UPR Ukraine UA

Резюме доповіді ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ Підготовлено коаліцією правозахисних організацій з підготовки до УПО

Ця публікація є результатом спільної роботи Коаліції правозахисних організацій з підготовки до Універсального періодичного огляду (УПО) та окремих експертів. Видання підготовлене в рамках проекту ПРООН «Демократизація та права людини в Україні» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Погляди, висловлені в цій публікації, відображають позицію автора(-ів) і можуть не збігатись з офіційною позицією Уряду Королівства Данії, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН. Проміжне звітування в рамках УПО. Доповідь правозахисних організацій. Короткий огляд Алєксєєнко Марія, Всеукраїнська організація «Право на Захист» Аношкіна Ольга, Дворецька Олександра - Благодійний фонд «Восток-СОС» Байда Лариса, Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України» Бороздіна Катерина, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна» Васін Максим, Громадська організація «Інститут релігійної свободи» Виноградова Олена - Всеукраїнська благодійна фундація «Право на захист» Дуднік Інга, Громадська організація «Територія Успіху» Захаров Євген, Харківська правозахисна група Ковальчук Людмила, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна» Кравченко Раїса, Всеукраїнська громадська організація «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю» Куйбіда Роман, Центр політико-правових реформ Левченко Катерина, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна» Легенька Марина, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна» Мамутов Сулейман - Всеукраїнська благодійна фундація «Право на захист» Мартиненко Олег, Центр досліджень правоохоронної діяльності Матвійчук Олександра, Центр Громадянських Свобод Місяць Віталій, Благодійна організація «Всеукраїнська коаліція з надання правової допомоги» Олександр Букалов, Громадська організація «Донецький меморіал» Савчук Вікторія - Громадська ініціатива «КримSOS Саєнко Анна, Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда Україна» Свіридова Дар’я, Центр громадянської освіти «Альменда» Федорович Ірина, Коаліція з протидії дискримінації в Україні Щербатюк Максим, Українська Гельсінська спілка з прав людини Ясеновська Марія, Коаліція «Права дитини в Україні» Упорядники: Колишко Світлана, Романюк Василь, Щербініна Юлія.

2

Title

ЗМІСТ І. ВСТУП

ІІ. ОЦІНКА СТАНУ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ 1. Оцінка стану дотримання прав людини в сферах, щодо яких надано рекомендації в рамках УПО 2012 1.1. Верховенство права 1.2. Дотримання прав у пенітенціарній системі 1.3. Протидія дискримінації 1.4. Свобода думки, совісті та релігії 1.5. Права людей з інвалідністю 1.6. Протидія торгівлі людьми та домашньому насильству. Права жінок 1.7. Права дітей 1.8. Соціально-економічні та пов’язані з ними права 1.9. Захист персональних даних в Україні

2. Нові виклики 2.1. Євромайдан та права людини 2.2. Права людини в умовах збройного конфлікту 2.3. Права людини в умовах анексії Криму 2.4. Права внутрішньо переміщених осіб

ІІІ. ВИСНОВКИ

І. ВСТУП У жовтні 2012 р. на 14-й сесії Ради ООН з прав людини (РПЛ) була розглянута Національна доповідь України в рамках Універсального періодичного огляду (УПО). За результатами розгляду Україна отримала 145 рекомендацій від представників 47 країн з проблемних питань, які потребували вирішення, майже 80% з яких було прийнято Урядом, а близько 20% - не прийнято.

РЕКОМЕНДАЦІЇ - 145 Найбільше зауважень до України стосувалися таких сфер, як боротьба з дискримінацією та забезпечення толерантності (40 рекомендацій), верховенство права (30), пенітенціарна система (16), виконання міжнародних конвенцій (15), права дитини (14).

19% 3% 78%

Прийняті − 114 Частково прийняті − 4 Не прийняті − 27 1

3%3% 2% 4% 5%

Низка рекомендацій містять заходи щодо різних питань або сфер, інші рекомендації стосуються одного і того ж питання, відтак загальна кількість наданих рекомендацій і кількість рекомендацій з урахуванням сфери їх покриття не співпадають.

4

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

24%

19% 3% 78% РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА СФЕРОЮ

3%3% 2% 4% 5% 7% 7% 8%

24% 18%

9% 10%

антидискримінація та толерантість 40 верховенство права 30 пенітенціарна система 16 ратифікація конвенцій 15 права дітей 14

37%

запобігання домашньому насильству та торгівлі людьми 11

60%

соціально-економічні права 11 права мігрантів, біженців та шукачі притулку − 8

3%

гендерні питання 6 права людей з інвалідністю 5 свобода ЗМІ 5

6% 0%

інше − 4

Для контролю за виконанням рекомендацій, отриманих Україною у другому циклі УПО, була створена коаліція неурядових організацій (НУО), яка підготувала альтернативну доповідь для проміжного звітування в рамках УПО. Участь у підготовці доповіді взяли понад 80 НУО, які оцінили як стан виконання Україною отриманих рекомендацій, так і акцентували увагу на нових викликах у сфері прав людини. Доповідь підготовлена за результатами громадських експертиз діяльності органів влади, аналізу законодавства, окремих експертних досліджень, щорічних оглядів «Права людини в Україні» та тематичних моніторингів стану дотримання прав людини. Дана публікація пропонує читачеві стислий виклад доповіді та містить аналіз стану виконання рекомендацій УПО, отриманих у 2012 році, а також привертає увагу до нових проблемних питань «Нові виклики», що постали перед Україною після протестного руху «Революція Гідності», в результаті окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим, збройного конфлікту на сході країни та пов’язаних з цим масовим порушенням прав людини.

10%

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

5

3%3% 2% 4% ІІ. ОЦІНКА СТАНУ ДОТРИМАННЯ ПРАВ 5% 24%В УКРАЇНІ ЛЮДИНИ 7% 37% 7% 1. Оцінка стану дотримання прав людини в сферах, 60% УПО 2012 18% щодо рекомендації в рамках 8% яких надано 9% 10% 3%

1.1. ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА Рекомендації - 30

Оцінка виконання

6% 0%

10%

Виконано Задовільно 3

37% 60%

42%

42%

Не задовільно Не виконано

3% Основні причини недовіри до6% судової системи2: 0% 10%

Частково задовільно

– позбавлення суддів недоторканності та привілеїв (30%)

– поширеність корупції серед суддів (94%),

Влада робить:

– залежність суддів від політиків (81%) і олігархів 42% (80%).

• реформи судової системи - ні

42% Суспільство вважає необхідним3

– докорінні зміни у судовій системі (46%) – звільнення частини суддів, після розслідувань (40,2%), – запровадження майнової відповідальності суддів за незаконні рішення (31%),

• використання судової влади у власних цілях - так • консервативність та небажання до змін значної частини суддівського корпусу - так • політична воля та кроки щодо змін, усунення впливу на судову систему - ні • реформа прокуратури для забезпечен-

2

Опитування населення було проведено Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 19 по 24 грудня 2014 року. Опитано 2008 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком АР Крим. Теоретична похибка вибірки – 2,3%, детальніше за посиланням: http://pravo.org. ua/2010-03-07-18-06-07/lawreforms/1873-dlia-uspishnoi-sudovoi-reformy-treba-shchob-prezydent-i-parlament-vidmovylysiavid-vplyvu-na-suddiv-opytuvannia.html

3

6

там же РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

ня незалежного та неупередженого розгляду скарг на порушення прав людини з боку правоохоронних органів - ні • виконання рішень Європейського суду з прав людини - ні

• прогресивні положення щодо забезпечення прозорості добору суддів, • нові правила притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Законодавчі зміни:

• Закон «Про прокуратуру» - передбачає конкурсний порядок зайняття прокурорських посад.

Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року:

Громадськість пропонує серед іншого:

• враховує повністю 27 рекомендацій органів Ради Європи у судовій сфері, • 21 рекомендацію враховує частково, • ігнорує ключові рекомендації щодо обмеження політичного впливу Президента та Верховної Ради на судову систему. Нова редакція Закону України «Про судоустрій та статус суддів», лютий 2015 року, містить:

Прискорити процес реформ у галузі примусового виконання судових рішень; Для розвантаження системи державної виконавчої служби запровадити недержавну форму виконання судових рішень; Вирішити питання підвищення фінансової мотивації державних виконавців за рахунок підвищення заробітної плати та бонусів за своєчасне і ефективне виконання судових рішень.

1.2. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СИСТЕМІ Рекомендації - 16

Оцінка виконання Виконано

31% Прийняті - 18

100%

100%

44%

Частково прийняті - 0

Не прийняті - 0

31%

Задовільно Частково задовільно

44% 25%

25%

6%

6%

Не задовільно Не виконано

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

7

Законодавчі зміни: у квітні 2014 року була ухвалена значна кількість позитивних змін до Кримінально-виконавчого кодексу, більше 100 змін. Ці зміни – чи не найбільш масштабні з часу ухвалення Кодексу в 2003 році, і в цілому вони помітно гуманізують умови відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Реальна картина: • Відсутність проблеми переповненості в’язниць як системної; • Погані комунально-побутові умови утримання в’язнів; • Високий рівень недоброзичливого ставлення персоналу до засуджених; • Низький рівень надання медичних послуг; • Безоплатна (рабська) праця або неадекватно низька оплата праці; • Відсутність механізму подання та розгляду скарг на погане поводження; • Відсутність позитивних змін у впровадженні механізму ефективного розслідування випадків жорстокого поводження та притягнення до відповідальності працівників правоохоронних органів, винних у застосуванні катувань та жорстокого поводження.

8

Громадськість пропонує серед іншого: Створити механізм швидкого та ефективного реагування на повідомлення про жорстоке поводження, а також притягнення до відповідальності працівників правоохоронних органів, винних у застосуванні катувань та жорстокого поводження з ув’язненими. Приділяти увагу поліпшенню побутових умов тримання в’язнів до європейських стандартів. Докладати зусилля до прискорення переходу до утримання ув’язнених у приміщеннях не більше ніж на декілька осіб. Вивчити можливості закриття деяких в’язниць, а також побудови нових. Значно підвищити рівень та якість надання медичних послуг, переглянути умови праці лікарів в установах виконання покарань і вирішити питання підпорядкування медичних підрозділів у колоніях Міністерству охорони здоров’я. Забезпечувати значне зниження числа суїцидів та рівня смертності ув’язнених. Відмовитись від використання безоплатної праці засуджених на підприємствах установ, суворо карати за порушення адміністрацією установ у сфері трудових відносин, забезпечувати адекватну оплату праці ув’язнених та прозорість для засуджених процедур нарахування їм зарплати. Створити ефективний механізм подання та розгляду скарг ув’язнених, притягувати до відповідальності працівників, які порушують вимоги закону в сфері звернення громадян.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

31% 44%

31%

44%

100% 1.3. ПРОТИДІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ В УКРАЇНІ 100% 25% 25%

Рекомендації - 40, що містять 48 заходів

Оцінка виконання

6%

6% Виконано

25%

25%

31%

Прийняті - 30

75%

75%

Частково прийняті - 0

38% Не прийняті - 0

Законодавчі зміни: • Законодавча основа протидії дис20% кримінації - закладена.

• Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації” 2012 100%із іншими 100%законодавчироку разом ми актами є базою системи запобігання та протидії дискримінації.

• Прогалини законодавства - не усунуто

12%

12%

• відсутність гармонізації з базовим Законом: різні законодавчі акти35% містять різний перелік ознак дискримінації, в різних законах міститься різне визначення самого поняття 88% 88% дискримінації.

• не включено до переліку захищених ознак ознаку «сексуальна орієнтація», «ґендерна ідентичність», «стан 7%здоров’я».7%

22% • неврегульована процедура оскарження дискримінації, зокрема в ци7%

93%

21% 31%

Задовільно

21% 4% 38%

Частково задовільно

4%

Не задовільно Не виконано

вільному і адміністративному процесі, та прогалини в кримінальному процесі, що призводить до немож20% 20% доведення 20% ливості факту дискримінації.

60%

ВІДТАК

60%

УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО НА СИСТЕМНОМУ РІВНІ НАДАЛІ НЕ ВІДПОВІДАЄ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ ЩОДО ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ЗАБОРОНИ ДИСКРИМІНАЦІЇ І НЕ МОЖЕ ЗАБЕЗПЕЧИТИ НАЛЕЖНИЙ ЗАХИСТ ТА КОМПЕНСАЦІЮ УСІМ ЖЕРТВАМ.

24% 35% 24% Реалії України це:

• не можливість захистити меншини від 41% 41%насильства та притягнурасистського ти винних до відповідальності.

• безкарність зростаючого числа злочи0% нів, скоєних з мотиву 0% гомофобії.

7%

7%

7% 64%

64%

• не визнання більшості насильницьких 22% обумовлених расизмом, тазлочинів, кими, що мають расистські мотиви.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

93%

9

• відсутність відкритої та об’єктивної статистики щодо злочинів на ґрунті ненависті та дискримінації.

Громадськість висуває 16 рекомендацій, найбільш нагальними серед яких є:

• неефективність діяльності інституціональних структур, які відповідають за припинення расової дискримінації в Україні.

вдосконалити Порядок проведення органами виконавчої влади антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів.

• низький рівень обізнаності працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування про саму проблему дискримінації та її окремі прояви щодо кожної групи, адже державні службовці в Україні досі не розуміють необхідність локальних ініціатив та не вміють втілювати локальні чи регіональні програми в будь-якій сфері без відповідної «команди» профільного міністерства.

внести зміни до Кримінального кодексу України з метою декриміналізації дискримінації, забезпечення покарання за злочини скоєні з мотивів гомофобії та інші.

• відсутність чіткого регулювання питання проведення мирних зібрань в Україні.

• відсутність загальної національної чи то стратегії, чи то політики у згаданій сфері.

• Єдиний системний документ у цій сфері - це створена та затверджена у грудні 2013 року офісом Уповноваженого ВР з прав людини «Стратегія діяльності у сфері запобігання та протидії дискримінації в Україні на 2014­2017 роки» та План дій на 2015 рік, які було розроблено офісом у тісній співпраці з інституціями громадянського суспільства.

10

переглянути правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань з метою забезпечення розумного пристосування для представників релігійних спільнот, людей з інвалідністю та інших вразливих груп, які такого пристосування потребують. переглянути умови зміни/корекції статі на менш інвазивний спосіб. додати ознаки «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність» до переліку ознак у статті 2 Кодексу законів України про працю. розробити національну стратегію із запобігання дискримінації, яка б охоплювала всі сфери суспільного життя, чітко встановлювала обов’язки органів державної влади та місцевого самоврядування, мала реалістичні та вимірювані цілі, включно із механізмом оцінки ефективності впровадження, а також передбачала покроковий план дій до неї.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

1.4. СВОБОДА СОВІСТІ ТА РЕЛІГІЇ4 За роки незалежності України поліконфесійність утвердилась як ознака багатоманіття релігій, культур, національностей і мов в українському суспільстві. Національне законодавство створює сприятливі умови для розвитку діяльності та щорічного зростання кількості релігійних організацій у всіх областях України, проте надалі потребує

вдосконалення задля більшої чіткості, однозначності в тлумаченні та практичному застосуванні. Державна політика: відсутність загальнодержавної політики в сфері свободи віросповідання та ефективної системи державних органів у справах релігій призводить до ускладнень у реалізації свободи віросповідання.

Наразі потребують реагування як «старі», так і «нові виклики»: Старі проблеми виникають у зв’язку з:

Нові виклики:

• реалізацією права на мирні зібрання релігійного характеру,

• Події, пов’язані з окупацією та подальшою анексією Російською Федерацією українського півострову Крим, призвели до релігійно-вмотивованих переслідувань священнослужителів, окремих віруючих та цілих релігійних громад.

• створенням приватних навчальних закладів з можливістю отримання державної ліцензії для надання освіти та виховання дітей відповідно до релігійних переконань їх батьків, • неузгодженими процедурами набуття статусу юридичної особи релігійними громадами, неузгодженості на підставі різних законодавчих актів, • погодженням проповідницької та іншої релігійної діяльності іноземних громадян в Україні,

• Продовження російської агресії через політичну, військову та інформаційну підтримку сепаратистів у Донецькій та Луганській областях на сході України вилилося у релігійні переслідування у контрольованих проросійськими сепаратистами містах на сході України.

• поверненням експропрійованого радянським режимом церковного майна культового призначення.

• Під загрозою для свого життя та здоров’я опинилися майже всі християнські громади та релігійні діячі, за виключенням Української православної церкви (Московського патріархату) та деяких інших.

4 У рамках УПО 2012 Україна не отримувала рекомендацій, спрямованих суто на цю проблематику, вона охоплена рекомендаціями щодо запобігання дискримінації та забезпечення толерантності

• Необхідність забезпечення конституційного права громадян на заміну військового обов’язку під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою на підставі їх релігійних переконань.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

11

Громадськість висуває 10 рекомендацій, найбільш нагальними серед яких є: 31% 31% Законодавчо забезпечити конституцій- Усунути дискримінацію за

релігійною ознакою в реалізації конституційно44% го права на мирні зібрання, зокрема, закріпити у частині 5 статті 21 Закону 25% 25% України «Про свободу совісті та релігійні організації» повідомний порядок проведення мирних зібрань релігійно6% 6%без обмежень щодо строго характеру ків подання такого повідомлення.

не право священнослужителів та інших 44% громадян України на заміну військо100% під 100% вого обов’язку час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою поза межами будь-яких військових формувань, зважаючи на релігійні переконання таких осіб, та без будь-якої дискримінації, в тому числі на підставі належності до зареєстрованих чи незареєстрованих релігійних громад або 25% 25% 31% до визначених урядом віровчень.

75%

21% 31%

21% 4%

75%

4%

1.5. ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ 38% 38% В УКРАЇНІ Виконання рекомендацій

Рекомендації - 5

20%

Виконано

20% 20%

20%

Прийняті - 5

100%

100%

Частково прийняті - 0 Не прийняті - 0

На законодавчому рівні: 12% 12%

• У 2009 році Україна ратифікувала 35% Конвенцію ООН про права інвалідів (КПІ).

• У 2012 році 88%прийнято 88% Державну цільову програму «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» (далі - Національний план)

12

Задовільно Частково задовільно

60%

Не задовільно

60%

Не виконано

на період до 2020 року, впровадження якої, в тому числі, передбачало і приведення законодавства у відпо24% до стандартів відність КПІ.

35% 24%

Реалізація: • 41% Питання 41% «інвалідності»

не включаються до всіх напрямків держаної політики, вони розглядаються уосо-

0%

0%

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

7%

7%

7%

7%

блено, держава продовжує застосовувати медичну модель при формуванні політики та формально підходить до виконання Національного плану.

відомчої взаємодії та участі осіб з інвалідністю, або осіб які представляють їх інтереси в питаннях реалізації права на освіту

• Є недосконалою політика зі збору статистики щодо людей з інвалідністю в Україні, яка не узгоджується з соціальною моделлю інвалідності.

• Залишається декларацією право доступу до якісних послуг у сфері охорони здоров’я, про це свідчить:

• Не реалізується належним чином право на освіту, зокрема не забезпечується впровадження інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти через існуючі бар’єри, а саме: -- недосконалість законодавчо – нормативної бази та цілісної освітньої політики -- архітектурну недоступність навчальних закладів; -- неналежне застосування ІКТ та незабезпечення інформаційної доступності; -- незастосування принципів розумного пристосування та універсального дизайну в сфері освіти; -- недосконала система підготовки та підвищення кваліфікації викладачів; -- неналежна просвітницька робота щодо зміни стереотипів зі сторони батьків, вчителів , громади тощо.

-- неналежна система підготовки фахівців та осіб на рівні прийняття рішень з питань інвалідності та впровадження інклюзивного навчаннянедосконалість системи між-

-- тотальна архітектурна недоступність закладів охорони здоров’я, -- неможливість пройти якісне діагностичне обстеження через непристосоване обладнання, -- несвоєчасне отримання життєво необхідних безкоштовних ліків, -- відсутність відповідних знань та підготовки у надавачів медичних послуг; -- відсутність поваги (до людської гідності); -- відсутність інформації та просвітницьких програм для користувачів тощо.

• Не реалізовані гарантії доступу до інформації, зокрема в напрямку щодо доступності інформації на офіційних веб-сайтах для користування осіб із сенсорними та розумовими порушеннями.

• Не виконуються принципи антропогенної доступності, закладені у державні стандарти і керівні орієнтири, що призводить до недоступності середовища, транспорту та транспортної інфраструктури для людей з інвалідністю.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

13

• Не приділяється належної уваги питанням безпеки для людей з інвалідністю при плануванні евакуації в надзвичайних випадках, що особливо стало проблемним зв’язку з воєнними подіями на сході України.

• Відсутні дієві засоби впливу і контролю за дотриманням прийнятих законодавчих та нормативних документів, в тому числі, що стосуються доступності середовища для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення.

Громадськість висуває 8 рекомендацій, найбільш нагальними серед яких є: За участі громадських організацій людей з інвалідністю розробити та прийняти зміни до законодавства з метою приведення його у відповідність з вимогами Конвенції ООН про права інвалідів. Вести дієвий відомчий контроль та моніторинг за виконанням чинного законодавства щодо виконання Конвенції ООН про права інвалідів, захисту та реалізації прав осіб з інвалідністю. Запровадити парламентський контроль за імплементацією КПІ та виконанням Національного плану дій. Ввести на курсах підвищення кваліфікації державних службовців обов’язковість викладання курсів з питань інвалідності, формування інклюзивної політики, доступності та універсального дизайну.

14

Провести аналіз міжнародної фінансової допомоги, що надається на сферу охорони здоров’я, створення робочих місць, освіту, реабілітацію, з метою недопущення використання коштів на створення архітектурних та інших бар’єрів у закладах та послугах. Розробити та затвердити державну програму попередження інституалізації осіб з інвалідністю, які потребують значного обсягу сторонньої допомоги. Розробити та затвердити план дій з метою впровадження механізмів захисту прав осіб з інвалідністю, які не розуміють значення своїх дій і не можуть керувати ними, а також механізмів альтернативних системі опіки та піклування над недієздатними особами та особами, чию дієздатність обмежено. Сприяти створенню системної державної програми медичного забезпечення вимушено переміщених осіб, звертаючи увагу на людей з інвалідністю та людей, які мають хронічні захворювання. Розробити за участі громадських організацій людей з інвалідністю зміни до Національного плану, згідно Рекомендації Комітету ООН з прав людей з інвалідністю, та забезпечити їх впровадження.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

100%

100% 60% 1.6. ПРОТИДІЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ 60%ТА ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ. ПРАВА ЖІНОК Рекомендації - 17

12%

Виконання рекомендацій

12%

Виконано

35% Прийняті - 15

88%

88%

Частково прийняті - 0

24% 35%

24%

Частково задовільно

41%

41%

Не прийняті - 2

Гендерна 7% рівність 7% • Нормативно-правові акти, які вдоско22% налюють законодавче регулювання питань гендерної рівності не були під7% готовлені та прийняті.

93%

93%

• Представленість жінок у суспільному та політичному житті дуже низька. Як наслідок, жінки мають обмежені можливості впливати на прийняття рішень, що стосуються їхнього життя, життя12% їхніх громад та всієї країни.

12%

Задовільно

Не задовільно Не виконано

0% 0% станом на червень 2015 року не рати7% фікована. 7% 22%

• Відсутність місць та притулків для осіб, що постраждали від домашнього 7%насильства.

64% 64% Запобігання торгівлі людьми

Основні проблеми: • недостатнє фінансування дієвого виконання Закону «Про протидію торгівлі людьми»;

• Жоден з численних законопроектів, 27% 27% спрямованих на забезпечення рівних • нестача притулків допомоги особам, прав та можливостей жінок і чоловіків що постраждали від торгівлі людьми; 0% 0% у політичному парламентом не 88% житті, 73% 88% 73% підтримано.

• проблемність притягнення до відповідальності осіб, які скоїли злочин торгівлі людьми, про що свідчить збільшення різниці між зареєстрованими Запобігання домашньому справами та вироками (у 2013 р. – 64 насильству 6% 6%вироки, у 2014 р. – всього 19); • Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством • виявлення та ідентифікація осіб, по21% насильством 21% щодо жінок та домашнім страждалих від торгівлі людьми;

19%

19%

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

21%

21%

15

• висока кількість відмов у отриманні статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми; • відсутність на національному рівні та у переважній більшості областей діючого механізму щодо замовлення державою послуг у громадських організацій, які працюють у сфері протидії торгівлі людьми; • недостатність координації діяльності з протидії торгівлі людьми; • відсутність періодичного незалежного оцінювання державної політики у сфері протидії торгівлі людьми як інструменту оцінки впливу заходів і планування майбутньої політики та заходів; • складність подолання наслідків військового конфлікту на сході України; • виникнення нових шляхів вербування (пропозиції оформлення статусу біженця) та нових вразливих груп (зокрема, внутрішньо переміщені особи).

Громадськість рекомендує: • Розробити та прийняти нормативноправові акти, спрямовані на покращення реалізації Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

• Прийняти проект Закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації», зареєстрований у Верховній Раді у лютому 2015 р. за №2016.

• Збільшити ресурси для дієвого виконання Закону України «Про протидію торгівлі людьми».

• Посилити координацію діяльності з протидії торгівлі людьми, в тому числі шляхом створення міжвідомчої ради.

• Вжити заходи для зменшення відмов в отриманні статусу постраждалого від торгівлі людьми.

• Створити додаткові притулки для реабілітації та соціальної інтеграції для осіб, що постраждали від торгівлі людьми та домашнього насильства.

• Пришвидшити ратифікацію Конвенції Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством

16

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

88%

88%

41%

41%

1.7. ПРАВА ДИТИНИ В УКРАЇНІ Рекомендації - 14

7%

Виконання рекомендацій

0%

7% 22% Прийняті - 13

93%

93%

7% Частково

прийняті - 0 Не прийняті - 1

Існуюче нормативно-правове забезпечення сфери 12% захисту 12%прав дитини є неналежним, через:

27%

• відсутність єдиного ставлення та підходу до питання захисту дитини;

88%

7% 22%

7%

0% Задовільно Частково задовільно

7% 64%

Виконано

64%

Не задовільно Не виконано

Реалії України - це: Невирішені системні проблеми, деякими з27% яких є

над дитиною, яке фіксується 0% • насильство як73% в умовах закритих 73% закладів, так і в ро-

88% 0%

• відсутності єдиної системи органів захисту дитини, алгоритму взаємодії між ними; • застарілі форми роботи, які є неефек6% тивними і не дають результатів; • декларативність нормативних актів, 21% 21% які регулюють питання захисту19% дитини, і відсутність механізмів реалізації того чи іншого положення;

21%

динах і школах,

• невирішеними залишаються питання доступу до медичних послуг дітей у сільській місцевості,

6%

• спостерігаються проблеми у впроваджені системи інклюзивного навчання для дітей з особливими потребами, 19% • потребують більшої уваги питання ви-

явлення і надання допомоги дітям, які 21% постраждали від сексуальної експлуа• підхід до дитини як об’єкту впливу, не 33% 33% врахування факту того, що дитина — це людина, яка повинна бути перш за все суб’єктом відносин;

• недостатність 3% фінансування 3% інститутів захисту прав дитини.

25%

16% 25%

16%

21%

тації та жорстокого поводження,

• недостатній рівень вакцинації дітей як через недовіру, так і з огляду на відсутність гарантованих державою вакцин,

8% 21% 18%

8%

18%

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

24%

24%

17

• наявним державним програмам бракує механізмів реалізації та бюджетних асигнувань,

• не всі діти в зоні АТО мають доступ до освіти.

• відсутність інтегрованої системи навчання, відповідних спеціалістів щодо роботи в рамках нещодавно ратифікованих Конвенцій у сфері захисту прав дитини тощо.

Громадськість висловлює, зокрема, наступні рекомендації:

Нові виклики • від наслідків конфлікту в Україні постраждало близько 1,7 мільйона дітей, • стратегії щодо забезпечення цілісності родини, переміщення дитини з родиною через військовий конфлікт немає, • прогалини законодавства призводять до того, що діти ризикують не зареєструватись як ВПО і не реалізувати свої права, • невідповідність чинних законодавчих норм міжнародним стандартам приводить до участі дітей у конфлікті у різних якостях, у тому числі зі зброєю у руках, • починаючи з березня 2014 року, принаймні 109 дітей отримали важкі поранення і 42 вбиті внаслідок зіткнення з мінами та вибуховими предметами, які залишились після бойових дій у Донецькій та Луганській областях, • відмічаються труднощі з вирішенням питань щодо надання якісної медичної допомоги, в першу чергу через відсутність медикаментів,

18

Привести законодавство у відповідність із міжнародними стандартами з прав дитини, зокрема щодо заборони участі дітей у збройних конфліктах. Створити комплексну програму, спрямовану на вирішення нагальних проблем із дотриманням прав дітей, які постраждали від збройного конфлікту, та дітей ВПО, яка б охоплювала всі категорії дітей і не допускала б виключень. Підвищити гарантії дотримання права на життя, безпеку, права на освіту, психологічну та медичну підтримку дітей.

Розробити Національний план дій щодо реалізації положень Конвенції про права дитини на новий період у співпраці з громадськими організаціями та передбачити його адекватне фінансування.

Ратифікувати третій факультативний протокол до Конвенції про права дитини про механізм оскарження порушення прав дитини. У сучасних умовах права та інтереси дитини мають стати основною всіх напрямків державної політики, відповідно вони мають стати предметом державних стратегій реформ у всіх сферах та на всіх рівнях.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

7% 93%

7%

93%

64%

64%

1.8. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА Рекомендації - 11

12%

Виконання рекомендацій

12%

Виконано

27%

27%

Задовільно

Прийняті - 9

Частково задовільно

Частково 0% 88% 0% прийняті - 0

88%

73%

73%

Не прийняті - 2

6%

ЗАСТАРІЛА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

21%

Не виконано

6%

21% 19%РЕАЛІЇ19% УКРАЇНИ

ВІДСУТНІСТЬ СУТТЄВИХ 21% ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН, ЗДАТНИХ РЕФОРМУВАТИ ЦЮ СИСТЕМУ

3% 25% Бідність

16% 25%

Не задовільно

21% 33%ЕКОНОМІЧНА 33%

ВІЙНА НА СХОДІ

НОВІ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ОСОБЛИВОГО ЗАХИСТУ (ВПО, ВІЙСЬКОВІ В ЗОНІ АТО)

КРИЗА

3% 16%

ПІДВИЩЕННЯ БЕЗРОБІТТЯ

21%

• За останні 5 років відчуття бідності 24%се21% 35% 21% 35% ред населення зросло з 53 до 65%5. За 9 місяців 2013 р. 47% бідного населення перебувало у стані крайньої бідності.

8% 21% 18%

ЗУПИНКА НИЗКИ ВИРОБНИЦТВ, ЯК ЧЕРЕЗ ВІЙСЬКОВІ ДІЇ, ТАК І ЧЕРЕЗ 8% ЕКОНОМІЧНУ КРИЗУ

18%

• Мінімальна заробітна плата не враховує сімейної і податкової складових і з 24% 1 січня 2014 року дозволяла витрачати 29% 29% у середньому на одну особу майже $4,9 на день.

• У 2014 році прожитковий мінімум був встановлений нижче розмірів фактичних прожиткових мінімумів за грудень 2013 року.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

19

Доступність житла • За методикою ООН-Хабітат коефіцієнт доступності житла в Україні складає 16,72, для порівняння в США – 2,41, Швеції – 9,62, Нідерландах – 6,54, Польщі – 11,056.

• Середня однокімнатна квартиру вартує 35 345.6 доларів США = 11 років відкладання всієї зарплатні українця.

Система соціального захисту потерпає від: • стрімкого зростання вартості послуг при неадекватній їх якості; • нестачі коштів при неефективності бюджетного управління наявними фінансовими ресурсами; • «ручного» управління розмірами соціальних гарантій у залежності від фінансової спроможності держави.

Пенсійна система характеризується: • низьким рівнем пенсій, що не дають можливості підтримувати навіть мінімальний рівень життєдіяльності; • незбалансованістю бюджету Пенсійного фонду; • складною демографічною ситуацією з негативними перспективами її розвитку;

• складним макроекономічним станом держави (інфляція, безробіття, економічні кризи тощо); • значною «тінізацією» виплат працівникам, при збереженні надзвичайно високого розміру пенсійного збору для роботодавців (33,2% - для роботодавців та 2-5% - для найманих працівників).

Громадськістю висунуто 15 рекомендацій, серед яких: • Реформувати систему надання соціальних пільг: здійснити розділення правових норм на ті, що гарантують соціально-економічні права, та ті, що надають певні привілеї в зв’язку із зайняттям певної посади чи особливими заслугами.

• У повному обсязі передбачати фінансування закріплених у законодавстві гарантій дотримання соціально-економічних прав, припинити практику «ручного керування» при встановленні розмірів соціальних допомог.

• Удосконалити розрахунок прожиткового мінімуму, зокрема, затвердити новий набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів та послуг, затвердити нову методику розрахунку цього показника.

• Запровадити заходи, спрямовані на забезпечення доступності житла, не до-

7 Тематика захисту персональних даних не порушувалась у рамках УПО 2012, оскільки була новою для України, проте на сьогодні вже сформовано законодавство та визначені відповідальні органи у цій сфері, відтак можна говорити про оцінку існуючої системи захисту персональних даних в Україні

20

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

пустити безпідставного виселення із житла, порушення прав на доступність житла вразливих категорій населення.

• Продовжувати реформування пенсійної системи шляхом впровадження положень законодавства щодо накопичувального рівня цієї системи, створити передумови для цього.

• Уникати дискретного підвищення мінімальної пенсії; запровадити правило індексації, за яким підвищення пенсії буде прив’язане до індексу споживчих цін, розрахованого для груп населення з різними доходами.

1.9. ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УКРАЇНІ7 • Право на приватність в Україні захищено на конституційному рівні. В 2010 році Верховна рада ухвалила Закон України «Про захист персональних даних», внесені відповідні зміни до Закону «Про інформацію» та Закону «Про доступ до публічної інформації». Контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та суди.

• Одночасно, нормативно-правові акти, які регулюють відносини в освітній та медичній галузях, в сфері відповідальності правоохоронних органів, досі не приведені у відповідність до вимог Закону «Про захист персональних даних».

• Суб’єкти персональних даних практично позбавлені можливості контролювати процес збору, зберігання та обробки інформація про них.

• Отримання особою інформації про неї з державних реєстрів передбачає оплату, причому різну в різних реєстрах, хоча

їхня підтримка здійснюється за рахунок бюджетних коштів і саме до обов’язку держави належить забезпечення надання особі зібраної про неї інформації.

• Склад та зміст персональних даних, які збирають у правоохоронних органах, як правило, є надмірними та не відповідають визначеній меті їх обробки.

• Не відповідає принципам зберігання конфіденційності персональної даних і виборче законодавство України. В списках виборців міститься інформація: прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження, адреса, є позначки, що людина не в змозі самостійно пересуватись.

• На сьогодні основним електронним класифікатором, на основі якого відбувається збір та обробка персональних даних громадян України органами державної влади, є ідентифікаційний номер, що надається Державною податковою адміністрацією. Проте, сфера його використання виходить далеко за межі тієї мети, з якою він був запроваджений, адже за відсутності ідентифі-

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

21

каційного коду неможливо реалізувати право на працю, освіту, соціальний захист, отримати стипендію чи допомогу з безробіття, оформити субсидію, відкрити банківський рахунок, зареєструвати суб’єкт підприємницької діяльності, оформити будь-які документи у нотаріуса.

Відтак, громадськість рекомендує серед іншого (всього 13 рекомендацій):

• Припинити невмотивований збір вразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, участь у програмі замісної терапії тощо).

• Уніфікувати систему отримання особою інформації про неї з державних реєстрів, відмовившись від оплати за отримання інформації про себе.

• Переглянути практику надання адміністративних послуг. Відповідно до вимог законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних» вся інформація про особу, в тому числі різні виписки, витяги та довідки з державних реєстрів, повинні видаватись особі безкоштовно.

• Припинити адміністративну практику протиправного використання ідентифікаційного номеру (коду) платника податків для інших цілей, не передбачених законом, припинивши також застосування поняття «персональний номер», використання якого не передбачено жодним законом.

• Привести закони України, що регулюють діяльність правоохоронних органів, освітніх та медичних закладів, відомчі нормативно-правові акти у відповідність до вимог ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних».

22

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

2. Нові виклики

2.1. ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ПРОТЕСТНОГО РУХУ ЄВРОМАЙДАНУ Відмова від європейського вектору і зрив підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, яка планувалася на Вільнюському саміті 2829 листопада 2013 року.

Відкрите мирне протистояння українців на знак незгоди з політикою Президента Януковича, на яке влада вдалась до застосування сили і вбивства мирних демонстрантів, фізичного насильства. Злочини влади під час Євромайдану: вбивство щонайменше 115 людей, з яких 95 були активістами Євромайдану, ув’язнення на різний термін щонайменше кількох сотень людей, нанесення тілесних ушкоджень більше тисячі ак-

тивістам. Досі не відома доля зниклих 27 учасників протесту. Зафіксовані численні випадки незаконних затримань та арештів людей, викрадення учасників протесту, катувань та жорстокого поводження з боку правоохоронних органів та афілійованих із ними кримінальних злочинних угрупувань.

Злочинні дії влади призвели до масштабного протестного руху проти політичного режиму - «Революції гідності». ГРОМАДСЬКІСТЬ ВИМАГАЄ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ЄВРОМАЙДАНУ ТА СПРАВЕДЛИВОГО ПОКАРАННЯ ВИННИХ

2.2. ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ХОДІ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ На сході та півдні України за активної участі Російської Федерації у березніквітні 2014 року утворились незаконні збройні формування. В результаті штучні сепаратистські рухи на Донбасі перетворились на військовий конфлікт з Російською Федерацією в Донецькій та Луганській областях.

На підконтрольних незаконним збройним формуваннями територіях: відбуваються переслідування дійсних чи гаданих прихильників державного суверенітету України, до яких відносили людей за різними ознаками – політичними переконаннями, релігійними поглядами, мовою, приналежністю до

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

23

державної служби у разі відмови переходу на їх бік.

• створена організована система масових викрадень та катувань цивільних осіб.

• сформовані спеціальні підрозділи за радянським прикладом, співробітники яких, викрадають активістів та членів їх родин, катують та розстрілюють.

• відсутні будь-які засоби правового захисту прав людини.

• відсутні будь-які інститути захисту прав людини.

• відбуваються “народні суди” та виконуються смертні вироки.

• констатуються системні порушення статей Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які гарантують право на життя, свободу від катування, свободу та особисту недоторканість, право на вільне пересування тощо.

Порушення з боку української сторони: • випадки порушення прав людини представниками українських формувань, серед яких викрадення, незаконні затримання, жорстоке поводження, крадіжки, вимагання. При чому більшість розслідувань такого роду справ важко назвати ефективними.

• навесні та влітку 2014 року, керуючись потребами ефективного виконання 24

завдань органами державної влади “по знешкодженню терористів під час проведення АТО”, ухвалено низку законів, які суперечать національному законодавству та міжнародним стандартам з прав людини, зокрема ними надано право працівникам міліції застосовувати без попередження фізичну силу, спецзасоби і зброю в районі проведення АТО; затримувати осіб, причетних до терористичної діяльності без будь-якого рішення суду до 30 діб; дозволено прокурору без рішення суду самостійно санкціонувати арешт особи на строк до 3-х діб, обшук, доступ до речей та документів тощо.

Громадськістю висунуто 22 рекомендацій, зокрема: • Внести зміни в розділ 20 Кримінального кодексу України «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» з метою гармонізації його положень із нормами міжнародного кримінального права.

• Ухвалити постанову, якою визначити правовий статус території, яка наразі знаходиться під контролем організованих збройних формувань ЛНР/ДНР, та прилеглих до неї зон, які перебувають під постійними обстрілами та нападами або під реальною загрозою таких обстрілів чи нападів.

• Створити тимчасову слідчу комісію для здійснення парламентського контролю над процесом збору та фіксації доказів злочинів проти людяності та воєнних злочинів, а також процесом

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

розслідування таких злочинів відповідними державними органами.

• Утворити координаційну групу, до компетенції якої віднести контроль за дотриманням законності в зоні проведення АТО та реагування на повідомлення щодо незаконних дій представників держави.

• Забезпечити ефективну діяльність управління з розслідування злочинів проти миру, безпеки і людства та міжнародних правопорушень, створеного в складі Головної військової прокуратури (ГВП), стосовно збору і фіксації доказів таких злочинів (зокрема проведення опитування ВПО) для підготовки матеріалів до Міжнародного кримінального суду.

2.3. ПРАВА ЛЮДИНИ В УМОВАХ АНЕКСІЇ КРИМУ З лютого 2014 року за порушення прав людини на окупованих територіях Криму несе відповідальність Російська Федерація8. Цей огляд стосується порушень, допущених Україною по відношенню до осіб, що перемістилися на материкову частину України або залишилися на окупованій території Кримського півострова. Ці проблеми стосуються інтересів понад 20 тис. осіб, які є внутрішньо переміщеними особами з території АР Крим та м. Севастополя9, а також понад 2 млн. громадян України10, які залишилися на тимчасово окупованій території Кримського півострову.

Серед порушень:

Порушення заборони дискримінації: • непряма дискримінація походить від системної проблеми, яка притаманна українському законодавству, та пов’язана з можливістю отримання адміністративних та інших послуг за зареєстрованим місцем проживання; • пряма дискримінація, зокрема: • особи, які фактично проживали або мали зареєстроване місце проживання на території Кримського півострова, тривавлий час прирівнювались до нерезидентів11. Унаслідок цього було обмежено доступ цієї категорії громадян до низки банківських послуг; 12

8 З фактами порушень прав людини на окупованих територіях можна ознайомитись у публікації «Півострів страху: хроніка окупації та порушень прав людини в Криму» http://precedent.in.ua/files/docs/1430823389.pdf, а також http:// helsinki.org.ua/en/index.php?r=3.3.1.11 9

Див. статистику УВКБ ООН: http://unhcr.org.ua/attachments/article/1232/IDPUKR.pdf

10

Див. дані Державної Служби Статистики України: http://ukrstat.org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/13/Arch_nnas_zb.htm

Постанова Національного банку України № 699 від 3 листопада 2014 року «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим». Див. текст: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0810500-14

11

Пункт 1 Постанови НБУ № 699 за рішенням суду вже не діє, проте суд відмовився визнавати факт дискримінації та скасовувати інші положення цього рішення НБУ http://humanrights.org.ua/material/krimchan_znovu_viznali_rezidentami

12

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

25

• введено мораторій на виплату іпотечних кредитів для осіб, переміщених з території АР Крим, але таким правом не можуть скористатися особи, які проживали в м. Севастополь; 13 • люди, які є іноземними громадянами, особами без громадянства, а також громадяни України, які тимчасово виїхали з території Кримського півострову до початку окупації і не мають можливості повернутися на окуповану територію, позбавлені привілеїв та гарантій внутрішньо переміщених осіб; • на внутрішньо переміщених осіб покладенні додаткові обов’язки у порівнянні з іншими громадянами України,наприклад, обов’язку один раз на шість місяців з’являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики14; • безробітні особи, які звільняються з роботи в Криму та переміщуються з окупованої території на територію континентальної України, автоматично позбавляються права на отримання допомоги по безробіттю.15 Порушення норм міжнародного права щодо свободи пересування, обумовлені встановленням пунктів пропуску на окуповану територію (досі не обладнані

належним чином для пропуску людей та транспорту16), контрольованих ДПСУ та фактичного кордону, контрольованого владою РФ. Порушення права на справедливий судовий розгляд: суди, розташовані на материковій частині України, відмовляються продовжувати розгляд справ через відсутність у їх розпорядженні матеріалів справ, що не були передані судами розташованими на території Криму. Порушення свободи асоціації: не забезпечено механізму реалізації свободи асоціації для осіб, які постійно проживають або вимушено покинули окуповану територію АР Крим або м. Севастополь. Вони позбавлені можливості реалізовувати своє право на членство у всеукраїнських громадських об’єднаннях. Не визнання документів, що встановлюють юридичні факти, та інше. Внаслідок того, що згідно з законом17 будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами незаконно створеними на окупованих територіях АРК та м. Севастополь, є недійсним і не створює правових наслідків, а також із-за того, що на території Криму відсутні будь-які органи, що представляють владу України, громадяни України на території Криму позбавлені можливості реєструвати шлюби, народження дітей, факти смерті

ст. 14 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»

13

14

п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

15

передбаченої Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

16

Див.: http://ua.krymr.com/content/article/26911574.html

ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»

17

26

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

та отримувати інші документи належного українського зразка. Документи, що видаються країною окупантом у Криму є недійсними для України та міжнародного співтовариства. Вказана проблема лише набирає масштабів та фактично стосується біля 2 мільйонів мешканців Криму18. Порушення права на освіту. Україна фактично перестала вважати осіб, що мешкають на окупованій території Криму українськими учнями. Окрім того, на відміну від території АТО, не було здійснено жодної спроби перенести навчальні заклади Криму в безпечні райони країни. Навчальні заклади, які знаходяться у фактичному підпорядкуванні України в Криму відсутні.

Громадськістю висунуто 18 рекомендацій, зокрема: • Розробити та системно впроваджувати державну стратегію дій щодо захисту та відновлення прав та свобод громадян України, що постійно перебувають на тимчасово окупованій території або тимчасово вимушено перемістилися з неї. Забезпечити розробку, оприлюднення й систематичне інформування про офіційну державну позицію щодо окупованих територій та громадян України, які залишаються на окупованих територіях чи перемістилися з них.

• Спростити процедуру отримання освіти та документів про отриман-

18

ня освіти для випускників загальних освітніх навчальних закладів з тимчасово окупованої території Кримського півострову.

• Внести зміни до законодавства, які б виключали обмеження права на отримання послуг лише за зареєстрованим місцем проживання, зокрема, передбачити для кримчан можливість безперешкодного отримання відповідних послуг за місцем фактичного проживання.

• Внести зміни до законодавчих та нормативно-правових актів України щодо процедури та врегулювання питання визнання фактів, які відбуваються на окупованій території (шлюби, народження, смерті та інші) та засвідчуються документами, виданими владою на окупованих територіях Кримського півострову.

• Привести у відповідність до законодавства Порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, а також зміст та підстави прийняття рішення про відмову в перетині адміністративного кордону з Кримським півостровом.

• Запровадити механізм, який би забезпечував можливість завершення судового розгляду справ, які перебували у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь на початок окупації, та розгляд яких не закінчено.

Див. дані Державної Служби Статистики України: http://ukrstat.org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/13/Arch_nnas_zb.htm

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

27

2.4. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ Внаслідок окупації Криму і збройного конфлікту на Донбасі Україна вперше зіткнулася з явищем внутрішнього переміщення. Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - перший прийнятий Парламентом нормативно-правовий акт, який регламентував питання реалізації прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (ВПО), який набрав чинності лише 22.11.2014, через 8,5 місяців з початку внутрішнього переміщення, коли офіційна кількість ВПО складала майже півмільйона. Станом на 10 липня 2015 р. кількість таких осіб досягла 1 млн. 382 тисяч. Проте, до сьогодні не прийнято жодного документу, який би визначав державну політику з питань внутрішнього переміщення (включаючи довгострокові рішення).

Наявність Закону не вирішує, зокрема, наступних проблем ВПО • Проблема дискримінації. Жодний законодавчий акт не визначає відповідальність за дискримінацію ВПО. Відтак, прояви дискримінації відносно ВПО стають повсякденним явищем, зокрема, при прийнятті на роботу, оренді житла тощо. Яскравий приклад прямої дискримінації на державному рівні - постанова Національного

банку України № 699 від 03.11.2014, яка визнавала громадян України, зареєстрованих на території Криму, нерезидентами, що практично унеможливлювало доступ цих громадян до фінансових послуг19.

• Інституціональна невизначеність: не створено державного органу, який би опікувався проблемами ВПО та відповідав за фіксування та попередження випадків їхньої дискримінації.

• Порушення принципу мінімізації переміщення та його наслідків. Приймаються нормативні акти, які прямо суперечать вказаному принципу та змушують деякі категорії осіб до переміщення. Так, прийнято низку постанов20, які призвели, зокрема, до того, що пенсіонери, отримувачі різних видів державної соціальної допомоги, які проживають на непідконтрольних Україні територіях, можуть отримувати пенсії та виплати лише зареєструвавшись ВПО, а відтак це стало головною причиною для їх переміщення.

• Порушення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Конституцією та міжнародними зобов’язаннями України згадане право та свободу гарантовано, проте на практиці Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів

Пункт 1 Постанови НБУ № 699 за рішенням суду вже не діє, проте суд відмовився визнавати факт дискримінації та скасовувати інші положення цього рішення НБУ http://humanrights.org.ua/material/krimchan_znovu_viznali_rezidentami

19

Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 та Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637

20

28

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей21 це право обмежує: утворюються величезні черги на пунктах пропуску, корупційні схеми за отримання перепустки поза процедурою, не вирішується питання евакуації з метою збереження життя тощо.

• Проблеми медичного захисту. «Чугуївська правозахисна група», за результатами вибіркового опитування ВПО на території Харківської області, встановила, що в більшості випадків диспансеризація ВПО не проводиться, не складаються індивідуальні програми реабілітації, ВПО не поінформовані про місця розміщення лікувальних закладів та можливість забезпечення необхідними препаратами. 22 • Забезпечення права на документи, що посвідчують особу, залишається однією з найгостріших проблем. Внаслідок окупації Криму та початку збройного конфлікту на сході Україні, ДМС втратила всі дані про осіб на цих територіях, оскільки інформація існувала лише у паперовій формі в АРК. Особливо гостро проблема відновлення національних паспортів проявляється у випадках, коли особа раніше не отримувала закордонного паспорта і її дані не збереглись в електронній базі закордонних паспортів ДМС. В переважній більшості ці особи повинні звертатись до суду для встановлення їх особи, що

дуже часто вимагає присутності свідків (як правило, родичів).23

Позитивним є робота Уряду за такими напрямками: • Освіта. Як зазначають звіти неурядових організацій, стосовно дошкільної та середньої освіти: починаючи з весни 2014 р. був ефективно відпрацьований весь необхідний і можливий нормативно-управлінський алгоритм реагування на екстрену ситуацію із забезпеченням прав на навчання дітей ВПО.24 • Міжнародна співпраця. Україна співпрацює з іншими державами, міжнародними організаціями для запобігання можливим внутрішнім переміщенням, дотримання прав і свобод ВПО, сприяння поверненню таких осіб до їх попереднього місця проживання в Україні, та їх реінтеграції.

Громадськість висуває 15 рекомендацій, нагального вирішення потребують наступні: • Відновити соціальні виплати жителям окупованих та непідконтрольних територій, скасувати необхідність реєстрації ВПО для отримання соціальних виплат.

21

http://www.ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=136472

22

http://pereselenci-med.kh.ua/?p=93

23

http://podpricelom.com.ua/read/krymchani-otrymaly-ponad-20-tysyach-zakordonnyh-pasportiv-v-ukrayini.html

24

http://www.irf.ua/knowledgebase/news/prezentats_dostupu_vpo_osvit_monitor/ РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

29

• Запровадити простий механізм переведення соціальних виплат у межах України, незалежно від зареєстрованого місця проживання особи.

• Забезпечити населенні пункти, розташовані в безпосередній близькості до лінії зіткнення, транспортним сполученням, регулярними поставками товарів та гуманітарною допомогою, можливістю отримувати медичні послуги.

30

• Спростити процедуру отримання гуманітарної, благодійної, технічної та іншої безповоротної допомоги ВПО, посилити співпрацю з неурядовими та міжнародними організаціями з цього питання.

• Законодавчо врегулювати питання обміну полонених.

• Створити необхідні умови для евакуації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, із зони проведення бойових дій.

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

ІІІ. ВИСНОВКИ За результатами проведеного Коаліцією огляду дотримання прав людини в Україні за звітній період можна дійти наступних висновків.

Загальна оцінка ситуації в Україні Нові проблеми. Україна стикнулась з викликами, до яких не була готова ані інституційно, ані економічно, ані морально – це незаконна анексія Криму російськими військами, військовий конфлікт на Донбасі, і як результат виникнення нової категорії населення, що потребує особливого захисту, – внутрішньо переміщені особи. Глобальні проблеми. Згадане підігрівається політичною розбалансованістю, втратою у суспільства довіри до влади всіх рівнів і гілок, глибокою економічною кризою. Як результат: ПРОБЛЕМИ ПРАВ ЛЮДИНИ ВІДСТОРОНЕНІ НА ДРУГИЙ ПЛАН: • Жодна з необхідних реформ у сфері прав людини – судова, кримінальної юстиції, освітня тощо – не мають суттєвих результатів, або є відверто неефективними: реформи в пенсійній та медичній галузях.

• Ухвалення нових законів «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про освіту» лише створило законо-

давче підґрунтя для реформ, проте не призвело до позитивних змін.

• Відсутність ефективних контролюючих механізмів впливу на владу для забезпечення фундаментальних прав і свобод призводить до регулярного нехтування нею принципом верховенства права і порушення Конституції з посиланням на «політичну доцільність», «необхідність люстрації», «умови збройного конфлікту» тощо. Серед позитивних моментів • недопущення географічного розширення конфлікту на Донбасі, • успішне проведення позачергових виборів Президента 25 травня та позачергових виборів парламенту 26 жовтня 2014 р., • більш ефективна співпраця урядових та муніципальних органів влади з громадськістю, • позитивною в цей період була діяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини. Секретаріат Уповноваженого продовжував запровадження національних превентивних механізмів відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань, і дія цього механізму поступово впливає на ставлення персоналу до утримуваних у місцях несвободи. Секретаріат зробив реальні кроки для захисту населення від дій сепаратистів. Це стосується участі у вивезенні дитячих будин-

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

31

12% ків із зони антитерористичної операції, визволенні військовополонених, передачі засуджених на підконтрольну державі територію.

27%

тю виконано лише 6% їх положень25. Задовільно чи частково задовільно українською владою виконано значно більше положень рекомендацій – близько 52%. Одночасно на рівні невиконання або незадовільного виконання знаходяться не менше 42% пропозицій (Діаграма 1).

0%

88%

Відтак, станом на серпень 2015 р. ми маємо констатувати, що з усіх 145 рекомендацій, наданих Україні, повніс-

73%

Оцінка виконання

6% 21%

19%

21% 33% При цьому, як показав наш аналіз, на стан виконання рекомендацій не впливає істотно статус тієї чи іншої рекомендації. Так, зі 114 прийнятих рекомендацій повністю виконано лише 3%, на задовільному рівні за оцінками експертів – 16%, у той час як майже половина (46%) оцінюється як виконані незадовільно або не виконані взагалі (див. Діаграму 2)

3%

25%

16%

21% 35% У той же час з рекомендацій, неприйнятих або частково прийнятих свого часу Україною, практично половина – 47%,

виконані повністю чи на задовільному рівні. При чому не виконаними є лише 8% рекомендацій (див. Діаграму 3). Це стосується, перш за все, рекомендацій щодо ратифікації міжнародних інструментів та рекомендацій щодо недопущення дискримінації.

21%

8%

18%

Такий стан речей частково пояснюється євроінтеграційною політикою України протягом останніх років, що сприяло розгляду та імплементації рекомендацій Комітету ООН, які у 2012 р. не були сприйняті належним чином.

24%

29%

Низка рекомендацій містить одразу декілька позицій, що стосуються різних питань або сфер, натомість інші рекомендації – стосуються одного і того ж питання, відтак кількісні показники рекомендацій і позицій не співпадають. Для цілей оцінювання з метою найбільш точного відображення тенденцій враховувались показники виконання позицій/ заходів, закріплених в рекомендаціях.

25

32

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

21% 21%

19% 19%

21% 21% 33% 33% Оцінка виконання прийнятих рекомендацій

3%3% 25% 25% 21% 21%

Оцінка виконання не/частково прийнятих рекомендацій

21% 21%

16% 16% 35% 35%

8%8% 18% 18%

Виконано Задовільно

24% 24% 29% 29%

Частково задовільно Не задовільно Не виконано

З огляду на такий рівень виконання рекомендацій за результатами оцінки та з урахуванням нових проблем, що постали перед державою, Коаліцією було висунуто 154 рекомендації, з яких майже дві третини (96) стосу-

ються проблем, які вже розглядались в ході попередніх оглядів стану дотримання прав людини в Україні, а трохи більше третини (60) обумовлені новими викликами, що постали після «Революції Гідності».

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

33

ДЛЯ НОТАТОК

34

РЕЗЮМЕ ДОПОВІДІ, ОЦІНКА ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ РЕКОМЕНДАЦІЙ УНІВЕРСАЛЬНОГО ПЕРІОДИЧНОГО ОГЛЯДУ

35

Програма розвитку ООН в Україні Кловський узвіз, 1 Київ, Україна Тел.: +38 (044) 253-93-63 Факс: +38 (044) 253-26-07 www.ua.undp.org