ЩО ВАМ ВІДОМО ПРО СТЕПОВІ ЛИШАЙНИКИ?
МАЛЕНЬКИЙ ВСЕСВІТ ПІД НОГАМИ
О. Надєіна, Л. Димитрова, О. Ходосовцев, Ю. Назарчук
ВДЯЧНОСТІ: Кондратюк Сергій, Бойко Павло і Тетяна, Ходосовцева Юлія, Войцехович Анна, Леонтьєв Дмитро, Перегрим Олена, Усіченко Андрій, Зіненко Олександр, Василюк Олексій, Парнікоза Іван та група «Збережемо українські степи» Фонд «Rufford»
«Симбіотичні» відносини між мікобіонтом (грибом) і фотобіонтом (водорістю) у слані лишайника є скоріше контрольованим паразитизмом з боку мікобіонта.
У брошурі використані фотографії: О. Надєіної, Л. Димитрової, Ю. Назарчук, О. Ходосовцева, К. Шейдеггера, О. Акулова, М. Перегрима, А. Громакової, О. Василюка, Д. Іноземцевої; малюнок: С.І. Васильківського: Козак в степу. Тривожні ознаки (електронна бібліотека українського козацтва web.znu.edu.ua); інтернет-ресурси: waysofenlichenment.net, wikipedia.org, data.gbif.org, supersadovnik.ru, morgellons-uk.net, sciencephoto.com, а також Окснер 1974, Ahmadjan 1993, Proceeding of the international conference «Eurasian steppes: status threats and adaptation to climate change» (Mongolia 2010). ДИЗАЙН ТА КОМП’ЮТЕРНА ВЕРСТКА: О. Надєiна, В. Назарчук
ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ВСЕСВІТНЬОМУ РОКУ БІОРІЗНОМАНІТТЯ 2
Суцільний наземний покрив утворений переважно лишайниками роду Cladonia (кладонія).
Xanthoria parietina або «Настінна золотянка» – найвідоміший з лишайників. о ви знаєте про лишайники? Які картини виникають у вашій уяві при згадці про лишайники? Абстрактне поняття симбіозу, зображення «Настінної золотянки» з шкільного підручника, подушки кладоній в мохово-лишайникових борах українського Полісся чи звисаючі «бороди» усней у Карпатських лісах? А чи багато лишайників вам відомо з вашої місцевості? Чи уважні ви під час прогулянок на природі з друзями та рідними? Чому важливо дбати про збереження навіть тих організмів, користь або роль у природі яких на перший погляд неочевидна? Ця брошура покликана навчити вас розуміти природу лишайників, їх особливості існування і поширення; помічати дивовижний світ наґрунтових лишайників у вашій місцевості – степовій чи лісостеповій зоні України; впізнавати звичайні та рідкісні види, розуміти місце та значення цих мініатюрних «організмів» в природі та житті людини, і сприяти їх охороні.
Лишайники роду Usnea (уснея) у народі мають назву «бородатий мох».
3
ЛИШАЙНИКИ – НАЙХИТРІШІ ТА НАЙМУДРІШІ Лишайники не є організмами у строгому сенсі цього слова, вони є асоціацією гриба з водорістю, що існують разом у «симбіотичних» відносинах. Тіло лишайника (або талом, слань) сформоване грибом, а водорість знаходиться всередині. Лишайниковий гриб живиться за рахунок цукрових сполук, що виробляє водорість, а водорість, окута гіфами гриба, отримує надійний захист від несприятливих умов середовища. Тобто, лишайники є автономними та самодостатніми і не залежать від наявності органічних речовин зовні. Такі відносини між двома різними організмами є унікальними у природі, тому деякі вчені метафорично називають лишайники «грибами, що винайшли сільське господарство». Дійсно, взаємодія між компонентами лишайника нагадує сільськогосподарську діяльність людини, наприклад вирощування картоплі або розведення овець. Культури картоплі загинуть без догляду господаря (засохнуть, будуть поїдені колорадським жуком чи іншими шкідниками, занедбаються у бур’янах), але і людина без картоплі свого життя не уявляє. Так і лишайникові гриби «одомашнили» водорості для свого харчування і навіть включили їх у своє тіло – щоб поживне джерело завжди було поруч. Тож лишайникові гриби є «наймудрішими» або «найхитрішими» серед інших грибів, що залежні у своєму існуванні від живлячого субстрату, рослинного чи тваринного походження. Цікаво, що лишайники винайшли сільське господарство набагато раніше, ніж почався розвиток людської цивілізації. Однак, як сплата за таку незалежність, лишайники завжди є більш слабкими у конкурентній боротьбі за місце існування з іншими організмами: вони розвиваються повільніше ніж, скажімо, трав’янисті рослини або мохи, які ділять з ними одну й ту саму екологічну нішу. Лишайники метаболізують і ростуть дуже повільно: у найбільш «швидких» з них слань збільшується лише на кілька міліметрів за рік. Отже лишайники – це гриби, що пристосувалися до існування в асоціації з водоростями. У світі нараховується близько 15 000 таких грибів,
Рослина перетворює сонячну енергію.
Тварина споживає енергію з їжею. Еон Палеозой
Період
Років тому
Мезозой
Physconia distorta (Фісконія змінена) зростає разом з іншими лишайниками на корі дерев, але живиться органічними сполуками, що продукує водорість.
Внутрішня будова лишайника (рис. Сімона Швенденера, який ще у 1867 р. з’ясував, що лишайник є асоціацією двох організмів – гриба та водорості).
Кайнозой Палеоген
Кембрій
Ордовик
Сілур
Девон
Карбон
Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоцен
488 млн
444 млн
416 млн
359 млн
299 млн
251 млн
200 млн
146 млн
65,5 млн
55,8 млн
Неоген
Еоцен
Олігоцен
Міоцен
33,9 млн
23,0 млн
5,33 млн
Четвертинний
Пліоцен
Плейстоцен
Голоцен
2,6 млн
11 700
наші дні
Модель сільського господарства лишайники винайшли задовго до того, як до цього прийшов людський мозок. Найдавніші викопні рештки лишайників, у яких присутні обидва симбіотичні партнери, відомі з раннього девону, близько 400 млн років тому. Для деяких з сучасних лишайників відомі викопні рештки, що датуються міоценом. Сучасна людина Homo sapiens з’явилась у плейстоцені, а виникнення цивілізацій відбулося тільки після закінчення Льодовикового періоду у неогені.
4
Chlorociboria aeruginosa (Хлороциборія синьо-зелена) – гриб-аскоміцет, живиться мертвою деревиною, на якій зростає.
Внутрішня будова лишайника (сучасна фотографія зі скануючого електронного мікроскопа): видно верхній коровий шар – утворений щільними гіфами гриба для захисту водорості від надмірної інсоляції; водоростевий шар – клітини водоростей, що оплетені гіфами гриба для максимально ефективного живлення; серцевинний шар – пухко розташовані гіфи для кращого газообміну; нижній коровий шар, за рахунок якого лишайник часто прикріпляється до субстрату.
Фанерозой
Ера Відділ
з них понад 1 500 (або 10%) зростають в Україні. Переважна більшість лишайників утворена грибами відділу Ascomycota, що співіснують з водоростями роду Trebouxia (требуксія). У степовій зоні України за попередніми розрахунками зростає близько 400 видів лишайників, що трапляються на корі дерев, на мохах, кам’янистих відслоненнях або на ґрунті. У даній брошурі йтиме мова переважно про наґрунтові лишайники, оскільки вони є найвразливішими у сучасному світі, крім того зазвичай ця група лишайників лишається маловідомою широкому колу і малодослідженою фахівцями.
5
ПОШИРЕНІ ГЛОБАЛЬНО, РІДКІСНІ ЛОКАЛЬНО Лишайники не конкурують зі своїми сусідами за неорганічні поживні речовини. Важливішим для них є наявність відповідного субстрату для заселення, що часто визначає саме існування лишайників. Тому лишайники зростають у місцях, де не треба змагатись за місце під сонцем: голі скелі, стовбури дерев, міждернинні простори, поверхні мохів і т.п. субстрати. Та чи існує закономірність у поширенні лишайників? Чи приурочене їх поширення до рослинно-кліматичних зон Земної кулі? Лишайники Rhizocarpon geographicum та R. distinctum (Різокарпон географічний та Р. роздільний) зростають на силікатних кам’янистих відслоненнях, де інші організми не здатні існувати.
*Seirophora lacunosa (Серофора ямчаста) трапляється виключно на пустельно-степових територіях, де зростає на солончакових та гіпсових ґрунтах. В Україні лишилось кілька місцезростань на Сиваші, Кінбурнській косі та в околицях Євпаторії.
1
2
Насіння рослин звичайно мають макроскопічні розміри, а спори грибів – мікроскопічні.
6
Ареал бореальної родини Pinaceae (соснові, позначено зеленим, (1)) і ареал «бореального» роду Usnea (уснея, позначено жовтим, (2)): види лишайників роду уснея поширені у світі значно ширше, ніж види цілої родини вищих рослин соснові.
Поширення у світі певною мірою залежить від того, на яку відстань може розповсюджуватися насіння вищих рослин, або спори грибів, у тому числі і лишайників. Всім легко уявити насіння вищих рослин, оскільки ми часто використовуємо їх у повсякденному житті. Спори та соредії лишайників значно дрібніші і легші, ніж насіння рослин, а тому вони спроможні поширюватися за допомогою вітру на великі відстані (тисячі км). Тобто теоретично одні й ті самі лишайники мають зростати майже всюди. Справді, лишайники мають дуже великі ареали, хоча і дуже фрагментовані, приурочені до специфічних екотопів Земної кулі. Наприклад, існує група лишайників альпійських висот, тропічних лісів, атлантичного узбережжя, аридних територій, тощо. Така специфіка у географічному поширенні лишайників зумовлена, по-перше, наявністю відповідного субстрату, а, по-друге, клімату, і, особливо, мікроклімату певного регіону.
Лишайникові соредії представляють собою кілька клітин водорості, що оплетені гіфами гриба. Соредії формуються на поверхні лишайника, легко відриваються і поширюються вітром. Такий спосіб розмноження більш вигідний, ніж поширення статевих спор, оскільки грибу не треба витрачати час і сили для знаходження свого симбіотичного партнера – водорості.
Кліматичні фактори, такі як кількість опадів, днів з туманами, морозних, сонячних та посушливих днів на рік, переважаючі вітри, визначають існування різних видів лишайників. Крім того, у степу важливі природні і антропогенні фактори, що сприяють збереженню субстрату, як то наявність риючих тварин, мігруючих копитних (або помірного випасу домашніх тварин), відсутність активної рекреаційної діяльності.
Ramalina polymorpha (Рамаліна мінлива) часто трапляється на кам’янистих відслоненнях степової зони України. Маленькі світлі крапочки на її слані – соредії.
7
ПРО СТЕПИ УКРАЇНИ І СТЕПОВІ ЛИШАЙНИКИ
Євразійська степова область.
Більша частина України представлена степовими та лісостеповими ландшафтами.
Степи за козацьких часів ще не були сплюндровані. Степова зона України зараз виглядає строкато: агроценози лише зрідка перериваються кам’янистими «сільгоспнеугіддями», що звичайно використовуються як пасовища (аерофотозйомка).
8
Українські степи є західною частиною великої Євразійської степової області, що простягається від Монголії до Молдавії і сформувалась тут з кінця плейстоцену. У часи Київської Русі (XI-XIII століття) ця безкрая територія була притулком для кочових племен, а протягом XVI століття носила назву «Дике поле». Ментальність українців, їх спосіб життя і моральні принципи співіснували у гармонії зі степами. Із закінченням існування Запорізької Січі у XVIII ст. розпочалась руйнація степів: Російська Імперія, а потім радянська влада поступово перетворювали степові ландшафти у агроценози. Заліснення, будівництво дамб, меліорація та інтенсивний випас нищили природну флору і фауну. Меліораційні системи та штучні водоймища сприяли зміні клімату і глибини ґрунтових вод. Степові ландшафти займають близько 40% території України, але на сьогодні з них лишились незораними тільки близько 1%, решта є у різному ступені зміненими. Найбільше степових ділянок збереглося серед кам’янистих відслонень по схилах балок, що непридатні для орного землеробства і використовуються місцевим населенням як пасовища. Також, на деяких сільськогосподарських полях, що були занедбані більше 10 років тому, зараз відбувається природне поновлення і поступове перетворення на степ. Наґрунтові лишайники трапляються на всіх цих територіях, більш того лишайники відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні степових ценозів – разом із водоростями, мохами і грибами вони утворюють «живий», або «біологічний», наґрунтовий покрив. Компонентами «біологічного» ґрунтового покриву вважаються види організмів, що безпосередньо контактують і тісно пов’язані з часточками ґрунту. Як компонент «біологічного» ґрунтового покриву, лишайники сприяють зменшенню впливу дії ерозійних процесів на ґрунти та позитивно впливають на гідрологію і стабільність ґрунтового покриву. Отже, відтворення степових ценозів залежить насамперед від ґрунтового біопокриву, провідна роль у якому належить наґрунтовим лишайникам, які до того ж свідчать про певну стадію розвитку або відновлення ценозу.
Пошук лишайників серед змінених степових ландшафтів не простий: іноді вимагає годин, щоб задокументувати всю інформацію про той чи інший вид лишайника (що звичайно дуже маленькі за розмірами), закартувати його знаходження і сфотографувати.
Степова зона України: агроценози, кам’янисті крутосхили, пасовища…
9
На різнотравних степових ділянках з густим травостоєм лишайники не витримують конкуренції з більш активно і швидко зростаючими травами.
Риючі тваринки сприяють утворенню субстрату для лишайників – голого ґрунту.
Закріплюючись на голому ґрунті лишайники (наприклад,Toninia sedifolia (Тонінія безлисткова), зверху, та Diploschistes muscorum (Діплосхістес моховий), знизу) захищають його від вивітрювання…
10
ПРО СТЕПОВІ ЛИШАЙНИКИ І СТЕПИ
ПРО СТЕПОВІ ЛИШАЙНИКИ І ЛЮДСТВО
Роль лишайників у природі на перший погляд неочевидна. Але це не зменшує їх значення у природі і користі для людини! Лишайники можуть існувати там, де є наявний відповідний субстрат. Степові лишайники, що зростають на ґрунті, не витримують конкуренції з високими травами або мохами. Для них важливою є наявність і природна взаємодія усіх компонентів степових ценозів: як рослин, так і тварин. Вони не можуть зростати на ділянках з високим і густим травостоєм – лишайникам не лишається жодного шансу. Немає лишайників на сільськогосподарському полі. Але на занедбаному кілька років полі лишайники з’являються за умови, що антропогенне втручання більше не продовжується і цією територією володіють природні процеси. Мишоподібні риючі гризуни сприяють появі проріх у густому травостої, що можуть слугувати прийнятним місцем для зростання лишайників. Поселяючись на голому ґрунті, лишайники захищають ґрунт від ерозійних процесів, позитивно впливають на водний режим, рН, склад органічних сполук ґрунту і створюють умови для існування інших організмів, що живуть у ґрунтовому шарі, таких як водорості, гриби, бактерії, деякі безхребетні тварини. Таким чином, лишайники сприяють відтворенню степових ділянок і створенню відповідного природного різноманіття. Крім цього, слані лишайників є схованками для комах і коловерток, їжею для молюсків. У свою чергу, ці тварини сприяють розповсюдженню спор лишайників.
Мабуть спершу важко повірити в те, що степові лишайники відігравали важливу роль на різних етапах історії людства. Всім відома з біблійних часів «манна небесна» є насправді… лишайниками! Існує ціла група лишайників, переважно роду Aspicilia (аспіцилія), що поширені у аридних регіонах земної кулі. В Україні відомо 3 види з групи «манни», що знаходяться тут на західній межі ареалу. Найпоширенішим з них сьогодні є *Aspicilia fruticulosa (Аспіцилія кущиста), а інші, на жаль, вже майже зникли (хоча згідно літературних і гербарних даних були більш розповсюджені в Україні). Лишайники з групи «манни» належать до життєвої форми «перекотиполе» – вони не прикріплені до субстрату, вільно переносяться вітром і, подібно кочовим племенам, блукають степовими просторами. До блукаючих лишайників також належать *Xanthoparmelia camtcshadalis (Ксантопармелія блукаюча), *X. ryssolea (К. грубозморшкувата) і *Cetraria steppae (Цетрарія степова), що зрідка трапляються у степах України, у тому числі у степах Кримського півострова. У розгалуження сланей кочових лишайників часто потрапляє насіння степових рослин, і таким чином ці організми сприяють їх поширенню. Існує думка, що кочові життєві форми степу, що мають округлу форму і під впливом вітру котяться, перевертаючись, по степах, слугували прототипом при винаході колеса… Крім того, різні види лишайників використовуються при виробництві парфумів, антибіотиків та інших ліків, фарб, є згадки про їх вживання в їжу у якості біодобавок, а також як джерело цукру у пивоварінні.
Слань листуватого лишайника Parmelia sulcata (Пармелії бороздчатої), що часто трапляється у невеликих лісах степової зони та лісосмугах, птахи використовують як цупкий скріплюючий матеріал при побудові гнізд. Комахи ховають у слані цього лишайника найцінніше – майбутніх нащадків.
1
Молюски полюбляють ласувати сланями лишайників: степовий лишайник Cladonia subrangiformis (Кладонія багаторозгалужена).
2
3
Кочові форми у степу: утворення перекотиполя Stipa для розповсюдження насіння, кочові лишайники України: *Ксантопармелія блукаюча (1), *К. грубозморшкувата (2) і Цетрарія степова (3).
Збір «манни небесної» єврейським народом при переході через пустелю. Цікаво, що сьогодні в Ізраїлі не лишилось жодного виду «манни»…
Один з представників «манни» Aspicilia esculenta (Аспіцилія їстівна), що зростав в Україні у XIV ст. між Севастополем та Балаклавою, зараз не відомий. Поширений у Росії та Казахстані (на фото).
1
2
Інші представники «манни», що ще збереглися у степах Кримського півострова: *Aspicilia fruticulosa (Аспіцилія кущиста)(1), та ще більше рідкісний вид степового Криму *Agrestia hispida (Агрестія щетиниста)(2).
11
ЛИШАЙНИКИ ТА ПЛАЗУНИ – ЩО Є СПІЛЬНОГО?
ПРО ЩО МОЖУТЬ РОЗПОВІСТИ СТЕПОВІ ЛИШАЙНИКИ?
Nostoc sp. (носток) – вільнозростаюча синьозелена водорість, піонерний вид порушених екотопів, де зовсім зруйнований природній ґрунтовий покрив. Широко поширений в Україні.
На більшості степових ділянок України трапляється нитчаста колоніальна ціанобактерія (або синьозелена водорість) Nostoc sp. (носток), навіть на занедбаних полях, що поступово відновлюються, але де наґрунтові лишайники зовсім відсутні. Ця водорість може зростати у вільному стані, або бути компонентом лишайника. Лишайники з синьозеленим ностоком усередині – види роду Collema (колема) поширені більш вузько, ніж вільнозростаючі колонії ностоку, і трапляються тільки у степах початкових (вже не піонерних!) стадій відновлення. Таке обмеження у поширенні є сплатою за сумісне життя у симбіозі: лишайники з ностоком в цілому є вразливішими порівняно з вільнозростаючими водоростями. Якщо екологічна ситуація стабілізується, степ переходить в наступну стадію відновлення, і поряд з видами роду колема з’являються інші лишайники – види роду Cladonia (кладонія) та Placidium squamulosum (Плацидій лускатий), Diploschistes muscorum (Діплосхістес моховий).
Placidium squamulosum (Плацидій лускатий).
Collema tenax (колема цупка) – лишайник з синьозеленою водорістю носток усередині, найпоширеніший вид початкових стадій відновлення степу.
1
*Squamarina lentigera (Сквамарина сочевиценосна) є надзвичайно рідкісним видом в Україні – трапляється тільки у кількох локалітетах у степовому Криму. Цей вид є модельним для вивчення фізіології лишайників, що зростають на ґрунті у степових регіонах. Як і в інших наґрунтових лишайників, фотосинтез та обмін речовин у цього лишайника відбуваються тільки за сприятливої вологості та температури повітря. У посушливі та дуже холодні дні лишайники «впадають у сплячку» – усі фізіологічні процеси стають дуже повільними, або зупиняються. Так само реагують на зміни навколишнього середовища інші пойкілотермні (або холоднокровні) організми, наприклад земноводні або плазуни.
2 Cladonia foliacea (Кладонія листувата)(1), C. fimbriata (К. бахромсчата)(2), C. subrangiformis (К. багаторозгалужена)(3) можна часто зустріти у степах України
Поширення роду колема в Україні фрагментоване – як і степи в цілому.
3 12
Diploschistes muscorum (Діплосхістес моховий).
13
На подальших стадіях відновлення степу поряд зі згаданими вище видами з’являються Toninia sedifolia (Тонінія безлисткова), Psora decipiens (Псора оманлива), Peltigera rufescens (Пельтігера рудувата), Fulgensia fulgens (Фульгензія блискуча). Такі ділянки степу ще більш рідкісні в Україні.
Toninia sedifolia (Тонінія безлисткова).
Не тільки присутність або відсутність певних видів лишайників у степу може вказувати на стадію існування степу. Стан сланей лишайників також є показником стану ценозу. Наприклад, у сталих степових ценозах, що не перебувають під значним антропогенним впливом, слань Цетрарії степової має вигляд цільних міцних подушок більш-менш округлої форми, що, як м’ячі, можуть перекочуватися степовими просторами. Якщо ж місцезростання Цетрарії степової знаходяться на ділянці, що використовується як пасовище, її слань розбита на окремі гілочки. Помірний випас навіть сприяє розповсюдженню цетрарії, оскільки цей лишайник розмножується вегетативно шматочками слані. Але на територіях, що колись відрізнялись стабільним степом, а на даний момент розбиті перевипасом, завжди можна помітити пошматовані (фрагментовані) слані *Цетрарії степової, *Ксантопармелії блукаючої, *К. грубозморшкуватої, Кладонії багаторозгалуженої (перші три з яких занесені до Червоної книги України).
Fulgensia fulgens (Фульгензія блискуча).
Peltigera rufescens (Пельтігера рудувата).
Цільна слань *Цетрарії степової.
*Leptogium schradery (Лептогій Шредера) – наймініатюрніший з наґрунтових лишайників. Зовсім недавно, у 2005 році, був вперше виявлений в Україні.
14
Вівці звичайно більше, ніж інші копитні, руйнують слані степових наґрунтових лишайників.
Psora decipiens (Псора оманлива) – лишайник середніх стадій відновлення степу.
В Українських степах частіше наґрунтовий покрив представлений видами лишайників родів Collema, Cladonia, Placidium, значно рідше трапляються представники родів Toninia, Peltigera, Psora, Diploschistes, Cetraria, Xanthoparmeia, Squamarina. Тобто, більшість степових ділянок України наразі перебувають на дуже ранніх стадіях відновлення.
Слань *Цетрарії степової на ділянці, порушеній перевипасом.
15
ВОНИ МОЖУТЬ ЛИШИТИСЬ ТІЛЬКИ У ГЕРБАРІЯХ… Охорона рідкісних та зникаючих природних об’єктів можлива на різних рівнях: 1) підвищення уваги до певних видів шляхом їх занесення до Червоних книг або списків; 2) охорона території, де зростають рідкісні види шляхом створення об’єктів природно-заповідного фонду різного рівня (гідрологічні, зоологічні, ботанічні заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, природні та біосферні заповідники, національні природні парки та регіональні ландшафтні парки). Метою створення територій з охоронним статусом є обмеження господарської діяльності і зниження таким чином антропогенного впливу на природні екотопи; 3) вирощування рідкісних видів рослин у ботанічних садах, створення колекцій культур грибів та мікроорганізмів у наукових закладах, розведення тварин у зоопарках. Перші два пункти охорони прийнятні для лишайників, хоча до сьогодні в Україні немає жодної природоохоронної території, де б охоронялись тільки лишайники. Звичайно рідкісні види лишайників охороняються у межах існуючих ботанічних природоохоронних об’єктів. Однак, лишайники неможливо вирощувати у штучних умовах, наближених до природних – як, наприклад було б можливо у ботанічних садах чи зоопарках. Отже, знищуючи окремий лишайник ми можемо втратити унікальний витвір природи, що не підлягає відтворенню і що здатний існувати тільки в природі. Сон-трава у РЛП «Донецький кряж» Шахтарського р-ну Донецької області; і у ботанічному саду. Байбак у Ізюмському р-ні Харківської області і у зоопарку біостанції «Гайдари» Зміївського р-ну Харківської області.
Лишайники ризикують лишитись тільки на гербарних аркушах.
16
Інша перспектива збереження лишайників – згадки про них на сторінках наукових статей, звітів, доповідей або польових нотаток, а також їх зберігання у гербаріях. Це важливо з наукової точки зору, оскільки зараз за літературними і гербарними даними ми можемо відтворити картину поширення лишайників в Україні в минулому, деякі види з яких вже зникли з певних територій. З іншого боку, обов’язком кожного громадянина перед нащадками має бути збереження біорізноманіття у природі, а не у гербаріях або колекціях. Нашим нащадкам буде байдуже, скільки видів лишайників ми мали на певній території, чи скільки статей про лишайники ми писали на рік, але цікаво буде, що з тих лишайників можна побачити у природі. Лишайники є частиною природного степового різноманіття. Зберігаючи кожну частинку, ми дбаємо про збереження усієї природної мозаїки. Важливо починати з маленького, щоб досягти великого!
ПРО ПРОЕКТ «АРИДНІ ЛИШАЙНИКИ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ: ВИВЧЕННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ» Деякі види аридної (степової) екології знаходяться в Україні на своїй західній межі ареалу, або винятково трапляються тут, тоді як основний їх ареал знаходиться в Азії. Водночас, степові ландшафти в Україні відрізняються значним антропогенним навантаженням (розорювання, побудова населених пунктів, заводів, шахт, тощо). Лишайники є важливими компонентами екосистем і їх можна використовувати як біоіндикатори. У цілому, багато видів лишайників можна розглядати як вразливі, оскільки їх місцезростання знаходяться під загрозою зникнення, або зазнають значного антропогенного впливу. Але існує науково обґрунтований алгоритм для оцінки видів, що мають бути включені у Червоні книги, розроблений Міжнародним Союзом Охорони Природи. В останнє видання Червоної книги України 2009 року включено 52 види лишайників, з яких 10 мають аридну екологію (Agrestia hispida, Aspicilia fruticulosa, A. vagans, Cetraria steppae, Leptogium schraderi, Squamarina lentigera, Fulgensia desertorum, Seirophora lacunosa, Xanthoparmelia ryssolea, X. camtschadalis). У даній брошурі ці види відмічені зірочкою (*). Для обґрунтованого включення певного виду до Червоної книги важлива детальна документація про зміни у його минулому і сучасному зростанні. Таких даних щодо степових лишайників України поки що не існує. Така ситуація надихнула нас перевірити всі відомі дотепер локалітети зростання лишайників Червоної книги України, та віднайти нові. Ми вирішили зосередити увагу тільки на наґрунтових аридних лишайниках, оскільки степові екотопи в Україні найбільш змінені і ми ризикуємо втратити відомості про сучасне поширення степових лишайників, як і саме їх біорізноманіття. Так виник проект «Аридні лишайники Червоної книги України: вивчення, збереження та перспективи» (докладніше про проект на сайті www.ruffordsmallgrants.org/rsg/projects/olga_nadyeina). Ідея такої роботи була підтримана фондом для малих грантів Rufford, і у квітні 2010 року ми вирушили у перші експедиційні виїзди до Херсонської області та степового Криму. Зараз отримана наукова інформація опрацьовується і ми плануємо наступні експедиції у 2011 році. Іншою, але не менш важливою частиною запланованої роботи, є поширення знань про лишайники степової зони і розповсюдження ідеї збереження біорізноманіття серед широкого загалу і місцевого населення. Ми сподіваємось, що дана брошура навчить вас помічати лишайники під вашими ногами і навколо вас, розуміти їх значення у природі та сприяти їх вивченню та збереженню.
Фонд малих грантів Раффорд вже протягом 8 років сприяє реалізації проектів зі збереження природи. За цей час фонд підтримав більше 900 проектів, спрямованих на охорону різних груп організмів та їх угруповань, а також ландшафтів у більше ніж 95 країнах. Наш проект є першим, що має за мету збереження лишайників.
Міжнародний союз охорони природи (МСОП; англійською – International Union for Conservation of Nature, IUCN) – міжнародна організація, метою якої є збереження природних ресурсів і впровадження екологічно чистих та сталих методів їх використання. З часу заснування (1948 рік) організація займається проблемами збереження біорізноманіття планети, представляє новини, конгреси, що відбуваються у різних країнах, списки видів, що потребують особливої охорони у різних регіонах планети. На сьогодні членами МСОП є 78 країн, 112 урядових та 735 неурядових організацій (в тому числі й українських), а також велика кількість вчених з 181 країни.
Робоча команда проекту. Експедиція у травні 2010 року у степовий Крим.
17
ЯК МОЖНА ДОПОМОГТИ У РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ? Інформація – найцінніша складова будь-якого дослідження, роботи і спілкування. Тому для нас дуже важливо, якщо ви можете поділитися відомостями, які лишайники зростають у вашому регіоні. Як саме ви можете повідомити про це, залежить від вашого бажання і можливостей: можна присилати фотографії степових ландшафтів вашої місцевості і фотографії лишайників, або зразки лишайників. При цьому, ДУЖЕ ВАЖЛИВО не забирати з природи цілу слань лишайника! Часто у природі не можна з достовірністю сказати, до якого виду належить певний зразок лишайника. Для точного визначення у лабораторії достатньо частинки лишайника (наприклад, збирається кілька лопатей або гілочок слані лишайника, 2-3 см у діаметрі, див. рис.), тоді як для збереження біорізноманіття необхідно, щоб у природному місцезростанні зберігалась більша частина лишайника, що може розмножуватись і поширюватись на даній території. Таким чином лишайникова особина продовжує існувати у природі без загрози зникнення, а ми маємо її частинку у гербарії – для достовірної документації зростання у певний проміжок часу. Зразки збирають у паперові конверти, які можна зробити як показано на малюнку. На конверті має бути зафіксована інформація про те, де зібрано зразок: область, район, населений пункт чи околиці, заповідна чи не заповідна територія, як використовується територія (пасовище, занедбане поле, балкові сільгоспнеугіддя), ПІБ колектора, дата збору і ваші контактні дані.
HERBARIUM M. KHOLODNY INSTITUTI BOTANICI (KW) Гербарій Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
Cladonia foliacea (Huds.) Willd.
За допомогою ножа, або просто руками обережно слід відібрати лише частину слані лишайника. Пакет для збору та зберігання лишайників: А – листок паперу (розміру А4) треба зігнути на дві нерівні частини, більшу (а) і меншу (б). Б – майже готовий пакет, лише його лівий край треба відігнути назад (по пунктирній лінії) – як відігнутий правий край. В – готовий пакет з наклеєною етикеткою.
18
Україна, Херсонська область, Білозерський р-н, балка в окол. с. Кірово. 24.04.2010, зібр. Л. Димитрова та О. Ходосовцев. KW 65051
Приклад оформлення гербарної етикетки.
Усі питання, побажання і відгуки щодо проекту, а також зразки і фотографії лишайників люб’язно просимо надсилати на адресу: м. Київ, 01601, вул. Терещенківська, 2 Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ Надєіній Ользі Володимирівні Проект «Аридні лишайники Червоної книги України: вивчення, збереження та перспективи»
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ СТЕПОВИХ ЛИШАЙНИКІВ? Збереження лишайників можливе тільки шляхом збереження ландшафту, де вони зростають, оскільки степ існує доки існує природна взаємодія усіх його компонентів. Негативно впливають на степові лишайники (аж до зникнення) надмірний випас худоби; масові заходи, що призводять до сильного витоптування; розорювання територій; будівництво кар’єрів для видобутку глини, піску, кам’янистих порід; випалювання сухої рослинності у будь-який період року, скидання сміття та інші форми забруднення території… Сільське господарство і розвиток сільської інфраструктури має плануватись з розрахунком збереження унікального степового біому з усім біорізноманіттям. Нашим обов’язком є поширення інформації про цю природну взаємодію і сприяння її втіленню у життя. Кожен може сказати, що ця проблема його особисто не стосується. Але ми всі – мешканці Планети Земля, багато хто живе у степовій зоні, всі ми користуємось рідною природою. Хтось з нас викладає у школі або ВУЗі, хтось приймає рішення в ОблРаді, СільРаді, Міністерстві, а хтось просто читає дану брошуру і вже володіє достатньою інформацією про функціонування степових ценозів та роль її складових, навіть зовні непримітних. Мінімальне, що ми можемо зробити – ділитись тим, що ми знаємо, з тими, від кого може залежати збереження окремої рослини, тварини, лишайника, степової балки, або створення об’єктів природно-заповідного фонду. Якщо не відвертатись, заплющуючи очі, і не сподіватись на інших, то ми зможемо зберегти цінний скарб, що дала нам природа, і яким користувались покоління українців протягом століть – СТЕП…
Електронна адреса steppe.lichen@gmail.com Тел. (097) 538-34-93
Степ є притулком для всіх цих створінь природи. Втрачаючи будь-якого зі степових мешканців, ми поступово втрачаємо степ…
19
ЩО ВАМ ВІДОМО ПРО СТЕПОВІ ЛИШАЙНИКИ?