План дій для нового міністра (2006) by Association of Young Leaders in Public Administration (AYLPA))

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА

Київ Центр сприяння інституційному розвитку державної служби 2006

ББК 66.4(4УКР) П37

Авторський колектив: Тимофій Мотренко, Андрій Вишневський, Віталій Баєв, Антоніна Бондаренко

Автори висловлюють подяку експертам Головного управління державної служби України, Центру сприяння інституційному розвитку державної служби та Міжнародного центру перспективних досліджень за допомогу у створенні практичного посібника.

План дій для нового Міністра: Практ. посібник // Т. Мотренко, П37 А. Вишневський, В. Баєв, А. Бондаренко; За заг. редакцією Т. Мотренка. – К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. – 352 с. ISBN 9661891810415 Практичний посібник дозволяє новопризначеним міністрам та їх заступникам звернути увагу на першочергові проблеми у сфері їх управління та пропонує набір інструментів для їх вирішення. Видання також буде цікавим для державних службовців та експертів, що працюють у сфері публічної адміністрації. ББК 66.4(4УКР)

Видання здійснено коштом Державного бюджету України.

ISBN 9661891810415

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА

В умовах, коли уряд фор< мується парламентською коа< ліцією, питання адміністру< вання процесу зміни уряду, передання справ від одного складу Кабінету Міністрів іншому і від попереднього Мі< ністра наступному, постає особливо гостро. Політик, який очолив сферу державного управління, не< минуче зустрінеться з викли< ками, на які він мусить негай< но відповісти, якщо хоче бути успішним на посаді Міністра і дозволити парламентській коаліції виправдати довіру виборців. План дій для нового Міністра, звичайно, не претендує на ви< черпність, він лише зосере< джує увагу на головних зав< даннях, що становлять за< гальну робочу рамку, і про< понує приклади засобів, за допомогою яких ці завдання можуть бути виконані.

ЗМІСТ Виклик 1.

Перші кроки Міністра після призначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Виклик 2.

Детальна оцінка стану справ у сфері управління міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

Виклик 3.

Визначення місії, завдань і функцій міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

Виклик 4.

Складання стратегічного плану міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

Виклик 5.

Підвищення ефективності роботи апарату міністерства та спрямування його діяльності на результат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

Виклик 6.

Залучення громадськості до процесу підготовки урядових рішень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17

Виклик 7.

Інформування громадськості – забезпечення прозорості, відкритості та гласності у діяльності Міністра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27–351

Виклик 1.

Перші кроки Міністра після призначення

Чому це є проблемою, яку Міністрові треба вирішувати? 1. Перші дії Міністра мають продемонструвати професійність керівника. 2. Міністр потрапляє у середовище, до люди можуть мати не лише високий професійний рівень та знання, але й власні інтереси, тому новий керівник не завжди може розраховувати на об’єктивне виконання своїх доручень. 3. Міністр може бути недостатньо ознайомлений з працівниками міністерства, фінансовим та матеріально<технічним станом органу.

Що потрібно зробити? 1. Видати накази:

про звільнення з посади попереднього Міністра (із зазначенням терміну передачі документів для службового користування та матеріальних цінностей, зокрема печатки);

про початок виконання обов’язків Міністра;

про внесення змін до наказів міністерства з метою приведення у від< повідність з Указом Президента України про призначення Міністра;

про звільнення патронатної служби (у разі необхідності);

про призначення працівників патронатної служби (у разі звільнення попереднього складу такої служби);

про створення комісії по проведенню інвентаризації матеріально< технічних цінностей міністерства.

2. Дати доручення підготувати картки зі зразками підписів, подати їх разом з копією наказу про призначення Міністра до відділення Держказначейства, у якому обслуговується міністерство. 3. Провести нараду із першим заступником, заступниками Міністра з наступним Порядком денним:

надання доручень щодо підготовки інформації про стан справ відповідно до розподілу обов’язків, виокремленням проблемних питань та внесенням пропозицій на подальшу перспективу діяльності міністерства.

4. Провести робочу зустріч з головою профспілкового комітету. 5. Ознайомитись з приміщеннями та умовами роботи працівників міністерства. 6. Ознайомитись з основними організаційно<розпорядчими документами мі< ністерства:

Положенням про міністерство; 5

Структурою міністерства та положеннями про його структурні підрозділи;

Розподілом обов’язків між Міністром, першим заступником, заступ< никами Міністра;

Бюджетом, планом асигнувань та кошторисом міністерства;

Плануванням роботи міністерства;

Регламентом роботи міністерства;

Звітами про роботу міністерства та виконання бюджету за відповідні періоди роботи;

Порядком проведення і матеріалами нарад, що проводились під головуванням попереднього Міністра;

Порядком звітності структурних підрозділів за відповідні періоди;

Правилами внутрішнього розпорядку та інформацією щодо його дотримання.

7. Підготувати у разі необхідності листи до контролюючих органів (Рахункова палата, ГоловКРУ) щодо проведення комплексного фінансового аудиту органу. 8. Підготувати лист до Головного управління державної служби України щодо проведення комплексної перевірки стану дотримання вимог законів України „Про державну службу”, „Про боротьбу з корупцією” та інших актів законо< давства з питань запобігання проявам корупції у міністерстві. 9. Ознайомитись з розкладом засідань колегії, громадської ради та інших дорадчих органів міністерства, їх персональним складом та останніми рішеннями. 10. Ознайомитись з матеріалами роботи основних підрозділів міністерства. 11. Ознайомитись із планом державних закупівель, персональними складом Тендерного комітету та результатами останніх закупівель. 12. Провести співбесіди з першим заступником, заступниками Міністра (з ураху< ванням розподілу обов’язків). 13. Провести співбесіди з керівниками структурних підрозділів апарату мініс< терства (з працівниками цих підрозділів – з урахуванням дотримання вимог посадових інструкцій). 14. Сформувати графік проведення співбесід з керівниками підвідомчих установ і організацій (за окремо визначеною процедурою). Скласти графік звітів ке< рівників основних підрозділів. Провести заплановані співбесіди з керівниками підвідомчих установ і організацій. 15. Провести нараду щодо організації подальшої роботи міністерства.

Що Міністр отримає в результаті? Чітку фіксацію стану справ в апараті міністерства на момент призначення. Розуміння основних наявних проблем та можливість планування кроків для реалізації стратегічних рішень. 6

Виклик 2.

Детальна оцінка стану справ у сфері управління міністерства

Чому це є проблемою, яку Міністрові треба вирішувати? 1. Міністрові необхідно втілити політичні зобов’язання перед виборцями, спираючись на фактичний стан справ та за допомогою наявних адміністративних механізмів. 2. Міністрові можуть бути не відомі останні програми та ініціативи, які виконуються, а також нагальні питання, яким необхідно приділити увагу та альтернативи дій щодо них. 3. Міністрові можуть бути не зрозумілі основні тенденції останніх років і не відомі відповідний прогноз на майбутнє у сфері управління міністерства, зовнішні та внутрішні чинники, які необхідно взяти до уваги. 4. Міністрові може бути не відомо, що, у зв’язку з чим і як робилося у цій сфері попередніми міністрами. 5. Міністрові може бути до кінця не відома ситуація у сфері управління міністерства на даний момент і стратегічні орієнтири, які можуть бути визначені для забезпечення зв’язку попередньої діяльності міністерства з політичними зобов’язаннями Міністра.

Що потрібно зробити? Для оцінки стану справ у сфері управління міністерства слід знайти відповіді на такі питання: 1. Які принципи застосовуються у державному управлінні в цій сфері? 2. Які основні політичні рішення у сфері управління міністерства були прийняті попередніми міністрами і які альтернативні рішення при цьому пропонувались? 3. Яке законодавство регулює цю сферу, які у ньому є недоліки і пробіли? 4. Якою є інституційна структура цієї сфери (які суб’єкти – органи державної влади, заклади, підприємства, установи та організації – діють у цій сфері)? 5. Якою є бюджетна структура сфери управління міністерства (загальна сума видатків державного бюджету, головним розпорядником коштів яких є міністерство; сума видатків за кожною із бюджетних програм. 6. Як практика у даній сфері управління співвідноситься з практикою і вимогами Європейського Союзу?

Як це зробити? 1. Провести оцінку стану сфери управління міністерства, використовуючи, наприклад, стандартну методику базових показників Програми 7

SIGMA1/ОЕСD2, яка застосовується для щорічної оцінки окремих сфер управління у країнах – кандидатах на членство у Європейському Союзі3, або інший аналогічний підхід. 2. Провести оцінку стану виконання державних цільових програм, головним виконавцем яких є міністерство.

Що Міністр отримає в результаті? Чітку фіксацію стану справ у сфері управління міністерства на момент призна< чення, розуміння основних наявних проблем та відповіді на запитання: що треба робити для втілення політичних зобов’язань та забезпечення проведення ефек< тивної державної політики і з урахуванням яких зовнішніх і внутрішніх чинників; стан фінансового забезпечення виконання бюджетних програм міністерства.

Виклик 3.

Визначення місії, завдань і функцій міністерства

Чому це є проблемою, яку Міністрові треба вирішувати? 1. При виробленні міністерством попередньої державної політики могли недостатньо враховуватись реальні потреби суспільства. 2. Місія та завдання міністерства можуть не відповідати основним політичним орієнтирам діяльності Міністра та бути відомими не усім чиновникам, що працюють в системі міністерства4. 3. Міністрові може бути невідомий точний обсяг сфери управління свого міністерства, тобто свого поля діяльності та своїх повноважень. 4. Як правило, у Положенні про міністерство завдання і функції сформульовано неповно і неточно, а повноважень, наданих міністерству, може не вистачати для виконання покладених на нього завдань. 5. Міністрові може бути незрозумілою фактична ефективність структури міністерства та управлінського апарату.

Що потрібно зробити? Для визначення місії, цілей і завдань міністерства (стратегічних напрямів формулювання нової державної політики) у сфері управління слід знайти відповіді на такі питання: 1. Які суспільні проблеми існують у сфері управління міністерства? 2. Які з них вимагають державного втручання? 1 2 3 4

SIGMA — Support for Improvement in Governance and Management. ОЕСD — Організація економічного співробітництва та розвитку. Показники у сфері системи контролю і управління для членства у Європейському Союзі (див. додаток 1). Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Політики Головдержслужби у 2006 році та внесення змін до наказу Головдержслужби від 19.08.05 № 197” від 30.12.2005 № 346 (див. додаток 2).

3. Які групи інтересів існують у суспільстві щодо вирішення цих проблем? У чому ці інтереси співпадають і де вони конкурують між собою? Який їх вплив на вироблення державної політики? 4. Яким чином місія міністерства пов’язана із політичними орієнтирами діяльності Міністра та завданнями міністерства5? 5. Які функції міністерство повинно виконувати, виходячи з наявних суспільних проблем, політичних пріоритетів Міністра та принципів ефективного державного управління у цій сфері6? 6. Наскільки повно і точно сформульовані функції та завдання міністерства у відповід< ному Положенні7? Чи виключене дублювання функцій з іншими міністерствами? 7. Чи забезпечено в структурі міністерства повноцінне функціонування наскріз< них систем державного управління (система вироблення, прийняття і впровадження рішень та державної політики, управління державними видатками, управління державними закупівлями, державна служба, зовнішній аудит, фінансовий контроль)8?

Як це зробити? Для того, щоб відповісти на згадані питання, у подальшій роботі за результатами проведеної оцінки сфери управління міністерства доречно: 1. Проводити експертні обговорення з аналізу державної політики (семінари, круглі столи, наради із залученням політиків, науковців, представників професійних асоціацій та груп, громадських організацій, державних службовців, міжнародних консультантів тощо). Це дасть можливість:

точно сформулювати суспільні проблеми у сфері управління міністерства та симптоми проблемних ситуацій;

осягнути проблеми, окресливши підстави для державного втручання, історію питання, наявний стан справ у законодавчій та інституційній сферах;

оцінити наслідки існуючої державної політики;

точно визначити групи інтересів;

змоделювати проблеми через вибір цілей їх розв’язання, критеріїв досягнення цілей та усвідомлення наявних обмежень;

визначити альтернативні варіанти вирішення проблеми;

оцінити наслідки альтернативних варіантів для окремих груп інтересів і суспільства в цілому.

2. Вивчати потреби клієнтів, тобто споживачів послуг, які держава надає суспільству у цій сфері суспільних відносин (соціологічні дослідження, анкетування цільових груп, фокус<групи, глибинні інтерв’ю із зацікавленими особами). Це дасть можливість: 5 6 7

визначити, хто є споживачами послуг у сфері управління міністерства;

Формування місії, цілей, завдань та функцій в системі міністерств (див. додаток 3). Варіант типологізації цілей, завдань та функцій міністерств (див. додаток 4). Аналітична записка і пропозиції до проекту Указу Президента України „Про положення про Міністерство культури і туризму України” (див. додаток 5). Збалансування функцій та реформування структури апарату міністерств (див. додаток 6).

оцінити, які з адміністративних послуг, що надаються, не потрібні клієнтам;

оцінити, які з адміністративних послуг, що потрібні клієнтам, не надаються державою;

оцінити, наскільки споживачі задоволені якістю послуг, що надаються;

дізнатися про побажання та пропозиції споживачів щодо переліку та вимог до якості послуг у сфері управління міністерства.

3. Замовляти альтернативні дослідження з аналізу державної політики у незалежних аналітичних центрах у форматі документів про політику, на< приклад, зелених і білих книг, що є основною формою політичних документів у Європейському Союзі. Це дасть можливість:

отримати більшу кількість альтернативних варіантів вирішення сус< пільної проблеми;

оцінити наслідки кожного з цих варіантів;

грунтовніше оцінити наслідки вироблених міністерством альтерна< тивних варіантів для окремих груп інтересів.

4. Провести функціональне обстеження міністерства/сфери управління9. Це дасть можливість:

класифікувати наявні функції10;

розмежувати політичні і адміністративні функції всередині міністерства11;

визначити, які функції дублюються з іншими центральними органами виконавчої влади;

визначити, які функції є зайвими, а яких не вистачає12;

визначити, які функції можуть бути передані до органів місцевого самоврядування та приватного сектора;

визначити, які функції не забезпечені достатніми повноваженнями;

визначити структуру необхідних функцій.

міністерства,

потрібну

для

виконання

Що Міністр отримає в результаті? „Дерево проблем” 13 у своїй сфері управління з їх симптомами, причинами та наслідками, карту груп інтересів та клієнтів та механізм реалізації свого мандату у вигляді нового Положення про міністерство, у якому буде чітко визначено місію, завдання, функції, права та обов’язки міністерства (сферу відповідальності і повноважень), а також нову структуру міністерства, орієнтовану на вирішення суспільних проблем у пріоритетних секторах сфери управління міністерства відповідно до програми діяльності Уряду. 9

12 13

Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади” від 29.07.2005 № 189; Методичні рекомендації до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади (див. додатки 7, 8). Класифікація функцій Міністерства культури і мистецтв України як основа для визначення політичних функцій Міністерства культури і туризму України (див. додаток 9). Класифікація функцій Державної адміністрації туризму України як основа для розмежування політичних функцій Міністерства культури і туризму України з адміністративними функціями Державної служби туризму України (див. додаток 10). Паспорт функцій міністерств (див. додаток 11). Приклад: „Дерево проблем” адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу (див. додаток 12).

Виклик 4.

Складання стратегічного плану та бюджету міністерства 14

Чому це є проблемою, яку Міністрові треба вирішувати? 1. Стратегічний план допоможе більш чітко сформулювати шляхи та визначити інструменти досягнення політичних пріоритетів (бажаного стану справ у пріоритетних секторах сфери управління міністерства). 2. Стратегічний план допоможе більш повною мірою визначити та врахувати нові ви< клики та прогнозовані зміни у зовнішньому середовищі при плануванні діяльності міністерства, особливо такі, що не мали власного прояву в минулому. 3. Стратегічний план допоможе досягти кращого результату діяльності за наявності обмежених бюджетних ресурсів, пов’язавши пріоритети діяльності, конкретні завдання і ресурси міністерства, спрямовані на досягнення визначених цілей. 4. Стратегічний план допоможе повніше мобілізувати персонал міністерства для досягнення політичних цілей, визначених Міністром, відірвавши апарат від всепоглинаючої бюрократичної рутини і псевдозайнятості та зорієнтувавши його діяльність на визначену перспективу. 5. До Вас у міністерстві цього у такий спосіб можливо ніхто ніколи не робив.

Що потрібно зробити? Для того, щоб скласти стратегічний план міністерства, слід знайти відповідь на такі питання: 1. Що є пріоритетами політики міністерства у довгостроковій (5 – 10 років), се< редньостроковій (3 – 5 років) і короткостроковій перспективі (1 – 3 роки)? 2. Які сильні та слабкі сторони має міністерство, які загрози та можливості прогнозуються у майбутньому у сфері управління міністерства. 3. Яких показників реалізації політики – конкретних і вимірюваних – треба досягти (від цього залежить, наскільки реалістичним буде стратегічний план з точки зору його виконання, наскільки він відповідатиме критеріям реалізації державної політики та показникам бюджетних програм міністерства)? 4. Скільки і яких ресурсів потрібно для реалізації кожного пріоритету (від цього залежить, наскільки добре спланованим, збалансованим і обґрунтованим буде бюджет міністерства)? 5. Які саме інструменти слід використовувати для реалізації кожного пріоритету?

Як це зробити? 1. Залучити актив міністерства до роботи над стратегічним планом і особисто очолити цю роботу, створивши відповідну робочу групу. Стратегічне планування – колек< тивний процес, який може бути ефективним лише в режимі „мозкового штурму”. 14

Стратегічний план діяльності Головного управління державної служби України на 2006 рік (див. додаток 13).

2. Проаналізувати діяльність міністерства за методикою SWOT<аналізу15, який допоможе визначити сильні та слабкі сторони міністерства, загрози та можливості16. 3. Організувати навчання на робочому місці для керівників структурних підроз< ділів міністерства вмінням складання програм діяльності, стратегічного планування та прогнозування ресурсного забезпечення власної діяльності. Навчання доцільно поєднати власне з процесом роботи над стратегічним планом та складанням бюджету міністерства. 4. Поєднати у часі і просторі процеси стратегічного планування діяльності мініс< терства і планування бюджету міністерства. Заходи плану повинні кореспон< дуватися з напрямами діяльності, відображеними у паспортах бюджетних програм17. Включають до стратегічного плану лише ті цілі та заходи, для реалізації яких є фінансові ресурси. 5. Організувати постійне інформування усіх державних службовців міністерства, роз’яснення щодо стратегічного плану та роботи над ним. Персонал міністерства має знати, що Ви робите, розуміти, для чого, і вірити у пра< вильність Ваших дій.

Що Міністр отримає в результаті? Чітко сформульовані і зрозумілі всім заплановані результати, шляхи і прог< нозовані терміни їх досягнення, конкретні і вимірювані показники досягнення цих результатів, спрямування усього персоналу міністерства і кожного окремого працівника на пріоритети діяльності міністерства, так само як концентрацію наявних ресурсів на реалізацію визначеної кількості пріоритетів і розподіл ресурсів для досягнення поставлених завдань. Основним результатом реалізації стратегічного плану міністерства буде нове правове поле у даній сфері державного управління.

Виклик 5.

Підвищення ефективності роботи апарату міністерства та спряму* вання його діяльності на результат

Чому це є проблемою, яку Міністрові треба вирішувати? 1. Професійна компетентність державних службовців міністерства може бути недостатньою для ефективного виконання посадових обов’язків, вони в повній мірі можуть не володіти, зокрема, гостро необхідними уміннями аналізу державної політики, стратегічного планування, управління проектами, управ< ління часом, управління змінами. 15

16 17

SWOT – метод аналізу у стратегічному планування, який полягає у розподілі зовнішніх та внутрішніх факторів організації та явищ на чотири категорії: Strengths (сили), Weaknesses (слабкості), Opportunities (можливості) та Threats (загрози). SWOT-analysis of the Center of Personnel Assessment Creation (див. додаток 14). Приклад: паспорт бюджетної програми на 2005 рік „Забезпечення інституційного розвитку державної служби та організація проведення функціональних обстежень органів виконавчої влади” (див. додаток 15)

2. Відповідальність між структурними підрозділами міністерства та окре< мими працівниками всередині них не завжди розподілена рівномірно і чітко. 3. Можуть бути відсутні чіткі кваліфікаційні вимоги (профілі компетентності) для кожної посади у міністерстві, що серйозно ускладнює набір персоналу та його професійний розвиток, не завжди зрозуміло, хто саме потрібен і які його навички треба удосконалювати далі. 4. Між структурними підрозділами часто існують міцні організаційні бар’єри, недостатньою є культура і практика горизонтальної взаємодії. Можлива нездорова конкуренція між структурними підрозділами та „перекладання” завдань і відповідальності за їх виконання на інші підрозділи міністерства. 5. Організаційна культура української бюрократії як правило пригнічує ініціативу, не завжди стимулює розвиток. Достатньо часто панують принципи: „не видавати начальству одразу всі думки, які маєш, а розтягнути це на довший час”, „не говорити про те, чого не питають”, „не робити нічого без доручення безпосереднього начальника”. 6. Планування поточної діяльності може бути не пов’язане з досягненням конкретних результатів. 7. Можуть бути не чітко визначені вимірювані показники результативності діяль< ності міністерства. 8. Можуть бути не зрозумілі та не визначені перелік, показники якості послуг, які надає міністерство та підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління. 9. Система моніторингу діяльності як правило орієнтована на формальний контроль за дотриманням терміну виконання завдань і при цьому недостат< ньою мірою забезпечує контроль за змістом і якістю їх виконання. 10. Достатньо часто відсутня взаємодія із споживачами послуг (клієнтами мініс< терства), вивчення їх потреб та міри задоволення. 11. Політична функція міністерства щодо вироблення державної політики у відпо< відній сфері (головна його функція) виконується як правило недостатньо повно та ефективно. Апарат міністерства може бути перевантажений поточною “паперовою” роботою, яка не має відчутного впливу на стан справ у відповідній сфері управління. 12. Процес прийняття рішень з питань державної політики може неповною мірою враховувати наявні у суспільстві інтереси, може не проводитись оцінка наслідків цих рішень для суспільства та його окремих груп. 13. У міністерстві може бути недостатньо розвинуте лідерство у запровадженні змін на рівні керівництва (заступників міністрів і директорів департаментів). 14. У міністерстві не завжди проводиться постійний аналіз діяльності і планування її удосконалення – управління змінами, тобто приведення діяльності міністерства у відповідність з реальними потребами його споживачів. 13

Що потрібно зробити? 1. Запровадити систему управління якістю в роботу апарату міністерства та його територіальних підрозділів (у разі існування таких) відповідно до Програми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 11 травня 2006 року18. 2. Визначити з числа керівників міністерства уповноважених з питань запрова< дження та забезпечення функціонування системи управління якістю19. 3. Визначити та нормативно закріпити перелік і терміни надання послуг, які мініс< терство надає споживачам, їх вартість. 4. Розробити та впровадити кваліфікаційні вимоги (профілі компетентності)20 для усіх посад у міністерстві з урахуванням знань, вмінь та професійно важливих осо< бистісних якостей, необхідних для виконання роботи державного службовця ефективно та результативно, поведінки, яка асоціюється з високою успішністю та результативністю діяльності на певній посаді, особливостей професії державного службовця, специфіки міністерства, особливостей роботи на певній посаді. 5. Провести оцінку персоналу відповідно до профілів компетентності та визна< чити на основі оцінки індивідуальні потреби у навчанні необхідним умінням і навичкам, насамперед з аналізу політики, стратегічного планування, управ< ління часом і управління змінами. 6. Запровадити регулярне оцінювання працівників міністерства на основі їх компетентності та заслуг з метою стимулювання персонального внеску кож< ного працівника до загальних результатів діяльності міністерства. 7. Провести відповідне навчання працівників центрального апарату міністерства та апарату територіальних підрозділів з питань управління якістю та управління персоналом за результатами.

Як це зробити? Для того, щоб виконати поставлені завдання, слід застосувати підходи та інструменти управління якістю спільно з принципами і процедурами публічної полі< тики та управління персоналу, що базується на компетентності та особистих заслугах державного службовця. У рамках створення системи управління якістю необхідно виконати низку основних робіт. 1. Провести у міністерстві діагностичний адміністративний аудит21 за методикою, яка використовується для підготовки системи управління організації до сер< тифікації за міжнародним стандартом якості ISO 9001:2000 22, у рамках якого буде 18

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614 „Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади” (див. додаток 16). Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Положення про Комiсiю з питань системи управлiння якiстю Головдержслужби” вiд 20 грудня 2004 р. № 238 (див. додаток 17). Компетентність – це вимірюване вміння, здатність, знання або поведінкова характеристика, необхідна для успішного виконання певної роботи. Сукупність цих характеристик, необхідних для роботи на конкретній посаді (у групі посад), називають профілем компетентності. План заходів щодо усунення невідповідностей, виявлених під час проведення діагностичного аудиту системи управління якістю Головдержслужби з 22 по 25 серпня 2005 року (див. додаток 18). План діагностичного аудиту системи управління якістю Головдержслужби, Звiт за пiдсумками обстеження діяльності Головдержслужби на вiдповiднiсть вимогам стандарту ISO 9001:2000 (див. додаток 19).

визначено рівень виконання вимог стандарту ДСТУ ISO 9001<2001 та виявлено можливі неузгодженості, дублювання функцій між різними підрозділами. 2. Провести роботу із самооцінювання результатів діяльності міністерства23, розробити за підсумками обстеження заходи з приведення практичної діяльності міністерства у відповідність до вимог стандарту ДСТУ ISO 9001<2001, забезпечені організація та контроль виконання цих заходів. 3. Розробити та затвердити за погодженням з Держспоживстандартом план за< ходів щодо запровадження24 та забезпечення функціонування системи управ< ління якістю в міністерстві. 4. Скласти перелік послуг, що надаються міністерством. Визначити та вста< новити показники якості послуг. 5. Визначити категорії споживачів послуг міністерства, запровадити постійне вивчення їх потреб і міри задоволення якістю послуг, які вони отримують. 6. Скласти перелік процесів з надання послуг у міністерстві та визначити осіб, відповідальних за їх дотримання. Унормувати усі процеси в апараті, ідентифікувавши та визначивши їх структуру, зв’язок з організаційною структурою міністерства, порядок виконання (з потрібним рівнем деталізації), розподіл відповідальності за їх виконання та відповідні показники їх якісного виконання25. 7. Визначити аудиторів для оцінювання результатів запровадження системи управління якістю в міністерстві26. Запровадити регулярний аналіз показників виконання процесів і якості послуг і планування удосконалення. 8. Розробити документацію з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в міністерстві (на етапі розроблення такої документації повинні бути виявлені дії, що виконуються неузгоджено або неефективно, та розроблені заходи з удосконалення27). Затвердити та впровадити їх. 9. Забезпечити проведення внутрішнього аудиту в міністерстві28, що надасть можливість оцінити функціонування системи управління якістю та її відпо< відності вимогам стандарту. 10. Провести сертифікаційний (в разі потреби — передсертифікаційний) аудит в міністерстві29. 23 24

Аналіз результатів анкетування персоналу Головного управління державної служби України (див. додаток 20). Робочий план з побудови системи управління якістю Головдержслужби за міжнародним стандартом якості ISO 9001:2000 на 2004 рік (див. додаток 21). Орієнтовний план-графік проведення консультацій за процесами системи управління якістю Головдержслужби, Наказ Головного управління державної служби України „Про впровадження методик процесів системи управління якістю Головдержслужби” від 6 липня 2005 р. № 167 (див. додаток 22). Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Положення про уповноважених з питань системи управління якістю” від 24 грудня 2004 р. № 244 (див. додаток 23). Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження інструкції „Управління невідповідними послугами” від 21 жовтня 2005 року № 255 (див. додаток 24). Наказ Головного управління державної служби України „Про затвердження Настанови з якості центрального апарату Головдержслужби” від 19 серпня 2005 р. № 197 (див. додаток 25). План сертифікаційного аудиту системи управління якістю Головдержслужби (див. додаток 26).

Для розроблення профілю компетентності необхідно: 1. Визначити управлінський рівень, тобто категорію посад, для яких буде роз< роблятися профіль компетентності. 2. Визначити функції цієї посади в міністерстві та стадії розвитку мініс< терства. 3. Визначити інші важливі елементи контексту роботи на даній посаді. 4. Ідентифікувати відповідні категорії компетентності та групи компетентностей для відповідної посади. 5. Обрати групу експертів, які являють собою безпосередніх працівників на даній посаді (успішних та неуспішних) та зібрати від такої групи дані про те, як вони справляються з роботою на певній посаді шляхом проведення структурованого інтерв’ю та спостереження (включаючи інформацію про те, як ці особи діють, думають та почувають себе під час виконання своєї роботи)30. 6. Ідентифікувати способи поведінки, які відрізняють успішних та неуспішних працівників. 8. Попередньо узгодити отримані дані з більш широким колом працівників міністерства31. 9. Доопрацювати профіль за результатами попереднього узгодження. 10. Затвердити остаточну редакцію профілю та впровадити його в роботу.

Що Міністр отримає в результаті? Сучасний управлінський апарат, який:

здатний діяти виходячи з реальних потреб суспільства;

орієнтований на досягнення конкретного результату у максимально дешевий для суспільства спосіб;

спроможний більш ефективно та результативно виконувати функції, зокрема, щодо вироблення державної політики та стратегічного планування;

має час на вирішення стратегічних завдань;

підтримує високу культуру і практику горизонтальної взаємодії між підрозділами;

стимулює виникнення ініціатив та інновацій у власному середовищі;

здатний до саморозвитку та самоудосконалення.

Опитувальник „Розроблення профілю компетентності для посади начальника управління Головного управління державної служби України” (див. додаток 27). Матеріали для попереднього узгодження (валідизації) проекту профілю компетентності до посади начальника управління Головдержслужби (див. додаток 28).

Виклик 6.

Залучення громадськості до процесу підготовки урядових рішень

Чому це є проблемою, яку Міністрові необхідно вирішувати? Консультації з громадськістю – звична для більшості демократичних країн Заходу і досить нова для України складова процесу підготовки урядових рішень, хоча чим далі, тим менше важливих рішень приймають без застосування тієї чи іншої форми консультацій. Будь<яке політичне рішення міністра має вплив на інтереси різних суспільних груп, маючи підтримку з боку одних і викликаючи опір з боку інших.

Що потрібно зробити? Міністр має враховувати необхідність проведення консультацій, зокрема, щодо:

проектів концепцій та інших стратегічних документів міністерства;

проектів державних і регіональних програм економічного, соціаль< ного та культурного розвитку;

проектів нормативно<правових актів, які суттєво впливають на реалізацію прав і свобод людини і громадянина.

Мета консультацій з громадськістю – розуміння політики міністра і Уряду суспільством, формування суспільної довіри них та урахування при підготовці урядових рішень інтересів різних суспільних груп.

Як це зробити? 1. У стратегічному плані міністерства, передбачити розділ консультацій з гро< мадськістю32; 2. Міністру необхідно затвердити орієнтовний план консультацій з громадськістю на рік, який складається з пропозицій, внесених структурними підрозділами апарату, органами та установами, підпорядкованими міністерству, а також з окремих пунктів стратегічного плану.

Підготовка до проведення консультацій Слід здійснити наступні конкретні кроки під час організації та проведення консультацій:

33 34

визначити предмет для обговорення;

визначити цілі консультацій;

визначити основні групи інтересів з даного предмету;

визначити перелік методів33;

підготувати консультаційні документи34;

Приклад: розділ стратегічного плану Головного управління державної служби України „Мета 4. Відкритість державної служби” (див. додаток 13). Методи консультування з громадськістю (див. додаток 29). Підготовка консультаційних документів (див. додаток 30).

розробити план проведення консультацій з конкретними тер< мінами та відповідальними за змістовну та організаційну під< готовку;

розмістити інформацію на офіційному веб<сайті міністерства;

висвітлити в засобах масової інформації/провести прес<кон< ференцію щодо початку проведення консультацій. Протягом усього періоду проведення консультацій міністр має підтримувати контакти із ЗМІ;

Якщо міністерству необхідно отримати реакцію зацікавлених сторін і громадськості на різні варіанти пропонованої державної політики, публі< кується „зелена книга” 35 – основний консультаційний документ про політику. Завдання „зеленої книги” – допомогти міністерству привернути увагу громадян до проблем або можливостей, що виникають, а також з’ясувати ставлення громадян до можливих способів вирішення проблеми або використання наявних можливостей. Результатом проведення консультацій і врахування пропозицій/рекомендацій, сформульованих громадянами, може стати “біла книга”. „Біла книга” – це докладна заява про політику, яка представляє сформовану позицію уряду. Важливо розуміти, що проекти актів законодавства досить складно адап< тувати для громадського обговорення.

Реалізація:

опублікувати та розповсюдити консультаційні документи („зелені книги”);

провести консультації;

вивчити громадську думку: круглі столи, фокус<групи, соціологічні дослідження, експрес<аналіз тощо36;

провести аналіз внесених зауважень/пропозицій;

організувати зворотний зв’язок/ довести до відома зацікавлених сторін результати консультацій;

підготувати та опублікувати документи про політику з урахуванням результатів громадських обговорень („білі книги”);

на основі виробленої політики підготувати проекти нормативно< правових актів.

Оцінювання результатів консультацій37:

35 36

Представити результати консультацій з підготовленою аналітичною запискою, висновками та рекомендаціями щодо подальших консультацій;

Приклад „зеленої книги”, розробленої українськими державними службовцями (див. додаток 31). Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1378 „Деякі питання щодо забезпечення участі у формуванні та реалізації державної політики” (див. додаток 32). Оцінювання консультаційного процесу (див. додаток 33).

Підготувати звіт за результатами консультацій. Проаналізувати данні та описати результати консультацій. Оцінити сам процес проведення консультацій: наскільки досягнуто цілей, сфор< мульованих перед початком консультацій, і чи сприяв вибір методу консультацій досягненню поставлених цілей.

Що Міністр отримає в результаті?

підтримку своєї діяльності групами інтересів;

інформацію про суспільні настрої, виявлення опонентів політики Міністра та розуміння їх аргументів;

чіткіше визначення пріоритетів, потреб і застережень зацікавлених сторін;

кращу якість підготовки та прийняття урядових рішень через краще розуміння потреб громадян;

збільшення залучення громадян до формування державної політики та можливість передбачити реакцію суспільства та його окремих груп на її впровадження.

При міністерстві існують консультативно<дорадчі органи – Громадські ради38, які Міністр може використовувати як інструмент для проведення консультацій з громадськістю. До складу рад входять представники громадсь< ких організацій, професійних спілок, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. Громадська рада діє на підставі положення та регламенту, затвердженого наказом міністерства. Очолювати Громадську раду має представник громадськості, а не Міністр.

Виклик 7.

Інформування громадськості – забезпечення прозорості, відкритості та гласності у діяльності Міністра

Чому це є проблемою, яку Міністрові необхідно вирішувати? Міністр може мати обмежений час для зустрічі з представниками ЗМІ і обмежені ресурси для організації заходів з інформування громадськості. Але громадськість, яка погано поінформована, може недостатньо або невірно розуміти діяльність Міністра. Тому навіть його найбільш важливі здобутки можуть залишитися невідомими.

Що потрібно зробити? Міністр має постійно інформувати громадськість про хід виконання основ< них завдань міністерства. З приходом міністра, приходить патронатна служба, 38

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1378 „Деякі питання щодо забезпечення участі у формуванні та реалізації державної політики” (див. додаток 32).

до складу якої має входити відділ інформування та консультацій з громадськістю на чолі з прес<секретарем. У бюджеті міністерства треба визначити ресурси для організації інформаційних заходів.

Як це зробити?

Постійно розширювати коло інформаційних партнерів. Наприклад, можна укладати угоди про співпрацю між міністерством та засобами масової інформації;

запрошувати журналістів на всі заходи, які організовує міністерство, у тому числі, неформальні;

організовувати комплексний моніторинг та аналіз матеріалів, комен< тарів у ЗМІ щодо діяльності міністра та міністерства, у тому числі контент<аналіз із застосуванням сучасних інформаційних технологій, а також вироблення на цій основі пропозицій щодо корегування іміджевої політики;

реагувати на неточну або неправдиву інформацію про діяльність мі< ністерства у ЗМІ;

запровадити прямі включення по радіо, на телебаченні розширених засідань колегії Міністерства, громадських слухань, „круглих столів” та інших подібних заходів;

запрошувати журналістів для висвітлення робочих поїздок, які здійснює Міністр. Організовувати спілкування з журналістами, брифінги, прес<конференції;

проводити за участю Міністра систематичні зустрічі з керівництвом засобів масової інформації, наприклад, у форматі прес<клубів.

З метою забезпечення відкритості намірів Міністра, прозорості рішень та дій, необхідно щорічно видавати „Публічну доповідь про основні результати діяльності міністерства”, в основі якої лежать пріоритети діяльності і у якій зібрано інформацію про конкретні результати роботи міністерства39 за рік. Публічна доповідь має виходити один раз на рік, накладом не менше 5 тис. екземплярів, українською та англійською мовами, розповсюджуватись серед органів, які підпорядковані міністерству, центральних та місцевих органах виконавчої влади, громадських організацій, політичних партій, засобів масової інформації, зарубіжних партнерів та міжнародних організацій40. Окрім публічної доповіді, необхідно видавати докладний звіт про підсумки діяльності міністерства41, який розповсюджується серед центральних органів вико< навчої влади та місцевих державних адміністрацій42. Однією із форм встановлення діалогу з громадськістю є запровадження прямої телефонної лінії, яка діє відповідно до порядку, затвердженого наказом міністерства.

39 40

41 42

Структура Публічної доповіді про основні результати діяльності Головдержслужби України (див. додаток 34). Список адресатів для розповсюдження Публічної доповіді про основні результати діяльності Головдержслужби України українською і англійською мовами (див. додаток 35). Структура Звіту про підсумки діяльності Головдержслужби України (див. додаток 36). Список адресатів для розповсюдження Звіту про підсумки діяльності Головдержслужби України українською і англійською мовами (див. додаток 37).

Що Міністр отримає в результаті? Підвищиться рівень обізнаності громадськості про роботу міністерства, діяль< ність Міністра буде прозорою та відкритою, громадськість буде відчувати себе залученою до процесу державного управління і Міністр зможе спиратись у своїх діях на її підтримку.

*** Перераховані та багато інших проблем та викликів, з якими зустрінуться новопризначені міністри, зумовлюють те, що міністерства будуть у фокусі рефор< ми центральних органів виконавчої влади як складової адміністративної реформи. У демократичній державі міністерства повинні бути основними центрами вироблення державної політики у відповідних сферах, вони мають стати „продовженням” уряду і поступово позбутися більшості адміністративних функцій, таких як управління державним майном, реєстрація, ліцензування, надання інших адміністративних послуг, інспектування та нагляд, управління державними програмами. Усі ці функції можуть бути передані на нижчі щаблі державного управління, органам місцевого самоврядування та недержавним організаціям. Основний продукт діяльності міністерств – державна політика, втілена у актах законодавства, які міністерство видає та проекти яких готує. При здійсненні цієї головної функції міністерства і міністри повинні навчитися дослухатися до суспільних потреб і саме реальні суспільні інтереси ставити в основу політики, яку вони проводять. Для цього потрібна побудова нової інституційної спроможності, яка матиме потужно експертно<аналітичну та комунікаційну складову. Уміння здійснювати аналіз політики та організовувати ефективні комунікації у процесі підготовки проектів урядових рішень – ось основні вимоги, які ставитиме суспільство до міністрів в умовах демократії та розмаїття легітимних інтересів.

ДОДАТКИ

Додаток 1.

ПОКАЗНИКИ У СФЕРІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ І УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЧЛЕНСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ ..............27

Додаток 2.

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 30 ГРУДНЯ 2005 РОКУ № 346 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ У 2006 РОЦІ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО НАКАЗУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19.08.05 № 197” ...................................54

Додаток 3.

ФОРМУВАННЯ МІСІЇ, ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВ................................................................57

Додаток 4.

ВАРІАНТ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ.......................................................................................58

Додаток 5.

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА І ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА „ПРО ПОЛОЖЕННЯ ПРО МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ” ..................59

Додаток 6.

ЗБАЛАНСУВАННЯ ФУНКЦІЙ ТА РЕФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ АПАРАТУ МІНІСТЕРСТВ ..........................................64

Додаток 7.

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 29 ЛИПНЯ 2005 РОКУ № 189 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ........................................................................73

Додаток 8.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ......................................................87

Додаток 9.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ ..............................................105

Додаток 10.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВА ДЛЯ РОЗМЕЖУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ФУНКЦІЙ МКТ З АДМІНІСТРАТИВНИМИ ФУНКЦІЯМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТУРИЗМУ УКРАЇНИ .... 106

Додаток 11.

ПАСПОРТ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ ............................................ 107

Додаток 12.

„ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ” АДАПТАЦІЇ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ................................................................................................ 113

Додаток 13.

СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ НА 2006 РІК......................................................................................... 114

Додаток 14.

SWOT-ANALYSIS OF CENTRE AS AN INDEPENDENT ORGANIZATION ................................................................................ 159

Додаток 15.

ПАСПОРТ БЮДЖЕТНОЇ ПРОГРАМИ НА 2005 РІК „ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБСТЕЖЕНЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”.................................................................... 162

Додаток 16.

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 11 ТРАВНЯ 2006 РОКУ № 614 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ” ............. 167

Додаток 17.

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 20 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 238 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” .................................................. 174

Додаток 18.

ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО УСУНЕННЯ НЕВІДПОВІДНОСТЕЙ, ВИЯВЛЕНИХ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ З 22 ПО 25 СЕРПНЯ 2005 РОКУ ........................................................................................... 177

Додаток 19.

ПЛАН ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ.................................................................... 188 24

Додаток 20.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ............................................205

Додаток 21.

РОБОЧИЙ ПЛАН З ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ЗА МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТОМ ЯКОСТІ ISO 9001:2000 НА 2004 РІК ...................211

Додаток 22.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН-ГРАФІК ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ЗА ПРОЦЕСАМИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ..........................225

Додаток 23.

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 24 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 244 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПОВНОВАЖЕНИХ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ”...................................................................229

Додаток 24.

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 21 ЖОВТНЯ 2005 РОКУ № 255 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ „УПРАВЛІННЯ НЕВІДПОВІДНИМИ ПОСЛУГАМИ” .................232

Додаток 25.

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19 СЕРПНЯ 2005 РОКУ № 197 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАСТАНОВИ З ЯКОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО АПАРАТУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” ...............236

Додаток 26.

ПЛАН СЕРТИФІКАЦІЙНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ..........................237

Додаток 27.

РОЗРОБЛЕННЯ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЛЯ ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ........................243

Додаток 28.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УЗГОДЖЕННЯ (ВАЛІДИЗАЦІЇ) ПРОЕКТУ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДО ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ......................................................................258

Додаток 29.

МЕТОДИ КОНСУЛЬТУВАННЯ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ................290

Додаток 30.

ПІДГОТОВКА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ ...................... 293

Додаток 31.

ПРИКЛАД „ЗЕЛЕНОЇ КНИГИ”, РОЗРОБЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКИМИ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ ................296 25

Додаток 32.

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ВІД 15 ЖОВТНЯ 2004 Р. №1378 „ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДСЬКОСТІ У ФОРМУВАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ” ........................................ 314

Додаток 33.

ОЦІНЮВАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ................... 327

Додаток 34.

СТРУКТУРА ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ.............. 328

Додаток 35.

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКОЮ ТА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВАМИ ............................................................. 330

Додаток 36.

СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ У 2005 РОЦІ ........................... 333

Додаток 37.

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ ............................................................................................. 336

ДОДАТОК 1

ПОКАЗНИКИ У СФЕРІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ І УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЧЛЕНСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ Організація SIGMA розробила ряд показників у шести ключових сферах державного управління: державна служба; зовнішній аудит; фінансовий контроль; системи управління державними витратами; процес розроблення, прийняття і впровадження рішень; системи управління державними закупівлями. Для кожної з даних сфер у показнику відображені стандарти доброї практики у країнахчленах ЄС. Показники стосуються як формальних аспектів (законодавча і нормативноправова база, інституційна база), так і динамічних аспектів такої бази (практичне впровадження, потенціал для подальшого покращення). Вони включають й існуючі Постанови і Директиви ЄС, як, наприклад, у сфері фінансового контролю і державних закупівель. Ці показники є робочим інструментом, що був розроблений програмою SIGMA як основа для проведення оцінки систем центрального управління і контролю. Дані показники і робота по них є підтримкою діяльності Європейської Комісії у сфері розширення Європейського Союзу. Показники були розроблені Секретаріатом програми SIGMA на запит Європейської Комісії у тісній співпраці з різними Директоратами Європейської Комісії і Європейським судом аудиторів. У рамках Програми SIGMA буде здійснюватися періодичний перегляд показників відповідно до прийняття нових законодавчих актів і змін у ЄС. Програма SIGMA — це спільна ініціатива Організації економічного співробітництва і розвитку та Європейського Союзу; в основному, її фінансування здійснюється Програмою PHARE Європейського Союзу. Погляди авторів даної роботи не обов’язково представляють офіційні погляди Європейської Комісії, країн-членів ЄС і країн-бенефіціарів Програми PHARE. Додаткову інформацію про Програму SIGMA і питання державного управління у країнах Центральної і Східної Європи див. на сайті http://www.oecd.org/puma/sigmaweb

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ЗМІСТ

ПОКАЗНИКИ У СФЕРІ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ І УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЧЛЕНСТВА У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ ...................................................... 1 ПОКАЗНИК У СФЕРІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ......................................................................................... 3 ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ............................................................................................................ 11 ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ВИТРАТАМИ ................................................................................................................ 14 ПОКАЗНИК У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА....................................................................................................................... 17 ПОКАЗНИК В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ........................................................ 19 ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМИ ФОРМУЛЮВАННЯ ПОЛІТИКИ І КООРДИНАЦІЇ ........................................................................................................... 20

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ПОКАЗНИК У СФЕРІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ

Вступ Даний показник був підготовлений у рамках Програми SIGMA на запит Генерального директорату зовнішніх відносин і в тісній співпраці із Генеральним директоратом з економічних і фінансових питань. Інші Директорати також доклали зусилля до цієї роботи. Даний документ і пов’язана із ним робота доповнюють і підтримують діяльність Генерального директорату з економічних і фінансових питань у сфері розширення Європейського Союзу. В Угоді [про ЄС] не визначено будь-якої встановленої моделі фінансового контролю, що повинна застосовуватися країною-членом ЄС, але нею визначені загальні зобов’язання країн-членів ЄС. У ній викладені повноваження Європейської Комісії та визначені положення фінансового і бюджетного менеджменту та повноваження Європейського суду аудиторів. Зокрема, Стаття 280 Угоди передбачає боротьбу з шахрайством. Багато інших детальних вимог викладені в інших постановах, директивах тощо щодо складу і функціонування процесів управління і контролю за коштами та ресурсами ЄС. Більшість із них наведені у Додатку І. Ці постанови та директиви детально описують засади функціонування процесів фінансового контролю. Це відображено у показнику, але показник складений таким чином, що в ньому відображена також добра або найкраща європейська практика щодо всієї структури системи здорового фінансового контролю. У ході оцінки за даним показником потрібно також прив’язати ключові результати до результатів оцінки в інших сферах (зовнішній аудит, управління державним бюджетом, державні закупівлі та державна служба). Даний показник можливо виконувати для зосередження уваги на тих сферах державного сектора, які є/будуть найбільш суттєвими в управлінні ресурсами ЄС (це переважно митні та сільськогосподарські збори) і коштами ЄС (Програма PHARE, кошти програми розширення ЄС, структурні фонди (регіональні) та кошти, спрямовані на розвиток сільськогосподарського сектора). Основна увага даного показника сфокусована на центральному Уряді з оглядом на регіональні та місцеві органи управління. 1.

Вступ Існуючу ситуацію у сфері фінансового контролю описують такі дані: • Закони; основні закони та окремі постанови і директиви з фінансових питань та питань контролю тощо; 29

Кількість співробітників; • Інші ресурси; • Структура органів; рівень Уряду і окремих міністерств; • Фінансові системи, що використовуються; загальне описання і блок-схеми; • Фінансові звіти; зразки щорічних та інших звітів. Основна інформація про організаційну структуру системи державного управління повинна бути частиною Вступу для розуміння контексту і положення органів фінансового контролю у країні, що розглядається. •

2. 1.1.

2.1.

2.3.

Показник Повинна існувати узгоджена (когерентна) і повна законодавча база, що визначає системи, принципи і засади функціонування системи фінансового контролю (управлінського/внутрішнього контролю), в т.ч. механізми внутрішнього аудиту/перевірок. (Примітка: можуть використовуватися різні варіанти внутрішнього аудиту, такі як Головне управління фінансового контролю, „північний” варіант, що застосовується у Нідерландах і Швеції). Повинні існувати відповідні системи і порядок управлінського контролю. Такі системи і процедури вважаються найосновнішими: • Стандарти/положення обліку та звітності; • Системи обліку; • Визначений порядок запису трансакцій, який можливо легко перевірити (що показує рух грошових коштів з національного бюджету/бюджету ЄС і ролі й обов’язки різних національних органів, залучених до процесу); • Контроль очікуваних зобов’язань і виплат; • Контроль за закупівлями (у відповідності до показника у сфері систем управління державними закупівлями); • Контроль за доходами державного бюджету (в т. ч. майбутні власні ресурси). Повинен існувати функціонально незалежний механізм внутрішнього аудиту/перевірок з відповідною компетенцією і повноваженнями. Він може існувати у формі однієї або декількох інституцій, але повинен відповідати наступним критеріям: • Бути функціонально незалежним; • Мати адекватні повноваження на проведення аудиту (перевірок) (обсяг і види аудиту (перевірок); • Використовувати міжнародно визнані стандарти аудиту. Потрібно також зважати на те, чи існує відповідна координація і нагляд за застосуванням стандартів і методології проведення аудиту. 30

2.4.

Повинні існувати системи попередження і реагування в разі допущення помилок і покриття збитків, понесених внаслідок помилок або халатності. Критерії, що застосовуються тут, відображають: • До якої міри існуючі системи функціонують як системи попередження; • Як застосовуються відповідні заходи; • Чи дозволяють існуючі закони/підзаконні акти повертати втрати, понесені внаслідок помилок або халатності (як визначено у Постанові № 2988/95). Потрібно також розглянути, чи існують відповідні структури для боротьби із шахрайством і корупцією; чи ця робота виконується звичайними органами фінансового контролю або окремим органом (окремими органами). Основні критерії оцінки потенціалу до покращення фінансового контролю і загальних показників ефективності

Окрім вищеописаних критеріїв, спроможність країни привести практику фінансового контролю у відповідність із європейськими стандартами і міжнародною кращою практикою та дотримуватися цих стандартів залежатиме від ряду чинників — по можливості потрібно розглянути три з них: • Спроможність і потенціал до розвитку і проведення змін. • Існування стратегії розвитку і проведення змін. • Існування чіткого наміру проведення змін і розвитку. У країні може бути вся необхідна влада й органи для відповідного виконання ролі та функцій, але все одно не виконуватися адекватна робота у сфері фінансового контролю. По можливості потрібно оцінити суб’єктивні та об’єктивні чинники для визначення впливу і ефективності фінансового контролю. До об’єктивних показників можуть відноситися: • Засоби вимірювання продуктивності. • Засоби вимірювання ефективності. • Засоби вимірювання якості (наприклад, відсоток справ, по яких є скарги).

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

Додаток 1 Обов’язки країн-членів ЄС з контролю за Структурними фондами і Фондом [економічної і соціальної] згуртованості (рос. сплоченность) визначені, наприклад, у Постановах 4253/88 (зі змінами) і 2064/97. Положення стосовно фінансового контролю за Спільною сільськогосподарською політикою (Гарантійний фонд EAGGF) викладені у ряді Постанов (як, наприклад, 258/1999, 1663/95, 4045/89, 307/91, 3508/92, 515/97, 723/97); Постанови 2988/95 і 2185/96 містять положення щодо фінансового контролю і зовнішнього аудиту. Питання власних ресурсів регулюються Постановами 88/376, 1552/89, 1553/89, 89/130 і 94/728. Постановами щодо структури Національного фонду і фондів програми розширення ЄС, що були розроблені за моделлю Постанов про Фонд економічної згуртованості та Європейського фонду управління та забезпечення в сільському господарстві, вимагається, серед іншого, проведення аудиту існуючих фінансових систем за міжнародними стандартами. Перевірки повинні проводитися таким чином, аби в ході них: перевірялася ефективність існуючих управлінських і контрольних систем; вибірково перевірялися оголошені витрати на різних рівнях. У структурі Національного фонду і Спеціальної підготовчої програми до впровадження Структурних фондів ці критерії ще більш деталізовані. По-перше, існує потреба мати змогу продемонструвати, що існує ефективний внутрішній і зовнішній контроль над впроваджуючим органом, в тому числі виконуються функції аудиту, існують відповідні системи бухгалтерського обліку і фінансової звітності. По-друге, функція внутрішнього аудиту повинна мати „функціональну” незалежність стосовно впроваджуючого органу. Нещодавно були прийняті наступні Постанови з питань фінансового управління і контролю фондів програми розширення ЄС: Постанова Ради (ЄC) № 1266/1999 від 21 червня 1999 року про координацію допомоги країнамкандидатам у рамках стратегії приєднання із змінами, внесеними Постановою (ЄEC) № 3906/89, Постанова Ради (ЄC) № 1267/1999 від 21 червня 1999 року, якою створюється Механізм структурних заходів щодо підвищення рівня захисту довкілля та рівня розвитку транспортної інфраструктури країн-кандидатів відповідно до рівня Європейського Союзу (ISPA), Постанова Ради (ЄC) № 1268/1999 від 21 червня 1999 року щодо підтримки Співтовариства заходів із сільськогосподарському розвитку і розвитку сільської місцевості у країнахкандидатах Центральної і Східної Європи в період кандидатства (SAPARD). Окрім цих постанов були прийняті наступні акти з питань боротьби з шахрайством: Рішення Комісії від 28 квітня 1999 року про створення Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF), Постанова (ЄC) №1073/1999 Європейського Парламенту і Ради від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF), Постанови Ради (EURATOM) №1074/1999 від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF). 32

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ДЕЯКІ ПОСТАНОВИ ЄС З ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БЮДЖЕТОМ, ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ І ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ

Основний закон Номер

Предмет ∗

Договір про ЄС , Ст. 10

Визначення основних зобов’язань країн-членів

Договір про ЄС, Ст. 211 Договір про ЄС, Ст. 246-248 Договір про ЄС, Ст. 268-279 Договір про ЄС, Ст. 280

Обов’язки і повноваження Європейської Комісії Положення про Європейський суд аудиторів Фінансові положення Боротьба з шахрайством

* Новий зміст і нумерація відповідно до Амстердамського Договору, який вносить зміни та доповнення до договору про Європейський Союз, до договорів про заснування Європейських Співтовариств та деяких пов’язаних з ними актів. Підзаконні акти Бюджетні питання Номер 1231/77

Суть Фінансова постанова від 21 грудня 1997 року, що стосується загального бюджету Європейських співтовариств (впроваджена Постановою 3418/93) 3418/93 Постанова Комісії (Євроатом, Європейське співтовариство вугілля та сталі, Європейське Співтовариство) № 3418/93 від 9 грудня 1993 року, в якій викладені детальні правила для впровадження певних положень Фінансової Постанови від 21 грудня 1977 року 94/729 Рішення Ради (Європейське співтовариство, Євроатом) від 31 жовтня 1994 року з питань бюджетної дисципліни Міжінституційна Бюджетна дисципліна і удосконалення бюджетної процедури угода

∗

Договір про ЄС, також відомий як Римська Угода 33

Витрати Номер 1258/1999

Суть Постанова Ради (ЄC) № 1258/1999 від 17 травня 1999 року з питань фінансування спільної сільськогосподарської політики (На заміну Постанові №729/70 із змінами, внесеними відповідно до Постанови №1287/95)

Власні ресурси Номер 88/376

1552/89

1553/89

89/130

94/728

Суть Рішення Ради (Європейське економічне співтовариство, Євроатом) від 24 червня 1988 року щодо системи власних ресурсів Співтовариств (впроваджена Постановою 552/89) Постанова Ради (Європейське економічне співтовариство, Євроатом) №1552/89 від 29 травня 1989 року – впровадження Рішення 88/376/ЄЕС, Євроатом щодо системи власних ресурсів Співтовариств Постанова Ради (ЄЕС, Євроатом) № 1553/89 щодо визначення єдиних положень по збору власних ресурсів при накопиченні податку на додану вартість Постанова Ради (ЄЕС, Євроатом) від 13 лютого 1989 року щодо гармонізації накопичення валового внутрішнього продукту за ринковими цінами Постанова Ради (ЄС, Євроатом) від 31 жовтня 1994 року щодо системи власних ресурсів Європейських співтовариств (системи власних ресурсів ЄС)

Фінансовий контроль і зовнішній аудит Номер 2988/95 2185/96

Суть Постанова Ради (ЄС, Євроатом) № 2988/95 від 18 грудня 1995 року щодо захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств Постанова Ради (Євроатом, ЄС) № 2185/96 від 11 листопада 1996 року щодо перевірок та інспекцій на місцях, що проводяться Комісією з метою захисту фінансових інтересів Європейських співтовариств від шахрайства та порушень

Сільське господарство Номер 1663/95

Суть Постанова Комісії (ЄС) № 1663/95 від 7 липня 1995 року, що визначає детальні правила впровадження Постанови Ради (ЄЕС) № 729/70 стосовно процедури роботи з рахунками Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві 34

4045/89

307/91

3508/92

3887/92

723/97

515/97

386/90

Постанова Ради (ЄЕС) № 4045/89 від 21 грудня 1989 року щодо нагляду країн-членів за трансакціями, що є частиною системи фінансування з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві Постанова Ради (ЄЕС) № 307/91 від 4 лютого 1991 року щодо посилення моніторингу певних витрат з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві Постанова Ради (ЄЕС) № 3508/92 від 27 листопада 1992 року, якою встановлюється єдина система адміністрування і контролю (LACS) для окремих схем допомоги Співтовариства (впроваджена Постановою 3887/92) Постанова Комісії (ЄЕС) № 3887/92 від 23 грудня 1992 року, в якій викладені детальні правила єдиної системи адміністрування і контролю (LACS) для окремих схем допомоги Співтовариства Постанова Ради (ЄС) № 723/97 від 22 квітня 1997 року щодо впровадження Програм заходів країн-членів ЄС з контролю за витратами Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві Постанова Ради (ЄС) № 515/97 щодо спільної допомоги органів влади країн-членів ЄС і співробітництва між цими органами і Комісією для забезпечення правильного застосування митного та сільськогосподарського законодавства Постанова Ради (ЄЕС) № 386/90 від 12 лютого 1990 року щодо моніторингу, який здійснюється під час експорту сільськогосподарських продуктів у випадку отримання компенсації або інших виплат

Рибне господарство Номер Суть 1263/1999 Постанова Ради (ЄС) № 1263/1999 від 21 червня 1999 року щодо Фінансового механізму спрямування розвитку риболовлі Структурні фонди Номер 1260/1999 1261/1999

1262/1999

Суть Постанова Ради (ЄС) № 1260/1999 від 21 червня 1999 року, в якій викладені загальні положення щодо Структурних фондів Постанова (ЄC) № 1261/1999 Європейського Парламенту і Ради від 21 червня 1999 року щодо Європейського фонду регіонального розвитку Постанова (ЄC) № 1262/1999 Європейського Парламенту і Ради від 21 червня 1999 року щодо Європейського соціального фонду 35

2052/88

4253/88

Постанова Ради (ЄЕС) № 2052/88 від 24 червня 1988 року щодо завдань Структурних фондів і їх ефективності та щодо координації їх діяльності один з одним і з діяльністю Європейського інвестиційного банку та інших існуючих фінансових механізмів (впроваджена Постановою 4253/88) Постанова Ради (ЄЕС) № 4253/88 від 19 грудня 1988 року, в якій викладені положення щодо впровадження Постанови (ЄЕС) № 2052/88 стосовно координації діяльності Структурних фондів один з одним і з діяльністю Європейського інвестиційного банку та інших існуючих фінансових механізмів

Митне співробітництво Номер Суть 210/97 Рішення № 210/97/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 19 грудня 1996 року, яким приймається Програма заходів з митних питань у Співтоваристві (Митниця 2000) Повернення сум і санкції Номер 595/91

Суть Постанова Ради (ЄЕС) № 595/91 від 4 березня 1991 року щодо невідповідностей і повернення сум, виплачених неправильно в ході фінансування спільної сільськогосподарської політики і організації спільної інформаційної системи у цій сфері 1681/94 Постанова Комісії (ЄС) № 1681/94 від 11 липня 1994 року щодо невідповідностей і повернення сум, виплачених неправильно в ході фінансування структурної політики і організації спільної інформаційної системи у цій сфері 1469/95 Постанова Ради (ЄС) № 1469/95 від 22 червня 1995 року щодо заходів, які повинні бути вжиті стосовно окремих бенефіціарів операцій, що фінансуються з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві 745/96 Постанова Комісії (ЄС) № 745/96 від 24 квітня 1996 року, в якій викладені детальні правила впровадження Постанови Ради (ЄС) № 1469/95 року щодо заходів, які повинні бути вжиті стосовно окремих бенефіціарів операцій, що фінансуються з Гарантійної частини Європейського фонду управління та забезпечення у сільському господарстві

Фонди програми розширення Номер 1266/1999

1267/1999

1268/1999

Суть Постанова Ради (ЄС) № 1266/1999 від 21 червня 1999 року щодо координації допомоги країнам-кандидатам у рамках стратегії розширення і внесення змін до Постанови (ЄЕС) № 3906/89 Постанова Ради (ЄС) № 1267/1999 від 21 червня 1999 року про створення Механізму структурних заходів щодо підвищення рівня захисту довкілля та рівня розвитку транспортної інфраструктури країн-кандидатів відповідно до рівня Європейського Союзу (ISPA) Постанова Ради (ЄС) № 1268/1999 від 21 червня 1999 року щодо підтримки Співтовариством заходів із сільськогосподарського розвитку і розвитку сільської місцевості у країнах-кандидатах Центральної і Східної Європи в період кандидатства (SAPARD)

Боротьба з шахрайством і корупцією Номер Угода

Рішення

1073/1999

1074/1999

Суть Міжінституційна угода від 25 травня 1999 року між Європейським Парламентом, Радою Європейського Союзу і Комісією Європейських співтовариств щодо внутрішніх розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF) Рішення Комісії від 28 квітня 1999 року про створення Європейського бюро боротьби з шахрайством (OLAF) (повідомлення в документі за номером SEС(1999) 802) (1999/352/EC, Європейське співтовариство вугілля та сталі, Євроатом (Європейське співтовариство атомної енергетики)) Постанова (ЄC) №1073/1999 Європейського Парламенту і Ради від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF) Постанова Ради (Європейське співтовариство атомної енергетики) N№1074/1999 від 25 травня 1999 року щодо розслідувань, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF)

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ Вступ Одним із пріоритетних завдань Європейської Комісії є побудова ефективно функціонуючого єдиного ринку. Одним з основним шляхів досягнення цієї мети і інших відповідних і суттєвих елементів системи ефективного демократичного управління є існування налагодженої системи державних закупівель, завдяки якій стимулюється відкрита конкуренція для отримання контрактів державних органів і приватних організацій. Контракти, що видаються державними установами і органами, напівдержавними організаціями і комунально-житловим сектором, складають приблизно 10 відсотків ВВП Європейського Союзу. Розумна політика і практика у сфері закупівель може зменшити витрати державних бюджетів, дозволить одержувати необхідні результати вчасно, стимулювати розвиток приватного сектора, зменшити втрати, затримки, зменшити корупцію і неефективність у роботі урядів. Для того аби відповідати умовам вступу до ЄС, країни-кандидати повинні дотримуватися Директив ЄС з питань закупівель і правил доброї практики в країнах ЄС. Таким чином, можливо встановити показник, який визначає суттєві вимоги та існуючі системи управління державними закупівлями. У даному показнику, описаному у цьому документі, ми зосереджуємося на основах системи, але не можемо описати наскільки добре або погано система функціонує на практиці. Таким чином, важливо також вивчати і реальне функціонування системи. Даний показник не торкається питань, пов’язаних із управлінням витратами державного бюджету, фінансового контролю і аудиту – звичайно, вони побічно пов’язані з успішністю функціонування системи державних закупівель, але винесені у окремі показники. Показник 1.

Законодавство у сфері державних закупівель

Принципи У законі про державні закупівлі та пов’язаних законах повинні бути чітко визначені принципи, що дозволяють: • Передбачати законодавчу базу, яка набирає чинності не в день прийняття законів, а залишає достатній період часу для створення Управління державних закупівель (УДЗ), добору і підготовки співробітників, створення нормативно-правової бази і форм. 38

• Передбачати чіткий розподіл повноважень щодо прийняття рішень на національному, регіональному і місцевому рівнях. • Передбачати чітке і повне визначення органів і установ та/або джерел державних коштів, яких стосується система державних закупівель. • Визначити чи використовуються подібні правила для національних, регіональних і місцевих органів управління. • Розробити нормативно-правову базу, правила, процедури і стандартні форми для державних закупівель.

Процедури закупівель Майбутні члені ЄС повинні мати послідовну єдину політику та процедури і плани можливого удосконалення. Тут виникають наступні питання: чи проводиться закупівля товарів, обладнання і робіт за єдиною процедурою? Чи існує загальна стандартна документація? Чи існують інструкції для потенційних учасників тендерів про те, як готувати тендерні пропозиції? Чи існують чітко визначені процедури розкриття тендерних пропозицій, їх розгляду, оцінки, а також адміністрування контрактів і ведення записів? Чи існують інструкції щодо того, як готувати фінансову оцінку? Чи існують чітко визначені критерії оцінки і наскільки чітко визначена відносна важливість кожного критерію? Чи вимагається від учасника забезпечення тендерної заявки? Чи вимагається (від учасника тендера) гарантія виконання завдання? Які процедури оголошення тендера? Чи відповідають часові рамки Європейським Директивам? Чи можуть учасники тендеру подавати письмові запити про уточнення інформації? 2.

Центральні управління державних закупівель

Повинна існувати чітка правова база для створення Управління державних закупівель із загальними повноваженнями з розробки і впровадження політики державних закупівель. Таке Управління може бути створене при певному міністерстві, або при Прем’єр-Міністрові, або при Раді Міністрів, або при Парламенті. Чи є кількість співробітників Управління державних закупівель достатньою для виконання усіх покладених на нього повноважень і роботи з усіма установами, що проводять тендери? 3.

Реалізація державних закупівель і підготовка службовців

Чи існують ефективні системи добору на службу і зростання службовців? Чи проводилося навчання для співробітників, що займаються закупівлями? Базова підготовка? Спеціальне навчання? Досвід міжнародних закупівель? 39

Чи є кількість співробітників адекватною? Чи залишають співробітники службу як тільки вони отримують підготовку і йдуть на більш високооплачувані роботи? Яка середня заробітна платня співробітників? Які можливості кар’єрного зростання? Які можливості підготовки є доступними в країні та за кордоном? До якої міри система державних закупівель комп’ютеризована? Чи надаються усім установам, що проводять тендери, посібники, стандартна тендерна документація і типові форми контрактів? Чи включаються примірні форми контрактів та інших документів до тендерної документації? Чи існують стандартні договірні умови? Чи дозволяється укладання рамкових договорів? Чи дозволяється використання стандартних форм закупівельних замовлень? Чи є надання інформації установам, що проводять тендери, і приватному сектору адекватним? Європейською Комісією очікується, що в країнах Центральної і Східної Європи з часом розвинеться ринкова економіка, і приватний сектор зможе повністю виконувати контракти, що видаються державними установами. Однак, у багатьох країнах даного регіону приватний сектор залишається недостатньо розвиненим. Тим не менше, важливим фактором, на який потрібно зважати, є те, до якої міри існуючі компанії приватного сектора мають необхідну спроможність здійснювати постачання за контрактами державного сектора. 4.

Процедури контролю і розгляду скарг

Повинні існувати чітко визначені та зрозумілі для широкого загалу процедури контролю і аудиту закупівельних операцій, в т. ч. заходи для боротьби з шахрайством і боротьби з корупцією. Окрім того, повинні існувати методи оскарження рішень з надання контрактів або подачі інших скарг щодо проблем, які виникають у процесі державних закупівель. 5.

Спроможність удосконалення системи державних закупівель

Окрім вищенаведених критеріїв, спроможність країни у приведенні законодавства і процедур у сфері державних закупівель у відповідність до стандартів країн-членів ЄС залежить від ряду чинників, у тому числі наявність (або ні) наступних елементів: • Послідовна стратегія проведення змін; • Стала підтримка змін на високому політичному рівні в Уряді; • Підтримка змін у системі ключовими сторонами (Парламент, компанії приватного сектора тощо) і широким загалом громадськості.

До окремих показників готовності та спроможності до проведення змін можна віднести: • Існування Управління державних закупівель, яке має адекватні ресурси та є відповідальним за розроблення, впровадження і нагляд за програмою і політикою державних закупівель; • Реальний рівень впливовості Управління державних закупівель з огляду на його адміністративне положення, наприклад, департамент Міністерства Фінансів або іншого міністерства чи орган, підзвітний Прем’єрМіністрові, Раді Міністрів або Парламенту.

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ВИТРАТАМИ

Вступ Комісією не визначається жодної конкретної моделі управління державними витратами для країн-членів ЄС і країн-кандидатів на вступ до ЄС. У цій сфері є небагато чітких вимог Європейської Комісії, окрім вимог у частині управління власними ресурсами ЄС і бюджетної дисципліни. Однак, фонди ЄС повинні розподілятися і використовуватися ефективно, відповідно до міжнародно визнаних бюджетних принципів і доброї практики країн ЄС. Таким чином, у показнику можливо визначити суттєві вимоги до ефективно функціонуючої системи управління державними витратами як фондів ЄС, так і національних бюджетів. Даний показник стосується лише питань управління державними витратами. Він не стосується питань, пов’язаних із управлінням державним боргом або податковою політикою і адмініструванням податків. Питання, що стосуються фінансового контролю і зовнішнього аудиту, розкриті в окремому показнику. Показник 1.

Законодавство з бюджетних питань

У Конституції, Основному законі про бюджет (Бюджетному кодексі) і/або пов’язаних законах повинні бути чітко визначені принципи. Дані принципі повинні: • Надавати чітке і повне визначення поняття „державні кошти”; • Встановлювати, що управління всіма державними коштами здійснюється в рамках закону; • Встановлювати відносини між Парламентом і виконавчою владою у бюджетних питаннях; • Визначати правила і процедури фіскальних відносин всередині Уряду; • Забезпечувати комплексність бюджету; • Визначати різні класи бюджетних установ, підприємств і органів і зв’язки між цими організаціями і бюджетом; • Створювати правову базу для формування і виконання бюджету і окреслювати ролі, обов’язки і повноваження Міністерства фінансів.

Відносини Парламенту/виконавчої гілки влади

Ці відносини можуть бути визначені у Конституції, Бюджетному кодексі та інших законах, правилах регламенту Парламенту і звичайною практикою. В принаймні одному з цих джерел повинен забезпечуватися адекватний баланс між законодавчою і виконавчою гілками влади. Основною роллю Парламенту є затвердження щорічного бюджету і додаткових асигнувань, голосування з яких може проводитися протягом року. Окрім того, роль Парламенту може бути важливою у здійсненні перегляду політики проведення витрат з державного бюджету, як, наприклад, ухвалення макроекономічних і фіскальних сценаріїв, вивчення ефективності програми урядових витрат тощо. 3.

Рамки державного бюджету

Для цілей відповідного макроекономічного управління потрібно здійснювати контроль над усіма доходами і витратами державного бюджету. Ті заходи, які винесені за межі офіційного бюджету (як, наприклад, позабюджетні фонди), не підпадають під дію правил щодо дисципліни процесу розподілу ресурсів. Але там, де існують такі фонди, управління переведенням коштів до них повинно бути ефективним. Комплексний бюджетний процес підвищує ефективність розподілу ресурсів, оскільки він стимулює компроміс між різними способами витрачання фінансових ресурсів Урядом. Кошти з бюджету ЄС, наприклад, допомога у рамках програми розширення, що розподіляються через Національний фонд, повинні бути об’єднані із державним бюджетом. 4.

Середньострокова програма щодо витрат коштів державного бюджету

Майбутні країни-члени ЄС повинні надавати інформацію щодо бюджету на середньострокову перспективу і визначати середньострокові фіскальні цілі. Коли вони стануть членами ЄС, незалежно від того, ввійдуть вони до Європейського монетарного союзу чи ні, вони повинні надати програми стабільності або конвергенції (Постанова Ради ЄС № 1466/97). У цих програмах повинні бути визначені основні елементи середньострокової програми витрат коштів державного бюджету, яка відповідає певним методологічним принципам і стандартам (як, наприклад, ESA 95 про національну статистику витрат). 5.

Бюджетний процес

Повинен існувати чітко визначений і добре зрозумілий порядок етапів бюджетного процесу, в якому часовий період для кожного етапу є достатнім для забезпечення його ефективності. Міністерство фінансів повинне визначати – у формі 43

щорічної бюджетної постанови або циркуляра – основні пріоритети бюджетної політики, чіткі правила проведення бюджетного процесу і основні форми для подання бюджетних запитів розпорядниками коштів. Повинна існувати ефективна система, в рамках якої Рада міністрів могла приймати урядові рішення з огляду на бюджетні імплікації і чіткі цілі у програмах використання коштів державного бюджету. Також Міністерство фінансів повинно мати чітко визначену роль у здійсненні аналізу і оцінки бюджетних запитів, встановленні правил і практики для проведення переговорів між Міністерством і галузевими міністерствами та іншими розпорядниками коштів; повинні існувати механізми для арбітражу і вирішення суперечок. Чи є у Міністерстві фінансів – і бюджетних і фінансових підрозділах галузевих міністерств – достатня кількість співробітників з відповідними вміннями і підготовкою, необхідні комп’ютерні системи тощо для проведення цієї роботи? Проект бюджету, що подається до Парламенту, повинен визначати цілі фіскальної політики, макроекономічні показники та основу політики, що закладалися в бюджет, і основні визначені фіскальні ризики. В ньому повинен бути чіткий і комплексний план усіх витрат державного бюджету; витрати за окремими організаціями, цілями і заходами; фінансування нових заходів; ієрархія підзвітності між розпорядниками коштів; голосування Парламентом повинно проводитися з чітко визначених асигнувань. Формулювання і формат бюджету повинні бути зрозумілими для громадян і засобів масової інформації, рівно як для законодавчої гілки влади. 6.

Бюджетний менеджмент державних інвестицій (капіталовкладень)

Європейською Комісією очікується, що країни Центральної і Східної Європи самі підготуються для управління допомогою з фондів програми розширення (ISPA/SAPARD тощо), тобто коли вони приєднаються до ЄС у них уже будуть необхідні бюджетні механізми. Щоб відповідати цій вимозі, Уряди повинні бути спроможні представляти багаторічні програми розвитку, які вимагають чіткої координації між партнерами на різних рівнях влади, розроблених процедур співфінансування i адекватної технічної і економічної оцінки таких програм. Процедури підготовки і ухвалення бюджетних пропозицій на здійснення капітальних витрат повинні бути інтегровані з процедурами для поточних витрат. 7.

Виконання і моніторинг бюджету

Міністерство фінансів повинне мати змогу встановлювати ліміти витрат за державними програмами і здійснювати контроль за дотриманням цих лімітів. Воно повинне здійснювати моніторинг і контроль руху коштів витратної частини бюджету на підставі єдиної системи фінансових рахунків. Розпорядники коштів (як, наприклад, галузеві міністерства) повинні подавати регулярні звіти Міністерству фінансів (або Державному казначейству), яке має порівнювати реальні обсяги використання коштів із місячними прогнозами, зробленими на підставі фінансування, передбаченого 44

бюджетом. Парламент і Рада Міністрів повинні мати повноваження для перегляду періодичних звітів з виконання бюджету і перегляду цілей і/або політики за умови зміни економічних або фінансових умов. Управління потоками грошових коштів повинно здійснюватися через єдиний казначейський рахунок під контролем Міністерства фінансів. 8.

Облік і звітність

Бюджетні та облікові категорії на національному рівні повинні мати однакову класифікацію для полегшення проведення аналізу політики і стимулювання підзвітності. Національні концепції звітності повинні бути приведені у відповідність до концепцій, що стосуються виплат коштів ЄС — зобов’язання, виплати, прийнятні витрати тощо. Фіскальна звітність повинна подаватися вчасно, бути повною, надійною і відображати відхилення від запланованих показників. Повинні бути визначені процедури оцінки ефективності та раціональності політики використання державних коштів і програм, в тому числі і програм, фінансування яких здійснюється з джерел ЄС. 9.

Спроможність витратами

удосконалення

системи

управління

державними

Окрім критеріїв, описаних вище, спроможність країни щодо приведення бюджетного законодавства і процедур управління державними витратами у відповідність до стандартів країн-членів ЄС залежить від ряду чинників, у тому числі: • Наявність (або ні) послідовної стратегії проведення змін; • Наявність (або ні) постійного бажання до змін на вищому рівні. До конкретних показників бажання і спроможності до проведення змін можна віднести: • Існування відокремленого підрозділу з питань модернізації бюджетної системи і приведення її у відповідність до концепцій і процедур ЄС; • Положення такого підрозділу і його потенційний рівень впливу; • Кількість фахівців, що працюють у сфері, описаній у рамках даного показника, рівень їх умінь, мотивація і ефективність роботи.

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ПОКАЗНИК У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОГО АУДИТУ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА

Вступ Сутність і функціонування зовнішнього аудиту самі по собі не є частиною acquis communautaire. Однак, згідно з критеріями, визначеними на Самміті в Копенгагені, нові члени ЄС повинні виконувати додаткові політичні та економічні умови, відповідно до яких, окрім іншого, країнакандидат на вступ до ЄС повинна досягнути стабільності інституцій, які гарантують демократію і верховенство права. До цього відноситься існування ефективного Верховного перевірочного органу (органу аудиту) (ВПО). У більш практичних термінах, Договором про ЄС, фактично, мається на увазі існування таких органів і їх спроможність співпрацювати із Європейським судом аудиторів (Ст. 246-248). Більш того, загальними стандартами фінансового контролю за управлінням коштами ЄС і власними ресурсами країн-кандидатів, а також країн-членів ЄС, вимагається ефективний зовнішній аудит усіх ресурсів і активів державного сектора; і такі перевірки повинні проводитися постійно і злагоджено. Зовнішній аудит також може відігравати надзвичайно важливу роль у оцінці стану впровадження і функціонування систем фінансового контролю і звітування про це. 1.

Вступ

Потрібно надати достатньо базової інформації з метою адекватного опису бази для проведення зовнішнього аудиту у відповідній країні щодо наступних питань: • Загальна структура і позиція в інституційному полі; • Тип і структура ВПО; • Основні правові та конституційні засади; • Розмір і бюджет ВПО, кількість співробітників (фахівці, адміністративні працівники тощо); • Щорічний звіт та інші звіти, що готуються ВПО; • Історія і „стаж роботи”.

2. 2.1.

Показник Чи має ВПО чітко визначені повноваження для задовільного проведення аудиту всіх державних коштів і ресурсів, коштів і ресурсів, які регулюються окремими актами Парламенту, всіх державних органів і інституцій, в т. ч. також ресурсів ЄС?

[Якщо ВПО не є єдиним органом, що здійснює зовнішній аудит державного сектора, тоді потрібно оцінити інші структури і особливо будь-які пробіли у обсязі аудиту.] 2.2.

Чи відповідає тип виконуваної роботи повному спектру перевірок щодо закономірності та діяльності, викладеним у стандартах аудиту INTOSAI (38-40)?

2.3.

Чи має ВПО необхідну операційну і функціональну незалежність для виконання своїх завдань? • Чи може ВПО вирішувати, яку роботу він буде виконувати? • Чи може ВПО напряму публічно розголошувати і передавати напряму Парламенту результати своєї роботи? • Чи має ВПО засоби і спроможність для ефективного здійснення своїх повноважень?

2.4.

Чи готуються щорічні та інші звіти ВПО справедливо, з посиланням на реальні факти і вчасно?

2.5.

Чи справді робота ВПО береться до уваги Парламентом, наприклад, спеціальним комітетом, який також чи робить звіти про власні наробки? • Чи повинен Уряд формально і відкрито реагувати на опубліковані звіти ВПО? • Чи відслідковує ВПО те, наскільки впроваджуються рекомендації цього органу і Парламенту?

2.6.

Чи дотримується ВПО міжнародно- і загальновизнаних стандартів аудиту, що відповідають вимогам ЄС і наскільки вони впроваджуються? • Чи має ВПО відповідні умови для планування і організації власної діяльності, як на загальному, так і на робочому рівнях?

2.7.

Чи достатньо ВПО обізнаний з вимогами процесу приєднання до ЄС?

Загальні критерії оцінки можливості удосконалення системи зовнішнього аудиту державного сектора та загальні показники ефективності Окрім критеріїв, описаних вище, спроможність країни з приведення системи зовнішнього аудиту державного сектора у відповідність до європейських стандартів і найкращої світової практики і дотримання цих стандартів залежить від ряду чинників, у тому числі: • Чи є можливості та спроможність до розвитку і проведення змін? • Чи існує стратегія розвитку і проведення змін? Як вона впроваджується? • Чи є бажання до розвитку і проведення змін? ВПО може мати всю необхідну владу і повноваження для відповідного виконання своєї ролі і функцій, але все одно не працювати задовільно. За можливості потрібно оцінити можливі суб’єктивні та об’єктивні показники для визначення впливу і ефективності роботи ВПО.

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ПОКАЗНИК У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 1.

Правовий статус державних службовців Чи існує відповідна правова база, що визначає статус державних службовців, відповідальних за надання порад та впровадження урядової політики, виконання адміністративних дій та забезпечення надання послуг?

2. 2.1.

Правомочність; відповідальність та підзвітність державних службовців Чи мають усі дії, які виконуються державними службовцями, чітку підставу у законі або у відповідному акті? Чи несуть державні службовців відповідальність перед своїм керівництвом за загальним правом? Чи існують ефективні механізми підзвітності?

2.2. 2.3. 3. 3.1. 3.2. 3.3. 3.4.

4. 4.1. 4.2. 4.3.

5. 5.1.

Неупередженість та чесність державних службовців Чи виконуються адміністративні дії незалежно від особистих інтересів державних службовців та без дбання про інші нелегітимні інтереси? Чи вживаються у випадках корупції та інших видах зловживання владою ефективні дисциплінарні та карні заходи? Чи визначена структура зарплатні в законодавчому порядку; чи є рівень зарплатні відкритим? Чи діють державні службовці незалежно від партійного та організованого політичного впливу? Ефективність в управлінні державними службовцями та кадровий контроль Чи встановлені міжвідомча система та системи управління персоналом? Чи забезпечують управлінські практики мотивацію для ефективної роботи державних службовців? Чи контролюються та публікуються дані про розмір штату та фонд заробітної платні? Професійність та стабільність державних службовців Чи забезпечує правова база та управлінська практика відкритий конкурсний відбір державних службовців на підставі заслуг та за прозорими критеріями? 49

5.2.

Чи забезпечують умови служби та кар’єрні можливості те, що приймаються на державну службу, наймаються, навчаються та залишаються державні службовці з відповідними знаннями та вміннями?

6. 6.1.

Розвиток ресурсів державної служби в сфері європейської інтеграції Чи були виділені відповідні кадрові ресурси відділам, які займаються координацією та управлінням справами ЄС? Чи існують системи стимулювання або інші механізми (наприклад, системи ротації, командирування), які гарантують, що функції європейської інтеграції виконуються достатньо кваліфікованими державними службовцями і що досягається високий рівень стабільності персоналу? Чи були створені спеціальні навчальні програми для підготовки всієї системи державної служби до імплікацій членства в ЄС?

6.2.

6.3.

Показники розроблені SIGMA – жовтень 1999 р.

ПОКАЗНИК У СФЕРІ СИСТЕМИ РОЗРОБЛЕННЯ, ПРИЙНЯТТЯ, ВПРОВАДЖЕННЯ РІШЕНЬ (ФОРМУЛЮВАННЯ ПОЛІТИКИ) І КООРДИНАЦІЇ A. 1.

Засади, на яких базується показник Процес підготовки до приєднання до ЄС і членства в ЄС повинен базуватися на системі розроблення, прийняття і впровадження рішень, що характеризується наступним: • Формулювання таких рішень, які є ефективними з правового погляду (які легко можливо впровадити шляхом прийняття ефективних актів) і досягають тих результатів, яких хоче отримати Уряд, а також є економічно ефективними і не суперечать одне одному; • розробка рішень, які є сталими з погляду бюджету; • забезпечення впровадження рішень; • закладання основ для ефективного функціонування в ЄС. Країни-кандидати на вступ до ЄС створили спеціальні механізми для управління питаннями, пов’язаними із ЄС в ході підготовки до членства і проведення переговорів; але оскільки питання ЄС стають невід’ємною частиною поточної роботи Уряду, різниця між цим колом питань і поточною роботою Уряду зменшується. Хоча визнається, що координація процесу прийняття і впровадження рішень багато в чому залежить перш за все від спроможності міністерств розробляти рішення, неможливо детально вивчити таку спроможність у кожному міністерстві. Але, оскільки у країнах Центральної і Східної Європи всі суттєві рішення мають бути схвалені Кабінетом Міністрів, якість процесу прийняття і впровадження рішень можливо оцінити, якщо розглянути міжвідомчу систему формування і впровадження рішень з огляду на те, наскільки вона забезпечує прийняття до уваги відповідних зауважень і дозволяє міністрам колективно оцінювати суттєві вигоди пропозицій.

Аспекти показника

Послідовність процесу розроблення та прийняття рішень

Загальна основа (рамки) для прийняття рішень повинна бути послідовна, чітко викладена в формі документа (наприклад, закону) і повинна бути зрозуміла і прийнятна для всіх учасників процесу розроблення, прийняття і впровадження рішень. 51

Міжвідомчі консультації з приводу пропозицій щодо політики

Повинна бути чітко розроблена система для координації процесу формування і впровадження політики між міністерствами попередньо до подачі пропозицій до центрального урядового органу. В особливості така система повинна гарантувати адекватну оцінку фінансових, євроінтеграційних і правових імплікацій будь-якої пропозиції; а більш загально те, що будь-яке зацікавлене міністерство повинне висловити свою думку. Повинні бути створені умови, які дозволяють проводити оцінку пропозицій Кабінету Міністрів на рівні Уряду та окремих міністерств. 3.

Планування Програми Уряду

Повинні існувати системи планування Програми роботи Уряду, що мають поєднувати: • Програму негайних дій Кабінету Міністрів; • Програму роботи Кабінету Міністрів і органів Кабінету Міністрів на середній строк (наприклад, на найближчі 3-4 тижні); • Стратегічну Програму законодавчої роботи Уряду, як, наприклад, заходи з прийняття acquis communautaire. 4.

Механізми врегулювання спорів

Повинні існувати ефективні механізми для врегулювання суперечок з питань політики між міністерствами. 5.

Координація на центральному рівні

Повинен бути ефективний центральний орган управління з достатнім інституційним потенціалом і владними повноваженням для того, аби: • Забезпечувати виконання вимог щодо координації процесів формування і впровадження рішень; • Забезпечувати адекватну організаційну підтримку центру прийняття рішень; • Забезпечувати оформлення і поширення рішень; • Здійснювати моніторинг впровадження рішень (в тому числі й розробку необхідних підзаконних актів). 6.

Центральний стратегічний ресурс

Повинен бути центральний ресурс, спроможний виконувати дорадчі функції для Прем’єр-Міністра, Кабінету Міністрів і Урядових Комітетів щодо загальних стратегічних питань, який розроблятиме для них рекомендації щодо суттєвих і стратегічних імплікацій пропозицій. 52

Координація питань європейської інтеграції

Повинна бути організована координація питань європейської інтеграції, в т. ч. механізм спільного міністерського стратегічного нагляду; міжвідомчий робочий механізм, що має спроможність і повноваження координувати внутрішній і зовнішній аспекти європейської інтеграції і здійснювати моніторинг; один або декілька адміністративних підрозділів на підтримку координаційного механізму; відповідний ресурс у сфері європейської інтеграції у міністерствах. Такі механізми повинні характеризуватися чітким визначенням повноважень, стратегічним підходом, ефективною координацією, всі учасники повинні бути віддані проведенню процесу європейської інтеграції для досягнення поставленої мети, і ці механізми повинні бути невід’ємною частиною роботи міністерств. 8.

Участь Кабінету Міністрів бюджетних рішень)

бюджетному

процесі

(прийнятті

На міністерському рівні повинні бути механізми, які б забезпечували те, що: • Витрати Уряду визначаються спільно і встановлюється певний ліміт; • Проводиться обговорення потреб фінансування кожного міністерства; • Суперечки між міністерствами з бюджетних питань можуть бути вирішені. 9.

Оцінка впливу (наслідків)

Повинні існувати механізми, що дозволяють оцінювати наступні чинники при підготовці рішень (у тому числі підзаконних актів і заходів щодо застосування acquis communautaire у національному контексті): • Вартість для бюджету; • Економічні наслідки; • Соціальні та екологічні наслідки; • Ефективність і практичність впровадження. Такі механізми повинні включати проведення за можливості консультацій із представниками зовнішніх інтересів і забезпечувати інформування про результати такого вивчення тих сторін, що приймають кінцеві політичні рішення.

ДОДАТОК 2

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 30 ГРУДНЯ 2005 РОКУ № 346 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ У 2006 РОЦІ ТА ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО НАКАЗУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19.08.05 № 197” ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Н АК А З „30” грудня 2005 року

№ 346 м. Київ

Про затвердження Політики Головдержслужби у 2006 році та внесення змін до наказу Головдержслужби від 19.08.05 № 197 На виконання протоколу наради з питання розвитку системи управління якістю Головдержслужби від 25.11.05, з метою розвитку системи управління якістю НАКАЗУЮ: 1.

Затвердити Політику Головдержслужби у 2006 році та викласти у новій редакції додаток 1 до Настанови з якості центрального апарату Головдержслужби, затвердженої наказом Головдержслужби від 19.08.05 № 197, згідно з додатком. Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюк В.В.) внести відповідні зміни до наказу Головдержслужби від 19.08.05 № 197 на внутрішньому та зовнішньому веб-сайтах Головдержслужби. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби Ткача В. Д.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

Додаток 1

ПОЛІТИКА ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ НА 2006 РІК Місія Головдержслужби: Забезпечення умов для створення і ефективної діяльності порядної, професійної, патріотичної та політично нейтральної державної служби, яка служитиме інтересам суспільства. Пріоритети діяльності: • забезпечення супроводження прийняття нового законодавства з питань державної служби; • впровадження системи управління персоналом в органах виконавчої влади України на принципах забезпечення компетентності та професійності корпусу державних службовців; • сприяння покращенню матеріального та соціального статусу державних службовців; • впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання державних службовців; • удосконалення діяльності апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. При реалізації пріоритетів ми дотримуємося таких принципів діяльності: • законність і верховенство права; • використання європейського досвіду та стандартів у сфері державного управління; • орієнтація на потреби споживачів державних послуг; • відкритість та прозорість діяльності. Реалізація пріоритетів досягається через: • розроблення проектів нормативно-правових актів з метою досягнення відповідності правового поля державної служби оновленим основам державної служби та проведення відповідних інформаційних кампаній; • створення елементів корпоративної мережі системи управління державною службою, визначення основних компетентностей для посад державних службовців, навчання менеджерів з управління персоналом та виконання інших заходів на основі досліджень відповідно до підходів Європейського Союзу; • впровадження світового досвіду застосування принципу рівної оплати за рівну працю в оплаті праці державних службовців; • удосконалення процесу формування державного замовлення на підготовку державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, визначення потреб у тренінгах та розроблення 55

•

пілотного пакету ключових тренінгових курсів, пілотні тренінги для державних службовців; запровадження засобів оцінки ефективності діяльності органів виконавчої влади з метою оптимізації їх структури, порядків надання послуг і організаційних процесів у діяльності апарату.

ДОДАТОК 3

ФОРМУВАННЯ МІСІЇ, ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ ТА ФУНКЦІЙ В СИСТЕМІ МІНІСТЕРСТВ

Кабінет Міністрів України

Міністерство

Пріоритети діяльності

Місія Цілі Завдання Місія

Функції

Цілі Завдання

Урядові органи державного управління

Функції

Підвідомчі організації

ДОДАТОК 4

ВАРІАНТ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЦІЛЕЙ, ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ Місія – цілі, задля Завдання – що досягнення яких Міністерство робить існує міністерство для досягнення цілей, визначених у місії

Функції – як Міністерство виконує покладені на нього завдання, які воно має на це повноваження

Загальні (спільні для усіх міністерств)

1. Проведення державної політики

2. Реалізація прав і свобод громадян

3. Державне управління

Розроблення та внесення пропозицій з питань державної політики Розроблення проектів актів законодавства Розроблення та реалізація державних програм Реалізація прав і свобод громадян на певні види діяльності Задоволення потреб громадян у певній сфері Захист прав і законних інтересів суб’єктів діяльності у певній сфері Створення умов для реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян у певній сфері Залучення громадськості, професійних асоціацій, спілок та інших об’єднань громадян, суб’єктів діяльності у певній сфері Управління державним майном та об’єктами державної власності Державне регулювання діяльності у певній сфері Контроль і нагляд за дотриманням законодавства Розроблення, затвердження та контроль за дотриманням стандартів

Надання дозволів Ліцензування певних видів діяльності Видання адміністративних актів Погодження призначень та звільнень Погодження проектів актів законодавства Розгляд звернень та скарг і надання відповідей Спрямування і координація 5. Координація діяльності урядових органів державного управління, що входять до складу міністерства, його територіальних органів, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства Координація діяльності інших органів виконавчої влади з питань, до належать до сфери компетенції міністерства Участь у підготовці 6. Міжнародна міжнародних договорів та їх діяльність виконанні Укладення міжнародних договорів Участь у реалізації міжнародних програм Співробітництво з іноземними органами державної влади, установами і організаціями у певній сфері Спеціальні (у певній сфері)... 4. Надання адміністративних послуг

ДОДАТОК 5

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА І ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПРОЕКТУ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА „ПРО ПОЛОЖЕННЯ ПРО МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ” Відповідно до пункту 227 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2005 № 324, та доручення Прем’єр-міністра України від 02.03.2005 № 8750/1/1-05 Головдержслужбою було опрацьовано проект Положення про Міністерство культури і туризму України у зв’язку з реорганізацією Міністерства культури і мистецтв України та Державної туристичної адміністрації України. Проведений аналіз виявив такі недоліки: 1. Відсутнє визначення місії, тобто головної мети діяльності та взагалі існування цього органу, його призначення для суспільства. Тому формування місії, яка конкретизує як внутрішні, так і зовнішні завдання діяльності органу, має передувати етапу визначення цих завдань. Інакше якщо не буде єдності системи пріоритетних цілей, то це може призвести до невиправдано великих витрат ресурсів на їх реалізацію. 2. Чітко не визначені, не розмежовані завдання із функціями. Якщо завдання відповідають на запитання що робить Міністерство культури і туризму України для досягнення цілей, визначених у його місії, то функції показують як Міністерство виконує покладені на нього завдання, які воно має для цього повноваження. Наприклад, є політичною (програмною) функцією „розроблення та реалізація загальнодержавних програм розвитку культури, курортів та туристично-рекреаційної сфери, ринку туристичних послуг, забезпечення захисту і безпеки туристів” і вона відноситься до завдання проведення державної політики в перелічених вище сферах управління. Тобто, ця функція показує які саме інструменти є для проведення державної політики Міністерство культури і туризму України. 3. Відсутня симетрія при визначенні завдань і функцій, тобто складно з’ясувати, якою мірою конкретними функціями забезпечується реалізація покладених на Міністерство культури і туризму України завдань. Наприклад, якщо наявні такі функції як „бере участь у підготовці міжнародних договорів України, вносить пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними договорами у сфері культури і туризму” та „бере участь у реалізації міжнародних програм у сфері культури і туризму”, то цілком логічно, що повинно стояти і завдання щодо міжнародного співробітництва у цих сферах. 60

Змішані завдання, які ставляться перед Міністерством культури і туризму України із завданнями, які стоять перед Державною туристичною адміністрацією України як державним комітетом. Наприклад, це стосується завдання „міжгалузевої координації туристичної та курортної діяльності”. Не узгоджено перелік додаткових завдань, що перейшли від Державної туристичної адміністрації України до Міністерства культури і туризму України, тобто чи буде на їх виконання створена відповідна структура і надані ресурси. Наприклад, це стосується завдання „за погодженням з органами державної статистики обсягів галузевої статистичної звітності, забезпечення збирання та обробки статистичних даних і контроль за їх достовірністю”. Наявність подібних, дублюючих завдань з іншими органами виконавчої влади. Наприклад, перед Міністерством культури і туризму України стоїть завдання „підготовка пропозицій щодо основних напрямів державної мовної політики та участь у її реалізації”, а перед Держкомітетом телебачення і радіомовлення стоїть подібне завдання „участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної мовної політики, державної політики у сфері захисту суспільної моралі”. Відсутня чіткість та однозначність при формулюванні функцій, механізмів їх реалізації та координації дій. Вони нерідко містять у собі подвійний зміст. Наприклад, щодо функції „організовує в межах своїх повноважень проектування пам’ятників і монументів”, то краще було би сформулювати цю функцію так: „організовує конкурси на проектування пам’ятників і монументів”. Наявність дублюючих та невластивих функцій. Наприклад, щодо функції „готує в межах своїх повноважень пропозиції щодо приватизації державного майна, забезпечує додержання антимонопольного законодавства, сприяє розвитку добросовісної конкуренції”, то в Україні переважно Антимонопольний комітет „здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігає, виявляє і припиняє порушення законодавства про захист економічної конкуренції; сприяє розвитку добросовісної конкуренції”. Функції не є достатньо конкретними, існують формулювання функцій, які розмивають відповідальність, перевантажують та уповільнюють підготовку та прийняття управлінських рішень. Широке вживання таких слів-паразитів, як „бере участь”, „сприяє”, „вдосконалює”, „взаємодіє”, „в межах компетенції”, „в установленому порядку” не містить реального наповнення виконуваної функції.

Наприклад, словосполучення „бере участь” передбачає, що на виконання цієї функції є декілька виконавців і повинна бути чітко визначена роль кожного. Тому доцільно замінити його на формулювання „розробляє пропозиції”, що робить цю функцію більш конкретною. Також варто вказати кому розробляє орган ці пропозиції. Слова „сприяє”, „вдосконалює” не мають самостійного змістовного наповнення. Тому доцільно формулювати таку функцію як „забезпечує координацію”. 10. Не згадуються у положенні такі важливі функції як нормотворча (видання нормативно-правових актів; розроблення проектів нормативно-правових актів у сфері культури і туризму) та розгляд звернень громадян. Наприклад, це такі важливі функції як: • розробляє проекти нормативно-правових актів у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної та бібліотечної справи, туризму і курортів; • у межах компетенції здійснює аналіз державної політики та законодавства, вносить в установленому порядку пропозиції щодо необхідності прийняття, скасування або внесення змін до актів законодавства України; • розробляє та реалізує державні програми у сфері культури і мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної та бібліотечної справи, туризму і курортів; • розглядає пропозиції, звернення громадян з питань, що належать до компетенції Мінкультури і туризму, і надає відповіді. 11. Повноваження Міністерства і повноваження Міністра також нечітко виписані. Наприклад, перед Міністерством культури і туризму стоїть завдання „участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері культури, державної політики з питань охорони культурної спадщини, національної музейної політики, державної політики у туристичній та курортній галузях”, а Міністр „особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики у сфері культури, мистецтв, туризму і курортів та виконання Міністерством своїх завдань і функцій”. Тому доцільно завдання Міністерства культури і туризму України визначити як „проведення державної політики у сфері культури і мистецтв, музейної та бібліотечної справи, кінематографії, переміщення культурних цінностей, охорони культурної спадщини, туризму і курортів”.

Отже, пропонуються наступні рекомендації: Визначити місію Міністерства культури і туризму України як один із наступних варіантів: • збереження і популяризація в Україні та за її межами культурних надбань Українського народу, відродження і розвиток української культури української нації, інших корінних народів та національних 62

меншин України, сприяння соціально-економічному розвиткові країни за рахунок підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку туризму, задоволення культурних потреб громадян України і українців, що проживають за її межами, рекреаційних потреб громадян України, забезпечення свободи творчості людини, реалізації інших прав і свобод у сфері культури і мистецтв; • розвиток та реалізація культурного і духовного потенціалу Українського народу як основи цілісного, стійкого та динамічного розвитку України; сприяння соціально-економічному розвиткові України за рахунок підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку туризму. 2. Завдання слід розрізняти за рівнем глобальності та конкретності для того, щоб функції мали зв’язок із завданнями і в кінцевому підсумку щоб всі вони відповідали виконанню основної місії діяльності органу та тим пріоритетним цілям, які ставить перед ним Кабінет Міністрів України. 3. На виконання мети діяльності Міністерства культури і туризму України слід поставити такі типи завдань: • проведення державної політики; • реалізація прав і свобод громадян; • державне управління; • надання адміністративних послуг; • координація; • міжнародна діяльність. 4. Структурно слід виділити загальні (основні) функції, які стосуються усіх сфер діяльності Міністерства культури і туризму України, а також спеціальні функції, які відображають специфіку конкретної сфери (наприклад, сфери культури). 5. При визначенні функцій слід дотримуватися закону тотожності, тобто використовувати однакові формулювання опису функцій для всіх функцій. 6. Привести перелік функцій у відповідність до завдань, для виконання яких вони наділені Міністерству культури і туризму України. 7. Виписати в Положенні про Міністерство культури і туризму України такі функції як розроблення пропозицій щодо державної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів, забезпечення реалізації програм у сфері культури і туризму. 8. Передбачити можливі права Міністерства культури і туризму України щодо відрядження своїх працівників до інших органів виконавчої влади для виконання спільної з ними функції за погодженням з керівниками інших органів; залучення до роботи іноземних консультантів та радників; делегування виконання окремих функцій. За результатами проведеного аналізу пропонуємо внести відповідні зміни у проект положення про Міністерство культури і туризму України. 63

ДОДАТОК 6

ЗБАЛАНСУВАННЯ ФУНКЦІЙ ТА РЕФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ АПАРАТУ МІНІСТЕРСТВ Аналітична записка і пропозиції І.

Європейський досвід щодо структури апарату міністерств 1. Стабільність апарату та змінна структура функціональних департаментів. Структура міністерства умовно поділяється на апарат та функціональні підрозділи. Апарат є стабільною ланкою міністерства, що здійснює ключові функції міністерства і виконує роль зберігача інституційної пам’яті. Функціональні департаменти, як правило, зазнають реорганізації залежно від зміни пріоритетів міністерства та Уряду. 2. Розподіл адміністративних та політичних посад. Кожен міністр має, як правило, 1-2 політичних заступників, які безпосередньо не дають доручень апарату міністерства, а здійснюють це через державного секретаря (керівника апарату). Існують два підходи до визначення повноважень заступників міністра: • Заступники міністра з наскрізними функціями щодо координації політики, зв’язків з парламентом тощо. • Заступники міністра як керівники секторів сфери управління міністерства (координують діяльність 2-3 функціональних департаментів міністерства). 3. Ключова роль департаменту з аналізу та координації політики. Ключовими функціями міністерства є аналіз політики, координація, вироблення рекомендацій щодо державної політики, а також моніторинг та оцінювання. Ці функції зосереджені в апараті міністерства. Функції управління майном, управління економічною діяльністю та надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам (реєстрація, дозволи, експертиза, контроль тощо) зведені до мінімуму. 4. Триступенева структура апарату. Кожне міністерство має в своєму складі департаменти, кожен з яких складається принаймні з двох управлінь, що мають у своєму складі чотири і більше відділів. У кожному відділі працюють 4-5 спеціалістів. 5. Тенденція до зменшення центрального апарату міністерства. Багато країн децентралізують повноваження міністерств шляхом делегування частини їх функцій органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям як державного, так і приватного сектора. Практика свідчить, що невеликий апарат дає можливість посилити спроможність до визначення пріоритетів державної політики та кращого реагування на потреби суспільства. Джерело: експертний висновок Департаменту юстиції, законодавства та державної служби програми SIGMA/OECD на запит Головдержслужби. 64

ІІ.

Функціональні та структурні проблеми в апараті міністерств та їх наслідки для якості роботи

№ Проблеми 1. Функція аналізу, планування і координації державної політики недостатньо розвинута.

Наслідки Міністерства перевантажені рутинною „паперовою” роботою, результати якої невимірювані, а тому неочевидні. Не відбувається постійного і самостійно спрямованого визначення пріоритетних напрямів державної політики та їх координації з іншими міністерствами. Планування діяльності міністерства Обмежені бюджетні ресурси розпороне пов’язане з плануванням бюджету шуються і не сконцентровані на пріоні календарно, ні за змістом. ритетах діяльності. У процесі виконання державного бюджету раптом виявляється, що коштів не вистачає на важливі речі – не через брак коштів, а через хибне фінансове планування. Функція контролю гіпертрофована. Персонал не стимульований приділяти Контроль зосереджений на уваги якості документів і послуг, які формальному дотриманні термінів він продукує, та змушений якнайвиконання планів і доручень, а не на швидше „закривати” доручення або моніторингу і оцінці ступеня пункти плану, не турбуючись про його зміст і вплив на реалізацію державної досягнення запланованих політики. результатів. Функція внутрішнього аудиту, як Провокується внутрішній конфлікт правило, відсутня як така або поєдна- інтересів, неможливо об’єктивно оціна з функцією безпосереднього нити якість фінансового менеджменту. технічного виконання державного бюджету. Функція нормопроектування погано Проекти нормативно-правових актів розвинута. розробляють не професійні юристинормопроектувальники, а спеціалісти функціональних підрозділів, що спричиняє низьку якість нормативноправових актів. Функція експертизи проектів Стримується процес адаптації закононормативно-правових актів на давства України до стандартів і вимог відповідність вимогам ЄС відсутня. ЄС. Функція управління персоналу Не ведеться системна робота з розроблення профілів компетентності для пофактично зведена до суто технічної сад в апараті міністерства та кваліфіфункції обліку кадрів. 65

каційних вимог до кандидатів на ці посади, не ведеться попередній відбір персоналу, щорічна оцінка є формальною, не пов’язана з визначенням потреб у навчанні, навчання персоналу не планується та не проводиться оцінка його результатів. 8. Функції ІТ-забезпечення, організації Це створює перешкоди для персоналу з погляду вільного доступу до необдокументообігу, організації зовнішніх та внутрішніх комунікацій, хідної інформації, не дозволяє створити єдину інформаційну мережу як правило, розведені між різними структурними підрозділами. та ефективно управляти інформаційними ресурсами. 9. Функція розроблення та впроваджен- Про роботу та плани міністерства ня інформаційних стратегій, організа- мало відомо громадськості, її інтереси ції зовнішніх комунікацій та залучен- недостатньо враховуються при виробленні політики та прийнятті ня громадськості до процесу рішень. Діяльність міністерств прийняття рішень слабо розвинена. Вивчення потреб споживачів фактич- недостатньо зорієнтована на но не проводиться. реалізацію прав і свобод громадян, задоволення їх законних інтересів. ІІІ. Пропозиції щодо вирішення проблем при реформуванні структури апарату міністерств 1. Чітко розмежувати політичні та адміністративні посади в апараті міністерства. Це можна зробити у три етапи: Етап 1 (додаток 1): до політичних посад відносяться посада міністра та 3-х – 4-х його секторних заступників. Кабінет міністра виконує політичні функції, діяльність його працівників регулюється нормами трудового законодавства. Міністр особисто займається зв’язками з парламентом, або за його дорученням – керівник кабінету міністра. За відсутності міністра його заступає інший член Уряду (віце-прем’єр-міністр). Перший заступник міністра – керівник апарату є вищим державним службовцем у міністерстві. До адміністративних посад, крім нього, належать посади усіх керівників департаментів, у тому числі функціональних, керівники яких подвійно підпорядковані керівникові апарату (в частині проходження державної служби, організації та координації діяльності) та секторним заступникам міністра (в частині питань аналізу та планування секторної політики), начальників та спеціалістів відділів. Етап 2 (додаток 2): до політичних посад відносяться посади міністра, першого заступника міністра, який займається зв’язками з парламентом та заступає міністра за його відсутності, посади секторних заступників міністра (т. зв. „молодших міністрів”). Перший заступник міністра – 66

керівник апарату є вищим державним службовцем у міністерстві. До адміністративних посад, крім нього, належать посади усіх керівників департаментів, у тому числі функціональних, керівники яких подвійно підпорядковані керівникові апарату та секторним заступникам міністра, начальників та спеціалістів відділів; Етап 3 (додаток 3): політиками є: міністр, його перший заступник та заступники. До адміністрації (державної служби) належать секретаріат міністерства, очолюваний державним секретарем, керівники функціональних департаментів, подвійно підпорядковані державному секретареві та секторним заступникам міністра. Для структурного поділу апарату міністерства застосовувати поділ на департаменти (управління) та відділи. Департамент (управління) утворюється у складі не менше як 4 управлінь (відділів). Відділ утворюється у складі не менше як 3 державних службовців. Департаменти (управління) поділяються на функціональні (їх персонал складається з експертів із секторної політики та менеджерів секторних проектів), координаційні (їх персонал складається з професійних аналітиків політики, юристів, фінансистів, фахівців по зв’язках з громадськістю та з питань міжнародного співробітництва) та обслуговуючі (їх персонал включає аудиторів, бухгалтерів, юристів, що спеціалізуються на господарському та трудовому праві). Посилити функцію управління персоналом апарату міністерства (добір персоналу, розроблення профілів компетентності для посад в апараті міністерства та кваліфікаційних вимог до кандидатів на зайняття цих посад, планування кар’єри, оцінка результатів діяльності та визначення потреб у навчанні, планування навчання та оцінка його результатів). Посилити функцію аналізу та планування державної політики, поєднавши її з управлінням фінансовими ресурсами, нормопроектуванням та питаннями європейської інтеграції, поєднавши їх в одному – ключовому департаменті (управлінні) міністерства, який буде виконувати роль внутрішнього „мозкового центру” і тісно співпрацювати з кабінетом міністра (департамент [управління] стратегічного планування та координації політики). Функцію планування діяльності та бюджету організаційно відділити від функцій виконання планів та бюджету, а також моніторингу діяльності, запровадити функцію внутрішнього аудиту – адміністративного і фінансового. Скоординувати всі функції, пов’язані з управлінням інформаційними ресурсами, об’єднавши їх в одному департаменті (управлінні) (департамент [управління] управління інформаційними ресурсами та комунікацій). Об’єднати в одному департаменті (управлінні) всі функції, пов’язані з державними закупівлями, бухгалтерською звітністю, юридичним супроводженням цивільно-правових відносин міністерства з іншими суб’єктами 67

права (департамент [управління] державних закупівель, юридичного супроводження та бухгалтерського обліку). 9. Запровадити постійні функції з вивчення потреб споживачів, управління якістю та модернізації апарату (управління змінами). 10. Посилити зовнішні комунікаційні стратегії міністерства. ІV. Позитивні наслідки для якості роботи міністерств та Уряду в цілому 1. Буде посилено професійну, у першу чергу аналітичну та управлінську спроможність апарату міністерства та підвищено якість роботи з персоналом. 2. Буде посилено функцію міністерства з вироблення та реалізації державної політики. 3. Діяльність міністерства буде спрямована на результат, ступінь досягнення якого відносно запланованого буде незалежно оцінюватись. 4. Буде забезпечено кращу поінформованість громадян, їх залучення до процесу прийняття рішень, більшу прозорість діяльності міністерства. 5. Будуть різко зменшені можливості для внутрішнього конфлікту інтересів шляхом розведення функцій з планування, виконання бюджету та внутрішнього аудиту. V.

Ризики 1. Змінюється традиційна структура (розформовуються підрозділи, які традиційно вважалися основою апарату: організаційний, юридичний та управління справами), що може бути шоком для апарату. 2. У разі відсутності негайного інтенсивного навчання персоналу зміни можуть спричинити затяжний адаптаційний період. 3. Міністри можуть остерігатися посилення ролі керівника апарату і не захочуть повністю „віддавати” функції, пов’язані з управлінням фінансовими, людськими та інформаційними ресурсами. 4. Запровадження внутрішнього аудиту і підвищення прозорості діяльності персоналу може спричиняти опір з боку апарату.

VI. Додаткові можливості, які надає застосування такого підходу 1. Координаційна частина – власне апарат, або секретаріат міністерства – є найбільш стабільною частиною міністерства, саме ці державні службовці забезпечують єдність і послідовність політики, яку проводить міністерство, наступність при зміні уряду. Ця частина апарату повинна мати однакову структуру в усіх міністерствах. Функціональна частина є більш гнучкою, залежить від „мандату” міністра, який йому дають Президент і Прем’єрміністр, пріоритетів державної політики та потреб суспільства, які можуть 68

змінюватися. Ії структура визначається на основі специфічних функцій, закріплених у положенні про міністерство. Примітка. Керівники функціональних департаментів, на відміну від керівників департаментів „секретаріату” міністерства, будучи подвійно підпорядковані як безпосередньо політикові, так і керівникові апарату (вищому державному службовцеві) і перебуваючи таким чином на межі між політикою і адміністрацією, можуть – швидше за традицією, ніж за законодавством – бути змінені новим міністром з політичних міркувань. Ця група посад може бути „компромісною” при зміні Уряду – за умови, що керівник апарату та всі єдиноначально підпорядковані йому керівники департаментів, як правило, залишаються незмінними при зміні Уряду. 2. Чітке розділення функціональних і координаційних структурних підрозділів дозволить подолати традиційні внутрішні організаційні бар’єри. Буде забезпечено ефективніші горизонтальні комунікації, коли технічні рішення будуть прийматися на перехресті повноважень секторних спеціалістів і координаторів. 3. Чітке відділення усіх суто обслуговуючих функцій, дозволить, у разі прийняття відповідного політичного рішення, звузити сферу державної служби, встановивши, що працівники вичерпного переліку обслуговуючих структурних підрозділів не є державними службовцями і працюють виключно на засадах трудового законодавства. 4. Міцний апарат дозволить міністру посилити свою роль як політика та члена Кабінету, дозволивши його більше часу приділяти стратегічному плануванню, визначенню пріоритетів політики, роботі з парламентом та звільнивши його від зайвої адміністративної роботи. 5. Потужний кабінет міністра, будучи виведеним зі сфери державної служби, буде створювати надійну систему альтернативного інформування, юридичного, інформаційно-аналітичного забезпечення міністра, допомагаючи кращій скоординованості роботи апарату. Крім цього, кабінет міністра за його дорученням буде виконувати суто політичні функції, пов’язані з роботою з політичними партіями та парламентськими фракціями.

70 Заступник міністра (політичний)

Функціональні департаменти (управління)

Заступник міністра (політичний)

Департамент (управління) стратегічного планування і координації політики

МІНІСТР Кабінет міністра: $ керівник кабінету $ прес$секретар (речник) $ помічники $ керівник протоколу $ група радників $ юрисконсульт

Департамент (управ$ ління) моніторингу діяльності та модер$ нізації апарату

державна служба

політика

Департамент (управління) управління інформаційними ресурсами та комунікацій

Перший заступник міністра $ керівник апарату (адміністративний)

Департамент (управління) управління персоналом

Відділ оцінювання персоналу та планування навчання

Відділ управління фінансовими ресурсами

Відділ європейської інтеграції

Відділ зв’язків з громадськістю

Відділ міжнародного співробітництва

Відділ управління якістю

Відділ вивчення потреб споживачів

Департамент (управ$ ління) державних закупівель, юридич$ ного супроводження та бухгалтерського обліку

Етап 1

Відділ державних закупівель

Заступник міністра (політичний)

Відділ відбору кадрів та планування кар’єри державних службовців Відділ забезпечення кадрового обліку Відділ кадрового забезпечення територіальних підрозділів та підпорядкованих організацій

Відділ аналізу політики та стратегічного планування Відділ нормопроектування та правової експертизи

Інформаційно$аналітичний відділ Відділ організації комунікативних заходів Відділ публікацій Відділ документального забезпечення Відділ по роботі із зверненнями громадян

Відділ моніторингу діяльності Відділ внутрішнього аудиту Відділ модернізації апарату та управління змінами

Відділ юридичного забезпечення Відділ бухгалтерського обліку

Відділ матеріально$технічного забезпечення

71 Заступник міністра (політичний $ „молодший міністр”)

Функціональні департаменти (управління)

Заступник міністра (політичний $ „молодший міністр”)

Департамент (управління) стратегічного планування і координації політики

Департамент (управ$ ління) моніторингу діяльності та модер$ нізації апарату

державна служба

політика

Департамент (управління) управління інформаційними ресурсами та комунікацій

Перший заступник міністра $ керівник апарату (адміністративний)

Департамент (управління) управління персоналом

Відділ забезпечення кадрового обліку

Відділ публікацій

Відділ управління якістю

Департамент (управ$ ління) державних закупівель, юридич$ ного супроводження та бухгалтерського обліку

Етап 2

Відділ державних закупівель

Перший заступник міністра (політичний)

Відділ відбору кадрів та планування кар’єри державних службовців Відділ оцінювання персоналу та планування навчання

Відділ кадрового забезпечення територіальних підрозділів та підпорядкованих організацій

Відділ аналізу політики та стратегічного планування Відділ управління фінансовими ресурсами Відділ нормопроектування та правової експертизи Відділ європейської інтеграції Інформаційно$аналітичний відділ Відділ організації комунікативних заходів Відділ зв’язків з громадськістю

Відділ документального забезпечення Відділ по роботі із зверненнями громадян Відділ міжнародного співробітництва Відділ моніторингу діяльності Відділ внутрішнього аудиту Відділ модернізації апарату та управління змінами Відділ вивчення потреб споживачів

Відділ юридичного забезпечення Відділ бухгалтерського обліку

Відділ матеріально$технічного забезпечення

72 Заступник міністра

Функціональні департаменти (управління)

Заступник міністра

Департамент (управління) управління персоналом

Відділ забезпечення кадрового обліку

Департамент (управ$ ління) стратегічного планування ікоорди$ нації політики (директор за посадою є заступником дер$ жавного секретаря)

Державний секретар

МІНІСТР

Відділ управління фінансовими ресурсами

Відділ європейської інтеграції

Департамент (управління) управління інформаційними ресурсами та комунікацій Департамент (управ$ ління) моніторингу діяльності та модер$ нізації апарату

Кабінет міністра: $ керівник кабінету $ прес$секретар (речник) $ помічники $ керівник протоколу $ група радників $ юрисконсульт

Секретаріат міністерства

політика

державна служба

Відділ публікацій

Відділ міжнародного співробітництва

Відділ внутрішнього аудиту

Відділ вивчення потреб споживачів

Етап 3

Департамент (управ$ ління) державних закупівель, юридич$ ного супроводження та бухгалтерського обліку

Відділ бухгалтерського обліку

Перший заступник міністра

Відділ кадрового забезпечення територіальних підрозділів та підпорядкованих організацій

Відділ аналізу політики та стратегічного планування Відділ нормопроектування та правової експертизи

Інформаційно$аналітичний відділ Відділ організації комунікативних заходів Відділ зв’язків з громадськістю

Відділ документального забезпечення Відділ по роботі із зверненнями громадян

Відділ моніторингу діяльності Відділ управління якістю Відділ модернізації апарату та управління змінами

Відділ юридичного забезпечення

Відділ державних закупівель Відділ матеріально$технічного забезпечення

ДОДАТОК 7

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 29 ЛИПНЯ 2005 РОКУ № 189 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІО! НАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ Про затвердження Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади Наказ Головного управління державної служби України від 29 липня 2005 року № 189 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 901/11181 Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 3 Положення про Головне управління державної служби України, затвердженого Указом Президента України від 2 жовтня 1999 року № 1272 (із змінами), статті 2 Указу Президента України від 5 березня 2004 року № 278 „Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу”, статті 2 Указу Президента України від 15 квітня 2005 року № 658 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 березня 2005 року „Про засади реформування системи центральних органів виконавчої влади”, Програми розвитку державної служби на 2005–2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, пункту 226 Плану заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України „Назустріч людям”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 року № 324, НАКАЗУЮ: 1. 2. 3.

Затвердити Порядок проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, що додається. Юридичному управлінню (Маврешко К. С.) у встановленому порядку подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюк В. В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України цього наказу опублікувати його у „Віснику державної служби України” та розмістити на веб-сайті Головдержслужби. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко 73

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головного управління державної служби України від 29 липня 2005 р. № 189 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 р. за № 901/11181

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 1.

Загальні положення

1.1. Порядок проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади (далі — Порядок) встановлює процедуру проведення функціонального обстеження на основі єдиного механізму збору, аналізу та узагальнення інформації щодо реалізації завдань і функцій органів виконавчої влади. 1.2. Цей Порядок розроблено з метою забезпечення проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади як постійного процесу аналізу завдань і функцій органів виконавчої влади на предмет їх відповідності реальним потребам суспільства та вимогам актів законодавства, а також на предмет відповідності структури органів виконавчої влади покладеним на них завданням і функціям. 1.3. Дія Порядку поширюється на органи виконавчої влади, а саме: • міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, включаючи утворені в їх складі урядові органи державного управління, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади; • місцеві державні адміністрації. 2.

Визначення термінів

Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення: • місія (головна мета діяльності) органу виконавчої влади — призначення органу для вирішення проблем суспільства (соціальних, економічних, гуманітарних та інших); • цілі діяльності органу виконавчої влади — це конкретний стан окремих показників діяльності органу в певний момент часу, досягнення яких є бажаним і на досягнення яких спрямована діяльність органу. Вони визначаються Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, програмами діяльності Кабінету Міністрів України; • завдання — комплекс заходів, які випливають із головної мети і підлягають вирішенню для її досягнення, конкретизують цілі органу і становлять цільову функцію структурного підрозділу; • функція — це діяльність, пов’язана з отриманням чітко визначеного кінцевого результату, який прямо відображає досягнення цілей та завдань органу виконавчої влади. 74

Організація роботи з проведення функціонального обстеження

3.1. Головдержслужба забезпечує контроль за проведенням функціонального обстеження органів виконавчої влади, аналіз та узагальнення його результатів, готує за результатами функціонального обстеження органів виконавчої влади та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності цих органів. 3.2. Управління державної служби Головного управління державної служби в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі беруть участь у проведенні функціонального обстеження місцевих органів виконавчої влади, надають методично-консультаційну допомогу у цій роботі та за результатами функціонального обстеження органів виконавчої влади готують та вносять Головдержслужбі пропозиції щодо удосконалення їх функцій та структури. 3.3. Центр сприяння інституційному розвитку державної служби організовує проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади та забезпечує консультаційне та науково-методичне супроводження функціонального обстеження органів виконавчої влади. 3.4. Для організації роботи, пов’язаної з проведенням функціонального обстеження, органи виконавчої влади утворюють робочі групи, склад яких затверджується наказом керівника органу виконавчої влади. 3.5. Робочу групу очолює заступник керівника органу виконавчої влади, відповідальний за організацію роботи його апарату. 3.6. До складу робочої групи входять: • керівники структурних підрозділів з питань організаційної роботи, бюджету і фінансів, кадрової та юридичної служб, інших самостійних структурних підрозділів органу виконавчої влади; • представники інших органів виконавчої влади, а також незалежні експерти, у тому числі іноземні, науковці, фахівці з державного управління та з питань, що належать до сфери управління органу виконавчої влади. 3.7. Робоча група: • проводить функціональне обстеження органу виконавчої влади, що включає збір, аналіз та узагальнення інформації щодо його функціональної діяльності; • готує підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження органу виконавчої влади та пропозиції щодо удосконалення відповідних нормативно-правових актів та можливих змін в його організаційній структурі. 3.8. Функціональне обстеження органів виконавчої влади здійснюється за загальним планом-графіком з проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, який складається Головдержслужбою.

4. Порядок проведення функціонального обстеження 4.1. Функціональне обстеження органів виконавчої влади здійснюється робочою групою на основі аналізу заповнених форм, що додаються до цього Порядку. Методичні рекомендації щодо заповнення форм визначаються Головдержслужбою. 4.2. Робоча група розпочинає функціональне обстеження органу виконавчої влади з уточнення його місії (головної мети діяльності) та аналізу повноти охоплення його завданнями і функціями, закріпленими у положенні про нього, цілей, завдань і функцій, визначених нормативно-правовими актами в сфері діяльності органу виконавчої влади. Відповідно до форми, наведеної в додатку 1 до цього Порядку, робоча група уточнює місію (головну мету діяльності) та конституційно і законодавчо закріплені цілі діяльності органу виконавчої влади. Робоча група аналізує: • законодавство у сфері державної політики, яку реалізує орган виконавчої влади (Конституцію України та закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, програми діяльності Кабінету Міністрів України); • положення про орган виконавчої влади; • положення про структурні підрозділи органу виконавчої влади. 4.3. Робоча група аналізує співвідношення нормативно визначених завдань з конституційно та законодавчо закріпленими цілями органу виконавчої влади, оцінює ступінь відповідності завдань органу його цілям і заповнює форму, наведену в додатку 2 до цього Порядку. 4.4. Робоча група з’ясовує, якою мірою функціями органу виконавчої влади, нормативно визначеними у положенні про нього, забезпечується реалізація покладених на цей орган завдань. Обґрунтування співвідношення функцій з відповідними завданнями органу виконавчої влади наводиться у формі, зазначеній у додатку 3 до цього Порядку. 4.5. Класифікація функцій органу виконавчої влади за типологічними групами проводиться робочою групою у формі, наведеній у додатку 4 до цього Порядку. Ця класифікація відбувається з урахуванням типологічної групи кожної з функцій органу виконавчої влади, визначених нормативно-правовими актами, її опису, результатів виконання та споживачів цієї функції. 4.6. На основі аналізу положень про структурні підрозділи робоча група встановлює повноту охоплення функцій органу виконавчої влади відповідними функціями структурних підрозділів. Зразок форми додається (додаток 5 до цього Порядку).

4.7. Робочою групою здійснюється детальний аналіз функцій, визначених нормативно-правовими актами, продукт їх виконання, споживачів функцій, горизонтальні та вертикальні зв’язки між структурними підрозділами та іншими органами виконавчої влади при виконанні функцій, ресурсне забезпечення виконання функцій. З метою отримання необхідної інформації керівники самостійних структурних підрозділів заповнюють паспорти функцій. Форма наведена у додатку 6 до цього Порядку. 4.8. Робоча група аналізує паспорти функцій та узагальнює інформацію про функції, визначені у положенні про орган виконавчої влади, а також функції, які додатково надані органу іншими розпорядчими документами. Результати заповнюються у формі, наведеній у додатку 7 до цього Порядку. 4.9. Робоча група здійснює аналіз функцій органу виконавчої влади за схемою функціонального аналізу, наведеною у додатку 8 до цього Порядку. Для того, щоб зробити висновки про ефективність функціональної діяльності органу виконавчої влади, робоча група аналізує кожну з функцій органу виконавчої влади за такими критеріями: • законність — відповідність виконання функції Конституції України та законам України; • відповідність політичним пріоритетам — спрямованість на досягнення цілей політики Президента України та Кабінету Міністрів України; • результативність — вплив на вирішення суспільних проблем, задоволення потреб суспільства, захист прав, свобод та законних інтересів громадян, юридичних і фізичних осіб; • ефективність — адекватність форм і методів реалізації функції, раціональність використання людських, матеріальних та фінансових ресурсів на її виконання. 4.10. У результаті проведеного аналізу функцій органу виконавчої влади відповідно до схеми функціонального аналізу, наведеної у додатку 8 до цього Порядку, робочі групи можуть прийти до таких висновків щодо вдосконалення функцій органу виконавчої влади: • ліквідація функції — виключення функції із нормативно-правового акта (без заміни її на іншу або без передавання її іншим суб’єктам державного управління) з припиненням її існування, а також припинення виконання функції, не закріпленої нормативно-правовими актами; • децентралізація функції — передавання функції, яка не потребує централізованого виконання, на нижчий рівень органів виконавчої влади, органам місцевого самоврядування або підвідомчим державним підприємствам, установам та організаціям; • модифікація функції — приведення функції відповідно до нових актів законодавства або політичних пріоритетів;

раціоналізація функції — зменшення обсягу функції, що полягає у виключенні певних правовідносин із об’єкта державного регулювання чи надання державних послуг, або об’єднання функцій, якщо результатом їх виконання є однотипний продукт та використовуються вони для єдиного споживача; • приватизація функції — передавання функції до приватного сектора; • залишення функції без змін у разі, якщо вона відповідає критеріям законності, політичним пріоритетам, результативності та ефективності. 4.11. На основі проведеного функціонального обстеження робоча група робить висновки та готує пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органу виконавчої влади, а саме: • удосконалення нормативно-правових актів, що визначають організаційно-правовий статус органу виконавчої влади; • удосконалення цілей, завдань і функцій органу виконавчої влади та йому підвідомчих органів; • оптимізація структури органу виконавчої влади. •

Підсумки проведення функціонального обстеження

5.1. За результатами функціонального обстеження робоча група органу виконавчої влади складає підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження, що затверджується наказом керівника органу виконавчої влади. Підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження розглядається колегією органу виконавчої влади і затверджується його керівником. 5.2. Інформація щодо проведення заходів функціонального обстеження подається від: • центральних органів виконавчої влади — до Головдержслужби у формі узагальненого звіту; • урядових органів державного управління, територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади — до органів виконавчої влади, у складі яких вони діють, у формі підсумкового звіту; • обласних та міських державних адміністрацій — до Управлінь державної служби Головного управління державної служби України в областях, мм. Києві та Севастополі у формі узагальненого звіту; • районних державних адміністрацій — до відповідних обласних державних адміністрацій у формі підсумкового звіту. 5.3. Форми подання звітності про результати проведення функціонального обстеження органами виконавчої влади визначаються Головдержслужбою.

Начальник юридичного управління

К. Маврешко

ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО ТА ЗАКОНОДАВЧО ЗАКРІПЛЕНИХ ЦІЛЕЙ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Укази Президента України*

Постанови Кабінету Міністрів України*

Програми діяльності Кабінету Міністрів України*

назва

Керівник робочої групи ______________________________________________________________ посада

______________ підпис

шифр

Цілі органу виконавчої влади

* Реквізити нормативно-правового акта; відповідно номери статей, частини статей, пунктів, підпунктів, абзаців тощо.

Закони України*

Конституція України*

Місія (головна мета діяльності) органу виконавчої влади:________________________________________________

Форма

Додаток 1 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

шифр 2

назва

Цілі органу виконавчої влади, визначені конституційно та законодавчо 3

назва

______________ підпис

шифр

Завдання органу виконавчої влади, визначені положенням про орган

АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАВДАНЬ І ЦІЛЕЙ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Керівник робочої групи ______________________________________________________________ посада

Форма

Додаток 2 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

шифр 2

назва

Завдання органу виконавчої влади, визначені положенням про орган 3

назва

______________ підпис

шифр

Функції органу виконавчої влади, визначені положенням про орган

АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ ФУНКЦІЙ І ЗАВДАНЬ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Керівник робочої групи ______________________________________________________________ посада

Форма

Додаток 3 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

політич- нормоно-про- проектув грамні альні

правозахисні

координаційні

регулятивні

міжнародні

управління державним майном

______________ підпис

надання контуправрольнолінських наглядопослуг ві

Керівник робочої групи ______________________________________________________________ посада

шифр

назва

Типологічна група функцій

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЗА ТИПОЛОГІЧНИМИ ГРУПАМИ

Функції органу виконавчої влади, визначені положенням про орган

Форма

Додаток 4 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

назва 3

шифр

Функції органу виконавчої влади, визначені положенням про орган 4

назва

______________ підпис

шифр

Функції, визначені положенням про структурний підрозділ органу виконавчої влади

АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ ФУНКЦІЙ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ З ФУНКЦІЯМИ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Керівник робочої групи ______________________________________________________________ посада

Назва структурного підрозділу органу виконавчої влади

Форма

Додаток 5 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

ПАСПОРТ ФУНКЦІЇ

Керівник структурного підрозділу

_________________________________________________ посада

Яке ресурсне забезпечення виконання цієї функції (фінансові та трудові ресурси)? ______________ підпис

Чи існує зворотний зв’язок, який впливає на внесення змін у реалізацію виконання функції? Чим регламентовані такі зміни (нормативно-правовий акт, розпорядчий документ, інше)?

Перед ким звітується орган виконавчої влади щодо результатів виконання функції? Яка періодичність звітування?

З якими іншими органами виконавчої влади необхідна співпраця для виконання цієї функції?

З якими самостійними структурними підрозділами необхідна співпраця для виконання цієї функції?

Хто є споживачем продукту цієї функції?

Яким є продукт виконання функції?

На виконання якого завдання органу виконавчої влади виконується функція?

Якими нормативними актами регулюється виконання цієї функції?

Функція, визначена положенням про структурний підрозділ органу виконавчої влади (назва, шифр)

Форма

Додаток 6 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

Структурні підрозділи, які виконують функцію

Інші органи виконавчої влади, які виконують функцію 6

Продукт виконання функції

Ресурсне забезпечення виконання функції*

______________ підпис

Споживачі функції

Керівник робочої групи ______________________________________________________________ посада

* Указується фінансове забезпечення виконання функції або трудомісткість виконання функції

шифр

назва

Функції, які додатково надані органу виконавчої влади

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ПЕРЕЛІК ФУНКЦІЙ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Функції органу виконавчої влади, визначені положенням про орган

Форма

Додаток 7 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

Додаток 8 до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади

CХЕМА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ

Функц ія № ___

Чи сприяє функц ія досягненню ц і лей органу?

Чи забезпечу є функція захист інтерес ів громадськост і ?

Ні

Так Так Чи є інш і органи виконавчої влади, які роблять внесок у виконання функц ії?

Так

Ні Чи можна передати виконання функц ії іншому органу виконавчо ї влади?

Так Так

Так

Ні

Так

Чи готові споживачі платити за виконання функц ії?

Так

Ні

Чи створить поява приватно ї установи, що викону є функцію, несправедливо ї конкуренц ії на ринку ?

Чи можна необх ідний результат в ід виконання функц ії отримати меншими затратами ?

Так

Передати функц ію

Ні

Зменшити обсяг виконання функц ії

Приватна компан ія/ інша недержавна орган ізація Раці оналізувати функц ію всередин і галуз і

Так

Ні

Чи потр і бно регулювати ціну на виконання функції і/або стандарт виконання?

Так

Регульована приватна компан ія/ інша недержавна орган ізація

Чи орієнтована функц і я на отримання прибутку ?

Чи може ц іна покрити затрати на виконання функц ії?

Чи існують інш і виконавц і функц ії в держав і?

Так

Ні Чи готов і споживач і платити за виконання функції?

Ні

Ні Чи можна об’єднати функцію з і ншою?

Л ікв ідувати функц ію

Так

Ні

Чи можливе встановлення плати за виконання функц ії без обмеження доступу до не ї?

Ні

Чи можна зменшити обсяг виконання функції?

Ні

Чи вимага ється виконання функц ії конституцією, законом чи мі жнародним договором ?

Чи можна л і квідувати функцію без перешкоджання інтересам населення ?

Чи сприя є виконання функц ій посиленню конкурентного середовища в сектор і?

Чи існу є попит на функцію?

Так

Державне підприємство

Ні

Так

Субсидоване державне підприємство

Неприбуткова орган ізація

Ні

Чи можна передати виконання функц ії на нижчий р і вень державного управл іння?

Чи забезпечить передача функції на нижчий р івень б ільш ефективне використання бюджетних ресурс ів ?

Чи можна необх і дний результат в ід виконання функц ії отримати меншими затратами ?

Так

Ні

Децентрал ізувати функц ію (у т . ч. передати на м ісцевий рівень )

Так

Ні Чи приведе гнучк ість в управл інні бюджетними ресурсами до покращення виконання функц ії?

Ні

Залишити функц ію без зм ін

Ні

Керівник робочої групи ____________________________ посада

Так

Раціонал ізувати функц ію всередин і органу

______________ підпис

ДОДАТОК 8

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПОРЯДКУ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ПРОЕКТ 1. Загальні положення 1.1. Ці Методичні рекомендації розроблені з метою надання практичної допомоги органам виконавчої влади щодо організації роботи з проведення функціонального обстеження їх діяльності відповідно до Порядку проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, що затверджений Наказом Головдержслужби від 29 липня 2005 року № 189 та зареєстрований Міністерством юстиції України 17 серпня 2005 року за № 901/11181. 1.2. Головною метою функціонального обстеження органів виконавчої влади є уточнення функцій, удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності їх управлінської діяльності. 1.3. Завданнями функціонального обстеження органів виконавчої влади є: • уточнення місії (основної мети діяльності) та конституційно й законодавчо закріплених цілей органів виконавчої влади; • визначення співвідношення між конституційно й законодавчо закріпленими цілями та нормативно визначеними завданнями й функціями органів виконавчої влади з метою встановлення їх відповідності реальній діяльності та існуючій структурі органів; • проведення класифікації нормативно визначених функцій органів виконавчої влади за типологічними групами з метою застосування єдиного критерію для порівняння різноманітних функцій органів виконавчої влади, а також для полегшення визначення їх якісних та кількісних характеристик; • проведення аналізу існуючих функцій органу виконавчої влади з метою їх оптимізації шляхом ліквідації, раціоналізації, модернізації, приватизації чи децентралізації; • підготовка пропозицій щодо зміни структури і функцій органів виконавчої влади за результатами функціонального аналізу з метою удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності управлінської діяльності органів виконавчої влади. 1.4. Функціональне обстеження дає можливість: • уточнити формулювання функцій, визначених у положеннях про органи виконавчої влади з метою подальшого приведення назв функцій до стандартних логічних блоків, що дозволить уніфікувати спосіб опису розрізнених та суперечливих функцій; 87

•

виключити дублювання функцій і наявність незабезпечених зон діяльності органів виконавчої влади, намітити самостійні та сумісні ділянки при виконанні функцій, що дозволить встановити повноваження на кожному рівні управління; привести організаційні структури у відповідність із функціями органів виконавчої влади з метою їх удосконалення, що дозволить усунути дублювання, паралелізм та їх формальну невизначеність; підвищити ефективність використання трудових та бюджетних ресурсів органів виконавчої влади, спрямованих на досягнення цілей Уряду у відповідному секторі державного управління.

2. Термінологія та умовні позначення 2.1. Місія органу виконавчої влади — призначення органу для вирішення проблем суспільства (соціальних, економічних, гуманітарних та інших). Місія — це головна мета, яка обумовлює довгострокову орієнтацію органу виконавчої влади на певний вид діяльності, конкретизує його внутрішні та зовнішні цілі та виражає функціональне призначення (функціональну роль) органу виконавчої влади в організаційній структурі суспільства. Наприклад: • місією Міністерства культури і туризму є збереження і популяризація в Україні та за її межами культурних надбань Українського народу, відродження і розвиток української культури української нації, інших корінних народів та національних меншин України, сприяння соціально-економічному розвиткові країни за рахунок підвищення її конкурентоспроможності на міжнародному ринку туризму, задоволення культурних потреб громадян України і українців, що проживають за її межами, рекреаційних потреб громадян України, забезпечення свободи творчості людини, реалізації інших прав і свобод у сфері культури і мистецтв; • місією Державної служби кінематографії є відродження національної кінематографії, посилення її впливу на формування духовних та естетичних цінностей Українського народу, створення належних правових і економічних умов для розвитку національного кіномистецтва та кінематографічної індустрії, конкурентоспроможних на міжнародному ринку; • місією обласної державної адміністрації є створення необхідних соціальних, економічних, правових та інформаційних умов для забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку області, підвищення якості життя населення, розширення можливостей для вільного розвитку особистості, підприємств, установ та організацій різних організаційноправових форм власності, які сприяють розвитку області, а також забезпечення регіональної безпеки та особистої безпеки громадян на основі формування балансу інтересів різних груп населення області. 88

2.2. Цілі діяльності органу виконавчої влади — це конкретний стан окремих показників діяльності органу в певний момент часу, досягнення яких є бажаним і на досягнення яких спрямована діяльність органу. Вони визначаються Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, програмами діяльності Кабінету Міністрів України. Стратегічними цілями діяльності органів виконавчої влади можуть бути такі: • забезпечення державного суверенітету; • забезпечення державної безпеки; • забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів громадян; • підвищення рівня життя населення; • забезпечення соціального захисту населення; • забезпечення ефективного управління державним майном; • посилення економічного зростання; • забезпечення продовольчої безпеки тощо. Наприклад, основними цілями діяльності місцевих органів виконавчої влади є такі: • підвищення якості життя населення, досягнення регіональної безпеки та стійкого соціально-економічного розвитку; • забезпечення стійкого розвитку регіональної економіки. 2.3. Завдання — комплекс заходів, які випливають із головної мети і підлягають вирішенню для її досягнення, конкретизують цілі органу і становлять цільову функцію структурного підрозділу. Наприклад, до основних завдань органів виконавчої влади можна віднести такі: • проведення державної політики у відповідному секторі державного управління; • забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян; • створення умов для задоволення потреб населення; • здійснення державного управління і контролю у відповідному секторі державного управління; • створення умов для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури у відповідному секторі державного управління; • визначення напрямів розвитку; • розроблення, затвердження та впровадження державних соціальних стандартів надання громадянам послуг у відповідному секторі державного управління; • організація надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам у відповідному секторі державного управління; • розроблення пропозицій щодо формування державного замовлення; • координація діяльності органів виконавчої влади з питань проведення державної політики у відповідному секторі державного управління; • здійснення міжнародного співробітництва з питань, що належать до компетенції органу виконавчої влади. 89

2.4. Функція — це діяльність, пов’язана з отриманням чітко визначеного кінцевого результату, який прямо відображає досягнення цілей та завдань органу виконавчої влади. Найбільш поширеними видами функцій органів виконавчої влади є наступні: • загальні (основні) функції, які є спільними для органів виконавчої влади при здійсненні ними будь-якого управлінського процесу; • спеціальні (спеціалізовані) функції, які відображають специфіку здійснення управлінського процесу у певній сфері або за конкретних умов; • допоміжні (обслуговуючі) функції, які сприяють виконанню загальних і спеціальних функцій. Важливе значення при проведенні функціонального обстеження має розуміння функції як діяльності органу виконавчої влади, пов’язаної з отриманням кінцевого результату, який прямо відображає цілі та завдання цього органу. Предметом обстеження є лише зовнішні функції, тобто такі, які мають зовнішній продукт та орієнтовані на зовнішнього споживача. Виходячи з цього, всі інші управлінські дії не повинні розглядатися як власне функції, а мають враховуватися як допоміжні засоби з реалізації пріоритетних цілей і завдань органу. Загальні функції — це фундаментальні функції, які виконуються кожним органом виконавчої влади та виконують частину їх основних завдань. Для органів виконавчої влади виконання загальних функцій спрямоване на управління персоналом, розподіл бюджетних коштів, розроблення нормативно-правових актів та фінансовий контроль. Важливим є проведення аналізу як загальних функцій структурних підрозділів органу виконавчої влади, що складають його апарат або секретаріат, так і специфічних функцій, що реалізовуються функціональними підрозділами органу. Перший тип структурних підрозділів орану виконавчої влади є найбільш стабільною його частиною, саме ці державні службовці забезпечують єдність і послідовність політики, яку проводить орган, наступність при зміні Уряду. Тому ця частина апарату повинна мати однакову структуру в усіх органах виконавчої влади. Друга — функціональна частина органу — є більш гнучкою, залежить від „мандату” керівника органу виконавчої влади, пріоритетів державної політики та потреб суспільства, які можуть змінюватися. Її структура має визначатися на підставі аналізу специфічних функцій, закріплених у положенні про орган виконавчої влади. 2.5. Ціль органу виконавчої влади трансформується у завдання, завдання реалізуються через виконання певних функцій. А реалізація функції органу з досягненням результату здійснюється внаслідок виконання таких обслуговуючих функцій на робочих місцях як аналіз, прогнозування, планування, організація, контроль, облік. Таке співвідношення ієрархії цілей, завдань, функцій та обслуговуючих функцій з узагальненою організаційною структурою органу графічно представлено у додатку 1 до цих Методичних рекомендацій. 90

При такій структурі керівник органу виконавчої влади спрямовує діяльність на досягнення цілей органу, його заступники відповідають за виконання завдань та, можливо, реалізацію пріоритетних функцій. Сфера діяльності керівників департаментів, управлінь охоплює функції органу. На рівні керівників відділів, секторів у складі департаментів, управлінь реалізуються обслуговуючі функції. 2.6. „Дерево цілей” є одним із найбільш вдалих методів із впорядкування та представлення цілей, завдань та функцій органу виконавчої влади, що являє собою графічне зображення зв’язку між цілями діяльності органу та засобами їх досягнення (додаток 2 до цих Методичних рекомендацій). „Дерево цілей” складається з декількох рівнів, які представлені у вигляді ієрархій. На вищому рівні знаходиться головна мета діяльності органу виконавчої влади — місія. Перший рівень займають головні цілі його діяльності, другий рівень – завдання. Вирішення завдань відбувається шляхом застосування відповідних засобів регулювання та інструментів їх практичної реалізації, отже третій рівень — функції органу. 2.7. Цілі, завдання, функції органу виконавчої влади у вигляді побудованого „дерева цілей” мають свій шифр, тобто ключ до визначення співвідношення між цілями, завданнями та функціями органу виконавчої влади і його структурних підрозділів, який складається з умовних цифрових позначень їх номерів. Цілі діяльності органу виконавчої влади, що закріплені конституційно та законодавчо, мають двозначний шифр — від 01 до ..... Завдання органу виконавчої влади, визначені у положенні про нього, мають чотиризначний шифр — від 0101 до ..... Функції органу виконавчої влади, визначені в положенні про нього, мають шестизначний шифр – від 010101 до ....... Функції структурного підрозділу, визначені в положенні про нього, мають восьмизначний шифр – від 01010101 до ......... 3. Рекомендації щодо проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади 3.1. Збір, аналіз та узагальнення зібраної інформації 3.1.1.

Збір первинної інформації

Метою цього етапу для робочої групи є збір первинної інформації про цілі діяльності органу виконавчої влади, закріплені Конституцією України та законодавчими актами, що безпосередньо регламентують його діяльність. Ця інформація буде основою для заповнення окремих позицій у наступних формах аналізу, а також дозволить побудувати структурно-функціональну схему діяльності органу виконавчої влади у вигляді „дерева цілей”. 91

Юридичною службою органу виконавчої влади подаються до робочої групи такі документи: • Законодавчі акти, що визначають сферу діяльності органу виконавчої влади: • Конституція України; • закони України; • акти Президента України; • акти Кабінету Міністрів України; • програми діяльності Кабінету Міністрів України; • Положення про орган виконавчої влади; • Положення про структурні підрозділи органу виконавчої влади; • Структура органу виконавчої влади; • Штатний розпис органу виконавчої влади; • Перелік підвідомчих установ. Інформація подається на паперових та магнітних носіях, паперовий варіант подається із супровідним листом керівника юридичної служби. Робочі групи уточнюють місію (головну мету діяльності) органу виконавчої влади. Головним тут є сформулювати, які потреби суспільства задовольняє орган виконавчої влади у відповідній сфері діяльності, виявити, які цільові групи споживачів послуг органу та які послуги надає цей орган. Існують чіткі правила уточнення місії, які дозволяють поєднати її об’єктивні та суб’єктивні сторони: 1. Забезпечити відкрите обговорення головної мети діяльності серед керівників апарату органу виконавчої влади та його структурних підрозділів на основі проведення наради. 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти формулювання місії органу виконавчої влади. 3. Визначити в процесі обговорення остаточний варіант місії органу виконавчої влади. Робоча група визначає, які конституційно й законодавчо закріплені цілі поставлені перед ним. Результати аналізу заповнює у форму, наведену в додатку 1 до Порядку. У лівій частині цієї форми (по горизонталі) зазначаються реквізити законодавчих актів (Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, програми діяльності Кабінету Міністрів України), якими закріплюються цілі діяльності органу виконавчої влади, а у правій частині цієї форми (по вертикалі) наводиться весь набір конституційно та законодавчо закріплених цілей органу виконавчої влади. При укладанні цієї форми необхідно надати обґрунтування віднесення відповідної цілі органу до відповідного конституційного або законодавчого положення, що її закріплює. 92

Отже, в результаті аналізу законодавчого поля, що унормовує певну сферу діяльності, сектор економіки або сферу функціонального управління, робоча група отримує сукупність цілей діяльності органу виконавчої влади. Робоча група органу виконавчої влади також встановлює, виконання яких конституційно та законодавчо визначених цілей забезпечується іншими органами виконавчої влади. При цьому наводиться письмове обґрунтування, на реалізацію яких цілей є декілька органів-виконавців, та чітко визначається роль кожного виконавця за допомогою відповідних організаційно-правових форм (виконує; бере участь у виконанні; готує пропозиції; координує). 3.1.2.

Аналіз співвідношення завдань і цілей органу виконавчої влади

Наступний етап функціонального обстеження полягає у тому, що робоча група з’ясовує, якою мірою визначені у положенні про орган виконавчої влади завдання охоплюють законодавчо закріплені за цим органом цілі. Для цього заповнює форму, наведену у додатку 2 до Порядку. У лівій частині цієї форми (по вертикалі) зазначаються конституційно та законодавчо закріплені цілі діяльності органу виконавчої влади, а в правій частині (по вертикалі) — завдання органу виконавчої влади, нормативно визначені у положенні про нього. Декомпозиція цілей органу виконавчої влади на його завдання обумовлена існуванням не менше двох завдань для кожної цілі. Однак значна кількість завдань для однієї цілі свідчить про те, що ці завдання співпадають із функціями. У випадку, якщо завдання не відноситься до жодної цілі, це свідчить, що органу надане додаткове завдання, яке не співвідноситься із законодавчо закріпленими цілями його діяльності. 3.1.3.

Аналіз співвідношення функцій із завданнями органу виконавчої влади

Цей етап полягає у тому, що робоча група з’ясовує міру співвідношення завдань та функцій органу виконавчої влади, визначених у положенні про нього. Для цього заповнює форму, що наведена у додатку 3 до Порядку. У лівій частині цієї форми (по вертикалі) наводяться завдання органу, а в правій (по вертикалі) — функції органу виконавчої влади. Робоча група виявляє наявність функцій, що не забезпечують виконання завдань органу. 3.1.4. Класифікація функцій органу виконавчої влади за типологічними групами Класифікація функцій органу виконавчої влади за типологічними групами здійснюється робочою групою за формою, наведеною у додатку 4 до Порядку. 93

У лівій частині цієї форми (по вертикалі) зазначено перелік нормативно визначених функцій органу виконавчої влади, а в правій частині (по горизонталі) — типологічні групи функцій. При класифікації функцій органу виконавчої влади доцільно керуватися таблицею, наведеною в додатку 3 до цих Методичних рекомендацій. Робоча група за результатами класифікації функцій органу виконавчої влади за типологічними групами робить такі висновки: • яке місце у діяльності органу займає виконання функцій тієї чи іншої типологічної групи (основне, переважне, значне, незначне); • які типологічні групи функцій взагалі не представлені у нормативно визначеному переліку функцій; • які дії, формально закріплені в переліку функцій, є іншими характеристиками діяльності органу виконавчої влади (наприклад, правами чи обов’язками). 3.1.5. Аналіз розподілу функцій органу між його структурними підрозділами Реалізація завдань і функцій органу забезпечується його структурними підрозділами. Тому необхідним компонентом функціонального обстеження є визначення робочою групою стану розподілу між цими підрозділами праці з реалізації функцій органу виконавчої влади. Подальший розподіл функцій органу між його структурними підрозділами на підставі аналізу їх положень здійснюється за формою, що наведена у додатку 5 до Порядку. На підставі аналізу цієї форми робоча група встановлює ступінь розгалуженості або концентрації виконання функції органу. Її складання на підставі положення про орган та його структурні підрозділи дозволяє чітко встановити міжструктурні зв’язки. Ця форма заповнюється по кожному структурному підрозділу. Серед них головна увага має бути приділена самостійним структурним підрозділам органу — департаментам, управлінням, самостійним відділам, які складаються із дрібніших підрозділів: відділів, секторів. Стовпчик 1 містить назви структурних підрозділів органу виконавчої влади. Ліва частина (із стовпчика 2) таблиці включає перелік функцій органу, результат яких забезпечується відповідними функціями структурних підрозділів, та назви функцій, що закріплені за певним структурним підрозділом. За результатами аналізу цієї форми робоча група встановлює: • якою мірою кожний структурний підрозділ спрямований на виконання функцій органу (найбільш повною; найменш повною; приблизно однаковою); • чи існують функції, які взагалі не враховані в положеннях про підрозділи або закріплені лише за якимось одним підрозділом; 94

чи існують підрозділи, для яких нормативно не передбачена участь у виконанні функцій, які є об’єктивно обов’язковими для усіх без винятку підрозділів; • для яких підрозділів не передбачено участь у виконанні функцій, які об’єктивно притаманні відповідним підрозділам чи найбільше відповідають їх профілю. Аналіз повноти охоплення функції органу функціями структурних підрозділів дозволяє встановити або певне дублювання останіх, або визначити необхідність уточнення як змісту, так і кількості функцій структурних підрозділів. Також визначається перелік функцій структурного підрозділу, що не пов’язані з виконанням функцій органу, закріплених за цим структурним підрозділом. •

3.1.6.

Заповнення та аналіз паспортів функцій

Збір цієї інформації керівниками структурних підрозділів обстежуваних органів виконавчої влади проводиться за формою, що наведена у додатку 6 до Порядку. На підставі положень про структурні підрозділи та відомостей про їх реальну діяльність заповнюються паспорти функцій, які являють собою форму, в якій міститься найменування функції, механізм її виконання та ресурсне забезпечення. Рекомендації щодо збору інформації за допомогою заповнення паспортів функцій: • перед заповненням паспортів функцій провести роз’яснення; • наскільки можливо, представники робочої групи повинні побувати в кожному структурному підрозділі для надання допомоги та відповідей на запитання щодо процесу заповнення паспортів функцій; • після отримання паспортів функцій та їх перевірки всі неповні або нечіткі відповіді додатково обговорити у відповідних підрозділах. За допомогою аналізу цих паспортів робоча група уточнює інформацію, зібрану на підготовчому етапі, а саме про: • цілі та пріоритети діяльності структурних підрозділів органу виконавчої влади; • їх структуру та функції; • продукти виконання їх функцій; • кадрове та професійне забезпечення виконання їх функцій; • бюджетне забезпечення виконання їх функцій; • систему відповідальності та підзвітності в структурі органу виконавчої влади. 3.1.7.

Узагальнення інформації

Робоча група аналізує паспорти функцій та узагальнює перелік функцій, визначених нормативно-правовими актами органу виконавчої влади, та їх ресурсне забезпечення, а також визначає функції, які додатково надані органу розпорядчими та іншими документами. Результати заносить у форму, що наведена у додатку 7 до Порядку. 95

Аналіз узагальненого переліку функцій дозволяє робочій групі отримати відповіді на такі запитання: • чи потрібна взагалі кожна з функцій для виконання головної мети діяльності органу; • чи може цю функцію виконувати інший орган виконавчої влади; • які можливі наслідки, якщо цю функцію виконувати частково; • які можливі наслідки, якщо цю функцію взагалі не виконувати; • чи можна цю функцію поєднати з іншою? Якщо так, то з якою; • чи можна цю функцію виконувати у недержавному (зокрема, приватному) секторі; • чи достатнє кадрове забезпечення цієї функції? Якщо ні, то яких заходів необхідно вжити; • чи потребує виконання цієї функції додаткових організаційно-технічних чи інформаційних ресурсів; • чи можна покладати на громадян оплату витрат на виконання даної функції; • чи можна отримати потрібний результат від виконання функції з меншими затратами? Якщо так, то в який спосіб. Отримані результати аналізу паспортів функцій мають використовуватися для необхідного уточнення переліку функцій органу, перерозподілу їх між структурними підрозділами, а в цілому — для проведення у даному органі необхідних структурних упорядкувань та кадрових змін. 3.2. Функціональний аналіз Робоча група здійснює аналіз функцій органу виконавчої влади за схемою, що додається до Порядку (Додаток 8). Нижче наведена методологія аналізу функцій. Законність: Принцип законності містить у собі обов’язковість дотримання та виконання вимог Конституції України та її законів. Згідно із Конституцією України органи виконавчої влади та посадові особи, рівно як і органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об’єднання зобов’язані дотримуватися Конституції та законів України. Тому робоча група повинна перевірити, чи вимагається виконання функції Конституцією, законом чи міжнародним договором (Блок 7), а також визначити, якими нормативними актами забезпечується виконання кожної функції та визначити відповідність змісту функції, закріпленої законом та повноваженнями органу виконавчої влади щодо її виконання. Відповідність політичним пріоритетам: Базовими для визначення цього принципу є політичні пріоритети Президента та Уряду. Якщо Конституція вважається незмінною, то політичні пріоритети 96

Президента та Уряду – такими, що постійно змінюються. Нормативно-правові засади діяльності органу виконавчої влади, виписані у положенні про нього, є лише інструментом для забезпечення відповідності між функціями і структурою органу виконавчої влади та політичною рамкою. Під час аналізу функцій важливо визначити, які функції є необхідними для досягнення пріоритетних цілей Президента та Уряду, але не виконуються або виконуються в неповному обсязі. Для цього робочій групі слід перевірити (Блоки 2, 4): • чи сприяє функція досягненню цілей органу виконавчої влади; • чи сприяє виконання функції посиленню конкурентного середовища в секторі. Наприклад, відповідаючи на запитання, чи сприяє функція досягненню стратегічних цілей органу виконавчої влади, робочій групі слід встановити також: • досягненню яких цілей сприяє виконання цієї функції; • прямим чи опосередкованим є вплив цієї функції на цілі органу; • якою мірою виконання цієї функції впливає на досягнення цілей органу. Також варто встановити, наскільки способи реалізації функції дозволяють досягти поставлені Президентом та Урядом цілі та завдання, і чи забезпечені органи виконавчої влади достатньою організаційною структурою для їх виконання. Для цього робочій групі слід перевірити (Блоки 6, 13, 15, 16, 20): • чи є інші органи виконавчої влади, які роблять внесок у виконання функції; • чи можна передати виконання функції іншому органу виконавчої влади; • чи можна зменшити обсяг виконання функції; • чи можна об’єднати функцію з іншою; • чи можна передати виконання функції на нижчий рівень державного управління. Результативність: Головною метою адміністративної реформи є формування системи органів державної влади, яка стане близькою до потреб суспільства, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Тому організаційно-функціональна структура органів виконавчої влади повинна перш за все відповідати критерію результативності. Для цього робочій групі слід перевірити (Блоки 1, 3, 5): • чи забезпечує функція захист прав, свобод і законних інтересів громадян; 97

чи існує попит на функцію; • чи можна ліквідувати функцію без перешкоджання інтересам громадян. Наприклад, відповідаючи на запитання, чи забезпечує функція захист прав, свобод і законних інтересів громадян, робочій групі слід встановити, чи потрібна ця функція для: • забезпечення державного суверенітету; • забезпечення державної безпеки; • забезпечення ефективного управління державним майном; • посилення економічного зростання; • підвищення рівня життя населення; • забезпечення соціального захисту населення. •

Ефективність: Прямими показниками ефективності є економічні показники, що виражаються у навантаженні на державний бюджет, у видатках на конкретний орган виконавчої влади (на заробітну плату, ресурсне забезпечення виконання функцій). Ефективність управлінської діяльності органу виконавчої влади являє собою чітко визначену ступінь співвідношення між метою, нормативно-встановленими управлінськими функціями, ресурсами та отриманими результатами, що ототожнюються з ефектом. Тому робочій групі слід перевірити (Блокт 8, 9, 10, 11, 12, 14, 17, 18, 19, 21, 22): • чи можливе встановлення плати за виконання функції без обмеження доступу до неї; • чи готові споживачі платити за виконання функції; • чи існують інші виконавці функції в державі; • чи створить поява приватної установи, що виконує функцію, несправедливу конкуренцію на ринку; • чи потрібно регулювати ціну на виконання функції або стандарт виконання; • чи можна необхідний результат від виконання функції отримати меншими затратами; • чи може ціна покрити затрати на виконання функції; • чи орієнтована функція на отримання прибутку; • чи є підтримка з боку держави на виконання функції; • чи забезпечить передача функції на нижчий рівень більш ефективне використання бюджетних ресурсів; • чи приведе гнучкість в управлінні бюджетними ресурсами до покращення виконання функції. Отже, аналіз функцій органу виконавчої влади дозволяє робочій групі визначити: • які функції можуть бути добавлені, а які підкріплені для підвищення ефективності та результативності діяльності цього органу; 98

• • • •

які функції можна децентралізувати з метою забезпечення доступу населення до послуг; які функції раціоналізувати, включаючи регіональну раціоналізацію; які функцій можна підвищити за якістю та обсягом, пріоритетні для цього органу; які об’єднати функції, а які роз’єднати.

3.3. Підготовка рекомендацій та формування звіту Виходячи із вище зазначеного, робоча група органу виконавчої влади робить загальні висновки щодо оптимізації функцій, удосконалення організаційної структури та підвищення ефективності використання ресурсного забезпечення функціонування органу, в тому числі за рахунок економії бюджетних коштів. Підсумковий звіт про результати проведення функціонального обстеження органу виконавчої влади має включати такі обов’язкові розділи: 1. Вступ. 2. Стислий зміст. 3. Загальні положення (мета, цілі, завдання). 4. Методологія (часові рамки, етапи проведення, методи). 5. Висновки. 6. Рекомендації та пропозиції. 7. Додатки (форми 1-8). Узагальнений звіт про проведення функціонального обстеження органу виконавчої влади має включати такі обов’язкові розділи: 1. 2. 3. 4. 5.

Вступ Підсумковий звіт органу виконавчої влади. Підсумкові звіти підпорядкованих йому органів. Узагальнені висновки. Узагальнені пропозиції та рекомендації.

На підставі аналізу та узагальнення результатів проведеного функціонального обстеження органів виконавчої влади Головдержслужба утворює робочу групу, представники якої аналізують діяльність органів виконавчої влади за відповідними секторами та готують пропозиції до Кабінету Міністрів України про відповідні заходи щодо підвищення ефективності управлінської діяльності цих органів у формі аналітичної довідки.

Аналіз

Прогнозування

Завдання

Організація

Облік

Заступник керівника

Керівник департаменту, управління

Керівник органу виконавчої влади

Співвідношення цілей, завдань і функцій органу виконавчої влади з узагальненою схемою його організаційної структури

Контроль

Функції

Завдання

Функції

Ціль

Завдання

Обслуговуючі функції

Планування

Функції

Завдання

Функції

Завдання

Ціль

Керівник відділу

Додаток 1 до Методичних рекомендацій

01020201

010201

0101

01020202

010203

01020203

Функції структурних підрозділів

010202

Функції органу

02020202

Функції структурних підрозділів

020202

02020203

020203

0203

„Дерево цілей” органу виконавчої влади

02020201

020201

Функції органу

0202

0102 0201

Завдання органу

Завдання органу 0103

Цілі органу

Місія органу 0

03020201

030201

0301

03020202

Функції структурних підрозділів

030202

Функції органу

0302

Завдання органу

03020203

030203

0303

Додаток 2 до Методичних рекомендацій

Додаток 3 до Методичних рекомендацій

Таблиця. Класифікація функцій за типологічними групами Тип функції

Опис функції

Результати виконання функції

Споживачі функції

1. Політично-програмні (у тому числі стратегічне планування, прогнозуван ня)

Розроблення та внесення пропозицій щодо формування державної політики в тій чи іншій сфері. Розроблення та реалізація державних програм.

Нормативно-правові акти, що стосуються внесення пропозицій щодо Програми діяльності Кабінету Міністрів України або удосконалення чинного законодавства, концепції розвитку державної політики в тій чи іншій сфері.

Керівник органу виконавчої влади, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, органи державної влади.

Загальнодержавні та галузеві програми, стратегічні плани, прогнози соціальноекономічного розвитку. 2. НормоРозроблення проектів Проекти Керівник органу проектузаконодавчих, норманормативновиконавчої вальні тивно-правових актів. правових актів. влади, Кабінет Видання розпорядчих Міністрів нормативно-правових Нормативно-правові України, актів. акти (накази, Верховна Рада розпорядження). України, органи державної влади. 3. ПравозаРеалізація прав і свобод Листи, рішення, ко- Фізичні та хисні (захист громадян на певні види мунікативні заходи юридичні особи. прав, свобод діяльності. (громадські обговоі законних Задоволення потреб рення, круглі столи, інтересів громадян у певній сфері. консультації). громадян) Захист прав і законних інтересів суб’єктів діяльності у певній сфері. 102

4. Координаційні

5. Регулятивні

6. Міжнародні

Створення умов для реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян у певній сфері. Залучення громадськості, професійних асоціацій, спілок та інших об’єднань громадян, суб’єктів діяльності у певній сфері. Спрямування і координація діяльності урядових органів державного управління, що входять до складу центрального органу виконавчої влади, його територіальних підрозділів. Координація діяльності інших органів виконавчої влади з питань, до належать до сфери компетенції цього органу виконавчої влади. Державне регулювання діяльності підпорядкованими органами державної влади, підприємствами, установами у певній сфері. Виконання функції державного замовлення; Ведення реєстрів, регістрів та кадастрів. Участь у підготовці міжнародних договорів та їх виконанні. Укладення міжнародних договорів. Участь у реалізації міжнародних програм.

Листи, рішення, наради тощо (що стосуються координації міжвідомчих та державних програм).

Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи.

Накази, рішення, листи (щодо створення, реорганізації, контролю, аудиту, кадрових питань тощо).

Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи.

Листи, рішення тощо (що стосуються участі у розробленні міжнародних програм).

Органи виконавчої влади, підприємства, установи організації (в тому числі міжнародні).

103

7. Надання управлінських послуг

8. Контрольно-наглядові

9. Управління державним майном та об’єктами державної власності

Співробітництво з іноземними органами державної влади, установами і організаціями. Надання дозволів, в тому числі акредитація, атестація, сертифікація. Ліцензування. Видача посвідчень. Розгляд звернень громадян (заяв і скарг фізичних та юридичних осіб) і надання відповідей на них. Здійснення контролю і нагляду за дотриманням законодавства. Здійснення контролю і нагляду за діяльністю суб'єктів державного управління. Розроблення, затвердження та контроль за дотриманням стандартів. Нагляд, пов’язаний із застосуванням заходів юридичної відповідальності до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) в межах компетенції органу. Управління майном підпорядкованих органів державної влади, підприємств, установ і організацій.

Дозволи, ліцензії, Фізичні та реєстраційні юридичні особи. документи, листи та рішення як відповідь на звернення громадян.

Приписи, подання.

Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи, фізичні та юридичні особи.

Накази, рішення, листи (щодо створення, реорганізації, контролю, аудиту, кадрових питань тощо).

Органи виконавчої влади, підпорядковані підприємства, організації та установи.

104

ад ан ня ін іс тр ат ив (у пр ав лі нс ьк

пр ое к тн і

ан ал іти чн і

ац ій но -

ор м

от во рч і

ни х

Ін ф ор м

ор м

ро гр ам ні 5

Ро Ко их зг нт )п ля ро ос д ль зв лу но ер г -н н ен аг ля ь гр до ом ві ад та ян Уп ін ра ш е вл вт ін ру ня ча де нн рж я ав О н и рг м ан ма іза йн ці ом йн око ор ди на ці йн і М іж на ро дн і

ад м

ол іт ич ні /п 25

ДОДАТОК 9

КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

Функції Міністерств а культури і мистецтв

25 25

15 14

10 11

5 5 7

0 0

105 7

ДОДАТОК 10

25 22 20 18 16 15 13 10

9 7

5 4 2 0

106

М іж на ро дн і

мо Ін пр ф ое ор ні кт ма ст ні ра ці йн ти овн ан их ал (у іти пр чн ав і лі нс Ро ьк их зг Ко ля )п нт д ос ро зв лу ль ер г но не -н нь аг ля гр ом до ад ві та ян Уп ін ш ра е вл вт ін ру ня ча де нн рж я ав О н рг им ан ма іза йн ці ом йн око ор ди на ці йн і ад мі

Н ор

Н ор мо т

во рч і

Н ад ан ня

П ол іти

чн і/ пр ог

ра мн і

ДОДАТОК 11

ПАСПОРТ ФУНКЦІЙ МІНІСТЕРСТВ Назва структурного підрозділу Міністерства (або урядового органу державного управління у складі Міністерства) Кількість підрозділів у його складі Кількість працівників, які працюють у ньому Дата заповнення паспорта функції

ПАСПОРТ ФУНКЦІЇ __________ шифр 1.

Формулювання функції:

Функція Міністерства з підпункту __ пункту __ положення про нього:

!!! Повністю наведіть назву функції з нормативноправового акта !!! Якщо підрозділ виконує декілька функцій Міністерства, то паспорт заповнюється для кожної окремо !!! Якщо підрозділ виконує функцію, яка фактично виконується, але не закріплена у положенні (є внутрішньою), то паспорт заповнюється для кожної із таких функцій 2.

Рівень виконання функції Міністерством:

2.1.

Чи виконується функція Вашим Міністерством самостійно? ( !!! якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, заповніть п. 2.2)

так

ні

потрібне закреслити

107

2.2.

2.3.

З якими іншими органами виконавчої влади Ваше Міністерство співпрацює при виконанні функції? Назвіть їх: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. так Ваше Міністерство є головним виконавцем функції?

ні

потрібне закреслити

!!! Якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, то: - назвіть головного виконавця функції:

- вкажіть ступінь участі Вашого Міністерства у виконанні функції: Приймає рішення (вирішує)

так

ні

потрібне закреслити

Встановлює

так

ні

потрібне закреслити

Розглядає

так

ні

потрібне закреслити

Затверджує

так

ні

потрібне закреслити

Розробляє

так

ні

потрібне закреслити

так

Погоджує

ні

потрібне закреслити

так

Координує

ні

потрібне закреслити

так

Вносить пропозиції

ні

потрібне закреслити

так

Надає висновки

ні

потрібне закреслити

Організовує

так

ні

потрібне закреслити

Забезпечує (доводить до відома, вживає заходи)

так

ні

потрібне закреслити

так

Контролює

ні

потрібне закреслити

108

Враховує (звітується)

так

ні

потрібне закреслити

Аналізує

так

ні

потрібне закреслити

Виконує

так

ні

потрібне закреслити

Рівень виконання функції структурними підрозділами Міністерства (або урядовими органами державного управління у складі Міністерства):

3.1.

Чи виконується функція Вашим структурним підрозділом Міністерства (або урядовим органом державного управління у складі Міністерства) самостійно? (!!! якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, заповніть п. 3.2)

3.2.

3.3.

так

ні

потрібне закреслити

З якими іншими самостійними структурними підрозділами Вашого Міністерства (або урядовим органом державного управління у складі Міністерства) співпрацює Ваш підрозділ при виконанні функції? Назвіть їх: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. так ні Ваш підрозділ є головним виконавцем функції? потрібне закреслити

!!! Якщо на зазначене питання Ви відповіли „ні”, то - назвіть головного виконавця функції:

- вкажіть ступінь участі Вашого підрозділу у виконанні функції: Приймає рішення (вирішує)

так

ні

потрібне закреслити

Встановлює

так

ні

потрібне закреслити

109

Розглядає

так

ні

потрібне закреслити

Затверджує

так

ні

потрібне закреслити

Розробляє

так

ні

потрібне закреслити

так

Погоджує

ні

потрібне закреслити

так

Координує

ні

потрібне закреслити

так

Вносить пропозиції

ні

потрібне закреслити

так

Надає висновки

ні

потрібне закреслити

Організовує

так

ні

потрібне закреслити

Забезпечує (доводить до відома, вживає заходи)

так

ні

потрібне закреслити

так

Контролює

ні

потрібне закреслити

Враховує (звітується)

так

ні

потрібне закреслити

Аналізує

так

ні

потрібне закреслити

Виконує

так

ні

потрібне закреслити

Перед ким звітується Ваше Міністерство щодо результатів виконання функції? Президент України

так

ні

потрібне закреслити

Кабінет Міністрів України

так

ні

потрібне закреслити

Верховна Рада України

так

ні

потрібне закреслити

На кого спрямоване виконання функції (зазначити споживачів виконання функції)? Громадяни України

так

ні

потрібне закреслити

Фізичні особи

так

ні

потрібне закреслити

Юридичні особи

так

ні

потрібне закреслити

Міністр (якщо патронатна служба)

так

ні

потрібне закреслити

110

Міністерство

так

ні

потрібне закреслити

Урядові органи державного управління у складі Міністерства

так

ні

потрібне закреслити

Підпорядковані підприємства, організації та установи

так

ні

потрібне закреслити

Інші центральні органи виконавчої влади

так

ні

потрібне закреслити

Органи державної влади (крім органів виконавчої влади)

так

ні

потрібне закреслити

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

так

ні

потрібне закреслити

Які результати виконання функції (зазначити продукти виконання функції)?

6.1.

Підготовка та внесення пропозицій щодо політичних рішень підготовка та прийняття нормативно-правових актів (законів, указів, постанов, розпоряджень, концепцій, декларацій, а також програм, стратегічних планів, прогнозів розвитку)

так

ні

потрібне закреслити

6.2.

Підготовка та встановлення норм, правил (зовнішніх) підготовка та прийняття наказів міжвідомчого характеру та інших нормативно-правових актів, які встановлюють норми та правила поведінки у певній сфері державного управління

так

ні

потрібне закреслити

6.3.

Прийняття та встановлення норм, правил (внутрішніх) підготовка та прийняття внутрішніх правових актів, організаційно-розпорядчих документів Міністерства, які встановлюють внутрішні норми та правила поведінки (внутрішні накази, зокрема накази з кадрових питань, посадові інструкції та ін.)

так

ні

потрібне закреслити

6.4.

Здійснення організаційної діяльності планування, організація та координація діяльності, що включає організацію засідань, проведення нарад, зустрічей та інших офіційних заходів

так

ні

потрібне закреслити

6.5.

Міжнародна співпраця підготовка та проведення міжнародних переговорів, підготовка міжнародних угод та їх реалізація, інші заходи з реалізації зовнішньоекономічної діяльності

так

ні

потрібне закреслити

111

6.6.

Надання управлінських послуг видача дозволів, реєстрація, атестація, сертифікація, ліцензування, квотування, листи-відповіді на звернення громадян та ін.

так

ні

потрібне закреслити

6.7.

Здіснення контрольно-наглядових заходів дії, безпосередньо пов’язані із здійсненням перевірок суб’єктів господарювання (юридичних осіб) та фізичних осіб, застосування санкцій за адміністративні правопорушення

так

ні

потрібне закреслити

6.8.

Управління державним майном накази, листи щодо створення, реорганізації, контролю, аудиту та ін.

так

ні

потрібне закреслити

Яким є рівень ресурсного забезпечення виконання функції Вашим структурним підрозділом Міністерства?

7.1.

Яка орієнтовна питома вага виконання цієї функції в загальних трудовитратах Вашого підрозділу:

менше ніж 5 % 5-10 % 10-25 % 25-50 % 50-75 % 75-100 % потрібне закреслити

7.2.

Якого ресурсного забезпечення не вистачає, на Вашу думку, щоб більш ефективно виконувалась ця функція Вашим підрозділом? достатнього фінансового забезпечення

так

ні

потрібне закреслити

належного кадрового забезпечення

так

ні

потрібне закреслити

Підготовлено (відповідальний виконавець): ___________________________ ________________ __________________________ посада

підпис

П.І.Б.

Затверджено (керівник структурного підрозділу): ___________________________ ________________ __________________________ посада

підпис

112

П.І.Б.

„ДЕРЕВО ПРОБЛЕМ” АДАПТАЦІЇ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ ДО СТАНДАРТІВ ЄС

ДОДАТОК 12

Завдання на 2006 рік

Виконавці

Терміни

Трудомісткість (людино/ днів) (індикативна) Номер бюджетної програми/ КЕКВ

Вартість, тис. грн.

Результат

1) розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативних актів з питань, що належать до її компетенції2

Удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань державної служби та розроблення проектів нормативно-правових актів, які мають забезпечити ефективне застосування законодавства про державну (цивільну) службу

Юридич- Проне управ- тягом ління року за участю інших структурних підрозділів

140 (пропорційно до компетенції підрозділів)

Проекти відповідних нормативноправових актів

2 3 4 5 6 7 8 9 10 МЕТА 1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ ЗАВДАНЬ І ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ Критерій виміру: внутрішній валовий продукт / (обсяг фінансування витрат на утримання державних органів1, на які поширюється дія ЗУ „Про державну службу”)

Заходи/ завдання програми

Без урахування витрат на утримання органів місцевого самоврядування. Жирним шрифтом виділені функції Головдержслужби, визначені її Положенням.

№ / №

Основні завдання ГУДС

Ресурси

ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головдержслужби України від 26 січня 2006 року № 14

СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ НА 2006 РІК

ДОДАТОК 13

5) готує та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про віднесення існуючих посад державних службовців, які не перелічені у статті 25 Закону України „Про державну службу”, а також нових посад державних службовців до відповідних категорій;

Аналіз нормативно-правової бази з питань професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що стосується визначення Головдержслужби єдиним замовником Перевірка проектів нормативно-правових актів на відповідність законодавству, вивчення впливу нового законодавства про державну службу на систему актів з питань державного управління. Аналіз та підготовка висновків щодо доцільності віднесення нових посад до посад державних службовців.

Розробляє експертні висновки в межах компетенції Головдержслужби на законопроекти, що вносяться на розгляд Верховної Ради України

Департамент персоналу державних

Управлін ня стратегічного розвитку та ефективності державної служби Юридичне управління

Юридичне управління

Березень (ТЗ)

Протягом року

ІІ квартал

(за планом пленарних засідань Верховної Ради України та її Комітетів)

Протягом року

6121010

НДР 6122030 150

6121010

150

170

30 Методика аналізу оцінки відповідності компетенції посади показникам категорії посад.

Подання до Кабінету Міністрів України відповідних нормативно-правових актів

Перелік нормативно-правових актів та пропозиції до їх змін

Подання експертних висновків до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України

7) надає висновки щодо призначення на посади та звільнення з посад перших заступників і заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які відповідають за роботу апарату та кадрових служб, попередньо розглядає питання про призначення на посади та звільнення з посад керівників кадрових служб цих органів, а також керівників апарату та керівників кадрових служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, директорів територіальних центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій

Вивчення пропозицій та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників кадрових служб центральних органів виконавчої влади, керівників кадрових служб та керівників апаратів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

органів та місцевого самоврядування Департа- Промент пер- тягом року соналу державних органів та місцевого самоврядування, Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби (в частині розгляду кандидатур на посади директорів, зазначених у п.7) 10

150 6121010

Інформація щодо кількісного та якісного складу керівників кадрових служб центральних органів виконавчої влади, керівників кадрових служб та керівників апаратів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

26)

провадить діяльність, пов'язану з вивченням досвіду роботи державної служби в інших країнах,

6) вносить у встановленому порядку пропозиції Президентові України та Кабінету Міністрів України щодо присвоєння рангів державним службовцям, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій, готує проекти відповідних актів із цих питань; Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Підготовка проектів Управлін- ПроУгод з іноземними ня страте- тягом партнерами гічного року розвитку

Підготовка актів Кабінету Міністрів України, Президента України щодо присвоєння рангів державним службовцям, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій

Формування банку Управлін- Пробіографічних довідок ня страте- тягом директорів Центрів. гічного року розвитку та ефективності державної служби ДепарЩоЗабезпечення роботи тамент тижКомісії з розгляду подань щодо присвоєння персона- нево лу деррангів державним службовцям, які обійжавних мають посади І - ІІ ка- органів тегорій та місцевого самоврядування

100

150

6121010

Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України про присвоєння рангів державним службовцям, які займають посади, віднесені до першої та другої категорій Створення позитивного іміджу України

Засідання Комісії з розгляду подань щодо присвоєння рангів державним службовцям, які обіймають посади І - ІІ категорій

Інформаційна база щодо проходження державної служби на посадах директорів Центрів

Підготовка проектів програм міжнародного співробітництва

Організація відряджень керівництва та працівників Головдержслужби

Організація підготовки техніко-економічного обґрунтування інвестиційного кредиту Світового банку Організація підготовки плану заходів проекту технічної допомоги Канадського агентства міжнародного розвитку

10.

11.

12.

13.

укладає в установленому порядку угоди (договори) про співробітництво з іноземними партнерами

та ефективності державної служби Управлін ня стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управлін ня стратегічного розвитку та ефективності державної служби Всі cтруктурні підрозділи Головдержслужби Всі cтруктурні підрозділи Головдержслужби Протягом року

За окремим планом

Протягом року

100

126

100

6121010

Пропозиції до детального плану реалізації проекту CIDA

Пропозиції щодо економічного обґрунтування відповідно до компетенції

Підвищення рівня професіоналізації працівників Головдержслужби

Впровадження досвіду роботи державної служби в інших країнах

14. Б

8) здійснює методичне керівництво роботою з кадровим резервом, аналізує пропозиції центральних і місцевих органів виконавчої влади стосовно формування кадрового резерву на посади державних службовців, призначення на які здійснюється Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, а також Кабінетом Міністрів України, і узагальнені матеріали щороку подає на розгляд Кабінету Міністрів України, аналізує якісний склад кадрового резерву та здійснює моніторинг його використання

Проаналізувати пропозиції центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо кандидатур для зарахування до кадрового резерву на керівні посади державних службовців першої-третьої категорій, призначення на які здійснює Президент України та Кабінет Міністрів України. Подати узагальненні пропозиції на розгляд Комісії з питань формування кадрового резерву на керівні посади державних службовців. Рішення Комісії стосовно формування кадрового резерву на керівні посади державних службовців першої-третьої категорій, призначення на які здійснює Президент України, подати на затвердження Президентові України, призначення на які здійснює Президент України за поданням Прем’єр-міністра України, а також Березень 2006 року

Лютий 2006 року

Департа- Лютий мент пер- 2006 року соналу державних органів та місцевого самоврядування 350

6121010

Узагальнені пропозиції центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо кандидатур для зарахування до кадрового резерву на керівні посади державних службовців першої-третьої категорій, призначення на які здійснює Президент України та Кабінет Міністрів України.

Аналітична довідка щодо формування кадрового резерву на посади державних службовців I - III категорій, призначення на які здійснює Президент України та Кабінет Міністрів України.

16. Б

15.

Внести пропозиції щодо удосконалення порядку формування кадрового резерву та внесення змін до Положення про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.01 № 199. 115) бере участь у розроб- Розроблення методики Контрольноленні переліків і кри- визначення теріїв якості управлін- управлінських послуг. інспекційне ських послуг, аналізує управефективність їх ління надання 2. Запровадження надання державними службовцями послуг /визначення переліку послуг і їх споживачів/ 2. Запровадження надання Визначення порядку та Контдержавними службовцями регламенту надання по- рольнопослуг /Розроблення та слуг фізичним і юридич- інспеквпровадження порядку та ним особам з ураху- ційне упрегламенту надання послуг/ ванням стандартів ЄС та равління рівня задоволення потреб громадян у тих чи інших послугах

Кабінет Міністрів України - Кабінетові Міністрів.

І квартал 2006 року (ТЗ)

Лютий 2006 року (ТЗ)

І квартал 2006 року

НДР 6122030

Рекомендації щодо впровадження ISO у діяльність органів державної влади

Методика визначення державних (управлінських та адміністративних послуг)

Проект постанови Кабінету Міністрів України про внесення змін до Положення про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженого постановою КМУ від 28.02.01 № 199

19.

18. Б

17.

2. Запровадження надання державними службовцями послуг / Впровадження правових основ і створення технології передачі функцій щодо надання окремих послуг бюджетним установам та організаціям/ 14) разом з Міністерством праці та соціальної політики України здійснює заходи із стимулювання праці державних службовців, розробляє та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо організації та вдосконалення системи матеріального та соціально-побутового за безпечення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування Розробка та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проекту постанови „Про порядок заохочення державних службовців за досягнення у професійній діяльності”

Аналіз стану та розробка пропозицій щодо організації та вдосконалення системи матеріального та соціальнопобутового забезпечення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування

Розробка технології передачі функцій щодо надання окремих послуг установам та організаціям

Юридичне управління, Департамент персоналу державних органів та місцевого

Юридичне управління

Контроль ноінспекцій не управлін ня

ІІІ квартал 2006 року

Двічі на рік

І квартал 2006 року (ТЗ)

138

120

6121010

НДР 6122030

Подання до Кабінету Міністрів України порядку заохочення державних службовців за досягнення у професійній діяльності

Подання до Кабінету Міністрів України проектів відповідних урядових рішень

Методичні рекомендації з передачі функцій щодо надання окремих послуг установам та організаціям

21. Д

20.

4) здійснює заходи з удосконалення конкурсного відбору на державну службу, проведення атестації державних службовців із забезпеченням об'єктивної оцінки їх діяльності

Участь у здійсненні заходів із стимулювання праці державних службовців, підготовка пропозицій Міністерству праці та соціальної політики України щодо організації та вдосконалення системи матеріального та соціальнопобутового забезпечення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування Проаналізувати діючу систему конкурсного відбору на державну службу Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування

Травень 2006 року

самоврядування, Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби ПроДепартягом тамент персона- року лу державних органів та місцевого самоврядування

6121010

За результатами аналізу внести зміни до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців

Пропозиції Міністерству праці та соціальної політики України щодо організації та вдосконалення системи матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування

27) виконує функції робочого органу Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України, здійснює матеріально-технічне забезпечення Комісії з питань формування кадрового резерву на керівні посади державних службовців, забезпечує роботу консультативно-дорадчих органів, утворених при Головдержслужбі України

23. Б

24.

4.Досягнення конкурентоспроможності державної служби на ринку праці /забезпечення кваліметричної оцінки роботи державних службовців/

22. Г

Виконує функції робочого органу Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України

Здійснити матеріальнотехнічне забезпечення роботи Комісії з питань формування кадрового резерву на керівні посади державних службовців

Розробка кваліметричної оцінки роботи державних службовців

Управління організаційної роботи, стратегічного планування і контролю

Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування, Управління справами Протягом року

Березень 2006 року (ТЗ)

6121010

НДР 6122030

Проведення засідань Координаційної ради з питань державної служби

Проведення засідання Комісії з питань формування кадрового резерву на керівні посади державних службовців

Методика кваліметричної оцінки роботи державних службовців

27.

26.

25. Б

10. Інституційний розвиток системи державної служби /створення і забезпечення діяльності територіальних органів Головдержслужби/

Надання консультативної та методичної допомоги управлінням державної служби Головного управління державної служби в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з питань впровадження інформаційних технологій. Організація закупівлі засобів обчислювальної техніки та програмного забезпечення для управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі

Забезпечити координацію діяльності управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі

Інформаційноаналітичне управління

Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Інформаційноаналітичне управління

Протягом 2006 року

Протягом року

Протягом року раз на місяць

130

1050

6121010

1146 Впровадження інформаційних технологій в територіальних управліннях. Доведення рівня комп’ютеризації територіальних управлінь у середньому до 79%.

2,5

Аналітичні довідки щодо діяльності територіальних управлінь державної служби Головдержслужби Узагальнений звіт для публікації в „Віснику державної служби” 1 раз в квартал. Розповсюдження серед територіальних управлінь інформаційних матеріалів, нових версій системи „Картка”, оновлень системи „Картка”

Створення елементів корпоративної мережі системи управління державною службою та забезпечення її функціонування

14. Створення інформаційноаналітичної системи функціонального управління державною службою / створення корпоративної мережі системи управління державною службою на базі спеціальної інформаційно-телекомунікаційної системи та забезпечення її функціонування/

14. Створення інформаційноаналітичної системи функціонального управління державною службою /впровадження сучасних інформаційних технологій для організації діловодства та вдосконалення контролю за виконанням документів, забезпечення

29. Б

30. Г

Впровадження елементів сучасної автоматизованої системи документообігу для організації діловодства та вдосконалення контролю за виконанням документів, забезпечення оперативності отримання та

Забезпечення діяльності управлінь державної служби Головного управління державної служби в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі

28.

Грудень 2006 року

Протягом 2006 року

Інформа- Проційнотягом аналітич- року не управління

Управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Інформаційноаналітичне управління

160

190

180

6121010

Інструкція з питань підготовки та проведення нарад, роз’яснення з питань здійснення контролю в структурних підрозділах ГУДС та територіальних органах. 672 Створення віртуальної корпоративної мережі ГУДС з мінімально необхідними функціональними можливостями для забезпечення обміну інформацією 27 територіальних управлінь з центральним апаратом ГУДС Проведення дослідної експлуатації віртуальної корпоративної мережі. 509,5 Підключення до системи електронного документообігу 8 відповідальних за діловодство в структурних підрозділах апарату Головдержслужби та 27 службовців

31. Г

14. Створення інформаційноаналітичної системи функціонального управління державною службою / створення програмно-технологічного комплексу для впровадження інформаційних технологій в процеси управління персоналом державної служби

Впровадження та дослідна експлуатація в територіальних управліннях системи для обліку державних службовців ІV-VII категорій

Інформаційноаналітичне управлін ня

Управління організаційної роботи, стратегіч ного планування та контролю Модернізація програм- Інформано-технологічного ційнокомплексу для обліку аналітичдержавних службовців не управІ-VII категорій ління

оперативності отримання та обробки інформації для обробки інформації/ визначеної кількості користувачів. Створення дослідної зони автоматизованої системи з урахуванням територіальних підрозділів.

Листопад 2006 року

130

6121010

Доопрацьована локальна та мережева версії системи обліку державних службовців „Картка” з метою забезпечення інтеграції даних до центральної бази Головдержслужби та локальних баз територіальних управлінь. Забезпечення територіальних управлінь можливістю вести облік державних службовців ІV-VII з використанням єдиної з апаратом Головдержслужби інформаційної технології.

375

Проведення навчання

територіальних управлінь.

Системне супроводження мережевої та локальної версій комп’ютерної системи обліку даних про державних службовців І-ІІІ третьої категорій (системи „Картка”)

34.

Підтримка в актуальному стані бази даних системи обліку державних службовців І-ІІІ категорій

Організація закупівлі засобів обчислювальної техніки та програмного забезпечення для підтримки функціонування системи обліку державних службовців на новій технологічній основі.

3) веде комп'ютерний облік даних про державних службовців першої – третьої категорій

33.

32. Г

Листопад 2006 року

Протягом року

Інформа- Проційнотягом аналітич- року не управління

Департамент персоналу державних органів та місцевого самовряду-вання, Інформаційноаналітичне управління Інформаційноаналітичне управління

140

220

230

6121010

242,4 Оновлення парку комп’ютерної техніки, необхідне для впровадження мережевої версії системи „Картка” на новій технологічній основі. Доведення частки нової техніки до 40% від загальної кількості. 29 Функціонування системи „Картка” в Головдержслужбі та органах виконавчої влади усіх рівнів

Забезпечення необхідною інформацією Секретаріат Президента України, Секретаріат КМУ.

База даних державних службовців І-ІІІ категорій.

37. Г

36. Г

35. Г

14. Створення інформаційноаналітичної системи функціонального управління державною службою /створення програмно-технологічного комплексу для моніторингу діяльності державних органів/ 14. Створення інформаційноаналітичної системи функціонального управління державною службою / створення програмно-технологічного комплексу для підтримки бази нормативно-довідкової інформації в інформаційно-аналітичній системі державної служби/ 114) бере участь у впровадженні стратегічного планування у практику роботи органів державної влади, підготовці пропозицій щодо стандартів і процедур планування Управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю, Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби

Інформаційноаналітичне управління

Створення макету програмно-технологічного комплексу для підтримки бази нормативно-довідкової інформації в інформаційно-аналітичній системі державної служби Розробка методики побудови типового стратегічного плану діяльності центрального органу виконавчої влади

Інформаційноаналітичне управління

Впровадження та дослідна експлуатація програмно-технологічного комплексу для моніторингу діяльності державних органів

І квартал 2006 року (ТЗ)

Листопад 2006 року

200

6121010

НДР 6122030

6121010

Створення інструктивної бази для впровадження стратегічного планування у роботу органів державної влади

Створення технологічної основи для моніторингу діяльності державних органів що розміщується в мережі Інтернет Створення технологічної основи для інтеграції інформаційних ресурсів Головдержслужби в єдину інформаційно-аналітичну систему

Забезпечення моніторингу та контролю виконавської дисципліни в апараті Головдержслужби та її територіальних підрозділах

Внесення на розгляд Колегії Головдержслужби пропозицій центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо нагородження державних службовців відомчими заохочувальними відзнаками Головдержслужби

39.

40. Г

28) установлює відомчі заохочувальні відзнаки та вирішує питання про нагородження ними державних службовців

Підготовка пропозицій щодо процедур планування в апараті Головдержслужби та її територіальних підрозділів

38.

Управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Управління організаційної роботи, стратегічного планування і контролю Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування, Протягом року

Щотиж нево

Квітень, травень 2006 року

750

100

6121010

Нагородження державних службовців відомчими заохочувальними відзнаками Головдержслужби

Підготовка довідок про стан виконання. Підготовка аналітичних матеріалів з питань контролю

Роз’яснення до методики процесу планування для апарату Головдержслужби та її територіальних підрозділів

41. І

Участь у проведенні адмі- Надання консультативно-методичної допомоністративної реформи ги при здійсненні заходів з проведення адміністративної реформи у межах компетенції Головдержслужби Надання пропозицій щодо розробки нормативно-правових актів з питань адміністративно-територіальної реформи

Відділ організаційноаналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи ДепарПротамент тягом персороку налу державних органів та місцевого самоврядування, Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби 80

6121010

Консультативнометодичне супроводження заходів з проведення адміністративної реформи у межах компетенції Головдержслужби

45.

44. З

43. Б

42.

Внесення змін і доповнень відповідно до затвердженого регламенту оновлення. Збір і розміщення штатних розписів з відомостями про вакансії. Збір та внесення змін до Реєстру посад державних службовців Формування пріоритетних напрямів розвитку державної служби на 2007 рік

Проведення аналізу положень про центральні органи виконавчої влади

29) здійснює інші функції, Організація проведення що випливають з покла- апаратних нарад Головдержслужби та здійсдених на неї завдань. нення контролю за виконанням протокольних доручень апаратних на-

111) готує за результатами функціонального обстеження органів виконавчої влади та вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності цих органів 31) формує та веде Перелік державних органів, установ та організацій, посади керівних працівників та спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців, та реєстр посад державних службовців організація та координація заходів щодо проведення наукових досліджень з питань державної служби 48

Березень

250

ІІ квартал 2006 року

1 раз на місяць Протягом року Управлін- ІІ ня страте- квартал гічного 2005 розвитку року та ефективності державної служби УправлінПроня органі- тягом заційної року роботи, стратегічного

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Інформаційноаналітичне управління

6121010

Забезпечення підготовки бюджетного запиту за бюджетними програмами, що передбачають проведення наукових досліджень Організація проведення апаратних нарад та контроль за виконанням протокольних доручень

Забезпечення необхідною інформацією Секретаріат Президента України, Секретаріат КМУ, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Визначення доцільності спрямування тих чи інших функцій центральним органам виконавчої влади

48.

47.

46.

Організація створення захищеної локальної обчислювальної мережі Головдержслужби

Організація технічного обслуговування засобів обчислювальної і копіювальної техніки, принтерів Організація управління інформаційними ресурсами Головдержслужби

рад в центральному апараті Головдержслужби та її територіальних підрозділах Здійснення організаційно-аналітичне забезпечення роботи Начальника Головдержслужби

Протягом року

За окремим планом

Інформа- Листоційнопад аналітич- 2006 не управління

Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Інформаційноаналітичне управління Інформаційноаналітичне управління

планування та контролю

100

210

734

6121010

Створення захищеної локальної обчислювальної мережі Головдержслужби

Забезпечення функціонування засобів обчислювальної техніки та орг. техніки. Забезпечення функціонування зовнішнього та внутрішнього веб-сайтів Головдержслужби, інформаційно-довідкової системи, серверів баз даних.

Системність заходів у діяльності Начальника Головдержслужби

Здійснення матеріально-технічного забезпечення діяльності Головдержслужби Виконання робіт по ремонту 5-го поверху

50.

51.

Забезпечення підключенням веб-сайту Головдержслужби до єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України, забезпечення взаємодії з КМУ в частині впровадження єдиної технології контролю за виконанням доручень

49.

Здійснення заходів з технічного захисту інформації в системах обробки інформації в апараті Головдержслужби. Протягом року

УправДо ління 01.03.06 справами

Управлін Протяг ня ом справами року

Інформа- Проційнотягом аналітич- року не управління

Інформаційноаналітичне управління

756

280

6121010

400

52,8

120

Організація та проведення спеціальних досліджень з питань технічного захисту інформації в комп’ютерній мережі Головдержслужби Організація і проведення робіт з атестації захищеної мережі Головдержслужби. Забезпечення підключенням вебсайту Головдержслужби до Єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України, забезпечення взаємодії з КМУ в частині впровадження єдиної технології контролю за виконанням доручень.

59.

58.

57.

56.

55.

54.

53.

52.

Виконання робіт по ре- Управмонту 3-го поверху ління справами Виконання робіт по Управремонту 2-го поверху ління справами Виконання робіт по де- Управімонтажу та монтажу ління ліфтів адмінбудинка по справами вул. Прорізна,15 Забезпечення Управуправлінь меблями ління справами Ведення бухгалтерсь- Управкого та фінансового ління обліку діяльності Го- справами ловдержслужби Здійснює організацію проведення внутрішнього фінансового контролю Забезпечення єдиного Управпорядку документуван- ління ня та організацію осо- справами бистого прийму громадян і режимного діловодства Забезпечення організа- Управції проведення прямих ління телефонних ліній справами Забезпечення організа- Управції особистого прийому ління громадян справами Протягом року Протягом року

Протягом року

До 31 березня 2006 року І-півріччя

До 15.07.06

До 15.05.06

252

1164

882

6121010

120

240

400

62. Б

61.

60. Б

112) здійснює консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування

5. Формування та реалізація механізму забезпечення прозорості діяльності державних службовців / створення методичної та інструктивної бази для надання роз’яснень і консультацій через мережу Інтернет щодо підстав і порядку отримання послуг

Юридичне супроводження інформаційного наповнення інформаційно-довідкової системи, бази даних нормативно-правових документів, довідкової системи з питань проходження державної служби Надання роз’яснень на звернення органів місцевого самоврядування та посадових осіб органів місцевого самоврядування, підготовка матеріалів для публікацій в засобах масової

Підготовка роз’яснень та консультативних матеріалів з питань державної служби та їх розміщення в мережі Інтернет Підготовка методичної та інструктивної бази для надання роз’яснень і консультацій через мережу Інтернет Щотижнево

Березень, червень, вересень, грудень 2006 року

Департа- Промент пер- тягом року соналу державних органів та місцевого само-

Юридичне управління

Юридичне управління, Інформаційноаналітичне управління,

350

220

134

6121010

Роз’яснення, публікації

Доступні в мережі Інтернет роз’яснення та консультативні матеріали з питань державної служби. Підтримка в актуальному стані доступного в Інтернеті довідника „Проходження державної служби”. Довідка на “Дошці об’яв” про внесені зміни до нормативно-правових актів з питань державної служби. Новина на внутрішньому веб-сайті.

МЕТА 2. ПРОЗОРІСТЬ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Критерій виміру: ПРОЗОРІСТЬ – (КІЛЬКІСТЬ ПУБЛІКАЦІЙ, ВИСТУПІВ ТОЩО)/(КІЛЬКІСТЬ ПРИЙНЯТИХ АКТІВ) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – (КІЛЬКІСТЬ ДОРУЧЕНЬ – КІЛЬКІСТЬ ПОРУШЕНЬ)/(КІЛЬКІСТЬ ДОРУЧЕНЬ)

3. Моніторинг ефективності надання послуг державними службовцями /проведення соціологічних досліджень щодо ефективності надання послуг державними органами та їх посадовими особами/

3. Моніторинг ефективності надання послуг державними службовцями /впровадження контент-аналізу ЗМІ щодо діяльності державних органів та надання послуг/

63. Г

64. Г

Здійснити пілотне впровадження контентаналізу ЗМІ щодо діяльності державних органів

інформації з питань проходження служби в органах місцевого самоврядування Розробка методики соціологічних досліджень щодо ефективності надання послуг державними органами та їх посадовими особами Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Інформаційноаналітичне управління, Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування

врядування

Жовтень 2006 року

Лютий 2006 року (ТЗ)

140

6121010

НДР 6122030

Пілотне впровадження контентаналізу ЗМІ щодо діяльності державних органів

Методика соціологічних досліджень щодо ефективності надання послуг державними органами та їх посадовими особами

12) вносить в установленому порядку пропозиції про скасування рішень з питань державної служби, прийнятих всупереч законодавству, а також пропозиції про усунення виявлених недоліків та притягнення до відповідальності винних посадових осіб 10) перевіряє в державних органах та органах місцевого самоврядування додержання вимог Законів України „Про державну службу”, „Про

66. Г

67. 67Л

25) вносить у встановленому порядку пропозиції про вдосконалення форм державної статистичної звітності з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування

65. Г

Контрольноінспекційне управління

Контрольноінспекційне управління Протягом року

І півріччя 2006 року

100

Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Юридичне управління,

Надання пропозицій інформаційно-аналітичному управлінню щодо удосконалення форм державної статистичної звітності (в межах компетенції) Аналіз проектів наказів Головдержслужби на відповідність законодавству про державну службу. Перевірка територіальних органів Головдержслужби України щодо відповідності їх актів законодавству про державну службу Провести комплексну перевірку дотримання вимог Законів України „Про державну службу”, „Про боротьбу з корупцією”, інших

Інформаційноаналітичне управління,

Розгляд та аналіз пропозицій Державного комітету статистики щодо вдосконалення державної статистичної звітності по формі 9-ДС.

6121010

Постанови Колегії Головдержслужби

Накази про внесення змін або скасування наказів, що суперечать чинному законодавству

Опрацювання пропозицій Держкомстату та погодження при необхідності змін. Форми звітності

70. 68Л

69.

68.

9) здійснює заходи, спрямовані на запобігання проявам корупції серед державних службовців,

боротьбу з корупцією” та інших актів законодавства з питань державної служби

Провести контрольну перевірку дотримання вимог Законів України: - органів державної влади Чернігівської області; - Міносвіти та науки. Проводити перевірки за дорученнями Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України та зверненнями народних депутатів України і громадян Підготувати аналітичну інформацію до КМУ за ІІ півріччя 2005 р. та І півріччя 2006 р.

Участь у перевірках (за окремими дорученнями)

нормативно-правових актів з цих питань: - органів державної влади Запорізької області; - Держкомміграція.

Контрольноінспекційне

Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Контрольноінспекційне управління Контрольноінспекційне управління Протягом року

Протягом року

Квітень Лютий 2006 року

Вересень 2006 р.

900

Червень

6121010

До 15 Аналітична інфорлютого мація до КМУ До 15 серпня

Довідки про результати перевірки

Довідки за результатами перевірок

72. 70Л

71. 69Л

62) за зверненням Глави Адміністрації Президента України або Міністра Кабінету Міністрів України проводить за участю Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на

узагальнює звітність центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань додержання вимог Закону України „Про боротьбу з корупцією” та подає її Кабінету Міністрів України 6. Підвищення відповідальності державних службовців /посилення державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про державну службу (з урахуванням його оновлення) та антикорупційного законодавства/ Розробити систему оцінок діяльності державного органу щодо забезпечення дотримання законодавства про державну службу (з урахуванням його оновлення) та антикорупційного законодавства Провести обов’язкові спеціальні перевірки за зверненням Глави Секретаріату Президента України або Міністра Кабінету Міністрів України Контрольноінспекційне управління

Контрольноінспекційне управління

управління

Протягом року

І квартал 2006 року (ТЗ)

950

6121010

НДР 6122030

Система оцінок діяльності державного органу щодо забезпечення дотримання законодавства про державну службу (з урахуванням його оновлення) та антикорупційного законодавства Довідки про результати обов’язкових спеціальних перевірок до Секретаріату Президента України та Кабінету Міністрів України

75. Г

74.

73. Л Контрольноінспекційне управління

Протягом року

626

6121010

Акти службових розслідувань

Опрацювання засад реалізації Концепції законодавства про державну службу

Участь у розробці нормативно-правових актів, що випливають з Концепції законодавства про державну службу

Юридичне управління

Протяг ом року

620

6121010

850

Подання до Кабінету Міністрів України відповідних нормативноправових актів

2) проводить аналіз фактичного складу державних службовців і готує пропозиції державним органам про підвищення ефективності їх роботи

Проаналізувати фактичний склад державних службовців першої-третьої категорій та підготувати пропозиції державним

ДепарПротяг тамент ом року персоналу державних органів

6121010

Аналітична довідка щодо фактичного складу державних службовців першоїтретьої категорій та пропозиції

МЕТА 3. ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Критерій виміру: (КІЛЬКІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ І ОСІБ З КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ПОСЛУГИ З ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ)/(КІЛЬКІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ І ОСІБ З КАДРОВОГО РЕЗЕРВУ)

Проводити службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України, Першого віце-прем’єрміністра України та зверненнями державних службовців щодо зняття з них безпідставних обвинувачень або підозри

МЕТА 3_А. Розвиток нормативно-правового забезпечення функціонування системи державної служби

які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України 11) у встановленому порядку проводить службові розслідування з питань додержання державними службовцями законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, а також фактів порушення етики поведінки державних службовців

77.

76. Г

61) аналізує віковий склад державних службовців, яких призначає на посади та звільняє з посад Президент України або Кабінет Міністрів України; не пізніше ніж за три місяці до досягнення ними граничного віку перебування на державній службі або закінченні терміну попереднього його продовження інформує про це відповідно Президента України або Кабінет Міністрів України Здійснює організаційно-технічне супроводження продовження строку перебування на державній службі осіб, які досягли встановленого законодавством граничного віку перебування на державній службі. Забезпечити роботу Комісії з розгляду питань щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі державним службовцям, які досягли граничного віку Підготовка узагальненої інформації щодо погодження продовження терміну перебу-

Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування

органам про підви- та місцещення ефективності їх вого сароботи моврядування Аналіз вікового складу Депардержавних службовців, тамент яких призначає на перпосади та звільняє з соналу посад Президент державУкраїни або Кабінет них орМіністрів України. ганів та місцевоПодання узагальненої го самоінформації до Секре- врядутаріату Президента Ук- вання раїни та Кабінету Міністрів України.

Щомісячно

Протягом року

Щокварталу

Протягом року

545

110

6121010

Засідання Комісії з розгляду питань щодо погодження продовження терміну перебування на державній службі державним службовцям, які досягли граничного віку. Інформація щодо погодження продовження терміну

державним органам щодо підвищення ефективності їх роботи Узагальнена інформація щодо вікового складу державних службовців, яких призначає на посади та звільняє з посад Президент України або Кабінет Міністрів України

Проаналізувати потреби державних органів, органів місцевого самоврядування в підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування,

Зібрати та проаналізувати потреби державних органів, органів місцевого самоврядування в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації їх працівників та осіб, які перебувають у кадровому резерві

113) здійснює аналіз потреб державних органів, органів місцевого самоврядування в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації їх працівників та осіб, які перебувають у кадровому резерві

79. В

80.

Спрямування вищих навчальних закладів на підготовку пропозицій щодо впровадження у навчальний процес положень Болонського процесу

9. Дослідження у сфері державної служби з питань її адаптації до стандартів ЄС /розроблення та вдосконалення форм і змісту навчання з урахуванням досвіду країн – членів ЄС/

78. Е

вання на державній службі державним службовцям

Контрольноінспекційне управління

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Квітень 2006 року

Квітень 2006 року

ІІІ квартал

6121010

Інформація щодо потреб державних органів, органів місцевого самоврядування в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації їх працівників та осіб, які перебувають у кадровому резерві Обґрунтування щодо обсягу і змісту державного замовлення на відповідне підвищення кваліфікації державних службовців.

перебування на державній службі державним службовцям Підготовка на Колегію висновків про відповідність програм професійного навчання установам і положенням Болонського процесу

13. Підготовка державних службовців, оновлення державних стандартів і змісту професійного навчання / наукове супроводження визначення потреб у професійному навчанні державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування/

81. В

82. В

Апробація механізму визначення потреб державних органів щодо практичних навичок та вміння, необхідних для виконання посадових обов’язків.

які обіймають посади І – ІV категорії посад, з питань боротьби з корупцією та працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів і органів місцевого самоврядування, на яких покладено обов’язки з організації роботи щодо запобігання проявам корупції. Обґрунтування фінансового забезпечення професійного навчання державних службовців відповідно до потреб Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби І квартал 2006 року (ТЗ)

І квартал 2006 року (ТЗ)

НДР 6122030

Пілотне впровадження методики визначення потреб у професійному навчанні державних службовців і осіб посадових місцевого самоврядування

Методика фінансового обґрунтування потреб у професійному навчанні державних службовців

86.

Узагальнення інформації навчальних закладів післядипломної освіти щодо організації

Удосконалення схеми розподілу державного замовлення на підгтовку державних службовців за спеціальністю „Державна служба”

18) контролює формування та виконання державними органами державних замовлень на підвищення кваліфікації державних службовців

85. Е

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного

Формування основних Управпоказників форми ління 5-ВО-д (вища освіта) стратегічного Формування показни- розвитку ків форми 6-ПДО-д та ефек(післядипломна освіта) тивності державної служби Розподіл обсягів державного замовлення між вищими навчальними закладами

17) формує державне замовлення на підготовку магістрів у галузі освіти „Державне управління”, укладає державні контракти з відповідними вищими навчальними закладами і контролює їх виконання

84.

83. Е

Лютий 2006 року

Липень 2006 року

Червень 2006 року

6121010

Аналітична записка

Пояснювальна записка щодо обсягів державного замовлення. Започаткування тренінгів в системі професійного навчання

Встановлені форми. Пояснювальна записка щодо обсягів державного замовлення у 2007 році на підготовку магістрів в освітній галузі „Державне управління” за спеціальністю „Державна служба” Наказ Головдержслужби щодо розподілу обсягів державного замовлення

88.

87. Е

19) визначає разом з іншими державними органами вимоги до закладів освіти для навчання державних службовців і керівників державних підприємств, установ, організацій, здійснює конкурсний відбір цих закладів, бере участь у їх ліцензуванні та акредитації, а також у сертифікації та погодженні освітньо-професійних програм підготовки і професійних програм підвищення кваліфікації в межах своєї компетенції Сприяти ліцензуванню та акредитації навчальних закладів в галузі „Державне управління”

підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників державних підприємств, установ та організацій у 2005 р. Створення реєстру закладів освіти для навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування ІІ квартал 2006 року

УправПротяг ління ом року стратегічного розвитку та ефективності державної служби

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби

розвитку та ефективності державної служби

110

6121010

Збільшення частки навчальних закладів, що надають освітні послуги в галузі „Державне управління”

Інформаційна база навчальних закладів, що мають ліцензії на освітні послуги в галузі „Державне управління”

90.

89. Е

20) здійснює в межах своєї компетенції разом з іншими органами виконавчої влади загальний контроль та організаційно-методичне керівництво, а також надає науково-методичну і консультаційно-інформаційну допомогу територіальним центрам перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій та галузевим інститутам післядипломної освіти Здійснення виїзних перевірок діяльності центрів підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

Розгляд та погодження професійних програм та планів-графіків центрів підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби

Щокварталу (за окремим планом)

УправПротяління гом стратероку гічного розвитку та ефективності державної служби

120

6121010

Звіт про перевірку

Погоджені професійні програми та плани-графіки

Надання консультацій центральним і місцевим органам виконавчої влади щодо професійного навчання керівників державних підприємств, установ, організацій

координація роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади з керівниками державних підприємств, установ, організацій, пов’язаної з їх підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації

16) організовує та координує розроблення науково-методичного забезпечення навчального процесу, здійснює контроль за якістю навчання

13. Підготовка державних службовців, оновлення державних стандартів і змісту професійного навчання /підвищення кваліфікації державних службовців з питань

92. Ж

93. Е

94. Е

Розробити професійні варіативні складові програм підвищення кваліфікації державних службовців з урахуванням їх професійної діяльності

Створити реєстр науково-методичних видань вищих навчальних закладів з питань, що стосуються організації навчального процесу в освітній галузі „державне управління”

Формування рейтингу діяльності центрів підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування у 2005 році

91.

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефектив50

Жовтень 2006 року

І квартал 2006 року (ТЗ)

Протягом року

І квартал 2006 року

НДР 6122030

6121010

Створення умов для підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самовря-

Інформаційна база даних науково-методичного забезпечення підготовки магістрів державного управління

Зведена інформаційна довідка погоджених професійних програм підвищення кваліфікації керівників державних підприємств

Оцінка діяльності у 2005 році центрів підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

97.

96. Е

95. Е

13. Підготовка державних службовців, оновлення державних стандартів і змісту професійного навчання /розроблення, вдосконалення та науково-методичне супроводження державних стандартів у освітній галузі „Державне управління”/ 13. Підготовка державних службовців, оновлення державних стандартів і змісту професійного навчання /актуалізація змісту професійного навчання на основі широкого використання вітчизняного та іноземного досвіду у сфері державного управління та державної служби

технології професійної діяльності/

Підготовка переліку нормативно-правових актів для врахування при визначенні тематики постійно діючих, короткотермінових семінарів та змісту вибіркових навчальних модулів професійних програм підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування Підготовка навчальних програм-тренінгів для підвищення кваліфікації державних службовців різних категорій

Формування пропозицій щодо вдосконалення державного стандарту за спеціальністю „Державна служба” в контексті Європейської кредитно – трансферної системи (ECTS)

Управління стратегічного розвитку та ефективності

ності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби

І квартал 2006 року (ТЗ)

ІІІ квартал 2006 року

Грудень 2006 року

НДР 6122030

6121010

Програми-тренінги для підвищення кваліфікації державних службовців різних категорій

Оновлення навчально-методичного забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

дування з урахуванням їх професійної діяльності Створення умов для імплементації освітнього процесу підготовки державних службовців до загальноєвропейського єдиного освітянського простору

100.

Організація відряджень за кордон державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування за угодами і програмами, що супроводжує Головдержслужба

Аналіз та узагальнення інформації про потребу та пріоритетні напрями професійного навчання державних службовців за рахунок міжнародної технічної допомоги та інших форм міжнародного співробітництва

99. Е

21) визначає разом з іншими державними органами пріоритетні напрями підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і керівників державних підприємств, установ і організацій, сприяє направленню на навчання за кордон державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (в тому числі тих, хто направляється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги),

Узагальнення вітчизняного та іноземного досвіду у сфері державного управління та державної служби

98.

Липень 2006 року

Протягом року

УправПроління тягом стратегіч- року ного розвитку та ефективності державної служби

державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби

110

6121010

Підвищення рівня компетентності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування за рахунок запозичення іноземного досвіду

Інформаційна довідка для Кабінету Міністрів України

Довідка про вивчення іноземного досвіду з питань розвитку державної служби

103. Е

102. Е

101.

13. Підготовка державних службовців, оновлення державних стандартів і змісту професійного навчання

Забезпечення навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування,

Контрольноінспекційне

Управління справами

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби 13. Підготовка державних Організація підготовки Управза ління службовців, оновлення магістрів страдержавних стандартів і змісту спеціальністю тегічного професійного навчання „Державна служба” / підготовка фахівців в розвитку освітній галузі “Державне та ефекуправління” / тивності державної служби

аналізує та веде облік даних Аналіз та узагальнення інформації щодо наз цих питань вчання державних службовців за кордоном

Протяг ом 2006 року

До 10 серпня 10 лютого

252

400

6121030

6121010

462

4113,8

Збільшення частки державних службовців, що мають професійну освіту від загальної чисельності державних службовців Критерій: Питома вага державних службовців, які отримали послуги з професійного навчання в освітній галузі „Державне управління” серед керівного складу державних органів (органів місцевого самоврядування) Підвищити кваліфікацію 630 спеціалістів центральних і місцевих органів

Аналітична довідка для Секретаріату Президента України та Кабінету Міністрів України.

М • 104. М

Розробка методики Департапаспортизації посад мент пердержавних службовців соналу держав-

Березень 2006 р. (ТЗ)

НДР 6122030

Пілотне запровадження методики паспортизації посад державних службовців

які обіймають посади І управвиконавчої влади, 126 – ІУ категорії посад, з ління, інших державних питань боротьби з ко- Управорганів і органів рупцією та працівників ління місцевого самовряцентральних і місцевих спрадування, на яких органів виконавчої вла- вами покладено обов’язди, інших державних орки з організації роганів і органів місцевого боти щодо запобісамоврядування, на яких гання проявам копокладено обов’язки з рупції. організації роботи щодо запобігання проявам корупції. Забезпечення дотримання єдиних вимог професійної відповідності кандидатів на заняття посад державних службовців Внесення змін і до5 6121010 розроблення типових про- Конкретизація вимог Інформа- Проповнень до Довідтягом фесійно-кваліфікаційних ха- до посад державних ційноника типових проаналітич- року рактеристик посад держав- службовців фесійно-кваліфікане управних службовців ційних характерисління, тик посад держав20 Департаних службовців мент персоналу державних органів та місцевого самоврядування

/ підвищення кваліфікації працівників державних органів та органів місцевого самоврядування з питань боротьби з корупцією/

Розробити профілі компетенції посад державних службовців

Розробити кваліфікаційні вимоги до вищих посад державних службовців

105.

106.

Інформа ційноаналітичне управління Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування

них органів та місцевого самоврядування,

І квартал 2006 року (ТЗ)

НДР 6122030

Кваліфікаційні вимоги до вищих посад державних службовців

Профілі компетенції посад державних службовців

109.

108. О

107.

Провести нараду-семінар для керівників кадрових служб АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій з метою обміну досвідом по залученню молоді до державної служби (за окремим планом) Департа- ІІІ мент пер- квартал соналу державних органів та місцевого самоврядування 50

6121010

Пропозиції щодо покращення роботи по залученню молоді до державної служби, створення умов для її професійного зростання

5. Формування та реалізація механізму забезпечення прозорості діяльності державних службовців / інформування громадськості з питань європейської інтеграції у сфері державної служби

Реалізація плану заходів на 2006 рік з виконання Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 20042007 роки Інформування громадськості щодо процесів формування і реалізації державної політики у сфері державної служби: підготовки і прийняття нормативно-правових актів, рішень Головдержслужби, оцінки виконання прийнятих Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи, Інформаційно-аналітичне управління,

Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Протягом 2006 року

Протягом 2006 року

527

6121010

Обізнаність громадськості щодо рішень, які приймаються щодо створення і ефективної діяльності державної служби України. Організація розміщення відповідної інформації на веб-

Обізнаність громадськості щодо рішень, які приймаються щодо створення і ефективної діяльності державної служби України.

МЕТА 4. ВІДКРИТІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Критерій виміру: ПРОЗОРІСТЬ – (КІЛЬКІСТЬ ПУБЛІКАЦІЙ, ВИСТУПІВ ТОЩО)/(КІЛЬКІСТЬ ПРИЙНЯТИХ АКТІВ)

12. Удосконалення добору на державну службу / підготовка та залучення молоді до державної служби, створення умов для її професійного зростання

112. О

111.

110.

23) організовує конференції, семінари і наради з питань державної служби

Проведення семінарів та нарад щодо реалізації єдиної державної політики у

рішень (діяльність Громадської Колегії при Начальникові Головдержслужби, проведення громадських слухань, прямої телефонної лінії „Державна служба” тощо). Забезпечити широкий доступ до нормативно-правових актів, а також інших документів, створених у процесі діяльності Головдержслужби, через інформаційно-комунікаційну систему Головдержслужби. Організувати регулярне проведення прес-конференцій, брифінгів, інтерв’ю у ЗМІ з керівництвом Головдержслужби. Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи, Інформаційно -аналітичне управління Управління організаційної роботи, стратегічного

Інформаційно-аналітичне управління

Управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю

Протягом року

Протягом 2006 року, не рідше одного разу на місяць

Протягом 2006 року

418

109

6121010

96..0 для закупівлі послуг по доступу до мережі Інтернет

Організація комунікативних заходів.

Забезпечення постійності періодичності інформування громадськості з питань державної служби Підготовка статистичних і презентаційних матеріалів.

сайті Головдержслужби Розміщення інформації на веб-сайті ГУДС щодо результатів проведення Колегії та Координаційної ради Забезпечення відкритості та прозорості у роботі Головдержслужби

113.

державної планування та контролю, Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування, Інформаційно-аналітичне управління, Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи, Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Організація прове- Відділ органі- Протядення засідань Гро- заційно-анагом мадської Колегії при літичного за- року Начальнику Голов- безпечення держслужби, здійс- роботи керівнення контролю за ника та виконанням рішень кадрової Громадської Колегії роботи,

сфері служби

151

109

240

6121010

Організація проведення Громадської Колегії при Начальнику Головдержслужби та контроль за виконанням її рішень

Проведення семінарів та нарад щодо реалізації єдиної державної політики у сфері державної служби Підготовка статистичних та презентаційних матеріалів. Забезпечення технічними засобами та супроводження проведення презентацій.

116. О

115.

114.

24) видає журнал „Вісник державної служби України”, збірники з довідковими, науковими та науково-методичними матеріалами і працями з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування

при Начальнику Го- Управління ловдержслужби організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Реалізація Орієнтов- Відділ ного плану консуль- організатацій з громадсь- ційно-анакістю Головдерж- літичного заслужби на 2006 рік безпечення роботи керівника та кадрової роботи Організація прове- Управління дення засідань Ко- організаційної легії Головдерж- роботи, страслужби. Здійснює тегічного плаконтроль за виконан- нування та ням рішень Колегії контролю Головдержслужби апараті Головдержслужби Збір, формування та Інформаційекспертиза матеріа- но-аналітичне лів, нагляд за опра- управління, цюванням макету журналу Березень, червень, вересень, грудень 2006 року

Протягом року

180

168

307

168

6121010

Видання 4-ьох номерів „Вісника державної служби”

Організація проведення Колегій Головдержслужби та контроль за виконанням її рішень

Врахування громадської думки при прийнятті рішень з питань державної служби

118. О

117.

22) дає роз'яснення з Надання відповідей, питань, що належать до її коментарів та роз’яснень на запитання компетенції громадян через засоби масової інформації та веб-сайт Головдержслужби. Надання відповідей, коментарів та роз’яснень на звернення державних органів та органів місцевого самоврядування

Організація інтерв’ю та його опрацювання для видання у журналі

Юридичне управління, Контрольноінспекційне управління, Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи, Департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування, Управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю,

Відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи

Березень, червень, вересень, грудень 2006 року Протягом року

520

105

Підготовка відповідних матеріалів (в межах компетенції)

Організація розміщення відповідної інформації на вебсайті Головдержслужби

Надання роз’яснень в межах компетенції

6121010

470 62

Стаття до рубрики „Кращий державний службовець” журналу

6121010

119.

О–

М– Н–

Л–

З– І– К–

Е– Ж–

А– Б– В– Г– Д–

228

Розміщені на офіційному веб-сайті Головдержслужбир оз’яснення з питань державної служби

забезпечення прозорості та відкритості діяльності Головдержслужби.

участь разом з іншими державними органами у формуванні та проведенні державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; забезпечення функціонального управління державною службою; прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах; розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація і контроль за їх виконанням; здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору, атестації державних службовців та заходів, спрямованих на запобігання проявам корупції серед державних службовців; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців; координація роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади з керівниками державних підприємств, установ, організацій, пов'язаної з їх підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації; організація та координація заходів щодо проведення наукових досліджень з питань державної служби; участь у проведенні адміністративної реформи; проведення функціонального обстеження центральних і місцевих органів виконавчої влади, здійснення на його основі аналізу системи державного управління та підготовка пропозицій щодо підвищення її ефективності; участь у здійсненні іншими державними органами контролю за додержанням законодавства про державну службу, визначених законодавством умов реалізації громадянами конституційного права на таку службу; забезпечення дотримання єдиних вимог професійної відповідності кандидатів на заняття посад державних службовців; розроблення типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців;

Основними завданнями Головдержслужби України є:

Надання роз’яснень, що мають правовий характер для формування правової бази „запитання – відповіді”. Опрацювання звернень громадян, установ, організацій з питань державної служби з метою їх розміщення на веб-сайті Головдержслужби

Управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Юридичне Щоміуправління, сяця Відділ організаційно -аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи

ДОДАТОК 14

SWOT!ANALYSIS OF CENTRE AS AN INDEPENDENT ORGANIZATION STRENGTHS 1.

3. 4. 5. 6. 1.

WEAKNESSES

Independence from the political conjuncture. Independent forming of personnel selection policy, priorities of development etc. Enthusiasm of young organization, necessity constantly to work on authority (on own image). Constant improvement and growth services` quality. Financial independence Wide market Use of innovations in work OPPORTUNITIES

Expansion of clients’ circle and number of partner organization - due to high authority in a private sector (in future). Gradual expansion services’ spectrum.

2. 3. 4. 5.

Absence/uncertainty of starting funds sources. Financial risks (i.e. be in the red, bankruptcy) Complication of bringing in of skilled personnel on the initial stage of work. Lack of experience in such field of activity. Complete absence of influence on forming and development of state policy in the sphere of assessment and selection of personnel. THREATS

2. 3. 4.

Normative (legislative) vagueness of relationships with public authorities. Weak demand on services of Center in public sector. Competition Dominance “services to private sector” segment over “services to public sector” segment. Corruption

SWOT!ANALYSIS OF CENTRE AS STRUCTURAL (REGIONAL) DIVISION OF MCSD STRENGTHS 1. 2. 3.

WEAKNESSES

Direct state budgeting 1. Permanent official clients Direct influence on forming and 2. development of state policy in the sphere of assessment and selection of personnel. 3. 159

Absence of inner sources for replenishment with skilled personnel. Necessity of the permanent swollen staff of servants in Centre as a result of complication of bringing in the other servants of MCSD. Some limitations are related to the institutional belonging:

• •

OPPORTUNITIES 1.

Elaboration of perfect system of 1. cooperation with public sector, in that number – legislative support. 2. Expansion of clients’ circle and number of partner organizations. 3. 4.

Excessive centralization of work; Bureaucratization. THREATS

High level of dependence from the political conjuncture. Weak protection of intellectual property as the result of outside experts use. Mistrust from the side of private sector organizations. Corruption

SWOT!ANALYSIS OF CENTRE AS STRUCTURAL DIVISION OF REGIONAL INSTITUTE (INSTITUTES) OF NATIONAL ACADEMY OF PUBLIC ADMINISTRATION, OFFICE OF THE PRESIDENT OF UKRAINE STRENGTHS 1. 2. 3.

WEAKNESSES

Present highly skilled human 1. resources. Authority among the public sector 2. institutions. Possibility of one joint budget with institute that helps to avoid financial risks. OPPORTUNITIES

Need in some additional fund in the process of creation. Weak influence on forming and development of state policy in the sphere of assessment and selection of personnel.

Maximal use of institute’s scientific 1. potential, in that number: • Consultancy; • Work or experts; 2. • Possibility to conduct scientific 3. researches. Bringing in the listeners of institutes as volunteers for some technical works. Partial use of institute’s material and technical base at the stage of creation

Predominance “services to private sector” segment over “services to public sector” segment. Absence of direct state budgeting Corruption

160

THREATS

5. 6. 7. 8.

Use of institute’s graduates for lobbying interests of the Centre expansion of clients’ circle and number of partner organizations. Integration of Centre to existing scientific projects and programs. Optimum combination of work with public and private sectors. Direct state budgeting. Low level of dependence from the political conjuncture.

Conclusion: Each of the offered variants takes certain advantages and disadvantages. Our working group tried to consider not just the aspects of financial management, but also allowed that this new structure must ensure full objectivity of personnel assessment for public service in Ukraine. Therefore, taking into account the presence of a few basic advantages, namely: • Human resources; • Material and technical resources; • Financial resources (partially); • Scientific potential working group deems it wise to recommend to create Center of Personnel Assessment and development at the regional institute (institutes) of public administration. At the same time, we consider that parallel existence of experimental Center of Personnel Assessment and development at MCSD is possible.

161

ДОДАТОК 15

ПАСПОРТ БЮДЖЕТНОЇ ПРОГРАМИ НА 2005 РІК „ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБСТЕЖЕНЬ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ” ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства фінансів України, Головного управління державної служби України „___”___________ _____р. № _____

Паспорт бюджетної програми на 2005 рік 1. 6120000 Головне управління державної служби України (КПКВ ДБ) (найменування головного розпорядника) 2. 6122000 Центр сприяння інституційному розвитку державної служби (КПКВ ДБ) (найменування головного розпорядника) 3. 6122020 0150 Забезпечення інституційного розвитку державної служби та організація проведення функціональних обстежень органів виконавчої влади (КПКВ ДБ) (КФКВ) (найменування бюджетної програми) 4. Обсяг бюджетного призначення – 2163,3 тис. гривень, у тому числі із загального фонду 2163,3 тис. грн. та із спеціального фонду – 0,0 тис. грн. 5. Законодавчі підстави для виконання бюджетної програми: Закон України „Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII; Указ Президента України від 05.01.2005 № 1 „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу” Указ Президента України від 05.03.2004 № 278 „Про Концепцію адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу” та доручення Прем’єр-міністра України від 17.03.2004 № 10822/1; Програма розвитку державної служби на 2005 – 2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2004 № 746, та заходи до неї; 162

Положення про Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 485; Положення про Головне управління державної служби України, затверджене Указом Президента України від 02.10.1999 № 1272 зі змінами, внесеними Указом Президента України від 05.03.2004 № 280. 6. Метою реалізації бюджетної програми є: забезпечення інформаційно-аналітичної, експертної, методичної, організаційної та іншої підтримки розвитку державного управління, сприяння Головдержслужбі у виконанні нею своїх функцій, підвищення рівня інституційної спроможності державної служби в Україні; сприяння розвиткові державних інституцій шляхом удосконалення організаційних структур, підвищення професійної спроможності персоналу та запровадження процедур публічної політики з метою реалізації прав і свобод громадян України. 7. Напрями діяльності: № з/п 1.

Напрями діяльності Координація та експертно-аналітичне забезпечення, розроблення нового законодавства про державну службу; підготовка пропозицій щодо формування державної політики та розроблення стратегічних ініціатив, спрямованих на підвищення результативності і ефективності державної служби; Функціональні обстеження: супроводження проведення пілотних функціональних обстежень в ЦОВВ та їх територіальних підрозділах Запровадження стандарту ISO 90012000: адаптація системи управління Головдержслужби до вимог ДСТУ ISO 9001-2000 та побудова системи управління якістю; організація сертифікації системи управління Головдержслужби за ДСТУ ISO 9001-2000; Розвиток персоналу: організація комунікаційних заходів, спрямованих на розвиток вищого корпусу державних службовців; 163

Загальний фонд 50,0

Спеціаль ний фонд

тис.грн. Разом 50,0

229,3

120,0

100,0

Інформування та залучення 210,0 громадськості: інформування громадськості щодо державної політики та заходів з її реалізації у сфері державної служби, адміністративної реформи та розвитку інституцій у контексті європейської інтеграції, зокрема серії видання та розповсюдження „Бібліотека молодого державного службовця”, „Бюлетеня Центру сприяння інституційному розвитку державної служби”, інших друкованих матеріалів; Забезпечення інституційного розвитку 1454,0 державної служби

210,0

1454,0

8. Категорії економічної класифікації видатків: КЕКВ 1110 1120 1130 1140 1160 1172 2110 2130

Назва згідно з економічною класифікацією видатків Оплата праці працівників бюджетних установ Нарахування на заробітну плату Придбання матеріалів, оплата послуг та інші видатки Видатки на відрядження Оплата комунальних послуг та енергоносіїв Окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм, які не віднесені до заходів розвитку Придбання обладнання і предметів довгострокового користування Капітальний ремонт, реконструкція та реставрація

9. Категорії класифікації кредитування: ККК

Назва згідно з класифікацією кредитування

10. Розподіл видатків у розрізі територій: 11. Перелік державних цільових програм, що виконуються у складі бюджетної програми: Код цільової програми 321

Назва цільової програми

Загальний фонд

Програма розвитку державної служби на 20052010 роки

2163,3

164

Спеціальний фонд

Разом 2163,3

12. Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми: № з/п

Показники

Одиниця виміру

1 1.1

Затрат Кількість установ

1.2

Кількість штатних одиниць

осіб

1.3

Кількість отриманих листів, доручень Кошторисна вартість ремонтних робіт Продукту Кількість друкованих видань Кількість практичних семінарів для керівного складу державних службовців Кількість проектів нормативних документів, розроблених установою Кількість аналітичних, інформаційних документів Кількість робочих зустрічей та експертних обговорень Ефективність Кількість розробок, втілених у нормативноправових актах

од.

1.4 2 2.1 2.2

2.3

2.4

2.5

3 3.1

од.

тис. грн.

од. од.

Джерело інформації

Загальний фонд

Спеціальний фонд

Звітність Центру за 2005 р. Штатний розпис Центру на 2005 р. Звітність Центру за 2005 р. Кошторис Центру

500

230,0

Звітність Центру за 2005 р. Звітність ГУДС та Центру за 2005 р.

Разом

од.

Звітність Центру за 2005 р.

од.

Звітність Центру за 2005 р.

од.

Звітність Центру за 2005 р.

од.

Звітність Центру та Головдержслужби

165

3.2 3.3

4 4.1

4.2

4.3

4.4

Кількість розглянутих листів, доручень Кількість залучених осіб до експертних обговорень та робочих зустрічей Якості Відсоток вчасно виконаних доручень до їх загальної кількості Відсоток врахованих пропозицій і зауважень при розробленні державної політики Відсоток опрацьованих пропозицій і зауважень про розробленні державної політики Відсоток виконання ремонтних робіт на кінець року

од.

Звітність Центру

500

од.

Звітність Центру за 2005 р.

100

Звітність Центру

100

Звітність Центру

100

Кошторис

100

Керівник фінансової служби

_______________

І. Яремчук

(підпис) Погоджено: Заступник Міністра/ Директор Департаменту _______________________________ ______________ Міністерство фінансів України (підпис) (прізвище та ініціали)

166

_________

ДОДАТОК 16

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 11 ТРАВНЯ 2006 РОКУ №614 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ” КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА від 11 травня 2006 р.

№ 614 Київ

Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Програму запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади, що додається. 2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити подання щороку до 30 червня і 31 грудня починаючи з 2007 року Державному комітетові з питань технічного регулювання та споживчої політики даних про хід виконання Програми, затвердженої цією постановою, для їх узагальнення та інформування відповідно до 15 липня і 15 січня Кабінету Міністрів України. Прем'єр-міністр України

Ю.ЄХАНУРОВ

Інд. 40

167

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614

ПРОГРАМА ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Загальні положення Система управління якістю, що створена відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000, спрямована на забезпечення високої якості продукції, процесів, робіт та послуг. За функціональним призначенням міжнародні стандарти ISO серії 9000 є універсальними. Вони застосовуються на всіх етапах виробництва продукції і надання послуг підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та виду їх діяльності. Необхідність розроблення Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади (далі — Програма) обумовлена: • відсутністю єдиних для всіх органів виконавчої влади стандартів і процедур діяльності; • недостатньою орієнтованістю діяльності органів виконавчої влади на задоволення потреб споживачів, зокрема у сфері надання послуг; • низькою якістю значної кількості послуг, що надаються органами виконавчої влади; • потребою у здійсненні додаткових заходів щодо запобігання проявам корупції серед посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 сприяє оптимізації процесів планування, розподілу ресурсів, а також визначенню додаткових підходів до об'єктивного оцінювання результатів їх діяльності. Основними ознаками ефективності державного управління у сфері надання послуг є: • орієнтація на споживача; • провідна роль керівників; • заінтересованість службовців у досягненні кінцевого результату; • процесний підхід; • системний підхід; • прийняття обгрунтованих рішень. Ефективність діяльності органів виконавчої влади значною мірою обумовлюється рівнем організації державного управління. •

168

В основу організації державного управління у сфері надання послуг покладені принципи верховенства права, підзвітності органів виконавчої влади, консенсусу, прозорості та ефективності прийняття ними рішень. При цьому забезпечується задоволення інтересів усіх учасників прийняття управлінських рішень та протидія проявам корупції. Система управління якістю, що створена відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000, ефективно функціонує в органах державного управління більшості держав - членів ЄС. В Японії зазначена система управління якістю запроваджена майже у 90 відсотках муніципальних органів. Першим з органів виконавчої влади в Україні, що успішно запровадив систему управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001, стала Головдержслужба, а серед органів місцевого самоврядування - виконавчі комітети Бердянської (Запорізька область) та Комсомольської (Полтавська область) міських рад. У процесі інтеграції України до ЄС необхідно реформувати систему державного управління, а ефективним засобом для цього є запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. •

Мета і завдання Програми Мета Програми полягає у підвищенні результативності та ефективності діяльності органів виконавчої влади. Завданням Програми є запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. •

•

Напрями виконання Програми Програма виконується за такими напрямами: • визначення порядку координації діяльності органів виконавчої влади щодо запровадження системи управління якістю; • інформаційно-методичне забезпечення запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади; • організація навчання керівників та фахівців органів виконавчої влади з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю; • контроль за запровадженням та ефективністю функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади. Заходи щодо запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади здійснюються згідно з додатком. •

• •

Шляхи виконання Програми Виконання Програми здійснюється двома етапами.

169

На першому етапі (до 2008 року включно) передбачається запровадження системи управління якістю в центральних апаратах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, апаратах Ради з міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. На першому етапі передбачається: • забезпечити органи виконавчої влади методичними рекомендаціями та інформаційними матеріалами щодо запровадження системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001; • визначити з числа керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій головних уповноважених з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю та організувати їх навчання; • організувати навчання працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з питань запровадження та функціонування системи управління якістю; • розробити плани заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади; • визначити перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади, а також процесів надання таких послуг; • розробити документацію та забезпечити запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади; • визначити аудиторів для оцінювання результатів запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади; • забезпечити проведення: – внутрішнього аудиту (періодичне оцінювання результатів запровадження системи управління якістю); – передсертифікаційного аудиту (оцінювання результатів запровадження системи управління якістю перед проведенням сертифікаційного аудиту); – сертифікаційного аудиту (оцінювання результатів запровадження системи управління для видачі органу виконавчої влади сертифіката, який підтверджує виконання вимог ДСТУ ISO 9001-2001). На другому етапі (починаючи з 2009 року) передбачається запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в територіальних органах міністерств та інших центральних органах виконавчої влади, міністерствах та республіканських комітетах Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністраціях. Заходи з виконання Програми на другому етапі здійснюються у тій самій послідовності, що і на першому етапі. 170

Фінансове забезпечення Програми Фінансове забезпечення Програми здійснюється в межах коштів, передбачених центральним та місцевим органам виконавчої влади у державному бюджеті, а також за рахунок інших джерел відповідно до законодавства. •

•

Очікувані результати Виконання Програми дасть змогу: • підвищити результативність та ефективність державного управління, зокрема в результаті зменшення необгрунтованих витрат, в тому числі витрат часу; • урахувати в діяльності органів виконавчої влади потреби споживачів у конкретних послугах та забезпечити належну якість їх надання; • здійснити чітку регламентацію діяльності посадових осіб, уповноважених на виконання функцій держави; • визначити перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади; • забезпечити прозорість прийняття управлінських рішень та підвищити якість; • забезпечити формування позитивного міжнародного іміджу України.

171

Додаток до Програми

ЗАХОДИ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 1.

Підготувати методичні рекомендації щодо запровадження в органах виконавчої влади системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Липень 2006 року.

Забезпечити органи виконавчої влади інформаційними матеріалами щодо запровадження та функціонування системи управління якістю, зокрема з використанням Інтернет. Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Серпень 2006 року.

Провести інформаційно-роз'яснювальну роботу серед керівників органів виконавчої влади з питань запровадження системи управління якістю (семінари, зустрічі за круглим столом). Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Серпень-жовтень 2006 року.

Визначити з числа керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій головних уповноважених з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Жовтень-листопад 2006 року.

Організувати навчання головних уповноважених з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади. Головдержслужба, Держспоживстандарт, Українська асоціація якості (за згодою). Грудень 2006 року — березень 2007 року.

6. Організувати навчання працівників центральних апаратів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, апаратів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Березень — квітень 2007 року. 172

Провести роботу із самооцінювання результатів діяльності органів виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Київська, Севастопольська міські держадміністрації. Травень — червень 2007 року.

Розробити та затвердити за погодженням з Держспоживстандартом план заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Травень 2007 року.

Скласти перелік послуг, що надаються органами виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Червень 2007 року.

10. Скласти перелік процесів з надання послуг у відповідних органах виконавчої влади та визначити осіб, відповідальних за їх дотримання. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Липень-серпень 2007 року.

11. Визначити аудиторів для оцінювання результатів запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Протягом 2007 року.

12. Забезпечити організацію навчання аудиторів. Держспоживстандарт, Українська якості (за згодою). Протягом 2007 року.

асоціація

13. Розробити документацію з питань запровадження та забезпечення функціонування системи управління якістю в органах виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Відповідно до строків, визначених у плані заходів щодо запровадження та забезпечення функціонування системи

173

ДОДАТОК 17

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 20 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 238 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Н АК А З

„20” грудня 2004 року

№ 238 м. Київ

Про затвердження Положення про Комісію з питань системи управління якістю Головдержслужби

1. 2.

НАКАЗУЮ: Затвердити Положення про Комісію з питань системи управління якістю Головдержслужби (додається). Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

174

Додаток 1 до наказу Головдержслужби від 20 грудня 2004 р. № 238

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОМІСІЮ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

1. 2.

3. 4.

Комісія з питань системи управління якістю Головдержслужби (далі — Комісія) є постійно діючим робочим органом Головдержслужби. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про Головне управління державної служби України, наказами Головдержслужби, а також цим Положенням. Основним завданням Комісії є організація розроблення, впровадження та постійного удосконалення системи управління якістю Головдержслужби. Комісія відповідно до покладених на неї завдань: • організовує проведення аналізу відповідності діяльності Головдержслужби вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 та розробляє заходи з приведення її у відповідність до цих вимог; • координує діяльність з розроблення та удосконалення (актуалізації) документів системи управління якістю Головдержслужби та забезпечує узгодженість цих документів; • вносить Начальникові Головдержслужби пропозиції щодо кандидатур внутрішніх аудиторів; • розробляє та затверджує графік проведення внутрішніх аудитів системи управління якістю Головдержслужби та здійснює контроль за його виконанням; • за підсумками внутрішніх аудитів системи управління якістю Головдержслужби розробляє коригуючі заходи та приймає відповідні рішення; • проводить аналіз результативності та ефективності процесів системи управління якістю Головдержслужби та приймає рішення за підсумками цих аналізів; • координує проведення навчання персоналу Головдержслужби з питань системи управління якістю; • вивчає міжнародний досвід запровадження систем управління якістю в діяльність центральних органів виконавчої влади та ініціює впровадження кращої міжнародної практики в діяльність Головдержслужби. 175

Комісія має право: • одержувати інформацію від структурних підрозділів Головдержслужби з питань функціонування системи управління якістю; • заслуховувати звіти внутрішніх аудиторів та контролювати їх діяльність; • ініціювати безпосередньо та через внутрішніх аудиторів розроблення структурними підрозділами Головдержслужби проектів внутрішніх нормативних актів з питань системи управління якістю Головдержслужби, розглядати їх та вносити на розгляд Начальника Головдержслужби. 7. Комісія утворюється у складі голови, двох заступників голови та членів Комісії. Персональний склад Комісії затверджує Начальник Головдержслужби. Голова Комісії має право вносити у разі потреби зміни до її складу. 8. Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж половина її членів. Головує на засіданнях голова Комісії або за його дорученням один із заступників голови. Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Питання, що потребують оперативного вирішення, можуть розглядатися шляхом опитування членів Комісії та оформлятися в установленому порядку. Рішення Комісії оформляються у вигляді протоколів, які підписує головуючий на засіданні та секретар Комісії. Рішення Комісії обов’язково подаються на розгляд Начальнику Головдержслужби. 9. Організаційне забезпечення діяльності Комісії покладається на Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, відповідний структурний підрозділ якого виконує функції секретаріату Комісії, а його керівник — секретаря Комісії за посадою. 10. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює управління справами Головдержслужби.

176

ДОДАТОК 18

ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО УСУНЕННЯ НЕВІДПОВІДНОСТЕЙ, ВИЯВЛЕНИХ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ З 22 ПО 25 СЕРПНЯ 2005 РОКУ „ЗАТВЕРДЖУЮ” Начальник Головдержслужби ______________Т. Мотренко „ __ ” серпня 2005 року 1. Загальні заходи №

Заходи

Термін План Факт

1. Запровадити надання послуг до ГУДС та звітність про якість на- 30.09.05 даних послуг виключно відповідно до вимог методик процесів. 2. Переглянути та доопрацювати Настанову з якості. 3. Переглянути та доопрацювати методики процесів системи управління якістю ГУДС відповідно до орієнтовного плану-графіка консультацій. 4. Підготувати кусові роботи для підтвердження кваліфікації внутрішнього аудитора.

до 15.09.05 30.09.05

5. Розробити та затвердити в структурних підрозділах плани внутрішнього навчання стосовно вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС в період з 01.09.2005 по 31.12.2005 та подати на узагальнення до Секретаріату Комісії з питань системи управління якістю. 6. Провести оцінку знань працівниками центрального апарату ГУДС щодо вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС: - провести внутрішнє навчання в структурних підрозділах ГУДС

01.09.05

до 26.09.05

30.09.05 177

Відповідальний за виконання

Відповідальний за контроль Перший заступник, Т. Мотзаступники Началь- ренко ника ГУДС керівники структурних підрозділів В. Ткач Т. МотА. Вишневський ренко Перший заступник, Т. Мотзаступники Началь- ренко ника ГУДС керівники структурних підрозділів Керівники струкТ. Моттурних підрозділів ренко та працівники, які В. Ткач проходили зовнішнє навчання Керівники В. Ткач структурних підрозділів

Керівники структурних підрозділів

В. Ткач

щодо вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС; - підготувати пропозиції до складу Комісії з оцінки знань працівників центрального апарату ГУДС стосовно розуміння вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ ГУДС;

до 26.09.05

Керівники структурних підрозділів

Т. Мотренко

- розробити графік проведення оцінки знань працівників центрального апарату ГУДС;

до 27.09.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

- розробити опитувальні листи для оцінки знань;

до 27.09.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

- провести оцінку знань працівників центрального апарату. 7. Провести аналіз системи управління якістю відповідно до вимог методики процесу „Стратегічний аналіз та планування”.

03.10.0507.10.05

Комісія з оцінки знань

Т. Мотренко

10.10.0521.10.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС В. Ткач керівники структурних підрозділів В. Ткач А. Вишневський Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів

Т. Мотренко

8. Подати заявку на проведення сертифікаційного аудиту. 9. Організувати проведення сертифікаційного аудиту.

03.10.0507.10.05 24.10.0528.10.05

Т. Мотренко Т. Мотренко

2. Заходи з усунення конкретних невідповідностей №

НоНевідповідності мер розділу ДСТУ ISO 90012001 10. 8.3 КНВ1. Відсутня задокументована методика управління невідповідною послугою.

Заходи для усунення

Розробити та впровадити в діяльність ГУДС методику „Управління невідповідними послугами” 178

Термін План Факт

до 05.10.05

Відповідальний за усунення

Відповідальний за контроль

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

11.

5.6

НВ1. На момент проведення аудиту було відсутнє запротокольоване аналізування чинної в організації системи управління якістю із урахуванням передбачених ДСТУ ISO 9001-2001 вхідних і вихідних даних.

Провести аналіз функціонування системи управління якістю

21.10.05

12.

7.5

НВ2. Методика процесу „Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби” на момент проведення аудиту не завершена. 13. 4.1 б) НВ3. У методиці 4.2.2 в) процесу „Розгляд депутатських запитів та звернень” відсутні вхідні дані. 14. 6.2.2 НВ4. Відсутні затверджені плани зовнішнього та внутрішнього навчання персоналу.

Доопрацювати відповідну методику процесу

до 05.10.05

15. 8.2.2

16. 8.5.2

НВ5. В методиці процесу “Моніторинг діяльності та удосконалення” не визначено механізм підбору внутрішніх аудиторів та вимоги щодо їхньої компетенції. НВ6. В наданих листах невідповідностей” графа “Причини невідповідностей” не заповнюється.

Перший Т. Мотзаступник, ренко заступники Начальника ГУДС, В. Саєнко А. Вишневський керівники структурних підрозділів Ю. Піжук М. Борсук В. Ткач А. Вишневський

Доопрацюва- до ти відповідну 05.10.05 методику процесу

К. Маврешко

В. Ткач А. Вишневський

Розробити та затвердити плани внутрішнього навчання. Відновити плани навчання за поточний рік. Доопрацювати відповідну методику процесу

01.09.05 (внутр.) 10.09.05 (зовніш.)

І. Рубан

Т. Мотренко

до 05.10.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

02.09.05

В. Ткач Т. МотА. Вишренко невський Керівники структурних підрозділів

Доопрацювати листи невідповідності

179

17. 8.2.2

18. 4.2.3

19. 5.5.3

20. 4.2.3

НВ7. В підрозділах відсутні матеріали проведених внутрішніх аудитів.

Поширити матеріали внутрішніх аудитів в структурних підрозділах НВ8. Фактичні назви Доопрацювадокументів та наведе- ти відповідну ні в блок-схемі мето- методику дики процесу “Уппроцесу равління інфраструктурою” не співпадають (Акт огляду – дефектний акт та ін.). НВ9. Низький ріЗапровадити вень ознайомлення постійне внутперсоналу з докурішнє навчанментацією СУЯ ня працівників в структурних підрозділах щодо вимог документації СУЯ з реєстрацією в журналах навчання структурних підрозділів відповідно до вимог методики процесу „Управління персоналом”

НВ10. Положення про сектор кадрової роботи та посадові інструкції не мають дати затвердження.

02.09.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

до 05.10.05

І. Яремчук

М. Борсук В. Ткач А. Вишневський

30.09.05

Т. МотКерівники струк- ренко турних підрозділів

Провести оцін- 07.10.05 ку знань працівників центрального апарату ГУДС за результатами внутрішнього навчання Переглянути 01.09.05 положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників в частині їх належної ідентифікації (наявність підписів, дат, ознайомлення) 180

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

Керівники структурних підрозділів

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС – куратори відповідних структурних підрозділів

21. 6.2.2

22.

6.0

23. 4.2.3

24.

4.1 4.2.3

25. 8.2.1

НВ11. У методиці процесу „Управління персоналом” нечітко описаний вибір кандидатів з кадрового резерву” (рис. 2.3) НВ12. Блок-схема процесу „Управління фінансовими ресурсами” (рис. 2.1) не відповідає фактичній діяльності та неправильно вказаний вхід процесу. НВ13. В методиці процесу „Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розглядаються Верховною Радою України, та їх супровід” блок-схема 2.1 не відповідає коментарям до окремих дій щодо доопрацювання законопроектів по зауваженнях зацікавлених сторін. НВ14. Методика процесу „Внесення пропозицій і розробка проектів нормативних актів з питань державної служби” не описує суті виконання процесу, який в реальності представлений аудиторам. НВ15. В рамках процесів СУЯ не здійснюється діяльність щодо встановлення рівня задоволеності замовника (споживача).

Доопрацювати відповідну методику процесу

до 05.10.05

Л. Попова В. Ткач А. Вишневський І. Рубан

Доопрацювати відповідну методику процесу

до 05.10.05

І. Яремчук

М. Борсук В. Ткач А. Вишневський

К. Маврешко

Т. Мотренко В. Ткач А. Вишневський

Доопрацювати відповідну методику процесу

до 05.10.05

К. Маврешко

Т. Мотренко В. Ткач А. Вишневський

Запровадити систематичне вивчення очікувань споживачів відповідно до вимог документації СУЯ

30.09.05

В. Балюк Керівники структурних підрозділів

Т. Мотренко перший заступник, заступники Начальника ГУДС

181

26. 5.5.1

27. 4.2.3

НВ16. В реалізації процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби” та в блок-схемі 2.2 не повністю визначені учасники процесу (наприклад ДПДО). НВ17. Не визначений статус документів, які розміщені на внутрішньому сайті, та їх роздруківок для використання.

Доопрацювати відповідну методику процесу

до 05.10.05

А. Кисіль

Внести зміни в до чинну Інструк- 05.10.05 цію з діловодства ГУДС в частині визначення статусу документації

Т. Мотренко В. Ткач А. Вишневський

М. Борсук Т. Мотренко В. Ткач А. Вишневський І. Яремчук

3. Заходи з урахування рекомендацій НоЗміст рекомендації Термін мер План Факт розділу ДСТУ ISO 90012001 28. 5.3 Р1. Оформити Політику до Головдержслужби у ви- 05.10.05 гляді окремого документа та поширити її в ГУДС. 29.

5.3

30. 5.4.1

31. 5.4.1

Р2. Перевірити розуміння Політики персоналом під час проведення внутрішніх аудитів. Р3. Цілі у сфері якості оформлювати на кожен рік окремим документом (а не у складі Настанови з якості). Р4. Кількісні цілі (Настанова з якості, розділ 1, табл. 1) доопрацювати: - перевести деякі показники (наприклад, 8-й) із абсолютного у відносний;

Відповідальний за усунення

Відповідальний за контроль

М. Борсук В. Ткач І. Яремчук керівники структурних підрозділів В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

до 05.10.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

до 05.10.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС А. Вишневський

Т. Мотренко

03.10.0507.10.05

182

Т. Мотренко

Коментарі

- конкретизувати деякі показники (наприклад 14-й); - уточнити формулювання деяких показників (наприклад 16-ого); - встановити частоту вимірів показників (наведена у табл. 1 частота вимірів насправді є частотою аналізування). 32. 5.5.1 Р5. Доповнити таблицю 3 Настанови з якості (розділ 8.3) відомостями щодо відповідальних за процеси. 33. 5.5.2 Р5. У структурі ГУДС (Настанова з якості, с. 5) визначити головного уповноваженого з питань системи управління якістю. 34. 4.1 в), Р7. Переглянути та доопг) рацювати (змістовно і 8.2.3 кількісно) параметри процесів системи управління якістю.

керівники структурних підрозділів

до 05.10.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

до 05.10.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

30.09.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів

Т. Мотренко

35. 8.2.4 7.1 в)

Р8. Переглянути та дооп- 30.09.05 рацювати (змістовно і кількісно) характеристики якості послуг.

36.

Р9. Доопрацювати мето- до дику процесу „Впро- 05.10.05 вадження нових послуг” з урахуванням можливого залучення до цього процесу сторонніх постачальників – розробників нової послуги. Р10. Розробити посадові 21.09.05 інструкції із визначенням прав і відповідальності в рамках функціонування СУЯ (директор ДПДО, інші керівники структурних підрозділів).

37.

183

Т. Мотренко

38.

39.

40. 4.2.3

Р11. У методиках процесів „Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців” та „Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні посади державних службовців при Президентові України” визначити відповідальність за виконання (реалізацію) процесу. Р12. Блок-схеми „Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України” (методика процесу „Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні посади державних службовців при Президентові України”) та „Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців” (методика процесу „Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців”) потребують доопрацювання в частині виходів процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби”. Р13. Систематизувати та ідентифікувати належним чином документацію (в т. ч. нормативну), що знаходиться у структурних підрозділах.

до 05.10.05

В. Саєнко

Т. Мотренко В. Ткач А. Вишневський

до 05.10.05

В. Саєнко

Т. Мотренко В. Ткач А. Вишневський

до 05.10.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів

Т. Мотренко

184

41. 5.5.1

42. 4.2.3

43. 4.1 б) 4.2.2 в)

44. 6.2.2 г)

45. 6.2.2

46. 4.2.3

47. 4.2.4

48.

49.

6.3

Р14. Внести зміни до наказу ГУДС від 09.02.2004 № 27 відповідно до п. 4 наказу ГУДС від 17.12.2004 № 237, а також наказів від 26.01.2005 № 40 та 06.07.2005 № 167. Р15. Розглянути можливість перегляду назв методик процесів з метою їх скорочення. Р16. У методиках процесів більш чітко визначити входи і виходи процесів.

30.09.05

М. Борсук Ю. Піжук

Т. Мотренко

30.09.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

до 05.10.05

Т. Мотренко

Р17. В планах внутрішнього навчання персоналу відсутні пункти щодо вивчення ДСТУ ISO 9001-2001 та документації СУЯ. Р18. В методиці процесу “Управління персоналом” відсутній механізм підбору кандидатів на навчання. Р19. В блок-схемах методик процесів застосувати той самий розмір шрифту, що використовується по тексту.

01.09.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів Л. Попова керівники структурних підрозділів

Р20. Ввести до документів процесу „Управління персоналом” форму звіту (Ф № 9 – ДС) щодо плинності кадрів. Р21. Привести у відповідність п. 7 Настанови з якості з методиками процесів. Р22. В методиці процесу „Управління інфраструктурою” визначити відповідальних щодо процесу „Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі”.

Т. Мотренко В. Ткач

до 05.10.05

І. Рубан

до 05.10.05

Працівники В. Ткач Головдержслужби, відповідальні за розробку методик процесів І. Рубан Т. Мотренко

до 05.10.05

Т. Мотренко

до 05.10.05

В. Ткач А. Вишневський

Т. Мотренко

до 05.10.05

І. Яремчук

М. Борсук В. Ткач

185

50.

7.4

51.

4.1

52. 4.2.4

53. 7.5.4

54. 5.5.1

55. 4.2.3

Р23. Визначити вимоги розділу 7.4 ДСТУ ISO 9001-2001 щодо закупівлі обладнання для виконання процесу „Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі”. Р24. Доповнити блок-схему процесу „Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі” описом дій. Р25. Доповнити табл. 4.1 та табл. 5.1 методики процесу „Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі” додатковими документами та записами, які реально використовуються при виконанні процесу. Р26. Переглянути ідентифікацію документів і записів, які затверджені наказами ГУДС в частині їх належності відповідним наказам (наприклад форми, якими користуються в поточній діяльності, мають бути ідентифіковані шляхом позначення дати і номера наказу, яким вони затверджені). Р27. В методиці процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби” бажано описати координацію робіт з процесу, яку в дійсності виконує УСР. Р28. В методиці процесу „Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби” розширити коментарі до окремих дій блок-схем 2.1 та 2.2.

до 05.10.05

В. Балюк

В. Сороко В. Ткач

до 05.10.05

В. Балюк

В. Сороко В. Ткач

до 05.10.05

В. Балюк

В. Сороко В. Ткач

до 05.10.05

Перший заступник, заступники Начальника ГУДС керівники структурних підрозділів

Т. Мотренко

до 05.10.05

А. Кисіль

В. Ткач А. Вишневський

до 05.10.05

А. Кисіль

В. Ткач А. Вишневський

186

56. 4.1 б)

Р29. Чітко визначити до взаємозв’язок процесів 05.10.05 „Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба” та „Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців” із процесом „Управління персоналом”.

Скорочення: КНВ – НВ – Р– ВОАЗРК – ЮУ – УОР – ДПДО – УСР – ІАУ – КІУ – УС –

А. Кисіль Л. Попова

В. Ткач А. Вишневський І. Рубан

критична невідповідність невідповідність рекомендація відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи юридичне управління управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби інформаційно-аналітичне управління контрольно-інспекційне управління управління справами

187

ДОДАТОК 19

ПЛАН ДІАГНОСТИЧНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ЗАТВЕРДЖУЮ Керівник Органу з сертифікації систем якості „ПРИРОСТ” ____________ О.Ю. Береговенко

Дата: 17.08.05 Клієнт: Головне управління державної служби України Сфера аудиту: система управління якістю Клієнта, що перевіряється на відповідність вимогам ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001), яка розповсюджується на послуги з державного управління загального характеру, що надаються центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Мета аудиту: отримати об’єктивні дані про ступінь готовності до сертифікації системи управління якістю Клієнта, розроблену і впроваджену згідно з вимогами ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) Аудиторська група: • Береговенко Олександр Юрійович – головний аудитор; • Волосковець Віктор Андрійович – аудитор; • Гнатенко Тетяна Володимирівна – аудитор; • Шеруда Віталій Миколайович – аудитор; • Полтавець Валентина Дмитрівна – експерт На запрошення Клієнта в аудиті, як спостерігачі, беруть участь Калита Тарас Петрович – директор КПЯ „Приріст-Система” та Філатова Людмила Петрівна – консультант КПЯ „Приріст-Система”. Даний план діагностичного аудиту передається Клієнту, Органу з сертифікації систем якості „ПРИРОСТ” та членам аудиторської групи. Дата аудиту: 22.08-23.08.05, 25.08.05 Розклад аудиту: процеси, структурні підрозділи, які перевірятимуться, дати і час заходів аудиту, розподіл роботи серед членів аудиторської групи та перелік представників Клієнта, які братимуть участь у проведенні аудиту, наведені нижче у таблиці. Увага! У всіх підрозділах і процесах, наведених у розкладі проведення діагностичного аудиту, в обов’язковому порядку буде перевірятися виконання наступних вимог ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001): 4.2.3. Управління документацією 4.2.4. Управління протоколами 8.2.2. Внутрішній аудит 188

8.2.3. 8.4. 8.5.2. 8.5.3.

Моніторинг та вимірювання процесів Аналізування даних Коригувальні дії Запобіжні дії

22.08.2005 р., понеділок Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС

14.0014.20

Зал засідань Попередня нарада

14.2017.00

Кабінет 407 Стратегічний аналіз і планування Зобов’язання керівництва Орієнтація на замовника Політика у сфері якості Цілі у сфері якості Планування системи управління якістю Відповідальність та повноваження Представник керівництва Внутрішнє інформування Аналізування з боку керівництва Забезпечення ресурсами Планування надання послуги Процеси, що стосуються замовників Задоволеність замовника

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)

5.1 5.2 5.3 5.4.1 5.4.2 5.5.1 5.5.2 5.5.3 5.6

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., заступник начальника представник керівництва з якості Ткач В.Д., директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Вишневський А.В., керівники структурних підрозділів, що перевіряються Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Вишневський А.В., начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л.

6.2, 6.3, 6.4 7.1 7.2 8.2.1

Моніторинг діяльності та удосконалення (без внутрішніх аудитів) Моніторинг та вимірюван- 8.2.3 ня процесів 189

Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В.,

Члени аудиторської групи Вся група

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Моніторинг та вимірювання послуги Аналізування даних Поліпшення

14.2015.20

Розділ ISO Відповідальний від Члени 9001:2000 підприємства аудитор(ДСТУ ISO (посада, П.І.Б.) ської групи 9001-2001) директор Центру сприян8.2.4 ня інституційному розвитку державної служби 8.4 Вишневський А.В., 8.5 начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л.

Впровадження нових послуг

7.3

Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Вишневський А.В., начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л.

Виконання актів та доручень Президента України і Кабінету Міністрів України

7.5, 8.2.4, 8.3

Підготовка та проведення Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., Заступник начальника управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Прудіус Л.В.

6.2, 7.4

Зав. сектором кадрової роботи Попова Л.О.

Кабінет 103 Управління персоналом

190

Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС

15.2016.00

Кабінет 133 Внутрішні аудити

16.0017.00

Кабінет 6 Управління фінансовими ресурсами

17.00 18.00

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 8.2.2

7.2, 7.4

Управління інфраструктурою

6.3, 6.4

Участь Головдержслужби у вирішенні питань щодо поліпшення житлових умов державних службовців Прес-центр Нарада аудиторської групи

7.5, 8.2.4, 8.3

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

Члени аудиторської групи

Заступник Начальника ГУДС-представник керівництва з якості Ткач В.Д.

Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

Заступник начальника управління Байдоха Л.М., Начальник відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення Гречишкін М.М., головний спеціаліст фінансово-бюджетного відділу Кохан С.М.

Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

Вся група

23.08. 2005 р., вівторок Час 9.0012.00

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Кабінет 164 Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні посади державних службовців при Президентові України

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5, 8.2.4, 8.3

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) Директор ДПДО Саєнко В.М.,

Методичне керівництво з кадровим резервом на посади держслужбовців

7.5, 8.2.4, 8.3

Заступник директора ДПДО Савков А.П.

Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців

7.5, 8.2.4, 8.3

Заступник директора ДПДО Савков А.П.

191

Члени аудиторської групи Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Час 9.0010.30

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Кабінет 412 Консультації з громадськістю

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)

Начальник відділу організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Рубан І.Л.,

7.2

Інформування громадськості 12.0013.00

Кабінет 117 Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби

10.3011.45

Кабінет 126 Вивчення очікувань споживачів Кабінет 126 Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання і передачі Прес-центр Нарада аудиторської групи

11.4513.00 13.0014.00

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

7.5, 8.2.4, 8.3

7.2, 8.2.1 7.5

зав. сектором взаємодії із засобами масової інформації Бондаренко А.Л. Заступник начальника управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Прудіус Л.В. Начальник інформаційно-аналітичного управління Балюк В.В. Начальник інформаційно-аналітичного управління Балюк В.В.

Члени аудиторської групи Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д. Шеруда В.М., Гнатенко Т.В. Шеруда В.М., Гнатенко Т.В. Вся група

25.08. 2005 р., четвер Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС

9.0013.00

Кабінет 133 Проведення службових розслідувань стосовно державних службовців

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5, 8.2.4, 8.3

7.5, 8.2.4, Проведення обов’язкових спеціальних перевірок сто- 8.3 совно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України 192

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

Члени аудиторської групи

Заступник Начальника ГУДС- представник керівництва з якості Ткач В.Д., начальник відділу з питань запобігання проявам корупції Яременко С.П.

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Проведення перевірок щодо дотримання вимог правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією

9.0013.00

13.0014.00 14.0015.00

15.0016.00

Кабінет 127 Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5, 8.2.4, 8.3

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

Члени аудиторської групи

Начальник контрольноінспекційного управління Юрченко Ю.Є., начальник відділу з питань запобігання проявам корупції Яременко С.П. Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

7.5, 8.2.4, 8.3

Головний спеціаліст відділу стратегії розвитку та європейської інтеграції УСР Кисіль А.І.

Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба”

7.5, 8.2.4, 8.3

Головний спеціаліст відділу професіоналізації державної служби УСР Півень А.В.

Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців Обідня перерва

7.5, 8.2.4, 8.3

Головний спеціаліст відділу професіоналізації державної служби УСР Півень А.В.

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправління Маврешко К. С.

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправління Маврешко К.С.

Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

7.5, 8.2.4, 8.3

Начальник юруправління Маврешко К.С., Головний спеціаліст відділу нормативно-правової роботи та взаємодії з Верховною Радою України юруправління Вернигора Ж.В.

Шеруда В.М., Гнатенко Т.В.

Кабінет 112 Розгляд депутатських звернень

Кабінет 112 Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розглядаються Верховною Радою України, та їх супровід Кабінет 112 Розробка нормативноправових актів з питань державної служби Участь у розробці проектів нормативноправових актів

7.5, 8.2.4, 8.3

193

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС

15.0016.00

Кабінет 112 Розгляд скарг, звернень громадян, листів установ та організацій з питань проходження державної служби

16.0017.30

Прес-центр Нарада аудиторської групи. Підготовка до заключної наради Зал засідань Заключна нарада. Підведення підсумків аудиту

17.3018.00

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5, 8.2.4, 8.3

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) Начальник юруправління Маврешко К.С., Начальник консультативного відділу юруправління Козоріз З. В., головний спеціаліст Маковій В.Г.

Члени аудиторської групи Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д. Вся група

Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., перший заступник начальника Борсук М.О., заступник начальника представник керівництва з якості Ткач В.Д., директор Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Вишневський А.В., керівники структурних підрозділів, що перевірялись

Вся група

Від Органу з сертифікації систем якості „ПРИРОСТ”

Від Головного управління державної служби України

Головний аудитор

Начальник Головного управління державної служби України

_______________ Береговенко О.Ю.

____________________ Мотренко Т.В.

___ ________________________2005 р.

194

ЗВІТ ЗА ПІДСУМКАМИ ОБСТЕЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ НА ВІДПОВІДНІСТЬ ВИМОГАМ СТАНДАРТУ ISO 9001:2000 (ПРОВЕДЕНЕ ЦЕНТРОМ СИСТЕМ ЯКОСТІ „ПРИРІСТ-СИСТЕМА” 6-7 ЖОВТНЯ 2004 Р.) РозНевідповідності діл ISO 9001: 2000 4.2.3 Діюча система не забезпечує наявності затверджених примірників внутрішніх нормативних документів у всіх місцях їх використання, а також вилучення застарілих і анульованих примірників. 4.2.4 Для внутрішніх записів (будь-яких записів, що підтверджують факт виконання роботи або певної події: актів, протоколів, журналів обліку, службових записок), як правило, не визначені місце та терміни їх зберігання. 5.2

5.3

Можливі коригуючі дії

Удосконалити та розширити систему управління внутрішньою документацією через внутрішній сайт. Визначити типи документів, що зберігаються на сайті, відповідальність та порядок внесення змін у ці документи. Передбачити гарантоване інформування усіх користувачів про появу нових документів, зміну або відміну існуючих (можливо за допомогою „бігунка”). Визначити статус паперових примірників документів. Переглянути реєстр записів, що використовуються у діяльності, для кожного з них визначити місце та термін зберігання

Проаналізувати доцільність кожного з записів (хто і для чого його розглядає, чи може бути замінено усним або електронним повідомленням), вилучити непотрібні або неефективні записи Для записів, для яких нормативно не затверджено типових форм, мають бути розроблені постійні форми (наприклад, для стандартних службових записок). Наявні різні тлумачення Необхідно забезпечити спільне бачення усіх того, хто є споживачами категорій споживачів, послуг, що їм надаються, послуг та які їх вимоги до пріоритетів і стратегій ГУДС (у тому числі – якості цих послуг. щодо цих споживачів). Ці поняття повинні бути документально оформлені у політики ГУДС та доведені до відома як персоналу, так і споживачів (принаймні через сайти). Відсутня політика ГУДС Для цього може бути корисним: в галузі якості. • запровадити регулярні зустрічі вищого керівВідсутнє спільне бачення ництва для обговорення стратегії розвитку пріоритетів та стратегії ГУДС (з інформуванням персоналу про їх розвитку ГУДС у різних результати); структурних підрозділах і • провести анонімне опитування співробітників на різних рівнях щодо їх бачення споживачів, послуг, характеуправління. ристик ефективності ГУДС тощо. 195

5.4.1

Не визначена система вибору та перегляду кількісних показників діяльності ГУДС, як в цілому, так і по окремих видах діяльності, та встановлення планових кількісних значень за цими показниками.

5.4.2

Стратегічний план не в повній мірі спрямований на реалізацію визначених пріоритетів розвитку. Розроблення стратегічного плану не узгоджено з бюджетним процесом. Спосіб інформування виконавців про стратегічний план недосконалий.

У майбутньому щорічно переглядати політику ГУДС на першому етапі річного циклу планування. Визначити показники, що характеризують діяльність ГУДС в цілому, а також його ключові процеси (наприклад – % доручень, виконаних у встановлений термін, % доручень, повернутих на доопрацювання виконавцям). Для кожного показника визначити періодичність його вимірювання та аналізу, рівень проведення аналізу, шляхи інформування про його кількісне значення. У рамках річного циклу планування встановлювати цільові значення за цими показниками. За частиною показників цільові значення можуть бути встановлені на 2005 рік, за іншими можна розпочати їх моніторинг щоб передбачити встановлення цілей під час розроблення бюджету на 2006 рік. Визначити методику розроблення стратегічного плану (річного), яка може включати: • перегляд політики ГУДС (див. 5.2.); • внесення пропозицій щодо перегляду середньострокової програми розвитку держслужби (з її зміщенням на один рік вперед); • встановлення цілей діяльності, виходячи з пріоритетів, визначених у Політиці; • розроблення плану заходів, спрямованих на досягнення цих цілей. Передбачити у методиці узгодження планування з бюджетним процесом: • попередня редакція плану – перед подачею бюджетних пропозицій; • остаточна редакція – перед подачею бюджетних запитів; • затвердження – після отримання лімітних довідок. Така система планування повинна передбачати включення до плану не будь-яких пропозицій підрозділів, а, в першу чергу, тих, що спрямовані на досягнення встановлених цілей. При цьому недоречно включати до плану заходи, що відносяться до рутинной роботи підрозділів (зокрема, заходи з термінами виконання – постійно, щомісячно тощо). Ця система може бути у повному обсязі започаткована з циклу планування 2006 року, але вже план на 2005 рік бажано максимально наблизити до неї. 196

5.5.1

5.5.2

5.5.3

5.6

Наявне дублювання відповідальності та повноважень ряду підрозділів. В окремих випадках відсутні затверджені посадові інструкції та положення про структурні підрозділи в усіх місцях їх використання.

Перевірити чинні положення про структурні підрозділи на відповідність до затверджених типових положень. Запровадити механізм узгодження положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій „по горизонталі” з метою виявлення та усунення дублювання відповідальності та повноважень. Переглянути діючі положення про структурні підрозділи та посадові інструкції після визначення процесів і розподілу відповідальності за них. Визначити оперативний механізм інформування та прийняття рішень, якщо до підрозділу надійшло доручення, що виходить за межі його відповідальності. Не призначено Призначити представника керівництва, відповідповідального відального за розроблення та функціонування представника системи управління якістю (з числа керівників керівництва з питань другого рівня), надавши йому відповідні повноякості. важення з координації діяльності усіх підрозділів, залучених до системи управління якістю (можливо внести зміни до розподілу обов’язків заступників Начальника Головдержслужби). Діюча система внутрішПостійно відображати на внутріщньому сайті нього інформування не поточні кількісні значення та тенденції показзабезпечує повною мірою ників діяльності ГУДС та його окремих функцій. якісного поширення інВстановити відповідальність за надання відповідформації про результаної інформації на сайт. тивність діяльності Розглянути можливість удосконалення інших ГУДС в цілому та щодо виконання його окремих каналів для інформування персоналу. функцій. Аналіз діяльності ГУДС Визначити схему щорічного аналізу діяльності здебільшого обмежений ГУДС, який проводиться вищим керівництвом і є оперативними питаннями підставою для розробленні стратегії та річного плану. Визначити обсяг інформації, яка повинна дотримання термінів розглядатися в рамках такого аналізу (ця інфорвиконання доручень. мація повинна включати дані про результаПрактично не тивність усіх процесів, якість послуг, потреби розглядаються питання усіх категорій споживачів, виконання плану і результативності бюджету за минулий період). процесів і задоволеності Визначити форму представлення результатів споживачів. аналізу та його використання при розробленні Не визначені форми бюджету, стратегії, плану. Результати аналізу представлення можуть включати перегляд політики, визначення результатів аналізу та їх основних показників діяльності та цілей на використання у наступний період, вибір основних напрямків подальшій діяльності. удосконалення, тощо. 197

6.2.2

6.3

6.4

7.1

Недосконала система визначення потреби в навчанні та його планування у звязку з новими цілями та завданнями. Дуже обмежена система внутрішнього навчання, не протоколюються його результати. Відсутні механізми оцінки результативності навчання.

Регулярно розробляти плани навчання персоналу (наприклад, річні або квартальні), вказуючи у них основні теми навчання та категорії персоналу, що повинні пройти навчання. При розробленні планів навчання враховувати як стратегічні плани ГУДС, так і побажання персоналу (можуть збиратися, наприклад, через керівників підрозділів або через анкетування). При прийнятті на роботу нових співробітників визначати потребу у підвищенні їх компетенції для виконання своїх службових обов’язків, планувати і забезпечувати відповідне навчання, перевіряти відповідність встановленим вимогам після проведення цього навчання. Для реалізації планів навчання визначити схему проведення навчання, як зовнішнього, так і внутрішнього (вибір зовнішніх навчальних закладів, підбір внутрішніх викладачів, формування навчальних груп, розробка навчальних програм тощо). Визначити механізм оцінки результативності навчання (наприклад, через заліки/іспити, анкетування персоналу, оцінку роботи) та їх врахування для удосконалення системи навчання. Запровадити механізм навчання в структурних підрозділів працівників структурних підрозділів з урахуванням специфіки і досвіду роботи кожного. Відсутня система Розробити чітку схему визначення потреби в дозабезпечення необхідною відковій та технічній інформації, шляхів її інформацією, крім придбання, обліку та поширення між співробітнормативної (наприклад, никами. При цьому повинні враховуватися задовідковою, технічною, гальні плани ГУДС, вимоги співробітників. тощо). Це може бути реалізовано як через створення централізованої бібліотеки, так і через систему обліку інформаційних матеріалів, що знаходяться в підрозділах. Відсутня методика Розробити внутрішню методику визначення визначення потреб у потреб у інфраструктурі та робочому середовищі інфраструктурі та і планування таких робіт. При цьому повинні робочому середовищі для враховуватися загальні плани ГУДС, нормативні досягнення встановлених вимоги до робочого середовища, за можливості – цілей. побажання та пропозиції співробітників. Не в усіх відділах наявні При розподілі доручень керівництвом (Начальчіткі плани роботи для ник ГУДС, заступники Начальника ГУДС, навиконавців. чальники управлінь та відділів) визначати терміВідсутні регламенти ни надання відповідей, враховуючи час на повиконання доручень. дальші візування та затвердження; на формі резолюції передбачити відповідні поля для записів. 198

Запровадити оперативний моніторинг роботи виконавців, які ведуться начальниками відділів. У цьому моніторингу визначати пріоритетність і послідовність виконання доручень, терміни їх виконання (можливо – з нормованими витратами часу на виконання доручень). Актуалізувати моніторинг при появі нових доручень. Визначити дії при неможливості запланувати виконання усіх доручень у встановлені терміни (зокрема – вибір доручень, терміни виконання яких можуть бути перенесені або вимоги до виконання яких можуть бути знижені).

7.2.1

Доцільно спростити схему документообігу для збільшення часу, що залишається на безпосереднє виконання завдань. Для цього можна: • визначити типові запити та доручення, які розподіляються з загального відділу безпосередньо у відділи та управління (можливо, з інформуванням Начальника ГУДС про їх розподіл); • передбачити можливість розподілу доручень Начальника ГУДС безпосередньо на відділи та управління (з інформуванням заступників Начальника ГУДС); • запровадити спільний розгляд доручень, що надійшли в управління, начальником управління та начальниками відділів з їх розподілом між конкретними виконавцями (досвід юридичного управління); • зменшити кількість візувань (принаймні для звернень зі стандартними типових відповідями); • визначити систему копіювання доручень і їх розподілу для одночасної роботи виконавців і співвиконавців. Більш радикальним і ефективним рішенням є запровадження системи електронного документообігу зі скануванням вхідних доручень і запитів, їх зберіганням, аналізом, розподілом, підготовкою і контролем відповідей на сервері. Це дозволить запобігти втратам часу на очікування документів на різних рівнях і їх фізичне переміщення. Не вивчаються потреби Визначити канали збору інформації про потреби різних категорій спожикожної з категорій споживачів, схеми збору та вачів, що виходять за узагальнення цієї інформації. Це може стомежі нормативних вимог. суватися: 199

7.2.2

7.2.3

Не проводиться аналіз потреби різних категорій споживачів, що виходять за межі нормативних вимог (аналіз інформації, отриманої через канали, визначені у п. 7.2.1). В окремих випадках не уточнюються потреби споживачів, що сформульовані недостатньо чітко (запити, доручення).

Чітко не визначена відповідальність за надання інформації споживачам за телефоном та схема реагування на їх скарги.

• загального вивчення довготермінових побажань і очікувань, що перевищують або уточнюють нормативні вимоги (наприклад, шляхом анкетувань, опитувань, протокольованих особистих зустрічей, тощо); • визначення побажань щодо конкретних робіт, запитів або доручень (наприклад, якщо доручення було недостатньо чітко сформульоване – запит додаткової інформації, необхідної для його виконання). Розробити внутрішню методику розгляду інформації, отриманої через канали, визначені у п.7.2.1. Ця методика повинна передбачати прийняття рішень щодо можливості стабільного задоволення цих вимог. Якщо прийняте рішення є позитивним, воно може відображатися в стандартах якості послуг (документи, які розробляються для кожної послуги і в яких визначені ключові параметри якості послуги, їх цільові значення та схеми їх контролю). Визначити відповідальність за інформування споживача щодо неможливості надання послуг згідно з нормативними документами або прийнятими на себе зобов’язаннями (стандартами якості послуг) та схему такого інформування. Зокрема, це стосується перенесення термінів виконання доручень. Для основних типів запитів, що надходять за телефоном, визначити відділи або керівників, які відповідають за надання відповідної інформації. Зокрема, визначити схему надання інформації щодо стану розгляду запитів і виконання доручень. Поширити цю схему в усіх відділах (принаймні, у тих, телефони яких наводяться у зовнішній інформації – бланки, офіційні відомості, тощо). Ця схема повинна гарантувати неможливість „переадресування“ споживача на інший телефон більше одного разу. Визначити схему реєстрації та розгляду скарг і зауважень від усіх категорій споживачів, що надішли за різними каналами (у тому числі неофіційними), надання споживачам інформації про результати розгляду цих скарг. Ця схема повинна включати аналіз причин виникнення скарг та розроблення коригувальних дій (див. 8.4.) 200

7.3

Відсутня методика розроблення та запровадження нових послуг.

7.4

Відсутня методика запиту інформації в органах державної влади та інших установах і організаціях, включаючи визначення чітких вимог до такої інформації.

Якщо будуть розроблені стандарти якості послуг – визначити канали інформування споживачів щодо цих стандартів і прийнятих на себе зобов’язань. Це можуть бути як загальні канали (наприклад – через сайт, „Вісник державної служби”), так і повідомлення конкретним споживачам (наприклад – надання інформації громадянам, що звернулися зі зверненням). Визначити процес розроблення та запровадження нових послуг. Цей процес може включати: • прийняття рішень щодо розробки нової послуги; • створення проектної групи для розробки нової послуги; • розроблення стандарту якості послуги (можливо – через вивчення потреб споживачів); • розроблення графіку впровадження послуги; • розроблення інструкції з надання послуги (за необхідності); • розроблення критеріїв вибору підрядних організацій (за необхідності); • навчання персоналу щодо надання нової послуги; • інформування споживачів щодо нової послуги та порядку її отримання (за необхідності); • апробація нової послуги. Визначити: • рівень прийняття рішень щодо запиту інформації в органах державної влади та інших установах і організаціях, обсягу такої інформації, форми її надання, кола організацій, охоплених запитом; • схему перевірки того, що запит є зрозумілим і однозначним, і його уточнення за потреби; • схему перевірки того, що надійшла інформація згідно з запитом та дії при надходженні неповної або невідповідної інформації; • схему інформування органів державної служби про результати збору інформації (за необхідності). При цьому доцільно, щоб будь-який збір інформації вібувався через затведжені форми і вказувалося, хто може надати роз’яснення щодо її заповнення. 201

7.5.1

Не визначені чіткі стандарти якості послуг або завдання виконавцям щодо показників якості для окремої послуги (наприклад, доручення). Відсутні інструкції щодо порядку надання послуг.

Проаналізувати доцільність розроблення стандартів якості послуг, у яких наводилися б ключові параметри якості для послуги (як визначені нормативними документами, так і понаднормативні), їх цільові значення та порядок їх контролю. Визначити схему розроблення стандартів якості для нових послуг, а також їх перегляду. Стандарти якості послуг повинні бути відомі усьому персоналу, що надають відповідні послуги. У подальшому контроль надання послуг може проводитися на відповідність до цих стандартів. Для типових запитів та доручень розробити та затвердити стандартні відповіді; запровадити механізм поповнення бази стандартних відповідей. Посилання на стандартні відповіді можуть включатися до стандарту якості послуги. При розподілі доручень керівництвом визначати ключові вимоги до відповіді (загальний зміст, обсяг, посилання на попередні доручення, тощо); на формі резолюції передбачити відповідні поля для записів; при візуванні відповідей контролювати їх відповідність встановленим вимогам. Створити електронну базу відповідей з механізмом пошуку попередніх рішень та відповідей за подібними дорученнями та запитами (пошук за ключовими словами). При цьому контролювати узгодженість відповідей на однакові запити. Проаналізувати доцільність розробки інструкцій, що описували б конкретні дії виконавців з надання окремих послуг і були б спрямовані на стабільну відповідність стандартам якості послуг.

7.5.3

Розглянути доцільність контролю за отриманням певних документів, відповідей, тощо безпосередньо споживачем. Недосконала система, що Визначити схему, що дає можливість у будь-який дозволяє оперативно про- момент визначити місце знаходження та стан стежувати стан виконан- виконання завдання та матеріалів, пов’язаних з ним. Для цього може бути доцільним: ня завдань (у тому числі – на етапах узгодження • в усіх відділах та кабінетах керівників визната доведення до виконавчити та позначити відповідним чином місця ців) та легко знаходити для зберігання завдань і пов’язаних матеріалів завдання і пов’язані з ни(папки, лотки, тощо) – зі спільною системою ми матеріали (зокрема, за для усіх підрозділів ГУДС; відсутності виконавців). • визначити та задокументувати спільну для усіх підрозділів ГУДС систему комп’ютерних папок і файлів, пов’язаних з виконанням завдань; 202

8.2.1.

8.2.2.

8.2.3.

8.2.4.

• створити електронну базу даних на сервері, у якій фіксуються усі етапи виконання завдання та його переміщення. Більш радикальним і ефективним рішенням є запровадження системи електронного документообігу зі скануванням вхідних завдань, їх зберіганням, аналізом, розподілом, підготовкою і контролем відповідей на сервері. Не вимірюється рівень Розробити схему вимірювання задоволеності для задоволеності споживаусіх категорій споживачів. чів, не узагальнюється Це може стосуватися як загального довготермізворотній зв’язок від них. нового задоволення діяльністю та іміджем ГУДС (наприклад, шляхом щорічних анкетувань, опитувань, протокольованих особистих зустрічей тощо), так і задоволеності виконанням конкретних робіт, запитів або доручень (наприклад, телефонний зв’язок з замовником після виконання доручення, визначення і протоколювання його задоволеності, скарг, пропозицій тощо). Визначити схему узагальнення отриманої інформації про задоволеність замовників і реагування на неї. Це може включати реагування як на конкретні випадки незадоволеності окремих замовників, так і на загальні тенденції задоволеності. Відсутня система Визначити групу внутрішніх аудиторів (біля 7 внутрішніх аудитів. чоловік з різних підрозділів ГУДС), організувати їх навчання. Визначити процедуру планування і проведення внутрішніх аудитів, звітування про їх результати. Не визначені показники Для показників виконання процесів, визначених для оцінки результативу пункті 5.4.1. визначити схему моніторингу: ності та ефективності періодичність його вимірювання, відповідальпроцесів, схема моніність за вимірювання, форма представлення (звіт, торингу цих процесів. протокол, тощо), рівень регулярного аналізу. Керівники та спеціалісти Інформувати персонал підрозділів про поточні кількісні значення, цілі, тенденції показників, що різних рівнів не волостосуються їх діяльності (наприклад, через діють інформацією про внутрішній сайт, наради в підрозділах, результативність своєї інформаційні стенди). діяльності. Не визначені критерії Для кожного керівника, що приймає участь у прийняття/відхилення візуванні документів (звітів), визначити ті послуг. показники/характеристики, за перевірку яких він Не розподілена відповівідповідає. Такий розподіл відповідальності дальність між керівниможе бути як постійним (визначеним у ками, що здійснюють документах), так і разовим для конкретного завдання (визначається керівництвом при контроль та візування розподілі завдань). вихідних документів. 203

По можливості, відобразити головні критерії, за якими відбувається прийняття/відхилення документів при візуванні, у стандартах якості послуг або у резолюціях для виконавців (див.7.5.1). 8.4. Не проводиться регуляр- Визначити регулярні заходи (періодичність, ний аналіз даних про ре- учасників), в рамках яких аналізується інфорзультативність діяльності мація про результативність процесів ГУДС, ГУДС. задоволеність споживачів та інші дані. Визначити форми та періодичність звітування за цими даними. Це стосується як заходів на рівні Начальника ГУДС, так і його заступників (оперативні наради, апаратні наради, тощо). Визначити форми протоколів цих заходів, що передбачали б визначення чітких дій, терміни їх виконання (конкретні, не „постійно”) та відповідальність за них. 8.5.1. При виявленні порушень Визначити ситуації, що вимагають обов’язкового та невідповідностей не аналізу та прийняття рішень щодо коригувальних завжди проводиться ана- дій (повернення документа на доопрацювання, ліз їх причин і не вжива- недотримання терміну виконання, скарги ються достатні заходи з споживачів, неотримання необхідної інформації їх усунення. за запитами з органів державної служби, невиконання робіт підрядними організаціями, недосягнення встановлених цілей з показників виконання процесів, виявлення невідповідностей під час внутрішніх аудитів, тощо). Розробити форми для реєстрації усіх подібних ситуацій. Визначити рівні розгляду такої інформації (на одному з заходів за п.8.4. або на рівні окремих керівників), схему виявлення їх причин (можливо – за допомогою діаграми причиннонаслідкових зв’язків) і прийняття заходів з їх усунення. 8.5.2. Не визначаються потенУ рамках заходів, визначених у п. 8.4., проводити ційні невідповідності і не періодичний аналіз ризиків виникнення невідвживаються дії для їх по- повідностей, визначати їх причини і вживати передження до їх виник- заходи з їх усунення для запобігання невіднення. повідностей.

204

ДОДАТОК 20

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ 1.

Усього надійшла 62 заповнена анкета (з 88 розданих), рівень повернення анкет складає 70,4 %. З числа тих, що заповнили анкети, 16 вказали, що є керівниками структурних підрозділів, 30 – ні (16 – не надали відповіді). 27 співробітників, які заповнили анкети, вказали, що працюють в Головдержслужбі більше ніж року, 25 – менше ніж рік (10 – не надали відповіді). Не дивлячись на анонімність анкети, тільки 22 співробітники вказали структурний підрозділів, у якому вони працюють (до 4 співробітників з управління). Це не дає можливість провести ефективну сегментацію за підрозділами.

Рівень згоди з твердженнями щодо задоволеності роботою в Головдержслужбі (4 – повністю згоден, 0 – повністю не згоден)

Я маю достатньо можливості для взаємодії з безпосереднім керівництвом Я пишаюся тим, що працюю в Головдержслужбі Я чітко розумію загальні цілі та завдання діяльності Головдержслужби Я завжди маю можливість оперативно отримувати потрібну для роботи інформацію про нормативні та законодавчі акти Отримавши зауваження до своєї роботи від керівництва, я завжди чітко розумію, що саме повинен виправити Я маю усі повноваження, необхідні для ефективного виконання своєї роботи Я регулярно отримую від мого керівництва оцінку моєї роботи (позитивну або негативну) Я маю достатньо можливості для взаємодії з вищим керівництвом Я завжди маю можливість оперативно отримувати потрібну для роботи довідкову інформацію Я завжди розумію, яким чином керівництво оцінює мою роботу Отримавши завдання або доручення, я завжди чітко розумію, що саме від мене вимагається Загальна атмосфера в колективі є позитивною і сприяє результативній роботі 205

Загальна

Керівники

Виконавці 3,8

Більше ніж рік 3,9

Менше ніж рік 3,7

3,8

3,4 3,3

3,1 3

3,5 3,4

3,2 3

3,4 3,4

3,3

3,5

3,3

3,4

3,1

2,6

3,5

2,8

3,3

2,9

3,1

2,9

2,7

2,8

2,9

3,7

3,9

2,8

2,7

2,8

3,7

3,8

2,8

2,5

2,9

3,7

2,7

2,6

2,7

3,4

3,8

2,7

2,8

2,6

3,6

3,7

Я маю можливість вільно висловлювати пропозиції з удосконалення діяльності Головдержслужби, схема їх аналізу і реалізації є зрозумілою і ефективною Я завжди маю можливість оперативно отримувати потрібну для роботи статистичну інформацію, звіти тощо Можливості мого навчання та підвищення кваліфікації є достатніми для професійного зростання і якісного виконання покладених завдань Я задоволений умовами на своєму робочому місці Я повністю розумію розподіл функцій і відповідальності між іншими управліннями і відділами Головдержслужби Відповідальність мого підрозділу/управління чітко визначена і не перетинається з відповідальністю інших підрозділів Я завжди маю достатньо часу для якісного виконання завдань, що надходять до мене

2,7

2,3

3,5

3,7

2,6

2,5

2,7

3,7

3,4

2,5

2,3

2,5

3,7

2,5 2,3

2,5 1,9

2,6 2,5

3,6 3,3

3,4 3,2

1,9

2,8

2,9

1,7

1,2

2,1

2,7

Розподіл відповідей на запитання: Оцінка якості власної роботи „Чи завжди Ви виконуєте доручену Вам роботу на належному рівні якості?”: Завжди — 7 Майже завжди — 33 У більшості випадків — 15 Приблизно у половині випадків — 4 У меншості випадків — 0 Досить рідко — 1 Не надали відповіді — 2 „З яких причин робота не завжди виконується якісно (наведена частка співробітників, що відмітили такі причини, могло бути відмічено кілька причин)?”:

Не маю достатньо часу Завдання чітко не сформульоване, не зрозумілі критерії його якості Не маю достатніх знань, не проходив відповідного навчання Не маю доступу до необхідної інформації Не маю необхідних повноважень Відсутність мотивації до якісної роботи 206

Загальна

Керівники

Виконавці 0,55 0,41

Більше ніж рік 0,52 0,48

Менше ніж рік 0,71 0,33

0,63 0,39

0,69 0,25

0,32

0,25

0,38

0,37

0,33

0,18 0,15 0,08

0,13 0,06 0,13

0,14 0,14 0,1

0,15 0,07 0

0,17 0,25 0,04

Дозволи керівництва на зниження якості виконання робіт Законодавчі та нормативні обмеження на виконання робіт

0,05

0,06

0,03

0,15

0,04

0,03

0,07

0,04

Крім того, двоє з числа учасників анкетування додатково відмітили як причину необхідність виконувати роботи, що не відносяться до компетенції їх структурного підрозділу. Окремо проаналізовано розподіл причин для тих 20 співробітників, які відмітили, що вони досить часто не виконують роботу на належному рівні якості: Не маю достатньо часу Не маю достатніх знань, не проходив відповідного навчання Завдання чітко не сформульоване, не зрозумілі критерії його якості Не маю доступу до необхідної інформації Дозволи керівництва на зниження якості виконання робіт Не маю необхідних повноважень Відсутність мотивації до якісної роботи Законодавчі та нормативні обмеження на виконання робіт

0,70 0,55 0,35 0,15 0,15 0,10 0,05 0,05

„Чи вірите Ви, що результати цього анкетування будуть використані керівництвом Головдержслужби для удосконалення діяльності?”: Так — 46 Не впевнений — 12 Ні — 3

„Кого Ви вважають головними споживачами результатів діяльності Головдержслужби?”: На це питання дали відповідь 46 співробітників. Серед них вказали як споживачів (більшість співробітників наводила декілька категорій):

Державних службовців Громадян, населення, громадянське суспільство Усі органи державної влади, органи виконавчої влади, тощо Керівництво держави, Кабінет Міністрів України, Адміністрацію Президента України, тощо Органи місцевого самоврядування Посадових осіб органів місцевого самоврядування Установи та організації Навчальні заклади Співробітники Головдержслужби Кадрові структурні підрозділи органів державної влади Пенсіонерів державної служби

29 (63%) 20 (43%) 19 (41%) 8 (17%) 5 (10%) 2 (4%) 1 (2%) 1 (2%) 1 (2%) 1 (2%) 1 (2%)

Показово, що лише 2 співробітники не вказали серед споживачів громадян, державних службовців або усі органи державної влади (зосередившись на центральних органах). При цьому один з них відповів: “КМУ, АПУ — і це неправильно”. 207

На запитання щодо основних результатів діяльності Головдержслужби надали відповіді 39 співробітників. Серед відповідей на ці запитання можна виділити дві основні групи: безпосередній продукт (нормативно-правові акти, проекти рішень, роз’яснення, тощо) та зміни в роботі державної служби (підвищення статусу державної служби, підвищення ефективності надання послуг держслужбовцями, тощо). Також значна частина співробітників відмітила, як основний результат діяльності, задоволеність споживачів або надання їм якісних послуг. Враховуючи, що під споживачами співробітники розуміють органи державної влади, державних службовців і громадян, ці відповіді є змістовно близькими до другої групи.

Безпосередній продукт (нормативно-правові акти, проекти рішень, роз’яснення, тощо) Зміни в роботі державної служби (підвищення її статусу, підвищення ефективності надання послуг держслужбовцями, зростання професіоналізму держслужбовців, тощо) Задоволеність споживачів, надання їм якісних послуг Внутрішні удосконалення (підвищення статусу ГУДС, покращення його іміджу, поліпшення внутрішньої організації, тощо)

11 (28%) 14 (36%) 6 (15%) 6 (15%)

29 співробітників надали пропозиції з удосконалення діяльності Головдержслужби. Повний перелік пропозицій наведено у додатку. Серед тих питань, які найчастіше згадувалися у пропозиціях, можна відмітити: • чітке визначення та розподіл функцій між підрозділами, усунення дублювань (7 разів); • зменшення бюрократичних процедур, спрощення і скорочення документообігу (6 разів); • чітке регламентування порядку виконання робіт (4 рази); • збільшення можливостей для підвищення кваліфікації та кар’єрного зростання (4 рази); • удосконалення системи добору та прийому на роботу співробітників (3 рази); • підвищення рівня комп’ютеризації ГУДС (3 рази).

208

ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ, НАДАНІ СПІВРОБІТНИКАМИ 1.

Визначення чітких процедур діяльності структурних підрозділів Головдержслужби, налагодження внутрішніх комунікацій у Головдержслужби, зменшення „бюрократичних” механізмів у роботі, чітке визначення функціональних обов'язків працівників Головдежслужби. 2. Підвищення кваліфікації фахової підготовки. 3. Організувати курси підвищення кваліфікації для працівників Головдержслужби за напрямками діяльності; здійснити ряд заходів щодо підвищення престижу Головдержслужби: підняти професійний рівень працівників, здійснювати підбір кадрів з урахуванням досвіду роботи в органах державної влади та особистих якостей кандидатів на заміщення вакантних посад, створення умов для професійного росту найбільш здібних працівників; чітко визначити завдання та функції структурних підрозділів Головдержслужби (без дублювань) з метою уникнення конфліктів між працівниками управлінь. 4. Державні службовці, які приймаються на роботу в Головдержслужбу повинні мати досвід роботи в державних органах і стаж державної служби не менше трьох років. Державні службовці, які працюють в Головдержслужбі повинні мати можливість підвищити свою кваліфікацію та кар'єрного росту. 5. Удосконалити відбір кадрів для роботи в Головдержслужбі. Набирати не тільки амбітних, але розумних, досвідчених, порядних, інтелігентних. І для початку навчитися вітатися, розмовляти і працювати. Створювати умови для кар'єрного росту працівників. 6. Чітка постанова завдань (зрозумілість для виконавця), унормування робочого часу (навантаження на 1 працівника має відповідати 8-годинному робочому дню), можливість в окремих випадках консультуватись з керівником вищого рівня, практична спрямованість результатів роботи (виконувати завдання не лише з метою відмітки "виконано", а й з метою принесення користі для суспільства). 7. Збільшити кількість штатних одиниць. 8. Повна комп'ютеризація; перегляд (у бік зменшення) штатного розпису Головдержслужби за результатами функціонального обстеження (чіткий розподіл завдань та функцій); чітка регламентація всіх процедур та управлінських послуг; перегляд авторитарного стилю керівництва. 9. Більш чітке розмежування напрямів роботи між структурними підрозділами ГУДС. 10. Має головне завдання — мотивація працівників ГУДС до активної участі у процесі побудови СУЯ. 11. Колись Аристотель казав: „Благополуччя держави залежить від її законів”, так є і для Головдержслужби, її імідж на загальнодержавному рівні у сфері політичного і суспільного життя повинен бути побудований на нормативно-правових актах, що зачіпатимуть інтереси кожного громадянина і справлятимуть величезний вплив на всю атмосферу суспільних відносин. Висновок — треба 209

12. 13. 14.

15.

16. 17. 18. 19.

20. 21. 22. 23. 24.

25. 26. 27. 28.

розробляти і приймати такі документи, які б не старіли як Конституція України і не поповнювали собою лави вкритих пилом архівних поличок. Чітко регламентувати процеси, обмежити відповіді на листи іншими листами (замість роботи). Обмеження відповідей на листи листами. Приведення у відповідність завданням Головдержслужби, зазначених у затвердженому останньому варіанті Положення про Головдержслужбу переліку послуг, які надаватиме Головдержслужба; внесення змін до положень про структурні підрозділи Головдержслужби з метою виключення дублювань розподілу обов’язків між структурними підрозділами та перегляд функціональних обов’язків працівників. Підвищення ефективності використання робочого часу; спрощення оформлення внутрішніх документів; приведення їх до єдиного стандарту для всіх органів влади; впровадження електронної системи проходження документів та їх підготовки. Унормувати робочий день Головдержслужби; однаковий розподіл роботи між працівниками управління. Приділяти більше уваги професіоналізму в роботі. Збільшити кількість штатних одиниць. Визначення, розробка механізму впровадження та створення продуктів споживання Головдержслужби; забезпечення діяльності на основі планування системи впровадження та реалізації відповідних продуктів споживання. Підвищення особистої відповідальності кожного працівника. Особиста відповідальність. Необхідно консолідувати управління пріоритетами розвитку, ширше залучати науковців. Знизити бюрократію, задля швидшого проходження документів по ГУДС. Формування структурних підрозділів з чітко визначеними функціями як управління (відділу) так і працівників (Положення та посадові інструкції мають бути затверджені та мають їх дотримуватись); основним має стати професіоналізм на всіх ланках (від спеціаліста до керівника). Хотілося б мати матеріально-технічне оснащення робочих місць вище за Європейський рівень. Створити позитивний імідж Головдержслужби в очах її працівників. Для працівників умови праці на їх робочих місцях. Інтернет. Удосконалення системи планування роботи, зменшення бюрократичних процедур, підвищення мотивації працівників до роботи, зменшення плинності кадрів.

210

Призначити відповідальних за якість у структурних підрозділах ГУДС Проведення навчання відповідальних за якість у структурних підрозділів ГУДС щодо вимог стандарту ISO 9001 (4-8 годин) Підготовка інформаційних матеріалів для персоналу ГУДС з питань управління якістю Аналіз тимчасового регламенту роботи апарату ГУДС з точки зору можливості його використання як настанови з якості; надання пропозицій щодо внесення змін до структури та основних розділів тимчасового регламенту апарату ГУДС Попереднє визначення характеристик якості для усіх категорій послуг, що надаються ГУДС (включаючи відповідність нормативним вимогам)

Заходи

Попередній перелік характеристик якості для послуг ГУДС

Пропозиції щодо структури тимчасового регламенту для його використання як настанови з якості

Протокол навчання, знання про вимоги стандарту ISO 9001 Інформаційні матеріали для тиражування/розміщення на сайті

Проект розпорядження

Результат

тиждень 1

Листопад тиж- тиждень день 2 3

тиждень 4

тиждень 1

Грудень тиж- тиждень день 2 3

„ЗАТВЕРДЖУЮ"” Начальник Головдержслужби ______________ Т. Мотренко 9 листопада 2004 року

РОБОЧИЙ ПЛАН З ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ЗА МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТОМ ЯКОСТІ ISO 9001:2000 НА 2004 РІК

тиждень 4

ДОДАТОК 21

Попереднє визначення структури процесів системи управління ГУДС

Попереднє визначення вимог до процесів системи управління ГУДС, їх входів і виходів

Попереднє визначення переліку процесів системи управління ГУДС, які доцільно чітко задокументувати

Проведення зустрічей з вищими керівниками ГУДС для визначення додаткових вимог до процесів системи управління, порівняно з положеннями ISO 9001 Проведення фокус-групи з керівниками структурних підрозділів ГУДС для визначення додаткових вимог до процесів системи управління, порівняно з положеннями ISO 9001 Розроблення анкети для анкетування персоналу ГУДС для з'ясування побажань щодо організації системи управління Проведення анкетування персоналу ГУДС для з'ясування побажань щодо організації системи управління Обробка та узагальнення результатів анкетування персоналу ГУДС

10.

14.

13.

12.

11.

Попереднє визначення розділів стандарту ISO 9001, які можуть застосовуватися до кожного зі структурних підрозділів ГУДС

Звіт за підсумками анкетування з пропозиціями щодо удосконалення

Заповнені та зібрані анкети

Розроблені анкети

Протокол фокус-групи, у якому відображені додаткові вимоги та побажання

Протоколи зустрічей, у яких відображені додаткові вимоги та побажання

Матриця зв'язків між підрозділами ГУДС та розділами стандарту ISO 9001 Проект структури процесів ГУДС із взаємозв'язками між процесами Опис загальних вимог, входів і виходів для кожного з процесів ГУДС Перелік процесів системи управління ГУДС, які доцільно розробити та задокументувати; пропозиції щодо структури цих документів

Надання рекомендацій щодо удосконалення системи документообігу в ГУДС, підготовка проектів відповідних рішень

Вивчення міжнародного досвіду використання ISO 9001 в ЦОВВ через професійну літературу та Internet

Вивчення міжнародного досвіду використання ISO 9001 в ЦОВВ через Європейський фонд управління якістю та контакти з його членами

Підготовка звітних документів Презентація звітних документів для керівництва ГУДС

Розроблення концепції та технічного завдання пілотного проекту запровадження стандарту ISO 9001 до роботи органів державної влади (на прикладі Головдержслужби)

18.

19.

20.

21. 22.

23.

17.

16.

Розроблення анкети для анкетування споживачів послуг ГУДС для з'ясування побажань щодо якості отриманих послуг з метою врахування їх у системі управління ГУДС Проведення анкетування споживачів послуг ГУДС Обробка та узагальнення результатів анкетування споживачів послуг ГУДС

15.

Концепція і технічне завдання пілотного проекту

Звіт за підсумками анкетування з пропозиціями щодо удосконалення Проекти наказів (розпоряджень) щодо удосконалення системи документообігу в ГУДС Перелік позитивних практик управління в ЦОВВ, ефективних проектних рішень при побудові систем управління Перелік позитивних практик управління в ЦОВВ, ефективних проектних рішень при побудові систем управління; контакти з носіями кращої практики управління в ЦОВВ країн ЄС Звіт за підсумками проекту Узгодження з керівництвом ГУДС основних положень звіту та принципової структури системи управління ГУДС

Заповнені та зібрані анкети

Розроблені анкети

Моніторинг діяльності та удосконалення Впровадження нових послуг Виконання актів і доручень Президента України і Кабінету Міністрів України Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні посади державних службовців при Президентові України Організація роботи Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України Консультації з громадськістю з 14:00 01.09.05 Інформування громадськості до 13:00 Управління персоналом Головдержслужби

2. 3. 4.

7. 8. 9.

ВОАЗРК 01.09.05

Стратегічний аналіз і планування

Процес

№

08.09.05

07.09.05 з 14:00 26.09.05

УСР з 14:00 13.09.05

КІУ

ЮУ

„ЗАТВЕРДЖУЮ” Начальник Головдержслужби ______________Т. Мотренко „ __ ” серпня 2005 року

ІАУ

Структурний підрозділ

07.09.05

УОР

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН!ГРАФІК ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ ЗА ПРОЦЕСАМИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

ДПДО

ДОДАТОК 22

УС

19. Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба” 20. Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців 21. Погодження документів для виїзду державних службовців за кордон 22. Погодження запрошення іноземних радників, які прибувають до України по міжвідомчих зв’язках 23. Внесення пропозицій і розробка проектів нормативних актів з питань державної служби 24. Участь у розробці проектів нормативних актів з питань державної служби

15. Розгляд скарг, звернень громадян, листів установ та організацій з питань проходження державної служби 16. Розгляд депутатських запитів та звернень 17. Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розглядаються Верховною Радою України, та їх супровід 18. Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби

11. Міжнародне співробітництво 12. Участь у вирішенні питань щодо поліпшення житлових умов державних службовців 13. Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби 14. Управління інфраструктурою

10. Управління фінансовими ресурсами

06.09.05

з 14:00 05.09.05

08.09.05

14.09.05

з 14:00 16.09.05

14.09.05

до 13:00 13.09.05

з 14:00 12.09.05

35. Ведення комп'ютерного обліку даних про державних службовців першої – третьої категорій 36. Формування та ведення Переліку державних органів, установ та організацій, посади керівних працівників та спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців, та реєстру посад державних службовців

25. Встановлення відомчих заохочувальних відзнак та вирішення питання про нагородження ними державних службовців 26. Внесення пропозицій щодо присвоєння рангів державним службовцям 27. Погодження продовження терміну перебування на державній службі 28. Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців 29. Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців 30. Методичне керівництво атестацією державних службовців 31. Методичне керівництво щорічною оцінкою діяльності державних службовців 32. Аналіз вікового складу державних службовців, яких призначає на посади та звільняє з посад Президент України або Кабінет Міністрів України, інформування за підсумками аналізу 33. Координація діяльності територіальних органів Головдержслужби 34. Супроводження веб-сайтів і надання інформації щодо них 27.09.05

з 14:00 26.09.05

27.09.05 27.09.05

27.09.05

з 14:00 26.09.05

з 14:00 30.09.05

Скорочення: ВОАЗРК – ЮУ – УОР – ДПДО – УСР – ІАУ – КІУ – УС –

відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи юридичне управління управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю департамент персоналу державних органів та місцевого самоврядування управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби інформаційно-аналітичне управління контрольно-інспекційне управління управління справами

37. Організація видання та поширення „Вісника державної служби України” 38. Вивчення очікувань споживачів 39. Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі 40. Проведення службових розслідувань 41. Проведення перевірок щодо дотримання вимог нормативно-правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією 42. Узагальнення звітності органів виконавчої влади з питань дотримання вимог Закону України „Про боротьбу з корупцією” та її подання Кабінету Міністрів України 43. Проведення обов’язкових спеціальних перевірок стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України 29.09.05 29.09.05

29.09.05

22.09.05

з 14:00 19.09.05

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 6 ЛИПНЯ 2005 РОКУ № 167 „ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДИК ПРОЦЕСІВ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАКАЗ м. Київ 6 липня 2005 року

№ 167

Про впровадження методик процесів системи управління якістю Головдержслужби З метою запровадження у діяльність Головдержслужби документації системи управління якістю, розробленої відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001, та підготовки до проведення сертифікаційного аудиту НАКАЗУЮ: 1.

3. 4. 5.

Затвердити перелік методик процесів (додаток 1) та впровадити в діяльність центрального апарату Головдержслужби методики процесів системи управління якістю Головдержслужби (додатки 2 – 44). Першим заступникам, заступникам Начальника Головдержслужби, керівникам структурних підрозділів Головдержслужби провести внутрішнє навчання у підпорядкованих структурних підрозділах стосовно вимог методик процесів. Керівникам структурних підрозділів опрацювати показники моніторингу процесів та встановити кількісні цілі за ними. Керівникам структурних підрозділів запровадити звітування стосовно процесів системи управління якістю відповідно до вимог методик процесів. Заступнику Начальника Головдержслужби Ткачу В. Д. та директору Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Вишневському А. В. забезпечити організацію проведення зовнішнього навчання працівників Головдержслужби. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

218

Додаток 1 ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Головдержслужби від 06.07.2005 № 167

ПЕРЕЛІК МЕТОДИК ПРОЦЕСІВ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ, ЩО ЗАТВЕРДЖУЮТЬСЯ НАКАЗОМ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ Додаток 2. Додаток 3. Додаток 4. Додаток 5. Додаток 6. Додаток 7. Додаток 8. Додаток 9. Додаток 10. Додаток 11. Додаток 12. Додаток 13. Додаток 14. Додаток 15. Додаток 16. Додаток 17. Додаток 18. Додаток 19. Додаток 20. Додаток 21. Додаток 22. Додаток 23.

Стратегічний аналіз і планування. Моніторинг діяльності та удосконалення. Впровадження нових послуг. Виконання актів і доручень Президента України і Кабінету Міністрів України. Організація роботи Комісії з питань кадрового резерву на керівні посади державних службовців при Президентові України. Організація роботи Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України. Консультації з громадськістю. Інформування громадськості. Управління персоналом. Управління фінансовими ресурсами. Міжнародне співробітництво. Участь у вирішенні питань щодо поліпшення житлових умов державних службовців. Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби. Управління інфраструктурою. Розгляд скарг, звернень громадян, листів установ та організацій з питань проходження державної служби. Розгляд депутатських звернень. Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розглядаються Верховною Радою України, та їх супровід. Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби. Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба”. Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Погодження документів для виїзду державних службовців за кордон. Погодження запрошення іноземних радників, які прибувають до України по міжвідомчих зв’язках. 219

Додаток 24. Внесення пропозицій і розробка проектів нормативних актів з питань державної служби. Додаток 25. Участь у розробці проектів нормативно-правових актів з питань державної служби. Додаток 26. Встановлення відомчих заохочувальних відзнак та вирішення питання про нагородження ними державних службовців. Додаток 27. Внесення пропозицій щодо присвоєння рангів державним службовцям. Додаток 28. Погодження продовження терміну перебування на державній службі. Додаток 29. Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців. Додаток 30. Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців. Додаток 31. Методичне керівництво атестацією державних службовців. Додаток 32. Методичне керівництво щорічною оцінкою діяльності державних службовців. Додаток 33. Аналіз вікового складу державних службовців, яких призначає на посади та звільняє з посад Президент України або Кабінет Міністрів України, інформування за підсумками аналізу. Додаток 34. Координація діяльності територіальних органів Головдержслужби. Додаток 35. Супроводження веб-сайтів і надання інформації з них. Додаток 36. Ведення комп’'ютерного обліку даних про державних службовців першої – третьої категорій. Додаток 37. Формування та ведення Переліку державних органів, установ та організацій, посади керівних працівників та спеціалістів яких віднесені до категорій посад державних службовців, та реєстру посад державних службовців. Додаток 38. Організація видання та поширення „Вісника державної служби України”. Додаток 39. Вивчення очікувань споживачів. Додаток 40. Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі. Додаток 41. Проведення службових розслідувань. Додаток 42. Проведення перевірок щодо дотримання вимог нормативно-правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією. Додаток 43. Узагальнення звітності органів виконавчої влади з питань дотримання вимог Закону України „Про боротьбу з корупцією” та її подання Кабінету Міністрів України. Додаток 44. Проведення обов’язкових спеціальних перевірок стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України.

220

Додаток 9 до наказу Головдержслужби від 06.07.2005 № 167

МЕТОДИКА ПРОЦЕСУ „ІНФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОСТІ” 1.

Загальні відомості про процес. 1.1. Дана Методика з якості процесу (далі – МП) визначає порядок інформування громадськості з питань діяльності Головного управління державної служби України. 1.2. Відповідальний за процес — начальник відділу організаційноаналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи, виконавець процесу — сектор взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю відділу організаційно-аналітичного забезпечення керівника та кадрової роботи. 1.3. Відповідальність за актуалізацію МП покладається на завідувача сектором взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю відділу організаційно-аналітичного забезпечення керівника та кадрової роботи.

Структура процесу. 2.1. Блок-схема процесу наведена на рис. 2.1.

221

Стратегічний аналіз і планування

Інформаційна кампанія потрібна?

інформаційний привід

ні

ВЗОАРККР, функціональні структурні підрозділи (підпроцес, рис. 2.1.1)

Підготовка плану висвітлення заходу

Потрібно залучати ЗМІ до висвітлення?

ВЗОАРККР

так 2

Підготовка орієнтовного плану проведення інформаційної кампанії ВЗОАРККР

10 Затвердження плану висвітлення Начальник ВЗОАРККР

Робота з журналістами щодо уточнення плано! вих дат з висвітлення ВЗОАРККР

Прийняття рішення щодо дати та часу проведення конкретного заходу з орієнтовного плану

Прийняття рішення щодо висвітлення

Інформаційна кампанія потрібна?

ні

так

ВЗОАРККР

Акредитація ЗМІ та розповсюдження прес!релізу

Підготовка орієнтовного плану проведення інформаційної кампанії ВЗОАРККР

Погодження орієнтовного плану Начальник Головдержслужби

14 Потрібен брифінг чи прес!конференція ні

так

ВЗОАРККР, функціональні структурні підрозділи (підпроцес, рис. 2.1.2)

ВЗОАРККР, функціональні структурні підрозділи (підпроцес, рис. 2.1.3)

Підготовка прес!релізу

Організація інтерв’ю на радіо чи телебаченні

Організація підготовки статей у друкованих та інтернет!виданнях

Організація підготовки та проведення тематичних прес!конференцій

Начальник Головдержслужби

ВЗОАРККР

ВЗОАРККР, функціональні структурні підрозділи (підпроцес, рис. 2.1.1)

ВЗОАРККР

Начальник Головдержслужби

Організація підготовки статей у друкованих та інтернет!виданнях

ВЗОАРККР, функціональні структурні підрозділи (підпроцес, рис. 2.1.2)

Підготовка пропозицій щодо висвітлення

Підготовка та розсилка інформаційного повідом! лення у ЗМІ, розміщення анонсу на веб!сайтах Головдержслужби

Начальник Головдержслужби 4

ВЗОАРККР Погодження орієнтовного плану

Організація інтерв’ю на радіо чи телебаченні

15 Проведення брифінгу чи прес!конференції

Робота з журналістами щодо уточнення плано! вих дат з висвітлення ВЗОАРККР

ВЗОАРККР 16

Організація підготовки та проведення тематичних прес!конференцій

Розміщення інформа! ційного повідомлення на веб!сайтах Головдержслужби

Прийняття рішення щодо дати та часу проведення конкретного заходу з орієнтовного плану Начальник Головдержслужби

ВЗОАРККР

ВЗОАРККР, функціональні структурні підрозділи (підпроцес, рис. 2.1.3)

27 25

Аналіз проведення ін! формування громадськості ВЗОАРККР

Звітування Начальнику Головдержслужби щодо інформування та вне! сення пропозицій щодо удосконалення процесу ВЗОАРККР

Звіт

Прийняття рішення щодо шляхів удосконалення процесу

Начальник Головдержслужби

Моніторинг та удосконалення

Рисунок 2.1. Блок-схема процесу „Інформування громадськості”

222

5, 20, 24

6.1

Надання доручення щодо підготовки матеріалів Начальник Головдержслужби 6.2

Підготовка матеріалів Функціональні управління, ВОАЗРККР

6.3

Організація запису та запис ВОАЗРККР

6.4

Контроль виходу в ефір ВОАЗРККР

6.5

Розміщення інформаційного повідомлення на веб!сайтах Головдержслужби

Супроводження веб!сайтів і надання інформації з них

ВОАЗРККР

Рисунок 2.1.1. Блок-схема процесу „Інформування громадськості” Підпроцес „Організація інтерв’ю на радіо чи телебаченні”

223

5, 20, 24

Потрібні мате! ріали від структурних підрозділів? так 7.1

ні

Надання доручення щодо підготовки матеріалів Начальник Головдержслужби

7.2

Підготовка матеріалів для написання статті

Функціональні управління 7.3

Підготовка та погодження статті ВОАЗРККР

7.4

Контроль виходу з друку ВОАЗРККР

7.5 Розміщення інфор! маційного повідомлення на веб!сайтах Головдержслужби

Супроводження веб!сайтів і надання інформації з них

ВОАЗРККР

Рисунок 2.1.2. Блок-схема процесу „Інформування громадськості” Підпроцес „Організація підготовки статей в друкованих та інтернет-виданнях”

224

5, 20, 24

8.1

Підготовка та розсилка інформаційного повідом! лення у ЗМІ, розміщення анонсу на веб!сайтах Головдержслужби ВОАЗРККР

8.2

Надання доручення щодо підготовки матеріалів Начальник Головдержслужби

8.3

Підготовка матеріалів Функціональне управління, ВОАЗРККР

8.4

Підготовка прес!релізу ВОАЗРККР

8.5

Акредитація ЗМІ та розповсюдження прес!релізу

Супроводження веб! сайтів і надання інфор! мації з них

ВОАЗРККР

8.6

Розміщення інформа! ційного повідомлення на веб!сайтах Головдержслужби ВОАЗРККР

Рисунок 2.1.3. Блок-схема процесу „Інформування громадськості” Підпроцес „Організація підготовки та проведення прес-конференції” 225

2.2. Коментар до блок-схеми Входами до процесу є стратегічний план роботи Головдержслужби та інформаційні приводи. Інформаційним приводом може бути будь-яка подія у сфері державної служби чи у діяльності Головдержслужби. Дії 1–16 відображають процес висвітлення планових заходів, проведення яких передбачено стратегічним планом діяльності Головдержслужба. Дії 17–24 відображають процес висвітлення незапланованих інформаційних приводів, таких як участь керівництва у заходах за межами Головдержслужби, проведення нарад, прийняття нормативно-правових актів з питань діяльності Головдержслужби тощо. Дія 25. Відділом організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи щоквартально аналізується проведення інформування громадськості. Також вказаний аналіз здійснюється за результатами проведення кожної інформаційної кампанії. Дія 26. За результатами проведення аналізу відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи звітує Начальнику Головдержслужби та вносить пропозиції щодо удосконалення процесу. Дія 27. Начальник Головдержслужби приймає рішення щодо шляхів удосконалення процесу. 3.

Моніторинг параметрів процесу. 3.1. Інформація таблиці 3.1.

про

моніторинг

параметрів

процесу

наведена

Таблиця 3.1. Параметр Відсоток виконання орієнтовного плану висвітлення Кількість унікальних хостів та звернень до новинної стрічки зовнішнього веб-сайта

Відповідальний за вимір Начальник відділу взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

Начальник відділу взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

Частота вимірів Залежно від частоти проведення планових заходів, інформаційних кампаній Щомісяця

226

Форма реєстрації Аналітична записка, статистичні таблиці, діаграми, графіки Аналітична записка, інформаційні таблиці, діаграми, графіки

Рівень аналізу Начальник Головдержслужби

Начальник Головдержслужби

Нормативні акти та документи, що використовуються при виконанні процесу. 4.1. Інформація про нормативно-правові акти та документи, що використовуються при виконанні процесу, наведено в таблиці 4.1. Таблиця 4.1. Тип документа

„Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” Тимчасовий регламент роботи апарату Головдержслужби

Рівень затвердження

Місце зберігання контрольних екземплярів ВОАЗРКР

Кабінету Міністрів України (постанова від 15 жовтня № 1378) Начальник Голов- ВОАЗРККР держслужби (наказ від 15 квітня 2004 року № 39)

Процес, у якому описана схема актуалізації Виконання актів і доручень Президента України і Кабінету Міністрів України Моніторинг діяльності та удосконалення

Записи за результатами процесу. 5.1. Інформація про записи, що робляться за результатами реалізації процесу, наведена у таблиці 5.1. Таблиця 5.1 Запис

Відповідальний за заповнення Новинні Головний спеціаповідомлення для ліст відділу взаєвеб-сайтів модії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю Матеріали до прес- Головні спеціаконференцій, бри- лісти відділу взаєфінгів, інтерв’ю модії із ЗМІ та для преси (анонс, зв’язків з матеріали для Нагромадськістю чальника Головдержслужби)

Місце зберігання Відділ взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

Відділ взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

227

Термін зберігання в підрозділі в архіві 1 3

Прес-релізи

Головні спеціалісти відділу взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю Копії статей та Головний спеціаінтерв’ю у друколіст відділу взаєваних ЗМІ модії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю Плани інформацій- Головні спеціаних кампаній та лісти відділу взаєматеріали щодо їх модії із ЗМІ та реалізації зв’язків з громадськістю Матеріали щодо Головні спеціависвітлення плано- лісти відділу вих заходів (план взаємодії із ЗМІ та висвітлення, прес- зв’язків з громадреліз, матеріали ськістю для Начальника Головдержслужби, список представників ЗМІ, які брали участь у заході, матеріали ЗМІ за результатами заходу)

Відділ взаємодії із ЗМІ та зв’язків з громадськістю

228

ДОДАТОК 23

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 24 ГРУДНЯ 2004 РОКУ № 244 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПОВНОВАЖЕНИХ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ” ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Н АК А З

„24” грудня 2004 року

№ 244 м. Київ

Про затвердження Положення про уповноважених з питань системи управління якістю Відповідно до п. 3 наказу Головдержслужби від 17.12.04 № 237 „Про призначення уповноважених з питань системи управління якістю” Н А К А З У Ю: 1. 2.

Затвердити Положення про уповноважених з питань системи управління якістю (додається). Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби Ткача В. Д.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

229

Додаток 1 до наказу Головдержслужби від 24 грудня 2004 р. № 244

ПОЛОЖЕННЯ ПРО УПОВНОВАЖЕНИХ З ПИТАНЬ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ 1.

3. 4.

Для забезпечення розроблення, впровадження та постійного удосконалення системи управління якістю Головдержслужби Наказом Головдержслужби призначаються головний уповноважений з питань системи управління якістю (далі — головний уповноважений) та уповноважені з питань системи управління якістю у структурних підрозділах Головдержслужби (далі — уповноважені). Головний уповноважений є заступником голови Комісії з питань системи управління якістю Головдержслужби (далі — Комісія). Головний уповноважений та уповноважені у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Положенням про Головне управління державної служби України, наказами Головдержслужби, цим Положенням, а також рішеннями Комісії. Основним завданням головного уповноваженого є забезпечення контролю за функціонуванням системи управління якістю Головдержслужби. Головний уповноважений відповідно до покладених на нього завдань: • організовує розроблення проектів документів системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та вносить їх на розгляд Комісії; • контролює виконання цих документів та звітує Начальнику Головдержслужби щодо функціонування системи управління якістю; • контролює виконання рішень Комісії; • невідкладно вносить пропозиції Начальнику Головдержслужби щодо приведення у відповідність актів Головдержслужби до вимог ДСТУ ISO 9001-2001. Головний уповноважений має право: • організовувати діяльність працівників Головдержслужби щодо побудови системи управління якістю через керівників структурних підрозділів; • спрямовувати, координувати та контролювати діяльність уповноважених; • контролювати виконання працівниками Головдержслужби вимог, встановлених у документах системи управління якістю та ДСТУ ISO 9001-2001 безпосередньо або через уповноважених; • отримувати інформацію про функціонування системи управління якістю від працівників Головдержслужби; • скликати наради уповноважених за погодженням з керівниками структурних підрозділів; 230

звертатися до Начальника Головдержслужби з клопотанням про заміну уповноважених. Уповноважені відповідно до покладених на них завдань: • розробляють разом з керівниками своїх структурних підрозділів проекти документів системи управління якістю, що відносяться до сфери діяльності цих структурних підрозділів, та подають їх головному уповноваженому; • забезпечують поінформованість працівників свого структурного підрозділу про вимоги документів системи управління якістю та ДСТУ ISO 9001-2001; • здійснюють моніторинг дотримання вимог документів системи управління якістю та ДСТУ ISO 9001-2001 у своєму структурному підрозділі, невідкладно інформують керівника свого структурного підрозділу і головного уповноваженого про виявлені невідповідності та вносять пропозиції щодо їх усунення; • забезпечують виконання рішень Комісії; • беруть участь в нарадах, які скликає головний уповноважений. Уповноважені мають право: • організовувати за дорученням керівника свого структурного підрозділу діяльність його працівників щодо розроблення, впровадження та постійного удосконалення системи управління якістю; • отримувати інформацію про функціонування системи управління якістю від будь-якого працівника їх структурного підрозділу; • звертатися безпосередньо до головного уповноваженого з питань, пов’язаних з функціонуванням системи управління якістю; • вносити пропозиції на розгляд Комісії через її членів; • звертатися до секретаріату Комісії у разі необхідності консультаційнометодичної допомоги. •

231

ДОДАТОК 24

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 21 ЖОВТНЯ 2005 РОКУ № 255 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ІНСТРУКЦІЇ „УПРАВЛІННЯ НЕВІДПОВІДНИМИ ПОСЛУГАМИ” ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАКАЗ м. Київ 21 жовтня 2005 року

№ 255

Про затвердження інструкції „Управління невідповідними послугами” З метою запровадження у діяльність Головдержслужби документації системи управління якістю, розробленої відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001, НАКАЗУЮ: 1. 2. 3. 4.

Затвердити інструкцію „Управління невідповідними послугами” (додається). Інформаційно-аналітичному управлінню (Балюку В. В.) організувати термінове розміщення цього наказу на внутрішньому веб-сайті Головдержслужби. Керівникам структурних підрозділів організувати ознайомлення з цим наказом працівників у підпорядкованих їм підрозділах. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Начальника Головдержслужби, головного уповноваженого з питань системи управління якістю Головдержслужби Ткача В. Д.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

232

Додаток до наказу Головдержслужби від 21.10.2005 № 255

ІНСТРУКЦІЯ „УПРАВЛІННЯ НЕВІДПОВІДНИМИ ПОСЛУГАМИ” 1.

Невідповідною послугою є послуга Головдержслужби, що не відповідає параметрам, визначеним у методиках процесів. У кожній методиці процесу визначені можливі невідповідності щодо виконання процесу та орієнтовні коригувальні дії. Інформація про невідповідність послуги може бути отримана з наступних джерел: • результати поточного моніторингу діяльності з боку керівництва Головдержслужби; • інформація від СПУ, КМУ, ОВВ; • скарги споживачів, звернення депутатів, громадян; • інші джерела інформації. Інформація про невідповідність послуги, що надійшла з будь-якого джерела, передається начальнику структурного підрозділу, що відповідає за надання цієї послуги. За потреби він перевіряє достовірність цієї інформації, уточнює її масштаб. Начальник структурного підрозділу заповнює першу частину Протоколу реєстрації невідповідності (форма додається). Наводячи опис невідповідності він максимально точно вказує її масштаб, які саме споживачі охоплені цією невідповідністю. Після цього він визначає можливість оперативного усунення невідповідності та робить відповідну позначку в Протоколі (або робить підпис у відповідній графі). Якщо усунення невідповідності можливе, він заповнює розділ „Коригування” Протоколу, вказуючи дії з коригування, відповідальних виконавців та терміни виконання. У подальшому начальник структурного підрозділу контролює усунення невідповідності та робить відповідні позначки у Протоколі. Якщо невідповідність не може бути оперативно усунена в рамках повноважень начальника структурного підрозділу, відповідна інформація передається для прийняття рішення заступнику Начальника Головдержслужби або Начальнику Головдержслужби. Якщо усунення невідповідності неможливе, відповідне рішення приймається Начальником Головдержслужби або його заступником, який робить позначку у Протоколі. Причини невідповідності та коригувальні дії в Протоколі заповнює особа, яка визначає можливість усунення невідповідності (позначка в першій частині Протоколу). 233

Після прийняття рішення щодо усунення невідповідності Начальник Головдержслужби або його заступник приймає рішення про необхідність інформування споживачів та канали такого інформування. Це може включати інформування про факт невідповідності, пояснення причин та можливостей усунення, вибачення перед споживачами, запропоновані компенсаційні заходи тощо. Якщо усунення невідповідності неможливе, інформування споживачів є обов’язковим. Інформування може поширюватися як на конкретних споживачів, охоплених невідповідностями (у цьому випадку, як правило, за них відповідає начальник структурного підрозділу), так і на усі категорії споживачів послуг Головдержслужби. Інформування може відбуватися згідно з методиками „Інформування населення” та „Супроводження веб-сайтів та надання інформації з них”. У подальшому заступник Начальник Головдержслужби контролює інформування споживачів та робить відповідні позначки у Протоколі. На черговій нараді у начальника структурного підрозділу або у заступника Начальника Головдержслужби (залежно від можливості усунення невідповідності) аналізуються причини виникнення невідповідності та визначаються коригувальні дії, спрямовані на усунення цих причин. Якщо прийняття дій виходить за межі повноважень заступника Начальника Головдержслужби, відповідна інформація виноситься на апаратну нараду Головдержслужби. При цьому в Протоколі дається посилання на відповідні пункти протоколів цих нарад. Подальший контроль виконання цих коригувальних дій відбувається згідно з методикою процесу „Моніторинг діяльності та удосконалення”.

234

Додаток

ФОРМА ПРОТОКОЛУ РЕЄСТРАЦІЇ НЕВІДПОВІДНОЇ ПОСЛУГИ № _____ Структурний підрозділ: _______________________________________________________________________ Послуга та критерій якості послуги (відповідно до методики процесу): _______________________________________________________________________ Джерело інформації: _______________________________________________________________________ Споживач _______________________________________________________________________ Опис невідповідності: _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ Можливість оперативного виправлення: Поза ТАК НІ компетентністю Керівник структурного підрозділу Заступник Начальника Головдержслужби Начальник Головдержслужби Коригування: Дія

Відповідальний Термін виконання Відмітка

Необхідність інформування споживачів: ТАК НІ Дії з інформування: Дія

Відповідальний Термін виконання Відмітка

Причини невідповідності: _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ _______________________________________________________________________ Коригувальні дії: Нарада

Дата/№ протоколу

235

№ пункту

ДОДАТОК 25

НАКАЗ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ВІД 19 СЕРПНЯ 2005 РОКУ № 197 „ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ НАСТАНОВИ З ЯКОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО АПАРАТУ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ” ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Н АК А З

„19” серпня 2005 року

№ 197 м. Київ

Про затвердження Настанови з якості центрального апарату Головдержслужби З метою запровадження у діяльність Головдержслужби документації системи управління якістю, розробленої відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001

НАКАЗУЮ: 1.

Затвердити Настанову з якості центрального апарату Головдержслужби (додається) та впровадити її в діяльність центрального апарату Головдержслужби. Першому заступнику, заступникам Начальника Головдержслужби, керівникам структурних підрозділів Головдержслужби провести внутрішнє навчання у підпорядкованих структурних підрозділах стосовно вимог Настанови з якості роботи центрального апарату Головдержслужби. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Начальник Головдержслужби

Т. Мотренко

236

ДОДАТОК 26

ПЛАН СЕРТИФІКАЦІЙНОГО АУДИТУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ 25.10.2005 р., вівторок Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС

09.0009.20

Кабінет 405/Зала засідань Попередня нарада

09.2013.00

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)

5.1 5.2 5.3 5.4.1 5.4.2 5.5.1 5.5.2 5.5.3 5.6 6.2, 6.3, 6.4 7.1 7.2 8.2.1

Впровадження нових послуг

7.3

Міжнародне співробітництво

7.5 237

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., перший заступник Начальника Борсук М.О., заступник Начальника представник керівництва з якості Ткач В.Д., заступник Начальника Сороко В.М. керівники структурних підрозділів, що перевіряються Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., начальник управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Бойчук В.В.

Члени аудиторської групи Вся група

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Моніторинг діяльності та удосконалення (без внутрішніх аудитів) Моніторинг та вимірювання процесів Моніторинг та вимірювання послуги Аналізування даних Поліпшення

09.2010.20 10.2011.00

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001)

8.2.4 8.4 8.5

Виконання актів та доручень Президента України і Кабінету Міністрів України

7.5, 8.2.4, 8.3

Підготовки та проведення Координаційної ради з питань державної служби при Президентові України Кабінет 103 Управління персоналом Головдержслужби

7.5, 8.2.4, 8.3

6.2, 7.4

Кабінет 133 Внутрішні аудити

14.0017.00

Кабінет 6 Управління фінансовими ресурсами

Члени аудиторської групи

8.2.3

8.2.2 11.0013.00

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

7.2, 7.4

Управління інфраструктурою

6.3, 6.4

Участь Головдержслужби у вирішенні питань щодо поліпшення житлових умов державних службовців Кабінет 164 Методичне керівництво роботою з кадровим резервом на посади державних службовців та організація роботи Комісії з питань кадрового резерву

7.5, 8.2.4, 8.3

238

Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., начальник управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Піжук Ю.М.

Завідувач сектора кадрової роботи Попова Л.О. Заступник Начальника Головдержслужби представник керівництва з якості Ткач В.Д. Начальник управліннякеруючий справами Яремчук І.М.

Директор департаменту персоналу державних органів та місцевого самоврядування Саєнко В.М. заступник директора департаменту

Шеруда В.М., Пилипенко В.П. Шеруда В.М., Пилипенко В.П. Шеруда В.М., Пилипенко В.П.

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Час

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Попередній розгляд та підготовка висновків щодо призначення на посади та звільнення з посад окремих категорій державних службовців Координація діяльності територіальних органів Головдержслужби

14.0015.30

Кабінет 410 Консультації з громадськістю

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5, 8.2.4, 8.3

7.5

7.2

Інформування громадськості

15.3017.00

17.0018.00

Кабінет 116/ Організація проведення комунікативних заходів з питань державної служби Кабінет 413 Нарада аудиторської групи

7.5, 8.2.4, 8.3

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) персоналу державних органів та місцевого самоврядування – начальник відділу місцевих державних адміністрацій та служби в органах місцевого самоврядування Шевчук Л. С., начальник відділу координації діяльності територіальних підрозділів Головдержслужби Давиденко В. І. заступник начальника відділу організаційноаналітичного забезпечення роботи керівника та кадрової роботи Шевченко О. О., завідувач сектором взаємодії із засобами масової інформації Бондаренко А. Л. Начальник управління організаційної роботи, стратегічного планування та контролю Піжук Ю. М.

Члени аудиторської групи

Шеруда В.М., Пилипенко В.П.

Шеруда В.М., Пилипенко В.П. Вся група

26.10. 2005 р., середа Час 9.0010.30

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Кабінет 123 Вивчення очікувань споживачів

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.2, 8.2.1

239

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) Заступник Начальника ГУДС Сороко В.М., начальник інформаційно-аналітичного управління Балюк В.В.

Члени аудиторської групи Шеруда В.М., Пилипенко В.П.

Час 10.3013.00

9.0013.00

14.0017.00

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Кабінет 122 Управління інформаційними ресурсами, засобами їх зберігання та передачі

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5

Організація видання та поширення „Вісника державної служби України” Кабінет 133 Проведення службових розслідувань стосовно державних службовців

7.5

Проведення обов’язкових спеціальних перевірок стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України

7.5, 8.2.4, 8.3

Проведення перевірок щодо дотримання вимог правових актів з питань державної служби та боротьби з корупцією Кабінет 124 Підготовка пропозицій для органів державної влади щодо підвищення ефективності державної служби

7.5, 8.2.4, 8.3

Організація підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба”

7.5, 8.2.4, 8.3

Створення умов для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців

7.5, 8.2.4, 8.3

240

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

Члени аудиторської групи

Начальник інформаційно-аналітичного управління Балюк В.В.

Шеруда В.М., Пилипенко В.П.

Заступник Начальника Головдержслужби – представник керівництва з якості Ткач В.Д., начальник контрольноінспекційного управління Юрченко Ю.Є., начальник відділу з питань запобігання проявам корупції Яременко С.П.

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Начальник управління стратегічного розвитку та ефективності державної служби Бойчук В.В.

Шеруда В.М., Пилипенко В.П.

Час 14.0017.00

17.0018.00

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Кабінет 112 Розгляд депутатських звернень

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5, 8.2.4, 8.3

Розгляд скарг, звернень громадян, листів установ та організацій з питань проходження державної служби

7.5, 8.2.4, 8.3

Підготовка експертних висновків до законопроектів, що розглядаються Верховною Радою України, та їх супровід

7.5, 8.2.4, 8.3

Внесення пропозицій і розробка проектів нормативних актів з питань державної служби Кабінет 413/ Нарада аудиторської групи

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.) Начальник юридичного управління Маврешко К.С., заступник начальника юридичного управління – начальник відділу нормативно-правової роботи та взаємодії з Верховною Радою України Вернигора Ж.В., начальник консультативного відділу юридичного управління Козоріз З. С.

Члени аудиторської групи Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

7.5, 8.2.4, 8.3

Вся група

27.10. 2005 р., четвер Час 9.0010.30

9.0010.30 10.3012.00

ПІДРОЗДІЛ/ ПРОЦЕС Кабінет 103 Встановлення відомчих заохочувальних відзнак та вирішення питання про нагородження ними державних службовців Кабінет 122 Супроводження веб-сайтів і надання інформації з них Кабінет 413 Нарада аудиторської групи. Підготовка до заключної наради

Розділ ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) 7.5

5.3.3

241

Відповідальний від підприємства (посада, П.І.Б.)

Члени аудиторської групи

Завідувач сектора кадрової роботи Попова Л. О.

Береговенко О.Ю., Волосковець В.А., Полтавець В.Д.

Начальник інформаційно-аналітичного управління Балюк В. В.

Шеруда В.М., Пилипенко В.П.

12.0012.20

12.2013.00

Кабінет 407 Зустріч аудиторської групи з керівництвом Головдержслужби. Попереднє обговорення підсумків аудиту Кабінет 405/ Зала засідань Заключна нарада. Підведення підсумків аудиту

Вся група

Начальник Головдержслужби України Мотренко Т.В., перший заступник начальника Борсук М.О., заступник начальника представник керівництва з якості Ткач В.Д., заступник начальника Сороко В.М., керівники структурних підрозділів, що перевірялись

242

Вся група

ДОДАТОК 27

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

РОЗРОБЛЕННЯ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЛЯ ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ОПИТУВАЛЬНИК

Учасник: Посада: Термін перебування на займаній посаді: Інтерв’юер: Дата проведення інтерв’ю:

Київ 2004 243

Вступ Мета – розроблення профілю компетентності для групи посад начальників управлінь центрального органу виконавчої влади на прикладі Головдержслужби. Компетентність – це вимірюване вміння, здатність, знання або поведінкова характеристика, необхідна для успішного виконання певної роботи. Розрізняють організаційну, поведінкову і технічну компетентність. Сукупність цих характеристик, необхідних для роботи на конкретній посаді (у групі посад), називають профілем компетентності. Компетентність – головна цінність, на якій базується сучасне управління персоналом на державній службі в розвинених країнах. Наприклад, на засадах компетентності базується управління персоналом на державній службі в Німеччині, Австрії, Голландії, Канаді, США та інших країнах. У США, зокрема, розроблено і застосовується 22 компетенційні характеристики для керівників, що працюють у державному управлінні. В Австрії при Міністерстві фінансів існує Центр оцінювання, у якому працюють близько 10 психологів, що займаються соціально-психологічною компетентністю державних службовців. Розроблення профілю компетентності для посади начальника управління — перший крок до застосування інструментів управління персоналом у державній службі в Україні. Саме цей рівень посад було обрано для початку, оскільки це середній рівень менеджменту організації, який контактує як з вищим керівництвом, так і з виконавцями, активно забезпечуючи вертикальні та горизонтальні комунікації в процесі виконання робочих завдань і функцій. Поступово буде розроблено профілі компетентності для усіх рівнів посад, що існують в Головдержслужбі: Начальник, Перші заступники та заступники Начальника, начальники управлінь, заступники начальника управління – начальники відділів, начальники відділів, спеціалісти. Після цього буде розроблено методики оцінювання персоналу відповідно до профілів компетентності, що міститимуть конкретні критерії оцінювання. Цей набір інструментів стане ефективним засобом управління персоналом, який дозволить: • диференціювати компетентність, а відтак і роботу всередині Головдержслужби по вертикалі; • чіткіше окреслити кожен зі структурних рівнів (груп посад) за обсягом відповідальності та функціями; • покращити ефективність роботи на кожному структурному рівні (у групі посад) Головдержслужби; • дати керівництву ефективні інструменти управління персоналом, включно з добором, ротацією та просуванням по службі, точним визначенням потреб у навчанні кожного окремого працівника;

244

побачити кожному керівникові сильні та слабкі сторони своїх працівників та визначити конкретні заходи з посилення слабких сторін та найбільш ефективного використання сильних; • сформувати конкретний орієнтир для кожного працівника у власному розвитку та створенні свого професійного образу. Паралельно з практичним втіленням засад компетентності у розроблених профілях компетентності та методиках оцінювання персоналу ведеться робота над проектом концепції управління персоналом у системі державної служби, що базується на компетентності. Цей документ розробляється у відкритому режимі із залученням зацікавлених сторін і буде широко обговорюватися. Крім цього, йде вивчення можливостей інституційного забезпечення оцінювання персоналу в системі державної служби, зокрема, через розроблення інституційної моделі центру оцінювання персоналу. Інтерв’ювання є необхідним етапом у розробленні профілю компетентності. Успіх цього проекту залежить від особистої участі та зацікавленості кожного учасника. Вся отримана інформація залишатиметься конфіденційною і використовуватиметься безвідносно до конкретних осіб для розроблення профілю компетентності для посади начальника управління. •

245

Розділ 1. Запитання про організацію 1.1. Як би Ви пояснили роль Головного управління державної служби України (далі – Головдержслужба) журналісту?

1.2. Які Ви можете назвати сьогоднішні та майбутні пріоритети Головдержслужби? •

сьогоднішні:

•

майбутні:

246

1.3. Які функції Головдержслужби спрямовані на досягнення названих Вами пріоритетів?

•

яких функцій не вистачає Головдержслужбі для досягнення названих Вами пріоритетів?

•

які, з Вашого погляду, функції є зайвими або невластивими для Головдержслужби?

1.4. Якою Ви бачите Головдержслужбу через 5 років?

247

1.5. Що є важливим для Головдержслужби щоб бути ефективною сьогодні та у майбутньому?

1.6. Якими є спільні характеристики діяльності працівників Головдержслужби, що їх об’єднує і заохочує до ефективного виконання спільних завдань?

248

Розділ 2. Запитання про посаду 2.1. Опишіть своїми словами функції та обов’язки начальника управління:

•

які подібності та відмінності у діяльності начальників різних управлінь?

•

які рішення на своєму рівні приймає начальник управління?

2.2. Назвіть основні види діяльності начальника управління: •

будь ласка, опишіть п’ять основних видів діяльності, що є спільними для начальників управлінь:

•

які види діяльності є специфічними для кожного окремого начальника управління?

249

2.3. З ким та з яких питань взаємодіє начальник управління?

2.4. З якими труднощами стикається начальник управління на етапі сьогоднішнього розвитку Головдержслужби?

•

на Вашу думку, чому виникають ці труднощі?

250

2.5. Які зміни відбулися у роботі начальника управління протягом останнього часу?

2.6. Які зміни в роботі начальника управління відбудуться у майбутньому (наприклад, через 5 років) з урахуванням теперішніх тенденцій розвитку?

251

Розділ 3. Запитання про характеристики особи, що займає посаду начальника управління 3.1. Чи можете Ви навести приклад критичної ситуації, у якій начальник управління виявив себе особливо ефективно? •

що це була за ситуація?

•

хто був до неї причетний (прізвища людей не називайте)?

•

що зробив чи сказав начальник управління?

•

яким був результат цих дій?

•

чи можете Ви пояснити, що було „викликом” у цій ситуації?

•

здається, в ситуації було задіяно багато людей. Чи можете Ви сказати, яка саме роль була у начальника управління в цій ситуації?

252

3.2. Які компетенції необхідні для людей, що займають посаду начальника управління, для успішного виконання своїх обов’язків? •

особистісні якості:

•

навички та здібності:

•

цінності та переконання:

•

необхідні знання:

253

3.3. Що перешкоджає начальнику управління в його роботі?

3.4. Які компетенції (навички, здібності, особистісні характеристики) будуть необхідні у майбутньому для осіб, що обійматимуть посаду начальника управління, в умовах розвитку Головдержслужби та змін в Головдержслужбі?

254

Нижче наводиться перелік компетенцій, що вважаються необхідними для людини, що працює на посаді начальника управління. Як Ви вважаєте, чи повний це перелік та чи справді кожна з перерахованих компетенцій необхідна начальникові управління? Вкажіть, будь ласка, письмово, виходячи із загального визначення окремої компетенції, настільки вона властива та важлива для людини, що працює на посаді начальника управління. Перелік компетенцій Компетенції

(1)

(2)

Характеристики компетенцій Бачення майбутнього: • стратегічна перспектива та орієнтація • передбачення • компетентність у формулюванні бачення Міжособистісні стосунки: • вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми • дієвість та вплив • вміння вести переговори, володіння техніками ведення переговорів • вміння зберігати контроль над емоціями у складних ситуаціях • здатність будувати такі робочі відносини, що сприяють запобіганню та/або вирішенню конфліктів всередині організації 255

Ранг

Важливість для роботи начальника управління 1 – неважлива 2 – трохи важлива 3 – помірно важлива 4 – дуже важлива 5 – абсолютно необхідна Важливість

Частота використання в роботі начальника управління 1 – ніколи чи рідко 2 – раз на рік 3 – раз на місяць 4 – раз на тиждень 5 – щоденно Частота

застосування принципів рівноправності та демонстрація поваги до колег та підлеглих Управління за допомогою дій • орієнтація на досягнення • ініціатива • делегування • встановлення власних пріоритетів — здатність до саморегуляції • планування власного професійного розвитку та кар’єрного зростання • проактивне (передбачаюче) планування роботи • управління ресурсами (організація інших людей для виконання певних завдань) Аналітичне мислення • вміння логічно міркувати, надавати аргументацію, докази, пояснення • вміння аналізувати великі обсяги інформації та інтегрувати її • вміння вирішувати проблеми Креативне (творче) мислення • новаторство • творчий підхід у пошуку та прийнятті рішень Командна робота • командне лідерство • здатність до співпраці та кооперації Здатність пристосовуватися • гнучкість • здатність сприймати та вітати зміни • лідерство у змінах Комунікація • вміння доповідати про результати роботи управління • здатність застосовувати різноманітні засоби комунікацій •

(3)

(4)

(5)

(6)

(7)

(8)

256

(9)

(10)

(11)

(12)

Розвиток інших • навчання підлеглих • поведінка, що може слугувати взірцем для співробітників управління • вміння оцінювати по заслугах Управління ризиками • вміння діяти в умовах ризику, оцінювати ризики та враховувати їх Особистісні компетенції • вміння мотивувати себе • впевненість у собі • позитивна настановленість Вміння справлятися зі стресом • здатність спрямовувати поведінку на подолання стресової ситуації • здатність швидко поновлювати сили

Розділ 4. Уточнюючі питання (13) (14) (15)

Чи не могли б Ви розказати більш докладно про... Поясніть, будь ласка, Вашу думку, яку Ви висловили щодо... Чи не могли б Ви навести приклад того, що маєте на увазі, коли кажете ...

257

ДОДАТОК 28

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЦЕНТР СПРИЯННЯ ІНСТИТУЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОПЕРЕДНЬОГО УЗГОДЖЕННЯ (ВАЛІДИЗАЦІЇ) ПРОЕКТУ ПРОФІЛЮ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДО ПОСАДИ НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ

Учасник: Посада: № групи за списком учасників: Дата заповнення:

Київ 2004 258

ПОПЕРЕДНЕ УЗГОДЖЕННЯ (валідизація) проекту профілю компетентності для посади начальника управління Головдержслужби

Загальна інформація 27.09.04 – 30.09.04 з працівниками Головдержслужби проводилися інтерв’ю з метою отримання інформації для розроблення профілю компетентності до посади начальника управління Головдержслужби. Завдяки активній роботі та грунтовним відповідям респондентів під час інтерв’ю було отримано великий обсяг інформації, яку було узагальнено і проаналізовано за стандартною методикою розроблення профілів компетентності. На підставі отриманих даних було розроблено проект профілю компетентності для посади начальника управління Головдержслужби. Подальша процедура розроблення профілів компетентності передбачає попереднє узгодження (валідизацію) розробленого проекту профілю компетентності у ширшому колі працівників органу. Метою попереднього узгодження (валідизації) є перевірка профілю та досягнення впевненості у тому, що розроблений профіль компетентності для посади начальника управління Головдержслужби точно відповідає характеру і специфіці роботи на даній посаді. За результатами попереднього узгодження до проекту профілю компетентності та поведінкових показників можуть бути внесені зміни. Попереднє узгодження (валідизація) полягає у висловлюванні працівниками організації своєї думки стосовно наступного: 1) чи встановлює запропонований профіль компетентності зв’язок між характеристиками компетентності та основними видами діяльності організації, її стратегічними та операційними цілями? 2) чи забезпечує запропонований набір характеристик досягнення необхідних показників роботи за основними напрямами діяльності організації? 3) чи забезпечує запропонований набір характеристик компетентностей та професійної поведінки до посади дієву роботу в організації? Опис кожного виду компетентності та показники професійної поведінки складено на підставі тверджень учасників інтерв’ювання – працівників Головдежслужби. У результаті обробки даних, отриманих завдяки проведенню попереднього узгодження (валідизації), буде отримано узгоджений профіль компетентності з набором характеристик професійної діяльності, що служитиме інструментом вирішення кадрових питань в організації.

259

Зразки оціночних форм та інструкція з їх заповнення Кожен співробітник Головдержслужби, залучений до процедури попереднього узгодження (валідизації) профілю компетентності для посади начальника управління, отримує наступні оціночні форми: 1. 2. 3. 4.

Форма № 1, що містить назву компетентності, її опис, показники поведінки, демонстрація яких відображає наявність цієї компетентності. Форма № 2, що містить бланк оцінки опису компетентності. Форма № 3, що містить бланк оцінки набору показників поведінки, характерних для певної компетентності; Форма № 4, що містить бланк оцінки окремих показників поведінки, характерних для певної компетентності, який дозволяє оцінити кожний показник за трьома параметрами.

До профілю компетентності входить 5 складових — 5 основних компетенцій, необхідних для успішної роботи на посаді начальника управління центрального органу виконавчої влади. Таким чином, кожен учасник процедури попереднього узгодження (валідизації) отримує: • 5 примірників форми № 1 (для кожного виду компетенції); • 5 примірників форми № 2 (для використання при оцінці кожного виду компетенції); • 5 примірників форми № 3 (для використання при оцінці кожного виду компетенції); • 5 примірників форми № 4 (для використання при оцінці кожного виду компетенції). Приклади оціночних форм додаються. Примірники оціночних форм для кожного учасника будуть розповсюджені до 23.11.04 серед усіх учасників процедури попереднього узгодження (валідизації) профілю компетентності відповідно до списку (додаток 2). Заповнені форми мають бути передані до Центру сприяння інституційному розвитку державної служби до 29.11.04. За проведення попереднього узгодження (валідизації) проекту профілю компетентності до посади начальника управління Головдержслужби відповідальна начальник відділу розвитку управління персоналом та навчальних програм Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Оксана Хмельницька.

260

ПОРЯДОК ЗАПОВНЕННЯ ФОРМ

Шановний учаснику, Ви отримали пакет оцінювальних форм, які треба заповнити для здійснення попереднього узгодження (валідизації) проекту профілю компетентності для посади начальника управління Головдержслужби. Будь ласка, працюйте з формами в наступному порядку: 1. 2. 3. 4. 5.

Візьміть примірник форми № 1 з назвою одного з видів компетентності, її описом та переліком поведінкових показників та перегляньте його. Візьміть відповідний примірник форми № 2. Ознайомтеся з інструкцією. Заповніть форму № 2 відповідно до інструкції. Візьміть примірник форми № 3. Ознайомтеся з інструкцією. Заповніть форму № 3, користуючись переліком показників поведінки з форми № 1. Візьміть форму № 4. Ознайомтесь з інструкцією. Заповніть форму № 4. Повторіть, будь ласка, цю процедуру послідовно для всіх 5 компетенцій: (1) (2) (3) (4) (5)

бачення майбутнього управління діяльністю міжособистісні відносини аналітичне (творче) мислення креативне мислення

Якщо у Вас виникають запитання щодо заповнення форм, звертайтесь до начальника відділу розвитку управління персоналом та навчальних програм Центру сприяння інституційному розвитку державної служби Оксани Хмельницької (тел. 228-03-21, внутрішній: 7-56). Прохання заповнити бланки та подати їх до Центру до 29.11.04. Заздалегідь дякуємо за участь.

261

ФОРМА №1 ОПИС КОМПЕТЕНТНОСТІ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО Складові компетентності: • стратегічна перспектива та цілеспрямованість; • здатність до прогнозування; • здатність до формулювання бачення. Опис компетентності (на підставі даних інтерв’ювання): 1. 2. 3.

Бачення ролі Головдержслужби як ініціатора реформ, координатора впровадження змін у системі державної служби; Бачення пріоритетів та перспектив розвитку державної служби; Бачення нових функцій Головдержслужби відповідно до пріоритетних завдань її розвитку.

Показники поведінки: 1. Бачення ролі Головдержслужби як ініціатора реформ, координатора впровадження змін у системі державної служби: • бачення перспективи розвитку Головдержслужби; • здійснення державної політики у сфері державної служби відповідно до чинного законодавства; • координація впровадження змін у системі державної служби; • внесення пропозицій щодо удосконалення законодавства; • створення єдиних правил (нормативної бази) функціонування державної служби в системі органів виконавчої влади; • внесок в оновлення чинного законодавства про державну службу; • розроблення кадрової політики в системі державної служби; • вивчення потреб у кадрах, що необхідні для ефективної роботи органів державної влади; • впровадження системи професійної підготовки, яка б навчала майбутніх державних службовців практичним навичкам роботи. 2.

Бачення наступних пріоритетів та перспектив розвитку державної служби: • унормування порядку та статусу проходження державної служби згідно з прикладом розвинених держав світу, за стандартами ЄС; • подальший розвиток інституції державної служби, розроблення відповідних нормативних актів; • формування вимог до державних службовців (до професійних якостей, моральної та правової чистоти, їх ваги в суспільстві), 262

• • • • •

кадрове забезпечення (прогнозування потреб та організація професійного навчання державних службовців); соціальне забезпечення державних службовців; професіоналізація державної служби; підвищення привабливості державної служби, створення позитивного іміджу державного службовця; контроль за діяльністю державних службовців (визначення їх громадської позиції, моральних якостей), які вирішують долю інших громадян; визначення та встановлення меж функцій державного службовця; розвиток кар’єрних питань у сфері державної служби; розроблення методів визначення рівня компетентності, стандартів роботи державного службовця; методичне, інформаційно-аналітичне забезпечення державних службовців для можливості прийняття рішень; соціально-психологічне забезпечення роботи державних службовців.

Бачення функцій Головдержслужби відповідно до пріоритетних завдань її розвитку: • • • • • • • • • •

оцінка сучасного стану у сфері державної служби, визначення проблемних зон, внесення пропозицій щодо вирішення цих проблем; стратегічне планування; внесення пропозицій щодо державної політики в сфері державної служби (нормотворча діяльність); участь у розробленні нормативно-правових актів; взаємодія з Верховною Радою; контроль за дотриманням законодавства з питань державної служби; аналіз і накопичення статистичної інформації про державну службу; піклування про моральний та матеріальний статус державного службовця; розуміння ролі Головдержслужби як органу, куди може звернутися державний службовець будь-якого рангу для консультацій; організація добору на державну службу.

263

ФОРМА № 2 ОЦІНКА ОПИСУ КОМПЕТЕНТНОСТІ Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО та дайте відповіді на наведені нижче питання: 1.

Наскільки опис цього виду компетентності відображає якості, необхідні для успішного виконання професійних обов’язків особою, яка займає посаду начальника управління Головдержслужби? Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації.

зовсім не відображає

відображає деякою мірою

відображає

відображає значною мірою

відображає великою мірою

Наскільки цей вид компетентності необхідний для успішного виконання обов’язків усіма особами на державній службі (незалежно від управління, конкретної посади тощо)? Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації. Не знаю

зовсім не потрібний

деякою мірою

потрібний

значною мірою

великою мірою

Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності, які могли б негативно сприйматися різними групами або людьми? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

ні так ________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Коментарі стосовно цього опису

264

ФОРМА № 3 ОЦІНКА НАБОРУ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО та дайте відповіді на наведені нижче питання: 1.

Наскільки наведений набір моделей поведінки в цілому представляє види моделей поведінки, необхідних для виконання професійних обов’язків особи на посаді, що оцінюється? 1

представляє

представляє значною мірою

представляє великою мірою

представляє зовсім не деякою мірою представляє Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку.

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО, які могли б негативно сприйматися різними групами? Якщо так, поясніть чому: _______________________________________________________________________________

ні так ________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Коментарі стосовно цього опису:

265

ФОРМА № 4 ОЦІНКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: БАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО Міркуючи з погляду Вашого управлінського рівня в організації про обов’язки особи, яка займає посаду начальника управління, будь ласка, оцініть кожну модель поведінки в показниках трьох параметрів, наведених нижче:

Модель поведінки

бачення перспективи розвитку Головдержслужби здійснення державної політики у сфері державної служби відповідно до чинного законодавства координація впровадження змін у системі державної служби внесення пропозицій щодо удосконалення законодавства створення єдиних правил (нормативної бази) функціонування органів державної служби в системі органів виконавчої влади внесок в оновлення чинного законодавства про державну службу розроблення кадрової політики в системі державної служби

Важливість для роботи на посаді:

Така поведінка необхідна на:

Категорія

1 – неважлива 2 – дещо важлива 3 – важлива 4 – дуже важлива 5 – необхідна

1 – найбільш важлива модель поведінки 4 – найменш важлива модель поведінки

12345

A – моєму рівні B – на вищому рівні C – на нижчому рівні D – не є потрібною на жодному рівні A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

266

вивчення потреб у кадрах, що необхідні для ефективної роботи органів державної влади впровадження системи професійної підготовки, яка б навчала майбутніх державних службовців практичним навичкам роботи унормування порядку та статусу проходження державної служби згідно з прикладом розвинених держав світу, за стандартами ЄС подальший розвиток інституції державної служби, розроблення відповідних нормативних актів формування вимог до державних службовців (до професійних якостей, моральної та правової чистоти, їх ваги в суспільстві) кадрове забезпечення (прогнозування потреб та організація професійного навчання державних службовців) соціальне забезпечення державних службовців професіоналізація державної служби підвищення привабливості державної служби, створення позитивного іміджу державного службовця контроль за діяльністю державних службовців (визначення їх громадської позиції, моральних якостей), які вирішують долю інших громадян визначення та встановлення меж функцій державного службовця

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

267

розвиток кар’єрних питань у сфері державної служби розроблення методів визначення рівня компетентності, стандартів роботи державного службовця методичне, інформаційно-аналітичне забезпечення державних службовців для можливості прийняття рішень соціально-психологічне забезпечення роботи державних службовців оцінка сучасного стану у сфері державної служби, визначення проблемних зон, внесення пропозицій щодо вирішення цих проблем стратегічне планування

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

внесення пропозицій щодо 1 2 3 4 5 державної політики в сфері державної служби (нормотворча діяльність) участь у розробленні норма- 1 2 3 4 5 тивно-правових актів взаємодія з Верховною Радою 1 2 3 4 5

A B C D

контроль за дотриманням законодавства з питань державної служби аналіз і накопичення статистичної інформації про державну службу піклування про моральний та матеріальний статус державного службовця розуміння ролі Головдержслужби як органу, куди може звернутися державний службовець будь-якого рангу для консультацій організація добору на державну службу

A B C D A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

12345

A B C D

268

Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б: ДОДАТИ

ВИЛУЧИТИ

ЗМІНИТИ

269

ФОРМА №1 ОПИС КОМПЕТЕНТНОСТІ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ Складові компетентності: • орієнтація на результат • ініціатива • делегування • встановлення власних пріоритетів • здатність до саморегуляції • планування власного професійного розвитку та кар’єрного зростання • випереджувальне планування роботи Опис компетентності (на підставі даних інтерв’ювання): 1. Організація плідної праці для якісного виконання завдань; 2. Визначення пріоритетів у виконанні завдань; 3. Розподіл функцій між працівниками управління; 4. Налагодження плідних контактів з керівниками інших управлінь та вищим керівництвом. Показники поведінки: 1. Організація плідної праці для якісного виконання завдань: • організовує роботу управління на виконання покладених на нього завдань, контролює роботу підрозділу; обробляє інформацію, що надходить в управління; проводить службові розслідування; • несе відповідальність за результати роботи управління; • особисто виконує найскладніші доручення; • дотримується закону. 2. Визначення пріоритетів у виконанні завдань: • розробляє адекватні заходи для виконання робочих завдань; • визначає пріоритети; готує пропозиції щодо стратегії розвитку управління. 3. Розподіл функцій між працівниками управління: • планує роботу відділів та співробітників; приймає на своєму рівні рішення щодо персоналу – вносить пропозиції про заохочення та покарання, проводить оцінювання підлеглих з погляду можливостей кар’єрного зростання; здатний до інтуїтивного визначення профілів посад для своїх працівників, співвідносить їх із працівниками, вимагаючи удосконалення; 270

правильно підбирає та розставляє кадри; визначає обов’язки працівників; встановлює розмір навантаження з урахуванням досвіду та вмінь; • приділяє увагу навчанню. Налагодження плідних контактів з керівниками інших управлінь та вищим керівництвом: • спілкується з державними службовцями різного рівня (АПУ, КМУ, ОДА, РДА, ГУДС); • виходить на керівництво Головдержслужби з пропозиціями щодо покращання організації роботи, перерозподілу функцій між структурними підрозділами (вирішує, які партнери (начальники управлінь) йому потрібні для виконання завдань; • здійснює міжуправлінську координацію діяльності, участь у ній, налагоджує міжуправлінські зв’язки (горизонтальні та вертикальні); • здійснює зовнішні та внутрішні контакти, консультації з іншими зацікавленими сторонами. •

271

ФОРМА № 2 ОЦІНКА ОПИСУ КОМПЕТЕНТНОСТІ Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 4.

зовсім не відображає

відображає деякою мірою

відображає

відображає значною мірою

відображає великою мірою

зовсім не потрібний

деякою мірою

потрібний

значною мірою

великою мірою

Коментарі стосовно цього опису

272

ФОРМА № 3 ОЦІНКА НАБОРУ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 3.

представляє

представляє значною мірою

представляє великою мірою

представляє зовсім не деякою мірою представляє Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку.

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ, які могли б негативно сприйматися різними групами? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

Коментарі стосовно цього опису:

273

ФОРМА № 4 ОЦІНКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ Міркуючи з погляду Вашого управлінського рівня в організації про обов’язки особи, яка займає посаду начальника управління, будь ласка, оцініть кожну модель поведінки в показниках трьох параметрів, наведених нижче:

Модель поведінки

організовує роботу управління на виконання покладених на нього завдань контролює роботу підрозділу обробляє інформацію, що надходить в управління проводить службові розслідування несе відповідальність за результати роботи управління особисто виконує найскладніші доручення дотримується закону розробляє адекватні заходи для виконання робочих завдань визначає пріоритети; готує пропозиції щодо стратегії розвитку управління планує роботу відділів та співробітників приймає на своєму рівні рі-

Важливість для роботи на посаді:

Така поведінка необхідна на:

Категорія

1 – неважлива 2 – дещо важлива 3 – важлива 4 – дуже важлива 5 – необхідна

1 – найбільш важлива модель поведінки 4 – найменш важлива модель поведінки

1 2 3 4 5

A – моєму рівні B – на вищому рівні C – на нижчому рівні D – не є потрібною на жодному рівні A B C D

1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

A A

B B

C C

D D

1 2 3 4 5

274

шення щодо персоналу – вносить пропозиції про заохочення та покарання проводить оцінювання підлеглих з погляду можливостей кар’єрного зростання здатний до інтуїтивного визначення профілів компетентності посад для своїх працівників, співвідносить їх із працівниками, вимагаючи удосконалення правильно підбирає та розставляє кадри визначає обов’язки працівників; встановлює розмір навантаження з урахуванням досвіду та вмінь приділяє увагу навчанню спілкується з державними службовцями різного рівня (АПУ, КМУ, ОДА, РДА, ГУДС) виходить на керівництво Головдержслужби з пропозиціями щодо покращання організації роботи, перерозподілу функцій між структурними підрозділами здійснює міжуправлінську координацію діяльності, участь у ній, налагоджує міжуправлінські зв’язки (горизонтальні та вертикальні) здійснює зовнішні та внутрішні контакти, консультації з іншими зацікавленими сторонами

1 2 3 4 5

Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б: ДОДАТИ ВИЛУЧИТИ ЗМІНИТИ

275

ФОРМА №1 ОПИС КОМПЕТЕНТНОСТІ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ Складові компетентності: • вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми; • дієвість та вплив; • вміння вести переговори та володіння техніками переговорів; • вміння зберігати контроль над емоціями у складних ситуаціях; • здатність будувати такі робочі відносини, що сприяють запобіганню або вирішенню конфліктів всередині організації; • застосування принципів рівноправності та демонстрація поваги до колег та підлеглих. Опис компетентності (на основі даних інтерв’ювання): 1. Вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми; 2. Здатність створення сприятливого для роботи психологічного клімату; 3. Розвинений самоконтроль. Показники поведінки 1. Вміння налагоджувати зв’язки та відносини з людьми: • налагоджує міжособистісні відносини; • виховує власним прикладом; • має наступні моральні якості: порядність, принциповість (дружба дружбою — служба службою), людяність, взаємоповага, толерантність, справедливість, чесність перед собою та іншими, безкорисливість; • не надає негативного прикладу; 2. Здатність створення сприятливого для роботи психологічного клімату: • здатен до створення психологічного клімату в управлінні; • вміє поважати людей, має терплячість та підхід; • розуміння людей, гнучкість; • створює умови для розвитку ініціативи; 3. Розвинений самоконтроль: • розвиває самоконтроль; • емоційно стабільний (здатен тримати себе в руках, незалежно від складності завдань, незалежно від настрою та ситуації); • здатен вести діалог; налаштований на уникання конфліктів, уміє розв’язувати основні типи конфліктних ситуацій – вертикальні та горизонтальні.

276

ФОРМА № 2 ОЦІНКА ОПИСУ КОМПЕТЕНТНОСТІ Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 7.

зовсім не відображає

відображає деякою мірою

відображає

відображає значною мірою

відображає великою мірою

зовсім не потрібний

деякою мірою

потрібний

значною мірою

великою мірою

Коментарі стосовно цього опису

277

ФОРМА № 3 ОЦІНКА НАБОРУ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 5.

представляє

представляє значною мірою

представляє великою мірою

представляє зовсім не деякою мірою представляє Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку.

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ, які могли б негативно сприйматися різними групами? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

ні так

________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________ ___________________________________________________________________________________________

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Коментарі стосовно цього опису:

278

ФОРМА № 4 ОЦІНКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ

Міркуючи з погляду Вашого управлінського рівня в організації про обов’язки особи, яка займає посаду начальника управління, будь ласка, оцініть кожну модель поведінки в показниках трьох параметрів, наведених нижче:

Модель поведінки

налагоджує міжособистісні відносини виховує власним прикладом має наступні моральні якості: порядність, принциповість (дружба дружбою — служба службою), людяність, взаємоповага, толерантність, справедливість, чесність перед собою та іншими, безкорисливість не надає негативного прикладу здатен до створення психологічного клімату в управлінні вміє поважати людей має терплячість та підхід, розуміння людей, гнучкість створює умови для розвитку ініціативи розвиває самоконтроль, емо-

Важливість для роботи на посаді:

Така поведінка необхідна на:

Категорія

1 – неважлива 2 – дещо важлива 3 – важлива 4 – дуже важлива 5 – необхідна

1 – найбільш важлива модель поведінки 4 – найменш важлива модель поведінки

1 2 3 4 5

A – моєму рівні B – на вищому рівні C – на нижчому рівні D – не є потрібною на жодному рівні A B C D

1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

A A

B B

C C

D D

1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

A A

B B

C C

D D

1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

A A

B B

C C

D D

1 2 3 4 5

279

ційну стабільність (здатен тримати себе в руках, незалежно від складності завдань, незалежно від настрою та ситуації) здатен вести діалог 1 2 3 4 5 налаштований на уникання 1 2 3 4 5 конфліктів уміє розв’язувати основні типи 1 2 3 4 5 конфліктних ситуацій – вертикальні та горизонтальні

Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б:

ДОДАТИ

ВИЛУЧИТИ

ЗМІНИТИ

280

ФОРМА №1 ОПИС КОМПЕТЕНТНОСТІ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ Складові компетентності: • вміння логічно міркувати, знаходити аргументи, докази, надавати пояснення; • вміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації, вміння вирішувати проблеми. Опис компетентності: 1. Вміння оцінювати інформацію, що надходить до управління, швидко орієнтуватися в ситуації; 2. Вміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації; 3. Вміння вирішувати проблеми. Показники поведінки: 1. Вміння оцінювати інформацію, що надходить до управління, швидко орієнтуватися в ситуації: • демонструє аналітичні здібності; • здатен оцінити інформацію, що надходить до управління; • вміє орієнтуватися в будь-якій ситуації, щоб прийняти правильне рішення. 2.

Вміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації: • має стратегічне бачення завдання; • вміє відбирати важливу інформацію.

Вміння вирішувати проблеми: • оцінює стан справ; • обмірковує законодавче поле в напрямі, що він веде (аналіз сфери, в якій працює, і нормативного забезпечення). • вміє виділити пріоритети; • може чітко формувати цілі та вміє оперативно вирішувати проблеми.

281

ФОРМА № 2 ОЦІНКА ОПИСУ КОМПЕТЕНТНОСТІ Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 10. Наскільки опис цього виду компетентності відображає якості, необхідні для успішного виконання професійних обов’язків особою, яка займає посаду начальника управління Головдержслужби? Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації. 1

зовсім не відображає

відображає деякою мірою

відображає

відображає значною мірою

відображає великою мірою

11. Наскільки цей вид компетентності необхідний для успішного виконання обов’язків усіма особами на державній службі (незалежно від управління, конкретної посади тощо)? Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації. Не знаю

зовсім не потрібний

деякою мірою

потрібний

значною мірою

великою мірою

12. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності, які могли б негативно сприйматися різними групами або людьми? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

Коментарі стосовно цього опису

282

ФОРМА № 3 ОЦІНКА НАБОРУ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 7.

представляє

представляє значною мірою

представляє великою мірою

представляє зовсім не деякою мірою представляє Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку.

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ, які могли б негативно сприйматися різними групами? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

Коментарі стосовно цього опису:

283

ФОРМА № 4 ОЦІНКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ Міркуючи з погляду Вашого управлінського рівня в організації про обов’язки особи, яка займає посаду начальника управління, будь ласка, оцініть кожну модель поведінки в показниках трьох параметрів, наведених нижче: Важливість для роботи на посаді:

Така поведінка необхідна на:

Категорія

1 – неважлива 2 – дещо важлива 3 – важлива 4 – дуже важлива 5 – необхідна

1 – найбільш важлива модель поведінки 4 – найменш важлива модель поведінки

1 2 3 4 5

A – моєму рівні B – на вищому рівні C – на нижчому рівні D – не є потрібною на жодному рівні A B C D

1 2 3 4 5

1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

A A

B B

C C

D D

1 2 3 4 5

може чітко формувати цілі та 1 2 3 4 5 вміє оперативно вирішувати проблеми

Модель поведінки

демонструє аналітичні здібності здатен оцінити інформацію, що надходить до управління вміє орієнтуватися в будь-якій ситуації, щоб прийняти правильне рішення має стратегічне бачення завдання вміє відбирати важливу інформацію оцінює стан справ обмірковує законодавче поле в напрямs, що він веде (аналіз сфери, в якій працює, і нормативного забезпечення) вміє виділити пріоритети

284

Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б: ДОДАТИ

ВИЛУЧИТИ

ЗМІНИТИ

285

ФОРМА №1 ОПИС КОМПЕТЕНТНОСТІ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: КРЕАТИВНЕ (ТВОРЧЕ) МИСЛЕННЯ Складові компетентності: • новаторство (інноваційний підхід); • творчий підхід в управлінні процесом прийняття рішень. Опис компетентності (на підставі даних інтерв’ювання): 1. Здатність пропонувати нові творчі рішення, завдяки опануванню і застосуванню новаторських та нетрадиційних методів роботи; 2. Залучення інтуїції до вирішення складних проблем; 3. Постійне навчання та самовдосконалення. Показники поведінки: 1. Здатність пропонувати нові творчі рішення, завдяки опануванню і застосуванню новаторських та нетрадиційних методів роботи: • вміє творити нову реальність, конструювати її, має творчий підхід. 2.

Залучення інтуїції до вирішення складних проблем: • має розвинену інтуїцію.

Постійне навчання та самовдосконалення: • шукає нові форми та методи роботи.

286

ФОРМА № 2 ОЦІНКА ОПИСУ КОМПЕТЕНТНОСТІ Будь ласка, прочитайте опис-визначення компетенції (на підставі даних інтерв’ювання) КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 13. Наскільки опис цього виду компетентності відображає якості, необхідні для успішного виконання професійних обов’язків особою, яка займає посаду начальника управління Головдержслужби? Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації. 1

зовсім не відображає

відображає деякою мірою

відображає

відображає значною мірою

відображає великою мірою

14. Наскільки цей вид компетентності необхідний для успішного виконання обов’язків усіма особами на державній службі (незалежно від управління, конкретної посади тощо)? Робіть оцінку з погляду Вашого управлінського рівня в організації. Не знаю

зовсім не потрібний

деякою мірою

потрібний

значною мірою

великою мірою

15. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності, які могли б негативно сприйматися різними групами або людьми? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

ні так

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

Коментарі стосовно цього опису

287

ФОРМА № 3 ОЦІНКА НАБОРУ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Будь ласка, прогляньте показники поведінки (форма № 1) для компетентності КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ та дайте відповіді на наведені нижче питання: 9.

представляє

представляє значною мірою

представляє великою мірою

представляє зовсім не деякою мірою представляє Будь ласка, обґрунтуйте Вашу оцінку.

Будь ласка, будьте якомога точнішими, щоб Ваші коментарі були добре зрозумілими

10. Як Ви думаєте, чи є які-небудь конкретні аспекти цього опису компетентності КРЕАТИВНЕ МИСЛЕННЯ, які могли б негативно сприйматися різними групами? Якщо так, поясніть чому: ________________________________________________________________________________

Коментарі стосовно цього опису:

288

ФОРМА № 4 ОЦІНКА ОКРЕМИХ ПОКАЗНИКІВ ПОВЕДІНКИ Посада: начальник управління Головдержслужби Назва компетентності: КРЕАТИВНЕ (ТВОРЧЕ) МИСЛЕННЯ Міркуючи з погляду Вашого управлінського рівня в організації про обов’язки особи, яка займає посаду начальника управління, будь ласка, оцініть кожну модель поведінки в показниках трьох параметрів, наведених нижче:

Модель поведінки

вміє творити нову реальність вміння конструювати нову реальність креативний (творчий) підхід до вирішення проблем шукає нові форми та методи роботи має розвинену інтуїцію

Важливість для роботи на посаді:

Така поведінка необхідна на:

Категорія

1 – неважлива 2 – дещо важлива 3 – важлива 4 – дуже важлива 5 – необхідна

1 – найбільш важлива модель поведінки 4 – найменш важлива модель поведінки

1 2 3 4 5 1 2 3 4 5

A – моєму рівні B – на вищому рівні C – на нижчому рівні D – не є потрібною на жодному рівні A B C D A B C D

1 2 3 4 5

Чи є показники поведінки, які Ви хотіли б: ДОДАТИ

ВИЛУЧИТИ

ЗМІНИТИ

289

ДОДАТОК 29

МЕТОДИ КОНСУЛЬТУВАННЯ З ГРОМАДСЬКІСТЮ Методи

Визначення Отримування зворотного зв’язку від громадян

Структурований процес збору інформації, коли спеціально відібрані учасники забезпечують зворотний зв’язок щодо конкретних політичних рішень, проектів процес надання порад або рекомендацій у письмовій формі Письмові конна чітко задану тему/питання. Письмові консультації сультації розглядаються як підготовчий етап до моменту ухвалення рішення для залучення якомога більшого кола людей і громадських організацій. Письмові консультації дають змогу запискою (стислою за формою), брати участь у зворотному зв’язку з урядом та органами державної влади всім без винятку. Після завершення терміну письмових консультацій відповідні структурні підрозділи (які відповідали за опрацювання самого консультаційного документа) опрацьовують та аналізують усі отримані відповіді. За їхніми результатами готують звіт для громадськості про врахування коментарів і пропозицій, що надійшли, і вносять зміни до проекту урядового рішення. Процес збору інформації та думок. Може включати різні Дослідження методи збирання відповідей, такі, як запитальники, комп’ютерне тестування тощо. Опитування гро- процес, коли ставлять визначеній цільовій групі певний набір попередньо перевірених питань. Метод викорисмадської думки товують для збору фактичної інформації щодо ставлення громадян до певної проблеми. Результати опитування використовують для визначення та оцінки державних послуг. Опитування можуть проводитися телефоном, через особисті зустрічі та поштою. процес заповнення зацікавленою стороною спеціальної Анкетування форми (опитувальника) для визначення думки з певного питання. Анкетування, спрямоване на отримання зворотного зв’язку від громадян щодо певної ініціативи консультування, уряду чи рівня задоволення його послугами, орган державної влади може проводити безпосередньо (наприклад, за допомогою розміщення низки питань на урядовому сайті або офіційному сайті Головдержслужби) або замовляти. Фокус-групи

290

„Гаряча лінія”

Процес надання пропозицій чи отримання зауважень/ коментарів телефоном щодо певної проблеми/питання. Зазвичай „гарячі лінії” проводять з першими особами (міністрами, керівниками органів), що уможливлює безпосередній контакт з особами, відповідальними за формування та реалізацію урядової політики

Консультації з громадськістю на тимчасовій основі Конференція, семінар

Консультативні групи

Інтернет-конференція

Конференція – великі засідання тривалістю один чи декілька днів, присвячені одному ключовому питанню або темі, поділеним на вужчі питання. Семінар – форма групової роботи за активною участю запрошених, мета якої – обмін інформацією з певної теми. Процеси планування та проведення конференцій і семінарів досить схожі між собою. Єдина різниця – тривалість обговорення, а відтак – кількість проблем/питань, винесених для дискусії. Якщо на конференції учасників залучено до обговорення комплексної проблеми (яку оцінюють з погляду правових, інституційних та організаційних аспектів), то на семінарі тему дискусії сформульовано вужче. Заходи мають досить обмежені результати (і в основному спрямовані на інформування про певну проблему, аніж на вироблення спільного рішення (варіантів). вибрані учасники беруть участь в обговоренні для ухвалення рішень з визначеної теми. Завдання групи мають бути чітко визначені та доведені до відома всіх зацікавлених сторін. Консультаційні групи – складаються з представників громадськості, призначених органами державної влади для забезпечення широкого представництва різноманітних груп та організацій форуму для консультацій на постійній основі. Завдання групи мають залежати від рівного бути чітко визначені та доведені до відома всіх зацікавлених сторін. процес інтерактивного обговорення в мережі Інтернет певного питання/проблеми. Інтернет-конференції можуть проводитись із залученням широкого загалу або передбачити залучення визначеного кола зацікавлених сторін. Оголошення про проведення інтернет-конференції розміщують на урядових сайтах (у разі проведення такого заходу органами державної влади) або на громадських сайтах, які користуються найбільшою популярністю серед недержавних організацій. Єдиною відмінністю від звичайної конференції є її інтерактивний характер. 291

Публічні слухання

Індивідуальні консультації

комунікативний захід за участю зацікавлених представників широкого загалу громадськості та зацікавлених сторін, що передбачає обговорення, розгляд певного рішення (концепції, програми тощо). Процес висловлення думки або поглядів вузькими спеціалістами/консультантами з питань, які є предметом інтересу органу влади

Консультації з громадськістю на постійній основі Громадські ради

„Круглий стіл”

Групи громадян, яких обирають на основі репрезентативної вибірки Уряд на постійній основі проводить консультації з громадськими радами через телефонні та поштові дослідження, для отримання зворотного зв’язку з різноманітних ініціатив. одна з форм суспільного обговорення ідей, питань, які мають відносини до широкого кола громадськості.

Активна участь громадян у визначенні форми публічної політики Громадські форуми (слухання)

широке обговорення групами інтересів та представниками громадянського суспільства певної сфери політики. Громадський форум – є певною рамкою для спільного обговорення й опрацювання визначеного питання та забезпечення широкого кола громадськості. Основне завдання форуму – сформулювати компетентне громадське судження шляхом розвитку і стимулювання певного типу дискусії.

292

ДОДАТОК 30

ПІДГОТОВКА КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ Відмінність консультаційних документів від проекту нормативно-правового акта Консультаційний документ містить опис проблем чи можливостей, які існують, пропозиції та оцінку можливих способів дій або рішень, в той час, коли проект нормативно-правового акта містить лише готове рішення. Консультаційний документ має бути якомога доступнішим. Документи повинні бути поширені заздалегідь усім зацікавленим сторонам, запрошеним до участі в консультаціях. Міністерство має забезпечити доступність документів в електронному (розмістити на офіційному веб-сайті міністерства) та паперовому носіях. З першого дня проведення консультацій необхідно забезпечити, щоб консультаційні документи були розміщенні в Інтернеті де їх легко було знайти. „Зелена книга” Якщо міністерству необхідно отримати реакцію зацікавлених сторін і громадськості на різні варіанти пропонованої державної політики, публікується „зелена книга”. Завдання „зеленої книги” – допомогти міністерству привернути увагу громадян до проблем або можливостей, що виникають, а також з’ясувати ставлення громадян до можливих способів вирішення проблеми або використання наявних можливостей. Результатом проведення консультацій і врахування пропозицій/рекомендацій, сформульованих громадянами, може стати „біла книга”. „Біла книга” „Біла книга” – це докладна заява про політику, яка представляє позицію уряду. Публікація „білої книги” зазвичай супроводжує виступ відповідного міністра в парламенті. Завдання „білої книги” – допомогти керівництву міністерства поінформувати громадськість про політику, що запроваджується як відгук на нові потреби та можливості, і дізнатися про реакцію суспільства. Фактично консультаційні документи, як „зелені” та „білі книги”, після їх обговорення з громадськістю набирають форми проекту нормативних (законодавчих, регуляторних) актів або програмних документів, з конкретними заходами, спрямованими на вирішення проблем.

293

Для оцінки проектів документів до моменту їх представлення на засідання уряду можна застосувати експертні консультації (як експертна оцінка зацікавлених сторін і тристоронні комісії або спільні робочі групи), які на фаховому рівні проаналізують законотворчу практику, застосовану міністерством під час підготовки відповідного проекту. Структури „зеленої книги” та „білої книги” „Зелена книга” містить такі компоненти: Опис проблеми/нових можливостей: • Яка проблема потребує вирішення? • Які нові можливості відкрилися? • Якою мірою вирішення проблеми або використання можливості потребує втручання держави? • Визначення мети проведення консультацій (чого міністерство хоче досягти за допомогою політики, у вирішенні яких питань міністерство потребує підтримки громадськості). Докладний опис проблеми: • Наскільки масштабні явища чи проблеми? • Які зміни відбулися останнім часом? • В якому соціальному та економічному контексті розглядається проблема? Визначення можливих ускладнень, якщо проблему не буде вирішено: • Як це позначиться на суспільному житті? • Якими будуть масштаби цього явища? • Що перешкоджає подоланню проблеми? Ключові питання для обговорення: • Важливості проблеми та її походження. • Можливих способів вирішення проблеми. • Можливостей реалізації пропонованих заходів. • Сучасний стан справ у проблемній сфері та оцінка чинної політики: Сучасна державна політика у сфері, що викликає занепокоєння: • Які існують ініціативи щодо вирішення проблеми в інших реґіонах/країнах? • Можливі варіанти та/або принципів позиції щодо подальших дій: • На підставі яких критеріїв можна оцінити варіанти політики? • Які варіанти вже вироблено? • На кого і яким чином вплине пропонований варіант?

294

„Біла книга” містить такі компоненти: Визначення нових можливостей, які потребують зміни: • Які симптоми проблем у суспільному житті? • Які проблеми зумовлюють ці симптоми? • Якими будуть наслідки і для кого, якщо проблема не вирішуватиметься? • Які існують зацікавлені сторони щодо вирішення визначених проблем? Докладний опис пропонованої ініціативи (стратегії, програми): • Що треба змінити? • Які критерії оцінки варіантів? • Які варіанти вирішення проблеми можливі? • У чому переваги та хиби кожного із запропонованих варіантів? • Яку політику пропонує уряд? Опис змісту та етапів впровадження: • Які перешкоди можуть виникнути в процесі реалізації та як їх подолати? • Які очікуються наслідки впровадження? • Які дії та заходи потрібно передбачити? • Які ресурси потрібні для впровадження політики? Яких часових рамок потребує виконання конкретних етапів плану (стратегії, програми)? Учасники (у разі необхідності) повинні мати змогу до (та під час ) проведення публічних консультацій звернутися до організаторів заходу для пояснення/уточнення змісту консультаційних документів.

295

ДОДАТОК 31

ПРИКЛАД „ЗЕЛЕНОЇ КНИГИ”, РОЗРОБЛЕНОЇ УКРАЇНСЬКИМИ ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ

Міністерство транспорту та зв’язку України

Київ 11.05.2006 р. Попередній варіант для обговорення

ЗЕЛЕНА КНИГА

ПРО ДЕРЖАВНУ ПОЛІТИКУ В СФЕРІ БЕЗПЕКИ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ

296

ЗМІСТ 1. Вступ 1.1.

Визначення проблеми.

1.2.

Мета зеленої книги.

2. Загальний опис ситуації, що склалася 2.1.

Аналіз факторів, яки впливають на безпеку руху.

2.2.

Заходи, які вживалися державою для забезпечення безпеки руху, та їх ефективність.

2.3.

Прогноз розвитку ситуації за умови подальшої бездіяльності (ефект заплющених очей).

2.4.

Висновки: визначення основних проблем щодо забезпечення безпеки руху на дорогах України.

3. Цілі, які необхідно досягнути. 4. Шляхи досягнення зазначених цілей.

297

1. Вступ. 1.1. Визначення проблеми. Конституцією України найвищою соціальною цінністю в Україні визнано життя, здоров'я і безпеку людини. Резолюція Генеральної асамблеї ООН 58/289 „Поліпшення глобальної безпеки дорожнього руху” затвердила концепцію: „Не можна досягати мобільності ціною здоров'я і життя людей”. Кожні два роки в Україні у дорожніх транспортних подіях (ДТП) гине громадян більше, ніж за всю афганську війну загинуло військовослужбовців СРСР. Порівняно з країнами Європи в Україні на сьогодні стан безпеки дорожнього руху є незадовільним: вище рівень смертності через аварії, дорожньо-транспортний травматизм, низькою є транспортна дисципліна учасників дорожнього руху. За європейською методикою розрахунку, загибель і травмування більше ніж шістдесяти тисяч громадян України завдають страждань мінімум одному мільйону осіб (з урахуванням членів сімей постраждалих). Тисячі громадян щорічно стають на все життя інвалідами і потребують постійної допомоги від держави та суспільства. Обґрунтуванням необхідності нового підходу до безпеки дорожнього руху і вжиття заходів з безпеки є європейський досвід, який свідчить: загибель у ДТП однієї людини спричиняє, окрім страждань, один мільйон євро економічних збитків, тому усі заходи, які запобігатимуть смертям у ДТП і коштують до мільйона євро - доцільні. Наслідки ДТП у ЄС завдають збитків у розмірі 2 % ВВП. В Україні збитки від ДТП, за українською методикою підрахунку, становлять 1,4 % ВВП, а за міжнародною - 3,5 %. Відносна кількість загиблих в Україні у 7–10 разів більша, ніж у розвинених країнах. Висока аварійність на автомобільному транспорті має негативні політичні наслідки для України, оскільки найважливішим аспектом сучасних міжнародних відносин є необхідність змінити ставлення до життя і здоров’я людини. Негативна динаміка стану безпеки дорожнього руху та відсутність перспективи її покращення ставлять перед органами виконавчими влади невідкладне завдання розробити та реалізувати на основі системного підходу та встановленні кількісних цілей, стратегію безпеки дорожнього руху та плану дій, який має бути узгоджений з суспільством. 1.2. Мета зеленої книги Метою зеленої книги є початок широкого обговорення з залученням фахівців, які займаються безпекою дорожнього руху та громадськістю однієї з найгостріших проблем суспільства – підвищення безпеки дорожнього руху.

298

2. Загальний опис ситуації, що склалася Проблема аварійності на автотранспорті набула надзвичайної гостроти в останнє десятиріччя у зв’язку з невідповідністю існуючої дорожньо-транспортної інфраструктури потребам суспільства і держави в безпечному дорожньому русі, вкрай низької дисципліни учасників дорожнього руху. Продовжуючи залишатись складною обстановка з аварійністю багато в чому визначається постійно зростаючою мобільністю населення при існуючому перерозподілі перевезень від транспорту загального користування до приватного, зростаючою диспропорцією між приростом числа автомобілів і приростом протяжності вуличнодорожньої мережі, не розрахованої на сучасні дорожньо-транспортні потоки. 2.1. Аналіз факторів, які впливають на безпеку дорожнього руху Управління безпекою руху Основними недоліками в сфері управління дорожньою безпекою є: • суміщення в одному органі державного управління функцій організації роботи з безпеки дорожнього руху і нагляду (контролю) за його виконанням; • неналежне проведення розслідування ДТП, що призводить до відсутності надійної інформації для планування дій (заходів); • відмова від встановлення кількісних цілей під час планування заходів; • фінансування заходів в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за рахунок коштів, що виділяються органом виконавчої влади на поточну діяльність: • відсутність чіткого розподілу повноважень та відповідальності між суб’єктами управління на державному, регіональному та місцевому рівнях: • відсутність комплексного підходу до забезпечення безпеки руху в системі «людина – транспортний засіб – дорога» впродовж трьох фаз: передаварійний, аварійній, післяаварійний.

Фази

До ДТП

Попередження ДТП

ДТП

Попередження травм під час ДТП

Після ДТП

Збереження життя

Фактори Транспортні засоби

Людина Інформація. Відношення. Збитки. Робота наглядових органів по забезпеченню виконання закону Використання захисних засобів. Збитки. Навички в наданні першої медичної допомоги. Доступ до медичної допомоги 299

Здатність до експлуатації. Освітлення. Гальма. Управління. Контроль швидкості Захист пасажирів. Інші спорядження безпеки. Конструкція, що забезпечує захист у випадку ДТП Доступність в пожежонебезпечності

Дороги Конструкція доріг та їх розташування. Обмеження швидкості. Можливості для пішоходів Облаштування доріг, яке забезпечує захист при ДТП Служби надання допомоги.

Підготовка водіїв Система підготовки водіїв-початківців в Україні, на жаль, не відповідає вимогам сьогодення. По-перше, занижено вимоги до навчальних закладів, що готують водіїв. Значна кількість курсантів не має змоги одержати в таких школах необхідні знання та навички. Фактично ці заклади функціонують формально, оскільки їх випускний екзамен не може бути підставою для одержання посвідчення водія, додатково ще необхідно здавати екзамен ДАІ. По-друге, недостатня увага приділяється практиці звичайного водіння автомобіля та особливо водіння в критичних ситуаціях. Разом з тим, значний час у програмах відводиться для вивчення застарілої і не потрібної у сучасних умовах „матеріальної частини”. Нинішнє викладання майбутнім водіям спрямовано скоріше на підготовку до екзамену, ніж на дійсно теоретичне і практичне навчання безпечному водінню, а сама суть іспиту на отримання права з водіння не забезпечує відповідність водіїв вимогам дорожньої безпеки. Видачу посвідчень водія сьогодні помилково розглядають як засвідчення завершення водієм навчання безпечному водінню, тоді як в дійсності він вступає в період підвищеного ризику, протягом якого поволі набуває досвіду, необхідного для дійсно безпечного водіння в різних дорожніх ситуаціях. Курси з підготовки водіїв та іспити на право керування повинні зводити до мінімуму тривалість періоду підвищеного ризику, що наступає одразу з початком самостійного керування транспортним засобом, після отримання посвідчення водія. Про значні проблеми у підготовці та перепідготовці водіїв та про відсутність роботи з „молодими" водіями, які є основною масовою групою ризику, свідчать такі факти. У 2003 році „молодими" водіями зі стажем до 2-х років (яких до всього 5 %) скоєно 6923 ДТП або 22% від всіх ДТП, що сталися з вини водіїв. В цих ДТП загинуло 1106 чол. (15,5 % від усіх загиблих), поранено 8592 чол. (22,7 %); зі стажем до 5-ти років (а таких 12,5 %) відповідно 12341 ДТП або 40% від всіх ДТП, при чому загинуло 2020 чол. (28,2 %), поранено 15285 чол. (32,2 %). Немає відповідної законодавчої підтримки потреби у контраварійній підготовці водіїв, особливо для отримання права керувати колісними транспортними засобами категорій „С”, „D”, „Е”. Відсутній моніторинг системи підготовки водіїв, який мав би бути важливим засобом покращення якості навчання та рівня підготовки водіїв. Реєстр ДТП з тяжкими наслідками, а за необхідності, усіх ДТП, має визначати вихованці якої школи водіїв, якого інструктора непідготовлені до безпечного керування КТЗ, у яких школах підготовка курсантів ведеться на незадовільному рівні. Крім того важливими чинниками, що впливають на успішну роботу персоналу, який виконує автомобільні перевезення, є тривалість роботи та відпочинку, рівень заробітної плати, соціальний захист, матеріальне та моральне стимулювання.

300

Стан рухомого складу Якщо стан рухомого складу перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та вантажів в країни Західної Європи, відповідає міжнародним нормам і це регулюється системою видачі дозволів, то що можна сказати про технічний стан автобусів та вантажних автомобілів, задіяних на внутрішніх перевезеннях, строк експлуатації більше 50% яких 15-30 років? Крім того необхідно зазначити, що цей рухомий склад знаходиться у фізичних осіб, які не мають відповідного технічного персоналу та матеріально-технічної бази для його обслуговування. Експлуатація рухомого складу Якщо у 80-х та на початку 90-х років минулого століття експлуатацію транспорту загального користування здійснювали 730 автотранспортних підприємств державної форми власності, підпорядкованих автотранспортним управлінням Мінавтотрансу і які мали необхідну матеріально-технічну базу для їх обслуговування та ремонту, пункти передрейсового медичного огляду водіїв та перевірки технічного стану автомобілів, служби: безпеки дорожнього руху, експлуатації, технічні, укомплектовані досвідченими фахівцями відповідної кваліфікації, то на даний час на ринку надання транспортних послуг з’явилися біля 100 тис. приватних перевізників, майже половина з яких не має ліцензії та працює поза межами дозвільної системи. Основна мета більшості таких перевізників - отримання максимального прибутку, а не забезпечення безпеки дорожнього руху. Біля 90% приватних перевізників володіють до 10 одиниць рухомого складу, але при цьому не мають матеріально-технічної бази для проведення передрейсових медичних оглядів, інструктажів з безпеки дорожнього руху, контролю технічного стану автомобілів перед виїздом на лінію і, як правило, ці регламенти не виконують або виконують формально. Якщо у 80-х та на початку 90-х років минулого століття організацією роботи з безпеки руху займалося більше 3 тис. висококваліфікованих фахівців, то в даний час їх працює не більше ніж 300. Стан автомобільних доріг Протяжність загальної мережі автомобільних доріг України становить 730 тис. км, в тому числі з твердим покриттям 458,8 тис. км. (63%). До складу загальної мережі входять автомобільні дороги, які перебувають у сфері та поза сферою державного управління. До загальнодержавної власності відносяться автомобільні дороги загального користування (169,4 тис. км). Вони поділяються на дороги державного значення (16,2 тис. км) та місцевого значення (153,2 тис. км). 301

На фінансування автомобільних доріг загального користування в останні роки у Державному бюджеті передбачається не більше 80 % від обсягів, які визначені відповідно до Закону України „Про джерела фінансування дорожнього господарства України”. Зокрема, у 2005 році необхідно було побудувати, реконструювати та відремонтувати майже 42 тис. км автомобільних доріг, але через брак коштів роботи виконані лише на 6,5 тис. км, що становить менше 16 % від необхідного. Незадовільне фінансування ремонту та утримання автомобільних доріг не могло не вплинути негативно на транспортно-експлуатаційний стан доріг. Технічний стан вулично-дорожньої мережі міст та інших населених пунктів в цілому незадовільний через значні руйнування дорожнього покриття, а більшість з відомчих автомобільних доріг та вулиць сільських населених пунктів знаходиться у стані повної руйнації. У цих умовах насамперед необхідно зберегти від руйнації існуючі автомобільні дороги – багатомільярдне національне багатство, створене багаторічною працею попередніх поколінь. Для цього не менше 70-80 % обсягів фінансування необхідно спрямовувати на ремонт та утримання автомобільних доріг, наростити виробничі потужності дорожньо ремонтних підприємств. Не сприяє підвищенню безпеки дорожнього руху стан інфраструктури вулиць та автодоріг нашої країни. Під час їх будівництва та реконструкції не завжди облаштовують надземні і підземні пішохідні переходи та спеціальні велосипедні доріжки, наявність яких могла б значно скоротити дорожньо-транспортний травматизм. Незважаючи на заходи для їх покращення, кількість ДТП через їх незадовільний стан залишається високою. Так, протягом 2004 року кількість ДТП з причин незадовільного технічного стану вулиць в Україні становить 13,5 тис. (зросла на 18%), а за умов незадовільного технічного стану доріг – 5044. Кількість загиблих в цих ДТП становить відповідно - 1474 і 1179 людей. Фінансовий стан підприємств транспорту Автомобільним транспортом в Україні перевозиться 22% вантажів та 88% пасажирів. Обсяги перевезень автомобільним транспортом загального користування стабільно зростають. Так, у 2005 р. перевезено 127,4 млн. тонн вантажів, що на 1,8% більше, ніж 2004 року. Обсяги перевезень пасажирів, становили 3,8 млрд. осіб, що на 3,5% більше, ніж у попередньому році. Розвивається пасажирська маршрутна мережа на всіх видах автобусного сполучення (див. мал. 1).

302

Кількість маршрутів

20000

15000 4797

4215

10000

5000

6100

5562

3544

8910

8225 6834

5909 5118 2094

2000 рік

3201

2001 рік Міські

3876

4022

4975

2002 рік

2003 рік

Приміські

Міжміські

Мал. 1. Динаміка розвитку пасажирської маршрутної мережі на всіх видах автобусного сполучення у 2000-2005 рр.

Разом з тим, фінансовий стан підприємств автомобільного транспорту, особливо тих, що здійснюють пасажирські перевезення, залишається незадовільним, що пов’язано із соціальним аспектом цих перевезень. Низька платоспроможність громадян України не дає можливості автомобілістам встановлювати тарифи на перевезення, які б враховували інвестиційну складову. Так, тариф на проїзд у міському пасажирському транспорті м. Києва є незмінним з 19.03.2000 р. (по талонах – 50 коп., проїзних квитках для громадян – 40 коп., студентів – 20 коп., учнів – 10 коп.). Право на безплатний проїзд мають 42,9% пасажирів м. Києва. Крім того, постійно зростають витрати на перевезення, зокрема, матеріальні витрати за рахунок збільшення ціни на паливо, комплектуючі, ремонти, витрати на оплату праці. Так, у І кварталі 2006 року порівняно з І кварталом 2004 року ціна на бензин А-76 зросла з 1,36 грн. до 2,7 грн. за 1 л, дизельне паливо – з 1,5 грн. до 3,5 грн. за 1 л; на гуму – на 33,4%, на ремонт та технічне обслуговування, що пов’язано із зростанням цін на металоємні запчастини та інші матеріали, - на 28,8%, на оплату праці, що пов’язано з законодавчим підвищенням мінімальної заробітної плати, - на 49,6%. За таких обставин доходи не покривають операційні витрати і підприємства міського пасажирського транспорту несуть збитки від перевезень. В середньому рентабельність пасажирських перевезень за проведеним вибірковим аналізом становить лише 2-3%. При цьому фактичні витрати не відображають реального фінансового стану підприємств, необхідного для виконання обсягів транспортної роботи. Це стосується в першу чергу витрат, пов’язаних з утриманням в належному стані транспортних засобів, придбанням матеріалів та запасних частин, проведенням ремонтів, утриманням та обслуговуванням контактної мережі, колійного господарства та інше. Наслідком критичного фінансового стану українських авто підприємств є закупівля для перевезень пасажирів, особливо на внутрішніх і приміських маршрутах, дешевих і 303

застарілих машин, здешевлення перевезень за рахунок низької якості послуг та підвищеного ризику аварійності. Пасажирські перевізники останнім часом придбавали тільки мікроавтобуси, які не вирішують проблему масових регулярних перевезень пасажирів і не забезпечують безпеку дорожнього руху. Так, в Росії, заборонено з точки зору безпеки регулярні перевезення пасажирів автобусами. Відповідно до діючого законодавства питання розвитку автомобільного транспорту загального користування, в тому числі і придбання транспортних засобів, знаходиться в компетенції місцевих органів влади. Однак, практично у всіх регіонах, розмір коштів місцевих бюджетів не дозволяє надавати реальну допомогу підприємствам автотранспорту. Основними перешкодами оновлення автобусного парку в умовах фінансової неспроможності перевізників самостійно вирішувати це питання є відсутність механізму надання державної підтримки автотранспортним підприємствам недержавної форми власності. З іншого боку, галузь автомобільного транспорту, особливо у частині міських та приміських перевезень, залишається інвестиційно непривабливою, головним чином через фінансову відповідальність за соціальні заходи у вигляді пільгових перевезень пасажирів. На даний час на території України діють 10 Законів України, 3 постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлено соціальні пільги на проїзд для окремих категорій громадян загальною чисельністю понад 22,6 млн. населення. Наряду з цим в Україні діють 9 Законів України, якими встановлено пільги на проїзд за службовою ознакою (правоохоронні, податкові та інші органи, якими охоплено близько 800 тис. чоловік). Всього згідно даних нормативно-правових актів пільгами на проїзд мають право користуватися 23,4 млн. населення. Загальна сума субвенцій необхідна для компенсації витрат транспортним підприємствам від перевезень пільгових категорій населення в розрахунку на рік складає 5,1млрд.грн. В той же час із державного бюджету компенсація витрат на пільгові перевезення здійснюється на рівні 15-20% від реальної потреби. Так за 2005 рік, підприємствам автомобільного транспорту було компенсовано 240 млн. грн. Тобто, на проїзд автомобільним транспортом у середньому на одну особу, що користується пільгами, припадає близько 10,4 грн. на рік, або 87 копійок на місяць. В бюджеті на 2006 рік на компенсацію витрат за пільгові перевезення передбачено 830 млн. грн., що становить 16% до потреби. Здійснення перевезень пільгових категорій громадян відбувається фактично за рахунок коштів самих перевізників. Перекладення вартості пільгових перевезень на пасажирів, які оплачують проїзд, практично не відбувається внаслідок низької платоспроможності громадян, які користуються послугами автомобільного транспорту загального користування, і високої конкуренції на ринку перевезень. Відволікання коштів підприємств не дає їм можливості своєчасно і в повному обсязі здійснювати оновлення парку автомобілів і, як наслідок, забезпечити безпеку перевезень належним чином. 304

2.3. Заходи, які вживалися державою для забезпечення безпеки руху, та їх ефективність На даний час в Україні прийнято закони “Про дорожній рух”, “Про автомобільний транспорт”, “Про перевезення небезпечних вантажів”. Україна приєдналася до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, Угоди про прийняття єдиних умов для періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і взаємному признанні таких оглядів, Європейської угоди про режими праці і відпочинку на дорожньому транспорті. Розроблено близько 70 нормативно-правових актів. З метою забезпечення нагляду та контролю за виконанням транспортного законодавства та ліцензійних умов на транспорті загального користування, створено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Тільки за 2005 рік інспекцією було позбавлено ліцензій близько 600 перевізників, накладено штрафних санкцій на 6 млн. гривень. Розроблена і прийнята Державна програма забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки Запроваджено систему підтвердження відповідності транспортних засобів. Розроблено проект Державної концепції підвищення безпеки дорожнього руху в Україні, впроваджено ряд інших заходів. Вжиті заходи дозволили спочатку стабілізувати рівень аварійності на ліцензованому транспорті загального користування, а в 2005 році добитися зменшення на 4-10% рівня аварійності. До основних помилок слід віднести те, що при плануванні заходів програм безпеки руху не встановлювалися вимірні цілі, заходи програми розроблялися без ґрунтовного аналізу аварійності. 2.3. Прогноз розвитку ситуації за умови подальшої бездіяльності (ефект заплющених очей) Кожні 12 хвилин в Україні скоюється ДТП, майже кожні 1,5 години гине людина. В середньому за добу в ДТП гинуть 20 і отримують травми різного ступеня тяжкості понад 150 осіб. У 1990 році кількість загиблих у ДТП становила 9616 осіб та 53,5 тисячі постраждалих. Протягом наступних 10 років спостерігалося зменшення аварійності (мал.1), спричинене економічною та паливною кризами. Кількість ДТП, число загиблих і травмованих в них людей в 2005 році по відношенню до 2000 року зросли відповідно на 40%, 42% та 53% Тільки у 2005 році в Україні зареєстровано понад 46,5 тис. ДТП, у яких загинуло майже 7,2 тис. і поранено близько 56 тис. чоловік. Кожний шостий-сьомий з травмованих в ДТП вже не повертається до нормального життя і потребує постійної соціальної опіки з боку держави. 305

55999

46485

53638

45593

47467

42412

37916

34488

38196

34541

36621

33309

38277

34554

40174

36299

41964

44101

37944

40000

40088

46943

53451

50000

43152

50908

60000

5569

5185

5984

5982

7151

6966

7229

1990 1995

5522

5988

10000

6631

9616

20000

7530

30000

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

Кількість ДТП

Загинуло

Поранено

Мал. 2. Динаміка дорожньо-транспортних подій в Україні за 1990-2005 роки

Відносна кількість вбитих в ДТП в Україні у 4-10 разів більша ніж в країнах Європи, США та Японії, а абсолютна кіькість загиблих становить 13% від загиблих у дорожніх подіях усієї Європи, тоді як кількість автомобілів - лише 2% від усього європейського автомобільного парку. Кількість загиблих на кожні 1000 автомобілів в 1,3-7 разів вища, ніж у європейських країнах. Питомі показники стану аварійності в Україні порівняно з такими ж показниками деяких країн Європи наведено в таблицях 1-3. Таблиця 1. Річна кількість загиблих в Україні на 1000 автомобілів Країни Україна Польща Франція Швеція

1990 2,04 1,15 0,38 0,20

1995 1,26 0,78 0,29 0,20

1997 2000 0,94 0,81 0,73 0,54 0,27 0,23 0,13 0,13

2001 0,92 0,52 0,21 0,13

2002 2003 2004 2005 0,90 1,05 1,07 1,12 0,48 0,39 н/д н/д 0,23 0,19 н/д н/д 0,11 0,1 н/д н/д

Таблиця 2. Річна кількість загиблих на 100 ДТП Країни Україна Польща Франція Швеція

1990 19,4 14,9 5,1 5,6

1995 18,9 14,5 6,3 4,5

1997 2000 15,8 15,55 11,0 10,9 6,4 6,3 3,4 3,7

2001 17,3 10,8 6,3 3,5

2002 2003 2004 2005 17,3 16,9 15,3 17,8 11,1 11 н/д н/д 6,4 5,9 н/д н/д 3,2 3,4 н/д н/д

Автомобілізація в Україні динамічно розвивається. Через 10 років кількість автомобілів подвоїться і, як результат, значно зростуть ризики аварійності. Тому немає сумнівів, що вже сьогодні необхідні рішучі заходи щодо підвищення безпеки руху. Необхідно зазначити, що на Раді Європейської Конференції Міністрів Транспорту в Бухаресті, Міністри Транспорту підтвердили своє стійке бажання боротися проти небезпеки на дорогах і запевнили, що вони мають спільну мету знизити до 2012 року на 50% кількість загиблих в результаті ДТП на території країн-членів Конференції. 306

Враховуючи те, що Україна є також країною-членом Конференції, відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України у 2005 році було поставлено завдання також зменшити на 50% кількість загиблих в результаті ДТП. Ситуація з аварійністю, яка складається останнім часом через відсутність системного підходу до безпеки дорожнього руху, стратегії та плану дій, фінансування заходів з безпеки дорожнього руху може призвести до того, що до 2012 року кількість ДТП, загиблих та травмованих в них може збільшиться в кілька разів по відношенню до 2000 року. До 2012 року кількість загиблих в ДТП замість запланованого зменшення на 50% може зрости у кілька разів. Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я в період між 2000 та 2020 роками смертність від ДТП знизиться приблизно на 30% в країнах з високим рівнем прибутки, в той же час значно збільшиться в країнах з низьким та середнім прибутку. Якщо не прийняти відповідних дій, то до 2020 року, дорожньо-транспортний травматизм може зайняти третє місце серед десяти основних причин смертності проти дев’ятого місця у 1990 році. 2.4. Висновки: визначення основних проблем щодо забезпечення безпеки руху на дорогах України. В Україні діє неефективна застаріла, адміністративна система управління безпекою дорожнього руху. У цій системі функції управління, виконання, а також функції контролю за ефективністю управління та за виконанням покладено на один орган - Міністерство внутрішніх справ України. Основні недоліки цієї системи: 1) Порушено основні принципи побудови систем управління: • немає розподілу функцій виконання та функцій контролю за виконанням обов'язків забезпечення безпеки дорожнього руху між виконавчими органами; • законодавством не встановлено відповідальність виконавців за неналежне виконання покладених функцій. 2) Відсутні конкретні вимірні цілі функціонування системи та відповідальність виконавців за їх реалізацію. 3) Не забезпечується об'єктивне, незалежне, незацікавлене формування висновків чи рішень стосовно розслідування ДТП. Внутрішньовідомча необ'єктивність і упередженість розслідування, висновків і коригувальних дій щодо безпеки дорожнього руху і ДТП обумовлена недосконалістю законодавства. Законодавством України за ДАІ МВС закріплено управління в таких сферах, як: • підготовка та екзаменування водіїв; • проведення технічних оглядів транспортних засобів; 307

реєстрація та допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі; • розроблення та трактування правил дорожнього руху; • контроль за виконанням правил дорожнього руху; • регулювання та управління рухом на вулицях та дорогах; • статистичні спостереження та аналіз статистичних даних щодо безпеки дорожнього руху; • оцінка ефективності відомчої діяльності щодо зменшення шкідливих наслідків аварійності та розроблення заходів на її покращення; • розробка нормативних актів щодо перевезення небезпечних, великовагових, негабаритних вантажів та видача дозволів на їх перевезення; • та ще п'ятдесят видів діяльності, що виконуються як платні послуги. Орган, що зобов'язаний виконувати визначену роботу, контролювати від імені суспільства її ефективність і одночасно давати оцінку своїй власній роботі та на підставі цього, удосконалювати систему, не може бути ні об'єктивним, ні ефективним. Три чверті вбитих в ДТП громадян, ДАІ МВС визначила, як таких, що загинули з вини водіїв, через недостатній контроль за дотриманням ними правил дорожнього руху та за управлінням руху. Разом з тим, ДАІ відповідальна за допуск водіїв до керування КТЗ і вона ж їх контролює під час руху. Чи може ДАІ зробити об'єктивний висновок про недоліки у підготовці водіїв та у власній роботі? Не може! Про що свідчать багаторічні статистичні дані та відсутність якісних змін у підготовці водіїв. •

Відсутній позавідомчий орган з координації діяльності органів влади щодо забезпечення безпеки руху , проведення аналізу, оцінки ефективності діяльності, прийняття стратегічних та тактичних рішень, коригування законодавства та діяльності у цій сфері. Відсутнє стратегічне планування та фінансування програм та заходів з безпеки дорожнього руху. Однією з принципових причин високого рівня аварійності та недостатньої керованості процесами управління безпекою є те, що не проводяться дослідження і не вивчаються причини виникнення ДТП, причиннонаслідковий зв'язок умов та наслідків, що передували ДТП, що були супутниками ДТП та, які діяли безпосередньо в період після ДТП. Не досліджувалась поведінка учасників на різних фазах ДТП і в практичній діяльності не аналізувалась. Не досліджувались наслідки введення нових законодавчих актів, правил, норм, стандартів а також змін у організації управління безпекою та організацією руху. Має місце висока смертність від таких причин ДТП як перевищення швидкості та виїзд КТЗ на смугу зустрічного руху. Ці чинники фіксують у протоколах про ДТП і, зазвичай, визнають остаточними причинами ДТП. Але причини, які призвели до самих порушень правил дорожнього руху (перевищення швидкості та виїзд на зустрічну смугу) не вивчаються, а тому попереджувальні заходи не можуть бути ефективними взагалі чи не застосовуються. 308

Фактично ж кожне порушення правил дорожнього руху ґрунтується на недоліках таких процесів: • первинної підготовки водія, професійного удосконалення його майстерності упродовж діяльності і виконання функцій, незаконослухняне ставлення до виконання законодавства і, зокрема, правил дорожнього руху; • забезпечення прийнятних дорожніх умов, засобів регулювання і графіків руху; • встановлення відповідності ризику і тяжкості ДТП вимогам законодавства та мірі покарання за порушення; • провокування загалу водіїв до порушень правил дорожнього руху окремими учасниками дорожнього руху, яким система регулювання та управління фактично дозволяє це провокування наданням спеціальних державних номерних знаків, посвідчень, засобів світлової сигналізації, а також особливим ставленням до них. Значний вплив на розлад дисципліни водіїв сприяло виготовлення спеціальних посвідчень та номерних знаків, що дозволяло безкарно порушувати законодавство про дорожній рух та укорінити нерівні права та можливості всіх водіїв на дорогах. Недосконала на теперішній час існуюча система аналізу аварійності на автомобільному транспорті. Статистичні дані про аварійність перевантажені абсолютними показниками, які нерідко мають тенденцію до зниження. На їх основі роблять помилкові висновки про стан аварійності в державі, хоча питомі показники стану безпеки дорожнього руху мають негативну тенденцію. Щоб отримати об’єктивну картину безпеки дорожнього руху в Україні, необхідно порівнювати питомі показники з аналогічними показниками інших країн. Не ведеться облік та аналіз ДТП внаслідок руху без використання ременів безпеки (статистика відсутня). У той же час, це порушення в Україні стало масовим, так як отримало статус „незначного порушення” і ніхто його не контролює. Разом з тим, у прийнятій ЄКМТ 2002 року Резолюції № 38 „Про ремені безпеки" зазначено, що у разі правильного застосування ременів безпеки особами, що перебувають в автомобілях (водії та пасажири), щонайменше наполовину знижується ризик їх загибелі в ДТП і суттєво знижується тяжкість травм. Однією з причин аварійності на дорогах, що тягне за собою тяжкі наслідки, фахівці визнають технічну несправність транспортних засобів. Згідно з офіціальною статистикою, рівень ДТП в Україні з причин технічної несправності транспортних засобів знижується і становив у 2004 році менше 1% від загальної кількості ДТП. Зважаючи на переважно застарілий парк автомобілів України, є нелогічним те, що ці дані нижчі аналогічних показників розвинутих європейських країн (12%-25%), в яких експлуатують більш нові автомобілі. Відсутність правил розслідування обставин та причин ДТП не дає змоги отримати об'єктивні дані про причини аварійності і розробити ефективні профілактичні заходи, і, як наслідок, на інформацію про ДТП впливають корпоративні та суб'єктивні фактори та сумнівні статистичні дані. Причини скоєння ДТП визначають практично на рівні сержанта міліції, який оформляє матеріали ДТП і не має необхідної освіти та знань. 309

Документи інколи коригують лейтенанти на рівні дізнавача. На цих, занесених в протокол даних, в основному, базується державна статистика ДТП. У європейських країнах, де досягнуто значного зниження аварійності, у разі навіть одного вбитого в ДТП призначають для розслідування урядову комісію (Швеція). Ефективне управління дорожнім рухом, контроль за виконанням правил дорожнього руху та система забезпечення виконання правил дорожнього руху є останньою перешкодою на шляху вчинення ДТП. Не визначено відповідальність за невиконання чи невідповідне виконання цих важливих функцій. Не розроблено і не закріплено у законодавстві вимоги до системи ДАІ та показники якості виконання функцій, покладених на ДАІ. Тому працівники ДАІ самі визначають, що робити персоналу, де бути і чим займатись. Це створює умови для використання підрозділів та працівників ДАІ не за призначенням цієї служби. Наслідком незадовільного управління дорожнім рухом є застосовування недосконалих технічних засобів - дорожніх знаків, попереджувальних надписів та їхнього освітлення, розмітки, світлофорів, огорож, світлової сигналізації, так і внаслідок доріг недостатнього регулювання руху працівниками ДАІ. У країнах, де система регулювання руху працює задовільно, знаками попереджають два-три рази про необхідність підготуватись до маневру, змінити швидкість чи смугу руху та про відстань до регулюючого знака, після чого, за необхідності, повторюють сам регулюючий знак. У разі ремонту дороги, зупинки чи аварії на дорозі за два кілометри усіх водіїв попереджають світловою та освітленою текстовою інформацією. На вулицях та дорогах України, здебільшого, щоб знайти необхідну дорогу, водію потрібно зупинитись і розпитувати людей, або кілька разів об'їжджати місцевість. В темну пору доби водій взагалі втрачає орієнтацію через відсутність інформації. В результаті незадовільного регулювання створюються умови для небезпечних маневрів, вибору недозволеної смуги для руху, для різкого гальмування, зіткнень, наїздів на пішоходів. Порушенням чинних правил дорожнього руху є розміщення зупинок транспорту загального користування під шляхопроводами, на мостах та шляхопроводах, у небезпечних місцях. Місцеві органи влади та органи ДАІ нехтують безпекою та дозволяють розміщувати зупинки у недозволених законодавством місцях. В той час, як зупинка транспорту має бути із з'їздом зі смуги руху транспорту, поза небезпечною дільницею вулиці чи дороги, на достатній для маневру відстані від мостів та шляхопроводів, її розташовують у самому небезпечному місці. На цій зупинці може бути встановлено павільйон з гральними автоматами (м. Київ, метро „Більшовик", шляхопровід на вул. Індустріальній, інші шляхопроводи). Досить уважно проаналізувати місця концентрації ДТП, щоб виявити їх причини. Істотним чинником підвищення ризику ДТП є зовнішня реклама „бігборди", що розміщені в межах зони руху вулиці, дороги, а часто і над смугами руху заволодівають увагою водія і, відповідно, позбавляють транспортний засіб без управління на значний час для великої швидкості руху . Не застосовують сучасні засоби регулювання та допомоги водіям під час руху у вигляді коротких інформаційних автомобільно-дорожніх радіопередач на загальнодоступній радіочастоті. Інформація про аварії, що зупинили рух, про 310

перевантаженість вулиць та доріг, про ремонтні роботи на дорозі чи інші обставини, що погіршують проїзд автомобілів, як правило, є у відповідних органів управління але її не використовують для доведення до загалу водіїв та пасажирів, які планують поїздку, а також, для спрощення ситуації у проблемному місці. Практично відсутні відведені смуги руху для пасажирського громадського транспорту, що погіршує рух та ефективність транспорту загального користування, в результаті чого значна кількість громадян віддає перевагу індивідуальному транспорту. Це сприяє перевантаженню транспортних магістралей населених пунктів особистими та службовими автомобілями, створенню умов для виникнення ДТП. Недосконала система залучення до регулювання руху працівників ДАІ. Усі видимі зусилля інспекторів ДАІ на вулицях та дорогах спрямовано на супровід окремих автомобілів, та обмеження з цією метою звичайного руху. Разом з тим, очікування викликаного на ДТП інспектора для складання протоколу може тривати годинами. Працівники ДАІ не забезпечують регулювання руху на дільницях доріг і вулиць, де проводять ремонтні роботи. Проблеми „пробок" на дорогах працівники ДАІ не вивчають і не вирішують. Викрадені автомобілі у великій кількості зникають безслідно і не повертаються законним власникам, а ДАІ не в змозі вирішувати такі проблеми, що це є в її компетенції. Схеми організації руху транспорту, з точки зору безпеки, не вивчають і не удосконалюють. Підготовка регулювальників для дороги недостатня. Як правило, дії регулювальника у порівняно з дією світлофорів менш ефективні і призводять до порушення усталеного руху транспортного потоку.

311

Цілі, які необхідно досягнути Головною ціллю є зменшення кількості загиблих в ДТП до 2012 року на 50%. Для досягнення цієї цілі необхідно: 1) Удосконалити та закріпити у законодавстві правила та порядок проведення розслідування, збору інформації та аналізу ДТП, їх статистичних досліджень, обробки, зберігання та використання даної інформації. Необхідно визначити та класифікувати умови і причини, що призводять до ДТП, розробити єдину методологію експертно-аналітичного аналізу ДТП, що сприятиме підвищенню рівня достовірності державних статистичних даних. 2) Гармонізувати із законодавством ЄС порядок щодо дослідження статистичних даних, що характеризують ДТП. Створити систему стандартизованого оформлення матеріалів ДТП та запровадити порядок надходження цих матеріалів для експертного аналізу, ведення державного реєстру ДТП із зазначенням причин їх виникнення, зокрема, за висновками слідчих і судів. 3) Створити реєстр ДТП, що мали тяжкі наслідки, з метою здійснення аналізу та забезпечення управлінського реагування, коригування правил, вимог, стандартів, програм, отримування інформації про ДТП від страхових організацій; забезпечення відповідної підготовки водіїв, планування попереджувальної роботи; оцінювання профілактичної роботи державних органів та суб’єктів господарювання. 4) За результатами системних досліджень розробити класифікацію чинників, що сприяють чи викликають порушення, виявити основні напрями дій, що попереджують ДТП. 5) Організувати бригади фахівців у складі представників МВС, Мінтрансзв’язку, МНС, Мінохоронздоров’я, прокуратури, експертів з безпеки колісних транспортних засобів та з медичних питань, створювані наказом МНС (або Мінтрансзв’язку) для розслідування причин ДТП, у яких загинула людина або три особи тяжко поранено. 6) Закріпити за провідними науково-дослідними інститутами, університетами функції та обов’язки провідних організацій з визначених проблем безпеки дорожнього руху за окремими напрямами. 7) Визначити проблему та підготувати національну стратегію дорожньої безпеки та план дій. 8) Сприяти зміцненню фінансового стану підприємств автомобільного транспорту.

312

4. 1)

2) 3) 4) 5)

Шляхи досягнення зазначених цілей Визначити провідний центральний орган виконавчої влади, який має спрямовувати та координувати роботу в галузі дорожньої безпеки на державному рівні. Розробити та підготувати для прийняття Верховною Радою України Державну програму забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні а 2006-2012 роки. Передбачити у Державному бюджеті України на 2007 рік кошти для фінансування даної програми. Зняти з транспортних підприємств фінансову відповідальність за соціальні заходи держави. розробити та запровадити механізм надання державної підтримки автотранспортним підприємствам недержавної форми власності з метою оновлення автобусного парку.

313

ДОДАТОК 32

ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ВІД 15 ЖОВТНЯ 2004 Р. №1378 „ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧАСТІ ГРОМАДСЬ! КОСТІ У ФОРМУВАННІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ”

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА від 15 жовтня 2004 р.

№ 1378 Київ

Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики (Із змінами, внесеними згідно з постановами КМ № 356 ( 356-2005-п ) від 18.05.2005, № 215 ( 215-2006-п ) від 01.03.2006)

Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є: 1. 2. 3.

Затвердити Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (додається). Утворити Громадську раду при Кабінеті Міністрів України. Затвердити такі, що додаються: • Положення про Громадську раду при Кабінеті Міністрів України; • Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади.

Прем’єр-міністр України

В. ЯНУКОВИЧ

Інд. 51

314

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ З ПИТАНЬ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ 1.

Цей Порядок визначає основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - консультації з громадськістю). Консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в діяльності цих органів. Проведення консультацій з громадськістю повинне також сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади і громадськості, підвищенню якості підготовки та прийняття рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням думки громадськості, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень. Консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільноекономічного розвитку держави та життєвих інтересів широких верств населення. В обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю щодо: • проектів нормативно-правових актів, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян; • проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішень щодо ходу їх виконання; • звітів головних розпорядників коштів Державного бюджету України про витрачання бюджетних коштів за минулий рік; • інформації про роботу Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Організацію і проведення консультацій з громадськістю забезпечує орган виконавчої влади, який безпосередньо готує пропозиції, пов'язані з формуванням та реалізацією державної політики у визначеній сфері державного і суспільного розвитку, або виступає головним розробником нормативно-правового акта. Для координації заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю та моніторингу врахування громадської думки, при органах виконавчої влади утворюються консультативно-дорадчі органи — громадські ради, які діють на підставі положень, що затверджуються цими органами. 315

До складу громадських рад включаються представники громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. 6. Громадська рада при Кабінеті Міністрів України надає громадським радам при органах виконавчої влади методичну допомогу з питань, пов'язаних з організацією та проведенням консультацій з громадськістю та розробленням за їх результатами узгоджених пропозицій щодо формування та реалізації державної політики, забезпечення соціально-економічного розвитку, з інших питань, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю. 7. Консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосередкована форма). 8. Публічне громадське обговорення передбачає організацію і проведення: • конференцій, семінарів, форумів, громадських слухань, „круглих столів”, зборів, зустрічей з громадськістю, громадських приймалень; • теле- або радіодебатів, дискусій, діалогів, інтерв'ю та інших передач теле- і радіомовлення, Інтернет-конференцій, телефонних „гарячих ліній”, інтерактивного спілкування в інших сучасних формах. 9. Вивчення громадської думки здійснюється шляхом: • проведення соціологічних досліджень та спостережень (опитування, анкетування, контент-аналіз інформаційних матеріалів, фокус-групи); • запровадження спеціальних рубрик у друкованих та електронних засобах масової інформації; • проведення експрес-аналізу коментарів, відгуків, інтерв'ю, інших матеріалів у пресі, на радіо та телебаченні для визначення позиції різних соціальних груп; • опрацювання та узагальнення висловлених у зверненнях громадян зауважень і пропозицій; • проведення аналізу цільової інформації, що надходить до спеціальних скриньок. 10. Форми та способи проведення консультацій з громадськістю визначаються органом виконавчої влади за пропозицією громадської ради. 11. Органи виконавчої влади щороку складають відповідно до цього Порядку орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю на підставі пропозицій, підготовлених громадською радою з урахуванням основних завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, Державною програмою економічного і соціального розвитку України, планом законопроектних робіт та іншими документами, а також результатів проведення попередніх консультацій з громадськістю. Орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю затверджується до початку року та оприлюднюється у засобах масової інформації, на веб-сторінках органів виконавчої влади або доводиться до відома громадян в інший прийнятний спосіб. 316

12. Затверджений в установленому порядку районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією орієнтовний план проведення консультацій з громадськістю надсилається відповідній громадській раді при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають орієнтовний план Громадській раді при Кабінеті Міністрів України. 13. У разі потреби за пропозицією громадської ради та за рішенням органу виконавчої влади консультації з громадськістю можуть проводитися з питань, не передбачених орієнтовним планом. 14. Об'єднання громадян можуть ініціювати проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом, шляхом подання відповідних пропозицій громадській раді або органу виконавчої влади. У разі коли така пропозиція надійшла не менше ніж від трьох легалізованих в установленому порядку об'єднань громадян, діяльність яких поширюється на відповідну територію, проведення консультацій з громадськістю є обов'язкове. 15. Для організації та проведення консультацій з громадськістю з визначеної тематики орган виконавчої влади разом з громадською радою розробляє план, у якому зазначаються перелік питань, форма, строки та етапи консультацій, порядок оприлюднення інформації про їх проведення та врахування результатів. 16. Інформаційне повідомлення про проведення консультацій з громадськістю оприлюднюється органами виконавчої влади в засобах масової інформації та на веб-сторінці відповідного органу виконавчої влади. 17. Органи виконавчої влади під час проведення консультацій з громадськістю взаємодіють із засобами масової інформації, надають їм необхідні інформаційно-аналітичні матеріали. 18. До участі у проведенні консультацій з громадськістю залучаються в установленому порядку органи місцевого самоврядування. Органи виконавчої влади забезпечують органи місцевого самоврядування інформаційноаналітичними, методичними та іншими матеріалами з питань, пов'язаних з проведенням консультацій. 19. Узагальнені дані про результати проведення консультацій з громадськістю та прийняті рішення міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації подають Громадській раді при Кабінеті Міністрів України, а районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації громадській раді при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській держадміністрації. 317

20. Публічне громадське обговорення організовується і проводиться органом виконавчої влади у такому порядку: • ініціювання проведення обговорення; • визначення питання (проблеми) для обговорення; • прийняття рішення про проведення обговорення; • формування експертних пропозицій щодо альтернативного вирішення питання (розв'язання проблеми); • оприлюднення інформації про проведення обговорення; • забезпечення репрезентативності соціальних груп населення у процесі проведення обговорення (залучення їх представників з урахуванням соціальної структури суспільства, об'єднань громадян, що провадять свою діяльність у певній галузі (сфері) чи регіоні); • обговорення та збирання інформації про оцінювання громадськістю ефективності запропонованого рішення, його альтернативи; • проведення аналізу результатів у разі прийняття рішення для різних соціальних груп населення; • урахування результатів обговорення під час прийняття остаточного рішення; • оприлюднення у засобах масової інформації, на веб-сторінках органів виконавчої влади результатів обговорення, прийнятого остаточного рішення та його обґрунтування, а також відомостей про врахування поданих пропозицій. 21. План заходів з організації і проведення публічного громадського обговорення повинен передбачати: • проведення інформаційної кампанії для надання попередніх відомостей з питань, винесених на обговорення; • оцінювання можливих наслідків прийняття рішення; • забезпечення репрезентативності відповідних соціальних груп населення; • утворення робочої групи з питань організаційного забезпечення обговорення; • проведення аналізу результатів у разі прийняття рішення для різних соціальних груп населення; • установлення регламенту подання пропозицій; • проведення моніторингу обговорення та оцінки його результатів; • спосіб і строки оприлюднення результатів обговорення; • урахування результатів обговорення у процесі прийняття остаточного рішення та інформування про це громадськості; • вирішення інших організаційних питань. 22. В інформаційному повідомленні про проведення публічного громадського обговорення зазначаються: • найменування органу виконавчої влади, який проводить обговорення; • зміст питання (проблеми) або назва проекту документа, винесеного на обговорення; • варіанти вирішення питання; 318

можливі наслідки у разі прийняття та запровадження кожного альтернативного рішення для різних соціальних груп населення; • соціальні групи населення, на які впливає або може вплинути прийняття рішення, і спосіб забезпечення участі в обговоренні представників визначених соціальних груп населення; • регламент участі громадськості в обговоренні; • відомості про строки, місце і час проведення заходів, порядок обговорення, акредитації представників засобів масової інформації, реєстрації учасників; • адреса, строк і форма подання письмових пропозицій та відгуків; • адреса і номер телефону для зв'язку з відповідальними працівниками, які надають консультації з обговорюваного питання; • строк і спосіб оприлюднення результатів обговорення. Публічне громадське обговорення розпочинається з дня оприлюднення інформаційного повідомлення про його проведення. Строк проведення публічного громадського обговорення визначається органом виконавчої влади за пропозицією громадської ради і не повинен бути менший ніж один місяць. Для організаційного забезпечення проведення публічного громадського обговорення утворюється робоча група. Пропозиції та зауваження можуть подаватися у письмовій формі, надсилатися електронною поштою, через Інтернет-мережу, засоби масової інформації. Усні пропозиції та зауваження (зокрема ті, що висловлені по телефону) фіксуються з обов'язковим зазначенням прізвища, імені та по батькові громадянина, його адреси. Об'єднання громадян, інші юридичні особи подають пропозиції у письмовій формі із зазначенням свого найменування та юридичної адреси. Анонімні пропозиції не реєструються і не розглядаються. На конференціях, семінарах, форумах, громадських слуханнях, „круглих столах”, зборах, зустрічах з громадськістю ведеться протокол, у якому фіксуються висловлені пропозиції та зауваження. Пропозиції та зауваження, що надійшли під час публічного громадського обговорення, вивчаються та аналізуються. У разі потреби до цієї роботи можуть залучатися відповідні фахівці. Узагальнені пропозиції та зауваження подаються робочою групою на розгляд громадської ради та органу виконавчої влади. Результати публічного громадського обговорення доводяться органом виконавчої влади до відома громадськості шляхом оприлюднення в засобах масової інформації з обов'язковим обґрунтуванням прийнятого рішення та відхилення альтернативних рішень. План заходів з вивчення громадської думки повинен передбачати: • визначення потреби у дослідженні громадської думки з того чи іншого питання; •

23. 24.

25. 26.

27.

28.

29.

30.

319

зазначення строку, форм і методів вивчення громадської думки; • першочергові питання, з яких проводиться вивчення громадської думки, альтернативні пропозиції щодо їх вирішення; • визначення організації, на яку покладається проведення дослідження; • зазначення ступеня репрезентативності соціальних груп населення, які охоплюються дослідженням; • отримання підсумкової інформації про вивчення громадської думки; • формулювання громадської думки щодо запропонованого рішення; • урахування громадської думки під час прийняття органом виконавчої влади остаточного рішення. У підсумковій інформації про результати вивчення громадської думки відображаються такі відомості: • назва регіону чи визначення окремої соціальної групи населення, щодо якої проводилося вивчення громадської думки; • тема та питання, з яких проводилося вивчення громадської думки; • форми і методи, що застосовувалися для вивчення громадської думки; • ступінь допустимого відхилення від обраної моделі дослідження; • інформація про осіб, що проводили дослідження; • формулювання громадської думки щодо запропонованого рішення та її урахування під час прийняття органом виконавчої влади остаточного рішення; • причини неприйнятності позиції громадськості. Для організації вивчення громадської думки з метою отримання об'єктивної та достовірної інформації органи виконавчої влади можуть відповідно до законодавства укладати договори з дослідницькими організаціями, окремими фахівцями, експертами, об'єднаннями громадян на умовах відкритого конкурсу на проведення фахових, науково обґрунтованих соціологічних досліджень, спостережень, експрес-аналізу думок різних соціальних груп. Результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій роботі. Громадська рада при Кабінеті Міністрів України формує банк соціологічних даних з метою забезпечення органів виконавчої влади, засобів масової інформації та інших користувачів науково обґрунтованими соціологічними даними за результатами вивчення найактуальніших соціальних, у тому числі соціально-психологічних, проблем суспільства та розроблення пропозицій щодо його подальшого розвитку. •

31.

32.

33.

34.

320

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКУ РАДУ ПРИ КАБІНЕТІ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 1.

Громадська рада при Кабінеті Міністрів України (далі — Громадська рада) є консультативно-дорадчим органом, який здійснює координацію діяльності громадських рад при центральних, місцевих органах виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики. У своїй діяльності Громадська рада керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, а також цим Положенням. Основними завданнями Громадської ради є: • подання методичної допомоги громадським радам при центральних, місцевих органах виконавчої влади з питань, пов'язаних з організацією проведення консультацій з громадськістю та виробленням за їх результатами узгоджених пропозицій щодо формування та реалізації державної політики; • сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; • забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Громадська рада відповідно до покладених на неї основних завдань: • готує і подає пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю з урахуванням опрацьованих орієнтовних планів центральних, місцевих органів виконавчої влади; • подає пропозиції щодо визначення строків проведення публічних громадських обговорень; • подає пропозиції щодо проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом; • розробляє і подає на розгляд пропозиції до плану проведення консультацій з громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків та етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій та врахування їх результатів; • здійснює інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики;

321

опрацьовує отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю пропозиції та зауваження з питань формування та реалізації державної політики і подає в установленому порядку Кабінету Міністрів України узагальнену інформацію; • опрацьовує дані про результати проведення консультацій з громадськістю, що надійшли від громадських рад при центральних, місцевих органах виконавчої влади; • систематично інформує громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання; • формує банк соціологічних даних за результатами вивчення найактуальніших соціальних, у тому числі соціально-психологічних, проблем суспільства та розроблення пропозицій щодо його подальшого розвитку, забезпечує доведення відповідних відомостей до органів виконавчої влади, засобів масової інформації, інших користувачів. Громадська рада з метою виконання покладених на неї завдань має право: • отримувати в установленому порядку від Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для організації своєї роботи; • утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії, експертні групи) відповідно до напрямів своєї роботи; • залучати до своєї роботи представників Секретаріату Кабінету Міністрів України, центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вітчизняних і міжнародних експертних та наукових організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців; • проводити асамблеї, конференції, збори. До складу Громадської ради включаються по одному представнику від громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських держадміністраціях. Громадську раду очолює голова, який обирається членами Ради строком на два роки. Голова Громадської ради має заступників, які обираються з числа членів Ради за його поданням. Голова Громадської ради: • організовує діяльність Ради; • скликає та організовує підготовку її засідань; • підписує документи від імені Ради; • представляє Раду у взаємовідносинах з Кабінетом Міністрів України, центральними, місцевими органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації. •

322

10.

11.

12.

13.

Громадська рада провадить свою діяльність відповідно до затверджених нею планів роботи. Основною формою роботи Ради є засідання, що проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Засідання Ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів. У засіданнях Ради можуть брати участь керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади. Рішення Громадської ради є правочинним, якщо воно приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Рішення Ради мають рекомендаційний характер і подаються через Управління зв'язків з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України для врахування під час прийняття рішень Кабінетом Міністрів України. Для оперативного вирішення поточних питань Громадська рада утворює правління, до складу якого входять голова Ради та його заступники, керівники постійних і тимчасових робочих органів, що утворені Радою. Для організаційного забезпечення роботи Громадської ради утворюється в межах граничної чисельності Секретаріату Кабінету Міністрів України робочий орган — секретаріат. Забезпечення секретаріату Громадської ради приміщенням, засобами зв'язку, створення необхідних умов для роботи Ради та проведення її засідань здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України.

323

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГРОМАДСЬКУ РАДУ ПРИ ЦЕНТРАЛЬНОМУ, МІСЦЕВОМУ ОРГАНІ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 1.

Громадська рада є консультативно-дорадчим органом, який утворюється при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації з метою здійснення координації заходів, пов'язаних із забезпеченням проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики. У своїй діяльності громадська рада керується Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, рішеннями органу виконавчої влади, при якому вона утворена, а також цим Положенням. Основними завданнями громадської ради є: • сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; • забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та організації виконання рішень центральних і місцевих органів виконавчої влади. Громадська рада відповідно до покладених на неї основних завдань: • готує і подає пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю; • подає пропозиції щодо строків проведення публічних громадських обговорень; • подає пропозиції щодо проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом; • розробляє та подає на розгляд пропозиції до плану проведення консультацій з громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків та етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій та врахування їх результатів; • здійснює інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; • опрацьовує отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю пропозиції і зауваження з питань формування та

324

реалізації державної політики і подає їх в установленому порядку відповідному органу виконавчої влади; • систематично інформує громадськість, зокрема через засоби масової інформації, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання. Громадська рада з метою виконання покладених на неї завдань має право: • отримувати в установленому порядку від відповідного органу виконавчої влади інформацію, необхідну для своєї роботи; • утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії, експертні групи) відповідно до напрямів роботи ради; • залучати до своєї роботи представників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, вітчизняних і міжнародних експертних та наукових організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців; • проводити асамблеї, конференції, збори. До складу громадської ради включаються представники громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. До складу громадських рад при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністраціях включаються по одному представнику від громадських рад при райдержадміністраціях, а також громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. До складу громадських рад при Київській та Севастопольській міськдержадміністраціях включаються по одному представнику від громадських рад при райдержадміністраціях у мм. Києві та Севастополі відповідно, а також громадських організацій, професійних спілок та інших об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації. Громадську раду очолює голова, який обирається членами ради строком на два роки. Голова громадської ради має заступників, які обираються з числа членів ради за його поданням. Голова громадської ради: • організовує діяльність ради; • скликає та організовує підготовку засідання ради; • підписує документи від імені ради; • представляє раду у взаємовідносинах з органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації. Рада провадить свою діяльність відповідно до затверджених нею планів роботи. Основною формою роботи громадської ради є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. 325

Засідання громадської ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів. У засіданнях громадської ради можуть брати участь керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади. 10. Рішення громадської ради є правочинним, якщо воно приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Рішення ради мають рекомендаційний характер. 11. Для організаційного забезпечення своєї роботи громадська рада може утворювати робочий орган — секретаріат. Порядок роботи секретаріату визначається громадською радою. 12. Забезпечення секретаріату громадської ради приміщенням, засобами зв'язку, створення необхідних умов для роботи ради та проведення її засідань здійснює відповідний орган виконавчої влади.

326

ДОДАТОК 33

ОЦІНЮВАННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ Ефективність консультаційного процесу слід оцінювати, враховуючи кількість і види відгуків, а також порівнюючи успіх різних методів консультацій, рівень впливу отриманих під час консультацій відгуків на роз’яснення варіантів вибору державної політики й ухвалення остаточного вибору. Результати оцінювання треба використовувати на наступних консультаціях, а отримані уроки можна поширювати серед владних органів. Оцінювання ефективності консультаційного процесу не слід відкладати на кінець цього процесу, але внести як окремий захід у початковий план. Ефективне оцінювання дозволяє визначити, які методи досягли успіху, а які ні (і чому) на основі критеріїв успіху чи невдачі й застосованих засобів їх виміру. Критерії консультацій слід зазначати в усіх консультаційних документах. Необхідно чітко заявляти про те, що консультаційний процес має відбуватися відповідно до цих критеріїв. Запропонуйте респондентам прокоментувати рівень виконання цих критеріїв, а також запропонувати шляхи подальшого вдосконалення консультаційного процесу. В чіткій формі надайте контактну інформацію про осіб, яким респонденти зможуть надсилати коментарі або скарги, що стосуються цього процесу.

327

ДОДАТОК 34

СТРУКТУРА ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ДЕРЖАВНА СЛУЖБА — ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ У 2005 РОЦІ 1.

УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОЇ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ НА ОСНОВІ ПРИНЦИПІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОСТОРУ 1. Проект Закону України „Про державну службу в органах виконавчої влади” 2. Проект Указу Президента України „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні” 3. Проект Указу Президента України „Про розмежування політичних посад і посад державних службовців у системі центральних органів виконавчої влади”

ПОСИЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЄДИНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 1. Впровадження інструменту Twinning в Україні 2. Діяльність територіальних управлінь державної служби Головдержслужби 3. Дослідження системи управління персоналом на державній службі 4. Запровадження електронної системи документообігу у Головдержслужбі

ПІДВИЩЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ 1. Підвищення заробітної плати державних службовців 2. Дослідження класифікації посад та системи оплати праці держслужбовців 3. Пільгове кредитування придбання або будівництва житла

ЗАПОБІГАННЯ ПРОЯВАМ КОРУПЦІЇ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ 1. Удосконалення законодавства про запобігання та протидію корупції 2. Перевірки дотримання законодавства про державну службу та боротьбу з корупцією 3. Спеціальне навчання та методична підтримка державних службовців з питань запобігання проявам корупції

328

УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АПАРАТУ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 1. Сертифікація системи управління якістю Головдержслужби за ДСТУ ISO 9001-20012. Проект Типового регламенту роботи апарату центральних органів виконавчої влади 3. Функціональне обстеження органів виконавчої влади 4. Оцінка державного управління в Україні за базовими показниками Європейського Союзу (SIGMA)

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ, ЗОКРЕМА, ВИЩОГО КОРПУСУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 1. Підготовка магістрів за спеціальністю „Державна служба” в освітній галузі „Державне управління” 2. Пілотне створення груп аналізу політики у Секретаріаті Президента України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України та центральних органах виконавчої влади 3. Польсько-французько-український тренінговий проект 4. Дослідження системи професійного навчання державних службовців

ПРІОРИТЕТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ У 2006 РОЦІ

329

ДОДАТОК 35

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПУБЛІЧНОЇ ДОПОВІДІ ПРО ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ № з/п

Назва закладу

К-сть адрес

К-сть екземпл.

Секретаріат Кабінету Міністрів України

Секретаріат Президента України

Апарат Верховної Ради України

Міністерства

Міністерство аграрної політики України Міністерство внутрішніх справ Міністерство охорони навколишнього природного середовища Міністерство економіки України Міністерство закордонних справ України Міністерство культури і туризму Міністерство оборони України Міністерства охорони здоров'я України Міністерство освіти і науки Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту Міністерство палива та енергетики України Міністерство праці та соціальної політики України Міністерство промислової політики України Міністерство транспорту та зв'язку України Міністерства з питань надзвичайних ситуацій Міністерство фінансів України Міністерство юстиції України Міністерство вугільної промисловості Міністерство будівництва, архітектури та ЖКГ центральні органи виконавчої влади

1 1 1

15 15 15

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15

Антимонопольний комітет України

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України Державна митна служба України Державна податкова адміністрація України Державна прикордонна служба Державна служба експортного контролю України Державна судова адміністрація України

1 1 1 1 1

15 15 15 15 15

330

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державний комітет фінансового моніторингу України Національна комісія з питань регулювання зв'язку України Національна комісія регулювання електроенергетики України Служба безпеки України Управління державної охорони України Державна служба охорони культурної спадщини Фонд державного майна України Державний департамент інтелектуальної власності Національний банк України Рахункова палата України Вища атестаційна комісія України Головне контрольно-ревізійне управління України Державна служба автомобільних доріг України Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації Державне казначейство України Державний комітет архівів України Державний комітет статистики України Державний комітет телебачення і радіомовлення України Державний комітет України з державного матеріального резерву Державний комітет України по водному господарству Державний комітет України по земельних ресурсах Державний комітет України у справах національностей та міграції Державний комітет ядерного регулювання України Національне космічне агентство України Пенсійний фонд України Державний комітет лісового господарства України Держ iнспекцiя з контролю якостi лiкар засобiв Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон Державна гідрометеорологічна служба Державна екологічна інспекція Державна екологічна інспекція Державна інспекція з контролю за цінами (Держцінінспекція) Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку Державна інспекція навчальних закладів Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки Державна пробірна служба Державна санітарно-епідеміологічна служба 331

1 1

15 15

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15

1 1 1 1

15 15 15 15

1 1 1

15 15 15

1 1 1 1 1 1

15 15 15 15 15 15

1 1 1 1

15 15 15 15

1 1

15 15

1 1

15 15

Державна служба геодезії, картографії та кадастру Державна служба з охорони прав на сорти рослин Державна служба з питань національної культурної спадщини Державна служба заповідної справи Державна соціальна служба для сім'ї, дітей та молоді Державний департамент – Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення Державний департамент автомобільного транспорту Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державний департамент ветеринарної медицини Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації Державний департамент морського і річкового транспорту Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Державний департамент пожежної безпеки Державний департамент продовольства Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Державний департамент рибного господарства Державний департамент страхового фонду документації Державний департамент тракторного і сільськогосподарського машинобудування Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Державний департамент у справах релігій Державний центр зайнятості Мінпраці Комітет з контролю за наркотиками Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення 5

1 1 1

15 15 15

1 1 1

15 15 15

1 1

15 15

1 1

15 15

1 1 1

15 15 15

1 1

15 15

1 1 1 1

15 15 15 15

Національні бібліотеки Національна бібліотека України ім. Вернадського Національна парламентська бібліотека Публічна бібліотека ім. Лесі Українки

332

5 5 5

ДОДАТОК 36

СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ У 2005 РОЦІ І.

РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Наближення державної служби України до стандартів Європейського Союзу 1. Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні 2. Проект Закону України „Про державну службу в органах виконавчої влади” 3. Організація оцінки сфер державного управління України за базовими показниками SIGMA 4. Впровадження інструменту Twinning в Україні 5. Удосконалення правового забезпечення державної служби у взаємодії з Верховною Радою України та її комітетами

ІІ.

ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Персонал державних органів, їх апаратів та органів місцевого самоврядування 6. Динаміка змін кількісного та якісного складу державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування 7. Кількісний та якісний склад керівників державних органів, центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій 8. Формування кадрового резерву 9. Оплата праці державних службовців Робота з персоналом 10. Конкурсний добір на заміщення вакантних посад державних службовців 11. Стажування державних службовців на вакантні посади 12. Продовження строку перебування на державній службі 13. Присвоєння рангів державним службовцям 14. Залучення молоді до державної служби 15. Погодження кандидатур для призначення на окремі посади державних службовців 16. Удосконалення комп’ютерного обліку державних службовців Професійне навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування 17. Професійна підготовка 18. Підготовка магістрів за спеціальністю „Державна служба” 19. Підвищення кваліфікації 20. Організація проведення тренінгів 21. Навчання державних службовців за кордоном 333

Контрольно-інспекційна діяльність 22. Стан дотримання законодавства з питань державної служби та боротьби з корупцією в органах виконавчої влади 23. Запобігання проявам корупції серед державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування 24. Результати перевірок та службових розслідувань Інституційний розвиток системи управління державною службою 25. Побудова системи управління якістю у центральному апараті Головного управління державної служби України 26. Утворення та діяльність територіальних управлінь державної служби Головного управління державної служби України 27. Поліпшення діяльності кадрових служб органів державної влади 28. Діяльність Центру сприяння інституційному розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 29. Основні результати наукових досліджень 30. Пілотний проект зі створення груп аналізу політики у центральних органах виконавчої влади ІV. ВІДКРИТІСТЬ І ПРОЗОРІСТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ Діяльність колегіальних і дорадчих органів з питань державної служби 31. Колегія 32. Наукова рада Консультації з громадськістю та залучення громадян до процесу вироблення політики у сфері державної служби 33. Публічна кампанія громадських та експертних консультацій щодо проекту нового закону про державну службу 34. Інформування громадськості щодо стратегічних ініціатив Головдержслужби України 35. Залучення громадян через діяльність Громадської колегії при Начальнику Головдержслужби України 36. Видавнича діяльність Робота із зверненнями до Головного управління державної служби України та надання роз’яснень з питань державної служби 37. Звернення громадян 38. Звернення народних депутатів і депутатів місцевих рад V.

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 39. Реалізація завдань європейської та євроатлантичної інтеграції 40. Результати співпраці із зарубіжними партнерами

334

VІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 41. Управління персоналом 42. Інформаційне забезпечення 43. Фінансове забезпечення 44. Організаційно-контрольне супроводження 45. Матеріально-технічне забезпечення VІІ. ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ У 2006 РОЦІ 46. Забезпечення супроводження прийняття нового законодавства з питань державної служби 47. Впровадження системи управління персоналом в органах виконавчої влади України на принципах забезпечення компетентності та професійності корпусу державних службовців 48. Сприяння покращенню матеріального та соціального статусу державних службовців 49. Впровадження тренінгової складової до системи професійного навчання державних службовців 50. Удосконалення діяльності апаратів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади VІІІ. ВИТРАЧАННЯ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ У РОЗРІЗІ ЕКОНОМІЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДАТКІВ

335

ДОДАТОК 37

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКОЮ ТА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВАМИ ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник Головдержслужби ______________ Т. Мотренко «_____» травня 2006 р.

в Україні:

№ з/п

Установи та організації

1. 2. 3. 4. 5.

Представництво ООН Делегація Європейської комісії Представництво НАТО Представництво ОБСЄ Посольства та дипломатичні представництва іноземних держав, що співпрацюють із Головдержслужбою, і країн-членів Ради Європи Міжнародні фінансові і торговельно-економічні організації Агенції іноземних держав з міжнародного розвитку Англомовні ЗМІ, прес-агенції та ПР-проекти Англомовні ресурсні центри і фонди в Україні Всього:

6. 7. 8. 9.

Кількість адрес 1 1 2 1 49

Кількість Всього примірників примірза кожною ників адресою 5 5 5 5 1-3 4 5 5 3 147

5 8 18 94

5 3 1-3

25 24 32 292

за кордоном:

№ з/п

Установи та організації

Кількість адрес

Навчальні заклади з державного управління та аналітичні центри 10. Установи і організації з питань державної служби держав, що співпрацюють із Головдержслужбою і країн-членів Ради Європи 11. Міжнародні організації та представництва України при міжнародних організаціях 12. Дипломатичні представництва України за кордоном Всього: Разом:

336

184

Кількість Всього примірників примірза кожною ників адресою 3 552

174

124

372

378

1134

472

1423

Установи та організації

Кількість адрес

Представництво ООН Представництво Європейської Комісії в Києві Представництво НАТО Представництво ОБСЄ Посольства іноземних держав, що співпрацюють із Головдержслужбою, та інших країн-членів Ради Європи з постійними представництвами в Україні: Австрійської Республіки Азербайджанської Республіки Королівства Бельгія Республіка Білорусь Республіки Болгарія Боснія і Герцеговина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Республіки Вірменія Грецької Республіки Грузії Королівство Данія Естонської Республіки Держава Ізраїль Ірландія Королівства Іспанія Італійської Республіки Республіка Казахстан Канади Киргизька Республіка Китайської Народної Республіки Республіка Кіпр Латвійської Республіки Литовської Республіки Великого Герцогства Люксембург Республіки Македонія Республіки Молдова Королівства Нідерландів Федеративної Республіки Німеччина Королівства Норвегія Республіки Польща Португальської Республіки Російської Федерації Румунії Сербія і Чорногорія Словацької Республіки Республіки Словенія Сполучених Штатів Америки в Україні 337

1 1 2 1 49

Кількість Всього примірників примірза кожною ників адресою 5 5 5 5 1-3 4 5 5 3 147

1 1 1 1 1 1 1

3 3 3 3 3 3 3

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

Установи та організації

Кількість адрес

Республіка Таджикистан Республіка Туреччина Туркменістан Угорської Республіки Республіка Узбекистан Республіки Фінляндія Французької Республіки Республіки Хорватія Чеської Республіки Швейцарської Конфедерації Королівства Швеція Японії Міжнародні фінансові і торгівельно-економічні організації: МВФ Світовий банк МБРР ЄБРР Міжнародна фінансова корпорація ГУУАМ Світова організація торгівлі Організація Чорноморського Економічного Співробітництва Організація економічного співробітництва та розвитку Агенції іноземних держав з міжнародного розвитку: British Department for International Development Агентство США з міжнародного розвитку Канадійська агенція міжнародного розвитку Шведська агенція з міжнародного розвитку Швейцарська агенція з міжнародного розвитку Англомовні ЗМІ, прес-агенції та ПР-проекти: Internews-Ukraine Reuters Представництво „Financial Times” в Україні Представництво Британської телерадіомовної корпорації в Україні (Бі-Бі-Сі) Представництво телерадіокомпанії "Німецька хвиля" в Україні Радіо Свобода Korrespondent Center for Ukrainian Reforms Education Англомовні ресурсні центри і фонди в Україні: Британська Рада Рада міжнародних наукових досліджень і обмінів (Americal Councils) Київський ресурсний центр для випускників 338

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 9

Кількість Всього примірників примірза кожною ників адресою 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 5 45

1 1 1 1 1 1 1 1

5 5 5 5 5 5 5 5

1 5

5 5

5 25

1 1 1 1 1 8 1 1 1 1

5 5 5 5 5 3 3 3 3 3

5 5 5 5 5 24 3 3 3 3

1 1 1 18 1 4

3 3 3 1-3 3 3

3 3 3 32 3 12

Установи та організації

Кількість адрес

Кількість примірників за кожною адресою

Всього примірників

1 1 1 1 1 1

3 1 1 1 1 1

1 1 1 1 1 1 94

1 1 1 1 1 1

1 1 1 1 1 1 292

американських навчальних програм Центр Європейської документації Міжнародний фонд „Відродження” Western NIS Enterprise Fund ПАДКО-Україна Дім Свободи Польсько-американсько-українська ініціатива співпраці (ПАУСІ) IREX Фонд „Євразія” Американська рада з міжнародної освіти Фундація „Україна-США” Центр демократії і розвитку Центр адміністративної реформи Всього:

Навчальні заклади з державного управління та аналітичні центри № з/п

1 2 3

Установи та організації

Країна

11 12

Training Institute of Public Administration Faculty of Economics and Business Armenian Academy of Public Administration Drug Utilization Research Group School of Health Care, Management and Organization American University of Armenia Armenian-Russian Institute of Ecology, Economy and Law School of Public Management Institute for Advanced Studies Academy of Public Administration under the aegis of the President of the Republic of Belarus Public Management Institute The Civil Society Promotion Center

UNDP BiH

14 15 16

Center of Public Administration Department of Public Administration National University Center „Public Sector Economics”

4 5 6 7 8 9 10

339

Кількість адрес

Кількість Всього примірників приза кожною мірадресою ників 3 3 3 3 3 3

Albania Albania Armenia

1 1 1

Armenia Armenia

1 1

3 3

Armenia Armenia

2 1

3 3

6 3

Austria Austria Belarus

1 1 2

3 3 3

3 3 6

Belgium Bosnia and Herzegovina Bosnia and Herzegovina Bulgaria Bulgaria Bulgaria

1 1

3 3

1 1 1

3 3 3

№ з/п

Установи та організації

Країна

2 Bundeskanzleramt, Leiter der Section III Oeffentlicher Dienst und Verwaltungsreform 3 Agence pour la simplification administrative 4 Civil Service Commission 5 Senior Public Appointments Commission 6 Council for the Modernisation of the Administration 7 Council of Ministers, The Directorate of European Integration 8 Council of Ministers, The Directorate of State Administration 9 Public Service Human Resources Management Agency of Canada 10 Public Service Commission of Canada 11 Public Service Integrity Office 12 Ministry of Personnel 13 Ministry of Justice, Public Administration and Local SelfGovernment 14 Civil Service Department in the Government Office 15 General Directorate of Civil Service within the Office of the Government 16 Danish Ministry of Foreign Affairs 17 State Chancellery 18 Administrative Officer of the Cabinet's Office 19 Ministère de la fonction publique, de la réforme de l'Etat 20 Office of the The Prime Minister 21 Federal Agency for Civic Education 22 Ministry of Interior Affairs 23 Ministry of the Interior, Public Administration and Decentralization 24 Ministry of Employment and Labour 25 Prime Minister’s Office, Government Personnel Office 26 Ministry of the Interior, Public Administration Organisation and Civil Service

Austria

Кількість примірників за кожної адресою 3

Belgium

Bosnia and Herzegovina Bosnia and Herzegovina Bulgaria

Bulgaria

Canada

Canada Canada China Croatia

1 1 1 1

3 3 3 3

Czech Republic Czech Republic Denmark

Estonia Finland

1 1

3 3

France

Georgia Germany Germany Greece

1 1 1 1

3 3 3 3

Hungary Hungary

1 1

3 3

Hungary

340

Кількість адрес

Всього примірників 3

№ з/п

Установи та організації

27 Ireland Office of the Civil Service and Local Appointments Commissioners 28 Department of the Taoiseach, public service modernisation and cosial partnership division 29 National Personnel Authority 30 Агентство Республики Казахстан по делам государственной службы 31 Ministry of Industry and Trade, Committee of Trade of the Republic of Kazakhstan 32 State Civil Service Administration 33 State Chancellery of the Republic of Latvia, Policy Co-operation Department 34 Ministry of the Interior, the Agency for Public Service Management 35 Ministry of the Interior, Public Administration Department 36 Office of the President 37 Ministry of Finance, European Integration Directorate 38 Ministry of Interior and Kingdom Relation 39 Office of Civil Service 40 Civil Service Council 41 Ministry of Finance, Internal Audit Bureau 42 The Chancellery of the Prime Minister 43 Office of the Committee for European Integration, department for Institutional Building Programmes 44 Civil Servants’ National Agency 45 Аппарат правительства Российской Федерации 46 Ministry of Justice, Administration and Self-Government 47 Ministry of Public Administration Reform and Local Self-Government, 48 Agency for Public Administration Development 49 Civil Service Office 50 State Secretary for Organisation and Development of Administration 51 Civil Service Council 52 Government Personnel Office

Країна

Ireland

Кількість примірників за кожної адресою 3

Ireland

Japan Kazakhstan

1 1

3 3

Kazakhstan

Latvia Latvia

1 1

3 3

Lithuania

Moldova Moldova

1 1

3 3

Netherlands

Poland Poland Poland

1 1 1

3 3 3

Poland Poland

1 1

3 3

Romania Russian Federation Serbia and Montenegro Serbia and Montenegro Serbia and Montenegro Slovakia Slovenia

1 1

3 3

1 1

3 3

1 1

3 3

Slovenia Slovenia 341

Кількість адрес

Всього примірників 3

№ з/п

Установи та організації

Країна

53 Ministry of the Public Services 54 Swedish Agency for Public Management 55 Office of the Civil Service Commissioners 56 The Prime Minister’s office of Public Service Reform 57 Foreign and Commonwealth Office, EU External UK NCP for EU Twinning 58 Office of Personnel Management Всього:

Кількість адрес

Spain Sweden

1 1

Кількість примірників за кожної адресою 3 3

Всього примірників

USA

1 58

3 174

Всього примірників

3 3

Міжнародні організації та представництва України при міжнародних організаціях № з/п

Організації

Країна

Кількість адрес 1

2 SIGMA Programme

Geneva, Switzerland Paris, France

Кількість примірників за кожною адресою 3

3 OECD

Paris, France

4 European Profiles

Belgium

5 European Comission, EuropeAid Cooperation Office, Directorate A 6 Постiйне представництво України при Європейському Союзi 7 Мiсiя України при НАТО

Brussels, Belgium Брюссель, Бельгія Брюссель, Бельгія Нью-Йорк, США Женева, Швейцарія

1 International Labor Office

8 Постiйне представництво України при ООН 9 Постiйне представництво України при вiддiленнi ООН та iнших мiжнародних органiзацiях в Женевi 10 Постiйне представництво України при мiжнародних органiзацiях у Вiднi 11 Постiйне представництво України при координацiйних iнститутах СНД

Відень, Австрія Мінськ, Білорусь

Всього:

11 342

Дипломатичні представництва України за кордоном № з/п

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43

Дипломатичні представництва України за кордоном

Австралія Республіка Австрія Азербайджанська Республіка Республіка Албанія Алжирська Народна Демократична Республіка Республіка Ангола Князівство Андорра Антігуа і Барбуда Аргентинська Республіка Перехідна Ісламська Держава Афганістан Народна Республіка Бангладеш Королівство Бахрейн Королівство Бельгія Республіка Бенін Республіка Білорусь Республіка Болгарія Республіка Болівія Боснія i Герцеговина Федеративна Республіка Бразилія Султанат Бруней Даруссалам Ватикан (Святiйший Престол) Сполучене Королівство Великобританії i Північної Ірландії Болiварська Республіка Венесуела Соціалістична Республіка В'єтнам Республіка Вірменія Республіка Гамбія Гвінейська Республіка Грецька Республіка Грузія Королівство Данія Домініканська Республіка Республіка Еквадор Естонська Республіка Федеративна Республіка Ефіопія Арабська Республіка Єгипет Єменська Республіка Республіка Замбія Республіка Зімбабве Держава Ізраїль Республіка Індія Республіка Індонезія Ісламська Республіка Іран Республіка Ірак 343

Кількість адрес 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

Кількість примірникі в за кожною адресою 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

Всього примірників 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

№ з/п

44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88

Дипломатичні представництва України за кордоном

Ірландія Ісландська Республіка Королівство Іспанія Італійська Республіка Хашимiтське Королівство Йорданія Республіка Казахстан Королівство Камбоджа Канада Держава Катар Республіка Кенія Киргизька Республіка Китайська Народна Республіка Республіка Кіпр Республіка Корея Республіка Куба Держава Кувейт Лаос Латвійська Республіка Литовська Республіка Ліванська Республіка Князівство Ліхтенштейн Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирiя Велике Герцогство Люксембург Республіка Мавританія Республіка Мадагаскар Республіка Македонія Малайзія Республіка Малі Республіка Мальта Королівство Марокко Мексиканські Сполучені Штати Республіка Молдова Республіка Мозамбік Монголія М'янма Республіка Намібія Королівство Непал Федеративна Республіка Нігерія Королівство Нідерланди Федеративна Республіка Німеччина Королівство Норвегія Об’єднані Арабські Емірати Султанат Оман Ісламська Республіка Пакистан Республіка Парагвай 344

Кількість адрес 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

Кількість примірникі в за кожною адресою 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

Всього примірників 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

№ з/п

Дипломатичні представництва України за кордоном

89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124

Республіка Перу Південно-Африканська Республіка (ПАР) Республіка Польща Португальська Республіка Російська Федерація Румунія Республіка Сан Марiно Королівство Саудівська Аравія Сербія і Чорногорія С'єрра-Леоне Сирійська Арабська Республіка Республіка Сінгапур Словацька Республіка Республіка Словенія Сполучені Штати Америки Республіка Судан Республiка Таджикистан Королiвство Таїланд Тунiська Республiка Турецька Республiка Туркменістан Угорська Республіка Республіка Узбекистан Східна Республіка Уругвай Республіка Фiлiппiни Фінляндська Республіка Французька Республіка Республіка Хорватія Центральноафриканська Республіка Республіка Чад Республіка Чилі Чеська Республіка Швейцарська Конфедерація Королівство Швеція Демократична Соціалістична Республіка ШріЯпонія Всього:

Кількість адрес 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 124

345

Кількість примірникі в за кожною адресою 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

Всього примірників 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 372

ДОДАТОК 36

СТРУКТУРА ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ У 2005 РОЦІ І.

ІІ.

347

348

ДОДАТОК 37

СПИСОК АДРЕСАТІВ ДЛЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПІДСУМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ГОЛОВДЕРЖСЛУЖБИ УКРАЇНИ № з/п

Назва закладу

К-сть адрес

К-сть екземпл.

Секретаріат Кабінету Міністрів України

Секретаріат Президента України

Апарат Верховної Ради України

Міністерства

Центральні органи виконавчої влади

1 1 1

15 15 15

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15

Антимонопольний комітет України

1 1 1 1 1

15 15 15 15 15

349

1 1

15 15

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

15 15 15 15 15 15 15 15 15 15 15

1 1 1 1

15 15 15 15

1 1 1

15 15 15

1 1 1 1 1 1

15 15 15 15 15 15

1 1 1 1

15 15 15 15

1 1

15 15

1 1

15 15

6 7

1 1 1

15 15 15

1 1 1

15 15 15

1 1

15 15

1 1

15 15

1 1 1

15 15 15

1 1

15 15

1 1 1 1

15 15 15 15

351

5 5 5

Практичний посібник

МОТРЕНКО Тимофій Валентинович ВИШНЕВСЬКИЙ Андрій Володимирович БАЄВ Віталій Валерійович БОНДАРЕНКО Антоніна Леонідівна

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ НОВОГО МІНІСТРА За загальною редакцією Т. Мотренка Оригінал,макет Ф. Алєксєйчук

Здано в набір 10.06.06. Підписано до друку 10.07.06. Друк офсет. Папір крейд. Формат 60х84/8. Зам. 468. Тираж 1000. Ум. друк. арк. 40,92. Обл.,вид. арк. 37,98. Центр сприяння інституційному розвитку державної служби України при Головному управлінні державної служби України вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01034, Україна тел. (044) 278,3650, факс (044) 278,3622 http://www.center.gov.ua e,mail: center@center.gov.ua Свідоцтво про Держреєстрацію ДК № 2214 15.06.2005 р.

Виготівник ПІІ „Інтертехнологія” ТОВ вул. Воровського, 34г, м. Київ тел. (044) 486,59,26, 486,59,28 e,mail: interteh@svitonline.com Свідоцтво про Держреєстрацію ДК 1986 від 21.01.2004 р.