Rodnik

5 “Дружковский рабочий”

8 4 (227)

21 февраля 2013 года

«История любви»

№8 (6810) Ежегодно по инициативе редакции городской общественно-политической газеты «Дружковский рабочий» проводится конкурс к Дню Святого Валентина для школьников Дружковки Понятие «Любовь» разноплановое, и ребята могли раскрыть его, используя разные жанры: написать рассказ или стихотворение о любви, рассказать историю любви своих близких, сочинить сказку о любви цветов, деревьев, верности друг другу птиц, животных, поделиться своей любовью к родным людям, братьям нашим меньшим. Большинство работ, присланных на конкурс, отвечали этим требованиям, и активнее всего приняли в нем участие учащиеся ОШ № 7, НВК № 3, гимназии «Интеллект». Общественный совет детского выпуска «Родник» признал лучшими 7 работ: Анны Суворовой, учащейся 8-А класса гимназии «Интеллект», Карины Володинцевой (2-Б класс, НВК № 3), Юлии Масюченко (11-Б класс, гимназия «Интеллект»), Алины Лапушинской (8-А класс, ОШ № 7), Ростислава Горяева (3-А класс, НВК № 3), Лилии Трубки (11-Б класс, гимназия «Интеллект»), Вероники Величко (3-Б класс, НВК № 3). 14 февраля в пресс-центре редакции «Дружковского рабочего» состоялось награждение победителей: сладкие призы (чтобы можно было поделиться с близкими!) им вручали редактор газеты Борис Южик и ответственная за детский выпуск «Родник» Елена Кисловская. Они пожелали ребятам, чтобы любовь всегда озаряла их жизнь и вдохновляла на творчество. Работы-победители можно прочитать на сс. 4-5. Поздравляем вас, ребята, и желаем новых успехов!

Родник

УМКА

Н.В. ШЕРСТНЬОВА, Н.О. ЧАГОВЕЦЬ, члени батьківського комітету 4-А класу

Теплий дотик глини Учні нашої школи знайомляться щомісяця з одним із народних ремесел. Це і вишивка, і витинанка, і плетіння, і художня обробка дерева. Минулий тиждень був присвячений дуже давньому народному ремеслу – гончарству. До уваги учнів і дорослих був представлений цікавий

Всеукраїнський конкурс «Патріот»

Ми віримо в майбутнє України 1 лютого в НВК № 3 пройшов перший етап конкурсу. В ньому брали участь 14 учнів 4-Б класу. Конкурс пройшов в рамках тестування. Цей конкурс збагачує виховний процес, реформує національну освіту і виховання. Діти закріпляють знання з історії свого міста, краю, України, українського народу, народної творчості, природи рідного краю, краєзнавства. Розвиваючи патріотичні почуття, виховуємо громадянина, патріота України. Ми віримо в майбутнє твоє, Україно! Ігор ШЕВЧЕНКО, 4-Б клас

Наш улюблений поет

Ми дуже любимо і поважаємо творчість Т.Г. Шевченка, ось і

вирішили розповісти про цього видатного поета. Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814 року в с. Моринці Київської губернії. Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика, незабаром переїхали у сусіднє село Кирилівку. Він рано втратив батьків, наймитував. З початку 30-х рр. жив у Петербурзі, де навчався в Академії мистецтв. Пізніше переїхав в Україну, працював співробітником Археографічної комісії в Києві. Навесні 1847 року Шевченка заарештували і відправили рядовим до війська. Він пробув на засланні більше десяти років. Помер Шевченко 10 березня 1861 року у Петербурзі. Найбільш відомі тво-

ри Шевченка: «Катерина», «Тополя», «Тарасова ніч», «Молитва», «І виріс я на чужині» та багато інших. Усі учні нашого класу готувалися розповідати поезії поета його балади, а також уривки прозових творів. Вони виконали чимало пісень, віршів – посвят Шевченкові різних українських поетів. Принесли багато фотографій та малюнків. Я і мої однокласники багато чого цікавого дізналися під час підготовки до уроку. Образ великого Кобзаря став для нас близьким і рідним. Усі присутні захоплювалися любов’ю поета до Батьківщини, красою українського слова. Наступний етап читців віршів Т.Г. Шевченка відбудеться серед учнів всієї школи, а саме на день народження поета – 9 березня. Поліна Денисова, Софія Савельєва, учениці 3-А класу

15 лютого в НВК І-ІІ ступенів №4 пройшов урок мужності, присвячений виводу радянських війск з Афганістану під назвою «Афганистан – незаживающая рана». Учні ознайомилися з причинами вводу радянських війск в Афганістан та їх виводу, заслухали інформацію про встановлення історичного значення цієї війни. Такі уроки сприяють розширенню кругозору учнів, вихованню почуття обов'язку, відповідальності, самопожертви, патріотизму; духовному збагаченню поетичною й пісенною спадщиною воїнівінтернаціоналістів. Учні 8 та 9 класів зачитували вірші, написані під час бойових дій. Для проведення заходу були запрошені гості: Юрій Анатолійович Шутов – капітан запасу, директор нашої школи, яким ми дуже пишаємось, та сержант Олександр Іванович Отришко — вони безпосередньо брали участь у бойових діях на території Афганістану. Гості описували події того часу, розповідали про своїх бойових товаришів, коментували відеозйомки наслідків війни. На уроці мужності були представлені відеоматеріали та фото, які глибоко вразили учнів. Завершився урок вшануванням пам'яті загиблих воїнів – хвилиною мовчання. Дмитро Білоус, учень 8 класу

СНІДу треба протистояти СНІД – одна з найважливіших й трагічних проблем, яка виникла перед людством наприкінці ХХ століття. Дитяча уява про СНІД часто буває лякаюче неправильною. Важливо якомога раніше розвіяти всі сумніви. Хоча учні дізнаються про існування захворювання досить рано, їх уявлення мало схоже на реальні факти. Якщо не починати обговорювати з ними складні питання якомога раніше, будь-хто інший, можливо, не найкращий

Комп’ютерний друг

кандидат, візьме цю задачу на себе. Розмова про СНІД стала основою для проведення виховної години у 2 класі НВК № 4. Діти дізналися, як виникає ВІЛ, якими є наслідки його дії в організмі людини, розвіяли міфи про шляхи передачі вірусу, застерегли від дій, що дійсно можуть спровокувати потрапляння вірусу до організму та викликати захворюівання СНІДом. СНІДу не треба боятись – йому потрібно протистояти. Якщо наші діти навчаться бути відповідальними за себе та оточуючих, вони обов’язково справляться з цією задачею. І.П. Бурдун, вчитель 2 класу

У жовтні ми разом з іншими учнями нашої школи вирушили у чудову подорож до дивовижного міста Ялта. Ініціатором екскурсії була вчитель біології В. В. Мельник. Найсильніші враження у мене залишились від відвідування Ботанічного саду: нас оточувала велика кількість різноманітних дивних рослин. Після перепочинку ми вирушили до зоопарку, де побачили багато різних птахів і тварин: тигрів, леопардів, жирафів, шимпанзе, верблюдів, орлів, яструбів і т. п. Найбільше мені сподобалась прогулянка набережною, дивовижний пейзаж оточував нас. На

Жив колись маленький хлопчик Дмитро, він дуже любив грати на своєму комп'ютері. Одного разу йому стало дуже сумно, і раптом з його комп'ютера вистрибнув маленький чоловічок, завбільшки з яблуко, вдягнений у синю шапочку з бубенцями, червону сорочку та зелені штанці, взутий в коричневі босоніжки. Дмитрик одразу впізнав його, бо саме ним він грав у своїй комп’ютерній грі. – Чому ти сумний, Дмитрику? – запитав малий чоловічок. – Я сумую, бо мама наказала мені нікуди не виходити з дому і не грати за комп’ютером, доки я не приберу у своїй кімнаті. Треба позбирати іграшки, скласти всі книжки у стіл, підмести підлогу, полити квіти і прибрати всі чернетки та зошити. – Я вважаю, це дуже весело, – сказав чоловічок. – Тільки уяви, що твоя поливалка для квітів перетвориться на маленьку дівчинку і буде ретельно дбати про квіти. А віник перетвориться на її дядька і буде замітати по всій кімнаті, в кутках та навіть під ліжком. – А це й справді дуже цікаво, – відповів Дмитро. І хлопчик почав прибиратися, а комп’ютерний друг допомагав йому. З цього часу для Дмитрика всі справи стали цікавими, і мама була задоволена. Вікторія Чернік, учениця 5 класу *** У меня есть любимый пес! У него всегда мокрый нос, У него как угольки глаза, Он бегает, как егоза. По команде он даёт мне лапу, В остальном только слушает папу. У него закручен хвост – Это мой любимый пес! Катерина Мороз, учениця 5 класу

№8 (6810)

31-го січня в нашому класі проводилася презентація таємниць народних ремесел за темою: «Художня обробка дерева». Наша вчителька, Наталя Юріївна Виниченко, добре підготувала нас до цього заходу. Кожен з нас приніс якийсь предмет в українському стилі, вироблений з дерева. Виставка проходила в фойє школи. Ми дізнались багато нового та цікавого про те, в якому столітті почали робити перші різьблені вироби, які бувають види різьблення. Найбільш вишу-

інформаційний та фотоматеріал, виставка різноманітних виробів. Все це підготували учні 4-А класу та їх батьки. Діти відвідали кожний клас, де провели усний журнал. А щоб малюкам було легше і краще зрозуміти серйозний матеріал, діти розіграли невелику п’єсу, герої якої були виготовлені з глини. Допомагала учням добре підготуватися й відкрити таємниці народного ремесла гончарства класний керівник 4-А класу Наталія Миколаївна Боброва.

21 февраля 2013 года

Художня обробка дерева

все життя у мене залишаться враження від цієї подорожі. Тетяна Ковляшенко, учениця 8 класу

Урок мужності

У світі народних ремесел каними були чорне та червоне дерева. Багато інструментів та посуду виробляли з дерева. Вранці ми вдяглися в українські костюми та обійшли всі класи з усним журналом, який супроводжувався грою на домбрах Володимира Бадаяна і Данила Кулакова. Діти були у піднятому настрої та великому захопленні і дякували нам дружніми оплесками. Багато хто з дітей зацікавився цим видом мистецтва. А ще я сподіваюсь, що таких цікавих заходів в нашій школі буде якомога більше. Вероніка ВЕЛИЧКО, 3-Б клас

Інформаційно-літературна сторінка НВК №4

“Дружковский рабочий”

інформаційно-літературна сторінка НВК №3

7

6

2

15 “Дружковский рабочий”

6

Родник

Информационно-литературная страница ОШ № 7 Коллективное творческое дело продолжается, и сегодня на нашей страничке мы расскажем о плюсах и минусах переходного возраста

21 февраля 2013 года

Мне уже 13 лет…

№8 (6810)

Я ещё не взрослый, но уже и не ребёнок. Прошли те дни, когда я мог беззаботно целыми днями гонять мяч с друзьями во дворе и не думать о будущем, о том, что же будет со мной, когда повзрослею. А теперь... У меня появились новые увлечения, цели в жизни... Люблю музыку. Люблю открывать в ней для себя что-то новое. Не ограничиваться тем, что слушает большинство, а глубже уходить в каждый жанр, в историю музыки. Она давно стала частью моей жизни, наверное, даже большей частью, чем у многих других ребят моего возраста. Еще одна значительная часть моей жизни – это кино. Сейчас много времени уходит на школу, дополнительные занятия, и посмотреть что-то получается далеко не всегда. Но если все-таки выдались 2-3 часа покоя и ничегонеделанья, то я трачу их на просмотр фильмов. Люблю компьютерные игры. Можно сколько угодно говорить, что они ничего не дают ни уму, ни сердцу, только игры эти давно уже стали искусством, таким же, как рисование, музыка, фотография, книги. Над ними так же трудятся люди – год-два, иногда и больше. Просто, не поиграв во что-то действительно стоящее, сложно все это понять. Я не люблю курящих или пьющих подростков, а особенно – курящих или пьющих девушек. Если культуру пития я еще могу хотя бы теоретически принять, то прелесть распивания алкоголя в подъезде для меня совсем не понятна. Тем более, все это опасно для девушек. Они же будущие матери, в конце концов! А пока у меня впереди школа. Многое нужно узнать и понять, чтобы мое взросление стало осознанным. Олег Стрельников, 8-А класс

Все чаще я слышу: «Ты уже взрослая». Тринадцать – это много или мало? Это ступень перехода из страны детства к порогу взрослой жизни, где от тебя ждут чувства долга, ответственности за свои дела и поступки. И каким будет приобретенный багаж, таким ты его и возьмешь в свою взрослую жизнь. «Береги честь смолоду» – замечательная пословица. Очень важно, чтобы на этом пути становления рядом оказались правильные люди: требовательные, благородные, образованные. И в этом отношении мне повезло с моим наставником – тренером по настольному теннису. Он входит в пятерку лучших теннисистов Украины. Олег Валерьевич обладает прекрасными человеческими качествами. Он учит нас не только побеждать, но и радоваться успехам других, быть выносливыми, самостоятельными. На него можно положиться в трудную минуту жизни. Мне также повезло с моими близкими. Всегда могу рассчитывать на поддержку мамы и бабушки. Что бы мне хотелось видеть в себе и своих сверстниках? Умение развивать чувство сострадания, сопереживания, гасить в себе вспышки гнева, умение прощать. Впустить в свое сердце любовь, изгнать жестокость. Чтобы никогда и никого не посещало высокомерие, и навсегда в душе поселились скромность, благородство и снисходительность. Елизавета Несен, 8-А класс Я доволен цифрою 13, Зря ее считают невезучей – В этом возрасте так здорово смеяться, И дружить, и узнавать все лучшее. Компьютер, диски, ролики и книжки, И друг мой верный рядом, как всегда! Люблю футбол и снег, как все мальчишки,

А синяки – ну, это ерунда! Я наслаждаюсь детством, ведь немного Его уже осталось впереди, И скоро выбирать себе дорогу Я буду, чтобы в жизнь по ней идти. 13 лет – это чудесный возраст, Мне удается все так быстро и так просто. Весь мир открыт, границ в нем просто нет, И жизнь зовет вперед в мои 13 лет! Юра Федоров, 8-А класс С 13 лет у меня начались проблемы, так как я стала взрослеть. Ссорюсь с родителями, не понимаю друзей, и настроение паршивое. В этом возрасте мы уже хотим быть самостоятельными, стремимся показать свой характер, ругаемся с родителями из-за того, что они учат нас жизни, поэтому ошибаемся и учимся на своих же ошибках. А вот лично мои родители хотят, чтобы я была такой, как они в молодости, но ведь сейчас многое изменилось. Всем девочкам, конечно, нравятся мальчики, и они, влюбленные по уши, готовы на все! Но стоит кому-нибудь расстаться с избранником, каждая думает, что «жизнь кончилась»! Кто же в тот момент поддержит тебя? Когда мне плохо на душе и возникают трудности, ко мне на помощь приходит мама. Ни одна подруга не заменит её! У всех нас свой круг общения, где есть свои лидеры. Я считаю, несправедливо, когда человеку-лидеру позволяют оскорблять и унижать одноклассников! Должно быть равноправие. Я стараюсь относиться ко всем одинаково и уважать всех. Чтобы избежать проблем, стараюсь не принимать все близко к сердцу, быть осторожнее в выборе круга общения, не поддаваться чьему-то влиянию. Мои ровесники, советую вам – не тратьте время на депрессии и конфликты – все это пройдет, и после дождя обязательно появится радуга! Не стоит слезы лить напрасно, ведь жизнь одна – живи прекрасно! Настя Чистякова, 8-А класс

Народ — одна сім’я Школа дає учням не тільки знання з різних галузей наук, а й намагається виховати їх добрими, чуйними людьми, патріотами своєї Батьківщини. Випускники НВК № 3, учні 4-А класу разом з класним керівником Наталією Миколаївною Бобровою задумалися над тим, яким стало б наше життя, якби український народ жив як одна сім’я. _____________________ Якби всі українці жили як одна сім'я, скільки б у кожного було сестер і братів, бабусь і дідусів. Кожна дитина, яка загубилась, могла б зайти в будь-яку хату і там знайти собі сім'ю. Тоді на Україні зовсім не було б дитячих притулків, бо хіба може стати самотньою дитина, в якої так багато родичів! Не було б чужої біди, бо в кожній сім'ї люди як в

біді, так і в радості завжди разом. А на обличчях людей майже ніколи не було б сліз, бо кожен перехожий, який тебе дуже любить, одразу б висушив їх своєю небайдужістю і добротою. Давід Абрамович, 4-А класс [][][] У сім'ї завжди дбають один про одного і допомагають у важкі хвилини. Я дуже люблю свою родину і свій народ, тому іноді уявляю, що було б, якби всі українці були як сім'я. Мабуть, тоді наша держава була б міцною, розвиненою і стояла б на одному рівні з передовими європейськими державами. Кожна людина більше б цінувала працю інших і сама намагалась зробити щось краще, адже в сім'ї кожен

Природа — найбільший скарб «Земля-мати всіх годує», – говорить українське прислів’ я. Щиро шануючи навкілля, наш народ ніби доводив свою невід'ємність від природи, залежність від неї. Ми ще вважаємося малими, бо лише вчимося у школі. Та вже зараз ми можемо багато чого зробити! І починати треба із захисту дерева біля рідного будинку, птахів у скрутний для них час. Здається, це зовсім просто: не дозволяти собі забруднювати річку або ставок, не засмічувати землю, якою ходиш. Та я вірю, що українці, які завжди славилися своєю працездатністю, дбайливістю і любов'ю до природи, зможуть запобігти подальшому руйнуванню найсвятішого – рідної землі. Вадим ДУНИК, 2-Б клас [][][] Людина не може жити без природи, без голосів птахів, без яскравого теплого сонця, без осіннього падолисту… Навіть без таких найпростіших речей ми не можемо прожити, як хліб і вода. А це теж дає нам природа. Думаю, всі розуміють, що наш обов’язок – зберегти природу. Не шкодити їй, не

забруднювати воду, повітря, ліс. Любити природу, цінувати, дякувати їй, а вона віддячить нам сторицею. Яна ЮРЛОВА, 2-А клас

Природа таїть в собі безліч таємниць, чудес і загадок. Як її можна не любити? Наше життя рано-вранці починається із сонячного сяйва, шуму листя, ковтка свіжого повітря. День ми проживаємо з деревами-велетнями, які дають нам прохолоду, і з квітами, які схиляються до наших ніг і наповнюють все навколо чарівним ароматом. Ввечері з нами прощається сонечко і настають сутінки, прикрашені яскраво-діамантовим сяйвом зірок.

Нашi улюбленi мами Мою маму звати Віта. Їй тридцять шість років. Мені подобається її гарне личко і приємні на дотик руки. Мені подобається, коли вона мене цілує у щічку або голубить до себе. Моя любов до неї безмежна, а її – до мене. Мені подобається, коли її гарний голос кличе до себе. Але не подобається, коли вона хворіє. Вона завжди пояснює, чого я не розумію. Я ніколи не приховую те, про що мені соромно сказати. Вона завжди радіє за мене, коли я досяг чогось. Моя мама нічого не приховує, коли чогось не вміє. Вона завжди розуміє мої почуття. Я радий, що в ме-

не є така мама! Владик Соловйов, 4-Б клас [][][] Чи є в світі щось дорожче, як ти, мамусю? Чи є в світі щось щиріше, ніж твоє серденько, світліше, ніж твої очі? І дітям, і дорослим добре біля матусі. Як пригорне до серця теплими руками, поцілує – здається, мов той оберіг. Для кожної дитини його матуся – це і надійна підтримка, і захист, і кращий товариш. Вона, наче сонечко, освітлює дорогу, намагається своїй дитині завжди допомагати і

3 піклується про добробут всієї родини. Сьогодні в нашій країні багато жебраків, безхатченків, емігрантів, сиріт. Хіба можливо таке у щасливій родині? Звичайно, ні. Всі б допомагали один одному у важкі і скрутні хвилини і вірили, що браття і сестри протягнуть тобі руку допомоги. А ще б ми більше цінували і оберігали нашу неньку-землю, яка нас годує. Ми б забули про екологічні проблеми, стало б чистішим навколишнє середовище, люди перестали би хворіти, частіше посміхалися б один одному. Народна мудрість стверджує: «Без сім'ї немає щастя на землі», Отже, найголовніше, щоби всі українці були як одна велика сім'я. Ілля Базанов, 4-А класс

А потім ніч дарує нам сон і спокій. Ми повинні цінувати те, що нам дає природа і не руйнувати її. Тоді природа буде відповідати взаємністю, не караючи нас. Маша ШЕВЧЕНКО, 4-Б клас [][][] Коли мені виповнилося чотири роки, я перший раз побував з батьками на Червоному морі. Там я плавав на човні з прозорим дном і вперше побачив дивовижний підводний світ. Після того я ще декілька разів був із татом на Червоному морі, плавав біля берега з маскою та ластами, зустрічав нових невідомих мені різнокольорових рибок. Я навіть годував їх хлібом. Дома в мене теж є свій підводний світ – акваріум. В ньому живуть різні риби і мої улюбленці – два соміка. Я допомагаю доглядати за ними та годувати їх. А ще мені подарували величезну книгу «Секрети природи». В ній велика кількість цікавих малюнків та історій про жителів підводного світу. Я мрію про те, що, коли підросту, то навчуся плавати з аквалангом і зможу побачити підводний світ інших морів та океанів. Даніїл Єременко, 2-Б клас навчати всього, що знає і вміє сама. Я бажаю, щоб матусі у всіх діточок були щасливі, веселі і всміхнені. Бо для кожної дитини її матуся – наймиліша, найрідніша в цілім світі. І кожна дитина щиро кохає, цінує і поважає свою ріднесеньку і найулюбленішу людину у світі – свою маму. Ліза ТимофеЄва, 3-А клас [][][] Мама завжди поряд з тобою, завжди дбає про тебе. Вона жаліє тебе, радіє твоїм успіхам. А чи часто ти проявляєш свою любов до неї? Як радіють мами, коли чують слова вдячності й любові! Бережи маму! Ярослав Лук’янов, 2-А клас

Нарисуй мне любовь

Просматривая фотоальбом, Екатерина увидела пожелтевший лист с рисунком. Она улыбнулась, вспомнив то время. Время детской любви. ...Они вместе учились в одной школе, в одном классе. Катя давно нравилась Ване, но мальчик не знал, как сказать ей о своих чувствах, боялся: вдруг она засмеёт его. Он долго ждал тот день, 14 февраля, когда можно сказать, что она ему нравится, и сделать приятный сюрприз. Он нарисовал для неё рисунок, в котором выразил свои чувства. На переменках Ваня не решался подойти к Кате: подруги были рядом. «Подойду после уроков, провожу её домой и всё скажу», – подумал мальчик. Прозвенел звонок, и Катя первая выбежала из школы, а Ваня чуть замешкался, доставая рисунок из портфеля. Выйдя из школы, он увидел, как двое старшеклассников преградили Кате дорогу и не давали пройти, говоря при этом что-то обидное. Мальчик подбежал к ним и оттолкнул одного из обидчиков. После этого Ване хорошенько досталось от них. На следующий день девочки не было в школе. Ваня испугался: неужели что-то стряслось? Он знал, где она живет, и пошел к ней домой. Во дворе он увидел, что Катя сидит на скамейке, о чем-то задумавшись. Ваня решился: или сейчас, или никогда – и подошел к ней. Он хотел первым начать разговор, но Катя его перебила и протянула ему валентинку. – Что это?- спросил мальчик. – Это тебе от меня. Вчера был День Святого Валентина, и ты подарил мне подарок. – Какой? Я ничего тебе не дарил, – удивился мальчик. – Рисунок, который ты уронил, защищая меня, – тихо ответила девочка и засмеялась. – Он мне очень понравился. Я всё поняла. Они взялись за руки и долго стояли, не отпуская друг друга... – С Днём Святого Валентина, любимая! – сказал Иван и подарил жене цветы. Любовь – это самое необъяснимое чувство, которое может испытать человек. Так берегите же его, ведь оно – незабываемое! Анна Суворова, 8-А класс, гимназия «Интеллект» Большое и нежное чувство

Что такое любовь? Мне кажется, это очень большое и нежное чувство, что-то очень тёплое, важное в жизни человека. Я очень люблю своих родителей, сестричку. Немного другая у меня любовь к бабушкам и дедушке. У меня есть кот, которого я также очень люблю, но маму с папой я люблю больше. Ещё я слышала, говорят: «любовь к Родине». Я живу в Украине, мне кажется, я люблю эту страну, потому что я родилась

здесь, выросла в ней. Конечно же, я слышала и знаю, что есть любовь настоящая – взрослая любовь мужчины и женщины, благодаря которой создаются семьи, появляются дети. У меня в детском саду была любовь к мальчику, он мне очень нравился – я думаю, это была любовь детская. Вообще «любовь» – очень красивое слово. Нужно любить всех и любить всё и радоваться этой любви в душе, и тогда будто маленькие колокольчики звенят, и тихая радость сопровождает повсюду. Карина Володинцева, 2-Б класс, НВК № 3 Любовь – это...

Если ваше сердце стучит быстрее, и жизнь наполняется яркими красками, а все вокруг спешат поздравить самых любимых и дорогих людей во всей Вселенной, значит, наступил долгожданный и всеми любимый февральский праздник! Нашу гимназию он также не обошел стороной, но в этот раз мы решили провести опрос среди самых маленьких и самых старших жителей нашего дома. Всем мы задали один вопрос: «Что такое любовь?». И вот какие ответы получили: 5 классы: Любовь – это то, в чем заключается жизнь. Любовь – это когда мужчина получает на память локон волос от женщины. Любовь – это когда человек находит свою половинку, и друг с другом они никогда не ссорятся, не дерутся, не обзываются и любят друг друга. Любовь – это очень нежное и деликатное чувство. Ради любви можно решиться на все. Любовь – это когда люди долго дружат и узнают друг друга получше, а потом понимают, что они друг другу подходят, а потом женятся. Любовь – это семья: мама, папа и ребенок. Любовь – это чувство, которое испытывает каждый человек в своей жизни. 11 классы: Любовь – это доверие и забота друг о друге. Любовь – это жить на одном дыхании, жить как одно целое. Это то высокое чувство, которое должен ощутить на себе каждый человек. Любовь – это прекрасное чувство, от которого сердце бьется быстрее. Именно когда человек встречает ее, он начинает жить. Любовь – это когда сердце замирает при виде любимого человека, когда бросает то в холод, то в жар. Когда от его взгляда немеют руки и в то же время хочется прыгать и петь от радости. Когда ты засыпаешь с мыслями о нем и просыпаешься с улыбкой на лице. Когда мечтаешь лишь о том, чтобы быть с ним рядом. Я считаю, что любовь – это прекрасное чувство, которое хочется носить в своем сердце вечно. Любовь к другому человеку значит, что ты готов провести с ним всю оставшуюся жизнь. Любовь – это то, что человека делает бессильным. Любовь – это когда с человеком можно просто помолчать. Любовь – это словно песня, самая лучшая мелодия, самый вкусный запах, самый свежий хлеб и самые теплые руки. Это когда ты не боишься быть собой. Это самое лучшее и необъяснимое чувство на земле. Не бойтесь говорить о своих чувствах и эмоциях, ведь это единственное, что никогда не потеряет свою ценность и непо-

Мій пухнастий улюбленець

Коли я йду додому зі школи, мене завжди зустрічає маленьке кошенятко. Це дуже мила тваринка. Вона сірого кольору і у неї зелені очі. До наших менших друзів ми маємо ставитись терпляче, з любов’ю і турботою, як до нас ставляться наші батьки. Тваринам треба обов’язково допомагати. Насамперед взимку, коли вони потребують особливої уваги, бо зовсім беззахисні. Я завжди намагаюсь і нагодувати мою кішечку, і трішечки погратись, тому що вона бажає моєї ласки й любові. Коли її гладиш, вона починає мурчати. А якщо я граю з нею, то її енергії можна позаздрити. Кішечка граціозна та обожнює чистоту, тому часто вмивається. Коли вона спить, то підгортає лапки та приймає кумедні пози. Кошенятко – чарівна тваринка. Вона дуже чутлива: передбачає зміни погоди, а коли стає холодно, ховає носика під лапку. Також вважається, що в нову оселю першою повинна заходити кішка. Ось дивишся на цей комочок і розумієш, скільки в ньому ласки, любові та ніжності. Вероніка Величко, 3-Б клас, НВК № 3 Моя любимая мама

Я хочу рассказать о своей мамочке. Она добрая, заботливая, понимающая. Она – мой самый верный друг. Когда я болею, мама окружает меня лаской, заботой и теплом, и я быстрее выздоравливаю. Иногда мама бывает строгой и даже сердится, когда я балуюсь, но я стараюсь ее слушать. Не знаю, что бы я делал, если бы у меня не было такой хорошей мамы. Еще я ее люблю за то, что она вкусно готовит. Я очень ее люблю, ценю, потому что она у меня – единственная! Мама, я тебя люблю, просто обожаю! Сделал все бы для тебя, Только что – не знаю! Я пойду куплю цветы, Шарик, шоколадку. Будешь ведь довольна ты, – Значит, все в порядке. Обниму и поцелую, Сказку расскажу, Я тебя ведь, дорогая Мамочка, люблю! Ростислав Горяев, 3-А класс, НВК № 3 Что может любовь

В небольшом домике у реки жила Маша с мамой. Она очень любила природу, часто выходила к реке погулять. Под её окном находилась клумба. Маша выращивала на ней много цветов. Она каждое утро поливала их, любовалась и разговаривала с ними. Однажды солнечным утром, когда ничто не пред-

5

вещало беды, вдруг на ясном небе появились грозные чёрные тучи и затмили солнце. Пошёл сильный град. Девочка прибежала к клумбе, волнуясь и переживая за свои цветы. Но град безжалостно хлестал их. Через несколько минут стихия отступила. Погибли все цветы, кроме одной бархатной розы. Она была несколько потрёпанной, но всё же живой. Маша подбегала к цветам, поднимала их с земли, обнимала маленькими ладошками, стараясь согреть своим теплом. Но все её усилия оказались напрасными. Расплакавшись, девочка зашла в дом. Неужели бывает, что так нелепо живое всё погибает? На следующее утро, придя к клумбе, она увидела, что роза не только похорошела, но и пустила новые бутоны. Маша была счастлива! В этой истории любовь, доброе отношение Маши к цветам возродили красоту и неповторимый аромат, который дарят нам цветы, эти удивительные создания природы! Алина Лапушинская, 8-А класс ОШ № 7 Любите друг друга

«Люблю», «любимый», «любить» – слова, выражающие самые искренние чувства? Нет, тут вы ошибаетесь. Мы не знаем, что они означают, и узнаем ли когда-нибудь, неизвестно. Почему? – спросите вы. Да потому, что истинные чувства в словах не нуждаются. Они – в нежном прикосновении рук, страстном поцелуе, сумасшедшем танце двух тел. ...Ты спиной ощущаешь его взгляд на себе, медленно поворачиваешься, чтобы не спугнуть какие-то непонятные и в то же время невероятные чувства, поднимаешь глаза и не знаешь, что сказать, да и незачем, – за тебя говорят твои тело, душа и сердце... Как будто ток в миллионы ватт прошел по тебе за одну секунду; как будто пронзили твое сердце, но это было чертовски приятно; как будто где-то в грудной клетке что-то разорвалось, и кажется, что сейчас все выплеснется наружу. Сколько прошло времени с этого момента? Минута, две? Для тебя – мгновенье, за которое ты испытала неземное наслаждение только от его взгляда. Потихоньку приходишь в себя, сердце оживает, и ты уже способна о чем-то говорить. Он просто подходит ближе, и это будоражит твое воображение... Нет, пожалуйста... Он заботливо проводит рукой по твоим волосам, словно окутывает одеялом, и тебе становится тепло-тепло; он нежно прикасается к твоей руке, боясь нарушить безмолвие, подходит ближе, расстояние между вами измеряется миллиметрами, ваши глаза, губы совсем близко – такое чувство, будто к оголенному нерву прикасается горячая сталь... Ваша энергия сливается в одно. Легкое движение – и его руки искренне и надежно обнимают тебя, кажется, что за спиной вырастают крылья. Ты кладешь голову ему на плечо и отдаешься своей мечте, которая тебя никогда не предаст и никогда не исчезнет, потому что это твоя любовь... Нет, все-таки она существует. В нее я верю. Любите друг друга... Лилия Трубка, 11-Б класс, гимназия «Интеллект»

№8 (6810)

«История любви»

вторимость! Любите друг друга! Юлия Масюченко, 11-Б класс, гимназия «Интеллект»

21 февраля 2013 года

Родник

16 “Дружковский рабочий”

4