Modern_techns_pig_feeding by Evgeniy Marusik

ТОВ «ЄВРОКОРМ СУЧАСНА ГОДІВЛЯ»

СУЧАСНІ СИСТЕМИ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ Практичний посібник для керівників, технологів, лікарів ветеринарної медицини сільськогосподарських підприємств Видання шосте, перероблене і доповнене Підготовлено Науково-дослідним центром ТОВ «Єврокорм сучасна годівля» Редакція: Бабенко Микола Миколайович, генеральний директор ТОВ «Єврокорм сучасна годівля»; Голуб Юрій Степанович, кандидат ветеринарних наук, с.н.с., Інститут ветеринарної медицини, директор науково-дослідного центру ТОВ «Єврокорм сучасна годівля»; Чигрин Анатолій Іванович, кандидат с.-г. наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України, провідний консультант науково-дослідного центру ТОВ «Єврокорм сучасна годівля» Лисевський Олександр Олександрович, заступник генерального директора ТОВ «Єврокорм сучасна годівля». .

Київ – 2010

ЗМІСТ

1. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ 2. ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 2.1 Загальні положення 2.2 Визначення обмінної енергії за вітчизняною методикою 2.3 Визначення обмінної енергії, скоригованої за бактеріальноферментованими речовинами 2.4 Визначення обмінної енергії за вмістом сирих поживних речовин у комбікормі 3. НОРМУВАННЯ ПРОТЕЇНУ У РАЦІОНАХ СВИНЕЙ 4. ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК 4.1 Потреба свиноматок у поживних речовинах 4.2 Годівля свиноматок у період поросності 4.3 Підготовка свиноматок до опоросу 4.4 Годівля свиноматок у підсисний період 5. ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ 5.1 Зооветеринарні заходи в перші дні життя поросят 5.2 Годівля поросят-сисунів 5.3 Замінники молока свиноматок 5.4 Відлучення поросят 5.5 Годівля відлучених поросят 5.6 Буферна ємність корму 6. ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ 6.1 Потреба свиней на відгодівлі в енергії та поживних речовинах 6.2 Вимоги до складу раціонів свиней на відгодівлі 6.3 Відгодівля свиней з використанням зернових кормів 6.4 Відгодівля свиней з використанням соковитих кормів 6.5 Відгодівля свиней з використанням молочних кормів 6.6 Відгодівля свиней з використанням відходів спиртової промисловості 6.7 Відгодівля свиней на харчових відходах 7. ГОДІВЛЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКА СВИНЕЙ 8. ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ 8.1 Пробіотики та значення нормальної мікрофлори для тварин 8.2 Використання органічних кислот у годівлі свиней 8.3 Застосування рослинних жирів 8.4 Вітамін Е 8.5 Використання фосфору 8.6 Кормові фосфати 8.7 Мікотоксини в кормах 8.8 Ріжки зернових кормів 9 БАРОТЕРМІЧНА ОБРОБКА КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ

6 8 8 8 9 12 14 16 16 18 21 22 25 26 28 31 31 33 33 36 36 37 39 41 44 46 48 50 51 51 51 53 55 56 58 59 61 62

ЗМІСТ 10 ТИПИ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ 10.1 Суха годівля 10.2 Рідка годівля 11 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ СВИНЕЙ 12 УДОСКОНАЛЕННЯ САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ НА СВИНОФЕРМАХ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТОК

3 65 65 65 67 68 72 74

4 Таблиця 1.

ПЕРЕЛІК ТАБЛИЦЬ Вимоги до перетравності органічної речовини раціонів свиней Ступінь впливу забезпеченості поживними речовинами свиней на їх продуктивні якості Оптимальне співвідношення незамінних амінокислот в раціонах свиней, у % до лізину Оптимальні співвідношення лізину та обмінної енергії (г/МДж) Вплив інтенсивності годівлі на зміну живої маси свиноматок і середню масу поросят при народженні Склад молозива та молока свиноматок, %

Таблиця 8.

Кількість молока свиноматки залежно від розміру гнізда Буферна ємність різних кормів та кормових добавок

Таблиця 9.

Рівень годівлі і склад туші свиней на відгодівлі

Таблиця 2. Таблиця 3. Таблиця 4. Таблиця 5. Таблиця 6. Таблиця 7.

Таблиця 10. Перетравлення органічної речовини різних кормів у свиней на відгодівлі Таблиця 11. Максимально можливе введення компонентів у комбікорми для молодняка свиней на відгодівлі, % за масою Таблиця 12. Склад та поживність 1 кг молочних кормів Таблиця 13. Поживність зернової барди Таблиця 14. Схема відгодівлі свиней при застосуванні барди Таблиця 15. Орієнтовний склад комбікорму для свиней на відгодівлі за різної кількості барди в раціоні, % за масою Таблиця 16. Вміст ненасичених жирних кислот у кормах, г/кг Таблиця 17. Допустимі норми введення кормових жирів у раціони свиней на відгодівлі, % Таблиця 18. Засвоюваність фосфору з кормів рослинного походження, % Таблиця 19. Засвоюваність фосфору з інших джерел, %

6 7

15 16 17

34 36 38 41 45 46 47 47 53 54 57 57

ПЕРЕЛІК ТАБЛИЦЬ Таблиця 20. Мінімальний вміст макроелементів в кормових фосфатах, % Таблиця 21. Найбільш розповсюджені в кормах мікотоксини та ознаки їх наявності в організмі свиней Таблиця 22. Мікробіологічний стан сухого комбікорму для свиней при обробці шляхом експандування Таблиця 23. Вплив різних технологій гідротермічної обробки на збереженість вітамінів у комбікормі, % втрат Таблиця 24. Вміст амінокислот в комбікормах до і після експандування, % Таблиця 25. Норми площі станків для свиней (без площі корит, автонапувалок, автогодівниць та ін.), м2 на 1 голову Таблиця 26. Максимально допустима концентрація газів в приміщеннях для свиней, см3/м3 Таблиця 27. Нормативи температури в гнізді поросят, °C Таблиця 28. Відхилення у фізіологічному стані свиней

5 58 60 63 63 64 67 67 68 69

Особливості травлення у свиней

ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ

1. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ Свині мають однокамерний шлунок, тому перетравлювання спожитого корму відбувається в основному ферментативно. Мікробіальні перетворення мають місце тільки в товстому кишечнику. Продукти, які утворюються у результаті мікробіологічних процесів (жирні кислоти, вітаміни групи В, вітамін К), можуть засвоюватися у товстому відділі кишечнику лише в обмеженій кількості. Тому свині мають підвищені вимоги до якості корму. Для досягнення необхідної продуктивності потрібно, щоб поживні речовини розщеплювалися переважно ферментами в тонкому відділі кишечнику. Концентрація поживних речовин у раціоні та їх перетравність повинні бути значно вищими, ніж для жуйних, оскільки місткість шлунково-кишкового тракту в свиней менша (табл. 1). Таблиця 1 Вимоги до перетравності органічної речовини раціонів свиней Перетравність органічної Група тварин речовини, % Свиноматки: холості і першого періоду поросності 60–65 другого періоду поросності 70 підсисні 80–84 Поросята (жива маса до 10 кг) 90–95 Поросята (жива маса 10–20 кг) 85 Свині на відгодівлі (жива маса 20–50 кг) 82 Свині на відгодівлі (жива маса 50–100 кг) 78 При організації годівлі свиней особливу увагу слід звертати на склад кормового протеїну, який вказує на надходження незамінних амінокислот. Необхідні також вітаміни групи В, оскільки мікробіальний синтез у травному тракті не забезпечує потреби свиней в них. Від забезпеченості свиней поживними речовинами залежать основні показники їх продуктивності (табл. 2). Перетравність поживних речовин корму залежить від способу підготовки його до згодовування. Ціле зерно в травному тракті перетравлюється погано, тому воно повинно бути хоча б грубо подрібненим. Однак слід враховувати, що при транспортуванні кормових сумішей, що містять тонко розмелені компоненти, грубо подрібнене зерно відокремлюється в окрему фракцію.

Особливості травлення у свиней ОСОБЛИВОСТІ ТРАВЛЕННЯ У СВИНЕЙ 7

Таблиця 2 Ступінь впливу забезпеченості поживними речовинами свиней на їх продуктивні якості Показник продуктивності Ступінь впливу Висока Величина гнізда і жива маса поросят до відлучення Висока або середня Прирости при відгодівлі Висока або середня Відкладення білку і ріст м’язів Середня Використання корму Низька Якість туші Для деяких кормів необхідна спеціальна обробка, завдяки якій покращується засвоєння поживних речовин. Наприклад, у сирій картоплі перетравлюється приблизно 50% крохмалю, а втрати енергії сягають 40%, крохмаль же вареної картоплі майже повністю перетравлюється в тонкому кишечнику під дією ферментів і втрати енергії не перевищують 5–10%. Гранульовані корми також покращують засвоюваність поживних речовин. У результаті дії підвищеної температури і пари в процесі пресування відбувається часткове перетворення крохмалю в розчинну фракцію. Крім того, вплив високих температур інактивує антипоживні речовини (інгібітори трипсину) і знищує мікроорганізми, знижуючи тим самим бактеріальну забрудненість корму.

Особливості травлення у свиней

7 ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ

2. ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 2.1. Загальні положення Сучасна оцінка енергетичної цінності кормів для свиней здійснюється на основі обмінної енергії (ОЕ). Енергетичну поживність кормів виражають у джоулях (Дж) або енергетичних кормових одиницях (ЕКО). 1 ЕКО дорівнює 10,45 або заокруглено 10 МДж (10000 кДж) обмінної енергії. В Україні має місце використання як вітчизняних способів визначення вмісту обмінної енергії у кормах, так і закордонних, що пов’язано з впровадженням іноземних технологій виробництва свинини. Останні передбачають використання комбікормів, поживність яких визначена з урахуванням останніх досягнень науки в області годівлі тварин, що дозволяє значно точніше організувати їх повноцінну годівлю та підвищити ефективність використання кормів у свинарстві. Використання у годівлі свиней місцевих кормових ресурсів викликає необхідність їх енергетичної оцінки у світлі нових наукових знань. Вміст обмінної енергії в кормах для свиней визначають прямим і непрямими способами. Прямий спосіб у виробничих умовах через вартість, складність і трудомісткість не застосовується. З непрямих способів найбільш використовуваними є рівняння регресії, які розраховуються за вітчизняними та закордонними методиками. 2.2. Визначення обмінної енергії за вітчизняною методикою В Україні і більшості країн пострадянського простору для визначення вмісту обмінної енергії в кормах для свиней використовують рівняння регресії, основи яких були розроблені Гоффманом і Шиманом, і які наводяться у більшості джерел вітчизняної довідникової літератури: (1) ОЕ(кДж/кг)=20,85пП+36,63пЖ+14,27пК+16,95пБЕР, де пП–перетравний протеїн, г/кг; пЖ–перетравний жир, г/кг; пК– перетравна клітковина, г/кг; пБЕР–перетравні безазотисті екстрактивні речовини, г/кг. Згідно з цією методикою, ОЕ розраховують на основі даних про вміст перетравних поживних речовин у кормі. Для цього використовують усереднені коефіцієнти перетравності поживних речовин окремих кормів, що дозволяє розрахувати вміст обмінної енергії в комбікормах на основі їх хімічного складу (приклад 1). Приклад 1. Розрахунок вмісту обмінної енергії в зерні ячменю для свиней за рівнянням регресії на основі даних про його хімічний склад і перетравність поживних речовин.

Особливості травлення у свиней ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 9 Хімічний склад і вміст перетравних поживних речовин у зерні ячменю (вологість 15 %) Хімічний склад

Вміст перетравних поживних речовин,

Поживна речовина

г/кг

Коефіцієнт * перетравності , %

г/кг

Сирий протеїн

9,9

75,2 (99х76/100)

Сирий жир

1,8

8,1 (18х45/100)

Сира клітковина

5,2

13,5 (52х26/100)

БЕР

66,5

665

585,2 (665х88/100)

*Визначають дослідним шляхом або за довідниковими даними.

Вміст обмінної енергії в 1 кг ячменю для свиней: ОЕ=20,85х75,2+36,63х8,1+14,27х13,5+16,95х585,2=1568+297+93+9919= =11877 кДж або 11,88 МДж. Звідси поживність 1 кг зерна ячменю в ЕКО для свиней становить: 11,88:10=1,19 ЕКО. Енергетичну поживність комбікорму визначають, додаючи вміст ОЕ у окремих його компонентах. З метою уникнення похибки при цьому слід використовувати також і вітчизняні норми годівлі, оскільки між ними та закордонними існують відмінності, у тому числі і методичного характеру. 2.3. Визначення обмінної енергії, скоригованої за бактеріальноферментованими речовинами Для кормів, багатих на цукор (буряки), геміцелюлози і пентозани (жито, тритикале, висівки) розрахункова величина обмінної енергії перевищує фактичну. Тому у країнах Західної Європи, зокрема Німеччині, при розрахунку енергетичної поживності таких кормів вводять поправки: Поправка на цукор вводиться в зв’язку з тим, що вміст валової енергії в ньому порівняно з крохмалем менший в середньому на 1,4 кДж/г. При концентрації цукру в сухій речовині корму понад 8 %, щоб уникнути помилки при визначенні обмінної енергії, в розрахунки вводиться поправка на загальний його вміст. Поправка на бактеріально-ферментовані речовини (БФР). Під БФР маються на увазі речовини, що не розщеплюються травними ферментами організму свиней і ферментуються під дією мікроорганізмів у товстому відділі кишечнику в результаті бродіння − целюлоза, геміцелюлози і пентозани: БФР = пК + пБЕР - цукор – крохмаль

Особливості травлення у свиней

9 ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ

Поправка на БФР вводиться, оскільки при бактеріальній ферментації в товстому відділі кишечнику свиней втрачається до 40 % валової енергії цих речовин, тоді як при ферментативному перетравлюванні в шлунку і тонкому кишечнику − тільки 5-20 %. Коригування проводять, коли вміст БФР у сухій речовині корму перевищує 10 %. Розрахунок ОЕ, скоригованої за бактеріально-ферментованими речовинами (ОЕБФР-кор.), у Німеччині здійснюється за формулою, запропонованою Товариством з фізіології живлення (GfE, 1987): ОЕ(кДж/кг) = 21,0пП + 37,4пЖ + 14,4пК + 17,1пБЕР – 1,4Цукор – 6,8·[БФР) – 100], (3) Приклад 2. Розрахунок вмісту обмінної енергії, скоригованої за бактеріально-ферментованими речовинами (ОЕ БФР-кор.) в зерні ячменю для свиней на основі даних про хімічний склад сухої речовини і перетравність поживних речовин. Хімічний склад і вміст перетравних поживних речовин у зерні ячменю

Поживна речовина

Хімічний склад сухої * речовини

Коефіцієнт * перетравності , %

Вміст перетравних поживних речовин, г/кг

г/кг

Сирий протеїн

11,7

117

88,9 (117х76/100)

Сирий жир

2,1

9,5 (21х45/100)

Сира клітковина

6,1

15,9 (61х26/100)

БЕР

78,2

782

688,2 (782х88/100)

Цукор

2,6

Крохмаль

57,0

570

*Визначають дослідним шляхом або за довідниковими даними.

Розрахунок ОЕ з коригуванням на БФР (ОЕ БФР-кор.): а) поправка на цукор − не вводиться (менше 8 % у сухій речовині); б) розрахунок БФР − за формулою (2): БФР = 15,9 + 688,2 – 26 − 570 = 108,1 г/кг або 10,8 % − перевищує 10 %, тому при розрахунку згідно з формулою (3) вводиться поправка: ОЕ(кДж/кг) = 21,0х88,9 + 37,4х9,5 + 14,4х15,9 + 17,1х688,2 – 6,8·[108,1 – 100] = 1867+355+229+11768 – 55,1 = 14164 кДж у сухій речовині або 12039 кДж (12,04 МДж) при вологості 15 % (14164х0,85). З результатів видно, що для кормів, вміст цукру в яких не перевищує 8 % сухої речовини, а кількість БФР порівняно незначна, використання

Особливості травлення у свиней ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 11

рівняння регресії (1) не дає суттєвих розбіжності з рівнянням (3). Але нова формула надає перевагу в об’єктивності енергетичної оцінки інших кормів, які містять багато цукру або БФР, що показано на прикладі 3. Приклад 3. Порівняльна оцінка енергетичної поживності висівок пшеничних для свиней, розрахованої за формулами (1) і (3) на основі даних про хімічний склад сухої речовини і перетравність поживних речовин. Хімічний склад і вміст перетравних поживних речовин у висівках пшеничних

Поживна речовина Сирий протеїн

Хімічний склад сухої речовини

Коефіцієнт перетравності,

Вміст перетравних поживних речовин, г/кг

г/кг

16,0

160

120

Сирий жир

4,3

Сира клітковина

13,4

134

БЕР

59,8

598

419

Цукор

6,4

Крохмаль

15,3

153

1. Розрахунок ОЕ за вітчизняною методикою (формула 1): ОЕ(кДж/кг)=20,85х120+36,63х30+14,27х31+16,95х419=2502+1099+ 442+7102= =11145 кДж у сухій речовині або 9473кДж (9,47 МДж) при вологості 15 %. 2. Розрахунок ОЕ за методикою GfE (формула 3): а) поправка на цукор − не вводиться (менше 8 % у сухій речовині); б) розрахунок БФР − за формулою (2): БФР = 31 + 419 – 64 −153=233 г/кг або 23,3 % − перевищує 10 %, тому при розрахунку згідно з формулою (3) вводиться поправка: ОЕ(кДж/кг) = 21,0х120 + 37,4х30 + 14,4х31 + 17,1х419 – 6,8·[233 – 100] = 2520+1122+446+7165−904=10349 кДж у сухій речовині або 8797 кДж (8,80 МДж) при вологості 15 % (10349х0,85). Таким чином, визначення вмісту обмінної енергії в кормах з підвищеним вмістом БФР слід проводити за методикою GfE (1987), що дозволяє уникнути завищення їх реальної енергетичної поживності та невідповідності нормам годівлі свиней.

Особливості травлення у свиней

11 ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ

2.4. Визначення обмінної енергії за вмістом сирих поживних речовин у комбікормі Створення значної бази експериментальних даних за кордоном дозволило розробити рівняння регресії, за допомогою яких можна визначати вміст обмінної енергії у повнораціонних комбікормах для свиней, маючи лише показники вмісту сирих поживних речовин. Це значно спрощує процес розрахунку вмісту ОЕ по-перше, через відсутність необхідності залучати у формулу коефіцієнти перетравності і розраховувати вміст перетравних поживних речовини, а по-друге, енергетичну поживність комбікорму можна визначати без даних про вміст його інгредієнтів (за умови дотримання вимог щодо їх введення). Для цього потрібно також мати дані про вміст цукру і крохмалю у комбікормі: ОЕ(МДж/кг)=(22,3СП+34,1СЖ+17,0Кр+16,8Цукор+7,4ОЗ–10,9СК): 1000 (±2,1 %), (4) де СП – сирий протеїн, г/кг; СЖ –сирий жир, г/кг; СК–сира клітковина, г/кг; БЕР – сирі безазотисті екстрактивні речовини, г/кг; ОЗ − органічний залишок, г/кг. Органічний залишок визначається у такий спосіб: ОЗ=ОР – (СП+СЖ+Кр+Цукор+СК), г/кг. ОР − органічна речовина комбікорму, яку залежно від наявності вихідних даних можна визначити аналітично, як різницю між масою сухої речовини комбікорму і масою золи після його спалювання, або розрахунково, як суму сирих протеїну, жиру, клітковини та БЕР: а) ОР = Суха речовина − Сира зола, г/кг; б) ОР = СП+СЖ+СК+БЕР, г/кг. Приклад 4. Розрахунок вмісту обмінної енергії у комбікормі «ЄвроКорм® УПК Стандарт» для поросят віком 5−45 днів за рівнянням регресії на основі даних про його хімічний склад. Хімічний склад комбікорму «ЄвроКорм® УПК Стандарт»

Поживна речовина

Хімічний склад* %

г/кг

Суха речовина

880

Сирий протеїн

20,2

202

Сирий жир

7,3

Сира клітковина

3,6

Крохмаль

33,0

330

Цукор

3,8

Сира зола

5,6

Особливості травлення у свиней ОЦІНКА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЖИВНОСТІ КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 13

ОР = 880 − 56 =824 г. ОЗ = 824 − (202 + 73 + 330 + 38 + 36) = 145 г. ОЕ(МДж/кг)=(22,3х202+34,1х73+17,0х330+16,8х38+7,4х145– 10,9х36) : 1000 = =(4505+2489+5610+638+1073-329):1000=13,92 МДж ( ±2,1 %)

Таким чином, використовуючи вищенаведені формули, можна визначити вміст обмінної енергії в кормах і раціонах свиней, маючи різні вихідні дані про їх склад. При цьому слід мати на увазі, що використання для визначення енергетичної поживності кормів вітчизняної та закордонних методик потребує адекватно розрахованих норм годівлі свиней і відповідних методик визначення хімічного складу кормів.

Годівля поросят

НОРМУВАННЯ ПРОТЕЇНУ У РАЦІОНАХ СВИНЕЙ

3. НОРМУВАННЯ ПРОТЕЇНУ У РАЦІОНАХ СВИНЕЙ

Лізин

Метіонін + цистин

Треонін

Триптофан

Ізолейцин

Лейцин

Гістидин

Фенілалані н + тирозин

Валін

Аргінін

Ріст поросят та молодняку свиней на відгодівлі, утворення молока і розвиток ембріонів у свиноматок залежать від кількості енергії, яка надходить до організму, та забезпеченості тварин білком. Вирішальну роль в продуктивності свиней відіграють кількість протеїну та його якість. Частину амінокислот, які входять до складу білку, організм сам не може синтезувати, і тому вони повинні надходити з кормом. Такі амінокислоти називаються незамінними, і для свиней це, перш за все, лізин, метіонін, цистин, треонін та триптофан. Для найбільш ефективного засвоєння протеїну, що міститься в кормі, необхідно дотримуватися таких співвідношень амінокислот (табл. 3): Таблиця 3 Оптимальне співвідношення незамінних амінокислот в раціонах свиней, у % до лізину

100

110

120

Якщо вирощування і відгодівля молодняка свиней розподіляються на окремі короткі періоди, то в залежності від величини живої маси тварин норми протеїну і амінокислот можна диференціювати. Слід не допусти як надлишку, так і дефіциту протеїну в раціонах. В обох випадках відхилення від норм може негативно впливати на споживання та використання корму тваринами. Крім цього, в раціоні необхідно враховувати співвідношення протеїн/енергія. При надлишковій концентрації протеїну по відношенню до енергії білок кормів не може бути повністю використаним для синтезу білків в організмі свиней. Надлишковий протеїн метаболізується та викликає підвищене виділення азоту з сечею. Якщо ж протеїну по відношенню до енергії недостатньо, то невикористана її кількість використовується для утворення жиру, перш за все в черевній порожнині. Тому має бути певне співвідношення протеїну (амінокислот) і енергії в раціонах свиней (табл. 4).

Протеїн у живленні свиней НОРМУВАННЯ ПРОТЕЇНУ У РАЦІОНАХ СВИНЕЙ 15

Таблиця 4 Оптимальні співвідношення лізину та обмінної енергії (г/МДж) Співвідношення лізину Вікова група тварин та ОЕ, г/МДж 0,95 Поросята-сосуни 0,88 Відлучені поросята 0,77 Молодняк на початку відгодівлі 0,70 Молодняк в кінці відгодівлі 0,45 Поросні свиноматки 0,70 Підсисні свиноматки Зерно злаків містить незначну кількість лізину, в зерні бобових культур (кормові боби, горох та ін.) мало сірковмісних амінокислот – метіоніну та цистину. При згодовуванні тваринам раціону з великою кількістю зерна кукурудзи необхідно враховувати, що вміст сирого протеїну, лізину та триптофану в ньому низький. Вміст сирого протеїну в зернових кормах змінюється в залежності від технології їх вирощування. Так, при більш пізньому внесенні азотних добрив по відношенню до оптимальних термінів, кількість білку в зерні пшениці може навіть збільшитися, але при цьому погіршується його якість, оскільки збільшується кількість клейковини і замінних амінокислот – проліну і глютамінової кислоти, а вміст незамінних амінокислот – лізину та треоніну – знижується.

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

4. ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК 4.1 Потреба свиноматок у поживних речовинах Загальна потреба свиноматок у поживних речовинах складається з потреби для підтримання життя і потреби для забезпечення необхідної продуктивності (поросність, утворення молока). Під час поросності поряд з потребою для підтримання життя необхідно задовольняти і потребу для росту плодів. В перші 12 тижнів поросності плоди і репродуктивні органи розвиваються дуже повільно. В цій фазі потреба поросних свиноматок в поживних речовинах лише несуттєво перевищує таку в холостих свиноматок. В останні 30 днів поросності плоди розвиваються дуже швидко, що проявляється в підвищеній потребі в поживних речовинах. Додатково свиноматки повинні отримати поживні речовини для створення резервів організму за умови, що це не призводить до надлишкового збільшення живої маси. Зниження живої маси поросят при народженні може спостерігатись тільки при значній нестачі поживних речовин і енергії в раціоні свиноматки. Високий рівень енергетичного живлення поросної свиноматки не забезпечує значного збільшення маси поросят при народженні, але призводить до ускладнення опоросів і викликає порушення обміну речовин протягом наступної лактації. Недостатня годівля свиноматок не призводить до зміни величини гнізда, але негативно позначається на масі новонароджених поросят. Поросята з малою живою масою мають менше шансів на виживання і повільніше розвиваються. Середня маса поросят при народженні складає 1,3 кг (табл. 5). Таблиця 5 Вплив інтенсивності годівлі на зміну живої маси свиноматок і середню масу поросят при народженні Приріст живої маси Середня маса поросяти Добове споживання комбікорму, кг свиноматки, кг при народженні, кг 1,6 34 1,23 2,4 57 1,32 3,2 78 1,41 З огляду на низьку потребу холостих та поросних свиноматок у поживних речовинах на фоні великого апетиту концентрацію поживних речовин у раціонах можна значно зменшити в порівнянні з підсисним періодом (додаток 1). Необхідна кількість корму визначається в залежності від періоду поросності, живої маси свиноматки, способу утримання та температури повітря в свинарнику. Якщо температура в приміщенні нижче

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

Годівля поросят

оптимальної, то потреба свиноматок у поживних речовинах при індивідуальному утриманні значно збільшується порівняно з груповим утриманням. Оптимальна температура при груповому утриманні становить 15°С, а при індивідуальному – 20°С. Якщо свиноматки утримуються в загоні, то кількість корму необхідно збільшити на 5% в зв’язку з підвищеною рухливістю тварин. Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах визначається кількістю молока та його складом (табл. 6–7). Кількість молока генетично обумовлена і залежить, в першу чергу, від величини гнізда. Свиноматки, в яких більша кількість поросят, продукують більше молока, оскільки в них задіяно більше сосків, що його виробляють. Якщо підсисні свиноматки утримуються індивідуально, то при зниженні температури повітря в приміщенні нижче 16°С необхідно забезпечити зростаючу через тепловитрати потребу в поживних речовинах для підтримання життя. Таблиця 6 Склад молозива та молока свиноматок, % Обмінна енергія, Жир Білок Лактоза МДж/кг Молозиво 7 19 2,5 10,9 Молоко 7–9 5–6 5 5,1 Таблиця 7 Кількість молока свиноматки залежно від розміру гнізда Кількість поросят в гнізді, гол. Показник 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Кількість молока на гніздо, кг/добу 5,20 5,80 6,60 7,00 7,60 8,10 8,60 4,80 4,00 Кількість молока на 0,87 0,83 0,82 0,78 0,76 0,74 0,72 0,96 1,00 1 порося, кг/добу У підсисний період свиноматка потребує значно більшої кількості поживних речовин, ніж у період поросності. Необхідно також контролювати вміст незамінних амінокислот у кормових сумішах. В 100 г сирого протеїну повинно бути не менше 5 г лізину. Метіонін з цистином разом мають складати 66% від кількості лізину. Крім того, необхідно контролювати надходження макро- та мікроелементів, а також вітамінів, що відіграють важливу роль в обміні речовин, розвитку плодів і утворенні молока. Для практичної годівлі встановлена концентрація найважливіших поживних

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

речовин в розрахунку на 1 кг кількості повнораціонного комбікорму для різних фаз репродуктивного циклу свиноматок (додаток 1). При цьому необхідно враховувати природній вміст біологічно активних речовин у наявних компонентах комбікормів. За звичайних умов годівлі потреба свиней у магнії, як правило, задовольняється повністю. Крім забезпечення свиноматок жиророзчинними вітамінами (А, D, Е) в раціонах необхідно контролювати вміст вітамінів групи В, оскільки обсяги їх мікробіального синтезу і доступність у травному тракті недостатні для нормального розвитку плодів і забезпечення високої молочної продуктивності свиноматок. При оптимальному забезпеченні їх вітамінами, в першу чергу, під час другого періоду поросності, підвищується якість молозива і молока, що позитивно впливає на здоров’я поросят. Годівля свиноматок перед осіменінням Після відлучення поросят свиноматки повинні знову прийти в охоту протягом 4–7 днів. Потреба в поживних речовинах у цей час в них приблизно дорівнює потребі свиноматок другого періоду поросності. Для свиноматок, що втратили за підсисний період більше 15 кг маси, даванку корму можна збільшити майже на 50% порівняно з нормою для покращення їх заплідненості. Така стимулююча овуляцію годівля перед заплідненням сприяє кращій забезпеченості енергією. Для свиноматок, що втратили в підсисний період лише незначну частину маси, цього не практикують. Після запліднення свиноматки повинні отримувати корм в межах норм, що відповідають першому періоду поросності, оскільки перегодовування тварин може привести до загибелі частини ембріонів та зменшення розмірів гнізда. Годівля в холостий період проводиться тими ж кормами, що й у період поросності. 4.2 Годівля свиноматок у період поросності Годівля поросних свиноматок проводиться комбікормами, що складаються з зерна, відходів борошномельної промисловості, вітамінномінеральних добавок і відповідають встановленим вимогам. Вміст сирого протеїну в більшості злакових зернових кормів знаходиться на рівні 11– 12%, а вміст лізину є низьким. В зв’язку з цим до зернових компонентів додається невелика кількість преміксів, збагачених синтетичними амінокислотами, в тому числі і лізином. Зерно пшениці, жита, тритикале, кукурудзи до раціонів поросних свиноматок включають у мінімальних кількостях через високу концентрацію в них енергії. В такі раціони краще вводити зерно ячменю і вівса, які мають значну концентрацію клітковини і оптимальний амінокислотний склад, хоча вміст лізину в них недостатній.

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

Годівля поросят

При згодовуванні вівса необхідно слідкувати, щоб він був якісним. Овес, ушкоджений грибками, або такий, що містить мікотоксини, не можна згодовувати поросним свиноматкам. Висівки і сухий жом містять багато клітковини. Вводять їх до складу комбікорму відповідно в кількості до 40 % і до 10 %. При згодовуванні цих кормів необхідно контролювати співвідношення незамінних амінокислот у раціоні. Якщо в господарстві використовується комбікорм тільки одного складу, то він повинен відповідати, в першу чергу, вимогам для підсисних свиноматок. Підвищена напруженість обмінних процесів, викликана надлишком протеїну, може бути причиною незадовільної продуктивності. Кількість корму в період поросності повинна бути зменшена через високу концентрацію обмінної енергії комбікорму, інакше свиноматки можуть зожиріти. При згодовуванні свиноматкам тільки одного комбікорму не відбувається об’ємного насичення тварин. У них постійно має місце відчуття голоду, хоча вони повністю забезпечуються поживними речовинами. Свині в такому разі можуть проявляти ознаки тривоги (безпричинні жувальні рухи, кусання прутів клітки). Тому свиноматкам бажано давати трохи полови або сіна. Таким чином досягається об’ємне насичення, а також підтримується більша місткість травного тракту, що дозволяє після опоросу швидше збільшувати об’єм раціону. Кількість полови і сіна, що споживається, невелика, тому змінювати склад кормової суміші не треба, а загальну кількість комбікорму можна зменшити приблизно на 10%. Полова і сіно в такому разі повинні бути особливо якісними. У початковий період поросності тваринам можна згодовувати зелені корми, високоякісний трав’яний або кукурудзяний силос, кормові буряки і картоплю. Цими кормами можна забезпечити до 2/3 загальної потреби в енергії за умови, що перетравність органічної речовини раціону буде складати 60% і буде забезпечуватися потреба тварин в сирому протеїні, незамінних амінокислотах та інших поживних речовинах. При використанні таких раціонів буде досягатись і необхідний рівень наповнення шлунковокишкового тракту тварин. З зелених кормів треба використовувати молоду траву, оскільки при збільшенні вмісту клітковини знижується перетравність поживних речовин і погіршується засвоєння енергії. Такий зелений корм забезпечує приблизно 60% потреби в енергії і практично повністю – потребу в протеїні. Для усунення дефіциту енергії і гарантованого забезпечення макро- та мікроелементами, а також вітамінами достатнім є згодовування один раз на

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

день 1 кг зернової суміші, збагаченої вітамінно-мінеральною добавкою. При високому вмісті клітковини в зеленій масі необхідно збільшити даванку концентрованого корму. Норма зеленого корму, що згодовується, залежить від ботанічного складу травостою фази вегетації рослин, якості зеленої маси, віку і живої маси свиней. Норма згодовування складає 8-15 кг свіжої трави, яка при потребі повинна бути подрібнена. Якщо трава після скошування лежить у купах, то вона достатньо швидко зігрівається і після цього погано поїдається свинями. Їм не рекомендується згодовувати ріпак, гірчицю, олійну редьку та інші хрестоцвітні, оскільки олії зазначених рослин негативно впливають на апетит свиноматок і розвиток плодів у період поросності. Якщо все ж таки ці культури використовуються у раціонах поросних свиноматок, то добову даванку їх треба обмежити до 3–4 кг на голову і згодовувати тваринам не тривалий час. Влітку можливе утримання поросних свиноматок на пасовищах з високоякісною травою. Залежно від швидкості відростання трави для кожної тварини достатньо 600–1000 кв. м площі луків. Для забезпечення високої якості раціонів і підтримки доброго апетиту в тварин пасовище необхідно розбити на загони. У свиней непігментованих порід під час знаходження на пасовищі є небезпека отримання сонячних опіків. Для запобігання цьому на вигулі необхідно мати навіс. Щоб свиноматки не рили землю на пасовищі, їм надівають носові кільця, причому, якщо час знаходження свиней на пасовищі не перевищує 2–3 години щоденно, кільця не використовують. Взимку більша частина потреби в поживних речовинах може бути забезпечена за рахунок трав’яного силосу. Свиноматкам згодовується тільки високоякісний силос з трав, скошених до початку цвітіння. Вміст сухої речовини в такому силосі повинен бути не менше 30%, клітковини – не більше 25% в сухій речовині. Поросним свиноматкам залежно від вмісту сухої речовини в раціоні щоденно згодовують 5–8 кг силосу. За рахунок силосу задовольняється потреба в протеїні, а дефіцит енергії і мінеральних речовин усувають добавкою концентрованого корму (1,0–1,5 кг залежно від якості силосу). До зимового раціону рекомендується включати картоплю і буряки, хоча вони, на відміну від силосу, не забезпечують потреби тварин у білку. Для цього краще використати картоплю із підвищеним вмістом крохмалю або кормові буряки. Буряки перед згодовуванням необхідно мити і подрібнювати, а картоплю мити і варити. Добова даванка буряків може сягати 12 кг. Якщо використовують цукрові буряки, то їх згодовують в кількості, що не перевищує 5–6 кг на голову на добу. При великій кількості

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

Годівля поросят

картоплі в раціоні необхідно враховувати, що вона містить недостатньо лізину, метіоніну і цистину, в зв’язку з чим необхідні добавки цих амінокислот. При згодовуванні кормових буряків і картоплі для забезпечення потреби в сирому протеїні до складу раціону необхідно вводити 1–1,5 кг концентрованого корму з вмістом 16–18% сирого протеїну та підвищеним вмістом вітамінів і мінеральних речовин. В кінці поросності місткість травного тракту зменшується через збільшення матки з плодами. Тому кількість згодовуваних об’ємистих кормів необхідно зменшувати. Оскільки за рахунок останніх може задовольнятись лише невелика частина потреби в поживних речовинах, даванку концентрованого корму необхідно збільшити до 1,5–2 кг. Якщо свиноматки утримуються групами і в них нема індивідуальних ідентифікаторів для автоматичної видачі концентрованого корму, то на час годівлі тварин необхідно розміщувати в окремі станки, щоб кожна з них отримала необхідну кількість корму. Згодовування об’ємистих і концентрованих кормів можна проводити окремо. 4.3 Підготовка свиноматок до опоросу За тиждень до опоросу свиноматку переводять у попередньо очищений і продезінфікований станок. Приміщення повинне бути сухим, без протягів, а температура повітря в ньому при утриманні без підстилки – 20°С. Якщо в свинарнику буде прохолодніше, то за відсутності підстилки в свиноматок можуть виникнути запалення піхви, вим’я і агалактія (ММА). Перед тим, як розмістити свиноматку в станок, її ретельно миють. Важливо також провести дегельмінтизацію за один-два дні до переведення свиноматки в маточник або за чотири дні до опоросу. Інакше через забруднене вим’я може статися зараження поросят гельмінтами, що різко знижує в них приріст живої маси. З переведенням свиноматки в маточник змінюється характер годівлі. Якщо в період поросності в раціоні свиноматки використовувались об’ємисті корми, то після переводу тварини в маточник з міркувань гігієни від них необхідно відмовитись. Годівлю після цього необхідно проводити тільки концентрованим кормом, який призначений для підсисних свиноматок. При підготовці організму свиноматки до опоросу різко зменшується ступінь спорожнювання кишечника, що приводить до запорів, затягування опоросу і ММА. З метою попередження цих явищ в раціон додається 0,5 кг висівок або лляного шроту, які мають послаблюючу дію. Очищення кишечника досягається додаванням в корм однієї столової ложки глауберової (NaSO4 · 10 H2O) або гіркої (MgSO4 · 10 H2O) солей при кожній годівлі. В багатьох господарствах за день до опоросу добова даванка корму

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

свиноматкам скорочується в два рази, що має позитивний результат. Нестача енергії, що виникає внаслідок цього, задовольняється за рахунок згодовування 200-400 г цукру. Однак повністю виключати корм не потрібно, оскільки термін опоросу неможливо точно визначити і може виникнути дефіцит поживних речовин, що матиме негативний вплив на утворення молозива. Інколи свиноматки в останні дні перед опоросом поїдають не весь корм. В таких випадках необхідно регулярно прибирати залишки корму з годівниці, а також слідкувати, щоб у свиноматок постійно була свіжа вода. За день до опоросу місце для поросят підігрівається, щоб за рахунок додаткового джерела тепла знизити ступінь охолодження новонароджених. Це прискорює обсихання поросят, знижує втрати енергії і збільшує шанси на виживання у поросят з недостатньою живою масою і мінімальними енергетичними резервами під час народження. Заходи при підготовці до опоросу: дегельмінтизація свиноматок за один-два дні до переведення в маточник або мінімум за чотири дні до очікуваного терміну опоросу; переведення в маточник за чотири-сім днів до опоросу; переведення тварин на раціон для підсисних свиноматок; заміна висівками 500–1000 г комбікорму за день до опоросу і згодовування свиноматці при кожній годівлі столової ложки глауберової або гіркої солі; обігрів лігва для поросят за день до опоросу; обладнання додаткового джерела тепла для використання під час опоросу свиноматки. 4.4 Годівля свиноматок у підсисний період З утворенням молока потреба свиноматок у поживних речовинах різко збільшується. Годівля свиноматок у період лактації, як правило, проводиться тільки концентрованими кормами. Згодовування об’ємистих кормів допускається, але строго обмежується, оскільки такі корми в більшості випадків не забезпечують потребу свиноматок в енергії і швидко псуються. Кількість згодовуваного корму залежить від вмісту в ньому енергії, молочності свиноматки і кількості поросят у гнізді. В кінці першого тижня після опоросу кількість корму підвищується до максимального значення. Залишки корму необхідно регулярно видаляти з годівниці. Зазвичай через тиждень після опоросу свиноматки поїдають весь корм, що їм задається. Для свиноматок із надлишковою масою характерне повільне збільшення апетиту після опоросу і низьке поїдання корму навіть в середині лактації. Такі тварини під час лактації втрачають значну частину живої маси

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

Годівля поросят

і потім пізно приходять в охоту. Необхідно слідкувати, щоб під час підсисного періоду свиноматки втрачали в масі не більше 15 кг. Кормові суміші для підсисних свиноматок готують, перш за все, на основі зерна пшениці, жита, кукурудзи, тритикале, що обумовлено високим вмістом в них енергії. Якщо жито або тритикале складають більше 20% від маси суміші, то вони повинні бути в складі раціону свиноматки ще в період поросності. Інакше така суміш буде погано поїдатись свиноматкою через гіркі речовини. По мірі звикання до них частка жита і тритикале в суміші може бути збільшена до 50%. Для забезпечення свиноматок клітковиною в суміш вводять до 30% ячменю і 15% вівса. Як джерело клітковини краще використати пшеничні висівки (до 10% від маси). Для нормальної перистальтики шлунку підсисних свиноматок в сухій речовині раціону повинно бути не менше 3% клітковини. Використання зернових злакових кормів і відходів борошномельної промисловості не забезпечує потребу лактуючих свиноматок у сирому протеїні та незамінних амінокислотах. В цих кормах, перш за все, дуже мало лізину, в той час як вміст інших амінокислот наближається до норми, що необхідно враховувати при виборі білкового корму. Кращими для балансування кормосумішей за білком і амінокислотами є соєвий шрот і рибне борошно. Зерно кормових бобів і гороху, хоча і вміщує достатньо багато лізину, однак через відносно невисоку концентрацію сирого протеїну і сірковмісних амінокислот не може бути використано як основна білкова добавка в кормосумішах для свиней. Зерно люпину містить білку більше, ніж боби і горох, але внаслідок високої концентрації гірких речовин кількість люпину в кормосуміші не повинна перевищувати 10% за масою, інакше вона буде погано поїдатися тваринами. Картопля також може бути джерелом білку в раціоні лактуючих свиноматок, але при цьому необхідно ретельно контролювати вміст у кормосуміші метіоніну і цистину. М’ясокісткове борошно містить багато білку та 5-5,5% лізину в сирому протеїні, однак цього недостатньо для досягнення нормального співвідношення між білком і енергією в кормосуміші з зерна злакових культур. В підсисний період добова кількість корму згодовується в два прийоми, щоб зменшити напруженість в обмінних процесах. В гнізді до шести поросят свиноматці згодовується мінімум 3,5 кг корму. На кожне додаткове порося норма збільшується на 0,4-0,5 кг. Якщо поросят відлучають через три-чотири тижні після народження, то свиноматки до відлучення отримують корм в повному обсязі, що забезпечує утворення необхідної кількості молока. Якщо виникає необхідність згодовувати велику кількість корму, то для покращення поїдання пропонується змочувати його водою за допомогою ніпельного розбризкувача, який встановлюється над годівницею свиноматки.

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ СВИНОМАТОК

Завдяки додаванню в комбікорм 5–10% кормового жиру можна підвищити концентрацію обмінної енергії до 14 МДж в 1 кг. Це забезпечує високу молочну продуктивність свиноматок при великих гніздах, що особливо важливо в перший тиждень лактації, коли у свиноматок ще низьке поїдання корму. Використання жирових добавок сприяє збільшенню вмісту жиру і енергії в молоці, що позитивно позначається на збереженості поросят з низькою живою масою (менше 1,2 кг ) після народження. При цьому необхідно збільшити вміст протеїну в кормі для збереження співвідношення між енергією і протеїном. За два-три дні до відлучення поросят добову даванку корму для свиноматок зменшують до 2,5–3 кг, щоб зменшити утворення молока. Після відлучення поросят свиноматок переводять у станки для осіменіння, де вони отримують корм за підвищеними нормами. Виснаженим за період лактації тваринам до самого осіменіння згодовується підвищена норма корму (до 4 кг за добу) для того, щоб збільшити кількість яйцеклітин, здатних до запліднення.

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Годівля поросят

5. ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ Рентабельність вирощування поросят в значній мірі залежить від продуктивності свиноматки і кількості відлучених поросят. При цьому жива маса поросят при відлученні визначається їх масою при народженні, молочною продуктивністю свиноматки і кількістю спожитого ними корму. Маса поросят при народженні обумовлює їхню здатність до виживання і впливає на подальший їх розвиток. Для успішного вирощування поросят необхідно якомога раніше згодовувати їм молозиво. У молозиві міститься в три рази більше білку, ніж в молоці, відповідно більше й імуноглобулінів (антитіл), які захищають від інфекції, в першу чергу, дихальні шляхи і травний тракт поросят. Безпосередній перехід антитіл до плоду під час поросності неможливий, тому поросята народжуються без імунітету до захворювань. Для розвитку в поросяти власної імунної системи, яка здатна протистояти збудникам хвороб, потрібно п’ять-шість тижнів. Кількість імуноглобулінів в молозиві дуже швидко зменшується, тому починати згодовувати його поросятам необхідно як можна раніше. В перші години після народження травна система новонароджених ще не виконує повністю свою функцію, тому імуноглобуліни надходять через стінки тонкого кишечника безпосередньо в кров і створюють тим самим пасивний імунітет проти захворювань. Велике значення для новонароджених має високий вміст в молозиві та молоці вітаміну А, оскільки він сприяє швидкому розвитку слизових оболонок дихальних шляхів і травного тракту. Вміст заліза в молозиві та молоці свиноматок низький, запаси цього елементу в тілі поросяти незначні, тому для нормального розвитку поросят в перші дні їх життя заліза явно недостатньо. Споживання молозива відразу після народження забезпечує надходження в організм поросяти не тільки імуноглобулінів, а і необхідної енергії. Поросята при народженні мають дуже незначні її запаси, тому при затримці з отриманням молозива, особливо при недостатньо високій температурі повітря в приміщенні, вони не в змозі самостійно ссати свиноматку. В таких умовах у поросят проявляється недостатня рухова активність і спостерігається підвищена втрата енергії. Якщо не застосувати відповідних заходів, то поросята гинуть. Спожитий поросятами корм розщеплюється за допомогою ферментів організму. Травна система поросят пристосована до перетравлювання молочних кормів. У першу чергу починають діяти ферменти, що розщеплюють лактозу, молочний жир і молочний протеїн. При народженні в

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

поросят спостерігається дуже низький рівень вироблення ферментів, що розщеплюють органічні речовини рослинного походження (крохмаль, цукри і протеїни). Вироблення таких ферментів розпочинається з надходженням в травну систему поросят рослинних кормів. 5.1 Зооветеринарні заходи в перші дні життя поросят ВИРІВНЮВАННЯ ГНІЗДА Якщо в один і той же день відбувається опорос кількох свиноматок з великою різницею в чисельністю приплоду, то поросят із більших по чисельності гнізд пересаджують до свиноматок з невеликими гніздами. Відсаджують тільки міцних поросят, оскільки слабкі не зможуть прижитись в новому гнізді. Під дорослими свиноматками треба залишати не більше 10– 12 поросят, а з першим опоросом – 9–10. Вирівнювання гнізд дозволяє одержати при відлученні поросят однакову живу масу, а в подальшому – підвищення продуктивності при вирощуванні та відгодівлі. ІН′ЄКЦІЯ ПРЕПАРАТІВ ЗАЛІЗА Поросята народжуються з незначними запасами заліза в організмі (10– 15 мг), а надходження цього елемента з молоком матері становить тільки 1– 2 мг на добу. Для нормального кровотворення і росту м’язової тканини в перші дні життя поросятам на добу потрібно 7–10 мг заліза, тому його запаси вичерпуються вже через 4–7 днів. Це призводить до виникнення анемії, для попередження якої поросятам протягом перших трьох днів життя необхідно ввести 200 мг легкозасвоюваного заліза (декстран заліза). Ін'єкцію можна робити підшкірно (в область шиї або колінної складки) або внутрішньом′язово (в м’язи задніх кінцівок). В останньому випадку треба слідкувати за тим, щоб голка була не дуже довгою, інакше можна ушкодити кістку або сідничний нерв. Поросятам, у яких спостерігається пронос, ін'єкцію заліза робити не можна. При інтенсивному вирощуванні поросят у віці 3–4 тижнів може знадобитись повторна ін'єкція залізовмісного препарату. Необхідність такої ін'єкції можна встановити за кольором шкіри. Якщо шкіра поросят набуває фарфорового кольору, то це свідчить про необхідність проведення повторної ін'єкції. Альтернативою ін'єкціям є пероральне введення залізовмісних пігулок або пасти. Але цей метод дуже трудомісткий і не забезпечує точності дозування заліза.

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Годівля поросят

Підгодівля залізовмісною глиною також проблематична, оскільки в перші дні життя у поросят дуже поганий апетит. З гігієнічних міркувань глину перед згодовуванням поросятам треба стерилізувати. УКОРОЧУВАННЯ БОКОВИХ РІЗЦІВ В багатьох господарствах прийнято притупляти (зточувати або відкушувати) гострі зуби. Кінчики бокових різців необхідно зточувати спеціальним приладом, щоб не відкрити зубний канал, що часто буває при укорочуванні зубів щипцями. В останньому випадку бактерії, що потрапляють у зубний канал, викликають приховані запалення. З кров’ю бактерії можуть заноситись і в суглоби, де, в свою чергу, також можуть викликати запалення. УКОРОЧУВАННЯ ХВОСТІВ Якщо від замовника надходить вимога провести укорочування хвостів у поросят, то це треба робити одразу після їх народження. КАСТРАЦІЯ КНУРЦІВ Кастрацію кнурців також краще проводити в перші дні після народження, хоча її можна робити без анестезії до кінця другого місяця життя. При ранній кастрації рана значно менша, що знижує ризик потрапляння збудників інфекції. У рано кастрованих кнурців, як правило, не спостерігається зменшення добових приростів. Рани обробляються спеціальним порошком або аерозолем. Проводити ранню кастрацію легше, оскільки поросята мають меншу живу масу і їх легше фіксувати. ПОПЕРЕДЖЕННЯ РОЗПОВЗАННЯ КІНЦІВОК У ПОРОСЯТ В деяких гніздах зустрічаються одне або кілька поросят, у яких внаслідок слабкості м’язів задні кінцівки розповзаються в різні боки і вони не можуть на них стояти. Такі поросята не можуть швидко відбігти в бік, коли свиноматка лягає в станку, і тому вони частіше всього бувають задавлені нею. Таке явище ускладнюється гладкою і слизькою підлогою у станку. Причина цього захворювання ще до кінця не з'ясована. Припускають, що воно може бути викликане генетичними факторами, оскільки часто спостерігається при отриманні перших гнізд від кнурів, введених в стадо. Аналогічне явище спостерігається і в тому випадку, якщо раціони поросних свиноматок дефіцитні на холін, а також, якщо корма, які свиноматка одержує в період поросності, містять мікотоксини.

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Для попередження розповзання кінцівок необхідно слідкувати за тим, щоб у раціоні поросних маток містилось як мінімум 1000 мг холіну на 1 кг сухої речовини і були відсутні мікотоксини. У хворих поросят задні кінцівки укріплюються клейкою стрічкою (обмотуються вісімкою) з відстанню між ногами 4–6 см. Через два-три дні стрічку можна прибрати. В перші дні сильного проявлення захворювання поросят прикладають до сосків свиноматки, інакше вони можуть загинути від голоду. Захворювання, як правило, проходить через 8–10 днів. 5.2 Годівля поросят-сисунів Потреба поросят в енергії та поживних речовинах (додаток 1) для підтримання життя із збільшенням віку на одиницю маси постійно знижується через зменшення відношення площі поверхні тіла тварини до одиниці маси, а відповідно зменшуються і втрати тепла через шкіру. Частку сирого протеїну, що припадає на 1 МДж енергії, протягом вирощування молодняка можна скорочувати. Для поросят дуже важливим є амінокислотний склад сирого протеїну. Так, лізину повинно бути не менше 5,2%, а інші незамінні амінокислоти повинні знаходитись у відповідних співвідношеннях з лізином. При підвищенні вмісту лізину до 7% (відповідно і інших амінокислот) ріст поросят збільшується і тому можна зменшити концентрацію сирого протеїну в кормі. Протягом першого тижня життя потреба поросят у поживних речовинах забезпечується за рахунок материнського молока. Але на другому тижні для забезпечення нормального росту поросят молока свиноматки вже недостатньо, особливо за білком. Тому поросят з 4–5 дня життя починають підгодовувати. Склад кормів для підгодівлі поросят повинен відповідати функціональним можливостям травної системи сисунів. Травні ферменти поросят призначені для перетравлювання молока, а ферментів, які можуть розщеплювати поживні речовини рослинних кормів, в їх організмі виробляється ще дуже мало. Але кількість їх в організмі поросят швидко збільшується з початком згодовування зерна та інших рослинних кормів і утворення їх залежить від інгредієнтів раціону. Поросята-сисуни протягом 4–5 днів з початку згодовування рослинного протеїну дуже чутливі до нього, що проявляється у вигляді легкого поносу. Підгодівлю поросят краще проводити спеціальним комбікормом, який насипають в пласкі корита і розміщують їх поряд з місцем перебування поросят. Сухий корм змінюють часто, насипають невеликими порціями, щоб викликати в поросят цікавість до нього. З гігієнічних міркувань комбікорм не змочують. Після годівлі корита і напувалки ретельно чистять і миють. Апетит в поросят буде покращуватись, якщо поряд із сухим кормом буде знаходитись напувалка з чистою, свіжою і підігрітою питною водою. Добре підходять для цього

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Годівля поросят

чашкові напувалки. Ніпельні напувалки необхідно відрегулювати на краплинну подачу води до тих пір, поки тварини не навчаться ними користуватись. На час привчання поросят до соскової напувалки в станок розміщується чашка з водою. На початковому етапі росту апетит у поросят слабкий і покращується дуже повільно, тому можливий потенціал росту тварин буде максимально реалізовано тільки в тому випадку, коли комбікорм буде містити всі життєво важливі елементи живлення. Концентрація обмінної енергії в 1 кг корму повинна бути в межах 12,5–13, 0 МДж. На 1 МДж обмінної енергії повинно припадати 0,88 г лізину і відповідна кількість інших незамінних амінокислот. Введення синтетичних амінокислот, а також карбонату кальцію (кормова крейда) в раціон для поросят обмежується. Перехід на інший корм проводиться протягом 4–7 днів. Він не повинен співпадати з іншими стресовими для тварин ситуаціями. Якщо підсисний період коротше 4 тижні, то переведення поросят на інший корм проводиться тільки після їх відлучення. Підгодовування гнізда, яке має до 10–12 поросят, можна проводити комбікормом для поросят-сисунів, оскільки він складається з високоцінних компонентів, а підсисний період триває 28 діб і більше. Вибір компонентів для комбікормів з числа кормів власного виробництва проводиться з врахуванням їх якості. Для цього використовується тільки високоякісне зерно, яке зберігалося в оптимальних умовах. Як головному джерелу енергії перевага надається зерну кукурудзи і пшениці, оскільки воно добре поїдається поросятами, а жито і тритикале хоча і містять велику кількість енергії, однак мають в своєму складі гіркі речовини, які негативно впливають на апетит поросят. Крім того, велика кількість пентозанів в зерні жита і тритикале підвищує в’язкість хімусу і ускладнює його прохідність в шлунково-кишковому тракті поросят. Ячмінь та овес містять менше енергії і підвищену концентрацію клітковини, тому їх частка в сумішах для поросят зазвичай складає 10–30%. Зерно вівса необхідно особливо ретельно контролювати на вміст мікотоксинів і якість жиру, який може бути прогірклим. Якщо зерно вівса високої якості, то воно сприяє утворенню слизу в травному тракті. Висівки як джерело клітковини також можуть вводити в комбікорми для поросят до 5%. Пропонується добавка в комбікорм сухого мелясного жому (до 10%) або кормового цукру (до 5%), оскільки вони покращують його смакові властивості. Введення кормових жирів або рослинних олій не тільки збільшує концентрацію енергії в сумішах, а і знижує ймовірність запорів у поросят.

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Однак у зерні злакових та відходах борошномельної промисловості міститься мало білку. Для усунення дефіциту протеїну в комбікормах для поросят необхідні соєвий шрот і рибне борошно, які багаті на незамінні амінокислоти, особливо лізин, і не містять речовин, що негативно впливають на смакові якості комбікормів. Сприятлива дія рибного борошна проявляється вже при його частці в комбікормі на рівні 3–5%. Кормові боби і горох теж містять значну кількість лізину в сирому протеїні (6,6–7%), але мало метіоніну + цистину (1,8–2,5%). В результаті вони не компенсують дефіцит цих амінокислот в зерні злакових. Крім того, зерно бобових культур містить речовини, які погіршують апетит поросят, а також інгібітори травних ферментів, що знижують перетравність поживних речовин корму. В сирому протеїні ріпакового шроту міститься 5,8% лізину, однак введення його в комбікорми для поросят обмежують до 10% за масою через наявність у ньому глюкозинолатів і гірчичної олії, які погіршують смакові якості комбікормів. Можливості включення в комбікорм м’ясо-кісткового борошна також обмежені, оскільки воно містить менше (ніж рибне) протеїну та амінокислот. Для забезпечення молодняка свиней мінеральними речовинами і вітамінами, концентрація яких в зернових і білкових кормах недостатня, необхідно використовувати спеціальні добавки. При виборі мінеральної добавки бажано враховувати ступінь доступності фосфору, а кальцій, по можливості, не вводити в формі карбонату, оскільки він сприяє виникненню запорів у поросят. Мінерально-вітамінна добавка повинна мати відповідний аромат, який збуджує апетит у тварин. Добавки пробіотиків у складі преміксів сприяють стабілізації процесів травлення і росту поросят. Якщо в період відлучення у поросят почнеться пронос, то 1–2% зерна в комбікормі треба замінити органічними кислотами (мурашиною або пропіоновою), або їх солями (форміатом або пропіонатом кальцію). В підсисний період необхідно, по можливості, відмовитись від згодовування картоплі, буряків та інших об’ємистих кормів. Ці корми містять велику кількість мікроорганізмів, які через високий вміст води та легкоферментованих поживних речовин дуже швидко розмножуються і сприяють їх псуванню, що викликає розлад нормального травлення в поросят. При згодовуванні поросятам знежиреного молока його необхідно подавати порціями в свіжому, а краще в консервованому вигляді (пропіоновою або мурашною кислотою), що, однак, трохи зменшує поїдання цього корму. Необхідно відмовитись від використання в раціонах поросят молочної сироватки, оскільки вона має незначну концентрацію поживних речовин. При вирощуванні молодняка свиней передбачається годівля їх повнораціонним комбікормом без обмежень, що легше здійснити при

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Годівля поросят

наявності автоматичних годівниць. Кількість корму, що подається, повинна бути більша, ніж можуть з’їсти поросята. При використанні автогодівниць комбікорм не поглинає запахів свинарника. З першого тижня життя поросята повинні мати вільний доступ до питної води, оскільки це сприяє розвитку нормального апетиту. На 1 кг сухої речовини корму поросята споживають до 8 л води. Їх добова потреба в воді дорівнює кількості, еквівалентній 10% живої маси тварини. Особливо велика потреба в воді при високій температурі повітря в свинарнику і захворюваннях тварин. Напувалки кожен день повинні перевірятись на чистоту і справність. 5.3 Замінники молока свиноматок В багаточисельних гніздах, при загибелі свиноматки, відмові свиноматки годувати поросят через запалення вим’я проявляється недостатність материнського молока і виникає потреба його часткової або повної заміни. У будь-якому випадку вирощування поросят буде тим успішніше, чим більше молозива вони отримають після народження. Найкращим варіантом є переведення поросят до інших свиноматок. Склад замінника молока повинен бути максимально наближений до складу молока свиноматок. Спеціальні суміші, що замінюють молоко, готують на заводах і використовують за інструкцією виробника. Для підгодівлі поросят найбільше підходить овече молоко через високу концентрацію в ньому поживних речовин. Коров’яче молоко для цього придатне значно менше: з одного боку, невисока концентрація поживних речовин в порівнянні з молоком свиноматок, з іншого – створення великого згустку в шлунку поросят, який важко перетравлюється. Якщо ж поросятам випоюється коров’яче молоко, то використовується молоко, що отримане в кінці доїння і підкислене лимонною або мурашиною кислотою. Замінники молока подаються поросятам в пласких чашках, залишки забирають із станка. В перші дні годівлі необхідно перевіряти, чи споживають замінник поросята. На першому етапі добова норма замінника ділиться на 10 порцій, які згодовують тваринам через рівні проміжки часу. На третьому тижні норма ділиться на 6 порцій. 5.4 Відлучення поросят Відлучення поросят від свиноматки – відповідальний захід, який потребує старанної підготовки. Його можна проводити вже з третього тижня життя поросят. Більш раннє відлучення не рекомендується, оскільки, з одного боку, ще не закінчилося відновлення статевого апарату свиноматок, а з

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

іншого – у поросят в ранньому віці підвищені вимоги до поживності і складу корму. Крім того, в маленьких поросят ще не розвинуті травний тракт і імунна система, тому вони в цей час дуже вразливі до інфекцій. Бажано, щоб зміни в годівлі поросят відбувались поступово. При відлученні ні в якому разі не можна проводити зміну корму. Поросята протягом декількох днів повинні залишатись у тому ж станку, в якому вони знаходились раніше, а свиноматка з станка виводиться. Температура повітря в приміщенні при відлученні поросят повинна бути доведена до 25°С або в станку залишають додаткове джерело тепла. Це робиться для того, щоб компенсувати підвищену потребу в теплі відлучених поросят. Так поступають і в тому випадку, коли поросят відлучають у віці 5–8 тижнів. В день відлучення і в наступні дні для запобігання проносу подається зменшена порція корму. В цей день поросята їдять менше, але потім їх апетит різко збільшується. Активація ферментів для розщеплення крохмалю і білку відбувається набагато повільніше, ніж збільшується кількість спожитого корму. Внаслідок цього неперетравлений корм надходить в тонкий кишечник і сприяє швидкому розмноженню палички E.coli, яка, потрапляючи в товстий кишечник, викликає пронос у поросят. В наступні дні після відлучення поросят необхідно поступово, але систематично збільшувати даванку корму, щоб попередити переїдання і перевантаження травного тракту в поросят. В той же час на 5–7-й день після відлучення необхідно переводити їх на споживання комбікорму досхочу. При наявності у поросят проносу у день відлучення їм зовсім не дають корму, але при цьому має бути забезпечений вільний доступ до чистої води. В наступні дні використовують обмежену годівлю, починаючи з 75% кормової даванки, що була до відлучення від свиноматки. Потім ця даванка поступово доводиться до звичайних розмірів при годівлі досхочу. В перші дні після відлучення кожне порося повинне мати окреме місце біля годівниці. При обмеженій кількості місць для годівлі сильніші поросята, відштовхуючи слабкіших, можуть переїдати, незважаючи на обмежену кількість корму, що стає причиною проносу. Розвитку проносу сприяє корм з високим вмістом протеїну і низькою концентрацією клітковини, а також деякі мінеральні добавки (дикальційфосфат) з високими буферними (лужними) властивостями. Кормовий білок і ці мінеральні добавки нейтралізують частину шлункового соку і збільшують величину рН шлунку і тонкого кишечника. Це зменшує кількість мікробів, які гинуть від дії соляної кислоти в шлунку. Пронос можна попередити спеціальним складом підгодівлі. Пропонується профілактична добавка спеціальних пробіотичних засобів до корму протягом 2 тижнів після відлучення поросят. При необхідності можна один тиждень давати корм, що складається на 50% з висівок із низьким вмістом

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Годівля поросят

білка і мінеральних речовин. Цим знижується буферна дія корму і підсилюється перистальтика шлунку. Якщо поросят після відлучення формують у нові групи, то зазвичай починається боротьба між тваринами, яка може призводити до гибелі молодняка. Щоб уникнути цього, поросят треба однаково обробити речовиною з різким запахом (наприклад, горілкою). Крім того, тварини швидко заспокояться, якщо дати їм соломи або сіна. 5.5 Годівля відлучених поросят Після відлучення від свиноматки поросята отримують спеціальні, виготовлені для них комбікорми, які після перехідної фази згодовують їм вдосталь. Для нормального розвитку тварин необхідно, перш за все, забезпечити достатній рівень надходження в їх організм енергії і незамінних амінокислот. Із збільшенням віку поросят до їх раціону можна включати корми, що поїдались ними гірше в підсисний період і в перехідній фазі, наприклад, жито, тритикале, горох, кормові боби, ріпаковий шрот і інші. Починаючи з живої маси 20 кг, підростаючому молодняку свиней можна згодовувати багату на крохмаль картоплю (варену або в вигляді високоякісного силосу). Картоплю згодовують в такій кількості, щоб вона поїдалася поросятами протягом 30 хвилин, поки в ньому не встигають розмножитись мікроорганізми. Якщо поросят купують для відгодівлі, то при зміні підприємства не бажано одночасно проводити заміну одного корму іншим, оскільки це має додаткову стресову дію на тварин. У день прибуття на нове місце поросята отримують тільки свіжу воду. З другого дня годівлю розпочинають з даванки тільки 200 г корму, а в послідуючі дні її щодня збільшують на 100 г, щоб через тиждень можна було б перейти на звичайну кількість корму. Для більш легкого переходу на нові умови годівлі можна протягом перших двох тижнів добавляти в кормову суміш пробіотики, органічні кислоти тощо. 5.6 Буферна ємність корму В перші три тижні життя у поросят виробляється відносно невелика кількість шлункового соку, яка потім поступово збільшується. Тому для нормального перебігу процесів травлення бажано підкислювати корми раціону. Із збільшенням споживання корму вироблення шлункового соку в поросят збільшується. Низьку концентрацію соляної кислоти в шлунку розглядають як одну з основних причин виникнення проносу у поросятсисунів і відлучених, оскільки вже в початкових відділах дванадцятипалої кишки рН може підніматись вище 4. При підвищеному значенні рН бактерії

Годівля поросят

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Е.coli виживають, а деякі їх штами можуть навіть розмножуватись у таких умовах. Крім того, при підвищеному значенні рН утруднюється перетравлювання протеїну (оптимальні умови для перетравлювання – при значеннях рН менше 4), оскільки найбільша активність протеаз досягається в більш кислому середовищі. Більшість речовин кормів можуть нейтралізувати певну кількість соляної кислоти в шлунку, тобто зменшити буферність хімусу. Здатність корму нейтралізувати певну кількість соляної кислоти називається буферною ємністю корму. Для її визначення в пробу (100 г корму) додають титровану соляну кислоту, ідентичну кислоті шлункового соку, поки значення рН не буде дорівнювати 4. Використана кількість соляної кислоти відповідає буферній ємності корму. Чим вона більша, тим менше цього корму повинно включатись в кормову суміш для поросят (табл. 8). Таблиця 8 Буферна ємність різних кормів та кормових добавок Корм або кормова добавка Витрати HCl, ммоль / 100 г 8,99 Пшенична дерть 9,97 Ячмінна дерть 10,54 Вівсяна дерть 50,68 Соєвий шрот 66,37 Сухе знежирене молоко 1260,5 Мінеральна добавка, 35 г фосфору 755,2 Мінеральна добавка, 50 г фосфору Високу буферність соку в кормосумішах проявляють протеїн і такі мінеральні добавки, як карбонати (крейда) або оксиди. Ступінь підкислення вмісту шлунку знаходиться в прямій залежності від кількості споживання корму і проміжку часу між двома годівлями. При приготуванні кормосумішей для відлучених поросят з власних кормів необхідно намагатися дотримуватися буферної ємності на низькому рівні. Це можна зробити при наявності зернових компонентів, а також рослинних жирів. Білкові компоненти підвищують буферну ємність. Додавання синтетичних амінокислот, особливо до сумішей зерна з соєвим шротом, забезпечує тварин незамінними амінокислотами при низькому вмісту протеїну. При виборі мінеральних добавок до раціону для відлучених поросят необхідно включати мінімальну кількість карбонату кальцію (кормової крейди), а також не допускати надлишку кальцію і фосфору, що попередить зайву нейтралізацію шлункового соку. Необхідно також звертати увагу на форму кормових фосфатів, оскільки монофосфати потребують для

ГОДІВЛЯ ПОРОСЯТ

Годівля поросят

нейтралізації меншу кількість соляної кислоти, ніж ди- та трифосфати. Буферна ємність сумішей знижується при додаванні до них органічних кислот і органічних солей кальцію. Шляхи зниження буферної ємності кормових сумішей: • додавання синтетичних амінокислот при одночасному зменшенні кількості протеїнових кормів; • введення мінімальної кількості карбонату кальцію; • забезпечення кальцієм за рахунок добавок органічних солей цього елементу; • забезпечення фосфором за рахунок метафосфатів кальцію (монокальційфосфатів); • добавка органічних кислот або їх солей.

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

6. ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ Рентабельність відгодівлі свиней залежить від розміру середньодобових приростів, витрат корму на прирости живої маси та якості туші. Ці показники пов’язані з генетичними особливостями тварин, складом і кількістю спожитого ними корму. Витрати на годівлю складають 50-60% від загальних витрат на виробництво свинини. При їх визначенні враховують вартість 1 кг корму, а також ефективність його використання і тривалість відгодівлі. Вважається, що економічно доцільно згодовувати повноцінні і дорогі корми, оскільки вони краще використовуються, завдяки чому зменшується тривалість відгодівлі. Величина середньодобових приростів безперервно змінюється в залежності від інтенсивності і якості годівлі. На початку і в середині відгодівлі переважає розвиток кісток і м’язів, в кінці – ріст кісток сповільнюється, а в прирості збільшується частка протеїну та жиру. Із збільшенням інтенсивності відгодівлі відкладення жиру настає швидше і він накопичується швидше, тобто раніше досягається оптимальна забійна маса. При обмеженому надходженні поживних речовин з раціонів відкладення жиру уповільнюється, оскільки ці речовини в першу чергу використовуються на утворення м’язових тканин. Обмежена годівля дозволяє досягти високої забійної маси у свиней без значного ожиріння туші. В процесі відгодівлі повинні враховуватися породні особливості тварин. Різна інтенсивність годівлі викликає зміни у складі туші (табл. 9). Таблиця 9 Рівень годівлі і склад туші свиней на відгодівлі Годівля у період відгодівлі І Достатня Обмежена Достатня Обмежена

ІІ Достатня Обмежена Обмежена Достатня

Жива маса при забої, кг 90 90 90 90

Тривалість відгодівлі після відлучення, діб 130 300 240 240

Добові прирости, г 638 277 346 346

Склад туші, % Кістки

М’язи

Жир

11 12 11 10

40 49 45 36

38 27 33 44

6.1 Потреба свиней на відгодівлі в енергії та поживних речовинах Загальна потреба молодняка свиней на відгодівлі в поживних речовинах залежить від потреби на підтримання життя, розміру добових відкладень протеїну та жиру, а також від умов утримання. Із збільшенням живої маси тварин відбувається систематичне зниження потреби в енергії на

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 37

підтримання життя в розрахунку на одиницю маси. Загальна потреба молодняка свиней в енергії приведена в додатку 1. При визначенні потреби в протеїні враховується його перетравність, вміст незамінних амінокислот та їх співвідношення. Для забезпечення свиней поживними речовинами слід витримувати необхідний мінімум вмісту жиру в кормі. Свині не здатні синтезувати в організмі такі незамінні жирні кислоти, як лінолева і ліноленова, тому повинні отримувати їх з кормом. Вміст жиру в раціоні повинен складати не менше 1% від маси сухої речовини. Необхідно також контролювати концентрацію клітковини в раціоні. При недостатній її кількості у свиней уражуються стінки шлунково-кишкового тракту (наприклад, при годівлі тільки зерновими сумішами з низькою концентрацією сирої клітковини в свиней може з’явитись виразка шлунку). Однак не треба допускати і занадто високої концентрації клітковини в кормосумішах. В цьому випадку стрімко знижується перетравність вуглеводів і інших поживних речовин, що погіршує загальне забезпечення організму енергією і необхідними речовинами. Вміст клітковини в раціонах свиней на відгодівлі повинен складати 3–6% від сухої речовини. 6.2 Вимоги до складу раціонів свиней на відгодівлі Для забезпечення потреби свиней в енергії і поживних речовинах необхідно враховувати об’єм спожитих кормів. Кількість спожитого корму залежить від живої маси свиней, якості і виду корму, віку тварин і умов їх утримання. Щоб досягнути бажаного рівня продуктивності і якості м’яса потрібен раціон, складений у відповідності з нормами годівлі та з врахуванням реальної величини споживання кормів. Для свиней на відгодівлі важливу роль відіграє концентрація енергії в кормі. Із збільшенням споживання корму росте і кількість енергії, що надходить в організм тварини. Оскільки при певній площі поверхні тіла і конкретній температурі в приміщенні тварини виділяють чітко обумовлену кількість тепла, то загальне споживання енергії може досягнути не більше 3,5–4-разової величини відносно енергії на підтримання життя. Це призводить до того, що із збільшенням концентрації енергії в кормі величина його споживання зменшується, в той час як при використанні багатих на клітковину кормів (висівки) тварини можуть компенсувати знижений вміст енергії збільшенням кількості спожитого корму. Середня маса спожитого протягом доби комбікорму стандартної вологості (12%), який має 13 МДж обмінної енергії в 1 кг, на початку відгодівлі складає приблизно 3% і в кінці 2,6% від величини живої маси свиней на відгодівлі.

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

Апетит у кабанчиків і свинок різниться. Якщо на початку відгодівлі кількість корму, що споживається ними, приблизно однакова, то в кінці відгодівлі кабанчики з’їдають значно більше корму, ніж свинки, хоча відкладення протеїну в них не більше в порівнянні з останніми. Якщо кабанчики отримують досхочу такого ж корму, як і свинки, то у них різко збільшується відкладення жиру. Тому для кастратів в кінці відгодівлі необхідно знижувати або кількість комбікорму, або концентрацію в ньому енергії. При утриманні в одному станку кастратів і свинок, кабанчики досягають так званої “забійної зрілості” (визначається за часткою жиру в туші) при живій масі на 5–10 кг меншій, ніж свинки. Оскільки об’єм травного тракту в свиней обмежений, необхідно враховувати також перетравність кормів, що використовуються (табл. 10). Для досягнення максимального приросту живої маси перетравність органічної речовини раціону на початку відгодівлі (жива маса до 50 кг) повинна бути не менше 82%, а на заключному етапі відгодівлі (жива маса більше 50 кг) – не менше 78%. Потреба в поживних речовинах під час росту свиней змінюється, тому з метою її забезпечення відгодівлю свиней необхідно проводити, як мінімум, на двох різних кормових сумішах. Якщо годівля проводиться Таблиця 10 Перетравлення органічної речовини різних кормів у свиней на відгодівлі Корм Незбиране молоко, збиране молоко, сироватка, кормовий цукор, кормові жири та олії Сколотини, рибне борошно, пшениця, горох, цукровий буряк, кормовий буряк, картопля (сушена, варена), патока Жито, соєвий шрот, сухі пивні дріжджі, кухонні відходи Ячмінь, кормові боби, люпин, сухий жом, мелясовий жом, пшеничне кормове борошно, житнє кормове борошно М’ясо-кісткове борошно, картопляна барда (суха) Овес, житні висівки, ріпаковий шрот Кукурудзяні висівки, солод Пшеничні висівки, люцерна (зелена і силосована), червона конюшина (до середини цвітіння), силос з листя цукрового буряка, кукурудзяний силос Пивна дробина, сухий зелений корм, солома, сіно

Коефіцієнт перетравлення органічної речовини, % Більше 95 90–94 85–89 80–84 75–79

70–74 65–69 55–64 Менше 54

на одній кормосуміші (однофазна відгодівля), то її необхідно розпочинати при живій масі 35 кг. При двофазній відгодівлі виділяють два періоди: початковий (жива маса 25–50 кг) і заключний (жива маса 50–100 кг).

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 39

Корми, що містять велику кількість води (буряки, картопля, знежирене молоко, сироватка), не повинні згодовуватись у великій кількості, оскільки низька концентрація поживних речовин в них не забезпечує потребу свиней в енергії, протеїні, незамінних амінокислотах та інших необхідних речовинах. 6.3 Відгодівля свиней з використанням зернових кормів Відгодівля свиней на сумішах із зерновою основою забезпечує найменші витрати праці. Різні види зернових забезпечують, перш за все, енергетичну складову годівлі свиней. Пшениця і ячмінь можуть включатись до складу раціону без обмежень, оскільки вони не містять небажаних речовин. Деяка перевага ячменю полягає в підвищеному вмісті клітковини (4–6%). Жито і тритикале також містять достатньо енергії, але наявні в них гіркі речовини знижують поїдання цих кормів, тому свиней необхідно привчати до них поступово. Крім того, корми не мають бути вражені ріжками. У вівсі занадто високий вміст сирої клітковини і відносно низький – енергії, однак він містить слизоутворюючі речовини, які покращують травлення. Овес включають до складу суміші в кількості до 10–20% за масою, але при цьому контролюють наявність в ньому мікотоксинів. Перед закладкою на зберігання в прохолодне приміщення овес має бути добре висушений, щоб жир, якого в ньому досить багато, не прогіркнув. Відходи борошномельної промисловості містять багато клітковини і сирого протеїну. Це в першу чергу стосується висівок, які використовуються для підвищення в раціоні концентрації сирої клітковини. Їх кількість в перший період відгодівлі не має перевищувати 10% маси суміші, оскільки нестача енергії в раціонах свиней з невисокою живою масою різко знижує рівень їх продуктивності. В заключний період відгодівлі частку висівок в раціоні можна збільшити для зниження вмісту обмінної енергії в суміші до 11,5–12,0 МДж/кг і попередження ожиріння тварин. Вміст кормових мучок обмежують в суміші до 30% через їх пилоподібну структуру, оскільки це може визвати у свиней виразку шлунку або шлункову кровотечу. Лікування виразки шлунку медичними препаратами коштує дорого і потребує багато часу. Конструктивний захід – це перехід на корм з крупною структурою, а якщо тварини вже набрали достатню масу – негайний забій. Зернові злакові корми і відходи борошномельної промисловості не задовольняють потребу свиней на відгодівлі в білку, особливо в незамінних амінокислотах. Тому до складу кормосумішей на основі вказаних кормів необхідно включати компоненти, які містять підвищену кількість не тільки протеїну, а і незамінних амінокислот, в першу чергу лізину. Кращими з

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

таких компонентів є соєвий шрот і рибне борошно. Але треба враховувати, що рибне борошно містить достатньо багато ненасичених жирних кислот (лінолеву, ліноленову), які швидко окислюються і тому його треба зберігати в сухому вигляді, в прохолодному місці без доступу світла. М’ясо-кісткове борошно містить 50–70% сирого протеїну, але кількість лізину в ньому складає тільки 5%, що недостатньо для компенсації недостатності цієї амінокислоти в зернових кормах. Якщо м’ясо-кісткове борошно додається в раціон в кількості, необхідній для забезпечення потрібного рівня незамінних амінокислот, то в комбікормі допускається деякий надлишок сирого протеїну. Рибне та м’ясо-кісткове борошно містить високоцінні і легкодоступні для використання мінеральні речовини і вітаміни, в т.ч. вітамін В12. Кормові боби і горох також мають високу концентрацію лізину, але в них мало сірковмісних амінокислот – метіоніну і цистину. Оскільки вміст білку в зерні цих культур відносно низький (20–30%), то вони не можуть бути єдиними білковими добавками до раціонів із зерна злаків. Зерно люпину містить більше білку, але мало метіоніну і цистину. Крім того, люпин містить гіркі речовини, тому він вводиться в суміші поступово і в кількості, яка не перевищує 10% від маси комбікорму, щоб запобігти його негативному впливу на інтенсивність відгодівлі свиней. Шроти з насіння олійних культур по різному придатні для використання в кормосумішах для свиней на відгодівлі. В ріпаковому шроті при природній вологості міститься більше 35% сирого протеїну (в сирому протеїні 6% лізину), тому він є добрим додатковим джерелом білку. Однак через вміст гірчичних олій його можна додавати в кормосуміш в кількості не більше 10% за масою на початку і не більше 15% – наприкінці відгодівлі. Якщо шрот отримано з насіння ріпаку з підвищеним вмістом гірчичних олій, то його частка в суміші не має перевищувати 5% на початку і 10% – в кінці відгодівлі. Ріпаковий шрот не треба використовувати при відгодівлі свиней рідкими кормосумішами. При використанні ріпакового шроту необхідно контролювати концентрацію йоду в раціоні, оскільки гірчичні олії погіршують засвоювання цього елементу. Шрот та макуха соняшникові також є білковою добавкою. Обмеженням при введенні їх до складу комбікорму може бути підвищений вміст у цих продуктах клітковини Таким чином, при складанні рецептів комбікормів для свиней на відгодівлі необхідно враховувати максимально допустимі рівні введення окремих компонентів (табл. 11). Для забезпечення в комбікормах для свиней на відгодівлі оптимальної концентрації сирого протеїну і незамінних амінокислот необхідно

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 41

використовувати різні компоненти. На практиці при приготуванні комбікормів, щоб уникнути надлишкового вмісту в них протеїну і задовольнити потреби тварин в незамінних амінокислотах, використовуються їх синтетичні препарати. Однак перед добавкою амінокислот в комбікорм необхідно провести розрахунок його вартості. Таблиця 11 Максимально можливе введення компонентів у комбікорми для молодняка свиней на відгодівлі, % за масою Період відгодівлі Корм 20–50 кг 51–100 кг 80 80 Пшениця, ячмінь 60 Зерно кукурудзи 60 60 40 Жито 30 20 Овес 20 – Просо 30 20 Пшеничні або житні висівки (до 12% сирої клітковини) 30 20 Відходи борошномельної та круп’яної 50 30 промисловості 40 30 Картопляна стружка, пресована картопля 20 15 Бурякова стружка 20 15 Сухий жом 15 10 Кормовий цукор Штучно висушений зелений корм 15 10 Макуха соняшникова 15 10 Шрот соняшниковий 10 10 Арахісовий та лляний шрот 30 30 Кормові боби, горох 10 10 Люпин, зерно 8 6 Тваринні та рослинні жири При організації відгодівлі свиней дуже важливо забезпечити тварин мінеральними речовинами і вітамінами. Рослинні зернові компоненти, як правило, багаті на фосфор і калій, але бідні на кальцій і натрій. Оскільки фосфор в рослинах в основному зв’язаний з фітином, то його засвоюваність в травному тракті значно знижена, що потребує додаткового введення цього елементу в раціони свиней.

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

Свині потребують таких мікроелементів як цинк, залізо, марганець, мідь, селен, йод, кобальт. З вітамінів необхідно звертати увагу на достатнє надходження з раціоном жиророзчинних вітамінів А, D і Е, оскільки в більшості кормів їх мало і вони не синтезуються в організмі тварин (за винятком вітаміну D). Свиням, на відміну від жуйних, необхідні добавки вітамінів групи В, оскільки їх вміст в кормах, а також синтез в сліпій і товстій кишках недостатні для забезпечення потреби тварин. Особливо це важливо для вітаміну В12, якого нема в рослинних кормах. Для цього в комбікорм включається 1–3% мінерально-вітамінної добавки (преміксу), яка містить комплекс необхідних макро- і мікроелементів, а також вітамінів. 6.4 Відгодівля свиней з використанням соковитих кормів Для відгодівлі свиней використовують картоплю і буряк, не дивлячись на те, що це пов’язано із збільшенням витрат праці порівняно відгодівлею на зернових сумішах. При цьому надається перевага тим сортам цих культур, які мають підвищений вміст крохмалю і цукру відповідно. Картопля і буряки, хоча і характеризуються високою перетравністю поживних речовин, через високий вміст води не можуть бути єдиними кормами в раціоні. Чим вища концентрація поживних речовин в додатковому кормі, тим менше його потрібно у вигляді добавок до раціону. Вид і кількість підгодівлі встановлюються залежно від складу соковитого корму. Свині мають привчатись до споживання об’ємистих кормів поступово, щоб не допустити різкого зниження середньодобових приростів маси. Сира картопля перед згодовуванням повинна бути добре проварена. Це суттєво покращує засвоюваність крохмалю, адже крохмаль вареної картоплі перетравлюється ферментами тонкого кишечнику, а крохмаль сирого – ферментами мікроорганізмів в товстому кишечнику, що супроводжується збільшенням втрат енергії. В процесі варіння картоплі в воді розчиняється соланін, який має негативний вплив на здоров’я і продуктивність свиней, тому вода після варіння картоплі повинна зливатися. Варену картоплю не потрібно подрібнювати перед згодовуванням. Згодовування крохмалистої картоплі (більше 16% крохмалю) в значній мірі може компенсувати потребу свиней в енергії, а протеїн, мінеральні речовини і вітаміни повинні вводитись в раціон з додатковим кормом. В 1 кг крохмалистої вареної картоплі міститься близько 3,3 МДж обмінної енергії, 21 г сирого протеїну і 1,1 г лізину. В 1 кг підгодівлі має міститися 22–26% сирого протеїну з відповідною кількістю вітамінів і мінеральних речовин, чого достатньо для забезпечення потреби тварин у цих поживних елементах.

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 43

Кількість підгодівлі не повинна змінюватись протягом періоду відгодівлі. Картопля подається щоденно в два прийоми. Згодовування крохмалистої картоплі досхочу призводить до ожиріння свиней. При вмісті в картоплі менше 16% крохмалю добову кількість підгодівлі збільшують до 1,5 кг. Цього достатньо, якщо використовувати для підкормки в початковий період відгодівлі повнораціонний комбікорм, що містить 17% сирого протеїну. В такому разі картопля дається тваринам досхочу. Для отримання задовільних приростів картоплю, що містить менше 14% крохмалю, згодовують з розрахунку не більше 100 г сухої речовини на 10 кг живої маси. Силосування картоплі безпосередньо після її збирання дозволяє уникнути підвищених втрат під час зберігання. Картоплю на силос бажано закладати в вареному вигляді, що виключає можливість виникнення небажаного бродіння, зменшує вміст соланіну і покращує перетравність крохмалю. Вода, що виділяється при силосуванні, має виводитись з сховища для того, щоб зменшити втрати поживних речовин. Для відгодівлі свиней використовують також і сушену картоплю. Картопляну стружку можна вводити в суху кормосуміш до 50% за масою, а для створення однорідної суміші стружку перед змішуванням необхідно додатково подрібнювати. Цукрові буряки через низьку концентрацію поживних речовин (в 1 кг при природній вологості міститься біля 3 МДж обмінної енергії, 13 г сирого протеїну і 0,2 г лізину) починають згодовувати тільки після досягнення тваринами живої маси 35 кг. Додатковий корм, який вводиться в раціон свиней на відгодівлі, повинен мати мінімум 22% сирого протеїну і згодовуватись щоденно в кількості 1,5 кг. Перед початком відгодівлі свиням дають комбікорм для першої половини відгодівлі (з 17% сирого протеїну) з поступовим введенням у раціон цукрових буряків, оскільки згодовування багатого на білок додаткового корму без введення в раціон буряків приводить до надлишку протеїну. Цукрові буряки перед згодовуванням необхідно ретельно очищувати і подрібнювати. Маса землі в ньому не повинна перевищувати 10%. Дають буряки щоденно в два прийоми, варка не обов’язкова. Цукрові буряки необхідно використати до кінця січня, оскільки при більш тривалому зберіганні процеси гниття і втрати поживних речовин у ньому різко збільшуються. Силосування цукрових буряків не рекомендується, оскільки цей процес супроводжується великими втратами поживних речовин. Добрі результати дає згодовування сухої бурякової стружки. Свиням, що досягли живої маси 25 кг, можна щоденно згодовувати по 100 г, а в кінці відгодівлі – до 1,5 кг стружки на 1 гол. Для забезпечення білкового,

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

мінерального і вітамінного живлення тваринам додаткового згодовують по 1,5 кг концентрованого корму на голову за добу. Використання трави при відгодівлі можливе тільки в обмеженій кількості, так як вона недостатньо добре перетравлюється свиньми. При наявності в раціоні багатих енергією компонентів свиням, які досягли живої маси 30 кг, можна згодовувати молоду траву (особливо конюшину) в кількості до 20% від сухої речовини раціону. 6.5 Відгодівля свиней з використанням молочних кормів Для відгодівлі свиней можна успішно використовувати продукти переробки молока на масло або сир (збиране молоко, сколотини, сироватка). В залежності від вмісту поживних речовин їх згодовують в різних кількостях. Збиране молоко та сколотини можуть використовуватись як джерело білка, а сироватка – енергії. Ці корми швидко псуються, тому термін їх зберігання обмежений. Молочні корми згодовуються в свіжому або сквашеному (підкисленому) вигляді. Підкислення проводиться за допомогою молочнокислих бактерій або шляхом добавки 3 мл концентрованої мурашиної або пропіонової кислоти, або 3 г лимонної кислоти на 1 л продукту. Молочні корма повинні доставлятись на ферму мінімум два рази на тиждень. При тривалому зберіганні, незважаючи на консервування, відбувається розпад поживних речовин (лактози) внаслідок життєдіяльності молочнокислих бактерій, які проявляють активність навіть за таких умов. При виробництві сиру з молока виділяють жир і казеїн. В сироватці залишаються альбуміни, глобуліни, лактоза, мінеральні речовини і водорозчинні вітаміни. За поживністю 14 кг солодкої або 17 кг кислої сироватки еквівалентні 1 кг ячменю (12,5 МДж обмінної енергії та 11% сирого протеїну). Якість протеїну сироватки внаслідок великого вмісту незамінних амінокислот значно вища, ніж протеїну ячменю, однак сироватку не можна рахувати білковим кормом. Незважаючи на високу перетравність поживних речовин, в ній міститься багато води (табл. 12). Тому сироватка додається в раціон свиней на відгодівлі в обмеженій кількості, яка не може задовольнити їх потребу в поживних речовинах. Для отримання задовільних приростів живої маси необхідна підгодівля свиней концентрованим кормом (комбікорм для першої половини відгодівлі, що містить 17% сирого протеїну). Така підгодівля може складатись виключно з рослинних компонентів при щоденному згодовуванні не менше 10 кг сироватки. В підгодівлю необхідно вводити мінерально-вітамінну добавку для забезпечення тварин мінеральними речовинами і жиророзчинними вітамінами. Однак мінеральна її частина повинна бути без

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 45 Таблиця 12

Корм Незбиране молоко Збиране молоко Сколотини Солодка сироватка Кисла сироватка

Склад та поживність 1 кг молочних кормів Суха Сирий Лізин, Лактоза, Зола, речовина, протеїн, % від г г % г СП

Обмінна енергія, МДж

13,4

7,6

7,0

2,99

8,6 9,4

29 34

7,7 6,9

43 39

7,1 7,5

1,37 1,58

6,2

7,1

6,2

0,89

5,2

7,0

5,6

0,73

натрію, оскільки в сироватці його достатньо. Надлишок натрію негативно впливає на обмін речовин у свиней, сприяє споживанню підвищеної кількості води, якої і так багато в сироватці. При використанні раціонів з сироваткою тварини в кінці відгодівлі збільшують споживання води майже вдвічі, що призводить до збільшення виділення сечі. Під час відгодівлі для забезпечення достатніх приростів живої маси концентровані корми поступово замінюють сироваткою. Кількість сироватки збільшується з 4 до 15 кг на 1 гол. на добу. Спочатку роздається комбікорм і тільки після його поїдання в корита наливається сироватка. Така техніка годівлі запобігає псуванню залишків корму. Необхідно слідкувати за чистотою корит, оскільки прокислі залишки корму можуть викликати у свиней порушення травлення. Якщо сироватка згодовується разом з картоплею, то її добова даванка обмежується 10 кг. При наявності великої кількості дешевої сироватки і згодовуванні її свиням досхочу добову даванку концентрованих кормів можна обмежити до 1 кг. Однак при цьому через низьку концентрацію поживних речовин в раціоні відбуватиметься зниження середньодобових приростів маси тварин. На відміну від сироватки збиране молоко та сколотини розглядаються як білкові корми. За енергетичною поживністю 10 л збираного молока або сколотин відповідають 1кг зерна пшениці. Через високий вміст протеїну в цих продуктах добову даванку збираного молока або сколотин обмежують 10 кг на тварину. Невистачаюча кількість поживних речовин вводиться у вигляді концентрованого корму, який повинен містити 14% сирого протеїну. Необхідна кількість незамінних амінокислот забезпечується за рахунок збираного молока або сколотин.

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

6.6 Відгодівля свиней з використанням відходів спиртової промисловості Побічними продуктами спиртових заводів є барда з зерна або картоплі, а також пивна дробина. Зернова барда являє собою водянистий корм з незначним вмістом сухої речовини (5−10 %) та низькою енергетичною поживністю (0,04– 0,12 к.од./кг). Барда містить поживні речовини, які властиві і вихідній зерновій сировині, але в іншому кількісному співвідношенні (табл. 13). Таблиця 13 Поживність зернової барди Вид барди В 1 кг сухої речовини міститься БЕР сирої сирого сирого ОЕс, клітковини, жиру, МДж протеїну, г г г кукурудзяна пшенична

13,7 11,3

284 369

116 68

93 111

453 401

При вологості на рівні 90 % зернова барда відносно багата на протеїн. Однак вміст лізину в ньому низький, тому вимагається додаткове введення цієї амінокислоти. Як перевага при використанні барди у складі преміксу не вимагається добавка триптофану. Зола барди має кислу реакцію, зокрема містить значну кількість фосфору, але бідна на кальцій та натрій. У свіжій барді міститься також 0,40,5 % молочної та оцтової кислот, тому рН її становить 4,2-4,4. Барду найкраще згодовувати свиням ще теплою, зберігання більше доби не допускається. Використання несвіжої барди на практиці може призводити до бардяного кашлю через подразнення слизової оболонки гортані оцтовою кислотою і спиртом. Успішне згодовування свіжої барди шляхом поступового привчання підтверджено для поросних свиноматок − в кількості 5 кг/голову і свиней на відгодівлі − в кількості до 7 кг/голову за добу. Молодняку на відгодівлі свіжу барду можна згодовувати не раніше досягнення ним живої маси 30 кг або за іншими рекомендаціями − 50−60 кг. Така розбіжність пояснюється в першу чергу вимогами до ефективності відгодівлі. Так, перетравність органічної речовини барди становить біля 66 %, а в перший період відгодівлі цей показник для загального раціону має бути не нижче 82 %. Тому вік, з якого починають згодовувати барду, буде залежати від рівня введення її до раціону. Кількість барди, згодовуваної у складі добового раціону молодняку свиней, також варіює. Максимальну добову даванку визначають, виходячи з кількості 15 % від потреби у сухому кормі. Також вказуються дані 5 кг

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 47

свіжої маси на 100 кг живої маси. Виходячи з цього, для точного визначення потрібен розрахунок поживності загального раціону з урахуванням вологості барди і концентрації в ній поживних речовин. Орієнтовні даванки барди молодняку свиней на відгодівлі наведено у таблиці 14. Таблиця 14 Схема відгодівлі свиней при застосуванні барди Жива маса, кг Концентрований корм, кг Зернова барда, л 1,3 1,0 20−30 1,6 2,0 30−40 1,8 2,5 40−50 2,1 4,0 50−60 2,3 5,0 60−70 2,4 6,5 70−80 2,5 7,0 80−90 2,6 8,0 90−100 Головна умова при використанні барди − поступове збільшення кількості цього корму і його високі гігієнічні властивості, оскільки він швидко псується. Комбікорм, що доповнює раціон з використанням барди, повинен мати достатньо високу (не менше 13 МДж в 1 кг) концентрацію обмінної енергії, але кількість сирого протеїну через підвищений вміст його в барді може бути зниженою до 13 %. Склад комбікорму коригується залежно від кількості барди в раціоні (табл. 15). Таблиця 15 Орієнтовний склад комбікорму для свиней на відгодівлі за різної кількості барди в раціоні, % за масою Корм Ячмінь Пшениця Соєвий шрот Мінеральний корм

Кількість барди у раціоні, л 2 50 33 14 3,0

4 35 55 6,5 3,5

6 16,5 78,0 2,0 3,5

Ефективність відгодівлі свиней з використанням барди залежить від її кількості раціоні та ступеня збалансованості комбікорму, що її доповнює. Так, використання у раціоні свиней на відгодівлі 80 % барди з комбікормом,

Відгодівля свиней

ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ

який у своєму складі містив 49 % ячменю, 20 % пшениці, 16 % сої, 9 % ріпакової макухи, 3 % ріпакової олії і 2 % вітамінно-мінеральної добавки, забезпечувало одержання середньодобових приростів на рівні 700 г. Використання барди дозволяє здешевити собівартість кормів і досягти економії концентратів до 50 кг/голову протягом відгодівлі, за умови коли її тривалість подовжується незначно. За використання зернової барди при відгодівлі свиней може знижуватись якість жиру. Так, суха речовина пшеничної барди за вмістом поліненасичених жирних кислот приблизно на 30 г перевищує зерно кукурудзи. Тому з метою запобігання зниженню якості свинини потрібно враховувати загальний вміст поліненасичених жирних кислот у раціоні. Як перевага при згодовуванні барди відмічається зниження утворення скатолу у кишечнику і тим самим покращення якості м’яса. Пивна дробина – багатий на білок корм (25% у сухій речовині), однак його органічна речовина перетравлюється тільки на 50%. Тому дробина малопридатна для відгодівлі свиней, але може використовуватись для годівлі холостих свиноматок та свиноматок першого періоду поросності. Якщо пивна дробина все ж згодовується свиням на відгодівлі, то введення її в раціон необхідно розпочинати при досягненні тваринами живої маси 40 кг. На заключній стадії відгодівлі можна давати 3 кг дробини на голову за добу. Пивна дробина згодовується в свіжому або силосованому вигляді. Зберігати свіжу пивну дробину більше 2–3 днів не рекомендується. В обмеженій кількості свиням можна згодовувати і пивні дріжджі. Вони містять 20% сухої речовини і до 120 г сирого протеїну. За рахунок пивних дріжджів можна задовольнити значну частину потреби свиней в білку, а їх незамінні амінокислоти значно покращують амінокислотний склад зерна злаків. Пивні дріжджі також забезпечують потребу свиней в більшості вітамінів групи В. Згодовування дріжджів свиням можна розпочинати при досягненні ними живої маси 40 кг, поступово підвищуючи їх даванку з 1,5 до 2,5 кг на добу. Щоб уникнути порушень травлення у тварин дріжджі перед згодовуванням повинні бути інактивовані шляхом нагрівання до температури 90 °С або добавки органічних кислот (лимонної, мурашиної, пропіонової). 6.7 Відгодівля свиней на харчових відходах Поняття «харчові відходи» включає залишки їжі людини, а також відходи кухонь і пекарень, підприємств харчової промисловості. Склад їх змінюється в залежності від джерела надходження. Ці корми багаті на поживні речовини і легко перетравлюються.

ней ВІДГОДІВЛЯ СВИНЕЙ В і д г о д і в л я с в и 49

Відходи кухонь – це частина продуктів, непридатних для харчування, або залишки їжі. Такі відходи мають, в більшості випадків, середній вміст протеїну і високий – жиру. Як правило, відходи кухонь багаті на натрій, тому при їх згодовуванні у тварин завжди має бути свіжа вода. Відходи кухонь необхідно кип’ятити або стерилізувати з метою знешкодження збудників інфекції. Якщо відходи, що містять залишки м’яса або ковбаси, не обробити термічно, є загроза виникнення чуми свиней та інших інфекційних захворювань. Завдяки кип’ятінню досягається однорідність їх маси. Згодовувати відходи кухонь необхідно після досягнення свинями живої маси 35 кг. Разом з відходами кухонь свиням додатково згодовується також 1,5 кг повнораціонного комбікорму для першого періоду відгодівлі. Вміст вітаміну Е в такому комбікормі повинен бути підвищеним, оскільки ненасичені жирні кислоти, які є в великій кількості в відходах кухонь, викликають необхідність збільшення надходження антиоксидантів. Відходи кухонь згодовуються свиням два рази на день. При досягненні тваринами на відгодівлі 80% кінцевої живої маси даванка додаткового корму збільшується до 2,5 кг, а кількість відходів кухонь зменшується. Це необхідно для отримання сала необхідної якості. Свіжі відходи кухонь згодовуються відразу після кип’ятіння і охолодження, зберігання їх не допускається. Поживна цінність відходів пекарень залежить від їх складу – це може бути черствий хліб або залишки випічки і тортів. Вміст білка в таких кормах складає 11% від сухої речовини, а кількість жиру залежно від складу відходів значно різниться. В черствому хлібі вміст жиру майже такий, як і в зерні, а в залишках випічки і тортів сягає 25% (в середньому 15%). Залишки випічки мають згодовуватись у свіжому вигляді. В старому хлібі багато натрію. Запліснявілу частину відходів пекарень необхідно видаляти, а від їх теплової обробки – відмовитись. Згодовування відходів пекарень розпочинають при досягненні свинями живої маси 30 кг. При згодовуванні виключно черствого хліба кількість його в раціоні можна збільшити до 30% від поживності. Даванка багатих на жир відходів кухонь в кінці відгодівлі, навпаки, зменшується, щоб запобігти негативному впливу на якість сала. Концентрований корм за своєю поживністю і особливо за амінокислотним складом має забезпечувати повноцінність всього раціону. При згодовуванні черствого хлібу через надлишок в ньому натрію свиням необхідно забезпечити вільний доступ до питної води.

Годівля ремонтного молодняку

ГОДІВЛЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКА СВИНЕЙ

7. ГОДІВЛЯ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ Поросят для відтворення стада відбирають при досягненні ними живої маси 25–30 кг. Необхідно відразу розділити їх за статтю, оскільки свинки досягають статевої зрілості вже в 4 місяці. Мета вирощування ремонтних свинок – повноцінний, але не дуже швидкий розвиток. При надлишковій годівлі серед молодих свиноматок збільшується кількість тварин, які не запліднюються після першого осіменіння, а також після першого опоросу. Значно скорочується і термін використання інтенсивно вирощених свиноматок. Ремонтні свинки в 7–8-місячному віці повинні мати живу масу 110–120 кг, тобто, починаючи з живої маси 30 кг, для них достатній середньодобовий приріст 550–650 г. При такій інтенсивності росту досягається оптимальний розвиток скелету і внутрішніх органів. Таким чином, приріст ремонтного молодняка повинен бути приблизно на 20% нижче, ніж при відгодівлі. Тому, якщо використовують комбікорм, що призначений для свиней на відгодівлі, то його даванку зменшують на 10% або знижують концентрацію обмінної енергії в ньому (при 88% сухої речовини) до 11,0–11,5 МДж. Такий корм ремонтним свинкам можна згодовувати досхочу. При вирощуванні ремонтного молодняку бажано використовувати комбіновані системи годівлі. Після досягнення тваринами живої маси 30 кг в їх раціон вводиться якісний трав’яний силос, силос з бурякової гички, кормові буряки та інші об’ємисті корми. Молодих свинок корисно випускати на пасовище, оскільки рух і споживання зеленого корму позитивно впливає на розвиток скелету і репродуктивної системи. При вирощуванні ремонтних кнурців також не потрібно прагнути до отримання максимальних середньодобових приростів живої маси. Для забезпечення тривалого терміну їх господарського використання достатньо отримувати середньодобові прирости живої маси на рівні 750 г. За більш високої інтенсивності вирощування у них погіршується якість сперми і скорочується тривалість використання. Потреба кнурів у поживних речовинах суттєво залежить від інтенсивності їх використання. У додатку 1 наведено потребу кнурів у поживних речовинах при 2–3 садках за тиждень. Для молодих кнурів ці норми збільшують, щоб забезпечити подальший розвиток їх організму. Старі кнури для збереження статевої активності не мають бути жирними, тобто їхня маса не має перевищувати 250 кг, інакше вони стають неповороткими і часто відмовляються від садки. Важкі старі кнури обмежено використовуються для парування з молодими свиноматками.

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

Особливі компоненти раціонів свиней 8. ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

При організації годівлі свиней необхідно враховувати, що різні компоненти раціонів можуть як позитивно, так і негативно впливати на здоров’я, продуктивність тварин і якість отриманої від них продукції. До таких компонентів належать пробіотики, органічні кислоти, кормові жири, вітаміни, кормові фосфати тощо. 8.1 Пробіотики та значення нормальної мікрофлори для тварин Найважливіша основа надійного добробуту свиней – стабільність пов’язаних з ними складних багатокомпонентних асоціацій мікробів – мікробіоценозів. Вважається, що не має жодного біохімічного процесу, жодної функції живого організму, які б відбувались без прямої або опосередкованої участі в них симбіотичних мікроорганізмів (нормальної фізіологічної мікрофлори – нормофлори). Нормофлора є одним з важливих біогенних факторів, який визначає стан здоров’я або хвороби, норму чи патологію. Біологічна рівновага мікробіоценозів порушується різноманітними факторами екзогенної (екологічні та ветеринарно-санітарні умови, стресові ситуації, незбалансованість раціонів, використання кормів низької якості, дія токсинів, хіміопрепаратів, дезінфікуючих засобів тощо) та ендогенної (імунодефіцити, гормональні та ферментні дисбаланси) природи. Зниження популяційного рівня обов’язкової базової нормофлори, і в першу чергу біфідо- та лактобактерій, створює умови для інтенсивного розвитку патогенних мікробів. Для поросят найпоширенішою проблемою є дисбактеріоз – стан, коли порушується не тільки кількісний, але й якісний склад нормофлори. А вже на фоні дисбактеріозу мають змогу активно себе проявляти сальмонели, збудники колібактеріозу, кампілобактеріозу та інших хвороб. Одним із засобів подолання таких хвороб є препарати на основі популяцій дружніх мікроорганізмів та продуктів їх метаболізму – пробіотики. Впровадження пробіотичних препаратів в господарствах потребує фахового відношення, оскільки до складу цих препаратів входять чутливі живі бактерії. Комплексне використання пробіотиків дозволяє підтримувати стабільний добробут свинопоголів’я, суттєво знизити використання антибіотиків та інших антимікробних засобів, успішно боротися з токсичними сполуками в кормах, впливати на мікроклімат тощо. 8.2 Використання органічних кислот у годівлі свиней В останні роки широке розповсюдження отримало використання в раціонах відлучених поросят, свиноматок і свиней на відгодівлі органічних кислот та їх солей. Кислоти мають консервуючу дію, оскільки гальмують

Особливі компоненти раціонів свиней

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

або пригнічують розмноження небажаних мікробів (патогенних бактерій, мікроскопічних грибів) в кормах, наприклад, пропіонова кислота додається як консервант у вологе зерно. Органічні кислоти, що використовуються при годівлі (лимонна, мурашина, оцтова, пропіонова), є для тварин звичайними, адже утворюються в травному тракті та в процесі обміну речовин. У корм можна (раціонально) додавати суміші цих кислот, щоб повніше використати різнобічний спектр їхньої дії проти мікроорганізмів. Органічні кислоти знижують значення рН кормової суміші та вмісту травного тракту, тобто зменшують буферну ємність кормів, що сприяє пригніченню активності патогенних мікроорганізмів в шлунково-кишковому тракті тварин та надає пріоритет розвитку нормофлори. Кальцієві та натрієві солі цих кислот мають схожу дію. При додаванні до раціону органічних солей кальцію знижується потреба у ньому в мінеральних добавках. Органічні кислоти також додають у воду для оптимізації її мікробіологічного стану, підвищення біобезпеки. Крім того, підкислювачі води санують внутрішню поверхню ліній напування (знешкоджують бактеріальну та вапняну плівку). При використанні органічних кислот і їх солей значно скорочується кількість проносів у тварин. Особливо добре діє кальцієва сіль лимонної кислоти (захворювання проносами зменшується на 50%). При цьому збільшуються прирости живої маси і ефективність використання корму. Механізм дії органічних кислот полягає в покращенні гігієнічних характеристик корму, зниженні їх буферної ємності, пригніченні або знищенні небажаних мікроорганізмів. Внаслідок зниження рН в шлунковокишковому тракті підвищується ефективність дії протеаз. Оптимальна кількість органічних кислот в раціонах має складати 0,6–2% від маси кормової суміші. При включенні в раціони кислот і солей необхідно враховувати їх фізичний стан. Тверді форми кислот або їх солей зручніше зберігати і додавати до кормових сумішей, а рідкі – дозувати. Використовуючи мурашину і оцтову кислоти, необхідно враховувати, що вони мають різкий запах і при потраплянні на шкіру або в очі викликають опіки, а також мають сильну корозійну дію. Це необхідно мати на увазі при виборі матеріалів, з яких виготовляються ємкості для зберігання кормів з добавками зазначених кислот. Позитивна дія добавок органічних кислот або їх солей найкраще проявляється в підсисний період і особливо при підгодовуванні поросят замінниками молока, а також в період після відлучення, коли синтез шлункового соку тварин знаходиться ще на недостатньому рівні і є загроза виникнення розладу функцій системи травлення.

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

52 Особливі компоненти раціонів свиней Таким чином, додавання органічних кислот та їх солей в раціони відлучених поросят забезпечує: • зменшення бактеріальної забрудненості кормів; • зниження буферної ємності кормосуміші; • зниження рН шлунково-кишкового тракту; • покращення дії травних ферментів; • загибель або пригнічення розвитку шкідливих мікроорганізмів у травному тракті; • стимуляцію корисної мікрофлори. 8.3 Застосування рослинних жирів В останні роки в годівлі свиней широко використовуються рослинні олії та кормові жири, за рахунок яких відбувається збагачення раціонів енергією (табл. 16). Рослинні олії містять велику кількість ненасичених жирних кислот – лінолевої та ліноленової. Ці кислоти не можуть синтезуватися в організмі свиней, проте є життєво необхідними для побудови компонентів клітин та деяких гормонів. Внаслідок додавання рослинних олій та збільшення частки кукурудзи і вівса в раціоні, свині споживають більше ненасичених жирних кислот, ніж потрібно для нормального обміну речовин. Надлишок жирних кислот накопичується в підшкірному салі та внутрішньому жирі, а жирова тканина з підвищеним вмістом ненасичених кислот стає м’якою та в’язкою. Такі м’ясо та сало непридатні для виготовлення ковбасних та копчених виробів тривалого зберігання, оскільки ненасичені жирні кислоти легко окислюються. Таблиця 16 Вміст ненасичених жирних кислот у кормах, г/кг Корм Кількість ненасичених жирних кислот 672,0 Соняшникова олія 620,0 Соєва олія 310,0 Ріпакова олія 217,0 Свинячий жир 38,0 Яловичий жир 85,0 Тваринний жир (суміш) 124,0 Насіння ріпаку 24,0 Рибне борошно 22,1 Зерно кукурудзи 12,5 Овес 12,0 Соєвий шрот 10,1 Пшениця 8,2 Ячмінь 7,4 Жито

Особливі компоненти раціонів свиней

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

Тому вміст ненасичених жирних кислот в раціонах свиней на відгодівлі необхідно контролювати. За весь період відгодівлі в їхніх раціонах має міститися не більше 1 г жирних кислот на 1 МДж обмінної енергії. Згодовування раціонів з підвищеною концентрацією енергії дозволяє більш ефективно використовувати потенціал росту свиней, якщо вміст інших поживних речовин, і в першу чергу незамінних амінокислот, також адекватно підвищено. В останні чотири тижні відгодівлі вміст ненасичених жирних кислот в кормі має бути знижений. Тоді відкладення жиру буде відбуватися майже повністю за рахунок використання крохмалю. Консистенція цього жиру буде твердою, а сало матиме високу якість. Якщо в корм додається рослинна олія або кормовий жир, то необхідно слідкувати, особливо влітку, щоб він довго не зберігався, оскільки в теплі, на світлі та під дією кисню ненасичені жирні кислоти швидко окислюються. Тому влітку кормосуміші з високим вмістом жиру готують щонайбільше на два тижні. Вважається, що додавання до зернової суміші 1% соєвої або соняшникової олії протягом усього періоду відгодівлі не викликає проблем. Як альтернативний варіант, у перший період відгодівлі рекомендують додавання до комбікорму олії у кількості 2–3%, а наприкінці відгодівлі – до 0,5%. При вмісті в сухій речовині раціону 50% кукурудзи додавання олії взагалі не потрібне. Загальний вміст жиру в повнораціонному комбікормі не має перевищувати 5%, оскільки в цьому разі перетравність жиру знижується (табл. 17). Підвищене виділення жиру з калом призводить до сильної забрудненості підлоги. Таблиця 17 Допустимі норми введення кормових жирів у раціони свиней на відгодівлі, % Відгодівля двофазова Відгодівля Кормовий жир початковий заключний однофазова етап етап 0,5 2,0 1,0 Соняшникова олія 0,5 2,0 1,0 Соєва олія 1,0 3,0 2,0 Ріпакова олія 2,0 3,0 2,5 Свинячий жир 2,0 3,0 3,0 Яловичий жир 2,0 3,0 3,0 Тваринний жир (суміш) 5,0 5,0 5,0 Насіння ріпаку

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

54 Особливі компоненти раціонів свиней Вміст жиру в повнораціонному комбікормі для підсисних свиноматок допускається до 10%. При цьому жир використовується для утворення молока, а не відкладається в тканинах. В кормосумішах з високим вмістом жиру слід збільшити концентрацію вітаміну Е (відповідно необхідне додаткове введення синтетичних антиоксидантів).

8.4 Вітамін Е У природі вітамін Е у великих кількостях зустрічається в багатому жиром насінні та в усіх зелених частинах рослин, де він виконує функцію захисту ненасичених жирних кислот, каротиноїдів та інших легкоокислюваних речовин від розпаду. В організмі тварин вітамін Е має дію, частково схожу з дією селену. Проте селен лише частково виконує функцію вітаміну Е. Вітамін Е належить до жиророзчинних вітамінів і виконує різноманітні функції в обміні речовин. Він необхідний для нормального функціонування клітинних оболонок усіх тканин. В процесі обміну речовин виникають активні проміжні продукти, які змінюють структури ненасичених жирних кислот в клітинних мембранах і пошкоджують їх. Якщо в клітині достатньо вітаміну Е, то проміжні продукти вступають у реакцію з ним. При цьому токоферол хоча і окислюється, клітинна оболонка залишається інтактною. Якомога ретельніше слід контролювати концентрацію вітаміну Е в раціонах свиней, схильних до PSE та “бананової хвороби”, оскільки при цих генетично обумовлених порушеннях стабільність клітинних оболонок недостатня. Максимальні дози вітаміну Е стабілізують клітинні мембрани і, завдяки збільшенню протистояння організму до стресів, зменшують падіж тварин. За нестачі вітаміну Е у молодняку свиней відбувається насиченість клітинних оболонок м’язів окисленими ненасиченими жирними кислотами. Наслідком цього є порушення розташування м’язових волокон та зменшення кількості м’язового пігменту, що призводить до освітлення (блідого забарвлення) м’язової тканини. Нестача вітаміну Е на фоні дефіциту сірковмісних амінокислот (метіоніну та цистину) викликає у свиней ушкодження печінки. Це має місце при використанні комбікормів, що містять велику кількість кормових бобів або гороху і призводить до уповільнення росту свиней при вирощуванні та відгодівлі. Ознаки недостатності вітаміну Е збільшуються при дефіциті селену. Недостача вітаміну Е та селену зумовлює зміну гістологічної структури кровоносних судин серцевого м’яза. Особливо це стосується дрібних кровоносних судин, в яких накопичуються цукроутримуючі білкові

Особливі компоненти раціонів свиней

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

молекули. Це явище призводить до уповільнення коронарного кровообігу, серцева тканина розростається, а поверхня серця стає горбистою. Такі ж порушення відмічають і у свиноматок. Вітамін Е сприяє утворенню в імунній системі імуноглобулінів для захисту організму від інфекційних захворювань. Внаслідок нестачі вітаміну Е може виникнути синдром MMA (розділ про хвороби), який супроводжується різким зниженням молочної продуктивності свиноматки. Недостатнє забезпечення вітаміном Е негативно впливає на відтворювальну функцію. Така свиноматка нормально приходить в охоту та запліднюється, проте ембріони, потрапляючи до матки, гинуть через декілька тижнів та розсмоктуються. До часу наступного приходу свиноматки в охоту проходить 5–8 тижнів. Тому, якщо у господарстві є багато свиноматок, які приходять в охоту через більш тривалий проміжок часу, необхідно перевірити раціони на вміст вітаміну Е. При збільшенні вмісту ненасичених жирних кислот в раціоні вміст вітаміну Е слід збільшити, виходячи з розрахунку: 2 мг вітаміну на кожний додатковий грам ненасичених жирних кислот. При відгодівлі тварин скороспілих порід норми введення вітаміну Е у корм мають бути максимальними. Це сприяє збільшенню терміну зберігання м’яса та зменшенню втрат м’ясного соку. Вміст вітаміну Е та селену в зерні і рослинних білкових кормах недостатній для задоволення потреби свиней у них. Тому вони мають вводитися в складі вітамінно-мінеральних добавок. Вміст селену в зерні та інших кормах залежить від вмісту його в ґрунті та кислотності ґрунту. Ознаки недостатності вітаміну Е та селену в раціонах свиней: • захворювання печінки; • бліда м’язова тканина; • параліч серця у поросят та молодняка свиней на відгодівлі; • часте виникнення MMA у свиноматок; • повторна охота у свиноматок через 5–8 тижнів після запліднення. 8.5 Використання фосфору Фосфор є одним з найважливіших життєво необхідних макроелементів. Разом з кальцієм він забезпечує стабільність скелету тварин. Крім того, фосфор відповідає за надходження енергії для обмінних процесів в організмі, а також бере участь у передачі генної інформації при діленні клітин. В більшості компонентів комбікормів концентрація фосфору недостатня для задоволення потреби тварин у ньому. Потреба тварин у фосфорі залежить від фізіологічного стану свиней та рівня їх продуктивності.

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

56 Особливі компоненти раціонів свиней В рослинних кормах фосфор знаходиться в двох формах. Менша частина фосфору під дією ферментів шлунково-кишкового тракту може вивільнятися та засвоюватися організмом. Більша ж його частина міститься у зв’язаних з фітином сполуках (солі міоінозитолгексафосфорної та фітинової кислоти) та не може вивільнятися ферментами організму тварин. Фітиновий комплекс містить також і деякі мікроелементи. Доступність мінеральних речовин, що входять до складу фітинового комплексу, визначається вмістом у кормі ферменту фітази. Засвоюваність фітинового фосфору знаходиться у межах 0–40%, загального фосфору – 10–50% (таблиці 18, 19). При сушінні корму гарячим повітрям засвоюваність фітинового фосфору знижується, оскільки внаслідок високої температури фітази руйнуються. Для жуйних тварин форми сполук фосфору не мають значення, оскільки бактерії рубця вивільняють цей елемент з фітинового комплексу. Таблиця Таблиця 181318 Засвоюваність фосфору з кормів рослинного походження, % Засвоюваність Корм коливання в середньому 39 33–55 Ячмінь 47 45–68 Пшениця 52 46–65 Тритикале 27 23–31 Овес 20 14–48 Зерно кукурудзи 30 28–33 Пшеничні висівки 37 33–40 Соєвий шрот 29 21–48 Кормові боби 43 43–45 Горох

Таблиця 191419 Таблиця Засвоюваність фосфору з інших джерел, % Засвоюваність Корм коливання в середньому 76 64–93 М’ясо-кісткове борошно 86 78–89 Рибне борошно 68 55–76 Знезжирене кісткове

Особливі компоненти раціонів свиней

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

борошно Монокальційфосфат Дикальційфосфат Динатрійфосфат Монодикальційфосфат Кальційнатрійфосфат

66–91 62–75 85–96 65–78 67–91

82 69 90 73 80

При використанні звичайних раціонів свиноматки виділяють до 90% спожитого фосфору, а молодняк свиней – до 70%. В господарствах з великою щільністю поголів’я тварин вміст фосфору в гної високий, що може призвести до надлишку фосфору в ґрунті при його інтенсивному внесенні. 8.6 Кормові фосфати В годівлі тварин використовують різні види кормових фосфатів, які відрізняються за способом виробництва, складом та кормовою цінністю. Як природне джерело фосфору можна використовувати кісткове борошно або кісткову золу. Кормові фосфати являють собою прості або складні сполуки фосфорної кислоти з кальцієм, натрієм або магнієм (табл. 20). Засвоюваність макроелементів з кормових фосфатів залежить від виду сполук кальцію, магнію та натрію з фосфорною кислотою. Прості сполуки (монофосфати) засвоюються краще, ніж подвійні (дифосфати), а подвійні – краще ніж потрійні (трифосфати). Добре засвоюються фосфати, в яких декілька макроелементів зв’язані з фосфорною кислотою. Таблиця 20 Мінімальний вміст макроелементів в кормових фосфатах, % Назва

Фосфор

Кальцій

Натрій

Магній

22–26 16–23 19–22 18–21

15–18 21–30 18,5–23 35–40

0,2 0,2 0,2 0,3

0,8 0,2 0,6

Мононатрійфосфат Динатрійфосфат Тринатрійфосфат

>19 >8 >10

>13 >11 >24

Мономагнійфосфат

>21

Монокальційфосфат Дикальційфосфат Монодикальційфосфат Трикальційфосфат

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

58 Особливі компоненти раціонів свиней Димагнійфосфат >16 >16 Тримагнійфосфат >22 >25 Кальційнатрійфосфат Кальціймагнійфосфат Кальційнатріймагнійфосфат Натріймагнійфосфат

>16 >18 >17 >17

>10 >16 >5

Кісткове борошно Знежирене кісткове борошно

>16 >13

>28

>8 >11 >8

>2 >3 >8

8.7 Мікотоксини в кормах Ураженість кормів мікотоксинами все частіше вважається основною причиною низької продуктивності та виникнення хвороб у свиней. Так звані “польові” гриби роду Fusarium починають виробляти мікотоксини ще під час вегетації рослин і продовжують в період зберігання зерна. Інші, так звані “коморні” гриби роду Aspergillus та Penicillium, активізуються лише в зерновій масі. На даний час відомо до 400 мікотоксинів. Мікотоксини накопичуються, перш за все, в оболонці зерна і при його переробці потрапляють у висівки. Вони можуть бути також в соломі, сіні та силосі. В кормах мікотоксини накопичуються за певних умов: вологість сировини має бути не менше 16%, а температура – 20–35 °С. Добові перепади температур (теплі дні – холодні ночі) сприяють утворенню токсинів. Мікотоксини по різному впливають на обмін речовин у тварин. Одні послабляють дію ключових ферментів і тим самим уповільнюють обмін речовин в організмі тварин, що призводить до накопичення його кінцевих продуктів розпаду, а також до змін гістологічної структури печінки та нирок. Інші уповільнюють поділ клітин і синтез білку, що призводить до зниження приростів живої маси. Деякі мікотоксини за своєю структурою подібні до статевих гормонів, тому їх тривале надходження до організму свиней призводить до значного зменшення відтворної здатності (табл. 21). Ознаки, по яких роблять висновок про наявність у кормах мікотоксинів: • відмова тварин від корму • блювота • зниження приростів живої ваги • пригнічення репродуктивної функції • розлад нервової діяльності • підвищена схильність до захворювань • подразнення шкіри • виразка шлунку

Особливі компоненти раціонів свиней

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

геморагія (внутрішня кровотеча внаслідок розривів кров’яних судин без механічного пошкодження) • кров’яний понос • набряк і почервоніння піхви свиноматок • аборти, мертвонароджені та муміфіковані поросята • потворства поросят • випадіння піхви та прямої кишки • фемінізація кнурів Таблиця 21 Найбільш розповсюджені в кормах мікотоксини та ознаки їх наявності в організмі свиней •

Мікотоксин

Рід грибів

Афлатоксин

Aspergillus (комірні гриби)

Охратоксин А

Aspergillus, Penicillium (комірні гриби)

Зеараленон

Fusarium (польові гриби)

Тріхотецини Т2-токсин диацетолксисцирпенол дезоксиниваленол фомитоксин

Fusarium (польові гриби)

Фимонізин

Fusarium (польові гриби)

Ознака Відставання у рості Ослаблення імунної системи Жовтуха внаслідок ураження печінки Раптова смерть Низькі прирости живої маси Часте сечовипускання Збільшене споживання води Порушення відтворної функції у свиноматок Набрякання та почервоніння піхви Затягування охоти у свиноматок Збільшення сосків Муміфікування плоду Низька здатність кнурів до запліднення Відмова від корму Блювота Низький приріст живої маси Підвищена сприйнятливість до захворювань Набряки легенів Ураження печінки Ураження нирок

Концентрація мікотоксинів в зерні та відходах борошномельної промисловості залежить від погодних умов у рік збирання врожаю, агротехнічних заходів, підготовки зернових до зберігання, а також від умов зберігання. Часті та рясні опади у червні-липні сприяють утворенню мікотоксинів. Для того, щоб попередити виникнення мікотоксикозів, зібране

ОСОБЛИВІ КОМПОНЕНТИ РАЦІОНІВ СВИНЕЙ

60 Особливі компоненти раціонів свиней зерно необхідно зразу ж висушити до вологості не більше 14 % або обробити пропіоновою кислотою чи розчином їдкого натру. В середньому до 50 % зерна містить мікотоксини у тій чи іншій концентрації. Очищення кормів від мікотоксинів досить проблематичне. Біологічну активність їх можна дещо зменшити шляхом обробки кормів лужними хімічними сполуками, проте робити це на практиці не рекомендується, оскільки цей обробіток не виключає утворення інших отруйних речовин. Крім того, застосування лугів не бажане з точки зору безпеки праці і складне технологічно. Мікотоксини практично не розкладаються при тривалому зберіганні уражених кормів. Термічна обробка зерна також малоефективна. На практиці для зменшення вмісту мікотоксинів застосовується механічна очистка зерна, яка сприяє зменшенню концентрації їх на 20 %. Одним із перспективних напрямків боротьби з мікотоксинами є використання спеціальних сорбентів. Деякі бактерії, що входять до складу пробіотичних препаратів, спроможні біотрансформувати мікотоксини (переводити їх в нерозчинну або безпечну форму). По можливості корми, вражені мікотоксинами, не згодовують поросятам та свиноматкам, оскільки це призводить до значно більших збитків, ніж при використанні їх для свиней на відгодівлі. Якщо уражене зерно все ж доводиться згодовувати, то воно повинно ретельно очищуватися і додаватися у доброякісну суміш в найменшій кількості. При очищенні зерна разом із оболонками видаляються і накопичені у них мікотокисини. Відходи, які містять оболонки з мікотоксинами, не можна згодовувати тваринам. Одна із дієвих форм боротьби із мікотоксикозами тварин – діагностичні дослідження кормів на наявність мікотоксинів. Достовірна інформація щодо токсичності корму дозволяє приймати виважені технологічні рішення та мінімізувати негативний вплив токсинів на тварин. 8.8 Ріжки зернових кормів Ріжками найчастіше вражаються жито та тритикале, хоча вони зустрічаються також у ячмені, пшениці, а також у деяких злакових трав. Помітити це не просто, оскільки за розмірами ріжки майже не відрізняються від зерна злаків. В залежності від групи свиней, яким згодовують уражене зерно, в 1 кг допускається до 1 г ріжків. Проте у поросят ріст та розвиток значно уповільнюються вже при їх наявності в 1 кг до 0,5 г. в деяких пробах зерна виявляють до 5 % (50 г /кг) ріжків. Зерно слід очищати навіть при незначній кількості ріжків на ньому. Ознаками отруєння у свиней є блювання, пронос, підвищений кров’яний тиск, викидні у свиноматок та зниження середньодобових приростів на відгодівлі.

Особливі компоненти раціонів свиней

БАРОТЕРМІЧНА ОБРОБКА КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 6 1

9. Баротермічна обробка кормів для свиней Нині розроблені і використовується різні способи баротермічної обробки компонентів комбікормів, які дозволяють не тільки підвищити засвоюваність їх в організмі але і надати корму нових поживних властивостей. З таких способів набули поширення екструдування та експандування кормів. Найбільший ефект від їх застосування отримують при обробці зернових компонентів, насамперед сої, яка через особливості хімічного складу містить антипоживні речовини. Екструдування − один з ефективних способів обробки кормової сировини. Суть його полягає в обробці зерна вологістю 12−16 % (сухе екструдування) або 25−30 % (вологе) під дією високого тиску (2,8−3,9 МПа) і температури 120−150 ºС. Після цього внаслідок переміщення в зону звичайного тиску відбувається декомпресійний вибух зерна і утворення продукту мікропористої структури. В результаті такої обробки в зерні сої інактивуються антипоживні речовини, а уреазна активність знижується до 0,05−0,1 од. рН. При екструдуванні доступність амінокислот підвищується внаслідок руйнування в молекулах білка вторинних зв’язків, а завдяки порівняно невисокій температурі і короткочасній обробці самі амінокислоти не руйнуються. В той же час екструдери успішно нейтралізують інгібітори трипсину, уреазу та інші антипоживні речовини. Екструдування сприяє желатинізації крохмалю. Його вміст зменшується, натомість продуктів його первинного гідролізу (декстрини) і цукру − збільшується. При цьому значно поліпшуються гігієнічний статус корму, оскільки знищуються патогенні мікроорганізми, у тому числі і грибки (але не їх токсини). Доступність жиру внаслідок розриву клітинних стінок також підвищується. Завдяки тому, що в процесі екструдування фермент ліпаза, яка викликає псування жиру, руйнується а природний антиоксидант вітамін Е зберігає активність, стабільність жиру також підвищується. Критичним показником для інактивації антипоживних речовин є температура екструдату. Дані про режими термічної обробки зернових кормів дають підстави говорити, що перегрівання може значно знизити їх поживність для свиней. Тому за кордоном з 90-х років спочатку в олійножировій, а потім і у комбікормовій промисловості стали застосовувати гідротермічну обробку зерна − експандування. Зараз цей спосіб широко застосовується у Європі та Америці. Експандування включає нагрівання, ущільнення і випресовування готового продукту. Принцип дії експандера і екструдера однаковий, але режими обробки при експандуванні істотно відрізняються. Корм в

БАРОТЕРМІЧНА ОБРОБКА КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ

62 Особливі компоненти раціонів свиней експандері обробляється при вищій вологості (до 26 %), тиск у робочій камері досягає 40 бар, а температура − до 130 ºС, але на дуже короткий період. Експандування забезпечує: - інактивацію антипоживних речовин; - модифікацію і гідроліз крохмалю; - зниження бактеріального обсіменіння корму; - зміну органолептичних властивостей корму. Перетравність протеїну у штучному середовищі після експандування підвищується, а загальна кількість мікробних клітин порівняно з звичайним розсипним комбікормом зменшується (табл. 22). Висока гігієна корму позитивно впливає на продуктивність свиней. Таблиця 22 Мікробіологічний стан сухого комбікорму для свиней при обробці шляхом експандування Міікроорганізми Без обробки Після експандування Типові бактерії корму, 2,718 0,019 106 КУО/г Бактерії, що вказують на 0,175 0,021 псування,106 КУО/г Типові грибки корму, 103 34,333 0,500 КУО/г Плісеневі гриби, що 18,867 0,358 вказують на псування, 103 КУО/г Дріжджі, 103 КУО/г 65,333 0,050 Процес експандування при дотриманні технології не впливає негативно на збереженість біологічно активних речовин, як природних, так і тих, що вводяться в комбікорма з преміксом. Це стосується в першу чергу вітамінного комплексу. При цьому дослідження збереженості вітамінів свідчать про перевагу експандування комбікормів над екструдуванням і гранулюванням (табл. 23). Таблиця 23 Вплив різних технологій гідротермічної обробки на збереженість вітамінів у комбікормі, % втрат Вітамін Гранулювання Експандування Екструдування (120 ºС, 60 с) (30 ºС, 30 с) (117 ºС, 20 с) Вітамін А 7 4 12 Вітамін D3 5 2 8 Вітамін Е 5 3 9 Вітамін К 18 30 50

Особливі компоненти раціонів свиней

Вітамін В1 Фолієва кислота Холінхлорид Вітамін С

БАРОТЕРМІЧНА ОБРОБКА КОРМІВ ДЛЯ СВИНЕЙ 6 3 11 7 2 45

9 6 1 40

21 14 3 63

Вміст амінокислот в кормах при експандуванні виявляє тенденцію до зниження лише при високих температурах (табл. 24). Таблиця 24 Вміст амінокислот в комбікормах до і після експандування, % Амінокислота Лізин Треонін Метіонін

До обробки 0,84 0,61 0,55

Після експандування при температурі 120 ºС 130 ºС 0,83 0,78 0,59 0,57 0,56 0,54

Перетравність поживних речовин зернових злакових кормів при екструдуванні та експандуванні суттєво не змінюється порівняно з необробленими компонентами. Тому застосування баротермічної обробки має особливу актуальність для зерна бобових культур. Дослідження питання переваги екструдування чи експандування кормів свідчить про практично однакову ефективність знешкодження інгібітору трипсину при екструдуванні та експандуванні повножирового зерна сої, яке перед цим пройшло кондиціонування протягом 10 хв при 100 ºС. Але в дослідах на птиці встановлено, що протеїн комбікорму з експандованою соєю перетравлюється краще порівняно з екструдованою. Отже, застосування різних способів баротермічної обробки компонентів комбікормів дозволяє не тільки знешкодити небажані речовини кормів і підвищити засвоюваність поживних речовин в організмі свиней, але і зберегти їх набір, притаманний природному корму, причому в останньому відношенні особливою ефективністю характеризується експандування.

ТИПИ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ

Особливі компоненти раціонів свиней 10 ТИПИ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ

У промисловому свинарстві виділяють два основні типи годівлі: сухий і рідкий. Як проміжні розрізняють ще зволожений та вологий типи, коли сухі корми автоматично зволожують або змішують з водою незадовго до їх подачі у годівниці. 10.1 Суха годівля У світі 70-75 % свиноферм для годівлі свиней використовують сухі корми. Серед їх переваг виділяють такі: - збалансовані гранульовані корми більш стабільні за санітарногігієнічними характеристиками; - нижчими є інвестиційні витрати на установку та обслуговування необхідного обладнання. Поміж недоліків сухої годівлі слід звернути увагу на наступні: - суха годівля може викликати суттєві зміни фізіологічних процесів у шлунково-кишковому тракті, сприяти появі гастритів та інших хвороб, що потребуватиме медикаментозного втручання; - хронометраж поведінки тварин показує, що 18-25 % з них знаходяться в постійному русі між годівницею та напувалкою, а втрати корму при цьому сягають 3-9%; - значну шкоду несе в собі підвищена запиленість приміщень, що негативно впливає як тварин, так і на персонал. Пиловидні частинки сухого комбікорму можуть складати до 20 % його кількості, пил на 8-11% підвищує число тварин, які страждають легеневими хворобами. 10.2 Рідка годівля Лідером за «рідкою» годівлею свиней серед європейських країн є Ірландія – 90 % всіх господарств, а також Німеччина, Данія (в т.ч. понад 60 великих свиноферм), Голландія – до 50 % всього поголів’я. У Фінляндії за останні 5 років більше 90 % введених у дію свиноферм використовують систему годівлі рідкими кормосумішами. Поміж всіх переваг рідкої годівлі слід відзначити найголовнішу − можливість використання відходів та вторинних продуктів харчової (молочної, пивоварної, цукрової, спиртової, борошномельної, м’ясопереробної, олійної, хлібопекарської) та мікробіологічної промисловості, що зменшує витрати зернових кормів та знижує собівартість продукції. Крім того, є низка інших переваг: - рідкий корм більше відповідає фізіологічним потребам свиней і надає можливість забезпечити поступову заміну раціонів; - більш точне дозування; - спрощене внесення добавок (премікси, медикаменти тощо); - зменшення втрат кормів;

Особливі компоненти раціонів свиней

ТИПИ ГОДІВЛІ СВИНЕЙ

- можливість відмовитись від напувалок; - у порівнянні з сухими кормами, поїдання рідких кормів збільшується на 5 % , прирости підвищуються на 6 %, витрати корму на одиницю приросту знижуються до 10 %; - на підприємствах, у яких в одному приміщенні утримують тварин різних вікових груп, є можливість одночасно застосовувати різні рецептури; - можливість доставки великого обсягу корму за малий проміжок часу на великі відстані за допомогою трубопроводів; - процес рідкої годівлі гнучкий, надає можливість оперативно коригувати раціон без участі комбікормового заводу, зокрема домішувати компоненти, вводити їх поступово для звикання тварин; - можливість скоротити чисельність обслуговуючого персоналу, знизити витрати електроенергії, зменшити вплив людського фактору на процес годівлі; - можливість проведення контрольованої мікробіальної ферментації кормової суміші, яка здійснюється за рахунок внесення протеолітичних, целюлозолітичних та інших бактерій, що мають пробіотичну дію та позитивно впливає на стабільність ендомікробіоценозів тварин. Можливість ферментації − одна з найважливіших переваг рідкої годівлі, яка позитивно впливає на морфологічні характеристики слизових оболонок шлунковокишкового тракту і стимулює імунну систему організму свиней. Недоліки рідкої годівлі: - вища вартість та експлуатаційні витрати на обладнання (інвестиції на впровадження окуповуються за 3-5 років); - рідкі корми мають короткий термін зберігання; - виникають загрози при порушеннях режимів очищення систем трубопроводів і годівниць, система потребує щоденного контролю; - за такої системи підвищується вологість тваринницьких приміщень, що негативно впливає на тварин ( особливо у холодний період); - недотримання раціональних пропорцій кормо суміші, збільшення вологості понад 80 % призводять до низки негативних наслідків: кишковим трактом прискорюється на 8-10 годин, при цьому знижується перетравність рослинних волокон; різко знижується функція слинних залоз та участь ферментів у перетравлюванні вуглеводів; знижується використання Са на 8,2 %, Р – на 11,1; Fе – на 6,3-15,3; Сu – на 9,5-13,4 %. Таким чином, найбільш перспективним у сучасних умовах є комбінований тип годівлі свиней, який поєднує використання у господарстві і сухих кормосумішей, і рідких кормів.

Особливі компоненти раціонів свиней

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ СВИНЕЙ

11 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ СВИНЕЙ Поряд з годівлею значний вплив на продуктивність свиней мають умови їх утримання. Так, невідповідні умови на фермі, особливо широкі щілини на підлозі, можуть призвести до травмування тварин. Велика щільність тварин в загоні викликає стресовий стан окремих тварин, що призводить до значних коливань в живій масі та канібалізму. Висока концентрація шкідливих газів (аміак, сірководень), яка обумовлена незадовільною вентиляцією або підвищеним вмістом протеїну в раціоні, утруднює функціонування легенів і призводить до зниження приростів живої маси, збільшення тривалості відгодівлі та збільшення витрат корму на одиницю приросту. Низька температура в приміщенні, в якому знаходяться свині на відгодівлі, викликає збільшення спинного шпику та, відповідно зменшення частки м’яса в туші. Тому до щільності розміщення свиней, обладнання приміщень і мікроклімату встановлено певні вимоги, наведені у таблицях 25−27. Таблиця 25 Норми площі станків для свиней (без площі корит, автонапувалок, автогодівниць та ін.), м2 на 1 голову Жива маса, кг Площа станка, кв. м 0,20 до 20 0,30 20–30 0,40 30–50 0,55 50–85 0,65 85–110 1,00 110–150 1,65 більше 150 6,00 кнурі старше 24-місячного віку

Таблиця Таблиця 26 156 Максимально допустима концентрація газів в приміщеннях для свиней, см3/м3 Газ Максимальна концентрація 20 Аміак 3000 Вуглекислий газ 5 Сірководень

Особливі компоненти раціонів свиней

67 УДОСКОНАЛЕННЯ САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ НА СВИНОФЕРМАХ

Таблиця Таблиця 27 167 Нормативи температури в гнізді поросят, °C Вік (жива маса) тварин З підстилкою Без підстилки 30 30 до 10 днів життя 20 16 до 10 кг 18 14 10–20 кг 16 12 більше 20 кг 12. УДОСКОНАЛЕННЯ САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ НА СВИНОФЕРМАХ

При різноманітних порушеннях умов утримання свиней особливо інтенсивно накопичується в приміщеннях патогенна та умовно-патогенна мікрофлора. З діяльністю цих мікроорганізмів пов’язують виникнення і розповсюдження низки інфекційних хвороб. Найпоширенішим методом боротьби з небезпечними мікробами у зовнішньому середовищі є дезінфекція. Дезінфекція тваринницьких об’єктів – одна із головних умов гігієни утримання тварин. Вона вважається невід’ємною частиною комплексу протиепізоотичних та ветеринарно-санітарних заходів і направлена на знищення шкідливих мікроорганізмів у зовнішньому середовищі. Але відомо, що застосування сучасних дезінфекційних засобів призводять до знищення не тільки (а часто і не стільки) патогенів, а і корисної і вкрай необхідної для тварин нормофлори довкілля. В даний час, як і багато років тому, проводять дезінфекцію у два етапи: 1) попередня підготовка (механічна очистка, видалення забруднень з поверхонь, які планують дезінфікувати); 2) власне дезінфекція (нанесення дезінфектанта та його експозиція з подальшим видаленням залишків деззасобу). На цьому процес дезінфекції завершується. Але фактично, двоетапна дезінфекція – це намагання стерилізації об’єктів довкілля, при якому відбувається масштабне порушення природних мікробіоценозів, включаються процеси змін та генетичного відбору патогенної мікрофлори. Тому, враховуючи новітнє розуміння біологічних законів, доцільно проводити третій етап дезінфекції, який є більш важливим для підтримки добробуту в тваринництві ніж перші два, визначивши його терміном «нормофлоризація». Нормофлоризація – це заходи, направлені на заселення (відновлення) нормальної мікрофлори на об’єктах довкілля, які були піддані обробці деззасобами. Раціонально нормофлоризацію проводити аерозольним методом за допомогою аерогенераторів холодного туману, використовуючи на перших етапах зареєстровані пробіотичні препарати.

6УДОСКОНАЛЕННЯ 8 О с о б л и САНІТАРНИХ ві компо н е н т НА и СВИНОФЕРМАХ р а ц і о н і в с в и 69 ней ЗАХОДІВ В практиці промислового виробництва свинини можуть мати місце порушення нормального фізіологічного стану організму свиней, обумовлені генетичними, кормовими і технологічними факторами. Найбільш поширені відхилення у фізіологічному стані свиней і причини, що їх викликають, наведені у таблиці 28. Таблиця 28 178 Таблиця Відхилення у фізіологічному стані свиней Відхилення у фізіологічному стані свиней 1 Виснаженість свиноматки після підсисного періоду Відсутність анального отвору Анемія “Бананова хвороба”, некроз спинних м’язів Хвороби ратиць, лущення шкіри та випадіння волосся Недокрів’я Затяжна охота Темне, жорстке, сухе м’ясо (синдром DFD) Проноси

Блювота 1 Низька якість м’яса Порушення відтворювальної функції Поганий апетит

Причина 2 занадто тривалий підсисний період; великі відкладення жиру в період поросності; численне гніздо уроджений дефект див. недокрів’я уроджений дефект; високий вміст шкідливих газів у повітрі; недостатність вітаміну Е та селену недостатність біотину недостатність заліза; недостатність міді наявність мікотоксинів у кормі уроджений дефект високий вміст білка в кормі; недостатність клітковини; низька якість компонентів комбікорму наявність мікотоксинів у кормі; неякісний корм; прогірклий жир; тривале зберігання кормів, збагачених жиром 2 уроджений дефект; недостатність вітаміну Е недостатність вітаміну А; наявність мікотоксинів у кормі; недостатність вітаміну Е; великі втрати маси у підсисний період дуже дрібний помел зерна; наявність мікотоксинів в кормі; компоненти корму з поганим смаком

Особливі компоненти раціонів свиней

69 УДОСКОНАЛЕННЯ САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ НА СВИНОФЕРМАХ

Відмова тварин від корму

корма, вражені ріжками

Запалення суглобів у поросят

неправильне скушування різців; нерівна підлога в станку; вошивість і короста

Розповзання кінцівок

недостатність холіну; наявність мікотоксинів у кормі; уроджений дефект

Параліч серця Поза сидячого собаки у свиней на відгодівлі

Канібалізм

Ушкодження копитець Відставання молодняка в рості Порожнє жування у свиноматок Виразка шлунку Недостатнє накопичення м’язової тканини в туші

Мастит-метрит-агалактия (синдром ММА)

надмірна годівля; велика щільність тварин на 1 кормомісце; нестача питної води великі щілини у підлозі; слизька підлога; недостатність вітаміну D велика щільність тварин у станку; невідповідний мікроклімат у приміщенні; сильна короста або вошивість; велика різниця в живій масі між окремими тваринами у станку недостатність біотину; нерівна підлога гельмінтози; недостатність заліза; велика частка шкідливих газів у повітрі; надлишок тварин у станку відсутність можливості жувати солому або сіно сильно подрібнений комбікорм; низький вміст клітковини в раціоні; надлишок тварин у станку уроджений дефект; недостатність незамінних амінокислот; надлишок енергії в кормі; низька температура узимку надлишок енергії в раціонах поросних свиноматок; запори перед опоросом; надлишок кальцію в раціонах поросних свиноматок; недостатня гігієна при опоросі; холодна підлога

ЗАХОДІВ 7УДОСКОНАЛЕННЯ 0 О с о б л и САНІТАРНИХ ві компо н е н т НА и СВИНОФЕРМАХ р а ц і о н і в с в и 71 ней Бородавчастий ендокардит, аліментарна мікроангіопатія

недостатність вітаміну Е і селену; надлишок соєвого або рапсового масла в раціоні; інфекція, викликана бактеріями

Потворність поросят

генетичні причини; недостатність вітаміну А; наявність мікотоксинів у кормі; недостатність мікроелементів у раціоні

Порцелянове забарвлення шкіри

недостатність заліза у поросят; інвазія шлунково-кишкового тракту; сильно подрібнений комбікорм для свиней на відгодівлі

Біле, м’яке, водянисте м’ясо (синдром PSE) Низька кислотність шлункового соку Рахіт Лущення шкіри

Безплідність свиноматок

Повторна охота через 3 тижні і більше після запліднення Великий строк між опоросом та охотою Викидні у свиноматок М’яке сало Синдром спазматичного тремтіння у поросят

уроджений дефект висока буферна ємність кормів недостатність вітаміну D; недостатність кальцію; високий вміст фосфору в раціоні недостатність цинку; недостатність біотину; короста підвищене утворення жиру в супоросний період; сильна виснаженість свиноматки; високі температури та тривале освітлення (особливо влітку) недостатність вітаміну Е; надлишок енергії в раціоні в період поросності; наявність мікотоксинів у кормі; наявність в раціоні кормів, уражених ріжками сильна виснаженість свиноматок бактеріальна і вірусна інфекції; недостатність вітаміну А; наявність мікотоксинів у кормі надлишок рослинних олій у комбікормі; надлишок енергії в раціоні наявність у раціоні свиноматки кормів, уражених ріжком

Особливі компоненти раціонів свиней

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ Список літератури

1. Бойко Л., Петров Н., Трунова Л., Фатьянова Н. Прогрессивные технологии для производства комбикормов // Комбикорма. − 2005 −№4. − С.23−25. 2. Дурст Л., Віттман М. Годівля сільськогосподарських тварин: Навч. посібник. Пер. з нім. / За ред. І.І. Ібатулліна та Г. Штрьобеля. − К.: Фенікс, 2006. − 384 с. 3. Соя: промышленная переработка, кормовые добавки, продукты питания / Ф.Ф. Адамень, В.И. Сичкарь, В.Н. Письменов, В.В. Шерстобитов. − К.: Нора-Принт, 1999. − С.91−92. 4. Справочник зоотехника / А.П. Калашников, О.К. Смирнов, Н.И. Стрекозов и др.; Под ред. А.П. Калашникова, О.К. Смирнова. − М.: Агропромиздат, 1986. − С.99. 5. Шаршунов В.А., Титов П.А., Гриневич В.Б. и др. Производство и использование экструдированного соевого жмыха в интенсивном животноводстве // Известия Национальной академии наук Беларуси: Серия аграрных наук. − 2004. − №3. − 5 с. 6. DLG-Futterwerttabellen: Wiederkäuer / Universität Hohenheim − Dokumentationsstelle. − 7., erw. und überbearb. Aufl. − Frankfurt am Main: DLG-Verl., 1997. − 212 S. 7. Goldberger R. Weizenschlempe auch für Schweine möglich // www.landwirt.com/Weizenschlempe-auch-fuer-Schweine moeglich ,,4193,, Bericht. html. − 14.10.2007. 8. Hackl W., Priepke, A., Henning U., Bestimmung der praecaecalen Protein- und Aminosaurenverdaulichkeit von getrockneter Weizenschlempe // Forum angewandte Forschung in der Rinder- und Schweinefutterung, 28 und 29.3.2007, Fulda. − S.171 - 174. 9. Jeroch H., Drochner W., Simon O. Ernährung landwirtschaftlicher Nutztiere. − Stuttgart: Ulmer, 1999. − S.157−160. 10. Jeroch H., Flachowsky G., Weissbach F. Futtermittelkunde. − Stuttgart: Gustav Fischer Verlag Jena, 1993. − S.341−342. 11. Nassir Oumer Ahmed. Untersuchungen zur ernahrungsphysiologischen Bewertung unterschiedlich behandelter Sojabohnen in der Broilerernahrung: Dissertation zur Erlangung des Doktorgrades der Fakultat fur Agrarwissenschaften der Georg-August-Universitat zu Gottingen. − Gottingen, 2001. − S.49−63.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 72

Особливі компоненти раціонів свиней 12. Reute L. Bertram. Rapskuchen und Schlempe in der Schweinefutterung // Veredlungsproduktion. − 2006. − № 2. − S.16. 13. Urbat S., Wecke Ch., von Reichenbach H.G. Senkung der Produktionskosten und Leistungsoptimierung in der Schweinemast durch expandiertes Futter// http://www.landi.ch/files/expander_futter.pdf. 14. Zacharias B. Verfutterung von Schlempe an Mastschweine // www.landwirtschaft-mlr.baden-wuerttemberg.de/servlet/PB/show/1205209_l1/ LSZ_ Schlempe.pdf+Zacharias+B.+Verfutterung+von+Schlempe&hl=ru&gl=de − Mai 2007. − 2 S.

ДОДАТОК

сирої клітковини, г

1,69 1,05 3,63

цистіну, г

триптофану, г

треоніну, г 0,80 0,45 0,05 6,00 3,50 2,00

перетр.прот./сир.прот.

лізин/обм.енергії

лізин/сир.протеїну

кальцію, г

фосфору, г

натрію, г

11,00

1,94

лінолевої+ліноленової к-ти, г

5,50

метіоніну, г

88,00

лізину, г

перетравного протеїну, г

max

сирого жиру, г 60,00

110,00 100,00

max

сирого протеїну, г

880,00

11,00

Холості та поросні свиноматки 220 кг

сухої речовини, г

обмінної енергії, МДж

1 кг комбікорму містить

2,50

6,00

8,00

0,05

0,70

0,80

13,00

5,28

1,52

2,46

2,82

8,00

128,00

60,00

100,00

160,00

880,00

13,00

Підсисні свиноматки

0,20

7,00

8,00

0,06

0,95

0,80

13,00

9,24

2,66

3,91

4,49

14,00

176,00

50,00

60,00

220,00

880,00

13,00

Поросятасисуни

2,00

6,50

8,50

0,06

0,88

0,80

12,50

7,26

2,09

3,07

3,53

11,00

148,00

60,00

70,00

185,00

880,00

12,50

1,50

6,00

8,00

0,06

0,88

0,80

12,50

6,60

1,90

2,79

3,21

10,00

140,00

70,00

60,00

175,00

880,00

12,50

1,50

5,50

7,50

0,05

0,77

0,80

13,00

5,94

1,71

2,51

2,89

9,00

136,00

60,00

80,00

170,00

880,00

13,00

1,50

4,50

6,50

0,06

0,70

0,80

13,00

5,35

1,54

2,26

2,60

8,10

112,00

60,00

100,00

140,00

880,00

13,00

Відлучені Відлучені Свині на Свині на поросята поросята відгодівлі відгодівлі 50-110 кг до 50 кг до 35 кг до 20 кг

2,50

5,00

8,00

0,05

0,80

11,40

6,02

1,73

2,80

3,22

9,12

136,80

60,00

100,00

171,00

880,00

11,40

Кнурі 180 кг

Додаток 1. Вимоги до поживності 1 кг комбікорму (при 88% сухої речовини) для свиней різних вікових груп

Додаток 1

74 ДОДАТОК

5,00 7,00 7,00 30,00 70,00 20,00

вітаміну В1, мг

вітаміну В2, мг

вітаміну В6, мг

вітаміну В12, мкг

нікотинової к-ти, мг

пантотенової к-ти, мг

холіну хлориду, мг

біотину, мкг

1 000,00

30,00

0,80

2,20

вітаміну К, мг

фолієвої к-ти, мг

75,00

1 500,00

вітаміну Е, мг

вітаміну Д, МО

0,30

селену, мг

12 000,00

1,00

вітаміну А, МО

0,80

йоду, мг

50,00

міді, мг

кобальту, мг

80,00

140,00

марганцю, мг

250,00

цинку, мг

Холості та поросні свиноматки 220 кг

заліза, мг

1 кг комбікорму містить

1 200,00

30,00

1,00

20,00

65,00

30,00

6,50

7,00

4,50

2,20

65,00

1 500,00

12 000,00

0,30

1,00

0,70

50,00

75,00

135,00

240,00

Підсисні свиноматки

0,40

1,30

0,90

65,00

80,00

170,00

250,00

0,40

1,30

0,90

65,00

80,00

170,00

250,00

1 000,00

40,00

0,90

20,00

50,00

40,00

7,50

9,00

4,50

3,00

80,00

2 000,00

1 000,00

40,00

1,10

20,00

50,00

40,00

7,50

9,00

4,50

3,00

80,00

2 000,00

1 000,00

40,00

1,10

20,00

50,00

40,00

7,50

9,00

4,50

3,00

80,00

2 000,00

1 100,00

20,00

0,50

15,00

50,00

20,00

5,00

4,00

1,50

50,00

1 000,00

8 000,00

0,20

0,70

0,50

35,00

60,00

90,00

200,00

0,40

1,10

0,90

60,00

85,00

150,00

220,00

Кнурі 180 кг

1 100,00

20,00

0,50

15,00

50,00

20,00

5,00

4,00

1,50

50,00

1 000,00

36,00

0,80

20,00

70,00

30,00

8,00

4,50

2,70

80,00

1 800,00

8 000,00 14 000,00

0,20

0,70

0,50

35,00

60,00

90,00

200,00

Відлучені Відлучені Свині на Свині на поросята поросята відгодівлі відгодівлі до 20 кг до 35 кг до 50 кг 50-110 кг

16 000,00 16 000,00 16 000,00

0,40

1,30

0,80

65,00

80,00

170,00

250,00

Поросятасисуни

Додаток 1

ДОДАТОК 75

ДЛЯ ЗАМІТОК