СИСТЕМНІ ПЕРЕДУМОВИ
• Ігнорування інтересу дитини, відсутність чітких процедур для прийняття рішень щодо долі дитини • Конфлікт інтересів різних зацікавлених сторін, дублювання функцій, прогалини в координації та взаємодії • Відсутність механізмів підтримки сім'ї та відповідних послуг в громадах, направлених на збереження рідної сім’ї • Не розроблені стандарти послуг для дітей та сімей • Спектр існуючих послуг є недостатнім для задоволення потреб дітей і сімей та запобігання можливому розлученню, що стимулює активне використання інституційного догляду, слабо розвинена система альтернативного догляду • Нестача кваліфікованого персоналу, спеціалістів, фахівців для надання послуг • Повноваження органів місцевої влади та місцевого самоврядування щодо розвитку і надання послуг не визначені та не підкріплені фінансовими ресурсами • Відсутність єдиної державної статистики в сфері захисту дітей • Відсутнє системне партнерство між державним, приватним та неурядовим секторами, їх участь у наданні соціальних послуг обмежена
• Діти виховуються у власних родинах в безпечному середовищі
НАЯВНА СИТУАЦІЯ
• Сім’ї з дітьми мають доступ до підтримуючих послуг на рівні громади незалежно від стану їх здоров’я, походження, етнічної чи релігійної приналежності
• В Україні нараховуються 98 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що складає 1,2% від дитячого населення • 67 тисяч дітей виховується в більш ніж 600 інституціях • 31,3% сімей з дітьми живуть за межею бідності, що є однією із основних причин розлучення дітей з їхніми батьками і призводить до збільшення кількості дітей, які залишаються без піклування батьків • Щороку близько 8 000 дітей “втрачає” батьків через позбавлення останніх їхніх батьківських прав • Поза увагою держави залишаються діти, у яких є ризик бути вилученими з сім’ї і потрапити до інтернатних закладів різних типів
Впровадження Стратегії
• Збільшення числа дітей в дитячих інституціях через бідність, хворобу, особливі потреби
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
• За умов необхідності вилучення з сім’ї, дитина влаштовується у середовище, максимально наближене до сімейного, пріоритет надається родичам • Альтернативні до сім’ї форми догляду використовуються виключно на тимчасовій основі з метою повернення дитини до власної родини або досягнення постійності в іншій родині, якщо повернення до власної сім’ї неможливе • Послуги інституційного догляду надаються у виключних випадках, та не застосовуються до дітей у віці до трьох років • Кожне рішення стосовно дитини приймається відповідно до її найкращих інтересів, за її участі та з врахуванням її думки, в залежності від віку та рівня розвитку • Сім’я, громада та держава несуть відповідальність за порушення прав дитини
НАЦІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДИТИНИ І ПІДТРИМКИ СІМ’Ї В УКРАЇНІ НА 2012-2020 рр. Мета Стратегії – створення та забезпечення умов для реалізації права кожної дитини зростати та виховуватись в сім’ї.
СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ Удосконалення системи підтримки сім’ї з дітьми на рівні громади для забезпечення стабільного безпечного середовища для дитини та попередження її вилучення з сім’ї
Розвиток системи альтернативного догляду дітей у відповідності до міжнародних стандартів
ЦІЛЬОВІ ГРУПИ (особлива увага) Сім’ї з дітьми, де батьки з тих чи інших причин не можуть забезпечити належного догляду дитини або потребують підтримки
Діти, які фактично залишилися без піклування батьків або осіб, що їх замінюють
Діти, які перебувають в різних формах державної опіки
НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ Модернізація системи надання соціальних послуг
Трансформація системи інституційного догляду
Удосконалення законодавства, оптимізація системи управління та фінансування
Моніторинг та оцінка
МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ План дій реалізації Стратегії, який передбачає послідовний, розведений у часі щорічний план заходів з відповідними фінансовими розрахунками
Координаційний орган з відповідними повноваженнями під керівництвом Віце-прем’єр-міністра України, до складу якого увійдуть керівники міністерств і відомств, експерти, представники неурядових організацій (+ постійно діюча робоча група)