Права людини vs інформаційна агресія (Литва, Білорусь, Україна)
Публікацію підготовлено в рамках проекту «Просування демократії – незалежне розповсюдження інформації в контексті прав людини» (Просування демократії). Проект реалізується Національною правозахисною ЛГБТ* організацією ЛГЛ (ЛГЛ) у партнерстві з ініціативною групою «Журналісти за Толерантність», Культурно-освітньою інституцією «ДОТИК» у Білорусі та ГО «Точка опори ЮА» в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки. Дані матеріали присвячено проблематиці інформаційної агресії, взаємозв’язку між медіа, політикою та правозахисниками, а також огляду правової бази.
За участі Лоріна Кадіу, Марінели Гремі, Ігнаса Рекашіуса, а також активістів і активісток з Білорусі та України. Зміст даної публікації відображає погляди виключно авторів. Міністерство закордонних справ Литви не несе жодної відповідальності за інформацію, що в ній міститься.
Публікацію підготовлено в рамках проекту «Просування демократії – незалежне розповсюдження інформації в контексті прав людини», що фінансується Програмою розвитку співробітництва Литовської Республіки. Дизайн обкладинки: розроблено Freepik © Національна правозахисна ЛГБТ* Асоціація ЛГЛ, 2018
ЗМІСТ Сутність проекту Абревіатури Малюнки та графіка Підсумки Що таке інформаційна агресія - Визначення агресії та насильства - Форми нефізичної агресії - Поширення інформаційної агресії онлайн Ситуація з точки зору законодавства - Правова база після розпаду Радянського Союзу - Литва - Білорусь - Україна Взаємозв’язок Медіа – Правозахисні організації - середовище, в якому працюють журналісти Взаємозв’язок Медіа – Політика Ера онлайн-медіа Рекомендації Бібліографія та вебліографія Додаток 1. Опитувальник
СУТНІСТЬ ПРОЕКТУ Про проект «Просування демократії – незалежне розповсюдження інформації в контексті прав людини» реалізується ЛГЛ, Журналісти за Толерантність, ДОТИК та ГО «Точка опори ЮА» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Литовської Республіки через Програму розвитку співробітництва Литовської Республіки. Метою проекту є зміцнення демократії та громадянського суспільства в країнахучасницях шляхом створення та публікації незалежної інформації з точки зору прав людини, поширення євроінтеграційного досвіду Литви, а також формування компетенцій громадянського суспільства, журналістів та експертів протидіяти інформаційній агресії, дискримінації та нетолерантності, пов’язаними з правами людини, зокрема з правами людини для ЛГБТ* в країнах Східної Європи. Проект також прагне охопити представників вразливих груп, адже вони є в центрі інформаційної агресії та дискримінації. Партнерські організації: Національна ЛГБТ* організація ЛГЛ: національна неприбуткова організація, що об’єднує гомосексуальних, бісексуальних та трансгендерних людей. Це адвокаційна організація, яка займається боротьбою з гомофобією та дискримінацією на підставі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Через освіту, підтримку та представництво ЛГБТ-спільноти, ЛГЛ просуває інклюзивне соціальне середовище для ЛГБТ*. Культурно-освітня інституція «ДОТИК»: DOTYK розпочався як кінофестиваль у 2015 році, але швидко розширив свої межі. Сьогодні «ДОТИК» реалізує різні художні та культурні проекти, організовує фестиваль квір-культури «ДОТИК» та багато виставкових проектів, систематично займається просвітницькою діяльністю. Наприкінці 2016 року вони відкрили громадський центр, призначений для надання допомоги жертвам дискримінації на підставі їх гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації та родичів жертв. ДОТИК прагне подолати прояви дискримінації, підтримувати та сприяти принципам рівності незалежно від сексуальної та гендерної ідентичності засобами освіти та мистецтва в білоруському контексті. Журналісти за Толерантність J4T: Ініціатива за права людини «Журналісти за толерантність» - неприбуткова громадська асоціація працівників медіа, які
прагнуть рівності та недискримінації незалежно від національності, статі, віку, раси, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та інших ознак. Ця ініціатива підвищує видимість вразливих груп, дає відповідь на випадки мови ненависті та злочинів ненависті, сприяє професійному висвітленню проблем, пов’язаних із вразливими групами в Білорусі. ГО «Точка опори ЮА»: була зареєстрована в 2009 році як Всеукраїнська благодійна організація, створена з метою вирішення проблеми епідемії ВІЛ серед ЧСЧ. У 2017 році Точка опори ЮА отримала новий правовий статус неурядової організації, щоб більш ефективно відповідати на нові виклики. Організація прагне забезпечити, щоб кожен в Україні мав усі можливості та переваги, які існують у відкритих та толерантних суспільствах, де різноманіття сприймається як цінність.
АБРЕВІАТУРИ КЗЖ – Комітет Захисту Журналістів БАЖ – Білоруська Асоціація Журналістів EADaily – Євразійське новинне агентство ЄС – Європейський Союз HRW – Human Rights Watch ILGA – міжнародна асоціація лесбійок, геїв, бісексуалів та інтерсекс-людей КМІС – Київський міжнародний інститут соціології ЛГБТІ – лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери, інтерсекс-люди ЛРТ – литвське радіо і телебачення ГО – громадська організація OIJE – Офіс Інспектора з журналістської етики (Office of the Inspector of Journalist Ethics) РБК – Репортери без кордонів RWB – Reporters Without Borders (РБК) ООН – Організація Об’єднаних Націй (комітет з прав людини ООН)
МАЛЮНКИ ТА ГРАФІКА I. Малюнки Малюнок 1. Приклад інформаційної агресії стосовно Білорусі Приклади інформаційної агресії щодо Білорусі з ряду статей, опублікованих російськими ЗМІ Regnum та EADaily у період з серпня по листопад 2016 р. – Анти-білоруська дезінформація в російських ЗМІ: тенденції, особливості, контрзаходи, «EAST Media Review», випуск № 1, 2016 р. Малюнок 2. Протести через вбивство журналіста-розслідувача Павла Шеремета Люди беруть участь у акції протесту 20 липня – на роковини вбивства журналіста Павла Шеремета в результаті вибуху автомобіля у центрі Києва. Шеремет був відомий різкою критикою влади своєї батьківщини Білорусі. На дошці написано: «Хто убив Павла? Минув рік». – Фото Валентина Огіренка / Reuters II. Графіка Графіка 1. Жертви мови ненависті в засобах масової інформації Представлення декількох соціальних груп в Литві, Білорусі та Україні, що найчастіше стають жертвами мови ненависті. Дані отримані в результаті опитування активістів та журналістів згідно опитувальника, розробленого в рамках даного дослідження (близько 20 респондентів). Графіка 2. Журналісти, вбиті з 1992 р. Графік, який показує кількість вбитих журналістів з 1992 року (з підтвердженим мотивом). Багато правозахисних та медіа-організацій критикують відсутність ефективних розслідувань та покарання за ці випадки - Комітет захисту журналістів (CPJ), жовтень 2018 р.
ПІДСУМКИ Медіа відіграє ключову роль у становленні демократичного суспільства, повідомляючи про порушення прав людини та просуваючи повагу. Інформація, що розповсюджується за допомогою засобів масової інформації, істотно впливає на інтерпретацію реальності, і цей ефект збільшується завдяки Інтернету, таким чином надаючи засобам масової інформації нової відповідальності за ті політичні, соціальні та культурні наслідки, які мають новини не тільки в одній країні, а й також на міжнародному рівні. Вплив ЗМІ, з одного боку, може просувати суспільство до соціальної інклюзії, а з іншого боку, й сприяти посиленню розриву між меншинами та загальним населенням. Друге може відбутися не лише безпосередньо і навмисно працівниками медіа-сфери, але також опосередковано через слабкі професійні якості працівників медіа, або внаслідок нерозвиненої медіа-культури. В таких випадках, ймовірно, журналісти сприятимуть дискримінації чи зміцненню стереотипів шляхом розповсюдження інформації, хоча їхні наміри не обов’язково будуть зловмисними. Ця публікація має на меті представити загальний огляд ситуації з інформаційною агресією в литовських, білоруських та українських ЗМІ щодо різних соціальних груп, а також ознайомити із правовою базою та середовищем громадянського суспільства в кожній країні. Дані матеріали розділено на два розділи. Перший розділ ґрунтується на аналітичному дослідженні з метою визначення й уніфікації поняття інформаційної агресії, представлення правової бази та взаємозв’язку між засобами масової інформації та правозахисниками. Другу частину публікації присвячено сучасній ролі медіа у викоріненні або зміцненні дискримінаційних уявлень в суспільстві, а більш поширеним формам мови ненависті, з якими ми стикаємось у засобах масової інформації щодо ЛГБТІ, жінок, ромів, людей з інвалідністю та інших вразливих соціальних груп. Дані матеріали базуються на поглядах журналістів та активістів з Литви, Білорусі та України, зібраних за допомогою онлайн-опитувальника (див. Додаток 1).
ЩО ТАКЕ ІНФОРМАЦІЙНА АГРЕСІЯ? I. Визначення агресії та насильства Агресія може бути визначена як будь-яка поведінка, спрямована на заподіяння шкоди іншим особам, які прагнуть уникнути цієї шкоди1. Визначення агресії слугує для того, щоб відрізняти її від інших дій. По-перше, агресія не обмежується виключно поведінкою, яка включає лише фізичні дії. Соціальні психологи визначають різні форми агресії, які часто розподіляються на дві основні категорії: Фізична агресія Акт насильства, спричинений наміром завдати шкоди особі, включаючи травми та смерть, шляхом застосування зброї, тіла або будь-якого іншого об’єкта. Фізичне насильство включає в себе також інтоксикацію, самоушкодження та насильство проти себе. Нефізична агресія Кожна форма агресії, яка не пов’язана із фізичними ушкодженнями. Нефізична агресія включає такі дії: крики, лайки, викрики імені, залякування, що підпадають під категорію Словесна (вербальна) агресія. Соціальна, або реляційна агресія - це інша форма агресії, що визначається як навмисна шкода соціальним відносинам іншої людини, виключення особи із соціальних взаємодій. Нефізична агресія також включає форми сексуальної, расової, гомофобної дискримінаційної поведінки, яка спрямована завдати шкоди індивідам або соціальним групам. II. Форми нефізичної агресії Даний перелік представляє форми нефізичної агресії, визначені Арчер та Койн в 2005 р.2. Це чотири форми поведінки непрямої, реляційної та соціальної агресії, спрямовані на соціальне виключення або заподіяння шкоди статусу особи поряд із психологічним визначенням. Плітки - злісна форма атаки осіб у ситуації, коли він / вона / вони не є присутніми. Плітки також можна визначити як «обмін зловмисною інформацією з тими, хто не є ані частиною проблеми, ані частиною її вирішення». Соціологи класифікують плітки як форму пасивної агресивної поведінки.
Булінг - Національний центр протидії булінгу «Алана і Мадлен» дає3 таке значення: «Під булінг підпадають випадки, коли особа або група людей з більшою силою/владою повторно та навмисно кривдять чи завдають шкоди іншій людині або групі людей, що відчувають себе неспроможними реагувати. Булінг може бути тривалим у часі, він часто приховується від дорослих, і, найчастіше, продовжується, якщо не вжито жодних заходів». Соціальне відторгнення - визначається в психології4 як: «навмисне залишення поза групою або соціальною обстановкою шляхом виключення та відмови. Групи та окремі особи можуть піддавати остракізму інших і переживати його самі. Хоча соціальне відторгнення є неминучою частиною людського буття, тривале або безпідставне відторгнення може призвести до самотності, депресії та / або агресії. Приклад соціального відторгнення: студенти навмисно не запросили конкретну особу на вечірку, незважаючи на те, що вони запросили всіх інших у своєму класі. Дискримінація5 - у соціальних відносинах дискримінація - це ставлення, припущення щодо людей, розрізнення людей за групою, категорією або ознакою, які, як сприймається, характерні для них або до яких вони належать. Такі ознаки включають вік, колір, переконання, інвалідність, етнічне походження, сімейний стан, гендерна ідентичність, генетичні характеристики, сімейний стан, національність, раса, релігія, стать та сексуальна орієнтація. Дискримінація передбачає особливе (більш зневажливе, ніж з іншими людьми) поводження, ставлення до окремих осіб або груп осіб, виходячи з її/їх фактичного або уявного членства в певній групі або соціальній категорії. Вона передбачає обмеження членів однієї групи у можливостях або привілеях, які є доступними іншій групі, що призводить до виключення деяких фізичних осіб чи юридичних осіб внаслідок нелогічного чи нераціонального прийняття рішень. III. Що таке мова ненависті та як вона поширюється? Революція технологій зв’язку, Всесвітнього павутиння та швидке зростання масштабів використання електронних носіїв дозволила людям взаємодіяти з медіа в будь-якому місці та в будь-який час за допомогою доступних портативних пристроїв. Упродовж останніх п’яти десятиліть було проведено понад 300 досліджень щодо зв’язку між насильством у ЗМІ та зростанням агресії.
Агресивний контент в онлайн-засобах масової інформації та соціальних мережах можна категоризувати за певними типами поведінки: 1. Тролінг - створення безладу в Інтернеті шляхом зачинання сварок або
відволікання людей внаслідок публікації провокаційних повідомлень або таких, що не відповідають темі в онлайн-спільноті. В цілому, троль - це той, хто навмисне каже щось провокаційне, щоб вивести з себе інших користувачів6. 2. Кібербулінг - це булінг, що здійснюється за допомогою цифрових пристроїв,
таких як мобільні телефони, комп’ютери та планшети. Булінг в Інтернеті може відбуватися через SMS, інші повідомлення та додатки, а також через соціальні мережі, форуми чи ігри, де люди можуть переглядати, брати участь або ділитися контентом. Кібербулінг включає в себе відправлення, публікування чи поширення негативного, шкідливого, неправдивого або агресивного контенту про когось. Це може включати в себе поширення особистої чи приватної інформації про когось іншого, що спричиняє збентеження або приниження. Деякі прояви кібербулінгу перетинають межу й визнаються незаконною або злочинною поведінкою7. 3. Флеймінг – поведінка онлайн, що виражається у взаємних образах, часто
пов’язана з богохульством або іншою мовою ненависті на сайтах соціальних мереж. Ці образи можуть перетворитися на справжні вербальні війни, де дві або більше особи об’єднуються для обміну або об’єднання проти третьої сторони з вербальними атаками. Багато хто припускає що причиною флеймінгу є анонімність, яку мать користувачі в інтернет-форумах. Анонімність може призвести до зневаги, що призводить до руйнівної, образливої та ворожої мови, характерної для флеймінгу. Більш ніж просто анонімність, сприяють агресивній поведінці й флеймінгу такі фактори, як менша відповідальність, ніж у випадку особистої комунікації, відсутність медіації та деперсоніфікація8. 4. Мова ненависті - будь-яка комунікація, що зневажає, принижує людину або
групу людей на підставі деяких ознак, такими ознаками можуть бути: раса, колір шкіри, етнічне походження, стать, сексуальна орієнтація, національність, релігія або інші характеристики9. 5. Онлайн-радикалізація молоді - це процес, за допомогою якого молода людина
або група людей виявляють все більші екстремальні політичні, соціальні чи релігійні ідеали та прагнення, які відкидають, підривають існуючий стан речей. Радикалізація молоді онлайн може бути як насильницькою, так і ненасильницькою. В останні роки набуває поширення явище, яке часто
називають "підбурювання до насильницького екстремізму" (або "насильницька радикалізація"). Поширення інформаційної агресії онлайн Мова ненависті, як правило, поширюється в Інтернеті групами ненависті, які підтримують нацизм, расизм, сексизм чи гомофобію. Довідник, опублікований CNN Staff, розповідає про п'ять найпоширеніших способів поширення цих повідомлень у ЗМІ за допомогою соціальних мереж, відео-платформ, онлайнфінансування та темної мережі. I. Соціальні мережі Великі соціальні мережі, такі як Facebook та Twitter, останніми роками стикаються з проблемою, як управляти поширенням інформаційної агресії та мови ненависті. Масовий обмін даними відбувається з постійною боротьбою за збалансованість відповідальності та зобов'язання щодо захисту суспільства від агресії й нападів, з одного боку, а з іншого - права обмінюватися та обговорювати ідеї. Соціальні медіа компанії нещодавно заявили, що вони звертатимуть увагу на контент, який просуває або вітає ненависть. У квітні 2018 року Facebook вирішив оновити та оприлюднити свої стандарти, представивши 25 сторінок детальних критеріїв механізмів, які використовуються для усунення присутності організацій та осіб, що залучені до терористичної діяльності, організованої ненависть, масових вбивств, торгівлі людьми та організованого насильства10. У 2017 році соціальна мережа Twitter також повідомила, що розширює зусилля, спрямовані на захист користувачів від інформаційної агресії та мови ненависті. Створено нову функцію "безпечного пошуку" та прийнято нову політику щодо заборони створення нових облікових записів заблокованими користувачами. Правила Twitter забороняють жорстокі погрози, харасмент, прояви ненависті та численні зловживання обліковими записами, і ми будемо вживати заходів щодо облікових записів, які порушують ці правила". Компанія також включає прояви ненависті до переліку порушень. У цьому розділі положень та умов забороняється поведінка, яка "заохочуватиме насильство проти чи безпосередні атаки або погрози іншим людям на основі раси, етнічної приналежності, національного походження, сексуальної орієнтації, статі, гендерної ідентичності, релігійної приналежності, віку, інвалідності або хвороби11. 2. Відео-платформи Відео-платформи - це ще один інструмент, що використовується групами ненависті для публікації незліченних повідомлень ненависті по всьому світу. YouTube нещодавно було звинувачено в тому, що платформа не тільки надавала
платформу для висловлювання ненависті, але фінансові ресурси організаціям, які поширють мову ненависті. Відео, які заохочують до ненависті, часто монетизуються, а це означає, що люди або групи отримують прибуток від цього. У 2017 році YouTube також роз'яснив свої правила щодо мови ненависті, в яких сказано: "реклама не може з'являтися під час контенту, що просуває ненависть, або дискримінаційного контенту». YouTube описує як «контент, про пропагує ненависть» будь-яке відео, що рекламує дискримінацію чи "зневажає або принижує" людей на підставі їх раси, етнічного походження, національності, релігії, інвалідності, віку, статусу ветерана, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або "інших характеристик, асоційованих із систематичною дискримінацією"12. У березні 2017 року YouTube також заявив, що не буде розміщувати рекламу у відео, що демонструють "мову неповаги, яка соромить або ображає окремих осіб чи груп". 3. Фінансування в Інтернеті Групи ненависті використовують онлайн-платформи з метою фандрейзингу для своїх подій. Звіт CNN показує, що особи, які в минулому році взяли участь у мітингу в Charlottesville, використовували PayPal та GoFundMe для його фінансування. У серпні 2017 р. PayPal опублікував пост в блозі про те, що компанія працює, щоб переконатись, що її послуги не використовуються для здійснення платежів та пожертвувань, що сприяють ненависті, насильству чи расовій нетерпимості. "Якщо ми дізнаємось про веб-сайт або організацію, що використовують наші сервіси, які можуть порушувати наші правила, наша висококваліфікована команда експертів розглядає кожен випадок окремо та ретельно оцінює сам веб-сайт, будь-які пов'язані з нею організації та дотримання ними нашої політики" 13. Інша фандрайзингова платформа GoFundMe заявила, що не підтримуватиме діяльність, пов'язану з групами ненависті. "Білі націоналісти та неонацисти не можуть використовувати GoFundMe для пропаганди ненависті, расизму чи нетерпимості, і якщо кампанія порушує умови використання GoFundMe, ми вилучимо її з платформи ", - сказав речник CNN Tech у серпні 2017 року14. Загальні положення та умови компанії визначають як заборонені дії, що спрямовані на підтримку чи правовий захист злочинів, пов'язаних з ненавистю, насильством, домаганнями, булінгом, дискримінацією, тероризмом чи будь-якою нетерпимістю, пов'язаною з расою, етнічною приналежністю, національним походженням, релігійною приналежністю, сексуальною орієнтацією, статтю, гендером або гендерною ідентичністю, інвалідністю або хворобами15.
4. Темна мережа Techopedia визначає Dark Web як "веб-сайти, які є видимими для громадськості, але дані про їх IP-адресу навмисно приховані. Ці веб-сайти може відвідувати будь-хто в Інтернеті, однак важко знайти інформацію про сервер, на якому працює відповідний сайт, і важко відстежити хостінг"16. Dark Web доступний за допомогою засобів анонімності. Такими деякими популярними інструментами є Tor і I2P. Веб-сайти груп ненависті часто забороняються пошуковими системами та платформами веб-хостингу, де до них можуть отримати доступ звичайні вебпереглядачі. Тож вони часто використовують темну мережу, де існує менше модерації, але й аудиторія відносно невелика. Ситуація з точки зору законодавства Згідно даним організації "Репортери без кордонів" (RSF), за перші дев'ять місяців 2018 року було вбито у зв'язку з їх роботою більше професійних журналістів світі, ніж за весь 2017 рік. Близько половини були вбиті в зонах бойових дій, головними з яких були Афганістан і Ємен. Окрім тортур, яким піддаються журналісти у зонах війни, все більше скорочується простір для журналістів й у інших країнах, особливо тих, які потерпають від кібер-атак та є уразливими до пропагандистського впливу з боку Росії, що однозначно є тривожним сигналом. Згідно рейтингу Freedom House 2017, ці три країни істотно відрізняються щодо рівня свободи преси: у той час як Литва вважається "вільною", Україна лише "частково вільна", а Білорусь "не вільна". Після розпаду Радянського Союзу – до складу якого входили всі три країни – розпочались процеси лібералізації, покращення ситуації зі свободою слова та свободою вираження поглядів; децентралізації ЗМІ та просування незалежних медіа, з численними законами на противагу півстолітній цензурі та повному контролю над приватним та суспільним життя. Поки Білорусь залишається під значним впливом російського режиму і вважається однією з найгірших країн для свободи слова та вираження поглядів на сьогоднішній день, втім помітними є покращення в судовій, політичній, соціальній сферах Литви та України, особливо у контексті вступу до Європейського Союзу. Проте внаслідок спонсорованої Кремлем пропаганди і активізації популістського дискурсу в Європі, відбувається скорочення громадського простору для захисту
журналістів, а також погіршення ситуації зі свободою вираження поглядів меншин та мовою ненависті від місцевої влади – і все це погіршує умови, в яких працюють журналісти сьогодні в Україні, Білорусі та Литві, що й буде розглянуто далі. За даними Freedom House до 2017 року, Литва на 81% характеризується свободою преси. Швидкий вступ до Європейського Союзу після відновлення незалежності, а також швидке відновлення після економічної кризи 2008 року, що призвело до розвитку найкращих швидкостей Інтернету, розвитку цифрових медіа – все це здійснило значний вплив на журналістику та демократію Литви, що вступила у 21 століття. Доступ до Інтернету збільшився з 34,3% у 2005 році до 60,5% у 2010 році, що призвело до переходу традиційних ЗМІ в Інтернет. Офіс інспектора журналістської етики був створений як державний орган для регулювання, моніторингу та впровадження журналістської етики в Інтернеті та за його межами. Одночасно, це певним чином сприяло розвитку дискримінаційного законодавства, спрямованого на обмеження інформації, яка може вважатись шкідливою для неповнолітніх. Анти-ЛГБТ законодавство про «заборону пропаганди» I. ЛИТВА В 2010 році було запроваджено ганебно відомий Закон про захист неповнолітніх від шкідливого впливу публічної інформації (тобто анти-ЛГБТ закон), що забороняє публічне висвітлення питань на ЛГБТІ-тематику. Відповідно до статті 4.2.16 зазначеного Закону, інформацією, яка вважаються такою, що негативно впливає на неповнолітніх (осіб молодше 18 років), є така, що «виражає зневагу до сімейних цінностей, заохочує інші концепції шлюбу та сім'ї, крім тих, які передбачені Конституцією та Цивільним кодексом Литовської Республіки»17. 19 жовтня 2017 р. Парламент Литовської Республіки прийняв закон про визначення поняття сім'ї винятково як шлюбу між чоловіком і жінкою18. Таким чином, це ще більше посилило дію анти-ЛГБТ законодавства. На думку влади Литви, таке дискримінаційне втручання у право на свободу вираження поглядів є необхідним для захисту "емоційного, духовного, психологічного розвитку та здоров'я неповнолітніх", що, таким чином, стримувальний вплив на висвітлення питань, пов’язаних із ЛГБТІ, в литовському суспільстві. Під час третього Універсального періодичного огляду перед Комітетом ООН з прав людини влада
Литви чітко зазначила, що "це не є обмеженням гендерної різноманітності, а лише стимулює сімейні відносини між людьми однієї статі»19. Незважаючи на те, що закон прямо не заперечує висвітлення ЛГБТІ в позитивному контексті, фактична реалізація закону демонструє протилежне. Наприклад, у період між 2013 та 2014 роками закон був застосований у трьох різних випадках з метою цензури публічної інформації, пов'язаної з ЛГБТІ, таким чином, безпосередньо перешкодив праву на свободу вираження думок ЛГБТІ. У 2013 році публічна трансляція рекламних відеороликів "Baltic Pride 2013" була обмежена державною радою "Литовське радіо та телебачення" (LRT). Згідно рішення Офісу інспектора журналістської етики Литви (IJE), мотивованого необхідністю захисту неповнолітніх, показ відеороликів був обмежений виключно нічними годинами. Так само в 2016 році публікація казки "Бурштинове серце" Нерінги Дангвиде була призупинена за "цілеспрямовану гомосексуальну пропаганду" 20. Книга включала в себе серію казок, в одній з яких була розповідь про гомосексуальну пару, отже, згідно з Офісом інспектора журналістської етики "є шкідливою для дітей молодше 14 років", і вона повинна бути належним чином позначена. Незважаючи на зростаючий тиск з боку міжнародного співтовариства, Литва залишається однією з небагатьох юрисдикцій у Європейському Союзі без будьякого юридичного визнання одностатевих відносин. Фактично, вона залишається одним з найбільш ворожих суспільств у відношенні до ЛГБТІ, оскільки 61% членів ЛГБТІ ком’юніті впродовж останніх дванадцяти місяців зазнали дискримінації чи переслідування на підставі їх сексуальної орієнтації (що є найвищим показником у ЄС) 21. Таким чином, Закон про захист неповнолітніх ще більше посилює негативне ставлення до спільноти та нормалізує згубний дискурс у ЗМІ та політичній сфері. II. БІЛОРУСЬ За даними звіту "Freedom House" за 2017 рік, Білорусь має лише 17% свободи преси, тому вона вважається "не вільною". Уряд Олександра Лукашенка, який є президентом з 1994 року, домінує у секторах друку та телерадіомовлення Білорусі та здійснює контроль над приватними ЗМІ за допомогою обмежувальних законів та правил. Незалежні журналісти країни працюють в умовах абсурдного законодавства про ЗМІ, упередженої судової системи та репресивного режиму Президента Лукашенка, що є найбільш сильними перешкодами у їх повсякденній діяльності.
За даними щорічних звітів Freedom House, Білорусь залишається серед найгірших країн світу для свободи слова. Влада часто піддає журналістів насильству, свавільному затриманню та політично мотивованому переслідуванню, що стало особливо яскраво проявлено з весни 2017 року, коли економічні проблеми в країні почали викликати широке соціальне занепокоєння. Приблизно тоді ж президент Олександр Лукашенко представив так званий "податок на дармоїдство" для тих, хто не працює на повну ставку, тим самим намагаючись посилити економічні нестачі шляхом повернення до методів радянської епохи. В країні пройшли антиурядові протести, що заповнили вулиці та міські площі по всій країні. Влада жорстоко відреагувала на протестуючих, арештувавши сотні людей, тимчасово обмеживши мобільний Інтернет а також арештувавши активістів, які робили стрім-трансляцію подій. За даними білоруської Асоціації журналістів (БАД), 1017 журналістів було затримано в 2017 році, більшість із них – під час протестів у березні та квітні. В 2017 році було оштрафовано за «нелегальну» роботу 69 журналістів, що є більше, ніж загалом у період 2014-2016 рр. З початку 2018 року Belsat TV вже залучено до 10 судових процесів. Зростання переслідувань, збільшення штрафів та кількості затримань незалежних журналістів сприймаються як спосіб послаблення будь-якого західного впливу в суспільній сфері країни, і часто супроводжуються обвинуваченнями журналістів як шпигунів за наклепом. Мова ненависті Мова ненависті широко поширена не тільки серед загального населення, але також міцно закріплена в політичному дискурсі. В березні 2012 року президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що "краще бути диктатором, ніж геєм". Ця ремарка була зроблена в якості вербального нападу на відкритого гея-міністра закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле після того, як лідери ЄС закликали до нових заходів щодо тиску на Лукашенка через порушення прав людини. Схожий випадок стався у 2010 році, коли під час зустрічі з міністрами закордонних справ Польщі та Німеччини, президент Білорусі сказав пану Вестервелле вести "нормальне життя". Згідно з Райдужною картою 2018 міжнародної організації ILGA-Europe, Білорусь є найменш інклюзивною у контексті прав для ЛГБТ. Незважаючи на те, що з 1994 року гомосексуальні відносини декриміналізовані, у випадках дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації законодавство в Білорусі не передбачає жодного захисту.
У дусі закону про заборону гей-пропаганди, який підписав Володимир Путін, та закону про захист неповнолітніх в Литві, Білорусь у 2016 році теж прийняла закон про заборону інформації, яка "дискредитує інститут сім'ї та шлюбу". "Білорусь заснована на фундаменті традиційних інститутів сім'ї та шлюбу", заявив міністр внутрішніх справ, назвавши стосунки ЛГБТ «підробкою». Оскільки 95% білоруського медіа-ринку належить державі, публікації на ЛГБТтематику зустрічаються рідко як в державних, так і в незалежних ЗМІ. Поширення дезінформації російськими ЗМІ Російські ЗМІ мають значний вплив на громадську думку в Білорусі. Нещодавнє національне опитування, проведене білоруською Аналітичною робочою групою виявило, що дві третини білорусів дивляться російські телеканали регулярно або час від часі. Більш того, російські медіа користуються більш високим рівнем довіри серед білорусів, ніж державні та незалежні білоруські ЗМІ разом. Фактично, 70,5% респондентів повністю або частково довіряють повідомленням в російських ЗМІ, тоді як білоруські офіційні та незалежні ЗМІ користуються низьким рейтингом довіри. Це робить Білорусь чутливою до можливих кампаній з дезінформації в країні через російські ЗМІ. Зростаюча кількість шовіністичних матеріалів, що містять принизливі висловлювання щодо білоруської держави, білоруського народу, мови та культури також з'являються в російських онлайн-ЗМІ. Часто в деяких статтях відкрито ставиться питання про суверенітет і територіальну цілісність Білорусі. Ці ж засоби масової інформації, спотворюючи та маніпулюючи фактами, називають національні політики та прагнення Білорусі націоналістичними та антиросійськими. Нижче наведено перелік найбільш необгрунтованих претензій до Білорусі, опублікованих в російських ЗМІ, таких як Regnum та EADaily, між серпнем та листопадом 2016 року: «Білорусь може стати потужною військово-морською державою, захопивши територію Литви та Латвії. Президент Лукашенко повинен якнайшвидше обговорити з Путіним неминучий розділ України та Прибалтики». «Білоруської нації не існує. Білоруси - західний/ польський проект, спрямований на розчленування російськомовних людей»22.
«Східне партнерство було винайдено польськими шовіністичними колами, щоб приєднати Білорусь до московського хрестового походу»23. «Лукашенко веде білоруську політику, яка характеризується де-русифікацією та ревізіонізмом. В результаті білоруси стали антиросійськими»24. «Білоруська мова – або штучна мова, або російський діалект. Вона була винайдена з метою перетворення росіян на поляків. Коли людина говорить білоруською, погіршується її здатність говорити належною російською, що, в свою чергу, вказує на низьке походження людини та перешкоджає соціальному розвитку»25. Мал. 1. Приклади інформаційної агресії в Білорусі Такі заяви не залишились непоміченими. В грудні 2016 р. білоруська влада затримала трьох білоруських громадян, які раніше працювали в Regnum та EADaily, за підозрою в підбурюванні національної ворожнечі, що закріплено статтею 130 КК Білорусі. І в той час коли російські ЗМІ проголошують засуджених політичними в'язнями, влада Білорусі розглядає їх як "руйнівні сили", які намагаються сприяти погіршенню відносин між Білоруссю та Росією26. III. УКРАЇНА Через двадцять п’ять років після розпаду Радянського Союзу незалежне українське медіа все ще тісно переплітається з російським медіа-ринком. З тих пір, як країна вперше отримала незалежність, сильний вплив домінуючих засобів масової інформації із великого сусіднього регіону Росії, чиї засоби масової інформації розуміють практично всі українці, призвів фактично до асиметричної конкуренції, а також багато років перешкоджав розвитку незалежних медіа в Україні. Статистика, опублікована Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), показує, що 72% українців в основному використовують українське телебачення та Інтернет-медіа, щоб залишатись поінформованими. Лише п'ята частина населення регулярно звертається до українських та російських джерел інформації, внаслідок чого переважає високий рівень недовіри до російських ЗМІ. Після Євромайдану 2013-2014 рр., протягом якого у громадськості посилювалось бажання залишатись в курсі подій, медіа-експерти бачать, що інтерес до політики
та журналістського контенту значно зменшується. Мовні конфлікти У 2012 році ганебним законом про мови "Ківалова-Колесніченка" Україна надала російській мові статус регіональної мови. Закон призвів до гарячої громадської дискусії, оскільки для багатьох його прийняття стало політичним жестом, спрямованим на розподіл українського суспільства. Незабаром після того, як тодішній президент Віктор Янукович втік з країни внаслідок протестів, закон було скасовано. Росія це сприйняла як агресивний жест проти російськомовного населення України, а потім використала як привід для обгрунтування анексії Криму та військової агресії на Донбасі. Незважаючи на те, що 68% українців вважають українську мову рідною, лише 50% говорять нею вдома, і лише 39% використовують її на роботі. У 2016-2017 роках було прийнято кілька законів, спрямованих на підтримку української мови, включаючи закон, який запроваджує мовні квоти для медіа. Зокрема, Верховна Рада запровадила мінімальну квоту 75% для українськомовних шоу на телебаченні. Наслідком Євромайдану став вибір українського народу на користь моделі західної цивілізації, що викликало сильний супротив Росії, в результаті чого розвинувся конфлікт, який вибухнув найбільше під час анексії Криму. Війна на Сході України призвела не тільки до значних людських і територіальних втрат, але й до порушень основних прав та свобод людини.
Між відтінками війни З часу впровадження Інтернету, кібератаки, інформаційні напади, пропаганда та маніпулятивні повідомлення стали частиною повсякденного життя українців. Україна залишається головною ціллю Росії в так званій "гібридній війні" навіть після анексії Криму та окупації частини Донбасу. Росія за загальним визнанням продовжує впливати на український сегмент Інтернету для останнього, маючи таку можливість ще в світлі колишнього загального інформаційного простору 1990-х і 2000-х років. В травні 2017 року президентський указ № 133/2017 запровадив економічні санкції до сотень російських підприємств, включаючи засоби масової інформації та телевізійно-комунікаційні медіа. Внаслідок цього більшість українських Інтернет-компаній обмежували доступ до російських соціальних мереж VK, Однокласники, а також до ресурсів Yandex.ru та Mail.ru. У червні 2017 року Міністерство інформаційної політики України звернулося до Служби безпеки України з рекомендацією заблокувати 20 сепаратистських інформаційних вебсайтів. У липні до Верховної Ради України було внесено законопроекти (№ 6688, № 6676), що дозволяють досудове блокування веб-сайтів на строк від 24 годин до 2 місяців. Взаємозв’язок Медіа – Правозахисні організації Інформація, отримана від основних та онлайнових ЗМІ, є домінуючим джерелом, за допомогою якого ми дізнаємося про інших людей та їх світ, формуємо ставлення та вірування та розвиваємо наше почуття ідентичності. Ті ж самі засоби масової інформації можуть стати джерелом дискримінації за допомогою зображень, які уособлюють узагальнюючі та стереотипні уявлення щодо різних соціальних груп, містять дискримінаційний контент і поширюють мову ненависті. Через опитувальник, розроблений в рамках цього дослідження, активісти визнали, що мова, яка використовується в засобах масової інформації, змінилася протягом останніх років, однак існують ще великі недоліки в конкретній термінології та "жага" до кліків та сенсаційності новин, що призводить до інформаційної агресії. Деякі серйозні невдачі останніх п'яти років стосовно медіа-середовища пов'язані з такими факторами, як: Порушення свободи слова та свободи інформації, включаючи кібер-атаки проти онлайн-журналістів та блогерів, обмежений доступ до якісних медіа
за межами столиці, фальшиві новини, відсутність поміркованості коментарів на інформаційних порталах тощо. Відсутність професіоналізму та знань журналістів, включаючи висвітлення ЗМІ особистої думки замість фактів, оціночні судження, дискримінаційна мова та мова ненависті Вплив політики на ЗМІ, що часто включає вираження націоналістичних позицій політиків, розповсюдження агресивних промов проти уразливих груп та вплив політики на медіа через правову базу (наприклад, Закон про захист неповнолітніх від шкідливого впливу громадської інформації в Литві; Національне ЗМІ, яке забороняє журналістам працювати на будь-які зарубіжні ЗМІ в Білорусі тощо). Тим не менш, обізнаність ЗМІ з питань прав людини (позитивне висвітлення КиївПрайду та висвітлення інших подій, пов'язаних з ЛГБТ, а також почастішання використання коректної термінології) незалежних журналістів та блогерів, той факт, що вони почали писати національними мовами, а також соціальні рухи (рух "Me too", видимість злочинів на грунті ненависті у суспільній сфері тощо) призвели до позитивних змін у трьох країнах. Ініціатива StopFake в Україні28 - 2 березня 2014 року викладачі, випускники та студенти Києво-Могилянсьої школи журналістики разом із проектом KMA Digital Future of Journalism запустили сайт перевірки фактів Stopfake.org. Спочатку мета проекту полягала у перевірці та спростуванні дезінформації та пропаганди про події в Україні, що поширюються в засобах масової інформації, а тепер ініціатива перетворилася на інформаційний центр, де розглядаються та аналізуються всі аспекти кремлівської пропаганди. Дана ініціатива досліджує, як впливає пропаганда на Україну, яким є вплив пропаганди на інші країни та регіони, від Європейського Союзу до країн, які колись входили до Радянського Союзу.
Незалежні журналісти та блогери. Голос незалежних журналістів та блогерів, які різко критикують політичні дії, посилюється і стає все більш потужним, хоча в Білорусі незалежні журналісти переслідуються і не можуть вільно працювати в країні, оскільки держава регулярно відмовляє в акредитації незалежним журналістам і переслідує тих, хто працює з іноземними ЗМІ. #MeToo рух в Литві - глобальний рух по боротьбі з сексуальними домаганнями на робочому місці заполонив громадську увагу в Литві з історіями про переслідування акторів, студентів тощо. Положення Кодексу законів про працю, чинне з 1 липня 2017 року, передбачає, що кожна компанія, яка має понад 50 працівників, повинна прийняти і оголосити принципи контролю та реалізації політики щодо рівних можливостей. Це означає, що компанії повинні запровадити механізми, які застосовуватимуться у конкретних ситуаціях або як запобіжний засіб. Згідно респондентів, для більшості суспільства засоби масової інформації є найважливішим ресурсом для розуміння того, що відбувається в країні та світі. Традиційні ЗМІ, такі як телебачення та друкована преса, мають більший вплив на старших людей, а соціальні мережі та Інтернет-новинні портали в основному використовуються молодими людьми та людьми середнього віку. Активісти з Литви, Білорусі та України оцінюють роль засобів масової інформації як потужну та впливову для формування відносин у суспільстві. ЗМІ також розглядаються як інструмент, який можна використовувати для зниження мови ненависті, але також погоджуються, що це може відбутися лише тоді, коли засоби масової інформації будуть незалежними від зовнішніх факторів. За словами респондентів, такі соціальні групи найчастіше стають жертвами інформаційної агресії в засобах масової інформації (не обов'язково жертвами засобами масової інформації): ЛГБТ+, жінки, ВІЛ-позитивні, люди з інвалідністю, робітники комерційного сексу, за етнічним походженням (в тому числі Роми), споживачі наркотиків.
Взаємозв’язок Медіа – Політика Згідно звіту Freedom House 2017 р., ми маємо справу з трьома країнами з різним рівнем свободи преси - вільними (Литва), частково вільними (Україна) та не вільними (Білорусь). Проте в усіх трьох країнах медіа, групи чи окремі особи мають тенденцію надавати переважне ставлення індивіду або групі, коли вони сприймаються як такі, що знаходяться в одній групі суспільства, і використовувати упередження, стереотипи або навіть мову ненависті проти інших груп, що або може передбачати пряму фізичну загрозу проти цієї групи, або розглядається як непрямий заклик для інших представляти таку загрозу. Нерідко жертвами такого становища є вразливі соціальні групи, що належать до іншої раси, релігії, мають інвалідність, відрізняються сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю або етнічною приналежністю / національним походженням, що вирізняє їх від інших членів суспільства. Це призводить до порушення прав людини та ЗМІ виступає в ролі розповсюджувача такої настанови, маючи в той же час владу покращувати ситуацію з правами людини або навпаки сприяти ще більшим конфліктам, саме через мову та інформацію, які вони використовують. Внутрішні та зовнішні суб'єкти можуть впливати на порядок денний медіа в країні. На думку респондентів з Білорусі та України, зовнішня політика Росії впливає на права людини та законопроекти (наприклад, після прийняття антиЛГБТ-законодавства в Росії аналогічні проекти закону були запропоновані в українському парламенті, Закон про захист неповнолітніх в Литві та ін.). В Литві є чітке уявлення про способи мінімізації наслідків російської пропаганди. В той же час в Литві журналісти є досить незалежними – свобода слова ціниться, і, як правило, всі неправомірні й корупційні схеми негайно викриваються.
Середовище, в якому працюють журналісти I. ЛИТВА Литва вважається країною з "вільною пресою" згідно з Freedom House і займає 36 позицію в Світовому рейтингу свободи преси 2018 року від "Репортерів без кордонів" (RWB). За 28 років після отримання незалежності Литви, медіа країни, як правило, характеризувались високим рівнем свободи. За словами голови Литовського Союзу журналістів Дайніуса Радзевікуса, незважаючи на те, що існують деякі випадки порушень, залишаються такі, що не повідомляються. Але за 28 років незалежності держави більшість правлячих коаліцій зрозуміли важливість свободи ЗМІ для демократії та механізму стримування й противаг трьох гілок влади в країні – законодавчої, виконавчої й судової29. RWB називає Литву "не достатньо захищеною" через проблеми з власністю місцевих медіа, а також питання "фальшивих новин", поширюваних Кремлем. Втім в цілому Конституція країни гарантує свободу вираження поглядів та свободу преси, і ці гарантії дотримуються та поважаються урядом. Провідні національні ЗМІ користуються свободою вираження поглядів, яка гарантується державою. Але ситуація є проблематичною на регіональному рівні, де місцеві газети часто залежать від регіональних політичних партій та їх лідерів. Сучасна ситуація у сфері законодавства про права людини неоднозначна. В останні роки країна досягла значного прогресу в деяких галузях, проте в інших сферах прав людини також спостерігається певна критична стагнація. Відносини між католицькою церквою та державою продовжують впливати на питання про гарантії прав і свобод людини в Литві, особливо на питання репродуктивних прав та права на сімейне життя. Багато проблем виникає, особливо щодо прав дітей та насильства в сім'ї. Звинувачення потерпілих та відсутність розслідувань все ще залишаються актуальними проблемами.
II. БІЛОРУСЬ Білорусь продовжує залишатися єдиною європейською країною, яка застосовує смертну кару (без наміру її скасувати), а середовище, в якою працюють правозахисники та журналісти є досить складною. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь передбачає кримінальну відповідальність за участь у незареєстрованій організації, але водночас органи влади відмовляють у реєстрації неурядовим групам та політичним партіям, тому обмежувальне законодавство перешкоджає правозахисним групам вільно працювати, і жодна нова політична партія не може зареєструватися з 2000 року. Human Rights Watch (HRW) повідомляє, що існує велика хвиля репресій проти мирних демонстрантів. У зв'язку із протестами в країні, поліція затримувала й ув’язнювала щонайменше 700 осіб, включаючи журналістів та правозахисників. Жодна позаштатні журналісти не можуть вільно працювати в країні, держава регулярно відмовляє в акредитації незалежним журналістам та переслідує тих, хто працює з іноземними ЗМІ30. У 2017 році було здійснено 69 штрафних санкцій щодо позаштатних журналістів. З початку 2018 р. відбулося понад 76 судових процесів з адміністративних справ проти позаштатних журналістів. Залякування журналістів та інтернет-цензури досягли безпрецедентного рівня. Ця дестабілізація була відображена в Індексі світової свободи преси у 2018 р. RWB, де Білорусь займає 155 місце (тобто свобода преси впала на два місця порівняно з 2017 р., коли вона була оцінена на 153 позиції). III. УКРАЇНА Статистика, опублікована Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), показує, що телебачення продовжує залишатися найважливішим і найбільш впливовим інформаційним середовищем в Україні, 72% українців в основному використовують українське телебачення та Інтернет-медіа, щоб бути поінформованими. Також, пост-Майданна Україна продовжує перебувати в центрі уваги світових новин внаслідок посилення євроінтеграційних процесів й пошуку відповідного місця в європейській родині націй в умовах війни на Сході32.
Ера онлайн-медіа Інтернет і активний розвиток цифрових технологій принципово змінили як засоби масової інформації, так і аудиторію, яка споживає інформацію. Оскільки витрати на технологію швидко падають, а ЗМІ отримують більше користувачів, аудиторія постійно отримує більш впливову роль. З користувачами-лідерами персоналізація контенту в засобах масової інформації зростає, а інформаційні центри все більше стають адаптованими до інтересів кожного користувача, сегрегуючи користувачів серед «інформаційних бульбашок». «Інформаційні бульбашки» - це стан інтелектуальної ізоляції, що може виникнути внаслідок персоналізованих пошуків, коли алгоритм веб-сайту вибірково здогадується, яку інформацію користувач хоче бачити на основі інформації про користувача, як-от місцеположення, попередня поведінка за кліками та історія пошуку. Як результат, користувачі стають відокремленими від інформації, яка суперечить їх поглядам, ефективно виділяючи їх у власні культурні або ідеологічні бульбашки33. І це є постійно обговорюваною проблемою, що Інтернет, замість того, щоб об'єднати світ долаючи дистанції та бар'єри спілкування, навпаки розділяє людей на групи однодумців, які поділяють ті самі погляди, незважаючи на те, в якій точці світу вони живуть. Гарна сторона інформаційних бульбашок полягає в тому, що Інтернет полегшив доступ до персоналізованого контенту. З іншого боку, дослідження показують, що селективність алгоритму приховує протилежні погляди людей. Це посилює так званий "ефект ехо", коли вірування посилюються або підкріплюються шляхом повторення всередині замкнутої системи, що може призвести до політичної та соціальної поляризації та зростання екстремізму. Такі віртуальні середовища можуть використовуватися екстремістами для радикалізації та розповсюдження мови ненависті. Соціальні мережі, такі як Facebook і Twitter, є місцями, де користувачі можуть постійно стикатись з таким ефектом «ехо» в антимусульманських, антисемітських, расистських та гомофобних групах. Закриті групи в соціальних мережах можуть бути приховані від будь-кого, окрім своїх членів, і в той же час бути модерованими, що дає користувачам можливість уникнути критиків та протилежних поглядів, що нормалізує контент про ненависть. Ці групи можуть забезпечити повну анонімність та деіндивідуалізацію змушуючи користувачів втрачати самосвідомість та робити те, чого б люди ніколи не робили, діючи окремо.
Недавні дослідження показують, що існує зв'язок між соціальними медіа та злочинами на ґрунті ненависті. Це підтверджують Карстен Мюллер та Карло Шварц з Прінстонського університету, які проаналізували наявність правих антинастроїв щодо біженців на Facebook та злочинність. Соціальні медіа можуть виступати пропагандистським механізмом розповсюдження мови ненависті, що підбурюватиме до реальних насильницьких злочинів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗМІ відіграють важливу роль у розвитку суспільства. Проте у ворожих середовищах спостерігається тенденція, коли деякі особи, які мають сильні упередження або стереотипи, починають використовувати засоби масової інформації на свою користь. Такі дії ведуть до посилення стереотипів та дискримінації щодо соціально незахищених груп, і відображаються у використанні некоректних термінів, негативному зображенні вразливих груп тощо. Джерелом мови ненависті часто можуть бути популярні громадські діячі (політики, лідерів громадської думки тощо), і поширюючи їх повідомлення без аналізу, засоби масової інформації тим самим посилюють їхні заяви. Прямі наслідки такого ставлення мають вплив на життя людей, а також зміцнення стереотипів та негативне ставлення до певних груп. ЗМІ повідомляють та дезінформують, формують думки окремих людей щодо інших, а також можуть збільшити напруженість або навпаки сприяти розумінню. Ось чому існує потреба в підтримці розвитку професійних засобів масової інформації, а також просування поваги до прав людини. Журналістам / медіа рекомендується: • Покращувати людські ресурси шляхом підготовки журналістів до вживання коректної термінології термінології та мови, що використовуються стосовно конкретних спільнот (наприклад, навчання одне одного). Незалежно від розвитку технологій, в першу чергу саме етика журналіста визначає якість його матеріалу. Покращення технічних компонентів не покращує сам контент. • Заохочувати різноманіття у робочих середовищах. Для того, щоб розуміти певні ком’юніті, важливо розуміти суспільні реалії, з якими вони стикаються. Важливо співпрацювати з членами певних соціальних груп та місцевими НУО, щоб допомогти їм долучитись до засобів масової інформації. Правозахисним неурядовим організаціям рекомендується: • Здійснювати постійний моніторинг ЗМІ з метою виявлення описаних вище порушень, для здійснення відповідних інтервенцій та співпраці між відповідними структурами для припинення дискримінації в засобах масової інформації. • Зміцнювати відносини з журналістами, щоб засоби масової інформації використовувались як інструмент для підтримки прав людини та сприяння рівності. Залучати практикуючих медіа спеціалістів до освітніх програм, пов'язаних із використанням коректної термінології щодо ЛГБТІ, людей з інвалідністю тощо.
БІБЛІОГРАФІЯ ТА ВЕБЛІГРАФІЯ I. Бібліографія • Anderson, C. A., & Bushman, B. J. (2002a). Human aggression. Annual Review of Psychology, 53, 27–51 •Archer, J., & Coyne, S. M. (2005). An integrated review of indirect, relational, and social aggression. Personality and Social Psychology Review. •Egle Kuktoraite. “Vilnius County Court: Fairytale Book Featuring Stories about Samesex Couples was Censored Reasonably.” LGL. March 4, 2016. •Fundamental Rights Agency, 2015. •“Hidden” Impunity for Crimes Against Journalists. Sergiy Tomilenko. KAS Policy Paper. •Human Rights Committee, “Concluding Observations on the Third Periodic Report of Lithuania. Addendum. Information Received from Lithuania on Follow-Up to the Concluding Observations”, No. CCPR/C/LTU/CO/3/Add.2, date received: 12 January 2016 •Law on the Protection of Minors against the Detrimental Effect of Public Information •“Lietuvos Respublikos Šeimos stiprinimo jstatymo projektas,” No. XIIP-4255(3). October 19, 2017. II. Вебліографія https://www.amf.org.au/bullying-advice/bullying-for-parents/definition-of-bullying/ https://www.alleydog.com/glossary/definition.php?term=Ostracism https://en.wikipedia.org/wiki/Discrimination https://unlcms.unl.edu/engineering/james-hanson/trolls-and-their-impact-social-media https://www.stopbullying.gov/cyberbullying/what-is-it/index.html https://www.researchgate.net/publication/323723036_Hate_Speech_Detection_A_Sol ved_Problem_The_Challenging_Case_of_Long_Tail_on_Twitter https://en.wikipedia.org/wiki/Flaming_(Internet) https://help.twitter.com/en/rules-and-policies/twitter-rules https://www.facebook.com/communitystandards/violence_criminal_behavior https://youtube-creators.googleblog.com/2017/06/your-content-and-making-moneyfrom.html https://www.paypal.com/stories/us/paypals-aup-remaining-vigilant-on-hate-violenceintolerance https://money.cnn.com/2017/08/16/news/brands-react-charlottesville/index.html
https://www.gofundme.com/terms https://www.techopedia.com/definition/31562/dark-web https://regnum.ru/ http://east-center.org/wp-content/uploads/2016/12/EAST-Media-Review.pdf https://www.stopfake.org/en/news/ https://www.indexoncensorship.org/2018/07/after-three-decades-relativefreedomlithuania-media-reined-in/ https://europeanjournalists.org/blog/2017/11/24/belarus-harrassment-againstfreelance-journalists-on-the-rise/ https://cpj.org/data/killed/europe/ukraine/?status=Killed&motiveConfirmed%5B%5D =Confirmed&type%5B%5D=Journalist&cc_fips%5B%5D=UP&start_year=1992&en d_year=2018&group_by=location https://www.aljazeera.com/indepth/opinion/2016/07/death-rebirth-contemporaryukrainian-journalism-160726085308098.html
ПОСИЛАННЯ 1. Андерсон, К. A., Бушман, Б. Дж. (2002a). Агресія людини. Річний огляд з психології, 53, 27-51 2. Арчер, Дж., Койн, С.М. (2005). Комплексний огляд непрямої, реляційної та соціальної агресії. Огляд особистості та соціальної психології 3.https://www.amf.org.au/bullying-advice/bullying-for-parents/definition-of-bullying/ 4. https://www.alleydog.com/glossary/definition.php?term=Ostracism 5. https://en.wikipedia.org/wiki/Discrimination 6.https://unlcms.unl.edu/engineering/james-hanson/trolls-and-their-impact-socialmedia 7. https://www.stopbullying.gov/cyberbullying/what-is-it/index.html 8. https://en.wikipedia.org/wiki/Flaming_(Internet) 9.https://www.researchgate.net/publication/323723036_Hate_Speech_Detection_A_S olved_Problem_The_Challenging_Case_of_Long_Tail_on_Twitter 10. https://www.facebook.com/communitystandards/violence_criminal_behavior 11. https://help.twitter.com/en/rules-and-policies/twitter-rules 12. https://youtube-creators.googleblog.com/2017/06/your-content-and-makingmoney-from.html 13. https://www.paypal.com/stories/us/paypals-aup-remaining-vigilant-on-hateviolence-intolerance 14. https://money.cnn.com/2017/08/16/news/brands-react-charlottesville/index.html 15. https://www.gofundme.com/terms 16. https://www.techopedia.com/definition/31562/dark-web 17. Закон про неповнолітніх 18. “Lietuvos Respublikos Šeimos stiprinimo jstatymo projektas,” No. XIIP-4255(3). October 19, 2017. https://eseimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAP/27d89460b40911e7950bfd0677850107 19. Комітет з прав людини, “Concluding Observations on the Third Periodic Report of Lithuania. Addendum. Information Received from Lithuania on Follow-Up to the Concluding Observations”, No. CCPR/C/LTU/CO/3/Add.2, date received: 12 January 2016 20. Egle Kuktoraite. “Vilnius County Court: Fairytale Book Featuring Stories about Same-sex Couples was Censored Reasonably.” LGL. March 4, 2016. Retrieved from: http://www.lgl.lt/en/?p=12508 21. Fundamental Rights Agency, 2015. 22. https://regnum.ru/news/polit/2196715.html 23. https://regnum.ru/news/society/2207768.html
24. https://regnum.ru/news/polit/2178468.html 25. https://regnum.ru/news/polit/2196715.html 26. http://east-center.org/wp-content/uploads/2016/12/EAST-Media-Review.pdf 27. “Hidden� Impunity for Crimes Against Journalists. Sergiy Tomilenko. KAS Policy Paper. Retrieved from: http:// www.kas.de/wf/doc/kas_51454-544-1-30.pdf?180207100902 28. https://www.stopfake.org/en/news/ 29.https://www.indexoncensorship.org/2018/07/after-three-decades-relativefreedomlithuania-media-reined-in/ 30. https://europeanjournalists.org/blog/2017/11/24/belarus-harrassment-againstfreelance-journalists-on-the-rise/ 31.https://cpj.org/data/killed/europe/ukraine/?status=Killed&motiveConfirmed%5B% 5D=Confirmed&type%5B%5D=Journalist&cc_fips%5B%5D=UP&start_year=1992 &end_year=2018&group_by=location 32. https://www.aljazeera.com/indepth/opinion/2016/07/death-rebirth-contemporaryukrainian-journalism-160726085308098.html 33. https://en.wikipedia.org/wiki/Filter_bubble
Додаток 1. Опитувальник Інформаційна агресія vs Права людини 1. Яка сфера вашої діяльності?
Активіст з прав людини Журналіст (телебачення, газета/журнал, радіо) Онлайн-медіа журналіст Інше
2. В якій країні ви працюєте?
Литва Білорусь Україна Інше
3. Як ви оцінюєте роль ЗМІ в наші дні? Чи сприяє ЗМІ збільшенню або зменшенню мови ненависті та стереотипів щодо уразливих груп суспільства? 4. Перелічіть 3 основні вразливі групи у вашому суспільстві, які, на вашу думку, частіше стають жертвами мови ненависті в засобах масової інформації (не обов'язково через засоби масової інформації)? 5. Наведіть 3 основні позитивні зміни щодо медіа-середовища у вашій країні протягом останніх 5 років. 6. Перелічіть 3 основні проблеми щодо медіа-середовища у вашій країні протягом останніх 5 років. 7. Як ви оцінюєте вплив зовнішньої політики інших країн на порядок денний засобів масової інформації у вашій країні? Які країни найбільше впливають? 8. Як ви оцінюєте зв'язок між медіа та політикою у вашій країні? 9. Як ви оцінюєте зв’язки між ЗМІ та правозахисниками / неурядовими організаціями у вашій країні? 10. Під час вашої роботи, чи стикались ви із конкретними випадками дискримінації у засобах масової інформації, які вплинули на життя людини?
Якщо так, будь ласка, такий кейс у 2-3 реченнях (якщо можливо, включіть посилання). 11. Як ви вважаєте, у яких формах інформаційна агресія, пов’язана з правами людини, найчастіше поширюється в ЗМІ?
