zeitung

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009 Газета, яку видає офіційно зареєстроване суспільно-корисне товариство “Інститут всебічного взаєморозуміння між німецьким та українським народами” Кольорові випуски цієї газети можна знайти в Інтернеті за адресою: www.zhura.de

VÖLKERVERSTÄNDIGUNG Zeitung, herausgegeben durch den gemeinnützigen Verein mit dem Sitz in Köln “Institut für allseitige deutsch-ukrainische Völkerverständigung (IfV) e.V.“ 17-19 травня Посол України у ФРН Наталія Зарудна відвідала з робочим візитом федеральну землю Північний Рейн-Вестфалія з метою участі в заходах в рамках перебування в місті Кельні групи колишніх примусових робітників (остарбайтерів) з України та виступу перед членами Монстерського осередку громадської спілки «Європа-Союз Німеччина». Посол України пані Наталія Зарудна разом з бургомістром і третім заступником обер-бургомістра міста Кельна панією Ангелою Шпіціг (партія "Зелених") взяла участь в урочистому прийнятті в Кельнській ратуші на честь групи українських громадян – колишніх примусових працівників, які в роки Другої світової війни працювали на підприємствах та фермах в районі цього міста, а нині отримали можливість пересвідчитися у величезних змінах, що відбулися в Німеччині. (За матеріалами офіційного сайту Посольства України у ФРН) 22 травня Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального Кодексу України. Підставою для порушення кримінальної справи стали звернення голови Українського інституту національної пам’яті Ігоря Юхновського, народних депутатів Григорія Омельченка, Олександра Чорноволенка, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Левка Лук’яненка, голови товариства "Меморіал" ім. В.Стуса Романа Круцика, а також заяви інших громадян України з вимогами провести розслідування обставин вбивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

У "гарячих точках" світу служить півтисячі українців. 29 травня в Україні відзначили Міжнародний день миротворців ООН. Більше півтисячі українських військових виконують миротворчі місії у восьми країнах світу. За службу в місіях майже усіх миротворців нагороджено відзнаками ООН. За сімнадцять років миротворчої діяльності українських військових Україна увійшла в першу двадцятку активних держав-миротворців. У рамках співробітництва з НАТО та ООН українські миротворці побували в Косові, Лівані, Кувейті, Сьєрра-Леоне, Іраку та інших гарячих точках. Найчисленніший контингент – у Ліберії, де близько трьохсот українських пілотів за допомогою вертольотів забезпечують повітряне супроводження делегацій, перевезення вантажу, евакуацію населення, охорону кордону і тому подібне. Наша газета в номері 4(20) вже писала про дешеві авіарейси за маршрутом КельнКиїв, здійснювані від січня цього року угорською авіакомпанією Wіzz Aіr. Цьому сміливому прикладу знайшлися послідовники. Тепер вже й німецька авіакомпанія Germanwings має свій власний авіарейс за тим самим маршрутом Кельн-Київ. Регулярні пасажирські польоти здійснюються, починаючи від 16 травня. Мінімальна (теоретична) ціна авіаквитка на цей рейс в один бік становить приголомшуючи суму в 19,99 євро, включаючи податки й збори. Це набагато дешевше від автобусу. Звучить казково. Чи довго протримається?

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 2 ЗНАКОВІ ПОДІЇ В УКРАЇНІ І СВІТІ Уночі 26 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці ЧАЕС унаслідок серії теплових вибухів був зруйнований реактор. За розрахунками експертів, сумарний викид радіоактивних матеріалів був у 500 разів більший, ніж унаслідок вибуху атомної бомби, яку скинули в 1945 році на японську Хіросіму. Радіоактивна хмара пройшла над європейською частиною тодішнього СРСР (Україна, Білорусь, Росія), Східною Європою, Скандинавією, Великою Британією і східною частиною США. Радіоактивними нуклідами було забруднено понад 145 тисяч квадратних кілометрів території України, Білорусі та Росії з приблизно 5 тисячами населених пунктів. Аварія стала найбільшою техногенно-екологічною катастрофою сучасності. У 1986–1987 роках у роботах для ліквідації наслідків катастрофи взяли участь близько 600 тисяч людей; 200 тисяч із них дістали підвищені дози опромінювання. За офіційними даними, загалом унаслідок Чорнобильської аварії потерпіли близько 5 мільйонів людей. Чорнобильську АЕС закрили 15 грудня 2000 року.

Реєстраційна картка примусової робітниці Анни П.

Меморіал пам'яті тих, хто поклав життя, приборкуючи атомну стихію

Німецький історичний музей відкрив інтернет-експозицію, присвячену примусовій праці за часів націонал-соціалізму. Спогади жертв націонал-соціалізму були зібрані в рамках масштабного спільного проекту Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє», Вільного університету Берліна та Німецького історичного музею. Загалом дослідники записали на відео майже 600 інтерв’ю з колишніми примусовими працівниками, військовополоненими та в’язнями концтаборів у 26 країнах. Архів текстів, фото- та відеодокументів із січня цього року доступний в інтернеті (www.zwangsarbeit-archiv.de) і користується чималою увагою з боку істориків та педагогів. Одним з найбільших відкриттів для німецьких дослідників стало те, що після підневільної праці у Німеччині випробування депортованих чоловіків і жінок лише починалися: по поверненні на батьківщину вони, як правило, зазнавали гонінь через підозри «у зраді батьківщини». Після поневірянь у Німеччині українці, білоруси або росіяни не могли влаштуватися на роботу або навчання, а дехто прямо з Німеччини потрапив у ГУЛАГ. Автор: Євген Тейзе, Редактор: Захар Бутирський ("Німецька Хвиля")

Львову присвоєно статус ''культурної столиці'' України. Рада з питань туризму та курортів у співпраці з Державною службою туризму та курортів України з 2009 року щорічно визначатиме місто – "Культурну столицю українського туризму". На основі експертних досліджень цього року статус культурної столиці України присвоєно місту Львову. Підставами для такого досягнення є понад 100 фестивалів, що проводяться у Львові щорічно, 60 музеїв, 100 храмів різних конфесій та велика зацікавленість містом з боку туристів. Як твердить міська Рада Львова, за останні два роки їх потік у місто зріс на 40 відсотків і зараз становить понад 1 мільйон осіб щорічно. Серед іноземців, які найбільше відвідують Львів, – туристи з Польщі, Німеччини, Австрії, Білорусі, США, Росії. Завдяки насиченій культурній програмі та розвиненій інфраструктурі наразі у Львові налічується більше 8000 місць лише в готелях; працюють понад 700 закладів харчування; є вільні WiFi зони в центрі міста; існує гарне сполучення з багатьма країнами світу завдяки авіарейсам (Lufthansa, Austrian Airlines, LOT, CarpatAir). Львів має найбільший туристичний потенціал в Україні. (BBC) Названо чотири міста, які приймуть Євро-2012 в Україні. УЄФА вибрав по 4 міста в Україні та Польщі для проведення Євро-2012. В Україні це – Київ, Львів, Донецьк і Харків. Також, Євро-2012 приймуть чотири польських міста: Варшава, Познань, Вроцлав і Гданськ. Таке рішення оголосив на прес-конференції в Бухаресті вранці у середу 13 травня президент УЄФА Мішель Платіні. Рішення прийняте виконкомом УЄФА на засіданні 12-13 травня. Щоправда, ще не остаточне: трьом українським містам – Львову, Харкову і Донецьку – надано крайній термін, кінець листопада 2009 року, до якого вони мають довести готовність приймати учасників Євро 2012. Як пояснив Мішель Платіні: "В Україні ще потрібно вирішити величезні інфраструктурні проблеми". Євро-2012 триватиме від 9 червня по 1 липня 2012-го року. Це буде останній Чемпіонат Європи, у якому візьмуть участь 16 національних команд. Починаючи з 2016-го року, кількість учасників фінальної частини чемпіонату зросте до 24. http://www.de-ua.de Willkommen auf den Seiten des DeutschUkrainischen Gesprächskreises Köln! Der Gesprächskreis wurde im Jahre 2005 ins Leben gerufen, um das spätestens seit der "Orangenen Revolution" geweckte Interesse an der Ukraine aufrechtzuerhalten und zu fördern.

Unsere Aufgaben sehen wir insbesondere darin, die deutsche Öffentlichkeit über aktuelle und geschichtlich relevante Ereignisse in der Ukraine zu informieren, sowie Diskussionen zwischen der deutschen und der ukrainischen Zivilgesellschaft anzustoßen. Unsere regelmäßigen Gespräche finden im "Europäischen Kulturzentrum IGNIS" (Elsa-Bradström-Str. 6, 50668 Köln) statt, welches uns dankenswerter Weise seine Räumlichkeiten zur Verfügung stellt. Jedes Treffen beinhaltet einen Impulsreferat und eine anschließende Diskussion. Die Auswahl der Themen richtet sich nach aktuellen Ereignissen aus der Ukraine sowie nach gesamteuropäischen Geschehnissen, die das Land betreffen. Jeder ist herzlich willkommen, sich aktiv an der Auswahl der Themen sowie an deren Erarbeitung zu beteiligen.

Inhaltlich Verantwortlicher Dr. Olexiy Khabyuk

14.01.2009. Traditioneller ukrainischer Weihnachtsabend

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 3

↑ Тут міститься деканат економічного факультету

Навчатися в оригінальному німецькому університеті, не виїжджаючи з України, – завдяки Інтернету така можливість є абсолютно реальною. До піонерів віртуального навчання в Німеччині належить Заочний університет в Гаґені. Навчання в цьому університеті безплатне, стягують тільки збори за навчальні засоби. Як правило, це 150-250 євро за семестр. Докладну інформацію про умови вступу, навчання та про спеціальності можна знайти в Інтернеті “Німецька Хвиля” (www.fernuni-hagen.de). Декан економічного факультету Univ.-Prof. Dr. rer. pol. habil. Thomas Hering ↑

Український клуб вперше і востаннє виграв Кубок УЄФА, в якому взяли участь понад 100 команд з різних країн Європи. Кубок цей назавжди залишиться у команди, яка його виграла. Донецька команда „Шахтар” змогла у непростому для себе матчі на стамбульському стадіоні „Шюкру Сараджоглу“ обіграти німецький "Вердер" з рахунком 2:1 та принести України перший за 23 роки євротрофей. Цікаво, що всі три голи забили бразильці. Вирішальний переможний гол «Шахтар» забив на 97 хвилині, тобто у додатковий час. Український клуб також відкрив рахунок у першому таймі на 25 хвилині. Більшість футбольних фахівців у Німеччині висловили після матчу розчарування грою "Вердера" й визнали за "Шахтарем" заслужену перемогу. „Шахтар“ став першим українським і взагалі останнім футбольним клубом, який виграв почесну нагороду УЄФА. З наступного року це змагання називатиметься «Європейською лігою».

2:1 на користь “Шахтаря”

Suddeutsche Zeitung: Довгий переліт у минуле. Через більш ніж 50 років Джон (Іван) Дем’янюк знову в Німеччині. У Мюнхені на нього чекає суд. Мюнхенська прокуратура закидає Дем’янюкові співучасть у вбивстві 29 тисяч людей. Начебто у 1943 році, на посту вартового в Собіборі, що в нинішній Польщі, він відправив у газові камери тисячі євреїв. Згідно з розслідуванням, ще перед тим Дем’янюк пройшов курс навчання СС у Травниках поблизу Любліна. У слідчих є службове посвідчення, яке експерти Баварського управління кримінальної поліції визнали справжнім. Після Собібора, стверджують, він ще кілька місяців прослужив вартовим у Фльосенбюрзі. Прокуратура хоче висунути обвинувачення ще в червні. Кримінальний процес веде Земельний суд "Мюнхен ІІ". Є ймовірність, що вирок буде винесено вже цієї осені. За співучасть у вбивстві загрожує від 3 до 15 років. Мюнхенський адвокат порадив своєму повіреному не давати жодних свідчень.

Хто ж такі українці? З приводу останніх заяв Тягнибока. І не тільки... (Сергій Грабовський, "Радіо Свобода") Здавалося б, дещо теоретична проблема «хто саме є українцем» за останній час помітно актуалізувалася і перейшла в практичну площину. Виборчий успіх на Тернопільщині Всеукраїнського об’єднання «Свобода» з його програмою захисту етнічних українців і квотування залежно від етнічного походження місць у представницькій владі; вбивство в Одесі особами, які звуть себе антифашистами, активіста чи то української націоналістичної, чи то панслов’янської расистської організації Максима Чайки; скандальні в очах багатьох політиків результати голосування аудиторії на телешоу «Шустер Live», коли гасло «Україна для українців» підтримав 71% публіки у студії, вважаючи його патріотичним, і таке інше, – все це засвідчує, що проблема українськості громадян України стала нині – чи то об’єктивно, чи то з чиєїсь подачі – реальним чинником політичних процесів і виборчих змагань. Не можна сказати, що ці проблеми виникають в Україні вперше. 1917 року їхнє теоретичне і практичне розв’язання мусили шукати лідери Центральної Ради. І ось що запропонував голова Ради, знаний історик і соціолог Михайло Грушевський: «Хто може бути Українцем, і кого Українці приймуть у

свої ряди як свого товариша? Передусім, розуміється, всі ті, хто зроду Українець, родився і виріс з українською мовою на устах і хоче тепер іти спільно з своїм народом, з усіми свідомими синами українського народу, які хочуть працювати для його добра, боротися за його свободу і кращу долю. Але не тільки хто природжений Українець, а також і всякий той, хто щиро хоче бути з Українцями, і почуває себе їх однодумцем і товаришем, членом українського народу, бажає працювати для його добра. Якого б не був він роду, віри чи звання – се не важно. Його воля і свідомість рішає діло. Коли він почуває себе найближчим до Українців і ділом се показує, він Українцям – товариш і земляк. ...Ті, що пристали до Українців в трудні часи, і тепер пристають до них і щиро готові працювати з ними і боротися за добро краю, можуть бути ближчі Українцям, ніж ті природжені земляки, що байдуже або й вороже ставляться до українських домагань в такий рішучий час...». Наступні події засвідчили справедливість цього погляду: бачимо цілу плеяду блискучих старших офіцерів, генералів й адміралів УНР, ЗУНР, Гетьманату з дуже «типовими» для України прізвищами Дельвіг, Кравс, Отмарштайн, Бізанц, Сінклер, Комнін-

Палеолог, Греков, Галкін, Алмазов, Кудрявцев, Рябінін, Астаф’єв, Булатов, Кануков, Губер, Клочковський тощо. Ба більше: членом Центральної Ради, по тому – головою Всесвітнього союзу українок була знаний педагог Софія Русова (батько – обрусілий швед Федір Ліндфорс, мати – француженка Анна Жарве), а голова Союзу Українок Галичини, а затим і всього світу професор Мілена Рудницькі матір’ю мала єврейку Іду Шпіґель... А з інших сторін – комбриг Боженко, що забороняв вистави «на контрреволюційній українській мові», українофоб генерал Денікін, онук українця-переселенця, та легіон подібних до них.

Прапори ВО «Свобода»

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 4

Майже напередодні Великодню (з 16 квітня) Національний банк України ввів в обіг пам'ятні монети "Українська писанка" номіналом 20 і 5 гривень. Монета номіналом 20 гривень виготовлена з срібла 925 проби, якість – "пруф", маса – 62,2 г, діаметр – 50 мм, наклад – 8 тис. штук. Автори ескізів і моделей монети номіналом 20 гривень: Анатолій Дем’яненко, Володимир Атаманчук. Монета номіналом 5 гривень виготовлена з нейзільберу, якість – "спеціальний анциркулейтед", маса – 16,54 г, діаметр – 35 мм, тираж – 50 тис. штук. Автори ескізів монети номіналом 5 гривень: Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук.

Замальовки зі спільного святкування Великодня 2009 у Візантійській церкві в міському районі Krefeld-Traar за участю прихожан парафії Maria Schutz з міста Крефельда та прихожан парафії Святого Іова Почаївського УАПЦ з міста Кельна. Цей винятково визначний захід очолив безпосередньо Його Високопреосвященство Кир Петро, архієпископ Кафський та Готський і всього Криму, екзарх УАПЦ в Західній Європі. Після Всенощної та святкової Літургії відбулося справді масове народне гуляння у дворі біля церкви.

Fotos von Jean Jacques Karatchian

Його Високопреосвященство Кир Петро – патріот України, поліглот і просто доброзичлива людина

Neuigkeiten aus unserer orthodoxen Schwestergemeinde in Celle

„Am 22. Dezember 2008 kam unser Bischof in Berlin an. Zusammen mit dem Archimandrit Theodoros von der griechisch-orthodoxen Gemeinde unternahmen wir eine Stadtbesichtigung.

Leider verschied P.Theodoros nur einige Wochen später“.

„Das zweite Foto zeigt den Gipfel des Berges auf der Halbinsel Sinai, welchen wir um zwei Uhr nachts, mit Taschenlampen bewappnet, bestiegen, um am Sonnenaufgang unser Gebet zu sprechen. Moses war als 80jähriger auf den Berg gegangen, um die zehn Gebote zu verkünden. Die Reise war herrlich. Jerusalem, Klagemauer, Grab Christi so wie weitere Orte wurden besichtigt. Auf dem Bild: Oben links – ich stehe. Des weiteren in der oberen Reihe: Die nächste männliche Person – der Direktor Professor Kondratik von der Uni in Luz’k, ein Freund von Matuschka Alla. Des weiteren die vorletzte Person in der oberen Reihe – der Mönch Simeon, der Neffe von unserem Erzbischof. In der zweiten Reihe ist unser Erzbischof Michael zu sehen. In der unteren reihe: Matuschka Alla mit unserem Sohn Petrus (Christoph). Gottes Segen. Ihr – Priester Georgi“ (Hans-Jürgen Koschorrek)

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 5 Кабмін виділив 10 млн. грн. на проведення аварійно-ремонтних робіт Андріївської церкви – загалом потрібно більше 25 млн. Шедевр київської і світової архітектури, головна офіційна резиденція Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) – Андріївська церква в Києві опинилася під загрозою зсуву. У стилобатній частині культової споруди з'явилися тріщини. Реконструкцію фахівці оцінюють у понад 25 мільйонів гривень: насамперед потрібно укріпити схил, звести дві підпірні стіни з боку Боричевого узвозу. На засіданні Кабміну 22 квітня 2008 р. прийнято рішення виділити із резервного фонду державного бюджету 10 мільйонів гривень на проведення аварійноремонтних робіт Андріївської церкви.

So funktionierte die Diözesankirche St. Andreas in Kiew vor mehr als 65 Jahren (etwa 1942) (Fotos und Texte aus dem Album „Land am Dnjepr“ von Photographen Ernst Dorweiler aus Köln)

↑ Der stellv. Metropolit betritt die Diözesankirche St. Andreas

↑ Die feierliche Anlegung der Messgewänder vollzieht sich inmitten der Gläubigen.

Ein Pope reicht das geweihte Wasser zur Handwaschung →

Die Bischöfe von Kiew und Rowno schreiten ihm zur Begrüßung entgegen →

↑ Der Fischerring-Kuss

↑ Feierliche Prozession

← Der Lichtersegen

← Inthronisation des neuen Bischofs Bischofsweihe

Der Gottesdienst ist ein Erlebnis besonderer Art. Wie Orgelmusik durchflutet der vokalreiche und melodiöse Chorgesang den hohen, dämmerigen Kuppelbau der Kirche.

Dicht gedrängt umstehen die Menschen ihre Priester.

Eine Hochzeit: gebundene Hände versinnbildlichen die Vereinigung →

↑ Unter goldenen Kronen und dem „Wort Gottes“ gelobt das Brautpaar Treue und Gehorsamkeit

Aus der Osterbotschaft des Seligsten Methodius, Metropoliten von Kiew und der ganz Ukraine Die Position des Vorstehers der Ukrainischen Autokephalen Orthodoxen Kirche in Bezug auf das Schaffen der einheitlichen Landeskirche ist allbekannt. Für den Ausweg aus der kirchlichen Krise und für die Vereinigung sind wir zu erheblichen Zugeständnissen bereit. Insbesondere sind wir bereit, auf unsere leitende Position in der Kirche zu verzichten. Zum Bedauern aber ist das Oberhaupt des Kiewer Patriarchats zu einem selben Schritt heute nicht bereit. Und also, trotz der Bereitschaft des Ökumenischen Patriarchats, die Vereinigung der Ukrainischen Orthodoxie und die Wiederherstellung des kanonischen Status unserer Kirche zu fördern, wurde diese heilige Sache gebremst. Wir haben ein gemeinsames Ziel mit dem Kiewer Patriarchat. Und dieses Ziel ist, die einheitliche Landeskirche zu schaffen.

Fortsetzung auf der nächsten Seite

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 6 Zu diesem Ziel gehend, bleiben wir trotzdem den Geboten unserer Vorgänger – der seligen Andenkens Patriarchen Mstyslav, Volodymyr und Dymytrij treu. Und das bedeutet, dass unsere Kirche auch weiterhin zum Schaffen der einheitlichen Landeskirche auf kanonischem Wege geht. Das bedeutet, dass wir auch weiterhin einen Dialog mit der Ukrainischen Orthodoxen Kirche unter dem Omophorium des seligsten Metropoliten Volodymyr führen werden und unsere Beziehungen mit dem Ökumenischen Patriarchat, dank den pastorenhaften Bemühungen von welchem die Kiewer Rus’ christianisiert und zur Kirche angeschlossen wurde, auf jede Art und Weise vertiefen werden.

З Великоднього послання Блаженнійшого Мефодія, Митрополита Київського і всієї України Позиція Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви щодо створення єдиної Помісної Церкви загальновідома. Заради виходу з церковної кризи та об’єднання ми готові до значних поступок, зокрема, готові відмовитися від свого керівного становища в Церкві. Втім, на жаль, до такого ж кроку сьогодні не готовий глава Київського Патріархату. А отже, попри готовність Уселенського Патріархату сприяти об’єднанню Українського Православ’я та унормуванню канонічного статусу нашої Церкви, цю святу справу загальмовано. Ми маємо спільну мету з Київським Патріархатом. І ця мета – створення єдиної Помісної Церкви. Однак, ідучи до цієї святої мети, ми залишаємося вірними заповітам наших попередників – блаженної пам’яті Патріархів Мстислава, Володимира та Димитрія. А це означає, що наша Церква й надалі рухатиметься до створення єдиної Помісної Церкви канонічним шляхом. Означає, що ми й надалі перебуватимемо в діалозі з Українською Православною Церквою під омофором Блаженнійшого митрополита Володимира та всіляко поглиблюватимемо зв’язки нашої Церкви зі Вселенським Патріархатом, завдяки пастирським зусиллям якого було християнізовано та уцерковлено Київську Русь.

Розпочався міжнародний кінопроект, метою якого є зняти документальний фільм про остарбайтерів. Герої в ньому, зокрема, з України За підтримки німецького Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» знімуть документальну стрічку про долі остарбайтерів, тих людей, яких у молоді роки, під час Другої світової війни, забирали на примусові роботи до Німеччини. Завдяки Фонду вже вдалося розшукати героїв документальної стрічки в Україні. Киянка Марина Орєхова співпрацює з німецькою компанією «ЕлІ Віжен», що розташована у Лейпцигу. Діяльність компанії сфокусована на документальному кіно. До зйомок німецької стрічки в Україні ретельно готуються, розповідає Марина Орєхова: «Наразі відбувся відбір учасників й попереднє дослідження. Ми відвідали кількох літніх людей, які були остарбайтерами – у Черкасах, у Львові, у Києві, у Харкові. Було ще кілька дуже цікавих особистостей у Сімферополі та Дніпропетровську. Зйомки відбудуться в Україні наприкінці весни чи влітку. Як розповідає Марина Орєхова, стрічка

про остарбайтерів – це офіційне замовлення уряду Німеччини спільно з Фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», а отже, слід виходити з того, що фільм покажуть на громадських телеканалах ФРН. І додає – можливо, вдасться розмістити цей фільм і на українських каналах. Фахівці, що працюють над фільмом про остарбайтерів, були здивовані тим, як радо літні люди сприймали пропозицію щодо можливої участі у зйомках, розповідає продюсер: «Коли я телефонувала, деякі плакали і казали: «Господи, ми навіть не сподівалися, що нарешті...», тобто, у радянські часи їх взагалі навіть за людей не вважали, бо вони начебто зраджували Батьківщині, працюючи на ворогів. І лише через десятиліття приходить розуміння, що вони це робили не з власної волі», – каже Марина Орєхова. За її словами, колишніх остарбайтерів особливо тішить те, що такий фільм роблять німці.

За режисерською задумкою, у стрічці будуть загалом три історії, троє героїв – з України, Польщі і Чехії. Режисером європейського фільму про остарбайтерів буде класик чеського кіно і лауреат кінопремії «Оскар» – Їржі Менцель. Ольга Веснянка, редактор: Леся Юрченко, за матеріалами "Німецької Хвилі"

Примусові робітники на одному зі збройних заводів у націоналсоціалістичній Німеччині

Місту Феодосія (давня назва Кафа) вже понад 2 500 років. На фото: Генуезьська фортеця в Феодосії

Місто, варте тисячоліть історії і цілого дня екскурсії. Дивитися є на що – вірменські храми, фортечні мури, мечеть, фонтани, оборонні башти, вілли і дачі ХІХ ст., музеї І. Айвазовського і О. Гріна. Плюс – море. За сотні років Феодосія обросла легендами. Кажуть про печери під горою Мітридат – і це правда (там було щось військове, тільки це тунелі, а не печери). Кажуть про захований у місті жезл Гермеса Трисмегіста. Є ще легенда про золотого коня під старим містом. Та багато їх, легенд Феодосії. За матеріалами сайту Ірини Пустиннікової “Замки та храми України”, див: http://castles.com.ua/feodosiya.html

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 7

В Кельні відбулася виставка графіки талановитого німецького та українського художника Петера Гейдека

↑ Das Pferd. Die Muschel ↓

Das Wesen, Bleistift, 71x53

Другий зліва – архієпископ Петро, третій – художник П.Гейдек

THEATER BONN. Heimatabend. Eine EUkrainische Identitätssuche. Ein Projekt von Nora Mansmann und Natalie Driemeyer. Die Schauspielerin Nina Vodop’yanova, die aus der Ukraine stammt und seit 12 Jahren in Deutschland lebt, nimmt den Zuschauer mit auf eine gedankliche Reise durch die deutsch-ukrainisch-europäische Geschichte und Gegenwart – auf der Suche nach der Bedeutung von Heimat und Identität im Spannungsfeld zwischen Ost und West, Tradition und Moderne, Mobilität und Heimatverbundenheit. Fragen nach der Definition einer europäischen Identität, den Erwartungen an die Utopie Europa sowie der Bestimmung von Zughörigkeit und Ausgrenzung spielen dabei ebenso eine Rolle wie die Auseinandersetzung mit Möglichkeiten der Festlegung und der Funktion von Heimat in Zeiten globaler Mobilität.

Heimatabend, entstanden nach einer Ukraine-Stipendienreise von Nora Mansmann und Natalie Driemeyer, wurde im Oktober 2008 erstmals am Theater Bonn gezeigt. Богдан Ступка організував перший Київський Міжнародний кінофестиваль З 29 травня по 3 червня 2009 року в Києві пройшов перший Київський Міжнародний кінофестиваль, який стане щорічним. Президентом КМКФ є видатний український актор Богдан Ступка. У конкурсних та позаконкурсних програмах фестивалю взяли участь 35 фільмів з 20 країн. Серед гостей - кінематографісти з України, Росії, Білорусі, Польщі, Латвії, Німеччини, а також із Грузії, Угорщини, Великої Британії. У журі конкурсу під головуванням відомого польського режисера Кшиштофа Зануссі увійшли Олександр Прошкін, Леван Учанейшвілі, Івар Калниньш, Руслана Писанка, Іван Форгач, Тетяна Бовкалова. Фільми для конкурсної та позаконкурсних програм відбирала комісія на чолі з кінокритиками і журналісткою Іриною Гордійчук. Номінації кінофестивалю: найкращий художній фільм, найкраща режисерська робота, найкраща операторська робота, найкращий сценарій до фільму, найкраща музика до фільму, найкраща головна чоловіча роль, найкраща головна жіноча роль, найкраща чоловіча роль другого плану, найкраща жіноча роль другого плану. korrespondent.net Коротенько: Тепер боксер Віталій Кличко має у своєму арсеналі не лише пояс чемпіона в надважкій вазі за версією WBC, а й майорські погони. Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковника Івана Свида боксеру Кличкустаршому присвоєно чергове звання майора запасу. "Сподіваюсь, нове звання майора так і залишиться почесним й мені ніколи не доведеться виходити з запасу та використовувати свої військові навички", – прокоментував своє нове звання Кличко. До речі, батько братів-боксерів – Володимир Родіонович – носить погони генерал-майора Військово-повітряних сил України.

№ 2(22), квітень – травень – червень 2009, сторінка 8

← Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко відкриває пам’ятник знаменитим літературним героям-сищикам – Глібу Жеглову і Володимиру Шарапову біля будівлі МВС, у Києві. Відкриття пам’ятника приурочене до 90-річчя створення кримінального розшуку органів внутрішніх справ. Парафіянка оглядає паску, виготовлену до Великодніх свят ТМ "Хуторок", у Дніпропетровську. Паска важить 450 кг, при висоті 1,9 м і довжині кола 2 м. Випікали паску 7 кращих пекарів міста Синельниково. Обидва фото УНІАН → Німецькі автобани: міф про нелімітовану швидкість. Третина усіх поїздок в Німеччині припадає на автобани. Коли йдеться про типово німецьке, то згадують передусім пиво, автомобілі й автобани. Останні – вже ледь не міф, бо на автобанах немає ліміту швидкості. Утім, це – лише теорія. На практиці все виглядає не зовсім так. Загалом у Німеччині є понад 230 тисяч кілометрів автодоріг, з них лише п’ять відсотків – це автобани. А за даними німецького автомобільного клубу ADAC, лише на їх п’ятій частині є тривалі відрізки без лімітування швидкості. Це всього дві тисячі кілометрів. До таких прираховується і відрізок автобану A555 між Бонном та Кельном. До речі, це – історично перший німецький автобан. Його започаткували ще в 20-х роках, тоді як тестову автостраду. З 1953 року в Німеччині немає ліміту швидкості на автобанах. Хоча його пробували запровадити. Два роки тому в Гамбурзі це вдалося. На тамтешніх автобанах не можна їхати швидше за 130 кілометрів на годину. Головно, опозиційні партій в Німеччині виступають за лімітування швидкості. Катері Йохум, Леся Юрченко ("Німецька Хвиля")

Die einzige Ausfahrt "nach links" im deutschen Autobahnnetz an der A81 bei Gärtringen

Хто є хто в Україні? Ті, що не мають ні Янукович: "От як же я не Повертається Юрій Луценко з Сеулу до Києва, звичайно ж, хліба, ні сала, – ледацюги. Ті, що мають люблю оцей москальський під шофе. Відразу йде на засідання Кабінету міністрів. Там на нього налітає міністр у справах молоді і спорту Юрій місяць "іюль". Ось хліб, але не мають сала, – середній Павленко і починає бити документами по голові, увесь час клас. Ті, що мають хліб і сало, – багаті. послухайте: "пєрвоє – Ті, що мають щось, окрім хліба і сала, – і Юля, второє - і Юля", ... промовляючи: «Будеш пити? Будеш?» Луценко намагається сфокусувати погляд на колезі і відповідає: «Наливай!» і так цілий місяць!" олігархи. Приходить бойко до штабу Януковича і просить конче записати його в члени Син питає в батька: Партії реґіонів. Секретар пояснює, що так відразу не можна, спочатку треба – Тату, а це правда, що всі казки починаються побути кандидатом. Але бойко вперся: словами “Жили собі дід та баба…”?

– Або мене зараз запишете, або не запишете взагалі.

– Ні, синку. Справжні казки починаються – Але ж, ґаздо, хоча б поясніть, чому Вам так спішно? словами: “Якщо ви проголосуєте за мене на – Як мене запишете, то вповім. виборах…” Після годинної суперечки секретар врешті погодився і записав бойка. Летить всесвітня економічна криза над – Ну, тепер розкажіть, ґаздо, чому так нагло захтілося Вам до партії? Німеччиною: „Ух! Ну я і наробила!”

– Ну, тепер вповім. Приходжу до хати, заходжу до покою, а там моя жінка в моєму Летить на Польщею: „Ух! Ну я і наробила!” ліжку з коханцем. Ну, то пішов-єм на кухню, налив си склянку горівки, ґольнув, Летить над Україною: закусив вогирком і пішов-єм до другого покою. А там бачу свою доньку в ліжку з – Ах! А хто це тут наробив?… якимсь хлопом. Ну то я вернувся на кухню, налив си склянку горівки, ґольнув, – Куме, а ти чув, що в Україні буде Евро 2012? закусив вогирком і кажу: “Ага, то як ви такі курви, то і я вам встиду нароблю!”

– От клята інфляція, ще вчора був по 10,35!

Die Redaktion der Zeitung „Völkerverständigung“ behält sich das Recht vor, mit dem Inhalt der Artikel von einzelnen Autoren nicht einverstanden zu sein. Die Artikel werden in der Fassung von Urquellen präsentiert. Редакція газети “Взаєморозуміння” залишає за собою право не погоджуватися зі змістом статей окремих авторів. Статті подаються у редакції першоджерела.