Акцент’: фальш чи альтруїзм студентських організацій? По секрету : Хлопці звертають увагу на … Дівчатам подобається коли...
Без рубрики : Walking on a DREAM Крадене : Володар або раб. Аналіз книги «Багатий тато, бідний тато» Роберта Кіосакі
Експеримент думки : Сучасна тенденція – POPular Інтерв’you : «Чи готове майбутнє надати гідну роботу, бажану зарплат
Відповідає Оксана Тюпа - директор рекрутингового агентства «Sniper»
Що говорять : Як допомогла участь в студентських організаціях під час
працевлаштування?
ПодіR: Сальвадор Дали : моя судьба – это Я сам! проЩо мовчали :Крылья даны. Екатерина Симоновская, УВ-82 (з архів збірки поезій ФММ 2011 року). Суб’єктивно : Почитати чи подивитись?
Персона : Каріна Василенко.
ту?»
ву
Головний редактор: Лідія Сапега, УМ-01 Дизайн: Ігор Рожанковський , УЕ-01
4 8 12 18 20 22 24 26 28 30
Журналісти: Вікторія Тітова, УМ-01 Вікторія Менделева, УМ-01 Анастасія Локота, УЗ -02 Лідія Сапега, УМ - 01
Від редактора
Що пишуть редактори в таких листах? Короткий огляд номеру, побажання, пропозиції, вітання? Що треба писати, не знаю. Але напишу те, що хочу, щоб знали Ви. Недаремно журнал називається «ПОГЛRД». Бо це не аксіома. А певний ракурс, з якого висвітлені ті чи інші проблеми. Коли дивитись з одного боку, можна не побачити багатьох деталей. А тільки вони дійсно мають значення, формують цілісну картинку. Щось глобальне і масштабне завжди має меншу цінність. Наша ціль – спрямувати Ваш погляд до того, чого ви раніше не помічали, що боялись, про що не задумувались, що знали, але забули. Говорити так, що тебе почули. Писати для того, що тебе прочитали . Дивитись лиш так, щоб бачити. Ракурс лише обмежує: ми не можемо дивитись ширше. Необхідно весь час його змінювати. Щоб розширювати рамки побаченого, дізнатись про нові можливості. Тому, Ви читаєте саме такий лист, необмежений вимогами. Але до одного правила все ж звернусь. До побажань. Цим номером редакція журналу хоче побажати Вам: не боятись мріяти; зрозуміти свої бажання і спробувати їх реалізувати; вірити не в ідею, що Вам нав’язали, а в себе, як це робив Далі; не боятись зізнаватись собі в тому, що боїтесь; читати чужі думки і формувати свої. Це Вам говорили неодноразово. Але чи намагались Ви зробити так, як знаєте, що буде правильно. Спробуйте. Тут і зараз. Не завтра. Саме Ви! Як редактор, я звертаюсь до Вас не листом, а усім номером, усіма статтями. Лиш покажіть свій погляд…
Зв’язок:
poglyad.new@gmail.com
По спi
а ме н о са каєм а че ені т твор Ми с
! тебе
в i с В
с
ю о
з
! и
ша
й!
Студентська рада. Профбюро. СРС. СПС. BEST. Сотні інших. Однакових. Так багато студентських організацій, редакцій діє в межах КПІ. Щодня одна організація звинувачує іншу, одні лідери сперечаються з іншими. Умовно ділять студентство на прихильників кожної з них, формують їх умовну диференціацію. Та вони однакові. Це всього лиш політика. Маленька. Але політика. Кожна студентська організація, яка існує в кожному вузі, ховається за вуаллю «суспільної користі». Хоч ні. Вуаль – це прозорість, легкість. Тут же – залізобетонна стіна. Що насправді ховається за цією стіною? Як і для кожного запитання, відповідь формується з двох сторін медалі. Але погляд людини завжди фокусується на конкретній деталі і з певного ракурсу. «ПОГЛRД» взяв на себе сміливість поділитись побаченим. «Якщо ти активний, креативний, ініціативний, тоді тобі до нас. Ми створені та чекаємо саме на тебе!». Саме так звучить більшість оголошень кожної організації. Здавалося б, це структури, які дають можливість розвитку. І це дійсно так. Та лиш наполовину. Чому жодна з організацій не пропонує змінити, доповнити, розфарбувати різними кольорами уже існуючий білий аркуш встановленого порядку? Організація схожа на систему, яка визначена певною ціллю. Якщо ваші ідеї, переконання не відповідають – маєте мовчки стояти в стороні. Ви втрачаєте власні інтереси, живете для мети організації. Кожен, хто приходить до певної структури – культурної, громадської, студентської, політичної – перетворюється на більшість. Так, і ви, і я всього лиш більшість. Ми завжди праві, хіба ні? Чи може одна людина бути права, коли основна маса вважає правою себе? Історія стверджує, що десь мільйони років тому виникло стадо. Аж потім сформувався індивід. По своїй природі, людині важко не бути елементом системи, зійти з тротуару. Так і в студентській організації. Креативній людині важко реалізувати свою ідею самостійно. На допомогу приходить колектив, масова свідомість. І лиш пройшовши такий шлях, який допомагає долати страх, ми
впевнено можемо самостійно втілювати в життя власні проекти та ідеї. Та є ще одне, що об’єднує всі організації. Відчуття співучасті, бажання належати до кращої більшості. Тому й багато студентів, потрапляючи до організації перетворюється на тінь лідерів, віддзеркалення їх поглядів. Головне – мати на собі штамп приналежності до організації. І неважливо, які завдання виконувати, володіти повагою чи бути об’єктом маніпуляції. Не менш важливим фактором (краще сказати: домінуючим мотивом) є відчуття влади, яку кожен з лідерів боїться втратити. Здається, усі беруть участь у проектах лиш з метою, щоб переміг університет, факультет, група, реалізовують нові ідеї, що сприяли б розвитку культурного рівня, розвитку особистостей. Шкода, що це все фальшивий альтруїзм, основою якого є відчуття співучасті: до кращого вузу, факультету. Та по-справжньому перемоги прагне величезне «Я», амбіція, гордість, карлик, що живе в кожному з нас. А вони такі голодні. І постійно потребують все більше й більше перемог, визнання, популярності, відчуття переваги над іншими. Не обманюйте себе. Наодинці запитайте себе, чи це не так. Мовчки дайте відповідь, якщо страшно промовити
Акцент’
Фальш чи альтруIзм студеньських органIзацIй
Акцент’
вголос.
Друга сторона медалі Участь в студентських організаціях має важливу роль у формуванні особистих, професійних навичок. Поперше, людина вчиться переборювати страх, здобуває вміння спілкуватись, дипломатично відстоювати свою думку, знаходити спільну мову з різними, знайомими та незнайомими людьми. В організаціях вчать говорити так, щоб тебе почули. Хоч це завжди складно. Ще одне з відчуттів, яке виникає при розробці та реалізації проекту – вміння сформувати ціль, перебороти в собі страх її реалізувати, відчути рух вперед, і тоді сотні до жаху однакових цитат з соціальних мереж набувають змісту, ти відчуваєш, що це дійсно так – треба йти, не здаватись, експериментувати. Мріяти, перш ніж здійснити її. І тоді ціль зникає з далекого горизонту, але наближається в реальності. Вона помирає, але перетвориться на ЩОСЬ. Ще одна з переваг студорганізацій – реалізація потенціалу, енергії, ідеї, яка прагне змінити світ, поділитись з ним. Але тут теж треба намагатись не розгубити індивідуальний потенціал в величезному потоці. Важко самостійно зрозуміти свої можливості, повірити в них. В тих організаціях, де колектив перетворився на команду із спільною метою, допомагають дійти до власної цілі. Хоч є й організації – піраньї, які легко можуть поглинути вашу енергію, відібрати віру, використати вашу роботу для власної репутації. Кожен з нас, працюючи в певній організації, використовує її задля досягнення більшої ефективності втілення власних ідей. Спільність особистостей в одній організації поєднується з ворожістю до іншої організації. Єдиний ворог ідеї та принципу – інша ідея та віра. В організації, в масі, в силу одного факту – своєї
кількості, особа відчуває непереборну могутність, яка дозволяє віддатись первинним покликам, які так старанно зберігає під замком. Приналежність до організації гарантує анонімність окремої особи, атомність вчинку: правильного чи забороненого. В будь – якому громадському та студентському утворенні виникає критичність до самого себе: конкуренція між учасниками мотивує розвиватись і ставати кращим. В масі, організації людина спроможна на все.
"
Сапега Лідія
Любое начатое тобой дело – это политика. Не важно, на чьей ты стороне, важно, что ты делаешь. Нужно иметь высокий уровень терпения. Всегда прислушивайся к мнению других, всегда старайся понять их, и сделай так, как считаешь нужным. Никогда никого не поддерживай, кроме себя. Не играй в глупые игры, не начинай чужих войн, не будь игрушкой в руках других. Сделай что-то для людей, просто так, не стремись «пропиарить» себя, не беги за славой и всеобщим признаниям. Придумай идею, и зарази других, если оно будет работать без тебя, значит, ты добился успеха. Если тебя обвиняют в плагиате, говорят, что ты марионетка, спроси себя от чьего имени говорит этот человек. Эффективный лидер никогда не играет на публику, он не афиширует и не создает конфликты, он ищет компромиссы. Запомни, врагов нет – есть конкуренты. И это здорово, они помогают тебе стать идеальным. Никогда не думай о месте, это глупая и низкая трата времени, и ничего хорошего в этом не будет.
Сергій Костя
Як допомогла участь в студентських організаціях під час працевлаштування?
А що далi
? ? ?
Насправді, однозначно допомогла. Мені неодноразово пропонували різні вакансії, починаючи від мережевого маркетингу закінчуючи помічником депутата, в той час, коли я був ще студентом, займався студентським самоврядуванням. В результаті, у 2012 році я закінчив університет, на даний момент працюю на посаді прес-секретаря університету та навчаюсь в аспірантурі. Що стосується аспірантури, то вступати я вирішив ще два роки назад, а посаду прес-секретаря мені запропонували і я погодився.
Вікторія Довжук, УК-81(м), Голова профбюро студентів ФММ
Бути активістом завжди було модно і престижно. На початку навчального року я зіткнулася з проблемою пошуку роботи, і, звичайно, не могла не згадати в своєму резюме про активну участь у студентських організаціях
та громадському житті, написала це «щоб було». Як виявилось пізніше, коли я почала проходити співбесіди, теперішні HR- менеджери приділяють велику увагу цьому фактору. Всі прагнуть мати в своєму колективі співробітника, який може вільно висловити свою думку, спілкуватись з людьми різного характеру та знаходити цікаві підходи до вирішення різних проблем та ситуацій. Саме активне життя впродовж студентських років формує у студента (майбутнього працівника) саме той стержень та особистість, яку хочуть бачити роботодавці. Ви, будучи тільки випускником вузу, вже є досвідченими управлінцями, психологами та організаторами.
Що говорять
Олег Десятов, Голова студентської ради НТУУ «КПІ» 2009 – 2012 рр.
Марія Рягузова, УМ-71, випуск 2012, член команди «Dance Project»
Якби не моя активна позиція, все могло б скластись зовсім по - іншому. Завдяки цікавості та бажанню до самовираження, наша команда виграла у конкурсі з маркетингу від «L’Oreal» та представляла нашу країну у Франції. Що нам дуже допомогло у працевлаштуванні у цій компанії. На співбесідах, коли заходить тема про студентські часи, мені завжди є що розповісти, адже я ніколи не була осторонь всіх факультетських та КПІшних
заходів, що значно підвищує до мене інтерес зі сторони HR-менеджерів. Також топ - менеджмент завжди дуже цінує, коли у працівників крім роботи є ще якісь захоплення.
Олег Михайловський, УМ-71, випуск 2012
Якщо чесно, то активна участь в студентських організаціях мені в принципі не допомагала, бо я не дуже і активний в них був:). А от якщо говорити про “активну позицію” - тоді так, це має вирішальне значення. Взагалі, мені допомогла наполегливість у досягненні мети. Багато праці, віра в себе і успіх - і все буде!
Руслана Кобець, Голова студентської ради ФММ 2007 – 2010 рр.
На даний час, я впевнена у собі, цілеспрямована, відповідальна, ініціативна особистість, яка має хороші організаторські здібності та вміє знаходити спільну мову з різними людьми. А ще не боїться труднощів та складних завдань. Цим я завдячую саме активній участі у самоврядуванні нашого факультету, гуртожитку та університету. Кожен студент і викладач, прикрі та хороші події, усі заходи, які траплялись на моєму шляху впливали на формування мене як особистості. Левову частку складало спілкування із Олегом Анатолійовичем Гавришем та Мариною Андріївною Чайковською (за що їм окрема подяка). При влаштуванні на роботу те, що я витрачала весь свій вільний час на студентське самоврядування, а не на пошук роботи під час навчання , не просто додало мені шансів отримати роботу, а зіграло вирішальну роль. На співбесіді сталася кумедна ситуація, яка і послугувала
причиною того, що мене в той же день запросили на роботу. Директор попросив продати йому окуляри. Подумавши трішки, я замість того, щоб намагатись продати окуляри, почала розповідати, яких менеджерів, з якими якостями взяла б у відділ для цього. І що продавати будь - що я не вмію, але можу організувати ефективну роботу команди. А через 5 місяців роботи в цій компанії я уже займала посаду керівника департаменту продажів. І коли сама шукала менеджерів в нашу компанію, перше, на що звертала увагу, чи брали кандидати участь у житті факультету: самоврядування, наукова сфера чи виступи в розважальних заходах.
Євгенія Лаєвська, УМ-71, випуск 2012, керівник «Dance Project»
В первую очередь, состоя в какой-либо
студенческой организации и организовывая какое-либо мероприятие, ты получаешь опыт. И на самом деле этот опыт, учитывая наши реалии трудоустройства, для студента бесценен. Ты учишься общаться с людьми, договариваться, управлять командой, организовывать работу эффективнее, добиваться своего или идти на компромиссы. Нигде, кроме как при организации любого, развлекательного, благотворительного, научного, спортивного мероприятия в студенческие годы ты не сможешь научиться делать это все. С уверенностью могу сказать, что наличие опыта работы в любой студенческой организации - это один из решающих факторов при приеме на работу студента или выпускника вуза. Активисты всегда имеют значительное преимущество!
Локота Анастасія, УЗ -02
iнтерв’you
Чи готове майбутнє надати гідну роботу? КОНФЕРЕНЦІЯ «В2В - MАРКЕТИНГ 2013» надала можливість поспілкуватись з Оксаною Тюпа – президентом JCI Kyiv 2011, директором з розвитку рекрутингового агентства «Sniper», партнером «Школи рекламних технологій». Хто ми на ринку праці? « Як? Чому? Коли?» – запитання, які витають у наших головах. Страх, невпевненість у своїх знаннях та можливостях гальмує процес написання та відправлення резюме. Що радять спеціалісти? Чи має значення для роботодавців, який диплом: бакалавра, спеціаліста, магістра чи заочника? Ні. Для роботодавця має значення наявність вищої освіти. Більшість не знають відмінностей. Але це не означає, що вища освіта є неважливою. Ви прийшли до вишу, щоб заробляти більше грошей, ніж ті, хто не отримав освіти. На яку заробітну плату можуть розраховувати студенти без досвіду роботи? Середня ціна без досвіду роботи, яку вам готові платити - 2000-3000 грн. Чи готові роботодавці навчати студентів без досвіду роботи? Готові, але тільки ті, які є іноземними представництвами, оскільки вони переносять свій досвід з-за кордону в Україну. Також готові працювати зі студентами компанії, де вимагаються технічні знання (сфера ІТ,
екології, механіки, авіації). Чому роботодавці не зацікавлені в тому, щоб проводити стажування і підготовку студентів до майбутньої роботи? Студенти - найнестабільніша і ризикова робоча сила. Вони можуть забути, злякатися, піти на сесію і не повернутися, загуляти, поїхати додому і не повернутися, і ще безліч ризиків. В Україні на рівні законодавства не існує важелів гарантій того, що студент відпрацює потім вкладені в нього знання. Після навчання він може просто піти по ринку праці і вибрати роботу на 100 $ більшу, і не оцінити вклад роботодавця. Крім того, існує ризик розголошення комерційної інформації. Як правильно відповісти на запитання: « Яку заробітну плату Ви хочете отримувати? Спочатку необхідно прорахувати, скільки коштів потрібно у Києві, щоб забезпечити свою життєдіяльність Враховувати лише базові
Скiльки студентiв працю на ФММ? э
з метою дiзнатись, скiльки студентiв працю паралельно з навчанням
э
Oпитування було проведено у 35 групах факультету менеджменту та маркетингу
потреби, звичайно, без розваг. В середньому ця сума складає 4500 – 6000 грн. Якщо забути про нові сукні щомісяця. А на співбесіді відповісти: « Є сума, нижче якої я не готова працювати. І обґрунтувати відповідь.» Мінімальна сума, яка необхідна для проживання в столиці – 4000 грн. А готові платити 2000-3000 грн. Який вихід? Почати працювати в університеті. І проходити стажування, як платні, так і безоплатні. Щоб по закінченню мати досвід роботи. Які запитання ставлять на співбесідах найчастіше? Тільки тому що немає досвіду роботи, ставлять питання особового, персонального Складові успіху? характеру. Досвід роботи в соціальних, волонтерських проектах, участь в громадських, 1. Боротися із страхом,який має студентських організаціях (радах та профбюро) такі імена: Не вийде, Не зрозуміють, значно підвищують ставлення роботодавців до Не підтримають. студентів як до відповідальних, активних та ініціативних осіб. 2. Мати бажання і не боятися Що краще відповісти на здійснювати його. запитання: «Чому Ви прийшли на цю роботу?» 3. Знайти друзів, Ні в якому разі не варто говорити: « Щоб заробляти гроші й отримати фінансову які мотивуватимуть та незалежність.» Навіть, якщо це єдине мета! підтримуватимуть, віритимуть та У роботодавців це викличе неприязнь. Варто надихатимуть. наголошувати на моральних цілях отримання роботи.
Менделева Вікторія, УМ -01
Я люблю ФММ, тому що:
відповісти на питання “чо чому ми любимо Україну, чо НТУУ “КПІ”. Я є випускницею а тому ФММ для мене - це р патріотичні традиції справж любов до ФММ багатогранн
Юдіна Н.В., виклада
за доброту викладачів. В тяжку хвилину кафедра завжди підставляє своє плече.
я – це теж ФММ.тут навчають боротись із загрозами, і використовувати можливості.
це мій вибір! Маючи можливість, я б обрав його знову.
де ще викладачі радять робити тату із схемами по конкурентному аналізу? =)
21
тут я можу обрати свій ритм, свою хвилю. Тут поважають не за те, що всі однакові, а за те, що ми не боїмось бути індивідуальними. коли стоїш в черзі в деканат, встигаєш обдумати всі плани на день, тиждень чи місяць. ФММ навчає мене робити вибір: йти на пару чи додивитись сни, розвиватись на ФММ танцюють вс ставши студенткою ФММ, я чи деградувати, отримувати в сумі 3 «сім’ю», а сім’я, як відомо, це на чи 5, бути конкурентоспроможним аспірантура, викладання на каф першу чергу, це ЛЮДИ, а саме спеціалістом і самому робити свою за знання та навички, а також ст долю, чи слідувати за нею. ФММ навчає мене переборювати труднощі. Одна з яких – ФММ.
мене до розвитку, як особистост сенсі. За це варто любити наш Ф
Базь М.С., викладач каф маркетингу
ому я люблю ФММ?”- так само, як і відповісти, ому ми любимо своїх батьків, чому ми любимо ю кафедри промислового маркетингу ФММ, рідний дім, в якому присутні особливий дух, жнього наукового братства! Саме тому моя на, глибока і вічна!
за те, що ми навчаємось в найбільшому корпусі, звідки відкривається прекрасний краєвид.
ач кафедри промислового маркетингу
за друзів!
кожен викладач намагається дати більше. Віднайти кожного з нас. Передати не лише знання, а й досвід, свої помилки, свої досягнення. Викладачі загартовують нас.
1
сі!
можу з гордістю сказати: « Я – студент факультету менеджменту та маркетингу»!
за красивих дівчат, що тут навчаються.
на нашей кафедре есть преподаватель, который покорил моё сердце. Первая причина это Полищук. Вторая причина – это Дергалюк. А больше причин не нужно.
потрапила в мою другу азавжди: магістратура, федрі…Що таке ФММ? В викладачі, яким я вдячна туденти, які стимулюють ті, так і в професійному ФММ!
федри промислового
кожен день, кожне знайомство дає поштовх до розвитку та вдосконалення.
за студентів, що тут навчаються. Хтось із перцем, хтось солоний. Але всі зі смаком. Немає прісних. всі говорять, що люблять не за щось, а просто так. Ми все ж зуміли знайти 21 причину.
Наступна книга, на яку ми фокусуємо погляд та впевнено рекомендуємо додати до бібліотеки успішних та креативних – «Багатий тато, бідний тато» інвестора та бізнесмена Роберта Кіосакі. Чому саме вона? Тому що поставить кожного з нас перед вибором. Допоможе усвідомити істинну суть майбутнього економіста. Подана у формі уроків та повчань батьків до дітей, доведе Вам, що кожен МОЖЕ керувати грошима та змусити їх працювати на себе.
Крадене
Урок2 Один батько рекомендував: «Більше вчися, щоб знайти гарну компанію, на яку будеш працювати». Інший батько рекомендував: «Більше вчися, щоб зміг знайти хорошу компанію і купити її». Один батько казав: «Причина, чому я не багатий в тому, що у мене є ви - діти». Інший говорив: «Причина, по якій я повинен бути багатим у тому - що у мене є ви». Один казав: «Коли дійде до грошей – дій напевно, не ризикуй». А інший говорив: «Вчися ризикувати». Обидва батька сплачували рахунки вчасно, але один сплачував першим, а інший останнім. Я помітив, що люди дійсно формують своє життя через свої думки. Так, мій бідний батько завжди казав: «Я ніколи не буду багатим» і це пророцтво стало реальністю. З іншого боку, мій багатий тато завжди ставився до себе, як до багатого. Він говорив фрази: «Я - багата людина», говорив, що багаті люди, ніколи не скажуть: «Я не буду ніколи багатим». Навіть коли він був
Володар або раб
Урок 1
Що відбувається, коли корпорація повідомляє скорочення? Людей викидають, сім’ї страждають, безробіття повзе вгору - сказав я. А що відбувається з компанією на біржі? Ціна акцій зазвичай йде вгору, коли оголошено скорочення. А коли ціна акцій йде вгору люди типу мене, акціонери – багатіють. Працівники програють, а власники та інвестори виграють. Існує різниця між контролем своєї власної долі і віддачею цього контролю комусь ще. В результаті люди вчаться працювати на гроші, але ніколи не вчаться тому, як змусити гроші працювати на себе. розореним, він продовжував ставитися до себе, як до багатого чоловіка. Він прикривав себе, кажучи: «Є різниця між поняттями бути бідним і бути розореним. Розорення – явище тимчасове, а бідність - явище постійне». Я помітив, що мій бідний батько був бідним не тому, що заробляв мало, а тому, що його бідність була результатом його думок і дій. Багатий тато свого часу починав фактично з нуля, але в нього була мрія, план її досягнення та бачення майбутнього.
Урок3
Все життя ти будеш діяти напевно, все роблячи вірно. Але, правда в тому, що ти дозволиш життя загнати себе в капкан покірності. Тобі страшно від однієї думки про ризик. Тобі б хотілося перемагати, але страх програшу більше радості перемоги. У глибині душі ти і тільки ти будеш знати, що ніколи не прагнув до перемоги. Вистачить звинувачувати мене, вважаючи, що
справа в мені. Якщо ти думаєш, що я всьому виною, тоді ти повинен змінити мене. Якщо ти розумієш, що справа в тобі, ти можеш змінити себе, навчитися чому -небудь, стати мудрішими. Більшість людей в світі хочуть міняти, що і кого завгодно, тільки не себе. Дозволь мені сказати тобі, що простіше змінити себе, ніж когось іншого. Він знав, що кожна людська істота має слабкість в душі, через яку людину можна купити. І він знав, що кожна людська істота мала силу в своїй душі, діляночку в ній, де таїться мужність, яку не можна було купити ні за які гроші. Питання було в тому, що візьме гору: слабкість чи сила? Тисячі душ пройшли через це питання. Цим питанням перевіряють душі на фортецю. Дуже болісно витратити життя, живучи в страху, не знайшовши своєї мрії. Старанно трудиться на гроші, вважаючи, що гроші дадуть тобі речі, які зроблять тебе щасливим - так само жорстоко, болісно. Прокидатися серед ночі в страху, що треба платити рахунки - просто жахливо, огидно. Прожити життя, яке буде диктувати розмір грошового чека, значить не жити зовсім. Думати, що робота дасть тобі почуття безпеки – брехати самому собі. Це все дуже болісно.
Не дайте цьому статися з вами. Будь ласка, не дозвольте грошам управляти вашим життям!
Кожна людська істота має слабкість в душі, через яку людину можна купити Або ВИ керуєте своїми фінансами, або танцюєте під їх дудочку все життя. ВИ або господар грошей, або раб грошей....»
Дівчатам подобається коли... Спідниця завжди вважалася ознакою жіночності, чарівності та привабливості. Мені здається, що найбільш виграшним варіантом для кожної дівчини може стати спідниця середньої довжини, яка підкреслить Хлопецьпереваги має бути та хлопцем!:) приховаєМінімум незначні аксесуарів: ніяких жіночих сумок, жахливих недоліки. А взагалі, на мою тунелів та гламурних Віддаю перевагу думку,штучок. це не головне, адже одяг, а людина, що корисним речам, важливий наприклад,негодиннику, окулярам його носить. та ременю. Годинник є іміджевим атрибутом.
Потапович Аліна УЕ-91
Савченко Єлизавета УЗ-01 Я завжди звертаю увагу на взуття. На мою думку, воно повинно бути охайним, чистим, акуратним і відповідати стилю одягу. Адже це свідчить про небайдуже ставлення хлопця до себе і до оточуючих.
По секрету
Стеценко Марія УЗ-91 Хлопці, одягнені у діловому стилі, привертають мою увагу. Я вважаю, що такі молоді люди – виховані, інтелігентні та цікаві у спілкуванні. І, взагалі, хлопці, прийшов час дорослішати. Мені здається, що офіційний стиль одягу допомагає кожному стати відповідальнішим та серйознішим.
Пархоменко Тетяна УЕ-91 Зазвичай звертаю увагу на тіло хлопця. Воно є показником мужності, сили, надійності, впевненості. Мускулистий хлопець завжди є активним лідером, авантюристом!
Хлопці звертають увагу на …
Бенівський Максим УВ-02
Мені здається, що макіяж привабливої дівчини повинен бути природнім, позбавленим яскравих вульгарних кольорів. Це може дозволити собі тільки упевнена в собі, сильна особистість, яка хоче привернути увагу не тільки до своєї зовнішності.
Михайловський Олег УМ-71 Спідниця завжди вважалася ознакою жіночності, чарівності та привабливості. Мені здається, що найбільш виграшним варіантом для кожної дівчини може стати спідниця середньої довжини, яка підкреслить переваги та приховає незначні недоліки. А взагалі, на мою думку, це не головне, адже важливий не одяг, а людина, що його носить.
Бровко Євгеній УК-81 Для мене дівочі руки – одна з найважливіших деталей ідеального образу. Найбільше мені подобається елегантний французький манікюр та нігті, пофарбовані в спокійні пастельні тони, адже такий манікюр може підійти і під діловий, і під романтичний, і під кокетливий стиль. Розкішно виглядає поєднання глянцевих та матових фактур.
Грибов Максим УМ-81 Якщо описувати зачіску ідеальної дівчини, то для мене це пишне рівне волосся натуральних темних відтінків середньої довжини. Зачіска дозволяє виразити характер та настрій дівчини. А, взагалі, я вважаю, що красивим можна назвати охайне та чисте волосся.
Без рубрики
В
walking on
сегда было интересно, о чем мечтает человек. Вот есть мы. Со своими мыслями. А рядом существуют другие. Внешне одинаковы. Но каждым движет своя мечта. Ведь недаром говорят, что все существующее на свете, когдато было мечтой!О чем мечтаете Вы? А задумывались, почему мечты еще не осуществились? Что мешает этому? А что было сделано? А вот что… Александра
Виктория Шеф, УВ – 81(м)
Мечтаю: о создании хорошей, прочной семьи.
Для меня семья важна потому, что мои родители мне привили устой – семья самое важное и святое. За многие годы я это осознала. Делаю: Ничего особенного я не делаю. Считаю, что семья должна строиться на взаимоуважении, любви и поддержке. Я стараюсь уважать людей, а в особенности близких мне людей. Думаю, что и в будущей моей семье будут царить понимание, любовь и поддержка.
Сичинава, УМ -01 Мечта: c
люблю детства я безумно связана мандарины, поэтому моя мечта начальной именно с ними. Когда я была в истории школе, отец часто рассказывал мне городе Сухуми в из своего детства. Он жил в солнечном Абхазии, в месте, которое у всех ассоциируется с цитрусовыми. Они выращивались практически в каждом дворе, потому как это был один из видов заработков. Моему папе даже не приходилось выходить из дома, чтобы сорвать этот маленький оранжевый плод, достаточно было просто протянуть руку из окна. В детстве, в особенности перед Новым годом, когда в доме постоянно пахнет мандаринами, а все кушать нельзя, я представляла себя в этом месте, где как мне казалось просто рай для любого ребёнка. Я никогда не была в Сухуми, поэтому маленькая детская мечта всё ещё живет у меня в сердце. Сейчас есть: загран. паспорт.
Ме Мечт
быть не нае
хо научиться нуж
n a dream Анастасия Кулак, УМ – 01
Мечта: создание своей
сети ресторанов.
Сейчас есть: идея, бизнес
– план и маленькое кафе.
Виктория Цыкало, УЗ – 81(м)
Виктория енделева, УМ -01 аю:
Мечтаю: получить
образование архитектора в Германии. Делаю: учусь и совершенствую себя в рисунке, живописи и архитектурном черчении. Есть немецкий словарь.
емным работником, а нанимать, покупать не глядя на цену, не только зачитываться книгами, но и писать их. Я хочу найти ту нишу, Максим Баранов, где я могу себя проявить, УК – 11 показать свои конкурентные Мечта: преимущества. Хочу быть Написать успешной – иметь свободу программу, своих действий и мыслей. которая сможет Всегда хотела написать книгу самостоятельно – после 25 страниц сдалась. думать и Делаю: к сожалению, развиваться, с сейчас я очень часто себя жалею, которой можно будет это проявляется фразами "не могу", общаться. "не хочу", но я работаю над собой. Я Сейчас есть: Идея и друзья, которые очу понимать, а не просто знать. Чтобы этому помогут разобраться с написанием кода. жно много времени.
Сучасна т
P OPu
Усі ми, незалежно від своїх уподобань, влас і бажанням. Людство давно керується принципом, що співчували іншим, не турбувались про них, у будь - яко нашій свідомості й логіці належить лише 10 %. Всі інші Окрім цього, homo sapiens, яких ми так поважаємо в й унікальності. Ми завжди намагаємось щось для кого образи й рол Тенденція 1. Безумовно, нашу поведінку визначають внутрішні імпульси, інтереси, захоплення й переконання. Та все частіше спостерігається ось яка тенденція: ми перетворюємось в те, що так зневажливо називаємо «popular», або, висловлюючись сучасним сленгом, «попса». І допомагають нам у цьому соціальні мережі. Ніби для високої мети, наше віртуальне спілкування переповнене цитатами з різноманітних книг. Часом, це допомагає: дає відповіді на наші запитання, або, наприклад, знайомить та мотивує прочитати певну книгу. А чи зустрічались Ви з тим, що спілкуючись з реальними людьми, використовуючи посилання на певні уривки з книги, твердження певних діячів, Ваші думки вульгарно порівнювали із штучними віртуальними статусами, говорячи, щось на зразок: « Це ти Вконтакті прочитав? Уже статусами думаєш?». Створені з метою розміщення реклами, спільноти прирівняли чарівний світ книги з буденщиною, чимось популярним і незамінною характеристикою спілкування. Кажучи «попса», ми розуміємо: продукт масового споживання, який не ідентифікує особистість, не дивує своєю унікальністю. Це явище далеко не епідемія, але уже стало тенденцією, має місце у сучасному суспільстві. Відбувається своєрідна підміна понять. Online в мережі перетворюється на Offline в реальності. Життя стає шаблонним. Все важче зберігати оригінальність. Хтось живе, як білий аркуш паперу. Хтось проживає своє життя по кольоровому шаблону. А є обмежена кількість людей, які не є шаблони, що друкуються не сотнями, тисячами, а значно меншим тиражем, вони - форми. Аплікації. Вони - ідея. Але будь-
ulaþ
сної філософії, підкоряємось певним законам поведінки о виживає найсильніший і найпрудкіший. Як би ми не ому випадку, власне «Я» завжди ближче. Не секрет, що і мотиви поведінки й вчинки нам зрозуміти не під силу. в собі, поєднує прагнення до визнання, оригінальності ось довести, бути кимось, вигадуємо все оригінальніші лі.Чи не так?.. яка ідея перестає бути власною, як тільки ї ї висловлюєш, - вона стає спільною. Тенденція 2. Сучасна прогресивна, суспільносвідома й активна молодь умовно поділяє музику на альтернативу й «попсу». До першої ми відносимо: рок, метал, хард – рок, панк- рок, indie, dubstep, drum 'n' bass та безліч інших напрямків. До другої категорії – все інше, де комерційне начало переважає творче, характеризується неоригінальністю та одноразовістю. Між ними вічно блукає й чарує класика. Але яка думка переважає? Бути «попсовим» не в тренді. Це не круто. Найжахливіше, що тут уже з’явилось слово «круто». Це ще одна тенденція, яка прослідковується де – інде. Коли ти «альтернативний», маєш певні атрибути, тебе визнають певні спільноти, ти відчуваєш свою перевагу. Все частіше зустрічаєш «оригінальних» людей, які слухають певну музику (рок і т.д.), носять за плечима гітари, фотоапарати, мають кольорові шкарпетки, перетворюють книгу в аксесуар, не через те, що це по – справжньому їх суть, а через те, що дозволить не бути «попсовим», але бути пафосними, крутими і відчувати приналежність до кращої більшості? Чи не має у вас таких знайомих, які загрались із стилем й інтересами, і зі своєю альтернативою перетворюються на попсу? Просто, належачи до іншого табору? PS: це все не загальне правило, скоріше винятки. Або один із безлічі можливих поглядів. Перш ніж погоджуватись або критикувати, не забувайте, що 90% належить підсвідомості. Може ми просто боїмось визнати…. Але, що ми можемо зробити?
Сапега Лідія
Експеримент думки
тенденція
творчість
Крылья даны з архіву збірки поезій ФММ 2011 року
Кто мы для тех, кто наш крик не услышит? Искры от падшей звезды. Кто мы для тех, кто туманами дышит? Смытые морем мечты. Раньше они привели бы нас к счастью – Время загладило след. Крылья даны, чтоб бороться с ненастьем, Мы же сбежали от бед, Все наши тайны сложив за спиною – Пусть не узнает никто. Только лишь чайки навстречу прибою С криком летят над плато. Их никакая волна не заставит Сдаться и кануть на дно. Смелости вновь безысходность прибавит – Вечно летать суждено.
Нам сделан дар выбирать себе участь, Мы же в раздумьях стоим, Главным пороком – сомненьями мучась. Страшно… А вдруг не взлетим? Крылья даны, так зачем сомневаться? Хочешь познать? Разгонись! Если уж падать – при этом смеяться! Пусть радость ринется ввысь Нитью спасенья, соломинкой хрупкой, Мир не вокруг, а внутри! Крылья исчезли? Раскинь свои руки! Вновь предрассудки сотри! Чувствуешь? Ветер толкнул тебя в спину, Скоро начало пути. Крыльев не видишь? Так прыгни в пучину, Смерти коснувшись, взлети! Екатерина Симоновская, УВ-82
персона
Карiна Василенко
Сальвадор Дали: моя судьба – это Я сам!
ту судьбу, что, Я, Сальвадор маркиз де Пуболь, со вс в совей жизни я принимал хотел,
Повороты
Первый сын моих родителей я необычайно похож на того другого, Получается что он, то есть я, умерев одн Свою исключительность я ощущал е жил в постоянном страхе попасть в завис бытия, которые оставались для меня неиз женщин (или мужчин?), выпрашивая у них л исключительно в интеллектуальном плане, от
В божественное вмешательство я не вер и вовсе сказал, что Бог умер. Тут я окончатель Как может некое эфемерн Сегодня молодые художники ни во что н в конце концов, начнет изображать невест эстеты, и представители академической ш верить в себя. В сво Когда я решил завоевать Париж, завоевать – он заболевает. Но, как вы тот, кто умеет подчинить себе сит больше слабеет и разлаживается. при вокзале д’Орсэ, словно эт торжестве Вот так я строил с пока не п Моя Га
!
о Тит 01 МУ , я и р о т Вик
ПодiR
Слышал, ут полагается сетовать на мол, это все она виновата. Ну ладно. р Доме́нек Фелип Жасинт Дали и Доме́нек, сей присущей мне смелостью заявляю: все решения сам, все обстоятельства складывались так, как я того никакая судьба мною не руководила. ы судьбы – это все отговорки для слабаков. умер. Его звали Сальвадор. Родители всегда говорили мне, что носившего то же имя, которое я в детстве увидел на надгробии. нажды, не мог с этим смириться и пришел в этот мир во второй раз. еще в детстве, но боялся в нее поверить. Боялся настолько сильно, что симость от чего либо. Особенно меня пугали те области человеческого зведанными – секс и судьба. С первым проще – не желая зависеть от ласки, я полностью отверг плоть. Сексуальное желание я рассматривал твергая физическое соприкосновение между телами. Оставалось второе – судьба. рил, так как отец-атеист всегда твердил, что Бога нет. Но потом Ницше ьно запутался. Как это «умер»? Сначала он не существовал, а потом умер. ное абсолютное ничто умереть? И во что же верить? не верят. И совершенно естественно, что ни во что не верящий человек, ть - что. Такова современная живопись: таковы и абстракционисты, и школы. Поэтому их мазня никому не нужна. С этого момента я начал ой гений, исключительность и неповторимость. я испугался. Ведь каждый раз, когда кому-то не удается что-то уже догадались, неповторимый Сальвадор Дали уверен в том, что туацию – никогда не болеет, даже если его организм все больше и . Поэтому я повесил свою болезнь на вешалку в ресторанчике то было старое серое пальто. Ведь летом, в которое я енно вступил, никому не нужно пальто. свою жизнь и плевал на сложившиеся обстоятельства, подошла развязка, имя которой Гала… алатея, воистину посланная судьбой. ва
book
film
Прочитати чи Суб’єктивно
подивитись? Після Другої світової сформувалось покоління бітників (Beat Generation) з жагою свободи та насолоди життям. Нині вже нікого не здивуєш молодіжними угрупуваннями, які відкидають суспільну мораль. Однак саме бітніки були першими, хто боровся проти існуючої системи цінностей та способу життя, впровадили нестандартне мислення та поведінку, сприяли розвитку усіх інших течій, зокрема, хіпі. Для багатьох «beat» означало «пошарпаний життям», «втомлений». Однак для самих бунтарів «beat» це ритм джазових композицій, пульсація. Біблією для бітніків є книга «На дорозі» Джека Керуака найкраще поєднання ритму, драйву, руху, пошуку. Читаючи книгу, відчуваєш дорогу, яка допомагає виконувати єдину найнеобхіднішу та найважчу функцію часу – рухатись, яка мотивує мандрувати, божеволіти від життя. Бо що ще залишається робити у суспільстві нестійкому, жорстокому, де ти лише елемент? Де так багато «треба»? Так було після війни. Так, мабуть, є і зараз. Головні герої книги: – тимчасові, амбіційні, зайняті та щасливі – прагнуть відчувати свободу й знаходять її, рухаючись від зупинки до зупинки, самі обирають свій маршрут. Книга вчить казати «так» собі, своїм бажанням, новим можливостям.
ON THE ROAD
"
Цієї осені з’явилась екранізація книги. Режисери чітко дотримувались хронології подій, і маршрутів. Безкінечна дорога, пейзажі, що зачаровують. Але! Творці фільму забули про ідею книжки. Про те, завдяки чому Керуак став Керуаком. Книга переконує, що єдиним спасінням може бути свобода, віра у свої принципи, розказує історію тих, хто так йшов по життю не один рік, хто залишився вірним собі, а не законам, хто жив для себе, а не для інших. А фільм показує, що дороги без тротуарів не має, зелене світло горить не завжди. Що слава і гроші беруть вверх. Що насправді, ми боїмось свободи. Що «beat» - це розбите покоління, яке не мало під ногами впевненості, не знало у що вірити, моральні принципи яких були зруйновані війною, а нових ідеалів ще не виникло. Де єдиним спасінням були наркотики. У фільмі показаний весь бруд того часу. А герої спалювали своє життя. І в кінці – кінців, дорога тим і захоплює, що ми знаємо, що нас десь чекають, нам є куди повертатись. А для них повертатись було нікуди. Їх чекали тільки вокзали й фаст – фуди. Але в що хочеться вірити? Про що мріяти? Звичайно, хочеться знати, що ми самі плануємо свій шлях, свої зупинки. Що ми маємо право хотіти. Кордони, обмеження, правила й безвихідь нікого не приваблюють. Тому в даному випадку варто «прочитати».
THE GODFATHER «Я зроблю вам пропозицію від якої ви не зможете відмовитись. Нічого особистого. Тільки бізнес.» Ці фрази кожен знає мало не з дитинства. Вони вже стали аксіомою, і належать Хрещеному батьку – дону Карлеоне. В більшості описах в мережі пишуть, що цей роман розповідає історію однієї італійської родини, яка змушена була переїхати до США. Та це сказано жадібно і бідно про один з наймасштабніших романів ХХ століття. З однієї сторони, книга розказує про ідеал сім’ї: про що має не запитувати жінка, про що мовчати чоловік, хто має дарувати затишок, підтримку, хто має забезпечувати безпеку, впевненість. З іншої – книга показує вади суспільства, істинне обличчя влади, як представників промислових груп, а не народу. Жадібність, боротьба за ресурси важливіші людських життів. Читаючи книгу, розумієш, як функціонує економічна й фінансова система. Але це лиш розуміння. Найважче і найважливіше: вміти застосувати ці знання, навчатись казати людям «ні», одночасно підтримуючи багатосторонні зв’язки, захищати свої інтереси, стратегічно прораховувати кожен крок. У житті – як в політиці. Кожна дія, кожен крок, слово і погляд впливає й визначає майбутнє.
Фільм (1972) отримав три премії Оскар: кращий фільм, краща чоловіча роль ( Марлон Брандо в ролі дона Карлеоне), кращий адаптований сценарій. Три години фільму показують ключові події, дозволяють сформувати характери героїв, спостерігати за їх логікою, кмітливістю, стратегічним мисленням. Та фільм не дозволить зрозуміти одного: якої мудрості навчає Хрещений батько, і чому повчання дона робить його зразком, прикладом для наслідування, незважаючи на всі жорстокі вбивства. Дивлячись фільм, важко зрозуміти, як Віто Карлеоне став доном. У фільмі ми не побачимо думок, не відчуємо силу кожного з характерів.
ПОГЛRД РЕКОМЕНДУЄ: Джек Керуак « Бродяги Дхарми» Герман Гессе « Сіддхартха» Маріо Пьюзо «Сицилієць»
поглRд the end завжди свiй