Сиверська і в скарбничка психологічних порад by Dima Kedrun

ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ ТЕОФІПОЛЬСЬКИЙ НВК «ЗОШ І СТ. - ГІМНАЗІЯ»

СКАРБНИЧКА ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОРАД (Посібник для вчителів, батьків та учнів)

Сиверська І. В. практичний психолог

Теофіполь 2015 1

Сиверська І. В. , Скарбничка психологічних порад. Посібник для батьків, вчителів та учнів. 2015. 96с.

Даний посібник допоможе батькам, вчителям, знайти відповіді на запитання, які виникають при вихованні гіперактивних та замкнутих дітей, агресивних та тривожних. Допоможе розібратися в питаннях адаптації та готовності дітей до школи. Батьки ознайомляться з проблемами насильства в сім’ї та проблемами превентивного виховання неповнолітніх. Також отримають рекомендації щодо профілактики даних негативних проявів. У цьому посібнику учні знайдуть поради і рекомендації щодо розвитку уваги, самооцінки, покращення взаємодії в шкільному колективі. Подані рекомендації можуть бути використані також під час проведення виховних годин та під час проведення батьківських зборів. Таким чином, матеріали посібника стануть у пригоді учням, батькам, класним керівникам, класоводам, працівникам соціально-психологічної служби – всім , хто бажає краще розібратися в психологічних особливостях дитини та надавати їй дієву допомогу. Рецензент - Яковчук Л. С. – завідуюча районної ПМПК, практичний психолог Рекомендовано Методичною радою відділу освіти Теофіпольської РДА (протоком від 25. 12. 2015 р. № 4)

ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………..4 РОЗДІЛ І ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ 1 . 1. Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток..………………………7 1. 2. 10 заповідей для мами і тата майбутнього першокласника……...12 1. 3. Успішна адаптація першокласників………………………………13 1. 4. Поради шкільного психолога батькам щодо сімейного виховання дітей………………………………………………………………………..16 1. 5. П’ятий клас – від адаптації до успіху…………………………...…18 1. 6. Як розвинути пам'ять молодшого школяра?....................................22 1. 7. Підліток . Який він?............................................................................24 1. 8.Психологічні поради для виховання «важких» підлітків……………………………………………………………………26 1. 9. 10 основних правил взаємодії з агресивними дітьми …...……….29 1. 10. Шпаргалка для дорослих або правила роботи з гіперактивними дітьми……………………………………………………………………...32 1. 11. Формування самооцінки в дітей …………...………………….....34 1. 12. Особливості стилю поведінки із сором’язливими, замкнутими та конфліктними дітьми……………………………………………………..36 1. 13. Як поводитися батькам та оточенню схильної до суїциду дитини……………………………………………………………………..37 1.14. Причини дитячих крадіжок………………………………………...40 1.15. Шкідливі звички, як розпізнати й запобігти?.................................42 1. 16. Насильство в сім’ї. Що ми, зазвичай, розуміємо під насильством?...............................................................................................48 1. 17. Заохочення і похвала за добру поведінку і правильний вибір. ..52 РОЗДІЛ ІІ ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ 2. 1. Прийоми покращення дисципліни в класі…………………………56 3

2. 2. Етикет учителя важливий фактор успішної діяльності…………..59 2. 4. Адаптація п’ятикласників………………………………………….62 2.5. Робота з агресивними дітьми……………………………………….66 2. 6. Взаємодія з тривожними дітьми…………………………………...70 2. 7. Ресурси для подолання стресу. Стреси у професійній діяльності вчителя. Вчимося «не горіти». …………………………………………..73 РОЗДІЛ ІІІ ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ПОРАДИ УЧНЯМ 3. 1. 10 умов успішного навчання………………………………………..81 3. 2. Як удосконалити свою увагу?............................................................83 3. 3. Рекомендації для покращення взаємодії в учнівському колективі…………………………………………………………………..85 3. 4. Як організувати підготовку до ЗНО?................................................86 3. 5. Як поводитись під час ЗНО?.............................................................88 3. 6. Обираєш професію – обираєш майбутнє…………………………..90 3. 7. Коли не подобається власна зовнішність………………………….92 3. 8. Декларація моєї самоцінності……………………………………... 93 Список використаної літератури………………………………………..96

ВСТУП Якими

діти

народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх

хорошими

через

правильне виховання. Плутарх В усі часи для нормального розвитку діти потребували батьківської любові, турботи захисту від негативних зовнішніх впливів, адже душу дитини можна легко розбити грубим словом та зневагою. Учитися бути добрими батьками власним дітям ніколи не пізно й не соромно. Для того, щоб наші діти виростали у здоровому і безпечному середовищі

нам,

дорослим, треба весь час розширювати свої знання і навички спілкування з дітьми. Виховання дітей – важлива справа. Це складний процес, що час від часу супроводжується відповідальність

певними ризиками. Безумовно,

за дітей несуть їхні батьки. Але,

найбільшу

водночас,

кожна

людина, яка бере участь у навчанні, вихованні і навіть просто спілкуванні з дитиною, теж відповідальна за свій внесок у розвиток її особистості, за якість та певні наслідки свого впливу. Важливо,

щоб кожен вчитель

підходив до цього свідомо та відповідально. Це допоможе в конкретній педагогічній ситуації зробити кращий вибір з точки зору людяності, психолого

– педагогічної майстерності,

збереження особистого

психічного здоров’я та здоров’я учнів. Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад. Діти - абсолютно особлива каста людей. Вони досконалі, як будь – який витвір природи. Вони дивовижні, тому що, поки що не відомо, які люди з них виростуть. 5

Культура - це те, що відрізняє людину від тварин. Це генетично, не наслідувані досягнення людства, закарбовані на різних носіях інформації включаючи звички і цінності батьків, які передаються від покоління до покоління. Психологічна культура – забезпечує оптимальне. Гармонійне функціонування особистості, її подальшу адаптацію і життєздатність в суспільстві. Спостерігаючи за сучасними школярами, безсумнівно радієш за їхні успіхи. Вони цікавляться комп’ютерними технологіями, іноземними мовами, музикою, спортом, розкуті, упевнені в собі, здатні приймати рішення. Водночас поруч із значними позитивними змінами в розвитку дітей відбулися і негативні. Сучасне середовище, в якому зростає молодь, має безліч руйнівних для особистості чинників: комп’ютерні жорсткі

ігри, криваві і нещадні

бойовики, інформаційна революція, наркотики, алкоголь тощо. Такі чинники негативно позначаються на психічному здоров’ї та морально – духовному розвиткові дітей та юнацтва. Здорову психіку дитини можна і необхідно формувати в атмосфері любові, взаємоповаги, взаєморозуміння, довіри та підтримки. Дитина - це джерело життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька. Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним.

Розділ І Психологічні поради і рекомендації батькам щодо навчання і виховання дітей

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток •

Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи

дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково – сильно. •

Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за

приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком – дівчатка, звичайно, старші від своїх ровесників-хлопчиків. •

Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують,

відчувають дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне – по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі. •

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не

розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її. •

Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності

у виконанні вашого завдання. •

Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі,

так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати,

що і як робити.

Варто

підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок. •

З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати

принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно,

а не тільки за заздалегідь відомими

схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач. •

Не забувайте не тільки розповідати,

важливо для хлопчиків. 8

а й показувати. Особливо це

•

Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось

зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. •

Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє

ставлення до неї – бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка. •

Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені,

тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути. •

Перш ніж лаяти дитину за невміння,

спробуйте з’ясувати природу

труднощів. •

Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або

без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально. •

Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось

не знає або не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що, вона захворіла. •

Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити

чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання,

відчула смак до пізнання нового,

невідомого не

зрозумілого. Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей.

На те вона й дитина.

Цим не можна дорікати.

Соромно

самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях. •

Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися

чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання. 9

•

Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому

не змушуйте дитину бути схожою на вас. •

Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

•

Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання

дитини. •

Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими, «лінощі» дитини –

сигнал неблагополуччя у вашій педагогічній діяльності,

в обраній вами

методиці роботи з нею. •

Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному

осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно). Ви повинні знати: •

З ким приятелює ваша дитина.

•

Де проводить вільний час.

•

Чи не пропускає занять в школі.

•

В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли: •

В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

•

В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може

свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами) •

В домі з’явилися голки для ін’єкцій,

вимащені бинти,

часточки рослин, чимось

закопчений посуд (це може свідчити про вживання

наркотичних речовин). •

В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте,

хто і з якою метою їх використовує). •

В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників,

ацетону, тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання). •

Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей:

порушилась координація рухів,

підвищилась збудженість або в’ялість, 10

з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин). Не дозволяйте дітям та підліткам: •

Йти з дому на довгий час.

•

Ночувати у малознайомих для вас осіб.

•

Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий

час вашої відпустки. •

Знаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати

жертвою насильницьких дій дорослих. •

Носити чужий одяг.

•

Зберігати чужі речі.

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати: Я тисячу раз тобі казав… Невже тобі не зрозуміло, що… Скільки разів треба повторювати… Всі люди…, а ти… Ну, на кого ти схожа?.. Що ти до мене причепилась?.. Ти такий, як твій батько (мати)… А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше: Ти в мене такий хороший! Порадь мені, будь-ласка… Ти мене завжди правильно розумієш… Ти в мене молодець! Як я тобі вдячна! Які в тебе чудові друзі!

Якщо: •

Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

•

Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

•

Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

•

Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини; •

•

Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

•

Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

•

Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

•

Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі. •

Десять заповідей для мами і тата майбу тнього першокласника • Починайте

«забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй

посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: 12

«Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд». • Визначте

загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси

(улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем). • Залучайте

дитину

до

економічних

проблем

родини.

Поступово

привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт). • Не

лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх.

Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя

або

вихователя,

відповідайте:

«Спасибі,

ми обов’язково

поговоримо на цю тему». • Навчіть

дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею

конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію. • Постійно

говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного

навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво. • Відповідайте

на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її

пізнавальний інтерес ніколи не згасне. • Постарайтеся

хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ

очима іншого – основа для взаєморозуміння. • Частіше

хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить,

відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». 13

Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю. • Не

будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони

не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Успішна адаптація першокласників Поради батькам У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною в навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути й сьогодні,

якщо

дотримуватись найпростіших правил: Правило 1 Пам’ятайте , що дитина може концентрувати увагу не більш ніж на 10 – 15 хвилин. Тому, коли виконуватимете разом з нею уроки, не забувайте через кожні 10 -15 хвилин перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете

просто попросити його пострибати на місці 10 разів,

побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Починати виконання

домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години. Правило 2 Комп’ютер, телевізор і будь- які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу. Правило 3 Протягом

першого року навчання ваше маля понад усе потребує

підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за двійки й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина зневіриться у собі. Кілька коротких правил •

Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

•

Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

•

Треба чесно й терпляче відповідати на будь які запитання.

•

Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

•

Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

•

Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

•

Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

•

Оцінюйте тільки вчинки, а не саму дитину.

•

Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини. 15

•

Визнайте право дитини на помилку.

•

Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

•

І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати. Поради для правильного режиму дня

•

Дитині для відновлення сил необхідно 12 годин сну з урахуванням обіднього відпочинку (1 – 1,5 години).

•

Після школи не спішіть садити дитину за уроки, їй необхідно 2 – 3 години відпочити (з обіднім сном). Найпродуктивніший час для виконання уроків – з 15-ї до 16-ї години.

Заняття ввечері без

результативні, завтра доведеться все починати спочатку. •

Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилин занять необхідно 10 -15 хвилин перерви.

•

Під час виконання уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, наберіться терпіння.

але якщо потрібна ваша допомога,

Необхідні спокійний тон та підтримка («не

хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Отже, ваша підтримка, віра в дитину, в її успіх допоможуть подолати всі перешкоди.

Поради шкільного психолога батькам щодо сімейного виховання дітей

Пам`ятайте, що навчання – один з найважчих видів праці, а розумові

здібності й можливості дітей неоднакові. 2. Не слід вимагати від дитини неможливого. Важко визначити, до чого вона здатна та як розвинути її розумові здібності. 3. Навчання не сприяє розвиткові дитини, якщо воно вимагає від неї механічного заучування і не потребує напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення і дій. 4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод «виховання», що не потребує ні часу, ні розуму – побити дитину і цим її образити, озлобити або й зламати. Усуньте опіку, крик, насилля і наказовий тон. Вони спричиняють опір у дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку у брехні. 5. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та в усіх її справах. 6. Запам`ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більше 1 год., 2го – 1,5 год., 3-5-х класів – до 2 годин, 6–7- х класів – до 2,5 год., 8-х – до 3год., а учні 9-11-х класів – до 4 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти над виконанням домашніх завдань більше встановленого часу, адже це позначиться на їхньому здоров`ї та розумовому розвитку. 7. Не примушуйте дитину

писати спочатку в чернетці й кількаразово

переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтоми і відвертає дітей від навчання. 8. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, якої б ви хотіли. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання робота і не остання оцінка. 9. Дайте дитині можливість пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці. 17

10. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте, оцінюйте їх словами: «я задоволений», «я незадоволений». Додайте слово «дуже», і будьте певні – завтра ваша дитина дуже старатиметься, щоб ви були задоволені нею. 11. Здоров`я дитини – тендітна споруда, й тримають її три «атланти»: спадковість, спосіб життя й середовище. Тому організуйте для своєї дитини правильний режим – зарядка, раціональне харчування, навчання й відпочинок. Подбайте про позитивний вплив середовища, в якому перебуває дитина. 12. Організовуючи різноманітні ігри й види відпочинку дітей, приділяйте увагу їх фізичному розвитку, особливо дрібних рухових м`язів (пальців, кистей рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах та ін. 13. Обов`язково помічайте і заохочуйте навіть найменші успіхи у навчанні та поведінці дітей. 14. Батько й мати – найкращі вихователі, які, за словами А.С.Макаренка, повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам`ятайте: дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім`ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

П’ятий клас – від адаптації до успіху 18

1. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом. 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів. 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси. 5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога. 6. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки, тощо. 7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння. 8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того,

щоб

починати

подібні

розмови

про

школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень. 9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся, наскільки можливо, не

встановлювати покарань і заохочень, вони можуть привести до емоційних проблем. 10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. 11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між її інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню. 12.

Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку,

чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу. 13. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання? 1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів до школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті. 20

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників. 3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію. Як допомогти дитині успішно адаптуватися? 1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить. 2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше. 3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік. 21

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності. З допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання. Як допомогти дитині краще вчитися? 

У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла

кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків. 

Забезпечте своїм дітям вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та

роботи над уроками. 

Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід

привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства. 

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома

вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане. 

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих

зошитах. 

Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи

бережне ставлення до підручників. 

Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя -

прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем. 

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники

та додаткову літературу. 

Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина - об’єднання

колективів:

дітей,

батьків,

учителів.

Чим

трьох

дружнішими,

цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. 

Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити,

підказувати, радити, допомагати, підтримувати. 

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб

виховання - особистий приклад. 

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.



Умійте ставити себе на місце дитини.



Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню

дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

Як

розвину ти

пам'ять

молодшого

школяра? •

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю

залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується. •

Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед

залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння,

зрозумілі

дитині

запам’ятовуються

набагато

ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять. •

Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка

увага від відсутності інтересу до матеріалу. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань. •

Регулярне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови

для формування продуктивної пам’яті. Не треба надмірно лякати себе

невдачами,

вдосконаленню 23

пам’яті

дуже

шкодить

перенапруження, негативні емоції,

пасивність і лінощі. Завдання

крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту. Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил: •

Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли

ще не настала втома. •

Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за

формою і змістом. •

Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи

різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали. Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми,

штучно

наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками,

змістом,

•

значенням, залучаючи різні види пам’яті. •

Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.

•

Коли ваша дитина щось вивчає, налаштовуйте її на уявлення, а не

на запам’ятовування. •

Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими,

акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках. •

Не примушуйте дитину щось зазубрювати. Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Ваша дитина почне

хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

Підліток. Який він? Підлітковий вік - час швидких змін, фізіологічних, психологічних, соціальних. У цей період йде і етичний розвиток, формуються переконання підлітка. І часто ці переконання не збігаються із загальноприйнятими. Підліток починає усвідомлювати себе особистістю, порівнює себе з тими, хто оточує, з однолітками, що спонукає його до критичного оцінювання себе і прагнення вдосконалюватися. У цей час формується і може навіть різко змінитися його характер. Розвиток підлітка – це початок пошуку себе, свого унікального "Я". Підліткам подобаються гострі відчуття. Вони прагнуть до незалежності. Часто батьки помиляються у вихованні своїх дітей, коли говорять дитині: "Не виділяйся, будь такою чи таким, як усі". Конфлікти «батьків і дітей» у цьому віці пояснюються тим, що батьки часто не знають особливостей формування нервової системи підлітка в період статевого дозрівання. Що ж є найсуттєвіше для дитини в цей час? Виявляється,

ось такий

ланцюжок: Любов – Довіра – Розуміння – Підтримка. Це шлях становлення індивідуальності. Ставлення підлітків до своїх проблем: •

Найважливіше для мене – відчувати, що мене люблять і цінують,

незалежно від того, наскільки безглуздий вигляд я можу мати. •

Мені потрібний той, хто вірить в мене, тому що я сам часто буваю в

собі невпевнений. Якщо чесно, то я іноді страшно соромлюся себе. 25

відчуваю, що я недостатньо сильний, яскравий, красивий і привабливий порівняно з тими, хто оточує мене. Але трапляється й інакше, коли мені здається, що я все вже знаю і можу один протистояти всьому світу. Я дуже гостро все сприймаю. Мені потрібний той, хто міг би спокійно, без всякої критики вислухати

•

мене і допомогти мені розібратися в самому собі. Коли я зазнаю невдачі, втрачаю друга або просто програю, то мені здається, перевертається весь світ. Мені потрібні люблячі руки, які заспокоїли б мене. Мені потрібне

•

місце, де я міг би поплакати і де б ніхто наді мною не сміявся. Але, з іншого боку, мені потрібна людина, яка завжди буде поряд. Мені також потрібний той, хто голосно і чітко скаже: «Зупинися!». Але

•

люди не повинні читати мені нотації, нагадувати про мої колишні дурощі. Я і сам знаю про них і відчуваю свою провину. Крім того, мені потрібно, щоб ти, мамо, і ти, тату, були щирими зі

•

мною у всьому, що стосується вас і мене. Тільки тоді я зможу довіряти вам. Я хочу, щоб ви знали, що я люблю вас. І, будь ласка, не ображайтеся,

•

коли мені подобаються інші. Вони не відвернуть мене від вас. Будь ласка, любіть мене завжди.

•

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками в кризовий для них період: 

Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів,

що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою. 

Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати

його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть , що ви поділяєте й розумієте його почуття. 

Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка. 26

Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в



його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які



сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і



унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку,прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу



самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось



насторожило в поведінці підлітка.

Психологічні поради для виховання «важких» підлітків Як упоратись з підлітком? Що ж трапилось з цією милою маленькою дитиною, яка була в нас кілька років тому? Підлітки можуть бути дуже складними, і це не має дивувати вас з огляду на всі зміни перехідного віку, з якими їм доводиться зіштовхуватися. Вам доведеться бути дуже терплячими, щоб упоратись з цим. Попри те, що ви колись самі були підлітками й, можливо, складними для своїх батьків, від вас, проте, потрібно буде багато праці, щоб зрозуміти, через що доводиться проходити вашій дитині. Ви маєте налагодити зв’язок із нею. Це завжди не просто, і вам доведеться дуже постаратися під час цих двох важливих періодів у житті ваших дітей – юності й молодості. Вашим дітям знадобляться всі настанови і все ваше розуміння, яке ви можете їм дати. Спілкування й розуміння протягом складних періодів можуть задати тон для життєвих рішень, які доведеться робити вашій дитині. Нижче наведено кілька корисних порад, які згодяться батькам при вихованні підлітків і налагодженні зв’язку з ними: 27

Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею. Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом. 2.

Строгість Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що

вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю. Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда. Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка, просто спрямуйте його. 3.

Спілкуйтеся щодня Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами.

Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні. Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку. Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до 28

ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно. Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації. Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на тому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це,

коли дитина була

маленькою?.. 4.

Терпіння Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваше терпіння дуже

важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще. 5.

Упереджувальний підхід Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно

починати діяти негайно. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка. 6.

Єдиний фронт У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм

необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці.

Ви маєте завжди

демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, 29

однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

10 основних правил взаємодії з агресивними дітьми (Поради батькам) 1.

Бути уважним до потреб дитини.

Демонструвати модель неагресивної поведінки.

Бути послідовним у покараннях. Карайте за конкретні вчинки.

Покарання не повинні принижувати дитину.

Навчайте прийнятих способів вираження гніву.

Давайте дитині шанс виявити гнів безпосередньо після прикрої події.

Відпрацьовуйте навички реагування в конфліктних ситуаціях.

Розвивайте здатність до емпатії (співпереживання).

Розширюйте поведінковий репертуар дитини.

10. Учіть

брати відповідальність на себе.

Найкращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині – виявляти до неї любов. Прийоми,

які

можна

використовувати

агресивними дітьми 30

під

час

роботи

Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то

для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх. -

Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, потрібно

звернутися до психотерапевта, психіатра. -

Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних

стратегій впливу: 1)

навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання

негативних

почуттів

без

шкоди

для

оточення

(цю

стратегію

використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів – замінників, позбуватися напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії; 2)

розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження

через фізичну релаксацію (для цього використовують медитативну музику, фантазії – візуалізації,

повільні танці,

спеціальні дихальні вправи,

методи автотренінгу, тощо); 3)

вчити показувати співрозмовникові свої почуття через їх вербалізацію і

запрошення до співпраці, завдяки чому можна подолати суперечності, запобігти конфліктам у майбутньому. Шпаргалка для дорослих або правила роботи з агресивними дітьми 1.

Бути уважним до потреб дитини.

Демонструвати модель неагресивної поведінки.

Бути послідовним в покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

Покарання не повинні принижувати дитину.

Навчати прийнятним способам виразу гніву.

Давати

дитині

можливість

проявляти

психотравмуючої події. 31

гнів

безпосередньо

після

Навчати дитину розпізнавати власний емоційний стан і стан оточуючих

людей. 8.

Розвивати у дитини здатність до емпатії.

Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати 11. Учити

навик реагування в конфліктних ситуаціях.

дитину брати відповідальність на себе. Корисні поради від Олександра Шадури

•

З агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах – таким

чином

ви

провокуєте

посилення

агресивних

імпульсів.

Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після того вона почне прислухатися, у вас з’явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів. •

Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре! Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок – час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вплив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування. Тому, співають у пісні «честь должна быть спасена мгновенно », тоді буде набагато менше проблем.

•

Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов’язково зміниться релаксацією м’язів. І якщо агресія не минає, то, принаймі , стає керованою. Правила покарання від Володимира Леві

•

Покарання не повинно шкодити здоров’ю дитини – ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним. 32

•

Якщо є сумніви, покарати чи ні, зрозуміли,

що надто м’які,

не карайте,

навіть якщо вже

довірливі й нерішучі. Жодної

«профілактики», жодний покарань «про всяк випадок». Коли власні емоційні ресурси вичерпуються, треба: 1.

Взяти тайм – аут у конфлікті з дитиною, відкласти всі спільні справи, намагатися не зачіпати її у хвилини роздратування.

Повідомити про свій стан дитині: «Ця ситуація дратує мене. Мені треба заспокоїтися, а зараз мене краще не чіпати».

Намагайтеся якнайшвидше відновити власні сили, поповнити свої «емоційні резервуари» (теплою ванною, переглядом фотоальбомів, у яких закарбовані найщасливіші миті вашого життя, приємною музикою, заспокійливою маскою для обличчя, читанням мудрих висловлювань). Корисно мати спеціальний зошит із виписками для натхнення. Допоможе і спілкування з природою, друзями чи ще чимось, що освіжить, оновить душу. І вже тільки після цього, опанувавши себе, намагайтеся зарадити

ситуації.

Шпаргалка для дорослих або правила роботи з гіперактивними дітьми Гіперактивна дитина – нетерпляча і метушлива, імпульсивна та агресивна. Не може утримувати на чомусь увагу не більш ніж 5 – 10 хвилин. Багато і швидко розмовляє, ставить незліченну кількість запитань. Але відповідей не чекає , бо за мить встигає зацікавитися чимось іншим. Переважну кількість батьків незвичайна поведінка дітей починає турбувати, коли час готуватись до школи. Саме тоді стає зрозумілим, що дитина навряд чи витримає за партою час, відведений на урок. До того ж, ймовірно, у неї виникнуть

труднощі

із

пошуком

друзів.

На

дитячому

майданчику

гіперактивні діти схожі на торнадо, що знищує на своєму шляху геть усе. 33

Тому батьки інших дітей намагаються тримати своїх малят якомога далі. У гіперактивних учнів є проблеми і з соціальною адаптацією. Гіперактивна дитина не має затримки інтелектуального розвитку, але проблеми і навчанні можуть виникати переважно через непосидючість, невміння концентрувати увагу та погану пам'ять. На перерві гіперактивна дитина - ініціатор безглуздої біганини, штовхає, смикає інших, часто є винуватцем конфліктів. Для таких учнів обов’язковими є режим, спеціальна дієта,

корисні заняття з покращення тактильних відчуттів (ліплення,

малювання пальчиками), ігри з водою, спорт, вони потребують спеціального ставлення. Вказані методи, безумовно, ефективні. Утім, допомогти дитині по – справжньому, а не частково зняти симптоми хвороби, можна лише за умови, коли батьки бажають саме допомогти, а не спростити собі життя. Намагайтеся любити дитину такою, якою віна є, спробуйте прийняти її особистість. Обіймайте дитину не менше восьми разів на день, щоб вона відчувала вашу любов. Обійми заспокоюють і знімають напруження. Любов, на думку експертів, - найкращі ліки. Треба пам’ятати, що для дитини найдієвішими є

такі «засоби

переконання»: •

позбавлення задоволення, ласощів, привілеїв;

•

заборона приємної діяльності, телефонних розмов;

•

прийоми «вимкненого часу» (ізоляція, лава штрафників, дострокове відправлення в ліжко).

Поради батькам: 1.

Забудьте про фізичні покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використати спокійне сидіння в певному місці після негативного вчинку.

Частіше хваліть дитину. Поріг її чутливості до негативних стимулів дуже низький, тому гіперактивні діти не сприймають доган і покарань, однак чутливі до заохочень. 34

Складіть список обов’язків дитини й повісьте його на стіну, підпишіть угоду на окремі види робіт.

Виховуйте навички керування гнівом і агресією.

Не дозволяйте відкладати виконання завдання. Не давайте дитині доручень, які не відповідають рівню її розвитку, віку та здібностям.

Допомагайте дитині розпочати виконання завдання,

тому що це –

найважливіший етап. 7.

Не давайте одночасно кілька вказівок. Завдання не повинно мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок.

Поясніть гіперактивній дитині іі проблеми і навчіть їх розв’язувати. 9.

Працюйте з дитиною на початку дня, а не ввечері.

10.

Організовувати роботу з дитиною за короткими, але частими

періодами, у перервах використовувати фізхвилинки. 11.

Понизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати у

дитини відчуття успіху. 12.

Посадити дитину під час занять поряд з дорослими.

13.

Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.

14.

Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

15.

Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.

16.

Заохочувати дитину відразу, не відкладаючи на майбутнє.

17.

Надавати дитині можливість вибору.

18.

Залишатися спокійним. Немає холоднокровності – немає переваги.

Формування самооцінки в дітей Самооцінка – оцінка себе, своєї діяльності, свого становища в певній групі чи організації та в колі друзів, оточуючих. Будучи ядром особистості,

а також ставлення до

самооцінка є важливим

регулятором поведінки. Від самооцінки залежать взаємовідносини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів

та невдач. Отже, самооцінка впливає на ефективність діяльності людини й подальший розвиток її особистості. Визначити свою самооцінку для людини дуже важливо для нормального спілкування, формування відносин з іншими. Особливо важливо враховувати самооцінку дитини. Як все в дитині, вона ще тільки формується й саме тому більшою мірою, ніж у дорослого, піддається змінам.

Кілька порад батькам для підвищення самооцінки дітей •

Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть

вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого. •

Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли

вона цього заслуговує. •

Заохочуйте

в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх

починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її. •

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і

невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи. •

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою

собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра). 

Якщо ти вважаєш, що програєш, то програєш.



Якщо ти вважаєш, що не зможеш, то не зможеш.



Якщо ти хочеш , але боїшся, то не досягнеш мети.



Якщо ти чекаєш на невдачу, вона прийде до тебе.



Успіх завжди з тим, хто його чекає.



Якщо ти думаєш про перемогу, то переможеш. 

Повір у себе, щоб виграти. 36

Особливості стилю поведінки із сором’язливими, замкну тими, конфліктними дітьми Поради батькам сором’язливих дітей: •

Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до

себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей. •

Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її

від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій. •

Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах. •

Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із

спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим.

Кілька порад батькам замкнутих дітей: •

Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими

людьми. •

Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте

дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

•

Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно

спілкується.

Поради батькам конфліктних дітей: •

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба

звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати

дітей. І тоді найчастіше

виникають «бурі». •

Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в

її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення. •

Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення,

визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації. •

Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може

утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як поводитися батькам та оточенню схильної до суїциду дитини? Стратегічними напрямками

батьківської допомоги дітям із

суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків в сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до підвищення самоцінності особистості дитини,

її життя до такої міри, коли

суїцидальні дії втрачають будь-який сенс. Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи: 38

•

Завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині

– це підвищує впевненість у собі, підвищує віру в майбутнє, покращує її стан. •

Не чиніть тиску на підлітка,

не висувайте надмірних вимог у

навчанні, житті, тощо. •

Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова,

щоб вона дійсно відчула, що її дійсно люблять. •

Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за

гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі. •

Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь

її оцінюванням, не судіть її,

знайте,

що шлях до підвищення

самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини. •

Слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини,

спрямовані на підвищення самооцінки дитини, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків,

налагодити стосунки із

протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію. У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так: 1.

Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру,

чесну людину, якій можна довіряти. 2.

Дитина має почуватися з вами на рівних,

дозволить встановити довірчі,

як із другом,

це

чесні стосунки. Тоді вона зможе

розповісти вам про наболіле. 3.

Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у

вашому голосі щире переживання, турбота про дитину. 39

Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною

на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину. 5.

Зосередьте свою увагу на почуття дитини,

на тому,

що вона

замовчує, дозвольте їй вилити вам душу. 6.

Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в

розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині. 7.

Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте

розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні». 8.

Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже

ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі. 9.

Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини,

приймайте свою сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю. 10.

Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть

тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації. 11.

Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку,

вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає,

навіть якщо

вирішення проблеми начебто не існує. 12.

І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого,

просто будьте поруч! У випадку, якщо існує

реальний

суїцидальний

ризик або вже

відбулася спроба, то батькам можна порадити таке: 1.

Першим кроком у запобіганні самогубства завжди є встановлення

довірливого спілкування. 2.

Батькам слід подолати ситуацію,

коли необхідність бесіди з

дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні 40

конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас – перемогти страх перед бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування і обговорення проблем. 3.

Діти у стані суцільної кризи стають надто чутливими, особливо до

того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію;

іноді корисно стає невербальна

комунікація – жести, доторки, тощо. 4.

Якщо батьки відчувають,

що дитина начебто відхиляє їхню

допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові, тощо.

Причини дитячих крадіжок Основні можливі причини крадіжок дітьми молодшого шкільного віку: •

Цікавість.

•

Азарт.

•

Невдоволення своїм життям (низька самооцінка), бажання привернути

увагу батьків. •

Заздрість, як віддзеркалення сприйняття світу батьками, близькими

людьми. •

Намагання дошкулити

дорослим своєю поведінкою. Внутрішній

протест («на зло») – не прийняття батьками дитини як особистості. •

Бути схожим на всіх (щоб не здаватися «білою вороною»),

«за

компанію», «гуртом і батька легше бити». •

Відсутність чітких моральних засад (дитина просто не розуміє, що так

чинити не можна). Поради батькам

•

Якщо ви дізналися, що дитина взяла чужу річ (предмети, гроші), варто

уважно вислухати того, хто вам приніс не дуже приємну звістку. •

Спробуйте стримати своє перше почуття гніву й сорому, бо зауваження

щодо дитини дорослі часто сприймають як зауваження собі. •

Подякуйте за бажання вам допомогти і скажіть, що ви обов’язково

постараєтеся об’єктивно розібратися в ситуації. •

Спробуйте зібрати більше інформації від тих дорослих, котрі могли

щось знати про прикрий випадок (учителі, вихователі, старшокласники, батьки). •

Обов’язково вислухайте версію своєї дитини. Але пом’ятайте:

їй

властиво у цьому віці говорити неправду. Таке поняття, як «совість», не є вродженою властивістю людської істоти, совість виховується. Тому дитина намагається робити, як краще для себе. •

Хоч би що зробила ваша дитина, спершу наголосіть, що ви її любите –

вона надзвичайно потребує вашого співчуття у складній ситуації. Але обов’язково поясніть, що вчинок негарний, і ви мусите покарати її саме за нього, щоб уникнути аналогічних ситуацій в майбутньому. •

Декілька разів проговоріть,

що дитина має право вибору:

вчинить так само – її знову покарають,

якщо

якщо вчинить правильно –

покарання не буде . •

Пам’ятайте, якщо ви сказали, що мусите покарати за вчинок – так і

має статися , не зважаючи ні на що. Інакше наступного разу дитина просто не стане дослухатися до ваших слів. Дуже важливо, щоб покарання було співвідносне вчинку: не більше і не менше – довіряйте своїй інтуїції. •

Любіть дитину, але не будьте сліпими у своїй любові.

Шкідливі звички: як розпізнати й запобігти На жаль, у вихованні дітей знижується роль сім’ї, зростає кількість батьків,

які взагалі не виконують виховних функцій та своїх обов’язків

стосовно дітей. Збільшується число бездоглядних дітей, залишених батьками, або тих,

які самовільно покинули сім’ю через неспроможність батьків

створити умови для нормального життя. Бездоглядні діти,

як правило,

жебракують, займаються бродяжництвом, крадіжками, втягуються в злочинну діяльність. Для цієї категорії дітей характерне вживання алкогольних напоїв, токсичних та інших наркотичних речовин. Проблема пияцтва Проблема пияцтва й алкоголізму в підлітковому віці останнім часом стала дуже актуальною. Це викликано, по-перше, екстраординарністю споживання спиртного в уразливому віці, а по-друге, тим, що такий ранній алкоголізм супроводжують виражені психічні розлади. За статистичними даними, до 80%дорослих, хворих на алкоголізм, почали зловживати алкоголем саме в підлітковому віці. Збираючись у групі (як правило, такі групи організуються за територіальною ознакою – живуть в одному подвір’ї, в одному районі, вчаться в одній школі), підлітки не можуть придумати собі цікаве заняття. Вони сидять у подвір’ї, брязкаючи на гітарі або слухаючи музику, катаються на мотоциклах, якщо вони 43

в них є,

або безцільно бродять вулицями, шукаючи «пригод», що

урізноманітнять їхнє життя. Рано або пізно така підліткова група, якій нічим зайнятися «для настрою» або «для сміливості» починає вживати спиртне. Як правило, ініціатором буває підліток, який має досвід вживання алкоголю. Він пропонує випити іншим, і ті, як правило, не відмовляються. Одні – з цікавості, інші – щоб прилучитися до «дорослого життя», треті, щоб не відставати від інших членів групи. Якщо хтось відмовляється піти з усіма, він стає предметом глузувань з боку приятелів – його називають «слабаком»,

«боягузом», вигадують йому

образливе прізвисько. Підлітки найчастіше фізично слабкі. Навіть банки пива або 100 грамів вина досить, аби підліток, який раніше не куштував спиртного, сп’янів. Деякі п’яніють і від меншої кількості алкоголю. Потяг алкоголю виявляється в тому, що підлітку починає подобатися стан сп’яніння – як веселий стан, пов’язаний із цікавими «пригодами». Підлітки рідко сидять і напиваються, як дорослі алкоголіки. Випивши, вони стають активними, їх «тягне на подвиги», і саме це їх особливо захоплює. Практично в усіх випадках раннього зловживання алкоголем виникають виражені порушення поведінки. Підлітки починають прогулювати школу, брутально поводитися з учителями й батьками, Знають,

що за їхньою спиною вся група,

зачіпати слабших за себе.

й відчувають себе дужчими й

непереможними, починають шукати всіляких способів для добування грошей на спиртне. У підлітків дуже швидко відбувається психічна деградація. Їхній інтелектуальний розвиток не відповідає вікові, вони нездатні концентрувати увагу, засвоювати новий матеріал, страждають на порушення пам’яті, стають апатичними, до всього байдужими, крім випивки. Настрій їх вкрай нестійкий – від брутальності й злості до плаксивості. Вони відстають від однокласників у загальному фізичному розвитку і

зрості,

худнуть, шкіра стає сірувато-блідого кольору, можуть з’явитися передчасні 44

ознаки старіння. В більшості з них розвиваються недокрів’я,

гастрит,

різноманітні ендокринні порушення й захворювання внутрішніх органів.

Профілактика (обов’язкова співпраця педагогів і батьків): •Учнів треба ознайомити з деяким мінімумом соціально – психологічних знань загартовування волі з орієнтацією на гідні приклади, слід формувати в них правильну самооцінку; •Групу, що орієнтується на вжиток алкоголю, слід роз’єднати ; •Засоби покарання мають бути обґрунтованими і справедливими. Проблема наркотиків і токсикоманія Як правило, перший прийом наркотиків стається під впливом більш досвідчених наркоманів

або в компанії.

Тільки в поодиноких випадках

людина починає пробувати наркотики за особистої ініціативи. Це в основному підлітки з акцентуацією особистості, які найчастіше дізнаються про наркотики від наркоманів. Знання проявів наркоманії, зокрема наркотичного сп’яніння,

може

допомогти батькам вчасно помітити, що дитина почала вживати наркотики. Дуже часто батьки навіть не підозрюють про це, хоча й помічають, що син або дочка приходять додому в незвичайному стані – схвильованими, надмірно активними, або в них блищать очі, порушена координація руху і дикція, а загалом нагадує алкогольне сп’яніння, але при цьому запаху спиртного немає. Батьки заспокоюються, вважаючи, що все гаразд, дитина не пила спиртного.

Нерідко батьки дізнаються, що підліток регулярно вживає наркотики, тільки коли він потрапляє до

лікарні або вчиняє злочин, щоб добути наркотики чи

для їх придбання. Чималі труднощі полягають у тому, що особи, схильні до вживання наркотичних засобів, виявляють надзвичайну винахідливість, щоб приховувати своє зловживання. Серед підлітків популярне зловживання багатьма засобами побутової хімії: вдихання парів розчинників,

лаків,

фарб,

бензину,

деяких сортів клею,

об’єднаних у групу інгаляторів. За міжнародною класифікацією, всі наркотики й речовини наркотичної групи поділяються на такі групи: o

Препарати опію.

Снотворні й седативні засоби.

Кокаїн.

Препарати індійських конопель.

Психостимулятори.

Галюциногени.

Зараз найпопулярнішим наркотиком є препарат групи опіатів – героїн, на другому місці – кокаїн, потім первитин та ефедрин, але «мода» мінлива, і через декілька років може бути інша картина поширення наркоманії

токсикоманії. Ось деякі ознаки, що змусять батьків та педагогів насторожитись: o

Втрата інтересу до старих уподобань.

Зниження успішності, прогули занять.

Часті, різкі й непередбачувані зміни настрою.

Самоізоляція в сім’ї: дитина уникає батьків, відповідає

нишком,

уникає

участі

відмовляється брати участь у сімейних святах.

по телефону

сімейних

справах,

Скритість,

прагнення

байдужість. Ознаки,

до

самотності.

Втрата

ентузіазму,

які мають не тільки насторожити, вони

свідчать про те, що є підстави бити тривогу. o

Пропажа з будинку грошей, цінностей.

Зростаюча облудність, хитрість, спритність.

Зміни апетиту і, незалежно від того, які це зміни, втрата апетиту або, навпаки, його різке підвищення, дитина однаково худне.

Неохайність. Відмова від ранкового туалету. Незацікавленість у зміні вбрання. Можуть з’явитися татуювання і малюнки на руках.

Зовнішній вигляд нездорової людини – блідість,

набряклість.

Почервоніння очей, наліт на язику. o

Безсоння, швидка втомлюваність, що змінюється непояснимою бадьорістю.

Сліди уколів – маленькі червоні крапки на венах.

Часті синці, порізи, опіки від сигарет на венах рук, які підлітки не можуть пояснити.

Надмірно розширені або звужені зіниці

Наявність шприців,

голок,

закопчених ложок або посуду,

невідомих вам пігулок, порошків, трав, особливо коли це все сховано в затишні місця. o

Нічна відсутність.

Форми прояву порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок: 

Найпоширенішою формою є рухова загальмованість. Виявляється вона

в непосидючості, надмірній рухливості, що пов’язано з нездатністю до зосередження. Результат - низька успішність. 

Своєрідною формою протесту на образи дорослих можуть бути втечі з

дому. Це характерно переважно для хлопчиків віком від 7 до 13 – 16 років. Мотиви: страх перед покаранням, раптова зміна настрою, виникнення незборимого бажання. 

Діти стають дратівливими, плаксивими. 47

імпульсивне



Страх

перед

своєю

фізичною

неповноцінністю

пов’язаний

із

необґрунтованою впевненістю у наявності в себе певного фізичного недоліку. Найчастіше виявляється у підлітковому віці у дівчат. Вони знаходять дефекти обличчя, недоліки фігури. 

Заїкання проявляється в момент емоційного напруження й викликає

страх мови. Діти характеризуються дратівливістю, образливістю, схильні до пригнічувального настрою,

усамітнення. Їм необхідне відчуття

підтримки та любові. 

Мотивами розладу апетиту є бажання схуднути, звернути на себе увагу,

реакція на розлуку з рідними. 

Фантазування є характерним для всіх вікових груп, але,

якщо воно

затяжне, то призводить до зниження інтелектуальної діяльності. 

паталогічні

захоплення

характеризуються

надмірно інтенсивним характером,

незвичністю,

одержимістю

або

супроводжуються

затратами часу і сил. Усе інше відходить на задній план. 

Тютюнопаління.



Одна з найпоширеніших шкідливих звичок.



У середньому та старшому віці підлітки інколи не приховують від

батьків своєї паталогічної звички і палять у їхній присутності не зважаючи на заборону. В цьому виявляється бажання звільнитися від опіки й контролю з боку старших. Поступово шкідлива звичка перетворюється на залежність. 

Зловживання алкоголем, ранній алкоголізм.



Прилучення до алкоголю відбувається переважно в святкові дні



Під час першого вживання алкоголю більшість підлітків відчуває огиду

або байдужість і тільки близько 24% - задоволення. 

Подальше вживання алкоголю залежить від ставлення до нього

близьких людей, зокрема батьків. У сім’ях, в яких батьки не зловживають алкоголем, середній вік прилучення до спиртних напоїв – 12-15 років, у неблагополучних сім’ях – 9 – 12 років. Тобто алкогольні установки батьки 48

передають своїм дітям. Перші стереотипи поведінки дитина отримує від батьків, копіюючи їх, вважаючи все те, що роблять батьки правильним. 

Раннє систематичне вживання алкоголю призводить до алкогольної

залежності.

Насильство в сім’ї Що ми, зазвичай, розуміємо під насильством? Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами. Виявляється, насильство – це ще й: •

Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

•

Невиразні погрози, як-от:

•

Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення,

«Ти в мене дограєшся»;

розповісти про щось; •

Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

•

Ламання та знищення особистих речей;

•

Використання брутальних слів, лайка;

•

Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

•

Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження; 49

•

Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

•

Звинувачування у всіх проблемах;

•

Критикування думок, почуттів, дій;

•

Поводження із ним/нею як із прислугою;

•

Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати: •

Нехтування дитиною;

•

Нехтування обов’язками стосовно дитини;

•

Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

•

Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

•

Втягування

дитини

з’ясування

стосунків

між

батьками

та

використання її з метою шантажу; •

Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі,

за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це; •

Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

•

Нездатність

забезпечити

дитині

необхідну

підтримку,

увагу,

прихильність. Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, думають тільки про те,

дорослі часто так захоплюються ним, що

як відстояти свою позицію. Їм однаково,

що

відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами. Чи знаєте ви, що: •

Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам

здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають, коли батьки сваряться. 50

•

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на

немовлят, впливає домашнє насильство. Будь-яке домашнє насильство,

не залежно від того спрямоване воно

безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину! Як діти реагують на насильство в сім’ї: 

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху так,

ніби вони

відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати. 

Діти відчувають сум.



Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що

відбувається в сім’ї. Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей? Вони можуть: 

Реагувати надто агресивно;



Не визнавати авторитетів;



Бути пасивними чи пригніченими;



Мати вигляд заляканих;



Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість

тощо. Пам’ятайте! В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя. Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством? Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють: 1.Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей. 2.Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не 51

шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого. 3.Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей. 4.Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві негативні почуття – вони привертають увагу,

піднімають авторитет – тому тільки їх і варто

проявляти. В результаті дитина: • Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; • Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся. У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами,

тиск приниження один до одного,

дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало. Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї: 1.Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо,

щоб це була людина,

якій дитина довіряє. Якщо дитині

буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль. 2.Обговоріть з дитиною ситуацію,

що склалася,

наслідки. 52

її причини,

можливі

3.Іноді діти вважають себе винними в тому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини. 4.Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога. По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі. Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки. Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

Заохочення і похвала за добру поведінку і правильний вибір Батькам, здебільшого, набагато легше заохотити позитивну поведінку ніж впоратися з негативною поведінкою в позитивний спосіб. Ми ніколи не повинні забувати про заохочення й похвалу, що здатні наснажувати: •

Ти дуже добре поводишся зі своїми друзями

•

Ти вмієш чудово працювати з інструментами

•

Дякую, що так сумлінно виконав свої обов’язки 53

•

Ти справді почав краще вчитися в школі

•

Мені подобається, як ти прибрав у своїй кімнаті, дякую

•

Ти багато важиш для мене

•

Я радий, що маю таку дитину як ти

•

Я люблю тебе, тому що ти вартуєш любові. Тобі не потрібні особливі заслуги

•

Варто жити тільки для того, щоб бути поряд з тобою Таке заохочення змусить дітей усвідомити: «Мама і тато справді люблять

мене. Вони вважають, що я вартую любові. Мої потреби важливі для них. Вони хочуть допомогти мені боротися з життєвими проблемами й вирішувати їх. Вони довіряють моїм думкам і рішенням ».

Заохочення, яке виправляє погану поведінку і неправильний вибір Коли ваші діти роблять неправильний вибір чи поводяться погано, їм треба зробити зауваження. Але оскільки слід постійно дбати про те, щоб заохочувати дітей, такі зауваження мають звучати позитивно і ствердно. Потрібно робити зауваження дітям не для того, щоб зіпсувати їм настрій, а щоб допомогти їм знайти кращий спосіб поведінки. Ось кілька прикладів таких зауважень: •

Ось інший спосіб зробити це, який може тобі сподобатися більше

•

Бачу, що тобі важко приймати компліменти. Можливо, для цього мені слід частіше робити тобі їх.

•

Я не певен, чи ти почув мої слова. Розкажи мені, що ти почув, і тоді дозволь мені повторити сказане, якщо ти почув щось інше.

•

Ти зробив невдалий вибір, але мені спало на думку, як би ти міг виправити ситуацію

•

Ти не досить уважний. Напевно, тебе щось тривожить. Мені цікаво, що саме?

Щоразу, коли ви кажете своїй дитині слово «перестань», обов’язково додайте, що їй слід робити натомість. Якщо ви не висловите якихось позитивних пропозицій, ваше зауваження буде витлумачено як негативна критика. Робіть свої зауваження з такою інтонацією, яка відображає турботу і занепокоєння. Інтонація має в п’ять разів більший вплив, аніж слова. Також не забувайте супроводжувати свої зауваження дружнім доторком до руки чи плеча, або обіймами. Ваше невербальне підбадьорення засвідчить вашу любов і турботу навіть під час неприємної суперечки. Психологи стверджують, що всі батьки і діти потребують щоденно п’ять хвилин щирого, інтенсивного спілкування. Ви можете подумати, що це не надто багато, і що ви вже віддаєте стільки часу своїй дитині. Але чи це так? Проблема полягає в тому, що більшість з нас спілкується поспіхом, роблячи дві чи три речі водночас. Чи можете ви пригадати випадок, коли ви і ваша дитина сіли і поговорили віч - на- віч – без телевізора, без комп’ютера, без ігор,

без їжі – тільки ви двоє,

душа в душу? Багатьом людям важко

пригадати такі моменти. Ось що ви можете зробити: 1.

Проводьте п’ять хвилин щоденно на самоті, далеко від усіх і всього, що може відволікти вас,

з кожною дитиною у вашій сім’ї.

дозволяйте будь – яких інших занять. Упродовж цього

Не

часу ваша

дитина повинна мати змогу поговорити з вами про те, що її турбує. Ви зобов’язані слухати - не говорити, не коментувати, не переривати і не виправляти свою дитину. Ваша робота полягає в тому, щоб слухати, розуміти й підтверджувати те,

що дитина думає про сказане нею.

Навіщо це потрібно? Це нічого не коштує, забирає мало часу, дозволяє вам регулярно налагоджувати контакт зі своєю дитиною, створює атмосферу затишку, сприяє відкритому спілкуванню. 2.

Започаткуйте таку традицію, повідомивши дитині, що тепер у вас буде щодня такий особливий час, призначений тільки для вас двох. Нехай 55

ваша дитина знає, що вона може сказати все, що думає і відчуває, а ви будете її уважно слухати. 3.

Дотримуйтеся правила, якщо це особистий час із вашою дитиною, то він належить тільки їй. П’ять хвилин, наодинці із дитиною проведені щодня, вкрай важливі . Якщо ви не встигаєте, надолужте цей час наступного дня. Пам’ятайте, розповідає вам те,

це демократичний процес,

дитина

що вважає за потрібне. Ваша дитина потребує

розуміння і підтримки. Якщо вона хоче посидіти п’ять хвилин мовчки , це нормально. Обов’язково прийде час, коли ваша дитина зможе поділитися всім, що у неї на серці.

РОЗДІ Л ІІ 56

Психологічні поради вчителям

Пам’ятка 1.

молодим

педагогам.

Фокусування Техніка фокусування передбачає концентрування уваги учнів до того, як

розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпочинати роботу доти, доки всі не заспокояться. Досвідчені вчителі знають,

що мовчання –

ефективний засіб. Чекаючи на увагу, продовжуйте мовчати ще 5 – 10 с. після того, як клас повністю заспокоївся. Урок варто розпочинати тихішим, ніж 57

зазвичай,

голосом. Зазвичай у вчителя,

який розмовляє тихо,

учні

поводяться спокійніше, аніж у того, хто говорить голосно. Діти змушені сидіти мовчки, аби мати змогу почути розповідь чи по яснення вчителя. 2.

Пряма настанова Невпевненість

збільшує рівень збудження у класі. Техніка прямої

настанови передбачає на початку уроку повідомлення учням плану уроку. Учитель визначає,

що він та учні мають

зробити за урок. Він може

визначити час виконання окремих завдань. Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою – виділяти учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в них залишиться час на власні справи. Вони усвідомлюють, що чим більше учитель витратить часу на те,

щоб привернути їхню увагу, тим менше

їхнього часу залишиться. 3.

Контроль

В основі цього принципу – обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за ходом виконання ними роботи. За 2 хв. після початку виконання учнями письмових завдань учитель має обійти клас, перевіряючи, зрозуміли завдання,

чи всі розпочали роботу,

чи проставили свої прізвища на роботах. Можливі

перерви. Учитель може надавати індивідуальні поради, Учні,

чи правильно

які ще не розпочали виконувати завдання,

якщо необхідно.

швидше це зроблять,

побачивши, що вчитель наближається. Таким чином можна заохотити до роботи тих,

хто недостатньо уважний або надто повільний. Учитель не

втручається у хід роботи, не намагається робити загальні зауваження, якщо лише не помітить однакових проблем у кількох учнів. Він говорить спокійним голосом, і діти цінують, його особисту позитивну увагу. 4.

Моделювання Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі,

жваві, сповнені ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І, навпаки, учителі, у яких слово має 58

розбіжності зі справою, збивають із пантелику дітей та провокують їх до порушення поведінки. Якщо ви хочете, щоб учні не підвищували голос під час роботи, ви маєте також говорити тихіше. 5.

Невербальні сигнали У 50 – ті роки 20 ст. звичайним предметом на уроці був нікельований

дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзвонивши, учитель так міг привернути загальну увагу класу. Невербальними сигналами є також вираз обличчя, поза жести. Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання їх на уроці. Поясніть учням, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали. 6.

Ненав’язливе втручання

Розумний учитель подбає про те, щоб учень не був покараний за свою погану поведінку,

опинившись у центрі уваги. Він проводить урок,

запобігаючи виникненню проблем. Вжиті ним заходи щодо порушників мають бути майже непомітними для навколишніх. Ефективно використовуйте під час уроку прийом «згадування імені». Щойно вчитель бачить, що учень розмовляє або не працює , він просто вставляє ім’я цієї дитини в розповідь так,

щоб це звучало абсолютно природно: «Як бачиш,

розібрали одну із десяти колонок». Денис,

Денисе , ми

почувши своє ім’я, знову

повертається до роботи, причому решта класу не звертає на це уваги. 7.

Стверджувальна дисципліна

Це традиційний, обмежувальний авторитаризм. Учням презентують чіткі правила, постійно наголошуючи на необхідності їх виконання. 8.

Стверджувальні «Я - повідомлення» Ці повідомлення мають бути чітким описом того, якою повинна бути

поведінка учня. Учитель, який досконало володіє технікою, фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього сподіваються, а не на поганій: «Я хочу, щоб ви…», «Мені потрібно, щоб ви…», «Я чекаю, щоб ви…», недосвідчений учитель може припуститися помилки: «Я хочу, щоб ви припинили…». Це зазвичай породжує конфронтацію та протест. Увага 59

сфокусована на поганій поведінці, і учень готовий до миттєвої відповіді: «Я нічого не зробив!» або «Це не я…», після чого починається з’ясовування стосунків . 9.

Гуманні «Я - повідомлення» Виокремлюють три типи таких послань. •

Перший – це опис поведінки дітей:

«Коли ви говорите одночасно зі мною… ». •

Другий – це враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я маю зупинити мій урок…»

•

Третій – почуття, які вона породжує в душі вчителя: «…Це засмучує мене».

10. Позитивна

дисципліна

Говоріть дітям. Як потрібно поводитися, перераховувати речі,

замість того,

щоб

які вони не повинні робити. Замість «Не бігайте»

скажіть: «Ходіть спокійно». Замість «Не бийтеся» - «Розв’язуйте конфлікти цивілізовано». Передавайте ваші правила як сподівання. Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов’язково тільки ними. Посмішка,

схвальний порух головою – усе це сприяє хорошій

поведінці.

Етикет учителя - важливий фактор успішної діяльності Під час навчально – виховного процесу педагоги постійно спілкуються з учнями, колегами, батьками своїх вихованців. Вони повинні всіляко уникати конфліктів,

непорозумінь,

не конструктивних суперечок, не порушувати

стандартів культурної поведінки. Тому вчителям потрібно оволодіти мистецтвом спілкування. Запорука ефективності спілкування вчителя і учня - психологічна компетентність педагога,

яка покращує здатність учителів самостійно 60

розв’язувати проблеми й конфлікти, що виникають у професійній діяльності та особистому житті. Етикет – це специфічна комунікативна система, форма поведінки, своєрідна система знаків. Щоб навчитися етикету,

недостатньо засвоїти

правила поведінки. Необхідно знати історію етикету, специфіку поведінки різних народів світу. Суспільство, орієнтоване на традиційні цінності, більше уваги звертає на соціальні атрибути людини. Соціально – суспільні та сімейно – рольові характеристики визначають етикетну поведінку. Основні принципи сучасного етикету: 1.

Гуманізм і людяність – слід бути ввічливим, тактовним. стриманим, скромним.

Доцільність дій – необхідно поводитися розумно, просто, зручно для себе та інших. Краса поведінки, шляхетність.

Дотримання звичаїв і традицій тієї країни,

в якій перебуває

людина.

Успішність професійно – педагогічної діяльності залежить від таких рис вчителя: 1.

Професійно спрямовані параметри: любов до учнів і професії, відданість своїй справі , відповідальність за знання учнів, тощо. 61

Інтелектуальні параметри (гнучкість,

варіативність,

самостійність

мислення, увага, уява, тощо). 3.

Індивідуально – психологічні особливості (стриманість, вимогливість, спостережливість, доброта, тощо).

Соціально – психологічні риси (повага до людини, комунікативність, справедливість, тощо). Етичні вимоги до вчителя:

Учителі постійно виховують в учнів інтерес до знань, любов до шкільних предметів, відповідальне ставлення до навчання та інших обов’язків.

Учителі виявляють максимум уваги одне до одного, уникають зауважень, які можуть негативно вплинути на стан колег. Виявляють чесність, принциповість і вимогливість одне до одного.

Учителі прагнуть підвищити авторитет одне одного, не обговорюють з учнями діяльність своїх колег і керівництва школи, не розголошують педагогічних таємниць.

Учителі,

спілкуючись з учнями та їхніми батьками, не порушують

етики стосунків. Уникають фамільярності (панібратства). 5.

Учителі не кричать. Не принижують людської гідності, інтересів учнів, не карають їх оцінками,

уважні до

допомагають у навчанні,

праці, громадській роботі. 6.

Учителі беруть участь у походах, дозвіллі, трудовій діяльності, є прикладом організованості, точності, охайності.

Учителі – вимогливі та справедливі, відкрито обговорюють вчинки дітей, обов’язково мотивують зауваження, покарання, оцінки, завжди виконують обіцяне.

Адаптація п’ятикласників Пам’ятки, рекомендації для педагогів Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин: -

уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;

зміст

навчальних

предметів

основної

школи

вибудовується

систематично, що у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно 63

тільки формується, вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами; високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без

урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини. Дорослі

очікують від підлітків здатності розуміти інших людей,

співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель - предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. Методичні поради для вчителів основної школи 1.

Знайомитися з програмою та методикою роботи в початкових класах і спиратись на неї.

Зберігати й розвивати традиції,

які склались в учнів у процесі

навчання в початкових класах. 3.

До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично вивчати їх і використовувати одержані дані у процесі роботи.

Забезпечити єдність вимог до учнів.

Забезпечити поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми роботи, нові вимоги до діте, тощо.

Розвивати в учнів уміння й навички самостійної роботи.

Продовжувати розвиток творчого мислення учнів.

Забезпечити

поступальний

рівномірно

висхідний

характер

навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів. 64

Виявляти й розвивати індивідуальні нахили та інтереси учнів, їхні творчі здібності. Проводити профорієнтаційну роботу.

10.

Забезпечити міжпредметні зв’язки.

11.

Постійно підтримувати зв’язки з колегами з метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом.

12.

Підтримувати зв’язки з учителями початкових класів.

13.

Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень у щоденники, проводити оцінювання на користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні.

14.

Дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.

15.

Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі Пам’ятка класному керівнику п’ятого класу:

- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення. - Спрямовуйте свої зусилля на формування позитивного ставлення кожного учня до себе, своїх можливостей засвоєння норм взаємин із однокласниками і педагогами. - Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах). - Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення). - Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість. - Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи. - Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність. - Співпрацюйте з шкільним психологом з метою вирішення питань формування класного колективу та виявлення особливостей психічного стану школярів. 65

Застосовуйте різні види, форми та стратегії для залучення до співпраці

батьків: анкетування, індивідуальні консультації, відкриті уроки, тематичні лекторії, родинний клуб та інше. Обговорюйте взаємні очікування для вироблення однакових поглядів на процес розвитку, виховання та навчання учнів. - Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів –предметників

до

життя класу. Поради класному керівнику 5-го класу щодо успішної адаптації учнів: •

проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

•

реалізовувати демократичний стиль керівництва;

•

не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

•

намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;

•

орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

•

допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі.

•

проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

•

залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

•

на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

•

звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить. ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах. - Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу. - Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру. - Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання. - Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання. - Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками. - Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал. - Забезпечуйте систематичне повторення. - Уникайте перевантаження дітей. - Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.

Робота з агресивними дітьми Поради педагогам 67

Агресія – це вмотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам співіснування людей у суспільстві, умисні дії, спрямовані на заподіяння шкоди. Для нормального розвитку здорової особистості агресивність потрібна, показник знижений,

але в межах норми. Діти,

в яких цей вагомий

ростуть пасивними. Несамостійними,

залежними,

занадто покірними, поступливими, тому можуть легко потрапляти під вплив, стати виконавцями чужої волі, легкою здобиччю сильних і власних людей. Небажаною є не сама по собі агресивність, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати,

битися.

Дуже часто агресія дітей – це знак

відчаю, набутий у сім’ях стиль поведінки. Їх привчили на всі неприємні, травматичні ситуації реагувати тільки так :

криком, бійкою. Жорстоке

ставлення до дітей в сім’ї - це крайній ступінь невиправданої перестановки ролей, коли батьки намагаються вирішувати власні емоційні проблеми за рахунок дітей, «зриваються» на них. Тому основне завдання батьків і вчителів – зміна неадекватних стереотипів взаємодії з дитиною: насамперед слід навчитися розуміти її емоційні прояви й адекватно реагувати на них. Важливо вчити дітей використовувати агресивну енергію в мирних цілях, спрямовувати в творче річище: писати вірші, малювати, танцювати, співати, займатися спортом, грати в рухливі ігри, використовувати гумор. Такі види діяльності сприяють розрядці внутрішнього напруження, запобігають накопиченню агресивної енергії. Коли дорослі реагують на емоційні спалахи з любов’ю, розумінням, не по диктаторському, відповідь,

коли не дратуються у

діти згодом вчаться контролювати свою поведінку, і це стає

важливою складовою здорового розвитку їхньої емоційної сфери. 1.

Необхідний пошук позитивних способів роботи з гнівом: •

Надати дітям практично прийняті методи

для вираження

придушеного гніву; •

Допомогти їм підійти до реального сприйняття почуття гніву, який вони можуть стримувати; 68

•

Обговорювати з ними проблему гніву: що змушує їх гніватися, як вони це виявляють і як поводяться в цей час;

Дорослим, які знаходяться поряд з агресивною дитиною, необхідно пам’ятати, що особиста агресивність дорослих сприяє виникненню й закріпленню в дітях агресивної поведінки. Правила спілкування з агресивною дитиною

Приймайте дитину такою,

якщо вона є, висувайте до дитини свої

вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості. 2.

Розширюйте кругозір дитини.

Включайте дитину у спільну діяльність, підкреслюючи її значущість у виконуваній справі.

Ігноруйте легкі прояви агресивності,

не фіксуйте на них увагу

оточуючих. Головне - боротися з агресивністю терпінням.

Методи керування пасивно – агресивною поведінкою Поради вчителям 1.

Зрозуміти, що пасивно – агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

Зрозуміти, що мета пасивно – агресивної дитини – вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

Зрозуміти, що всі пасивно – агресивні тактики – це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно – агресивний стиль. Конструктивні способи подолання агресивності. •

використовувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда на

велосипеді); 69

•

займатися силовими видами спорту (бокс, боротьба);

•

займатися фізичною працею;

•

виливати злість на неживі об’єкти (побити подушку,

диван,

боксерську грушу, пошматувати газету); •

використовувати масаж, особливо верхньої частини спини, з

метою зняття напруження; •

викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на об’єкт

роздратування; •

обговорити ситуацію, яка викликає роздратування, з близькою

людиною; •

висловити уявному об’єкту своє невдоволення;

•

написати листа об’єкту роздратування, але не надсилати його;

•

змінити вид діяльності, що допоможе відволіктися від проблеми;

•

використовувати комунікативну техніку «Я» - повідомлення:

висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків. Наприклад: «Я сповнений гніву, злий, розлючений, мене дратує ця ситуація, мені ніяково, дуже боляче»; •

використовувати асоціативне «Я» - повідомлення: злий, як тигр;

•

релаксація – метод,

за допомогою якого можна частково чи

повністю позбутися фізичного або психологічного напруження; •

медитація – занурення розумом у предмет, ідею, що досягається

шляхом зосередження на одному об’єкті й

усунення всіх інших

зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне напруження) чинників. Шпаргалка для дорослих або правила роботи з агресивними дітьми 12. Бути

уважним до потреб дитини.

13. Демонструвати 14. Бути

модель неагресивної поведінки.

послідовним в покараннях дитини, карати за конкретні вчинки. 70

15. Покарання 16. Навчати 17.

Давати

не повинні принижувати дитину.

прийнятним способам виразу гніву. дитині

можливість

проявляти

гнів

безпосередньо

після

психотравмуючої події. 18. Навчати

дитину розпізнавати власний емоційний стан і стан оточуючих

людей. 19. Розвивати

у дитини здатність до емпатії.

20. Розширювати

поведінковий репертуар дитини.

21. Відпрацьовувати 22. Учити

навик реагування в конфліктних ситуаціях.

дитину брати відповідальність на себе.

Взаємодія з тривожними дітьми Тривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття небезпеки. Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, гальмує загальний розвиток особистості, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється

тривожність

у нерішучості, загостреному почутті

відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і в своїх рішеннях, почутті безпорадності, очікуванні неприємностей, емоційній нестійкості. Рекомендації: 1.

Дотримуйтеся позиції моделювання: емоційно тепле ставлення батьків і педагогів, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігнорування почуттів дитини, недопущення нетактовного втручання в емоційне життя, якомога менше зауважень.

Враховуючи

підвищену

чутливість

тривожних дітей:

до

зовнішнього

оцінювання

•

не

акцентуйте

уваги

на

невдачах

(формується

почуття

невпевненості); •

давайте право на помилку;

•

самим дорослим слід бути взірцем адекватного ставлення до помилок, впевненої поведінки в складних ситуаціях;

•

опитування тривожних дітей варто проводити всередині уроку;

•

не порівнюйте дитину з її оточенням, лише із самою собою, з власними результатами;

•

оцінюйте тільки дію, вчинок, роботу, а не всю особистість;

•

не принижуйте гідності, не соромте прилюдно,

не вимагайте

прилюдного каяття. 3.

Сприяйте підвищенню самооцінки дитини: •

частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання;

•

частіше звертайтеся на ім’я ;

•

не ставте завищених вимог;

•

введіть щоденний ритуал «Бюро гарних новин»;

•

заведіть у класі «Банк успіху», озвучуйте здобутки, досягнення учнів;

•

сприяйте

підвищенню

соціального

статусу

дитини

серед

однолітків; •

створюйте педагогічні ситуації гарантованого успіху;

•

допомагайте виявляти себе, самостверджуватися в різних аспектах шкільного життя.

Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них: •

заздалегідь

обговоріть,

як

відбуватиметься,

контрольна,

моніторинг; •

обирайте зручний для дитини спосіб перевірки знань (письмово, наодинці з учителем);

•

частіше застосовуйте візуальну (погляд) і тактильну (дотик ) підтримку; 72

•

намагайтеся

знизити

значущість

ситуації,

відмовтеся

від

порівняння себе з іншими і бажання бути вищим; •

зосередьтеся на завданні;

•

намагайтеся скоригувати установку на надмірну важливість успіхів у навчанні (перенесіть акцент оцінки,

результату на

процес як чергову сходинку до успіху); • 5.

використовуйте позитивне підкріплення під час відповіді.

Уникайте виникнення зайвих, необов’язкових психотравматичних ситуацій (не примушуйте виступати на сцені, олімпіадах).

Не експлуатуйте надмірну відповідальність тривожних дітей, не давайте

доручень,

пов’язаних

із

підвищеною

відповідальністю

(особливо - за інших дітей). Рекомендації для роботи з ізольованими дітьми (аутсайдерами) 1.

Зверніть особливу увагу на ізольованих дітей. Підніміть їхній соціальний статус: •

давайте їм доручення, в яких ізольована дитина могла б

виявити всі найкращі риси своєї особистості, свої здібності, знання, тощо; •

стимулюйте і схвалюйте будь – які досягнення, найменші

успіхи, позитивно оцінюйте це при інших членах колективу; • 2.

організуйте учнівську взаємодопомогу.

Постійно давайте учням інакші доручення, щоб кожен зміг побути і в ролі підлеглого, і в ролі керівника. Використовуйте демократичний стиль керівництва.

Зважайте на далеку перспективу.

Беріть участь у виховний заходах.

Залучайте до трудової діяльності всіх учнів (це підіймає їх соціальний статус).

Згуртовуйте класний колектив. 73

Створюйте

умови

для

співпраці

ізольованих

дітей

однокласниками. 8.

Знижуйте рівень антипатії однокласників до ізольованих дітей.

Проводьте групові розмови на теми: «Які риси характеру в людях нам подобаються, людини до роботи,

а які ні», навчання»,

«Характер людини»,

«Ставлення

«Уміння спілкуватись з іншими

людьми», «Ставлення до себе та інших». 10. Стимулюйте

активність, ініціативність ізольованих дітей.

11. Використовуйте

демократичний стиль керівництва.

Ресурси для подолання стресу Стреси у професійній діяльності вчителя Вчимося не «горіти» Проблеми стресів, пов’язаних із професійною діяльністю, лежить на перетині багатьох галузей – від фізіології та медицини до педагогіки та психології. Це обумовлено, з одного боку, фізіологічними і психологічними механізмами стрес – реакцій. А з іншого - соціальним характером наслідків виробничих стресів. Тривалі емоційні стреси призводять до виникнення синдрому емоційного вигорання. 74

Синдром емоційного вигорання – це несприятлива реакція на робочі стреси. Вважають, що такий синдром найбільш характерний для соціальних і комунікативних професій – медпрацівників,

учителів,

психологів,

працівників сфери обслуговування. Через специфіку професійної діяльності ризик розвитку професійного вигорання вчителів – найбільший. Фактори, що сприяють виникненню професійних стресів та синдрому емоційного вигорання і вчителів: 1.

Високий рівень відповідальності за учнів.

Напруженість і конфлікти у професійному оточенні.

Недостатні умови для самовираження.

Одноманітність діяльності.

Відсутність позитивного оцінювання.

Відсутність перспектив у роботі.

«Непомітність» результатів роботи.

Невирішені особисті проблеми.

Зі стресами на роботі та синдромом емоційного вигорання стикається будь – який спеціаліст. Справжні причини стресу – в рисах характеру людини: в її світогляді, потребах, мотивах і цілях, стереотипах сприймання. Звернімося до загальних рецептів, які допомагають позбутися психологічного стресу. Загальні рецепти від стресу: 1.

Спробуйте розробити систему пріоритетів у своїй роботі. Вчіться

планувати. 2.

Уникайте нездорової конкуренції.

Налагоджуйте ефективні стосунки з керівництвом.

Не ставте перед собою недосяжних цілей. Мета повинна бути реальною

та досяжною в часі, коли людина ставить перед собою надто глобальні або невизначені завдання,

вона часто не може визначитися, з чого почати

здійснення своїх планів. Тому доцільно масштабні цілі розбивати на кілька легко здійснених етапів. 75

Зосередьтеся на позитивних рисах інших, намагайтеся не критикувати

їх. 6.

Знаходьте час для відпочинку.

Ведіть активний спосіб життя, виконуйте фізичні вправи (це підвищує

стресостійкість і адаптаційний потенціал організму). 8.

Не відкладайте надовго важливі справи (тягар незакінченої справи

знижує адаптаційні ресурси). 9.

Не ставтеся до себе, як до жертви обставин. Стрес – це лише реакція

організму людини на будь – яку зміну ситуації, активізація його ресурсів, підготовка до активних дій. 10.

Вітаміни. При стресах швидко витрачається запас вітамінів групи В. Ці

вітаміни повинні надходити в організм у комплексі з мінеральними речовинами. Тому багато лікарів радять щодня приймати полівітаміни з мінералами. 11.

Релаксація . Для гармонійного життя необхідна і фізична, і психічна

релаксація . Спробуйте самі прості способи: посидіти на пляжі і подивитися на хвилі; послухати розслабляючу музику; подивитися на небо і пофантазувати про те, на що схожі хмари. 12.

Сім’я і друзі. Не менш важлива для досягнення гармонії підтримка

доброзичливо налаштованих людей - родичів і друзів. Розширюйте коло свого спілкування, знайомтеся з новими людьми , спілкуйтеся з тими, хто вам приємний. 13. .

Не зациклюйтеся. Так, наше життя часто — не цукор. Проблеми на

роботі, сім’я, фінанси, ще й дитина зі школи двійку притягнула… Але все одно — не думайте ви постійно про це, давайте собі відпочити. Якщо всі ваші думки будуть виключно про проблеми,

то стресу не уникнути.

Дозвольте неприємностям хоча б на час відходити на другий план. 14.

Змініть обстановку.

одноманітність.

Іноді на нас дуже сильно тисне рутина і

Трохи різноманітності благотворно подіє на ваш

психологічний стан. 76

15.

Мисліть позитивно. Навіть якщо «все погано», думайте про хороше.

Дощ не може йти вічно, пам’ятаєте? Все пройде, і це теж. Налаштовуйте себе на позитивний лад, і вам легше буде пережити важкі часи. 16.

Живіть сьогодні. Відпустіть минуле і припиніть намагатися зазирнути в

майбутнє. Ви живете зараз, а не вчора і завтра, і це зараз — все, що у вас є. Не псуйте його жалями і безглуздим очікуванням. 17.

Охолоньте. У прямому сенсі слова. Посварилися з кимось - вийдіть на

вулицю або хоча б просто вмийтеся холодною водою. Низька температура допомагає заспокоїтися і привести думки в порядок. 18.

Більше ходіть. Якщо є можливість — йдіть з роботи пішки. Прогулянки

теж допомагають зібратися і заспокоїтися. До того ж, вони дають час подумати на самоті , розслабитися,

навіть прийняти рішення. Якщо

привчитеся гуляти в парку, то буде взагалі ідеально — не поспішайте, дихайте, заспокоюйтесь. 19.

Висипайтеся. Не обмежуйте себе у сні, тому що його недолік робить

нас нервовими, агресивними і дратівливими. Уві сні організм відновлює сили, а вони вам ще знадобляться. 20.

Відмовтеся від шкідливих звичок. П’єте багато кави, курите? Все це

руйнівно діє на організм, а тому йому стає важче боротися зі стресом. Відмовтеся від цього всього,

і ви самі відчуєте,

як вам стане легше

дихати. 21.

Навчіться перемикати свої думки на щось приємне. Якщо відчуваєте,

що проблеми фактично розривають голову,

відмахніться

від них і

подумайте про те плаття, яке на вихідних бачили в магазині — може, варто порадувати себе з наступної зарплати? Або пошукайте фільм, який ви хочете подивитися ввечері . Повірте, навіть 15 хвилин думок про приємне допоможуть розвантажити мозок. 22.

Відволікання уваги – це спосіб позитивного відволікання, який блокує

стресові думки й почуття. Протягом кількох хвилин сконцентруйте свою увагу на якомусь нейтральному предметі: 77

•

Запишіть 10 найменувань предметів або речей, про які ви мрієте. Це

можуть бути не обов’язково важливі речі, просто ті, які приносять вам задоволення, наприклад, домашнє свято. •

Повільно порахуйте емоційно нейтрально забарвлені предмети: листя

на квітці, плямочки на квадраті черепиці, літери на сторінці, тощо. •

Потренуйте свою пам'ять, згадуючи 20 виконаних вчора вами дій.

•

Протягом 2 хв. називайте риси, які вам у собі подобаються, й наведіть

приклади кожної з них. 23.

Бажано скоротити споживання кофеїну (кава, чай, шоколад, кола), тому

що він є стимулятором, що сприяє стресовій реакції. Приблизно через три тижні після поступового скорочення споживання кофеїну знижується рівень тривоги й занепокоєння, зникають печія та біль у м’язах. 24.

На роботу слід приготувати легкий сніданок, ніж голодувати весь день

і переїдати ввечері. 25.

Помічайте свої успіхи. Дуже важливо завжди відчувати радість від

успіхів у викладанні. Діліться своїми успіхами зі своєю родиною і колегами. 26.

Не приховуйте свої почуття, виявляйте свої емоції.

27.

Думайте лише про те, що відбулося.

28.

Не чекайте, що важкість сама по собі зникне.

29.

Виявляйте

ваші

бажання

безпосередньо,

ясно,

конкретно,

розповідайте про них у сім’ї, подругам, на роботі. 30.

Розраховуйте свої перенавантаження.

31.

Не намагайтеся бути найкращим у всьому.

32.

Не забувайте усміхатися. Запам’ятайте,

що почуття гумору – це

найкращі ліки від розчарувань, які виникають у процесі робочого дня. Ніколи не можна сприймати себе надто серйозно і забувати про те, ким ми є насправді. З метою боротьби з емоційним вигорянням хочеться запропонувати комплекс вправ, орієнтованих на вдосконалення емоційної стійкості. 78

Вправа «Релаксація» Сядьте зручно, випряміть спину. Заплющте очі. Зосередьтеся на своєму диханні. Повітря спочатку заповнює черевну порожнину, а потім – вашу грудну клітку й легені. Зробіть повний вдих, потім кілька легких спокійних вдихів. Тепер спокійно, без спеціальних зусиль зробіть новий вдих. Зверніть увагу, які частини вашого тіла дотикаються до стільця, підлоги, ліжка або землі. У тих частинах тіла, де поверхня підтримує вас, постарайтеся відчути цю підтримку трохи сильніше. Уявіть, що стілець (підлога, ліжко, земля) піднімаються щоб підтримати вас. Розслабте ті м’язи, за допомогою яких ви самі підтримуєте себе. Ця вправа допоможе розслабити м’язові затиски, позбутися тривожних думок. Її добре використовувати в умовах відпочинку, навіть короткочасного. Вправа «Перепочинок» Зазвичай, коли ми буваємо засмучені,

ми починаємо затримувати

дихання. Вивільнення дихання – один із способів «викинути з голови». Відкладіть усі проблеми. Протягом 3 хв. дихайте повільно, спокійно та глибоко. Можете навіть заплющити очі, якщо вам так більше подобається. Порахуйте до п’яти, поки робите вдих, і до семи, коли видихаєте. Уявіть, що коли ви насолоджуєтеся цим глибоким неквапливим диханням, усі ваші неприємності й занепокоєння зникають. Вправа «Активізація приємних спогадів» Згадайте час у своєму житті, коли ви були впевнені, що вас по – справжньому люблять. Виберіть який – небудь епізод цього періоду і заново переживіть його у всіх деталях. Або згадайте ті моменти, коли ви відчували якісь гострі переживання. Були закохані… Вас осяяло натхнення…Ви були захоплені читанням,

роботою або якоюсь іншою важливою діяльністю,

слухали музику або робили щось інше. Виберіть один з таких піків вашого життя і постарайтеся пережити його заново. Тепер спробуйте відповісти 79

самому собі: які найсуттєвіші особливості цього переживання? Що заважає вам переживати такі почуття зараз? Вправа «Храм тиші» Ця вправа спрямована на розвиток внутрішніх засобів саморегуляції. Уявіть, як ви гуляєте на одній з вулиць великого й галасливого міста. Відчуйте,

як ваші ноги ступають по бруківці. Зверніть увагу на інших

перехожих, вирази їхніх облич, фігури. Можливо, деякі з них виглядають стурбованими, інші спокійні чи радісні. Зверніть увагу на звуки, які ви чуєте, на вітрини магазинів. Що ви в них бачите? … Навколо дуже багато перехожих, які поспішають кудись. Може, побачите у натовпі знайоме обличчя. Ви можете підійти й привітатися. А може, пройдете повз них. Зупиніться і подумайте, що ви відчуваєте на цій галасливій вулиці? … Тепер поверніть за ріг і прогуляйтеся по іншій вулиці. Це більш спокійна вулиця. Чим далі ви йдете, тим менше вам зустрічається людей. Пройшовши ще трохи, ви помітите велику будівлю, що відрізняється архітектурою від інших. Ви бачите на ній велику вивіску «Храм тиші». Ви розумієте, що цей храм – місце, де не чутно звуків, де ніколи не було вимовлено жодного слова. Ви підходите і торкаєтесь важких різьблених дерев’яних дверей, відчиняєте їх, входите й одразу опиняєтеся в глибокій тиші. Побудьте в цьому храмі, в тиші. Витратьте на це стільки часу, скільки вам потрібно. Коли ви захочете залишити храм, штовхніть двері й вийдіть на вулицю.

РОЗ ДІЛ ІІІ ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ПОРАДИ У ЧНЯМ 10 умов успішного навчання Поради учням: 1.

Упевненість у своїх силах,

палке бажання вчитися,

незгасаючий

інтерес до знань. Немає гіршого в людині, ніж слабкість і невпевненість у собі. 2.

Розвиток сили волі. Успіх приходить лише до того, хто його прагне,

добивається завойовує, докладаючи максимум зусиль. (Не чекайте, що хтось відкриє ваші таланти і оцінить їх, відкривайте себе самі. Скажіть собі: я хочу, я можу, я зроблю. 82

Не дозволяйте лінощам,

особистим примхам і забаганкам керувати собою, заважати досягненню високої мети.) 3.

Увага та уміння сконцентруватися на справі.

(Не дозволяйте відвертати вашу увагу під час занять ні товаришеві, ні сонячному зайчикові, ні телевізору чи комп’ютеру, ні приємним чи гірким спогадам, тощо. Мислення – це активний творчий процес, що вимагає від людини напруження, уміння зосередитися на важливому, «розчинитися» у предметі думки.) 4.

Працьовитість,

уміння

швидко

включатися

систематично і наполегливо трудитися,

роботу,

звичка

ретельно виконувати роботу,

обов’язково доводити розпочате до кінця. (Не залишайте незрозумілих питань без відповіді. Пам’ятайте слова американського винахідника Едісона: «У науці все вирішують 1% таланту і 99% праці». ) 5.

Суворе дотримання режиму дня,

навчальної праці,

раціональна організація своєї

правильне чергування роботи й відпочинку, легких і

важких предметів при виконанні домашніх завдань. (Плануйте ввечері справи на завтра. У кінці дня підбивайте підсумки, з’ясовуйте причини невиконання запланованого. Не забувайте, що лінь, постійне відкладання на потім незавершених справ

не можуть бути

супутниками успіху.) 6.

Не покладатися лише на механічну пам'ять, не зазубрювати матеріал, а

намагатися осмислити його, визначити головне і другорядне. (Неоціненну допомогу в навчанні нададуть і такі прийоми роботи над з’ясовуваним матеріалом: складання плану, конспекту, тез, логічних схем, узагальнюючих таблиць, діаграм тощо.) 7.

Самостійність у навчанні.

(Учіться чітко формулювати, обґрунтовувати, відстоювати власну точку зору. Не чекайте, поки вчитель «розжує» і вкладе у вашу свідомість той чи інший матеріал. Найкраще запам’ятовується і засвоюється те, що здобуте 83

ціною власних розумових зусиль, власної праці. Тому ще вдома пробуйте уявно «зазирнути» на урок , що буде наступним, передбачити матеріал, який буде розглядатися, скласти певну думку про нього. Ніколи не покладайтеся на підказки і списування. ) Пошуки шляхів практичного застосування своїх знань,

навчальних

умінь. (Більше розв’язуйте задач, саморобок,

виконуйте вправ, виготовляйте різних

макетів. Працюйте не лише головою,

але й руками.

Передавайте свої знання товаришам. Це – найефективніший спосіб закріплення, удосконалення власних набутків. Та й самі вчіться у тих, хто вже досяг успіху в тому, що вас цікавить.) Постійна самоосвіта, розширення свого кругозору.

(Пробуйте свої сили в різноманітних видах діяльності. І пам’ятайте: посправжньому навчається лише той, хто вдумливо читає багато розумних книг. Потрібну інформацію з різних джерел заносьте до записничка.) 10.

Постійний духовний розвиток, самовдосконалення, самовиховання в

собі кращих людських якостей. (Ерудованість, глибокі знання, навіть диплом про вищу освіту самі по собі ще не можуть бути ознакою справжньої інтелігентності. Остання риса передбачає ще й наявність у людини високих ідеалів,

розвинутих

естетичних смаків і культурних запитів.

Як удосконалити свою увагу ? Поради уням: 1.

Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.

Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.

Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.

Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.

Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.

Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно

вчасно

відпочивати,

займатися

автотренінгом,

використовувати спеціальні вправи. 7.

Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».

Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміни

положення тіла, або

почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку. 9 .Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?». 10.Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос. 11.Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми, тощо). Тоді обсяг уваги збільшується. 12.Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого. 13.Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги. 14.Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами. 15.Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу. 85

16.Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки. 17.Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу. 18.Враховуй, що ступінь і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо. 20.Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо). 21. Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань.

Рекомендації для покращення взаємодії в учнівському колективі Пам’ятка учневі. 1.

Щиро і доброзичливо стався до всіх однокласників. Умій поважати їх, бачити позитивні сторони людей, будь привітним і щедрим на схвалення.

Виявляй щиру, безкорисливу зацікавленість до всіх однокласників.

Будь відвертим у стосунках. Якщо тобі щось не подобається, знайди в собі сили та сміливість відкрито заявити про це. 86

Не нав’язуй своєї думки товаришам. Дай їм самим дійти потрібного висновку.

Доводячи щось іншим, ясно, точно й аргументовано викладай свої думки. Але якщо ти помилився,

відкрито визнай це перед

однокласниками. 6.

Зміцнюй у товаришів віру у себе. Тоді у них виникне бажання самовдосконалюватися, що піде на користь і їм, і класу.

Не висміюй своїх товаришів.

Завжди виконуй обіцянки.

Не чекай, коли тебе покличуть на допомогу, намагайся прийти сам.

10. Допомагай 11. Не

і захищай тих, хто слабший за тебе.

вважай себе всезнайкою і не вихваляйся оцінками, вміннями перед

іншими. Це призведе лише до неприйняття і відчуження. 12. Перш,

ніж когось засуджувати, спробуй виявити причини негативного

вчинку,

поведінки, тощо. Критикувати і засуджувати вміє кожен,

зрозуміти і допомогти виправити свою помилку – дано небагатьом. 13. Перед

тим як висунути вимоги іншим, висунь їх собі.

14. Шануй

думку товаришів. Якщо виникає суперечка, намагайся уникати

категоричності і висловлювань на кшталт: «Це все дурниці!». Так ти викличеш лише роздратування і бажання зробити навпаки. 15.

Роби внесок у спільну справу. Тільки спільними зусиллями можна досягти мети.

16. Виявляй 17.

ініціативу, бери активну участь у колективних справах.

Спробуй засвоювати собі авторитет серед однокласників сьогоднішніми справами, а не колишніми заслугами.

Як організувати підготовку до ЗНО? (Пам’ятка випускнику)

Розпочинайте готуватися до тестування заздалегідь,

по частинах,

спокійно. Використовуйте підручники та посібники, рекомендовані для ЗНО. 2.

Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначитися, що будете вчити сьогодні. Які саме розділи і теми.

Починайте навчання з ранку, поки голова свіжа. Спочатку підготуйте місце для занять: заберіть все зайве, що відволікає від основної мети підготовки до тестування; зручно розташуйте підручники; вимкніть телефон; суворо скажіть собі: «З 9 до 12 я повинен вивчити стільки.»

Починайте навчання з важких, незрозумілих тем, а прості залиште під кінець. Якщо складну тему залишити на потім, вона буде висіти над вами як

дамоклів меч,

не даючи

спокою,

знижуючи

рівень

запам’ятовування. 5.

Запам’ятовувати матеріал потрібно осмислено, а не механічно. Запам’ятати легше те, що розумієш. Не зубріть, це довго і ненадійно: варто перенервувати,

забути бодай одне слово,

і весь визубрений

текст вилетить з голови. Намагайтеся знайти логічні зв’язки в досліджуваному матеріалі, скласти план, схему, зробити короткий запис. Якщо обсяг занадто великий, то розбийте текст на смислові уривки, намагаючись,

щоб їх було не більше семи. Спробуйте

узагальнити і передати основну думку кожного уривка однією фразою. Якщо у матеріалі, який ви вивчаєте, обмаль внутрішніх логічних зв’язків, то можна використовувати асоціації, а також «метод місця». Для цього необхідно уважно подивитися навколо себе. Відновивши в пам’яті обстановку, у якій ви вчили матеріал. Ви пригадаєте і його. Дати можна запам’ятовувати, уявивши їх у незвичайному вигляді (наприклад, вогняні цифри на тлі темної води). 6.

Не тримайте знання в собі, як у сейфі. Поділіться ними з дзеркалом, улюбленим собакою, з батьками. Текст, переказаний своїми словами, 88

запам’ятовується краще,

ніж багато разів прочитаний, але не

переказаний. 7.

Перед офіційним тестуванням намагайтеся пройти якомога більше опублікованих конструкціями

тестів,

щоб

тесових

краще

завдань.

ознайомитися Поспішайте,

типовими

тренуйтеся

із

секундоміром у руках. Контролюйте час виконання завдань, вчіться працювати в максимальному темпі. 8.

Чергуйте заняття і відпочинок: 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви. Бережіть очі, робіть гімнастику для очей: подивіться вгору – вниз (15), вліво – вправо (15), фіксуйте погляд то на віддаленому, то на близькому предметі (по 20с).

Дотримуйте режиму дня. Чергуйте розумову діяльність з фізичною. Виділіть час на прогулянку, заняття спортом, допомогу вдома. Спіть не менше 8 годин. Харчування має бути 3-4- разовим, калорійним, багатим на вітаміни,

але не надмірним. Після поживної їжі тягне на сон і

займатися розумовою роботою складно. 10. Залиште

один день перед тестуванням для повторення, ще раз

зупиніться на складних питаннях. Напередодні тестування обов’язково виспіться! Багато вважають, що для повної підготовки не вистачає останньої ночі. Це неправильно! Навпаки, перед сном прогуляйтеся, прийміть душ. Добре виспіться, щоб прокинутися з відчуттям бойового настрою. У людини, яка гарно спала, голова працює краще.

Як поводитися під час ЗНО? (Пам’ятка випускнику) 1.

Коли ви прийдете до пункту тестування, сядьте зручно, зосередьтеся. Позбутися нервування в перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень,

енергію,

а видихаєте – нервування,

невпевненість. Якщо нервування не минуло, то заплющте очі, розслабтеся, згадайте на хвилинку, щось смішне або приємне. 2.

Уважно прочитайте завдання. Не лякайтеся, що ви нічого не знаєте. Такого просто не може бути! Почніть відповідати на запитання, у яких ви не сумніваєтеся, не зупиняючись на тих, які можуть викликати довгі роздуми.

Читайте завдання до кінця. Перш ніж писати відповіді, прочитайте питання двічі і переконайтеся, що ви правильно зрозуміли його суть. Поспіх і неуважність може призвести до помилок у найпростіших завданнях.

Пропускайте! Необхідно навчитися пропускати складні або незрозумілі запитання. Пам’ятайте: у тексті завжди знайдіться такі питання, 90

якими ви неодмінно впораєтеся. Просто не розумно не дібрати балів лише тому, що ви не дійшли до своїх питань, а застрягли на тих, які викликали труднощі. 5.

Думайте тільки про те завдання, яке виконуєте! Коли ви бачите нове завдання, забудьте все, що було в попередньому. Пам’ятайте, що завдання в тестах не пов’язані одне з одним, використані в попередньому завданні,

тому

знання,

не допомагають,

які

а тільки

заважають сконцентруватися й правильно виконати наступне завдання. Думайте лише про те, що кожне нове завдання – шанс набрати бали. 6.

Виключайте! Багато завдань можна виконати швидше, якщо не шукати правильну відповідь одразу,

а послідовно виключати ті,

які не

підходять. Цей метод дозволяє концентрувати увагу лише на 1 - 2 варіантах відповідей, а не на 5 – 6 одночасно (це значно важче). 7.

Вгадуйте! Якщо не впевнені у виборі відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якомусь одному варіанту, то слід довіряти інтуїції.

Заплануйте 2 кола! Розрахуйте час так, щоб за 2 третини всього часу пройтися по всіх легких завданнях

(перше коло). Залиште час для

перевірки роботи. 9.

Забудьте про шпаргалки! Після того як ви бодай одним оком зазирнете у шпаргалку, у вас почнуть трястися руки і все змішається в голові.

10. Не

турбуйтеся! Прагніть виконати всі завдання, але пам’ятайте, що на

практиці це зробити нереально. Враховуйте, що завдання складені таким чином, що ніхто не повинен виконати їх на 100 %. Навіть якщо вам здається, що ви припустилися багатьох помилок і просто завалили тест, дуже часто таке почуття є помилковим і кількість виконаних вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки.

Обираючи професію – обираєш майбутнє» Якщо корабель не знає, до якого причалу він тримає курс, то ніякий вітер не буде йому супутнім. Алгоритм професійного самовизначення Крок 1 Подумай, що тебе цікавить у житті,

до чого ти прагнеш,

чим тобі

подобається займатися, щоб ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії. Крок 2 Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці. Крок 3 Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці. Крок 4 Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії. Крок 5 Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за 92

ними. Спробуй випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях. Крок 6 Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати. Крок 7 Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент,

риси характеру,

вольові якості,

трудові навички (за

результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках,

секціях,

тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я. Крок 8 Дізнайся в міському (районному) та обласному центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними. Крок 9 Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач,

яка професія із всього списку найбільше тобі

підходить за всіма пунктами вимог. Якщо вони, в основному, співпадають, або є можливість їх подальшого розвитку, тоді ти на правильному шляху. Якщо вони частково не співпадають, тоді з’ясуй, у чому причина, та розроби план самовиховання і саморозвитку необхідних для цієї професії якостей. Якщо вони, на твій погляд, повністю не співпадають, тоді тобі необхідно порадитись зі спеціалістом-психологом або професійним консультантом. Враховуючи його поради, відкоригуй подальший план своїх дій. 93

Крок 10 Визнач, які труднощі,

перешкоди,

помилки можуть виникнути при

досягненні твоєї професії. Крок 11 Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш

отримати

професійну освіту,

як розвивати у собі професійно

важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН. тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці. Крок 12 Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе. Зробивши остаточний вибір, розроби план самопідготовки до зустрічі з майбутньою професією, включаючи вибір навчального закладу. Не відступай перед труднощами, будь наполегливий у досягненні поставленої мети. Бажаю успіхів!

Коли не подобається власна зовнішність. Стати сильнішим і красивим можна. Подивись уважно на себе і оточуючий світ. Кожного дня ти бачиш себе в дзеркалі. Щось тобі подобається в своєму відображенні, а щось хотілось би змінити. Багатьом підліткам може не подобатись їхнє обличчя, волосся, голос, фігура та ін. Досить рідко можна взагалі знайти людину, яка повністю задоволена своєю зовнішністю. Тобі може бути незручно від своєї зовнішності, але, повір, оточуючі звертають на це набагато менше уваги, аніж ти думаєш. Зовнішність, проблема ваги, швидкий або повільний ріст - все це може стати серйозними випробуваннями в юнацькі роки. Але з часом більшість із цих проблем 94

зникне. І багатьом доведеться змиритись з тим, що хтось може бути кращим. В твоїх силах вміти залишатися завжди самим собою і показати себе виграшно. Тому важливо в розумній мірі цікавитись своєю зовнішністю. Те, що може не подобатись тобі, може подобатись іншим і викликати у них захоплення, і навіть заздрість. Нічого не заважає твоєму волоссю, обличчю, рукам і нігтям бути завжди чистими. Білі зуби, здорові,

рожеві ясна зроблять твою посмішку більш

привабливою. Правильне харчування і фізичні вправи допоможуть тобі слідкувати за вагою. Крім того завжди можна підібрати фасон одягу і стильну зачіску, які зможуть підкреслити переваги твоєї зовнішності і приховати недоліки. Додай зусилля й фантазію і твоя зовнішність зможе вигідно змінитися. Не забувай про те, що кіно і телепередачі, красиві жінки і «накачані чоловіки» - все це реклама. Саме вони - виробники і рекламодавці, що отримують великі прибутки, втискають нас в певні рамки «краси»,

їм

вигідно, щоб ми купували дорогу косметику для тіла і сиділи на «модних» дієтах. Перед тим як вийти на подіум чи з'явитись на обкладинці журналу над фотомоделлю чи моделлю працює ціла група візажистів, стилістів і косметологів. Далеко не всі виглядають як супермоделі. Пам'ятай! Нікому не дозволяй втиснути себе в чиїсь рамки. Будь посвоєму красивим! Стань перед дзеркалом зараз і заглянь собі в очі. Чи симпатичні вони? Що ти в них побачив? Веселі смішинки, чи смуток, чи ще щось, що не можна передати словами? Згадай, які очі у твоїх друзів, у однолітків? Чому одні очі тобі подобаються, вони тебе притягують, тобі хочеться познайомитись з цією людиною, а інші, навпаки, відштовхують. Буває й так, що хтось має красиве тіло, обличчя, а погляд - неприємний. Чи захочеться подружитись? 95

тобі

ним

Крім того, подумай - більшість твоїх друзів мають прекрасні якості і ти навіть не думаєш про те, як вони виглядають. І ти також маєш чесноти, які здатні затьмарити будь-які фізичні недоліки - і реальні, і надумані.

Декларація моєї самоцінності Я — це Я. В усьому світі немає такої самої людини, як я. Мені належить все, що є в мені: • моя свідомість, мої думки і плани; • мої очі, всі образи, які вони можуть бачити; •

мої почуття, якими б вони не були,— тривога,

насолода, напруження, любов, роздратованість, радість; • мій рот і всі слова, які він може вимовляти; • мій голос; • всі мої дії, звернені до інших людей і до себе. Мені належать всі мої фантазії, мої мрії, всі мої надії і страхи. Мені належать всі мої перемоги та успіхи. Я можу полюбити себе й затоваришувати із собою. Я можу зробити так, щоб усе в мені співвідносилось з моїми інтересами. Я знаю, що дещо в мені є незрозумілим, проблемним. В мені є те, чого я не знаю. Але оскільки я дружу із собою і люблю себе, я можу обережно й терпляче дізнаватись все більше і більше різного про себе. 96

Я можу бачити, чути,

відчувати, думати, говорити,

діяти. Я маю все, щоб бути близьким до інших людей, щоб бути продуктивним, вносити суть і порядок у світ речей і людей навколо мене. Я належу собі, а значить, я можу будувати себе. Я — це Я, і Я — це надзвичайно!!!

Список використаної літератури Авдієвська О. П.. Баклушинський С. О. Особливості соціалізації підлітка в умовах швидких соціальних змін. – К., 1990. 2. Марінушкіна О. Є. Адаптація учнів до шкільного навчання. – Х.: Ранок 2011. 192 с. 3. Туріщева Л. В. Увага! Особливі діти. – Х.: Основа , 2012. 4. Туріщева Л.В. 101 схема і таблиця на дпомогі шкільному психологу. – Х.:Основа, 2008. 5. Марінушкіна О. Є. Настільна книга шкільного психолога. – Х.: Основа, 2011. 6. Суходольська О. В. . Як говорити, щоб діти вас слухали? М., 1993. 7. Сороколат Н. Конфлікти у підлітковому середовищі// Психолог. – 2012, - №10. – С. 9 – 11. 8. Шевчук Л. Покарання дитини. Чи потрібні вони?// Психолог. – 2012, - № 11 – 12. С. 89. 9. Магола О. Дитинство без насильства// психолог. – 2012,- №11 -12. С. 90. 10. Шевчук Г. Готуємо дітей до школи// Психолог. – 2012, - № 11 – 12. С. 93. 11. Варбан М. Ю.Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці// Практична психологія та соціальна робота. – 1998. - №6 – 7. С. 80 -83. 12. Овчарова Р. Р. Справочная книга школьного психолога. – М., 1996. 13. Василюк А. Школа і вчитель: вчора і завтра. //Рідна школа. - №3. – С. 78 – 80. 14. Гончар О.Б. У школу із захопленням в очах . – В. – 2008. – 171.с. 1.