MIZHNARODNYK 33

#33

Видання Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Виходить з 1997 року

Міс “Міжнародник” Марія Дунаєвська

НОВИНИ

У

КОЛОНКА РЕДАКТОРА

же літнє сонце гаряче припікає, а студенти ще не можуть зі спокійною душею відпочивати, бо саме зараз готуються до іспитів на літній сесії. Весна подарувала нам багато різних подій, одна з яких – свято краси та жіночності – Міс Інституту міжнародних відносин. Це і є тема номеру, тим більше цього року “Міжнародник” був офіційним інформаційним спонсором дійства. Ви можете дізнатись багато цікавих фактів про історію конкурсу, про цьогорічне свято, а також про учасниць, переможниць та організаторів. Ще одним нововведенням стала номінація “Міс Міжнародник”. Редакційна колегія визначила свою фаворитку, яка в якості призу отримала професійну фотосесію від наших фотографів, стала обличчям номеру, а також героїнею рубрики “Персони” (стор.10). Велике весняне свято – День перемоги – не могло пройти осторонь студентів та викладачів ІМВ. Усі реалії війни, її герої залишились у нашій пам’яті, а вшанування величної дати відобразилося на сторінках нашого видання у вигляді розповіді про святкування 9 травня, про ветеранів Інституту. Продовжуючи тематику пам’яті, ми вирішили згадати про людей, які працюють в Інституті вже дуже давно. Тому рубрика “Пряма мова” цього разу представить вашій увазі людину, яка є працівником ІМВ уже 37 років! Окрім навчання, студенти-міжнародники проявляють себе в різних сферах – у культурі, спорті, благодійності. Наступного ж року Рада студентів ІМВ та всі інститутські організації проводитимуть все більше різних акцій. Окрім уже традиційних, стартують нові проекти. Зокрема, планується провести змагання з фігурного катання “ІМВ на льоду”, елітарний бал ІМВ, а також довгоочікуваний конкурс “Містер дипломат”, який виявить достойного студента-дипломата! Якщо ви бажаєте брати участь у цих проектах, можливо, прагнете працювати в оргкомітеті або ж у вас є інші цікаві ідеї – пишіть нам на mizhnarodnyk@i.ua. Тож, сподіваємось, події весни в нашій інтерпретації сподобаються вам, читачам. Успішної сесії, гарного відпочинку! До зустрічі восени! Щасти! Дарина Кирилко, головний редактор

Вітаємо з Днем Зустрічаємо... Перемоги! У 2011-му виповнилося 66 років з Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні. За традицією, цього року студенти та викладачі Інституту міжнародних відносин відвідали Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

9 травня Печерський ландшафтний парк, на території якого і розташований Національний музей, був переповнений людьми, які прийшли привітати ветеранів та вшанувати пам’ять тих, хто не повернувся з війни. У парку відбулися марш-парад духовних оркестрів “Салют Перемоги” та концерт до Дня Перемоги за участю художніх колективів міста. У музеї кожен відчув біль війни. Бачити зброю, побутові речі, фотографії та ордени наших солдатів, читати їхні листи з фронту на Батьківщину до рідних та близьких, дивитися на руйнівні наслідки фатального протистояння – усе це залишило сумний відбиток у серцях студентів. За кожен новий день, чистий від крові та сліз, ми повинні дякувати героям, чий подвиг безсмертний. Не забуваймо про це. І цінуймо кожну мить нашого життя, життя без війни. Ще раз вітаємо ветеранів та усіх співвітчизників зі світлим Днем Перемоги! Анна Качайло (І МП)

“Зустріч з Генсеком ООН

Інститут міжнародних відносин зустрічає високоповажних гостей. Протягом останніх місяців до нас завітали: – Посол Боліварианської Республіки Венесуели пан Уго Хосе Гарсія Ернандес. Промова пана Ернандеса перед викладачами та студентами була присвячена Боліварській революції. Після виступу аудиторії представили фільм про туристичну Венесуелу.

– Міністр оборони Литовської республіки пані Раса Юкнявичене. Темою дискусії став досвід Литви на шляху до євроінтеграції та НАТО. Пані Юкнявичене торкнулась основних аспектів політики безпеки Литви та окреслила основні напрями її зовнішньої політики.

– Генеральний cекретар ООН Бан Кі-Мун. Візит Генерального секретаря – визначна подія в історії Інституту міжнародних відносин. Високоповажний гість прочитав лекцію щодо актуальних світових проблем, в тому числі про питання ядерної безпеки, а також миру в усьому світі. Ректор Л. В. Губерський нагородив Генерального Секретаря ООН званням почесного доктора Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

– Офіційна делегація міжнародного військового штабу НАТО на чолі з Генеральним директором генерал-лейтенантом Юргеном Борнеманном. У своєму виступі пан Борнеманн звернув увагу на сучасні виклики та завдання, що постають перед НАТО сьогодні, охарактеризував нову програму діяльності організації на наступні 10-15 років, а також підкреслив важливість партнерства України та НАТО.

– Посол Нігерії – Ігнатіус Хекайре Аджуру та представники різних африканських країн, у тому числі другий секретар посольства Арабської Республіки Єгипту – Мостафа Алі, радник посольства Лівійської Арабської ДжамахіріїХаліфа Абубдеіда та президент Африканської ради в Україні – Сісей Мохамед С. Завідувач кафедри країнознавства В. П. Крижанівський спільно з професорами кафедри організували теплий прийом наших гостей та провели дискусію у вигляді круглого столу. На зібранні були обговорені питання про розвиток африканських країн та їхнє майбутнє співробітництво з Україною в різних сферах. Студенти ІМВ брали активну участь у розмові та отримали нові знання про країни даного регіону.

– Міністр закордонних справ Греції пан Дімітріс Друтсас на чолі делегації, в яку входили Надзвичайний та Повноважний Посол Греції в Україні пан Георгіос Георгунтзос та радник 1 класу, заступник глави місії пан Георгіос Аламанос. Промова була присвячена грецько-українським відносинам та поглибленню співробітництва в різних сферах. На знак поваги та щирої любові до нашої країни пан Міністр зачитав уривок з віршу Т. Шевченка “Заповіт”. Директор Інституту професор В.В. Копійка нагородив почесною медаллю ІМВ пана Міністра, який, у свою чергу, залишив пам’ятний напис в книзі поважних гостей Інституту міжнародних відносин. Олександра Ліцька (ІІ МП), Тетяна Кандзюба (ІІ МІ)

2

Ц

Імена Інституту міжнародних відносин

іна Перемоги… Події далеких 40-их років: кожен день точилася запекла боротьба, боротьба за ясне небо над головою, за усміхнені обличчя дітей, за мир та злагоду на рідній землі. Часу для роздумів не залишалося, щохвилини потрібно було приймати рішення. Наші захисники мужньо відстоювали право наступних поколінь жити вільними та нескореними. Їхні імена неможливо забути. Мудрі очі ветеранів Великої Вітчизняної війни дивляться на студентів Інституту міжнародних відносин з фотографій на стенді, що знаходиться в нашій бібліотеці. Ці люди витримали всі випробування, що випали на їхню долю. Вони взяли на себе місію виховати майбутніх дипломатів, які були удостоєні честі навчатися на факультеті міжнародних відносин, створеному 18 жовтня 1944 року в Київському університеті. Першими студентами факультету були здебільшого фронтовики, серед яких такі видатні особистості як Герой Радянського Союзу В’ячеслав Антонович Квітинський, командир партизанського загону, що діяв на території Рівненської, Дрогобицької областей та в Польщі, командир чехословацької партизанської бригади ім. Клемента Готвальда, що взяла участь у Словацькому національному повстанні 1944р.; учасник Параду Перемоги на Червоній площі 24 червня 1945 року Гліб Миколайович Цвєтков, який з червня 1943р. до грудня 1945р. був командиром радіостанцій у 127-му окремому Калузькому орденів Суворова і Кутузова полку зв’язку, у складі якого брав участь у бойових діях Степового, 2-го Українського та Забайкальського фронтів; Василь Іванович Волковинський, нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями “За відвагу”, “За обо- рону Ленінграда”. Згадаймо Володимира

Олексійовича Коцюбу, який у роки Великої Вітчизняної війни командував вогневим підрозділом реактивних мінометів – славнозвісних “катюш” – та відзначений “Орденом Червоної Зірки”, “Орденом Червоного Прапора”, медалями “За оборону Сталінграда”, “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.”, “За перемогу над Японією”. Нам є ким пишатися, нашу Вітчизну самовіддано захищали Ю. Бедзик, І. Хміль, В. Лисоченко, М. Головко, Е. Пляскін, В. Пархомчук, В. Гулевич, В. Горкун, Г. Кононов, А. Кізченко, В. Меньшов, Г.Авраменко – у майбутньому випускники Інституту. …Вже давно поросли травою поля запеклих боїв, події далеких 40-их стали згасаючим відлунням минулого. І добре, що дітям сучасності сигнал повітряної тривоги знайомий лише з фільмів, а перед очима не стоїть образ батька у гімнастерці, який обіцяв повернутися, але перший (та останній) раз у житті порушив слово. Ми – щасливі діти мирного часу, але забути той подвиг і ту ціну, яку заплатили наші захисники за нашу свободу, ми не маємо права. Та в студента Інституту міжнародних відносин є ще один привід, щоб пишатися своїми викладачами. У стінах нашого навчального закладу працюють професіонали, що день у день примножують повагу до рідної almamater та докладають максимум зусиль задля процвітання науки в Україні. На кожна з кафедр має досвідчених спеціалістів, які зробили суттєвий внесок у розвиток сучасної української науки та виховали не одне покоління справжніх асів у свої справі. Педагоги за покликанням, вони вклали душу в свою роботу. В.І. Манжола уже 27-рік невтомно готує дипломатів, що представляють нашу державу на міжнародній арені. Про унікальний досвід, який доктор історичних наук та автор понад 130 науко- вих публікацій передає студентам, свідчить Почесна відзнака ІІІ ступеня МЗС України “За значний внесок у розвиток Української дипломатії і успішне забезпечення інтересів України на міжнародній арені”.

НОВИНИ

Лекціям доктора юридичних наук В.І. Кисіля студенти радіють, мов діти, адже він уміє подати важливий матеріал у максимально доступній та зрозумілій формі. Василь Іванович є одним із провідних українських експертів у сферах міжнародного приватного права, цивільного права та законодавства про інвестиції, він неодноразово очолював списки кращих юристів України. Дивовижним почуттям гумору та влучністю кожної фрази захоплює завідувач кафедри міжнародного приватного права, доктор юридичних наук, автор понад 200 наукових праць, Заслужений юрист України А.С. Довгерт. “На спеціальності “Міжнародне право” незаперечним інтелектуальним авторитетом користувався завідувач кафедри міжнародного права та іноземного законодавства професор І.І.Лукашук. Лекції Г.К. Дмитрієвої з міжнародного приватного права користувалися особливою популярністю серед студентів. Саме завдяки ним ми полюбили цю науку та ще студентами брали участь у дискусіях щодо предмета,” – згадує Анатолій Степанович. І додає: “Професор Ю.Г. Матвєєв зачаровував новими підходами, безпосередністю, студенти тягнулися до нього як до джерела нових ідей і поглядів. Не забуваються лекції Г.К. Матвєєва, до яких він ставився з неймовірною відповідальністю. Він часто повторював, що у кожній лекції має бути родзинка”. Анатолій Степанович погодився відповісти на наші запитання.

– Досвід Вашої викладацької діяльності складає вже 34 роки. Що Вас надихає? Чи є серед студентів на сьогоднішній день такі, що подають великі надії? І сьогодні, і завжди з усіх студентів 20% будуть видатними особистостями. Це число нам дала сама природа. От, скажімо, зі 140 студентів на потоці 15% – підростаюча еліта. У інших слабка мотивація, і це не залежить від якості викладення матеріалу на лекції. Але здібні та талановиті є, і я їх бачу…. Що надихає? Ваша молодість надихає.

– Які побажання та настанови Ви хотіли б передати студентам? Це побажання двох категорій. Перша – ділового характеру: займатися наукою та старанно вивчати мови. А друга, як порада суто для життя: кращих років за студентські не буде, тому цей час потрібно цінувати та витрачати з розумом. “Щоб здивуватися, потрібна мить, а щоб зробити дивовижну річ, потрібні роки терпіння і наполегливої праці”, – ці слова належать Клоду Адріану Гельвецію. Французький філософ дуже влучно охарактеризував багаторічну та плідну діяльність педагогів, які присвятили своє життя науці. Вони обрали непростий шлях, взявшись за справу надважливого значення – виховати підростаючі покоління. Ольга Марущак (ІІ МП)

3

ПРЯМА МОВА

Знайти своє покликання

Дата народження: 07.01.1950 р. Знак Зодіаку: Козеріг Місце народження: с.Григорівка Обухівського району Улюблені телепередачі: новини та технічні програми Журнали: пов’язані з новітніми технологіями Улюблений день тижня: субота (адже проводить час з маленькою онучкою)

Г

ероєм рубрики цього разу стала людина, яку можна назвати справжнім “старожилом” ІМВ. Адже працює він тут вже 37 років! Це особа, без якої Інститут не був би таким, яким він є зараз. До вашої уваги – Володимир Юрійович Кияниця. Володимир Юрійович – людина працьовита, відповідальна та дуже чуйна – так про нього говорять колеги та викладачі ІМВ. Він показує приклад, як потрібно працювати, а головний секрет полягає в тому, що роботу він справді любить. Володимир Юрійович та його колеги – Сергій Васильович Никоненко, В’ячеслав Всеволодович Касьяненко та Валерій Васильович Зубенко – кожного дня створюють зручну атмосферу для нашого навчання. Уся радіотехніка, проектори в лекційних аудиторіях, технічне забезпечення заходів у Великій та Малій актових залах, включаючи концерти, зустрічі, конференції, будь-які інші технічні питання, – усе роблять вони – радіомеханіки ІМВ.

– Володимире Юрійовичу, з якого року Ви працюєте в ІМВ? Трудова книжка говорить, що з 3 квітня 1974 року.

– А яким був Ваш шлях до Інституту? Гліб Миколайович Цвєтков запросив мене якось на співбесіду. Я лише прийшов з армії, працював. А завдяки йому прийшов до Університету, адже тоді Інституту ще не було, лише факультет міжнародних відносин та міжнародного права. З того часу і є членом команди.

– Яку посаду Ви займаєте? Спочатку був інженером. Пізніше – старшим інженером. Згодом мене перевели на посаду працівника високої кваліфікації. На сьогоднішній день я радіомеханік, тобто займаюсь ремонтом всієї радіо-апаратури.

– Ваша освіта? Навчався в Лисичанському технічному училищі, починаючи з 1 класу. Це було військове училище. Потім потрапив до інтернату. Завершивши навчання, почав працювати, а далі – армія.

– Де Ви служили? В Угорщині. Радіомайстером. Скільки себе пам’ятаю, все життя цікавився радіотехнікою. Ще в дитячий садок ходив, а патефони вже ремонтував.

– Тобто, можна сказати, це Ваше покликання? Так, абсолютно. Це вроджене.

– Що за ці роки Вам найбільше запам’яталось? Три переїзди. Адже спочатку ми працювали в приміщенні Жовтого корпусу. Пізніше переїхали на вул. Васильківську, де зараз Економічний факультет. І на сьогодні вже тут. Пам’ятаю, коли збиралися переїжджати із Жовтого корпусу, у нас загорілася машина.

– Що цікавого у Вашій діяльності? Кожен день цікавий! Роботи багато, потрібно безліч різних деталей, яких завжди не вистачає Постійно в пошуках альтернатив. Мою роботу 4

можна з легкістю назвати дещо творчою.

– Як щодо Вашої родини? Хтось з дітей навчався тут? Молодший син – автомеханік, а старший закінчив філософський факультет. Дипломатів поки що немає. Але росте онучка Настуся – усе можливо. А вже від здоров’я залежить, чи зможу стільки працювати, адже їй усього рік. Хоча, думаю, років з 20 ще відроблю.

– А які Ваші захоплення, окрім радіотехніки? Люблю водити машину. А ще літак! У дитинстві, ще з 12 років, уже літав. З друзями самі майстрували літак, а потім на ньому ж і літали.

– І останній політ був..? Років 4 тому, з друзями на “Чайці” – Чи були у Вас якісь натхненники? Так, були технарі, які навчили, допомогали багато в чому. Дуже вдячний їм за значний внесок у мої професійні знання.

– З ким з Інституту Ви співпрацюєте? Звичайно, це мої колеги, з якими кожного дня пліч-о-пліч. Також спілкуюсь з усіма кафедрами, знаю дуже багатьох, допомагаю завжди, якщо попросять. Навіть до дрібниць – забити цвях якийсь.

– Чи є щось таке, що заважає працювати у Вашій діяльності? Роботу свою люблю, але іноді не вистачає деталей деяких. Зараз апаратура така, що власноруч її не зробиш. Технологічний прогрес не стоїть на місці – усі новинки дізнаюся зі спеціальних журналів, телепередач, які регулярно дивлюсь. Студенти, які мають досвід організаторської діяльності в Інституті, а також спілкуються з технічним персоналом, знають Володимира Юрійовича як відповідальну людину. Він ніби “паличка-виручалочка” у форс-мажорних обставинах. На концертах власноруч закриває та відкриває кулісу, якщо вона не функціонує, робить декорації та іншу роботу. Врешті-решт, це просто приємна людина, яка завжди піде назустріч. Під кінець нашої розмови Володимир Юрійович із власного досвіду побажав студентам лише одного – знайти своє покликання. Це дуже важливо, адже: “Усе подальше життя буде дуже щасливим, якщо займаєшся улюбленою справою”. Дмитро Яровий (IV МІ)

Усього, чого досяг, – я досяг самостійно

С

ильні, вольові особистості завжди приваблюють. Завжди викликають цікавість. І завжди спонукають до роздумів. Так само, як і до неминучих запитань після них: “Який – я? Які – ми? Що в нас є громадянського, людського? Що ми даємо й можемо дати рідним, близьким, зрештою, своїй державі?” Хто заперечить, що саме такою особистістю є Леонід Олександрович Кожара, представник дипломатичної еліти України? Із досьє: Народний депутат України, заступник Голови Комітету в закордонних справах Верховної Ради України, Радник Президента України, Президент Центру міжнародних та порівняльних досліджень, дипломат. Неодноразово входив до складу делегацій України з низки міжнародних проблем, зокрема щодо розподілу Чорноморського флоту колишнього СРСР, Договору про звичайні збройні сили в Європі, укладення базового політичного договору між Україною та Російською Федерацією, правового співробітництва України з іноземними країнами, серед яких США, правового співробітництва країн-членів Ради Європи в кримінальних справах (європейський комітет CDPC) тощо. Його знають і шанують. Думаю, шанують навіть ті, хто вважає своїм опонентом. Політик він відомий, знаний і в європейських колах, тож опонентів у нього чимало – тут, вдома. Вони часто інтригують, намагаються

передбачити кожен його крок, називають його майбутнім міністром закордонних справ України. Та хоч би як там було, істина в одному: Кожара з гідністю “тримає удари”, натхненно живе, натхненно працює. Він – дипломат, прагматик, реаліст. З ним приємно спілкуватись. Його авторитет і поінформованість не тиснуть і не заганяють у глухий кут. Ім’я Леоніда Кожари незмінно залишається в рейтингах популярності вітчизняних політиків на одному з перших місць – серед тих, про кого найчастіше згадують газетярі й політологи, з ким публічно пов’язують свої надії однодумці. Дехто вважає його надто молодим для великої політики, інші – навпаки, хочуть бачити його на всіх міжнародних форумах, оскільки самою долею йому вготовано приємну європейську зовнішність і дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. Безперечно, більшість знає його як політика – партійного і державного діяча. І це, з огляду на його високі посади, – природно. Але ж є ще Леонід Кожара як Людина – з симпатіями і антипатіями, зі своєю шкалою життєвих цінностей, з темпераментом (аж надто, здається, рівним чи тільки контрольованим), врешті – з неминучими в кожного прикрощами і чисто людськими бажаннями. Отож, зазнайомимось?

5

ЗНАЙОМСТВО ЗБЛИЗЬКА Уродженець Полтавщини. Саме звідти – витоки його любові до всього рідного, українського: музики, пісні, слова… Ще змалку його вабив світ: мріяв про подорожі, тож захоплення країнознавством – ще зі шкільного віку. У 1985 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю “юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови”. “Щоразу, коли вивчаєш мову, ти заодно вивчаєш і культуру народу, – переконаний Леонід Олександрович. – Але більшість із того, що я знаю про ту чи іншу країну, – це результат поїздок, спілкування, зустрічей, відвідин”. Ще одне його хобі – історична література. З останнього прочитаного – Лі Куан Ю “Сингапурська історія”. “Досвід Сингапуру може послужити хорошим прикладом для України, – зауважив при зустрічі пан Кожара. – Минулого року у приміщенні Дипломатичної академії в Києві відбулася презентація цієї книги за безпосередньої участі Лі Куан Ю. Міністр-ментор поділився рецептом “Сингапурського дива” і дав практичні поради, як прискорити прогресивні економічні перетворення в країні”. Він особливо дорожить своєю родиною, у нього чудова сім’я: дружина – моральна опора родини, син Ярослав – студент Національного технічного університету КПІ. Якщо випадає вільний час – Леонід Олександрович насолоджується музикою, мистецтвом, рибалкою… Леонід Кожара – великий шанувальник творчості “Бітлз”, більшість хітів групи знає напам’ять. “The Beatles – це для мене, у першу чергу, улюблений вчитель англійської мови, адже саме на їхніх піснях і формувалася правильна англійська вимова, – зізнається дипломат. – Загалом же рок-музику я з дитинства люблю. Колись, пригадую, навіть у шкільній рок-групі грав…” Леонід Олександрович вважає: “Нам, українцям, треба вчитися вмінню цінувати життя, сприймати його як головну цінність і бути щасливим”. А взагалі, він звик організовувати свій спосіб життя так, щоб усе працювало на кінцевий результат. Було непросто… Та все, чого досяг у житті – досяг самостійно. За допомогою, звичайно, найвимогливішого тренера, яким є Життя. Ольга Ошитко (IV МІ)

РУБРИКА ПЕРША

Серце, не спи!

С

аме з таким закликом проходить кожна благодійна акція в Інституті міжнародних відносин. Наш Інститут – це одна велика родина, яка має багато традицій. На мою думку, одна з найважливіших – це благодійництво.

Iсторiя людства багата на приклади благодійництва та меценатства. Їх можна знайти в минулому будь-якої країни. Iсторiя України численна багатьма покровителями наук і мистецтв, чия дiяльнiсть почалася з часiв Київської Русi i продовжувалася в наступних столiттях. Корені українського благодійництва пов’язані з такими іменами, як князь Костянтин (Василь) Острозький, князь Юрій Слуцький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Петро Могила, Михайло Грушевський, родини Ханенків і Симиренків. Наш Інститут активно допомагає багатьом дитячим будинкам різних регіонів України. Завдяки небайдужим серцям студентства та викладачів сотні маленьких дітей отримують усмішки та тепло наших сердець. Щирі бажання викладачів, а осо-

бливо Наталії Федорівни Сербіної, дають нам змогу допомагати все більшій кількості дитячих будинків. Студентство, наслідуючи приклади своїх Вчителів та маючи свою громадську позицію, активно бере участь у благодійній діяльності. З перших своїх кроків у ІМВ я знайшов коло однодумців, які ставлять за мету благородну справу – допомагати іншим. Голові департаменту благодійності ІМВ Денису Ткаченку (IV МБ) вдалося об’єднати навколо себе саме таких однодумців. Так у квітні цього року ми активно провели черговий благодійний ярмарок, спрямований на допомогу дітям-сиротам дитячих будинків, якими опікується наш Інститут. Підготовка до ярмарку тривала не один тиждень та потребувала сумлінної праці усього Департаменту Благодійності ІМВ. Зібрані іграшки, книжки та дитячий одяг було передано мешканцям дитячих будинків Іванкова та Нових Петрівців. Для високих поривань немає ні початку, ні кінця. Ми маємо за честь долучитися до цієї благородної справи, щоб передати традиції благодійності в надійні руки наступників.

“Любов назавжди” Весна в Інституті міжнародних відносин знайшла свої відгуки скрізь, а особливо у співочих душах талановитих міжнародників! Тому нещодавно відбувся концерт, що охоплював майже всі весняні свята (Міжнародний жіночий день, День сміху, День Перемоги, День матері) під загальною темою вічного кохання. Шедеври світової класики, різноманітний професійний вокал, живі інструменти (струнний квартет, рояль, гітара), а також запальні танго, самба, вальс та східні танці – усе це у виконанні наших студентів.

Увага, артисти! ВЕДУЧІ:

Оксана Матіяш

Владислав Тинок

Олеся Кривецька, Фарід

Андрій Міхеєв

Ксенія Хірвоніна

Сафаров

ТАНЦІ ТА АКТОРСЬКА

Алла Андрущенко

ОРГКОМІТЕТ:

ВОКАЛ:

МАЙСТЕРНІСТЬ

Анна Варібрусова

Концертний директор

Гітара: Олексій Дикань

Олена Каташинська

Костянтин Сабітов

Антоніна Остапчук

– Оксана Сорока

Катерина Черенкова

Христина Шабо

Олександра Лазебник

Звук: Антон Чайка

Володимир Корнієнко

Кирило Медведєв

Вікторія Палій

Світло: Дмитро Ткаліч,

Аліна Тимченко

Ольга Курець

Валерія Манзюк

Іван Глебов, Віктор

Олександр Кучеренко Маргарита Скрипник

Володимир Пономарьов ЖИВІ ІНСТРУМЕНТИ: Ірина Сидоренко

Рояль: Наталія Горобець,

Чесноков Відео: Олексій Хоро-

Олександра Лісняк

Антон Краснов

Андрій Міхєєв

шенький

Дарина Кирилко

Олесь Матійчук

Скрипка: Євгенія Пашу-

Афіша: Аліна Гонца

Олексій Дикань

Геннадій Апостоліді

кевич, Вікторія Донець,

Анна Корєнєва

Ярослав Крайник

Світлана Костюк

Голова Оргкомітету

Крістіна Романюк

Єгор Охотніков

Альт: Віталій Салтиков

– Дарина Кирилко 66

Закликаємо вас не бути байдужими та дарувати дітям усмішки. Серце, не спи! Ярослав Лінкевич (I МІ)

РУБРИКА ПЕРША

17

травня у залі Вченої раді КНУ імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл на тему “Роль органів студентського самоврядування у вирішенні соціально-побутових проблем”. Ініціатором була робоча група Студентської ради м. Києва з питань сприяння подоланню соціально-побутових проблем студентів м. Києва на чолі з Артемом Нікіфоровим. У роботі круглого столу брав участь перший заступник Міністра освіти і науки, молоді на спорту України Євген Сулима. Головні проблеми та шляхи їх вирішення, які були обговорені на засіданні круглого столу – поліпшення умов харчування в їдальнях ВНЗ, популяризація здорового способу життя серед студентів, створення електронної бібліотеки для забезпечення студентів навчальним матеріалом, можливо, створення однієї бази для декількох ВНЗ, посилення контролю адміністрації

ВНЗ за процесами поселення та виселення в студентських гуртожитках, забезпечення стовідсоткового проходження студентами медичних оглядів і викорінити формальний підхід до медичних оглядів. Також було порушено питання про відпрацювання студентами бюджетної форми навчання після закінчення ВНЗ. Перший заступник Міністра освіти і науки, молоді на спорту України Євген Сулима запропонував відкрити у ВНЗ так звані “Центри кар’єри”, де студенти зможуть отримати інформацію про стан їхньої спеціальності на ринку праці. Євген Сулима звернувся до молоді з пропозицією провести круглий стіл для огляду нового законопроекту про вищу освіту. Він стверджує: “Наше Міністерство готове почути адекватну оцінку нового законопроекту від студентів”. Богдан Міфтахов (І МІ)

органів студентського самоврядування (ОСС). Передбачається фінансування в розмірі 0,5 % спеціального фонду ВНЗ на потреби студентства, погодження з ОСС питання переведення з контракту на бюджет, відрахування студентів тощо. У проекті нової редакції Закону ці положення містяться в ст. 37 і не зазнали, наголошую, жодних змін.

– Але звідки ж узялися розмови про обмеження прав студентського самоврядування? Проект нового Закону “Про вищу освіту”

Артем Нікіфоров: “Студентське самоврядування Києва має бути об’єднано в потужну структуру”

Н

а сьогоднішній день завершено роботу над проектом нової редакції Закону України “Про вищу освіту”. Довго тривала дискусія навколо закріплення норм про студентське самоврядування, якщо бути точнішими – перенесення діючих норм до тексту нового закону. Про стан нормативного закріплення прав студентського самоврядування ми поцікавилися в голови Ради студентів ІМВ Артема Нікіфорова.

– Артеме, говорять, що нова редакція Закону “Про вищу освіту” не містить положень про студентське самоврядування. Це правда? Абсолютно ні. Усі чутки навколо нового Закону – або наслідок нефаховості тих, хто його читав, або навмисне спотворювання дійсності. Чинна редакція Закону “Про вищу освіту” у ст.

38 містить положення про засади діяльності

готувало Міністерство освіти і науки, молоді та спорту. Паралельно з цим у Верховній Раді було зареєстровано ще два депутатські законопроекти. Усі вони носять назву “Про вищу освіту”, але за змістом – зовсім різні. Важливо не заплутатися. Мене обурює, коли чую, як у деяких ток-шоу говорять про проект нового Закону “Про вищу освіту” як про один документ. Проектів було три. Міністерство готувало свій проект окремою робочою групою, до складу якої входили ректори, народні депутати, громадські діячі, юристи, студенти. Під час засідань цієї робочої групи висувалися найрізноманітніші пропозиції щодо тексту Закону. Але насправді повноваження студентського самоврядування значно розширені: законодавчо закріплюється обов’язок Кабінету Міністрів України та керівників ВНЗ сприяти діяльності ОСС.

– Нещодавно ти очолив Асоціацію керівників органів студентського самоврядування м.

7

при Вес бир нян анн е я

На шляху до змін! Чисто – там, де не смітять. Як тільки весна почала нас тішити справжнім теплом, Рада студентів гуртожитку №20 відкрила новий сезон суботників. Не зважаючи на спокусу поніжитися в ранкових променях у вихідний день, наші студенти побороли дрімоту і взялися прибирати та облагороджувати територію навколо свого помешкання. Нагадаємо, що захист навколишнього середовища – один із головних напрямків роботи органів студентського самоврядування. Крім того, завжди приємно, коли наш гуртожиток чистий і затишний завдяки догляду та зусиллям тих, хто в ньому проживає. Олеся Кривецька (ІІ МП)

Києва. Кілька слів про цю організацію. АКОСС – найвищий орган студентського самоврядування м. Києва та якісно нове формування. Ця організація об’єднує керівників ОСС вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації м. Києва. Ми діємо на зразок Спілки ректорів вищих навчальних закладів України, тільки на рівні студентсва м. Києва.

– Для чого була створена АКОСС? Сьогодення несе для студентсва багато викликів. Ми не можемо залишатися осторонь процесів, які відбуваються в державі. Впливати на них можна лише спільними зусиллями. Саме тому студентське самоврядування столиці має бути об’єднано в потужну структуру.

– Які найближчі проекти АКОСС? Сьогодні перед нами стоїть три основні завдання. Перше – забезпечити ефективну діяльність ОСС у всіх ВНЗ м. Києва, що передбачена законодавством, зокрема проведення різних заходів та їх належне фінансування. Друге – 19 січня Кабінет Міністрів України видав Розпорядження N 148-p, відповідно до якого Міністерство освіти і науки, молоді та спорту спільно з іншими центральними органами державної виконавчої влади має розробити заходи по примусовому відшкодуванню бюджетниками державі коштів, витрачених на їхню освіту, якщо вони не відпрацювали в державному секторі економіки щонайменше 3 роки. Державний сектор економіки в Україні складає усього 2%! Іншими словами, можемо зіткнутися із ситуацією: “працювати ніде, тому – плати”. Ми проти цього, адже Конституція України гарантує громадянам право на безкоштовну освіту. І по-третє, ми хочемо долучитися до вирішення основних соціально-побутових проблем студентів столиці. Марія Шевченко (ІІІ МП)

РУБРИКА ПЕРША

Аріна Турчик

МІС

ІМВ

К

ожного року навесні сцена Великої актової зали нашого Інституту перетворюється на великий подіум, де панує неймовірна атмосфера свята – свята краси та жіночності, грації та загадковості! Міс ІМВ – одна з найфеєричніших подій в Інституті міжнародних відносин. На неї чекають не лише конкурсантки й організатори, а й усі студенти, готові уболівати за своїх однокурсниць і насолоджуватися яскравим дійством. А все починалося у 2006-му. Тоді підготовкою найпершого конкурсу займалася Марина Пекарчук. З того часу команда поповнювалася новими людьми, ідеями та можливостями. Дуже багато для Міс ІМВ зробила Катерина Сербіна – у різні роки учасниця та організатор, наша випускниця, почесна голова студентського профбюро. Власне, завдяки їй конкурс став невід’ємною частиною студентського життя в Інституті, перетворився на такий ефектний перформенс, яким він є зараз. До речі, саме вона запровадила для конкурсанток традицію відправлятися на вечірку в лімузині. Тож оглянувши ретроспективу своєї діяльнос-

Альона Муравйова Ірина Цьома

: поєднання чарівності та інте

ті, Катя поділилася з нами власними спогадами: “Організація Міс ІМВ – це неоціненний досвід! Нові знайомства, хороші враження, спілкування з технічним персоналом нашого Інституту. Крім того, на конкурс завжди запрошують вітчизняних зірок. Пам’ятаю, як Кіше був ведучим: дуже приємний і гарний молодий чоловік :) Звичайно, не все давалося легко, – зізнається Катя. – Пригадую, коли я була ще конкурсанткою, виходила на сцену з тріщиною в нозі. Боліло нестерпно, тож мені перед цим кололи знеболювальні ліки. Що ж до організації, вона вимагає безмежного терпіння. Якщо відверто, всі недоспані ночі, тривалі репетиції та переживання не мають значення поряд із позитивними емоціями, що пов’язані з нашим святом”. На думку багатьох очевидців, цьогорічний конкурс перевершив усі сподівання. Уже в перші хвилини відкриття не залишилося сумніву, що на глядачів чекає дещо неочікуване та вражаюче. Маленькі дівчатка, які з’явилися спочатку, випромінювали світло дівочої душі. Витончена гнучкість гімнастки в номері Аліни Тимченко й авторська пісня Аліни Лихолат справили враження на всіх присутніх, а родзинкою відкриття, безперечно, був вихід по канату одного із запрошених гімнастів. Одна сцена гармонійно переходила в іншу. Як зізналася пізніше Ольга Дейнеко, головний організатор Міс ІМВ, вона найбільше хвилювалася саме за цей етап конкурсу. Це уже третій конкурс, яким займається Оля. Два роки тому вона допомагала Ані Стрюк та Ані Косміній як сценарист. На другому курсі, вже в якості головного організатора, творила конкурс із Анею Косміною та Євгеном Гавриличенком. У підготовці Міс ІМВ-2011 Олі допомагала чудова команда: Олег Головня, Тетяна Кандзюба, Катерина Шептухіна, Анна Косміна, Олена Мізіна, в організації вечірки – Артур Севастєєв

8

і Олексій Пінчук. Також організатори дякують адміністрації Інституту в особі Валерія Володимировича Копійки та Наталі Федорівни Сербіної. У конкурсі взяли участь представниці майже всіх спеціалізацій: МВ, МБ, МП та МІ. “Усі вони – щирі, чуйні та добрі. Жодна не намагалася плести інтриги, ми не відчували між дівчатами конкуренції. Більше того, вони підтримували одна одну і завжди охоче допомагали з організацією та оформленням сцени, – ділиться враженнями Ольга. – Ми стали дуже близькими. Взагалі, Міс ІМВ – одна велика сім’я”. Дівчата теж такої думки. Для них цей конкурс – наче чарівна казка, але кожна конкурсантка в розмові відзначила, що поза оком глядача залишається складний і водночас приємний процес репетицій. Найголовніше – атмосфера, що оточує людей, які причетні до проведення конкурсу. І хоча після його завершення усіх охоплює втома, ніщо не може затьмарити щирого задоволення від того, що спільна справа успішно доведена до кінця. Загалом підготовка триває приблизно два місяці. Коли дівчата приходять на кастинг, ніхто з лінійкою не ходить, щоб виміряти параметри фігури. Головна вимога – це наявність таланту. Учасниці самі пропонують свої ідеї. Завдання ж організаторів – ефектно оформити цю ідею. Постановки конкурсанток завжди відрізняються одна від одної. Чи здатна людина щось творити сама? Варто розраховувати лише на себе чи існує все-таки Вища сила, що веде кожного з нас? Головний задум свята полягав якраз у пошуках відповіді на ці питання. А правильний напрям цих пошуків вказали конкурсанткам і глядачам ведучі вечора – голови Ради студентів ІМВ різних років Віталій Лисенко (2007-2009 рр.) і Артем Нікіфоров (з 2009р). Програма конкурсу складалася з п’яти частин: вихід у національних костюмах, вихід у діловому одязі, уже згадане представлення талантів, вальс і показ вечірніх суконь. Міс ІМВ-2011 унікальний ще й тим, що в жодному з попередніх років конкурсантки не виходили в національному вбранні. Цього разу вони зуміли зі смаком поєднати барвисте розмаїття давнього стилю та

“

Адріана Козар Ксенія Корнєва Світлана Костюк Анастасія Хітун

електу Ярослава Сахно

Каріна Богданова

сучасні тенденції моди, створивши образ тендітної української красуні. Думаю, коли дівчата кружляли в танці, кожного з глядачів, охопила дивна мрійливість. Мелодія вальсу викликає з глибин душі найніжніші почуття. Що ж до показу вечірніх суконь – це найвишуканіша (і найбільш вартісна) частина будь-якого конкурсу краси. А коли вона супроводжується живим акомпанементом, як у нашому Інституті, тоді ефект ще більш вражаючий. Без сумніву, Міс ІМВ-2011 залишив чудові емоції в усіх глядачів. Конкурсантки й організатори наполегливо готувалися до цієї події, вкладали в кожен виступ сили, кошти, натхнення. Кінець кінцем, вони жертвували годинами сну і

до того ж навчалися у звичному робочому ритмі. Редколегія “Міжнародника” вітає всіх учасниць конкурсу, особливо переможницю Ярославу Сахно. Нагадаємо, що наше видання – офіційний інформаційний спонсор Міс ІМВ, тому нововведенням цьогорічного конкурсу була номінація “Міс Міжнародник” . Нею стала Марія Дунаєвська (читайте інтерв’ю, стор.10). Сподіваємося, наступного року навесні сцена Великої актової зали нашого Інституту знову перетвориться на великий подіум, де пануватиме неймовірна атмосфера свята – свята краси та жіночності, грації та загадковості. Олеся Кривецька (ІІ МП)

9

РУБРИКА ПЕРША

Організація конкурсу Міс ІМВ дуже складний та цікавий процес. Щоденні репетиції протягом трьох місяців: дефіле, хореографія, таланти – і все це паралельно з навчанням, роботою. Але результат був вартий усіх зусиль. Усім відомо, що конкурс проходив під гаслом благодійної акції, а тому ми віримо і сподіваємося, що нам вдалося хоч трохи допомогти тим, хто так потребує нашої турботи. Хотілося б висловити щиру подяку тим, хто до кінця конкурсу залишався за лаштунками, але без кого нічого не відбулося, – нашим організаторам. Подібні заходи дарують крила для досягнення своєї мети"

ПЕРСОНИ

Міс "Міжнародник"

М

арія Дунаєвська – студентка ІІ курсу МІ, талановита танцівниця і модель. Багатьом вона також відома завдяки своїй активній участі у різноманітних студентських заходах. Ось і конкурс краси “Міс ІМВ” не став винятком. Звичайно, кожна учасниця по-своєму перемогла, але саме Марії вдалося чарівністю, вродою і талантом причарувати редколегію нашого журналу і здобути титул “Міс Міжнародник”. До речі, в якості подарунку Маша отримала професійну фотосесію і стала обличчям номеру.

Дата народження: 6.02.1992 Знак Зодіаку: Водолій Улюблений фільм: “Гордість і упередження” Улюблений письменник: Мілан Кундера Улюблені виконавці: Beyoncé, Toni Braxton, Chris Brown Улюблений день тижня: субота Хобі: танцювати

На питання, чому вона вирішила взяти участь у конкурсі краси “Міс ІМВ”, Маша відповідає просто – чому б не спробувати?! “Бачу ціль, не бачу перешкод” – це її життєва позиція. Хоча Маша в минулому не мала досвіду участі в конкурсах краси, вона, ідучи на кастинг, все-таки заховала кілька тузів у рукаві. Адже з 12 років вона займалася в модельному агентстві. Саме тоді мама вирішила віддати дівчинку у дитячу школу, а згодом Маша перейшла у більш дорослі агентства. За час роботи у цій сфері (близько двох років) вона здобула неоціненний досвід – як працювати з людьми. Модельний бізнес Маша розглядала загалом як хобі, а тому не шкодує, що довелося його покинути через підготовку до вступу у ВНЗ і брак часу. Єдине, від чого Маша так і не змогла відмовитись, – це танці. Кілька років вона займається сучасними стилями. “Складно передати словами, наскільки щасливою і вільною я себе відчуваю, коли танцюю”, – так висловлюється вона про своє найбільше захоплення. Крім того, Маша вважає, що значно цікавіше розвиватися у професійному плані, тож приділяє увагу всьому, що пов’язано з її спеціалізацією. Зараз дівчина бере участь у проекті PolitPR-2. Кілька тижнів наша героїня відвідуватиме майстер класи видатних політтехнологів України. Найбільше її зацікавив напрямок політичних і соціальних комунікацій, який безпосередньо стосується її спеціальності. Крім того, проект дає змогу застосувати набуті знання на практиці і, таким чином, визначитися в майбутній професії. Марія справляє враження такої людини, якою постійно керує бажання розвиватися і самовдосконалюватися. Як відомо, це може забирати багато часу. Проте Маша не схильна про щось жалкувати і зажди направляє максимум зусиль на те, щоб проявити себе якнайкраще. З самого початку майбутня переможниця номінації “Міс Міжнародник” дуже серйозно поставилася до участі у конкурсі. Як вона сама розповідає, все розпо-

10

чалося з кастингу. Маша спочатку мала величезну кількість ідей, які лише згодом вдалося втілити у цілісну картину виступу. Найскладнішим у підготовці виявився конкурс талантів. Маючи великий танцювальний досвід, вона все ж вирішила порадитися про власний виступ із тренером своєї танцювальної студії. Щоб підтримати Машу та зробити номер більш яскравим і неповторним, разом з нею виступали також її одногрупники.

– А що ти відчувала, виходячи на сцену? Я страшенно хвилювалася. Мені хотілося виступити так, щоб рідні та друзі мною пишалися, особливо мій дідусь, приїзд якого у день конкурсу став великим сюрпризом. На сцену я виходила з відчуттям гордості за себе і наш Інститут.

– Сам конкурс і твоя участь у ньому тобі сподобалися? Ти відчула щось нове для себе? Новим було все. Відверто кажучи, мене здивувала щирість дівчат-конкурсанток. Навіть після конкурсу ми продовжуємо спілкуватися і підтримуємо одна одну.

– Як ти вважаєш, яке значення мають конкурси краси взагалі? Я думаю, що це саме в таких конкурсах студенти мають можливість розкритися. Молодь повинна проявляти себе не лише у навчанні, а й у творчості. Я люблю талановитих людей і вважаю, що в нашому університеті їх дуже багато.

– Як тобі вдається так гарно виглядати? У тебе є свій секрет краси? Секрет краси – це внутрішня чарівність і привабливість. Будь-яка людина може гарно виглядати, якщо вона всередині буде відчувати себе такою.

– Чи змінює участь у конкурсі краси людину всередині? Звісно, тому що людина стає, в першу чергу, більш упевненою. Вона розвивається у різних напрямах, вдосконалюється і відкриває в собі нові таланти.

– Що важливіше: розум чи краса? Думаю, їх поєднання. Тому що врода без розуму нічого не варта. Ми ж не можемо спілкуватися з картинкою. Людину цікаво пізнавати, з кожним днем відкривати в ній нові грані. Дуже приємно спілкуватися з людьми, які вміють зачаровувати, мене страшенно приваблює ця іскра в очах.

– Як ти вважаєш, які найголовніші якості повинна мати людина, щоб досягти успіхів у майбутньому? На мою думку, це впевненість і наполегливість. Але ніколи не треба забувати про такі людські якості, як щирість та відвертість.

– Чого б ти хотіла побажати нашим читачам? Завжди будьте впевненими у собі та відвертими з іншими. Кожна людина – це неповторна особистість. Не забувайте, що просте зазвичай і виявляється головним, тобто сенс завжди у найпростішому. Бажаю Вам мати власну чарівність і передавати свій внутрішній світ через блиск в очах, тому що очі – це дзеркало душі. Ніна Городецька (ІІІ МЕВ)

Краса та розум

РУБРИКАПЕРСОНИ ПЕРША

Лілія Сергіївна Копитова (аспірант Інституту міжнародних

Хто сказав, що краса та розум – непоєднані речі? Невже не може бути гармноії в людині? Серед студентів та викладачів ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка зустрічаються такі, чию красу навіть оцінюють. До вашої уваги – чарівні представниці унікального тандему краси та розуму.

Лариса Григорівна Комаха.

Яскравим прикладом поєднання краси та розуму є Комаха Лариса Григорівна – викладач предмету “логіка” та заступник декана Філософського факультету КНУ імені Т.Шевченка. Лариса Григорівна не тільки доцент та кандидат філософських наук, який має понад 15 наукових та науково-методичних праць, а ще й вродлива жінка, яка в студентські та шкільні роки брала активну участь у всіляких конкурсах краси. На питання: “Що вам найбільше запам’яталося з цих конкурсів?” Лариса Григорівна відповіла: “Досі пам’ятаю конкурс краси в піонерському таборі в Євпаторії, на якому я отримала перемогу. Як приз мені вручили великий торт, ми їли його всім загоном. Звичайно – це були не такі масштабні конкурси, як проводять зараз, навіть у нашому Університеті,

відносин кафедри міжнародної інформації) Лілія Сергіївна була українською претенденткою на титул “Міс Всесвіт”, що проходив у Панамі (2002 р.). Вона отримала титул “Міс України-Universe” на національному конкурсі краси в 2002 році. Як зазначає газета “ФАКТИ”, разом з іншими претендентками Лілія Сергіївна була на прийомі в тодішнього президента Панами Мірейї Москозо і отримала від неї в подарунок скриньку з національним кольє.

Тетяна Кандзюба (ІІ МІ) З дитинства Таня обожнювала сцену. Любила співати, танцювати, грати у виставах і особливо привертати увагу. Саме це приводило її на різноманітні конкурси: “Принцеса з дитинства” (1 місце), “Міні-міс Полтава”, “Крок до зірок”, конкурс “Make Up”, різноманітні фотоконкурси. “З віком я зрозуміла, що однієї краси не достатньо, і вирішила поєднати ці корисні дані: краса та розум, ¬– говорить Таня.

Вероніка Вовчук (IV МЕВ)

– Ось тому в ІМВ я взялася за організацію такого конкурсу

Вероніка перемогла в міжнародному конкурсі краси “Queen of the World 2009” (“Королева світу-2009”). Вона отримала право представити країну на престижному міжнародному конкурсі краси після перемоги на Всеукраїнському кастингу “Королева Світу – Україна 2009”. Раніше Вероніка здобула титули “Міс Чарівність” Всеукраїнського конкурсу “Міс Європа і світ – Україні Юніор 2009”, “Міс глядацьких симпатій” конкурсу “Золота Корона України 2009” та “Міс Фото”, “Юна Міс Україна”. Титул Королеви Світу 2009 став першим найвищим досягненням українських красунь на міжнародних конкурсах краси

краси, як “Міс ІМВ”, хоча не раз виникало бажання про участь. Ну хто знає, як то кажуть, час покаже :) Таня пригадує: “Одного разу на конкурс я прийшла випадково, точніше не готувалася до загальних номерів з дівчаткамиконкурсантками, і на дефіле дуже плуталася на загальних картинках, особливо шахові ходи я ой як запам’ятала:)” конкурс я прийшла випадково, точніше не готувалася до загальних номерів з дівчатками-конкурсантками, і на дефіле дуже плуталася на загальних картинках, особливо шахові ходи я ой як запам’ятала:)”

Марія Фурдичка (ІІІ МБ) Нашим студенткам особливо подобається конкурс краси “Королева Світу 2010-11” (“Queen of the World”) у Німеччині, адже за Веронікою Вовчук переможницею стала саме Марія. Це була її

Кароліна Яновська

найгучніша перемога. У конкурсі брало участь 50 дівчат з різних країн

(ІІ МБ)

світу – США, Латинської Америки, Європи та Азії.

Кароліна у конкурсах брала участь давно. Ходила в модельне з 9 до 14 років. Крім конкурсів ще

У вересні 2010 року Маша представляла Україну на конкурсі “Miss Tourism агенство

International 2010” у Китаї. У березні 2010-го стала “Віце-міс Буковель 2010”,

було багато показів

де брали участь дівчата з усіх міст України. У 2009 р. завоювала титул “Міс

одягу, також їхня телевізійна реклама. При модельному агенстві

Глядацьких Симпатій” на конкурсі “Красуня України 2009” у Дніпропетровську.

недовгий час була ведучою програми про моду на Новому каналі

Також Марія була учасницею “Міс ІМВ”, фіналісткою на конкурсах – “Золота

“Зіроньки та зірочки”.

Корона України” та “Кришталева Корона Криму 2009”.

Конкурси в житті Кароліни: у Донецьку – IV регіональний дитячий

Модельним бізнесом Маша почала займатися з 15 років. Брала участь і в показах, і у

фестиваль “Міні Міс Донбас – 2004” (Перша Міні-Міс Донбас

,

фотозйомках. А конкурси краси їй подобалися з дитинства. “Особливо подобається

Міні-Міс “Донна”), ІІІ обласний конкурс модельного мистецтва

підготовка до конкурсів, вона зазвичай триває 2-3 тижні. Всіх дівчат поселяють в

“Глорі-стиль”, 2003р. (номінація “ГРАН – ПРІ”), Донецький

одне місце, кожен день у нас тренування, репетиції і здорове харчування, – згадує

відкритий конкурс “Міні-модель 2002” (номінація – “Міні-модель чарівність”) та Перший регіональний

Маша. – І, перш за все, спілкування з дівчатами, а якщо це за кордоном, то особливо

фотоконкурс “Осінній марафон” у рамках Всеукраїнського проекту “Екостиль–ХХІ”, 2003р. (лауреат

цікаво, оскільки приїжджають дівчата з різних куточків світу. Тепер я можу сказати,

фотоконкурсу в номінації “Краще акторське рішення”). Також у Києві

що в мене майже в кожній країні є подружки. Ще ми багато подорожували під час

– конкурси дитячої естрадної творчості та модельного мистецтва “Маленькі і Юні Леді & Джентльмени Україна”, “Юна Леді шарм Україна 2003”.

підготовки на конкурсах у Китаї та Німеччині.” “Але, все-таки, конкурси – моє хобі, навчання, звичайно ж, понад усе. Хоча жити без сцени та спалахів фотокамер я, напевно, теж не зможу.”

Ольга Мандичева (ІІІ МІ) Оля в модельному бізнесі з 12 років. За цей час вона працювала не лише в Україні, а й за кордоном (Мілан, Москва). До конкурсів у її творчому шляху належать “Королева Донбасу 2005” (1-віце королева), “Золота Корона України 2006”, з останніх – “Міс Україна-Всесвіт 2011”. Спогади лише приємні, адже це досвід, спілкування, можливість показати себе. На “Міс Україна-Всесвіт” був один цікавий випадок, коли на сцену з метою реклами спонсора вийшов представник компанії “Audi”, говорив по-німецьки з послідовним перекладом. Реклама затягнулася хвилин на сорок, всі учасниці втомилися стояти на височенних підборах та у вечірніх сукнях, глядачі в залі просто стали сміятися і кричати, що це конкурс краси, а не представлення нового кузова машини, а чоловік все говорив (виявився фанатом своєї справи). У результаті його просто перестали перекладати та повели зі сцени :) “Що найбільше запам’яталося? Взагалі дуже складно відповісти на таке питання, – зізнається Оля.

– Та після втомливих репетицій і декількох тижнів, проведених у зовсім іншому середовищі, з новими людьми, звичайно, дуже запам’ятовується вихід на сцену. Також запам’яталася тепер вже

Ксенія Огородник (І МБ)

Переможниця регіонального конкурсу краси “Міні Міс Буковина 2002”, переможниця в номінації “Маленька Міс Україна 2002” на всеукраїнському конкурсі краси “Міні Міс України 2002”. Як згадує Ксюша, конкурси – це “дитяча казка, яка назавжди буде в серці, незабутні емоції та почуття. Дуже щасливі моменти, які загартовують дух. Перша в житті конкуренція, яка допомогла стати сильніше і навчила боротися”

моя близька подруга, а тоді учасниця конкурсу! Ми дуже здружилися, ночі на проліт базікали, а вранці виходили з мішками під очима і спали на перервах”

11

Богдан Міфтахов (І МІ), Денис Гавриленко ( І МІ)

IIR-STYLE Денис Пінчук (V МЕВ) та Дар’я Скрибченко (V МІ) “Амнезія або Маленькі подружні злочини” “Для деяких з нас, амнезія – стан на складному іспиті, коли начебто “все знав, а забув”. Для акторів Львівського академічного театру імені Леся Курбаса це – імпровізаційна п’єса за твором Еріка-Емануеля Шмітта “Маленькі подружні злочини”. Ця вистава – незвичайна. Незвичайна не лише тим, що протягом спектаклю сцена радикально змінюється, модифікуючи таким чином погляд глядачів на події, що відбуваються на сцені. Не лише відточеним перекладом Неди Нежданої є також незвичайною ця вистава. До цієї незвичайності додається глибокий психологізм персонажів. Їхні образи не пласкі, вони розривають простір думок та тримають увагу глядача аж до кінця тригодинної вистави (у київському театрі імені Франка вона майже вдвічі коротша). У поведінці героїв відсутній пафос, а складність і трагізм людських стосунків проявляється в епізодах буденних подій. Це п’єса про свободу, про вибір, про долю людини. Як каже сам автор, “Моя амнезія – це брехня для того, щоб повернутися та віднайти тебе”. Саме так може віднайти себе кожен, хто захоче побачити вистави Львівського академічного театру імені Леся Курбаса.” Віктор Курцев (V МЕВ) “Я обожнюю театр! Та надаю перевагу Російській драмі. Театр – цікава система ідеалів, що відноситься до нас у такий живий спосіб. Можна сказати, що театр – це певна форма соціального танцю. Також мені подобається спостерігати за реакцією друзів на певні дії на сцені, аналізувати їх поведінку, відчувати емоції – бо це допомогає краще зрозуміти людину та її ставлення до життя в цілому.” Олександра Балкова (V МІ) “Театр люблю і займаюся ним. 29-го травня грала у виставі “Чайка” за п’єсою Бориса Акуніна. Нещодавно була в Луганську, де переглядала п’єсу “Езоп” (Академічний український музично-драматичний театр), головну роль у якій грав Михайло Голубович. Жанр п’єси був визначений як трагіфарс – і постановка відповідала. Мудрий, щирий і трагічний образ Езопа (Голубович), іронічний образ Ксанфа (Лясніков) – нібито філософа, над яким припинили сміятися тільки тоді, коли він став переказувати своїм учням байки Езопа (свого раба), – жіночі образи, одночасно трагічні і кумедні. Постановка залишила винятково позитивні враження. А минулого місяця гостювала в Москві, де ходила до театру “Современник” на Чеховські “Три сестри”. Зал аплодував стоячи.” Сергій Ковальчук (III МВ) “Люблю відвідувати театри, оскільки вважаю, що це чудове місце для духовного та культурного збагачення. Приємно спостерігати за майстерною грою акторів, отримувати задоволення від драматичних моментів. Останній раз був у театрі імені І. Франка на виставі “Одруження”. Вистава сподобалась. Жартівливі моменти в поєднанні з ліричними зробили гру дійсно цікавою. Безумовно, гра акторів теж заслуговує похвали.” Антон Грановский (І МЕВ) “Театр я люблю і поважаю, особливо наш інститутський театр Валентини Вікторівни. Театр – це не тільки приємно, але й корисно – він вчить нас, як поводити себе в соціумі. Адже що є життя? – Це гра!” Денис Лех (І МВ) “Театр – одне з моїх захоплень. Саме в театрі відчуваєш переживання героїв, їх душевний стан і нібито переносишся з ними в минуле... Нещодавно подивився виставу про французьку співачку та акторку Едіт Піаф. Це історія першого кохання і першого тріумфу. Музика чудова! Мене дуже вразив голос жінки, яка зреклася всіх земних благ та отримала світове визнання. “Публіка втягує тебе в свої обійми, відкриває своє серце і поглинає тебе цілком. Ти наповнуюєшся цією любов’ю, а вона – твоєю.”

“Життя – це театр…” – казав відомий класик та мав рацію. У житті кожна хвилина, кожна дія, кожна людина – усе відіграє свою роль. Влучно сказане слово чи певний вчинок можуть в одну мить перевернути усе з ніг на голову! Саме так і в театрі: гарна гра акторів мимоволі змушує тебе замислитися над подіями на сцені, змоделювати та перенести все це в реальне життя, так би мовити, приміряти на себе “маску”. Тому можна впевнено сказати: “Театр – це життя!”. Бо кожна роль – це цілковите маленьке життя, наповнене барвистими смугами негоди та радості, відчаю та щастя, помилок та подвигів… Дізнаємось, які емоції відчули наші студенти та викладачі, коли востаннє були в театрі? Та яка з вистав їх найбільш вразила?

М

икола Андрійович Ожеван (кафедра міжнародної інформації) “Регулярно відвідую Київський театр опери та балету. Люблю оперу, зокрема італійську. Верді, Пуччіні.. в юні роки сам співав, може, саме звідти це захоплення.” Ігор Олександрович Мінгазутдінов (кафедра міжнародних відносин та зовнішної політики) “До театру ставлюся однозначно позитивно, хоча й не належу до його фанатів. Інколи шкодую, що часто немає часу та відповідного “стану душі”, аби відвідати цікаву виставу. Втім, з того, що вдалося побачити останнє  “Солдатики” у Театрі російської драми та “Разговоры мужчин среднего возраста о женщинах, кино и алюминиевых вилках” у виконанні “Квартету И”. Вистави абсолютно різнопланові, але талановито поставлені й зіграні. Перша – робота нашого молодого, але вже відомого режисера Кирила Кашлікова, відверта драма, з трагічним фіналом. Дивлячись її, розумієш, що насправді армійське середовище в ній є лише певним тлом, і що подібна історія могла б трапитися й у самому театральному світі і серед бізнесменів, і навіть серед студентів. Друга  давня й надзвичайно популярна вже декілька років постановка “московсько-одеського” квартету дуже талановитих “сорокарічних хлопців” – Леоніда (Олексія) Бараца, Серія Петрейкова, Ростислава Хаїта, Олександра Демидова та Каміля Ларіна. Четверо чоловіків у віці від 37 до 41 року з інколи добрим, а й інколи і доволі злим гумором розмовляють на сцені саме про те, що їх цікавить і саме про те, що вони про це насправді думають. Про стосунки з жінками, про незадоволені амбіції, про голлівудське кіно, про зради, про дитинство, що начебто тільки ось-ось закінчилося, про помилковий пафос, про старість, що наближається. Майже три години без антракту пролітають на одному подиху. Складається враження, що кожному із присутніх у залі є що додати від себе в цю нескінченну низку історій про взаємні чоловічі й жіночі (малі й великі) підлості, про фальш у житті й у мистецтві.” Ігор Павлович Черінько (кафедра міжнародних організацій та дипломатичної служби) “Театр відвідую досить часто. На деякі вистави, як наприклад, на “Номер 13” або “Занадто одружений Таксист” (Російська Драма), “На полі крові” у франківському театрі, вже ходив 10-20 разів, і ще піду! А остання вистава, яка дуже вразила – “Квартет”, знову ж таки у Російській драмі. Валерія Заклунна, як завжди, на висоті. Піднебесною! А Микола Рушковський та Юрій Мажуга взагалі грали неперевершено! Впевнений, що піду на цю виставу ще декілька разів!” Валерій Марчук (V МВ) “Обожнюю! :) Останнього разу відвідав театр Лесі Українки, “Солдатики”. Дуже приємно вражений.”

Театр розвиває не тільки розумово, але й духовно....Отже, якщо ви хочете відволіктися від буденних проблем і поринути у світ класики, театр – саме те місце, де можна по-справжньому відчути себе вільним від думок.” Валерія Манзюк (IV МЕВ)

12

НАУКА БЕЗ КОРДОНІВ

Distance Learning: The Latest Trend?

Increasing numbers of IIR students are opting for supplementary higher education despite scepticism of professors and employers alike. Is online education at the world’s top universities a viable alternative to “zaochka”?

They walk among us… The title of the sci-fi B-movie cropped into my mind while researching this article. It seems that every fourth IIR student or so is enrolled at some kind of distance higher education establishment, known perhaps more aptly by the good old Soviet term zaochka. Are we in the grip of a mass hysteria, hiding behind the paper shield of diplomas from the unfavourable conditions of the job market? Or are we all aspiring Renaissance men?

Georgi Tsyganok, 4th year IR student, is also enrolled at the National Academy of Statistics, Accounting and Auditing. He’s enthusiastic about his IR degree, specialising in state security, but admits that it is very difficult to find employment in the field. Studying Auditing provides not only useful practical skills, but functions as an employment safety net.

Distance education is also a way of filling in qualification blanks. Anastasia Krasnoshlyk, 2nd year IR student, is enrolled at the Kharkov National Yaroslav Mudry Law Academy, and will be a certified lawyer upon graduation. The main criticism against IIR law graduates is that they are purportedly not qualified to work within the Ukrainian legal system.

For some students, education is a passion. Tetyana Mamula, 3rd year International Law student, attends the University of Economics and Law “KROK” on a weekend basis to study International Economics. The intensive format of the course gives her the confidence to consider working in the field, but at the moment it is just a way of deepening her understanding of fundamental economic principles, essential for succeeding in virtually any field these days.

Why So Sceptical? In recent years, zaochka has become nothing short of a pejorative term, with certain high-profile “students” accumulating academic credentials to rival the world’s leading think tanks. Oleksandr Gon, associate professor at the Dept. of Foreign Languages, believes that distance learning ought not to be viewed through the prism of pragmatism. Until recently, he was one of the professors providing further education at IIR. He challenges the popular disregard of post-soviet zaochka, pointing out that physical presence alone does not determine the quality of one’s education. In his own words: by all means, if you want to learn, there is nothing stopping you. Needless to say, not all academic staff share this viewpoint, seeing alternative academic arrangements as a poor excuse for not doing your homework. Artem Nikiforov, President of the Student Council, shares this scepticism, suggesting that being enrolled at several different higher education institutions simultaneously has become a sort of a trend. But is this really such a bad thing?

Online Learning at the World’s Top Universities Prestigious education is becoming more accessible. The rapid advancement of modern communication technologies has brought the concept of distance education onto a whole new level, with the world’s top un13

iversities investing in sophisticated online learning systems which provide millions of people worldwide with the opportunity to pursue further education. The online learning hub generally functions as a forum where distance learners can discuss material and exchange information, guided by a tutor. You are required to submit individual assignments and put in a lot of independent reading.

The Great News about Online Learning: • Simpler admissions criteria • Wide range of subjects, many of which are unavailable to study in Ukraine • Buy literature online and have it delivered to your doorstep • Access databases of the world’s top universities • Meet inspiring fellow learners • Attend lectures by world-renowned academics Sounds too good to be true?

In some sense, there is nothing particularly modern about this. Traditional university education is all about independent work. Time spent in lectures and tutorials is kept to a minimum, and the main focus is on guiding the student in their independent reading and research.

Dr Stuart Perrin, Professor at Queen Mary University, London, UK, admits that questions can arise regarding the authenticity of the work produced. But the flexible nature of online education does give you the freedom to define the framework of your own individual learning experience. So plug in, log on and start your research.

History of Art at Oxford University: Frontline Report. My experience as a distance learner at Oxford University reading History of Art has been both challenging and enlightening. My abject failure to manage my time has brought me close to tears on several occasions, because you really have to do put in ten hours of independent study a week. Without it, it is next to impossible to pass the course, as you need to maintain a sufficient level of online activity and written turnout. The understanding I’ve gained looking at various periods, movements and artists has helped my professional development as International Relations Manager for Ukrainian charitable organisation "Concordance" ("Співдружність"). I’ve been involved in organizing exhibitions, promoting Ukrainian art and artists abroad, rubbing shoulders with renowned experts in the field. Without my distance learning degree, I would never have been able to become involved in this dynamic field, let alone keep up intelligent conversation, which usually involves a fair mix of legal, economic and artistic aspects. Suffice to say, the question of recognition of online education diplomas is the last thing on my mind.

If you’d like to find out more, check out the websites of the world’s leading universities for Online Education opportunities.

Myroslava Halushka (3rd Year International Law)

СВИСТОК

Вища Ліга ІМВ

П

ереконана, кожен погодиться з думкою, що весна приносить нові ідеї, захоплення, звершення…Ось і нинішня, 2011-та, подарувала нам десятий, ювілейний, сезон Вищої Ліги ІМВ з футболу! Не секрет, що для сильної статі цей вид спорту виходить за рамки просто гри: це і хобі, і поле для самореалізації. Студенти нашого Інституту не є винятком Яскравим свідченням цього є успішне існування вже протягом п’яти років Ліги ІМВ. Її історія – це розвиток турніру від звичайного змагання, що налічувало лише 6 команд, до справжньої спортивної події. Власне ідея створення футбольної першості виникла в 2004 році, проте, незважаючи на достатньо велике поле, розміром 11х11, кількість командучасниць становила лише 6, що свідчило про незначну (на той момент) популярність заходу. Як відомо, для досягнення успіху необхідне бажання, злагоджена команда та ентузіазм активних людей. Цими складовими, безумовно, володіли всі 3 покоління організаторів Ліги: Антон Мясоєдов та Андрій Косяк (нині – наші випускники); Андрій Соронович та Євген Попко (V МП); Євген Карабаєв та Володимир Миронов (ІІ МІ). Найважче було найпершим, але саме їм вдалося закласти фундамент цієї справи – зробити справжній турнір із звичайних ігор. Восени 2006 року зібралося вже 8 команд і була впроваджена схема проведення – двічі на рік (восени і навесні). Чемпіонату надана нова назва – Вища Ліга ІМВ. Нагородою для Антона та Андрія на тому чемпіонаті стала перемога їхньої команди (“Любі Друзі”) у першому сезоні. Зусиллями організаторської команди турнір набував усе більшої популярності: навесні 2007 року вже було 12 команд-учасниць, серед яких дебютувала збірна викладачів та аспірантів ІМВ – “Dream Team” (капітан – В.В. Попко, кафедра порівняльного та європейського права). Восени 2007 команд стало вже 21. Напередодні того сезону, третього за ліком, на раді капітанів команд було прийнято рішення про допуск випускників ІМВ до змагань ВЛК. “Міжнародник” вирішив нагадати читачеві усіх переможців Ліги: Cезон Весна 2010 Осінь 2010

Володар Малого Кубку “Total 90” “Punishers”

Весна 2011

“Total 90”

“Міжнародник” вирішив Осінь 2006 “Любі Друзі” по спілк у в атися з воротарем “Едельвейс” Весна 2007 Осінь 2007 “ Е д е л ь в е й с у ”.

“Onorta” Весна 2008 Це команда, яка “Dream Team” Осінь 2008 “Onorta” з 2004 року досі не втрачає своїх “Едельвейс” Весна 2009 позицій у турОсінь 2009 “Едельвейс” нірі (яскравим “Штрафбат” Весна 2010 підтвердженням Осінь 2010 “MAFIA” цьому є її три“MAFIA” Весна 2011 разове чемпіонство та бронза в 10му сезоні). Він розповів про історію Ліги та поділився секретами успіху: “Рівень команд тепер більш збалансований, інтрига та видовищність від того тільки зросли. Але дещо залишилось незмінним. Це те, що кожного нового сезону збирає студентів, першокурсників та випускників ІМВ, – атмосфера турніру. Кожна команда-переможець – це як великий пазл: слід витратити багато часу, аби підібрати кожній його частині своє місце. А коли додати вже зазначені організованість і волю до перемоги, то на складеній картинці буде зображений Кубок ВЛ ІМВ!”

2007-2009 рр. – час другого покоління організаторів Ліги. Вони долучили до співпраці багатьох спонсорів, забезпечивши цим турніру гарну базу для подальшого розвитку. Ще одне нововведення – запрошення професійного судді, що, безсумнівно, підвищило професійний рівень заходу. Нарешті, справжнім новаторством стало запровадження навесні 2010 Малого Кубку Вищої Ліги ІМВ для того, аби команди, які втратили своє право розігрувати головну нагороду, мали змогу позмагатися за цей “кубок престижу”. За весь час свого існування цей приз двічі побував у руках команди “Total 90”, також його виборювали “Punishers”. “Основним лейтмотивом нашої організаторської діяльності було привернення якомога більшої кількості глядачів, адже підтримка для футболістів – це дуже важливо. Вона спонукає та надихає на нові футбольні звершення! Саме тому ми не змінювали нашого поля, оскільки воно розташоване недалеко від Інституту” – розповів “Міжнароднику” один із організаторів та гравець команди-чемпіона “Mafia”– Андрій Соронович (V МП). Особливою традицією ВЛ завжди було залучення молодих та ініціативних активістів, Сезон

Чемпіон

які завдяки новаторському підходу до справи, вдосконалюють її та роблять ще більш популярною. Мова йде про нову команду організаторів – Євгена Карабаєва та Володимра Миронова (ІІ МІ). Вони розпочали свою діяльність навесні 2010 в якості помічників, а вже 10, ювілейний, сезон хлопці організували самостійно. “Міжнародник” також поцікавився в Євгена намірами та планами їх подальшої діяльності: “Головною нашою метою є збереження минулих надбань та ще інтенсивніший розвиток турніру. До вже існуючих здобутків можу віднести, зокрема, появу помічника судді, який водночас займається офіційним сайтом турніру. Завдяки цьому, організація та власне проведення турніру є більш цілісним. На мою думку, жодних кардинальних кроків робити не потрібно, оскільки попередня команда професійно підходила до виконання своїх обов’язків. На перспективу, ми все-таки плануємо змінити поле та вдосконалити фінансову систему Ліги”. Що ж, поговоримо про 10-й сезон? Точніше – про його результати! Місце

Назва команди

Капітан

“Золото” “Срібло” “Бронза”

“Mafia” “Dream Team” “Едельвейс”

Євген Попко Вадим Попко Максим Ємельянов

Малий кубок вдруге отримала команда ¨Total 90¨, капітаном якої є Андрій Малай (ІV МЕВ). Відмітили також найкращих: Кращий захисник сезону – Євген Попко “MAFIA” Кращий воротар сезону – Андрій Хантіль “Dream Team” Кращий гравець сезону – Вадим Попко “Dream Team” Кращий бомбардувальник – Валерій Федоренко “Red Wings” Кращий капітан сезону – Андрій Малай “Total 90” Отже, 10й сезон – це вже історія, тому нам лишається ще раз привітати переможців, призерів і, взагалі, усіх, хто зробив свій внесок у цей захід. Це, дійсно, подія рівня Інституту міжнародних відносин! До нових зустрічей восени!!! Олександра Лазебник (І МП)

Mafia

Нові організатори Євген Карабаєв та Володимир Миронов

Total 90 14

РУБРИКА СВИСТОК ПЕРША

Наші футболісти – як завжди на висо-

Н

ещодавно закінчився черговий турнір Київського національного університету імені Тараса Шевченка з міні-футболу. Команда ІМВ у нелегкій боротьбі здобула перемогу в своїх товаришів з інших факультетів. Наші хлопці таким чином продовжили свою переможну ходу, яка розпочалася минулого

року, коли футболісти ІМВ перемогли в “Кубку майбутніх дипломатів”. За перебігом подій шанувальники цього виду спорту могли слідкувати в спортивному комплексі КНУ. А тим, хто не зміг приїхати, стали в пригоді новітні технології комунікації – користувачі мережі Інтернет читали он-лайн трансляцію в сервісі мікроблогів Twitter. Особливо під час ігор турніру відзначи-

В

Павло Ліневич (IV МВ)

Перемога над собою та суперниками

Чарівний світ краси та здоров’я

ажко уявити те, що відбувалося в залі спортивного комплексу Київського національного університету імені Тараса Шевченка в четвер, 21 квітня 2011 року, не побувавши там! Це було справжнє феєричне дійство, що нагадувало кадри усім добре відомих американських фільмів про шкільне життя молоді, коли будь-яким спортивним змаганням передує блискучий виступ груп підтримки. Так ось – у залі спортивного комплексу зібралися команди дівчат із танцювальної аеробіки усіх факультетів Університету, що прагнули показати свою майстерність та здобути першість. Танцювальна аеробіка – це комплекс вправ, що в собі уособлює і красу, і здоров’я, адже стимулює роботу серцевосудинної системи, бореться із зайвою вагою, зміцнює м’язи, і водночас пропонується глядачу у вигляді граціозного, переважно швидкого, ритмічного танцю. Під цією назвою об’єднана численна кількість окремих стилів, який кожен може обрати і в якому може реалізувати себе. Виступи команд просто з перших рухів змушували тамувати подих. В таких випадках велике значення має музичний супровід і костюми, які підкреслюють бездоганність фігур та фізичної підготовки дівчат-учасниць, а також створюють цілісну картину танцю. Інститут міжнародних відносин представляли прекрасно підготовлені ді-

лися наші “герої” Євген Попко, Андрій Соронович, Олег Хмара, Саба Сабаурі, Владислав Рюмшин та інші. Дякуємо вам, хлопці, за чудову гру та бажаємо нових гучних перемог!

вчата (Анна Варібрусова, Валерія Івченко, Вікторія Кариневич, Ольга Курець, Анастасія Маніта, Інна Маркус, Ксенія Хірвоніна, Ірина Цьома, Анна Яцун), які, безсумнівно, з перших хвилин заволоділи увагою публіки. Глядачі по закінченню виступу нашої команди скандували й аплодувала, здавалось, найгучніше. Не дивно, адже нашій команді дали змогу двічі (хоча з технічних причин) продемонструвати танець, що не могло залишити нікого байдужим. Окремі слова подяки слід висловити педагогам з кафедри фізичного виховання: старшому викладачу Любові Костянтинівні Коробко та викладачу Олені Анатоліївні Онищенко, які невтомно працювали над кожним рухом танцю разом із дівчатами. Не можна оминути увагою і виступ університетської збірної. Складні підтримки, неочікувані рухи – у танці було все, що захоплює глядача і вражає суддів. Немає сумніву, що команда Університету може достойно представляти наш ВНЗ. Зовнішній вигляд, одяг, усмішки, складність та краса рухів – все це зіграло свою роль, і ми перемогли! Із рахунком у 36 балів наша команда посіла ІІ місце в ІІ підгрупі, показавши всю свою майстерність та станцювавши по максимуму! Таким чином, ще не всі вершини завойовані, тому наступного року ми готові вболівати за дівчат! Катерина Гусєва (І МЕВ)

Н

ещодавно закінчилася спартакіада Київського національного університету імені Тараса Шевченка серед студентів. Вона включала в себе 22 види спорту. За найкращі результати змагалося 19 факультетів і інститутів. Одними з найкращих стали студенти нашого Інституту. Вони не тільки покращили результат попередніх років, але й зуміли перейти з другої групи у першу. Ми їх вітаємо! У загальному наші спортсмени-дипломати здобули 7 перших місць, 5 других і 5 третіх. Перші місця були завойовані в таких видах спорту: шахи, важка атлетика, плавання (1 курс), фут зал, бадмінтон, плавання (збірна), легка атлетика. Перейшли ми в групу до факультетів, які завжди найкраще виступали на спартакіаді: біологічний, економічний, механіко-математичний, юридичний, кібернетики, фізичний, геологічний. Викладач фізичної культури Л. К. Коробко розповіла нам: “Цього року перед нашими студентами стояло дуже важке завдання, тому що багато факультетів були прекрасно підготовлені та показували хороший результат. Наступного року ми будемо ще більше тренуватися, щоб утриматися в першій групі лідерів і перевершити вдасні досягнення”. Спортсмени підтримали Любов Костянтинівну: “Наступного навчального року ми покажемо не тільки хороший результат разом усіх команд, а й зробимо прорив у самостійних досягненнях. Ми обіцяємо, що не підведемо наш Інститут і будемо боротися за перемогу”. Ще одне змагання показало, що студенти Інституту міжнародних відносин гарні спортсмени, і вони готові боротися за право називатися найкращими. Побажаємо їм успіху і нових олімпійських досягнень! Анастасія Петручак (ІІ МВ)

15