ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
Щоб безпека справді стала Нікого не хочу лякати, але, сподіваюсь, вас не шокує висновок, до якого я нині ді- безпечнішою 3(3)жовтня
йшла: рівень громадського порядку в уні- Студмістечка, Профспілковий верситет змушує нас бути уважнішими. комітет студен-
Сьогодні, на жаль, нікого не здивуєш злісними порушеннями правил поведінки на території КПІ, дрібними бійками й крадіжками. До цього, як не прикро, ми вже, начебто звикли. Та з огляду на останні горезвісні події, коли йдеться вже про загрозу життю, зволікати з розв’язанням цього питання аж ніяк неможливо. Цілком зрозуміло що такий сумний стан справ у царині правопорядку хвилює не лише студентів, але й, так би мовити, їх янголів-охоронців – служби безпеки КПІ і району в цілому. Саме питанню поліпшення організації безпеки і була присвячена зустріч зі студентами представників служб, які відповідають за правопорядок на території НТУУ”КПІ”, яку організували Студентська Рада
тів та Студентська Рада НТУУ”КПІ”. Хочу наголосити на складі аудиторії, до якої входили здебільшого авторитетні люди: представники керівництва студмістечка, голови студентських організацій факультетів та гуртожитків. Всі вони, так чи інакше, були пов’язані з так званою “ другою домівкою” студентів, тому більшість питань стосувалися саме цієї теми. Де-не-де чулися скарги на недоброякісне вартування, головними недоліками якого вважають досить несерйозне ставлення до наявності або (що трапляється частіше), відсутності перепусток. Як наслідок – у стінах гуртожитку перебувають сторонні і, на жаль, не завжди виховані люди. Багато питань можуть вирішити гроші. Один з доповідачів, наприклад, сказав: ”Дівчата нині подорожчали... Раніше студенти могли
їх провести за 5 гривень, а сьогодні і 15-ти замало” У всіх гуртожитків проблеми з охороною майже однакові, та продовження на ст.4
Перший Фото-фестиваль в НТУУ «КПІ» Перший творчій фестиваль студентської фотографії в НТУУ «КПІ» просвітницького характеру, орієнтований на популяризацію та розвиток фотомистецтва серед молоді та студентства. Це інтерактивний фестиваль, напрямлений на взаємодію і контакт з глядачами, професіоналами та молодими фотографами. Основною ідеєю фестивалю є студентське життя: навчання, відпочинок, дозвілля наших студентів. Мета даного фестивалю активізувати творчій процес в культурному середовищі університету КПІ за рахунок всебічного обміну художніми та практичними ідеями, демонстраціі зразків сучасної студентської фотографії. „Фото-фестиваль НТУУ „КПІ” започатковано: Первинною профспілковою організацією студентів НТУУ „КПІ”, Студентською Радою НТУУ „КПІ”, Інформаційно-розважальним порталом a-LiFe. За матеріалами сайту www.photofest.ntu-kpi.kiev.ua
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
Редакція газети „ГОСС” вирішила з декількома питаннями звернутися до помічника ректора Анатолія Анатолійовича Мельниченко. В КПІ існує локальна мережа, де студенти висловлюють побажання та зауваження з приводу роботи адміністрації вузу. Як адміністрація реагує на ці зауваження, висловлювання і побажання? - Адміністрація університету загалом дуже позитивно ставиться до існування мережі, тому що це один із каналів інформації, який відображає стан справ в університеті: чим живе студентство, які саме проблеми його турбують. Локальну мережу взагалі можна назвати самоврядною, адже адміністрація не займається безпосередньо організацією і модеруванням цієї мережі, цим займається окреме підприємство - КПІ-телеком, а ми тільки ознайомлюємось з інформацією, та найбільш значущі питання намагаємось піднімати. Ректор дослухається до цих питань і, якщо така проблема дійсно існує, ми намагаємось вживати певних заходів, які змогли б найбільш ефективно вирішити проблему. Соціологічний центр „Соціо плюс”, директором якого Ви є, протягом вже декількох років проводить соціологічні дослідження з метою виявлення найактуальніших проблем нашого студентства. Скажіть, будь ласка, які кроки було здійснено з метою вирішення виявлених проблем? - Центр „Соціо плюс” діє уже четвертий рік в університеті. Досліджень було багато – різнонаправлених, на різну тематику. Піднімались питання, які торкаються не тільки побутових проблем студентів, а
2
Кілька слів про
і якості освіти. Загальна стратегія досліджень - це, знову ж таки, виявлення питань, з’ясування думки студентів щодо суспільно значущих проблем. Проблеми, які може турбують, але певним чином не були висловлені. В силу того що КПІ великий ВНЗ студенти, можливо, іноді є дещо “відірваними” від адміністрації, хоча адміністрація намагається, навпаки, більше працювати зі студентами. Тому ми за допомогою соціологічних досліджень отримуємо інформацію про проблеми у студмістечку: які проблеми виникають із поселенням, у побуті студентів. Крім того ми досліджували проблему стосунків українських та іноземних студентів. За результатами було здійснено багато кроків щодо налагодження інтернаціональної дружби. Також були проведені дослідження серед студентів-іноземців, тому що вони мають адаптуватися до умов навчання в Україні. Якщо повертатися до проблем студмістечка, то першим дослідженням, яке було проведено для університету ще три роки тому, стосувалося проблем поселення: поселяли по чотири особи і були певні невдоволення. Звичайно, адміністрація пішла на зустріч студентам, зробивши ряд безпрецедентних кроків. Адже на основі результатів соціологічних досліджень і визначеної невдоволеності студентів щодо підвищення оплати за гуртожиток були введені спеціальні сітки за зниженими цінами. Звичайно, наші дослідження також спрямовані
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
на покращення якості освіти, і це зараз один із пріоритетних напрямків діяльності університету. Керівництво бажає зробити НТУУ „КПІ” справді елітним вузом інженерних та гуманітарних кадрів. У нас величезна кількість факультетів як технічних, так і гуманітарних напрямків, де студенти будуть отримувати якісну освіту, яка буде відповідати сучасним вимогам ринку праці. Ми видали книжку, яка є звітом про результати соціологічних досліджень серед старшокурсників, які визначали, наскільки вони вважають себе кваліфікованими фахівцями після закінчення нашого вузу. За результатами здійснюється ряд заходів у методичному плані, в оптимізації навчального процесу, в покращенні умов життя студентів, навіть на рівні гуртожитків. Адже, на якість процесу навчання в університеті впливає все: і умови проживання, можливість підготовки, і забезпеченість літературою... Тому ці питання також підіймаються і зазначаються у соціологічних дослідженнях, і вони враховуються адміністрацією вузу. Чи планується в найближчий час проведення соціологічного дослідження на тему хабарництва в „КПІ”? - Звичайно ж, ми плануємо таке дослідження, але воно буде не в цьому семестрі – можливо, в наступному. Результати минулого дослідження були оприлюднені у весняно-літньому семестрі, і тому це буде скоріше моніторингове дослідження з метою порівняння
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
найголовніше...!
результатів і перевірки того, наскільки ефективними були заходи щодо запобігання проявам хабарництва в університеті. Хабарництво притаманне посадовим особам, а для викладачів більш характерна дефініція „незаконна винагорода”, але на побутовому рівні ми все ж таки користуємось поняттям хабарництва і тому в соціологічній інтерпретації теж визначаємо дане явище як хабарництво. Можу сказати, що за результатом соціологічного дослідження, що було проведене минулого разу, декан кожного факультету отримав доручення про складання плану заходів щодо запобігання таким проявам,
нормалізації відносин викладача та студента. Це в кінцевому випадку повинно впливати на якість підготовки студентів, щоб не було імітації навчальної діяльності, а справді була співпраця студента і викладача. Адже ви розумієте, що хабарництво - це хвороба суспільства в цілому, і часто вона вражає й освітню систему. Тому ми плануємо зробити повторно таке дослідження, щоб мати змогу порівняти результати. Але не просто порівняти, а побачити, наскільки ефективними були заходи, що проводились кожним деканом. Було багато невдоволень, але дуже позитивним є той факт, що кожен з керівників
підрозділів, деканів чи директорів інститутів, які отримали інформацію, ознайомились з нею і почали серйозну роботу щодо запобігання таких випадків, і можна сказати, що на даний момент питання, які порушуються на рівні ректорату стосовно хабарництва, тобто заяви студентів, батьків студентів про здирництво з боку викладачів, поки що не надходять взагалі. Тому можна вважати, що конкретні ефективні кроки є, але роботи планується продовжити. Ви, напевно, знаєте, що Президент України і Міністр освіти і науки постійно наголошують на цій проблемі і серйозно піддають аналізу всі питання, які стосуються цього. спілкувалась Тетяна МАКУХАа
88,4% хлопців КПІ абсолютно НЕ віддають перевагу ерудованим та інтелектуально розвинутим рейтинг дівчат з гарненькою та душевними якостями (19,4%) дівчатам.
10 жовтня з 14:00 до18:00 на площі знань НТУУ”КПІ”, соціологічна служба газети „ГОСС” проводила соцопитування серед студентів за тематикою – „Головні вподобання при виборі другої половини”. Його проводили 8 соціологів, які працювали парами по 2 чоловіки.
Оскільки опитувався нефільтрований потік перехожих студентів (хлопців) в кількості 1500, за законом великих чисел серед опитаних були представники більшості факультетів. Відсіювались лише дівчата, та ті, хто не має честі носити горде звання КПІшника.Мета опитування: 1.З’ясувати смаки та критерії вибору дівчини. 2.Визначити сьогоднішній
зовнішністю та високим інтелектом. Підсумки соціологічного дослідження, проведеного на території КПІ, дають можливість із певною долею імовірності стверджувати, що 88,4% хлопців абсолютно НЕ віддають перевагу ерудованим та інтелектуально розвинутим дівчатам. Судячи з результатів опи-
тування, ідеальний вибір виглядає таким чином. Це дівчина з привабливою зовнішністю (43,3%), з хорошим характером
та з гарним почуттям гумору (12,7%). На жаль, як виявилось, ерудовані та інтелектуальні дівчата не мають великої популярності серед КПІшних хлопців (11,6%). Слід зазначити, що 13% опитаних ще не визначились з головними критеріями вибору. Нам залишається лише сподіватись, що високоінтелектуальні та ерудовані дівчата знайдуть своїх принців..!
Успіхів! Пам’ятайте: ви варті найкращого! Підніміть очі, озирніться навколо і будьте уважні – можливо, саме зараз вам посміхається ваша друга половина, а ви ще не дочитали цю статтю! координатор соціологічної групи газети “ГОСС” -
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
Олена КОТУЛ
3
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
початок на ст.1
відкрито висловити свої скарги-побажання зуміли не всі. Голова студентської ради 14 гуртожитку вимагав повернення на місця вахтерів-бабусь. За його словами, представники “загону стрільців” не дуже сумлінно виконують свої обов’язки, не завжди перебувають на робочому місці. Правоохоронці пообіцяли виправити становище, проте зробити це не так легко. Самі розумієте, що на зарплатню 500 грн, яка є нижчою за реальний прожитковий мінімум, знайти гідних працівників у належній фізичній формі досить складно. Звичайно, проблеми охорони стосуються не лише гуртожитків, а й всього студмістечка в цілому. Особливо ситуація загострилася внаслідок страшних подій в ніч з 10 на 11 вересня, коли у вуличній бійці одного із студентів було тяжко поранено, а іншого який не є студентом вбито. Оідразу після цього були вжиті заходи заради підвищення безпеки студентів, зокрема: - кожного дня, починаючи з 16-00 години і до 23-00, територію університету патрулюють загони В/Ч 30-30. - міліцією надані наряди, що охороняють КПІ з 18-00 до 6-00; -розглядається питання щодо патрулювання по 4 маршрутах:: парк, студмістечко, навчальні корпуси та території за трамвайними коліями. Та, на жаль, не все ще вирішено. Гострою проблемою залишається освітлення. Вже скоро пообіцяли виправити цю ситуацію, поліпшивши його в найбільш темних, а отже, і найбільш небезпечних місцях. Для кращої організації охорони гуртожитків згодом будуть встановленні камери відеонагляду. Але все це поки що знаходиться на стадії проекту, адже, як завжди, грошей
4
на всі заходи не вистачає. Проте засідання не пройшло марно, незважаючи на велику кількість проблем, що залишилася, деякі (хоч і на папері) вдалося виріши-
ти прийняттям резолюції, реалізація пунктів якої дозволить нам не лише спокійно навчатися, а й безпечно проводити свій вільний час. Осторонь не залишилося і питання стосовно іноземних студентів: як не прикро це визнавати, прояви расизму серед наших братівслов’ян ще не зникли остаточно. Єдине, що залишається порадити студентам у ситуації що склалася – це вислів одного мудрого кота: „Давайте жити дружно” Бережіть себе!
Саша ВОЛЯНСЬКА
Резолюція спільного засідання профспілкового комітету студентів, Студентської ради студмістечка та Студентської Ради НТУУ “КПІ” щодо вдосконалення діяльності підрозділів служби безпеки КПІ, ДНД та міліції та на забезпечення правопорядку на території НТУУ “КПІ” Зваживши на складну криміногенну ситуацію, яка склалася за останній період на території НТУУ “КПІ”, незадовільність сьогоденного функціонування підрозділів по охороні правопорядку в КПІ, пропонуємо адміністрації НТУУ “КПІ”: 1Прискорити встановлення систем спостереження на території університету (гуртожитки, корпуси, паркова зона, Поляна). 2.Забезпечити освітлення території університету, особливо у місцях масового скупчення студентів. 3.Наголосити адміністрації університету на необхідність системного, кваліфікованого контролю за діяльністю вказаних підрозділів. 4.Вдосконалити систему зворотного зв’язку між студентами та керівниками підрозділів охорони правопорядку за допомогою електронної пошти.
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
5.Посилити інформатизацію студентів КІП за допомогою локальної мережі, сайтів профспілкового комітету та Студентської Ради НТУУ “КПІ” про діяльність підрозділів охорони правопорядку. 6.При перевірці гуртожитків нарядами СБ, особливо при виявлені порушень, обов’язково робити відповідні записи до журналів на вахтах гуртожитків. 7.Комісії з профілактики правопорушень університету оперативно доводити інформацію до факультетів, інститутів та дирекції студмістечка. 8.З метою якісного відбору претендентів на роботу у підрозділи забезпечення правопорядку, наголосити адміністрації НТУУ “КПІ” про необхідність нагального вирішення питання збільшення заробітної платні цим співробітникам за рахунок позабюджетних коштів. 9. У найкоротші терміни запровадити дієву систему перепустки на вахтах гуртожитків та корпусів університету, по можливості звести до мінімуму людський фактор у роботі вахт. 10.Запровадити на постійній основі посилене патрулювання співробітниками міліції території НТУУ КПІ”
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
Бути чи не бути? Увійти чи не увійти? Кожен з нас, так чи інакше, коли-небудь запізнювався! Дехто робить це систематично, з повною відсутністю внутрішнього самоконтролю, але трапляються такі випадки, коли це відбувається “з поважної причини”. Тоді в цей момент говорять “Надо что-то делать”. Особливо коли ти стоїш перед аудиторією, а лекція почалася хвилин 15-20 тому. Тоді постає питання: “Увійти на свій страх та ризик, чи дочекатись другої півпари”? Саме на це питання я буду намагатися відповісти. Отож, у нас два варіанти: зайти чи не зайти в аудиторію? Давайте подивимось що з цього може бути. (Уявімо, що за дверима сидить повна аудиторія студентів та дуже суворий викладач). Розглянемо другий варіант. Вам страшно, що викладач на вас нагримає, і ви не заходите до аудиторії. Але згодом вам можуть повідомити, що ви маєте великі проблеми – більше половини занять пропущено, а поважної причини немає. Звичайно, запізнення – то причина не вельми поважна. Тут і до відрахування недалеко... Крім того, можуть скластися напружені стосунки з викладачем. У нього може виникнути досить логічне запитання: “А чому всі ходять, а ви ні? Ви що, найрозумніший?” Тому особисто я обираю перший варіант. Насправді наслідки не будуть такі трагічні, як вам здається. По-перше потрібно розібратись, чому викладачі намагаються не впускати студентів після дзвоника. Все дуже просто! •Якщо ви запізнилися один раз, а викладач вам пробачив, ви обов’язково зробите це вдруге. •Не пустивши вас, він (або вона) показує приклад іншим. Тепер на пару поспішатимуть всі.
Питання вічності.
Викладач наочно демонструє,“хто у домі хазяїн”. •Мабуть, у вас дуже часто дзвонить мобільний телефон, і вам до цього робили попередження. Ви не складаєте враження серйозної людини. •Також є багато інших причин. “У кожного свої таргани у голові”. Ваше запізнення можна порівняти з рядовою вуличною ситуацією. Коли один сказав іншому погане слово, той повинен обов’язково, сказати щось у від-
повідь, щоб не зганьбити честь та совість. Отже, ваше запізнення є те саме погане слово з вашого боку, і щоб, як я вже казав, не зганьбитися перед самим собою, викладач вас не впускає та намагається тим самим “виховати” вас. А чи потрібне нам це виховування…? Але це вже тема для іншої статті. Потрібно поводитися так, щоб викладач не сприймав запізнення як власну образу. Зможете ви бути присутніми на лекції чи ні – залежить від першої секунди. Все починається з того, що студент
стоїть та заглядає у дверну пройму, оцінюючи ситуацію. Якщо за дверима гнітюча тиша, потрібно все зробити майже на бесшумному рівні. Якщо буде можливість – можна дочекатися поки викладач займе положення „спиною до слухачів”, непомітно проскочити, та зайняти місце (бажано місце роздивитися заздалегідь). Головне зробити все чітко, щоб не викликати неадекватної реакції у студентів, сміху. Але поки ви чекаєте на те, що вчитель відволічеться від учбового процесу, час спливає. Доведеться йти напролом. Треба подивитись на викладача, лише жестом (жодного слова) вибачитися й повідомити, що ви збираєтесь зайняти місце. І відбувається таке: ви вже сидите, викладач нічого не розуміє: “Як це він?” Тепер йому краще зробити вигляд, що нічого не відбулося, ніж підіймати людину, котра вже сидить – зайвий шурхіт, довгі розпитування про причину запізнення і взагалі студенти можуть невірно зрозуміти. А якщо такий фокус не проходить, є ті, що люблять: “Вибачте за запізнення, дозвольте увійти.” Далі ви заходите й обов’язково кажете, що більше так не будете. Отакто… Якщо у викладача є почуття гумору, можна почати з жарту: “Я запізнився, тому що у вагоні метро колеса поздувалися”. Якщо вчитель патріот, можна привітати відповідним чином, наприклад, “Слава Україні”! Дуже важливо знати, які політичні погляди у вашого викладача: імітація однодумця, чи істинний однодумець отримує пільги не лише у випадку запізнень. Деякі розумники роблять серйозний вигляд і кажуть: “Я був у деканаті.” Так теж
продовження на ст. 8
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
5
Ц
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
ього року влітку я відпочивала з друзями в Євпаторі. Море, Сонце, багато розваг, мало сну – все це невід’ємні складові будь-якого відпочинку. І, звичайно, безліч цікавих знайомств. Хоча це й був лише другий день нашого відпочинку, я вже почувала себе як вдома. Ми з друзями йшли до чергового нічного клубу. І тут мене несподівано схопив хтось за руку… Як виявилося, цьому хлопцеві я просто здалася дуже схожою на одну відому особу. Ми пожартували й розішлись. Але через два дні я знову його зустріла. Ми, нарешті познайомились. Його звали Льоша. Він запопросив мене прийти в нічний клуб. Але того вечора ми з друзями вирішили залишитися вдома і трохи відпочити від буремного курортного життя… Наступні 10 днів ми бачились майже кожен день, але просто віталися одне з одним. Можливо все було б так і надалі, та одного чудового дня мої друзі залишили мене одну на дискотеці. Мені, як ніколи, захотілося спілкування + він був єдиним, кого я більш-менш знала + він сидів один за барною стійкою… Як виявилося через 10 хвилин, він з Києва, теж кожен рік буває в Євпаторії, навчається в КПІ (на жаль, факультету я не запам’ятала)... Ми з ним досить мило поспілкувались і я пішла додому, залишивши свій телефон на серветці (майже як у кіно). Ми домовились зустрітись наступного дня, на тому ж місці. Але за дуже поганим збігом обставин я не прийшла, і наступного дня теж, і ще в 2 наступні. І от я в Києві. Перші кілька днів – жахлива депресія, згодом вже розумієш, що все не так погано… Крім того, буде й наступне літо. Льоша мав повернутися через 3 тижні, отож дзвінка я особливо не чекала. Я чомусь сподівалася просто якось зу-
6
Шалені вчинки
стріти його в КПІ (певно я забула, що тут навчається понад 35 тисяч студентів). Тільки зараз я розумію, що з мого боку це було безпідставним оптимізмом... Хоча… не зовсім. 5 жовтня дорогою до метро я зустріла дуже знайомого хлопця, який чомусь дуже ретельно вдивлявся в моє обличчя. Секунд через 30 після того, як ми розминулись, я зрозуміла, КОГО я щойно зустріла. А ще хвилини через чотири навіть змогла пояснити це своїм подругам… Я була приголомшена, тому що навіть на секунду не припускала, що ця зустріч ТАК на мене вплине. Мені дуже захотілося побачити Льошу ще раз, по спілкуватися знову в новій атмосфері, тобто не в умовах літнього відпочинку. Вже наступного дня я відвідала всі потоки 2-3 курсу Прикладної М ат е мат и к и та ІПСА (мені чомусь здавалося, що саме цей факультет він мені назвав), та без результатів. Ми з подругою сиділи біля звичайної дошки з об’явами, і обмірковували наші наступні дії. Ідея про об’яви з’явилася у нас одночасно. І ми її навіть не обдумували, не було жодного сумніву – ми ЦЕ зробимо. Минули вихідні, понеділок… І у вівторок на третій парі, поки всі навчались, ми обклеїли основну частину КПІ ( 7, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 21 корпуси та центральну алею) об’явами про розшук хлопця на ім’я Льоша. Коли скінчилася
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
пара, на перерві мій мобільний майже вибухнув! Я не встигала відповідати на смс та дзвінки. Як виявилося, Льош в КПІ дуже багато, а хлопців, які з радістю стануть Льошею, якщо так потрібно – ще більше. Ось приблизні тексти смс: “Привет, я Дима… Зачем тебе Леша?” “Привет, я Андрей, но могу стать Лешей” “Привет я Игорь, если не найдешь Лешу перезвони...” “Привет, я подхожу под описание, может встретимся?” “Привет, я не подхожу под описание. Но может встретимся?” Я погоджувалася зустрічатися з усіма. Але більшість просили мене описати себе, або розповідали, як вони виглядають. І, звичайно, ставало зрозуміло, що вони, на жаль, не ЛЬОША. Зараз уже ажіотаж зменшився, адже більшість об’яв зникло (підозрюю, що це підступні прибиральники). Особливо цікаво було підходити на перерві до студентів, які читали статтю та спостерігати за їх реакцією… Більшість просто не втримувалася і казала щось на зразок: “Класс”, “ С ума сойти”, “Ни..га (ничего) себе”, “Очуметь” і т.д. Тепер я принаймні знаю, що подарувала людям дуже багато посмішок та позитивних емоцій. Можливо варто робити шалені речі заради вищих почуттів, не будьте буденними... розшукувала Тетяна ЧОРНОУС ВПІ СТ-42
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
Вони вже поруч...
І
снує така теорія що ми лише експеримент, чи взагалі комп’ютерна програма, чи гірше, нами правлять прибульці. Вони зайняли усі керівні посади щоб легше було контролювати нас та керувати нами, як заманеться. Починаючи від верховних посад закінчуючи вчителями. Над студентами, взагалі, постійно ставлять експерименти, та застосовують надзвичайно нову, секретну зброю, замасковану під звичайну крейду, щоб зламати загальне уявлення про зброю. Викладачі старанно обирають найдовший шматок, приходять на заняття і починають застосовувати… Ось крейда вже на готові, вона єднається з дошкою і починає лунати страшенний скрегіт. Усіх присутніх починає плющити, скрючувати, шмагати з сторони у сторону. Звичайно є і винятки котрі вже пристосувалися, вони спокійно залишаються сидіти на своїх місцях, декому це навіть подобається :-) . Помітьте це дратує усіх крім викладача, кажучи що це нам потрапила співоча крейда і це відбувається не за їх власним бажанням. Чому саме відбувається скрегіт ми розберемося пізніше, а для початку, як порада, чому не зламати крейду навпіл…? Чому не змінити кут нахилу…? Якщо охарактеризувати це явища в трьох словах це виглядає так: Тертя -> Вібрація -> Скрегіт Це зумовлене тим, що поверхня дошки та крейди шершава, так крейда, коли її не вірно тримають, спочатку зачіпляється за дошку, потім достатньо сильно натискують на крейду, вона зісковзує, частота коливань збільшується і починає вібрувати, періодично зачіпляючись за дошку і знов зісковзуючи. Внаслідок цього і виникає скрегіт. Схожі процеси відбуваються коли відкриваються двері, вищать шини автомобіля.
Антон КОВАЛЬЧУК
Відкриття чемпіонату з
Єдине, що у мене асоціюється зі словом футбол, як це не банально: Андрій Шевченко, PEPSI та Девід Бекхем. Чесно кажучи, раніше я зовсім нічого не тямила у футболі. І ось випадково отримала завдання написати статтю про відкриття чемпіонату з міні-футболу.
Це для мене було повною несподіванкою, оскільки я навіть не знала, що таке міні-футбол, і чим він відрізняється від звичайного футболу. Як виявилось, різниця не дуже суттєва. На відміну від звичайного футболу, команда налічує не одинадцять гравців, а лише п’ять або шість. У змаганні брали участь команди: Студентська Рада студмістечка, Студентська Рада НТУУ „КПІ”, профком та рада земляцтв. Першими в гру вступили Студентська Рада НТУУ „КПІ” та рада земляцтв. Змагання розпочалось досить жваво і закінчилось рахунком 3:3. Та після вдалої серії пенальті перемогу все таки здобула команда Студентської Ради НТУУ „КПІ”. Наступними гравцями були Студентська Рада студмістечка та профком. Чесну перемогу в цьому
міні-футболу
матчі здобула перша команда з рахунком 6:1. Далі розпочалося змагання за третє місце, в якому перемогу здобула команда іноземців з ради земляцтв. Поступово напруження зростало, оскільки попереду була вирішальна гра за перше місце. Чесно признатись, хвилювалась навіть я.
І нарешті настав той момент, коли дві команди зустрілись у вирішальній “битві”. З кожною хвилиною напруження зростало, адже це була чоловіча справа, яку кожна команда намагалась довести до кінця, здобувши омріяну перемогу. І нарешті матч скінчився з рахунком 3:2 на користь команди Студентської Ради студмістечка. Команді переможців організатори вручили кубок та почесний приз - ящик „живчика”! Потиснувши руки переможеним, самі переможці насолоджувалися прохолодним призом з почесного кубку, і в той момент він здавався їм у тисячу разів смачнішим. А мені здалося, що немає команди переможених та переможців, адже всі ми, ті хто навчається в НТУУ “КПІ” – одна команда, одна велика і дружна родина!!! Анна ДЗІДЗЮРА
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
7
ГАЗЕТА ОРГАНІВ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ НТУУ “КПІ” 4(4)жовтень
Кілька слів із життя студента
Головний редактор Іван Шинкаренко (ФС АМ-34) Кореспонденській відділ: Антон Ковальчук (ТЕФ ТС-51) Олена Котул (ФС АМ-42) Анна Дзидзюра (ФС АМ-42) Ганна Стрілецька (ВПІ СЕ-51) Наталія Максименко (ВПІ СЕ-51) Тетяна Макуха (ФАКС ВЛ-34) Саша Волянська (ВПІ СК-51) Тетяна Мусієнко (ХТФ ХТ-41) Літературний редактор Віталій Онісимов (ФЛ ЛА-32)
Чоловік на операційному столі: - Лікарю, а ви не забули про наркоз? - Наркоз? Навіщо тобі наркоз? Побачиш, що я з тобою зроблю – сам відключишся. Чоловік – дружині: - Так... пити я кинув, палити кинув... час подумати про тебе... Чоловік зранку будить дружину... - Вставай, Кицю!.. Прокидайся, Сонечко!.. На що у відповідь: - Я сьогодні Рибка, у мене немає ніжок і я нікуди не піду! Якщо людині довго не давати заперечити, вона забуде всі свої аргументи, і вдарить мовчки.
газету створено інформаційним відділом Студенської ради НТУУ “КПІ” Розповсюджується безкоштовно
Відповідальність за достовірність змісту матеріалів несуть автори статей. Редакція може не поділяти точку зору автора публікації. При використанні публінацій посилання на «ГОСС» обов’язкова. З усіх питань звертайтесь за адресою: Проспект Переремоги, 37, корпус 1, кім. 171-А Тел. 241 97 00 454 99 28 studrada@ntu-kpi.kiev.ua
В цьому році кількість осіб жіночої статі, що відпочивала на кримських курортах, перевищила чоловічу настільки, що багато дівчат поїхали додому не відпочивши.
8
Принцип дії грузинської мишоловки. Ставимо два неважких бруска (||), зверху кладемо цеглину (П). Всередину кладемо якомога більший шматок сиру. Заходить всередину мишоловки грузинська миша. Бачить сир, розводить руками і каже: “Вах, який великий шматок сиру!” Ось тут на неї і падає цеглина... - А я от все ж таки подзвонив, спитав, куди ми всією країною йдемо? - Ну? - Поки що змогли відповісти, куди іду конкретно я... Двоє хлопців напідпитку ідуть на вулиці за дівчиною: - Дівчино, дівчино! Ви, мабуть, в салоні краси були? Дівчина (грайливо): - Так! - Зачинено, напевно, було? Моя дівчина – наче мобілка. - Що, така ж маленька, сучасна, необхідна? - Ні, коли закінчуються гроші, вона зі мною не розмовляє.
www.studrada.ntu-kpi.kiev.ua
Газета ГОСС шукає
- Журналістів, керівників відділів з реклами та зв’язків із студентською громадскістю, а також найактивніших людей на факультетах для розвитку цікавих проектів. Наша газета робиться на громадських засадах, але не безкоштовно. Ми отримаємо винагороду у вигляді досвіду, нових цікавих знайомств і корисних контактів, які можуть стати у нагоді в нелегкому студенському житті. початок на 5 сторінці
можна, але якщо вчитель себе поважає, йому після занять неважко буде перевірити цю інформацію. Тоді краще говорити що у самого Президента. Намагайтеся не здороватись, обніматись, цілуватись зі своїми одногрупниками, особливо якщо ви запізнились – це дратує. Також викладачів дратують увімкнені мобільні телефони, котрі дзвонять, співають, вібрують, кукарекають серед пари. Я не мав на меті образити всіх тих людей, професія яких - викладач. Мені хотілося розкрити досить важливу проблему, що існує в нашому учбовому процесі. Погодьтеся, через запізнення порушується процес здобуття знань, стосунки між учнем та педагогом загострюються, а від того, що звучать дидактичні промови або погрози, ситуація не стає кращою. А взагалі, як каже мій викладач з вищої історії Кукса Володимир Васильович: “Кожна людина має моральне право раз у житті запізнитись”.
Антон КОВАЛЬЧУК