Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
2
сПорт
СЕ-11 – найСпор У рамках святкування Дня першокурсника з 12 по 19 вересня у нашому інституті проводилася спартакіада, яка включала в себе 4 види спорту: стрітбол, міні-футбол, волейбол та шахи. Протягом тижня наші кафедри виявили, яка ж з них є найспортивнішою. Стартували змаганнями зі стрітболу. Хоч в цій секції взяли участь лише 2 команди, гра виявилась цікавою та запеклою. Команда з оригінальною наз вою «Команда» (СЕ-11) зуcтрілася з групою «Крила-руки» (СРЗ11/12). За 30 секунд до фінального свистка Максимові Голосую вдався влучний кидок, і перемогу з рахунком 16:14 святкували студенти групи СЕ-11, а саме: Чеби кін Антон, Голосуй Максим, та Мирко Гліб. Прод о в ж и в програму спартакіади мініфутбол.
У цьому виді спорту також було місце для інтриги. Команда «Газм’яс» (СРп-11), програючи по ходу змагання, все таки вирвалась до фіналу. Дякувати за це потрібно хет-трику Антона Брендака. У другому півфіналі «Спарта» (СЕ-11) розправилися з командою групи СТ-11 (13:3). На цьому невезіння для студентів-техно логів не закінчилося: в матчі за третє місце «Механік» зумів підключити резерви і переграти їх із рахунком 11:0. Таким чином у фіналі зустрілися «Газм’яс» та «Спарта». Гра не одразу
показала, хто з першокурсників найкраще грає у міні-футбол. «Газм’яс» спочатку вийшов уперед, але «Спарта», зібравшись із силами, здобула перемогу 3:13. Команда економістів виступала у складі Мирка Гліба, Вакульчука Івана, Аліпова Іллі, Цимбалюка Артема, Мельника Андрія, Олександра Уса. Останній ще й став найкращим бомбардиром турніру, забивши 10 м’ячів! Наступного дня ті ж команди зібралися на волейбольному майданчику. В підсумку третє місце здобули репрографи, а чемпіоном став «Механік», який у вирішальному двобої здолав економістів. Ось вони, чемпіони: Галушка Сергій, Беседін Богдан, Гордійчук Сергій, Вакулюк Іван, Кривич Сергій та Железняк Іван. Вирішальним етапом
сПорт Поліграф ¹ 3 (63)
3
вересень–жовтень
спартакіади першокурсників став турнір з шахів, де репрографи, економісти та один технолог боролися за визначення остаточних місць у загальному заліку. 21 аудиторія стала свідком шахового батлу, в якому перше місце взяла «Спарта» (СЕ-11), друге – репрографічний «Газм’яс», а третє виборов технолог Андрій Чумак-Ігнатуша (СТ-11). В кінці кінців турнірна таблиця мала такий вигляд: шосте місце посіли редактори, п’яте – рекламісти, четверте – технологи, третє – механіки, друге – репрографи, і переможцем спартакіади стала команда економістів, групи СЕ-11. Ця спартакіада показала, що наші студенти знаходять час для спорту, і можуть гідно представити свої кафедри. Бажаємо їм подальших спортивних успіхів та звершень!
» Віктор Медвідь, Ігор Степанюк «
тивніша група
Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
4
Події
раз на
курс
пЕрший
пЕрший
11 Вже у перший місяць навчання «StudАk» порадував наших студентів цікавими та веселими заходами. Найбільше дісталося першокурсникам, адже саме їх активісти намагались долучити до студентського життя.
сумувати, влаштовуючи веселі конкурси. А «Креативна агенція 61» приготувала для
всіх подарунок – пісню у ви-
конанні Сегол Радміли та
Мельниченко Іри. Також на вечір завітав Юрій Романов,
захопивши публіку своїм ви-
конанням біт-боксу. Першокурсники
також
представили візитки груп і
плакати. Виявилось, що най-
краща візитка була в СРЗ-12,
а плакат – в СР-12. Старались
Кожного року студентський актив влаштовує квест та посвяту у студенти. Цього разу теж не забули порадувати нас. 13 вересня першокурсники ділились на групи та виконували найрізноманітніші завдання: почина ючи показухою та закінчуючи створенням
оригінальних
шпаргалок. Треба було докласти чимало зусиль, щоб виконати їх, адже вони були розкидані по всьому КПІ. До речі ще один плюс – зма-
Вже 20 вересня команди,
студенти не дарма, адже за
гання дало змогу новеньким
які брали участь у квесті,
найкращу візитку на них че-
ВПІшникам ознайомитись
нагородили в клубі «Gal-
кав подарунок – дві пляшки
з територією університету.
lery», де проходила ще й
шампанського! Наприкінці
посвята. За результатами
урочистої
квесту найшвидшими ви-
«першачки» дали клятву,
знали групу СР-11, найро-
без якої посвята у студенти
зумнішими СТ-11, а пере-
ВПІ не відбулася б. А вже
можцями
стали
частини
наші
СРЗ-11,
після цього почалися танці
за що і отримали чудові
та безкоштовне караоке. Бу-
чашки.
демо сподіватись, що наші
Ведучими вечора були Марина Поліщук та Олесь Ільків, які не давали нам за-
першокурсники ніколи цього не забудуть. » Вероніка Сектим «
Події Поліграф ¹ 3 (63)
5
вересень–жовтень
про майбутнє книги 28 липня 2011 року відбулося перше засідання Міжвідомчої комісії з питань сприяння книговиданню та книгорозповсюдженню в Україні. Голова комісії – міністр освіти України та члени комісії, у складі якої відтепер і директор Видавничо-поліграфічного інституту Петро Олексійович Киричок, вирішували питання стосовно книговидання
рік було прочитано близько 40 книг, на сьогоднішній день ця цифра складає лише 7 книг на рік. Навіть програма Держкомтелерадіо України «Українська книга – 2010» не змогла виправити ці показники. На засіданні Голова Держкомтелерадіо України Олександр Курдінович заявив: «2011 рік – рік перелому, а 2012 рік – рік нових показників розвитку галузі». Лишається сподіватись, що 1 книга на душу населення – це не брак знань, втрачених за 20 років, а показник перехідного етапу до кращих часів української книги. » Катя Козій «
KPI DIscussIon club
ТОБІ набридло марнувати свій час, безцільно просиджуючи вдома вже котрі штани? Усі навкруги постійно говорять про те, що без англійської зараз нікуди, і тебе це дратує, адже ТИ не те що похизуватися, банально потренувати свою Excellent English не в змозі? ТИ хочеш подолати невпевненість та підтягнути навички розмовної мови? Не гай часу, адже на тебе вже чекають у Discussion Club!
Тут немає нудних лекцій та нікому не потрібних домашніх завдань. Discussion Club – це спілкування в компанії таких самих студентів, як ти, об’єднаних однією метою – навчитися, практикуючи. Головне правило – бути активним та спілкуватися англійською. У клубі можна поговорити на будь-яку тему, дивитися відео та одразу обговорити побачене. Учасники діляться враженнями, можливо не погоджу-
ються. Коротше кажучи – вільно спілкуються. Головне, бути в змозі зв’язати до купи хоча б декілька речень і не боятися помилятися. Усе це організатори роблять заради нових зустрічей,
вивчення мови та просто якісного спілкування. Якщо ваші цілі збігаються, чи якщо тобі це цікаво – приходь щочетверга о 16:00 у перший корпус НТУУ «КПІ» (ауд. 299-6).
» Дрижак Настя «
професор Киричок П.О.
в Україні. На розгляд комісії були представлені статистичні дані, зібрані Книжковою палатою України імені Івана Федорова, які, на жаль, свідчать про падіння кількості видань на одного мешканця країни. За цими даними 2008 рік вважається найкращим за останні 15 років, тоді ця цифра сягнула 1,26 книги на душу населення. Для порівняння у 2010 – 1 книга. Однією з проблем, що гостро постала на обговоренні, було нерозуміння молоддю ролі читання. Були наведені приблизні статистичні дані, що у 1980–90-х роках учнем за
Поліграф ¹ 3 (63)
6
Події
Цього літа, у період з 19 по 31 липня, в рамках співробітництва між НТУУ «КПІ» та Лодзьким політехнічним університетом (Республіка Польща) діяла перша в історії нашого Видавничо-поліграічного інституту літня поліграфічна школа. » Анастасія Луценко «
Літня поЛіграфічна шкоЛа
вересень–жовтень
Група студентів ВПІ пройшла тижневе стажування за фахом на базі Факультету папірництва та поліграфії у місті Лодзь, а з 25 по 31 липня ВПІ приймав польських студентів. Майбутні поліграфісти з радістю поділилися враженнями від часу, проведеного разом. Андрій Пархоменко, Україна: «18-го июля наш самолет приземлился в Катовице. Оттуда, на такси, мы поехали в Лодзь. В общаге для иностранцев, куда поселили нашу группу, нас встретили польские студенты. Поляки оказались очень класными, проводили с нами кучу времени. На второй день, после «официальной части» знакомства с факультетом «Полиграфии и производства бумаги», они пригласили нас к себе в общагу, где мы очень весело провели вечер. Вообще, на протяжении всей поездки «неофициальных» мероприятий было больше, чем запланированных. Мы ходили в клубы, друг к другу в гости, гуляли по городу. Под конец поездки мы с польскими студентами съездили в Варшаву. А уже через день они приехали к нам. Приятно было, что их группа состояла именно из тех людей, которые проводили с нами время в Польше. И мы в долгу перед ними не остались — приняли их так же гостеприимно: показали ВПИ, территорию КПИ, полиграфические предприятия, поводили по городу. Ну и конечно вечерние походы по клубам или в парк с гитарой, а как же без этого! В итоге очень довольны были и мы, и они. А когда они уезжали — мы с ними уже были настоящими друзьями».
Малгожата Банасяк, Польща: «Для меня такая практика была новой, так как я никогда раньше не ездила в другие университеты в рамках студенческих обменов. Это поездка была полна новых впечатлений, знаний и знакомств. Для меня было очень сложно представить, как живут люди за границей, так как я никогда не выезжала из Польши. Но вот появилась замечательная возможность расширить кругозор и узнать много нового о культурной и учебной жизни таких же как и мы, студентов, в Украине. В целом, мне очень понравилось как нас приняли и надеюсь, что наши новые друзья из Украины тоже остались довольны, так как мы очень старались. Я советую всем студентам участвовать в таких программах, потому что это даёт массу новых впечатлений и вдохновляет на новые подвиги».
Події Поліграф ¹ 3 (63)
7
вересень–жовтень
які у ваС таЛанти, міСтЕр? Кожного року в нашому інституті проходить конкурс «Містер ВПІ». Це найграндіозніша подія цієї осені, тому ви просто не можете її пропустити!
Діма Цирень, Україна: «Практика проходила в дружньому ключі, але ми одразу зрозуміли наскільки освіта у Польщі відрізняється від нашої. Перш за все успішність студента у Польщі залежить не тільки від знання предмету, але і вмінням використовувати ці знання наживо. Також важливим є можливість навчатися практично у лабораторіях, під час дослідів на сучасному обладнанні. Усе це в комплексі, за підтримки з боку держави, дає можливість більш тонко пізнати ті чи інші аспекти поліграфії».
Домініка Доброджей, Польща: «Для мене ця двотижнева практика була цікавою та пізнавальною. Під час першого тижня, коли ми приймали студентів у нас в Лодзькому політехнічному університеті, я отримала дуже цікаву можливість побачити наш університет очима іноземців. А вже наступного понеділка і сама була у якості такої студентки. На початку я мала певні мовні складності, адже я не дуже добре володію англійскою, але у подальшому все налагодилось. Я дуже задоволена тим, що відвідала Видавничо-поліграфічний інститут та Україну. Завдяки цій подорожі ми познайомились із студентами з України і дуже швидко стали гарними друзями. Якщо хтось досі вагається чи варто брати участь у такому обміні, моя порада – однозначно брати!».
Цього року за звання «Містера ВПІ 2011» будуть боротися: Коваленко Дмитро (СРз-11), Мирко Гліб (СЕ-11), Білоног Андрій (СР-11), Гарусов Даниіл (СРз-12), Ільків Олесь (СР-91) та Домарецький Іван (СЕ-01). Кожен із них гідний перемоги, адже у хлопців є не лише зовнішні дані, а й таланти. На кастингу всім охочим брати участь
у конкурсі потрібно було відповісти на декілька запитань: «Чому ви вирішили прийти на конкурс?», «Які у вас таланти?» та «Чи не боїтесь ви сцени?». Як виявилось, талановиті у нас всі, та і сцена не така страшна для хлопців. А ось причини для участі були найрізноманітніші: від грошового винагородження до «показати себе». Та найцікавішою частиною кастингу було дефіле. Але навіть його ніхто не злякався, можна навіть сказати, що хлопці із задоволенням показали себе. Вже у вівторок, 2 листопада, усі бажаючі матимуть нагоду побачити учасників у всій красі та обрати хлопця, що представлятиме ВПІ цього року. Усі у Форсаж! Репортаж з Містера ВПІ ви знайдете вже у наступному номері «Поліграфу»! » Вероніка Сектим «
Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
думки в голос
Як завжди, цього року, стіни Видавничо-поліграфічного інституту вже стали рідними для багатьох першокурсників. Нові обличчя ми бачимо на подвір’ї, в коридорах, у буфеті, в магазині через дорогу тощо. Як то кажуть «нашего полку прибыло». Звісно, ми щасливі розуміти, що люди прагнуть навчатися у нас. Але цікаво також, чому. І справді, чому саме ВПІ? Це запитання ми ставили абітурієнтам, які влітку подавали документи до видавничо-поліграфічного. Також таке опитування ми провели серед нині вже студентів-першокурсників. Що дізнались – розповідаємо вам.
8
чому ви обраЛи впі як навчання та профЕСійно
чому вп Маша, СМВ-11 Взагалі-то я не знала, куди я хочу вступати. Я вмію малювати і в цій сфері працює моя мама. Вона дещо допомогла мені з вибором. Також я подивилась сайт ВПІ і вже остаточно визначилась, що втупатиму сюди.
Інна, СР-11 Звісно в дитинстві, як і всі, напевне, я мріяла бути моделлю чи співачкою. Але розмінявши 16 років, чітко окреслила для себе іншу мрію вступ до ВПІ. Хоча батьки бачили мене скоріше в лінгвістиці. Та в такій справі, як вступ до ВНЗ, враховувалась головним чином моя думка. Чому саме редагування? Тому що, якою б нудною не здавалась ця робота, наприклад, математикам, для мене вона дуже цікава. Можу сказати вже зараз, що я себе бачу редактором!
9
думки в голос Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
Маша, СР-12 Рішення про вступ до ВПІ прийшло несподівано, з порадою найкращої подруги. Оскільки в мене було багато думок щодо вступу, і нічого конкретного, я вирішила не відкидати пропозицію і дізнатись про інститут більше. Про це не пошкодувала, дуже зацікавилась перспективами, які можуть на мене очікувати в майбутньому. З'ясувалось – це те, що мені потрібно на цьому етапі життя. Обрана мною спеціальність ще ближче підводить мене до здійснення мрій. Згодом я зустріла і закохалась в чудового хлопця, який
к міСцЕ дЛя ого розвитку?
пі?! Маша, СМВ-11 Мені подобається те, чим я буду займатись. Бачу перспективи. Спеціальність та інститут знайшла сама.
навчається на факультеті ФЕА. Він розповів про уважних викладачів, бібліотеку з безліччю книг, самоврядування, про цікаві, не нудні будні, про першість НТУУ «КПІ» серед інших вишів. І цим остаточно переконав мене в усіх перевагах навчання саме тут. Все життя, скільки я себе пам’ятаю, щось спрямовувало мене сюди. Чи то концерт знайомих студентів, чи зустріч в парку, чи колишні учні з нашої школи, які приходили агітувати в підтримку вступу саме до ВПІ. Отже, я можу зробити висновок, що навіть доля підштовхує мене навчатися тут.
Антон, СТ-11 Мені підказали. Хто? Та я вже й не пам’ятаю. Сказали, що тут добре, ось я і вступив. Я, взагалі, хотів навчатися за цією спеціальністю.
Крім того, ми влітку запитували тоді ще абітурієнтів чому вони подають документи на ВПІ. Більшість думок про наш інститут є позитивними. Чималу роль в такому ставленні до ВПІ є першість НТУУ «КПІ» серед усіх вишів країни. Також робимо висновки, що сайт нашого інституту приваблює майбутніх студентів. Оскільки абітурієнти багато чують про ВПІ від друзів, батьків та знайомих, то це означає, що про нього говорять. Навіть якщо хтось не вступив до нас з певних причин, це не страшно. Адже головне, що про ВПІ знають, що до нього не байдужі. А нинішнім студентампершокурсникам ми бажаємо наснаги, багато сил та прагнення до знань. Успіхів вам у якісному здобутті освіти! » Оля Будько «
Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
10
тема для роздумів
Звідки беруться неправильні сту-
Ці люди такі самі як ви, тільки вже
Навчальна програма охоплює один
денти? При чому «неправильний» – це не
колишні студенти. Можливо, жалкують
семестр і містить 15 пар. За ті пари, які
той, хто порушує правила, намагається
про щось таке, що не встигли чи
вже минули, ми встигли провести три
виділитись чи просто кладе бутерброд
не змогли зробити за час своїх студент-
теоретичні, дві практичні частини і на-
ковбасою до низу. «Неправильність» сту-
ських років. Тому вони вирішили
віть одну екскурсію на круте підпри-
дента легко кидається в око. Ця не-
зібрати вас, юних і небайдужих, роз-
ємство «Тріада Принт». Для тих, хто ще не зрозумів, відповідаємо на питання:
посидючість, це вміння хотіти, невтримна
повісти свою історію
«шкодність», ідея, яку всіма силами
про те, як
втілюєш у життя, при цьому не зустрі-
зустрів їх
чаєш розуміння оточення. Для мене
дорос-
саме це є справжня «неправильність».
лий
Що це? – Факультатив теорії і практики. Для кого? – Для всіх студентів ВПІ: теперішніх, колишніх і май-
Але найважливішою її ознакою є ба-
бутніх. Для тих, хто хоче навчи-
жання творити і створювати. Руками,
тись втілювати ідею в життя.
ногами, мізками, рухами, стрибками,
Вартість навчання? – Без-
малюнками, танцями, хтозна чим ще.
коштовно.
Ви не можете здобути те, чого у вас ні-
А робити щось обов’язково?
коли не було, якщо не почнете робити
– Так, якщо хочеш вчитись – не лі-
те, чого ніколи не робили.
нуйся, працюй.
Хіба більшість з вас не ставить
Де і коли проходять пари? – Кож-
собі запитння: «Чи правильно
полігра-
я обрав цю спеціальність?
фічний світ, навчити
ної середи, з 19 до 21 години у 1 копусі НТУУ «КПІ».
Як застосувати ті знання, що
на своїх помилках і пе-
Хто проводить пари? – Випускни-
вже отримав? Що буду вчити
ремогах знаходити вірне рішення
ки ВПІ, спеціалісти галузі, представ-
далі і чи потрібно це мені? Як
у процесі втілення ідеї в те, що ви
я влаштуюсь на роботу?». Ніхто і гадки не
тримаєте зараз у руках – витвір полі-
має чи правильний вибір зробили і чим це
графічної галузі.
ники періодичних видань. Як це організовано? – Кожне заняття поділяється на 4 частини: видав-
закінчиться. Але є люди, які ще не забули
Безкоштовний факультатив «Школа
безмежну натхненність і розпач від нереа-
Друку» запрошує всіх тих, хто відчуває
Як дізнатись про новини і дату на-
лізованих ідей, лоскотливий страх після
в собі «неправильність», прийти і переві-
ступної пари? – Відправити лист на
здачі першого журналу в друк і просто не-
рити чи так це насправді. Покритикувати
пошту ps256@googlegroups.com і під-
втримну радість від усвідомлення можли-
нас, показати свої знання і вміння, по-
писатись на newsletter факультативу.
вості змінити частину власного життя.
чути критику у відповідь.
нича, технічна, практична і додаткова.
» Сергій Молодід «
форум Поліграф ¹ 3 (63)
11
вересень–жовтень
Про Форум видавців у Львові зна-
гом усього їхнього шляху.
ють усі, але знати – одне, а бачити і по-
Люди хотіли втамовувати
бувати там – зовсім інше. Що ж таке
свій інформаційний голод.
Форум видавців? Це унікальний ком-
Дуже приємно було спосте-
плекс виставкових, ярмаркових, просвіт-
рігати жагу до книг.
ницьких заходів, мистецьких та куль-
Свято книжки й чи-
турних акцій. Перш за все він скеро-
тання відбувалося протя-
ваний на розвиток книжкового ринку
гом 14–18 вересня. Ма-
та піднесення престижу української
ленька дирекція Форуму та волонтери
кусії. Творча атмосфера поглинула
книги в суспільстві. Це чи не єдина ук-
добре попрацювали. Окрім постійнодію-
Львів. Ірена Карпа презентувала нову
раїнська книжкова ініціатива.
чої експозиції на 3-х поверхах Палацу
книгу «Піца “Гімалаї”». Ресторан-клуб
Зібралася команда студентів 3-го
мистецтв та на вулицях міста, кожної
«Атмосфера» ще до початку дійства був
(СК-91) та 5-го курсів. Ми вибрали по-
години відбувалися цікаві презентації,
вщент заповненимй прихильниками
льового директора, розробили прото-
автограф-сесії, засідання бізнес-форуму.
письменниці, котра в розпалі презента-
коли і вирушили до міста Лева. Нас при-
Хотілося подвоїтися, чи потроїтися,
ції зізналася, що сама вважає себе
ємно здивував гуртожиток в центрі міста
аби встигнути всюди…
більше музикантом. Про «Піцу “Гіма-
з ліжками та матрасами. Бо в Києві нас готували до екстримальної ночівлі у актовому залі Академії друкарства. Наш тимчасовий дім був сповнений тишею та вінтажем. У кімнаті розмістилося 13 осіб, було трошки тіснувато але дружня атмосфера все згладила. Відвідавши у львівській кав’ярні «Світ кави» гарячого шоколаду, ми вирушили на головну подію львівської осені. Перший день був присвячений ознайомленню з обширною експозицією, а закінчився феєричним відкриттям літературно-мистецького фестивалю. Цього року ми виконували, на студентському жаргоні – «шпигунську мі-
лаї”» авторка говорить, що це «історія
як наші СтудЕнти на форум видавців їздиЛи » Саша Морєва, Катя Мовчан «
сію», а мовою викладачів – соціологічне
750 заходів, спеціальні гості, відомі
про те, як незріла особистість шукає смисл жизні». Карпа запевняє, що «новинка» містить дуже тонкі матерії і часто це взагалі діалог християнства з буддизмом, а тому радить читати книгу наодинці (найкраще, мабуть, в горах, де вона й була написана). Переможцем конкурсу «Найкраща книга 18 Форуму видавців» стала Віта Сусак. Повертаючись до нашої групи хотілося наголосити, що четверо дівчат крім дослідницької роботи ще й працювали як повноважні представники видавництв на стендах. Нам здавалося, що робота буде легкою, але кількість покупців, фахових запитань нас не тільки приємно
спостереження поведінки відвідувачів.
цікаві люди, автори, громадські діячі.
здивували, але й добряче втомили. Зда-
Озброївшись протоколами спостережень,
Від різноманіття видавництв та кни-
валося після такої днини тільки б діста-
ручками та гарним настроєм почали спос-
жок починала паморочитися голова.
тися ліжка. Але коли вечір вступив у свої
тереження – «шпигування». Кожен сту-
Кожна книжечка манила до себе.
права ми ходили по нічному Львову, від-
дент повинен був вибрати для себе лю-
З кожним роком Форум видавців набу-
відували незвичні ресторанчики, літера-
дину або пару та стежити за ними протя-
ває все більшого розмаху. Навіть коли
турні вечори та музеї. Львів для нас став
ввечері книжковий яр-
джерелом креативу та творчості. Емоції
марок зачинявся, про-
та досвід, який ми привезли з львів-
грама продовжувалася
ського Форуму не з чим не зрівняється.
в інших місцях: рес-
Дуже дякуємо усім, хто допоміг нам
торанах, бібліотеках,
потрапити на форум, провести дослід-
кав’ярнях, філармонії,
ницьку роботу та спробувати себе у ролі
театрах. Різні літера-
книгорозповсюджувачів. Ми продовжили
турні зустрічі, вечори
традицію роботи на львівському форумі
еротичної поезії, дис-
і закликаємо молодші курси до того ж!
Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
12
інтерв’ю
«чомуСь вважаЕтьСя, що рок-н-роЛЛ іСнує ЛишЕ в ангЛії та амЕриці.
наСправді він іСнує Скрізь...» ваЛЕрій Харчишин За всю історію КПІ рідко траплялось, щоб студенти так поспішали до фізичної аудиторії першого корпусу аби не запізнитись на четверту пару! Проте, 15 вересня ми стали свідками саме такої події. Пояснення цьому дивовижному явищу було одне – зустріч із учасниками гурту Друга Ріка. Фронтмен гурту Валерій Харчишин одразу розпочав з головного – проекту під назвою «Rock’n’roll saves the world», започаткованого Другою Рікою два роки тому. В рамках проекту планували спільний концерт зі стамбульським гуртом «Mor ve Otesi», що і відбувся 19 вересня. Родзинкою виступу двох гуртів стало спільне виконання треку «Світ на різних берегах» і зйомка кліпу за участю глядачів. Валерій пояснив мету фестивалю так: «Чомусь вважається, що рок-нролл існує лише в Англії і Америці. Насправді він існує скрізь. Ми намагаємось знищити стереотипний комплекс меншовартості, стерти кордони засобами музики». На радість студентам, учасники гурту відповіли на всі запитання. Ми також не гаяли часу.
Яким ви бачите свій власний рок-фестиваль? Віктор (бас): Дуже мало фестивалів, де можна побачити просто незалежний рок. На західній Україні є кілька фестивалів, де молоді гурти мають нагоду виступити. У Києві нічого такого фактично немає, на Сході так само. Тобто в нас є ідея зробити фестиваль, який буде відбуватись чесно. Як ви думаєте, зараз молодому гурту важче пробитись, ніж було тоді, коли починали ви? Валерій (вокал, труба): З одного боку легше, бо в нас тоді не
було інтернет-блогів, а з іншого – важче потрапити на телеканали. Хоча, коли ми починали, телебачення майже не було. Думаю, легше. Олексій (ударні): Легше, бо є спеціальні магазини, де є обладнання. Ну і батьки можуть допомогти. Але важко просунутись серед десятків тисяч груп. Чи були у вас екстремальні ситуації? Олексій (ударні): Кліп «Так мало тут тебе» перезнімали кілька разів і на останньому, пам’ятаю, був великий щит дерев’яний, декорація, і коли прозвучало «Все! Дякую
музика Поліграф ¹ 3 (63)
13
вересень–жовтень
всім!» я раптом отримую щитом по спині, відскакую, а Валера отримує по нозі. Віктор (бас): На новорічному концерті, що відбувався вночі на Майдані. Повітря вологе і вся сцена була в інії... Коротше кажучи, на другій пісні мене тупо почало валити струмом. Чи була у вас творча криза і як ви з цим боретесь? Валерій: Були часи, коли в нас три роки альбом не виходив. Це треба пережити, кинути на деякий час або поїхати відпочити, на рибалку. Як ви ставитесь до Радіо Рокс? Валерій: Слава Богу, що вони налагодили ефір. Кузін дійсно розбирається в музиці і вміє її грати, до речі. Але не вистачає сучасної музики, хоч її дуже багато! У кінці зустрічі Валерій Харчишин вручив найактивнішим студентам «шарові» квитки на концерт. І я там був, багацько пісень чув, відривався, як міг, на метро ледве встиг. Але отримав масу задоволення!
приємно коЛи «Люди добрі» Знайомство з гуртом «Люди добрі», а точніше, з їх так званим «фронтменом» відбулося у Львові. Хлопчина сидів в центрі міста просто на брівці і зачаровував всіх перехожих своєю грою на цимбалах. Щось примусило нас зупинися. Звали хлопця Юрій Рафалюк (або, як називають його друзі – Рафалюй), позаду нього сиділи його друзі.
ники гурту цікавляться різними музикальними стилями (від классики до джазу та панку), що робить їхню «етнічну» музику більш цікавою сучасному слухачу. «Люди добрі» активно беруть участь у фестивалях України, Румунії, Канади та Польщі. Мають вже власні диски, один з яких записано в Канаді з живого концерту. А зараз працюють над створенням повноцінного альбому. Але не зважаючи на свою, хоч невелику, але все ж таки успішність та популярність, хлопці отримують задоволення від гри просто неба на вулицях і площах Львова. Нас порадувала висока культура хлопців, які о пів на одинадцяту зі словами «Треба мати совість. А совість то велика розкіш. А ми люди бідні», зібрали речі і дали змогу мешканцям розташованих поблизу будинків поспати.
» Антон Чернецький «
У складі галицького етно-гурту п’ятеро хлопців (Юрко Рафалюк – цимбали, ліра колісна, спів; Маркіян Турканик – скрипка, Всеволод Садовий – ударні,перкуся; Артем Каменков – контрабась; Марусяк Олександр – тромбонь). Хлопці заснували свій гурт ще в 2006 році. Назва гурту походить від народної пісні «Люди добрі, вибачте…» – це і була перша пісня в репертурі бенду. Вони їздять селами України та збирають пісні, оповідки, легенди, байки тощо. До репертуару потрапляють найколоритніші та найцікавіші зразки фольклору. Учас-
В них є незвичне поєднання і майстерності, і таланту, і народного колориту, і абсолютної некомерційності. На жаль, це досить велика рідкість. Я б не сказала, що цілком поділяю їхні погляди, крім того, в мене немає жодного їхнього запису на плеєрі, оскільки музика «на любителя», музика під настрій, але саме така музика дивовижно доповнила атмосферу, зробила наше перебування у Львові ще більш яскравим. Послухати гурт «Люди добрі» та дізнатися про їх виступи можна у групі http://vkontakte.ru/club2568052 » Катя Юдіна «
Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
кіно
Режисер. Сценарист. Продюсер. Актор. Він був новатором у кінематографі. І ці якості він проявив у найбільш усталеному і традиційному жанрі. Він зумів поєднати у своїх стрічках усю абсурдність англійського гумору і тонке знання людської психології. Режисером, гідним звання класика, його зробило уміння точно володіти інтригою, уміння тримати свого глядача у постійному напруженні. Саме тому Альфред Хічкок по праву вважається батьком саспенсу, великим майстром жахів.
14
СоЛодкий приСмак
жаХіття
«У випадку вбивства набирайте М» (1954) Чи можна провернути ідеально спланований злочин і вийти після цього сухим із води? Автор сам дає відповідь на своє ж запитання: ні, не можна. Саме ця ідея спонукає до дій головного героя, проте він і не здогадується, що приречений на провал. Родзинкою цього фільму є відшліфовані до блиску діалоги. Дія відбувається в основному в межах однієї кімнати, тому основна частина навантаження сюжету покладена саме на них. Проте відірватися від екрану неможливо! От що воно таке – справжній професіоналізм.
«Вікно у двір» (1954) Чи любите ви споглядати за своїми сусідами? А що робити, якщо один із них виявиться убивцею? Цей фільм дасть вам відповідь. Хічкок знову дотримується класичного «єдність часу, місця і дії», адже головний герой стрічки прикутий до інвалідного візка. Уся фабула розгортається навколо його вікна, що виходить у двір. Правду ми дізнаємося лише в самому кінці, підгодовані інтригою, обплетеною режисером навколо звичайної підозри. Цікавий факт: саме цей фільм є найбільш касовим серед робіт Альфреда Хічкока. Він займає 89 сходинку в рейтингу найкасовіших стрічок за усю історію американського кіно.
кіно Поліграф ¹ 3 (63)
15
вересень–жовтень
«Психо» (1960) Культова класика. Вважається, що із усіх фільмів Хічкока – це найбільш відомий, найбільш страшний, найбільш новаторський його фільм. І з цим важко не погодитися. Він залякує не лише заплутаним сюжетом, а й своєю атмосферою black and white та неперевершеним музичним супроводом. Водночас цей фільм повністю змінив уявлення про монтаж, і, за великим рахунком, вважається родоначальником усіх фільмів жахів і хоррорів. «Психо» – стрічка-загадка, яку цікаво дивитися як вперше, так і в n-й раз. Фільм на усі часи!
«В хорошому детективі людина тримає в руці відрубану голову. В поганому – з голови крапає кров і забруднює килим» «Ребекка» (1940) Найперший голлівудський фільм Хічкока. Єдина його стрічка, що отримала премію Оскар у номінації «Найкращий фільм року». Він вийшов у режисера найбільш «не хічкоківским». Тут немає вбивств і нагнітання напруги значно менше. На перший план у автора виходить історія кохання, овіяна містичною темою «життя після смерті». Неймовірна атмосфера старої Англії. Безліч деталей. Багато нюансів. Словом, must see!
Не хочеться говорити дуже багато. Усі висновки можна зробити лише після перегляду цих фільмів. Додам лише, що ще однією дуже цікавою особливістю цього режисера є його любов до камео. Хічкок обожнював з‘являтися в епізодах своїх фільмів у найбільш непримітних ролях. Він вважав це свого роду запорукою успіху. Тому його можна розгледіти майже в усіх, особливо в пізніх стрічках. » Настя Тиха «
Поліграф ¹ 3 (63) вересень–жовтень
16
вільний час
» Саша Сервецька «
що такЕ поСткроССінг та з чим його їдять
ється і відомою вона стане лише Як казав колись Уайл-
людині, яка від-
дер Торнтон: «Письма, написанные от
правлятиме вам листівку. Щоб отри-
руки, теперь уже выглядят как поздрав-
мати її вперше, ви маєте зареєструвати
ления из прошлого века». І справді, на
на сайті свою, вже відправлену. Кіль-
пошті дедалі збільшується асортимент
кість отриманих листівко дорівнюва-
мила і газет. Через руки співробітниць
тиме кількості відправлених.
проходить все більше різних посилок, бандеролей. Час від часу червонощокий Дід Мороз та Снігурка «заходять
Вказуйте на листівці свій ID – так вас буде легше знайти на сайті. Одна моя знайома із захватом розпо-
в гості» на пошту під час свят. А лис-
відає про своє хобі. «Це так класно, мені
тівки та листи можна занести в червону
писали вже з різних частин світу. Люди
книгу як вимираючий вид. Для спілку-
цікаві. І листівки красиві. Не те що у нас:
вання у сучасної людини тепер є мо-
або Майдан, або квіти. Я вже на пошті
більний телефон та інтернет.
весь асортимент знаю. Але є деякі склад-
Щоб змінити цю ситуацію, одна
нощі. Багато хто пише нерозбірливо,
розумна людина з Португалії, Paulo
особливо англійською. Є люди, які по-
«Поліграф» № 3 (63) вересень-жовтень 2011 Засновник і видавець Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ» Свідоцтво про реєстрацію Кі № 427 від 27.12.1999 р. Головний редактор: Олександра Сервецька Випусковий редактор: Тетяна Гребенік Технічний редактор: Максим Сірик Редактори відділів: Вероніка Сектим, Віктор Медвідь, Настя Тиха Автори номеру: Саша Сервецька, Вероніка Сектим, Віктор Медвідь, Ігор Степанюк, Катя Козій, Настя Дрижак, Оля Будько, Настя Тиха, Чернецький Антон, Катя Юдіна, Саша Морєва, Катя Мовчан, Анастасія Луценко, Сергій Молодід Дизайн першої сторінки: Марина Марченко, Сергій Молодід Верстка: Сергій Молодід Літературні редактори: Таня Гребенік, Олександра Сервецька Фото: Настя Тиха Розповсюдження: Нікіта Пономарьов
Magalhães, створив проект –посткрос-
гано нею володіють і слова пишуть так,
Надруковано:
сінг. Суть його полягає в обміні листів-
що зміст повністю змінюється. З деким
ками між людьми з різних куточків
я досі спілкуюся в соціальній мережі.
Видавничий комплекс редакції газети «Вісті...», м. Бровари, вул. Красовського, 16 Замовлення № 7-16 Наклад 1000 пр. © ВПІ НТУУ «КПІ», 2011 Київ-56, вул. Янгеля, 1/37 E-mail: poligraf@vpi.kiev.ua www.poligraf.vpi.kiev.ua
світу. Учасник, який вже надіслав кар-
Якихось жахливих історій, що сталися
тку, має отримати хоча б одну від ін-
в межах посткроссингу не чула».
шого посткроссера, кожен з яких
В колекції моєї знайомої багато ори-
реєструється на спеціальному сайті
гінальних листівок. Часом там зобра-
http://www.postcrossing.com/. Тут учас-
жені архітектурні пам’ятки країни, про
ники можуть побачити на карті звідки
які мало хто знає. Тому це додатковий
і куди були надіслані листівки.
бонус: листуєшся + вивчаєш географію.
Правила прості. На сайті посткрос-
Якщо ви так само сумуєте за часами,
сінгу ти заповнюєш анкету. Головна
коли вам казали фразу «Танцуй, тебе
сторінка postcrossing.com попереджає
письмо», посткроссінг – це для вас. Ре-
про те, що ваша адреса надійно зберіга-
єструйтеся та листуйтеся!
Відповідальність за достовірність інформації, розміщеної в номері несе автор. Редакція може не поділяти думку автора. Передруки дозволяються лише за згодою редакціїї та з посиланням на джерело. Розповсюджується безкоштовно.