сирота. Діти з днем народження все одно вітають – 8 березня, у Міжнародний жіночий день. Порадилися і прийшли до такої думки. Як же без дня народження? Олег недавно вирішив перевести материну пенсію в банк, щоб хоч відсотки якісь набігали, бо її грошей ніхто не чіпає. Не перевели, бо в комп’ютер занести дані про бабусю Полю неможливо. Програмою передбачено, щоб була і дата народження. А де візьмеш? Ні в паспорті, ні в метриках. – Будемо без банку жити! Нічого не поробиш!.. Сім літ мак не родив, і голоду не було. Коли маленька Поля загубилася, мабуть, голод був. Пам’ятає тільки якусь станцію. – Мене з хлопчиком у міліцію привели. Там ще діти були. Повели нас кудись, а я зуміла відірватися і вийшла на трасу. Йшла, стомилася й заснула під кущем. Тут мене й підібрали! Так я опинилася в селі Покрова Багачка. Тринадцять сиріт нас було. Чи це школа, чи інтернат. Хто зна. Ми жили там, нас вдягали й годували навіть краще, ніж сільських дітей, в яких були батьки. Мені записали, що маю 5 років. Ім’я, мабуть, я своє знала, і батькове теж. А мамине – ні. Це тепер діти у два роки вже навчені й знають, де живуть, а тоді якось не було такої науки. Знаю тільки, що брат у мене був. Згадується велика піч – і нас на ній багато. І більше нічого… Прізвище мені дали Петренко. А яке ж насправді?..
Усе життя Пелагея думала, чи живі її рідні, який у неї рід, звідки? Заболить – відпустить, знову заболить… Доля така. – Бувало, після школи, – продовжує бабуся Поля, – йшла проводжати подругу додому. Мати її чомусь сварила, покрикувала. Я думала: «Як добре, що в мене немає матері. Ніхто не кричить». А згодом, серед зими, у заметіль бачила з вікна школи, як матері забирали своїх дітей. Хто великою хусткою зав’язував, хто кожуха приносив чи якесь рядно. Я стояла і плакала: «Рідна матінка посварить, але й пожаліє. Он як своїх дітей обнімають, а мене ж ніхто не жде…» Не мала захисту, от і діставалося мені від ровесників. Обзивали «підкидишем», турляли. Одного разу син голови колгоспу Володя теж почав мене ображати. Пхнув мене, я – його. Узяв камінь – і по голові. Кров побігла. Я тоді з великого зла покусала йому пальці. Мене забрала до себе додому вчителька Марія Никифорівна і ховала тижнів два, поки батько злого хлопця подобрішав. У 1938-му інтернат закрили, й Поля опинилася в дитбудинку в Березівці. До Хорола близько. – Як почалася війна, забрала мене до себе родина Давиденків. Колгосп люди розібрали, і дядько Михайло не полінувався, багато нагріб. Вони удвох із жінкою не вправляються, треба робітниця. Нагледіли мене. Руки пухли від роботи. І в полі, і в стодолі. Снопи до молотарки подавала, гречку вночі «качала», – згадує старенька. – За роботою світу не бачила. Війна – не вічна. У 43-му, як наші прийшли, почали вербувати дівчат на шахту через військкомат. Шістнадцятилітніх не беруть! Просилася, майже на коліна падала. Тоді вербувальник і каже: – Запишемо тебе, дівчино. Ніби ти на шахту ідеш, та будеш мою дитину няньчити, – не забулося Полі. – Дісталося мені й там. Дружина у цього вербувальника молода, гарна. Він увесь час у відрядженнях. То вона немовля кине й біжить гуляти. Колихаю маля, на руках ношу, а воно таке неспокійне. Йому мама треба, а не я. Повернулася панянка, я на шахту попросилася. Тоді замість чоловіків дівчата у забій спускалися. Він заввишки лише 65 сантиметрів. А пробути там треба цілу зміну, пригинаючись, майже лежачи. Вугілля важке, піддіру не піднімеш. Бригадиром, правда, був мужчина, якому треба було чотирьох дітей прогодувати. Поставив Полю біля себе і слідкував, щоб легше працювала. – А в 45-му привезли на шахту ворогів народу. Одного з них – Володю Мелешка до мене приписали в помічники. Це мені вчити? Та я не злякалася. Володя був старший на десять років і ставився до мене, як до молодшої сестри. Дівчата зарплату одержать, гроші додому шлють батькам, щоб податки платили, а мені нікому, то я в пальто клала. Брали їх у мене, що там критися. А Володя сказав: «Одержиш зарплату – мені віддавай, я все тобі
Бабуся Поля з онукою
купуватиму». Так і робив. Я звикла до нього, бо не було ж у мене рідної душі, а потім ми одружилися, – розповідає далі Пелагея Терентіївна. – Дали нам кімнатку в гуртожитку. Уявляєте, у нас була своя кімната!.. Якраз тоді, коли вони були дуже щасливі, Володю травмувало під землею. Він у лікарні, а Поля народжує донечку, Ніну, на підлозі, у своїй кімнатці. Піднялася через три дні, закутала свою крихітку в стареньку ковдру і пішла провідати чоловіка. Шлях туди три кілометри. Якось подолала їх, ступила на ґанок і прийшла до тями вже в палаті… – Я все робила для того, щоб Володя піднявся, щоб донечка не була голодною. Нам на шахті давали великий буханець хліба, на долю Володі – теж. То я поріжу й продам на базарі. Куплю йому рибу, ще щось смачне й поживне. А сама як прийдеться. Від вітру хиталася… Донбас вони залишили. Володя – інвалід, потягло його додому, в Шишку, до матері й батька. Приїхав брат, заносив Володю в поїзд і знімав теж. І Поля поїхала, і дитинка… Не хотіла свекруха, щоб син привозив сироту, але нікуди діватися… – Ми з чоловіком і в Корюківці хату купували, і в Соснівці, та йому його село найкраще. Перетягнув до Шишки будинок із сусіднього села й поставив біля батьківської хати. 16 років він лежав, доглядала Володю й молила Бога, щоб дав йому ще днів і днів… Важко їй було з таким хворим, але вона любила його. – Володя був для мене і коханим, і братом, і батьком. Син у нас ще народився, Олег, у якого тепер живу. Володя казав: «Нащо? Я помру, як ти будеш з двома дітьми?» А мені хотілося ще й сина. Я ж сама виросла, одна, як палець. Хай і моїй доні буде рідна душа. 15 карбованців платили Полі за рік догляду хворого чоловіка. Та хіба в грошах справа? Як не стало його, пішла працювати в лісництво. Важко жінці самій у селі вести господарство. Через шість літ після смерті Володі прийняла Леоніда з другого села. Ще одну доньку народила. Якби Леонід горілки не любив, ще б ряст топтав, у хаті удвох сиділи б. Оковита псувала все життя. Тому й Володю, його доброту не могла забути… Найбільше її багатство – діти. Всіх на ноги підняла, всі розлетілися. Хто в Шишці житиме?! І вона за ними полетіла, як сива ластівка… Цієї осені по гриби ходила, навіть сусідці Валі відро опеньок принесла, бо в тієї хворі ноги. Ліс – за хатою, як в Шишці. У гостях у її невістки маленький онук, а їй – правнук. Зазирає у двері, щебече, до старенької Полі проситься. Не полінувалася – трьох дітей Україні подарувала, а ті – онуків, правнуків… Рід у Пелагеї Терентіївни тепер великий…
Зоя ШМАТОК
м. Корюківка
http://dponline.cn.ua
оголошення оголошення
ІНФ ОРМ АЦІЯ
про продаж на аукціоні об’єкта групи А державної власності зі знижкою початкової вартості до 30% Назва об’єкта: нежитлова будівля (гараж), загальною площею 148,4 кв.м. Адреса: м. Бобровиця, вул. Польова, 35, Чернігівська область. Балансоутримувач: ВАТ «Чернігівнафтопродукт», код ЄДРПОУ 03362710. Відомості про об’єкт: об’єкт 1994 року забудови, розташован в периферійній частині міста. Гараж – одноповерхова прямокутна цегляна будівля, площею 148,4 кв.м. У приміщенні гаража в наявності оглядова яма. В’їзд в гараж через троє воріт. Об’єкт розташований на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ТОВ «Чернігів-Петрол». Відомості про земельну ділянку: орієнтовна площа земельної ділянки під будівлею гаражу 181 кв.м. Вартість продажу об’єкта без ПДВ – 14808,33 грн, ПДВ – 2961,67 грн. Початкова вартість продажу об’єкта з урахуванням ПДВ – 17770 грн. Умови продажу: – сплата за об’єкт приватизації проводиться грошовими коштами; – питання землекористування покупець вирішує самостійно з органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством. Грошові кошти в розмірі 1777 грн, що складають 10% від початкової вартості об’єкта приватизації вносяться на р/р №37312006000431, одержувач – РВ ФДМУ по Чернігівській обл., код 14243893, банк одержувача – ГУДКУ у Чернігівській обл., МФО 853592. Плата за реєстрацію заяви в розмірі 17 грн вноситься на р/р №37187500900002, одержувач – РВ ФДМУ по Чернігівській обл., код 14243893, банк одержувача – ГУДКУ у Чернігівській обл., МФО 853592. Аукціон буде проведено 10 грудня 2010 року об 11-й год. за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 20/6. Кінцевий термін прийняття заяв 6 грудня 2010 року. Служба з організації та проведення аукціону – реґіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області, адреса: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43, кім. 319, тел. 676–302, заяви про участь у аукціоні приймаються від 8:00 до 17:00, крім суботи та неділі. Ознайомитись з об’єктом можна за місцем його розташування.
ЗАТ «Ремпобуттехніка»
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота
Зн і м о к із с у п у т н и к а
повідомляє, що загальні збори акціонерів відбудуться 23 грудня 2010 року о 14 год. за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років СРСР, 7, (другий поверх у приміщенні бухгалтерії ЗАТ «Ремпобуттехніка»)
Порядок денний: 1. Звіт правління про фінансово-гос подарську діяльність товариства за 2009 р. 2. Звіт та висновки ревізійної комісії за 2009 р. 3. Звіт спостережної ради за 2009 р. 4. Затвердження річного звіту та балансу товариства за 2009 р. 5. Про припинення діяльності ЗАТ «Ремпобуттехніка» через ліквідацію. 6. Обрання членів ліквідаційної комісії. Реєстрація акціонерів згідно реєстру станом на 23 грудня 2010 р. від 13 до 14 год. за місцем проведення зборів. Акціонерам мати паспорт, представникам – паспорт та довіреність. Телефон для довідок
(04622) 3-04-45.
7
Чернігів
NOAA-18 05.11.2010 12:50
24 листопада 2010 року в Головному управлінні юстиції у Чернігівській області відбудеться телефонна «гаряча» лінія. від 15.30 до 16.30 на запитання громадян відповідатиме заступник начальника Головного управління юстиції у Чернігівській області – начальник відділу державної виконавчої служби Шерман Олег Семенович. Телефон «гарячої» лінії –
604-499.
Гід р о м е т ц е н т р п овід о м л я є
6-го листопада очікується хмарна погода з проясненням, невеликий дощ. Вітер західний 9–14 м/сек. Температура повітря +9 ... +14 °C, по Чернігову +11 ... +13 °C. 7-го та 8-го листопада – мінлива хмарність, вночі 7-го дощ, в решту часу місцями невеликий дощ, вночі та вранці місцями туман. Вітер 7-го південно-західний 5–10 м/сек, 8-го південно-східний 7–12, вдень місцями пориви 15–20 м/сек. Температура вночі 7-го +3 ... +8 °C, 8-го +6 ... +11 °C, вдень +8 ... +13 °C. п о г о д а н а с о н ц і ( д а н і S O H O)
Ви к л и к до суд у
Деснянський районний суд м. Чернігова викликає як відповідача Соловей Миколу Михайловича, 1965 року народження (останнє відоме місце проживання: вул. Крайня, 6/2, м. Чернігів) для участі у цивільній справі № 2-7619/10 за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Соловей Миколи Михайловича, Кузьомки Анатолія Григоровича про стягнення заборгованості. Судове засідання відбудеться 2 грудня 2010 року о 14 год. під головуванням судді Логвіної Т. В. в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-кт Перемоги, 141, каб. 213. Попереджаю, що в разі неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за вашої відсутності за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.
GOES-14 04.11.2010 13:06
LASCO C2 05.11.2010 00:48
календар П р и в ат ні ог оло ш е н н я
Продам: • Будинок в смт Олишівка (газ, 35 соток землі, сарай, гараж, погріб, колодязь). Тел. 680-655 (після 21 год.). • Будинок в смт Ріпки (75 м2, обкладений цеглою, 12 соток, госп. будівлі: погріб, сарай, гараж). Тел. (063) 493-07-61. • Комплект зимової гуми разом з дисками до ВАЗ. Гума БЦ 20, розмір 175х65. Ціна 600 грн. Тел.: (098) 237-52-41, (093) 746-60-13, (099) 722-47-80. • Земельний участок 0,15 га в с. Ст. Білоус. Недорого. Тел. (099) 376-33-10. • Акції ВАТ «РВК «Деснянська правда» в кількості 3801. Ціна за домовленістю. Тел. 691-282 (після 18 год.). • Холодильник 2-камерний «Норд» у гарному стані, ціна 700 грн; диван-малютку корич. кольору, велюр, у відмінному стані, ціна 800 грн. Тел. 931-027. • Холодильник 1-камерний у гарному стані, ціна 350 грн; 2-спальний розкладний диван відмінної якості, ціна 1000 тис. грн. Тел. 970-556. • Сухі дрова – 7 складометрів для опалененя оселі або дачі. Без доставки. Ціна 500 грн. Тел.: 3-34-44, (067) 812-32-22. • Терміново–дешево: точило «Темп» (500 Вт, 1820 об./хв., нове заводьке, двобічне); скло переднє (лобове) на авто «Москвич» (фургон); стабілізатор + підсилювач напруги (220 вольт); пульверизатор-розпилювач для обслуги авто; електромотор (100 Вт, 2780 об./хв.); ампер-вольтметр Ц-4331 для випробування транзисторів. Тел.: 3-34-44, (067) 812-32-22. • Вхідні двері в гарному стані, б/в, недорого. Тел.: 5-94-35, (093) 755-54-61. • Стрічку для друкарської машинки; лист металевий 120х140х70 см; електропривід для промислової швейної машинки; крісло-ліжко; шкаф дерев’яний. Тел. 667-172.
КУПОН
безкоштовного оголошення
Рубрика: Продам Куплю Міняю Зніму Здам
Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):
Здам:
• Візьму на квартиру двох дівчат-студенток (заочниць). Тел. 678-445. • Візьму дівчину (або заочників) на квартиру (кімната), р-н Масанів. Тел. (097) 675-40-35.
Металлопластикові вікна, підвіконня, відливи, москитні сітки від виробника, вибір профілю, бескоштовній замір, професійна установка, доставка. Тел.: (093) 966-75-73, (097) 721-78-67, 614-002.
Телефон, адреса: Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково) Прізвище, ім’я, по батькові: Адреса: Телефон:
Куплю: • Будь-який човен, весла, бінокль, пневматичну гвинтівку чи пістолет, велосипед, дачну ділянку з будинком, зварювальний апарат на 220 В, перфоратор, дриль та інший електроінструмент. Тел. 933-821. • Самовар електричний, новий. Тел. 667-172. • Ордени та медалі СРСР, значки, картини, монети, вироби з бронзи, срібла, фарфору та інше; телевізор, DVD, музцентр, підсилювач, комбайн кухонний «Мрія», соковижималку. Тел. 610-050. • Імпортний телевізор Ø37, 51-54, 63-72 см, DVD, муз. центр, цифрову відео або фотокамеру, велосипед, бінокль, гумовий або металевий човен, алюмінієві бідони молочні на 20 і 40 літрів. Тел. 930-713. • 6-струнну гітару; пральну машину з центріфугою; імпортний пилосос – до 100 грн; дитячу зимоволітню коляску з люлькою; газову плиту «Брест» – до 300 грн; коричневу плиту – до 200 грн, білого кольору – до 150 грн. Тел. 931-534. • Непридатні газові колонки, плити та котли, пральні машини та холодильники, чавунні ванни та батареї, акумулятори, електродвигуни. Самі забираємо. Тел.: 970-675, (066) 308-00-11. • Ваги на 100 кг; банки 10, 20 л; бідон молочний 20, 40 л; статуетки з фарфору. Тел. 612-232. • 1-2-кімнатну квартиру або малосімейку; гараж капітальний в а/к. Терміново. Тел. 612-232. • Самовар електричний. Тел. 667-172.
Підпис:
Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 58 хв., зайде о 16 год. 28 хв. День триватиме 9 годин 30 хвилин. Новий Місяць (6.57). Місяць у Скорпіоні. За релігійним календарем сьогодні – Димитрівська батьківська субота. Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» (1688). Мученика Арефи і з ним 4299-ти мучеників. Преподобних Арефи, Сисоя та Феофіла, затворників Печерських. Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Радість» (Сімферопольська), (1999). День пісний. Завтра – мучеників Маркіана і Мартирія. Преподобного Мартирія диякона і Мартирія затворника, Печерських. Мученика Анастасія. Праведника Тавіфи. Післязавтра – Великомученика Димитрія Солунського. Преподобного Феофіла Печерського, архієпископа Новгородського. Мученика Лупа. Преподобного Афанасія Мідікійського. Преподобного Димитрія Басарбовського, Болгарського. Іменинниками будуть: сьогодні – Панас, Степанида, Арефій, Сисой; завтра – Маріан, Маркіян, Анастасій; післязавтра – Дмитро, Феофіл, Панас. Ц и м и д н я м и н арод ил ися
Італійський психіатр, антрополог, криміналіст, автор теорії про вродже06.11 ну схильність до злочинних дій осіб з певними антропологічними рисами обличчя Ломброзо Чезаре (1836). Французький письменник-романіст, філософ, якому присудили Нобелівську 07.11 премію від якої він відмовився Камю Альбер (1913). 08.11 Французький актор Ален Делон (1935). Н е с п р и я тл и ві д ні у л и ст о п а ді
10, 17, 29
Агроном, садовод професійно обріже і спиляє плодові дерева. Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.
Загублений паспорт серії НК №029375, виданий на ім’я Нечваль Сергія Михайловича, вважати недійсним.
Потрібні на роботу у межах області різноробочі. Заробітна плата висока. Надається житло. Тел.: (050) 206-01-73, (097) 437-27-57.
Втрачене свідоцтво про право власності на житло, видане на ім’я Горюшкіна Альбіни Семенівни, вважати недійсним.
cmyk
8
№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота
ж і н о Ч и Й Ф у т Б о л. л і га Ч е м п іо н і в у є Ф а
Фаворити трощать статистів
3-4 листопада. 1/8 фіналу. Перші матчі «Лінчепінг» (Швеція) – «Спарта Прага» (Чехія) – 2:0 «Турбіне» (Німеччина) – «Нойленгбах» (Австрія) – 7:0 «Дуйсбург-2001» (Німеччина) – «Фортуна» (Данія) – 4:2 «Брондбю» (Данія) – «Евертон» (Англія) – 1:4 «Реа» (Норвегія) – «Звезда-2005» (Росія) – 1:1 «Торрес» (Італія) – «Жювізі» (Франція) – 1:2 «Райо Вальєкано (Іспанія) – «Арсенал» (Англія) –2:0 «Росіянка» (Росія) – «Ліон» (Франція) – 1:6 айбільший інтерес для нас представляють ігри за участі двох російських клубів, у яких виступають українські дівчата. «Росіянку» на її ж полі француженки буквально розтрощили (6:1) в основному зусиллями лотти Шелін, яка забила чотири м’ячі. Після останнього її одразу ж замінили: потрібно берегти таких гравців для майбутніх матчів. У росіянок цього разу обидві чернігівки не грали. Воротар Ірина Зварич так і просиділа на лаві запасних, а Тетяна Чорна в кінці матчу вийшла на заміну, коли щось змінити вже аж ніяк не можна було. Пермська «Звезда-2005» вдоволено «докочувала» гру до прийнятного для себе результату, аж на 87-й хвилині побачила м’яча у сітці своїх воріт. Гвалт! Аврал. Вся команда кинулася вирівнювати ситуацію і на 90 + 4 хвилині (!) заробила штрафний. До воріт далеченько. Але Олена Ходирєва пробила вдало. Гол! Норвежкам залишилося лише торкнутися м’яча при розіграші в центральному крузі, як пролунав фінальний свисток.... Матчі-відповіді відбудуться 10 – 11 листопада.
Н
Віктор М’ЯЧиНСЬКиЙ
к ул ь ов а ст ріл ьБ а
Відродження пройшло без проблем
оСТАння оСТАння СТоРІнКА СТоРІнКА у світі цік а в ог о
Виставка «Артефакти «Титаніка» відкривається у Лондоні
П
ідняті з глибин Атлантичного океану останки відомого «Титаніка», який затонув 15 квітня 1912 після зіткнення з айсбергом, можна буде побачити на новій виставці «Артефакти «Титаніка» в лондоні, яка відкрилась 5 листопада 2010 і триватиме до 31 травня 2011. Вона стане найбільшим заходом за всю історію музею. На величезній площі, відведеній під експозицію, відвідувачі ознайомляться з усіма артефактами, що були підняті дослідниками на поверхню. В них докладно розповідається про життя на борту лайнера до катастрофи і про те, як судно Carpathia доставило на берег перші артефакти із затонулого «Титаніка». Представлена також технічна сторона дизайну і загибелі корабля, а також наочно показані заходи, що були проведені для встановлення причин трагедії. Організатором виставки є RMS Titanic – єдина в світі компанія, яка має право на вилучення останків «Титаніка» із дна Атлантичного океану. Фахівці цієї організації витягли на берег уже близько 5 000 предметів. За матеріалами Інтернет-видань
Деснянка вільна
У
космічній столиці України – Дніпропетровську – на території заводу «Дніпротяжмаш» розпочали будівництво комплексу, що імітує космодром. Цей випробувальний полігон потрібен для відпрацювання старту космічної ракети «Циклон-4». Наші ракетобудівники братимуть участь в україно-бразильському проекті щодо проведення запуску «Циклону-4» з космодрому «Алкантара» у Бразилії. Вперше весь космічний ракетний комплекс розробляється і будується силами українських підприємств. Зокрема, КБ «Південне» і «Дніпротяжмаш» створюють наземне
обладнання стартового і технічного комплексів. Губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул підкреслив, що вперше за роки незалежності України у нас створюється об’єкт, який забезпечуватиме роботу підприємств космічної галузі. Випробування комплексу заплановано на травень-червень 2011 року.
Час йти на полювання!
Н
а початку жовтня зустрічаються два мисливських сезони – літньо-осінній з осінньо-зимовим. Перший потроху завмирає та дає дорогу іншому, який поступово зростає, перетворюючись на довгий та вельми цікавий період полювання. Спочаку, в період чарівної осені по так званому «чорнотропу», а потім вже й по довгоочікуваному мисливцями першому снігу. Нинішнього року мисливцям попсували нерви різні «нововведення» можновладців: від перенесення строків полювання до повного закриття. Без пояснень і будь-якої мотивації. Та, здається, здоровий глузд переміг і було прийнято рішення про надання права вирішення цього питання місцевим осередкам. Залишається побажати мисливцям, щоб вони дотримувалися правил полювання. І традиційного вам «Ні пуху, ні пера!».
У
Віктор БЕРЕГОВиЙ
У Дніпропетровську побудують... космодром
с е з о н р о з п о Ч а т о!
Відкритий чемпіонат України з кульової стрільби із пневматичної зброї відбувся у Львові. вправі по рухомій мішені (ГП-11) за нагороди боролись 17 спортсменів. Серед яких 4 – заслужені майстри спорту, 5 – майстри спорту міжнародного класу, неодноразові переможці світових, європейських, українських змагань. Зазначимо, що за такої гострої конкуренції Галина Авраменко здобула золоту медаль. Вона зуміла тільки в останніх чотирьох пострілах обійти свою суперницю і подругу Катерину Самохіну, яка здобула «срібло». Особливо приємно було бачити на п’єдесталі Катерину Самохіну після півторарічної перерви, пов’язаної із народженням сина Клима. Щоб поїхати на цей чемпіонат, доводилось навіть на тренування брати малюка, який терпляче спостерігав, за мамою яка відпрацьовувала елементи стрільби. І недарма вона приклала стільки зусиль до свого спортивного відродження. Другий результат, показаний нею, вартий особливої поваги. Паралельно із дорослими проходить і молодіжний чемпіонат. 20-річний Юрій Попружний у стрільбі з пістолета завоював дві срібні медалі. У цей час в німецькому Мюнхені відбувся фінал кубка світу. Запрошення одержала і олімпійська чемпіонка Афін Олена Костевич. Щорічно у баварському містечку відбуваються фінальні змагання стрільців. Чернігівка не раз виступала тут вдало. У 2003 році вона завоювала золоту медаль, а в 2002, 2004 і 2005 роках другою закінчувала змагання. Цьогоріч дещо не поталанило. У підсумку Олена Костевич опинилась сьомою, хоча, як би останні два постріли вийшли більш прицільними, то фінішувала б четвертою.
http://dponline.cn.ua
Ігор ТЮТЬКАлО
Витяг з наказу
Українського товариства мисливців і рибалок (УТмР), мисливськорибальського підприємства Чернігівської обласної організації УТмР
про відкриття осінньо-зимового полювання на Чернігівщині
ідповідно до Закону України «Про Влювання» мисливське господарство та понаказую встановити такі
строки полювання: 1.3 на зайця-русака – з 6 листопада 2010 року по 30 січня 2011 року включно. 1.4. на лисицю, єнотоподібного собаку, вовка – з 6 листопада 2010 року по 30 січня 2011 року включно. 2.1 Днями полювання є: – на копитних, при індивідуальному полюванні – всі дні тижня; – на копитних, при коллективному та облавному полюванні – субота та неділя;
Засновник та видавець – тОв «редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса МіЛОва. Перший заступник головного редактора Леся кОШеЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГрОМОвИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю володимир ЛИсенкО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар віталій аДрУГ. Тел. 4-21-92. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОк, Ганна ЗевкО, світлана кУЗЬМенкО. Коректори: альона ШевЧенкО, світлана сОкОЛ, Олена ШереМет. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.
– на хутрових – субота та неділя. 2.2 Денна норма відстрілу зайця-русака одним мисливцем – один заєць. 2.3 норми відстрілу єнотоподібного собаки, вовка та лисиці не лімітовано. 2.4 Полювання на зайця-русака, вовка, лисицю, єнотоподібного собаку проводити за відстрільними картками в межах встановленної пропускної спроможності угідь з обов’язковою реєстрацією мисливців і обліком добутої дичини і порушень правил полювання.
адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх. веб-сайт: www.dponline.cn.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net. Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 25 794. Розповсюджується по передплаті. Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. позначені матеріали рекламного змісту. Знаком листування з читачами – тільки на сторінках газети.