Деснянська правда №27863 by Admin Webmaster

ВІВТОРОК, 24 березня 2009 р. № 32

Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року

(27863) http://www.dponline.cn.ua

e-mail: despravda@ukr.net

Головна газет газета Чернігівщини

Шановні працівники Служби безпеки України! Щиро вітаю вас з професійним святом!

На всіх етапах історичного розвитку будь-якої країни її безпека і територіальна цілісність залишалися ключовими завданнями державної політики. Вирішувати ці завдання доручалося кращим, морально чистим і патріотично налаштованим представникам народу. Продовжуючи кращі традиції своїх попередників, працівники Служби безпеки України з честю забезпечують виконання покладених на них професійних обов’язків. Мають всі підстави пишатися своїм славним минулим та сьогоднішніми справами і працівники всіх підрозділів Служби безпеки Чернігівщини. Впевнена, що ви і надалі на високому професійному рівні будете виконувати покладені на вас обов’язки, захищати державні інтереси, створювати умови для спокійного життя людей, завжди дотримуватися принципів законності і справедливості. Сердечно бажаю всім працівникам управління Служби безпеки України в Чернігівській області, вашим рідним та близьким міцного здоров’я, щастя, благополуччя, доброго настрою, невичерпної життєвої енергії. З повагою, голова обласної ради Наталія РОМАНОВА

стор.

Долі людські

Сто перша весна баби Жені Учитель року-2009

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Молодець, Тетяно!

– Я в Чернігові вперше, – ділиться враженнями Юлія Макашова з Кременчуцького ліцею інформаційних технологій №30 Полтавської області, переможець цьогорічного Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2009» у номінації «Українська мова та література». – І зачарована його старовинною величчю. Давні Антонієві печери, собори, Вал з гарматами ми, роз’їхавшись, ще довго-довго згадуватимемо. А скільки сил і натхнення додали конкурсанткам відвідини Довженкової Сосниці та батьківщини Софії Русової. Це ж святині, до яких і ми долучилися. Знаєте, вдячно хочеться сказати й про чернігівців, людей відкритих, щирих і сердечних...

стор.

– Я випускниця Київського університету ім. Тараса Шевченка, тепер національного. Тому й рада побувати у Чернігові в університеті, що носить Кобзареве ім’я, – так розпочала читацьку конференцію «Формування історичної пам’яті молоді» Лариса Івашина, редактор всеукраїнської газети «День». – До вашого міста приїжджаю вже вкотре і зачарована його старовиною. стор.

Фото Миколи ТИЩЕНКА

У Чернігові «ДЕНЬ»

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

Влада та громада

Похід у народ 20 березня голова Чернігівської обласної ради Наталія Романова провела виїзні приймальні в селищах Гончарівське та Михайло-Коцюбинське Чернігівського району. Разом з нею на зустрічі з людьми був голова Чернігівської районної ради Федос Носенок, консультації надавали юристи і фахівці обласної та районної рад.

а прийом до пані Романової у Гончарівському прийшло більше 20-ти чоловік. Багатьох хвилювало питання приватизації житла в містечку та відселення військових пенсіонерів. Справа в тому, що селищна рада прийняла житловий фонд від Міністерства оборони без технічної документації. Для того, щоб розпоряджатися квартирами, рада має зареєструвати житло в БТІ й отримати свідоцтво права власності на будинки. Але селищна рада цього зробити не може, бо немає технічної документації. На її виготовлення потрібно майже 120 тисяч гривень. Під час обговорення вирішили, що районний бюджет виділить 30 тисяч гривень, обласний – 90 тисяч. Тож до кінця року проблема має вирішитися. Подібна ситуація і з земельними ділянками: 152 гектари території, на якій розташоване містечко, не належать селищній раді. Її власник – те ж Міноборони, яке й досі не підписало акт передачі. Через це люди не можуть приватизувати землю. Складніше вирішити питання відселення військових пенсіонерів: раніше, коли військовик виходив на пенсію, йому давали житло в тому місті, де він збирався жити. Нині цього не роблять: держава вважає, що розрахувалася з людьми, давши їм квартири в Гончарівському.

Немало громадян скаржилося на несправедливий минулорічний розподіл житла в Чернігові, яке Міноборони виділило для військових пенсіонерів. Людям незрозуміло, як формувалися списки тих, хто одержав квартири в обласному центрі. Хвилюють гончарівців і питання працевлаштування в містечку, вартість та якість комунальних послуг, пільгові категорії перевезення населення… Багато проблем виникає через те, що серед людей не проводять роз’яснювальної роботи. На прийом у МихайлоКоцюбинському, крім жителів селища, прийшли й мешканці сусідніх сіл. Громадяни найчастіше піднімали проблеми стану доріг, артезіанських свердловин та водонапірної башти в селищі, особисті питання. Представники громади села Левковичі обурені тим, що, в тому числі й чернігівці, викидають сміття на їхній території. У селах, які розташовані вздовж дороги на Київ, дуже багато сміття, ліси буквально завалені ним. Федос Носенок запевнив, що міліція ловитиме порушників, адже стихійні сміттєзвалища – це біда всього району. Позитивною була відповідь Наталії Романової на звернення людей щодо делегування деяких повноважень нотаріусів головам сільських та селищних рад: за ініціативи голів обласних рад вже прого-

Голові Чернігівської обласної організації Партії регіонів, народному депутату України

Григорію Володимировичу МАНЬКОВСЬКОМУ – 55 років! Шановний Григорію Володимировичу!

Щиросердно поздоровляємо Вас зі славним ювілеєм – 55-річчям від дня народження. Ми високо цінуємо Вас як порядну, активну, цілеспрямовану та ініціативну людину, принципового партійного керівника. Нехай кожен день Вашого життя буде добрим, світлим і сонячним, дарує радість творчого натхнення, приємні несподіванки і душевний комфорт. Від усієї душі бажаємо Вам нових здобутків, невичерпної енергії та невтомності в повсякденній відповідальній роботі, успішної реалізації всіх планів і задумів, щоб Ваша творча енергія та відданість справі і надалі слугували на благо українського народу. Нехай береже Вас Бог! З повагою колеги, однопартійці

Аукціон

Частину обленерго продадуть… За повідомленням УНІАН, у квітні-травні 2009 року Фонд держмайна (ФДМ) України виставить на продаж пакети акцій п’яти обленерго: Полтави, І.-Франківська, Львова, Сум та Чернігова.

25 лосовані зміни до Закону України «Про нотаріат», який дозволить людям вирішувати певні проблеми на місці, а не їхати до райцентрів. Незабаром Президент має підписати цей закон. Деякі питання вирішували одразу, деякі – взяла на контроль обласна рада. Однак, є проблеми, які можна вирішити лише на законодавчому рівні.

– Я вважаю, що сьогодні ми провели ефективну роботу з людьми, у нас відбулося щире спілкування. Мені подобається активна позиція громади, разом ми зможемо подолати всі негаразди і проблеми, що непокоять людей, – підсумувала Наталія Романова. Наталія ГАРБУЗ Фото автора

відсотків акцій (близько 30 мільйонів штук номінальною вартістю майже 7,5 млн. грн.) ВАТ «Чернігівобленерго» буде виставлено на продаж 14 травня на Київській міжнародній фондовій біржі. Коментувати цю ситуацію в Чернігівській компанії до зборів акціонерів відмовилися. На споживачів зміна власника не вплине. Позбутися блокуючого пакета акцій шести (акції «Одесаобленерго» не виставлені на продаж) енергопостачальних компаній, в яких держава фактично не має впливу, уряд України намагається з 2007 року. У вересні 2007 року пакети акцій вказаних обленерго були вилучені зі статутного фонду НАК «Енергетична компанія України» і передані в ФДМ. Однак, у подальшому їх продаж блокував Президент України і акції повернули в НАК «Енергетична компанія України». Проте у грудні 2008 року уряд своїм розпорядженням вніс ці держпакети у список підприємств, що підлягають продажу в 2009 році. За інформацією proUA, обленерго, держпакети яких уряд має намір продати, були приватизовані бізнесменами Костянтином Григоришиним (40%) та Григорієм Суркісом (35%) у 1999 році. У листопаді 2004 року Григоришин продав половину своїх акцій бізнесмену Ігорю Коломийському. В 2005 році пан Суркіс продав усі свої акції енергокомпаній. Підготувала Наталія ГАРБУЗ

Учитель року-2009

` Закінчення. Поч. на 1-й стор. инулої п’ятниці обласний філармонійний Центр фестивалів та концертних програм знову зустрічав освітян: тут відбулося урочисте вшанування фіналістів, лауреатів і переможця Всеукраїнського конкурсу на звання найвдатнішого сівача рідної мови. 26 учителів з усіх куточків країни, зібравшись у Чернігові, у творчому суперництві продемонстрували неабияке фахове вміння й ерудицію, набутий досвід та кмітливість і, звичайно ж, волю до перемоги. Та найголовніше те, що конкурс став святом професійного

спілкування хороших людей, наставників юних, залюблених у свою справу. – Всі учасниці гідно представили свої регіони і збагатилися новими друзями. Ви, мої дорогі колеги, засвідчили, що у нас було справді «чуття єдиної родини»! – звернулась до конкурсанток Ольга Борисівна Рудницька з Луцька, заслужений учитель України, заступник голови журі. Церемонія закриття шанованого заходу проходила урочисто й зворушливо. Вітали присутніх капела бандуристів «Зачарована Десна» та камерний оркестр з музичного училища ім. Л. Ревуцького, ансамбль

пісні і танцю «Сіверські клейноди». На прохання учительського загалу прибула і менська «Фієста» й запросила освітян на свій карнавал. Цьогорічний конкурс засвідчив, що Україна багата на вчителів-майстрів, котрі ведуть своїх учнів шляхами пізнання краси рідної мови, прищеплюють в дитячих душах любов до отчого слова. Серед семи фіналісток – Ірина Ведмідь з Черкащини, Світлана Канарська з Херсона, Світлана Луканець із Закарпаття, Світлана Рубан з Київської області; Наталія Семенів представляла Івано-Франківщину, Олена

Чабан – Одещину, а Алла Чорней – Чернівці. Зала дружними оплесками зустріла вихід на сцену лауреатів, серед яких була і наша Тетяна Левченко, учителька української мови та літератури Бахмацької загальноосвітньої школи №5. – Я дуже рада, хоча й стомилася, – хвилюючись, говорила вона. – Мої діти час від часу мені телефонували і обіцяли тримати кулачки, щоб мені поталанило. Як бачите, все гаразд. Ми духовно збагатилися на цьому конкурсі і передружилися. А за своїми колегами та учнями я вже скучила. Окрім Тетяни Левченко, лауреатами престиж-

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Молодець, Тетяно!

ного конкурсу стали також Олена Панчук з Вінничини, Наталія Котляренко з Кіровограда та Катерина Макарук з Волині. Проводжаючи гостей, голова оргкомітету конкурсу, начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Анатолій Заліський

сказав: «Я хочу, щоб ви, повернувшись у рідні краї, розповідали, що побули у старовинному Чернігові, де живуть добрі, порядні і відповідальні люди. Коли ви так будете про нас розповідати, це й буде найкращою нагородою господарям». Віра ГУБАР

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

Вартові державної безпеки приклад, у минулому році було знешкоджено кілька організованих злочинних угруповань, які займалися фіктивним підприємництвом, викрито осіб, причетних до незаконного відшкодування ПДВ та ухилення від сплати податків. Під час однієї з операцій затримано організаторів «конвертаційного центру», через який у 2006 – 2007 роках було незаконно легалізовано понад 7 млн. грн. Стосовно них Управління та податкові органи порушили кримінальні справи за фактами фіктивного підприємництва, підробки фінансових документів та розкрадання грошових коштів.

Останнім часом збільшилася кількість зловживань у фінансово-банківській сфері: Управління СБУ припинило протиправну діяльність службових осіб кількох комерційних установ, які вступали у змову з приватними підприємцями і, користуючись особистими даними громадян, незаконно отримували споживчі кредити. Загальна сума привласнених таким чином коштів становила понад 400 тис. грн. У полі зору спецслужби перебуває ситуація в агропромисловому комплексі, зокрема, процеси, пов’язані з використанням майна пайового фонду, земель державної власності

У минулому році за порушеними УСБУ кримінальними справами вилучено предметів контрабанди на суму близько 3,2 млн. грн., а також партію старовинних монет та медалей, які мають історико-культурну цінність. Засуджено двох осіб, причетних до контрабандної діяльності. Викрито учасників двох організованих злочинних груп, які спеціалізувалися на незаконному переправленні іноземців через державний кордон. Внаслідок судового розгляду кримінальних справ, розслідування яких проводив слідчий відділ УСБУ, засуджено 8 злочинців. Крім того, торік УСБУ порушило кримінальні справи стосовно осіб, причетних до контрабанди наркотичного зілля, перекрито канал незаконних поставок метадону. Спільно з працівниками органів

Нещодавно винесено вирок групі осіб, які розкрадали бюджетні кошти, незаконно отримані у вигляді відшкодування ПДВ. До її складу входили головний бухгалтер однієї з чернігівських фірм та два правоохоронці. Суд визнав підсудних винними у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, фіктивному підприємництві, підробленні документів, зловживанні владою або службовим становищем та службовому підробленні. Їм призначено різні терміни позбавлення волі.

і резерву. За нашою інформацією, інші правоохоронні органи порушили низку кримінальних справ за фактами перевищення службових повноважень під час розпаювання і виділення у користування землі. – Що Ви можете розповісти про протидію спецслужби контрабанді, нелегальній міграції та незаконному обігу наркотиків? – З урахуванням прикордонного розташування Чернігівської області, не зменшується актуальність боротьби з цими протиправними явищами.

внутрішніх справ з незаконного обігу вилучено понад 215 кг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, у т.ч. 4,4 кг особливо небезпечних наркотиків. За контрабанду останніх засуджено 14 злочинців. – Як Ви співпрацюєте з іншими правоохоронними органами? – Впевнений, тільки завдяки чіткій взаємодії правоохоронних і контролюючих органів можна досягти конкретних позитивних результатів у сфері боротьби зі злочинністю. Так, наприклад, з травня 2008 року за координуючої

25 березня Служба безпеки України відзначає своє 17-річчя. За час, що минув від дня її створення, українська спецслужба органічно влилась в систему демократичної влади. Її співробітники, незважаючи на складнощі, продовжують професійно виконувати обов’язки, покладені на них законом і керівництвом держави. «Україна, як й інші держави світу, сьогодні переживає непростий період. Економічні проблеми торкнулися всіх сфер нашого життя. Не оминули вони і СБУ: Державним бюджетом на цей рік передбачено лише чверть від мінімальної суми, потрібної для забезпечення роботи Служби, – говорить начальник Управління СБ України в Чернігівській області генерал-майор Михайло Олексійович РОГОВОЙ. – Разом з тим, незважаючи на режим жорсткої економії коштів, в якому працює спецслужба, вона й надалі на належному рівні виконуватиме покладені на неї завдання». – Останнім часом керівництво держави зосереджує особливу увагу на боротьбі з корупцією. Михайле Олексійовичу, розкажіть про діяльність Управління в цьому напрямку. – Корупція – це вкрай негативне явище. Її суспільна небезпека полягає в тому, що вона порушує принципи верховенства права і соціальної справедливості, суттєво обмежує конституційні права і свободи громадян, підриває авторитет держави. Саме тому боротьба з цим явищем – один з пріоритетів СБУ. Торік за складеними Управлінням протоколами про порушення вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» суди ухвалили рішення стосовно 41 посадовця про накладення штрафів. Наші зусилля зосереджені на попередженні фактів зрощення державних службовців і правоохоронців з кримінальними структурами, використання посадового становища для особистого збагачення і прикриття злочинних дій, а також унеможливлення сприяння правопорушникам в уникненні відповідальності. У цій роботі ми розраховуємо на підтримку з боку громадськості та засобів масової інформації. Користуючись нагодою, хочу поінформувати, що в Управлінні вже тривалий час діє «телефон довіри» – 676-208, за яким жителі Чернігівщини мають можливість повідомити про корупційні діяння посадових осіб та інші порушення закону. Крім того, в кімнаті для відвідувачів УСБУ в Чернігівській області встановлена спеціальна поштова скринька, в якій всі бажаючі можуть залишити

повідомлення про відомі їм правопорушення. Ці листи, без розкриття конвертів, щотижнево будуть відправлятися на розгляд керівництву СБ України. Вся інформація (крім анонімної) обов’язково буде перевірена, а за результатами перевірки прийматимуться відповідні рішення, передбачені чинним законодавством. – А які заходи вживає Служба безпеки України в боротьбі зі службовими злочинами і хабарництвом? – У 2008 році за матеріалами Управління органами прокуратури порушено 16 кримінальних справ стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за фактами скоєння ними злочинів у сфері службової діяльності, у т.ч. 3 – пов’язаних із хабарництвом. До числа резонансних можна віднести викриті факти про одержання хабарів з боку голови одного з районних судів області (за участю судового розпорядника) та старшого виконавця районного відділу юстиції ДВС м. Чернігова. Вже у поточному році порушено кримінальні справи за фактами вимагання та отримання хабарів, перевищення службових повноважень, підроблення та зловживання службовим становищем, фігурантами яких є відповідальні посадові особи одного з районних відділів земельних ресурсів, селищної ради, військовослужбовець, співробітники правоохоронних і контролюючих органів. – Яких результатів у боротьбі з економічною злочинністю вдалося досягнути Управлінню? – Хоча впродовж останніх років спільними зусиллями правоохоронних та контролюючих органів вдалося зменшити рівень криміналізації економіки, тут, як і раніше, виявляються непоодинокі злочини. До найтиповіших з них можна віднести: зловживання з бюджетними коштами (у т.ч. в ході адміністрування ПДВ); заподіяння економічної шкоди підприємствам з державною часткою; виробництво та реалізація необлікованої підакцизної продукції; «тінізація» грошового обігу через створення так званих «конвертаційних центрів»; правопорушення у сфері землекористування. Якщо говорити про конкретні результати, то, на-

ролі спецпідрозділу УСБУ діє регіональна Міжвідомча робоча група з питань протидії корупції. Як результат, спільно з органами прокуратури, внутрішніх справ та податківцями порушено 51 кримінальну справу за ознаками злочинів у сфері службової діяльності, складено 106 протоколів про корупцію. Затримання контрабандних вантажів і розкриття схем нелегальної міграції також здійснюються у тісній співпраці з митниками, прикордонниками та податківцями. Ми вдячні колегам за співпрацю, цінуємо її і сподіваємося на подальше зміцнення та вдосконалення наших відносин. – Михайле Олексійовичу, останнім часом СБУ активно розсекречує свої архіви. Із чим це пов’язано? – На виконання Указу і доручень Президента України щодо всебічного вивчення та об’єктивного висвітлення історії, Служба безпеки проводить цілеспрямовану роботу із розсекречення і оприлюднення архівних матеріалів. Це, зокрема, десятки тисяч кримінальних справ, розшукові матеріали органів НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ УРСР. Їх оприлюднення допоможе знайти відповіді на непрості питання нашого минулого, заповнить «білі плями» вітчизняної історії. Хочу наголосити, ми не збираємося переписувати історію і, тим самим, «відбирати хліб» у науковців. Ми лише розширюємо джерельну базу для дослідників. Фахові висновки робити їм. – І на завершення розмови. Як Ви оцінюєте професіоналізм ваших співробітників? – Попри існуючі проблеми, співробітники Управління чесно і професійно виконують свої обов’язки, добре усвідомлюючи важливість поставлених перед нами завдань і відповідальність за їх розв’язання. Вони були й залишаться вірними присязі, самовіддано працюватимуть на користь інтересів України. Напередод н і свята хочу привітати військовослужбовців і працівників Служби безпеки України, наших ветеранів, їхні сім’ї. Від усієї душі бажаю всім оптимізму, віри у свої сили, здійснення найкращих мрій та сподівань. Миру та злагоди нашій рідній державі, міцного здоров’я, щастя і благополуччя нашим родинам! Розмову вів Ярослав МОЛОЧКО

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

Долі людські

Сто перша весна баби Жені Її спогади шелестять, мов сторінки великої книги на ймення Життя. У баби Жені цупка пам’ять: з дитинства до глибокої старості може переказати кожен прожитий рік. Хоч вони, літа бабині, виткалися на полотні життя кольорами смутку і радості. Доля випробовувала бабу Женю весь її довгий вік: ламала в юності, та не зламала, гнула, мов лозовий прутик у дорослості, та не зігнула. І лише в пізній зрілості подарувала затишок та любов онуків і правнуків. Книга життя Євгенії Петрівни Орел з невеличкого козелецького села Шуляки ще не прочитана. На минуле Різдво перегорнула чергову сторінку і нині бадьоро і в доброму гуморі зустрічає свою сто першу весну

одом баба Женя зі степової Херсонщини, з хутора Куца Балка. Батько одвічний хлібороб, якого від плуга відірвала Перша Світова війна, на радість родині повернувся з великої бійні, відбувшись легким пораненням. Хоч він, як і раніше, зайнявся землеробством, але, наслухавшись на фронті більшовицьких агіток, потягнувся до червоних. Радянська влада до виділеної дідом землі доточила колишньому солдату ще чималий шмат поля. Господарюй, пролетарій, багатій, як закликав у ті часи партійний функціонер Микола Бухарін. Петро Филимонович щиро повірив новій владі, обіруч взявся за облаштування господарства. Купив не одного, як мріяв колись, а двох коней, новий плуг, борони. – Тепер не на панів, а на себе спини гнутимемо, – радів. – У нас четверо дітей. Двох коней, може, й мало буде, та і земельки ще прикупимо, – розмірковував уголос. Дружина Мотрона Микитівна схвально підтримувала чоловіка. Хіба могла знати хліборобська родина, що прийде страшний для неї 1930 рік – не лише в куркулів, а й в середняків, до яких належав батько Жені, заберуть все, що нажили мозолями пекучими, а сім’ю запхають у товарняк і повезуть до «білих ведмедів».

Щоправда, до «білих ведмедів» родину середняка, яка встановлювала у рідній Куцій Балці радянську владу, не довезли. Не арештанти ж, а лише виселенці, то й визначили їй і ще тисячам вигнанцям з степових хуторів місце поселення – Пермська область. Жені вже двадцять виповнилося, та вона вперше бачила такий, як їй здалося, безкінечний ліс. Всіх їх – братів, сестру, батька з матір’ю зачислили в бригаду лісорубів. – Хоч і важко трудилися, – згадує бабуся, – та нам давали хлібні пайки. А хто мав якісь гроші, у магазині купляв продукти. А ось моїм

односельцям, які зосталися на Херсонщині, ще важче прийшлося. Голод 33-го мором ходив хуторами і селами. Хто зміг, приїжджав до висланих на поселення чоловіків. Батько казав, що бачив знайомих жінок з дітьми. Їм вдалося втекти від голодної смерті і знайти своїх родичів. Тут приймали всіх. Роботи – аби твої руки. На лісозаготівлях у далекому краї Женя зустріла Федора. Його теж разом з батьками виселили з Козелеччини. Справжні почуття долають всілякі незгоди. Зрозумівши це, Федір і Євгенія, з’єднали двоє скривджених життів ув одне.

І в роки війни з фашистами колишніх середняків не брали на фронт. Лише у 1947 році дозволили змінити місце поселення. На пропозицію Федора молода сім’я, яка вже обросла трьома дітьми, приїхала у Шуляки. У колгосп їх прийняли. А ось де жити? Хату Орлів і решту відібраного майна давно рознесли по колгоспу. Та все ж знайшли притулок родині – бригадну хату. – Добрі люди у Федоровому селі. Прийняли нас не як ворогів народу, а як рідних. Стільки нам продуктів нанесли, – згадує бабуся.

У Чернігові «ДЕНЬ» ` Закінчення. Поч. на 1-й стор.

Фото Віктора КОШМАЛА

На відкритті фотовиставки «День-2008»

остя наголосила, що її видання некон’юнктурно порушує проблеми нашої історичної спадщини та її оберегів, котрі доцільно досліджувати за будь-якої політичної погоди. У читацькому залі вузівської бібліотеки яблуку було ніде впасти: молодь та її наставники прийшли поспілкуватися з редактором столичного видання, та й тема заходу нікого не могла залишити байдужим. Навіть студентська делегація з технологічного університету завітала. Всіх зацікавила жива емоційна бесіда, жваве спілкування, в якому довелося гуртом не лише стежками минувшини у часі мандрувати, а й занурюватися у бурхливий вир сьогодення. В інтелектуальному діалозі відзначилися вихованці філологічного та історичного факульте-

тів. Отож, студентам, питання яких виявилися найбільш вдалими, Лариса Івшина дарувала книжки та фотоальбоми з «Бібліотеки газети «День». Видання чудові, щасливчикам по-доброму заздрили. Того ж дня, який чернігівські журналісти назвали «Ларисиною п’ятницею», у галереї сучасного мистецтва відбулося відкриття і фотовиставки газети, яку редагує пані Івшина. На ній представлено близько 200 робіт переможців ювілейного Х міжнародного фотоконкурсу «День2008». На відкритті було немало чернігівців, які очікували на цю гарну подію. І роботи фотомайстрів, серед яких зустрічаємо і юних авторіваматорів, вражають своєю неповторністю, унікальністю, даруючи відвідувачам і естетичну насолоду, і хороший настрій. Віра ВОЛОШИНА

Сім’я з ранку до вечора працювала на колгоспному полі. За добру роботу їм обіцяли дерева на хату. «Бачу, ви люди надійні, відробите», – переказував бригадир слова голови колгоспу. – Хату ми поставили, зерна заробили, поросят купили, а корову з ферми привели. Зажили, як всі люди. – Ми ще з Федором на колгоспній роботі і по медалі заробили, – не без гордості каже баба Женя. – А що тепер, – нараз змінюється настрій старенької. – Ви ж бачили, за нашим двором ферма. Поламато, потрощено все. А де скотина? За день повивозили. Ви знаєте, – дивиться у вікно, як у далекі роки, бабуся, – тоді, як нас розкуркулювали, даже сталінські опричники не були такими наглими і прудкими. – Мамо, ви не забалакуйтеся, – озвався з сусідньої кімнати син Анатолій. – А чого мені боятися? Та і що я кажу такого! Напишіть, що твориться таке. Була ферма – і немає. Де людям роботу шукать? Що ж це за порядки такі: у кого гроші, той усе гребе під себе, нікого і нічого не боїться. А нащо ж тоді наші правителі, чого вони допустили такий, звиняйте, бардак? Бабуся не на жарт розхвилювалася: – Я довге життя прожила, а такого не бачила. Оце вам все виказала. Болить воно мені. Я ж ще і на городі роблю, і по вулиці ходжу. Правда, з паличкою. Було, вийдеш увечері: доярки гомонять, завфермою коло них крутиться. Робота кипить. А тепер так тихо і сумно. – У мене 7 внуків і 11 правнуків. Я хочу, щоб вони прожили лучче, ніж

я. Мій Федір скоро сорок год мине, як умер. Ще б йому жити та й жити. Діти тільки повиростали. Володя на лісника вивчився, Люда після технікуму аж у Львів заїхала, ось тільки Толя рядом у Козелець пішов на роботу. Тепер на пенсії, мене доглядає. Хоч я ще й сама і курей пораю, і грубу топлю. Коло свиней і корови вже нездужаю поратися. А з легкою роботою управляюся. Син Анатолій ствердно киває головою: – Дарма, що матері вже сто перший рік, а ще і з правнуками няньчиться, і на городі допомагає. – Та я, людоньки, важке життя прожила, а не хворіла ніколи. У больниці була раз, як корова рогом у бока стусонула. Тоді питала у врачів, з якого боку в людини серце. Вони сміялися. А мені ж уже год сімдесят було. – Мати на свято ще й чарочку вип’є і затанцює та заспіває, – посміхається син. Весна надворі. Ще не зовсім розмерзся город, та вже сонце висушило стежечку на вулицю. Бабуся Євгенія проводжає нас до хвірточки. – Скоро тепло буде, – каже. – Та й пора вже. Руки за роботою скучили, – розправляє помережані борозенками стежокдоріжок долоні. На яблунях розцвірінькалися горобці, сонцю радіють, теплу. І бабуся підставляє зморшкувате обличчя свіжому вітру. – Живіть довго, бабусю! – І ви не хворійте. І правду пишіть, якою б гіркою вона не була. На правді світ стоїть. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Фото Миколи ТИЩЕНКА Козелецький район

ДОПОМОЖЕМО ВРЯТУВАТИ ДИТИНУ!

До відома населення В ДП «Центр державного земельного кадастру» встановлений

телефон довіри –

8-800-502-52-80,

Копка Оля (12 років) потребує повторного лікування в онкологічному центрі з діагнозом хвороба сімейства саркоми Юінга PNET. Оля та сім’я дівчинки дякують всім, хто відгукнеться. Соціальний рахунок: ПриватБанк Копка Олена Степанівна р/р 6762466735104166

який працює щодня (крім вихідних та святкових днів)

з 9 год. до 17 год. (у п’ятницю з 9 год. до 15 год.).

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

До 370-річчя від дня народження Івана Мазепи

На рідній і чужій землі

Урочистості

«Доба Мазепи – як космос»

Чи буде пам’ятник сину чернігівського підчашого, гетьману України Мазепі?

кільки-бо книг написано, досліджень зроблено про життя і державну діяльність драматично-трагічної особистості гетьмана України Івана Мазепи, а от гідного пам’ятника в рідній Україні на його честь не споруджено. Із якого роду походить цей український гетьман? Є документ, в якому йдеться, що 1572 року польський король Сігізмунд-Август затвердив за прадідом Івана Мазепи Михайлом хутір Мазепинці із землею на річці Кам’янці. Нині це велике село. Там жив дід гетьмана Микола. Батько гетьмана Адам-Степан Мазепа за актом 1659 року вважається шляхтичем і жовніром. Трьома роками пізніше в іншому акті він зветься козацьким отаманом, підчашим чернігівським, тобто придворною службовою особою. Це говорить про те, що він залишається козаком, хоч і служить у польському війську. Він був одружений з Марією Мокієвською, що походила із шляхетського роду. У шлюбі вони мали двох дітей – сина і дочку. Коли народився Іван – достеменно невідомо. Олена Пчілка у своєму дослідженні про це пише так: «... Одні кажуть – у 1629, а інші вказують рік його народження на 10 і навіть на 20 літ пізніше». Байрон у своїй поемі про українського гетьмана стверджує, що у 1708 році йому було 70, шведи твердили, що на час Полтавської битви йому було 64 роки. Скільки яскравих, буремних подій принесло гетьману життя! Двадцять один рік він був гетьманом України, а помирав на чужині, у румунському містечку Галац. Своє майно і документи довірив шведському комісару Солдану. Де вони? Заховані у стокгольмських архівах. А коли помирав (21 вересня 1709 року), і вночі і вдень бушувала велика стихія зливи. То ніби вся природа прощалася із гетьманом.

А на Україні ходили легенди, що він не помер, що то для вигляду влаштовано похорон, а він добрався до Києва, прийняв схиму в КиєвоПечерській лаврі, жив там у спокуті до останніх днів. Не було спокою Івану Мазепі і на тому світі. Ховали його нібито два рази. Могилу відкопували турки, які зайняли і пограбували Галац, прагнучи знайти скарби і коштовності. То де ж його могила? Румунський письменник М. Когальнічану стверджує, що українського гетьмана поховано в монастирі св. Юра, серед церковної трапезної, у цегляному склепі, над яким покладено мармурову плиту з висіченою емблемою – гербами України та Мазепи, епітафією і фігурою одноголового орла. З часом ім’я похованої особи стерлось. У 1835 році ченці ховали боярина. Копаючи могилу, наткнулися на домовину Мазепи, і відкрили її, відсунули набік останки, і туди ж поклали тіло боярина. Через кілька років останки Мазепи і боярина перенесли до нової гробниці під церквою. Кудись була прибрана надмогильна плита. Може, в музей. І можливо, є потреба зідентифікувати останки українського гетьмана. По всій Україні ширилися про нього всілякі чутки, домис-

Літургія

ли легенди. Зафіксовані вони і на Чернігівщині. Одна з них – про Мазепину печеру, у якій дванадцять дверей. Тільки люди дійдуть до дванадцятої, так свічки і гаснуть. Кажуть, що ці двері заговорив Мазепа. Там стоїть стовп залізний, а на ньому висить Мазепина шабля і надіта шапка. Як стануть його проклинати у церкві, так уся печера дуже гуде, а стовп із шапкою так і труситься, і не можна до нього підступитися. Інша легенда розповідає про молоду дівчину, яка кинула батьків, пішла до старого гетьмана. Мати прокляла її за це, і душа її після смерті засуджена на вічне блукання. Вона охороняє скарби гетьмана Мазепи у полковій канцелярії. Проклята душа щороку, у ніч на Пречисту, блукає по чернігівському Валу в образі жінки і просить зустрічного, щоб осінив її хресним знаменням, і тоді тільки зніметься прокляття матері. Така народна пам’ять. А як бути з пам’ятником Івану Мазепі? Хочуть його будувати і в Румунії. Відповідно до домовленостей між президентами двох країн щодо спорудження пам’ятників М. Емінеску в Чернівцях та І.Мазепі в Галаці, українська сторона

Фото Віктора КОШМАЛА

Літургія пам’яті Івана Мазепи пройшла в п’ятницю 20 березня і в Чернігові, у П’ятницькій церкві

виконала своє зобов’язання і сподівається на те, що і румунська сторона найближчим часом також зробить конкретні кроки щодо реалізації взятих на себе зобов’язань з цього питання. Пам’ятник румунському поету М. Емінеску був встановлений у Чернівцях у листопаді 2000 року. Питання щодо встановлення пам’ятника гетьману України І. Мазепі в місті його поховання Галаці опрацьовується з румунською стороною з 1998 року. У 1998 році в Галаці відбулася презентація моделі погруддя Івану Мазепі, створеної українським скульптором Г.Єршовим, яка отримала позитивну оцінку з боку Міністерства культури та культів Румунії і керівництва місцевої влади повіту Галац. Місцеві органи влади міста Галац виявляють готовність до спорудження пам’ятника до кінця 2003 року. З метою донесення до широкої громадськості Румунії та міжнародних кіл об’єктивної інформації про українського гетьмана І.Мазепу (роки гетьманування 1687–1708), розповсюдження об’єктивної інформації про цю видатну історичну постать не тільки української, а й європейської історії та забезпечення виконання українсько-румунських домовленостей про встановлення пам’ятника Івану Мазепі на місці його поховання у м. Галац, посольство ініціювало проведення Міжнародної конференції «Постать І.Мазепи в європейській історії» із залученням інститутів історії АН України та Румунії, фахівців з середньовічної історії, представників органів влади, діячів науки, культури, української меншини, дипломатичного корпусу, представників місцевої влади, духовенства, науковців міст Бухарест, Галац та Ясси. За вищезгаданим Протоколом сторони сприятимуть ініціюванню продовженню конкретних дій на взаємній основі у сфері захисту національної культурної спадщини. Яків КОВАЛЕЦЬ

Молилися за світлу пам’ять гетьмана

день народження Івана Мазепи в напівзруйнованій Покровській церкві села Дегтярівка Новгород-Сіверського району молилися за світлу пам’ять українського гетьмана Івана Мазепи. Божу службу провели священики УПЦ КП благочинний НовгородСіверського району отець В’ячеслав та настоятель церкви Святої Трійці отець Володимир з Шостки Сумської області. Дігтярівка це місце зустрічі Мазепи із шведським королем Карлом ХІІ. Спочатку мітинг пройшов біля пам’ятного знака неподалік від села, а потім всі вирушили до Покровської церкви, яка була збудована на кошти Мазепи. Як свідчать історичні джерела, саме в ній український гетьман та король Швеції молилися перед вирішальною битвою з росіянами.

ці дні наша держава відзначає 370-у річницю від дня народження одного з найвидатніших діячів України, людини виняткових адміністративних і дипломатичних здібностей, неперевершеного мецената гетьмана Івана Мазепи. Про це зазначив заступник голови облдержадміністрації Олександр Шанойло, звертаючись до учасників урочистого вечора, присвяченого пам’ятній даті, який відбувся 19 березня в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського. Вшанувати пам’ять одного з найвидатніших керманичів української держави прийшли науковці, митці, громадські діячі, студентська молодь. Того ж дня ініціативу перейменувати одну з вулиць на честь Мазепи та встановити йому пам’ятник озвучив на пресконференції в Чернігівській «Просвіті» голова обласної організації УНП, депутат міської ради Володимир Ступак. Він також зазначив, що Іван Мазепа зробив вагомий внесок у розвиток культури та духовності не тільки Чернігівського краю, а й усієї України. За його кошти тільки на Чернігівщині було збудовано понад 20 архітектурних споруд – храмів, церков та навчальних закладів. Відомий дослідник Мазепи Сергій Павленко підкреслив, що за час гетьманування Івана Мазепи, котрий всі свої зусилля та матеріальні статки направляв на звеличення української духовності, було споруджено близько 220 храмів. Вчений розповів про зміст невідомих документів, з архівів Російської Федерації, які свідчать, що Мазепа «учинил измену не для себя, а для Украины». «Доба Мазепи – це як космос, то одну зірку знаходиш, то іншу», – сказав дослідник. Представник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко акцентував увагу, що саме завдяки виступу Мазепи Гетьманщина проіснувала ще 100 років і не була перетворена на Київську губернію, як планував Петро І. Станіслав КЛОПОТ

«Круглий стіл»

Про великого українця

п’ятницю, 20 березня, в Чернігівському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій відбувся круглий стіл «Іван Мазепа – український гетьман». Учасниками цього заходу стали секретарі та бухгалтери сільських рад Чернігівської області – слухачі Центру. Знайомили їх зі сторінками славного життя гетьмана Мазепи Сергій Павленко – дослідник доби Мазепи, Сергій Лепявко – завідувач кафедри історії слов’ян Чернігівського державного педуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, доктор історичних наук, професор, Сергій Бутко – представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області. Фото Віктора КОШМАЛА

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Зупинимо разом! 24 березня 1882 року Роберт Кох заявив про відкриття туберкульозних бацил. Через 100 років під егідою ООН вперше було проведено Всесвітній день боротьби з туберкульозом, з того часу він відзначається щорічно.

ього року напередодні Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» провів майстер-клас для журналістів: «Епідемія туберкульозу в Україні: виклики й шляхи подолання».

Історія з життя Можна скільки завгодно говорити про туберкульоз, давати якісь поради… Однак, напевно, краще за людей, які справилися з цією хворобою, про неї не розкаже ніхто. Олеся Вовчко – медичний консультант з питань ВІЛтуберкульоз Запорізької протитуберкульозної лікарні. Сьогодні це молода й активна жінка. Дивлячись на неї, складно повірити, що вона перенесла цей страшний недуг. Не так давно, 2004-го року, проходячи черговий медогляд, вона дізналася про свій страшний діагноз: відкрита форма туберкульозу, стійка до ліків. Крім того, дівчина хворіла на цукровий діабет. – Мені було дуже страшно. Руки опускалися, не знала, що робити, як жити далі, – почала свою розповідь Олеся. Її госпіталізували. Півроку дівчина провела в лікарні. Ще чотири місяці лікувалася вдома. Це було справжнє випробування: у невеликій палаті перебувало 15 хворих, на все відділення була одна душова кабіна. Аби вилікуватися, доводилося приймати одночасно багато ліків, які організм не переносив.

– Я була нервова, озлоблена на всіх, дратівлива. Тепер я розумію, що це реакція на ліки, а тоді ніхто мені нічого не пояснював, – говорить Олеся. Держава гарантує безкоштовні ліки, але дівчині доводилося купувати їх за власний рахунок, бо ті, що надавалися, були гіршої якості. Олеся змогла перемогти хворобу. Після остаточного одужання вона пішла працювати в той заклад.., де лікувалася.

Погляд експертів За словами керівника групи з ВІЛ-СНІД бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ) в Україні Гундо Вайлер, щорічно у світі туберкульозом заражається 9 мільйонів чоловік, 1,5 млн. людей помирає від цього недугу. Нині є всесвітній договір, у якому заплановано до 2015 року зменшити захворюваність туберкульозом у два рази.

– Деяким країнам вдається це зробити. А от там, де рівень життя низький (зокрема, Африка й Східна Європа), цей показник залишається недосяжним, – наголосив Гундо Вайлер. Найбільшу небезпеку несе частково або цілком стійкий до ліків туберкульоз. З 9 мільйонів хворих 500 тисяч чоловік мають діагноз частково стійкого туберкульзу, а 40 тисяч – абсолютно стійкий. У світі лікування такого захворювання обходиться приблизно в десять разів дорожче. Голова Комітету з питань протидії ВІЛ-СНІД та іншим соціальнонебезпечним захворюванням Міністерства охорони здоров’я Світлана Черенько розповіла, що в Україні щорічно на туберкульз захворює близько 35 тисяч чоловік. Найбільше – у східних та південних регіонах країни. – Велика частка хворих зі стійким туберкульозом (до 15

відсотків) свідчить про неефективну роботу державних програм, – зазначила пані Черенько. Вона підкреслила, що препарати, якими лікують це захворювання, високої якості, їх вистачає. Складніше з ліками, які потрібні хворим зі стійкою формою, їх небагато й коштують вони вдвічі дорожче (понад 80 млн. грн.). В Україні пік захворювання припадав на 2005 рік. Нині кількість хворих щороку зменшується, але ситуація в нашій державі залишається загрозливою. Як відомо, у в’язницях найбільший ризик захворіти на туберкульоз: обмежений простір, людина переживає стрес, який теж активізує паличку Коха, тощо. Про ситуацію в українських закладах позбавлення волі розповіла начальник відділу санітарноепідеміологічного нагляду державного департаменту з питань відбування покарань Наталя Кожан. За її словами, хворі на туберкульоз забезпечені усіма ліками. Найбільше хворих було в 2000 році. З того часу вдалося зменшити їх кількість у 8 разів. Туберкульозом хворіють і діти. При чому основною проблемою, за словами головного дитячого фтізіатра Інституту фтізіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Ольги Білогорцевої, є діагностика. В Україні мало обладнання, яке дозволяє швидко й надійно визначити діагноз. Симптоми захворювання у дітей теж складно виявити. Даних щодо стійкої форми захворювання серед дітей в Україні немає. Експерти погодилися, що подолати туберкульоз можна лише підвищивши рівень життя людей. Сліди перенесеного туберкульозу знайдені в скелеті людини, яка жила в кам’яному віці на території сучасної Німеччини (5000 років до нашої ери). Перші писемні свідчення про туберкульоз знайдено у Вавилонському кодексі Хаммурапі (2000 років до н.е.). Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття зафіксована всесвітня епідемія туберкульозу.

Виліковується, якщо своєчасно діагностувати Туберкульоз – серйозна загроза для здоров’я всього людства. Цю хворобу не ліквідовано в жодній країні світу. Тому питання боротьби з туберкульозом залишається одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я.

огіршення епідемічної ситуації в Україні почало відмічатися з 1991 року. Основні причини цього прикрого явища тісно переплетені з соціально–економічними труднощами, посиленням міграції, зростанням кількості хворих на алкоголізм,

наркоманію та імунодефіцит. Протягом останніх 15 років рівень захворюваності в Україні збільшився в 2,5 раза. Щорічно більше 10 тис. людей помирають від цієї хвороби. А найвищі показники захворюваності реєструються у південно–східних регіонах країни. Річні медикоекономічні збитки від туберкульозу в нашій державі становлять півтора мільярда гривень. 10 жовтня 2007 року на сесії Чернігівської обласної ради прийнято обласну програму протидії захворюванню на туберкульоз на період: 2007–2011 рр. Мета її – поліпшення епідемічної ситуації в нашому краї через зниження показників захворюванос-

ті та смертності населення від туберкульозу, запобігання розвитку хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення системи підготовки і перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу. Ця інфекційна хвороба, яку викликає мікобактерія туберкульозу, може вражати різні органи та системи людини. Розповсюджується туберкульоз хворими з його найбільш поширеною, легеневою формою. Коли такі пацієнти кашляють, чхають або розмовляють, крихітні краплини, що містять мікобактерії, потрапляють у повітря. Оточуючі можуть заразитися, вдихаю-

чи це повітря. Найменші частинки, розміром від 1 до 5 мкм, залишаються у повітрі протягом кількох годин і можуть сягати альвеол, де і розмножуються. З кровотоком бактерії розповсюджується в організмі, обираючи, головним чином, легені, кістки, нирки, центральну нервову систему. Імунна система людини протягом 2–10 тижнів втручається в процес та зупиняє розмноження і подальше розповсюдження бактерій. Інфіковані люди не заразні для інших людей. Інфікування людини не означає захворювання на туберкульоз. Третина людей у світі інфіковані мікобактерією туберкульозу, в деяких країнах до 80 відсотків населення – ін-

Основні симптоми туберкульозу легенів • Кашель впродовж 2-3-х тижнів. • Тривала безпричинна слабкість. • Підвищення температури до 37-38 градусів у вечірній час. • Втрата апетиту. • Зниження ваги без видимих причин. • Нічне потовиділення. • Віддишка. • Можливе кровохаркання. Якщо у вас є хоча б один із перелічених симптомів, – зверніться до лікаря. Туберкульоз – це не вирок. Це хвороба, яку можна вилікувати. У 1995 році ВООЗ оголосила в Україні епідемію туберкульозу. Захворюваність у чоловіків у три рази вище, ніж у жінок.

3 міфи про туберкульоз

Міф № 1: Туберкульоз – хвороба тих, хто веде нездоровий спосіб життя. Багатим і благополучним вона не загрожує. Туберкульоз – соціальна хвороба, вона залежить від способу життя. Однак, третина українців носить в собі паличку Коха, активізувати її можуть стреси, ослаблення імунної системи, поганий сон і т.д. Міф № 2: Туберкульоз – це вирок. Сучасні препарати й методи лікування дозволяють у 70-80 відсотках випадків вилікувати людину. Це не вирок, а просто одне з серйозних, але виліковних захворювань. Міф № 3: Туберкульоз можна вилікувати народними засобами. Нині народна медицина дуже популярна. Однак, це не стосується туберкульозу. Замінити хіміотерапію народними методами не можна. Це навіть небезпечно для здоров’я. Варто пам’ятати, що туберкульозом може заразитися кожен. Він давно перестав бути хворобою певних груп людей. Однак, туберкульоз – це не вирок. Його можна вилікувати. Головне вчасно звертатися до лікаря й чітко слідувати його рекомендаціям. А ще – вірити. Щиро вірити в одужання. м. Київ

фіковані. У більшості людей, інфікованих туберкульозом, хвороба ніколи не проявляється. Якщо імунна система людини не в змозі зупинити інфекцію, у приблизно десятої частини заражених людей інфекція прогресує і розвивається захворювання. Зараження найчастіше відбувається під час спілкування з людиною, яка має відкриту форму захворювання, при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокроти та слини. Збудник потрапляє в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд та постіль, папери, недопалки хворого та інше. Зараження може відбуватись також при вживанні продуктів від худоби, хворої на туберкульоз. У відповідності з цілями ВООЗ на глобальному рівні мають бути виявлені 70 відсотків і вилікувані 85 відсотків хворих на туберкульоз для досягнення вже в 2010 р. великого зниження розповсюдженості хвороби та пов’язаної з нею смертності. У зв’язку з цим головним завданням стає поліпшення роботи зо виявлення хворих серед на-

Наталія ГАРБУЗ Фото автора

селення. У дорослих воно можливе при своєчасному флюорографічному обстеженні, аналізі мокроти на наявність збудника, у дітей – за допомогою туберкулінової діагностики (проби Манту). Потрібно негайно звертатися до лікаря, якщо людину більше 3 тижнів непокоїть постійний кашель, підвищена температура тіла та пітливість уночі. На Чернігівщині у 2008 році підвищився рівень захворюваності на туберкульоз порівняно з попереднім роком на 11,8 відсотка – з 73,6 до 82,3 на 100 тис. населення. По Україні цей показник становить – 77,8 відсотка. Захворіло на туберкульоз протягом року 928 осіб, із них 478 – з бактеріовиділенням. Потрібно пам’ятати, що туберкульоз виліковується, якщо своєчасно діагностувати хворобу та дотримуватись усіх вимог лікування. Ярослав ВОЛЬСЬКИЙ, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

Ситуація

Дарунок Ця історія почалася майже десять років тому в Чернігові. Історія, у якої є дві правди, є як юридичний аспект, так, звісно, й чисто людський, тобто, моральний. Отож про все по порядку. Живе у провулку Поліській Яр старенька бабуся Феодосія Іванівна. Родичів у неї не залишилось, а син навідувався не часто, бо жив у Криму. Донедавна… А так лише портрет на стіні нагадував, що у Феодосії Іванівни є син. Повертатися до Чернігова він не збирався. Адже в тому будиночку, вважала старенька, що в неї – маленькому і без зручностей, жити молодий чоловік ніколи не буде. Невдовзі поруч з бабусею оселилася родина лікарів. Літній жінці відразу сподобалося молоде подружжя, дружне і привітне, завжди готове допомогти. Прикипіла до цих людей душею:

стали для неї як рідні. Наталя та Юрій постійно навідувалися до старої жінки, вона теж для них стала як рідна бабуся. Теплим словом, постійним доглядом, маленькими радощами вони наповнювали її життя змістом. Старість стала для Феодосії Іванівни вже не таким і важким тягарем. І тому, коли Наталка сказала, що вони планують встановити паркан і відгородити свій двір, бабуся попросила не робити цього і об’єднати двори, щоб не відчувати себе самотньою. Приємно було їй погуляти по садочку, доглянути квіти, поспілкуватися з дітками, яких, до речі у молодого подружжя аж четверо(!). Та навіть подивитися на малих шибеників, і то вже радість для самотньої людини. Сусіди майже щодня забігали до Феодосії Іванівни. У душі літньої жінки поселився спо-

кій, вона раділа кожній хвилині прожитого життя, їй хотілося віддячити людям за турботу, за тепло, за щирість. Одного разу у неї виникла думка – подарує свою хатинку симпатичній Наталочці, яка стала їй за рідну онучку. За добро треба платити добром, розмірковувала старенька. Своє рішення вона підтвердила нотаріусу. Нотаріус, звичайно, пропонувала подумати, але Феодосія Іванівна настояла на своєму. Договір прочитала кілька разів і підпис поставила з повним розумінням того, що підписала. Після цього нічого не змінилося в житті бабусі, сім років вона спокійно жила у своєму будиночку, ні про що не турбуючись: пенсії вистачало, здоров’я було теж більшменш, а коли й виникали невеличкі проблеми, сусіди завжди допомагали. Але після довгих років забуття син згадав про стару матір: щось не заладилося у нього в житті, покинув Крим та й вирішив повернутися до Чернігова. Син не міг не знати, що його матір у 2001

році уклала договір дарування, проти якого до останнього часу він не заперечував, але після повернення у Чернігів у 2008 році вирішив будьяким способом повернути материн дарунок назад. Віктор Чайка (так звати сина Феодосії Іванівни) ніяк не міг збагнути, як його мати могла подарувати будинок чужим людям. Навіть вирішив перевірити її психічний стан, відправляв до психоневрологічної лікарні. І продовжував діяти: писалися скарги сотнями і надсилалися до різних інстанцій, до речі їх у судовій справі назбиралося майже на два томи. Здавалося, крапку у цій історії поставив Апеляційний суд Чернігівської області, що відбувся 30 січня 2009 року: залишив у дії рішення Новозаводського районого суду про правомірність договору дарування і підтвердив право власності обдарованої громадянки Наталії Євгенівни Шень. Проте, зрозуміло, це рішення Віктора Чайку аж ніяк не влаштовує. З’явилися наклепницькі статті у

пресі, знову посипалися скарги… Стало нестерпним життя як Феодосії Іванівни, так і у її сусідів – Юрія та Наталії Шень, відомих у місті лікарів. Турбує питання: чому Віктор Чайка вважає, що у рідної матері не може бути своєї думки, свого рішення і чому, якщо вони не співпадають з його думкою, він може мати моральне право отруювати остан-

ні роки життя рідної людини, обливати брудом всіх, хто волею долі став діючої особою життєвої драми, яка не дає спокійно жити і спати кільком родинам, де теж є діти, батьки, знайомі, друзі. Хто відповість за безсонні ночі, серцеві напади, втрачені щасливі хвилини життя? Чи вартий цього «договір дарування»? Юлія МОРОЗОВА

Від редакції: На підтвердження викладеного, авторка публікації «Дарунок» надала цілий стос судових документів, згідно з якими Апеляційний суд Чернігівської області підтвердив право власності Наталії Шень на будинок Феодосії Іванівни. Приватний нотаріус Людмила Музика підтвердила, що старенька розуміла, що позбавляє сина майна (казала, що будинок йому не потрібний). Віктора Чайку висновок суду не влаштував: він написав заяви голові обласної ради Наталії Романовій та голові Чернігівської міської ради Олександру Соколову, в яких звинуватив родину лікарів у шахрайстві. Мовляв, пенсію у матері забирали, скориставшись станом її здоров’я, привласнили собі її будинок (обіцяли купити їй однокімнатну квартиру, але слова не дотримали), викупають житло в обездолених людей по всій Україні і т.п. Новозаводський районний суд м. Чернігова визнав інформацію в заявах Віктора Чайки до органів місцевого самоврядування такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію подружжя Шень. Апеляційний суд Чернігівської області майже повністю підтримав це рішення.

® Виклики до суду Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд справи за позовом Кредитної спілки «Укрсоцкредит» до Барибіної Інни Борисівни, Барибіна Віталія Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено на 2 квітня 2009 року на 12 год. 30 хв., під головуванням судді Косач І.А. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 19. Для участі у справі як відповідачі викликаються Барибіна Інна Борисівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул.Десняка, буд. 61) та Барибін Віталій Володимирович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул.Щорса, буд. 29, кв. 41). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до Клименка Анатолія Васильовича, Сиси Тетяни Петрівни про стягнення заборгованості, відкладено на 2 квітня 2009 року на 10 год. Справу буде розглянуто у притміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Маслюк Н.В. (каб. №4). Для участі у справі як відповідач викликаються Клименко А.В. (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Руднєва, 21) та Сиса Т.П. (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Забарівська, 48). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки, або якщо причину буде визнано судом неповаж-

ною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Кузьміна Олександра Володимировича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Незалежності, 18 кв. 79) та Краснікова Юрія Євгеновича (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Текстильників, 9а, кв. 54), про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду на 3 квітня 2009 року на 14 год. 40 хв., під головуванням судді Овсієнко Ю.К. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик, відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що відкритий розгляд цивільної справи за позовом ЗАТ «Український мобільний зв’язок» до Мотилевич Зої Іванівни про стягнення боргу по оплаті за користування послугами мобільного зв’язку призначено до слухання на 8 квітня 2009 р. на 11 год., під головуванням судді Деркач О.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 14. Для участі у справі як відповідачка викликається Мотилевич Зоя Іванівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Любецька, 11/111). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Мотилевич Зої Іванівни, повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом ТОВ «Полюс Плюс» до Геращенко Оксани Михайлівни про повернення майна, відкладено на 13 квітня 2009 року на 10 год.30 хв. справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. 18). Для участі у справі як відповідачка викликається Геращенко Оксана Михайлівна (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Сабурова, 28). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Геращенко О.М., повідомленої належним чином, або якщо причину буде визнано судом неповаж-

ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ офісні та складські приміщення Тел.: 4-21-46, 8-050-413-18-85

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області викликає в судове засідання як відповідача Богдана Ігоря Леонідовича (останнє відоме місце реєстрації: 14000, м. Чернігів, вул. Богунська, 43, кв. 31) на 29 квітня 2009 року на 9 год. у цивільній справі за позовом Чабали Марини Михайлівни до Богдана Ігоря Леонідовича про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину. Справу буде розглянуто у приміщенні суду за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-а, під головуванням судді Пантелієнко В.Г. У разі неявки в судове засідання справу буде розглянуто за відсутності відповідача, на підставі зібраних у справі доказів.

Пропонуємо одинарну та потовщену цеглу силікатну (білу) виробництва заводу «Цегла Трипілля» м. Обухів Київської області за цінами виробника. Доставка автотранспортом на об’єкт замовника. За замовленням цегла може бути спакетованою, що дає можливість вивантаження автокраном та в подальшому подачу краном на висоту. Заявки приймаються за телефонами: 8 (04472) 6-44-70, 8 (044) 520-97-48.

Втрачені страхові поліси UA 015 № 4513831-4513860 (30 шт.) ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» вважати недійсними.

Рябцев Анатолій Іванович, 09.05.1960 року народження, зареєстрований за адресою: м. Прилуки, вул. Шевченка, 60. кв. 2, повідомляється, що 31 березня 2009 року у приміщенні Прилуцького міськрайсуду Чернігівської області, за адресою: м. Прилуки, вул.Котляревського, 62, о 15 год. 30 хв. відбудеться судове засідання за позовом Бугай Ніни Леонідівни до Рябцева Анатолія Івановича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. До зазначеного строку Рябцев А.І. має право подати свої заперечення. У разі неявки Рябцева Анатолія Івановича в судове засідання, справу буде розглянуто за його відсутності. Про поважність причин неможливості прибути в судове засідання Рябцев А.І. зобов’язаний повідомити суд. Чернігівський районний суд у порядку частини 9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засідання 31 березня 2009 року на 10 год. 30 хв. відповідачку Коляду Марину Григорівну, яка зареєстрована за адресою: с. Серединка, вул. Шевченка, 18, фактично проживає: м. Чернігів, вул. Любецька, 7/161, у цивільній справі за позовом ВАТ «Банк Фінанси і кредит» до Коляди Марини Григорівни, Насенка В’ячеслава Васильовича про стягнення заборгованості за кредитним договором. Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Воровського, 4. Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачка вважається повідомленою про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Коляди Марини Григорівни, повідомленої належним чином, або якщо причину неявки буде визнано судом неповажною, справу буде розглянуто за її відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів. Колектив ТОВ «ТІМ ПРЕВЕНТУКРАЇНА» висловлює глибоке співчуття співробітнику компанії Юрію Андрійовичу Моругому з приводу тяжкої втрати – смерті матері.

Колектив Чернігівського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості грунтів і якості продукції «Облдержродючість» глибоко сумує з приводу передчасної смерті співробітника Миколи Сергійовича БУРДЕЛО та висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійного.

Остання сторінка

№ 32 (27863) 24 березня 2009 року

Мелодії весни З

има завжди здається довгою. А весна – як улюблена пісня. Слухав би і слухав. Та несподівано, як зірка в небі, згасне останній акорд травня, а в душі ще довго бринітиме мелодія весни. Наразі, на крихких крижинах, зима тільки пливе з наших країв, обіч доріг та у неглибоких виярках брили злежаного снігу сльозяться тонкими струмками. А з дахів падають і падають іскристі горошини талого снігу, б’ють по льодку, свердлять його до самої землі. Яка то сила у весни! Веселий, невгамовний капіж – перша мелодія березня. Коли ж з неба впаде таке довгождане журавлине «курли», стрепенеться уже зігріта першим теплом душа, і в ній оживе парость світлого почуття – додому повернулася весна. Я пам’ятаю всі чи майже всі свої весни. Такі довгоочікувані в дитинстві, бентежно-мрійливі в юності, незабутні у зрілості. …Помітно скоротшали ночі. Вже не так часто, як це було у довгі зимові вечори, ходять у гості сусіди. Сніг залишився лише у затінках тинів, а в пониззі городу стоять озерця талої води. Ось-ось пригріє сонечко, підсохне стерня на Дубиковому городі й можна буде пограти у гилку. Сусід, дядько Миколай, підкотив по-весняному шапку і дослухається до голосних перегуків з поля… То фермерські фуражири, доки на дорозі не міситься грязюка, поспі•

шають перевезти останню скирту соломи. – Ти чого роздітий вибіг! Хочеш сьорбачки схопити? – застерігає мене баба Настя. А сама, бач, як затепліє опівдні, виносить на споришевий двір кволу старість і, схилившись на легкий вербовий ціпок, довго стоїть у затишку двору, вслухається, як на причілку завзято скубуться горобці, виписують у прозорому повітрі неймовірні віражі синички. А з неба уже пульсує бентежна радість прильоту жайворонків. Весною що не день – то й новина. Наче б учора карнизи дахів їжачилися вістрями бурульок, і ми з сусідом Колькою збивали їх довгими соняшничинами і тамували весняну спрагу, а сьогодні кришталеві підвіски стріх руйнуються на очах і з гуркотом падають додолу. Бачив, як на межовому кущі бузини дядько Федір старанно вибирав потовщий прутик. Може, завтра виструже з нього бузинову цівку і вправить її в прокручену дірочку в березі, підіб’є залізного пасквинка і закапає такий смачнющий сік. Весна. Високо в небі пливуть білі, як крила горлиць, хмари. Коли, задерши голову, довго дивишся на них, під ногами починає пливти земля і, здається, ось-ось відірвешся і хмаркою полетиш за рожевий обрій – прямісінько з дитинства у юність. …Наш двір вдягнувся в зелену сорочку споришу і наскрізь пропах бузками. І вишні, і яблуні пишаються празниковим убранням. Та найсамовитіша фан-

К А Л Е Н Д А Р

5:52 Захід 18:17 Тривалість 12:25 Схід

•

П О Г О Д А Остання чверть

18.03

За релігійним календарем сьогодні — святителя Софронія, патріарха Єрусалимського. Святителя Євфимія, архієпископа Новгородського, чудотворця. Преподобного Олексія Голосіївського, Київського. Великий піст. Завтра — преподобного Феофана сповідника, Сигріанського. Праведника Фінеєса. Святителя Григорія Двоєслова, папи Римського. Преподобного Симеона Нового Богослова. Ліддської нерукотворної (на стовпі) ікони Божої матері. Великий піст. Іменинниками будуть: сьогодні — Юхим, Іван, Георгій, Софрон; завтра — Григорій, Семен, Феофан. Несприятливі дні: 25, 29 березня.

Я пам’ятаю всі чи майже всі весни у своєму житті, але та не розвіялася на вітрах, як попіл перших поцілунків, вона й досі біля озерця за селом слухає телефон білої лілії – а раптом станеться диво і озветься з минулого Перше Кохання, і світ стане урочистим, як етюди Шопена, а серце знову шаленітиме, як у неповторні сімнадцять літ. Та час невблаганний. З кожним роком усе дужче розмиваються риси твого обличчя, тьмяніє колір очей і ти стаєш не просто першим коханням, а символом молодості. …І знову весна. На пухнастих першоквітах верболозів викачуються у жовтому пилку бджоли і, прихопивши якомога більше нектару, повертаються до вуликів. Цвіте ліщина. Гнучкі гілки обвішані довгими волохатими сережками. Згойдне їх вітер – і з кожної сережки злітає крихітна хмаринка і губиться на просторах весни. Ми, повертаючись з чергового відрядження, почасти зупиняємося в лісі. Ось і цього погідного дня фотограф побіг шукати

тазія весни – цвітіння. У нашій діброві вже згасли молочно-білі підсніжники, небесно-блакитні проліски, з дня на день тиха мелодія прошелестить лісом – зацвітуть мармурово конвалії – дзвоники весни. Ніякі інші квіти не навіюють стільки трепетносолодких і болючо-гірких спогадів… Я простягнув їй букетик конвалій і відчув, як шаленно забилося серце, а обличчя спалахнуло червоною калиною. Вона підняла чорні, наче вуглем намальовані, брови і під ними заблищав росою сміх. Та ні ж, то була сльоза довгожданної радості. Боже, який я нездогадливий!.. Над селом заяскравів серпик молодика. Густе весняне повітря п’янило, збуджувало. Світ у високості хороводив зірками, а на вечірній траві зблискував першою росою, шелестів вишнями, а в руці коханої, мов дзвіночки на весільних конях, видзвонювали конвалії. Я потягнувся до неї, та вона не простягла назустріч обох рук, однією затулила очі, щоб не зурочити нашого щастя.

•

К А Л Е Н Д А Р

ВДЕНЬ ВНОЧІ

24.03

сюжети, а я спинився на краю галявини і милуюся квітом молодої ліщини. Нараз помічаю поміж торішньої пожухлої трави маленькі ліхтарики. Так це ж мати-й-мачуха зацвіла! З розповідей знаю: торкнися горішнього боку листка цієї квітки, і пальці відчують прохолоду. Це «мачуха». А знизу листочок м’який і теплий, як рука матері. Звідси, либонь, і назва квітки. Ще десь, за берегами квітня, пора конвалій. Та заплющиш очі, вдихнеш глибоко і відчуєш тонкий аромат дзвоників весни. Коли розлучаються двоє, куди відлітає кохання? А, може, воно нікуди не відлітає. А як весняні конвалії, розквітає щовесни, аби напоювати серця п’янким вином юності, щоб вони шаленіли од перших палких почуттів. «Первая любовь придет и уйдет, как прилив и отлив». Чому вона в той щасливий вечір тихо наспівала мені рядок із популярної на той час пісні? Щось стривожило її серце чи просто згадалася мелодія? Нічого так просто у цьому світі не буває. Усе предначертано у нашому житті. Не нами – долею. Свято весняного пробудження у лісі, а з глибини серця вихлюпує сум. Жену його і повертаюся на дорогу. Водій показує старого клена з обламаними гілками, з яких капотить сік. Мабуть, кволі гілки не витримали важкої шапки снігу. А розтопило сонце крижаний панцир зими, відігрілося дерево, зануртувало у ньому життя, та на зламі виступили сльози. Так і з людиною буває. Мужньо переживе біду-смуту, а як минеться вона, отоді заплаче. Полегшено, світло. А довкіл грає-виграє весна. Дзвінко, стоголосо. Ми стояли і слухали пробудження природи. Кожен думав про своє. У кожного своя весняна мелодія. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Фото Миколи ТИЩЕНКА

•

П О Г О Д А

25.03

26.03

•

Хмарність

Опади Температура, °C

+2 ...+7

Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пд-З, 7–12

0 ... –5

+1 ...+6

Пн, З, 7–12

Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер Інші природні явища

10 14

–2 ... –7

Покошичі Прилуки Ожеледиця

Пн, З, 7–12 Чернігів

10 12

+1 ...+6

Семенівка Щорс

11 13 8

За даними облгідрометцентру

Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Заступник головного редактора Борис МЕЛАШЕНКО Тел. 4-44-42 • Літературний редактор Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ Тел. 4-21-92 • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальна за випуск Євдокія ТЮТЮННИК • Телефони відділів редакції: суспільних питань 4-22-71; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-21-92; реклами та оголошень 4-40-07. • Факс 4-21-92, 4-42-35. • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ВАТ «РВК «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. • Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). • Тираж тижня – 36 869 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531. • Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. • Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. позначені Знаком матеріали рекламного змісту. • Листування з читачами – тільки на сторінках газети.