Деснянська правда №27927 by Admin Webmaster

ВІВТОРОК, 1 вересня 2009 р. № 96

Чернігівська обласна газета Заснована у січні 1838 року

(27927) http://www.dponline.cn.ua

Головна газет газета Чернігівщини

e-mail: despravda@ukr.net

Дорогі діти, батьки, вчителі!

Першокласники

Фото Миколи ТИЩЕНКА

Чорнобривців насіяли діти І знову вересень тримає за руку, як першокласника, новий навчальний рік. І День знань, такий юний та дзвінкоголосий, звично кличе дітвору за парти. І школа, гомінка міська чи скромна її сільська посестра, осяяна добротою і щедрістю вчительського серця, по-материнськи виглядає своїх вихованців.

чні й наставники Волосківської заг а л ь н о о с в іт н ь о ї школи І-ІІ ступенів, що на Менщині, зустрічають перше вересня серед розмаю чорнобривців. Навесні всі гуртом висіяли квіти, – і влітку та щедрої осінньої пори дбайливо доглянуті клумби стали окрасою шкільного подвір’я. – Сонячно на душі – і у дорослих, і у дітей, – усміхається директор Валентина Михайлівна Охріменко. – Ми неначе одна велика і дружна родина. Та й для односельців цей день став святковим, адже

у багатьох учнів тут навчалися мама чи татко, а іноді й поважне старше покоління. Зізнаюся, що й мене майже тридцять років тому юною піонервожатою прийняла Волосківська школа: і виховувала, і підказувала, і в нелегкі хвилини підтримувала... Цю мудру стару школу називають у селі берегинею. І літ їй назбиралося вже чималенько: аж сто одинадцять! Хто не проїжджає битим шляхом, зупиниться, щоб помилуватися дерев’яною «мережкою» будівлі. Довкруг вікового ошатного при-

міщення і аура особлива. Протягом останніх двох років школа-«бабуся» ожила й набралася сил. Тепер вона задивляється на перехожих молодим поглядом високих вікон. – Допомогли її «відродженню» і відділ освіти РДА, і партія «Батьківщина» та народний депутат України Іван Іванович Куровський, і Станіслав Іванович Котенко, голова правління «Олстасльон»,– вдячно говорить Валентина Михайлівна.– А як переймаються проблемами школи батьки: завжди на їх надійне плече обіпертися можна. Спасибі

ьогодні велике свято в Україні – День знань, або просто – 1 вересня. Цього року воно особливе, адже нашій незалежній державі виповнилося 18 років. Це вік повноліття. На вільній землі, у вільній країні виросло нове покоління людей. Цього року до школи іде на 13 тисяч першачків більше. Це свідчить про те, що українці народжують усе більше дітей – тих дітей, які втілять у життя усі наші мрії, побудують щасливе майбутнє. Мине ще десять років – а час летить так швидко! – і сьогоднішні наші маленькі першоклашки згадуватимуть цей день, можливо, як найсвітліший та найрадісніший у їх молодому житті. Тому я дуже прошу дорослих – батьків, учителів, бабусь і дідусів – зробити так, щоб вони й справді запам’ятали це свято як свій перший самостійний крок у великий, дивний та прекрасний світ знань... Дорогі батьки і вчителі! Сьогодні наша країна переживає не найлегші і не найкращі часи. Але я запевняю вас, що зроблю все від мене залежне – і навіть більше – для того, щоб якнайшвидше життя покращилося. Я тримаю на особистому контролі виплату зарплат працівникам бюджетної сфери: стежу, щоб ви отримували її день в день. Більше того, мій уряд знайшов можливість індексувати зарплату працівникам бюджетної сфери відповідно до темпів інфляції. Ми також знайшли кошти, щоб до кінця року добудувати та реконструювати ще 132 школи, а вже з 1 листопада – дати селу шкільні автобуси. Я розумію, що такі кроки не вирішать усіх проблем освітньої галузі, та я вірю, що поступово, маючи за плечима вашу підтримку і віру, я зроблю життя освітян гідним. Зі святом вас, любі мої! З повагою Прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО

Шановні педагоги, дорогі учні і студенти!

й колишнім вихованцям: не забувають. Справді, у невпинному плині часу багатьом хорошим людям дала путівку в життя школа у Волосківцях: тут виростали і міцніли їхні крила перед вильотом з рідного гнізда. Знаний у світах Анатолій Гайдамака, народний художник України і Шевченківський лауреат, повертається сюди з далеких доріг і припадає, як до чистого джерела. І відомий український поет-земляк Олексій Довгий заїжджає. Це він подбав, щоб і зовні школа виглядала красунею, а її «мережку» аж ген-ген було видно. Що вже старалися батьки, ретельно, вміло фарбували – і з дорученням справилися на відмінно.

стор.

ід щирого серця вітаємо вас з Днем знань, який відзначається першого вересневого дня по всій Україні. Перше вересня для кожного з нас назавжди залишається у пам’яті хвилюючим відлунням шкільного дзвоника, увагою першого вчителя, незабутніми студентськими роками у неосяжній країні знань. Розпочинається новий навчальний рік, який стане новою сходинкою до знань для кожного, хто переступив поріг навчального закладу. Нехай він відкриє перед молоддю нові горизонти пізнання себе і світу, вчителів надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей. Сьогодні кожна родина прагне дати своїм дітям якісну освіту, бо знання – це двері до нових досягнень, становлення особистості, самоутвердження та реалізації в житті. Освітня галузь була й залишається пріоритетною в роботі обласної влади. Ми постійно докладаємо максимум зусиль для створення належних умов перебування наших дітей в навчальних закладах та формування досконалої моделі надання якісної освіти на Чернігівщині. У цей святковий день бажаємо всім освітянам, школярам, студентам, батькам міцного здоров’я й творчого натхнення, злагоди й порозуміння, невичерпної енергії та успіхів у навчанні і праці задля процвітання рідної землі. Голова обласної державної адміністрації Володимир ХОМЕНКО

Голова обласної ради Наталія РОМАНОВА

№ 96 (27927) 1 вересня 2009 року

Як справи, аграрії?

Дорогі освітяни, діти і батьки Чернігівщини! З

Утвердитися на своїй землі Хліб завжди важко було вирощувати. А в останні роки додалася ще одна трудність – продати вирощене. Не спекулянтам за півціни, а так, щоб і покупець мав зиск, і продавець. Цією проблемою нині переймаються чи не всі діючі агроформування в області. Шукають вигідних покупців і у СТОВ «Сновське» на Семенівщині. Адже все жниво зібране на 450-гектарній площі. Лише жито сіяли на 160 гектарах. Вродило на тутешніх пісках неважно – по 16 центнерів на круг. Отже рентабельність мізерна. Господарі мріють хоча б затрати окупити, а в кращому разі мінімальний прибуток отримати. Втім на селянський хліб завжди покупець знайдеться. Тільки ж таку ціну запропонує, що селянина зігне від образи: хіба ж можна так знецінювати мозольний труд!

сь у «Сновському» й подумують: чи не переорієнтуватися на більш вигідні культури, які і за невисокого врожаю поповнять банківські рахунки, і за покупцем справа не стане. Отож вирішили на 280 гектарах посіяти озимий ріпак. Агрегати вже в роботі. Біля контори господарства зустрівся головний інженер товариства Василь Іваненко. Він і розповів, як господарюють у «Сновському»: – Обробляємо 665 гектарів ріллі. Основна площа під зерновими. Збирати ранні завершили і вже розпочали осінню сівбу. У директора нашого сільгосптовариства Ольги Іваненко плани не стільки розвивати рільничу галузь, як предметно зайнятися тваринництвом.

Нині йде реконструкція старого свинарника. Найближчим часом завеземо 30 свиноматок. Підрахували, що скоростигла галузь, можливо, спершу і завдасть клопотів, та невдовзі окупить затрати. Поки що на фермах утримуємо півтори сотні великої рогатої худоби. Як тільки завершимо ремонт двох сараїв, де передбачається безприв’язне утримання поголів’я, кількість корів і бичків доведемо до півтори тисячі. Ставку робимо на якісне поголів’я. «Хвости» для звітності нам не потрібні. На зиму припасли достатньо кормів. Так що і в стійловий період розраховуємо на велике молоко. Поки що працюючих у господарстві не багато – півсотні чоловік. Та як роз-

Головний інженер господарства Василь Іваненко з механізатором Сергієм Бочковим

ширимо ферми, то й нові робочі місця з’являться. А це ж, розумієте, добра підтримка селам. Сьогодні ми підтримуємо селян тим, що у середньому за орендований земельний пай платимо одну тисячу гривень. Можемо розраховуватися зерном, послугами. Це вже за бажанням орендодавця. Нинішнього літа механізатори заробляли від 800 гривень (це переважно ті, хто ремонтував техніку), до 2500 – жниварі. Люди задоволені. Розуміють: товариство лише розвивається, тож платить стільки, скільки може. На тракторному стані зустрілося лише кілька механізаторів. – Стареньку техніку ремонтуємо, – пояснив інженер. – Решта – в полі. Сівба ж іде! Микола ГОРИЦВІТ Фото Миколи ТИЩЕНКА Семенівський район

Конкретика добрих справ

Тепло для дітей від Миколи Рудьковського

Іван КУРОВСЬКИЙ, народний депутат України, голова обласної організації партії «Батьківщина»

Краще одна зроблена добра справа, ніж тисяча нездійснених обіцянок Тепло і світло для дітей – це один з втілених у життя напрямків програми благодійного Фонду Миколи Рудьковського, яка була реалізована в усіх районах області.

аскільки це нині актуальна робота, відомо всім керівникам шкіл, для котрих багато років основним головним болем була підготовка навчального закладу до роботи взимку. Якщо разом з батьками не законопатиш, не заклеїш старенькі вікна, то через них діймають протяги. А з ними залишало класи таке дорогоцінне для дітей тепло. Звідси і часті застуди дітей та учителів, звідси й холодні руки та носи в малечі, навчання у верхньому одязі. Яка вже за таких умов успішність, запам’ятовування уроку, коли тільки й дум-

ки, аби застуда не «вимела» з класів і так ледь зібраних з ближніх сіл учнів? І тому директори шкіл, педколективи, батьки школярів з великим задоволенням сприйняли програму «Тепло і світло для дітей» від благодійного Фонду нашого земляка, соціаліста Миколи Миколайовича Рудьковського. Влітку до шкіл прийшли майстри, які зробили добру справу – поміняли вікна, котрі служили вже не одне десятиріччя, на сучасні металопластикові. Це і є конкретика справ для людей замість солодких, але ніколи не здійснених обіцянок.

Як відомо, вже встановлено нові склопакети у десятках загальноосвітніх закладів Чернігівської області, щоб тепло і світло стали супутниками навчання дітей. А, відтак, і їх здоров’я для успішного навчання. Зокрема, вікна встановлено у Бахмачі, в школі №1, у Бобровицькій школі №1, у Борзнянській гімназії

ім. Пантелеймона Куліша, у Варвинській гімназії, у Городнянській школі 1-го ступеня та районній гімназії, Ічнянській гімназії ім.Васильченка, Козелецькій гімназії №1, Коропській школі, Корюківській школі №1, Куликівській школі. Нові вікна також встановлено у шкільних приміщеннях гімназії в Мені, школах Чернігова

нову традиційний малиновий дзвоник покликав дітвору до країни знань. Перший день оволодіння ними – 1 вересня. Це свято всього нашого народу, який завжди прагнув бути освіченим. Сьогодні це набуває особливого значення. Ми живемо в такий час, коли володарює епоха науки та інформації. Саме вони стали двигуном прогресу, гарантують конкурентоспроможність у державі в глобалізованому світі. Вже вдруге пройшло тестування – незалежне оцінювання знань випускників. Воно має покінчити з корупцією. Тільки той, хто має міцні знання, повинен вступити до вищих навчальних закладів. Вітчизняні освіта і наука зобов’язані постійно розвиватися на базі новітніх технологій і педагогічної філософії. Український уряд на чолі з Юлією Тимошенко робить все можливе, щоб усі діти навчалися, були забезпечені підручниками, а школи – автобусами. Варто повернути професію вчителя до найбільш шанованої в суспільстві. Щоб обдарована дитина змогла здобути обраний фах і була працевлаштована. Аби молодий фахівець одержував високу зарплату, мав комфортну квартиру, а його діти отримували нормальне дошкільне виховання. Від усієї душі вітаю вчителів, учнів і батьків з Днем знань. Бажаю успішного навчального року. Щоб духовні цінності були пріоритетом нашого суспільства. В щасливу путь, дорогі школярі. Успішного вам навчання!

(№№3, 7, 12, спецшколі для дітей з вадами слуху, школі-садку №74), Ніжина (ЗОШ №№2, 3, 8, 13, 14, 15), Носівки, Прилук, Ріпок, в селі Сухополова Прилуцького району, у Григороіванівській сільській школі на Ніжинщині, у Семенівській гімназії… Загалом, на облаштування шкіл для збереження тепла в класах з благодійного Фонду Миколи Рудьковського витрачено близько 900 тисяч гривень. Це куди більше тих надходжень на ремонт, які часто по дорозі до шкіл «губляться»... Хочеться сподіватися, що на Чернігівщині кожен із знаних в Україні і області випускник матиме щире бажання і змогу потурбувався хоча б про свою рідну школу, як це робить Микола Рудьковський.

Любий першокласнику! С

ьогодні для тебе почин нається найцік кавіша казка у житті. Тато і м мама привели т тебе до школи. Тут ти дізнає єшся від муд дрих учителів: ч чому йде дощ і літають птах чому наша хи, д держава нази-

вається Україною Україною. Школа – це палац знань, де тебе навчать найпрекраснішому на землі – бути добрим і допомагати людям. У школі ти і твої друзі дізнаються, як стати розумними помічниками для тата і мами. Хай тебе люблять твої нові друзі, вчителі, тато з мамою і всі-всі, як люблять гарних і добрих дітей. Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат України

№ 96 (27927) 1 вересня 2009 року

Чорнобривців насіяли діти ` Початок на 1-й стор.

Сьогодні школа радіє, відчиняючи двері для своїх невгамовних і допитливих мешканців та їхніх наставників. Звісно ж, і односельці – бажані й дорогі гості. А шкільний парк, прислухаючись до гомону на подвір’ї, стиха перемовляється з осінню. – Я вже скучила і за своїми однокласниками, і за учителями,– зізнається п’ятикласниця Оля Заборовська, поглядаючи у бік наставників. У цієї дівчинки «золоті» рученята: вона гарно малює, виготовляє м’які іграшки, займається бісероплетінням і виліплює дивовижні фігурки з піску та гіп-

су. І звичайно ж, Оля – сумлінна учениця. – А нам так було цікаво на заняттях у Любові Миколаївни Баєнко – у танцювальному і вокальному гуртках,– виглядає з-за букета четвертокласниця Тетянка Кичуга. Гурт старшокласників оточив президента учнівського самоврядування Світлану Ташлик: підлітки діляться враженнями від канікул, весело доповнюючи одне одного. Зворушливо горнуться до своєї першої вчительки Надії Михайлівни Туран її десятеро «чомусят». Аліна Дегтярьова та Аня Харченко поділилися зі мною «секретом», що вже у серпні

Шановні школярі, учні, освітяни!

ердечно і щиро вітаю всіх вас, а також ваших батьків – з початком навчального року, із Днем знань! Сьогодні освітянська сфера переживає не найкращі часи: закриваються школи, особливо в сільській місцевості, багато дитсадків та шкіл не підготовлені до роботи в холодний період, відсутні найелементарніші умови навчання школярів і праці освітян. Проблеми ремонту, утеплення шкіл ігнорувалися владою роками і так, на жаль, відбувається нині. Я переконаний, що проблеми освіти та виховання підростаючого покоління є першочерговими і такими, що мають бути забезпечені постійною матеріальною підтримкою. Тому за сприяння нашого Благодійного Фонду класи більше трьох десятків шкіл в усіх районах Чернігівської області було утеплено сучасними металопластиковими вікнами. У дитсадках та інтернатах зроблено ремонти, забезпечено виховні і навчальні заклади електрообладнанням, інформаційними системами, іграшками, сотні дитячих майданчиків в дошкільних закладах укомплектовано гральним і спортивним інвентарем. На жаль, ми самі, перебуваючи поза владою, не в змозі втілити всього того, що хотілося б зробити для освіти. Закликаю всіх колишніх випускників підтримати справу надання конкретної допомоги і зробити щось корисне для своєї школи. Діти – це наше майбутнє, яке повинно бути здоровим, освіченим і вихованим. Від усього серця зичу вчителям, викладачам, учням, студентам Чернігівщини в новому навчальному році здійснення усіх мрій і побажань, доброго здоров’я, наснаги і наполегливості у навчанні і вихованні! З повагою Микола РУДЬКОВСЬКИЙ

їх водили на екскурсію до школи і всім дітям тут дуже сподобалося. А їхня вчителька – найкраща у світі! («Уроки Надії Михайлівни – це уроки педагогічної майстерності»,– так стверджують її колеги). Цьогоріч у Волосківцях дзвоник кликатиме на заняття 85 учнів. А незвіданими стежками Країни Знань їх вестимуть 17 наставників: у колективі поруч з досвідченими майстрами педагогічної справи працююють і троє молодих освітян. Неподалік вікової будівлі старої улюблениці кілька років тому виросло нове шкільне помешкання…

Стара школа-берегиня

Учителька Надія Михайлівна Туран

Віра ГУБАР Фото Миколи ТИЩЕНКО

У ветеранських організаціях

З увагою до кожного... Третій пленум ради Організації ветеранів України 10 грудня 2008 року ухвалив постанову: з січня 2009 року провести організаційну і практичну роботу по обміну членських квитків зразка 2008 року

к постанова пленуму виконується первинними організаціями Чернігівщини? Про це йшлося на засіданні президії обласної ради ветеранів, що відбулося 21 серпня. …Первинна ветеранська організація ЗАТ «Камвольно-суконної компанії «Чексіл» – одна з найбільших у Новозаводському районі міста Чернігова. Вона об’єднує 1350 чоловіків і жінок поважного віку. Очолити її діяльність ветерани довірили Валентині Іванівні Сидорчук – людині відповідальній, ініціативній. При ветеранській раді для дійової організації роботи створені постійні комісії. – Через наших активістів та доброчинців-волонтерів ми прагнемо дійти до кожного ветерана, обігріти його теплом і турботою, вивчити потреби щодо медичного, транспортного забезпечення, поліпшення умов життя і побуту, – сказала у виступі на засіданні президії Валентина Іванівна. – Нині урочисто проводимо вручення нових квитків. Їх отримали понад 500 ветеранів, з якими попередньо проведено індивідуальні бесіди про їхнє повсякденне буття під гаслом «Як живеш, ветеране?». У нашій роботі допомагають керівники підприємства: виділили для ради ветеранів велике приміщення, встановили телефон, а при потребі користуємося транспортом. Постійно відчуваємо підтримку і допомогу від президії районної ради. На підприємстві при-

жилася добра традиція – до свят та пам’ятних дат вітати ветеранів, по можливості вручити дарунок. Добре, ласкаве слово також окрилює людину, створює їй гарний настрій. Більшість членів первинної організації і в радості, і в горі відчувають нашу підтримку і турботу керівників компанії «Чексіл». А як сказав поет «раз добром зігріте серце вік не прохолоне». – Певна робота з ветеранами, зокрема, по обміну членських квитків проводиться і у нашій первинній організації ЖРЕД-10 міста Чернігова, – розповів у своєму звіті голова ради ветеранів Костянтин Терехов. – Ми відвідуємо людей немічних, хворих, щоб разом з керівниками підприємства вирішити їхні проблеми. Тут же, на квартирі, вручаємо членські квит ки. А всіх інших пенсіонерів щосереди з 14 до 18 години запрошуємо до зали ЖРЕДу і в урочистій обстановці вручаємо нові квитки. Поки що вручили 218, але за допомогою 50 активістів та волонтерів до першого листопада цю роботу завершимо. Ми не забуваємо привітати ювілярів, вручаємо їм сувеніри. Передплачуємо активістам газети «Ветеран України», «Деснянська правда», «Киевский вестник». Про змістовну, системну роботу по обміну членських квитків розповіли члени президії, голови первинних організації Першої Гвардійської Армії Євгеній Зеленов, учбового центру за-

лізничних військ Василь Дідовець, керівники Прилуцької міської організації Сергій Шовкун, районних Бахмацької – Іван Соколов, Щорської – Яків Ковальський, Новозаводської – Михайло Вовк. У постанові президії «Про хід обміну посвідчень нового зразка, співбесід і обстежень матеріальних, житловопобутових умов життя ветеранів Великої Вітчизняної війни, вдів та нужденних ветеранів» відзначено позитивну роботу первинної організації Чернігівського пивкомбінату, Прилуцької, Козелецької, Менської, Семенівської, Новозаводської (м.Чернігів) районних організацій. У свою чергу президія обласної ради звернула увагу на недостатню роботу голів Деснянської у місті Чернігові (Ю.Олексієнко) районних ветеранських організацій. В обговоренні питання порядку денного виступили члени президії Ірина Четвертак, Микола Уложенко, Микола Тимченко, Василь Гаврик. На засіданні президії був присутній уповноважений представник Державного комітету у справах ветеранів у Чернігівській області Анатолій Кирилюк. Підбив підсумки обговорення, поставив конкретні завдання щодо успішного завершення обміну квитків голова обласної ради організації ветеранів України Анатолій Москаленко. Павло МАРЧЕНКО, керівник прес-групи обласної ради ветеранів

Фестиваль

Тут кожен камінь легендою дише... На «вершечку» серпня у древньому Любечі відбувся другий відкритий фестиваль традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «Київська Русь».

На Замковій горі височіє пам’ятник, встановлений на відзначення 900-річчя вікопомного з’їзду князів. Людно біля нього, гамірно. Скільки гостей зібралося: спасівському яблуку ніде впасти. Вони прибули з усіх районів Чернігівщини, а також з багатьох регіонів України. Приїхали і сусіди-брати з Білорусі та Росії і навіть далекого зарубіжжя. Малуша Любечівна (десятикласниця Оксана Шаповал) біля підніжжя всіх зустрічала і святою водою з цілющих джерел напувала. А нащадки князів – студенти Андрій Ігнатенко, Олександр Мажуга, Михайло Клецько, Денис Пилеко та вихованці чернігівських ліцеїв Юрій Акуленок і Віктор Ткаченко – зверталися до присутніх із мудрими заповітами великих предків. У нинішній політичній віхолі-круговерті перед президентськими виборами пророчо звучало: «Земля наша, Русь священна, кращої долі просить. Настав час рятувати землю, бо ж розбрат їй лихо принесе. Вірою і правдою народу служити маємо. Батьки наші єдналися – і нам заповідали. Бути нашій державі сильною, єдиною і славною! Не порушимо цю тисячолітню обітницю…». Серцями доторкнімося і вслухаймося у слова князівських заповітів. Зворушливо линула над давньоруським Любечем «Молитва за Україну» у виконанні Чернігівського народного хору. Стояли у почесній варті воїни-богатирі – бойова князівська дружина (народний студентський театр «Первоцвіт» Прилуцького агроколеджу) та хоробре козацтво (учасники національного академічного заслуженого ансамблю танцю України ім. Павла Вірського). Урочисте відкриття фестивалю відбулося на стадіоні. Вклонилися рідній стороні і величі княжого міста голова обласної ради Наталія Романова та заступник голови ОДА, керівник апарату Володимир Приходько і почесний любечанин, що нині мешкає в Москві й допомагає землякам, Віталій Бахмут. (Він вручив обласному та районному керівництву ордени Росії за зміцнення культурних зв’язків між братніми народами). Зачарувало глядачів театралізоване дійство. Малеча не могла всидіти на місці – і з бабусями й дідусями стояла обабіч поля, дружно піднімаючи вгору руки для привітання. Присутні щедро нагороджували учасників яскравого заходу рясними оплесками. А Малуша та Добриня, які їхали на баских конях (прислужилися Голлівуд і Бальзам зі Славутицької кінно-спортивної бази), стали загальними улюбленцями. Феєричним був вихід до глядачів африканського етнографічно гурту «Тім Денс» з Конго та індійського фольклорного чоловічого колективу з Пенджаба. – Ми приїхали до вас аж із Сибіру, з Красноярська,– говорять Тетяна і Віталій Наришкіни зі слов’янського етногурту «Вєдан Колод» («Віще дерево»).– Познайомилися з чернігівськими фольклорними гуртами, нових друзів знайшли. – І спілкування було чудовим!– додає Дар’яна Антипова.– Тепер ви до нас приїздіть! Як доброго знайомого зустрічали на фестивалі білоруський ансамбль народної пісні «Живиця» з Лоєва. Гарного настрою глядачам додали фольклорні колективи нашого краю. Особливе захоплення у присутніх викликали виступи учасників спортивних клубів бойових єдиноборств, які представляли команди зі столиці, Чернігова, Славутича і Прилук. Вирував фестиваль до пізнього вечора. – Яка краса, яке диво: такого в Любечі ще не було! Ну, як ти всидиш вдома: самі ноги несуть на людей подивитися!– ділилися враженнями Валентина Олександрівна Матюш та Олена Федорівна Звонок, мешканки містечка. Віра ГУБАР Фото Миколи ТИЩЕНКА

№ 96 (27927) 1 вересня 2009 року

Підприємливість

Можемо, якщо захочемо На зорі створення фермерських господарств держава активніше йшла їм назустріч. Надавала кредити з трирічною відстрочкою погашення. Директор однойменного ФГ Олексій Іванович Бутенко з Менського району кредитів не брав, обходився власними коштами, оскільки кожний сільськогосподарський рік закінчував з прибутками. Минулої весни пообіцяли надати пільговий. Та коли почав оформляти, то чи й до осені одержить.

ловом, на державу надій не покладає. Самотужки збирає врожай зернових, яких має 1200 гектарів. 40 відсотків лану – озима пшениця. Особливо щедро родять сорти «Краса Полісся», «Поліська-90», жито «Дозор», гібриди кукурудзи американської фірми «Піонер». Зерно нового врожаю обмолочують власними 4-ма комбайнами. З поля урожай надходить на механізований тік. Для зберігання збіжжя будівельна бригада змонтувала ще один ангар. Німецька сушарка і КЗС працюють не на газу чи солярці, а на дровах і відходах з пилорами. З картоплею в Бутенка проблем менше, ніж із зерном, яке спробуй продати по вигідній ціні. Бульби на ринок мало хто вирощує, хоча держава, схоже, і їх не потребує, як і зерна. «Другий хліб» Бутенко вирощує на потужній механізованій базі. По-перше, за допомогою німецької техніки якісно і швидко садять і копають картоплю 29-ти районованих сортів вітчизняної і зарубіжної селекції. З поля бульби надходять на три сортувальні пункти. Своя будівельна бригада виготовила контейнери для надійного їх зберігання. Аби бути з високим урожаєм крохмалистої, Олексій Іванович займається серйозно селекцією цієї культури, співпрацюючи з насіннєвими господарствами, науковцями «Чернігівеліткартоплі» та Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН. Любо глянути на картопляну плантацію. Своєчасно обробили посіви проти колорадського жука і фітофтори. У сівозміні – 70 відсотків товарної картоплі, решта – насіннєва. Хто не закупить восени, це зробить весною. Ціна, правда, вища, але якість збережена. У картопляних сховищах утримуються відповідні температурний режим і вологість. Олексій Іванович постачає бульби у шкільну і їдальню дитсадка, лікарню, виписує в рахунок оплати за паї. Жителі сіл Дягова, Степанівка і Чапаївка на трьостах гектарах присадибних ділянок вирощують картоплю, закупивши у фермерському господар-

стві високоврожайні ранні, середні і пізні сорти. Фермерське гсоподарство – це Менський опорний пункт з первинного насінництва картоплі. Він має міцну матеріальну базу, спеціалістів, робітників і паспорт оригінального насінництва картоплі. Окрім картоплі, Бутенко заохочує земляків займатися й тваринництвом, продає їм теличок і поросят. В окремих селянських дворах утримують по 8 свиноматок. На фермах мають корів симентальської породи, плідно співпрацюють із Менським племпідприємством. Селекційна робота поставлена так, що корови теляться переважно взимку, коли молоко в дефіциті і є можливість його вигідно продати Менському сиркомбінату. Один із головних чинників розвитку галузі – міцна кормова база. Її основа – сіно, силос, сінаж, який закладають у поліетиленові рукави, що гарантує повне зберігання корму. Сіно і солома – у спресованих рулонах. На свинофермі – «шведський стіл», що забезпечує якісну продукцію. Щоб не втрачати молоко у спеку, відмовилися від випасання корів і на 10 відсотків підвищили надої. Корми збагачують преміксами, співпрацюючи з ТОВ «ПреМікс», використовують вітаміни провідних фірм. На допомогу приходить комп’ютерна техніка, зокрема, використання програм оптимізації «Рецептплюс» і «Корм-оптима». Господарство користується також послугами Центральної дослідної лабораторії сільськогосподарської сировини і харчової продукції. Продукція ТОВ «ПреМікс», переконаний фермер, це гарантія високої якості та культури виробництва. З ФГ «Бутенко» активно співпрацюють менеджери цієї фірми. Олексій Іванович задоволений результатами спільної роботи. Він палкий прихильник запровадження у виробництво усього нового та ефективного. Сучасні технології забезпечують якісне збирання і зберігання врожаю, високі надої молока і при-

рости живої ваги худоби. З метою запровадження у своєму господарстві передового досвіду Бутенко побував у Бразилії, Данії і Китаї. З Китаю привіз навіть пристрій для знищення мух (до речі, взимку він служить обігрівачем), які «обліплювали» і корів, і молокопродукти. Тепер тут, як у садибі хазяйновитого господаря, – чисто й акуратно. Бутенко не цурається випробуваного часом. Ось, наприклад, сьогодні дорого обходяться міндобрива. Олексій Іванович повернувся до забутих сидератів, коли зелена маса слугує дешевим, але ефективним добривом. Закупив каліфорнійських черв’яків, які всю органіку переробляють на добрива. Постійно одержуючи поживу, поле віддячує сторицею. Як не важко, але Бутенко знаходить ринки збуту продукції. Тому на все в господарстві водиться копійка. А треба немало – сплачувати податки, регулярно видавати немалу зарплату й оплачувати паї, розвивати соціальну сферу. Газифікували село, побудували добротні дороги. Господарство утримує ФАП і пожежне депо, допомагає школі і церкві. Гордість Олексія Івановича – дитсадок. За кошти ФГ зробили євроремонт, закупили нові меблі, два сучасні газові котли, плити, холодильник, ванни, умивальники, санвузол тощо. Також придбали методичну літературу, іграшки. Художник Руслана Рудановська розписала стіни фрагментами із дитячих казок. Дошкільним навчальним закладом завідує Бутенкова невістка Світлана. Ще одна невістка Юлія – кухар у їдальні, Тетяна – у декретній відпустці. З батьком і три сини, які одержали вищу аграрну освіту. Микола – головний інженер, Роман – відповідальний за роботу збиральної і зерноочисної техніки, картопляної галузі і будівельної бригади. Іван – завідуючий відділенням господарства. Щастя Олексія Івановича – в дітях і онуках. А їх у нього п’ятеро: Софія, Анюта, Ярослава, Наташа і Сашко. У день народження хлопчика дідусь посадив майже 200 яблунь – ознака продовження Бутенкового роду.

Його глава не цурається будь-якої роботи. Сідає за кермо трактора і комбайна, сіє кукурудзу, вносить гербіциди тощо. Такі ж і сини – в батька вдалися. Роботу кожного працюючого в господарстві фіксує камера відеоспостереження. Відтак перевелися чарколюби, ледацюги і несуни. Бо красти немає потреби. Заплатиш утридорога із зарплати, як і за випивку в робочий час. Будучи головою Менського районного товариста мисливців та рибалок, він надає йому фінансову допомогу, постачає зі сво-

го поля корми – сіно, зерно, буряки, картоплю для підгодівлі диких звірів. Спеціальною зарубіжною технікою оснастив єгерів. За фермерські кошти для охорони мисливських угідь у малодоступних місцях замовляє вертоліт. Рейди з повітря допомагають боротися з браконьєрами. Успішно виконується програма безоплатного зарибнення ставків району. Тісно співпрацює з мисливськими господарствами різних форм власності. Мисливські колективи заохочують видачею безоплатних ліцензій на відстріл

парнокопитних. Кожен житель без проблем може побувати в угіддях: полювати, рибалити, збирати ягоди, гриби, лікарські рослини. «Ліс – державний і його багатства для людей», – говорить Олексій Іванович. Ми говоримо про євроремонти, євростандарти як про щось недосяжне. А воно поруч. У того ж таки Бутенка. Ось куди треба возити делегації, щоб вочевидь переконатися: можемо, якщо захочемо. Микола КОХАН Фото Івана ШУЛЬГИ Менський район

№ 96 (27927) 1 вересня 2009 року

Тих днів не померкне слава РОЗПОРЯДЖЕННЯ

Кабінету Міністрів України

Про заходи щодо підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників 1. Утворити Організаційний комітет з підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. 2. Затвердити план заходів щодо підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. 3. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям забезпечити виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів у межах відповідних видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах. 4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям розробити і затвердити регіональні плани заходів щодо підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 19411945 років. Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО *** Урядовими заходами, зокрема, передбачено: Аналізувати стан виконання плану дій щодо поліпшення життєзабезпечення ветеранів війни на 20072010 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р., вживати дієвих заходів для його реалізації в повному обсязі. Забезпечити поїздки учасників Великої Вітчизняної війни місцями бойової слави по території України та країн СНД, згідно з досягнутими між країнами СНД домовленостями. Забезпечити відповідно до законодавства проведення щорічного медичного обстеження і диспансеризації ветеранів війни та у разі потреби їхню госпіталізацію в першочерговому порядку. Розглянути під час формування місцевих бюджетів питання щодо збільшення видатків для забезпечення ветеранів війни медичними препаратами. Забезпечити відповідно до законодавства першочергове безоплатне зубопротезування для ветеранів війни та одержання ними ліків за рецептами. Вживати заходів для забезпечення житловою площею відповідно до законодавства ветеранів війни, які потребують поліпшення житлових умов, проведення ремонту їхніх житлових будинків і квартир, виділення ветеранам війни твердого палива та скрапленого газу. Надати ветеранам війни можливість безоплатно користуватися у день відзначення 65-ї річниці Перемоги послугами міжнародного та міжміського телефонного зв’язку. Забезпечити підготовку та проведення в населених пунктах урочистих заходів, зокрема, покладення квітів до меморіалів та пам’ятників, святкових концертів і зборів. Забезпечити несення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса в населених пунктах. Організувати вручення ветеранам війни державних нагород, відзнак Кабінету Міністрів України, відомчих відзнак, відвідування ветеранів війни, які перебувають у госпіталях, лікарнях, інтернатних закладах системи соціального захисту, широке висвітлення в засобах масової інформації сторінок історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Провести у військових навчальних закладах науково-практичні конференції та семінари із запрошенням ветеранів війни. У загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих та позашкільних навчальних закладах провести тематичні уроки, лекції, бесіди з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років за участі ветеранів, екскурсії до музеїв, походи по місцях бойової слави. Організувати виставки творів мистецтв, фотографій та плакатів воєнних років, документів та архівних матеріалів у музеях, мемуарної та історичної літератури в бібліотеках, проведення творчих зустрічей, концертних програм з виконанням пісень воєнних часів. Забезпечити упорядження меморіалів, пам’ятників, братських могил та інших місць поховання загиблих захисників Вітчизни, меморіальних дошок, музеїв, кімнат бойової слави. Провести естафету пам’яті «Слава визволителям України».

історії Великої Вітчизняної війни чимало славних вікопомних сторінок. Одна з героїчних і значимих – визволення України від фашистських окупантів. ф Визвольний шлях був нелегким, тривалим і багатоетапним. Починавт ся с він у грудні 1942 року, коли воїни н І-ої гвардійської армії визволили перше українське село Півневку Луп ганської області. Стрімкі наступальга ні н операції розгорнули наші війська після переможних боїв на Курській п дузі. За короткий строк оволоділи д Донбасом, визволили Харківську, Д Сумську, Чернігівську, Полтавську С області, а також лівобережні райоо ни н Київщини. Масовий героїзм проявили бійці і командири Червоної Армії при форк суванні Дніпра і звільненні столиці с України – Києва. У Початок 1944 року позначився с новою блискучою наступальною н операцією в районі КорсуняШевченкового. Тут війська І і ІІ Ш Українського фронтів влаштували У німцям «другий Сталінград», зан мкнувши в сталеве смертельне м

Війна котилася на захід…

ВІЧНИЙ ВОГОНЬ БЕЗСМЕРТНОЇ ПАМ'ЯТІ кільце 10 дивізій, а потім поступово ліквідувавши численне вороже угруповання. Вихід до заповідного державного українського кордону супроводжували запеклі бої. Наші воїни долали шалений опір приречених гітлерівців, проявляючи при цьо-

му мужність ть і солдатську доблесть, справжній героїзм. Відвага, самовідданість, вірність Батьківщині, воїнському обов’язку і нині служать, – і будуть надалі служити! – могутнім фактором героїко-патріотичного виховання нашої молоді.

піхота, давав їй максимальну можливість для розвитку наступального пориву. Від самого Дніпра до Коростеня 229-й полк гнав без передиху деморалізованих, приречених гітлерівських вояк. Звільнивши Коростень, війська тимчасово перейшли до оборони. Німці великими силами контратакували, намагаючись стримати натиск і повернутись на східний вал, на який покладали немалі надії. Марно! Наші бійці на той час вже набули багатий досвід наступальних і оборонних операцій. Майстерно і винахідливо «працював» в обороні і наводчик мінометної обслуги Данило Хоменко. На тернистому визвольному шляху гартувався бойовий дух і жагуча воля до

ської зрілості додала наснаги в боротьбі з ненависним ворогом. Та успіхи часто чередуються з прикрістю, бідою. Не розминувся з нею і Данило. В битві «зустрівся» він з ворожою кулею, яка й спровадила його на тривалий час у госпіталь. Після одужання Данило уже не потрапив у свій полк. Звична історія. В госпіталі його «засватали» в 70-ту гвардійську дивізію, сусіднього IV Українського фронту, яка йшла на захід уже по чехословацькій землі. В новому середовищі він швидко прижився. Як і раніше залишався вірним солдатському фронтовому покликанню. З гвардійським завзяттям очищав від фашистських поневолювачів тепер уже «чужі» європейські міста і села. «Сміливого куля боїться, сміливого штик не бере…». Так колись звучала пісня з добрим солдатським гумором. Прихильно сприймав ці напівіронічні слова і Данило Хоменко. Принаймні до того злощасного травневого вечора, коли судилося йому провести свій останній бій у Великій Вітчизняній війні. … Довга автоматна черга з німецького шмайсера пропекла груди, затьмарила свідомість. Підібрали його вночі жителі чехословацького містечка. Знекровленому і непритомному терміново надали невідкладну допомогу, помістили в місцеву лікарню, оточили сердечною турботою і увагою, як і годиться солдату-визволителю землі чеської від фашистської орди. Згодом доставили в місто Морава Остравська у військовий госпіталь. Рана виявилася надзвичайно тяжкою. Ворожі кулі зачепили легені, потрощили кілька ребер… Близько десяти операцій змушені провести лікарі Краківського госпіталю, де фронтовика повертали до життя протягом майже року. Додому він повернувся в 1946 році, коли повсюди відгриміли бої, відлунали переможні салюти. Фронтовики поступово вростали у мирні будні. Данилу Степановичу не так просто було переключитися на мирне безтурботне життя. Характер такий учепили йому. Та й війна ще давалася взнаки, оживали глухим болем давні рани, приходили бентежні роздуми про долю фронтового побратимства. Сердечний щем викликала незгасна пам’ять про вірних друзів і однодумців, які не повернулися з визвольного походу. Односельці Іван Губар і Андрій Слюсаренко, Анатолій Андріянов з Ростова та Олександр Велігорський з Вологди, Олексій Вахрушев з Чебоксар, Ахмет Абдурахман з Казахстану… Всі вони заплатили найвищу ціну за свободу і незалежність Вітчизни. Та водночас проймала Данила Степановича і гордість за фронтове братство, за безстрашне воїнство, з яким гвардієць Данило Хоменко вимітав праведним вогнем фашистську нечисть із землі української. Володимир САВЧЕНКО

Гвардійський гарт У короткі хвилини фронтового затишшя парторг зібрав роту мінометників на чергову політбесіду. Був він помітно зворушений, надто серйозно замислений. Та й слова промовляв незвично урочисті, проникливі, чітко карбовані: – Ми на порозі знаменної події, всього п’ятнадцять кілометрів відділяє нас від державного кордону. Факт надзвичайний. Вийдемо на цей заповітний рубіж – рапортуватимемо Верховному головнокомандуванню… Урочисто піднесений настрій парторга передався і двадцятирічному наводчику Данилу Хоменку. Відчув незбагненне поки що душевне полегшення, відійшло тривожне напруження, яке передувало завжди вирішальній битві, захотілось поділитися з кимось свіжим враженням. Може б черкнути солдатського «трикутника» польової пошти рідним?.. Думкою полинув до зачарованої Десни, мальовничої Лісковиці, де промайнуло незабутнє дитинство, де рано змужнів його характер. Уже в п’ятнадцять років працелюбний і допитливий Данько стояв за токарним (по дереву) верстатом на музичній фабриці, виготовляючи деталі до чернігівських інструментів. Життя видавалося багатообіцяючим, безхмарним. Та зненацька голубе небо затягнули чорні хмари віроломної війни. Прийшли окупанти в зелених мундирах встановлювати «новий» страхітливий порядок. Молодь силоміць відправляли на примусові роботи в Німеччину. Зі збірного пункту Данило утік. Його спіймали. Він знову дременув перед відправкою… Після четвертої втечі гайнув у вересочські ліси, прибився там до партизанського загону, командиром якого був Герой Радянського Союзу Іван Бовкун. Справжнє бойове хрещення дістав на Дніпровських берегах, куди загін прийшов з важливим завданням – допомогти наступаючим військам І Українського фронту форсувати Дніпро та Прип’ять, заготовити якомога більше човнів, плотів та інших плавзасобів… Важливу операцію партизани здійснювали під інтенсивним вогнем німецької правобережної оборони та невпинних бомбових ударів юнкерсів і мессершмітів… Однак партизани впоралися з завданням, бодай ціною важких втрат. На правобережному плацдармі Данило уже надійно «прописався» в діючій армії, «перекваліфікувався» з партизана загону «За Батьківщину» в бійця 229 полку 8-ої Ямпільської дивізії 13 армії І Українського фронту. Таке освячення, до речі, відбулося без формальностей призовного пункту військкомату. Партизанську зброю – трофейна німецька гвинтівка – змінив на більш сучасну – 82-ох міліметровий міномет. Командир мінометної роти Олексій Забугін відразу запримітив неабиякий хист вчорашнього партизана: – Бачу, вийде з тебе класний наводчик мінометної обслуги… І не помилився. В стислі строки Данило опанував нове озброєння. Вправно і результативно «накривав» мінометним вогнем ворожі окопи, які атакувала наша

перемоги молодого бійця, першого номера мінометної обслуги. Запеклі кровопролитні бої зав’язалися у важкодоступних карпатських районах. Місцеві жителі щиросердно ділилися корисною інформацією, розповідали про важливі обставини і особливості краю. – Румуни тут більше року лаштували дикунки… Гуцули так називали окопи та плетиво земляних укріплень, що оперізували майже кожну гірську вершину та прилеглі до них підходи. Серйозно загальмували ці дикунки і просування на захід 229-го полку. Шквальний кулеметний і мінометний вогонь примушував залягти, не давав змоги підвести голову. Ось тоді і рішився Данило на сміливий, але й ризикований вчинок. Задумав підібратися повзком до укріпленої позиції і зустрітись віч-на-віч з її обслугою. Німці запримітили бійця-автоматника: засвистіли над ним кулі, земля від розриву мін запорошувала обличчя. Проте шалений вогонь не зупинив сміливця. Ще кілька метрів – і він, піднявшись на повний зріст, розстріляв впритул вороже кулеметне гніздо. Надвечір стратегічно значима висота Маловиця була підкорена. А через кілька днів Данило Хоменко гордовито стояв перед вишикуваною ротою, приймаючи поздоровлення з заслуженою нагородою – орденом Слави третього ступеня. Нагорода, визнання його солдат-

Блакить і сонце. В розповні краси – Поля, діброви, Запахущі луки. Ви чуєте Дзвіночки-голоси? То йде малеча, Взявшися за руки, Даремна річ Впізнати в ній себе – Було дитинство наше Зовсім інше: В димах тонуло Небо голубе, Од канонади Хилиталась тиша. Та зникли ті Жахливії прикмети В той незабутній Ранок променистий, протяжна Коли про Черга кулеметна кул З села останніх ос фашистів. Вибила ф останніх? Та чи ост Подніпров’я Ген, від П високих І до висок Полонин Карпат Осінні ранки Закипали кров’ю, І ми даремно Зустрічали тат Такими ж табунцями вибігали, Як ось оці Малі щебетуни… А наші тата Радість повертали Таким, як ми, І марили: «Сини». … Ще й досі їх Ми із війни ждемо, Хоча й самі Давно батьками стали. То ж клянемось: Нікому не дамо Поля, діброви, Луки на поталу, Що розбуялись В розповні краси, Де діти йдуть, Узявшися за руки, Де чути їх Дзвіночки-голоси. Василь ЩЕРБОНОС

Ніхто не забутий...

а долю України, за її звільнення від агресора в лавах Червоної Армії боролися з фашизмом представники більше сотні братських народів Радянського Союзу. Смертю героїв в боях за визволення України полягло 873776 воїнів. Світлу священну пам’ять про героїв чатують обеліски по всьому визвольному шляху. Ніхто не забутий...

Сторінку підготувала комісія по роботі з ветеранами війни Новозаводської районної організації ветеранів України

№ 96 (27927) 1 вересня 2009 року

НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ • НОВИНИ

У дзеркалі статистики

Мобільний зв’язок – кризі не по зубах У

3 грн., нині він становить 42 грн. Найменш від усіх на одному абоненті заробив Астеліт (ТМ Life). Його показник становить, як і минулого кварталу, 26,8 грн. Аналітики зазначають, що більшості операторів вдалося підвищити показник середнього доходу з одного абонента через використання прихованого подорожчан-

ня. Крім того застосовували й інші бізнес-рішення: вилучили з продажу картки поповнення рахунку з невеликим номіналом. Експерти прогнозують, що третій квартал буде результативнішим від другого.

ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ

4-40-07

Телефон рекламного відділу газети «Деснянська правда» –

квітні-червні компанії Київстар, Український мобільний зв’язок (ТМ МТС-Україна) та Українські радіосистеми (ТМ Beeline) збільшили середній дохід з одного абонента порівняно з першим кварталом нинішнього року. Лідером за цим показником став Київстар. У ІІ кварталі середній дохід з одного абонента виріс на

офісні та складські приміщення Тел.: 4-21-46, 8-050-413-18-85

Сіль для тварин Сі

Брикетована та в мішках 50 кг, вапно, крейда, відра оцинковані, цепи 3-кінцеві та ще 2000 найменувань будівельних та господарських товарів. Доставка. м. Чернігів, вул. Попова, 63. Тел.: 667-366, 662-621. ТОВ ВКП «Агро».

У «Деснянській правді» у № 94 за 27 серпня 2009 р. на стор. 18 у співчутті Правління облспоживспілки рідним та близьким Климок Олександри Іванівни була допущена технічна помилка. Треба читати: «Щиро співчуваємо рідним і близьким покійної. Вічна їй пам’ять». Редакція приносить вибачення.

Виклики до суду Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що судове засідання у цивільній справі за позовом Павленко Анастасії Терентіївни до Павленко Зої Миколаївни про виселення буде розглядатися 14 жовтня 2009 року о 12 год. Відповідачу потрібно з’явитися в судове засідання у вказаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт). У разі неявки відповідача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто на підставі наявних в матеріалах справи даних і доказів та буде прийнято заочне рішення. Судове засідання відбудеться в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К. (каб. 10). Новозаводський районний суд м. Чернігова повідомляє, що відкритий розгляд цивільної справи за позовом ВАТ «Банк «Демарк» до ФОП Сидоренка Віталія Віталійовича, Глобенка Сергія Петровича, Рибачука Владислава Васильовича про стягнення боргу за договором призначено до слухання на 8 вересня 2009 р. на 12 год., під головуванням судді Деркач О.Г., в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 6 – для участі у справі як відповідач викликаються Сидоренко Віталій Віталійович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, пров. Проектний, 3), Глобенко Сергій Петрович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Заньковецької, 28/1), Рибачук Владислав Васильович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Толстого, 106/25). Одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки, або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Деснянський районний суд м. Чернігова викликає як відповідача Плюща Олександра Івановича (останнє відоме місце проживання: 14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 31, кв. 67) для участі в цивільній справі №2-3057/09 за позовом Пилип-

ченко Юлії Володимирівни до Плюща Олександра Івановича про витребування майна з чужого незаконного володіння. Судове засідання відбудеться 11.09.2009 р. о 9 год. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, каб. 110 (Суддя Жук М.І.). Попереджаємо, що у разі неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки справу буде розглянуто за вашої відсутності, за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи. Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області повідомляє, що судове засідання за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Гудімової Лілії Михайлівни про стягнення боргу за кредитним договором (останнє відоме місце проживання: вул. Шевченка, 18, кв. 79, м. Ніжин Чернігівської області, 16600) призначено до розгляду на 29.09.2009 р. на 15 год. 30 хв. під головуванням судді Ковальової Т.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-а (тел. 5-19-49). Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки, або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). У відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України Городнянський районний суд викликає Вненка Олександра Степановича, зареєстрованого за адресою: Чернігівська обл., м. Городня, вул. Перемоги, 72, кв. 5, як відповідача у цивільній справі за позовом Городнянської міської ради Чернігівської області до Вненка Олександра Степановича, Вненк Тетяни Григорівни та Вненк Марини Олександрівни про виселення громадян з житлового приміщення без надання їм іншого. Судове засідання відбудеться у приміщенні Городнянського районного суду 16.09.2009 р. о 14 год. Адреса суду: м. Городня, вул. Радянська, 67. Суддя О.Д. Березовський.

Пам’яті Сергія Михайловича Протченка

Надійшла сумна звістка – на 51-му році пішов з життя Сергій Михайлович Протченко. Не стало мудрої, щедрої людини, здібного керівника, який свій життєвий шлях присвятив служінню рідному краю і його людям. Сергій Михайлович Протченко народився 18 листопада 1958 року у м. Чернігів. Закінчив Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту. Працював

майстром, а згодом начальником цеху заводу «Ремпобуттехніка» у м. Чернігові. З 1987 по 1995 роки – на посадах інструктора Деснянського райкому партії, заступника директора

Колектив управління комунального майна обласної ради глибоко сумує з приводу передчасної смерті директора комунального підприємства «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський» Чернігівської обласної ради – Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКА та висловлює глибоке співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати. Рано перестало битися серце досвідченого керівника, доброї, чуйної та яскравої людини. Ми будемо завжди пам’ятати про Вас, нехай буде Вам пухом земля. Чернігівська міська рада та її виконавчий комітет глибоко сумують з приводу передчасної смерті директора комунального підприємства «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський» Чернігівської обласної ради Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКА і висловлюють щирі співчуття рідним та близьким покійного.

ТОВ, начальника відділу субсидій Деснянського райвиконкому м. Чернігова. З 1995 по 2009 роки обіймав посаду директора комунального підприємства обласної ради «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський». У пам’яті тих, хто працював поруч з Сергієм Михайловичем, знав його та шанував, він назавжди залишиться талановитим керівником, енергійною, доброю та чуйною людиною. Вічна йому пам’ять. В.М.Хоменко, Н.А.Романова, Н.В.Білоус, В.В.Приходько, О.М.Шанойло, В.О.Ковальов, О.О.Обушний

Обласна державна адміністрація глибоко сумує з приводу смерті директора комунального підприємства обласної ради «Готельнотуристичний комплекс «Придеснянський» Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКА та висловлює співчуття його рідним і близьким. Комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» глибоко сумує з приводу передчасної смерті директора КП «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський» Чернігівської обласної ради Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКА і висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійного. Співробітники Чернігівської міської лікарні № 3 висловлюють співчуття завідувачу хірургічного відділення Ластовцю Анатолію Володимировичу з приводу смерті матері.

Остання сторінка

№ 96 (27927) 1 вересня 2009 року

Зустрічі в дорозі

Базарчик під парасолькою Подорожуючим з Чернігова до Новгород-Сіверського мало трапиться сіл, де б селяни не підторговували вирощеним у садах і на грядках. Хтось біля двору відра з картоплею виставить, хтось з яблуками. Та чи не найбільш підприємливі жителі Волосківців, що на Менщині. Тут господарі врожаю ніби один перед одним вихваляються: якщо, приміром, тітка Марія вивищила на стільчиках не лише відра з помідорами, картоплею, яблуками, то сусід ті стільчики гарною рядниною накриє і додасть до овочів і фруктів кілька баночок запашного меду. Купуйте, люди добрі, важко все вирощувалося, але недорого продається. Та один господар усіх перевершив. На круглій колоді влаштував базарчик під парасолькою. Ну як не зупинитися і не познайомитися з вигадливим чоловіком. – Парасолька, щоб сонце овочів не припікало і пилюка на них не осідала, – так просто пояснює застосування засобу від дощу господар базарчика Микола Павлович Москаленко. – Усе своїми руками вирощено. Ось я і кавунці виніс, – розкладає товар господар. – Ми тут щоліта удвох з дружиною пораємося. Подружжя Миколи і Тамари Москаленків, вийшовши на пенсію, як стане на весні, поспішають з одягнутого у панцир асфальту Чернігова на росяну землю Волосківців. Це село –

•

батьківщина дружини Тамари Іванівни. – Батьки дочасно залишили цей світ, – розповідає Тамара. – Мати у час війни поневірялася у Німеччині, її туди завезли як рабсилу, батько – фронтовик. З війни повернувся з кулею в грудях. Та дім поставили, мені життя дали та навчили любити землю і роботу на ній. Доки молода була, приїжджала з Чернігова, допомагала, а як не стало батьків і з чоловіком на пенсію повиходили, присвятили себе селянській праці. Ви зна-

К А Л Е Н Д А Р

6:12 Захід 19:43 Тривалість 13:31 Схід

•

Перша чверть

єте, яка це радість бачити, як розквітає посіяна тобою квітка, як зелено стелеться огіркове гудиння, як на очах червоніють помідори… – Наша дочка в Іспанію на заробітки виїхала. Там заміж вийшла і живе. Прислала насіння незвичайних томатів. Не вірила, що південні сорти приживуться, врожай дадуть. А он бачите, як вродили. Хоча в нас більше десяти сортів помідорів, стільки ж огірків. У людей уже й гудиння сохне, а в нас тільки корнішончики з’явилися. А ось ці огірки ще й зацвісти не встигли, – показує рядочок рослин на захатті. Як ранні холоди не прийдуть, діждемося врожаю. Ми з раннього літа і до пізньої осені з огірками. – А кабачків у нас теж сортів п’ять, – далі веде на город жінка. – Баклажани є. А це ось незвична турецька квасоля. Ще зелена. Сад у нас гарний. Яблука, груші. Я і квітами захоплююся. Чоловік амарант доглядає. Вельми цілюща рослина. Квіти у Тамари Іванівни від традиційних чорнобривців до незвичної оку володушки. – А ви коли бачили фіолетову сальвію? До червоної звикло око, а фіолетова поруч. Правда ж, гарно?

П О Г О Д А

27.08

За релігійним календарем сьогодні – мученика Андрія Стратилата і з ним 2593-х мучеників. Святителя Питирима, єпископа Великопермського. Мучеників Тимофія, Агапія і Фекли. Донської ікони Божої Матері. Завтра – пророка Самуїла. Мучеників Севіра і Мемнона і з ними 37-ми мучеників. Святих мучеників Лукія і Фотини самарянки. Святих мучеників Іліодора і Доси. День пісний. Іменинниками будуть: сьогодні – Андрій, Тимофій, Фекла, Агапій; завтра – Самійло, Серафима, Севір.

ВДЕНЬ

•

ВНОЧІ

Не можна не погодитися з господаркою. Усе в неї доглянуте, у спекотний день полите. – Заїжджайте пізніше, як хризантеми зацвітуть. Їх у мене шість видів, – припрошує до краси жінка. Ще одна жінка над чимось клопочеться у дворі. – То кума з Москви приїхала з онукою Катюшею. Їм у нас подобається. Правда ж, Катю? Дівчинка горнеться до баби Тамари і хвалиться, що вже скуштувала кавунця, якого дід Микола приніс з городу. – Давній, як світ, сорт «Огонек» щоліта достигає. Я багато сортів перебрав, та цей універсальний, – каже Микола Павлович. Усе виспіло, усе дозріло на городі Москаленків. Собі – уволю і людям пропонують. – Купляйте, без «хімії» вирощуємо. Усе свіженьке і недороге. Зупиняються подорожні. Діду та бабі не так виручка дорога, як лоскоче душу приємність від того, що діляться з людьми трудами своїми, плодами земними. І ми повезли з Волосківців червону краплину серпня – кавунця з баштану Москаленків. Микола БУДЛЯНСЬКИЙ Фото автора Менський район

К А Л Е Н Д А Р

1.09

•

П О Г О Д А

Цими днями народилися

Пн–Сх 5–10

Російський поет Іннокентій Анненський (1856), російський пись менник Андрій Платонов 1.09 (1899), український політик Ігор Юхновський (1925), російський актор Сергій Гармаш (1958).

Опади

20 ... 25

Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пн 5–10

9 ... 14

23 ... 28

Радіаційний фон, мкР/год Ніжин Остер

12 13

9 ... 14

Пн–Сх 5–10

Покошичі Прилуки

Несприятливі дні у вересні Температура води у Десні, °C 20

Чернігів

13 13

Семенівка Щорс

•

3.09

2.09

Хмарність

Температура, °C

Співзасновники: Чернігівська обласна рада, облдержадміністрація, первинна організація журналістів редакції • Головний редактор Лариса МІЛОВА • Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ Тел. 678-200 • Відповідальний секретар Віталій АДРУГ • Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань 4-44-42, 4-22-71; економіки 4-41-36; соціальних питань 4-44-12; гуманітарної сфери 4-44-12; реклами 4-40-07. • Факс 4-21-92, 4-40-07. • Комп’ютерний набір Людмила ШЕВЧЕНКО • Комп’ютерна верстка та дизайн Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО • Коректори Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ • Відповідальний за випуск Микола БУДЛЯНСЬКИЙ • Веб-сайт: www.dponline.cn.ua • Електронна пошта: despravda@ukr.net • Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 230 від 10.11.2000 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда» • Віддруковано в редакційновидавничому комплексі «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62. • Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). • Тираж тижня – 35212 • Розповсюджується по передплаті • Передплатні індекси: для індивідуальних передплатників – 61651, для підприємств, організацій – 94530, четверговий випуск – 94531. • Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. • Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. • Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

23 ... 28

11 11 9 5, 6, 13, 24

За даними облгідрометцентру

Російський кіноактор Євген Леонов (1926), російський ак2.09 тор Валентин Гафт (1935), російський актор Олександр Філіпенко (1944).