Над випуском працювали:
Головний редактор: Лідія Сапега, УМ-01
Дизайн та верстка: Ігор Рожанковський, УЕ-01 Журналісти: Вікторія Цикало, УЗ- 81 (м) Вікторія Тітова , УМ-01 Анастасія Локота, УЗ-02 Лідія Сапега, УМ-01 Фотографи: Ігор Рожанковський, УЕ-01 Еллiна Гачечiладзе, УЗ-91 Максим Струк , УМ-21 Погляд людини завжди кудись спрямований. Часом він є найважливішим, оскільки визначає напрям наших думок, показує їх істину та траєкторію руху. "Погляд" студентів ФММ спрямований не на відображення щоденних подій, а на інтерес, новизну, актуальність та альтернативне сприйняття звичних для кожного речей. Тож читайте, сприймайте, критикуйте перший "Погляд". Головне формуйте власний, незалежний і ніколи не зраджуйте його! Студенти – особлива нація, окремий світ та унікальні люди. Нас впевнено називають винахідниками, мрійниками. Хоч в студента лише два свята в році: Новий рік і кожен день, недаремно в календарі з’явився ще й День студента. «Погляд» вітає усіх нас із ще однією маленькою нагодою зробити п’ять років навчання більш веселішими, задуматись про зміни. Найщиріше побажання редакції: вибирати активність та ініціативність замість бездіяльності, креативність замість одноманітності, рух замість зупинки. Лише п’ять років кожен з нас зможе вважати 17 листопада своїм днем. Отримайте максимум: якісні знання, оригінальне мислення, позитивні емоції, яскраві спогади, індивідуальний погляд.
2
На обкладинці: Тетяна Бойко Роман Седун Валерія Кавун Маргарита Ходацька Максим Бенівський
Зв’язок:
poglyad.new@gmail.com
Сторінки
1 ПoдіЯ: 2 Акцент’: 3 PаpaЯazzi: 4 Point of view: Експеримент думки: 5 6 Не формат: 7 Крадене:
Перемога креативу над буденністю, ініціативи над бездіяльністю
4
Гонитва за індивідуальністю
5-7
Підглядане
8-9
Коли студенту варто починати працювати?
10-11
Без тротуарів
12-13
Фюрер вместо художника
Перетворення обмеження в прибуток
14 15
3
«Навколо кожного з нас так багато простих, однакових, типових особистостей. Вони створюють сіру масу людей, яким не має до чого прагнути. Для них легко жити. Потрібно мати силу і мужність мріяти. Важче у світі талановитим, обдарованим. Вони відкриті для ворогів, закриті для себе. Якщо ти студент ФММ, можеш забути про труднощі. Тут не дозволять заховатись в сірій масі, залишитись непоміченими, додадуть сил, відкриють двері…» Мабуть, більшість студентів уже обговорила перемогу ФММ у конкурсі «Битва Факультетів». Але про таку яскраву перемогу можна говорити не один раз. Її перемогу дівчата та хлопці отримали не через хороший та енергійний танець, чи, може, оригінальні костюми. Вони перемогли, бо мали ціль, наполегливість, сміливість боротись, рухатись далі, вміли працювати в команді, підтримувати та допомагати один одному. Перемогла ідея. Ідея, в яку не лише повірили, а й довели. Запитаєте: «Чому на це варто звертати так багато уваги, якщо це лише один з безлічі проектів, маленьких подій ?» Так. Це лише проект, який уже закінчився. Але після цього залишається найважливіше – команда. Такі події допомагають не проспати, не побоятись. На таких подіях здобувають досвід, йдуть далі. Ось, що нам розказала одна з організаторів – Локота Анастасія: «Щодо нагородження, то журі вручили диплом та пообіцяли через тиждень повідомити про приз. Найцікавіше, нам повернули той же кубок, саме той, що цілий рік стояв в деканаті, в день конкурсу його забрали, декілька годин він постояв біля журі, і знову повернувся до рук його істинних власників. Він
4
уже став рідним. Більш того, наша команда, мабуть, вже не уявляє «Битву факультетів» без цього талісману. Коли починалися репетиції чіткої ідеї не було. Вже вдруге (аналогічно минулій битві) частина ідеї побачилась уві сні. Також, будувався номер на «двох емоціях» глядача: захоплива містика та вибуховий позитив. Насправді, коли працюєш у великій, творчій та талановитій команді чудово те, що будь-яка задумка реалізовується зовсім по-іншому, ніж було заплановано спочатку. В цьому й інтерес. Кожен додає свою маленьку ідею в загальну чашу номера: хтось ставить танець, хтось пише текст, хтось підбирає музику, а хтось просто реалізує це все в життя. Кожен має шанс проявити себе, показати те, що вміє робити найкраще. У цьому суть таких заходів. Цього року вже всі знали, що таке «Битва факультетів», що після однієї перемоги необхідно показати достойний рівень, тому працювати над творчим номером було дуже легко: кожен із нас керувався однією метою – показати, що ФММ – це талановитий та творчий факультет. Думаю – у нас це вийшло. P.S.: Я дуже рада, що мала можливість працювати в такій команді. Найголовніше те, що брати участь міг кожен з факультету –
як обізнаний 4 курс, так і 1 курс. Навпаки ми намагалися залучити до битви якомога більше нових студентів. Почути нове мислення, відчути новий подих. Сміло можна сказати, що ця перемога – це перемога всього ФММ. Так, всього факультету, тому хотілось подякувати усім хто нас підтримував. Ніхто не здогадується, що в залі окрім студентів, сиділи викладачі, адміністрація факультету, які щиро та завзято вболівали за нас. Чого тільки варто було – бачити гордість в очах завідувача кафедри менеджменту Дергачової Вікторії Вікторівни, коли вона побачила наш виступ. Чи реакцію адміністрації коли вони почули про те, що спортивний та інтелектуальний етапи конкурсу ми також виграли. Ця підтримка дійсно підносить та мотивує. Дякуємо! І, звичайно, дякую нашій команді: усім-усім, хто був пов’язаний з цим конкурсом. Команді інтелектуального та спортивного конкурсу, їх капітанам, які організували роботу на цих етапах. Та команді творчого конкурсу – кожному і всім! Дякую за відданість, за прагнення досягнути мети, за терпіння, за ваш дух та за НАШУ перемогу. Анастасія Локота, УЗ-02 Лідія Сапега, УМ-01
фото : Олександр Авраменко
Подія
Перемога креативу над буденністю, ініціативи над бездіяльністю
В даному номері зробимо акцент на доволі знайомій усім та, водночас, насиченій суперечностями темі – субкультура (контркультура) як опозиція цінностям загальноприйнятої культури. Чому виникають певні субкультури? Для чого? Який вплив мають на суспільство?
Світ змінюється: прогресує, формуються нові погляди та ідеали, насичується інформаційне поле, постають нові глобальні проблеми та питання. Змінюється й людина: дорослішає, розумнішає, формує себе як особистість, захоплюється, все більше пізнає світ та себе, розчаровується, і, нарешті, шукає своє місце в мінливому світі. Під час самоактуалізації та пошуку власного призначення постають певні труднощі та перешкоди. Звісно, цей процес захоплює, але природнім є виникнення певних моральних перешкод, глухих кутів, нерозумінь. І тоді на допомогу людині може прийти один з комфортних суспільних островів, який допоможе налаштуватися на подальшу «дорогу», принесе в її життя щось, чого не вистачало до цього моменту або те, що допоможе їй виділитися з основної маси. Все це і визначає психологію явища субкультури: по-перше, людині легше знайти себе, пройшовши через певну субкультуру (але інше питання, чи продуктивніше для неї), а по-друге, певні історичні події безумовно стають наслідком виникнення відповідних нових суспільних течій. Після Другої світової сформувалось покоління бітників ( Beat Generation) з жагою свободи та насолоди життям. Нині вже нікого не здивуєш молодіжними угрупуваннями, які відкидають суспільну мораль. Однак саме бітніки були першими, хто боровся проти існуючої системи цінностей та способу життя, впровадили нестандартне мислення та поведінку, сприяли розвитку усіх інших течій (хіпі). Для багатьох «beat» означало «пошарпаний життям», «втомлений». Однак для самих бунтарів «beat» - це ритм джазових композицій, пульсація. Біблією для бітніків є книга «На дорозі» Джека Керуака - найкраще поєднання ритму, драйву, руху, пошуку.
Кожна субкультура являє собою певну ідеологію, систему поглядів та світосприйняття. Реагуючи на існуючий у світі або в певній країні політичний, економічний та соціальний устрій, субкультури пропонують своє бачення формування відносин у соціумі, економіці. Субкультура як система цінностей починається там, де офіційна культура виявляється неспроможною відповісти інтересам певної частини молоді, яка звільнилась від ідеалів, та закінчується, де присутнє несвідоме наслідування, хизування. На даний момент налічується більше 45 видів субкультур. Класифікувати їх можна по-різному. Так, наприклад, німецькі соціологи пропонують поділяти субкультури на прогресивні та регресивні. Як можна здогадатися, до перших відносять ті, що мають позитивний вплив на суспільство (наприклад, виступають за захист навколишнього середовища, здоровий образ життя, тощо). І, відповідно, до другої групи відносять субкультури, які негативно взаємодіють з соціумом (пропаганда вживання наркотиків, алкоголю, насилля та агресія і т.д.). Та є інша сторона - ілюзія індивідуальності та незалежності, яка виникає через наслідування правил лідерів
субкультури. Крім того, як довго б не тікала молодь від усталеного порядку, всі завжди повертаються до нав’язаних правил, які спрямовані на регулювання та обмеження індивідуальних бажань. Дуже рідко хтось залишається прихильником субкультури назавжди. Виходячи з неї, все ж приносять в життя щось нове – вільний дух, думки, слова, які не підлягають нормам. В унісон з субкультурами виникали та розвивались нові напрями музики. Диференціацію нових течій в певній мірі забезпечувала музика, яка завжди травматично чи терапевтично впливає на психічний стан, керує емоціями, забезпечує соціальний контроль. На початку зародження субкультур музика була втіленням протесту, боротьби, переоцінки цінностей. Серед надвеликої кількості існуючих у світі субкультур можна виділити на наш погляд декілька найпопулярніших в межах країни, зокрема і КПІ.
5
Акцент’
Гонитва за індивідуальністю
Акцент’
Хіпстери Ну як без них, куди не поглянь, вони всюди: як «трушні», так і псевдохіпстери. Термін «хіпстер» з’явився в США в 40-50-х роках серед представників «бітпокоління». Він визначав джазових музикантів та богемну контркультуру, яка потім сформувалась навколо них. Серед представників даної субкультури розповсюджений культ вінтажних речей. Типові уподобання: артхаусне кіно, сучасне мистецтво, альтернативна музика, ломографія ( захоплення плівковою фотографією).
Хіпі
Хіпі – це наймасовіший неформальний рух 1970-1980-х. Епіцентрами культури на пострадянському просторі стали Львів та Прибалтика, де раніше існували цілі хіпі-табори. Основа хіпі-руху – потужна ідеологія, заснована на культі свободи, пацифізм, антиконсьюмеризм, презирство до традиційної системи цінностей і держави. Важливі елементи способу життя хіпі:
6
«вільна любов» і інтерес до легких наркотиків (наркотики, на думку хіпі, сприяли усвідомленню наявності душі, розширенню меж звичного сприйняття). Природність усіх людських проявів та відсутність страху перед власними бажаннями – один з волосся, фенечки зі головних принципів хіпі. Зовнішній вигляд: складною колірною символікою, широкі довге волосся (хіпі так і називали: «волохаті»), джинси, сумки-торби. Рух хіпі створило бороди у чоловіків, саме суспільство, яке ремінці-хайратник, потребувало змін. І воно що утримують їх отримало.
Зовнішній вигляд: часта зміна гардеробу, сьогодні у них футболки з ньюрейв-принтами, завтра – пристрасть до денді-стайлу і бороди «під золотошукача». Знання майже всіх актуальних марок одягу. Колекціонування певних предметів одягу, наприклад, сонцезахисних окулярів, годинників.
Дві найдорожчих речі для тру-поп-панку – його старий невбиваний скейт і гітара, обклеєна безліччю стикерів. Зібрати власну групу з трьох осіб і грати пісні про вічно порожній холодильник і дикі швидкості всередині - святе. Розбуди будьякого з поп-панку вночі, і він одразу зможе зіграти мінімум п’ять каверів на «Вlink-182». Зовнішній вигляд: кепка-тракер, широкі штани або шорти, футболка з коротким рукавом поверх сорочки з довгим, принт на ній з якимось смішним малюнком на тему панку, скейтерскі кросівки.
Моди Костюм для мода - головне, і при цьому зовсім не має значення, знайдений він в секонд-хенді, куплений в дорогому інтернетмагазині або сшитий на замовлення. У музиці моди віддають перевагу класиці соулу, ритм-енд-блюзу та джазу. В кіно обов’язковий пункт «Квадрофенія», з книг - «Абсолютні новачки» Коліна Маккінеса. Нерідко моди займаються колекціонуванням вінілу і водять ретроскутери. Зовнішній вигляд: у хлопців: елегантні класичні костюми по фігурі, сорочки і вузькі краватки, чорні окуляри, черевики, парки. У дівчат: сукні та зачіски а-ля Твіггі, гольфи, балетки.
Нео-трешери
Акцент’
Поп-панки
Слухають треш-музику та сповідують створення хаосузавжди і всюди. Нормально розмовляти в загальноприйнятому вигляді з цими хлопцями неможливо: вони закочують очі та починають мотати головою та захоплено зображати надшвидку гру на гітарі або барабанах. Поважають маловідомих ілюстраторів з «шизоїдними» сюжетами. Зовнішній вигляд: неголеність, завужені та рвані джинси, багато разів залиті пивом, жилетка з великою кількістю назв маловідомих металевих груп; білі кросівки та клітчаті рубашки.
І на останоК Питання ставлення суспільства до явища субкультур не має однозначної відповіді. Кожен сприймає певну субкультуру порізному, фільтруючи через власні погляди та вподобання. Але можна виявити дві головні тенденції: поперше, більш позитивно суспільством (а саме його нейтральною частиною, що не причетна до певної субкультури) сприймаються ті контркультури, що не пов’язані з певною похмурою та сумною атрибутикою (наприклад, готи); по-друге, значно позитивніше сприймаються прогресивні (хіпстери, хіпі), ніж регресивні субкультури. Головною причиною засудження даних течій є створена ними ж власна ілюзія світового порядку, яка не підпадає під загальні правила, які більшість
так боїться порушувати. Але вибір віри у кожного свій. Прихильники субкультур мають сміливість створювати свої правила, нехай і на короткий термін. Аналізуючи сприйняття субкультур сучасним українським суспільством, можна помітити помірну демократизацію погляду (не таку, як в країнах Західної Європи та США, але більш високого рівня, ніж за часів СРСР). Субкультура ось вже як декілька століть є невід’ємною частиною світової культури взагалі. «Погляд» не радить ні примкнути до певної субкультури, ні уникати їх. Що ми справді від душі хотіли б побажати вам, любі читачі, так це бути унікальними та оригінальними, самовиражатися та НЕ БОЯТИСЬ залишатися собою. Вікторія Цикало УЗ – 81
7
P a p a r
8
r a z z i
Point of view
Коли студенту варто Фартушний І. Д. - кандидат економічних наук, доцент кафедри економічного моделювання економічних систем
В університеті рано починати працювати, необхідно здобувати фундаментальні знання. Основне завдання для студента сьогодні - відвідувати заняття, але якщо робота не заважає навчальному процесу, то на четвертому курсі, я вважаю, можна починати працювати.
Сердюк Б. М. - кандидат технічних наук, доцент кафедри економіки і підприємництва
Влаштовуватись на роботу потрібно на 3 курсі, оскільки саме в цей період студенти вже знають, що таке економіка, як діє підприємство, як створюються гроші. Спочатку влаштовуватись на роботу необхідно з метою набуття досвіду, а потім, щоб заробити гроші, зрозуміти їх цінність. З якого курсу студент може починати працювати? На мою думку, перший курс - рано, третій - найкращий час для поєднання роботи і навчання, п’ятий – пізно. Лободзинська Т.П. - старший викладач кафедри теоретичної та прикладної економіки
Якщо студент стаціонару вирішив працювати паралельно з навчанням, то, мабуть, на це є причини. Нині навчання є його основною діяльністю. Обрана робота має сприяти оволодінню спеціальністю, здобуттю професійних навичок, не заважати навчанню та не шкодити здоров’ю. Приймайте належне і правильне рішення. Бажаю всім творчої енергії, високих досягнень, натхнення, успіхів та міцного здоров’я.
Сімченко Н.О. – доцент кафедри менеджменту, доктор економічних наук Одним із ключових чинників успішного розвитку кар’єри є вміння працювати над собою, над своєю власною компетентністю в забезпеченні формування високого рівня професіоналізму. При цьому слід розрізняти професійне та кар’єрне зростання. Над професійним зростанням студентові варто починати працювати вже сьогодні, відпрацьовуючи базові навички, вміння, тобто ті компетенції, що вигідно відрізняють його від інших однокурсників та роблять його конкурентоспроможним на ринку праці. На мою думку, починати працювати варто тим студентам, які знаходяться на останніх курсах навчання, проте це ніяким чином не повинно негативно вплинути на отримання диплому про вищу освіту. Співаковська Т.В. - доцент кафедри промислового маркетингу Роботу з навчанням варто поєднувати, якщо робота не заважає навчанню. Все залежить, по-перше, від самого студента, наскільки він організований та працездатний: декому це успішно вдається, у інших виникають проблеми то на роботі, то в університеті. По-друге, має велике значення місце та графік роботи. Студенти, які хочуть працювати під час навчання, мають шукати роботу з погодинною оплатою або гнучким графіком. Наприклад, для маркетологів непоганим стартом кар’єри була б робота інтерв’юером, кодувальником, модератором фокус-груп в компаніях, які проводять маркетингові дослідження (така робота передбачає можливість гнучкого графіка). Починати краще не раніше четвертого-п’ятого курсу. Ще один варіант, який дає змогу отримати досвід роботи в студентські роки таким чином, щоб це не заважало навчанню – працювати по декілька місяців під час літніх канікул.
10
? ? ? ? ? ? ?
о починати працювати?
?
? ? ? ? ? ?
Булигіна Яна УЗ-92
На мою думку, починати працювати на постійній основі варто на 3 курсі, бо на даному етапі студент вже володіє необхідними знаннями, має достатньо часу для роботи. Якщо починати працювати в університеті, то по закінченню студент матиме певний професійний досвід та перспективи. Осипов Дмитро УЗ-92
Студенту стоит начинать работу, когда он сам осознает в ней потребность. Мне кажется, что для успешного карьериста ответ - чем можно раньше. Я сам работаю с первого курса и только рад этому (и стипендия всегда при мне)..
Красницький Богдан У3-92
Первая причина поиска работы студентами – получение с дипломом и опыта работы, вторая – недостаточная стипендия. Перед тем как искать работу, стоит подумать: “Боже, я же учусь в самом престижном ВУЗе страны! Как же я буду совмещать работу и эту интенсивную учебу?”. Но по личному опыту могу сказать, стоит всегда рассчитывать на снисходительных преподавателей, которые, чаще всего, с пониманием относятся к работающим, тем более по специальности, студентам любого курса! Кононенко Олена УЗ-02
Для досягнення успіху важливо не те, скільки ти працюєш, а те, наскільки якісно. Працювати потрібно розумно, в першу чергу, над собою. Тобі потрібно подобатись те, що ти робиш. Шукати роботу під час навчання варто в разі фінансової необхідності або для самореалізації (переважно на старших курсах). В інших випадках - працювати потрібно над собою, щоб закінчити університет повністю сформованою особистістю. І не варто чекати від навчання та роботи якнайкращого, якщо ти не віддаєш їм все найкраще в собі. Луговець Віталій УК - 92
С моей точки зрения нет смысла разрываться между учебой и работой, пока ты точно не знаешь, чего ты хочешь получить от жизни. Нужны деньги и опыт? Иди работай. Нужны знания, чтобы в будущем, возможно, зарабатывать больше? Стремись к этому и учись, учи именно то, что нравится и ищи занятие, в котором ты действительно сможешь стать лучшим и хорошо заработать. Знакомься с нужными людьми. Работай над собой. Твоя работа должна приносить в первую очередь удовольствие, а потом деньги. Так поступали Стив Джобс и Билл Гейтс, не окончившие университет. Лично для себя я решил активно не искать работу до окончания 4 курса. Но стараюсь наполнять свое резюме разными сертификатами и полученными дополнительными навыками.
Анастасія Локота, УЗ-02
11
Експеримент думки
Без тротуарів Вітер оголює дерева, зриваючи листя і, водночас, здіймаючи кожного з нас з постійних місць. В залізничних касах зникають квитки до Львова, Ужгорода, чи, може, Одеси або Ялти. Купе. Бажання. Очікування. Що насправді рухає нами, змушує планувати подорож? Новий стиль архітектури, зміна модернізму на ренесанс, нова швидкість, нові люди? Чи, може, кав’ярні, вечірки, однаково непотрібні сувеніри? Ні. Страх, втеча та дефіцит свободи. Саме це мотивує купувати квитки та рухатись вздовж колії. Страх перед собою за бездіяльність, за те, що замість того, щоб спати під відкритим небом, насолоджуватись новим сонцем, залишається сидіти перед телевізором, бути під наглядом і приносити дохід тим, хто забирає можливість діяти самостійно і дає лише єдиний вибір - жити в штучно створеній та керованій системі. Втеча від правил, зобов’язань, уже набридлої ролі та встановленого набору
12
функцій у суспільстві, від потрібних вчинків, важкого повітря індустріального міста, що переповнене заздрістю, цинізмом, хитрістю, сподіванням та бажанням. Скорочення дефіциту свободи дозволяє не боятись своїх бажань, відчувати себе необмеженим у вчинках, бути власником свого теперішнього. Та для цього необхідно взяти рішучість та сміливість в кредит. А він, на жаль, в більшості випадків короткостроковий… Саме дорога допомагає виконувати єдину, найважливішу, найнеобхіднішу та найважчу функцію час – рухатись. Мандрувати можна всюди. Дорога як еквівалент життя. Люди: тимчасові, амбітні, зайняті та щасливі йдуть через своє існування, вигулюють своє тіло в безкінечній хаотичності простору. Рухаючись від зупинки до зупинки, ніколи не затримуються довго, обираючи маршрут, часом запізнюються, часом помиляються з номером потягу, проїжджають повз знайомих та незнайомих, зустрічають ворогів і втрачають друзів.
Чи Ви колись ночували просто неба? Їхали без напрямку? Витрачали останні кошти не на вечірку, а на квиток до незнайомого міста? Чи зустрічали світанок за сотні кілометрів від дому? Чи танцювали на центральній площі незнайомого міста? Чи знайомились з дівчиною посеред невідомої вулиці?
А чи хотілось …? Що ж завадило? Чому так впевнено говоримо людям «ні», не можемо сказати «так» собі, своїм бажанням, новим можливостям. Що змушує зійти на тротуар, а не мчати по дорозі? Так, подорожі мають лиш сентиментальну цінність. Тривають недовго, бо не має сили протистояти гравітації, що притягує до ілюзорної чужої реальності. Але їдучи на вихідних до одного з безлічі нових міст, на мить усвідомте, не куди насправді Ви їдете, а від чого. Щасливої дороги та цікавих подорожніх!
Сапега Лідія УМ-01
Не формат
Фюрер вместо художника 8
8
Интересно, сколько людей так и не обнаружили свой талант лишь потому, что вот так вот сложились обстоятельства? Найти себя всегда было сложно, а сейчас с нашим экономическим и социальным строем все чаще складывается так, что человек, даже зная о своем таланте, прячет его на пыльной антресоли и идет работать в какую-то контору. Тысячи потенциальных писателей пишут статьи и ненавидят себя за это, художники обслуживают нас в ресторанах, а музыканты смешивают коктейли. Но каждый идет своим путем, у каждого в жизни есть переломные
моменты, события, которые решают судьбу. И когда стоишь на перекрестке, очень страшно свернуть в никуда. Так и хочется повернуть голову и увидеть камень, на котором, как в сказке, расписаны все пути. Говорят, что неправильных решений не бывает, ведь без них не было бы и правильных выводов. Кто знает? Может и так...Судьба Адольфа Гитлера – яркий пример того, как одно событие определяет будущие. Что было, если б не один случай? Могло ли быть по - другому?
Говорят, Я был человеком враждебным, подозрительным, с выраженной манией величия. Большинство психиатров сходятся во мнении, что Я страдал недостатком умственной стабильности и даже был подвержен определенным проявлениям безумия. Историки любят писать, что учился Я неважно. Хотят представить Меня не только безумцем, но и глупцом, сделать меня необразованным. Я учил то, что Мне нравилось. И прежде всего то, что могло бы, как Мне казалось, пригодиться мне в будущем как художнику. Предметы, которые представлялись Мне неважными в этом смысле или которые не привлекали Меня, Я полностью саботировал. Ах, да! Забыл сказать: Я же мечтал стать художником. Да, Я – «ужас ХХ века», мечтал рисовать на пленере и жить на чердаке-студии, залитым солнечным светом, проходящим сквозь круглое окно в крыше. В 18 лет Я провалился на вступительных экзаменах в Венскую академию художеств. Жалкие тупые профессоришки. Да что они вообще понимали? Как они могли оценить Мои способности через мутную призму академичности? Следующие пять лет Я перебивался случайными заработками, милостыней или продавал Свои эскизы. Как вы видете, не самые худшие. Пять лет нищеты и скорби в Вене, пять лет, в течение которых Я зарабатывал на жизнь сначала как подмастерье, а потом как неизвестный художник. Голод был постоянным Моим спутником. Он не покидал Меня ни на мгновение. Именно в Вене Я научился ненавидеть.
14
Виктория Титова УМ-01 А дальше… А что дальше? Не зная куда идти, Я пошел на военную службу, начитался Люггера и книжек по оккультизму, проявил Себя на войне и был зачислен в штаб. Свою роль сыграло еще пребывание в лазарете, где Я временно лишился зрения и вылечил себя Сам. Силой воли. Ведя Я был особенным. Я не мог просто взять и ослепнуть от химической атаки в самом начале пути. .. Но это другая история. Сейчас же Я говорю о нереализованном творческом потенциале, энергии демиурга, котором не дали сотворить мир и он в отместку уничтожил чужой. Ведь всю Свое безумие, эксцентричность, симбиоз зашкаливающего самолюбия и коктейля из комплексов и страхов направить в созидательное русло. Кто знает, если бы Дали или Мунку так и не попала в руки кисть, могло бы быть на 2 мировые войны больше. Уж Сальвадор мог бы устроить потрясающую бойню! Против его фантазии и неуемной энергии даже Швейцария не устояла бы. Да ладно, чего об этом говорить? Я всегда любил алые краски. Просто пришлось найти замену маслу и акрилу. Не обессудьте, сами виноваты. И не забудьте подарить своему ребенку набор для рисования на Рождество. Так, на всякий случай. Адольф Гитлер
несостоявшийся художник
Саморозвиток – одне з найпоширеніших кредо сучасної молоді, яке перестало бути власною потребою та бажанням, а перетворилось на вимогу майбутнього, де кожен з нинішніх студентів прагне бути успішним та конкурентоспроможним.
Книга – одна з можливостей вийти із звичайної черги за дипломом. У рубриці « Крадене» ми рекомендуємо книги, які впевнено можна додати до бібліотеки успішних і креативних.
Я боюся такої віри тому, що вона блокує пошук більш витонченого розуміння. Як виявити обмеження? Як усунути його? Як домогтися необхідних змін у психології та поведінці людей? Де шукати можливості зменшення витрат?
Еліяху Голдрат:
«На жаль, відчуття здорового глузду не є звичайним явищем, а найвищою нагородою за правильний ланцюжок логічних міркувань. Все, що для цього потрібно – це сміливість подивитися в обличчя невідповідностей. Я щиро вірю в те, що існує лише один спосіб вчитися – за допомогою власних висновків. Подання нам готових рішень – це не той шлях, за допомогою якого можна чогось навчитися. Наші книги не дають набору готових результатів, але вони дають схему, як прийти до них самостійно. Книга про тих людей, які намагаються зрозуміти, що рухає їх світом, щоб зробити його ще краще. Я не вірю в абсолютні істини.
– Якщо належний розумовий процес повинен привести нас до відповіді на питання «що міняти?», то наступний розумовий процес повинен дати відповідь на питання «на що міняти?». І я вже бачу потребу в третьому розумовому процесі. – Так, я теж бачу – «як міняти?» – Ви хоч розумієте, що ми зараз намагаємося дістати? - Ми намагаємося знайти відповіді на найфундаментальніші питання і одночасно здобути владу над світом. – Щось я не вловлюю. – Чого ми домагаємося? Здатності відповісти на три прості питання: «що міняти?», «на що міняти?» і «як міняти?». По суті, ми хочемо знайти фундаментальні здібності, якими повинен володіти будь-
Крадене
Перетворення обмеження в прибуток Цього разу наш погляд зосередився на скандальній книзі «Ціль» Еліяху Голдрата, де декораціями до роману є виробниче підприємство. Саме ця книга стала фундаментом теорії обмежень (ТО), яку застосовують більшість успішних компаній.
який менеджер. Вдумайтеся. Якщо менеджер не може відповісти на ці три питання, чи має право він називатися менеджером? У той же час, чи можете ви собі уявити, яку силу набуває менеджер, який уміє проникати в суть проблеми у найскладнішій ситуації; вміє висувати і перевіряти рішення, які реально усувають негативні ефекти, не створюючи нових; і, головне, вміє здійснювати радикальні зміни гладко, не викликаючи опору з боку оточуючих, а, навпаки, викликаючи у них лише ентузіазм? Чи можете ви собі уявити, що означає володіння такими здібностями?..»
Теорія обмежень:
філософія управління, направлена на збільшення швидкості генерування прибутку будь-якого підприємства. Обмеження – це чинники або елементи, що визначають межу результатів діяльності системи. TO стверджує, що в кожна система володіє дуже невеликим числом обмежень, і вони є ключем до її управління. Існує кілька типів обмежень: потужність, час виконання і ринок (клієнтські замовлення). Такі компанії як «Intel» та «Boeing» визнали, що застосовують дану теорію.
Зміст книги важко передати однією сторінкою, та якщо вона Вас зацікавила, тоді можете придбати її у будь-якій книгарні або просто знайти електронний варіант. Успіху в пошуку принципів і власного розуміння цілі. Нехай керівник буде гордий, що працює з Вами – успішними студентами ФММ.
15