ЗМІСТ
1
2
3
4
5
Вступне слово Загальні відомості 1.1 Географічне розташування та кліматичні особливості території України 1.2 Соціальний та економічний розвиток країни, формування механізму збалансованого (сталого) розвитку України Стан атмосферного повітря 2.1 Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1 Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 2.1.2 Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах України 2.1.3 Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 2.2 Транскордонне забруднення атмосферного повітря 2.3 Якість атмосферного повітря в населених пунктах 2.4 Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря 2.5 Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 2.6 Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 2.7 Заходи, спрямовані на поліпшення якості атмосферного повітря Зміна клімату 3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату Стан водних ресурсів 4.1 Водні ресурси та їх використання 4.1.1 Загальна характеристика 4.1.2 Водозабезпеченість територій та регіонів України 4.1.3 Водокористування та водовідведення 4.2 Забруднення поверхневих вод 4.2.1 Скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та очистка стічних вод 4.2.2 Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 4.2.3 Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3 Якість поверхневих вод 4.3.1 Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 4.3.2 Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 4.3.3 Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію 4.3.4 Радіаційний стан поверхневих вод 4.4 Якість питної води та її вплив на здоров'я населення 4.5 Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.6 Заходи щодо поліпшення стану водних об'єктів Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природнозаповідного фонду та формування національної екологічної мережі 5.1 Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі 5.1.1 Загальна характеристика 2
6 7 7 7 11 21 21 21 25 29 31 32 39 40 42 43 44 46 47 48 49 49 49 51 52 54 56 57 58 58 58 60 60 61 63 66 66 67 67 67
6
7
5.1.2 Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічне та ландшафтне різноманіття 5.1.3 Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття 5.1.4 Формування національної екомережі 5.1.5 Біобезпека та поводження з генетично модифікованими організмами 5.2 Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1 Загальна характеристика рослинного світу 5.2.2 Лісові ресурси 5.2.3 Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів 5.2.4 Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.2.5 Адвентивні види рослин 5.2.6 Стан зелених насаджень 5.2.7 Заходи щодо збереження рослинного світу 5.3 Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1 Загальна характеристика тваринного світу 5.3.2 Стан та ведення мисливського господарства 5.3.3 Стан та ведення рибного господарства 5.3.4 Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 5.3.5 Інвазивні види тварин та їх вплив на аборигенне біорізноманіття 5.3.6 Заходи щодо збереження тваринного світу 5.4 Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1 Стан і розвиток природно-заповідного фонду України 5.4.2 Водно-болотні угіддя міжнародного значення 5.5 Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 5.6 Історико-культурна спадщина 5.7 Туризм як фактор впливу на довкілля Стан земельних ресурсів і ґрунтів 6.1 Структура та використання земельних ресурсів 6.1.1 Структура та динаміка змін земельного фонду України 6.1.2 Господарська освоєність земельних угідь 6.2 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 6.3 Стан і якість ґрунтів 6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 6.3.2 Забруднення ґрунтів 6.3.3. Деградація ґрунтів 6.4 Оптимізація використання та охорона земель Надра 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 7.2. Система моніторингу геологічного середовища 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 3
69 71 72 74 75 75 78 81 82 84 86 89 89 89 93 94 95 95 95 95 95 106 106 109 112 115 115 115 117 117 119 119 119 120 121 123 123 123 124 124 126 134 136
8
9
10
11
12
13
14
Відходи 8.1 Структура утворення та накопичення відходів 8.2 Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 8.3 Використання відходів як вторинної сировини 8.4 Транскордонне перевезення відходів 8.5 Державне регулювання в сфері поводження з відходами Екологічна безпека 9.1 Екологічна безпека як складова національної безпеки 9.2 Об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 9.3 Радіаційна безпека та радіоекологія 9.3.1 Радіаційне забруднення територій 9.3.2 Радіоактивні відходи Промисловість та її вплив на довкілля 10.1 Структура та обсяги промислового виробництва 10.2 Вплив на довкілля 10.2.1 Гірничодобувна промисловість 10.2.2 Металургійна промисловість 10.2.3 Хімічна та нафтохімічна промисловість 10.2.4 Харчова промисловість 10.3 Заходи з екологізації промислового виробництва Сільське господарство та його вплив на довкілля 11.1 Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві 11.2 Вплив на довкілля 11.2.1 Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювані землі та під багаторічні насадження 11.2.2 Використання пестицидів 11.2.3 Екологічні аспекти зрошення та осушення земель 11.2.4 Тенденції в тваринництві 11.3 Органічне сільське господарство Енергетика та її вплив на довкілля 12.1 Структура виробництва та використання енергії 12.2 Ефективність енергоспоживання 12.3 Вплив енергетичної галузі на довкілля 12.4 Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики Транспорт та його вплив на довкілля 13.1 Транспортна мережа України 13.1.1 Структура та обсяги транспортних перевезень 13.1.2 Склад парку та середній вік транспортних засобів 13.2 Вплив транспорту на довкілля 13.3 Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля Збалансоване виробництво та споживання 14.1 Структурна перебудова та екологізація економіки 14.2 Впровадження елементів «більш чистого виробництва» в Україні 14.3 Ефективність використання природних ресурсів 14.4 Тенденції та характеристика споживання 4
137 137 139 145 147 148 151 151 154 154 154 154 156 156 157 157 157 157 158 158 160 160 161 161 162 163 163 163 164 164 166 168 169 171 171 171 173 175 175 177 177 178 179 180
15
Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища 15.1 Національна та регіональна екологічна політика України 15.2 Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 15.3 Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 15.4 Виконання державних цільових екологічних програм 15.5 Моніторинг навколишнього природного середовища 15.6 Державна екологічна експертиза 15.7 Економічні засади природокористування 15.7.1 Економічні механізми природоохоронної діяльності 15.7.2 Стан фінансування природоохоронної галузі 15.8 Стандартизація, метрологія у сфері охорони довкілля і природокористування 15.9 Дозвільна діяльність у сфері природокористування 15.10 Екологічний аудит та екологічне страхування 15.11 Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 15.12 Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень 15.12.1 Діяльність громадських екологічних організацій 15.12.2 Діяльність громадських рад, об’єднань, тематичних робочих груп і мереж 15.13 Екологічна освіта та інформування 15.14 Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 15.14.1 Співробітництво з Європейським Союзом 15.14.2 Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм /проектів зовнішньої допомоги 15.14.3 Двостороннє та багатостороннє співробітництво Висновки
5
182 182 184 186 187 188 192 198 198 200 201 204 205 207 208 210 212 213 215 215 216 216 217
ВСТУПНЕ СЛОВО Доповідь про стан навколишнього природного середовища в м. Києві у 2010 році підготовлена згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Це щорічний випуск об’єктивної аналітичної інформації про екологічний стан міста, яка є необхідною для вирішення екологічних проблем міста Києва. Хоча місто Київ за рівнем техногенного впливу вигідно відрізняється від інших регіонів України з розвиненими гірничо-металургійними та сировиннопереробними комплексами, він має низку екологічних проблем над вирішенням яких працює Державне управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві. Тому, діяльність Держуправління спрямована на стабілізацію та поліпшення екологічного стану міста, на раціональне використання й відтворення усіх видів природних ресурсів, а саме: на охорону та збереження атмосферного повітря, збереження та невиснажливе використання ландшафтів земель та ґрунтів, поверхневих та підземних вод, охорону та невиснажливе використання об’єктів тваринного і рослинного світу, збереження біорізноманіття та формування екомережі. Співставлення потенціалу та конкурентних переваг м. Києва з оцінкою його сучасного стану і тенденцій соціально-економічного розвитку дозволяє виявити головні проблеми столиці, що потребують першочергового вирішення та концентрації зусиль. Насамперед це: • критичний стан міської інженерної інфраструктури, дефіцит пропускної спроможності та неефективна конфігурація дорожньо-транспортної мережі (доріг, розв'язок, мостів, місць для паркування та ін.), що обумовлює значні втрати води та тепла в мережах, збільшення об'ємів викидів шкідливих речовин автотранспортом у навколишнє природне середовище; • високий рівень зношеності виробничих фондів базових промислових підприємств, недостатні темпи їх модернізації і технологічного переоснащення, впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій, наслідком чого є зменшення стійкості столичної економіки до впливу зовнішніх ризиків. • зростання рівня забруднення навколишнього природного середовища внаслідок відсутності дієвої системи роздільного збирання відходів, відставання темпів модернізації очисних споруд і впровадження нових технологій уловлення, переробки й утилізації шкідливих речовин від темпів збільшення техногенного навантаження; • недостатній розвиток організаційних передумов для повноцінної реалізації економічного потенціалу міста. • відсутня дієва програма розвитку зелених насаджень міста.
6
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Дата заснування м. Києва – 482 рік Площа, км2 - 835,6 Кількість адміністративних районів - 10 Щільність населення, тис.чол. на 1 км2 - 3,3 Населення міста Києва (по районах) Таблиця 1.1 Назва району Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський Печерський Подільський Святошинський Солом’янський Шевченківський Всього по місту
Кількість наявного населення, тис. чол.
Площа,км2
230,7 305,5 353,8 344,1 312,0 135,1 186,9 328,4 340,4 222,0 2797,6
156,2 133,3 148 66,7 110,2 19,6 34 101 40 26,6 835,6
Щільність наявного населення, тис. чол/км2 1,4782 2,3166 2,3959 5,1709 2,8512 7,0867 5,5647 3,2941 8,4700 8,7256 3,3331
1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Києва Сучасний Київ, де сьогодні мешкає понад 2,785 млн. чол., входить до числа десяти найбільших міст Європи, а за кількістю населення та площею території, що в межах міської смуги становить 835,6 км², поступається лише таким європейським містам як Москва, Лондон, Санкт-Петербург, Рим, та Берлін. Географічні координати: північна широта - 50° 26'; східна довгота 30° 34'; середня висота над рівнем моря - 105 м. Місто Київ розташовано в центрі східної Європи на обох берегах р. Дніпро, у його середній течії, нижче впадіння лівої притоки – р. Десна. Своєрідність і різноманітність природних умов Києва пов’язані з його розташуванням на межі фізико-географічних зон: лісостепової та мішаних лісів. Північна частина міста розташована на Поліській низовині, південнозахідна (правобережна) – на Придніпровській височині, південно-східна (лівобережна) – на Придніпровській низовині. Поверхня правобережної частини міста – підвищена платоподібна рівнина, розчленована ярами та балками, долинами невеликих річок, лівобережної – низовинна рівнина. Характерні форми рельєфу правобережжя – гори-останці, зокрема, Печерська (її висота найбільша – 196 м над рівнем моря), Старокиївська (188 м), Батиєва (176 м), Хоревиця (174 м), Багринова (170 м), Щекавиця, Замкова, Звіринецька, Чорна, Черепанова, Лиса. Найвідоміші яри: Бабин, Хрещатий, Смородинський, Кмитів, Протасів, Цимбалів та інші. Найнижчі ділянки міста відповідають рівню води в Дніпрі – близько 92 м над рівнем моря. 7
У геологічному відношенні м. Київ з прилеглими до нього територіями розташований у зоні стику двох регіональних структур північно-східного схилу Українського кристалічного щита та південно-західного борту ДніпровськоДонецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північно-західного простягання. Завдяки цьому Київ знаходиться у досить спокійній тектонічній зоні.
Фото 1.1. Київ з космосу Ґрунтовий покрив Києва є вельми строкатим, зважаючи на різноманітність природних умов. Північним околицям міста, що тяжіють до Полісся, властиві дерново-підзолисті ґрунти, сформовані переважно під хвойними лісами. На правобережній високій частині міста панують звичні для більшої частини України ґрунти – чорноземи. Утворились вони переважно на дуже своєрідних пухких, добре провітрюваних і відносно сухих суглинках – лесах. У природних київських лісопарках поширені темно – сірі лісові ґрунти, що утворились під пологом широколистяних лісів. Місто Київ є багатим на воду: існують значні запаси підземної води; окрім цього, великою є кількість поверхневих водних об'єктів: річок, озер, ставків. Загалом водні об'єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,0 % території. Гідрографічна мережа району представлена р. Дніпро, річками його басейну (Десна, Либідь, Сирець, Нивка, Горенка, Віта, стр. Пляховий), озерами, болотами, штучними ставками і каналами.
8
Фото 1.2. Київ на мапі р. Дніпро і його долина мають вирішальний вплив на природні умови Києва і дислокацію елементів його житлово-промислової агломерації. Характерним для режиму всіх річок є чітко виражена весняна повінь, низька літня межень, дещо підвищені рівні восени через сезонні дощі. Живлення річок змішане з переважаючим живленням ґрунтовими водами.
9
Місто Київ характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом з теплим літом і м’якою зимою, оптимальною є зволоженість.
Фото 1.3. Панорама міста Відчутний вплив на клімат Києва здійснює Дніпро, що в межах міста витягнутий в субмеридіональному напрямку. Велика рухома водна площа сприяє формуванню бризового перенесення повітря: вдень різниця температур між водною та суходолом створює потоки свіжого вологого повітря до міста. Протягом року переважає антициклонічна діяльність, якій властива доволі стійка, малохмарна погода. Середньорічна температура повітря +8,9 – +11,90С. Глобальні зміни клімату, що спостерігаються на земній кулі, не могли обминути і Київ. Більше того, на кліматичні умови істотно впливає саме місто – розсіювання тепла з теплотрас, будинків, ТЕЦ і т. ін. У зв’язку з цим температура повітря у місті вища, ніж на його околицях. Підвищення температури повітря у Києві за останні десятиріччя є більшим, ніж глобальне на планеті. Середньорічна кількість опадів становить 600-700 мм. Переважаючий напрямок вітру влітку – західний, взимку – північно-західний. Загальна площа м. Києва становить 835,6 км². Забудовані землі міста – 364,0 км² або 43,5 %, із них під житловою та громадською забудовою 10
знаходиться 115,0 км². Значна кількість земель зайнята промисловими об’єктами – 56,0 км² , об’єктами транспорту та зв’язку – 22,0 км². По функціональному використанню територія м. Києва розділяється на такі зони: - селітебну (міська і сільська забудова); - промислову; - рекреаційну (лісові масиви, парки, сквери, зелені насадження загального користування, об’єкти природоохоронного фонду, водоймища). Кожна із функціональних зон характеризується своїми особливостями, призначенням і впливом на навколишнє природне середовище. Селітебна зона характеризується висотною забудовою в центральній правобережній частині міста, на нових масивах - Оболонь, Виноградар, Теремки та ін., на Лівобережжі - масиви Троєщина, Харківський, а також приватною забудовою, яка розташована переважно на околиці міста по його периметру. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище можна оцінити як середній. Промислова зона складається з промислових та автотранспортних підприємств. В межах Київської міської агломерації вони згруповані в промислові вузли і зони: Подільсько-Оболоньський, Шулявка, Нижньолибідський, Дарницький, Тельбінський, Корчуватський. Негативний вплив цієї зони на навколишнє природне середовище оцінюється як сильний. Рекреаційна зона представлена умовно природними ландшафтами (ліси, луки, озера, річки), які збереглися в межах міста і його околиць, а також штучними зеленими насадженнями (парками, лісозахисними смугами і т.п.). Зона позитивно впливає на стан навколишнього природного середовища і є показником екологічного благополуччя. Лише у межах забудованої частини міста площа паркових насаджень досягає 183,0 км² , а навколишнє зелене кільце з лісовими масивами Голосієва, Пущі – Водиці та Дарниці становить біля 339,0 км². 1.2. Соціальний та економічний розвиток Києва Будівельна діяльність У 2010р. підприємствами міста виконано будівельних робіт на суму 10014,4 млн.грн., що у порівнянних цінах становить 92,2% проти попереднього року. Порівняно з 2009р. підприємства Святошинського, Шевченківського та Дарницького районів збільшили обсяги будівельних робіт (відповідно на 49,9%, 4,2% та 1,0%). Підприємства інших семи районів знизили обсяги будівництва. Роботи з капітального ремонту становили 648,2 млн.грн. або 6,5% від загального обсягу будівельних робіт. Роботи з поточного ремонту складали 289,4 млн.грн. або 2,9%. Господарським способом виконано будівельних робіт на 104,8 млн.грн. або 1,0% від їх загального обсягу. 11
За видами будівельної діяльності найбільший обсяг робіт виконано з будівництва будівель та споруд, який становить 8769,2 млн.грн. або 87,6% від загального обсягу. У 2010р. на 76,5% скорочено обсяги робіт з підготовки будівельних ділянок, на 50,4% – з оренди будівельної техніки з оператором, на 20,4% – з установлення інженерного устаткування будівель та споруд, на 7,1% – з завершення будівництва, на 4,9% – з будівництва будівель та споруд.
Фото 1.4. Новобудови столиці – міста-героя Києва У 2010р. серед підприємств, які виконують будівельні роботи, працювало 83,6% від їх загальної кількості. Нефінансові послуги. Транспорт і зв'язок Вантажними автомобілями за всіма видами сполучень у січні–грудні 2010р. перевезено (з урахуванням розрахункових даних фізичних осібпідприємців) 10,3 млн.т комерційних вантажів (86,9% від рівня січня–грудня 2009р.). За звітними даними підприємств-перевізників, за січень–грудень 2010р. обсяг вантажних перевезень дорівнював 8,6 млн.т (на 3,6% більше, ніж у січні–грудні минулого року). Вантажооборот, виконаний автомобілями у звітному періоді, склав 3443,5 млн.ткм (77,5% від рівня січня–грудня 2009р.), з них підприємствами-перевізниками виконано 2482,0 млн.ткм (відповідно 104,9%). Автобусами за всіма видами сполучень у січні–грудні 2010р. перевезено (з урахуванням розрахункових даних фізичних осіб-підприємців) 355,3 млн. пасажирів (на 25,9% менше, ніж у січні–грудні 2009р.). За звітними даними, 12
автобусами підприємств за січень–грудень 2010р. перевезено 298,7 млн. пасажирів (85,6% від рівня минулого року). Пасажирооборот у звітному періоді склав 4,1 млрд.пас.км (на 14,4% менше обсягу січня–грудня 2009р.), з них підприємствами-перевізниками виконано 3,6 млрд.пас.км (94,7% від рівня січня–грудня 2009р.). Авіакомпаніями, зареєстрованими у м.Києві, у січні–грудні 2010р. перевезено 52,5 тис.т вантажів (100,0% до січня–грудня 2009р.). Вантажооборот у звітному періоді склав 285,7 млн.ткм (103,7% від рівня січня–грудня 2009р.). Пасажирськими літаками у січні–грудні 2010р. перевезено 2947,5 тис. пасажирів (119,3% до січня–грудня 2009р.). Пасажирооборот у звітному періоді склав 5280,9 млн.пас.км (124,4% від рівня січня–грудня 2009р.). Водним транспортом у січні–грудні 2010р. перевезено 3680,8 тис.т вантажів (117,5% до січня–грудня 2009р.), у т.ч. у закордонному сполученні 2089,9 тис.т (106,9% від обсягу січня–грудня 2009р.). Вантажооборот, виконаний торговельним флотом у звітному періоді склав 4252,3 млн.ткм (99,5% до січня–грудня 2009р.), у т.ч. у закордонному сполученні 3863,0 млн.ткм (96,8% від рівня січня–грудня 2009р.). Морським та річковим транспортом за період пасажирської навігації 2010р. перевезено 868,3 тис. пасажирів (у 2,5 раза більше, ніж у січні–грудні 2009р.), у т.ч. у закордонному сполученні 0,8 тис. пасажирів (47,1% до січня–грудня 2009р.). Пасажирооборот, виконаний пасажирськими суднами, досяг 21,9 млн.пас.км (50,4% від рівня січня–грудня 2009р.), у т.ч. у закордонному сполученні 0,9 млн.пас.км (19,3% від рівня січня–грудня 2009р.). Відправлення вантажів Південно-Західною залізницею у січні–грудні 2010р. збільшилося на 12,1% у порівнянні з січнем–груднем 2009р. Відправлення нафти і нафтопродуктів зросло – на 10,5%, чорних металів – на 12,5%, будівельних матеріалів – на 22,4%, брухту чорних металів – на 23,9%, лісових вантажів – на 36,3%, хімічних і мінеральних добрив – на 82,9%. Відправлення зерна і продуктів перемолу знизилося – на 33,2%, цементу – на 2,2%. Відправлення пасажирів Південно-Західною залізницею у січні–грудні 2010р. збільшилося на 0,1% у порівнянні з січнем–груднем 2009р. Міським електричним транспортом у січні–грудні 2010р. перевезено 696,9 млн. пасажирів (87,2% до відповідного періоду 2009р.), у т.ч. платних 470,7 млн. (відповідно 85,5%). Підприємствами пошти та зв’язку у січні–листопаді 2010р. отримано доходів від послуг зв’язку на суму 17794,4 млн.грн., що на 5,7% більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Населенню міста надано послуг зв’язку на суму 7900,9 млн.грн., що становить 44,4% від загальної суми одержаних доходів проти 45,7% у січні–листопаді 2009р. Подальшого розвитку у місті набувають сучасні види зв’язку, до яких слід віднести комп’ютерний та мобільний зв’язок, а також кабельне телебачення. Як і раніше левова частка в загальних обсягах послуг зв’язку належить мобільному зв’язку (62,5%), телефонному міжміському зв’язку (11,5%) та комп’ютерному зв’язку (9,3%). 13
Фото 1.5. Швидкісний трамвай Послуги телефонного міжміського зв’язку надають 30 підприємств міста, мобільного зв’язку – 26, комп’ютерного зв’язку – 133. Порівняно з січнем–листопадом 2010р. доходи від послуг кабельного телебачення зросли на 2,2%, комп’ютерного зв’язку – на 18,7%, мобільного зв’язку – на 6,0%. Ціни і тарифи Динаміка цін споживчого ринку столиці протягом січня–грудня 2010р. визначалася збільшенням на рівні 9,8% (грудень 2010р. до грудня 2009р.). У середньому по Україні цей показник був дещо менше – 9,1%. Індекси споживчих цін
Таблиця 1.2 Україна Індекс споживчих цін Продукти харчування та безалкогольні напої Алкогольні напої, тютюнові вироби Одяг і взуття Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива Предмети домашнього вжитку, побутова техніка, поточне утримання житла Охорона здоров’я Транспорт Зв’язок Відпочинок і культура
14
м. Київ 109,1 110,6 122,1 102,2 113,8
109,8 110,7 118,8 101,8 114,6
101,2 105,8 106,6 91,1 102,5
101,8 109,4 106,5 93,0 103,3
За січень–грудень 2010р. продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 10,7%. Найбільше (на 47,0%) подорожчав цукор. Також збільшилися споживчі ціни на сир і сир м’який (на 33,7%), масло (на 28,5%), молоко (на 25,7%), хліб та хлібопродукти (на 15,6%), олію (на 10,8%), рибу та продукти з риби (на 8,9%). Дещо підвищилися ціни на макаронні вироби (на 7,6%), безалкогольні напої (на 7,3%) і м’ясо та м’ясопродукти (на 4,6%). У той же час було зафіксовано зниження споживчих цін на яйця (на 2,6%). Алкогольні напої та тютюнові вироби подорожчали на 18,8%, що пов’язане із підвищенням цін на тютюнові вироби (на 31,5%) та алкогольні напої (на 11,6%). Вартість послуг за позицією «Житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива» збільшилася на 14,6%. Основними складовими цієї групи, що спричинили це підвищення, були природний газ та гаряча вода, опалення, які подорожчали на 50,1% та 38,5% відповідно. Зростання цін у групі «Різні товари та послуги» (на 22,7%) зареєстровано у зв’язку із підвищенням вартості ритуальних послуг. Зростання цін на послуги освіти (на 13,5%) зумовлене збільшенням вартості дошкільних закладів (на 39,9%). Підвищення цін у сфері охорони здоров'я на 9,4%, у першу чергу, зумовлено зростанням вартості амбулаторних послуг (на 16,3%). Подорожчання у групі «Транспорт» в цілому на 6,5% відбулося за рахунок зростання цін на паливо і мастила на 14,0%. Також було зареєстровано збільшення цінових показників у групі «Відпочинок і культура» (на 3,3%). Водночас подешевшали послуги зв’язку (на 7,0%). Індекс цін виробників промислової продукції у грудні 2010р. порівняно з листопадом склав 100,2%, з початку року – 116,0%. Ринок праці Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, на 1 січня 2011р. становила 6191 особу. За допомогою у працевлаштуванні до цієї установи упродовж грудня 2010р. звернулося 2,1 тис. незайнятих громадян проти 4,8 тис. осіб у листопаді (у грудні 2009р. – 2,5 тис. осіб). Кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2011р. становила 5933 особи, або 95,8% незайнятих громадян. Серед них 27,3% втратили роботу з економічних причин. Допомогу по безробіттю отримували 61,1% осіб, які мали статус безробітного. Серед безробітних 16,2% раніше займали місця робітників, 79,1% – посади службовців, а 4,7% – не мали професійної підготовки. Основні тенденції щодо зареєстрованого безробіття наведено в таблиці.
15
Безробіття Таблиця 1.3 на 1 січня 2011р., осіб Безробітні – всього з них жінки молодь у віці до 35 років особи, які потребують особливого соціального захисту вивільнені з економічних причин
Кількість зареєстрованих безробітних у % до 1 грудня 2010р.
1 січня 2010р.
5933
106,4
92,9
3669 2410
105,5 106,7
96,4 104,4
1263 1619
102,5 109,8
98,4 72,3
Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по м. Києву за грудень 2010р. не змінився порівняно з попереднім періодом і на 1 січня 2011р. становив 0,3% населення працездатного віку. Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості, у грудні 2010р. зменшилась на 0,4 тис., або на 1,9% і на кінець місяця становила 20,9 тис. (у грудні 2009р. – 27,1 тис.). Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакантних посад) 43,1% передбачалося для робітників, 40,3% – для службовців, решта – для осіб, які не мають професії. Навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, зросло з 29 осіб на 100 вільних робочих місць (вакантних посад) на кінець листопада 2010р. до 30 осіб на кінець грудня. За сприяння державної служби зайнятості у грудні 2010р. було працевлаштовано 712 осіб проти 3722 осіб у листопаді (у грудні 2009р. – 1812 осіб). Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 44,1%, а молодь у віці до 35 років – 51,1%. Рівень працевлаштування незайнятих громадян у грудні 2010р. порівняно з листопадом зменшився на чверть і становив 8,8%. Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у грудні 2010р. на допомогу по безробіттю було витрачено 6886,6 тис.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця становила 3636 осіб. Розмір допомоги по безробіттю в середньому на одного безробітного становив 1894 грн., що у 2,1 раза перевищує законодавчо визначений розмір мінімальної заробітної плати (922 грн.). Демографічна ситуація Зміна чисельності населення відбулася за рахунок природного приросту (3115 осіб або 1,2 на 1000 осіб) та міграційного приросту населення (9307 осіб або 3,7 на 1000 осіб). Скорочення чисельності населення відбулося в Шевченківському районі міста.
16
Фото 1.6. Святкування дня міста Загальна характеристика природного руху населення м.Києва Таблиця 1.4 Усього
Кількість народжених живими, осіб крім того, кількість мертвонароджених Кількість померлих, осіб у т.ч. дітей віком до 1 року Природний приріст (скорочення) населення, осіб Кількість шлюбів, одиниць Кількість розлучень, одиниць
На 1000 осіб Січень–листопад 2010р. у % до січня– листопада 2009р. січень–листопад січень–листопад 2010р. 2009р.
січень– листопад 2010р.
січень– листопад 2009р.
29364
29770
98,6
11,5
11,7
140
149
94,0
5,2
5,4
26249
25869
101,5
10,3
10,2
210
228
92,1
7,1
7,6
3115
3901
79,9
1,2
1,5
21151
21380
98,9
8,3
8,4
7663
8306
Х
3,0
3,3
Порівняно з відповідним періодом минулого року народжуваність у січні–листопаді 2010р. зменшилась на 0,2‰ і становить – 11,5 на 1000 осіб. Рівень народжуваності характеризується значними відмінностями по окремих районах: від 9,9‰ у Голосіївському до15,1‰ у Дарницькому.
17
Показники народжуваність Таблиця 1.5 Кількість народжених на 1000 осіб, ‰
Райони з відповідними показниками народжуваності м.Київ Голосіївський, Оболонський Солом′янський, Дніпровський, Деснянський, Шевченківський Святошинський, Подільський Печерський, Дарницький
11,5 до 10,1 10,1-11,4 11,5-12,8 Понад 12,8
У січні–листопаді 2010р. смертність у м.Києві порівняно із січнем– липнем 2009р. збільшилась із 10,2 до 10,3 померлих на 1000 жителів. Зменшення смертності було зареєстровано у трьох районах столиці. Рівень смертності коливався від 7,9‰ у Дарницькому районі до 20,8‰ у Шевченківському районі. Показники смертності Таблиця 1.6 Кількість померлих на 1000 осіб, ‰ 10,3 до 9,0 9,0-13,3 Понад 13,3
Райони з відповідними показниками смертності м.Київ Дарницький, Голосіївський, Деснянський Солом′янський, Оболонський, Печерський, Святошинський, Подільський, Дніпровський Шевченківський
У м.Києві у січні–листопаді 2010р. зареєстровано: народжень – 29504 (з них 140 мертвонароджених); померлих у віці до 1 року – 210 осіб, померлих у перинатальному періоді – 223. Основними причинами дитячої смертності залишаються окремі стани, що виникають в перинатальному періоді – 54,7% та вроджені аномалії – 31,4% від загальної кількості померлих дітей у віці до 1 року. Кількість померлих дітей віком до 1 року від окремих причин смерті Таблиця 1.7 Осіб січеньсічень– листопад листопад 2010р. 2009р. Усього померлих дітей віком до 1 року у т.ч. від деяких інфекційних та паразитарних хвороб хвороб органів дихання хвороб органів травлення окремих станів, що виникають у перинатальному періоді природжених вад розвитку, деформацій та хромосомних аномалій неуточнених та невідомих причин смерті зовнішніх причин смерті
18
У % до підсумку січеньсічень– листопад листопад 2010р. 2009р.
210
228
100,0
100,0
7 14 2 115
4 12 – 131
3,3 6,7 1,0 54,7
1,8 5,3 – 57,4
66 3 –
68 3 1
31,4 1,3 –
29,8 1,4 0,4
Структура причин смерті населення у січні–листопаді 2010р. порівняно із січнем–листопадом 2009р. майже не змінилась: хвороби системи кровообігу складають 64,5% від загальної кількості померлих, 17,3% припадає на новоутворення, 5,7 % – на зовнішні причини смерті. Розподіл померлих за основними причинами смерті
Таблиця 1.8 Осіб січень– листопад 2010р. Усього померлих у т.ч. від хвороб системи кровообігу новоутворень зовнішніх причин смерті із них від транспортних нещасних випадків випадкових утоплень та занурень у воду випадкових отруєнь та дії алкоголю навмисних самоушкоджень наслідків нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження
У % до підсумку січень– січень– листопад листопад 2010р. 2010р.
січень– листопад 2009р.
На 100 тис. осіб січень– січень– листопад листопад 2009р. 2010р.
26249
25869
100,0
100,0
1027,7
1019,1
16937 4548 1407
16304 4563 1470
64,5 17,3 5,4
63,0 17,6 5,7
663,1 178,1 55,1
642,3 179,8 57,9
208
256
0,8
1,0
8,1
10,0
49
34
0,2
0,1
1,9
1,3
3 82
2 97
0,0 0,3
0,0 0,4
0,1 3,2
0,1 3,8
77
78
0,3
0,3
3,0
3,1
У січні–листопаді 2010р. інтенсивність укладання шлюбів зменшилась, порівняно з відповідним періодом минулого року, і дорівнює 8,3‰. За цей період рівень розлучень становить 3,0‰. За січень–листопад 2010р. у столиці інтенсивність міграційних переміщень збільшилась у порівнянні із січнем–листопадом 2009р. У міграційному обороті питома вага міжрегіонального міграційного потоку у січні–листопаді 2010р. складала 94,5%, тоді як на міждержавний потік припадало лише 5,5%. У всіх районах м.Києва за січень–листопад 2010р. зафіксовано міграційний приріст населення. Його рівень був найбільшим у Солом′янському та Голосіївському районах ( по 8,9 ‰). Міграційний рух населення по районах у січні–листопаді 2010 року Таблиця 1.9 Число прибулих осіб м.Київ райони Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський
Число вибулих
на 1000 осіб
осіб
на 1000 осіб
Міграційний приріст (скорочення) на 1000 осіб осіб
42956
16,8
33649
13,1
9307
3,7
7895 4060 3186 3549 2755
37,2 14,3 9,8 11,2 9,6
6008 3688 2495 2529 2456
28,3 13,0 7,7 8,0 8,5
1887 372 691 1020 299
8,9 1,3 2,1 3,2 1,1
19
Печерський Подільський Святошинський Солом`янський Шевченківський
3145 1504 2999 9773 4090
24,7 8,7 9,8 31,4 19,3
3073 1205 2329 7006 2860
24,1 6,9 7,6 22,5 13,5
72 299 670 2767 1230
0,6 1,8 2,2 8,9 5,8
Серед прибулих до столиці 92,8% становили мігранти з областей України, 7,2% – з інших країн. До регіонів України вибуло 96,7% емігрантів, до інших країн – 3,3%. Криміногенна ситуація За повідомленням органів внутрішніх справ (без урахування податкової міліції), протягом січня–грудня 2010р. зареєстровано 35946 злочинів, що на 2,95% більше, ніж у січні–грудні 2009р. Із загального числа зафіксованих органами внутрішніх справ кримінальних проявів 29,2% (на 2,0 в.п. менше, ніж у січні–грудні 2009р.) – тяжкі та особливо тяжкі. У загальній кількості злочинів 71,4% становили злочини проти власності. Протягом січня–грудня 2010р. скоєно 102 умисних вбивств і замахів на вбивства, 26 згвалтувань і замахів на згвалтування. Кількість крадіжок (19125) збільшилась на 8,0%, а кількість грабежів (2744) зменшилась на 17,5% у порівнянні з січнем–груднем 2009р. Кількість потерпілих від злочинів за січень–грудень 2010р. становила 25984 особи (на 2,0% більше, ніж у січні–грудні 2009р.), з числа яких 8290 – жінки, 990 – пенсіонери та 961 – неповнолітні. Внаслідок злочинних діянь загинуло 229 осіб, з числа яких 38,9% було вбито, 30,6% загинуло в результаті дорожньо-транспортних пригод. Із загального числа причетних до злочинів осіб (10675), встановлених органами внутрішніх справ, 9,5% раніше вже ставали на злочинний шлях, 8,6% – знаходились у стані алкогольного сп’яніння.
20
2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ 2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Протягом 2010 року в атмосферу міста надійшло 265,3 тис. т забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, що на 4,5 % менше порівняно з попереднім роком. Щільність викидів в атмосферне повітря у розрахунку на квадратний кілометр території міста склала 310,7 т забруднюючих речовин. Основними забруднювачами атмосферного повітря м. Києва є пересувні джерела викиди від яких в 2010 році становили 236,7 тис. т, серед них на першому місці знаходиться автотранспорт (96 %). Основні зони забруднення повітря зосереджуються в місцях, що прилягають до автомагістралей та в місцях концентрації промислових підприємств. Другорядну роль відіграють стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин: підприємства енергетичного комплексу, а також підприємства будівельної індустрії, машинобудівної, хіміко-фармацевтичної та харчової промисловості. Місто Київ має потужний промисловий комплекс різногалузевих підприємств, подекуди з неудосконаленими енерговитратними та ресурсовитратними технологіями без належної очистки викидів. Протягом 2010 року викиди забруднюючих речовин у повітряний басейн міста здійснювали 447 підприємств, установ та організацій міста. Від них в атмосферу надійшло 28,6 тис. т забруднюючих речовин, що на 34 % менше порівняно з попереднім роком. Найбільш питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики: ПрАТ „Екостандарт", ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Теплові мережі ПАТ АК "Київенерго", Філіал Житлотеплоенерго Київенерго та філія "Завод ―Енергія" ПАТ Київенерго, викиди яких у 2010 році становили більше 79,7% від загальної кількості викидів стаціонарних джерел. Порівняно з попереднім роком спостерігається зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів підприємств енергетичного комплексу за рахунок зменшення у складі палива частки мазуту та вугілля. Найбільша кількість забруднюючих речовин від стаціонарних джерел надійшла у повітря Дніпровського (15,065 тис. т) , Голосіївського (5,038 тис. т) та Деснянського ( 3,002 тис. т) районів.
21
Фото 2.1. Теплоелектроцентраль № 5 ПАТ АК "Київенерго" На сьогоднішній день автомобільний транспорт в м. Києві, як і в ряді інших великих міст України, є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря. Обсяги викидів від автотранспорту обумовлені збільшенням кількості автотранспорту в місті за рахунок транспортних засобів населення, погіршенням технічного стану автомобільного парку автотранспортних підприємств, незадовільною якістю палива та недостатньо розвиненою законодавчою та юридичною базою у галузі ефективного управління автотранспортом. Це ставить дану проблему на провідне місце серед екологічних проблем м. Києва. Від роботи двигунів мобільних (автомобільний, авіаційний, залізничний і річковий) джерел забруднення у 2010 році в повітря надійшло 236,7 тис. т забруднюючих речовин, що на 2,7 тис. т більш порівняно з попереднім роком. Переважна частина з них – 229,2 тис. т (96,83%) – це викиди автомобільного транспорту. З кожним роком автотранспорт все більше впливає на погіршення стану довкілля. Поряд з постійними автомобілями, які щоденно рухаються вулицями, значний внесок у забруднення повітряного басейну вносять, також, транзитні автотранспортні засоби, та ті, що прибувають у столицю з інших міст на довгостроковий період. Загальна кількість таких автомобілів становить, за даними ДАІ м. Києва, 80-100 тис. одиниць за добу.
22
Фото 2.2. Затори на вулицях міста Кардинально вирішити екологічну проблему забруднення атмосферного повітря автотранспортом може заміна моторних палив нафтового походження екологічно чистим природним газом або використання альтернативних видів пального та інше. Динаміка викидів в атмосферне повітря Таблиця 2.1 Показники 1 Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, од. Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності, поставлених на державний облік, од. Загальна кількість суб’єктів підприємницької діяльності, що мають дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, од. Потенційний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел за суб’єктами підприємницької діяльності, поставленими на облік, тис. т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел, тис. т у тому числі: від стаціонарних джерел, тис. т від пересувних джерел, тис. т у тому числі від автомобільного транспорту, тис. т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел у розрахунку на км2, т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел у розрахунку на одну особу, кг Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у розрахунку на км2, т Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у розрахунку на одну особу, кг Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел у розрахунку на км2, т
23
2008 рік 2
2009 рік 3
2010 рік 4
465
447
424
745
769
772
1249
973
1277
100.94
110.3
112.4
275.2
277.9
265.3
27.0 248.2 236.8
43.9 234.0 226.6
28.6 236.7 229.2
329.2
332.4
317.4
90.2
100.1
95.0
32.3
52.5
34.3
9.8
15.8
10.3
296.9
279.9
283.1
Сьогодні в столиці України функціонують практично всі відомі види міського транспорту, вплив яких на екологію міста є неоднаковим. Питома вага перевезень пасажирів міським транспортом на сьогодні становить: трамвай – 12,7%; тролейбус – 20,4%; автобус – 24,9% і метро – 42%. Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис.т. Таблиця 2.2 Роки
2000 2006 2007 2008 2009 2010
Викиди в атмосферне повітря, тис.т. Всього у тому числі стаціонарними пересувними джерелами джерелами 170,4 32,6 137,8 227,1 26,4 200,7 230,5 26,5 204,0 275,2 27,0 248,2 277,9 43,9 234,0 265,3 28,6 236,7
Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг 203800 245700 275800 329200 332575 317355
Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг
Обсяг викидів на одиницю ВРП, кг. / 1 млн.грн.
64,7 75,9 84,5 99,5 99,8 94
-* 2,384 1,696 ВРП відсутній ВРП відсутній ВРП відсутній
* - ВРП розраховувався тільки в 2004-2007 роках Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - всього (тис.тонн) 300 220,5
227,1
230,5
2005
2006
2007
275,2
277,9
2008
2009
265,3
250
200
170,4
150
100
50
0 2000
2010
Рисунок 2.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин
24
Динаміка викидів забруднюючих речови в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел (тис. тонн) 300 248,2
250
234 186,9
236,7
204
200,7
200 137,8 150 100 32,6
33,6
26,4
50
27
26,5
43,9
28,6
0 2000
2005
2006
2007
стаціонарними джерелами
2008
2009
2010
пересувними джерелами
Рисунок 2.2. Динаміка викидів забруднюючих речовин Розподіл викидів забруднюючих речовин за джерелами
11%
89%
стаціонарними джерелами
пересувними джерелами
Рисунок 2.3. Розподіл викиду забруднюючих речовин за джерелами у % 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у Києві Основними речовинами, що забруднюють атмосферне повітря, є оксид вуглецю (181,0 тис. т), сполуки азоту (29,1 тис. т), леткі органічні сполуки (33,3 25
тис. т), діоксид та інші сполуки сірки (26,0 тис. т). На їх долю припадає понад 96,9% від загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря міста. В порівнянні з минулим роком значно збільшилися викиди стаціонарними джерелами в атмосферне повітря пилу – на 4,3 тис. т, діоксиду сірки – на 18,1 тис. т за рахунок підприємств енергетики. Найбільш питому вагу у забруднення атмосфери міста вносять підприємства енергетики: ЗАТ „Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль", ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, Теплові мережі Київенерго, Філіал Житлотеплоенерго Київенерго та філіал Завод ―Енергія Київенерго‖, викиди яких у 2009 році становили більше 85,4% від загальної кількості викидів стаціонарних джерел. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у м. Києві по районах міста, тис. т Таблиця 2.3 Назва населених пунктів
2000
2005
2006
2007
2008
2009
2010
м. Київ, всього
32,6
33,6
26,4
26,5
26,97
43,9
26,5
8,0 5,3 4,5 10,2 1,1 0,2 0,9 0,9 1,3 1,2
5,6 1,6 3,6 10,3 1,1 0,1 0,9 0,9 1,2 1,1
4,9 1,7 2,7 12,0 1,1 0,1 0,9 0,9 1,1 1,1
5,04 1,74 2,36 12,5 1,07 0,1 0,90 1,07 1,15 1,04
12,8 1,3 10,65 14,75 0,61 0,09 0,8 1,04 0,8 1,0
5,38 1,30 3,01 15,07 0,53 0,07 0,80 0,95 0,82 1,04
Голосіївський район Дарницький район Деснянський район Дніпровський район Оболонський район Печерський район Подільський район Святошинський район Солом’янський район Шевченківський район
Викиди забрудньоючих речовин від стаціонарних джерел по районах м. Києва. (тис.тонн) 16 14 12 10 8 6 4 2 0
Рисунок 2.4. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 26
Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах(пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по місту, тис. тонн Таблиця 2.4
діоксид сірки
діоксид азоту
оксид вуглецю
7,7
9,9
2,8
пил 4,0
оксид вуглецю 2,7
разом
діоксид азоту 8,2
28,6
діоксид сірки
2010 р. в т.ч.
24,1
пил 4,3
оксид вуглецю 3,4
разом
діоксид азоту 8,5
43,9
діоксид сірки
2009 р. в т.ч.
6,0
оксид вуглецю 3,4
пил
діоксид азоту 9,1
4,5
діоксид сірки 5,4
разом
пил 4,4
26,97
разом 26,5
діоксид азоту 10,1
оксид вуглецю
діоксид сірки 6,3
2008 р. в т.ч.
2007р. в т.ч.
8,9
пил 4,0
разом 32,6
м. Київ
Населені пункти
2000 р. в т.ч.
Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районах міста 2010 р. (тонн) Таблиця 2.5 Обсяги викидів, тонн у 2010р. у 2009 р. м.Київ Голосіївський Дарницький Деснянський Дніпровський Оболонський Печерський Подільський Святошинський Солом’янський Шевченківський
28635,3 5038,0 1307,2 3002,6 15065,4 533,0 70,5 798,7 957,2 821,4 1041,3
43904,6 12787,1 1345,0 10649,5 14748,6 608,2 91,3 829,4 1044,8 791,9 1008,8
Збільшення \ зменшення викидів у 2010р. проти 2009 р.,тонн -15269,3 -7749,1 -37,9 -7646,9 316,8 -75,1 -20,8 -30,7 -87,6 29,5 32,5
Обсяги викидів у 2010р. до 2009 р., % 65,2 39,4 97,2 28,2 102,1 87,6 77,3 96,3 91,6 103,7 103,2
Викинуто в середньому одним підприємством, тонн 67,5 60,7 39,6 125,1 334,8 7,7 5,4 21,6 16,5 11,9 22,2
Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Таблиця 2.6 Назва забруднюючої речовини 1 1. Викиди забруднюючих речовин, усього, тис. т у тому числі від: 1.1 стаціонарних джерел: метали та їх сполуки стійкі органічні забруднювачі оксид вуглецю діоксид та інші сполуки сірки оксиди азоту речовини у вигляді суспендованих твердих частинок
27
2008 рік 2
2009 рік 3
2010 рік 4
275,2
277,9
265,3
27,0 0,1 0 3,4 6,0 8,5 4,5
43,9 0,1 0 2,7 24,1 8,2 4,3
28,6 0,0 0,0 2,8 7,7 9,9 4,0
леткі органічні сполуки 1.2 пересувних джерел: сірчистий ангідрид оксиди азоту оксид вуглецю вуглеводні леткі органічні сполуки речовини у вигляді суспендованих твердих частинок у тому числі від: 1.2.1 автомобільного транспорту: сірчистий ангідрид оксиди азоту оксид вуглецю вуглеводні леткі органічні сполуки речовини у вигляді суспендованих твердих частинок 2. Парникові гази, усього, млн. т СО2 – екв.
3,5 248,2 2,0 23,6 187,9 1,0 31,4 -
3,6 234,9 1,9 20,9 178,3 0,8 29,7 7,6
236,8
226,4
1,7 18,5 183,9 1,0 29,9 2,3
1,6 17,8 175,7 0,8 28,7 1,8
10,6
10,4
3,5 236,7 1,9 21,2 180,3 30,2 2,1 229,2 1,7 18,5 177,3 28,9 1,9 -
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел по речовинах, % 0% 0%
10%
13% 14%
28%
35%
метали та їх сполуки
стійкі органічні забруднювачі
оксид вуглецю
діоксид та інші сполуки сірки
оксиди азоту
речовини у вигляді суспендованих твердих частинок
леткі органічні сполуки
Рисунок 2.5. Викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел по речовинах
28
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел по речовинах, % 1% 1% 0%
9%
13%
76%
сірчистий ангідрид оксид вуглецю леткі органічні сполуки
оксиди азоту вуглеводні речовини у вигляді суспендованих твердих частинок
Рисунок 2.6. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел по речовинах 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря економіки)
(за галузями
Київ - урбанізоване місто, що включає в себе потужний промисловий комплекс. Не вирішеним питанням для міста є енерговитратність технологій підприємств та неефективність очистки їх викидів. Це в свою чергу створює гостру проблему забруднення атмосферного повітря регіону. До основних об'єктів забруднювачів міста Києва віднесено наступні: філія "Завод "Енергія" АК "Київенерго", ТЕЦ – 5 та ТЕЦ – 6 ПАТ АК "Київенерго", ПАТ "Екостандарт". Таким чином найбільшими забруднювачами регіону є підприємства енергетики, частка забруднення від яких склала 79,7 %. З початку 2010 року спостерігалася тенденція зниження сумарної кількості викидів в атмосферне повітря від основних підприємствзабруднювачів. Це пов'язано з заміною паливного балансу підприємств. Зокрема, у 2010 році ТЕЦ – 5 та ТЕЦ – 6 АЕК "Київенерго" повністю перейшли на основний вид палива – природній газ. Такий перехід зумовив значне зменшення обсягів викидів наступних забруднюючих речовин: метан, метали та їх сполуки, тверді суспендовані частки, сполуки сірки. Кількість викидів у 2010 році філії "Заводу "Енергія" ПАТ АК "Київенерго" становила 0,660 тис. т., яка на 0,031 тис. т. менша у порівнянні з 2009 роком. Причиною зменшення викидів від підприємства є зменшення кількості спалених твердих побутових відходів на котлах та реалізації інших природоохоронних заходів.
29
Основні забруднювачів атмосферного повітря
Таблиця 2.7 № п/п
Підприємство - забруднювач
Валовий викид,т 2010 р. 2009 р.
Зменшення/збільшення/+
1
Київська ТЕЦ-5 Київенерго
3585,4
11442,2
-7856,8
2 3 4 5 6 7 8
Київська ТЕЦ-6 Київенерго ПАТ Екостандарт Філіал Завод Енергія Київенерго Філіал Житлотеплоенерго Київенерго Теплові мережі Київенерго ВАТ Асфальтобетонний завод ВАТ Укрпластик
2616,9 12923,8 660,7 649,9 1865,4 495,7 1748,8
10233,1 12642,4 692,3 605,0 1876,8 413,8 1748,5
-7616,2 281,4 -31,6 44,9 -11,4 81,9 0,3
Фото 2.3. Теплоелектроцентраль № 6 ПАТ АК "Київенерго" Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності по м. Києву у 2010 р. Таблиця 2.8 № з/п
Види економічної діяльності
Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць 424
Обсяги викидів по регіону
Викинуто в середньому одним підприємством, т.
тис. т
у % до 2009р.
28,6
65,2
67,5
2
0,0
121,6
15,8
1.1.
Усі види економічної діяльності у тому числі: Добувна промисловість
1.2
Переробна промисловість
182
4,6
102,8
25,4
виробництво харчових продуктів,
23
0,6
90,6
25,9
1
1.2.1
30
напоїв та тютюнових виробів 1.2.2 1.2.3 1.3 1.4
виробництво гумових та пластмасових виробів виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води Діяльність транспорту та зв’язку
13
1,9
104,7
159,3
24
0,7
104,5
30,8
12
22,7
60,1
1892,5
67
0,3
56,8
5,2
2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря В 70-х роках, в час піку індустріалізації Європи постало питання про глобальний вплив викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тому 09.11.1979 р. Організацією Об'єднаних Націй (ООН) була прийнята Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані. Україною вона ратифікована 05.06.1980 р. На виконання умов конвенції підписано наступні Протоколи: – протокол про скорочення викидів сірки або їх транскордонних потоків принаймні на 30 відсотків (12.08.1986 р.); – протокол про обмеження викидів окислів азоту або їх транскордонних потоків (24.07.1989 р.); – протокол стосовно подальшого скорочення викидів сірки (17.12.1996 р.); - протокол про стійкі органічні забруднювачі (23.10.2003 р.); - протокол про важкі метали ввійшли (29.12.2003 р.). Транскордонне забруднення повітря на великі відстані розраховується згідно з методологією Спільної програми спостереження і оцінки розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані (ЕМЕП). ( http://www.eea.europa.eu/) Європа розбита на квадрати розміром 50 км х 50 км, м. Київ знаходиться в 4 квадратах, по яким Держуправлінням проводяться спостереження та оцінку розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані і надає інформацію про викиди забруднюючих речовин, а саме SO2, N0x, NH3, НМЛОС, СО та по важких металах з розбивкою за секторами.
31
Рис.2.7. Київ в системі ЕМЕП 2.3. Якість атмосферного повітря в м. Києві Моніторинг забруднення атмосферного повітря проводився на 16-ти стацiонаpних постах (ПСЗ) у 8-ми районах столиці. Для визначення забрудненості повітря в 2010 році було відібрано і проаналізовано 73717 проб. На постах №№ 9, 21 в окремі місяці року спостереження проводились не в повному обсязі, на ПСЗ №10, 20 – лише за оксидом вуглецю. Основні причини – відключення постів від електроенергії: біля ПСЗ № 10 – через будівництво офісного центру, в районі ПСЗ №20 – довгострокова реконструкція Московської площі. На всiх стацiонаpних постах визначався вмiст основних забpуднювальних домішок – завислі речовини (пил), діоксид сірки, оксид вуглецю і діоксид азоту, на одному посту – вміст розчинних сульфатів і оксиду азоту. За вмiстом специфiчних речовин – сipководень, фенол, фтоpистий водень, хлоpистий водень, амiак, фоpмальдегiд, бенз(а)пiрен, залiзо, кадмiй, маpганець, мiдь, нiкель, свинець, хpом, цинк спостереження проводились на окpемих постах з уpахуванням викидів пpомислових пiдпpиємств, pозташованих поблизу ПСЗ, а також в районах найбільш завантажених автомагістралей міста. Загальний рівень забруднення повітря у 2010 р. у Києві оцінювався як високий. В цілому по Києву перевищення середньодобових гранично допустимих концентрацій (ГДКс.д. *) спостерігалось з формальдегіду у 2,7 раза * - згідно РД 52.04-186-89 середньодобові ГДК (ГДКс.д.) стосуються тривалої дії забруднювальних домiшок і з цими ГДК порівнюються середньомісячні концентрації; максимально разовi ГДК (ГДКм.р.) відносяться до випадків відбору проб протягом 20 хвилин і з цими ГДК порівнюються разові концентрації домішок.
32
та з діоксиду азоту – у 2 рази. Це речовини 2-го та 3-го класів небезпеки і ті, що у наібільшій мірі забруднюють атмосферне повітря у місті. Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному Повітрі м. Києва у 2010 році Таблиця 2.9 Речовина
Клас небезпеки
Кількість міст, охоплених спостереженнями
СередньоМаксиСередньорічний мальний добові вміст, вміст, ГДК 3 мг/м мг/м3
Максимально разові ГДК
завислі речовини
3
0,8
0,8
0,2
0,6
діоксид сірки
3
0,3
0,3
0,2
0,2
оксид вуглецю
4
0,4
0,3
2,8
5,4
діоксид азоту
2
2,0
2
3,5
5,2
оксид азоту
3
0,2
0,5
0,2
0,3
фенол
2
0,7
0,7
0.5
1
фтористий водень
2
0,2
0,2
0.4
0,5
хлористий водень
2
0,3
0,2
0.9
0,9
аміак
4
0,2
0,2
0,2
0,3
формальдегід
2
2,7
2,7
1,3
1
бенз(а)пірен
1
0,4
0,4
2,3
2,8
кадмій
1
0,1
0
0,3
0,4
залізо
3
0,0
0
0,3
0,3
марганець
2
0,0
0
0,4
0,2
мідь
2
0,2
0,2
0,9
0,9
нікель
2
0,0
0
0,1
0,1
свинець
1
0,1
0,1
0,7
0,8
хром
1
0,0
0
0,0
0
цинк
3
0,0
0
0.0
0
33
Частка міст (%), де середньорічний вміст перевищував: 1 ГДК
5 ГДК
10 ГДК
Частка міст (%), де максимальний разовий вміст перевищував: 1 ГДК
5 ГДК
10 ГДК
Динаміка перевищень норм ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (пил) 1,000 0,800 0,600 0,400
Грудень
Листопад
Жовтень
Вересень
Серпень
Липень
Червень
Травень
Квітень
Березень
Лютий
0,000
Січень
0,200
Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК
Рис. 2.8. Динаміка вмісту пилу Сеpедньоpiчнi концентpацiї завислих речовин, діоксиду сipки, оксиду вуглецю не пеpевищували відповідні ГДКс.д. як по мiсту, так i на постах, за винятком завислих речовин, середньорічний вміст яких на Бессарабській площі та проспекті Перемоги дорівнював 1,3 і 1,2 ГДКс.д. відповідно. В цілому по мiсту сеpедні концентpацiї за рік доpiвнювали: завислих речовин – 0,8 ГДКс.д., оксиду вуглецю – 0,4 ГДКс.д., діоксиду сipки – 0,3 ГДКс.д.. За максимальними концентраціями вміст завислих речовин та діоксиду сірки не перевищував ГДКм.р. З оксиду вуглецю пеpевищення ГДКм.р відмічалось на 12-ти постах. Найбільші концентpацiі оксиду вуглецю спостерігались на площі Перемоги у серпні – 2,8 ГДКм.р. та на бульварі Лесі Українки у грудні – 2,2 ГДКм.р.; на інших постах максимальні концентрації були в межах 0,6-1,6 ГДКм.р.. Повтоpюванiсть випадкiв пеpевищення максимально pазової ГДК від загальної кількості спостережень з оксиду вуглецю становила на Бесарабській площі – 7%, Московській площі – 6% (по мiсту вона становила 1%).
34
Грудень
Листопад
Жовтень
Вересень
Серпень
Липень
Червень
Травень
Квітень
Березень
Лютий
0,800 0,700 0,600 0,500 0,400 0,300 0,200 0,100 0,000
Січень
Динаміка перевищень норм ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (оксид вуглецю)
Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК
Рис. 2.9. Динаміка оксиду вуглецю Вміст діоксиду азоту за середньорічними та максимальними концентраціями перевищував рівень відповідних ГДК на всіх постах, крім ПСЗ № 5 (район Багринової гори). Найбільш високі середньорічні концентрації діоксиду азоту спостеpiгались на постах, якi pозташованi поблизу автомагiстpалей з iнтенсивним pухом тpанспоpту: в районі Бесарабської площі (ПСЗ №7) – 3,3 ГДКс.д., на вулиці Лазо (ПСЗ №4) – 3,0 ГДКс.д., на площі Перемоги (ПСЗ №6) – 2,8 ГДКс.д., на вулиці Каунаській ПСЗ № 9 – 2,5 ГДКс.д. На інших постах середньорічні концентрації були в межах 1,5-2,3 ГДКс.д. Максимальні концентpацiї діоксиду азоту на рівні 3,5 ГДКм.р. спостерігались на вулиці Попудренка (ПСЗ № 3) у серпні, 3,2 ГДК м.р. – на площі Перемоги та 2,7 ГДКм.р. – на вулиці Лазо у жовтні, 2,6 ГДКм.р. – на проспекті Перемоги (район метро Святошин) у серпні, 2,5 ГДКм.р. – на вулицях Скляренка у серпні та вулиці Довженка (район метро Шулявка) у травні. Hа iнших постах максимальнi концентpацiї діоксиду азоту були у межах 1,3-2,4 ГДКм.р. Повтоpюванiсть випадкiв пеpевищення максимально pазової ГДК від загальної кількості спостережень по мiсту становила 3%; найвища повторюваність відмічена на постах №№4, 6, 7 – 7-9%**.
** - Згідно Постанови Головного державного санітарного лікаря України № 18 від 4 червня 2010 р. змінена максимальна гранично допустима концентрація з діоксиду азоту (зі значення 0,085 мг/м 3 на 0,20 мг/м3 та клас небезпеки цієї домішки – з другого на третій клас) для атмосферного повітря населених міст України. Через такі зміни у містах України дещо зменшився загальний рівень забруднення, який характеризується індексом забруднення атмосфери (ІЗА). Справа у тому, що ІЗА у місті розраховується щодо п’яти найбільш забруднювальних речовинах, а діоксид азоту майже в усіх містах є пріоритетною домішкою, яка в найбільшому ступені забруднює атмосферне повітря. Зі зміною класу небезпеки з 2 на 3 (тобто менш небезпечний клас), зменшується величина ІЗА з діоксиду азоту і в цілому по місту.
35
Грудень
Листопад
Жовтень
Вересень
Серпень
Липень
Червень
Травень
Квітень
Березень
Лютий
3,000 2,500 2,000 1,500 1,000 0,500 0,000
Січень
Динаміка перевищень норм ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (діоксид азоту)
Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК
Рис. 2.10. Динаміка вмісту діоксиду азоту Вміст формальдегіду у повітрі міста був високий. Середньорічні концентрації цієї домішки на усіх постах, де вона визначалась, перевищували середньодобову ГДК у 2 - 3 рази. Найбільш високий вміст формальдегіду спостерігався на Бесарабській площі та вулиці Каунаській – 3,0 ГДКс.д. Максимальні концентрації формальдегіду були у межах 1,0-1,3 ГДКм.р. і спостергались, в основному, у серпні. Повтоpюванiсть випадкiв пеpевищення максимально pазової ГДК від загальної кількості спостережень становила 0,20,5%, на Бесарабській площі – 0,8%. Сеpедньоpiчний вміст інших специфічних домішок в цілому по мiсту складав: фенолу – 0,7 ГДКс.д., хлоpистого водню – 0,3 ГДКс.д., оксиду азоту, фтоpистого водню та аміаку – 0,2 ГДКс.д. Дані з pозчинних сульфатів та сipководню в кратності ГДКс.д. не наводяться через їх відсутність для цих речовин. Максимальні концентрації вищезгаданих забуднювальних домішок не перевищували відповідні нормативні величини.
36
Грудень
Листопад
Жовтень
Вересень
Серпень
Липень
Червень
Травень
Квітень
Березень
Лютий
6,000 5,000 4,000 3,000 2,000 1,000 0,000
Січень
Динаміка перевищень норм ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі м. Києва (формальдегід)
Середньомісячна концентрація ЗР, у кратності ГДК
Рис. 2.11. Динаміка вмісту формальдегіду Вміст важких металів, в основному, був значно нижче рівня допустимих норм. Але підвищені концентраціі міді відмічені на ПСЗ № 4 (вул.Лазо) у січні, лютому і травні на рівні 0,7-0,9 ГДКс.д. На ПСЗ № 7 у грудні середньомісячна концентрація свинцю становила 0,7 ГДКс.д.,, марганцю - 0,4 ГДКс.д. З бенз(а)пірену (канцерогенної речовини І класу небезпеки) найбільші середньорічні концентрації спостерігались на вул. Скляренка – 1,2 ГДКс.д. та на проспекті Перемоги – 1,1 ГДКс.д.. В цілому по місту середньорічна концентрація бенз(а)пірену становила 0,4 ГДКс.д. Максимальні з середньомісячних концентрацій бенз(а)пірену перевищували рівень ГДК с.д. на 5-ти постах. Найбільші їх значення відмічено у грудні на проспекті Перемоги – 2,3 ГДКс.д., на вул.Каунаській та вул.Скляренка – 2,1 ГДКс.д. У річному ході середньомісячних концентрацій підвищення вмісту діоксиду азоту відмічено у червні-серпні, оксиду вуглецю – у липні-серпні, бенз(а)пірену – у січні-березні та жовтні-грудні (в період опалювального сезону). Підвищення середньомісячного вмісту формальдегіду у повітрі відмічалось як завжди у теплий період року – з квітня по вересень. Найбільш суттєве зростання (у межах 4,7-5,7 ГДКс.д.) зафіксовано з червня по серпень, що пов’язано з підвищенням фотохімічних процесів в атмосфері при високій температурі повітря та інтенсивності сонячної радіації (тобто формальдегід при цьому утворюється, як вторинна домішка). По інших домішках значних коливань не відмічено.
37
Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин (в кратності ГДК) в атмосферному повітрі м. Києва Таблиця 2.10 Забруднююча речовина завислі речовини діоксид сірки оксид вуглецю діоксид азоту оксид азоту фенол фтористий водень хлористий водень аміак формальдегід бенз(а)пірен кадмій залізо марганець мідь нікель свинець хром цинк
Місто
Середньорічна концентрація 0,8 0,3 0,4 2,0 0,2 0,7 0,2 0,3 0,2 2,7 0,4 0,1 0,0 0,0 0,2 0,0 0,1 0,0 0,0
Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ Київ
Максимально разова концентрація 0,2 0,2 2,8 3,5 0,2 0.5 0.4 0.9 0,2 1,3 2,3 0,3 0,3 0,4 0,9 0,1 0,7 0,0 0.0
Оцінка сумарного забруднення атмосферного повітря за індексом забруднення атмосфери (ІЗА) вказувала на низький рівень забруднення у січнілютому, підвищений – у березні та жовтні-грудні, високий – з квітня по вересень. Дуже високий рівень забруднення атмосферного повітря у місті зафіксовано у серпні через дуже високий вміст формальдегіду.
10
ІЗА, ум.од.
Оксид азоту Аміак
8
Оксид вуглецю Завислі речовини
6
Діоксид сірки Фенол
4
Формальдегід Діоксид азоту
2
Бенз(а)пірен вул.Скляренка
Оболонський просп.
Гідропарк
Експоцентр України
просп.Перемоги (М Святошин)
вул.Каунаська
бульвар Л.Українки
Бесарабська площа
площа Перемоги
проспект Науки
вул.Лазо
вул.Попудренка (М Чернігівська)
вул.Довженка (М Шулявка)
вул.Стражеска
0
ІЗА по місту
Пости спостережень
Рисунок 2.12. Значення ІЗА по постам м. Києва в 2010 р
38
Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА Таблиця 2.11 Міста, (значення ІЗА)
Київ, 7,6
Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря Формальдегід, діоксид азоту, фенол, завислі речовини, оксид вуглецю…
У 2010 р. місцем з найбільшим забрудненням повітря була Бесарабська площа. Також високим рівнем забруднення характеризувались проспект Перемоги (район метро Святошин), вулиця Каунаська, площа Перемоги, вулиця Довженка (район метро Шулявка), Оболонський проспект, вул. Скляренка, бульвар Лесі Українки. Підвищений рівень забруднення зафіксовано на вулицях Стражеска, Попудренка (район метро Чернігівська). Менш забрудненими (низький рівень) були вулиця Лазо, територія Національного комплексу Експоцентр України, район Гідропарку та проспект Науки (район Багринової гори). Значення ІЗА по постах Києва за 2010 рік Таблиця 2.12 № поста 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 13 15 17 20 21
Розташування поста вул. Стражеска вул. Довженка вул. Попудренка вул. Лазо проспект Науки площа Перемоги площа Бесарабська бул. Лесі Україники вул. Каунаська вул. Межи гірська (район метро Шевченка) проспект Перемоги (район метро Святошин) Експоцентр України Гідропарк Оболонський проспект (район метро Оболонь) площа Московська вул. Скляренка
Значення індексу забруднення атмосфери (ІЗА) 6,5 7,5 6,5 4,7 1,8 8,1 10,1 7,0 8,8 9 2,8 2,6 7,8 7,6
У поpiвняннi з попеpеднiм pоком забруднення атмосферного повітря залишилось на тому ж рівні. Відмічено невелике зниження оксиду азоту, вміст інших домішок не змінився. 2.4. Стан радіаційного забруднення атмосферного повітря Радіаційний стан у м. Києві залишається стабільним. Протягом останніх років експозиційна доза гамма-випромінювання становить 10-14 мкР/год., та має незначні сезонні коливання. Спостереження за радіоактивним забрудненням атмосферного повітря проводиться Центральною геофізичною обсерваторією по таких пунктах спостереження як Багринова гора, Гідропарк, Жуляни, Святошин. 39
Середньорічне значення гамма-фону мкР/год за постами в м. Києві ( 2010 р.) 12,5 12 11,5 11 10,5 10 9,5 9 Київ АМСЦ (Жуляни)
АМСЦ Святошин
Багринова гора
Гідропарк
Рисунок. 2.13.Середньорічне значення гамма-фону На всіх досліджуваних пунктах середньомісячне значення гамма-фону в 2010 році не перевищувало рівень природного фону м. Києва. 2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля Шар озону, який охоплює нашу планету, знаходиться в більшій небезпеці, ніж вважали раніше. Потоншення цього шару може призвести до серйозних наслідків для людства. Саме озон повністю поглинає смертельне ультрафіолетове випромінювання сонця, що завдає великої шкоди кліткам живих організмів. Зниження концентрації озону на 1% приводить в середньому до збільшення інтенсивності жорсткого ультрафіолету у поверхні землі на 2%. Вперше думка про небезпеку руйнування озонового шару була висловлена ще в кінці 1960-х років, тоді вважалося, що основну небезпеку для атмосферного озону являють викиди водяної пари і окисів азоту (NOХ) з двигунів надзвукових транспортних літаків і ракет. Викиди окисів азоту з поверхні землі внаслідок спалення викопного палива, масового виробництва і застосування азотних добрив також представляють певну небезпеку для озонового шару, але окиси азоту нестійкі і легко руйнуються в нижніх шарах атмосфери. Дослідження у 1974 році показали, що хлорфторвуглеці (ХФВ) можуть руйнувати озон. З того часу так звана хлорфторвуглецева проблема стала однією з основних. ХФВ вже більше 60 років використовуються як ―холодоагенти‖ в холодильниках і кондиціонерах, пропеленти для аерозольних сумішей, піноутворюючі агенти у вогнегасниках, очищувачі для електронних 40
приладів, при хімічному чищенні одягу, при виробництві пінопластиків. Колись вони розглядалися як ідеальні для практичного застосування хімічні речовини, оскільки вони дуже стабільні і неактивні, а значить не токсичні. Як це не парадоксально, але саме інертність цих з'єднань робить їх небезпечною для атмосферного озону. ХФВ не розпадаються швидко в тропосфері (нижньому шарі атмосфери, який має межі від поверхні землі до висоти 10 км), як це відбувається з більшістю оксидів азоту, а проникають в стратосферу, верхня межа якої розташовується на висоті біля 50 км. Коли молекули ХФВ підіймаються до висоти приблизно 25 км, де концентрація озону максимальна, вони зазнають інтенсивного впливу ультрафіолетового випромінювання, який не проникає на менші висоти через екрануючу дію озону. Ультрафіолет руйнує стійкі в звичайних умовах молекули ХФВ, які розпадаються на компоненти що володіють високою реакційною здатністю, зокрема атомний хлор. Таким чином, ХФВ переносить хлор з поверхні землі через тропосферу у нижні шари атмосфери, де менш інертні з'єднання хлору руйнуються, в стратосферу, до шару з найбільшою концентрацією озону. Дуже важливо, що хлор при руйнуванні озону діє подібно каталізатору, в ході хімічного процесу його кількість не зменшується. Внаслідок цього, один атом хлору може зруйнувати до 100 000 молекул озону перш ніж його буде дезактивовано або повернуто в тропосферу. Зараз викид ХФВ в атмосферу оцінюється мільйонами тонн, але потрібно зазначити, що навіть у випадку повного припинення виробництва і використання ХФВ негайного результату досягнути не вдасться: дія ХФВ, що вже попали в атмосферу буде продовжуватися декілька десятиріч. Вважається, що час життя в атмосфері для двох ХФВ фреон-11 (CFCl3) і фреон-12 (CF2Cl2), що найбільш широко використовуються становить 75 і 100 років відповідно. Приймаючи до уваги ці аргументи багато країн почали вживати заходів, направлених на скорочення виробництва і використання хлорфторвуглеців (ХФВ). У вересні 1987 р. 23 найрозвинутіші країни світу підписали в Монреалі конвенцію, що зобов'язує їх знизити споживання ХФВ. Україна підписала та ратифікувала в 1988 році Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, в 1996 році ратифіковано Лондонські, а в 2000 році Копенгагенські поправки до Монреальського протоколу. Приєднання до Монреальського протоколу створило в Україні правові, технологічні та організаційні умови для охорони озонового шару, що випливає з потреб гармонізації екологічного законодавства України з відповідним законодавством Європейського Союзу. З урахуванням економічного стану України Сьомою Конференцією Сторін Монреальського протоколу рекомендовано надати Україні допомогу для реалізації проектів конверсії промислових підприємств. Грантову допомогу отримали три підприємства м. Києва, це НВО „Електронмаш‖, ЗАТ „Ремторгустаткування‖ та „Дніпро – НТО‖. Необхідно відзначити, що значна кількість промислових підприємств та сервісних центрів по ремонту холодильного обладнання та систем 41
кондиціонування повітря суттєво обмежили або припинили використання озоноруйнуючих речовин (ОРР) і перейшли на використання озонобезпечних речовин (ОБР) внаслідок перепрофілювання та запровадження альтернативних технічних рішень. Ряд підприємств здійснюють конверсію виробництва за рахунок власних ресурсів. На виконання Постанов Кабінету Міністрів України ―Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню‖ здійснюється контроль за ввезенням та вивезенням (ОРР) та продукції, що може містити ОРР, суб’єктами підприємницької діяльності. Відновлення озонового шару - це процес, який потребує часу й наполегливості. Можна вважати досягненням те, що на сьогодні руйнування озонової оболонки принаймні не прогресує. Якщо й надалі здійснюватимуться всі заходи, передбачені Монреальським протоколом, то, за розрахунками експертів, за 50 років озоновий шар відновиться до свого нормального стану. Але, це стане можливим лише тоді, коли жодна з країн ані на крок не відступатиме від узгодженого плану. 2.6. Вплив біорізноманіття
забруднюючих
речовин
на
здоров’я
людини
та
За даними експертів серед чинників довкілля виділено основні медикоекологічні проблеми міста, які завдають шкоду здоров’ю населення: забруднення атмосферного повітря, якість питної води, накопичення відходів. Стан забруднення атмосферного повітря впливає на здоров'я населення, шляхом загострення хронічних хвороб серцево-судинних, органів дихання, крові, нервової системи, алергічним проявом, тощо. Особливо це відчувається в районах житлової забудови, прилеглої до автомагістралей з інтенсивним транспортним рухом, де рівні забруднення повітря на порядок вищі ніж в районах, де відповідний рух відсутній, а також в зелених зонах відпочинку населення. Вихлопні гази автотранспорту містять різні сполуки (чадний газ, вуглеводні, оксиди азоту, альдегіди тощо), які утворюючи фотооксиданти, здійснюють подразнюючий, токсичний, канцерогенний, мутагенний вплив на людський організм. Чадний газ насичує людську кров, замість кисню сполучається з еритроцитами та переноситься до всіх органів У людини порушується сон та працездатність, підвищується втомлюваність, послаблюється увага, різко змінюється настрій. При хронічному отруєнні чадним газом порушується робота нервової системи, печінки, нирок. Зростання кількості викидів свинцю в атмосферу відображується на здоров’ї населення міста і в першу чергу дітей. Автотранспорт, крім викидів забруднюючих речовин в атмосферу, також спричиняє негативне акустичне забруднення. Це особливо вагомий чинник для центральних магістралей міста. Дослідження свідчать про те, що акустичне забруднення впливає на розвиток 42
серцево-судинних захворювань, що є основною причиною смертності населення. Відомо, що від 10 до 20 % полютантів володіють властивістю викликати віддалені наслідки, які характеризуються підвищеним рівнем генетичної та онкологічної патології. За результатами контролю держсанепідслужби в зазначених вище районах, рівні забруднення приземного шару атмосферного повітря за вмістом азоту диоксиду, вуглецю оксиду, сірки диоксиду (сірчистого ангідриду) і пилу перевищують гранично-допустимі рівні в середньому від 2-х до 5-ти разів, а в окремих випадках і більше. При цьому радіус забруднення від автомагістралей, переповнених автотранспортом, поширюється на 100 метрів і більше, захоплюючи прилеглі прибудинкові території. Слід відзначити, що за останні 10-15 років, в зв'язку з інтенсивним збільшенням автотранспортного руху і скороченням викидів промислових підприємств, відмічається превалювання автотранспорту в забрудненні повітряного середовища м.Києва над підприємствами. Останнє підтверджується висновками науковців Інституту гігієни та медичної екології ім..О.М.Марзеєва АМН України за результатами багаторічних спостережень держсанепідслужби за станом повітря, що рівень захворюваності населення, особливо дітей, в місцях впливу автотранспорту майже (за вищевизначеними захворюваннями) вдвічі більший, ніж в так званих „чистих зонах" і навіть в зонах впливу підприємств м.Києва. Тому зусилля держсанепідслужби, природоохоронців, місцевих органів влади і самоврядування повинні бути спрямовані, в першу чергу, на зменшення забруднення автотранспортом міських територій і прилеглих до міста зон відпочинку. 2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря Одним з основних аспектів екологічної безпеки є надійна робота очисного обладнання, де уловлюються та знешкоджуються забруднюючі речовини, модернізація морально застарілих технологій та засобів виробництва. Дані щодо впровадження природоохоронних заходів на підприємствах міста до Держуправління не надходили. Природоохоронні заходи для фінансування з фонду охорони навколишнього природного середовища міста Києва на 2010 рік виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не передбачалися. З державного з фонду охорони навколишнього природного середовища заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря не фінансувались.
43
3. ЗМІНА КЛІМАТУ Вивченням клімату, його коливань та змін займається наука кліматологія, яка нараховує близько двох тисяч років. Однак, до недавнього часу кліматологія не викликала суспільного інтересу, та навіть державні інституції, на діяльність яких суттєво впливає клімат, мало цікавились результатами досліджень та висновками кліматологів. Як відомо фахівцям, ще на початку 60-тих років минулого століття відомий радянський кліматолог М.Будико прогнозував прийдешнє потепління. У ті часи навіть з фахівців мало хто відносився до цих передбачень з довірою. Проте, у наш час не проходить жодного року чи сезону, щоб знову і знову не велись розмови, як на побутовому рівні, так і на рівні політиків, про те, що "клімат теплішає". Існує декілька концепцій зміни клімату, кожна з них ґрунтується на своїх аргументах. Прибічники природних причин обґрунтовано стверджують, що клімат в минулому неодноразово змінювався. За останні дві тисячі років нашої ери спостерігалися три періоди потепління та 3 похолодання, останнє з яких закінчилось в першій половині ХІХ століття. Тому, прибічники природних причин стверджують, що за періодом потепління настане похолодання. Послідовники іншої теорії наводять свої аргументи. По-перше, раніше не спостерігалося такої швидкої зміни середньої температури повітря. Природні фактори не можуть так швидко "розігрівати" атмосферу. По-друге, доведено, що завжди в історії планети збільшення вмісту вуглекислого газу (СО2) супроводжувалось аналогічним підвищенням температури повітря біля землі - всім давно відомий "парниковий ефект". За рахунок людської діяльності вміст СО2 в атмосфері збільшився на 35%. Встановлено, що здатність атмосфери Землі поглинати теплові потоки збільшується із підвищенням концентрації в ній вуглекислого газу (С02), закиси азоту, метану, хлорфторвуглеводнів. Потепління клімату призводить до збільшення інтенсивності та повторюваності небезпечних та стихійних гідрометеорологічних явищ, які ведуть до зростання втрат від несприятливих погодних умов. Збільшення вмісту вуглекислого газу (СО2) супроводжувалось за рахунок розвитку промисловості та збільшенням автотранспорту. Протягом останніх десятиліть майже удвічі зросла концентрація в атмосфері метану. Основні джерела його утворення – вирощування рису, розведення жуйних тварин, спалювання біомаси в тропіках і саванах, міські звалища, втрати природного газу при добуванні, транспортуванні та використанні, гірничо видобувні роботи тощо. Приріст концентрації метану становить близько одного відсотка на рік. Вважають, що внесок цього газу в парниковий ефект може стати не набагато меншим, ніж вуглекислого, оскільки радіаційні властивості метану в двадцятеро ефективніші, ніж С02. Однак на фоні високої середньої річної температури повітря у різних регіонах світу були зафіксовані різкі перепади температури повітря, які супроводжувались екстремальними явищами ( руйнівні повені, сильні засухи). 44
Кліматологи Центральної геофізичної обсерваторії МНС України проаналізували результати метеорологічних спостережень у Києві за 2009 рік (дослідження за 2010 рік по місту Києву не проводилося) і дійшли висновку, що цей рік став третім у рейтингу найтепліших років за 130-річний період регулярних метеорологічних спостережень у Києві. Найтеплішим залишився 2007 р. із середньою річною температурою 9,9 °С. 2008 повторив значення 1975 та 1989 років — середня річна температура повітря в ці роки досягла 9,6 °С. Середнє багаторічне значення (стандартна кліматична норма), розраховане за період 1961—1990 рр. (тридцятирічний період, визначений ВМО, що найбільш рельєфно характеризує зміни глобального клімату), становить для Києва 7,7 °С, у 2009 р. норма середньої річної температури була перевищена на 1,7 °С та становила 9,4 °С. Лише у травні та грудні температура повітря не перевищила багаторічні значення. Дуже теплим видався вересень, середня місячна температура була майже червневою (на 3,4 °С вища за норму). Значно теплішими за норму, як і у Європі, виявились січень і лютий, дуже теплими були квітень та листопад — в усі ці місяці перевищення норми складало 2— 2,5 °С Одним з важливих критеріїв, які дозволяють оцінювати зміни клімату, є опади. У минулому році у Києві випало майже на третину опадів менше, ніж за нормою. Протягом холодного періоду (XI—III) лише у лютому випала місячна норма, у січні та листопаді опадів було на 30—40% менше норми. Поряд з цим, у березні та грудні опадів випало більше норми (відповідно 140 та 170%), це привело до того, що у цілому за холодний період кількість опадів виявилась близькою до норми — 253 мм (при нормі 236 мм). А от теплий період (IV—X) видався спекотним та посушливим. Особливо відзначився квітень — кількість опадів за цілий місяць склала лише 4% від норми. Липень, серпень та вересень також були дуже посушливими, у ці місяці недоотримано 60—75% місячної норми опадів. Узагалі теплий період 2009 р. встановив новий рекорд посушливості — 197 мм, понизивши попередній рекорд 1959 р. (227 мм) аж на 30 міліметрів. Аналіз змін середньої річної температури повітря за понад сторічний період дозволяє визначити, що глобальне потепління яскраво простежується в останні десятиріччя, причому з роками воно стає більш інтенсивним. Про це можуть свідчити такі дані — середня річна температура повітря у Києві в різні періоди: 1881-1960 - 7,1 °С; 1961-1990 - 7,7 °С; 1991— 2009 - 8,6 °С. Враховуючи вищесказане, можна стверджувати, що потепління клімату в Україні триває. Загалом зміни клімату у температурному режимі для України мають сприятливий характер, однак потепління клімату призводить до збільшення інтенсивності та повторюваності небезпечних, стихійних метеорологічних явищ та екстремальних величин кліматичних параметрів (наочним прикладом є зима 2009—2010 рр. із періодами сильних морозів та снігопадів). Збільшення повторюваності стихійних метеорологічних явищ веде до зростання чисельності травм і жертв серед населення та значних економічних втрат, зокрема на розчищення доріг. 45
На жаль, комунальні служби (навіть у столиці України!) не були готові до снігопадів, хоча висота снігового покриву у більшості випадків не досягала максимальних історичних значень. Хоча глобальне потепління триває, однак Україна залишається у зоні помірного клімату, тому морозні і снігові зими будуть і у майбутньому нагадувати про це. Комунальники мають враховувати цю обставину завжди. 3.1. Політика і заходи у сфері обмеження і скорочення викидів парникових газів і збільшення їхнього поглинання Збільшення концентрації вуглекислого газу (головна причина потепління), змусили політиків прийняти міжнародні домовленості (Рамкова Конвенція ООН про зміни клімату 1992 року та "Кіотський протокол" 1997 року на виконання вимог Конвенції) по зменшенню темпів приросту викидів СО2 в атмосферу. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату була підготовлена Міжурядовим комітетом по проведенню переговорів Рамкової конвенції про зміну клімату у 1990-1992 рр. і прийнята 9 травня 1992 року у штаб квартирі ООН у Нью-Йорку членами Ради цього комітету. Конвенція підписана більш ніж 180 країнами світу, Україною ратифікована в 1996 році . Головна мета Конвенції - визнання того, що зміна клімату є загальнолюдською проблемою, розробка глобальної стратегії захисту системи клімату та її збереження для сучасного та майбутнього поколінь, спільний пошук можливостей стабілізації концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, що відвертав би шкідливе антропогенне втручання в систему клімату. У грудні 1997 року на зустрічі в Кіото (Японія), яка присвячена глобальній зміні клімату, делегатами із понад ста шістдесяти країн був прийнятий протокол, що зобов'язує розвинені країни скоротити викиди СО2. Кіотський протокол зобов'язує тридцять вісім індустріально-розвинених країн скоротити до 2008-2012 років викиди СО2 на 5% від рівня 1990 року. Країни, що підписали протокол одержують право скористатися фінансовими механізмами його виконання, до яких відноситься: спільне виконання зобов'язань, спільне здійснення проектів, механізм чистого розвитку, торгівля квотами на викиди парникових газів. На виконання рішень Кіотського протоколу Україна прийняла наступні розпорядчі документи: - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №206 "Про затвердження Порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на зменшення обсягу антропогенних викидів або збільшення абсорбції парникових газів"; - Наказ Мінприроди України від 17.07.2006 №341 "Про затвердження вимог до документів, у яких обґрунтовуються обсяги антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, для отримання листа-підтримки власником джерела викидів, на якому планується реалізація проекту спільного впровадження". 46
- Наказ Мінприроди України від 17.07.2006 №342 "Про затвердження вимог до підготовки проектів спільного впровадження". 3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів Парниковий газ – це газ, який затримує інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що призводить до глобального потепління на планеті. До основних парникових газів належать - двоокис вуглецю (СО2), метан (СН4), закис азоту (N2O), гідрофторовуглеці (ГФВ), перфторвуглеці (ПФВ) та гексафторид сірки (SF6). Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів (далі - національна система) - це система організаційнотехнічних заходів щодо спостереження, збирання, оброблення, передачі і збереження інформації, необхідної для оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Національна система охоплює всі види діяльності, які призводять (можуть призвести) до антропогенних викидів парникових газів в атмосферне повітря із джерел (підприємства, цехи, агрегати, установки, транспортні засоби тощо), а також ті, що пов'язані з абсорбцією парникових газів. Метою національної системи є виконання вимог Кiотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та рішень Конференції Сторін Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, зокрема: - планування та проведення суб'єктами господарювання щорічної інвентаризації антропогенних викидів та абсорбції парникових газів (далі інвентаризація); - узагальнення результатів інвентаризації; - складання національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів і контроль за його якістю; - забезпечення архівного зберігання інформації національного кадастру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів і матеріалів до нього. На підставі даних інвентаризації щороку готується національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, а також національне повідомлення з питань зміни клімату та досліджень, пов'язаних з покращенням якості оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів. Викиди парникових газів повинні бути розраховані по секторах народного господарства за спеціальною методологією, яку розробила міжнародна група експертів з питань змін клімату (ІРСС). До цього часу викиди цих газів ніколи не враховувались в національній статистичній звітності, на них не встановлені граничнодопустимі концентрації (ГДК), вони не нормуються, не лімітуються. Кількість СО2 в атмосфері неухильно росте, тому що як джерело енергії стали широко застосовуватися види викопного палива (вугілля і нафта). Крім того, як результат людської діяльності в атмосферу потрапляють і інші парникові гази, наприклад метан, закис азоту і цілий ряд хлормістких речовин. 47
Не дивлячись на те, що вони виробляються в менших об'ємах, деякі з цих газів куди небезпечніші з погляду глобального потеплення, ніж вуглекислий газ. В місті Києві особливої уваги заслуговують викиди парникових газів, що пов’язані з функціонуванням паливно-енергетичного комплексу та спричиняють більше половини парникового ефекту. 3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату Заходи по виконанню зобов'язань щодо Кіотського протоколу повинні включатись до Програми охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, так і до програм, що пов’язані з структурною перебудовою народного господарства, зокрема, щодо енергозбереження. Необхідно впровадити заходи щодо підвищення ефективності енергокористування та переходу до альтернативних видів палива (відмова від викопних видів палива, таких як нафта і вугілля). Для зменшення викидів парникових газів в атмосферу в місті необхідно впроваджувати наступні заходи: - на підприємствах-виробниках модернізувати обладнання; - впроваджувати енергозберігаючі технології; - здійснити переведення комунального автотранспорту на електротягу та використання природного газу; - ввести повну заборону використання у місті автомобілів без каталізаторів відпрацьованих газів двигунів. Оскільки потепління клімату, викликане людською діяльністю, а саме споживанням енергії більше на 50%, необхідно змінити практику цього споживання.
48
4 СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 4.1. Водні ресурси та їх використання 4.1.1. Загальна характеристика Водні об’єкти на території міста займають 6,7 тис. га, або 8,0 %. З них річки та струмки становлять 5,1 тис.га, озера – 0,9 тис. га, канали та колектори – 0,06тис.га, ставки – 0,19 тис.га, штучні водосховища – 0,4 тис.га. На території міста Києва розташовано 422 водойми різного типу, місцевого значення - 269, з них 38 штучних водойм, тому числі – 6 технічних Це озера, системи ставків, малі ріки, а також р. Дніпро, яка нижче м. Києва утворює Канівське водосховище. Для кожної водойми характерні свої гідрологічні характеристики та антропогенне навантаження різного ступеня інтенсивності . Протяжність річок по території міста складає 104.28 км.
Рисунок 4.1. Схема розташування водних об’єктів міста 49
Характеристика річок Кількість напірних каналізаційних колекторів, що перетинає водний об»єкт
Продукто-
Аміако-
Нафто-
Газо-
Кількість гребель (водосховищ)
Кількість населених пунктів вздовж берегової смуги
Назва
Протяжність по території, м.Києва, км
Таблиця 4.1. Кількість трубопроводів, які проходять через річку
Великі річки Канівське вдсх (р.Дніпро) Всього Десенка Віта Притока р.Віта Горенка Катурка Коник Либідь Нивка Сирець Всього Всього по всіх річках в місті
31
1
31 10,2 9,9 13,9 4,4 2,96 3,8 11,0 11,42 5,7 73,28 104,28
м. Київ м. Київ м. Київ м.Київ м. Київ м. Київ м. Київ м. Київ м. Київ
1
-
Малі річки -
-
Водні об’єкти міста Таблиця 4.2. Одиниця виміру
Кількість
Примітка
од.
422
-
місцевого значення
од.
269
з них 38 штучних водойм (в т.ч. 6 – технічних)
з них передано в оренду водних об'єктів (їх частин)
од.
-
-
загальнодержавного значення
од.
-
-
Усього, у тому числі:
Сучасний стан малих водойм міста викликає серйозне занепокоєння тому, що багато з них засмічені, прибережні смуги захаращені несанкціонованими звалищами побутових та будівельних відходів. Міські водойми і водотоки перетворено у водні об’єкти переважно дощового живлення, тому якість їх води залежить від якісного складу поверхневого стоку. Цей факт може призвести до непередбачених санітарноепідемічних ситуацій.
50
4.1.2. Водозабезпеченість м. Києва Загальна довжина водопровідних мереж, що перебувають у володінні та користуванні Київводоканалу становить понад 4060 км; Довжина мереж, термін амортизації яких вичерпаний, складає понад 830 км (20% від загальної довжини). Система водопостачання м. Києва здійснюється з трьох незалежних джерел: річок Дніпра, Десни та підземних водоносних горизонтів. Загальна проектна потужність господарсько-питного водопроводу м. Києва складає 2100 тис. м3/добу, в т.ч. – Дніпровської водопровідної станції – 600 тис. м3/добу, Деснянської водопровідної станції – 1080 тис. м3/добу, артезіанського водопроводу – 420 тис. м3/добу. На очисних спорудах Дніпровської і Деснянської водопровідних станцій річкова вода проходить повний технологічний цикл обробки, включаючи знезараження хлором, а на Дніпровській водопровідній станції питна вода додатково перед подачею в мережі кондиціонується озоном. На сьогоднішній день середньодобова подача питної води в водопровідну мережу міста складає від 1100 - 1300 тис. м3/добу. Питна вода, яка подається у розподільчу мережу міста за усіма показниками відповідає діючому в Україні стандарту. Це підтверджується позитивними актами щорічних перевірок органів санепіднагляду міста та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Державного підприємства "Державний центр стандартизації, метрології та сертифікації у м. Києві").
Фото 4.1. р. Дніпро 51
4.1.3. Водокористування та водовідведення Основні показники використання і відведення води, млн.м3 Таблиця 4.3. Показники Забрано води з природних водних об'єктів - всього
1990 1146,5
2000 874,5
2006 859,9
2007 786,4
2008 771,9
2009 701,3
2010 699,2
у тому числі для використання
1146,5
874,5
859,9
786,4
771,9
701,3
699,2
Спожито свіжої води , з неї на: виробничі потреби
1093,0
776,9
793,0
727,7
708,7
646,3
648,1
629,5 463,5
389,8 387,0
462,6 330,3
421,7 305,9
412,0 296,7
369,6 276,6
374,7 273,7
48,35 1015,0
0,017 97,64 821,2
0,031 0,005 66,96 817,342
0,052 0,052 57,9 723,137
0,087 0,009 62,71 715,0
0,05 0,005 54,83 657,513
0,085 0,008 51,02 649,5
1014,0
820,5
817,3
723,1
714,9
657,5
649,4
1,159 0,396 510,6 501,8 823,9 55.7 587,2
23,3 23,25 468,7 328,4 465,5 54.4 659,3
419,84 25,94 0,018 397,4 461,8 68,68 658,0
366,16 25,86 0,018 356,9 491,0 87,57 658,0
366,3 24,53 0,025 348,6 473,5 87,77 657,9
345,27 23,45 0,007 312,23 477,5 88,78 657,9
0,0015 0 311,6 337,8 488,8 88,8 658
побутово-питні потреби зрошення сільськогосподарські потреби ставково-рибне господарство Втрати води при транспортуванні Загальне водовідведення з нього у поверхневі водні об'єкти у тому числі забруднених зворотних вод з них без очищення нормативно очищених нормативно чистих без очистки Обсяг оборотної та послідовно використаної води Частка оборотної та послідовно використаної води, % Потужність очисних споруд
Динаміка використання води 1400 1200
1146,5 1093
млн.м.куб.
1000
874,5 776,9
800
938,1 872,5
859,9 793
786,4 727,7
771,9 708,7
2007
2008
701,3 646,3
699,2 648,1
2009
2010
600 400 200 0 1990
2000
2005
2006
Забрано води з природних вод-них об'єктів - всього Спожито свіжої води ( включаючи морську )
Рисунок 4.2. Динаміка забору та використання води
52
Динаміка водовідведення 1200 1015
899,7
1000 821,2
817,342 723,137
800
715 657,513
649,5
2009
2010
600 400 200 0 1990
2000
2005
2006
2007
2008
Загальне водовідведення, млн.м.куб
Рисунок 4.3. Динаміка водовідведення Забір, використання та відведення води, млн.м3 Таблиця 4.4. Назва водного об’єкту р. Дніпро
Забрано води із природних водних об’єктів - всього 699,2
Використано води
648,1
Водовідведення у поверхневі водні об’єкти всього з них забруднених зворотних вод 649,5 0,0015
Динаміка використання води на господарсько-побутові потреби ( м.куб. на 1 особу) 160
142
140
135
129
122 111
120
108
100
98,78
98,27
2009
2010
80 60 40 20
0 2003
2004
2005
2006
2007
2008
Рисунок 4.4. Динаміка використання води на господарсько-побутові потреби 53
4.2. Забруднення поверхневих вод Моніторинг стану забруднення поверхневих вод в м. Києві проводять Державна екологічна інспекція в м. Києві, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, СЕС в м. Києві та Центральна геофізична обсерваторія. Хімічне забруднення поверхневих вод в м. Києві визначається більш як на 70 створах в межах басейну р. Дніпро. Облік ведеться по таких фізичних та хімічних показниках як температура, завислі речовини, водневий показник рН, сухий залишок, розчинений кисень, БСК5, окислюваність, ХСК, хлоридні іони, сульфатні іони, магній, кальцій, натрій+калій, загальна жорсткість, лужність, азот амонійний, азот нітритний, азот нітратний, фосфатні іони, залізо загальне, мідь, марганець, цинк, свинець, нікель, кадмій, нафтопродукти, АПАР, феноли, кольоровість, запах, прозорість, Cs-137, Sr-90, хром ІІІ та інші, до 40 показників. Результати аналізів порівнювалися з нормативами ГДК для водойм господарсько-побутового та культурно-побутового водокористування. За 2010р. обстежено стан водойм м. Києва: р. Дніпро, р. Либідь, р.Нивка, р.Дарниця, оз. Нижній Тельбін, оз. Тельбін; каскад озер Опечінь, стр. Сирець, каскад озер Пуща-Водиця, озера: Видубицьке, Вирлиця, Синє, Райдужне, Лісове, Міністерське, Харківське, струмок Сирець. Результати хімічних аналізів поверхневих вод у контрольних створах по показникам, що визначались, перевірялись на дотримання вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. Якість води р.Дніпро у контрольних створах у І кварталі 2010р не відповідала нормативам ГДК для водойм культурно-побутового водокристування по вмісту заліза загального (перевищення у створах №1 та №2 – 1,3 ГДК, у створі №6 – в межах похибки методики визначення) та по вмісту нафтопродуктів (перевищення у створі №3 -1,3 ГДК, у створі №5 – 1,2 ГДК). Інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. У ІІ кварталі 2010 р. за результатами хімічних аналізів проб води р. Дніпро виявлено: у створі №1 та №6 - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК, в межах похибки методики визначення; у створі № 3 - перевищення норм ГДК для водойм культурнопобутового водокористування по ХСК, в межах похибки методик визначення, та по залізу загальному – 1,2 рази; у створі № 4 та №5 - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту заліза загального в межах похибки методики визначення; інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. За результатами хімічних аналізів якість води р. Либідь за І квартал у контрольних створах по показникам, що визначались, відповідає вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. У ІІ кварталі виявлено: у створі №1 (вул. Ушинського) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,36 рази, БСК5 – 1,76 рази та по вмісту заліза загального – 2,7 рази; у створі №2 54
(вул. Жилянська) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по вмісту заліза загального – 3,93 рази; у створі №3 (Протасів Яр) та у створі №4 (Видубичі) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК та БСК5 – в межах похибки методик визначення, по вмісту заліза загального перевищення становить у 3,83 та 2,56 рази відповідно; інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. У ІІІ кварталі за результатами хімічних аналізів проб води р. Либідь виявлено: у створі №1 (вул. Ушинського) та у створі №2 (вул. Жилянська (нижче скиду СТ-2)- перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – в межах похибки методики визначення; у створі №3 (Протасів Яр) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування ХСК – 1,75 рази та БСК5 – в межах похибки методики визначення; у створі №4 (Видубичі) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,37 рази; інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. У IV кварталі 2010р. за результатами хімічних аналізів проб води р. Либідь виявлено перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по: загальноорганічному забрудненню (ХСК) - в усіх створах – від перевищень в межах похибки методики визначення до перевищень у 2,1 ГДК, при цьому максимальне перевищення виявлене у створі №1, а мінімальне – у створі №4; азоту амонійному – у створах №1 та №2 – 2,7 ГДК та 1,98 ГДК відповідно; нафтопродуктам - у створах №1 та №2 – 1,3 ГДК та 1,2 ГДК відповідно, у створі №3 – перевищення в межах похибки методики визначення. Інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. За результатами хімічних аналізів проб води р. Нивка виявлено: у створі №1 (На розі вул. Смолича та Московської) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – в межах похибки методики визначення, у створі №2 (с. Жуляни, вул. Шевченка) - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування ХСК – 1,16 рази; у створі №3 (Пр-т Перемоги, кмп «Пролісок») - перевищень норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування не виявлено. У кварталі 2010р. за результатами хімічних аналізів проб води р. Нивка перевищень норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування не виявлено. Показники якості води, що визначались відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. За результатами хімічних аналізів проб води стр. Курячий Брід виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокристування по вмісту нафтопродуктів (перевищення становлять від 1,2 до 1,4 ГДК) та хімічному споживанню кисню (ХСК) – перевищення в межах похибки методики визначення. 55
За результатами хімічних аналізів у пробах води з р.Дарниця у І кварталі 2010р виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – в межах похибки методики визначення, у ІІІ кварталі - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК в 1,29 рази; інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. За результатами хімічних аналізів у пробах води з оз.Нижній Тельбін у І півріччі 2010р. виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурнопобутового водокристування по ХСК – 1,4 ГДК та нафтопродуктам – в межах похибки методики визначення, у ІІ півріччі - перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК - 1,43 рази та по вмісту заліза загального – в межах похибки методики визначення. За результатами хімічних аналізів у пробі води з оз.Тельбін у ІІ кварталі 2010р. виявлені перевищення норм ГДК для водойм культурно-побутового водокористування по ХСК – 1,3 ГДК та нафтопродуктам – в межах похибки методики визначення. У ІІІ кварталі 2010р - перевищення допустимих норм ГДК для водойм культурно-побутового значення по БСК5 - в межах похибки методики визначення. Інші показники якості води, що визначались, відповідають вимогам СанПиН №4630-88 ―Охрана поверхностных вод от загрязнений‖. За результатами хімічних аналізів проб води оз.Вирлиця, оз.Міністерське, оз.Видубицьке, каскаду оз. Пуща-Водиця, оз.Райдужне, оз.Лісове, стр.Віта по показникам, що визначались, перевищень норм ГДК для водойм культурнопобутового водокористування не виявлено. 4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод Водокористувачі здійснюють скидання зворотних вод безпосередньо в р. Дніпро та водні об’єкти міста або скидають забруднені стоки до міськканалізації (як з попередньою очисткою, так і без неї), після чого вони поступають на міські очисні споруди Бортницької станції аерації, проектною потужністю 1,8 млн. м3/добу, 657 млн. м3/рік.
Рисунок 4.5. Схема очистки стічних вод Бортницькою станцією аерації 56
Фото 4.2. Бортницька станція аерації ВАТ "АК "Київводоканал". Грабельне відділення Поверхневі води перед подачею в водопровідні мережі очищуються та знезаражуються на Дніпровській та Деснянський водопровідних станціях реагентним методом по класичній схемі. 4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) Використання та відведення води підприємствами галузей економіки, млн.м3 Таблиця 4.5 З неї на: Галузь економіки
Електроенергетика Вугільна промисловість Металургійна промисловість Хімічна та нафтохімічна промисловість Машинобудування Нафтогазова промисловість Житлово-комунальне господарство Сільське господарство Харчова промисловість Транспорт
Використано води
Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти у тому числі з них без всього забруднени очищення х 313,5 -
побутово-питні потреби
виробничі потреби
334,3 0,027
0,983 0,015
333,4 0,011
0,504
0,206
0,298
-
-
-
4,087 -
2,043 -
2,044 -
-
-
-
293,1
265,9
27,2
334,9
-
-
0,834 6,747 3,274
0,422 0,503 1,27
0,412 6,244 2,004
0,111 0,002 0,697
0,0015
-
57
Промисловість будівельних матеріалів Інші галузі Всього
1,421
0,542
0,880
-
-
-
3,807 648,1
1,856 273,7
1,951 374,4
0,263 649,473
-
-
4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 4.3. Якість поверхневих вод 4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками Результати аналітичного контролю якості поверхневих вод м.Києва за 2010 рік Таблиця 4.6 Місце спостереження за якістю води 1
0,5 км вище гирла р.Десна 0,5 км нижче гирла р.Десна 0,5 км вище мосту Патона 0,5 км нижче гирла р.Дарниця 0,5 км нижче гирла р.Либідь 0,5 км нижче розсіючого випуску БСА
Показники складу та властивостей сульфати хлори-ди азот нітрати нафтоамонійпродукний ти 2 3 4 5 6 7 8 9 Контрольні створи водного об'єкту господарсько-побутового призначення: р. Дніпро 1.1 0.8 0.4 0.1 0,1 0.4 0.1 0.5
завислі речовини
БСК5
мінералізація
інші
10
-
1.6
0.8
0.4
0.1
0.1
0.4
0.1
0.5
-
1.8
0.6
0.4
0.1
0.1
0.5
0.2
0.9
-
1.9
0.7
0.4
0.1
0.1
0.5
0.1
0.8
-
1.3
0.8
0.4
0.1
0.1
0.5
0.1
0.9
-
1.1
1.1
0.4
0.1
0.1
1.0
0.2
0.4
-
вул. Ушинського вул. Комінтерна вул.Протасів Яр, під мостом Гирло, Видубичі
2.5 2.0 2.3
1.4 0.9 1.6
0.5 0.5 0.5
р. Либідь 0.1 0.1 0.1
0.1 0.2 0.2
1.5 1.1 0.7
0.3 0.9 0.8
0.9 0.9 0.8
-
1.9
1.2
0.5
0.2
0.2
0.6
0.7
-
на розі вул. Ю.Смолича і вул. Московська с.Жуляни, вул.Шевченка пр.Перемоги, кемп."Пролісок"
1.8
0.7
0.3
0.1 р. Нивка 0.1
0.1
0.3
0.3
2.0
-
1.9
0.5
0.3
0.1
0.1
0.4
0.3
1.8
-
2.0
0.8
0.3
0.1
0.1
0.2
0.3
1.1
-
Вхід в колектор по вул.Червоногвард.
2.0
0.5
0.4
р. Дарниця 0.2
0.1
0.6
0.4
0.8
-
оз. Н.Тельбін, нижче гирла р. Дарниця
2.8
1.6
оз. Н.Тельбін 0.2
0.1
0.1
0.7
0.7
-
оз. Тельбін вул.Тичини
2.5
2.3
0.3
оз. Тельбін 0.1
0.1
0.5
0.4
0.3
-
вул. НабережноПечерська дорога
1.0
0.4
0.4
оз. Видубицьке 0.1 0.1
0.3
0.1
1.0
-
вул. НабережноКорчуватська, дамба
1.7
0.5
0.5
0.9
0.1
1.1
-
0.4
затока Коник 0.1 стр. Віта
58
0.1
с. Пирогів, вул. Крута с. Чапаївка, вул. Любомирська
1.5
1.0
0.4
0.1
0.1
0.5
0.1
0.8
-
1.3
0.4
0.4
0.1
0.1
0.5
0.1
1.1
-
створ №1, вул. Ревуцького створ №2, вул. Колекторна, нижче з-д "Енергія"
0.6
0.5
0.3
оз. Вирлиця 0.1
0.1
0.3
0.0
0.3
-
0.5
0.6
0.3
0.1
0.1
0.1
0.1
0.2
-
вул. Райдужна
1.5
1.0
0.4
0.6
0.1
0.9
-
вул.Крайня
2.4
0.7
0.4
0.1
0.8
-
вул. Брестська, 25 500 м нижче виходу з колектору
1.7 2.2
1.1 0.9
оз. Райдужне 0.1 0.2 оз. Лісове 0.5 0.1 0.2 стр. Курячий Брід 0.4 0.2 0.2 0.5 0.2 0.2
1.2 1.1
0.1 0.1
1.2 1.4
-
просп. Червонозоряний
1.2
0.4
0.5
0.5
0.2
0.9
-
стр.Совки 0.1
0.1
Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод Таблиця 4.7 Назва водного об’єкту
Кількість контрольних створів, в яких здійсню-вались вимірювання, од. з перевищенням усього ГДК
Відібрано та проаналізовано проб води, од.
1 р. Дніпро
2 6
3 6
4 18
Кількість показників, у тому числі забруднюючих речовин, що визначалися, од. 5 23
р.Либідь
4
4
16
23
р. Нивка
3
3
9
23
р. Дарниця оз. Н.Тельбін оз. Тельбін
1 1 1
1 1 1
2 1 1
23 23 23
оз. Видубицьке затока Коник
1 1
1 1
1 1
23 23
стр. Віта
2
2
2
23
оз. Вирлиця оз. Райдужне
2 1
0 1
2 1
23 23
оз. Лісове стр. Курячий Брід
1 2
1 2
1 2
23 23
стр. Совки Усього
1 27
1 25
1 58
23 529
59
Кількість випадків та назва речовин з перевищенням ГДК, од.
6 завислі речовини – 6, БСК5- 1, азот амонійний - 1 завислі речовини - 4, БСК5- 3, азот амонійний – 2 завислі речовини - 3, нафтопродукти – 3 завислі речовини - 1 завислі речовини - 1 завислі речовини - 1, БСК5- 1 завислі речовини - 1 завислі речовини - 1, нафтопродукти – 1 завислі речовини - 2, БСК5- 1, нафтопродукти – 1 – завислі речовини - 1, БСК5- 1 завислі речовини - 1 завислі речовини – 2, БСК5- 1, азот амонійний – 2, нафтопродукти – 2 завислі речовини - 1 завислі речовини –25 БСК5 –8 азот амонійний –5 нафтопродукти –7
4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів Гідробіологічна оцінка якості води р. Дніпро в 2010 році свідчить про несуттєві зміни у стані гідробіоценозів Дніпровських водосховищ порівняно з 2009 роком. Сезонна динаміка, яка є важливою характеристикою сталої екологічної ситуації, спостерігалася на всіх водосховищах. Стан пелагічних угруповань залишався стабільним, структура була сталою та різноманітною, визначалось помірне забруднення вод, ІІІ клас якості. Покращення сапробіологічного стану визначено для Київського вдсх., де суттєво збільшилась загальна видова представленість ценозів, чисельність та біомаса гідробіонтів. "Цвітіння" вод навесні та влітку за рахунок збільшення біомаси синьозелених та діатомових водоростей відмічено в акваторії Канівського вдсх. Якісні показники розвитку гідробіонтів збільшилися порівняно з попереднім роком. Фітопланктон Канівського вдсх. в районі м. Києва характеризувався збільшенням частки високосапробних діатомових водоростей (до 65%), що приводило до зниження якості вод. Показники кількісного та якісного розвитку фітопланктону були в цілому невисокими, домінували діатомові та евгленові водорості, а влітку масово розвивалися зелені та синьозелені водорості. Результати оцінки сапробіологічної ситуації за створами були згладжені. Максимальні показники розвитку зоопланктону спостерігались в червні, у другій половині року, сезонна динаміка розвитку угруповання була порушена. Звичайно домінували коловертки та несапробні ювенільні стадії циклопід, влітку значно зросла частка гіллястовусих ракоподібних. Токсичність вод визначалася в хронічних дослідах біотестування на тестоб'єкті Ceriodaphnia affinis. На Канівському водосховищі в пункті м. Київ якість вод порівняно з минулим роком, погіршилася. Найгірша якість вод за показниками біотестування була визначена у серпні, жовтні та листопаді звітного року. Хронічну токсичну дію вод на плодючість тест-об'єкту у ці строки спостережень було встановлено у всіх пробах. Можна помітити тенденцію збільшення частки проб із хронічною токсичністю восени. 4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідеміологічну ситуацію Щорічно санепідслужбою досліджується більше 10 тисяч проб питної води на відповідність санітарно-гігієнічним нормативам. В середньому на протязі останніх років відхилення від вимог Держстандарту у воді за санітарнобактеріологічними показниками складають 0,5%, за санітарно-хімічними 0,4%. Епідемічна ситуація в місті Києві, яка пов’язана з вживанням населенням питної води з централізованих джерел водопостачання, залишається стабільною. Протягом багатьох років (більше 35) в м. Києві не зареєстровано жодного спалаху інфекційної захворюваності, пов’язаної з вживанням питної води. Разом з тим, у відкритих водоймах, що використовуються, як джерела 60
централізованого водопостачання, р. Дніпро, р. Десна виявляються рота-віруси, колі-фаги і відмічається підвищення забруднення внаслідок життєдіяльності людини, що вимагає з боку ВАТ «АК «Київводоканал» впроваджувати додаткові заходи з очищення води, що готується для питних цілей. 4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод Показники радіоактивного забруднення поверхневих вод в районі м. Києва визначаються у 2 створах на р. Дніпро, а саме у нижній частині Київського водосховища (верхній б’єф ГЕС, м. Вишгород) та у верхній частині Канівського водосховища (м. Київ, Гідропарк). Радіаційний стан Київського та Канівського водосховищ, як і всієї Дніпровської водної системи, визначався у 2010 році переважно техногенними радіонуклідами, що змиваються із площ водозборів, забруднених внаслідок аварійних викидів під час Чорнобильської катастрофи. Оскільки на теперішній час головним шляхом надходження радіонуклідів до Київського водосховища (з подальшою міграцією до Канівського водосховища та далі по каскаду) залишаються води р. Прип’ять, то умови формування поверхневого стоку на території її водозбору, перш за все на території зони відчуження, мають вирішальний вплив на радіаційний стан всього каскаду водосховищ. У 2010 році гідрометеорологічні умови, що склались у 30-км зоні відчуження і загалом у басейні Дніпра, не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи. На пригирловій ділянці р. Прип’ять при проходженні весняного водопілля найвищі рівні води порівняно з початком водопілля підвищились на 1,4-2,0 м, вода вийшла на заплаву. Але критичні відмітки, при яких відбувається затоплення найбільш забруднених не захищених водоохоронними дамбами ділянок заплави, не було перевищено. Такі умови сприяли тому, що максимальні та середньорічні концентрації радіонуклідів у воді р. Прип’ять і їх винос у Київське водосховище у цьому році, хоча і були дещо вищими за показники 2009 р., але є одними із найменших за весь період після аварії на ЧАЕС1. У каскаді дніпровських водосховищ під впливом різних природних факторів відбувається трансформація стоку забруднених радіонуклідами прип’ятських вод і поступове зменшення концентрації радіонуклідів по довжині каскаду. У 2010 році середні значення концентрації цезію-137 при проходженні забруднених прип’ятських вод через Київське водосховище зменшились більш ніж у п’ять разів – від 51 Бк/м3 до 9,5 Бк/м3 (м. Вишгород, верхній б’єф Київської ГЕС) та 8,9 Бк/м3 (м. Київ, Гідропарк). Вирішальну роль у зниженні концентрації цезію-137 у воді відіграє здатність його до адсорбції твердими частинками зависі і, як наслідок, накопичення у донних відкладах за рахунок процесів седиментації. Розташування Київського водосховища відносно 1
Тут і далі дані щодо радіоактивного забруднення води р. Прип’ять у створі м. Чорнобиль наведені за інформацією, наданою ДСНВП «Екоцентр»
61
джерела радіоактивного забруднення визначає його головну роль у виведенні цезію-137 із розчину і акумуляції його у донних відкладах. Здатність стронцію-90 до адсорбції на зависі значно менша, ніж у цезію137; зниження його вмісту у воді по довжині каскаду визначається переважно процесами розрідження водою бокових приток. У 2010 році середні значення концентрації стронцію-90 при проходженні забруднених прип’ятських вод від м. Чорнобиля до верхнього б’єфу Київської ГЕС зменшились більш ніж вдвічі – від 120 Бк/м3 до 53,6 Бк/м3 завдяки, в основному, стоку Верхнього Дніпра. Далі за течією Дніпра внаслідок розбавлення дніпровської води більш чистими водами р. Десна об’ємна активність стронцію-90 продовжувала знижуватись і складала у Канівському водосховищі у створі Гідропарку в середньому за рік близько 47 Бк/м3. Перевищень допустимих рівнів вмісту радіонуклідів, встановлених ДР2 2006 , у дніпровській води в районі м. Києва протягом 2010 року не зареєстровано. Вміст радіонуклідів у воді р. Дніпро в районі м. Києва у 2010 році Таблиця 4.8 Концентрація, Бк/м3
Об'єкт та пункт спостереження
цезій-137
стронцій-90
мін.
макс.
середнє
мін,
макс.
середнє
Київське вдсх. - м. Вишгород
2,7
25,0
9,5
22,1
82,9
53,6
Канівське вдсх.- м. Київ
3,5
17,0
8,9
18,4
70,8
46,9
Динаміка радіоактивного забруднення дніпровської води поблизу м. Києва у 1987-2010 рр. наведена на рис. 4.6. 700 Київ Cs-137 Київ Sr-90 Вишгород Cs-137 Вишгород Sr-90 передаварійний рівень Cs-137 передаварійний рівень Sr-90
600
500 Концентрація, Бк/м3
400 300 200 100 0 1987
1989
1991
1993
1995
1997
1999
2001
2003
2005
2007
2009
Рисунок. 4.6. Концентрація радіонуклідів 2
За Допустимими рівнями вмісту радіонуклідів у харчових продуктах та питній воді (ДР-2006) допустимий вміст цезію-137 та стронцію-90 у питній воді складає 2000 Бк/м3.
62
Незважаючи на суттєві підвищення в окремі роки концентрації радіонуклідів внаслідок ускладнення радіаційної ситуації на водних об'єктах зони відчуження під час проходження високих весняних повеней, дощових паводків тощо, спостерігається стала тенденція до зменшення радіоактивного забруднення поверхневих вод. Рівні забруднення води практично досягли передаварійних значень і, якщо не буде несприятливих гідрологічних умов у басейні Прип’яті та Дніпра, радіаційний стан вод Київського та Канівського водосховищ буде і надалі поліпшуватись. 4.4. Якість питної води та її вплив на здоров'я населення. Централізоване водопостачання міста Києва здійснюється з річок Дніпра, Десни та Артезіанського водопроводу, який включає 376 артезіанських свердловин із захищених водоносних горизонтів (в основному, сеноманкеловейського та юрського). Щодоби населенню міста подається біля мільйона метрів кубічних питної води, яка потребує відповідної підготовки по доведенню її якості до санітарногігієнічних вимог. Споживачам вода подається по водопровідним мережам загальною довжиною до 4 тис км. Водопровідні мережі міста представляють собою закільцьовану систему. Вода проходить спеціальну водопідготовку з метою доведення її якості до вимог державного стандарту - ДСанПіНу 2.2.2.4-400-10 „Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною‖. Державний контроль якості питної води здійснює, поряд з органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади у сфері стандартизації, державна санітарно-епідеміологічна служба, яка проводить щомісячно контроль якості води в місцях водозаборів, після водопідготовки перед подачею води в мережу та в 22 постійних точках спостереження на мережі. Крім цього, вода вибірково контролюється з підземних джерел централізованого водопостачання - 13 артезіанських свердловин, 8-ми насосних станцій Дніпровського та Деснянського водопроводів, 28-ми насосних станцій артезіанського водопроводу. 203 бюветних комплексів. Всього точок санепіднагляду - 265. Разом з тим, питання водопостачання населення якісною питною водою має ряд проблем, які потребують негайного вирішення. 1. Водопровідне господарство викликає занепокоєння. Стан мереж, споруд, обладнання водопровідного господарства ВАТ "АК "Київводоканал" застарілий і зношений.. По місту 26% водопровідних мереж практично вичерпали свій термін експлуатації, 82% від амортизованих знаходяться в аварійному стані і потребують термінової перекладки. 2. Питання термінової реконструкції хлорного господарства ВАТ „АК „Київводоканал‖ необхідно виділити окремим пунктом в зв'язку з тим, що містобудівна ситуація склалась так, що в санітарно-захисних зонах складів хлору та хлораторних насосних станцій знаходяться будівлі громадського 63
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
призначення та житлові будівлі, що вкрай небезпечно. В системі водопостачання м. Києва із задіяних 26 насосних станцій, переобладнано на електролізні установки лише 6-ть насосних станцій, на решті функціонують хлораторні; на Дніпровській та Деснянській водопровідних станціях знаходяться розхідні склади хлору. Матеріально-технічна база виробництва питної води з року в рік погіршується. На незадовільному рівні знаходиться забезпеченням виробничих та контролюючих лабораторій обладнанням, методиками визначення показників. Про проблему незадовільного утримання відомчих водопровідних мереж – житлових будинків, об'єктів дитячих закладів, харчування і т.д., що негативно впливає на стан господарсько-питного водопостачання населення м. Києва і викликає скарги громадян, санепідслужба міста наголошує постійно на всіх рівнях та в засобах масової інформації. За стан цих мереж несуть відповідальність організації-власники. Викликає занепокоєння стан зон санітарної охорони джерел водопостачання. Так,десятиріччями не вирішується питання ліквідації можливого забруднювача Дніпровського водозабору м. Києва. Основними забруднювачами території, що знаходиться в 1,5км вище водозабору в прибережній захисній смузі річки Дніпра є біля 30 неканалізованих підприємств різного підпорядкування, розташованих на території вздовж берегової смуги. На випадок екстремальних ситуацій, як то повінь або різке погіршення якості води в річках Дніпро та Десна пов'язане з техногенно-аварійними ситуаціями, необхідно терміново побудувати стаціонарну насосну станцію по подачі Деснянської води на очисні споруди Дніпровського водопроводу. Це питання кардинально не вирішується, хоча передбачено всіма програмами реконструкції та розвитку водопровідного господарства міста. На об'єкти водопостачання міста не розроблені проекти організації зон санітарної охорони, рішеннями яких необхідно передбачити спеціальні заходи по кожному об'єкту, який потрапляє в межі ЗСО, з метою збереження природних властивостей води у місцях її водозабору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об'єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води. До цього часу на існуючі об'єкти водопровідного господарства міста не погоджені проекти землевідведення, якими повинна бути закріплена земля за ВАТ „АК „Київводоканал" і внесена в земельний кадастр міста. Як наслідок цього - розміщення в зонах санітарної охорони водопровідних споруд об'єктів, які можуть забруднити підземний водоносний горизонт (як то гаражі, автостоянки і т.д.). Одним із джерел альтернативного водопостачання питною водою населення м.Києва є бюветні комплекси, які живляться від підземних водоносних горизонтів. 64
10. З метою збереження і захисту підземних водоносних горизонтів міста від виснаження і забруднення до цього часу не проведена інвентаризація існуючих на території міста артезіанських свердловин з послідуючою оцінкою їх санітарно-технічного стану та виконанням робіт по санітарнотехнічному тампонажу свердловин, які вийшли з ладу і є джерелами забруднення підземних вод. Ця робота повинна бути здійснена відповідними організаціями, підпорядкованими міністерству екології та надзвичайних ситуацій. 11. З метою забезпечення населення житлових масивів „Троєщина" та „Оболонь", Голосіївського району якісною питною водою до цього часу не проведені роботи по науковому вивченню, розробленню технологій очищення води підземних водоносних горизонтів від синьо-зелених водоростей та залізобактерій, які є природними мешканцями вказаних джерел водопостачання, впровадження розроблених технологій очищення води в практику. При сприятливих умовах (температура, світло) зазначений фактор дає сприятливий ріст, що викликає справедливі скарги населення. 12.В районах міста, де відсутнє централізоване водопостачання незадовільно вирішується питання утримання колодязів громадського користування. Санітарно епідемалогічна служба та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві в інформаціях до відповідних райдержадміністрацій постійно наголошує щодо важливість вирішення цієї проблеми.
Фото 4.3. Деснянська водопровідна станція Департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ "АК "Київодоканал". Обладнання для хлорування води
65
4.5. Екологічний стан Азовського та Чорного морів 4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів На вирішення проблем, пов’язаних із забрудненням поверхневих та підземних вод у 2010 році за кошти Київського фонду охорони навколишнього природного середовища та міського бюджету реалізовуються наступні заходи: - реконструкція Бортницької станції аерації, у т.ч.:проектні роботи з рекострукції споруд очистки стічних каналізаційних вод, будівництво технологічної лінії по обробці та утилізації осадів БСА, реконструкція дамб мулових полів №1,2, профінансовано 6999,9 тис. грн.; - обстеження та розчистка зливопримайних систем, колекторів та русел річок, їх очистка та приведення до належного технічного стану: річок Віта та Либідь у Голосіївському районі; перепускного каналу з озера Сонячне в озеро Прірва та сифону для скидання води з озера Вирлиця у Дарницькому районі; струмка Пляховий, що переходить в Дарницький меліоративний канал; перепускних труб від озера Алмазне у Деснянському районі; перепускних верхніх та нижніх каналів озера Опечень в Оболонському районі;Сирецького колектора у Подільському районі; р. Нивки у Солом'янському районі,р. Любки в Святошинському районі, р. Либідь у Шевченківському районі, профінансовано 233,326 тис. грн.; - розробка Київської регіональної програми "Питна вода на 2011-2020 рр., профінансовано 240 тис. грн.; -реконструкція каналізаційних мереж Київського зоологічного парку ., профінансовано 287,6тис. грн.; На 2011 рік Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві подано наступні пропозиції для фінансування з Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища: -. благоустрій прибережної зони території, розчистка русла, очищення води та реконструкція р. Либідь р. Нивка, р. Десенка Поглиблення та розширення акумулюючого резервуару перепускного каналу з оз.Сонячне вздовж вул.. Здолбунівська, Дарницького меліоративного каналу від вул. Тепловозна до вул. Канальна, перепускного каналу та перепускної труби оз. Прірва ,каналу від урочища Лісники до вул. Попудренка; - заміна системи аерації в аеробному стабілізаторі ІІІ блоку Бортницької станції аерації на вул. Колекторній, 1 у Дарницькому районі м. Києва ВАТ "АК"Київводоканал"; - технічне переобладнання 7-ми вторинних відстійників ІІ та ІІІ блоків Бортницької станції аерації зубчастими водозливами на вул.Колекторній, 1 уДарницькому районі м.Києва ВАТ "АК"Київводоканал" ; - розробка програми екологічного оздоровлення річок та озер м. Києва Комунальне підприємство "Київводфонд"; - благоустрій водного об`єкту ставу "Джерельний" (вул. Колоскова,11). 66
5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО- ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІТНОГО ФОНДУ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ 5.1. Збереження біологічного формування національної екомережі
та
ландшафтного
різноманіття,
5.1.1. Загальна характеристика Забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку міста, підвищення його природно-ресурсного потенціалу, збереження цінних природних територій, біологічних ресурсів, що на них знаходяться, генетичного фонду тваринного та рослинного світу вимагають дотримання оптимального балансу між територіями, що інтенсивно експлуатуються, і такими, щодо яких запроваджуються спеціальні режими охорони та відтворення. Для забезпечення такого балансу - як в Києві, так і в Україні - формується екологічна мережа. Екомережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного i рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні. Законом «Про екологічну мережу України» визначено перелік категорій земель, які включаються до структурних елементів екомережі: а) території та об'єкти природно-заповідного фонду; б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водоохоронні зони; в) землі лісового фонду; г) полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісового фонду; д) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; е) землі рекреаційного призначення, які використовуються для організації масового відпочинку населення і туризму та проведення спортивних заходів; є) інші природні території та об'єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу природну цінність); ж) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; з) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; 67
и) частково землі сільськогосподарського призначення екстенсивного використання - пасовища, луки, сіножаті тощо; і) радіоактивно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні, як природні регіони з окремим статусом. Саме ці території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття. Розрізняють біосферний, континентальний, національний, регіональний (обласний) та локальний (місцевий) рівні екомереж. Ключовим є регіональний рівень, оскільки він забезпечує формування реальної територіальної системи екомережі. На виконання Закону України від 21.09.2000р. № 1989-ІІІ "Про затвердження Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки", у м.Києві розроблено заходи, якими передбачено створення нових природно-заповідних об’єктів, проведення інвентаризації природних комплексів та об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), створення автоматизованої системи ведення державного кадастру, розроблення регіональної схеми формування екологічної мережі та розроблення наукової моделі організації моніторингу довкілля на територіях ПЗФ. Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис.га Таблиця 5.1 Категорії землекористування Землі природного призначення Сіножаті та пасовища Землі водного господарства (рибні ставки) Землі водного фонду у т.ч. площа рибних ставків Землі оздоровчого призначення Землі рекреаційного призначення Землі історико-культурного призначення Ліси
2000
2006
2007
2008
2009
2010
1,2 6,7 0,3 27,4 0,3 36,1
1,3 6,7 0,4 0,3 27,3 0,3 36,1
1,2 6,7 0,4 0,3 27,1 0,3 35,9
0,6 6,7 0,4 0,3 27,0 0,3 35,8
0,601 6,73 0,4 0,513 27,0 0,874 35,4
0,601 6,73 0,4 0,513 27,0 0,874 35,4
У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін ―біологічне різноманіття‖ визначається як ―різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає у себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем‖. Біорізноманіття, яке ми бачимо сьогодні, – це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами, і на який все більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття – це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки та суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних ―екосистемних послуг‖, замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із 68
забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно та економічно значущими ―продуктами‖. Площі земельних угідь - складових екомережі м. Києва , тис.га (2010 р) 0 0,6
0
6,7
0,5
35,4 27
0,87 Землі природного призначення
Сіножаті та пасовища
Землі водного господарства (рибні ставки)
Землі водного фонду
Землі оздоровчого призначення
Землі рекреаційного призначення
Землі історико-культурного призначення
Ліси
Рисунок 5.1. Площі земельних угідь 5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біологічного та ландшафтного різноманіття Для м. Києва, як в цілому для України особливо актуально стоїть проблема збереження природного різноманіття, так як майже не залишилось не спотворених господарською діяльністю ландшафтів та природної рослинності. Малозмінені ландшафти складають незначний відсоток і це, головним чином, вторинні ліси, заболочені ділянки, природно-заповідні території. Всього у м. Києві нараховується 159 таких територій та об’єктів загальною площею 14,9 тис.га. Важливою складовою частиною національної екологічної мережі у межах міста Києва є міські ліси, загальна площа яких становить 35,4 тис.га. Усі вони виконують захисні функції і відносяться до лісів 1 групи. Враховуючи, що у місті відсутні вільні землі для створення додаткових лісонасаджень, збільшення їх площі не передбачається. На території міста відсутні землі деградовані та забруднені, які потребують консервації або заліснення. Серед антропогенних чинників, які впливають на структурні елементи екомережі, біорізноманіття в м. Києві є транспорт, промисловість, енергетика та будівництво. Інтенсивне природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванням у процесі розвитку промисловості, сільського господарства, стихійного розвитку колективного садівництва та інших невпорядкованих дій призводять до знищення цінних природних комплексів та ландшафтів. 69
Складові структурних елементів екологічної мережі Таблиця5.2
11 0,2
13 -
12 27,0
14 -
15 0,6
Радіоактивно забруднені землі, що не використовуються в господарстві
10 35,4
Пасовища, сіножаті
9 6,7
8 -
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом
7 -
Землі під консервацією
6 6,9
Курортні та лікувально-оздоровчі території Рекреаційні території
5 12,8
Ліси та інші лісовкриті площі
4 46,9
Землі водного фонду
3 83,6
Складові елементи екомережі, тис. га Відкриті заболочені землі Водоохоронні зони, винесені в натуру
Загальна площа екомережі , тис. га
Водно-болотні угіддя
2 1 м. Київ 1
Загальна площа, тис. га
Об’єкти ПЗФ
Одиниці № з/п адміністрат ивнотериторіаль ного устрою
16 -
Проблема деградації та фрагментації навколишнього природного середовища, в тому числі і втрати біологічного біорізноманіття, особливо гостро стоїть для великих міст. По мірі розвитку міста Києва збільшується його площа, ускладнюється інфраструктура, росте чисельність населення і антропогенний прес на урболандшафт. Змінюється екологічне середовище, змінюється видовий склад флори та фауни. При забудові міста, створюються мікрорайони, розділені досить великими ділянками природних територій – лісами, луками, полями. Це зберігає високу мозаїчність середовища існування, а отже і високий рівень біорізноманіття в цілому, а тому необхідно завчасно виявити та взяти під охорону окремі ділянки – рефугіуми. Рефугіуми не тільки забезпечують виживання багатьох диких видів, але і приваблюють види, які уникають урболандшафтів, тобто вони працюють на перспективу, підвищуючи біорізноманіття міст не тільки на сьогодні, а і робить певний запас на майбутнє. Розподіл рослинності обумовлений характером ґрунтового покриву, який у межах сучасної території Києва, дуже різноманітний. Деградація біо- та екотопів відбувається, в основному, за рахунок забруднення довкілля, що призводить до потрапляння забруднюючих речовин в організми рослин і тварин та їх хронічної інтоксикації. У зв’язку з розвитком інфраструктури міста поступово проглядається тенденція по зменшенню рекреаційної території, яка служить для масового відпочинку населення та збільшення забудованих земель. Слід зазначити, що незважаючи на брак необхідних коштів, у місті створюються нові озеленені території та парки. Протягом останніх років закладено парки у нових районах міста – житлових масивах Троєщина та Позняки, де на міських пустирях висаджено дерева та чагарники, проведено благоустрій, створено нові місця відпочинку.
70
Фото 5.1. Залишки парку біля метро "Дарниця" 5.1.3. Заходи щодо збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Заходи щодо збереження біорізноманіття стали важливим компонентом державної екологічної політики, конкретизуючи та розвиваючи ідеологію традиційної охорони природи. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності та його територіальні органи, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом. Державне управління у сфері формування, збереження та використання екомережі здійснюється із залученням громадян та їх об'єднань і забезпеченням їх широкого доступу до інформації з цих питань. Важливе значення має вдосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, розширення, відтворення та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій 71
охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи. З метою зменшення рекреаційного та техногенного тиску на природні комплекси та збереження екомережі, біорізноманіття, зелених насаджень міста, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві розглянуто 1226 (у 2009р. – 898) проектів землеустрою та інших матеріалів щодо відведення земельних ділянок, за результатами видано висновки щодо умов використання земель, виконання вимог екологічного характеру з метою забезпечення екологічної безпеки при розміщенні об’єктів будівництва, з них 511 (у 2009р. – 205) відхилено, як таких, що не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, погоджено – 684 (у 2009р. – 591), надано інформаційних відповідей – 31 (у 2009р. – 82). При розгляді зазначених матеріалів основним критерієм надання позитивного висновку є виконання екологічних вимог, що мають на меті забезпечення збереження земель та інших природних комплексів, зменшення шкідливого впливу діяльності підприємств. 5.1.4. Формування національної екомережі Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення (на підставі обгрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. З метою збереження удосконалення екомережі та відтворення об’єктів рослинного світу та збереження біорізноманіття Держуправлінням проводяться роботи: по комплексному дослідженню об’єктів рослинного і тваринного світу; сумісно з природоохоронними організаціями виявляє та досліджує об’єкти, які підлягають заповіданню та на підставі досліджень готує матеріали та проекти рішення Київради щодо заповідання цих об’єктів тощо. Останніми роками простежено значний інтерес до ландшафтів та їхньої охорони з огляду на деструктивну та неконтрольовану їхню зміну, а також процес ландшафтної гомогенізації. З урахуванням важливості ландшафту як невід'ємної частини і важливого елемента в житті людини висловлено низку пропозицій щодо збереження та керування ландшафтами, зокрема: розвиток стратегії дій для ландшафтів Європи; концепція індикаторів ландшафту та його оцінки в рамках Європейського союзу, а також вивчення зв'язків між традиційними ландшафтами і регіональною економікою для розробки планів дій щодо їхнього пріоритетного використання і збереження ландшафтного різноманіття. Ландшафт означає цілісне природне утворення, складене чималою кількістю складників довкілля – рельєфом та геологічною будовою, грунтово - рослинним покривом, станом поверхневих та підземних вод, сукупністю живих організмів тощо, що безперервно обмінюються між собою потоками речовини, енергії та інформації і, таким чином, існують як єдина частка (складова частина) природного середовища – ландшафту, або природно72
антропогенного середовища міста – ландшафтно - архітектурної системи. Тому, враховуючи вищенаведене, можна сказати, що ландшафтне різноманіття, поперше, є необхідною передумовою для збереження біологічного різноманіття – збереження місць проживання є одною з основних вимог збереження видового, популяційного та біоценотичного різноманіття. По-друге, ландшафти виконують прямі функції збереження загального екологічного балансу. Крім того, вимагається також успішне функціонування всіх компонентів географічної оболонки. По-третє, мова йде про забезпечення економіки ресурсами, в четвертих, про виконання соціальних функцій (рекреація, відпочинок, естетичні якості тощо). Всі зазначені функції забезпечують в сукупності еколого-соціально-економічний баланс території, без якого не неможливе збереження біологічного різноманіття. Києву значною мірою поталанило на природні умови, зокрема, на своєрідний ландшафт, багато у чому він служить киянам застережником від так званої "сенсорної утоми", тобто згубного впливу на людину монотонності міської забудови, одноманітності ландшафтних (пейзажних) вражень. Проте, слід зауважити, що, на території міста майже не залишилось корінних ландшафтів. Внаслідок будівництва інженерних споруд та багатоповерхових будинків, планувальних, меліоративних, протиерозійних та інших робіт суттєвих змін зазнали літогенні, грунтові, водні та біотичні компоненти ландшафтів, змінено видовий склад природних насаджень, спрощена їх структура. Ландшафти будуть змінюватися і надалі внаслідок економічного і культурного розвитку та інших чинників, однак ці зміни потрібно спрямувати так, щоб у кінцевому підсумку досягти сучасного якісного (оптимального Формування, збереження та використання екомережі здійснюється відповідно до таких основних принципів: а) забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі; б) збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі; в) зупинення втрат природних та напівприродних територій (зайнятих рослинними угрупованнями природного походження та комплексами, зміненими в процесі людської діяльності), розширення площі території екомережі; г) забезпечення державної підтримки, стимулювання суб'єктів господарювання при створенні на їх землях територій та об'єктів природнозаповідного фонду, інших територій, що підлягають особливій охороні, розвитку екомережі; д) забезпечення участі громадян та їх об'єднань у розробленні пропозицій і прийнятті рішень щодо формування, збереження та використання екомережі; е) забезпечення поєднання національної екомережі з екомережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екомережі, всебічний розвиток міжнародної співпраці у цій сфері; 73
є) удосконалення складу земель України шляхом забезпечення науково-обґрунтованого співвідношення між різними категоріями земель; ж) системне врахування екологічних, соціальних та економічних інтересів суспільства. 5.1.5. Біобезпека генетично модифікованих організмів Генетично модифіковані організми (ГМО) з`явились ще наприкінці 80-х років минулого століття. Відтоді перед вченими постають непрості питання, пов`язані з прогнозуванням можливих, нині недостатньо досліджених, наслідків поширення ГМО та безконтрольного вживання ГМ-продуктів. Генетично модифікований організм має в собі нову, неприродну для себе комбінацію генетичного матеріалу, переміщеного завдяки генній інженерії. Так зване генетичне забруднення, яке відбувається на фоні втрат біологічного та генетичного різноманіття, стає однією з найбільших загроз сучасності. Якщо у 1996 році площі під вирощуванням ГМО складали приблизно 2,8 млн.га, то за останні десять–дванадцять років площа засіяна трансгенами збільшилась на планеті у понад 40 разів. Активно культивуються і використовуються ГМ культури в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки, і особливо – у США. Водночас, більшість країн Євросоюзу категорично обмежують ввезення та використання трансгенів. Від генномодифікованої продукції зараз відмовилось понад 130 країн світу. У 2005 році було прийнято "Берлінський маніфест", що передбачає більш, ніж 100 регіонів вільних від ГМО. Біологічна безпека розглядається як стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру й функцію людської особи в теперішньому й майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний вплив на біологічні об’єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини та тварини. Генетична безпека – стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній будь-який неприродний вплив на людський геном та на геном об’єктів біосфери, а також відсутній неконтрольований вплив на геном сільськогосподарських рослин і тварин, промислових мікроорганізмів, який призводить до появи у них негативних або небажаних властивостей. Біологічна й генетична безпека є складовою частиною національної безпеки цивілізованої держави. І тому переважна більшість країн, які досягли певного рівня розвитку встановили правила поводження з генетично модифікованими організмами і приділяють цьому процесу серйозну увагу. У січні 2000 року було ухвалено Картахенський протокол про біобезпску до Конвенції про біологічне різноманіття, який є першим міжнародним документом, що регулює відносини між країнами в сфері поводження з генетично модифікованими організмами і його основна мета – встановити міжнародні правила щодо безпечного перевезення, обробки та використання організмів, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале 74
використання біологічного різноманіття, з урахуванням ризиків для здоров'я людини. 11 вересня 2003 року Протокол офіційно вступив в силу після того, як його ратифікували понад 50 країн світу. Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень в галузі біобезпеки і аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО. У вересні 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України про приєднання до Картахенського протоколу. Приєднавшись до протоколу, Україна заявила про застосування принципу обережності при ухваленні рішень стосовно поширення ГМО. 31 травня 2007 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів. Прийнятий закон забороняє оборот харчових продуктів, етикетка яких не містить інформацію про вміст або відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів. Таким чином, на етикетці продукту повинен бути відображений напис "із ГМО" або "без ГМО" відповідно. 17 грудня 2009 року внесено зміни в Закон "Про безпеку і якість харчових продуктів" (щодо інформування громадян про наявність в харчових продуктах генетично модифікованих організмів) . Слід зауважити, що до функціональних обов’язків Держуправління не входять функції щодо: здійснення державної екологічної експертизи ГМО, призначених для використання у відкритій системі; розробка критеріїв оцінки ризику потенційного впливу ГМО на навколишнє середовище на основі наукових принципів та міжнародного досвіду; здійснення державної реєстрації засобів захисту рослин, отриманих із використанням ГМО; надання дозволів на вивільнення ГМО у відкритій системі; здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням заходів біологічної та генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні ГМО у відкритій системі. Вищезазначені функції відносяться до компетенції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. 5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 5.2.1. Загальна характеристика рослинного світу Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", Лісовим кодексом України, Законом "Про рослинний світ" та іншими нормативно-правовими актами. Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. 75
Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів. Об'єкти рослинного світу - дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку та утворені ними природні угруповання. Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників яким загрожує небезпека Таблиця 5.3 Назва виду Судинні рослини Гриби Водорості Лишайники Разом:
Кількість видів шт.
2000
2005
56 56
56 56
Види, яким загрожує небезпека 2006 2007 200 2009 2010 8 56 56 56 56 56 56 56 56 56 56
Проведені заходи щодо збереження та відновлення лісів, га Таблиця 5.4 2000 82,0
Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду
2005 147,6
2006 133,6
2007 124,8
2008 91,1
2009 75,0
Динаміка лісовідтворення, га 160
147,6 133,6
140
124,8
120 100
91,1 75
80
67
60 40 20 0 2005 рік
2006 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
Рисунок 5.2. Проведені заходи щодо збереження та відновлення лісів 76
2010 67,0
Фото 5.2. Відтворення лісових насаджень Під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог: - збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу; - збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань; - науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів; - здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ; - охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб; - здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу; - регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення. Вказані вимоги враховуються під час розробки проектів законодавчих актів, загальнодержавних, міждержавних, регіональних програм та здійснення заходів з охорони, використання та відтворення рослинного світу.
77
5.2.2. Лісові ресурси Ліси відіграють визначну роль у контексті виконання загальнодержавної Програми формування національної екологічної мережі України. За рахунок лісових ресурсів здійснюється комплекс заходів по розширенню екологічної мережі, заповідних територій, розвиток туристично-рекреаційного та лікувально-оздоровчого комплексу, тому збереження біологічних ресурсів м.Києва, в тому числі лісів, які відносяться до державного лісового фонду України та займають 35,35 тис. га (42,3 % площі міста), є одною з найважливіших передумов цілісності природних екосистем. Розподіл земель лісогосподарського призначення лісів наведено в таблиці 5.5. Землі лісогосподарського призначення Таблиця 5.5 № з/п 1 1.
2 Загальна площа земель лісогосподарського призначення у тому числі:
1.1
площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)
1.2 1.3 2. 3.
Одиниця виміру 3 тис. га
Кількість
Примітка
4 33.8
5
тис. га
33.8 -
тис. га
30.7
%
21.7
Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га Таблиця 5.6 Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду, га Створення захисних лісонасаджень на непридатних для с/г землях Створення полезахисних лісових смуг
2005 147, 6 -
2006 133, 6 -
2007 124,8
2008 91,1
2009 75,0
2010 67,0
-
-
-
-
Ліси м. Києва за екологічним і соціально-економічним значенням та виконуваних ними функцій відносяться до захисних, рекреаційних лісів та лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення та об'єднані в три лісопаркових господарства: у східній частині міста, на лівому березі Дніпра, створено Дарницьке лісопаркове господарство. У його складі – 5 лісництв; у північно-західній околиці міста по вододілу річок Дніпра й Ірпінь розташоване Святошинське лісопаркове господарство; у південній частині Києва, на правому березі Дніпра, розташувались найстаріші лісові урочища лісопаркового господарства "Конча-Заспа" Київського комунального об'єднання зеленого будівництва і експлуатації зелених 78
насаджень міста "Київзеленбуд". У його складі Голосіївські вікові діброви та кончазаспівські сосни. Рослинність лісів в м.Києві характеризуються великою різноманітністю і багатством, що зумовлено розташуванням Києва на межі двох геоботанічних зон: Полісся і Лісостепу. Природна рослинність оточує місто майже суцільним кільцем шириною до 10 км і відносно добре збереглася. Вона представлена лісами, луками, болотами, водними угрупованнями, фрагментами степів та пустищ, площа яких становить близько 45 тис.га, із яких ліси займають понад 35,3 тис.га. Окремі ділянки лісів мають вік понад 100 років, але більшу площу лісів займають молоді посадки віком до 40 років. Розподіл рослинності обумовлений, насамперед, характером ґрунтового покрову, який у межах сучасної території Києва, дуже різноманітний. Із півночі, південного заходу та заходу до самого міста підходять масиви соснових і змішаних лісів (Святошинського ЛПГ). Найпоширенішими є дубово-соснові та соснові ліси. Осередки цих лісів можна побачити серед житлових масивів Дарниці, Святошин, Біличів. На правому березі Дніпра в південно-західній частині міста Києва розповсюджені широколистяні грабово-дубові ліси з наявністю клена гостролистого, ясена високого, липи серцелистої, що характерні для лісостепу. Тряв'яний покрив в них складається з багатьох видів, характерних для широколистяних лісів. Як для широколистяних лісів взагалі, тут характерне багатство коротковегетуючих весняних багаторічників (Петрів хрест, проліски, зубниця цибуляста й п'ятилиста, багато різноманітних фіалок, ряст, анемона жовтцева тощо). Найкраще грабово-дубові ліси збереглися в урочищах Феофанія, на Лисій горі, в деревостанах яких трапляються могутні дуби віком понад 150 років, гірше — в Голосіївському парку. У заплавах невеликих річок, заболочених місцях поширені вільхові ліси, які прорізають соснові масиви. Піщані береги Дніпра раніше були покриті вербовими та тополевими лісами, які трапляються тепер фрагментарно. Місцями піщані наноси на берегах Дніпра вкриті заростями чагарникової верби-шелюги. Досить цікавими в заплаві Дніпра є фрагменти дубових лісів, де окремі дерева мають діаметр понад 2 м. На піщаних відкладах у місцях зведених лісів формуються специфічні пустища, розріджений трав'яний покрив яких утворюють посухолюбні види, наприклад, типчак поліський, келерія сиза, полин дніпровський, чебрець боровий, куничник та занесена до „Червоної книги України‖ ковила дніпровська. У більшості парків, на схилах крутого берега Дніпра деревостани формують як природні види (клен гостролистий, липа серцелиста, ясен високий, тополя біла, тополя чорна), так і інтродуковані (гіркокаштан кінський, дуб північний, тополя срібляста, клен пенсильванський, робінія, псевдоакація, ялини, туї).
79
Фото 5.3. Національний природний парк "Голосіївський" До лісових ресурсів відносяться: деревина, живиця, пробка, гриби, плоди, ягоди, горіхи, лікарські рослини, мисливсько-промислові ресурси і т.д., а також корисні властивості лісу — водоохоронні, кліматорегулюючі, протиерозійні, оздоровчі й ін. Лісові ресурси відносяться до поновлюваних ресурсів. На території лісового фонду об'єднання „Київзеленбуд" виявлена значна кількість лісових насаджень, які внаслідок розпаду деревостанів втрачають захисні, водоохоронні, рекреаційні та інші корисні якості, або повністю втратили свої фізіологічні властивості. Внаслідок рекреаційного навантаження, пониження рівня ґрунтових вод, стадійного старіння та поступового згасання біологічних процесів фітоцидна, знезаражувальна, киснеутворююча здатність насаджень сильно знижена, проходить прискорене всихання, загибель та перетворення на осередки ентомошкідників та фітозахворювань. З метою поліпшення стану лісового фонду міста здійснюються спеціальні заходи за участю спеціалістів - лісопатологів по виявленню таких насаджень та поступовому вирівнюванню шляхом проведення лісогосподарських заходів вікової структури лісових насаджень міста, створенням нових високопродуктивних та високостійких деревостанів. Крім цього, на території лісопаркових господарств (Дарницького, Святошинського та "Конча – Заспа") здійснюється заміна ослаблених та розладнаних деревостанів шляхом створення лісових культур. Посадка і посів лісів в місті Києві проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету. Відмічено низький рівень підготовки лісосік до розробки, відсутність дієвого контролю з боку державної лісової охорони за ходом їх 80
розробки, допущення до лісозаготівельних робіт фахівців низької кваліфікації, що працюють на умовах договорів підряду по освоєнню обсягів лісокористування та недостатню кількість природозберігаючих технологій і механізмів. Слід зазначити, що найбільшу увагу, на сьогоднішній день, необхідно приділяти збереженню і використанню нематеріальних (еколого-соціальних) функцій лісу, які охоплюють регуляцію клімату, охорону вод та регуляцію водного балансу, охорону грунтів, створення та підтримку природного середовища життя населення та забезпечення його зайнятості, створення культурних ландшафтів, санітарну та естетичну роль, рекреацію. Загибель лісових насаджень від пожеж Таблиця 5.7 Пройдено пожежами , га №
Кількість випадків
Район
м. Київ
Лісові землі Нелісові в т.ч. землі всього верховими
-
-
-
-
Площа на 1 випадок, га
Завдані збитки, тис. т..
Звітний рік, га
Попередній рік, га
всього
в т.ч. побічні **
-
-
-
-
Спеціальне використання лісових ресурсів державного значення у 2010 році Таблиця 5.8 Район
м. Київ
Затверд- Фактичн жена розра- о зрубано хункова разом, лісосіка, га/тис.м3 тис. м3
-
-
Зрубано по господарствах хвойні твердолистяні м’яколистяні розрахун- фактично розрахун- фактич розраху фактично кова зрубано, кова но нкова зрубано, лісосіка, га/тис. м3 лісосіка, зрубано, лісосіка, га/тис. м3 тис. м3 тис. м3 га/тис. тис. м3 м3 -
Вогонь є історичним супутником соснових лісів. Відновлення системи протипожежного нагляду за лісами дозволяє ефективно ліквідовувати осередки виникнення вогню в лісах. 5.2.3. Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів. Більше половини лікарських препаратів виготовляється з лікарських трав. Тому одна з причин відсутності вітчизняних препаратів - це відсутність достатньої кількості і асортименту лікарської рослинної сировини для їх виготовлення. Раніше в "застійні" часи в Україні вирощували і заготовляли до 12 тис.тон лікарської сировини в рік. Все це поставлялось в систему "Союзлекраспрома", яка об'єднувала всі підприємства по вирощуванню, заготівлі і переробці лікарської сировини.
81
Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
Таблиця 5.9 Рік 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Вид рослин -
встановлені ліміти -
Обсяги заготівлі,т фактично заготовлено -
Україна багата такими лікарськими рослинами, як валеріана, шипшина, фіалка триколірна, дурман, кульбаба, материнка звичайна, барвінок малий, лепеха звичайна, тмин пісковий, суниці лісові, живокіст лікарський, оман високий, ромашка, брусниця, чорна порічка, чорниця, малина, калина, лаванда, м’ята перцева, горицвіт весняний, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, обліпиха, цикорій дикий, толокнянка, спориш звичайний, конвалія та інші. Багато видів дикорослих лікарських рослин уже занесено до Червоної книги України. Це – цибуля ведмежа, тирлич жовтий, астрагал шерстистоквітний та інші. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі – культивуються людиною. Для лікувальних цілей використовують листя, стебла, плоди, коріння. Заготівля здійснюється переважно навесні, влітку і восени (рідше зимою). На території м. Києва заготівля лікарських рослин не здійснюється. 5.2.4. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України У межах міста та його зеленої зони зустрічаються понад 25 видів рідкісних судинних рослин, занесених до ―Червоної книги України‖. Це такі види як береза низька — реліктовий вид, що зростає на Романівському болоті, відкасник осотовидний ендемічний вид, зростає на сухих лісових полянах та галявинах; лілія лісова — декоративний, рідкісний вид на галявинах листяних та змішаних лісів; ситник бульбистий — вид, що зростає на болотах і заплавних луках. Значна кількість видів родини орхідних, які характеризуються високою декоративністю, мають вузьку екологічну амплітуду і вимагають специфічних умов для розвитку. Це пальчатокорінники Фукса та бузиновий, зозулинець блощичний, що знаходяться на межі ареалу, трапляються на болотах, узліссях, галявинах, берегах річок; любка дволиста та зеленоквіткова — світлі мішані ліси, галявини; зозулині сльози яйцевидні — сирі луки, чагарники, заболочені місця; билинець комарниковий — вид на межі ареалу, зростає на луках, лісових галявинах; коручки чемерниковидна та темно-червона — в лісах та на узліссях; болотна — на заболочених луках, болотах, берегах річок та озер. У водоймах зустрічаються сальвінія плаваюча — рідкісна папороть і водяний горіх плаваючий. 82
Охорона невиснажливого використання та відтворення дикорослих рослин Таблиця 5.10 Район
1 -
Усього видів рослин, занесених до Червоної книги України, екз.
Усього рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, од.
2 18
3 56
Кількість видів рослин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва 4 18
Кількість популяцій видів рослин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва 5 -
Відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом: сприяння природному відновленню популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, інтродукції та реінтродукції таких видів у природні умови, де вони перебували (зростали); утримання і розведення у штучно створених умовах. Охорона та відтворення об'єктів Червоної книги України забезпечуються також шляхом: здійснення необхідних наукових досліджень з метою розроблення наукових засад їх охорони та відтворення; установлення підвищеної адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження об'єктів Червоної книги України, заподіяння шкоди середовищу їх перебування (зростання); проведення освітньої та виховної роботи серед населення; здійснення інших заходів відповідно до законодавства. Перебування (зростання) на певній території рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, є підставою для оголошення її об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Для забезпечення вирішення транскордонних та інших проблем охорони і відтворення об'єктів Червоної книги України здійснюється міжнародне співробітництво в цій сфері шляхом укладання і виконання відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, організації біосферних заповідників, створення на територіях, суміжних з іншими державами, міждержавних заповідників, національних парків, заказників та інших територій і об'єктів природно-заповідного фонду, проведення спільних наукових досліджень, обміну їх результатами. Види тваринного і рослинного світу, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і Європейського Червоного списку, які перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, можуть заноситися до Червоної книги України або їм може надаватися інший особливий статус відповідно до законодавства.
83
Фото 5.4. Сальванія плаваюча 5.2.5. Адвентивні види рослин Київ є одним із найбільших центрів в Україні первинного проникнення, закріплення, автономного розселення, повної натуралізації та подальшої експансії адвентивних (заносних) рослин. Зараз в урбанофлорі Києва їх нараховується понад 600 видів. Найбільша кількість адвентивних рослин походить з Північної Америки, Середземномор'я, Середньої Азії, Кавказу та Західної Європи. На першому місці за ступенем негативного впливу стоять експансивні адвентивні види, кількість яких останнім часом становить близько 80 видів. Вони швидко захоплюють значні території, продукують велику біомасу, пригнічують і витісняють види природної флори. Ці рослини уніфікують фітоландшафти, створюють монодомінантні низькодекоративні угруповання, викликають відчуття занедбаності парків і скверів. Значну частину адвентивних компонентів урбанофлори Києва складають злісні та карантинні бур'яни (74 види). Серед адвентивних рослин є отруйні, яких загалом нараховується 111 видів. Найбільш небезпечними є болиголов, чорнощир, переступень, лаконіс, ватник та ін.
84
Фото 5.5. Ватник сірійський Співвідношення географо-генетичних груп адвентивних видів флори Таблиця 5.11 Географо-генетичні групи антропофітів
Число антропофітів
% від всіх антропофітів
Число кcенофітів
% від всіх кcенофітів
Європейська ПівденноєвропейськоАзіатська
-
-
-
-
СхідноєвропейськоАзіатська
-
-
-
-
Азіатська Американська Африканська Невизначеного походження
-
-
-
-
Ще одна група рослин є продуцентами алергенів (44 види), які викликають у людей стійкі та важковиліковні полінози. Найвідоміша з них амброзія полинолиста, що спричиняє осінню сінну лихоманку та астматичні загострення.
85
5.2.6. Стан зелених насаджень м.Києва До системи зелених насаджень м.Києва належать міські ліси, які відносяться до державного лісового фонду України, міські насадження загального, обмеженого та спеціального користування. В межах міста ліси і інші лісовкриті площі займають 35,35 тис. га, або 42,3 % від загальної площі міста. Крім цього до зелених насаджень міста загального користування відносяться парки, сквери, інші зелені насадження – 6,6 тис. га. У цілому забезпеченість міста зеленими насадженнями складає 163 кв. м. на 1 мешканця. В екологічному аспекті провідне місце належить насадженням загального користування як таким, що безпосередньо формують характер міської селітебної зони, забезпечують відпочинок населення і визначають ступінь забезпеченості зеленими насадженнями одного міського жителя. У великих містах, яким є й м.Київ, та поблизу них особливо гостро стоїть проблема деградації навколишнього природного середовища та втрати біологічної стійкості зелених насаджень. Санітарний стан зелених насаджень загального користування міста (парків, скверів, бульварів тощо) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства. На основі аналізу породного складу вуличних насаджень виявлено невтішну картину стосовно розподілу дерев як за категоріями стану, так і за видовим складом, що виявляється в бідності асортименту. Найповніше представлені липи (39%), гірко каштан звичайний (22%), тополі (21%), клен гостролистий і цукристий (8%). Ще на 7 видів припадає близько 5% площ. За загальним станом тільки половина дерев оцінена 4 або 5 балами. До основних причин погіршення стану зелених насаджень у м. Києві відноситься в першу чергу погіршення умов місцезростання дерев у вуличних насадженнях: забрудненість повітряного середовища пилом і газами, неправильним добором порід до умов середовища, обмеженим обсягом живлення рослин, одностороннім виносом поживних речовин, недостатньою аерацією ґрунту внаслідок погіршення його фізичних властивостей та умов діяльності ґрунтових мікроорганізмів, накопичення продуктів розпаду коренів. Крім того, відмічається негативна дія автотранспорту, який отруює міське повітря шкідливими для дерев сполуками, ущільнює й забруднює грунт під деревами, викликає вібрації ґрунту, що проявляється в розбалансуванні ростових речовин та гальмуванні росту й розвитку рослин. Небезпечне для дерев є зайве нагромадження іонів натрію й хлору внаслідок застосування хлористих солей для прискорення танення снігу й льоду в зимовий період та поливання дерев хлорованою водою. Ще одною з основних причин погіршення стану зелених насаджень є відсутність необхідних коштів на розробку проектів їх реконструкції, нестача капіталовкладень на їх впорядкування та догляд за ними. Це призводить до збільшення кількості сухостійних дерев, захаращення, зміни порід та інших негативних явищ.
86
Фото 5.6. Каштан вражений мінуючою міллю Загрозливого характеру набула розповсюдженість омели білої в міських зелених насадженнях як в парках, так і в вуличних насадженнях. Особливо сильно вражені омелою клен гостролистий і цукристий, робінія звичайна, тополя дельтовидна, липа серцелиста. До цього часу крім обрізання гілок, вражених омелою, інших ефективних методів боротьби з цією хворобою для умов міста немає. Разом з тим, одним із заходів по запобіганню розповсюдження цього паразита, є поступова заміна вразливих омелою порід на невразливі, над реалізацією якого мають працювати місцеві органи виконавчої влади, КО ―Київзеленбуд‖ та Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві. Не меншою проблемою в останні роки стало використання нерайонованого і неадаптованого до умов місцезростання посадкового матеріалу, як правило дорогого та іноземного походження. Такий посадковий матеріал, у більшості вражений грибковими захворюваннями, механічно ушкоджений і висаджується не в оптимальні терміни – іноді з повністю розвинутими вегетативними бруньками, а іноді й у стані цвітіння. Цілком упущені такі агротехнічні прийоми як обробіток ґрунту, основне й вегетаційне внесення добрив, система поливу, догляду за насадженнями тощо Підсилює негативні тенденції зі створення й утримання зелених насаджень міста невдалі експерименти з реорганізації КО "Київзеленбуд". 87
Відсутність у нового керівництва стратегії й тактики розвитку зеленого господарства міста, на фоні низької технологічної й виконавчої дисципліни підпорядкованих комунальних підприємствах призводить до занепаду галузі і суттєвого погіршення екологічного стану міста. Разом з тим, навіть в умовах недостатнього фінансування та інших проблем, підприємствами КО ―Київзеленбуд‖ із залученням громадськості протягом року виконані значні обсяги робіт з озеленення і підготовки парків, скверів, бульварів, лісопаркових зон міста, благоустрою бюветів питної води. Розпочата і продовжується поетапна реконструкція зелених насаджень міських парків. Так впродовж 2010 року комунальними підприємствами по утриманню зелених насаджень м. Києва отримано з бюджету 55 882,1 тис.грн. та проведено наступні роботи з озеленення міста: висаджено 11,5 тис. декоративних дерев, 23,0 тис. декоративних кущів та 10,3 млн. квітів; влаштовано, створено та відремонтовано 148,0 га газонів. З метою покращення стану зелених насаджень у місті запроваджено проведення щорічних весняних та осінніх місячників з благоустрою, озеленення та поліпшення санітарного стану міста, у День довкілля та під час місячників створюються зелені насадження, висаджується від 15 до 20 тисяч молодих дерев, понад 30 тисяч декоративних чагарників, інші елементи озеленення, квітники та газони. Здійснюється також постійний догляд за ними та проводиться ландшафтна реконструкція існуючих зелених насаджень.
Фото 5.7. Висадка дерев на "День довкілля" Жодний будівельний об’єкт у м.Києві не приймається в експлуатацію без озеленення прилеглої території. На виконання наказу Мінприроди від 88
04.11.2004р. № 429 здійснюються компенсаційні висадження дерев, чагарників та інших зелених насаджень у кількостях, рівних кількості знесених. Озеленення населених пунктів, га Таблиця 5.12 Заходи Створено нових зелених насаджень, га Проведено ландшафтну реконструкцію насаджень, га Проведено догляд за насадженнями, га
Рік 2000
2006
2007 16,1
2008 11,84
80,5
17,0
30,5
58,6
9255,64
9255,64
8130,11
2009 -
2010 -
8308,67
8308,67
Найкраще забезпечені озелененими територіями жителі Шевченківського, Голосіївського, Дніпровського, Святошинського та Солом’янського районів, а найменш забезпечені – Подільського району. 5.2.7. Заходи щодо збереження рослинного світу З Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища в м. Києві впродовж 2010 року були профінансовані наступні заходи: - озеленення скверу «Золоті ворота»; - озеленення бульвару по вул. Горького; - реконструкція парку відпочинку "Інтернаціональний" у Святошинському районі м. Києва; - влаштування поливально-зрошувальної мережі зелених насаджень міста Києва. До Дня довкілля основні заходи були спрямовані на впорядкування та благоустрій територій парків, скверів, алей, очищення від сміття берегів річок, озер, ставків, ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ. У загальноміських заходах взяли участь близько 54 тис. мешканців міста. Вцілому по місту в День довкілля виконані такі обсяги poбіт: - створено нових лісових насаджень загальною площею 69,5 га; - упорядковано територій парків, скверів, алей близько 1,8 тис. га; - висаджено більше 13 тис. дерев та близько 10 тис. кущів; - створено нових газонів, квітників на загальній площі 35,7 га; - ліквідовано 131 стихійне сміттєзвалище. 5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 5.3.1. Загальна характеристика тваринного світу Хоча дослідження фауни Києва ще далеко не завершені, вже відомо, що в межах міста мешкає не одна тисяча видів тварин. На початку 1970-х років з 259 видів тварин, занесених до Червоної книги, 83 мешкало в Києві. За останні 30 років майже половину видів цього списку (41 вид) вже не побачиш. Поясненням цього є збільшення частки міської забудови. 89
Неабиякий інтерес викликають на перший погляд непомітні безхребетні тварини, наявність у Києві яких - це ознака того, що екологічний стан міста ще не зовсім поганий. Це, в першу чергу, мешканці водойм, зовні неподібні на тварин губки, різноманітні ракоподібні, молюски, серед яких чимало наземних видів, і навіть п'явки. П'явку медичну занесено до Європейського Червоного списку тварин, що зникають у світовому масштабі. Останнім часом зустрічаються певні види тварин, які не тільки добре себе почувають у великих містах, а вже й навіть жити не можуть у відриві від цивілізації. Прикладом може стати єдиний представник ряду скутигер мухоловка звичайна. Ця хижа тварина, що живе на південному узбережжі Криму, пристосувалася до життя у панельних будинках, де полює на невеликих павуків, тарганів і кімнатних мух, і стала в Києві більш пересічною ніж у природних умовах. Цікавим прикладом є урочище «Лиса гора», фактично острів посеред міської забудови Києва, яке протягом багатьох років було військовим об'єктом. Завдяки цьому, за даними співробітників Інституту зоології НАН України, до останнього часу збереглись червонокнижні види – чорний аполон, махаон, голубянка Мелеагр, жук-олень, бджола-тесляр, мала вечірниця.
Фото 5.8. Ксилокопа або бджола-тесляр Найчисленнішими представниками дикої фауни столиці по праву можна вважати комах, кількість видів яких навіть у межах такого індустріально насиченого мегаполіса, як Київ, налічує кілька тисяч. Особливий природоохоронний та естетичний інтерес викликають великі комахи: бабки, 90
богомоли, коники, метелики, жуки і джмелі. Всього в межах Києва виявлено близько 30 рідкісних і тих, які охороняються, видів комах. До них належать дивовижно чарівні бабки красуня-діва і блискуча, найбільший представник цього ряду дозорець-імператор. Поміж жуків привертає увагу рогач звичайний вид Червоної книги, що охороняється в масштабі всієї Європи. Його можна зустріти в Голосієві та Пущі-Водиці. Там, де ще залишилися старі верби, зустрічається зелений мускусний вусач. Особливу увагу привертають червонокнижні представники ряду лускокрилі. У заказниках ще можна побачити найбільших денних метеликів— парусників: махаона і мнемозіну. Мешкають у нашому місті й рідкісні нічні метелики. У заказнику „Лісники‖, лісопарку „Конча-Заспа‖ та урочищі „Феофанія‖ ще трапляються великі метелики сатурнії, яких ще звуть „нічними павиноочками‖. Зацікавленість вчених-натуралістів викликають найбільш швидкісні комахи метеликибражники, які годуються нектаром. У межах Києва є види комах, занесені до Червоної книги: прозерпіна та бражник скабіозовий. У місті зустрічається чимало жалючих комах: джміль моховий і яскравий. Деякі з них потребують особливої охорони, і їх також занесено до Червоної книги. На відкритих ділянках лісопарку „Конча-Заспа‖ можна зустріти види, притаманні степовій зоні: сколію-гіганта і яскравих металево-синіх бджіл-теслярів. Цікаво, що звичайну для наших лісів руду лісову мурашку включено до Європейського Червоного списку. Список риб, що водяться в водоймах міста налічує щонайменше 52 види, що входять до складу 8 рядів. Найбільше представлений ряд коропоподібні, до якого відносяться головні промислові види Дніпра: плітка і лящ, а також ще 20 видів. До другого за числом видів ряду окунеподібних відносяться як звичайні види: окунь, судак, йорж звичайний, так і мало кому відомий кремезний йорж Балона, а також не менш ніж 15 видів бичків. Звичайними в Дніпрі біля Києва залишаються щука, сом і минь, з'явилися й інші морські види: тюлька і морська іглиця пухлощока, яка зараз є дуже чисельною у всіх чистих озерах дніпровської заплави. За останні 30 років видовий склад риб Київщини, з одного боку, збагатився не менш ніж на 17 видів малоцінних і нехарчових видів-інтродуцентів, серед яких є навіть тропічна рибка гупі, що живе протягом цілого року у каналах Бортницкої очисної системи. З іншого боку, іхтіофауна Києва побіднішала не менш ніж на 10 видів, причому за рахунок таких цінних промислових риб як марена дніпровська, вирезуб, підуст, стерлядь, йорж-носар. Важко тепер уявити, але ще на початку XX сторіччя в озерах Конча і Заспа неодноразово зустрічалися двометрові осетри. Важливу роль у збереженні біорізноманіття міста відіграє Дніпро з його затоками, протоками, островами. Тут не тільки гніздяться десятки видів птахів, але й відмічаються тисячні скупчення останніх в період перелетів та зимівель. Причому, нерідко це червонокнижні види. Так, в період весняної міграції, навпроти ж/м Оболонь спостерігались скупчення гоголя до декількох сотень особів. На Бортницькій зрошувальній системі зимувало до двох десятків орланів-білохвостів. 91
У Київському мегаполісі зустрічаються 6 видів плазунів: 4 види ящірок, 1 – змій (вуж звичайний) і 1 — черепах. Рептилії погано витримують антропогенне навантаження і саме тому в забудованій частині міста не зустрічаються. Тільки в зеленій зоні можна натрапити на ящірку прудку і веретільницю. В Кончі-Заспі ще зрідка зустрічаються ящірки живородна і зелена. У більшості київських озер ще збереглися досить численні популяції черепахи болотяної, яка вже практично вимерла в Західній Європі. Саме тому її занесено до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи. У межах Києва гніздиться понад 110 видів птахів. Варто зазначити, що практично всі види потребують особливої охорони. На центральних вулицях нашої столиці можна почути спів птахів, яких необхідно брати під охорону: великої синиці, чорного дрозда, рихвістки-чорнушки, сірої мухоловки, шпака, зяблика й зеленяка, а білу плиску можливо побачити на тротуарах Хрещатика. На горищах будівель гніздиться невеличкий сокіл - чеглик; часто зустрічається значний за розміром хижак — канюк звичайний. У міських парках столиці стали звичайні чикотень, блакитна синиця, мухоловка строката, в пущах можна зустріти гнізда славок і вівчариків, а в зимовий період — і сов. Найулюбленішим пернатим мешканцем наших парків по праву вважається соловей, проте його кількість за останні 30 років зменшилась. Особливий інтерес викликають, добре помітні біляводні та водоплавні птахи: мартин озерний, крячок річковий, очеретянки велика і ставкова курочка водяна, лиска, крижень та бугайчик. Подекуди .в передмістях Києва (Троєщині, Кончі-Заспі) ще є гнізда білого лелеки.
Фото 5.9. Очеретянка-велика (Acrocephalus arundinaceus) 92
Світ ссавців Києва ненабагато бідніший, в межах Києва зустрічається 48 видів. Найбільш численними в місті є представники рядів комахоїдні (їжак звичайний, кріт європейський, землерийка-бурозубка звичайна та землерийкабілозубка мала) і гризуни. Тільки мишоподібних гризунів у Києві налічують 13 видів. В місті зустрічаються й інші види: соня сіра і горішкова, підземний мешканець сліпак подільський, якого занесено до Червоної книги і білка звичайна, яку можна вважати живим символом міста. На особливу увагу та охорону заслуговують кажани. Це єдиний ряд ссавців, якому загрожує зникнення в Європі. Тому всі види кажанів належать до видів, що підлягають особливій охороні. У межах Києва зафіксовано 10 видів кажанів, занесені до Червоної книги: мала вечірниця, ставкова нічниця, середземноморський нетопир. 5.3.2. Стан та ведення мисливського господарства Промислового значення тваринний світ міста немає й підлягає охороні. У межах міста мисливство заборонено, мисливські господарства відсутні. Динаміка чисельності основних видів мисливських тварин (голів) Таблиця 5.13 Види мисливських тварин Копитні Хутрові Пернаті
2000
2006 142 829 490
2007 151 805 420
2008 175 917 630
2009 194 896 489
2010 180 935 461
Зазначені представники тваринного світу підлягають охороні і не є об’єктами мисливства. Слід зазначити, що рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 року затверджено перелік видів тварин, які підлягають особливій охороні на території м.Києва. До нього увійшли представники безхребетних (56 видів), хребетних (земноводні, риби, плазуни, птахи – всього 22 види). Загальна чисельність видів фауни, що охороняється на території м.Києва, становить 82 види. Добування основних видів мисливських тварин Таблиця 5.14 Рік 2000 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Види мисливських тварин -
Затверджений ліміт добування, гол. -
Видано ліцензій, т.
Добуто, гол.
-
-
93
Не використано ліцензій, -
Причини невикористання -
Види флори і фауни, що охороняються Таблиця 5.15 Загальна кількість видів флори на території регіону, од. Загальна чисельність видів фауни , од.
2006 рік 56
2007 рік 56
2008 рік 56
2009 рік 56
2010 56
82
82
82
82
82
5.3.3. Стан та ведення рибного господарства в м.Києві Сучасний стан ведення рибного господарства в Україні визначається, перш за все, складною загальною економічною ситуацією, яка, до того ж, ускладнюється через суттєві екологічні наслідки антропогенного характеру. Однією з основних проблем, що впливають на зменшення запасів промислових водних живих ресурсів, є значне погіршення якості води, за рахунок скидання значної кількості стічних вод та за рахунок проведення робіт по видобутку піску, інженерної підготовки територій тощо. Різко погіршилась якість води у головній водній артерії України — Дніпрі з його каскадом водосховищ (підвищились забарвленість, вміст заліза й марганцю, зменшився вміст кисню), причому спеціалісти прогнозують збереження, а то і подальше посилення таких екологічних ускладнень протягом найближчих років. Штучно створені водосховища повноцінно і комплексно не використовуються з причини несумісності інтересів енергетиків, судноплавців, працівників рибного та сільського господарства, представників інших зацікавлених галузей. Динаміка вилову риби* Таблиця 5.16 Рік
Водний об‘єкт
Затверджений ліміт вилов, (т)
Фактичний вилов, (т)
1 2 3 4 2000 2005 2006 2007 2008 88,8 2009 78,5 2010 82,5 * - промислового значення рибне господарство в місті Києві не має, рибні запаси підлягають охороні. У межах міста рибний промисел відсутній.
Недосконалим є законодавче та нормативно-правове забезпечення рибогосподарської галузі. В першу чергу це стосується питань платного використання запасів водних живих ресурсів, одержання та використання квот на право їх видобування, а також компенсаційних та штрафних коштів за шкоду, завдану цим ресурсам і рибному господарству, надання у користування та експлуатації рибогосподарських водних об’єктів, здійснення рибництва і діяльності колективних рибогосподарських підприємств. Промислового значення рибне господарство в місті Києві не має, рибні запаси підлягають охороні. У межах міста рибний промисел відсутній.
94
5.3.4. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України Охорона та відтворення тваринного світу Таблиця 5.17 Район
Усього видів тварин, занесених до Червоної книги України, екз.
Кількість видів тварин, занесених до Червоної книги України, відтворено на територіях та об’єктах ПЗФ, екз., назва
82
-
Київ
Кількість популяцій видів тварин, занесених до Червоної книги України, які зникли , од., назва -
Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека Таблиця 5.18 Назва виду
Кількість видів
1
2
5.3.5. Інвазивні біорізноманіття
види
Види, яким загрожує небезпека 2007
2008
2009
2010
3
4
5
6
на
аборигенне
тварин
та
їх
вплив
Найбільшим шкідливим проявом дії інвазивних видів спостерігається через зараження людини, тварин глистами, комахами, кліщами. У межах міста спостерігається поява істот, не характерних для міста, а саме міграція баклана – приморського виду розповсюдилась північніше Києва, до гирла Прип'яті. На даний час популяції інвазивних видів не загрожують місцевому біорізноманіттю. Дані про динаміку кількості й чисельності інвазивних видів на території м. Києві відсутні. 5.3.6. Заходи щодо збереження тваринного світу Інформація про заходи Держуправління не надходила.
щодо
збереження
тваринного
світу
до
5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 5.4.1. Стан і розвиток природно-заповідного фонду Києва Найбільш ефективним заходом по охороні довкілля є пошук цінних природних територій та об’єктів з метою надання їм природоохоронного статусу та оголошення їх заповідними.
95
Структура та динаміка природоохоронних об’єктів за роками (загальнодержавного та місцевого значення) Таблиця 5.19 Категорія об'єкту ПЗФ Біосферні заповідники Природні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники Заповідні урочища Пам'ятки природи Ботанічні сади Дендропарки Зоопарки Парки- пам'ятки садовопаркового мистецтва
1995 2 7 11 3 1 1
Кількість 2000 2009 3 3 8 16 31 100 3 3 1 2 1 1 20
21
2010 1 4 16 111 3 2 1
1995 252,1 1161,2 33,6 205,7 6,5 39,5
2000 610,0 1241,2 38,1 205,7 6,5 39,5
21
1937,8
1937,8
96
Площа, тис. га 2009 2652,2 5134,2 161,7 205,7 6.5 39,5 2132,0
2010 4525,5 2652,2 5134,2 161,7 205,7 20,2 39,5
Площа територій суворої заповідності 1995 2000 2009 2010 4525,5 4525,5 1110,2 1110,2 1110,2 1110,2 30,0 30,0 30,0 30,0 205,7 205,7 205,7 205,7 6,5 6,5 6,5 6,5 39,5 39,5 39,5 39,5
2132,0
1758,5
1758,5
1942,5
1942,5
Динаміка розвитку площ регіональних ланшфантних парків (га) 2652,2
3000
2652,2
2500 2000 1500 610
1000 500
252,1
0
1995
2000
2009
2010
Рисунок 5.3. Динаміка природоохоронних об’єктів м. Києва Динаміка розвитку площ заказників(га) 6000
5134,2
5134,2
5000 4000 3000 2000
1161,2
1241,2
1000 0 1995
2000
2009
2010
Рисунок 5.4. Динаміка природоохоронних об’єктів м. Києва 97
Динаміка розвитку площ пам'яток природи (га) 161,7
180
161,7
160 140 120 100
80 60
38,1 33,6
40 20 0 1995
2000
2009
2010
Рисунок 5.5. Динаміка природоохоронних об’єктів м. Києва Динаміка розвитку площ парків- пам'яток садовопаркового мистецтва(га) 2132
2132
2150 2100 2050 2000
1937,8
1937,8
1950 1900 1850 1800 1995
2000
2009
2010
Рисунок 5.6. Динаміка природоохоронних об’єктів м. Києва 98
Серед найбільш цінних природно-заповідних територій слід назвати Центральний ботсад ім. Гришка та ботсад ім. Фоміна, які є науковими та методичними базами у підготовці фахівців-ботаніків, в ботсаду також займаються розведенням та розселенням інпродукованих порід. Значне місце серед природно-заповідних територій займають парки та лісопарки, які відіграють виключно важливу роль у очищенні повітряного басейну міста. Унікальним природним комплексом на території міста є ботанічний заказник загальнодержавного значення ―Лісники‖, що знаходиться на південній межі Києва. Тут, на порівняно невеликій території (1110 га), збереглись фрагменти унікальних за мальовничістю лісових ландшафтів із залишками вікових дібров (вік дерев понад 350 років), що ще не так давно були поширені у південній частині правобережжя Києва. Тут зростає понад 400 видів вищих судинних рослин, понад 100 видів мохів та лишайників, живуть понад 100 видів птахів, 33 види ссавців, 14 видів земноводних та плазунів.
Фото 5.10 Національний Ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України
99
Динаміка структури природно-заповідного фонду Таблиця 5.20. Категорії територій та об’єктів ПЗФ 1 Природні заповідники Біосферні заповідники Національні природні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники загальнодержавного значення Заказники місцевого значення Пам’ятки природи загальнодержавного значення Пам’ятки природи місцевого значення Заповідні урочища Ботанічні сади загальнодержавного значення Ботанічні сади місцевого значення Дендрологічні парки загальнодержавного значення Дендрологічні парки місцевого значення Зоологічні парки загальнодержавного значення Зоологічні парки місцевого значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення РАЗОМ Фактична площа ПЗФ * % фактичної площі ПЗФ від площі АТО
На 01.01.2007 року кількість, площа, од. га 2 3 4 5140,3
На 01.01.2008 року кількість, площа, од. га 4 5 1 4521,29 3 1467,69
На 01.01.2009 року кількість, площа, од. га 6 7 1 4525,52 3 1467,69
На 01.01.2010 року кількість, площа, од. га 8 9 1 4525,52 3 2652,2
На 01.01.2011 року кількість, площа, од. га 10 11 1 4525,52 4 2652,2
1 15
1110,2 4024,0
1 15
1110,2 4024,0
1 15
1110,2 4024,0
1 15
1110,2 4024,0
1 15
1110,2 4024,0
1 54
30,0 20,5
1 56
30,0 131,7
1 62
30,0 131,7
1 99
30,0 131,7
1 110
30,0 131,7
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
3 -
205,7 -
3 -
205,7 -
3 -
205,7 -
3 -
205,7 -
3 -
205,7 -
1
6,5
1
6,5
1
6,5
1
6,5
1
6,5
1
13,7
1
13,7
1
13,7
1
13,7
1
13,7
1 -
39,5 -
1 -
39,5 -
1 -
39,5 -
1 -
39,5 -
1 -
39,5 -
9
1942,5
9
1942,5
9
1942,5
9
1942,5
9
1942,5
12 102
189,5 12722,4 12722,4 15,2
12 104 104
189,5 12833.6 12833,6 15,4
12 110 110
189,5 12837,83 12837,83 15,4
12 148 148
189,5 12840,02 12840,02 15,4
12 159 159
Примітка: * - сумарна площа територій та об’єктів ПЗФ без урахування площі тих об’єктів ПЗФ, що входять до складу територій інших об’єктів ПЗФ.
100
189,5 14871,02 14871,02 17,8
Структура ПЗФ станом на 01.01.2011
9%
21%
32% 0%
35% 0% 2% 0%
0% 0% 0% 0% 1% 0% 0%
Природні заповідники
Біосферні заповідники
Національні природні парки
Регіональні ландшафтні парки
Заказники загальнодержавного значення
Заказники місцевого значення
Пам’ятки природи загальнодержавного значення
Пам’ятки природи місцевого значення
Заповідні урочища
Ботанічні сади загальнодержавного значення
Ботанічні сади місцевого значення
Дендрологічні парки загальнодержавного значення
Дендрологічні парки місцевого значення
Зоологічні парки загальнодержавного значення
Зоологічні парки місцевого значення
Рисунок 5.7. Структура природно-заповідного фонду м. Києва З метою екологічного виховання населення, за участю Держуправління на території заказника було влаштовано екологічну стежку ―Лісники‖, пройшовши якою, можна побачити куточки добре збереженої живої природи: величні соснові бори, могутні крислаті дуби, почути шелест крон, пісню солов'я, дзюрчання чистих струмків, тощо. Умови сьогодення і розвиток заповідної справи диктують необхідність перегляду приорітетів при формуванні природно-заповідної мережі міста у напрямку збільшення кількості територій поліфункціонального призначення, які створюються як для збереження природних комплексів, так і для забезпечення соціальних функцій. Робота по створенню системи природнозаповідних об'єктів комплексного призначення – особливо актуальна для Києва з його щільною забудовою. При цьому важливо найбільш раціонально використати наявні рекреаційні ресурси, створити сприятливі умови для відпочинку населення не завдаючи шкоди цінним природним комплексам, що збереглись на території міста. Саме таким цілям відповідатиме створення національного природного парку ―Голосіїв‖, проект першої черги якого на площі 5887 га розроблено на замовлення Держуправління. 101
Розвиток природно-заповідного фонду України (ПЗФ) має бути одним із основних пріоритетів екологічної політики держави. Природно-заповідний фонд має особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, слугує збереженню природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтриманню загального екологічного балансу і забезпеченню фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Природне довкілля є не лише природним середовищем проживання людини, а й природним капіталом, що надає людині безліч ресурсів та послуг. Людська цивілізація переходить від ери, в якій обмежуючим фактором розвитку був капітал, створений людиною, до ери, в якій таким дефіцитним чинником стає природний капітал. Логіка ефективних управлінських дій за таких умов вимагає максимального підвищення продуктивності використання природного капіталу та постійного нарощування інвестицій у збільшення його відновлювальної частини. Ядром відновлювального природного капіталу будьякої нації є її природно-заповідний фонд. Структура природно-заповідного фонду міста станом на 01.01.2011 року Таблиця 5.21 № п\п Найменування об’єктів ПЗФ 1. 2. 3. 4. 5.
6.
7. 8. 9. 10.
Біосферні заповідники Національні природні парки Дендрологічні парки Регіональні ландшафтні парки Заказники – всього, в т.ч.: ландшафтні лісові ботанічні загальнозоологічні орнітологічні іхтіологічні гідрологічні загальногеологічні Пам’ятки природи – всього, в т.ч.: комплексні ботанічні лісові гідрологічні джерела зоологічні геологічні Ботанічні сади Парки-пам‖ятки садовопаркового мистецтва Заповідні урочища Зоологічні парки РАЗОМ
Об’єкти природно-заповідного фонду Загальнодержавного Місцевого значення Всього значення Кількість Площа Кількість Площа Кількість Площа 1 4525,52 1 4525,52 1 6,5 1 13,7 2 20,2 4 2652,2 4 2652,2 1 1110,2 15 4024,0 16 5134,2 5 1321,0 5 1321,0 6 2007,0 6 2007,0 1 1110,2 1 1110,2 3 665,0 3 665,0 1 31,0 1 31,0 1
99
110
131,7
111
161,7
1 3
30,0 205,7
4 65 4 -
115,2 16,5 -
4 66 4 3
115,2 46,5 205,7
9
1942,5
12
189,5
21
2132,0
1
39,5 5826,6
-
-
1
39,5
142
7011,22
159
14871,02
17
Природно-заповідний фонд м. Києва – одна з найбільш важливих ланок в умовах урбанізованого міста, що забезпечує збереження природних територій 102
та комплексів, а також використання їх у рекреаційних цілях, у тому числі для масового відпочинку населення. Сучасний природно-заповідний фонд Києва складається з 159 територій та об’єктів, з яких 17 загальнодержавного значення. На виконання ст. 56-59 Закону України ―Про природно-заповідний фонд‖ ведеться постійний облік об"єктів рослинного та тваринного світу у межах заповідних територій. За відсутністю рішень державних органів щодо ведення державного кадастру щорічні зміни у стані ПЗФ заносяться до карток тимчасового обліку, затверджених наказом Головного управління національних природних парків та заповідної справи Мінприроди України від 07.05.1998 р. № 8.
Фото 5.11. Ландшафтний заказник місцевого значення "Жуків острів" Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, на виконання Указів Президента України від 27.08.2008р. № 774/2008 "Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків" та від 01.12.2009р. № 1129 "Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об"єктів", проводиться значна робота по розширенню екологічної мережі, виявленню й підготовці необхідних документів, клопотань, наукових обґрунтувань та проектів рішень щодо надання окремим унікальним об"єктам і територіям статусу об"єктів природно-заповідного фонду України. На території міста, в останні роки, відбувається динамічне збільшення площі територій та кількості об"єктів, що підлягають особливій охороні – це стосується не тільки об"єктів природно-заповідного фонду, а й рекреаційних, 103
водозахисних, лікувально-оздоровчих та курортних територій. Збільшення площі заповідних територій відбувається за рахунок включення до їхнього складу цінних природних комплексів островів та схилів річки Дніпро. Зокрема, у 2008 було розширено територію Національного природного парку "Голосіївський", за рахунок цінних лісонасаджень Голосіївського лісу (територія НАУ), з 4521,29 га до 4525,52га. Так, у І кварталі 2007 року площа природно-заповідних територій складала 12722,4 га, а кількість об"єктів – 102, у 2008 році відповідно – 12833,6 га, 104 об'єктів , а в 2009 - 12837,8 га й 110 об'єктів. Опрацьовано матеріали, а Київрадою прийняті рішення від 23.04.2009р. № 326/1382 та від 27.11.2009р. № 713/2782 "Про оголошення об’єктів природно-заповідного фонду пам’ятками природи місцевого значення у м. Києві" 37 об'єктів. На даний час (на 01.01.2010 року) загальна кількість територій та об'єктів на території м. Києва становить 159 загальною площею 14,9 тис.га, або 17,8% від загальної площі міста. Для порівняння, у цілому по Україні доля заповідних територій ледь перевищує 4 %. За результатами науково-пошукових робіт в м. Києві в 2009-2010 роках підготовлено клопотання з метою оголошення парком-пам"яткою садовопаркового мистецтва парку "Перемога" площею понад 65га. У парках, скверах, на територіях державних підприємств та приватних землекористуваннях зростає велика кількість різновидових старовікових дерев з унікальними дендрометричними показниками. У приміських лісах збереглось найбільше багатовікових дерев дуба звичайного, сосни звичайної, ялини, плодових порід тощо. Багатовікові дерева мають велику природоохоронну, наукову, естетичну, історичну, меморіальну й господарську цінність, вимагають постійного нагляду й контролю за їхнім станом. Старовікові дерева є носіями генетичного коду наших пралісів, вони і їхній репродуктивний матеріал, який адаптований до глобальних кліматичних змін – це національне багатство народу України. Насіння з таких маточників по вазі іноді перевищує ціну золота. Культ старих дерев в Україні існував із давніх часів. Наші далекі пращури обожнювали старі дерева й поклонялись їм як святиням. Нині культ старих дерев дещо послабшав, етичні та естетичні мотиви старих дерев не враховується при збереженні міського середовища, і рідко враховуються при проведенні містобудівельної діяльності. Тому проведення роботи щодо виявлення, охорони, збереження й оголошення пам"ятками природи унікальних багатовікових дерев у м. Києві є своєчасним, необхідним і важливим природоохоронним заходом. На 01.01.2011р. у м. Києві налічується 110 пам’яток природи місцевого й одна загальнодержавного значення. У поточному 2011 році Держуправлінням будуть продовжені роботи з виявлення й оголошення цінних природних об"єктів і територій об’єктами природно-заповідного фонду України. Зокрема, напрацьовано та будуть направлені в постійну комісію з питань екологічної політики Київради 30 пакетів матеріалів для оголошення унікальних природних об’єктів пам’ятками 104
природи, по одній території заказником та парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Запропоновані до заповідання дерева та територія є унікальними природними об"єктами й мають особливу природоохоронну цінність. З метою збереження їх у природному стані з науковою, культурно-освітньою, рекреаційною та естетичною цілями згаданим об’єктам буде надана державну охорону у відповідності до ст. ст. 27, 28, 51-53 Закону України "Про природнозаповідний фонд України". Оголошення об’єктів і земельних ділянок на яких вони розташовані (в межах проекції крон дерев) пам'ятками природи проводиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, у відповідності до ст..ст. 5153 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Підприємства, установи та організації, на землях яких розташовані пам"ятки природи, зобов'язані дотримуватись встановленого для них режиму й відповідати за їх збереження. Окремі пам'ятки природи будуть, відповідно до наказу Мінприроди України від 10.12.2009р. № 611 Про затвердження Положення про проведення Всеукраїнського конкурсу "Національне дерево України", зареєстрованого в міністерстві юстиції України 13.01.2010 р. за №18/17313, подаватись на конкурс для відбору стародавніх дерев на присвоєння звання "Національне дерево України" окремо з таких номінацій: "Найстаріше дерево України"; "Меморіальне дерево України"; "Історичне дерево України"; "Естетично цінне дерево України". Протягом 2004-2010 років Держуправління ініціювало роботи з розроблення проектів землеустрою територій та об’єктів природно-заповідного фонду України на території м. Києва з подальшим винесення їх меж у натурі щорічно вносить до Переліків першочергових природоохоронних заходів, що фінансуються з міського фонду охорони навколишнього природного середовища. Усього, протягом 2004-2010 років виділено на проведення даних робіт 1,0 млн. грн. Станом на даний час проводяться роботи з розроблення проектів землеустрою, що фінансуються з міського Ф.О.Н.П.С. на 13 об’єктах. Крім цього, розробляються проекти землеустрою на 5 об’єктах ПЗФ, що фінансуються з міського бюджету. Таким чином, на різній стадії виконання робіт знаходяться 18 об’єктів ПЗФ загальнодержавного та місцевого значення. В основному – це парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення, регіональні ландшафтні парки, а також заказники на загальній площі 943 га. Станом на даний час освоєно коштів: - з міського Ф.О.Н.П.С. – 681,3 тис. грн. - з міського бюджету – 334,6 тис. грн. Проекти землеустрою парків-пам’яток садово-паркового мистецтва «Парк «Кинь Грусть», Сирецький гай», «Березовий гай» розглядались Держуправлінням і були повернуті для доопрацювання та врахування 105
зауважень. Інші проекти на розгляд та погодження до Держуправління не надавались. Станом на даний час рішення Київською міською радою щодо затвердження цих, а також інших проектів землеустрою 18 об’єктів ПЗФ не приймались. Об’єктами, межі яких винесені в натуру (на місцевості) у м. Києві слід вважати: - Національний ботанічний сад ім.. М. Гришка на площі 130га; - Ботанічний сад і м. І. Фоміна на площі 22,5га; - Київський зоопарк на площі 33,7 га; - Парк ім. Шевченка на площі 5 га; - Дендропарк «Юннатський» на площі 13,7 га; - Усього: на площі 204,9 га. Території даних об’єктів огороджені парканами, контури яких відповідають встановленим межам. Винесення меж 18 територій та об’єктів ПЗФ у натуру (на місцевості), проекти яких у даний час розробляються, буде здійснено після закінчення робіт із землеустрою та затвердження меж ПЗФ Київрадою. У даний час назріло питання землеустрою, узгодження та винесення меж у натурі (на місцевості) земель першої черги національного природного парку «Голосіївський». Вищевказані роботи не розпочаті за відсутності відповідного фінансування. В межах виконання спільного Проекту програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та Глобального Екологічного Фонду "Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій України видано реєстр – довідник "Стародавні дерева України", який знайомить майже з 200 легендарними стародавніми деревами України, в тому числі деревами міста Києва. Схвалено проект "Загальнодержавної цільової програми формування та невиснажливого використання національної екомережі України на 2009-2018 роки", проведено науково-експертне оцінювання проекту змін до загальнодержавної програми формування Національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки. 5.4.2. Водно-болотні угіддя міжнародного значення Водно-болотні угіддя міжнародного значення на території міста Києва відсутні. 5.5. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон Місто Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів Європи. За кількістю населення входить до числа 10 найбільших міст Європи. Київ – туристський центр, початковий, кінцевий чи транзитний пункт міжнародних та місцевих маршрутів та має вагомі об’єктивні передумови, щоб 106
увійти до найбільш розвинутих у туристичному відношенні столичних міст Європи. Київ має цінні курортологічні ресурси, цілісні лісо-озерні природні комплекси з комфортними мікрокліматичними характеристиками. Сприятливі природні умови Києва зумовили формування та розвиток двох кліматичних курортів загальнодержавного значення: Пуща-Водиця та Конча-Заспа. Мережа санаторно-курортних та оздоровчих закладів налічує 48 об'єктів та 177 дитячих оздоровчих таборів. Загальна місткість закладів курортного лікування складає близько 8,8 тис. місць, площа близько 300 га. З них 6 санаторіїв , 10 дитячих санаторіїв, 9 санаторіїв-профілакторіїв, 23 пансіонатів і баз відпочинку та 2 бальнео-лікарні. Для відпочинку та дозвілля в Києві нараховується близько 140 парків, 35 зон відпочинку біля води та 39 зон відпочинку на території міських лісів. Постійно зростає кількість об’єктів природно-заповідного фонду. Важливим фактором розвитку міського туризму є рекреаційна сфера – це невід'ємна частина іміджу привабливості для туристів міста, його ландшафтнопросторового сприйняття. Система зелених насаджень Києва, розміщення лісопарків, парків, скверів, вуличних зелених насаджень з урахуванням рельєфу і плануванням історичної частини міста та новобудов, розділених Дніпром, на правобережну і лівобережну частини, створюють його неповторний вигляд, як одного з найкращих міст Європи. Аналіз природних комплексів (рекреаційних ресурсів) м. Києва свідчить про широкий діапазон можливостей для здійснення різноманітних видів відпочинку. У межах Києва формуються великі території масового відпочинку. Улюбленими місцями відпочинку киян та гостей міста є також три ботанічні сади (площею 206,0 га), зоопарк (40,0 га), НК "Експоцентр України" (285,0 га), Музей народної архітектури і побуту (135,0 га), зони історико-культурних заповідників (18,0 га), ділянка для гольф-клубу в урочищі Оболонь, зони історико-культурних заповідників, зокрема Феофанія, Пирогово-Китаєво. Парки і гідропарки долини р. Дніпро є своєрідним водно-зеленим діаметром, що має довжину до 30 км і ширину від 1,5 до 5,0 км. Він включає нагірні парки (Володимирська гірка, Хрещатий, Маріїнський, Міський сад, Аскольдова могила, парк Слави, Печерський, ботанічний сад НАНУ, парк 1500-річчя Києва на Лисій горі) та парки заплави (парк Дружби народів в урочищі Чорторий, парки на Трухановому, Долобецькому, Венеціанському островах). Чудові зони відпочинку, які приваблюють киян та гостей міста, розкинулись на берегах Дніпра та озер. Це зони відпочинку в Гідропарку, на Трухановому, Жуковому, Долобецькому та інших островах, пляжі Дніпровська Рив’єра, Центральний, Венеція, Молодіжний, Золотий, Сонячний тощо. Для поліпшення благоустрою м. Києва та розширення туристичних можливостей виконуються проектні роботи на реконструкцію парків Нивки, Сирецький гай, меморіального парку "Бабин яр", розроблено концепцію по створенню інформаційного комплексу ООН на території Наводницького парку, озеленення та благоустрій територій прилеглих до автодороги "Бориспіль – Київ". 107
З метою поліпшення екології та естетичного вигляду міста працівниками Київзеленбуду у 2010 році висаджено понад 11,5 тис дерев, 23,0 тис. кущів, понад 10,3 млн. квітів. Проведено роботи по впорядкуванню зелених насаджень вздовж центральних магістралей та вулиць міста. Для запобігання виникнення нещасних випадків в місцях масового відпочинку людей знесені сухостійні та аварійні дерева. Після проведення дозвілля мешканців в лісопаркових зонах ліквідовано понад 200 сміттєзвалищ, вивезено понад 30 куб.м. сміття. В м. Києві проводиться значна робота по облаштуванню приміських в’їзних територій та транспортних коридорів місцями для короткочасного відпочинку туристів. Відповідно до Програми будівництва і реконструкції дорожньотранспортних об’єктів на період до 2011 року на протязі 2007-2011 років в Києві заплановано відремонтувати 27 автомобільних доріг та побудувати 11 нових. Загальна вартість робіт складає 19,629 млрд. грн., з них 12, 110 млрд. грн. передбачається витрати на дорожні роботи. На сьогодні всіма районними у м. Києві державними адміністраціями визначені можливі місця паркування, стоянок і зупинок туристичноекскурсійного транспорту, вирішені питання щодо організації безкоштовних місць паркування екскурсійного автотранспорту для дитячих екскурсійних груп. Основними завданнями розвитку галузі є: Комплексний розвиток туристично-рекреаційної індустрії, визначення перспектив та напрямів розвитку внутрішнього і міжнародного туризму, координація діяльності туристичних підприємств, санаторнокурортних закладів; Розробка проектів та програм економічного і соціального розвитку міста, цільових програм, спрямованих на підвищення рівня забезпеченості населення та гостей міста туристичними, курортними та екскурсійними послугами, поліпшення їх якості; Проведення заходів, спрямованих на вдосконалення роботи туристичних підприємств і підприємств курортної сфери, розвиток їх інфраструктури; Залучення в порядку, визначеному законодавством, підприємств, установ та організацій до участі в розвитку курортного і туристичного господарства міста; Організація та контроль, відповідно до чинного законодавства, додержання підвідомчими структурами правил прийому та обслуговування туристів; Участь у залученні інвестицій, отриманні кредитів для потреб розвитку туристичної індустрії міста; Організація та здійснення рекламно-інформаційної та виставкової діяльності.
108
5.6. Історико-культурна спадщина Київ унесений до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878. Нерухома культурна спадщина Києва охоплює найширший хронологічний, типологічний і видовий діапазон пам'яток У-ХХ ст. Загальний фонд історичної забудови сягає до 10 тисяч об'єктів. На території міста зареєстровано 2569 нерухомих пам'яток культурної спадщини. На державний облік узято 719 пам'яток архітектури та містобудування (з них 390 національного значення); 308 пам'яток монументального мистецтва (з них 11 національного значення); 1484 пам'ятки історії (з них 26 - національного значення); 58 пам'яток археології (з них 20 - національного значення), а також близько 1700 щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. Два комплекси пам'яток - собор Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями та ансамбль Києво-Печерської лаври включені ЮНЕСКО до Списку всесвітньої культурної спадщини.
5.12. Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» У місті на базі комплексів пам'яток культурної спадщини створено 6 заповідників та 2 історико-архітектурні музеї: Національний заповідник «Софія Київська», Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Київ», Державний 109
історико-меморіальний заповідник «Лук'янівське кладовище», Національний заповідник «Бабин Яр», Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», а також Національний музей «Київська фортеця», Національний музей народної архітектури та побуту України.
5.13. Національний заповідник «Бабин Яр» Усі ці осередки нерухомої культурної спадщини разом з окремими пам'ятками архітектури та містобудування, історії, археології, монументального та садово-паркового мистецтва, ландшафту, разом з неповторним київським ландшафтом формують традиційний характер середовища м. Києва та утворюють історичні ареали міста. Більшість пам'яток національного значення та тих пам'яток місцевого значення, що перебувають у складі заповідників та музеїв, мають добрий та задовільний технічний стан. Близько 50 % пам'яток місцевого значення та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини перебувають у незадовільному технічному стані, а близько 5 % - в аварійному. Пам'ятки культурної спадщини м. Києва перебувають у всіх формах власності, передбачених чинним законодавством: державній, комунальній, приватній. Найбільш проблемними є пам'ятки приватної форми власності, які не використовуються і не утримуються в належному технічному стані з огляду на перспективні наміри власників (інвесторів) забудувати земельні ділянки, які звільняться після знесення аварійних пам'яток. Другою проблемною групою є 110
будівлі-пам'ятки, у яких окремі приміщення чи групи приміщень перебувають у власності різних власників, що не дає змоги скоординовано проводити профілактичні, консерваційні та ремонтно-реставраційні роботи на пам'ятках. Особливо загострилася в останнє десятиріччя проблема сучасної забудови в зонах охорони пам'яток. Ця забудова своїми немасштабними формами спотворює традиційний характер середовища і знецінює конкретні пам'ятки, позбавляючи їх належного композиційно-видового впливу. Основні напрями збереження та охорони культурної спадщини та історичної забудови. - розробка історико-архітектурного опорного плану міста з визначенням зон охорони пам'яток, меж та режимів використання територій історичних ареалів; - здійснення системи заходів щодо збереження історичного ландшафту, нерухомої культурної спадщини та традиційного характеру середовища м. Києва; - проведення реставрації й реабілітації пам'яток, реставрація фасадів історичних будівель; - завчасне інформування ЮНЕСКО про заплановані архітектурні перетворення в буферних зонах собору Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями та ансамблю Києво-Печерської лаври; - охорона природного оточення у зонах охоронюваного ландшафту, збереження й відтворення цінних природних і пейзажних якостей пов'язаного з пам'ятками ландшафту, візуальна нейтралізація будівель, споруд, які спотворюють цей ландшафт. - заборона будівництва будівель підвищеної поверховості, а також висотних будівель на територіях заповідників, буферних та охоронних зон; - забезпечення проведення археологічних досліджень та музеєфікації виявлених розкопками стародавніх будівель і споруд на територіях пам'яток археології та в межах їх охоронних зон; - виявлення та усунення порушень порядку збереження та охорони пам'яток та об'єктів культурної спадщини. Основні проблеми збереження культурної спадщини. Винесення меж територій пам'яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій в натуру; відсутність фінансування робіт щодо проведення наукових обстежень об'єктів культурної спадщини з метою їх подальшого збереження, розробки планів організації територій з визначенням їх режимів використання, відповідних проектів землеустрою з подальшим занесенням їх до земельного і містобудівного кадастрів; відсутність затвердженої Урядом та Мінкультури нормативно-правової та методичної бази, зокрема про оголошення історикокультурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та створення їх адміністрацій, методичних вказівок і рекомендацій щодо встановлення пам'ятко охоронного режиму індивідуально для кожної категорії нерухомих об'єктів культурної спадщини. 111
5.7. Туризм як фактор впливу на довкілля Туризм і природа вступають в конфлікт. При цьому туризм наносить шкоду довкіллю і природним ресурсам. Захисники довкілля чинити опір такому туризму, за допомогою введення заборон і обмежень. Загалом, дія туризму на довкілля залежить від масштабів і типа туристичної діяльності. Окремий турист робить зазвичай незначний вплив. Проблеми з'являються при збільшенні числа туристів або при зміні мірі використання ресурсів. Отже, хоча туризм і є значним джерелом доходу, з ним пов'язані серйозні проблеми. Вплив туризму на території, що охороняються, можна розділити на 2 категорії, прямий і непрямий. Прямий вплив туризму пов'язаний з безпосередньою присутністю туристичної діяльності, непрямий – з туристичною інфраструктурою. Крім того, можна виділити такі типи впливу: вплив на мінерали і копалини, на грунт, на водні ресурси, на рослинність, на тваринний світ, на санітарний стан території, естетичний вплив на ландшафт, вплив на культурне середовище регіону. Результати дії туристичної діяльності на довкілля часто виявляються в приведеній вище послідовності. Ті явища, які слідують завжди один за одним або разом, можна попередити. Першими зазнають серйозні зміни території, на яких найбільш розвинена рекреаційна діяльність. На їх досвіді можна прогнозувати і запобігати ситуації в інших регіонах де туризм тільки розвивається. Туристична галузь міста Києва впродовж останніх восьми років характеризується позитивною та сталою динамікою розвитку. Неухильне зростання кількості туристів та обсягів наданих їм послуг, комплексний підхід до розвитку туризму, готельного господарства та курортів на місцевому рівні, підтримка розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту, конкурентоспроможного в нашій державі та за кордоном. Динаміка обсягу туристичних потоків* Таблиця 5.22 Показники
Одиниця виміру тис. осіб
2009
2010
2086,495
1589,534
-
286,901 1116,582 410,569 204,617
313,427 1396,010 377,058 243,031
257,893 1024,464 307,477 88,670
-
311860
3209300
5062797
-
-
47378
68757
80961
-
-
5720 6732 7340 * статистична інформація щодо динаміки туристичних потоків на 10.08.2011 р. відсутня
-
-
1
2 3 4
Загальний обсяг туристичних потоків, в тому числі: - іноземних туристів - туристів, що виїжджали - внутрішніх туристів - екскурсантів Обсяг наданих туристичних послуг Надходження до бюджету Кількість працівників
тис. осіб тис. осіб тис. осіб тис. осіб тис. грн. тис. грн.
2000
2007
327,14
1814,052
107,469 75,977 143,703 60,907
Роки 2008
чол..
112
Щорічно київські туристичні фірми обслуговують 1/3 частину іноземних туристів, які прямують до Україні із майже 130 країн світу та 2/3 вітчизняних туристів подорожуючих за кордон. В даний час в місті Києві фахівцями туристичної галузі розроблено біля 110 екскурсійних маршрутів: 25 міських автобусних, 9 міських пішохідних, 55 музейних, 19 заміських автобусних, 2 теплохідні маршрути. На виконання Закону України „Про туризм‖ Київською міськдержадміністрацією розроблено Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу та створення акредитаційної комісії. Ведеться робота по видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу на території м. Києва. Протягом 2007-2009 років видано 300 дозволів. Дозволи видаються на безкоштовній основі та за принцом організаційної єдності ("єдиного вікна"). Для організації методичного забезпечення екскурсійної діяльності в м. Києві опрацьовуються питання створення міського екскурсійно-методичного центру, методичної ради. Станом на сьогодні в м. Києві працює один туристсько-інформаційний центр (ТІЦ) у формі комунального підприємства у Шевченківського районі, урочисте офіційне відкриття якого відбулось 26.06.2008 року. Невід’ємною складовою індустрії туризму є галузь готельного господарства. За вимогами УЄФА, в рамках підготовки до фіналу чемпіонату Європи 2012 року з футболу, загальна потреба у номерному фонді засобів розміщення в м. Києві має бути: 3740 номерів – у готелях категорії 5 зірок; 4250 номерів – у готелях категорії 4 зірки; – 400 номерів – у готелях категорії 3 зірки; – 200 000 місць в готелях та інших засобах розміщення. На сьогоднішній день номерний фонд м. Києва фактично нараховує: – 661 номер – у готелях категорії 5 зірок; –1204 номери – у готелях категорії 4 зірки; – 3432 номери – у готелях 3 зірки; Кількість номерів у готелях категорії 1-2 зірки та без визначеної категорії комфортності у сумі складають 1941 номер. Враховуючи число об’єктів готельного призначення, що планується ввести в дію до 2012 року, згідно з Міською цільовою програмою підготовки та проведення в м. Києві фінального чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою 31.01.2008 р. рішенням сесії Київради, номерний фонд м. Київ налічуватиме: – 4856 номерів – в готелях категорії 5 зірок; – 3608 номерів – у готелях категорії 4 зірки; – 7056 номерів – у готелях категорії 3 зірки. Для забезпечення своєчасного введення в експлуатацію готелів, що будуються у м. Києві до Євро 2012 утворено робочу групу. 113
Основним завданнями робочої групи є оперативне вирішення питань та координація заходів, спрямованих на розв’язання проблем, які пов’язані з будівництвом та своєчасним введенням в експлуатацію готелів, визначених Генеральним планом інфраструктури розміщення м. Києва до Євро 2012. Київ, володіючи численними історичними та культурними цінностями, унікальними рекреаційними ресурсами, зможе досягти значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Якщо в розвинених країнах ця галузь діяльності перетворилась на індустрію туризму, то Київ робить лише перші кроки в цьому.
114
6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ 6.1. Структура та використання земельних ресурсів Характерною і важливою особливістю земель м. Києва є їхня забудовна диференціація: поруч із щільно забудованими центральними районами‚ існують малозабудовані, або зовсім незабудовані‚ головним чином периферійні території‚ які вкриті рослинністю лісових або лучних формацій. Ці землі‚ які репрезентують до 50% приселітебної території, мають виключне середовище – утворююче‚ екологічне значення і потребують охорони та збереження. Разом з тим спостерігається тенденція щодо забудови вільних територій часто за рахунок скорочення зеленої зони міста, що обумовлює втрату земельних екологічно важливих резервантів міста та екологічного пріоритету в процесі містобудування. 6.1.1. Структура та динаміка змін земельного фонду м. Києва Земельний фонд міста Києва налічує 83,56 тисячі гектарів. При цьому в структурі земель міста Києва 14,8 % від загальної площі використовується для відпочинку, 7,83 % земель використовуються для житлової забудови та громадського призначення, ще 4,3 % земель займають об’єкти промисловості, 2,8 % площі Києва відведено під транспорт та зв’язок. Лише 5,9% столичної землі використовується у комерційних цілях. За даними Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) структура земельного фонду міста має такий склад (табл. 6.1.). Динаміка структури земельного фонду м. Києва Таблиця 6.1 2006 рік Основні види земель та угідь
1 Загальна територія у тому числі: 1
Сільськогосподарські угіддя
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
усього, % до усього, % до усього, % до усього, % до усього, % до тис. га загальн тис. га загальн тис. га загальн тис. га загальн тис. га загальн ої ої ої ої ої площі площі площі площі площі територ територ територ територ територ ії ії ії ії ії 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 83,6 100 83,6 100 83,56 100 83,56 100 83,56 100
5,9
7,1
5,8
6,9
4,77
5,7
4,68
5,6
4,74
5,7
1,2
1,4
1,2
1,4
0,71
0,8
0,58
0,69
0,57
0,68
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
3,3
4
3,2
4
3,2
4
3,3
3,9
3,3
3,9
1,2
1,4
1,2
1,4
0,6
0,7
0,6
0,71
0,6
0,7
з них: рілля перелоги багаторічні насадження сіножаті
115
і пасовища 2
3 4
5
6
Ліси і інші лісовкриті площі з них вкриті лісовою рослинністю Забудовані землі Відкриті заболочені землі Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями) Інші землі Усього земель (суша) Території, що покриті поверхневими водами
36,2
43,3
35,9
43,0
35,47
42,4
35,38
42,3
35,35
42,3
36,0
43,1
35,8
42,8
35,4
42,3
35,2
42,1
35,14
42,05
34,6
41,2
35,9
41,6
36,39
43,5
36,6
43,8
36,57
43,76
0,3
0,4
0,3
0,4
0,15
0,2
0,15
0,18
0,15
0,19
-
-
0,1
0,1
0,04
0,05
0,04
0,05
0,04
0,05
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
76,9
92
76,9
92
76,78
91,9
76,82
91,9
76,85
91,96
6,7
8
6,7
8
6,74
8,1
6,74
8,1
6,72
8,04
Структура земельно фонду м. Києва
44% 42%
6% 8% 0% 0% Сільськогосподар-ські угіддя
Ліси і інші лісо-вкриті площі
Забудовані землі
Відкриті заболочені землі
Відкриті землі без рослинного покриву а
Території, що покриті поверхневими водами
Рисунок 6.1. Структура земельного фонду м. Києва Аналіз структури земельного фонду міста показує, що провідне місце у ньому належить забудованим землям, які займають площу 36,6 тис. га, а це 43,8% від загальної площі міста та землям, що належать лісовим насадженням площею 35,4 або 42,3 % (рис. 6.1). Крім цього в м. Києві є землі, зайняті зеленими насадженнями загального користування, яких нараховується 6,8 тис. га, що використовуються в переважній більшості в природоохоронних, рекреаційних, оздоровчих та культурно-історичних цілях. 116
Забудовані землі, тис. га 37 36,5 36 35,5 35 34,5 34 33,5 2006 рік
2007 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
Рисунок 6.2. Динаміка селітебної зони Водні об`єкти на території міста займають площу 6,74 тис. га. На специфіку земельного надбання міста впливає надзвичайна протяжність прибережної смуги‚ яка через винятково високу кількість проток‚ островів інших водойм сягає близько 35 км. Як правило‚ прибережні площі пов`язані із цінними природними біокомплексами рослинного і тваринного світу‚ мають рекреаційне‚ оздоровче значення і формують характерне ландшафтне обличчя міста‚ що обумовлює необхідність забезпечення їх недоторканості. Водночас, саме в таких мальовничих урочищах нерідко є намагання котетжної забудови‚ в тому числі у межах водоохоронної зони. У зв’язку з розвитком інфраструктури міста поступово проглядається тенденція по зменшенню рекреаційної території, яка служить для масового відпочинку населення міста. 6.1.2. Господарська освоєність земельних угідь На території міста Києва землі сільськогосподарського призначення займають незначний відсоток. Інформація щодо освоєності земельних угідь відсутня. 6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси На сучасному етапі надзвичайно загострюються екологічні аспекти землекористування в Україні. Більшість екологічних негараздів, пов'язаних з використанням земельних ресурсів, мають природну основу, однак їх 117
активізація зумовлена не стільки ритмікою (циклічністю) природних явищ, скільки антропогенним впливом, точніше - наслідками нерозважливого господарювання, орієнтованого не на перспективу, а на сьогоденну віддачу. Серед основних несприятливих факторів, що позначаються на кількісній і якісній сторонах земельних ресурсів, насамперед згадаємо про ерозійні процеси, які полягають у руйнуванні ґрунтового покриву, переміщенні, перетиранні, обточуванні та перевід-кладенні твердих частинок ґрунту під дією води, вітру або під час обробітку ґрунту. В залежності від переважаючих факторів, що зумовлюють розвиток ерозійних процесів, останні поділяються на три групи - водну, вітрову та агротехнічну ерозію. При цьому розрізняють ерозію нормальну, яка проявляється на територіях, не порушених господарською діяльністю людини, та прискорену, що розвивається під антропогенним впливом (розорювання схилів, нерегульовані випаси худоби на них, суцільне вирубування лісів тощо). Другий за поширенням (після ерозії) екологічний аспект землекористування в Україні пов'язаний з інтенсивним забрудненням ґрунтів, яке виникає внаслідок господарської діяльності людини, причому діяльності, далеко не завжди безпосередньо пов'язаної з експлуатацією земельних ресурсів. Так на урбанізованих територіях забруднення земельних ресурсів виникає внаслідок викидів промислових підприємств, транспорту, підприємств теплоенергетики, витоків з міських інженерних мереж (дощова та госппобутова каналізації тощо) та відстійників, впливу промислових, побутових відходів та відходів біологічного походження, а також за рахунок використання добрив та пестицидів. Міський транспорт та його супутня інфраструктура є одним з головних забруднювачів ґрунтів нафтопродуктами. Насамперед, це стосується відкритих автостоянок, гаражних кооперативів та автозаправних станцій, які не обладнано локальними очисними спорудами дощових стоків, пунктів розвантаження паливно-мастильних матеріалів на території річкового порту та автотранспортних підприємств міста. Має місце забруднення трамвайних колій мастилами через їх витікання з негерметичних редукторів трамвайних вагонів. Негативно впливають на стан довкілля й відходи автотранспортних засобів, які утворюються в процесі їх експлуатації, а саме: відпрацьовані мастила, фільтри, акумулятори, відпрацьовані шини, деталі та корпуси автомобілів та інше, утилізацію яких належним чином ще не налагоджено. Ще одним антропогенним впливом на грунти є інтенсивна інженерно – будівельна діяльність в межах міста проведення якої включає значний об’єм земляних робіт (прокладання доріг, комунікацій, риття котлованів під фундаменти, меліоративні роботи, інженерна підготовка тощо). Для збереження грунту необхідно проводити обов’язкове зняття шару грунту від підстілаючих шарів на всіх категоріях земель. Негативний вплив на стан грунту в місті здійснює використання повареної солі та інших видів солі для боротьби з ожеледицею в зимовий період та витоки високомінералізованих технологічних розчинів. Це приводить до зростання кількості фітотоксичних з'єднань в складі грунту. Відомо, що 118
хлориди натрію та кальцію руйнують грунтові колоїди та викликають в певних концентраціях загибель рослин. 6.3.
Стан і якість грунтів
6.3.1 Якість грунтів сільськогосподарського призначення Спостереження за забрудненням земель сільськогосподарського призначення на території м. Києва не проводяться, так як їх частка в загальній структурі земельного фонду незначна і складає менше 5,7 %. 6.3.2 Забруднення грунтів Основними забруднювачами ґрунтів у місті є нафтопродукти, хлориди, солі важких металів, отрутохімікати, феноли та інші речовини. Моніторингові спостереження ґрунтів та державний контроль грунтів проводять в м. Києві ДРГП „Північгеологія‖, Центральна геофізична обсерваторія, СЕС в м. Києві та Державна екологічна інспекція в м. Києві. Для Києва характерна нерівномірність забруднення грунтів в різних районах міста. Згідно з даними ДРГП „Північгеологія‖, біля 95% житлової та промислової площі міста за станом грунтового покриву можна віднести до слабкого та допустимого ступеню забруднення, а інші території знаходяться в межах від помірно-небезпечного до надзвичайно-небезпечного ступеня. У 2010 році на території Києва на вміст важких металів у ґрунті Центральною геофізичною обсерваторіює було відібрано та проаналізовано 55 проб. Середній вміст металів був значно нижче рівня ГДК, крім цинку, середній вміст якого досягав 1,1 ГДК. Разові концентрації деяких металів перевищували допустимі норми: максимальний вміст свинцю досягав рівня 7,1 ГДК, свинцю – 3,1 ГДК у ґрунтах на території ПрАТ «Укрвторчормет», цинку – 3,2 ГДК, міді – 1,6 ГДК у ґрунтах в районі ПрАТ «Фанплит», кадмію – 1,0 ГДК в районі Київського національного економічного університету, дитячого майданчика на вул. Ревуцького в Дарницькому районі міста. Максимальні концентрації марганцю і нікелю були нижче рівня ГДК, реакція водної витяжки була переважно нейтральна. Максимально забруднені ділянки виявлені в Дарниці, на Подолі, Шулявці, в с. Пирогів. Забруднення ґрунтів в Дарниці зумовлене виробничою діяльністю заводу „Радикал‖, який протягом майже 50 років використовував сполуки ртуті без належних заходів захисту атмосферного повітря і ґрунтів. На цій ділянці концентрації ртуті (метал першого класу небезпеки) перевищують фонові. Уміст металу в ґрунті сягає 10 мг/кг і навіть більше. Перевищення над фоновими стосуються також міді та олова. Вміст свинцю та цинку є більшим за фоновий. 119
На Подолі і Шулявці забруднення ґрунтів зумовлене діяльністю підприємств електротехнічної, хімічної, машинобудівельної, поліграфічної промисловості. Отже, ділянки забруднення переважно співпадають з промисловими зонами та автодорогами, які і є основними джерелами забруднення навколишнього природного середовища. Ще одна ділянка зі значним (небезпечним) рівнем забруднення розташована поряд із Гаванню поблизу заводу „Ленінська кузня‖ і річкового вантажного порту. Характерні перевищення вмісту важких металів: мідь, олово, срібло, свинець і цинк. Не менш важливою проблемою забруднення грунтів є відсутність мереж водовідведення в районах малоповерхової садибної забудови м. Києва, т.я. при використанні вигрібних ям відбувається забруднення грунтів та поверхневих вод. На сьогоднішній день, розроблена та затверджена "Програма розвитку, реконструкції та ремонту водопровідно-каналізаційного господарства районів малоповерхової і котеджної забудови м. Києва" на період 2003-2010р.р." від 26.12.2002р. № 196/356, відповідно до якої розробляється проектна документація та виконуються роботи щодо каналізування малоповерхової забудови. Порушення та рекультивація земель Таблиця 6.2 Землі Порушені, тис. га % до загальної площі території Відпрацьовані, тис. га % до загальної площі території Рекультивовані, тис. га % до загальної площі території
2000
2006 -
2007 -
2008
2009
-
-
2010 -
-
Показники державного контролю грунтів Таблиця 6.3
в с ь о г о
ш т
у тому числі, раз від 2 від 5 від 10 до 5 до 10 % ш % ш % ш % т т т
-
ш т
у тому числі, раз від 2 від 5 від 10 до 5 до 10 % ш % ш % ш % т т т
до 2
-
фонового вмісту
-
ГДК
-
до 2
6.3.3. Деградація земель Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів. 120
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
16
-
нафто пр.
Кількість визначень, в яких виявлено перевищення вмісту показника
-
Показники, що Площа Площа земельної контролювались земель ділянки, на якій зафіксовано назва кількість ної ділянки на якій перевищення визна контролюв нормовано чень, ався вмісту шт показник, показника м2 м2 % всь ого
"Деградація земель" означає зниження чи втрату біологічної і економічної продуктивності і складної структури орних земель, що зволожуються дощем, зрошуваних орних земель чи пасовищ, лісів і лісистих ділянок у посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах у результаті землекористування чи дії одного чи кількох процесів, у тому числі пов'язаних з діяльністю людини і структурами розселення, таких, як: вітрова, водна ерозія грунтів; погіршення фізичних, хімічних і біологічних чи економічних властивостей грунтів; довготермінова втрата природного рослинного покриву та ін. Райони, які зазнають ерозії ґрунтів Таблиця 6.4 Площа земель, які піддаються деградації, тис. га % до загальної площі території Деградація земель, у тому числі: вітрова ерозія, тис. га водна ерозія, тис. га сукупна ерозія, тис. га підкислення грунтів, тис. га засолення грунтів, тис. га Залуження грунтів, тис. га Зсуви землі, тис. га
2000 -
2007 -
2008 -
2009 -
2010 -
-
-
-
-
-
Зважаючи на незначну площу земель, які використовуються в м. Києві для ведення сільського господарства, в загальній структурі земельного фонду вони займають 4,74 тис. га або 5,7 %, деградовані землі в межах м. Києва практично відсутні. 6.4.
Оптимізація використання та охорона земель
Раціональне використання земель та їх охорона – головне соціальноекономічне та екологічне завдання сучасного суспільства, найважливіша передумова національної безпеки держави. Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. З метою забезпечення необхідних заходів щодо використання та охорони земель у м. Києві розроблена ―Програма використання та охорони земель на 2006-2010 роки‖, затверджена рішенням Київської міської ради від 21.12.2006р. Даною Програмою передбачено проведення практичних заходів по встановленню меж землекористувань, проведення оцінки земель, топографо121
геодезичних робіт, а також робіт із рекультивації порушених земель. На фінансування вищевказаних заходів передбачені кошти з міського бюджету. Загальна кількість коштів, які протягом 2006-2010 років виділяються й будуть виділятись на проведення даних робіт, становить 366 млн. грн. Регулювання в галузі охорони земель здійснюють центральні органи всіх гілок влади, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом. Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є: - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів; - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; - центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики. Зокрема, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві – територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (Мінприроди України) приймало участь у розробленні програм щодо використання та охорони земель, розглядало проекти землеустрою та інші матеріали щодо відведення земельних ділянок суб’єктам господарювання та фізичним особам. Протягом 2010 року Держуправлінням розглянуто 1226 матеріалів, за результатами яких видані висновки щодо умов використання земель, вимог екологічного характеру з метою забезпечення екологічної безпеки при розміщенні об’єктів будівництва. При розгляді зазначених матеріалів основним критерієм надання позитивного висновку є виконання екологічних вимог, що мають на меті забезпечення збереження земель та інших природних комплексів, зменшення шкідливих викидів в атмосферне повітря, тощо.
122
7 НАДРА 7.1. Мінерально-сировинна база 7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази Київ з прилеглими до нього територіями розташовано у зоні стику двох регіональних структур: північно-східного схилу Українського щита та південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. Межею між ними слугує Дніпровська зона розломів північно-західного простягання. Поверхня кристалічного фундаменту в районі Києва поступово занурюється у північно-східному напрямку і в районі м. Бровари залягає на глибині понад 650 м. Найближчі до міста виходи кристалічних порід на денну поверхню відомі в долині р. Удава біля с. Плисецьке. Осадові породи, що залягають над кристалічним фундаментом, представлено пісками, глинами, мергелями. В межах міста Києва знаходяться Заводське родовище будівельного піску місцевого значення. Родовище розташовано в руслі р. Дніпро між правим берегом Дніпра і островом Великим. Запаси затверджені ДКЗ України у 2006 році за категорією А+В+С в кількості 1202 тис. м3. Родовище не розробляється. На території міста існують родовища будівельних матеріалів (піски, глини), підземних вод. Останнім часом розробка будівельних глин (Нижньоюрківське та Пирогівське родовища) зупинена. Заводське родовище будівельного піску теж не розробляється. Мінерально - сировинна база Таблиця 7.1 Види корисних копалин
Загальна кількість ділянок родовищ
Ділянки, що розробляються
Одиниця виміру
2009 р.
2010 р
2009 р.
2010 р.
Питні і технічні води
9
10
8
8
тис.м3/добу
Мінеральні підземні води
4
4
3
3
м3/добу
Балансові запаси станом на 01.01.2010 р.
Видобуток у 2010 році
А+В+С1
С2
137,089
699,100
-
344,074
1639,600
-
Використання надр
Таблиця 7.2 № з.п.
1
Загальна кіль кість кар`єрів, шахт, розрізів та розробок
Родовище Заводське
Наявність документації гірничий відвод
-
земельний відвод
-
ліцензії
Загальна площа порушених земель, га
Площа відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації
Рекультивован о в 2009р.
№4480 від 01.11.2007 (видобування). ДЗК УКР. №1167 2006р.
-
-
-
123
2
Родовище ПівнічноЛибідське
-
-
3
Родовище Либідське
-
-
№2336 від 31.12.2004 (розвідка). ДЗК УКР. №1278 2007р. (анульовано) №2592 від 04.11.2004
-
-
-
-
-
-
7.2. Система моніторингу геологічного середовища Підземні води є складовою частиною геологічного середовища. Державна система моніторингу підземних вод – це система проведення спостережень, збирання, обробки, підготовки, збереження та передавання інформації про стан підземних вод, прогнозування його змін у природних умовах та під впливом господарської діяльності та розробки науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам гідрогеологічної обстановки та дотримання вимог екологічної безпеки. На 01.01.2011 року спостережна мережа моніторингу підземних вод державного рівня по м. Києву складається із 22 спостережних пунктів (с.п.), в тому числі: в природному режимі – 3 с.п. – на ґрунтові води, в порушеному – 19 с.п. (2 – на між пластові води, 17 с.п. – на опорних полігонах по вивченню умов формування експлуатаційних запасів підземних вод). 7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість Станом на 01.01.2010 року по м. Києву розвідано і затверджено ДКЗ СРСР, Укр ТКЗ та ДКЗ України експлуатаційні запаси підземних вод по 1 родовищу яке включає 9 ділянок із загальними розвіданими експлуатаційними запасами 699,10 тис. м3/добу. З 9 ділянок розвіданих родовищ питних і технічних підземних вод в експлуатацію введено 8 ділянок. Видобуток питних підземних вод з 8 ділянок що розробляються в м. Києві у 2010 році становив 136,5 м3/добу, з них використано 49,8 млн. м3/рік. В м. Києві виявлено 4 основних осередки забруднення підземних вод, в межах яких підземні води четвертинних відкладів мають сухий залишок до 1200 мг/дм3 та підвищений вміст сульфатів та хлоридів а також ртуті. Водозабори м. Києва працюють в сталому гідродинамічному та гідрохімічному режимі без перевищення розрахункових речовин. Мінеральні води Станом на 01.01.2011 року по м. Києву розвідано і затверджено ДКЗ СРСР, Укр ТКЗ та ДКЗ України експлуатаційні запаси мінеральних підземних вод по 4 родовищам, які включають 3 ділянки що розробляються, із загальними розвіданими експлуатаційними запасами 1239,60 м3/добу.
124
Фото 7.1. Бювет на проспекті Рокосовського Видобуток підземних мінеральних вод з розвіданих родовищ у 2010 році становив 284,482 м3/добу. З 4 ділянок розвіданих родовищ мінеральних підземних вод експлуатується 3 ділянки. Ступінь освоєння експлуатаційних запасів розвіданих родовищ мінеральних підземних вод у 2010 році склала – 22,94 %. Експлуатаційні запаси та видобуток на ділянках родовищ мінеральних вод станом на 01.01.2011 року (одиниця виміру : м3/добу) Таблиця 7.3 Ном з/п 1
2 3
4
Назва родовища, ділянки Каліпсо м. Київ, вул. Донця, 13
Індекс водоносн. горизонту J2B
Конча-заспа. Софія київська Київ, вул Ежена Потьє, територія заводу «Росинка» Оболонь м. Київ, масив «Оболонь»
Балансові запаси А+В+С1 С2
Всього
Видобуток Скид без використ. 25,931 2,918
Використ.
Природнє розвантаж. -
500
28,129
AR-PR1
39,600
-
-
-
-
J2B
300
117,589
107,178
10,411
-
J2B
800
198,356
-
-
-
125
7.2.2. Екзогенні геологічні процеси На території м. Київ станом на 01.01.2011 року зафіксовано 107 зсувів, з них 6 зсувних рельєфів (міські зсувонебезпечні ділянки), загальною площею близько 5,55 км . У напруженому стані знаходяться дніпровські схили на Подільській (вул. Боричів Тік) та Центральній ділянках (Паркова дорога), де спостерігається розтріскування та випирання підпірних стінок, порушення асфальтових доріг, сходів, жолобів по відведенню атмосферних опадів. Активізація зсувів постійно відмічається на правому схилі Сирецької балки у вигляді локальних зміщень т. і. Поширення екзогенних геологічних процесів (ЕГП) Таблиця 7.4 № з/п
Вид (ЕГП)
Площа поширення,
Кількість проявів, од.
% ураженості регіону
км2
1
з с ув и
3
107
0,009
2
підтоплення
12
10
0,020
Що стосується екзогенних геологічних процесів, то ВАТ "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" (ВАТ "СУППР") відповідає за збереження території, яка належить територіальній громаді м. Києва від проявів зсувних процесів і контролює ситуацію. Враховуючи, що основна частина зсувонебезпечних територій не укріплена на сьогоднішній день, є значні прояви зсувних процесів в м. Києві, які, в основному, пов'язані з техногенними факторами - підтопленням територій, привантаженням схилів тощо. Перелік основних зсувних у зсувонебезпечних ділянок у м. Києві. 1. Схил, прилеглий до вул. Вільшанської, від вул. Підвисоцького до будинку по Вільшанській, 2-в. Біля території підприємства по вул. Кіквідзе,17 розвиваються зсуви на площі біля 5000 м2. 2. Схил яру, прилеглий до вул. Адмірала Ушакова, садиби № 6-а і гаража. Діючий зсув. Є загроза будівлям і дорозі. Площа зсуву близько 1600 м2. 3. Зсув ґрунтів біля Пішохідного мосту через Дніпро (2-й зсувний цирк). Площа зсуву 250м2. 4. Зсув ґрунтів і деформації житлових будинків на вул. Пирятинській,131, 13-2, 15-1, 15-2 і вул. Мічуріна,48/11,50 через руйнування водопроводу в садибі № 23-а на вул. Пирятинській і водонасичення ґрунтів. Виникла загрозаруйнування цих будинків. 5. Схил, прилеглий до тильного фасаду 10-го корпусу Національного аграрного університету по вул. Героїв Оборони,11. Діючий зсув площею близько 1300 м2. 6. Схили яру в районі будинку №31 по вул. Буковинській. Активне 126
руйнування схилів. Необхідно припинити розвиток ерозійних і зсувних процесів, влаштувати водостічну систему, укріпити схили. Площа - 5000м2. 7. Схил, прилеглий до садиб по вул. Адмірала Ушакова, 22,24,26 і Квітки- Основ'яненка, 14. Діючий зсув ґрунту площею до 1400 м2. в тилу садиб. Існує загроза садибам і будівлям. 8. Схил між садибами по вул. Корчуватській, №№13-17 та Голубим озером на вул. Квітки-Основ'яненка. Діючий зсув площею близько 1500 м2. 9. Схил по вул. Протасів яр, 39. Площа зсувної території 7500 м2. 10.Схили Багрінового яру, що руйнуються біля території ГБК „Юпітер", „Волна", УІСП „Венето", складів заводу „Радар". Необхідна реконструкція, чисткаіснуючого водостічного колектора, прокладеного по дну Багрінового яру. Колектор перебуває у незадовільному стані. Слід продовжити його будівництво далі по тальвегу нижньої частини яру і укріпити схили яру на площі близько 15 000 м2. Згідно протоколу №31 від 26.12.05р. Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА вирішено виконати протизсувні заходи. Кошти на виконання робіт не виділялись, в теперішній час роботи не виконуються. 11.Схили на пров. Моторному біля озера, яке знаходиться в районі ВАТ „Корчуватський завод будматеріалів і конструкцій. Зсув ґрунту площею близько 2800 м2. Періодично трапляються нові обрушення на зсувному схилі. Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні заходи на схилі. 12. Схили Національного ботанічного саду НАНУ ім. М. Гришка. Зсувні явища та ерозія на схилах вздовж Наддніпрянського шосе на площі біля 5000 м2. Необхідно виконати протизсувні заходи. 13. Схил між пров. Кленовим і АТП -7 (вул. Кіквідзе, 43). Періодичне ерозійне розмивання схилу площею близько 4000м2 з виносами розрідженого ґрунту на територію ВАТ„АТП-7". Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні і протиерозійні заходи. 14. Схил, прилеглий до садиби по вул. Менделєєва, 45. Деформація поверхні насипного укосу, тріщини заколу внаслідок самовільного некваліфікованого будівництва мешканцями садиби на площі близько 600 м2. Можливе виникнення зсувних явищ. Землекористувачу слід забезпечити стійкість схилу по спеціальному проекту. 15. Схил біля ділянки будівництва житлового будинку по вул. Редутній, 65-71. Деформації в суміжних будинках і садибах, які виникли після початку будівництва. Необхідно вирішити питання забезпечення стійкості території приватної забудови і схилу від можливих зсувів і руйнувань (насамперед в районі садиби №59 по вул. Редутній). 16. Схил на вул. Чорногірській біля садиб №32,34,36. Значні деформації, відхилення підпірних стін біля Гаража Федерації профспілок у зв'язку з водонасиченням ґрунтів побутовими стоками. Площа близько 1200 м2. Необхідно виконати підсилення підпірних стін для недопущення зсуву, збудувати централізовану побутову каналізацію в мікрорайоні з підключенням до неї приватних будинків. 127
17. Схил біля садиби по вул. Сорочинській, 6. Внаслідок аварії і витікань води в колодязі пожежного гідранту відбулись деформації дороги біля колодязя і гаража на схилі в садибі №6. Можливе руйнування гаража. Порушення поверхневого стоку на дорозі призводить до водонасичення ґрунтів і ерозії схилу в садибі №6. Необхідне укріплення схилу біля гаража, перепланування поверхні дороги з організацією поверхневих стоків на вул. Сорочинській. 18. Тверський тупик, 6/8. Через незадовільну експлуатацію дренажної штольні, побутової і дощової каналізації та відсутність належної організації поверхневих стоків біля будинку періодично виникають провали і деформації асфальту прибудинкової території. Можливі зсуви ґрунтів на прилеглому до прибудинкової території схилі. Необхідно привести до робочого стану всі водонесучі комунікації і дренажну штольню, забезпечити їх належну експлуатацію, а також провести технічне обстеження будинку і фундаменту в комплексі з інженерно-геологічними роботами. 19. Схил, де періодично відбуваються виноси розрідженого ґрунту на дорогу в садибу біля його підніжжя на вул. Червонопрапорній, 58 внаслідок невпорядкованості поверхневих стоків з плато. Площа лизько 2000м2. Слід організувати відведення поверхневих стоків з плато, виконати укріплювальні заходи на схилі. 20. Схили озера Глинка на місці колишнього кар'єру цегельної сировини біля Либідської площі з боку пров. Філатова - бульв. Дружби Народів. Періодична активізація зсувних явищ на площі біля 9000 м2. Необхідно зобов'язати землекористувачів виконати протизсувні заходи. 21. Схили, прилеглі до ГБК "Буран" (Стратегічного шосе) та Голосіївського заводу СМІК і ГБК "Голос". Деформації і періодичні обрушення стрімких схилів і укосів старого кар'єру, що становить загрозу для гаражів, інших споруд та земельних ділянок. Необхідно визначити замовника, виконати протизсувні і протиерозійні заходи на площі близько 7000 м2. 22. Схил біля вул. Ягідної, 60, корп. 7. Зсув площею близько 1700 м2. Необхідно визначити замовника і виконати протизсувні заходи. 23. Схили Божкового яру. Техногенні зсуви. Схил біля Марийського парку на ділянці від Музичної раковини до оглядового майданчика на Радянській площі. Зсувний процес на протязі останніхдесятиліть руйнує прибрівочну частину плато. Площа зсувного схилу складає біля 24500 м . Ділянка Міського саду, який є продовженням Марийського парку, в даний час руйнується через ерозійні процеси. 24. Підпірна стіна між будинками №10 по вул. Костьольній і №5/1 по вул. Трьохсвятительській знаходиться в гостроаварійному стані. Для укріплення необхідно терміново влаштувати нову підпірну стіну або підсилити стару. 25. Схил біля садиби по вул. Військовій, 15-а. Деформація самовільно збудованих на схилі підпірних стін на площі близько 700 м 2. Новому землевласнику необхідно укріпити схил протизсувними спорудами по проекту, погодженому з СУППР. 26. Схили рекультивованого звалища твердих побутових відходів в с. 128
Пирогів.Надмірне водонасичення укосів фільтратом і поверхневими водами, ерозія та руйнування схилів з північно-західного і південно-східного боку звалища. Необхідно виконати протизсувні та протиерозійні заходи в повному обсязі. 27. Схили яру біля вул. Весняної від будинків №№33,35 і до озера. Періодичні зсувні явища. Необхідно виконати протизсувні, протиерозійні заходи, організацію поверхневих і побутових стоків в мікрорайоні для запобігання зсувам. 28. Схили в кінці вул. Писаржевського періодично розмиваються невпорядкованими поверхневими стоками з дороги. Для недопущення зсувів потрібно відвести стоки від схилів, забезпечити їх стійкість та виконати протиерозійні заходи. 29. Схил між ТОВ "Аналітпроект" та ГБК „Деміївський яр" на пров. Бурмистенка перебуває в нестійкому стані, деформується. Гаражі останнього ряду, які самовільно побудовані, похилились. Необхідно укріпити схил. 30. Схил, прилеглий до оглядового майданчика в районі Арки Возз'єднання в парку "Хрещатий". Зсув ґрунтів на площі близько 200 м2 Є небезпека розвитку зсувного процесу і руйнування прогулянкової території парку. 31. Схили озера біля вулиць Квітки-Основ'яненка та Військової, 31-а. Періодичні зсувні явища на площі до 2 700 кв. м. Слід забезпечити стійкість схилів. 32. Схил вздовж ГБК „Дніпро-2" біля приватних садиб на ділянці між вул. О. Кошового і вул. Добрий шлях знаходиться в стані відносної стійкості. Слід укріпити стрімкий уступ схилу на площі до 1500 м2. 33. Схил біля садиб по вул. Малокитаївській, 82, 84. Деформації підпірної стіни. Проводились роботи її підсиленню, але у зв'язку з невпорядкованістю поверхневих стоків у садибах можливий розвиток зсувних явищ. Землевласникам необхідно організувати поверхневі стоки в садибах. 34. Схил, прилеглий до підпірної стіни по вул. Китаївській, 14-16. Деформації існуючих підпірних стін можуть призвести до їх руйнування і зсуву. Експлуатуючій організації необхідно реконструювати і підсилити підпірні стіни. 35. Схил біля садиби №5-а по вул. Закарпатській. Без погодження проекту забудовником пересипано яр. Деформується недобудована підпірна стіна, недосконало організовано пропуск води по дну яру. Можливі зсувні явища. Землевласнику слід упорядкувати стік води на території ділянки і по дну яру. 37. Схили яру біля пров. Стратегічного, 23 привантажено насипом ґрунту, вони розмиваються неорганізованими поверхневими стоками з вулиці і садиби. Можливі зсувні явища. Слід визначити замовника, виконати протизсувні заходи на схилах яру, першочергово організувавши поверхневі стоки в районі садиби №23. 38. Схили яру в біля вул. Військової, 36-а,б та вул. Маршальської, 22. 129
Значна стрімкість схилів і невпорядкованість поверхневих стоків в садибах можуть призвести до зсувів. Необхідні укріплювальні та інші протизсувні заходи. 39. Схил між дорогами навпроти садиби по вул. Академіка Кащенка, 7 знаходиться в нестійкому стані, має тріщини заколів. Можливий зсув площею до 300 м2. Необхідно визначити замовника і виконати укріплення схилу і організацію поверхневих стоків. 40. Схил біля дороги навпроти будинку по вул. Парниковій, 4. Початкова стадія розвитку зсуву (площа біля 180 м2), деформація дороги. Для збереження дороги, інженерних комунікацій, прилеглих споруд і схилу необхідно невідкладно перекласти водопровід, забезпечити його належну безаварійну експлуатацію, влаштувати на дорозі зливову каналізацію і шляховий борт та укріпити схил. 41. Схили яру біля вул. Ягідної, 58. Діючі зсуви площею біля 1500 м2. Внаслідок концентрованого розмивання і водонасичення ґрунтів поверхневими водами з дороги. Необхідно забезпечити стійкість схилів, першочергово організувавши відведення шляхових поверхневих стоків до тальвегу яру. Забезпечити належну експлуатацію водопроводу на вул. Ягідній, на якому часто трапляються аварії. 42. Схили вздовж вул. Ракетної, Панорамної до Лисогірського узвозу поступово розмиваються поверхневими стоками і руйнуються. Можливі зсуви. Слід організувати відведення поверхневих стоків з плато і виконати укріплювальні заходи. 43. Схили і укоси Пирогівського кар'єру, де в даний час знаходиться полігон №6 ВАТ "Київспецтранс" (вул. Червонопрапорна, 94-96) поступово руйнуються і потребують влаштування стійкого профілю укосів, удосконалення організації поверхневих стоків. 44. Ділянка схилу альпійської гірки Ботанічного саду імені академіка О.В.Фоміна Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Зсувний процес в верхній частині альпінарію, відбувається осідання ґрунту по тріщині заколу через водонасичення ґрунтів схилу. Необхідно виконати спеціальні протизсувні заходи. Площа зсувонебезпечної території 4000 м2 45. Зсувонебезпечний схил між Міжнародним центром культури і мистецтв профспілок України (вул. Інститутська, 1) і Інститутом історії України (вул. Грушевського, 4) та Фірмою "Мавелес" (пров. Музейний, 2-в). Порушення, допущені при влаштуванні дощової каналізації і відсутності належного технічного обслуговування цієї каналізації, викликали руйнування схилу. Можливе виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної із руйнування протизсувних гідротехнічних споруд аварійного характеру. Для виправлення становища необхідно привести до робочого стану дощову каналізацію, ліквідувати промивини на схилі та виконати капремонт підпірної стіни. 46. XXIX - XXXI зсувні цирки (ур. Спаський Яр) на правому березі р. Дніпра. Відбуваються деформації і осідання оглядового майданчика і алеї парку, руйнуються підпірні стіни СУППР. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. 130
47. Об'єкт - "Будівництво офісно-житлового центру по вул. Мечникова між будинками, 9-а і 11" (замовник будівництва - ТОВ "Георгій"). При влаштуванні пальового огородження котловану відбулося осідання брівки схилу і прибудинкової території будинку № 7 на вул. І.Мар'яненка. Можливий розвиток зсувного процесу. 48. Об'єкт - "Будівництво 2 житлових будинків № 5-а і № 5-6 на вул. Мечникова, офісного центру на вул. Мечникова, 1 та медичного комплексу на вул. Шовковичній, 39/1" (замовник - УПІК "Проміндустрія"). Земляні роботи на об'єкті виконуються з порушеннями протизсувного режиму. Небезпечно підрізано схил, на схил було завезено і відсипано грунт без укріплення укосів на території Олександрівської клінічної лікарні. Можливі виникнення зсувів ґрунтів. 49. Об'єкт - "Будівництво житлового будинку по вул. Шовковичній, 39/1а. При виконанні земляних робіт забудовником "Житло-Буд" небезпечно підрізано схил без укріплення укосу. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. 50. Кловський узвіз, 14-18. Внаслідок незадовільної експлуатації дощової каналізації прибудинкових територій будинків №№ 15, 17, 19 на Печерському узвозі (служба КП "Липкижитлосервіс" ) зруйновано оглядовий колодязь. Дощова вода з колодязя тече на схил, руйнується схил і підпірна стіна СУППР в підніжжя схилу. Можливе виникнення зсуву аварійного характеру. 51.Схил біля Дальніх печер Києво-Печерської Лаври з боку Набережного шосе (біля джерела). Підрізано зсувонебезпечний схил під час відновлення джерела. Без проектної документації будується храм. Існує небезпека обрушення схилу і вище розташованої території. 52. Площа І. Франка. Неупорядкованість і випуск поверхневих стоків з прибудинкових територій будинків №№ 19-6, 21/12, 17-а на вул. Лютеранській призвело до руйнування схилу з боку пл. І. Франка. Утворились вимивини ґрунту, водовідвідний лоток і цегляна підпірна стіна зазнали руйнувань. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. 53. Вул. Мечникова, 7-а. Відсутність дощової каналізації з прибудинкових територій будинку № 14 на вул. І. Мар'яненка призвела до потрапляння поверхневої води на прилеглий схил. У нижній частині схилу утворились ерозійні вимивини, руйнується підпірна стіна на прибудинковій території будинку № 7-а на вул. Мечникова. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. 54. Схил Байкової гори між садибами № 48-56 по вул. Волзькій та ГБК "Козацький" по вул. Кіровоградській. Неукріплена ділянка схилу: існуюча стіна не відповідає навантаженням від схилу. Необхідно припинити потрапляння побутових стоків мешканців вул. Волзької на схил, укріпити протизсувною спорудою ділянки схилу. 55. Садиби по вул. Монтажників, 32, 50. Руйнування незакріпленої ділянки схилу внаслідок розмивання поверхневим стоком. Необхідно прокласти дощову каналізацію до тальвегу Божкового яру, запроектувати та виконати протизсувні заходи. 56. Схили Солом'янського ландшафтного парку. Ерозія схилу 131
внаслідок неупорядкованого поверхневого стоку. Слід відновити роботу дощової каналізації, вжити заходи для недопущення розвитку ерозії з території міської клінічної лікарні № 4 до вул. Механізаторів. Замовник КП УЗН Солом'янського району. СУППР надало технічні умови замовнику, проектні матеріали на розгляд та погодження до СУППР не надавались. 57. Ділянка схилу Батиєвої гори по вул. Провідницькій, 21, 21-а. Влаштовано насип на зсувонебезпечний схил без влаштування тимчасового кріплення укосів. При водонасиченні ґрунтів поверхневими стоками можливе обрушення схилу. Відповідальний приватний забудовник. СУППР надало технічні умови на проектування замовнику, проектні матеріали на розгляд та погодження до СУППР не надавались. 58. Схил Юрківського яру по вул. Нижньоюрківській,53. Зсув ґрунту. Є загроза руйнування районної котельні. Площа 14000 м2. Необхідно завершити будівництво протизсувних споруд, що розпочато в 2008 р. 59. Схил Юрківського яру біля будівлі Свято-Макаріївської церкви ( вул. Стара- Поляна,46). Розвиток зсувних та ерозійних процесів. Площа 3000 м2' 60.Схил Юрківського яру між територіями АГК «Макарівський» (вул. Отто Шмідта, 2/2) та «УкрросЕКСО» (вул. Нижньоюрківська,12). Активний розвиток зсуву ґрунту (площа близько 4000 м2) Необхідно терміново виконати протизсувні заходи. 61. Територія СПДЧ-14 по вул. Нижньоюрківській,5. Розвиток зсувних та ерозійних процесів на прилеглому схилі Юрківського яру, деформація існуючих підпірних стін. Необхідно виконати проектні та будівельні роботи з укріплення схилу. 62. Схил Петрівського яру між територіями ГБК "Вільний" (вул. Кудрявська, 39) та ГБК "Сигнал" (вул. Петрівська, 32-34). Зсув ґрунту площею 2000 м2 Необхідно виконати протизсувні заходи. 63.Діючий зсув на схилі Глибочицької балки між (вул. Пимоненка, 13-а) та кооперативною автостоянкою "Глибочицька" (вул. Глибочицька, 10). Площа зсуву - 400 м2. 64. Лівий схил Глибочицької балки на території будівельного майданчику по вул. Глибочицькій, 43. Підрізано та не укріплено зсувонебезпечний схил. Є загроза виникнення зсуву ґрунту на площі 1500 м2. 65.Кмитів яр. Зсув ґрунтів на території АК «Артемовець», вул.Мельникова,6. Площа аварійної ділянки схилу 300 м2. Необхідно терміново визначити замовника і виконати протизсувні заходи. 66.Діючі зсуви на схилі Куренівського озера: з боку вулиць Достоєвського та Фруктовою, 20-6. Площа зсувів 10 000 м2. В підніжжі схилу спостерігається вихід підземних вод на денну поверхню. Частково знищенні гідротехнічні споруди ВАТ «СУППР». Необхідно виконати комплекс протизсувних споруд . 67.Схил Сирецького яру на території а/к "Бакинській" ( вул. Бакинська,35). Самовільне виконання земляних та будівельних робіт. Підрізано схили, заходи з укріплення не виконуються. Необхідно виконати комплекс протизсувних 132
заходів. 68.Територія виробничих баз комунальних підприємств Шевченківського району на вул. Бакинській, 35. Відсутність заходів по забезпеченню стійкості насипів. 69.Схил Вознесенського яру між садибою № 23-6 по Вознесенському узвозу (вул. Смирнова-Ласточкіна) та вул. Петрівською. Діючий зсув ґрунту. Площа зсуву 300 м2. Необхідно виконати комплекс протизсувних заходів. 70.Схили Реп'яхового яру з боку узвозу Герцена. Діючий зсув ґрунту. Площа зсуву 400м2. Руйнування системи водовідведення поверхневих стоків з території Обласної лікарні (ДВС № 57-к). Необхідно виконати комплекс протизсувних заходів та капітальний ремонт водостічних систем. 71.Схил залізничної виїмки вздовж колії будівництво гаражних боксів ГБК "Ветеран" на вул. Козелецької, 2-а. Влаштовано підрізання зсувонебезпечного схилу без тимчасового кріплення. Існує небезпека обрушення вище розташованої території, де знаходиться залізнична колія. Необхідно забезпечити стійкість підрізаних укосів, організувати поверхневі стоки. 72.Схили біля котельної по Стратегічному шосе, 54. Періодичне розмивання схилу біля будівлі котельної технологічними та іншими водами. Слід усунути можливість витікань на схил, ліквідувати ерозійні вимивини. 73.Аварійний стан схилу Совської балки біля магістрального трубопроводу теплових мереж в районі насосної станції № 2 теплових мереж по вул. Зеленогірській (біля Совських ставків). Внаслідок зсуву зруйнована недобудована підпірна стіна, а також підпірна стіна в підніжжі схилу. Відмічається відсутність експлуатації протизсувних споруд. Під загрозою руйнування знаходиться магістральний трубопровід теплових мереж. Є розпорядження КМДА № 47 від 09.02.2010 р. "Про протиаварійні роботи із укріплення зсувонебезпечного схилу Совської балки біля вул. Петра Радченка", згідно якого СУППР дозволено виконати протиаварійні роботи з укріплення схилу. Слід запроектувати та виконати комплекс протизсувних заходів для забезпечення довготривалої стійкості схилу. 74. Зсув ґрунтів на схилі Совської балки на вул. Колоскова, навпроти приватної садиби № 5. Небезпека обрушення дороги вул. Колоскова, необхідно виконати протизсувні заходи на зсувному схилі, забезпечити стійкість схилу та дороги вул. Колоскова. 75.Володимирська гірка. Можливе різке загострення зсувної ситуації. Для збереження стійкості цієї частини схилу необхідно побудувати підпірну стіну, виконати організацію поверхневих стоків, влаштувати борт на брівці схилу, ліквідувати депресії рельєфу де накопичується вода. 76.Вул. Басейна, 23/52. Незадовільна експлуатація службами КП УЖГ "Хрещатик" цегляної підпірної стіни і застійного водовідвідного лотка на території житлового будинку призвело до деформацій і руйнування стіни і лотка. Можливе виникнення зсуву грунтів. 77. Зсувонебезпечний схил між Міжнародним центром культури і 133
мистецтв профспілок України (вул. Інститутська, 1) та вул. Інститутською в районі "Квітникового годинника". Розвиток зсувних процесів. 78. Дніпровський узвіз. Внаслідок водонасичення ґрунтів поверхневими стоками і динамічних навантажень від автотранспорту відбуваються деформації дороги на кількох ділянках. 79. Парк Слави. Внаслідок зсуву ґрунтів деформується і руйнується залізобетонне кріплення дренажно-штольневої системи ДШС-16. Необхідно виконати капремонт ДШС-16 - забутити. 80. Дитячий дошкільний заклад №1 (Аскольдів пров., 5) над пам'ятником Св. Андрію Первозваному. Внаслідок неупорядкованого поверхневого стоку на території закладу атмосферна вода тече на прилеглий зсувонебезпечний схил. Утворюється промивина, розріджений водою грунт зі схилу потрапляє в лоток за підпірною стіною біля пам'ятника Св. Андрію Первозванному. Руйнується схил. Можливе виникнення зсуву ґрунтів. Необхідно виконати організацію і водовідведення поверхневого стоку на території Дошкільного навчального закладу № 1 і ліквідувати промивину на схилі. 81. Паркова дорога, 16. Внаслідок порушення організації поверхневого стоку на території "Зеленого театру" і незадовільного технічного стану господарчо-побутової каналізації ресторану "Курені" утворились промивини на схилі, руйнуються протизсувні гідротехнічні споруди СУППР і оборонна кріпосна стіна "Капонір". Можливе виникнення зсуву ґрунтів. 82. Схил біля будинку № 22-а по вул. Мечникова. На теперішній час на об'єкті відбулось руйнування тимчасового кріплення конструкції колодязя внаслідок фізичного зносу конструкцій і на ділянці схилу виник небезпечний провал. 83.Територія житлового будинку по вул. Костьольна, 8. Внаслідок незадовільної експлуатації КП ЖЕК "Михайлівська" (ОСББ "Костьольна-8") прибудинкової території будинку № 8 на подвір'ї будинку виник провал зруйновано перекриття підвалу. Деформується стіна підвального приміщення з боку вул. Хрещатик, можливе обрушення стіни. 84. Вул. Старонаводницька, 2-20 (ГБК"Ямський"). Зруйновано асфальтове покриття і виведено з ладу дощову каналізацію на ділянці дороги, яка проходить від ГБК "Ямський" в напрямку до будинку № 6 по вул. Старонаводницькій. Внаслідок цього атмосферна вода з території будинку № 6 та з дороги тече на укіс. Утворилась промивина, розріджені водою ґрунти виносяться на дорогу нижньої тераси (навпроти будинку № 8-6). 7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр Геологічний контроль за вивченням та використанням надр здійснює відділ контролю за геологічним вивченням надр, структурний підрозділ Управління державного геологічного контролю Державної геологічної служби. У своїй діяльності Відділ керується Законом України "Про державну геологічну службу України", Кодексом України про надра, Водним Кодексом 134
України, іншими законами України, "Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України", затвердженому постановою КМ України від 30.11.1994 р. № 801, іншими постановами та розпорядженнями виконавчої влади, наказами і розпорядженнями Міністерства охорони навколишнього природного України і ДГС, положеннями про ДГС, Управління, а також положенням про Відділ контролю за геологічним вивченням надр Управління державного геологічного контролю. Робота Відділу ведеться у співпраці з іншими відділами і управліннями ДГС із залученням працівників виробничих, науково-дослідних та інших, координованих ДГС, організацій. Головними завданнями відділу є забезпечення ефективного та систематичного контролю діяльності гірничодобувних підприємств на теренах України, незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Узагальнення та аналіз матеріалів перевірок. Здійснення контролю за використанням і охороною надр, додержанням встановлених лімітів використання природних ресурсів. Координація роботи, аналіз та узагальнення звітів територіальних інспекцій держгеолконтролю щодо відповідності діючому законодавству діяльності надрокористувачів з видобування корисних копалин. Надання різносторонньої допомоги територіальним інспекціям у здійсненні ними контролю на особливо складних об`єктах надрокористування. Сприяння втіленню нових прогресивних методик в практику розробки родовищ корисних копалин, маючи на меті підвищення ефективності видобувних робіт і зменшення їх негативного впливу на навколишнє середовище. Здійснення координації та необхідного методичного забезпечення діяльності територіальних інспекцій держгеолконтролю. Відділ, відповідно до покладених до нього завдань здійснює, спільно з Київською територіальною інспекцією держгеолконтролю, державний контроль за: - виконанням державних програм геологічних робіт, геологічних завдань і замовлень з паливних корисних копалин; - обґрунтованістю напрямків пошукових, розвідувальних та інших геологічних робіт; - виконанням рішень з питань методичного забезпечення геологічних робіт з паливних корисних копалин; - обгрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю геологічних робіт з паливних корисних копалин; - ефективністю та цільовим використанням державних коштів, спрямованих на геологічні роботи з паливних корисних копалин; - повнотою і вірогідністю вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин і компонентів, що містяться в них; своєчасністю і правильністю державної реєстрації геологічних робіт, наявністю спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та виконанням передбачених ліцензійних умов; 135
- дотриманням міністерствами, відомствами, підприємствами їх об'єднаннями, установами та організаціями нормативів, стандартів та інших вимог; - відповідністю геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам з проведення таких робіт; - повнотою вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов родовищ корисних копалин; - використанням технічних засобів і методів ведення геологічних робіт, що виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості; - виконанням надрокористувачами рішень Державної комісії України по запасах корисних копалин та інших контролюючих органів; - дотриманням під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які б забезпечували необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому їх промислової цінності; - збереженням розвідувальних свердловин, геологічної документації, зразків порід і дублікатів проб, що можуть бути використані при подальшому вивченні надр. 7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр Станом на 01.01.2011 р. На обліку в Держуправлінні нараховувалось 340 первинних водокористувачів із загальною кількістю артезіанських свердловин 565 од. За 2010 рік видано 62 дозволи. Встановлений ліміт забору води: - з підземних вод – 8232,866 тис.м.куб - з поверхневих вод – 6303,06 тис.м.куб - з міськводопровода – 9573,952 тис.м.куб В Держуправління у 2010 році підготовлено 44 екологічних картки.
136
8. ВІДХОДИ 8.1. Структура утворення та накопичення відходів Сучасне життя людини неминуче пов`язано з утворенням великої кількості відходів. Накопичення відходів у навколишньому природному середовищі є одним з потенційних джерел забруднення довкілля м. Києва і значною мірою залежить від погодних умов, сезону року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. Відходи, при їх накопиченні в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки та соціальної напруги, створюють негативний імідж місту. Разом з цим, накопичення значної кількості відходів свідчить про нездатність держави використовувати в достатній мірі такий вид місцевої сировини, якою є вторинні матеріальні ресурси. В організації цієї роботи в Україні взагалі, і в Києві зокрема, ще є значні недоліки і невикористані можливості. Захаращення міської території всіма видами відходів обумовлюють такі основні фактори: - неефективні технології переробки первинної сировини і матеріалів, що призводить до утворення значної кількості відходів; - недоліки в розробці нових та використанні наявних (вже розроблених і відомих у світовій практиці) технологій утилізації відходів на місцях їхнього утворення; - недоліки системи поводження з відходами, які не були утилізовані на місцях їхнього утворення, а також системи очищення території міста від відходів. Така система вимагає чітко встановленої організації збирання, транспортування, складування, сортування та переробки відходів за прогресивними технологіями з метою забезпечення їхнього подальшого використання в якості нових видів ресурсів, а також науково обґрунтованими засобами захоронення невикористаних відходів (сміття) на спеціально облаштованих полігонах; - недоліки існуючих механізмів (правового, інформаційного, кадрового тощо) забезпечення переробки відходів та очищення міста від сміття. Небезпечні відходи, при їхньому накопичені в місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки. Накопичення їх, як на полігонах, так і на підприємствах обумовлене відсутністю ефективних новітніх технологій та потужностей по переробці відходів та вторинної сировини, можливості використання різних видів відходів для виробничо-господарських потреб. У 2010 році обсяги утворення відходів І-ІІІ класу небезпеки збільшились в порівнянні з 2009 роком на 8,658 тис. т або на 61%. Внаслідок наявності різних типів виробництва, існуючих в м. Києві, якісний склад відходів різноманітний, а саме: - відходи І класу небезпеки складають відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять сполуки ртуті. - відходи неорганічних кислот – ІІ клас небезпеки. - відходи гальванічних виробництв та нафтовідходи – ІІІ клас небезпеки. 137
Накопичення відходів (станом на початок року) Таблиця 8.1 № з/п 1 2 3 4 5
Показник
Одиниця виміру
Кількість
од.
1709
т
14016.9
т т т
77.1 91.5 13848.3
Суб’єкти підприємницької діяльності, виробнича діяльність яких пов’язана з утворенням небезпечних відходів Накопичено відходів, усього у тому числі: відходи 1 класу небезпеки відходи 2 класу небезпеки відходи 3 класу небезпеки
Примітка
Структура утворення та нокопичення відходів І-ІІІ класу небезпеки (тонн)
13848,3
77,1 91,5
відходи 1 класу небезпеки
відходи 2 класу небезпеки
відходи 3 класу небезпеки
Рисунок 8.1. Структура утворення та накопичення відходів Показники утворення відходів у динаміці за 2008 -2010 роки (за даними головного управління статистики) Таблиця 8.2 № з/п 1
2
Показник Обсяги утворення відходів: Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т Небезпечні (токсичні) відходи(за формою звітності № 1 – небезпечні відходи, т Відходи житлово-комунального господарства, тис. мі Загальна кількість відходів, т Інтенсивність утворення відходів: Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/ 1 млн.грн Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП, кг/ 1 млн.грн Утворення твердих побутових відходів на особу, мі/ на 1 чол.
2008 рік
2009 рік
2010 рік
338607 10880,9
269409
608923,2
-*
-*
5972,1
64,17 2,21
* - ВРП відсутній Примітка. Дані за попередні роки надані на основі даних державного статистичного спостереження за ф. №1небезпечні відходи (форма відмінена наказом ДКС від 21.06.2010р. № 233). Тому співставлення з 2010р. не коректно.
138
8.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) Не менш гострою, ніж у попередні роки, залишається у м. Києві проблема утилізації твердих побутових відходів (далі – ТПВ). Щорічно у м. Києві утворюється понад 1,5 млн. т. ТПВ. Фактично у 2010 році на Полігоні №5 (Київська обл., Обухівський р-н., с. Підгірці) та Полігоні №6 (м. Київ, вул. Червонопрапорна, 94-96) було розміщено 1335,1 тис. м. куб., (237, тис. тонн) 192,7тис. м. куб. відходів відповідно. Також, 162,2 тис. тонн на підприємстві по термічній переробці побутових відходів Філія «Завод «Енергія Київенерго» (м. Київ, вул. Колекторна, 44). Більша частина звалищ, полігонів ТПВ на 2010 р. практично вичерпала свій потенціал. Незважаючи на вжиті заходи, території міст знаходяться у незадовільному стані, існуюча система санітарної очистки не забезпечує регулярного вивозу і знешкодження побутових відходів, що призводить до стихійних звалищ.
Фото 8.1 Контейнери для збору сміття "Грінко" За санітарно-екологічною ситуацією на полігоні № 5 та прилеглих до нього територій встановлено постійний контроль. Стан підземних вод контролюється через систему спостережних свердловин (12 шт.), які розташовано по периметру полігону. Станом на 01.01.2011 на балансі ПАТ «Київспецтранс» знаходиться три полігона. 139
Звалище «Пирогово» (полігон №1) було організоване у 1956 році без відповідних інженерних вишукувань та проектних робіт. Площа полігону 15,1 га. Полігон функціонував 30 років (1956-1986р.р.). Після експлуатації звалище було рекультивоване згідно з проектом: поверхню відходів вкрили суглинистим шаром завтовшки 40-60 см, на який вклали шар ґрунту завтовшки 20 см і посіяли траву. На даний час на полігоні твердих побутових відходів №1 ведуться роботи по проекту «Першочергові заходи для забезпечення стійкості схилів звалища в с. Пирогів», на що згідно з Програмою соціально-економічного розвитку міста Києва на 2011 рік передбачено кошти у розмірі 1 537,8 тис. гривень, з них на проектні роботи - 305,5 тис. гривень. Також, згідно з Програмою соціально-економічного розвитку м. Києва на 2011 рік інститутом ВАТ «Укрводпроект» розробляється робочий проект рекультивації І та II черги полігону №6 великогабаритних та будівельних відходів, що розташований за адресою вул. Червонопрапорна, 94-96. Цим же проектом передбачається будівництво III черги полігону. Програмою соціально-економічного розвитку міста Києва на 2011 рік передбачені кошти у розмірі 56,1 тис. гривень. Полігон твердих побутових відходів №5 ВАТ «Київспецтранс» основний полігон міста, на якому здійснюється захоронення до 40% утворених у місті твердих побутових відходів (далі - ТПВ). Розташований полігон біля с. Підгірці Обухівського району Київської області, знаходиться в експлуатації з 1986 року. Його площа 63,7 га., загальна проектна потужність понад 40 млн. куб. метрів. За час експлуатації на полігоні захоронено понад 25,05 млн. куб. м. відходів, у тому числі у 2010 році близько 1,5 млн. куб.м. відходів. Полігон розміщено на території із складними природними умовами: розвиток зсувів, підтоплення дна балки, ерозія схилів, яри, близькість населених пунктів. Тому проектом полігону передбачено застосування профільтраційного екрану; створення дренажної системи; перехват поверхневого водного стоку; будівництво утримуючих дамб та інші спеціальні заходи. З 1997 року функціонує друга черга полігону площею 17,6 га. На даний час вона навантажена на 21-23%. Щоденно полігон приймає в середньому до 4 тис. куб. м. ТПВ. Як свідчать експертні розрахунки, наявні резерви потужності полігону дозволяють експлуатувати його І чергу до 2012 року, II чергу - до 2015 року. Полігон є найбільш технічно оснащеним серед 770 існуючих в Україні за рахунок постійної реалізації заходів, спрямованих на забезпечення вимог Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 01.12.2010 №435. Протягом попередніх років за рахунок міського бюджету на полігоні був завершений ІІ-й етап реконструкції та технічного переоснащення полігону № 5 на загальну суму майже 77 млн. грн. Введено в експлуатацію комплекс по термічній переробці фільтрату, технологічна котельня, вагова, ГРП, ЛЕП, ТП, 140
проведена реконструкція усіх інженерних мереж і під'їзних шляхів та інше. На об'єкті забезпечується створення нормативного захисного шару, обладнано пункти дезінфекції коліс сміттєвозів при виїзді з полігону тощо. На полігоні створені команди із числа працівників ВАТ «Київспецтранс». Головним чином вони зорієнтовані на вирішення питань, пов'язаних з можливими пожежами, снігопадами, відкачуванням фільтрату у випадку перевищення його контрольного рівня. Полігон забезпечений пожежним обладнанням і технікою, водяними насосами, дорожньою технікою (бульдозери, грейдери, самоскиди). Особлива увага приділяється контролю рівня фільтрату в озерах накопичувачах. На даний час фільтрат поточного утворення знешкоджується на станції «Pall Rochem» потужністю 200 куб. м/доба і його рівень не перевищує допустимий. Проектом подальшої реконструкції полігону (III етап) передбачено: - обстеження та укріплення існуючих дамб полігону (І та II черги); - оснащення виробничо-хімічної відомчої лабораторії; - реконструкція водозабору у складі 2 артезіанських свердловин та водонапірної вежі; - облаштування тимчасових доріг на карті полігону та капітальний ремонт діючих під'їзних шляхів. У 2010 році передбачалось проведення проектно-вишукувальних робіт з реконструкції та технічного переоснащення полігону. Програмою соціально-економічного розвитку м. Києва на зазначені цілі було заплановано виділити 1070 тис. гривень. Однак, зважаючи на обмежені можливості місцевого бюджету, пов'язані з наслідками економічної кризи, фінансування запланованих робіт у 2010 році не здійснювалось. Зазначені кошти заплановано профінансувати з міського бюджету у поточному році. Система транспортування сміття до спеціальних місць в свою чергу сприяє утворенню несанкціонованих звалищ на території міста і за його межами, що не тільки псує вигляд міста, але і сприяє погіршенню санітарноепідеміологічної ситуації в місті. Збирання і транспортування побутових відходів в м. Києві здійснюється близько 300 спеціальними автомобілями, які на 50 % відпрацювали свій ресурс і підлягають списанню. Високий рівень тарифів з надання послуг у сфері поводження з відходами призводить до зменшення кількості укладених договорів на ці послуги. Діюча система санітарної очистки міста не задовільна.
141
Фото 8.2. Полігон ТПВ Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис. т) Таблиця 8.3 № з/п 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Показники Утворилося Одержано від інших підприємств у тому числі з інших країн Використано Знешкоджено (знищено) у тому числі спалено Направлено в сховища організованого складування (поховання) Передано іншим підприємствам у тому числі іншим країнам Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств
2000 рік
2008 рік
2009 рік
2010 рік
4728,5 8,0 2357,0 105,7
10.880 1.610 0.000 5.790 0.121 0.024 0.092 6.415 0.000 0.000 0.032
5.358 0.167 0.000 1.182 0.104 0.016 0.051 5.450 0.000 0.000 0.062
14.0169 0.011 0.000 -
2.795
1.596
-
51,7 2354,5 51,7 171440, 1
Примітка. Дані за попередні роки надані на основі даних державного статистичного спостереження за ф. №1небезпечні відходи (форма відмінена наказом ДКС від 21.06.2010р. № 233). Тому співставлення з 2010р. не коректно.
Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01. 2011 року Таблиця 8.4 № з/п
Назва одиниці адміністративнотериторіального устрою регіону
1
Кількість)
2 Сміттєзвалища
3
Площі під твердими побутовими відходами, га 4
Зміни площі (+/-) у відношенні до попереднього року
Всього …. 1.
Полігони Полігон №5 ВАТ «Київспецтранс»
1
142
35,75
0
1.
Всього Заводи по переробці твердих побутових відходів Філіал «Завод «Енергія» Київенерго» Усього
1
35,75
0
1 -
8,83 -
0 -
В секторі санітарної очистки міста працює 9 підприємств-перевізників відходів, які вивозяться до місць захоронення та знешкодження, а саме: полігону побутових відходів №5 ПАТ «Київспецтранс» (с. В.Дмитровичі Обухівського району Київської області); сміттєспалювального заводу ―Енергія‖; полігонів (сміттєзвалищ) Київської області (Бориспільський, Бородянський, Броварський Васильківський райони). Перспективним та найбільш пріоритетним напрямком покращення існуючого стану у сфері поводження з побутовими відходами є впровадження технології роздільного збору ТПВ та створення комплексних підприємств з їх сортування, переробки та утилізації, що відповідає вимогам Крім того, роздільний збір дозволяє виконати основне завдання , яке передбачене Законом України «Про відходи», Програмою поводження з побутовими відходами в м. Києві на 2010-2015 роки - зменшити навантаження на полігони та збільшити обсяги використання побутових відходів, як вторинної сировини в різних галузях господарства. На сьогоднішній день більше 75% побутових захоронюються у спеціально відведених місця (полігонах). Особливо складна ситуація складається на Полігон №5. Потужності полігону вичерпуються. Можлива експлуатація полігону ще 1,5-2 роки. Зменшення навантаження на полігон через роздільний збір відходів, дозволить продовжити терміни його експлуатації на 5-7 років. Програмою поводження з побутовими відходами в місті Києві на 20102015 роки заплановано виконання низки заходів, спрямованих на впровадження роздільного збирання складових побутових відходів, які, серед інших, включають придбання контейнерів, облаштування контейнерних майданчиків, організаційне та інформаційне забезпечення. Наразі в місті впроваджується двохконтейнерна технологічна схема роздільного збору побутових відходів, яка передбачає розділення усіх побутових відходів на стадії їх утворення на дві групи: органічні (вологі) відходи, що здатні до біологічного розпаду (харчові відходи, гілки дерев та інші рослинні рештки) і всі інші відходи (картон, папір, текстиль, поліетилен, пластмаса, шкіра, гума тощо), які можуть бути використані, як вторинна сировина та ресурсозберігаючий компонент. Активне впровадження роздільного збору побутових відходів на території міста відбулось у 2007 році, коли за кошти міського бюджету були закуплені для цих цілей 1950 контейнерів, які були передані до комунальних служб районів м. Києва. На даний час, впровадження роздільного збирання відходів у різній мірі розповсюджено в усіх 10 районах міста. Відповідно до Програми поводження з побутовими відходами в м. Києві першочерговим завданням виконавчої влади є забезпечення 1/3 кількості 143
контейнерів для роздільного збору побутових відходів відносно загальної кількості контейнерів для їх збору, що становить 6,4 тис. одиниць. Стан забезпечення контейнерами для роздільного збору побутових відходів житлового сектору міста Таблиця 8.5. Кількість встановлених контейнерів для роздільного збору, од. № з/п
Район міста
Станом на 1.09.2010
Станом на 1.04.2011
Відношення до кількості встановлених контейнерів для змішаного збору відходів, %
1.
Голосіївський
475
628
30,0
2.
Дарницький
128
128
5,4
3.
Деснянський
45
228
14,1
4.
Дніпровський
203
375
15,9
5.
Оболонський
72
72
4,9
6. 7.
Печерський Подільський
106 125
141 175
15,5 11,9
8. 9. 10.
Святошинський Солом’янський Шевченківський
76 402 166
136 521 269
7,2 16,7 14,2
1798
2673
13,6
ВСЬОГО
Відповідно до наведених у таблиці даних за останніх 8 місяців контейнерний парк для роздільного збору побутових відходів збільшився на 875 од. або 48,7%, і складає 13,6% загальної кількості контейнерів для змішаного їх збору. Аналіз роботи підприємств-перевізників відходів свідчить про активну роботу по їх роздільному збору ТОВ «Грінко-Київ» та ТОВ «Фірма Альтфатер» (Голосіївський та Солом’янський райони). Нарощує темпи впровадження роздільного збору відходів ТОВ «Селтік», ТОВ «Володар Роз» (Деснянський та Дарницький райони відповідно). Практично не працює в сфері роздільного збору ВАТ «Київспецтранс» (Оболонський, Святошинський райони). Для нарощування темпів роздільного збору побутових відходів у 2010 році за рахунок бюджету міста було заплановано закупити 2500 сітчастих металевих контейнерів. КП „Київкомунсервіс‖ була проведена тендерна процедура щодо придбання зазначених контейнерів на загальну суму 4 725 тис. гривень. Проте, фінансування з міського бюджету у 2010 році на зазначені цілі забезпечено не було. Державною компанією «Укрекокомресурси» заявлена поставка 2525 металевих та склопластикових контейнерів для роздільного збору відходів різних об`ємів, з них за договором передано на відповідальне зберігання КП «Київкомунсервіс» 935 контейнерів, з яких 219 ТОВ «Грінко–Київ» розміщено на території житлової забудови Голосіївського та Дніпровського районів. Таким чином, до кінця 2011 року планується довести загальну кількість контейнерів для роздільного збору побутових відходів до 7,8 тис. од., що 144
становитиме 75% від запланованих Програмою поводження з побутовими відходами у м. Києві на 2010-2015 роки. Обсяги роздільно зібраних побутових відходів у житловому секторі мають щорічну тенденцію до збільшення з 31,5 тис. куб м. у 2008 році до 88,6 тис. куб. м. у 2010 році. Однак, порівнюючи їх з темпами збільшення кількості контейнерів для їх збору виглядає очевидним недостатнє зростання цих об’ємів. Значне зростання обсягів роздільно зібраних побутових відходів спостерігається у Голосіївському, Дніпровському, Солом’янському та Шевченківському районах міста. Обсяги роздільно зібраних відходів у розрізі районів м. Києва Таблиця 8.6 № з/п
Район міста
Обсяги роздільно зібраних відходів, куб.м. 2008 2860,0 748,0 991,1 774,6 2086,2 2024,0 18733,0 3360,0 31576,9
1 Голосіївський 2 Дарницький 3 Деснянський 4 Дніпровський 5 Оболонський 6 Печерський 7 Подільський 8 Святошинський 9 Солом’янський 10 Шевченківський ВСЬОГО
2009 12345,0 2504,7 732,6 4717,3 1870,4 2680,45 5792,6 722,7 25431,0 6375,0 63171,8
2010 21165,6 2327,6 778,8 9956,3 2326,0 4247,1 7164,3 1554,7 27926,0 11173,0 88619,4
Збір ресурсоцінних компонентів відходів здійснює також виробничозаготівельне підприємство ―Київміськвторресурси‖ в павільйонах приймання вторинної сировини в рамках діючої програми ―Відходи виробництва та споживання у господарський обіг‖. Поводження з непридатними пестицидами Таблиця 8.7 № з/п
-
Район
Усього
Перезатарено впродовж року, т
Знешкоджено впродовж року, т
Утворено (виявлено) впродовж року, т Непридатні пестициди в м.Києві відсутні -
Кількість на кінець року, т
-
8.3. Використання відходів як вторинної сировини Обсяги побутових відходів, що утворюються на території житлового фонду комунальної власності та приватного сектору м. Києва складають 3,8 млн. куб. м, або 760 тис. тонн., на території підприємств, організацій та установ - близько 2 млн. куб. м, або 340 тис. тонн. Тим самим, загальний обсяг побутових відходів, що утворюються в м. Києві складає близько 1,1 млн. тонн. 145
Морфологічний склад побутових відходів становить у відсотках: картон і папір – 30 %; харчові – 20 %; дерево - 3%; чорний метал – 2%; кольоровий метал – 1%; текстиль - 7%; скло – 8%; гума – 3%; каміння – 2%; полімерні матеріали - 10%; кістки – 1%; небезпечні відходи – 1%; інші – 12%. В останні роки відбулася значна зміна в морфологічному складі ТПВ: збільшилася кількість полімерів, картону та значно менше стало харчових відходів. Існуюча система збору побутових відходів не дозволяє охопити і виділити із загальної маси відходів фракції ресурсоцінних матеріалів (паперу, картону, скла, металу, пластмаси і інших корисних матеріалів). За 2010 рік підприємством заготовлено понад 70 тис. тонн вторсировини, зокрема: макулатури – 54,7 тис. тонн; поліетиленових плівки, упаковки, ПЕТпляшок – 7,3 тис. тонн; склобою – 3,9 тис. тонн; текстилю – 0,9 тис. тонн,; металів (баночок з напоїв) – 0,6 тис.тонн, інше (зношені шини,опале листя) – 3 тис. тонн. Динаміка використання відходів І-ІІІ класів небезпеки Таблиця 8.8 № з/п 1 2 3
Показник Обсяги утворення відходів, т Обсяги використання відходів, т Рівень використання, %
2000 рік 4728,5 2357,0 50
2008 рік 10880,9 5793,2 53
2009 рік 5358,708 1182,504 22
2010 рік 14016,9 417,5 2,8
Примітка. Дані за попередні роки надані на основі даних державного статистичного спостереження за ф. №1небезпечні відходи (форма відмінена наказом ДКС від 21.06.2010р. № 233). Тому співставлення з 2010р. не коректно.
Активізація процесу впровадження у м. Києві роздільного збору побутових відходів потребує виконання заходів інформаційного та агітаційнопросвітницького спрямування, а також організаційно-методичного супроводу та висвітлення в засобах масової інформації роботи у цьому напрямку. У 2010 році з цією метою КП «Київкомунсервіс» здійснено низка заходів, а саме, було проведено трансляцію відеоролика на платформах Київського метрополітену; надруковано 3 тис. примірників листівок та 1 тис. примірників плакатів з питань роздільного збору побутових відходів для проведення роз’яснювальної роботи серед мешканців міста; замовленні 500 примірників плакатів для розміщення на лайт-боксах. Крім того, проведені тематичні тренінги з питань роздільного збору побутових відходів в навчальних закладах; науково-практичний семінар з питань поводження з побутовими відходами з методистами середніх навчальних закладів міста; розпочато створення міської інформаційної бази даних щодо поводження з побутовими відходами. Є розуміння необхідності систематизації просвітницької роботи серед підростаючого покоління, починаючи з дитячих садків, продовжуючи в середніх навчальних закладах шляхом введення факультативного курсу «Культура поводження із побутовими відходами у м.Києві» в навчальні програми починаючи з вересня 2011 року. 146
Як свідчить напрацьований у м. Києві досвід, одним із суттєвих недоліків організації роздільного збирання відходів є відсутність стимулювання цієї роботи, а також недостатня фахова підготовка працівників житловоексплуатаційних організацій (двірників, майстрів). З метою створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до роздільного збору відходів у поточному році планується розробка механізму, умов, етапів впровадження та засобів (у тому числі економічних) стимулювання учасників процесу роздільного збору побутових відходів. Логічним завершенням комплексної системи роздільного збору побутових відходів є створення потужностей з перероблення та утилізації побутових відходів. На сьогодні в місті Києві сортування побутових відходів здійснюється на єдиному сміттєсортувальному комплексі ТОВ "Грінко-Центр", який сортує по фракціях сухі відходи і отриману вторинну сировину направляє на переробку. Потужність даного комплексу 200 тис. тонн на рік. За 2010 рік на станцію було завезено 150 тис. тонн змішаних побутових відходів, з яких відсортовано 9,2 тис. тонн ресурсоцінних компонентів, а саме: 3,8 тис. тонн макулатури; 2,4 тис. тонн полімерів (пакети, ПЕТ - пляшки, пластмаса), 2,4 тис. тонн скла; 0,5 тис. тонн металів тощо. Для успішного виконання поставлених завдань необхідно здійснити будівництво не менше двох сміттєпереробних комплексів. З об`єктивних причин місця розміщення цих підприємств повинні знаходитися в межах існуючих санітарних зон, таких як завод «Енергія», ТЕЦ-6, Полігон №5, Полігон №6, Полігон №1. Більш детально, пропозиції щодо розміщення сміттєпереробних комплексів на зазначених територіях будуть опрацьовані поточного року під час розробки Схеми санітарної очистки м. Києва. Реалізація зазначеної комплексної системи роздільного збору побутових відходів дозволить протягом найближчих 5 років зменшити обсяги захоронення побутових відходів майже на 20%. 8.4. Транскордонні перевезення відходів Інформація щодо транскордонних перевезень відходів на митній території м. Києва за 2010 рік. Таблиця 8.9 Види відходів
Імпорт, т
Експорт, т
Шлаки, що містять мідь
-
-
Одяг бувший у вжитку
-
-
Тютюнова жилка
-
-
Відходи пластмас
-
-
Вуглець технічний (сажа)
-
-
Відходи бавовни
-
-
Склобій
-
-
Відходи какао
-
-
Відпрацьовані каталізатори
-
-
Шини бувші у вжитку
-
-
147
Шлак доменний
-
-
Пивна суха дробина
-
-
8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами Існуюча нормативно-правова база потребує розробки і впровадження заходів пов’язаних з організаційними та економічними засадами діяльності направленої на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України. Для вирішення цих питань необхідно по-перше розробити і впровадити нову редакцію Державного класифікатору відходів, тобто зробити систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці. Розробка повинна проводитись на базі різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів. Для отримання такої інформації необхідно впровадити єдину систему (базу даних) по всій Україні. База даних повинна відображати всі види відходів, які утворюються на території України у всіх галузях промисловості та сільського господарства. Дані для наповнення бази даних повинні отримувати місцеві управління спираючись на інформацію представлену підприємствами та установами на яких утворюються відходи. Аналіз отриманих даних повинні провести експерти і запровадити єдину форму комп’ютерної версії по всій території України. По-друге розробити відповідно до появи нових галузей промисловості та нових технологій, від яких утворюються відходи, перелік окремих видів відходів як вторинної сировини. Визначить щодо напрямків використання вторинної сировини, рекомендацій по застосуванню різних видів вторинної сировини в якості сировини, для різних технологічних процесів. Керуючись створеною базою ретельно контролювати перевезення через кордон України різних видів вторинної сировини. Розробити доповнення до Державного класифікатору відходів спираючись на представлені виробниками відходів статистичні відомості (сформовані на базі нормативно-правових актів) щодо визначення класу небезпеки відходів різних галузей промисловості та сільського господарства. Залучити до проведення цієї роботи фахівців органів СЕС та МОЗ. Керуючись єдиною створеною базою даних щодо підприємств та відходів які утворюються в наслідок їх господарської діяльності, можливо запровадити єдиний організаційно-економічний механізм стимулювання господарської діяльності у сфері поводження з відходами. Для цього необхідно проводити лімітування обсягів утворення та розміщення відходів. Межи лімітування встановлювати для кожного окремого підприємства і для окремого населеного пункту, виходячи із потужностей полігонів для захоронення відходів, а також із 148
виробничих потужностей підприємств по переробці токсичних відходів, або по використанню відходів в якості сировини. Встановити нормативи плати за розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня небезпеки відходів та цінності території. Надавати фінансову підтримку у вигляді податкових, кредитних та інших пільг підприємствам, які утилізують, зменшують обсяги та впроваджують нові технології по переробці і утилізації відходів. Звернути окрему увагу на фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх створення. Надавати можливість підприємствам фінансувати науково-дослідні роботи із фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів (можливість залучення вітчизняних та іноземних інвесторів) та частини коштів від платежів за розміщення відходів. За розміщення відходів у навколишньому природному середовищу із суб’єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища. Поповнення фондів необхідно для подальшого фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення обсягів їх утворення, впровадження нових технологій та проведення відповідної соціальної політики серед населення. Від плати за розміщення відходів на своїх територіях звільняються підприємства, які мають ліцензії на певний вид господарської діяльності пов'язаний із заготівлею вторинної сировини Нове європейське законодавство вважає, що єдиним екологічно та економічно ефективним методом утилізації ТПВ є метод термічної переробки, усі інші методи є умовно достатніми. Починаючи з червня 2005р., згідно з директивою ЄС заборонено вивозити на полігони необроблені відходи. Вважаємо, що в умовах України необхідно об’єднати процеси сортування ТПВ (щорічний ріст обсягів утворення ТПВ становить 20% - що необхідно враховувати при плануванні схеми утилізації та проектування потужностей з сортування та переробки сміття) з термічною обробкою. Якщо дотримуватись цих принципів у сфері поводження з відходами потенційні інвестори отримують технології, які забезпечать їм прибуток в якості отримання вторинних ресурсів і додаткового тепла та електроенергії (що в умовах мирового енергетичного кризу дуже актуально). Реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання полягає в розумінні основного принципу створення будь якого виробництва, ще на стадії проектування будь якого підприємства, до складу проекту повинні входити заходи по реалізації відходів виробництва а також збору та переробки окремих видів продукції. Що стосується стимулювання населення на підтримку програми роздільного збору відходів, для цього потрібно створити соціальну програму по 149
розробці поетапного впровадження соціальних і економічних заходів при роботі з населенням. До загальних пунктів такої програми можуть відноситись створення правових економічних важелів впливу на установи та організації міста (Ст.40 Закону України «Про відходи») з ціллю забезпечення мінімального утворення відходів в цілому та розширення їх використання у господарській діяльності, запобігаючи при цьому шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище. Необхідно також впровадження передових науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання. Впровадження передових технологій дасть необхідний економічний ефект, що в свою чергу підвищить рентабельність підприємств і «спрацює» в якості додаткового аргументу на користь збору вторинної сировини. Відповідно до Закону України “Про ліцензування окремих видів діяльності” ліцензії на поводження з небезпечними відходами та ліцензії на право збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини видаються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами регулюється шляхом: - підготовлено в 2010 р. - 1906 (в 2009 – 1780, в 2008 - 1732) дозволів на розміщення відходів в навколишньому природному середовищі; - видано 88 дозволів (в 2009 – 124, в 2008 - 207) на поводження з отруйними речовинами; - проведено 99 ревізій паспортів місць видалення відходів (в 2008 р- 134, в 2009 р. -96.); - затверджено 90 реєстрових карток об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів; - Держуправлінням в 2010 році підготовлено 1434 ліміти на розміщення відходів в навколишньому середовищі.
150
9. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки Технологічний розвиток ставить людину в умови, коли вона може зруйнувати сама себе і свій світ. Іншими словами, домінантною стає думка про те, що зараз не тільки військовими, але й іншими засобами можна зруйнувати світ. Сьогодні відповідальність за виживання людського роду набуває більш широкого значення, стосується мирного використання технологічних засобів, зв’язує між собою основні форми життя суспільства: кількість і якість розвитку, екологічну рівновагу, демографічний ріст, військові витрати. Діяльність підприємств, що становлять підвищену екологічну небезпеку, може призвести до негативних явищ, до незворотних змін у системі „здоров’я населення – навколишнє природне середовище‖, до виникнення аварії, наслідки якої призведуть до порушення нормальних умов життя і діяльності людей, функціонування рослинного та тваринного світу та погіршення стану довкілля в цілому. 9.2. Об’єкти підвищеної екологічної безпеки З метою завчасного запобігання виникнення техногенно-екологічної небезпеки, Постановою Кабінету Міністрів від 27.07.1995р. № 554, затверджений перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. До таких об’єктів можна віднести: Дніпровську водопровідну станцію ПАТ АК "Київодоканал", Деснянську водопровідну станцію ПАТ АК "Київодоканал", ТЕЦ-5 ПАТ АК "Київенерго", ТЕЦ-6 ПАТ АК "Київенерго‖, Філіал "Завод "Енергія" АК Київенерго", ПАТ "Екостандарт", Бортницьку станцію аерації (БСА), ПАТ "Радикал", Підприємство "Захід", Київський ПЗРВДМСК УкрДО "Радон". Дніпровська водопровідна станція ПАТ ―АК ―Київводоканал‖ Дніпровська водопровідна станція (ДнВС) є одним з основних джерел постачання питної води до міст Києва та Вишгорода. Основну небезпеку становить хлорне господарство. Небезпека об'єктів хлорного господарства станції пов'язана з можливістю викиду хлору і розповсюдженням токсичної хлорної хвилі. Хлор є сильнодіючою отруйною речовиною 2-го класу небезпеки, використовується у кількості, яка перевищує критичні значення, тому в аварійній ситуації можливе зараження хлором не тільки території станції, а також поруч розташованих дачних ділянок, лікарняного комплексу, ґрунту, атмосфери, води р. Дніпро, лісових насаджень, інтоксикації населення. Бортницька станція аерації Аналіз наявної інформації щодо функціонування Бортницької станції аерації (БСА) ВАТ ―АК ―Київводоканал‖ свідчить про можливі негативні наслідки її подальшої експлуатації без проведення капітального ремонту. 151
Основною проблемою нормального функціонування споруд БСА є їх повний фізичний та моральний знос, будівельні конструкції, насоси, трубопроводи та інше обладнання 1-ї черги очисних споруд станції є непридатним для їх подальшої експлуатації, а деякі з них знаходяться в аварійному стані. Крім цього, подальше використання існуючих мулових полів може призвести до їх переповнення, прориву дамби, так як на даний час фактичний обсяг осадів вдвічі перевищує проектне навантаження. Не вирішення проблеми може призвести до виникнення техногенних аварій та створити передумови до виникнення надзвичайної екологічної ситуації. Полігон № 5 знаходиться в зоні надмірного зволоження (атмосферні опади – 667 мм, випаровування з поверхні – 420 мм), що призвело до накопичення великих мас фільтраційних вод, за оцінками різних інституцій, від 300 до 500 тис.т. Експлуатація очисної установки німецької фірми „Пал-Рохем‖, яка почала працювати з лютого 1999 р., не вирішила проблеми зменшення об’єму фільтрату, тому що проектна потужність установки складає 70 тис.м3 фільтрату в рік, тоді як від атмосферних опадів фільтрату утворюється близько 83 тис.м3 без урахування води, яка поступає з побутовими відходами. Все це є потенційною загрозою для забруднення поверхневих та підземних вод, а також не виключена можливість прориву дамб, що може призвести до непередбачених наслідків в результаті попадання величезної кількості фільтрату через р. Сіверка в р. Дніпро. Крім цього, на території м. Києва довгий час працювали підприємства, відходи виробництва яких негативно впливали і продовжують впливати на стан довкілля. До осередків забруднення, які існують протягом тривалого часу і становлять загрозу для довкілля та здоров’я людей, можна віднести такі підприємства , як ВАТ „Радикал‖ та підприємство „Захід‖. ВАТ „Радикал‖ (колишній завод хімікатів) було введено в експлуатацію в 1954 р. Для виробництва хлору і каустику на підприємстві використовувалася ртуть. На основі хлору вироблялись ДДТ і дуети ДДТ, хлорокис міді, дихлоральсечовина, монохлорамін і ціла низка інших ядохімікатів і гербіцидів, що призвело до забруднення шкідливими речовинами не тільки території підприємства, а й прилеглих до нього міських територій. На цей час усі шкідливі виробництва ВАТ „Радикал‖ виведено з експлуатації. Ртуть з електролізерів вилучено і відправлено на переробку в м. Горлівку, але проблема очищення забруднених будівель і територій залишається. На підприємстві „Захід” потребує вирішення питання зберігання відходів берилієвого виробництва, які упаковано в 111 контейнерів і знаходяться на території підприємства, що категорично заборонено санітарними нормами. Це може призвести до забруднення території берилієм (перший клас небезпеки).
152
Фото 9.1. В'їзд на територію Державного підприємства "Київський державний міжобласний спецкомбінат "УДО "Радон" На Київському ПЗРВДМСК УкрДО "Радон" – зберігаються відходи в рідкій та твердій фазі. Найбільша кількість тритію скупчена в заглиблених в землю сховищах твердих радіоактивних відходів. Сховища твердих високоактивних джерел іонізуючих випромінювань є потенційно небезпечними. Порушення цілісності сховищ твердих радіоактивних відходів може спричинити забруднення підземних водних горизонтів, що негативно вплине на навколишнє природне середовище та на здоров'я населення. Виходячи із небезпеки, яка потенційно існує у місті Києві, є ряд пропозицій, а саме: 1. Підприємства, які знаходяться в межах Києва і носять в собі потенційну небезпеку (техногенну і як наслідок екологічну) необхідно винести за межі Києва. Потрібно зазначити, що соціальні питання пов’язані з даною проблемою (віддаленість від житла працівників, додаткові виплати на проїзд та інше) потрібно вирішувати не тільки підприємствам, але й на рівні Київської державної адміністрації та Уряду України. 2. Нагальною потребою є створення більш жорстких умов щодо сплати відшкодування за дії, які заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу. Підприємству на сьогодні вигідніше заплатити штраф за заподіяну шкоду ніж закупити дороге обладнання для очищення власних 153
виробничих викидів. Принцип „платить забруднювач‖ повинен бути реально втілений в діяльність контролюючих органів. 3. Необхідною умовою повинна стати обов’язкова екологічна паспортизація підприємств та екологічний аудит, з метою перевірки та оцінки діяльності підприємств, які здійснюють екологічно-небезпечну діяльність, а також джерел підвищеної екологічної небезпеки. Проведення екологічного аудиту є обов'язковим для: екологонебезпечних об'єктів і підприємств; військових, оборонних та інших об'єктів, що становлять державну таємницю та які мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища, або потенційно здатні негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я населення; проведення екологічного страхування з метою визначення ставок чи розмірів страхових платежів і відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог екологічного законодавства. 9.3. Радіоекологічна безпека та радіоекологія 9.3.1. Радіаційне забруднення території Радіаційний стан у м. Києві залишається стабільним. Протягом останніх років у м. Києві експозиційна доза гамма-випромінювання становить 10-14 мкР/год., має незначні сезонні коливання. У 2010 році різких коливань та аномально високих показників гамма-випромінювання в атмосферному повітрі у межах м. Києва не зафіксовано. 9.3.2. Радіоактивні відходи Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами, що утворюються при використанні джерел іонізуючого випромінювання в народному господарстві, виконує державне об’єднання „Радон‖, яке має у своєму складі шість державних міжобласних спеціалізованих комбінатів (ДМСК), один з них розташовано на території м. Києва. Державне об’єднання „Радон‖ виконує роботи, пов’язані із збиранням, транспортуванням, зберіганням та захороненням низько - і середньо-активних твердих радіоактивних відходів та рідких радіоактивних відходів, а також відпрацьованих ДІВ з усіх підприємств, установ та організацій, крім підприємств енергетичної галузі. На Київському ДМСК експлуатується технологічний ангар для тимчасового зберігання твердих радіоактивних відходів (ТРВ). Сховища Київського ДМСК будувались за недосконалими проектами, розробленими ще в кінці 50-х років, що призвело до радіаційної аварії на Київському ДМСК, внаслідок якої сталося забруднення ґрунтових вод радіонуклідом тритію поза межами сховищ в санітарно-захисній зоні ДМСК. Для кардинального вирішення проблеми нерозповсюдження радіонуклідів з аварійних сховищ необхідно здійснити перезахоронення 154
твердих радіоактивних відходів. Звертає на себе увагу швидке заповнення проектних об’ємів сховищ твердих радіоактивних відходів. Це відбувається внаслідок того, що тверді радіоактивні відходи в цих сховищах зберігаються/захоронюються без будь-якого кондиціонування, а захоронення відпрацьованих ДІВ здійснюється у біозахисті, в той час, згідно з вимогами нормативних документів, їх захоронення має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах шляхом безконтейнерного розвантаження джерел. Проблема наявності вільних сховищ на Київському ДМСК та надійності їх конструкції з точки зору радіаційної безпеки є найбільш гострою. Відсутність технологій і обладнання для переробки радіоактивних відходів на Київському ДМСК ще більш загострює цю проблему. Іншою проблемою, яка потребує якнайшвидшого вирішення, є значний дефіцит на Київському ДМСК обладнання для вимірювання вмісту тритію в різних середовищах, не достатньо апаратури для визначення радіонуклідного складу альфа– та бета– випромінюючих радіоактивних речовин. Через недостатнє фінансування ця проблема не вирішується. Джерела іонізуючого випромінювання у вигляді радіоактивних речовин або пристроїв, генеруючих іонізуюче випромінювання, ефективно використовуються в багатьох галузях народного господарства України. Разом з тим, використання джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) створює ризик додаткового опромінення, тому небезпека, пов’язана з використанням ДІВ, обмежується державою через державне регулювання безпеки діяльності з ДІВ. Державне регулювання здійснення діяльності з ДІВ, передбачає: встановлення норм, правил та стандартів з радіаційної безпеки; сертифікацію ДІВ з підвищеною небезпекою, державну реєстрацію ДІВ та надання ліцензій на ведення діяльності з ДІВ; здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів. Наглядова діяльність, державний контроль, відповідно до ст. 5 Закону України ―Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку‖, віднесена до основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту. Окремою проблемою залишається поводження з відпрацьованими ДІВ високої активності (більше тисячі Кі) на основі кобальту-60 та стронцію-90. Зберігання таких джерел на спеціалізованих підприємствах по поводженню з радіоактивними відходами потребує побудови спеціальних сховищ. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006р №796 «Питання державного комітету ядерного регулювання» та на виконання спільного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету ядерного регулювання України від 05.07.2006р. №320/100 повноваження щодо ліцензування провадженню діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, а також здійсненню контролю за додержанням вимог норм та правил з радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання передано Державному комітету ядерного регулювання України. 155
10 ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 10.1. Структура та обсяги промислового виробництва У 2010р. відносно 2009р. обсяг промислової продукції збільшився на 4,1%. Це відбулось за рахунок зростання обсягів виробництва та розподілення електроенергії, газу та води; оброблення деревини і виробництва виробів з деревини; легкої промисловості; целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності; виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції; хімічної і нафтохімічної промисловості. Решта видів промислової діяльності зазнали скорочення виробництва: виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – на 2,4%; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – на 5,8%, машинобудування – на 1,7%. У виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів за січень–грудень 2010р. до відповідного періоду минулого року обсяги продукції зменшились на 2,4%. По багатьох видах харчових продуктів відбулось зниження виробництва, це – ковбасні вироби, маргарин і продукти аналогічні, сир свіжий неферментований та сир кисломолочний, хлібобулочні вироби тощо. До продукції, випуск якої зріс відносно 2009р., належать: молоко, кисломолочні продукти, макаронні вироби, торти, тістечка, цукерки шоколадні, печиво солодке і вафлі, чай зелений та чорний. У легкій промисловості у 2010р. виробництво продукції проти 2009р. збільшилось на 8,2%. Збільшився випуск такої продукції, як верхній трикотаж, постільна білизна, ковдри та пледи, комплекти і костюми робочі чоловічі та інше. Основні види продукції, випуск яких зменшився, це – спідній трикотаж, шкіряний одяг, жіночі блузки та пальта і напівпальта, чоловічі сорочки та інше. На підприємствах з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини в 2010р. зріс випуск фанери, деревоволокнистих і дерево-стружкових плит, вікон і дверей дерев’яних. Виготовлено менше, ніж у 2009р. шпону, деревини хвойних порід, піддонів дерев’яних та іншої продукції. На підприємствах целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності обсяги продукції за 2010р. проти 2009р. зросли на 6,9%. Це відбулося за рахунок такої продукції, як друкування журналів, товарів шкільних та канцелярських та іншої поліграфічної продукції. У хімічній і нафтохімічній промисловості обсяги продукції в 2010р. відносно 2009р. збільшились на 3,3%, у т.ч. по видах продукції: фарби та лаки – на 11,6%, сироватки і вакцини – на 43,0%, лікарські препарати на основі антибіотиків – на 11,2%, на основі гормонів – на 5,1%, засоби миючі і для чищення – на 3,7%, засоби для гоління – на 41,8%. У гумовій і пластмасовій промисловості більше, ніж торік, виготовлено плит, листів, плівок пластмасових неармованих; труб, шлангів, фітингів з пластмас. На підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції відбулося збільшення обсягів виробництва за 2010р. проти 2009р. на 4,3%. Це 156
відбулося за рахунок збільшення виробництва стінових будівельних матеріалів (на 3,2%); блоків та цегли з цементу та штучного каменю (на 28,3%); елементів збірних конструкцій для будівництва (на 15,0%); сумішей бітумінозних на основі асфальту (на 26,9%). Зменшилось виробництво сумішей будівельних – на 9,0%; плиток, плит, черепиці – на 8,6%; вапна – на 66,5%. На підприємствах машинобудування зменшення проти обсягів 2009р. склало 1,7%. Порівняно з 2009р. скоротилось виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування: приладів та апаратури автоматичного регулювання – на 90,4%, пристроїв керування електричних низьковольтних – на 59,9%, реакторів електричних, котушок індуктивності – на 36,0%, апаратури електричної низьковольтної – на 20,3%. Разом з тим спостерігалось підвищення випуску приладів охоронної та пожежної сигналізації, схем друкованих, приладів для вимірювання фізичних та хімічних величин, насосів для рідин тощо. 10.2. Вплив на довкілля 10.2.1. Гірничодобувна промисловість На території міста Києва гірничодобувна промисловість відсутня. 10.2.2. Металургійна промисловість На території міста Києва металургійна промисловість відсутня. 10.2.3. Хімічна та нафтохімічна промисловість Хімічна промисловість м. Києва за даними статзвітності в 2010 році здійснила викиди в атмосферу в кількості 0,1 тис. тонн. або 0,2 % від загальної кількості викидів. В Києві хімічна промисловість представлена багатьма підприємствами, одне з яких - завод "Вулкан". Більше 50-ти років підприємство спеціалізується на виробництві деталей низу взуття. Маючи сучасне обладнання, завод виготовляє сотні нових фасонів підошви. Підприємство відоме не тільки в Україні. Його продукцію знають в Італії, Німеччині, Фінляндії, Чехії, Росії. Акціонерне товариство "Лакма" - одне з найбільших в Україні з виробництва лаків та фарб. Якщо в 1991 р. завод випускав сім видів продукції, то в 2000 р. - більше 400. Попит на продукцію "Лакми" зростає. Підприємство єдине в країні в цій галузі, що дає гарантію на свою продукцію на 5-10 років. Його фарбами покриті фасади театру ім. І. Франка, Маріїського палацу. Завод "Укрпластик" виготовляє поліетиленову плівку та гнучкі пакувальні матеріали, які використовуються в харчовій та фармацевтичній промисловості. Це одне з найбільших підприємств у Східній Європі. 157
У Києві працюють фармацевтичні підприємства: «Борщагівський фармацевтичний завод», «Дарниця», «Фармак». Обсяги виробництва вітчизняних ліків цими підприємствами з кожним роком збільшуються. Вони значно дешевші, ніж імпортні, а якість їх досить висока. Десять років в Україні працює спільне українсько-американське підприємство «Джонсон». Воно випускає близько 30 видів товарів побутової хімії для дому. Ця продукція користується високим попитом. 10.2.4. Харчова промисловість Харчова промисловість є однією з провідних галузей промисловості України. Вона поступається тільки чорній металургії, даючи більш як 17% промислової продукції України. Харчова промисловість має складну структуру, об'єднуючи понад 20 галузей, що виробляють продукти харчування. Основними серед них є цукрова, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, хлібопекарська, спиртова, плодоконсервна, рибна, молочна, м'ясна, виноробна, кондитерська, пивоварна, тютюнова та ін. Харчова промисловість надзвичайно тісно пов’язана з сільським господарством, яке є головним постачальником сировини для неї. Тому не дивно, що просторова організація харчової промисловості значною мірою визначається особливостями спеціалізації сільського господарства. Визначальну роль у розміщенні підприємств галузей харчової промисловості відіграють сировина і споживач. Ті з них, які використовують мало транспортабельну сировину (що швидко псується) або велику кількість сировини, тяжіють до неї (цукрова, олійна, рибна, плодоконсервна, маслоробна та ін.). Галузі, в яких затрати на транспортування готової продукції більші, ніж на перевезення сировини, орієнтуються на споживача (кондитерська, хлібопекарська, пивоварна, молочна та ін.). І на сировину, і на споживача орієнтуються м'ясна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші галузі. В Києві розвинені такі галузі як, м'ясна, молочна, хлібопекарська, маслоробна, кондитерська, спиртова, макаронна, пивоварна, круп'яна, Консервна,Тютюнова. Харчовою промисловістю міста Києва впродовж 2010 року було здійснено 1,2 тис. тонн викидів в атмосферне повітря або 4,1 % до загальної кількості викидів. 10.3. Заходи з екологізації промислового виробництва Місто Київ, столиця України, одне з найбільших міст Європи, безперервно зростаючи і розвиваючись, переживає сьогодні складний перехідний період. Перетворення Києва в столицю європейського рівня, культурно-історичний, науково-освітній та інноваційний міжнародний центр з розвиненою інфраструктурою і високою якістю послуг тісно пов’язане із створенням сприятливого середовища життєдіяльності в місті.
158
Запобігання погіршенню стану навколишнього природного середовища та виникненню небезпеки для здоров’я киян слід розглядати сьогодні як пріоритет міської політики. Механізми гармонізації відносин людини та природи можна реалізувати тільки за умови розробки та прийняття науково обґрунтованої стратегії сталого розвитку Києва, де будуть узгоджені екологічні, економічні та соціальні завдання на основі індикаторів еколого-збалансованого розвитку. В місті Києві в 2007 році була прийнята програма "Розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки" якою було визначено комплекс заходів, спрямованих на сприяння екологізації виробничої діяльності і ресурсозберіганню в промисловості, включаючи: - розробку і реалізацію міських цільових програм енергозбереження і енергоефективносгі в паливно-енергетичному комплексі міста і промисловості в цілому; - розширення сфери дії міжнародних екологічних стандартів серії ISO 14000 в промисловості; - організаційну і фінансову підтримку впровадження в організаціях промисловості міста ресурсозберігаючих технологій і устаткування, розроблених організаціями науки і промисловості міста; - організаційну і фінансову підтримку реалізації проектів по розвитку діючих і організації нових виробництв по переробці відходів промислового виробництва і продукції, що втратила свої споживчі властивості в результаті життєдіяльності міста і його населення; - проведення промисловими підприємствами міста природозахисних заходів, а також заходів щодо забезпечення техногенної безпеки; - участь промислових підприємств у міжнародних проектах у сфері ресурсозберігання і екологізації відповідно до Кіотського протоколу й інших міжнародних угод України та Києва; - впровадження системи рециркуляції димових газів з метою зниження викидів азоту в атмосферне повітря від водогрійних котлів ДКВР - 10 м, котелень "Київенерго"; - створення єдиної кільцевої системи теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста, що знизить викиди в атмосферу окислів азоту, вуглецю та сірки тощо.
159
11. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 11.1. Соціально-економічні тенденції в сільському господарстві Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. Сільське господарство України складається з двох великих, взаємопов’язаних комплексів – рослинництва та тваринництва. До рослинництва належать виробництво зерна, буряку, льону-довгунця, соняшнику, картоплі, овочів, плодів, ягід, винограду тощо. У складі тваринництва переважають скотарство, свинарство, вівчарство, бджільництво, конярство, звіроводство, рибоводство. Основу сільськогосподарського виробництва творять земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Сільське господарство у м. Києві слабо розвинуто, оскільки місто швидко розвивається та щільно забудоване. Найтиповіші представники цієї галузі в м. Києві є: СГ ТОВ АК "Хотівське", КСП "Пуща-Водиця". Агрокомбінат "Хотівський" створений у 2000 році, згідно з Указом президента України від 03.12.1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки". Територіально господарство розташоване на півдні району на землях 4 рад: Голосіївської (м.Київ), Лісниківської, Ходосівської, Хотівської сільських рад та 6 населених пунктів: Пирогів, Чапаївка, Ходосівка, Лісники, Кремени ще та Хотів. Загальна площа сільськогосподарських угідь складає 2512га. У господарстві є машиннотракторний парк, автопарк, ремонтна майстерня, будівельний цех, цех переробки, тепличне господарство. СГ ТОВ АК "Хотівський" займається вирощуванням зернових та кормових культур, овочів та продукції садівництва та грибівництва. Під посіви зернових культур щорічно відводиться до 550га посівних площ. Крім того на підприємстві займаються вирощуванням багаторічних трав та насінників конюшини, рейгасу, люцерни та вівсяниці червоної. Господарство має 86га багаторічних насаджень (садів). Агрокомбінат ―Пуща-Водиця‖ є високорентабельним прибутковим багатогалузевим господарством. Сільськогосподарські угіддя агрокомбінату розташовані в двох адміністративних районах м. Києва – Оболонському й Подільському. Підприємство здійснює свою діяльність на земельній ділянці площею 261,2 га, з яких 85,2 га оброблюваних земель та 176,09 га земель зайнятих багаторічними насадженнями. Виробнича спеціалізація: овочівництво закритого і відкритого ґрунтів, промислове грибівництво, садівництво, молочне і м’ясне тваринництво, переробка овочів, фруктів, грибів і м’яса. Виробництво має цілорічний характер. На ринки Києва, Київської області та інших регіонів України агрокомбінат постачає свіжу овочеву продукцію, гриби, фрукти, ягоди, плодоовочеві, грибні та м’ясні консерви, вітамінізовані соки й напої, м’ясо і 160
молокопродукти, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, квіти. Загалом, в асортименті підприємства налічується 118 найменувань продукції. 11.2. Вплив на довкілля 11.2.1. Внесення мінеральних і органічних добрив на оброблювальні землі та під багаторічні насадження Мінеральні та органічні добрива містять елементи живлення рослин і застосовуються для підвищення родючості грунту. На території України дозволяється використання тільки тих мінеральних та органічних добрив, які пройшли державну реєстрацію в установленому порядку та включені до "Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні". Однією із обов'язкових умов державної реєстрації та включення до "Переліку" є наявність позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, обґрунтованого на підставі токсиколого гігієнічної оцінки небезпечності для здоров'я людини та середовища життєдіяльності і затвердженого Головним державним санітарним лікарем України. Рівні небезпечних факторів при поводженні з мінеральними добривами не повинні перевищувати встановлених санітарних норм. Внесення мінеральних та органічних добрив у грунт сільськогосподарськими підприємствами Таблиця 11.1 2000 Загальна посівна площа, тис. га Мінеральні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. ц У тому числі: азотних, тис. ц фосфорних, тис. ц калійних, тис. ц азотно-фосфорно-калійних, тис. ц Удобрена площа під урожай, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, кг У тому числі: азотних, кг фосфорних, кг калійних, кг азотно-фосфорно-калійних, кг Органічні добрива: Всього внесено в поживних речовинах, тис. т Удобрена площа, тис. га % удобреної площі Внесено на 1 га, т * Дані за 2010 рік відсутні
2005
2006
2007
2008
2009
2010
3,020
2,906
2,773
2,451
2,5
-
2,254 0,361 0,733 3,348
2,085 0,473 0,892 3,450
1,588 0,328 0,592 2,509
1,103 0,126 0,437 1,666
1,0 0,13 0,5 1,7
-
2,184
2,317
1,938
1,605
1,6
507 780530 104873 223029 1108492
452 784775 75008 188680 1048463
386 509849 68938 169596 748383
327 355650 47067 122154 524871
327 355650 47067 122154 524871
28,759
27,192
21,393
13,917
13,917
-
0,375
0,319
0,395
0,442
0,442
76,7
85
54
31
31
161
-
11.2.2. Використання пестицидів Пестициди – токсичні сполуки або суміші речовин хімічного й біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів – бур’янів, комах, гризунів, бактерій тощо, не завдаючи особливої шкоди корисним культурам. В Україні використовують пестициди трьох груп. До першої належать препарати рослинного, грибного і бактеріального походження, до другої неорганічні препарати міді, заліза, до третьої - препарати промислового органічного синтезу: органічні сполуки хлору, фосфору, ртуті та інших металів. Застосування пестицидів в Україні регламентовано законодавством. В 2003 році до Переліку дозволених пестицидів було внесено 492 препарати, діючу речовину яких представляють 219 хімічних сполук. Серед них: - Вуглеводні, спирти, феноли, прості ефіри, альдегіди, кетони, хінони; Хлорорганічні сполуки; - Органічні сполуки фосфору; - Нітросполуки; - Аміни та солі четвертинних амонієвих солей; - Карбонові кислоти та їхні похідні; - Похідні вугільної кислоти; - Похідні карбамінової кислоти; - Похідні тіо та дитіокарбамінової кислот; - Похідні сечовини та тіосечовини, гуанідину; - Похідні урацилу; - Тіоли; - сульфіди сильфони та їхні похідні; - Тіоціанати та ізотіоціанати; - Похідні сульфітної та сульфатної кислот; - Сильфонові кислоти та їхні похідні; - Похідні гідразину та азосполуки; - Гетероциклічні сполуки; - Органічні сполуки ртуті; - Органічні сполуки олова, кремнію, германію та свиню; - Сполуки миш'яку, сурми, вісмуту, заліза, бору; - Неорганічні пестициди. Застосування засобів захисту рослин Таблиця 11.2 2000 Витрати засобів захисту рослин, т Площа, на якій застосовувалися засоби захисту рослин, тис. га Кількість внесених пестицидів на 1 га, кг * Дані за 2010 рік відсутні
2005
2006
2007
2008
2009
2010
5,08 300
4,8 300
3,3 300
2,7 300
2,7 300
-
16,9
16
11
9
9
-
162
11.2.3. Екологічні аспекти зрошення та осушування земель Зрошування та осушування земель сільськогосподарського призначення в м. Києві не відбувається. 11.2.4. Тенденції в тваринництві Товарне тваринництво на території міста не ведеться. 11.3. Органічне сільське господарство Органічне сільське господарство на території міста не ведеться
163
12 ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ 12.1. Структура виробництва та використання енергії Динаміка використання паливно-енергетичних ресурсів Таблиця 12.1 Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п.
2000
2007
2008
2009
2010
6043,6
8499,3
8628,4
5773,4
7396,8
-
140,6%
142,8%
95,5%
122,4
2852,7
3298,1
3765,7
3293,2
3710,4
-
115,6%
132,0%
115,4%
130,1
4278,5
4168,2
4000,7
3737,6
5128,3
-
97,4%
93,5%
87,4%
119,9
Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання електроенергії млн. кВт.г Темп зміни, % до обсягу 2000 р. Споживання палива, тис.т у.п. Темп зміни, % до обсягу 2000 р.
Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі, тис. т у.п. 10000 9000
8499,3
8628,4
8000
7396,8
7000 6043,6
5773,4
6000 5000 4000 3000 2000 1000 0 2000
2007
2008
2009
Рисинук 12.1 Споживання паливно-енергетичних ресурсів на енергетичні цілі т.у.п.
164
2010
Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами підприємств, що виробляють електроенергію, газ та воду у 2010 році Таблиця 12.2 Кількість підприємств
Усього стаціонарними джерелами
12
Обсяги Обсяг викидів на викидів, тис. одиницю т реалізованої продукції, кг/грн
22,7
Темп зміни, % порівняно з 2009 роком обсягів викидів
викиди на одиницю продукції,
60,1
-
-
Динаміка споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 12.3 2000 р. Всього по Україні млн. т умовного палива /область, у % Вугілля кам’яне/ область, у % Газ природний, млрд. м³ / область, у % Бензин моторний / область, у % Газойлі (паливо дизельне) / область, у % Мазути топкові важкі / область, у %
100 2,4 87,4 2,4 3,9 1,4
2007 р. 100 3,7 80,7 3,5 8,4 0,1
2008 р. 100 4,2 79,5 4,0 8,8 0,0
2009 р.
2010 р.
100 5,2 69,5 3,3 7,2 12,1
100 4,2 85,3 2,5 5,4 0,0
Динаміка споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти
0%
3% 5%
4%
Вугілля кам’яне/ область, у % Газ природний, млрд. м³ / область, у % Бензин моторний / область, у % Газойлі (паливо дизельне) / область, у %
88%
Мазути топкові важкі / область, у %
Рисинук 12.2 Структура споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти
165
12.2. Ефективність енергоспоживання Під чинником ефективності енергоспоживання розуміються дії — комплекс аналогічних за своєю спрямованістю заходів, — що є причиною зміни стану основних елементів виробництва, тобто зміни стану техніки, технології, організації виробництва, праці і управління, кваліфікаційного складу працюючих і поліпшення їх використання . Всі чинники, що визначають рівень розвитку енергоспоживання, поділяються на зовнішні і внутрішні. Внутрішніми або внутрішньозаводськими називаються чинники, що залежать від діяльності розглянутого підприємства і функціонують в рамках даного підприємства. Одним із найзначніших і таких, що прямо впливають на обсяг споживання енергії, є такий внутрішній чинник, як обсяг виробництва окремих видів продукції. При збільшенні кількості виробленої продукції частіше всього збільшується і кількість спожитих енергоресурсів. Однак, це характерно не для всіх випадків. Вплив даного чинника не можна розглядати окремо від чинника структури виробленої продукції. При збільшенні виробництва менш енергоємної продукції величина основного показника споживання енергії — енергоємності — зменшиться, а при значних структурних змінах може зменшитися і кількість споживаних енергоресурсів. Динаміка використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти Таблиця 12.4 2000 Всього, т умовного палива Первинні види палива Вугілля кам’яне Газ природний, тис. м³ Дрова для опалення, м³ щільних Інші види первинного палива, т умовного палива Продукти переробки палива Кокс та напівкокс з вугілля кам’яного, вугілля бурого та торфу Бензин авіаційний Бензин моторний Фракції легкі інші Паливо реактивне типу гас Гас для технічних цілей Гас освітлювальний Газойлі (дизельне паливо) Мазути топкові важкі Масла мастильні для процесів очищення Масла мастильні Пропан і бутан скраплені Вазелін нафтовий, парафін, озокерит, інші мінеральні воски Бітум нафтовий і сланцевий Мастила відпрацьовані Присадки до мастил та палива Інші види нафтопродуктів, тон умовного палива Кам’яновугільний газ, одержаний шляхом
2007
2008
2009
2010
4928380,5
4828661,8
4278283,5
5680471,9
176207,0 3594879,0 6260,0
252920,4 3456506,8 3860,1
273366,8 3337822,4 6323,6
302362,5 2586886,8 5237,6
318013,2 4212689,3 4742,2
…²
1627,2
1750,3
683,9
1116,0
…³ …² 77429,1 …³ 36558,4 1012,5 48,7 128064,2 46835,5 …³ …³ 1948,0
234,3 …² 116319,7 208,3 67639,7 209,2 20,4 286675,7 2203,9 35,2 5503,8 8006,4
…² 459,8 130171,4 113,4 58690,0 308,2 19,1 293064,0 1153,8 3,1 5195,2 10889,9
…² …² 95746,3 27,7 46404,5 101,9 16,3 211794,1 378789,9 …² 2823,9 8816,0
…² …² 97066,9 49,5 62364,6 122,7 25,4 213191,4 1790,5 – 3096,8 9934,8
…³ 28266,0 …³ …³
62,8 37612,5 63,2 210,8
30,8 36215,5 88,9 0,9
6,9 16300,6 49,0 3,4
11,4 20284,4 52,8 3,8
…³ –
97,1 –
130,4 –
…² –
10,4 –
4729447,0
166
перегонки в коксових печах тис.м³ Інші продукти переробки палива, тон умовного палива
…²
…²
–
–
2
Інформація конфіденційна відповідно до Закону України «Про державну статистику»
³ Відомості відсутні.
Динаміка використання газу природнього, тис. м³ 4500000
4212689,3
4000000 3594879 3500000
3456506,8
3337822,4
3000000 2586886,8
2500000 2000000 1500000 1000000 500000 0 2000
2007
2008
2009
2010
Рисунок 12.3. Динаміка використання газу природного, тис.м.куб. Динаміка використання вугілля кам'яного (тонн) 350000 302362,5 300000
318013,2
273366,8 252920,4
250000 200000
176207
150000 100000 50000 0
2000
2007
2008
2009
2010
Рисунок 12.4. Динаміка використання вугілля кам’яного ( тонн) 167
–
Використання основних видів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за видами економічної діяльності у 2010 році Таблиця 12.5
Всього
Витрати палива в натуральному вимірі
Витрачено т умовного палива
вугілля кам’яне
газ природний
бензин моторний
газойлі (паливо дизельне)
5 680 471,9
318 013,2
4 212 689,3
97 066,9
213 191,4
Сільське господарство, мисливство 16 553,0 …2 1 169,2 1 353,1 8 696,6 та лісове господарство Промисловість 4 058 093,9 308 004,8 3 251 147,1 15 587,8 18 050,6 Добувна 1 044,9 …2 366,9 331,8 Переробна 301 288,9 1 036,5 196 327,0 11 421,4 14 888,0 У тому числі металургійне виробництво та виробництво 5 133,0 …2 2 010,5 590,1 1 235,8 готових металевих виробів Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних 114,8 …2 33,5 …2 матеріалів Виробництво харчових продуктів, 82 342,5 …2 60 665,5 3 846,2 4 050,6 напоїв та тютюнових виробів Виробництво та розподілення 3 755 760,1 306 968,3 3 054 815,4 3 799,5 2 830,8 електроенергії, газу та води Будівництво 52 954,4 223,8 5 151,8 6 343,3 24 791,5 Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів 108 316,6 …2 9 253,2 25 508,3 36 883,3 особистого вжитку Діяльність транспорту та зв’язку 1 300 250,2 6 861,0 889 032,6 19 835,1 111 763,0 Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання 60 179,4 253,6 18 434,4 10 033,4 6 270,5 послуг підприємцям Державне управління 11 312,7 2 121,5 4 118,7 2 784,0 511,8 Освіта 8 818,5 …2 5 444,2 1 113,0 363,6 Охорона здоров’я та надання 9 383,5 3 016,7 2 492,2 1 492,6 соціальної допомоги 2 Інші види діяльності 54 609,7 … 25 921,4 12 016,7 4 368,9 1 Дані наведено без урахування обсягів енергетичних матеріалів та продуктів перероблення найти, реалізованих населенню 2 Інформація конфіденційна відповідно до Закону України "Про державну статистику"
12.3. Вплив енергетичної галузі на довкілля Нинішній стан паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) міста характеризується наявністю низки проблем, які перешкоджають його сталому функціонуванню, особливо в умовах значного зростання вартості енергоносіїв. Понад 25% кабельних ліній відпрацювали 30 років і більше, 41% трансформаторних підстанцій експлуатуються більше 25 років, що спричиняє зростання втрат електроенергії (2000 рік – 9,8%, 2007 рік – 15,6 %, 2010 рік – 17,8%). Потребують відновлення і модернізації 49% магістральних теплових мереж, 43% теплових розподільчих мереж, 68% обладнання теплових пунктів; унаслідок незадовільної теплоізоляції в магістральних теплопроводах втрачається 16 % загальної величини відпуску теплоенергії, суттєвими є економічні збитки від частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт. Відсутність упродовж останнього десятиліття комплексного підходу до територіального розвитку міста обумовила поглиблення невідповідності між розвитком інженерної інфраструктури та темпами нового будівництва. Щороку 168
Фото 12.1. Теплоелектроцентраль № 6 ПАТ АК "Київенерго" максимальне електричне навантаження споживачів зростає на 5-6%. В окремих районах столиці склався дефіцит потужностей через брак джерел живлення (зокрема, в центрі, на лівобережжі, районах Подолу, Воскресінки). Вичерпано резерви теплопостачання новобудов у центральній частині Києва, районах житлових масивів Позняки, Осокорки, Оболонь, Відрадний, Нивки, Лівобережний. Негативний вплив на розвиток теплоенергетики має недостатнє впровадження у виробництво та житлово-комунальне господарство енергозберігаючих технологій низький рівень оснащення житла приладами обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів, особливо теплової енергії. 12.4. Використання відновлювальних джерел енергії та розвиток альтернативної енергетики Використання альтернативних джерел енергії в АК «Київенерго» До складу Компанії входить філіал «Завод «Енергія» Київенерго». Філіал «Завод «Енергія» Київенерго» здійснює термічне перероблення твердих побутових відходів і на сьогодні є єдиним у м. Києві за своїм видом діяльності. Нині завод «Енергія» переробляє щороку до 25% твердих побутових відходів, що утворюються у м. Києві. На цей час сміттєспалювання 169
розглядається, як найбільш опрацьований метод перероблення відходів у Європі. Завод працює цілодобово, технологія спалювання відходів є незмінною, склад вихідних димових, газів під котлоагрегаті» постійний протягом доби, тижня, місяця. Діяльність філіалу «Завод «Енергія» Київенерго» здійснюється з постійним дотриманням технологічних та екологічних вимог. Для зменшення кількості забруднюючих речовин у димових газах та належного контролю за забрудненням навколишнього середовища виконано низку заходів, а саме: - виконано роботи з реконструкції всіх електрофільтрів, ефективність яких на сьогодні становить 98 ,99%; - встановлено обладнання «Кордон», яке в автоматичному режимі вимірює рівень радіації сміїтя; Крім того, фахівці АК «Київенерго» постійно працюють над подальшим поліпшенням екологічних показників підприємства. Розроблено проекти впровадження хімічного очищення димових газів ї реалізації теплової та електричної енергії із встановленням, турбогенератора.
170
13. ТРАНСПОРТ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 13.1 Транспортна мережа м. Києва 13.1.1. Структура та обсяги транспортних перевезень Формування ефективного транспортного комплексу, спроможного задовольнити потреби населення у відповідних послугах та сповна реалізувати переваги транспортно-географічного розташування м. Києва є вагомим. Розширення площі житлових масивів, збільшення чисельності населення та підвищення його мобільності (з урахуванням приїжджих, іногородніх студентів, трудових і маятникових мігрантів людність Києва оцінюється на рівні близько 4,2 млн. осіб), швидке зростання парку приватного автотранспорту (за останні 10 років кількість транспортних засобів, зареєстрованих у м. Києві, зросли на 84% і в 2011 році прогнозується на рівні близько 900 тис. автомобілів) обумовили поглиблення невідповідності між пропускною спроможністю транспортної мережі та потребами в ній. Зі швидкою забудовою лівобережної частини міста загострились проблеми з обслуговуванням транспортних потоків на мостових переходах через р. Дніпро. Інтенсивність руху між правим і лівим берегом становить понад 300 тис. приведених одиниць на добу, в т.ч. за «години пік» — 27,1 тис, що на 20% перевищує пропускну спроможність діючих мостів. Такі ж тенденції характерні для більшості магістралей Києва, особливо його центру. Це призводить до значних економічних витрат, пов’язаних із зростанням та перепробігами транспорту, втрат пального, погіршення безпеки руху й екологічної ситуації в місті. Зростає навантаження на громадський транспорт. У «години пік» наповнюваність транспортних засобів перевищує їх пасажиромісткість у 1,5-2 рази, при цьому близько 70% парку транспортних засобів має понаднормативний знос (один і більше амортизаційних строків), створюючи тим самим перманентну аварійно небезпечну ситуацію. Існуючі підходи до управління транспортним комплексом Києва не спроможні вирішити наявні проблеми. Необхідним є перехід від практики вибіркової реконструкції окремих, найбільш перевантажених елементів вулично-шляхової мережі до комплексної реконструкції та будівництва магістралей і транспортних вузлів різних рівнів відповідно до положень Комплексної схеми транспорту м. Києва на період до 2020 року, забезпечення випереджаючого розвитку електричного пасажирського транспорту (метрополітену, швидкісного трамваю, тролейбусів) і скорочення кількості маршрутних таксомоторів як найбільш невигідного, з огляду на стан довкілля і безпеку руху, виду транспорту.
171
Обсяги транспортних перевезень Таблиця 13.1 Вид транспорту
Залізничний
Автомобільний
Водний
Авіаційний
Трубопровідний
Міський електротранспо рт
Всього
Рік 2000 2007 2008 2009 2010 2000 2007 2008 2009 2010 2000 2007 2008 2009 2010 2000 2007 2008 2009 2010 2000 2007 2008 2009 2010 2000 2007 2008 2009 2010 2000 2007 2008 2009 2010
Перевезено вантажів млн.т. % 15,91 401 1 34,2 481 1 34,7 541 1 26,0 541 29,21 561 16,4 42 26,92 382 21,82 342 2 19,2 402 2 19,0 372 7,0 18 9,7 14 7,8 12 3,1 6 3,7 7 0,0 0 0,1 0 0,1 0 0,1 0 0,1 0 – – – – – – – – – – х х х х х х х х х х 39,3 100 70,9 100 64,4 100 48,4 100 52,0 100
Вантажооборот млн.ткм 30800,01 54259,91 52776,01 37750,01 42410,81 1434,9 4711,92 5656,32 5066,82 4130,22 5705,7 10086,2 9008,7 4275,8 4289,4 21,5 312,4 291,9 276,0 286,5 – – – – – х х х х х 37962,1 69370,4 67732,9 47368,6 51116,9
1
% 811 781 781 801 831 4 72 92 102 82 15 15 13 9 8 0 0 0 1 1 – – – – – х х х х х 100 100 100 100 100
Перевезено пасажирів млн. 141,73 136,33 137,73 132,13 133,73,4 402,75 523,85 576,45 479,45 360,85 0,0 0,4 0,4 0,3 0,9 0,7 1,9 2,5 2,5 2,9 – – – – – 1077,1 1057,7 1095,6 799,5 696,9 1622,2 1720,1 1812,6 1413,8 1195,2
Пасажирооборот % 93 83 73 93 113,4 255 305 325 345 305 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 – – – – – 66 62 61 57 59 100 100 100 100 100
млн.пас.км 16400,03 17696,13 17850,83 16275,93 16816,83,4 2862,35 5735,35 6807,95 4682,05 4064,65 7,3 27,5 23,6 43,4 21,9 1256,0 3500,7 4486,6 4242,9 5266,0 – – – – – … 7581,7 7866,1 5833,1 5257,3 20525,6 34541,3 37035,0 31077,3 31426,6
З 2002р. з урахуванням комерційних вантажних перевезень виконаних фізичними особами-підприємцями. Відправлення вантажів Південно-Західною залізницею. 3 Відправлення пасажирів Південно-Західною залізницею. 4 З 2010р. з урахуванням перевезень пасажирів міською електричкою. 5 З урахуванням автомобільних пасажирських перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями. 2
172
% 803 513 483 523 543,4 145 175 185 155 135 0 0 0 0 0 6 10 12 14 17 – – – – – … 22 22 19 16 100 100 100 100 100
Динаміка пасажирообороту (млн.пас. км) 40000
37035 34541,3
35000
31077,3
31426,6
2009
2010
30000
25000 20525,6 20000 15000 10000 5000 0 2000
2007
2008
Рисунок 13.1. Динаміка пасажирообороту Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від окремих видів автотранспорту підприємств міста, тис.т. Таблиця 13.2 Роки
2000 2007 2008 2009 2010
Вантажні автомобілі
Пасажирські автобуси
Пасажирські легкові автомобілі
Спеціальні легкові автомобілі
19,3 20,5 18,1 16,6 18,7
9,9 6,8 5,8 4,9 9,3
7,9 17,2 17,1 15,1 18,8
1,6 1,7 1,7 1,5 1,9
Спеціальні нелегкові автомобілі 6,9 5,4 4,6 3,5 4,6
13.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів Групування автомобілів за конструкцією, яка дозволяє використовувати паливо (незалежно від фактичного використання палива) Таблиця 13.3 Тип автомобіля (одиниць) Автомобілів всього Легкові автомобілі Вантажні бортові
Всього бензин
дизпаливо
За видами палива зріджений стиснений нафтовий газ газ
стиснений природний газ і бензин
дизпаливо та стиснений природний газ
899188
749624
101666
–
–
47887
11
767822
702806
31047
–
–
33969
–
17669
6998
5881
–
–
4788
2
173
Самоскиди Сідлові тягачі Пасажирські автобуси Спеціальні автомобілі Інші автомобілі
7971
2003
5396
–
–
571
1
9209
346
8740
–
–
119
4
10450
2487
7226
–
–
737
–
19947
4749
13744
–
–
1450
4
66120
30235
29632
–
–
6253
–
Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря пересувними джерелами забруднення від використання окремих видів палива Таблиця 13.4 Роки
2000 2006 2007 2008 2009
Обсяги викидів, тис.т.
бензину
137,8 200,7 204,0 248,2 234,0
127,7 171,6 159,9 203,1 193,0
У тому числі від використання бензин газойлів паливо зрідженого та авіац. (дизельного реакт. стисненого газу палива) типу ГАС … 8,3 … 1,7 … 17,6 … 1,8 0,0 32,8 3,7 7,6 0,0 35,0 3,3 6,8 0,0 31,3 2,5 7,2
Частка викидів забруднюючих речовин від використання бензину у загальних обсягів викидів, % 92,7 85,5 78,4 81,8 82,5
Середній вік парку дорожніх механічних транспортних засобів Таблиця 13.5 Всього
Від 2 до 3 років
Від 3,1 до 5 років
Від 5,1 до 10 років
Більше 10 років
2010 386018
8285
7997
8294
5161
5271
4866
327372
2009 372829
7878 4723
321898
2008 377915
-
328171
2007 401909
2708 670
355565
2000 -
2313 435
-
2010
2009 78783
114329
2251 357
85436
1999 371
54883
2008 81301
-
57382
2007 79096
2640 734
59420
2000 -
1670 541
-
2010 123294
1499 440
106675
2009 76112
1131 295
60812
2007
2008 74606
56974
-
60923
4027 1701
46637
2000 -
6160 2200
-
2010 275547
5800 2322
248339
2009 362834
4348 1456
326405
2008 312153
-
277152
2007 209563
17669 7971
182063
2000 -
18140 8447
-
2010 899188
17835 8280
767822
2009 890558
15356 6845
763998
2008 845975
2007
-
Вантажні бортові
723648
-
Легкові автомобілі
747542
-
Автомобілі - всього
643685
2000
Тип автомобіля
Самоскиди
174
3474
4654
4504
4172
17474
19055
26623
11217
3336
3792 16040
10768
3253
-
10917
2970
2667 17541
10941
-
2245 13558
-
2504
2534
2159 14000
2803
2024 10364
2815
2395
-
2757
2240
1592 8541
2678
-
1531 9398
-
912
1495 8220
2200
740
1415 5512
1420
739
599
-
1290
2019 13415
1385
-
2965 17254
-
2319
2936 16275
3727
2834
3209 13029
5016
2552
-
5096
1464
10450 66120
3994
-
11245 59265
-
9209
11244 55969
19947
9444
10440 44945
20019
8939
7273
Інші транспортн і засоби
-
Пасажирсь кі автобуси
20060
-
Спеціальні автомобілі
18998
-
Сідлові тягачі
13.2. Вплив транспорту на довкілля На сьогоднішній день автомобільний транспорт в м. Києві, як і в ряді інших великих міст України, є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря. Обсяги викидів від автотранспорту обумовлені збільшенням кількості автотранспорту в місті за рахунок транспортних засобів населення, погіршенням технічного стану автомобільного парку автотранспортних підприємств, незадовільною якістю палива та недостатньо розвиненою законодавчою та юридичною базою у галузі ефективного управління автотранспортом. Це ставить дану проблему на провідне місце серед екологічних проблем м. Києва. Від роботи двигунів мобільних (автомобільний, авіаційний, залізничний і річковий) джерел забруднення у 2010 році в повітря надійшло 236,7 тис. т забруднюючих речовин, що на 2,7 тис. т більш порівняно з попереднім роком. Переважна частина з них – 229,2 тис. т (96,83%) – це викиди автомобільного транспорту. З кожним роком автотранспорт все більше впливає на погіршення стану довкілля. Поряд з постійними автомобілями, які щоденно рухаються вулицями, значний внесок у забруднення повітряного басейну вносять, також, транзитні автотранспортні засоби, та ті, що прибувають у столицю з інших міст на довгостроковий період. Загальна кількість таких автомобілів становить, за даними ДАІ м. Києва, 80-100 тис. одиниць за добу. 13.3. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля Київська міська державна адміністрація вирішила виділити 3,857 млрд. гривень на будівництво об'єктів дорожньої інфраструктури столиці до червня 2012 року. 175
Так, відповідно до розпорядження, будуть здійснені наступні роботи: - будівництво Подільського мосту від вулиці Верхній Вал до Русанівської дамби (1 березня 2011-15 квітня 2012, 1,698 млрд. гривень); - будівництво дороги від Подільського мосту до проспекту Ватутіна з будівництвом транспортної розв'язки на примиканні в урочищі Горбачиха до мосту (1 березня 2011-15 квітня 2012, 650 млн. гривень); - будівництво транспортної розв'язки біля станції метро "Дніпро" (1 березня-1 грудня 2011, 120 млн. гривень); - будівництво транспортної розв'язки на примиканні проспекту Науки до Столичного шосе (1 березня-1 грудня 2011, 200 млн. гривень); - продовження залізничного шосе до вулиці Любченка з виходом на вулицю Боженка (1 березня 2011-15 квітня 2012, 258 млн. гривень); - будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту до аеропорту "Київ" (1 березня 2011-1 травня 2012, 230 млн. гривень); - реконструкція проспекту Перемоги (1 квітня 2011-31 травня 2012, 324,67 млн. гривень); - реконструкція проспекту Бажана (1 квітня 2011-31 травня 2012, 268,5 млн. гривень); - реконструкція вулиці Горького (1 квітня-31 грудня 2011, 108,2 млн гривень).
176
14 ЗБАЛАНСОВАНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА СПОЖИВАННЯ 14.1. Структурна перебудова та екологізація економіки Основні тенденції розвитку економіки міста в поточному році знайшли своє відображення в структурі та обсягах виробництва валової доданої вартості. За попередніми розрахунками зростання валової доданої вартості (ВДВ) по м. Києву в 2010 році в реальному вимірі очікується на рівні 4,0 % порівняно з попереднім роком, що обумовлено підвищенням ділової та інвестиційної активності у всіх сферах економічної діяльності, розширенням споживчого попиту на внутрішньому ринку на товари та послуги. Найбільший внесок у формування номінальних обсягів ВДВ, які становитимуть у 2010 році - 197,5 млрд. грн. забезпечуватимуть такі види економічної діяльності як торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 23,0 %; операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам - 21,1 %; транспорт та зв'язок - 16,5 %; фінансова діяльність - 12,9 %. За обсягами ВДВ в розрахунку на душу населення - 70,6 тис. грн. м. Київ продовжує займати лідируюче положення серед регіонів України та має найбільшу частку - 18 % у загальнодержавному обсязі валової доданої вартості. У 2010 році внаслідок пожвавлення світового попиту на продукцію, покращення цінової кон'юнктури та поступової стабілізації внутрішньої економічної ситуації, намітились тенденції відновлення втрачених позицій розвитку промислового виробництва. Однак, затяжний спад будівельної та суміжних галузей економіки, недостатня конкурентоспроможність товарів промислових виробників та нездатність витіснити іноземних конкурентів та їх продукцію з внутрішнього ринку, а також стримана кредитна політика банківських установ, яка пояснюється підвищеними вимогами до потенційних позичальників, не сприяють впевненому відновленню ділової активності у сфері промислового виробництва. Враховуючи зазначені тенденції розвитку за підсумками 2010 року очікується зростання індексу промислового виробництва до 104,5 % порівняно з попереднім роком. Збільшення обсягів виробництва відбудеться за рахунок приросту випуску продукції в усіх видах промислової діяльності, крім харчової промисловості та металургійного виробництва. Обсяг реалізованої промислової продукції 2010 році становитиме 40,7 млрд. грн. або 14,5 тис. грн. на одну особу. Заходи, спрямовані на розвиток екологізації виробництва передбачені програмою "Розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки": 1. Розробка основних засад енергетичної політики в промисловому комплексі енергозбереження міста з урахуванням політичних та екологічних аспектів з визначенням переліку об'єктів, що потребують оснащення сірко- та азотоочисними спорудами. 177
2. Розробка програми з вивчення обсягів та видів відходів, що утворюються на промислових підприємствах міста, та визначення промислових потужностей для їх переробки. 3. Розробка проекту "Зниження екологічних наслідків при закінченні життєвого циклу об'єктів будівництва" (у першу чергу так звані "хрущоби"). 4. Реалізація заходів щодо захисту навколишнього середовища від факторів радіаційного забруднення на Київському міжобласному спецкомбінаті "Радон". 5. Реалізація розпорядження КМДА від 21.02.2002 N 330 "Про заходи щодо збирання відходів рослинного походження (опалого листя, трави, дрібних гілок тощо) для їх подальшого компостування та отримання біомінеральних добрив". 6. Використання водойми на острові Великий для водозабезпечення (скорочення кількості реагентів для освітлення води): - проведення досліджень - розробка проекту водозабору для забезпечення господарськопобутових - потреб міста. 7. Послідовний перехід на міжнародні стандарти екологічної безпеки підприємств міста. 8. Визначення пріоритетних груп товарів та послуг у м. Києві щодо їх відповідності критеріям екологічної оцінки продукції. 14.2. Впровадження елементів "більш чистого виробництва" в Україні Місто Київ, столиця України, одне з найбільших міст Європи, безперервно зростаючи і розвиваючись, переживає сьогодні складний перехідний період. Перетворення Києва в столицю європейського рівня, культурно-історичний, науково-освітній та інноваційний міжнародний центр з розвиненою інфраструктурою і високою якістю послуг тісно пов’язане із створенням сприятливого середовища життєдіяльності в місті. Запобігання погіршенню стану навколишнього природного середовища та виникненню небезпеки для здоров’я киян слід розглядати сьогодні як пріоритет міської політики. Механізми гармонізації відносин людини та природи можна реалізувати тільки за умови розробки та прийняття науково обґрунтованої стратегії сталого розвитку Києва, де будуть узгоджені екологічні, економічні та соціальні завдання на основі індикаторів еколого-збалансованого розвитку. В місті Києві в 2007 році була прийнята програма "Розвитку промисловості на інноваційній основі на 2007-2011 роки" якою було визначено комплекс заходів, спрямованих на сприяння екологізації виробничої діяльності і ресурсозберіганню в промисловості, включаючи:
178
- розробку і реалізацію міських цільових програм енергозбереження і енергоефективносгі в паливно-енергетичному комплексі міста і промисловості в цілому; - розширення сфери дії міжнародних екологічних стандартів серії ISO 14000 в промисловості; - організаційну і фінансову підтримку впровадження в організаціях промисловості міста ресурсозберігаючих технологій і устаткування, розроблених організаціями науки і промисловості міста; - організаційну і фінансову підтримку реалізації проектів по розвитку діючих і організації нових виробництв по переробці відходів промислового виробництва і продукції, що втратила свої споживчі властивості в результаті життєдіяльності міста і його населення; - проведення промисловими підприємствами міста природозахисних заходів, а також заходів щодо забезпечення техногенної безпеки; - участь промислових підприємств у міжнародних проектах у сфері ресурсозберігання і екологізації відповідно до Кіотського протоколу й інших міжнародних угод України та Києва; - впровадження системи рециркуляції димових газів з метою зниження викидів азоту в атмосферне повітря від водогрійних котлів ДКВР - 10 м, котелень "Київенерго"; - створення єдиної кільцевої системи теплогенерації та тепловодозабезпечення міста за рахунок ТЕЦ, районних котелень та котелень підприємств міста, що знизить викиди в атмосферу окислів азоту, вуглецю та сірки тощо. 14.3. Ефективність використання природних ресурсів Природні ресурси — це засоби існування людей, не створені їхньою працею, які містяться в природі. До них належать вода, ґрунт, рослинний і тваринний світ, мінеральні ресурси тощо. Природні ресурси класифікують за: 1) їхнім призначенням — виробничі та рекреаційні; 2) належністю до тих чи інших компонентів природи — земельні, лісові, мінеральні; 3) вичерпністю — вичерпні та невичерпні ресурси. Невичерпні, своєю чергою, поділяються на відновлювані, відносно відновлювані та невідновлювані. Відновлювані ресурси — це рослинний і тваринний світ, а також деякі види мінеральних ресурсів, зокрема кухонна сіль. Відновлення таких ресурсів відбувається з різною швидкістю. Темпам споживання відновлюваних ресурсів мають відповідати темпи їхнього відновлення. Інакше відновлювані природні ресурси можуть стати невідновлюваними. До відносно відновлюваних належать земельні, лісові та водні ресурси. 179
Невідновлювані ресурси — це такі ресурси, що зовсім не відновлюються або відновлюються значно повільніше, ніж відбувається їхнє використання людиною. До них належать мінеральні, паливні та мінерально-сировинні ресурси. Використання більшості з них призводить до їх вичерпання в давно освоєних регіонах, що зумовлює підвищення капітальних вкладень на приріст 1 т мінерального палива. Одним із основних напрямів раціонального використання мінеральних ресурсів є впровадження їхньої комплексної переробки, безвідходних і ресурсозберігальних технологій. До невичерпних ресурсів належать космічні та кліматичні. Космічні ресурси — це сонячна радіація, енергія морських припливів. Надходження сонячної енергії залежить від стану атмосфери, рівня її забруднення. Кліматичні ресурси — це повітря, енергія вітру, опади тощо. переробки, безвідходних і ресурсозберігальних технологій. До невичерпних ресурсів належать космічні та кліматичні. Космічні ресурси — це сонячна радіація, енергія морських припливів. Надходження сонячної енергії залежить від стану атмосфери, рівня її забруднення. Кліматичні ресурси — це повітря, енергія вітру, опади тощо. Дослідження щодо комплексної оцінки ефективності використання природних ресурсів на території міста не проводились. 14.4. Тенденції та характеристика споживання Політика сталого розвитку м. Києва так і держави в цілому передбачає ефективне споживання природних ресурсів. Основні показники використання та охорони водних ресурсів Таблиця 14.1
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Забрано води з природних Спожито водних свіжої води, об’єктів, млн.куб.м1 1 млн.куб.м 961,0 848,1 922,0 814,6 909,8 811,0 889,0 796,4 902,5 800,3 874,5 776,9 915,4 824,3 914,2 817,7 911,7 824,5 929,4 856,4 938,1 872,5 859,9 793,0 786,4 727,7 771,9 708,7
Загальне відведення зворотних вод, млн.куб.м 899,3 847,3 848,4 826,0 836,6 820,5 867,8 865,7 865,6 890,2 899,6 817,3 723,1 715,0
180
У тому числі забруднених всього 545,0 35,0 533,0 512,0 502,4 23,3 25,4 25,4 26,4 457,8 437,4 419,8 366,2 366,3
з них без очищення 32,9 34,5 37,5 34,7 28,8 23,3 25,3 25,4 26,4 25,5 24,3 25,9 25,8 24,5
нормативноочищених 0,0 502,3 0,0 0,0 468,7 473,6 472,8 452,3 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0
Потужність очисних споруд, млн.куб.м 660,5 662,3 660,3 660,3 661,6 659,3 658,3 658,4 658,4 660,2 658,0 658,0 658,0 658,0
Динаміка основних показників використання та охорони лісу, тваринних ресурсів та заповідних територій Таблиця 14.2
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Обсяги Загальна чисельність Заповідники, Заготівля деревини, продукції, мисливських тварин, тис. національні тис.куб.м1 робіт та Площа голів природні парки послуг лісового Відтворення мисливських у т.ч. від господарства лісів, тис.га угідь, рубок копитних хутрових пернатої площа, ( у фактичних усього тис.га кількість головного тварин звірів дичини тис.га цінах), користування млн.грн. … … … … 119,6 1,0 2,5 0,9 – – … … … … … … … … – – … … … … … … … … – – … … … … … … … … – – … … … … 94,0 … … … – – … 102,3 … 0,1 94,0 … … … – – … 110,9 … 0,1 94,0 0,6 1,4 0,9 – – 1,6 98,5 … 0,2 24,1 0,6 1,1 0,8 – – 1,8 85,4 … 0,1 28,1 0,5 1,0 0,7 – – 2,4 76,9 … 0,1 28,1 0,5 1,0 0,9 – – 3,3 114,9 … 0,1 28,1 0,5 1,1 0,9 – – 4,5 142,8 … 0,2 28,1 0,5 1,1 0,9 – – 4,9 129,4 – 0,2 28,1 0,4 1,2 0,8 – – 7,0 153,7 – 0,2 28,1 0,5 1,2 0,8 – – 10,3 153,5 – 0,2 92,6 1,4 2,9 6,9 – – 17,7 155,0 – 0,2 92,6 1,7 3,0 5,8 – – 18,0 140,9 – 0,2 93,3 1,7 3,4 6,3 – – 25,3 128,2 – 0,1 93,3 1,9 3,2 6,3 – – 40,1 157,7 – 0,1 93,4 2,0 3,2 6,2 – – 23,9 102,7 – 0,1 93,4 2,2 3,3 6,1 1 4,5 21,7 180,4 0,1 1572,9 8,9 58,1 403,0 1 4,5
181
15. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 15.1 Національна та регіональна екологічна політика України
Фото 15.1 Виставка "Екологія для України" В місті Києві здійснюється політика, спрямована на захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення максимально ефективного використання та активізації природного фактора, сприяння здоровому способу життя киян. Це означає необхідність створення умов для мешканців та гостей столиці України користуватися чистим повітрям, чистою водою, екологічно чистими продуктами харчування, екологічно чистими рекреаційними ресурсами міста. Для забезпечення цих основних умов здорової життєдіяльності населення в місті необхідно ефективно використовувати наявні природні ресурси та розробляти і реалізовувати заходи, спрямовані на постійне поліпшення якості навколишнього природного середовища в столиці України. Основним завданням екологічної політики є забезпечення сталого збалансованого розвитку міста як столиці України, економічно, соціально та екологічно збалансованого вирішення завдань щодо досягнення запланованих результатів функціонування міста в перспективі. При чому, екологічна складова сталого розвитку виступає на перший план і є пріоритетною, порівняно з досягненням економічних та соціальних результатів, бо стан 182
навколишнього природного середовища за сучасних умов є визначальним фактором життєзабезпечення. Політика сталого розвитку означає, що екологічна політика в м. Києві (як її складова) має передбачати дотримання деяких принципів, які визначають сталий розвиток міста: По-перше, відмову від практики орієнтації процесу розвитку тільки на традиційні економічні показники, зокрема на темпи та обсяги росту внутрішнього валового продукту. Необхідно забезпечити в результаті розвитку не тільки досягнення певних економічних зрушень, але й екологічну стабільність (не порушити навколишнє природне середовище). Для досягнення стійкого сталого розвитку захист навколишнього природного середовища не може розглядатися окремо, у відриві від забезпечення виконання намічених завдань економічного та соціального характеру. Потрібно в кожному конкретному випадку знаходити прийнятний баланс між економічним розвитком і збереженням природи.
Фото 15.2 Виставка "Екологія для України" Екологічна політика в столиці має створити умови для забезпечення антропогенного впливу на довкілля не вище нормативно допустимого рівня, досягнення та підтримання життєзабезпечуючих якостей природної екосистеми до рівня, що гарантує екологічну безпеку територіальної громади міста. По-друге, необхідність збільшення значення державного регулювання процесів вирішення проблем якості життя населення, забезпечення оптимального взаємовідношення важелів державного управління та ринкового регулювання соціально-економічного розвитку. 183
По-третє, необхідність раціонального природокористування та ефективного використання всіх видів ресурсів, особливо природного походження. При цьому важливе значення має інноваційна політика, спрямована на підвищення ефективності ресурсоспоживання, зниження обсягів відходів, які утворюються в процесі виробництва та споживання, а також широке використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів. 15.2. Удосконалення систем управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки Система управління в галузі охорони довкілля потребує удосконалення. Потребує удосконалення й законодавче та нормативно-правове регулювання, а саме: 1. Внести зміни до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в ст.19 пункт д) "Компетенція виконавчих та розпорядчих органів місцевих Рад народних депутатів у галузі охорони навколишнього природного середовища" та в частину шосту ст.47. 2. З метою скорочення та спрощення процедури отримання дозволу на розміщення відходів та лімітів на утворення та розміщення відходів, необхідно внести зміни до ст.1, 20, 23 Закону України "Про відходи". 3. Необхідно внести зміни у статтю 123 п. 6, ст. 151 п. 8, ст. 118 п. 9 Земельного Кодексу України. Рішенням Київської міської ради від 26.06.03 №512/672 прийнято новий "Порядок надання земельних ділянок у користування в м. Києві", в якому передбачено, що проекти відведення земельних ділянок у м. Києві узгоджуються створеним у м. Києві Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської держадміністрації), яке на цей час привласнює собі функції Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві (територіального органу Мінприроди України) в частині порядку погодження питань, пов’язаних із вилученням (викупом), відведенням та наданням в оренду земельних ділянок (ст. 151, 123, 118 Земельного кодексу України). Згідно з пунктом 8 ст. 151, пунктом 6 ст. 123 Земельного кодексу України найбільш доцільні місця розташування об’єктів, розміри намічуваних для вилучення (відведення) земельних ділянок та умови їх вилучення (відведення) мають погоджуватись зацікавленими у цьому юридичними особами з районними (міськими) природоохоронними органами. 4. Для забезпечення дієвих адміністративних заходів у відношенні порушників природоохоронного законодавства у питаннях охорони біоресурсів, у тому числі на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, Держуправління вважає за доцільне віднести до повноважень органів Мінприроди застосування ст.ст.91, 91-2, 91-3, 85, 85-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для чого внести відповідні зміни до статей 242-1 та 221 зазначеного Кодексу. 184
5. Для вдосконалення нормативно правової бази з охорони водних ресурсів необхідно внести зміни та доповнення до ст. 16, 70, 88, 89, 105 Водного кодексу України. Пункт 9 ст.16 викласти у такій редакції: "погодження умов дозволів на спеціальне водокристування в разі використання поверхневих вод". Доповнити абзац 2 ст.70 після слів "…скидання забруднюючих речовин" словами "та дозволу на спеціальне водокористування". Змінити назву ст. 79 на "Класифікація водних об’єктів України". Доповнити її поняттям "штучні водойми" та "озера". Статтю 88 доповнити розміром прибережних захисних смуг для штучних водойм (технічного та технологічного призначення), озер та для малих річок в тих місцях, де вони протікають у відкритому та закритому колекторі. До ст.89 доповнити другим абзацом "У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розміщення авторемонтних майстерень, автозаправочних станцій, складів паливномастильних матеріалів та зливно-наливних естакад нафтопродуктів". Доповнити п.6 ст.89 Водного кодексу України словами "звалищ побутових, будівельних відходів". З абзацу 4 ст.105 вилучити слово "пошукових", а після слів" …на балансі яких вони знаходяться", доповнити "…після їх обстеження і надання висновку спеціалізованими організаціями, які мають дозволи (ліцензії) на проведення цих робіт та дозволу органів Мінекобезпеки на проведення ліквідаційного тампонажу". 6. Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.98р. № 1218 "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів": 7. Відповідно до п.5 та п.6 Постанови Кабміну України від 12.07. 2005 р. № 557 "Про затвердження порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду" необхідно розробити та затвердити перелік документів, які додаються до заяви, зразок заяви та форма дозволу, які повинні затверджуватись Міністерством будівництва архітектури та житловокомунального господарства, Мінприроди та Держводгоспом. 8. На підставі п.3 постанови КМУ від 13.03.2002р. № 321 "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування" та внесення змін до постанови КМУ від 10.08.1992р. № 459 необхідно розробити Інструкцію щодо надання дозволів на спецводокористування. 9. Розробити нормативно-правовий документ щодо послідовності та першочерговості отримання водокористувачами - надрокористувачами дозволів на спецводокористування та спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами (підземними водами), із встановленням термінів отримання ними ліцензій. 10. Необхідно розробити норми допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних дощових водах, що відводяться до міської дощової каналізації. 185
11. Запровадити надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ і організацій в разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, при переході на маловідходні, ресурсо- та енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, а також виконання інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища. 15.3. Державний контроль за додержанням вимог законодавства
природоохоронного
В м. Києві Державна екологічна інспекція в м. Києві є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України. Основними завданнями інспекції є: - реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний і рослинний світ) поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної безпеки, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території; - здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території; - здійснення державного контролю за забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань, а також здійснює контроль у пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення; - подання до Мінприроди, територіальних органів Мінприроди та Держекоінспекції у межах своєї компетенції пропозицій щодо розроблення нормативів зборів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища та порядку їх стягнення, а також видачу, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, 186
розміщення відходів, транскордонного переміщення об’єктів рослинного та тваринного світу; - обстеження в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; - взаємодія із засобами масової інформації з питань висвітлення актуальних проблем здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища; - інформування в межах своєї компетенції органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і населення про додержання вимог природоохоронного законодавства, випадки і причини забруднення довкілля 15.4. Виконання державних цільових екологічних програм В основі нової екологічної стратегії соціально-економічного розвитку України серед інших наріжних принципів має бути принцип раціонального та збалансованого, за критерієм кінцевого еколого-економічного ефекту, поєднання державних і ринкових, адміністративних та економічних механізмів і важелів регулювання екологічних відносин, природокористування та природоохоронної діяльності на національному, регіональному і місцевому рівнях управління. Серед найбільш дієвих та таких, що відповідають наведеному принципу напрямків державного регулювання збалансованого регіонального розвитку, використання і охорони природних ресурсів в умовах обмежених матеріальних ресурсів, є екологічні цільові програми (ЕЦП). ЕЦП є інструментом екологічної політики, що реалізується на різних рівнях державного управління – від мікроекономічного (екологічні програми підприємств) до муніципального, регіонального, загальнодержавного і глобального (міждержавні екологічні програми). Згідно з Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", державні екологічні програми створюються з метою проведення ефективної та цілеспрямованої діяльності України стосовно організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування і відтворення природних ресурсів на перспективу. Необхідність розвитку, удосконалення і розширення повноважень даного інструменту обумовлено Законом України "Про державні цільові програми", зі статті 3 цього Закону випливає, що ЕЦП – самостійний напрямок державних цільових програм, метою яких є здійснення загальнодержавних природоохоронних заходів, попередження катастроф екологічного характеру, ліквідація їхніх наслідків.
187
Перелік регіональних (місцевих) природоохоронних програм Таблиця 15.1 № з/п 1 1 2 3 4 5 6 7 8
9
10
11 12 13
Програми
Ким прийнята
2 Програма соціально-економічного розвитку м. Києва на 2010 рік Міська програма розвитку Київського зоологічного парку на 2009-2013 роки Програма розвитку туризму у м. Києві до 2010 року Київська міська програма "Екологія транспорту" Програма розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста Програма використання та охорони земель міста Києва на 2006-2010 роки Програма утилізації рослинних відходів у м. Києві на 2007-2010 роки Київська міська програма сприяння розвитку малого те середнього підприємництва на 20092010 роки Програма ремонту, реконструкції та розвитку каналізаційного господарства м. Києва на період 2006-2010 р.р. Програма енергозбереження, режиму економії енергоресурсів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування на 2007-2010 р.р. Програма розвитку та реконструкції водопровідного господарства м. Києва на 2004-2010 р.р. Міська Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я киян" на 2003-2011 р.р. Київська міська програма розвитку промисловості на інноваційній основі на 20072011 р.р.
№ та дата прийняття 4
Кількість виділених коштів, тис. грн. 5
3 Рішенням Київради Рішенням Київради Рішенням Київради Рішенням Київради
01-01-1970 № 20/1075 22-01-2009 20/ 1229 12-02-2004 № 157/1591 29-11-2001
Рішенням Київради
№ 806/338 19-07-2005
Рішенням Київради Рішенням Київради
№ 485/542 21-12-2006 № 732/1393 24-05-2007
Рішенням Київради
№ 931/931 25-12-2008
-
Рішенням Київради
№ 1042/1703 12-07-2007
-
Рішенням Київради
№ 1259/4092 22-11-2007
-
Рішенням Київради
№ 864/2274 23-12-2004
-
Рішенням Київради
№ 132/292 28-11-2002
-
Рішенням Київради
№ 287/344 19-12-2006
-
-
15.5. Моніторинг навколишнього природного середовища Система моніторингу довкілля - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. 188
Мета моніторингу - забезпечення збереження якості різних компонентів середовища. Моніторинг є одним із основних елементів в системі управління якістю навколишнього природного середовища. Головними завданнями моніторингу є: - збір, збереження та оброблення даних про стан довкілля; - налагодження інформаційної взаємодії суб’єктів державної системи моніторингу довкілля та забезпечення інформаційних потреб користувачів; - створення та ведення банків даних; - аналіз інформації, комплексна оцінка стану навколишнього природного середовища і впливу на нього факторів забруднення, прогнозування змін та інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки; - забезпечення достовірності інформації, що надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, громадським і міжнародним організаціям; - оцінка ситуації (значень параметрів та концентрацій) та тенденції; - оцінка масових потоків (навантажень); - перевірка відповідності стану середовища вимогам діючих стандартів та класифікацій; - раннє попередження та виявлення забруднень. Система моніторингу спрямована на: - підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля; - підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; - підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення; - сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки. В зв’язку з важливістю, багатоплановістю та багатоетапністю завдання створення системи моніторингу довкілля, її виконання вимагає значних наукових та фінансових витрат і поетапного створення та введення в дію. Створення системи екологічного моніторингу міста дозволить забезпечити: - постійний контроль об'єктів міста; - оперативний контроль надзвичайних ситуацій, якi здатні привести до катастрофи; - повноту i достовiрнiсть екологічної iнформацiї з метою вироблення науково-обгрунтованих рекомендацій для органів державної влади по управлінню якістю довкілля. Суб’єктами моніторингу в м. Києві є: - ЦГО. Одна з основних організацій, напрямком роботи якої є спостереження; - атмосферного повітря (вміст забруднюючих речовин (далі - ЗР), поверхневих вод, ґрунтів, наземних і водних екосистем (біоіндикаторні 189
визначення); - організація гідрометеорологічної служби: атмосферного повітря та опадів (вміст ЗР, поверхневих вод (гідрохімічні та гідробіологічні визначення, вміст ЗР), ґрунтів (вміст ЗР), радіаційної обстановки (на пунктах стаціонарної мережі спостережень). Київське міське територіальне медичне об'єднання "Санепідемслужба". забезпечує санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, зокрема щодо організації державного соціально-гігієнічного моніторингу, а також який є однією з основних організацій, напрямком роботи якої є спостереження за станом (у місцях проживання і відпочинку населення,) - атмосферного повітря (вміст шкідливих хімічних речовин); поверхневих вод і питної води (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); озер та водойм (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення); ґрунтів (вміст пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, наявність яєць геогельмінтів); фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо). ПДРГП "Північгеологія". Діяльність спрямована на отримання достовірної інформації про стан НПС: - ґрунтів і ландшафтів (вміст ЗР); ґрунтових та підземних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); екзогенних та ендогенних процесів; речовинного складу гірських порід, ґрунтів, донних відкладів, ґрунтового повітря, стихійних та небезпечних гідрометеорологічних явищ, повеней, паводків, селів. - дослідження забрудненості комплексно еколого-геохімічні літо -, гідросфери; контроль якості природних та стічних вод; визначення величини техногенного навантаження на оточуюче середовище; обстеження екологічного стану жилого фонду та присадибних ділянок; визначення екологічного стану територій, прилеглих до техногенних та інших об’єктів (включаючи оцінку забруднення ґрунтів, снігу, рослинності та т.п. радіонуклідами та важкими металами); геохімічні дослідження геологічних утворень; еколого-геохімічні дослідження усіх складових навколишнього середовища. ВАТ "АК "Київводоканал". Діяльність спрямована на отримання достовірної інформації про стан НПС. Головним напрямком роботи є спостереження за станом річок, водосховищ, каналів, систем міжгалузевого водопостачання (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); поверхневих вод у місцях їх інтенсивного виробничо-господарського використання (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); прибережних зон водойм (переформування берегів і підтоплення територій). Дніпровське басейнове управління водних ресурсів. Діяльність спрямована на отримання достовірної інформації про стан НПС. Одна з організацій, головним напрямком роботи якої є спостереження за станом річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем і водойм у межах водогосподарських систем комплексного призначення, систем водопостачання (вміст ЗР, в тому числі радіонуклідів), водойм у зонах впливу основних забруднювачів регіону, прибережних зон водосховищ. 190
Система моніторингу м. Києва повинна об'єднати окремі суб'єкти моніторингу на основі єдиного нормативного, організаційного, методологічного та метрологічного забезпечення, яке на сьогодні знаходиться в стадії розробки. Моніторинг довкілля м. Києва є складовою частиною державної системи моніторингу і водночас - частиною регіональної інформаційної аналітичної системи м. Києва загального призначення. Відносно незначна кількість відомостей, що отримується за сучасним станом, розрізненість інформації та різноманітність засобів її обробки лише в певній мірі відповідають початковому рівню формування системи моніторингу. Функціонування системи екологічного моніторингу є одним із основних напрямків підвищення ефективності управління станом навколишнього природного середовища. Система спостережень за станом довкілля Таблиця 15.2. Кількість точок спостережень, од.
№ з/п
1 1 2 3
Суб’єкти моніторингу довкілля
2 Дніпровське басейнове управління водних ресурсів ЦГО Держекоінспекц ія в м.Києві
4
СЕС
5
ПДРГП "Північ геологія "
3
стаціон арні джерел а вікидів в атмосферне повітря 4
0
0
7
0
0
0
0
0
0
16
0
3
0
0
0
0
0
55
0
0
51
9
0
0
0
0
0
17859
0
75
0
0
0
0
289
178 59
0
0
0
0
0
0
4
0
0
атмосферне повітря
поверхневі води
джерела скидів зворотних вод у поверхневі води
морсь кі води
джерела скидів зворотних вод у морські води
5
підзем ні води
джерела скидів зворотних вод у глибокі підземні водоносні горизонти
грунти
6
7
8
9
10
11
Комплексно із залученням багатьох організацій розробників та виконавців за принципом необхідної відповідності робіт сучасним вимогам світових стандартів під науково-технічним керівництвом Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова НАН України розпочато створення системи моніторингу довкілля міста (СМДМ), розроблено регіональну ―Програму створення системи моніторингу довкілля міста Києва (СМДМ) на 1999-2002 роки (І черга)‖, що затверджена Рішенням Київради №366/467 від 08.07.1998 року та Технічне завдання (ТЗ) на її реалізацію. Ці документи розроблялись концептуально як типові регіональні з метою їх подальшого тиражування в різних регіонах України з урахуванням особливостей кожного з регіонів та принципів їх сталого розвитку. Технічне завдання на СМДМ м. Києва розроблено вперше в Україні та зареєстровано в Мінекоресурсів України у 2001 році за № 26М 0001/11/3. 191
У складі системи моніторингу довкілля Києва створено Центр оперативного моніторингу в Держуправлінні м. Києва, Інформаційноаналітичний центр в Управлінні охорони навколишнього природного середовища КМДА та територіально розподілену корпоративну комп’ютерну мережу проблемно-орієнтованих комплексів контролю атмосфери вздовж автомагістралей, довкілля житлової зони з використанням датчиків та приладів для автоматичного контролю NOx, СО, SOx , а також контролю приземного шару атмосфери та ґрунтів.
Рисунок 15.1. Схема організації моніторингу навколишнього природного середовища м. Києва Результати виконання робіт по створенню СМДМ Києва неодноразово демонструвались на виставках регіонального та Міжнародного рівнів та доповідалися на відповідних семінарах, виставках. Результати отримали позитивну оцінку і підтримку керівництва Кабінету Міністрів України. 15.6 Державна екологічна експертиза Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному 192
дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. Метою екологічної експертизи є запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах. Основними завданнями екологічної експертизи є: - визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи з здійснюваної діяльності; - організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства; - оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів; - оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи. Здійснення еколого-експертної діяльності проводиться згідно з вимогами діючого законодавства України про екологічну експертизу (в т.ч. Закону України "Про екологічну експертизу", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" тощо), положеннями постанов Уряду України, інструктивно-методичних документів та інших нормативних актів законодавства України. Протягом 2010р. відділом екологічної експертизи та природних ресурсів Державного управління було проведено державну екологічну експертизу передпроектної (ТЕО, ТЕР, ТЕД), проектної (проект, робочий проект) документації в кількості 82 проекти, з них 49 оцінено позитивно та 33 – негативно (40,24% від загальної кількості розглянутих проектів), в тому числі у рамках комплексної державної експертизи розглянуто 42 проекти, з них 20 оцінено позитивно та 22 – негативно (52,38%), у відокремленому порядку (самостійно) розглянуто 40 проектів, з них 29 оцінено позитивно та 11 – негативно (27,5 % від загальної кількості розглянутих проектів). Спеціалістами відділу екологічної експертизи надавалася консультативна допомога замовникам проектів і проектувальникам стосовно питань охорони водного басейну, атмосферного повітря та утворення відходів виробничої діяльності. Представники відділу приймали участь у роботі міської Міжвідомчої комісії з питань теплопостачання об’єктів цивільного і виробничого 193
призначення КМДА (3), виїзних нарадах (7), залучалися до участі у роботі комісій по прийманню в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (15) та комісіях по вибору земельних ділянок під будівництво очисних споруд (2), артезіанських свердловин (4). За цей період відділом екологічної експертизи та природних ресурсів Держуправління були розглянуті звернення громадян, організацій щодо порушень вимог природоохоронного законодавства України, з питань проведення державної екологічної експертизи та надані 283 листи-відповіді. Останнім часом спостерігається тенденція щодо зменшення загальної кількості проектної документації, яка надається на державну екологічну експертизу, що пов’язане із зменшенням загальних обсягів будівництва в м. Києві та загальним станом економіки держави. Крім того, зросла кількість проектної документації, яка повертається на доопрацювання у зв’язку з їх низькою якістю, а саме : - не відповідність матеріалів розділу "Оцінка впливів на навколишнє середовище" вимогам ДБН А.2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд"; - при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також при експлуатації цих об’єктів не забезпечується раціональне використання природних ресурсів, дотримання встановлених нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, не завжди передбачене вловлювання, утилізація та знешкодження шкідливих речовин і відходів діяльності, що не відповідає ст. ст. 33, 40, 51, 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; - не дотримання ст. ст. 8, 10, 11, 34, 35 Закону України "Про екологічну експертизу" у частині гласності екологічної експертизи (в т.ч. оголошення через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній "Заяві про екологічні наслідки діяльності") та спеціальних вимог до проектної документації, матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище на об’єкти державної екологічної експертизи відповідно до ст. ст. 15, 36 Закону України "Про екологічну експертизу"; - порушення вимог діючих нормативних документів та актів законодавства України - ДБН А.2.2-3-04 "Склад, порядок розробки, узгодження проектної документації для будівництва", ДБН-360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН А.2.2-1-2003 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд", Водного і Земельного Кодексів України, тощо; - неопрацьованість питань з охорони атмосферного повітря та водного середовища; - в наданих на експертизу проектних матеріалах недостатньо обґрунтовується питання щодо здійсненої діяльності і доцільності 194
влаштування екологічно небезпечних об’єктів (в т.ч. автономних котелень, топкових, каналізаційних систем і очисних споруд, водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання, тощо); - в представлених на експертизу матеріалах оцінки впливу на навколишнє природне середовище не розглядаються можливі альтернативні варіанти рішень, відсутня характеристика стану навколишнього природного середовища території, види і рівні впливу на нього в нормальних і екстремальних умовах, можливі зміни його якісного стану; - в наданих на експертизу проектних матеріалах реконструкції існуючих підприємств (окремих виробничих дільниць та цехів) не враховується загальний екологічний стан підприємства і його впливи на навколишнє природне середовище, еколого-економічні наслідки діяльності, заходи щодо зменшення рівня екологічного ризику і забезпечення вимог екологічної безпеки; - здебільшого відсутні розрахунки економічної ефективності природоохоронних заходів, що передбачені проектом, акти обстеження зелених насаджень Міської станції захисту зелених насаджень КО "Київзеленбуд" та погодження його з територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України (тобто з Держуправлінням) відповідно до п. 5 "Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва", затвердженого розпорядженням ВО КМР КМДА від 27.06.07 №811 та п. 4 "Порядку видалення дерев кущів, газонів і квітників у населених пунктах", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.06 №1045; - відсутні компенсаційні заходи незворотного збитку від планової діяльності шляхом проведення заходів щодо рівноцінного поліпшення стану природного, соціального та техногенного середовища, грошові відшкодування збитків; - в розроблених проектах приймаються нераціональні та неефективні методи очистки стічних вод, особливо дощових вод з території об’єктів проектування. На підставі зауважень висновків державної екологічної експертизи Держуправління були внесені зміни у технічні рішення та прийняті заходи щодо зменшення викидів, скидів забруднюючих хімічних речовин в навколишнє природне середовище за рахунок зміни джерела теплопостачання (приєднання до централізованих міських теплових мереж замість автономних газових котелень), впровадження сучасних високоефективних методів очистки атмосферного повітря та стічних вод, застосування найсучаснішого технологічного, екологічно-безпечного обладнання з мінімальною емісією забруднюючих речовин в атмосферне повітря, заміна морально застарілого технологічного обладнання, збільшення висоти димових труб, тощо. Основні тенденції, які виявлені при проведенні державної екологічної експертизи наданих матеріалів за 2010р: - зростання кількості об'єктів, які мають автономне джерело теплопостачання, в тому числі влаштування топкових, котелень на газовому паливі, а також на 195
нетрадиційних видах палива (відходи деревини, біогаз); проведення ліквідаційних санітарно-технічних тампонажів артезіанських свердловин, реконструкцій вулиць та доріг; - встановлення автономних енергоблоків у складі газо-поршневих когенераційних установок (модулів) та абсорбційних чиллерів з метою покриття недостатніх (електричної та теплової) потужностей мереж АЕК "Київенерго" для забезпечення потреб проектованих об’єктів. За рахунок встановлення когенераційних установок, забезпечується виробництво теплової енергії в абсорбційних чиллерах шляхом утилізації енергії вихлопних газів когенераційних модулів при спалюванні природного газу; - встановлення резервних дизельних електростанцій для забезпечення аварійного електропостачання об'єктів (лікарень, банківських установ, автоматичних телефонних станцій та станцій мобільного зв’язку, тощо); - проведення реконструкції існуючих котелень із зменшенням існуючої теплової потужності та заміною морально застарілого котельного обладнання із значними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря на сучасні котли, які мають діапазон регулювання температури води в системі опалення, низькі показники викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, високі теплотехнічні і екологічні показники, що забезпечують надійність, економічність теплопостачання та економію пального. Підвищена увага при розгляді проектної документації приділялась питанням: - контролю виконання умов та обмежень, зазначених у висновках до матеріалів відведення земельних ділянок; - збереженню існуючих зелених насаджень на територіях, запланованих під будівництво та реконструкцію існуючих об’єктів; - впровадженню комплексу заходів, спрямованих на недопущення погіршення стану територій та об’єктів природо-заповідного фонду, інших особливоцінних земель, земель, зарезервованих до заповідання, водоохоронних зон, прибережно-захисних смуг водних об’єктів, інших територій та об’єктів, які є невід’ємними складовими екомережі; - наявності в складі проекту дендроплану, яким передбачена обов’язкова компенсаційна висадка зрілих дерев із сформованою кореневою системою згідно Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.04 №429; - раціональному використанню водних ресурсів (наявність зворотних систем, повторне використання води на виробничі та технологічні потреби, недопустимість використання артезіанської води на виробничі потреби); - захисту території забудови від затоплення і підтоплення, впровадження заходів щодо запобігання або зменшення негативного впливу на навколишнє середовище (поверхневі води, ґрунти, ерозійні процеси, тощо); - охороні поверхневих вод від забруднення, засмічення. Держуправління розглянуло та надало позитивні висновки державної екологічної експертизи до матеріалів робочих проектів реконструкції та будівництва каналізаційних 196
та водопровідних мереж з відновленням дорожнього покриття (в тому числі у приватному секторі масиву Куренівка, Замковецько-Білицького масиву, по Столичному шосе, вул. Миколи Лебедєва), будівництво другої нитки Головного міського каналізаційного колектору, ліквідаційного санітарнотехнічного тампонажу артезіанських свердловин, розташованих на території ЗАТ КВО "Медапаратура", Державного підприємства "Київський автомобільний ремонтний завод", ВАТ "Веркон", тощо; - забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в тому числі максимального збереження площі земельних ділянок з ґрунтовим і рослинним покривом, зняття та складування у визначених місцях рослинного шару ґрунту з наступним використанням його для поліпшення малопродуктивних угідь, рекультивації земель та благоустрою населених пунктів і промислових зон, недопущення порушення гідрологічного режиму земельних ділянок; - раціональному використанню природних ресурсів та застосування найсучаснішого технологічного, екологічно-безпечного обладнання з мінімальною емісією забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Держуправління розглянуло та надало позитивний висновок до матеріалів проекту: "Реконструкція і технічне переоснащення районної котельні "Позняки", яким передбачено проведення заміни морально-застарілих, фізично зношених котлів на нові сучасні котли і пальники з низькими показниками емісії азоту діоксиду. При впровадженні проекту значно зменшаться обсяги споживання природного газу, води, електроенергії та поліпшиться якість, надійність теплопостачання мешканців Дарницького району міста, зменшаться викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; - дотримання встановлених нормативів гранично-допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище; - обладнання локальними очисними спорудами дощового стоку запроектованих об’єктів; - проведення технічного переоснащення існуючих очисних споруд на діючих виробництвах м. Києва із встановленням сучасного високоефективного очисного обладнання, впровадженням новітніх технологій, які забезпечують очищення забруднених виробничих стічних вод до встановлених нормативів ГДК (проект "Технічне переоснащення локальних споруд очищення виробничих стічних вод дільниці гальванопокриття ЗАТ "КЦКБА" по вул. Шутова, 9-а в м. Києві", робочі проекти "Дільниця локальної очистки стічних вод. Корпус №21, 1-й поверх" і "Дільниця локальної очистки стічних вод. Корпус №2, підвальний та 1-й поверхи", які розташовані на території ЗАТ НВЦ "Борщагівський хімікофармацевтичний завод"); - впровадженню систем зворотного водопостачання на існуючих мийках автомобілів; 197
- дотримання екологічних вимог, регламентованих чинним природоохоронним законодавством України, при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів. Для поліпшення загальної екологічної ситуації в м. Києві необхідно вирішити питання щодо утилізації, переробки та знищення господарськопобутових відходів (в т.ч. за рахунок будівництва нових сміттєпереробних заводів, повторного використання), провести реконструкцію Бортницької станції аерації, прискорити розробку і затвердження схеми теплопостачання м. Києва, детальних планів територій (ДПТ) м. Києва із чітким визначенням його охоронних зон та зон збереження ландшафту, регулювання і регламентування забудови, рекреаційних і спортивних територій, вирішення питань транспортного обслуговування населення (в тому числі застосування екологічно-чистих видів транспорту), впровадження альтернативних екологічно-безпечних джерел тепло-забезпечення, проведення реконструкції міських автомобільних доріг та магістралей, що забезпечить зменшення маси викидів забруднюючих речовин в районах, прилеглих до зон реконструкції за рахунок перерозподілу транспорту, збільшення середньої швидкості транспортного потоку, встановлення додаткових світлофорних об’єктів та влаштування спеціальних "карманів" на зупинках автотранспорту. 15.7. Економічні засади природокористування 15.7.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності Економічні механізми природокористування та природоохоронної діяльності в Україні базується на таких головних засадах, як: 1. Платність за спеціальне використання природних ресурсів та за шкідливий вплив на довкілля. 2. Цільове використання коштів, отриманих від зборів за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення довкілля, на ліквідацію джерел забруднення, відновлення та підтримання природних ресурсів в належному стані. В основу методології встановлення нормативів, які визначали розміри плати за забруднення, було покладено: - величину еколого-економічного збитку; - обсяг грошових коштів, який необхідно "отримати" з кожної тонни викидів, скидів, розміщених відходів для створення джерела фінансування екологічної діяльності, який був би незалежним від державного бюджету; - економічний стан підприємств-забруднювачів. Стимулююча функція платежів спрямована на запобігання виснаження природних ресурсів і припинення безоплатного використання навколишнього середовища як приймальника забруднюючих речовин. Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів у межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів — 198
стягується з прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб. Фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, сплачують цей збір за рахунок свого доходу. Для бюджетних організацій збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків. Кошти сплачені підприємствами надходять до бюджету міста, а в подальшому використовуються для проведення заходів на підприємстві, удосконалення технологічних процесів. Кошти природоохоронних фондів використовуються для цільового фінансування природоохоронних заходів, відповідно до Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого постановою КМУ № 1147 від 17 вересня 1996 року та розподіляються на підставі плану пріоритетного фінансування природоохоронних заходів. Економічний механізм природоохоронної діяльності визначається економічними правовими засобами, що застосовуються і спрямовуються на досягнення мети і завдань екологічної політики. Здійснення на національному, регіональному та об`єктному рівнях найбільш гострих поточних завдань і довгострокових пріоритетів екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища, розвиток і вдосконалення законодавчо-правової бази, застосування економічних інструментів (поетапного впровадження платного природокористування) для відтворення та використання природних ресурсів. Згідно з Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, визначаються єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 плата за забруднення залежить від кількості та "якості" забруднюючих речовин і справляється за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів. Держуправління разом з органами місцевого самоврядування або з місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників збору та подають його до органів державної податкової служби. Найважливішими функціональними елементами державної системи управління природоохоронною діяльністю є наступні складові економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності, а саме: - механізм зборів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів; - механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля; - система державного бюджетного фінансування природоохоронних заходів через головний розділ у складі Держбюджету "Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека", Державний та Київський міський 199
фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних бюджетів. Головною метою економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є: стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раціонального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції. - створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт. Економічна суть плати за забруднення полягає в тому, що: - забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості та ін. При цьому слід врахувати, що наразі не йдеться про юридичну відповідальність у повному обсязі за забруднення навколишнього природного середовища; - платежі за забруднення стали основою створення Київського міського і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища. Плата за забруднення, яка здійснюється в межах граничнодопустимих викидів (ГДВ), граничнодопустимих скидів (ГДС), тимчасово –погоджених викидів (ТПВ), тимчасово-погоджених скидів (ТПС) відноситься на собівартість продукції (включається до валових витрат і оплачується споживачем, чим реалізовано принцип "споживач платить". До понаднормативного (понад ГДВ, ГДС, ТПВ, ТПС), понадлімітного забруднення застосовуються штрафні санкції, які сплачуються за рахунок прибутку підприємства-забруднювача. Найбільшим бюджетоутворюючим підприємством є ВАТ "АК "Київводоканал", яке відноситься до підприємств житлово-комунального господарства. 15.7.2. Стан фінансування екологічної галузі Останнім часом Україна почала приділяти більше уваги проблемам фінансового забезпечення екологічної політики. Відповідальність за забруднення довкілля встановлена багатьма чинними законодавчими актами, якими закладено основи обов’язкового страхування, наприклад, при транспортуванні небезпечних речовин та експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки. Чи не першу в Україні спробу запровадження суворої відповідальності за забруднення довкілля треба оцінити позитивно та надалі підтримувати. Основними платниками збору в м. Києві за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення протягом 200
останнього часу залишаються підприємства енергетики, такі як АЕК "Київенерго" та ПАТ "Екостандарт". Надходження збору від цих підприємств залежить від кількості, якості та структури використаного палива протягом року та середньодобових температур в опалювальний період. За забруднення навколишнього природного середовища в 2010 році до за даними Державної податкової адміністрації до фонду охорони навколишнього природного середовища в м. Києві надійшло 35,279 млн.грн В порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження зменшились на 49,328 млн. грн або майже на 58,3 %. 15.8. Стандартизація, природокористування
метрологія
охорони
довкілля
і
З прийняттям у 2001 році Законів України "Про підтвердження відповідності" та "Про стандартизацію" виникла об'єктивна необхідність у прискоренні впровадження положень Європейських Директив у вітчизняне законодавство. А це в свою чергу передбачає розробку загальних та спеціальних технічних регламентів з різних питань, у тому числі з екологічної та промислової безпеки. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил та вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки населення. Екологічні стандарти є обов’язковими для виконання і визначають режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання його забрудненню, інші питання, пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів міста. Для Києва можуть встановлюватися більш суворі, ніж загальнодержавні, нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Така можливість передбачена ст.33 Закону України ―Про охорону навколишнього природного середовища‖. Система стандартів ІSО 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, зорієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрація речовини і т.д.) та технології (вимога використовувати або не використовувати визначені технологічні процеси), а на створення системи управління навколишнім середовищем, яка є невід'ємною частиною загальної системи управління підприємством. Структура, обов'язки, досвід, технічні правила, методики для реалізації екологічної політики повинні бути скоординовані з зусиллями в інших сферах управління підприємством, наприклад, в управління якістю. Наявність на підприємстві впровадженої та сертифікованої системи управління якістю згідно стандартам ДСТУ ІSО 9000 набагато полегшує 201
впровадження системи управління навколишнім середовищем і робить її більш ефективною. Впровадження систем управління навколишнім середовищем на підприємстві дає значний ефект підвищення рівня економічної діяльності без значних капітальних витрат. Головною метою впровадження добровільної державної стандартизації в галузі охорони навколишнього природного середовища є об’єднання напрямків, що надає можливість комплексної оцінки вирішення екологічних питань та консолідації зусиль всіх зацікавлених сторін: бізнесу – влади – громадськості. Добровільна державна стандартизація в галузі охорони навколишнього природного середовища спрямована на підтримку зусиль підприємств та організацій у задоволенні потреб споживачів шляхом поліпшення якості, екологічності та конкурентоспроможності продукції, розвитку і впровадження методів управління якістю та довкіллям. У рамках стандартизації в галузі охорони навколишнього природного середовища необхідно впровадити систему екологічного маркування, проводити спеціалізовані виставки та всеукраїнські науково-практичні семінари, мета яких ознайомлюють вітчизняних виробників та представників місцевого самоврядування з сучасними науковими підходами в галузі охорони довкілля, інформування щодо впровадження міжнародних та європейських систем стандартизації та сертифікації, екологічного маркування, здійснення інформування громадськості із залученням засобів масової інформації, проводяться прес-конференції. Екологічне маркування може виступати і як засіб підкорення зовнішніх ринків, що особливо актуально зараз, коли Україна має намір вступити до Всесвітньої Організації торгівлі, а також до ЄС. Знак екологічного маркування повинен надавати споживачам можливість вибирати та підтримувати виробників, котрі піклуються про навколишнє природне середовище, поліпшують екологічні аспекти своєї діяльності, виробляють більш екологічно безпечний та якісний товар та впроваджують системи екологічного менеджменту. В місті Києві є ряд підприємств, які запровадили систему управління навколишнім середовищем та отримали міжнародні сертифікати ІSO 14001, а саме: ВАТ "Київмедпрепарат" є одним з лідерів фармацевтичного виробництва в Україні, яке одне з перших запровадило сертифіковану систему управління навколишнім середовищем у відповідності до ДСТУ ISO 14001-97. Підприємство модернізувало обладнання аміачно-компресорної станції з метою зменшення аміаку системі та зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Старе обладнання аміачно-компресорної станції замінено на 2 холодильні машини FXPP виробництва Нідерландів. За рахунок модернізації кількість аміаку в системі зменшено з 7000 кг до 50 кг, а викиди аміаку в атмосферу – з 1500 кг на рік до 0.3 кг на рік. ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" - найбільший виробник вітчизняних ліків постійно вдосконалює технології виробництва та вводить у 202
дію найсучасніші виробничі лінії. Підприємство має міжнародні сертифікати ISO 9001 та ISO- 14001-97. Введено в експлуатацію виробничий комплекс твердих лікарських форм, який включає новітнє технологічне обладнання передових фірм Європи, системи чистих приміщень та централізовану систему пилозбирання. Завдяки цьому значно скорочені викиди в атмосферне повітря часток фармацевтичних субстанцій. Централізована система пилозбирання облаштована ефективною системою фільтрації повітря та системою збору твердих часток в спеціальні контейнери для подальшої утилізації. Система високоефективної фільтрації має функцію автоматичного контролю ступеню забруднення фільтрів, що виключає можливість збоїв в роботі системи та попадання фармацевтичних продуктів у навколишнє природне середовище. Значно знижено використання води для очистки технологічного обладнання за рахунок експлуатації автоматичної миючої станції. Нові методи підготовки води виключили використання кислот та лугів у технологічному процесі підготовки води і як наслідок запобігання її забруднення. ЗАТ НВЦ "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" На підприємстві функціонує інтегрована система управління якістю та навколишнім природним середовищем (ISO 9001 та ISO- 14001-97). Підприємством проведена режимна наладка котлів котельні, що зменшило викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проведена інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин, проведено заміну 168 люмінісцентних ламп на освітлення, що не містить шкідливих речовин і є більш енергозберігаючим, проводиться реконструкція та технічне переоснащення виробництва сиропів, яке облаштовано системою повітря - підготовки, з новою технологією, що зменшить викиди в атмосферне повітря, зменшено використання озоноруйнуючого холодоагенту R-22 за рахунок переходу на озонобезпечні технології, зменшили використання природного газу за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій. Крім цього, підприємство активно приймає участь в проектах по охороні навколишнього природного середовища в Центральній Європі. ЗАТ "Лакма" – виробник лакофарбової продукції з більш ніж 75-річною історією. Значну увагу підприємство приділяє охороні навколишнього природного середовища, працюючи в правовому полі, в межах дозволеного ліміту на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, з функціонуючою системою управління природоохоронною діяльністю. На підприємстві постійно проводиться контроль за викидами в атмосферне повітря і скидами у стічні води, який здійснюється атестованою санітарно-екологічною лабораторією. Своєчасно утилізовуються відходи виробництва. На підприємстві вперше в галузі застосована мікробіологічна очистка шкідливих викидів в атмосферу за допомогою біофільтраційної установки, яка закріплена Патентом. Діє локальна установка дощових стічних вод. Зусилля в природоохоронній роботі оцінено програмою Європейської співдружності Таsis, якою виділено грант для надання допомоги підприємству в проведенні підготовки виробництва до 203
сертифікації по Системі екологічного менеджменту ISO-14001, На сьогодні сертифікована система управління навколишнім природним середовищем відповідно до ДСТУ ISO 14001 на підприємстві впроваджена. Це дозволяє суттєво підвищити імідж лакофарбової продукції "Лакма", поставити на новий, більш високий рівень організацію природоохоронної діяльності на підприємстві, покращити його екологічні показники. ЗАТ "Оболонь" – лідер у виробництві пива і слабоалкогольних напоїв, один з найбільших виробників безалкогольних напоїв та мінеральних вод з екологічно чистої сировини. Підприємство першим в галузі отримало сертифікат на відповідність системи якості міжнародного стандарту ІSO 9001 та сертифікат ІSO 14001. Державна метрологічна система створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі, діяльність якої спрямована на: реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології, захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань, підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок, економію всіх видів матеріальних ресурсів, забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі. Діяльність щодо забезпечення функціонування та розвитку державної метрологічної системи координує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології (ЦОВМ). 15.9 Дозвільна діяльність у сфері природокористування До компетенції Держуправління в м. Києві як територіального органу Міністерства екології та природних ресурсів належить здійснення дозвільної діяльності у сфері природокористування, а саме: здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів і нелісної рослинності, тваринного світу, дотримання норм екологічної безпеки, здійснення державної екологічної експертизи. До документів дозвільного характеру, що надає Держуправління в м. Києві належать наступні: 1. Дозволи - дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (cт. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"); - дозвіл на спеціальне водокористування - забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст.ст. 48, 49 Водного Кодексу № 213/95-ВР, Постанова КМУ №321 від 13.03.2002 р.); 204
дозвіл на розміщення відходів (ст. 17 Закону України "Про відходи" №187/98-ВР, Постанова КМУ від 03.03.1998 № 1218); - дозвіл на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів (Постанова КМУ від 20.06.1995 № 440, Наказ Мінприроди України від 24.01.2008 р. № 27). 2. Погодження проект лімітів на використання природних ресурсів у межах ПЗФ загальнодержавного значенняь (Постанова КМУ від 10.08.1992 р. № 459, Наказ Мінприроди України від 24.01.2008 р. № 27); акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню (Постанова КМУ від 01.08.2006 р. № 1045). 3. Висновки висновок про погодження - матеріалів щодо вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів/ місць розташування об'єктів/ проекту відведення земельної ділянки (Земельний Кодекс України, ст. ст. 123, 151, Постанова КМУ від 31.03.2004 р. № 427, Наказ Мінприроди України від 05.11.2004 р. № 434); висновок державної екологічної експертизи (Закон України "Про Державну екологічну експертизу" ВР № 46/95, Постанова КМУ від 31.10.1995 р. № 870, Постанова КМУ від 31.10.2007 р. № 1269). 4. Ліміти ліміт на утворення та розіщення відходів (ст. 17 Закону України "Про відходи" № 187/98-ВР, Постанова КМУ від 03.03.1998 р. № 1218). 5. Інші лист-роз'яснення про відсутність в продукції озоноруйнівних речовин (Постанова КМУ від 23.12.2009 р. № 1406, Наказ Мінприроди України від 12.02.2010 р. № 79). 15.10. Екологічний аудит та екологічне страхування Державна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки головною задачею на найближчі роки визначила подолання негативних проявів деекологізації виробництва і забезпечення стабілізації екологічної ситуації як передумови для сталого розвитку суспільства. Ефективним інструментом реалізації поставленої задачі є створення і впровадження на промислових підприємствах системи екологічного управління. Проблема впровадження систем екологічного управління підіймає цілий комплекс питань, які потребують нагального вирішення. До таких питань, перш за все, відноситься екологічний аудит. Екологічний аудит с невід'ємною складовою управління навколишнім природним середовищем, він проводиться для визначення ефективності роботи системи як на етапі її сертифікації, так і в процесі її функціонування. Необхідність проведення екологічного аудиту пов'язана з недостатністю достовірної інформації стосовно негативних впливів суб'єктів 205
господарювання на навколишнє природне середовище. Прагнення України інтегрувати до Європейської спільноти, де екологічний аудит набув значного поширення, надає поштовху до прискореного розвитку напряму діяльності та його широкого застосування. Екологічний аудит, як новий вид аудиторських послуг, активізувався з 2004 року, у зв'язку із виходом Закону України "Про екологічний аудит". Аналіз розвитку еколого-аудиторської діяльності за період дії цього Закону показав, що стоїть завдання удосконалення організаційних, нормативноправових та економічних механізмів забезпечення розвитку робіт, пов'язаних з екологічним аудитом. Стаття 12 Закону вказує на сфери і обставини, за яких певні об'єкти піддаються екоаудиту в обов'язковому порядку. Це може стосуватись виключно об'єктів, які законодавство України визнає екологічно небезпечними, тобто таких, які включені до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. При цьому, перший досвід реалізації Закону дає підстави для висновку про те, що сфери застосування обов'язкового екологічного аудиту не є вичерпними, за межами обов'язкового екоаудиту залишилось ще чимало сфер, де проведення такої діяльності є доцільним і необхідним. Вважаємо, зокрема, що не варто обмежувати обов'язковий екоаудит лише об'єктами підвищеної екологічної небезпеки. Це повинні бути також інші об'єкти, обов'язковий екоаудит на яких призначається, зокрема, за приписами уповноважених органів виконавчої влади при виникненні спірних ситуацій в процесі контрольно-наглядової діяльності чи в інших випадках необхідності отримання незалежної експертної оцінки; за ініціативою органів ліцензування або сертифікації при ліцензуванні чи сертифікації видів діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; при обґрунтуванні інвестиційних проектів і програм, якщо це передбачено умовами інвестування; в інших випадках, передбачених законом. Необхідно призначити обов’язковий екоаудит щодо виявлених завершених будівництвом об’єктів, що в порушення законодавства не пройшли обов’язкової екологічної експертизи. Резервною сферою відповідного екоаудиту є також аудит територій, які приватизуються, передаються в постійне користування чи довгострокову оренду, особливо якщо йдеться про землі водного фонду та лісогосподарського призначення. Підприємства, які отримали міжнародні стандарти ІSO 14001 в обов’язковому порядку пройшли екологічний аудит. Інтеграція України в світове економічне співтовариство диктує необхідність переходу до нових принципів регулювання природоохоронної діяльності та розробки нормативно-правової системи, спрямованої на зниження масштабів промислового забруднення довкілля. Досвід розвинених країн засвідчив, що найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій безпеки життєдіяльності людей, є використання ринкових механізмів захисту здоров’я громадян та навколишнього середовища. Фінансування витрат по ліквідації наслідків аварій і надзвичайних ситуацій за рахунок коштів 206
бюджету знижує ефективність природоохоронних програм. Це обумовлює потреби пошуку та мобілізації принципово інших джерел компенсації заподіяної шкоди. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього природного середовища найбільш ефективно захищає інтереси підприємств по отриманню прибутків, суспільства по захисту здоров’я людей та держави через створення сприятливого інвестиційного клімату, гарантій податкових надходжень та соціальну стабільність. Проте страхування екологічних ризиків в Україні не набуло поширення. З причин такого становища можна виділити, насамперед, законодавчі. Рівень нормативно-правового забезпечення недостатній. Юридичні гарантії відшкодування збитків, завданих забрудненням довкілля та зниження якості природних ресурсів не забезпечені повністю. Окрім правових, розвиток ринку екологічного страхування гальмується: - Слабкими стимулами добровільного страхування; - Відсутністю надійних та загальноприйнятих методик оцінки ризику та розрахунку ймовірної шкоди; - Низькою потужністю самого ринку, що позбавляє змоги здійснювати страхування небезпечних та великих за величиною екологічних ризиків. Найголовніше, що треба зробити зараз – це запровадити принцип безумовної відповідальності за шкоду довкіллю, заподіяну будь-якими суб’єктами підприємницької діяльності. Це основна загальносвітова тенденція в галузі законодавства про відповідальність за екологічну шкоду. За таких умов не треба доводити, що забруднювач діяв протизаконно або недбало. Безумовна відповідальність змушує підприємства гарантувати наявність додаткових коштів по компенсації витрат, в тому числі, і у вигляді страхування. 15.11. Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля Основою нових прогресивних засобів виробництва і систем є наукові дослідження. Київ характеризується унікальною концентрацією науководослідних інститутів і вищих навчальних закладів з потужними науковими школами світового значення, 7 технопарків ("Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона", "Інститут монокристалів", "Інститут технічної теплофізики", "Київська політехніка", "Інтелектуальні інформаційні технології", "Агротехнопарк"). Відносно розвинутою є інфраструктура інноваційної діяльності (створено КП "Центр високих технологій та інновацій", діє 300 інноваційних фондів і компаній). Крім того, в Києві знаходиться велика кількість ВУЗів з екологічними спеціальностями . Причиною гальмування науково-дослідної діяльності є недостатня фінансова підтримка держави. З міського бюджету фінансуються тільки прикладні дослідження, спрямовані на одержання нових знань із метою їх практичного використання у господарстві міста. 207
Чинним законодавством і нормативно-правовими актами капіталовкладення на наукове забезпечення міської інфраструктури, а саме: впровадження результатів наукових розробок, не передбачаються. У зв'язку з цим виконання науково-технічних робіт призупиняється на завершальних, найбільш ресурсоємних етапах виготовлення та дослідження експериментальних зразків. Хоча існують негативні тенденції в наукових дослідженнях слід також відзначити, що збільшується кількість робіт саме в галузі екології. Ведуться дослідження в сфері переробки ТПВ, що є однією з найактуальніших проблем Києва. Перспектива проведення ЄВРО 2012 в Україні спонукає до покращення стану навколишнього середовища і як наслідок зацікавленості влади. Тому очікується збільшення фінансування в науково-дослідну роботу. Також, досліджуються найефективніші способи переробки пестицидів, та досліди в використані нетрадиційних джерел енергії, а саме дослідження біопалива. НАН України була розроблена та поступово впроваджується Цільова комплексна програма наукових досліджень "Біомаса як паливна сировина" ("Біопалива"). 15.12. Участь громадськості у процесі прийняття екологічно значущих рішень З метою забезпечення сприятливих умов для розв’язання екологічних проблем на регіональному рівні в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в м. Києві проходять засідання Громадської екологічної Ради, до складу якої входять представники громадських організацій та їх об'єднань, а також громадяни України. Основними завданням Громадської ради є: сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами з питань, що стосуються довкілля та сталого (збалансованого) розвитку; участь у формуванні та реалізації екологічної політики та підтримка громадських ініціатив щодо цього процесу; сприяння інтеграції екологічної політики до інших складових державного розвитку, як основної передумови переходу держави до сталого розвитку; участь у контролі щодо врахування центральними органами виконавчої влади громадської думки у процесі підготовки, прийняття та виконання рішень з питань, що стосуються довкілля та сталого розвитку; сприяння заходам просвіти та освіти в інтересах сталого розвитку; участь у обговоренні проектів нормативно-правових актів у сфері охорони довкілля, природокористування та формування громадських ініціатив щодо вдосконалення і розвитку природоохоронного законодавства; сприяння обміну екологічною інформацією між Мінприроди України, іншими органами державної влади та громадськістю України.
208
Можливість доступу до інформації дозволяє громадськості краще зрозуміти ситуацію і взнати про існування екологічних ризиків і дій, що впливають на них, їх сім'ї і місцеві громади. Право громадян на участь у процесі прийняття рішень базується на визначених Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", законом України "Про звернення громадян", Законом України "Про інформацію" та Орхуською конвенцією гарантіях прав громадян: вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію. Участь громадськості в процесі ухвалення екологічно значущих рішень, у рамках Орхуської конвенції, підвищує якість ухвалених рішень і процесу їх виконання, надає громадськості можливості висловлювати свою занепокоєність і дає змогу органам виконавчої влади забезпечувати належним чином врахування таких інтересів. Держуправління підтримує права громадян на отримання достовірної інформації, що стосується довкілля, визнає важливість окремих громадян, неурядових організацій, що відіграють важливу роль в справі охорони навколишнього природного середовища. Представники громадськості також мають право брати участь в проведенні державної екологічної експертизи, шляхом виступів у ЗМІ (засоби масової інформації), подання скарг, пропозицій та рекомендацій, включення представників громадськості до складу експертних комісій. Скарги та звернення громадян щодо недотримання організаціями природоохоронного законодавства розглядалися з виїздом на місце та з прийняттям відповідних мір, а саме притягненням до адміністративної відповідальності. Враховуючи думку громадськості, суб’єкти екологічної експертизи проводять публічні слухання або відкриті засідання. Еколого-експертні органи після завершення екологічної експертизи повинні висвітлити про її висновки щодо подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо) об’єкта, через засоби масової інформації та надіслати відповідним органам виконавчої влади на місцях, органам державної екологічної експертизи та зацікавленим особам або замовникам об’єктів екологічної експертизи, стосовно яких вона проводилася. Для кращого інформаційного забезпечення громадськості, Держуправління також співпрацює з пресою, радіо, телебаченням, де обговорюються питання забруднення атмосферного повітря, води, проблеми утилізації сміття, незаконного знесення зелених насаджень, питання забудови міста, проведення природоохоронних заходів тощо. У звітному періоді відбулись виступи на радіо Голос Києва студія Майдан (прямий ефір), "Свобода" та на телебаченні зокрема, на телеканалах СІТІ, Новий канал програма "Інфо-шок", Перший національний канал, Інтер. Слід зазначити, що використовується два аспекти надання інформації: - активне - надання інформації поширюється з власної ініціативи органів Державної влади; - пасивне – надання інформації на запит. 209
Публічний доступ до даних, завдяки активному наданню інформації, сприяє інформованості громадськості про навколишнє природне середовище. З метою ефективного доступу до екологічної інформації крім друкованих матеріалів, використовуються і електронні засоби масової інформації. Для широкого кола громадськості інформація про стан охорони навколишнього природного середовищам розміщується в Інтернеті на сайті Мінекології України. Поповнення веб-порталу Мінекології України екологічною інформацією здійснюється регулярно. Формування та постійне оновлення електронних баз даних екологічної інформації надає громадськості вільний доступ до неї через мережу Інтернет. Пасивне поширення інформації може задовольнити потреби окремої людини, а активне - широке коло громадськості. Отримання достовірної екологічної інформації є невід'ємним правом кожного члена суспільства. Екологічна інформація може забезпечувати різний ступінь екологічних знань, різну їхню глибину, ґрунтовність залежно від індивідуально-психологічних особливостей, віку, життєвого досвіду, фаху, моральної та соціальної позиції індивіда. Необ’єктивні знання призводять до формування та розвитку викривленої екологічної свідомості. 15.12.1 Діяльність громадських екологічних організацій Одним із пріоритетних напрямків роботи Держуправління м. Києва є залучення до вирішення місцевих екологічних проблем, а також формуванню екологічної культури і світогляду громадських екологічних організацій. Найбільш активну, позицію займають вже досить, відомі громадські екологічні організації. У 1997 році утворилася громадська організація Всеукраїнська екологічна ліга, яка ставить за мету радикально змінити екологічну ситуацію в державі, сформувати новий природоохоронний менталітет, створити дієву модель та механізми участі громадськості у прийнятті та реалізації рішень, що стосуються конкретних екологічних проблем, здійснення вільного обміну досвідом та інформацією у сфері збереження довкілля. Основними завданнями Ліги є : - організація громадського екологічного контролю за виконанням природоохоронного законодавства; - боротьба за припинення діяльності, яка загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю, здоров’ю громадян; - розширення участі громадськості у формуванні державної екологічної політики, внесення пропозицій до органів влади і управління, участь у підготовці рішень, реалізація яких суттєво впливає на стан довкілля; - формування екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан навколишнього природного середовища, підвищення рівня екологічної освіти та культури громадян. Всеукраїнська дитяча спілка "Екологічна варта" об’єднує дітей, підлітків, молодь, які опікуються проблемами довкілля. Метою діяльності Спілки є виховання екологічно свідомої особистості через організацію цікавої 210
екологічної роботи з дітьми та молоддю, їх участь у дослідницькій роботі та природоохоронних акціях, допомога новому поколінню в усвідомленні себе частинкою світу, в якому ми живемо. Всеукраїнська екологічна громадська організація (ВЕГО) "МАМА-86" є неурядовою організацією, яка була заснована у 1990 році і нині об’єднує 17 організацій із різних регіонів України. Діяльність ВЕГО "МАМА-86" спрямована на формування умов для переходу України до сталого розвитку з особливою увагою до вирішення комплексних проблем захисту довкілля в умовах економіки перехідного типу і ролі громадськості в цих процесах. "МАМА-86" веде активну просвітницьку діяльність серед широких верств населення, особливо жіноцтва, шляхом збору та поширення інформації, проведення постійного навчання та громадських і міжсекторальних обговорень, лобіювання урядових рішень в інтересах громадян. Особлива увага приділяється активізації діяльності жінок, дітей та молоді, посиленню ролі неурядових організацій щодо урахування чинників довкілля, здоров’я та прав громадянського суспільства при розробці урядових планів, програм та політики. Всеукраїнська громадська організація "Жива планета" утворилась згідно рішення установчого з'їзду у 2001 році і зареєстрована Міністерством юстиції України, з метою координації та об'єднання зусиль для вирішення актуальних завдань в сфері охорони навколишнього природного середовища, освіти, культури, формування екологічного світогляду, свідомого та дбайливого ставлення до особистого здоров'я і довкілля. Всеукраїнська громадська організація "Жива планета" має представництва у 19 регіонах України. На виконання своєї статутної мети організацією впроваджено низку природоохоронних програм і проектів спрямованих на вирішення проблем з відходами, ресурсо- і енергоспоживання та пропагування екологічних знань. Крім того, ВГО "Жива планета" за сприяння Комітету Верховної Ради України питань екологічної політики та Мінекології України, впроваджує програму екологічного маркування в Україні. Мета програми - формування попиту на продукцію, яка мінімізує негативний вплив на навколишнє середовище та здоров'я людини протягом всього життєвого циклу. Молодіжний екологічний центр (повна назва – "Молодіжний екологічний центр" Дніпровського району м. Києва) – громадська організація, що постійно впроваджує різноманітні програми екологічної освіти дітей та юнацтва, які сприяють формуванню екологічної свідомості підростаючого покоління, вихованню їх небайдужого ставлення до оточуючого навколишнього середовища, допомагають збереженню довкілля. Метою роботи МЕЦу є здійснення діяльності спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, творчих, економічних, духовних та інших спільних інтересів. Для формування в учнів та студентської молоді вміння бачити вплив антропогенного натиску на довкілля, оцінювати його наслідки, в лісопаркових зонах була створена Школа велопатрулювання, яка уможливлює формування норм поведінки учнів та студентської молоді у природному середовищі, 211
допомагає організовувати дослідження, експерименти, поглиблювати екологічну освіту та виховання, формувати екологічну свідомість. Громадська еколого – правова організація "ЕкоПраво – Київ" – незалежна неурядова організація, заснована у 1992 році. Головна мета організації – сприяти розвитку демократії та побудові громадянського суспільства шляхом охорони довкілля та реалізації екологічних прав людини на безпечне для їх життя та здоров’я довкілля. Завдання організації сприяти: -реалізації міжнародних зобов’язань, прийнятих Україною, на місцевому та національному рівнях; -забезпеченню доступу громадськості до інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя на місцевому та національному рівнях; -налагодженню ефективної взаємодії та співпраці між владою (місцевою, національною) та організацій громадянського суспільства і громадськістю. 15.12.2. Діяльність громадських рад, об'єднань, тематичних робочих груп і мереж На виконання окремого доручення Мінприроди України від 10.11.2010 р. № 409-од та постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 р. № 996 при Держуправлінні 24 листопада 2010 р. було проведено установчі збори за участю громадських організацій по оновленню складу Громадської ради. Шляхом голосування було обрано голову та затверджено робочу групу, до якої увійшли представники таких громадських організацій, як: Спілка "Порятунок Голосієва", ГО "Я-Киянин", ВГО "Національний екологічний центр України", ВЕГО "МАМА-86", Незалежний інтелектуальний центр, Київська міська організація Всеукраїнського товариства охорони природи. Крім того, було затверджено нове Положення про Громадську раду та визначено остаточний склад представників. Засідання Громадських рад заплановано проводити щомісяця.
212
15.3. Члени Громадської ради при Держуправлінні в м.Києві 15.13. Екологічна освіта та інформування З метою підвищення екологічної свідомості громадян, пропагування дбайливого ставлення до природи, інформаційної підтримки екологічної політики держави Держуправління спільно з КО "Київський міський Будинок природи" та іншими організаціями проведено наступні заходи: - семінар на тему: "Екологічна освіта базового та профільного рівнів у контексті світових тенденцій"; - виставки, конкурси дитячої творчості на тему: "Ялинка – 2010", "Мій домашній улюбленець", та інші; - круглий стіл "Чисте повітря – запорука здоров'я"; - в рамках відзначення Європейського Дня парків прийнято участь у презентації Національного природного парку "Голосіївський"; - проведена зустріч спеціалістів Держуправління зі студентською молоддю. Тема: "Стан та охорона водних ресурсів м. Києва"; - засідання комісії по підведенню підсумків та визначенню переможців виставки-конкурсу "Первоцвіти під охороною", "Допоможи птахам узимку", "Мій домашній улюбленець" та "Ялинка - 2011", яка проводиться в рамках природоохоронної акції "Збережемо ялинку". Прийнято участь у відкритті персональної виставки Костенко Катерини Олександрівни, майстра 213
декоративно-прикладного флористичних робіт.
мистецтва,
де
представлено
близько
100
Фото 15.4. Конкурс "Мій домашній улюбленець" В рамках XIІІ Міжнародної виставки-ярмарку ""Екологія-2010" прийнято участь у семінарах на теми: "Моніторинг навколишнього середовища", "Впровадження вимог ратифікованої Верховною Радою України у 1999 р. конвенції про доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" та "Проблеми великих міст". Спільно з науковим товариством "Знання" для екологів підприємств та органів місцевої виконавчої влади прочитано лекцію на тему: "Державна політика та законодавче і нормативно-правове забезпечення регулювання та управління в сфері збереження зелених насаджень та природно-заповідного фонду", "Дозвіл на спеціальне водокористування. Погодження для отримання спеціального дозволу на користування надрами", "Видача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря". З метою збереження та відтворення рідкісних видів рослин, проводився конкурс "Первоцвіти під охороною". До проведення міжнародного "Дня довкілля-2010" представниками Держуправління було створено комісію з організації, підготовки та проведення "Дня довкілля-2010", визначені місця проведення заходів та обсяг робіт з благоустрою та озеленення території міста. На території Оболонського району працівниками Держуправління було посаджено дерева ялини колючої та прибрано від побутового сміття, піскозмету та будівельних відходів територію парку "Наводницький" по Набережному шосе. Біля будівлі Держуправління проведено благоустрій території. Для підвищення рівня екологічної свідомості, за підтримки КО "Київський міський Будинок природи" та Дарницької районної ради в 214
м. Києві проведено зустріч зі старшокласниками Гімназії "Діалог" на тему: "Людина і природа: пошук гармонії". Проведено тестування учнів на визначення рівня екологічних знань.
Фото 15.5. Лекція у гімназії "Діалог" Слід наголосити, що однією з найголовніших проблем нашого міста є недостатнє екологічне виховання мешканців столиці. Про це свідчить хоча б те, що будь-які освітні зусилля в цій галузі майже не дають результатів, а суспільство в цілому майже безсильне щодо протидії постійному наступу на природу. Для подолання такого негативного ставлення до природи, необхідно: Впроваджувати регулярне спілкування людей з природою ще у дошкільному віці; Необхідність появи нової ідеологічної концепції, здатної змінити ставлення до природи не лише молоді, але й широких верств дорослих педагогів-вихователів. Саме від рівня екологічної культури людства залежить вирішення проблеми глобальної екологічної кризи, збереження природних умов існування цивілізації. 15.14. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля Держуправління протягом 2010 року не приймало участь в проектах міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля. 15.14.1. Співробітництво з Європейським Союзом
215
15.14.2. Залучення зовнішньої допомоги та координація діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 15.14.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
216
ВИСНОВКИ Однією з найважливіших екологічних проблем м. Києва є забруднення атмосферного повітря. Серед основних джерел забруднення атмосфери – пересувні джерела, з яких на першому місці знаходиться автотранспорт, а також підприємства енергетики (теплоелектроцентралі), підприємства будіндустрії, машинобудівної, хіміко-фармацевтичної, харчової промисловості. У 2010 році загальна кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел по м. Києву становила 265,3 тис. т. В порівнянні з 2009 роком загальний обсяг викидів по м. Києву дещо знизився на 12,6тис. т, або майже на 4,5 %. Найбільший внесок у забруднення атмосферного повітря м. Києва стаціонарними джерелами дають підприємства енергетики (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 ПАТ АК "Київенерго", Філіал "Завод "Енергія" Київенерго", ПАТ "Екостандарт", обсяг викидів яких у 2010 році становив 22,8 тис. т, (79,7% від загальних викидів стаціонарними джерелами по місту). Однією з основних причин значних обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від підприємств енергетики є: - наявність у структурі палива ПАТ "Екостандарт" твердого палива (вугілля); - застарілість основних фондів енергетичних підприємств та відсутність ефективних технологій очищення викидів; - неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів окремими виробниками та споживачами енергії. До проблем забруднення атмосферного повітря слід віднести також збільшення кількості автономних котелень в місті, оскільки у зв’язку зі зростаючими темпами забудови міста спостерігається невідповідність в реальній спроможності підприємств енергетики забезпечувати відпуск тепла споживачам. На даний час централізовані міські тепломережі є і так перевантаженими, і приєднання додаткових споживачів потребує встановлення додаткового теплогенеруючого обладнання відповідної потужності. Досягнення зазначеного без шкідливих наслідків для довкілля міста (використання сучасних прогресивних котлоагрегатів з максимально низькими показниками емісії забруднюючих речовин, провадження енергозберігаючих технологій, вирішення проблеми досягнення мінімальних втрат на шляху транспортування тепла до споживачів тощо) є досить актуальним питанням задля гарантування вимог екологічної безпеки в місті. Зростають обсяги викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел в місті (2006 р. – 179,0 тис. т, 2007 р. – 204,0,8 тис. т, 2008 р. – 248,2 тис. т, 2009 р. – 234,0 тис. т, 2010 р. – 236,7тис. т). Для вирішення проблеми зменшення надходжень викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від автотранспортних засобів необхідно здійснити модернізацію дорожньо-транспортної системи міста, забезпечити максимально можливе перевезення пасажирів на електротранспорті (метро, тролейбус, трамвай). Це визначає необхідність подовження системи ліній Київського метрополітену, зокрема Куренівсько-Червоноармійської в бік 217
Національного комплексу "Експоцентр України", та будівництво лінії метрополітену на житловий масиві Троєщина. Однією з найактуальніших проблем м. Києва є забруднення водних об’єктів забрудненими зливовими та стічними водами, а також забруднення підземних водоносних горизонтів нафтопродуктами. Водокористувачі м. Києва здійснюють скидання зворотних вод безпосередньо у р. Дніпро та інші водні об’єкти м. Києва. Система міськаналалізації забезпечує відведення стічних вод перед скиданням у р. Дніпро на міські очисні споруди Бортницької станції аерації проектною потужністю 1,8 млн. м3/добу, 657 млн. м3/рік. До проблем очищення стічних вод, що відводяться у водні об’єкти м. Києва, слід віднести: - відсутність централізованих споруд очищення поверхневих стоків; - питання спроможності очисних споруд Бортницької станції аерації здійснювати очищення стічних вод, обсяги яких зростають, до нормованих показників. Сучасний стан поверхневих водойм характеризується антропогенним тиском суб’єктів господарювання. Біля 325 млн. м3 недостатньо очищених стоків щорічно надходить до них. Причиною недостатньо ефективної роботи очисних споруд є фізична та моральна застарілість обладнання, несвоєчасне проведення поточних та капітальних ремонтів, їх перевантаженість. Існуючий стан малих водойм міста викликає занепокоєння, тому що багато з них є засміченими, прибережні захисні смуги водойм захаращені несанкціонованими звалищами побутових та будівельних відходів. Станом на 01.07.2011 р. року в м. Києві нараховується 1011 артезіанська свердловина. Для забезпечення киян якісною водою у м. Києві створене бюветне господарство, що налічує понад 200 бюветних комплексів. В останні роки погіршився гідрохімічний стан р. Десна, Канівського водосховища, що пов’язано із значним постійним антропогенним впливом міста Києва. Реєструється підвищений вміст у воді Канівського водосховища азоту амонійного (до 1,1 ГДК), азоту нітратного (до 2,2 ГДК), фенолів (до 2 ГДК), сполук цинку (до 1,8 ГДК), міді (1,2 – 4,4 ГДК), марганцю (до 3,3 ГДК), хрому (4,1 – 7,8 ГДК). У 2010 році в місті Києві обсяги утворення відходів І-ІІІ класу небезпеки (14,017тис. т/рік) збільшились в порівнянні з 2009 роком на 8,658 тис. т або на 61%. Питання очищення міста від відходів залишається досить актуальним. Внаслідок наявності різних типів виробництва в м. Києві якісний склад відходів різноманітний, а саме: - відходи І класу небезпеки – відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять сполуки ртуті; - відходи неорганічних кислот – ІІ клас небезпеки; - відходи виробництва органічної хімії, відпрацьовані оргрозчинники тощо – ІІ клас небезпеки; - відходи гальванічних виробництв – ІІІ клас небезпеки; - відпрацьовані нафтопродукти – ІІІ клас небезпеки. 218
Існуюча система поводження з відходами не дозволяє в повному обсязі виділити із загальної маси відходів фракції ресурсноцінних матеріалів (паперу, картону, скла, металу, пластмас тощо). Утворення значних обсягів відходів в місті, захаращення території міста відходами зумовлено наступними основними факторами: - неефективні технології переробки первинної сировини і матеріалів; - недоліки в розробці нових та використанні наявних (вже розроблених і відомих у світовій практиці) технологій утилізації відходів на місцях їх безпосереднього утворення; - недоліки системи поводження з відходами, що не були утилізовані в місцях їх утворення, а також недоліки системи очищення міста від відходів. Турбують питання поводження з промисловими відходами, що містять токсичні компоненти. Так, на підприємствах теплоенергетики міста – ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 утворюються ванадійвмісні шлами, проблема утилізації яких не вирішена. Не до кінця вирішена проблема утилізації шламів гальванічних виробництв та мулу, що утворюється в результаті миття автотранспортних засобів. Проблемним є також питання утилізації мулу очисних споруд Бортницької станції аерації (БСА), так, щорічно на мулові майданчики БСА надходить близько 1,8 млн. т осадів, технології утилізації яких на даний час відсутні. Не завершеними є роботи щодо захоронення берилійвмісних відходів, що зберігаються на ДНВП "Захід". ДНВП "Захід" виконано роботи по створенню безпосередньо на підприємстві тимчасового пункту зберігання герметичних контейнерів з зазначеними токсичними відходами. Екологічно безпечні технології утилізації берилійвмісних відходів в Україні відсутні. Залишається актуальною проблема утилізації твердих побутових відходів (далі – ТПВ). Щорічно у м. Києві утворюється близько 1,5 млн. т ТПВ. Вивезення твердих побутових та нетоксичних промислових відходів здійснюється на полігон № 5 ПАТ "Київспецтранс" (с. Підгірці Обухівського району Київської області) або передається для термічної переробки Філіал "Заводу "Енергія" "Київенерго" (м. Київ, вул. Колекторна, 44). Існуюча система видалення побутових відходів не забезпечує регулярного вивозу і знешкодження побутових відходів, що призводить до стихійних звалищ. Потужності полігону № 5 ПАТ "Київспецтранс" на даний час майже вичерпані, крім того, відповідно до директиви ЄС, з 2011 року відкрите захоронення відходів забороняється. У зв’язку з цим прийняте рішення щодо будівництва нового сміттєпереробного підприємства – ТЕЦ в Деснянському районі м. Києва. Під забудову відведено земельну ділянку площею 5,05 га, планована потужність підприємства – 500 тис. м3 відходів в рік. Полігон № 6 ПАТ "Київспецтранс" (вул. Червонопрапорна, 94-96 в м. Києві) призначений для прийому будівельних та великогабаритних відходів. З метою забезпечення експлуатації полігону здійснюються роботи по укріпленню його схилів та створенню карт складування відходів на ІІІ черзі полігону.
219
В місті києві збільшується кількість підприємств, що займаються збором та утилізацією окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатура, склобій, полімерні відходи, гумові вироби тощо). Незважаючи на вжиті заходи, діюча система очищення територія міста від відходів не є задовільною. З метою очищення міста від відходів, недопущення стихійних звалищ в місті, необхідні формування і реалізація цільових програм щодо поводження з відходами, розробка та провадження новітніх маловідходних технологій та замкнутих циклів виробництва, систем рекуперації, створення відповідних організаційних, нормативно-правових та інформаційних передумов, економічно сприятливих умов для залучення суб’єктів господарювання до реалізації заходів у сфері поводження з відходами. В м. Києві накопичень непридатних до використання або заборонених пестицидів не виявлено. Умови зберігання пестицидів на території міста відповідають діючим екологічним та санітарним нормам. Одна з актуальних проблем м. Києва – підтоплення території. Від негативних процесів шкідливої дії поверхневих та підземних вод станом на 2010 рік підтоплено 12 км2 (1,43 % від площі міста). Основними зонами активного підтоплення є територія масиву Троєщина (в т. ч. район Старої Дарниці, Дарницького вагоноремонтного заводу), район проспекту Бажана та с. Бортничі. Головними факторами, що викликають підтоплення, є природний підйом рівня ґрунтових вод, незадовільна експлуатація гідротехнічних споруд, стан струмка Шляхового, збільшення скидів золошлакової пульпи ПАТ "Екостандарт" до озера-шламонакопичувача. Значної шкоди довкіллю завдають зсувні процеси, загальна площа зсувонебезпечних ділянок в м. Києві 5,5 тис. га (6,58 % площі міста). Значна активізація зсувних процесів у м. Києві зафіксована на схилах Сирецької балки, гори Щекавиця, Батиєвої гори, Глибочицької та Голосіївської балок, у напруженому стані знаходяться дніпровські схили на ділянці вул. Нижньоюрківська – Володимирський узвіз – бульвар Дружби народів. Вирішення проблеми запобігання негативному впливові зсувних процесів на довкілля та уникнення їх подальшого розвитку, зменшення підтоплених земель потребує подальшого здійснення робіт по укріпленню схилів, ремонту існуючих протизсувних споруд, влаштування систем дренажів, застосування інших інженерних заходів з водозниження, проведення комплексу робіт з удосконалення моніторингової мережі спостережних свердловин за рівнем ґрунтових вод тощо. Природно-заповідний фонд (далі – ПЗФ) міста Києва станом на 01.07.2011 року має в своєму складі 159 територій та об’єктів загальною (фактичною) площею 12,84 тис. га, з них загальнодержавного значення – 17 од. площею – 5826,6 тис. га, місцевого значення – 148 од. площею – 7011,32 тис. га. Відношення площі ПЗФ до площі міста Києва (―показник заповідності‖) становить 15,4%. Робота з пошуку цінних природних територій з метою їх заповідання продовжується у 2011 році. На сьогодні одним із основних чинників, що опосередковано сприяють негативному впливу на стан природно-заповідного фонду є відсутність 220
закріплених на місцевості меж об'єктів природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ), що створює підґрунтя для різних порушень. Відсутність встановлених меж зазначених територій може призвести до їх поступового самовільного захоплення, порушень заповідного режиму, зміни площі та конфігурації меж тощо. Враховуючи розміщення значної кількості об’єктів ПЗФ у центральній частині міста та за відсутності чітких меж між ними та забудованими землями, існує реальна загроза втрат природно-заповідного фонду. На вирішення цієї нагальної проблеми необхідне спрямування коштів, як з місцевого бюджету, так і з Державного та Київського міського фондів охорони навколишнього середовища. Посадка і посів лісів в місті проводиться за рахунок власних коштів лісогосподарських підприємств та неухильно зменшується. Відмічено низький рівень підготовки лісосік до розробки, відсутність дієвого контролю з боку державної лісової охорони за ходом їх розробки, допущення до лісозаготівельних робіт фахівців низької кваліфікації, що працюють на умовах договорів підряду по освоєнню обсягів лісокористування та недостатню кількість природозберігаючих технологій і механізмів.
221
Відповідальні за підготовку Прізвище, ім’я, по батькові Щербак І. М. 417-31-95 Хавара Р.А 462-49-17. Мороз І.В. 462-49-17
Посади відповідальних за підготовку розділів
Заступник начальника Держуправління Начальник відділу планування, моніторингу та зв’язків з громадськістю Заступник начальника відділу планування, моніторингу та зв’язків з громадськістю
222
Розділи
1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 11,12,13,14,15 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 11,12,13,14,15 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 11,12,13,14,15