гриця ерде
дощі з погрозами
гриця ерде дощі з погрозами поезія та колажі 2009–2017 львів київ берлін редактор мірек боднар
7
01 ти чув колись, як плаче вітер, кидається до моїх ніг, бо хоче знати, як у людей виходить так? ти пам’ятав короткий час трубу, якою, мов калейдоскопом, стрибали ми. а потім все забув. ти можеш. ти могутній, як горіхи, що тисячі років росли поволі. ти – час жорстокий, що старе глибоке чорне вугілля кінець кінцем таки все нахуй перетворить в діаманти. ти – час, якого завжди буде мало. я повністю розгублена – ти знав?
2010
гриця ерде. дощі з погрозами
8
02 ти – мої хлібні крихти. збираю тебе зі столу. долоні, вологі від страху, викинуть тебе пташкам. нехай цієї зими хоч їхній голод буде втамовано.
2011
гриця ерде. дощі з погрозами
11
03 за краплі ці в пустелі сміху, з твоїх очей так і не зібрані ніколи, я так молюсь. але не ти бог. ти не чуєш.
2012
гриця ерде. дощі з погрозами
12
04 з нетерплячки, іноді дізнаєшся все, що тобі приготували сторіччя наперед.
2011
гриця ерде. дощі з погрозами
15
05 замість кров’яних тілець в ту ніч по венах з гуркотом американських гірок і реготом невпинним носилась пам’ять, відбиваючи мізки. і жодна ніч після тієї не була так зворушливо спокійна і так приречена, що завтра не настане.
2011
гриця ерде. дощі з погрозами
16
06 куди тікає порожнеча? може, на твої слова реаґує. і перестає битись, перестає дихати. і та прив’язаність, що гине знов і знов, одна й та сама. як кущ отруйний, що влупив своє корінння серед неякісних роздовбаних доріг, які ведуть в нікуди. лиш подалі.
2012
гриця ерде. дощі з погрозами
18
19
07 руки твої так давно не дбали ні про кого. гілки нагадують великих і сухих дерев.
2010
гриця ерде. дощі з погрозами
20
08 найдивніші моменти, застигають під короткими нігтями. ночі тягнуться довго, як павутиння, як найглибші земні печери. не бійся, найстрашніше далеко попереду.
2010
гриця ерде. дощі з погрозами
23
09 коли ти митимеш руками листя зайве, залите лаком серед білого туману, я підійду та обніму твоє обличчя, здивоване і знищене роками.
2011
гриця ерде. дощі з погрозами
24
10 якщо звіру зробити боляче, якщо звіру задіти шию – звір починає рвати, риком лякаючи смертних. роздирає кігтями ворога. коли звір помирає від рани – на диявола схожий стає. пекельні конвульсії забирають із тіла останні хвилини і спогади. і якщо його навіть врятують, відгодують, зігріють і випустять, він, однаково, ніколи не дихатиме. шия – надто ламкий механізм.
2011
гриця ерде. дощі з погрозами
27
гриця ерде. дощі з погрозами
11 усвідомлення того, що це кінець, приходить не тільки тому, що хочеш зупинитись.
2009
28
12 жертви, які ви приносите, не завжди жертвами стають, кроки, які ви робите, не завжди ведуть вперед. пояснення, на які ви так чекаєте, інколи ще більше заплутують.
2009
гриця ерде. дощі з погрозами
30
31
гриця ерде. дощі з погрозами
13 від кожного слова, котре вилітає або залишається, я отримую трагічний спокій. все прогнозовано. сука, все прогнозовано.
2010
32
14 я забуваю, як рухати діафрагмою і ротом. навколо сонячні зайчики пожирають одне одного, утворюючи світло.
2010
гриця ерде. дощі з погрозами
35
15 я бачу всіх людей землі, коли я сплю.
2012
гриця ерде. дощі з погрозами
36
16 твій голос залишається у мене на долонях, я буду з ним ходити, доки наступного разу ти не скажеш мені якесь байдуже «знаю». що ти знаєш? ти знаєш, наприклад, що очі у мене зовсім не сірі. що я прокидаюсь за пів години до сутінків. що харчуюсь грейпфрутовою сироваткою і тютюном. що ти знаєш?
2010
гриця ерде. дощі з погрозами
39
гриця ерде. дощі з погрозами
17 він приходив до неї, доки була жива. приходив, вони розмовляли про їжу і святе, і кохались на брудних простирадлах, як в якомусь гнилому і невідомому середньовіччі.
2010
40
18 і коли ти торкнешся мене вулицями, якими ми ще не ходили, я озирнусь і подивлюсь на тебе очима, які досі тебе не бачили. і промовлю: «я вибираю смерть».
2014
гриця ерде. дощі з погрозами
43
19 ти не спитаєш «що це було?» і те у грудях, що тепер мовчить, як повість недочитана, – швидше біжиш, хапаєш сторінки, а там – ні літери про це, одні лише списки приміток і літератури.
2015
гриця ерде. дощі з погрозами
44
20 я хотіла б уміти чіплятись за все хороше, що ти мені даєш, а не шукати безпричинний біль у словах про гордість і кохання. ти мріяв залишити мене собі на завтра, а я про те, щоб вчора не припинялось. починається сьогодні, і тут знову ми не одночасно втомились. ще далі. ще холодніше і надовше. я шукала тебе, і я тебе кликатиму, знаєш, у кожному слові і щоночі. і де-небудь, в амстердамі, докурюючи джойнт, мені часом здасться, що я старію, аби скоротити час без тебе.
2011
гриця ерде. дощі з погрозами
47
21 знаю я, все добре знаю. краще б мені не снилось нічого. прірва. як річка, туди втікаю. іншими звуками стали крики, глибокі звірі риють нори. ми були домашні, та стали дикі. я зустріла у горах ведмедя хворого, древнього, сивого, та ще живого, і поклала на нього свою голову.
2016
гриця ерде. дощі з погрозами
@grycja
2019