ТЕМА НОМЕРА
Освіта в Україні
В И Д А Н Н Я
Г Р О М А Д С Ь К О Ї
МАЛООСВІЧЕНИМИ ТА БІДНИМИ ЛЕГШЕ МАНІПУЛЮВАТИ Аналіз уже зроблених нинішнім Міністерством освіти і науки кроків наштовхує на невтішний висновок: цій владі не потрібна нова якість української освіти, не потрібна прозорість і справедливість у доступі до освіти – їм потрібна керованість і покірність... стор. 3
О Р Г А Н І З А Ц І Ї
№3(3), 01.09.2010
www.frontzmin.org АКТУАЛЬНО
Арсеній ЯЦЕНЮК:
«Молодь може і повинна забезпечити достойне майбутнє собі й Україні» Лідер політичної партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк взяв участь у роботі Міжнародної програми «Студентська республіка-2010» в Євпаторії.
ОСВІЧЕНІ, ВІЛЬНІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІ ГРОМАДЯНИ – НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ КРАЇНИ Лідер «Фронту Змін» Арсеній Яценюк переконаний, що для теперішньої влади розвиток освіти не є пріоритетом, а її дії у цій сфері - безвідповідальні та хаотичні. Він упевнений, що без забезпечення належного статусу вчителя, інноваційних рішень в українській освіті, без її входження до європейського освітнього простору сильної держави нам не побудувати. — Арсенію Петровичу, чого б Ви побажали українцям напередодні 1 вересня – Дня знань? — Школярам і студентам – нестримного бажання пізнавати нове і вміння перемагати лінощі. Любити свою країну та розуміти, що тільки побудувавши сильну державу, ми як народ, як нація виживемо в цьому складному і суперечливому світі. Тому вже зі шкільної та студентської лави варто замислюватися над своїм майбутнім і не тільки готуватися до здобуття професії, а й починати формувати власну громадянську позицію. Батькам зичу взаєморозуміння зі своїми дітьми, терпіння
та мудрості. Учителям і викладачам хочу побажати здібних і вдячних учнів, уваги і поваги від держави та суспільства. — Яку головну проблему необхідно сьогодні вирішити в сфері національної освіти? — Насамперед це доступність і якість освіти з огляду на сучасні соціально-економічні реалії не лише в нашій країні, а й у Європі та світі. Доступність передбачає реалізацію права кожного українця мати якісну загальну середню освіту та можливість здобути таку професію, яка потрібна на ринку праці й спри-
ятиме розвитку талантів людини. Якість освіти – це передусім її відповідність тим вимогам, які ставить перед нами світ сьогодні, а також ставитиме в майбутньому. До якісних показників я відніс би володіння сучасними інформаційними технологіями, знання та вільне володіння кількома іноземними мовами, здатність вчитися і підвищувати свою кваліфікацію впродовж усього життя, вміння самостійно критично мислити та відповідально вирішувати проблеми. Освіта має працювати на випередження. Адже ті, хто вчиться зараз, будуватимуть нашу країну завтра. — Схоже, що в нас із доступністю до загальної середньої освіти все гаразд. Вона обов’язкова, згідно з Конституцією… — Не робив би таких поспішних висновків. Дитина в селі не має доступу до такої ж якісної освіти, як, скажімо, дитина, яка живе у великому місті. Та й у великих містах дуже
різна якість шкільної освіти. І звичайна школа у так званих спальних районах міста, як правило, має гірші умови навчання, бо її відвідують переважно діти з незаможних сімей. Я не закликаю боротися з багатими громадянами чи приватними школами. Але роль держави – встановити максимальну соціальну справедливість, в даному разі – рівність доступу всіх українських дітей до якісної сучасної державної освіти. Це одна з головних функцій держави – виховання освічених, вільних і відповідальних громадян. Адже саме такі громадяни є найбільшим скарбом будь-якої країни. Україна визнана найбільш освіченою серед держав із низьким рівнем доходу. У нас грамотними є 99% населення. Проте вміти лише читати та писати сьогодні недостатньо. Іншими словами – у нас є чудова база, яка за належної державної підтримки стане ключовою точкою зростання економіки. продовження на стор. 2
Близько тисячі молодих людей із усієї України з 20 до 23 серпня жили в умовах «Студентської республіки», яка моделює реальну державу: студенти створювали партії, писали їх ідеології й статути, реєстрували у студентському міністерстві юстиції, після чого отримували право боротися за посаду в студентському парламенті та пост студентського президента. Арсеній Яценюк високо оцінив роботу, проведену учасниками цієї програми. Політик заявив, що очолювана ним партія «Фронт Змін» насамперед зацікавлена в молодих людях, які мають хист і бажання працювати заради країни, заради змін. Для пошуку таких людей у партії створено певні «соціальні ліфти», зокрема Уряд Змін. Крім того, всі регіональні осередки відкриті для того, аби активні молоді люди могли проявити себе. На виборах президента «Студентської республіки» переміг активіст «Фронту Змін» із Миколаєва Олег Соколик. Арсеній Яценюк пообіцяв Олегу Соколику підтримку з боку «Фронту Змін», якщо він захоче брати участь в місцевих виборах 31 жовтня. Під час спілкування з представниками студентського парламенту та кандидатами на пост президента «Студентської республіки» лідер «Фронту Змін» зазначив, що участь у цій програмі допоможе студентам навчитися відстоювати свою позицію, знаходити прихильників і однодумців. «Це вам знадобиться в реальному житті, яке готує вам багато випробувань. Я вам бажаю тільки одного – пройдіть ці випробування. Неважливо, хто з вас буде чи не буде президентом. Головне – відбутися як людина, як особистість, як майбутнє України. Я вам бажаю світлого майбутнього, яке ви просто зобов’язані забезпечити собі й нашій країні», — підсумував лідер «Фронту Змін».
2
ІНТЕРВ'Ю ЛІДЕРА
— Нині тривають дискусії щодо повернення до 11-річної освіти та скасування переходу на 12-річку. Як ви оцінюєте такі кульбіти теперішньої влади, адже до 12-річки Україна готувалася ще з 2001-го? Тепер виходить, що останні десять років реформування освітньої галузі країна змарнувала. — Ми приділяємо забагато уваги формі, забуваючи про зміст. Десять, дванадцять чи тринадцять років – це менш важливо, ніж те, чим будуть заповнені шкільні заняття. Світ динамічно розвивається і ставить нові вимоги перед людиною, щоб вона була конкурентноспроможною на ринку праці та здатною успішно реагувати на всі життєві виклики.
ологічними питаннями: звуженням використання в освіті української мови, переписуванням підручників з історії, нівелюванням при вступі у виші результатів зовнішнього незалежного оцінювання (і таким чином створенням можливостей для корупції), переслідуванням активістів студентських організацій тощо. — Проблемою освіти України – фактично за всіх попередніх урядів – залишається забезпечення шкіл підручниками... — Згоден. І це також свідчить про те, що освіта не була і не є пріоритетом як для попередньої влади, так і для чинної. Бракує справді інноваційних рішень, які вже широко використовує світ. Ми ж живемо
Освіта має працювати на випередження – ті, хто вчиться зараз, будуватимуть нашу країну завтра Іноземні мови, інформаційні технології, оновлений зміст освіти потребує більше часу на їх вивчення. Адже при цьому ми повинні також дбати про здоров’я наших дітей і берегти їх від перенавантаження. Ми вирішили йти до європейських стандартів освіти. І 12-річна школа відповідає тій системі, яка діє в країнах Євросоюзу. Якщо ми прагнемо стати повноцінною частиною європейського освітнього простору, то нам доведеться вдосконалювати свою систему освіти. Тому реформу, на яку витрачено стільки часу, грошей та енергії, варто було не скасовувати, а відкласти на кілька років, щоб ґрунтовно її підготувати. Проте замість розробити ефективну програму із забезпечення нової трирічної профільної школи, уряд затиснув нашу освіту в старі пострадянські рамки. Зі скасуванням реформи проблеми нікуди не зникли. Підручників як бракувало, так і бракує, вчитель як отримував за свою працю копійки, так і отримує. Натомість керівництво Міносвіти більше переймається не цим, а іде-
не в ХІХ, а в ХХІ столітті. Наприклад, обов’язковим є проведення справжньої «інтернетизації» всієї країни. І починати її слід саме зі школи, профтехзакладів, вишів. Це дає якісно інший рівень доступу до інформації та обміну нею. Сьогодні в цивілізованому світі паперовий носій інформації стрімко витісняється електронним. Нам необхідні електронні підручники. Це можуть бути і бук-рідери, і ноутбуки, і звичайні комп’ютери на кожному учнівському чи студентському місці, які підключені до мережі Інтернет. Сюди входить і створення електронних бібліотек. У комплексі такий підхід забезпечить розвиток дистанційного навчання, а отже, й вільний доступ українців до сучасної якісної освіти. Це слугуватиме і об’єднанню країни, сприятиме становленню сучасної української нації. Наприклад, торік я відвідав Космічний ліцей у Сімферополі. «Фронт Змін» подарував цьому навчальному закладу комп’ютерну техніку для дистанційного навчання. І ми разом із дітьми одразу організували через програму «Скайп» відеоміст із учня-
ми гуманітарної гімназії у Львові. Діти спілкувалися українською і російською без взаємних упереджень, а тим більше – перекладача, ділилися своїми знаннями, досягненнями, прагненнями та планами на майбутнє. А найголовніше – вони запрошували одне одного в гості, аби ближче познайомитися. Учні зрозуміли, що крім мови спілкування вони нічим не відрізняються. Що в них схожі проблеми, подібні мрії, їм подобаються однакові фільми та музика, вони люблять свою країну і часто краще за дорослих розуміють сучасний світ. — Арсенію Петровичу, закінчивши школу, більшість дітей намагаються вступити до вишів і стати юристами або економістами. Проте національній економіці бракує фахівців робітничих спеціальностей, інженерів, багатьох інших спеціалістів. Як виправити ситуацію? — Освіта має обслуговувати економіку та відповідати її потребам. Тому уряд повинен сформувати державне замовлення на всі спеціальності й оприлюднити його, щоб суспільство, насамперед випускники та їхні батьки, розуміли реальний стан справ і могли робити свідомий вибір своєї майбутньої професії. Крім того, в цьому мають бути зацікавлені навчальні заклади та працедавці. Тоді в нас буде значно менше вишів, які радше торгують дипломами, ніж дають освіту. Бажання мати вищу освіту гідне схвалення. Але реалії ринку такі, що кваліфікований газоелектрозварювальник сьогодні заробляє стільки ж (а нерідко й більше), як кваліфікований столичний журналіст чи офісний працівник. Це свідчить про дефіцит кадрів робітничих спеціальностей. Тому нам необхідно відроджувати професійно-технічну освіту, пов’язуючи її з сучасними технологіями на ринку праці. Наголошую: у країні двадцять років нічого, крім «царських сіл» навколо обласних центрів, одного автобану і двох реакторів атомних станцій, не будувалося. Країна потребує будівництва в буквальному
сенсі цього слова. Це зведення доступного житла, будівництво доріг, комунальних мереж, мостів, аеропортів, портів. Тож попит на будівельників, мулярів, зварювальників, інженерів буде зростати. — Від чого головним чином залежить майбутнє української освіти? — Переконаний, що тут відправною точкою є статус учителя, викладача, наставника. Цей статус має бути високим не на словах, а на ділі. Це має втілюватися не президентськими та урядовими доповідями, гарними словами, а конкретними статтями державного бюджету. Учитель, викладач, вихователь дитячого садочка мають отримувати достойну оплату своєї нелегкої праці. Щоб почуватися вільною людиною. Такий учитель спроможний виховати справді вільного громадянина. Освіта – це одна з точок нашого зростання. Не лише культурно-духовного, а й економічного. Скажімо, у Фінляндії – одній із провідних країн за рівнем життя населення – професія вчителя така престижна, що конкурс у педагогічні виші є найвищим у країні. — Що нам заважає повернути престиж професії вчителя? — Мені боляче про це говорити, бо я сам виріс у родині викладачів і знаю специфіку цієї важкої праці. Що відбувається в нас? Уряд продовжує
і є нині на 300 грн меншим, ніж мінімальна заробітна плата. У результаті молодий учитель з вищою освітою отримує лише на 50 грн більше, ніж шкільна прибиральниця. Крім того, в багатьох регіонах управління освіти спробували відправити вчителів на літо в неоплачувану відпустку, змушуючи педагогів підробляти торгівлею квасом чи морозивом. Держава не мотивує до праці в освіті молодих талановитих людей. — Що в такому разі робити? — Ще наприкінці травня я звернувся і до прем’єра, і до президента з вимогою скасувати незаконну постанову, прийняту попереднім урядом, і підвищити до належного рівня зарплати бюджетникам, насамперед учителям. Тим більше, що джерела є. Зокрема, це занижений Законом «Про державний бюджет України на 2010 рік» на 3 млрд грн показник зростання ВВП цього року. Тобто приховані гроші, які потім видаватимуть за перевиконання дохідної частини бюджету. До того ж, 26 квітня і 21 травня Микола Азаров публічно заявив, що «Нафтогазу України» не потрібна компенсація, також передбачена дербюджетом. А це ще майже 3,5 половиною мільярди. Проте і президент, і голова уряду не просто проігнорували мою законну вимогу, а й узяли зобов’язання перед МВФ заморозити зарплати працівникам бюджетної сфери наступного року
Якщо владі не потрібні освічені вільні люди, ми таку владу зобов’язані змінити згубну практику своїх попередників – економити на освітянах. Маємо справу з елементарним невиконанням закону. Зокрема, відомо, що основою для розрахунків зарплати бюджетників має бути мінімальна заробітна плата. Проте чинний уряд розраховує в тарифній сітці заробітну плату, виходячи не з «мінімалки», а з першого тарифного розряду, який виставляється ними «вручну»
і на середньострокову перспективу. «Фронт Змін» робитиме все, щоб не допустити цього. Утім, навіть за таких умов сьогодні є багато справжніх подвижників педагогічної справи. Саме вони й рятують українську освіту від наслідків хаотичних безвідповідальних дій влади. А якщо владі не потрібні освічені вільні люди, ми таку владу зобов’язані змінити.
Реальні справи «Фронту Змін» У Кам’янець-Подільському «Фронт Змін» повертає дітей до книги Кам’янець-Подільська районна організація «Фронту Змін» відзначила День книговидавництва та поліграфії власною акцією. Активісти зібрали понад 200 дитячих і підліткових книг, класичної й історичної літератури. Книги передали до Орининської школи-інтернату. Серед інших осередків також відзначилися Полтавська та Тернопільська міські організації «Фронту Змін», а також Київський обласний осередок партії. «Фронтовики» дарували дитячим бібліотекам книги з українськими народними казками, віршами, твори українських і зарубіжних класиків та сучасних письменників, історичну, довідково-енциклопедичну та методичну літературу.
«Фронт Змін» дарує нове життя дитячим майданчикам Миколаєва
Активісти Миколаївського «Фронту Змін» побудували перший повноцінний дитячий майданчик біля одного з будинків на проспекті Героїв Сталінграда. Вони давно «взяли шефство» над дитячими майданчиками міста, десятки з яких було відремонтовано силами «Фронту Змін». До доброї діяльності активістів також долучаються місцеві мешканці та дітлахи. На думку миколаївців, сьогодні вже не можна сидіти й чекати, поки чиновник вирішить облаштувати той чи інший дитячий майданчик. Час самостійно будувати своє майбутнє і впорядковувати територію навколо будинків для своїх дітей.
Ужгородський «Фронт Змін» турбується про збереження дитячої залізниці Ужгородська Мала дитяча залізниця вже другий рік поспіль працює завдяки зусиллями активістів місцевого «Фронту Змін». Торік саме «Фронт Змін» узяв шефство над візитівкою міста – дитячою залізницею, яка через відсутність коштів на утримання майже занепала. Активісти Закарпатського «Фронту Змін» провели низку акцій, якими звернули увагу громадськості на проблеми Малої залізниці. Власними силами та
з допомогою небайдужих мешканців міста привели до ладу територію, полагодили локомотив та відновили вагончики. Послугами залізниці зараз щодня користуються до тисячі жителів Закарпаття та гостей краю.
«Крок до успіху-2010» кіровоградської молоді
У Харкові, Львові та Донецьку «Фронт Змін» провів акцію проти корупції у вишах «IQ за хабар не купиш» – із таким закликом молоді активісти «Фронту Змін» провели акцію, ініційовану благодійним фондом Арсенія Яценюка «Open Ukraine». Акція була спрямована проти корупції у вищих навчальних закладах.
З ініціативи Кіровоградського обласного осередку «Фронту Змін» проведено «Ярмарок вакансій» – перший етап проекту стажування та працевлаштування вузівської молоді «Крок до успіху-2010». Під час заходу в Кіровоградському національному технічному університеті були представлені провідні підприємства міста, відбулася презентація програми літнього стажування та проекту «Розвиток і підтримка талановитої молоді». Наступним етапом програми стало стажування на підприємствах, яке тривало протягом липня і серпня. Ідея проекту виникла в березні 2010 року, під час зустрічі керівництва Кіровоградського обласного осередку «Фронту Змін» зі студентами вишу.
У Харкові, Львові та Донецьку активісти «Фронту Змін» роздали стильні сумки з оригінальним написом «IQ за хабар не купиш». У сумки було вкладено буклети з інформацією про те, як відстояти свої права під час навчання й отримати вищу освіту без хабарів. Молодь вірить, що досвід боротьби з корупцією в інших державах можна успішно застосовувати в Україні.
3
КОМПЕТЕНТНО
44% українських дітей не мають можливості відвідувати дошкільні навчальні заклади
1000 дошкільних навчальних закладів України не функціонують (занедбані чи здаються в оренду)
49,4% 65,3% yкраїнських батьків основною проблемою вважають постійні збори грошей на ремонт школи та подарунки вчителям
українців вважають, що Україні потрібна реформа шкільної освіти
861 вишів існує в Україні. Проте жоден не входить до рейтингу 500 кращих університетів світу. Для порівняння: у Франції - 87 вишів
68% забезпечення ПТУ підручниками з загальних предметів, з професійнотехнічних - 76%
19,5% випусників отримали направлення на роботу з допомогою навчальних закладів. Четверо осіб із п’яти були змушені працевлаштовуватися самостійно
За даними МОН, МВС і соціологічних опитувань
МАЛООСВІЧЕНИМИ ТА БІДНИМИ ЛЕГШЕ МАНІПУЛЮВАТИ Автор: Лілія ГРИНЕВИЧ, координатор напрямку «Суспільство знань» в Уряді Змін
Нам, громадянам України, потрібна якісна освіта. Вона має зробити наші молоді покоління конкурентними на ринку праці, готовими до тих викликів, які ставить сьогоднішній динамічний час, здатними розбудовувати власну незалежну правову державу. Та чи потрібне це нинішній владі? Аналіз уже зроблених нинішнім Міністерством освіти і науки кроків наштовхує на невтішний висновок: цій владі не потрібна нова якість української освіти, не потрібна прозорість і справедливість у доступі до освіти – їм потрібна керованість і покірність. Бо ж загальновідомо: малоосвіченими та бідними легше маніпулювати. Про це свідчить не лише куций рядок у державному бюджеті на фінансування системи освіти, а й ставлення чинного уряду до пріоритетних освітніх проблем. На розв’язання частини з них потрібні додаткові кошти, а для вирішення інших – якісні управлінські рішення. Проте поки немає ні одного, ні іншого.
Зневага до вчителя Почнімо зі становища вчителя, без якого не можуть відбутися жодні позитивні зміни в освіті. Насамперед треба принаймні повернутися до справедливої тарифної сітки. Предметом «гордості» уряду вважається встановлення мінімальної заробітної плати на рівні 888 грн. Саме з огляду на неї потрібно розраховувати оплату праці вчителя із застосуванням відповідних коефіцієнтів. Проте Кабмін встановив, що зарплата буде розраховуватися не з мінімальної зарплати, а зі встановлених ним вручну 570 грн. Тож прибиральниця у школі заробляє 888 грн, а молодий педагог із вищою освітою –
яка сьогодні становить близько 2,4 тисячі гривень. Якби виконувався бодай цей закон, то це стало б чи не головною передумовою для справжніх системних змін в освіті.
Переписування історії Окремої уваги заслуговує намагання переписувати підручники та посібники з історії на догоду «партії влади»: заперечення Голодомору як геноциду українського народу, вилучення згадки про події 2004 року, зміна ставлення до подій Другої світової війни тощо. Це справді складні сторінки нашої історії. Але хіба один погляд на минуле можна перекреслювати іншим, протилежним? Чому в підручниках з історії не викласти різні погляди та точки зору? Чи об’єктивність, пошук істини та вивчення першоджерел перестали бути головним критерієм для історичної науки? У цьому плані доволі слушну пропозицію висловив лідер «Фронту Змін» Арсеній Яценюк: запровадити обов’язкову наукову та психолого-педагогічну експертизу підручників, яку проводитиме відповідно Національна академія наук і Національна академія педагогічних наук України. Це унеможливить їх переписування на догоду тій чи іншій політичній силі, яка приходить до влади.
Шкідливі «ноу-хау» Вражають й інші непрофесійні «ноу-хау» нинішнього міністерства освіти. Зокрема при проведенні цьогорічної вступної кампанії. Умови прийому змінено напередодні кампанії. При цьому за два місяці до завершення навчального року необґрунтовано піднято вагу середнього балу атестату про загальну середню освіту (від 12-бальної шкали до 200-бальної), що спричинило ажіотаж навколо шкільних оцінок у навчальних закладах. Було також дозволено подавати сертифікати зовнішнього оцінювання минулих
Прибиральниця у школі заробляє 888 грн, а
молодий педагог із вищою освітою – 935 грн. 935 грн. Тому й не дивно, що тільки половина випускників педагогічних вишів йдуть працювати вчителями. А через два роки з них зазвичай залишається знову лише половина. За законом «Про освіту», заробітна плата педагога повинна бути не нижча, ніж середня зарплатня у промисловості,
років, результати яких не можна порівнювати з сертифікатами 2010 року, оскільки ці оцінювання проводилися за неспівмірними тестами. Деяким категоріям абітурієнтів було надано право складати лише вступні іспити. Ці кроки поставили випускників у нерівні умови,
а також призвели до втрати 6,5 млн грн бюджетних коштів через неявку зареєстрованих на ЗНО абітурієнтів, які отримали право не складати його у зв’язку з новими правилами. Стоячи у спеку в багатогодинних чергах до приймальних комісій вишів, українські абітурієнти стали заручниками нездатності профільного міністерства ухвалити нові управлінські рішення. Потрібно було б при-
за навчання, хоча насправді їхній рейтинг дозволяє отримувати освіту в вишах за бюджетні кошти. Знаючи про таку ситуацію зі скарг і публікацій у засобах масової інформації, Міністерство освіти і науки, тим не менше, зайняло пасивну позицію. Навіть не зробило спробу спонукати вищі навчальні заклади до суворого дотримання Умов прийому, забезпечивши належне опри-
Ми повинні боронити право на нову українську якісну освіту, відкрито відстоювати власні позиції й не миритися з комплексом меншовартості, який нам нав’язують можновладці наймні передбачити формування черг шляхом електронної реєстрації та визначення часу для прийому документів для кожного абітурієнта. Надання приймальним комісіям програмного забезпечення для електронної черги могло попередити моральну (а подекуди й фізичну) шкоду для здоров’я тисяч людей.
Реінкарнація корупції Та особливі маніпуляції відбулися в багатьох приймальних комісіях на етапі формування нових списків рекомендованих до зарахування осіб на місця, звільнені за рахунок абітурієнтів, які не подали документи впродовж п’яти днів після оприлюднення першого рейтингового списку. У приймальних комісіях частини університетів ці нові списки, всупереч Умовам прийому, не були оприлюднені. Також не було передбачено часу для подання абітурієнтами, які потрапили до прохідної частини нових списків, оригіналів документів. У результаті вступники з високими рейтинговими балами не могли отримати актуальну інформацію про своє місце у нових списках рекомендованих до зарахування. Натомість було відразу ж оприлюднено накази про зарахування, де в списках опинилися абітурієнти зі значно нижчими рейтинговими показниками, оригінали документів яких знаходилися в приймальній комісії. Тож вступників із вищими балами, але без зв’язків у приймальній комісії, позбавили можливості навчатися за бюджетні кошти в обраному університеті за обраною спеціальністю. Багато таких абітурієнтів були змушені подати оригінали документів до інших вишів, щоб потрапити на місце державного замовлення. А решта муситимуть сплачувати
люднення нових списків рекомендованих осіб та передбачивши час на подання ними оригіналів документів. Така бездіяльність свідчить про те, що збільшення можливостей для корупції при вступі до вишів влаштовує керівництво міністерства.
Розворот від європейської перспективи Або візьмімо ситуацію зі скасуванням переходу до 12-річної школи. Щоб зберегти здоров'я дітей, оновити зміст освіти, надати дітям ті знання, які їм необхідні в сучасному житті, Україні потрібно було перепроектувати середню школу на 12-річну. Така система нині є у всій Європі, окрім Росії та Білорусі. За рахунок додаткового року планувалося покращити профільне – з огляду на здібності дитини – навчання, посилити вивчення іноземних мов, інформаційних технологій, сформувати необхідні для самостійної побудови майбутнього вміння та навички. Проте впродовж останніх десяти років ця реформа не була належно підтримана жодним із урядів. Навіть підручники не могли надрукувати вчасно, не кажучи вже про оснащення нових кабінетів для профільного навчання. Не був по-справжньому оновлений зміст освіти, не підготовлено мережу закладів для трирічної профільної школи. Тому і виникла хвиля невдоволення у людей, які не розуміли, що саме ця трирічна профільна школа даватиме дітям. Влада скористалася непідготовленістю до шкільної реформи, спрямованої на інтеграцію до європейського освітнього простору, і, внісши зміни до закону, повернула українську освіту до пострадянських стандартів. Для теперішніх керманичів освіти це зручніший і
простіший вихід, аніж відтермінувати перехід і розробити державну програму з запровадження трирічної профільної школи (10, 11 та 12 класів), надати їй реальне фінансування та підтримку.
Владна дискримінація освіти Як же зараз здійснюється повернення до 11-річки? Напередодні нового навчального року школи вже попереджені міністром про те, що отримають підручники для 10 класу не раніше як за три місяці (вчасно не надано фінансування – нічого не змінилося!). Особливо «творчим» було рішення міністерства про те, що діти 1-9 класів навчатимуться за програмою 12-річної школи (а як же їм бути частиною 11-річки?). Натомість навчальний план для 10 класу є скороченою версією планів зі старшої трирічної профільної школи. Отже, йдемо шляхом зниження стандартів якості освіти. Бо ж чи зможуть учителі повноцінно опрацювати з учнями навчальні програми за запропоновану міністерством скорочену кількість годин? Багатообіцяюче, але неправдиво виглядає запевнення міністра, що у 85% шкіл діти без проблем зможуть користуватися підручниками для 10 класу за допомогою Інтернету. Адже якість підключення до мережі у школах часто дуже низька. А ще вчителі досі не бачили анонсованої програми курсу «Світова література» та підручника до неї, яка, за словами міністра-українофоба, має складатися на три чверті з творів російської літератури. Знову весь тягар «владних новацій» впаде на вчителя, який навчатиме дітей за будь-яких умов.
Побороти комплекс меншовартості! Незважаючи на всі негаразди, що спіткали сьогодні українську освіту, переконана, що ми вистоїмо. Та для цього разом із учителями, які своєю жертовною працею ще тримають нашу школу, разом із викладачами, спраглими високого академічного духу, разом зі студентами, які прагнуть бути вільними і конкурентоздатними, разом із небайдужими громадянами, які хочуть навчати і виховувати своїх дітей в Україні, – ми повинні боронити право на нову українську якісну освіту, відкрито відстоювати власні позиції й не миритися з комплексом меншовартості, який нам нав’язують можновладці.
4
ГРОМАДСЬКА ДУМКА
Люди різні – проблеми спільні... ДОШКІЛЬНА ОСВІТА Оксана ДОБРОВОЛЬСЬКА, начальник юридичного відділу, м. Одеса Щоб дитсадки нормально працювали, необхідно підвищити рівень заробітної плати їх працівникам, будувати нові дитячі садки, насамперед в районних центрах, або ремонтувати і вдосконалювати старі. У нинішніх умовах вводити обов’язкове дошкільне навчання з п’яти років є помилкою. Сьогодні вимоги початкової школи вищі за ті знання, які мають випускники садків, потрібні додаткові заняття з викладачами, щоб знання дитини відповідали рівню школи. Тому я впевнена, що перед впровадженням такої реформи потрібно вирішити наявні проблеми дошкільної освіти. Перша вимога до садочка: дитина має бути готова до соціального спілкування, також треба вивчати математику, іноземні мови, природознавство, українську й російську мови. А ще – підвищити рівень підготовки вихователів, адже з малечею треба вміти займатися і любити цю справу.
Ганна ПОРОШЕНКО, безробітна, м. Харків
Сьогодні з місцями в дитсадках справді проблема, і виникла вона через те, що розпродали всі дитячі садки. Ось у нас в районі в одному якась фірма, в іншому – «Беркут». В останній, що залишився, влаштуватися неможливо. Будувати ніде. А хтозна-куди дитину не возитимеш... Мабуть, передані приміщення треба забирати назад. У дитсадках потрібно побільше фізкультури, творчих предметів, а ще психологічних занять, які допомагали б дитині розвивати навички для навчання і працювати в колективі. Бо ж дітей у першому класі по півроку вчать просто сидіти мовчки й хоч трохи читати і писати. Та й із рівнем підготовки вихователів проблеми, як, в принципі, всюди в нашій країні. Усі вчилися потроху чого-небудь і як-небудь.
Юлія ЮХИМЕНКО,
м. Кривий Ріг
вихователь комбінованого дитячого навчального закладу №141,
Гадаю, нинішня система підготовки у дитсадках загалом відповідає необхідному рівню навчання дітей дошкільного віку. Головне, щоб вихователі пам'ятали: необхідно докладати максимум зусиль для охорони життя й здоров'я малюків. На жаль, про це останнім часом забувають, часто спостерігаємо низький рівень дисципліни серед працівників дитячих садочків. Ще однією проблемою є те, що в 90-ті роки багато приміщень дошкільних закладів було передано іншим власникам. А тепер, коли народжуваність значно вища, у дитсадках не вистачає місць. Тому я впевнена, що впровадити обов’язкове дошкільне навчання сьогодні неможливо – немає потріб-
ного фінансування для будівництва нових приміщень, не вистачає спеціалістів.
ШКОЛА Марина ЄРЕМЕНКО,
вчитель української мови, м. Харків На мою думку, українська мова як державна має підтримку. А от щодо популяризації її на побутовому рівні – мабуть, ні. Потрібно виховувати свідомість громади: хто ми, навіщо нам наша мова. Адміністративними заходами можна і потрібно регулювати державний механізм, але як це зробити зі свідомістю кожного?
Олена МЕЛЬНИЧЕНКО, вчитель української мови, м. Житомир Держава достатньо підтримує українську мову, а от самі українці її підтримати не хочуть. Звучать закиди про насильницьку українізацію. Хоча про яке насилля може йтися? Це рідна мова українців, і обов’язок кожного – знати її досконало.
Ірина ФУФАЛЬКО, вчитель хімії, м. Калуш Івано-Франківської області Скорочення навчальних годин на вивчення природничих наук суттєво знизить інтерес школярів до предмету, адже будуть дуже великі навантаження. Учні й сьогодні не охоче займаються хімією, тому що немає змоги проводити практичні заняття та досліди. Взагалі існує дуже велика проблема обладнання кабінетів точних та природничих наук. І в таких умовах вчитель намагається хоч якось зацікавлювати дітей, наводячи цікаві факти з історії науки та приклади з життя.
Іван АНТОШКО,
директор школи, м. Городенка Івано-Франківської області
Скасування 12-річного навчання, на мою думку, стане негативним у тому разі, якщо призведе до ліквідації профорієнтації в школі. Принаймні на даний час це питання міністром освіти не піднімається.
Олександр ПРИЩЕПА, директор ліцею № 81, м. Кривий Ріг Прикро, але держава неспроможна надати повноцінне фінансування для навчальних закладів. Тому зараз допомога батьків необхідна. Можливо, треба зробити всі грошові внески офіційними та більш прозорими, щоб батьки точно знали, на що витрачаються їхні кошти. Найбільша проблема школи в тому, що немає стабільності у навчальному процесі. Не можна змінювати систему навчання туди-сюди. Від цього страждають діти. Як професіонал, вважаю, що
12-річне навчання – це дуже добре, якщо після закінчення школи учень отримує крім атестату ще й посвідчення про володіння якоюсь робітничою професією. На жаль, цього так і не відбулося в нашій системі освіти.
Україні я маю якусь вагу, певний рівень, а там що? Диплом наш не визнається, бізнес свій не відкриєш. Навіщо туди їхати?
Ірина АНТИПЕНКО, студентка, м. Миколаїв
Олена Юрчук,
редактор телеканалу, мати школяра, м. Чернігів Зараз у школах не вчителі, які навчають, а викладачі: «виклав» предмет – і пішов. А потім доводиться з репетиторами займатися.
Цьогорічна вступна кампанія була дуже складною, ці тести – жах і повна плутанина. Часу на оскарження результатів майже не було. Більш того, ходили чутки, що у виші, куди я вступала, декому пропонували вступити за хабар.
ВИЩА ШКОЛА
НАУКА
Олександр БАШУРА, завідувач кафедрою Національного фармацевтичного університету, м. Харків Якість освіти в нашій країні загалом низька. У нас немає таких вузів, як, наприклад, Гарвард, – ні за рівнем організації, ні за рівнем викладацької школи. Цей університет – ціла система традицій, що вибудовувалася десятиліттями. А в Україні останніми роками будь-який навчальний заклад може назвати себе університетом – це ж просто абсурдно, коли в кожному місті їх по п’ять-шість. Через це поняття «університетська освіта» практично знецінене.
Олексій ВАСИЛЬЧЕНКО,
студент Київського університету, майбутній програміст Збираюся працювати в Україні. Вважаю, що за кордоном ми нікому не потрібні. Треба у своїй країні лад наводити. Розумію, що при тому уряді, який в нас зараз, жодних змін не буде. Але сподіваюся, що потім до влади прийдуть молоді розумні політики, й тоді разом відбудуємо нашу країну.
Сергій ГОВЕНКО,
інженер-металург, батько студента, м. Кривий Ріг
За рік навчання на стаціонарі Криворізького технічного університету треба заплатити більш ніж 5 тисяч гривень. Наш син дуже хотів стати економістом, і ми з дружиною вирішили — нехай вчиться. Тепер, мабуть, доведеться мені їхати кудись до іншої країни, ставати заробітчанином, щоб вивчити сина. Після навчання спробуємо відправити його працювати за кордон, щоб там залишився. Може, йому пощастить більше, ніж мені, адже в нашій країні нормально жити і працювати дуже важко.
досить важко «пробитися» в науку. На це витрачається багато зусиль. Як моральних, фізичних, так і матеріальних. Дуже слабка технічна та інформаційна база. Те, що в інших державах робиться за декілька годин (маю на увазі пошук та обробку інформації), доводиться робити місяцями. Хотілося б, щоб держава більше приділяла уваги науці. І це насамперед стосується не реформ – їх і так вже було достатньо. Потрібен комплексний підхід. Бажано врахувати досвід Європейських країн.
ПРОФТЕХОСВІТА Ірина ЖЕЛУДЬКО,
працівник професійнотехнічного училища, м. Чернігів
Євген ФІЛЯК,
кандидат біологічних наук, м. Львів
За рівнем науки Україна відстала від США десь так само, як Нігерія від України. Держава робить вигляд, що фінансує науку, а науковці роблять вигляд, що її роблять. Але річ не лише у рівні фінансування, а в системі, яка не стимулює працювати. Майже усі гроші розподіляються «за лобіюванням», 90% дисертацій захищаються за безглуздими дослідженнями і нікому не потрібними результатами, тому науковцям невигідно працювати якісно і на міжнародному рівні. Звідси і наслідки: 1) жоден із Українських ВНЗ не ввійшов до переліку найкращих 500 університетів світу (із Росіїї до списку потрапило 2 університети, з Угорщини – 3, із Китаю – 16) ; 2) за науковим розвитком (за міжнародними статтями) нас уже перегнали Туніс та Єгипет; 3) у прикладній науці (за кількістю РСТ патентів) середньостатистичний науковець у США отримує стільки ж результатів, скільки 83 українські науковці! Незважаючи на такі «вражаючі успіхи», Україна ще частково збергла потенціал, який можна розвинути (за бажання) і за 5-8 років зупинити падіння України в «науковому рейтингу». (Із 50 країн що є в рейтингу, лише Україна і Росія за останні 15 років зменшили кількість міжнародних статей і тому щороку займають дедалі нижчі позиції).
Юлія КОВТУН,
кандидат фармацевтичних наук, м. Харків Як не дивно, наука в нашій країні є, і вона розвивається. Багато талановитих молодих учених, ентузіастів своєї справи. Багато розробок, проектів. Проблема в іншому – в нас немає державного фінансування, і тому практично всі розробки лежать мертвим вантажем, нікому не потрібні.
Тарас ТКАЧУК,
Сергій ЛУНЬОВ,
кандидат наук, викладач педагогічного університету,
студент Харківського національного економічного університету
м.Вінниця
Я навряд чи поїду працювати за кордон. У мене вже є робота тут. В
Стан розвитку сучасної науки оцінюю на «трійку». Молодим людям
Робітничі професії тепер непопулярні. Сьогодні в нашому ПТУ 180 учнів, а це вдвічі менше, ніж на початку 1990-х. Навчально-виробнича база оновлювалася ще за Радянського Союзу, нині дещо вдалося зробити за рахунок спонсорів.
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ Володимир МИХАЙЛЕНКО,
директор приватної фірми, що займається виробництвом меблів, м. Кривий Ріг Сьогодні дуже бракує спеціалістів робітничих професій: столярів, теслярів. Друзі скаржаться, що не вистачає хороших токарів, фрезерувальників. Усі намагаються отримати вищу освіту, але ж треба комусь і руками працювати. Для цього необхідно повернути суспільну повагу до цих професій, до людини праці. У моєму місті виші та ПТУ дають непоганий рівень підготовки, тож коли є бажання вчитися, можна стати хорошим спеціалістом. Я приймаю на роботу лише людей, які мають відповідну освіту й навики, аби виготовляти якісні меблі.
Кирило ХРАПКО,
генеральний директор компанії «KLS-Group», м. Харків
Під час прийому на роботу не має вирішального значення те, який виш закінчила людина. Ми оцінюємо особисті якості претендента, те, як він себе поводить, який у нього досвід роботи, а вже потім освіту. Вищою освітою сьогодні нікого не здивуєш. Та попри таку велику кількість людей із дипломами, наша компанія відчуває нестачу менеджерів вищої ланки, фахівців із продажу та логістики.
В И Д А Н Н Я
Г Р О М А Д С Ь К О Ї
О Р Г А Н І З А Ц І Ї
www.frontzmin.org
№3(3), 01.09.2010 Засновник і видавець: Громадська організація «Фронт Змін» Адреса: 04071, Київ, вул. Верхній Вал, 4в Свідоцтво про державну реєстрацію КВ №15472-4044Р від 04.08.2009 Головний редактор: Лупова Т. В. Наклад: 40000 прим. Друк: ТОВ «Новий друк», м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, зам. № 10-5611